Розділ 2
«ВИГУКНУ Я: О ШКОЛО, О КНИГИ!» (1734—1741: Києво-Могилянська академія)
Отже, у 1734 році Сковорода, мабуть, уперше в житті побачив Дніпро, київські гори й самé наше Вічне Місто. Надворі був серпень. Чудесна, трохи притлумлена за літо зелень, яскраве сонце, сяйво золотих куполів київських храмів, сині води Дніпра, по якому пливли численні барки, зелені дніпровські луки, золоті піски, темні ліси вдалині… Це була неймовірна краса. Хтозна, які почуття викликáла вона в душі підлітка Сковороди, та ці почуття мали бути високі й чисті. Уже наприкінці XVIII століття, у 1799-му, письменник-сентименталіст Володимир Ізмайлов, уперше побачивши Київ, із захватом вигукне: «Якби любов до природи й до прекрасного могла коли-небудь згаснути в душі людини, то один лиш погляд на Київ запалив би її знову». А трохи раніше, у 1787-му, австрійський дипломат граф Людвіг фон Кобенцль, якому за життя довелося бачити чимало пишних міст, казав: «Я не бачив міста прекраснішого, величнішого, кращого за Київ». Зрештою, на той час, коли сюди приїхав Сковорода, Київ не був дуже великим містом — тут жило близько двадцяти