22
ЗОРЯ город
www.zorya.org.ua 28 декабря 2013 г.
особисте З листів ведучій
Де ти, моя доле? Рубрику веде Олена ДЕСЯТЕРИК Олександр С. із Солонянського району. Мені багато років, 77, але я не ветхий: колишній спортсмен-першорозрядник, ріст 176, вага 73. Сам у приміському селі, хата простора, опалюю газом, садиби 30 соток. Непитущий, некурящий, освіта технолог. * * * Василь С. Коротенька біографія: школа, вуз, робота, в тому числі на керівній посаді, нині вже пенсіонер. Мешканець мальовничого села, поряд Дніпро. Один у світлому домі з усіма зручностями, матеріально забезпечений, діти з вищою освітою, у своїх оселях. Люблю квіти, природу, ціную в людях чесність, доброту. Спокійний, багато читаю, по натурі лідер, хочу знайти свою половинку. Мені 55, ріст 180, вага 90. * * * Василь К. Простий трудящий чоловік, 54 роки, мешкаю в селищі, роблю на олійниці, не п’ю спиртне, не курю, дітей нема. * * * Андрій К. з Дніпропетровська. Мені 34, ріст 180, вага 90, не був ні жонатий, ані засуджений, живу зі старенькими батьками, в нас приватний дім. Тимчасово працюю не по своїй спеціальності, мій фах — легка промисловість, надалі планую дещо змінити, вернутися до професії, змінити своє життя. * * * Максим К. з Кривого Рогу. 27, 177, 95, здоровий спосіб життя, не курю, не п’ю, люблю футбол. Менеджер з персоналу, робота цікава. Характер нормальний, веселий, добрий. Я строгий, але, гадаю, справедливий. Улюблене дозвілля — відпочинок на природі, мрію про свій дім, город і все, що має бути на подвір’ї. Мешкаю у квартирі з батьками. Хочу бути вже сімейним чоловіком, люблю дітей дуже. * * * Олена Б. з Дніпропетровська. Народжена 1938 р., чоловіка поховала 1989. Квартира двокімнатна, пенсія непогана, за плечима ніяких неприємностей нема. Робила машиністом баштового крана, маю нагороди. Не красуня, бо вже літа, не п’ю, не курю. Не люблю себе хвалить. Оленко, сонечко, я наперед дякую, другий раз пишу. Ага, ваш дім, де ви знаходитесь, будувала від початку і до кінця. (Пані Олена має на увазі комбінат преси на вулиці Журналістів, 7, споруджений у 1974 році. — О. Д.). Може, цього разу обізветься до мене такий же немолодий самітник? * * * Анна С. З чоловіком прожили хай і не безхмарне, але щасливе життя. Тепер обоє дітей окремо живуть, а я три роки як овдовіла. Та час лікує всі рани. Стану доброю подругою ровесникові щирому, рухливому, з почуттям гумору, який стомився, як і я, від самотності. Хочеться прожити решту відміряного часу у злагоді, взаємоповазі, розумінні, а може й у коханні? Я 1943 р. н., ріст 168, нетовста, весела, щира, добра, так говорять. * * * Валентина Р. з Дніпропетровська. Серце крає туга, очі туманяться сльозами, на вуха тисне мертва тиша. Ще зовсім недавно тут жила сім’я, зі своїми клопотами, сміхом, теплими обіймами, затишком. А сьогодні — на голові чорна хустка, і замість теплих «люба», «дружина» в дім, як змія, вповзло зловісне «вдова». Інфаркт забрав
чоловіка, і врятувати не встиг ніхто. Було йому 73 роки. Пробач, Оленко, що мій лист такий сумний. До всього звикає людина, мабуть поступово і я звикну в домі одна. Ні, ще є друг — німецька вівчарка Мухтар. У моїй хатинці на лівому березі все необхідне є. На здоров’я гріх нарікати, і хоч судьба була нелегка, я оптимістка, без шкідливих звичок, без зайвої ваги, така собі інтелігентна, акуратна пенсіонерочка. Окрім слова підтримки, мені нічого не треба. Буду вдячна за відгук. Якщо подружимось, то й це буде добре, багато справжніх друзів не буває. * * * Таїса П. Виписую «Зорю» і читаю все. І ось коли стала одна і замислилася, що самій жити важко, а на переїзд я не згідна, то добре було б, якби відгукнувся той, що може переїхати. Я 1949 р., чоловік помер, три роки як я одна. Є син, дві доньки, живуть окремо, в мене дім у райцентрі з усіма зручностями, я на пенсії, та ще роблю. * * * Таня Ш. з Дніпропетровського району. П’ять років як я вдова. Мені 52, вага 72. Дочка одружена, мешкають у другому місті. Шкідливих звичок нема. Буду рада, як захоче познайомитися зі мною самотній чоловік. * * * Про Людмилу К. Я дуже спішу написати Вам, не встигла виписати цю прекрасну газету. А не встигла тому, що хворіла, то грошей другий раз обмаль, то ще щось мішає. Кожний раз, коли читаю сторінку, хочу наважитися написати за свою племінницю. І так красиво не можу писати, як другі. Річ у тім, що їй 38, не була ні разу заміжня. Живе з мамою, 78 років, інвалід на милицях. Мама з татом усе своє, тільки хороше передали дітям. Син у Києві, а донька — з мамою, бо тато 15 років тому вмер. Трішки можу похвалитися нею: працьовита, скромна і симпатична. Але зі скромності сама не напише. Добре варить їсти, і на господарстві порається, ще й біжить на роботу, працює на шахті. Може відгукнеться одинак, чоловік, в якого будуть чисті наміри, кого не злякає сільське життя, який вірить у щирі почуття й хоче любити? Всі пишуть свої дані, то і я мушу це зробити: Людмилин зріст 163, не схильна до повноти, не п’є, не курить. Освіта середня технічна. Клавдія С.
Щоб нàäðóêóâàòèñÿ íà íàøié ñòîð³íöi (âèõîäèòü ó êîæíîìó ÷èñë³ ãàçåòè), пèø³òü òàê, ÿê ó쳺òå. Àëå íå ñêóï³òüñÿ: ÷èì äîêëàäí³øå áóäå ðîçêàçàíà âàøà ³ñòîð³ÿ, ваша правда, òèì á³ëüøå ìàòèìåòå øàíñ³â íà óñï³õ. Íàïèñàíå íàä³øë³òü íà àäðåñó: Îëåíi ÄÅÑßÒÅÐÈÊ, «Çîðÿ», âóë. Æóðíàëiñòiâ, 7, Äíiïðîïåòðîâñüê, 49051. І свій лист-âiäãóê на ту чи іншу публікацію (з указанням дати) òàê ñàìî øëåòå ìåíi, а ÿ ïåðåøëþ тій людині, з якою хочете познайомитися. Дëÿ öüîãî íå çàáóäüòå ïîêëàñòè êîíâåðò ç ìàðêîþ. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Àäðåñè ³ ïðiçâèùà íå ðîçãîëîøóþ, íå âèñèëàþ i ïðîøó до редакції íå ïðè¿çäèòè. Хто має доступ до Iнтернету, може свої історії і лèñòè âåäó÷³é íàäñèëàти на åëåêòðîííó àäðåñó:
olena@zorya.org.ua
Ùèðî âàøà Î. Ä.
На гостину до Катерини пішки 14 кілометрів йшов ніби марно. Та не розчарувався Хочу Вам описати, як я хотів привести додому жіночку, щоб була хазяйка. Узяв телефон мій онук, і я почав передзвонювать до неї. А поїхав без попередження. Виходжу на залізничній станції, питаю, як доїхати до такого і такого села, що у Криничанському районі, мені чоловіки, які роблять на тій станції, кажуть: «Туди треба самольот, а ви пішки? Іти далеко». Та я пішов. Скажу наперед, загалом пройшов 14 км. Села, поля, йду центральною дорогою, І ось, на моє щастя, їде мотоцикл, узяв мене, підвіз до свого села, звідти я знов рушив пішки, доходжу до потрібного мені напису, стоять люди, ждуть машину з хлібом, питаю їх, де тут живе Катерина. А вони зразу: хто ви такий? Ну і розказую, що шукаю долю, а вони мені: навряд чи ти в Каті знайдеш її, свою долю. А чого, питаю, вона що, п’є чи гуляє? Вона ж у такім віці, що її минуле мене не інтересує. Ні, кажуть, гарна людина, інтелігентна, хазяйка акуратна, чепуруха, хороший характер, за неї не чути, що і є в селі, добра жінка. Ну показали, десь ще з кілометр пройшов, стоять дві жіночки, питаю, де Катеринина хата, вони всміхнулись, і одна каже: «Я Люда». А друга каже: «А я Катя». Миловидна, не красавиця, ну в ній щось таке є, культурно балакає, приємна усмішка. Я подумав, як ті чоловіки минають цю симпатичну жіночку. Запросила до хати. Пригостила обідом. Борщ, голубці, свій домашній хліб. Незчувся за розмовою, як треба було вертатися. Дала на дорогу пакет — хліба, пампушок, голубців, котлет... Ця жінка, Оленко, і по моєму віці, і до душі, але я ростом 160, а вона 173, я їй не підходжу, вона грамотна, освічена, так, вона не я, я простий колгоспник. В неї село одрізане од усього, газу немає, ніякого транспорту, як у тайзі, а людям як хоч, так і живи. І жінці такій видній, я сказав би, розкішній, вартій найкращого чоловіка, доводиться тут коротати вік. І хоч ми з нею не пара, але я досі живу під враженням від тієї зустрічі. Спасибі, що ти є, така жінко. Як я тебе побачив, я подививсь на світ другими очима, я переродився, мені цей світ став миліший. Будь щаслива, дорога Катю. До тебе, вірю, твоє прийде. Оленко, опублікуй усе, що я тобі розказав.
Зрада
Микола Д. Дніпропетровськ
Це було не вчора й не позавчора. Того року, напровесні, я став удівцем, а рівно через рік вийшов на пенсію. Хвалити Господа, ще був при здоров’ячці, та боліла душа, бо жив один у такий важкий час. Звернувся до зорянської рубрики, написав одній жінці, Любі. Через якийсь час дзвінок, я уважно прислухався. Ну такий же був теплий і приємний голос! Ми почали листуватися. По телефону всього не скажеш, що можна написати в листі. Ще не бачилися, а за кілька місяців листування стали, як рідні. Збиралися найближчим часом зустрітися і в тому ж році, може, й побратися. Любине фото стояло в мене на виднім місці. Вона з Юр’ївського району, в обласнім центрі мешкає її сестра, скоро приїде Люба до сестри, завітає і до мене. Та ось — тиша. Ні листів, ні дзвінків. Я не знаходив собі місця. Написав — жодного слова у відповідь. Коли продав у селищі свою квартиру, а купив у Дніпрі, то не втримався і зателефонував до Люби. «Кто вы и что вам надо?!» — почув у слухавці грубий чоловічий голос. Он воно що! Ось чому я не міг діждатися ні листа, ні дзвінка! Невже вона думає, що з новим обранцем буде щасливіша, ніж зі мною? Сиджу над цим листом і думаю: як же назвати такий Любин вчинок і як її саму тепер назвати? Василь Ю., 74 роки. Дніпропетровськ
Як передплатити «Зорю»
Зробити це дуже про сто. На кожній пошті у Каталозі пер іодичних видань Дніп ропет ров ської області ви знайде те «Зорю»область» на Iндекс «Зоря»-область» Iндекс «Зоря»-город» Періодичність 1 міс. 3 міс. 6 міс. 12 міс. стор. 15. Ціни подані без урахування вартості приймання передплати «Зорю»город» можна знайти на стор. 13—14 89656 89658 середа 3,60 грн. 10,80 грн. 21,60 грн. 43,20 грн. у тому ж Каталозі. Для пенсіонерів пільгова Для пенсіонерів пільгова Для пенсіонерів та 35380 91324 середа 4,55 грн. 13,65 грн. 27,30 грн. 54,60 грн. ветер анів — пільгова Для індивідуальних передплатників Для індивідуальних передплатників ціна на передплату у тому 89657 89659 середа, ж Каталозі. 9,50 грн. 28,50 грн. 57,00 грн. 114,00 грн. Для пенсіонерів пільгова Для пенсіонерів пільгова п’ятниця Увага! Кожен пе 61141 89661 середа, редплатник один раз на 11,25 грн. 33,75 грн. 67,50 грн. 135,00 грн. п’ятниця півроку може безплат Для індивідуальних передплатників Для індивідуальних передплатників середа, 08785 89660 но подати оголошення 13,20 грн. 39,60 грн. 79,20 грн. 158,40 грн. п’ятниця Для підприємств та організацій Для підприємств та організацій про купівлю або про даж, привітати близьку Вартість приймання передплати 0,9 грн. 2,10 грн. 2,55 грн. 3,90 грн. людину чи висловити співчуття. Якщо вам важко самим дістатися до поштового відділення, щоб передплатити «Зорю», телефонуйте до редакції (0562) 388373, і листоноша прийде до вас сам.
Вартість передплати на газети «Зоря»-область» та «Зоря»-город» на 2014 рік