Шопена багато не буває ... Шопен – самий великий авангардист в історії музики. Так вважає Артем Ляхович, соліст концерту-лекції «27 етюдів Шопена». Захід відбувався в Білому залі КІМ Глієра. Коли йдеш на подібний захід, вже точно знаєш, чого чекати. Звичайно, в залі буде сидіти не більше десяти слухачів, в основному студенти класу Ляховича, що прийшли підтримати свого гуру. Звичайно, рояль буде розстроєний, але це не вперше для соліста. І не в таких умовах доводилося грати. Але зайшовши в зал, публіка була вражена абсолютною відсутністю цих всіх «звичайно». Замість десяти чоловік – переповнений зал. Навіть колеги-педагоги зволили прийти. Це буває вкрай рідко. Такої «честі» удостоюються тільки імениті імпортні майстри, що приїжджають з майстер-класами. Серед публіки був Михайло Аркадьєв, в широкому колі відомий як концертмейстер Дмитра Хворостовського. Наступним здивував рояль. Білий зал КІМ Глієра славиться колекцієювиставкою недоторканних роялів. У знаменитій колекції ¬Stеinway & Sons, Yamaha і два рояля Bechstein. Bechstein віддали на розтерзання студентам, які за 2 роки перетворили його на цимбали, а до «недоторканих» належать Stеinway & Sons і Yamaha, їх адміністрація береже для міжнародних заходів, що дозволяє роялям залишатися в хорошій кондиції. Місце розстроєного рояля зайняв новий Стейнвей. Вдруге за 2 роки відкрили Стейнвей. Першим щасливчиком була Діна Йоффе. Може це магія Шопена?! Йоффе є лауреатом конкурсу Ф. Шопена. Музика ще не звучала, а всі вже приємно здивовані. А ось і сама музика. Ще років 60 тому, зіграти всі етюди Шопена - показник високої майстерності. Зараз в Європі, куди не глянь, скрізь грають 24 етюди. Але в Україні все залишилося як і раніше, як півстоліття тому. Можна на пальцях перерахувати кількість піаністів, які здатні на таке. Артем Ляхович один з них. У його виконанні чути прекрасний, вивірений, осмислений звук, тонкий, живий час, невловимі Шопенівські інтонації недомовленості, що спонукають слухача до глибоких роздумів, поетичності. Відсутність зайвого напору, надмірно швидких темпів, великих динамічних градацій створювали автентичність камерно-інтимної, рефлексивної обстановки, яку завжди любив Шопен. Між ор. 10 і ор. 25 (цикл 27 етюдів складається з двох опусів: 10 і 25, по 12 етюдів у кожному, і 3 посмертних етюдів) Артем Володимирович розповів
про Шопена-авангардиста. Що таке авангард? Авангард не "сучасна музика», коли можна грати що попало, але тільки з розумним виглядом, щоб в залі розуміли - «все йде за планом». Авангард - це щось абсолютно нове, що кардинально змінює традиції минулого. Шопен змінив пластику музичної мови, принцип виконавства, створив нові типи фактури, які дозволяють роялю звучатимуть яскравіше. У його музиці відчувається трепетність, витонченість, «спів» всієї фактури і гармонії, що огортає мелодію переливаючоюся повітряною «димкою». Він приховував ударну природу рояля. Рука піаніста повинна бути без кісток, а рояль без молоточків - так вважав геній. Спів на роялі - те, що подарував нам Шопен. Він досягає «співу» зв'язуючи окремі звуки між собою за допомогою legato, інтонування, педалізації. Ще один подарунок генія - rubato. Rubato - це внутрішнє життя твори, неписаний ритмічний підтекст, народжений художньої інтуїцією. Шопен казав: «Не існує нічого більш жахливого, ніж музика без прихованого змісту». Фридерик Шопен був піаністом найвищого рівня. Він надавав перевагу камернуій обстановці, не любив занадто швидких і повільних темпів, уникав гучної гри. Його pianissimo - на межі чутності. Ця людина все життя була відданий одному інструменту -роялю. Тому його етюди - лабораторія для пошуку нових видів техніки, які б дали можливість виконавцю вільно володіти інструментом в музиці іншої якості. Після невеликої ораторської преамбули маестро Ляхович зіграв останні 3 етюду, які виконуються дуже рідко. Публіка залишилася приємно здивована теплою, домашньою атмосферою концерту-лекції.
Катерина Зіновьева Студентка ІІІ курсу фортепіанного відділу бакалаврату КІМ ім.Р.Глієра