Критика/Critique Kolo №13
126
романі сказано, що говорити про Ісландію серед інтелігенції вважається неприпустимим, дурним тоном). Все сходиться з періодом Другої світової – Ісландія була в унії з Данією, не мала незалежності, була обмеженою у зовнішній політиці, ніякого розквіту у країні не було. Ще одним ворогом у Лакснесса виступають німці. Датський король запропонував німецьким купцям купити Ісландію – острів між Гренландією та Норвегією. Цікаво, що німці зображуються як спокійні, врівноважені, адекватні. Така риторика не дуже характерна для їхнього опису в часи Другої світової війни. Німці пропонують Ісландії процвітання, окрему політику, але при цьому країна повинна бути під Імператором. Арнас Арнеус (як уособлення всього ісландського незламного народу) відмовляється від цієї пропозиції: «Краще бути рабом, якого б’ють, – у нього є почуття свободи» [4]. Взагалі зображення образу німця у творі ісландця(!) часів Другої світової є дуже неочікуваним. Ісландці ніколи з німцями не стикались. Так, Третій Рейх захопив Данію та Норвегію, проте до Ісландії так і не дістався. Ще в 1939 році німецьке командування зв’язалося з ісландцями з метою домовитися про використання ВВС аеродрому у Рейк’явіку. Пізніше, в 1940 році, коли було захоплено Данію та Норвегію, німці розробили «Операцію Ikarus» по захопленню Ісландії, але ця операція навіть не почалася. Ймовірно, що через те, що Лакснесс часто подорожував, він переймав у інших образ «ворога-німця». Натомість Ісландію в часи Другої світової війни окупували британці («Операція Fork») та американці для того, аби відвернути німецьку загрозу. Ця окупація була сприйнята ісландцями як замах на їхню самобутність. Тому дивним здається те, що Лакснесс звертає увагу на «ворога-німця», яким у Ісландії навіть не пахло, але взагалі не зважає на образ «ворога-британця» чи «ворога-американця», адже солдатів цих країн в час окупації було стільки ж, скільки ісландців. Не дивлячись на всі незгоди, центральним в романі «Ісландський дзвін» є весь пасаж про Ісландію як величну країну з давніми традиціями і культурою. З точки зору написання роману в період з 1943 по 1946 рік, це зовсім не дивно. Адже 18 червня 1944 року Ісландія таки отримала свою незалежність. Джерела 1. Белодубровський Е. Нобелевская премия по литературе : лауреаты 1901-2001. – СПб: Из-во ун-та, 2003. – С. 130. 2. Васильев Я.А. Исландия вчера и сегодня/ Я.А. Васильев– М.: Наука, 1986. – С. 95. 3. Исландия// Иллюстрированная энциклопедия «Руссика». История средних веков – М: ОЛМАПРЕСС, 2004. – С. 262-264. 4. Исландский колокол : роман/ Халлдор Лакснесс// пер. Н. Крымовой, А. Эмзиной. – М.: Худ. л-ра, 1963. – 372с. 5. Крымова Н.И. Халлдор Лакснесс: жизнь и творчество./Н.И. Крымова, А.С. Погодин. – М: Сов. писатель, 1970. – С. 10-13. 6. Серебрянный Л.Р. Исландия: Страна. Люди. Хозяйство/ Л.Р. Серебрянный. – М: Мысль, 1969. – С. 132. 7. Guðmundsson Н. The Islander: A Biography of Halldór Laxness/ translated by P. Roughton. - Trafalgar Square, 2008. – 486s. 8. Five Modern Scandinavian Plays/ ed. by Friis E.J.//The Library of Scandinavian Literature – Vol. II. – American-Scandinavian Foundation, 1971. – S. 191. 9. Sollars M.D. World novels: 1900 to the present. - New York, 2006. – S. 448-450.