Великі українки
ПАНІ МАРІЯ:
пристрасна жінка чи хижий «Вовчок» Дотепер життя і творчість Марії Олександрівни Вілінської, більше знайомої нам під псевдонімом Марко Вовчок, огорнуті таємницею. Не знайдено відповідей на запитання, пов’язані з походженням Марії Олександрівни: чи то вона родом з польсько-російського дворянства, чи то — з польсько-української обрусілої шляхти. Ще точаться суперечки про те, хто ж насправді творив під псевдонімом Марко Вовчок — Марія Вілінська чи її перший чоловік Панас Маркович? Навіть думки про зовнішність Марії Олександрівни розходяться: то вона красуня надзвичайна, то — жінка з пересічною зовнішністю. Але один факт у біографії Марії Вілінської залишається безсумнівним: чоловіки її обожнювали й боготворили, а жінки ненавиділи та заздрили їй!!! І вовк... ні, се була вовчиця, А тільки прозвана Вовчком!.. І не вовчиця, а лисиця З єхидним ницим язиком... Тихесенько, як тінь, ступала І кралася не до курей, А до сердець прихильно-щирих, До розумів святих-правдивих, Губила між людьми людей. В. Петров «Романи Куліша»
42
Н
ародилася Марія Олександрівна 22 грудня 1833 року в селі Єкатеринінське Єлецького повіту Орловської губернії. Батьки Марійки були людьми освіченими, любили музику й танці. Але після смерті батька скінчилося безтурботне, радісне життя майбутньої письменниці. У домі з’являється вітчим — картяр, гульвіса і п’яниця. Бажаючи відгородити дванадцятирічну доньку від його згубного впливу, мати відправила Марію до приватного пансіону мадам Мортель у Харкові. Пансіонні будні були сірими й одноманітними. За будь-яку, навіть незначну, провину карали голодом і страхом. Три роки постійної муштри та зубріння спонукали Марію самовільно залишити пансіон за три місяці до офіційного закінчення навчання. Вона поїхала в Орел до своєї заможної тітки й залишилася жити там. У домі тітки часто збирався місцевий бомонд, і на одній з таких вечірок юній Марійці був представлений Панас Васильович Маркович — син полтавського поміщика, який відбував заслання в Орлі за причетність до Кирило-Мефодіївського братства. Дівчина відразу звернула увагу на колоритного парубка, який носив українські свитку й вишиванку. Панас знав безліч казок, легенд, зібраних ним
у народі, та із задоволенням розповідав їх Марії. Між ними зав’язалася міцна дружба, що згодом переросла в палке захоплення. Панаса приваблювали в Марійці небагатослівність і вміння слухати. В одному з листів до друга він пише: «Я відчуваю, яким чудотворним струменем приливає мені до мозку думка за думкою, а до серця — почуття за почуттям. У той час я був хворий тілом і душею. Простодушно я звернувся до одного незвичайного, доброго і світлого слухача! Я їхав до нього в Слобідку (за сім верст від Орла) і цілими днями насолоджувався піднесеною бесідою. Боже мій! Якою теплою і піднесеною бесідою!» Стосунки між молодими людьми розвивалися стрімко й лише бесідами явно не обмежувалися. Почасти щоб уникнути скандалу, 26 грудня 1850 року в маленькій церківці міста Орла Марійка й Панас поспішно обвінчалися. На жаль, їхній шлюб щасливим не був. Марія через багато років зізналася Герцену: «Не любила, а просто була захоплена Панасом, але ще більшою мірою хотіла за допомогою шлюбу позбутися опіки рідні та здобути незалежність». Незабаром Марковичу запропонували посаду коректора в «Губернських відомостях», і подружжя переїхало до Чернігова. Протягом 1850-х років Марковичі жили в Чернігові, Києві, Качановці, Немирові. Молода сім’я постійно мала матеріальні труднощі: добувачем Панаса важко було назвати. Він не ганявся за чинами та
ла о вкра вщ , а а к р цап ... Бо сп на ка не у лішу. Слід сказати, Нахабьку личин уло неслав еб с т ь і н с ї л и а що Куліш був пор л й ук то кокої мови о нібие к мітною постаттю я ді, аїнсь нання, щацапка, р к у в літературних к для и пер еко іпша кої мови, л р колах Петеру а рат ась перш країнсь няй е р бурга, добре е у к то я е чувши два дні п ими її розумівся на ш н у і зроду ахотіла, найтонкзневажало європейській з а а ледв е ву зо всім . Далебі, це о за так словесності .. т о ла м ивостямиу; що ж й письменць й давно мрівластнську моврна мова осторонеяк яв про появу е щ украї характе який чуж а української е, т осібна, коли вс писатим Жорж Санд. ілка ч П ність е й зараз а Прочитавши Олен возьмнало. дебютні оподоско відання Марії Маргрошима. Його покликанням був народний фольклор: він із задоволенням збирав і записував народні пісні, сказання та звичаї. Марії ж сімейне життя здавалося нудним і одноманітним, ведення домашнього господарства навряд чи могло зацікавити її діяльну натуру. Навіть народження сина Богдана не вивело Марію з нудьги. Бажаючи якось відволіктися від домашніх турбот, вона почала допомагати чоловікові збирати народний фольклор. Це заняття захопило Марію настільки, що на основі почутих билин, казок, легенд вона почала писати художні оповідання. За порадою чоловіка, перші два оповідання вона відправила до Петербурга Пантелеймону Ку-
Єдине, пояснит чим можна и її сер цеїдство, — це незвича йний ро зум і вм іння вкр ад в душу співрозм атися овника.. На поч . атку знайом ства во на спра вля вас так е вражен ла на ня, що здавало ся, і н е знайт такої си и мпати чн росердно ї жінки ої щи: я розуміє вас, як с к вона п вам у вс ьому. Ал івчуває е помал в цій ду у же сим патичн і задуш ій евній іс тоті ви являлас я чима л а частка підс ту пниц тва: аб вона ек о сплуат у в а надзвич айно б ез ла вас соромно ,
кович, він був у захваті: його мрія стає реальністю! У відповіді на лист він просить вислати нові оповідання і пропонує зустрітися, щоб обговорити всі питання щодо публікації оповідань Марії. Незабаром ця зустріч відбулася, вони відразу сподобалися одне одному. Вона — мовчазна, стримана, він — темпераментний, яскравий. Не дивно, що між ними розпалився бурхливий роман. Марія переїхала до Петербурга. Її оповідання дру-
Великі українки кувалися в альманасі «Хата» під псевдонімом Марко Вовчок, який придумав для неї саме Куліш. «Народні оповідання» принесли Марії нечувану популярність, навіть скандальний зв’язок з П. Кулішем не затьмарював її слави! Життя Марка Вовчка полетіло в божевільному темпі. Марія з ранку до пізньої ночі ходила по званих сніданках, обідах і вечерях. Від минулого не залишилося і сліду. Слава, досить впливовий коханець — її приймають у найкращих будинках Петербурга, сам Тарас Шевченко визнав її талант і називав «донею моєю єдиною». Але марнославство, що прокинулося в Марії, не дає спокою: їй мало народного визнання на батьківщині, хочеться світової популярності. На одному з численних балів вона знайомиться з Іваном Сергійовичем
Марко Вовчок
або, розхвалю ючи вас в очі й зап евняючи в щирості й гарячій прихильност і до вас, у той же час зло висміювала вас позаочі, або ж, нар ешт і, якщо помічала м ожливість посвари ти вас із ким-небудь, не впускала нагоди скористатися цією можливістю. О. М. Скабічевс ький
¹ 12 • грудень • 2009
43
Великі українки Тургенєвим. Талановита Марко Вовчок серцеїдку: «Заспокойтеся: Шевченко не Марка Вовчка, цей також викликав безліч зачаровує відомого письменника. Він повіситься, Куліш не застрелиться, Кос- пліток у Росії та Європі. Мати Олександра почав переконувати Марію, що вона за- томаров... може, кинеться у воду, але що була проти його зв’язку хоча й зі знамеслуговує на більше і повинна прагнути ж поробиш?» нитою, але заміжньою письменницею: слави в усьому світі. Їй потрібно їхати Любовні стосунки з Тургенєвим три- не таку супутницю життя вона хотіла за кордон. На роль супровідника Іван вають недовго і незабаром сходять на- бачити поруч зі своїм сином. Закохані Сергійович скромно запропонував свою нівець. У Дрездені Марія знайомиться продовжували зустрічатися, незважаючи персону. Марія відразу погодилася: Тур- з двоюрідною сестрою Герцена Тетяною на заборону батьків. І врешті-решт Олекгенєв хотів представити її в потрібних Пассек та її синами — двадцярічним сандр, порвавши з родиною, відвіз Марію літературних колах, та й П. Куліш уже Олександром і дванадцятирічним Володи- до Франції, де вони шість років прожили чекав на неї в Німеччині. Віддавши коха- миром. З першої зустрічі Марія підкорила в любові та згоді. На жаль, їхнє особисній усі гроші, Куліш прибув туди раніше серце юного Олександра. Та вона й сама те щастя зруйнувала досить поширена за неї. Він не знав, що дорогою до нього пристрасно закохалася в хлопця, майже Марію супроводжуватиме новий знаме- на десять ронитий коханець. У Петербурзі вибухнув ків москандал: як це можливо — їхати з одним лодшого коханцем, щоб відвідати іншого?! Особ- за неї. ливо таке поводження обурило дам. Доч- Тургенєв, ка графа Толстого згодом написала: «Що який хотакого в цій жінці, що всі нею так захоп- тів взяти люються?! Зовнішністю — проста баба, її із совідбиток чогось «commun», незугарні бою в Пебілі очі з білими тербург, бровами й віями, плоске обличчя; у товаристві мовчить, ніяк не розліш Марка Вов говориш, відпоаркович Пантелеймон Ку М ч к а й і п с р а о я... і не по думав відає лише «так» Афан клавши т милився, приі «ні»... А всі цей «вовчо акий псевдонім: чоловіки шалете дикимк», той, що росніють через неї: плодоносно паростком на Тургенєв лежить но так са му д ер еві, точбіля її ніг, Гервав живі с мо висмоктуцен приїхав до тримали оки з люд ей, які неї в Бельгію, його на світ і. де його ледь П. Куліш не схопили... Куліш через неї розірвав шлюб...» За кордоном завдяки Тургенєву та його хвалебним одам Марію очікувало поїхав сам. Утім, загальне захоплення. Вона була єдиною Марія завдяр Пассек Олександ жінкою, яка представляла там україн- ки своєму вмінську літературу. Її оповідання перекла- ню спілкуватися дають різніми мовами. За протекцією з людьми збереарєв Тургенєва за переклади береться сам же дружбу з ним тро Пис и м Д Проспер Меріме! Проте почуватися без- і користуватиметьмежно щасливою від довгоочікуваного ся підтримкою Турна той час хворотріумфу Марія не може через постійні генєва аж до його ба — туберкульоз. Олександропогрози Куліша про самогубство. Але смерті. ві не було й тридцяти років, коли він й тут Тургенєв у листі утішає письменницюЯк і всі попередні любовні романи помер на руках Марії. Смерть коханого
44
Великі українки дуже вразила жінку. У той момент вона думала, що життя вже не має сенсу без її Сашка. У найсильнішій депресії письменниця повернулася до Петербурга. У місті на Неві вона зустріла свого троюрідного брата, відомого критика Дмитра Писарєва. З ним, незважаючи на родинні зв’язки, у Марії починається новий роман. Це були прекрасні, гармонічні відносини
Марко Вовчок
двох люблячих талановитих людей. Грізний критик Писарєв пише їй ніжні, сповнені любові листи: «Я весь цілком віддався тобі, я не можу й не хочу забрати себе назад, я не маю й не хочу життя без тебе, і водночас я завжди
вість Дмитро потонув у балтійських хвилях. Від такого удару долі Марія довго не могла прийти до тями, вона кілька місяців не могла говорити: спочатку втрата коханого Олександра, потім смерть чоловіка Панаса Марковича і на завершення — трагедія з Дмитром. Після цих жахливих подій її почали уникати у вищому світі. Злі язики позаочі називали Марію Олександрівну чорною вдовою. Чорна смуга настала не лише в особистому житті, але І. С. Тургенєв й у кар’єрі. Після смерті Дмитра Марія організувала свій журнал «Переклади найкращих іноземних бачу, як висить письменників». Через у мене над го- помилку в публікації казок Андерсена ловою небез- розгорівся скандал. Марію обвинувачупека розриву вали в плагіаті. Після гучного судового наших відно- розгляду й ганебного рішення суду вона син». втратила практично все: журнал, обличНезаба- чя, друзів. ром Марія Намагаючись сховатися й утекти від о т р и м у є жахливих подій, Марія поїхала до своїх звістку про друзів у Тверську губернію. Туди ж посмерть Па- їхав на гостину її син Богдан із другом наса Мар- Михайлом Лобач-Жученком. Незважаковича. ючи на сімнадцятирічну різницю у віці, У това- Михайло й Марія покохали одне одного. р и с т в і Письменниця вийшла заміж за Михайла п р о й узяла його прізвище. Родина переїхаМ а р к а ла до Ставрополя, де чоловік одержав Вовчка почина- скромну посаду чиновника. Марія Олекють говорити, що вона фатальна жінка, сандрівна, змучена пережитим, переяка губить чоловіків. А лихо, що невдовзі стала писати. сталося на Ризькому узмор’ї, остаточно Останні тридцять років Марія Лобачзакріпило за Марією цей імідж. У червні Жученко прожила в спокійному шлюбі коханці поїхали до Риги. Безтурботний з відданим і люблячим чоловіком у маі веселий Писарєв пішов купатися разом ленькому провінційному містечку. із п’ятнадцятирічним сином Марії Богданом. І через безглузду, страшну випадкоОльга Бойко
¹ 12 • грудень • 2009
45