Сьоме небо (№31, 2015) by irisha

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я ПОПЕРЕДЖАЄ: НАДМІРНЕ ЧИТАННЯ ШКОДИТЬ ВАШОМУ ЗОРУ

Студентська газета Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка НПУ імені М. П. Драгоманова

СЬОМЕ НЕБО №31 грудень 2015 року

Як правильно підготуватися до сесії та все встигати?

Підсумки благодійної акції

«Подаруй світло»

Новорічний

гороскоп

на 2016 рік!

Що потрібно

зробити в останній день

Фото: Лілія Дацька

2015 року?

НЕБО

7– 2

Äоðоãі наøі читачі! Уже не за горами Новий 2016 рік! Рік змін і нових відкриттів. Усюди яскравим світлом горять вітрини магазинів, розпалюючи вогники добра й співчуття в серцях українців. Городяни поспішають придбати подарунки, дехто чимчикує додому з крислатою ялинкою й іграшками. Одним словом – скрізь атмосфера щастя. І все було би добре, якби не війна і змучені голодом і холодом українські бійці. Тому, напевно, буде доцільним, якщо кожен загадає в Новорічну ніч миру й спокою для України, бо останніх два роки ми жили в постійному напруженні й передчутті чогось неприємного. Дуже хочеться, щоб 2016 рік став переломним у нашому нелегкому існуванні, змінивши економічне, політичне й культурне життя держави. Думаю, більшість погодиться, що для того, аби мрії збувалися, потрібно багато працювати не покладаючи сил! Ми маємо все для того, щоб досягти успіху, тому нам ніхто не може завадити втілити мрії в життя у Новому щасливому 2016 році. Окремо редакція «Сьомого неба» бажає всім читачам у Новому році: - більше працювати над собою і менше повчати інших; - більше читати й менше часу проводити перед телевізором; - більше спілкуватися з друзями «наживо» і менше «зависати» в соціальних мережах; - більше діяти і менше «досліджувати» успіхи інших; - більше мріяти й менше жалітися на свою нещасну долю. Не забувайте, що лише від нас самих залежить наше майбутнє й майбутнє України! Мирного неба над головою і терпіння нам! Гарних свят і щасливого Нового року!

З повагою головний редактор Тетяна Крисюк

У цьому номері: Останній день 2015 року

7-3

Зима — пора казкових див

7-4

Подаруй «Родині» світло

7-6

Гороскоп 2016

7-8

Прокрастинація: «борітеся – поборете...»

7-10

Як успiшно скласти сесiю, або «Шаро, прийди!»

7-11

Душа, повінчана у квітах

7-12

Казкове Різдво

7-14

Олександр Михед – письменник нової епохи

7-15

Мистецтвознавство: цікаво, легко, доступно

7-16

Кілька новорічних легенд

7-18

Pianoboy

7-19

Куди піти під час зимових канікул?

7-20

У РИТМІ ЧАСУ

НЕБО

7–3

Останній

2015 року

Прихід Нового року - це завжди маленьке диво. Можливо, причина в затишній атмосфері, створеній ялинкою, вогниками, подарунками, чи то просто наявністю поряд рідних людей… Здавалося б, ніби звичайний день нового місяця, але кожен має в серці надію, що із завтрашнього дня щось та зміниться на краще. Але не можна йти в Новий рік непідготовленим! Адже він - як новий етап життя, до якого потрібно ретельно готуватися. Створи затишок для себе та своїх рідних Ми вже давно не уявляємо Новий рік без маленької красуні-ялинки, тому якщо на календарі 31 грудня, а ви ще досі не надали Діду Морозу місце для розміщення подарунків, то хутчіш біжіть за зеленим деревцем! Але пам`ятайте, що його потрібно міцно закріпити, аби свято не зіпсувалося через розбиті прикраси після першого огляду нового елементу декору домашніми улюбленцями чи маленькими дітьми. Якщо ви природолюб або вирішили зекономити, то штучна ялинка створена саме для вас, а запах хвої можна зімітувати за допомогою різних ароматизаторів. Прикрашайте ялинку та оселю скільки захочеться, адже багато вогників не буває! Не забудьте про подарунки! Якщо ви їх іще не придбали, то стрімголов біжіть до найближчого магазину, а поки біжите, придумуйте, кому і що будете дарувати, адже часу обмаль. Не забувайте, що подарунки повинні бути бажаними і корисними. Не можна йти у 2016 рік голодним, тому варто подбати про святковий стіл та заздалегідь придбати продукти. На святковому столі неодмінно мають бути мандарини, адже без їх аромату свято – не свято. І не забудьте про банани, адже це рік Мавпи! Завершіть те, що відклали в довгий ящик Кожен із нас має справи, які відкладає «на завтра» місяцями, якщо не роками. У новий рік потрібно йти з усі-

ма завершеними справами, щоб наступного дня вже не довелося думати про минуле. Давно хотіли змінити імідж, але не наважувалися? Дійте! Нові ви, нові думки, нові плани! Зимові свята – найкращий час, аби сказати те, що давно не наважувалися, висловити свої думки, почуття, або ж просто вкотре сказати рідним, як сильно ви їх любите! Будьте готові морально Легка справа прикрасити ялинку та приготувати їсти, а от привести до ладу свої думки – справа не з легких. Насамперед, оцініть свій рік за десятибальною шкалою, а потім поясніть вибір. Це дасть змогу зрозуміти свої недоліки та не повторити їх знову. Визначте, чого ви хотіли б досягли та навчитися у Новому році. Це можуть бути як досягнення в навчанні, кар’єрі, так і позитивні зміни в характері. Мало хто з людей робить подібне, а варто було би! Подумки визначте, чого ви чекаєте від 2016 року. Не потрібно ставити олімпійські цілі, ставте такі, які зможете досягти (можливо, навіть і не з першого разу). І останнє. Подякуйте 2015 року за все, що він зробив для вас: за всі знайомства, можливості, випадки, емоції, спогади. За невдачі теж потрібно бути вдячним, адже все, що відбувається, робить нас сильнішими та досвідченішими! Щасливого Нового року!

Юлія Желонкіна

Фото: з інтерент джерела

день

НЕБО

КОЛЕКЦІЯ ДУМОК

7– 4

Фото: з інтерент джерела

Зима - пора казкових див

Всупереч видимості, саме зима – пора надії. (Жильбер Сесброн)

іби нещодавно було тепло, та не встигли ми оглянутися, як прямує до нас впевненим кроком найхолодніша, проте найчарівніша, найромантичніша та найзагадковіша пора року – зима, яка в одних асоціюється із холодом,снігом та морозом, а в інших – із душевним теплом, затишком та приємним ароматом дитинства. Безумовно, для всіх зима – свято, яке породжує віру в дива, адже саме в цей час відбуваються казкові речі, які не підлягають поясненню. Час біжить із неймовірною швидкістю, змінює напрям свого руху, але є речі, на які не може вплинути ані час, ані відстань, ані суспільство. Ще змалечку кожен із нас вірив у диво, яке приходило в наші будинки разом із наставанням зимових свят: Дня Святого Миколая, Нового року, Різдва, Щедрого вечора. Ми чекали приходу Миколая, Діда Мороза, хоча ніколи їх не бачили. Все, що керувало нами, – невимовна віра в диво. Так було, є і буде завжди. Зима – це не лише холод, мороз, постійні хвороби, поганий настрій. Зима – це час тепла від спілкування

в родинному чи дружньому колі за чашечкою гарячого чаю, це час безтурботного сміху діток, що з’їжджають із засніженої гірки на санчатах, це спільна робота батьків і дітей із виготовлення сніговиків, це усмішки бабусь і дідусів від того, що нарешті вся сім’я разом. Що може бути кращим за ці емоції?! Саме зимова пора наштовхує на думку, що щасливий той, хто щасливий у себе вдома. Взяти б до уваги, наприклад, повість «Різдвяна пісня у прозі» Чарльза Діккенса, де головний герой саме напередодні Різдва усвідомлює, що ніякі багатства та розкоші не можуть порівнятися з любов’ю, яку може подарувати людям родина. Скільки часу вже минуло відтоді, коли ця книга побачила світ, але цінності та моральні якості не втрачають своєї актуальності й досі. Тож незважаючи на те, яка погода за вашим вікном, нумо робити приємні подарунки своїм близьким та рідним, не скупіться на добрі справи й слова, адже в цьому світі так мало добра.

оровець Софія Зд

НЕБО

КОЛЕКЦІЯ ДУМОК

7–5

има. Скільки чарівності та загадковості в цьому слові. В уяві відразу постають картини з дитинства, де ти маленька, швиденько береш санчата або ж лижі і чимдуж біжиш до гірки. Те відчуття радості та душевного хвилювання, коли вперше стала на ковзани і почала кататися, виринає в пам’яті знову і знову. І навіть не знаю, що полюбляла більше, – ковзани чи санчата з лижами. Звичайно, мокрі ноги та одяг – як традиція походу на гірку, але це додавало захвату. Коли згадуєш такі моменти, навіть трошки радісно стає, що зими колись були прекрасними, сніжними та водночас щасливими і веселими. Згадуються моменти, коли тато взимку возив на санях до школи, бо замітало дороги так, що дістатися було неможливо. Десь ішли пішки, десь їхали, закутані, як капустинка, бо мама хвилювалася, щоб не померзли. Отак

їдеш лісом, співаєш пісень із друзями (тато підспівує) і окидаєш зором цю зимову красу – казка! Зупинитися б, пройтися зимовим бездоріжжям, зазирнути в шпаринки, де ховаються лісові жителі. Трішки боязно, бо це ж ліс, і в ньому дуже багато загадок та цікавинок. Ці моменти чудові, вони змушують вірити у диво, фантазувати та вигадувати собі якийсь інший вимір, у якому ти частинка зимової природи. Останнім часом зими приходять до нас із запізненням (не виняток і цей рік), даруючи неперевершені морозні та сніжні дні десь уже наприкінці січня-лютого. Але все одно кожен чекає на неї як колись, у дитинстві, з вірою в серці! Вірте в дива, і вони обов`язково здійсняться!

ивімося правді в очі: багато із нас уже не вірять у дива. «Ми ж не маленькі, щоб вірити в діда Мороза чи Святого Миколая», – скажете ви. Але коли приходить зимова пора, ми стаємо наївними, наче діти. Зізнайтеся і ви собі в цьому. Хочеться дива, хочеться казки. Ми повертаємося в дитинство – пору, коли майже півночі вичікували приходу Святого Миколая, щоб бодай раз побачити його і подякувати за подарунки, і хто з нас не писав листи Діду Морозу? Зараз, будучи дорослими, теж хочеться побачити зранку гостинчик від Миколайчика під подушкою. Хоча ми вже давно знаємо, що не Миколай його приносить. Це наші рідні творять для нас дива. Можливо, ви кажете, що просто не вірите в таке. Однак щороку під бій курантів загадуєте бажання з надією, що воно якнайшвидше здійсниться.

Фото: з інтерент джерела

оха Юлія Сам

Звичайно, все залежить від того, що ми (кожен для себе) вкладаємо в зміст слова «диво». Для мене кожна зима – це вже нове маленьке диво, особлива атмосфера радості, передчуття чогось нового, прекрасного, покритого запахом хвої та мандаринок. Це пора, коли під ногами хрумтить білий сніг, коли ловиш і розглядаєш сніжинки, що падають із неба, коли мандарини замінюють їжу; це пора подарунків, пора теплих сімейних вечорів. І на вулицях діти з дорослими вже не прив’язані поглядом до телефонів, а разом катаються на санчатах, ліплять сніговиків та веселяться... Зима єднає, хіба це не диво? Забуваються старі образи, розпочинається нове життя. Життя – із вірою у прекрасне. Вірте! Вірте в дива і творіть їх для інших!

жна Олена Ну

7– 6

СВІТ НАВКОЛО НАС

Подаруй «Родині» світло 20 грудня студенти Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка, студенти Інституту іноземної філології та голова організації «Інфекційний контроль в Україні» відвідали дитячий будинок «Моя родина».

Усі фото: Тетяна Крисюк

НЕБО

СВІТ НАВКОЛО НАС

НЕБО

7–7

Перше знайомство Русява дівчинка з вигуками: «А подивіться, як я вмію» робить біля дверей колесо, хоча місця для цього майже немає – у коридорі гуртується, кричить і сміється 13 діток, які не зводять допитливих поглядів із гостей. Так розпочався фінал благодійної акції «Подаруй світло» у дитячому будинку сімейного типу «Моя родина», яку організувала редакція «Сьомого неба» за підтримки сайту Healthnews, ГО «Інфекційний контроль в Україні» та студентської ради Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка НПУ імені М. П. Драгоманова, яка тривала впродовж місяця із 19 листопада до 20 грудня. Ще до приїзду в село Хотів, де розташовується небесного кольору будинок із мультиками на фасаді, усі, хто захотів поїхати поспілкуватися із дітками, купуючи книжки, фрукти та інші подарунки, схвильовано обговорювали майбутню зустріч. Але це було дарма – навіть собака, про якого знадвору повідомляла табличка: «Добрий, але зі слабкими нервами», радісно крутить хвостиком і супроводжує до входу. За маленькими господарями, посміхаючись, запрошують до господи директор Світлана Свиридова та вихователька Лілія Теслюк, до речі, випускниця НПУ Драгоманова. Діти не дозволяють занести пакунки з їжею до кухні й тягнуть за руки показати свої володіння та швидше продовжити гру в хованки, яку перепинили гості. На другому поверсі, у гральні, вже святково пахне хвоєю й мандаринками, а на стінах висять родинні світлини. Вихованцям байдуже до статусу їх «палацу» – один для одного вони вже сім’я.

Керівники дитбудинку намагаються до кожної дитини приставити «наставників», які могли б хоч інколи забирати їх гуляти на вихідних і, можливо, стати батьками.

Розпочати справжнє дитинство ніколи не пізно Серед усієї веселої метушні за руку смикає хлопчик років шести, ззовні схожий на Гарі Поттера у своїх великих круглих окулярах, і тулиться до боку: «Ми чекали на вас учора, але їздили гуляти в місто. Там було гарно-гарно, але ми вас дуже чекали». Як розповів кухар Олександр, Максимчика знайшли в тамбурі потягу, нога й частина спини в нього були обпалені кислотою, він був дуже худий і не вмів говорити. Але вже через півроку перебування в дитбудинку хлопчик сказав перші слова. За 15 років існування «Моя родина» стала притулком для понад 100 дітей. Команда волонтерів на чолі з пані Світланою ходили містом і знаходили маленьких безхатченків на вокзалах, у підвалах та каналізаційних шахтах. Безумовно, виникають складнощі з пристосуванням дітей, особливо таких, із вихованням та навчанням. Тому вихователька пані Лілія зі сльозами на очах дякує студентам-драгоманівцям, які обіцяють періодично приїздити й займатися з малечею. Біганина і сміх різко припиняються щойно діти чують скрип дверей і до гурту гостей приєднується молода пара. Анастасія й Сергій Щевелєви – наставники 8-річних Сєні та Каті. Вони кружляють в обіймах, і невдовзі вишиковується справжня черга до каруселей від дядька Сергія.

Кілька слів про допомогу Коли люди запитують, чому ти вирішив брати участь у благодійній акції, важко пояснити це словами, допоки не відчуєш обійми тієї дитини, заради якої приїхав, і не почуєш таке заповітне: «Приїзди ще обов’язково, я чекатиму».…

Маленьке свято Коли гості порозходилися, гурт гучно засів за солодкий стіл у невеличкій світлій кухні. Проте діти не накинулись одразу на смаколики, вони наче за командою подивилися на дядька Сергія, і той попросив, аби хтось прочитав молитву. Один поперед іншого малюки підіймали рученята. Переможець Богдан урочисто підняв темну голівку й подякував Господу за гостинці. Тільки після цього дітлахи ніби знову увімкнули «режим дуріння». «Знаєте, для таких діток, як вони, віра – це те, що може стати провідною ниточкою на правильний шлях і вогником вночі», – пояснила директорка. Тепер ще більш задоволена й усміхнена (здавалось, куди ж більше), дрібнота летить в ігрову, де їм роздаватимуть подарунки. Діток лякають – хто не сяде, не отримає презенту, і всі швидко плюхаються на пухнастий килимок, нервово йорзаючи в очікуванні. Але це було не єдиною вимогою хитрих гостей – дівчата та хлоп’ята розповідають віршики й лише тоді отримають подарунки. Поки Шура старанно виконує завдання, її сестричка Люба енергійно натискає кнопку фотоапарату й професійно заміщує журналіста студгазети. Коли її запитують, чи хоче вона колись стати фотографом, то відповідає, що колись хотіла: «Зараз я хочу бути вчителем у маленьких діток». Перед відбуттям студентка іноземної філології Тетяна грає на гітарі «У лісі, лісі темному», і десятки дзвінких голосів розливаються по будинку.…

Під час акції спільними зусиллями було зібрано 4 256 грн, які були витрачені на: • книги від видавництва А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА; • пазли та інші розвивальні ігри; • солодкий стіл (печиво, фрукти, горішки, зефір, еклери тощо); • зошити та розмальовки; • фарби та олівці; • м’які іграшки. Якщо у вас також є бажання допомогти дитячому будинку «Моя родина», всю потрібно інформацію можна знайти на їх сторінці у соціальній мережі https://vk.com/ id164446884

Альона Захарова

НЕБО

У РИТМІ ЧАСУ

7– 8

ÃÎРÎÑÊÎП 1 курс Вам, «першачки», вогняна Мавпа подарує Велику впевненість у собі й завзяття, Червоне полум’я фортуни продиктує Нові шукання і нове заняття. Ви усвідомите, що шлях, котрий обрали, – То тільки ваш, єдино вірний шлях! Ви більше мук не взнаєте Тантала – Тепер-бо з вами злине щастя птах!

2 курс А другий курс від Мавпи вогняної Отримає шалений бонус-старт – Хороший розклад, відчуття героїв, Що вже пройшли півторарічний гарт. Дарує Мавпа вам натхнення жменьку, І ще одну чарівної снаги, Щоб ви сиділи й вчилися тихенько, А не топтали «клубні» береги!)

3 курс А ось екватор – Мавпа разом з вами Його перейде, наче Рубікон. І у новому році зі снігами Зійдуть думки сумнівні, наче сон. Напівшляху, напівдорозі стати – Не ваша доля, мужній третій курс! Вогняна Мавпа хоче побажати, Щоб кожен з вас знайшов душі ресурс!

4 курс Тримайтеся, вам мужність у пригоді Ще стане, щоб на практику піти.

НЕБО

У РИТМІ ЧАСУ

7–9

2016 Вогняна Мавпа при такій нагоді Позбавить вас від страху висоти! Літайте у знаннях і пориваннях, Навчайте покоління молоде. Рік Мавпи обіцяє: ще від рання Й до вечора ви будете цвісти!

5 курс А ви вже наче повелителі всесвітні – Що вже залишилось, якихось кроків два – І ваша праця, як вогні досвітні, Осяє й надихне вас на дива! Магістри майже, Мавпа прогнозує, Що рік новий енергії додасть, І кожен день у році подарує Мільйони усмішок і ще хвилину «щасть»!

Викладачам Викладачі, в своїй невтомні праці, Вогняна Мавпа вам сюрприз несе – Хай не щодня почуєте овації, Проте щодня здійсниться з планів все. Цей рік новий упевнено крокує, Тримаючи в руках іскру завзять. Викладачі, вам Мавпа приготує Біди на двійку, успіху – на п’ять!

Фото: з інтерент джерела

Вогняна Мавпа – то потужна сила. Цей рік наповнить кожного із нас Снагою й жаром і розкриє крила. У рік надій, у добрий рік, у добрий час!

Юлія Кириленко

НЕБО

ЗАЗИРНИ У СЕБЕ

7– 10

Прокрастинація: «борітеся – поборете…»

Фото: з інтерент джерела

Із-поміж безлічі звичок, які псують нам життя, прокрастинація, або манера відкладати справи на потім, є чи не найгіршою. Словник психологічних термінів пояснює, що слово «прокрастинація» має латинське коріння і означає «перекладати на завтра». Про цю негативну схильність, яку зараз називають чумою ХХІ століття, писав ще давньогрецький поет Гесіод, філософ Цицерон та афінський полководець Фукідід.

вичка відкладати справи у довгий ящик впливає на свою жертву, як бомба уповільненої дії: людина починає з відмовок на кшталт: «зараз немає на це часу, зроблю завтра», «не бачу необхідності вирішувати це зараз», «ще є купа часу, щоб виконати це». Жертва, спіймана на гачок-відмовку, заспокоюється і продовжує займатися улюбленою бездіяльністю. Незабаром озивається совість й усвідомлення того, що «крайні строки» вже не так далеко. Розум засинає, прокидається паніка. Пацієнт починає виконувати завдання нашвидкуруч, не зважаючи на якість роботи, адже його надціль – якнайшвидше здати роботу, аби позбутися ганебних мук совісті. Але це ще не кінець: ми обіцяємо собі, що наступного разу зробимо все вчасно і якісно. Однак найчастіше – це самообман, який примножує проблему, викликаючи недовіру людини до себе. Якщо ви знаєте про ці симптоми не з третіх вуст, то мусимо повідомити, що прокрастинація дісталася й до вас. Проте засмучуватися не варто, бо ви маєте цілу армію підтримки в боротьбі з цією згубною, але, на щастя, виліковною звичкою. «Вже давно вчуся робити все вчасно. Результати, звісно, є, але хотілося б кращих. Принаймні я пишаюся тим, що справи, які потребують від мене наполегливості й відповідальності, я виконую одразу і з задоволенням». Оксана, 21 рік,студентка «Усвідомлено боротися зі звичкою відкладати справи на завтра я почала ще зі студентських років. Варто сказати, що на сьогодні досягла значних успіхів. Уже не відкладаю справи в довгий ящик, бо розумію, що це шкодить мені самій». Ольга, 32 роки, учитель

«Виконаю я справу одразу чи відкладу її на потім – залежить від того, наскільки вона є важливою для мене. Інколи відмовкою слугує відсутність настрою. Розумію, що така звичка псує мені життя, тому змушую себе робити справи одразу». Олег, 25 років, водій На радість носіїв синдрому «на завтра», психологи виробили низку прийомів боротьби з прокрастинацією. ❶ «ToDoList». Ведіть список необхідних для виконання справ у вигляді щоденника. Так ви зможете розрахувати час, необхідний, щоб пройти денний «рівень». Обов’язково викреслюйте те, що вже зробили, аби бачити свій прогрес. ❷ Зробіть одну неприємну вам справу зранку. Аби «запустити» продуктивний день, необхідно розпочати його зі справи, яку ви обіцяли собі зробити раніше. Наприклад, винести сміття або занести книгу до бібліотеки. ❸ Щодня виконуйте частину трудомісткого завдання. Якщо ви запланували конспектування значної кількості матеріалу на вихідні, краще робіть це кожного дня, зменшуючи для себе масштаби, здавалося, величезної справи. ❹ Привчайте себе готуватися до виконання неприємної роботи. Якщо вам, приміром, необхідно навести лад у шафі, заздалегідь підготуйте коробки для взуття та мішечки для білизни. Ви відчуєте, що частина справи вже зроблена, тому залюбки продовжите її. ❺ Найнеприємніше – на початок. Найчастіше ми починаємо хапатися за виконання дріб’язкових справ, відкладаючи на потім найменш приємне, але й найважливіше. Набагато легше видасться виконувати справи, що залишилися, коли вас уже не гнітить приближення великої та складної роботи. ❻ Отримуйте задоволення від виконаної роботи. Не забудьте нагородити себе за те, що перебороли лінощі, чимось приємним. Наприклад, дозвольте собі з’їсти улюблену цукерку чи переглянути телепередачу, адже так приємно насолоджуватися насправді вільним часом, коли вас не мучать думки про гори невиконаних справ. Прокрастинація більшою чи меншою мірою вражає майже всіх людей. Різниця полягає в тому, що одні борються з нею, полегшуючи собі життя, а інші – ні. Жодних сумнів: життя на потім не відкладеш, тому варто взяти його у свої руки саме зараз, а не чекати вихідних, хорошої погоди чи виборів.

Анна Піменова

НЕБО

ЗАЗИРНИ У СЕБЕ

7–11

Як успiшно скласти сесiю, або «Шаро, прийди!» Зимове свято із назвою «сесія» наближається. Уже не за горами цей «щасливий» час здачі іспитів і демонстрації глибинних знань. Ви вже готові складати іспити без будь-яких допоміжних засобів? Якщо ні, тоді читайте наші поради!

Вірте у свої сили і будьте впевненими в собі. Пам’ятайте, що проста смертна людина не може знати абсолютно все, а тим паче студент (який ще тільки здобуває знання). Правильно розподіляйте час. Складіть графік дій, записавши там, що і коли треба почитати та вивчити. Він повинен містити розклад дня, у якому б години наполегливої підготовки чергувалися із відпочинком. Відпочинок. Відвідайте театр, погуляйте з друзями, завітайте у кав’ярню, щоб заспокоїти себе чашечкою запашної кави, а повернувшись додому, продовжуйте читати, вчити й сумлінно готуватися до екзаменів. Намагайтеся виокремити для себе найголовніше. Систематизування знань – найкращий шлях до успіху. Дехто рекомендує робити шпаргалки, але сподіватися на них не варто в жодному разі. Адже може просто не поталанити. Однак при написанні шпаргалок людина запам’ятовує більше потрібного їй матеріалу (перевірено!). Правильно харчуйтеся! Усі розуміють, що під час підготовки до іспитів студентам зовсім не до їжі. У бідного супергероя – безсонні дні та ночі вперемішк із бутербродом, кавою чи то чаєм. Лікарі рекомендують добре харчуватися, а саме: їсти 5-6 разів на день. Їжа обов’язково має бути з вітамінами групи В (шпинат, горіхи, яйця, риба), овочі, фрукти. При правильному харчуванні ваш мозок працюватиме чіткіше. Час для сну. Під час підготовки до сесії намагайтеся добре висипатися. Кожен студент перед наближенням «судного дня», тобто дня іспиту, починає менше спати і більше хвилюватися. Стоп! Обов’язково треба взяти себе в руки і перед екзаменом гарненько виспатися. Це важливо! Також лікарі радять виділяти на сон хоча би 2-3 години, якщо не виходить більше. Мозок за цей час встигне обробити всю вивчену вами інформацію. Можна звернутися й до старих методів під-

готовки, які навіть і сьогодні користуються популярністю: ♦ можна кричати вночі з балкону: «Шаро,

Фото: з інтерент джерела

прийди!», не стригтися, не мити волосся і бути схожим на панка 70-х років, одягати «щасливий одяг», обсипати бідну залікову книгу цукром чи заморожувати її в морозильній камері; ♦ зранку, у день іспиту, вставати з лівої ноги, тягнути білет лівою рукою, постійно стукати по дереву і не показувати залікову книгу одногрупникам. Однак бажано все-таки працювати впродовж семестру, хоч як би смішно це не звучало! Щасливої сесії, драгоманівці! І пам’ятайте, студент – це завжди супергерой!

Ганна Антохіна

НЕБО

ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ МРІЇ

7– 12

Фото: з інтерент джерела

Душа, повінчана у квітах

«А квіти я буду малювати і малювати, бо я так люблю над ними працювати, що й слів не знайду, аби виказати ті почуття до їх любові – моєї великої любові…», – так казала жінка, народжена у квітах, викохана ними та повінчана в них зі своєю нелегкою долею – Катерина Василівна Білокур. Доля її, до речі, має багато паралелей із таланом великого українського Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка. Міцний духовний зв’язок постав ще з дитинства – «Ніщо на мене не вдіяло такого враження, як «Кобзар». Дитинство та «тернова» юність Народилася Катерина Білокур у селі Богданівка Пирятинського повіту Полтавської губернії (тепер це Яготинський район Київської області) 25-го листопада (7 грудня) 1900 року у заможній селянській родині. Батько художниці, Василь Йосипович, мав дві з половиною десятини землі, дід – ще більше. Тримали вдома різноманітну худобу, всього було вдосталь. Проте економія коштів – справа звичайна. Оскільки в сім’ї, окрім Катерини, було ще двоє дітей – сини Григорій та Павло – дівчинку вирішили не віддавати до школи. Тому Катрусю посадили за прядку та дозволили інколи заглядати до «Букваря». У шість років дівчинка навчилася читати. Батьки і дідусь дуже цьому раділи. Утім, із плином часу дівчинка почала виявляти мистецькі здібно-

сті. Важко сказати, коли точно вона почала малювати. Років із 14-ти, мабуть, бо саме тоді її «застукали» за цим заняттям батьки. Малювала вона вуглинкою на шматочках полотна (знову ж таки – паралель із Шевченком!). Мати була просто обурена, що донька витрачає час на таке «безглузде заняття». Тому відтепер Катерині суворо забороняли малювати. Проте сильна духом дівчинка впевнено рухалася до своєї мети й малювала потайки, ховаючись від будь-чийого ока. Відома легенда, як картини Катрі стали визнаними, коли дівчині виповнилося років п’ятнадцать. Сусід і родич Білокурів Микита Тонконіг, який володів водяним млином, був палким театралом. Разом зі своїми однодумцями він організував щось на зразок театральної студії. Поставлені Тонконогом п’єси мали чималий міс-

цевий успіх. Знаючи, що Катерина Білокур «уміє малювати», творчий мірошник попросив її допомогти з декораціями. Дівчина із задоволенням малювала, а пізніше, до речі, грала на сцені цього унікального «театру на воді». Утім, таланту Катрі так і не оцінили, оскільки селом ширилися думки її матері щодо «безглуздих витребеньок» доньки. Якилина Павлівна казала: «От покарав нас Господь такою дочкою! У людей дочки в таких літах уже заміж повиходили, їхні матері зятів мають, а наша (не при хаті згадувати!) чортів малює!». У 1923 році дівчина здійснила спробу вступити до Миргородського технікуму художньої кераміки. Ця спроба зазнала фіаско, оскільки розмова почалася й закінчилася на тому, що Катря не мала документа про закінчення семирічної школи.

НЕБО

ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ МРІЇ

«І що б я не робила, куди б не йшла, а думи про малювання завжди, як вірний друг, зі мною» Справді, живопис не раз рятував Катерину і від безнадії, і від усіляких «стресів», поразок. Дівчина просто брала до рук пензля – і душа її виривалася кудись у невідому далечінь.… Все летіла, летіла, шукала отих чудернацьких надзвичайної краси квітів. І поверталася з повною пригоршнею новий ідей, фантазій, творінь. Проте реалії життя були зовсім не такими яскравими та барвистими. Хоч Катерина й почала відвідувати драмгурток, організований подружжям Іваном Григоровичем і Ніною Василівною Калитою, богданівськими вчителями, та все ж за наказом батьків не могла полишити домашніх обов’язків, роботи на городі. У 1928 році Катерина Білокур вирішує вступити до Київського театрального технікуму. Чому саме театральний технікум – не зовсім зрозуміло. Можливо, зіграв свою роль богданівський драмгурток, а можливо – хотілося будь-що вирватися з дому й одержати професійну художню освіту. Адже в Києві, напевно, є і художники, і художні школи. Вступивши до театрального технікуму, можна буде продовжувати малювати, а там її роботи, напев-

но, помітять і допоможуть перейти до художньої школи. Так міркувала Катерина Білокур. До поїздки вона готувалася ґрунтовно – узяла метрику і довідку про стан здоров’я. Але й Театральному технікумі розмова так само почалася з питання про закінчення семирічки – і цим питанням закінчилася. «Я уже переплакала, перехворіла й прийшла до такого висновку, що жилізо яке міцне, а як іржа нападе, то і переїсть» Настав чи не найважчий період у житті художниці. Мов те «жилізо», її життя точилося іржею безперестанно. Але попри всі негаразди Катерина трималася мужньо й продовжувала малювати свої улюблені квіти. Катерина вирушає в паломництво до Канева, на могилу Тараса Шевченка. Розпач часом обіймав так сильно, що глибоко віруюча жінка ладна була покінчити життя самогубством. У 1934 році вона приймає найважливіше й безповоротне рішення: «Я буду художницею». Якщо навчитися цього ніде не вдається, вона вирішує вчитися самостійно. Василь Йосипович так поставився до цього постфактуму: «Ну, малюй, будь ти розпроклята! Лайки й доброго слова ти не слухаєш. А бити – я вже втомився з тобою б’ючись!» Якилина Павлівна була, очевидно, тієї ж думки. Отже, Катря Білокур починає опановувати непросте ремесло

Фото: з інтерент джерела

Дівчина в пориві відчайдушності після розмови з дирекцією вирішила кинути свої малюнки за паркан технікуму – раптом хтось знайде й оцінить. Проте цього не сталося, і вона пішки повернулася із Миргорода додому.

7–13

художника самотужки. Художницю найбільше приваблюють олійні фарби. Вони здаються їй сліпучими, навіть їхні назви звучать казково: кіновар світло- і темно-червона, кобальт темно-синій, ультрамарин, кадмій червоний, краплак темно-рожевий... Пензлі виготовляє сама – вибирає з котячого хвоста волосинки однакової довжини: 9, 12 або 36. Для кожної фарби художниця мала інший пензлик. Нарешті щасливий випадок винагородив клопітку працю та творчі пошуки художниці. Вона зустрілася з відомою співачкою Оксаною Петрусенко, котра була вражена талановитими творами Катерини. Урешті, після виставки 1940 року в Полтавському будинку народної творчості відкрилася перша виставка Катерини Білокур, що отримала неабиякий успіх. Художницю преміювали поїздкою до Москви. Після вражень від московських галерей жінка отримує нову хвилю творчої енергії й одну за одною створює свої найвідоміші полотна – «Польові квіти» (1941), «Декоративні квіти» (1945), «Привіт врожаю» (1946), «Колгоспне поле» (1948—1949), «Цар Колос» (1949), «Сніданок» («Снідання») (1950) та інші. Три картини Білокур – «ЦарКолос», «Берізка» і «Колгоспне поле» – були залучені до експозиції радянського мистецтва на Міжнародній виставці в Парижі у 1954 році. Тут їх побачив Пабло Пікассо. Увесь світ облетіли його слова: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!». І скільки б тернів не було на її шляху – Катерина Білокур обережно їх стирала та малювала на їх місці пахучі та невимовно красиві квіти. Жінка була впевнена: «Доля випробовує тих, хто намірився іти до великої мети, але сильних духом не спіймає ніхто, вони зі стиснутими руками вперто і сміливо йдуть до наміченої мети. І тоді доля винагороджує їх сторицею і відкриває перед ними всі таємниці справді прекрасного і незрівнянного мистецтва».

Юлія Кириленко

НЕБО

АНАЛІЗ ДНК

7– 14

Фото: з інтерент джерела

Казкове Різдво

Новий рік та Різдво. Час єднання з друзями та сім’єю. Усі ставлять ялинку, дарують солодощі, накривають на стіл. Скрізь витає у повітрі святкова атмосфера. Підтримують цю атмосферу й мультфільми.

а свята, а особливо на Різдво, хочеться взяти улюблену їжу, загорнутися в теплу ковдру та подивитися з коханою людиною тепле атмосферне кіно. Мабуть, ніщо так не розслабляє, як повчальні та сповнені сенсу мультфільми від студії Уолта Діснея. Багатьма улюблені «Король лев», «Вінні Пух», «Рататуй», «Мадагаскар», «Шрек», «Принцеса та жаба», «У пошуках Немо», «Тачки», «Уперед і вгору», «Крижане серце», «Думками навиворіт» та інші мультиплікації захоплюють як дітей, так і дорослих. Адже в них автори заклали не тільки цікавий сюжет, а й глибокий сенс. У мультиках розглядаються сімейні цінності, дорослішання, небажання батьків відпускати дітей, причини непорозуміння між людьми, вандалізм, витіснення тварин із зони їхнього звичного проживання, проблеми забруднення Землі. А у дитячому мультику «Шрек» про зеленого монстра й віслюка, якого не заткнеш, навіть дорослий не відразу помітить алюзію на концтабори – коли головний антагоніст лорд Фаркуад вирішує позначити, спіймати та заточити всіх магічних та казкових істот. А що вже казати про адаптацію казок. Діти й дорослі переглядають їх по всьому світі. Це «Попелюшка», «Білосніжка», «Красуня і чудовисько», «Спляча красуня», «Піноккіо», «Бембі», «Русалонька» та низка інших мультиплікаційних картин, які вже стали класичними. За що ж ми так любимо ці картини? За їхній життєстверджувальний посил, за прекрасних героїв, за яскраві сюжети. Чи не кожен головний герой у всесвіті студії «Уолт Дісней» є зразком для наслідування. Вони добрі та дружні, щирі та веселі, наполегливі та працьовиті, пустуни, але водночас і відповідальні, коли того вимагає ситуація. Ми бачимо в них себе та своїх рідних. Кожна маленька, а часто й доросла дівчинка прагне бути принцесою, відчути себе коханою та потрібною. Хлопці ж прагнуть бути, як Тарзан, МакКуін із мультфільму «Тачки», Немо чи ковбой Вуді з «Історії іграшок» – відважними, кмітливими, винахідливими. Любимо ми ці роботи за те, що вони проводять пара-

лелі з реальним світом. Мультфільм «Волл-і» показує історію кохання роботів Волл-і з Євою. Та поглянемо ширше. Тут і проблема перенаселення, забруднення атмосфери, ґрунту, а міста тепер – це хмарочоси з пресованого сміття. Також бачимо ідею пам’яті та збереження національної культури. Зачепили автори й проблеми цілковитої автоматизації життя людей: усі лежать на кріслах і, не встаючи, дивляться кіно, плавають у басейні, їдять, тобто зовсім не рухаються. А звідси проблема ожиріння та небажання вести здоровий спосіб життя. Мультфільм «У пошуках Немо» порушує проблему батьків і дітей. Учить вміти вчасно відпустити дітей у вільне плавання, важливості командної роботи та дружньої підтримки. «Тачки» стали ще одним вдалим творінням студії, адже показали, як слава та гроші можуть затуманити розум і зробити егоїстичним, позбавити друзів та врешті завести в халепу. Це історія переродження, що стало можливим завдяки дружньому ставленню з боку інших та розумінню, що справжнє задоволення приносить чесна праця та дружба. Особливо на свята нам всім хочеться знати й відчувати, що нас хтось любить та зробить для нас усе. Саме таку поведінку й бачимо у діснеївських мультиплікаціях. Якими б не здавалися слабкими, незначними за розміром персонажі, вони зроблять усе для порятунку своєї сім’ї та друзів. Головна емоція Радка перетинає весь мозок, аби повернути щастя дівчинці в «Думками навиворіт», мурашка Зед із мультика «Мураха Антц» рятує цілу мурашачу колонію від винищення. У «Крижаному серці» принцеса Анна долає мороз та хижих звірів, аби повернути сестру Ельзу. У цьому світі так не вистачає тепла, щирості й відданості, які можна знайти у мультфільмах неперевершеної студії Уолта Діснея, що тішить своїми роботами світ уже близько 100 років. Веселих свят та вдалої сесії!

Михайло Пилинський

МАЙСТЕРНЯ СЛОВА

НЕБО

7–15

Олександр Михед – письменник нової епохи

Історіографічна довідка Олександра Михед – самородок української літератури. Письменник, який вдало поєднує літературу, кінематограф та мистецтво в одне нерозривне ціле. Запитаєте: «Чи буває ж таке?». Не повірите, але так, і твори Олександра – яскраве підтвердження цьому. Сам письменник пояснює, що ним керує бажання створювати літературу, яка вражає. Вона має говорити про загальні цінності та використовувати класичні механізми катарсису, провокуючи читача на задушевну розмову. Олександр Михед – автор більш ніж 150 публікацій українських та закордонних ЗМІ, зокрема в Білорусі, Чехії, Сербії, Польщі тощо. Також він входить до списку «Молоді письменники, з якими варто познайомитися», складеного виданням «Українська правда». Письменник переклав із російської мови романи Боросила Акуніна, з англійської – оповідання Салмана Рушді, вірші Дженні Хольцер та Деміена Хьорста. На перший погляд може здатися, що Олександр – людина, яка має за плечами чималий стаж роботи, але йому – лише 27. Творчий шлях ♦ «АмнезіЯ» – перша художня книга письменника, яка створювалася впродовж двох років (2006-2008), а побачила світ лише в травні 2013. Вона стала основою

л ітерат урно - м истецького мультимедійного проекту «АмнезіЯ project», який увійшов у сімку найкращих проектів світу за версією фестивалю «SOUNDOUT! New Ways of Presenting Literature». Уривки книги були перекладені фінською, англійською, німецькою, польською, італійською мовами. ♦ «Понтиїзм» – збірка оповідань, яка була опублікована в липні 2014 року. 25 розповідей мають різні сюжети та художні форми, які об’єднанні темою війни нового покоління – війни, яка ведеться в медіа (ефірах та соціальних мережах). Книга була номінована до списку премій «Книга року ВВС-2014» та «ЛітАкцент року 2014». ♦ «Астра» – психотрилер (2015). У своїй основі має історію пошуку власної свободи, яка виходить на загальнолюдський рівень. «Астра» Жанр книги – психологічний трилер (за визначенням самого автора). Спершу може видатися, що це бойовик, який знайшов своє перевтілення з екранної версії в літературну. Та це зовсім не так. Автор розповідає про життя Віктора Варецького, молодого хлоп-

Фото: з інтерент джерела

Митці нової епохи, талановиті поети й прозаїки... Сьогодні вони творять українську сучасну літературу, наповнюючи її своїми геніальними творами. Одним із таких талановитих людей, які беруть участь у процесі оновлення нашої культури, є загадковий Олександр Михед.

ця, який намагається знайти відповідь на кілька важливих для нього запитань: хто його батько та як влаштований цей чудернацький і сповнений див світ. Олеся Дибовська, прочитавши «Астру», запевнила потенційних читачів, що ця книга – «зразок ідеальної формули інтелектуального тексту: філософські роздуми за чашкою кави із «високими умами світу цього», любовна лінія, наочне зображення повсякденного людського рабства в селах із відголосами постсовкового рекету та суцільні містифікації». Перед нами відкрилися ворота нової української інтелектуальної літератури, яка має глибокий сенс і довершену форму. Вона є втіленням американських блокбастерів, але з українським колоритом, що не може не тішити! Читайте та розвивайтеся!

Тетяна Даруга

НЕБО

7– 16

КУЛЬТУРНІЙ ПРОЕКТ

Мистецтвознавство: цікаво, легко, доступно

Місце проведення Не останню роль у привабливості Культурного Проекту відіграє специфічне арт-середовище, у якому відбувається навчальний процес. Із рутинного життя людина потрапляє в мистецьке оточення – у локаціях лекторію проходять виставки, поруч сидять розумні, не байдужі до культури люди, обговорюють цікаві мистецтвознавчі теми. Тобто є все для того, щоб вчитися із задоволенням.

Фото: з інтерент джерела

Про проект Культурний Проект – організація, що здійснює освітні програми у сфері візуального мистецтва. Була створена 5 років тому як середовище, у якому можна було б дізнаватися щось нове. Культурний Проект – це передусім вільні лекторії, тобто безкоштовні заняття, які може відвідати кожен охочий. Також є комплексні платні курси. Річні курси розроблені для тих, хто серйозно вирішив приділити свій час вивченню історії мистецтва та готовий систематично відвідувати заняття. Лекції будуть корисними для людей, які цікавляться лише конкретною темою та відвідують заняття тоді, коли є можливість. Кожен слухач отримує сертифікат про те, що пройшов курс із певної теми. Нині Культурний Проект щотижня проводить більше 10 лекцій.

Фото: з інтерент джерела

Цікавитися мистецтвом – завжди модно. Якщо ти знаєшся на тенденціях живопису, легко відрізняєш імпресіонізм від експресіонізму, ти – в тренді! Сучасна освіта дозволяє будь-кому доторкнутися до мистецтва, стати його знавцем. Скажете неможливо? Дорого? Зараз ми спростуємо таку думку, адже мова йтиме про Культурний Проект.

Культурний Проект проводить заняття в різних музеях Києва: Тараса Шевченка, книги та друкарства, історії Києва – та на популярних столичних арт-майданчиках: Мистецький Арсенал, Pinchuk Art Centre та інші. Власним простором організації є Освітня станція 31В1. Оригінальне, модерне приміщення, де кожен слухач відчуватиме себе комфортно. Час проведення Лекції проходять у різний час та різні дні. Отже, кожен може відвідувати заняття тоді, коли йому комфортно. Досить багато лекцій проходить у вечірній час.

Для деяких безкоштовних проектів потрібна попередня реєстрація, адже кількість місць обмежена. На сайті Культурного Простору можна знайти детальний план занять. http://www.culturalproject.org Спікери Спікерами в Культурному Проекті є відомі діячі культури. Письменники, художники, філософи, музики. Це далеко не весь перелік митців, адже тематика лекторію різноманітна. Ви, наприклад, можете поринути у світ літератури разом із Юрієм Андруховичем, Катериною Бабкіною, Оксаною

НЕБО

КУЛЬТУРНІЙ ПРОЕКТ

Фото: з інтерент джерела

7–17

Аудиторія проекту Неважливо, скільки вам років, яку освіту ви маєте, головне – ви цікавитеся мистецтвом. Культурний простір працює з широкою аудиторією початківців та з професіоналами. Ви зможете познайомитися зі значною кількістю нових і надзвичайно талановитих людей. Не так давно були розроблені лекторії для дітей віком від 8 до 12 років. Основна відмінність дитячих занять полягає в поєднанні лекцій та практики, адже юним мистецтвознавцям цікаво все спробувати

самим, навчитися творити шедеври власними руками.

жила: «Слово «освіта» є лише назвою для загального процесу продукування знань та обміну ними між людьми. Цей процес відбувався і буде відбуватися завжди, під час всіх етапів розвитку людства, він нескінченний. Університети, академії, курси – все це лише сервіси для забезпечення кращої якості цього процесу. Культурний Проект також є одним із таких сервісів. Насправді ж, аби ділитися знаннями, людям не потрібні ані комфортні приміщення, ані кава-брейки. Суть – лише знання. Проте отримувати їх краще та приємніше, коли є сформована експертами програма та сприятливі умови. Саме це і забезпечує організація».

Мета проекту Сучасні люди намагаються покращити свою освіту, займаються саморозвитком. Фундатор проекту Наталія Жеваго в одному з інтерв’ю заува-

Фото: Максим Белоусов; На фото: Наталія Жеваго

Забужко та іншими. Пізнати секрети кіномистецтва, відвідавши лекції Андрія Алфетова, Пітера Грінуея, Надії Заварової – відомих кінокритиків, режисерів. Поринути в глибини музичного океану вам допоможуть композитори та музиканти Віталій Вишинський, Олексій Войтенко. Зрозуміти таємниці великих художників та дізнатися про тенденції сучасного образотворчого мистецтва допоможуть Дмитро Булатов, Олена Боримська, Крістофер Вейгль, Лізавета Герман. Також варто відзначити, що більшість лекторів є кандидатами наук, професорами.

Культурний Проект – освіта майбутнього. Майбутнього покоління. Адже саме через класичне мистецтво ми пізнаємо істину буття, розвиваємо смак та збагачуємося знаннями. Творіть на здоров’я і не лінуйтеся працювати над собою!

Катерина Притаманна

НЕБО

7– 18

ОКО НАРОДУ

Кілька новорічних легенд Звідки взялася ялинка, як виникли перші ялинкові іграшки та хто вигадав Діда Мороза? Якщо ви теж не знаєте відповіді на ці запитання, то саме час прочитати цю дуже цікаву й пізнавальну статтю.

Фото: з інтерент джерела

Ялинкові прикраси Давним-давно жила на світі бідна, але дуже добра жінка. І мала вона багато дітей. Наближалося Різдво, тому жінка мусила прикрасити ялинку. Різдвяна красуня вийшла скромною, лише кілька прикрас виблискували у вечірніх сутінках. Уночі, коли всі міцно спали, ялинку ще й обплели павуки. Христос, побачивши безмежну доброту серця бідної жінки, благословив ялинку, а

Фото: з інтерент джерела

Ялинка Якось у морозний ясний святвечір ватажок німецької Реформації Мартін Лютер повертався додому. Дорога пролягала через густий ліс. Раптом чоловік побачив дивовижне видовище: крізь пухнасте віття однієї з ялинок просвічували зорі!. Той зимовий пейзаж настільки запам’ятався Мартіну, що він поставив ялинку у себе вдома і прикріпив до неї свічки. Яскраві вогні робили ялинку особливо прекрасною та загадковою і нагадували чоловікові про зорі.

густу павутину перетворив на сяюче срібло. Відоме повір’я, що Діда Мороза першими вигадали гуни. Вони вірили в бога Йерлу, який першого дня Нового року завжди спускався на землю. Цього дня гуни традиційно ставили ялинку. Ця традиція з 5000-літньою історією розповсюди-

лася по всій Європі. Саме з Баварії, де мешкали гуни, новорічна ялинка потрапила в домівки європейців. Згідно зі стародавнім французьким літописом, перші святково вбрані ялинки з’явилися 1605 року в Ельзасі, Франція: на Різдво в тутешніх будинках встановлюють ялинки, а на їх гілки вішають троянди з кольорового паперу, яблука, печиво, шматочки цукру і мішуру. Згодом традицію прикрашати ялинку перейняли німці, а пізніше й інші європейці. Та розкіш святкової ялинки на той час була доступною лише багатим дворянам і купцям. Першу скляну іграшку-кулю виготовили у ХVI ст. в Тюрінгії (Саксонія). Саме тут з’явилося і перше промислове виробництво іграшок. Традиція встановлювати різдвяні ялинки набула широкого розповсюдження відносно недавно – на початку ХIХ століття. Спочатку вічнозелені красуні з’являлися лише в імператорських палацах Франції, Німеччини, Англії, Норвегії, Данії і Росії. Загальнодоступною ялинка стала тільки в другій половині ХIХ ст.

За матеріалами сайту http://pustunchik.ua/ua

У РИТМІ ЧАСУ

НЕБО

7–19

PIANOBOY

Нині шоу-бізнес чи не кожного дня поповнюється все новими й новими виконавцями. Нові співаки й співачки часто з’являються на екранах телевізорів, їх пісні лунають із радіо, та, на жаль, не всі вони запам’ятовуються, врізаються у душу. Що не можна сказати про Дмитра Шурова та його гурт «Pianoboy», який достатньо швидко набув популярності як серед молоді, так і серед людей старшого віку.

Фото: з інтерент джерела

Приємний голос у поєднанні з хорошою музикою та змістовністю текстів і сформував популярність, а також піаніно, що є своєрідним символом та фішкою гурту. Створення гурту не було помилковим рішенням Дмитра Шурова, що підтверджується значною кількістю шанувальників та поціновувачів творчості колективу.

Фото: з інтерент джерела

митро Шуров заснував у далекому 2009 році проект, який до сьогодні має ім’я «Pianoboy». До цього виконавець мав досвід у вітчизняному, ба, навіть зарубіжному шоу-бізнесі, та там він виконував другорядну роль. Популярність гуртів, у складі яких він був, не задовольняла чоловіка повноцінно, адже він хотів більшого.. Зібравши та організувавши колектив, він зі своєю командою спробував підкорити сцену. Дебютував гурт у вересні 2009 року в рамках другого Moloko Music Fest. Дещо пізніше, у листопаді, на телебаченні й радіо відбулася прем’єра першої пісні гурту із назвою «Смысла.нет», а 29 грудня – перший повноцінний сольний концерт, на якому було також презентовано кліп на вище згадану пісню. У січні 2010 року «Pianoboy» приступив до запису альбому, а кінець лютого позначився для гурту початком клубного туру Україною. Дмитро Шуров – голос гурту, деякі прихильниці називають його «кучеряшка з піаніно», адже чи то переглядаючи кліпи, чи то на концертах колективу одне, що залишається незмінним, – чоловік із улюбленим музичним інструментом. Їх пісні наповнені сенсом, адже в кожній можна знайти те, що зачепить. «Мені подобається тематичний простір пісень «Pianoboy», – ділиться прихильниця Наталя Ластовченко, – улюбленою є пісня «Родина», вона справді зачіпає душу, і ти мимоволі задумуєшся над тим, як багато для тебе значить Батьківщина, пропускаючи ці думки крізь призму подій, що сьогодні за вікном».

Інформація: Справжнє ім’я: Шуров Дмитро Ігорович Дата народження: 31 жовтня 1981 р. (34 роки) Місце народження: Вінниця Сімейний стан: одружений з Ольгою Тараканівською (Шурова), син – Лев Шуров. Цікаво: У минулому Дмитро Шуров був піаністом груп: - Океан Ельзи (2001-2004); - Esthetic Education (2004-2008); - Земфіри (2006-2009). Писав музику до фільмів «Хоттабич», «Гудзик», «Оранжлав», «Ігри в солдатики», «Як знайти ідеал», «Таємничий острів», «Слуга народу». Склад: Дмитро Шуров – вокал, фортепіано; Ольга Шурова – бек-вокал, клавіші, гітара, перкусія; Микола Кістеньов – бас-гітара; Андрій Надольський – барабани. Зв’язок: https://twitter.com/Pianoboy_band https://www.facebook.com/pianoboy.band?_rdr=p http://vk.com/pianoboy_band https://www.youtube.com/channel/ UCPlKtUOknX7n6fx-2Xq-Cwg

Марія Бур’ян

НЕБО

АФІША

7– 20

Куди піти під час зимових канікул?

Зима, канікули, свята, сніг, розваги, відпочинок – головні слова, які крутяться в голові кожного студента. Закінчення навчального семестру вже не за горами, а отже, потрібно подумати про активний та корисний відпочинок, адже відлежатися в теплому ліжку та від’їстися ми завжди встигнемо.

Усі фото: з інтерент джерела

Що: Новорічні та різдвяні гуляння Де: Троїцька площа, Контрактова площа, Співоче поле Коли: Різдво На Троїцькій площі відбудеться ярмарок «Олімпійська ялинка», де можна буде покататися на ковзанах, спуститися з льодової гірки та випробувати себе в різних майстер-класах. Виступ джазових музикантів, атракціони, парк скульптур – усе це можна буде побачити на фестивалі «В пошуках in Ukraine» на Контрактовій площі, починаючи з 19 грудня.

Що: Новорічні свята Де: аутлет-містечко «Мануфактура» Коли: кожного дня з 5 грудня по 10 січня Гостей чекає новорічний ярмарок; безкоштовна фотозона (уперше в Мануфактурі); вуличні шоу; 7 різновидів глінтвейну; затишні кафе; розважальна програма; святкова лотерея подарунків; Бельгійські вафлі та кава; лялькові вистави та багато інших розваг.

Що: Зимова країна – найбільша зона зимових розваг в Україні Де: ВДНХ Коли: 10 грудня – перший тиждень весни На території є великий каток площею 4000 кв. м., льодові гірки (висота – до 12м.), резиденція Діда Мороза. Відвідувачів чекає багато сюрпризів, а саме: різні ярмарки, фудкори з ласощами, дитячі аніматори.

Що: Музей казок Де: арт- завод «Платформа» Коли: січень-лютий Яскравий зимовий фестиваль для тих, хто любить веселитися та вірить у дива. Тут ви можете стати не просто глядачами, але й учасниками виступу. Як обіцяють організатори, гості потраплять у дивовижний світ, у якому можна буде зустрітися з Гаррі Поттером, Алісою з Країни Чудес, Черепашкою Ніндзя, Бабою Ягою, героями «Льодовикого періоду», Дідом Морозом та Снігурочкою. Буде багато конкурсів, де розігруватимуть цінні призи та подарунки.

Що: Ігри Мафії Де: Dream Town Коли: кожного дня У пабі «BIGBEN» проводять рольову гру «Мафія», де кожен охочий чи поціновувач цієї гри матиме нагоду весело та цікаво провести вечір. Цікаво, що для тих, хто не вміє грати в «Мафію», але має бажання навчитися, щочетверга проводитимуть безкоштовні уроки.

Головні небожителі: Тетяна Крисюк Анастасія Шевченко Захарова Альона

Желонкіна Юлія

Пилинський Михайло

Кириленко Юлія

Антохіна Ганна

Магдич Богдан

Бур'ян Марія

Піменова Анна

Даруга Тетяна

Притаманна Катерина

Богдан Магдич Періодичність: як тільки, так одразу Наклад: скільки донесемо Підписано до друку: магічним маркером Адреса редакції: аудиторія 7-3 та поза її межами

Улюблений керівник Оксана Гаврилюк Номер народився за підтримки дирекції Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка