!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
www.intour.com.ua
Ж У Р Н А Л
ДОМІНІКА ФРАНЦІЯ ТУНІС ШВЕЙЦАРІЯ ТУРЕЧЧИНА ГРЕЦІЯ ЧЕХІЯ УКРАЇНА
17:42
Page I
П Р О
М А Н Д Р I В К И
Т А
В I Д П О Ч И Н О К
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:42
Page II
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
reservation@edengroup.cz
17:42
Page 1
w w w. c a r l s b a d - p l a z a. r u
Tel.: (+420) 353 225 502
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:42
Page 2
4 (130) 2016
4
2 ВОЯЖ КОЛЕКЦІЯ
8 9 Єгипет із «Join UP!». Ваше досконале літо. Переваги літнього відпочинку в країні пірамід. 52 57 ГРЕЦІЯ. ВідКрити Крит. Найтепліший острів Середземномор’я, колиска європейської цивілізації… Цього літа Крит став ще доступнішим. 62 69 ІСЛАНДІЯ. Автопробіг по краю світу. Чудовий спосіб побачити Ісландію — мандрівка трасою R1 по периметру острова. 78 84 ДОМІНІКА. Аліса на острові чудес. Наша колишня землячка Аліса живе на острові Домініка та вважає його справжньою Країною Чудес.
6
1
ПОДОРОЖ НА ПОДІЮ 10 14 Свята стихій. Фестивалі землі, води, повітря та вогню. Читай, обирай, вирушай!
ПРОФІ ТУР 13 Острів успіху. У Києві відбувся воркшоп із МІСЕ туризму на КІПРІ. 40 41 Вдале літо з «Aldemar». Компанія «Aldemar Resorts» — про старт сезону й особливості туристичних продажів на РОДОСІ.
4
3
2
4
50 51 До ТУРЕЧЧИНИ з любов’ю. Незабутній захід для турагентів — ХІІ Виїзна конференція від «ANEX Tour».
МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СТРАВ 16 20 У пошуках смаків по всьому світу. Майкл ДОН, засновник і співвласник групи компаній «Мировая Карта», ділиться гастрономічними враженнями.
УКРАЇНА ЧУДЕС 24 33 БУКОВИНА — КИЇВ. Іванові Іменини. Середина червня в Україні минула під знаком 75 річчя актора від Бога, людини від Бога — Івана Миколайчука. 120 125 ЛЬВІВЩИНА. До Івана Яковича. Новий маршрут «Стежками Івана Франка» робить Великого Каменяра ближчим, зрозумілішим і ріднішим.
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:42
Page 3
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:42
Page 4
2
5
126 131 Сапайте воду! Ці сапери не сапають городів, нічого не мінують і не розміновують. SUPери — прихильники нового водного виду спорту.
2
6
#INSTATRAVEL 34 39 Музеї ЖЕНЕВИ. Женеву, безумовно, можна назвати містом музеїв. І серед них є такі, яких не зустрінеш більше ніде у світі.
ДИВА ЗАМОРСЬКІ 42 48 МАЛЬТА. Морські фігури. Тут немає ні лісів, ні гір, ні озер, ні річок. Зате є узбережжя, що фігурують у фільмах на теми міфів і в серіалах у жанрі фентезі. 70 77 ТУНІС. Африканський Колізей. Ель Джем часто називають «містом однієї пам’ятки». Зате якої! Легендарного амфітеатру часів Стародавнього Риму.
0
102 106 ФРАНЦІЯ. Найвідоміша парижанка. Знаємо Ейфелеву вежу переважно лише за вишуканим силуетом. А що туристу на ній можна?
7
MODUS VIVENDI / СПОСІБ ЖИТТЯ 58 61 КРИТ. Хіпове місце. Містечко Матала на острові Крит — символ епохи хіпі.
ЖИВИЙ СВІТ 86 94 «БАНФ». Холодні солодкі пейзажі. У Північній Америці чимало знаних національних парків, але найвідвідуванішим залишається канадський «Банф».
ЛЮДИНА З ЛЕГЕНДИ 96 101 Батько вежі. Александер Гюстав ЕЙФЕЛЬ прикрасив світ ажурними шедеврами з металу і був засуджений за найбільшу будову обох Америк.
6
12
ФОТОФАКТ 108 112 У кадрі — гарне, дивне, загадкове: ■ Лапландія; ■ Амстердам; ■ Ель Кантауї; ■ Понткісіллте; ■ Резія.
КАМО ГРЯДЕШИ? 114 119 Мгарський літопис. Якби Україну порівняти з людиною, то Мгарський монастир опинився б точнісінько там, де серце.
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:42
Page 5
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:42
Page 6
1998
2000
2003
2004
2007
2010
2012
Журнал про мандрiвки та вiдпочинок Засновник i видавець — ТОВ «Редакцiя журналу «Мiжнародний туризм» Видається з 1992 року Головний редактор Олександр ГОРОБЕЦЬ Заступник головного редактора Євген БУДЬКО Вiдповiдальний секретар Iрина ГОРОБЕЦЬ Художнiй редактор Сергій ГОРОБЕЦЬ Комп’ютерна графiка та верстка Євгена КРУТОВЕРЦЕВА Коректура Людмили ГОРОБЕЦЬ, Наталi ОБОЛЕНСЬКОЇ Вiддiл реклами: Тел./факс: (044) 254 5190, 254 5193 На обкладинцi: «Мальтійський човен луццу». Фото надане «Malta Tourism Authority».
Передплата яскравих вражень! Заповніть квитанцію на пошті, аби не шукати кожного номера нашого журналу в кіосках. Продовжуйте передплату з будь якого місяця! Журнал виходить щодва місяці — 6 номерів на рік. Має обсяг 136–176 сторінок.
ДЕ ПЕРЕДПЛАТИТИ? У ПОШТОВИХ ВІДДІЛЕННЯХ Оформте передплату з поштовою доставкою в будь якому відділенні зв’язку України. Передплатний індекс у каталозі ДП «Преса» — 74318. У ПЕРЕДПЛАТНИХ АГЕНЦІЯХ «Бліц Інформ»: Київ — (044) 205 5110. «Ідея»: Київ — (044) 417 8767; Донецьк — (062) 381 0932. KSS: Київ — (044) 585 8080. «Меркурій»: Київ — (044) 249 9888; Дніпропетровськ — (056) 374 9055. «Періодика»: Київ — (044) 585 3165/66. ЗАПИТУЙТЕ ЖУРНАЛИ «МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ» У МІСЦЯХ ПРОДАЖУ ПРЕСИ! https://uk ua.facebook.com/Mizhnarodny.turyzm
Вiддiл розповсюдження: Тел./факс: (044) 288 9625 Зареєстровано Мiнiстерством України у справах преси та iнформацiї, серiя КВ, № 2351 вiд 17.01.1997 р. © Журнал «Мiжнародний туризм» Адреса редакцiї та видавця Кловський узвiз, 15, м. Київ, 01021 Тел./факс: (044) 254 5190/93, 288 9625 E mail: welcome@intour.com.ua Представництва у Канадi: Український центр засобiв i розвитку — тел.: (403) 497 4374; факс: (403) 497 4377 Кольороподiл i друк Видавничий дiм «Рема Принт» Вул. В. Чорновола, 2, оф. 1, м. Київ, 01135, Україна Тел.: +38 (044) 486 8004, 486 2820 Тираж — 20 000 примiрникiв Перiодичнiсть — 6 випускiв на рiк Цiна договiрна. Передрук матерiалiв — тiльки з дозволу редакцiї. За рекламну iнформацiю вiдповiдає рекламодавець. Рукописи не рецензуються i не повертаються. Думка авторiв публiкацiй не завжди вiдповiдає думцi редакцiї. Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть фактiв, власних назв та iмен, iнших вiдомостей несуть автори. Editor in Chief Oleksandr HOROBETS Deputy Editor in Chief Yevhen BUD’KO Managing Editor Iryna HOROBETS Art Director Sergiy HOROBETS Director of Computer Work Yevhen KRUTOVERTSEV Proof Reading & Editing Liudmyla HOROBETS, Natalya OBOLENSKA Subscription Index 74318 © «International Tourism» Magazine
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:42
Page 7
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:42
Page 8
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:42
Page 9
09.07.2016
НА ПОДІЮ
17:42
Page 10
■
Þë³ÿ ÌÀËÀ
Мiж небом i землею Що: Де: Коли: Інфо:
міжнародний фестиваль повітряних куль Сен Жан сюр Рішельє (Канада) 13–21 серпня www.montgolfieres.com
Щороку для відчайдухів і просто глядачів у невели/ кому канадському місті Сен/Жан/сюр/Рішельє відбу/ вається міжнародний фестиваль балунізму. Свого часу містечко було важливим транспортним вузлом. Тож у 1984 році його обрали для фестивалю одного з найне/ звичайніших і найромантичніших видів транспорту. Свят/ кування відразу набуло шаленої популярнос/ ті, містечко приймає понад мільйон гостей! Наразі протягом повітрофесту в небо підій/ мається більш як 120 куль! Польоти здійснюються вранці та увечері. Якщо ж погода не сприяє, відвідувачі можуть долучитися до розважальної програми для дорослих і дітей. Тут є і фотовиставка, й ат/ ракціони, і міні/гольф, і музичні виступи... Фани «небесного спорту» мають шанс по/ спілкуватися з пілотами та оглянути їхні кулі.
10
Фото Deutsche Zentrale fur Tourismus e.V.
Вогні Рейну Що: Де: Коли: Інфо:
фестиваль феєрверків Кобленц (Німеччина) 13 серпня www.rhein in flammen.com
У 2002 році долину Середнього Рейну внес/ ли до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Причина — не лише казкові пейзажі. Тут ось уже понад 200 років відбувається феєрич/ ний у всіх сенсах фестиваль «Вогні Рейну». Це «рухомий фест»: починається він у трав/ ні вище по течії, в Кельні, й мандрує до міс/ течка Рюдесхайм/на/Рейні, де аж у вересні відбувається фінал. Та особливо виділяють святкування саме у Кобленці. У славнозвіс/ ному «німецькому куті», де зустрічаються річки Рейн і Мозель, влаштовують непере/ вершене дійство! Гарно святкувати і на березі, й на човні. Можна вирушити у нічний прогулянковий круїз і до ранку насолоджуватися музикою й танцями на тлі феєрверків. Місто готує не менш цікаву програму: смачну їжу, пиво, рейнське вино, «танцівні» фонтани, запаль/ ну музику... Найголовніше видовище — пі/ ротехнічне шоу — розпочинається о дев’я/ тій вечора.
Фото Deutsche Zentrale fur Tourismus e.V.
Êóðîðòíèìè áëàãàìè òà åêñòðåìàëüíèìè âèïðîáóâàííÿìè çàâäÿ÷óºìî íàñàìïåðåä ïðèðîä³. Íå äèâíî, ùî òóðèñò³â âàáëÿòü çàãàäêîâ³ ôåñòèâàë³ ÷îòèðüîõ ñòèõ³é: âîäè, âîãíþ, çåìë³ òà ïîâ³òðÿ.
СВЯТА СТИХІЙ
П
О
Д
О
Р
О
Ж
!MT_4-16-disk.qxd
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:42
Page 11
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:42
Page 12
Що: Де:
вільний фестиваль пустеля Блек Рок, штат Невада (США) Коли: 28 серпня — 5 вересня Інфо: burningman.org
Полум’я пустелі Фестиваль «Burning Man» — чи не «найвідривніша» щорічна подія у США. Вперше спалення дерев’яної люди/ ни відбулося 1986 року. Тоді цей «ри/ туал» влаштувала невелика компанія на пляжі у Сан/Франциско. Із часом виник велелюдний фестиваль, який перекочував до пустелі Невада, у міс/ цевість Блек/Рок. Наразі у фесті бе/ руть участь понад 70 тисяч осіб. «Burning Man» — це ціла філософія радикального самовираження. В пус/ телі облаштовується наметове містеч/ ко. Тут не потрібні гроші, немає мобіль/ ного зв’язку та інтернету. Люди вільні вдягатись як бажають, ба навіть ходи/ ти голяка. Гості пересуваються пере/ важно на велосипедах, а дехто — ще й на чудернацьких карах. На фесті можна оглянути витвори сучасного мистецтва, потанцювати, поспілкуватися та просто «відірвати/ ся». Вартість участі становить від 200 до 650 доларів. Про ночівлю, харчуван/ ня, воду, захист від пилу і спеки варто подбати заздалегідь.
Хвилі історії Що: Де: Коли: Інфо:
історична регата Венеція (Італія) 4 вересня www.regatastoricavenezia.it
Історична регата у Венеції здавна відбу/ вається на Великому каналі першої неділі ве/ ресня. Перші згадки про подію відносяться ще до ХІІІ століття. То було не лише змаган/ ня моряків, а й свідчення сили та розквіту Морської республіки. За часів Наполеона (1797) традиція була перервана, проте у 1841 році регату відновили. Як правило, дійство розділяють на дві частини — історичний парад човнів із костюмованими гребцями та спортивні змагання. Спочатку всі човни й гондоли проходять Гранд/ Каналом, а потім починаються пе/ регони: серед наймолодших учас/ ників на двовесельних «пуппаринах», жіночі — на двовесельних «маска/ реттах», регата на 6/весельних «ка/ орлінах» і гонитва на двовесельних «гондолінах». Переможці, крім грошової пре/ мії, отримають ще й прапори, від/ повідно до зайнятого місця, та по/ росят із муранського скла.
Цвіт Австралії Що: Де: Коли: Інфо:
фестиваль квітів Канберра (Австралія) 17 вересня — 16 жовтня www.floriadeaustralia.com
Завдяки географічному положенню Авст/ ралія у вересні зустрічає весну. В цей час там проходить грандіозне квіткове шоу «Флорі/ ада» — торжество землі та її дарів. Свято вперше відбулося у 1988 році на честь 200/ліття відкриття Австралії. Проте традиція успішно прижилася й існує донині. Подія приваблює не лише професійних садівників і флористів, а й усіх небайдужих до природної краси. Експозиції з півоній, гіа/ цинтів, тюльпанів, фіалок та інших рослин ваблять око. У них, здається, можна розчи/ нитись — а це понад мільйон насаджень! Крім того, тут можна придбати найрізноманітні/ ші квіти й насіння, відвідати майстер/класи з квіткового дизайну, виставки та шоу. У рамках святкування проводиться «Night/ Fest» — п’ять ночей зелені експозиції під/ свічуються, а люд смакує страви, перегля/ дає фільми і танцює. Щороку фестиваль збирає понад 400 ти/ сяч туристів з усіх континентів.
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:42
Page 13
Ó Êèºâ³ â³äáóâñÿ âîðêøîï ³ç ̲ÑÅ-òóðèçìó íà ʳïð³. Êóðîðòíèé îñòð³â º â³äîìèì ìàéäàí÷èêîì äëÿ ä³ëîâèõ çàõîä³â, çàîõî÷óâàëüíèõ ïîäîðîæåé ³ êîðïîðàòèâíèõ ïîä³é.
Острів успіху
К
Київ став напрямком ділової подорожі для кіпрських готельєрів та операторів МІСЕ туриз му. Але метою було представлення саме кіпрсь ких «meetings, incentives, conferences und exhibi tions». Господарем заходу «Passion for Success» виступила Кіпрська туристична організація. Наша столиця теж має умови для МІСЕ, і в цьому переконав «Fairmont Grand Hotel», у за лі якого відбулася перша, суто ділова, частина візиту кіпріотів. Домовленостям і угодам пере дували виступи господарів заходу — директора з туризму в «Cyprus Convention Bureau» та «Cyp rus Tourism Organisation» (СТО) Міхаліса Метак саса, голови представництва СТО Івана Гороб ця, а також почесного гостя — посла Республіки Кіпр в Україні Вассоса Чамберлена. «Острів виняткової краси» (один зі слоганів Кіпру) — дуже привабливий напрямок корпора тивного туризму для українських компаній. Се ред його переваг: спрощений візовий режим (діє безкоштовна електронна про віза), активне авіа
сполучення зі столицею та регіонами України, членство острівної держави в Євросоюзі, її роз винута МІСЕ інфраструктура з урахуванням різ них бюджетів і розмірів груп, належність Кіпру до топ 5 найбезпечніших напрямків світу. Вар то пам’ятати і про суто туристичні принади: най чистіші береги в Середземномор’ї, стародавню історію, національний колорит, традиційну гос тинність, чудові вина і кухню. Останнє кіпріоти продемонстрували україн цям «наживо». Друга частина візиту проходила в ресторані «Eliziy» київського сіті резорту «Цар ський». Тут гості й господарі (було складно зро зуміти, хто в якій ролі) разом частувалися кіпр ськими смаколиками та вином і дивилися ви ступи острівного фольк колективу. Доповнив шоу програму вітчизняний гурт «Бігуді». Вечір вів улюбленець публіки Дядя Жора. Яскраво і душевно завершилося знайомство учасників заходу й почалася робота заради спіль ного бізнес успіху. ■
13
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:42
Page 14
Що: Де: Коли: Інфо:
фестиваль трюфелів Зиганте (Хорватія) 18 вересня — 30 жовтня www.istra.hr
Земляний делікатес Для Хорватії трюфелі — надбання нації. Тому не дивно, що їм присвятили цілий фестиваль. Дні трюфелів (Dani Zigante Tartufa) відбуваються в регіоні Істрія. Багато лю/ ду з’їжджається на фестиваль до невеличкого селища Ліваде, що в самому серці Мотовунського лісу. Ті краї відомі білими трюфелями. Збір цих грибів перетворюється на азартне полювання. Шукають зі спеціально тренованими собаками і навіть поросятами. Подія триває сім осінніх вікендів і є найдовшою відкритою виставкою трю/ фелів у світі. У програмі фесту — різноманітні розваги та атракції. Наприклад, щороку тут обирають найбільший і найгарніший гриб, його потім можна при/ дбати на аукціоні. Також проводяться майстер/класи з приготування «земля/ ного делікатесу». Продаються традиційні істрійські вина, оливкова олія, сири, мед і різні сорти ракії.
Ловці вітру Що: Де: Коли: Інфо:
фестиваль повітряних зміїв Кейптаун (ПАР) 29–30 жовтня www.capementalhealth.co.za/kite/
Міжнародний фестиваль повітряних зміїв не/ подалік від Кейптауна збирає знавців цієї спра/ ви з усього світу. «Ловці вітру» з Австралії, Ве/ ликобританії, Німеччини, Малайзії, США, Швей/ царії, Нової Зеландії прикрашають південно/ африканське небо всіма кольорами веселки. Повітряних зміїв запускають не просто так — організатори фесту співпрацюють зі Спеціаль/ ним центром психічного здоров’я Кейптауна та міським Центром допомоги знедоленим дітям. Науковцями доведено, що повітряні змії як такі, а особливо у креативному вико/ нанні учасників фестивалю, спри/ яють психічному оздоровленню. Виручка від фестивалю спрямо/ вується на доброчинність. Сюди привозять не тільки тра/ диційні барвисті повітряні змії, а й конструкції різних форм і по/ доб. Тут вам і звірі, й казкові ге/ рої, і мультперсонажі… Майст/ ри залюбки спілкуються з гостя/ ми та запускають зміїв разом із підшефними свята.
Земля + вода = болото Що: Де: Коли: Інфо:
заплив у болоті Ллануртид Вельс (Великобританія) 28 серпня www.green events.co.uk
Наприкінці літа біля містечка Ллануртид/ Вельс відбувається дивна спортивна подія. Учасники заходу мають проплисти двома наповненими водою траншеями, долаючи шлях через торф’яне болото. Перемагає той, хто першим досягне фінішу. Плавці одяга/ ють маску та ласти, а деякі — ще й гідрокос/ тюми, адже багно досить холодне. Участь у запливі беруть понад 150 осіб. Вони мають подолати відстань 110 метрів. Рекорд серед чоловіків встановив Ендрю Холмс, досягши фінішу за 84 секунди. Його мало не перевершила чемпіонка серед жі/ нок, 18/річна Дінека Магвайр, — 87 секунд. Ті ж, хто не може похизуватися високими спортивними результатами, вражають чу/ дернацькими костюмами й аксесуарами. Головне — не перемога, а… настрій!
Фото надані організаторами подій і турадміністраціями країн.
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:42
Page 15
Авіафутбол від «Turkish Airlines» ϳä ÷àñ «ªâðî-2016» îô³ö³éíèé àâ³àïàðòíåð ôóòáîëüíî¿ ïåðøîñò³ ç³áðàâ óêðà¿íñüêèõ æóðíàë³ñò³â íà «Âå÷³ð ôóòáîëüíèõ âðàæåíü».
М
Медійники поспілкувалися з представ/ никами авіакомпанії, позмагалися з на/ стільного футболу (переможець отримав авіаквитки на двох до Європи) і разом по/ вболівали під час трансляції матчів Украї/ на – Польща та Туреччина – Чехія. Авіакомпанія регулярно проявляє інте/ рес до великого спорту й культурних подій глобального масштабу. В центрі її промо/ кампанії «Зустрічай найкраще з Європи» — шанувальники футболу з усього континен/ ту. Основна активність кампанії зосередже/ на на мікросайті MeetEuropesBest.com. Пасажири широкофюзеляжних літаків
«Turkish Airlines» могли стежити за транс/ ляцією чемпіонату на бортових екранах. В аеропортах Туреччини можна було ди/ витися матчі в зонах відпочинку «Turkish Airlines». Лайнер A330/300 з дизайном у стилістиці «Євро/2016» облетів світ із по/ сланням для вболівальників, утверджую/ чи присутність «Turkish Airlines» на п’яти континентах. Компанія пишається можливістю за/ безпечити комфортні подорожі для команд і вболівальників з усього світу. Вона без/ доганна для ролі єдиного глобального пе/ ревізника чемпіонату, адже її портфель
містить рекордну кількість європейських маршрутів — 110 напрямків у 42 країнах. «Через партнерство з UEFA прагнемо донести дух і атмосферу спортивного свя та до максимальної кількості наших клієн тів, партнерів і футбольних вболівальників у країнах, де представлена авіакомпанія, — заявив на згаданому футбольному вечорі Дінчер Саїджи, гендиректор представниц/ тва «Turkish Airlines» у Києві. — Ми повністю поділяємо такі базові спортивні цінності, як воля до перемоги, спрямованість на ре зультат, чесна гра, та раді можливості по пуляризувати їх на глобальному рівні».
15
М І Н І С Т Е Р С Т В О
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:42
Page 16
ЗАКОРДОННИХ СТРАВ
■
Ìàéêë Äîí, çàñíîâíèê ³ ñï³ââëàñíèê ãðóïè êîìïàí³é «Ìèðîâàÿ Êàðòà», ä³ëèòüñÿ ñâî¿ìè ãàñòðîíîì³÷íèìè âðàæåííÿìè ç ïîäîðîæåé äî ÑØÀ, ²òà볿 òà Ãðó糿.
У пошуках
смаків
по всьому світу
16
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:42
Page 17
В
Він точно знає, де замовляти найсмачніші стейки, рибу, пасту або хінкалі, та охоче розпо відає про свої відкриття. А ще подорожі надиха ють його на створення цікавих і смачних ресто ранів в Україні. Не випадково його компанія, котрій саме виповнилося 20 років, називається «Мировая Карта». Слово — Майклу Дону.
Подорож перша: США У 1990 ті ми з моїм діловим партнером та близьким другом Бені Голані приїхали зі Сполу чених Штатів до Києва і ризикнули — відкрили свій перший ресторан «Uncle Sam». То було рів но 20 років тому, і наш ресторан ми присвятили всьому найкращому, що знали про американсь ку кухню. У жодному разі не фастфуду, ні, а стра вам із високоякісних морепродуктів, високо якісного м’яса: бургерам, стейкам, легендарним стравам на зразок салату «Цезар» або американ ського яблучного пирога. Відтоді українська ресторанна культура змі нилася кардинально. Виникло багато хороших закладів. Тільки наша компанія налічує близько 70 ресторанів кухонь світу в різних містах. Па м’ятаю, як у 1990 ті, коли ми подавали стейк medium rare, мені його мало не в обличчя кида ли, кричали, що я хочу отруїти гостей сирим м’я сом... Нам коштувало багато зусиль переконати гостей, що м’ясо варто їсти слабко чи середньо просмаженим. Звісно, для цього воно має бути насамперед якісним. Тоді ми привозили м’ясо з Америки, адже тут нам його навіть нарізати правильно не могли. І нині першочергову увагу приділяємо постачанню якісних продуктів.
Згодом наш «Uncle Sam» перетворився на «Sam’s Steak House». Чому? Ніщо не стоїть на місці, наша «Мировая Карта» теж розвивається. Взагалі я великий фанат стейків. Подорожуючи, завжди звертаю увагу на стейкхауси. Мені хва лять бразильські, аргентинські, але найкращі все ж таки у Штатах — там найсмачніша яловичина. Серед деяких людей досі поширений стерео тип, що стейкхауси — це якісь брутальні заклади, де збираються лише голодні чоловіки. Та досить хоча б раз відвідати культовий нью йоркський або чиказький стейкхаус на кшталт «Keens», «Mor ton’s» або «Peter Luger», щоб переконатися: стейк хаус може бути справді вишуканим рестораном. Після вечері у бруклінському «Peter Luger» я можу не їсти м’яса наступні три чотири місяці, щоб не розчаруватися. Там я завжди замовляю портерхаус — великий стейк на Т подібній кіст ці. А по прайм ріб їду спеціально до одного з рес торанів американської мережі «The Prime Rib», ➧
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:42
Page 18
60 днів! Це справжні делікатеси для тих, хто розуміється. Ось так гастрономічні подорожі Аме рикою надихнули мене створити справж ній стейкхаус в Україні, де стейки сухого дозрівання ще досі вважаються новинкою. У своєму «Sam’s Steak House» використо вуємо унікальну технологію дозрівання. М’ясо не тільки завозимо зі Штатів та Ав стралії, а й закуповуємо на одній фермі в Західній Україні. Непросто було знайти свого постачальника, але зараз можу ствер джувати, що стейки з української ялови чини — це не міф, а справді якісне, смач не м’ясо.
де навіть персонал одягнений у смокін ги, тож і від гостей чекають відповідного вигляду. Жінки зазвичай люблять стейки філе міньйон, їх я рекомендую спробува ти у «The Capital Grille». Якщо ваша дівчи на не вегетаріанка, заклади цієї мережі іде ально підійдуть для романтичного побачен ня — повірте, все пройде на вищому рівні. Сьогодні справжні стейкхауси пиша ються своїми стейками сухого дозрівання: м’ясо дозріває у спеціальних холодильни ках від 21 до 28 днів, із нього виходить во да, воно зменшується в обсягу та значно зростає в ціні. Людину незвиклу аромат стейку сухого дозрівання може спочатку налякати, але гурман відчує в ньому нот ки і витриманого сиру, і трюфелів, і ба гато чого ще… Останній тренд серед аме риканських шеф кухарів — доводити про цес сухого дозрівання до 40, 50 і навіть до
18
Подорож друга: Італія Моя найулюбленіша країна для подо рожей — Італія, всі її регіони. Вона «най смачніша» в Європі. У тамтешній кухні головне — не прянощі, а оливкова олія, бальзамічний оцет, свіжа риба... Якщо говорити про мої улюблені міс ця, то у Мілані я завжди бронюю стіл на вечерю в маленькому сімейному рестора ні «La Risacca Blu», що неподалік від од нієї з найдовших шопінг вулиць Буенос Айрес. У ньому порядкують три брати — один готує, двоє інших працюють у залі. Все меню присвячене морю. Готують із найсвіжіших продуктів: фантастичне са шимі з риби меч, салат із восьминога із картоплею, салат із креветок гамборі… Поєднання свіжих креветок із солодкими помідорами — щось неймовірне! Люблю замовляти морепродукти і в «Osteria L’Oste Scuro», що у Вероні. Багато гарних непафосних ресторанчи ків — на Сардинії: у Сан Теодоро, на ост
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:42
Page 19
рові Таволара (це улюблений курорт Біла Гейтса) під однойменною горою, на пляжі в Кода Кавалло… Раджу тартар із місце вого тунця і дикого сибасу (в Італії його називають бранзіно) — ніякого порівнян ня з тим, що вирощують на фермах. Узага лі головна приманка Сардинії — безлюд ні острови з приголомшливими білосніж ними, оксамитовими пляжами. Справжня насолода — плисти між островами на чов ні, пити холодне біле вино та годувати ри бок коржиками карасао. А ще уявіть: ви у відкритому морі, навколо — тільки ях ти й катери, і тут з’являється… морозиво! Його розвозять на невеличкому човнику між яхтами. За 45 хвилин від Порто Чер во є маленьке село Гольфо Аранчі, про нього майже не знають туристи, тому тут у ресторанчиках готують «як для себе». А ще, щоб пізнати справжню Сардинію, треба заїхати вглиб острова, у напрямку Барбаджіа, щоб на фермі «агрітуризмо» спробувати равіолі з рікотою, прошутто, ковбасу з дикого кабана, місцеве вино… У Таорміні на Сицилії варять найкра щу каву у світі, майже таку, як у Венеції. Тут теж не обов’язково обирати з вишука них ресторанів, довіртеся тратторіям на узбережжі — свіжу рибу в них готують чу дово. Ситно та смачно — це дві неодмінні риси сицилійської кухні. Що тут замовля ти? Свинячі ковбаски, обсмажені солод кі перці, заправлені оливковою олією та петрушкою, запечені баклажани з м’ятою,
часником, лимоном та орегано, салат із червоних апельсинів із цибулею та з молодих артишоків у лимонному соку та олії… Чіччо Султано, один із найславетніших шеф кухарів острова, працює в ресторані «Duomo» в містечку Ра гуза Ібла. Атмосфера там майже до машня, а їжа справді вражає. Ресторан, який вартий окремої по дорожі, — це, безперечно, «Osteria Fran cescana» в Модені. Зараз він на другій сходинці світового рейтингу найкращих ресторанів, а його шеф кухаря Массімо Боттуру визнано найкращим шефом Єв ропи. Щоб потрапити до «Osteria Frances cana», треба бронювати столик чи не за півроку наперед. Цього року нам вдалося майже неможливе — «Мировая Карта» ор ганізувала приїзд Массімо до Києва, він готував свої найвідоміші страви для гос тей нашого ресторану «Липський Особ няк». Ті, кому пощастило потрапити на вечерю від Массімо, пізніше зізнавалися нам, що це була найяскравіша гастроно мічна подія в їхньому житті. Та й для Ук раїни загалом, така подія — великий крок у розвитку гастрономії. Про Італію та її кухню я можу розказу вати без кінця. В Україні моя палка любов до цієї країни відобразилась у наших рес торанах «il Molino» — це такий формат сі мейних тратторій, де готуємо з найкращих італійських продуктів. Про нашу пасту гар
но відгукуються італійці, в тому числі То то Кутуньо, який завітав до «il Molino», ко ли був у Києві. Піцу я теж визнаю тільки нашу, її секрет — в італійському борошні «Caputo 00». Подорож третя: Грузія До грузинської кухні — особливе став лення, і не тільки в мене, а й у мого діло вого партнера Бені Голані. Він народився у Грузії, його батьки досі розмовляють гру зинською, хоча живуть в Ізраїлі. Наш тре тій ресторан називається «Міміно». Бені хотів, щоб там готували, як його мама… У Грузії дуже смачно і духмяно майже всюди, там важко помилитися з рестора ном. Тбілісі чимось невловимо схожий з Венецією. Щоразу неначе опиняєшся в новому місті. Тут — як в Італії, кожний ка мінь у стіні чи під ногами має свою істо ➧
19
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:42
Page 20
рами, хачапурі, соусами та зеленню, спробува ти вогняну чачу і першокласні місцеві вина. Із грузинських страв я найдужче люблю хін калі. Їх треба брати руками, прокушувати і ви смоктувати з них сік. За один раз ми з Бені з’їда ємо тридцять хінкалі на двох. Правда, для гру зинів це тільки розминка... До речі, як італійці визнають «своїм» «il Molino», так і грузини обож нюють наш «Міміно». Вахтанг Кікабідзе та Гія Канчелі неодноразово бували в нас та зізнава лись у коханні до київського «Міміно».
«МИРОВАЯ КАРТА» Компанія «Мировая Карта» засно/ вана в 1996 році. Вона одна з перших в Україні створила мережу рестора/ нів різних кухонь світу. Нині компанія об’єднує мережу рес/ торанів «Мировая Карта», мережу ресторанів японської кухні «Сушия», сім’ю піцерій «il Molino», лаунж/рес/ торан «Buddha/bar Kiev», міські кафе «City/Zen cafe&bar» та кейтерингову компанію «Crystal Catering Service».
■
20
рію, і щоб розповісти її, знадобиться не одна година й навіть не один день. Під час своєї подорожі до Грузії треба хоча б раз відвідати традиційне застілля з нескінченни ми рядами страв, які змінюють одна одну, ви ном, що, без перебільшень, ллється річкою, а та кож із піснями й танцями. І неодмінно зазир ніть в один з таких автентичних тбіліських рес торанів, як, наприклад, «Puris Sakhli» («Хлібний дім») або «Tsiskvili» («Млин») у мальовничому куточку, біля річки, в околицях міста. Ще одна особливість — «атмосферні» міські кафе, такі як «Pur Pur» на вулиці Ахвледіані або «Cafe Kala», де щовечора грають живий джаз і співають соул. Вважайте, ви не бачили Грузії, якщо не побу вали в Кахетії, на землі виноробів, що на схід від Тбілісі. Майже кожна родина там виробляє вино у стародавній спосіб, який не змінювався про тягом століть, — шкірка з винограду не видаля ється і він кілька місяців ферментується під зем лею. Тому грузинське вино не схоже на жодне вино у світі. Особливо весело в Кахетії прохо дять перші місяці осені, коли у селах настає свя то збору винограду Ртвелі. Перше місто на шляху до Кахетії — Сигнагі, яке ще називають «італій ським». Його пейзажі справді нагадують гірську Італію, особливо чарівні краєвиди відкривають ся в бік Алазанської долини. Місцеві ферми чи мось схожі на ресторанчики в італійській або французькій провінції — тут можна поласувати смаженою на рожні бараниною, кебабами, си
Подорож четверта: навколо світу Отже, Італію, Америку та Грузію ми втілює мо в Україні у своїх ресторанах, як і Мексику — в «Tequila House», Ірландію — в «Golden Gate Pub», Марокко — в «Marrakesh»… Зараз розви ваємо нову мережу «City Zen cafe&bar» — місь кі кафе з дуже смачною їжею, де страви різних країн отримують адаптовані й водночас цікаві інтерпретації. Самі там обсмажуємо каву. Дуже цікава концепція, особливо для молоді. Є в нас плани на китайський ресторан, неодмінно збу дуємо тайський та індійський, коли побачимо, що українці стали споживати більше пряної їжі. Ніколи не п’ю, наприклад, японського пива в Чехії й не ходжу до італійських ресторанів у Німеччині, бо ця екзотика — для місцевих. Зате коли я в Києві й хочу відчути смак інших країв, то йду до одного з ресторанів «Мирової Карти». Саме так для багатьох людей починаються но ві подорожі. Цього року ювілей «Мирової Карти» прохо дить під слоганом «20 років ресторанного джа зу». Джаз — дуже цікава і «смачна» музика. У цьому стилі можна зіграти мелодію будь якого жанру — від фольку до поп, і він її лише прикра сить. Ми назвали свою діяльність «джазовою гастрономією», адже в нашій кухні є багато на прямів, і ми багато імпровізуємо — впроваджу ємо нові формати, створюємо нові проекти, як, наприклад, гастрономічні вечори в ресторані «Липський Особняк», привозимо зіркових шеф кухарів і влаштовуємо тематичні вечері, присвя чені найцікавішим кухням світу. Не перебільшу, якщо скажу, що джаз — це музика для людей із гарним смаком. Саме для них ми створюємо свої заклади. ■
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:42
Page 21
09.07.2016
17:42
ГОСТИННОСТІ
Page 22
■
Клас і класика бальнеології
М
И
С
Т
Е
Ц
Т
В
О
!MT_4-16-disk.qxd
Êàðëîâè-Âàðè ñëóøíî ïèøàþòüñÿ ñòàòóñîì íàéìàëüîâíè÷³øîãî òà íàéâ³äîì³øîãî êóðîðòó â ×åõ³¿, à ãîòåëü «Savoy Westend» êîíöåíòðóº âñ³ éîãî ïåðåâàãè, â òîìó ÷èñë³ ë³êóâàëüí³.
П
П’ятизірковий курортний комплекс «Savoy Westend Hotel» належить до найбільших і най затребуваніших у Чехії та всій Європі. Своєю унікальністю, ексклюзивністю і міжнародним визнанням він завдячує насамперед неповтор ному поєднанню традиційної санаторно курорт ної справи з новітніми методиками і тенден ціями в лікуванні та оздоровленні. «Savoy Wes tend Hotel» має фахівців у галузі бальнеології, власний діагностичний центр із лабораторією, підтримує тісну співпрацю зі спеціалізованими установами в Чехії та за кордоном, пропонує понад 200 лікувальних, санаторно курортних, спа і косметичних процедур та неодмінно — індивідуальний підхід з урахуванням потреб і побажань своїх клієнтів. Усе це забезпечує ліку
вально діагностичній базі готелю непереверше ні можливості. Основною лікувальною програмою «Savoy Westend» є комплексне санаторно курортне лі кування. Для нього використовуються всі голов ні місцеві природні ресурси — мінеральна вода, вуглекислий газ і торф. Їхня лікувальна дія роз кривається через санаторно курортні процеду ри: водолікування, термотерапію, електротера пію, кінезітерапію, нутриціологію та, звичайно ж, питне лікування водою з місцевих мінераль них джерел, що прославило Карлови Вари на весь світ. Питний курс уже багато століть є наріжним каменем карловарського санаторно курортно го лікування. Тутешні мінеральні води благо творно впливають на організм людини і здатні полегшити перебіг цілої низки хвороб системи травлення. Ефективність лікувального та оздо ровчого процесу підвищують активний відпочи нок на природі та прогулянки чарівними навко лишніми лісами. І в цьому аспекті готель «Savoy Westend» надає ідеальні умови, оскільки розта шований поблизу курортних лісових зон, ма льовничих прогулянкових стежинок та оглядо вих майданчиків. Спокій і тиша властиві курортній атмосфері цього ексклюзивного готельного комплексу. Він складається з п’яти історичних вілл, кожна з яких належить до архітектурних перлин свого часу. Завдяки дбайливій реконструкції вони збе регли свою красу, чарівність і здатні перенести гостей у світ аристократизму й елегантності ча сів Першої Республіки. Незалежно від того, збираєтеся ви в Карло ви Вари на лікування чи просто на відпочинок та екскурсії, готельний і санаторно курортний комплекс класу «люкс» «Savoy Westend Hotel» за пропонує вам усе найкраще. ■
w w w. s avo y we s t e n d . c z 22
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:42
Page 23
09.07.2016
ЧУДЕС
17:42
Page 24
■
У
К
Р
А
Ї
Н
А
!MT_4-16-disk.qxd
Ñåðåäèíà ÷åðâíÿ â Óêðà¿í³ ìèíóëà ï³ä çíàêîì 75-ð³÷÷ÿ àêòîðà â³ä Áîãà, ëþäèíè â³ä Áîãà — ²âàíà Ìèêîëàé÷óêà. Íàì âäàëîñÿ ïîáóâàòè íà ³ñêðîìåòíèõ çàõîäàõ íà Áóêîâèí³, äå ìèòåöü íàðîäèâñÿ, òà â Êèºâ³, äå â³í æèâ. Îëüãà ÄÓÁÎÂÈÊ Àðñåí³é ÃÅÐÀÑÈÌÅÍÊÎ, Îëåêñàíäð ÃÎÐÎÁÅÖÜ, Ñòàí³ñëàâ ÑÓÊÍÅÍÊÎ, Ñåðã³é ÌÀÐ×ÅÍÊÎ
24
БУКОВИНА — КИЇВ
Іванові іменини
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
О
17:42
Page 25
Ото треба було так зуміти прожити життя і зіграти свої ролі, щоб крізь товщу років тебе любили стільки людей! Щоб прагнули бодай торкнутись одного про мінчика твоєї слави, наш геніальний Іване! Україна воює. І Україна живе. Іван Миколайчук воює та живе разом із нами. ➧
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:42
Page 26
Київський зачин 75 річчя Івана Миколайчука Київ почав вша новувати задовго до 15 червня — дня народжен ня митця. Власне, ще одна ювілейна дата Івана Мико лайчука знову стала перевіркою для чиновників, кінематографістів, колег, друзів, рідних, усього
українського загалу, приводом замислитися над тим, як ми живемо. Чи все робимо для спільного дому — України? Як ведеться українському кіно? Третього червня в Музеї Івана Гончара відбув ся пам’ятний вечір, зачин фестивалю кіно та піс ні «Миколайчук фест». Розмову про Івана вели дві легендарні співачки з тріо «Золоті ключі» —
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:42
Page 27
Валентина Ковальська та Ніна Матвієнко. Гостям показали фільм Василя Вітра «Іван Миколайчук. Тризна». Естафету підхопив Національний музей історії України. Там співачка і волонтерка, заслужена артистка України, директор «Миколайчук фесту» Руслана Лоцман разом із маленькою до нечкою, чоловіком Дмитром Глухеньким і Валентиною Коваль ською переспівували пісні з фільму «Пропала грамота», а з Раї сою Недашківською пригадували кадри життєвої ролі лицаря українського поетичного кіно та улюбленця жіноцтва — Івана Миколайчука. …Тим часом Марія Миколайчук — Іванова Марічка — на одинці із собою, безумовно, знову передивлялася власну, видиму лише їй, кіноплівку їхнього спільного життя. І стороннім до того «кінозалу» — зась. Адже лише їй, своїй «Миць», перед останнім земним порогом «Іво» зізнався: «Знай, я любив тільки тебе…».
У кінотеатрах, бібліотеках, концертних залах розгорнулися покази стрічок за участю Миколайчука (а це — 34 ролі за непов ні 48 років життя, 9 кіносценаріїв, дві режисерські роботи). Всі кінокартини, яких торкнулася його творча уява, автоматично отримали його невидиму духовну печать, стали «Івановими філь мами». Як відомо, згодом з’явилися й «Іванові лебеді», «Іванові пісні», «Іванова переберія»… Свій «Іванів світ». Водночас жодного помітного ретропоказу фільмів генія ук раїнського поетичного кіно на центральних телеканалах помі чено не було. І це теж яскравий маркер для кожного із цих ка налів: вони — чужі, не українські. Заговорили про встановлення у Києві пам’ятника Івану Ми колайчуку. Чи рушить справа далі розмов? Хвалити Бога, завдяки зусиллям громади назвали таки вули цю на столичних Березняках ім’ям Миколайчука. ➧
27
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:42
Page 28
Прикро було бачити, щойно в’їхавши до Чер нівців, руїни кінотеатру його імені. Дати йому раду влада обіцяла ще п’ять років тому. Нині ж говорять про створення там цілого центру кіно мистецтва і скаржаться на нестачу коштів. На
томість довкола Києва, Чернівців та інших міст України, попри війну на Сході країни, гінко ви ростають несосвітенні вілли владців і бізнесов ців. Гроші є! Одначе на Театральній площі в Чернівцях є Алея зірок, де зірка Івана Миколайчука була і є серед найяскравіших. «Іванова переберія» На Буковину, на Всеукраїнський кіномис тецький фестиваль «Іванова переберія» завітала солідна делегація на чолі з головою Національ ної спілки кінематографістів України Сергієм Тримбачем. Уклонитися пам’яті Івана Миколай чука приїхали: артистка Лариса Кадочникова (Марічка з «Тіней забутих предків»), кінорежи сер і продюсер Роман Балаян, гендиректор кі ностудії імені Довженка Олесь Янчук, кіноре жисер Сергій Марченко, керівник управління Держкіно Станіслав Притула, кінознавець Оле на Парфенюк, кіноактриса й однокурсниця Іва на — Ада Волошина, артист Юрій Рудченко, кі нооператор Юрій Гармаш, артистка Лідія Чащи на, композитор Володимир Губа, артистка Алла Сергійко, актор Олександр Ігнатуша, автор ди зайну ювілейних монети, марки і конверта ху дожник Миколай Кочубей, кінорежисер Воло
28
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:42
Page 29
димир Фесенко, голова Міжнародного фонду культурної співпраці Влада Литов ченко... Ціла плеяда народних, заслуже них, знаних і шанованих. Берегинею мис тецького виглядала кінознавець Олена Парфенюк. Чернівці зустріли делегацію дуже при вітно. Побратими Івана Миколайчука ви рушили на ретроспективи фільмів до кі нотеатру «Чернівці» та Вижницької, Гли боцької, Заставнівської, Кельменецької, Новоселицької, Старожинецької кіновідео мереж області. У музеї славетного пісняра Володимира Івасюка оглянули виставку «Видатні земляки Івана Миколайчука». Особливий подарунок підготувала до Іванового ювілею Чернівецька обласна наукова бібліотека: презентацію солідно го біобібліографічного покажчика «Націо нальний геній Іван Миколайчук». У ви данні — понад 1250 записів із чотирьох
спрямувань: роботи Івана Миколайчука, його лінія життя та творчості, бібліогра фія, верлібрографія. А ще кіноделегація у самому центрі Чернівців здійснила подорож на Машині Часу завдяки Майстерні світлиці народ них ремесел та вжиткового мистецтва Бу ковини під орудою Миколи Шкрібляка. Біля воріт стрічали троїсті музики, а в при міщенні — цілий космос української сим воліки в одязі, їжі, посуді, музичних ін струментах, оздобленні столу й оселі. В колекції Шкрібляка — весільні гуцуль ські строї з орнаментами побажаннями, 150 річна вишита сорочка, жіноча виши ванка, що побувала на Соловках і повер нулася звідтам разом з господинею... Ви падкових речей немає, навіть яблука й горіхи лежать на тарілках не просто так, а символізують жіноче і чоловіче начала. Яскравим доповненням була виставка ро
біт майстра виробів зі шкіри Манолія Ти рона. Оцей український космос і дає мож ливість відчути, на якому народному грун ті виріс геній Івана Миколайчука. У готелі «Буковина» актори, режисери, кінознавці дали прес конференцію. Йшло ся про Іванову харизму, неповторність, його спадок, про українське кіно та куль туру. Про надання Іванові Миколайчуку звання Герой України голова НСКУ Сер гій Тримбач сказав так: — Треба гідно цінувати людей не посмерт но, а за життя. Іванові Миколайчуку зван ня Герой України нічого не додасть. Він — Іван Миколайчук, це його звання. Він зали шається з нами, якщо ми, насамперед люди від державницької культури, розуміємо зна чення культури. Дивуюсь, як досить освіче ні й культурні люди з регіонів, потрапляючи до київських владних кабінетів, гублять у якомусь тумані слово «культура». ➧
29
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:42
Page 30
Є гарна новина: останніми роками в Україні відновилося фінансування кіно. Наш кінемато граф відроджується. Маємо хороші, якісні філь ми. Та поки що мало глядачів ходять на них, ад же систему кінопрокату знищено. Розвивати
30
українське кіно — означає розвивати кінопро кат. Важливо, щоб з’явився глядач, який сприй має та підтримує українське. На жаль, усі минулі роки підтримувалось чиє завгодно, але не наше. — Прекрасна це традиція — їздити щороку на день народження до Івана, — вважає директор кіностудії імені Довженка Олесь Санін. — Ми приїхали вклонитися тій славетній землі, Букови ні, яка народила такого блискучого актора і мит ця. Його не можна порівнювати ні з ким, він справ ді унікальний. Єдиний. Я був присутній на його похованні разом з Юрі єм Іллєнком. Труну занесли в «щорсівський» павіль йон (там Довженко знімав фільм «Щорс»). Іван лежав у вишиванці. І почалася страшна гроза. Не бо плакало й кричало. Що таке 46 років? Пішов молодим… Рік тому ми відзначали 50 років фільму «Тіні забутих предків». У тому самому кінотеатрі «Ук раїна», де півстоліття тому відбулася прем’єра, проходили урочистості за участю і президента України, і цілої кінематографічної спільноти. Ми подивились оновлену копію. І не було відчуття, що це фільм, якому 50 років. Не старіють «Тіні». На пошанівок 75 ліття Івана Миколайчука Національний банк України випустив ювілей
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:42
Page 31
ну монету, а Укрпошта — спеціальні кон верт і марку. Автор усіх трьох ескізів, за служений художник України Миколай Ко чубей згадував: — Був я ще студентом, коли добрий то вариш, живописець Іван Пилипенко запро понував зустрітися з Іваном Миколайчуком. Я жив надією. Але Іван на той час уже тяж ко хворів. Того ж таки року відійшов за ме жу. Не судилося. Згодом я познайомився з Марією Миколайчук: якось на Різдво вона запросила на гостини нас з Олександром Го робцем (нині — головним редактором жур налу «Міжнародний туризм»). Виконала кілька пісень, у тому числі одну з улюблених Іванових — «Ой, у полі жито копитами зби то». Під тим враженням я за рік «виносив» і зробив офорт для серії графічних робіт «Наша пісня». Потім познайомився з худож ником Георгієм Якутовичем, із яким Іван
співпрацював у «Тінях» і дружив. Упродовж усього життя Іванів образ через його друзів поставав у моїй уяві. «На гостини до Івана» Основне дійство вшанування народ ження Івана Миколайчука розгорнулося 15 червня. Той день розквітнув розкішни ми трояндами та пишними вишиванками. На Театральній площі, біля Чернівець кого музично драматичного театру імені Ольги Кобилянської, розгорнулася виста ва, ціле дійство про дитинство та юність Івана Миколайчука. Глядачами були бу ковинська громада та численні гості з Києва, включно з міністром культури Ук раїни Євгеном Нищуком. Особливою подією стала церемонія по гашення ювілейної марки. Обласні та сто личні посадовці, кінематографісти гуртом
«зробили це». А тоді гості свята, сплівшись руками, пішли у спільний танок. По тому всі дороги повели до Чорториї. Вздовж шляху селяни повиставляли буко винські високі короваї з Івановими порт ретами. Бабусі й діти привітно махали ру ками та усміхалися. Що ближче до Чорто риї, то більшав потік авто і люду. А в са мому селі ніде було припаркуватися. Не подалік від церкви стояли високі тесані ворота з написом «На гостини до Івана», а поруч грали невтомні музики. Старі й малі повдягали найкращі вишиванки і рушили до Меморіальної садиби музею (батьківської хати) Івана Миколайчука. Уздовж дороги торгували смаколика ми, сувенірами, неймовірними вишиван ками. Якась жіночка (жінчовка, сказати б по буковинському), зазирнувши до од нієї з яток та уздрівши красу вишитих бі
31
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:42
Page 32
сером сорочок, вигукнула: «Я вмерла і вос кресла в раю!» А побіля Іванового родинного гнізда вирував піснями «Миколайчук фест». Тут знову стрілися Марія Миколайчук та Ла риса Кадочникова, дві Іванові Марічки: одна — у житті, інша — у «Тінях». Роди на Миколайчуків, а особливо брат Юрій та сестра Фродзина, раділи гостям і на годі ще раз згадати Білого Птаха, порину ти у вир українських пісень. У Чорториї на світлодіодній панелі відбувалася прем’єра фотовідеофільму «Майстер поетичного кіно». А на двох великих галявинах стояло кілька обладна них сцен: танцювали та співали професій ні й аматорські колективи з усієї України та зарубіжжя. День народження Миколайчука у Чер нівцях завершився виставою «Небилиці про Івана, знайдені у мальованій скрині з написами» в постановці Львівського те атру імені Марії Заньковецької.
32
«Миколайчук%фест» Днів зо п’ять тривав цей фест на чолі з почесним президентом — народною ар тисткою України Марією Миколайчук. Конферанс забезпечили Марися Горобець та Василь Ілащук. — Понад 150 учасників із 15 областей Ук раїни завітали на «Миколайчук фест», — розповідає його організаторка Руслана Лоц ман. — На пошану творчості Івана Мико лайчука. На славу українських кіно і пісні. У Чернівецькому університеті «Мико лайчук фест» презентували режисери Лео нід Кантер, Володимир Демченко та Дмит ро Глухенький. А у вижницькому кінотеатрі імені Та раса Шевченка щодня демонструвалися сучасні українські фільми за участю їхніх авторів та класичні — від Івана Миколай чука. Серед нових були стрічки «Крим SOS», «Материн поріг», «Ти мій солдат», «Вільні люди», «Правда Майдану», «Доб ровольці Божої чоти»...
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:42
Page 33
«Миколайчук фест» виявився ще й чудовим концертом Іванових пісень. На вечорницях учас ники навперебій виспівували те, що звучало у фільмах. Почесне журі на чолі з Марією Мико лайчук було щедрим на гарні відзнаки. Що цікаво — співали наші воїни. Головний приз журі та приз глядацьких симпатій дістався військовому ансамблю з Черкащини. Гран прі здобув квартет «Акорд. Тернопіль». Перші місця посіли «Веселі молодички» з Черкащини, «Зо рецвіт» із Сумщини та гурт «Рідна пісня». Спец
відзнаки фестивалю отримали Олена Серпень із Німеччини та Надія Боянівська з Києва. І треба було бачити, чути та відзняти для історії, як заспівали разом Марія Миколайчук із Вален тиною Ковальською та українськими вояками! Молода енергія «Миколайчук фесту» охопи ла Київ, Чернівці, Чорторию, Вижницю, Берего мет, Вашківці й далі рушає на Донбас, до наших Воїнів Світла. Саме там найдужче потрібен нині переможний поклик української пісні, козаць кий дух Івана Миколайчука. ■
33
09.07.2016
TRAVEL
17:43
Page 34
■
marysyagorobets
Follow
N
#MC #TVhost#TravelJournalist
I
S
T
A
!MT_4-16-disk.qxd
1,593 posts 25.5k followers 522 following
#МУЗЕЇЖЕНЕВИ
Фото надані фундацією «Geneva Tourism & Conventions» (geneve/tourisme.ch).
Женеву, безумовно, можна назвати містом музеїв. І серед них є такі, яких не зустрінеш більше ніде у світі.
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:43
Page 35
marysyagorobets МУЗЕЙ «PATEK PHILIPPE»
● ● ●
❤17899 marysyagorobets Не кожен дозволить собі годинник цього легендарного бренду, проте відвідати музей «Patek Philippe» можуть усі. Тут представлено 500#річну історію годинникової справи у Швейцарії. Серед «родзинок» колекції — перший екземпляр наручних годинників, виготовлених 1868 року. Через багато років, сповнених успіху та інновацій, майстри компанії створили для мільйонера з Нью#Йорка найскладніший на той час кишеньковий годинник на 24 функції, зрештою проданий на аукціоні «Sotheby’s» за 11 мільйонів доларів. «Calibre 89» — один із найскладніших годинників у світі, що має 1728 деталей і включає 33 різноманітні механізми, визначає температуру, обчислює час сходу сонця, показує астрономічні діаграми, вираховує дату Пасхи, високосні роки… Це чи не єдиний музей у світі, якому не обмежують бюджет. Тут є емальовані прикраси, ювелірні вироби, музичні механізми... Аудіовізуальні інсталяції розповідають історії про все це. У бібліотеці музею — понад 7000 книжок про годинники. WWW.PATEKMUSEUM.COM #patekphilipmuseum #mustsee #Geneva #Switzerland #tourism #genevatourism #watches #followme #marysyagorobets #internationaltourismmagazine
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:43
Page 36
marysyagorobets МІЖНАРОДНИЙ МУЗЕЙ РЕФОРМАЦІЇ
● ● ●
❤15033 marysyagorobets Музей розташований у будинку Малле (XVIII ст.), поруч із собором святого Петра. Саме тут у 1536 році женевці прийняли Реформацію. Музей відвідують послідовники ідей Лютера й Кальвіна та просто туристи з усього світу. Завдяки численним стародрукам і гравюрам у поєднанні з найновішими аудіовізуальними технологіями демонструється розвиток протестантської течії, що розпочалась у Женеві в XVI столітті та розвинулась у важливу гілку християнства. 2007 року установа стала лауреатом Музейної премії Ради Європи — нагороди, яка присуджується за особливий внесок у розповсюдження знань про європейський культурний спадок. Фотографувати в музеї заборонено, але побачити на власні очі головний його скарб — першу друковану французьку Біблію 1535 року видання — абсолютне #mustsee. WWW.MUSEE#REFORME.CH #museeinternationaldelareforme #museum #history #Geneva #Switzerland #tourism #genevatourism #internationaltourismmagazine
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:43
Page 37
marysyagorobets МІЖНАРОДНИЙ МУЗЕЙ ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА
● ● ●
❤17555 marysyagorobets 97 мільйонів добровольців у всьому світі беруть участь у міжнародному гуманітарному русі організації Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, й лише єдиний музей у світі розкриває її суть та історію. На території представлено три окремі зони, спроектовані відомими архітекторами й присвячені найважливішим, на думку «батьків» музею, завданням сучасного світу: захисту людської гідності, відновленню сімейних зв’язків, зниженню наслідків гуманітарних лих і катастроф. Інтерактивна експозиція висвітлює 150#літню історію діяльності найстарішої та найбільшої гуманітарної організації, демонструє її актуальні проекти. На момент мого візиту тут відкрилася тимчасова експозиція, присвячена українському Майдану! WWW.REDCROSSMUSEUM.CH
#redcrossmuseum #Geneva #Switzerland #tourism #genevatourism #redcross #followme #marysyagorobets #internationaltourismmagazine
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:43
Page 38
marysyagorobets ЕТНОГРАФІЧНИЙ МУЗЕЙ MEG
● ● ●
❤10887 marysyagorobets Осердя етнографії — женевський MEG! Музей, заснований ще 1901 року, зберігає одну з найбільших етнографічних колекцій Швейцарії. Два роки тому, під час масштабної реконструкції, частина фондів переїхала до нової оригінальної будівлі. Відтепер, окрім 80 000 предметів і 300 000 документів експозиції, інтерес у відвідувачів викликає й сама будівля зі скошеним фасадом, що нагадує пагоду й знаково вирізняється на тлі класичної архітектури. Всередині — справжній космічний простір з унікальними, пронизаними світлом залами, в яких ефектно виставлені скарби музею. Експозиція «Архіви людських відмінностей» наочно ілюструє етапи зародження та розвитку цілої низки культур. Віднайшла я там і пару писанок з України! WWW.MEG#GENEVE.CH
#MEG #Geneva #Switzerland #ethnography #art #mustvisit #tourism #genevatourism #visitGeneva #museum #followme #marysyagorobets #internationaltourismmagazine
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:43
Page 39
marysyagorobets CERN
● ● ●
❤19877 marysyagorobets Абсолютний #mustvisit! CERN — це Європейська організація з ядерних досліджень, заснована 1954 року. Під її егідою співпрацюють понад 20 держав. Це також найбільша у світі лабораторія високих енергій, що включає славнозвісний Великий андронний колайдер. Основне кільце колайдера має довжину 26 659 метрів. Воно служить для прискорення важких протонів. Конструкція схована на глибині від 50 до 175 метрів під землею. У створенні колайдера брали участь і науковці з України, з трьох харківських інститутів. Тригодинна екскурсія в CERN — безкоштовна! Охочих потрапити на унікальний об’єкт багато, а групи, які формуються для візиту, невеликі, тому сплануйте своє відвідання заздалегідь, заповнивши форму на сайті WWW.HOME.CERN.
#CERN #Geneva #Switzerland #science #laboratory #mustvisit #tourism #genevatourism #visitGeneva #museum #followme #marysyagorobets #internationaltourismmagazine
ТУР
09.07.2016
17:43
Page 40
■
П
Р
О
Ф
І
!MT_4-16-disk.qxd
ßê ³ ïðîãíîçóâàëè åêñïåðòè, ïîïèò íà ãðåöüê³ êóðîðòè öüîãî ë³òà äåìîíñòðóº ïîì³òíå çðîñòàííÿ. Êîìïàí³ÿ «Aldemar Resorts» — ïðî ñòàðò ñåçîíó é îñîáëèâîñò³ òóðèñòè÷íèõ ïðîäàæ³â.
Вдале літо з
З
Зорієнтуватися в тонкощах реаліза ції турпакетів на курорти «Aldemar» на острові Родос нам допомогла генераль ний менеджер із продажу та маркетигу компанії «Aldemar Resorts» Катерина Асоф’єва. Вона провела майстер клас для турагентів, а ми наведемо його ос новні позиції з користю і для турмене джерів, і для відпочивальників. Отже, як працювати з комплексами «Amilia Mare» і «Paradise Village»?
Два за ціною одного Ці два курорти мають загальну кон цепцію відпочинку і працюють за систе мою харчування «all inclusive». Їхні гос
40
ті можуть користуватися інфраструкту рою обох готелів одночасно, при цьому в кожному є свій дитячий міні клуб, ба сейни, центральний ресторан, бар... То в чому ж між ними різниця, і як вибра ти? Залежить від того, спокійного чи ак тивного відпочинку прагне турист. «Amilia Mare» (до реновації він нази вався «Paradise Mare») більше підійде для прихильників активного відпочин ку, бо саме тут проходять основні роз ваги, 6 днів на тиждень до пізньої ночі запрошує дискотека. А «Paradise Village» варто рекомендувати прихильникам спо кійного відпочинку: тут утричі менше номерів, ніж в «Amilia Mare», а корпуси
побудовані за типом бунгало, що ство рює гостям відчуття приватності. У готелі «Paradise Village» вхід у мо ре — з понтона, а біля «Amilia Mare» — з берега. Але гості обох курортів можуть купатися там, де їм до вподоби. Шез лонги і парасольки надаються безкош товно, а пляжі при обох курортах наго роджено «Блакитним прапором». До ре чі, ще одна перевага — спокійне море. Завдяки тому, що берегова лінія склада ється з кількох невеликих бухт, шторми тут трапляються вкрай рідко. Хоч би що вибрали туристи, «Paradise Village» чи «Amilia Mare», вони отрима ють величезний плюс — відразу два якіс
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:43
Page 41
«Aldemar»
ні п’ятизіркові курорти з усією територією, барами, ресторанами, анімацією та інши ми «альдемарними фішками»! Туристи за категоріями М’який клімат, чисте море, чудовий сервіс та, мабуть, найбагатший «аll inclu sive» у Греції — на цих курортах створено всі умови для гостей різних категорій. Що ж тут є важливим для різних катего рій туристів? Для мандрівників: зручне розташуван ня між селищами Фаліракі та Каліфея, за 6 кілометрів від старого міста Родос. Для сімейних туристів і малюків: розва жальні та спортивні програми для дітей
різного віку, дитячі майданчики, водні гір ки, спеціальне меню і багато іншого. Для спортсменів: два тенісні корти, тре нажерний зал, міні гольф, водні та пляж ні види спорту дадуть змогу приємно від почити й тримати себе в тонусі, незважаю чи на «все включено»… Для шукачів розваг: анімаційні програ ми протягом усього дня, щовечірні шоу у двох амфітеатрах просто неба, дискоте ки і всілякі конкурси — все це зробить від починок цікавим. Для гурманів: 15 барів і ресторанів на те риторії двох готелів, 4 тематичні рестора ни французької, грецької, італійської та китайської кухонь. Навіть найвибагли
вішим вони припадуть до смаку. До речі, після приїзду гості отримують 2 купони на відвідування тематичних ресторанів. Для закоханих: можливість проведення весільних церемоній і вінчання на тери торії готелю. На молодят чекають приєм ні сюрпризи від «Aldemar»! Шановні колеги! Готелі вже успішно відбули перші заїз ди гостей — літо тут почалося ще в сере дині квітня! Рекомендуйте своїм туристам курорти «Aldemar» на Родосі — і їм, і вам буде забезпечено вдалий сезон! ■
www.aldemar%resorts.gr
41
09.07.2016
ЗАМОРСЬКІ
17:43
Page 42
■
Ìàëüòó ÷îìóñü íå ïðèéíÿòî ââàæàòè êðàºì ïðèðîäíèõ ÷óäåñ. Òà é ïðàâäà — òóò íåìàº í³ ë³ñ³â, í³ ã³ð, í³ îçåð, í³ ð³÷îê. Çàòå º ìîðå òà óçáåðåææÿ, ùî ô³ãóðóþòü ó ô³ëüìàõ íà òåìè ì³ô³â ³ â ñåð³àëàõ ó æàíð³ ôåíòåç³.
Д
И
В
А
!MT_4-16-disk.qxd
Морські фігури ³êòîð ÑÈÄÎÐÅÍÊÎ
Malta Tourism Authority
М
«Морська фігуро, на місці замри!». Небагатьох дітей нинішні батьки навчили цієї старої доброї гри, яка розвиває уяву: одна лю дина застигає в певній позі, а друга відгадує, що ця «фігура» озна чає. Схоже, на Мальті в цю гру мільйони років тому грали стихії. У результаті береги острівної міні держави порізані бухтами, за токами й утворюють численні півострови та скелясті миси, часом фантастичних форм. Зміст цих «фігур» давно «відгаданий», тож кожна має назву. Існування деяких витворів природи вже навіть добігає кінця. Тим цікавіше їх торкнутися… Ось ви пливете вздовж узбережжя, і на жовтогарячому тлі бе рега раптом вимальовується бік гігантського чудовиська, яке при лягло, відставило лапу і від доброти душевної ніби запрошує про скочити човном у нього під пахвою. Гра хвиль підсилює враження грайливості монстра. Напрочуд глибокий колір тих хвиль і дав на
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:43
Page 43
Лазурове Вікно — пам’ятка, яка зникає. Тому захоплює ще дужче!
зву геологічному утворенню — Блакит ний грот. Без цього дива природи складно уявити острів Мальта і його численні ту ристичні проспекти. Взагалі Блакитних гротів у Європі є кілька: у Хорватії, на іта лійському острові Карпі, поблизу Неапо ля… Та цей вирізняється своєю фотогеніч ністю — і з моря, і з суходолу він вигля дає картинно. Величезна напівкругла арка на тлі стрімчаків і вод змушує затамувати подих і збурює уяву. Поруч із колоною ла пою кружляють крихітні порівняно з нею човники з людьми мурашками. Їхня мізер ність підкреслює велич Божого творіння. ➧
Блакитний горот — «чудовисько» зі Списку ЮНЕСКО.
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:43
Page 44
Червоний пісок Сан Блас. Сан Блас бей — затока на північному сході острова Гозо, неподалік від села Надур, оддалік від автобусних маршрутів.
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:43
Page 45
Блакитна лагуна. А пірати мали смак…
Інший символ Мальти — Лазурове Вікно, роз ташоване на другому за розмірами острові архі пелагу — Гозо. У переліку Нових чудес природи це Вікно зазначене поруч з озером Лох Несс та горою Монблан. Перед вами постає величезний природний морський портал: дві скелі здійма ються на півсотні метрів у висоту й змикають ся в подобі мосту. Слово «портал» викликає в уяві подорожі в часі та паралельному просторі. Щось у цьому є. Справді, Лазурове Вікно вже відходить із нашого світу в якийсь інший. А тут це виглядає як поступове руйнування «морсь кої фігури»: ще не завершено гру стихій, які ра но чи пізно знищують створене ними самими. Не так давно від порталу відколовся чималий уламок. Саме через такі випадки залазити на «міст» заборонено, та й пропливати в «арку» не зовсім безпечно. Природну велич і красу Лазу рового Вікна оцінили кінематографісти — тут знімались епізоди легендарних фільмів «Одис сея», «Граф Монте Кристо», «Битва титанів» та серіалу «Гра престолів». Блакитний грот і Лазурове Вікно — дві «ві зитки» Мальти, за образами яких країну впізна ють у різних куточках світу. Але природних чу дес тут вистачає, ці — просто найефектніші. Скажімо, неподалік від Вікна на своїх чер гових відкривачів чекає Внутрішнє Море. Звіс но, насправді то малесенька затока, що сполу
чається з відкритим морем через стометровий тунель у скелі. Уявіть — із неосяжного простору Середземномор’я ви потрапляєте у клаустрофоб ний прохід, під човном таємничо міниться від тінками блакиті вода, а над головою змикається чорне склепіння. Потім випливаєте у «кишень кове моречко», яке «дихає» у такт прибою зов нішнього моря. На березі — човнярські буди ночки і пристань. Цей куточок свого часу вра зив бувалого у бувальцях Жака Іва Кусто, який ➧
Внутрішнє Море. Без коментарів…
45
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:43
Page 46
визнав його одним із найкращих місць для дайвінгу в світі. Не змар нуйте можливості побачити диво. На тому ж Гозо варто віддати шану Грибній скелі. Це 60 метро вий вапняковий стрімчак у бухті Двейра. Назву йому дали особли ві гриби, виявлені на пласкій вершині скелі ще мальтійськими ли царями. Рослини мають різкий запах і цілющі властивості (при наймні, в це вірили хрестоносці). Острівець оголошений заповід ним, але поруч можна поплавати. А на півночі острова Мальта при нагоді завітайте в бухту Рамла ель Хамра з незвичайним пляжем. Назву можна перекласти як «чер воний пісок», і це повністю відповідає дійсності. Колір пляжу вра жає, особливо — переходи з червоного в жовтий, а також у зелень і синь Середземного моря. Дивовижно! Поруч зазирніть до печери німфи Каліпсо. Тієї самої, яка вряту вала після кораблетрощі знесиленого Одиссея і намагалася домог тися його кохання. Печера — нічого особливого, тісна, малопоміт на тріщина у скелі. Уся краса — поза нею: з печери відкривається чудовий краєвид «червоної» бухти. Серед шанувальників краєвидів дуже популярними є скелі Дин глі на півдні того ж головного острова. Прямовисні шаруваті сті ни, схожі на торт «наполеон», тягнуться на кілометри і сягають у висоту 250 метрів. Згори відкривається дивовижна панорама Се ➧ Печера німфи Каліпсо.
46
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:43
Page 47
«Басейн святого Петра» — один із найоригінальніших пляжів на головному острові Мальти ще й чудовий для купання.
«Ванни» для випарювання солі на острові Гозо. На задньому плані — старовинна гарматна батарея «Qolla l Bajda».
47
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:43
Page 48
Велика гавань Валлетти. Чи не правда, мудрований ландшафт?
«Червоточинка» у Грибній скелі.
ФІГУРНІ МАРШРУТИ Оглянути багато природних див Мальти за раз найзручніше в одно/ денному круїзі навколо островів на катері (дешевше), яхті чи вітрильно/ му катамарані (дорожче). Судна роб/ лять зупинки для купання в мальов/ ничих місцях. Поблизу головних «морських фігур», в узбережних містечках і на імпрові/ зованих пристанях, на вас чекають катери і традиційні човни «луццу» з намальованими очима. Човнярі за 5–10 євро підвезуть «упритул» до ці/ кавин, розкажуть усе (англійською) та покажуть деталі. Найкраще такі екскурси здійснюва/ ти на початку або в кінці турсезону, коли не заважає навала туристів.
■
48
редземного моря з колоритним острівцем. Особ ливо інтригує те, що десь там, удалині, — Афри ка, до якої лише 288 кілометрів! Ну, а на Коміно, третьому острові архіпелагу (лише 2 кілометри завдовжки), знайдете воісти ну райський куточок — Блакитну Лагуну. Про зора вода яскраво бірюзового кольору, невели кий піщаний пляж, таємничі гроти, вигадливі скелі… Острівець Комінотто затуляє бухту від
вітру, хвиль і поглядів. Саме через утаємниче ність бухти в середньовіччі тут була база піратів. А у ХХІ столітті її краса заманила голлівудських кінодіячів на зйомки фільму «Троя». Галерея «морських фігур» на узбережжі Маль ти надто багата для однієї розповіді, та й однієї мандрівки теж. Останнім враженням від архіпела гу стане ваш погляд із літака на «витинанки» ост ровів, інкрустовані старовинними містами... ■
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:43
Page 49
ТУР
09.07.2016
17:43
Page 50
■
П
Р
О
Ф
І
!MT_4-16-disk.qxd
До Туреччини Íà ïî÷àòêó òóðñåçîíó â òóðåöüêîìó Áåëåêó òóðîïåðàòîð «ANEX Tour» âëàøòóâàâ äëÿ ñâî¿õ òóðàãåíò³â íåçàáóòí³é çàõ³ä — Õ²² Âè¿çíó êîíôåðåíö³þ «Workshop-2016». ²ðèíà ÃÎÐÎÁÅÖÜ
К
Конференція на турецьких берегах зібрала турагентів з усієї України — їх приїхало аж понад 180, — а також колег із Казахстану та Білорусі. Захід поєднав професійне навчання, укладання кон кретних ділових угод, спілкування за ін тересами і справжнє свято, яке «ANEX Tour» уміє створити не лише для клієн тів, а й для партнерів. Тим більше, що тур оператор цьогоріч відзначає ювілей — 20 років від заснування. Слоганом кон ференції було: «We do with love». Саме так, із любов’ю, робить усе «ANEX Tour» ці два десятиліття, саме так він ставить ся до турагентів. Саме так він підійшов і до створення для них такого грандіоз ного виїзного воркшопу. Місцем подій обрано якщо не най кращий, то один із провідних готелів Анталійського узбережжя — «Maxx Ro yal Belek Golf Resort»*****. Турагенти і
журналісти із задоволенням екскурсу вали його неосяжною зеленою терито рією, дитячим клубом, 6 ресторанами (до цілодобового навідувались і вночі), вишуканими приміщеннями та просто рими номерами (особливо імпонували дворівневі й терасні сьюти з виходом до басейну). А ще ласували шоколадом із цукерні готелю та милувалися сусідні ми гольф полями. Для гостей, які винай няли нестандартні номери підвищеної комфортності, тут передбачені VIP по слуги на зразок трансферу гелікопте ром... Одне слово, це заклад для най більш претензійних клієнтів та… тураген тів з України! Принаймні так вирішив «ANEX Tour». Що ж це за компанія така, якій для партнерів нічого не шкода? «ANEX Tou rism Group» — міжнародний холдинг, що веде діяльність у 18 країнах за прин
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:43
Page 51
и з любов’ю ципом «24 години на добу, 7 днів на тиж день». 5000 кваліфікованих працівників і рівень сервісу ставлять холдинг у ряд лі дерів світової туріндустрії. Він має влас ний авіапарк із 17 літаків, яким опікуєть ся компанія MGA та керує авіакомпанія «AZUR air». Окремі бренди в управлінні холдингу: «OREX Travel», «Zen Hotels», «Life Hotels», «Anex Sky Hotel», «Royal Grand Sharm». Є «ANEX Angel Kids Club» — ме режа дитячих міні клубів при базових го телях компанії у Туреччині та В’єтнамі. Туреччина — серед головних напрям ків «ANEX Tour», торік компанія відпра вила туди понад 150 000 туристів. Інші ма гістральні напрямки: Єгипет, Іспанія, Бол гарія, Греція та Андорра. Виїзні конференції для турагентів — звичайна практика компанії, не кажучи про семінари, вебінари презентації, бізнес ланчі та гала вечері.
Звичайна практика на незвичайному рівні. Три дні в Белеку пройшли насиче но, плідно і дуже цікаво. Вдень на тура гентів чекало активне спілкування з де сятками турецьких готельєрів. Вони підго тувалися відповідально і креативно: за пасли вигідні пропозиції та якісну реклам ну продукцію, застосовували сучасні муль тимедіа ще й додали до ділового заходу елементи карнавалу — наряджалися в ян голят, русалоньок, нептунів… До послуг гостей були і топ менеджери турецьких готелів. А на відкритті воркшопу з приві танням до учасників звернувся сам гене ральний директор «ANEX Tour» Ількер Адигюзель. Одне слово, господарі заходу постарали ся на славу. В результаті турагенти з Украї ни, Казахстану та Білорусі «поварилися» в кипучій атмосфері провідного туристично го ринку і підвищили свій професіоналізм.
w w w . a n e x t o u r . c o m . u a Ліцензія ДСТКУ АГ № 581096 від 17.05.2012
Ну, а щовечора на ділових гостей чека ли щедрі частування та веселі вечірки: «Har ley Davidson party», «Latino party», «Retro party». На гала вечері для колег, які вже встигли здружитися, виступали Ані Лорак, Андрій Кравчук та казахський гурт. Але справжніми зірками сцени все таки були турагенти. Найкращі продавці путівок «ANEX Tour» урочисто отримали від опе ратора дипломи та цінні подарунки. І всі як один при нашому опитуванні відзнача ли, що робота «ANEX» із партнерами — на недосяжній висоті. Може, тому що з любов’ю? ■
09.07.2016
КОЛЕКЦІЯ
17:43
Page 52
■
В
О
Я
Ж
!MT_4-16-disk.qxd
ГРЕЦІЯ
ВідКрити Крит Íàéòåïë³øèé îñòð³â
Ñåðåäçåìíîìîð’ÿ, êîëèñêà ºâðîïåéñüêî¿ öèâ³ë³çàö³¿,
«íàéãðåöüê³øà Ãðåö³ÿ» —
îñòð³â Êðèò äàâíî âàáèòü íàøèõ òóðèñò³â. À öüîãî ë³òà â³í ñòàâ ùå äîñòóïí³øèì. ³êòîð ÑÈÄÎÐÅÍÊÎ «Ìóçåí³ä³ñ Òðåâåë»
52
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:43
Page 53
О
Олімпійські боги щедро обдарували Крит благами, а люди довершують цю справу. Грецька авіакомпанія Ellinair роз почала пряме повітряне сполучення між Києвом та столицею острова — Іракліо ном. А завдяки туроператору «Музенідіс Тревел», який входить із перевізником в один холдинг Mouzenidis Group, відкри ваються не лише всі красоти й екзоти Кри ту, а й деякі ексклюзиви. Але все по черзі. Розкладімо по полич ках, що можна туристу на Криті. Багатоликий острів «Крит має безліч облич», — в один го лос запевняють ті, хто побував на ньому. А хто завітав сюди вдруге, утретє чи всьо ме, кажуть, що кожне його обличчя змі нюється щороку. Кращає, яснішає, спов нюється здоров’ям і молодістю, хоча, як і раніше, вабить древніми загадками. Про острів не можна сказати: «Крит — це...». Хіба що таких «це» буде дуже бага
то. Кожний його куточок має власні істо рію, мікроклімат і неповторну красу. Лю ди, котрі об’їздили весь світ, сходячи з трапу літака в аеропорту Іракліона, не стри муються від вигуку: «Боже, який аромат!». Так впливають свіже повітря Криту і по дих його тисячолітньої історії. А згодом мандрівники повертаються сюди ще і ще, відкриваючи нові обличчя Криту. І все таки: Крит — це... Найбільший острів Греції та найпівденніша точка Єв ропи. Колиска найдавнішої європейської цивілізації — мінойської. Земля міфів про Мінотавра, Дедала й Ікара, царівну Євро пу, богиню Афродиту і самого Зевса. Бать ківщина живописця Ель Греко і письмен ника Казандзакіса — автора роману «Зор ба», за яким зняли оскарівський фільм. Найчистіший куточок Середземномор’я, більшість курортів якого мають «Блакит ні прапори»...
Відпочинок на острові хвалять насам перед за благодатний клімат. Бризи без упинно «кондиціонують» повітря і позбав ляють надмірної вологості. Сонце не хо вається за хмари триста днів на рік. Мало який регіон у Середземномор’ї може по хвалитися такою синню і прозорістю вод. А до того ж у нашого дивовижного остро ва є власна велика бухта Мірабелло, яку часто іменують Критським морем. Невід’ємна риса критян — любов до се бе і своєї справи. До туристів вони став ляться із трепетом. Зовсім не рідкість — дружба між туристами і працівниками го телів, яка зав’язується після першого ж візиту на острів. Багатоликий острів — ідеальний для поєднання пляжного та екскурсійного від починку. Для городянина це найкращий варіант розслабитись і «перезавантажити» свідомість для нових трудових звершень. ➧
53
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:43
Page 54
Міста Криту вражають краєвидами.
Про що мовчить Фестський диск? Історія Криту така ж розмаїта, як і ланд шафти, вона створює ореол романтики і таїни. Уяву істориків і звичайних туристів хви люють образи мінойської культури, доне сені до нас величними руїнами чотирьох палаців — Кнососа, Фестоса, Закроса та Малії. Дослідники гадають: чому мінойсь кі жінки зображені в рясних, як в анда лузьких танцівниць, спідницях і водночас із оголеними грудьми? Може, на Криті по бутував матріархат і ці деталі підкреслю вали жіночність? І може, іспанська кори да — не що інше, як відгомін тутешнього культу бика та небезпечних обрядів зі стрибками над рогами могутніх тварин?
54
На деякі запитання міг би дати відпо віді керамічний диск, вкритий стародав німи письменами, який археологи вияви ли на руїнах Фестського палацу. Однак по ки що ті символи не вдалося розшифру вати. Єдине зрозуміло: Європа не мала б свого теперішнього вигляду без загадко вого і неповторного Криту. Мінойська цивілізація зародилась у III тисячолітті до нашої ери на перетині шля хів між Європою, Азією та Африкою. Ту потужну й багату державу, що панувала над морями, могли знищити лише сили природи або, якщо хочете, боги. І це ста лося. Близько 1450 року до нашої ери на острові Санторині відбувся небачений зем летрус, який спричинив цунамі, що зни
щило частину Криту і підкосило під ко рінь саму цивілізацію. Греки ахейці скористалися слабкістю сусідів і зайняли Крит, потім їх змінили дорійці. Так на острові запанувала грець ка культура, якій, утім, шкодили усобиці та періоди анархії. Пізніше тут були рим ляни, візантійці, араби, знову візантійці й, нарешті, турки, якими закінчилась епоха завойовників наприкінці ХІХ століття. Критяни весь час чинили збройний спро тив загарбникам, і зрештою на світ з’яви лася самостійна Критська держава, що не вдовзі возз’єдналася з Грецією. Кожна епоха лишила на острові сліди. Музеї ведуть углиб тисячолітньої історії. У різних куточках острова на шануваль ників старовини чекають античні амфі театри й палаци. Понад гірськими доро гами вивищуються венеціанські вітряки, а в портах — фортеці. У містах зберегли ся візантійські храми. Суміш архітектури різних часів і народів створює той коло рит узбережних та гірських поселень, який чарує приїжджих. До зустрічі зі старовиною треба бути го товим у найнесподіваніших місцях. Селя ни на своїх наділах досі знаходять антич
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:43
Page 55
Кноський палац, столиця стародавньго критського володаря Міноса.
Венеційська фортеця в Іракліоні, нинішній столиці острова.
ні амфори й мечі. Археологи видобувають рідкісні знахідки навіть із моря. Свого ча су Жак Ів Кусто та його команда, проми ваючи прибережне дно напором води, виявили поклади історичних скарбів. І тепер можна побачити безліч унікальних пам’яток! Що і де Оскільки «осягнути неосяжне» немож ливо, представимо лише найпопулярніші курортні регіони, куди запрошує «Музе нідіс Тревел». Розташовані вони переваж но на північному березі острова. Центр курортного узбережжя — район Іракліона. Однойменне місто є адмініст ративним центром острова і повітряною гаванню, що приймає рейси з різних ку точків світу. Неподалік — загадкові й ве личні руїни Кноського палацу. Найголов ніша історична цікавина міста — Архео логічний музей, один із найвідоміших у Європі. Саме в ньому можна побачити і Фестський диск, і унікальну статуетку бо гині з відкритими грудьми, і культові зо лоті сокири... Узбережжя району багате на зручні та гарні пляжі, вишукані обриси бухти, туркомплекси різного класу.
«Родзинка» критського Сходу — район Ласиті. Це найзеленіша долина острова і найтихіше море в бухті Мірабелло, непо вторної краси заходи сонця й мальовничі гори. Чистота води — незрівнянна. Най нижча на Криті вологість повітря робить тутешній клімат особливо корисним для здоров’я. Панорами бухти, єдиний у Єв ропі гай фінікових пальм Вай і печера, де, за легендою, народився Зевс, — усе це вражає уяву і зачаровує. Доповнюють ча рівну картину регіону тисячі вітряків, що, ніби квіти, всіяли зелену долину. Перлина району — курорт Агіос Ніко лаос. Він розташований у бухті Мірабел ло ще й має власну чарівну лагуну. Агіос Ніколаос запам’ятовується химерними
обрисами берегової лінії, панорамою до вколишніх гір, різноликою старою та но вою архітектурою. Неподалік є курортне сільце Елунда, навпроти якого в морі вид ніється острів Спіналонга з венеційською фортецею. Херсоніссос, відомий молодіжний ку рорт, пишається низкою класних готелів. Місто славиться ресторанами, дискотека ми, нічними клубами... А в околицях знай дете два відомих аквапарки. Чимало в око лицях Херсоніссоса й затишних куточків для сімейного відпочинку. Район Ретимно — це західна, гориста частина острова, найрозвинутіша в турис тичному плані. Саме звідси бере початок критська індустрія відпочинку. Тут знай ➧
55
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:43
Page 56
Новинка сезону: вперше завдяки «Музенідіс Тревел» та «Еллінейр» з острова Крит можна швидко й легко подорожувати літаком на острів Санторині.
дете найдовшу на острові смугу пляжів — загалом понад 15 кілометрів. Місто Ретим но надзвичайно мальовниче, у ньому доб ре збереглися венеціанський порт і старо винний центр із колоритними будівлями. До цього ж району належить один із най давніших і найвідоміших курортів остро ва — місто Ханья, яке має власні міжна родні аеро та морський порти. Місто збе регло цілі квартали старовинного плану вання з турецькими та венеційськими кварталами. Тут хтось зручно влаштував ся у таверні за чашкою кави «еллініко» чи склянкою вина. Закохані облюбували за
Родос.
тишні куточки, городяни і туристи неквап ливо прогулюються набережною. Місце ві з азартом ловлять восьминогів — у них своя романтика… І все разом створює ат мосферу, в яку мрієш зануритися навіть через роки. Зірки узбережжя Готелі Криту, як і ландшафти, — на всяк смак. Поруч із такими оплотами розкоші, як Elounda Beach, де номер може кошту вати тисячі доларів за тиждень, існують і цілком доступні для пересічного мандрів ника. На Криті чимало комплексів бунга ло у формі традиційних критських хатин. Ці прості, на перший погляд, чепурні бі ленькі помешкання, повиті плющами й квітами, насправді можуть мати всю на лежну високотехнологічну «начинку», а головне — дарують прохолоду в найдужчу спеку навіть без кондиціонера. Така сучас на «мазанка» втричі виграє перед задушли вим готелем на гамірній набережній Афін. У дусі часу в «Музенідісі» особливо ви діляються недорогі як для свого класу го телі на узбережжі Ретимно: збудований
у традиційному острівному стилі Krini Beach Bomo Club ***+, Amnissos Hotel *** із суто критським шармом, просторий і зелений Creta Star Hotel ****, а також роз кішні та екологічні Rethymno Mare Royal Hotel ***** та Rethymno Mare Hotel *****. Усі вони чудово підходять для сімейного відпочинку. Туроператор допоможе обра ти оптимальний готель за вашими вподо баннями та можливостями в будь якому куточку курортного Криту. Коли з’їжджає дах Звісно, комфорт — невід’ємний атри бут критського відпочинку. Але тут про пагується і заохочується активний туризм. На узбережжях є всі умови для дайвінгу, серфінгу, яхтингу... Пропоновані екскур сійні програми теж «пасивним» відпочин ком не назвеш. «Музенідіс Тревел» має дуже обширну пізнавальну програму на Криті. Комфор табельними автобусами можна вирушити в аквапарк, Кноський палац, у морські про гулянки та круїзи до мальовничих остро вів, відвідати єдиний у Європі гай фініко
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:43
Page 57
Афіни.
Екскурсії по півострову Пелопоннес.
вих пальм Вай, християнські святині, Самарій ську ущелину з прямовисними стінами — най довшу (18 км) та найвужчу (від 3 м) у Європі, печеру Зевса, де майбутнього Громовержця пе реховували від гніву батька — Кроноса... І неодмінно слід завітати на південне узбереж жя острова. Українські мандрівники про нього знають малувато, а шкода. У цій частині остро ва є фантастичної краси гори, божественні до лини та дивовижні прісні озера. Серед найулюбленіших застільних і водночас культурних розваг — програма «Критський ве чір». Це народна музика, співи й танці в автен тичному інтер’єрі, під смачні місцеві страви та духмяні вина. Коли всі добре накуштуються, по чинає з’їжджати дах... Завмирає всякий рух, сти хає музика — і стеля приміщення розсувається! Ви несподівано опиняєтеся під незвичайним критським зоряним небом. На Криті воно, як і море, повітря чи кухня, не має собі подібних. Тільки пам’ятайте: вино на «Критському вечорі» дозволяється пити в необмеженій кількості, але змішувати білі, рожеві й червоні сорти не варто, бо ваш особистий «дах» поїде надто швидко. Можна (і треба) мандрувати не лише по Кри ту, а й за його межі. Особливо спокусливою ви
глядає нагода відвідати острів Санторині — той самий, який у незапам’ятні часи завдав такої шкоди критській цивілізації. Тепер він поводить ся дуже тихо, це справжній рай для естетів і шу качів незвичайного. Вам снитимуться його висо чезні круті береги, обліплені, мов ластівчиними гніздами, білосніжними хатинами, врізаними просто у скелі, а також краєвиди, в яких край блакитного басейну, розташованого на верхоту рі, невловимо зливається з горизонтом… З Кри ту на Санторині можна дістатися комфортабель ним поромом або літаком. Це справжній ексклю зив від «Музенідіс Тревел», подібного перельо ту більше не знайдете ні в одного туроператора на українському ринку. Радимо такий варіант вояжу на Крит: ви при буваєте на свій курорт, відпочиваєте там досхо чу, потім вирушаєте теплоходом на острів Ро дос, згодом — на Міконос, опісля — на Скіафос, а тоді повертаєтеся на Крит і решту часу про довжуєте відкривати його красоти. Чому б і ні? «Музенідіс» допоможе! ■
НА КРИЛАХ ELLINAIR Грецька авіакомпанія створена 2013 року, базується в міжнародно/ му аеропорту міста Салоніки і вхо/ дить до холдингу Mouzenidis Group разом із провідним туроператором по Греції — «Музенідіс Тревел». В Україні діє офіс авіакомпанії. Влітку 2016 року маршрутна мере/ жа Ellinair об’єднала понад три де/ сятки напрямків. Рейси Київ — Іракліон (о. Крит) El/ linair уперше відкрив навесні 2016 року. Вони здійснюються по неділях, у зручний для туристів денний час. Докладніше: www.ellinair.com.
■
За допомогу в підготовці матеріалу дякуємо туроператорові «Музенідіс Тревел» (Mouzenidis Travel; www.mzt.ua).
57
M O D U S
V I V E N D I
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:43
СПОСІБ ЖИТТЯ
Page 58
■
о. КРИТ
Хіпове місце
ßêùî íå îáìåæóâàòèñÿ ïëÿæåì ³ íà¿æäæåíèìè åêñêóðñ³éíèìè ìàðøðóòàìè, íà ãðåöüêîìó îñòðîâ³ Êðèò ìîæíà ïîòðàïèòè ó äèâîâèæí³ êóòî÷êè. Ñåðåä íèõ — Ìàòàëà, ñèìâîë åïîõè õ³ï³. Ñåðã³é ÎÍÈØÊÎ
58
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:43
Page 59
Гіперхіпова гітара. Вона висить на стіні одного з барів на узбережжі Матали. На грифі — роги гірського козла. За нею читається напис: «Hakuna Matata» — «Без турбот» із мови суахілі.
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:43
Page 60
Можна зустріти свідків розквіту містечка хіпі понад 40 років тому.
Їхати «тусуватися» до Матали звичайною малолітражкою чи новеньким авто класу «люкс» вважається моветоном. Це може навіть завадити у знайомстві зі смаглявкою на пляжі.
К
Колоритний куточок чекає відкривачів на південному, скелястішому узбережжі Криту, де рідше бувають туристи, ніж на курортному пів нічному. Хоча Маталу вважають саме тим місцем, куди Зевс у подобі бика привіз фінікійську прин цесу Європу. Печери на березі моря вподобали ще люди кам’яного віку, збереглися навіть їхні пет рогліфи. Тут переховувалися перші християни.
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:43
Page 61
А в 1960 х Маталу облюбували хіпі з усього світу. Особливий прошарок становили молоді люди з Америки, які відмовилися воювати у В’єт намі. Їхнє життєве кредо вкладалося в абревіа туру ССП: секс, свобода і пацифізм. Серед від відувачів Матали були й рок зірки Дженіс Джоп лін, Боб Ділан, музиканти «Rolling Stones». Най вірніші своїм ідеалам члени братства ставали відлюдниками та оселялися в природних або рукотворних печерах келіях у скелях. Такі «об щаги» налічували не одну сотню постояльців. Поруч вечорами грала музика, ночами звідусіль чулися любовні зітхання, а вранці втомлені, але щасливі пацифісти спускалися в містечко у по шуках харчів та холодного пива... Як це часто відбувалось у вільних спільнотах, лідери мирного братства пересварились щодо способів наповнення світу любов’ю, відразою до війни й пошуками істини, і печерне містечко стало частим місцем відвідування наркодилерів та, як наслідок, поліції. Після смерті одного з відлюдників просто в келії поселення занепало, і тільки найвірніші брати продовжували в ньо му аскетичний спосіб життя, хоча вже за межа ми парадигми ССП. Але і ті згодом покинули місце ідилії…
У кінці 1990 х у містечко удруге вдихнули жит тя ентузіасти зовсім іншого штибу — ті, котрі вважали, що непогано б ідеали, близькі всьому людству, накласти на лекала туристичного біз несу. І ось після кількарічної реконструкції ке лій до містечка почали стікатися туристи з усьо го світу. І не тільки на шикарний пляж! Матала, починаючи від таверн і закінчуючи магазинами та пішохідними доріжками, пере творилася на арт майданчик, де все просякну те духом свободи, кохання і миру. Тут відбува ються фестивалі, концерти просто неба, імпро візовані виставки ретромобілів... Вирушаючи на Крит, ви можете не тільки на солодитися щедрим сонцем, поніжитись у лагід них водах Середземного моря, а й здійснити за хопливу мандрівку по «глибинці» острова та по ринути в яскравий, благодушний світ хіпі — у те минуле, в якому наше майбутнє уявляли при близно так, як виглядає нинішня Матала! ■
ТЕПЕР ЗА ГРОШІ Печери Матали перебувають у ві/ данні археологічної служби Криту. Їх можна відвідати лише вдень, не піз/ ніше 17:00, і за плату — 3 євро. Дістаються сюди з Іракліона, столи/ ці острова, автобусом, який ходить 2/3 рази на день. Відстань — 75 км. Вартість поїзду — близько 8 євро. На таксі реально доїхати за 75 євро.
■
61
09.07.2016
КОЛЕКЦІЯ
17:43
Page 62
■
В
О
Я
Ж
!MT_4-16-disk.qxd
×óäîâèé ñïîñ³á ïîáà÷èòè ²ñëàíä³þ — ìàíäð³âêà òðàñîþ R1 ïî ïåðèìåòðó îñòðîâà. ¯¿ çä³éñíèâ íàø àâòîð ³ òåïåð ä³ëèòüñÿ ìàðøðóòîì òà âðàæåííÿìè â³ä ïðèãîä ³ êðàñîò. Ñåðã³é ÎÍÈØÊÎ
ІСЛАНДІЯ
Світанок над лагуною айсбергів Йокульсарлоун.
Я
«Якщо вам не подобається погода, зачекайте, і вона стане ще гіршою…». Саме це ісландське прислів’я було мені відоме до поїздки. А ще те, що це країна неземних пейзажів і казкової природи, де сусідами можуть бути вул кани, стометрові водоспади, гарячі гейзери та холодні ла гуни з айсбергами… До них я й вирушив!
62
Церква в околицях міста Вік.
Водоспад опівночі Винайнявши машину, попрямував на південний захід, до першого місця зупинки — водоспаду Сельяландфосс, «візитки» Ісландії. Як тільки дорога з аеропорту привела до траси R1, натиснув на акселератор і за 2 години подо лав близько 180 кілометрів. Сонячні промені проривали
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Page 63
ся крізь хмари і грізні завіси дощу, а потім «вмикалися» веселки. Кілометрів за 30 до водоспаду негода залишилася позаду, і за вік ном запанував тихий літній вечір. І ось я перед 60 метровим потоком. Наблизившись упритул, відчув його міць і... непередавану грацію. Унікальне розташуван ня дає змогу обійти його з усіх боків і навіть зайти за струмінь. Коли сутеніло, глянув на годинник і ахнув: було вже 23:30! Я й забув, що це приполяр’я. Майже за кілометр від водоспаду є дуже зручний кемпінг, де можна залишитися на ночівлю у наметі, машині чи хоч просто неба. Втомившись від перельоту, автопробігу та зйомки, я від кинув крісло в машині, трохи опустив бокове скло, через яке чулося буркотіння водоспаду, і швидко заснув. Сплячий монстр А вранці рушив на зустріч з іншим водяним велетнем — 45 мет ровим Скогафоссом. До його стіни води можна майже приту литися та пірнути у веселку, що утворюється у сонячний день від мільярдів бризок. Тут є два оглядові майданчики — на серед ньому та верхньому рівнях, а внизу — паркінг і ресторан місце вої кухні. Поруч, у містечку Скогар, можна відвідати невеличкий музей просто неба з давніми церквами та будиночками із земляним дахом, порослим травою. А неподалік — сумнозвісний вулкан Ейяф’ятлайокудль, який своїм виверженням у 2010 році паралі зував авіасполучення у світі. Але він просто «карлик», порівня
но з одним із п’яти супервулканів Землі — Гримсвотном. Його виверження може змінити сам клімат планети і навіть знищити на ній життя. Добре, що гігант мирно спить під льодовиком… Шторм на трасі Насолодившись водоспадом і краєвидами, подався до відо мого вулканічного пляжу Рейнісдрангар із чорним піском та скелями, які, немов бритви, розрізають могутні хвилі під час штормів. На них оселилися тисячі птахів, галас яких майже за глушає ревіння маяка у негоду. Не проїхав і години, як наче з за рогу налетів повноцінний шторм зі щільним дощем! Доїхавши до оглядового майданчи ка, із зусиллям відчинив дверцята й був мало не збитий з ніг. Про зйомку та прогулянку чорним пляжем довелося забути. Що ж, їду до містечка Хоф на схід, аби перечекати негоду. Айсберги Вирішив повернутися до пляжу Рейнісдрангар пізніше, а рано вранці попрямував до відомої лагуни айсбергів Йокульсарлоун. Велетенські уламки криги відколюються від однойменного льо довика та повільно плавляться під сонцем, наповнюючи лагуну кришталево чистою прісною водою, що замерзла в доісторичні часи. Через вузьку протоку пошматовані айсберги вириваються в океан і закінчують там свій шлях, перетворюючись на мільйо ни літрів води. Чомусь стає сумно, коли бачиш, як солоні хви лі злизують блакитні тисячолітні льоди, мов діти морозиво… ➧
63
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Page 64
Водоспад Скогафосс: висота — 60 метрів, ширина — 25. Кам’яні пірамідки на місці стародавнього поселення.
64
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Page 65
Екстремальний автостоп Мандруючи до заповітного пляжу, на Не встиг провалитись у сон, як раптом… Чи то роздоріжжі підібрав дівчину автостопни пролунав вибух, чи то земля розверзлася. ПочуC цю. Її звуть Кетрин, вона з Канади, емі грувала туди з батьками із Польші, тому лися стогони, шепотіння, удари та сплески. У темC дещо знає й про Україну. Вивчає психоло ряві я розгледів пересування великих айсбергів. гію, тому вирушила в одиночну мандрів ■ ку самодослідження. Я пригадав учорашнє погодне страхіт Спадок землетрусу тя і запитав у пасажирки, як вона його пережила. Уявіть, Кетрин Я знову скерував авто до лагуни айсбергів. А дорогою заві пробула дві доби далеко від людей і вчора весь день ховалася на самотній автоматичній заправці під цистерною. Усміхаючись, тав у каньйон Ф’ядрарглюфур, який входить до десятки найгар дівчина згадувала, що за співбесідника там їй був банкомат, який ніших у світі. Його створив землетрус. Застигле лавове плато дало тріщину, де весело підморгував кольоровими вогниками… Але зараз ми прямували до пляжу, спілкувалися та намина згодом накопичилася вода й перетворилася на гірську річку. Тануть льодовики, дощі живлять річку цілий рік, і вона, сантиметр за сан ли бутерброди. На одному боці Рейнісдрангару я був учора і тепер вирішив тиметром проточуючи нові шляхи в кам’яній породі, надає скелям відвідати його з боку міста Вік. Чорний пісок — насправді дріб химерного вигляду. Довжина каньйону — близько 2 кілометрів, ненька чорна вулканічна галька. Мов змії, сичали хвилі. Над висота скель — до півсотні метрів. Є оглядові майданчики. Коли рівень води невисокий, прогулянка по дну каньйону вражає! ➧ далекими скелями у воді кружляли птахи.
65
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Page 66
Долина гейзерів біля озера Міватн.
Пішохідна доріжка над континентальним розламом.
НА КРИЛАХ «ICELANDAIR» ■
Національний авіаперевізник Ісландії.
■
77 років досвіду.
■
База — міжнародний аеропорт «Кефлавік» (Ісландія).
■
Льотний парк — 21 лайнер «Boeing/757».
■
26 європейських напрямків.
■
12 напрямків у США.
■
5 напрямків у Канаді.
■
Докладніше: www.icelandair.com.
■
66
Поле каміння Натрапив на нього дорогою. Камені зібрані у численні пірамідки. Зупинив авто і підійшов до невеликого пагорба кургану. Табличка промов ляла: «На цьому місці між 882 та 890 роками під час виверження вулкану було зруйноване сели ще з населенням 100–120 мешканців. Під час розкопок 1974 року знайдено скам’янілі залиш ки поселення, людей, посуду та зброї». Хто за пропонував ідею, не відомо, але відвідувачі міс цини почали складати каміння у пірамідки… Нічний кіносеанс Діставшись лагуни увечері, так захопився зйомкою на штативі, що не помітив, як поруч із води випірнув морський котик і довго спосте рігав, як двонога істота тягається з дивним три ногим створінням. Він стрибнув на крижину і проїхався на ній, поглядаючи в мій бік з усміш кою трамвайного «зайця», який вискочив з під носа контролера… На лагуну спустилися сіро сині сутінки… Це була третя ніч в Ісландії та друга просто неба.
Біля інфоцентру лагуни та пункту прокату чов нів є паркінг і невеликий кемпінг. Але я знову захотів лишитися на самоті й ліг у машині. Та не встиг провалитись у сон, як раптом… Чи то пролунав вибух, чи то земля розверзлася. Потім почулися стогони, шепотіння, глухі удари та ко роткі дзвінкі сплески. У темряві я розгледів пере сування великих айсбергів, від яких відділялися шматки, падали у воду, переверталися, терлися, зникали та знову з’являлися з води… Таке вра ження, що потрапив у природний кінотеатр із найкрутішою системою звуку. Сакральний водоспад В одному місці траса має ділянку протяжніс тю близько 96 кілометрів без жодної будівлі. На всяк випадок через певні відрізки дороги встановлено будки з телефонами та корисною інформацією. Зручно. І все ж це психологічне випробування… Я дістався розв’язки, з якої можна поверну ти до «Центру порожнечі». Туди було ще 280 кі лометрів. Прогноз погоди малював невтішну
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Page 67
Під водоспадом Сельяландфосс.
картину наступного дня, тож я не став ризикувати й попрямував далі на північ. Мабуть, це був найскладніший відрізок подорожі. І не пошкодував. За сьогодні мусив здола Почала проявлятися втома від недосипання. Я баC ти аж 950 кілометрів і дістатися готелю. Вдався до плану «Б», який теж обіцяв ба дьорився не менше 20 годин на добу четверту доC гато цікавого. бу поспіль! Усе ж світловий день тут непомірний… Першим на шляху з’явився водоспад ■ Годафосс. Він має ширину 30 метрів, ви соту — близько 15 і за формою нагадує пів Зате чекали озеро Міватн і геотермальні курорти. На під’їзді місяць. Назва перекладається як «Водоспад Бога» і завдячує іс торичній події — близько тисячі років тому місцеві племена при до них потрапляєш у справжню дику долину гейзерів. Тут земля йняли тут християнство та скинули з високих берегів у воду язич виглядає як мільярди років тому: з під ніг вириваються клуби ницьких ідолів. Згодом туди ж відправляли злочинців, невірних жовтої, білої, сірої пари, в повітрі пахне сіркою, у калюжах буль дружин і єретиків. Помилування міг отримати той, хто б дістав кає та вибухає, а гейзери вистрілюють на кілька метрів угору. ся берега, але за всю історію таких не виявилося. Земляки Зараз тут є все для відпочинку: паркінг, ресторан, кафе, го 300 кілометрів дороги привели до околиць міста Блоундоус. Ма тель, піші маршрути… буть, це був найскладніший відрізок подорожі. Почала проявля тися втома від недосипання. Я бадьорився не менше 20 годин на до Холодне і гаряче Сили природи знову розгулялись: я був застигнутий дощем, бу четвертий день поспіль! Усе ж світловий день тут непомірний… У готелі на мисі Ватснес випадково познайомився з… балтій а температура впала до плюс чотирьох. Заліз грітись у машину і пригадав, що в Україні зараз за 30 градусів, городяни шукають цем Володею. Розговорилися. Володя з дружиною Ілзою пра цює тут у турсезон. Вона відповідає за прибирання та харчуван ➧ затінку…
67
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Page 68
Тектонічний зсув на східному узбережжі острова.
Скеля Хвітсеркур, відоміша у світі як Слон.
Уже через півгодини був на крутому бе резі, з якого у воді виднівся Хвітсеркур. Так називається скеля, більше відома як Слон. Кам’яний гігант схилив голову і п’є хобо том морську воду. Скеля заввишки 40 мет рів — об’єкт паломництва для фотографів і птахів. Під час відливу до Слона можна ді ■ йти пішки і прогулятися під його «черевом». Не минуло й півгодини, і там, де я ста вив штатив, уже хлюпали хвильки, відтісняючи мене з пляжу. Зробивши ще кілька кадрів, вирішив прибути сюди вранці з на дією закінчити зйомку і дістатися таки скелі пішки. Зворотна дорога здалася коротшою. Я з готовністю впав в обійми Морфея… 3:30 ранку. Задзвонив будильник. Я підвівся, підійшов до вікна і… нічого не побачив. Усе скло запітніло, а після протирання показало лише тисячі крапель. Чулося завивання вітру, а скло аж бриніло… Знову буря. Я був вдячний собі за вчорашній подвиг!
Підвівся з ліжка, підійшов до вікна і… нічого не поC бачив. Скло після протирання показало лише тисяC чі крапель. Завивав вітер, шибки аж бриніли… ЗноC ву буря. Я був вдячний собі за вчорашній подвиг! ня відвідувачів, а він приймає й розміщує, лагодить обладнання готелю, їздить по продукти. До речі, найближчий магазин — по той бік затоки, і до нього по суходолу — 34 кілометри! Сон і Слон Ліжко в номері виявилося магнітом неймовірної сили, який притягував мене міліметр за міліметром від самих дверей. То була справжня боротьба тіла з духом! До легендарної скелі сло на Хвітсеркур — якихось 15 кілометрів. Завтра повертатися до дому. Погода за вікном — так собі. Треба вирішувати, їхати до скелі чи відкласти на завтра й поспати. Після тривалої бороть би із собою я все ж вирішив: сьогодні — хоча б розвідка.
68
Кінський поцілунок Я їхав у бік Рейк’явіка. На одному з полів під холодним до щем сновигав невеличкий табун волохатих ісландських коней.
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Page 69
ЦЕ ЩЕ НЕ КРАЙ Літак доправить до головного аеро/ порту країни — «Кефлавіка» біля сто/ лиці Рейк’явіка. На авто, велосипедах і пішки по краї/ ні реально подорожувати влітку. З кін/ ця травня по жовтень відносно тепло і немає полярної ночі. Зате полярний день у середині літа починається о 2:30 і закінчується близько 23:00. Спа/ ти доводиться за закритими шторами. Дикі ісландські коні — норовливі, а проте готові лизати вам руки.
Ці унікальні тварини рідко проявляють свій гор дий норов і облизують простягнуті руки всіх охо чих, немов домашні цуцики. Так сталося й зараз. Я зупинив авто, підійшов до огорожі, пройшов «фейсконтроль» на безпечній відстані, а потім вожак раптом наблизився до мене і… почав ли зати руки та об’єктив! Вхід у провал Майже діставшись до столиці, відхилився від маршруту, щоб відвідати унікальне місце — тектонічний розлам зі стежкою, один бік якої належить до європейського континенту, а ін ший — до північноамериканської тектонічної платформи. Це лише за сорок кілометрів від столиці. Територія нагадує невелике плоскогір’я, де серед маленького каньйону прокладено обго роджену доріжку, за якою помітно тріщини та провали, кінця яким не видно. Та й… усе. Біля розламу — інфоцентр, паркінг, ресторанчики,
крамниці. Пригадався епізод із «12 стільців», де Бендер продавав квитки у провал… «Блакитна лагуна» Закінчивши свою програму, я попрямував до аеропорту. І тут на втомленого мандрівника че кав бонус! Поблизу летовища розташований все світньо відомий геотермальний спа курорт «Бла китна лагуна» із цілющою термальною водою. Плавати у ній — справжнє задоволення, особли во коли падає сніг чи крапає дощик. Можна де рев’яною лопаткою набрати білу масу, яка на гадує домашній сир, і намаститися нею — про цедура відновлює та лікує шкіру. Надаються кос метичні послуги, є бар, ресторан, масажні кабі нети та зона відпочинку. Я, мов той морський котик, ніжився і згадував свої пригоди… А через кілька годин мій літак узяв курс на схід. Під крилами пропливали зелено коричне ві гори та пагорби, на яких, ніби краплі молока, виднілися поля нерозталого літнього снігу. ■
Рекомендуємо взяти авто напрокат, яке чекатиме ледь не біля виходу з аеропорту. Якщо подорожуєте ком/ панією, такий засіб пересування бу/ де ще й економним. Інфраструктура в країні гарна, по/ при те, що Ісландію називають «кра/ єм світу». На автомагістраль R1, про/ кладену по периметру острова, лег/ ко потрапити з будь/якої дороги. Шляхи з літерою «F» у номері про/ ходять через складні ділянки, навіть із перетинами річок у брід. Рух ни/ ми — тільки на повнопривідних поза/ шляховиках!
■
69
09.07.2016
ЗАМОРСЬКІ
17:44
Page 70
■
Д
И
В
А
!MT_4-16-disk.qxd
ТУНІС
Åëü-Äæåì ÷àñòî íàçèâàþòü «ì³ñòîì îäí³º¿ ïàì’ÿòêè». Çàòå ÿêî¿! Öå ëåãåíäàðíèé àìô³òåàòð ÷àñ³â Ñòàðîäàâíüîãî Ðèìó, íà àðåí³ ÿêîãî ëèëàñÿ êðîâ ãëàä³àòîð³â. Àðñåí³é ÃÅÐÀÑÈÌÅÍÊÎ
Фото Є. БУДЬКА
Африканський
70
К
Коли подорожуєш Тунісом, складається вра ження, що сліди великих цивілізацій видно прак тично повсюди. В країні налічують 168 великих археологічних пам’яток, і хто знає, скільки зна хідок ще зроблять науковці. У Тунісі я вже бував. Тому, коли постало пи тання, їхати чи не їхати знову, без вагання вирі шив його позитивно. Страшилки про терорис тів не лякали. В Ізраїлі інцидентів із ними трап ляється більше, але це не віднаджує мільйони
й
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Page 71
Колізей туристів і прочан. Тим більше — в Тунісі вжито безпрецедент них заходів безпеки: від закриття мечетей, запідозрених у радикалізмі, до контролю за пляжами. І де ви ще побачите такі раритети, як «Колізей» (саме так його називають тунісці) в Ель Джемі, а ще у такій кількості й за такі смішні гроші? Через зменшення турпотоку все це стало доступнішим у різ них сенсах слова, натовпи не заважають екскурсувати та за смагати. Поклавши руку на серце, скажу: якби в нашій влас ній країні було так спокійно… Та не будемо про сумне, давайте про цікаве.
Для плебсу й імператора В амфітеатрі Ель Джема я теж побував удруге. І обидва ра зи ця колосальна будівля захоплювала: кількаметрової товщи ни стіни, гігантська висота кожного поверху, циклопічні арки вікна, незворушність старовини перед всевладним часом... Амфітеатр в Ель Джемі — найбільший серед аналогів піс ля Колізею в Римі та амфітеатру в італійській Капуї. Ці стіни нічого не підтримували і нікого не захищали — просто слу жили оформленням глядацьких трибун і допомагали Риму тримати в покорі місцевий люд, символізуючи неперемож ➧
71
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Page 72
Висота туніської «триповерхівки» — 36 метрів, або 12 сучасних поверхів. Замовники й архітектори явно ставили за мету не практичність…
Фото Є. БУДЬКА
Чотири поверхи в одному.
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Page 73
ність імперії. Яка ще держава могла дозво лити собі звести велетенську споруду за для розваги? У стародавні часи Ель Джем іменував ся Тисдрус чи Тиздр і вважався одним із найважливіших міст північноафрикансь кої частини Римської імперії. Назва пере кладається як «вузьке місце» — тут пере тиналися караванні шляхи з півночі, пів дня, заходу і сходу. Це один із наймолодших давньоримсь ких амфітеатрів. У ІІІ столітті нашої ери його наказав побудувати в людному місці проконсул, майбутній імператор Марк Антоній Гордіан. За будматеріал для споруди вибрали че репашник із нинішнього мису Бон. Якщо Колізей у Римі зведений із блоків завбіль шки з чоловічу стопу, то «цеглини» амфі театру в Ель Джемі — з лікоть. Камені
обробляли безпосередньо на місці видо бутку, щоб не тягти зайвого. Морським шляхом блоки доправляли до найближчо го порту, а далі по поверхні землі везли на будмайданчик. За однією з гіпотез, камінь із порту до ставляли до Тисдруса спеціальною 42 кі лометровою підземною галереєю. І така справді існує, тільки вона закрита для від відувачів через нещасний випадок із гру пою французьких студентів. Колись повіт ря в неї надходило через спеціальні шахти, але за довгі століття вони виявилися заси паними або забудованими на поверхні. Вкладаючись спати в підземній галереї, молоді екстремали про це не знали і прос то задихнулись уві сні. Будівництво йшло швидкими, як на той час, темпами, і за 8 років (щоправда, за ін шими даними — за 50) проект завершили.
Амфітеатр був третім за розмірами в Рим ській імперії та вміщував 35 тисяч осіб. Площа арени становила 427 квадратних метрів, а висота стін — 36 метрів, як у су часної 12 поверхівки (хоча Колізей у Ри мі вражає дужче — до 50 метрів висоти). Глядацькі місця розташовувалися між арковими коридорами на поверхах. У ще давніші часи фінікійці точно розрахували необхідні пропорції таких аркад. У верхів ку кожної арки вмонтовували спеціальний камінь ключ, який не закріплювали роз чином. Завдяки цьому під час землетрусів конструкції вібрували, але не руйнували ся. (Мешканці сучасного Тунісу практич но не знають, що таке землетруси, та в ан тичні часи підземні поштовхи траплялися). Щоб розділити потоки глядачів, розро били особливу систему. За вхідні квитки правили дерев’яні жетони із зображенням ➧
73
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Page 74
тварин — такими самими, як над сходо вими маршами, що вели на різні сектори яруси. Завдяки цим позначкам глядач швидко знаходив свій «ряд» і «сектор». Усі 35 тисяч могли покинути амфітеатр усьо го лише за 8 хвилин (у римському Колі зеї — за 12). За необхідності над місцями для гляда чів можна було натягувати широкі тенти від сонця. Вага величезного полотнища могла сягати 18 тонн. Привілейованими вважалися місця, найближчі до арени. Перший ряд нази вався «подіум» і призначався для імпера тора, членів його родини та сенаторів. Гля
74
дачам важливо було не тільки бачити дію на арені, а й відчувати запах крові — лише тоді враження буде повним. А крові під час стародавніх двобоїв лилося стільки, що арена ставала слизькою, тому між дій ствами на неї досипали піску. Спочатку архітектори планували обли цювати стіни мармуром, а в арках нішах встановити статуї. Але зробити це так і не вдалося: почалося повстання, що уві йшло в історію як «заколот африканських легіонів». Надалі спроб оздобити амфіте атр не робили. Кому була потрібна пиш ність, якщо на бої ходили переважно не аристократи, а купці й міщани?
«Роковані на смерть вітають тебе!» Гладіатори з’явилися не відразу після заснування Римської Імперії. Вважаєть ся, що перший подібний бій відбувся на похороні римського вельможі у 256 році до н. е. й був різновидом людських жертв богам. Такі дійства поширилися та пере йшли з розряду похоронних ритуалів у ка тегорію розваг. Для битв на аренах відбирали взятих у рабство військовополонених або ж тих, хто добровільно наважився присвятити себе цій справі (вони мали на кілька ро ків відмовитися від римського громадян ства). Новачки навчались у спеціальних
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Page 75
Привілейованими вважалися місця, найближчі до арени. Перший ряд призначався для імпераC тора та наближених. Важливо було не тільки баC чити дію на арені, а й відчувати запах крові. ■ школах, зазвичай такі будувалися поруч із великими амфітеатрами. Гладіатори що дня займалися вдосконаленням своїх на вичок, їх непогано годували, стежили за їхнім здоров’ям, водили до них гетер. Ад же тільки ситий і задоволений покаже на арені те, що хочуть глядачі. Серед бійців існувала певна спеціаліза ція: хтось боровся коротким римським мечем «гладіусом», хтось виступав у подо бі людини риби в спеціальному шоломі, що закривав голову та шию... «Рибі» до водилося протистояти «рибалці» — гладіа торові із сіткою та тризубом. Були також вершники й бестіарії — ті, кому доводи лося битися з тваринами. Загиблих ховали на спеціальних кладо вищах за межами міст. Завдяки цьому ар хеологи встановили, що справжні римсь кі гладіатори були далекі від образу, який нам нав’язує кінематограф. Жодних гір м’язів, двометрових монстрів абощо. Кла сичний типаж давньоримського гладіа тора — невисокий чоловік із зайвою вагою.
Вгодованими гладіатори були з прак тичних міркувань. Під час боїв учасники часто діставали поранення. Худорлявому навіть дотичний удар «гладіуса» завдавав відчутної шкоди. А ось жировий проша рок допомагав переносити легкі поранен ня без важких наслідків. Їли гладіатори переважно каші та бо бові. М’ясо давали лише за день до бою. Як на представників небезпечної про фесії вони жили досить довго. Адже втра чати гладіатора після кількох боїв було не
вигідно, бо у нього вкладали і на ньому заробляли чималі гроші. Близько 60 зі 100 вихованців гладіаторських шкіл не тіль ки роками виступали на арені, а й досяга ли «пенсійного» віку. Опісля хтось ішов викладати бойову майстерність, а хтось, зібравши достатньо коштів, відкривав свою власну школу. Правду казали — спі знавши запах крові, більше ніколи не по кинеш арени. Бої починалися ходою гладіаторів, які виходили на арену зі словами: «Проща вай, кесарю, роковані на смерть вітають тебе!». Часто в першому акті дійства з’яв лялися взяті в полон представники різ них народів. У властивому їм одязі та з від повідною зброєю вони влаштовували ма сову різанину. Хто виживав — вступав до гладіаторської школи. Потім була боротьба з тваринами. Гля дачі особливо любили берберських левів, ➧
Може, вислів «світло в кінці тунелю» пішов звідси?
09.07.2016
17:44
Page 76
Фото Є. БУДЬКА
Кожна арка має вгорі камінь ключ, не закріплений розчином, що підвищує сейсмостійкість споруди.
Місто Ель Джем крізь провал в амфітеатрі. Поєднання різних кладок, епох і цивілізацій.
Фото Є. БУДЬКА
!MT_4-16-disk.qxd
Гладіаторські бої допомагали вгамовувати неC вдоволення плебсу. Дійства супроводжувала роздача продовольства. З кров’ю в пісок випусC кався негатив римського суспільства.
Графіті різних століть.
Фото Є. БУДЬКА
■
оскільки ті не відразу вбивали своїх жертв, а довго гралися з ними, мов кішка з ми шею. На арені з’являлися ведмеді, страу си, дикі коні… Що незвичнішою була тва рина, то цікавіше було публіці. Кульмінацією ставав двобій елітних гла діаторів. Найчастіше виступали вони в об разі «риби» і «рибалки». Коли поранений і знесилений гладіатор падав на пісок, його долю вирішував на товп. Якщо глядачі діставали білі хусточ ки і розмахували ними, значить, воїнові судилося залишитися в живих, якщо ні — померти. Коли той, хто програв, уже не міг підвестися, на арену виходили люди
76
в масках Харона і виносили чистий, не за плямований кров’ю «гладіус». Переможе ного ставили на коліна і вбивали одним вертикальним ударом за ключицею. По тім у підвалі амфітеатру за допомогою роз жареного заліза перевіряли, чи гладіатор справді мертвий. Звісно, доля гладіатора залежала і від організаторів шоу та власників шкіл. Як що бійця вважали «відпрацьованим мате ріалом», його позбувались. Якщо ж той був молодим і популярним, організатори могли відповідно налаштувати публіку. Коли під час бою цінний гладіатор діста вав незаплановану травму, на арені з’яв лявся оратор, котрий своєю промовою на магався схилити глядачів до потрібного рішення. Такий «тамада» прекрасно воло дів натовпом.
Бої проходили після обіду і вечорами, а вранці на арені амфітеатру в Тиздрі про водили… публічні страти. Процедура від бувалася без пафосу. Приреченого або при в’язували до стовпа і випускали на нього тварин, або розривали за допомогою ко лісниць. Згодом вранішні страти поступово перетворилися на театралізовані вистави. Були у Стародавньому Римі й ті, хто ви ступав за заборону гладіаторських боїв. Казали навіть, що кров, пролита на аре нах, одного разу виллється на голови гро мадян. Втім, до цих слів мало хто прислу хався. Гладіаторські бої допомагали вга мовувати невдоволення плебсу. Дійства супроводжувала роздача продовольства. «Хліба й видовищ» — пам’ятаєте? З кров’ю гладіаторів у пісок арен випускався не гатив римського суспільства.
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Page 77
ЇДЬТЕ СМІЛИВО
У «Колізеї» чути голос муедзина…
Без гладіаторів Ті, хто з’ясовував стосунки на північноафри канській землі після падіння Риму, часто пере творювали амфітеатр на фортецю. З одним із таких епізодів пов’язана легенда про скарб. Бу цімто берберська принцеса Каена, яка разом із прибічниками оборонялася за мурами споруди, сховала під ареною скарб, і його досі охороняє таємничий пес. Уночі він виходить на сходи і, зустрівши людину, просить пити. Вода собаці потрібна не проста, а з особливого джерела, роз ташованого за 65 кілометрів. Якщо людина не полінується і принесе води, пес вкаже шлях до скарбу. Правда, золота щасливець зможе взяти рівно стільки, скільки принесе води. У VII столітті амфітеатр був частково розібра ний. Кам’яні блоки пускали на будинки вже араб ського міста Ель Джем, а також мечеті в Кай руані. Місцеві мешканці помітили, що скорпіони оминають амфітеатр, бо не люблять черепашник. Тож багато хто брав собі камінь і закладав його в фундамент оселі, вважаючи, що так убезпечи ться від отруйних членистоногих. Уявляю собі рекламний слоган: «Набридли скорпіони? Лише один камінь із давньоримського амфітеатру — і вони вас більше ніколи не потурбують!». Споруда пам’ятає й часи, коли в ній проводи ли мусульманський суд, і коли гармати турець
Фото Є. БУДЬКА
Минулорічна терористична атака на іноземних туристів стала справж/ нім шоком для миролюбних тунісців і серйозним випробуванням для всієї держави. Аби реабілітувати турис/ тичний імідж країни, за короткий час тут повністю реформували підхід до безпеки.
кого бея пробивали стіни у намаганні знищити заколотників, і коли в ХІХ столітті тут відкри ли склади та магазини, а потім до «Колізею» по тяглися мандрівники (на стінах є тодішні фран цузькі графіті). 1979 року головну пам’ятку Ель Джема занесли до Списку всесвітньої спадщи ни ЮНЕСКО. У наш час на арені амфітеатру в Ель Джемі замість бійців у майстерності змагаються музи канти й актори — тут проходить щорічний фес тиваль класичної музики, який збирає найкращі колективи з Європи, Африки та Азії. 2000 року при створенні голлівудського фільму «Гладіатор» ель джемський амфітеатр став зразком для ком п’ютерної графіки. А загалом величний «Колізей» продовжує ви конувати свою первинну роль — розважати (ту ристів) і засвідчувати велич імперії, яку він на довго пережив. ■
Тепер потрапити на територію будь/ якого готелю в Тунісі можна тільки після огляду особистих речей за до/ помогою металодетектора, як в аеро/ порту. Авто, які прямують на терито/ рію закладу, обшукують із собаками. Запущено програму установки смарт/ камер і сучасних систем відеоспо/ стереження в усіх туристичних цент/ рах. Через кожні кількасот метрів можна зустріти блок/пост із поліцей/ ськими або військовими. Зреалізо/ вано систему супутникового контро/ лю туристичних автобусів: через опе/ ративний зв’язок транспорт «пере/ дається» з регіону в регіон, і в місці, де має бути зупинка, заздалегідь з’яв/ ляються правоохоронці. Про безпе/ ку дбають і поліцейські, й регулярна армія, періодично підключається на/ ціональна гвардія. У Тунісі поліцейські належать до кадрової еліти. Вони освічені, знають іноземні мови (англійську, німецьку, російську), багато фахівців стажу/ ються та проходять практику в дер/ жавах ЄС. Місцеві спецслужби ве/ дуть спільну роботу з європейськи/ ми експертами. Не подумайте, що у зв’язку із захо/ дами безпеки обстановка в Тунісі об/ тяжує чи напружує. Контроль часто ведеться непомітно. У кожному готе/ лі працюють кілька поліцейських або «агентів у цивільному», котрі пово/ дяться як туристи, але при цьому стежать за порядком. Камери та інша спецтехніка роблять свою справу ти/ хо. І нарешті, тунісці, в тому числі й при погонах, — люди доброзичливі. Переживати нічого, нехай бояться зловмисники. В Тунісі все спокійно!
■
За допомогу в підготовці матеріалу дякуємо компанії «Oasis Travel Ukraine» (oasis.com.ua).
77
09.07.2016
КОЛЕКЦІЯ
17:44
Page 78
■
В
О
Я
Ж
!MT_4-16-disk.qxd
Íàøà êîëèøíÿ çåìëÿ÷êà, ùî ïîáàæàëà çàëèøèòè â³ä ñâîãî ïîâíîãî ³ìåí³ ò³ëüêè «Àë³ñà», æèâå íà îñòðîâ³ Äîì³í³êà â Êàðèáñüêîìó ìîð³ òà ââàæຠéîãî ñïðàâæíüîþ Êðà¿íîþ ×óäåñ. Àë³ñà âåäå ùîäåííèê. Âîíà ïîä³ëèëàñÿ ç íàìè äåÿêèìè íîòàòêàìè. Àë³ñà ÊÅÐÎËË Ë³ç ÊÓÔÔ², Discover Dominica Authority
Аліса на острові ч
Д
Домініку часто плутають із Домініканською Республі кою. Невже ліньки людям розрізняти довгі слова? Запа м’ятайте всі нарешті: Домініканська Республіка — угорі карти і праворуч, на великому острові Гаїті, а Домініка — південніше і лівіше, мініатюрна (47 на 25 км) цятка в лан цюжку Малих Антильських островів. Жити у Розо Останній відрізок шляху я подолала літачком, у який вмістилися лише 12 людей. Я була єдина білошкіра. Сон
78
це, яскраво синій океан із брижами від хвиль, зелені ост рівці, білі казкові хмари… І ось приземлилися на малень кому гористому острові — Домініці. Здавалося б, тут і повірити в реальність усього, що від бувається, але... все виглядало як кінозйомка, де в голов ній ролі — я сама. Океан, тропічна рослинність, гори, по них кружляє дорога, екзотичне населення… Зупинилися кілька разів перекусити і скупалися в найглибшій місце вій річці. Взагалі то тут багато річок, близько 365: дрібні, швидкоплинні, кам’янисті й дуже чисті.
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Page 79
ДОМІНІКА
чудес Столиця — місто Розо: двоповерхові бу диночки в особливому стилі, вулички з од нобічним рухом, гарний причал, два най багатші готелі міста, ботсад (таких дерев у житті не зустрічала)… Здивували розміри столиці: один кінець міста видно з іншого. Довгожителі й растамани Якщо описувати конкретну людину цієї країни, то не варто говорити про чор
не волосся, карі очі... як про особисті при кмети. Треба визначитися з відтінком шкі ри: чорний, темний, коричневий, світло коричневий… Друга особливість — усі люди з вами вітаються і запитують про ваш настрій. Адже тут усі один одного знають і живуть у мирі. Дозволяється їздити на машині після вживання алкоголю, проте люди сі дають за кермо тільки тверезими, ну, або
майже. Домінікці вміють відпочивати і розслаблятися без шкоди для інших. Тут дуже складно визначити чийсь вік. Жінки в основному стрункі, граційні, а чоловіки — підтягнуті, м’язисті. Жодної зморшки на обличчі, тільки розмова і по ведінка натякають на роки. Лише кількох людей я зустріла, яким можна дати за 70. Повно довгожителів. Мабуть, це пояс нюється чистою водою, здоровою їжею та ➧
79
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Page 80
Столиця Домініки — місто Розо, куди цілий рік заходять круїзні кораблі.
Тут дуже складно визначити чийсь вік. Жінки в основному стрункі, граційні, а чоловіки — підтягC нуті, м’язисті. Жодної зморшки на обличчі, тільC ки розмова і поведінка натякають на роки. ■ лих людей у різних місцях острова, й уряд прийняв рішення вбити всіх раста. То бу ла війна, раста ховалися в горах і непро лазних джунглях. Багато хто з них обрізав коси. Та це вже забуті справи. З мого осо бистого спілкування з раста склалося вра ження, що всі вони трішки діти. Може, через особливо відкриту усмішку, а може, через манеру говорити те, що думають. Думки у них в більшості своїй позитивні й прості, без всяких «дорослих» проблем і душевних терзань.
особливим повітрям із домішкою сірки: у мене шкіра на третій день стала такою гладенькою, ніби я місяць робила маски. Складно обійти увагою темношкірих струнких, сильних чоловіків із лев’ячими гривами, нечесаними років двісті. Місце ві називали їх «раста», не згадуючи імені, «Hi, rasta man!». Я запитала, що ж їх відріз няє, і мені сказали, що кіски дреди, своя наркоманська релігія і вавка в голові. Ро ків тридцять тому раста почали вбивати бі
80
У паралельний світ Сиділа на березі, розглядала човники біля самого краю горизонту, міркувала про людське щастя... Та недовго. Немає спокою на світі, й слава Богу. Місцевий добрий чо ловік запропонував поплавати з маскою. Я погодилася: давно хотіла спробувати. Опустивши обличчя у воду, мало не за була дихати. На мене ринув інший світ. Бо же, як гарно! Піді мною миготіли зграї ве личезних яскравих риб, камені оброслі їжачками, рослини — від трубчастих до абсолютно невимовних форм. Усе це жило
і рухалось, а промені сонця танцювали жовтими смужками по дну. Іноді, щоб пе ревірити, чи ще жива, я підводила голову, і суходіл тиснув своєю тверезою реальніс тю. Але хвилі, намагаючись повернути ме не у свою скарбницю, розмазували зобра ження світу людей, і я знову потрапляла в паралельну реальність, де небо було див но тремтливою, хвилястою оболонкою, і його могли торкатися рибки. А далі дно мало химерну форму: підій малося на відстань витягнутої руки і від разу ж різко йшло далеко вниз, іноді за надто — виднілася тільки темрява. Дух перехоплювало від несподіваної глибини. У ній часом зблискували зграї риб. Тепер я розумію фільм Люка Бессона «Блакит на безодня»: водна прірва вабила до себе загадковістю. Сліди морських зірок на каменях на гадували стародавні магічні написи. Не ймовірно яскраві риби, скати, черепахи... Якщо хто колись назве мене черепахою, я буду щасливою, як ніхто у світі! Шампанське всередині й зовні Щосуботи я поспішаю до Шампінгу — найдивнішої та найспокійнішої для мене місцини. Здається, я вивчила всі куточки цього пляжу. Назва «Шампінг» — від шампанського. Із дна бухти підіймаються маленькі буль башки повітря — наслідок вулканічної ак тивності. Це красиво, але, щоб відчути се бе чарівником, варто прийти сюди вночі. ➧
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Page 81
Барви карнавалу. Перед католицьким Великим постом острів охоплюють гуляння, костюмовані дійства та частування. Чудова нагода в одному місці побачити креольських красунь у найекзотичніших вбраннях.
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Page 82
Водоспад в ущелині Ті Ту.
У 2005 році на Домініці знімали фільм «Пірати Карибського моря: Скриня Мерця». Ми вибраC лися на пляж, яким Джек Горобець тікав від туC земців — пам’ятаєте цей момент? ■ Ми святкували день народження і ви бралися до Шампінгу ввечері із салатами і, як годиться, з шампанським. Непоміт но за веселощами настала ніч. Охочих по плавати в темряві було небагато, але я, на щастя, виявилася серед них. Занурилась у теплу, спокійну воду. Кілька помахів ру ками — і завмираю, заворожена дивним блискучим візерунком. Рух ноги — і з під неї вириваються вгору дивовижні блиску чі вогники. Рух руки — і полетіли такі са мі світлячки. Чари творіння вогню у воді! Це світло зірок змушує світитися бульбаш ки й осявати ваші рухи.
Моє воскресіння Я викупалася в казковій печері Ті Ту Гош і продовжила собі життя. Прийшла сюди зі своїм європейським гостем, що живе на сусідньому острові Антигуа. Ян розгледів непривабливу розколину, в якій я не вбачала нічого цікавого. Хоч як я не хотіла лізти в маленьку темну нішу, а без смертя кликало до себе. Сонячний реаль ний світ сховався відразу за химерними краями печери: похмурі стіни нависли над головою, а високо вгорі, серед обвислих ліан, павутиння та екзотичних рослин, прозирала смужка світла. Водорості хапа
ли за ноги в холоднючій темно зеленій во ді, стрімкий потік ринув назустріч. Здаєть ся, колись дуже давно я бачила це місце і мріяла опинитися тут... Кожний новий поворот ніс спогад, що я тут була. Це як зустріч із собою… Вийшла на світло із за рядом бадьорості й бажанням переверну ти світ. Від місцевого, котрий спостерігав за нами, почула легенду, що такий екстре мальний заплив проти течії водоспаду в крижаній воді додає п’ять років життя... А потім я потримала за руку смерть у водоспаді Вікторія. Зірвалася з мокрого каменя, коли в темряві поверталася через черговий поріг бурхливої річки... «Ось воно, — подумалося. — Отак і відходять щасливі люди». Але вода майже дбайливо, хоч і стрімко, винесла мене нагору, тож я, щосили заборсавшись, учепилася за слизь кий камінь... П’яні від пережитого і ще не усвідомлюючи повністю своєї удачі, ми подолали останні пороги. Смеркло. Не знаю, як знайшли зворотний шлях і ключ від машини в темряві, без місяця і зірок. Але ось стоїмо, з небувалою насо лодою вдихаємо навколишній світ і помі чаємо абсолютно фантастичну картину польоту зірок у чорноті дерев. Що це — всесвіт з’їхав із глузду? Ніколи не бачила стільки світлячків, які так швидко руха ються в різних напрямках і площинах! Шампінг — місцевість, де внаслідок вулканічної активності море шумує наче бульбашками шампанського.
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Page 83
Слідами Джека Горобця У 2005 році на Домініці знімали фільм «Пі рати Карибського моря: Скриня Мерця». Ми вибралися на пляж, яким Джек Горобець тікав від туземців — пам’ятаєте цей момент? Узбережжя Хемпстед біч розташоване на пів ночі Домініки. Пишуть, що це найкращий пляж острова, та насправді є й не менш гарні. А про те він незайманий. Принаймні ми, окрім урядо вого охоронця, нікого не бачили. Берег належав тільки нам! Праворуч було видно арку, яка часто з’явля ється у фільмі. Ліворуч паралельно морю про клала собі шлях річка. На момент зйомок філь му, по моєму, вона була пересохлою. Перетинає мо її: місцями вода доходить лише до щиколоток, а далі — до колін і вище. Ось і пальми — точно ті, що у фільмі. Зате гострі піки гір за ними були домальовані. Океанські води, в яких стояв ко рабель «Чорна перлина», звичайно, мільйон ра зів змінились, але відчуття при погляді такі самі. Гарно. Роздолля... Хочеться щодуху пробігти по м’якому, теплому піску. Мабуть, Джоні Депп і той пес відчували те саме. В гостях у людожерів Місцеві канібали — не зовсім голлівудська вигадка. Домініка — це єдиний із Карибських островів, де збереглося корінне населення. Колись індіанці араваки скаржилися Колум бу на своїх лютих сусідів, які здійснювали на них спустошливі набіги та… з’їдали полонених. Хо ча «кaніби» мовою індіанців таїно означало ли ше «люди з клану маніоки», проте для європей ців це слово було синонімом людожерства. По тім, трансформувавшись у «кариби», воно стало назвою регіону. Нині, говорячи про Карибське море, доречно називати його Людожерським. Хоча хто знає, наскільки кровожерними були індіанці кариби. Адже ж записав Колумб у свій журнал «свідчення» мешканців Куби: «Кaніби — істоти одноокі та з головою собаки». Та й като лицька церква залюбки використовувала людо жерську тему для виправдання своїх звірств у Новому Світі. Хай там як, Європою гуляли міфи. У своєму памфлеті такий собі француз Рашфор описував смакові якості європейців із погляду карибських канібалів: англійці — цупкі й по гано перетравлюються, голландці — ніякі, ну, а французи — найсмачніші, делікатесні… Тепер каніби живуть у резервації на півночі Домініки. Туди ми з Яном і вирушили. Індіанська територія: 8 сіл, 3000 мешканців. Ніде не видно ознак примітивного племені, яке тихо і безтурботно живе у своїх вігвамах. Ніхто не ходить у спідницях із пальмового листя і вже точно не видно обгризених людських кістяків. Усе та сама сільська Домініка: невеликі планта ції, хатини, пікапи біля узбіччя, антени на бам ➧
Водоспад Мідлхем: 12 метри висоти і неймовірна купіль унизу. Шлях до нього лежить повз плантації кави, кілька гірських вершин і лавову трубу Смердюча Діра.
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Page 84
Спостереження за китами біля берегів Домініки можливе цілий рік.
ЗЕЛЕНА ЗЕМЛЯ Співдружність Домініки — незалеж/ на держава в районі Східних Карибів. Віза для перебування до 21 дня гро/ мадянам України не потрібна. Домі/ ніку в Україні представляє посольст/ во Великобританії. Діставатись оптимально через Лон/ дон або Нью/Йорк із пересадкою в сусідніх із Домінікою острівних дер/ жавах: Антигуа і Барбуда, Барбадос, Гваделупа, Мартиніка, Пуерто/Рико, Сент/Люсія, Сен/Мартен. У Розо ці/ лорічно причалюють круїзні судна. Найкращий сезон — із листопада по березень, решту часу періодично дощить. У серпні 2015 року країну спусто/ шив ураган «Ерика», після чого вона посилено відбудовується. На острові — 4 національні парки, один із яких входить до Спадщини ЮНЕСКО. Є кипляче озеро, річки з термальною водою різних кольорів. Тут найбільша у світі концентрація живих вулканів. Країна першою в світі здобула від/ знаку «Зелена земля: пункт призна/ чення» від екотуристичної організа/ ції «Green Globe ХХІ». Тут найбільше у світі довгожите/ лів — загалом близько 1000 сторіч/ них людей на 73 000 населення.
■
Кашалот.
букових жердинах... Лише дерев’яні будинки на високих опорах, сувеніри з очерету, бамбука та кокосів видають індіанську резервацію. Нащадки войовничого племені перетворили ся на фермерів. Іронії додає те, що колишні мо реплавці туляться в закутку, звідки доступ до мо ря майже неможливий. Однак є те, що пов’язує карибів із легендар ним минулим. І цей зв’язок міцний, як індіансь кі каное, видовбані зі стовбурів гігантських де рев. Такі човни різного ступеня готовності ми зустрічали то тут, то там біля осель тубільців. Хай там як, а колишні володарі Карибського моря після п’ятиста років винищення змогли ви жити. Багатьом вдалось уникнути засилля не гритянського генотипу і зберегти риси предків: світлу шкіру, довге, пряме волосся, широкі ви лиці. І нехай молодь не пам’ятає рідної мови, але створили ж тут етнографічний ансамбль, що гас тролює по всьому світу, розповідаючи про куль туру карибських індіанців. Добрі левіафани Західне узбережжя Домініки — єдине місце у світі, де постійно живуть кашалоти, інші кити зустрічаються тут із листопада по березень.
Щоб вистежити цих створінь, ми скидали у глибину карибських вод довгий кабель і довго слухали звуки. Нарешті почули характерне кла цання й дихання не менше чотирьох китів. Але чекати, доки вони спливуть подихати, не стали: на певній віддалі було помічено кита, який пус кав фонтанчики води, і ми помчали до нього. Це було китеня близько п’яти метрів завдовж ки. Воно кумедно погойдувалося, показуючи то голову, пускаючи фонтанчик, то спинний пла вець і низ тулуба. Так малюк провів хвилини три, і я нарешті сказала йому: «Ну, рибко, тепер, по кажи нам хвостик». Слухняне китеня, ніби тіль ки й чекало моїх слів, граційно підняло хвіст і пішло на дно. Всі на яхті були обурені таким не санкціонованим вчинком, зате я тепер знаю: кити розуміють англійську. З’явився ще один кит — більший, він гучні ше форкав і пускав вищі фонтани. Був із харак тером: відчуваючи, що за ним стежать і клаца ють фотоапаратами, набрав швидкість і відплив. Але ми гнали на всіх парах. Тоді бідолаха не менш граційно підняв свій величезний хвіст і, махнув ши нам на прощання, пірнув. Так ми, зриваючись із місця, плавали від од нієї групи китів до іншої й спостерігали помахи хвостами, щоразу інакші. Мене заворожило ще дещо. При погляді на берег з моря стало гранично ясно, яке тут усе ма леньке і як усе близько. Була чудова погода, і я бачила з боків від Домініки два острови: з пів дня — Мартиніку, з півночі — Гваделупу. Ма ленькі острівці, що тримаються один за одно го, а навколо — суцільний простір хвилястої, си ньої стихії. ■
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Page 85
Ó Êèºâ³ â³äáóâñÿ åòàï òóðí³ðó «Turkish Airlines World Golf Cup – 2016». Öå îäíà ç íàéìàñøòàáí³øèõ ïîä³é ó ñâ³ò³ àìàòîðñüêîãî ãîëüôó.
Турнір з авіагольфу
Ч
Черговий етап світового турніру під егідою «Turkish Airli nes» відбувся у Київському гольф клубі «Гольфстрім» 26 трав ня 2016 року. Загалом цьогоріч змагання відповідної серії мають відбутись у 101 місті 61 країни світу. У 35 му, київському, раунді турніру взя ли участь 78 спортсменів, запрошених авіакомпанією «Turkish Airlines». Олег Ва силик, переможець турніру в столиці Ук раїни, в листопаді цього року поїде на фі нал до Анталійського узбережжя, що сла виться своїми полями для гольфу. «Ми вітаємо всіх учасників київського кваліфікаційного раун ду наймасштабнішого турніру «Turkish Airlines World Golf Cup – 2016». Це був чудовий день. Сьогоднішній переможець — Олег
Василик — вирушить до Анталії та зустрінеться із гравцями з усього світу. Для нас є великою честю підтримати його у фі нальній частині змагань і забезпечити все для перемоги», — проголосив генеральний директор київського представництва «Tur kish Airlines» Дiнчер Саїджи. Переможець київського раунду здобув можливість насолодитися турецькою гос тинністю в розкішному готелі на узбереж жі та побачити фінал турніру «Airlines Open», що має призовий фонд 7 000 000 доларів США. Учасники, які найбільш успішно проявлять себе у фіналі в Анталії, матимуть змогу зіграти в турнірі «Turkish Airlines Open Pro Am» у складі еліти світового гольфу.
85
СВІТ
09.07.2016
17:44
Page 86
■
Ж
И
В
И
Й
!MT_4-16-disk.qxd
Ó Ï³âí³÷í³é Àìåðèö³ ÷èìàëî åôåêòíèõ ³ çíàíèõ íàö³îíàëüíèõ ïàðê³â: «ªëëîóñòîóí», «Éîñåì³ò³», «Åâåðãëåéäñ»... Àëå íàéâ³äâ³äóâàí³øèì çàëèøàºòüñÿ «Áàíô», ùî ó Ñêåëÿñòèõ ãîðàõ Êàíàäè.
«БАНФ»
Фото «InSapphoWeTrust»
³êòîð ÑÈÄÎÐÅÍÊÎ
86
У
Укотре змінюючи заставку на «робочому столі» свого ком п’ютера, ви милуєтеся ландшафтом неземної краси. На ньому засніжені гори межують із кришталево чистими озерами, а ті — з густими хвойними лісами. А може, віддаєте перевагу стрімким потокам і шпилястим скелям? Та чи замислюєтесь ви про те, що ці казкові пейзажі існують насправді? Їх можна побачити на власні очі! Неймовірний мікс природних барв і вражень доступний у найдавнішому націо нальному парку Канади. Повірте, ні комп’ютерні заставки, ні
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Page 87
Фото Дж. ВІЛЕРА
Озеро Морейн — найславетніший «аквамарин» національного парку «Банф».
навіть журнальні сторінки не в змозі передати первозданної краси околиць міст Банф і Лейк Луїз. Старійшина серед парків У 1885 році у провінції Альберта, за 110 кілометрів від Калга рі, був створений перший у Канаді національний парк. Рішен ня прийнято після численних суперечок: між, з одного боку, геологами, які виявили в цих місцях термальні джерела, а з ін шого — компаніями, що отримали право розробляти ті джерела
заради прибутку. До дискусії мусив долучитися сам прем’єр міністр Джон Макдональд. Він постановив виділити гарячі дже рела в окрему охоронну зону, а довколишню територію розмі ром 26 квадратних кілометрів — зробити заповідною. Однак уже через кілька років межі парку були розширені в десятки разів — до 674 квадратних кілометрів. У ті часи він називався парком Скелястих гір. Цей парк облюбували багаті туристи з Європи, які пливли до Канади розкішними трансатлантичними лайнерами лише з ➧
87
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Page 88
Долина Ларч біля Лейк Луїсу. Мандрівки верхи — це дуже по канадському.
однією метою — вдихнути повітря Скелястих гір і помилуватися небаченими природними красотами. Відтак у 1902 році заповідна терито рія зросла ще удвічі. З 1911 го парк став доступним для автомобі лістів із Калгарі. А в 1917 му тут відбувся пер ший Зимовий фестиваль, з нагоди якого в’язні з місцевого табору спорудили великий льодяний палац. У 1930 ті роки в цих місцях відкрився пер ший гірськолижний курорт. Згадка про в’язнів не випадкова. Це чорна сторінка в історії парку. Йдеться про трудові та бори, створені в Канаді під час Першої світової війни. У них перебували люди, інтерновані з Угорщини, Австрії, Німеччини та… України. Чи не вся початкова інфраструктура й дороги парку були зведені українцями, які спочатку в пошу
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Page 89
Велопоїздки тут дуже популярні. І не лише маунтин байкінг по складній місцевості: тут розвинута мережа відповідних доріжок.
ках кращої долі мусили виїхати з рідних Карпат, а потім разом з усіма колишніми Пейзажі, льодовики, ліси, водоспади, каньйони, підданцями Австро Угорської імперії ви озера, печери, багаті флора та фауна парку приC явилися «ворогами» та відбували приму ваблюють щороку понад 4 мільйони туристів, сові роботи. «Банф» «прославився» також числен чверть із яких прибуває з Європи. ними невдачами в отриманні права на про ■ ведення зимових Олімпіад. У 1960–1980 х роках Канада шість разів подавала заяв ки, але ігри в Калгарі та на території національного парку від озерами, вапняковими печерами, а також корисними копалина ми, багатими флорою та фауною. Щороку все це приваблює по булися лише в 1988 му. Та найголовнішою подією для парку стало включення до над 4 мільйони туристів, чверть із яких прибуває з Європи. Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в 1984 році. Разом із Інфраструктура для тварин визнанням експертів з’явились і нові зобов’язання щодо збере Національний парк розділений на дві частини великим Транс ження первозданної краси. Парку «Банф» пишатися є чим: гірськими пейзажами, льодо канадським шосе. З одного боку, по ньому сюди прямують пото виками, хвойними лісами, водоспадами, каньйонами, казковими ки туристів, а з іншого — магістраль є джерелом постійної еко ➧
89
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Page 90
Озеро Морейн прекрасне в будь яку пору. Бурундучок. Чіп чи Дейл?
Фото О. ГОРОБЦЯ
логічної загрози. Щоб зменшити негативний ефект, для тварин обладнано 24 величезних пе реходи через шосе, що допомогло зберегти се редовище їхнього існування й водночас захис тило автомобілістів від «охоронюваних видів». Ці «екодуки», як їх тут називають, регулярно ви користовуються ведмедями, вовками, лосями та оленями. Три клімати Клімат парку представлений трьома пояса ми: лісовим гірським, субальпійським і альпій ським. Саме цьому поєднанню завдячує тутеш ня природна краса. Найбільшу територію, понад половину запо відної території, займає субальпійський пояс.
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Відображення в долині Ларч.
Page 91
Долина Боу в Скелястих горах.
А ось альпійський становить менше чверті, луки розташовані вище лінії росту дерев, «Банф» розділений на дві частини ТрансканадC починаючи з 2300 метрів над рівнем моря. ським шосе, яким прямують потоки туристів. Гірська ж місцевість — відносно невелика частина нацпарку. Вона не обділена рос Щоб захистити тварин, для них на ньому обладC линністю, причому ростуть там переважно нано 24 величезні переходи. сосни і канадські клени. У результаті скла ■ дається враження поєднання непоєднува ного — гордовитих, струнких, спрямова Три аквамарини «Банфу» них у небо хвойних красунь і крислатих, кучерявих листяних ве Озеро Морейн ховається за скелястими гірськими вершинами летнів. Особливо гарний вигляд має подібне сусідство на межі клі матичних поясів — найкращий краєвид для десктопу комп’ютера! Долини десяти піків. Коли ви прибудете до Канади й обміняєте А яке в парку повітря… Чисте, свіже, легке, прохолодне, спов валюту, можливо, відразу побачите цю водойму на 20 доларовій нене ароматів лісу, воно водночас не викликає запаморочення і банкноті старого зразка. Морейн — невелике гірське озеро, що сонливості. Ніде у світі не дихається так солодко і вільно! Шко живиться водою з льодовиків, тому наповнюється лише до черв да, що ароматів не забереш як сувенір і не відобразиш на фото. ня. Саме на початку літа його вода набуває надзвичайного яс ➧
91
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Page 92
Панорамна «колиба». Тепло вогнища і холодні гори, атмосфера Дикого Заходу і сучасний сервіс, кантрі музика і конгрес туризм — колоритні контрасти в душевному місці.
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Page 93
Скелі над «найкрутішим» місцевим курортом «Fairmont Banff Springs Resort».
Туристи приїжджають здебільшого підкорюваC ти крутосхили й дивитися з висоти на природні пишноти. Скелелази долають сюди довгий та складний шлях і знають, заради чого. ■ краво бірюзового кольору. Озеро виявив 1899 року дослідник Волтер Вілкокс. Він нерухомо стояв півгодини, захоплюючись несподіваним краєвидом, — саме ті хвилини потім вважав най щасливішим моментом свого життя. Недарма Морейн визна ється одним із найгарніших озер планети. Озеро Лейк Луїз назване на честь принцеси Луїзи, дочки британської королеви Вікторії. Воно теж гарне і зробило сусід нє однойменне містечко курортом. Навколо чимало мальовни чих озерець, озер і водоспадів. Проте найвідоміше в Канаді озеро називається Пейто. Це че рез його незвичайну форму — з висоти пташиного польоту бе реги точнісінько повторюють контури ідеально намальованої собачої голови. Як і Морейн та Лейк Луїз, Пейто живиться з льодовиків і має незвичайний колір, але воно ще й ніби підсві чується з глибини. Природний парк розваг У «Банфі» можна не тільки насолоджуватися красою й від даватися злиттю з природою. Відпочинок варто зробити актив ним і пізнавальним. Наприклад, зайнятися фотополюванням. У парку — понад 56 видів ссавців, серед яких можна побачити ведмедя грізлі, чорного ведмедя, рись, пуму, ласку, росомаху, вовка, канадську видру... Зустрічаються також лось, білохвостий і чорнохвостий олені. Бобри, білки і бурундуки напрочуд лояль но ставляться до представників людства і не відмовляють собі в задоволенні скуштувати ласощі з рук. А ще тут близько 280 видів птахів, у тому числі хижі: орли, беркути, соколи... ➧
93
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Page 94
Містечко Банф.
ЕСТЕТАМ І ПРИРОДОЛЮБАМ Дістатися найпростіше через між/ народний аеропорт Калгарі й далі — прокатною машиною по шосе № 1 чи одним із численних автобусів. Комерційний центр національного парку — місто «Банф», де розташова/ ні основні готелі. Також чудове місто/ курорт — Лейк/Луїз на березі одно/ йменного озера. Парком пересуваються на автомо/ білях, прокатних мопедах і гірських велосипедах, а також пішки, верхи і хто як може. Не забувайте про безпеку. Ліс і го/ ри тут по/справжньому дикі, а твари/ ни часто нелякані. Лосі й олені мо/ жуть бути не менш небезпечними за ведмедів і вовків. За тваринами ліп/ ше спостерігати у бінокль, і в жодно/ му разі не намагайтеся зробити з ни/ ми селфі!
■
94
Сплав по річці Боу Рівер.
І все ж туристи приїжджають здебільшого під корювати крутосхили і дивитися на природні пишноти з висоти пташиного польоту. Приїж джаючи з усього світу, скелелази влітку, а лиж ники взимку долають довгий і складний шлях до цих місць і знають, заради чого. Для такої актив ності регіон — один із найкращих у світі. Ска жімо, тут нікому й на думку не спаде використо вувати штучний сніг, ну, хіба що влітку. Спектр розваг, способів активності та пізнан ня у парку широкий. Перфектно налагоджена ін фраструктура не шкодить природному довкіллю і робить подорожі зручними: марковані маршру ти, прокат велосипедів та гірського споряджен ня, стоянки для машин, майданчики для пікні
ків, екскурсбюро з досвідченими гідами i центри спортивного туризму з інструкторами. У містах Банф і Лейк Луїз пропонують прогулянки на під вісних гондолах з оглядом «солодких» ландшаф тів із висоти. Саме в цьому парку чекають най кращі гольф поля Канади. Варто відвідати «Cave and Basin National Historic site» — місцину, де бі ля термальних джерел колись зародився націо нальний парк «Банф». Там знайдете і справжню канадську лазню, збудовану ще в 1887 році. Емоції від побачених природних красот, сві жого гірського повітря, води із цілющих джерел і цікавих пригод можуть зробити перебування в парку «Банф» подією всього життя. Так і тягне ві дірватися від компа й поринути в реальність… ■
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Page 95
09.07.2016
З ЛЕГЕНДИ
17:44
Page 96
■
Л
Ю
Д
И
Н
А
!MT_4-16-disk.qxd
Александер Гюстав Ейфель. 1880 рік.
Àëåêñàíäåð Ãþñòàâ Åéôåëü — ëþäèíà, ùî ïðèêðàñèëà ñâ³ò àæóðíèìè øåäåâðàìè ç ìåòàëó, ñòâîðèëà íàéâ³äîì³øó ñïîðóäó ªâðîïè, áóëà çàñóäæåíà çà íàéá³ëüøó áóäîâó îáîõ Àìåðèê ³ äîïîìîãëà âðÿòóâàòè Ïàðèæ â³ä í³ìö³â. ªâãåí ÁÓÄÜÊÎ
У
Батько
«У понеділок, 6 травня 1889 року, президент Франції Саді Карно відкриває Всесвітню виставку. Він вітає вели кого інженера Гюстава Ейфеля, якому країна завдячує го ловною атракцією виставки — 300 метровою вежею. Цей монумент не має собі рівних і знаменує повернення Франції до кола найсильніших держав». Так тоді писали про цю по дію. Але ще за п’ять років до того творча інтелігенція Парижа у протестному листі до влади вжила такі слова: «Цей потворний стовп із клепаного заліза кине огидну тінь на місто, проникнуте духом стількох століть…».
96
Серед підписантів — уславлені письменники: Алексан дер Дюма син, Гі де Мопассан і композитор Шарль Гуно. Заклинач металу Що ми знаємо про вежу та її творця? Навіть прізви ще його вимовляємо неправильно: треба — з наголосом на друге «е». Це прізвище його батьки, емігранти з Ні меччини, прийняли на честь рідних гір Айфель. Про те Гюстав лише у 1880 році розпрощався із прізвищем Бенікгаузен.
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Page 97
Photo by Hulton Archive
Вежа під час Всесвітньої виставки. 1889 рік.
вежі Інженер, спеціаліст із металоконструк цій Гюстав Ейфель прославився у 35 ро ків, створивши Галерею красних мистецтв для Всесвітньої виставки 1867 го. Він та кож побудував міст у Португалії, вокзал у Будапешті, відомий павільйон у Перу… Своїм технічним і фінансовим удачам Ейфель завдячував власним майстерням у столичному передмісті, де його масштаб ні задуми виконувалися з точністю до де
сятої міліметра. Коник інженера — мета леві ажурні конструкції, легкі й економіч ні, здатні витримувати колосальні наван таження. Дедалі амбіційніші ідеї Ейфеля втілювали півсотні інженерів, пропрацьо вуючи все до найменшої гайки. У той час, після нищівної поразки у вій ні з прусаками, парижани знову віднахо дили свою життєрадісність. Підростало нове покоління. Символом тих, хто пря
Ескізи Ефелевої вежі.
мує в новий, вільніший світ, стала статуя Свободи — шедевр скульптора Бартольді та інженера Ейфеля. «Скелетом» скульп тури служив його фірмовий металевий кар кас, здатний витримати найжорстокіші бурі. Гігантська статуя перепливла океан і стала великим подарунком Америці від Франції. Чим людина, котра створила все це, ще могла здивувати світ? ➧
97
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Page 98
Верхолази електрики готують нічну ілюманіцію. 1937 рік.
Будівництво ліфта. 1889 рік.
Битва авторитетів Нагодою проявити талант стала нова Всесвіт ня виставка до століття Французької революції. Перед нею, у 1886 році, французький уряд ого лосив конкурс на найкращий проект споруди на Марсовому полі. Вона повинна була мати 125 квадратних метрів у основі й 300 метрів у висо ту, мусила себе окупити, приваблюючи відвіду вачів на виставку, а опісля її треба було швидко розібрати. Ейфель узявся за це і збирався створити аб солютно небувалий об’єкт. Однак якщо б не ви йшло, то у нього й так було багато замовлень. Те, що інженер нібито надихнувся формою дам ської панчохи — не більше ніж красива вигадка. Просто один із підлеглих, інженер Моріс Кех лен, запропонував створити ажурну вежу, і Ей фель пристав на пропозицію. Інженер архітек тор Еміль Нуг’є розрахував, що споруда матиме вагу 7000 тонн і при цьому створюватиме тиск на грунт лише 3,5 кілограма на квадратний сан тиметр — не більший, ніж людина, яка сидить на стільці. Спочатку вежа була гострим трикут ним шпилем, але художник Стефан Совестр ви гнутими лініями додав її обрисам елегантності. А що ж зробив сам прославлений Ейфель? Поставив свій підпис архітектора, необхідний для участі в конкурсі перед виставкою. Кехле ну та Нуг’є він пообіцяв по 100 тисяч франків і відсотки доходу від вежі. Та, зрештою, якби не винаходи Ейфеля, цим фахівцям нізащо б не спроектувати щось подібне. Підручним ні на що було скаржитись — і вони не скаржилися. Проте виникало багато запитань. Наприклад, для чого служитиме вежа? Та ні для чого, це буде
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Page 99
Кожна команда ставила заклепки поCсвоєму, і кожну досі можна вирізнити за «почерком». Чим більшою поставала споруда, тим дужче праця ковалів нагадувала мистецтво мереживниць. ■ просто монумент! Як туди підійматися? Потрібні ліфти, які рухатимуться по дузі. А коли здійметься буря — вежа витримає? Творці сперечались і знаходили істину, вони кричали один на одного, але кожен робив свою справу добре — так, як звик працювати з Ейфелем і компанією. Вечір за вечором, креслення за кресленням — споруда знаходила свою закінчену форму, елегантну, легку та, сказати б, жіночну, ціл ком у дусі Парижа. Та об’явився конкурент. Маститий ар хітектор Бурде запропонував збудувати 300 метровий гранітний ліхтар для освіт лення Парижа. Так так, із важезного ка меню, якому аж ніяк не збиралися нада вати ажурної форми! Махина просто була б вчавлена у землю власною вагою. Але Бурде мав зв’язки нагорі... Ейфель теж знайшов покровителя — Едуара Лакруа, міністра промисловості та торгівлі. Питання було вирішене. Інко ли і міністри на щось годяться. До того ж оголосили офіційні умови конкурсу, за якими монумент мав бути металевою ве жею. Конкурент вибув. Схоже, умови бу ли підігнані під Ейфеля… Дива інженерії А скептики не вгавали. Один францу зький професор математик спрогнозував, що коли вежа досягне 748 футів, то неод мінно обвалиться. У паризькому виданні «Нью Йорк геральд» писали, що спору да впливає на погоду. А у щоденній газеті
«Ле Матен» вийшла стаття із заголовком «Вежа провалюється». Остання мала певну рацію. Виявилося, що Марсове поле — це ніби губка, про сякнута водою. Для опор вежі таке не го дилося. Осушувати було б марно, адже Се на знову напоїла б грунт. Тому будівницт во, щойно розпочавшись, призупинилось, а Марсове поле й далі залишалося майдан чиком для кінних тренувань військового училища. Проте інженер Ейфель усе таки був ге нієм. Він застосував кесони — тимчасові споруди, схожі на величезні перевернуті відра чи водолазні дзвони, в яких збері галося повітря, коли їх занурювали в бо лотистий грунт. Усередині робітники ко пали фундамент. Це їх дуже лякало, а ще більше — чиновників та пресу. Але клас технічного виконання зробив свою спра ву — все не просто минулось, а принесло інженеру черговий успіх. Щоб довести громадськості безпечність кесонів, у них із прихованим острахом спустився сам мі ністр Лакруа. Що далі просувалися роботи, то біль ше загальний страх витіснявся захватом. Навесні 1887 року під «ногами» вежі вже були гігантські плити з кам’яної кладки. Землекопів змінили дві сотні клепальни ків металу з усієї Франції. Треба було по ставити понад 2 мільйони заклепок і під няти без жодних суперкранів на запамо рочливу висоту 18 000 металевих балок ва гою 3 тонни кожна! Цим кваліфікованим
робітникам платили більше, ніж зазвичай, і вони працювали протягом двох років, шість днів на тиждень, від сходу до захо ду сонця, без відпусток і лікарняних. Через граційні вигини вежі деталі кож ного «поверху» відрізнялися. Довелося створити 1700 загальних і 3629 робочих креслень! Ейфель увійшов у смак. Він готовий був побудувати «дурничку» з 60 тисяч тонн металу — по 3 фунти на кожного грома дянина Франції… Ручна робота Ейфель сам зробив розрахунки щодо спротиву вежі вітру. Але як можна було розрахувати, щоб раптовий шквал не зі рвав із верхотури якогось робітника? Швидкість вітру нагорі сягала 80 кіломет рів за годину. Парові молоти в майстернях Ейфеля кували частини майбутньої вежі. Там їх розпилювали, свердлили і доправляли по Сені на Марсове поле. Клепальники зби рали «конструктор» за допомогою розжа рених шворнів, які заклепували вручну важкими кувалдами. Балки підіймали на висоту блоками та кранами, прикріпленими до самої кон струкції. Найбільші деталі встановлюва ли, попередньо підкладаючи під них «по душки» з мішків із піском. Пробиваючи мішки і поступово висипаючи пісок, їх по вільно вкладали на місце з точністю до де сятої міліметра. І клепали, клепали, клепали… Кожна команда ставила заклепки по своєму, і кожну досі можна вирізнити за «почер ком». Чим більшою поставала споруда, тим дужче праця ковалів нагадувала мис тецтво мереживниць. Уявіть собі цю ручну працю на висоті, з якої в негоду не було видно землі: перед очима — розжарена до червоного заклеп ➧
99
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:44
Page 100
Ейфель у своїй аеродинамічній лабораторії. 1900 ті роки.
Остаточно зміцнила позиції споруди… війна. Перша світова. Ейфелева вежа працювала на армію, радіоC зв’язок став визначальним козирем у грі зі ставками на мільйони життів. ■ ка, в руках — молот, під ногами і руками — слизь кі балки, а навколо — космос і холод… Робітники, попри високу платню, висловлю вали невдоволення. Ейфель мав справу вже з чи мось на зразок профспілки. Але він ішов трудя гам назустріч, незважаючи на додаткові витрати. На висотних платформах не було жодної ого рожі — її встановлення затримувало б процес. Коли Ейфель із компаньйонами та обраними людьми вузьким колом відзначали зведення першого рівня вежі (а це вже було 57 метрів у висоту), над їхніми головами не переста вали трудитися робітники. Шановні гості були чомусь упевнені, що на голо ву їм не впаде якийсь молот… Під кінець, коли будмайданчик нагорі був уже розміром із ванну кімнату, на вежі все ще навіть у не ділі працювали 200 осіб. За робо ту взялися малярі та техніки, які прокладали електролінії для освітлення. За 26 місяців бу дівництва не було жодного загиблого. Над світом Для кожного можно владця було за честь отримати запрошен ня на відкриття чер гового рівня і фо тографування із самим Ей
фелем. «Господар» влаштовував шикарні бенке ти з феєрверками. Березень 1889 го. Робітники востаннє спус каються з вежі. Наймолодші з них знають, що через 20 років їх знову наймуть, аби вони розі брали зроблене. Так, споруді тепер давали вже два десятиліття життя, хоча ще недавно обмежу вали її існування тривалістю виставки. Найвища платформа — 276 метрів над зем лею, понад 1700 сходинок. Ейфель і друзі подо лали їх пішки, бо ліфти все ще не працювали. Під крики «браво!» Ейфель піднявся на піковий майданчик завширшки два кроки, на якому ма йорів прапор Французької Республіки. Він воз нісся над Францією, над світом! Усесвітня виставка перетворила Париж на сер це планети. Тут мирно уживалися різні мови, ра си та релігії. Ну, а Ейфелева вежа стала «родзин кою» свята. До неї стояли великі черги. Усі по спішали піднятися ліфтом на найвищу будівлю світу, пообідати у висотному ресторані під гуркіт стилізованої під старовину гармати, яка тепер відміряла в місті години. Приїхав і перський шах, але не наважився піднятися сам, а відправив офі цера зі свого почту. Найдужче не пощастило бра зильському імператорові Педро ІІ — цей освіче ний, спраглий до всього нового франкофіл спе ціально перетнув океан. Але поки він насолоджу вався вежею та іншими паризькими дивами, бра зильська армія готувалася повалити монарха... Серед численних гостей, яких приймав Ей фель, був славетний Томас Едісон, винахідник електролампочки та фонографа. Вони курили
09.07.2016
17:45
Page 101
сигари в особистій квартирі Ейфеля, у найви щій точці споруди. Одного разу у вежу вдарила блискавка. Здій нялася паніка: люди боялися, що гігантська спо руда впаде. Проте був пошкоджений лише гро мовідвід, і ніхто не постраждав. Попри деякі прогнози, рибу в Сені струмом не повбивало. Підступний канал «Батько вежі» був не лише геніальним інже нером і успішним ділком — він мав сміливість, або, якщо хочете, авантюризм, діяти на межі людських можливостей. Після чергового фуро ру ці його риси вкотре почали шукати виходу. Де ж він знову здивує світ? У Панамі! Там, де перешийок між двома океанами, двома поло винками світу, і де будувався небачений канал. Восьмирічне спорудження Францією Панам ського каналу під керівництвом Фердинанда де Лессепса було на грані банкрутства. Кожний ку бометр вийнятої землі повертався через обвали. Сотні людей стали жертвами нещасних випад ків на виробництві та жовтої лихоманки. Лише одна людина була здатна врятувати честь Фран ції… Нарешті Лессепс прийняв очевидне — не обхідність шлюзів, про які Ейфель говорив іще вісім років тому. Оборудка з Панамським каналом обіцяла Ей фелю майже у 20 разів більший прибуток, ніж від вежі. А ще він пішов би на будь яку авантю ру, аби тільки довести свою правоту. Та через кілька років банкір, який спонсору вав будівництво, наклав на себе руки, а Гюста ва Ейфеля притягли до суду. Забудовники зник ли з грішми акціонерів, а його звинуватили в на маганні отримати 19 мільйонів франків за фік тивні роботи. Ейфеля засудили до 2 років ув’яз нення та 20 тисяч франків штрафу. Здавалось, Ейфелева вежа зневажливо погля дає з висоти на парижан, які вклали свої заоща дження у Панамський канал. Тисячі дрібних вкладників, заохочених присутністю Ейфеля у проекті, опинилися в черзі за безкоштовним супом. Оскарживши вирок, Ейфель залишився на свободі, але ніч перед оголошенням мусив про вести в камері серед арештантів. Людина, яка стільки зробила для своєї країни, була піддана публічному приниженню. У Дижоні переймену вали набережну Ейфеля, який дав на рідне міс то більше, ніж коштувала його вежа. У нього хо тіли відібрати Орден почесного легіону. Взагалі скидалося на лінчування. Сам Гюстав вважав, що його засуджують не за Панамський канал, а через ненависть до його успіху. Зміна творця і витвору «Людина, яка звела найвищу вежу світу, яка змушувала вальсувати тонни металу, яка оперу вала мільйонами, — ця людина, по суті, померла, — написав про інженера журналіст. — Проте я по бачив, як із тліну тієї людини постає нова — скром ніша, стриманіша, але теж дуже хороша». Повелитель індустрії поступився місцем нау ковцю експериментатору. У 1900 х роках Ейфель зосередився на питаннях аеродинаміки, при цьо
му для дослідів використовував свою вежу. В 1908 му він побудував аеродинамічну лаборато рію на Марсовому полі, а у 1912 му відкрив ще одну під Парижем, яку потім подарував державі. А що ж вежа? 20 років концесії, наданої Ей фелю на користування нею, потроху спливали. Її знову «звинувачували» у повній безглуздості й некорисності. Тим часом люди робили «істо ричні» фото на тлі феноменальної споруди, яка мала ось ось зникнути. Ейфель казав, що вежа може служити для нау кових досліджень. Для багатьох чиновників це було порожнім звуком, і все ж вони проголосу вали з перевагою в один голос за збереження ве жі. Здавалося, споруда хитнулась, але встояла. Що тут відіграло основну роль — стало шкода дива? Та мала бути якась гарантія її існування! І її дало радіо. 1903 року воно стало стратегічно важ ливим для оборони Франції. А Ейфелева вежа — це ж найбільша у світі вишка! Військові протяг ли від її верхівки до Марсового поля дроти, і ви йшла антена завдовжки 2,5 кілометра. Сигнал із неї сягав за сотні, а потім і тисячі кілометрів — на ті часи нечувані відстані! Військових навіть звинувачували у чаклунстві. А далі з’явився ра діозв’язок з аеропланами… «Залізна мадемуазель» знову міцно стала на ноги. Проти кайзера та Гітлера Остаточно зміцнила позиції вежі… війна. Пер ша світова. Ейфелева вежа працювала на армію, публіка на неї не допускалася. Радіозв’язок став визначальним козирем у грі зі ставками на міль йони життів. Надпотужний передавач дав фран цузам перевагу, вони навіть могли зв’язуватися по радіо з далекими союзниками — росіянами. А що, якби у вежу влучив снаряд? «Та нічого. Те саме, що від мухи з павутиною: трястиметься, здригатиметься, але триматиметься, — відпо вів Ейфель. І додав фразу, яка стала крилатою: Найкраща броня — це порожнеча». Наступ ворога відкинув французьку армію до самого Парижа. Впевнені у своїй перемозі німці навіть не шифрували радіоповідомлень. Але зав’язли на форсуванні річки Марна. По відомлення про це було перехоплене на Марсо вому полі. Командування негайно перекинуло війська, і це змінило перебіг війни. Німці були в шоці! Після цього не могло бути й мови про демон таж «нашої залізної дівчинки», як почали нази вати вежу парижани. У Другу світову Ейфелева вежа теж проявила характер. Гітлер мріяв піднятися на неї й огля нути свої нові володіння. Та не судилося. Того дня, коли приїхав фюрер, ліфти вежі зупинились, і німці нічого не змогли із цим вдіяти. Зате щой но окупанти залишили Париж, ліфти магічним чином запрацювали. Парижани люблять повто рювати фразу: «Гітлер завоював Францію, але не Ейфелеву вежу». Ейфель дожив до 23 річчя свого головного ді тища. А зібрана вручну вежа живе досі й залиша ється уособленням Франції та всієї Європи. ■
1901 року бразильський пілот Альбер Сантос Дюмон облетів верхівку вежі на дирижаблі.
ДЕЯКІ СПОРУДИ ЕЙФЕЛЯ Західний вокзал — Будапешт, Угорщина (1877). Міст Марії Пії — Порту, Португалія (1877). Купол обсерваторії — Ніцца, Франція (1878). Статуя Свободи — Нью/Йорк, США (1886). Залізний будинок — Ікітос, Перу (1887). Центральний вокзал — Сантьяго, Чилі (1897). Ліфт СантаCЖушта — Лісабон, Португалія (1901). Повітряний міст — Лієпая, Латвія (1906). Маяк на о. Джарилгач — Херсонщина, Україна (1902).
■ Маяк на українському острові Джарилгач, спроектований Ейфелем.
Фото М. БОГОМАЗА
!MT_4-16-disk.qxd
101
09.07.2016
ЗАМОРСЬКІ
17:45
Page 102
■
Д
И
В
А
!MT_4-16-disk.qxd
Ùå íà ï³äëüîò³ äî àåðîïîðòó «Øàðëü äå Ãîëëü» ìîæíà ïîáà÷èòè ¿¿ âèøóêàíèé ñèëóåò. Âëàñíå, ïåðåâàæíî çà íèì ìè ³ çíàºìî Åéôåëåâó âåæó. À ÷èì âîíà º äëÿ òóðèñòà, ùî éîìó òàì ìîæíà? ³êòîð ÑÈÄÎÐÅÍÊÎ
Найвідоміша парижанка
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
З
17:45
Page 103
За деякими даними, протягом року Ейфелеву вежу відві дують понад 7 мільйонів людей. Не всяка країна має таке на селення… А за всю свою історію «залізна мадемуазель» при йняла більш ніж 250 мільйонів візитерів! Тобто це найвідві дуваніша туристична цікавина світу. Американські науковці за допомогою спеціальної про грами проаналізували 35 мільйонів фотографій, викладених користувачами в соціальні мережі, і з’ясували, що Ейфелева вежа — ще й найбільш фотографована пам’ятка планети. Водночас за опитуванням, проведеним кілька років тому, вона стала й найбільшим розчаруванням мільйонів відвіду вачів. Причина — величезне скупчення людей і неможливість спокійно насолодитись екскурсією. Втім, ми підкажемо, як отримати хороші враження. Але наразі — що являє собою ця феноменальна споруда. Початково Ейфелева вежа здіймалася на 300,65 метра над зем лею, була найвищою будівлею світу, поки в 1930 му її не пере вершив «Крайслер білдинг» у Нью Йорку. Тепер вона лише 5 та за висотою у Франції. Її висота з новою антеною на вер хівці становить 324 метри. Маса металевої конструкції — 7300 тонн. Насправді це ду же мало, споруда ажурна і легка. Якби її розплавити і залити металом площу 11 на 11 метрів, товщина шару ледь переви щила б 6 сантиметрів. Звести вежу було надскладним завданням, але й доглядати її непросто. Цим займаються понад 500 осіб — від зварюваль ників і сантехніків до кухарів та охоронців. Щоб замінити ➧
Ейфелева вежа — пік паризької романтики.
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:45
Page 104
Перший поверх.
Вітрогенератор. Оглядовий майданчик.
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:45
Page 105
лампочку в одному із 360 прожекторів вежі, за роботу береться цілий загін промислових альпіністів. Над вежею постійно працює команда із 30 малярів. Раз за разом вони покривають будів лю новим шаром фарби, щоб вона не втрача ла привабливості та не руйнувалася. Повний цикл робіт становить 7 років, на «залізну кра суню» йде близько 60 тонн «макіяжу», близь ко 1500 щіток і 2 гектари захисної сітки. Вежу майже незмінно фарбують в один і той самий патентований колір — «коричне вий ейфелевий», близький до бронзового. Хоча він не однорідний, а має три різні від тінки: від найтемнішого на першому рівні до найсвітлішого на третьому. Власне, на Ейфелеву вежу підіймаються з однією головною метою — оглянути Париж та околиці з висоти пташиного польоту. З 14 го поверху, практично з верхівки вежі, видно все на 70 кілометрів. Оглядовий майданчик є й на другому рів ні, а це ні багато ні мало — 116 метрів висоти. На цьому ж поверсі розташований знаний на весь світ ресторан «Жуль Верн» з окремим ліфтом. Звісно, «головною стравою» в ньому є панорама міста, але заклад славиться ще й своїм шеф кухарем та вишуканими делікате сами. На першому рівні — магазини, закусоч ні та ресторація «Висота 95» (за 95 метрів від землі). На перший і другий рівні вежі можна по трапити пішки, хоча такий спосіб підйому ➧
До верхівки — понад 1700 сходинок. Пішки можна піднятися до другого рівня (близько 116 м).
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:45
Page 106
Майданчик під Ейфелевою вежею — місце очікування, тусування, гуляння і різноманітних вибриків.
ДОСТУП ДО ТІЛА Улітку — з 9:00 по 0:45. Решту року — з 9:30 по 23:45. Вартість квитків (для дорослих): ліфт до 2/го рівня — 11 євро; ліфт до верхівки — 17 євро; ■ сходи до 2/го рівня — 7 євро. Детальніше: www.toureiffel.paris. ■ ■
■
Пішохідний міст Дебії з Ейфелевою вежею.
106
не рекомендується вагітним і хворим. Три ліф ти підіймають на перший і другий рівні, а ще один — на третій. До цього, останнього, треба пересідати на другому рівні, й тут вишиковуєть ся окрема черга. Можна просто піднятися туди, куди вам тре ба, а можна завчасно замовити спеціальний тур із гідом. Забрати туриста можуть просто з готе лю, покатати човном по Сені там, звідки добре видно вежу, а закінчити прогулянку вечерею на верхньому поверсі. Бич Ейфелевої вежі — це черги на вході. Уліт ку в них можна простояти й чотири години. Знач но спокійніше — в холодну пору року, за винят ком, звичайно, святкових днів. Тільки одягай теся тепліше! Щоб уникнути черги, спробуйте замовити квитки на сайті www.toureiffel.paris. Але пам’ятай те: зробити це реально лише о 8:30 ранку рівно за
три місяці до вашого відвідання Ейфелевої вежі! Попередній продаж починається саме за три мі сяці, й квитки розбираються за годину другу. Є ще один варіант — через турфірму, з переплатою. Побачити Ейфелеву вежу можна й в Україні. Масштабні копії славетної споруди є у Харкові (35 м, масштаб 1:10), Києві (16 м), Одесі (15 м)… А взагалі у світі — понад 40 наслідувань творін ня Ейфеля «зростом» від 8 до 336 метрів. Дві ко пії, у Токіо та китайському Харбіні, навіть на кількадесят метрів перевершують оригінал за ви сотою. Та куди їм до «найвідомішої парижанки»! Вона — давно не найвища споруда світу, не єдина вежа з металу, її конструкція вже не є чимось технічно унікальним... У чому ж секрет вічної популярності Ейфелевої вежі? Може, в її вишуканих формах? А може, в дивовижній історії створення, яку розповідаємо на сусідніх сторінках? ■
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:45
Page 107
Піднебесне відкриття 26 òðàâíÿ â³äáóëîñü óðî÷èñòå â³äêðèòòÿ æèòëîâîãî êîìïëåêñó «Skyline». Îðãàí³çàòîðè â³äïðàâèëè ãîñòåé ó íåçàáóòí³é òóð ïî ñâ³òó ñó÷àñíî¿ àðõ³òåêòóðè òà äèçàéíó ç íàäçâè÷àéíîþ ïàíîðàìîþ ì³ñòà.
S
«Skyline» — житловий комплекс преміум/класу та перший проект міжна/ родного девелопера «Amstar» в Україні. «Skyline» — це новий рівень життя з максимальним комфортом і бездоганним стилем у самому центрі Печерська. Основними перевагами комплексу є клубний формат закритої спіль/ ноти на 100 апартаментів, клубна кімната з бібліотекою, каміном і вишу/ каними меблями італійського виробництва. «Skyline» має 18 готових до заселення апартаментів, 9 апартаментів «White/Box», приватний сад, влас/ ний тренажерний зал та забезпечує консьєрж/сервіс. Міжнародна команда зі студії дизайну M2R (Німеччина) та архітектур/ не бюро JFA (США) працювали над створенням елегантного й лаконічно/ го екстер’єру. Особливого статусу будівлі надає тіара — символ комплек/ су. Стиль продуманий у кожній деталі: наприклад, балкони не потребують додаткового засклення, а для кондиціонерів передбачено спеціальний блок, який зберігає архітектурну цілісність споруди. Оздобленням інтер’єрів в апартаментах займалася команда із 40 до/ свідчених фахівців на чолі із Сергієм Махном, який входить до топ/5 ди/ зайнерів та архітекторів України. Дизайнерським апартаментам притаман/ на індивідуальність. Основні тенденції — простота, функціональність, особ/ ливий шик, поєднання сучасних і класичних підходів. Для фасаду будівлі та внутрішнього оздоблення використані виключ/ но преміум/матеріали: натуральне каміння, дерево, фарбу італійського бренду «Oikos»… Після відкриття комплексу журналісти і представники столичного істеб/ лішменту зрозуміли, що Київ отримав нову цікавину, нову оазу комфорту.
107
ФАКТ
09.07.2016
17:45
Page 108
■
Т
О
!MT_4-16-disk.qxd
Ф
О
Літо морошки
Р
ослина, що не любить спеки, встеляє своїми янтарними ягодами не/ озорі поля в тундрі. У лип/ ні–серпні на збір морошки до скандинавських країн і Фінляндії з усіх/усюд пря/ мують охочі заробити та накуштуватися. За кіло/ грам ягід збирач отримує 10, а то й 15 євро. Росте морошка також у Росії та Північній Америці. Вона дуже багата на вітаміни, які так цінують мешканці приполярних широт: 75 грамів забезпечують ден/ ну потребу людини у віта/ міні С. А ще ці ягоди дуже гарні, правда ж? Фото «VisitFinland»
108
■
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:45
Page 109
109
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:45
Page 110
Регата! Регата!
«S
ail Amsterdam» — найбільша море/ плавна подія у світі. Вона проводиться щоп’ять ро/ ків із 1975/го у столиці Ні/ дерландів. Востаннє Ам/ стердам приймав супер/ регату торік у серпні. На неї з усіх кінців світу зібра/ лося понад 600 суден різ/ них класів. Із такої нагоди екіпаж цього вітрильника вишикувався на реях. Фото «Sail Amsterdam»
■
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:45
Page 111
Верблюд трансформер
У
Тунісі чимало живих «кораблів пустелі», але в торгово/турис/ тичній зоні «Порт Ель/Кантауї», біля міста Сусс, можна зустріти й отакого. Неподалік є і «залізна людина», схожа чи то на погонича металевих верблюдів, чи то на «майстра Саморобка». Фото Є. БУДЬКА
■
Річка в небі
На
висоті 38 метрів над землею пропливають човни... Це суд/ ноплавний акведук Понткісіллте над долиною британської річки Ді. Створена понад 200 років тому конструкція досі пропус/ кає по 15 тисяч суден на рік. Пропонуються тут і «канал/тури». Фото Х. ОЛІЙНИК
■
111
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:45
Page 112
Озерна дзвіниця
Ця
вежа серед озера Резія в Італії — все, що лиши/ лося від села, затоп/ леного в 1950 році піс/ ля спорудження елек/ тростанції. Дзвіниця церкви Курона (ХIV) те/ пер є місцем зустрічі серферів, а взимку — ковзанярів, лижників і просто охочих до про/ гулянок по льоду. Коли ж на озері тихо, кажуть, із його дна долинає та/ ємничий подзвін… Фото С. ОНИШКА
112
■
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:45
Page 113
09.07.2016
ГРЯДЕШИ?
17:45
Page 114
■
А
М
О
!MT_4-16-disk.qxd
К
Íå ÷àñòî ïîáà÷èø òàêó ãàðìîí³þ êðàñè ðóêîòâîðíî¿ òà íåðóêîòâîðíî¿. Òóò, íà âèñîêîìó áåðåç³ Ñóëè, ñõîäÿòüñÿ âîºäèíî òàºìíè÷³ àðòå𳿠íàøî¿ çåìë³. ßêáè Óêðà¿íó ïîð³âíÿòè ç ëþäèíîþ, òî Ìãàð îïèíèâñÿ á òî÷í³ñ³íüêî òàì, äå ñåðöå… Ïðîòðåé Àíäð³é ÂËÀÑÅÍÊÎ
114
09.07.2016
17:45
Page 115
Фото М. ІВАЩЕНКА
Фото М. ІВАЩЕНКА
!MT_4-16-disk.qxd
М
За неземну красу Мгарський монастир цілком можна назвати небесним. А фантастичним ліпленням він перевершив усіх своїх барокових побратимів і посестер в Україні.
Мгарський Спасо Преображенський монастир засно вано 1619 року коштом княгині Раїни Вишневецької. Ця видатна жінка була двоюрідною сестрою святителя Петра Могили, дружиною державного та військового діяча Русь ких земель Великого князівства Литовського Михайла Ко рибута Вишневецького та матір’ю Яреми Вишневецького, вельми неоднозначної постаті в українській історії.
Рай пані Раїни За легендою, місце заснування монастиря ясновельмож ній пані Раїні вказали не люди, а небожителі. Буцімто од ного разу уві сні вона опинилась у раю. Потім два янголи повернули побожну жінку на землю і, вказуючи на чудо вий куточок її володінь, сказали: «Якщо ти збудуєш цер кву ось тут, на березі річки Сули, то на віки вічні оселишся у раю». Вражена до глибини душі княгиня так і вчинила… Першим ігуменом Мгарського монастиря у 1622 році став майбутній Митрополит Київський і всієї Русі, відо мий церковний діяч Ісая Копинський. Був він на той час ігуменом Густинського та Ладанського монастирів, завіду вав ще й усіма парафіяльними храмами у маєтках Вишне вецьких. Він і освятив у обителі першу Спасо Преображен ську церкву — звісно, дерев’яну.
Роздвоєння Яреми Раїна Вишневецька померла, коли її сину Яремі виповни лося лише 6 років. Їй на ту пору було усього 30. Вона запо віла синочку триматися православ’я, і, переказують, він на віть поклявся їй у цьому. Та опікуном і вихователем хлопчика по смерті матері став його двоюрідний дядько по батькові Костянтин Вишневецький, що був ревним католиком. Він і віддав Ярему навчатися до єзуїтського колегіуму. Ось так у 19 років один з наймогутніших можновладців Речі Поспо литої прийняв католицизм. Але не забув і батьківської віри. У грамоті, виданій у 1636 році Мгарському монастирю, Ярема Вишневецький пише: «Я сам, пам’ятуючи і дивля чись на гаряче і благоговійне вознесення до Бога молитов отцями монахами грецької релігії, котрі мешкають у моє му маєтку — монастирі Мгарському, і щоб палкіше возно сили молитви за моїх предків... віддав я їм село Мгар із до ходами, які мені належать, надаючи їм це у користування на вічні часи». Зрозуміло, подбав ясновельможний князь і про католи ків. У сусідніх із Мгаром Лубнах, феодальній столиці його неозорих володінь, він опікувався монастирем братів бернар динців. Поруч із резиденцією князя католицькі ченці виро щували корисні рослини, якими лікували місцеве населення. ➧
115
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:45
Page 116
Відтворення іконостасу в стилі рококо йде повільно, але впевнено. Ось тільки нові ікони виконують у сухому академічно російському стилі кінця ХІХ століття. Чому так? Спитайте у сучасних господарів святині.
Мирне співжиття тривало недовго. Резиденцію князя та ка толицький монастир зруйнували у 1648 році, на самісінькому початку Хмельниччини, повстанці під проводом Максима Кри воноса. Проте секрети траволікування не загинули разом із бер нардинцями. Їхню шляхетну справу продовжили та розвинули ченці Мгарського монастиря, які досягли у тодішній фітотера пії неабияких успіхів. Відтак зцілювали тутешній люд молитвою та ліками власного виробництва.
116
Спочинок Афанасія Околиці монастиря й донині славляться суцільними заростя ми лікарських рослин. Ми переконалися в цьому, коли старою дорогою піднялися до височезної барокової дзвіниці, яку вид но на всі боки за десятки кілометрів. Споруду звели наприкін ці XVIII століття на місці, де любив молитися найповажніший насельник обителі за всю її історію. А ось і він сам — у вигляді мозаїчної ікони на монастирській стіні.
09.07.2016
17:45
Page 117
Фото М. ІВАЩЕНКА
!MT_4-16-disk.qxd
Святитель Афанасій Пателарій, чудотворець Лубенський. Цей високохудожній фресковий розпис на монастирській стіні віднедавна замінили на невиразне мозаїчне зображення. «Русскій мір» наступає...
Мощі Афанасія ІІІ в чудесний спосіб були виявC лені нетлінними. Сам святитель повідав про них у видінні митрополиту Газькому Паїсію дорогою до Мгарського монастиря. ■ 25 лютого 1654 року царгородський Пат ріарх Афанасій ІІІ Пателарій на шляху з Москви додому зупинився у Мгарському монастирі. У ті часи далекі мандрівки Все ленських патріархів не були дивиною. Ад же Царгород, він же — Константинополь, перебував під владою турків. Православ на Церква зазнавала там великих утисків, тому і пускалися світами православні пат ріархи з простягнутою рукою. Їх радо при ймали і в Україні, й у Московії, не відмов
ляючи у пожертвах. Під час таких подоро жей кожен монастир, кожен дідич мав за велику честь прийняти високого гостя. Але до Мгару святитель приїхав не на тим часові гостини. Коли ігумен обителі підійшов під бла гословення Патріарха, то почув від нього такі слова: «Бажає душа моя в цьому мо настирі грішне тіло моє поховати». З волі Божої так і сталося. Від важкої дороги від крилися старі рани, яких завдали Патріар
хові турки у Солунській в’язниці. Від них він і спочив 5 квітня 1654 року. В остан ні години свого життя святитель заповів розділити зібрані пожертви на три части ни: одну належало віддати грецьким мо настирям, другу — волоським, а третю — лишити у Мгарі. Поховали Патріарха у кам’яній гробни ці під церквою Преображення Господньо го. Поховали у кріслі, у сидячому положен ні, із жезлом у руках, як було прийнято хо вати східних патріархів. Вісім років по тому мощі Афанасія ІІІ в чудесний спосіб були виявлені нетлін ними. Митрополит Газький Паїсій («тієї самої» Гази в Палестині) дорогою до Мгар ського монастиря побачив видіння: сам святитель Афанасій повідав йому про свої мощі, поховані під соборним амвоном. Коли відкрили могилу, то знайшли тіло Патріарха нетлінним, тоді як одяг та кріс ло зітліли повністю. З речей збереглися лишень палиця та посох. 1 лютого 1662 року відбулася каноніза ція святителя Афанасія, патріарха Царго родського, Лубенського чудотворця. Вша новувати його пам’ять постановили 15 трав ня, у день однойменного святителя Афана сія Великого, патріарха Александрійського. Слава про чудодійну силу Афанасія Си дячого поширилася далеко за межі Лубен щини. Тисячі людей йшли у Мгарський монастир із вірою та надією на благодат ну допомогу святого. За свідченням укра їнського історика Яворницького, дружи на славетного кошового Запорозької Січі Івана Сірка, яка часто хворіла й довго шу кала зцілення в Києво Печерській Лав рі, отримала його у Мгарі від святителя Афанасія. Гонорар Баптиста У 1692 році, за Митрополита Київсько го Варлама Ясинського, святі мощі Патрі арха перенесли у новий мурований Спасо Преображенський собор — перлину геть манського бароко. Храм донині височіє над полтавськи ми просторами, викликаючи захват чис ➧
117
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:45
Page 118
Тихий вечір в обителі над Сулою. «Дивні діла Твої, Господи!».
ленних прочан. Ми теж поглянули на йо го зелені, із золотими зорями бані, на ста рі липи і яблуневий сад, на ластівок, що сміливо ліплять свої кубельця прямо на білосніжних карнизах храму… Собор було закладено у 1684 му, при чому місце для нього обрав сам гетьман Іван Самойлович. Архітектора, православ ного німця Івана Якова Баптиста, йому нарадив незабутній архієпископ Чернігів ський Лазар Баранович, стараннями яко го якраз було завершено Свято Троїцький храм Троїцького монастиря у Чернігові. Утім, Самойлович і сам був не чужий ар хітектурі та вніс до баптистового проекту істотні зміни, які значно гармонізували монастирський ансамбль. Гонорар головного архітектора заслу говує на окрему згадку. Ось що пише Са мойлович у листі до артільників: «Якову Баптисту в тиждень 8 золотих та борош на на все літо: житнього — осьмачок, гре чаного — 2, гороху — 1, солі — 7, гусок — 100, сала — 2 пуди, баранів — 6, масла — 2 діжечки, сира — 2, пива — 3, горілки — 100 кварт, олії — 30 кварт, яловицю і ка
118
Місце для собору обрав гетьман Іван СамойлоC вич, архітектором був православний німець ІванC Яків Баптист за порадою архієпископа Лазаря Барановича, а ктитором став гетьман Іван Мазепа. ■ бана…». Хоч що кажіть, а висока кваліфі кація цінувалася в усі віки… Діяння сучасників Одначе ані Баптист, ані Самойлович не встигли добудувати собор. Перший по мер, а другий потрапив у царську неми лість. Тож довершував справу місцевий майстер Опанас Пирятинський, а ктито ром (по сучасному — меценатом) став гетьман Іван Мазепа. Вже у XVIII столітті храм прикрасили унікальним ліпленням. Такого не поба чиш більш ніде у світі. Поруч із янголами та херувимами, як і годиться — по баро ковому повновидими і кирпатенькими, на стінах можна уздріти голови чудернацьких
грифонів. А ще — тільки спокійно, браття і сестри, — профілі корівоньок і коників, які дещо здивовано поглядають на не менш здивованих прочан. Що це — символи раю чи побожний український гумор? Ніхто вже не скаже. Та переступімо нарешті поріг дивовиж ного храму. Нині тут намагаються відно вити чудовий іконостас 1760 х років, ство рений прославленим українським сница рем Сисоєм Шалматовим. Цей шедевр бу ло знищено комуністичними вандалами у 1920 х. Ті ж вандали залишили сліди від куль на стінах собору. Зображення бла говірної цариці Олександри навмисне за лишили нереставрованим, із розстріляним обличчям і пробитими грудьми… Бог суд
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:45
Page 119
Фото М. ІВАЩЕНКА
Один із перших в Україні меморіалів пам’яті жертв голодоморів постав поруч із монастирем ще у 1991 році. Пам’ятаймо все!
дя усім варварам ХХ століття... Втім, є претен зії й до деяких сучасників. Річ у тім, що у відтво рюваному іконостасі автентичним буде лише різьблення. Іконопис і не наближається до пер вісних барокових шедеврів. Шкода, що ниніш ні мгарські ченці не цінують рідного спадку, за довольняючись цілком безликим академічним іконописом. Виходимо на двір і знову мружимося. Ну чому на монастирському обійсті досі не відновили — хоча б символічно! — поховання інших достой ників Церкви? Зокрема, ще одного Патріарха Константинопольського Серафима Аніна, віко помного борця з московською тиранією митро полита Київського Йосипа Нелюбовича Тукаль ського, а також просвітників рідного народу — архієпископа Тобольського Амвросія Келембета та єпископа Полтавського Мефодія Писнячев ського… Не знайдемо й пам’ятного знаку про перебування у монастирі ревного захисника ук раїнського православ’я Мельхіседека Значко Яворського, духовного вождя гайдамаків… Випробування Мгару Протягом ХVII–XVIII століть в обителі скла ли Літопис Мгарський, у якому докладно зано тували не тільки історію обителі над Сулою, а й багато цінних свідчень про будову кам’яних церков в Україні у той період та інші історичні події. Нині розрізнені рукописи Літопису збері гаються в наукових бібліотеках України. Та найтрагічніші сторінки монастирської іс торії закарбувалися не на папері, а в народній душі. 1919 рік. Обитель захопила новітня орда — Антонівський більшовицький полк на чолі з ко місаром Бакаєм. Ченці зазнали знущань та гра бунку, тож мали ховатися по повітках. Але 5 серп ня, напередодні храмового свята, 24 монахи ра зом з ігуменом Амвросієм були відправлені під конвоєм до Лубен. Там їх допитали, а вночі по
гнали далі й біля хутора Круглик підступно роз стріляли. Канонізували новомучеників Мгарсь ких уже за незалежної України. Більшовики не раз грабували й плюндрува ли монастир. У 1922 році в Лубнах, як і по всій Україні, відбувалося вилучення церковних цін ностей. Саме тоді до Харкова на вимогу відомо го ката українського народу Григорія Петровсь кого вивезли срібну раку святого Афанасія вагою у майже 70 кілограмів. Згодом туди ж забрали мощі святителя Афанасія. На щастя, промислом Божим вони залишилися неушкодженими. Зараз святитель спочиває у харківському Бла говіщенському кафедральному соборі. Спочи ває так, як і був похований, сидячи, у повному архієрейському облаченні та з патріаршим жез лом. У скляній раці Лубенського чудотворця зроблене невеличке віконце, крізь яке прочани та віруючі прикладаються до святині та отриму ють благодатну допомогу великого святого грець кої та української землі. Мощі покинули монастир, але він вистояв. Хоча якої тільки наруги не зазнав у ХХ столітті! Працював тут у 1930 х і так званий Патронат, точ ніше — тюрма, де утримували дітей «ворогів на роду». Перебували військові частини та військо ві хімсклади. Наприкінці радянської доби від крився піонертабір. І тільки на початку 1990 х монастир повернули Церкві. 15 травня 1993 ро ку, в день пам’яті святителя Афанасія, у Спасо Преображенському соборі звершили першу піс ля стількох років руїни Божественну літургію. Але як багато ще треба потрудитись, аби сер це України забилося рівно і щасливо. Варто ли ше поглянути на сайт нинішнього монастиря, який належить до Московського патріархату, щоб вжахнутися проросійським і антиукраїнсь ким його «проповідям»... Як ревно і гаряче тре ба молитись, аби нарешті лик нашої Батьків щини преобразився так, як лик Христа на горі Фаворській! ■
ШЛЯХ ДО СВЯТИНІ Від Києва дістатися монастиря прос/ то. Найдешевший варіант — елект/ ропотягом до Гребінки, а звідти — ще одним, до Лубен. Також підходять поїзди на Миргород, Полтаву. Загаль/ ний час руху з пересадкою — понад 4 години. Від Лубен до Мгарського монасти/ ря — близько 10 кілометрів, можна їхати на таксі чи автобусом Лубни – Мгар.
■
119
09.07.2016
ЧУДЕС
17:45
Page 120
■
У
К
Р
А
Ї
Н
А
!MT_4-16-disk.qxd
Кований янгол на вході до батьківської кузні Франка.
ЛЬВІВЩИНА
До Івана Яковича Íîâèé ìàðøðóò «Ñòåæêàìè ²âàíà Ôðàíêà» ðîáèòü Âåëèêîãî Êàìåíÿðà áëèæ÷èì, çðîçóì³ë³øèì ³ ð³äí³øèì. Îäèí ³ç íàéá³ëüøèõ óì³â ªâðîïè áóâ çâè÷àéíîþ ëþäèíîþ ç³ ñâî¿ìè áîëÿìè, ðàäîùàìè òà… ð³äíèìè ì³ñöÿìè.
З
Завдяки Міжнародному фондові Івана Франка та асо ціації журналістів «Туристичний прес клуб України», які зорганізували прес тур до 100 річчя від дня смерті пись менника, ми дісталися чудових місць, прожитих і змальо ваних геніальним земляком. Й іншим рекомендуємо. НАГУЄВИЧІ. Хата, кузня, казка Екскурсія почалася з мальовничого села Нагуєвичі. Тут Іван Франко народився 27 серпня 1856 року в сім’ї коваля Якова та шляхтянки Марії зі збіднілого роду.
120
Îëåíà ÊÓÐØÈÍ
Першою ми відвідали відроджену «Батьківську сади бу». Тут, на цьому подвір’ї, малий Іван робив перші кро ки, промовляв перші слова і спізнавав перші страшні втрати — дев’ятирічним хлопчик залишився без тата, а в 16 років — і без мами. До речі, свій перший вірш — «Ве ликдень 1871 року» — Франко присвятив саме батькові. Макет хати створили за спогадами письменника, ад же оригінал згорів ще за його життя: «Моя батьківська ха та була під солом’яною стріхою, пошита китицями з жит ньої соломи. Вона була збудована, правдоподібно, ще напри
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:45
Page 121
Будинок із повісті «Борислав сміється».
Стіна з книжковими героями, дерев’яна скульптура і табличка — це художньо меморіальний комплекс «Стежка Івана Франка».
У батьківській хаті Франка.
кінці XVIII ст., в часі першого оселення На гуївської Слободи, а мати мого вітця десь у 20 х роках XIX ст. купила її з усім обійс тям, з 12 прутами поля та усіма господар ськими приладами. За звичаєм майже всіх підгірських хат вона була орієнтована вік нами на полудень, мала дві обори… В хаті було дві кімнати, долішня, де стояла глиня на піч, при ній припічок і запічок». Ниніш ній будинок майже точно збігається з опи сом його легендарного мешканця, окрім печі — стара була удвічі більшою. Тогочас ні предмети побуту — все на місці, й це тре ба бачити. У хаті комин виведено до сіней, бо в часи Франка на цих землях діяв за кон, який велів сплачувати подимне з на двірним комином. «На дні моїх споминів і досі горить той маленький, але міцний вогонь... Це вогонь у кузні мого батька. І мені здається, що за
У батьківській садибі письменника розмальовують вулики.
Настінні розписи в церкві Святого Юра (1678).
пас його я взяв дитиною в свою душу на да леку мандрівку життя»... І зараз біля від будованої хати знаходиться кузня з усім приладдям. Вона живе і стукоче на всі око лиці силами сучасних майстрів. Як і колись, хенд мейд дуже популярний, судячи з кіль кості туристів, охочих подивитися на ма гічний процес і придбати ковальські витво ри. А ще при садибі проводяться майстер класи з малювання, вишивання та плетін ня, виставки продажі ремісничих виробів. Неподалік від етнічної садиби — мо дерновий музей Івана Франка. У ньому зібрано унікальні матеріали про життя та творчість письменника в Нагуєвичах і на Дрогобиччині. І ще одне цікаве місце поруч — «Стеж ка Івана Франка». По сусідству з дерева ми органічно вписалися дерев’яні герої з творів Франка. Лісова казка наяву!
ДРОГОБИЧ. Риба, сіль і пошта Дрогобич — найбільший нафтовий центр середини ХІХ століття у всій Євро пі, а також Франкове освітнє місто. Тут у 1864 році хлопець розпочав навчання в Дрогобицькій нормальній школі отців ва силіян. Про заклад можна прочитати у тво рах славетного учня — «Schonschrieben» та «Отець гуморист». Три роки Іван навчався в реальній гім назії імені Франца Йосифа — тепер це Дро гобицький державний педагогічний уні верситет, звичайно ж, імені Франка. Тут відбулося становлення його як письмен ника, тут нашій групі журналістів і прочи тали цікаву доповідь про Дрогобич у жит ті та творчості видатного мешканця. 1913 року Франко ділився «Споминами із мо їх гімназійних часів»: «Гімназійні студії, які пройшов я у Дрогобичі, при всій бідності, ➧
121
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:45
Page 122
Розп’яття на пагорбі, звідки видно всю Східницю. Вуличками вечірнього Трускавця. Історик Олег Микулич з експонатом бориславського Музею нафти.
серед якої довелося мені жити як ученикові з під селянської стріхи, не були для мене таким тяж ким часом, як догадувався дехто з тих, хто про бував на основі моїх літературних праць компону вати мій життєпис. Шкільна наука ніколи не була для мене страшною, а навпаки, все доставляла ме ні приємності в міру того, як розширювався обсяг мого знання». Пройшлися ми й іншими дрогобицькими міс цями Франка. Ось річка Побук (Серет) — тут Іван ловив ри бу руками. А це церква Святого Юра (XVI ст.) — леген ду про її заснування записав сам Франко. Дере в’яна споруда виглядає дуже стильно і водночас
122
містично, тьмяні внутрішні розписи виклика ють захват. Дрогобицький солевиварювальний завод. Са ме від унікальної Дрогобицької солевиварюваль ної жупи 27 липня 1884 року Іван Франко роз почав студентську мандрівку з метою ознайоми ти «молодіж із різними кругами руської провін ціальної інтелігенції». Церква Воздвиження Чесного Хреста — міс це святе, але «антифранківське». Під час вибо рів до Австрійського сейму 1897 року Іван Яко вич балотувався, проте оголошення на стінах дзвіниці закликали не вірити Франкові, бо на справді то жид Френкель. Як бачимо, чорний піар має в Україні давню історію. Місця будинків кравця Івана Гутовича, гос подині Кошицької, бондаря Корпака — тимча сових помешкань Івана Франка під час навчання. Будинок Леона Гартенберга — саме його за кладини Франко змалював у повісті «Борислав сміється». І нарешті, головна пошта по вулиці Данила Галицького. Точно підраховано, що через неї до Франка надійшло 66 листів. Свої конверти він відправляв, звісно, теж звідси. «Виїжджаючи з Дрогобича, я взяв із собою кілька книжок, списаних своїми роботами. Були там і ори гінальні складання — вірші любовні (патріотизму тоді ще я не знав), драми та оповідання, але голов не були переклади…» — писав Франко про ті часи. Ми ж веземо звідси захопливі панорами з місце вої Ратуші, закарбовані на фото, спогади про особливий пряний аромат міста і цікаві вражен ня від спілкування з істориком Володимиром Галиком та міським головою Тарасом Кучмою.
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:45
Page 123
Панорама Східниці.
ТРУСКАВЕЦЬ. «Золота Колхіда» У народі кажуть: «До Трускавця їдуть лікува тись і одружуватись». Тут Іван Франко зустрічав ся з учителькою Уляною Кравченко, тут зароди лись одні з його найкращих віршів про кохання. Що ж до лікування, то не обов’язково бути хво рим, щоб відвідати Трускавець, бо яке ж кохан ня без профілактики? Цілодобове спостереження за складом дже рел та санітарними умовами біля них не зали шають сумнівів щодо актуальності та безпечнос ті цієї унікальної оздоровниці. «Я не знаю іншого такого курорту, як Трускавець, де б так багато уваги приділяли науці», — каже мер міста Андрій Кульчинський. До того ж усі джерела тут безкош товні: пий, скільки хочеш, але бажано — за реко мендацією лікаря. Знайти дах над головою ре ально й за 50 гривень на добу, а можна побалува ти себе за 15 000 гривень номером у готелі з влас ним джерелом. Поєднання корисного із приєм ним: дельфінарій, клуби, паби, затишні парки... Франко називав Трускавець «золотою Колхі дою на благословенному Підгір’ї». Знав, що казав. БОРИСЛАВ. Нафта і «Нафтуся» У відомій повісті Франка місто Борислав смі ється не просто так. Бо в нафтовій історії світу він є на перших сторінках. Таке неординарне міс то на планеті єдине, бо стоїть просто на нафто вому родовищі. У 1909 році Борислав займав у світі третю позицію за обсягами видобутку наф ти. Власне, її тут добували ще тоді, коли справж ньої ціни «чорного золота» ніхто не знав. Завдяки доктору історії Олегові Микуличу в Бориславському музеї нафти і газової промисло
вості України ми ознайомилися з історією видо бутку нафти й газу в регіоні. Минуле «Галицької Каліфорнії» (так у контексті енергоносіїв імену ють Бориславщину) — сценарій для голлівудсь кого екшену: нафтова лихоманка, трагедії на ко пальнях, страйки працівників і, звісно, культо ва 50 кілометрова тритижнева пожежа на сверд ловині від блискавки. Путівки на ту пожежу про давали в Європі й навіть в Австралії. Сучасним туристам пропонують оглянути наф тові вишки часів Франца Йосифа в міському пар ку, джерела справжньої природної «Нафтусі» без труб і бюветів, походити серед копанок Івана Франка, навідатися до церкви святої Анни та церкви Успіння Богородиці на Мразниці з вітра ➧
Сюрприз від організаторів туру — зустріч із Роландом Франком (четвертий зліва), онуком письменника, головою правління Міжнародного фонду Івана Франка. Організація присуджує премії за розвиток україністики та соціально гуманітарних наук. Цьогоріч нагородження відбудеться 27 серпня у Дрогобичі.
123
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:45
Page 124
Вхід до наскельного міста фортеці Тустань.
Скелі та журналісти.
Реконструкція дерев’яної забудови в Тустані.
жами Петра Холодного, завітати до музеїв і те матичних кав’ярень.
Готель «Респект» у Східниці.
124
СХІДНИЦЯ. Респект Франку! Порівняно з 200 річним Трускавцем Східни ця — досить молодий водолікувальний курорт (з 1976 року). Іван Франко часто відвідував Схід ницю заради її лікувальних вод. Містечко про воджало письменника в етнологічні піші експе диції та зустрічало дорогою із загадкової Тустані. Схоже, що саме Східницький замок фортецю XVIII століття Франко змалював в оповіданні «Татарські напади на Підгір’я». Зараз на тому пагорбі, де колись стояла споруда, височіє су часна церква. Естетам варто діставатися сюди заради захопливих краєвидів. Є думка, що Фран ко описав їх у повісті «Лель і Полель». Нині Східниця — це лікувально оздоровчий курорт в оточенні гір і лісів, із безліччю стильних готелів. Усе тут спрямовано на релакс та усаміт нення. За це, а також за мальовничість край на
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:45
Page 125
Галявина, де щороку відбувається фестиваль української середньовічної культури «Ту Стань!».
зивають «Українською Швейцарією». Чо го лише варті червонокнижні флора та фау на! Межує Східниця з Національним при родним парком «Сколівські Бескиди». Ми знайшли затишок і комфорт у 4 зір ковому спа готелі «Rеspect». Це самобут ній та вишуканий куточок із домашньою атмосферою. Серед такої краси аж хочеть ся зупинити час! Приємно здивували без коштовні власний бювет мінеральних вод, басейн, тренажерний зал, лазня. За окре му плату надають широкий вибір спа про цедур. І тут же можна замовити екскурсію «Стежками Івана Франка». УРИЧ. Фортеця та джерело «У лісистих провалах на схід од того се ла в величезних камінних «бовдах» якісь дав ні віки, якась старинна, дивна, запропавша культура записала твердими і глубокими буквами свої сліди…» — згадував Франко
свою подорож у ролі юного натураліста до Урича. Справді, за часів Київської Русі на уриць ких скелях стояла Тустань — дерев’яна на скельна фортеця град і митниця ІХ–ХІІІ століть. Її п’ять разів перебудовували і зреш тою зробили п’ятиповерховою. Нині від твердині лишилися скелі зі слідами укріп лень і джерела на території заповідника, що об’єднує скельний комплекс «Камінь» і столітню дерев’яну бойківську церкву. Цікавий факт: поруч з урочищем Цер квине, що біля підніжжя скель, у свої піз ні роки Франко лікував очі. «Побував я з дружиною в Уричі, коли заслаб на очі… Що ранку ходили до джерела під скалою, в яко му я промивав очі: вода насправді в ньому цілюща — помагала», — писав він тоді. Дже рело залишається цілющим — перевірено не на одній парі втомлених очей наших журналістів. Пляшечка води — цілющий
сувенір із цих карпатських земель, який можна зберігати до року. Чи цікавою є така тематична подорож для нефанатів літератури? Якщо дати, міс ця та події не всіх захоплюють, то можли вість подихати на повні груди чистим кар патським повітрям, послухати мелодію сріблястих струмків, зцілити свій дух і ті ло у приязній атмосфері — усе це буде при ємно кожному. Не дивно, що Іван Франко виріс таким поетичним у цих неповторної краси кра ях. Якби не смартфони і соцмережі, кожен повертався б звідси хоча б із кількома вір шованими рядками. Хоча й художні селфі в унікальних місцях — теж творчість... ■ За допомогу в підготовці матеріалу дякуємо Міжнародному фондові Івана Франка, асоціації «Туристичний прес"клуб України», мерам міст і селищ на маршруті.
125
09.07.2016
Page 126
■
Фото Б. АДАМЧУКА
ЧУДЕС
17:45
Сапайте Ö³ ñàïåðè íå ñàïàþòü ãîðîäè, à òàêîæ í³÷îãî íå ì³íóþòü ³ íå ðîçì³íîâóþòü. Àëå ÷àñîì â³äñàïóþòüñÿ, ÿê íàïðàöþþòüñÿ âåñëîì. SUPåðè — ïðèõèëüíèêè íîâîãî âîäíîãî âèäó ñïîðòó. Áîãäàí ÀÄÀÌ×ÓÊ
Фото О. КРАШТАНА
У К Р А Ї Н А
!MT_4-16-disk.qxd
126
В
Ви можете зустріти нас усюди, де є вода, — дорогою на ро боту, рибалячи або збираючи гриби в лісі, через який тече річка. Ми аматори нового виду дозвілля — SUP, або stand up paddle boarding, стоячого веслування. Зустрівши нас на воді, ви одразу вирішите, що нам місце на Гаваях, і ви не помилитеся. Саме там і виник SUP. У поміч сер ферам новачкам хтось дав весло, а ті спробували і зрозуміли, що тут прихований інший вид задоволення.
09.07.2016
17:45
Page 127
Фото О. КРАШТАНА
!MT_4-16-disk.qxd
Фото О. КРАШТАНА
воду! Ви не повірите, але наші дошки надувні! Так так, у прямому сенсі цього слова. І саме тому ми з ними всюди. Підійдуть море, озеро, річка, ба сейн — усе, де є вода! В Україні таке захоплення ще молоде, та й у світі цей рух лише починається, тому в нас бага то роботи! Ми любимо свої дошки і вигулюємо їх скрізь, де нам це вдається зробити.
Дозвольте представитися. Мене звати Бог дан. До того, як я спробував цю дошку, до води був байдужим. Але варто було виконати три дії за три дні: спробувати, захотіти, придбати. І то ді почалося... Спершу я, звісно, дослідив озеро біля дому. Потім не втримався і вийшов на Дніпро біля Киє ва. Перший мій тривалий маршрут — близько ➧
127
Фото О. КРАШТАНА
Фото О. КРАШТАНА
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:45
Page 128
20 кілометрів по воді. На це пішло майже 5 го дин. Але які то були години! Дуже незвично бачити автомобільний затор із поверхні води. Збоку. Ти пливеш, а вони сто ять. Ти купаєшся, а вони стоять… Далі — більше. Були дводенні походи по річ ках, вихід у Київське море, планування нових
маршрутів. Не скажу, що пройти 20–30 кіломет рів — дуже легко, але це може зробити кожен. SUP — це спорт і відпочинок. Після першої години на дошці ви здивуєтеся, бо відчуєте всі м’язи: пресу, спини, біцепсів, трицепсів... Усі вони з вами «привітаються», а ви скажете: «Хо чу ще!».
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:45
Page 129
SUPport Сергій, підприємець (Одеса): «Життя людини поділене на періоди. Всі мо жуть розповісти про дитинство, юність — час найбільш активної та потужної життєвої сили. 52 й рік — що він несе людині? Підведення підсум ків? Розмірене життя? Напевно, так! Але не в моєму випадку. Колишній спортсмен, який вічно сумує за водою, раптом відкриває для себе SUP ➧
Фото М. КАТАМАДЗЕ
Нове захоплення, нові друзі, нові подорожі, нові горизонти... Ви знаєте, де річка Рать? А Уборть, Буцький каньйон, Бакота, Лімниця, Бис триця, Черемош?.. Україна — рай для SUPерів. У нас є великі, широкі, вузькі, глибокі, рівні, звивчасті, швидкі та повільні річки. Ми маємо пороги і моря. І всюди можемо пройти на своїй дошці. Так, на одній надувній дошці. Звучить дивно, але цей «девайс» — високотехнологіч ний. Не заглиблюватимусь у технічні деталі, бо у нас на форумі чи просто в мережі є все. Та по вірте на слово — це реально! Серед наших «адептів» — різні люди: пенсіо нери, спортсмени, йоги, бізнесмени, навіть діти. Моє перше здивування було від зустрічі з подруж жям пенсіонерів, які мирно гребли собі на SU Pах і розповіли, де й на що цікаво подивитись. Їм не треба було екстриму, зате вони знали, де гніздуються чаплі та ростуть дикі іриси. А тепер знаю і я. Водний ресурс України — величезний, а мож ливості SUPа — безмежні. Я хотів би розповісти вам про всіх нас. Про SUPерів України. Насправді нас небагато, але все одно про кожного розповісти не зможу. Я ще не знаю всіх. Але ось один із відгуків, який мене вразив.
Комерційний сайт: prosup.com.ua. Групи у «Фейсбуці»: https://www.facebook.com/ proSUPsurf/?fref=ts; https://www.facebook.com/groups/ SUP2coffee/
■
Фото О. МЕЛЕШКА
Фото О. РОЖКОВА
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:45
Page 130
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:45
Page 131
SUPerЛЮДИ Володимир, підприємець (Київ): «SUP — це ще один ступінь свободи. Можливість зайти з води в такі міс/ ця, яких не побачити з берега. В цьо/ му руслі постійно шукаю нові марш/ рути. А чому саме надувний SUP? То/ му що це мобільність і провокація на щоденні заняття. Байдарка — це по/ хід, каяк — це стаціонарний старт/ фініш, а надувний SUP — універсаль/ не знаряддя». Олександр, менеджер (Київ): «Мені дуже подобається кататися з дівчиною — вона засмагає, а ти вес/ луєш. І взагалі, це стильно, модно, молодіжно. Серйозно! Дошка гарна, і всі дивляться, хоча твоя швидкість не вища за 10 кілометрів на годину. Це щось значно цікавіше й незвич/ ніше, ніж, до прикладу, гідроцикл. І ще одне! Якщо дивитися здалеку, то ти майже Ісус :)))». Сергій, менеджер (Крим/Львів): «Це розвага для всієї родини та фіт/ нес для мене. Вранці розім’явся, про/ йшов 5 кілометрів, а в обід катаємо/ ся на хвилях. І що головне — на од/ них і тих самих дошках!». Олег, підприємець (Хмельницький): «На SUP мене надихнув товариш. Пер/ ші відчуття — новизна руху, «ходіння по воді». Сподобалося грамотне фі/ зичне навантаження, та й сам процес веслування для мене — як медита/ ція. Люблю прогулянки спокійними річками. Після того як сам «підсів» на SUP, намагаюся «підсаджувати» й інших».
board. Звідки дізнався? Не пам’ятаю. Напевно, сер це підказало. І ось мрія збулася. Спортивна дошка від «Red» — як спалах у моєму житті. З березня почав навчатися ходити по морю. Спробував себе і в вейвсерфінгу. Вражень надзвичайно багато, але закохався в даунвінд після того, як надивився ро ликів із легендарним Джеремі Ріггсом. Стрімко йти хвилями, відчувати себе у владі стихії!.. Словами цього не передати. Вітер пестить спину, під дош кою — неприборкана водна стихія. Сила гребка — близько 30 кілограмів. За хвилину веслування в та кому стилі робиш близько 80 гребків за хвилину. Навантаження чудове, будь який фітнес нервово ховається в тумані! Працюють спина, руки і ноги,
а найголовніше — мозок. У голові — ніби вибух. Ро бота вестибулярного апарату з візуально емоцій ним сплеском змушує організм видавати у кров ен дорфіни та адреналін. Ти, мов Ікар, ширяєш над хвилями. А яка аеробна робота — за тиждень я відчув, як розкрилися легені й додали 25% в об’ємі. І найголовніше — коли я познайомився із SUPом, то важив 105 кілограмів, а нині зупинився на 95 ти. Шостий десяток із SUPом — не час підбивання під сумків, а ще один повноцінний період у житті». Ви можете зустріти нас усюди, де є вода, — дорогою на роботу, рибалячи або збираючи гри би в лісі, через який тече річка. А ще ви можете стати одним із нас. ■
Фото О. КРАШТАНА
Фото О. РОЖКОВА
■
131
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:45
Page 132
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:45
Page III
!MT_4-16-disk.qxd
09.07.2016
17:46
Page IV