Page 1

!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

Ж У Р Н А Л

11:00

Page I

П Р О

М А Н Д Р I В К И

Т А

В I Д П О Ч И Н О К

www.intour.com.ua

СЕРПЕНЬ – ВЕРЕСЕНЬ

4 (118) ’14

КІПР ЧЕХІЯ ГРУЗІЯ ЛАТВІЯ ФРАНЦІЯ НОРВЕГІЯ БОЛГАРІЯ ХОРВАТІЯ УКРАЇНА


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:00

Page II

ПЕРШИЙ І ЄДИНИЙ ГОТЕЛЬ У ЧЕСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ, ЯКИЙ ОТРИМАВ СЕРТИФІКАТ НА НАЙВИЩУ КАТЕГОРІЮ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ «5*SUPERIOR»! ПЕРШИЙ І ЄДИНИЙ ГОТЕЛЬ НА КУРОРТІ КАРЛОВИВАРИ, ЩО Є ЧЛЕНОМ НАЙПРЕСТИЖНІШОГО АЛЬЯНСУ НАЙКРАЩИХ ГОТЕЛІВ СВІТУ «THE LEADING HOTELS OF THE WORLD»!

ПОНАД 250 ВИДІВ МЕДИЧНИХ ПРОЦЕДУР | 14 РІЗНИХ МЕДСПЕЦІАЛІЗАЦІЙ | ПОНАД 3500 КВ. М. СПА ТА ОЗДОРОВЧИХ ЦЕНТРІВ | ВЛАСНА КЛІНІКА, БАЛЬНЕОЦЕНТР І ВЕЛНЕСЛЕНД | УСАМІТНЕНЕ ЛІКУВАННЯ У СПААПАРТАМЕНТАХ | 126 РОЗКІШНИХ НОМЕРІВ І 26 АПАРТАМЕНТІВ | ТРИ РІЗНІ ТИПИ РЕСТОРАНІВ | ТРИ ДЕННІ ТА ОДИН НІЧНИЙ БАР ІЗ ЖИВОЮ МУЗИКОЮ | БУТИКИ, ПРИМІЩЕННЯ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ЗАХОДІВ, КАЗИНО | І ВСЕ ЦЕ — ОДИН ДИВОВИЖНИЙ ОБ’ЄКТ!


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:00

Page 1


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:00

Page 2


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:00

Page 3


20.06.2014

11:00

НА ЗДОРОВ’Я

Page 4

М

А

Н

Д

Р

У

Й

Т

Е

!MT_4-14-disk.qxd

Здорові

інновації Êóðîðò «Out of the Blue Capsis Elite Resort» íà îñòðîâ³ Êðèò ïîºäíóº âñå, ùî ìîæå çàáàæàòè ëþäèíà íà â³äïî÷èíêó. À íàéäóæ÷å òóò äáàþòü ïðî ñàìîïî÷óòòÿ ãîñòåé, ìàþ÷è äî öüîãî ñâ³é ³ííîâàö³éíèé ï³äõ³ä.

У

Унікальний готельний комплекс займає цілий півост рів за 20 хвилин від критської столиці Іракліона. Це п’ять готелів, різних за стилем і концепцією відпочинку, але однакових за класом обслуговування та продуманістю всіх деталей. Такий собі рекреаційний обшир, частини якого взаємодоповнюються і створюють гармонію вашо го буття. Є тут і окремий спапростір — «Euphoria Capsis Reju venating Spa», де пропонують різноманітні догляди, спря мовані на турботу про здоров’я та красу. Торік цей розкіш ний оздоровчий комплекс отримав ще два відділення — боротьби із зайвою вагою та дерматологічне — зі штатом кваліфікованих лікарів і науковців. Але матеріальне забезпечення для «Capsis» не самоціль. Головне — цілісний інноваційний підхід до оздоровлен

4


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:00

Page 5

ня «Everlasting Euphoria». Програми включають проце дури з моделювання фігури у сучасному спа: гідротерапію, таласотерапію, спеціальні заняття у басейні, розслаблю вальні масажі із застосуванням ароматних трав острова Крит і найкращої косметики, а також гідроколонотера пію. Це єдиний у Греції готельний комплекс, де пропо нують малоінвазивні та неінвазивні антивікові методики: лазерний ліполіз, мезотерапію, процедури з гіалуроно вою кислотою, ботокс, ультразвукову терапію. Надаєть ся багатий вибір детокспрограм для очищення не тільки

тіла, а й духу (зокрема, завдяки медитаціям). І нарешті, «візиткою» готельного комплексу «Capsis» є 7 та 14ден ні програми зниження ваги та оздоровлення, спеціально розроблені легендарним лікарем П’єром Дюканом. Завдя ки його методикам за час відпочинку можна схуднути на два розміри! Хоч би яку програму оздоровлення чи відновлення краси ви обрали, на курорті «Out of the Blue Capsis Elite Resort» пройдете її з максимальними легкістю та задово ленням. І відчуєте, як у душу вливається гармонія. ■

w w w. l u x u r y  h o t e l s . r u


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:00

Page 6

4 (118) 2014

4

1

МАНДРУЙТЕ НА ЗДОРОВ’Я 45 Здорові інновації. На критському курорті «Out of the Blue Capsis Elite Resort» — свій підхід до оздоровлення. 5253 Терапія красою. «Savoy Westend Hotel» — суто карловарське естетичне та оздоровче середовище.

МИСТЕЦТВО ГОСТИННОСТІ 1213 Весілля класу «Альдемар». Відома готельна мережа влаштує вам шлюбну церемонію на казкових берегах Греції.

VIP5КЛУБ 1418 Шестеро по одному. Учасник «Піккардійської Терції» Андрій КАПРАЛЬ — про себе в гурті й гурт у світі. 4243 Цінність часу. Керівник ювелірно5годинникової компанії Дмитро БЕРДЯНСЬКИЙ — про час і вічні цінності.

6

2

ПОДОРОЖ НА ПОДІЮ 2024 У світі тварин. Свята і фестивалі, пов’язані з «братами меншими». Читай, обирай, вирушай!

ЖИТТЯ ЯК СВЯТО 2631 ТАЇЛАНД. Духи на волі. Грандіозне та унікальне дійство масок у тайській глибинці. 7479 Ліго, РИГО! Латвійське свято Ліго — розмах більший, ніж у Нового року, Різдва та Великодня.

4

3

ВОЯЖ5КОЛЕКЦІЯ

4

4

3233 Оксамит БОЛГАРІЇ. Переваги «оксамитового сезону» на Чорномор’ї. 3441 Арабески ТУНІСУ. Автор і гадки не мав, яким багатогранним виявиться Туніс, яким несхожим на Схід і Захід. 4451 НІМЕЧЧИНА. Гамбургер із Бременом. Гамбург і Бремен — одні з головних торгових міст середньовічної Німеччини. А тепер — перлини ЮНЕСКО. 6067 УГОРЩИНА з парадного входу. Країна близька і доступна, дуже багата культурно і при цьому дещо екзотична для українця.


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:00

Page 7


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:00

Page 8

0

6

8693 НОРВЕГІЯ. Головний секрет Бергена. «Нордичне» місто з ненав’язливим шармом, незвичною красою та спокоєм. 9499 ЗАДАР. Музика стихій. У цьому місті живої історії хоч відбавляй, а море грає мелодії на особливому інструменті.

ПРОФІ5ТУР 5459 ПАФОСний воркшоп. Виїзний захід туроператора «Join UP!» у розкішній оазі в місті Пафос на Кіпрі.

ЖИВИЙ СВІТ 6872 Дивний лелека марабу. У цього африканського птаха дивні й зовнішність, і розміри, і спосіб життя, й історична доля, і репутація.

4

9

126131 На чатах вічності. Найстаріші дерева України — зелені пам’ятки.

ГІДНИЙ ВИБІР 8085 Вершини світу LUXURY. Топ510 найрозкішніших готелів за рейтингом «World Travel Awards».

ТРОЯНДА ВІТРІВ 100107 ХЕВСУРЕТІЯ. На край світу й назад. У Грузії є народ, який налічує близько трьохсот осіб і живе частину року окремо від світу.

0

10

108113 ФРАНЦІЯ. Практика «Тур де Франс». Група українських велотуристів побувала на 1005их перегонах «Тур де Франс».

ФЕНОМЕНИ & УНІКУМИ 114118 З редакційної колекції цікавин.

УКРАЇНА ЧУДЕС 119 Шопен у РАДОМИСЛІ. «Замок Радомисль» і фестиваль Шопена. 120125 ОДЕЩИНА. Рідна екзотика. У Фрумушиці — ековиробництво та етнографія, у Вилковому — протоки Дунаю та релігійна течія.

0

14

132137 ХЕРСОНЩИНА. Кластери надії. У Новій Каховці — І Таврійський туристичний конгрес із туром по краю. 138143 ЧЕРНІГІВЩИНА. Зелено і славно. На оксамиті лісів та лук — яскраві вкраплення славної історії плюс краса, старовина і душевність.


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:00

Page 9


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:00

Page 10

1998

2000

2003

2004

2007

2010

2012

Журнал про мандрiвки та вiдпочинок Засновник i видавець — ТОВ «Редакцiя журналу «Мiжнародний туризм» Видається з 1992 року Головний редактор Олександр ГОРОБЕЦЬ Заступник головного редактора Євген БУДЬКО Вiдповiдальний секретар Iрина ГОРОБЕЦЬ Художнiй редактор Борис ТАРАСЕНКО Комп’ютерна графiка та верстка Євгена КРУТОВЕРЦЕВА Коректура Людмили ГОРОБЕЦЬ, Наталi ОБОЛЕНСЬКОЇ Вiддiл реклами: Тел./факс: (044) 25455190, 25455191, 25455193

На обкладинцi: «Маска свята Пхі Та Кхон». Фото надане Туристичним управлінням Таїланду.

Передплата яскравих вражень! Заповніть квитанцію на пошті, аби не шукати кожного номера нашого журналу в кіосках. Продовжуйте передплату з будь5якого місяця! Журнал виходить щодва місяці — 6 номерів на рік. Має обсяг 144–172 сторінки.

ДЕ ПЕРЕДПЛАТИТИ? У ПОШТОВИХ ВІДДІЛЕННЯХ Оформте передплату з поштовою доставкою в будь5якому відділенні зв’язку України.

Вiддiл розповсюдження: Тел./факс: (044) 28859625, 28855457 Над номером працювали художники: Сергій Горобець, Борис Тарасенко Зареєстровано Мiнiстерством України у справах преси та iнформацiї, серiя КВ, № 2351 вiд 17.01.1997 р. © Журнал «Мiжнародний туризм» Адреса редакцiї та видавця Кловський узвiз, 15, м. Київ, 01021 Тел./факс: (044) 25455190/91/93, 28855457, 28859625 Email: welcome@intour.com.ua Представництва у Криму: тел./факс: (0654) 3265993 у Канадi: Український центр засобiв i розвитку — тел.: (403) 49754374; факс: (403) 49754377 Кольороподiл i друк: Видавничий дiм «Рема5Принт» Вул. В. Чорновола, 2, оф. 1, м. Київ, 01135, Україна Тел.: +38 (044) 48658004, 48652820

Передплатний індекс у каталозі ДП «Преса» — 74318.

Тираж — 20 000 примiрникiв Перiодичнiсть — 6 випускiв на рiк

У ПЕРЕДПЛАТНИХ АГЕНЦІЯХ

Цiна договiрна. Передрук матерiалiв — тiльки з дозволу редакцiї. За рекламну iнформацiю вiдповiдає рекламодавець. Рукописи не рецензуються i не повертаються. Думка авторiв публiкацiй не завжди вiдповiдає думцi редакцiї. Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть фактiв, власних назв та iмен, iнших вiдомостей несуть автори.

«БліцІнформ»: Київ — (044) 20555110. «Ідея»: Київ — (044) 41758767; Донецьк — (062) 38150932. KSS: Київ — (044) 58558080. «Меркурій»: Київ — (044) 24959888; Дніпропетровськ — (056) 37459055. «Періодика»: Київ — (044) 28950704. ЗАПИТУЙТЕ ЖУРНАЛИ «МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ» У МІСЦЯХ ПРОДАЖУ ПРЕСИ!

Editor5in5Chief Oleksandr HOROBETS Deputy Editor5in5Chief Yevhen BUD’KO Managing Editor Iryna HOROBETS Art Director Borys TARASENKO Director of Computer Work Yevhen KRUTOVERTSEV Proof Reading & Editing Liudmyla HOROBETS, Natalya OBOLENSKA Subscription Index 74318 © «International Tourism» Magazine


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:00

Page 11


20.06.2014

11:00

ГОСТИННОСТІ

Page 12

М

И

С

Т

Е

Ц

Т

В

О

!MT_4-14-disk.qxd

Весілля класу

«Альдемар» Îäíà ç íàéâ³äîì³øèõ ãîòåëüíèõ ìåðåæ Ãðåö³¿ «Aldemar Resorts» ïðîïîíóº âëàøòóâàòè âàøå âåñ³ëëÿ íà êàçêîâèõ áåðåãàõ, â îäí³é ç³ ñâî¿õ â³ñüìîõ îàç â³äïî÷èíêó òà ðîçêîø³.

Ц

Це може бути весільна церемонія на піщано му пляжі Іонійського моря на півострові Пело поннес або в місці «поцілунку» Егейського та Середземного морів на острові Родос, або на ма льовничому узбережжі Криту… Головне — най важливіший день вашого життя, коли ви поєд наєте долі з коханою людиною заради щастя та продовження роду, відбудеться на благословен ній землі Еллади, запам’ятається низкою тільки приємних і неповторних моментів в атмосфері істинно грецької гостинності.

12


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:00

Page 13

www.aldemar5resorts.gr Природа в цій країні нікого не залишає бай дужим: мальовничі затоки, усамітнені бухти, ве личні вершини — все створить ідеальне тло для однієї з найяскравіших подій у вашому житті, яка залишиться в пам’яті назавжди. Стародав ні міфи створять атмосферу романтики, зримі свідчення історії освятять ваш шлюбний союз подихом вічності, а православне вінчання скрі пить його Божим благословенням. Про практичні ж деталі подбають працівни ки готелів «Aldemar Resorts». Вони допоможуть влаштувати вишукану символічну або офіційну шлюбну церемонію в місцевій мерії, дійсну і для України. А що може бути чарівнішим за вінчан ня у милій церковці на пагорбі, з якого відкри ваються захопливі краєвиди?! За вашим бажан

ням виберуть місце церемонії, запросять візажис та чи фотографа, прикрасять обраний вами но мер. Урочистий день розпочнеться зі спана солод у центрі таласотерапії, вони розслаблять і налаштують на романтичний лад. Вам не тре ба буде ні про що турбуватися — від букета до святкового торта, від традиційних грецьких со лодощів для гостей до шампанського в номер уранці — про все подбає «Aldemar Resorts». Це буде гідний початок вашого медового мі сяця і щасливого сімейного життя. І ще багато років ви повертатиметесь сюди з родиною, зга дуючи із вдячністю та приємністю той перший урочистий день, коли ви разом стали на рушник в одному з найкращих куточків казкової краї ни Греції. ■

ПЛАТИНУМ)ВЕСІЛЛЯ «Aldemar Resorts» пропонує 4 весіль ні пакети послуг. Базовий: квіти, свідки, весільна ар ка, шампанське на 30 осіб, торт і со лодкий мигдаль, підвищення катего рії номера, весільний декор у помеш канні, частування для наречених у но мері, спа для молодят, фотоальбом, координатор церемонії. 650 євро. «Aldemar Платинум»: те саме плюс весільна книга для гостей, традицій ні грецькі солодощі на 20 осіб, міні бар у номері, трансфер на авто пре міумкласу, індивідуальна реєстра ція в готелі, вітальний коктейль і тра диційні солодощі на 20 осіб після при їзду, шампанське «Aldemar» із полу ницями перед першою шлюбною ніч чю, сніданок із шампанським під час весільної церемонії, вечеря на двох у ресторані, пізній виїзд для нарече них і родичів, спапроцедура на ви бір, подаруноксюрприз після цере монії, живий джаз. 1990 євро. «Срібний» і «Золотий» пакети за кіль кістю послуг і цінами — у проміжку між двома названими.

13


V

I

P



!MT_4-14-disk.qxd

КЛУБ

20.06.2014

11:01

Page 14


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:01

Page 15

Шестеро

по одному

Ó ÷åðâí³ ãóðò «Ï³êêàðä³éñüêà òåðö³ÿ» äàâ òðè ñîëüí³ êîíöåðòè â Êàíàä³. ×àñòèíó ç³áðàíèõ êîøò³â â³í â³ääàñòü ó Ôîíä ï³äòðèìêè óêðà¿íñüêîãî â³éñüêà. À ï³ä ÷àñ âîºííèõ ä³é íàïðèê³íö³ âåñíè õëîïö³ ïî¿õàëè ç êîíöåðòàìè íà ñõ³ä ³ ï³âäåíü Óêðà¿íè. Âîíè ç òèõ, äëÿ êîãî ëþäñüê³ ö³ííîñò³ — ïîíàä óñå. Îëüãà ÁÀÐÒÈØ-ÊÎËÎÌÀÊ

П

«Піккардійська Терція» — унікальний ко лектив для української музичної культури. За понад 20 років стрімкої пісенної кар’єри цей чоловічий гурт із повним правом здобув звання «музичної легенди України», а його учасники стали визнаними метрами ака пельного співу. Від 1992го, року свого за снування, «Терція» випустила чотирнадцять різножанрових альбомів. А зараз «піккардій ці» працюють над новим, п’ятнадцятим. У репертуарі гурту — понад 300 пісень у найрізноманітніших музичних стилях: поп, рок, класика, фольк, джаз, кантрі, духов на музика, рокнрол, блюз… У переважній більшості репертуар україномовний. Хоча загалом у пісенному активі секстету є тво ри дванадцятьма мовами! Не менше вражає й географія виступів: Польща, Німеччина, Іспанія, Італія, Франція, Канада, США, Бельгія, Швейцарія і навіть Сингапур. У 2008 році вокальна формація удостоїлася найпрестижнішої культурномистецької нагороди — Національної премії України імені Тараса Шевченка. «Піккардійці» — це Володимир Якимець, Ярослав Нудик, Богдан Богач, Андрій Ша вала, Роман Турянин та Андрій Капраль. Кожен є яскравою творчою особистістю. Ми зустрілися з паном Капралем.

Андрій Капраль народився 20 січня 1975 року у Львові. Закінчив музичну школу за кла сом акордеона, музичні училище та інсти тут. У гурті від самого початку. До речі, саме «Терції» Андрій завдячує знайомству зі своєю дружиною: Ольга прийшла на кон церт «піккардійців», який вони давали спіль но з «Мертвим півнем» і «Плачем Єремії». І зпоміж усіх вокалістів молода жінка об рала Капраля, а той не заперечував... Їхня сім’я виховує трьох донечок: Ярину, Мар’я нуМарію та Катерину. — Андрію, ви у колективі уже понад 20 років. Пам’ятаєте день, коли вперше ви Андрій КАПРАЛЬ, ступили в такому складі? співак «Піккардійської терції» — День — не день, але той час пам’я таю. Гурту було чотири роки. І саме тоді, у 1996му, в «Терції» відбулась однаєди на за всі роки заміна учасника — на міс це Андрія Базиликута прийшов Андрій Шавала, який за лічені дні вивчив дві на ші концертні програми! — А в гурті є лідер? — Питання лідерства, хоч як крути, му сить бути. Свого часу ми «повісили» на Володимира Якимця обов’язки художньо го керівника — він досі ним залишається. Я інколи теж «вмикаю лідера» — трохи ко мандую, що і як було б краще, коли маю ➧

15


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:01

Page 16

Ромко рідко посміхається: мабуть, біль ше за нас переймається усім… Але коли вже усміхається вам, то робить це так щи ро, що в кожного душа радіє. — У червні «піккардійці» дають три соль ні концерти у Канаді. Чим ці гастролі бу дуть особливими? ■ — Це наші треті гастролі у Канаді. Впер ше ми побували в цій країні у 2001му. То дішні наші концерти збіглися в часі зі страшним терактом у Шта тах, тому їх на тиждень перенесли. Згодом концертували в Канаді у 2004му. І ось тепер — три міста: Монреаль, Оттава та Міссисага. Зараз, у такий важкий для України час, там, у Канаді, чека ють будьякої живої звістки звідси. Не з телебачення, радіо та інтернету, а з перших вуст — від українців. Будемо таким собі живим мостом між Україною та Канадою. А частина зібраних на наших канадських концертах коштів справді піде у Фонд під тримки Українського війська. Це наш маленький внесок у ве лику справу тих хлопців, які усіх нас зараз охороняють від зов нішнього зла. — Чи відчували ви підтримку зза кордону під час буремних по дій останніх місяців? — У нас багато друзів у різних країнах. Вони підтримували наш народ у найважчі місяці, продовжують робити це і зараз: передають допомогу, підтримують словом…

З нашого боку це не був героїчний вчинок. Геро) ями були ті, хто у Луганську та Донецьку прихо) дили на наші концерти у вишиванках та із синьо) жовтими прапорами. сольні партії. Зрештою, лідерські риси у тій чи іншій ситуації проявляє кожен із нас. Але амбіцій вожака у нас не було і не має. Інакше ми б давно розпалися. — Якби вкласти історію про кожного «піккардійця» в одне ре чення, що б ви сказали про хлопців? — Про кожного можу розповідати годинами. (Сміється). Най довше знаю Богдана Богача. Ми разом вступали до музичного училища. Богач — надзвичайно добрий, але лінивий. Він — наче кіт. Славко — це Славко! Його, напевно, знає цілий Львів! Ну дик — філософ, дуже цікавий чоловік. Володя Якимець часом може бути неочікуваним: то м’який, то раптово стає гострим. Андрій Шавала — наш колективний лікар: багатьом і не раз до поміг медичною порадою. Безвідмовний чоловік! Такий самий — Турянин. Він сонце до себе притягує: недарма народився на со нячному Закарпатті. А у нашого менеджера Романа Климовсь кого — непроста місія: він працює і тоді, коли ми відпочиваємо.

16


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:01

Page 17

Біля легендарного паризького вар’єте «Мулен руж».

— Як останні політичні події в Україні та «революція гіднос ті» вплинули на «Піккардійську терцію»? — Може, це прозвучить надто гучно, але «піккардійці» на вряд чи змінилися під впливом цих подій. Ми як любили Украї ну, так і любимо її. І ніхто в нас цієї любові не відбере. Ми ціл ком свідомо переживаємо за все, що відбувається в нашій краї ні. І робимо те, що може кожен на своєму місці. Інколи краще зробити півкроку у правильному напряму, ніж десять крикливо безглуздих кроків. — Який зміст, на ваш думку, має Майдан? — Надто містке і складне запитання. Майдан залишив пси хологічно травмованими багатьох людей… Дуже важливо не спе кулювати на подіях зими, що минула. Майдан — фактично свята річ. Все, що могли, українці уже відстояли. Прийшов час кожному уже не стояти, а працювати на Україну. Працювати, при цьому контролювати владу, але не критикувати всіх і вся. А політики, які прийшли до влади, ма ють пам’ятати одне: якщо схиблять, Майдан злетиться за хви лини. Причому ще більший і потужніший. — Як правильно мають поводитись артисти в подібних ситуа ціях? Наскільки сцена і політика — різні речі? От ви взяли і під час воєнних дій поїхали з концертами на схід і південь України… — У травні ми дали сольні концерти у вісьмох містах: Пол таві, Сумах, Луганську, Донецьку, Запоріжжі, Дніпропетровсь ку, Кривому Розі та Миколаєві. Відмінили лише Маріуполь, бо

в той час там уже була складна і небезпечна ситуація. Ми не їха ли в цей тур здобувати собі якусь славу. Зрештою, ці гастролі пла нувалися ще у вересні 2013го, коли ніхто й гадки не мав, що всіх нас чекатиме через кілька місяців. А сталося так, що в такий непростий для України час наші виступи для багатьох людей стали ковтком свіжого повітря і віри у майбутнє. Вони так і ка зали, підходячи до нас за лаштунки після концертів. І з нашого боку це не був героїчний вчинок. Героями були ті, хто у Лугансь ку та Донецьку, коли в цих областях уже тривала АТО, приходи ли на наші концерти. Приходили у вишиванках та із синьожов тими прапорами, вигукували: «Слава Україні! — Героям слава!». А щодо артистів і їхньої поведінки в таких ситуаціях, то по бажаю колегам одне: не робіть піару на біді. Справа артистів — сіяти зерно любові та справжнього, чесного мистецтва. Зараз не час керуватися виключно законами шоубізнесу — час жити за правилами людської моралі. — Що думаєте про те, коли люди бойкотують артиста і не пускають у своє місто виступати? — Тут усе дуже просто. Ніхто ж собі у тарілку болота не по кладе. Якщо ти справді любиш свою країну, то повинен до ос танку підтримувати все корисне для неї. По артистах завжди вид но, що в кого йде від душі та що в кого — за гроші. Якщо зараз

17


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:01

Page 18

«Піккардійська Терція» у легендарному шоу «Форт Буаяр».

Збірна України з футболу вважає «Терцію» фартовим виконавцем національного гімну.

ти років тому ми виступали у Сингапурі, нас одразу попередили: мовляв, не розчаровуйтесь, якщо не буде аплодисментів, — на ші люди дуже стримані. Та навіть таких слухачів ми змусили усміхатися і плескати. Між іншим, були першою українською групою, яка виступала у цій країні. — А є місце, де хотілося б залишитися? — Гадаю, це неможливо. Ми ніколи не ототожнювали себе з мешканцями інших країн. Хоча можливість залишитися, на приклад, на Американському континенті, випадала не раз. Ми ніколи не тікали від проблем і не шукали щастя на інших зем лях. Краще з проблемами жити на своїй землі, аніж без проб лем — у краю, якого не любиш. Своєї історії та генетики у валі зу не забереш. — Ви особисто почали виступати на великій сцені дуже моло дим. Що відбувається з людиною, коли вона рано стає зіркою? — Коли починалася «Терція», мені було сімнадцять років. Та коли ми мали вже перші здобутки, перемоги на фестивалях, то вже подорослішав. Головне — розуміти, чого ти вартуєш, і зна ти, що можеш та для чого це тобі. З артистів зірок роблять люди. Але ті ж люди можуть і ски нути з небосхилу: від прославляння до розп’яття — один крок. І до цього треба бути готовим. Бо якщо нам кажуть, що ми такі круті, то стаємо щасливими і віримо в це. Особисто я завдячую своїй на той час майбутній дружині, що вчасно виявила у мене ознаки «зіркової хвороби» й опусти ла з небес на землю. (Усміхається). — А як це сприймає чоловік у сорок? Це ж середній вік «піккар дійців». Які цінності в такому віці? Що є головним? Слава на яко му місці? — Недавно обговорював із дружиною питання кризи серед нього віку. Це питання сумнівів, розуміння того, що нібито якусь частину життя вже прожив, а нічого не зробив. Але якщо ти сві домо обрав свою життєву дорогу, то місця для таких сумнівів за лишається мало. Зрештою, сорок років — це вже дві третини діяльного життя. Тому замислюватися над тим, як прожив і як далі жити, — то вже трохи запізно. Думати про те, як живеш і що робиш, треба постійно. Але це дається змалку — сім’єю, вихованням.

українці бойкотуватимуть тих, хто зіпсу вав собі імідж нечистими вчинками, то надалі артисти сто разів подумають про Різниця у теплоті прийому пов'язана хіба що з свої дії та про те, що ними керує. ментальністю різних народів. Слов'яни — дуже — Без вашої пісні «Плине кача…» тепер, мабуть, не обходиться жодний концерт. емоційні, скандинави — стриманіші, а азіати — Як на неї реагує публіка? ніби зовсім без емоцій. — Насправді твір у нашому репертуарі ■ вже тринадцять років. Свого часу ми взя лися співати цю народну пісню, а тепер на род взяв її у нас — під неї прощалися з героями Небесної сотні… — Чи маєте ви в гурті впевненість у «дружньому плечі»? — Особисто я не сумніваюся у жодному з «піккардійців». Спо Коли тоді, у лютому, я чув із телевізора «Гей, плине кача…», сльо зи котилися, думав, що більше не зможу співати цього на сцені… діваюся, що й вони в мені не сумніваються. Це один із наших Зараз, виконуючи пісню на концертах, стараємося трохи аб фундаментів, те, що стільки років тримає нас на плаву. — У всіх вас є діти. Ви дружите родинами, маєте спільні свята? страгуватися. Бо емоції іноді б’ють через край, стає клубок у гор — У всіх нас, сімох, разом — сімнадцятеро дітей. До речі, ку лі… Коли ми їздили сходом і півднем України, у кожному місті люди, не змовляючись, на перших рядках із «Качі» підводилися ми між собою лише Турянин із Богачем. Ми «колегуємо» сім’я і слухали стоячи. Я старався не дивитися в зал, просто заплю ми, хоча останнім часом збираємося рідше. У всіх — різні періо ди у житті: у когось маленькі діти — це одні обов’язки, у когось щував очі, бо там плакали і жінки, і чоловіки… дорослі — це інші. Зрештою, головне — не кількість спільних — Де вам більше аплодують, удома чи за кордоном? — Різниця у теплоті прийому пов’язана хіба що з ментальніс свят, а просто почуття поваги та любові одне до одного. А це у тю різних народів. Слов’яни — дуже емоційні, скандинави — нас є! (Усміхається). І наостанок: 28 листопада 2014 року відбудеться великий соль стриманіші, а азіати — на перший погляд, зовсім без емоцій. Коли ми виступали у Брюсселі, дипломатичний корпус Євро ний концерт «Піккардійської Терції» у столичному Жовтневому союзу почав аплодувати нам десь із пісні п’ятої, а до того спо палаці. Збираємося? ■ кійно та уважно слухав. Але це ж не означало, що політикам не Фото з архіву гурту подобалося те, що вони чули. (Усміхається). А коли близько п’я

18


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:01

Page 19


20.06.2014

НА ПОДІЮ

11:01

Page 20

Íà ÷åñòü áðàò³â íàøèõ ìåíøèõ âëàøòîâóþòüñÿ ö³êàâ³, âåñåë³ òà íåîðäèíàðí³ ïî䳿. ¯õí³ìè ãåðîÿìè ñòàþòü ³ äîìàøí³ êîðîâè òà êóðè, ³ ã³ãàíòñüê³ ÷åðåïàõè òà âåëè÷í³ êèòè. Þë³ÿ ÌÀËÀ

У СВІТІ ТВАРИН

П

О

Д

О

Р

О

Ж

!MT_4-14-disk.qxd

Велике переселення видів Що: Де: Коли: Інфо:

міграція тварин «Серенгеті» (Танзанія) липень – грудень www.mnrt.go.tz

Міграція тварин щороку приваблює до Танзанії величезну кількість туристів. Вони їдуть спостерігати унікальне за масштаба ми явище: мільйони антилоп, зебр, буйво лів і газелей, рятуючись від засухи, перехо дять із національного парку «Серенгеті» в Танзанії на пасовиська сусіднього ке нійського «МасаїМара». Ну, а слідом за величезними стадами прямують і хижаки. Африканську велику міграцію вважають одним із найзахопливі ших і водночас найжорстокіших природних явищ на планеті. За час тривалого переходу значна части на тварин гине від спраги, голоду, перевтоми та нападів хижаків, за те таким чином популяції прохо дять природний відбір. Вже у вересні стада досягають заповітних пасовиськ. Проте у лис топаді дощова погода жене їх на зад, до «Серенгеті».

20

Черепашачий

рай

Що: Де:

спостереження за черепахами Порт"оф"Спейн (Тринідад і Тобаго) Коли: березень — вересень Інфо: www.visittnt.com Флора та фауна Тринідаду й Тоба го порівняно iз сусідніми островами досить різноманітна через континен тальне походження цього клаптика су ходолу. І столиця ПортофСпейн, по при урбанізацію, не стала винятком. Місто гармонійно поєднує сучасні ар хітектурні надбання з вулканами, ас фальтовими озерами та заповідниками. Ці місця обрали для відкладання яєць рідкісні шкірясті черепахи. Дов жина панциру в них сягає 2 метрів, а маса — 600 кілограмів. Моторні у во ді, на суходолі вони стають нездатни ми захистити ні себе, ні своїх дитин чат. Основну загрозу чисельності че репах становлять збирання яєць і по лювання, а також загибель цих репти лій у риболовних сітях. Місцеві мешканці та небайдужі ту ристи приїздять сюди аби цілодобово охороняти черепах у найдраматичні шу для них пору — навесні та влітку. Глядачів супроводжують гіди, які пиль нують спокій при зародженні нового життя.


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:01

Page 21


20.06.2014

КОЛЕКЦІЯ

11:01

Page 22

В

О

Я

Ж

!MT_4-14-disk.qxd

Що: Де: Коли: Інфо:

курячі перегони Бонсал (Великобританія) 2 серпня www.world"champion" ship"hen"racing.com

Курячі забіги Британці вміють організовувати дивні фести. То влаштують сирні перегони, то біг із млинцями на сковорідках, то польоти на саморобних літальних апара тах, а то — курячі перегони. Уже понад 25 років у містечку Бонсал регулярно проходять такі змагання. Хоча історія забави сягає аж XVII століття. Дивоатракція відбувається на 15метровому треку. Взяти у ній участь або просто повитріщатися на неї приїздять звідусіль. Найпопулярніші ж ці пере гони — серед гостей із самої Великобританії, а також Німеччини, Бельгії, Фран ції та Норвегії. Змагаються у швидкості понад чотири десятки пернатих спортсменок. Кож ний забіг триває лише близько 4 хвилин. Але драматизм і напруженість аж зашкалюють!

Віслюче ралі Що: Де: Коли: Інфо:

перегони на віслюках Салі (Хорватія) 7–10 серпня www.dugiotok.hr

У містечку Салі, що на острові Дугі Оток у Північній Далмації, збереглася традиція гучного триденного святку вання на честь повернення моряків. Кожен день фестивалю дарує гостям незабутні враження від концертів, шоу, стрибків у мішках, перетягування ка нату, традиційних страв місцевої кух ні та багатьох інших розваг для до рослих і дітей. «Родзинкою» фесту вже понад півстоліття залишається віслюче ралі. Його як найцікавішу по дію залишають на останній день. Перегони на віслюках — справа не з легких. Осідлавши витривало го, але впертого коника, не всім вдається досягти фінішу. Вершни кам іноді доводиться проявляти не абияку вправність і кмітливість, ад же переможцем може стати лише той, хто приїхав верхи. Проте наго роду отримує і найвпертіший віс люк, який фінішує останнім.

22

Верблюже

дербі

Що: Де: Коли: Інфо:

перегони на верблюдах Маралал (Кенія) 19–21 серпня www.magicalkenya.com

Традиційно в серпні у кенійському містечку Маралал (348 км від столи ці) починаються перегони на верблю дах «Camel Derby». Доволі тихе пус тельне місто пожвавлюється та весе ліє. Останніми роками екзотичні зма гання приваблюють дедалі більше туристів не лише з Кенії, а й далеко зза її меж. Перші заїзди були організовані у 1990 році. Нині у заході беруть участь вершники з Австралії, Америки, Нової Зеландії, Канади, Франції, Японії та ін ших країн. Відбуваються два паралельні зма гання. Професіональний маршрут пролягає на 42 кілометри і проходить без супроводу. В аматорському заїз ді може взяти участь всяк охочий, вар то лише винайняти верблюда та су проводжувача і вирушати на 10кіло метрову дистанцію.


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:01

Page 23


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:01

Page 24

Що: Де: Коли: Інфо:

фестиваль биків Хавеа (Іспанія) 27 серпня – 8 вересня www.javeaonline24.com

Роги в море Бик є неодмінним учасником багатьох іспанських свят. Фестиваль «Bous a la Mar» («Бики — в море»), що відбувається в місті Хавеа у Валенсії, не оми нув цієї традиції. Головна мета учасників забави — заманити биків якомога ближче до лінії берега та змусити розлючених тварин стрибнути в море. До свята готуються заздалегідь, обгороджуючи небезпечну територію та обладнуючи трибуни для захоплених глядачів. Під трибунами розміщують загін із биками, де їх по черзі випускають на пляж. Зазвичай бик діє за своїм власним планом, тож у воді частіше опиняються завзяті сміливці. На відміну від них, бикам у разі їх падіння у воду надається термінова допомога професійними рятувальниками.

Повернення з полонин Що: Де: Коли: Інфо:

повернення череди Санкт"Антон"ам"Арльберг (Австрія) 13 вересня www.tirol.com

Осінь у Верхній Австрії вабить роз маїттям народних свят. Важливою по дією цього циклу є повернення худоби з альпійських пасовиськ — Альматриб. Влітку череди корів випасають висо ко в горах, а восени відганя ють назад. До свята місцеві мешкан ці вбираються у традиційні парадні строї, а корів при крашають квітами та дзві ночками. Пастухів і паству зустрічають танцями та ве селою музикою. На честь цієї події для всіх охочих влаштовують бучне гуляння, на якому обирають найгарнішу «рогату кралю» та наймолочнішу годуваль ницю. Це неабияк приваб лює туристів, котрі залюб ки веселяться, смакують екологічними молочними продуктами та продукцією місцевих броварень.

24

Китовий

медовий місяць Що: Де: Коли: Інфо:

спостереження за китами Германус (ПАР) 3–6 жовтня whalehermanus.com

Містечко Германус, крайня південна точ ка Африки, є одним із найкращих у світі місць для спостереження за китами. Фести валь відбувається кожної осені, починаючи з 1992 року, коли південні кити з Австралії прибувають сюди для шлюбних ігор. Гості можуть спостерігати за танцями ве летнів із суходолу та з екскурсійних яхт. Крім того, для найсміливіших є й інші екстремаль ні розваги — занурення до білих акул, які в цей час теж припливають у сусідню бухту. Тим же, хто віддає перевагу спокійнішим ви дам активності, пропонуються ярмарки, ви ставки, спортивні змагання та окрема про грама для дітей. Саме рибальське місто теж вабить своїм унікальним колоритом, що най дужче відчувається на міському ринку та в гавані. Загалом «медовий місяць» китів щоразу приваблює понад 130 тисяч туристів.

Фото надані організаторами подій і турадміністраціями.


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:01

Page 25


20.06.2014

ЯК СВЯТО

11:01

Page 26

Ж

И

Т

Т

Я

!MT_4-14-disk.qxd

Духи на волі Ùîë³òà ó òàéñüê³é ãëèáèíö³ â³äáóâàºòüñÿ ãðàíä³îçíå òà óí³êàëüíå ä³éñòâî Ïõ³ Òà Êõîí. Éîãî ïîð³âíþþòü ç àìåðèêàíñüêèì Ãåëîâ³íîì ³ íàøèì ²âàíà Êóïàëà, àëå öå äåùî çîâñ³ì ³íøå.

³êòîð ÑÈÄÎÐÅÍÊÎ ÒÀÒ

С

Сподіваємося, нашим читачам уже відомо, що літо в Таїланді — не якийсь там страшний сезон дощів або нищівна спека. Країна в цей пе ріод більш ніж придатна для відпочинку. А де які речі тут можливі лише влітку — такі як не ймовірні розпродажі по всій країні або… Або такі, як Пхі Та Кхон — свято духів. Відбувається воно в єдиному на всю країну місці — селищі ДанСай провінції Лоей, на са мобутній і колоритній півночі Таїланду. А ось час його проведення щороку різний, він зале жить від фази місяця і припадає на червень – липень. Цього року Пхі Та Кхон відбудеться 27–29 червня. Якщо не встигли — не біда, го туйтеся до заглиблення в Таїланд наступного року, маєте час. Дістануться сюди тільки завзяті туристи — ті, які не пошкодують 7 годин дорогоцінної від пустки на автопереїзд від Бангкока чи грошей на авіапереліт. Але задоволення з надлишком компенсує їм втрати. Дорогою мисливців на ек зотику чекають приголомшливі гірські краєви ди, а у фіналі — три дні абсолютно незабутньо го видовища. Але не поспішаймо із забавами, спершу ді знаймося про їхній зміст. Інакше все перетво риться на дурнувату біганину в масках. ➧

26


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:01

Page 27

Гордість селища. Такі маски виготовляють тільки у ДанСаї. І не обов’язково професійні ремісники. Секрети мистецтва в сім’ях передаються від покоління до покоління.


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:01

Page 28

Походження свята оповите легендами, які в чомусь суперечать одна одній, а в дечому — вза ємодоповнюються. Кажуть, одного разу дух неба, якому була не до вподоби велика любов тайців до Будди, пе рестав посилати на землю дощ. Так тривало сім років, сім місяців і сім днів. Земля перестала ро дити, і страшні біди звалилися на голови людей. І тоді тайці почали закликати дощ, зображаючи грім за допомогою барабанів, а блискавки — пусканням вогняних стріл. Зневірені селяни до ходили до знемоги в танці дощу, просячи небо про урожай і захист від смерті. Розповідають і про двох закоханих, шлюбу яких не бажали батьки. Вони сховались у пече рі, але випадково виявились там замурованими і загинули. Чистота двох молодих душ і трагіч на історія кохання вразила духів місцевості, і їх тут почало збиратися дедалі більше. Тепер вони разом із місцевими людьми беруть участь у свя ті на честь Будди і майбутнього врожаю. ➧

28


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:01

Page 29

Туристичне управління Таїланду Московський офіс www.tourismthailand.ru info@tourismthailand.ru

Дивовижний Таїланд — Глобальний розпродаж 15 червня – 15 серпня 2014 року Більше надзвичайного шопінгу разом з «Amazing Thailand Grand Sale – 2014» Насолодіться знижками до 80% ● Отримайте шанс виграти «3655денну подорож по Таїланду» за кожні витрачені 500 батів ● Особливі привілеї — власникам карток «Visa» ● Спецільні акції, подарунки, знижки та вигідні пропозиції в магазинах Таїланду! ●

Бангкок

Чіанг5Май

Пхукет

Хат5Яй

Патайя

Хуа5Хін


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

У КРАЙ ПРИВИДІВ Автобусом можна дістатися зі столичного Північного автовокзалу «Мо Чит Май». Лише від Бангкока до Лоея — 10 годин їзди, а до Дан Саю — ще кілька. Автомобілемїхати по шосе № 1 (Pha honyothin), після міста Сарабурі — по шосе № 21 і № 203, через округи ЛомСак і ЛомКао до округу Дан Сай. Їхати — 7–8 годин. Авіарейс займе не більше півтори години.

30

11:01

Page 30

І найпоширеніша версія — суто буддійська. Передостаннім втіленням Просвітленого перед нірваною був князь Вессандорн. Він довго пе ребував у вигнанні й мандрував так довго, що його підданці, які його дуже любили, вже не че кали побачити володаря живим. А коли князь і дружина через багато років повернулися, лю ди так зраділи, що влаштували величезне свято. Усі так гуляли і шуміли, що розбудили навіть мертвих, які свого часу не дочекалися дорого го правителя, і ті теж долучилися до свята. Повернення Будди відзначав і наш світ, і по тойбічний. Саме цей факт відображають меш канці ДанСай у найяскравішому дійстві триден ного буддійського свята Бун Луанг — параді ду хів, або Пхі Та Хон. Саме заради нього в ці міс ця з’їжджаються люди з усіх куточків Таїланду, а останнім часом і з усього світу. Окраса свята — маски та костюми, які запов нюють вулиці селища вже першого дня. Від ди вовижних карнавальних убрань розбігаються очі, а через епатажні вибрики їхніх носіїв від сміху можуть заболіти губи. У параді беруть участь і жінки, і чоловіки — «гендерний розподіл» мож на провести за ознаками костюмів і масок.

Ці вироби не схожі ні на які інші — ні в Таї ланді, ні деінде у світі, бо мистецтво їх виготов лення є самобутнім. Створюються височезні, ви довжені фігури, які лякають уже своїми розмі рами, не кажучи про яскравість і «вираз облич». Одяг «привидів» обшитий барвистими смужка ми та дзвіночками, які сповіщають передзвоном про свято. Фантастичні личини з довгими носа ми та страхітливими зубами доповнюються не ймовірними рогатими головними уборами. «Духи» поділяються на дві групи — Яй (вели кі) та Лек (малі). Яй — головні в дійстві, у них наряджаються лише ті, хто пройшов спеціаль ний ритуал посвячення. Найчастіше це молоді люди з родин, у яких із покоління в покоління виготовляють дивовижні маски. Ну, а до «малих духів» особливих вимог не висувають — бавте ся собі та людям на втіху. Важать великі маски до десяти кілограмів. Складно уявити, як у них можна годинами тан цювати і влаштовувати витівки в місцевості з, м’яко кажучи, теплим кліматом… Деякі «примари» мають у руках здоровецькі дерев’яні мечі або кийки у формі негабаритних фалосів. Ці атрибути не вважаються чимось не


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:01

Page 31

пристойним — то символи чоловічої сили і ро дючості. Вважається, що вони до вподоби бо жеству річки і духу неба. Другого дня свята під звуки музики, з пісня ми й танцями нагороджують тих, хто придумав найекстравагантнішу маску чи костюм, а також наймолодшого та найстаршого з учасників кар навалу. Також влаштовують дуже поважну про цесію місцевих красунь і красенів при повному параді, на чолі з «князем Вессандорном» і йо го «дружиною». Вечір же освітлюється феєрвер ками та гримить петардами — так тепер тут за кликають дощ та урожай. Ну, а на третій день веселощі й пристрасті сти хають. Його присвячують відвіданню храму, під ношенню монахам і вдумливому прослуховуван ню буддійських проповідей про рай і пекло. Як і більшість народних свят у Таїланді, Бун Луанг і його провідне дійство Пхі Та Кхон су проводжуються ярмарком, численними конкур сами, шоу та релігійними церемоніями. Усе ра зом зачаровує, затягує у вир гулянь і не відпус кає навіть після тижня на таїландських пляжах і повернення додому. ■ Редакція висловлює подяку за допомогу в підготовці матеріалу Туристичному управлінню Таїланду (www.tatnews.org).


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:01

Page 32


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:01

Page 33


20.06.2014

КОЛЕКЦІЯ

11:01

Page 34

В

О

Я

Ж

!MT_4-14-disk.qxd

Арабески

Тунісу Ïðî öþ êðà¿íó òà ¿¿ ³ñòîð³þ ìè ä³çíàºìîñÿ ùå ç³ øê³ëüíî¿ ëàâè, ³ êîæåí ïåðåä ïî¿çäêîþ ìຠïåðåä ñîáîþ îáðàç-î÷³êóâàííÿ. Àëå ÿ é ãàäêè íå ìàâ, ÿêèì áàãàòîãðàííèì âèÿâèòüñÿ Òóí³ñ, ÿêèì íåñõîæèì íà Ñõ³ä ³ Çàõ³ä!

Н

На виході з аеропорту мене обдає по током густого гарячого повітря — Афри ка! Десь так я і уявляв собі перші кроки по землі цього континенту — шумно, спе котно і яскраво. Злет у Хаммамет Кидаю валізу і рюкзак з фототехнікою на ліжко в номері готелю «Holiday Village

34

Àðñåí³é ÃÅÐÀÑÈÌÅÍÊÎ

Manar»***** — і стрімголов на балкон. Усе розкішно: море, басейн і справжній ку рортний рай, за яким я так нудьгував. Хаммамет — місто готелів, де туристи можуть отримати від курортного відпочин ку абсолютно все і навіть трохи більше. У країнах Північної Африки стару або центральну частину міста називають ме диною. В Хаммаметі в ній зібрано стиліс


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:01

Page 35

тичні акценти й особливості медин усієї країни. Місце багате на гарні будівлі, є великий дитячий парк, аквапарк, музеї та не великий, але симпатичний кінотеатр, де показують фільми про історію Тунісу. У ЯсминХаммаметі ми зупинилися в готелі «Magic Life Afri cana Imperial»***** — величезному, розташованому на березі моря, з упорядкованим садом, оранжереєю, чудовими каскада ми. Цей новий район славиться найбільшим яхтпортом на Пів денному Середземномор’ї — такий собі гімн білосніжній розко ші та вишуканій романтиці. Неподалік є штучний острів із вілла ми. За відсутності власної яхти можна влаштувати морську про гулянку катамараном або стилізованим під піратський корабель судном із дуже гучною музикою та розгульною компанією.

Амфітеатр у місті ЕльДжем, зведений у ІІІ столітті, вміщував 30 тисяч глядачів і був третім за розмірами в Римській імперії після столичного Колізея та подібної споруди в Капуї.

Принади готелю «Magic Life Africana Imperial»*****, ЯсминХаммамет.

Місто гончарів Неподалік від Хаммамета — місто Набель, що славиться ке рамічним промислом. Вироби з червоної глини тут виготовля ють іще з часів фінікійців. Туристи приїжджають купити на па м’ять тарілочку, оригінальну попільничку або повноцінний сер віз та особисто поспостерігати за процесом народження малень кого шедевра зі шматка глини. За бажання можна й самому виготовити чашку чи вазочку. Кераміка з Набеля відрізняється багатством візерунків, ко льорів, форм і… високою міцністю. Продавці демонструють це за допомогою важких або гострих предметів. ➧

35


20.06.2014

КОЛЕКЦІЯ

11:01

Page 36

В

О

Я

Ж

!MT_4-14-disk.qxd

Римська частина Карфагена. Між цими опорами в підвалах жител містилися резервуари для води.

НЕ ПЛЯЖЕМ ЄДИНИМ Радимо вам зі свого готелю вируши ти до сусідніх або й віддалених міст і місць — по країні багато цікавин. Чим їхати? Таксі вважається оптимальним транс портом. Їх тут кілька видів. Тарифи вас приємно здивують. Оплата — за лічильником, хоча можливі варіанти, будьте уважні! Автопрокат доступний для всіх, ко му виповнився 21 рік і хто має водій ські права, видані не менше року то му. Бензин недорогий. Діють євро пейські правила руху (зі східними варіаціями). Автобус доправить у будьякий куто чок країни, лише дізнайтеся розклад. TGM — транспорт на зразок трамваю, що курсує за маршрутом: місто Ту ніс – ЛаГулет – ЛаМарса. Ним мож на з’їздити в СідібуСаїд і Карфаген. Авіасполучення є між столицею, містами Монастир, Сфакс, Тозер, Та барка та островом Джерба.

36

Городи Тунісу Автобус мчить східним узбережжям мису Бон. Місцеві називають цей край «городами Тунісу»: овочі та фрукти, які ви зустрінете на «шведсько му столі» в будьякому готелі країни, скоріш за все, вирощені саме тут. Пустельна, здавалося б, країна на 98 відсот ків забезпечує себе сільськогосподарською про дукцією та експортує її за кордон. Одним із пер ших, хто зайнявся тут городництвом, був дідусь легендарного полководця Ганнібала. Келібія та ЕльХауарія Якщо ви романтик і не уявляєте себе без мо ря, але набережні з розкішними яхтами не ви

кликають нічого, крім зневіри, — вирушайте в порт Келібія. Це квінтесенція суворого рибаль ського хардкору, неповторних ароматів і вели чезної кількості риби. Маленький світ, який жи ве за своїми правилами. У море рибалки вихо дять увечері, але посправжньому життя тут ви рує з третьої по шосту ранку. В цей час у порт стікаються покупці та продавці риби, на аукціо нах укладаються угоди. Звідси улов розтікається по артеріях торгових мереж і базарів країни. Келібія славиться меблярами. Літо — сезон весіль в Тунісі, а оскільки чоловік тут зобов’яза ний звити сімейне гніздо до свята, то з Келібії нескінченними нитками тягнуться автопоїзди з меблями в різні кінці країни. Звідси лише 65 кілометрів до перших остро вів Італії. Місцеві люблять розповідати байки про те, що в ясну погоду можна побачити італій ські береги. Фортеця Келібії вражає могутністю. Товщи на її стін — 12 метрів. Стародавня споруда не впа ла навіть під вогнем танкових гармат. Весь се крет — у чотирьох шарах 3метрової кладки, роз межованих порожнинами. Одну з них заклада ли гравієм, другу — уламками деревини, а тре тю — піском. У наш час у фортеці розташовані метеостанція і військовий об’єкт для охорони узбережжя. У північній частині Тунісу багато лиманів. Цю територію облюбували рожеві фламінго. Во ни прилітають сюди рибалити, а коли холодні шає, вирушають на південь.


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:01

Page 37

Персонаж із базару в Сусі.

На крайній точці мису Бон розташувалося селище ЕльХауа рія, що вабить пейзажами та морськими ресторанами. У ресто рані «Le Pecheur» ми скуштували морських їжаків. Французи, відомі в усьому світі знавці кухні, приїжджають сюди по нові смакові відчуття й терпляче чекають, поки спеціально для них із моря виловлять їжаків. Подають їх на стіл живими разом із невеликою сокиркою. Гурман розколює колючу кульку і насо лоджується трапезою. ЕльХауарія — туніська столиця соколиного полювання. Ось уже 47 років тут проводять фестиваль цієї забави з ярмар ком соколів. Замок вин Зі стародавніх часів на території нинішнього Тунісу виробля ли різноманітні напої з виноградного спирту і соку. Римляни, скажімо, любили на десерт вино у вигляді желе. Після прихо ду арабів про виноробство на якийсь час забули. Хоч і дивно, але відродженню виноробства на території Ту нісу посприяла звичка турків жити в борг. У часи свого пануван ня на цій землі вони часто позичали у французів гроші. Коли настав час платити, французи отримали дозвіл купувати ділян ки землі для вирощування винограду. Винарні почали з’явля тися тут 1881 року. Зараз у Тунісі вирощують 42 сорти ви нограду. На дегустації туристи приїжджа ють до винарні «Сhateau Bacchus», де можна Справжнє диво інженерної думки — легендар) придбати вподобані напої. Більшість ту ніських вин — сухі, але спеціально для ту ний карфагенський акведук. Воду провели за ристів зі Східної Європи виготовляють під 141 кілометр, від гори Загван, причому холод) солоджені сорти. З 15 представлених на де ну і гарячу. Цивілізація! густаційному столі вин мені найдужче при ■ пали до душі мускатне, рожеве і «сіре». ➧

Карбування — гарний сувенір і можливість поспостерігати за роботою майстра.


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:01

Page 38

Рибальська гавань у Махдії.

падає понад 180 тисяч вузликів, а шовкового — один мільйон! Шовкові килими дорогі, але спокушають особливою грою кольорів і відтінків, коли дивишся на полотно під різними кутами. Славиться місто і пекарями. Саме в Кайруані можна купити найсмачніше в Тунісі весільне печиво з медом. Театр в амфітеатрі Амфітеатр в ЕльДжемі — перлина історичної спад щини Тунісу. Символ величі та сумного кінця Римської імперії, він продовжує зберігати деякі свої таємниці. Матеріал для будівництва споруди добували на ми сі Бон, звідки доставляли морем. Через загадкові об ставини римляни побудували підземну 40кілометро ву галерею, по якій ракушняк перевозили до будмай данчика. Підземний комплекс зберігся, але для турис тів він закритий. На арені амфітеатру розігрувалися вистави та бої. Образ гладіатора в нашій уяві не зовсім відповідає то дішній дійсності. Не було ніяких гір м’язів і лютих по глядів — до шкіл бойового мистецтва набирали людей середнього зросту і досить вгодованих. Бо дотичний удар коротким мечем по жировому про шарку міг бути видовищним, не завдавши значної шкоди. Бійців цінували й утри У Махдії цікаво бачити, як веселенький турис) мували в непоганих умовах, бо кожен із був капіталовкладенням господаря. тичний поїзд біжить повз старовинний форт, ве) них Багато гладіаторів доживали до пенсії й у лике арабське кладовище, рибальську гавань похилому віці часто самі відкривали шко ли бою. Одного разу пізнавши смак сла із традиційними човнами… ви та крові на арені, добровільно її мало ■ хто залишав. Амфітеатр в ЕльДжемі з висотою стін 36 метрів уміщував до 35 тисяч глядачів. Священне місто Кайруан — четверте за святістю місто для мусуль Після будівництва його хотіли обшити мармуровими ман світу. Славу духовного і релігійного центру воно плитами, встановити скульптури, однак почався сум здобуло завдяки Великій мечеті Укба. Закладений 670 нозвісний заколот африканських легіонів. Та й кому року храм разом із 35метровим мінаретом нагадує, потрібні були мармур і скульптури, коли дивитися бої приходили в основному представники нижчого та скоріше, фортецю. Також Кайруан є містом килимів. Кожний виріб середнього класів? Усе, чого вони хотіли — це хліба має свій порядковий номер, двох абсолютно однако й видовищ! Голлівудським кінематографістам так і не дозволи вих не знайдеш. Виготовленням килимів займаються жінки, мистецтво передається від матері до доньки. ли проводити зйомки популярного фільму «Гладіатор» Майстрині не використовують ніяких начерків та ле на арені амфітеатру в ЕльДжемі. Довелося їм створю кал. На один квадратний метр вовняного килима при вати його точну копію.


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:01

Page 39

Махдія. «Морське вікно», арабське кладовище, мечеть і маяк.

Місто художників і поетів Білоблакитне місто СідібуСаїд розкинулося на мальовничому пагорбі, що нагадує горб верблюда. Зда ється, тут застиг час. Гублячись у хитросплетінні вули чок, немов на Машині Часу переносишся на два сто ліття назад. Спочатку тут селилася туніська знать, а че рез якийсь час містечко облюбували відомі художники, політики й артисти з усього світу, серед яких — Густав Флобер, Черчілль, Олександр Рубцов, Пауль Клее. У цьому місці дивним чином поєднуються архаїзм старовинного арабського села й елементи модерну. «Візитка» міста — білі будинки із синіми дверима та віконницями. За законом, кожен, хто хоче жити в цьо му містечку, зобов’язаний фарбувати двері та вікна в цей колір.

Мальовниче містечко розташоване неподалік від столиці Тунісу, тож одного дня з головою вистачає для візиту сюди і неквапливої прогулянки по ньому. Ховатися від полуденної спеки місцеві й туристи воліють у мавританському кафе — найдавнішій кав’яр ні містечка. Головна вулиця рясніє сувенірними крамницями. В них продавці не соромляться роздувати ціни, але це не намагання обдурити туриста — просто тут при йнято торгуватися. У туніських селах замість псів оселі охороняються віслюками — загледівши чужого, вони так кричать, що не зрівняється навіть найлютіший пес. У СідібуСаї ді ж для охорони житла часом використовують пави чів. У цих птахів чутливий слух. «Перната сигналіза ➧


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:01

Page 40

У СідібуСаїді кожен дворик — окрема атракція.

У Сіді)бу)Саїді поєднуються архаїзм арабсько) го села й елементи модерну. За законом, кожен мешканець зобов’язаний фарбувати двері та вікна в синій колір.

ція» спрацьовує навіть тоді, коли поруч просто проїхала машина, а грабувати жит ло ніхто не збирався.

Карфаген має бути відвіданим Сенатор Катон завершував кожну свою промову фразою: «Карфаген має бути зруй ■ нований». І його зрештою зруйнували. Але те, що лишилося, враховуючи й пізніші римські пам’ятки, вабить любителів історії та археоло гічних артефактів з усього світу. Шанс на власні очі по бачити свідчення великих цивілізацій розбурхує уяву і змушує в пориві цікавості згадати шкільний курс історії Стародавнього світу. Особливо популярні серед туристів Карфагена руїни терм Антонія Пія. Це значно більше, ніж просто лазні. У наш час такі місця прийнято називати торговорозва жальними комплексами. Туди приходили не тільки по митися, а й смачно попоїсти, позайматися спортом, по грати в різні ігри і просто добре провести час. Мене вразила історія дива інженерної думки того ча су — відомого карфагенського акведука. Посправжньо му гарну воду фінікійці знайшли за 141 кілометр від міс та, біля підніжжя гори Загван. Зараз ця вода продається у пляшках із назвою «Sabrina». З північного боку гори би ли холодні джерела, а з південного — з температурою 65– 80 градусів. Тож у місто провели і холодну, і гарячу воду. Цивілізація!

Туніська кераміка — цікаві форми, яскраві кольори та висока міцність.

40


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:01

Page 41

Кайруан — місто килимів.

Неозорий курорт Сус — чимале місто з розвинутою туристичною інфраструк турою та портом. Сюди часто запливають круїзні лайнери з Мар селя і Палермо. Спочатку здається, що місто не має кінцякраю — через переважання індивідуальної забудови воно тягнеться вздовж берегової лінії більш як на 40 кілометрів. Усі відвідують тутешню медину з величезним торговим кварталом, фортецею та мечетями, а також розташований поруч курорт ПортельКан тауї з яхтпортом, парком розваг і колоритними будівлями. Ми оглянули демократичний і доступний готель «Novostar Palmyra»***+ дуже популярний серед туристів із СНД. Особли ву увагу в ньому приділяють відпочинку з дітьми. Поки батьки засмагають, із маленькими туристами проводять час інструк тори й аніматори. Дітей можна влаштувати на майстеркласи з кулінарії. У готелі «Royal Kenz Thalasso & SPA / Thomson Platinum»**** випала можливість позасмагати і спізнати принади туніської таласотерапії. Тут цілий перелік програм і процедур для чоло віків, жінок та підлітків. Можна й просто розслабитися, прий нявши масаж з аромаоліями і скупавшись у басейні з підігрітою морською водою. Тонізуючі чаї на травах можуть стати чудовим фіналом процедур. Справжній Туніс Хочете арабського колориту «без відриву» від відпочинку чи шукаєте відокремленого і спокійного відпочинку від мирської метушні — вирушайте до Махдії. Оселитися в цьому приморсько му містечку є де. Нас, зокрема, запросили до одного з найрозкіш ніших готелів Тунісу «Iberostar Royal El Mansour & Thalasso»*****. У Махдії можна сходити на справжній арабський ринок, ку пити прянощів, поблукати під склепіннями старої медини, ви пити кави або традиційного м’ятного чаю з кедровими горішка ми… Через якийсь час місцеві взагалі перестають помічати тебе

«Holiday Village Manar»***** у Хаммаметі.

і знову починають жити своїм справжнім життям. Цікаво бачи ти веселенький туристичний поїзд на тлі старовинного форту, великого арабського кладовища, рибальської гавані з традицій ними човнами… Тиждень у Тунісі подарував вихор незабутніх вражень, по єднаних із лінощами на пляжі та новими цікавими знайомст вами. Але відчуття таке, що я лише відхилив завісу таємниць і приємностей… ■ Щиро дякуємо за подорож компанії «ОАЗІС ТРЕВЕЛ УКРАЇНА» (www.oasis.com.ua).


КЛУБ

20.06.2014

11:01

Page 42

V

I

P



!MT_4-14-disk.qxd

«Panerai», Luminor Power Reserve «Crystal Group Ukraine» Limited Edition. Сталь із покриттям DLC, ремінець зі шкіри, лімітована серія 75 екземплярів.

Äëÿ öüîãî ÷îëîâ³êà ÷àñ ìàòåð³àë³çîâàíèé ó íàéòî÷í³øèõ ìåõàí³çìàõ, îôîðìëåíèõ ç óñ³ºþ ïîâàãîþ äî ðèòìó ñâ³òîáóäîâè ³ ç ïðàãíåííÿì àáñîëþòíèõ òî÷íîñò³ òà êðàñè.

Дмитро БЕРДЯНСЬКИЙ, президент компанії «Crystal Group Ukraine», міжнародний незалежний експерт годинникового мистецтва.

³êòîð ÑÈÄÎÐÅÍÊÎ

Д «F.P.Journe», Repetition Souveraine. Сталь, срібний циферблат зі стрілками з рожевого золота 18 К, ремінець зі шкіри алігатора, виготовлений у єдиному екземплярі.

42

Дмитро Бердянський — президент і за сновник компанії «Crystal Group Ukraine», що представляє в нашій країні провідні юве лірні та годинникові бренди світу. Він — міжнародний годинниковий експерт, член журі міжнародних професійних конкурсів, дизайнер, колекціонер, фахівець з інжині рингу складних годинникових механізмів. Ця людина зробила бізнес на тому, чим ніхто не володіє — на часі. — Пане Дмитре, ким вважаєте себе у світі годинників насамперед — бізнесменом, колекціонером, творцем? — Насамперед — колекціонером. Це моя пристрасть. Маю понад 200 рідкісних годинників. Зараз я готую до публікації книжку про цю захопливу і, треба сказа ти, прибуткову справу. — Як увійшли у годинниковий «вищий світ» планети? Чи легко це було людині з «пострадянського» простору? — Увійшов із великим і радісним тре петом від передчуття задоволення. Це моя тема, моя стихія. Нескромно робити такого роду заяви, але мої знання про механізми на той мо

мент значно перевищували аналогічний багаж деяких директорів із виробництва досить відомих компаній. Я щедро ділив ся цими знаннями, що й продовжую ро бити досі. Не зовсім зрозумілий термін «постра дянський простір» у цьому контексті… Для людини цілеспрямованої — чи не все одно, де вона народилася? Не пам’ятаю, щоб це хоч раз мало значення для колег і партне рів, ми завжди розмовляли однією мовою. — Що у світі дивомеханізмів вас врази ло, захопило, і що ви в нього принесли? — Усе. Якщо почну говорити на цю те му, боюся, не вистачить терпіння в наших шановних читачів. Це тема окремого ін терв’ю, і вона буде дуже пересипана важ кими для сприйняття вузькоспеціальни ми словами. Пожаліймо аудиторію. — Чи правда, що з вами консультують ся провідні світові виробники, навіть при силають до вас літаки і вертольоти? — Правда. Я багато разів консультував різних виробників і зараз це роблю. А як що все ще й обставлено з комфортом, то це подвійне задоволення.


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:01

Page 43

«Hublot», Big Bang 44 mm «Crystal Group Ukraine» Limited Edition. Кераміка та рожеве золото 18 К, скелетонізований циферблат, ремінець із каучуку та шкіри алігатора, лімітована серія 50 екземплярів.

Річ у тім, що я майже ніколи не беру грошей за свої послуги. Господарі компаній таким чином намагаються віддячити мені й заощадити мій час. — Ваша дружина Катерина Тимофеєва — відомий міжнарод ний ювелірний експерт і взагалі дивовижна жінка. Чи «вхожа» вона у ваш годинниковий світ? — Повністю згоден із вами у твердженні про її винятковість. У моєму світі їй затишно. Вона поділяє мою пристрасть. Ро зуміється на годинниках, що дуже рідко зустрічається серед жінок. Звісно, як жінку її більше приваблює естетичний бік справи — дизайн, матеріали, рідкісне каміння. У цих питаннях я із цікавістю прислуховуюся до її думки. Чого хоче жінка, того хоче Бог… — Коли говорять про найкращі годинники, асоціація — неодмін но зі Швейцарією. Моделі з яких країн ви колекціонуєте і пропо нуєте покупцям? — Швейцарії та… Японії! Був момент, коли через бум випус ку в «країні сонця, що сходить» електронних годинників швей царські виробники опинилися буквально на межі банкрутства. Якість — бездоганна. Постійно з’являються цікаві ідеї. Ос таннім часом — прорив у дизайні. — Які хронометри можете назвати гордістю особистої колек ції та компанії «Crystal Group Ukraine»? — Моя колекція — це передусім годинники, виготовлені спе ціально для мене великими майстрами сучасності. Наприклад, модель майстра Фелікса Баумгартнера «Opus V» від «Harry Win ston» або годинник «Repetition Souveraine» від «F.P. Journe».

«Tag Heuer», Monaco V4 Carbon. Карбон і рожеве золото 18 К, ремінець зі шкіри алігатора, лімітована серія 10 екземплярів, виготовлено за спецзамовленням компанії «Crystal Group Ukraine».

«Crystal Group Ukraine» пишається тим, що спеціально лише для неї імениті компанії створили лімітовані серії, які неможли во придбати в жодній іншій країні світу. Це «TAG Heuer Monaco V4 Carbon», «Panerai Luminor Power Reserve Crystal Group Uk raine Limited Edition PAM00385», «Bovet Onegin Crystal Group Ukraine Limited Edition», «Hublot Big Bang 44 mm Crystal Group Ukraine Limited Edition»... — Кажуть, ви володієте унікальним годинником Чарлі Чапліна. Чим він незвичайний? До речі, ви часом не лівша, як і геній кіно? — Так, мені пощастило купити їх на аукціоні. Постійна участь у торгах — частина моєї справи. До речі, одна з найскладніших. Дуже вже багато останнім часом з’явилося підробок, афер. Де далі частіше мені доводиться бути не лише в ролі покупця, а й у ролі експерта з оцінки. Ні, я не лівша. Той факт, що годинник Чапліна зроблений для шульги, став для мене лише ще одним доказом автентичності даного лоту. — Що таке взагалі для вас годинник? — Моя професія, мій характер, мої іграшки — у чоловіка їх має бути багато. — Чи може він бути вигідною інвестицією, адже теж підвлад ний часу? — І, безумовно, це мої інвестиції! Тільки треба враховувати, що не кожен годинник і далеко не кожної марки для цього під ходить. Для правильного вибору треба мати дуже глибокі знан ня або, як мінімум, професіонального консультанта. ■

43


20.06.2014

КОЛЕКЦІЯ

11:01

Page 44

В

О

Я

Ж

!MT_4-14-disk.qxd

НІМЕЧЧИНА

Гамбургер із Бременом ×è çíàºòå âè, ÷îìó ïåðåä íîìåðàìè âñ³õ àâòî ó Ãàìáóðç³ òà Áðåìåí³ ñòî¿òü ëàòèíñüêà ë³òåðà «Í»? Îáèäâà íàëåæàëè äî ãîëîâíèõ ì³ñò Ãàíçè (Hansa) — ìîãóòíüî¿ òîðãîâî¿ ñï³ëêè ñåðåäíüîâ³÷íî¿ Í³ìå÷÷èíè. Òîìó é äîñÿãëè ïðîöâ³òàííÿ ³ ñòàëè êóëüòóðíèìè ïåðëèíàìè ÞÍÅÑÊÎ. Олеся Галаган, голова відділу маркетингу і зв’язків із громадськістю турофісу Німеччини в Росії.

С

²ðèíà ÃÎÐÎÁÅÖÜ

Саме так, ці два портові міста є водночас гаванями культури — ста ровинної та сучасної. У цьому нас вирішила переконати організація «Germany Tourism», запросивши журналіста редакції «проінспектува ти» два братні міста на предмет історичних і мистецьких багатств. І Гамбург, і Бремен мають особливий статус федеральної землі Ні меччини. Але в кожного з них власне виразне обличчя. ГАМБУРГ. Лагерфельд із Феєрбахом Старовиною німців не здивуєш. Мабуть, тому нас вони вирішили для початку заінтригувати екстравагантною сумішшю сучасного креа тиву з класикою. Для цього запросили до художнього музею «Hambur ger Kunsthalle», на виставку двох абсолютно різних митців — сучасної легенди модного дизайну Карла Лагерфельда та представника німець кого романтичного живопису Ансельма Феєрбаха. Звісно, митців по винно щось єднати, інакше який сенс виставки? Автором ідеї висту


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:01

Page 45

Фото GNTB

Панорама Гамбурзького порту — одного з найбільших у світі, сповненого історичних і технічних цікавин.

пив сам Лагерфельд — а що, і себе прирівняв до класика, і про піарив гідного представника старовинної мистецької школи… Хай там як, вийшло оригінально та гарно. Феєрбах засобами живопису прагнув перенести у своє ХІХ століття античні ме тоди передачі краси. Те ж саме вирішив донести до нас і Лагер фельд, лише за допомогою фотографії. Він провів фотосесії своїх моделей — парубків і дівчат — у стилі давньогрецьких скульп турних композицій та картин Феєрбаха. Звичайно, в оголено му вигляді. І звичайно, на грані дозволеного. Не знаю, чи достатньо жанру «ню», щоб виділитися на тлі гамбурзького креативу. Це місто є осередком численних твор чих, рекламних і маркетингових майстерень. Таких, наприклад, як штабквартира «Google», котру я бачила на власні очі. Вони сповнюють життя несподіванками, які ніби переносять тебе вперед у часі, розвиваючи мислення та уяву. В Гамбурзі з усього можуть зробити атракцію. Для мене символом такого підходу стало будівництво вели кого розважального центру, точніше — музеймакет майбутньої споруди. Всередині у зменшеному вигляді — глядацька зала з манекенами та інші приміщення, є навіть «макет у макеті», де споруду можна детально розгледіти в розрізі. А зовні зі стін див ного музею стирчать розтруби, з яких ллється музика всіх мис лимих жанрів: перехожі, притуляйте вуха, насолоджуйтесь, а якщо зацікавило, заходьте всередину… ГАМБУРГ. Індустріальний шик А далі був «автентичний» Гамбург. Спочатку прогулянка на катері озером Альстер: у центрі — фонтан, по берегах — старо винна архітектура і красиве життя городян. Дякую організації «Alstertouristik». Потім — поїздки і походи численними канала ➧

Bиставкa Карла Лагерфельда


20.06.2014

11:01

Page 46

Фото GNTB

!MT_4-14-disk.qxd

Місто комор і один із 2500 мостів Гамбурга.

Цікаво проїхатися катером по озе ру й каналах або баркасом — по порту. Велосипедистам — роздолля: про кат і відповідні доріжки працюють, як годинник. Гурманам рекомендуємо рестора ни «Marblau», «Wasserschloss», «Welt buhne». А крім них — рибний ринок, де можна покуштувати найсвіжіші та найрідкісніші дари моря. Ощадливим радимо місцеві бістро та закусочні. Торгові вулиці тут часто криті, тож гуляти ними можна і під час дощу. Від кінця червня до початку серпня — грандіозні розпродажі!

Популярний променад — набережна озера Альстер.

Фото GNTB

ГАМБУРГ Оптимальний транспорт(як і в Бре мені) — метро та міські автобуси.

ми, доками, мостами та вулицями вільного ган зейського міста. Ще 1189 року Фрідріх Барбаросса надав йому статус вільного імперського міста з величезними торговими привілеями. Невдовзі Гамбург став одним із провідних центрів Ганзейського союзу. А той включав не менше 200 міст (торгувати бу ло зручніше й безпечніше караванами суден і во зів). І тепер, коли Гамбург став найбільшим за населенням нестоличним містом у Євросоюзі й зайняв усемеро (!) більшу територію, ніж Париж, він усетаки дужче пишається припортовими кварталами, ніж середньовічними вулицями. Має підстави. Усе життя міста обертається на вколо морського порту, розташованого у звив частих протоках річок Ельба та Альстер, на ост ровах і в каналах. Він існує з часів Барбаросси й нині є найбільшим у Німеччині та входить у десятку провідних контейнерних портів світу. За рік обслуговує 13 000 морських та океансь ких суден. Має територію 74 квадратних кіло метрів з понад 300 причалами, не кажучи про доки та склади.

Здавалося б, дивно, але порт Гамбурга збира ються внести до культурних скарбів ЮНЕСКО. Що тут дивитися туристу? О, архітектурне облич чя порту неймовірне — від червоної цегляної го тики до футуристичних будівель! Середовище оригінальне. За опитуваннями серед німців, Гам бурзький порт посідає 6те місце за туристичною популярністю. Ось вам і «промзона» — справж ня гордість городян! У перші вихідні травня з пом пою відзначають День народження порту. В ар хітектурі всього міста обіграно порт: там — ліхта рі у вигляді портових кранів, тут — вікна в подо бі ілюмінаторів, існує й цілий Чилійський буди нок, схожий на багатопалубний морський лайнер. А ще в Гамбурзі є окреме Місто комор. І це не так нудно, як можна подумати. Коли в кінці ХІХ століття ганзейське місто приєдналося до Німецького Союзу, йому довелося розпрощати ся з безмитною торгівлею та обробкою заморсь ких товарів і перейти на загальнодержавні пра вила. Тоді хитромудрі «батьки» Гамбурга створи ли зону безмитної торгівлі на островах і мілинах за містом — Шпайхерштадт (від «шпайхер» — комора, склад). Зараз вона вже у межах Гамбур га і стала одним із його визначних місць. Місто комор побудоване в готичному стилі з червоної цегли, фасади будівель прикрашені еркерами, башточками та фронтонами. Просто під будин ками блищать канали — колись судна підходи ли під самі під’їзди. Тут і зараз містяться склади кави, чаю, тютюну та сучасної техніки, адже цег ла забезпечує оптимальну температуру зберіган ня. А ще в Місті комор розташовано чимало офісів згаданих «креативних» компаній, стилі зовані ресторації з декором із портових ящиків, мішків і якорів. Старе місто пронизане каналами. А канали означають мости. Будете здивовані, але в Гамбур зі їх більше, ніж у СанктПетербурзі (300), Ве


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:01

Page 47

неції (400) та Амстердамі (1200) разом узятих, — загалом 2500! Австрійський фотограф Гельмут Клейн присвятив підрахунку гамбурзьких мостів чотири роки свого життя. Серед тих спо руд є видатні, такі, як міст Кельбрандбрюке (1974) з розмахом вантової частини у 325 метрів та 130метровими пілонами. Якщо хочете технічних пам’яток, то вам точно до Гамбурга. «Візиткою» міста став Старий тунель під Ельбою, який 2011 ро ку відзначав столітній ювілей. Він складається із двох труб діа метром 6 і довжиною 426 метрів, а пролягає на глибині 24 мет ри. «Ландунгсбрюкен» — це плавучий док iз пристанню завдовж ки 700 метрів, де починаються круїзи на фешенебельних лай нерах. З оригінальної сучасної висотки «Докланд» туристи ми луються заходом сонця, панорамою порту і міста. ГАМБУРГ. Класика плюс шопінг Парадоксально, але Старого міста наша програма не вклю чала. «Подумаєш, — сказала наш гід фрау Марта. — Подібні є в усіх великих містах Німеччини. А ось порт!..» Ясно, дякую, але всетаки мені до Старої ратуші, вільний час я присвячу дав ній і пишній спадщині міста. Найвеличніша, найгарніша споруда Гамбурга, легка, повіт ряна, спрямована вгору, з безліччю філігранних деталей неоре несансного декору! Роздивлятися можна хоч годину. Гордий шпиль ратуші здіймається на 112 метрів над містом. Ну, й нав коло — старовинні квартали. Насправді, від колишнього архітектурного багатства міста лишилося не так багато. 1842 року страшна пожежа знищила понад чверть міста. Але чимало традиційної забудови — такої, як на вулиці Дайхштрассе, — пережило навіть бомбардування Другої світової. Без усякого плану я походила історичною час тиною Гамбурга й побачила будинки у стилі ренесанс, модерн Під Старою ратушею. початку ХХ століття, романтичні містки, канали… На жаль, мало часу лишилося на «класичний» гамбурзький шопінг. Кажуть, він кращий, ніж у Токіо чи Парижі. Тут пред ставлені всі світові бренди плюс місцеві виробники і товари з порту. Принаймні, своїм новим вовняним піджаком за 25 євро (!) я більш ніж задоволена. Популяр Гамбурзький порт — шостий за туристичною по) ні торгові центри розташовані якраз у ста пулярністю в Німеччині. Його збираються внес) рій частині міста. І «останнім акордом» перебування стали ти до культурних скарбів ЮНЕСКО. Відзначають концертхол «Laeizhalle» і 5та симфонія День народження порту, в архітектурі міста обі) Бетховена, що була у програмі музичного фестивалю. Все ж таки класика в цьому грують порт... місті не гірша за індустріальний авангард. ➧ ■ Фонтан у центрі озера — одна з «візиток» Гамбурга.


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

БРЕМЕН Варто відвідувати це місто у дні свят і ярмарків, особливо в період фестивалю «Бременське літо» (сер пень) та перед Різдвом. По неділях на площі перед храмом Матері Божої влаштовуються безкош товні концерти бременських музи кантів (без жодних лапок). Шанувальникам кухні радимо рес торани «Ratskeller» (у підвалі ратуші), «Beck’s im Schnoor», «1783» і «Rat skeller Bremen».

Page 48

БРЕМЕН. Рояль на майдані Як же цей інструмент нагадав мені той, що стояв на київському Майдані в часи перемир’я… Тільки тут — зовсім інший антураж. Ніяких по кришок і вогнищ, «Беркута» і морозу. На яскра вому середньовічному тлі гуляють люди — за хоплені, спокійні, усміхнені. Грати на роялі в білих рукавичках на Ринко вій площі у Бремені може всяк охочий… Звісно, попередньо отримавши дозвіл спеціальної му ніципальної комісії. Ну, щоб не ганьбити місця «Собачим вальсом» через дві клавіші на третю. Понімецькому делікатно, але безкомпромісно. Я слухала і думала — за що Бремен так по любляли музиканти, навіть брати Грімм напи сали про них казку? Та за те, що й усі люди. У середні віки вільне імперське місто Бремен ма ло привілеї: той, хто прийшов сюди і прожив тут рік, звільнявся від усіх колишніх повинностей, офіційно ставав городянином і починав сплачу вати податки виключно до скарбниці міста. Яке, своєю чергою, платило напряму імператорові Барбароссі, котрий подарував йому такий при вілей. А музиканти любили місто, бо тут жив віль ний та успішний люд, який не скупився для тих, хто їх розважав. Ось і весь секрет «Бременських музик». Звіс но, місто асоціюється саме із цією веселою чет віркою, яка, ставши одне одному на спину, зу стрічає кожного туриста під стіною ратуші. Віс люк, пес, кіт і півень супроводжують вас у всіх сувенірних крамницях, багатьох кафе і рестора нах, готелях і взагалі де тільки можна. Правда, у бронзових музик біля ратуші — своя важлива місія, насамперед у віслюка, який є «надією та опорою» скульптурної групи. Якщо торкнутися його носа, він виконує будьякі бажання (без над мірностей, звісно), а якщо потримати його за ногу — бажання колись повернутися до Бреме на. Тому морда і коліна казкового персонажа бли щать начищеною бронзою. До речі, Бремен став фінальним пунктом «Німецького шляху казок» — є в країні такий тур маршрут через 60 міст, замків і палаців, пов’я

Фото GNTB

Вулички кварталу Шнор.

11:01

48

заних із дією творів братів Грімм. Отак — казки починаються й закінчуються у Бремені. «Бременській четвірці» (за аналогією з «лівер пульською») не набагато поступається популяр ністю Роланд на Ринковій площі — романтична статуя лицаря заввишки понад 10 метрів. У се редні віки в багатьох містах було прийнято ста вити постать воїна в латах, щоб той охороняв мешканців від напастей на зразок війни або чуми. А навколо розбігаються «сувенірні» вулички Бремена з готикою, ренесансом, бароко та мо дерном. Суцільним витвором мистецтва є вули ця Беттхерштрассе, що вражає поєднанням тра диційного та експресіоністського стилів у своїх цегляних будівлях. Її створили спеціально для краси не в середньовіччі, а в 1904–1934 роках за ідеєю мецената Людвіга Розеліуса. Ну, й зачаро вує чудово відреставрований старовинний квар


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:01

Page 49

Пограти на роялі в центрі Бремена може хто завгодно, попередньо отримавши підтвердження «профпридатності».

тал Шнор, колись заселений рибалками. Вузенькі вулички і мініатюрні дворики утворюють мальовничу загальну картину. Бідняцький район чик збиралися знести на початку ХХ століття, та бач, він перетворився на туристичну принаду! У Старому місті чи не найдужче вразив інтер’єр у палаці бременсько го бургомістра. Неймовірні різьблені горельєфи повсюди — справжня розкіш! І щелепа кита як прикраса приміщення — історичний «сувенір» із далеких морів. Чи є у Бремені порт? Авжеж, це ж ганзейське місто. Він не такий гі гантський, як у Гамбурзі, але систему перезавантаження автомобілів має найбільшу в Європі, його круїзний термінал — серед найпопулярніших у Німеччині. Бремен стоїть на річці Везер за 60 кілометрів від Балтійсь кого моря, дуже зручно для морської справи. Але популярнішими місцями є парки. Наприклад, Рододендронпарк, один із найбільших таких утворень у Європі, — тут 450 видів цих вічно зелених рослин, не кажучи про підвиди і сорти. Або найбільший у місті Бюргерпарк, що займає 140 гектарів на краю міста і закледений ще 1865 року як англійський ландшафтний парк. ➧


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:01

Page 50

Невимушені сценки на Ринковій площі.

У середні віки Бремен мав привілей: той, хто прожив тут рік, звільнявся від колишніх повин) ностей. Тому його всі любили, й музиканти — не виняток. Ось чому саме до нього прямували «Бременські музики». Сильветт — муза Пікассо.

БРЕМЕН. Романтичні інсталяції Мені Бремен чомусь запам’ятався по єднанням старовини із сучасними інста ляціями: величезна мураха на стіні, мане кен відчиняє вікно квартири… І все скрізь ■ маленьке, іграшкове, казкове. Зайшла до аптеки у Шнорі. Люб’язно мене зустріла аптекарка років вісімдесяти. Розповіла, що це їхній із чолові ком спадок, родинна справа. З’явився і чоловік… років дев’я носта. Перевірив на комп’ютері, що я просила, і гречно виба чився, бо цієї забаганки наразі немає, хіба лиш якщо фрау за мовить і зачекає до завтра… Чим не інсталяція старовини в ком п’ютерну епоху? У цьому ж дусі наш маршрут починався й завершувався мис тецькими заходами. Цього разу була «Сильветт, Сильветт, Силь ветт…» у галереї «Bremer Kunsthalle», де експонувалися твори Пікассо, на які його надихнула муза — кохана Сильветт Давид. Ставало дивно від стількох різних портретів однієї й тієї ж гар ної жінки, краса якої то виступала разючими реалістичними об разами, то губилась у кубістичних нетрях коханцягенія. І фіналом німецької подорожі стало шоу «Дикі хлопці» в те атрі «GOP Theatre». На сцені одна іскрометна муза надихала з десяток дуже пластичних і сексапільних «музиків». Я зрозуміла це як натяк, що нашими музами в Німеччині можуть стати Гамбург і Бремен. Вільні міста — для вільних ду хом людей. ■ Щиро дякуємо за подорож Національному турофісові Німеччини в Росії (www.germany.travel) та особисто пані Олесі Галаган, а також авіакомпанії «Lufthansa» (www.lufthansa).


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:01

Page 51

Роланд. Хоробрий лицар із французьких легенд став захисником і символом німецького міста Бремен.


20.06.2014

11:01

ГОСТИННОСТІ

Page 52

Терапія красою

М

И

С

Т

Е

Ц

Т

В

О

!MT_4-14-disk.qxd

«Savoy Westend Hotel» äåìîíñòðóº ñóòî êàðëîâàðñüêå åñòåòè÷íå òà îçäîðîâ÷å ñåðåäîâèùå, â ÿêîìó â³äïî÷èíîê ïîâí³øèé, à ë³êóâàííÿ åôåêòèâí³øå. анаторно5курортний і готельний комп5 лекс «Savoy Westend Hotel» вважається одним із найгарніших архітектурних ан5 самблів у Європі. Він розташований в елітній історичній частині курорту Карлови5Вари. За двісті метрів — одне цілюще джерело, ще за двісті — друге, поруч — православний храм, далі — католицький, потім міні5променад — і ось пишна споруда Міського театру… Цей «курортний дім», здається, увібрав у себе всю вишуканість карловарського модер5 ну. Комплекс складається з п’яти вілл у цьому архітектурному стилі. Кожній властиві елемен5 ти індивідуальності та особливого шарму. Істо5 рія унікального комплексу бере свій початок із 1897 року. Не так давно всі його будівлі бу5 ли відреставровані й повернули свою «істо5 ричну» ошатність. П’ять вілл — п’ять облич готелю. Домінує Ім5 позантна будівля вілли «Sаvoy». У ній 34 но5 мери, серед яких є і найпрестижніші «Presiden5 tial Suite» і «Savoy Suite». Вілла «Artemis» розта5 шована в серці комплексу, на садовій терасі. Тут лише 6 апартаментів, які ніби оберігають вашу приватність. Вілла «Carlton» у кінці паль5 мової алеї запрошує до 26 помешкань, зокре5 ма і до розкішних «Suite» і «Junior». 55повер5 хова «Kleopatra» має 19 номерів і дарує крає5 вид із російським храмом. А вілла «Rusalka» в кінці садової тераси пропонує 19 номерів на 4 поверхах. Усі вілли сполучаються підземним коридо5 ром із медцентром комплексу. Лікувальна ус5 танова велика (3000 кв. м) і вважається однією з найпрогресивніших у Європі. Вона спеціалі5 зується на медико5санітарній допомозі, діаг5 ностиці та застосуванні такої консервативної терапії, як лікування мінеральними водами та торфом. Вам запропонують безпрецедентний спектр класичних, східних, оздоровчих і кос5 метичних процедур — загалом їх понад 200! У двох ресторанах порадують здоровою та смачною кухнею різних народів (консультує дієтолог), а два бари ознайомлять із геогра5 фією найкращих напоїв. Широкі конференц5 можливості, спортивний центр, тонкощі єв5 ропейського сервісу — теми для окремих до5 сліджень. Ваших особистих. Їх буде задосить у цьому осередку естетотерапії, серед тер5 мальних джерел, архітектурних перлин і ма5 льовничих лісів курорту Карлови5Вари.

С

www.savoywestend.cz

52


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:01

Page 53

53


ТУР

20.06.2014

11:01

Page 54

П

Р

О

Ф

І



!MT_4-14-disk.qxd

КІПР й и н с о ф Па п о ш рк e PRIME»

во

«In th

Âè¿çíèé ðîáî÷èé çàõ³ä «In the PRIME» â³ä òóðîïåðàòîðà «Join UP!» ó ðîçê³øí³é â³÷íîçåëåí³é îàç³ â ì³ñò³ Ïàôîñ: â³ñ³ì äí³â íåçàáóòí³õ âðàæåíü, åìîö³é, êâ³ò³â, ñìà÷íî¿ ¿æ³ òà íåîäì³ííîãî ì³ñöåâîãî ïàôîñó — ïî÷óòòÿ îñîáëèâîãî ï³äíåñåííÿ é çàõîïëåííÿ. Ìè íà ʳïð³! Îëüãà ÁÀÐÒÈØ-ÊÎËÎÌÀÊ Виконавчий директор компанії «Join UP!» Дмитрій Сєроухов і генеральний директор мережі готелів «Constantinou Bros» на Кіпрі Арістос Діомедоус.

К

«Join UP!»

Коли будете на цьому острові, прошу вас, хоча б раз не вкла діться спати до четвертої ранку. В час, коли вже не ніч і ще не ранок, спробуйте вловити солодку мить: нехай вітер і вода гла дять ваші оголені ноги, квітковий аромат дурманить голову… Вдих, видих… Ось тут, на цьому місці, колись так само, як і ви, насолоджувалась красою острова богиня кохання Афродита, яка з’явилася тут із легкої піни морських хвиль. І сама приро да схилялася перед нею, і завмирав час, і не було рівних прина дам тієї міфічної жінки… Лише заради цього відчуття вже варто їхати на Кіпр. Я знаю, богиня краси і кохання весь час спостерігає за тим, що відбу вається у її улюблених місцях. І за нами вона наглядала. Мабуть, саме вона граційним помахом руки розвіяла густі хмари, що на кілька днів зависли над маленьким островом. Зливи бувають

54


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:01

Page 55

Воркшоп «In the PRIME» у розпалі. Учасники розмірковують над черговим завданням.

тут украй рідко, і закінчились вони якраз за день до нашого при їзду. Скажете, просто пощастило? Романтичний Пафос Отже, ми у Пафосі — місті, куди їдуть заможні шанувальни ки кіпрських курортів. Без перебільшення, це серце острова, місце, де час зупиняється, щоб показати, як уміє дихати мудре каміння і як плетуть візерунки в танці ніжна трава та грайли вий пісок. Тут романтика, тут блаженство… Пафос називають містомзагадкою, містомлегендою, музе єм просто неба. Тут вам і античність, і природний заповідник, і до гір недалеко. А інфраструктура курорту з усім розмаїттям готелів, ресторанів і клубів задовольнить навіть найвибагливі ших. Чого лише варті розкішні й водночас подомашньому за тишні готелі «Constantinou Bros: Athena Beach Hotel»**** (у ньо му нас оселили), «Аsimina Suites Hotel»*****, «Pioneer Beach Ho tel»****. Тут вам запропонують сервіс найвищого рівня: при готують найкращі заморські делікатеси, подарують найприєм ніші спапроцедури, а усміхнені працівники щиро допоможуть у будьякому питанні. Не дивуйтеся, коли сам генеральний ди ректор готелю раптом підійде до вас і запитає, чи нічого вас ча сом не турбує. Увечері навіть не думайте вкладатись у ліжко — гайда до ніч ного клубу! Тим більше що їх тут задосить на будьякий смак. Запальна музика, кмітливі діджеї, п’янкі коктейлі… Хіба мож на таке проспати? Шанувальникам архітектури, храмів і церков у Пафосі теж є на що подивитися. Кажуть, саме з Пафосу на Кіпрі почалося християнство після того, як у 40му році нашої ери сюди при

був апостол Павло і розказав тутешньому люду про Христа. Віра до сьогодні дає кіпріотам сили й натхнення. Щонеділі право славні одягаються в усе найкраще і чемно йдуть до церков — або попросити, або подякувати. Мабуть, більше всетаки дяку ють, бо є за що. Острів зажди був ласим шматочком для багатьох прибульців. Стародавні греки, франкихрестоносці, тамплієри, турки, ан глійці — хто лише не побував і не наслідив на цьому острові. ➧

55


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:01

Page 56

Дружня й весела команда «Join UP!» сьогодні у смужку.

Пафос не раз був зруйнований ущент — і люди, і землетруси постаралися. Після цього місто ставало закинутим та забутим, а потім знову розквітало. Востаннє такі спад і злет сталися зовсім недавно, після того, як турки «відкусили» від Кіпру курортну пів нічну частину. Ніхто у світі, окрім самих турків, не визнає цієї частини острова як окрему державу. Самі ж кіпріоти перекона ні, що станеться диво і їхній острів рано чи пізно возз’єднається.

Отакою колоритною автівкою вас можуть підвезти після катання на віслюках.

56

Вухатий символ Кіпру Не знаю, чи каталися грецькі богині на віслючках, але наші дівчата роблять це так, ніби це для них звична справа: закинула ногу, ледь вдарила п’ятами в боки і вперед. Вухані не пручають ся, вони вже звикли до туристів. Віслюків на Кіпрі люблять, як корів у Індії. Ну, може, хіба свя тістю їх не наділяють. Насолодитися місцевим колоритом нам запропонували уже наступного дня після приїзду. Для цього ми поїхали до села Ке локедара, що за 30 кілометрів од Пафосу, на одну із трьох ослячих ферм острова. Спокій, дикі трави, справжні звуки незайманої природи — ідеально для тих, хто хоче відпочити від цивілізації. На фермі тримають трохи більше ста тварин. Улітку, в турсе зон, віслюки щодня катають туристів: туди й назад по грунто вих дорогах уздовж річки, два кілометри за півгодини. Узагалі віслюків кіпріоти називають видом, що вимирає. Звіс но, після появи автомобілів, які, до речі, тут дуже дешеві, тва рини стали дедалі менш затребуваними. А раніше, протягом кількох століть, вони були фактично членами кіпріотських ро дин. Без них не обходилися під час збору винограду, цитрусо


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:01

Page 57

вих, вони тягали плуги у полі, відра з водою, важкі торби під час мандрів. І багато за це не просили: трохи сну, ласки і улюб леного десерту — стручків хлібного дерева, якими й зараз їх під годовують туристи.

У селі Келокедара пропонують прогулянку на віслючках. Пропозицію приймають усі.

Ямас! А чим же частують самих туристів на Кіпрі? Мабуть, не варто говорити, які рясні столи тут накривають: свіжі овочі, фрукти, морепродукти... Але я все ж таки скажу. Ось подають щойно ви ловлену дораду із запеченою солодкою картоплею. Ось тарілка з такими сирами, що очі розбігаються, а тут кальмари, восьми ноги, королівські креветки на грилі, тягучий мигдалевий мед, смажені дріжджові кульки, вимочені у сиропі з гвоздики та ко риці... І, о Боже, який хліб виймають із печі, яка скоринка, який аромат! А келих не встигає осушитися від вина: рожевого, не стримного, п’янкого. Тільки й чути: «Ямас, ямас!» («будьмо» по нашому). Зіванії, цієї виноградної горілки, я так і не скуштува ла. Кажуть, вона і рани гоїть, і синці виводить, і вікна вимиває. А потім музика, музика, музика… Усі в коло, обіймаємось, і в такт — раздватри… Ми виводимо сиртакі — традиційний кіпріотський танець, без якого тут не обходиться жодна заба ва. До ритму долучаються несамовиті вогні смолоскипів, дріб ні свічки та повен місяць. Ми єдині. Отака вона, посвята у ста родавню культуру казкового острова. «In the PRIME» Із тими віслюками та наїдками годі дістатися головної теми поїздки — воркшопу «In the PRIME». Учасниками тренінгу стали ➧ Учасники воркшопу розігрують варіацію на тему продажу путівки «непростому клієнтові».


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:01

Page 58

На столах у кіпріотів завжди є свіжі овочі, фрукти, м’ясо і, звісно ж, морепродукти. Останні особливо смачно виходять на грилі.

ПАФОС — ЦЕ ДЛЯ… …прихильників першокласного пляжного відпочинку (чисті піщані та галькові пляжі, дикі та облаштовані береги, прозора тепла вода, неймо вірно красиві бухти); ■

…охочих до оздоровчих процедур і релаксу: більшість готелів пропону ють розкішні спа і таласоцентри; ■

…активних туристів: у Пафосі та ін ших містах острова є безліч архітек турних та історичних пам’яток, що вхо дять до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО; ■

■ …закоханих пар, сімей із дітьми та людей похилого віку: пляжі мають плавний вхід у море, ідеально чисту воду, нічні клуби розташовані пода лі від готелів.

партнери туроператора «Join UP!» — менеджери провідних туристичних агенцій із найбільших міст України. Для них це була чудова нагода ефек тивно підготуватися до літнього сезону, дізнати ся більше про країну і навчитися продавати ще краще. Цікаво, що напередодні тренери робили опитування серед учасників про те, з якими проб лемами вони хотіли б розібратися, і навіть теле фонували їм як «таємні покупці», щоб напевно знати, які робочі моменти варто опрацювати. Тому теми воркшопу «In the PRIME» були дуже близькі кожному із присутніх. Якщо раптом цю статтю читає менеджер, яко го не було з нами, я змушена сказати йому прав ду — ви дуже багато втратили! Три дні поспіль двоє професійних бізнестренерів навчали нас

Галавечеря «Flower party», завершальне дійство воркшопу «In the PRІME».

мистецтва продавати. І вони розуміються на цій справі. Навіть я, людина далека від бізнесу, на тренувавшись із ними, тепер знаю, що 80 відсот ків успіху менеджера становить його попередня підготовка. За перші 30 секунд зустрічі з клієн том він має встигнути встановити контакт, від якого залежить уся подальша розмова, а про зниж ки менеджер взагалі не повинен говорити або згадувати про них значно пізніше, ніж від поро га. І зовсім нове для мене: знаєте, які два бізне си побудовані на емоціях? Звісно, туризм і… не вгадаєте — ремонт. Отож для того, щоб агенти уміли перекону вати клієнтів і знали, про що говорять, а їхні сло ва лилися піснею, і придумано воркшоп «In the PRIME». Бо ж, погодьтеся, простіше розказати про те, яке м’яке ліжко, якщо сам спав на ньому. Тренери вигадували чимало завдань для ме неджерів: проаналізувати роботу над своїми по милками, розібратись у нестандартних ситуаці ях, змоделювати історії з повсякденної роботи... Ті уважно слухали, записували, перепитували. А в перервах і після занять мали ще й індивіду альні консультації — вирішували питання, які ще вчора здавалися невирішуваними. Загалом навчальна програма була присвячена розвитку навичок продажів, альтернативним ме тодам роботи та ефективній реакції на будьяку непередбачувану ситуацію в туристичній сфері. Без сумніву, після приїзду додому менеджерам буде значно легше дати раду із проблемами, які можуть виникнути. Партнери «Join UP!» стали мудрішими.


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:02

Page 59

Блакитна лагуна, купальні Афродити і «Flower party» Не був би відпочинок на острові повноцінним, якби ми не відвідали його головних купальних місць. Острів Кіпр має чимало неймовірно гарних бухт, лагун, за ток, але та, що Блакитною зветься, заслуговує на особливу ува гу. Наче художник навів пензлем на полотні й створив цей рай ський куточок — бірюзову безодню з барвистими рибками, що плавають нею, і химерамискелями, сформованими морем за ти сячоліття. А якщо до Блакитної лагуни плисти на яхті зі скляним дном, як зробили це ми, то не буде меж вашому зачаруванню! «Ну ж бо, стрибай!» — тільки й чути з яхти. І вже летить хтось із розгону, інший — з місця, наступний — «бомбочкою». Потім пливемо до берега, трохи лежимо чи стоїмо у воді, дух перево димо. А біля ніг знову рибки так і вимальовують зигзаги, шу каючи поживу. Щодо купалень Афродити, то, за легендою, саме сюди вона приходила ополіскувати своє прекрасне тіло перед тим, як зу стрітися з Адонісом — своїм коханцем, пристрасним мислив цем. Гарне місце вибрала богиня: рясно зазеленений і затінений грот, по скелях струменять джерельні води, а коріння дерев ут ворюють природний дах. Ця прохолодна місцина із криштале вою водою видається справді божественною, особливо коли там, нагорі, панує пекуче літнє сонце. Здається, за кількістю легенд на квадратний метр Кіпр мо же позмагатися з будьякою іншою країною. А за любовною енергетикою цей острів точно лідирує. Навіть якщо вам здаєть ся, що ви однолюб і не вмієте закохуватися, цього літа все може змінитися. Головне — розслабитись і спробувати вловити мить. Як вловили її ми. І коли купались у блакитних водах, і коли за ймалися йогою на світанку, і коли дегустували ароматні вина, куштували запечені на вогні морепродукти, вслухались у мело дії гітариста біля яскравого багаття на пляжі... І, звісно ж, коли прийшли на берег Середземного моря на грандіозну галавече

Місцеві чоловіки вміють танцювати, тримаючи на голові склянки.

рю «Flower party», що стала головним і завершальним дійством воркшопу. Палали вогні, лилося шампанське, зривалися феєр верки, розвіював вітер шовкові плаття, красувалися дівчата у квіткових вінках... Так, це було незабутньо! ■

Після гарного частування можна й розважитися. Ми танцюємо сиртакі.

Дякуємо туристичній компанії «Join UP!» (joinup.ua) за можливість відкрити таємниці Кіпру і турбізнесу.


20.06.2014

КОЛЕКЦІЯ

11:02

Page 60

В

О

Я

Ж

!MT_4-14-disk.qxd

Угорщина

з парадного

входу


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:02

Page 61

Êðà¿íà áëèçüêà ³ äîñòóïíà, äóæå êóëüòóðíî áàãàòà é íàâ³òü äåùî åêçîòè÷íà äëÿ óêðà¿íöÿ. Òàêîãî âèã³äíîãî ïîºäíàííÿ âæå äîñèòü äëÿ â³çèòó ç òóðèñòè÷íîþ ìåòîþ. Äîêëàäí³øå? Áóäü ëàñêà. Ìèêîëà ²ÂÀÙÅÍÊÎ


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

П

11:02

Page 62

Скульптура бунтівного прем’єра Імре Надя, який очолив 1956 року повстання проти диктату Москви зі скульптурного місточка дивиться на символ демократії — угорський Парламент.

П’ятнадцять років тому поїхали з дружиною на Пасху до Угорщини. Були молоді, бідні й щасливі. Ще не існу вало Євросоюзу, і на станції Чоп якийсь чоловічок надру кував на машинці ваучер, що замінив нам візу. Потім елек тричкою ми перетнули кордон і угорським потягом діста лися Будапешта. Там жили в хостелі з купою бекпекерів з усього світу і все старе місто обходили пішки. Ті два дні в столиці Угорщини були насичені такими враженнями, що я досі пам’ятаю кожне з них. Відтоді багато води спливло в Дунаї. І ось на запрошен ня інформаційного бюро «Угорський туризм» я вирушаю в Угорщину дивитися туристичні атракції і курорти як журналіст. Тепер потраплю до неї «через парадні двері». Завдяки авіакомпанії «WizzAir» дорога забере стільки ж часу, як у приміській електричці.

Небесні враження Із компанією «WizzAir» нашу сім’ю пов’язує чимало. З приходом на український ринок першої бюджетної авіа компанії багато людей, для яких перельоти були недоступ ними, змогли собі дозволити подорожі за кордон. Моя се стра, яка живе в німецькому місті Дортмунд, важко пере носить автобусні поїздки. Завдяки «WizzAir» ми з нею те пер значно частіше бачимося, причому нерідко переліт виявляється дешевшим за виснажливий 30годинний ав топереїзд. Багато моїх друзівтуристів торік вирушили до Грузії, бо політ до Кутаїсі став доступним і для студентів. Бюджетний не означає неякісний. Літаки у «WizzAir» нові й у чудовому стані. Базування в оновленому аеропор

ту «Київ» зберігає пасажирам час і гроші. Персонал авіа компанії уважний і ввічливий. Кілька років тому ми роди ною летіли на відпочинок до Хургади чартером «WizzAir» і забули в літаку підручник, за яким донька повторювала англійську. Працівники авіакомпанії не полінувалися зна йти на підручнику підпис і за ним розшукати власницю у списку пасажирів. З нами зв’язались і повернули книж ку. Таких приємних моментів за гроші не купиш. Єврохутір Угорці добре знають свою історію і з гордістю згаду ють пращурів — кочівників, які прийшли на нинішні їхні землі з Уралу під час Великого переселення народів. Тут люблять згадувати, що колись уся Європа потерпала від набігів племен варварів — чудових вершників і відчай душних вояків. Племена гунів і були предками сучасних угорців. Не дивно, що в культурі народу багато елементів, пов’язаних зі скотарством, особливо з кіньми та волами. В угорській кухні чимало страв із м’яса — землеробством угорці почали займатися відносно недавно. До речі, хліб у деяких ресторанах країни треба замовляти окремо. Вір туозне володіння батогом неодмінно включають до кож ного фольклорного шоу. До чого це все? А ось до чого. Просто з аеропорту ми вирушаємо на фольклорні ве чорниці на хуторі ТубоТаня. Слово «тубо» угорською мо вою означає «хутір», а Таня — прізвище господаря. Пан Іштван зустрічає гостей келишком духмяної фруктової горілки — палінки, і починається дійство, що вводить нас у традиції угорського степу. Переносимося років на 200 назад і опиняємося в корч мі, одній з багатьох, у яких після важкого робочого дня розслаблялися погоничі худоби. Довгі прості столи, не величкий оркестр грає старовинну музику на автентич них інструментах — від лютні до глечика, обтягнутого шкі рою. Страви готуються в печі й подаються у глиняному й дерев’яному посуді. За сусіднім столом гуляє інтерна На хуторі ТубоТаня. Духмяна фруктова горілка палінка не тече по вусах, а потрпаляє точно в рот!


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:02

Page 63

ціональна компанія — тут і угорці, і представники Південно Східної Азії та Африки. Гостям дають скуштувати палінку прос то з краника на діжечці. Частування починають із традиційного супугуляшу — густого, гострого та поживного. Потім гості ви ходять надвір, де двоє музик показують, що з батогом вони вправ ляються не гірше, ніж із лютнею. Гостям теж дають спробувати. «Вправність» гостей викликає дружній регіт і підіймає товарис тву настрій. Маленька екскурсія до стайні — там кінь, неодмінний супут ник угорців, та сірий віл із довгими рогами — невтомний праців ник і «двигун» важких возів. А в корчмі чекає «проста селянська закуска» — величезні дерев’яні тарелі з качиними ніжками, до машніми ковбасками та смаженими реберцями. У глиняних по лумисках подають притушену синю капусту і солоні огірочки, квашений перець і помідори. Гуляли довго та весело. Підіймали келихи за здоров’я, мир і процвітання. Танцювали чардаш, що ви ник як танок погоничів, одягали овечі шуби — вбрання пастухів. Після «простонародної» вечірки у мене лишилося враження не лише від смакоти та екзотики, а й від справді європейського рівня професіоналізму, невимушеності та легкості гри акторів шоу. Є чого повчитися нашим фольклорним колективам.

Охоронці Рибальського бастіону.

Води, пиво і вино В Угорщині майже немає власних нафти і газу. Свого часу в по ченням лікаря пройти курс процедур. Наприклад, таких, як ви шуках енергоносіїв геологи пробурили багато свердловин, але тягування хребта в термальній воді, аплікації з цілющих грязей, з них забила лише цілюща термальна вода. Працьовиті та кміт обгортання, фізіотерапія і масажі. Вода в Хайдусобосло чудово ливі угорці збудували на цих джерелах водолікарні й готелі, до лікує ревматизм, остеохондроз, захворювання суглобів і шкіри. яких тепер приїздить оздоровлюватися вся Європа. Якби гео Завдяки вмісту органічних естрагеноподібних речовин, схожих логи справді знайшли нафту, вона давно закінчилася б, а цілю на ті, що містяться у плаценті матері, вона дає гарні результати ща вода і ціла туристична індустрія навколо неї стали невичерп в лікуванні жіночого безпліддя і повертає чоловічу силу. Нерід ним джерелом розвитку і процвітання для країни. У нас на За ко сиві дідусі після купання відчувають наснагу Казанови. карпатті під землею — такі самі запаси термальних вод, але за Навколо комплексу розташовані 4зіркові готелі з власними винятком занедбаного відкритого басейну в Береговому, збудо спацентрами й невеликими водолікарнями. Готель «Delibab»****, ваного ще за Союзу, назвати щось подібне складно. який гостинно відчинив перед нами двері, виявився сучасним, ➧ Найбільший у Європі відкритий тер мальний водолікувальний комплекс роз ташований у містечку Хайдусобосло. Він складається з численних басейнів із цілю Острів Маргіт на Дунаї, в самому центрі Буда) щою водою різної мінералізації та темпе ратури. Поруч діє сучасний аквапарк, у пешта, повністю перетворено на паркову зону: якому, крім гірок, саун і джакузі, є басейн алеї, розарії, спорткомплекси з басейнами, зоо) зі штучною хвилею для серфінгу. Біля ньо го — «Аквапелес», водолікарня, де можна парк, світломузичні фонтани... пройти повне медобстеження і за призна ■ У ресторані кінного парку братів Лазарів.


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:02

Page 64

Рибальський бастіон. Один із символів угорської столиці. Історично укріплення було частиною Будайської фортеці. За цю ділянку оборони відповідали рибалки, звідси й назва. До святкування 1000ліття проголошення угорської держави бастіон відреконструювали, і він набув сучасного вигляду.


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:02

Page 65


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:02

Page 66

чик, де їм показують дива, яких навчили коней вершники. Хлопці у традиційних строях демон струють неймовірну спритність. Проскакати галопом, стоячи на двох конях і правлячи п’ять ма, наввипередки пронести в галопі кухоль пи ва по колу і не пролити жодної краплі — оце так майстерність! Коні теж класні артисти: за коман дою сідають пособачому або лягають на землю, дозволяючи погоничу простягтися на собі, як на ліжку. Яке шоу без жартів? Публіку тішить дреси рувальник із віслюком, котрий смішно копіює складні номери кінників. Публіка в захваті! У кінному парку братів Лазарів коні та вершники демонструють дива взаємодії.

зручним і затишним. Наші два дні в ньому по чинались і закінчувались у спа. На додачу до цілющих вод для тіла курорт про понує багато атракцій для душі. Ми побували на фестивалі стравгриль і пива, де в невимуше ній дружній атмосфері слухали гарну музику, під смажене м’ясо пили пиво, вино і запашну палінку — і все це в тусівці з рокерів, байкерів і відпочивальників, молодих душею, незалежно від кількості прожитих років. Виявляється, Хайдусобосло — улюблений угорський курорт українців. За статистикою, до останнього часу наші співвітчизники займали тут друге місце серед іноземних гостей після ру мунів і випередили всюдисущих німців.

НА КРИЛАХ «WIZZAIR»

Коні, цигани і віслюк Так само, як українці пишаються відомими на весь світ братами Кличками, угорці захоплю ються 16разовими чемпіонами світу з перего нів на кінних запрягах — братами Лазарями. Це дуже дорогий, елітарний вид спорту. Для під готовки спортсменів потрібна ціла стайня від бірних чистокровних коней, які постійно трену ються, харчуються за спеціальною дієтою і пере бувають під постійним наглядом ветеринарів. Без гунських генів цієї справи не потягнеш. Брати Лазарі виявилися ще й успішними біз несменами. Створений ними кінний парк із рес тораном у народному стилі та кінним шоу — од на з найцікавіших туристичних атракцій Угор щини. «Родзинкою» ресторану є жива музика у виконанні циган. Віртуози від Бога, вони зазви чай грають без нот. Будьяку мелодію викону ють на слух і з такою легкістю, ніби музика ллє ться сама. Після частування гості сідають на візки, за пряжені четвериками, і вирушають на майдан

Київ – Будапешт ПН, СР, ЧТ, ПТ, НД 15:20 Будапешт – Київ ПН, СР, ЧТ, ПТ, НД 12:10

66

Мегаполіс для людей Будапешт є безумовним і незаперечним куль турним, політичним і економічним серцем краї ни. Кожен п’ятий угорець живе в столиці. Мож на тільки дивуватися тому, яким зеленим, затиш ним і зручним для життя залишилося місто. В го телі «Danubius Health Spa Resort Margitsziget»****, де ми поселилися, щоранку я прокидався під спів пташок. Готель розташований на острові святої Мар гарити — Маргіт. Це на Дунаї, в самому центрі Будапешта. Острів завдовжки 3,5 кілометра спо лучають із містом два мости. Рух транспорту тут заборонено, за винятком одного муніципально го автобуса. Весь острів перетворено на паркову зону. Алеї, розарії, спорткомплекси з басейна ми, зоопарк, світломузичні фонтани... Уздовж берега — бігова доріжка із пружного матеріалу, отриманого після переробки відпрацьованих автопокришок. Від Маргіту, який я назвав би островом здо рового відпочинку, до історичного центру — 15 хвилин приємної прогулянки набережною. Бу дапешт має особливу ауру — спокійну, добро зичливостриману. Він нагадує Париж, але без арабів, схожий на Відень, але без австрійської холодності. Будапешт не став одним із центрів світової економіки, зате в місті нема напруже ності й шаленого темпу життя — неодмінних су путників великого капіталу. Місто, як і вся краї на, дуже комфортне. Цікаво, що нерухомість у центрі не перевищує за вартістю житло на око лиці Києва. Мені нарешті довелося побачити повністю відремонтований Парламент, зайти в собор свя того Іштвана, погуляти переходами Рибацького бастіону…


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:02

Page 67

Вишеградські лицарі З Будапешта ми вирушили на захопливу екскурсію до серед ньовічної фортеці Вишеград на мальовничому пагорбі над по воротом Дунаю. Шлях проліг через середньовічне містечко Сен тендре, ніби створене для туристів. Незліченні крамнички із су венірами, затишні кафе, майдан із церквою, музей марципанів і величезні оберемки червоного гострого перцю — одного із сим волів Угорщини. Ще півгодини — і з оглядового майданчика біля Вишеградської фортеці фотографуємо вигин Дунаю. Ви довище, варте пензля художника. Та пригоди тільки починаються. Під барабанний бій заходи мо в одну з башт замку, де все готове до лицарського турніру. Лицарі присягають на вірність королю й королеві, а потім по черзі демонструють майстерність у стрільбі з лука, арбалета, ки данні бойових зірок і фехтуванні. У дійстві бере участь мислив ський сокіл — завсідник королівських полювань. На закінчен ня турніру гостям дають спробувати свої сили у стрільбі з лука і киданні бойової зірки. Після турніру спускаємося з башти до ресторану «Ренесанс», оформленого у стилі середньовічного мисливського палацу. Частування починається із супу з косулі з вершками та естра гоном. Можна поласувати й фазанячим супчиком. На друге — індичатина й свинячі реберця, мариновані в червоному вині з медом. Ммм… У перервах між тостами та наїдками охочі пе ревдягаються в середньовічні костюми для фото. Занурення в епоху!

Королевою лицарського турніру у Вишеграді одностайно обрали українку.

Проскакати галопом, стоячи на двох конях і прав) Угорський Голлівуд Наступний день починається з відвідан лячи п’ятьма, наввипередки пронести в галопі ня кіностудії братів Корда. Креативності в угорців не забереш. Використати кіносту кухоль пива по колу і не пролити жодної краплі — дію не тільки для зйомок, а й для екскур оце так майстерність! сій — чому б і ні! Хто з нас не хотів хоч раз ■ опинитися за лаштунками і побачити, як насправді робиться кіно? Нам демонстру ють цікаві оптичні ефекти, декорації, знімальні павільйони, роз А ще на нас чекали вечеря в ресторанчику на острові й таке вже кривають хитрощі операторів при зйомці перших чорнобілих звичне угорське спа з краєвидом озера в готелі «Velence Resort фільмів і секрети сучасної комп’ютерної графіки. Фото на згад & Spa»****. За ці дні ми звикли починати і закінчувати день у ку робимо на широкій вулиці Брукліна, а за декілька хвилин — комфорті, безпеці та релаксі. До хорошого звикають швидко. Але час повертатись додому, щоб братися до роботи зі ство уже в середньовічному Римі серед декорацій серіалу «Борджіа». Хіба на наших кіностудіях не можна було б так заробляти? рення європейських умов у своїй власній країні. ■ Завершуємо подорож Угорщиною на озері Веленце — чудо Щира подяка за подорож — авіакомпанії «WizzAir» вою прогулянкою на катері мальовничими затоками між оче та інформаційному бюро «Угорський туризм». рету. Дикі лебеді, чаплі, водяні курочки зовсім нас не бояться. Лицарі стріляють із лука в ціль на бігу. Кожна стріла — в «яблучко»!


СВІТ

20.06.2014

11:02

Page 68

Ж

И

В

И

Й

!MT_4-14-disk.qxd

Ó öüîãî àôðèêàíñüêîãî ïòàõà âñå äèâíå — ³ çîâí³øí³ñòü, ³ ðîçì³ðè, ³ ñïîñ³á æèòòÿ, é ³ñòîðè÷íà äîëÿ, ³ ðåïóòàö³ÿ... Â³í º í³áè ³ëþñòðàö³ºþ äî òåçè, ùî ñâ³ò ïðåêðàñíèé ó ñâî¿õ ñóïåðå÷íîñòÿõ. ²âàí ÄÓÄʲÍ

Дивний лелека

Б

Білий лелека з давніхдавен — один із найша нованіших та найулюбленіших птахів для укра їнців і взагалі європейців. Це символ родючості й добробуту. Вважається, що лелеки приносять щастя тому дому, на даху якого звили гніздо. А дітлахам батьки іноді розповідають казки про те, що немовлят приносить у дзьобі саме цей вели кий гарний птах. Африканський птах марабу — теж із родини лелек. Але ставлення мешканців «чорного кон тиненту» до нього зовсім протилежне. Серед без лічі пернатих тут складно знайти носія такої по ганої репутації. Марабу вважають лихими, по творними, підступними і неохайними. Навіть

68

стерв’ятників не «розносять» так активно, при плітаючи до кожного негативного прояву життя. Напевно, все це через те, що харчуються аф риканські лелеки падлом, мають довгу голу шию з несимпатичним наростом і не вміють не тіль ки співати, а й взагалі якось «промовляти». У ма рабу немає голосових зв’язок, спілкуються во ни між собою гучним клацанням дзьобами. Тут, можливо, спрацьовує людський стереотип — ми більше любимо тих, хто дужче схожий на нас або чиїми рисами ми хотіли б володіти. Мандруючи Африкою, я часто зустрічав цих екзотичних птахів і відзняв про них невеличку фотоновелу: зліт, політ, приземлення, привод


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:02

Page 69

марабу нення, риболовля, прогулянка… І при цьому постійно відчував до них симпатію. На мій погляд, лелеки марабу дуже цікаві, посвоєму гарні й, головне, є найліпшими санітарами савани, виконуючи «брудну» роботу з «прибирання» мертвих тварин. За урочисту ходу і «мілітаристське» забарвлення птахів мара бу часто називають птахамиад’ютантами. Вони справді дуже сміливі та войовничі. Побачивши з неба чергову «смакоту», во ни стрімко «падають» і жадібно накидаються на їжу. При цьому хоробро вступають у бій із грифами, шуліками та шакалами — своїми вічними конкурентами за «обіднім столом». Грізна зброя цього птаха — довгий, до 40 сантиметрів, масив ний дзьоб із міцним і гострим кінцем. Ним птах не тільки «воює» з живими, а й трощить кістки мертвим. Навіть великі звірі ос терігаються марабу.

Розмах крил у них сягає більше 3 метрів, і це рекорд для су хопутних птахів. Більший — тільки у королівського альбатро са. Зріст марабу — до 160 сантиметрів, а його вага сягає майже 9 кілограмів. Не трупами єдиними живе марабу. В його меню, крім го ловного «делікатесу» — падла, є багато живності: змії, жаби, ми ші, щури, сарана, комахи, риба, навіть дитинчата крокодилів і черепах. «Лихий» лелека — спритний рибалка. На одному з мілковод них озер Ефіопії я з великою цікавістю спостерігав цей посвоєму унікальний процес у його виконанні. Спочатку все просто: птах із неба «стрибає» у воду, стає на дно своїми довгими і тонкими но гами, занурює відкритий дзьоб і чекає. Чекав і я. Раптом побачив велику рибину. Наступної миті вона уже тріпотіла у волі птаха! ➧

69


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:02

Page 70

Свої гнізда марабу будують без «архітектурних надмірностей» — із сухих гілочок, листя та пір’я. Роблять це самець і самиця разом, висиджують яйця по черзі.

«В ДАЛЕКІЙ БУХТІ ТИМБУКТУ» Африканського марабу можна зу стріти в таких країнах: Гамбія, Ери трея, Ефіопія, Малі, Нігер, Сенегал, Сомалі, Судан. Бухта Тимбукту насправді існувала лише в уяві учасників бітквартету «Секрет», який виконав популярну пісеньку про старого Марабу. Від міс та Тимбукту (Малі) до найближчої річки Нігер — півтора десятка кіло метрів. Зате марабу на Нігері справ ді водяться.

70

Все відбулося блискавично. Дзьоб марабу, хапа ючи рибу, закривається за 25 мілісекунд. Це най швидша реакція в усьому пташиному царстві! Ефектно виглядають зліт марабу та його ши ряння під хмарами. Цей «маленький «боїнг» пі діймає своє велике тіло в повітря повільно і на тужно. Але, набравши висоту, виглядає справж нісіньким віртуозом. Вправно використовуючи висхідні потоки теплого повітря, птах граційно «плаває», «пірнає», «нерухомо зависає» і здійс нює карколомні піруети. Потім підіймається в небо так високо, що стає невидимкою. Його «сте ля» — 4000 метрів. Малосимпатична «прикраса» марабу — дов гий, рожевого кольору наріст на голій шиї, так званий горловий мішок. Призначення цього ди ва не відоме навіть орнітологам.

Вразила мене й така деталь. Африканський лелека — незворушний, урівноважений і дале ко не лякливий. Його хода, кожний рух чи по гляд розраховані та чітко відміряні. У природі в нього немає ворогів. Окрім лю дини. При цьому марабу завжди відрізнить мис ливця від, скажімо, туриста. Ця дивовижно кміт лива істота навіть звідкись знає, на якій відстані постріл є для неї небезпечним. Стежачи за ру хами мисливця, марабу постійно дотримується безпечної дистанції. Водночас у парку біля того ж озера я спостерігав ідилічну картину: серед юрби відпочивальників безтурботно і спокійно дефілювали численними парами африканські лелеки. Я підійшов до одного з них майже впри тул і простягнув руку, щоб доторкнутися. Він уважно мене «відсканував» і без поспіху відійшов. ➧


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:02

Page 71

Подружня пара. Найчастіше ці птахи «відпочивають» юрбою або парами. «Пан і пані» з насолодою «спілкуються» між собою: часто зупиняються, пильно дивляться один одному в очі, відкидають голову назад і низько опускають її, ніби кланяючись, а потім довго клацають дзьобами.


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:02

Page 72

Летюча фортеця, штурмовик, ракета «земля – повітря» — такі асоціації виникають під час спостереження за фантастично потужним і красивим польотом марабу.

Тепер дещо про один невеликий «подарунок Твор ця» і велику несправедливість у житті марабу. При рода, ніби компенсуючи певну естетичну недовер шеність птаха, подарувала йому хвіст із трьомачо тирма великої краси пір’їнами, які дуже цінуються у світі моди. Глянцеві прикраси чудово виблиску ють і міняться, мають характерні структуру і колір. Але цей дар природи для африканських лелек став трагедією. У минулому заради коштовного пір’я мисливці масово відстрілювали марабу. Особли во великих масштабів набуло це торжество зла в 1920–1930ті й на початку 1970х років. То були пі ки моди на різноманітні жіночі аксесуари та цілі сукні з пір’я екзотичних птахів. Нині життя марабу у відносній безпеці. Вряту вала їх Вашингтонська конвенція 1975 року «Про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та фло ри, які перебувають під загрозою знищення». Вар варський бізнес був категорично і суворо заборо нений. Конвенцію підписали 175 країн світу. От і чудово! ■

72


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:02

Page 73


20.06.2014

ЯК СВЯТО

11:02

Page 74

Ж

И

Т

Т

Я

!MT_4-14-disk.qxd

Ліго,

Риго! Ëàòâ³éñüêå ñâÿòî ˳ãî — àíàëîã óêðà¿íñüêîãî ²âàíà Êóïàëà, ò³ëüêè â³äçíà÷àºòüñÿ íà äâà òèæí³ ðàí³øå ³ íàâ³òü ç á³ëüøèì ðîçìàõîì, í³æ Íîâèé ð³ê, гçäâî òà Âåëèêäåíü! ªâãåí ÁÓÄÜÊÎ

Д

До Риги я прибув за кілька днів до Ліго, але свято відчув одразу. Зелені вінки прикрашали бампери автівок, двері будинків і ресторацій, го лови городян. Дівчатка й жінки носили «коро ни» з польових трав і квітів, чоловіки — розкішні зелені «папахи» з дуба. Святковий настрій пану вав на вулицях. Що ще нагадувало про Новий рік, то це рекламні щити й телеролики зі свят ковими знижками.

Але ж погодка!.. Типова, як мені пояснили, для Ліго. Дощ періщив по кілька разів на день. Сірі важкі хмари чіплялися за шпилі Домського собору, храму Святого Петра й Ризького замку. Як же так? Адже Ліго — свято сонця! Відсутність світила компенсувалось усмішками людей, яс кравожовтими кругляками латвійського сиру й величезними букетами квітів. Мене, як і всіх, охопило радісне очікування, тож я вирішив розібратися в теорії та практиці Ліго. Сонце, сир та еротика Чесно визнаю, свято не унікальне. Щось по дібне є у всіх слов’янських і скандинавських на родів. Але так, як у Латвії, літнього сонцестоян ня не зустрічають у жодній країні світу. Причому тут цей день не був, як в Україні, припасований до християнського календаря, а фактично ли шився язичницьким святом. Звідки ж інша йо го назва — Янів день? Виявляється, вона пов’я зана не з ім’ям святого Іоанна, а з прадавнім бо жеством Янісом, відповідальним за родючість нив і плодючість усього живого. Нині поклонін ня йому, а також богині щастя Лаймі практику ють хіба що нові латиські язичники, побратими українських рідновірів. А для решти Ліго є свя ➧


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:02

Page 75

Сільське свято у столиці. Лісове й польове свято Ліго приносить у готичномодерну Ригу дух природи, містики та народної культури.


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:02

Page 76

При вході в зону свята можна безкоштовно зробити собі вінок. Не вмієте — навчать.

СМАК ЛІГО Домашній сир. Традиційно він яс кравожовтий і дуже пряний. Прода ється і в супермаркетах, і на базар чиках у старовинних кварталах Риги. Пиво. Дуже пасує до сиру. Темне і світле, заводське та домашнє — різ не і дуже смачне. Янтарні цукерки. Це новий кулінар нотуристичний бренд Риги, роль яко го досі виконував лише чорний «Ризь кий бальзам». Виготовляються вони з ягід, меду і справжнього бурштину.

Традиційні вінки для чоловіків — із дуба.

свята готували господині на хуторах. Гос подарі ж варили бурштинового кольору пиво. Ще одна асоціація із сонцем — звичай но, вогонь. Багаття слід розпалювати під час заходу сонця й підтримувати до само го світанку, щоб зустріти оновлене світи ■ ло. До речі, Янова ніч — найкоротша в році. Також було заведено підпалювати діжки з дьогтем та підіймати їх на тичках так високо, щоб ба чили на сусідніх хуторах і в містечках. Звісно ж, через вогонь стрибали, взявшись за руки, хлопці з дівчатами: якщо долоні не розімкнуться, їхній союз буде міцним. І, звісно, шукали квітку папороті. У давні часи хлопці виру шали по неї, прихопивши горобиновий дрючок від нечистої

Пані, панянки й маленькі панночки навперебій перетворювали зелень на різнокаліберні вінки. Руки рухалися так швидко, що стіл із плетільни) цями нагадував велику стоніжку. том літа, зела, майбутнього врожаю, віддяка сонцю за його щед рість, єднання родини, села, міста і країни. Слово «ліго» означає просто вигук радості. А Ліга — це по ширене в Латвії жіноче ім’я, придумане в стародавніх традиці ях патріотичними «новими латишами» у ХІХ столітті. Здавна атрибутом Ліго є сонячного кольору сир із кмином — його до

76


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:02

Page 77

Персонажі «зеленого» ринку. Він існував і в часи, до яких відносяться їхні костюми.

сили. Або ходили удвох із дівчиною. Коли не знаходили, здійснювали зо всім інший, так само таємничий і значно приємніший ритуал, який теж міг скріпити подружній союз та посприяти зростанню народонаселення. Вранці хлопці купалися голяка в річках та озерах, а дівчата — в росі серед трав. Латиші вважають себе найспівучішим народом Європи. Спеціаль но для Ліго вони склали нескінченний цикл дайн — дво та чотиривір шів про це свято — і виконують їх протягом трьох тижнів, що обрам люють Ліго. Як це виглядає Мій «експіріенс» щодо Ліго почався з трав. 22 червня мене запроси ли на «зелений», або «трав’яний», ринок у центрі Старої Риги. Доро гою раз у раз зустрічалися панянки й бабусі з кошиками польових кві тів і лугової зелені, чоловіки в кучерявих дубових вінках. На самому ж ➧


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:02

Page 78

майдані між шпилями храмів і стінами вигадливих стародавніх будинків клекотів людський казан святкового варива, щедро заправлений зеленню. Мотрони в народних костюмах сиділи за лотками з товаром. На маленьких сценах шкільні вокальні ансамблі співали пісень із неодмінним рефреном: «Ліго! Лі го!». Обійшовши майдан по колу, можна було продегустувати найкращі та рідкісні сорти латвійського пива, натурального й дуже смачного, але дорожчого за українське удвічівтричі. Жодний дощ не здатен був погасити ентузіазм городян. А головне дійство чекало увечері, точніше, вночі з 23 на 24 червня. Іти треба було на набережну, до стін Ризького замку. Звідти чудово проглядаються річка Даугава, обидва береги, мос ти і прогулянкові катери з теплоходиками. Погода явно підготувалася до Янового дня. Вітер аж здував із мене кашкет. Перед походом довелося натягти на себе сило міць запхані дружиною в сумку два джемпери й вітрівку. 13 гра дусів за Цельсієм. Хмари влаштували перегони… Але юрби ра дісних городян бадьоро крокували до центру гулянь. На вході до чималої, завдовжки приблизно кілометр, зони свята стояли столи з купами ромашок, лепехи, липових гілок та іншої зелені, а пані, панянки й маленькі панночки навпере бій розбирали все це, перетворюючи на різнокаліберні вінки та зелені перев’язі. Руки рухалися так швидко, що стіл із пле тільницями нагадував велику стоніжку, яка перевернулася го лічерева і плете, плете, плете… Поруч по Ліго збирає дальніх гостей. чалися ліговські пісні й танці — спочат ку навчальні для дітей і гостей Латвії, які вперше зустрічають «літній Новий рік». Три піраміди з товстих сухих колод увесь вечір Святкова зона на всю свою кілометрову довжину була заставлена столами, за яки здіймалися над юрбами. Їх запалювали не зни) ми люд смакував жовтий сир, рум’яні пи зу, а зверху, щоб не спалахнули та згасли, а ярі) роги та напої. Вздовж набережної в шат рах шкварчали різноманітні ковбаски й ли до світанку. «типово латвійська» страва — шашлик. ■ Масові застілля на Набережній — чим не нагода познайомитися з чарівними латишками?


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:02

Page 79

Одинадцята вечора. Сонце нарешті сіло, натомість засвітилися вогні та трансляційні екрани свята.

Усі поводилися дуже люб’язно. П’яних не спостерігалося до самої ночі. Гриміли концерти. Фольк, рок і традиційна естрада були розведені на три сцени й не заважали одне од ному. На головному майданчику виступав маестро Раймонд Паулс із численними підопічними. Імена провідних музикан тів країни мені нічогісінько не говорили, але композиції та рівень виконання приємно дивували, приваблювали і вже не відпускали. Нарешті настав момент, на який чекала вся набережна, — запалювання багать Ліго. Близько одинадцятої вечора сонце все ще посилало останні промені зза обрію, а смолоскипник уже біг від кострища до кострища. Три піраміди з товстих су хих колод увесь вечір здіймалися над юрбами. Підпалювали їх не знизу, а зверху, щоб не спалахнули та згасли, а яріли до сві танку. Вітер ніс іскри в бік потемнілих шпилів Старого міста… Почалися стрибки через багаття й пісні під гітару. Але я проміняв усе це на вогні Старої Риги. Середньовічні кварта ли чарують. Ну, а вранці місто перетворилося на ідеальні декорації для зйомок фільмів про лицарські часи: вулиці були чисто при брані й порожні. Нічні гультяї солодко спали, а решта ще на передодні роз’їхалася по селах і хуторах, щоб зустріти Ліго з рідними й друзями. Геть усе — від бруківки до куполів — бли щало від води. Дощ, уночі пощадивши святкувальників, те пер брав своє. Я, то визираючи зпід парасоля й задираючи голову, то ховаючи фотоапарат від небесних крапель, пішов блукати зовсім інакшою, меланхолійною Ригою, що відпочи вала від веселощів. ■


ВИБІР

20.06.2014

11:02

Page 80

Г

І

Д

Н

И

Й

!MT_4-14-disk.qxd

Фото надані адміністраціями готелів

Ðàçîì ç³ âñåñâ³òíüî â³äîìèì òóðèñòè÷íèì ðåéòèíãîì «World Travel Awards» ïðîïîíóºìî íàéêðàù³ ç íàéêðàùèõ ëþêñ-ãîòåë³â ïëàíåòè. Ç îáøèðíîãî ïåðåë³êó WTA ìè îáðàëè çàêëàäè, íàéá³ëüø íàáëèæåí³ äî çàïèò³â íàøîãî òóððèíêó.


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:02

Page 81

Оаза серед офісів Провідний luxury5готель світу

«The Oberoi Gurgaon» ГУРГАОН, Індія

Н

айкращим лакшері5готелем світу визнано готель у Гургаоні — місті5сателіті Дью5 Делі, вотчині транснаціональних корпорацій. Місцерозташування підходить для бізнесменів, які не проти у вільний час гарно відпочити й оглянути головні цікавини міста: поруч — національний парк, найкращі ресторани, великий торговий центр, ста5 діон, два 185лункові гольф5поля. «Oberoi» пропонує вільготність, естетику й розслаблення. Готель збудований над ве5 личезним басейном, у якому ввечері відображаються вогні смолоскипів. Утомлених денними турботами гостей запрошують у світ аюрведи. Спортзал надає послуги ціло5 добово, щоб навіть найбільш зайнята людина могла скинути напруження і підтримати форму. Готельні ресторани ваблять усім спектром азійських кухонь. У спеціальній аркаді з 13 бутиками можна здійснити вишукані покупки, не витрачаючи багато часу. Гордість готелю — просторі номери з великими вікнами та окремою вітальною зоною. І все тут пронизане істинною пристрастю господарів і працівників до порядку та запитів гостя.

Провідний luxury5курорт світу

«InterContinental Samui BaanTaling Ngam Resort» о. САМУЙ, Таїланд

Побачте це за життя С

ловосполучення «baan taling ngam» перекладається як «будинок на гарній скелі». Вілли цього розкішного курортного готелю в традиційному тайському стилі спускаються схилом від мальовничої скелі до білопіщаного берега. Це за5 хідний бік чарівного острова Самуй. Поруч зеленіє тропічний ліс із сотнями ви5 дів квітів і дерев, ясніють піски найкращих пляжів курортного острова. Цей райсь5 кий куточок увійшов до переліку «1000 місць, які треба побачити за життя», опуб5 лікованого в «New York Times». Невеликий за кількістю місць готель (79 номерів, «люксів» і вілл) має аж 7 чу5 дових басейнів, 4 першокласні ресторани, тенісний корт, салон краси та власний спа5центр, що пропонує оздоровчі процедури традиційної тайської медицини. Перебування тут сповнене романтики. Наприклад, можна замовити вечерю на краю пірсу, що виходить в океан на 150 метрів, і насолодитися чудовими стра5 вами на тлі неповторного заходу сонця. Недарма курорт так уподобали наречені та подружні пари.


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:02

Page 82

Нове обличчя «України»

Провідний бізнесовий luxury5готель світу

«Radisson Royal Hotel» МОСКВА, Росія

І

сторична назва цього фешенебель5 ного московського готелю — «Украї5 на». Займаючи одну зі сталінських ви5 соток серед так званих «Семи сестер», заклад тепер носить «імпортне» ім’я. Виграшне розташування та найвищий рівень сервісу дали йому змогу пре5 тендувати на лідерство у світовому рей5 тингу готелів.

«Radisson» розташований на набе5 режній Москви5ріки, поруч із Будин5 ком уряду, МЗС, Центром міжнародної торгівлі, «Експоцентром», бізнес5цент5 рами, посольствами. За кілька хвилин їзди — Кремль, Большой театр, Третья5 ковська галерея. Серед «родзинок» закладу — власний парк річкових яхт5ресторанів, престиж5

ний «Royal Wellness Club» преміум5кла5 су (4000 квадратних метрів), ресторан «Татлер» із поєднанням гастрономічних традицій та екстраординарних експром5 тів, «Клубний поверх» для привілейова5 них гостей із власною вітальнею та кім5 натою для прес5конференцій, а також просторі конференц5зали, у тому числі з унікальною системою кондиціонування.

Провідний безалкогольний готель світу

«Angel’s Peninsula» МАРМАРИС, Туреччина

Жінкам і непитущим «Ательний комплекс на мальовни5

ngel’s Peninsula» — розкішний го5

чому півострові в Егейському морі, поруч із турецьким курортом Мармарис. Цей

82

незвичайний комфортний готель — зруч5 на відправна точка для дослідження пре5 красного міста, чудове романтичне місце для «медового місяця».

Заклад особливо прихильний до дам. Для них тут є окремий курортний комп5 лекс із пляжем. Він розташований на бе5 резі Сокровенного озера з морською во5 дою та з дном із «піску Клеопатри», в ото5 ченні гір та садів. Відкрили в готелі й жі5 ночий басейн «Хісар». Спеціально для представниць прекрасної статі тут про5 водять «Ангельську вечірку». Втім, у готелі є все і для всіх — від уса5 мітнених бунгало до найсучаснішого спа й дитячого міні5клубу. Є навіть 5 моліль5 них кімнат. Немає лише алкогольних на5 поїв — саме через це готель удостоївся в нашому рейтингу особливої «сухої» но5 мінації. Загалом концепцію відпочинку в «Angel’s Peninsula» можна сформулю5 вати як «Розкіш, приватність і здоровий спосіб життя».


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:02

Page 83

Острів везіння Провідний острівний luxury5готель світу

«Maradiva Villas Resort & Spa» о. МАВРИКІЙ

Над «містом ангелів» «Mєдиний у своєму роді на всьому острові. Він

aradiva» — готель преміум5класу на Маврикії,

Провідний люксовий сьют5готель світу

«Tower Club at Lebua» БАНГКОК, Таїланд

Ц

ей 55зірковий заклад височіє в центрі Бангкока. З його роз5 кішних «люксів» відкривається дивовижний краєвид, а з ресторану на даху ви побачите місто з висоти «ангельського польоту». «Tower Club At Lebua» займає з 525го по 605й поверх хмарочосу «Стейт5Тауер». Просторі номери обставлені елегантними меблями з тем5 ного дерева. Кожен має власний балкон зі славнозвісною па5 норамою Бангкока. Серед помешкань виділяється унікальний «люкс» із двома спальнями, розташований у «Башті». Гостей запрошує клубний лаундж «Tower», де пропонуються безкош5 товні напої. Окрім «захмарного» ресторану, тут іще 5 закладів із різни5 ми кухнями світу, серед яких особливо популярний «Sirocco», де можна провести трапезу на свіжому повітрі під звуки жи5 вої музики. Відкритий басейн, фітнес5центр, бізнес5центр, спа5центр, власне екскурсбюро… В готелі є все, що відповідає лакшері5рів5 ню. А «оживляється» все це різномовним і дуже послужливим персоналом.

пропонує гостям проживання на розкішних, перфект5 но обладнаних віллах у традиційному стилі із власни5 ми басейнами, серед екзотичного саду (займає 11 гек5 тарів), за кілька кроків від моря. Загалом стиль готелю можна визначити як індійський. Адже острів Маври5 кій успадкував значну частку стародавньої культури «країни магараджів». У ресторанах на вас чекає розмаїття смаків та аро5 матів з усього світу — подаються страви міжнародної, середземноморської та азійських кухонь. До послуг постояльців — шикарний спа, бізнес5центр, центр вод5 них видів спорту, великий загальний басейн. Острівні задоволення — це гольф і дайвінг, океансь5 ка риболовля та відвідання національних парків, зу5 стрічі з дельфінами в морі та «семиколірні піски», парк розваг і «набіг» на місцевий лікеро5горілчаний заво5 дик, скелелазіння та річковий рафтинг, шопінг у бу5 тиках та в колоритному селі Флік5ан5Флак.

83


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:02

Page 84

Провідний у світі luxury5курорт зі спа

«Conrad Algarve» АЛГАРВЕ, Португалія

Між гольфом і морем Н

овий шикарний заклад розкинувся серед чудового саду з мальовничими водоймами у Кінта5до5Лаго — чарів5 ному куточку курортного узбережжя Алгарве, облюбовано5 му відомими артистами, спортсменами та політиками. Готель являє собою поєднання сучасного дизайну, пер5 шокласного сервісу та шарму популярного португальського курорту. Шикарні номери оформлені в стилі «хай5тек», об5 ладнані за останнім словом техніки та комфорту й мають просторі балкони. До послуг гостей — відкритий і критий

басейни, найсучасніший бізнес5центр, тенісний корт, тре5 нувальний майданчик для гольфу, а також 5 ресторацій, у яких чекають контрасти — від скандинавського дизайну до південноамериканських страв. За кілька хвилин їзди — шість (!) 185лункових гольф5полів. Що ж до заявленого в нагород5 ній номінації спа5центру, то він має критий басейн, джакузі, фітнес5центр і процедурні кабінети, де пропонується широ5 ке меню масажів, скрабів та обгортань. Повний спектр за5 доволень між гольфом і морем!

Люкс без електрики Провідний luxury5лодж світу

«Тhanda Private Game Reserve» «ХЛУХЛУВЕ», ПАР

Л

аскаво просимо до ідеального романтичного місця. Свічки, парафіно5 ві лампи, власний басейн, розслаблювальний масаж, вечеря при мі5 сячному світлі, чудові південноафриканські вина, віддалений рик лева… Цей 55зірковий лодж на сонячному пляжі, біля заповідника «Хлухлу5 ве», в Південній Африці, створений для відпочинку серед розкоші й уми5 ротворення, на лоні первозданної природи. 9 тутешніх розкішних вілл — чудове місце, аби про5 вести «медовий місяць» і сповна вгамувати жа5 гу пригод. У ньому немає електрики, але сер5 віс відповідає найвищим світовим стандартам. Головне, що вабить сюди людей, — це дика природа «чорного континенту». Тут можна зблизька познайомитися з «великою африкан5 ською п’ятіркою» (слон, носоріг, буйвол, лев, леопард), поплавати з дельфінами, побачити гігантських черепах і сотні видів птахів, насоло5 дитись океанським прибоєм, а також пізнати магію культури і традицій племені зулусів.

84


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:02

Page 85

На пляжі з президентом Провідний у світі курорт із віллами

«Raffles Praslin Seychelles» о. ПРАСЛІН, Сейшели

Н

овий розкішний готель із розвинутою інфраструктурою та першокласним сервісом привільно розташувався на 30 гекта5 рах пишної зелені, у відлюдному мальовничому куточку сейшель5 ського острова Праслін. Гостям тут пропонують комфортабельні вілли, розташовані се5 ред доглянутих тропічних садів, просто на краю океанських вод. Ресторани і бари з широким вибором фантастично смачних страв і напоїв з усього світу, чудовий спа5центр, дитячий клуб, іскро5 метні шоу5програми, неосяжні можливості для занять водними видами спорту — усе це «Raffles Praslin». Вілли комплексу мають власні басейники і дарують краєвиди саду, океану та мальовничих околиць. Просторі помешкання об5 ладнані за останнім словом індустрії комфорту. «Raffles Praslin Seychelles» перед самим обличчям Індійського океану — справжня оаза умиротворення та тропічної краси.

Блаженна самота

Провідний пляжний luxury5курорт світу

«Emirates Palace» АБУДАБІ, ОАЕ

«Пнальної гордості», — що завгодно можна алац із казок Шахразади, монумент націо5

сказати при першому погляді на «Emirates Palace», тільки не «пляжний готель». Це своєрідний сим5 вол Абу5Дабі, столичного емірату ОАЕ. Тут зупиня5 ються голови держав і шоу5зірки. Проте офіційна публіка чудово уживається з відпочивальниками. Унікальний заклад можна номінувати як біз5 нес5готель, конгрес5готель, бутик5готель (бо є екс5 клюзивним), спа5готель, спортивний чи гастро5 номічний центр, навіть галерею мистецтв. Він та5 кож є самодостатнім екскурсійним об’єктом. «Emirates Palace» вважається найдорожчим у світі (до 15 000 доларів за добу), його стелі вкри5 ті 245каратним золотом, а у вестибюлі стоїть авто5 мат із продажу золотих зливків. При цьому пе5 ребування у помпезній споруді може залишити враження ночівлі у Верховній Раді України. Що ж до власного пляжу готелю, то це 1,3 кі5 лометра ідеального пісочку вздовж спокійних, кришталево чистих вод, якими навряд чи похва5 литься ще якась столиця, крім Абу5Дабі.

85


В

О

Я

Ж

!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

КОЛЕКЦІЯ

11:02

Page 86


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:02

Page 87

НОРВЕГІЯ

Головний секрет

Бергена «Íîðäè÷íå» ì³ñòî íå âðàæຠïîìïåçíèìè ñïîðóäàìè òà ñóïåððîçâàãàìè. Âîíî ï³äêîðþº íåíàâ’ÿçëèâèì øàðìîì, ï³âí³÷íîþ êðàñîþ, äîáðîòîþ òà ñïîêîºì ìåøêàíö³â, çà÷àðîâóº íåïîì³òíî é íà âñå æèòòÿ. Âàäèì ÐÀÊÎײ Âàäèì ÐÀÊÎײ, Ìèêîëà ²ÂÀÙÅÍÊÎ

Берген — «ворота фіордів». Лише за дві години звідси лежить Согнефіорд, найдовший у Європі. Селище Флом із 400 мешканцями приймає сотні круїзних кораблів на рік. Запаморочливі краєвиди: блакить небес і вод, велич гір і смарагдова зелень на 60му градусі північної широти — Гольфстрім!


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:02

Page 88

П

Потрапити до Бергена можна порізному, але один варіант має особливі переваги. Поїзд подарує яскраві враження від Бер генської залізниці, що варта окремої розповіді. Поїздка маши ною змусить дещо схуднути ваш гаманець через дороге пальне, зате подарує карколомні краєвиди долин Середньої Норвегії. Літак дасть змогу помилуватися хитросплетінням суші й води, але на це у вас будуть лічені хвилини перед посадкою. Тільки подорож морем наповнить серце неймовірним відчуттям пер шовідкривача. І буде зовсім не важливо, провели ви кілька днів у круїзі чи лише кілька годин — на прогулянці фіордами.

Брама фіордів Краєвид захоплює погляд, коли корабель готується пришвар туватися в порту, в самісінькому центрі міста. Ніби іграшкові, різнобарвні будиночки прагнуть якнайглибше сховатися в зе лені крутих пагорбів, які притискають їх до моря. Скрізь — море: протоки, звивчасті затоки з мостами, малень кі й великі острови… Природні перешкоди ніколи не засмучу вали охочих оселитися тут, скоріше, навіть стимулювали засну вати поселення. Історію Бергена відраховують з ХІ століття, з часів перших мандрівок вікінгів до Ісландії. Цілком імовірно, що саме звідси вирушали туди славетні човни білявих красенів нордів. Географічне положення Бергена ідеальне для торгівлі: півден нозахідний край Скандинавського півострова «дивиться» і на

Набережна Брігген увечері виглядає таємничочарівно.

Великобританію, і на Нідерланди та Німеччину. Тут є десятки захищених незліченними островами бухт і гаваней, які в усі по ри року й за будьякої погоди забезпечать суднам спокій і без пеку. Водночас звивчасті фіорди є зручним шляхом углиб Нор вегії, подекуди на кількасот кілометрів. Берген недарма називають «брамою фіордів»: трохи на пів день чи на північ від нього лежать найбільші, найдовші, найма льовничіші в країні Согнефіорд і Хардангерфіорд, не рахую чи кількох їхніх менших братів… І якщо купці середньовіччя переймалися виключно фінансовими вигодами, то для нас, ту ристів, усе це дає можливість подорожувати серед одних із най гарніших ландшафтів у світі з можливістю повертатися в зати шок готелю.

88

Славетна набережна У XIV столітті тут оселилися ганзейські купці. Історики ка жуть про певний диктат цих прибульців, їхню монополію, об меження прав місцевих — усе це правда. Але у ХХІ столітті ло виш себе на думці, що ти щиро вдячний тим, без кого не було б неповторної бергенської набережної Брюгге, яка прославила місто серед сотень тисяч туристів. Дехто щороку приїжджає сю ди лише заради прогулянки між яскравих дерев’яних будиноч ків, що дивляться вікнами у морську далечінь. Увесь квартал пе ребуває під охороною ЮНЕСКО як частина Всесвітньої культур ної спадщини людства. Перша думка, яка охоплює мене щоразу під час прогулянки по Брюгге, — як узагалі ті будиночки могли зберегтися за три


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:02

Page 89

Панорама Бергена з гори Флойєн, на яку легко дістатися фунікулером. На висунутому в море «язиці» — мальовничі «білі» дерев’яні квартали, а будівля на його краєчку — Акваріум.

століття? Вода і вогонь по черзі руйнували їх, але люди вперто відбудовували. Страшна пожежа початку XVIII століття вщент знищила значну частину міста, але воно, вкотре відбудоване, зберігає свій шарм. Секрет ідеального стану кварталу не мож на пояснити лише підтриманням його в належному стані муні ципалітетом — війни, шторми і нищівний вплив вологи непід владні жодному чиновнику. Зрештою, я розкрив цю таємницю, але про це пізніше. Із чим асоціювати шарм? Вухо українця, скоріш за все, впізнає у слові «шарм» натяк на Париж, хтось проасоціює його з ШармельШейхом. Але бер генці стверджують, що шарм треба пов’язувати саме з їхнім міс

том, бо різні задоволення ніде у світі не представлені в такому поєднанні, як тут. Бажаєте природних атракцій? Будь ласка, аби лиш ви добре розрахували час і побачили не одну, не дві, а багато — вони всі такі різні… А ще щоб устигли порибалити, влаштувати пікнік серед квітучих пагорбів, відпочити душею в хатинцічарівниці на узбережжі кришталевого озера… Хочете міських принад? Так тут їх безліч! Є опера і десятки музеїв, джа зовий та роковий фестивалі просто неба, сольні концерти у Гріг холі… Маєте бажання торкнутися історії? Варто заблукати в ста ровинних дерев’яних кварталах, розкиданих по всьому місту, найвідоміший з них — просто в порту... Зголодніли і прагнете відчути смак Бергена? Ласкаво просять на Рибний ринок, що просто в центрі міста. Найсвіжіша риба продається «з коліс»… ➧

89


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:02

Page 90

Будинокмузей Едварда Гріга «Трольдхауген» у передмісті ідеально вписаний у природне оточення. На концерті в «Залі Троля». Зверніть увагу на краєвид за вікном...

вибачте, з кораблів: на прилавки випливає вранішній улов з фі ордів, озер і відкритого моря.

Неймовірна картина відкривається від будинку Гріга.

Квіти Бергена А біла архітектура старих кварталів — це взагалі дещо. Як що Брюгге і прилеглі вулиці, що виходять до моря, заквітчані кольорами, як новорічна ялинка, то старовинні квартали сяють сніжнобілим. Аби не засліпити глядача, розбавити білизну’, додати індивідуальності оселям, господарі прикрашають вхід, вікна та подвір’я квітами. Троянди і тюльпани, барвінок і чор нобривці, ромашки і бузок — своєї пори року стають окрасою білого міста. Вважається, що найкращі тюльпани — в Нідерландах. Не буду сперечатися, але таких, як цієї весни у Бергені, я не бачив і у країні Рембрандта. Рожеві та білі, майже чорні й червоні, мах рові й тендітні — тюльпани у місті скрізь. Подвір’я «Трольдхау гена» — будинку Едварда Гріга — прикрашає неймовірна роже ва тюльпанова клумба. На тлі блакиті озера виглядає дивовиж но! Цікаво спостерігати, як екскурсантів, що приїхали віддати шану славетному бергенцю, спочатку приводять до клумби за будинком, залишають наодинці з квітами, аби вони могли від чути атмосферу цього мальовничого куточка, і лише потім, сп’я нілих від захвату, ведуть до будинку, де мешкав найвідоміший норвезький композитор. Гріг Його музика звучить у Норвегії всюди. Знайомі мелодії мож на почути в транспорті, ними «дзвонять» телефони і супрово джуються оголошення в супермаркеті. Мій знайомий, з яким я якось подорожував цією країною, сказав, що не знає жодної мелодії Гріга, лише чув про композитора. Але, почувши мело дію «В печері гірського короля» в метро, з подивом сказав: «Та це ж відома музика!..» У літаку, що сідав в аеропорту Осло, лу нала оркестрова п’єса «Ранок». Знову впізнавання і подив — це теж Гріг.

90


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:02

Page 91

Яскраві ляльки в національних костюмах — окраса тутешніх крамниць.

Сучасники дуже поважали композитора. Дерев’яне «помеш кання тролів», як перекладається «Трольдхауген», стоїть на не величкому пагорбі понад озером. Місцеві називали Грігів «по дружжям тролів». І це не кпини, а прояв надзвичайної поваги. Адже троль зовсім не обов’язково є лихим персонажем. Це своє рідний захисник природи, спокою, затишку, він уберігає нор вежців від порушення гармонії життя, патріархального ладу. Стежки біжать донизу, до улюбленого місця композитора на березі — його будиночка, де він створював музику. Скрізь зе лень лісу, вкрите мохом каміння і водний простір. Тут я почув, як один із французьких туристів досить голосно прокоментував краєвид: «У такому місці музику і я б, мабуть, почав писати…» Гори і краєвиди У місті й околицях височать сім пагорбів. Найкращі панора ми відкриваються з двох, на вершини яких дістаються фуніку лером або підвісною дорогою. Фунікулер на гору Флой за кіль ка хвилин підійме вас на 300 метрів. Просто внизу лежить центр міста, що гігантським язиком висувається у синь фіорду. Але не поспішайте вниз! Повільно спустіться лісовими стежками, вдихніть на повні груди цілюще повітря, привітайтесь із троля ми, що чатують дорогою, — вони добрі й трохи дивакуваті. Подекуди кілька людей чекають у лісовій черзі, аби сфотографу ватися з ними. Дехто щороку приїжджає сюди лише заради Спустившись із пагорба, потрапляєш у прогулянки між яскравих дерев’яних будиноч) біле царство. Деяким із будинків — по три ➧

ків, що дивляться вікнами у морську далечінь. Квартал перебуває під охороною ЮНЕСКО.

Одна з набережних Бергена. Привертає увагу контраст кількасотрічних дерев’яних будиночків на Брігген і помпезних кам’яних споруд, що «ледве» налічують сотню років.


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:02

Page 92

На обрії за островами — океан... Краєвид з гори Ульрікен, куди за кілька хвилин долітає яскрава кабінка підвісної дороги.

КУРС НОРД Діставатися Бергена найзручніше літаком. Хоча прямих рейсів із Киє ва немає, переліт можна здійснити з будьякою великою європейською авіакомпанією. Відвідання міста цікаво комбінува ти з іншими норвезькими регіонами, але Берген цілком вартий окремої уваги. Мінімум — 3–4 дні. Дуже доречно завітати сюди під час подорожі фіордами у рамках морсь кого круїзу чи туру Фломською гір ською залізницею. Найзручніше бро нювати подорожі онлайн. Готелів у місті з півсотні. Але приди віться до мережі «Clarion» — у її за кладах не тільки чудові сніданки, а й вечері включені у вартість проживан ня, що допомагає істотно заощадити. Місто цікаве у будьяку пору, про те найкращий сезон — травеньсер пень. Дощі випадають часто, та на них ніхто не зважає.

«Дозвольте представитися — Троль!»

92

століття. Бруківка чистачиста. Кілька років то му, зупинившись із дружиною на ночівлю в од ному з гостьових будинків у старовинному квар талі, ми за вечірнім чаєм на подвір’ї запитали гос подарів: «Як місту вдається підтримувати таку чистоту?» Посміхнувшись, пані покликала нас до помешкання, де в коморі стояли швабра, пи лосос і кілька шампунів у великих упаковках. «Ось вам, — каже, — і розгадка». Міська влада реально тут ні при чому. В кожній будівлі є такі знаряддя, і щодня, прибираючи своє помешкан ня, господарі миють частину вулиці. «Мені не важко, а всім приємно. Такої ж думки і сусіди», — сказала гостинна пані. Муніципалітет опікуєть ся основними проспектами й вулицями, де є ба гатоквартирні апартаменти. Маленькі, звивчас ті та круті вулиці прибирають самі мешканці. Як би й нам, українцям, засвоїти цей простий рецепт краси і затишку?

Друга гора — Ульрікен — дуже відрізняється. Доїхавши до місця тролейбусом (цей транспорт поширений у місті через екологічність), ми за кілька хвилин «злетіли» на 643 метри вгору під вісною канатною дорогою. На верхівці — не сподіваний контраст: з одного боку — справж ні місячні краєвиди: жодного дерева, гігантсь ке каміння, розкидане казковими велетнями у незапам’ятні часи, і кілька стежок, що змійка ми просочуються повз похмурі скелі в незвіда ну далечінь. З іншого боку, внизу — зелене міс то Берген, великі та малі острови, круїзні кораб лі біля терміналів, незліченна кількість проток і бухт, а на обрії блищить під сліпучим сонцем Атлантичний океан. Якісь диваки спускаються пішки попід «канаткою», але урвище дуже кру те і не виглядає привітним. Тож варто дочекати ся яскравої кабінки і спуститися із запамороч ливими враженнями. Скандинавський крокодил Берген має один із найбільших у Європі ак варіумів. Він розташований в оточенні зелені на самому кінчику «язика» — того самого, що висунувся у води фіорду. Шлях вуличками пів острова захоплює, але є й гідна альтернатива: просто біля Рибного ринку або на набережній Брюгге можна сісти на пором і за хвилини по трапити просто до Акваріуму. Для дітей цей заклад — справжня насолода. Але й дорослі спостерігають за місцевими меш канцями розширеними очима. Коли тебе оточу ють пінгвіни, перестаєш відчувати свій вік, на віть якщо тобі сто років, і погоду, навіть якщо йде рясний дощ. Птахи «за замовчуванням» ви кликають усмішку, коли, перевалюючись із лап ки на лапку, поспішають на рибну роздачу.


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:02

Page 93

Весняний марш школярського оркестру «Буекорпс».

Тюленів науковці вважають одними з найрозумніших водних істот. Їхні стрибки у повітрі й промовисті погляди «дай риби!» змушують вибухнути сміхом усіх. Ми щиро здивувалися, побачивши… кількаметрового кро кодила. Чудовисько виглядало дещо несподівано в товаристві північної живності. З норвезьким флегматизмом крокодил ви зирав над водою, ворушив лапою з частотою раз на хвилину і знудьговано позіхав. Місцеві жартують, що це гібрид півден ної істоти і північного троля, тож навіть їсть він зі скандинав ською розважливістю. Ще одна загадка Бергена, одне слово…

Як місту вдається підтримувати таку чистоту? Щодня, прибираючи свої оселі, мешканці ми) ють частину вулиці. «Мені несважко, а всім при) ємно», — каже місцева пані. ■ Головний секрет Не з першого мого візиту місто відкрило свої секрети. Услав лені європейські міста активно рекламуються, скрізь чутно і вид но Париж і Лондон, НьюЙорк і Афіни, ці міста — постійно у випусках новин, вони приваблюють відвідувачів акціями та про позиціями. Така надактивність створює враження певної нещи рості. Берген же фактично не докладає великих зусиль для ство рення власного реноме. Але саме через це подорож до нього і справляє особливе враження. Достеменно не знаєш, на що тут чекати, і тим сильнішими є відкриття. Краса Бергена в жодно му разі не є прихованою, але огортає вона поволі, м’яко і делі «Білі» квартали варті неквапливої прогулянки по найчистішій у світі бруківці. Цей район — душа міста.

катно. Щомиті можна обрати усамітнення чи поринути у вир на товпу, піти до музею і перелетіти на сто років назад, поплисти по фіордах і потрапити у геологічне минуле, що межує з вічністю... Тут, у принципі, відсутній пафос, такий звичний з боку ін ших міст. У Бергені панує природність. Це його головна прина да і головний секрет. ■ Щира подяка за допомогу в організації поїздки Туристичному офісові Бергена (http://www.visitbergen.com) та особисто чарівній Лінн Фалкенберг.


20.06.2014

КОЛЕКЦІЯ

11:03

Page 94

В

О

Я

Ж

!MT_4-14-disk.qxd

Çàïèòàéòå ó íàøèõ òóðèñò³â ïðî õîðâàòñüêå ì³ñòî Çàäàð — íå â áàãàòüîõ âîíî º íà ñëóõó. Õî÷à æèâî¿ ³ñòî𳿠â íüîìó õî÷ â³äáàâëÿé, à ìîðå òóò ãðຠìåëî䳿 íà ³íñòðóìåíò³, çðîáëåíîìó äëÿ íüîãî çà ñïåöçàìîâëåííÿì. ªâãåí ÁÓÄÜÊÎ

ЗАДАР

Музика Морський орган — музичний інструмент природи і водночас театр для споглядання заходу сонця.

Фото CNTB

T

94

Туріндустрія часто живе стереотипами. Принаймні, вона сама так вважає. На справді ж індустрії та мандрівникам нове завжди на користь. А тим паче, журналіс там. Отак було й зі мною та Задаром: зна йомство з ним вийшло несподіваним і принесло чимало матеріалу та душевної втіхи. Для Хорватії, де туристичні відкрит тя — за кожним рогом, це типовий випа док. Саме тому в країні ніяк не прижива ється «оллінклюзив»: ну неможливо вси діти на місці, хочеться все побачити, по мацати і відчути душею. Оселяйтесь і ви на одному з курортів Північної Далмації, насолоджуйтесь мо


20.06.2014

11:03

Page 95

стихій

Фото CNTB

!MT_4-14-disk.qxd

Собор святого Доната, відомий візантійською архітектурою та фестивалями старовинної музики.

рем, вирушайте в екскурсійні «набіги» на такі міста, як Задар, а наприкінці насиченого дня з чистим сумлінням випийте бо жественної мальвазії на тлі помаранчевого заходу сонця… Велике Задар — столиця Північної Далмації. Це під «серцем» Хорва тії, поруч із курортним півостровом Істрія. У невеликому краю напхом напхано адріатичних принад: чудово збережених серед ньовічних містечок, найчистіших пляжів, музичних тусівок, су зір’їв острівців із таємничими печерами та тихих куточків, де можна сховатися від усіх і всього. Тих острівців тут понад три з половиною сотні, дехто навіть каже, що рівно 365, як днів у році! Ну, а Задар у цих місцях — усьому голова. І давно, щонай менше з І століття до нашої ери. У головному міському центрі регіону давньоримські та вене ційські корені створюють основу для цілком сучасного життя.

Діти тут досі називають дорослих чоловіків «барба», що розмов ною італійською означає «борода» і «дядько», а до поважної лю дини всі звертаються «сьйор» — від «синьйор». Це місто відображає історію успіху хорватського туризму. Бурхливе нічне життя розгортається на тлі стародавнього архі тектурного спадку та авангардних проектів, які роблять набе режну схожою на виставку сучасного мистецтва (і всетаки про них далі, це і є обіцяна «родзинка»). Для Хорватії місто немале — близько 80 тисяч мешканців. Але, як і в багатьох інших у цій країні, його історичний центр має вигляд тісно забудованого невеличкого півострова, а тут він ще й обгороджений цегляним муром часів Найяснішої Ве неційської Республіки. З античною епохою місто ріднить Римський форум, точні ше — його руїни: 14метрова колона, рештки Тріумфальної ар ки імператора Траяна, ділянки ще імперської бруківки. З тієї ж ➧

95


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:03

Page 96

Півострови — «улюблене» місце розташування стародавніх поселень на Адріатиці.

відоміші з п’ятнадцяти церков Задара. «Must see» серед них — це храм святого Доната (ХІ) з чудовою візантійською ар хітектурою, експозицією творів середньо вічних далматинських майстрів і тради цією фестивалів музики ренесансу та ба роко. Монастир францисканців (ХІІ) — ■ найдавніша готична будівля міста. Пло ща Народні Трг оточена ренесансними будинками, серед яких — колишній муніципалітет, чудовий зра зок цього стилю. Перелічувати і розглядати можна довго, і це при тому, що За дар у роки Другої світової бомбили не менше 70 разів. Дістало ся йому й від сербів у 1990х. Тому місто трохи відрізняється від

Це місто відображає історію успіху хорватсько) го туризму. Бурхливе нічне життя розгортаєть) ся на тлі стародавнього архітектурного спадку та авангардних проектів. доби — Археологічний музей Задара, один із найдавніших у Хор ватії. Звідти ж — Музей античного скла. У принципі, й Міська брама має давньоримські форми, хоча збудована 1543 року, — на ній упізнається венеційський крилатий лев, явний анахро нізм, хоча й симпатяга. Пізнє середньовіччя представляють най

96


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:03

Page 97

Фото CNTB

Дзвіницю храму Доната видно з усіх кінців Старого міста.

Історична частина міста обнесена муром, потрапити в неї можна через одну із брам.

більшості своїх «музейних» побратимів у Хорватії. Воно більше нагадує архітектурний мікс, у якому коринфські колони можуть прикрашати собою будинки 1950х років, а церковці сусідять зі скляними терасами кафе. Маленьке Давньоримська та середньовічна велич не заважає місту зали шатися похорватському затишним і місцями якимось «іграш ковим». Старовинні квартири такі маленькі, що мешканці волі ють більше часу проводити надворі, а білизну вивішувати між бу динками. Дороги тут трохи завузькі для нашого автомобіліста. Ка фе часто мініатюрні, але затишні й сповнені цікавих детальок… Утім, для старих хорватських міст усе це не рідкість. Рідкість — наприклад, те, що задарці пишаються своїм маленьким мор ➧


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:03

Page 98

Фото CNTB

Солоне озеро Мир на острові ДугіОток.

А ПОРУЧ… Шибеник — друге за розмірами міс то регіону зі старою частиною та ве личним собором. Задарська Рив’єра — десятки міст, сіл і островів із пляжами та сучасною інфраструктурою. Нін — середньовічне місто, із якого вирушають пороми на мальовничі острови. Біоград)на)Мору — місто з лицар ською історією, один із найактивні ших курортів Адріатики. Дугі)Оток — заповідний острів із солоним озером та «пташиними» скелями. Паг — курортний острів, другий за розмірами у країні. Корнати — архіпелаг із заповідних безлюдних островів. Річка Крка з водоспадами, бурхли вішими й не менш мальовничими за Плітвицькі. Докладніше — на www.zadar.hr.

Церква Матері Божої (XVIII).

Земна брама (XVI) — символ венеційської епохи в Задарі.

ським портом. Не тому, що маленький, а тому, що класний. Торік колеги зі славнозвісного жур налу «National Geographic Traveler» визнали йо го одним із найкращих маленьких портів Євро пи. До речі, «старший брат» цього видання, той, що просто «National Geographic», на рік раніше вніс Задар у перелік найромантичніших міст у світі. І парадокси з масштабами, напевно, теж відіграли в цьому свою роль. А з якою гордістю нашій пресгрупі кілька років тому показували новенький аеропорт За дара! Не тому, що новенький, а якраз тому, що маленький — найменша у Європі міжнародна повітряна гавань! Ну, не гавань, так пристань...


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:03

Page 99

І чарівне Удень, гуляючи Старим містом, я вийшов до відкритого мо ря. На набережній почув віддалені незрозумілі мелодійні звуки, схожі то на зітхання церковного органа, то на зігрування духово го оркестру. Лунала якась мелодія, але неможливо було вловити мотив і збагнути, звідки вона долинає. Пішов на звук, але дже рела виявити не міг. І раптом зрозумів, що музика вже «тут», просто піді мною. А виконує її… море! Це мені пояснили турис ти, які вмостилися у «глядацькій залі» — на сходинкахтрибу нах над морем (таки «глядацька», а не «слухацька», про що далі). Стихії служить інструментом Морський орган — авангардна спо руда у вигляді труб, прокладених під набережною. Хвилі влива ються в них і видають абсолютно чарівні звуки — водночас гли бокі й глухі, сумні й натхненні, ритмічні й ніколи не повторю вані. І тоді я згадав, що в путівнику писалося про якийсь орган на набережній… «Співуча набережна» Задара з’явилася 2005 року в результа ті відновлення міста після бомбардувань. Орган, на якому грає сама природа, створив архітектор Нікола Башич. Усередині кон струкції розташовані 35 труб різної довжини з неоднаковим діа метром. А в східцях, на яких сидять туристи, є отвори, сполуче ні із цими трубами. До речі, дисонансів, які б різали слух, не по мітно. Такої дивовижної музики я ще не чув. Вона «виконуєть ся» в будьяку пору року, вдень і вночі, головне — рух хвиль.

Фото CNTB

Але сучасна й надзвичайно ергономічна. Тут є все, хоча воно невеличке: і «д’ютифрі», й каси, і багажні служби, сховані під землею… Зверху — тільки скляна будівелька терміналу, злітна смуга і… шлагбаум, який перекриває рух автомобілів, бо, бачте, вона перетинається з шосе. Коли треба злітати, тоді сигналять «семафором» і перекривають дорогу. Літак відправили — знову відкрили. Аеропорт працює як годинник. А що ще треба? Хіба що туристичних чартерів з України. Тільки хто ж від нас сюди літає?..

Але це ще було не все, орган — не єдиний сюрприз набереж ної! «Глядацька зала» заповнюється ще з двох причин. Одна з них — це захід сонця, який у Задарі просто чудовий. Помаран чеве, червоне чи жовте світило, залежно від погоди і пори ро ку, проходить по золотій доріжці й сідає у води Адріатики, ні би заходячи за лаштунки островів. Заради цього дефіле і збира ються глядачі, які є водночас слухачами морської симфонії. А коли сонце зникає, на набережній проявляє себе ще одна екстравагантна споруда — засвічується електричними вогнями світломузичний круг, який часто називають «пам’ятником сон цю». Його скляні панелі складені кілько ма шарами, і лампи в них створюють не повторну гру світла. В цьому крузі люди Неможливо було вловити мотив і збагнути, звідки сидять, походжають у ньому і навіть ви танцьовують тут, якщо мають сили після долинає мелодія. Пішов на звук, але джерела екскурсійного дня. Я не танцював, а лише спостерігав ка виявити не міг. І раптом зрозумів, що музика вже лейдоскоп вогнів і перебирав у голові сьо «тут», просто під ногами. А виконує її… море! годнішні «дари Задара», які залишаться ■ зі мною назавжди. ■

Фото CNTB

Круг із назвою «Вітання сонцю», скоріше, можна назвати «прощанням», бо він запалюється, коли світило зникає за горизонтом.


ВІТРІВ

20.06.2014

11:03

Page 100

ХЕВСУРЕТІЯ

Т

Р

О

Я

Н

Д

А

!MT_4-14-disk.qxd

На край світу

й

назад

Ó Ãðó糿 º õåâñóðñüêèé íàðîä, ÿêèé íàë³÷óº áëèçüêî òðüîõñîò îñ³á. ³í æèâå ó ñóâîðèõ ãîðàõ, ÷àñòèíó ðîêó ïîâí³ñòþ â³äð³çàíèé â³ä ñâ³òó. Ö³ ëþäè äåìîíñòðóþòü ñèëó äóõó, â³ðí³ñòü ñâîºìó êðàþ ³ ñàìîâ³ääàíó ãîñòèíí³ñòü.

M Георгій подивився на карту і з гордістю сказав: «Мій тато перейшов цей перевал і вкрав у тому селі мою маму!»

Ìèêîëà ²ÂÀÙÅÍÊÎ

Ми з дружиною аж ніяк не планували потрапити до Хевсуретії. Навіть не чули її наз ви. Але так склалося, що до верхів’я Тереку нас не пустили прикордонники, а на плато Казбеку — погода. Ще на підході до льодовика намет уночі засипало снігом. А заразом і припорошило тріщини на льодовику, тож рух по ньому без спеціального спорядження став смертельно небезпечним. Отже, вивільнився цілий тиждень. Ми дістали з рюкзака мапу, щоб розробити «план Б». Треба було придумати щось не в бік кордону з Росією, не надто високе, без льодопадів і скелелазіння. За п’ять кілометрів од містечка Степанцмінда (донедавна — Казбегі), від дороги, що веде до славнозвісного Хрестового перевалу, відходить довга долина, яка за кінчується селищем Джута. Далі через перевал можна потрапити в іншу долину з неве ликим селом Рошка. На мапі пунктиром позначений маршрут. У Казбегі, в невеличкій турагенції з організації альпіністських сходжень на Казбек, на наше запитання, чи вар то туди йти, тендітна грузинка енергійно закивала головою: «Джута, Рошка — очен кра сивый!» На великомасштабній картісхемі з інформаційного центру в місці, куди ми пла нували потрапити, було щось типу фортеці на скелях. Місце називалося Шателі. Доли ною йшла дорога. От і чудово! Дійдемо за деньдва до перевалу, перейдемо його, спусти мося й під’їдемо до Шателі. Звідти — до Тбілісі тією ж дорогою. Не все так сталось як гадалось… Про користь добрих справ Іти пішки нам не дав чоловік на ймення Георгій Циклаурі. Тількино вдягнули рюк заки, почули голос: «Ви в Джута?». Озирнувшись, побачили «Жигулі»«копійку» і коло ритного худорлявого грузина в брезентовому комбінезоні та шкіряному картузі. Незва жаючи на сиву бороду, від нього так і віяло енергією та завзяттям. «Ви думаєте, за денги? Нєт! Бесплатно!» Аргумент вагомий. Недовго думаючи, поклали рюкзаки на дах трудя ги «копійки» і вмостилися на задньому сидінні. Спереду сиділа жіночка. Водій відразу ознайомив нас зі своїм життєвим принципом: «До Джута все возят за денги. Очен дорого — дорога плохая. А я вожу бесплатно, потому что живу по поговор ке: «Сделай доброє дело, положи на камень, перейдьош через реку, і оно там будет тебя ждать!» Це було сказано так просто, без жодного пафосу. Жіночка теж була вдячна Георгію — везе в далеке село якісь папери, а громадський транспорт тут не ходить. Георгій зупинився в селі Сно, де дав нам час сфотографувати пам’ятник царю Вахтан гу І Горгасалі та баштуфортецю. Роздивляючись нашу карту, він показав село за перева лом і з гордістю розповів: «Мой папа перешол перевал и украл в етом селє мою маму!» ➧


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:03

Page 101

Найніжніша завіса. На дорозі між Шателі та Муцкхо є водоспад, за яким можна сфотографуватись і вийти сухим із води.


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:03

Page 102

Гори та мури. Містофортеця Муцкхо збудоване на крутосхилі над глибокою ущелиною. На відміну від «розкрученого» МачуПікчу, тут зовсім немає туристів, від чого враження ще сильніше. Під нами — грузинська прикордонна застава, це майже кордон із Росією.


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:03

Page 103

ГІРСЬКІ ЛИЦАРІ Хевсуретія (Хевсуреті) — історичний регіон на північному кордоні Грузії. Хевсури — етнографічна група гру зинів, які традиційно жили на висо когір’ї. У феодальний період її пред ставники були звільнені від податків, але були зобов’язані охороняти ру бежі країни. Існує гіпотеза про те, що хевсури є нащадками середньовічних хресто носців із Західної Європи. На користь цього свідчить зовнішня схожість лю дей із західноєвропейцями та деякі місцеві звичаї. Навіть у ХХ столітті хевсурські воїни носили мечі, щити, кольчуги та виступали під знамена ми з хрестом. У 1950)ті роки сталіністи примусово виселили більшість хевсурів на рів нини, асимілювали їх до місцевого населення, й гірські села спорожніли.


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:03

Page 104

Схил під впливом дощів і вітру перетворився на скульптурну композицію.

Нарешті ми доїхали до Джута — одного з двох найвисокогірніших сіл у Єв ропі. Інше, з назвою Ушгулі, — теж у Грузії, у Сванетії, на висоті 2400 метрів. Ще одну добру справу зробив для нас Георгій. Він докладно розповів, як знайти перевал, і намалював схему. Ми наївно думали, що перевалом, по значеним на нашій мапі, мало не дорога пролягає. Пізніше виявилося, що там немає жодної стежки і взагалі будьяких ознак шляху. Причому запа дина, яка здається перевалом, з іншого боку виводить на скелі й льодопад. Аби подолати перевал, іти треба лівіше, на верхівку невисокої гори. Дякуємо тобі, Георгію Циклаурі, за все добро, що ти нам зробив, і спо діваємося, що на другому березі річки тебе чекає винагорода! Джута — зовсім маленьке село. Півтора десятка будинків приліпилися на схилах обабіч річки. Селяни влітку приймають туристів. Тут будується готель. Більшість гостей, уявіть собі, — з Ізраїлю. Кмітливі люди, що й ка зати — продають нам тури до себе на Мертве море, а самі їдуть насолоджу ватися красою альпійських лук до Грузії… Ми йшли вгору по річці від Джути години три і заночували у прекрасно му місці серед трав, квітів і струмків. Ці будиночки, складені з дикого каменю, до половини наповнені людськими кістками — пам’ять про давню епідемію.

104

Крок уперед — півкроку назад До перевалу ж підходили значно довше, ніж сподівалися. Зокрема, через відсутність явної стежки. На додачу перед перевалом нас наздогнала гроза. Довелося швиденько встановити намет. На випадок негоди у мене в рюк заку є легенький нетбук. Коли кіно із зовсім ще молоденькими Аленом Де лоном і Жаном Бельмондо закінчилося, на небі знову засяяло сонце.


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:03

Page 105

Наступний день провели біля синього озера. Дивлячись у йо го прозору синю воду, можна було одночасно розглядати каме ні на дні та засніжені вершини гір… Грузинський німець На перевалі з погодою пощастило. У наступні ж два дні дощ майже не вщухав, а хмари висіли так низько, що ми б не знай шли перевалу. Намилувавшись досхочу синім озером, зібрали рюкзаки і вирушили в Рошку. Там, мабуть, знайдеться готель і маршрут ка до Тбілісі. Через дві години хлюпання по стежціструмку ми підійшли до села, ще меншого за Джуту. Більшість осель важко назвати будинками — скоріше, це халупи, зліплені з чого Бог дав. Один будиночок виглядав трохи солідніше, біля нього стояли джипи. Вийшов стрункий чоловік, на вигляд — ніби західноєвропеєць. Запропонував на вибір спілкуватися німецькою, англійською чи російською. Так, це хостел, але він переповнений: відпочи ває юнацька літня школа. З Рошки маршрутний транспорт не ходить. Нижче, за п’ятнадцять кілометрів, є село Корша, звідки маршрутка приїжджає сюди тричі на тиждень. До Шателі хо

У озері вода яскраво синього кольору. В ній відбиваються білі вершини гір, а крізь відображення видно кожен камінець на дні.

дить бус із Тбілісі: в суботу — вгору, у не ділю — вниз. Схоже, ми потрапили на край світу. Пізніше дізналися, що такий «інтенсив ний» рух у Хевсуретії відбувається тільки п’ятьшість місяців на рік. Коли випадає сніг, усі поселення вище від Корша пов ■ ністю відрізаються від світу. Хлопця звуть Дітер. Він німець, але п’ятнадцять років живе у Грузії. На моє «чому?» відповідав тра диційним німецьким: «Warum nicht?» — «Чому ні?». Зрештою виявилося, що його дружина — грузинка. У відповідь на зізнан ня я сказав, що моя сестра живе у Німеччині, бо її чоловік — німець. «Gute Grund» — «Гарна причина», — пофілософському резюмував Дітер. Попри всі люб’язності, далі нам лишалось сподіватися на свої ноги і зігріватися під дощем ходою.

Сюди ходить бус із Тбілісі: в суботу — вгору, у неді) лю — вниз. Такий «інтенсивний» рух відбувається тільки п’ять)шість місяців на рік. Коли випадає сніг, поселення повністю відрізаються від світу. Останній підйом тривав понад дві години і вичерпав усі наші сили. На висоті близько 3000 метрів довелось підійматися по осипу з дрібних пласких сланців, слизьких після дощу. Після кожного кроку нога сповзала назад. Зупинишся — сповзання продовжиться. Зрідка вдавалося спертись на великий камінь і перепочити. Нарешті ми видерлися на перевал і, за туристською традицією, винагородили себе за це плиткою шоколаду. Пройшовши сніжником до спуску, побачили внизу три озе ра. Одне було сірувате, бо наповнювалося просто з льодовика, друге — блакитне, а третє — яскравосинє. На Кавказі я ще не бачив такої синьої води! Напевно, в тому озері розчинені якісь мінерали, що так інтенсивно забарвлюють воду. На спуску осип не заважав, а допомагав — ми скористалися ним, як ліфтом. Треба було лише утримувати рівновагу і переставляти ноги, аби вони не надто занурювались у каміння, що сповзало вниз.

Гарна чача з гарними людьми в гарному місці Час від часу дощ слабшав, і тоді ми навіть сподівалися трохи підсохнути, але стихія знову брала своє. Нарешті спустилися в долину річки Хевсурська Арагві. Раптом назустріч проскакав джигіт. Із не дуже грузинським привітанням «салям алейкум» він промчав шаленим галопом. ➧

105


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:03

Page 106

Господар хостелу в селі Корша закінчив академію мистецтв і створив краєзнавчий музей, де зберігає предмети побуту, фото й документи про історію хевсурів. Стіни хостелу прикрашені картинами, створеними талановитою рукою Шота Арабулі.

Коли вмирає хевсур, на згадку про нього пляшку обплітають бісером.

Просто перед нами з сумки, притороченої до сід ла, вилетіла повна літрова пластикова пляшка і впала на дорогу. Джигіт зник так само миттєво, як і з’явився, не помітивши втрати. «Чача», — сказав я без жодних сумнівів, роз дивляючись пляшку. Підійшов, відкрутив, по нюхав. Звісно, чача. Який дурень скакатиме ша леним галопом під зливою по мінералку? Я зі тхнув і поставив пляшку на видноті посеред до роги. Десь через півтори години, коли ми вже вимокли до нитки, я побачив на дорозі ще одну точно таку ж пляшку і зрозумів, що це винаго рода за те, що першої я не взяв. Коли ми втратили лік часу і кілометрів, зза повороту зрештою визирнули будиночки села Корша. Ми відшукали гестхаус, на порозі якого солилася ведмежа шкура. Господарів не було вдома, проте двері були гостинно відчинені. Якою розкішшю здався нам дах над головою! Крім нас у будинку знайшли прихисток двоє че хів. Ми перевдяглися в сухе, швиденько накри ли стіл і випили по келишку чачі за знайомство. Як мало треба людині для щастя! Невдовзі з’я вився господар разом із професором Кра ківського університету, археологом па ном Пшемиславом. Дуже цікава лю дина, мандрівник і дослідник, він брав участь у розкопках АнкорВату в Кам боджі. Професор приїхав до Грузії ко ординувати міжнародний проект із мар кування туристичних маршрутів і під готовки карт. Саме під його керівництвом були встановлені зручні вказівники з точ ними даними про час руху і відстань до най

ближчих пунктів в Українських Карпатах. Зем ляк! Господар — теж неабияка особистість. Ху дожник, який закінчив академію мистецтв у Тбілісі. Пише прекрасні картини у стилі Пірос мані. Створив власними силами хевсурський ет нографічний музей. Він розповів, що хевсурів лишилося близько 300 осіб. Цей гірський народ трепетно береже свою культуру і звичаї. Ми розказали історію знайденої чачі й пригос тили нею компанію. А господар поставив на стіл чачу власного виробництва. Пляшка була обпле тена мереживом із бісеру. Хазяїн пояснив: коли вмирає людина, хевсури в пам’ять про неї оздоб люють пляшку, причому візерунок ніколи не по вторюється. Під час застіль такі посудини нага дують друзям і близьким про померлого, і він ніби виявляється присутнім серед них. Кілька тостів за гори, за Грузію, за дружбу між народами зближують таких різних людей, які зу стрілися в крихітному грузинському селі під од ним гостинним дахом. Була середа. Маршрутка до Шателі, куди ми мріяли дістатися, приїде лише в суботу. Звичай но ж, можна було вирушити пішки, за два дні дійдемо. Але нам знову пощастило — пан Пше мислав завтра їхатиме до Шателі на джипі. В ма шині виявилось два місця, якраз для нас. Місто башт Так іноді буває в житті, що все дивним чином складається, мов у чарівному калейдоскопі. Доб рі сили посилають назустріч гарних людей, доля несе тебе до чудових пригод і вражень. Це немож ливо спланувати, купити чи замовити. Синій


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:03

Page 107

Грузинське застілля — це свято душі. П’ють і їдять потроху, говорять багато теплих слів, а від багатоголосого співу душа розкривається і тане.

Так іноді буває в житті, що все дивним чином складається, мов у чарівному калейдоскопі: добрі сили посилають назустріч гарних людей, доля несе тебе до чудових пригод і вражень. ■ птах удачі змахує над тобою крилом. Головне — сприймати все з радістю і дивитися на світ із любов’ю. На ранок розпогодилося, і ми в гарній компанії вирушили вгору долиною Хевсурської Арагві. Там є село, де живе лише один чоловік. Життя в горах ой яке нелегке! Але горяни при росли душею до рідної землі. Можливо, після прокладення зруч них туристичних стежок і створення хороших мап тут побіль шає туристів і в місцевих мешканців з’явиться заробіток. Здолали перевал і вузьким серпантином спустилися в Ша телі. Півсотні кілометрів джип подолав за три години. Навряд чи ми подолали б їх за два дні. Дорогою ми проминули башту. Здавна горяни будували їх для захисту від набігів. Одиндва сміливці з хорошими рушни цями могли боронити на такій споруді свої родини від цілої ва таги, адже артилерію в гори не затягнеш, а огляд із десятимет рової башти — огого... Ну, а біля злиття двох річок стоїть фортеця Шателі — ціле міс течко з башт. Стіни складені з каменів, ретельно підігнаних один до одного без розчину. Ми поблукали переходами і вежами. Фортеця будувалась і добудовувалася стихійно. Тут є приміщення для людей і для ху доби, на яку полювали нальотчики із сусідньої Чечні. В одній із башт облаштовано гестхаус. Цікаво було б пожи ти в ньому деньдва, але наша дорога пролягла далі. Водій по путного джипа запропонував проїхати ще півтора десятка кіло

метрів угору ущелиною, щоб подивитися на фортецю Мукцкхо. Це справді удача, бо вище від Шателі не ходить ніякий транс порт. Тут лише кілька кілометрів до кор дону з Росією, тож без супроводу грузи нів прикордонники не пустили б нас туди навіть пішки.

Мавзолеї самопожертви Кілометрів за шість угору від Шателі зробили зупинку. На ске лястому уступі над злиттям двох річок стояли три хатки з каме ню — надто маленькі, щоб у них можна було жити. Наш водій розповів, що близько 100 років тому тут було село. Почалась епідемія якоїсь смертельної хвороби, і люди збудували щось на зразок карантину. Кожен, хто відчував у себе ознаки недуги, йшов сюди вмирати, аби дати шанс вижити односельцям. Зазирнули у віконечко: будиночки до половини заповнені людськими кістками! Страшно... Із цілого села живим лишився один чоловік. Яку силу духу, здатність до самопожертви і любов до ближніх треба мати, щоб ТАК умирати? Мукцхо Нарешті, використавши всі можливості позашляховика, ді сталися Мукцхо. Воно справило ще більше враження, ніж Ша телі. Високо на крутому схилі ущелини височать вежі старовин ної фортеці. Камені підібрані й складені без будівельного роз чину так майстерно, що вже кількасот років у руйнівному ви сокогірному кліматі стіни зберігають свої обриси. Не зрозуміло, яким дивом на крутосхилі тримаються стрункі високі башти. Не помітно жодних спроб реставрації, як у Шателі. Жодних слі дів людей. Лише далеко внизу на дні ущелини біля річки вид ніються кошара і прикордонна застава. Сюди не дістаються не тільки масові туристи, а й туристи взагалі. Це був справді край світу. ■

107


ВІТРІВ

20.06.2014

11:03

Page 108

Т

Р

О

Я

Н

Д

А

!MT_4-14-disk.qxd

Практика

«Тур


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:03

Page 109

де Франс» Ãðóïà óêðà¿íñüêèõ âåëîòóðèñò³â ïîáóâàëà íà 100-èõ ïåðåãîíàõ «Òóð äå Ôðàíñ», ïðî¿õàëà ìàðøðóòîì ëåãåíäàðíèõ ñïîðòñìåí³â ³ íà àëüï³éñüêèõ äîðîãàõ â³ä÷óëà ñåáå ñâîºþ ñåðåä ñâî¿õ. Ìàð³ÿ ÇÀ²ÐÞÕ²ÍÀ


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:03

Page 110

Н

На якість вітчизняного асфальту скаржаться навіть власники кросоверів і джипів. Проте є люди, які купу ють шосейні велосипеди з тонкими колесами та «бара нячим» кермом, розраховані на катання по шосе, і на віть якимось дивом знаходять місця для тренувань. Ки ївський клуб «Велотур» поки що віддає перевагу євро пейському дорожньому покриттю.

Історичні етапи перегонів Про «Тур де Франс» знають усі, навіть неспортивні люди і малеча. Адже це одні з найдавніших велопере гонів світу — вини вперше відбулися ще 1903 року. Хто б міг подумати, що їх започаткує газета автомобілістів! «L’Auto» запропонувала рекламний хід: популяризую чи спорт, популяризувати й видання. Газета існує і до тепер, тільки під назвою «L’Йquipe» («Команда»). Перегони неймовірно виснажливі. Вони складають ся з 21 етапу, кожен із яких перевищує 100 кілометрів. Причому значна частина етапів — гірська. Часом ден ний набір висоти сягає 3000 метрів (для прикладу, підня

тися від моря до АйПетрі у Криму — це близько 1000 м). Тож навіть просто проїхати маршрут — випробування ще те. Що й казати про змагання, коли важливо не тільки подолати відстань близько 3500 кілометрів, а ще й зро бити це швидше за найкращих велосипедистів світу. В кожному етапі є свій переможець, і стати ним — велике досягнення для спортсмена. Тріумфатором «Тур де Франс» стає той, хто проїхав усі етапи за найкоротший час. До речі, двічі ним визнавали велосипедиста, який не виграв жодного з етапів. Тихше їдеш — далі будеш? Переможців визначають і на етапах, і в загальному заліку, і найкращого спринтера, і найкращого гірського гонщика, і наймолодшого учасника. Та престиж кожної нагороди — захмарний. Конкуренція надзвичайно ве лика, а довжина і складність маршруту вимагають від учасника неймовірних здібностей і можливостей! «Тур де Франс» проводився з року в рік із перервами лише під час Першої та Другої світових війн. Щоразу старт і маршрут змінювались, але основна частина про ходила по Франції. Незмінним був і залишається фініш — біля Тріумфальної арки в Парижі. Основна частина перегонів відбувається в липні. Ско ріш за все, це пов’язано з тим, що гори вкриті снігом до самого літа, і, наприклад, перевал Сol de L’Iseran збері гає свої білі тунелі аж до середини червня. Жовта майка лідера Один із неодмінних елементів «Тур де Франс» — пе ревдягання залежно від результатів попереднього етапу. Жовта майка. Ця відзнака переможця етапу вперше з’явилася 1919 року. Якби не газета «L’Auto», яка вида валася на жовтому папері, колір лідерського одягу був би інакшим… 1953го на перегонах з’явилася зелена майка, яку вдя гає гонщик з найбільшою кількістю балів у спринтерсь кому заліку. Білу майку отримує найкращий учасник се ред тих, кому в рік перегонів ще не виповнилося 25 років.


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:03

Page 111

Найкумедніша майка — біла в червоний горошок. Виглядає дивно, але нею нагороджують найдужчих лю дей, які найшвидше подолали гірські етапи. Спонсор перегонів виробляв шоколад зі схожою обгорткою. Що ж, і тут не без реклами. Відзнака «Тур де Франс» означає новий етап у кар’є рі гонщика, перехід в інший клас спортсменів. Окрім слави, переможці отримують і грошові винагороди: 450 тисяч євро — абсолютний чемпіон, по 25 тисяч — най кращий спринтер і «король гір», 20 тисяч — провідний молодий гонщик, ну а 8 тисяч дають за виграний етап. Особлива увага прикута до «агресивних» учасників — тих, хто намагається триматися у відриві від пелотону (основного масиву спортсменів), постійно атакує і праг не будьщо вирватися вперед, іншими словами — не дає нудьгувати глядачам. Такі отримують наступного дня червоний номер на білому тлі та 2 тисячі євро. А той, кому група експертів присвоїть звання «найагресивні шого» в загальному заліку, отримає 20 тисяч євро.

розробили маршрут, на якому можна відчути всі пере ваги гірських етапів, при цьому не надриваючись: набо ри висоти достатні (до 2600 м), але загальний денний кілометраж — лише 65–90. Особисті речі їдуть у маши ні супроводу, завдяки якій кожен учасник знає, що є на дійний тил. Тепер поїхати на цей перевірений маршрут можуть і ті, хто хоче випробувати себе, й ті, хто лише хоче побачити Альпи та «Тур де Франс», — усі сповна отримають бажане. І кожного разу, чуючи про «Тур де Франс», згадуватимуть моменти, про які знатимуть із власного досвіду, про маршрути, по яких прошурхоті ли власними покришками. ➧

Готуємось і ми Організовуючи велотури Україною для прихильни ків гірських велосипедів, я мала надію, що настане й час «шосе». І ось завдяки каталонському велосипедисту, який розробив маршрут, та клубу «Велотур», який ор ганізував наш eventтур, стало можливим на своєму «шо сейнику» проїхати знакові перевали Альп, побачити Со ті перегони «Тур де Франс» на власні очі, а не з дивану по телевізору. Проблема підготовки була в тому, що українські ве лошосейники менш звичні до гірських перевалів, ніж їхні соратники в Альпах і Піренеях. У «Тур де Франс» бувають заїзди на понад 200 кілометрів за день. Ми ж

111


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:03

Page 112

«ТУР ДЕ ФРАНС» Перегони проводяться з 1903 року. Складаються з 21 етапу. Протяжність — загалом близько 3500 км. Маршрут змінюється щороку. Українці — переможці «Туру»: ■

2005 року Ярослав Попович здо був білу майку як найкращий мо лодий гонщик. 2006 року Сергій Гончар виграв два етапи з роздільним стартом, а Ярослав Попович — один із рів нинних етапів. Гончар три дні но сив жовту майку лідера.

112

Реєструючись у тур, один з учасників запитав: — А дівчата в групі є? — Так, є… Але це не допоможе! Насправді у групі була тільки одна жінка, ма ти двох дітей. Але вона займається тріатлоном, бігає половину марафонської дистанції, тож за тримувати всіх вона не збиралася… Перевали, перевали… «Розминка» розпочалася на перевалі Col des Aravis, який вперше включили до «Тур де Франс» у 1947 році. Він був свідком перемоги Флойда Лендіса на етапі у 2006 році, яка викликала скан дал через допінг. Цей перевал бачив неймовірне катання Мігеля Індурайна (п’ятиразовий пере можець «Туру», дворазовий переможець «Джи ро д’Італія», олімпійський чемпіон) і Яна Ур ліха (німецький гонщик, переможець «Туру», «Вуельти», олімпійський чемпіон і чемпіон сві ту). Ці місця — улюблені для тренувань Лендса Армстронга: звідси відкривається одна з найкра щих панорам масиву Монблан, засніжені піки якого здіймаються над Європою. І тут з легкістю можна набрати 2500 метрів, споглядаючи красоти і підіймаючись до високих холодних перевалів. Гладенький асфальт, обвиваючи гостроверхі скелі, проходить повз величезне озеро і веде на перевал Cormet de Roselend (1967 м). Озеро та кої краси, що проминути його без зупинок склад но! У групі навіть знайшовся «морж», який із за доволенням поплавав у гірській водоймі. Подолали й найвищий асфальтований пере вал Альп — Сol de L’Iseran (2770 м). Уперше пе лотон «Тур де Франс» проїхав ним у 1938 році. У 2007му на етапі, в який був включений і Сol de L’Iseran, український гонщик Ярослав По пович здобув приз за волю до перемоги. Цей

спортсмен став найкращим молодим гонщиком «Тур де Франс» у 2005 році, посів третє місце у «Джиро д’Італія» у 2003му і виграв «Тур Ката лонії» у 2006 році. Знай наших! На Сol de L’Iseran, пустився дощ. На горі ще лежали великі клапті снігу. Місцями білі карни зи сягали у висоту 2 метрів. Але коли крутиш пе далі, холоду не відчуваєш... За місяць до початку подорожі учасники от римали список необхідного одягу та потрібного спорядження. Перелік «обкатаний» нашими ін структорами в різних кліматичних зонах і виві


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:03

Page 113

рений до деталей. Враховуючи гірську місцевість, у ньо му були й осінні рукавиці з довгими пальцями, і бала клави, і додаткові теплі шкарпетки... Піднявшись на пе ревал, можна було взяти з машини супроводу необхідні теплі речі й почати спуск. — Славо, вдягайся, не втрачай тепло. — А я вже все вдягнув. — Як?! Шорти і куртка?! — Так… Це ж літо у сонячній Франції. (Усміхається). — Особливо кумедно фраза звучить на тлі туманних гір, припорошених снігом. Добре, що є машина... Далі було легше: сонячно, тепло плюс неймовірні гір ські панорами. Один із найгарніших перевалів, ще й першим включений у перегони «Тур де Франс», — Col du Galibier (2645 м). За останні 100 років він став леген дою. Тут проїжджали всі легенди шосейного велоспор ту. У цьому місці посправжньому розумієш складність «Тур де Франс»: набираючи 2600 метрів, легко уявити, як той самий кілометраж і підйом люди долають ще й за мінімальний час. Перебуваючи ж тут у відпустці, можна злізти з велосипеда, обернутися і, споглядаючи неймо вірний краєвид Альп, відчути, що всі зусилля винагоро джуються. І не тільки красотами і смачним обідом, а й… 35ма кілометрами безперервного спуску! Машина супроводу за традицією чекала на середи ні підйому: кому водички дати, кому поповнити запас вітамінів апельсинами, а кого й калорійним бутербро дом підкріпити. Під’їжджає перший учасник: футбол ка вся мокра. Мабуть, вирішив змочити у джерелі на під йомі, щоб було прохолодніше. Під’їжджає другий — та сама історія. Третій… Футболки мокрі від комірця до рубця, хоч викручуй! Виявилося, що організм вирішив віддати все зайве на 17відсотковому підйомі. Що й ка зати, перевал запам’ятався кожному, і всяк мав підста ви пишатися своїми велодосягненнями. На власні очі У цій подорожі ми відвідали 19й етап «Тур де Франс». Удосвіта, поки ще відкриті дороги, піднялися на вер шину перевалу, де об 11ій мав пройти пелотон. Невдов зі спонсори змагань почали розважати присутніх неймо

вірним калейдоскопом подарунків! Річ у тім, що «Тур де Франс» — не тільки спортивна подія, а й шоу і, звичайно, непогана нагода для реклами. Перед пелотоном виши ковується довжелезна ватага машин, яких світ не бачив: і автівки у формі пляшок, і платформи з кіньми та вели чезними макетами велосипедів і гонщиків, і щось різно барвне з водяним брандспойтом на горі… Все це їде, зву чить ще й розкидає сувеніри: кашкети, цукерки, газети, брелоки… Потроху починається гвалт із веселощами: ко жен намагається вловити найцікавішу річ і залишити на пам’ять. Уся ця веремія триває близько двох годин. До приїзду гонщиків усі вже у дуже позитивному настрої: і настрибались, і набігались, і подарунків понабирали. Про наближення спортсменів можна здогадатися за гелікоптером, який видно здалеку: летять відеооперато ри. А потім повз тебе проїжджають легенди велоспорту: спочатку — «агресори», трохи згодом — основний пело тон, і в кінці — аутсайдери. Уболівальники підтримують усіх, на перевалі панує надзвичайно позитивна й енерге тична атмосфера. Далі їдуть десятки барвистих техніч них машин, обвішаних велосипедами: у кожної коман ди — своя. Вау, хлопці, давайте, ну ж бо, от клас!.. Хви лини спостереження закарбовуються в пам’яті назав жди — як апогей твоєї власної подорожі, твого особис того змагання з горами… Та ось уболівальники, які приїхали кемперами, повер таються до своїх фургончиків дивитися пряму трансля цію перегонів. Ті, хто прибув звичайними автівками чи прийшов пішки, розповзаються по різні боки перевалу. А ми, натхненні й замріяні, налаштовуємось на повер нення додому. Що й казати, «Тур де Франс» по ТБ і в житті — абсо лютно різні речі. У Франції почуваєшся частиною пере гонів, дихаєш одним повітрям із гонщиками та вболіваль никами, почуваєшся на одній хвилі з великою подією… Минув рік, знову наближається ця дата. І знову ми ор ганізовуємо подорож знаковими перевалами «Тур де Франс» у кінці червня. А тим, хто не встигне чи захоче побувати в Альпах ще й на Середземному морі, пропо нуємо подорож до Італії у вересні. Приєднуйтесь, адже враження — це багатство, якого ніхто ніколи не забере! ■

113


20.06.2014

УНІКУМИ

11:03

Page 114

Крок у безодню Фото R. PRATTA

Ф

Е

Н

О

М

Е

Н

И

!MT_4-14-disk.qxd

Фото «TamagoPenguin»

Äëÿ ïðèõèëüíèê³â åêñòðåìàëüíîãî â³äïî÷èíêó ç’ÿâèëîñÿ ùå îäíå ì³ñöå, äå ìîæíà ïîëîñêîòàòè íåðâè — àòðàêö³îí «Êðîê ó áåçîäíþ».

Печені світильники

Незвичайний оглядовий майданчик відкрили кілька місяців тому на фран цузькому гірськолижному курорті Шамоні, на вершині гори ЕгюійдюМіді, на висоті 3842 метри над рівнем моря. Конструкція зроблена повністю зі скла за втовшки 12 міліметрів. Екстремали підіймаються на гору, роззуваються перед входом на оглядо вий майданчик (щоб не подряпати скляну поверхню), надягають м’які капці й ось він — крок у безодню. Що далі? А далі вони завмирають від захвату та жаху. Приголомшливий краєвид перехоплює подих, але прірва, що розверза ється під ногами, змушує серце вистрибувати з грудей: під кабіною — урви ще, глибше за тисячу метрів. Не дивно, що відвідувачі починають перелякано хапатися за стіни кабінки… ЕгюійдюМіді є однією з найпопулярніших альпійських вершин на терито рії Франції. Щодня на цю гору піднімаються понад 2 тисячі простих туристів, а також альпіністів, лижників та інших поціновувачів активного відпочинку.

ßê çðîáèòè òàê, àáè ïåêàðíÿ ñòàëà ì³ñöåì, êóäè çàõî÷óòü ïîòðàïèòè òóðèñòè? Ïðî öå çíຠîäíà ÿïîíêà.

Рухомість за три мільйони

«Начинка» фургонумаєтку «Elemment Palazzo» не може не дивувати. Чого ли ше варті трап, як у літака бізнескласу, вихлопна система спортивного автомо біля і відкритий майданчик, як на даху моторної яхти. Схоже, дизайнери нама галися догодити і прихильникам швид

114

Фото marchimobile.com

Ïàðêåòíà ï³äëîãà ç ï³ä³ãð³âàííÿì, êàì³í, âàííà ³ç òðîï³÷íèì äóøåì — óñå öå º â íàéäîðîæ÷îìó áóäèíêó íà êîëåñàõ. кої їзди, і поціновувачам авіаспорту та яхтингу, і вибагливим мандрівникам. Дивоавто має два поверхи і кілька зон, зокрема, відпочинкову з висувним баром, що відкривається за допомогою натискання кнопки, масажними крісла ми, двоярусним ліжком і 40дюймовим телевізором. А поруч — розкішна ван на кімната та гостьовий санвузол. Автофургон класу «люкс» важить 20 тонн, його довжина — 12 метрів, а ви сота — понад 4 метри. Попри такі габа рити, він може розганятися до 150 кіло метрів на годину і споживати при цьо му на 20 відсотків менше палива, ніж інші транспортні засоби такого розмі ру. Залишається тільки знайти покупця, бо коштує це задоволення 3 мільйони доларів.

Хтось хліб обожнює, хтось його вважає шкідливим продуктом, а є й ті, хто вміє ви користовувати його не за призначенням. Саме так робить Юкіко Моріта з Кіото. Во на обожнює багети, батони і булочки, але не їсти, дизайнер робить із них справжні сві тильники, які можуть наповнити кімнату теп лими відтінками та ароматом свіжовипече ного хліба. А почалося все зовсім випадково. Юкіко, працюючи багато років на одній із місцевих пекарень, одного разу помітила, як гарно просвічується шматок хліба на сонці. І дів чині спало на думку наповнити французький багет світлом. Вона вийняла м'якуш, примі ряла лампу і… о диво! Юкіко почала висушу вати багети, наносити на їхню поверхню спе ціальне покриття зі смоли, кріпити світло діодні лампи. Так розпочався особистий біз нес Юкіко. «Хлібне місце» вже стало частиною де яких туристичних маршрутів у цій місцевос ті. Туристи скуповують креативні світильни ки як гарячі пиріжки.


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:03

Page 115


11:03

Page 116

Фото А. НЕКРАСОВА

Кам’яний шедевр

Музей на дні

Îäí³ íàçèâàþòü öþ êàì’ÿíó ³ñòîòó ìàìîíòîì, ÿêèé ï’º âîäó, ³íø³ - äèíîçàâðîì. À êîãî áà÷èòå âè? Хвітсеркур — це 15метрова скеля в затоці Хунафлоуї на півночі Ісландії. Утворення своїми обрисами приваблює мандрівників та фотографів. Особ ливо вражає «звір» на тлі заходу сонця чи північного сяйва, яке тут спостері гається взимку. Здалеку й справді здається, що то якась жива істота прийшла на водопій. Як і коли з’явився дивний витвір природи, ніхто точно не знає. Вчені лише припускають, що кам’яна чудасія — це все, що залишилося від стародавньо го вулкану. За сотні років старанні вода й вітер надали скелі отакої химерної форми. А шанувальники казок і легенд розказують, що Хвітсеркур — не що ін ше, як троль, який закам’янів під сонячним промінням. На жаль, із кожним роком кам’яний шедевр дедалі більше руйнується че рез відпливи і припливи, які його підмивають. Щоб зберегти унікальну пам’ят ку природи, місцеві мешканці періодично її зміцнюють.

ϳðíóâøè â ìîðå á³ëÿ ìèñó Òàðõàíêóò, ìîæíà ïîòðàïèòè ó ôåíòåç³-ñâ³ò, äå ç âîäîðîñòÿìè òà ðèáàìè óæèâàþòüñÿ îáðàçè êîëèøí³õ âîæä³â.

Церква з кісток Мабуть, непримітне чеське містечко так би й залишилося відомим тільки місцевим мешканцям, якби не епідемія чуми у XIV столітті, що забрала десятки тисяч життів. А ще — якби не один май стер, який потім упорядкував тіла небіжчиків. «Чого добру пропадати?» — подумав він і вирі шив зібрати людські кістки й черепи та оформи ти ними цер кву. Відтоді КутнаГора стала улюбленим місцем туристів, яких тягне полоскотати нерви. Зовні церква нічим не примітна, але все редині майстерність і креативність «дизайне ра інтер’єру» зачаровує. Найбільша окраса храму — великий канделябр із кісток: по од ній від кожної людини. А якщо добре пригле дітися, то видно, що люстра прикріплена до стелі за допомогою… людських щелеп. Дрібні деталі, симетрично викладені кістки викликають водночас і жах, і захват. Загалом у церкві зібрано понад 40 тисяч кісток.

Фото «FotoStudio R*Dg»

Ó ìàëåíüêîìó ÷åñüêîìó ì³ñò³ Êóòíà-Ãîðà º öåðêâà, â ÿêó íå ðåêîìåíäóþòü çàõîäèòè ëþäÿì ³ç âðàçëèâîþ ïñèõ³êîþ.

«Підводний музей скульптур» на кримсь кому узбережжі виник у середині 1980х ро ків — як кажуть, на рівному місці й з чистої любові до мистецтва. Хтось із випускників художнього училища, чиє ім’я незаслужено забуте, «втопив» тут, на глибині 10–12 мет рів, першу скульптуру, свою дипломну ро боту. Ця ідея припала до душі багатьом йо го колегам, тож підводний артмайданчик скоро розрісся. У часи Радянського Союзу він нагадував партійні збори вождівблизнюків. Але остан німи роками, вже навіть десятиліттями, екс позиція змінилася: якісь скульптури не ви тримали перевірки часом і морем і зникли, якісь обросли водоростями і молюсками, а якісь були «врятовані» відвідувачами та пішли на сувеніри. Зате тепер тут є герої мультфільмів, кораблі, водолази, поети, всесвітньо відомі споруди… Та найдужче все ж вражає півтораметрова голова Лені на, яка й сама вже, певно, не пам’ятає, хто і коли її тут встановив…

Фото А. НЕКРАСОВА

20.06.2014

Фото «Claudette»

!MT_4-14-disk.qxd


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:03

Page 117

117


20.06.2014

11:03

Page 118

Зроблено із

Фото Н. ABRAMS

Фото М. ЗАВІРЮХІНОЇ

!MT_4-14-disk.qxd

солі

Вишукане маскування

Ó Ï³âäåíí³é Àìåðèö³ º ãîòåëü, ÿêîìó íå áóëî á ö³íè â ÷àñè, êîëè ñ³ëü ö³íóâàëàñÿ íà âàãó çîëîòà.

Ùîá âèæèòè, öÿ âèíàõ³äëèâà ãóñ³íü ìàñêóºòüñÿ «ï³äðó÷íèìè çàñîáàìè» òàê, ùî é ð³äíà ìàòè íå âï³çíàº.

У готелі «Паласіо де Саль» («Палац із солі»), що в Болівії, все зроблено з відповідного мінералу: стіни, підлога, ліжка, посуд, столи і стільці... Будівлю склали із понад мільйона соляних блоків, які добувають поруч, у соляній пусте лі Уюні. До створення такого незвичного готелю спонукали два чинники: попер ше, сіль — дешевий і екологічний матеріал, подруге, такий готель дає можли вість не лише відпочити, а й значно покращити своє здоров’я астматикам і алергікам. Готель зазвичай приймає туристів, які приїжджають подивися на солонча ки. Вони такі допитливі, що на стінах довелося повісити картки із проханням — «Будь ласка, не облизуйте стіни!». Заночувати у солоній будівлі коштує трохи більше ста доларів. Це разом зі сніданком, на який можуть запропонувати страви на основі м’яса лами, теля тини і, звісно ж, солі.

Äî âàøî¿ óâàãè êâ³òè, ÿê³ ðîñòóòü ëèøå â îäíîìó ì³ñö³ íà ñâ³ò³ é ïðèìóøóþòü çàòàìîâóâàòè ïîäèõ, — ÷îðí³ òðîÿíäè. Троянди Halfeti дуже рідкісні. Вирощува ти їх можна лише влітку в маленькому турець кому селі Альфеті, якому природа пода рувала унікальні можливості — особливий грунт і грунтові води з відповідним рівнем кислотності, що просочуються з річки Єв фрат. Завдяки таким умовам троянди от римують особливий чорний відтінок і ви глядають так, ніби на них розбризкали з балончика чорну фарбу. Але насправді кві ти лише видаються такими. Мало хто мо же розгледіти, що насправді вони темно темночервоні. На жаль, троянди Halfeti перебувають під загрозою зникнення, оскільки на річ ці Євфрат побудовано дамбу, і старе міс це поселення опинилося під водою. Село довелося перенести на інше місце, на від стань десяти кілометрів, але там чорні троянди погано приживаються.

118

Фото naturalgarden.org

Чорні троянди

Життя у дикій природі — це ще ті ягідки, тому кожна жива істота нама гається бути непомітною для своїх во рогів. І що беззахиснішою є здобич проти хижака, то більше винахідли вості вона проявляє, аби тільки зли тися з оточенням. Гусінь метелика Synchlora aerata не виняток: вона маскується так, що жодному голодному птахові на думку не спаде, що це пожива. Але, на від міну від своїх побратимів, прикидати ся гілочкою, шматком кори чи сухим листочком їй не цікаво. Ця комаха пе ревтілюється вишукано та зі смаком — вибирає найяскравіші квіти і їхніми пе люстками прикрашає своє тіло. За мість клею використовує рідкий шовк, який сама виділяє. Коли «одежина» втрачає свою свіжість, «модниця» змі нює її на іншу. Подорослішавши, яскрава гусінь стає блідозеленим, нічим не приміт ним метеликом, яких у Північній Аме риці тьматьмуща. Маскуватися біль ше немає потреби.

Підготували Ольга БАРТИШКОЛОМАК, Євген БУДЬКО


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:03

Page 119

Шопен у

Радомислі Ó ÷åðâí³ ³ñòîðèêî-êóëüòóðíèé êîìïëåêñ «Çàìîê-ìóçåé Ðàäîìèñëü» ç³áðàâ øàíóâàëüíèê³â êëàñè÷íî¿ ìóçèêè íà ² ̳æíàðîäíèé ôåñòèâàëü «Ìóçèêà Ôðèäåðèêà Øîïåíà ïðîñòî íåáà». Ìàðèíà ÃÓÄÇÅÂÀÒÀ;

Ольга Богомолець і Генрик Літвін.

П

Послухати чудову музику в чудовому місці гостей запросила команда заснов ниці комплексу — Ольги Богомолець — спільно з посольством Польщі в Україні та Польським інститутом у Києві. Небо вкривалося хмарами, зривався дощ і здіймався вітер, але ніщо не могло змусити гостей покинути «глядацьку за лу». Музика розливалася між дерев, зліта

ла до шпиля замкової вежі й полонила слухачів. Перед відкриттям заходу пані Ольга зізналася, що ідея фестивалю виникла у неї ще п’ятнадцять років тому, на подіб ному святі музики в Польщі. У своєму вітальному слові посол Поль щі пан Генрик Літвін сказав, що він не мав сумнівів, чи варто в такий сумний для Ук раїни час (напередодні загинули 54 укра їнські вояки) проводити захід. Адже долу чення до прекрасного і вічного, розвиток духовності — це спротив війні та агресії. А Богомолець додала: «У неспокійні часи такі концерти допомагають гармоні зувати себе і повернути собі сенс життя. Творчість Шопена має яскравий грома дянський характер. Видатний компози тор створив «Революційний етюд», який не раз лунав на Майдані. Під час жалоб них заходів виконують його «Похоронний марш». На фестивалі музика композито ра звучатиме на честь загиблих, які захи щали незалежність нашої держави». Найкращі твори Шопена виконали все світньо відомі музиканти: поляк Піотр Ши

Îëåíà ÊÓÐØÈÍ

ховський, який 2010 року виступав із Хо се Каррерасом, солістки Національної філармонії України Інна Порошина та Ла риса Деордієва. Наступного дня до них приєдналися молода піаністка Зоріна Чор ноус та семирічний Антон ЛабікПронюк, якого називають «майбутнім Ріхтером». Бажаємо фестивалю стати щорічним. Але щоб відвідати «Замок Радомисль», не варто чекати наступного року. Унікальний музей української домашньої ікони «Ду ша України» та мальовничий ландшафт ний парк чекають на вас щодня. ■


20.06.2014

ЧУДЕС

11:03

Page 120

К

Р

А

Ї

Н

А

!MT_4-14-disk.qxd

У

ОДЕЩИНА

Рідна

екзотика Òóò ÿ ñï³çíàâ äâà âàð³àíòè íàøî¿ «äîìàøíüî¿» åêçîòèêè, òà òàêî¿, ùî íå òðåáà é çà êîðäîí.  îäíîìó ì³ñö³ ñïëåëèñü åêîâèðîáíèöòâî ç åòíîãðàô³ºþ, â ³íøîìó — ïðîòîêè Äóíàþ ç ðåë³ã³éíîþ òå÷³ºþ.

П

Після певних суспільних пертурбацій усі ми чітко впевнилися, що наш Південь — це таки справжня Україна. А після поїздки по Бессара бії особисто я переконався, що там живуть креа тивні та неординарні люди, здатні зробити зі сво го краю туристичну «цукерку». Особливо якщо допоможемо ми, туристи, без шкоди для своїх відпускних задоволень.

120

²âàí ÃÎÐÎÁÅÖÜ

ФРУМУШИКАНОВА. Еко плюс етно Був собі в Бессарабії армійський полігон… Ні, не так. Були собі на місці полігону кілька ко лоритних сіл. Жили в них мирно всі, від молдо ванина до німця. Аж тут ударила Друга світова війна, а за нею — зміцнення армії та кордонів радянської імперії. Самобутні села мусили по ступитися місцем великому військовому полі гону. Але в одному з тих сіл, ФрумушикаНова, народився Андрій Паларієв, батько того, хто вже у ХХІ столітті відродив малу батьківщину і зро бив її всеукраїнським феноменом. Разом із радян ською імперією полігон наказав довго жити, на томість з’явились умови для приватної ініціативи. Проте у відкритому бессарабському степу сприятливих умов було небагато. Коли ми при їхали до Фрумушики (з молдовської мови — Кра сунька), не вірилося, що все збудовано «на рів ному місці». Завзятий онук Олександр Паларієв з батьком та двома синами створили тут найбільший у Єв ропі комплекс із вирощування каракульських овець. Нині тут випасається понад 6500 цих цін них тварин. Приїздили вівчарі з Європи і навіть із Нової Зеландії. Ми куштували у Фрумушиці ніжну бринзу (господарі запевняють, що мага зинна — здебільшого фальсифікат), смачнющу баранину в місцевій «Корчмі», чудовий мед із власної пасіки Паларієвих та домашнє вино з їхнього погреба… ➧


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:03

Page 121

Засновник комплексу «Фрумушика Нова» Олександр Паларієв.

Молдовське подвір’я в етнокомплексі.

Вина Паларієвих беруть призи на аматорських конкурсах.


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:03

Page 122

«Нульовий кілометр» великої Європейської річки Дунай.

У Фрумушиці можна побачити національні бессарабські подворища ХІХ–ХХ століть: ук) раїнські, молдовські, російські, болгарські, німецькі, гагаузькі та єврейські. ■ Місця для риболовлі та мрій на турбазі.

Особливо близьким серцю туриста є те, що господарі завдяки своєму виробництву створи ли для душі цей етнографічний комплекс «Бес сарабське село ФрумушикаНова». Із його по явою у родині українських музеїв відбулося гід не поповнення! У Фрумушиці можна побачити національні бессарабські подворища ХІХ–ХХ століть: українські, молдовські, російські, бол гарські, німецькі, гагаузькі та єврейські. А також церкву та меморіал «Пагорб пам’яті», присвяче ний мешканцям сіл ФрумушикаНова, Рошія, Гофрумсталь, Кантемир і Зурум, виселеним за ради розбиття полігону. Подворища живуть своїм особливим життям. У них можна зупинитися на ночівлю. Загалом тут готові прийняти до сотні гостей, не рахую чи місць на сіннику. Організовують і весілля, і конференції. ФрумушикаНова є центром сімейного від починку, де можуть відпочивати і дорослі, й діти. У мінізоопарку є лами з далеких Анд, камерун ські кізочки, всілякі фазани та цесарки, коні ук раїнської породи, поні для катання дітлахів… Тут вам запропонують прокататися на віс лючках, посмалити з рушниці на стрілецькому стенді та наловити японських коропів у трьох озерах, пополювати на фазанів у будьяку пору року, покататися на БТРі по колишньому полі ➧


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:03

Page 123

У Вилковому човни є основним видом транспорту. Вони бувають різні — й одно, і сорокамісні. Доставляють ними і людей, і товари, і будматеріали.

Фото М. ІВАЩЕНКА

По воді як по сухому.


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:03

Page 124

Єрики — вилковські канали.

Вулиці Вилкового — це канали, а тротуари — дерев’яні вимостки і кладки. Тут люди напід) питку хитаються не з боку в бік, а вперед)на) зад, щоб із кладки не впасти. ■ гону… І нарешті, можна насолодитися абсолют но неповторним відчуттям простору в бессараб ському степу! А я вперше в житті пройшов у Фрумушиці не звичну лікувальну процедуру. Враження лиши лися надовго. Уявіть, що вас ведуть до мініатюр ного дерев’яного будиночка, кладуть на дерев’я ний настил, зачиняють і залишають там на са моті з роєм бджіл! Не лякайтеся, медоносні ко махи перебувають у вулику, просто під вашим ложем. Їхнє біополе, розмірений гул, запахи меду, воску та ефірних олій — усе це справляє благотворний вплив практично на всі органи та системи людського тіла. Кажуть, кілька таких сеансів — і можете працювати без утоми хоч ці лий день! Я вдячний господарям Фрумушики, бо на ступного дня на мене чекала неабияка робота — дивуватись і вбирати красу. Фото М. ІВАЩЕНКА

Пам’ятник старовірам.

ВИЛКОВЕ. Між небом і водою В іншому куточку нинішньої Одеської облас ті, біля гирла Дунаю, жили собі старовіри. Не з

доброго дива перебралися вони з російської гли бинки у комарині хащі дунайських проток і ост ровів, погнали їх звідти вірність старим христи янським обрядам і двоперстному хресту, а ще — звісно, царські репресії. Міцність духу і жага життя дали старообрядцям можливість щасли во (в основному) дожити до наших днів. І саме заради знайомства з їхнім життямбуттям приїз дять сюди туристи з усієї України, не кажучи про ближні морські курорти. Вилкове збудоване в дельті Дунаю на безлічі рукотворних острівців, намитих із мулу та об городжених нарізаним очеретом. Мул дуже ро дючий, і на ньому виходять чудові городи. Вулиці Вилкового — це канали, а тротуари — дерев’яні вимостки і кладки. Місцеві дітлахи пі ряють вузенькими дощечками на велосипедах. Поселяни кажуть: «Скрізь у світі люди напідпит ку хитаються з боку в бік і тільки в нас — вперед назад, щоб із кладки не впасти». Бородаті доб ряки вилковці розмовляють староросійською мовою: хлопчики тут — «отроки», нехороші лю ди — «каяфи», їхній одяг — «кафтани», «поддєв кі», «сарафанци» та «опоркі». А дехто, здається, точно не знає, у якій державі живе: «Ми не під державою, а під Богом ходимо». Старообрядці до гостей прихильні, можуть почастувати своїм варіантом вина з винограду ізабелла — новаком, приймуть, поселять, але звичаїв переймати не стануть. Нас приймав туроператор «ВилковоПелі канТур» на своїй туристичній базі, розташова


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:03

Page 125

Дельта Дунаю — пташиний рай.

Фото М. ІВАЩЕНКА

ній поруч із Вилковим, на території Дунайсько го біосферного заповідника. На базі площею півтора гектара з доглянутим природним газо ном є внутрішнє озеро з обладнаними місцями для риболовлі, відособлені очеретяні павільйо ни для пікніків, шашличний павільйон, пляж на зона з лежаками та альтанками, лазня, при чали з широким вибором плавзасобів, зручне ав топаркування. Жити пропонують в обладнаних двоповерхових дерев’яних будиночках з автоном ним опаленням, котеджах з антимоскітними ве рандами та виходом до Дунаю. А ще тут здійснюють екскурсії: по Вилковому, до Чорного моря, винзаводу «Шабо», фортеці БілгородаДністровського, на острів Зміїний… Нас запросили на «Нульовий кілометр» у гир лі Дунаю. Можна міряти річку від верхів’їв, але в цих місцях воліють рахувати кілометри від її впадіння в море. Туди ми вирушили катером через дунайські «джунглі», в яких не всякий із місцевих розбереться. Вони повні тонконогих чапель, лебедівшипунів, чайок, казарок… За галом тут водиться понад 220 видів пернатих. У тому числі — пелікани! То ось чому так нази вається туроператор… Далі чекали пікнік і «па

ДРУЖНЯ ПОРАДА м’ятник нулю» на березі чи то Дунаю, чи то вже Чорного моря. Ця символічна цифра позначала не лише по чатоккінець великої європейської річки, а й старт мого маршруту додому. Фініш якого озна чатиме підготовку багатьох співвітчизників до освоєння своєї національної екзотики. Чи не правда, шановні читачі? ■ Редакція дякує за подорож департаментові культури і туризму Одеської міської ради та «Туристичному пресклубові України».

Діставатися ФрумушикиНової або Вилкового з Одеси — три години ав тошляхами, які явно бажають бути кращими. У зв’язку із цим радимо киянам і мешканцям інших країв, віддалених від цих двох куточків екзотики, сприй мати їх не як «самоціль», а насампе ред як приємний додаток до відвідан ня «перлини біля моря» чи до відпо чинку на узбережних курортах. Докладніше — на frumushika.com, www.pelicandanubetour.com.ua.


20.06.2014

ЧУДЕС

11:03

Page 126

У

К

Р

А

Ї

Н

А

!MT_4-14-disk.qxd

На чатах

вічності

²ñòîð³ÿ óðèâ÷àñòà, ÿê ñòàðå ê³íî. ˳òîïèñè ³ ëèñòè ðîçñèïàþòüñÿ íà ïîðîõ, á³áë³îòåêè âèìîêàþòü àáî ïàëàþòü, ïîêîë³ííÿ ³âàí³â áåçïàì’ÿòíèõ ìàðøèðóþòü ïî ðîçðèòèõ ³ çàáóòèõ ìîãèëàõ… Àëå ïî âñ³é Óêðà¿í³ ñòîÿòü æèâ³ ñâ³äêè øâèäêîïëèííîãî ÷àñó — äàðìà ùî ëþäè ùå íå çáàãíóëè ¿õíüî¿ çåëåíî¿ ìîâè.

Цій оливі з Нікітського ботанічного саду в Криму вже понад 2000 років. Хто знає давніше українське дерево — прохання познайомити.

126

О

Отже, дереваавтохтони. Вікові дерева. Зрід ка — тисячолітні дерева. Вони особисто бачили і пережили монгольське нашестя, визвольну вій ну Хмельницького, катаклізми ХХ століття. Як умовити їх свідчити на суді історії? Радіовугле цевий аналіз і дендрохронологія — тільки перші кроки у розмові з найстаршими співвітчизника ми. Важко сказати, коли наука розшифрує всі ієрогліфи стародавніх дереворитів. Тому наразі вдаймося до інтуїції та поезії. Варто тільки при тулитися до шорсткого порепаного стовбура…

Ïðîòðåé Àíäð³é ÂËÀÑÅÍÊÎ

Рятуйте наші груші! Спочатку про наболіле. Найлютіші ненависники вікових дерев в Ук раїні — двірники, забудовники та можновладці. Претензій до хлорофільних пенсіонерів чимало, але всі украй примітивні. Мовляв, від «стари ганів» — одні прикрощі: неміряні купи листя, під вищена аварійність, перешкоди для комуніка цій… Не дивно, що поблизу персональних пала ців чи адмінспоруд красуються переважно кволі туйки чи юні берізоньки. Колись було не так. Наприклад, задля збере ження лише одного (!) старого дерева гінкго біля київського політеху проектувальники 1970х влаштували на новій дорозі великий зигзаг. Звіс но, не з доброї волі, а на вимогу викладачів і сту дентів. Із часом вимоги залишились, але дослу хатися до них припинили. Забудовники узяли за герб бензопилу та сокиру, відтак українські вікові дерева пішли в партизани і відступили за межі поселень. Наслідки нерівної боротьби не забарились. Якщо на сьогодні, скажімо, у Поль щі заповідано 53 000 вікових дерев, у Великобри танії — 22 000, то в Україні — лише 2600. Необ лікована решта завбачливо ховається від недоб рого погляду гербофобів. І ми мусимо їх (дере ва) від них (гербофобів) урятувати! Засоби порятунку давно відомі й апробова ні в Європі. До найвизначніших «раритетів» вар то приставити персональних охоронців (добро вільних чи державних). В країні мусять працю вати не поодинокі ентузіасти, а екологічні орга нізації, які планомірно виявлятимуть та опису ватимуть унікальні дерева. Не завадило б і премі ювати активістів. Про кожне заповідане дерево має розповідати окремий інфоцентр. А відповід ні ілюстровані довідники будуть не зайвими у ➧


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:03

Page 127

Найтовще дерево України — дика фісташка (або кевове дерево) з Нікітського ботсаду (10,5 метра в обхваті). Окрім краси і сили вона виточує ще й ароматну смолу, що дуже цінується на Сході.


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:03

Page 128

домі кожного природолюба. Коротше кажучи, народ мусить знати своїх героїв. І бажано не тільки віртуально, а й особисто. Тож рушаймо у путь! Суничникові галявини forever Ми у Криму, де зійшла зоря нашої християнської держави. Тут збереглися найдавніші в країні дерева, які, можливо, знали апостола Андрія Первозванного, Климента Римського, сімох херсонеських мучеників… Дерева зростали й міцніли на крем’я нистих приморських схилах і мальовничих яйлах, а внизу про пливали і зникали за обрієм кораблі — еллінські, римські, ві зантійські, руські, генуезькі, турецькі… Двохтисячолітня олива в Нікітському ботсаду — першодере во України. Та не сподівайтеся побачити щось подібне до кре мезних шишкуватих богатирів Гетсиманського гаю в Ізраїлі. У затишку, неподалік від нижнього входу, з широкої основи тяг нуться до небес кільканадцять стовбурків. Ось він, наочний сим вол безсмертного життя! Натомість найстаріша дика фісташка України (1700 років) вражає об’ємами. Це, вочевидь, «найшир ше» вітчизняне дерево: обхват стовбура — 10,5 метра! Вона теж росте в Нікітському ботсаду, поблизу адмінкорпусу. Немов дав ній дракон із лускатим панциром вихопився з надр землі, аби роздивитися, що зараз коїться у прекрасному Криму… На відрізку від Судака до Балаклави груди сповнюються па хощів ялівця. Цих рослин на півострові кілька видів, але нас цікавить один — ялівець високий. В урочищі Батиліман, на мисі АйТодор та в Новому Світі збереглися цілі гаї тисячолітніх «аро матерапевтів». А найдавніший, майже 2000літній, ялівець за ховався на мисі Сарич — у найпівденнішій точці України. Він має 5 метрів в обхваті! На жаль, останнім часом ялівці безжаль но нищились не стільки виробниками ароматних сувенірів, скіль ки будівниками шикарних вілл і високих парканів. А тепер підіймемося на АйПетринську яйлу. Неподалік від верхньої станції канатної дороги, дорогою до скелястого тризу ба, можна віднайти кілька величних екземплярів тису ягідного.

Княжа яблуня із Кролевця — символ невмирущої Батьківщини. 800літній дуб із Качанівської садиби (Чернігівщина). Це на нього позирав із паркової альтанки Михайло Глінка, коли творив найкращі фрагменти своєї опери «Руслан та Людмила». «У Лукоморья дуб зеленый…»

Такі релікти ростуть надзвичайно повільно, але впевнено. Най старіші кримські тиси сягають півторатисячолітнього віку. І це не межа. Фортингельський тис (Шотландія) має за плечима близько 5000 років! Подейкують, у його затінку народився і ба вився дерев’яними іграшками горезвісний Понтій Пілат. Щось у цій легенді є: тис — рослина вельми отруйна… Повна протилежність похмурим тисам — ендемічний сунич ник дрібноплідний. Це дивовижне дерево звеселяє південнобереж ні кримські ліси корою «гарячих» відтінків — від помаранчево го до багряного. Найстаріший в Україні суничник ховається в ярузі на горі АйНікола — йому щонайменше 1300 років! «Ще як були ми козаками» З усією повагою і без жодної політики, але кримські старо жили — маргінали. Головним патріархом зеленої України слід визнати дуб. І тільки дуб! Недарма половина вітчизняних віко вих дубів носить ім’я центральної постаті української історії —


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:03

Page 129

лий Тарас. Усі три богатирі вражають не ймовірною потужністю та рідкісною фак турою. На жаль, третій, найфактурніший, доживає останні роки. Ще більший дуб (9,1 метра в обхваті) росте у Буді під ко зацькою столицею Чигирином і носить ім’я Максима Залізняка (гайдамаки, агов!). ■ Він теж не в найкращому стані. Тож по спішайте побачити! А найдавніший український дуб (його іменують Дідодубом) ботаніки виявили в селі Стужиця на Закарпатті. Тут на мальов ничому схилі вже понад 1300 років стоїть величне древо роду: корінням — до глибин, верхів’ям — до небес... Якщо дуби величають патріархами, то липи варті звання па пес. Ці медоносні дерева наділені Творцем здатністю до відро дження. Здається, рослина загинула, аж ось навколо пня про ростають нові пагони. Так ці унікальні дерева отримують і друге, ➧

Найстаріша дика фісташка України (1700 років) вражає об’ємами. Це, вочевидь, «найширше» вітчизняне дерево: обхват стовбура — 10,5 мет) ра! Вона росте в Нікітському ботсаду. Тараса Шевченка. І то не біда, що під більшістю з тих дерев вели кий Кобзар ніколи не бував. Головне — народна шана і любов. Цікаво було б провести рейтингове дослідження справжньо го, а не книжкового визнання нацією своїх героїв. Треба просто порахувати кількість дубів Богдана Хмельницького, Гоголя, Ско вороди… І всі достойники стануть на заслужені місця. Як не розказати про тисячолітні дуби в садибі Енгельгардта, що в Будищах на Черкащині? Під ними точно ходив і мріяв ма

129


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:03

Page 130

СЛАВА УКРАЇНИ Складати списки вікових дерев — справа надзвичайно захоплива. Але як визначити вік дерева без засто сування бензопили і підрахунку кі лець на зрізі? Є проста формула: В=кО, де В — вік дерева, к — коефіцієнт для пев ного виду та умов зростання, О — об хват дерева у см на висоті 1,3 м від землі. Таблиця коефіцієнтів для деяких українських дерев: олива — 2,5; ялівець — 2,5 (біля моря); високий 4,5 (гори); тис ягідний — 2,5 (рівнина), 4,5 (гори); суничник — 2 (біля моря), дрібноплідний — 4 (гори); волоський горіх — 1; шовковиця — 0,4; платан — 0,3; сосна звичайна і кримська — 0,7 (рівнина, вологий грунт), 1,5 (скелі, сухий грунт); дуб — 1 (рівнина), 1,2 (горбиста місцина); липа — 1,1; граб — 1; каштан кінський — 0,5; яблуня — 0,7; груша — 0,8; тополя біла — 0,5. Геройським деревам слава!

■ Гігантські білі тополі на околицях Опішні (Полтавщина). Найбільша має 9 метрів в обхваті та 50 метрів у висоту.

і третє життя. Найдавніші, 700–800літні, липи України ростуть на Львівщині (у селах Підгірці й Добромишль) та у Києві. Дві київські липи — у Лаврі та поблизу Десятинної церкви — дере ва історичні. За переказом, перша посаджена преподобним Феодосієм Печерським, а другу плекав Митрополит Київський Петро Могила. Шляхетні лицарі української землі — ясени. Ці височенні вишукані дерева — справжня окраса лісів і парків. Найдавніший і найбільший ясен України росте на Буковині, в містечку Лужани. За 400 років життя він сягнув 7,3 метра в обхваті. І все ж найпоетичнішими національними деревами треба визнати верби і тополі. Мабуть, немає жодного вітчизняного поета, який не ос півав би їхньої романтичнотрагічної вдачі. «Оси плеться їх листячко та й понесе вода»… Трьох сотлітня верба (7,5 метра в обхваті) у селі Ма

130

линівка, неподалік від Чернігова, знала Леоніда Глібова. Але і їй далеко до 450літньої білої то полі, що росте в селі Угільці на Рівненщині. Піс ля згаданої кримської фісташки це, мабуть, най товще дерево України — 9,6 метра в обхваті! Дуже ймовірно, що наша красуня — чемпіонка всієї Європи (звісно, у своїй білотопольній номінації). «І насадив Господь рай на сході»… …А українці, наслідуючи Творця, насадили сад на землі. З незапам’ятних часів нас тішать і насичують фруктові дерева. Дуже зворушливо, що й вік цих дерев із точ ністю дорівнює людському віку — 70–80 років. Проте, як і серед людей, у «садку вишневім коло хати» трапляються унікумидовгожителі. Вияв ляється, 200річні яблуня, груша та алича — не така вже й дивина. Але коли особисто підходиш


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:03

Page 131

лютого 2014 року, стоїть мужнє дерево, яке на своєму довгому віку бачило чимало північних орків та місцевих гоблінів. І хто, як не ця груша, може засвідчити, що рано чи пізно добро неод мінно подолає зло... Найбільшу яблуню України «відкрили» не так давно у селі Та расівка на Черкащині. Вона журиться у закинутому саду, серед мальовничих пагорбів і ставків. Обхват її стовбура — 4 метри, вік — мінімум 250 років! І хоча минулої зими царяблуня розчах нулася (старість не радість), але все одно квітує і плодоносить. І нарешті, останнє ботанічне диво. Якби треба було визна чити дерево —символ нашої багатостраждальної, але не скоре ної Батьківщини, ми б обрали яблуню із Кролевця на Сумщині.

Символ нашої багатостраждальної, але не ско) реної Батьківщини — 230)річна яблуня із Кролев) ця. Вона займає 10 соток землі, має 6 основних стовбурів і кількадесят товстих укорінених гілок. ■ Зовні вона скидається на гігантський кущ, що займає 10 соток землі, має шість основних стовбурів і кількадесят товстих уко рінених гілок. Неперевершеною, більш ніде у світі не знаною особливістю 230літньої яблуні є її здатність до самовідновлен ня. Як тільки якомусь зі стовбурів надходить час помирати, його віти стрімко нахиляються до рідної землі й пускають коріння! Спроби розмножити дивину деінде не дали жодного результату. Що це — генетична аномалія чи Божий знак? …Приляжте у затінку старої яблуні, помилуйтеся рожевим цвітом чи надкусіть кислосолодке яблучко і неодмінно поди віться у високе, вічно юне українське небо. Відповідь прийде сама собою. ■ Химерна липа у садибі МуравйовихАпостолів (село Хомутець, Полтавщина).

до фруктового «деревця» у два обхвати — розум відмовляється сприймати реальність. Щедрі зелені друзі не зраджували народ у найтяжчі часи. Зди чавілі фруктові дерева рятували предків від голодоморів. Плоди в садах підлягали обліку та здачі, але до дібров і гаїв більшовиць ким людожерам дістатися було важче. Достеменний факт: у 1930– 1940х роках лісові черешні Наддніпрянщини зберегли життя не одній тисячі опухлих від голоду дітлахів. Що ж, тії черешні вже забезпечили собі місце в майбутньому райському саду… Найдавніше фруктове дерево України — півтисячолітня шов ковиця, яка зростає в Київському ботсаду, поблизу Видубецько го монастиря. Втім, шовковиця — дерево південне і за трипіль ців в Україні точно не росло. Натомість груша — щира українка. Трьохсотлітні екземпляри стародавніх, нині майже зниклих сор тів на зразок дуль, бергамотів тощо можна надибати і в Криво му Розі, й на Мліївській станції вікопомних Симиренків, і на віть у Києві, на вулиці… правильно, Грушевського. Прямо на впроти Кабміну, мало не в епіцентрі революційних подій січня–


20.06.2014

ЧУДЕС

11:04

Page 132

У

К

Р

А

Ї

Н

А

!MT_4-14-disk.qxd

ХЕРСОНЩИНА

Кластери

надії Ó òðàâí³ â ì³ñò³ Íîâà Êàõîâêà íà Õåðñîíùèí³ â³äáóâñÿ ² Òàâð³éñüêèé òóðèñòè÷íèé êîíãðåñ. Äëÿ ìåíå ó÷àñòü ó íüîìó îçíà÷àëà íàñàìïåðåä íîâå â³äêðèòòÿ ñâ ìàëî¿ áàòüê³âùèíè òà íàä³þ íà ¿¿ òóðèñòè÷íå ìàéáóòíº.

З Сучасні козаки на землях Кам’янської січі.

Захід мав на меті активізацію розвитку внутрішньо го і в’їзного туризму через ділові зустрічі, обмін ідеями та презентацію Таврійського туристичного кластеру. «Туристичний кластер» — дуже потрібне національ ному туризму словосполучення. В умовах економіч них труднощів і суспільних пертурбацій туріндустрія мусить починати свій розвиток з невеликих терито рій, але має забезпечити на них повний «гостьовий набір» — починаючи з доїзду і закінчуючи пізнанням і відпочинком. Оце і є туристичні кластери. Такою життєствердною справою зайнялися в Новій Кахов ці та прилеглих місцях, аби перетворити таврійський регіон Херсонщини на туристичний «магніт». Таврійський туристичний кластер створений у бе резні цього року з ініціативи громадської організації «Таврійське об’єднання територіальних громад», до

²âàí ÄÓÄʲÍ

якого входять туристичні осередки Каховського та Бе риславського районів, за підтримки управління ту ризму та курортів Херсонської облдержадміністрації. ПІВДЕНЬ для мене і кожного Я народився в цьому краю і на все життя отри мав від нього заряд сонячної енергії. Моє село Ве ликі Копані розташоване на околиці романтичної, загадкової та єдиної в Європі справжнісінької пусте лі (210 000 га) — Олешківських пісків. Це місця не звичайних краєвидів, а також дотепних, працьови тих і привітних людей. Історик розповів би вам багато легенд, міфів і до стовірних фактів про грізних кіммерійців, скіфів, сар матів, гунів і готів, греків і татар, про часи Золотої Орди та козацьку вольницю. А ще — про Київську Русь, про шлях «із варягів у греки», Ольвію, Боспор ське царство... Для географа Херсонщина — це частина півден ної, низинної, степової території України, яка на пів дні омивається Чорним і Азовським морями, а також Сивашем — «гнилим морем» і називається Таврійсь ким Причорномор’ям. Через усю Херсонщину, як і всю Україну, тече ДніпроБорисфенДанаприсСла вутич. У його дельті побачите один із трьох подібних у Європі природний ландшафт — справжній рай для рибалок, мисливців, туристів, фотохудожників і кі нематографістів. ДніпровськоБузький лиман є най більшим на планеті. А біосферний заповідник Аска ніяНова входить до Семи природних чудес України та є найбільшим у Європі резерватом, де збереглися первісні степи. ➧


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:04

Page 133

Квітучий степ. Під Бериславом у травні він буває й таким. Маків цвіт здавна символізував красу та молодість, ставав учасником весільних церемоній. А тепер є і туристичною атракцією.


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:04

Page 134

Січовий куліш. Куштували його біля Кам’янської січі. Смачна та, кажуть, корисна страва. Її варили в походах і готують на сільських гуляннях.


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:04

Page 135

Німецька кірха (XVIII) в селі Зміївка, перероблена на православну церкву.

Туристи й екологи в один голос стверджують, що в цьому чу довому куточку світу з прекрасними природними і кліматични ми умовами, де літо панує п’ять місяців на рік, легко дихається запашною сумішшю екологічно чистого морського і степового повітря. Там є понад 200 кілометрів сонячного морського узбе режжя з піщаними пляжами, повно музеїв, історичних пам’я ток і курортів, яким так потрібна наша з вами увага. Херсон — українська столиця овочів і фруктів, а незрівнянні херсонські кавуни — один із «брендів» області. Перелік «ексклюзивів» можна продовжувати. Та ліпше зро бити хоча б частину цього надбання доступнішою для туристів, давши «зелене світло» завзятим, творчим і діловим патріотам у окремо взятому кластері. Таких людей у престурі я зустрів чи мало. Прикладом завзяття і компетентності є президент Таврій ського туристичного кластеру Павло Ярмій. А ще треба не шкодувати коштів на потужну і креативну рек ламу. Як фотохудожник я теж готовий зробити свій внесок у цю справу — безкоштовно надати свої фотознімки, зроблені в цій мандрівці по Херсонщині та, можливо, в майбутніх, будьяким рекламним агенціям і ЗМІ, які прославлятимуть мою рідну Херсонщину. НОВА КАХОВКА. Енергійно та весело Почався наш тур у місті Нова Каховка — одній із перлин Тав рії. Місто зелене, симпатичне, привітне і молоде. Йому лише 62 роки! Бо виросло після відкриття Каховської ГЕС. Що мене тут найдужче вразило? Молодецька енергетика в діях і думках городян, їхній потяг до духовних цінностей, мис тецтва та здорового способу життя. У місті із 75тисячним насе ленням є своя картинна галерея, 14 (!) бібліотек, 3 музеї, 2 школи естетичного виховання, 2 школи мистецтв, 4 дитячоюнацькі спортшколи, 78 (!) творчих аматорських колективів, 20 із яких — «народні» та «зразкові». А активність мешканців у проведенні культурномистецьких заходів, у тому числі міжнародних, диво вижна. Ось лише деякі з них: Міжнародний конкурс юних піа ністів і композиторів «Vivat, musica!», регіональний фестиваль конкурс народної музики «Чумацький шлях», Фестивалькон

курс дитячої та юнацької творчості, фестивалі — «Дзвонкова кри ниця», «Таврійський барвограй», «Вода життя», «ВиноТавр»… Юні піаністи за останні три роки здобули перемоги в Парижі (двічі), Афінах, Празі, Ялті та Києві. У місті є олімпійські чем піони, 11 заслужених майстрів спорту, 14 майстрів міжнародно го класу і 56 (!) майстрів спорту України. Схоже на рекорд Ук раїни. Наші вам оплески, новокаховці! Серед сучасних архітектурних споруд у місті приємно вражає яхтклуб «Maxim marine». Навіть вимогливий іноземний яхтс мен почуватиметься там комфортно. На мій побіжний погляд, для цього є все: готель із «люксами», ресторан, басейни, тенісні ➧ Сторожова башта Литовської доби (XІV) біля Каховської ГЕС.


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:04

Page 136

корти, привітні господарі й інфраструктура для обслуговування яхт і катерів.

КОРИСНІ КОНТАКТИ Туруправління Херсонської ОДА: (0552) 264686; tourism.kherson@gmail.com «Таврійський туристичний кластер» (Нова Каховка): (050) 3181681, yrmiy@mail.ru Яхт)клуб «Maxim marine» (Нова Каховка): www.maxmarine.com.ua Спортивно)оздоровча база «Славутич» (Таврійськ): www.slavutich.kherson.ua Пансіонат «Сокіл» (Арабатська стрілка): (055) 3468383, vp@arabatka.net П/П Нішкур, «Водний лабіринт», м. Херсон: www.baidarka.kherson.ua

Легендарний монумент «Тачанка» під Каховкою. З погляду історичної правди було б точніше, якби замість будьонівців були махновці: тачанка з кулеметом — винахід «батька» Махна.

ВИНО з історією Виноробне господарство князя Петра Трубець кого. Коли я побачив його старовинну дворян ську садибу, то відчув повагу до місця, ще навіть не куштувавши відомої продукції підприємства, що тут розмістилося. Цей винзавод — один із найдавніших в Украї ні та колишній Російській імперії. Розташова ний він на березі Каховського водосховища, у присілку Веселе села Козацьке (чи не правда, промовисті назви?). Тут протягом уже 120 років за класичними технологіями народжуються доб рі вина. Першу найпрестижнішу міжнародну на городу, гранпрі Всесвітньої виставки в Пари жі, вони отримали ще 1900 року. А останні від знаки — у Лондоні (грудень 2011 року), Вероні (березень 2012го), Кракові (лютий 2014го). У вишуканому дегустаційному залі учасники туристичного конгресу мали нагоду оцінити чу дові вина: «Оксамит України» (золота медаль де густаційного конкурсу «Продекспо»), «Перлину Степу» (срібна медаль тієї ж виставки), «Шар доне» (бронзова медаль), найкраще «Каберне» України (визнання конкурсу «BestDrink»)… При їжджайте, скуштуєте «із джерел». Поруч є все для богемного життя: готель, ресторан, чудові пей зажі, сільська ідилія та елітні напої. А восени, під час збору винограду, можете ще й із насоло дою попрацювати, вам будуть раді. ЗМІЇВКА. Від молдованина до шведа Село Зміївка під Бериславом. На тлі останніх подій у нашій країні воно може бути символом мирного співжиття різних народів і затишною оазою, де панує зрозуміла всім логіка буття. Се ло часто називають «маленькою Європою». Зміївка — унікальний осередок великого ет нокультурного розмаїття і духовної єдності. Так

розпорядилася буремна історія, що тут живуть представники 15 національностей: українці, шведи, фіни, німці, поляки, євреї, молдовани, білоруси… Рік народження села — 1782й. Першими мешканцями на цьому клаптику херсонського степу стали селяни зі шведського острова Даго, що в Балтійському морі. У наш час сюди наві дувалися науковці зі Швеції, щоб вивчати ста ровинний варіант своєї мови, ба навіть завітав сам шведський король Карл XVI Густав. Решта переселенців із різних причин прибу ли сюди переважно через намагання російських царів колонізувати Південь України іноземця ми. Хай там як, а нині в цій строкатій сільській громаді, своєрідній мінідержаві, немає ніяких конфліктів і проблем — ні мовних, ні релігій них, ні територіальних. Зміївці багато працюють. Двічі на рік зніма ють урожай картоплі, яку продають у різні куточ ки України та за її межі. Оселі охайні, на деяких майорять українські прапори. На подвір’ях і ву лицях — багато автівок і сільгосптехніки. У селі три церкви — шведська лютеранська (XVIII), німецька лютеранська (XVIII) та українська гре кокатолицька (у стадії будівництва). Остання пов’язана з тим, що частина зміївців — нащадки переселенців із Західної України. Існує й особлива зміївська кухня, цікава і смачна. Скажімо, нас пригощали «підбиваним борщем» — я двічі просив добавки. Тут, далеко від карпатських полонин, прово дяться фестивалі народної музики і танцю «Бой ківська ватра». Ми були приємно вражені висо кою майстерністю одного із сільських самоді яльних колективів, навіть танцювали під їхню музику. Завітайте до Зміївки, дістанете задоволення. Необхідно здійснити туди тур і нашим політи кам, щоб навчитись у селян «малої Європи», як треба йти до «великої».


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:04

Page 137

Херсонські плавні — рай для туристівводників, біологів, екологів, художників і фотографів.

КАМ’ЯНСЬКА СІЧ. Прикмети слави Зримі свідчення козацької епохи здебільшого сховані вода ми Каховського моря. Єдине в Україні місце, де ще можна по бачити залишки однієї із Січей, — біля села з «екзотичною» на звою Республіканець на Бериславщині. Саме тут, на межі з татарськими землями, у першій половині XVIII століття, після невдалої спілки козаків зі шведами проти Москви, запорожці облаштували Кам’янську Січ. Дивом збе реглися кіш, передмістя, козацьке кладовище з могилою ко шового отамана Костя Гордієнка — соратника Івана Мазепи та Пилипа Орлика. Усе це розташоване в романтичному місці ви соко над Дніпром на Бериславщині, а відноситься до національ ного заповідника «Хортиця», розташованого за 200 кілометрів звідси. Сучасні козаки дали нам покуштувати давню епоху на смак, почастувавши смачнющим кулішем і напрочуд вишуканим са могоном. Будьмо, земляки! АРАБАТСЬКА СТРІЛКА. Велотуристи ще не в курсі Ні деревця, ні пагорба, ні, тим паче, промислових споруд — лише безмежжя польових квітів, пряне повітря і крики птахів… Арабатська стрілка — найбільша у світі піщана коса. Її дов жина — 115 кілометрів, а ширина — від 270 метрів до 8 кіломет рів. Коса відділяє озеро Сиваш від Азовського моря і пролягає від вузької Генічеської протоки до Криму. Зараз це одне з най кращих місць відпочинку та лікування в Україні. І це при тому, що інфраструктура ще не досить налагоджена. Але хто ж її пі дійме, як не ми з вами — своєю туристською гривнею? Зате вода на мілководді Азовського моря прогрівається вліт ку до 29 градусів, пляж — це килим із дрібного, оксамитового піску, повітря — насичений коктейль із запахів степових квітів, озону, іонів брому та йоду. На косі є цілющі термальні, мінеральні джерела, величезні запаси лікувальних грязей і ропи. На ній розташовано 83 різно манітні оздоровчі заклади, 16 із яких — дитячі. У пансіонаті «Сокіл» ми заночували, що дало змогу переко натися в досить високому рівні обслуговування. Апартаменти

не гірші за турецькі, їжа — сама смакота. Складніше з розвага ми та всім, що «для душі». І все ж! Здорові й не дуже, приїздіть на Арабатку, ви подякуєте за пораду. Особливо комфортно там буде велотуристам. ПЛАВНІ. Українська Міссисипі Мені пощастило — учасниця конгресу, херсонський турбіз несмен, педагог за освітою і турист по життю, енергійна та ве села Тетяна Нішкур організувала мені блискучий тур на байдар ках дніпровськими плавнями під Херсоном. Це край дикої природи з тисяч островів, острівців, болітець, проток, озер, заводей, рукавів, каналів, малих річок і лиманів. Це царство птаства, звірини і комах. Це безкрайнє море дерев, очерету, трави і лілей. Ці дивні місця — філія раю на землі для поетів, художників і всіх інших, у кого грає душа від споглядан ня первозданної краси. Щось подібне я бачив у дельті Міссиси пі. Але в Америці не було стільки латаття, загадкових зелених лабіринтів і птахів. А туристи долали заради того туру тисячі кі лометрів і платили великі гроші. Правда, там плавали крокоди ли, а під Херсоном — ні. Ну й слава Богу… «У вас два десятки байдарок. Чи часто вони бувають повніс тю задіяні хоча б у свята?» — спитав я у Тетяни Нішкур. «Дуже рідко», — була відповідь. Отак і живемо. У багатьох із нас — у пріоритетах середзем номорський курорт, «усе включено» й апартаменти з балконом на море. І немає, на жаль, потреби пірнути у світ краси рідного краю. Хоча все це поруч і майже безкоштовне. Наостанок — «рифмушка» з інтернету: Ты на Кипре — я на Днепре. Я в байдарке, ты в кабаке. Я здоровье свое укрепляю И валюту жене и стране сохраняю. Робімо висновки. І діймо! ■ За гостинність спасибі Таврійському туристичному кластерові, ГО «Таврійське об’єднання територіальних громад» і Херсонській облдержадміністрації.

137


20.06.2014

ЧУДЕС

11:04

Page 138

У

К

Р

А

Ї

Н

А

!MT_4-14-disk.qxd

У Довженковому саду.

×åðí³ãîâî-ѳâåðùèíà çàïàì’ÿòàëàñü ÿê áåçê³íå÷íèé çåëåíèé îêñàìèò ë³ñ³â òà ëóê ³ ÿñêðàâ³ âêðàïëåííÿ ñëàâíî¿ ³ñòîð³¿. Ëèøå òðè ãîäèíè â³ä Êèºâà — à òàêà êðàñà, ñòàðîâèíà ³ äóøåâí³ñòü. ªâãåí ÁÓÄÜÊÎ

ЧЕРНІГІВЩИНА

Зелено

Я

Як пояснили столичним журналістам у турасоціації Чернігівщини, в цій поїзд ці нам прагнули показати, що їхній край — то не тільки церкви Чернігова. У всіх ку точках області знайдеться, чим здивува тись і зачаруватись, де очистити душу і оздоровити тіло. КОРОП. «Рибне» місце Місто з такою назвою виявилося гар ним туристичним «уловом». Райцентр із менш ніж 6 тисячами населення колись

138

був значним козацьким містом, осеред ком Коропської сотні. За Гетьманщини життя тут процвітало та давало «ягідки» у вигляді церков та укріплень. Бо завжди найвища данина — Богу, а найбільше ста рання — заради свободи. Першим нашим відкриттям став готель зі ще колоритнішою на тлі міста назвою — «Космос». Не смійтеся, містечко цілком має право на астрономічні топоніми, тіль ки про це далі. «Небесним» сервісом го тель поки що не відзначається, але в ньо


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:04

Page 139

Фото Л. САГАНЬ

Палац графа Рум’янцеваЗадунайського в селі Вишеньки. По секрету: за палацом є дитячий пансіонат, де можна зупинитися.

і

славно Ікона чудотворця Феофана Рихлівського в коропському Успенському храмі.

му вирує туристична активність, за якою, відомо, приходить і розвиток. Туристичний інформаційний центр «Космос» кон сультує, бронює, організовує… Чудово, що в маленькому міс течку не просто розроблені якісь туристичні маршрути, а вони реально діють і викладені у яскравих путівниках, картах, букле тах, на сайті та компактдисках. Тому казати про Короп — «глу шина» було б щонайменше нечемно. КОРОП. Твердиня і святині Короп «плаває» у легендах. З однією пов’язана й сама його назва. Їхав нібито цими краями козак і побачив малий загін та тар, який гнав ясир. Відважно кинувся він на людоловів і виз ➧


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:04

Page 140

Реактивний літак Миг17 біля музею Миколи Кибальчича. Виглядає як символ того, що винахідник піднявся з курячої пилюки до висот науки.

волив бранців. Вирішив омити в річці шаблю — стромив її у во ду, а вийняв зі здоровецьким коропом! Хоча розповідають і про Катерину ІІ, якій буцімто сподобалася місцева риба. Багато сплив ло води у Десні, вже й із татарами давно замирилися, і царів не ма, а рибина все красується на міському гербі. Історики ж припускають, що Короп колись був давньорусь ким літописним містом Хоробор — градом Хоробрим. Нинішній його вигляд завдячує козаччині. Найцінніша, пев но, пам’ятка — фортецяцерква, єдина на всю Лівобережну Ук Багатосотлітній дуб біля Рихлів. Дуплопечеру в ньому випалила блискавка, та велетень живе і зеленіє.

раїну. Козацьке укріплення за царських часів перетворили на храм. Гармати якимось дивом при ньому залишили, і вони са лютували на свята. Романтичні руїни не дуже нагадують храм: двометрові стіни, бійниці, ніші для ядер… У бійниці видно сусідню білу Вознесенську церкву, збудова ну 1764 року отаманом генеральної артилерії. Архітектор і ма ляр — обоє з Коропщини. Якщо хочете побувати у справжньо му козацькому храмі, ласкаво просять на прощу. Успенська церква, баню якої було видно з «Космосу» (кін. ХІХ), відома мощами святого Феофана Рихлівського. Коропський схиархімандрит Феофан дарував людям чудотворне зцілення і провіщав майбутнє, а помер відносно недавно — 1977 року. Біля церкви нас зустрів примітний ресторан «Божий дар». Ціни справді божеські… А ось Феодосіївський храм переродився в історикоархеоло гічний музей. Його теж створив один із місцевих — відомий крає знавець Василь Куриленко, причетний до розкопок стоянки пер вісних людей та багатьох інших діянь на славу краю. У залах му зею ця слава виражається 8 тисячами експонатів — по одному чи й по два на кожного коропця! КОРОП. До винахідникатерориста А тепер про космос. Витоки всіх отих Байконурів і мисів Ка наверал розташовані в сіверському містечку Коропі, в одній де рев’яній хаті з ганком. Тут, серед рясної чернігівської зелені, на родився і виріс винахідник реактивного двигуна Микола Ки бальчич. Меморіальний музей його імені допомагав створюва ти сам Гагарін. Компас першого космонавта Землі, з яким той побував на орбіті, висить у рамці в будинку Кибальчичів. У хаті простого коропського хлопця, ім’ям якого тепер названо кра тер на Місяці. Хлопець був бунтівний і вибуховий. Ще студентом він сидів за побиття поліцейського. Потрапив у вир боротьби проти ца ризму. Аби підірвати Олександра ІІ, виготовив для відомої групи


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:04

Page 141

бомбістів Желябова динаміт, який містив нітрогліцерину знач но більше, ніж вибухівка славетного Нобеля. Не дивно, що цар припинив своє земне існування. Та стратили і причетних до вбивства монарха. Кибальчич поводився на суді, мов на науко вій конференції. А за кілька днів до страти придумав і нашкря бав на стіні камери реактивний літальний апарат. Це було 1881 року, задовго до аероплана братів Райтів. Ось так. У Коропі жартують, що це єдиний у світі музей терориста, який ще й відвідують гості з усього світу. В меморіальній хаті побачите справжні космічні скафандр і крісло, їжу космонав тів, безліч старовинних фото, а на підході до неї — реактивний літакперехоплювач Миг17. РИХЛИ. Священні краєвиди Той самий монастир, де подвизався святий Феофан, розта шований у гущавині листяних лісів, над озером біля села Рихли. Колись це була одна з найзначніших обителей України та Ро сійської імперії. Від СвятоМиколаївського пустинного чоло вічого монастиря лишилися брама, церква та пара господарсь ких будівель, відновлені стараннями нечисленної братії та міс цевих мешканців. Зате в церкві зберігається чудотворна ікона святого Миколая, яка у давнину врятувала краян від холери і завдяки якій засну вали обитель. Монастир знищили більшовики, і лише яблуні в лісі, що лишилися від садів, та могутня ялинова алея нагаду ють про колишню велич. Величі у довколишній природі хоч відбавляй. За красою ту тешні пагорби порівнюють із Карпатами та Швейцарією. А ду би! З десяток членів нашої журналістської групи вмістились у дупліпечері зеленого гіганта… МІЗИН. Байдикування з розумом Перше, з чим асоціюється Мізин (або Мезин, як іменують його з радянських часів), — це первісні люди. Понад сто років тому в цих краях виявлено палеолітичну стоянку віком понад 20 тисяч років. Після зливи селянин побачив у землі величез ну кістку небаченої тварини. Священик, який мешкав на той

Рихлівські озера. Ідилія…

Дзвони Рихлівського монастиря оживляє іродиякон Іліодор.

час у давній козацькій господі поруч, повіз знахідку до міста, виявилося — мамонт… Тепер у тій господі — археологічний науководослідний му зей із понад 40 тисячами експонатів, не рахуючи вивезених до столиці. Тут знайдено перший музичний інструмент, звучання якого реконструювали з допомогою сучасних виконавців. Візе рунок на кістяних прикрасах вважається найдавнішим у світі календарем. Є й застібки часів Київської Русі, шведські гармат ➧


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:04

Page 142

ванням!» Тобто купанням у річках і озерах, ве лопоїздками (прокат би налагодити), грибниц твом, ягідництвом, риболовлею, валянням у тра ві… Городянам таке валяння дуже корисне! СВЕРДЛОВКА. Вареники на краю світу Один із варіантів «байдикування» — сільсь кий зелений туризм. Правда, каже досвідчений «зелений» господар Василь Кирилюк, місцевим людям легше заробити, виростивши кілька гек тарів картоплі. А його і дружину Наталю на та ке діло підбив син, який мешкає в Києві. Від пустки не пошкодував на впорядкування хати. Справа припала їм до душі. Ціни невисокі, головне — щоб дідівське обійстя жило. Та й лю ди хороші приїжджають. Почалося все із сино вих друзів, потім поїхали друзі друзів… Оселю назвали «На краю світу». Не так уже й далеко вона від цивілізації. Але ж тиша яка!.. Сто метрів в один кінець — пляж на Десні, сто метрів у інший — спів солов’я. Ми слухали той спів, сидячи за варениками з вишнями, смач ною кролятиною та полуничним вином. А гос подар, колишній учитель іноземних мов, час від часу солов’єм виспівував власну поезію.

У 60ті роки до хатимузею Довженка приїжджало по п’ять автобусів щодня. Нова хвиля паломництва піднялась у 80х. Нині, у рік 120ліття митця, тут сподіваються на ще одну.

КОРИСНІ КОНТАКТИ Турінфоцентр Коропа: (097) 7766372; koroptour@ukr.net Мізинський парк: www.mezinpark.com.ua Музей Довженка у Сосниці: museumdovzhenko@ukr.net Екоготель «ШишкіNN»****: shishkinn.com Садиба «На краю світу»: wvit@ukr.net

142

ні ядра, реліквії роду Забіл, до якого належала славна українська поетеса Наталя Забіла… Але музей, засклений розкоп і скам’янілий стовбур доісторичного дерева — це лише дещи ця мізинських скарбів. Його живе багатство — Мізинський національний природний парк, один із найбільших і найбагатших в Україні. До нього входять і музей, і достопам’ятні Рихли, і ліси, і заплави Десни, і палац графа Рум’янце ваЗадунайського, і сучасний палац з оглядовим майданчиком, і вся неймовірна краса, яку з того майданчика видно… Як сказала одна з колег, справжня Нарнія! Є і два туристські будинки. Ціни дуже кумед ні — 50 гривень на добу влітку та 70 — узимку. Готувати їжу можна на кухні, де є все необхідне, навіть посуд. Що ж до закупів, то я уявляю це собі у вигляді черги місцевих мешканців із ко шиками екологічно чистих яєць, суліями моло ка і кошелями риби. Ну, десь так... На запитання, чим же тут займатися тури стам, господарі відповіли: «Як чим — байдику

«ШИШКІNN». Чотири зірки в лісі Це зовсім інший варіант відпочинку, з євро пейським дизайном у стилі «мисливський хай тек», багатодюймовими пласкими телевізорами в номерах, шикарним сучасним рестораном (шкода, «Мішлен» сюди ще не доїхав), містка ми, альтанками, спортмайданчиками, лазнями та ультрасучасним захистом від комарів. Вико ристовуються відновлювані джерела енергії, еко логічно чисті матеріали в оздобленні, не кажу чи про воду і продукти харчування. Комплекс розташований у світлому сосновому лісі, над річ кою, поблизу озер. Гриби, ягоди, риба — в асор тименті. Разом називається заміський комплекс «ШишкіNN». У ресторані я придбав варення з лісової ма лини та заморські ласощі маршмеллоу. Не знаю, що смачніше і який варіант «байдикування» кращий. СОСНИЦЯ. Яблука Довженка Не позбавлений пізнавальності, цей пункт нашої подорожі вразив духовністю. Селище Сосниця, селянське подвір’я. Перед ворітьми застигла в юначому розкриллі височез на бронзова постать. У тонкому і гінкому моло дику безпомильно вгадуєш харизму людини, кот ру світ знає як одного з найбільших митців кі но — Олександра Довженка. Бронзова чубата го лова піднеслася, здається, вище кучерявих ду бів і рідної хати. Він переріс своє сільське буття, але з ним назавжди лишилися тутешні люди, дерева, пісні... Місцевий колектив виконав для нас кілька пісень, записаних Довженком. Звучало не як примітивна самодіяльність, а як пісні цієї хати, отих яблунь, оцієї землі… Тут пригадуєш «Зачаровану Десну» в дета лях. Усе звідти, все справжнє: стріха, сволок, піч, хліб і сіль на столі, старе хвилясте дзеркало,


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:04

Page 143

Сосницький фолькколектив «Криниці» відомий навіть за кордоном.

портрети батьків... За хатою — погріб, на якому лежав Сашків дід, пам’ятаєте? При всій повазі до інших куточків Чернігівщини, тільки тут у декого з групи на очах проступили сльози. Як можна залиша тися спокійним, бачачи колиску, в якій гойдали генія, дивля чись на портрет його матері, яка народила чотирнадцять дітей і дванадцятьох із них оплакала? Обійстям ходиш, наче сам потрапив у власне дитинство. А секрет простий: музей живе, ніби молодий Довженко звідси ні куди не йшов. Тут завжди є люди, яким і він, і все це рідне. Вони тут і співають, і дбають. У садку серед польових трав садять тюль пани — як було за Довженка. Збирають його яблука та сморо дину і роблять сік для відвідувачів — смачний! Поруч з отчим домом — прорив у літературне і кінемато графічне майбутнє Сашка, зали авангардного дизайну, в яких лопати ринуть на землю залізними блискавками, а червоне ко лесо від брички яріє сонцем. Довгою чорнобілою кінострічкою пролітають фотографії. І ось «кабінет» Довженка. Його капе люх — він так попіжонському любив капелюхи! Меблі за ескі зом товаришакінооператора. Друкарська машинка… Усе — за сіткою сталевих струн. Згадуєш про Довженка у Москві — в не зримій неволі, у якій «вождь народів» ночами викликав його на «задушевні» розмови... Відчувши трагедію генія, залишаєш музей усе ж зі світлим почуттям. Бо є Довженко в юному розкриллі, його колиска, його неповторні щоденники, його земляки. І його яблука, що повертаються до сонця щораз новим боком…

Велосипедисти спустилися до Десни, журналісти вишикува лися в рятувальних жилетах. Нас інструктує Сергій Романчук — голова Федерації веслування на «драконах». Це вид спорту, в яко му двадцятеро людей гребуть під бій барабана на довжелезно му човні з драконовою головою. Сіли, вдарили веслами. Показали, як журналісти можуть пра цювати в команді. З берега нам кричали «Слава Україні», ми від повідали «Героям слава!». Над головою з Пішохідного мосту, зі страшної висоти, хтось вистрибнув із тросом на поясі й проле тів у нас над головою, розкинувши «крила»… Це Чернігів, це Чернігівщина. Зелено і славно. ■ Щира подяка — Туристичній асоціації Чернігівщини (siver.org.ua) та Олегу Герасименку, турінфоцентру в Коропі (www.koroptour.org.ua) та Віті Шут, «Туристичному пресклубові України» та Олені Зеленко.

ЧЕРНІГІВ. Плавання на драконі Чернігова нам було мало. Краєвид із Пішохідного мосту: Катерининська церква та річ ковий порт, схожий на ракетодром. Екологічний велопробіг нам назустріч — кажуть, було 1600 учасників.

Літературномеморіальна частина музею Довженка виглядає авангардно.

143


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:04

Page 144

Свіжозрізані медові стільники. Січень 2013 року.

«СПРАВЖНІЙ» МЕД Ми завжди захоплювались бджолами! Ці працелюбні ство ріння несуть стільки благ світу — запилюють квіти, виробля ють цілющі продукти й абсолютно не створюють відходів, не забруднюють навколишнього середовища! А ще вони ду же дружні, дбають одна про одну в своїй бджолиній сім’ї! Са ме тому LUSH особливо дбайливо і серйозно ставиться до того, щоб у нашій продукції був тільки «правильний», нату ральний і етично видобутий мед — максимально корисний для здоров’я і краси наших шанувальників та самих бджіл! Ми закуповуємо мед у місті Кабомпо, що розташоване на північному заході Замбії. Для більшості мешканців цієї країни бджільництво — одне з основних джерел доходу. На вички взаємодії з дикими бджолами та збору меду переда ються в Замбії від покоління до покоління, це майже націо нальна традиція та гордість місцевого населення. Причина такого поширення бджільництва — винятково вдалі кліма тичногеографічні умови цього регіону. 60% території краї ни вкриті зеленими тропічними лісами, і ці ліси є ідеальним середовищем для існування диких бджілмедоносів. Найваж ливіше те, що весь процес отримання та збору цього меду — максимально етичний і абсолютно не забруднює природно го довкілля. Бджоли збирають нектар у чистих, незайманих лісах Замбії. Ці тропічні ліси (на відміну від більшості комер ційних ланів із пасіками) ніколи не оброблялися пестицида ми. Максимальна якість і натуральність інгредієнта, що от римується, — головні якості, які втілені в ароматному зам бійському меді. До того ж місцеві бджолярі дуже відповідально ставлять ся до охорони бджіл та піклування про середовище їх існу

вання. Ліси, де живуть медоносні комахи, заборонені для вирубування, оберігаються від пожеж і негативних кліматич них явищ. Усі ці фактори стали основоположними для нашої креа тивної команди закупників інгредієнтів. Тому, починаючи з червня 2012 року, LUSH купує мед саме в мешканців Кабом по в Замбії. Компанія, вірна своїм етичним принципам, за куповує цей мед за законами справедливої торгівлі. Це оз начає, що гроші, які ми платимо, витрачаються безпосеред ньо на розвиток фермерського господарства та допомага ють поліпшити умови життя простих замбійців (а не йдуть в руки лише «власнику фірми»). Закупівля інгредієнта за справедливою ціною також дає нам упевненість у тому, що для отримання цього ароматного, цілющого інгредієнта не було використано дитячої або рабської праці. Мед LUSH — в абсолютній гармонії з Природою! І це чу довий факт, чи не так? Ми справді пишаємося й дуже любимо цей цілющий ін гредієнт і його творців, працьовитих бджіл. Щоразу, коли ви використовуєте наші ароматні продукти із вмістом меду, зга дуйте цю маленьку розповідь. Усміхайтеся та усвідомлюй те — ви не лише використовуєте високоякісний натураль ний мед із Замбії, а також підтримуєте місцеве населення Кабомпо і закони справедливої торгівлі. Ми пишаємося вами!


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:04

Page III


!MT_4-14-disk.qxd

20.06.2014

11:04

Page IV

Profile for Intour

International Tourism Magazine 4-2014  

August-September

International Tourism Magazine 4-2014  

August-September

Profile for intour
Advertisement

Recommendations could not be loaded

Recommendations could not be loaded

Recommendations could not be loaded

Recommendations could not be loaded