Page 1

Ж У Р Н А Л

П Р О

М А Н Д Р I В К И

Т А

В I Д П О Ч И Н О К

США КИТАЙ ТАЇЛАНД ГРЕЦІЯ ІСПАНІЯ МАЛЬТА ГРУЗІЯ ІТАЛІЯ ФРАНЦІЯ УКРАЇНА

ПЕКІН Храми, кухня та опера

ХОРВАТІЯ Камінь, зелень і синь

ТУРЕЧЧИНА Куполи, водоспади і гори

АДЖАРІЯ Старе, нове і вічне


ПЕРШИЙ І ЄДИНИЙ ГОТЕЛЬ У ЧЕСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ, ЯКИЙ ОТРИМАВ СЕРТИФІКАТ НА НАЙВИЩУ КАТЕГОРІЮ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ «5*SUPERIOR»! ПЕРШИЙ І ЄДИНИЙ ГОТЕЛЬ НА КУРОРТІ КАРЛОВИВАРИ, ЩО Є ЧЛЕНОМ НАЙПРЕСТИЖНІШОГО АЛЬЯНСУ НАЙКРАЩИХ ГОТЕЛІВ СВІТУ «THE LEADING HOTELS OF THE WORLD»!

ЦІЛКОВИТО НОВА КОНЦЕПЦІЯ СПАДОГЛЯДУ В ЛІКУВАЛЬНИХ «SPA SUITES» МАКСИМАЛЬНО ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД ТА УСАМІТНЕННЯ УСІ ПРОЦЕДУРИ ПРОВОДЯТЬСЯ В ОДНОМУ ЧАСОВОМУ ІНТЕРВАЛІ, НА ОДНОМУ МІСЦІ Й ЗАВЖДИ ОДНИМ І ТИМ САМИМ ПЕРСОНАЛОМ ПОНАД 250 ВИДІВ МЕДИЧНИХ ПРОЦЕДУР 14 РІЗНИХ МЕДИЧНИХ СПЕЦІАЛІЗАЦІЙ ПОНАД 3500 КВ. М СПА ТА ОЗДОРОВЧИХ ЦЕНТРІВ ВЛАСНІ КЛІНІКА, БАЛЬНЕОЦЕНТР І ВЕЛНЕСЛЕНД 126 РОЗКІШНИХ НОМЕРІВ І АПАРТАМЕНТІВ ТРИ РІЗНІ ТИПИ РЕСТОРАНІВ ТРИ ДЕННІ ТА ОДИН НІЧНИЙ БАР ІЗ ЖИВОЮ МУЗИКОЮ


О

М

И

С

Т

Е

Ц

Т

В

ГОСТИННОСТІ

Побачити

Париж

і… жити Àïàðòîòåëü «La Reserve Paris» ç àñîö³àö³¿ «Design Hotels™» çàïðîøóº íàñîëîäèòèñÿ êðàºâèäàìè Åéôåëåâî¿ âåæ³ òà ªëèñåéñüêèõ ïîë³â ïðîñòî ç âàøèõ ðîçê³øíèõ àïàðòàìåíò³â.

Н

Найбільша гордість 5зіркового закладу — його виняткове роз ташування в самому серці Парижа, міста романтиків і бізнесменів, столиці світової моди. Будівля «La Reserve Paris», зведена ще в XVI столітті, чудово поєднується з навколишнім оточенням, доповню ючи собою гармонійну картину умиротворення та шику. Інтер’єр аристократичної господи оновлено під керівництвом усе світньо відомого дизайнера Ремі Тесьєра. Тут поєдналися останні технічні знахідки, сучасні тенденції оздоблення, затишок і комфорт старих добрих часів. У готелі знайдете безліч послуг і зручностей, включаючи чудово обладнані центри здоров’я і краси, фітнес і бізнесцентр… «La Reserve» пропонує 10 розкішних апартаментів на 4 поверхах. З кожного відкривається дивовижна панорама Парижа. Надихає і створює домашню атмосферу стильний декор. Одно, дво і трирів неві помешкання різного класу чудово обладнані й для ділових лю


дей, і для відпочивальників: є робоча зона з орг технікою та бездротовим інтернетом, а також зо на відпочинку з широкоекранним телевізором і найсучаснішою кухнею. Діткам пропонують спе ціальні ліжечка, стільчики й матраци. Можна на віть привезти домашнього улюбленця. Щоранку покоївка приготує сніданок за ваши ми вподобаннями. Можете також готувати самі, а хочете — замовте особистого кухаря.

Насолодіться всіма перевагами 5зіркового сер вісу. Бізнесмени можуть скористатися послугами секретаря та перекладача, романтична парочка — лімузином для прогулянки нічним Парижем, від почивальники — чудовим басейном у «Villa Thal go», доглядом за дітьми, екскурсбюро… Вирушайте відкривати свій Париж. Будьяка ваша екскурсія матиме чудовій початок і кінець — «La Reserve Paris». ■

Фото надані асоціацією «Design Hotels™»

www.lareserveparis.com www.designhotels.com


3 (117) 2014

6

1

МИСТЕЦТВО ГОСТИННОСТІ 23 Побачити Париж і… жити. Апартотель «La Reserve Paris»: краєвиди з комфортом. 5053 Митці насолод. Гостей «Minos Beach Art Hotel» на Криті оточують предмети мистецтва і філігранний сервіс. 6265 Свято кожного дня. Гурмефестиваль на одному з найвідоміших курортів Середземномор’я — грецькому «Sani Resort». 98101 Нірвана в Парижі. Новий ексклюзивний заклад колекції готелів «BuddhaBar».

ПОДОРОЖ НА ПОДІЮ

0

2

1014 Просто неба. Туристичні події світу на свіжому повітрі. Читай, обирай, вирушай. 7475 Хорватське літо. Найоригінальніші в країні турподії, а також ті, що чекають у знайомих місцях.

VIPКЛУБ 1619 Географія цінностей. Гарна й розумна жінка серед діамантів... Це про киянку Катерину ТИМОФЕЄВУ — одного з найбільших знавців коштовностей у світі. 128133 Бандураstyle. Бандурист Ярослав ДЖУСЬ тріумфував на телешоу в Україні та Росії, він виконує все — від народних пісень до рокнролу.

ВОЯЖКОЛЕКЦІЯ

2

3

4

4

2025 ПЕКІН. Під Небом Піднебесної. Не втомлюєшся дивуватися філософії Китаю: «Живи повнокровним життям, і майбутнє подбає про тебе саме»… 5460 АДЖАРІЯ. Новітнє й незмінне. Сюди їдуть не лише по море, гори, екзотику, новітні споруди на історичному тлі, а й до людей — вони неповторні. 6673 ХОРВАТІЯ. Камінь, зелень і синь. Наш маршрут поєднав столицю Хорватії, курортні узбережжя та один із найчудесніших ландшафтів у світі — Плітвицькі озера. 8085 ЧИКАГО. Батьківщина хмарочосів. Місто вітрів і гангстерів, театральна столиця Америки, кам’яні джунглі на березі озера, місто мистецтва та «нового урбанізму».


4

5

МАНДРУЙТЕ НА ЗДОРОВ’Я 2831 Правильний курс, або Таласо в запитаннях і відповідях. Таласотерапія є одним із козирів грецької готельної мережі «Aldemar Resorts». 3843 SHAнуймося, бо ми того варті! Іспанська «SHA Wellness Clinic» та її засновники — родина БатальєрПінеда.

6

6

7679 Струнка розкіш. Схуднення для гостей грецького готелю «Capsis» — від легендарного дієтолога Дюкана.

ВСІМ СУВЕНІРАМ СУВЕНІР 3236 ТАЇЛАНД. Шопінг для фаранга. Чи не найбільше у світі роздолля для покупок — недорогих і пропонованих із неодмінною тайською усмішкою.

МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СТРАВ 4448 МАЛЬТА. Стіл серед моря. Маленька країна в серці Середземномор’я пропонує розмаїття його кулінарних надбань.

ТРОЯНДА ВІТРІВ 9096 ТОСКАНА. «Дольче віта» на колесах. Учасниця велотуру задумливо запитала: «І що ж тепер після Італії їсти?.. І як після всього цього жити?!»

МАНДРІВНИЧИЙ РЯД

0

8

114115 Усе про U. ХХ Міжнародна турвиставка UITT у Києві — антикризовий майданчик турбізнесу.

ОКЕАН ВРАЖЕНЬ 116121 Ангели і демони «Тистлегорма». Корабель «Тистлегорм» на дні Червоного моря — саме так має виглядати «справжнє» затонуле судно.

ФЕНОМЕНИ & УНІКУМИ 122126 З редакційної колекції цікавин.

УКРАЇНА ЧУДЕС

6

11

136140 ЧЕРНІГІВ. З весною на північ. Тут можна відчути гордість за державу і побачити чимало нового. 142147 Зачаровані ДЕСНОЮ. Улітку, коли більшість людей вирушає на південь, ми подалися на північ України — з байдарками на Десну.


1998

2000

2003

2004

2007

2010

2012

Журнал про мандрiвки та вiдпочинок Засновник i видавець — ТОВ «Редакцiя журналу «Мiжнародний туризм» Видається з 1992 року Головний редактор Олександр ГОРОБЕЦЬ Заступник головного редактора Євген БУДЬКО Вiдповiдальний секретар Iрина ГОРОБЕЦЬ Художнiй редактор Борис ТАРАСЕНКО Комп’ютерна графiка та верстка Євгена КРУТОВЕРЦЕВА Коректура Людмили ГОРОБЕЦЬ, Наталi ОБОЛЕНСЬКОЇ Вiддiл реклами: Тел./факс: (044) 2545190, 2545191, 2545193

На обкладинцi: Даймондексперт Катерина ТИМОФЕЄВА. Фото надане компанією «Crystal Group Ukraine».

Передплата яскравих вражень! Заповніть квитанцію на пошті, аби не шукати кожного номера нашого журналу в кіосках. Продовжуйте передплату з будьякого місяця! Журнал виходить щодва місяці — 6 номерів на рік. Має обсяг 144–172 сторінки.

ДЕ ПЕРЕДПЛАТИТИ? У ПОШТОВИХ ВІДДІЛЕННЯХ Оформте передплату з поштовою доставкою в будьякому відділенні зв’язку України.

Вiддiл розповсюдження: Тел./факс: (044) 2889625, 2885457 Над номером працювали художники: Сергій Горобець, Борис Тарасенко Зареєстровано Мiнiстерством України у справах преси та iнформацiї, серiя КВ, № 2351 вiд 17.01.1997 р. © Журнал «Мiжнародний туризм» Адреса редакцiї та видавця Кловський узвiз, 15, м. Київ, 01021 Тел./факс: (044) 2545190/91/93, 2885457, 2889625 Email: welcome@intour.com.ua Представництва у Криму: тел./факс: (0654) 326993 у Канадi: Український центр засобiв i розвитку — тел.: (403) 4974374; факс: (403) 4974377 Кольороподiл i друк: Видавничий дiм «РемаПринт» Вул. В. Чорновола, 2, оф. 1, м. Київ, 01135, Україна Тел.: +38 (044) 4868004, 4862820

Передплатний індекс у каталозі ДП «Преса» — 74318.

Тираж — 20 000 примiрникiв Перiодичнiсть — 6 випускiв на рiк

У ПЕРЕДПЛАТНИХ АГЕНЦІЯХ

Цiна договiрна. Передрук матерiалiв — тiльки з дозволу редакцiї. За рекламну iнформацiю вiдповiдає рекламодавець. Рукописи не рецензуються i не повертаються. Думка авторiв публiкацiй не завжди вiдповiдає думцi редакцiї. Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть фактiв, власних назв та iмен, iнших вiдомостей несуть автори.

«БліцІнформ»: Київ — (044) 2055110. «Ідея»: Київ — (044) 4178767; Донецьк — (062) 3810932. KSS: Київ — (044) 5858080. «Меркурій»: Київ — (044) 2499888; Дніпропетровськ — (056) 3749055. «Періодика»: Київ — (044) 2890704. ЗАПИТУЙТЕ ЖУРНАЛИ «МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ» У МІСЦЯХ ПРОДАЖУ ПРЕСИ!

EditorinChief Oleksandr HOROBETS Deputy EditorinChief Yevhen BUD’KO Managing Editor Iryna HOROBETS Art Director Borys TARASENKO Director of Computer Work Yevhen KRUTOVERTSEV Proof Reading & Editing Liudmyla HOROBETS, Natalya OBOLENSKA Subscription Index 74318 © «International Tourism» Magazine


Ж

Íàðåøò³ ï³ñëÿ âåñíÿíî¿ íåñòàá³ëüíîñò³ íàñòàëà ë³òíÿ ÿñí³ñòü. Áàæàííÿ íàñîëîäèòèñÿ ñîíÿ÷íèìè äíÿìè ïåðåâàæຠâñ³ ³íø³. Òîæ íàéàêòóàëüí³øèìè ñòàþòü ôåñòè ïðîñòî íåáà! Þë³ÿ ÌÀËÀ

ПРОСТО НЕБА

П

О

Д

О

Р

О

НА ПОДІЮ

День у романі Що: Де: Коли: Інфо:

фестиваль на честь письменника Дублін (Ірландія) 16 червня jamesjoyce.ie

Щороку 16 червня жителі Ірландії відзначають «Bloomsday» (День Блума). Це свято вшанування всесвітньо відомого ірландського письменника Джеймса Джойса. Дата празникування вибрана не випадково. 16 червня — день дії роману «Улісс», найвідомішого твору Джойса. Святкування отримало назву «Блумс% дей» на честь головного героя — Леопольда Блу% ма, про один день із життя якого йдеться у творі. Водночас саме 16 червня 1904 року письменник зустрівся зі своєю майбутньою дружиною і згодом вирішив увічнити цю дату. Під час свята влаштовуються читання роману, учасники проходять маршрутом героїв твору повз пам’ятники «за мотивами» твору. Вірні шануваль% ники одягають костюми тієї епохи, а також замов% ляють страви з роману — смажені баранячі нирки, келих бургундського вина та бутерброд з італій% ським сиром.

10

Небесна музика Що: Де: Коли: Інфо:

оперний фестиваль Верона (Італія) 20 червня – 7 вересня www.arenaverona.com

Із 1913 року амфітеатр «Арена ді Верона» є місцем регулярного прове% дення оперних вистав. Мало не все літо тут триватимуть масштабні заходи. На сцені «Арени ді Верона» висту% пали такі видатні артисти, як Рената Тебальді, Марія Каллас, Маріо дель Монако, Пласидо Домінго, Хосе Кар% рерас, Лучано Паваротті, Монсеррат Кабальє та наш Анатолій Солов’янен% ко. Тут, в атмосфері античності, серед напівзруйнованих стін, збудованих ще на зорі нашої ери, панує класичне мис% тецтво. Місткість трибун навколо ста% родавньої арени — 14 тисяч осіб, а за період проведення фестивалю вона приймає понад 700 тисяч глядачів! Протягом літа гості Верони змо% жуть просто неба переглянути близь% ко півсотні оперних вистав з унікаль% ними декораціями. Неодмінно будуть «Ромео і Джульєтта», «Аїда», «Кармен», «Турандот», «Ріголетто», «Мадам Ба% терфляй».


На

Ó òðàâí³ ïðåçèäåíò Àçåðáàéäæàíó ²ëüõàì À볺â â³äêðèâ ãîòåëü «Samaxi Palace Platinum By Rixos»*****. ϳä îñîáèñòèì êîíòðîëåì êåð³âíèêà äåðæàâè òóò áóðõëèâî ïðîãðåñóº òóðèçì.

президентському

Д

Донедавна Азербайджан був відомий насамперед своїми наф тою та газом. Саме завдяки природним ресурсам, а точніше — їх ефективному використанню, в країні почали розвивати і ту ристичну сферу. Подібний шлях уже пройшли нафтоносні краї ни Близького Сходу. В Азербайджані ще благодатніші умови для успіху: повна безпека і спокій, неповторні зелені ландшафти, чисте гірське повітря, каспійські пляжі, унікальні нафталанові та водні оздоровниці, гірськолижні курорти, не кажучи про ба гатющу культурну спадщину тисячоліть. Одна з туристичних перлин Азербайджану — місто Шамаха з її фортецею Гюлістан, соборною мечеттю Джума, мавзолеями та іншими старожитностями. Поруч, у мальовничій місцевості, розташоване старовинне село Шереділь. Воно почало перетво рюватись на центр туристичного паломництва завдяки відкрит тю 5зіркового красеняготелю «Samaxi Palace Platinum By Rixos». Заклад має все, що може запропонувати одна з провідних мереж гостинності у світі — «Rixos»: дизайнерські інтер’єри, номери — від сьютів до президентських, два ресторани, вісім барів, спа центр, численні спортивні майданчики, дитяча зона розваг, до рослі забави — від більярду до цікавих веломаршрутів. Персо нал готелю пройшов вишкіл під керівництвом іноземних профі. Президент Азербайджану особисто відкривав цей готель. Ільхам Алієв ревно дбає про розвиток туризму в країні, вважаю чи його одним із головних шляхів розвитку суспільства. Вітаю чи працівників нового об’єкта, голова держави зазначив, що іноземні інвестиції в національний туризм свідчать про довіру, яку світові партнери відчули до Азербайджану завдяки його системному економічному поступові, вони збагнули перспек тивність туристичної діяльності в цій країні. Останніми роками лише в Баку з його старовиною, новітньою архітектурою та сфе рою розваг відкрито 8 готелів міжнародних систем «Four Sea sons», «Fairmont», «Marriott», «Hilton», «Kempinski», «Jumeirah», «Sheraton» і «Hyatt». До колоритної країни потяглись інозем ні туристи. Готельєри та керівництво дружньої нам держави дуже спо діваються, що їхні старання оцінять і українці. Приїжджайте, все буде на рівні! ■ Публікацію підготовлено за сприяння посольства Азербайджанської Республіки в Україні

рівні


Ж

В

О

Я

КОЛЕКЦІЯ

Що: Де: Коли: Інфо:

театральний фестиваль Авіньйон (Франція) 4–27 липня www.festivalavignon.co

Театральна альтернатива Один із найвідоміших театральних фестивалів Європи відбувається у фран% цузькому місті Авіньйоні. Вистави проходять просто на міських площах і ву% лицях, а головною глядацькою залою традиційно служить дворик Папського палацу. У 1947 році французький актор і режисер Жан Вілар разом зі своєю трупою вперше виступили тут просто неба. Пізніше, у 60%ті, сюди почали запрошува% ти інших французьких режисерів, ба навіть балетні трупи, включаючи Моріса Бежара та Майю Плісецьку. А в 70%ті фестиваль переріс із національного в ін% тернаціональний. У рамках заходу пропонується близько 40 вистав у основній офіційній про% грамі «On» та майже 20 — в альтернативній частині «Off». Проводяться лекції, семінари, майстер%класи... Унікальна атмосфера приваблює понад 130 тисяч театралів.

На рогах Що: Де: Коли: Інфо:

забіг биків Памплона (Іспанія) 6–14 липня www.bullrunpamplona.com

Неймовірно небезпечною, проте фантастично популярною є забава в День святого Ферміна — «енсьєрро», або «біг від биків». Протягом тижня місцевий люд і ти% сячі хоробрих туристів мають шанс по% спостерігати за цими шаленими перегонами та самим узяти в них участь. Що% ранку о восьмій годині на відрізку близько 1 кілометра від загону до міської арени сміливці з насолодою втікають від 6 биків. Спеціальні загорожі з боків вулиць дають змогу, коли що, сховатися від рогатих чу% довиськ. Величезні дози адреналіну отри% мують не лише бігуни, а й глядачі, які спо% стерігають за «фієстою» з балконів, дахів і навіть ліхтарних стовпів. Після обіду на% товп очікує на продовження свята, але вже у вигляді кориди. Традиція «енсьєрро» сягає 1591 року, хоча фіксувати перебіг подій на ньому по% чали тільки з 1924%го. За ці 90 років жерт% вами екстриму стали сотні скалічених, а 14 із них розпрощалися з життям.

12

Роктусівка Європи Що: Де: Коли: Інфо:

музичний фестиваль Гластонбері (Великобританія) 28–30 червня www.glastonburyfestivals.co.uk

«Glastonbury Festival» — це фести% валь сучасної музики, який прово% диться з 1970 року в графстві Сомер% сет, за кілька кілометрів від міста Глас% тонбері. Якщо раніше він мав статус головної музичної події країни, то те% пер це один із найбільш очікуваних і найвідоміших музичних фестивалів світу. За славетну історію гластонберсь% кого фесту на його сцені виступали ле% гендарні «U2», «Rolling Stones», «Cold% play», «Radiohead», «Muse», «Snoop Dogg», Стіві Вандер, Бейонсе та ба% гато інших. Щороку ця дводенна поп% рок%подія приваблює понад 190 ти% сяч музичних фанів з усього світу і є найбільшою в Європі. Фестиваль відомий передусім свої% ми рок%концертами, проте в його рам% ках відбуваються також численні ви% ступи танцювальних, фольклорних, театральних і циркових колективів, влаштовуються художні експозиції, поетичні зібрання.


13


Що: Де: Коли: Інфо:

музичний фестиваль Будапешт (Угорщина) 11–18 серпня szigetfestival.com

Угорський «відрив» Один із найбільших європейських музичних фестивалів «Сигет» («Sziget») відбувається щоліта на дунайському острові Обудаї в Будапешті. На першій події цієї серії, 1992 року, виступали лише угорські музиканти. Нині глядачі мо% жуть ознайомитися з усім спектром музики. Тут виступали й українські гурти — «Мандри», «Mad Heads XL», «Танок на Майдані Конго», «Гайдамаки», «Антитіла». Серед цьогорічних хедлайнерів заявлені «Macklemore & Ryan Lewis», Лілі Ален, «Placebo», «The Prodigy», Стро% май, Келвін Гаріс. Музична програма фестивалю є багатожанровою. Паралельно відбувають% ся перегляди кінофільмів, спортивні змагання, художні виставки, театральні та циркові вистави. Діють дискусійні клуби та мовні школи. Проводяться ди% тячі програми, розіграші призів і доброчинні акції. Загалом — близько 250 про% грам на 60 майданчиках і сценах щодня.

Вище неба Що: Де: Коли: Інфо:

фестиваль повітряних куль Лейпциг (Німеччина) 17–20 липня www.balloonfiesta.de

Міжнародний фестиваль повітря% них куль «The Saxonia International Bal% loon Fiesta» в Лейпцизі — третій за масштабами у Європі. Щороку понад 100 тисяч туристів відвідують захід, аби насолодитися неперевер% шеним видовищем сотень яс% кравих повітряних куль найріз% номанітніших розмірів і форм. За традицією, масовому запуску в небо передуватиме вечірній феєрверк. Польоти куль відбуватимуться і вранці. Крім того, на фестивалі про% водитимуться світлове шоу та шоу вогнів, парад куль, стриб% ки з парашутом, концерти, змагання з пілотування пові% тряного транспорту та конкурс на найоригінальнішу модель кулі. Яскравим фінальним акор% дом свята стане нічна повіт% ряна подорож над місцевим озером…

14

Ніч вогнів Що: Де: Коли: Інфо:

фестиваль феєрверків Монреаль (Канада) 14 липня www.montrealfireworks.com

Міжнародний фестиваль феєрвер% ків у Монреалі є визначною подією у світі піротехнічної майстерності. Цьо% го року творче змагання відбудеться втридцяте. У грандіозному фестивалі%конкур% сі з року в рік беруть участь близько 50 команд із понад 20 країн світу. Від% бір учасників відбувається протягом року, тож до Монреаля добираються лише найкращі з найкращих. У фінал зазвичай виходить 8%9 команд. Виступ кожної групи триває півго% дини. До цього учасники ретельно го% тують снаряди й обладнання, аби по% казати все, на що здатні. Вогні запус% каються біля озера, і віддзеркалення додають видовищу особливої феє% ричності. Кожне вогняне шоу супро% воджується своєю музичною партією. За майстерністю поєднання кольорів, вогняних фігур і музики й визначають переможця. Дива в нічному небі Монреаля зби% рають близько півмільйона глядачів!

Фото надані організаторами свят і урядовими прес#службами.


/ P I V

КЛУБ

Ãàðíà ³ ðîçóìíà æ³íêà ïðîâîäèòü æèòòÿ ñåðåä ä³àìàíò³â... Öå ïðî êèÿíêó Êàòåðèíó Òèìîôåºâó — îäíîãî ç íàéá³ëüøèõ çíàâö³â êîøòîâíîñòåé ó ñâ³ò³, ÿêèé ïðåäñòàâëÿº íàéâ³äîì³ø³ þâåë³ðí³ áðåíäè â Óêðà¿í³. ³êòîð ÑÈÄÎÐÅÍÊÎ

Географія цінностей Катерини Тимофеєвої

К «Bellduc», кольє «Routes de l’amour», колекція «Duchesse Renee»: біле золото, 7 турмалінів параїба огранки «трикутник» і «груша» — 15,71 ct, 278 білих багетних діамантів — 15,86 ct.

«Bellduc», перстень «La fleur precieuse», колекція «Duchesse Renee»: біле золото, 1 овальний турмалін параїба — 1,47 ct, 8 овальних білих діамантів — 2,49 ct, 48 круглих білих діамантів — 0,38 ct, F/VVS.

16

стерина Тимофеєва — віце#президент провідної в нашій країні юве# лірної компанії «Crystal Group Ukraine», міжнародний даймонд#екс# перт, гемолог, дизайнер, мистецтвознавець. Консультує бізнесме# нів і шейхів із питань придбання коштовностей. За її проектами виготовляються унікальні прикраси в країнах Європи та Америки. — Пані Катерино, про що ви мрієте? — Нині мої мрії, гадаю, співзвучні помислам усіх людей у світі — мир, спокій і на дія. Дуже сподіваюся, що клубок нерозуміння, що виник в Україні, розв’яжеться в мирний спосіб. Там, де горять будинки та ллється кров, немає ніяких цінностей — ні європейських, ні американських, ні українських, а є тільки знецінені життя тих, хто не розуміє, чому люди раптом розділилися на «червоних» і «білих», на «терористів» і «мирних активістів». — Беручи до уваги, що думки матеріалізуються, про що треба мріяти, щоб жити серед золота й діамантів? — Діаманти і коштовні ювелірні прикраси — це найстабільніший, найстійкіший світ краси, запорука благополуччя і достатку. Приклади з історії людства переконли во доводять, що в періоди заворушень, війн, економічних колапсів і гуманітарних ка тастроф вижити і зберегти людську гідність значно легше з «камінцем» у кишені, ніж з утопічними ідеями загальної демократії, рівності та братерства. Мріями в широкому сенсі слова ситий не будеш, тому потрібно свої мрії про діа манти втілювати у дійсність. — Що і де у вас в цьому світі: батьківщина, «альма#матер», сім’я, інтереси?.. — Моя Батьківщина — Україна. Але поки вона хитається на глиняних ногах і розди рається політичними суперечностями, є велика осторога, що вона може звузитися до малої батьківщини — мого дому, оточеного високим парканом, а це буде жахливо. Своїми «альмаматер» можу назвати Інститут культури в Москві, школу живопису та скульптури у Флоренції, Гемологічну асоціацію Великобританії… Хоча це зовсім не повний перелік шкіл, які мені довелося пройти, щоб стати експертом у ювелір ній справі. Мої інтереси в житті нічим не обмежені, вони не замкнуті на професії. Люблю пі знавати світ у його розмаїтті та красі. Про сім’ю як про суто особистий бік мого життя вважаю за краще на весь світ не розповідати. Можу лише сказати, що вона серед моїх пріоритетів — на першому місці. ➧


Годинник «Graff». Корпус: біле золото, 299 діамантів фантазійної огранки, загальна вага — 7,6 ct, турмаліни параїба круглої огранки — 3,4 ct. Ремінець: шкіра крокодила, застібка з білого золота, 22 діаманти. Серія — 10 екземплярів.

«Bellduc», перстень «Lac d’espoir», колекція «Duchesse Renee»: біле золото, 1 турмалін параїба огранки «кабошон» — 21,94 ct, 58 білих діамантів огранки «маркіз» — 8,91 ct, F/VVS.

18

— Де ще на Землі є найбільші для вас цінності: цивілізаційні, духовні, креативні?.. — Цивілізація як цінність, на мою думку, зараз існує лише в одній країні світу — Сингапурі. Духовні цінності, які мені ближчі за все, черпаю із православ’я та різних близьких мені культур світу. На особливе місце ставлю російську класичну літературу, на якій вихована, а також італійський живопис і скульптуру. Творчість не має національності, географічних кордонів та інших бар’єрів. Митець і в Сахарі залишиться митцем. — Яку цінність становлять камені? — Коштовні камені — це природні алмази, смарагди, рубіни, сапфіри та олександ рити, а також перлини. Тільки вони відносяться до банківських активів. Цінність ста рих, знайдених багато століть тому природних каменів складається не лише з аукціон них цифр і каратів, їхня історична цінність важливіша, бо вони несуть за собою шлейф спогадів. — Звідки до вас стікаються коштовності? Де вони народжуються? — Ой, якби вони стікалися! На них треба полювати по всій планеті. Образно кажу чи, треба до крові поздирати собі нігті, щоб вирвати щось посправжньому вартісне. Місця промислових покладів алмазів — це насамперед кімберлітові трубки в Пів денній Африці та Якутії. Турмаліни параїба — це Південна Америка, перлини — Пер ська затока, ШріЛанка, Індія, Китай, Японія. — А в Україні є? Бурштин, берили… — Бурштин і берили відносяться до коштовний каменів лише умовно, за винят ком різновиду берилу — смарагду. В Україні, як і в Греції, «все є», тільки ніхто всерйоз не займався розвідкою коштовних каменів у промислових масштабах. Знахідки ви падкові, несистемні, тому говорити про родовища в Україні рано.


«Bellduc», сережки «Larmes du bonheur», колекція «Duchesse Renee»: біле золото, 2 турмаліни параїба фантазійної огранки — 49,37 ct, 106 круглих білих діамантів — 1,45 ct, G/VS.

— Що коштовного і звідки може привезти турист? — «Просто турист» нічого посправжньому коштовного привезти не може. Усе те, що видають у туристичних країнах за «справжнє», — як правило, обман і шахрайство. Без знань у цій галузі (маю на увазі коштовне каміння) не обійтися. Проте люди люб лять обманюватися і вірять, що купили справжній необроблений алмаз, який насправ ді виявляється уламком скла від пивного кухля. — Що привозите з турів ви? — Я не їжджу в тури, тому нічого не привожу. Всі мої поїздки за кордон — ділові, цілеспрямовані. Привожу в основному з них адреси нових друзів і партнерів. — Що шукаєте в подорожах? — Яскравих вражень, нових знань, долучення до незнайомої культури. — Чи колекціонуєте раритети? Які з них найцікавіші, найдорожчі?.. — Мої колекції можна назвати «швидкоплинними». Не люблю ховати все знай дене до скринь. Якщо побачу в очах покупця, друга чи колекціонера блиск при погля ді на річ із моєї колекції, — розпрощаюся з нею без вагань. Люблю дарувати людям радість володіння мрією. — Мода в «ювелірці»: які тенденції на цей рік? — Мода на ювелірні вироби — одна з найконсервативніших. Якщо вам запропо нують діамантову прикрасу, що належала Клеопатрі, хто зможе сказати, що вона не модна? Однак і в ювелірному мистецтві є тренди, продиктовані попитом на ринку. Мину лий і нинішній рік піддались гігантоманії на подіумах — великі камені, великі при краси. Це різні «архітектурні» стилі й теми, вироби у вигляді тварин, квітів. Серед видів прикрас поки що лідирують браслети. Можна орієнтуватися на моду, але особисто я раджу — на вічні цінності. ■ Фото надані «Crystal Group Ukraine»

Браслет «Magerit», лімітована серія «Snake» за ескізами Катерини Тимофеєвої: біле золото 18 ct, білі діаманти, турмаліни параїба, рубіни.

19


Ж

В

О

Я

КОЛЕКЦІЯ

ПЕКІН

Під Небом

Піднебесної Íå âòîìëþºøñÿ äèâóâàòèñÿ ô³ëîñîô³¿ ϳäíåáåñíî¿: «Æèâè ïîâíîêðîâíèì æèòòÿì ùîìèòü, ³ ìàéáóòíº ïîäáຠïðî òåáå ñàìå». Ïðàâäà, ç îäí³ºþ ïîïðàâêîþ — òè ñàì ïîâèíåí ùèðî öüîãî õîò³òè ³ äîêëàäàòè ìàêñèìóì çóñèëü. Íå ïîñïåðå÷àºøñÿ, ñàì Êèòàé º òîìó ï³äòâåðäæåííÿì. Îëåêñàíäð ÊÀÄͲÊÎÂ

Храм Неба.

П

Пекін — одна з чотирьох стародавніх столиць Китаю, назва якої так і перекладається — «північна столиця». До речі, китай ці кажуть «Бейдзін», а звичним для нас словом місто нарекли колись французькі місіонери. Місто має ще одне ймення — Яньцзин, «столиця Янь». Воно пов’язане не з філософією двоєдиності протилежностей — інь та янь, а зі стародавньою державою Янь, яка існувала на цих землях задовго до нашої ери. Нині Пекін — це мегаполіс із 21мільйонним населенням, а також із величезними музеями просто неба, просторими пар ками і площами. Минуле і сьогодення тут так переплелися, що іноді важко зрозуміти, в якому столітті ти перебуваєш. Храм Неба Символом міста є храм Неба. Побудований у 1420 році мо настирський комплекс знаходиться у центрі міста. Він спочат ку вважався храмом Неба і Землі. За стародавньою традицією, коло символізує Небо, а квадрат — енергію Землі, звідси й ори гінальна форма храмового комплексу: південна частина спору ди має форму квадрата, а північна — кола. Не забули тут про Місяць і Сонце, спорудивши на їхню честь святилища. У дні зимового і літнього сонцестояння імператори влаштовували тут щедрі жертвопринесення, щоб Небо було милосердним, а Земля — родючою, щоб усе, що попросиш у Місяця, можна бу ло отримати в цілісності й збереженості, а Сонце щоб завжди сяяло у всій своїй пишноті, адже імператор Піднебесної був по дібним до світила. ➧

20


Пекінська опера. Це окремий жанр мистецтва, в якому важливо бути не тільки співаком і актором, а й танцівником, спортсменом або циркачем. Ну, а костюми — китайська робота!..


Ансамбль Забороненого міста має понад 8700 кім+ нат, але, за легендою, їх насправді 9999. Буцімто незабаром таємні приміщення знову стануть яв+ ними і дух китайської нації поверне собі велич. На славетній торговій вулиці Ванфудзин можна замовити собі талісман кохання, виготовлений за законами феншуй.

Навколо храму Неба розкинувся вели чезний парк, де з ранку до вечора старі й малі займаються китайською гімнасти кою, танцюють, співають, читають газе ти — одне слово, активно проводять до ■ звілля. Таких місць у Пекіні безліч. Кри латий латинський вислів «У здоровому тілі — здоровий дух» у тутешньому варіанті звучить як «Здоро в’я і щастя не живуть один без одного». Дозволене Заборонене місто Незабутньою прогулянкою буде відвідання Забороненого міста, найбільшого у світі головного палацового комплексу, у якому жили китайські імператори. Назва закріпилася за ним через обмежений доступ до хоромів. На знайомство з терито рією 720 тисяч квадратних метрів піде як мінімум півдня, так що запасайтеся бутербродами і прохолодними напоями.


Храм Землі. Імператори династії Цин приносили тут жертви божествам, аби ті дбали про китайську націю. Зокрема, під час літнього сонцестояння ритуал мав забезпечити добру погоду і багатий урожай.

ГРОШІ ТА МЕГАПОЛІС коємців найяснішої особи та окремий палац для наложниць. Усе це оточують три сади: сад Довго ліття, сад Доброти і Спокою, Імператорський сад. А які поетичні назви тутешніх споруд: Во рота бойової доблесті, зала Повної гармонії, за ла Небесної чистоти, зала Земного спокою... Гар монію і споглядання так описав Лі Бо, безсмерт ний геній поезії часів династії Тан: Зграя птиць пролетіла і зникла ту ж мить вдалині, Сиротлива хмаринка за ними слідом поспішає. Я на гори дивлюся — і не набридає мені, Горам також на мене дивитися не набридає. Качка з медом Нагулявши апетит у одній з головних турис тичних визначних пам’яток Пекіна, можна по повнити сили за допомогою місцевої кухні. Най відомішою стравою вважається «Качка попе кінському» — найпопулярніший у світі китай ський делікатес. Мені доводилося куштувати йо го й у Туреччині, й у Німеччині, й у Домінікані. Але як не покуштувати натертої медом печеної качки на її історичній батьківщині? (Пишу, а па м’ять викликає щедре виділення слини). Вона була однією з головних страв імператорського меню. Існує дві школи приготування. Відповідно до першої, качку підвішують над відкритим вогнем, паливом для якого служать сухі фруктові дерева. У другому варіанті птицю запікають на закрито му вогні із соломи. Особливої смакової різниці я не відчув. Найперші ласощі в Піднебесній по даються виключно у спеціалізованих ресторанах (щоб уникнути китайських підробок... — жарт). ➧

Обмін валюти в Китаї поставлений добре — якщо ви міняєте долари і єв% ро на місцеві монети, а ось зворот% ний чендж можливий тільки в аеро% порту ще й за дуже невигідним кур% сом. Тож не варто відразу переводи% ти всю свою американську чи євро% пейську валюту в юані. Таксі. Якщо вирішите скористатися його послугами, звертайте увагу на таку деталь — усі авто оснащені лі% чильниками, ви платите згідно з та% рифом. Водій, побачивши, що ви ін% турист, може «забути» увімкнути це обладнання і потім назвати суму, вдвічі%втричі більшу. Чемно нагадай% те йому цю професійну деталь під час посадки в салон.

Качка попекінському. Її кухарі нарізають виключно на 108 шматочків.

Величний ансамбль має понад 8700 кімнат, але, за легендою, їх 9999. Буцімто незабаром та ємні приміщення знову стануть явними і дух ки тайської нації поверне собі колишню велич (чо тири дев’ятки у Китаї символізують небесну твердь). Зводився палац ударними темпами з 1406го по 1420 рік. Над ним трудилися більше мільйона будівельників і ще сто тисяч майстрів з обробки каменю, дерева, металу, скла... Заборонене місто володіло унікальними на свій час технологіями. Наприклад, опалення було влаштоване так, що не виглядало жодної пічної труби — для обігрівання використовува ли особливі підземні жаровні, в яких деревне ву гілля, згоряючи, не давало ні диму, ні запаху. У Внутрішньому палаці розташовані житло ві приміщення імператора й імператриці, спад

23


Активне дозвілля попекінському не обмежується гімнастикою, а продовжується — національними танцями зі стрічками та віялами.

Навколо храму Неба розкинувся величезний парк, де з ранку до вечора старі й малі займа+ ються китайською гімнастикою, танцюють, спі+ вають, читають газети. Велосипед — народний транспорт і помічник у боротьбі зі смогом.

■ «Качка попекінському» є неодмінним атрибутом урочистих обідів і, за китайськими мірками, є стравою дорогою — близь ко 50 євро. Смачного! Якщо ви вирішили просто «заморити черв’ячка», рекомен дую сходити на кулінарну дегустацію на вулиці Закусок, що у відомому торговому кварталі Ванфуцзин. Тут вам запропону ють різну делікатесну живність: смаженихваренихпарених скорпіонів, кониківстрибунців, морських зірок і морських ко ників та ще безліч химерних смаколиків. Як свідчить життєвий досвід, апетит приходить під час їжі, особливо коли вона екзотична. І тут головне не перестаратися і не ставити досліди над своїм шлунком. Феншуй вам на допомогу! Торгове серце міста Ним є згадана вулиця Ванфуцзин. Шопоголікам тут дове деться «попрацювати» — на ній розташовано близько 200 мага зинів відомих світових і китайських брендів. Нині у столиці Під небесної можна купити все те саме, що й у Парижі чи Нью Йорку. Одне слово, глобалізація. Тут же продається безліч су венірів і практично весь китайський ширвжиток. Пам’ятайте, що в базарних рядах торгуватися треба «до останнього» юаня.

24


Понад 1700 років панда є символом миру та дружби, оскільки ця досить велика тварина не їсть інших істот.

медія). Скоріш за все, найбільшу естетичну й емоційну насоло ду ви дістанете від барвистих костюмів і феєричних атракціонів.

Кунгфуопера Тепер можна перейти до культурної програми. Оминути пе кінську Оперу — це обділити себе. Найпопулярніший вид му зичної драми включає пісні й танці в поєднанні з елементами бойових мистецтв і циркових номерів. Традиційний репертуар має 200річну історію і понад 1000 сюжетів. Подивившись по пулярне шоу «Панда і кунгфу», дивуєшся його видовищності та майстерності виконавців. Протягом півтори години вони всіма сценічними засобами розповідають історію становлення кунг фу і навіть заглядають у далеке соціалістичне майбутнє, де тор жество нинішнього курсу Китаю приносить свої щасливі плоди (ця частина, виконана на повному серйозі, виглядає майже як ко Пекінська опера захоплює не так голосами, як танцями.

Китайські квартали Вирушаємо на прогулянку хутунами — старими пекінськи ми вуличками, які оточують Заборонене місто. У районі озер Шичахай поринаємо в життєвий уклад городян і архітектур ний колорит. «Хутун» означає також «криниця»: вочевидь, на кожній вули ці була своя. Первинними осередками життя були й почасти за лишаються дворики. Чиновники та знать зазвичай займали цілі «патіо» з гарними воротами, просторими кімнатами й садом, а бідніші городяни жили по чотири родини на подвір’я. Кож ний хутун має свою назву, причому деякі збереглися ще з по чатку династії Юань. Є назви простонародні — Кишеньковий, Чайний, Колодязний, а є — на честь принців і прем’єрміністрів. 2000 року в парку Шичахай провели реконструкцію, відкрив ши безліч кав’ярень і ресторанів. Місце стало популярним не тільки серед туристів, а й серед місцевих мешканців. Ходять наполегливі чутки, що пекінці є зарозумілими, по рівняно з рештою китайців. Мені вони здалися доброзичливи ми та чемними. Городяни дуже пишаються своєю багатою істо рією. Можливо, останнє і є причиною їхньої легкої поблажли вості до співгромадян та інших мешканців планети. А ще мені здається, що всі китайці дуже серйозні, адже вони будують «світле майбутнє». Своє, китайське. ■


Смачний симпозіум від «Aldemar» У Києві відбувся кулінарний майстер+клас «Sympossio by Aldemar» за участю шеф+ кухарів відповідної мережі готелів, українських селебритіс і туроператорів.

І

ніціатором серії таких майстер%класів «Al% demar» став п’ять років тому. У рамках про% екту провідні кухарі мережі з успіхом відві% дали Німеччину, Австрію, Італію, Францію, Бельгію, Росію… Київський захід у квітні став завершаль% ним етапом «Sympossio by Aldemar – 2014». Він запам’ятався учасникам дружньою ат% мосферою, смачною їжею і талановитими

виконавцями грецьких делікатесів, у тому числі зірками українського шоу%бізнесу та професіоналами туризму. Зіркових гостей приймав столичний ресторан «Beef. М’ясо & Вино». Одягнувши ковпаки, фартухи й розділив% шись на команди, гості під керівництвом професіональних кухарів змагались у кулі% нарній майстерності. Ведучими вечора були Анатолій Анатоліч та дівчина Блонда, голов% ним дегустатором — Василь Вірастюк. Свої кулінарні таланти проявили Маша Собко, Ігор Посипайко, Світлана Тарабарова, Ольга Ци% бульська, Тала Калатай, Андрій Кравчук, Оле% на Бурба. Вечір прикрасили своєю присут%

ністю Марися Горобець, Оксана Гутцайт, Оле% ся Стефанко, редактори модних журналів та інші друзі мережі «Aldemar». Кожен гість отримав у подарунок синьо% жовтий «Браслет дружби та миру» від ком% панії «Aldemar Hotels & Spa». Всі були втіше% ні та зворушені.

27


Е

М

А

Н

Д

Р

У

Й

Т

НА ЗДОРОВ’Я

курс,

Правильний

або Таласотерапія в запитаннях і відповідях Ñïîä³âàºìîñÿ, íàø³ ÷èòà÷³ âæå äîáðå çíàþòü, ùî òàêå òàëàñîòåðàï³ÿ. Öÿ ñèñòåìà îçäîðîâëåííÿ º îäíèì ³ç êîçèð³â ãîòåëüíî¿ ìåðåæ³ «Aldemar Resorts».

A

«Aldemar» — один із беззаперечних ліде# рів таласотерапії у світі. Його фахівці лю# б’язно погодилися відповісти на редакційні запитання. Адже вони, як і ми, переконані, що існують стереотипи в морелікуванні та є недобросовісні терапевти, які можуть за# пропонувати вам не зовсім той курс. Отже… Купання в морі — це і є таласотерапія? Море саме по собі не лікує. Для цього потрібен центр таласотерапії зі спеціаль ним обладнанням і медикамиспеціаліс тами. Такими, які б допомогли якнайпов ніше використати властивості 133 морсь ких компонентів, що зосереджені в 40 мор

ських мінералах. Як мінімум відразу піс ля забору води її належить підігріти до тем ператури людського тіла. Таласотерапія лікує морською водою? Так, а ще — морськими грязями, водо ростями, піском... Застосовуються серії сухих і вологих процедур, які сприяють профілактиці, оздоровленню та відновлен ню краси. Існують і препарати на основі морських компонентів. В «Aldemar» вам запропонують чудову марку «Thalion». Таласотерапевтичним стає будьякий басейн із підігрітою морською водою? Звісно, ні. Від самого початку він має бути спроектований як гідтротонізуючий:


тобто повинен забезпечувати оновлення води, її пі дігрівання та фільтрацію, роботу внутрішніх і зов нішніх водних форсунок. Морська вода справді є «рідним» середовищем для нашого тіла? Авжеж. Вона дивно схожа за складом на плазму крові в організмі людини. Це відкриття зробив ще 1904 року французький біолог Рене Квінтон. Чи можлива таласотерапія в центрі міста? Аж ніяк. Процедури передбачають найсвіжішу во ду та інші компоненти з моря, вони зберігають свої властивості не більше доби. Таласокурорт має бути

на березі моря, як водолікарня — біля цілющих дже рел. Окрім того, серед факторів таласотерапії — морський клімат і свіже морське повітря. Що відбувається з нашим тілом під час курсу таласотерапії? Швидкість обмінних процесів в організмі зрос тає на 11–15 відсотків. Дихання поглиблюється, при цьому поліпшується повітряний обмін. Шкіра, нігті та волосся прискорено оновлюються і збагачу ються мінералами завдяки морським солям. При скорюється виведення шлаків з організму. Кількість червоних кров’яних тілець зростає відсотків на 10. ➧


Яких проблем зі здоров’ям допомагає позбутися таласо? Артрозу, запального ревматизму, наслідків травм і операцій, целюліту, ожиріння, передчасного ста ріння, астенії, серцевосудинних захворювань, за хворювань дихальних шляхів, гінекологічних і сто матологічних проблем, порушень функції щитопо дібної залози… Чи має бути у штаті таласоцентру лікар? Відвідувачам призначаються певні процедури, залежно від стану їхнього здоров’я. Хто ж краще за лікаря оцінить цей стан? Більше того, багато про цедур проводяться під медичним наглядом.

30

Правда, що бажано ще до поїздки визначитися із програмою в таласоцентрі? Якщо говорити про «Aldemar», то бажано. Тоді ви відразу впишетесь у графік наших доволі попу лярних центрів і не витрачатимете дорогоцінний час відпустки на черги та з’ясування. Більше того, замовивши таласокурс у турагента, ви отримаєте знижку на проживання! Що б ви виділили з таласопропозицій «Aldemar»? Гідротонізуючий басейн «AquaRoyal®», басейн «AquagymAquastream», індивідуальні кабінети гід ротерапії, крапельний душ (з масажем у дві й чоти ри руки), гідромасажні ванни з водоростями та ефір


ними оліями, ванну «Thalaxion» для стимулювання кровообігу та боротьби із целюлітом, Cellu M6… Є програми від болю у спині, від набряків ніг, вел неспрограми, курси для схуднення... Плюс неймо вірна насолода від масажу і магічна косметологія. Чи для отримання оздоровчого ефекту досить буде провести в таласоцентрі вихідні? Позитивні результати досягаються мінімум за 6 днів. Ідеально — повторювати програму лікування раз на півроку, краще восени та навесні. Але й за ви хідні ви зможете подарувати собі гарні самопочут тя та настрій! Будьяка терапія, в тому числі таласо, нагадує картину з пазлів, яку ви можете зібрати з нашою до помогою. Для неї важливими є і комфорт, який ви отримаєте в готелях «Aldemar Royal Mare Thalasso» на острові Крит і «Aldemar Royal Olympian Spa & Thalasso» на півострові Пелопоннес, і здорове та смачне харчування в наших ресторанах, і фізичне навантаження у фітнесцентрах та на численних спортмайданчиках, і той спокій та втіхи, які пода рують наші готелі всій вашій родині. Ми зберемо цей пазл разом, приїжджайте! Головне — обирайте правильний курс! ■

www.aldemarresorts.gr 31


С У В Е Н І Р А М В С І М

СУВЕНІР

Шопінг для фаранга «Ôàðàíãè» — öå ìè ç âàìè. Ó Òà¿ëàíä³ òàê íàçèâàþòü á³ëèõ ÷óæèíö³â. Ó ö³é ðîë³ âè îö³íèòå ÷è íå íàéá³ëüøå ó ñâ³ò³ ðîçäîëëÿ äëÿ ïîêóïîê — ð³çíîìàí³òíèõ, íåäîðîãèõ ³ ïðîïîíîâàíèõ ³ç íåîäì³ííîþ òàéñüêîþ óñì³øêîþ.

С

³êòîð ÑÈÄÎÐÅÍÊÎ

Складно знайти туриста, який повертається з поїздки з легкими валізами. Зазвичай там є екзотика, рідкість і дешевинка. Якщо ж говорити про Таїланд, то тут продаєть ся буквально все! І практично все — дешевше, ніж удома, часом у кілька разів. А ще тут повно того, чого вдома ви не знайдете ніколи й ні за які гроші. Завдяки необмеженій пропозиції, якості товарів і низьким цінам Таїланд нале жить до найпопулярніших країн з погляду покупок. Розповісти все про шопінг у Таїланді неможливо через неосяжність і мінливість цієї сфери. Але ми постараємо ся широкими штрихами описати, ЩО тут, ДЕ, ЯК та КОЛИ, а ПО ЧОМУ — з’ясуєте на місці.

ЯК Це у сенсі — як тут торгують і купують. У цій країні шопінг дарує безліч приємних емоцій через незвичайні способи та місця продажу. Часто похід на закупи перетво рюється на цікаву екскурсію та знайомство зі способом життя. Головне не стати шопоголіком. Хоча тутешня тор гівля задовольнить будьякого такого маніяка. У цій країні можна пройтися і торговими центрами, і справжніми бутиками провідних марок світу, і місцеви ми базарами. Тут багато шопінгмолів — величезних і на пханих усіляким добром із самого Таїланду та всього світу,

Косметика — одне з тайських «must have».

в кожного — свої «родзинки», архітектура, організація ви ймання грошей із гаманців, свої сейли та інші акції, милі серцю покупця. Найбільші моли шукайте в Бангкоку, в районі ринку «Пратунам» та торгової вулиці Рачада. Існують у Таїланді й оптові ринки. Вони підійдуть тим, у кого багато часу, який вони готові обміняти на чимало дешевого, якісного та популярного товару. У кожному місті, на кожному курорті на вас чекають численні крамнички із сувенірами та антикварні салони. Весь їхній товар розрахований на тих, хто прагне колори ту й автентики, а також тих, хто може відрізнити сувенір від історичної та культурної цінності (підказка — на остан ню вам дадуть сертифікат). Безліч вражень — навіть якщо ви не збираєтеся нічого купувати! — гарантують традиційні ринки Таїланду. Це надзвичайно колоритні місця, де торгують справжнісінь кими екзотичними виробами та продуктами. Частина від відувачів купують, а частина — фотографують: і колорит у кишені, і платити не треба. Деякі ринки мають власну цікаву історію, її вам розкажуть під час екскурсій. Напри клад, на курорті Хуахін є ринок «ЧатЧай», збудований за наказом короля Рами VII і має сім вигнутих дахів — символів монаршого покровительства. Не відмовте собі у задоволенні побувати на нічних рин ках. Чому торгують уночі? Бо вдень жарко. Спізнаєте не звичні відчуття від нестандартного часу торгівлі: ніч, вог ні, базарний гамір, з темряви виринають цікаві типажі лю дей і несподівані предмети… Ну, а якщо перевести все у прозаїчну площину, покупки тут вигідніші, ніж удень. Піком ваших відчуттів можуть стати не просто тради ційні, а плавучі ринки. Саме з човнів, які є зручним спо собом доставки і водночас торговими ятками, можна ку пити найсвіжіші фрукти, квіти й морепродукти. До речі, останні маєте нагоду скуштувати свіжоприготовленими — тут же, на іншому човнікухні. Хто знає, що буде ціннішим — те, що ви купите, чи те, чим збагатитеся внутрішньо? ➧


Шопінг на плаву. Водні ринки — найкраще свідчення «екскурсійної наповненості» походів на закупи в Таїланді. Ну де ви ще так скупитеся?


Столичний торговий комплекс «CentralWorld».

ЩО До Таїланду ви можете не брати із собою нічого, навіть пред метів особистої гігієни і самої валізи. Поперше, будуть вільні руки. Подруге, на місці купите все не менш якісне і значно дешевше. А потретє, чи не ліпше залишити якомога більше місця на цікаві обновки? Якщо йдеться про футболки, шорти та інші натільні дрібнич ки, то бавовняні вироби в Таї досить якісні — й місцеві, й при возні. Усе, в чому можна ходити, придбаєте першого дня пере бування, а заразом зорієнтуєтеся в розташуванні торгових точок і цінах. А ціни!.. Будете приємно вражені. Товари легкої промисловості становлять вагому частку тайсь кого експорту. Дешевий одяг на зразок джинсів без зайвого кло поту знайдете на місцевих ринках. Прихильники ексклюзиву можуть сміливо вибиратися до місцевих бутиків — будуть задо волені й асортиментом, і дизайнерськими знахідками, які для України взагалі виявляться суперексклюзивом. Окрім того, за час відпочинку, навіть якщо це лише тиждень, вам можуть по шити на замовлення костюм або сукню. Тканини задовольнять і найвибагливіших. Нагадаємо, що Таїланд — країна легендарних тканин. Справж нім символом її культури став шовк, він же лідирує й за попу лярністю серед туристів. Центром шовківництва є північний схід країни, але цей промисел поширений і в інших її частинах. І са мобутні народні, і виготовлені на сучасних комбінатах тканини вражають розмаїттям і вишуканістю. Можна не лише купити, а й поспостерігати за процесом виготовлення під час спеціаль них екскурсій. Дуже популярні тут шкіряні вироби. Найрізноманітніші. Хоча рівень виготовлення не завжди високий, проте гідні речі є, і порів няно недорогі. Особливо рекомендуємо крокодилячу шкіру, яка в живому вигляді бігає по відповідних фермах Таїланду, а в готово му — лежить на полицях у вигляді черевиків, сумочок і гаманців. Ліпше купуйте в магазинах, бо в ятках ціни щось надто низькі… Місцеві предмети інтер’єру — це різьблення по дереву, пле тені меблі, вироби з рисового паперу, прекрасні штучні квіти, кераміка, мідні статуетки… Вибір неосяжний. Електроніку в Таїланді купувати теж вигідно: мало не всі про відні виробники мають підприємства в Таїланді, звідси — при стойна якість і непристойно низькі ціни. Коли йдеться про вигоду, найбільша вона там, де товар цін ний. Дорогоцінний. Коштовності — одне з «маст хев» для ту

34

ристів у Таїланді. Золото, яке традиційно використовується в оздобленні храмів і статуй Будди, набуває також вигляду перснів, ланцюжків, кулонів і сережок. Кількість коштовного металу і низька купівельна спроможність місцевого люду роблять усе це напрочуд дешевим. Дизайн не скрізь вражає, але ви знайдете щось собі до смаку. Цінується також специфічно тайське срібне карбування зі складними візерунками. І, звичайно, «камінці». Країна багата на рубіни, сапфіри, опали, онікси, нефрити та інші коштовні й напівкоштовні дари надр. І, відповідно, на ви роби з них. Нарешті, у фаворі серед покупців — тайські перли. Колись їх ловили у морі, а тепер вирощують на спеціальних фер мах, куди здійснюються екскурсії з можливістю придбання. Де прикраси, там і красуні, а де красуні, там і косметика. Ок рім брендових товарів цієї групи, радимо не пропустити місце вої, дешевої, надзвичайно якісної та корисної для пересмаже ного на сонці тіла — кокосової олії. Її можна придбати просто на пляжі. Класними вважаються і тайські натуральні шампуні, баль зами, креми і скраби. Продається також безліч ліків: мазей, настоянок, зборів з ек зотичних трав — від ревматизму, для потенції… Є справді ефек тивні, але, благаємо, не експериментуйте зі здоров’ям, радьтеся з обізнаними і купуйте в аптеках! Серед випробуваних «брен дів» — гель алое та місцеві бальзами для розтирання від болів. Але не тільки ж для валізи ваші покупки. А на щодень? На приклад, фрукти. Екзотичні, дешеві та спокусливі. Мангости ни, дуріани, лічі, манго, папайя, тамаринди… Безліч плодів зі знайомими та незнайомими назвами. І всі захочеться покуш тувати. Можете сміливо це робити, контрафактної продукції серед тропічної смакоти точно немає. Тільки не треба об’їда тися, можете зіпсувати відпустку. Хоча всі знають, що фрукти і взагалі рослини ввозити до України заборонено, проте кожен хоче їх вивезти з Таїланду. І вивозять. Смачного! ДЕ Найбільшими центрами торгівлі в Таїланді є столиця та про відні курорти: Бангкок, Патайя, «північна столиця» країни — Чіангмай та острів Пхукет. Виходить, сфера шопінгу значною мірою зорієнтована на ту ж клієнтуру, що й турбізнес, — на фа рангів. В інших містах можливості для шопінгу теж широкі, та все ж і асортимент не той, і ціни «курортні». У головних «торгових оазах» продається геть усе, хоча кож на має свій пріоритет. ➧


вати гроші в дім. Певно, що для нових покупок у Таїланді. Багато хто вважає раєм шопоголіка острів Пху# кет. Тут привертають увагу сувеніри з мушель, де ревини, кокосів… А ще — тайська кераміка, при краси зі срібла та вирощених на острові перлин. КОЛИ За всієї вигідності тайського шопінгу трапля ється нагода скупитися ще дешевше. Тільки тре ба знати коли. Підкажемо: під час торгових фес тивалів у новорічний та інші святкові періоди. А найсолодший шопінг тайці приберегли для інтуристів на літній «несезон» (хоча насправді відпочивати влітку тут теж приємно). Традицій но в липнісерпні по всій країні влаштовують фантастичні розпродажі в рамках «Amazing Thai land Grand Sale». Знижки сягають 80 відсотків! Торік до них долучилися 15 000 магазинів, готе лів, спа та інших закладів у Бангкоку, Паттайї, Хуахіні, Чіангмаї, ХатЯї, на Пхукеті та Самуї.

Нічний ринок «Рачада» у Бангкоку.

НЕВЕЗУХА З Таїланду не можна вивозити таке: ■

статуетки Будди розміром понад 13 см;

шкури крокодилів;

ікла, кігті та шкури тигрів;

необроблені корали і коштовні метали;

кажанів;

рослини з коренями;

плоди дуріана.

36

Бангкок — найбільш універсальний, практич но всеохопний. Там є все, звідусіль, воно прода ється всіма способами та в будьякий час доби. Там розташований найбільший у світі ринок ви хідного дня «Чатучак» і величезний нічний ри нок вихідного дня «Холідей маркет». Репутацію найкращого торгового центру країни має «Pa thumwan». У столиці найбільше купують одягу та тканин, коштовних і напівкоштовних каме нів, електротехніки та якісних валіз (як прави ло, спеціально для решти покупок). По найкращі шовки, славнозвісну тайську зе лену порцеляну, різьблені вироби з дерева та кіст ки, іншу автентику їдуть до Чіангмаю, відомого також як головний екскурсійний центр на пів ночі країни. Якщо ж покупцеві захочеться розважитися після шопінгу, йому припаде до смаку «Royalgar den plaza» в Патайї, де є суперсучасний кінотеатр та відомий на всю країну Музей незвичайних ре чей. Із Паттайї найчастіше везуть одяг, взуття, шкіряні сумки й аксесуари, дорогі брендові го динники або їхні якісні копії, натуральну косме тику та найрізноманітніші сувеніри. Дуже попу лярними є «співучі жаби» з тикового дерева, про вівши по яких спеціальною паличкою, видобу вають приємний звук. Така жабка має приманю

І знову ЯК Шопінг у Таїланді — це мистецтво. І тут важ ливо не лише «зорієнтуватися на місцевості». Якщо торгові центри та менші магазини га рантують фіксовані ціни, то у вуличних крамни цях важливо вміти торгуватися. Певно, це голов ний закон тайського шопінгу, адже початкову ціну можна збити на 10–40 відсотків. Незамін ні помічники у такій справі — почуття гумору та ввічливість. У більшості магазинів є значок «Tax Free» або «VAT Refund». Якщо його не бачите — поцікав теся, чи повертають податок на додану вартість на товари цього магазину, і, скоріш за все, діста нете ствердну відповідь. За наявності паспорту, чеку на 5000 батів і більше та сертифікату про покупку можете повернути собі в аеропорту 7 відсотків вартості придбаного! Цікавий нюанс: ви накупували гору товарів, а як її вивезти? Часто в магазинах надають по слуги з пакування, відвантаження, страхування та підготовки митних документів на товар, а на ринках Бангкока є навіть контейнерний карго сервіс. Це теж пов’язано з популярністю в Таї ланді шоптуризму. Дехто скаже — мовляв, тактаки й немає у тай ській торгівлі жодного мінуса? Та чого ж, є, і не один. Не скрізь тут приймають банківські карт ки, тому варто мати при собі хоча б невелику су му у вигляді «паперу». Тим паче, що за безготів ку магазини беруть 3–5 відсотків комісії. Можуть надурити, особливо індуси і пакистанці. А ще багато туристів стикаються з незвичною, дивною будовою магазину. В багатьох із них жіночий одяг розкладений упереміш із чоловічим, і складно розібрати «де чиє». А в деяких магазинах не за ведено міряти одяг. Зате в солідних закладах то вар можна повернути протягом 90 (!) днів. Що ж до ринків, то подекуди там речі звалюються в купу — вибирай як хочеш. Але маленькі мінуси перекриваються велики ми плюсами тайського шопінгу — унікальним балансом ціни та якості, а ще — екзотикою та чудовим настроєм під час «самого процесу»! ■


У напрямку літа До початку літнього сезону 2014 р. один із провідних українських туроператорів «Join UP!» влаштував вечірку в рамках роуд+шоу «Let’s Go SUMMER».

Екскурс у східну кухню Гостинна господиня ресторану «ПроходимецЪ» на київському Подолі провела майстер+клас із приготування справжнього афганського плову.

Т

уристичне літо закликали в Києві у виставковому центрі «М17». Відкриття роуд%шоу пройшло у форматі «Grand Prix». Були запрошені партнери туроператора «Join UP!». За% галом захід відвідали понад 200 представників турринку. Програма була динамічною, веселою, сповненою конкур% сів, розіграшів і приємних сюрпризів. Зокрема, гості могли спробувати свої сили в ролі пілота справжнього гоночного боліда. Господарі презентували бонусну програму для тур% агентів «YES!» та каталог літнього сезону «I love I know», у яко% му з любов’ю та знанням справи розкрито найяскравіші грані кожної країни. Турагентів — лідерів із продажу путівок за під% сумками зими 2013–2014 — нагородили цінними призами, а трійка переможців одержала кубки у стилі «Join UP! Grand Prix». Сюрпризи від організатора — розіграші рекламних ту% рів і знижок. «Родзинками» вечора стали святковий торт і фе% єрверки. Гості насолодилися живим звучанням музичного гур% ту «Cherokey» та отримали задоволення від живого спілкуван% ня в неформальній обстановці. Роуд%шоу від «Join UP!» проходило із 7 по 15 квітня в Киє% ві, Донецьку, Дніпропетровську, Харкові, Одесі та Львові. Тур% оператор провів цікаві семінари в залах найкращих готелів України.

П

овірте — все, що ми досі вважали пловом, насправ% ді має небагато спільного із цією вишуканою середньоазійсь% кою стравою. Принаймні, тако% го висновку дійшли учасники майстер%класу, який дала відо% мий ресторатор Галина Казімі у своєму колоритному ресто% рані «ПроходимецЪ». Вечір розпочався з екскур% су в історію та традиції приготу% вання афганських страв, у то% му числі святкового плову «ка% булі». Пані Галина розповіла, як правильно вибирати для нього рис — виявля% ється, це ціла пре% мудрість. Окре% мим пунктом об% говорення ста% ли приправи сві% ту — їх різнома%

нітність і призначення. Запро% шені на майстер%клас гості не лише отримали рецепт і поспо% стерігали за створенням аф% ганського плову, а й самі долу% чилися до процесу. Ну, а найприємнішою час% тиною «східного заходу» стало куштування продукту. Вражен% ня? М%м%м… Це все, що ми мо% жемо сказати. Хочете покушту% вати без клопоту плов «кабу% лі» — ласкаво просять до ресто% рану з жартівливою назвою «ПроходимецЪ».

37


Е

М

А

Н

Д

Р

У

Й

Т

НА ЗДОРОВ’Я

Алехандро БАТАЛЬЄРПІНЕДА, директор із маркетингу «SHA Wellness Clinic».

SHAнуймося, бо ми того варті! Íåïîäàë³ê â³ä Àë³êàíòå (²ñïàí³ÿ, Âàëåíñ³ÿ), íà çåëåíèõ ñõèëàõ ìàñèâó Ñüºððà-Åëàäà, ðîçêèíóëàñü «SHA Wellness Clinic» — á³ëîñí³æí³ âîëîä³ííÿ ñåíüéîðè Ìàêðîá³îòèêè. ß âèð³øèëà ïîçíàéîìèòèñÿ áëèæ÷å ç ö³ºþ ïàí³, ìàêðîçíàíîþ ñåðåä ì³êðîñâ³òó áàãàòèõ ³ ñëàâåòíèõ. Ìàðèñÿ ÃÎÐÎÁÅÖÜ SHAслива Марися на тлі СьєрраЕлада.

З

Запрошення до клініки навесні, в найкращу пору для очищення організму, я прийняла без вагань. Ре# зультат — на фото, подробиці — в наступному но# мері журналу. А просто зараз — розмова про «довге життя» і красиві плани на майбутнє з Алехандро Ба# тальєром#Пінедою, сином власника та директором із маркетингу «SHA Wellness Clinic». Сеньйор Алехандро зустрів зі щирою люб’язністю. — Ласкаво просимо до нашого макробіотичного ашраму. (Усміхається). Шкода, що ви до нас лише на тиждень. Дехто приїздить на п’ять місяців! По чуваються тут як удома. — Не в кожного вдома спа на 2000 «квадратів»... Я щойно звідти — просто казково! — Так, хоча ми тільки зараз розширюємо велнес зону, яка матиме таку площу. Удвічі зросте кількість лікувальних кабінетів, з’являться нові спеціалісти.

38


Буде новий критий басейн, студія пілатесу та йо ги, удвічі збільшиться фітнесцентр. Наша гордість — «Академія SHA», яка вже цього літа відкриє двері першим слухачам. Вважаємо за необхідне давати своїм пацієнтам потрібні знання, завдяки яким вони могли б дотримуватися макро біотичного стилю життя. Макробіотика — система здорового харчування та способу життя, похідна від східної філософії, по# будованої на принципі «інь та янь» — балансу енергій в організмі, рівноваги між нашим внутрішнім світом і зовнішнім оточенням, фізичною та розумовою діяль# ністю, їжею рослинного та тваринного походження тощо. Система активно використовує потенціал акупунктури, шиацу, йоги, чи#кунг, тай#чи, ватсу, фізіотерапії, сміхотерапії, рефлексології, моксібусті# он, рейкі…

— Ледве встигаю займатися запропонованими ва# ми видами активності. Заняття з пілатесу, кулінар# ні класи, лекції з макробіотики... Добре, що хоч оці# нок не ставите. — У червні навчальна програма ще розширить ся. А найкращі оцінки — поліпшені медичні показ ники, які у вас тут регулярно перевіряють. — Я довідалася багато нового про себе під час що# денного зважування на ваших диво#вагах. Під контро# лем кожний грам! — Окрім того, плануємо виховувати власних спе ціалістів із макробіотики, багато інвестуємо в їхнє навчання. Дуже переймаємося рівнем сервісу: в клініці на одного гостя — два представники персоналу, зага лом це 200 спеціалістів із 35 країн! Кожен має до свід роботи у провідних готельних мережах світу. Зі ➧

39


брати найкращих із найкращих — задоволення не з дешевих, але для нас це пріоритет. Щодня бренд SHA набирає сили, з нами вже мріють співпрацювати. — За 6 років роботи клініка здобула 25 міжнарод# них нагород. Які головні переваги SHA? — Унікальними нас роблять кілька факторів. Су часна спаіндустрія має два головні напрями: азій ський — із його натуральною терапією, розкішними комплексами, чудовим сервісом, але без свідомо го фокусування на медицині, та європейський — зі східною медициною та меншою концентрацією на натуральній терапії. Тут, у SHA, ми намагаємося поєднати найкраще з обох практик і запропонувати це клієнтам, у яких є все, окрім... часу! Прагнемо знайти індивідуаль

40

ний підхід до кожного гостя і дати те, що потрібно саме йому. І найважливіше — навчаємо наших клі єнтів жити інакше, аби продовжити молодість, на повнити тіло енергією, жити в гармонії із собою та світом. Окрім «SHAакадемії», ми створили електрон ний додаток, де об’єднали всі контакти, відео з ку лінарних класів, уроки з йоги та медитації. Завели блог, запустили журнал SHA. Все — щоб ділитись унікальним контентом макробіотичного світу! Наше клінічне ноухау — закрита соціальна ме режа «Revolution». Це можливість тримати контакт з усіма фахівцями клініки після повернення звідси додому. Через «Revolution» можете одержати онлайн консультацію від будького з нашої команди завдя


SHAнована родина БатальєрПінеда, засновників «SHA Wellness Clinic»: батько Альфредо Батальєр і мати Грасьєла Пінеда (у центрі) із синами Альфредо та Алехандро.

ки відеоконференції. Все просто: заходите online, обираєте час спілкування у графіку лікаря, оплачує те консультацію карткою (ціна така ж, як і в кліні ці) — і ми на зв’язку. Якщо ж пацієнту знадобить ся будьякий з інгредієнтів для домашнього SHA меню, він може скористатися нашим електронним магазином. — Відомо, що клініка виникла після того, як ваш батько видужав від раку завдяки зустрічі з метром макробіотики Мічіо Куші. Тепер уся ваша родина до# тримується цієї оздоровчої системи? — На відміну від моїх батьків, я не є її повним фанатом. Мій стиль життя, який включає щонай менше 50 перельотів на рік, просто не дає змоги до тримуватись усіх її заповідей. Проте я вже десять ро

ків не п’ю кави, м’ясо і морепродукти вживаю не частіше двох разів на місяць, обмежую себе в алко голі... Буду відвертим: мені, аргентинцеві за похо дженням, складно відмовитися від соковитого стей ка і келиха вина… — Хоч шоколад ви собі дозволяєте?! — Віддаю перевагу органічному, з максимальним вмістом какао. Звісно, вживаю не щодня. — Згідно з макробіотичною пірамідою, мабуть, буде не дуже коректно дарувати вам цукерки «Вечір# ній Київ», але це для вас... — О ні, дуже коректно, дякую! Знаєте, під час подорожі з нашим учителем Мічіо Куші, я засвоїв фундаментальний закон макробіотики: 80 відсот ків нашої їжі мають бути для здоров’я, а 20 — для ➧

41


задоволення! Харчування залежить від стилю на шого життя, тож надзвичайно важливо підібрати його правильно в тому місці, де ви живете, а також максимально використовувати місцеві продукти. Зараз метру 87 років, гадаю, до його постулату вар то прислухатися! — Хто є пацієнтами SHA#клініки? — Гостями, маєте на увазі? (Усміхається). Ну он, бачите, пані розмовляє з моєю мамою за філіжан кою морквяного чаю: це французька принцеса Беа трис Орлеанська. Вона вже понад 29 років — вико навчий директор дому «Dior» в Іспанії. До нас на відується щороку. Товаришуємо і співпрацюємо з моменту відкриття клініки. Наступного тижня при

42

їде Джон Гальяно. Ваші колеги — телеведучі Андрій Малахов та Вікторія Лопирьова — теж люблять бу вати в нас... Усе це активні люди, які мають шале ний життєвий темпоритм, живуть у постійних стре сах й екологічно в далеко не ідеальному середови щі. Вони різні за віком і соціальним статусом, але їх об’єднує бажання тримати себе в балансі, регу лярно проходити «техогляд» власного організму, щоб він служив довго і якісно... — Клініка SHA — бізнес сімейний. Який, на вашу думку, фундаментальний рецепт успіху родинної біз# нес#імперії? — У сімейному бізнесі, як і в родині, важливий розподіл ролей. Кожен має чітко розуміти, хто за


«Батько» макробіотики Мічіо Куші з дружиною Мідорі, засновник і президент клініки Альфредо Батальєр, принцеса Беатрис Орлеанська, директор із маркетингу Алехандро Батальєр.

що відповідає. В нашій родині старший брат Аль фред — виконавчий директор компанії, середній, Крістіан, — кріейтор: дизайн, публікації, промо — на ньому. Я — віцепрезидент, відповідаю за про даж, маркетинг, стратегію, зв’язки з громадськістю. Батьки — наші музи! Вони надихають кожного з нас, а головне — не перестають надихати один од ного вже понад 36 років! Збудувавши цю розкішну «імперію здоров’я» разом, вони безмежно закоха ні один в одного. Любов і SHAнобливе ставлення — ось основа всього! Ваша родина тому теж приклад... — Дякую, Алехандро! У травні мої батьки, заснов# ники найдавнішого і найтитулованішого туристич#

ного журналу в Україні, відсвяткували 33#ю річницю весілля, тоді як нашому виданню скоро 25... Що ж, за розкладом мого перебування тут у вас — саме час випити цілющого чаю за наші родини та їхнє SHAлене кохання! — На своєму весіллі мій тато запитав маму: «Що ми зробимо з грішми, які я наскладав — побудуємо гарний будинок чи витратимо все на весільну подо рож?» Вона відповіла: «Чудова ідея, давай витрати мо на подорож». У результаті вони мандрували 9 мі сяців, відвідали 23 країни. Україну в тому числі! Отже, подорожі — одне з найбільших задоволень у житті. А для них потрібне здоров’я. Чим його біль ше, тим повніше життя! ■

www.shawellnessclinic.com

43


М І Н І С Т Е Р С Т В О

ЗАКОРДОННИХ СТРАВ

Стіл серед

моря

ßêùî âàì ñêàæóòü, ùî íà Ìàëüò³ íåìຠâëàñíî¿ íàö³îíàëüíî¿ êóõí³, íå â³ðòå! Äåõòî ïëóòຠâ³äñóòí³ñòü ³ç íàäì³ðí³ñòþ. Ìàëåíüêà êðà¿íà â ñåðö³ Ñåðåäçåìíîìîð'ÿ óâ³áðàëà âñå ðîçìà¿òòÿ éîãî êóë³íàðíèõ íàäáàíü.

С

³êòîð ÑÈÄÎÐÅÍÊÎ

Саме різноманітність кулінарних стилів робить кухню країн Середземномор’я такою привабливою. А ще її ви знають найкориснішою в світі. Достаток натуральних про дуктів, їхні спокусливі пряні аромати викликають захват у найвимогливіших гурманів. Іспанія, Франція, Італія, Греція, Балкани… Кожний із регіонів додав щось своє у загальне поняття середзем номорської кухні. А склалася вона саме там, де сходяться всі вектори Середземноморського басейну — в його сер ці, на острові Мальта. Не випадково саме тут щороку в березні відбувається славетний фестиваль середземно морської кухні. Пробувати там можна все, тож багато від відувачів, покидаючи фестиваль, застрягають у дверях, як Вінні Пух. Кулінарні свята і шоу на Мальті відбува ються майже щомісяця. Так, гастрономічних запозичень тут вистачає. Кро лик — із Провансу, пиріжки з м’ясом і бобова паста — із

44


сусіднього Тунісу, макарони — із Сицилії… Оскільки грунт ост рова не дуже родючий, то в давнину продукти мальтійцям по стачали із Сицилії, тож багато страв справді прийшли звідти. Але й самі мальтійці виявилися розбірливими та винахідли вими в їжі! Щоб встановити справедливість, 2004 року на Мальті була заснована Асоціація національної мальтійської кухні. Її завдан ня — популяризувати автентичні страви острова і не допуска ти їх підробок. Тепер при організації діють кулінарні курси, а туристам на островах дедалі частіше пропонують гастрономіч ні тури й кулінарні майстеркласи. Яка ж вона? Мальтійська кухня в усі часи була дуже «земною». В місцевих стравах немає особливої вишуканості, але це з надлишком компенсує чудова якість самих продуктів. Спочатку страви дещо розчаровують своєю простотою, а потім так зачаровують… Є тут і власні винаходи, у тому числі в способі при готування. У старовину через дефіцит дров страви ту шили в невеликих кам’яних пічках, які довго зберігали тепло. Селяни готували наїдки для недільних трапез у громадських печах, а потім щодуху несли їх додому і від разу ж виславляли на стіл. До речі, ця традиція досі жива, і багато хто стверджує, що їжа з великої печі смачніша. Нехай мальтійці й схильні перетримувати страви, зате нічого напівсирого на стіл вони точно не подадуть. Утім, усе по порядку. Закуска Давайте замовимо капонату — рагу з тушкованих в оливко вій олії баклажанів, маслин, цибулі, помідорів, анчоусів, капер сів і запашних трав. Ммм… Духмяно і ніжно. ➧


Потім підуть схожі на човники листко ві гарячі пиріжки пастицци зі шпинатом, анчоусами, м’яким сиром рікотта, м’ясом, горохом або фініками (у кожної пекарні — власний рецепт). Мальтійці взагалі зна ються на випічці. На острові Гозо, напри клад, готують незвичайний пиріг із начин кою з гарбуза, рису і базиліку — дуже не звичайне поєднання! Чудово смакує і біджилла — густа пря на паста з варених бобів із часником, пет рушкою та оливковою олією, традиційна гаряча закуска у вологі зимові місяці. Цю страву на Мальту явно завезли араби. Червоне, чорне та біле Після закуски йде суп. Мальтійці особ ливо полюбляють мінестру — густу, з ма каронними виробами чи будьякими се зонними овочами. Пізньої весни, коли до стигають боби, налягають на ситну юшку зі свіжої квасолі та дуже дрібних кульок тіста — кусксу (справді схоже на туніський чи марокканський кускус). Її приправля ють часником, цибулею і томатною пас тою, перед подачею присмачують оливко вою олією та посипають тертим сиром. Не супервидовищно, але ж як смачно! До страв першої переміни мальтійці відносять і чорні спагеті, в тісто для яких додають чорнило каракатиць і кальмарів. Соус до них має неповторний запах моря.

Цікава і тимпана — пиріг із начинкою з… макаронів. Поєднання, м’яко кажучи, дивне, проте, якщо додати вигадливий м’ясний соус і спекти пиріг так, щоб ско ринка сяяла золотистим рум’янцем, таке частування і на святковий стіл поставити не соромно. Одна з найпопулярніших мальтійсь ких страв — печений рис. Його відварю ють, додають яйця, тертий сир, молоко, викладають у форму, посипають товчени ми сухарями, тертим сиром і з годину три мають у духовці на середньому вогні. Мож ливо, це найдавніша страва острова, ре цепт якого походить іще з епохи фінікій ської колонізації! Основна острівна страва Час замовляти щось більш істотне. Що саме? Ну, звичайно ж, кролика «фенек»! Це, поза всяким сумнівом, — головна фір мова страва Мальти. Приготовлений у чер воному вині з великою кількістю часни ку, він чудовий. Часто іноземці не в захваті від представ лення «смажені у фритюрі яловичі мізки», але їх мальтійці теж вважають своїм націо нальним кулінарним шедевром. Гості, по куштувавши, здебільшого повністю змі нюють своє ставлення на позитивне. У розділі «м’ясо» присутні й яловичи на, й баранина, але ми зупинимо вибір ще ➧


ПО ЧІМ СМАКОТА? Їжа на Мальті коштує чимало, але різноманітність закладів дає змогу вибирати. Найдешевші місця перекусу — «пас% тицерії» з великим розмаїттям пиріж% ків. Наїстися можна за 3 євро. У піцеріях піца і паста коштують 7– 10 євро, м’ясні страви — до 20 євро. У ресторанах м’ясні страви — по 15– 20 євро, але вони великі й подають% ся зі щедрим гарніром. Висока кухня у відповідних закла% дах може потягти на 50 євро.

на одній кулінарній «візитці» країни — браджіо лі (буквально — «оливки з яловичини»), тобто тушковані у червоному вині рулетики, виготов лені з тонких пластів м’яса та начинкою з беко ну, сиру, січених яєць, каперсів і маслин. До цьо го зазвичай подають смажену картоплю чи ма карони, свіжі овочі й соус. На десерт — корольок Якщо на ласий шматочок знайдеться куто чок, можна перейти до солодкого. Неодмінно треба покуштувати імкарети — ароматні пончи ки у фритюрі з фініковою начинкою. Над усі похвали — мальтійський мед, що ці нувався ще давніми римлянами. За однією з вер

сій, сама назва Мальти походить від грецького «мілині» — мед. Та особливу гастрономічну славу островам принесли апельсини, що стікають кривавочер воним соком, — корольки. Їхня солодкогірку вата запашна цедра і дуже контрастний кисло солодкий сік із мускусним присмаком чудово підходять до найвишуканіших страв. У світову кулінарну термінологію міцно увійшов термін «а la maltaise» («помальтійському») — так заве дено називати страви, приготовлені з королька ми. Ну, і гарним супроводом до трапези для вас стане традиційний мальтійський апельсиновий лікер, як і чудові місцеві вина. Час і місце Задумавши відвідати ресторан або таверну на Мальті, майте на увазі: закуски будуть за роз міром цілком зрівнянними з повноцінними стра вами, а другу зміну подадуть неодмінно зі щед рим гарніром. У маленьких і затишних бухтах є безліч ресторанів і ресторанчиків, кафе і таверн, де можна насолодитися першокласним обідом і чудовим морським краєвидом. Часом важко прийняти оптимальне рішення, вибираючи між вишуканою вечерею при свічках в елегантному ресторані й простою трапезою в маленькій сімей ній таверні рибальського села, де заквітчані ста ровинні стіни створюють особливу, теплу атмос феру і надають домашній смак якісно приготов леним браджіолі, кролику чи восьминогу у вин ному соусі. Але вибір тільки за вами. Смачного! ■ Фото Мальтійського управління з туризму


Виставка MICEтецтва У Києві відбувся міжнародний воркшоп у галузі ділової гостинності — «MICE O’clock». Його головною темою стала Великобританія.

В

оркшоп із МІСЕ%ін% дустрії у столично% му ресторані «Matisse» в готелі «City Hotel» зі% брав бізнес%еліту Укра% їни — топ%менеджерів провідних компаній. Гостями події стали «Mc’Donalds», «Bayer», AVON, «Astelit», «Alfa% Bank», «Arterium», «Porsche», PZU, MSD та інші. Ну, а господарями виступили органі% затори воркшопу — компанія «Art of Mice» (www.artofmice.net), фахівець з організа% ції ділових, PR%, BTL% та корпоративних за% ходів, а також поїздок для компаній. Парт% нерами події стали посольство Великобри% танії, Британська Рада, мережа готелів «Mar% riott GB», «Міжнародні авіалінії України», ком% панія «Kuoni DMC» та інші.

Метою «MICE O’clock» є презентація но% вих географічних напрямків та ідейних на% прямів у туріндустрії. Він проводиться в рам% ках діяльності «МІСЕ%клубу» — тематичного маркетингового товариства з розширення міжнародних контактів та обміну досвідом у сфері ділового туризму. Темою нинішнього воркшопу «MICE O’clock» стала Великобританія. Цю країну обрали не випадково, адже вона активно підтримувала Україну протягом останніх не% простих місяців.

Прозвучали новини від посольства Вели% кобританії щодо візових процедур, відбули% ся презентації різноманітних культурно%со% ціальних проектів та освітніх програм Бри% танської Ради, акції від авіакомпанії МАУ, пре% зентації «City Hotel» та мережі готелів «Mar% riott», ознайомлення з новими тенденціями у британській сфері DMC. Гостей розважив виступ співачки Tori Joy, захопили розіграші цінних призів і наситив елегантний фуршет. Загалом організатори виправдали наз% ву своєї компанії — «Art of Mice»!

49


О

М

И

С

Т

Е

Ц

Т

В

ГОСТИННОСТІ

Митці

насолод Ñàìå òàêå àìïëóà ïðèòàìàííå ïðàö³âíèêàì «Minos Beach Art Hotel» íà îñòðîâ³ Êðèò. Ìåøêàíö³â öüîãî çàêëàäó îòî÷óþòü ïðåäìåòè ìèñòåöòâà, à éîãî ñàìîãî ìîæíà ââàæàòè åòàëîíîì «æàíðó» áóòèê-ãîòåëþ.

У

Унікальний артбутикготель дарує всю повноту позитивних вражень. Його чудові бунгало чекають у мальовничому тихому місці на березі моря, в оточенні пишних квітучих садів, на півострові, з якого відкривається дивовижний крає вид відомого критського курорту Агіос Ніколаос та дивовижної бухти Мірабел ло. Красу моря тут можна споглядати го динами. У цьому райському куточку ніко ли не буває хвиль, а літній сезон — серед найдовших у Європі. Місце вабить тих, хто цінує справж ність і природність, красу і мистецьке ото чення. На території готелю діє постійна

50

експозиція картин грецьких та іноземних модерних художників, композицій відо мих скульпторів сьогодення. Це робить готель схожим на художню галерею. Таку, в якій можна жити і в якій розкіш зведе на до рівня мистецтва. «Minos Beach Art Hotel» — шедевр ко лекції готелів від грецької компанії «bluegr Hotels & Resorts». Він є членом престиж ної асоціації «Small Luxury Hotels of the World» і не без підстав вважається одним із найкращих на острові Крит. Серед меш канців — поціновувачів закладу назива ють Волта Диснея, Джонні Холідея, Жан ну Моро, принца Монако — Андреа…


Стиль артготелю відтворює традиційний архі тектурний образ Східного Криту з його рибальсь кими селищами. Бунгало майже торкаються ла гідних вод моря, вілли естракласу мають просто рі тераси та власні басейни. У головній будівлі та віллах пропонуються 7 видів помешкань — від «Ju nior Suite» площею 40 квадратних метрів до 150 метрової «Presidential Villa». У вивірених до остан ньої деталі інтер’єрах домінує мінімалізм — стиль, який розвантажує погляд і психіку та водночас да

рує неповторні естетичні відчуття. Чи треба каза ти про комфорт? Він тут повний і остаточний. Йо го гарантує справжній 5зірковий сервіс з індиві дуальним підходом до гостя. Радощі життя продовжуються в рестораціях. Нехай нарочита простота таверни «Терпсис» не вводить вас в оману — страви за традиційними грецькими рецептами вразять багатством відчут тів, а «критські вечори» розвеселять автентични ми співами й танцями. Бар «Діонісос» привабить ➧


розслабленою атмосферою та елегантністю, бар «Ібіскус» порадує найкращими прохолодними напоями та смачнющим морозивом, а в пляжно му барі «Pure Lounge» можна випити фреш, насо лоджуючись при цьому краєвидом затоки Мірабел ло. Ресторани з промовистими назвами «Бахус» і «Амброзія» зачарують шедеврами міжнародної кух ні з найкращих і найсвіжіших продуктів. Усе це —

52

в поєднанні з відмінним обслуговуванням, розкіш ною обстановкою та розкутим настроєм. Можливо, пік задоволень вам принесе «Ananea Spa». Його персонал закликає: «Насолоджуйтеся життям у всій його повноті, злийтеся із природою всіма своїми відчуттями, відкрийте джерело абсо лютної насолоди, проникніться «знанням життя» давньоіндійської аюрведи, яке живить усю нашу


філософію гостинності». У казковій релаксованій атмосфері спа вас проведуть усіма колами втіх, по дарують гарне самопочуття, відновлять красу тіла і повернуть натхнення. Масажі, ароматерапія, му зика, процедури з використанням винятково чис тих, без штучних домішок засобів — це тут, в «Ana nea Spa». У «Minos Beach» є бутики «Inblu» з наймодні шим одягом та аксесуарами, найсучасніший кон ференцзал на 100 осіб, а надворі — корти та інші спортмайданчики, надводні та підводні пригоди у дайвінгцентрі. За бажання можете замовити ня ню для дітей. У бутикготелі, який за визначен ням не може бути великим, є все для всіх — і на найвищому рівні.

www.bluegr.com

Нарешті, поза своїми межами гостинний заклад пропонує екскурсії та прогулянки берегами бухти Мірабелло, вулицями старовинного АгіосаНіко лаоса, на розташований неподалік легендарний острів Спіналонга, до затонулого міста Опус, ко лоритного села Крица з візантійськими церквами і далі, до інших прославлених «візиток» Криту. У «Minos Beach Art Hotel» ви відчуєте, що таке мистецтво гостинності від «bluegr». Звісно, якщо самі зробите перший штрих до картини своєї май бутньої відпустки — замовите відпочинок. ■ Дякуємо адміністрації «Minos Beach Art Hotel» за чудові відкриття на березі бухти Мірабелло.

www.minosbeach.com


Ж

В

О

Я

КОЛЕКЦІЯ

Новітнє й

незмінне

Äî Ãðó糿 âçàãàë³ òà Àäæà𳿠çîêðåìà ¿äóòü íå ëèøå ïî ìîðå, ãîðè, åêçîòèêó, ñìàêîòó òà âðàæåííÿ â³ä íîâ³òí³õ ñïîðóä íà ³ñòîðè÷íîìó òë³. ß ¿äó ñþäè äî ëþäåé — âîíè íåïîâòîðí³. Ìàð³ÿ ÇÀ²ÐÞÕ²ÍÀ ²ðèíà ÃÎÐÎÁÅÖÜ

Д

Діалог на паспортному контролі в аеропорту. — Пэрвый раз в Грузии? — Нет, второй. — Пачэму второй?! Надо дэсят раз приезжать! Напевно, таке можна почути тільки в цій країні. Тут тобі радіють щиро, відверто, навіть тебе не знаю чи. Просто бачать гостя і тішаться самим фактом йо го появи. Адже, за повір’ям, гість — посланець Бога. Це відчувається у всьому: у тому, як до тебе зверта ються, як дивляться, як розмовляють і як запрошу ють. Подорожуючи Кавказом кілька років тому, я

Набережна Батумі.

54

думала, що це особливість мешканців сіл. Наразі, прилетівши до Тбілісі, а потім, знайомлячись з Ад жарією та її головним містом — Батумі, всетаки пе реконалася, що гостинність — це навіть не стиль життя, а особливість менталітету. — Чурчхела!!! — почулося здалеку, звідти, де купа ми лежали сушені абрикоси, інжир, червоними бока ми світили яблука і на дерев’яній палиці на мотузках висіли чурчхели — горішки в довгих «бурульках» із виноградного соку. А я собі подумала, що було б не погано щось поїсти після десятигодинної перерви. Скільки може коштувати чурчхела? Десять гривень? Двадцять? А скільки це в ларі? Долар — це 1 ларі 74 тетрі… Значить, 10 гривень — це… Намагаючись узго дити три валюти і задумливо йдучи до жіночки, яка торгує чурчхелою, я подумала, що 2 ларі за автентич ну домашню чурчхелу, яку продають в туристично му місці, буде непоганою ціною. — Гамарджоба! Скільки коштує чурчхела? — запи# тую в жіночки. — Два ларі. У цей час підходить чоловік і починає щось сер йозно говорити жіночці. Я собі думаю: ну от, напев но, господар каже щось на кшталт: «Нащо продавати чурчхелу за 2 ларі туристам, якщо іноземці цін не зна ють і можуть купити дорожче?». — Він хоче подарувати Вам солодощі, — каже про давець, знімаючи з довгої тички чурчхелу. Моєму подиву не було меж. Подарувати незнайо мій людині… Просто так… Тій, яку бачиш уперше й востаннє… От я затуркана! Забула, куди приїхала?! Це ж Грузія! ➧


Абетка як ДНК. 1306метрова «Вежа алфавіту» — один із новітніх символів Батумі. Вона нагадує молекулу ДНК, по спіралі якої написані 33 грузинські літери.


Один із велетнів Батумського ботанічного саду.

Екскурс у недавню історію У листопаді 2003 року в Грузії після восьми років керівниц тва Едуарда Шеварднадзе сталася «революція троянд»: мирна, коротка, але дуже романтична акція, яка привела до влади Мі хеїла Саакашвілі. Люди дуже вірили в нього і, мабуть, як україн ці під час «помаранчевої революції» мали надію: от прийде хтось і за кілька років змінить усе те, що псувалося майже століття.

Періодично в наших ЗМІ з’являлась інформація, що Саакашві лі перебудовує країну, бореться з корупцією, кардинально змі нює державний апарат. Наприклад, полісмени перестали брати хабарі. Кажуть, що взагалі ніхто не бере. Чому? Бо за це реально можуть посадити за грати. І таке траплялося. Бо зарплата поліс мена за часів Саакашвілі зросла більш ніж удесятеро. Бо полі цію повністю реорганізували: звільнивши всіх, а потім набрав ши нових працівників, віддаючи перевагу людям із вищою ос вітою, які ніколи не працювали правоохоронцями. Хабарі полісменам давати не пробувала. Але у Тбілісі впадає в око, що немає машин, припаркованих на тротуарах. Немає джипів на пішохідних переходах і «лексусів», які обганяють по зустрічній. Більшість машин, навіть дорогих, показують пово рот при зміні смуги… Гарячої крові не перебореш — швидкість іноді перевищують, але в «розумних» межах — не видно тих, хто дозволяє собі в місті гнати під сотню. У Тбілісі чудуєшся новітній архітектурі. Нарешті побачила міст Миру, навколо якого стільки суперечок — мовляв, він сво їм скляним дахом і футуристичними формами створює дисонанс зі старовинною кам’яною та дерев’яною архітектурою міста. Ну, а приїхавши до Батумі, цього колись радянського морсь кого курорту, взагалі неможливо узгодити свої стереотипи з ре альністю. Оригінальні хмарочоси, сучасні променади та фонта ни, європейська мережа велопрокатів і велодоріжок… — А коли все це зробили? — цікавлюся в милої молодої Суфіко. — «BatumVelo» — не більше трьох років. Платиш 20 ларі й ка# тайся до 10 годин, де хочеш (менше 7 грн./год., при цьому марш рутки коштують 3 грн. — Авт.). У місті є і автопаркування, і ве# лодоріжки, одна з яких пролягає вздовж моря на 7 кілометрів. А оцей хмарочос — будівлю технологічного університету — завер# шили рік тому. До 2005 року в Батумі було зовсім мало готелів. Тепер є на віть представники світових мереж — «Редіссон», «Шератон»… Наша група жила в щойно збудованому «Golden Palace», де, ок рім неймовірно гарного краєвиду з вікон і всіх принад чотири зіркового готелю, є ще й казино. Архітектура будівлі витрима на у стилі Старого Батумі. Категорії номерів — від «стандарту»

«Співучі» фонтани аджарської столиці.


Фото М. ЗАВІРЮХІНА

Дитсадок на прогулянці.

до «президентського». Ресторан пропонує нову й автентичну турецьку кухню, гру У Батумі, цьому колись радянському курорті, не+ зинські та інтернаціональні страви. можливо узгодити свої стереотипи з реальніс+ — То виходить, що всі кардинальні змі# ни сталися за Саакашвілі? Певно, в місті тю: оригінальні хмарочоси, сучасні променади його дуже люблять? — запитую Георгія. та фонтани, європейська мережа велодоріжок… — Ммм… Розумієш… — він знітився й ■ так і не зміг чітко пояснити ставлення до колишнього президента. Така реакція ме Замішується тісто, ділиться на грудочки і залишається в тепло не зацікавила, і я не припиняла своїх розпитувань… Є в Батумі одна зовсім не очікувана цікавинка — П’яцца — му місці дозрівати. Потім швидкими рухами міцні чоловічі руки італійська площа, яка за архітектурою асоціюється із Флорен його крутять, розтягують, розминають і тонкою скибочкою ви цію, в якій, до речі, колись стажувався Саакашвілі. На табличці кладають на дощечку. Щедро заправляють сумішшю сирів так, перед входом написано, що це одна з найгарніших площ Грузії. щоб тісто було лише ледь помітним обрамленням начинки. І ➧ — Навіщо в центрі грузинського міста будувати італійську площу? — звертаюся до водія, який зголосився відповісти на Пам’ятник Михайлові д’Альфонсу — французу, мої запитання. — А був у нас такий президент, який і у вас в Україні періодич# який заклав основи садівництва в районі Батумі. но з’являється, — Саакашвілі. Він, бувало, поїсть добре, вип’є чачі й придумає щось таке. І всі виконують… Я зі своїми «провокаційними» запитаннями чіплялася до всіх, до кого могла. Не вкладалось у голові, як після такої кіль кості позитивних змін можна не любити Саакашвілі. Коли став ся бум інвестування? За Саакашвілі. Коли перебудували центр Батумі та інших міст до невпізнанності? За Саакашвілі. Коли змінили систему водопостачання і стало можливим пити дже рельну чисту воду зпід крану? За Саакашвілі. «Але він не зро бив те і те, зробив це, але не так…» Слухала я собі й думала: при їхали б у гості до пана Януковича, і раділи б із того, що ваш пре зидент не краде те, до чого дотягнеться, а всетаки відновлює, будує, створює… Все пізнається в порівнянні. Немає пророка у своїй вітчизні. Але час розсудить. Аджарська смакота Хрумка вохриста скоринка… Солонкуватий смак сиру… Жов те м’якеньке яєчко, тількино з печі… Все це — неодмінні ін гредієнти аджарського хачапурі. Ця чудова, дуже поживна ви пічка у формі човника традиційно робиться у дров’яній печі.

57


Принади батумського ринку.

ЧИМ НЕ АЛЬТЕРНАТИВА? Аджарія — регіон на півдні Грузії, що межує з Туреччиною та омиваєть% ся Чорним морем. Включає в себе місто Батумі та 5 районів. Традиційні рослини Аджарії: евка% ліпти, апельсини, ківі. Співачка Ніно Катамадзе народила% ся в Кобулетському районі Аджарії.

Фото М. ЗАВІРЮХІНА

Аджарське хачапурі.

58

відправляють у піч, до вогню. Тісто набуває твердості, рум’яніє й насичується запахом диму. За хвильку до того, як вийняти страву з печі, в центр розбивається свіже яйце. Щойно воно починає бі літи, хачапурі витягують з печі й подають на стіл. Ох, як же це смач но! Традиційно начинку перемішують і вибирають виделкою, а сам «човник» їдять руками. Здавалося б, проста їжа, але вдома її не зго туєш. Щоб це повторити, треба народитися в Аджарії, прожити там усе життя, бути тілом, душею і родовим корінням із того краю. До речі, автентичні аджарські хачапурі не мають нічого спільно го, крім назви й інгредієнтів, із тим, що продається в Україні: смак абсолютно інакший! Аджарія цікава не тільки традиційною випічкою, а й… фонта ном чачі. Так, це реальна архітектурна споруда, в якій увечері за мість води ллється вогниста п’янка рідина. До речі, поціновувачі кажуть, що це одна з найсмачніших чач у Грузії. Фонтан розташо ваний у самому центрі Батумі, біля моря. Чача фонтанує у туристич ний сезон щовечора, о 19:00. Щоправда, тільки протягом 5 хвилин. Але це нюанси, зважаючи на струмінь: келих набирається за секун


Фото М. ЗАВІРЮХІНА

Двом торговкам — мамі та доньці — їхня голосиста реклама принесла успіх: вся українська група скупилась у них.

ди. Згадуючи винне джерело в Іспанії на шляху Сантьяго, де вино тече цілодобово, Увечері замість води з фонтану ллється чача. проте ледьледь, я розумію, чому грузини Кажуть, одна з найсмачніших у Грузії. Чача фон+ обмежили цей дивофонтан у часі: якби 60градусна текла тут довше, треба було б танує у туристичний сезон щовечора, о 19:00. спроектувати простір для тіл, які не впо Щоправда, тільки протягом 5 хвилин. ралися з дією рідини. ■ Один місцевий розказав цікаву байку, пов’язану з тим місцем. Від Батумі до кор — Для сациві. дону з Туреччиною — 20 хвилин автівкою. Аджарія близько — А, ну, я так і зрозуміла… що до чого… трьох століть була під Османською імперією, тож турецький — Не хвилюйся, бери — вдома розберешся. вплив тут відчувається. Ще в 1980ті роки 70 відсотків аджарців Десь продають чурчхелу — більше десятка видів: і горіхи різ вважалися мусульманами (тим і відрізнялися від більшості гру зинів). Відтоді ситуація діаметрально змінилася — відбулися ма ні, й сік, у якому їх вимочують, і довга, й коротка, й різних ко сові добровільні хрещення, і тепер тут живе 70 відсотків христи льорів… Спробуй вибери! Особливі ласощі — сушена хурма і пастила. Перше нагадує ян. Турецька спільнота намагається підтримувати свій вплив, у тому числі спонсоруючи певні проекти. І якось виділили гро голови сушених лам, якими торгують на ринку відьом у Болівії. ➧ ші на будівництво мечеті в центрі Батумі. Будувати мечеть не дуже хотілось, але від пропозиції не відмовишся. Вирішили зро бити фонтан з візуальною домінантою на кшталт мінарету, при красити стіни східними орнаментами…А щоб усім було зрозу Домашня міло, що з мусульманським світом це нічого спільного не має — пастила. Мм… пустили замість води чачу… Представники офіційних структур запевняють, що це вигадка. Скоріш за все, так і є. Але ж як до тепно підвели ідейну базу… Хочете відчути, чим живе місто — йдіть на ринок. Ось де мож на побачити справжніх городян, підмітити особливості побуту та кухні. На батумському ринку кожний прилавок має свою ці кавинку. Десь продають коріння, перев’язане білими нитками, — його використовують для фарбування. Десь від підлоги до стелі все заставлене торбинками з різнобарвними прянощами. Тіль ки не розбереш, що до чого: все підписано округлими, краси вими, тільки геть не зрозумілими грузинськими «ієрогліфами»… — А це для чого? — Для ткемалі. — А це?

59


Нашим домом у Батумі став «Golden Palace Hotel Casino» (www.goldenpalacebatumi.com).

Виглядає жахливо. Але ж покуштуйте! Солод ке, смачне — не відірватися! Кілограм — 10 ла рі, а «вміщується» в нього зо тридцять хурми нок, нанизаних на нитку гірляндою. Вітамін ний клондайк! Пастила готується довго: вичавлюють сік, а потім повільно випарюють, створюючи тонкий яскравий шар їстівної гуми. Роблять їх з айви, персика, винограду, ківі (воно, до речі, росте в Аджарії) та інших фруктів. Дуже смачно поклас ти шматочок на язик і чекати, поки він розм’як не і заповнить своїм багатогранним смаком усі рецептори… У світі багато смачних місць, але по аджарсь кі хачапурі та пастилу я ладна їздити до Грузії хоч щомісяця!

Прямі рейси до Батумі від МАУ з червня — 5 разів на тиждень, з липня — 14 разів на тиждень. www.flyUIA.com

Фото М. ЗАВІРЮХІНА

Пальмове диво з ботсаду.

Грузинська романтика Країна не тільки гостинна і смачна. Це ще й романтичний і мудрий край. Мабуть, усі чули про грузинське мистецтво виголошувати тости. То не так привід випити, як можливість поділи тися думками та відкрити своє серце. Бути та мадою, вести застілля, — це велика честь. Одно го разу мені пощастило бути учасницею аджар ського застілля, на якому я навіть не встигала записувати і запам’ятовувати всі неймовірні тос ти. І ось один із них: «Кохання буває таким яс# кравим, як і повітряна кулька. Дружба — міцною, мов келих. Кульку можна пробити, і вона вмить втратить свою красу та перетвориться на шма# ток непотрібної гуми. Але її можна заклеїти і зно#

ву надути. Келих можна випадково розбити. Ча# сом його можна склеїти. Але сліди тріщин завжди буде видно. Тож давайте вип’ємо за кохання без дір і дружбу без тріщин!» У центрі Батумі, на самому березі моря, сто їть дивовижний пам’ятник, фото якого ви мог ли бачити в минулому номері нашого журналу. З ним пов’язана дуже романтична історія з ро ману Курбана Саїда. Йдеться про кохання азер байджанського хлопцямусульманина Алі та гру зинської дівчинихристиянки Ніно. Цей пам’ят ник — динамічний: увечері він починає рухати ся, підсвічуючись різними кольорами. Алі та Ні но ходять один навколо одного, зближаються і єднаються в поцілунку в світлі місяця, під шум хвиль… Медитативна і романтична картина, за якою можна спостерігати годинами, дихаючи свіжим морським аджарським повітрям. Об’їхавши три десятки країн, я з величезною радістю повернулася до Грузії й знову відчула, що вона особлива. Чисте море і пляжі, відзначені «Блакитними прапорами», є і в Іспанії. Руїни ста ровинних фортець є й в Італії. Дешеві, швидкі перельоти є й до Болгарії. Але такі мудрі, світлі люди, в яких поєднується «бурхлива» гостинність із незламним стрижнем характеру, в яких блиск в очах не залежить від віку і рівня життя... Такі люди — тільки в Грузії. Вони не змінюються! ■ Подяка за подорож — Департаментові туризму Аджарії, авіакомпанії МАУ (www.flyUIA.com)


О

М

И

С

Т

Е

Ц

Т

В

ГОСТИННОСТІ

Îäèí ³ç íàéâ³äîì³øèõ êóðîðò³â Ñåðåäçåìíîìîð’ÿ, ãðåöüêèé «Sani Resort», çíîâó ç³áðàâ íà ãóðìå-ôåñòèâàëü íàéêðàùèõ êóõàð³â ñâ³òó, òóðèñò³â ³ æóðíàë³ñò³â. Êóðîðò âèÿâèâñÿ çðàçêîì ñìàêîòè ³ ãîñòèííîñò³. ³êòîð ÑÈÄÎÐÅÍÊÎ


Д

Для господарів курорту «Sani Resort», що на пів острові Халкідікі, кухня — це і спосіб привабити гос тей, і особиста пристрасть. Доказом цього є прове дення фестивалю гастрономії «Sani Gourmet». 9–18 травня цього року захід зібрав десятки прославле них кухарів, більшість із яких є власниками зірок «Мішлен». Відбулося понад 200 обідів, на які запро шено майже 10 тисяч гостей із різних країн, у тому числі сотні журналістів. Цього разу організатори зробили акцент на спад щині Великого Шовкового шляху. Чому? Бо без нього до європейських кулінарних традицій не уві йшли б рис, соя та макаронні вироби, привезені зі Сходу. І взагалі, саме їжа на той час була «пальним» для подорожей та основою для культурного обміну. Культурний обмін у «Sani Resort» вийшов таким смачним, вишуканим і різноманітним, що перетрав лення вражень потребувало чимало сил. Тому ба гато журналістів вирішили скористатися фестива лем «Sani Gourmet» як приводом для екскурсій уні кальним комплексом і «розвідки» його секретів. Насамперед ресторації. Їх у комплексі 33 (трид цять три!). Вони пропонують багатонаціональне, здорове й завжди вишукане меню. Сервіс тут пере вершує всі очікування. Одні заклади внесені до спис ку найкращих у Європі, інші мають престижну грець ку нагороду «Золотий ковпак». Ресторан «Water» — це смакова феєрія від віртуозного шефкухаря Ері ка Фрешона, вiдзначеного трьома мішленівськими зірками. А ресторан «Ntomata» віднесений журна лом «Financial Times» до 25 найкращих у Європі.

Кількість ресторацій не дивує, коли знаєш, що «Sani Resort» — другий найбільший курорт Серед земномор’я. Він удвічі перевершує за площею князів ство Монако! Комплекс розташований на прекрас ному півострові Касандра, схожому на тризубець Посейдона. Це приватний екологічний комплекс відпочинку з вічнозеленою рослинністю, величез ним пташиним заповідником, сосновим бором, оливковими гаями і, звичайно, зі смарагдовими во дами Егейського моря та нескінченними білосніж ними піщаними пляжами, які щороку здобувають міжнародний «Блакитний прапор». На 1000 гектарах первозданної природи розта шовано чотири елегантні 5зіркові готелі. Поруч із ➧

63


скелястим мисом Сані, що гордо здіймається над Егейським морем, знаходиться класичний «Sani Beach Hotel & Spa». У пишному сосновому бору — готель бунгального типу «Sani Beach Club & Spa» для ідеального сімейного відпочинку. Поруч — «Porto Sani Village & Spa», розкішний спаготель, інтер’є ром якого займався відомий дизайнерський дім Філіпа Старка. Нарешті, «Sani Asterias Suites» — улюб ленець монарших і аристократичних родин з усьо го світу. Тут же, у комплексі, є міжнародна гавань для яхт, а також набережна із сучасним торговим центром, мультибрендовими бутиками, модними барами, за тишними кафе. Є три розкішні спацентри, сучас ний спортивний центр, розваги для дітей і дорос лих, театр і кінотеатр, навіть православна церква.

64

«Sani» — цілковито самодостатній курорт, «держа ва в державі». Створено всі умови для повноцінного сімейно го відпочинку. Маленьких гостей ваблять мініолім пійські ігри на пляжі, ігри в басейні, водна аеробіка, екскурсії, пікніки… Усе це — під доглядом профе сійних педагогів авторитетної британської «World wide Kids Company», яка понад 20 років опікується дітьми в найпрестижніших готелях по всьому світу. Окремі програми розроблені для малят, а для тиней джерів існує тут свій клуб. Чекають нові ігрові май данчики, дитяча кімната з електронними іграми. На курорті дбають і про здоровий раціон для дітей. Їжа — тільки зі свіжих продуктів. У ресторанах є ви сокі стільчики для наймолодшеньких, а в рамках «шведського столу» — кіндерменю.


Узагалі «Sani Resort» — ідеальне місце для при хильників здорового способу життя. Шефкухарі (серед них і «мішленівські») створюють нові кулі нарні шедеври тільки з корисних і вітамінних продуктів. Тим, хто віддає перевагу активному відпочинку, «Sani» пропонує тенісні корти, гірські велосипеди, дайвінг, серфінг… За вашим самопочуттям постій но стежитимуть фахівці, й ви неодмінно поздоров шаєте і залишитеся задоволеними. Цьому посприяють і процедури у трьох спа. Най кращі фахівці невпинно трудитимуться над красою вашого тіла, запропонують різні масажі, повний на бір процедур для обличчя й тіла, а також широкий вибір програм, включаючи курси оздоровлення, схуднення й омолодження на основі французької елітної косметики «Anne Semonin».

Гостi курорту мають широкий вибір шоупрограм, концертів у різних жанрах, мюзиклів світового кла су в ультрасучасному центрі «Garden Theatre». А в розпал літнього сезону (цьогоріч — з 11 лип ня по 18 серпня) на них чекає музичний «Sani Festi val». Це один із найшанованіших у Греції та єдиний у Європі, організований приватним курортом. Фест збирає найкращих представників культури й мис тецтва з різних країн заради однієї мети — творити й радувати глядачів. Цього разу тематичні рамки по дії розширяться, будуть запропоновані танці й му зичний театр. Якщо ви вже збираєте валізи, то неодмінно по кладіть туди найгарніше вбрання. Адже «Sani» — це щоденне свято! ■

www.saniresort.ru


Ж

■ Старий Загреб.

В

О

Я

КОЛЕКЦІЯ

ХОРВАТІЯ

Камінь, зелень і синь Íàø ìàðøðóò ïîºäíàâ ñòîëèöþ Õîðâàò³¿, êóðîðòí³ óçáåðåææÿ òà îäèí ³ç íàé÷óäåñí³øèõ ëàíäøàôò³â ó ñâ³ò³. Ó ö³é íåâåëè÷ê³é, àëå òàê³é áàãàò³é íà «åêñêëþçèâè» êðà¿í³ ìîæëèâ³ ùå é íå òàê³ òóðêîìá³íàö³¿. ²ðèíà ÃÎÐÎÁÅÖÜ

П

Îëåêñàíäð ÃÎÐÎÁÅÖÜ, ²ðèíà ÃÎÐÎÁÅÖÜ

Після відвідання численних хорватсь ких старожитностей нам почало здаватися, що країна займає щонайменше півЄв ропи. А поринаючи в її природу, ми взага лі забували про час і простір. Беззапереч на перевага відпочинку в цій країні — її компактна територія, «щільність» розта шування природних і культурних пам’я ток і можливість чергувати релаксацію на пляжах із вільним пересуванням у пошу ках вражень. Нам це вдалось якнайкраще у престурі за сприяння Хорватської ту ристичної спілки. ЗАГРЕБ Новий давній знайомий Прибуття до країни було не зовсім ти повим — через Загреб. Шкода, але україн

ські туристи (й не лише вони) вкрай рідко відвідують хорватську столицю. Звісно, не без «старань» турагенцій. Надто вже да леко це від адріатичних узбереж і від сте реотипних уявлень про відпочинок та екс курсії в Хорватії. Хоча в цьому є і певна перевага Загре ба як турнапрямку — тут навіть у вихідний в історичному центрі приємно поблукати на самоті, без юрб японських туристів. На відміну від узбережних курортів, За греб — місто не давньоримське, а австро угорське. Його навіть часом називають «південним Будапештом». Гм, справді, на гадує Будапешт, тільки менших масшта бів і в дуже затишному образі. Тут є своя Буда — Верхнє місто з Каптолом, свій Пешт — Нижнє місто, є навіть фунікулер ➧


Серце Загреба. Червоне серце — символ міста. Колись на знак кохання хорвати дарували схожий за формою медовий пряник ліцитар.


Плетиво вод. 16 озер і 92 каскади водоспадів — це Плітвицькі озера, царство текучої води, зелені та «швидкорослого» каменю.


Центр Самобора — майдан із джерелом.

на зразок будапештського, який виконує, скоріше, декоративну функцію. Власне, цим той фунікулер нагадує київський, чи не так? До речі, місто у нас асоціювалося зі Львовом. І з Ригою, і з Віднем… Одне слово, тут часто впізнаєш уже колись ба чене. Втім, це приємно, особливо зважаю чи на привільну атмосферу «іграшкової», як і вся Хорватія, чепурної столиці. Тут не має помпезних будівель і парадних буль варів у центрі, зате є чудова туристична ін фраструктура та інформаційні центри для туристів, легко орієнтуватися на транспорті. І дивитись є що. Історичнотуристич не осердя Загреба поділяється на три час тини: Нижнє місто (Дольни град), Верхнє (Градець) і Каптол. Спокійним кроком йо го можна перетнути менше ніж за годину. Від вокзалу вирушаємо Нижнім містом. Модерн, готика, кольорові черепиці — вгадується вплив Угорщини. Що казати про архітектуру, коли у ХІХ столітті жити в Загребі й не знати угорської мови було нонсенсом. Перед вокзалом — площа короля Томі слава з його ж пам’ятником. Цей монарх вважається засновником першої держави хорватів, яка існувала в Х столітті. З про тилежного боку від вокзалу — Хорватсь кий народний театр, відкритий у 1895 ро ці. Виявляється, не такою вже й «тюрмою народів» була Австрійська імперія. Чи мож на було уявити Український народний те атр у Києві за часів Російської імперії?.. На межі з Верхнім містом потрапляємо на площу бана Йосипа Єлачича. Це ще один «стовп» хорватської національної ідеї. Правда, бан (тобто губернатор) Єла

чич тоді ще й не мріяв про державну не залежність, зате чинив потужний спротив мадяризації. Серед угорців він зажив сла ви як «душитель» їхньої революції — за ради хорватів підтримав цісарський уряд проти повстання в Будапешті. У період со ціалістичної Югославії пам’ятник демон тували, а за незалежної Хорватії відновили. Край Нижнього міста позначає вули ця Іліца, на яку нанизані торгові центри, пасажі, бутики, колоритні ресторани та кав’ярні. Перепад висот між Нижнім і Верхнім — мінімальний, але з фунікулера відкрива ється гарний краєвид. А з оглядового май данчика ліворуч від фунікулера — ще кра щий. Проте НАЙкращий — з башти пра воруч: видно старовинні й нові райони столиці, гори… Центром Верхнього міста і всього по літичного життя Хорватії є площа свято го Марка. Вона невелика, як і все тут. На ній — храм цього святого (ХІІІ) з ефект ним мозаїчним дахом, резиденція уряду та Сабор — хорватський парламент. А ось і Каптол, це католицький центр країни. Свого часу він був осердям єпис копства, який потім злився із Градцем у єди ний Загреб. Головна визначна пам’ятка тут — Кафедральний собор (XV–ХХ). Храм шанують як усипальню кардинала Алоїзія Степінаца, духовного лідера і борця за хор ватську націю під час Другої світової вій ни та в соціалістичний період. На площі перед собором — фонтан із позолоченою статуєю Діви Марії на колоні. При всій новизні вражень Загреб зали шає відчуття давнього і доброго знайомо

го. А ще, побувавши тут, легко провести паралелі між боротьбою наших двох наро дів за свою державність. До речі, в турін фоцентрі можна отримати буклети і путів ники українською! САМОБОР плюс На десерт до столиці Перш ніж вирушити на південь, ми от римали смачну інтермедію. Можна довго розповідати про щедро ти столичних ресторанів, але після одно го з них нас запросили на десерт за місто. На десерт — у буквальному сенсі: туристич нокулінарним брендом містечка Самобор є особливе тістечко «кремшніт». Насоло ➧ Самобор. Тістечко «кремшніта» можна скуштувати тут.


У «вуличкахканьйонах» Мощениці.

дитися ним та запашним вермутом «бер мет» у колоритному куточку Хорватії з’їж джаються столичні мешканці та інтуристи. Є тут і цікавенькі музеї та галереї, і Старе місто ХІІІ століття, і лісовий променад… На довершення трапези ми побували у винарні «Корак». У Хорватії багато ма леньких винних господарств, продукція яких високо цінується. Ми ж мали нагоду оцінити ще й сімейний затишок, селян ську щедрість і європейську вишуканість виноробів. Молодик, який нас приймав, окрім чудового вина, почастував і ніжною телятинкою з печі. І все примовляв, що це приготувала «бабка», те і те зробила чи сказала «бабка»... А де ж сама бабуся? «Траву косить». І справді, старенька ору

70

дувала електрокосаркою. Трудівниці вже далеко за сімдесят. Дай Боже здоров’я і вдячних гостей! ПЛІТВИЦЬКІ ОЗЕРА Намисто з води і піни Небагато країн похваляться відразу сі мома об’єктами, занесеними ЮНЕСКО до Списку світової спадщини. Саме до та ких належать Плітвицькі озера, на які ми взяли південний курс зі столиці. 16 озер парку сполучені між собою 92 каскадами водоспадів! Цей феномен вва жається одним із найдивовижніших у сві ті. Неповторний витвір природи виник, за геологічними мірками, не так давно — якісь 4 тисячоліття тому. Струмки і пото ки, водоспади і цівки — їхній заспокій ливий шум, то гучний, то ледве чутний, сповнює увесь простір парку, зливаючись зі співом птахів, жаб’ячими хорами, плюс котінням форелі та шелестом листя. Як утворилося таке чарівне царство вод? Звісно, у чарівний спосіб. Вода в озе рах магічна, вона містить дуже багато мі нералів, які, з часом зсідаючись, утворю ють пористий камінь — туф. Цей «будма теріал» наростає тут по метру за 30 років і протягом недовгого часу змінює течію води та сам ландшафт. У воді обростає каменем усе — від упалих дерев до окре мих листочків.

Неабияку естетичну й природничу цін ність являють собою букові, соснові, яли нові та інші ліси. В них водиться багато тварин, які в інших куточках Європи дав но позникали. Наприклад, нас попере джали про те, що в околицях водоспадів гуляють ведмеді — мовляв, обережно, не лякайте, не кривдьте їх... Ми гуляли по парку спеціальними стеж ками з дощок (їх прокладено, щоб жодної ромашки туристи не затоптали), катались на катері з екологічним електродвигуном, споглядали зграї риб у блакитнопрозорій воді…Огортав особливий спокій і безтур ботність, а замість втоми від екскурсії ми отримали потужний заряд енергії. Що тут скажеш — магія! ОПАТІЯ Прогулянка зі знаменитостями І ось ми на морі. На Адріатиці, перли ною якої здавна вважається Опатія. Як що точніше — із середини ХІХ століття. А до того тут був лише бенедиктинський монастир, центр абатства. Згодом один кмітливий багатій оцінив унікальний клі мат і морські принади цього чарівного ку точка й збудував тут віллу «Анжеліна». На ній у затінку дубів та олив полюбляли від почивати король Пруссії Вільгельм ІІ, Ан тон Чехов, Айседора Дункан, Густав Ма лер… Поступово куточок умиротворення


Опатія, краєвид із набережної.

На віллі полюбляли відпочивати Вільгельм ІІ, Ан+ тон Чехов, Айседора Дункан, Густав Малер… Поступово Опатія перетворилась на місце вели+ косвітської тусівки, а пізніше — на курорт. ■ перетворився на місце великосвітської ту сівки. Вона сподобалася багатьом сильним світу. Австрійська імператриця МарiяАн на, приїхавши сюди на тиждень, була за чарована красою Опатiї так, що лишила ся на все літо. Сучасна Опатiя — центр Опатійської Рив’єри, провідний курорт прекрасного регіону Кварнер. Клімат тут м’який i до сить вологий, саме йому місто завдячує буйною рослинністю. Символ міста — нiж нi квіти японської камелії, що розпуска ються біля підніжжя Учки. Із вершини цієї гори (1400 м) відкривається гарна па норама. Учка захищає Опатiю від морсь ких вiтрiв, створюючи у затоці особливий мікроклімат. Зазвичай тут на кілька граду сів тепліше, ніж в околицях. Є навіть ду же екзотичні рослини, такі як магнолії, пальми та бамбук. Готелі ж облямовані розкішними вічнозеленими деревами, що сповнюють повітря неповторним аро матом хвої. Нам місто запам’яталося насамперед морським променадом: з одного боку від нього — море, з іншого — вулички, що ве дуть угору. В оточенні ампіру, бароко й ін ших архітектурних стилів кожен відчує се бе королем або королевою. Для гурманів

є широкий вибір затишних ресторанів i кафе. Можна мило посидіти й у вишука ному мiсцi, й у простій, майже сiльськiй обстановці таверни. Відпочивати в Опатiї приємно цілий рік. Зручне розташування курорту дає змо гу поєднати відпочинок iз культурними заходами, шопiнгом і шикарними спа процедурами. Ми побували й на південному краї Опа тійської Рив’єри, на курорті Ловран. Там чекав ще один аристократичний морсь кий променад із віллами ХІХ століття. Від починок у Ловрані дещо дешевший, ніж в Опатії, спокійний і вишуканий. МОЩЕНИЦЯ. Курортфортеця Враховуючи, що у Хорватії ми не впер ше і вже бачили Плітвицькі озера, Моще ниця стала головним відкриттям подорожі! Мініатюрне і з усібіч захищене серед ньовічними мурами містечко здіймаєть ся над узбережжям на високому пагорбі. Його будинки сходяться колами до церк ви святого Андрія, тож згори воно нагадує морську мушлю, яку припливом винесло на пагорб. З висоти понад 170 метрів над пляжем відкривається неозорий краєвид бухти. При цьому життя 120 мешканців

Мощениці проходить у тисняві середньо вічних вуличок. Але життя те не стихає вже понад ти сячу років. Мощениця вирує криками но вонароджених і туристським гамором. У місцевій школі навчаються 16 дітей. Міс течко має мера, який просто нарозхват — з нами привітався, дуже вибачався, але мусив поквапитись у справах. Ми теж подались у своїх — до етнографічного му зею та музеюолійниці, де колись чавили маслини. Потім був обід на терасі «Пе рун», на тлі простотаки запаморочливої панорами… Мощениця — місце для витривалих ту ристів (до пляжу ведуть 750 сходинок, є де скинути калорії!), але враження дарує унікальні. ➧ Символ Опатії — «Діва з чайкою».


На пристані Ровіня, міста романтики.

Старий Ровінь із традиційно хорватськими бу+ динками вивищується на ідеально круглому півострові, оточеному 22 острівцями, у цент+ рі — собор із дзвіницею заввишки 57 метрів. ■

МАРШРУТ ВАШОГО ЛІТА Столиця Хорватії — Загреб — вар% та відвідання, хоча несправедливо обійдена авіачартерами та екскур% сійними маршрутами. Доцільно завітати сюди бодай на короткий час у турах містами Балкан, на шляху до морських курортів Хор% ватії чи унікальних Плітвицьких озер. Сайт Туристичної спілки Загреба: www.zagrebtouristinfo.hr.

72

ПОРЕЧ і те, що поруч Далі ми мандрували вже Істрією. Великий півострів на півночі Хорватії обрисами нагадує серце і легко западає в серце гостя… Пореч — головний істрійський курорт, біль ше того — найвідвідуваніший туристичний центр Хорватії, саме втілення веселощів і розкутості. Його вулиці повсякчас сповнені сміхом і моло дими голосами, біля пляжів завжди чутно плюс кіт відпочивальників і навіть під покривом ночі в кафе ви знайдете собі співрозмовника... Старе місто займає невеличкий півострів, іс торія якого почалася у ІІ столітті до нашої ери, коли тут господарювали римляни. Всі епохи ли шили на ньому свій архітектурний слід. Найві доміший об’єкт — базиліка святого Євфразіуса (VI) зі Світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Славу Поречу принесли її візантійська мозаїка та краєвид із дзвіниці. Від Старого міста чудовий променад у затін ку столітніх сосон веде до готелів. Узбережжя Пореча має найбільше закладів гостинності у всій Хорватії, а його туристичні пропозиції — серед найрізноманітніших і найякісніших.

Магічний УМАГ Він теж розмістився на півострівці, що випи нається в море. Втім, колись це був острівець, його лише в наші дні остаточно приєднали до материка. Умаг — одне з найзахідніших міст Хорватії, розташоване біля кордону зі Словенією. Мину ле і сьогодення в ньому контрастує і перепліта ється: архітектурні споруди епохи іллірійців, кельтів, римлян в історичній частині міста змі нюються сучасними спортивними клубами і го тельними комплексами на морському березі. Геральдичний символ Умага — лев, а турис тичний — тенісна ракетка. Адже місто відоме як центр спорту. Зокрема, щороку тут проводять відомий міжнародний турнір «Croatia Open» — перше змагання такого класу в Східній і Цент ральній Європі. Відповідно, тенісні корти Ума га — серед найліпших у Хорватії. Ну, а кулінарним символом міста ми б назва ли морепродукти. Їх тут безліч — від молюсків до риби. Смачно!.. Романтичний РОВІНЬ Так, цьому місту можна сміливо присвоїти звання найромантичнішого в Хорватії. Колись Жуль Верн обрав місцем дії свого роману «Ма тіас Сандорф» саме Ровінь, архітектурне облич чя котрого незвичне до неповторності. Старий Ровінь із невисокими, традиційно хор ватськими будинками, бруківкою та зеленими скверами вивищується на ідеально круглому пів острові, оточеному 22 острівцями, що додають


Давньоримська Арена — головна цікавина Пули.

узбережжю мальовничості. У центрі — собор святої Євфимії XVIII століття із дзвіницею зав вишки 57 метрів. Бронзова фігура на її вершині вказує напрямок вітру. Вулички Ровіня — вузень кі й круті, стіни будинків спускаються просто в море... У місто закохуєшся з першого погляду, а візит сюди згодом пригадуєш, мов казку, в якій пощастило побувати. Має Ровінь й інший бік, і романтизму в ньо му теж хоч відбавляй. Це пляжі, що неабияк ваб лять туристів. А відомий розважальний центр зробив Ровінь одним із найвеселіших місць іс трійського узбережжя. Велика і велична ПУЛА Це місто — найбільше в Істрії. Порівняно з «іграшковими» містечками узбережжя Пула зі своїм 65тисячним населенням — справжній мегаполіс. Про заснування міста згадується в давньо грецькому міфі про аргонавтів. Потім воно бу ло римською колонією, значно пізніше — ав стрійською військовоморською базою. Пулу багато разів руйнували вороги, але завдяки роз ташуванню на перетині торгових шляхів місто щораз відроджувалось і процвітало. Нині це мор ський порт і міжнародний турцентр. Прогулянка центром Пули — то подорож схо динками історії. Головною її принадою є вели чезний давньоримський амфітеатр, молодший брат Колізею, здатний вмістити 20 тисяч гляда чів. Плюс (загинайте пальці) руїни античного форуму та тріумфальної арки, візантійський мав

золей, середньовічні романські й готичні церк ви, ратуша, венеційська фортеця... Багато рари тетів зберігає Археологічний музей Істрії. Щороку тут проводяться кінофестиваль і фес тиваль оперної музики. Запрошують музеї, теат ри, дискотеки, колоритні кав’ярні... Понад 50 ти сяч гостей за рік відгукуються на поклик Пули. А ще Пула для туриста — це головний міжна родний аеропорт Істрії. До нього, на відміну від столичного, прямує багато літаків з України. Ми ж прилетіли до Загреба, а відлітаємо з Пули. І наші враження значно багатші, ніж у сусідів по салону… ■

Готель «Park Plaza Histria Pula»****.

Редакція вдячна за пізнавальний маршрут Хорватській туристичній спілці (croatia.hr).

73


Ж

П

О

Д

О

Р

О

НА ПОДІЮ

Хорватське Òóðñåçîí ó ö³é êðà¿í³ íàäòî ùåäðèé íà ÿñêðàâ³ ïî䳿, ùîá óì³ñòèòè ¿õ â îäí³é ïóáë³êàö³¿. Òîìó çîñåðåäèëèñÿ íà íàéîðèã³íàëüí³øèõ ³ òèõ, ùî ÷åêàþòü ó çíàéîìèõ íàøèì òóðèñòàì ì³ñöÿõ. Òàê áè ìîâèòè, îçíà÷èìî ñïåêòð. «Слідами Віннету» 2–7 червня Паклениця

Виявляється, Віннету, вождь апачів, ман дрував по національному парку «Паклени ця», біля водоспадів річки Крка та Пліт вицьких озер. Правда, лише у фільмах за мо тивами творів Карла Мая. Зйомки велись у мальовничих місцях Хорватії. До них цьо го сезону запрошують організатори захо дів «Слідами Віннету». Зможете покатати ся на коні, спробувати себе у стрільбі, а уве чері посидіти біля багаття з індіанцями та ковбоями. www.rivijera#paklenica.hr

74

літо

«Cest is d’best» 5–12 червня Загреб Дійство на кілька днів перетворить центр Загреба на яскравий світ цирку та вулично го театру. У центрі столиці не лишиться й метра, не окупованого вуличними масови камивитівниками. Зупиніться й дозвольте клоуну розсмішити вас до сліз. Нехай акро бат переконає, що людське тіло значно рух ливіше, ніж ви могли уявити. Жонглери і по жирачі вогню загіпнотизують вас своїми шоу… І не скупіться на оплески та дрібні купюри. Усі ці люди приїхали сюди з різних країн світу показати все, на що здатні твор чість і вигадка. www.cestisdbest.com

«Пула супepіop» 12–14 червня Пула Мешканці істрійського міста Пули пи шаються своєю давньоримською історією. Особливо цікаво відвідати місто, коли вули ці Пули перетворюються на сцени антично го театру — місце дії уславлених комедій і трагедій. У ці дні Арена знову переживає свої величні часи, коли за її мурами билися хо робрі гладіатори. Красуні одягають стародав ній одяг, історичні вистави заворожують світ лом і звуком, а істрійські делікатеси та вина доповнюють естетичні насолоди. У червні всі дороги ведуть до Пули! www.istria#pula.com


Теніс: «Croatia Open» 17–27 липня Умаг

«Велика Фіуманка» 12–15 червня Рієка Краєвид Рієцької затоки всіяний чис ленними вітрилами — картина заворожує. Спортсмени, які займаються вітрильним спортом, раз на рік збираються з усього сві ту на регату «Велика Фіуманка». Вона від бувається за маршрутом: Рієка — Омішаль — Рієка. Тут найдосвідченіші «морські вовки» викладаються до останку. Цього року під час великих перегонів проводиться і регата для журналістів — «ПресФіуманка». От би потрапити… www.fiumanka.eu «Казановафест» 26–28 червня Врсар Венеційський спокусник Джакомо Каза нова двічі бував у Врсарі, на півострові Іст рія. Нинішній курорт і тоді славився розва гами, вином «рефошк» та вродливими жін ками. «Казановафест» — фестиваль кохан ня та еротики. Через літературні вечори, ви ставки, лекції, покази еротичних фільмів, концерти буде представлена вічна тема ко хання, яку сам Казанова так яскраво розкрив у своїх мемуарах. www.casanovafest.com «Літні дубровницькі ігри» 10 липня — 25 серпня Дубровник Можна сміливо сказати, що все це міс то — один великий музей. «Літні дубровни цькі ігри» — найдавніший і найвідоміший хорватський фестиваль. Він із року в рік зби рає найкращих композиторів, солістів та ор кестри світу, виконання яких у стародавніх будівлях із чудовою акустикою надає подіям особливого шарму. Драматичні твори та ба лети відбуваються на вулицях і площах. По риньте в атмосферу старовини, впустіть гар монію в душу! www.dubrovnik#festival.hr

Провідні спортсмени Хорватії, Європи та світу, а також їхні шанувальники щороку в липні з’їжджаються до старовинного міс течка Умаг на півострові Істрія, щоб насо лодитися престижними змаганнями з тені су та ретельно підібраною розважальною програмою. «Croatia Open» в Умагу не раз здобував нагороди «Awards of Excellence» за рівень організації. www.tenistra.com Імперське місто 18–19 липня Опатія Монументальна архітектура та прекрас

ні парки Опатії віднесуть вас у світ казок, у якому принци на білих конях просять руки принцеси. Адже в часи австроугорської мо нархії це був улюблений курорт королів, ім ператорів, принців і знаті. Часто гостювали тут і митці в пошуках відпочинку та натхнен ня. Протягом липня їх знову можна зустрі ти на вулицях. Городяни одягають дворян ські костюми і беруть участь у театралізова ному заході, який повертає всіх на кілька століть назад. www.opatija#tourism.hr «Літні дні неандертальця» 1–31 серпня Крапіна

Одна з «візиток» міста Крапіна на самій півночі Хорватії — всесвітньо відомий Му зей неандертальців. Його експонати, а також розкопки в околицях міста, засвідчують, що регіон є однією з колисок людства. Цей факт і відзначають у Крапіні весь серпень. Відбу ваються екскурсії, лекції, міжнародні нау кові конференції, культурні заходи, цікаві ігри для дітей, демонструються археологіч ні виставки. www.tzg#krapina.hr Дні Діоклетіана 16–19 серпня Спліт

Палац Діоклетіана й так є головним сим волом 1700літнього Спліта. Городяни ще більше возвеличують його розкішним теат ралізованим дійством. Переходами і залами палацу гуляють люди в тогах, вузькими ко ридорами линуть запахи середземноморсь кої кухні, на набережній влаштовують про цесію старовинних карет. «Імператора Діо клетіана» і його «почет» перевозять до Пе ристилю, де правитель, як у давні часи, звер тається до громадян... Здається, що ви ніко ли і не жили у ХХІ столітті. www.visitsplit.com Вечори далматинської «шансони» 22–23 серпня Шибеник Ніде у світі не почуєш нічого навіть близь ко схожого на далматинську пісню. Принай мні так вважають хорвати... Хай там як, а ча рівні мелодії Далмації є одним із символів Адріатики. Традиції далматинської «шансо ни» представляє фестиваль у Шибенику, за снований на честь 700річчя міста. www.sansona#sibenik.hr Дні вина 29–30 серпня Врбник, о. Крк Вина з Врбника — одні з тих, якими особ ливо пишаються хорвати. Щороку в серпні у цьому місті збираються знавці, виробники і ті, хто просто любить насолодитися келихом другим. Щодня проводяться презентації та дегустації. Можна з перших рук купити якісні напої, покуштувати оригінальні смаколики острова Крк, ознайомитися з виноробним і виноградарським обладнанням та проникну ти в секрети цієї справи. Будьмо в Хорватії! www.vrbnik.hr

Більше анонсів культурних подій — на сайті Хорватської туристичної спілки: croatia.hr.

75


Е

М

А

Н

Д

Р

У

Й

Т

НА ЗДОРОВ’Я

Струнка

розкіш

В

×è ìîæíà ïîºäíàòè ðîçê³øíèé â³äïî÷èíîê ³ ñõóäíåííÿ? ×îìó á ³ í³? Ëåãåíäàðíèé 䳺òîëîã Ï’ºð Äþêàí ðîçðîáèâ ïðîãðàìó çíèæåííÿ âàãè äëÿ ãîñòåé ãîòåëþ «Out of the Blue, CAPSIS Elite Resort», ùî íà îñòðîâ³ Êðèò.

Вирушаючи у відпустку, ми традиційно даємо собі слово стійко протистояти спокусам десертних столів, знайомство з кухнею країни обмежувати невеликими порціями, а з’їдене щодня відпрацьовувати у фітнес залі готелю. Але часто першого ж дня відпочинку за

буваємо про це. Гастрономічні спеціалітети у Греції — значна перешкода на шляху до стрункої мрії… Здійснити цю мрію допоможуть на п’ятизірковому курорті «Out of the Blue, CAPSIS Elite Resort». Його уні кальний спацентр «Euphoria» пропонує програми від починку, розроблені у співпраці з відомим дієтологом П’єром Дюканом, автором всесвітньо відомої чотири ступінчастої методики зниження ваги. Гармонія природи Нові програми стали логічним доповненням загаль ної концепції курорту, спрямованої на оздоровлення та омолодження всього організму, позбавлення від стре су і відновлення сил. «Capsis» розташований серед ботанічного саду на при ватному півострові біля рибальського села АгіяПела


гія. Худнути в таких чудових умовах легко і приєм но! Сприяє сама природа: прогулянки по тіняво му саду, екскурсії мальовничими селами острова Крит і, звичайно, морські й сонячні ванни допо магають досягти чудових результатів. П’ятизірковий комплекс «Out of the Blue, CAP SIS Elite Resort» розташований лише за 20 хвилин їзди від центру та аеропорту Іракліона. При цьо му повне відчуття відокремленості та гармонії не

полишатиме вас під час перебування в цих райсь ких місцях. У будьякому з розкішних сьютів ви відчуєте себе комфортно і зможете розслабитися. Не тільки зайва вага, а й зайві проблеми та турбо ти вивітряться швидко і непомітно. Сила Дюкана Скинути зайву вагу без труднощів і втрати за доволень — системі Дюкана це завдання до сна


Ж

В

О

Я

КОЛЕКЦІЯ

ги. І результат збережеться надовго. Як запевняє сам Дюкан, його дієта змінює не лише систему хар чування, а й саму свідомість. Переваги дієти полягають у поступовості та по ділі на етапи схуднення: перші два — власне втра та ваги, два наступні — закріплення ефекту. В ос нові раціону — 100 продуктів харчування (72 — біл кових: риба, м’ясо, морепродукти, рослинні білки та нежирні молочні продукти, 28 — різні овочі). Один з основних елементів — вівсяні висівки. А ще у вашому активі — власна рішучість роз правитись із зайвою вагою, консультації та послу ги дієтологів, шефкухарів, спамайстрів і фітнес тренерів. Вони готові спеціально для вас розроби ти графік схуднення, який враховує ваш внутріш ній ритм і розклад відпустки.

78

Можете вибрати одну із двох програм, розрахо ваних на 7 днів перебування в готелі. В їх основі лежить раціональне меню. Дієтолог розповість про дозволені продукти і про те, що для вас під забо роною. Але не поспішайте розчаровано зітхати: харчуватися ви будете смачно і різноманітно. Міс цеві шефкухарі здатні створювати справжні ше деври для гурманів, враховуючи при цьому кало рійність продуктів. Активність до душі Фізичні вправи виключно важливі на кожно му з етапів дієти і підбираються індивідуально. Щоденні піші прогулянки — необхідний мінімум. Рекомендуються аквааеробіка, стретчинг, аеробі ка, силова йога та пілатес. Головне — рухатися.


Фізична активність перетворює жирові відкладен ня на джерело енергії, сприяє зміцненню та при веденню шкіри в тонус. Але заняття не стануть нудною повинністю. Вибирайте активність, яка найбільше відповідає вашому душевному стану і способу життя. Ще ліпше міксувати тренування за настроєм і бажанням. Водні насолоди Винагородою за перші результати стане... ні, не десерт, а спасалон «Euphoria». До програми «Зниження ваги і загальне оздоровлення», крім правильного харчування і тренувань, входять 16

процедур. Лімфодренажний масаж поліпшить при родний відтік лімфи, допомагаючи впоратися з та кими проблемами, як судинна сіточка і целюліт. Гідромасажні ванни підтримають тонус шкіри, а загальний масаж тіла оздоровить організм і напов нить енергією. Унікальна косметика «Algoane», «Valmont», «Cinque Mondes» з екстрактами мор ських водоростей неодмінно очистить шкіру від токсинів і заспокоїть після сонячних ванн. Отже, схуднення в поєднанні з відпочинком і насолодами можливе! Але тільки у чотирьох готе лях світу, з якими співпрацює маестро Дюкан. На Криті — в «Out of the Blue, CAPSIS Elite Resort». ■

w w w . c a p s i s . g r


Фото «Shoreline Sightseeing Cruises»

В

О

Я

Ж КОЛЕКЦІЯ

ЧИКАГО


З

Зверху геометричність будівель дещо налякала. Літак заходив на посадку в Чи каго надвечір. Я дивилась і думала: занад то багато, занадто високо… Як же там, унизу, живеться без сонячного світла? Ранок приніс несподіванку: я стояла на залитій сонцем широкій Мічиганаве ню, спостерігала за перехожими (кожен третій — зі стаканом кави зі «Старбаксу») й роздивлялася шикарні висотки. І почу валась як удома.

×èêàãî — öå ì³ñòî â³òð³â ³ ãàíãñòåð³â, òåàòðàëüíà ñòîëèöÿ Àìåðèêè ³ ì³ñöå ïîÿâè ïåðøèõ õìàðî÷îñ³â. Öå êàì’ÿí³ äæóíãë³ íà áåðåç³ îçåðà ̳÷èãàí — òàêîãî âåëèêîãî, ùî çäàºòüñÿ ìîðåì. Äëÿ ìåíå ×èêàãî ñòàëî ùå é ì³ñòîì ìèñòåöòâà òà «íîâîãî óðáàí³çìó». Ìàðèíà ÃÓÄÇÅÂÀÒÀ

Про архітектуру Подальше дослідження міста виявило, що не всі вулиці в ньому такі широкі, як центральна Мічиганавеню (певний від різок її знаний ще як «Чудова миля» че рез скупчення магазинів — від найвідо міших до демократичних). І не скрізь хма рочоси такі розкішні, як на цій авеню. Більшість артерій міста доволі вузькі, ви сотки на них — невеликі по периметру, прямокутні. Прямі сонячні промені на ву лиці майже ніколи не зазирають, бо хма рочоси в будьякий час доби відкидають тінь. Дивно, але це аніскільки не пригні чує. Громаддя хмарочосів на мене не тис нуло і жодного дискомфорту не виклика ло. Мабуть, у цьому і є унікальність архі тектурного планування Чикаго: будівничі міста непогано попрацювали із простора ми та об’ємами. Така можливість випала архітекторам через лихо: 1871 року в Чикаго від пере кинутої хвостом коня гасової лампи ста лася пожежа, що знищила мало не все міс то. Вогонь розчистив простір для інтен сивної забудови за передовими на той час технологіями. Процесу особливо посприя ла Всесвітня виставка 1893 року, яка про ходила в Чикаго, була присвячена 400річ чю відкриття Америки й тому названа «Колумбівською». Підготовка до вистав ки проходила одночасно з відновленням міста після страшної пожежі. Саме під час відновлення центру Чи каго спорудили перший у світі хмарочос — будинок Домашнього страхування (1885), де використали каркасне будівництво. Він мав аж… 10 поверхів і простояв до по чатку Великої депресії. Колумбівська виставка стала однією з наймасштабніших у світі за всю історію проведення таких заходів. Вона також ви йшла в лідери з винаходів: на ній уперше в світі представили оглядове колесо «Fer ris Wheel» Джорджа Ферриса (до речі, ан глійською колесо огляду так і називаєть ся — «Ferris wheel».) З’явилась і перша у світі колія на високих опорах (теперішня «коричнева» лінія метро «L», або EL, від «elevated» — «надземний»). Саме ця над ➧


Та сама легендарна «коричнева» лінія чиказької надземки в діловому районі Луп.

Хмарочос «Триб’юнтауер» на «Мічиганавеню».

земка і була однією з головних моїх асо ціацій із Чикаго. Тільки я не думала, що вона проходить центром міста. Було див но бачити солідні, випробувані століттям металеві каркаси з іржавими заклепками, які часто впираються просто в будинки і по яких над головою час від часу гурко чуть сучасні сріблясті поїзди. Хмарочос «Триб’юнтауер» можна роз глядати довго. Побудований у 1925 році як головний офіс газети «Сhicago Tribune», він відомий колекцією каменів та фраг ментів знаних будівель з усього світу (136 штук), які вмонтовані у його фасад. Піс ля години вивчення каменів із Вестмінс терського абатства, Великого Китайсько го муру, ТаджМахалу, Берлінської стіни,

82


Фото «Skydeck Chicago»

Фото «Skydeck Chicago» Фото «Сhoose Chicago»

Прозорі балкони — головна атракція оглядового майданчика на «Небесній палубі». 103й поверх, 412 метрів над рівнем вулиці.

Один із двох прямокутниківтелевізорів фонтану «Корона» в «Мілленіумпарку».

Единбурзького замку, якоїсь із єгипетсь ких пірамід, краківського Вавелю, собору святого Петра у Римі, НотрдамдеПарі та десятків інших легендарних споруд, мною було віднайдено… камінь із київсь кого Михайлівського Золотоверхого мо настиря. Можна припустити, що камінь був спокійно узятий на руїнах знищено го більшовиками храму і привезений ки мось до Чикаго на знак поваги до числен ної української діаспори. Але мені досі ці каво: чи давала дозвіл, наприклад, китай ська влада вивезти із «Забороненого міс та» у Пекіні камінь, багато прикрашений орнаментом? У Чикаго тут і там виринають сквери ки (бувають двох видів — для відпочинку

людей і для вигулювання собак), із дере ва на дерево скачуть білки, а гамір міста здається таким далеким. У центрі не буває скупчення машин — паркування скрізь платне, а залишати авто на вулиці суворо заборонено. Не спостерігала я й особли вої метушні серед робочих буднів. До речі, вікна, які відкриваються вго ру, придумані в Чикаго через постійні про тяги, від яких часто розбивалися шибки. Майже кожне велике місто Америки має прізвисько, Чикаго — «windy city», в то му числі через постійний вітер, який віє з озера Мічиган і підсилюється архітек турою міста. Хоча, кажуть, не фізичний вітер став причиною такої назви. Напри кінці XIX століття чикагці були відомі

тим, що любили хвалитися, не підкріплю ючи свої слова фактами, — кидати слова на вітер. Зверху і знизу Ще один ранок застав мене в «оглядо вому» ресторані «360 Чикаго» над Мічи ганавеню, на 96му поверсі центру Джо на Хенкока. Насолоджуючись ранковою кавою та краєвидами, я з подивом дізна лася, що це не найвищий оглядовий май данчик міста. Що ж, до «Віллістауер», а точніше, до оглядового майданчика на йо го 103му поверсі (412 метрів) із повністю скляними балконами (включно з підло гою) вирішила навідатися увечері, поми луватися вогнями нічного міста. ➧

83


Під вигином «Квасолини», яку офіційно іменують артоб’єктом «Хмарна брама».

Фото «Adam Alexander Photography», «Сhoose Chicago»

Театральний павільйон імені Джея Притцкера в «Мілленіумпарку».

84

«Віллістауер» був відкритий у 1973му. Висота — 110 поверхів, ліфт підіймає на 103й за хвилину. Візит до найвищого хмарочосу в США припав на останній день перебування. Періщив дощ, і я, мокра і трохи зла, вже й не думала, що за такої погоди оглядовий майданчик відкрито. Насправді негода далася взнаки лише тим, що позбавила мене стояння в черзі. Коли їхала в ліфті, то думала, що я одна така навіжена. Ви явилося, що ні — пригод забажали зграй ка японських туристів і закохана пароч ка із Бразилії. Підйом на ліфті коментують із моніто ра — наприклад, повідомляють, що ви ми наєте 53й поверх на висоті найвищої єги петської піраміди.


Із 2006 року «Хмарна брама» у «Мілленіумпарку» — візитка Чикаго.

Найвідоміша робота Жоржа Сера «Недільний день на острові ГрандЖатт» — окраса колекції імпресіоністів у Інституті мистецтв.

Аніш Капур назвав своє творіння «Хмарна бра+ ма» і образився на чикагців, коли дізнався, що во+ ни охрестили його дітище «Квасолиною». Скульп+ тура зображує краплю ртуті. ■ Краєвид, звичайно, неперевершений. Усе виглядало так, ніби я знову проліта ла над Чикаго, тільки хмарочоси вже не здавалися такими непривітними. Найці кавіше на «Небесній палубі» (Skydeck) —

це ті самі чотири скляні балкони. Визнаю, що стала на прозору підлогу не відразу, хо ча й не боюся висоти. Проте на наступні балкони я зайшла впевнено і потім не хо тіла повертатися на «землю».

Здавалося б, у такому мегаполісі мали би бути затори. Але ні. Окрім звичного, в Чикаго є й підземне місто. Моє знайом ство з підземним Чикаго розпочалося від разу після приїзду: біля мого готелю на Мічиганавеню увагу привернули сходи під землю. Виявилося, що там унизу — ще одна вулиця. З’ясувалося, що під асфаль том є інше місто — «транспортне» Чика го зі своїми перехрестями, світлофорами, смугою для паркування і тротуарами. Піз ніше знайомий мені сказав: «Та це ж іще не все. Бувають і рівні «мінус два» та «мі нус три». Там теж магістралі». ➧

85


Про мистецтво Воно у Чикаго скрізь: і в численних галере ях, і в Інституті мистецтв з його розкішною ко лекцією імпресіоністів та модерністів, і просто на вулицях. Чого варті величезні скульптури ав торства Пабло Пікассо та Хуана Міро на Вашинг тонстріт або мозаїка мого улюбленого Марка Шагала (280 кв. м) на стіні банку! Але головний артоб’єкт сучасного Чикаго — це так звана «Квасолина», або «Біб», англійсь кою — «The Bean», у «Мілленіумпарку». Хоча Аніш Капур, відомий митець, назвав своє тво

ріння геть інакше: «The Cloud Gate», тобто «Хмар на брама», і образився на чикагців, коли дізнав ся, як вони охрестили його дітище. Скульптура зображує краплю ртуті, застиглу за секунду до падіння на землю. «Квасолина» неймовірно класна! Вона скла дається зі 168 зварених листів нержавійної сталі, відполірованих так, що швів абсолютно не вид но. Саме тільки їх полірування зайняло понад рік. Від об’єкту не відійти, такий він гарний і кумедний. Узагалі в «Мілленіумпарку», відкритому 2004 року на місці гаражів і залізничного депо, пов но об’єктів сучасного мистецтва — і постійних та монументальних, і менших, змінних, що ви ставляються тут же. До речі, автостоянка і депо існують і нині разом зі станцією метро, тільки

БІЛЬШЕ МІСЦЯ ДЛЯ НІГ ТЕПЕР НЕ ТІЛЬКИ В РЯДУ ДЛЯ ЕКСТРЕНОГО ВИХОДУ. ЩЕ 10 САНТИМЕТРІВ ПРОСТОРУ В КЛАСІ «DELTA ECONOMY COMFORT».

Фото «Adam Alexander Photography», «Сhoose Chicago»

Автівки мчать по вулицях, ніби їх підганяє протяг з озера Мічиган. Цей протяг вивітрює з вулиць усі гази та запах бензину: таке свіже по вітря в центрі Києву тільки сниться.

РАДИМО ВІДВІДАТИ Атракцію «Скайдек» — 4 скляні бал% кони на 103%му поверсі «Вілліс%тауер». Чиказький інститут мистецтв (Chi% cago Art Institute) із розкішною колек% цією творів імпресіоністів і модерністів. Музей науки та промисловості (Mu% seum of Science and Industry) з німець% ким підводним човном «U%505», за% хопленим під час Другої світової вій% ни, космічним кораблем — учасни% ком місії «Аполлон%8», а також дію% чою моделлю торнадо. Акваріум Джона Шедда (Shedd Aqua% rium) — один із найбільших у світі океанаріумів, колекція якого включає 2100 видів риб, морських ссавців, птиць, змій, амфібій і членистоногих. Природничий музей ім. Стенлі Філ+ да (The Field Museum) із найповнішим зі знайдених скелетів тиранозавра.

ПРЕДСТАВНИЦТВО АВІАКОМПАНІЇ «ДЕЛЬТА» В УКРАЇНІ, ТЕЛ.: +380 (44) 2873595

86


Екскурсія на сегвеях. Керувати цією штукенцією легко, задоволення — море.

під парком, тому його часто називають «найбільшим у світі садом на даху». Шко да, що мені не довелося побачити в дії фонтан «Корона» дизайну іспанця Жау ме Пленсі (конструкція починає роботу лише у травні). Водограй складається із двох гігантських телевізорів, що показу ють обличчя людей, з рота в яких тече вода. Театральний павільйон імені Джея Притцкера — робота Френка Гері, прит цкерівського ж лауреата. Влітку тут про ходять безкоштовні концерти просто не ба. А ще він автор пішохідного мосту «Бі Пі» (ВР), який сполучає парк з озером Мі чиган. Ще один міст веде від парку до од нієї з будівель Інституту мистецтв. Він був спроектований іншим притцкерівським лауреатом — Ренцо Піано. Стільки мистецтва просто на вулиці, та ще й таких авторів і такого масштабу, я не бачила більш ніде. Новий вимір Мені здається, саме на такій філософії побудоване Чикаго. Вона пронизує місто зліва направо і зверху вниз. Тут бетонні гро маддя співіснують із яскравозеленими газонами та скверами. А все узбережжя озера Мічиган вільне від забудови, там ли ше пляжі й парки. Діти та дорослі, вело сипедисти і скейтери.

Саме на філософії «нового виміру» побудоване Чикаго. Вона пронизує місто зліва направо і зверху вниз. Тут бетонні громаддя співіснують із яскраво+зеленими газонами та скверами. ■ Новий вимір — це коли ти в парку ба чиш зайців, які пощипують траву. Або, йду чи по Стейтстріт, раптом чуєш звуки ба дьорої музики і розумієш, що долинають вони з динаміків біля інсталяції — купки мікрофонів, що стирчать із газону і зміню ють свій колір під звуки пісеньки. Це ко ли вулиці чисті, ніби їх замітають тричі на добу. Це коли до тебе, якщо ти більше п’яти хвилин стурбовано озираєшся у спробах зорієнтуватися, неодмінно піді йде городянин і спитає, чи не потребуєш ти допомоги. Чому мені так сподобалося Чикаго? Тому що, хоч би як банально це звучало, воно — для людей. І тому що в цьому мегаполісі завжди є місце небанальному й несподіваному. ■

Скульптурна інсталяція «Агора» роботи польки Магдалени Абаканович у Грант парку. Твір складається із 106 «ніг».

Редакція вдячна авіакомпанії «Дельта» (www.delta.com) за сприяння в організації подорожі.

87


L

USH — це свіжа косметика ручної роботи з Великобританії, покликана зберегти Вашу моло% дість та красу, подарувати Вам радість і гармонію з навколишнім світом. Нині у 50 країнах світу працюють понад 900 магазинів косметики LUSH. Із першого для і протягом усієї історії успіху компанії її засновник Марк Константин і команда LUSH віддані оригінальній заповіді: «Справжня краса — всередині, а не зовні». Косметика LUSH найкра% ще відповідає цій істині. Витрачати мільйони на те, що зовні (пакування, реклама тощо), — не у стилі компанії. LUSH не тестує своєї продукції на тваринах, закуповує інгредієнти за законами справедливої торгівлі, 100% продуктів підходять для використання вегетаріанцями, а пакування вибирається за принципом мінімального забруднення навколишнього середовища. Свіжа косметика LUSH містить вирощені органічним методом овочі та фрукти, натуральне якісне масло какао від перевірених постачальників. Усі вироби LUSH виготовляються вручну, на паку% ванні (яке, до речі, є максимально екологічно чистим) є всі дані про продукт: дата виготовлення, термін придатності, повний склад інгредієнтів, аби покупець знав точно, що саме він купує.


А

Т

Р

О

Я

Н

Д

ВІТРІВ

ϳñëÿ ï’ÿòè äí³â â ²òà볿, ï³ñëÿ ñâÿò, åêñêóðñ³é òà äåãóñòàö³¿, êîëè ïîëîâèíà âåëîòóðó âæå áóëà ïîçàäó, ó÷àñíèöÿ ïî¿çäêè çàäóìëèâî çàïèòàëà: «² ùî æ òåïåð ï³ñëÿ ²òà볿 ¿ñòè?.. ² ÿê ï³ñëÿ âñüîãî öüîãî æèòè?!». Ìàð³ÿ ÇÀ²ÐÞÕ²ÍÀ velotour.com.ua

ТОСКАНА

«Дольче

Я

віта»

Я довго не могла зрозуміти, як люди виїжджають з Украї ни на ПМП. Адже у будьякій іншій країні завжди будеш чужим. І хоч би як добре вивчив мову, хоч би яку соціальну позицію зайняв, усе одно ти не тамтешній. Усілякі діалектні слівця, специфічний гумор, часом нездорова, але дуже смач на кухня, традиційна гостинність, карпатські смереки й пол тавські галушки, різновиди борщу, море з дрібною, але смач нючою рибкою... Абсолютно не розумію «патріотів», які б’ють себе в груди, вкриті вишиванкою, і співають через «YouTube» із будинку за океаном. Уперше приїхавши в Італію, я замислилася про те, що, на певно, всетаки бувають причини, щоб податися в іншу краї ну надовго.

90


на

колесах Над черепицями містечка КолледіВальд’Ельса.

Джентіле синьйора Прогулюючись старовинними вуличками міс течка, запитала себе, де б о сьомій ранку я мог ла поснідати. Звісно, в таку ранню годину все було ще зачинене, тільки денеде почали «про тирати очі» віконниці. Великий чорнявий чоло вік у білосніжній сорочці й довгому ідеально випрасуваному фартуху замітав ганок таверни, наспівуючи якусь веселу ранкову пісню. «Джентіле синьйора!» — усміхаючись, гукнув він. Де ще, як не в Італії, до випадкової пере хожої звернулися б «люба пані»? «Колаціоне?» — одним простим словом запросив на сніданок.

Зайшовши до таверни, зрозуміла, що вона все ще закрита: світло вимкнене, стільці стоять на столах догори дригом, темно… Хвилина — і біля сонячного вікна був накритий стіл із білосніж ною скатертиною та букетом свіжих квітів. І ду же скоро вже стояла тарілка з омлетом, апельси новий фреш, а поруч гречний італьяно від щи рого серця наспівував гарну пісню. От якби це сталося не зі мною, то я б подумала, що це ви гадка! Але така вона, справжня Італія — дружні люди, зі щирою усмішкою та блиском в очах, не переборним оптимізмом і готовністю зробити приємне незнайомцеві. ➧

НАЙКРАЩИЙ… …час для подорожі по Тоскані — з квіт% ня по жовтень; …вид транспорту — велосипед; …тип проживання — автентичні вілли; …графік пересування — помірний із зупинками на сієсту.

91


Джованні та Флоренція Діалог між учасниками велотуру по Тоскані: Ігор: «А ви звернули увагу, що в італійців зовсім немає супут# никових антен на будинках?» Юрій: «А навіщо? Тут же в них живе «Дискавері»!» Щоразу повертаюся до цієї країни з великою радістю. Звіс но, закрадається думка, що таким позитивним враженням знач ною мірою завдячую тому, що я турист. Але ж в інших країнах я теж турист! Що й казати, обожнюю Італію. Тому неймовірно зраділа, коли в графіку турів нашого клубу «Велотур» з’явилася подо рож для початківців по Тоскані. Перший пробіг ми запланували на святкування Дня святого Іоанна (Джованні) — покровителя Флоренції. Це столиця Тос кани. У середньовічні часи вона була центром торгівлі та мис тецтв, а особливої слави зазнала за часів панування клану Медичі. День святого Джованні, він же — День міста, відзначається 24 червня. Можна подумати, що урочистості обмежаться вечір нім концертом на майдані та простим вихідним, коли кожен може робити те, що сам бажає. Але це не в італійському дусі. Мені здається, що мешканці «чобітка» давно вже переверши ли слов’ян у вмінні створювати свята для широкого загалу.


сто п’ятдесят веж міста, власники яких будува ли за принципом «хто вище, той могутніший». Цього дня оживає і традиція флорентійсько го футболу. Цю дуже емоційну гру неможливо порівняти навіть із виступами сучасної «Барсе лони». Завзяті хлопці готові зі шкури вистриб нути, тільки б відвоювати м’яч. Для них усі за соби добрі, тож гра нагадує щось середнє між футболом і вільною боротьбою. А завершується день феноменальним феєр верком над пагорбом із церквою Мікеланджело. Різнобарвні візерунки віддзеркалюються у ши рокому руслі Арно.

У День святого Джованні можна побачити, як оживає історія і Флоренція наповнюється неповторним колоритом.

В День святого Джованні гуляє все місто. Праз никування починається із самого ранку, а далі тільки встигай змінювати локації, щоб встигну ти все побачити і скуштувати. Спочатку вулицями вирушає урочиста про цесія лицарів, вельмож, пажів… Їх супроводжу ють музиканти. О, який одяг! Які постави! Які погляди! Здається, що ці синьйори зійшли з по лотен галереї Уффіци прогулятися містом. Про йтися повз палаци Медичі та Строцці, які всіма силами намагалися показати, чий клан могут ніший; повз старовинні особняки ХІ століття; повз ту саму Уффіци, яка за наказом Медичі впер ше в історії об’єднала в собі всі адміністративні контори під одним дахом; повз ПалаццоВеккьо, з вежі якого скидали тих, хто не подобався се редньовічній владі; повз всесвітньо відомого «Да вида» Мікеланджело; повз собор СантаМарія дельФйоре, величезний купол якого створений у XV столітті без жодної опори. Помічаєш ней мовірно високі семиметрові позначки, рівня яких сягнула річка Арно під час повені. Бачиш

Тосканський стиль Третій день катання сільськими дорогами Тос# кани. Заява учасника велопробігу, Юрія: «Я ду# мав, що люблю Прованс. Виявляється, я обожнюю Тоскану!» Товстелезні кипариси і квітучі кущі гранатів, хвилями розплескані по золотистих пагорбах ви ноградники, кам’яні вілли на віддалі від доро ги, запашна смачнюча кава, яку можуть подати навіть у найменшому кафе найвіддаленішого се лища, справжнє флорентійське морозиво, не осяжний спадок неймовірної архітектури… Велосипед є найкращий засобом для дослі дження цього краю. Можна неквапом їхати по між мальовничих пагорбів, милуючись красою природи, встигаючи усміхнутись, набираючи повні груди чистого, цілющого тосканського по вітря, і побачити добрий відблиск в очах італій ського синьйора. Поки що не зустрічала людей, які б тут зали шалися байдужими. Не дивно, що в Україні на магаються відтворити італійські ресторани, в заміській архітектурі — створити «тосканські віл ли». І наче все схоже: кам’яні стіни, похилий дах із черепиці, темні балки в кімнатах, камін… Але не Тоскана. Проїжджаючи чергову віллу, я зрозуміла, що в тосканському стилі є те, що неможливо відтво рити на теренах України — принаймні це недо ступно для тих, хто заробляє, а не краде. Від асфальтованої дороги зеленою стрічкою пролягла алея кипарисів, що веде до вілли. При наймні метрів 300 завдовжки. У нас на такому відрізку натулили б ще зо п’ять хатинок із буряч ками чи хоча б клумбами, з вікнами сусід на ➧

МОРОЗИВНИЙ РАЙ Морозиво сорбет винайшли саме у столиці Тоскани — Флоренції. В місті є заклад, якому вже випов% нилося століття і в якому досі збере% жена рецептура того самого найпер% шого сорбету, який подавали на ве% сілля Катерини Медичі. І це фрукто% ве морозиво можна скуштувати!

Приїхати до Італії — ніби потрапити в рай... Тут навіть янголи зустрічаються.

93


Типовий пейзаж Тоскани — це пагорби, виноградники, оливкові гаї, кипариси та старовинні вежі.

До вілли зеленою стрічкою пролягла алея кипарисів. Ті кипариси росли тут за дідів+ прадідів нинішніх тосканців. Такого не бу+ ває, коли земля переходить із рук в руки… ■ впроти сусіда та парканами — не перестрибнеш, не перелізеш, не побачиш неба... Довга алея. Та ка довга і така вільна. З повітрям, із простором, із відстанню. І кудлаті кипариси — густі й до са мого неба. Здається, підійдеш і не охопиш стов бура. Ті кипариси росли тут за дідівпрадідів ни нішніх тосканців і ще стільки ж ростимуть. Тако

94

го не буває, коли земля переходить із рук в руки, а голова в господарів думає насамперед про гро ші, а потім уже за те, скільки років росли ті де рева чи хто їх садив… Підходиш до вілли — там і натяку на паркан немає, навіть якихось символічних кущиків. Хо чеш — заходь! І вся територія відкрита, вільна, привільна. «А скільки років цій господі?» — запитала я в Умберто, господаря вілли, в якій ми зупини лися. «Дивлячись, якій конкретно будівлі. Та, в якій ви живете, — чотирнадцятого століття. У ваших колегвелосипедистів — шістнадцятого. А найстарша — одинадцятого. Іноді навіть склад но визначити вік: будинки реставруються, добу довуються, перебудовуються... Але тут завжди бу


ла ферма. З одинадцятого століття. Тут же добудували і церкву. Вона теж приватна». У голові не вкладається, що цим сті нам — 700 років. Що вони бачили в сотні разів більше, аніж пара моїх очей. Що во ни були тут не тільки до винайдення літа ків і велосипеда, а ще коли все було абсо лютно інакше і не подібне до сьогодення. Життя змінюється, а стіни стоять. У Флоренції наша група жила в палац цо ХІІ століття, яке належало родині Алі г’єрі. Тієї самої, в якій народився заснов ник італійської літературної мови — Данте. Враховуючи дату побудови, стиль спору ди досить стриманий, але ковані світиль ники, кам’яні старовинні сходи, ліплен ня і височенні стелі створюють особли вий настрій. І заходячи сюди, тримаючись за важку мідну ручку дверей, розумієш, що між «парадним входом» і «під’їздом» насправді існує величезна різниця. В бага

топоверхівці, де можна кинути недопалок перед дверима, — під’їзди. А у будинку, де жив Данте Аліг’єрі, де старенький гос подар однієї з квартир спускається зранку, щоб натерти мідні дзвіночки собі та сусі дам, — парадний вхід. Люди створюють навколо себе красу, підтримують свою куль туру, ставляться один до одного чуйно. І таких деталей в Тоскані багато. Саме то му тосканський стиль — це тільки там. Їжа поіталійському «Як же вижити в цій нерівній бороть# бі з їжею?» (Світлана, учасниця велотуру по Тоскані). «Так… в Італії не схуднеш… навіть у вело# турі» (Оля, учасниця велотуру по Тоскані). Подорожуючи Італією, завжди стика єшся з дивовижною традицією сієсти: 2– 4 години пообіднього часу, коли закрива ється абсолютно все, й містечка та селища ➧

95


«Флористивелосипедисти» у Флоренції.

Люди створюють навколо себе красу, під+ тримують свою культуру, ставляться один до одного чуйно. Саме тому тосканський стиль — це тільки там. ■ виглядають покинутими. Колись, іще під час пер шої подорожі до цієї країни, розбалакавшись із одним синьйором у потязі до Рима, я запитала, чим саме займаються італійці під час сієсти. У нас, в Україні, під час офісної обідньої перерви люди встигають не тільки перехопити щось їс тівне, а ще й заплатити за квартиру, зустрітися з кимось у справах, купити світильник для ван ної кімнати… Що ж можна робити протягом аж трьох годин сієсти, коли все скрізь закрите?! Треба було бачити очі того італійця! «Як що?! Подумай сама: ти попрацювала кілька годин і хочеш їсти. Ти замовила велику тарілку чудово го спагеті, политого соусом, салат із м’якенькою моцарелою та прозорим прошуто, на друге з’їла ароматний шматок м’яса, усе це запила келихом гарного вина і завершила улюбленим десертом…» У мене від таких розповідей слинка потекла... «І що? — продовжує він. — Після цього ти підеш працювати? Ти йдеш додому і спиш!» Така не підкупна, проста логіка! Хочеш спати — спиш. Полюдському, вдома у ліжку, а не на роботі за монітором із розплющеними очима. Хочеш їсти —

їси. Свіжу, щойно приготовлену їжу, а не холод ний бутерброд чи злиплу вермішель, взяту з дому… Так, італійці охочі поїсти, і вони на цьому знаються. Для нас буває дивним те, що європей ський сніданок досить легкий. Якщо добре по шукати, то особливо в туристичних місцях мож на знайти «російський сніданок», де замість круа сана і фрешу запропонують омлет, бекон, кро кети, тости, помідори та каву. Але для італійців такий обсяг їжі зранку — щось неймовірне, як для нас — можливість піти посеред робочого дня додому спати. Якщо бажаєте пообідати чи повечеряти в рес торані, то готуйтеся до цілого заходу. Спершу вам запропонують антипасті, щоб було смач ніше чекати, поки приготують основне замов лення. Це може бути чи хрустка брускета (хліб чик) з оливковою олією, помідорами і каперса ми, чи тарілка різноманітних нарізок зі смач нючих ковбас, прошуто і сирів, чи сире м’ясо з ароматними травами — карпаччо. У ролі першої страви зазвичай пропонують мільйон різнови дів паст і соусів, маленькі равіолі з тоненького тіста або лазанью. На друге подається м’ясо чи риба. А завершує все це десерт і кава. Неймовір но свіжі овочі та м’ясо, приготовлені з розумін ням усіх кулінарних процесів і тонким відчуттям гармонійного поєднання продуктів, створюють неповторне враження. І доповнюють смачну, яскраву і мальовничу картину спогадів про Тоскану. «І як після всього цього жити?!» ■


О

М

И

С

Т

Е

Ц

Т

В

ГОСТИННОСТІ

Нірвана

в Парижі Òîð³ê äî êîëåêö³¿ ãîòåë³â «Buddha-Bar» äîäàâñÿ òðåò³é åêñêëþçèâíèé çàêëàä — ïàðèçüêèé. ³í ïîºäíàâ ôðàíöóçüêó êëàñèêó òà ñõ³äí³ ìîòèâè, áóää³éñüêó ô³ëîñîô³þ òà ºâðîïåéñüêèé ñåðâ³ñ.

П

Париж — знакове місто для мережі «Bud% dha%Bar». Тут у 1996 році Раймон Візан і діджей Клод Шаль відкрили перший заклад цього бренду — лаунж%бар з інтер’єром у стилі «роз% кішний Схід» і розслаблювальною музикою. Саме музика, яку щороку випускають одно% йменним збірником, зробила «Buddha%Bar» культовим закладом, улюбленим для бага% тьох голлівудських знаменитостей. Ресторани з величезними статуями Будди відкрилися в найбільших містах світу. А не так давно мсьє Візан блискуче дебютував у готель% ному бізнесі, відкривши бутик%готель у Празі, а потім і в Будапешті. Про обидва ми вже пи% сали. На черзі — «Buddha%Bar Hotel Paris», розташований у будинку XVIII століття, де у давнину теж був приватний готель.


Візан і Шаль додали гламуру в європейську мо% ду на Схід і дзен. Інтер’єри готелю в чорно%черво% ному лаку й оксамиті, дракони, ієрогліфи, китай% ські ліхтарики, дзеркала і позолота — все це оточує гостя розкішшю, гідною імператора. А стримане світло, свіжі квіти в кожному номері та славетна лаунж%музика умиротворюють і розслаблюють, допомагають замислитися над вічним або як міні% мум дати раду власним думкам. В аеропорту вас зустріне уважна працівниця. В готелі тим часом чекатиме пляшка шампанського та червона ікра, якими можна відсвяткувати приїзд, лежачи в розкішній ванні навпроти каміна…

Гордість готелю — сьют «Ганьї». Номер — освід% чення в коханні. 182 квадратні метри краси та ро% мантики, від підлоги з паркетом версальського на% бору до стелі з позолоченим ліпленням. Фрески і дзеркала епохи Людовіка XV поєднуються з «фір% мовими» східними мотивами «Buddha%Bar» і сучас% ним обладнанням за останнім словом техніки. Є ще сьюти «Студія», «Престиж» та «Історичний» — кожен зі своїми варіаціями на тему шику. Після активно проведеного дня поніжтесь у спа% студії. Почніть із хаммаму. Він заспокоїть нерви, розслабить м’язи та відкриє пори шкіри. Виберіть косметичні процедури для тіла й обличчя з тутеш% ➧

99


нього величезного переліку. Тут використо% вують власну лінію продуктів із рідкісних гі% малайських трав. На масажному столі під руками досвідченого майстра, який черпає натхнення у прадавніх практиках Аюрведи, пориньте у нiрвану. Світло, звуки, запахи — усе, від аксесуарів до дрібних рухів персо% налу, підібране так, щоб ви скинули з пле% чей стрес і втому та полинули в чарівну млість із легким східним присмаком… У фітнес%центрі готелю, теж відкритому цілодобово, зможете підтримувати форму під час відпустки. Тренер підбере для вас індивідуальну програму тренувань. У готельному ресторані «Времонд» па% нує неповторна Ругі Діа — одна з небага% тьох жінок%кухарів, відзначена зіркою гіду «Мішлен». Окрім кількох меню, які пропо% нуються залежно від часу доби, вона що% дня тішить відвідувачів новими стравами із продуктів, які були на ринку саме сьогодні та опинились у владі її невтомної фантазії. З найпростіших інгредієнтів цей митець здатний створити екзотику. Затишно провести вечір із келихом кок% тейлю «от%кутюр» можете в лаунж%барі «Чет% вірка». Шеф%бармен Ремі Родригес при% страсно відбирає кожну пляшку, кожний ком% понент своїх коктейлів. Вони змінюються


залежно від пори року та настрою автора, але за% вжди містять 4 складники, що символізують воду, вогонь, повітря та землю. Це легко впізнаваний стиль «Будда%Бар». До послуг гостей — цілодобова консьєрж%служ% ба «Золоті ключі», штат якої знає Париж як свої п’ять пальців. Тут вам порекомендують ресторан і забронюють столик, організують екскурсію, запи% шуть на прийом до косметолога та виконають дріб% ні доручення в будь%яку годину дня і ночі.

Кілька хвилин прогулянки елітним 8%им округом Парижа — і ви на Єлисейських полях або площі Зго% ди. На цьому шляху бутики високої моди змінюва% тимуться художніми галереями й антикварними магазинами. Лувр, Ейфелева вежа, музей д’Орсе — головні паризькі визначнi пам’ятки у пішій досяж% ності від вашого неймовірного готелю. Тепер ви можете побачити своє відображення не в дзерка% лі XVIII століття, а у водах легендарної Сени. Па% риж — навколо вас, а ви — у його серці. ■

www.buddhabarhotelparis.com 101


А

ТУРЕЧЧИНА

Продавець морозива у Стамбулі.

Т

Р

О

Я

Н

Д

ВІТРІВ

Три в

одному на

двох

Çíîâó âèð³øèâøè ñïðîñòóâàòè «îëë-³íêëþçèâí³» ñòåðåîòèïè ùîäî Òóðå÷÷èíè, ìè ç äðóæèíîþ âèðóøèëè â àâòîíîìíó ìàíäð³âêó óäâîõ, óìîâíî ðîçä³ëèâøè ìàðøðóò íà òðè ÷àñòèíè.

O

Найкращий краєвид Босфору відкривається з мурів Константинополя.

Отже, спочатку Стамбул. Це місто так багато значить для історії світу загалом і України зокрема. Треба, нарешті, на власні очі побачити гарем сул тана Сулеймана, де наводила лад Роксолана… Друга частина мандрівки — гори, національ ний парк «Аладаглар» із висотами до 3800 мет рів та унікальні водоспади Капузбаші. Спортив

Ìèêîëà ²ÂÀÙÅÍÊÎ

на частина подорожі також включає сходження на вулкан Ерджіяс (3917 м), який посприяв ви никненню унікальних ландшафтів Каппадокії. Ну, і сама Каппадокія — диво природи, обжите людьми з часів неоліту. І третя, не менш приємна, частина плану — днів зо два покупатися в морі. Якщо козаки допливали сюди на чайках, то літаком ми вже якось дістанемося. На жаль, лоу коставіакомпанія не пропонує вильотів з Киє ва — лише з Харкова та Львова. День у «місті Лева» перед нічним перельотом став чудовим бо нусом до закордонної подорожі. Древній мегаполіс Стамбул зустрів першими променями сонця в аеропорту імені «Сибіхи Гекчен». Обмінюємо гроші та знаходимо автобусну зупинку в напрям ку історичного центру Султанахмет. Зійшовши з автобуса, рухаємося вулицею Так сим, цікавлячись цінами в кількох готелях і хос телах. Найдешевше місце — в кімнаті на 9 лю дей: 16 євро з особи. Ні, нам потрібен номер на двох, а це — від 50 євро. Чекін у більшості го телів — о 14:00. Оплачувати додаткову добу за шість годин користування зовсім не хочеться. Що вдієш, у Стамбулі — високий сезон. Знахо димо готельчик біля залізничного вокзалу, де нам за 40 євро дають обшарпану кімнатку з душем, ➧

102


Вода зі скелі. Здається, водоспади Капузбаші вириваються просто з каменю. Добре видно, де закінчується гірська порода, що пропускає воду, і починається шар «гідроізоляції».

103


простеньким сніданком, чудовим краєви дом на Босфор, а головне — дозволяють вселитися без доплат о восьмій ранку. Піс ля нічного перельоту все, що нам треба, — прийняти душ і впасти в ліжко. Три годи ни сну відновлюють наші сили настільки, щоб можна було насолоджуватись істо ричними цінностями Константинополя – Стамбула, «міста міст» між Європою та Азією. Мегаполіс, третій за кількістю населен ня в Європі, забудований малоповерхови ми спорудами, над якими височать міна

що спуститися під землю, можна огляну ти пам’ятку Візантійської імперії — ци стерну Базиліку. За якихось сто метрів зна ходяться обеліски, привезені римлянами з Єгипту. Звідси ж туристські автобуси ви рушають у сітітур. В історичний центр транспорт не допускається, окрім того, який безпосередньо обслуговує туристів, а також таксі та трамваїв. Практично всі будівлі, що обліпили схил гори від площі Султанахмет до зато ки Золотий Ріг, пов’язані з обслуговуван ням туристів. Готелі, ресторанчики, суве

АйяСофія — величний Софійський собор, що довгий час використовувався як мечеть і зрештою став музеєм.

Мегаполіс, третій за кількістю населення в Євро+ пі, забудований малоповерховими спорудами, над якими височать мінарети незліченних мече+ тей і хмарочоси у стилі хай+тек. ■

Навесні мільйони тюльпанів прикрашають вулиці Стамбула.

рети незліченних мечетей і хмарочоси у стилі хайтек. Старі центральні райони — це нескінченний базар. Маркети, ятки, вуличні продавці, яких у кілька разів біль ше, ніж покупців. Нові «спальні» райо ни — сучасні й чепурні, зі скверами, ди тячими і спортивними майданчиками. Найцікавіші пам’ятки компактно роз ташовані в районі Султанахмет. Палац Топкапи безпосередньо межує зі Святою Софією. Навпроти, через сквер із фонта нами й квітами, — Блакитна мечеть. Як

104

нірні крамнички, інфоцентри... І всюди рекламується єдиний абонемент, що дає змогу протягом 36 годин відвідати біль шість музеїв міста. Гареми і храми Попри зовсім не дешеві вхідні квитки (близько 120 грн), охочих побачити палац Топкапи задосить. Відстоюємо чергу. Це не зовсім палац за уявленнями європей ців. Дуже нагадує наш Бахчисарайський, тільки у багато разів більший і повністю

кам’яний. Приміщення не надто великі й не вельми розкішні. Тут відпочивали, напівлежачи на килимах, обговорювали справи, їли смажене на вогні м’ясо з пря нощами... Засновники Османської імпе рії були воїнами й аскетами, вони любили зброю, коней і жінок. Тому й перемогли зманіжених візантійців. До речі, головною експозицією палацумузею є саме колек ція зброї. Що ж до гарему, то побачити йо го можна за додаткові 50 гривень. Це ці ле окреме містечко з численними перехо


Діти в Туреччині виглядають посправжньому щасливими. Завжди усміхнені, веселі, вони охоче фотографуються.

дами, приміщеннями для дружин і наложниць, матері султана, принців і фаворитів… Собор АйяСофія насамперед вражає гран діозними розмірами. Взагалі споруди римсько го та візантійського періодів серед сучасних бу дівель мають вигляд динозаврів серед дрібної звірини наших часів. Як без будівельних кранів, бетону, електрики та комп’ютерів вдавалося спо руджувати такі колоси? Залишки мозаїк вража ють насиченими кольорами. Погляди Ісуса та святих — ніби живі. Важко повірити, що цим зо браженням — понад тисячу років. Можна тіль ➧


Усередині АйяСофія вражає масштабами ще дужче.

Підземне водосховище цистерна Базиліка називають «палацом, що провалився під землю». Нічого подібного ви не побачите ніде у світі.


ки здогадуватись, як сяяли стіни собору, коли всі мозаїки були цілі… Навпроти АйяСофії здіймаються ку поли й мінарети мечеті Султанахмет, що через переважну гаму у внутрішньому оз добленні отримала назву Блакитна. Для відвідувачів відведено окрему територію і певний час у проміжках між молитвами. При вході треба роззутись і покласти взут тя в поліетиленовий пакет. Вхід безкош товний. Якщо ваш одяг надто відкритий, отримаєте щось на зразок парео. Ошат на мечеть дивує величезним внутрішнім об’ємом і чотирма могутніми колонами, що підтримують купол. На сьогодні вражень задосить. Повер таємось у готель, аби помилуватися вечір ньою панорамою Золотого Рогу та Босфо ру і відіспатись. Палац, що провалився Після сніданку знаходимо за Галатсь ким мостом спортивний магазин, де ку

пуємо газові балони, необхідні для при готування їжі в горах і кемпінгах. Взага лі, по той бік затоки Золотий Ріг усе знач но дешевше. Повертаємось на площу Султанахмет, щоб подивитися чи не найцікавіший му зей Стамбула — цистерну Базиліку. Ще давні римляни, щоб убезпечити себе від поразки через відсутність води, почали зво дити тут грандіозні підземні водосхови ща. З плином часу про них забули і вдруге почали відкривати в XVII столітті. Най відоміше і найкраще відреставроване во

ємось до берега затоки і знаходимо свій готель. Тепер поїдемо в гори, щоб наодинці з природою впорядкувати калейдоскоп стам бульських вражень. Шлях у гори Автобусне сполучення в Туреччині ор ганізоване зовсім інакше, ніж у нас. Ста рих машин немає взагалі — тільки сучасні «Мерседеси», «Сетри» і «Неоплани». Си діння обладнані маленьким LCDекра ном і навушниками. Кіно, телебачення,

Споруди римського та візантійського періодів серед сучасних будівель мають вигляд динозав+ рів серед дрібної звірини наших часів. Як тоді вдавалося споруджувати такі колоси? ■

Софійський собор довгий час займали мусульмани, та в ньому все ж збереглися залишки чудових християнських мозаїк.

досховище називається Базиліка через за лишки візантійської базиліки, побудова ної над ним пізніше. Споруда грандіозна, як і все, створене римлянами. Малобюд жетні проекти були не в моді... Цистерну Базиліку іноді називають «палацом, що провалився під землю». Сотні мармурових колон із витонченим оздобленням підтри мують аркові склепіння. Дві колони в най дальшому кінці водосховища прикраше ні зображеннями голів гідр. Підсвічені чер воним колони відбиваються у воді… Трохи змерзнувши в грандіозному під земеллі, виходимо погрітися на світ Бо жий. Орієнтуючись за схемою з інфоцент ру, знаходимо будівлю університету і залиш ки акведука. Бульваром Ататюрка спуска

музика, ігри — на вибір. Щодві години стюарди розносять напої. Дороги — іде альні, з численними тунелями й віадука ми. Під час тривалих зупинок автобуси миють. Деякі автостанції розмірами й ар хітектурою нагадують аеропорти. Автобусних компаній багато, тому тут немає єдиного розкладу руху і кас. При вході в автовокзал до вас неодмінно підій де представник однієї з фірм і поцікавить ся, куди їдете. Відсутніх поглядів, які так часто зустрічаєш у працівників нашої сфе ри послуг, у Туреччині не буває. Вас від ведуть до офісу компанії з потрібного на прямку. Якщо не буде місць в однієї фір ми, менеджер зв’яжеться з іншою і випи ше квиток. ➧

107


Схована велич. Капузбаші — грандіозне видовище. Десятки потужних водоспадів із ревом ринуть у річку. Місце досить віддалене від популярних місць, тому іноземні туристи, на жаль, бувають тут дуже рідко.


Плато Едигьоль у національному парку Аладаглар, кульмінаційна точка нашої мандрівки. Наполовину зледенілі смарагдові озера, величні гори, струмки талої води та перші весняні квіти вздовж них. У цій гірській країні ми провели два незабутні дні.

Гостинність на висоті Національний парк «Аладаглар» — компакт ний (30х40 км) гірський масив, де сніг на вер шинах зберігається цілий рік. У липні снігу мен шає, з’являються туристи, і тоді біля озера Еди гьоль відкривається щось на зразок кемпінгу та кафе. Зараз, на межі травня та червня, ми зустрі ■ ли лише трьох туристів за п’ять днів. Краєвиди на плато Едигьоль наводять на дум ки про Ісландію чи Гренландію. Скрізь снігові поля, озера, струм ки, що промивають товщу снігів, і перші квіти на галявинах, які тількино звільнилися від снігу. В озерах плаває крига. Туреч чина, перший день літа! Ми провели два дні ніби в іншому вимірі. Ціла гірська краї на — і ми двоє. Відчуття нереальні. Цього ніколи не відчути «ма

Ми провели два дні ніби в іншому вимірі. Ціла гірська країна — і ми двоє. Відчуття нереаль+ ні. Цього ніколи не відчути «масовим» турис+ там. Таке взагалі не продається за гроші. Вартість квитка на рейс Стамбул — Адана (близько 800 км) становила 35 доларів. Не доїжджаючи до кінцевого пункту, ми вийшли в містечку Пазанти, щоб пересісти в мікроавтобус до села Чукурбаг, звідки починалася піша частина подорожі. Варто було звернутися до продавця фруктів із запитанням про зупинку, щоб уся автостанція долучилася до вирішення наших проблем…

110


Скелі Каппадокії нагадують своїми обрисами динозаврів, джинів, застиглий у камені вогонь...

совим» туристам. Таке взагалі не продається за гроші. Сонце на висоті дуже активне. Ми майже не знімали сонцезахисних окулярів і часто масти ли обличчя та руки кремом. При цьому нерід ко провалювалися в сніг до колін. Було непросто роздобути воду. Хоча снігові шапки на горах інтенсивно тануть, уся вода вмить просочується в землю, чи, скоріше, у дрібне ка міння. Першу ночівлю ми влаштували недалеч ко від крану, з якого чабани напувають худобу. Ще два дні використовували мініатюрні водо спади на крутих скелях — діставатися до них бу ло доволі спортивно. Зате піднявшись на плато, опинилися в країні струмків і озер. ➧


Спустившись у долину Хаджер, зустріли пас тухів. Вони запросили в гості, пригостили айра ном, показали, де брати воду і встановлювати намет. Уранці дівчинка з їхнього шатра зі слова ми «бонапеті» простягнула мені ароматний сві жоспечений лаваш… КРАЇНА ДЛЯ МАНДРІВОК Туреччина ніби створена для подо% рожей. Теплий сухий клімат, дивовиж% на природа, пам’ятки кількох цивілі% зацій, гостинні привітні люди роблять подорожі незабутніми. До цього тре% ба додати відсутність плати за візу для українців, доступний для нас рі% вень цін і дві бюджетні авіакомпанії, що пропонують перельоти до Стамбула. Найкращий час для подорожі в го% ри Аладаглару, що на півдні країни, поблизу Середземного моря, — з кін% ця квітня по середину червня. Ще не жарко, свіжа весняна зелень і квіти при% крашають і без того гарні краєвиди. Пляжному відпочинку ліпше відда% ватися із середини червня. Курорти пропонують вигідне співвідношення ціни та якості.

У музеї просто неба біля селища Гюреме можна побачити найкраще збережені печерні храми з розписами часів Візантійської імперії.

112

Унікальний ландшафт Каппадокії сформувався в результаті вивержень трьох вулканів і тисячолітньої ерозії м’якого туфу.

Водоспади «для своїх» Порівняно з Кримом і Карпатами національ ний парк «Аладаглар» вражає чистотою. За ці лий день можна не побачити навіть пластико вої пляшки. Може, тут менше туристів? Чи вони охайніші? По мальовничій грунтівці серед соснового лісу ми спустилися до асфальту. Ще близько 12 кілометрів уздовж гірської річки — й будуть во доспади Капузбаші. Перша ж попутна машина без будьяких знаків з нашого боку зупинилась, і водій запропонував нас підвезти. «Водоспади Капузбаші» — окремий націо нальний парк. Тут є гарно обладнані оглядові майданчики й місця для відпочинку. А ось чого нема, то це торгівлі сувенірами та їжею — неод мінних супутників «розкручених» туроб’єктів. Ми були єдиними іноземцями серед численних відвідувачів. До нас підходили люди і просили

дозволу разом сфотографуватися. Дивно почу ватися чимось екзотичним… Самі ж водоспади більш ніж гідні того, щоб по долати до них далеку дорогу. Нарешті ми побачи ли, куди дівається вода від танення снігів. Підзем ні струмки збираються в підземні річки, а непо далік від селища Капузбаші вириваються назовні і з прямовисної скелі падають на дно каньйону. Турки приїздять сюди великими сім’ями, з дітьми, бабусями і дідусями, ставлять мангали, накривають столи. Молодь із повагою та лю бов’ю ставиться до старших, а діти є загальними улюбленцями. Нанюхавшись запашного диму мангалів, ми йшли перехопити концентратами. Раптом вели

ка родина запросила нас до столу. Рум’яна курка гриль, свіжий хліб, кавун… Після шести днів об меженого високогірного харчування — справж ній бенкет. Нам ще й зіграли на барабані! Каппадокія Вулкан Ердзіяс, увінчаний сніговим «капелю хом», здалеку нагадує священну Фудзіяму. Ми поновили запаси продуктів і, переночувавши бі ля озера, піднялися до рівня кратера. Та від схо дження на вершину довелося відмовитися, бо сніг, по якому треба було йти близько п’яти годин, був дуже щільним, і ми не змогли своїми трекін говими черевиками пробити в ньому надійні схід ці. Крім того, далася взнаки гірська хвороба.


Пастухи у горах Каппадокії після привітання неодмінно запропонують вам чай.

З Ерджіясу спускалися повз підйомники гірськолижного центру. Уздовж доро ги вишикувались готелі, ресторани і пункти прокату спорядження. Все сучасне, все якісне. У серце Кападокії, селище Гюріме, діставалися через місто Кайсері — адміністра тивний центр регіону. Тут можна вибрати будьякий варіант поселення, від намету до п’ятизіркового готелю в печері. Отримали місце в кемпінгу з басейном, вайфаєм, гарячим душем і електричним освітленням за 15 доларів з особи. Чотири дні пройшли в прогулянках мальовничими долинами з вулканічними ске лями й печерами, загадковими скельними храмами та печерними містами. Особли во чарівна Каппадокія на світанку і під час заходу сонця. Вже перед поверненням додому ми два дні купалися в Середземному морі біля міс та Мерсин. Тут теж відпочивають переважно турки. Відповідно, ціни удвічі нижчі, ніж в Анталії. На узбережжі багато кемпінгів, пансіонів і недорогих готелів. На руїни давньоримських міст вхід — безкоштовний. Ставлення до туристів — ненав’язливе. Виявляється, відпочинок у Туреччині може бути й таким. ■


М А Н Д Р І В Н И Ч И Й

РЯД

Усе п р о

U

ÕÕ Ì³æíàðîäíà òóðâèñòàâêà UITT ó Êèºâ³ ñòàëà îá’ºäíàâ÷èì àíòèêðèçîâèì ìàéäàí÷èêîì äëÿ óêðà¿íñüêîãî òóðá³çíåñó ³ âïåðøå ïðåçåíòóâàëà ãðîìàä³ òà ðèíêó òóðèñòè÷íèé áðåíä Óêðà¿íè: «Ukraine: It’s all about U».

У

ªâãåí ÁÓÄÜÊÎ

У Міжнародному виставковому центрі туристичні стенди вабили, як і кожного березня протягом 20 років. Хоча у павільйоні цього разу експо нувалися лише понад 300 компаній із 32 країн і напрямків. Адже ситуація в нашій державі та потужний антиукраїнський інформаційний тиск впли нули на рішення деяких національних туристичних організацій, завсід ників UITT, приїхати до Києва на виставку. Організатори за підтримки посольств та українських партнерів із по чатку року щодня вели колосальну роботу, щоб заспокоїти представників закордонних компаній та асоціацій, показати їм реальну картину того, що відбувалося в країні. І в березні більшість іноземних компаній і дер жавних турадміністрацій повернулися на UITT — і не пошкодували. Як показує світовий досвід, за умов консолідації гравців ринку, їхньої витримки та дружної реклами турбізнес стає неабияким чинником відро дження економіки. Саме ХХ Ювілейна міжнародна туристична виставка UITT виступила консолідатором усіх зацікавлених у розвитку українсь кого турринку. Вітаємо її з гідним виконанням цієї місії, яку вона, втім, виконує ось уже протягом двадцяти років! Організатори виставки — компанія «Прем’єр Експо» (Україна) та «ІТЕ Group» (Великобританія) — вдячні представникам Азербайджану, Арген

114


тини, Бразилії, Болгарії, В’єтнаму, італійського регіону Венето, Гре ції, Грузії, Ізраїлю, Кіпру, Мальдивів, Мальти, Німеччини, ПАР, Сло ваччини, Словенії, США, Таїланду, Тунісу, Туреччини, Угорщини, Хорватії, які не злякалися «страшилок». Був на виставці й стенд Кри му, хоча у світлі останніх подій туристичні вподобання українців дещо змінилися. Найбільшою експозицією, як завжди, стала турецька, а за нею йшли об’єднані стенди Болгарії та Греції. Нинішнього літа Болга рія значною мірою може замінити для українців Крим. На «крим ських» відпочивальників також розраховують Греція, Грузія, Кіпр, Словенія, Угорщина, Хорватія, Чорногорія, не кажучи вже про ку рорти Миколаївщини, Одещини та Херсонщини. На виставці вирувало ділове життя. Програма включала 113 го дин семінарів і презентацій. Уперше до UITT долучилась Асоціація лідерів турбізнесу України (АЛТУ), яка провела тут власну конфе ренцію з актуальних питань туристичного законодавства. Викликала інтерес фахівців прем’єра воркшопу «MICE Ukraine: Business travel – Ukraine», що відбувся в новому форматі й зібрав два десятки великих операторів корпоративного туризму.

Турадміністрація регіону Венето охоче поділилася досвідом того, як обернути туризм на потужне джерело бюджетних доходів. На виставці представили захід «Парад культур», який відбувати меться під час днів Києва і демонструватиме підтримку України різ ними народами (очікуються учасники із 40 країн). Презентація нового національного туристичного бренду стала амбітною заявкою щодо пропагування туристичних можливостей України на світовому турринку. На замовлення Держагентства з ту ризму та курортів та за кошти Німецького товариства з міжнарод ної співпраці (GIZ) його розробили команда «ВікіСітіНоміка», ди зайнстудія «Королівські митці» та агенція «Brandhouse». В основі бренду — ідея «і–і», поєднання країною нібито несумісних речей, які доповнюють одна одну, а також толерантність як частина нашо го національного менталітету. Головним символом української тур індустрії стала англійська літера «U» — два «і», сполучені усмішкою. Туристичним слоганом України відтепер має шанси стати «Ukraine: It’s all about U». Перекладається як «Україна: це все про тебе» і як «Це все про Україну». А ще — «Це все про UITT». ■

115


Н

О

К

Е

А

ВРАЖЕНЬ

Ангели і демони

«Тистле Êàäðè ç êîðàáëÿ «Òèñòëåãîðì» íà äí³ ×åðâîíîãî ìîðÿ äëÿ áàãàòüîõ ïîêîë³íü ï³äâîäíèê³â ñòàëè õðåñòîìàò³éíèì îáðàçîì — ñàìå òàê ìຠâèãëÿäàòè «ñïðàâæíº» çàòîíóëå ñóäíî. Îëåêñàíäð ÊÓÐÀÊ²Í Àíäð³é ÍÅÊÐÀÑÎÂ


горма»


«ТИСТЛЕГОРМ» «Thistlegorm» — британське озброє% не суховантажне судно, збудоване 1940 року. Потоплене німецькою авіацією 6 жовт% ня 1941 року під Рас%Мохаммедом у Червоному морі. Довжина — 128 метрів. Водотоннажність — 9 тисяч тонн. Двигун — паровий, багаторазового розширення, потужністю 365 кінсь% ких сил. Швидкість ходу — до 10,5 вузла. Нині є відомим у Єгипті та всьому світі місцем для дайвінгу.

A

Андрій збирався в чергову поїздку на Черво не море. Організатори повідомили про те, що в програму дайвсафарі входять занурення до «Тист легорма», проте в душі його нічого не ворухну лося. Ну, подумаєш — ще один «рек» (wreck). Один із найкращих підводних фотографів світу, одесит Андрій Некрасов не вважав себе завзятим шанувальником «заліза», хоча довелося знімати чимало затонулих кораблів. Може, це тому, що «рідні» чорноморські «реки» не відзначаються гостинністю? Вони, як правило, лежать глибше 20 метрів, за межею термоклину, до них потрап ляє мало світла і тепла. Загальне враження від них фотодайвер передає словосполученням «зе лений колотун». А як ще можна схарактеризу вати зелений напівморок, що залягає вздовж дна і має температуру 8–10 градусів? Відповідно, і

118

морських мешканців у таких місцях — раздва і все. Хіба що побачиш одиндва види всюдису щих бичків, а всередині затоплених відсіків зрід ка зустрінеш морського миня. Ще рідше трав’я ний краб пробіжить по палубі. А так в основно му залізо. І ось він у Єгипті. Червономорське дайвса фарі наближається до кінця. У попередні дні група дуже плідно попірнала на кількох рифах і досхочу насолодилася принадами багатющої фауни. Відзнятий матеріал поступово заповнює жорсткий диск ноутбука. А сьогодні рановранці бот прилаштовується до групи білосніжних яхт на «маківці» Червоного моря — у вузькому відга луженні протоки Губал, що веде до Суецького каналу. Дайвгід проводить брифінг, група одягає спорядження — і в воду. Перше, про що суворо


попередили пірнальників, — не шукати пригод і міцно трима тися за спусковий кінець. Особливо й не заперечиш, течія справ ді досить сильна. Якнеяк, зовсім поруч місце зустрічі двох мо рів — Червоного і Середземного, тому в протоці майже завжди відчувається підводний «протяг» (причому верхом — в один бік, а низом — у протилежний). Вони починають сходження по спусковому канату. Вже з по верхні вгадуються контури якоїсь темної маси внизу. З кожним гребком ластами і перехопленням рук картинка набуває чіткості. І ось відкривається велична панорама затонулого судна. Із цієї точ ки спостереження проглядається добра його третина. В перекладі з галльської мови «Тистлегорм» означає «блакитний чортопо лох». Про схожість із рослиною сказати нічого, але за кольором — влучання в десятку: від акварельноблакитного на передньому пла ні до темносинього та майже фіолетового, на межі видимості. Усі без винятку дайвери, побувавши на цьому «реку», із зах ватом описують різноманітну техніку, якою буквально напха

ний затонулий корабель, і майже ніхто не розглядає цей об’єкт з інших ракурсів. Тим часом нині, через 70 років після нічної трагедії 1941 року, «Тистлегорм» фактично являє собою великий і густонаселений риф. Адже морські мешканці у природному середовищі борються за кожен квадратний дециметр твердої поверхні, а тут — величезний корабель! За розподілом мешкан ців цей рукотворний риф повністю схожий із будівлями кора лових поліпів. У найглибших і важкодоступних печерах — трю мах — мешкають поважні групери. Трохи вище відсіки судна за повнені зграями смаглявих оканів і скляних рибок, які не по любляють світла. У каютах, що виходять на палубу, знайшли собі притулок окаті рибисолдати. На самій палубі, як на рифо вому плато, влаштувалися донні риби: отвори і розломи зайня ті муренами різного розміру, околиці якірної лебідки окуповані рибамикрокодилами, а над самою палубою на кормі та баку баражують крилатки в надії запопасти дрібних рибок — карди налів. А ще вище навколо надбудов, гармат і суднових механіз ➧

119


мів ширяють платакси, маколори, рибиметелики і хейліни. І, звичайно, жовтоблакитні аравійські ангели. Все це, мов золо тавим туманом, оповите незліченними зграями всюдисущих казкових окунцівпсевдантіасів. Певно, саме таким побачили «Тистлегорм» у 1955 році під водні плавці з команди легендарного ЖакаІва Кусто (саме їм

належить першість у виявленні судна). «Блакитний чортопо лох» у його поєднанні двох начал — суворого рукотворного і щед рого природного — став одним із головних факторів грандіоз ного успіху кустовської кінострічки «У світі безгоміння». Надводний етап існування «Тистлегорма» простим і трива лим не назвеш. До моменту загибелі корабель прослужив у строю лише близько 9 місяців. На той час це був цілком сучасний, до сить місткий корабель завдовжки 128 метрів. До участі в операції «Хрестовий похід» судно здійснило три успішні трансатлантичні рейси. Назва транспортної операції нині не викликала б схвалення психологів (усім відомі сумнівні наслідки хрестових походів). Але двохсоттисячна 8ма британ ська армія, яка вела бойові дії в Північній Африці під час Другої світової війни, гостро потребувала матеріального поповнення. Тому на початку вересня з Глазго вийшов караван із 16 кораблів, до складу якого належав і «Тистлегорм». Він був завантажений боєприпасами, медикаментами, стрілецькою зброєю, автомо білями, мотоциклами, запчастинами для авто та авіатехніки. На палубі стояли два танки і два паротяги. Кінцевим пунктом значився єгипетський порт Александрія. Але короткий шлях через Гібралтар і Середземне море коман дування визнало надто небезпечним, тому караван рушив в об хід Африканського континенту. Через місяць, залишивши за кор мою тисячі кілометрів, судна підійшли до протоки, що сполу чає Червоне море і Суецький канал. До Александрії — дві доби ходу. Рейс було майже завершено, але… Дуже багато історичних перипетій починаються саме з тако го «але». Швидкому і безперешкодному проходу конвою зава дили роботи з видалення із фарватеру судна, яке підірвалося на міні й надійно перекрило протоку. Непередбачена затримка ні


кого не збентежила: протока Губал вважалася цілком безпечною, тому морський караван кинув якорі в очікуванні можливості продовжити шлях. Це мало статися зовсім скоро, але… У розповідь втручається наступне «але» (зазвичай, один раз почавшись, «але і «якщо» накладаються одне на інше, посилю ючи спочатку цілком безневинну ситуацію до катастрофічних масштабів). Командир німецького підводного човна, який ви конував у даному районі зовсім інше завдання, звернув увагу на скупчення кораблів. Якщо б субмарина перед цим не втра тила своєї цілі, то не опинилася б у цьому районі. Якби вона проходила тут на годинудругу пізніше, то судна (а їх до вечо ра скупчилося вже більше двох десятків) сховала б рятівна тем рява. Але… Усе сталося, як сталося. В ефір пішла німецька радіограма, і місце вимушеної стоянки каравану перестало бути таємницею для гітлерівського командування. Десь далеко вже закрутилися шестерні добре налагодженої військової машини — на критсь кому аеродромі вирулювали на старт важкі бомбардувальники «Хенкель». Тим часом у протоці Губал продовжувала панувати оманлива тиша. 6 жовтня 1941 року о 1 годині 30 хвилин вона була такою переконливою, що в момент атаки німецьких літа ків артилеристи «Тистлегорма» не встигли зробити жодного по стрілу — зарядження гармат потребувало часу. А потім було вже пізно. Пізно, бо перші ж бомби влучили саме у трюм із боєпри пасами. Частина судна над четвертим трюмом за лічені секунди перестала існувати, а та, що лишилася на плаву, нагадувала фе єрверк, який швидко потопав. Міни та гранати безладно рвали ся в охопленому вогнем судні, в той час як завантажені залізяч чям трюми стрімко набирали воду. За кілька хвилин усе було скінчено. Величезний, майже розірваний вибухом надвоє теп лохід важко сів на дно на глибині 30 метрів. Напевно, образ судна, «закарбований» у свідомість фільмом Кусто ще в юні роки, наклався на особисті враження Андрія Не красова і створив його власний портрет «Тистлегорма» — мальов ничий і величний. У цю картину вельми органічно вписуються численні предмети військової техніки, які є основною прина

дою для підводних туристів. Але танки, паротяги, вантажівки і мотоцикли є все ж не більше ніж предметами антуражу, серед яких і відбувається основна дія вічної вистави з назвою «життя». «Тистлегорм», відігравши перший акт своєї п’єси в ролі ван тажного теплохода і опустившись на дно, не зійшов зі сцени. Він став декорацією, будинком, притулком для міріад різних морських мешканців. Тут вони розігрують свої трагічні й коміч ні вистави, закручують головоломні інтриги та, як у нескінчен ному серіалі, з року в рік продовжують численні сюжетні лінії. Є серед них затяті лиходії: красиві, але небезпечні крилатки, зміє подібні мурени, а також баракуди, що гіпнотизують недобрим поглядом. Є й позитивні герої: милосердні губани — чистиль ники, красиві й нешкідливі казкові окуньки, а ще рибиангели, що вселяють благоговіння однією своєю назвою. Загалом цілий світ, зітканий, як ведеться, із краси й неподобства, добра і зла, гармонії та протиріч. Світ, який називається «Тистлегорм». ■


И

О

М

Е

Н

УНІКУМИ

Н

Найбільша Êâ³òêà ðàôëåç³ÿ — íàéá³ëüøà ó ñâ³ò³. Âîíà öâ³òå ëèøå òðè-÷îòèðè äí³. Çàòå ïîêè ñôîðìóºòüñÿ áðóíüêà, ïðîõîäèòü àæ ñ³ì ì³ñÿö³â. Росте найбільша квітка на індонезійських островах Суматра, Ява та Калі% мантан. У рафлезії немає коріння і листя. Лише цвіт при землі, що нагадує мухомор. Зате його розміри вражають — у поперечнику квітка може мати навіть більше метра. Після того, як рафлезія відцвітає, вона розкладається і перетворюєть% ся на огидну масу чорного кольору. Пахне ця маса так само, як і сама квітка, — гнилим м’ясом. Розмножується рослина теж по%особливому. Для цього їй потрібна допо% мога якої%небудь тварини, яка розчавить плід і перенесе насіння в інше місце. Там потомство рафлезії знову повторить усе коло свого розвитку. Але з бага% тьох тисяч насінин проростає лише одна або дві.

Життя між валунів Ñåëî Ìîíñàíòî â Ïîðòóãà볿 âæå ê³ëüêà ñòîë³òü äèâóº ñâîºþ êîëîðèòí³ñòþ — òóò ëþäè æèâóòü ì³æ âåëè÷åçíèõ êàìåíþê.

Фото А. БЕЗКРОВНОЇ

Справжню гармонію рукотворного та природного можна спостерігати в уні% кальному португальському поселенні, розташованому на схилі гранітних гір Сер% ра%да%Ештрела. Його вулички вузькі, короткі та круті, а будинки — ретельно ви% тесані у величезних валу% нах або приліплені до них. Каменюки гарно вписані в архітектуру: вони то ви% ступають посеред вули% ці зі скелі, то «лежать» на дахах будинків, то прос% то до них лагідно горнуть% ся. І повсюди видніються хрести: Ісус Христос — офіційний покровитель Монсанто. Окрім житлових будин% ків, окрасою села є неве% ликий середньовічний за% мок чи, точніше, його руїни. Так і застигла вся ця краса: збудувати щось нове тут немає де, а зносити старе рука не підіймається.

122

Фото worldviewexperience.com

Ф

Е

квітка

У космос на кулі Ç'ÿâèëàñü àëüòåðíàòèâà «çâè÷àéíîìó» êîñì³÷íîìó òóðèçìó — ïîâ³òðÿíà êóëÿ ç ãåðìåòè÷íîþ ãîíäîëîþ. Âîíà ï³äíîñèòü íà âèñîòó 30 ê³ëîìåòð³â! Про підготовку до нових космічних турів оголосила американська компа% нія «Paragon Space Development». Пер% ших охочих злітати у стратосферу на повітряній кулі вона задовольнить уже за два роки. Пасажири новітньої кулі зможуть пробути над Землею кілька годин. Стратостат матиме систему життєзабезпечення, що дасть можли% вість людям перебувати всередині без скафандрів і кисневих масок. Паса% жири також зможуть без проблем пе% ресуватися по салону. Розробники переконують, що стра% тосфера забезпечує космічний крає% вид з ілюмінаторів: блакитної Землі з чітким заокругленням і чорного неба. Вартість одного польоту — $75 000. Це втричі дешевше, ніж на космічно% му кораблі.


Фото thenypost.files.wordpress.com

Фото photovide.com

Жовте горе Китаю Âåëè÷åçí³ ïîòîêè âîäè é ï³ñêó ì÷àòü ³ç øàëåíîþ øâèäê³ñòþ ëèøå çà ê³ëüêàñîò ìåòð³â â³ä îãëÿäîâîãî ìàéäàí÷èêà... Âèäîâèùå íå äëÿ ñëàáêîäóõèõ. Хуанхе — друга за величиною річка Китаю. Щоб очистити її від мулу та за% побігти повені, раз на рік водосховище частково спускають. Відкриття шлю% зів на славетній річці — вельми ефектне видовище. В одну мить із резервуару несамовитим потоком виривається маса каламутної води. Власне, через пісок і глину річка має жовтуватий колір. Звідси й назва Хуан% хе, що в перекладі з китайської означає «жовта річка». І море, в яке вона впа% дає, теж називається Жовтим. Хуанхе бере початок у східній частині Тибетського нагір’я, на висоті понад 4000 метрів. Її притоки огороджені масштабною системою дамб, які не раз про% ривалися, що призводило до великих трагедій. Саме тому в народі цю річку називають ще й «горем Китаю».

Крутий фунікулер Øâåéöàðñüêèé ôóí³êóëåð «Gelmer» º íàéêðóò³øèì ó ªâðîï³. Éîãî íàõèë — 106 ãðàäóñ³â, à âèñîòà — ïîíàä 1800 ìåòð³â. Òðàíñïîðò ñàì ïî ñîá³ º òóðèñòè÷íîþ àòðàêö³ºþ.

Фото А. БЕЗКРОВНОЇ

Кататись на фунікулері рекомендують із весни по жовтень, коли природа до% вкола підсилює й без того яскраві враження. Відкритий вагончик може вмістити одночасно 24 людини. За якихось 10–12 хвилин він донесе своїх пасажирів до озера Гелмер, звідки почи% наються пішохідні гірські маршрути. Але на цьому враження не закінчуються. Далі можна спостерігати за роботою гідроелектростан% ції, яка використовує воду із цього озера і завжди від% крита для огляду. Треба віддати належне тим, хто додумався проклас% ти цей маршрут. Інакше ма% ли б ми просто залізницю для всіляких технічних по% треб, як, власне, і було до 2001 року. Поки нарешті пев% ні посадовці гідно оцінили принади цього шляху як ту% ристичної цікавини.

124

Масаж равликами Îìîëîäæåííÿ øê³ðè, â³äíîâëåííÿ ¿¿ åëàñòè÷íîñò³ òà ïðóæíîñò³ — âñå öå çàáåçïå÷àòü ìàñàæèñòè-ðàâëèêè. Незвичайна косметична послуга — равликовий масаж — з’явилася порів% няно недавно і стала особливо попу% лярною в Токіо та Москві. Процедура дуже проста і триває лише кілька хви% лин. Тваринок пускають мандрувати по обличчю та декольте клієнток, і ті своїми рухами м’яко масують шкіру. А після себе залишають слиз, який доб% ре зволожує та сприяє регенерації клітин. Після того як равлики добряче наковзаються, слиз змивають. Коштує таке задоволення від пів% сотні доларів. Кажуть, найкращі маса% жисти — равлики%гіганти ахатина фу% ліка. Щоправда, важко уявити їх на тендітному жіночому обличчі, зважаю% чи на те, що виростають вони до роз% міру голови. Дужче вразити може хіба що ма% саж зміями, яких клубком викладають на тіло людини. Це нібито поліпшує са% мопочуття та заспокоює.


Потяги з минулого Колись місто Уюні мало велику вузлову станцію, через яку проходили всі важливі транспортні магістралі регіону. Але перевезення були вузькоспеціа% лізовані й стосувалися тільки природних копалин. Усередині ХХ століття, коли запаси руд вичерпались, потреба в залізничній колії відпала. Паровози прос% то викинули за місто, віддали на розправу сонцю та дощу. Та декому це принесло радість. Місцеві індіанці, які завжди були проти бу% дівництва магістралі, нарешті змогли спокійно спати — тепер їхніх земель ні% хто не займає. А їхні діти отримали додатковий «атракціон» — «антикварні» па% ровози, доступні для ігор. Виграли також туристи і просто прихильники ефект% них фотографій, які приїжджають сюди з усіх%усюд і захоплено знімають заліз% них «динозаврів».

Замість магнітиків Àìåðèêàíåöü âèð³øèâ íå ïðèâîçèòè ç ïîäîðîæåé ìàãí³òèêè íà õîëîäèëüíèê, à òðîõè ïîêðåàòèâèòè — çðîáèâ íà ñâî¿é ñïèí³ âåëè÷åçíå òàòó ç ì³ñöÿìè, â ÿêèõ ïîáóâàâ.

Фото bgdnes.bg

Вільям Пессмен витатуював карту світу, і тепер зафарбовує кожну країну, яку встиг відвідати. А їх чимало — 70 держав у Європі, Африці, Південній Америці, Австралії та Антарктиді. Обирає він тільки ті, які здаються йому найцікавішими. Й аж ніяк не по% дорожує спеціально для того, аби швидше замалювати всю спину. «Загалом реакція на мої тату% ювання завжди позитивна. Ба% гато туристів кажуть, що теж мір% кували над тим, аби зробити де% що схоже», — каже чоловік. Найтепліші спогади у Вілья% ма Пессмена залишились піс% ля поїздки до водоспадів Ігуа% су, що між Бразилією та Арген% тиною. Там люди вперше помі% тили його тату, коли він зняв футболку.

126

Фото «Замку Радомисль»

Фото М. ЗАВІРЮХІНА

Áàãàòî õòî çíຠïðî ã³ãàíòñüêå îçåðî ñîë³ â Áîë³â³¿. Òà ìàëî êîìó â³äîìî, ùî íåïîäàë³ê â³ä ñîëîí÷àêà Óþí³ ðîçòàøîâàíå äèâíå ì³ñöå — êëàäîâèùå ïàðîâîç³â.

Папір із льону й кропиви Ó «Çàìêó Ðàäîìèñëü» â³äðîäèëè òåõíîëî㳿, çà ÿêèìè ó XVII ñòîë³òò³ ìîíàõè âèãîòîâëÿëè ïàï³ð äëÿ Êèºâî-Ïå÷åðñüêî¿ ëàâðè. У місті Радомишль, за сто кіломет% рів од Києва, відома професорка ме% дицини, співачка та меценатка Ольга Богомолець відбудувала давню лавр% ську папірню, таку собі фабрику%фор% тецю, й назвала її «Замок Радомисль». Тут діє унікальний музей ікон «Душа України», відбуваються екскурсії, ви% ставки та концерти. Серед найбільших атракцій комп% лексу — процес виготовлення паперу з льону, кропиви та конопель. Техно% логія непроста, папір сіруватий, про% те він, виготовлений чотириста років тому, зберігся значно краще за гол% ландські та німецькі аналоги. Аркуші радомисльського паперу мають «во% дяні знаки». Цей «високотехнологіч% ний продукт» цілком придатний для пошті% вок, книжок, грамот, малювання та письма.

Підготувала Ольга БАРТИШ#КОЛОМАК


/ P I V

КЛУБ


Бандура/

style ³í òð³óìôóâàâ íà òåëåøîó â Óêðà¿í³ òà Ðîñ³¿. Ìàíäðóþ÷è ñâ³òîì, äîâ³â: áàíäóðèñòó äî ñíàãè áóäü-ÿê³ æàíðè ìóçèêè — â³ä íàðîäíèõ ï³ñåíü äî ðîê-í-ðîëó. Áàíäóðà çäàòíà ï³äêîðèòè ñâ³ò.

A

Киянин Ярослав Джусь — бандурист, засновник гурту «Шпилясті кобзарі», композитор, аранжувальник, діджей, викладач Стрітівської вищої педагогічної школи кобзарсь# кого мистецтва, лауреат багатьох всеукраїнських конкур# сів, володар призу глядацьких симпатій на телешоу «Украї# на має талант» (2010), організатор сучасних арт#проектів. Представляв Україну на фестивалі в Каннах, виступав у парламентах Канади та Брюсселя. Мандрував зі своїм ін# струментом Україною, Францією, Великобританією, Німеч# чиною, Білоруссю, Азербайджаном, Узбекистаном і Росією. Автор неофіційного народного гімну до «Євро–2012». «Шпи# лясті кобзарі» увійшли до 50 найталановитіших виконав# ців за версією шоу «Україна має талант» (2011), стали су# перфіналістами проекту «Минута славы» в Росії (2012). Усе це — про 25#річного хлопця. Звісно, головне — не ре# галії. Захоплює іскрометність, із якою Ярослав дарує му# зику та здобуває шанувальників бандури у всьому світі. Про це ми й поспілкувалися. — Ярославе, складно з бандурою в буденній круговерті? — Так, інструмент величенький і важкуватий. Арфа чи контрабас іще важчі… (Сміється). Але люди у транспор ті дуже гарно до нього ставляться. З кожним днем часті ше впізнають. — Українці, мабуть, і не встигли забути її, бо слухали здавна… — Іноді помилково думають, що в мене саме той ав тентичний інструмент. Сучасну бандуру створили лише в середині ХХ століття. Може, завдяки цьому на ній мож на чудово виконувати практично будьяку сучасну музи ку. Що я, власне, й намагаюся робити. — Ви і на старовинному інструменті грали? — Мій викладач Володимир Григорович Кушпет на вчав мене й на так званій старосвітській кобзі, яка була в легендарного кобзаря ХІХ століття Остапа Вересая… Там свій «думний» стрій, тож виконати «Бітлз» значно складніше, ніж на бандурі. — Що виникло раніше — кобза чи бандура?

Îêñàíà ÊÈÐÈ×ÅÍÊÎ, ªâãåí ÁÓÄÜÊÎ

— Кобза має 6 струн і 6 приструнків, а старосвітська бандура — 22 струни. Моя бандура відрізняється від них обох. Це класичний, академічний інструмент із хроматич ним строєм, і на ньому можна виконати будьщо. Пер шою все ж таки була кобза, яка дуже нагадує європейсь ку лютню. Мій викладач видав серйозну наукову працю, так що двома словами не розкажеш. Стільки захоплених відгуків, як про бандуру, я не чув про жоден інший інструмент. Її порівнюють із «трьома гітарами». Спектр прийомів — безмежний. Сучасні бан дуристи винаходять нові способи гри, цікаві підходи. Мені найцікавіше експериментувати в сучасних стилях і жан рах, додавати електроніки тощо. Ми з гуртом любимо ви конувати жартівливі твори, тому наш стиль можна визна чити як «музичний шарж». Для мене бандура — інструмент неймовірних можли востей, з унікальним звучанням, народжений у рідній країні та здатний вразити весь світ. Мені здається, тільки наш народ міг придумати такий інструмент. Досліджуючи народну творчість, я дізнався, що пісень у нас десятки тисяч. Пісня й кликала до бою, й розважала, й заколисувала дітей… Люди все робили, співаючи, — і жито сіяли, і рушники вишивали. І я щас ливий, що ті пісні до нас дійшли, а ми тепер можемо дати їм нове життя в новому, сучасному звучанні. — Хто спонукав опанувати бандуру? — Все почалося з виховання. Мама всебічно мене роз вивала і дала усвідомлення того, що не можна жити в краї ні й не любити та не знати її. — Мама — музикант? — Інженерконструктор. Так сталося, що почули з мамою по радіо про кобзарську школу, а вже перші паростки любові до бандури проросли у ній. Дуже вдячний за це своїм чудовим наставникам. — Чи є люди, які б підтримали ваші проекти? — Нещодавно відбулася презентація проекту «Bandura Style» і моєї нотної збірки сучасних інструментальних тво ➧

129


Весняне шоу «Wake up, Ukraine!». Ярослав Джусь та гурт «Шпилясті кобзарі» на закритті фестивалю «КобзарТ». 2014 рік.

— Розкажіть про проект «Bandura Style». — Це низка заходів, пов’язаних із по пуляризацією та створенням бренду бан дури та України у світі. Всі знають канад ський «Цирк дю Солей», грузинський ба лет «Сухішвілі»… Бандуру, на жаль, ще мало де асоціюють з Україною. У планах — ■ створити масштабне шоу бандуристів, ви давати нові нотні збірки, знімати кліпи... Мета — довести, що «Бандура — це круто». Таке наше неофі ційне гасло. — Кобзарі без мандрів — не кобзарі. Ви згодні? — Безумовно. Кобзарі можуть грати при дорозі, на майдані, на ринку — будьде, і це завжди вважалося не жебрацтвом, а мистецтвом. Мене іноді запитують: «Що ж це ви — вчора ви ступали на телешоу, а сьогодні на Хрещатику граєте?» Насправ ді кобзарю, бандуристу необхідно бути серед людей. — Де на планеті ті місця, які, можливо, вас змінювали, формували?.. — Поїздки бували дуже різновекторні. Двічі я був у Канаді. Першого разу сталося так: працівники амбасади знайшли відео в «YouTube» і скинули мені «електрон кою» пропозицію виступити в канадському парламенті на вша нуванні жертв Голодомору. Я дуже хвилювався і за свою першу подорож через океан, і за перший виступ у визначній будівлі ін шої держави. Зібралися міністри, дипломати і депутати Канади, України, представники діаспори… Виконав там «Мелодію» Ми рослава Скорика, вона нікого не залишає байдужим. — Канада для українців — особлива країна, яка порятувала багатьох від загибелі й нестатків. Яка вона? — Чудова. Багата природа, гарні люди… Там уживається стіль ки національностей… У Канаді я вперше побачив, як за кордо ном проявляють повагу до українців. Українці там скрізь, вони мають свої церкви, футбольні клуби, магазини, аквапарки… А наступного року я поїхав до Канади на 120річчя пересе лення туди українців. У країні здійснювали проект «Потяг ук раїнських піонерів». Разом із групою народних депутатів, Ніною Матвієнко, Марією Бурмакою, лірником Сашком, іншими ві домими особистостями я проїхав залізницею від Галіфакса до Едмонтона, із заходу на схід, тим курсом, яким мандрували наші переселенці. Були виступи в багатьох містах і селах, екскурсії. Біля Едмонтона є унікальний музей українського села. Такі мас штаби, таке історичне охоплення — від землянок до сучасних котеджів, що наш музей просто неба під Києвом відпочиває! ➧

Нас у Росії приймали дуже гарно. Причому ми виступали у вишиванках, співали і навіть інтер+ в’ю давали українською. Нагородили нас при+ зом «Любовь всех меломанов России». рів для бандури. Свого часу, виступаючи на Каннському кіно фестивалі, я познайомився із представниками фонду «Ініціати ва заради майбутнього», які й запросили мене в Канни презен тувати сучасну українську культуру. Я влаштував на фестивалі вечірку, де всі залюбки танцювали під бандуру, підспівували. Представників фонду зацікавило моє виконання, і вони запро понували долучитись та підтримати ідею популяризації банду ри в сучасному форматі. Перше, що мені спало на думку: бага то дітей в Україні розшукують сучасні ноти творів для бандури. Тепер є повноцінний збірник з оригінальним сучасним дизай ном, куди увійшли моя авторська музика та світові хіти. Тепер дарую музичним школам і вишам України. Нагальна проблема також і в тому, що в Україні майже не ви готовляють бандур. Цим теж планую зайнятись у майбутньому.

Біля замку Нойшванштайн у Німеччині. 2013 рік.


Гурт «Шпилясті кобзарі»: Ярослав Великий, Володимир Вікарчук, Ярослав Джусь, Юрій Миронець, Данило Носко, Сергій Потієнко.


На Хрещатику під час акції «Кобзарка». Літо 2013го.

У Канаді я вперше побачив, як за кордоном про+ являють велику повагу до українців. Українці там скрізь, вони мають свої церкви, футбольні клуби, магазини, аквапарки… ■ Діаспоряни були в захваті від проекту й від того, що про них пам’ятають на історичній батьківщині. Уявіть — у Торонто вас зу стрічають двісті людей у вишиванках, із хлібомсіллю, з гопаком посеред канадського вокзалу! І офіціоз, і сльози розчулення… — Чи доводилося спростовувати певні стереотипи про сучас# них мешканців України? — Коли українець живе не в Україні, це його дуже змінює. Навіть чомусь здавалося, що я потрапив в інший світ. Звісно, ук раїнці там дивляться новини, користуються інтернетом, читають пресу, вони в курсі, що відбувається в Україні, але самі вони є інакшими, ніж ми. Там грають тільки традиційну музику, вико нують народні танці, носять вишиванки… Такий патріотизм на дихає, але він відірваний від сучасного життя України. Скажімо, деякі речі ми відносимо до «шароварщини», за яку наша куль тура незмірно глибша й різноманітніша, а їм там складно це осяг нути. Хоча мають і плюси. Коли я запропонував пограти на ве чірці українську музику як діджей, місцеві хлопці відповіли: «А ми й так це постійно робимо». Для нас таке, на жаль, рідкість. — А як мандри до Європи? — До Німеччини двічі запрошувало товариство «Україна». Останнього разу їздили з різдвяноноворічною програмою. Му сили їхати просто з українського Євромайдану, з нічного висту пу на його сцені. Були дуже вражені баварським замком Нойшванштайн — він ніби з казки чи з «Диснейленду». Ходили на різдвяний ярмарок у Мюнхені, грали там і заробили за годину сотню євро. (Усмі# хається). Німцям дуже близька танцювальна ритміка наших на

132

родних пісень. Ну, і був концерт, який зі брав багато українців та їхніх друзів. А торік я виступав у Брюсселі, в Єв ропарламенті. Неймовірна будівля, роз кішна зала. Там була виставка «Україна очима дітей». Мене запросив той самий фонд, що допоміг зі збіркою. Виступав я з піаністом Дмитром Суховієнком, який живе в Брюсселі. Підготували з ним по

пурі по скайпу. — Тобто бандура торує шлях Україні до Європейського Союзу? — І вона там звучала гідно. Їй узагалі до снаги будьякі жан ри, крім, звичайно, російського шансону. (Сміється). — Чи важко вам далася «Минута славы» в Москві? — Зовсім ні. Нас у Росії приймали дуже гарно. Причому ми виступали у вишиванках, співали і навіть інтерв’ю давали укра їнською — був переклад «біжучим рядком». Нагородили нас при зом «Любовь всех меломанов России» і подякували, що зберіга ємо українську культуру та знайомимо з нею світ. Я отримав певний шок. Це було не так давно — 2012 року, а ніби стільки часу минуло… — Поїдете ще до Росії? — Якщо запросять, поїдемо. — А до Криму? — До Криму неодмінно треба їхати — везти туди нашу куль туру, нагадувати, що ми — єдина країна. — Ви їздили й на схід… — Так, то були діаметрально протилежні поїздки — і за на прямком, і за наповненістю. Це Баку і Ташкент. В Азербайджа ні я представляв Україну на виставці. В Узбекистані ми з хлоп цями виступали на вечірці та давали концерт від посольства у вищій школі музики. Мене вразила різниця між містами. Ташкент не зовсім спо добався своєю монолітністю, сірістю, навіть ширина вулиць не рятувала від одноманітності. Люди ходять у сірому й чорному. Одного з наших учасників ледь не забрали в міліцію, бо був у


Синьожовтий стяг над Канадою. У національному парку «Джаспер», що в провінції Альберта. 2011й.

зелених джинсах. Озброєні постові на входах до метро, комен дантська година, в аеропорту «шмонають» — усе суворо. Зате Баку — царство розкоші та розваг, «місто, яке не спить». О пів на першу ночі я їхав у величезному заторі, бо всі вибрали ся на гульки! А з радіо в машині лунала східна музика в сучас них обробках, запальних і цікавих. В Азербайджані майже не має американської чи європейської музики — переважно на родні пісні на сучасних інструментах. Це те, чого мені більше хотілося б для України. — Ваша бандура звучить у різних містах по#різному? — Іноземців вона дуже дивує. Перший шок — незвична фор ма і велика кількість струн. Другий шок — звучання, воно за чаровує. А третій, найбільший, — це коли граєш світові хіти. Наприклад, у Франції, коли я виконував мелодії Джо Дасена або музику до арій з «НотрДамдеПарі», люди враз починали знімати на відео! — А в Росії подобалися ваші інтерпретації? — Скрізь усе всім подобалося. (Сміється). Правда, в Росії з місцевого я виконував, здається, лише «Яблучко». — У вашій творчості багато гумору, шаржування. А в мандрівках? — Теж! Часто люди не розуміють нашої назви — «Шпилясті кобзарі». На Заході її часто перекладали як «Прикольні кобза рі»: «шпилька», «гостре слово», «приколювати»… А в Росії сприй мали так, ніби ми «шпілім». У Брюсселі за п’ять хвилин до виступу в мене… відірвався гудзик. Слава Богу, я прихопив готельний набірчик із нитками. Чую, як мене вже оголошують, а сам шию... (Сміється). Проте, все обійшлося добре! А в Мюнхені на другій пісні порвалася струна. Вибираю мо мент, кланяюся, хапаю бандуру — і за лаштунки. Руки трем тять — а треба ж відкрутити струну ключем, зняти таку саму з іншої бандури, приладнати, налаштувати та ще й перевдягну тися! Протягом звучання пісні «За світ встали козаченьки» я впорався. — Чи були у вас міжнародні експерименти з бандурою?

— Авжеж. Наприклад, грав для йогів, які медитували, — ім провізував разом з індійськими музикантами. Часто люди тан цюють під бандуру у нічному клубі. І ще маю таку ідею — щоб бандура зазвучала в усіх жанрах музики, абсолютно в усіх! — Ярославе, без яких рис не можна бути кобзарем? — Без твердої громадянської позиції та сили волі, щоб від стоювати свої ідеї. Історично кобзарі були прототипами сучас них ЗМІ, вони несли в народ правду і виховували душу, нади хали, спонукали до дій, гартували. Незважаючи на жартівливі номери у репертуарі, ми завжди серйозно розповідаємо світу, що таке наша мова, наша пісня і наша Україна. ■ Фото з особистого архіву музиканта

Подорож до Парижа — подарунок від партнерів програми «Україна має талант». 2010 рік.


А

У

К

Р

А

Ї

Н

ЧУДЕС

×åðí³ã³â — ì³ñòî, â ÿêîìó ìîæíà îòðèìàòè çàðÿä ïàòð³îòèçìó òà ãîðäîñò³ çà êðà¿íó. Ïîáà÷èâøè ÷èìàëî íîâîãî, òóò ëåãêî â³ä÷óòè ñåáå ñâî¿ì ñåðåä ñâî¿õ. Òåòÿíà ØÅËÅÑÒ

ЧЕРНІГІВ

З весною на

Щ

Фото М. ІВАЩЕНКА

Щороку в квітні чернігівці запрошують журналістів з усієї України на відкриття туристичного сезону. Мені пощастило вперше побувати в місті саме в той час, коли всі святкували й відпочивали. І такими ж веселими та вдоволеними городяни прагнуть бачити нас, своїх гостей.

136

На перший погляд Після столиці Чернігів здається невеличким затиш ним містечком, яке чомусь має поважний статус облас ного центру. Це недалеко від правди — тут лише 300 тисяч мешканців. Але при тому місто має понад тися


Фото М. ІВАЩЕНКА

Єлецький Успенський жіночому монастир, заснований у ХІ столітті отцем руського чернецтва — Антонієм Печерським.

Місцеві хлопці й навіть дівчата приміряють на себе образ Іллі Муромця.

північ чолітню історію. Власне, значна частина городян будувати кар’єру виїздять до столиці. Люди на берегах Десни з’явились одно часно з християнством? Звісно, раніше. Формування міста, за археологічними да ними, почалось у VІІ столітті. Перша лі тописна згадка про Чернігів відноситься до 907 року. В той час місто увійшло до складу Київської Русі. Два віки воно було економічним, політичним і культурним

центром ЧерніговоСіверського князів ства. Аж доки у 1239 році його зруйнува ли орди хана Батия. 1654 року Чернігів надовго увійшов до складу Російської імперії. Відтоді він по був центром Чернігівського намісництва, Малоросійської, а потім Чернігівської гу бернії. І нарешті, в 1932 році отримав ни нішній обласний статус. Офіційно Чернігову — понад 1320 ро ків. День міста городяни святкують 21 ве

ресня: цього дня у 1943му місто звільни ли від фашистських загарбників. До речі, сюди найліпше приїздити саме на свята чи на вікенди. Приводів відразу знайдете декілька: насолодитися приро дою, помилуватися храмовою архітекту рою, спуститись у давні печери, влашту вати гастрономічний тур... Не секрет, що, попри славну історію, для багатьох наших співгромадян це місто асоціюється насам перед із пивом, і в цьому теж є правда. ➧

137


Козаки смалять із гармат Дитинця у бік чернігівського району Кавказ.

Спаський собор заклали, можливо, раніше за Софію Київську — до 1036 року. Але будували довше.

П’ятницька церква, зведена у ХІІ–ХІІІ століттях, зруйнована у 1941 році та відбудована у 1962му.

Козаки та гармати Уже на під’їзді до міста Чернігів зустрічає па м’яткою українського бароко — Катерининсь кою церквою початку ХVІІІ століття. Її побуду вали на місці давньоруського храму та присвя тили героїзму козаків Чернігівського полку при

138

штурмі Азова 1696 року. У плані храм майже квад ратний, а його бані разом утворюють хрест. Не подалік нього синіють води Десни. Між церквою та берегом розлігся так званий Кавказ. Це квартал з одоповерховою забудо вою — вищого не зводили тут упродовж трьох


Прогулянки алеями Дитинця. На задньому плані — Катерининська церква 1715 року.

сот років. Дерев’яні одноповерхові будиночки з трикутними дахами розташовані в зоні мож ливого підтоплення, тому зводити багатоповер хівки тут заборонено. Виходить, усе лишилось автентичним завдяки стихії. На Кавказі нині жи вуть не кавказці. Й ніколи не жили — принайм ні, масово. У ХІХ столітті, після кавказьких війн Російської імперії, сюди з’їжджалися ветерани армії у пошуках спокійного життя. Над Кавказом на одному рівні з Катеринин ською церквою височіє Дитинець стародавньо го Чернігова. У цьому місці відкриваються крає види міських околиць. Праворуч на лінії гори зонту видніються золотоверхі церкви та дзві ниці, усе тоне в зелені садів. Ліворуч розлилася Десна. Дитинець — це історичне та релігійне серце міста. Офіційна частина відкриття туристично го сезону пройшла саме тут. Концерт із нагоди відкриття турсезону роз почався у парку, біля стін Чернігівського коле гіуму, Борисоглібського та Спаського соборів. Останній мав шанс стати першою кам’яною куль товою спорудою в Київській Русі. Його закла ли раніше за Софію Київську, але завершили пізніше. Він один із небагатьох збережених на території Східної Європи храмів домонгольсь кого періоду. 1030 року його заснував князь Мсти слав Володимирович як усипальню чернігівсь ких правителів. У затінку дерев, на імпровізованій сцені, пе ред нами по черзі з’являлися князь із почтом, середньовічні лицарі та козаки. Далі урочисто сті перемістилися ближче до Десни. На крутих пагорбах Дитинця чекали запальні народні танці, лунали козацькі пісні, стрибали хлопці з шаблями… І тут мене охопили патріотичні почуття. Дар ма, що в козаків, які танцювали гопак, вуса були

накладні, а на вустах україночок — одна на всіх червона помада. Усе здавалося таким справжнім, наче живу в часи гетьманів та отаманів. Строї ар тистів на сонці ясніли та вабили око, усмішки були щирими, а люди навкруги здавалися рід ними. Ось вам і Чернігів — не минуло й дня, як я відчула себе, ніби вдома. Ми з іншими журналістами обступили бас тіонні гармати XVIII–ХIХ століття, від яких зруч ніше було спостерігати дійство. Підійшов один з організаторів: «Відійдіть, будь ласка, зараз гар мати вистрелять». Спочатку всі проігнорували дивні слова «пророка». Але як тільки танці й оп лески вщухли, нас швидко посунули від гармат, як отару слухняних овечок. Козак підпалив гніт запальника й торкнувся першої гармати — вда рив вибух! І так тричі. Публіка мовчки спосте ➧

Козаки танцюють із шаблями, а отже — осьось відбудеться урочисте відкриття туристичного сезону.

139


Фото М. ІВАЩЕНКА

Шопінг почернігівському: автентична вишивка середини ХХ століття за цінами ХХ століття.

Блиск і квіти Борисоглібського собору (ХІІ століття).

СМАЧНИЙ ЧЕРНІГІВ Сюди можна вирушати в гастроно% мічний тур. У «Вареничній» на проспекті Миру подають добрі українські страви. Ресторан «Avenue 33» працює ціло% добово, пригощає різноманітно. Ді% лить один будинок із готелем «Украї% на»*** на тому ж проспекті Миру. «Buddka bar» і щедра «Чернігівська пивна майстерня» розташовані на розі проспекту Миру та вулиці Любченка.

рігала, а я двічі скрикнула від несподіванки, шуму та диму і лише втретє й востаннє зуміла опанувати себе та зробити фото на згадку. Городяни потяглися до Алеї Героїв біля Крас ної площі. Там влаштували ярмарок, де місцеві майстри продавали власноруч виготовлені суве ніри та прикраси. Глиняні барани, підставка під вазон у формі велосипеда, плетений одяг — усе, що ви давно шукали і не могли знайти, можна купити на народному базарі. Особисто я повер талася до Києва із глиняною підковою на щастя. Але це був не кінець свята. Гостинна «Будка» Нас запросили на подвір’я «Buddka bar», де розташована «Чернігівська пивна майстерня». По всій Україні налічують лише 56 приватних броварень, і одна з них — у Чернігові. Її дирек

140

тор і власник Андрій Осіковський провів нам екскурсію, а потім влаштував дегустацію чоти рьох сортів натурального пива: пшеничного, яч мінного, медового та… гранатового. У майстерні варять небагато напою — дві тонни за зміну. До пшеничного додають цедру апельсинів, а для медового привозять мед від підніжжя Говерли. У броварні панувала чудова дружня атмосфе ра. Цікаво було слухати людей, закоханих у свою справу, та радісно бачити, що в них усе виходить. Завдяки «Buddka bar» я точно вирішила, що по вернуся до Чернігова ще раз. Хоча таке бажан ня виникало ще на пагорбах Дитинця. Приїду не з журналістами у престур, а разом із друзя ми на «відрив»! ■ Редакція вдячна за подорож відділові туризму Чернігівської міської ради.


«Київський марафон»: політ нормальний Титульним спонсором «Київського міського марафону» стала відома авіакомпанія «Візз Ейр». Завдяки цьому змагання може вийти на новий, міжнародний рівень.

М

Виставка класу

«deluxe» У кінці березня в Києві відбулася щорічна міжнародна виставка елітного туризму «Deluxe Travel Market Ukraine». Попри непросту ситуацію в країні, їй вдалося відкрити нові горизонти розкішного відпочинку.

Д

ля вітчизняних туристичних компаній «Deluxe Travel Market Ukraine» давно стала помічником у вивченні сфери розкішних подорожей, міс% цем зустрічі з представниками елітного туризму, можливістю довідати% ся про нові готелі, компанії та послуги, неоціненною нагодою налагодити партнерство з провідними фахівцями в індустрії гостинності. Засновником заходу є компанія «CHANCE travel consulting». Як завжди, вона порадувала учасників високим рівнем організації, забезпечила по% зитивну атмосферу та оптимістичний настрій учасникам турбізнесового дійства. Цього разу «Deluxe Travel Market Ukraine» відвідали понад 300 фахів% ців. Дехто з них, аби поспілкуватися з представниками найкращих турис% тичних компанії з усієї України, прибув з інших континентів. Після плідних зустрічей за традицією відбувся коктейль. Під час вечір% ки розігрувалися численні призи від компаній — учасників виставки. Ал% когольний партнер організаторів, компанія «Вінфорт», частував гостей французькими винами «Barton & Guestier». Виставка лишила по собі ви% шуканий післясмак…

асштабна спортивна подія відбулася 27 квітня. На початку місяця лоукост%авіакомпанія «Візз Ейр» оголосила про своє спонсорство пробігу. Відтак упер% ше до назви заходу додалася назва бренду, який його підтримав, — разом виходить: «Візз Ейр Київський місь% кий марафон». З моменту першого марафону в 2010 році кількість його учасників неухильно зростає. У ньому вже беруть участь бігуни з понад 30 країн. Генеральний директор «Візз Ейр Україна» Акош Буш заявив, що його компанія підтримує мобільність, актив% ний та здоровий спосіб життя, тому спонсорство київ% ського марафону цілком відповідає загальному курсо% ві авіакомпанії. Така співпраця з організато% рами акції гарантує її стабіль% ний розвиток. Як запевнив ге% неральний менеджер київсько% го марафону Дмитро Черниць% кий, за такої підтримки захід зможе об’єднати прихильників бігу не лише в Україні, а й у світі і стане символом здорового спо% собу життя, допоможе популя% ризувати спорт і зміцнити пози% тивний імідж України у світі.


А

У

К

Р

А

Ї

Н

ЧУДЕС

Зачаровані


Десною Óë³òêó, êîëè ñòîâï÷èê òåðìîìåòðà äîëຠðåêîðäí³ ïîçíà÷êè, á³ëüø³ñòü ëþäåé óñóïåðå÷ çäîðîâîìó ãëóçäîâ³ âèðóøàþòü íà ï³âäåíü. Ìè ç äðóçÿìè íå ï³ääàëèñÿ ìàñîâîìó áîæåâ³ëëþ é ïîäàëèñÿ íà ï³âí³÷ Óêðà¿íè — ç áàéäàðêàìè íà Äåñíó. Ìèêîëà ²ÂÀÙÅÍÊÎ


O

Отримали від цієї мандрівки задоволення, анітрохи не менше, ніж від закордонних поїздок. Дякувати Богу, є з чим порівняти. Рецепт вдалої подорожі річкою доволі простий. Найго ловніше — хороша компанія. Вона в супермаркетах не продається, а ретельно збирається протягом життя. У на шій флотилії завжди є двоєтроє класних гітаристів, тро хи більше завзятих рибалок, купа дітей, дватри собачки (їм без компанії теж не цікаво)… І зовсім немає ледарів. Вони у нас не приживаються. Бо похід — це не тільки за

Піймалася, хижачко! Буде в таборі юшка.

Дорогою зробили зупинку в містечку Мена, де дорослі й діти дістали величезну насолоду від спілкування із тваринами. На відміну від великих столичних зоопар ків, тут відвідувачі звірям і працівникам не набридли і годувати дозволяється всіх, окрім пеліканів (і то якщо ви прийшли з ■ батоном, а не з рибкою). Вольєри для тва рин облаштовані просто, але добротно. Дітям особливо подобається частувати верблюда, козе нят, благородних оленів і ручного лелеку, що розгулює те риторією. А пелікани дуже кумедно хапають маленьких відвідувачів за руки і штани. Моя донька була просто в за хваті від цих екзотичних птахів. Тепер вона знає, який на дотик ізсередини мішок на дзьобі пелікана. Квитки в Менський зоопарк коштують «аж» 20 гри вень для дорослих і 10 — для дітей. Хоча від Києва ми віддалилися лиш на якихось 300 кіло метрів, у верхів’ях Десни виявилося значно прохолодніше і вологіше, ніж у столиці. На жаль, тут майже відсутня турис тична інфраструктура, зате дуже невелика щільність насе лення, що для походів на байдарках є величезним плюсом.

Люд живе переважно натуральним господарст+ вом. Села невеличкі, молоді небагато. Парадокс, але саме низький рівень економічного розвитку став запорукою збереження природи. доволення, а й робота. Все робимо для себе самі: байдар ки збираємо та розбираємо, веслуємо, табір розбиваємо, дрова рубаємо, їсти на вогнищі варимо… Ще потрібна хороша річка з пляжами для купання, ри бою, раками, гарними краєвидами, всілякою ожиною малиною та грибними лісами по берегах. Десна саме така. Шанувальники історії, культури та розваг теж знайдуть чимало цікавого. Що в мішку у пелікана? Стартували у верхів’ях Десни, трохи вище Новгорода Сіверського. Діставалися початкової точки маршруту мік роавтобусом і власними авто.

144


Затокиозерця вкриті суцільним килимом із білих водяних лілей.

Наші рибалки — справжні іхтіандри. Буває, за одне занурення підіймають десяток раків.

Не природою єдиною НовгородСіверський. Звідси починався похід на по ловців, змальований у «Слові о полку Ігоревім». Тут ство рено історикокультурний заповідник і проведено вель ми якісну реставрацію СпасоПреображенського монас тиряфортеці. З мурів священної твердині відкриваєть ся приголомшливий краєвид Десни та заплавних луків — один із найгарніших в Україні. В одному з храмів монас тиря є історичний музей, а з оглядового майданчика про стягає руки бронзова Ярославна, яка чекає з походу кня зя Ігоря. На новгородсіверському майдані, навпроти торго вих рядів стоїть скульптуразагадка, присвячена князеві Ігорю. Він має вигляд вершника у бойових обладунках. Зверху до постаті прикріплена чорна куля, розділена на впіл, причому половинки зсунуті. Комусь здається, що це надувна кулька, інші думають — булава в третій руці князя (бо дві вже зайняті мечем і щитом). Насправді еле мент символізує сонячне затемнення, що віщувало по гані перспективи експедиції князя та дружини. Не всі туристи розшифровують сюрреалістичний задум, але увагою скульптуру не оминає ніхто. ➧

145


Не зовсім звично бачити гнізда лелек на соснах. Біля села Оболоння розташувалася дивна колонія цих птахів. По сімвісім гнізд на сосну!

сокими кручами правого берега, що по росли сосновими і березовими гаями. Лі вий берег аж до горизонту — рівний, як стіл, він являє собою заплавні луки зі ста рицями й озерами. Чудові місця для рибо ловлі та прогулянок. У деяких місцях у кру тому правому березі, підмитому стрімки ■ ми водами річки, зустрічаються виходи крейди. Тут місцями б’ють джерела пит ної води, а допитливі туристи знаходять природний кремній. Трохи нижче містечка є чудові місця для табору з лу ками в оточені лісу. Там Десна подарувала нам незабутнє враження. Під вечір небо затягло грозовими хмарами, і на протилежному березі почалася злива. Раптом визирну ло сонце і над луками засяяла веселка. Найдивніше було те, що вона повністю віддзеркалювалась у воді. Вперше в житті мені довелося побачити і сфотографувати веселку, що разом зі своїм відображенням утворила повне коло!

Одне село — Вишеньки, інше — Черешеньки. Ка+ жуть, ніби відома пісня «Ой, під Вишнею, під Че+ решнею» розповідає про залицяння підстарку+ ватого графа до молодої вродливої козачки. Містечко на 90 відсотків складається з дерев’яних хат, прикрашених навколо вікон різьбленням. Патріархальну атмосферу порушують кілька споруд у стилі хайтек. У часи президентства Леоніда Кучми в НовгородіСіверсь кому відбулася зустріч керівників трьох сусідніх держав — України, Білорусі та Росії. Спеціально для цього в місті збудували чотиризірковий готель і залізничний вокзал зі скла й металу. Зараз на вокзал не прибуває жоден транс порт, а готель тішить рідкісних гостей невисокими ціна ми. Пасують ці артефакти новітньої історії до сивочолого Новгорода, як до корови сідло. Веселка над Десною Головна окраса НовгородаСіверського — безперечно, довколишня природа. Десна вужем звивається попід ви

Пором біля села Мізин.

Сіно для мамонта За кілька днів неспішного сплаву ми опинилися на те риторії Мізинського національного парку. Ці місця відо мі надзвичайно мальовничими краєвидами та величезною кількістю археологічних знахідок. Житла первісних людей із кісток мамонта і скелети мамонтів, що демонструють ся в столичному природничому музеї, знайдені саме тут. Невеличкий музей у простій сільській хаті має унікаль ні експонати. Поруч із ними під склом демонструється археологічний розкоп, де чітко простежується зміна куль турних шарів поселень наших пращурів. Провівши екс курсію, дівчинаекскурсовод зачиняє музей, сідає на ве лосипед і їде додому. Туристів, окрім нас, не видно, а вдо ма — господарство. Поруч із музеєм є магазин, де ми поповнюємо запаси провіанту, а діти купують морозиво. В місцевих магази


нах денна перерва нерідко триває з 13ї по 16у годину. Схоже, на півночі України прижилася сієста. На протилежний берег мешканці села Мізин потрап ляють за допомогою порому. В розпалі сінокіс. Із проти лежного берега переправляють вози, навантажені сіном. Люд живе переважно натуральним господарством. Села невеличкі, молоді небагато. Парадокс, але саме низь кий рівень економічного розвитку став запорукою збере ження природи. В околиці Мізина варто спеціально при їхати в кінці березня, щоб помилуватися повінню на Десні. З високих круч правого берега побачите неозорий простір заливних лук, що розкинулися на багато кіломет рів. Запам’ятається на все життя! «Ой, під Вишнею, під Черешнею…» Ще два дні за течією — і ми підпливаємо до села Ви шеньки. Тут на березі стоїть будинок відпочинку в маєтку графа РумянцеваЗадунайського. Від маєтку збереглися тільки флігелі, що декором, подібним до фортечних башт, нагадують про славне минуле графа — героя війни з Тур ками в Бессарабії. Сусіднє село вниз за течією називається Черешеньки. Кажуть, ніби відома українська народна пісня «Ой, під Вишнею, під Черешнею» розповідає саме про залицяння підстаркуватого графа до молодої вродливої козачки. Вра ховуючи географічні назви, багатство відставного вояка, романтичну природу і вроду українських дівчат — цілком могло бути… Лелеки на соснах І знову підхоплює наші байдарки стрімка течія. Весла пружно відштовхуються від води, поворот за поворотом відкривають нові й нові краєвиди. Річка щодня обдаро вує свіжими рибою й раками. Біля села Оболоння місце виявилося таким гарним, що ми затрималися на два дні. Ходили в ліс по гриби, ловили рибу, гуляли луками, гра ли в бадмінтон… Маєток графа РумянцеваЗадунайського своїми баштами нагадує про бойове минуле старого вояка.

В такому чарівному місці мед має бути неймовірно смачний і духмяний!

А ще спостерігали за незвичайною колонією лелек. Посеред лук стоїть острівець старого соснового лісу. На високих деревах лелеки звили небачену кількість гнізд. На кожній сосні — по декілька штук. Мабуть, зручно їм звід си літати на найближчі озера по харч. Заходити в цей ліс треба обережно: земля під деревами геть біла від посліду… Непомітно спливли три тижні мандрівки. Неподалік від Сосниці, батьківщини Олександра Довженка, закін чили маршрут. Ми всі так звикли один до одного, до спіл кування і пісень біля вогнища, до веселих ігор на диких ні чийних пляжах, до світанків і заходів сонця над річкою, до життя біля води, коли будьякої миті можна скупатися… Повернення в місто здалося безглуздим і протиприродним. Проте розрадою в кінці мандрівки стає планування наступної. ■


Ліцензія ДАУТК АГ № 580599 від 27.09.2011

Туроператор «Сан Інтернешнл» вул. Михайлівська, 22А Тел.: (044) 3039555 www.sunin.com.ua


Profile for Intour

International Tourism Magazine 3-2014  

June-July 2014

International Tourism Magazine 3-2014  

June-July 2014

Profile for intour
Advertisement

Recommendations could not be loaded

Recommendations could not be loaded

Recommendations could not be loaded

Recommendations could not be loaded