International Tourism Magazine 5'2012

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

Ж У Р Н А Л

15:24

Page I

П Р О

М А Н Д Р I В К И

Т А

В I Д П О Ч И Н О К

™

5 (107) ’12

www.intour.com.ua

ЖОВТЕНЬ – ЛИСТОПАД

ТАНЗАНІЯ

НОРВЕГІЯ АНГЛІЯ ФІНЛЯНДІЯ ШВЕЙЦАРІЯ АВСТРІЯ ЧЕХІЯ ПОЛЬЩА МАЛЬТА ІЗРАЇЛЬ ТАЇЛАНД УКРАЇНА

У світі тварин

ВОГНЯНА

ЗЕМЛЯ

Велосипедом до пінгвінів

ЛАТВІЯ Пришпилений Ригою

СКІФІЯ Степове Ельдорадо

Туземний ДОМІНІКАНА

рай

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:24

Page II

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:24

Page 1

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:24

Page 2

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:24

Page 3

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:24

Page 4

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:25

Page 5

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:25

Page 6

Індекс передплати 74318 TM

5 (107) 2012 Журнал про мандрiвки та вiдпочинок Засновник i видавець — ТОВ «Редакцiя журналу «Мiжнародний туризм» Видається з 1992 року Головний редактор Олександр ГОРОБЕЦЬ Заступник головного редактора Євген БУДЬКО Вiдповiдальний секретар Iрина ГОРОБЕЦЬ Художнiй редактор Борис ТАРАСЕНКО Комп’ютерна графiка та верстка Євгена КРУТОВЕРЦЕВА Коректура Наталi ОБОЛЕНСЬКОЇ, Людмили ГОРОБЕЦЬ Вiддiл реклами: Тел./факс: (044) 254&5190, 254&5191, 254&5193 Вiддiл розповсюдження: Тел./факс: (044) 288&9625, 288&5457 Над номером працювали художники: Сергій Горобець, Борис Тарасенко На обкладинцi: «Індіанець таїно». Фото Олександра Горобця Зареєстровано Мiнiстерством України у справах преси та iнформацiї, серiя КВ, № 2351 вiд 17.01.1997 р. © Журнал «Мiжнародний туризм» Адреса редакцiї та видавця Кловський узвiз, 15, м. Київ, 01021 Тел./факс: (044) 254&5190/91/93, 288&5457, 288&9625 E5mail: welcome@intour.com.ua Представництва у Криму: тел./факс: (0654) 326&993 у Канадi: Український центр засобiв i розвитку — тел.: (403) 497&4374; факс: (403) 497&4377 Кольороподiл i друк: Видавничий дiм «Рема&Принт» Вул. В. Чорновола, 2, оф. 1, м. Київ, 01135, Україна Тел.: +38 (044) 486&8004, 486&2820 Тираж — 20 000 примiрникiв Перiодичнiсть — 6 випускiв на рiк Цiна договiрна. Передрук матерiалiв — тiльки з дозволу редакцiї. За рекламну iнформацiю вiдповiдає рекламодавець. Рукописи не рецензуються i не повертаються. Думка авторiв публiкацiй не завжди вiдповiдає думцi редакцiї. Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть фактiв, власних назв та iмен, iнших вiдомостей несуть автори.

Editor&in&Chief Oleksandr HOROBETS Deputy Editor&in&Chief Yevhen BUD’KO Managing Editor Iryna HOROBETS Art Director Borys TARASENKO Director of Computer Work Yevhen KRUTOVERTSEV Proof Reading & Editing Natalya Obolenska Subscription Index 74318 © «International Tourism» Magazine

26132

МАНДРIВКА СТОРIНКАМИ VIP-ÊËÓÁ 10-16 Замок її душі. Ідеться і про «Замок Радомисль», який відреставрувала Ольга БОГОМОЛЕЦЬ, і про «Душу України» — її унікальну колекцію домашніх ікон, і про замок душі самої Ольги Вадимівни.

ÏÎÄÎÐÎÆ ÍÀ ÏÎÄ²Þ 18-19 Цікавий несезон. Турподії на літніх курортах восени. Читай, обирай, вирушай!

ÆÈÒÒß ßÊ ÑÂßÒÎ 20-24 ВЕЛИКОБРИТАНІЯ. Ніч багать. Британія досить обережна з історичними святкуваннями, проте одна подія, пов’язана з війною між католицизмом і протестантизмом, стала приводом для великого щорічного свята.

ÒÐÎßÍÄÀ ²Òв 26-32 ВОГНЯНА ЗЕМЛЯ на двох. Після Антарктичної магістралі, якою завершилася наша попередня розповідь, від Вогняної Землі веломандрівників відділяє 680 кілометрів шляху, пампаси, гуанако, льодовик і декілька поромів.

ÂÎßÆ-ÊÎËÅÊÖ²ß 34-37 ІШГЛЬ. Наймодніший сніг Австрії. Якщо кортить насолодитися зимовим спортом і повеселитися на тусівках, то альпійський курорт Ішгль і ця розповідь — для вас!

40-42 Лижня ЧЕХІЇ. Узимку до цієї країни від нас прийнято їхати хіба що на термальні води. А вона пропонує повний спектр лижних забав, високий сервіс і національний колорит.

46-53 ТАЇЛАНД. За крок до нірвани. Тайці — буддисти зі стажем, вони вміло гальмують своє колесо дгарми, яке обертається між теплими морями&океанами, шовковим небом і кучерявими пальмами. І нащо та нірвана в такому раю?

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:25

Page 7

Мрієте про відпочинок як на картинці? У Дубаї є все для ідеального відпочинку. Вирушайте за принадними образами яскравого шопінгу, кулінарних святкувань, шанованих традицій, захопливих пригод та екзотичних розваг… Або просто відпочиньте біля теплого моря. Нові враження для вас — щодня. Це Дубай.

Департамент туризму та комерційного маркетингу. Тел.: +7 (495) 980 0717. Факс: +7 (495) 980 0718 Website: http://dubautourism.ae. E mail: dctm_cis@dubautourism.ae

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:25

Page 8

54163 64181

1141129

МАНДРIВКА СТОРIНКАМИ 54-63 Пришпилений РИГОЮ, або Прогулянки між бруківкою та флюгерами. Столиця Латвії має ту «скромну чарівність», що враз проникає в душу і залишається там назавжди. Уявлення про місто можна скласти за вікенд, але пізнавати його — все життя.

88-93 АЛАНДСЬКІ о5ви. Зелене на синьому. Між фінським містом Турку і шведським Стокгольмом, у Балтійському морі, розкидані понад 6700 островів Аландського архіпелагу.

96-102 ІЗРАЇЛЬ. Земля і Небо. Хоч скільки мандруй світами і роками — не покидає відчуття незавершеності. Та є на планеті маленька країна, де буття сягає найвищої гармонії та повноти…

114-129 ДОМІНІКАНА. Самі на Самані. Півострів Самана — справжній природний скарб Домінікани. Навіть для тих, хто вже бував на інших курортах острівної держави, цей край стане несподіваним приємним відкриттям.

130-137 Велика МАЛОПОЛЬЩА. Невелике Малопольське воєводство охоплює стільки видатних місць, які є «візитками» всієї країни. Із 16 польських об’єктів ЮНЕСКО тут розташовані 8.

138-143 NOR5WAY, або Шлях на північ. «Класична» екзотика тропіків незмінно вабить своєю яскравістю. Однак Північна Норвегія влітку, як з’ясувалося, здатна подарувати не менше барв і вражень.

144-148 ЛЮЦЕРН. Води & Гори. Країна не має моря, але вод у ній досить. Вони врізноманітнюють, пом’якшують та озвучують гірський ландшафт. Особливо цим пишаються в Люцерні та околицях.

8

ÌÀÍÄÐÓÉÒÅ ÍÀ ÇÄÎÐÎÂ’ß 44 Оновлення на ХЕВІЗІ. Завершено реконструкцію готелю «Європа Фіт****superior». Що нового?

ÆÈÂÈÉ ÑÂ²Ò 64-81 Джамбо, ТАНЗАНІЄ! Те, що у Танзанії не бракує «братів наших менших», ми знали. Але до мандрівки цією унікальною країною не уявляли, що їх буває стільки. І то на відстані фотооб’єктива.

108-113 «МАНАТІ5ПАРК». Звірята і хлоп’ята. У Домініканській Республіці можна завітати до диких звірів та індіанців і залишитися не лише живим&здоровим, а й задоволеним.

MODUS VIVENDI ÑÏÎѲÁ ÆÈÒÒß 82-87 МАЛЬТА. Місто в морі. Острів&музей, острів&курорт, острів&місто. Як живеться між доісторичних храмів, старших за єгипетські піраміди, та ультрасучасних готелів?

ÏÐÎÔ²-ÒÓÐ 94 ІЗРАЇЛЬ. Три моря вражень. Міністерство туризму Ізраїлю представило в Києві туристичні можливості трьох провідних курортних регіонів.

104-107 Домінанти ДОМІНІКАНИ. Інтерв’ю з директором туристичного офісу Домініканської Республіки пані Галиною Лисенко про актуальні турпропозиції та вічні цінності.

ÌÀØÈÍÀ ×ÀÑÓ 150-157 Таємниці степового Ельдорадо. Легендарні скіфи залишили у нашому степу кургани, наповнені золотом і таємницями. Археологи продовжують відкривати нам їхні скарби.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:25

Page 9

КЛУБ

26-Sep-12

15:25

Page 10

■

²äåòüñÿ ³ ïðî «Çàìîê Ðàäîìèñëü», ÿêèé â³äðåñòàâðóâàëà Îëüãà Áîãîìîëåöü, ³ ïðî «Äóøó Óêðà¿íè» — ¿¿ óí³êàëüíó êîëåêö³þ äîìàøí³õ ³êîí, ³ ïðî çàìîê äóø³ ñàìî¿ Îëüãè Âàäèì³âíè — ïðîôåñîðà ìåäèöèíè, ñï³âà÷êè, êîìïîçèòîðà, ìåöåíàòêè, áåðåãèí³, ìàìè…

V

I

P

5

!MT-5-12-PDF.qxd

ªâãåí ÁÓÄÜÊÎ

Замок її

душі

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:25

Page 11

«Замок Радомисль» — лаврська папірня, відбудована стараннями Ольги Богомолець.

Фото Є. БУДЬКА

К

Коли спілкуєшся із цією людиною, найдужче вражають дві речі — багатогранність особистості й душевна глибина. Така глибина, якої дехто може і злякатися. Ця риса виразно проявляється в романсах, котрі вона виконує своїм, знову ж таки, глибоким сильним голосом. Пані Ольга буває веселою, навіть іскрометною, але й тоді в її очах можна помітити властиве медикам розуміння життя з усім його трагізмом і, здається, весь великий історичний досвід роду Богомоль' ців, серед яких були й революціонери, й видатні лікарі. Настільки видатні, що… Уявіть, студентка Ольга Богомолець закінчила Ки' ївський медінститут імені свого прадіда Богомольця, є професором у Національному медичному університеті імені Богомольця, її тато був професором Інституту фізіології імені Богомольця… Історією українського народу, його духу опікується пані Ольга у новому, але відомому вже етнопарку «Замок Радомисль» на євро' пейському шляху «Віа Регіа». Там, окрім тисяч домашніх ікон з усієї України, можна побачити й галерею портретів її, Ольги Богомолець, предків. Отже, почнімо з родоводу. І без подорожі не обійдеться.

— Пані Ольго, ви щойно із Санкт Петербурга, де представля ли нову книжку про власний рід. Що це за видання?

— Я лише видавець цієї книжки, матеріали для неї понад 30 років збирав Анатолій Тихоцький. Вона про дворянський рід Ти хоцьких, двічі поріднений з родом Богомольців. Тихоцькою бу ла моя прабабуся, дружина академіка Олександра Богомольця, на честь якої мене назвали Ольгою. Книга дуже важлива як досвід відновлення пам’яті українсь кого та інших слов’янських народів. Саме втрата особистого ко ріння призвела до руйнації нашого національного стрижня, тра дицій та духовних настанов. Дуже часто ми не знаємо, ким були і як жили наші прапрадіди, тому вони не можуть впливати на нас власним прикладом та енергетикою.

— Кого зі свого роду вважаєте його «стовпами», світочами?

— Звичайно, серед найвидатніших моїх предків найближчим для мене за духом є академік Олександр Олександрович Богомо лець — науковець, який здійснив революцію в медицині. Його винаходи у сфері консервації та переливання крові використо вуються в усьому світі, завдяки їм під час Другої світової війни врятовано сотні тисяч поранених. Він же винайшов унікальну си роватку, яка допомагала подовжити життя, і стверджував, що ге нетичний код українців дає їм змогу жити щонайменше 120 ро ків. Це була людина важкої долі, славних досягнень і перемог. Проте є серед моїх предків і багато інших, ким захоплююся. Це медики та вчені, політики та митці, релігійні та громадські діячі, революціонери народники, генерал Російської армії та ге нерал хорунжий УНР. Перші згадки про Богомольців датуються XIV століттям. То були лицарі, яким за хоробрість польський король подарував герб і титул. Один із Богомольців брав участь у Грюнвальдській битві, коли об’єднане слов’янське військо розгромило Тевтонський ор ден хрестоносців. Прагнення захищати людей та боротися за правду передаєть ся з покоління у покоління в нашій сім’ї багато століть.

— Чи «пригадували» в радянський час академіку Богомольцю деяких його «неправильних» предків?

— Академік Богомолець мав такий медичний і суспільний ав торитет, що жодні «пригадування» не могли йому зашкодити. До того ж його матір померла у боротьбі з царизмом, вона захищала права народу і ніяк не могла «скомпрометувати» сина. Як відо мо, вона народила Олександра в Лук’янівській тюрмі.

— Ви обрали справою свого життя медицину через бажання про довжити династійні досягнення чи відчули покликання?

— Змалку не уявляла іншої долі. Батьки не змушували, це бу ло власне покликання. Все дитинство пройшло на тлі розмов про пацієнтів і методи лікування. Так у родинах багатьох медиків ді тям мимохідь передається психологія любові до ближнього, звич ка турбуватися про інших. У нашій сім’ї, включаючи тепер уже і мою старшу доньку, — шість поколінь лікарів.

— Добре пам’ятаю час, коли ви як співачка чарували і збурюва ли загал. Тепер чаруєте вужче коло. Не шкодуєте, що мистецтво тепер не на першому плані?

— Для мене мистецтво — це поклик душі, а медицина — про фесійне покликання. Так було завжди. Як медик лікую людські тіла та рятую життя, а мистецтвом оздоровлюю душі. Хочу бачи ти світ навколо себе гармонійним, а людей — щасливими та здо ровими. Тоді й самій буде радісніше на душі.

— А що у вашому житті на якому плані? Якщо можна, по черзі.

— Я прагну реалізуватися, з одного боку, як матір та жінка, з іншого — дарувати щастя та радість усім. І життя моє йде не по черзі, а по долі.

— При всій вашій зайнятості — де берете час на виховання чо тирьох дітей? Як і що виховуєте? Діти схожі за характерами?

— На жаль, маю зовсім небагато вільного часу, проте кожну хвилину намагаюся присвятити дітям. Старші вже виховують себе самі, молодші виховуються більше не словами, а прикладом мами. Їхнє життя сповнене змісту, вони роблять добрі справи. У них немає фетишу грошей, кар’єри, слави чи влади. Вони рос туть чесними, порядними людьми, які вміють ставити перед со бою завдання та вирішувати їх, а головне — реалізовувати своє Богом дане призначення. За характерами мої діти різні, але всі — сильні та обдаровані. (Усміхається).

— Вас теж так виховували?

— Моє виховання було значно суворішим. Я росла у спартан ських умовах. Сама мусила вирішувати свої проблеми та відпо відати за власні вчинки. Це сформувало здатність до виживання у будь яких умовах. Було багато фізичної праці й ніякого жалю. Згодом я зрозуміла, що так сім’я виховувала в мені стійкість до ➧

11

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:25

Page 12

Софія Богомолець, мати відомого академіка, українська революціонерка' народниця, яка народила сина у в’язниці й померла на каторзі.

Богомолець Вадим Михайлович — військовий діяч Української Народної Республіки, військово'морський дипломат, представник УНР у Румунії.

випробувань. Адже мої предки пройшли через голод і пересліду вання. Тепер я завжди зможу заробити на шматок хліба, адже, крім медичного фаху, володію професіями муляра, тинькаря, ав тослюсаря. Люблю шити, вишивати, пекти хліб.

— Діти успадкували ваші схильності до музики, медицини?..

— Старший син Андрій і середня дочка Анна пишуть пісні й чудово співають, старша донька Катерина і найменша Софія мрі ють стати лікарями.

— У вашій родині розмовляли російською, а у вас — така природ на українська... За час незалежності серед нашої інтелігенції з’я вилося покоління «перевченців» — тих, хто змінив мову. Ви нале жите до нього?

— Мені не довелося перевчатися — українська змалку була мені рідною, як і російська. А те, що в середовищі інтелігенції українська мова дедалі популярніша, свідчить про повернення провідної частини суспільства до свого національного коріння, і це можна тільки вітати.

— Тема делікатна, тож можете не відповідати, але… Ви мали не одне заміжжя. Чи не далася тут взнаки ваша сильна натура?

— Усі мої шлюби були щасливі, бо я маю чудові наслідки — талановитих дітей. Моє перше кохання увінчалося шлюбом у ві сімнадцять років. Чоловіки, які з’являлися в моєму житті, завж ди наполягали на шлюбі, але не всі були готові створювати міц ну, щасливу родину. Один не хотів дітей, іншому не подобалася моя активність, ще з одним не зійшлися в питаннях світогляду... Проте я завжди сповідувала і сповідую традиційні сімейні ціннос ті, прагну романтики й ідеальних стосунків, де чоловік — справж ній голова сім’ї.

— Скажіть по щирості, чи допомагали імена прадіда й інших представників медичної династії у вашій кар’єрі?

— Якщо по щирості — майже завжди заважали, бо під час на вчання та роботи накладали надмірну відповідальність або ви кликали заздрість. Жодних преференцій я із цього не мала. Але робила і роблю все, аби бути гідною предків. Як імена предків можуть допомогти в медицині? Ім’я не лікує, лікує людина. Без наполегливості та праці досягти чогось у цій справі неможливо. Це не шоу бізнес… (Усміхається). У чому мені допомогли відомі попередники, то це в натхнен ні, зокрема образ академіка Олександра Богомольця. Мільйони врятованих ним життів для мене — приклад того, як одна люди на може змінити світ.

— Чому вашу увагу привернула саме дерматологія? Наскільки ця сфера важлива?

12

Олександр Михайлович Богомолець, родоначальник медичної династії Богомольців, народник, чоловік Софії Богомолець.

— У 1991 році я відвідала Всесвітній конгрес дерматологів у США. Побачене і почуте там так захопило, що повністю пори нула у цю сферу. Після тієї поїздки моє життя докорінно змінилося. Я побачи ла прірву в розвитку між вітчизняною та західною медициною. Відкрила для себе світ лазерів, за допомогою яких можна легко лікувати ті хвороби, що в нас вважалися невиліковними. І я вирішила відкрити першу в Україні клініку лазерної меди цини. Пройшла тривалий та важкий шлях від кредиту на першу лазерну установку до створення власного Інституту дерматології та косметології доктора Ольги Богомолець. Тепер можу допомог ти майже всім пацієнтам із пухлинами шкіри, а рак шкіри — ви лікувати за одну амбулаторну процедуру. Власному інститутові я дала своє ім’я, яке підтверджує мою пер сональну відповідальність за кожного пацієнта і кожного лікаря. Мені неодноразово пропонували відкрити мережу клінік під сво їм ім’ям по всій країні. Але висококваліфікованих лікарів так мало, їх треба «вирощувати» роками, тому ліпше нехай буде одна кліні

Головне покликання пані Богомолець — медицина. У цій сфері вона має понад 70 наукових праць і 9 патентів на винаходи.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:25

Page 13

ка, де гарантується найвищий рівень лікування, ніж 10 клінік із малодосвідченими фахівцями. Часу розслаблюватися немає. Пухлини шкі ри — на першому місці серед онкопатологій. Най небезпечніша — меланома, родимка, що пере роджується у злоякісне новоутворення. При не своєчасній діагностиці смертність від неї сягає 95 відсотків. Головна причина трагедій — невчас на діагностика. Я поставила собі за мету скоро тити смертність від меланоми в Україні. Наша ко манда працює над впровадженням унікальної, високопрофесійної, доступної для всіх мешкан ців країни системи дистанційної діагностики ро димок. Це дасть змогу зберегти здоров’я та жит тя сотням тисяч людей.

— Маєте нагоду дати рекомендації сонцелюб ним туристам.

— Уникайте потрапляння ультрафіолету на шкіру, він провокує злоякісні пухлини. У півден них країнах захищайте шкіру одягом. Особливо це стосується групи ризику: людей зі світлими очи ма, тих, хто мав два чи більше сонячних опіків, а також тих, у кого є великі родимки чи багато малих. Купання у спеку збільшує ризик сонячних опіків і, як наслідок, онкозахворювань шкіри. Адже краплі води утворюють ефект лінзи, а ульт рафіолет здатний проникати у воду на глибину до метра. І дуже важливо пам’ятати ознаки перероджен ня родимок. Це поява асиметрії та нерівного краю, зміна кольору і збільшення розміру. Якщо таке помітили, негайно до лікаря!

— Ви були особистим лікарем президента Ющен ка після скандалу з його отруєнням. Що можете сказати про той період?

— Він був важкий, але цікавий з наукового і медичного погляду, дав мені унікальний і неоці ненний професійний досвід. Дай Боже, щоб цей досвід більше нікому не знадобився… Надзвичайно дивувало, що, незважаючи на всі закони медичної етики, деонтологіі та соці альної культури, стан здоров’я пацієнта, вигада

ловним лікарем має бути активне громадянське суспільство. Бо змінити систему без достатньої критичної маси тих, хто цього бажає, неможливо. А нову систему охорони здоров’я в Україні ми вже будуємо. Як тільки у владі з’являться заці кавлені опікуватися здоров’ям народу, наша мо дель відразу буде активована на державному рів ні. Поки що вона набирає обертів.

— Пані Ольго, як це — поєднувати музику з ме дициною, тонкі душевні матерії — з жорсткими лікарськими рішеннями, образність — із науковою прискіпливістю? Цього просить єство чи ви пра цюєте «на розрив» заради вищої мети?

— Я не збиралася ставати професійним музи кантом, пісні народжувались самі. Першу я на писала у 83 му, коли прочитала вірш Ліни Кос тенко «Осінній день». Я сама була здивована. Але коли відчула, що Бог дав такий дар, то зрозумі ла — мушу віддати його людям. А будь яка вища мета потребує не розриву, а гармонії… Усі мої пісні народжуються з почуттів. Коли в серці немає емоцій — немає і пісні. Іноді я від чуваю музику, яку Ліна Костенко закладає у свої вірші. Іноді пісні висловлюють моє ставлення до життя. Пишу музику вночі, коли всі вже сплять і в до мі панує тиша.

— Чи були періоди, коли музика зникала з душі?

— Колись, написавши першу пісню на вірші Ліни Костенко, я раптом відчула, що не зможу більше складати музику. Тільки відчула смак твор чості... Прокинувшись уночі, пообіцяла собі: якщо музика повернеться до мене, я ніколи не братиму за неї гроші. Так і роблю вже понад двадцять ро ків. Усі мої концерти в Україні були доброчинними.

— Чому вам близькі саме романси?

— Саме такі мелодії народжуються в мені. Гар монія романсу нині вкрай потрібна суспільству, якому бракує порозуміння, доброти і довіри. Я не припиняю творчої діяльності й неод мінно скоро повернуся до шанувальників. Зараз реалізую кілька невідкладних культурних і ме дичних проектів, які не дають змо ги зосередити Перші згадки про Богомольців датуються XIV ся на творчості. століттям. То були лицарі, яким польський Але цей час дуже близький, бо му король подарував герб і титул. Імовірно, мої зика у моїй ду предки брали участь у Грюнвальдській битві. ші — звучить!

— Ваша ак ■ тивна громадсь ка діяльність по ні діагнози і тактики лікування обговорювалися в’язана з медициною: доброчинність, медико соці всім роздратованим політичною коридою суспіль альні програми, підтримка хворих дітей… Але одна ством, яке не мало ні досвіду, ні професійних знань з її найяскравіших сторінок — відкриття неподалік і було елементарно маніпульованим. від Києва «Замку Радомисль» із колосальною колек — Вам не чуже суспільне життя, ви прагнете цією домашніх ікон. Як і чому ви почали їх збирати? вибудувати певну модель охорони здоров’я у влас — Колекціонувати образи почала випадково. ному інституті, ви навіть були депутатом Київ Перший купила на «блошиному ринку» за одну ради. Скажіть, наше суспільство хворе чи це проб гривню. Він лежав на землі, у бруді, серед інших старих речей. Був такий понівечений, що ледве леми росту? І який рецепт лікування?

— Хворе, але не смертельно. Його можна по можна було впізнати лик Христа… І я не змогла вернути до здорового способу життя і мислення. його не врятувати. Згодом я зацікавилася самим явищем домаш Для цього треба задіяти всі механізми cвідомої самосанації та активації імунного захисту. А го ньої ікони, і переді мною раптом відкрився вели ➧

Академік Олександр Олександрович Богомолець у молоді, зрілі роки та на поштовій марці, випущеній на честь його 90'ліття.

13

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:25

Page 14

Її називають «оксамитовим голосом» і «княгинею української пісні».

Раптом відчула, що не зможу більше склада1 ти музику. Пообіцяла собі: якщо музика по1 вернеться до мене, я ніколи не братиму за неї гроші. Так і роблю вже понад двадцять років.

■

З Ліною Костенко авторку'виконавицю пісень єднає трепетна творча дружба.

чезний духовний та культурний пласт. Малюва ли ці образи і професійні художники, і прості лю ди. Такі твори подають нам недогматичне, живе, народне бачення духовного світу. Багатосотлітня українська мрія про добро переплелася з дохрис тиянськими віруваннями і втілилася в народній християнській творчості. Нині наша експозиція єдиного в світі музею української домашньої ікони «Душа України» на лічує понад 5000 експонатів.

— Чи такий «жанр», як домашня ікона, сприй мають мистецтвознавці музейники духовенство?

— Ця ікона завжди була на почесному місці в оселі, служила оберегом родини, до неї україн ці зверталися по пораду, підтримку. Канонічни ми такі образи можуть не визнаватися, проте не варто применшувати їхню духовну значущість. Всіма людьми родинні ікони сприймаються надзвичайно позитивно. А для мистецтвознав ців і музейників це ще й непочатий край нових відкриттів.

— Які образи у вашому зібранні найцікавіші, най дорожчі особисто для вас?

— Кожен цікавий по своєму, бо віддзеркалює внутрішній світ української родини, традиції пев ного регіону. В музеї є багатометрові домашні іко ностаси і крихітні подорожні образи, козацькі «ковчеги» і гуцульські «скла’дні», ікони на полот ні, на склі, з металу, з дерева... Унікальною є ка м’яна ікона святого Миколая Чудотворця XVII століття, якої торкалися десятки тисяч рук із про ханням заступництва в дорозі. Вона ніколи не бу ває холодною. Цікава ікона архістратига Михаї ла в гуцульському вбранні. Дивує образ Богоро диці з Веселкою та інший, на якому повитухи пе рерізали пуповини немовлятам… Деякі експонати зберігають відбиток часів во йовничого атеїзму: скульптура архістратига Ми хаїла з простреленими грудьми, ікони з виколо тими очима, скриня з обезголовлених образів...

— Та й сам «Замок» був під купами сміття…

— Коли моя колекція стала великою, я поча ла шукати для неї притулок. Не хотілося суто му зейного приміщення. По перше, домашні ікони для цього занадто теплі, а по друге, я прагнула повернути цим «сиротам» дім. Натрапила в га зеті на оголошення про продаж старого млина в Радомишлі… Млин і прилегла територія являли собою ру їни посеред болота, стихійне звалище. Довелося осушити територію, підняти берег над водою, ви везти понад 60 вантажівок сміття. Реконструкція будівлі тривала п’ять років. Млин початку ХХ століття виявився збудованим на під валинах папірні XVII століття — паперової фабри ки й водночас фортеці, оточеної водами двох річок. Нині споруда з багатьох причин є винятковою. Папірня не має фундаменту і стоїть безпосеред ньо на підземному гранітному масиві заглибшки не менше кілометра. З води розташованого по руч озерця виглядають «язики» тих гранітів. Спо руда має камерний концертний зал, один із най кращих за акустикою в Європі. І цей зал — єди ний у світі, в якому б’є живе джерело! Воно дава ло можливість захисникам укріплення вижити у разі облоги. А сучасне скульптурне зображення засновника папірні, архімандрита Єлисея Плете нецького, стало єдиним в Україні пам’ятником на течії річки — монумент стоїть у воді. ➧

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:25

Page 15

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:25

Page 16

Лики святих у музеї домашньої ікони «Душа України», в «Замку Радомисль».

Уже зараз до нас їдуть туристи з Америки, Австралії, Канади. А на першому каналі Япон1 ського телебачення вийшов фільм про укра1 їнську домашню ікону і наш музей.

■

Приємно подарувати «іконам'сиротам» гідний дім…

16

На місці болота ми створили унікальний ланд шафтний парк з острівцями, на яких зеленіють рідкісні рослини. Тут живуть бобри, видри, он датри, лелеки...

— Ви мріяли перевести «Замок Радомисль» на самоокупність. Це вдалося?

— Це — у процесі. (Усміхається). Я думаю про те, як житиме музей, коли мене вже не буде по руч. Він мусить стати самодостатнім туристичним об’єктом. Для цього має обрядову залу, де розпи сують молодят, конференц зал, гостьові кімнати… Нам допомагають відвідувачі, купуючи квитки. Адже ми не маємо ніяких державних пільг, навіть за електроенергію сплачуємо високий тариф, як виробництво.

— За неповний рік музей прийняв 10 тисячого відвідувача, а ви все запрошуєте великі групи жур налістів. Невже ще потрібен розголос?

— Я просто хочу, щоб якомога більше людей торкнулися душі українського народу, отримали уроки пам’яті. Ми показуємо світу, якою може і має бути Ук раїна. Уже зараз до нас їдуть туристи з Америки, Австралії, Канади саме для того, щоб подивити ся унікальну і єдину в світі експозицію. А на пер шому каналі Японського телебачення вийшов 20 хвилинний фільм про українську домашню ікону і наш музей. І знаєте, що відповіли японці на моє запитання про те, для чого вони це зроби ли? Щоб підняти рейтинг України у світі! До журналістів же ставимося просто як до дру зів. І вони — до нас. Саме журналісти допомогли захистити «Замок Радомисль», коли в ньому вчи нили бешкет підіслані молодчики, відстояти від зазіхань зголоднілих депутатів будівельників

Олександрівську лікарню та парк академіка Бого мольця в Києві.

— Що означає ваш родовий герб над «Замком Радомисль», поруч із державним прапором?

— Голову бика, пронизану мечем, треба розу міти як «убий у собі звіра», або перемогу духов ного над тілесним. А сусідство з прапором Украї ни означає, що доля мого роду нерозривно пов’я зана з Україною. Як висококваліфікований фа хівець я маю безліч можливостей жити та працю вати в будь якій країні, але бачу себе та майбутнє своїх дітей тут.

— Ваша багатогранносте, а чи знайшлось у ва шій душі місце подорожам?

— Так! Свого часу я брала участь у експедиціях до підземних печер України, сплавлялася на бай дарках і каное по гірських річках, була корабель ним лікарем у яхтовій регаті, разом із батьком пі діймалася до «Прихистку одинадцяти» (4130 м. — Авт.) на Кавказі... Усе життя мріяла поїхати в до слідницьку експедицію з вивчення павуків, чере пах, дельфінів та інших рідкісних тварин. Тоді бра кувало грошей, а тепер немає часу. (Усміхається). Від мене поки що залежить надто багато проек тів та людей. Та, може, колись мрія здійсниться.

— Одного разу я бачив вас в аеропорту Стам була. Виглядали не по відпочинковому…

— Часто їжджу в закордонні відрядження на симпозіуми та конференції, читаю лекції, зустрі чаюся з колегами для обміну досвідом, консуль тую пацієнтів. Щоразу намагаюся якнайбільше побачити та познайомитися з країною через спіл кування з її людьми, культурою, природою... І ду же люблю фотографувати.

— Порадьте читачам із власного досвіду щось для мандрівок і взагалі життя.

— Хочу побажати не тільки дивитися, а й ба чити. Не тільки слухати, а й чути. Не тільки спо стерігати, але й розуміти. І тоді, як сказано у Свя тому Письмі, пізнаєте істину, й істина зробить вас вільними. І звичайно, чекаю всіх вас у замку Радомисль — лише за годину їзди від Києва ви побачите справж нє диво! ■

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:25

Page 17

26-Sep-12

НА ПОДІЮ

15:25

Page 18

■

Колючі делікатеси

Р

О

Ж

!MT-5-12-PDF.qxd

П

О

Д

О

За 20 років свого існування хорватський фестиваль каштанів «Marunada» здобув прихильність тисяч туристів. Його назва походить від місцевих їстівних каштанів «маруна», які у світі вважаються чи не найсмачнішими. Свято на честь дарів природи відзначається пишнотою, а програма — насиченістю. Насичена вона насамперед частуванням. Ніде більше не посмакуєш стільки страв із каштанів! І це не лише каштанові десерти, а ще й м’ясні та інші страви з використанням «маруни», що здивують будь-якого гурме. Хорвати не обмежуються «святом живота». Наприклад, торік у рамках «Марунади» провели спортивну регату, виставку старовинних авто і веломарафон. Зрештою, тут можна позасмагати на комфортних пляжах (середня температура повітря у жовтні — +200С). І не забудьте придбати пляшечку хорватського вина нового врожаю та сувенір із каштанами на згадку. Хоча такий делікатес навряд чи забудете.

Що: фестиваль каштанів «Marunada» Де: Ловран (Хорватія) Коли: 12–28 жовтня Інфо: www.lovran.com/ events/marunada.html

Пiдготувала Юлія МАЛА

Цікавий несезон

Òå, ùî âîñåíè âñ³ ë³òí³ êóðîðòè ïîðèíàþòü ó çèìîâó ñïëÿ÷êó, — ïðèêðèé ñòåðåîòèï. Ñïîðòèâí³ ïî䳿, ê³íîôåñòèâàë³, êóë³íàðí³ ³ìïðåçè — ùî òàì ò³ëüêè íå âèãàäóþòü, àáè ïðîäîâæèòè ñåçîí!

Сипуче мистецтво Що: Де: Коли: Інфо:

виставка піщаних скульптур FIESA Алгарве (Португалія) 16–25 жовтня www.fiesa.org

Цьогорічний ювілейний фестиваль піщаної скульптури FIESA відзначатиме своє десятиліття. З цієї нагоди організатори обіцяють вразити гостей. Взагалі складно уявити, як із такого нестійкого матеріалу можна щось створити. Але в досвідчених майстрів виходять неймовірні образи та сюжети! Щороку фестиваль обирає нову тему, тож за період його існування створено безліч сцен із відомих кінофільмів, картинок тваринного та рослинного світів, фантастичних істот, образів зі сфер музики, спорту, ба навіть космосу. Особливої атмосфери та об’ємності фігури з піску набувають увечері, коли вмикається спеціальне освітлення. Диво-фігури ніби оживають… Протягом фестивалю митці використовують близько 35 тонн піску, якого вдосталь на курортному узбережжі Алгарве. Заплативши лише 9 євро за вхід, можна не лише насолодитися прекрасним у своїй недовговічності мистецтвом, а ще й позасмагати.

Усе в шоколаді Що: фестиваль «Eurochocolate» Де: Перуджа (Італія)

Коли: Інфо:

19–28 жовтня www.eurochocolate.com/perugia2012

Неординарні італійці, незважаючи на Всесвітній день шоколаду 11 липня, проводять свій власний фестиваль солодкого наїдку в середині жовтня. Шоко-фест у місті Перуджа збирає близько мільйона людей! Останніми роками його називають солодкою версією пивного «Октоберфесту» в Німеччині. І з цим не посперечаєшся, бо «Eurochocolate» перетворює місто на одну величезну кондитерську, його вулиці сповнюються радісними натовпами, театральними виставами, феєрверками та ятками з шоколадними принадами. У шоколатеріях можна придбати найрізноманітнішу продукцію з темної запашної субстанції: від звичайних цукерок та батончиків до їстівних телефонів, годинників та взуття. Буде представлено багато сортів гіркого, чорного, молочного, фруктового та іншого шоколаду. З нього виготовляють навіть традиційні італійські піцу, пасту й сири. О, тут важко втриматися навіть тим, хто на дієті. Тож розслабтесь і отримуйте задоволення, сміливо вимащуючи щоки в шоколад!

Сучасні аргонавти Що: виставка яхт «Metropolitan Expo» Де: Афіни (Греція) Коли: 13–21 жовтня Інфо: www.athensboatshow.gr Один чеховський персонаж переконливо стверджував, що в Греції є все. Багато туристів уже переконалися, що принаймні у плані відпочинку це справді так: чисті пляжі, лагідне море, чудовий сервіс, античні пам’ятки... І восени це нікуди не зникає, лише стає менше туристів. А ще восени відбуваються цікаві заходи. У жовтні виставковий центр «Metropolitan Expo» в Афінах уже 34-й раз відкриє відому виставку яхт. Під час неї відбудуться покази та демонстрації нових яхт і катерів, найсучаснішого електронного обладнання для догляду за плавзасобами та двигунами, новинок для дайвінгу від знаних світових марок і початківців у цьому бізнесі. Біля Афін, зокрема в порту Пірей, можна і самому вийти в море — хоч на яхті, хоч на круїзному лайнері. У вільний від морських вражень час логічно оглянути пам’ятки столиці, скориставшись спеціальним міським автобусом.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:25

Page 19

Що: фестиваль повітряних зміїв Де: Коралехо (Іспанія) Коли: 8–11 листопада Інфо: www.fuerteventura.com

Змії над Іспанією Восени острів Фуертевентура пропонує не лише позасмагати та відпочити на прекрасному узбережжі, а й приємно провести час за веселим заняттям. Коли спека стає помірною, містечко Коралехо запрошує на фестиваль повітряних зміїв, який відбувається в парку природних дюн. Проминути центр подій нереально, адже яскравих зміїв видно за багато кілометрів. Зазвичай у перші дні фестивалю в запуску «гориновичів» беруть участь усі охочі, в тому числі й підопічні свята — діти з вадами слуху. А вже наступного дня свою вправність демонструють майстри цілком «дорослого» повітряного спорту — кайтингу. Шоу триває до смеркання, коли видовище набуває особливого колориту. Ну, а у фінальний день будуть вручення призів, дощ із цукерок, фотосесія з переможцями та неймовірний феєрверк!

Королівська регата Що: яхт$рейсинг «Rolex Middle Sea Race» Де: Валлетта (Мальта) Коли: 20–31 жовтня Інфо: www.rmyc.org Регата «Rolex Middle Sea Race» на Мальті — справді престижна, адже відбувається за участі Королівського мальтійського яхт-клубу. Господарі тримають марку, залучаючи учасників із різних куточків світу, забезпечуючи якісну організацію та не в останню чергу — використовуючи мальовничі пейзажі острівної країни. Маршрут завдовжки 600 миль щороку приваблює близько 70 команд. Це справжній виклик для бувалих шкіперів та аматорів яхтингу. Морський шлях не лише цікавий, а й мальовничий, бо пролягає повз острови, миси, вулкани та бурхливі морські води. Уболівальників же Мальта підкорить теплим помірним кліматом, безліччю культурних пам’яток і незабутніми пляжами. Регата допоможе врізноманітнити відпочинок, спокійний у цю пору року.

Що: міжнародний марафон Де: Пафос (Кіпр) Коли: 22–25 листопада Інфо: www.cypruschallenge.com

Стамбул у шоці Що: виставка сучасного мистецтва «Contemporary Istanbul» Де: Стамбул (Туреччина) Коли: 19–25 листопада Інфо: www.contemporaryistanbul.com Стамбул — місто, де переплелися стародавні культури та звичаї. Проте час летить безупинно, і нині у древньому місті відбувається одна з головних подій у світі сучасного мистецтва — виставка «Contemporary Istanbul». Відвідувачів приголомшує розмаїття експонатів: скульптур, фотографій, відеофільмів, графіки та інсталяцій. Багато з них справляють притаманний сьогоденню шоковий ефект. Представлені твори належать митцям із понад 20 країн світу та близько сотні мистецьких галерей. Але головною тематикою та ідейною засадою стамбульського арт-фесту є збереження східних традицій та культури. Чималу частину експозиції займають роботи турецьких майстрів.

Пафосний марафон Кіпр приваблює не лише відпускників, а й спортсменів. Чотириденний міжнародний марафон, що стартує у міста Пафос, — випробування для найвитриваліших! У забігах беруть участь люди різних професій із різних країн світу, у тому числі й з України. З року в рік кількість учасників (як і вболівальників) зростає. Головний приз вартий зусиль, адже переможцям організатори оплачують абсолютно всі витрати на поїздку — від авіаквитків до оренди автомобіля для екскурсій заповідною зоною Кіпру. Маршрут пробігу пролягає мальовничими місцями заповідника «Акамас». Пересування рівнинами й пагорбами, що порізані глибокими рівчаками та порослі густими хащами, потребують чимало сил. Щоденні забіги ретельно сплановано та розраховано. А прилеглі до маршруту готелі надають уболівальникам і групам підтримки можливість із користю та комфортом провести свій час у заповідній зоні.

Ілюстрації надані організаторами подій

19

26-Sep-12

ЯК СВЯТО

15:25

Page 20

■

ВЕЛИКОБРИТАНІЯ

Ж

И

Т

Т

Я

!MT-5-12-PDF.qxd

Ніч

багать Áðèòàí³ÿ äîñèòü îáåðåæíà ç ³ñòîðè÷íèìè ñâÿòêóâàííÿìè, âîíà ïðàãíå çãëàäèòè åòí³÷í³ òà ðåë³ã³éí³ êóòè. Ïðîòå îäíà äàâíÿ ïîä³ÿ, ïîâ’ÿçàíà ç íåïðèìèðåííîþ â³éíîþ ì³æ êàòîëèöèçìîì ³ ïðîòåñòàíòèçìîì, ñòàëà ïðèâîäîì äëÿ âåëèêîãî ùîð³÷íîãî ñâÿòà — Íî÷³ áàãàòü, àáî Íî÷³ Ãàÿ Ôîêñà.

У

Уночі з 4 на 5 листопада вся країна згадує про знаменний день, коли вдалося запобігти вбив ству монарха й утвердити протестантство як ос новну релігію країни. Кожне місто, село і навіть багатомільйонні мегаполіси готують величезні багаття і тішать мешканців феєрверками. У цьому палахкотінні виділяється невелике місто Льюїс поблизу Лондона. Там «Ніч багать» є величезним фестивалем за участю всіх городян, мешканців сусідніх сіл, приїжджих з усієї краї ни та з за кордону. Очевидці називають це «по дією, на якій обов’язково треба побувати, щоб не повірити своїм очам!». А все почалося з невдалого теракту понад 400 років тому... Темна історія 1534 року король Генріх VIII проголосив себе главою церкви в Англії й тим самим відмовив ся підкорятися Ватикану. Кажуть, основною при

Õåëüãà Î˲ÉÍÈÊ

чиною такого кроку було кохання одруженого короля до іншої жінки — Анни Болейн. Закон на дружина не змогла подарувати спадкоємця трону, і Генрих будь якою ціною хотів отрима ти дозвіл на розлучення, але Папа Римський йо му відмовив. Тоді король розірвав стосунки з ка толицькою церквою, заснував нову — англікан ську, став на її чолі, сам собі дав дозвіл на роз лучення і щасливо одружився знову. Так у Бри танії почався період Реформації — доба великих змін, коли закривалися монастирі, а їхні землі відходили королю, коли церкви змінювали пред стоятелів, епоха запеклої ворожнечі між католи ками і протестантами. У 1603 році, після приходу до влади короля Шотландії Джеймса V, який став королем Анг лії Джеймсом I, антикатолицькі закони були по м’якшені, в людей з’явилася надія на припинен ня релігійного переслідування. Проте невдовзі почастішали народні заколоти, і, щоб «випусти ти пару» суспільного невдоволення, король по вернувся до війни з католицизмом. Тоді й була спланована «Порохова змова». Група послідовників католицизму задумала пі дірвати Вестмінстерський палац, коли там збе руться королівська родина, міністри й депутати, i одним вибухом знищити верхівку держави. А коли здійметься колотнеча — захопити владу. Змовників було п’ятнадцятеро. На чолі гру пи стояв Роберт Катсбі, а прославлений Гай Фокс був лише одним із виконавців. Задум нiби дуже простий. Навесні 1605 року підпільники

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:25

Page 21

(у прямому сенсі слова) винайняли підвал, з якого прокопали хід просто під Вестмінстерський палац, де містився парламент. Там поставили два десятки діжок із порохом, які й мали «змі нити хід історії». Проте історія пішла своїм шляхом. Один зі змовників мав ро дича — депутата. Родинні почуття змусили його написати тому лист із попередженням. Депутат забив на сполох і повідомив владу про теракт. Уночі напередодні великого підриву підвал обшукали і знайшли там Гая Фокса. Гай був підданий тортурам, але не видав спільників. Учасни ки заколоту намагалися втекти з Лондона, та декотрі загинули, декотрих піймали і засудили до жахливої смерті через повішан ня і четвертування. Жорстокі були часи... Спритник Гай Фокс обдурив ката і стрибнув з ешафота, поки його голова була в пет лі — зумів уникнути четвертування... Через рiк король звелів відзначати 5 листопада з феєрверка ми як «щасливий день порятунку». Так святкують і дотепер. Ну, а історичні наслідки невдалого замаху були протилежни ми до очікувань. Переслідування католиків тільки посилилися,

нові закони ще дужче обмежили їх у правах. У 1701 році забо ронили одружуватися протестантам із католиками і позбавили останніх будь якої можливості успадкувати трон. Консерватив ні британці дотримуються цього закону і досі... А в 1834 му пожежа знищила приміщення парламенту з до кументами про «Порохову змову». Відповідно, до нас дійшли тільки перекази цієї історії. Вогні демократії У містечку Льюїс подію відзначали за наказом короля, як і скрізь. Та тут святкування набирало такого розмаху, що пере творювалось на заворушення, тож були спроби його заборони ти. Сутички між поліцією та прихильниками святкування зреш тою закінчилися заснуванням у місті перших «спільнот багат тя», відповідальних за «цивілізоване» святкування. Згодом на додачу до феєрверків почали влаштовувати парад, на якому були присутні ляльки Гая Фокса, його побратимів, Па пи Римського та інших. Вважають, що традиція цього «параду ворогів віри» походить від ритуалу аутодафе — публічного засу ➧

21

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:25

Page 22

дження єретиків, коли винних водили містом, прилюдно викривали їхні злочини та читали молитви. Ще один атрибут параду, пов’язаний із релігією, — це 17 палаючих хрестів, які символізують 17 мучеників, що були спалені в Льюїсі за віру. Однією з причин того, чому саме Льюїс став центром святкування «Порохової змови», є те, що мiстечко вважається батьківщиною пар ламентаризму. Після битви під Люїсом у 1264 році короткий час місто було столицею Англії. Тоді підписали «Mise of Lewes» — угоду про пе ремир’я між королем Англії Генрі ІІІ та повсталими баронами. Цей до кумент британці взагалі вважають початком демократії, бо ж монарх уперше погодився розділити владу. Тобто історично саме тут «створи ли парламент», який не вдалося підірвати Гаєві Фоксу зі спільниками. Вибухове місто Ми вирішили «встромити голову в полум’я» і відвідати святковий Льюїс. Змалювати, що там відбувається уночі на 5 листопада, дуже складно. Враження таке, ніби потрапив у середньовічну казку, яка зовсім не асоціюється зі спокійними та врівноваженими британцями. Перше, що впало у вічі після приїзду в місто, — всі люди активно готуються. Дуже активно. У магазинах, розташованих на центральних вулицях, якими мають проходити процесії, наглухо затуляють вітрини

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:25

Page 23

величезними фанерними щитами. Навіть на бічних і віддалених вулич ках закривають паркування, а мешканці ховають свої автівки деінде. Уздовж тротуарів розставляють візки. Ми спочатку думали, що в них розкладатимуть вогнища для освітлювання вулиць. Як потім виявило ся, вони мали зовсім інше і дуже корисне призначення. Більшість людей, що гуляли містом, були одягнені або в історичні костюми, або в смугасті светри, кольори яких символізували членство в певній «спільноті багаття». Таких спільнот зараз шість, і кожна про тягом року готує до святкування власні програму, костюмовану про цесію, свої смолоскипи, феєрверки і хрести. Кожній спільноті виділя ють ділянку, де вона влаштовує велике багаття і запускає феєрверки. Поміж парадно одягнених городян і гостей міста походжають полісме ни в повному обмундируванні та… з лижними масками на касках. Поліція в лижних масках, фанерні вітрини магазинів і приватних бу динків… Схоже, буде гаряче! На одному зі стадіонів Льюїса була складена величезна купа дров, яка мала вночі розгорітись «очисним» багаттям. Поруч встановили му ляж бідолашного Гая Фокса, а навколо нього бригада «підривників» на лаштовувала десятки, а може, і сотні ракет феєрверків. Коли стемніло, почалося дійство. Люди в історичних костюмах зби ралися в колони і несли запалені смолоскипи, везли різноманітні під ➧

23

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:25

Page 24

ОБЕРЕЖНО З ВОГНЕМ! Приїжджати до Льюїса на Ніч Гая Фокса бажано заздалегідь, оскільки через обмежену кількість паркувань і саму специфіку святкування після 17.00 усі в’їзди і виїзди з міста перекриваються. Спізнившись, потрапити до міста шансів мінімум. Подбайте про одяг— візьміть щось, чого не шкода пропалити. Незважаючи на обережність учасників і запобіжні засоби місцевої влади, від іскор не застрахований ніхто. Інформацію про святкування можна знайти на офіційному сайті: www.lewesbonfirecelebrations.com

■

свічені вогнем фігури, охоплені полум’ям хрес ти. Пройшовши всіма вулицями, вони кидали хрести в річку з головного мосту. Ще одне тра диційне дійство — підпалювати діжку з петарда ми та феєрверками і теж запускати цю гримучу конструкцію з мосту у воду. В давні часи діжку наповнювали горючою речовиною, підпалюва ли й котили з пагорба до річки, але зараз від цьо го відмовилися заради безпеки. Під час походу недогорілі смолоскипи кида ли просто на землю і запалювали нові, а в кінці кожної процесії йшли люди, які тягли вже зга дані візки й збирали в них пожежонебезпечний непотріб. Безліч людей стояло вздовж центральних ву личок, а до Монумента воїнам — центрального місця, через яке проходили всі процесії, — вже було неможливо пробратися. Хоч би куди ми пі шли — всюди натикалися на одну з вогняних про цесій. Від вигляду по старовинному вбраних лю дей зі смолоскипами на тлі давніх будинків — враження просто неймовірне! Відчуття того, що ми опинилися в XVII столітті, було абсолютно реальним і навіть трішечки лякало… Розмаїття костюмів — дивовижне. Вікінги, пірати, давні пожежники, французи з винайде ною ними гільйотиною, шотландці з волинка ми, персонажі венеціанського карнавалу, «при хильники» Ку клукс клану, різноманітні герої

казок… Не забули і про героя дня — Гая Фокса. Навколо його фігури було найбільше вигуків, вог нів і вибухів петард. Місто веселилося від душі! В якийсь момент мене охопило відчуття втра ти зв’язку з реальністю — наслідок всюдисущо го диму, постійних вибухів, спалахів і решти по баченого. До речі, більшість смолоскипників мали на голові бандани, які натягували на об личчя в моменти найбільшої концентрації диму і вибухів. Нарешті, коли всі процесії пройшли своїми маршрутами, юрби перебралися до святкових зон різних «спільнот багаття». Коли ми прийшли на «свій» стадіон, там уже палало вогнище, а Гай Фокс іще чекав своєї долі. Об 11 й вечора поча лася друга частина свята — Фокс «підірвав ба рильце з вибухівкою», із несамовитим громом запустивши в повітря десятки феєрверків. Небо над стадіоном розквітло. Десь удалині були по мітні відблиски вогнів з інших зон. Це тривало хвилин двадцять. Величезна кількість людей навколо стадіону стояла, підвівши очі догори, і насолоджувалась фантастичними вогненними картинами. Ніч багать у Льюїсі мені важко поєднати з британським темпераментом. Проте саме після неї я можу сказати, що зробила ще один крок до розуміння острівної нації. Вона все таки з вогником! ■

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:25

Page 25

25

26-Sep-12

ВІТРІВ

15:25

Page 26

■

Д

А

!MT-5-12-PDF.qxd

●

А Р Г Е Н Т И Н А

Вогняна Земля

на двох

Т

Р

О

Я

Н

Ч И Л І

ϳñëÿ Àíòàðêòè÷íî¿ ìàã³ñòðàë³, ÿêîþ çàâåðøèëàñÿ íàøà ïîïåðåäíÿ ðîçïîâ³äü, â³ä Âîãíÿíî¿ Çåìë³ íàñ â³ää³ëÿëî 680 ê³ëîìåòð³â øëÿõó, ïàìïàñè, ãóàíàêî, ëüîäîâèê ³ äåê³ëüêà ïîðîì³â ÷åðåç ïðîòîêè. Ìàð³ÿ ÇÀ²ÐÞÕ²ÍÀ (Êè¿â), Æîðä³ ÊÀÑÒÅÉÑ (Áàðñåëîíà)

A

На 64 й день подорожі ми приїхали в патагонське містечко Ель Калафате, яке бу ло б забуте Богом і людьми, коли б не величезний льодовик за 70 кілометрів звідси. Туристи приїжджають сюди навіть з інших континентів. Попереду лежали безлюдні й суворі краї.

Життя в холодильнику Найбільші запаси льоду на планеті зосереджені в Антарктиді, друге місце займає Гренландія, а третє — льодовик Періто Морено. Побачивши його на знімку, розумі єш, що навряд чи десь іще є така монументальна крижина. Вона сповзає з гірського хребта, перелазить через озеро і впирається у його протилежний берег. Але на місці ми зрозуміли: знімки — лише нікчемна спроба відтворити могутність цього велетня. Вже пробираючись крізь ліс до льодовика, відчуваєш його холодний подих. А зійшовши на вершину пагорба поруч, чудуєшся масштабам Періто Морено. Здається, ніби відчинив морозильну камеру, всунув туди голову і побачив інший ви мір. Мізками розумієш, що льодовик — це лише замерзла вода, спресований сніг, зви чайна рідина у твердому стані, якої навіть у нашому організмі 80 відсотків. Але дивиш ся на цього блакитного гіганта, відчуваєш вітер із його гострих крижаних пальців і проймаєшся повагою, підсвідомо починаєш поводитись обережно, ходити майже навшпиньки — тільки б не розбудити сплячого монстра. Удень, коли сонце нагріває кригу, її розтинають тріщини, і величезні льодові стов пи з гуркотом звалюються у воду, здіймаючи хвилі на темній воді. З часом озеро за спокоюється, вирівнюється, і тільки уламки білої криги на поверхні нагадують про неймовірне дійство. Хочеться годинами спостерігати за життям льодовика: як він на грівається і розколюється, як дихає, як крижини тануть і сповзають у воду, раптово розриваючи приполярну тишу… На волю! В пампаси! Хлясь! Порив вітру протаранив намет, захляпав верхнім тентом, затріщав штор мовими розтяжками і проник льодяним тараном крізь вентиляційні отвори всередину нашого «житла». Намет стояв поруч із поліцейською дільницею, куди ніхто з охорон ців порядку так і не прийшов за всю ніч. За 70 кілометрів дороги в пампасах це було єдине узвишшя, яке могло захистити нас від пронизливого вітру. Навіть не зрозуміло, навіщо тут ця дільниця, якщо в радіусі 40 кілометрів є тільки одна людська оселя.

— Із днем народження, — сказав спросоння Жорді.

— Дякую, — ще більш сонно відповіла я. Так, це був мій день народження і водночас один із найскладніших днів подорожі. Ми вичавили себе зі спальників, поснідали теплою вівсянкою, виповзли з наме ту, коли перші промені сонця пролили на пампаси жовте світло. Не те щоб ми були фанатами підйому з півнями, але дуже вже не хотілося пхатися проти вітру. Він у ➧

26

Продовження. Початок у №№ 3, 4 '2012

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:25

Page 27

Крижаний гігант. Льодовик Періто(Морено. Хоч скільки фотографій передивись, у реальності цей колосальний «кубик льоду» все одно вразить.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:26

Page 28

Пампаси — це абсолютно рівна місцевість без жодного дерева до самого горизонту.

У дитинстві я уявляла, що пампаси — це казкове місце, батьківщина добрих, пухнастих страусів. Насправді тут навіть кущі не виживають. Хоча страуси нанду все1таки водяться.

■ пампасах починає віяти об одинадцятій. Ми вирушили до сьомої, тож, імовірно, задля святкового подарунку вітер «увім кнувся» о восьмій. Читаючи ці рядки у затишній квартирі за чашечкою кави, навряд чи можна уяви ти всю гостроту відчуттів, коли застряга єш посеред нічого — а пампаси фактично є величезною одноманітною пусткою, — де ти щосили налягаєш на педалі й чес но заробляєш швидкість 8 кілометрів за годину. У дитинстві я уявляла, що пампаси — це якесь казкове місце, батьківщина па пуасів із кістками в носі й лякливих, доб рих, пухнастих страусів. Насправді це без лісна рівнина, де навіть кущі не вижива ють: занадто сухо і вітряно. Хоча страуси нанду тут усе таки водяться. Ще є скупі злаки, що ростуть жмутками. До речі, ці трави дуже гарні — шовковисті, ніжно золотисті. Та вони тішать перші 20 кіло метрів, а протягом наступних 350 спри ймаються як монотонна буденність. На вколо нема на чому око зупинити, хіба що Трави дивують розмаїттям відтінків, шовковистістю і вмінням виживати в суворому кліматі.

на кондорах у небі й загрозливих хвилях розігрітого повітря на горизонті.

— А там справді водяться кондори, най' більші хижі птахи у світі? — запитала мене мама, коли прочитала анонс нашої подорожі.

— Кажуть, так. Але вони харчуються падлом, а значить, для нас цілком безпечні.

— Авжеж! Вони кружляють над велоси' педистами, доки ті відкинуть копита, — мама завжди з гумором ставилася до мо їх подорожей. Якщо не виходить зробити ефектне фо то кондора в польоті, треба лягти на зем лю горілиць і з півгодини не ворушитися. «Модель» прилетить сама. Правда, ціліс ність фотографа не гарантована. Мапуче і чилійський менталітет Всесвітньо відомий національний парк «Торрес дель Пайне» славиться мальов ничими горами. В перекладі з мови інді анців мапуче його назва означає «Блакит ні башти». На велосипеді там не поката єшся — надто круті гори. Маршрути роз роблені тільки для трекінгу. Місяць тому тут сталася величезна пожежа, яку все ще не можуть загасити. Зваживши на силу вітру, ми зрозуміли, як таке можливо.

Лишалося тільки три тижні нашої по дорожі, та й пожежа понівечила значну частину парку, тож ми вирішили обмежи тись одноденним трекінгом. Піднялися до головних зубців, що їх зображують на календарях і комп’ютерних заставках як наймальовничіші місця планети. Вузька стежка стрімко підіймалася над прірвою, на дні якої була гірська річка. У густому лісі стояла тиша. Сонце ще навіть не зійшло. Чи буде сьогодні дощ? У цій місцині погоду передбачають тільки на найближчі чотири години… Пройшовши містом і непевною доріж кою через піщаний осип та піднявшись по величезних брилах, ми потрапили до льо довикового озера. Ніжно блакитна вода із зеленуватим відтінком віддзеркалюва ла білі хмари, які летіли над могутніми скельними баштами. Яке неймовірне по єднання каменю, води і повітря, яка різ номанітна фактура, який колір! І жодної душі, тільки природа! Пейзаж змінюєть ся щохвилини: хмари відкидають тіні то на одну скелю, то на іншу, зосереджуючи вашу увагу то на освітлених червонуватих осипах, то на білих каменях, то на блакит ній воді… Ми вмостилися на камені, спостері гали за цією красою і снідали своїми не хитрими запасами. Раптом порив вітру підхопив упаковку від печива і поніс униз до озера. Як скажені, ми стрибали по тих каменях, тільки б зловити капосний шмат пластику. Було непросто, але наздогнали. Повернувшись на наш камінь, піймали себе на думці, що за вчорашній день ми зустріли із сотню трекерів і при цьому — жодного папірця чи недопалка. Ще одне відкриття. В околицях націо нального парку, незважаючи на юрби тре керів, немає нормального магазину з про дуктами. Тобто купити можна хіба що пе чиво чи подібну «не зовсім їжу». А ціни прямо пропорційні відстані, яку ті про дукти подолали: до найближчого міста ой як далеко... Що ж, для нас це було просто ➧

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:26

Page 29

Безгорбі верблюди. Гуанако — родичі «кораблів пустелі», як і лами. Вони абсолютно не реагують на велосипедистів і дозволяють спостерігати за їхнім життям.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:26

Page 30

Панорама національного парку «Торрес'дель'Пайне».

Три місяці я не носила спідниць і підборів. Хоча все ще роблю манікюр. Головне —послідовність дій: почистити велосипед, випрати одяг, прий1 няти душ і тільки потім — манікюр.

■ спостереження, не більше — ми запасли продуктів на десять діб. Знайшли чудовий кемпінг — дорогий (250 гривень за ніч), зате комфортний: просторо, стіл для вечері, гарячий душ... Ми готували свою традиційну безальтер нативну вечерю. В котлі починала тьох кати водичка, просячи порцію спагеті. Й раптом: — Ви розмовляєте німецькою? Іспансь' кою? Чи може, англійською? Чилієць нарізає осадо — м'ясо, що готувалося на вогнищі близько п'яти годин.

— Так… — отямившись від здивуван ня, відповіла я. Біля нашого намету стоя ли вродлива жінка і чоловік. — Я розмов' ляю англійською, а Жорді — іспанською.

— Ми хотіли б запросити вас на вечерю. Смажимо м'ясо, але його для нас забагато... Неймовірно привітне місцеве подруж жя було безмежно здивоване нашим спо собом подорожування. Ми проговорили півночі, змішуючи різні мови, про життя в Чилі й Аргентині, в Україні та Іспанії, про пригоди та домашнє тепло, про друзів і мандрівників... Вечір виявився надзвичай но приємним і пізнавальним. Після тако го думаєш: а чи треба знати людину довго, щоб вона залишила слід у твоєму житті? Подорож — не тільки нові враження, неймовірні місця, боротьба зі стихією і но ві відкриття. Це також люди, які відкри вають тобі інший світ, допомагають погля нути на життя під іншим кутом. Ми вдяч ні тим, кого зустріли на своєму шляху. Вогняна Земля Із кожною сотнею кілометрів пересу вання «на спід» нашої планети клімат ста вав дедалі жорсткішим. У найпівденнішо му материковому місті планети — Пунта Аренасі, на березі Магелланової прото ки — ми мали переправитися на острови Вогняної Землі. Першими людьми зі Старого світу в цих місцях була команда Магеллана. Він поба чив вогні, який сприйняв за виверження вулканів, і назвав острови Вогняною Зем лею. Насправді то були багаття індіанців. Ми, подорожуючи найбільшим із цих островів, Ісла Гранде, місцевих бачили зо всім мало. Було лише кілька селищ, а реш

та — океанський прибій, вицвіла трава і несамовитий вітер. Добре, коли він у спи ну: летиш і не помічаєш його. Але так бу ло не завжди. Одного дня, проїхавши вже кілометрів 80, ми вирушили до пінгвінів. Треба було відхилитися від маршруту ли ше трохи: хто казав — на п’ять кілометрів, хто — на сім… Досить скоро ми пошкоду вали, що це зробили, але повертатися не хотіли: пінгвіни можуть бути лише за кі лометр, а ми не побачимо? З такими дум ками і проповзли… 17 кілометрів! Паркан, хвіртка, хата сторожа — і десь там, біля океану, живуть антарктичні пта хи. Постояли. Холодно. А з хати ніхто не виходить. Зайшли на територію… Вийшов старий, розкричався, що після 18.00 зачи нено. «Що??? Дідька лисого! Ми ледве сюди причвалали… І взагалі, хіба в цій пустель' ній місцині хтось стежить за часом? Дядь' ку, тут, окрім тебе і нас, тільки пінгвіни і є, який в біса графік?!» — подумали ми, але промовчали. Зустріч із цим упертю хом усе одно не зіпсувала враження від людей Чилі й Аргентини. Що ж, забудемо про це непорозумін ня і поїдемо далі безлюдними простора ми Вогняної Землі. Через 240 кілометрів дісталися селища Толуїн, про яке чули від колег мандрівників. Тут є пекарня, влас ник якої дуже любить велотуристів і з ра дістю їх приймає: ночівля, обід ще й га рячий душ — справжня розкіш! Заразом можна подивитись, як робляться хліб, со лодощі, місцеві булочки та інша смакота. А хто має хоча б кілька годин, може допо могти на кухні. Як правило, люди затри муються — хто на день, а хто й на місяць. Досить швидко призвичаюєшся місити тісто, загортати круасанчики, мастити шо коладом випічку. Таке задоволення! Ми залишились аж на два дні. Для нас то було шаленство, бо попереду — ще 110 кіло метрів шляху на велосипеді, три перельо ти додому, а часу — лише сім днів. Відновивши рух за маршрутом, ми тис ли на педалі щосили, тільки б устигнути на літак, тільки б побачити пінгвінів. ➧

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:26

Page 31

Природні башти. Гірська група Кордильєра(дель(Пайне, один із найекзотичніших і найгарніших пейзажів світу.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:26

Page 32

Пінгвін і велосипедист — хто з них незвичніший для цих місць?

ПОХІД Маршрут: через плато Альтиплано і Патагонію. Протяжність: 3,5 тисячі км на велосипеді. Країни: Болівія, Чилі, Аргентина. Тривалість походу: 3 місяці. Головна складність: кардинальна зміна клімату. Кінцева точка: найпівденніше місце на суходолі планети, найближче до Антарктиди. Докладніше про велеподорожі у різні куточки світу читайте на персональному сайті автора статті: mari.in.ua, а також на сайті клубу «Велотур»: www.velotour.com.ua

■

Корінний мешканець пампасів — броненосець.

Приїхавши до Ушуаї — найпівденнішого міс та планети — почувалися якось незвично. Рап том виявилося, що велоподорож, яка тривала чверть року… скінчилася. І радісно, що ми за їхали так далеко та побачили все, що хотіли, і водночас сумно, що така насичена частина жит тя вже позаду. В Ушуаї поїхали до пінгвінів: автобус, катер — і ось ми в місцях, де їх більше, аніж голубів на майдані Сан Марко у Венеції. Пернаті малята хлюпаються у воді, плавають, як ракети, кричать пронизливіше за павичів, хляпають своїми лас тами, перевалюючись із лапи на лапу… Кумедні створіння майже ніяк не реагують на людей, аб солютно не сприймають їх як небезпеку. Як во ни виживають у такому складному кліматі? Сьо годні чудово: +15, і вітер дає змогу триматися на ногах — а завтра все може бути зовсім інакше... У день нашого відльоту з Ушуаї, в середині лютого, а за місцевим календарем — в останній літній місяць, пішов сніг. У такі дні розумієш, що в Україні клімат цілком комфортний. Велосипеди спаковані, квитки у руках, за спи ною — три з половиною тисячі велокілометрів і безліч вражень, які грітимуть душу в будь яку погоду. Стан зміненої свідомості За всю велосипедну частину подорожі ми тіль ки один раз зупинилися в готелі. Номер був скромний, зате з великим ліжком, пуховою ков дрою і… ванною. В Києві цей чудовий винахід я частіше використовувала для миття велосипе да, а не для того, щоб полежати в піні. У пата

гонському ж містечку подивилася на ванну з особливим пієтетом... Ще через місяць подорожі, проїхавши кілька сот кілометрів місцями, не доступними для ма шин, і виїхавши знову туди, де періодично зустрі чалися чотириколісні залізяки, я ніяк не могла звикнути до звуку і запаху. Ні, з рівнем СО2 в Ар гентині й Чилі все чудово. Але сама наявність ав тотранспорту змінює повітря, і після кількох тиж нів поза межами цивілізації це добре відчуваєш… Нещодавно зловила себе на думці, що в мене різко поліпшується настрій після гарячого душу або супермаркету. В магазині, обираючи продук ти, автоматично дивлюся на співвідношення ва га/калорійність/об’єм/ціна. Сочевиця і тунець стали значно вживанішими за гречку і курятину. Здається, я забула, що таке сир і кефір, хоча ра ніше дивувалась, як люди можуть без них жити… Три місяці я не носила спідниць і підборів. Хоча все ще роблю манікюр. Головне — не забу вати про послідовність дій: спочатку почистити велосипед, потім випрати купу одягу, потім при йняти душ і тільки потім зробити манікюр. Здається, зі швидкості складання спальника можу здавати норматив, а за компактністю упа ковування велоторб — отримати патент. Відвикла, що вино буває в келиху, а не в кух лі. Що увечері буває театр, а зранку — будиль ник і тиснява, затори, поспіх, реклама, асфальт… Я зовсім забула, що таке світлофори. Що мобіль ний можна використовувати для дзвінків, а не лише як будильник. Мені млосно спати в кім наті, хоча все ще приємніше під ковдрою, аніж у мішку. Тепер знаю, що таке по справжньому чисте повітря, чому треба лягати спати до заходу сон ця і як за хмарами визначити погоду на завтра. Кажуть, аби організм адаптувався до нових умов життя, потрібен 21 день. У такому разі в цьому поході ми могли адаптуватися до нового способу життя в чотири рази ліпше. Ми справді забули, що таке життя в місті… А як це — жити в місті?.. ■

26-Sep-12 15:26

Ліцензія туроператора ДСТК АВ №505028 від 13.11.2009

!MT-5-12-PDF.qxd Page 33

33

26-Sep-12

КОЛЕКЦІЯ

15:26

Page 34

■

В

О

Я

Ж

!MT-5-12-PDF.qxd

І Ш Г Л Ь

сАвстрії ніг

Наймодніший

ßêùî êîðòèòü íàñîëîäèòèñÿ çèìîâèì ñïîðòîì, ïîâåñåëèòèñÿ íà òóñ³âêàõ, ïîòàíöþâàòè ³ ïîñï³ëêóâàòèñÿ â ìîëîä³æíîìó ñåðåäîâèù³, òî àëüï³éñüêèé êóðîðò ²øãëü ³ öÿ ðîçïîâ³äü — äëÿ âàñ! ²âàí ÃÎÐÎÁÅÖÜ

Р

Розташований у долині Пацнаун, що у фе деральній землі Тироль, гірськолижний курорт Ішгль вважають раєм для зимового відпочинку. І для цього є всі підстави. Адже тут, крім фан тастичних схилів для катання, ще й гарно роз винена інфраструктура, яка може легко задоволь нити будь які забаганки: різноманітні рестора ни, паби, бари, ексклюзивні бутики, дискотеки,

салони, тренажерні зали, теніс, басейн, сауни і навіть магазин «д’юти фрі». Усе для шикарної та активної публіки! Зазвичай зимовий сезон роз починається тут із грандіозного концерту в жов тні та завершується не менш феєричними висту пами зірок сцени у кінці квітня. Серед артистів, які вітали гостей Ішгля, були Джон Бон Джові, Тіна Тернер, Стінг, Елтон Джон і гурт «Roxette»... Одразу відчувається рівень курорту. Але зупинімося на можливостях схилів. Ад же лижники та сноубордисти більшість свого ча су проводять саме на горі, стрімголов шугаючи донизу або віртуозно виписуючи віражі. Свою історію курорт розпочав із 1960 х років, здобувши тоді відомість насамперед як центр аль пінізму. Уже до кінця 70 х тут з’явилося кілька спусків і підйомників. Завдяки логічному та вда лому проектуванню з часом Ішгль перетворився на Мекку для прихильників активного відпочин ку взимку. Містечко є центром «Арена Сильврет ти» — одного з найбільших гірськолижних ре гіонів Австрії. Тим самим воно дає гостям доступ до 235 кілометрів трас із гарантованим сніговим покриттям протягом усього сезону. З них 27 кі лометрів — «чорних», екстремальних трас, 148 ➧

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:26

Page 35

35

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:26

Page 36

Фото Івана ГОРОБЦЯ

кілометрів — «червоних», 48 кілометрів — «синіх» і 12 кілометрів — для бігових лиж. Курорт знаходиться відносно невисоко, до 3 тисяч метрів, що робить його безпеч нішим, у тому числі захищеним від сні гових лавин. Усі спуски обслуговують 44 комфортабельні підйомники, які з кож ним роком удосконалюються, гарантую чи високу комфортність і безпеку. Якщо ви завітали до Ішгля, маєте наго ду спуститися до швейцарського курорту Самнаун, що розташований по сусідству і є не лише гірськолижним, а й безмит ним раєм. Ще один вагомий плюс курорту Ішгль — велика кількість сонячних днів протя гом року. Яскраво освітлені пейзажі уні кального регіону зі скелястими та лісис тими горами створюють особливий радіс ний настрій.

Тим, хто полюбляє екстрим, відкриті незай мані простори Австрійських гір чи фан парк для фристайлу з музичним супроводом. У будь якому разі залишитеся в захваті. Не забули тут і про прихильників санчат — для них створені спеціальні траси. Наявністю лижних та сноубордних шкіл на гірськолижних курортах нікого вже не здивуєш. Але в Ішглі рівень професіоналізму інструкто рів дуже високий. Підберуть тренерів і дітям, і дорослим, і початківцям, і майстрам спорту. Завершує активний день aprеs ski — «після лижний» відпочинок. Спочатку всі просто у спортивному спорядженні переміщуються у ба

36

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:26

Page 37

ри та паби, де за келихом пива, шампанського чи шнапсу відзначають закінчення вдалого дня, супроводжуючи це співами та дружним сміхом. Культура aprеs ski в Ішглі дуже розвинена. Упев нений, рівних їй на австрійських курортах немає! Так само переконаний, що до Ішгля можна сміливо вирушати в гастрономічний тур. У май же 60 його ресторанах подають делікатеси чи не всіх кухонь світу, включаючи й місцеві страви — типу пацнаунського домашнього сиру чи тироль ського шпику, а також справжні шедеври фьюжн кухні.

Курорт славиться яскравим і розмаїтим ніч ним життям. У вашому розпорядженні — кіль ка клубів, де виступають всесвітньо відомі ді джеї та світові шоу зірки. Є і цікавини пізнавального плану. Насампе ред, це фонтан «Ніколасбрюннен» і церква свя того Миколая, збудована як готична і перебу дована у стилі бароко. На південь від містечка Ішгль є пагорб зі скульптурною композицією на тему розп’яття Христа, що повністю створе на з дерева. А неподалік, у містечку Матон, че кає на вiдвiдувачiв дуже милий Сільський музей. Навіть якщо ви примудрилися вичерпати всі місцеві принади, знайдете вдосталь альтернатив. Полюбляєте спортивно екстремальний відпо чинок? Раджу курорт Гальтюр, розташований ви ще 1600 метрів. Утім, він пропонує також траси для аматорів і дітей, спуски для гонщиків сноу

бордистів, парки для фрістайл сноубордингу, польоти на дельтапланах… А ось Каппль спов нений альпійського шарму. Це курорт сімейно го відпочинку, хоча і для завзятих лижників знай деться де всмак поганяти. Парк «Sunny Moun tain», або «Сонячна гора», є чудовим місцем для дітей, що прагнуть виплеснути енергію в іграх. Раду непосидючим гостям дадуть у клубах «від 4 до 10» та «від 11 до 17». Варіантів катання і розваг стільки, що важко зупинитися. Недаремно слоганом курорту Ішгль є фраза «Relax. If you can…» — «Розслабся. Як що можеш…» Редакція висловлює подяку за подорож і допомогу в ілюструванні матеріалу Раді з туризму Ішгля та Австрійському представництву з туризму.

НАЙ1НАЙ1НАЙ… Якщо Ішгль вважають наймоднішим гірськолижним курортом Австрії, то інші «най-» розташовуються так: ●

найколоритніший — Майрхофен;

●

найспортивніший — Зельден;

●

найконтрастніший — Бад-Гаштайн (завдяки термальним джерелам);

●

найуніверсальніший — Целль-амЗеє;

найгарніший — Інсбрук. Але кожен альпійський курорт дарує радість і комфорт!

●

■

37

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:26

Page 38

Чисто не там, де прибирають, а там, де є брудоочисні системи від компанії «ЮВІГ» Компанія «ЮВІГ» була заснована у 2008 році й з часу створення займає провідне місце на ринку брудоочисних систем в Україні. Дружний колектив високопрофесійних працівників спроможний виконати будь-яке технічне чи дизайнерське рішення, а також запропонувати оптимальні варіанти виробів за ціною та призначенням. Вся продукція компанії виготовляється за індивідуальним замовленням на власній виробничій лінії, що дає можливість в максимально стислі терміни постачати продукцію замовнику. Головним напрямом підприємства є виготовлення брудоочисних систем і вологопоглинальних протиковзних покриттів. З часу заснування компанії й по сьогодні фахівці компанії розробляють нові види продукції, спроможні задовольнити вимоги найвибагливішого замовника. Компанія «ЮВІГ» постійно бере участь у міжнародних тематичних виставках, різноманітних форумах і конференціях, на яких проводить семінари з організації брудозахисного бар’єру при вході в приміщення. Також спеціалісти компанії надають повний спектр послуг щодо облаштування брудоочисними системами: від консультацій архітекторів щодо технічних характеристик виробів до монтажних робіт безпосередньо на об’єкті. За час існування підприємства колектив та окремі працівники відзначені почесними дипломами та грамотами за вагомий внесок у розвиток галузі клінінгу, а також за високі економічні показники та відмінну якість продукції.

вул. Чистяківська, 2, оф. 318 Київ, Україна Тел.: (044) 22416239 E1mail: info@yuvih.ua www.yuvih.ua

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:26

Page 39

Ліцензія ДАУТК АГ № 580599 від 27.09.2011

26-Sep-12

КОЛЕКЦІЯ

15:26

Page 40

■

В

О

Я

Ж

!MT-5-12-PDF.qxd

Лижня

Чехії Óçèìêó äî ö³º¿ êðà¿íè â³ä íàñ ïðèéíÿòî ¿õàòè õ³áà ùî íà òåðìàëüí³ âîäè. À äàðåìíî. ×åõ³ÿ ïðîïîíóº ïîâíèé ñïåêòð ëèæíèõ çàáàâ äëÿ âñ³º¿ ðîäèíè, âèñîêèé ñåðâ³ñ ³ íàö³îíàëüíèé êîëîðèò.

З

³êòîð ÑÈÄÎÐÅÍÊÎ

Здавалося б, що цій країні робити на туристичному ринку зі своїми не високими, «лагідними» горами? Адже найвища з них, Снєжка, сягає лише 1602 метри. Тоді як поруч — Австрія, Швейцарія та інші альпійські краї ни. І при цьому Чехія стає дедалі популярнішою серед європейських гір ськолижників. У тому числі й екстремалів та професіоналів — варто лише глянути на список міжнародних змагань, що тут проводяться (див. поруч на сторінках). Цей дуже втішний парадокс пояснюють насамперед чотирма речами: якістю чеських трас, стійкою зимовою погодою зі снігом і морозцем, чу довим гірськолижним сервісом і напрочуд гарними ландшафтами. Майже всі гірськолижні центри країни знаходяться в національних парках. До дайте ще до цього старовинні міста і села в долинах, пам’ятки ЮНЕСКО, можливості оздоровитися на водах — і зможете скласти цілком гідний план на зимові канікули.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:26

Page 41

А ще гірськолижна Чехія приваблює невисокими цінами. Вар то лише порівняти середню вартість сімейних скі пасів (лижних абонементів) у країнах Європи. Якщо десь в Альпах день катан ня для родини коштує до 155 євро, то в Чехії — лише 50! У сусід ній Німеччині за те саме платять 65 євро, і цього досить, аби еко номні та вибагливі німці обирали чеські траси. Росіяни вже теж потяглися сюди — знову українцям доведеться наздоганяти… «Проїдьмося» ж зимовими курортами Чехії. Розташовані вони в різних частинах країни — в Орліцьких, Їзерських, Крушних та інших горах, яких тут вистачає. Наймальовничішим гірськолижним регіоном країни вважають ся… Гігантські гори. Так перекладається назва гір Крконоше, роз ташованих на північному сході Чехії. Десь тут знаходяться вито ки річки Лаби (великої європейської річки Ельби). Чарівні крає види, річки з численними замерзлими водоспадами, гірські озе ра, пухнасті соснові та ялинові ліси у снігових шубах — справжня зимова казка! І для гірськолижників теж, оскільки сніг тут лежить 180 днів на рік. Найвідомішим курортом Крконоше та всієї країни є, напевно, Шпіндлерув Млин. Попри невеликі висоти — 715–1300 метрів — він має 17 трас усіх ступенів складності, рампу і спеціальний трамп лін для сноубордистів та чудову непрофесійну трасу для бобслею. Курорт поділяється на дві зони катання — «Святий Петро» та «Мед ведин». Обидві славляться розвиненою інфраструктурою, яка дає змогу займатися спортом, незалежно від пори року. Звісно, є гір ськолижна школа. З розвагами теж усе гаразд — лише ресторанів тут понад 50, а дискотек — під два десятки. Можна провести час у критих басейнах, пограти у теніс і сквош, відвідати фітнес центр або спа, політати на параплані. ➧

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:26

Page 42

ПОДІЇ ЧЕСЬКОЇ ЗИМИ 618 січня — лижні перегони «Їзерська 50» на курорті Бедржихов. Уже зареєстровано понад 30 учасників із різних континентів.

9115 січня — Кубок світу з біатлону в Нове-Мнєсто-на Морав’є.

20123 січня — Міжнародний перехід через Крушні гори від Красліце до Хомутова (140 км). До участі запрошуються всі охочі.

24128 січня — щорічні перегони на собачих запрягах «Шедівачкув лонг» у Дештному в Орліцьких горах. Ці перегони на 222 кілометри є найскладнішими в Європі.

27 січня — 13 березня — «Impromat 4x4 Чеський кубок зі сноубордингу», на курортах Шпіндлерув-Млин, Єсеніки, Єштед і Пец-под-Снєжкоу.

11112 лютого — Кубок світу з бігу на лижах «Золота лисиця» у НовеМнєсто-над-Метуї. Детальніше — на порталі Національного туристичного управління «CzechTourism»: www.kudyznudy.cz

■

42

Західніше розташований ще один відомий ку рорт — Гаррахов, теж обладнаний на європей ському рівні. Передусім він славиться одним із найвищих у світі трамплінів для стрибків на ли жах — 165 метрів. Для початківців, у тому числі дітей, тут є гірськолижна школа. Останній «хіт» Гаррахова — гірськолижний тренажер, з якого може з’їхати хоч початківець. Природними «ві зитками» курорту є два прекрасні водоспади — Мумлавський і Панчавський. Пец под Снєжкоу тому так і називається, що знаходиться під самою найвищою горою Че хії. Інфраструктура для лиж і «після лиж» тут чу дова. Спусків тут 11 (є «сині» та червоні»), стіль ки ж і підйомників. Незважаючи на порівняно невеликі висоти (810–1215 метрів), погодні умо ви тут наближені до Полярного кола, що тради ційно викликає в гостей здивування. Є траси для

бігових лиж і фанпарк для сноубордистів. Гор дістю курорту є найдовший освітлений лижний спуск Чехії. Гірськолижний курорт Яхимов знаходиться в Крушних горах. Тут ви знайдете спуски різно го рівня складності, у тому числі один «чорний», а також траси для бігових лиж. Від селища під йомник доправить вас на найвищу гору маси ву — пік Клиновець (1244 метри), звідки відкри вається дивовижний краєвид. За 5 кілометрів від Яхимова знаходиться популярний гірськолиж ний центр із промовистою назвою «Божий дар» — найвище поселення в усій Чехії. На лісистих схилах Рихлебських гір чекає гір ськолижний курорт Єсеник. Його особливість — в унікальному географічному положенні. За хищений горами, він має власний клімат, що сприяє лікуванню хвороб дихальної системи та інших недугів. Можна вдатися й до водолікування «без від риву» від спусків по снігу. «Одне іншому не за важає», — кажуть на курорті Янське Лазне. Для прихильників зимової активності тут є гірські траси, санний спуск і лижний трамплін, а для охочих заспокоїти нерви та позбутися хвороб шкіри — чудодійні мінеральні води, відомі вже п’ять століть. Звісно, це далеко не всі чеські зимові курор ти, докладніше про них вам розкажуть у турфір мах. Головне — уявляти спектр можливостей. І не баритися та прокладати лижню до Чехії! ■

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:26

Page 43

26-Sep-12

15:26

НА ЗДОРОВ’Я

Page 44

■ Термальне озеро Хевіз комфортне для купання цілий рік.

М

А

Н

Д

Р

У

Й

Т

Е

!MT-5-12-PDF.qxd

Оновлення

на

Хевізі

Завершено реконструкцію готелю «Європа Фіт****superior»

Г

Õåâ³ç — öå «ªâðîïà Ô³ò», à «ªâðîïà Ô³ò» — öå Õåâ³ç. Òàêå óÿâëåííÿ âæå ñêëàëîñü ó íàøèõ òóðèñò³â ïðî ãîòåëü íà óí³êàëüíîìó êóðîðò³ â Óãîðùèí³. À íåùîäàâíî çàêëàä çðîáèâ íîâèé êðîê ó ñâîºìó ðîçâèòêó.

Готель «Європа Фіт****superior» розташований біля єдиного в Європі цілющого термального озера Хевіз. Температура водойми комфортна для купання цілий рік — навіть узимку не опускається нижче +24°С. Рідкісний склад води сприяє лікуванню захворювань опорно-рухового апарату, а чудодійні грязі підсилюють цілющий ефект. До унікальних можливостей природи «Європа Фіт****superior» додає досягнення сучасної медицини під керівництвом Вероніки Молл, дочки відомого угорського ревматолога Кароя Молла, який винайшов ванну з підводним витягуванням хребта. Тут пропонують ті самі ексклюзивні ванни, електро-, гідро- та магнітотерапію, стоматологічне лікування аж до щелепно-лицьової хірургії. Готель має власний Інститут краси. Не кажучи про сучасні атрибути відпочинку: неосяжні криті басейни, один із найкращих в Угорщині ресторанів, екскурсії, безкоштовні спортивні й культурні програми. Що важливо — тут добре володіють російською мовою. А нещодавно заклад здоров’я і комфорту розширив свої можливості. Тут успішно завершили проект розвитку з промовистою назвою «Ренесанс». Майже 100 тисяч євро надали для цього Євросоюз, уряд Угорщини та компанія «Hevinvest Spa Zrt.», яка управляє готелем. Реконструкція тривала з грудня минулого року і завершилася 22 червня 2012 року урочистим відкриттям оновленої частини.

44

Тепер гості можуть отримувати задоволення від оновленого та розширеного спа-комплексу «Європа Фіт****superior». На другому поверсі спа-зони створено новий професійний світ саун (50 кв.м): фінська сауна, парова камера, душові, кімнати для заняття йогою та релаксації… Радує сучасний дизайн у поєднанні з найкращими оздоблювальними матеріалами. «Майстри саунних справ» пропонують ароматичні добавки на основі лікарських рослин, які здатні зачарувати справжніх поціновувачів «жанру». У зоні критого басейну з’явилась елегантна прибудова з но$ вим велнес$басейном на 20 кв.м, який чудово підходить і для спокійного розслаблювального купання, і для водної гімнастики. Фактично заново народилося конференційне крило готелю. Окрім приємної обстановки, м’яких тонів і гри світла в оформленні, ділова зона отримала нове професійне обладнання, у тому числі сучасні сенсорні елементи. Свої звичайні функції конференц-зали поєднують із можливостями для відпочинку тих, хто дбає про своє здоров’я. Приміщення можуть використовуватись і для занять спортом та аеробікою. Засоби світлотерапії під час сеансів медитації гарантують просвітлення думок. Розважальні елементи знімають утому, створюють позитивний настрій і сприяють творчому мисленню. «Європа Фіт****superior» чекає на вас! Оновіться для активного життя! ■

Hotel Europa Fit ****superior Угорщина, 8380 Heviz, Jokai u. 3 E mail: sales2@europafit.hu (pociйською) Тел: +36 (83) 501 187 (pociйською)

www.europafit.hu/ru

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:26

Page 45

26-Sep-12

КОЛЕКЦІЯ

15:26

Page 46

■

О

Я

Ж

!MT-5-12-PDF.qxd

В

Т

А

Ї

Л

А

Н

Д

За крок до нірвани Òàéö³ — áóääèñòè ç³ ñòàæåì, âîíè âì³ëî ãàëüìóþòü ñâîº êîëåñî äãàðìè, ÿêå îáåðòàºòüñÿ ì³æ òåïëèìè ìîðÿìè-îêåàíàìè, øîâêîâèì íåáîì ³ êó÷åðÿâèìè ïàëüìàìè. ² íàùî òà í³ðâàíà? Àíäð³é ÏÈÐÎòÂ

Г

Гіперборейці, тобто мешканці північних країв, час то густо уявляють собі тропіки як суцільну зелену пля му, мокру і гарячу. І помиляються, особливо стосов но Таїланду. Так, зелено тут завжди, а іноді й вогко та спекотно. Та при цьому — вільно, строкато й весело. Адже країна — єдина у Південно Східній Азії, яка зу міла уникнути колоніального ярма, завдяки чому збе регла в первісному вигляді розмаїту культуру. А здо рова економіка, релігійна терпимість, розкішна при рода і м’який, як на тропіки, клімат створюють умови для бездоганного відпочинку будь якої пори року.

46

Королівство досить велике, завбільшки з Україну. Як і в нашій «неньці», в ньому є де розгулятися і по за містами. Справжня «країна усмішок» починається там, де стихає гамір великих міст. І, як кажуть тайці про що завгодно: «май пен рай» — «не турбуйся, усе буде гаразд». Тобто не має значення, в який її куток занесуть вас доля, туроператор чи власна примха. Зелен Тай У дитинстві я захоплювався казками Південно Східної Азії. В них зі сторінки на сторінку перестри бувало розумне й винахідливе оленятко Канчиль, аби в черговий раз обдурити ікластого велетня людоже ра, а мудрі монахи в жовтогарячому вбранні неква пом бесідували з підступними тиграми й добрими сло нами. А ще — між стрункими пальмами та сріблястими водоспадами походжали невимовні красуні, припро шуючи втомленого мандрівця до спочинку в таємни чому палаці… Вірте чи не вірте, але всіх отих героїв і нині можна зустріти на сході Таїланду. Три основні барви — зелена, бірюзова й золота — вносять у серце супокій древньої землі. Втім, золота і бірюзи небагато. Джунглі та плантації лише де не де прошиті нитками потічків і річок. Трохи частіше смарагдовий килим проколюють золоті шпилі буддiй ських храмів і пагод, які своїми обрисами нагадують мезозойські хвощі та плауни. Замість динозаврів у ха щах мирно пасуться капловухі слоники… Тайський екотуризм набирає обертів. Головний йо го осередок — національний парк «Хао Яй», що за двісті кілометрів від Бангкока. Із тигром, щоправда, у місцевих горах зустрітися складно, проте канчилі, кішечки циветти та птахи носороги не перевелися. ➧

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:26

Page 47

Рафтинг по(тайському. Спорт інтернаціональний, але в кожній країні має свої особливості. У Таїланді нюанс полягає в тому, що річки тут стрімкі, але не порожисті.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:27

Page 48

Колись слони у джунглях працювали носіями важелезних колод. Нині вони перекваліфікувалися на рушіїв туристичного бізнесу.

ПАСТКИ ЕКОТУРИЗМУ «Зелений» і «синій» (суходільний і морський) туризм у Таїланді мають нюанси. Добре, якщо гостинні господарі щось знають про країну, з якої прибув турист. А якщо ні? Тоді начувайтеся. Адже екзотикою тут вважають цілком звичні для нас речі. Наприклад — коров'ячі ферми, де можна особисто (тільки уявіть собі!) подоїти корову, поїздити на тракторі, скуштувати справжній молочний (а не кокосовий) пломбір… Пишаються тайці й грибними господарствами, де після цехів з ароматом поганок вам запропонують відповідний грибний напій. У рестораціях морепродукти і супчики — запаморочливо смачні. Але й запаморочливо перчені. Проте жалісне скиглення «Ноу спайсі!» викликає лише слабку усмішку нерозуміння: мовляв, і чого вони хочуть, ті фаранги (білі прибульці)? На пляжах відпливи бувають кілометрові. А купатися треба. І будете, як миленькі. Отже, запам’ятайте все це та розкажіть зацікавленим особам перед поїздкою в Таїланд. І все буде «май пен рай».

■

А кумедних, хоч і трохи моторошних летючих лисиць можна спостерігати навіть із балкона го телю, коли в оксамитових сутінках вони літа ють на пошуки солодких дарів тропіків — рам бутанів, мангустинів, лічі, лонганів... Натомість з екзотичним для екваторіальних широт виноградом ті ласунки ще не запізнали ся. Чого не скажеш про людей, які нещодавно виявили, що клімат тутешніх гірських долин під ходить для виноробства. Звісно, на разі тайсь кі шардоне і каберне — новина, проте якість від мінна! Казкові красуні в дегустаційних залах тонесенькими пальчиками наливають у келихи чарівний трунок… Туристи призволяються охо че: після перемоги над зеленим змієм геть не страшно зануритися у вічнозелені нетрі. Тропічний ліс у Таїланді — найцікавіший на планеті. Хоча б тому, що в ньому росте до двох тисяч видів лише деревних рослин (порівняйте з нашими середньостатистичними двома десят ками). І все це розмаїття дихає, крапає, шелес тить, дзвенить... Величезні стовбури зелених ре ліктів підпирають небо, яке в таких місцях на буває оливкового відтінку. Впорядковані доріж ки манять у загублений світ — проз аквамарино ві басейни з термальною водою, густі бамбукові зарості (найбільші «вудилища» сягають півмет

Не слонами єдиними… Ретрокатер на автентичній річці.

рової товщини!), скелі із загадковими гротами... Сотні гігантських метеликів уквітчують теат ральні декорації доісторичного лісу. Ці крилаті створіння надто стрімкі для фотоаматорів... А що ж головний ботанічний бренд країни — незрівнянні орхідеї? У капітальному тритом нику «Дикі орхідеї Таїланду» можна блукати не один день. Правда, віднайти ті квіточки у при роді не так просто, як у книжці. Одні з них над то мініатюрні, другі квітнуть лише раз на кіль канадцять років, а до третіх здатен дістатися хі ба Термінатор останньої моделі. Та вихід, точні ше, вхід, є! Естетів запрошують до орхідейних ферм, де швидко і з комфортом можна не тіль ки перенюхати і перефоткати сотні й сотні ви дів цих вишуканих симбіонтів, а й прикупити щось на вічную пам’ять про казкове південне королівство… Крабсодія у стилі блюз Почувши слово «Крабі», тайці неодмінно роз пливаються в усмішці, закочують очі та цокають язиком. Після відвідин цієї провінції на самісінь кому півдні країни так роблять і туристи. Адже це воістину райський архіпелаг в океані грішно го світу! Наприкінці ХХ століття тихий закуток Таїланду блискавично перетворився на модний романтичний курорт. Катер із кількома надпотужними «ямахами» лине Андаманським морем. Лише так можна дістатися фантастичних островів із математич ною назвою Пі2 (Пі Пі, або в інакшій транскрип ції — Пхі Пхі). Втім, ані пхикати, ані обчислю вати квадратуру кола тут не доведеться. На Великому Пхі Пхі (по тайському — Пхі Пхі Доні) виросло курортне містечко з одно йменною назвою — мрія глянцевого журналу. Стовідсотково райський антураж включає ма льовничу набережну, невеликий порт із рядами обвішаних яскравими гірляндами човнів, ши карні пляжі з білосніжним пісочком — і все це ➧

26-Sep-12

15:27

Page 49

Туристичне управлiння Таїланду, Московський офiс Великий Спасоглiнiщевський пров., 9/1, буд. 16, офiс IV, м. Москва, 101000, Росiя Тел.: + 7 (495) 623-2505; факс: + 7 (495) 623-2773 E-mail: info@tourismthailand.ru

WWW.TOURISMTHAILAND.ORG/RU

!MT-5-12-PDF.qxd

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:27

Page 50

На сходах нового храму — нове покоління тайців (місто Крабі).

Розкішне дерево баньян.

на тлі красивезних скель, задрапірованих густою зеленню. А от чого на острові немає, то це ас фальтованих доріг і, відповідно, автотранспор ту. Житло — на будь який смак: і відокремлені від усього світу розкішні готелі, й демократич ні бунгало на третій лінії. Шанувальникам ав тентики пропонують пожити у плетених із пальмового волокна хатинках на опорах. Див на річ: візерунки на їхніх стінах — цілком укра їнські. Не інакше як трипільці приходили і до Таїланду…

Маленький Пхі Пхі (Пхі Пхі Ле) — ніби без людний острів із «Тисячі й однієї ночі». Найкра сивіша тутешня бухта — Майя Бей. Якщо при плисти до неї вранці, випередивши орди при хильників Леонардо ді Капріо (тут знімався слав нозвісний «Пляж»), можна уявити, що хвилі щойно змили сліди Синдбада мореплавця. А далі без особливого напруження фантазії всіля кі романтики звивчастими стежками потрапля ють хоч до печери циклопа, хоч до гнізда птиці Рухх, хоч на піратську стоянку. Пірати тут справ ді були — на стінах так званої печери Вікінгів збереглися їхні малюнки кораблів різних часів і народів. Нині в таємничій заглибині мешкають збирачі ластівчиних гнізд, із яких готують делі катесні супчики. Насправді мова йде не про лас тівок, а про стрижів саланганів, котрі з власної слини ліплять кубельця на карколомних скелях. Висота не лякає вправних гніздолазів, які за до помогою акробатики та бамбукових тичин діста ються куди завгодно. На третьому острові архіпелагу — Бамбу — найкращий в Таїланді снорклінг, тобто підгля дання за рибами. Для процесу потрібні тільки маска і трубка. Можна без ластів. А далі — про симо панство: гладьте добрих скатів, ухиляйте ся від розкішних медуз, годуйте вічно голодних барракуд… Відлюдники ж і мізантропи можуть вирушити на абсолютно дикі пляжі, де компа нію їм складуть хіба морські варани. Втім, ці

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:27

Page 51

симпатичні двометрові рептилії воліють гуляти у джунглях і рідко турбують купальників… Ближче до цивілізації фауна змінюється. На суходолі — на курортному узбережжі Ноппарат Тара Біч — окрім місцевих дам із собачками та дітьми, дуже часто зустрічаються крабоподібні найрізноманітніших модифікацій. Одні нагаду ють химерних павучків, інші — міні марсіан на бойових триногах, а деякі… стрімко вимирають. Найперше це стосується великого блакитного краба, якого так цінують просунуті гурмани. Звісно, не лише за красу... «Хто винен» — зрозу міло, то «що робити»? Тайці думали недовго і за початкували свято «звільнення блакитного кра ба». На початку літа місцеве начальство і VIP туристи випускають у море міріади маленьких крабиків зі спеціальних розплідників, долучаю чись до порятунку цього унікального Божого створіння. Та й ресторани не ображені… Золото у глазурі Прихильникам теорії переселення душ у Таї ланді буде цікаво. Адже це країна переможно го буддизму, нехай і дещо видозміненого, порів няно з первісним ученням. Сам Будда чесно й без саботажу пройшов 550 перероджень, побу вавши 85 разів царем, 83 рази — пустельником, 5 разів — рабом, тричі — парієм і решту — різ номанітними тваринами. А осяяло його два з по ловиною тисячоліття тому, коли він в образі ца ревича Гаутами Сиддхартхи сидів на березі сон ної річки під священним деревом Бо. Одначе він не залишився у нірвані, а заходився навчати

людство, як завершити страдницьку безкінеч ність інкарнацій і перейти у ніщо. Як ведеться, для широкого загалу абстракт не вчення видалося заскладним. Тож, попри за повіт самого Будди, його послідовники створи ли цілком конкретні дороговкази до нірвани — тисячі й тисячі храмів та монастирів, наповне них неймовірною кількістю статуй і зображень Просвітленого: від мініатюрних до гігантських, від гранітних до золотих... Окрім «Першобудди» тайці визнають і інших, «пізніших» будд (так учить провідна у Таїланді ➧

Екотуризм на марші. Не повірите, але ці люди стріляють із рогаток не по горобцях. У такий спосіб вони садять у далеких джунглях нові дерева.

Бірюзове озеро у провінції Крабі. Перевірено: крокодилів і варанів немає.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:27

Page 52

Райські пляжі узбережжя Ноппарат. Неподалік знімали один із фільмів бондіани.

У лісах Таїланду нараховують до 2000 видів дерев. Отаке називається невлізайпоколе.

школа махаяни). Це лише кількадесят осіб, пе реважно монахів, котрі, як вважають, не тільки досягли нірвани, а й працюють далі. Їхні «фі гури» возсідають у святилищах і на постамен тах у позі лотоса, відсторонено поглядаючи на цей шалений, шалений світ… Не варто дивува тись і наявності в тайських буддiйських храмах всілякої нечистої сили. Одно і триголові змії гориновичі, страшнючі демони охоронці, індій ські слоники ганеші — усе це майже неодмін ні атрибути тутешнього буддизму, який визнає наявність розмаїтих божеств. Та й сам Будда на теренах Таїланду часто постає чотириликим, па радоксально єднаючись із індуїстською трійцею — Брамою, Шивою та Вішну. Побожні тайці розбудовуються далі. По всіх усюдах кипить робота, і все нові й нові біло зо лоті з червоним монастирі та «скити» навдиво вижу вдало доповнюють синьо зелену природ ну палітру країни. На жаль, «канонічні» храми подібні один до одного, як сіамські близнюки. Проте сучасні архітектори дедалі частіше нава жуються замахуватися на непохитні традиції. Щоправда, не в столиці, а у провінції. У місті Накхон Ратчасима постав храм, який приніс своїм творцям премію «за кращу буддійську спо руду в стилі модерн». А у місті Крабі новенький сіро блакитний монастир так сподобався укра їнським турагенціям, що миттю потрапив на віт чизняні рекламні щити із закликом терміново їхати у Таїланд. Нічого не вдієш, шановні тайці: нірвана по чекає, приймайте гостей. «Май пен рай» — во но то так, але й сам Будда, напевно, підтримав би таку пропозицію… ■

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:27

Page 53

Країна мільйона Будд. У Таїланді десятки тисяч буддійських храмів. У кожному — сотні статуй і зображень Просвітленого. Перемножте і отримаєте уявлення про побожність тайського народу.

В

О

Я

Ж

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

КОЛЕКЦІЯ

15:27

Page 54

■

Ñòîëèöÿ Ëàò⳿ ìຠòó «ñêðîìíó ÷àð³âí³ñòü», ùî âðàç ïðîíèêຠâ äóøó ³ çàëèøàºòüñÿ òàì íàçàâæäè. Óÿâëåííÿ ïðî ì³ñòî ìîæíà ñêëàñòè çà â³êåíä, àëå ï³çíàâàòè éîãî — âñå æèòòÿ. ªâãåí ÁÓÄÜÊÎ

Пришпилений або Прогулянки між бруківкою та флюгерами

Д

До Латвії я їхав, маючи в голові «необхідний міні мум» відомостей про країну. Точніше, я так вважав. Запрошення від Ризького бюро з розвитку туризму, короткий приємний переліт на крилах «аirBaltiс»... І прикре відчуття самого себе в полоні стереотипів! По перше, латиші — ніяка не «німчура», а дуже навіть близький нам народ, що утворився на базі середньо вічних балто слов’янських племен. Принаймні раху ють вони майже по нашому. По друге, російську тут розуміють усі. З одного боку — ти в Об’єднаній Європі та Шенгенській зоні, а з іншого — чи не половину місь кого населення становлять східні слов’яни. По третє, архітектурне середовище при цьому промовляє до тебе новою мовою, вулиці ведуть у незвичну старовину. По четверте, країна виявилась не так урбанізованою, як розкішно зеленою — ніби Полісся, тільки приче сане, з хорошими дорогами та «іграшковими» хутора ми. У всій Латвії населення менше, ніж в нашому Киє ві. Нескінченні бори, гаї та діброви стають оксамито вим тлом, на якому виділяються коштовності міст. Серед тих прикрас найбільшою є, звісно, Рига. Те пер уже не збагнути, чи то я приколов собі на серце цю вишукану брошку, чи то вона — мене…

Взяття ризьких висот Оселивсь я в серці міста, у звичайному, проте дуже комфортному сіті готелі з трохи дивною лицарською назвою «Avalon»**** (www.hotelavalon.eu). З вікна но мера видно Центральний ринок із величезними скле піннями, які колись служили ангарами для дирижаб лів. А через коридор ліворуч… Мамма мія! — з кафе тераски на шостому поверсі відкривається абсолютно казкова картина! Здається, по жовтогарячих черепи цях можна, як Малюку з Карлсоном, дострибати до позеленілої дзвіниці собору святого Петра. Внизу в’є ться каньйоном вуличка з мансардами, балкончика ми, вивісками та ліхтарями на середньовічний манір. Ну, дякую, сучасний «Авалоне»…

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:27

Page 55

Краєвид із собору святого Петра: Вантовий міст, Ризький замок, Домський собор, Ратуша і решта Старої та нової Риги.

Поруч — набережна Даугави. Річка на гадує блискучу стрічку поруч із коштов ностями Старої Риги. А місто з висоти схо же на дивний каптан із двома різними по лами: одна старосвітська, парадна, а дру га — скромніша і сучасніша. Їх єднають між собою застібки мостів — Вантового (геть чисто Московський міст у Києві!), Залізничного та Кам’яного. Далі на захід простяглася курортна Юрмала, до якої ли ше півгодини електричкою. «За спиною» моєї обителі розкинулися старожитності ЮНЕСКО — Стара Рига, або по місцевому — Вецрига. Вона має три

головні домінанти — шпилясті собори. На верхівці кожного сидить по золотому півнику. Всі три збудовані німецькими ри царськими орденами як католицькі, а під час Реформації стали лютеранськими. Взагалі Рига заснована на початку ХІІ століття німецькими лицарями, тож мої нордичні асоціації з нею не безпідставні. Назва міста пов’язана з річечкою Рідзене. До приходу Лівонського ордену тут було поселення балтів. Корінні мешканці нама галися відбити край, але десятиліттями і століттями чужинці в латах чинили з Риги агресію проти них в ім’я Святої Церкви. ➧

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:27

Page 56

ІНФОРМАЦІЯ ПЕРШОЇ НЕОБХІДНОСТІ Шенгенський статус не робить цю країну важкодоступною. Серед посольств держав ЄС в Україні латвійське — одне з найлояльніших. Лати — не латки. Євровалюту тут збираються запровадити 2014 року, а поки що розраховуються рідними латами (1 LVL = 1,6 євро). У деяких банках обмінюють і гривні! Увага, лати дорожчі навіть за євро, відповідно — цифри на цінниках дуже невеликі, але нехай вони вас не вводять в оману! Турінфоцентр Риги розташований у Будинку чорноголових. Там можна проконсультуватися, замовити екскурсію, запастися картою міста і туристичною літературою, придбати сувеніри.

■

Головним собором вважають Домський. Назву його можна перекласти як «Соборний собор», тому часто храм іменують просто Ризьким. Збудували його ще 1211 року, але те, що постає перед нами зараз, відноситься до XVI століття, а шпиль — іще на два століття новіший. У соборі є унікальний величезний ор ган, тут проводять концерти і служби. А ще є музей, у якому се ред іншого зберігаються старий баштовий годинник, флюгери та один із півників, що вінчали шпиль у старі часи. Святий Петро має найвищу в місті дзвіницю — 72 метри. Ни нішній шпиль встановили на ньому 1973 року, бо старий у Дру гу світову війну був знищений — три десятиліття храм простояв «без шапки»... Тепер усередині дзвіниці ходить ліфт, а зверху об ладнали найпопулярніший у Ризі оглядовий майданчик.

56

Собор святого Евкаба із гранчастим мідним шпилем такий же давній, але чомусь серед туристів менш популярний — може, через свій надто суворий вигляд. Значно яскравішою домінантою можна вважати ошатний, збудований із червоної цегли, із безліччю скульптур, башточок, рельєфів і блискучих деталей Будинок чорноголових. Колорит на назва має цікаве пояснення. З XV століття споруда належа ла гільдії неодружених купців із різних країн. Їхнім покровите лем вважався святий Маврикій — темношкірий єгиптянин, тож на гербі гільдії зображувалась його голова. Звідси прізвисько братчиків купців — чорноголові. Будинок повністю зруйнува ли у Другу світову війну, і років шістдесят тут було просто рів не місце. Але до 800 ліття Риги, у 2001 році, пам’ятку відновили

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:27

Page 57

Серце Риги — Ратушна площа із собором святого Петра, Будинком чорноголових і в центрі — зі статуєю Роланда, традиційною емблемою незалежних міст у середньовічній Європі.

Такими вуличками хочеться гуляти, задираю1 чи голову, тут доречно провести романтичний вікенд із коханою, саме в Ризі кортить обниш1 порити кожен куточок…

■ за старовинними кресленнями, фотогра фіями та малюнками. Про доцільність новобуду досі точаться суперечки. Га даю, зо два десятиліття підуть йому на

користь... Особисто я щасливий від нього й зараз. Попри свою «колючу» шпилястість міс то виявилося дуже дружнім і затишним.

Саме такими вуличками хочеться гуляти, задираючи голову і розкриваючи рот, саме тут доречно провести романтичний вікенд із коханою, саме в Ризі кортить обнишпо рити кожен куточок, знаючи, що скрізь будеш винагороджений маленькими й ве ликими відкриттями. На противагу висо ким дзвіницям є дуже милі підворіття, внутрішні дворики, кав’ярні підвальчи ки та інші «нірки», що нагадують про хлі босольних толкінівських гобітів. До речі, щодо хлібосольності. Рига — справжній скарб для любителів смачно і ➧

57

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:27

Page 58

Біля Будинку чорноголових іде робота.

Увага: ресторанчику — близько 800 років!

58

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:27

Page 59

Модерн Старого міста примушує весь час задирати голову, аби не пропустити деталей.

Латвійська військова форма колоритна, але вояк на вулиці — це рідкість.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:27

Page 60

«Блакитний будинок» на вулиці Елізабетес, 10, вважають «візиткою» ризького декоративного модерну.

Ходячи містом, бачиш то скульптурних ведме1 диків на балконі, то якусь «горгону», то хлопця із книжкою в руках на самій верхотурі, то лица1 рів, то сов, то левів…

■

Модерний готель «Neiburgs». Навпроти нього — приміщення, що у фільмі про Штірліца фігурувало як кафе «Elefant», де розвідник таємно зустрічався із дружиною.

незвично поїсти. Тутешні ресторації не знають кордонів і неможливих інгредієн тів. У цьому я переконався в ресторані з прозаїчною назвою «Burkans» — «Морк ва»: замість прісного коренеплоду замо вив креветковий суп на кефірі, ісландсь ку пікшу (це така риба) та десерт із місце вих ягід. А після ситного обіду оглянув по руч середньовічний Ризький замок із ре зиденцією президента Андріса Берзиньша. Югендстильно! Що ще треба побачити в Ризі, то це міс цевий архітектурний модерн, який тут на зивають югендстилем. Він теж став для мене неабияким сюрпризом. Якщо, ска жімо, у німецьких і скандинавських міс тах югендстиль доволі лаконічний і суво рий, то в Ризі — урочистий, феєричний, розкішний! Чимало зразків югендстилю є у серці Старого міста, серед них — «Будинок із чорними котами». Дві тварючки, які ви гнули спини на даху, мають досить зловіс ний вигляд. За міською легендою, ці під ступні котяри змусили свого творця впас ти з даху, а власника будинку втягли у скан дал. Господарем був купець, якого не при йняли до професійної гільдії. Він встано вив на своєму будинку скульптури котів хвостами в бік незговірливої організації.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:27

Page 61

Гостинне віконце і чепурна «мешканка» музею просто неба.

Гільдійці так обурилися, що киці мусили розвернутися і не ганьбити представників шанованої торгової справи… Ходячи Старою Ригою, бачиш то скульптурних ведмеди ків на балконі, то якусь «горгону» на фронтоні, то хлопця із книжкою в руках на самій верхотурі, то лицарів, то сов, то левів — і югендстильних, і цілком середньовічних. Справжнє царство ризького модерну — вулиці Альберта й Елізабетес. Більшість тієї розкоші спроектував на почат ку ХХ століття Михайло Ейзенштейн. Його син Сергій, сла ветний кінорежисер, відгукувався про батькові творіння не дуже схвально — мовляв, забагато химер і декору. Що ж, мож ливо. Але де ще побачиш стільки оздоб не у палацах, а на житлових вулицях міста? Дерев’яна Рига Серед кам’яниць міста не полишало відчуття якоїсь до машності. Але в Ризі можна відчути і по справжньому родин ну атмосферу. ➧ Дерев’яний, дуже затишний і ярмарковий квартал Калнцієма.

61

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:27

«Янтарна» цукерка.

РИЗЬКИЙ СМАК Чорний бальзам. Його винайшов у XVIII столітті фармацевт Абрахам Кунце, який лікував російську імператрицю Катерину ІІ. Цілющий напій із десятків трав і прянощів вартий царського столу! Його вживають у чистому вигляді, зі смородиновим соком, теплим молоком, морозивом, шоколадом… Конопляне вершкове масло. Розтерте насіння конопель надає продуктові кремово-зеленуватого відтінку і свіжого, терпкуватого, трохи «димчастого» смаку. Їстівний янтар. Новий кулінарний бренд Риги — бурштинового вигляду цукерки з латвійських соків, солоду, айвових і журавлинових цукатів.

■

Page 62

Мандруємо на протилежний берег Даугави, до старовинного дерев’яного кварталу Калціє ма. Це теж вотчина ЮНЕСКО. Різьблення, ві конниці, потемнілі від часу фронтони… Зовсім інша Рига. Дуже приємно здивував місцевий ба зарчик. Здавалося б, що такого — двічі на місяць люди влаштовують собі ярмарок. Встановлюють карусельки для дітей, запрошують музик. Фер мери з хуторів привозять свій жовтий сир із тми ном, дари ланів і лісів. Люди з’їжджаються задля покупок і гулянь. Чоловіки цмулять пиво і усмі хаються у вуса, танцюють парочки, весело вов тузяться на ганку малюки з песиком, гірлянди освітлюють різьблену терасу… Більшість завсід ників знають одне одного в обличчя і не цура ються прибульців. Такої милої й доброзичливої, воістину домашньої міської атмосфери я не від чував давно. Чи можна уявити подібне у нетрях київського Подолу? Ще «дерев’яніша» Рига чекала за містом. Ні на що особливе я не розраховував, бо під Киє вом теж є скансен. Але виявилося, він та його «побратими» в Україні створювалися за зразком саме Латвійського етнографічного музею прос то неба. Про це розповів його головний храни тель, доктор історії Мартиньш Куплаїс. Він по пальцях перелічив українські скансени та їхні особливості: свого часу бував у них і допомагав чим міг. Ризький етнокомплекс створений далекого 1932 року, ще до «совєтов», і є одним із найдав ніших у Європі. Більшовики не ліквідували цьо го «пережитку» завдяки харизматичній директ рисі компартійці. Скансен буквально занурений у ліс — усі 118 старовинних будинків, вітряків, шинків... Мож

на побачити ідеально відтворену обстановку, по чинаючи із середньовіччя. Мене вразив техніч ний розвиток латвійського села у ХІХ–ХХ сто літтях: кінна картоплесаджалка, дерев’яна праль на машина... Запам’яталися й заможні оселі, в яких «нові латиші» 1930 х (нічого спільного з «новими росіянами»!) розписали стіни націо нальними орнаментами. Трам пам пам і дощик Балтійська природа вже не раз дала мені зро зуміти, що без парасолі ліпше не виходити. А тут уже зранку місто облягли важкі сизі хмари і пус тився дощ. На негоду є проста рада: замість нудь гувати — ліпше насолодитися дощовою роман тикою Риги. Дуже рекомендую! Мокра бруківка і шпилі блищать від води... Деякі скульптури плачуть, деякі стають серйоз нішими і контрастнішими... Чітко проступають силуети міста і водночас високі шпилі гублять ся в імлі... Вулиці майже порожні — готова де корація до історичних фільмів. До речі, «англійська» погода підштовхує до місць, де знімали улюблений з дитинства серіал про Шерлока Холмса. На деяких вулицях славет ний сищик, якби прожив на півсотні років дов ше, міг би зустріти штандартенфюрера Штірлі ца, а на кілька століть раніше він за допомогою дедукції «вирахував» би несамовитого месника — графа Монте Крісто. У радянських фільмах Ри га, як і наш Львів, часто виконувала роль інозем них міст. «Холмсівськими» чи будь якими інши ми місцями вас залюбки проведе один із вільних гідів, які пропонують послуги на вулиці. Затяжний дощ можна перечекати в музеях. Я обрав не художній і не порцеляновий, а два

У дощ Стара Рига напрочуд романтична.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:27

Page 63

Кондуктор у старовинній уніформі вибиває кви1 ток на апараті з TFT1монітором. У ретро1трам1 ваї на дерев’яних лавках сидять іще кілька ша1 нувальників старовини і дощу…

■

пов’язані з драматичними періодами в історії Латвії. Воєнний музей розташований в обвитій диким виноградом круглій По роховій башті. Його середньовічний і пізніші відділи — рай для прихильників історичної реконструкції. Головна ж частина екс позиції присвячена ХХ століттю, в якому Латвія двічі виборю вала собі незалежність. Ну, а Музею окупації, цього сірого авангардного «ящика», відверто не люблять російські туристи. Адже радянський пері од тут зрівняно з нацистським. Саме про ці дві епохи, оборуд ки за лаштунками публічної політики, репресії та рух спротиву, розповідають музейні фотографії й документи. А де ж обіцяне «трам пам пам»? Та ось воно, їде по рейках, розбавляючи дощовий сіряк своїм яскраво блактитним кольо ром! Ризький ретро трамвай! Кондуктор у старовинній уніфор мі вибиває мені квиток на апараті з TFT монітором. У салоні на відполірованих штанами пасажирів дерев’яних лавках си дять кілька таких, як і я, шанувальників старовини і дощу. Со лодка меланхолія триває. Маршрут пролягає через старовинні й нові квартали, зелені зони до «Межапарку» — району сосно вих лісів та вілл 1920 х років. Десь тут розташований майже сто літній Ризький зоопарк із понад 430 (!) видами тварин. Ретро трамвай повернув до Старого міста і — о диво! — там нас зустріло сонце! Я метнувся до собору святого Петра, ще у ліфті підготував фотокамеру і на верхотурі з превеликим азар том відзняв неповторні панорами міста. Неповторні у прямо му сенсі слова — «окупація» грізних хмар якраз поступалась ясній блакиті… ■

Ретро'трамвай — місцева Машина часу.

Не тільки я зрадів дощу…

Подяка за подорож — Ризькому бюро з розвитку туризму (www.LiveRiga.com), авіакомпанії «аirBaltiс» (www.airbaltic.ru) та журналу «Український туризм» (www.mw.com.ua).

63

СВІТ

26-Sep-12

15:27

Page 64

■

Ж

И

В

И

Й

!MT-5-12-PDF.qxd

Джамбо,

Танзаніє! Òå, ùî ó Òàíçàí³¿ íå áðàêóº «áðàò³â íàøèõ ìåíøèõ», ìè çíàëè. Àëå äî ìàíäð³âêè ö³ºþ óí³êàëüíîþ êðà¿íîþ íå óÿâëÿëè, ùî ¿õ áóâຠñò³ëüêè. ² òî íà â³äñòàí³ ôîòîîá’ºêòèâà! ²ðèíà ÃÎÐÎÁÅÖÜ Îëåêñàíäð ÃÎÐÎÁÅÖÜ

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:27

Page 65

www.tanzaniatouristboard.com

Річка Руаха.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:28

Page 66

Аеродром у заповіднику «Селус».

ОБ’ЄДНАНА РЕСПУБЛІКА ТАНЗАНІЯ Утворена 1964 року з трьох постколоніальних держав — Танганьїки, Занзибару та Мергеру. Столиця — Додома, найбільше місто — Дар-ес-Салам. Державні мови — англійська, суахілі. Грошова одиниця — танзанійський шилінг (1$ = 1575 TZS). Обмін здійснюється в банках і відповідних пунктах у містах. Населення — понад 32 млн. осіб. Релігії. Найпоширеніші — мусульманство і християнство, кожному віддані приблизно по 40% населення.

■

w w w. k l m . u a

66

К

Колись давно романтичний Сетон Томпсон, автор чудової книжки «Оповіді про тварин», вигадав країну квітів і звірів, схо вану за широкими морями і да лекими перевалами. В тій краї ні все виглядало, як в Едемі до створення людини. Танзанія ціл ком підпадає під цю категорію, тільки з однією засторогою. Хо чете квітів і птахів — завітайте у сезон дощів, хочете звірів — у су хий період. Сюди їдуть саме для того, щоб поспостерігати за ди ким життям у всьому його роз маїтті та невимушеності. І хоч би коли ви завітали до країни квітів та звірів, від людей неодмінно почуєте радісне і гостинне: «Jambo!» — «Привіт!». Дар ес Салам. Заповідник історії До Танзанії ми летіли через Амстердам лайнером авіакомпанії KLM. Наш вибір зумовили оптимальні стикування рейсів, клас обслуговування, чудове харчування на борту, безкоштов ний Wi Fi, зручні крісла, а головне — широкий особистий простір для пасажира в зоні «Eco nom Comfort». Усе це для 11 годинного перельоту — неабищо. Отже, Танзанія. Традиційний туристський маршрут по ній включає три хіти: найвища гора Африки — Кіліманджаро (5895 м над р. м.), зійти на одну із семи вершин якої може і не аль пініст; національні парки із сотнями тисяч тварин та острів Занзибар із розмаїтою архітектурою й чудовими пляжами. Саме тому більшість туристів виходять із літака на першій зупинці — в ➧

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:28

Page 67

Дорогу високій особі Жирафа — найвища тварина у світі, її зріст сягає п’яти з половиною метрів. Цікаво, що її величезна шия має лише сім хребців. А жираф'ячий довгий язик може висуватися на 45 сантиметрів.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:28

Page 68

Наші рейнджери Ісса та Матіяс на березі річки Руфіджі.

аеропорту «Кіліманджаро». Ми ж маємо іншу мету, тому летимо далі, до Дар ес Салама. Життя у столиці Танзанії тече неквапливо. Дорогі авто сусідять із ручними візками торгов ців, а екзотичні міські нетрі — із хмарочосами. Зупиняємось у фешенебельному готелі «Dar es Salaam Serena» (www.serenahotels.com) і вирушає мо на коротку прогулянку екзотичним примор ським містом. І вже тут нам стають у пригоді кіль ка місцевих слів, вивчених із путівника в літаку: «джамбо» — «привіт», «будь ласка» — «тафадха лі», «спасибі» — «асанте»… Будь які наші спро би розмовляти мовою суахілі викликають у міс цевих непідробний захват.

Танзанія — країна ісламсько християнська і дуже віротерпима. Тому так затишно й у като лицькому соборі, й у лютеранській кірсі, й у ме четі. Країна пережила арабський, португальсь кий, оманський, німецький та британський пе ріоди. Увесь цей історичний суржик відбився у мові суахілі (з арабської — «мова моряків»), якою спілкуються 95 відсотків мешканців Танзанії. Вона утворилася з мови народів банту за участю всіх прибулих у різний час. Незалежність краї на здобула у 1961–1964 роках, а від 1967 го про тягом майже тридцяти років будувала соціалізм. Нинішня багатопартійна демократія тут нагадує місцевий порт, де сусідять традиційні човни доу, старовинні вітрильники й ультрасучасні контей неровози. Ще більша веремія зустрічає нас на рибному базарі, куди варто зазирнути хоча б для того, щоб ознайомитися з дивовижною іхтіофау ною глибин Індійського океану. Поруч — ринок мушель, де можна побачити справжні шедеври прикладного мистецтва матінки Природи. Але купуючи їх, треба бути обережними, адже деякі з них належать до вимираючих видів, і вивози ти їх із країни суворо заборонено. Наостанок присідаємо на лавочку в розкіш ному ботанічному саду. Скоро до аеропорту, звід ки елегантний літак понесе нас углиб незвіда ної Африки, у справжню країну квітів і звірів… «Селус». Найбільший в Африці Літачок називається сафарі таксі, а компанія перевізник — «Coаstal Aviation». Її «небесні ти хоходи» возять туристів по всій Танзанії, при нагідно даруючи додаткові бонуси у вигляді фан тастичних краєвидів і несподіваних ракурсів на світ тварин.

68

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:28

Page 69

На річці Руфіджі. «Водяний кінь» — саме так із грецької перекладається «гіпопотам».

Кожен такий літак здатний сісти навіть на галявину в савані. Але, на щастя, наш віддає перевагу грунтовій злітній смузі в за повіднику. Те, що це природоохоронна зона, розумієш відра зу — перш ніж прийняти наш літак, працівники аеродрому му сили розігнати стадо імпал. А кажуть, що заходять і слони... «Селус» — найбільший мисливський заповідник у Танзанії та всій Африці. Він займає понад 54 тисячі квадратних кіломет рів, що можна порівняти з площею двох областей в Україні. До того ж це дуже давня природоохоронна територія, заснована ще 1905 року й один із 8 об’єктів країни, що знаходяться під охо роною ЮНЕСКО. Крім незліченних зебр, антилоп і жирафів (загалом понад мільйон особин!), у заповіднику присутні всі представники «ве ликої п’ятірки» Африки: лев, леопард, слон, носоріг та буйвол. І їхня кількість теж вражає: у місцевих саванах живуть 30 тисяч слонів і 200 тисяч буйволів! Пропонує «Селус» і ексклюзиви — наприклад, тут водяться гієноподібні собаки та надзвичайно рід кісні чорні кінські антилопи. Нам уже час на сафарі. До речі, мовою суахілі це слово озна чає просто будь яку поїздку. Однак нам треба саме в гості до ди кої природи. Їдемо на джипі ледь помітним путівцем і крутимо на всі боки головами: звірини й справді неміряно. Та не все так просто. Рейн джер Матіяс не дає гарантії, що за одне сафарі ми зустрінемо всіх тварин «Селусу». Адже відвідувачі мають рухатися виключ но автомобілями й лише по грунтових дорогах, яких у заповід нику ціла мережа. З’їжджати з них категорично заборонено, аби не наполохати звірів. Звісно, не на останньому місці й мірку вання безпеки. Для тварин джип із туристами — це велика істота, що ніяк не впливає на їхнє життя, бо не є ані їстівною, ані небезпечною. Та варто людині вийти з машини, як вона стає дичиною або во рогом. Тому варто дотримуватися чітких правил поведінки, про які неодмінно розповідають перед кожною прогулянкою запо відником. Втім, із таким водієм, як Матіяс, який впевнено кру тить кермо свого лендровера, ми швидко і безпечно потрапляє ➧

www.serenahotels.com

69

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:28

Page 70

Антилопа куду. Спіральні роги у самців сягають метра у довжину.

мо в серце звірячого царства. І це попри незчисленні, закидані велетенськими ва лунами, звивини рельєфу, які легше пере стрибнути, ніж переїхати!.. Взагалі, люб’язні й комунікабельні тан занійські рейнджери — фахівці широко го профілю. Досконало знають природу і звички звірів. А на рідкісний випадок зу стрічі з кимось (чимось) незнайомим їх ній джип оснащений довідниками з ту тешніх флори і фауни — дуже завбачливо і зручно! Вражає чистота ландшафту і те, як тут дбають про природу. Сміття майже немає, хоча туристів у цих місцях буває багато. Наші провідники, знайшовши випадко вий пластиковий пакет у траві, хутко за бирають його, щоб викинути в належно му місці.

70

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:28

Page 71

Гієноподібні собаки — одна з «візиток» заповідника «Селус». Місцеві рейнджери вважають, що побачити їх — це велика удача. А ось нам вони просто загородили дорогу.

Для тварин джип із туристами — це велика істо1 та, що не впливає на їхнє життя, бо не є ані їстів1 ною, ані небезпечною. Та варто людині вийти з машини, як вона стає дичиною або ворогом.

■ Аж ось і африканські слони — найбіль ші суходільні істоти на планеті. Вони не піддаються дресурі, як індійські, тож ми чемно спостерігаємо за ними звіддаля. Сигналити чи ще якось турбувати тварин не можна. Користуючись нагодою, рейн джер виступає з доповіддю на тему «Особ ливості слонячого життя»: про те, як ву хата молодь шанує старших, про неймо вірну пам’ять африканських слонів і про

їхнє харчування. Слон з’їдає до 300 кіло грамів трави і листя за день. Та, виявляє ться, тільки 20 відсотків цього раціону засвоюються організмом велетня. Окрім усього, дорослий слон ламає дуже багато кущів і дерев, чухаючись об них, прояв ляючи агресію чи просто прокладаючи со бі дорогу. Під час сафарі нас зацікавили контрас ти в пейзажах: одна частина їх була золо

таво жовтою від сухих саванних трав, дру га — чорною, над якою ще й подекуди вив ся димок, а третя — свіжо зеленою. Ви являється, працівники заповідника сві домо і планово підпалюють угіддя, щоб молодим травам було легше пробиватися на світ, а чередам копитних — хрумати її на здоров’я. Ми приїхали у сухий сезон, який при падає на літо–осінь. У цей час мало зелені, зате добре видно тварин. Взимку ж, у во логий сезон, савана буяє травами і квітами. Матіяс просить уваги та повної тиші: під’їжджаємо до левів. Великий прайд, тобто сім’я, дрімає у затінку кущів акації. Треба бути дуже обережними, хоча леви сплять мертвим сном — як завжди, коли день добігає середини. Втім, відпочива ють вони майже завжди — 20 годин на ➧

71

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:28

Page 72

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:28

Page 73

www.tanzaniaparks.com

Захистити велетнів. Попри свої розміри та силу африканські слони стали жертвами полювання на бивні, розширення сільгоспугідь та погіршення екології. У Бурунді, Гамбії та Мавританії вони повністю вимерли. А ось у танзанійських національних парках їх десятки тисяч.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:28

Page 74

Довготривала суперечка науковців про основне забарвлення зебр завершилася! Вони чорні в білу смужку, а не навпаки, бо саме чорний колір зумовлений спадковою пігментацією, а білий — це просто її відсутність. Водяна антилопа.

добу!.. Ці лежебоки навіть їдять лише раз на два три дні. Напевно, саме тому чере да антилоп без остраху пасеться метрів за двадцять від сонної родини котячих. Аж ось царі звірів прокидаються та облизу ються на своїх підданців. Добре, що ми з іншого царства… Невдовзі стаємо свідками досить рід кісного ритуалу — «весілля левів». Точні ше, залицяння. Спочатку цар звірів, охоп лений почуттями до однієї з подруг, почав виказувати їй знаки уваги: наближатися, торкатися, тертися… Левиця на те відпо відала роздратованим риком. Зрештою го лові родини, зовсім не позбавленому при хильності протилежної статі, це набрид ло, і він розлігся осторонь. Тепер уже дама, збагнувши, що втрачає, почала заграван ня: то торкне, то лизне у царський писок. Його ображена високість забирається геть у кущі, де його все одно настигають лас ки… Зрештою все закінчується одвічним танцем продовження роду під тихе клацан ня далекобійних фотокамер. При цьому з боку «молодят» — нуль уваги до туристів. Ми для них — ніби з паралельного виміру.

Пересідаємо з лендровера на катер і ви рушаємо на річкове сафарі. Річка назива ється Руфіджі, а нашого новго гіда звуть Ісса. Він стверджує, що під час розливу ця водна артерія сягає п’ятнадцяти кіло метрів завширшки! Та головне, для чого туристи їдуть на Руфіджі, окрім прекрас них краєвидів, — це гіпопотами. Їх по бе регах річки — сотні! Більшість занурені у воду по самі ніздрі, але й «жанрових кар тинок» із їхнього життя можна спостеріга ти чимало. Грецьке слівце «гіпопотам» не повністю характеризує цих тварин. У Бі блії вони іменуються бегемотами, тобто вельми лютими і нелюб’язними страшид лами. Древні мали рацію: саме бегемоти, а не леви чи носороги, найчастіше напа дають у Африці на людей. Причому не з якихось меркантильних міркувань, а за велінням серця — обороняючи своїх са миць красунь. Та є один маленький се крет: гіпопо не вміють… плавати. Вони просто ходять по дну. Навіть своїх малят у воді бегемотихи тримають на своїх спи нах. Тому для безпечного спостереження за цими тваринами достатньо триматися ➧

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:28

Page 75

Смугасті колективісти. На відміну від більшості своїх родичів( індивідуалістів, африканські смугасті мангусти живуть групами до 40 особин.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:29

Page 76

Червоноголова агама. Навряд чи це забарвлення маскувальне, скоріше — захисне.

Якби не відчуття голоду, в савані Готові до парування самиці імпал живуть окремим стадом під опікою самця, переможця змагань за «гарем».

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:29

Page 77

Комахи на шиї у жирафа приваблюють пташок. Кожен живе як може…

панувала б повна гармонія життя Лев’яче залицяння.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:29

Page 78

Масаї'охоронці.

Foxes safari camps www.tanzaniasafaris.info

У ЦАРСТВО ТВАРИН Дістатися мисливського заповідника «Селус» і національного парку «Руаха» можна літаком із Дар-ес-Салама, «Селусу», «Серенгеті» та інших природоохоронних зон. Найліпший час: для спостереження за ссавцями — сухий сезон (середина травня – грудень); для спостереження за птахами і споглядання пейзажів — вологий сезон (січень – лютий). Жити можна в люксових наметових містечках, лоджах, бунгало із самообслуговуванням, кемпінгах. Детальніше — на www.tanzaniaparks.com

■

78

глибоких місць. У найгіршому випадку бегемо тище тільки рішуче виставить із води гладку спи ну і широко роззявить пащу, аби налякати непро ханого гостя. А ви зможете зробити вдале фото, бо в інший час над поверхнею стирчать тільки вуха й ніздрі господаря африканських річок. Вода буквально кишить рибою, часто морсь кою, яка запливає вгору за течією. А по бере гах розкинулись угіддя птахів. Окрім всюдису щих марабу (не дуже симпатичних лелек падаль ників), привертають увагу білоголові орлани — дуже вправні крилаті рибалки. Вони їдять тіль ки рибу, тому чаплі та змієшийки лишаються спокійними, коли стрімка тінь хижака проно ситься над їхніми колоніями. Уздовж доріг на су хих деревах полюбляють сидіти, либонь, найгар ніші птахи Танзанії — веселкові роллери сиво ракші. Вони видивляються здобич — великих комах і дрібних плазунів. А вночі на пошуки по живи вилітають великі сови, які ширяють на тлі Південного хреста.

У «Селусі» над річкою ростуть сотні гігантсь ких баобабів, об які було б не соромно потертись і бронтозавру. Деякі сучасники вимерлих яще рів чудово почуваються донині. Скажімо, в озе рі Тагала щільність крокодилів на квадратний метр найвища у світі. На перший погляд, це ціл ком мирні й навіть цивілізовані істоти, яких ці кавить переважно риба, а також необережна ан тилопа, що надто довго смакує озерну воду. Прав да, з людьми трапляються поодинокі інциденти. Ісса розповів про випадок із німецьким турис том, який впустив у воду окуляри і поліз за ни ми, порушуючи інструкцію. Крокодил ухопив його за ногу, після чого її мало не ампутували. Готуємося до ночівлі. Наш «Selous Luxury Camp» (www.serenahotels.com) складається з 12 просто рих «хатинок»: зверху — акуратна стріха, знизу — дощаний поміст, а між ними — намет із вікна ми з протимоскітної сітки. Всередині намет на гадує палац східного володаря: ліжко з проти москітним балдахіном, гарні меблі, кришталева

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:29

Page 79

Туристські лоджі над річкою Руаха.

Уздовж водойми на узвишшях розташований комфортний і сучасний «Ruaha River Lodge», на1 ша чергова домівка. Це справжнє царство ман1 густів, які вовтузяться навколо.

■ люстра, білосніжні накрохмалені посте лі… А ванна кімната все ж дерев’яна, роз ташована окремо від намету. І колоритно, і зручно. В кемпінгу завжди є свіжовипе чений хліб і всілякі смаколики масайсь кої кухні. А які мангові фреші та фрукто ві коктейлі готують бармени!.. Захочете подивитися на нічне купання слонів неподалік від кемпінгу — тільки ска жіть охоронцю, і о четвертій ранку він від веде вас на місце, легкими порухами від ганяючи набридливих шакалів та гієн…

«Руаха». Водний світ Черговий переліт — і ми вже в націо нальному парку «Руаха». Він у два з поло виною рази менший за «Селус», проте ані трохи не поступається йому розмаїттям фауни. А флори — і поготів. Саме тут зі йшлися докупи тисячі рослин Південної та Східної Африки, утворивши унікальний «ботанічний сад». Через «Руаху» теж тече велика річка, яка й дала назву паркові. У се зон дощів вона повновода, а зараз, у сухий період, — вузька і надзвичайно кам’яниста.

Уздовж водойми на узвишшях розташо ваний комфортний і сучасний «Ruaha Ri ver Lodge», наша чергова домівка. Деякі його бунгало примостилися на потужних гранітних скелях. Це справжнє царство мангустів, які вовтузяться навколо. Взагалі у Танзанії чимало досить доро гих і фешенебельних лоджів, багато з яких входять у мережу «Foxes safari camps» (www.tanzaniasafaris.info). З узвишшя добре видно, що в сухий се зон річка являє собою складну систему проток, островів та озерець, які ваблять до себе спраглих птахів і звірів. До речі, танзанійських пернатих улітку найлегше побачити саме біля води. Наступний день починаємо вдосвіта. З за річки виринає сонечко, і савану ося ває чарівне рожеве вранішнє світло. Вра ження доповнюють звірі — цілком мирні та спокійні. Зовсім поруч із дорогою па ➧

79

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:29

Page 80

Окрім слонів, у савані є ще одні велетні — баобаби.

НА КРИЛАХ KLM Авіакомпанія щодня здійснює регулярні рейси з України до Танзанії з пересадкою в Амстердамі.

KL1382 — Київ – Амстердам: 6:25–08:25; KL569 — Амстердам – Дар1ес1Салам: 10:05–21:40; KL569 — Дар1ес1Салам – Амстердам: 22:55–07:05 (+1); KL1385 — Амстердам – Київ: 9:25–13:10. Комфорт у салоні, зручні стикування, аеропортові формальності без черг!

■

w w w. k l m . u a

80

суться знайомці — зебри, антилопи імпали та дік діки. Аж ось із заростей вистрибують витонче ні газелі Гранта — далі на південь вони вже не зустрічаються. Парад антилоп триває: погляд ті шать великі куду. Після канни це найбільша ан тилопа у світі. Спіральні роги самців мають гріз ний вигляд, проте їхні власники — надзвичай но лякливі істоти. Через річку навпроти нашого лоджу пасуть ся слони, за якими з берега ми спостерігаємо зі своїми сусідами — сім’єю голландців із двома малими дітьми. Кожен озброєний класною оп тикою. Раптом слон спроквола перебрідає водой му і простує у своїх справах між двома нашими помешканнями… Оце удача! Неподалік від лоджу — стежка гіпопотамів, якою вони вночі ходять вервечкою пастися. По ки гурт снідає травою, найбільший самець охо роняє спільну акваторію в річці й час від часу сповнює околиці ревом. Такі самі «соло» чують ся то з одного боку, то з іншого. Крізь тоненькі протимоскітні сіточки нашого лоджу чути кож ну ноту нічної симфонії савани… До речі, ходити бегемотячою стежкою забо роняється: зіткнення з двотонною тушею нічим хорошим не закінчиться… І взагалі, після вече рі ліпше гуляти разом із масаями. Ці воїни мис ливці перекваліфікувалися на охоронців у нац парках і заповідниках, вони часто супроводжу ють туристів, маючи в руках ліхтарик та спис.

Найкумедніше на річці виглядають жирафи. Бідолахам доводиться передніми ногами бук вально сідати у шпагат, аби дотягтися до води. В усі інші моменти свого життя жираф — грацій ний красень, що й справді, за Гумільовим, на гадує «барвисті вітрила корабля». У повсякден ному житті все прозаїчніше. Рейнджер пояс нює, що колір плям на шкірі залежить від кіль кості тестостерону в крові тварини: справжні «мачо» мають бути «брюнетами». Усього в Аф риці водиться вісім видів жирафів. Але на півдні Танзанії мешкає найбільший з них, так званий жираф масай. Це найвищий ссавець у світі: самці доростають до 5,5 метра і важать майже 2 тонни! Плями у масайського жирафа дрібніші, ніж в інших, темніші й за формою близькі до п’ятикутника. Фотографуємо без упину в чотири руки. Але варто економити електронну пам’ять — попе реду ще стільки цікавого… ■ (Далі буде) Щира подяка за організацію поїздки — посольству Об’єднаної Республіки Танзанія в Росії (www.tanzania.ru), особисто — панові послу Джака М. Мвабі та представнику цієї амбасади Джорджеві Легенджу, а також Туристичному офісові Танзанії (www.tanzaniatouristboard.com) та авіакомпанії КLМ (www.klm.ua).

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:29

Page 81

26-Sep-12

15:29

СПОСІБ ЖИТТЯ

Page 82

■

M O D U S

V I V E N D I

!MT-5-12-PDF.qxd

Місто в

морі

Îñòð³â-ìóçåé, îñòð³â-êóðîðò, îñòð³â-ì³ñòî. ßê æèâåòüñÿ ì³æ äî³ñòîðè÷íèõ õðàì³â, ñòàðøèõ çà ºãèïåòñüê³ ï³ðàì³äè, òà óëüòðàñó÷àñíèõ ãîòåë³â? Îëåêñàíäð ÊÀÄͲÊÎÂ

M

Мальта — держава завбільшки лише з половину Києва. Ад міністративно вона розділена на 68 муніципалітетів. Це свід чить не тільки про індивідуалізм мальтійців, а й про їхню від повідальність за свої місто, вулицю, будинок... Колись у бороть бі за власний суверенітет тут доводилося будувати міцні стіни, а не розводити сади. Але тепер буремні часи в минулому. Ост рів потопає в яскраво зелених олеандрах і маслинових гаях. Парки стали не тільки окрасами, а й місцями відпочинку. Го ловні природні багатства — сонце й чисте море — допомагають усім охочим досягти жаданого релаксу.

82

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:29

Page 83

Краєвид із міста Валетта на Порте'Гранде і місто Сенглеа.

Милуючись і насолоджуючись історичними красо тами, переходячи від музею до музею, ви можете не помітно для себе потрапити… з одного міста в інше. Нерідко між населеними пунктами — суто умовні ме жі. Наприклад, є давні поселення, пов'язані загальною назвою «Три міста»: Вітторіоза, Сенглеа й Коспікуа. Їх заснували лицарі Мальтійського ордену в XVI сто літті. Після самовідданої оборони під час Великої об логи, яку влаштували турки, міста були обнесені спіль ним муром, однак при цьому кожне зберегло само ➧

26-Sep-12

КОЛЕКЦІЯ

15:29

Page 84

■

В

О

Я

Ж

!MT-5-12-PDF.qxd

Порте'Гранде — найбільша марина в Європі для ультрасучасних вітрильників.

Від міста до міста рукою подати, і кожен клаптик землі — чийсь.

врядування. У Трьох містах легко заблу кати, адже на деяких вказівниках нане сені старі назви: Біргу (Вітторіоза), Ісла (Сенглеа) та Бормла (Коспікуа). На Мальті в кожного міста своє «при значення», своя основна спеціалізація. Ті ж Три міста збудовані біля Великої га вані й є найбільшою в Європі мариною для ультрасучасних вітрильників. Будівлі навпроти — це вже сучасна сто лиця Валетта. Місто, зведене «джентль менами для джентльменів», має неймо вірну концентрацію палаців і церков. А

84

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:29

Page 85

Мальта вважається оплотом християнства на кордоні з ісламським світом.

Держава завбільшки лише з половину Києва ділиться на 68 муніципалітетів. Це свідчить і про індивідуалізм мальтійців, і про їхню відповідаль1 ність за свої місто, вулицю, будинок...

■

Феста — свято на честь небесного покровителя міста. Дійство може тривати до десяти днів.

ще — творів мистецтва. У соборі свято го Іоанна Хрестителя можна побачити дві картини Караваджо: «Усічення голо ви Іоанна Хрестителя» і «Святий Ієронім». Для порівняння: в паризькому Луврі — лише три твори геніального італійця. Тут є також скульптурна композиція, присвя чена одному з великих магістрів, де зобра жений наш запорозький козак! І ще не раз на мальтійському шляху траплятимуться зображення січовиків. Кажуть, свого ча су вони надали істотну допомогу маль тійцям у боротьбі проти завойовників. ➧

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:29

Page 86

Зображення запорозьких козаків у соборі святого Іоанна.

ПРОСТО ЦИФРИ Загальна площа Мальти — 316 кв. км. Населення — 453 000 осіб. Займає сім островів, три з яких заселені — Мальта, Гозо та Коміно (4 постійні мешканці). Столиця — Валетта (0,8 кв. км, 6300 мешканців).

Заповнена численними туристами вдень, уве чері столиця перетворюється на тихе затишне місце для таких «філософських» прогулянок. Недаремно Вальтер Скотт писав про Валетту: «Чудове місто, схоже на мрію». Тут у садах Верх нього Барака відкриваються приголомшливі па норами гавані та Трьох міст. Рекомендую.

Ще одне місто музей додасть коштовностей у вашу скарбничку вражень. Це Мдина, давня столиця острова. Живе у ній лише 400 осіб (у нас стільки вміщує 9 поверховий будинок), але при цьому тут є власний мер і поліцейська дільниця. Мдина — ніби архітектурний музей просто не ба, приклад вишуканої комбінації арабського й нормандського стилів. Вплив Сходу наклав свій відбиток і на харак тер мальтійців. Їхнє життя розмірене і неквапли ве — те, що можна зробити сьогодні, вони з ра дістю перенесуть на завтра. Правда, це не сто сується сієсти… Острів'яни люблять відпочити й смачно сит но поїсти. Тут порції не просто великі, а дуже великі. Як мінімум удвічі більші за звичні для нас! Тож схуднути тут вам не вдасться. У чис ленних «тратторіях» можна покуштувати вишу кану мальтійську кухню. Для гурманів же є ок реме «місто ресторан» — Сент Джуліанс. Йо го ресторани й бари у два поверхи з мальовни чою панорамою затоки Спінола — улюблене місце для селебритіс. Мадонна, Рассел Кроу, Бред Пітт, Анджеліна Джолі проводили тут ден ну сієсту. Втім, артисти не тільки відпочивали, а й зні малися. На Мальті розташована найбільша в Се редземномор'ї кіностудія «Ринелла». Там Рідлі

Прісні водойми відсутні.

■

Екологічно чистий транспорт із минулого.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:29

Page 87

Будь1яке питання з’ясовується за допомогою референдуму. Недавно у Слімі вирішували, чи будувати дві висотки. Більшістю голосів будів1 ництво дозволили.

■

Скотт творив свого «Гладіатора», Андрон Кончаловський — «Одиссею», а Гай Річі — блокбастер «Кохання, секс, наркоти ки й гроші». Тут же в червні цього року Том Хенкс брав участь у зйомках фільму «Капітан Філліпс». Отож для отримання ав тографів не забувайте блокнот і ручку. Для нічних розваг є «місто дискотека» — Пачвіль: числен ні бари й казино, клуби й дискотеки на свіжому повітрі. Якщо ж ви — прихильник шопінгу, то треба вирушати до «міста мага зину» — Сліми. Відвідування сучасних бутиків можна чергува ти з променадами по набережній. Мальтійці — люди демократичні. Тут будь яке питання ви рішується за допомогою референдуму. Недавно у Слімі вирішу вали, чи будувати дві висотки, не характерні для Мальти, — біль шістю голосів будівництво дозволили. Минулорічне рішення про дозвіл на розлучення теж приймали всією острівною гро мадою. Влада народу в дії! До Мальти звикаєш швидко і зрештою починаєш сприйма ти її як одне місто. Тож заблукати у вас навряд чи вийде: муні ципальний транспорт працює чудово, двоповерхові екскурсій ні «Рожеві автобуси» курсують цілодобово. Єдине, що потрібно від туристів, які збираються до цього міс та серед моря, — це бути морально готовими до навали істори ко культурної спадщини, активного відпочинку та феноменаль ної дружелюбності його господарів. ■

За повір’ям, хто помолиться біля цієї статуї Георгія Переможця, той отримає відпущення гріхів на сорок днів.

Палац Великого магістра Мальтійського ордену, він же — музей і сучасний парламент.

26-Sep-12

ЧУДЕС

15:29

Page 88

■

Фото Hannu VALLAS/«VisitAland»

У

К

Р

А

Ї

Н

А

!MT-5-12-PDF.qxd

АЛАНДСЬКІ О:ВИ

Зелене на синьому ×è çíàºòå âè õî÷ ùî-íåáóäü ïðî Àëàíäñüê³ îñòðîâè? Îñîáèñòî ÿ, ïðàöþþ÷è â ðåäàêö³¿ òóðèñòè÷íîãî æóðíàëó, ïðî òàê³ íàâ³òü íå ÷óëà. À òîìó ³ç çàäîâîëåííÿì â³äãóêíóëàñÿ íà çàïðîøåííÿ «VisitFinland» äîïîâíèòè ôàêòè ç «Â³ê³ïå䳿» âëàñíèìè âðàæåííÿìè.

М

Ìàðèíà ÃÓÄÇÅÂÀÒÀ

Між фінським містом Турку і шведським Стокгольмом, у Балтійському морі, роз кидані десятки тисяч клаптиків землі. Серед них — понад 6700 островів Аландсько го архіпелагу. Вони розташовані ближче до Швеції, ніж до Фінляндії, а 28 тисяч ост рів’ян розмовляють шведською мовою, хоча і мають фінські паспорти. «Насправді ми — аландці, — каже Генрік Бекман, власник приватного острова, рес торану і гестхаусу «Глада лаксен», що в перекладі означає «Щасливий лосось». — Має' мо власний прапор, національний гімн, поштові марки…» Справжніми аландцями тут вважають тих, хто живе на розкиданих маленьких островах. Ці «аборигени» назива ють «материком» найбільший острів архіпелагу — Марієхамн — з однойменною сто лицею і навіть ставляться до тамтешніх мешканців трохи поблажливо — мовляв, які аландці з городян?

88

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:29

Page 89

Граніти — основа Аландських островів. У тому числі цього приватного острівця, що належить Генріку Бекману.

Аландські острови завжди славилися своїми мореплавцями. Не відкривачами нових земель, а судновласниками та мо ряками, що ходили по пшеницю та інший крам аж до Австралії та Чилі. Ці острови мали найбільший у світі (!) флот вантаж них вітрильних суден. До 1930 х років, ко ли пароплави витіснили з морських про сторів фрегати і бригантини, островам на лежали три десятки «трансконтиненталь них» вітрильників. Один із них, чотирищогловий барк «Поммерн», побудований у Глазго 1903 року для перевезення пшениці з Австра лії до Англії, ходив під командуванням ка пітана з Аландських островів. Зараз «Пом мерн» пришвартований у гавані Марієхам на. Він є частиною цікавого, з любов’ю та вигадкою облаштованого Морського музею. На борту можна дістати уявлення про те, як проходило життя на цьому ве личезному вантажному судні з чотирма палубами та повним комплектом вітрил.

Екскурсовод запевнив, що барк міг би знову вийти в море після якихось двох тижнів підготовки. Береги цих островів переважно скеляс ті, тож біля них ставалося чимало кора бельних аварій (вочевидь, капітанами бу ли не уродженці архіпелагу…). Кілька ро ків тому на весь світ прогриміла новина, що дайвери, які досліджували місце ката строфи 170 річної давнини, знайшли на борту 168 якихось закоркованих пляшок.

70 із них містили найдавніше у світі шам панське! Їх потім продавали з аукціону по 31 000 англійських фунтів кожна. «Нашо' му здивуванню не було меж, коли з’ясувало' ся, що в пляшках, — розповів один із дай верів Крістіан Екстрьом під час смачної вечері у власному ресторані при броварні «Сталльхаген». — А ще там було кілька пляшок темного пива. Його смак я намагав' ся відтворити в новому сорті своєї броварні». Добробут острів’ян нині, як і раніше, залежить від моря. Сонце лише сходить,

коли семипалубний пором, що сполучає Гельсинкі та Турку зі Стокгольмом, швар тується в гавані Марієхамна. П’ять хви лин — і він продовжує шлях. На берег схо дять наша журналістська група, кілька ту ристів із наплічниками та пара місцевих мешканців. Виявляється, пороми зупиня ються навіть тоді, коли охочих зайти і зі йти немає зовсім. Це пов’язано з тим, що Аландські острови мають статус спеціаль ної економічної зони, і лише за умови зу пинки тут великі пороми мають право тор гувати товарами д’юти фрі. А ця справа дає вагому частку доходів від перевезень. Відома поромна компанія «Viking Line» донедавна належала аландцям — кажуть, продажу «посприяла» світова криза 2008 року. Нині левову частку острівного при бутку приносять страхові компанії, що пра цюють у сфері морських перевезень, а та кож близько 60 великотоннажних суден. Узагалі ж на 26 тисяч населення Аландів припадає близько 25 тисяч яхт, яхточок, ➧

89

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:29

Page 90

У гавані Марієхамна.

«Царськоросійські» гармати і шмат стіни — залишки форту Бомарсунд.

Чотиримісна «спальна секція» ферми'музею «Гермас».

Барк «Поммерн» колись був флагманом торгового флоту Аландів, а тепер є частиною Морського музею.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:29

Page 91

Туристки'пенсіонерки з континентальної Фінляндії.

РІЙ ОСТРОВІВ

До широкого запровадження пароплавів у 19301х ро1 ках Аландські острови мали найбільший у світі флот вантажних вітрильних суден, — три десятки «транскон1 тинентальних лайнерів».

■ літті. Збудували тут форт для охорони найзахід нішої точки Російської імперії. Фрагмент стіни — ось що лишилося від того укріплення. Мур собі як мур, а ось краєвид із пагорба, який вибрали для побудови форту, захопливий! Як шкода, що всю красу мережива із зелених, порослих сосна ми островів і синьої води можна оцінити лише з висоти пташиного польоту! Це я зрозуміла, стоячи на вершечку відкритої всім вітрам (а віт ри на островах «дорослі») колишньої спостереж ної вежі поблизу ресторану готелю «Глада лак сен». І так хотілося піднятися ще вище, вище!.. Під час вечері у «Щасливому лососі» нас роз важав сімейний співочий дует. Пісні — по особ ливому милі, веселі. Запитую, чи весь місцевий народний репертуар складається з таких мелодій. ➧

Фото Йорми МЮЛЛЕРА

катерів, катерків і човнів — майже по одному плавзасобу на особу. Екзотики для українця на Аландах вистачає. Тільки вона своєрідна. Наприклад, можна по спостерігати за групкою фінських пенсіонерок поважного віку, які у повній амуніції жваво кру тять педалі велосипедів, долаючи чудові асфаль тові дороги життєрадісного рудуватого кольору (у покриття додають місцеву скелясту породу). Або можна насолодитися плавучою сауною, що має вигляд великої діжки на дерев’яному плоті, до якого прироблені східці — щоб зручніше було занурюватись у прохолодне Балтійське море. «Сауна запланована на п’яту годину. А поки що запрошую вас на свій острів», — це знову Генрік Бекман. Виявляється, тутешні острови прода ються, тільки от купити їх можуть виключно лю ди з «аландським громадянством». Останнє сло восполучення мене здивувало. Виявляється, на обкладинці паспортів місцевих мешканців на віть красується герб архіпелагу. Острови пропо нуються недорого. Генрік купив свій — 580 на 170 метрів — за 50 тисяч євро. На ньому побуду вав котедж, який у літній туристичний період, що не триває і двох місяців, здає охочим до уса мітнення й наближення до природи. Туристів на островах немало, переважна біль шість — фіни або шведи. Заїжджають і голланд ці, й німці, і англійці, й трохи росіян. У принци пі, останні внадилися на острови ще у ХІХ сто

Аландський архіпелаг об’єднує понад 6700 островів, що належать Фінляндії. З них заселено лише 65. Населення — 28 тисяч осіб, з яких понад третина живе у столиці Марієхамні. Рівень безробіття найнижчий у Фінляндії — 3,1% (місцеві кажуть, це ті, хто не хоче працювати). Діставатися найзручніше з Гельсинкі та Стокгольма поромом або літаком. Сполучення між островами добре: 912 км доріг, 30 мостів і 8 місцевих поромів. У міських автобусах Марієгамна проїзд безкоштовний.

■

Та сама плавуча сауна.

26-Sep-12

КОЛЕКЦІЯ

15:30

Page 92

■

В

О

Я

Ж

!MT-5-12-PDF.qxd

Дивовижні, чарівливі, таємничі й дещо містичні розписи (1500 рік) у церкві святої Анни.

Храм святої Анни на острові Кумлінге.

Відповіли, що так, майже весь. Співаєть ся переважно про хлопців, які йшли в море та мріяли про повернення на рідну аландську землю. Або про кохання: хло пець у морі, дівчина на березі, щаслива зу стріч. Мабуть, оптимістичний народ — ці аландці. А ще вони віддані місцевому культур ному спадку і традиціям. Наприклад, од на пані працює провізором в аптеці, яка протягом сотні років постачає ліки меш канцям острова Кумлінге. І за сумісницт вом виконує обов’язки екскурсовода. Ін тер’єр складається з давніх банок склянок, ступок, терезів, комп’ютера, сучасного ка сового апарату... Кажуть, що періодично власник аптеки подумує її закрити — клі єнтів мало, з туристів грошей не беруть. Але рука не підіймається повісити замок на те, що слугувало людям протягом по колінь, та й як без нагальних ліків будуть обходитися місцеві? Інша жінка вже кількадесят років по казує туристам традиційну ферму музей «Гермас» на острові Енклінге, що існує з 1500 року. Бачили б ви, з яким захватом вона розповідає про життя її останнього

92

власника Свена Карлсона, як любовно торкається предметів! Загалом острів’яни — люди напрочуд завзяті й темпераментні як для нордично го народу. Згаданий Генрік Бекман, напри клад, — активіст захисту моря. На остро вах процвітає система грантів, завдяки якій вирішується багато питань у громад ському житті. У короткий період літа ді лова, зокрема туристична діяльність, стає просто бурхливою, адже треба якнайбіль ше встигнути до холодів. Молода дівчина, яка працює в церкві святої Анни на Кумлінге, не менш завзя то розповідає про храм, через слово виба чається за свою «жахливу» (насправді — чудову) англійську. На моє запитання, чи багато парафіян приходять щонеділі на службу, відповіла, що лише вона і ще троє літніх жінок. Решта сусідів збираються у церкві хіба що на великі свята і концерти. А храм — чудовий! Найдужче захоплю ють незвичайні розписи на склепіннях і стінах. Зображення датуються приблизно 1500 роком. Розписи ті особливі, подібних не виявилося ні у шведських, ні у фінсь ких церквах. Тут простежується відлуння

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:30

Page 93

Кастельхольм — єдиний середньовічний замок Аландського архіпелагу.

візантійської іконографії. Досі точно не відомо, завдяки чому маленька церква, загублена на не великому острові в архіпелазі, була так багато декорована. Існують свідчення про те, що ко лись поруч існував монастир — фрагмент його фундаменту знайшли під час реконструкції 1961 року. Заснування святої обителі пояснюється тим, що в давнину Кумлінге стояв на перетині жва вих морських торгових шляхів між Швецією, Фінляндією та Росією. Кастельхольм — єдиний середньовічний за мок Аландів, розташований на острові матери ку. Вперше він згадується в історичних докумен тах далекого 1388 року, а розбудували його за ча сів шведського короля Густава Вази, який осо бисто провів тут кілька місяців у 1556 році. Замок закладали на невеличкому острівці, але з пли ном століть той піднявся і злився з берегом, і тепер вода омиває замок лише з одного боку. На островах усе маленьке, домашнє. Мені над звичайно сподобався ресторанчик у Марієхам ні, який облаштували у традиційному житлово му будинку. Місця мало, відшукати вільний сто лик у дощовий літній день, здається, нереально. Приходять сюди галасливими компаніями, па рами або сім’ями з малими дітьми. Майже всі один одного знають, вітаються. За скляною віт

Острови продаються, і купити їх можуть ви1 ключно люди з «аландським громадянством». Генрік придбав свій за 50 тисяч євро, побуду1 вав на ньому котедж і влітку здає його охочим.

■ риною — неймовірної висоти і краси витвори тістечкового мистецтва, на столиках — гігантсь кі порції салату по аландському, в якому знай шлося місце і пророщеній сої, і креветкам. Той дивний салат нагадує мені самі острови — дивну суміш дикої природи, бездротового інтер нету, неквапливого життя й активної життєвої позиції. ■

Редакція висловлює подяку Управлінню з туризму Фінляндії (www.visitfinland.com) і Туристичному управлінню Аландських островів (www.visitaland.com) за запрошення і теплий прийом.

93

ТУР

26-Sep-12

15:30

Page 94

■

П

Р

О

Ф

І

5

!MT-5-12-PDF.qxd

Заступник директора з маркетингу Міністерства туризму Ізраїлю Піні Шані, представник Ради з туризму району Мертвого моря Офра Газит, директор департаменту з туризму міста Нетанія Ольга Лур’є, представниця Міністерства туризму Ізраїлю в Україні Ганна Сєрокурова, представник асоціації готелів Ейлата Шабі Шай.

Три моря

вражень ̳í³ñòåðñòâî òóðèçìó ²çðà¿ëþ ïðåäñòàâèëî â Êèºâ³ òóðèñòè÷í³ ìîæëèâîñò³ òðüîõ ïðîâ³äíèõ êóðîðòíèõ ðåã³îí³â — Íåòàí³¿, Ìåðòâîãî ìîðÿ òà Åéëàòà.

З

Зустріч професіоналів відбулась у форматі міжнародного туристичного форму і називалася промовисто — «Море вражень». Цим наголошувалось не лише на якості та різноманітності від починку в усіх представлених регіонах, а й на його морському характері. Адже невеличка, по суті, країна, має вихід аж до трьох теплих морів: Червоного, Середземного та Мертвого. Вочевидь, в українських туроператорів ті краї викликають неабиякий професійний інтерес, оскільки на форум у київському «Fairmont Grand Hotel» їх зібралося чимало. З ізраїльського боку в заході брали участь переважно готелі всіх трьох курортних узбереж. Організатором фо руму виступили Міністерство туризму Ізраїлю спільно з асоціаціями готелів Мертвого моря та Ейлата і за сприяння Асоціації з розвитку туризму Нетанії. Гості зі Святої Землі провели активний воркшоп, низку презентацій та продемонстрували рек ламно пізнавальні фільми. А ще розіграли серед українських колег цінні призи, в тому числі по їздки до Ізраїлю. Переможці зможуть на власні очі оцінити принади всіх трьох згаданих регіонів. Ейлат — місто на півдні Ізраїлю, на березі Червоного моря. Відповідно, головною його ці кавиною є коралові рифи. Підводні красоти демонструє й спеціальна обсерваторія. На поверх ні ж туристів чекають кінотеатр IMAX 3D, парк атракціонів «Місто царів» і щойно відкритий льодовий палац. До того ж узимку в Ейлаті — цілком «купабельне» море… Нетанія — це найбільший середземноморський курорт Ізраїлю. Він відомий не лише своїми готелями та пляжами, а й багатими музеями та галереями. Ну, а Мертве море не потребує особливого представлення. З його надсолоною густою водою та грязями, що виліковують хвороби шкіри, із заспокійливим бромним повітрям, із зручним до їздом до головних екскурсйних центрів країни воно в туристичному сенсі — просто унікальне. Тож українські туроператори знали, заради чого приходили на форум. Особливо зважаючи на безвізовість Ізраїлю для українців. З початку 2011 року потік наших співвітчизників туди зріс удвічі! ■

94

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:30

Page 95

26-Sep-12

КОЛЕКЦІЯ

15:30

Page 96

■

В

О

Я

Ж

!MT-5-12-PDF.qxd

Земля ІЗРАЇЛЬ 96

і

Небо

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:30

Page 97

Краєвид Єрусалима з Оливної гори.

Áóâຠòàê: õî÷ ñê³ëüêè ìàíäðóé ñâ³òàìè ³ ðîêàìè — íå ïîêèäຠâ³ä÷óòòÿ íåçàâåðøåíîñò³. Öå ÿê ôîë³àíò áåç ïàë³òóðêè: àðêóø³ íå òðèìàþòüñÿ êóïè, ðîçë³òàþòüñÿ ³ ïåðåïëóòóþòüñÿ. Òà º íà ïëàíåò³ ìàëåíüêà êðà¿íà, äå áóòòÿ ñÿãຠíàéâèùî¿ ãàðìîí³¿ òà ïîâíîòè… Àíäð³é ÏÈÐÎòÂ, ²ðèíà ÃÎÐÎÁÅÖÜ

Îëåêñàíäð ÃÎÐÎÁÅÖÜ

97

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:30

Page 98

Тель'Авів. Краєвид Нового міста зі Старого.

П

Пані історія невблаганно гортає сторінки. Що ж бачимо? І перший Рим, і «другий», і «тре тій» стали пересічними столицями, сотні імпе рій пішли прахом, тисячі утопій безнадійно роз чинилися в бібліотеках… А Свята Земля і вчора, і сьогодні, й завтра — та сама і невичерпна.

БУДЬТЕ ВПЕВНЕНІ

Пізнати Святу Землю самотужки непросто — надто вона розмаїта. Особливо це стосується тих, хто вирушає туди вперше. На виручку розгубленим туристам прийшли місцеві туристична і готельна асоціації, які в рамках програми «Сіті-Брейк» розробили спеціальні тури в Тель-Авів — короткострокові, але з розгалуженою системою всіляких пільг і знижок. Причому йдеться не лише про ресторани та бутики, а й про силу-силенну музеїв, театрів і просто цікавих прогулянок містом. Навіть за три дні можна встигнути дуже багато. На Святій Землі ущільнений не лише простір (коли на кожний квадратний метр припадає по три цікавини), а й сам час. Тому особливо завзяті гості Тель-Авіва встигають і на море, і на суходіл, і на небо, тобто у священний град Єрусалим, до якого звідси якихось сорок хвилин їзди...

■

98

Тель Авів і Яффа. І вічная весна… На івриті «Тель Авів» означає «Весняний па горб». Та насправді в ньому практично немає складок рельєфу. Найбільші зморшки на облич чі героя утворює Середземне море, коли зимові шторми розбурхують його аквамаринову кров. Та й звідки узятися тим зморшкам? У 2009 му місту виповнилося лише сто років! Розпочати знайомство з Тель Авівом найліп ше на морському променаді, що простягнувся на десяток кілометрів. Ціла низка приморських готелів не розгороджена парканами. Адже всі принади південного курорту — піщані дюни з пальмами і кактусами, велосипедні доріжки, на віси і роздягальні — абсолютно безкоштовні й належать виключно державі. Купаються і сер фінгують тут цілорічно. Різниця в одному — у лютому температура води заледве сягає 18 гра дусів, а в серпні може перевищити 30°С. Ні, це таки не Ріо де Жанейро... Це значно краще! До слова, ізраїльтяни полюбляють екстремаль ні розваги не менше за бразильців. Однак тутеш

нім шукачам пригод додає впевненості най краща в світі ізраїльська медицина. Скажімо, у тель авівському медцентрі ім. Сораскі (колиш ній ім. Іхілов) запевняють, що в разі потреби травмованих умить доправляють до операцій ної — хоч на собаках, хоч на гелікоптері… А ось на реабілітацію далеко їздити не треба: просто на території центру запрошує готель бутик «Ві таль», де створені всі умови для комфортного проживання і якнайшвидшого одужання. Та цур йому: у вічно весняному місті веселі ше бути здоровим і багатим (принаймні, духов но), аби сповна насолодитися вишуканою ат мосферою довоєнного євромодернізму. Так так, Тель Авів — справжня оаза для любителів кам’я них симфоній. Адже, крім футуристично гео метричних башт ділового центру, тут збереглося цілісне ядро первісної забудови 1920–30 х років. Найбільше у світі (!) зібрання баухаусу гідно оці нила ЮНЕСКО, занісши так зване Біле місто Тель Авіва до свого славетного Списку всесвіт ньої спадщини. Найліпші зразки стилів ар деко і баухаус хизуються на бульварі Ротшильда. Проте не архітектурою єдиною… Це дуже жвавий райончик, де енергійно награють вулич ні музиканти, а веселі городяни і туристи під співують їм з за столиків численних кафе. Не заборонено співати й у фешенебельних рестора нах. Хоча які там співи — усе таке смачне і всьо

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:30

Page 99

Церква апостола Петра у Яффі, на місці, де цей святий воскресив праведницю Тавіфу.

го так багато… Наприклад, у «Давид ІнтерКон тиненталь» рідко кому вдається абстрагуватися від тушкованого гусака чи фаршированої куроч ки… Проте колись закінчуються навіть щедрі ізраїльські наїдки і починаються танці народів півдня, переважно самодіяльні. Хто ж воліє про фесіоналізму найвищого гатунку — нехай заві тає на танцювальне шоу «Інбаль», де воєдино сплелися балет, театр пантоміми та образотвор че мистецтво. Після кипучого архітектурно кулінарно тан цювального життя особливо ваблять прохолода і затишок музеїв. Найперший у рейтингу — Му зей мистецтв, де зібрані шедеври Далі та Моне, Клімта і Родена, Архипенка й Шагала… Далебі тут присутні геть усі мистецькі генії ХХ століття! Зовсім в іншому ключі вирішено Музей Ерец Ісраель, котрий знайомить переважно з еконо мічними досягненнями давнього та сучасного Ізраїлю. Його найцікавіша експозиція присвя чена тим же Ротшильдам, найбагатшій і най впливовішій єврейській родині кількох остан ніх століть. Тель Авів пропонує і практичні заняття з еко номіки. Зокрема, тут розташована найбільша у світі алмазна біржа — одна з найпопулярніших туристичних точок країни. І навіть якщо внут рішній товарообіг окремого туриста не сягає шес тизначних цифр, буде цікаво. Адже при біржі діє унікальний музей, де можна простежити весь життєвий шлях простого шматочка вуглецю, якому судилося засяяти діамантом… Заслуговує на осібну увагу класичний тель авівський шопінг. Ринок «Бецалель» у центрі су

У цьому куточку Святої Землі Ной збудував ковчег, а Персей звільнив Андромеду, звід1 си вирушив у путь пророк Іона, тут апостол Петро мав видіння про устрій Церкви…

■ часного міста відомий своїми крихітними крам ничками з одягом та прикрасами за фантастич но низькими цінами. Навпроти через дорогу роз кинувся найбільший базар в усьому Ізраїлі — «Кармель». Тут можна знайти абсолютно все, у ➧

Життєрадісні привиди середмістя.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:30

Page 100

Тель'Авів. Ознаки процвітання.

Енергійно награють вуличні музиканти, а го1 родяни і туристи підспівують їм з1за столи1 ків кафе та ресторанів. Хоча які там співи — усе таке смачне і всього так багато…

■ прямому сенсі цього слова: прянощі, квіти, м’я со, рибу, випічку, маринади, фрукти, товари для дому, одяг і багато багато іншого за цілком до ступною ціною. Звісно ж, у такому колоритному місці гріх не поторгуватись! А хто воліє ще гост рішої екзотики, нехай вирушає на ринок «Ле винський», який пропонує надзвичайно бага тий вибір приправ і прянощів. Нарешті, настає час для побачення зі старо давньою Яффою, навколо якої свого часу і роз рісся мегаполіс. Місцина надзвичайно мальов нича — відповідний антураж створюють костел і грецький монастир, Годинникова вежа та дію чий маяк. Проте є в цьому куточку Святої Зем лі щось таємничо прекрасне, чого не передати Персонаж із музею'крамниці Франка Мейслера.

словами, але неодмінно відчуєш серцем. Так було віками: саме тут Ной збудував ковчег, а Персей звільнив Андромеду; саме звідси виру шив у непросту путь пророк Іона, а апостол Пет ро сподобився божественного видіння про уст рій Церкви… Тож не дивно, що сюди й нині з усіх усюд стікаються шукачі натхнення, які пе ретворили Яффу на провідний арт центр усього Близького Сходу. Музей і галерея Ілани Гур — це дивовижні інсталяції на загальнолюдські теми. Сама мист киня об’їздила півсвіту, тож її роботи — з мета лу, вовни, скла — свідчать про творчу потугу лю дини — громадянина Всесвіту. Невеличкий музей крамницю скульптур Фран ка Мейслера знають далеко за межами країни. Коштовні золоті та срібні фігурки відтворюють живу і часом комічну історію Європи та Ізраїлю. Виблискують у вітрині давньогрецькі боги й ор тодоксальні євреї, а задумливий доктор Фрейд байдуже дивиться на відвідувачів. Йому здаєть ся, що він давно розгадав, чого прагнуть усі ці люди, — лише хліба й видовищ… Одначе на Свя тій Землі навіть психоаналіз може помилятися. Інакше для чого туристи покидають безсонний галасливий Тель Авів і вирушають далі — на схід і вгору? ➧

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:30

Page 101

Ліцензія АГ №580748 від 13.01.2012

26-Sep-12

КОЛЕКЦІЯ

15:30

Page 102

■

В

О

Я

Ж

!MT-5-12-PDF.qxd

Віфлеєм. Церква святої Катерини, що прилягає до храму Різдва Христового.

Віфлеєм і Єрусалим. На перехрестях вічності Важко уявити, але 1700 років тому на місці сучасної автостради був битий шлях, яким смиренно ступали перші християни на чолі з рівноапостольною імператрицею Єленою. Вони збиралися на закладення наріжного каменю в будівництво велич ної базиліки над скромною печеркою, де народився маленький Ісус — Спаситель світу. Її освятили 31 травня 339 року після Р. Х., і відтоді богослужіння тут ніколи не припинялися — попри безперестанні вій ни, які вирували за товстими мурами най давнішого храму Святої Землі. Так, віфле ємська базиліка — єдина несплюндрова на християнська святиня Ізраїлю. Та за хистили її не мури, а… бджоли. Коли на початку VІІ століття перси, за хопивши Віфлеєм, вирішили розмістити всередині храму Різдва Христового стай

102

Центральна нава та декор у віфлеємській церкві Різдва.

ню, величезний бджолиний рій вилетів з отвору в колоні й накинувся на богохуль ників. Перелякані язичники з ганьбою по кинули церкву, і святиня була врятована. На згадку про ту знаменну подію в колоні залишилися п’ять заглибин, які утворю ють хрест. Благочестивий переказ свідчить, що, коли зі щирою молитвою вкласти в них пальці, Бог неодмінно почує і вико нає прохання… Та часу обмаль, і Віфлеємська зоря ве де вперед, до осердя Святої Землі. Як і Тель Авів, Єрусалим ніколи не спить. Але з іншої причини: він або мо литься, або готується до молитви. Саме тому двері головного християнського хра му світу — храму Воскресіння Христово го, або Гроба Господнього, — майже ці лодобово відчинені й для віруючих, і для туристів. І хоча на ніч святиню все таки зачиняють, особливо ревних паломників

ніхто не вигонить назовні, і ті можуть до ранку у внутрішній і зовнішній тиші спіл куватися зі Всевишнім. За 1700 років початкова ротонда, збу дована рівноапостольною царицею Єле ною, перетворилася на величезний шести поверховий комплекс із численними за лами, галереями, сходами, криптами та колонами. І православні греки, й інтерна ціональні католики, і монофізити — вір мени, копти єгиптяни та ефіопи, — усі конфесії (за винятком протестантів) ма ють тут свої церкви й приділи. Хоч скільки часу випаде блукати благо датними переходами храму, все буде зама ло. Жодні слова не змалюють, як це диво вижно — тамувати подих перед Каменем помазання, на який після зняття із Хрес та був покладений Господь для звершення поховальних обрядів, торкатися теплої скелі — страшної Голгофи, розколотої

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:30

Page 103

Древні оливи у Гетсиманському саду. Ці дерева були свідками євангельських подій.

ЛАСКАВО ПРОСЯТЬ землетрусом у смертну мить Сина Людського, схиляти коліна в Кувуклії — перед мармуровою плитою над місцем Воскресіння… …А за Сіонськими воротами вирує єврейсь кий квартал Старого Єрусалима. Особливо люд но тут теплими вечорами, коли буквально всі йо го мешканці — від одного року до сто одного — виходять поспілкуватися. Крізь вузькі вулиці й затишні скверики, обсаджені платанами та си коморами, повз відновлену древню синагогу мож на вийти на величезний майдан перед Стіною плачу — головною святинею ізраїльського наро ду. До речі, самі євреї називають її інакше — За хідною стіною, означуючи, що це вціліла части на підмурівку другого (Іродового) храму. Про йшовши щільний контроль, можна підійти до святині впритул. Далі жінкам — праворуч, а чо ловікам — ліворуч. Одні моляться довго, інші — коротко; одні вкладають у щілини стіни записоч

ки, інші — ні. Рацію мають усі — Бог приймає молитву кожного, аби вона була від серця... Про це й сповіщали пророки, чиї гробниці мальовничо розкинулися навпроти Храмової го ри. Не так давно пророчу долину впорядкува ли — прибрали сміття, проклали доріжки — і те пер людський потік безупинно лине від Старого міста до Гетсиманії, що притулилася біля підніж жя Оливної гори. Під склепінням так званого «Храму всіх націй» зберігається камінь, на яко му Христос молився однієї давньої ночі… А по руч, у Гетсиманському саду, на гілках старезних олив стрекочуть цикади — непідкупні свідки людської немочі та божественної любові… На вершині Елеону гамірно і людно, але в ду ші панує спокій і чистота. Далі йти нікуди, та й чи потрібно? Здається, звідси видно весь Божий світ із суєтною землею і вічним Небом. Чи варто їх єд нати в одному житті? Нехай кожен вирішує сам. ■

Готелів у Тель1Авіві, як і в усій країні, не бракує. Але, за народним рейтингом, найбільше українських туристів шанують у таких закладах гостинності: ●

«Херодс»;

●

готелі мережі «Фаталь»;

●

«Давид ІнтерКонтиненталь»;

●

«Шератон»;

●

«Таль» (мережа готелів «Атлас»);

●

«Ренесанс»;

●

«Гранд Біч»;

●

«Марина»;

●

«Віталь».

■

Редакція висловлює подяку організаторам чудової подорожі до Святої Землі: керівникам туроператора «Рондо» Міхаелю Каспі та Ользі Романовській, генеральному директорові асоціації готелів Тель Авіва Елі Зіву, першому заступникові мера ізраїльської столиці Авіві Аві Гай, генеральному директорові асоціації туризму Тель Авіва Етті Гардир, ізраїльському туроператору «Флаінг Карпет» в особі Мілени Табаков, представнику ізраїльської алмазної біржі «D.e.J.» Єлені Плон, директорові з маркетингу мережі готелів «Фаталь» Яні Гур.

103

ТУР

26-Sep-12

15:30

Page 104

■

П

Р

О

Ф

І

5

!MT-5-12-PDF.qxd

Âîíà ìຠóêðà¿íñüêå ïð³çâèùå, º ãðîìàäÿíêîþ Êàçàõñòàíó, æèâå ó Äîì³í³êàí³ é ïðàöþº ó êðà¿íàõ ÑÍÄ. Ãàëèíà Ëèñåíêî — äèðåêòîð òóðèñòè÷íîãî îô³ñó Äîì³í³êàíñüêî¿ Ðåñïóáë³êè. Ãîâîðèìî ç íåþ ïðî àêòóàëüí³ òóðïðîïîçèö³¿ òà â³÷í³ ö³ííîñò³. ªâãåí ÁÓÄÜÊÎ

Домінанти

Домінікани На півночі країни дошки на воді більш ніж актуальні.

П

— Пані Галино, ваш офіс регулярно бере участь у турвистав ках в Україні. У жовтні буде ще одна — «Україна – 2012». Оче видно, інтерес до Домінікани є?

— Так, і він зростає. Як представник домініканського туриз му в країнах СНД я почала роботу в жовтні 2004 року й уже на весні відвідала першу турвиставку в Україні — «UITT – 2005». Тоді ми мали тільки 9 квадратних метрів і не залучали приват ного сектору туризму Домінікани. А протягом останніх трьох років стабільно замовляємо 42 «квадрати», на яких представ ляємо по п’ять шість великих туркомпаній, готелів і цілих го тельних мереж. Приємно відзначити, що, попри економічну кризу, турис тичні виставки в Україні пожвавлюються. Відчувається інтерес

104

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:30

Page 105

до Домініканської Республіки з боку професіоналів і безпосередніх споживачів тур продукту. Здається, ще зовсім недавно наша робота складалася переважно з роздачі інформаційно рекламних матеріалів на стенді — про країну знали дуже мало. А за раз дедалі більше українських туроператорів приходять до нас, добре орієнтуючись у можливостях Домінікани, її окремих регіонів і усвідомлюючи потреби українських туристів. Спілкування вийшло на вищий рівень і стало по справжньому професійним. Я пам'ятаю часи та випадки, коли туроператор, отримавши блок місць на авіачар тер до Домініканської Республіки, міг запитати: «Ну поясніть мені, нарешті, де ж та У Центральному регіоні Домінікани немає моря, зате є чудовий рафтинг. Домінікана знаходиться!» (Усміхається).

— Чим є для Домінікани український ринок?

— Загалом торік Домініканську Республіку відвідало понад 4 мільйони туристів, з України ж приїхало лише 5336. Як бачите, це поки що далеко не масовий туризм. Хоча не бачу тут нічого поганого. Зараз поясню. Торік Домінікана прийняла 121 тисячу росіян — це дуже потужний турпотік. Про те... Крім явних переваг, тут є й недоліки. Зокрема, на тлі розкішного, але одноманіт ного пляжного відпочинку губиться безліч по справжньому цікавих можливостей країни. Маючи 9 рейсів на тиждень, причому 500 місними літаками, російські опе ратори захрясли в щоденній гонитві за клієнтом, вони стурбовані тільки тим, як про дати авіаквитки і заповнити салони. Фактично все зводиться до перевезення туриста і вибору ним готелю. Насправді Домінікана — це не лише кілометри білосніжних пляжів, а й оригіналь ний екотуризм, чудові гольф, рафтинг і дайвінг, дуже популярна серед європейців ор ганізація весіль... Парадокс, але в Україні про все це знають більше, ніж у Росії. До мінікана у вашій країні — майже «штучний товар», і якщо людина звідси вибираєть ся туди, то прагне використати максимум місцевих можливостей. В Україні ми пішли саме цим шляхом — демонструємо розмаїття країни.

— Чому ж у нас немає авіачартерів до Домінікани?

— Минулорічна зима показала, що вони тут теж можливі — їх досить успішно орга нізовувала компанія MIBS. Але технічно це поки що не зовсім зручно: конкуренції серед авіаперевізників немає, та й одному туроператорові складно завантажити рей си. Тому останньої зими від чартерів на Домінікану знову відмовилися. Розширення пропозиції щодо перевезення знайшло б відгук у туроператорів і ту ристів, але українські авіакомпанії до цього не готові.

— Що готуєте до найближчої осінньої туристичної виставки «Україна – 2012», на чому робитимете акцент?

— Представимо нові, суто тематичні матеріали: про організацію весіль, регіони Пунта Кана, Самана і Пуерто Плата. До речі, літературу традиційно допомагає ви пускати якраз ваша редакція, точніше, видавничий дім «Міжнародний туризм». Курорт Пунта Кана вже переповнений туристами, і представлення інших регіо нів стає не просто потребою, а життєвою необхідністю. «Домінікана — значить, ➧

Красоти затоки Самана. Галина Лисенко рекомендує.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:30

Page 106

Водоспад у серці Домінікани.

Пунта Кана», — дуже хибний стереотип, поширений у СНД. Країна має у десятки разів більше пляжів та ширшу інфраструк туру! Взимку тотальний стоп сейл Пунта Кани змусив розселяти туристів на Бока Чика, Хуан Доліо, навіть на досить віддалено му звідти курорті Пуерто Плата. Може, це хоч трохи розширить уявлення про острів. Колись домініканський туризм розпочався з півночі країни, а нині він переживає ренесанс. Діє спеціальна державна про грама розвитку курортного регіону Пуерто Плата. На зимовий сезон російська авіакомпанія «Трансаеро» збирається відкрити туди окремий чартер із Москви. «Ейр Європа» теж возитиме до Пуерто Плата й Ла Романи — через Мадрид. Те й інше допо може і українським туристам.

— Будь ласка, трохи детальніше — про нові або недостатньо оцінені в нас напрямки в Домінікані.

— Курортних регіонів у Домінікані багато, але для початку добре було б наситити туристами два північні центри туризму — Пуерто Плата і півострів Самана.

Північні курорти країни не гірші, ніж відомі в нас західні, во ни просто інші. Якщо Пунта Кана — це 60 кілометрів білого кварцового піску, то в Пуерто Плата пісок золотаво жовтий, трішки крупніший. Але це обрамлення того самого чудового, чистого й лагідного моря! Що стосується Самани, то це ще й тисячі, тисячі кокосових пальм! А головне — на узбережжі Пунта Кана домінує замкнутий готельний відпочинок. На території зосереджено все необхідне, включаючи «олл інклюзив» 24 години на добу, казино, водні роз ваги тощо. Виїжджають із цього раю тільки на екскурсії. А ось у Пуерто Плата є чудова нагода самому вийти безпосередньо в місто, насолодитися місцевим колоритом, походити по крам ничках і кав’ярнях, поспостерігати за життям. Звідти також зруч ніше виїздити в центральні регіони країни, до чудових лісів, гір, водоспадів і екзотичних плантацій. А ще у районі Пуерто Плата є унікальний курорт «Плая Дорада» — «Золотий пляж», де 14 готелів мають величезну спільну територію, на якій панує зовсім інший тип відпочинку з доступом до принад різних закладів.

— Які ваші особисті туристичні уподобання в Домінікані?

— Скажу чесно, я не прихильниця пляжного відпочинку. Сонце, велика кількість людей, пасивність… Усе це змушує шукати занять, вражень або навпаки — умиротворення. Якщо ж усе таки говорити про узбережжя, то найдужче з них мені подобаються північні, зокрема — півострів Самана. Це зо всім інша Домінікана: невеличкі бухти, усамітнені пляжі, мож ливість по справжньому розслабитись і насолодитися розкіш ною природою. Це єдине місце, біля якого в океані із січня по березень туристи спостерігають за китами! Близько трьох тисяч цих гігантів припливають сюди з Північної Атлантики народжу вати і зачинати нове потомство. Шлюбні ігри китів — неймо вірне видовище! Заради нього до Самани вирушають туристи з усіх домініканських узбереж, у тому числі й авіарейсами. А ще мені подобається центральна частина країни. Маю там ділянку землі, й на пенсії оселюся в тих мальовничих місцях. У центрі Домінікани завжди стоїть наше помірне літо: близько гори, багато лісового затінку. До речі, існує стереотип і щодо постійної спеки в Домінікані. Насправді клімат там різний. Існує дорога, яка упродовж 47 кі лометрів перетинає 7 кліматичних зон — від кактусів до воло гих вічнозелених лісів.

Сполучені мостами острови в затоці Самана.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:30

Page 107

Зразок готелю. Зразково!

— Ви живете у цій далекій екзотичній країні. Чи складно нашій людині в тих ши ротах, у тій культурі?

— Мешкаю там із 1998 року. Найпер шим моїм домініканським «уподобанням» стали місцеві люди. Я тоді ще не мисли ла себе в туризмі. Опинилася в країні, не знаючи жодного слова іспанською, не маючи роботи і не орієнтуючись у місце вому житті.

— Вас туди викинуло штормом? Жар тую…

— Можна сказати й так. На батьківщи ні повністю змінився стиль життя, моя професія вчителя історії виявилась непот рібною. А в Домінікані ще з 1977 року жи ла моя сестра. Я відвідала її, була зачаро вана країною й залишилася в ній. Для мене стало культурним шоком те, як домініканці допомагали мені опанува ти нове життя. На тлі розчарування і зне віри пострадянського простору це було неймовірно! Саме життєрадісні, чуйні, оп тимістичні домініканці надихнули мене круто змінити долю. Коли з’явилися перші чартери з Росії, мене запросили працювати гідом. По сприяли історична освіта, досвід роботи з людьми, знання реалій по обидва боки кордону. До речі, іспанську мову я вивча ла за підручниками історії свого племін ника. Зараз без зайвої скромності можу сказати, що про Домінікану я знаю знач но більше, ніж переважна більшість її громадян. Зрештою міністр туризму Домінікан ської Республіки запропонував мені пред

ставляти туризм країни в Росії. Мені, гро мадянці далекого Казахстану, висловили велику довіру.

— А з нашою країною вас пов’язує ще щось, окрім українського прізвища та про фесійної діяльності?

— Кілька років тому під час перебуван ня в Києві наш міністр туризму раптом ви гукнув: «Галино, дивись, це ж твій родич!», вказуючи на пам’ятник композиторові Миколі Лисенку... (Сміється). Так, у мене всі корені тут. Предки за ма миною лінією жили у районі нинішнього Дніпропетровська, і після столипінської реформи переїхали до Казахстану. А татів пращур, український козак, іще за Петра Першого будував фортеці на Іртиші.

— Наостанок — ваші поради землякам, гостям Домінікани. Чи є там якісь «граб лі», на які так люблять наступати наші співвітчизники?

— Найголовніша порада — приїжджай те з хорошим настроєм і нічим не перей майтеся. На жаль, наші люди часто при возять із собою домашні та робочі клопо ти або очікування якогось обману. Добре, що атмосфера Домінікани змінює став лення до життя на позитивне. Домініканці спокійні й розслаблені, хоча за нашими мірками життя в них ду же непросте. «Сі Дьйос кьєре» — аналог нашої приказки «як Бог дасть», але вони промовляють її, маючи на увазі, що Він таки дасть, бо любить нас. Усе в Його ру ках, а значить, усе буде гаразд. У них зав жди світлі думки про майбутнє. Чого ба жаю й українцям. ■

107

СВІТ

26-Sep-12

15:30

Page 108

■

Ж

И

В

И

Й

!MT-5-12-PDF.qxd

«МАНАТІ:ПАРК»

Звірята і хлоп’ята Ó Äîì³í³êàíñüê³é Ðåñïóáë³ö³, ïîðó÷ ³ç êóðîðòîì Ïóíòà-Êàíà, ìîæíà çàâ³òàòè â ãîñò³ äî äèêèõ çâ³ð³â òà ³íä³àíö³â ³ çàëèøèòèñÿ íå ëèøå æèâèì-çäîðîâèì, à é çàäîâîëåíèì. Äóæå âæå âîíè êîìïàí³éñüê³! ³êòîð ÑÈÄÎÐÅÍÊÎ Îëåêñàíäð ÃÎÐÎÁÅÖÜ

«Поцілунок» морського лева.

Ї

Їдучи у тропіки, ми часто лише мріємо познайомитися з їхні ми дикими мешканцями. А іноді навіть не мріємо. Дуже вже вони лякливі, рідкісні, небезпечні, розсіяні по джунглях, горах, річ кових і морських узбережжях — одне слово, знайомство з ними для звичайного туриста пов’язане з неабиякими труднощами. У «Манаті парку» ця проблема вирішена елегантно, креатив но і майстерно. Господарі тематичного розважального закладу перевершили очікування туристів. Це вам не звичайний зоо парк — жодних кліток і мотузок! Тварин можна не тільки поба чити вільними та задоволеними життям, а ще й погладити, на віть поплавати з деякими з них у басейні. Плюс подивитися чу дові шоу в їхньому виконанні. Плюс у виконанні… людей. У «Манаті парку» відтворено життя, побут, традиції та мистецтво давніх мешканців Доміні кани — індіанців таїно. Але все по черзі. Почнімо з того, що «Манаті парк» знають на всьому курортному узбережжі Пунта Кана – Баваро. З кож ного готелю сюди легко дістатися колоритним місцевим авто бусом «гуагуа» — розмальованим, з багажним майданчиком на даху. Звісно, улюблені клієнти автобуса й парку — діти, але й батькам, і просто дорослим відпочивальникам дуже рекомен дується врізноманітнити свій відпочинок гостюванням в екзо тичних звірят і хлоп’ят. Ну де ви ще зможете відчути, яка на дотик ігуана, перекона тися, що мавпочки пахнуть апельсинами, подивитися на кумед ні піруети яскравих папуг, помилуватися поважним балетом ро жевих фламінго, взяти на шию флегматичного пітона, поспос терігати за крабами та побачити безліч тропічних рослин, яких у природі треба шукати, довго блукаючи лісами? І все це — за ➧

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:30

Page 109

Вони зустрічали Колумба. Саме людей племені таїно Христофор Колумб першими назвав «індіанцями», сплутавши з мешканцями Індії.

!MT-5-12-PDF.qxd

110

26-Sep-12

15:31

Page 110

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:31

Page 111

істерства авників Мін Група предст раїнських ук інікани та о. туризму Дом часних таїн в гостях у су журналістів

111

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:31

Page 112

НЕ ВАГАЙТЕСЯ! Дістатися «Манаті-парку» можна безкоштовним автобусом «гуагуа» з більшості готелів узбережжя Пунта-Кана – Баваро. Парк працює щодня з 9.00 по 18.00. Розклад шоу можна знайти на рецепціях готелів і зупинках автобусів. На території парку є фаст-фуд, піцерія, бар, кафе-морозиво і ранчобарбекю. Вартість квитків: для дітей 2–12 років — 20$, для всіх старших — 35$. Плавання з дельфінами — за додаткові 115$, за попереднім замовленням і лише для старших 12 років. Докладніше — на сайті http://manatipark.com

■

Індіанці виконують давні ритуальні танці.

одне відвідання парку! Принаймні в Домініканській Республі ці це єдине таке місце. Парк виглядає так. Серед прекрасного саду розташовано 26 «точок атрактивності»: тут — одні звірята, там — інші. Терито рія настільки ж компактна, наскільки й мальовнича. Не встига єш оговтатися від одного враження, як за пишними заростями чекають інші живі красоти й екзоти. Приємно дивує, що при дуже активному «спілкуванні» з туристами тваринки залиша ються життєрадісними та дружелюбними. Про інциденти з від відувачами ми, принаймні, не чули. Як господарі парку дося гають такого мирного співіснування видів — секрет фірми. Це тут називають «новою концепцією розваг із тваринами». Протягом дня у «Манаті парку» відбувається 9 шоу за учас тю тварин і людей. У тому числі програма «Танцівні коні», по дібну до якої можна побачити лише в іспанському місті Херес де ла Фронтера та ще в Іспанській академії верхової їзди у Від ні, австрійській столиці. Ну, а головна «візитка» парку — це шоу дельфінів і морських левів у басейні. Переважно з нього і починають огляд «Мана ті». І що тільки там виробляють веселі водні тваринки! Вони тан

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:31

Page 113

Блювальна паличка для очищення організму.

цюють на воді, виписують у повітрі сальто, плещуть самі собі в долоні (тобто у плавці й ласти), «цілу ють» відвідувачів… І роблять усе це з видимим за доволенням. Невже їм обіцяли відпустку в прохо лодних водах Північної Атлантики? А головне — з ними можна поплавати, покататися в них на спи ні, подякувати їм потиском руки за дружній ласт… Вражень — на цілий рік, до наступної відпустки в Домінікані! Нарешті, індіанці. Культура таїно не збереглась, але кров корінних мешканців доколумбової Домі нікани тече в нинішніх її громадянах. Які ж гармо нійні й пластичні ті смагляві студенти і студентки, які вдають із себе своїх предків у «Селищі таїно»! Фак тично перед вами — справжня історична реконструк ція на зразок лицарських турнірів в Україні. Тільки реконструйовано не бої, а повсякденне життя і тра диції миролюбного племені. Розмальовані хлоп’я та й дівчата в яскравому пір’ї виконують танці та ри туали, грають на музичних інструментах, а опісля

братаються з туристами і залюбки фотографують ся з ними на згадку. Їхні предки жили в оточенні природи і предме тів мистецтва, яких повно біля стежок у «Манаті парку». Можна поспостерігати за творчим процесом і навіть самому взяти в ньому участь. Скульптури, картини, національний одяг і при краси, фігурки тварин можна придбати як сувені ри — яток вистачає. Зверніть увагу на палички блю валки. Таїно вважали примусове очищення організ му найпершим засобом від різних недугів. Кожен мав таку персональну паличку і за першої ліпшої нагоди засовував її глибоко в горло. Дикий народ, діти джунглів… «Манаті парк» сприяє дослідженню індіанської автентики, рослинного і тваринного світу Доміні кани, беручи участь у національних наукових про грамах. Тому все в цьому парку розваг усерйоз. Поставтеся й ви серйозно до можливості його відвідати. І сміливо впадайте у дитинство! ■

26-Sep-12

КОЛЕКЦІЯ

15:31

Page 114

■

В

О

Я

Ж

!MT-5-12-PDF.qxd

Самі на Самані

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:31

Page 115

w w w. b a h i a p r i n c i p e . c o m

Готель'острів «GBP Cayo Levantado»*****.

ϳâîñòð³â Ñàìàíà — ñïðàâæí³é ïðèðîäíèé ñêàðá Äîì³í³êàíè. Íàâ³òü äëÿ òèõ, õòî âæå áóâàâ íà ³íøèõ êóðîðòàõ îñòð³âíî¿ äåðæàâè, öåé êðàé ñòàíå íåñïîä³âàíèì ïðèºìíèì â³äêðèòòÿì. ²ðèíà ÃÎÐÎÁÅÖÜ Îëåêñàíäð ÃÎÐÎÁÅÖÜ

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

С

15:31

Page 116

Спочатку ми прилетіли одним із чис ленних московських чартерів до Пунта Кани — курорту, облюбованого російсь кими та українськими туристами. А вже потім чекав внутрішній авіарейс до Са мани. Рекомендуємо саме такий спосіб діставатися курортного раю. Адже дороги гористого острова непрості, особливо для тих, хто перед цим здолав десятигодинний переліт. З авіасполученням між курор тами все гаразд — небагата, здавалося б, країна, має 8 міжнародних аеропортів. Кілька спрощених формальностей — і сідай у невеликий комфортний літак, ні би у звичайний автобус.

116

Білі піски, блакитне море і решта барв Пунта'Кани.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:31

Page 117

смачно попоїсти. А можна вирушити на якусь із пропонованих тут екскурсій. Ще одна реко мендація перед поїздкою — подбайте про гар ний екскурсійний супровід. У нашому випадку, це була компанія «Travel Service», яка й достави ла з Пунта Кани на Саману. Самана манить Що ж таке ота загадкова Самана? Назва на стільки ж мелодійна, наскільки чарівною є при рода півострова. Якщо в «розкрученій» Пунта Кані на відпочивальника чекають кілометри бі лопіщаних пляжів і суцільна смуга курортної ін фраструктури, то тут узбережжя ваблять усаміт неними бухточками, які відкриваються перед мандрівником одна за одною, даруючи можли вість відпочити в тиші та спокої. Це край лісо вих озер, водоспадів, печер, пальмових гаїв, пля жів із м’яким пісочком і дрібних острівців. І звіс но, як не сказати про горбатих китів, які масово припливають сюди у січні – березні, щоб влаш тувати в океані шлюбні ігри! Їх можна побачити на власні очі! Правда, ми вибрали для візиту лі то, але теж не пошкодували. Одне слово, гордість і головне багатство Са мани — це екзотична неторкана природа. І звіс но, все, щоб цією природою насолодитися в комфорті. ➧

ВЕЛИКА МАЛЕНЬКА ПРОВІНЦІЯ Самана за площею менша за будьякий район в Україні. За густотою ж населення удвічі перевершує Київську область (без Києва). При цьому тут зберігається неторкана тропічна природа. Національних парків має аж шість: «VIA Panoramica Carr. Nagua-Samana», «Manglares Del Bajo Yuna», «Los Haitises», «Salto del Limon», «Cabo Cabron», «Cabo Samana». Аеропортів у малесенькій провінції три: «Arroyo Barril International», «El Catey International», «El Portillo Airport». Докладніше про Саману — на сайтах: www.godominicanrepublic.com www.samana.net www.peninsuladesamana.com

■

Дорогою на Саману в Пунта1Кані варто від1 почити на білосніжному пляжі, насолодити1 ся прохолодою та розкішшю номера, смач1 но попоїсти чи вирушити на екскурсію.

■

Пунта'Кана, готель «GBP Ambar»*****.

Щоправда, не завжди літак подадуть через півгодини. Чартери — річ нерегулярна. Тому, щоб дорогою туди або назад очікування було приємним, варто замовити номер у готелі Пун та Кани. Нас приймав «Gran Bahia Principe AM BAR Don Pablo Collection»*****. Його «візит ки» — це басейн ексклюзивного дизайну з прос торими сонячними терасами, бездоганне 24 го динне обслуговування, екзотичнi сади і чудовi спа послуги. І надалі в подорожі країною нас зу стрічали гостинні заклади престижної мережі «Gran Bahia Principe» (GBP). Отже, можна погуляти курортом Пунта Ка на, відпочити з дороги на білосніжному пляжі, насолодитися прохолодою та розкішшю номера,

117

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:31

Page 118

У готелі «GBP El Portillo»*****.

Включено все! Більшість затишних бухточок Самани — дикі, а деякі навпа ки — мають усі вигоди цивілізації в подобі сучасних, чудово об лаштованих готелів. Мережа GBP на Самані має три заклади.

«Gran Bahia Principe EL PORTILLO»***** чекав нас за 45 кіло метрів від аеропорту, біля мальовничого містечка Лас Терренас, на першій лінії пляжу «Портільо». Не пляж — рай на пляжі! В елегантному вигині бухти, над бірюзовими водами і золотим піском розмістилося ціле феше небельне містечко в колоніальному стилі, що потопає у тропіч ній зелені й пропонує всі задоволення для втомлених душі та тіла. Серед принад — красиві вілли зі сьютами асьєндами з ок ремою рецепцією, гідромасажною ванною та рештою «надмір ностей». В основному ресторані тричі на день пропонують між народну кухню у формі «шведсього столу», а ще в чотирьох — можна замовляти страви з меню. У гармонійній атмосфері ви шуканого спа центру все вабить релаксом... Власне, тут є все для всіх — від малюків до молодіжних компаній, від пенсіоне рів до молодят. Дизайн готелю виглядає кокетливо і підкреслює зелень садів. Та й взагалі, оаза комфорту оточена мальовничими заростями із суто місцевими флорою i фауною. Вибагливої форми басейн із шезлонгами та парасолями запрошує поринути у блакить. Що

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:31

Page 119

w w w. b a h i a p r i n c i p e . c o m

ж до номерів, то їх тут 462, і в кожному про думано все до найдрібніших деталей. А головне — «усе включено»! 24 годи ни на добу! Справді все, а не лише їжа: анімація для дорослих і дітей, теніс, тре нажерний зал, більярд, віндсерфінг, кая ки, бугі борд, снорклінг… Плюс три без коштовні ресторанні вечері «а ля карт» на тиждень. Ще й бари по всьому курорту, завжди готові подати вам без оплати все і в будь якій кількості. Що ще треба? Напевно, екскурсій. Але тут уже не «шведський стіл»… Життя поза готелями Компанія «Travel Service» iз готовністю запропонувала широкий вибір цікавин. Але найпершими стали дороги Домініка ни, автобус, який нас тими дорогами віз, і життєрадісний водій Пепілло та мила ро сійськомовна екскурсоводка Світлана, по місцевому — Лусія (іспанською «світ ло» — «лус»). Від неї ми чимало дізнали

ся про життя домініканців та історію ост рова. Мабуть, найдивніша річ, яку ми по чули, це те, що назва Карибів, виявля ється, походить від тутешніх індіанців ка нібів — канібалів, які відгодовували по лонених із сусіднього племені таїно до «урочистої вечері». Виходить, не Карибсь ке море, а канібальське. У вікно автобуса було видно все про вінційне життя. Воно нехитре й абсолют но відкрите. Проходить не стільки в ма леньких хатинках острів’ян, скільки прос то неба поруч із тими ж дорогами. Огорожі часто виглядають як довже лезні низки барвистої білизни, що сушить ся на сонці, — мовляв, дивіться, скільки маєм одягу. Інші «статусні» для домінікан ців речі — це автомобілі, волосся та нігті. Хоч би які були нестатки в мами, син за вжди допоможе їй кількома песо на що тижневу перукарню, французький мані кюр та педикюр. Отак, із супермодним ші лаком, вона й копатиме маніоку…

На голові у місцевих мотрон — бігуді. Величезні, щоб не накручувати, а розрів нювати кучеряве африканське волосся. При цьому всі тут вдають, що негроїдів у країні немає. Вони всі — індіанці, тільки темні. У «седулах», посвідках особи, так і пишеться: «світлий індіанець» або «тем ний індіанець». Негри — то сусіди, гаїтя ни. О, ті справді чорні!.. Домініканці завжди усміхнені й гото ві поспілкуватися хоч із сусідом, хоч з іно земцем. Готуючи вечерю, завжди розра ховують на випадкових гостей або просто почастують знайомих. ➧

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:31

Page 120

Яскраве місто Санта'Барбара'де'Самана.

Огорожі виглядають як низки барвистої бі1 лизни, що сушиться на сонці, — мовляв, ось скільки маєм одягу. Інші «статусні» для міс1 цевих речі — автомобілі, волосся та нігті.

■

120

«Санта Барбара», бонусна серія Знайомитися з краєм почали зі столиці про вінції. Санта Барбара де Самана — це не одно йменне місто з американського аристократич ного серіалу, а проте на тлі навколишнього ан тигламуру вона виглядає дуже яскравою. Вже з першого погляду вражають її різнокольорові дерев’яні та кам’яні будиночки. Місто заснували 1756 року іспанці як війсь кову противагу піратському острову Тортуга. Поселення назвали на честь королеви Барбари Браганської, а ту, як можна здогадатися, бать ки нарекли на честь великомучениці Варвари. Так що в’їжджаємо у місто святої, мощі якої збе рігаються у Володимирському соборі Києва… Коли Гаїті, половину якого нині займає До мінікана, захопили французи, Санта Барбару планували зробити столицею всього острова і перейменувати на Порт Наполеон. Та не скла лося. Коли на Саману прийшли гаїтянські вій ська, сюди почали стікатися колишні раби з пів денних штатів Америки та інших островів Ка рибського басейну. Строката публіка привезла на півострів власні звичаї, протестантизм і свою зіпсовану англійську. В Санта Барбарі ви не знайдете колоніальної архітектури. 1946 року місто практично знищи ла пожежа. Його відбудували, і тепер вулиці тут широкі та прямі, а будинки вражають не розкіш шю, а яскравістю та креольським шармом.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:31

Page 121

Найвідоміша споруда — прогулянковий міст, що сполучає набережну з двома острівцями в прекрасній бухті. Його звели, збираючись перетворити Санта Барбару на туристичний ме гаполіс. На щастя, такого не сталося, зате природа вціліла. Міст зараз не в найліпшому стані, але панорама з ним виглядає, ніби кадр із фільму фентезі! З острова на острів тягнуться тонкі ходи перетинки… Ще Санта Барбара відома буйним відзначанням Хелловіну та лютневими карнавалами з «бісівськими» ходами на чолі зі Смертю. Гастрономічною «візиткою» міста вважають рибу під коко совим соусом. Її та інше можна покуштувати в ресторанчиках у центрі або на набережній Малекон. Не пошкодуєте! Придорожні спокуси Уздовж шляхів життя йшло своїм курсом. На зупинках нас частували смаженою на кукурудзяній олії свининкою «чечеро не». Поруч сохло на сонці нарізане пластами м’ясо, вимочене в лимонному соусі. Ні, муха такого не бере, хіба що пилюка осі дає… Страви із цього продукту надзвичайно популярні серед місцевих. Зацікавили касабе — коржі з юки. Кажуть, рецепт належить іще доколумбовим мешканцям краю — індіанцям таїно. Такі штуки, окрім того, що замінюють звичайний хліб, ще й зберіга ються місяцями! У придорожніх торговців можна надивитися накуштувати ся різної екзотики. Які ж солодкі були жовті банілехо! Так тут називають манго. Також ми покуштували сапоте — плід завбільш ки з диню, з твердою темною шкіркою, а всередині — як чер воний пречервоний гарбуз. І на смак — як гарбуз, тільки пече ний. А ось фрукт лимонсільо лишився для нас загадкою. При ваблює в ньому незвичний вигляд і спосіб споживання. Щось схоже на гібрид «чупа чупса» і «кіндер сюрприза»: знімається тверда оболонка, а кругла «цукерка» засовується в рот і довго обсмоктується. Поживний шар зовсім тоненький, а всередині — величезна кісточка. Смаку ми не збагнули. І все одно було цікаво!

Домініканці знаються на смакоті й люблять про неї погово рити. Найкраще йде така розмова в кольмадо — крамничках при дорозі. В них можна купити всі необхідні у повсякденні дріб нички, аж до окремого зубка часнику. Можна у борг. Можна покуштувати м’ясця, випити рому й погомоніти, сидячи у плас тиковому кріслі чи на ящику. Що характерно: як тільки у США чи іншій країні утворюється поселення домініканських іммі грантів, у ньому відразу з’являється кольмадо — центр спілку вання і вирішення дрібних проблем. Постійним нашим супутником був «вітамін R» — ром! Його наливали з приводу й без, у чистому вигляді, в коктейлях і в ці лющих настоянках «мамахуана» (місцева віагра), на пляжі й в екскурсійному автобусі… Нас рятували лише великі фотоапа рати — мовляв, не хочемо «збивати різкість». ➧ Сушиться м’ясце, вимочене в пікантному і бактерицидному лимонному соусі.

Уздовж туристичних шляхів можна покуштувати екзотичні «дари ланів».

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:31

Page 122

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:32

Page 123

Лісом до водоспаду. Кінна поїздка гірськими стежками під тропічним сонечком — не зовсім легка прогулянка. Зате потім — прохолода і велич водоспаду Ель(Лимон!

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:32

Page 124

Мешканці національного парку «Лос'Айтісес» — пелікани.

Самана — це край лісових озер, водоспадів, печер, пальмових гаїв, пляжів і дрібних ост1 рівців. І готелів, що дають змогу насолоди1 тися природою в безпеці та комфорті.

■

Острови'шапки теж належать до парку «Лос'Айтісес».

124

Лимонний водоспад Ель Лимон — це один із найкрасивіших во доспадів Домінікани, улюблена декорація гол лівудських режисерів. А ще це назва річки і міс течка, з якого туристи верхи вирушають до во доспаду через джунглі й гірські дороги. Шляхи, треба сказати, непрості, але наші провідники добре дбали, аби не вийшов «туристопад». Самі вони йшли пішки, тримаючись за кінські хвос ти, щоб стримувати рух на спусках і щоб самим було легше на підйомах. Коней можна взяти на одному з мальовничих ранчо. Що ми й зроби ли у господі сеньйори Марії, дуже симпатичної жвавої жінки. Мандрівка угору вниз під гіллям високих пальм, крутими кам’янистими дорогами, дарує незабутнє відчуття типу «американських гірок». На спокійних ділянках можна розгледіти в гу щавині дикорослі манго, кавові дерева, какао, банани… А далі — піший спуск мальовничими сходами, з яких уже чується шум водоспаду. Спека підганяє до царства текучої води… Ось і воно! Зі скелі завбільшки з десятиповер ховий будинок, порослої жовто зеленим мохом (може, звідси і «лимонна» назва?) ринуть пото ки кришталево прозорої, іскристої, прохолод ної води! Як годиться, ми скупалися, і не лише через свіжість гірської річки. За місцевим повір’ям, після цього людина невдовзі стає багатшою. По живемо — побачимо… Можна стати під потуж ні струмені й відчути силу водоспаду, а можна разом із місцевими хлопчаками стрибнути з ви соти в озерце. За долар другий ті відчайдухи роблять у повітрі фінти. Легше подивитися, ніж повторити…

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:32

Page 125

У затоці Самана часом складно стримати емоції. Краса'а'а!

Водоспад Ель'Лимон освіжить і тіло, і душу.

Заповідні місця А тепер — край неляканих птахів і перво зданних лісів, національний парк «Лос Айті сес». До нього ми вирушили моторним чов ном із Санта Барбари на протилежний берег затоки Самана. Це вже не півострів Самана, але все ще провінція з такою ж назвою. Неймовірно гарна горбиста місцевість. За вдяки високій вологості узвишшя й улогови ни буйно поросли екзотичними деревами, бамбуком і папороттю. В узбережній океан ській зоні кучерявими шапками зелені здій маються поодинокі коралові острови. А бере ги облямовані загадковими мангровими зарос тями — деревами й кущами, що пристосува лися до життя в солоній воді. Їхні довжелезні корені допомагають рослинам дихати і служать якорями під час припливів і відпливів. Для не міряної кількості птахів, земноводних, рако подібних, риб і комах це — затишні домівки. Десь у глибині пагорбів парку «Лос Айті сес» ростуть 70 метрові дерева гіганти, які тримають вертикальне положення завдяки по вітряним кореням опорам. Правда, туристів туди не запрошують: заповідні місця. Карстова порода узбережжя ховає числен ні печери — фантастичні, таємничі та вишу кані у своєму природному декорі. Підземел ля часом мають «вікна», в які зазирають соняч не світло і зелень джунглів. У одній із таких печер нам показали головну рукотворну ціка вину національного парку — наскельні малюн ки індіанців таїно. Одне зображення нагада ло чуні муні з мультика про веселих інопла нетян. А ну як космічні прибульці справді навідували райські береги? ➧

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:32

Page 126

«Плая'Рінкон» — один із найгарніших пляжів світу.

Отакенних лангустів подають у ресторані на «Плая'Рінкон»!

Куточок Едему А береги таки райські. Пік пляжних і естетичних насолод ми відчули на Плая Рінкон — Трикутному пляжі. Затока Рін кон справді є блакитним трикутником між двох півостровів. З подачі міжнарод ного інтернет порталу «Conde Nast Travel ler» цей пляж називають другим за мальов ничістю в світі. Хіба можна змалювати словами чи на віть передати фотографіями чистоту і ла гідність ніжно голубих вод, шепіт пальм, запах мигдалевого цвіту?.. Це треба бачи ти і відчувати, про це треба мріяти… І вті лювати мрії! Над берегом — двокілометрова гора, навколо — кокосові гаї. В одному кінці пляжу тече гірський потічок із чудовою водою, в іншому — знаходиться величний грот, а між ними пролягла смуга майже білого, ідеально м’якого піску. На Рінконі немає готелів — лише ре сторан для тих, хто прибув оцінити незем ну красу. Насолоджуватись раєм можна лише день. А потім іще день, другий, тре тій, знову і знову приїжджаючи на поклик прекрасного… ➧

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:32

Page 127

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:32

Page 128

Ще трохи блаженства Останню екскурсію ми здійснили вже з іншої оази комфор ту мережі GBР — готелю «Gran Bahia Principе CAYO LEVANTA DO Don Pablo Collection»*****. Цей яскравий зразок традицій ної гостинності вартий окремого слова хоча б тому, що заклад знаходиться на окремому острівці Кайо Левантадо. Оце так ексклюзив! І при цьому Санта Барбара — за 15 хвилин, а аеро порт — за 45 хвилин звідси. У цьому куточку Домінікани нічого не відомо про туристів з України, в чому ми пересвідчилися в оригінальний спосіб. Дів чина на рецепції, довідавшись, що ми українці, перепитала: «Українці з Канади?». Відразу стало ясно: по перше, нас тут не знають, і по друге, колишні співвітчизники в Канаді пишають ся своїм походженням. Тим ліпше, про все довідаємось і про все розповімо. Готель відомий насамперед тим, що його бездоганно навче ний персонал надає безліч послуг, чим забезпечує максимальний комфорт для гостей. Різноманітні гастрономічні пропозиції най вищого гатунку, необмежені можливості у проведенні дозвілля вдень і увечері, нагода розслабитися й відновити свою вроду в

128

спа салоні, усе необхідне для водних видів спорту на пляжі та всіх басейнах готелю — що ще можна бажати на відпочинку? Із кожного з 200 просторих номерів відкриваються фантас тичної краси краєвиди. В оформленні та обладнанні помешкань враховані найменші дрібниці, як і має бути в готелях категорії «Don Pablo Collection». Чи не найдужче на острівці площею менше квадратного кі лометра дивує те, з якою майстерністю та невимушеністю роз кіш і повна безпека поєдналися тут із майже дикою природою. Частина острівця Кайо Левантадо є заповідною зоною, втім, не закритою для відвідування. Буквально від будиночків готелю бачиш джунглі з ліанами і трьохсотлітніми квітучими деревами фламбоянами. Пляж відділений від океану рифами, тому тут ні коли не буває великих хвиль і сюди не наносить водоростей. Во да справді кришталево чиста, бірюзова — без жодних ефектів «Фотошопу»! Чи треба казати про те, що цей берег відзначений міжнародним «Блакитним прапором» за чистоту? Поруч із готельним пляжем є і громадський — великий, бі лосніжний, в оторочці струнких зелених пальм. Тобто відпочи ти деньок на райському острівці можна, не замовляючи номе

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:32

Page 129

w w w. b a h i a p r i n c i p e . c o m

Пляж та інші принади готеля'острова «GBP Cayo Levantado»*****.

ра, а просто припливши з узбережжя Самани моторним човном або поромом. Система «all inclusive» у «GBР Cayo Levanta do» передбачає навіть більше, ніж у попередніх готелях. Зокрема цілодобове обслуговування в номерах і «необмежені» вечері «а ля карт» у будь якому з ресторанів комплексу, навчання дайвін гу і поїздки катером на узбережжя. Запрошують вілли просто на пляжі, розкішні номери з особ ливими «родзинками» для гостей. А головне — огортає неймовірний спокій, здатний зняти напруження найекстремальніших подорожей Домініканою! ■ Щиро дякуємо за гостинність туристичному офісу Домініканської Республіки (www.godominicanrepublic.com), мережі готелів «Gran Bahia Principе» (www.bahia principe.com) та компанії «Travel Service» (travelservice.com.do).

129

26-Sep-12

15:32

СТИННОСТІ

Page 130

■

М

И

С

Т

Е

Ц

Т

В

О

!MT-5-12-PDF.qxd

ͳêîìó ç íàøî¿ ïðåñ-ãðóïè é íà äóìêó íå ñïàäàëî, ùî íåâåëèêå Ìàëîïîëüñüêå âîºâîäñòâî îõîïëþº ñò³ëüêè âèäàòíèõ ì³ñöü, ÿê³ º «â³çèòêàìè» âñ³º¿ êðà¿íè. ²ç 16 ïîëüñüêèõ îá’ºêò³â ÞÍÅÑÊÎ òóò ðîçòàøîâàí³ 8. Þë³ÿ ÌÀËÀ

Велика Малопольща

Ш Сучасна скульптура «Ерос у путах» у центрі Старого міста.

Шлях до Малої Польщі (а точніше, до Крако ва) розпочався з новенького аеропорту у Льво ві. Приємно вразили розміри, євростандарти і привітність митників. А от відсутність натовпу пасажирів трохи здивувала й насторожила. Спо діватимемося на збільшення турпотоку після футбольних перипетій. Летіти до місця призначення зі Львова — тро хи менше години комфортабельними лайнера ми польської лоукост авіакомпанії «Eurolot». Не встигаєш помітити, як опиняєшся у Кракові.

КРАКІВ. У полоні історії Так, саме легендарний Краків є центром Ма лопольщі. Той самий, що свого часу був столи цею країни та резиденцією королів. Приїжджий майже не має шансів тут загуби тися — на кожному кроці зустрічаєш центри тур інформації, де можна отримати карту міста, бро шури й буклети, а також придбати чудові сувеніри. Старе місто ще з ХІІ століття залишається у своїх середньовічних межах. Давніх мурів не так багато, зате серед їхніх решток — в’їзд для вель можних осіб через башту Барбакан. Звідси VIPи перетинали все поселення, перш ніж потрапити до королівського замку на Вавельському па горбі. Нині Старе місто оточене зеленою огоро жею у вигляді парку, де збираються закохані па рочки, стомлені туристи та охоронці порядку. Центром Старого Кракова вважають Ринко ву площу, де на території 200 на 200 метрів зосе реджено чи не найвідоміші пам’ятки польської культури. Площа виникла у другій половині XIII століття й була однією з найбільших торговиць тогочасної Європи. Сьогодні про славне мину ле нагадують Сукенніце (суконні ряди), на пер шому поверсі яких продають сувеніри — від ба нальних магнітів до витончених виробів зі скла, дерева та хутра, а на другому — розташована Га лерея польського живопису XIX століття. ➧

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:32

Page 131

Шедевр Віта Ствоша. Вівтар Маріяцького костелу в Кракові — надзвичайний зразок готики і ренесансу, створений майстром Вітом Ствошем (німцем Файтом Штосом) у XV столітті.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:32

Page 132

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:32

Page 133

Блиск побожності. Базиліка Успіння Пресвятої Богородиці (Маріяцького костелу) вражає кількістю дивовижних скульптр, розписів, різьблень і вітражів. Її інтер’єр поєднує барви і форми різних стилів — від готики до модерну. В кінці XX століття реставрація надала храму сучасного блиску.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:32

Page 134

відкрили підземний музей. Великий респект польській владі, що активно впроваджує новіт ні технології для увиразнення «нудної» історії. Можна не лише побачити монети, одяг і знаряд дя праці середньовічних краків’ян, оглянути культурні шари крізь скляну підлогу, а й здійсни ти екскурси в історію завдяки потужним мульти медійним проекторам, дитячому кінозалу та ба гатьом іншим технозасобам. Завітали ми й до славетного Вавеля — його королівського замку, кафедрального собору, се редньовічних мурів і башт. Вхід платний, але во но того варте. І навіть те, що всередині заборо нено знімати, не зупиняє натовп, що прагне ді знатись, яке то воно було — королівське життя. А було воно розкішне та доволі драматичне. 136 фламандських гобеленів, королівські ложа, скри ні, стільці та інші атрибути палацового інтер’є ру розповідають про побут монархів. Кафедраль ний собор дивує своїми розмірами та пишнота ми, проте водночас дещо пригнічує численними похованнями людей «блакитної крові». Особис то мені сподобалося на одній із трьох веж, де панує Сигізмунд — дзвін вагою 11 тонн. І хоча дертися туди довелося крутими вузькими схода ми, нагорі ми забули про все. Повірте, краєвид вартий і плати, і зусиль! Присвятіть хоча б один день оглядинам Ка зімежа. Цей старий єврейський район став по казовим культурним центром Кракова, а рані ше він був окремим містом, де жили тільки єв реї. Їхнє спілкування із сусідами поляками об межувалося торговельними відносинами. Багато трагічних і кривавих подій пережив Казімеж, та навіть після нацистського геноциду зміг розквіт нути. Зараз краків’яни для своїх прогулянок оби рають тихий і спокійний Казімеж, а велелюдний центр міста — атракція для туристів. Саме тут Стівен Спілберг створив свій шедевр — фільм «Список Шиндлера», за що був відзначений кіль кома «Оскарами». Туристи відвідують дворик, де знімалися сцени картини. А ще тут безліч чу дових кав’ярень і затишних магазинчиків. У ра йоні проводяться великі виставки, концерти, а також семінари i лекції з історії гетто. У центрі Кракова чекають цілі табуни екскур сійних електрокарів, із яких усі згадані об’єкти можна оглянути за договірною ціною. Але якщо ви справді хочете вивчити місцевість і насоло дитися колоритним Краковом, сміливо рушай те пішки — враження будуть іще яскравішими. Місцевий герой Лайконік — ватажок звитяжних бурлаків із Вісли. За легендою, вони побили татар, що готувалися напасти на Краків, а потім перевдяглись у ворогів і влаштували жартівливий напад на місто.

134

У межах Старого мiста — близько 30 історич них храмів. У тому числі костел святого Войце ха, збудований ще на межі XI–XII століть. І звіс но, окраса міста — ошатна базиліка Успіння Пресвятої Богородиці. З її найвищої вежі що години сурмлять сигнал точного часу — хейнал. Не забудьте помахати сурмачу і загадати бажан ня: якщо він привітає вас у відповідь, усе неод мінно здійсниться. Загалом складається враження, ніби кожен будинок, ба навіть окремі його частини, є склад никами якихось історичних цінностей, які горо дяни свято шанують. Буквально ходиш по ста рожитностях. Просто під площею нещодавно

ЛАНЦКОРОНА. У янгольських горах Виїхавши за місто, відразу відчуваєш полег шення, спокій і солодкуватий присмак у повіт рі. Дорога веде до гірських масивів, звивається схилами та заколисує. Але абсолютно казкові пейзажі будять і надихають. Зовсім недалеко від Кракова можна потрапи ти до милих містечок — таких як Ланцкорона, відома своїм літнім Свєнтоянським ярмарком. На ньому ми й побували. Ніби нічого особли вого — невеличка площа, де збираються тор говці, гості та місцеві мешканці. Але дивишся на цих людей і розумієш, як вони люблять своє містечко, як про нього дбають. Для них тутешня

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:32

Page 135

дерев’яна архітектура XIX–XX століть — не прос то рядок із підручника. А ще вони ліплять із гли ни симпатичних кицьок, квіточки, усяку дичи ну та янголів. Тут, неподалік від місця, де наро дився Папа Іван Павло ІІ (містечко Вадовіце), янголи — особлива тема. На їхню честь на різ двяні свята ланцкоронці влаштовують фестиваль та обирають найкращий костюм янгола. Нас запросили до участі в майстер класі з плетіння квіткових вінків. У нас мало що ви йшло, а ось місцеві майстрині здивували вмін ням створювати квіти з паперу. Та такі, що й не завжди відрізниш від справжніх! Їх і не можна вважати штучними, бо кожна увібрала любов, працю і «зросла» на свіжому гірському повітрі.

Не змогли минути і замку Недзіца, що біля Чорштинського озера в мальовничій частині Малопольщі, суміжній зі Словаччиною. Колись замок був прикордонним пунктом. На відміну від інших, він зберігся, бо майже до середини ХХ століття перебував у власності приватних осіб. Туристи з усієї Європи приїздять побачи ти інтер’єри різних епох, «чарівну» криницю і темницю з камерою тортур, піднятися на дах замку й оглянути гірські панорами. ➧

Славнозвісні торгові ряди Сукенніце на міському майдані.

Дворик, у якому знімали фільм «Список Шиндлера».

ДЕМБНО І НЕДЗІЦА. Перлини на дорозі Дорогою до Закопаного (того самого гірсько лижного курорту) можна зазирнути до кількох класних місцинок. Ми завітали до костелу ар хангела Михаїла в Дембно (ХV століття). Один із найпопулярніших об’єктів на трасі побудова ний із дерева без жодного цвяха і занесений до Списку ЮНЕСКО. Якщо знадвору споруда вра жає надійністю, то всередині втрачаєш мову від неймовірних розписів, які майже не втратили своїх барв за п’ять століть! У храмі вловлюєть ся аромат хвої, адже збудували його з ялиці та ялівця. До речі, в Малопольщі є цілий турмаршрут, присвячений дерев’яній архітектурі: довжина — 1500 км, кількість об’єктів — 248.

135

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:32

Page 136

Краєвид із даху замку Недзіца.

МОЖЕ БУТИ ВІДКРИТТЯМ Візу до Польщі оформити відносно нескладно, хоча держава входить до Шенгенської зони. Подати заявку та ознайомитися з усіма правилами можна на сайті консульського відділу посольства Республіки Польща в Україні — www.kijowkg.polemb.net Валютою держави залишаються злоті (PLN), час для євро ще не настав. На них можна обміняти й гривні. Пункти обміну (кантори) є у великих містах і туристичних місцях. Будьте уважні: навіть у сусідніх закладах курс може значно відрізнятися. Спілкуватися не складно, але й не просто. Молодь добре володіє англійською, старші розмовляють поганенькою російською. Українською ж порозумітися можна лише на рівні схожості з польською. Кухня Польщі — смачна та поживна, близька українцям за інгредієнтами й оригінальна за рецептами. В меню переважають м’ясні страви та супи. Широко вживаний елемент — гриби. Будьте готові до величезних порцій за помірними цінами.

■

Хвацькі плотогони на Дунайці.

136

ДУНАЄЦЬ. Трохи екстриму Наша команда дісталася, певно, найочікува нішого етапу подорожі — сплаву річкою Дуна єць (не плутати з Дунаєм). Негода розгулялася не на жарт. Але хіба злякає мандрівних журна люг якийсь дощ? Судячи з активного продажу плащів на підступах до прикордонної річки, та ка погода тут не дивина. Пліт із дерев’яними лавами та двома керма ничами був більше схожий на широкий пласко донний човен. Нас запевнили, що працюють на сплаві справжні професіонали з досвідом не менше 6 років. І ось наш 12 кілометровий марш рут розпочався. Що далі, то дужчала злива. На

віть оптимістичний настрій нашого капітана не міг нас заспокоїти, а особливо коли він почав жваво вичерпувати воду з човна. Та невдовзі злива стихла, деколи накрапав дощик, і ми на решті змогли побачити всю велич Пенінських гір. Скелі то бовваніли здалеку крізь завісу мря ки, то нависали просто над нами. Чи не кожна мала своє ймення та історію, якою з нами діли лися човнярі. Загалом подорож вийшла надзвичайно весе лою. Майже всі учасники вояжу лишилися су хими. Рафтинг по Дунайцю коштує лише 46 зло тих (приблизно 140 гривень). Задоволення — на значно більшу суму.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:32

Page 137

ЗАКОПАНЕ влітку Колись Закопане для краків’ян, а особливо для місцевої еліти, було не зимовим, а літнім місцем вакацій на свіжому повітрі. З’ясувалося, що місцевість прекрасна, а повітря цілюще будь якої пори року. Тим паче, що поблизу міста зна ходиться значна частина Татранського національ ного парку. Місто славиться особливим стилем дерев’яної архітектури. Знані закопанські вілли вирізня ються креативністю побудови та майстерним різьбленням. І як же без костелів та монастирів? Одним із найпопулярніших місць паломництва є Храм Божої Матері на Кшептувках, присвяче ний спасінню Папи Римського Івана Павла ІІ. Місцевий люд спорудив його власним коштом. Хто був на горі Губалувка (1120 м) взимку, той улітку побачить інший, але не гірший краєвид. Місто видно як на долоні. Навпроти граційно постає «красень Татр» — гора Гевонт. Які ж на Губалувці відкриваються неозорі далі, як п’янить свіже повітря!.. Ну, й як же обійтися без яток із сувенірами та кав’ярень. Є навіть невеликий парк атракціонів. Прямісінько під головним офісом канатної дороги починається шлях до централь ної вулиці Закопаного — Крупувки. Весь спуск є бурхливим і при цьому дуже комфортним рин ком, де продають вироби з вовни, шкіри, дере вини, місцевий копчений сир осципек та безліч іншої дрібноти на подарунки. А вже у центрі міста вас зустрічають бутики, ресторани місце вої кухні, кав’ярні та клуби. Одне слово, аби гро ші були. БОХНЯ. Солоні надра Вислів «сіль землі» я зрозуміла лише на гли бині 223 метри у соляній шахті в Бохні. Мені, ак тивній пасажирці київського метрополітену, бу ло зовсім не страшно. Тим паче що надсучасні інновації в шахті (здійснені в листопаді 2011 ро ку) захопили всю увагу. Тільки легке пощипуван ня в горлі та на обличчі нагадувало про нашу по дорож у бік центру Землі та про лікувально про філактичний «бонус» прогулянки. Завдяки новітнім технологіям соляна копаль ня у Бохні стала серйозною конкуренткою відо мій на весь світ шахті Велички (це теж Малополь ща). Неймовірні звукові ефекти та мультимедій ні екрани створюють під землею реалістичні, іноді аж занадто реалістичні, картини з життя копальні в різні епохи. Ніби на власні очі бачиш, як шахтарі лізуть перевіряти, чи немає викиду метану, — і тут бабах! Вибух газу — й туристи в короткотривалому шоці. А ще у копальні до всьо го можна доторкнутися й навіть лизнути стіни, аби переконатися, що вони із солі. Гостям бохнянських соляних угідь пропону ють асортимент екскурсійних і лікувальних про грам — від захопливих екскурсій та квестів до лікувально профілактичних вправ під наглядом лікаря. Спуски під землю з лікувальною метою проводяться на території санаторію «Суторис». Багато людей приїздять сюди з хронічними за хворюваннями дихальних шляхів та дисфункція ми опорно рухового апарату, а від’їжджають зі здоров’ям і неповторними враженнями. Там,

«Солоне мистецтво» в копальнях Бохні.

унизу, ще й діють каплиця святої Кінги, спорт зал і готель з одним (!) номером на 250 місць. Оглянути можливості та послуги комплексу в Бохні можна на сайті www.kopalniasoli.pl. Та ліп ше — наживо. Як i всі інші цікавини великого Малопольського воєводства. ■

Авторка на горі Губалувка.

Щиро дякуємо за подорож Польській туристичній організації (www.polscha.travel) і Малопольській регіональній туристичній організації (www.mot.krakow.pl).

137

26-Sep-12

КОЛЕКЦІЯ

15:33

Page 138

■

В

О

Я

Ж

!MT-5-12-PDF.qxd

«Êëàñè÷íà» åêçîòèêà òðîï³ê³â íåçì³ííî âàáèòü ñâîºþ ÿñêðàâ³ñòþ. Îäíàê ϳâí³÷íà Íîðâåã³ÿ, ÿê ç’ÿñóâàëîñÿ, çäàòíà ïîäàðóâàòè íå ìåíøå áàðâ ³ âðàæåíü. Âàäèì ÐÀÊÎײ

П

Поширена думка щодо стриманос ті північного пейзажу виявилася всьо го лише міфом. Неймовірні за наси ченістю барви, як приязність і душев не тепло норвежців, здавалося, не ма ли собі рівних. Запрошую на крайню північ Європи: переді мною вирує Пів нічний Льодовитий океан, а за спи ною лежить геть увесь Старий Світ.

Nor.Way, або Шлях на північ

ТРОМСЬО. Тепло Півночі До Осло летів, як зажди, з авіакомпанією KLM. Але цього разу — в бізнес класі. Звичайно, якщо вас не цікавлять «коштовні дрібнички» — я так би на звав відмінності між класами літаку, — то можна подорожувати економ кла сом. Але якщо до вподоби релаксація в аеропортовій бізнес лоджі, копчений лосось, фрукти й елітні напої, персональний стюард, значний вибір вишу каних вин, невимушене спілкування з капітаном літака, наявність особисто го простору в салоні, — то вам, безперечно, до бізнес класу KLM. Найбільше враження всієї подорожі — це люди. Чемність і уважність, чуй ність і толерантність, приязність і ввічливість — у крові всіх норвежців. Відо мий ресторатор пані Аніта Андрессен із Тромсьо має власну теорію: «Що да лі на Північ, то тепліші люди». До згаданих рис варто додати відкритість, яка загалом скандинавам не надто притаманна, і гостинність, що не має меж. Мене, мешканця багатомільйонного міста, цікавило, чи не сумно жити в маленьких містечках Півночі. У відповідь пролунало категоричне «ні» від двох десятків моїх тутешніх співрозмовників. Аніта, власниця ресторану «Emma’s Drоmmekkоkken» («Еммина кухня мрії»), здивувалася запитанню:

138

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:33

Page 139

Піднявшись фунікулером на висоту 400 метрів над містом Тромсьо, спостерігаєш величну панораму Півночі

«Я взагалі не знаю, що таке смуток, — сміялася во на. — Минулого тижня до мене заїхала повечеряти Гілларі Клінтон, тиждень тому я зустрічала короле ву Норвегії Софію, перед тим обідав наш прем’єр міністр, навесні я мала честь приймати короля Нор вегії Гаральда V…» І запропонувала мені кілька улюб лених страв королівської родини. Свіжий, натураль ний смак їжі був довершеним. Кажуть, гурмани інко ли бронюють стіл у цьому ресторані ще до купівлі авіаквитка. Водій автобуса на моє запитання поставив зустріч не: «А чи уявляєте ви розмаїття фестивального життя у Тромсьо?» Там відбуваються найбільший в країні фестиваль кіно, рок фестиваль, фестиваль класичної музики, концерти північного сонця, «Північне сяй во», фестиваль риболовлі... «А природа ж яка!..» — мрійливо промовив він. ➧

139

26-Sep-12

15:33

Page 140

Фото Johan WILDHAGEN-INNOVAS

!MT-5-12-PDF.qxd

Саами, корінні мешканці півночі Скандинавії. Вбраних у національний одяг, їх часто можна бачити в містах і селищах Півночі.

Власниця ресторану засміялася: «Не сумно! Минулого тижня до мене заїхала Гілларі Клін1 тон, перед тим — королева Норвегії Софія, наш прем’єр1міністр, король Гаральд V…» ■

Уздовж мальовничих берегів Альта'фіорду розташовано Музей просто неба з тисячами наскельних малюнків віком від 6000 до 2500 років.

Тромсьо інколи називають «північним Пари жем». Можливо, перебільшення. Але в одному йому не відмовиш — у шармі. А ще це місто ма леньких рекордів, якими пишаються мешкан ці: найпівнічніші у світі університет, ботанічний сад, планетарій, броварня, футбольний клуб, ка толицький кафедральний собор... А під величез ною горою прокладено абсолютно божевільний тунель із численними підземними розв’язками по колу та десятками заїздів. Справжнє інженер не диво! Центр компактний, як і належить у 70 тисяч ному місті. Тішать око яскраво пофарбовані бу динки набережної — чепурні й доглянуті. Каз ковим візерунком вони прикрашають вузенькі вулички центру. А на самісінькому березі фіор ду розташовані інші дітища фантазії архітекто рів — музей «Полярія» й Арктичний собор. Будівля музею має вигляд крижин, що пада ють одна на одну. Конструкція ніби зараз зава литься, але «брили» міцно тримаються і надають чималенькій споруді легкості й навіть повітря ності. «Полярія» присвячена північній природі:

тут і скеля птахів, і акваріуми з велетенськими рибами, і фотоекспозиції... А басейн із котика ми та моржами! Тварини кумедно хапають рибу просто в повітрі. Часом вони стрибають крізь металевий обруч або стрімко пірнають у криш талеву воду, щоб на шаленій швидкості вислиз нути на гладеньку поверхню «берега» і смішно «поаплодувати» глядачам передніми ластами. Фільм про спалахи північного сяйва я поди вився двічі — не можна очей відвести. Звичай но, закортіло побачити магічне дійство «нажи во», тож буде нагода повернутися взимку. Тром сьо — один із найвдаліших пунктів спостережен ня за цим дивом природи. Завершив прогулянку містом поїздкою фуні кулером на гору Шторштейнен, на висоту 420 метрів. Оглянув запаморочливий краєвид міста, фіорду і гір. Червень дарував незвичайні конт расти: по краю схилу маленькі сині квіти тягли тендітні пелюстки до цілодобового сонця… А просто за спиною лежав сніг! Трохи посірілий, із пропалинами, але справжнісінький червневий сніг! Ліворуч блакитна вода фіорду відтіняла слі пучо білі вершини, які «підтримували» хмари. Пірамідки камінців, складені туристами на знак пошани до тролів, ніби відтворювали Арктичний собор, розташований далеко внизу. Високий міст намистом сполучав острівний центр міста з ма териком. А північне сонце щедро осявало всю картину, даруючи справжнє літнє тепло. Стоячи на краю прірви над водою, відчуваєш палке бажання злетіти в небо. Причому бажан

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:33

Page 141

ня це можна здійснити завдяки парапланам, що кружляють навколо. АЛЬТА. Спадщина пращурів Наступна зупинка — містечко Альта. Терито рія Норвегії пролягає з півдня на північ більше ніж на 2000 кілометрів, тож подорожі залізни цею чи автобусом не завжди практичні. До ма лих поселень, дивним візерунком розкиданих по просторах Півночі, дістаються літаками. Цей спосіб пересування часто не має альтернативи, тому навіть у селищах на тисячу дві мешканців є аеропорт із надсучасним обладнанням. Краєвид під час польоту до Альти вартий ок ремої уваги: вузькі затоки фіорди густо синього кольору хитромудро звиваються серед темних гір. Контрастують iз темними відтінками синьо го та коричневого білі білі сніги на посічених верхівках скелястих гір і небо, яке огортає з усіх боків величний пейзаж пастельною блакиттю. Та ка картина налаштовує на роздуми про вічність… Вразила північна кухня: різноманітні страви з оленини (дуже сподобалось копчене м’ясо з духмяними травами) і десерти з місцевими по луницями. Так, запашні ягоди ростуть тут, на широті Чукотки! Морська течія Гольфстрім не се неймовірну кількість тепла. Альта відома завдяки унікальному Музею на скельних малюнків. Зразки різьбярства на каме ні у виконанні стародавніх людей зустрічають ся в багатьох країнах, але такої великої колекції, як в Альті, немає більше ніде. Саме тому її му зей просто неба став об’єктом Всесвітньої спад щини ЮНЕСКО. Загалом це кілька тисяч зобра жень, вирізьблених на величних пласких скелях. Творам — від 6 до 2,5 тисячі років. Основна тема малюнків — тварини і люди. Олені виступають насамперед як домашня худо ба, інколи — як дичина, а ведмідь — як об’єкт поклоніння. Звісно, значне місце займають сце ни риболовлі й полювання та обряди підготов ки до них. Ось кремезний чоловік намагається підкорити могутнього лося, а той пручається, підіймається на задні ноги. А ось полювання з луком: олені розташовані нижче за людину, яка спрямовує стрілу на них, ніби вказуючи їхнє міс це в ієрархії життя. Скільки емоцій у цих малюн ках, скільки енергії та виразності у простих сю жетах! І ці картини створені тисячі років тому! Відвідувачі подовгу стояли перед наскельними начерками, примруживши очі. Певен, що подум ки вони переміщувались у доісторичні часи… При цьому краєвид фіорду служив світлим і лег ким природним обрамленням музею. ХОННІНГСВОГ. На перехресті енергій Відстань між Альтою та Хоннінгсвогом, міс течком біля мису Нордкап, я вирішив здолати автобусом. Насамперед — заради фантастичної краси навколишньої природи. Шосе прокладено вздовж гірських річок, по високих плато, понад озерами та фіордами. Крає вид постійно змінюється, за кожним поворотом відкривається нова перспектива. Мальовничості додають розкидані по схилах характерні будиночки норвежців. Ці дерев’яні

хатини можна зустріти будь де у країні як сим вол пасторального життя. Їх традиційно фарбу ють у яскраво коричневий колір. Там влаштову ють собі літній відпочинок за містом і місцеві, і численні туристи. Кілька днів або тижнів дають змогу відчути справжнє життя по норвезькому. Час від часу автобус пригальмовував, пропус каючи неквапливих північних оленів. Десятки тварин паслися на просторах тундри. Вони тут господарі, тож доводиться бути чемними. Місто Хоннінгсвог — ворота до мису Норд кап. Розташоване воно на острові Магерей і, маю чи 3000 мешканців, є третім (!) за популярністю портом Норвегії після Осло та Бергена. На вулицях багато корінних мешканців пів ночі — саамів. Зовнішність цілком європейсь ка, та їх відразу впізнаєш за яскравими костю мами. Центр саамської культури — це містечко з кумедною назвою Карасьок, розташоване тро хи південніше. Перед відвіданням мису я взяв участь у фан тастичному «Сафарі на королівського краба». ➧

Автор статті зі щойно виловленим у Баренцевому морі королівським крабом.

141

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:33

Page 142

Парк'музей «Полярія» ніби складений із крижин. Панорамний кінотеатр, численнні експозиції й акваріуми представляють справжню Арктику.

До поселень, розкиданих по просторах Пів1 ночі, дістаються літаками. Цей транспорт не має альтернативи, тому навіть у селищах на тисячу мешканців є сучасний аеропорт.

■

ВОНО ТОГО ВАРТЕ Діставатися до Норвегії рекомендуємо через Амстердам з авіакомпанією KLM (4 рейси на день із Києва та низка рейсів з регіонів України). А з Осло або з Трондхейма місцевими авіалініями — хоч до найменшого селища на півночі Норвегії (звісно, і до Тромсьо, Альти та Хоннінгсвога). Автобусне сполучення між містами та регіонами на Півночі теж розвинене. Оренда авто популярна — це відносно недорого, шляхи чудові, автосервіс бездоганний. Правда, літр бензину коштує близько 1,8 євро, і частина тунелів платна. Зупинятися найкраще в готелях скандинавських мереж. Номер на двох із розкішним сніданком — 100–150 євро. Середній чек у ресторані — близько 50 євро на людину. Літній сезон недовгий, середня температура липня у Тромсьо — +15°С, на мисі Нордкап — +10°С. Зате сонце — 24 години на день! Узимкуне так холодно, як можна вважати, — 8–10 градусів морозу. Олені, саами, риболовля, засніжені пейзажі та північне сяйво (з листопада по березень) не залишать вас байдужими!

■

142

Маленьким човном на шаленій швидкості ми помчали по фіордах Баренцового моря. Сліпу че сонце затоплювало променями все навкру ги. Море, небо, схили пагорбів, вершини засні жених гір створювали вибуховий коктейль ко льорів «некласичної» екзотики. Не вірилося, що на 71 му градусі північної широти (це північний край Аляски в Америці чи півострів Таймир в Азії) все навколо може сяяти барвами! Крабів ми ловили так, як це робилося сотню років тому: на дно мілководдя встановлювали металеві ко шики, краби падали на їх дно і не мали змоги ви повзти. Ми підняли повну сітку цих ракоподіб них, і вони відразу додали яскравого червоного кольору до блакитно зеленої загальної гами. На узбережжі стояли конічні тенти на кшталт традиційних північних помешкань — з отвором угорі та кострищем унизу. В кришталевій воді Північного Льодовитого океану краби були зва рені, і їхнє солодке м’ясо тануло у роті, не потре буючи жодних додатків до свого натурального смаку. Нам пропонували і кетчуп, і майонез, але всі одностайно відмовилися. Потім — недов гий підйом на схил пагорба і «медитація» наодин ці з природою. Все сповнене такого умиротво рення, що проти волі починаєш розчинятись у довкіллі й перестаєш помічати час. Розпочався відплив, і вода на очах зіщулилась, стрімкими потоками збігаючи пляжем. Повітря було тепле і солодкувате, навіть зараз пам’ятаю його непов торну свіжість. Не хотілося покидати фіорд, але на мене че кала кульмінація подорожі — «Сонце опівночі на мисі Нордкап». Назва «Нордкап» відома із середини XVI сто ліття, англійці дали її скелястому мисові, що на три сотні метрів здіймається над Баренцовим морем. Мис знаходиться на острові Магерей,

сполученому із суходолом семикілометровим тунелем. Саме факт наявності сухопутного шля ху туди дав змогу розрекламувати Нордкап як найпівнічніший мис континенту, попри його острівне розташування. Тунель прокладено на 220 метрів нижче рівня океану — він один із трьох найглибших у світі. Головне, заради чого люди їдуть за тисячі кі лометрів сюди, — неповторна енергетика місця. Коли підходиш до самісінького краю Європи і попереду — лише кілька островів до самого по люсу, ти вбираєш енергетику відразу всього Сві тового океану. Опівночі сонце стоїть низько над обрієм, воно запалює жовтогарячими відблиска ми крапельки туману, що стелиться над океаном. Ця водяна завіса під дією сильного вітру весь час змінює свої контури, додаючи мінливості за гальній картині, де ніби щомиті все вмирає і вод ночас народжується. На самісінькому краю мису ти перебуваєш на межі трьох стихій — повітряної, водної та зем ної. Вир їхніх енергій породжує шалені бажан ня: закричати, розкинувши руки, раптово побіг ти, підстрибнути, зірвати й підкинути капелюх... Та люди переважно соромляться відкрито вика зувати сильні емоції. Лише палаючі очі, прику ті до гігантського монументу глобуса та опівніч ного сонця, видають внутрішнє піднесення… Ця мандрівка на північ стала однією з най тепліших моїх подорожей. Я залишив у Норве гії частинку свого серця і ще не раз повернуся за нею. ■

Щиро дякуємо за подорож авіакомпанії KLM (http://www.klm.ua), туристичній організації Північної Норвегії (http://www.nordnorge.com/en) та особисто пані Джун Александерсен за бездоганну організацію подорожі.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:33

Page 143

«Опівнічне сонце».

Фото Bjarne RIESTO

Екскурсія з такою назвою — чи не найпопулярніша в Норвегії. Кольори неба аж ніяк не асоціюються з Північчю. І тільки годинник, який показує першу ночі, нагадує, що ви на північному краї Європи — мисі Нордкап.

26-Sep-12

КОЛЕКЦІЯ

15:33

Page 144

■

В

О

Я

Ж

!MT-5-12-PDF.qxd

&

Води 144

ЛЮЦЕРН

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:33

Page 145

Д

Для більшості простих смертних Швейцарія асоціюється з шоколадом, сиром, годинниками та коровами, ну а для надзви чайно освічених — ще й зі старовинними демократичними тра диціями та найкращим у світі безе. Однак звичайнісінький шкільний атлас розкаже нам зовсім інше: Швейцарія — краї на високих гір та безкраїх озер незайманої краси. У цьому нам допомогли переконатися представники організації «Швейцар ський туризм» протягом незабутнього медіатуру «Швейцарія — країна води». «Там, де неба блакить, де струмок жебонить…» Мандрівка до цієї країни завжди супроводжується дивними галюцинаціями: дивлячись в ілюмінатор літака чи у вікно па норамного потяга, неможливо позбутися враження, що шмат ки неба попадали в долини між гір. Пояснення цього оптично го обману просте — вся територія Швейцарії всіяна величезни ми, кришталево чистими озерами, відірвати погляд від яких просто неможливо! Як сказав би рекламний агент тутешніх водних ресурсів (ко ли б такий існував), альпійська вода — це ідеальне поєднання кількості та якості. Озер у Швейцарії (надто в центральних її кантонах) справді неймовірно багато: абсолютно всі міста та містечка мають прямий доступ до неосяжних водних просторів. Це неабияка дивина, особливо якщо взяти до уваги, що типо вий швейцарський ландшафт — це суцільні гори. Більше того, вся озерна та річкова вода Швейцарії… питна! Мабуть, у кожного, хто виріс у засміченому місті пострадянсь

Небо над головою і під ногами.

Êðà¿íà íå ìຠìîðÿ, àëå âîä ó í³é äîñèòü. Âîíè âð³çíîìàí³òíþþòü, ïîì'ÿêøóþòü òà îçâó÷óþòü ã³ðñüêèé ëàíäøàôò. Îñîáëèâî öèì ïèøàþòüñÿ â Ëþöåðí³ òà îêîëèöÿõ, êóäè åñòåòè-øâåéöàðö³ ïðîïîíóþòü ñïåö³àëüí³ òóðìàðøðóòè. Àíàñòàñ³ÿ ÂËÀÑÅÍÊÎ

На річці Ройс живе безліч лебедів.

кого простору, була в дитинстві мрія попити води з річки чи хоча б із крана. А в Швейцарії це доступно: пий — залийся! Ди тячі мрії збуваються… Квітуча Люцерн(а) Так склалося, що більшість українських туристів приїжджа ють до Швейцарії взимку — покататися на лижах, поїсти фондю і закупитися на рік шоколадом. Однак самі швейцарці стверджу ють: найкраща пора мандрувати Альпами — літо, адже тоді ви сокогірні трави — найзеленіші, озера — найсиніші, а головна ок раса Швейцарських Альп — містечко Люцерн — найколоритніша. Потрапляючи до Люцерна, одразу відчуваєш повну несуміс ність крихітних розмірів (лише кілька паралельних вуличок уздовж обох берегів швидкоплинного Ройсу) та неймовірної кількості туристів, котрі, мов мурахи, обліплюють набережні, мости і зовсім не дешеві кафе. Цікаво, що природа знає, як да ➧

145

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:33

Page 146

Зубчаста дорога на гору Пілатус.

ЗАВІТАЙТЕ І ВИ Як дістатися. Літаком до Цюриха, звідки ходить прямий потяг до Люцерна. Де зупинитися. В Люцерні неймовірна кількість готелів на будь-який смак, тож із вибором не має виникнути проблем. У біосфері «Ентлебух» в передмісті Шюпфхайма є чудовий готельчик «Рішлі» з власною трасою для літнього бобслею, велнес-центром і смачною кухнею. Чим зайнятися. Влітку найліпше гуляти горами, кататися на канатній дорозі, купатися в озерах і ловити рибу. Як заощадити. До послуг мандрівників — універсальний квиток на всі види транспорту Швейцарії «Swiss Pass». Що привезти: шоколад, безе, сир, в’ялене м’ясо, трав’яний чай, гірський мед, коров’ячі дзвіночки.

■

вати цьому раду: в липні–серпні цілком реальна комашня обсідає містечко, швидко і вправно за ліплює окуляри та об’єктиви туристів, а в готе лях — вікна. Проте статистика останніх років свідчить, що популяція туристів у Люцерні все ж таки переважає, тож невдовзі комахам дове деться віддати їм свої споконвічні території. Невеличкий Люцерн завжди був у центрі не надто буремної, однак доволі динамічної швей царської історії. Цим він завдячує вигідному роз ташуванню в самісінькому серці Швейцарії та зручному сполученню з перевалом Сен Готард (торговому та стратегічному шляху з 1220 року). В 1386 му перемігши австрійців у битві біля Зем паси, Люцерн здобув незалежність і право на створення власної держави. Такий несподіва ний перебіг подій посприяв заснуванню одного з найдавніших демократичних міст держав на чолі з патриціатом, котрий першим вступив у конфедерацію, що існує й досі. «Золота доба» Люцерна тривала кілька століть, аж поки у ХІХ

столітті внаслідок тривалих релігійно політич них перипетій муза історії Клео забула про Лю церн, і він зміг нарешті стати райським куточ ком для шанувальників архітектури та природи. Нині, аби пройтися тихими міськими вулич ками, сфотографувати славетний дерев’яний міст «Капелльбрюкке» та помилуватися карти нами Пікассо в музеї приватної колекції Розен гартів, досить і одного дня. Значно довше і ці кавіше мандрувати довколишніми горами. Вперед і вгору Чи не найголовніша туристична принада кан тону Люцерн — однойменне озеро. Розташова не між найвідоміших альпійських вершин, воно служить чудовим місцем для пляжного відпо чинку і водночас є транспортним шляхом. На відміну від нашого двохтисячника моно поліста Говерли, альпійські захмарні вершини змушені конкурувати між собою, як буржуї ка піталісти. Прибутками кожної гори керує неви дима рука ринку, а значить, чим більше «атрак ціонів» пропонує черговий Пілатус чи Рігі, тим переконливішими є шанси його керівництва зро бити свій бізнес рентабельним. Лідером на «ринку гір» кантону Люцерн за вжди був і досі залишається Пілатус — альпійсь кий пік заввишки 2128 метрів. Багато століть підійматися на цю гору було суворо заборонено. Вважалося, що Понтій Пілат був скинутий у Тибр, бурхливі води якого принесли бездихан не тіло садюги до мирної Швейцарії, де він і був Босоногі журналісти у високогірному болоті.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:33

Page 147

похований на горі, що досі носить його ім’я. До речі, крім Понтія, на горі жив дра кон, плюшеві копії котрого можна при дбати в сувенірному магазинку на верши ні. Одне слово, вважалося, що гора пов на всілякої нечисті, тож заходити сюди праведним швейцарцям було зась. У ХІХ столітті Пілатус вирішили проінспекту вати на предмет достовірності народних переказів. Делегація чиновників і свяще ників виявила, що гора цілком безпечна, отож у 1873 році тут почалось будівницт во однієї з найдавніших у світі зубчастих залізниць. Вже у 1889 му найкрутіша (в різних значеннях слова) залізниця з нахи лом 48% була відкрита для широкої публі ки. Зручне сполучення зі світом зробило цю гору чи не найпопулярнішою серед ле дачих європейських туристів. На ній зве ли готель (нині в ньому можна пожити за цілком демократичною ціною — 170 фран ків на добу), ресторани, оглядові майдан чики та синоптичні станції. У ХХІ століт ті на Пілатусі з’явилися канатна дорога, літня траса для бобслею, дитячий парк скелелазіння і багато інших атракцій. Дещо нижча вершина Рігі (1797,5 мет ра) нічим не поступається конкурентам за кількістю екстремальних (і не дуже) розваг. Формально гора не належить до Альп, а є частиною Щвейцарського пла то. Цей маленький геологічний секрет (хоча малоймовірно), а може, надзвичай на краса гори століттями приваблювали

Дзвіночки корів чути по всіх Альпах.

сюди літераторів. Зокрема, Рігі фігурує у спогадах про подорожі по Швейцарії Мар ка Твена. «Королева гір», як називають малявку місцеві мешканці, славиться най давнішою в Європі висотною залізницею (споруджена ще 1871 року!), комфортни ми гірськолижними трасами та канатни ми дорогами. Найцікавіша і водночас найдивніша вершина кантону Люцерн — гора Штанс' хорн. Тут туристам пропонують такі нестан дартні розваги, які тільки можуть існува ти високо в Альпах. Скажімо, на Штанс хорні діє і має неймовірну популярність

парк бабаків, найдавніший дельтапланер ний клуб Швейцарії, ресторан «Rondora ma», що обертається навколо власної осі, а також старовинна гірська залізниця. Транспортна система Швейцарії пра цює так злагоджено, що на всі вершини кантону Люцерн можна «мотнутися» за один день без жодної шкоди для здоров’я та гаманця (за європейськими мірками). Однак неважко здогадатися — для справж ніх фанатів гір така коротенька подорож узагалі не варіант, а значить, треба паку вати рюкзаки і вирушати у справжній «вер тикальний світ» — у комуну Ентлебух. ➧

Славетний дерев’яний міст «Капелльбрюкке» — «візитка» Люцерна.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:33

Усі карстові гори пронизані довжелезними печерами.

148

Page 148

Піднебесне болото Від 1995 року за біосферою «Ентлебух» спо стерігає всевидяче і невсипуще око ЮНЕСКО. Можливо, саме тому тут збереглися незаймані полонини і гори, по котрих, як і сотні років то му, ходять корови з дзвіночками на шиях та не численні лісники. Гори біліють карстовими по родами, а на схилах ростуть ніким не збирані чор ниці та голубиці. Уся ця романтика доповнюєть ся численними крижаними озерами, повними гірської форелі, та крутими вершинами. Якщо вам скажуть, що в гірських озерах купа тися холодно, не вірте — це забобони зманіженої Європи. Справді, температура води, яка щойно збігла з крижаних вершин, рідко перевищує 10 градусів, та для загартованих українців це саме те! Щоправда, в «Ентлебуху» існує кілька спеці ально облаштованих ставочків, температура во ди яких завжди залишається на рівні 6–7 граду сів. Швейцарці суворо забороняють у них купа тися, натомість, вважається, що дуже корисно мочити в цих холоднючих водоймах ноги і руки. Достеменно не відомо, чи воно справді так (за реєстровані випадки свідчать тільки про приско рене лікування туберкульозу), проте це непога ний атракціон, надто коли йде дощ. Однак найцікавішим місцем для «вимочуван ня ніг» є високогірне болото, що вкриває май же всі схили «Ентлебуху». Взуття тут не потріб не — навіть гумові чоботи промокнуть. Усі ту ристи, гіди, лісники та інші зайди ходять гора

ми босоніж. Мимоволі пригадується дитяча ско ромовка: «Бабрались в брудній баюрі два бобри брунатно бурі…» Цікаво, що ходити по болоту не тільки весело, а й тепло: гнійні процеси під водою нагрівають її, і, якщо трохи постояти на одному місці, можна відчути приємне тепло, що струменіє по пальцях ніг. Болото відоме не лише своїм багном, а й бага тими флорою та фауною. Це чи не найкраще міс це, аби повністю осмислити словосполучення «альпійські трави» — такого розмаїття квітів го ді знайти деінде. Типова живність болота (у ви гляді ропух та інших амфібій) доповнюється не ймовірною кількістю мурах: гуляючи, ми на ткнулися на триметровий мурашник, котрий поглинув, у прямому сенсі слова, цілу сосну! До речі, болотяні мурахи — чорні, великі та, що найприємніше, їстівні. У біосфері, захищеній ЮНЕСКО, полювати не можна, однак популя цію мурах ніхто не обчислює… Десь за тисячі кілометрів високо в горах за раз чути дзвіночки на шиях у корів, тихий шум вітру і монотонну гру альпенгорнів. Це все — ча рівні швейцарські Альпи, краще за котрі, пере фразовуючи Висоцького, можуть бути тільки са мі Альпи. ■ Подяка за прийом і знайомство з чудовим краєм — організації «Швейцарський туризм» (http://www.myswitzerland.com).

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:33

Page 149

149

26-Sep-12

ЧАСУ

15:33

Page 150

■

М

А

Ш

И

Н

А

!MT-5-12-PDF.qxd

Таємниці степового

ельдорадо Ñê³ôè.  íàø³é óÿâ³ öå óðàãàííèé íàá³ã íà ïðàóêðà¿íñüê³ çåìë³ òðèâàë³ñòþ ï’ÿòü ñòîë³òü. Ëåãåíäàðí³ íîìàäè çàëèøèëè ó ñòåïó êóðãàíè, íàïîâíåí³ çîëîòîì ³ òàºìíèöÿìè. Àðõåîëîãè ïðîäîâæóþòü â³äêðèâàòè íàì ¿õí³ ñêàðáè.

У

Унікальний Великий Рижанівський курган, що на Черка' щині, у 1996–1998 роках дослідила українсько'польська екс' педиція археологів. Досвідчені науковці, за плечима яких де' сятки розкопаних курганів, не могли стримати захвату! Шар за шаром земля відкривала таємницю поховання знатного скіфського воїна…

Сини Геракла Славетний грецький герой Геракл на своїй колісниці ман дрував неозорими степами Таврії. Якось уночі його коні зникли. Легендарний герой довго не міг відшукати їх. У по шуках улюблених скакунів він дійшов аж до витоків Борис фена (так у давнину називали Дніпро). Тут чекала на нього дивовижна зустріч із володаркою навколишніх земель, на півжінкою напівзмією. Вона викрала Гераклових коней, аби змусити славетного мужа побратися з нею. Такими возами, на переконання німецького професора Ренати Ролле, багаторічної дослідниці скіфської культури, їздили і скіфи, і українські селяни.

Íàòàëÿ ÌÈÕÀÉËÎÂÀ

У неймовірного подружжя народилися три сини. Лише після цього Діва змія віддала коней і відпустила чоловіка. Залишаючи сім’ю, Геракл передав дружині свій лук і запо вів: той син, який зможе натягнути його, успадкує землі цариці. Старші сини — Агафірс і Гелон — не змогли впо ратися з батьківською зброєю і були вигнані на чужину. Лише молодшому синові це вдалося. Звали його Скіф. Так оповідав «батько історії» Геродот. Втім, справжня історія скіфського народу була ще цікавішою. Споряджений у потойбіччя Під високим насипом кургану знаходилася поховальна ка' мера, яка слугувала посмертною домівкою для вождя. Підзем' не приміщення розділяла навпіл глиняна перегородка, схожа на пічку з димарем. Одна половина камери нагадувала госпо' дарську комору, а в другій «кімнаті» був похований великий вождь. Він лежав на дерев’яному помості, мов на високому ложі. Колись його завісили червоно'блакитним пологом. Са' мого небіжчика вбрали у білий урочистий каптан і червоні штани. Шию прикрашала срібна гривня з мініатюрними ле' вами на кінцях. Біля тіла покладено повний набір наступаль' ної зброї: дерев’яний лук, три сагайдаки зі стрілами, залізний меч, прикрашений зображеннями тварин. А неподалік археологи знайшли дивовижну підземну «схо' ванку». Під шаром глини і трави виявилося бронзове давньо' грецьке відро'ситула, а в ньому — дві срібні посудини, одна з яких орнаментована казковими птахозвірами — грифонами. Вочевидь, обидві виготовлені на замовлення вправними грець' кими майстрами. Призначалися вони для якогось невідомого ритуалу, пов’язаного з потойбіччям. Там же одноплеменці за' лишили вождю вдосталь м’яса і сто літрів вина в амфорах. ➧

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:33

Page 151

Найкращі у світі обладунки. Далекобійний складний лук, набірні панцирі та інші засоби захисту — такого спорядження не знали жодні інші воїни Стародавнього світу. (Малюнок(реконструкція М. Горелика)

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:33

Page 152

Реалістично виконані мініатюрні фігурки на золотій пекторалі дають уявлення і про зовнішність, і про одяг, і навіть про характер давніх кочовиків.

СПАДОК СКІФІВ Свідчення епохи — предмети побуту, зброя, витвори мистецтва: ●

Національний музей історії України (Київ, вул. Володимирська, 2; тел.: (044) 280-8652; http://nmiu.com.ua);

●

Археологічний музей Інституту археології НАНУ (Київ, вул. Богдана Хмельницького, 15; тел.: (044) 418-2775);

●

Дніпропетровський історичний музей ім. Яворницького (вул. Маркса, 16; http://museum.dp.ua);

●

Запорізький обласний краєзнавчий музей (Чекістів, 29; http://www.muzey.zp.ua).

Ювелірне мистецтво скіфів, у тому числі всесвітньо відома пектораль із «Товстої Могили»: ●

Музей історичних коштовностей України на території Національного КиєвоПечерського історикокультурного заповідника (Київ, вул. Мазепи, 21; тел.: (044) 280-4648; www.kplavra.kiev.ua).

Близько 3000 курганів, обстежених науковцями на Півдні України. Увага! За статтею 298 Кримінального кодексу України, самочині пошукові роботи на археологічних пам’ятках караються штрафом до 100 неоподатковуваних мінімумів або позбавленням волі від 3 до 8 років.

■

152

А щоб злі духи не потурбували небіжчика, непода' лік поставили глиняну курильницю з пахощами. Нарешті, біля входу в поховальну камеру була ви' копана яма для охоронця та його коня. Коню пе' ред похованням відтяли голову — такий обряд у скіфів археологи зустріли вперше. Скіфські держави У I тисячолітті до нашої ери на величезних степових просторах Євразії, від Монголії до Ду наю, почався рух — нескінченними шляхами по тяглися запряжені конями кибитки, вершники, худоба. У Великому євразійському степу з’явилися нові господарі — іраномовні кочовики. В Казах стані їх називали саками, на схід від Каспію — масагетами, а в Північному Причорномор’ї — скіфами. Вони стали грізною політичною силою, яка майже на тисячоліття визначила долю вели чезного регіону. Спочатку скіфи мешкали у степах Причорно мор’я, Прикубання і Північного Кавказу. Дея кі кавказькі народи, зокрема, сучасні осетини, вважають себе прямими їхніми нащадками. Бувши природженими воїнами, вони не мог ли довго сидіти без діла. Спочатку їх потягло на південь. У VII столітті до нашої ери вони здій снили низку військових походів до Ассирії. Ця велика держава, яка домінувала у Передній Азії, була оточена ворожими сусідами. Поява з півночі хмар озброєних, одягнутих у панцирі вершників вразила навіть досвідчених ас сирійських вояків. Правителі вирішили залучити тисячні скіфські війська на свій бік. Великий цар Асархаддон навіть запропонував ватажку прибуль ців свою дочку за дружину. І скіфи уклали союз з Ассирією. Через кілька десятиліть туди вторгли ся війська Мідії та взяли в облогу столицю Ніне вію. Скіфи прийшли на допомогу, завдали пораз ки мідійцям і просунулись аж до кордонів Єгипту. Протягом наступної чверті століття скіфи па нували у Передній Азії. Геродот писав про це так:

«За цей час вони, сповнені зухвальства і презир ства, все спустошили. Бо крім того, що з кожно го брали данину, вони ще, пересуваючись по країні, забирали у всіх те, чим кожен володів». Влада скіфів закінчилася після того, як Мідія та Вавілон перемогли Ассирію. Похизувавшись своєю силою майже сто років, кочовики вируши ли на захід. У ті часи на родючих чорноземах ук раїнського лісостепу мешкали миролюбні земле робські племена. Рівень їхнього економічного розвитку був високим, і вони успішно торгували з країнами античного світу. Торгові шляхи про лягали через степові простори, які й привабили у Нижнє Подніпров’я та Крим степових хижа ків. Наприкінці VІI століття до нашої ери вони вторглися на південь України, знищуючи й аси мілюючи тамтешні кочові племена кіммерійців. Зоряним часом Скіфії стало ІV століття до на шої ери, коли на просторах Північного Причор номор’я під егідою кочових скіфів склалося мо гутнє об’єднання різних народів, у тому числі землеробських. На цей час припадає розвиток торгівлі Скіфії з Грецією та виникнення вели ких постійних поселень. Могутність скіфської держави багато в чому була пов’язана з ім’ям царя Атея. Він розширив свої володіння на за хід і вів тривалі війни з македонським царем Фі ліпом IІ, батьком Александра Македонського. Грізний правитель воїн загинув у кривавому бою 339 року до нашої ери. Убір подруги Найдужче здивувала дослідників знахідка біля ніг небіжчика — вишуканий головний убір, який за' звичай носили заможні скіф’янки. На тверду ос' нову, вкриту червоним покривалом, було нашито близько 140 золотих пластинок. Науковці й досі не з’ясували, чому в суто чоловічому похованні ви' явився жіночий убір. Може, це було символічне по' ховання улюбленої жінки чи наложниці. А може, він призначався для незнайомки, яку вождь мав зу' стріти у потойбічному царстві? ➧

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:33

Page 153

Золота пектораль. Унікальна ритуальна прикраса скіфського царя, знайдена у кургані Товста Могила видатним археологом Борисом Мозолевським, — справжній символ скіфської культури.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:33

Page 154

Славетні «скіфські баби» з українських степів насправді є зображеннями вояків із суто чоловічими атрибутами…

Повстяний головний убір із вкритими золотою фольгою дерев'яними фігурками. Пам’ятка пазирикської культури, спорідненої зі скіфською, знайдена в кургані аж на Алтаї. Ось які обшири освоїв цей народ. (Фото Н. Полосьмак із видання «Amazonen. Geheimnisvolle kriegerinnen». Мюнхен, 2010).

Степові піраміди Скіфи перевозили військові трофеї на батьківщину, а після смерті вождів клали їх разом із ними в могилу. Якими були багат ства тих правителів, можемо уявити, розглядаючи знахідки з кур ганів. Найбільші з них, так звані царські, мають висоту понад 20 метрів. Насип цих «степових пірамід» складається зi 100 ти сяч кубометрів дерну, знятого з найкращих царських пасовиськ. За тодішніми уявленнями, володар після смерті мав пасти свої стада на власній землі. Аби забезпечити потойбічний побут ца ря, разом із господарем закопували царських дружин, налож ниць, слуг і тварин. Зустрічаються кургани, де разом із царем поховано 400 коней! У могилу складали речі, які супроводжу вали небіжчика за життя: посуд, зброю, знаряддя праці й неод мінно їжу — м’ясо і вино. Інколи це були цілі «винні погреби» із сотнями амфор. На знак жалоби за царем скіфи, як свідчить Геродот, «відрізали собі частину вуха, волосся обстригали колом, на руках робили надрізи, лоб і ніс роздряпували, ліву руку про колювали стрілами». Через рік після спорудження гігантського кургану навколо нього розставляли «почесну варту» — півсотні спеціально вбитих воїнів на мертвих конях. Дослідників вражала величезна кількість золотих виробів у курганах і рівень їх виготовлення. Найдужче скіфи полюбляли зображувати тварин, тому їхнє мистецтво має характерну наз ву — «звіриний стиль». Однаково реалістично виглядали й зем ні тварини, і фантастичні — хижі грифони та шляхетні крилаті коні. «Звіриний стиль» — це нескінченна кривава боротьба зем них і фантастичних істот, така знайома і близька скіфському серцю постійна жорстока війна. Майстри передавали в коштовному металі не тільки факту ру шкіри, а й динаміку рухів тварин. Найвідомішою серед скіф ських реліквій є пектораль, знайдена видатним українським

154

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:33

Page 155

кі вершники винайшли особливі засоби захисту. Це були залізні набірні панцирі, які нагадували риб’ячу луску, шоломи, бо йові пояси і поножі. Навіть своїх коней вони захищали масивними залізними на лобниками та спеціальними попонами. Такого спорядження інші народи Євразії на той час не знали.

Верховний скіфський бог Папай. Ця фігурка прикрашала бронзовий навершник жезла, знайдений на Дніпропетровщині.

У Казахстані їх називали саками, на схід від Кас1 пію — масагетами, а в Північному Причорно1 мор'ї — скіфами. Вони майже на тисячоліття ви1 значили долю величезного регіону.

■ археологом Борисом Мозолевським у ба гатому кургані «Товста Могила» на Дніп ропетровщині. У цій нашийній прикрасі відображена скіфська модель світу. В ниж ньому ярусі — підземні крилаті тварини, а у верхньому — реальні земні люди, зай няті буденними справами. У мініатюрних фігурках людей філігранно відтворені об личчя, одяг, м’язи... Можна навіть розгле діти отвір голки в руках у кравця! Така майстерність напівдиких кочівників не могла не вражати тогочасні народи. І наречена слідом На дослідників чекала ще одна несподі' ванка. Через кілька років після пишного по' хорону вождя у цьому ж кургані була похо' вана юна знатна жінка. На ній був голов' ний убір, подібний до знайденого у поховаль' ній камері! Ким доводилася вона вождю, досі залишається загадкою. Можливо, цю головоломку допоможе вирішити аналіз ДНК похованих.

Які ж вони були? Здавалося б, люди, які жили в оточенні витончених золотих речей, мали нагаду вати небожителів. Натомість скіфи жили і виглядали як типові кочовики. За свід ченнями античних істориків, вони постій но мандрували степами, випасаючи стада коней та овець. Мешкали у шестиколіс них, критих повстю кибитках. Вдягались у штани та короткі куртки. Їли кашу, ва рене м’ясо й овечий сир. Полюбляли не розбавлене грецьке вино (чим дивували самих греків) і кумис — заброджене коби ляче молоко з невеликим вмістом алко голю. Бавилися курінням конопель. Поступаючись давнім грекам в архітек турі й побуті, скіфи перевершили їх у вій ськовій справі. Головним досягненням, яке забезпечило їхнє політичне пануван ня, стало майстерне володіння прийома ми верхової їзди. Маючи ефективне на ступальне озброєння — складний далеко бійний лук, меч, списи і дротики, скіфсь

Скіфський світ Як на грубих і необтесаних варварів, скі фи мали досить складну систему ідеоло гічних уявлень. Їхні боги були схожі на грецьких, але мали інші імена і свої особ ливості. У житті кочівників найбільшою сімейною та родовою цінністю було домаш нє вогнище. Саме його мала захищати бо гиня Табіті — аналог грецької Гестії. При цьому Табіті очолювала пантеон богів, їй приносили найбагатші жертви. Вона зай мала посаду навіть вищу, ніж верховний бог Папай («брат» грецького Зевса), яко го кочовики вважали своїм прабатьком. Дружиною Папая була богиня землі Апі — та сама змієнога праматір скіфів, яка оже нила на собі неприступного Геракла. Боги ня плодючості Аргімпаса — тотожність щедрої на кохання Афродіти, а сонячного красунчика Аполлона — Гойтосир, який охороняв худобу і між справами перема гав чудовиськ. Особливе місце займав бог грози і вій ни Арей. Тільки йому скіфи споруджува ли спеціальні вівтарі з хмизу. На вершині встромляли залізний меч — уособлення божества. Цьому богові приносили в жерт ву коней, худобу і полонених. Бранцям відрубували правиці й підкидали високо вгору, а їхньою кров’ю поливали священ ний меч. Під час своїх шаманських ритуалів скі фи варили галюциногенні напої або кури ➧

Рештки розмальованого дерев'яного саркофага із зображенням піших воїнів. Знахідка зі скіфського кургану біля селища Мар’ївка Дніпропетровської області. (Фото О. Фіалко з видання «Amazonen.

Geheimnisvolle kriegerinnen». Мюнхен, 2010).

155

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:33

Page 156

Головний убір знатної скіф’янки з кургану Тетянина Могила на Дніпропетровщині.

Зоряним часом Скіфії стало ІV століття до н. е., коли у Причорномор'ї під егідою кочових скіфів склалося могутнє об'єднання народів, у тому числі землеробських.

■ ли коноплі. Деякі жерці вбирались у жі ночі шати. Люди казали, що так їх пока рали боги за те, що вони пограбували свя тилище Афродіти. Хай там як, але шама ни трансвестити є і в сибірських культах. Номарх Найвідповідальніша робота археологів починається вже після закінчення розкопок. Ким був знатний небіжчик, похований із по' честями і таємничими ритуалами? Знахід' ки, хоч які ефектні, мало розкажуть без ура'

хування історичного контексту, письмен' них джерел, аналогій з іншими пам’ятками. Комплексне дослідження поховання ІІІ століття до нашої ери дало підстави при' пустити, що тут був похований вождь скіф' ського об’єднання чи навіть номарх — ке' рівник одного з лісостепових периферійних округів'номів, які з ІV століття входили до складу Великої Північнопричорноморської Скіфії. Останні століття Після смерті свого улюбленого царя Атея скіфи розгубилися. У 313 році до на шої ери македонський полководець Лісі мах завдав кочовикам нищівного удару. Із заходу на них наступали фракійці й га лати, а з за Дону — сармати. Розміри ве личезної держави скоротилися до меж Кри му та Нижнього Дніпра. Столицею «Ма лої Скіфії» став Неаполь Скіфський, руїни котрого зараз можна відвідати на околиці сучасної столиці Криму — Сімферополя. Це жіноче поховання з Чортомлицького некрополя на Дніпропетровщині може бути доказом існування «амазонок» Геродота. Поруч із грецькою мініатюрною керамікою, прикрасами та бронзовим люстерком знайдені рештки списа та казана. (Фото Р. Ролле з видання «Amazonen.

Geheimnisvolle kriegerinnen». Мюнхен, 2010).

У ІІІ столітті нашої ери римський флот під командуванням Плавія Сільвана зав дав скіфам жорстокої поразки. Справу до вершили боспорські царі Савромат I та Котіос II. Римські й боспорські війська взяли під контроль скіфські території Кри му. Крім того, з’явилася ще одна сила — потужний аланський союз племен, який розгромив городища Нижнього Дніпра і Неаполь Скіфський. А в кінці ІІІ століт тя нашої ери до Криму вторглися готи і за гнали останніх скіфських мешканців ви соко в гори. Але й це ще не був кінець. Якось мис ливці з войовничого племені гунів висте жували дичину на березі Меотійського озера (Азовське море). Раптом вони по бачили чудового оленя, який увійшов у воду. Зачаровані, вони вирушили за ним і… перейшли озеро через нинішню Кер ченську протоку. Так чарівний олень при вів мисливців на скіфські землі. Гуни ви рішили, що це було божественне прови діння. Більшість полонених скіфів вони принесли в жертву перемозі, а решту обер нули в рабство. Так у 375 році після гунського нашестя завершилась тисячолітня історія величних і грізних скіфів. Владні й жорстокі, вони стали жертвами собі подібних. ■ Редакція висловлює подяку за надані матеріали та допомогу в підготовці публікації Музею історичних коштовностей України; завідувачу відділу археології раннього заліза Інституту археології НАНУ, д. і. н., професору Сергієві Скорому; директорові Інституту археології Ягеллонського університету, професорові Яну Хохоровському; к.і.н. Олені Фіалко.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:33

Page 157

Міфи і дійсність. На ритуальному навершнику з Братолюбівського кургану на Херсонщині зображені леви, яких скіфи реально зустрічали у близькосхідних походах, і міфічні грифони.

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:33

Page 158

www.imperatoreclub.com

Від тих і для тих, хто собі вже все довів

From those and for those who have proved themselves all

Компанія «Imperatore Club by Natalie Gurieva» спеціалізується на представниць ких і маркетингових послугах із просуван ня та PR для готелів класу «люкс», що на даються в Україні, Росії, Грузії, країнах СНД та Східної Європи. Від тих і для тих, хто собі вже все до вів, у нашому портфоліо пропонується італійська група «Eleganzia Hotels & Spas» і її славетні курорти «Forte Village Resort» на Сардинії та «Castel Monastero» в Тос кані (www.eleganzia.com).

The company Imperatore Club by Natalie Gurieva specializes in providing representa tion and marketing services for the promotion and PR for luxury hotels offered in Ukraine, Russia, Georgia, the CIS and Eastern Europe.

In our portfolio — from those and for those who have proved themselves all — are Italian Group Eleganzia Hotels & Spas and the fa mous resorts of Forte Village Resort in Sar dinia and Castel Monastero in Toscana (www.eleganzia.com).

Членам «Imperatore Club» у цих готелях надаються особливі привілеї. Адже ком панія є ще й клубом справжніх поцінову вачів, для яких подорожі є реальною мож ливістю прожити життя відразу в кількох його вимірах, поза часом і простором. Вступ до клубу — тільки за запрошенням або рекомендацією. Перелік привілеїв для членів клубу Ви знайдете на нашому сайті: www.imperatoreclub.com Події клубу в 2013 році «Imperatore Travel Academy, Tbilisi, February 19th, 2013» «Imperatore Travel Academy, Kiev, February 21st, 2013» «Imperatore Club Golf Academy in Kiev, April 20th, 2013» Це майстер класи та презентації готе лів категорії «люкс» для представників провідних турагенцій, туроператорів і жур налістів, вечірній коктейль для членів клу бу, змагання з гольфу. Запрошуємо до співпраці учасників та партнерів! Створимо успіх разом!

The privileges of the club members’: Club members are granted special privileges in these hotels, as Imperatore Club is also the club for true connoisseurs for whom the trip — a real opportunity to live life in several of its di mensions beyond time and space. Member ship — by invitation only or recommendation.

The privileges for members of the club can be found on our website www.imperatoreclub.com Club Events in 2013 “Imperatore Travel Academy in Tbilisi, February 19th, 2013” “Imperatore Travel Academy in Kiev, February 21st, 2013” “Imperatore Club Golf Academy in Kiev, April 20th, 2013” These are the master classes and presenta tions of luxury hotels for the best represen tatives of tourist agencies and operators, jour nalists, and an evening cocktail party for club members, golf tournament.

Call for participants and partners!

Let's grow success together!

Imperatore Club by Natalie Gurieva Office 10, Lastovskogo Str. 3. Kiev 01011 Ukraine Office 1, Mokhovaya Ulitza 44, Saint Petersburg 191028. Russian Federation Telephone: +38 044 232 00 28. Mobile: +38 067 232 00 28. E mail: natalie.gurieva@imperatoreclub.com

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:33

Page 159

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:33

Page 160

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:33

Page III

!MT-5-12-PDF.qxd

26-Sep-12

15:33

Page IV