ЗМІСТ
ПАТОЛОГІЇ
ТРАВНОЇ СИСТЕМИ
Зригування, коліки, діарея і навіть
біль у животі у дитини — усе це патології травної системи. Так, під словом «патологія» ховаються не тільки особливості шлунковокишкового тракту, що потребують складного лікування у стаціонарі, як може здаватися. Усі (або майже всі) стани, що стосуються ШКТ, — зона роботи гастроентеролога. Дитяча гастроентерологія — один з експертних напрямів у «Лама Лу». У наших клініках працюють гастроентерологи, гепатологи,
Загалом патології бувають орга-
нічними (пов’язаними із структурними особливостями органів та систем) і функціональними (за таких станів симптоми є, однак
вони не мають органічних причин). У маленьких дітей частіше зустрічаються функціональні патології травної
системи, зокрема коліки, малюкова дисхезія (коли маля плаче і
тужиться перед випорожненням), функціональні закрепи, зригування, що виникають із різних причин, діарея тодлера. У старших дітей буває функціональний біль у животі.
переносимість лактози, целіакія та запальні захворювання кишківника, які потребують ранньої діагностики. Окрема група станів — інфекційні гастроентерити, тобто
Якщо у дитини є патологія травної системи, родині важливо розуміти, що розв’язати питання за один прийом не вийде. Буде потрібне динамічне спостереження, а для встановлення діагнозу — додаткові обстеження.
запалення ШКТ, до котрих призводять віруси, бактерії чи паразити. Усе це лікує гастроентеролог.
Серед органічних порушень у малят трапляються алергія на білок коров’ячого молока, вторинна не-
Крім того, гастроентеролог займається супроводом дітей — немовлят та старших, — що мають
патологічну жовтяницю, котра пов’язана із холестазом, тобто порушенням відтоку жовчі. На відміну від фізіологічних жовтяниць, що їх зазвичай контролюють педіатри, патологічні стани потребують фахового спостереження.
Супровід малят із патологіями травної системи — робота для команди лікарів. До неї входять педіатр чи сімейний лікар, гастроентеролог, харчовий терапевт, психолог, когнітивно-поведінковий терапевт, дієтолог. Остаточний склад команди залежить від точного діагнозу та задачі, що її треба розв’язати. Наприклад, розлади харчової поведінки також стосуються травної системи, але ними більше займаються харчові
терапевти, а не гастроентерологи.
Тобто якщо дитина має
вибірковість у харчу-
ванні, їй не подобаєть-
ся консистенція, запах чи смак, цей стан коригує саме харчовий терапевт.
Коли йдеться про патологію травної системи у малюка, родині варто розуміти особливості
його супроводу. Таких
дітей потрібно спостерігати у динаміці, стежити за зміною їхнього стану — важливо
ни. Тобто одного візиту до лікаря буде недостатньо. Крім того, для встановлення діагнозу найчастіше потрібні ще додаткові обстеження. Так, у дітей справді частіше зустрічаються функціональні захворювання. Але обстеження все одно потрібні, щоб виключити органічну патологію.
Переш першою зустріччю з лікарем не варто робити дитині
аналізи та обстеження. Найімовірніше, їхні результати
не знадобляться, адже на цьому
етапі невідомо, на які питання треба шукати відповіді. Найкраще — пригадати та розповісти лікарю якомога більше деталей про стан
дитини та симптоми, які вона має.
послаблення, але і відповідь на лікування. Крім того,
В Україні поширена практика здавати аналізи та робити різноманітні тести перед візитом до лікаря. Коли йдеться про захворювання кишково-шлункового тракту, батьки часто приносять на першу зустріч із профільним лікарем результати численних досліджень, які зробили дитині. Серед них багато непотрібних, зокрема копрограма, генетичний тест на непереносимість лактози, гельмінти в крові. У цьому немає потреби. Деякі симптоми, що з’являються у дитини, не потребують негайного лікування, оскільки ніяк не погіршують її стан
дослідження та аналізи, що допоможуть виключити певний стан, уточнити якісь деталі чи прояснити картину. Результати, зроблені без такого запиту, часто не можна використати.
До зустрічі з лікарем краще підготуватися іншим способом. Щоб встановити діагноз, важлива максимально повна інформація про стан дитини. Тож родині варто подумати над цим і пригадати всі деталі, які вийде. Коли з’явилися симптоми і як їх стало помітно; якщо малюк зригує, то як часто це відбувається і який приблиз-
ний об’єм цих мас; скільки разів
він має випорожнення та яка їхня
кількість; як дитина поводиться, який її настрій та чи є додаткові симптоми, крім тих, що найбільше турбують. Що точніші будуть дані, то легше буде встановити діагноз. Крім того, важливо повідомити лі-
карю усе, що відбувалося, і не приховувати подробиць. Деталі можуть випадати з уваги, тож варто поговорити про це у родині і мати запас у кілька днів, щоб пригадати. Може мати сенс зробити нотатки, виписати окремо питання та симптоми, що найбільше хвилюють. Усе це допоможе лікарю встановити діагноз, визначитися з тактикою, а також дати родині максимальну підтримку.
Успіх у лікуванні малюка та менеджменті його стану найбільше залежить від родини. Адже ніхто, крім рідних, не може виконувати призначення лікаря і контролювати, щоб це робив малюк, якщо він уже може щось робити сам. Тож якщо родина не налаштована дотримуватися всіх рекомендацій лікаря, менеджмент не дасть потрібних результатів. Супровід маленького пацієнта — спільна робота медика та рідних дитини. Така співпраця плюс дотримання плану лікування, рекомендацій, виконання усіх приписів дадуть найкращий результат. А якщо малюк
Травна система немовлят фізіологічно незріла, але це для них варіант норми. У дітеи першого року
життя кишківник коротшии�, а моторика ще формується, тому ї�жа рухається шлунково-кишковим трактом швидше. Через це малята можуть какати часто, 5—8 разів на
день чи після кожного годування. З тієї� ж причини
Атопічний дерматит (його також
часто називають атопічною екземою, а в побуті екземою) може дошкуляти дорослим та дітям, але в малят зустрічається частіше. Основні його прояви — сухість шкіри та свербіж, які
можуть супроводжуватись подразненням. Атопічний дерматит — хронічний стан, який має тривалий перебіг із періодами ремісії та загострень. Але він
не пов’язаний з інфекцією, тож його
не можна десь підхопити чи комусь
передати. Атопічний дерматит неприємний, проте існують способи менедж-
менту, за допомогою яких стан можна
ефективно контролювати.
Симптоми та причини
атопічного дерматиту
Серед симптомів атопічного дерматиту,
зокрема, такі:
◆ тріщинки на шкірі;
◆ свербіж;
◆ підвищена чутливість шкіри, яка
може посилюватись через свербіж
та розчухування;
◆ ділянки, що мокнуть та/чи
вкриваються кірками;
◆ загрубіння шкіри;
◆ інколи можлива висипка.
Цей перелік неповний.
лих прояви також часто спостерігаються на шкірі рук. Головна причина появи симптомів атопічного дерматиту — порушення роботи шкіри. У цьому випадку вона втрачає здатність ефективно виконувати свою бар’єрну — тобто захисну — функцію. А це, своєю чергою, може відбуватися з різних причин. У частині
мовлюють генетичні фактори. У деяких людей захисну функцію шкіри послаблюють зміни мікробіому шкіри, зокрема надмірне розмноження бактерій Staphylococcus aureus чи грибків роду Malassezia, які можуть підтримувати запальний процес.
Поверхня шкіри втрачає вологу, тріскається, лущиться і врешті стає ще вразливішою до факторів довкілля та різноманітних подразників. Вони також здатні викликати загострення.
Серед таких чинників:
◆ деякі види тканин, зокрема вовна;
◆ шкірні інфекції;
◆ піт;
◆ високі температури;
◆ сухе холодне повітря;
◆ парфуми, побутова хімія, будь-які інші хімічні речовини;
◆ сигаретний дим;
◆ пилові кліщі, лусочки шкіри домашніх тварин, пліснява, рослинний пилок;
◆ стрес;
◆ іноді певна їжа.
Як дбати про шкіру, схильну
до атопічного дерматиту
Схема догляду за шкірою із атопічним
дерматитом значною мірою залежить
від його проявів та факторів, що провокують загострення у кожної конкретної
людини. Тому при виборі підходів до
догляду та менеджменту важливо враховувати ці індивідуальні особливості. Однак базовий догляд за шкірою з
атопічним дерматитом для всіх людей має спільні принципи.
Основа догляду — регулярне та достатнє зволоження. Воно дозволить підтримувати та покращувати бар’єрну функцію шкіри і захистить як від сухості та тріщин, так і від впливу зовнішніх факторів, що здатні спровокувати погіршення та загострення стану. Хорошим варіантом може бути оновлений ЛІПІКАР Бальзам АП+Макс, який забезпечує до
72 годин полегшення для сухої шкіри.1
Головна функція ЛІПІКАР Бальзам
АП+Макс — живити шкіру та відновлювати її захисний бар’єр, тобто бальзам
спрямований на підтримку основних
потреб шкіри, схильної до проявів атопічного дерматиту.
Крім того, він містить комплекс AП+M [Аква Позе Філіформіс+Мікрорезил] у
поєднанні з Нейробіомою — новітньою
технологією, що діє на поверхні шкіри і допомогає
зменшити відчуття свербіння, спричинене сухістю шкіри. La Roche-Posay —
експерт з мікробіому, тому
ЛІПІКАР Бальзам АП+Макс дбає і про цей аспект: сприяє підтримці балансу
мікробіому шкіри. Бальзам може використовувати вся родина, оскільки він підходить
років.
Зволожуючі засоби слід наносити щонайменше двічі на день. Коли це відбувається після ванни чи душу, важливо, щоб шкіра була трохи вологою. Тож не варто витиратися насухо. Краще акуратно промокнути шкіру рушником і швидко нанести засіб. Бажано обирати такий, щоб вам було комфортно ним користуватися і не хотілося це пропустити. А ще без ароматизаторів, бо вони можуть спровокувати загострення. Крім того, при атопічному дерматиті важливо: ◆ використовувати безмильні засоби для ванни та душу, що також не містять ароматизаторів, барвників чи спирту; ◆ уникати використання антибактеріальних засобів для ванни та душу, оскільки вони можуть пересушувати шкіру та порушувати баланс мікробіому;
◆ митися у теплій, не гарячій воді, а також скоротити час процедури — найкраще до 10 хвилин чи менше;
◆ відмовитися від скрабів та мочалок;
◆ якщо атопічний дерматит у дитини, варто уникати використання додаткових засобів для ванни, як-от піни чи подібних. Для очищення шкіри і підготовки до нанесення зволожувального засобу підійдуть очищувальний крем-гель Ліпікар Синдет АП+ або ліпідовідновлювальний очищувальний засіб Ліпікар Олія АП+ від бренду La RochePosay, які заспокоять шкіру, схильну до атопії, та відновлять відчуття комфорту. 1. Клінічне дослідження, 75 осіб, 4 тижні використання + 72 години перерви.
так, як дитячий. «Я би не рекомендував ігнорувати будь-які проблеми з опорно-руховим апаратом та взагалі зі здоров’ям, — каже ортопед-травматолог клінік «Лама Лу» Тарас Вакар. — Якщо це хронічна проблема, тобто не трошки поболіло і перестало, загоїлось, то організмові треба допомагати». Ми розпитали Тараса, як подбати про колінні суглоби, і пропонуємо інструкцію.
ше пов’язані з віковими змінами.
Це перш за все пошкодження менісків — хрящів у колінному суглобі. Трапляються і травми хрестоподібних зв’язок — вони можуть травмуватися при різкому русі. Ці
структури не відновлюються самі, їх лікують тільки хірургічно.
Дедалі частіше зустрічаються і
порушення, що виникають через помилки у тренуваннях. Здоровий спосіб життя популярний,
люди активно тренуються і часто роблять це без керівництва фахівця, не дотримуються правил та рекомендацій щодо розминки та
поступового збільшення навантаження. Через це суглоби дуже часто травмуються. Такі травми обов’язково треба лікувати, бо від цього залежить і здоров’я, і відчуття комфорту.
Якщо людина отримала травму колінного суглоба, треба відразу звернутися на травмпункт до травматолога. Але свіжою травма вважається протягом перших трьох діб. Після цього її вже вважають задавненою, і звертатися треба до ортопеда у поліклініку. Якщо ж проблема із коліном триває довго, слід іти до сімейного лікаря. Він визначить, до якого фахівця спрямувати пацієнта далі. Це може бути ортопед, а коли є підозра на запальне захворювання суглоба, то ревматолог. Захворювання суглобів зазвичай лікують саме ці фахівці. Однак бувають випадки, коли потрібна допомога спеціалістів іншого профілю. Якщо так станеться, на котромусь з етапів діагностики чи лікування пацієнту про це повідомлять.
Будь-які симптоми, які тривають
понад місяць, — причина звер-
нутися до лікаря. Якщо людина
впала чи вдарилася, це болить,
але за пару днів минає, усе гаразд.
Якщо отримала серйозну травму,
наприклад не може ходити, згинати руку чи палець, потрібна термі-
нова допомога травматолога. Але
коли якісь симптоми тримаються
більше місяця, це явно свідчить про
проблему. Втрутитися треба якомо-
га швидше, адже організм дорослої
людини вже не може відновлюва-
тися так якісно, як дитячий. Якщо не шукати рішення, наявна проблема тягнутиме за собою нові.
Якщо пошкоджена хоч одна структура суглоба, це спричинить
пошкодження інших. Такий принцип справедливий для усіх скла-
дових опорно-рухового апарату. У дитини часткове пошкодження
зв’язки чи меніска може загоїтися і минути без слідів та наслідків.
Якщо ж у дорослого пошкодже-
ний один із менісків, наприклад медіальний, це не означає, що решта структур — латеральний
меніск, колатеральні та хрестоподібні зв’язки, капсула суглоба, хрящі на кістках, що утворюють суглоб — залишаться неушкодженими. Суглоб працює як єдине ціле, усі частини його по-своєму стабілізують. Проблема з медіальним меніском вплине на роботу решти частин
туру, треба її лікувати, і якомога швидше. Це особливо актуально для колінного та кульшового суглобів.
Серед міфів навколо здоров’я колін є поради прикладати капусту, приймати хондропротектори та подібне. Цього робити не варто.
Причина не тільки у тому, що такі
способи не працюють і є дарем-
ною витратою грошей. Головна
проблема у тім, що людина, котра
ними користується, втрачає кош-
товний час на лікування. Перш
ніж стане зрозуміло, що метод не
допоміг, може минути два-три місяці — за цей час структури коліна
зазнають великих змін, котрі буде
дуже складно відкоригувати. Тож якщо є проблема, варто відразу
звернутися до лікаря та вдатися
до стандартного, доказового лікування.
Поширена думка, що біг шкодить колінам. Це теж міф. Негативно впливає на коліна тільки професійний біг — дистанції напівмарафону та марафону. А от любительський, 5—8 км на день, дуже корисний. Велике дослідження показало, що серед людей, котрі
займалися таким бігом, кількість тих, хто захворів на артроз колінного чи кульшового суглоба, виявилася меншою, ніж серед тих, хто не бігав. Та це не означає, що бігати можна всім. Якщо людина під час такого тренування відчуває біль чи дискомфорт у коліні, кульшовому суглобі чи іншій структурі, їй варто пошукати інший спосіб лишатися активною. Бігати варто тільки здоровим людям.
Маса тіла. Ї�ї� треба контролювати та тримати у межах норми.
Регулярні фізичні навантаження: коліна мають працювати. Для цього треба ходити, бігати, загалом рухатися. Їснують рекомендації� Всесвітньої� організації� охорони здоров’я щодо мінімальної� активності для дорослих. ВООЗ радить 30 хвилин фізичного навантаження щонаи�менше
серцево-судинної� системи. Звісно, ходити краще, ніж сидіти чи лежати. Але якщо організм дозволяє, варто обирати інтенсивніші навантаження — бігати чи ходити швидко.
Здоровий спосіб життя та турбота про себе. Усі фактори, що впливають на здоров’я загалом, важливі і для здоров’я колін. Й�деться про збалансоване харчування, питнии режим,
Загальне уявлення про роботу фізичного та ерготерапевта
часто досить туманне. Фізичний
терапевт щось там робить
фізичне (мабуть, масаж), а що таке ерго, взагалі незрозуміло… Але такі фахівці дуже потрібні
дітям, що мають проблеми
розвитку.
А також усім іншим, адже можуть допомогти родинам розуміти, як взаємодіяти із малятами та створювати для них середовище, що максимально сприятиме розвитку. Про це усе нам розказала Влада Грібова, фізична та ерготерапевтка у «Лама
«Фізичний терапевт
Фізична та ерготерапевтка Влада Грібова про те, із чим
і терапія харчування, коли діти вибіркові в їжі, і сенсорна інтеграція. Я
також займаюся терапією руки.
Чим вам цікава саме ерготерапія?
У цій спеціальності дуже вели-
кий великий вибір, чим можна
займатися. Я починала з фізичної терапії, і мені вона зараз теж подобається, бо до мене приходять
зовсім малюки, вони дуже класні. Але у фізичній терапії все досить
однакове. Тобто якщо до тебе не
прийдуть із якоюсь максималь-
но важкою чи цікавою історією, з
якою ти не зразу розумієш, що робити, то решта випадків досить од-
нотипні, ти робиш одне і те саме з
дітьми. Лиш підходи до всіх малят різні. А в ерготерапії до тебе приходять надзвичайно різні пацієнти, і зі всіма на заняттях ти робиш
максимально різне. Тобто за цілий робочий день точно не знудишся.
Що батькам треба знати про роботу
з фізичним та ерготерапевтом?
Якщо говорити про фізичну терапію, то правильний, кваліфікований фа-
хівець ніколи не буде робити дитині
масаж. Це великий міф, і дуже багато
батьків розраховують, що вони при-
йдуть, дитину відмасажують, і все
буде добре, вдома нічого робити не
доведеться. Але насправді робота з
фізичним терапевтом — це завжди
комплексний підхід, коли фахівець
видає батькам домашні завдання.
терапію, якої їх фахівець навчає у кабінеті, вони мають це все підтримувати. Без їхньої участі взагалі ніяк. Вона точно має бути, але її об’єм залежатиме від того, чи велику затримку розвитку має малюк. У випадку ерготерапії ця робота дуже тісна і комплексна, якщо дорослі у родині не працюють, результату не буде. Скільки триватиме робота з фізичним терапевтом чи ерготерапевтом, як часто доведеться зустрічатися — універсального правила чи принципу немає. Буває, батьки просто приходять на консультацію, ми даємо рекомендації, вони працюють, і ми їх чекаємо через місяць чи два, щоб оцінити прогрес і поговорити, як у них все відбувається. А буває, що працювати треба довго. Усе залежить від діагнозу дитини, мотивації і симптомів, які вона має, а також злагодженої роботи з батьками.
Чи існують випадки, коли варто звертатися до фізичного або ерготерапевта напряму?
Так, існують. Якщо батьків щось тривожить у фізичному розвитку дитини, можна і варто звернутися до фізичного чи ерготерапевта. Будь-які посіпування, або у дитини затиснута одна сторона тіла, або затиснуті ручки чи ніжки, або здається, що вона має гіпертонус чи гіпотонус, невчасно перевернулась, сіла, встала, пішла — це все привід для звернення.
медики, з ними треба працювати
окремо, це інший напрям роботи з
дитиною. Насправді корекція стану
дитини може починатися з педіатра. Але це залежить від того, які у
родини з ним відносини. Якщо вони
добре спілкуються, лікар їх заспокоїть і пояснить, що робити, скерує до
потрібних фахівців, і зокрема до фі-
зичного чи ерготерапевта. Але якщо
довіри немає, варто йти напряму до
вузького фахівця.
Задача фізичного чи ерготерапе-
вта — керувати терапією і роз-
витком дитини, а задача лікарів —
зрозуміти, чому так сталося, чому
дитина має затримку у
розвитку, чому навички не здобуваються. Треба
розбиратися з тим, що є, і
паралельно дізнаватись, чому так. Бо коли йдеть-
ся, наприклад, про одне
з численних генетичних
порушень, виконання
тесту вимагає часу. Чекати означає забрати час
у дитини. А навички їй
треба здобувати вже.
Які запити до
що все гаразд, і заспокоїтися. З такими питаннями можна сміливо йти до спеціаліста з розвитку.
Ви згадали про візочок і про іграшки. Що про них треба знати, на що зазвичай не звертають уваги? Якщо говорити про візочок, який дозволить сидіти, то він має підходити дитині, її антропометричним даним. Бо часто буває так, що візочки великі і
фізичного чи ерготерапевта
можуть бути неочевидними, але
ви можете з цим допомогти?
Батьки можуть звертатися до такого
фахівця, якщо їх тривожить чи вони
не певні, як носити дитину, брати її на руки, присаджувати, як підібрати столик для
на те,
малюку буде комфортно там перебувати, чи зможе він рухатися. Що ж до іграшок, то вони мають відповідати віку дитини. У кожен період розвитку вона набуває певних навичок. Іграшки створені так, щоб допомагати дитині у цьому. Часто батьки чи родичі можуть купляти іграшки не за віком. Або певний вік уже настав, а підходящої іграшки, якою малюк міг би гратися і розвивати певну навичку, у нього немає. Це не так страшно, але просто
І це не означає, що треба купувати щось дуже
КНИЖЕЧКА»: як зберігається інформація про вакцинацію
перенести
Інформація про щеплення
важлива для міжнародних
переїздів. Так було завжди, але у фокус уваги ці дані
потрапили через пандемію
ковіду. Для України питання
загострилося у лютому 2022-го,
з початком повномасштабної
фази вторгнення російської
федерації. Багато українців
виїхали за кордон, хтось
залишається там, хтось
живе на дві країни, діти та
дорослі вакцинуються у різних
місцях, тож існує необхідність
зберігати інформацію про
захист так, щоб її визнавали
і в Україні, і за кордоном.
Це можна зробити тільки
за допомогою офіційних
баз та документів. Як це
відбувається в Україні та як ми
зберігаємо
Поліна Клименко, операційна директорка
Альона Ардинська, дитяча інфекціоністка
Як зберігається медична
інформація в Україні В Україні медична інформація зберігається у ЕСОЗ — державній електронній системі охорони здоров’я, яку суспільство часто знає як eHealth. Це єдине офіційне джерело медичних даних у нашій країні, а керують ним Міністерство охорони здоров’я та Національна служба здоров’я. Внести дані до ЕСОЗ можуть тільки медичні працівники з підтвердженим доступом. Особливості ЕСОЗ:
зберігає дані про пацієнтів,
Коли пацієнт отримує щеплення, лікар вносить інформацію про
нього до ЕСОЗ. Вона включає дані пацієнта, назву вакцини та виробника, серію препарату, дату вакцинації, дозу та показання. Саме ці дані у подальшому стають основою для формування сертифікатів, підтвердження вакцинацій, видачі міжнародних документів.
ЕСОЗ та HELSI — у чому різниця? Українцям добре відома програма HELSI. Її та ЕСОЗ під іменем
eHealth часто вважають двома програмами із приблизно однаковим функціоналом, та це не так. HELSI — це популярний медичний інформаційний сервіс та застосунок. Пацієнти користуються ними для спілкування із медичною системою, а медичні заклади — для запису пацієнтів, ведення прийомів, організації роботи.
HELSI — інтерфейс-посередник, що відображає інформацію, а ЕСОЗ — система, де дані зберігаються. Коли пацієнт отримує щеплення, лікар вносить цю інформацію до ЕСОЗ через медичну інформаційну систему чи веб-інтерфейс, а медична інформаційна система, наприклад HELSI, показує її у кабінеті пацієнта. Трапляється, що такий запис не відображається. Це не означає, що дані про вакцинацію втрачено. Вони залишаються у ЕСОЗ, з ними все
ЕСОЗ. Щоб зберегти
щеплення, які будуть визнані міжнародною спільнотою, використовується паперовий документ — Міжнародний сертифікат вакцинації чи профілактики (International Certificate of Vaccination or Prophylaxis), котрий часто називають «жовта книжечка». Він затверджений Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Назва «жовта книжечка» — данина традиції та історії: міжнародні сертифікати почали активно використовувати для контролю жовтої лихоманки. Але зараз сертифікат може бути й білий — як у «Лама Лу».
Міжнародний сертифікат має встановлений зразок, а дані до нього потрапляють із офіційних національних систем, у випадку України з ЕСОЗ. Дію цього документу визнає більшість країн світу, а її юридичну та міжнародну легітимність запезпечує держава. Саме сертифікат підтверджує вакцинацію офіційно і потрібний для подорожей та перетину кордонів, навчання за кордоном, роботи або міграції, верифікації обов’язкових щеплень, звернення до медичних закладів за кордоном.
Ми у «Лама Лу» видаємо Міжнародні сертифікати вакцинації. Важливо розуміти, що ми не передаємо медичні дані до іноземних систем та не маємо доступу до їхніх баз. Натомість вносимо дані про щеплення до ЕСОЗ та формуємо сертифікат на основі цих даних. Це процедура, передбачена вимогами МОЗ та міжнародними стандартами.
