Глобус by Aliona Sokurenko

Music Trash огляд нових платівок will.i.am та Fall Out Boy

Harlem Shake: танок на могилі моральності

Передсесійний синдром, або «Шара, прийди!»

Відпочинок на літо: дешево й сердито

ГЛО recommends:

активно проводимо дозвілля

Слово Редактора Недоспані ночі, гори переписаних та перекреслених конспектів на столі, хронічні синці під очима та болісне здригання при кожному буквосполученні «сес…» Думаю продовжувати не варто, адже кому як не нам, шановне студентство, знайомий синдром, досі не досліджений жодними науковцями, але стовідсотково дієвий, адже на період залікового та екзаменаційного тижнів перетворює студента на оспівану Ніцше «надлюдину». Ймення даного феномену – Sindromus Sessius. Саме під час вищезгаданого загальноуніверситетського вірусу студент мобілізує всі життєві сили, старанно мне шишковидну залозу, практикує магічні культи, пожирає тонни шоколаду та прочитує Упанішади в оригіналі за ніч. Приблизно після двох тижнів подібного «буття на грані» та мугикання під носа горезвісних стрічок із пісні гурту Сплин «Орбит без сахара» активність студента йде на спад і він знову перетворюється на розумну прямоходячу істоту, яка у вільний від спання час, вправляється в техніці лежання на дивані, але вже з купою п’ятірок у заліковій книжці. От і наразі в житті ІФОНівської родини наступає

період, освячений жертовними сльозами студентівпопередників, екзаменаційними білетами, кілометрами шпаргалок та втрачених нервів. Період, що носить гучну назву «СЕСІЯ». А тому у зв’язку з вищезгаданими подіями, редакційна колегія «Глобуса» закликає Вас, шановні читачі, тримати носа за вітром, пити побільше чаю з м’ятою та налаштовуватись на хвилю хардкору. І звичайно ж, не забувайте про те, що всього після кількох тижнів сходження по сесійним мукам, на нас, шановне панство, чекає ЛІТО. Справжнє довжелезне літо з купою позитивних вражень, піском у взутті, шумом прибою у вухах та сотнями, овіяних тропічною засмагою, фотографій, викладених в Instagram. А тому налаштовуйте себе на позитивний лад, дорогі читачі, та закарбовуйте в глибинах підсвідомості наступну позитивну установку від «Глобуса»: зберігайте спокій, побільше імпровізуйте, успішно складайте сесію, кохайте та кохайтеся й віддавайте себе на поталу літніх сонячних настроїв. До нових зустрічей!

З IФОНiвськими спогадами в добру путь

меру о н а м Те

Випускний в ІФОНі 2013

Час летить із шаленою швидкістю: не встигаєш озирнутися вже й місяць закінчився. Нехай звучить цинічно, але умовно наше життя ділиться на періоди, визначені за віком та покликанням: дитячий садок, школа, університет. Та все має свій фінал, для когось такий довгоочікуваний, а для когось такий небажаний, і тому травень, в цьому контексті, дещо трагічна пора, пора випускників. Ось і ІФОН має прощатися з тими, хто вже корінням вріс в цей ритм, із тими, хто рутину розмальовував кольорами, боровся з нудьгою, а самоврядування робив досконалішим. Ми вирішили поцікавитися, що ж по собі лишає ІФОН у житті кожного з випускників, які спогади є найяскравішими, які поради вони хотіли б дати для

Лола Нурматова: Найбільше мені завжди згадуються екзамени. Хоча процедура однакова, вона завжди проходить по-різному – доброзичливо, напружено, а іноді жахливо і безнадійно. Але з тих пір, як екзамени стали письмовими, все відбувається значно нудніше, але швидше. Найяскравіші спогади для мене - це, коли виходиш з аудиторії, а тебе одразу, з усіх сторін, оточують одногрупники і всі разом питають: «Ну що? Здала? Як там все? Який білет?». А ти стоїш і чомусь миттєво забуваєш екзаменаційні питання, і намагаєшся відповісти на все одразу. Далі підходить той, хто не чув, і все повторюєш знову. А після екзаменів теж відбуваються цікаві події, але то інша історія.

новачків студентського життя. Гло: Який Ваш найяскравіший спогад зі студентського життя? Павло Селіванов: Багато чого було, тому складно щось одне виділити. Але нехай для початку буде спогад про п’ятиденний похід Чорногорами 2011 року із ІФОНівцями. Сергій Савченко: Найяскравіший спогад зі студентського життя, на щастя, не один. Їх було чимало і, якщо коротко, то згадаю «Дебют першокурсника» 2008 року, який об’єднав тоді ще 12-ту групу (де старостою був я) відкрив неповторні риси характеру кожного; потім були ІФОНівські вечірки, поїздки до Львова, Ніжина й Чернігова, тиждень мистецтв та «Фестиваль релігійного мистецтва». Кожна подія в Інституті збагатила моє життя тими яскравими спогадами, які я можу розділити зі своїми одногрупниками та колегами, адже все, що відбувалось в ІФОНі зачіпало кожного з нас, ніхто не залишався осторонь. Значна кількість згадок пов’язана з Катериною Патрахіною, людиною, яка всі 5 років підтримувала мене, стала справжнім другом і соратником. Припускаю, що без її участі мої враження від студентського життя були б не настільки яскравими.

Вадим Наустінов: Взагалі, студентське життя - це великий архів спогадів і виділити з нього можна абсолютно все. Якщо брати те, що в голову прийшло найперше, то це поїздка до Львова, на фестиваль «Старе місто». Чому? Не скажу, бо ви не питали (там було дуже весело). Гло: Хто з викладачів найбільше запам’ятався і чому? Павло Селіванов: Тут також нікого окремо виділити не можу. Всі досить добрі люди та професіонали, які люблять свою роботу. Сергій Савченко: Тяжко виокремити серед професіоналів того, хто найбільше запам’ятався. До того ж я не прагнув виділяти одного викладача, а намагався від кожного навчитися тому, у чому сильна ця людина. Зважаючи на те, що, в силу обраної спеціальності, профільною кафедрою для мене залишалась кафедра культурології, то, напевно, її фахівці запам’ятались найбільше. Лола Нурматова: Я буду завжди пам’ятати Мєднікову Галину Сергіївну через її вимогливість і намагання змусити

Sincerely yours, Юлія Сухенко

студента думати самому, шукати у вже готовому тексті найважливіші акценти. Для студента це дуже важко, але згодом дає результат. Я також дуже поважаю Юхимик Юлію Віталіївну, адже її спосіб викладання неперевершений, розповідь надзвичайно реалістична, образна; настільки вимальовані найменші деталі, що навіть без зображення усе добре собі уявляєш. Та, взагалі, пам’ятатиму всіх викладачів. Вадим Наустінов: Запам’яталися абсолютно всі викладачі нашого Інституту і кафедри культурології зокрема. Якщо назвати будь-яке прізвище викладача, то спогади ринуть самі (позитивні). Гло: Що хотілося б порадити першокурсникам та майбутнім абітурієнтам? Павло Селіванов: Побільше чудити, але подоброму. Дебілізмом у нашій країні вже нікого не здивуєш. Сергій Савченко: Хотів би порадити не марнувати часу. Не шкодуйте його для себе, любіть себе, шукайте себе. А якщо знайшли, то любіть те, чим займаєтесь. Лола Нурматова: Абітурієнтам я б порадила точно вирішити, на яку спеціальність вони хочуть вступити, адже, не дивлячись, що культурологія – з циклу гуманітарних наук, вчитися буває досить важко, а для того щоб зрозуміти теорію, мабуть, потрібен особливий склад розуму. А першокурсників я вітаю, тепер навчання в університеті буде займати величезну частину їхнього часу, але це цікаво, пізнавально і в майбутньому матиме свої переваги. Вадим Наустінов: Хотілося б порадити, не втрачати часу, побільше знайомитися, знайти справу до душі, полюбити місце навчання, людей з якими вчиш-

ся, світло мислити, дарувати позитив оточуючим, любити дівчат, дівчатам любити хлопців, і ні в якому разі не навпаки. Гло: Які перспективи після ІФОНу бачите для себе? Павло Селіванов: Намагатимуся зробити своє хобі роботою. До отриманої спеціальності

прив’язувати себе не буду. Проте навчання в ІФОНі дало цінний життєвий досвід, друзів та час на роздуми з визначення мети свого життя. Сергій Савченко: Не будую собі ілюзорних перспектив. Навчання в ІФОНі дозволило зрозуміти, що

Передсесійний синдром перспективи завжди є, не завжди рожеві, але рожевий має багато відтінків. Лола Нурматова: Провчившись ці п’ять років я розумію, що маю дуже гарну базу для свого особистого розвитку. Щодо професійного, то тут трохи складніше, але з будь-якої ситуації можна знайти вихід, головне знати чого хочеш. Вадим Наустінов: Перспективу для себе бачу – депресія. А якщо серйозно, то депресія. Гло: Які б можливості порадили не втрачати нам? Павло Селіванов: Не втрачайте можливості стажуватися та отримувати цінний досвід у справі, якій збираєтесь присвятити життя. Нехай спочатку ви й не будете одержувати матеріального прибутку, втім у будь-якому разі зможете перевірити чи, дійсно, ця справа вам до душі. Сергій Савченко: Я порадив би не втрачати жодної можливості виявити свою автентичність і розкрити себе. До того ж філософський фах сприяє цьому якнайкраще. Лола Нурматова: Я б хотіла, щоб ІФОН продовжував традицію активного створення та проведення різних заходів, фестивалів, виставок. Адже це сприяє більшому залученню студента в життя університету і в культурне життя столиці взагалі. Вадим Наустінов: Відповідь вже в самому питанні. Не втрачайте можливостей, себе і друзів. Як бачимо, п’ять років студентства – дійсно, найкращі роки життя: ми знаходимо досвід, знайомства, друзів, кохання. Події, які трапляються з нами за ці роки, ніколи не зітруться з пам’яті. І лише гіркий присмак залишається, коли все добігає свого логічного завершення. Але на те ж ми й ІФОНівці - майбутні філософи - щоб знати, що всьому свій час. І хочеться подякувати всім випускникам за те, що залишають за собою такі яскраві спогади. Ми пишаємося вами.

Дар’я УСТИМЕНКО (13 Ф)

або

«Шара, прийди!» Мабуть, кожному з нас уже довелося відчути на собі наближення сесії. Адже вчасним написанням конспектів, рефератів, першоджерел і т.д. можуть похвалитися тільки окремі представники студентства, інші витрачають ночі на підтягування хвостів і підготовку до іспитів. Але попри все, екзамен – це лотерея: навіть найбільш упевнений у собі відмінник може не знати всього переліку питань, який підготували нам викладачі. Тому доводиться закликати до себе удачу різними способами за допомогою вже перевіреної поколіннями й віками системи «забобонів і прикмет на іспиті», або «Шаро, прийди!!!». Скоріше за все, за роки практики деякі студенти уже виробили свої методи складання сесії, однак більшість все ж покладається на забобони, які прийшли до нас з сивих туманів історії, що, як не дивно, пов’язані з особистою гігієною. Згідно з ними студентам не рекомендується митися (особливо це стосується волосся), голитися, стригти нігті і т.д. . Також забороняється змінювати одяг: якщо він приніс удачу на першому іспиті, треба одягатися подібним чином всю сесію. Прати такий одяг не рекомендується. Крім «щасливого» одягу студенти використовують різноманітні талісмани: «п’ятак» під п’яту; талісмани у вигляді іграшки, ручки і т.п. Також просто неможливо не згадати про нашу рідну «шару», та забобон, який стосується саме її, рідненької . Згідно з ним студенти рівно опівночі висовуються з вікон, розкривають заліковки назустріч всім вітрам і кричать страшними голосами: «Ловись, шаро, велика і маленька!» або «Шаро, прийди!». Потім заліковка, як пастка, закривається, перев’язується нит-

кою і в такому вигляді дбайливо зберігається до іспиту. Звичайно можна розповісти ще масу цікавинок, які вигадують наші студенти, готуючись до екзаменів не тільки в наших краях, та й в інших країнах світу. Так, в Японії, студентство бере із собою на іспити шоколадку «Kit Kat» . Такий незвичайний вибір талісману зумовлений тим, що вираз «обов’язково переможемо» («kitto katsu» японською) співзвучний назві солодкого продукту. Польський студент, ідучи безпосередньо на іспит, буде радий так званому «копняку на щастя»; можете і ви таким чином підбадьорити своїх одногрупників при вході до аудиторії, тільки бажано вчасно ухилитися від вдячної подачі у відповідь. В Німеччині мають звичку присісти на конспект, щоб і заднім розумом бути міцним теж. Також важливу роль відіграє колір білизни, яку ти одягаєш на іспит: стверджують, що білизна має бути червоного кольору (напевне, цю прикмету вигадали білявки). Отакі от вони – прикмети. Навряд чи вам пощастить, якщо ви з’явитесь на екзамен із жирнючими патлами, шоколадкою «Kit Kat», жменею п’ятаків у шкарпетках і червоних прадідових трусах. Та викладачів налякаєте – це стовідсотково. Краще оминайте перед екзаменом чорних котів, які несуть в лапах пусті відра, бо це точно не до інституту доведе, а до психіатричної лікарні. Словом, зубріть екзамени, не вірте в прикмети, допомагайте ближньому і не гризіть нігті, бо це не естетично. І удачі на екзаменах.

Тетяна ОВЧАРЕНКО (12 Ф) 5

Відпочинок на літО: дешево й сердито Кожна людина повинна відпочивати. З причин недостатнього матеріального забезпечення, студенти планують свій відпочинок ретельніше, ніж усі інші. Ми , шановне студентство, змушені не просто читати відгуки про місця, для проведення вільного часу, а й планувати свій «векейшн» так, щоб вистачило грошей повернутися додому. Зверніть увагу - якщо з юності привчимо себе до «планінґу», то в майбутньому зможемо більш доцільно витрачати кошти. Я присвячую цю статтю тому, хто поки що не може обрати з-поміж численних варіантів відпочинку один (але найкращий). Отож, ТОП-5 дешевих і «сердитих» місць для відвідування на літніх канікулах.

V. Чернігів та Чернігівська область Додаючи своє рідне місто до цього топу, я розумію, що балансую на грані фолу, але хто ж повніше може розповісти про Чернігів, ніж та людина, яка живе в ньому? Я цілком об’єктивно вважаю, що це місто має великий туристичний, дещо не реалізований потенціал. Чернігів - колиска слов’янської нації. На відміну від Києва, що також є одним з прадавніх міст України, у Чернігові визначні пам’ятки не надто змінилися під плином часу. Життя в місті протікає дуже плавно та неспішно, культурний спадок наших предків ще не встиг злитися з продуктами праці сучасної цивілізації. Як результат - численні церкви, монастирі, садиби та монументи перебувають в, майже, первинному вигляді. Якщо розглядати туристичний набіг до Чернігова з фінансової точки зору, ви дуже здивуєтеся. Ціни, як на продовольчі товари, так і на різноманітні послуги, часто в 1.5-2 рази нижчі, ніж у столиці, що робить місто привабливим для тривалого проживання, або для малобюджетного туру. Я зазначив на початку Чернігівську область не просто так. Береги Десни, Снову, ліси Поліського краю якнайкраще підходять для любителів рибацьких і просто дружніх посиденьок. Плюси: + прекрасні фінансові умови відпочинку; + великий історичний потенціал міста; + чудові природні умови області; + поруч зі столицею.

на :)

цьому є інша частина - повністю реконструйова-

Мінуси: - люди в Чернігові не з найпривітніших; - велика вірогідність того, що ви довго будете шукати собі заняття, якщо не дуже цікавитесь пам’ятками культури.

IV. Замки Закарпаття Закарпатські замки збудовані у різні епохи різними правителями, різними народами. Розкинуті у часі, але об’єднані спільною географією й призначенням - бути твердинями, здатними стояти на захисті життя, майна та інтересів свого володаря і його підданих, охороняти гористі володіння від вторгнення ворогів із заходу чи сходу, розділених Карпатським гірським хребтом. Це невеличкий копіпаст з Вікі. А тепер скажу від себе: «Турне закарпатськими замками - це найкращий спосіб чарівно та з фантазією провести час на літніх канікулах». Від вас вимагається лише придбати квиток до Ужгорода, намет або спальний мішок та ще декілька необхідних для життя речей. Все інше можна буде купити впродовж подорожі у магазинах за звичайними цінами. Два тижні в Закарпатті запам’ятаються на все життя, до того ж ця подорож не так вже й сильно вистрелить по гаманцю. Вхід до деяких замків коштує 10-30 гривень, але «безкоштовних» набагато більше. Я не буду детально розписувати подробиці, скажу лише, що при бажанні знайти інформацію та список must have фортець в Інтернеті не становить великої проблеми. Плюси: + можливість доторкнутися до неповторного закарпатського колориту; + прекрасний варіант для тих, хто полюбляє жити в наметах просто неба; + Ужгород - досить романтичне місто, туди не соромно їхати зі своєю коханою/коханим; + закарпатські замки дійсно захоплюють дух, якщо ви, звісно, романтик :) Мінуси: - в «дикого» відпочинку на Закарпатті є суттєве «контра» - вам доведеться чимало часу витратити на пошук та планування маршруту незнайомими місцями; - Закарпатська область - це, звичайно, досить далека частина України; велика кількість фортець зараз знаходиться в напівзруйнованому стані. На противагу

ІІІ. Одеса Одеса - це найбільший морський порт України, місто, в якому знаходиться величезна кількість історичних пам’яток півдня. Щомісячно вона привертає десятки тисяч туристів своєю неповторною атмосферою, самобутнім гумором та Чорноморським узбережжям. Сьогодні Одеса є головним туристичним та культурним центром Південної України. Якщо ви жодного разу не бували в Одесі, ви таки чимало втратили, повірте мені. Літня подорож до перлини півдня нашої країни стане чудовою можливістю приємно провести час, а Чорне море лише посилює розважальний потенціал міста для студентів. Плюси: + море; + пісок; + сонце; + тепло; + як кажуть, Одеса сама по собі є плюс :) Мінуси: - ціни на товари та послуги в місті все ж мало відрізняються від столичних; - житло також не з дешевих.

ІІ. Івано-Франківськ Івано-Франківськ - місто історії, культури й затишку. Прогулюючись його вулицями, цілком можна зустріти Юрія Андруховича або Тараса Прохаська. Тут усе розміщене настільки компактно, що важко заблукати, а якщо кудись не туди звернути, мешканці радо й емоційно пояснять потрібний напрямок. У Івано-Франківську вам гарантована атмосфе-

ра казки. У це місто варто завітати кожному, хто хоче відчути домашній затишок Західної України. Усі знають, що взимку карпатські схили Івано-Франківської області перетворюються на «Мекку» гірськолижного відпочинку в Україні, влітку ж, на мою думку, саме місто варте більшої уваги. Архітектура, кав’ярні, навіть повітря - усе просякнуте затишком і теплом. Плюси: + казкова атмосфера; + помірні ціни в ресторанах та кав’ярнях; + привітні та чемні люди. Мінуси відсутні

І. Львів І все ж є місце у нашій країні, куди хоче повернутися кожен. Там найзатишніші вулиці, там найгарніші будівлі, там найпривітніші люди. Там серце розквітає, а душа лине до неба. Львів - то найкраще з-поміж усіх міст України. Серенади Львову співає кожен, кому пощастило пройтися площею Ринок, старими центральними вулицями, кому довелося відвідати заклади, рівень сервісу яких впритул наближається до європейського. На мою думку, подорож до цього міста - найкращий спосіб відпочити влітку студенту. Якщо ви жодного разу тут не бували, варто ознайомитися зі списком музеїв, галерей та інших закладів, які кожен має неодмінно відвідати. Усі ці поради дуже схожі, та їх не потрібно довго шукати. Про Львів можна сказати те, що це місто дихає. Львів має душу. Плюси: + неповторна атмосфера; + монументальна архітектура; + нескінченність креативних та досить дешевих закладів; + велика кількість не дуже дорогих хостелів в центрі міста. Мінуси: - відкидаючи малозначущі для туристів мінуси Львова (наприклад, проблеми з водопостачанням), варто все ж сказати, що в спальних районах просто нічого робити. Вони ніяк не відрізняються від таких же районів Києва.

Олег ГНАТЮК (12 Ф)

ART-Платформа Катерина Есманова - «...» Не хочу забути доброї ночі тобі побажати, І спати не хочу. Не хочу кудись поспішати, У темному меді очей застрягти так просто, Роздягнене місто мов постіль , Лютневий простір тепліше і ближче, Нас кличуть. Скроні будівлі жовтої. Висновки зайві. Відповідь на обличчі. Змерзлі долоні чи просто холодні руки, Затишний вечір не подарує відчай, «Кава, коньяк і запаліть нам свічку». Хочеться чесно, і прихилити голову, Голосно хтось галасує на сповненій вулиці, Двоє крокують в обійми кварталу голого, Налякали розмовами зграю воронів. Хочу від чорноти крилатої здихатись, Забути п’яні розмови з душею хворою, Кидає в жар, ріже вогонь зіниці, Гіркий коньяк розтікається жилами. Пече у горлі. Втопай. Втопай в почутті безглуздому, Якщо не боїшся. Ти без сорому дивишся в очі, Бажанням ночі. Бажанням губ... Отруйно-червоних в цей вечір. Втримай себе в руках. Мене обіймай за плечі. Yigres Kuhcrim - «...» Мокрый город уснул на остатках зари, Мягкий шелест листвы спел ему колыбель, Только я не пойму, что мне делать теперь, Я хотел бы как все, но виной фонари. Горький запах звезды я увидел вчера, Прикоснулся к слезам ясных солнечных дней, Только я не пойму, что мне делать теперь, Скука бьет по вискам - ее власть велика. Я видал сотни лиц гордо поднятых вверх, Выше них только лица, глядящие вниз. Только я не пойму, когда крикнуть: «Очнись!» Грань к неправде шатка, и имя ей смех. Оставляя следы на пустых берегах, Вспоминая судьбу незаконченных дел, Я никак не пойму, где родной мой удел, Он лежит где-то здесь, но вокруг пустота...

В дружелюбных собаку с котом. А после, отрезвев, не прикидываться И не искать оправдания, Смущаясь не бормотать Что-то вроде: «Это был ром». Давай друг другу читать поэзию залпом. Во всю глотку выть на луну. Перестанем быть электрической лампой… Хотя бы свечами топящими тьму. А давай столкнёмся над километрами, Будем падать обломками, Цепляясь за воздух, петь невпопад. Или прикинемся ветками, Корнями зацепимся И получится наш с тобой собственный Вечно цветущий, Вечно спокойный Сад. Давай с тобой не разговаривать, Всё в тишине, Всё без слов, Молча всё понимать. Фильмы старые все пересматривать И на эти же фильмы внимания Не обращать. Ведь это же можно. Ведь это прекрасно. Ведь это же мелочи, Но что-то в них есть. Давай сыграем в игру, Где это всё не напрасно, В игру, где для других Просто нет мест. Юля Довгун - «Така собі» Давай почекаємо до завтра, Вийду надвір, Щоб чесно піти, Втекти із затишної порожнечі. Зникнути безслідно Не лише на один день Назавжди. А як без мене? Загорнетеся у липовий кокон, За вікнами завжди липень, Липко у теплому дуеті Стане краще, Бо я була Такою собі Для цього світу.

Дідько Мороз - «...» Давай напишем о чём-то другом. Например, как друг друга словами сковывать, Не о том фразы между собой пережевывать И самое главное оставлять на потом. Дивіться більше малюнків на Давай сыграем в игру пабліку Дар’ї Шамріцької: Без победителей, http://vk.com/public48417290 В войну Без воителей,

Читайте більше поезії на Iuuenes literature public: http://vk.com/ilp.public

Олеся Рудник - «...» Человек: без названия без призвания. Убеждения: непонятны, но незапятнаны. Круг общения: безграничен воображаемый. Цель земного пребывания: жалкое существование.

Таня Седлярук - «...» Я бачила чоловіка з плямою на шиї сьогодні в метро. І він не знав, що був вбитий ножем століття назад. І він сидів так, наче й ніколи не захлинався власною кров’ю І не темніло в його очах. Пам’ять береже нас. Забуття вбиває страх.

Анастасия Савина - «...» Людям об этом не хочется знать, Людям не хочется этого слышать, Люди готовы всю жизнь бежать, Чтобы потом оказаться на крыше. Людям не хочется больше летать, Люди хотят только лучшее видеть, Люди готовы каждому врать И за спиной всех вокруг ненавидеть.

Роман Фелоненко «Нічний маразматик» Ти ніколи не знатимеш правди Про мої почуття до тебе , Про це знатимуть лиш як завжди Сонце місяць і синє небо. Розкидаю холодну постіль, Тебе тут не було й немає, Не скажу, не посмію просто В очі вимовити «Кохаю» Якщо ти здогадаєшся з часом, Я усе перекину на жарти, Чи петлі скористаюся пасмом, Бо не хочу тебе втрачати. Ти ніколи не знатимеш правди Про мої почуття до тебе, Про це знатимуть лиш як завжди Сонце місяць і синє небо.

Виктория Марченко - «...» Почему каждый раз когда обрываешь листья, Стуча кулаками в глубь души, Ты понимаешь, что нет больше смысла Листать страницы той повести... А может опять с приходом весны, В зарождении новых почек, Найдешь что-то новое для себя Для творения забытых строчек...

Художнє оформлення: Дар’я Шамріцька (13 Ф)

: e k a h S m і e л l и Har на мог і к т о с н о н та ь л а р о м „Ти ще тут? Бери маску і приходь знімати гарлемшейк!..”, „Та чого ти? Ні, не порно. Ми типу ковбаситись будем, а Коля зніматиме...”, „А в тебе друзів багато? Я Harlem Shake знімати зібрався” – епідемія стрімко крокує по мережі. Зі скромного здобутку австралійських підлітків, котрі просто зняли жартівливу репліку на відео одного японського блогера, нині виродилась ціла хвиля пародій та переспівів. Опустимо правила – про їх і так знають всі, крім представників касти Слоупока. У сумі кількість переглядів усіх роликів серії Harlem

Shake вже перевалила за сотню мільйонів; за даними станом на 15 лютого, кількість самих роликів досягла відмітки у 25000. Чим же, питається, так чіпляє проста півхвилинна нарізка? Чому саме задля неї люди збирають масштабні флешмоби? 1. Harlem Shake – психологічний підтекст, економічна складова. Не таким рідкісним фактором, що впливає на життя людей, є стадний інстинкт. Коли натовп твоїх друзів весело регоче над черговим роликом даної серії, тобі й самому хочеться посміятись. Хоча б за компанію. Але якщо це йде далі, наступного дня ви домовляєтесь зібратись на вихідних, аби відзняти свою версію відео. Тут вже спрацьовує бажання виділитись або вирватись у лідери. Затрати ж на створення ролику потребуються просто дріб’язкові; хоча комусь після всього доведеться прибирати квартиру. Реакція світової спільноти абсолютно суперечлива: в США потирають руки та рахують прибутки автора міксу, під який так весело відриваються герої тисяч відео; в пострадянській Азії навпаки -танці засуджують (зокрема, в Узбекістані; хоча там пігулку підсолоджує тотально ісламізоване населення); в Україні ж знімають репліки. Як бачимо, стадний інстинкт дав свої плоди: українці підсіли на Harlem Shake. Перлиною став ролик, де під загальноприйняті правила стилізовані бійки

депутатів у залі ВР. На даний момент „шейкували” в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі, Донецьку, Запоріжжі, Луцьку, Судаку, Чернігові, Бердянську та Миколаєві. Сам автор, популярний тепер dj Baauer, або просто Гаррі Родрігез, від прориву відео на перші стрічки тільки виграв. Ще не так давно він записав синґл Harlem Shake суто для продажів у мережі (вартість скачування складала $ 1,5), згодом вирішив просувати композицію як аудіофон для фітнес-залів. Проте зараз співвідношення сил радикально змінилось, і 15 лютого Baauer прокинувся лідером американського чарту iTunes. 6 березня синґл було розпродано вже у кількості 228000 копій – здається, хтось непогано нагрівся на своїй музиці! Серед плюсів становища самого музиканта можна виділити хороше ставлення з боку людей – свого часу він зняв будь-які заборони на використання композиції, і тепер це відіграло свою роль. Винятком є використання аудіо в рекламних цілях, але й там Baauer нікому не заважає, просто отримуючи свій відсоток з прибутків. 2. Суспільство завдає удар у відповідь А удар є. Ще й який удар – тут скажена розмноженість роликів дала добрячого копня самій хвилі harlem shake. Ділові люди (серед перших зреагували представники журналу Forbes) рекомендують не мати справи з рекламою у стилі Harlem Shake, бо вона... банально загубиться серед мільйонів собі подібних. Головне, що з цим важко посперечатись: все абсолютно справедливо, велика компанія не має права вкладати кошти та ресурси в рекламу, що просто поставить її в один з ряд з головними конкурентами та представниками інших галузей. У даному випадку, реклама не розфарбовує імідж рекламоспоживачів, а заливає все безкінечним сірим ґрадієнтом. Щодо некорпоративного життя – пропоную Вашій увазі хіт-парад „жертв” відеоепідемії. 1. В Тунісі студенти організували танок прямо на вулиці. Це була реакція на... заборону Harlem Shake міністерством освіти („як аморальне явище” – СРСР стоячи аплодує). Під час виконання танку студенти пародіювали емірів та салафітів, що ударило по самій школі – ядерна ракета звільнення впала в трудову книжку директора школи. Мабуть, за те, що не встиг приєднатись. 2. Бідолашний вчитель зі Сполученого Королівства завдячує Harlem Shake тим, що втратив роботу. Причина: на думку директора школи, саме вчитель брав участь у масовому виступі „шейкуючих”, а покарати його слід за те, що під час виконання танку на голові вчителя красувалась картонна маска папи Бенедикта XVI. Знаю, що ви хочете спитати у відповідь:

„Але ж він був у масці!” 3. Хокейний Нью-Йорк ненавидить танок. Після того, як гравці їх команди зняли своє відео в роздягальні, команду відрахували з основної сітки плей-офф. Від себе: капітан трохи перебрав та вирішив знятись у костюмі першого чоловіка на Землі. 4. Бібліотекарку Оксфордського університету вигнали з роботи за танок, виконаний студентами на підконтрольній їй території під час її чергування. За іншими даними, вона сама брала участь у шейкуванні, причому з транспарантом на підтримку скандально відомих Pussy Riot. Невідомо, яка з версій правдива, але те, що друга більш весела, не підлягає сумніву. 5. Футбольна команда Саскуеханського університету (США, штат Пенсильванія) втратила 11 виконавців. Причина схожа з написаною вище; але футболісти вирішили потішити Фрейда та зімітувати статевий акт.

3. Зомбі крокує по планеті Модна тенденція болюче кусає за п’яту точку не лише школярів та студентів, а й директорів крупних компаній. Принаймні, досить швидко зомбувались представники таких всесвітньо відомих брендів, як Facebook, National Geographic Channel, Google, Daily Show, IGN, Wargaming, Nintendo, The Colbert Report, Lululemon, Pepsi, Puma, WWE, CNN, та BuzzFeed. Заклики Fоrbes стали криком помираючого в пустелі, і ця тенденція тільки поширюється. Також дісталось жителям багатьох провінційних міст та сіл. За умови наявності бодай одного функціонуючого пристрою з можливістю запису та відтворення відео відбувається неможливе: кожен власник цього самого пристрою одразу еволюціонує до рівня Режисер 80 левела, що підштовхує до бурхливої діяльності. Оскільки вітчизняний кінематограф знаходиться у вкрай плачевному становищі, прибутків це принести не може, людина змушена викручуватись. Тут – банально дивитись, що зараз масово і, отже, стовідсотково зацікавить аудиторію. Чим можна відчайдушно відмітитись, особливо за відсутності грошей, фантазії та натяку на головний мозок? Зняти Harlem Shake. 4. Висновки про популярність Епоха відео-вірусів має гідне продовження. Вслід за Gangnam Style ми отримали ще один приклад того, як вдало підібраний відеоряд може впливати на кінцеву оцінку продукту. Якщо в першому випадку перед нами було убоге диско, то тут домінує клубна музика. Baauer був звинувачений у плагіаті, але це

не змінило ставлення. Тим паче, весь злочин полягав у використанні двох чоловічих голосів у композиції. Зараз, коли питання закрите, ми маємо оцінювати загальну картину: 1. Так, відео-вірус дійсно оригінальний. 2. Тонке використання стадного інстинкту дало свої плоди: люди самі поширюють та доповнюють відеоряд, нічого за це не вимагаючи. 3. Автор фонової музики збудував на цьому непогану кар’єру. 4. Це стало предметом чергової сутички поглядів Сходу і Заходу. 5. Тепер кожне провінційне містечко має бодай одне відео, де можна роздивитись це ж саме місто без прикрас та пик телевізійників. 6. Юні режисери піднімуть вітчизняну демографію. 7. Слово „ідіот” вже не потребує додаткової аргументації. 8. Менше тунісців отримають дипломи.

Народ отримав те, що хотів – планета має своїх героїв. Це не заважає другорядному герою займати перші стрічки у хіт-парадах, решта задоволена наявністю свого фейсу на youtube. Кількість „шейків” стала показовим провалом: аби переглянути дійсно варте уваги відео, доводиться перегорнути дві сторінки відбірного добрива. Це не заважає людям продовжувати поповнення веселих відеорядів; особливо вражають компанії, що вирішили перезняти свій танок та втулити його поруч зі старим. Таким чином, шлак автоматично подвоюється. Особисто мені шкода операторів уoutube, котрі змушені переглядати кожен дикий фейспалм шедевр, залитий на офіційний сервер. Отже, купуйте дешеві камери, знаходьте старі бабусині речі та не менш затягані маски. Не стійте у кадрі, пародуйте емірів та маршуйте з транспарантами, розбивайте меблі та свою голову – це все надасть Вашому відео того шарму та блискучої унікальності, якої так бракує мільйонам подібних нарізок, домінуючих в Інтернеті. Макс ГАДЮКІН

will.i.am #willpower

Music Trash!

Даний випуск «Гло» особливий. Починаючи з цього номера, наші критики будуть безсоромно вторгатися у світ музики, як популярної, так і не зовсім. Шановні студенти! Тепер, шукаючи нових кумирів, Ви можете цілком покладатись на нас. Першим об’єктом нашого дослідження стала нова платівка Will.I.Am. - «#willpower”. За логікою Гуфа, друга рецензія – це як перша, але трошки далі. Fall Out Boy - Save Rock And Roll. Олег ГНАТЮК (12 Ф) Прослідкувати витоки альбому «#willpower» насправді зовсім не важко. Це комерційна до безсоромності платівка, в якій will.i.am не гребує використовувати всі наявні засоби власної популяризації. Брітні Спірс, Джастін Бібер, безмежний простір електронних мотивів, від приємного лайт - ембіенту в «Good Morning» до зовсім вже соромних та заїжджених дабстепу та драму. Не варто очікувати від «#willpower» одкровень або хоча б спадковості саунду «Black Eyed Peace». Так, продакшн платівки цілком зрозумілий та може викликати лише захоплення. Але ви не почуєте в ній жодної монументальної нотки. Доцільність прослуховування композицій із «#willpower» взагалі ставиться під сумнів, якщо вам знайоме поняття «гарна музика». Проте варто зауважити, що в новому альбомі will.i.am є одна дійсно чіпляюча річ - «Geekin». Суміш з густого, концентрованого, дійсно гіківського біту змушує не перемикати на наступну композицію, а залишитися та дослухати. Це все, що я можу сказати про «#willpower». Не слухайте цю платівку, залиште час на більш якісні релізи. 3/10 Роман ЯЧМЕНЬОВ (13 Ф) «#willpower» - це та платівка, реліз якої особисто я чекав дуже довго. Справа в тому, що дата виходу чергового студійника Уільяма Адамса (справжнє

ім’я артиста) неодноразово переносилася, однак нарешті це сталося і наприкінці квітня всі бажаючі почули ритми, які готувалися протягом трьох років. Переходячи до критики, варто зазначити, що фронтмен The Black Eyed Peace занадто вже захопився створенням танцювальної музики, що було помітно ще в спільній роботі гурту «The Beginnig». Не розумію, чому скромна, порівняно з попереднім «The E.N.D.», виручка не зупинила прагнень Уілла відходити від хіп-хопу, але ж маємо те, що маємо. Переглянувши трекліст, я подумав, що ми отримуємо нового Пітбулля або Тімбаленда, які майже не записуються сольно, а лише із залученням інших відомих музичних діячів. Брітні Спірс, Джастін Бібер, Ніколь Шерзінгер, Кріс Браун, Іва Сімонз, Майлі Сайрус – саме їм має попередньо завдячувати will.i.am успіхові свого дітища, адже без їх участі альбому б як такого просто не існувало б. Варто відмітити лід-сингл «This Is Love», його гучного наступника «Scream&Shout», та треки, що змусять ваше тіло рухатися в такт яскравим ритмам, а саме «#thatPower», Fall Down та Far Away From Home. На мою думку, це найвдаліші роботи. Однак не обійшлося й без прикростей в альбомі: позитивно відзначена критиками спільна робота з Дженніфер Лопес та Міком Джаггером «The Hardest Ever» не увійшла до остаточної версії релізу, що ослабило його конкурентоспроможність на музичному ринку. Але все ж таки, будьте впевнені, що даний альбом змусить вас танцювати на будь-якій вечірці, а також готуйтесь слухати наступні сингли з українських радіостанцій. 6/10

Fall Out Boy Save Rock’n’Roll задля збереження власного реноме хлопцям було досить просто не спускатися до хіпхопу та дабстепу. «Save Rock And Roll» - це прекрасна попплатівка. Але це не «Fall Out Boy». Save them. 6/10 Роман ЯЧМЕНЬОВ (13 Ф)

Олег ГНАТЮК (12 Ф) Забігаючи наперед, хочеться сказати, що такої нечесної та безсоромної платівки я не чув дуже давно. Мені, як поціновувачу музики «Fall Out Boy», дуже важко об’єктивно оцінити «Save Rock And Roll», не переходячи у сферу образливих коментарів, проте я спробую. Чотири роки тому, коли «FOB» випустили платівку «Folie a Deux», фанати образилися через те, що звучання гурту взяло курс на популяризацію. Сьогодні я вмикаю «Folie a Deux», розуміючи всю безпідставність звинувачень. Тоді вони не стали грати поп. Поп у їхньому виконанні прозвучав зараз. Звичайно, розбираючи кожну композицію з нової платівки, можна прийти до висновку, що вокальні дані Патріка Стампа, вокаліста «FOB», досягли нового рівня, хлопці також навчилися більш гармонійно підбирати мелодії тощо. Дехто каже, що гурт, а разом з тим і музика подорослішали. Це дійсно так. Ніхто не чекає від «Fall Out Boy» повторення «Under The Cork Tree». Проте

Після прослуховування першого синглу «My Songs Know What You Did In The Dark» з майбутнього альбому FOB, я запитав себе: «OMG, що тількино відбулося? Де минуле, усім добре відоме та звичне звучання колективу?» Упевнитися, що я дійсно слухаю улюблений гурт, допоміг вокал Патріка Стампа. Довелося перебудовувати свою уяву про «Save Rock And Roll» та налаштовувати її на більш попсовий стиль. У цілому, можна сказати, що сам альбом не розчарував, він так само якісно виконаний та спродюсований, як і попередні лонгплеї, однак це не Fall Out Boy, скоріше щось схоже на «Maroon 5 змінили вокаліста». Як не дивно, але це не стало завадою написати смачні «The Phoenix», «Where Did The Party Go», «Miss Missing You» та, звісно ж, композицію, яка дала назву платівці – «Save Rock And Roll», записана разом із сером Елтоном Джоном. Попри всі позитивні моменти альбому, мене турбує запитання, чи почуємо ми ще коли-небудь щось, схоже на «Dance, Dance», «Sugar, We’re Goin Down», чи принаймні «Thnk fr th Mmrs»? Сподіватимусь, що так, інакше ми ризикуємо втратити один із кращих гуртів сучасності. І хотілося б дати хлопцям творчу настанову, яку вони, на жаль, не прочитають в ГЛО, але, можливо з часом самі зрозуміють. Не треба експериментувати зі звучанням, повертайтесь до своїх витоків, за які вас і полюбили слухачі, не ризикуйте терпінням вірних фанатів. 5/10

А щоб ще більше наповнитись теплом та сонячним світлом прийдешнього літа рекомендую переглянути «Дім сонця» - один з найбільш чудових, на мій погляд, фільмів російського кінематографу. Ностальгічне кіно про «дітей квітів» 70-х років від Гаріка Сукачова - це історія про безневинне хуліганство про-

тестуючих проти жорстокої радянської дійсності московських хіппі; про свободу, самовираження, природу, літо і одне неочікуване кохання. Якщо ж тобі набридли тривіальні міські пейзажі і нудна стабільність, можу запропонувати екзотичний

На 26-28.06 в Керчі запланований шостий фестиваль музики та актуального мистецтва «Соседний Мир». Організатори запрошують всіх бажаючих залишити запорошені і задушливі міста, вирушити до моря, щоб відпочити й послухати виступи музикантів з України, Росії та Білорусії. Учасники фесту: Ляпіс Трубецкой, Воплі Відоплясова, Noize MC, Сергій Бабкін, КНЯZz, Alai Oli, LOUNA, Валентин Стрикало, Бумбокс.

ГЛО recommends Щороку, протягом багатьох десятиліть, у студентів наших помірно-континентальних широт наступає особлива пора - час, в якому більше немає місця нав’язливим думкам про непідготовлений семінар чи недописані схеми конспектів, жахливий «незалік» або екзаменаційне «незадовільні»; час мінімальних річних показників мозкової активності, заслуженого байдикування та максимальної релаксації, пляжного волейболу, льодяних мохіто, ароматних шашликів, пікніків, пінистих морських хвиль та довгих нічних прогулянок під зоряним небом. Це літо. Проте канікули - не причина для безцільного вештання вулицями і потягування пива на лавці в парку, а з тим – культурної деградації та особистісного регресу. Це чудова пора для захоплюючих мандрів, нових знайомств, музичних та літературних відкриттів, поновлення спілкування зі старими друзями, час навчитися малювати, зайнятися нарешті йогою чи, наприклад, передивитися фільми Вуді Аллена. До речі, щодо Вуді Аллена. Пропоную присвятити кілька вільних літніх годин перегляду легкої і химерної абсурдистської комедії «Опівночі в Парижі» - путівника Містом Мрії та мистецтвом XX ст. Все кінематографічне життя режисер провів у Нью-Йорку, роздивляючись рідне місто з усіх можливих ракурсів, а на пенсії виру-

шив у творче турне по Європі. Туристичний ромком Вуді Аллена розповідає про пригоди американця в Парижі. Захоплено налаштований сценарист (Оуен Уїлсон) приїжджає з нареченою та її заможними бать-

ками в місто кохання і щоночі втікає від неї на побачення з Пікассо, Далі і Бунюелем. Окрім фантасмагоричного сюжету, найцікавіше спостерігати за тим, як Вілсон, одягнувши фірмовий Алленівський піджак у клітинку, на очах перетворюється на точну копію режисера з його мімікою та звичками. Прямуємо далі вглиб Європи разом з Вільямом Уайлером, неперевершеною Одрі Хепберн та ха-

еліксир проти буденності - розповідь про ідеальну пригоду, кінострічку «Мистецтво подорожувати». Зрозуміло, що більшість фільмів про подорожі починаються з бажання докорінних змін Найскладніше за такого прагнення - нерозуміння з боку сім’ї, друзів або другої половинки. Зважитися піти проти всіх і досягти того, що потрібно саме тобі, складно, але в разі успіху - похвально. Саме про це й говорить нам фільм «Мистецтво подорожувати», головний герой якого Коннор Лейн, відмовившись від свого минулого, відправляється назустріч невідомому майбутньому. Сполучені Штати змінюється Нікарагуа, Панамою, Перу, Болівією. Саме строката і мозаїчна картинка Землі допомагає Лейну розібратися в собі і заповнити порожні куточки самосвідомості. А, можливо, тобі більше до смаку наповнюватися новими враженнями на багатолюдних метушливих фестивалях та концертах улюблених гуртів? Тоді наступна інформація саме для тебе.

ризматичним Грегорі Пеком до Вічного міста на Тибрі – Риму. Класичний фільм світового кінематографу «Римські канікули» - це спокійна, романтична і натхненна історія про принцесу, яка мріє покинути межі замку і трохи пожити в реальному світі, повному радощів та турбот. «Римські канікули» з того розряду фільмів, які потрібно вміти відчути – не колупатися в сюжеті, акторській грі, задумах, а повністю розслабитися, поринути в дивовижну атмосферу історії, та чуйно довіряючи своєму серцю, неквапливо пройтися по його закутках.

29.06 до Києва завітають легендарні Depeche Mode. Весь рік безсмертні піонери сінті-попу провели в роботі над гаряче очікуваним шанувальниками 13-м студійним альбомом Delta Machine. Наживо оцінити нову роботу гурту та насолодитися старими улюбленими мегахітами ти матимеш змогу вже цього літа.

А, поки ти з мріями про літній відпочинок строчиш конспекти або нидієш біля монітора комп’ютера, розряди внутрішню напругу, перейшовши за посиланнями: 1) Ресурс Nature Sounds For Me дозволяє створити звуковий супровід на свій смак, міксуючи різноманітні природні звуки. 2) Calm.com пропонує вибрати тривалість сеансу релаксації (2, 10 або 20 хвилин) і одну з декількох сцен природи та розслабитися під заколисуючий жіночий голос. Онлайн-медитація? А чому б і ні!? 3) Анімаційний проект Anasomnia - генератор сюрреалістичної графіки і музики: дія почнеться, тільки після того як вимкнеш світло (за цим стежитиме твоя веб-камера). 4) SYFY.com – заворожуюче падіння в безкінечність крізь фантастичні світи країни Оз. 5) Надихнутися ідеєю або усвідомити необхідність медитації для досягнення внутрішнього спокою допоможе сайт дзен-будистського храму в Кіотo - ZEN. Досить дотепна флеш-презентація без повчань і занудства подарує кілька хвилин дзен-спокою.

Ольга ПАВЛЮК (16 КУ)

13-16. 06 в самому центрі Львова відбудеться джаз-фестиваль Alfa Jazz Fest, хедлайнерами якого стануть всесвітньо відомі представники цього жанру– Dirty Dozen Brass Band, Till Brönner, Al Di Meola, Charlie Haden Quartet West и Bobby McFerrin.

Де мої студентські роки,

або

одноденне натхнення з КПІ А де ти вчишся? В НПУ Драгоманова? Де це?

Нині кожен студент хотів би не лише отримувати гарну освіту, а й жити справжнім студентським життям: вир емоцій, подій та гарних спогадів. Багато хто знає про активне життя в НТУУ КПІ, або НАУ. Це не піар, друзі, це досить цікавий приклад для нас. Нещодавно мені довелось провести один день в Національному технічному університеті України Київському політехнічному інституті. Один з кращих ВИШів України. Атмосфера справжнього студентства, як кажуть «наче з кіно»: вулиця між корпусами нагадує центр якогось міста, наявність простору для студентів, галявини, прокат роликів, парк. На вулиці багато студентів, які їздять на велосипедах, скейтах та тих же роликах. Всі про щось говорять, кудись йдуть, та просто відпочивають. День почався з відвідання вже відомого заходу «Сушка», що пов’язаний із фотомистецтвом, був дбайливо організований студентською радою університету. Звичайно, це все не без дозволу керівництва. Це говорить про потужність ради КПІ. Такий захід проводиться тут вже вдруге і кожен раз він користується шаленою популярністю (в групі заходу учасників та можливих учасників у сумі приблизно 3 000). Плакати, листочкиброні, спонсори – все організовано на високому рівні. Після завершення «Сушки» мені захотілось провести ще деякий час на місцевості, що нагадує старовинну Англію. Слід зазначити, що активність не завершилась і після фото-заходу: не встигла присісти на лавку, як з корпусу виходить чоловік, до якого підбігли студенти з фотоапаратами та мікрофоном – інтерв’ю. «Що ви думаєте про…?», лунали клацання фотокамер (примітка: Google запропонував синонім до «клацання», що звучить як «щиглик») та щирий сміх. До речі, щодо сміху: вже досить відома студія «Мамахохотала», яка виросла зі збірної КВН, робить великі успіхи: їх виступи вже проводяться поза університетом, які відвідують такі відомі люди як: Сергій Притула, ЯрмаК, Антон Лірник та інші. На їх рахунку більше 70 відео, (одне з них відоме багатьом як «Це так схоже на студента»), близько 2000 глядачів на останніх стенд-ап шоу тощо. Їх підтримували й про-

довжують підтримувати. В цей же вечір мені довелось споглядати такий захід як Radio Day – найбільша тусовка року в КПІ. Все не без підтримки адміністрації університету, не без студентського драйву. Ви лише уявіть: музика справжніх DJ, велика сцена, з якої періодично випускався дим, прожектори осяюють силуети шалених студентів, які так і кричать: «КПІ! КПІ! КПІ!». Чудова атмосфера свята. В університеті існує потужна інфраструктура студентського самоврядування: Студрада КПІ, KPI TV, радіо КПІ, KPI live, газета «Госс», «Мамахохотала», тощо. Здається, вони весь час щось затівають. До чого це все? До того, що в НПУ не вистачає цього солодкого смаку студжиття. КПІ для нас є чудовим прикладом того, що все в наших руках. Так, тих руках, якими ми здавали ЗНО, документи, перші сесії, перші курсові та ще отримаємо дипломи, роботу… Але хотілось би ще й отримати незабутні спогади та моменти, друзів та впевненість у тому, що твої студентські роки будуть одними з найкращих років твого життя. Не те, щоб в рідному НПУ не було яскравого студжиття, але життя КПІшників чутно одразу. Одне лиш гасло: «Живи. Люби. КПІ» піднімає ледачого студента на ноги.

Нині ми маємо можливість розкритись, дати волю талантам, що вже готові вирватись назовні з нас, ми маємо себе і одне-одного. Ми вчимося в гарному університеті, чи не так, студенти? Як відомо, гарний відпочинок стимулює високу працездатність. Ми могли б зробити кращим те, що нас оточує. Немає меж досконалості. Немає меж НПУ. Вперед! P.S. Найкращий. Прогресивний. Універсальний. Навчитись. Поспати. Усміхнутись. НПУ.

Уляна Вінічук (1 ДИЗ)

Я – гра. Ти зі мною? «Боже, я не хоч відірваним вагоном»

бути

Здається, я любив метрополітен вічно. Він – синонім можливості подумати, розчинитися в дотиках сусідів, малювати подихом на вікнах смайли. І читати. З вовчим голодом пожирати випадкові засмальцьовані чи зовсім свіжі книги, натикаючи їх нутро обгортками від «Корівок». «Що сьогодні у нас на черзі?» – запитую у родимки на долоні. Пробігаючи очима по довжелезній назві яскравої книги, заковтую очима кожну літеру. Літературно-мистецький проект «Щоденник. Re: make». Вісімдесят п’ять авторів про кохання, час і тіло. Переминаючись з ноги на ногу, в такт рухам вагону, стартую та вирушаю в інший світ. Світ рефлексій, споглядань, світ безмежний. Блукаю сухими пальцями просторами книжки. Чорт

забирай! Яким чином під однією палітуркою на двохсот двох сторінках змогли поєднатись протилежності? Схід-Захід, чоловік-жінка, день-ніч, сакральнезнецінене, небуття-Бог, еротика-відчуження, тіло-дух? «Щоденник»… Чиї обпалені листи ти мені адресуєш? Колекцією чиїх думок ти був, чиєю станеш? Пропускаю кожен message, кожну ідею, сформовану автором, в міжтекстову оболонку через свої зіниці. Я – гра. Напиши мені речення, аби я обплів його сузір’ям своїх думок і воно продовжувало жити в наступниках. Напиши мені речення, аби я повторював його мантри, виділяючи ключові слова жирним курсивом. Допоможи мені осягнути інші грані буття. Поясни, що кохання – це «цукерки з напису «ЛЮ», «час – поганий математик», а «тіло – це joy stick». Вгризайся в мою голову, написаний десятками чужих, зітканий із тисячі миттєвостей, випадкових щасть, покинутих чашок кави, двадцять п’ятих резервних годин, з тяжких роздумів відчинених вікон… Я віддаю себе на поталу тобі, літературний «Рімейк», аби проковтнувши твоє єство повністю, змусити щось живе в моїй душі хворобливо зворухнутися по-новому.

Огризки думок… Обмацую поглядом кожне набрякле від емоцій слово, боячись пропустити щось суттєве, щось, що невловимо колеться шрифтом між рядками. Допоки я перегортаю твоє тіло, я буду щасливим/божевільним/сумним/ задуманим/радісним/… Допоки я перегорт а ю твоє тіло, ти змушуєш мене відчувати гранули холоду під повіками. Передумуючи тебе, я вистраждаю сотні тисяч твоїх літер, аби зрозуміти прописані на картинах Гогена істини «Звідки ми прийшли? Хто ми? Куди йдемо?». Голос диктора обволікає хробачу внутрішність вагону, сповіщаючи кінцеву зупинку. Завжди знав, що дорога, яка раптово обривається, зжирає всередині мене шматок чогось людського. Після кінцевих зупинок, я нездатний сприймати музику з кошлатих навушників, нездатний дивитись людям у очі. Наче мокра сомнамбула, прямую по замощеній пліснявою бруківці, надихаючись звуками вагонів, що прибувають. «Хто ми? Звідки ми? Куди прямуємо?» До побіління кісток пальців стискаю книгу, нече, продавивши її єство, зможу осягнути закони Всесвіту. «То куди далі, щоденнику?» – звертаюся до зм’яклих від тепла мого видиху сторінок, що півгодини назад стрімко прошпигнули свідомість. Немов одурманений, вбираю твої листи до китайсько-наручного годинника, забуваючи про час, тіло й кохання. Здається, я безнадійно

пов’яз у тужавій павутині чиїхось щоденникових переживань. Відзвуки вагонів на платформі позаду трансформують реальність, змішуючи її на химерні мозаїкилітери. Можливо, я й є цей «Щоденник»? Лише півгодини назад я став елементом тебе, краплею дощу, що повільно стікала зі скронь, вповзаючи до твого текстово-інформаційного простору. Відтепер я – чужа емоція, чиєсь напівслово. Я – гра. Ти зі мною?..

Юлія Сухенко (2 КУ)

Глобус

студентський журнал Інституту філософської освіти і науки НПУ імені М.П. Драгоманова Видання засновано в жовтні 2005 року Думка автора може не збігатись з думкою редакції

Головний редактор: Юлія Сухенко | zirkajuliuk@ukr.net Літературний редактор/коректор: Ірина Богуш |ira.bogush8@mail.ru Іван Киричевський|jankel1993@yandex.ru Дизайн/верстання: Макс Гадюкін |walh@i.ua Анастасія Знак |nastya.znak@mail.ru Фотограф: Уляна Вінічук |UlianaV@bigmir.net PR відділ: Анна Зам’яла |zamuala1@mail.ru Альона Сокуренко |alionasakura@gmail.com Тетяна Зубенко |ta.niush@yandex.ua Над випуском працювали: Олег Гнатюк | zacard.ua@gmail.com Дар’я Устименко | dashutka-ustimenk@rambler.ru Ольга Павлюк | xiinno@gmail.com Тетяна Овчаренко | ovcharienko-94@mail.ru Роман Ячменьов | king_soft@list.ru globus.ifon@gmail.com vk.com/globus_journal Побажання щодо співпраці чи вдосконалення нашого видання надсилайте на електронну адресу журналу чи долучайтеся до групи

Київ - 2013