Відділ культури і туризму Черкаської райдержадміністрації КЗ «Районний організаційно-методичний центр бібліотечної та краєзнавчої роботи» Черкаської районної ради Серія «Скарбничка бібліотекаря» Вип. 2
Я маю право! Методична порада
Черкаси – 2018
78 Я 12 Я маю право [методична порада] /КЗ «РОМЦ БКР» Черкас. райради; уклад. Л. В. Гріщенко; ред. А.Г. Кирдода – Черкаси: [б. в.], 2018. – вип. 2. – 32с. (серія «Скарбничка бібліотекаря»)
Другий випуск методичних порад присвячений правопросвітницькому проекту «Я маю право!», якими бібліотекарі можуть скористатися для проведення циклу заходів впродовж цього року. Також надаємо доробку деяких заходів та перелік джерел, в яких ви знайдете розробки цікавих сценаріїв правознавчого характеру. Запропонована методична добірка буде корисною для бібліотекарів та вчителів.
Укладач: Редактор: Відповідальна за випуск: Комп’ютерний набір:
Л.В. Гріщенко А.Г. Кирдода В.М. Канюка Л.В. Гріщенко
Підписано до друку 12.03.2018. Тираж 25. Видавець: КЗ «РОМЦ БКР» Черкас. райради 18009 м. Черкаси вул. Дахнівська, 52 Електронна адреса: bibliotekaromc@gmail.com 2
З метою підвищення правової свідомості українців та інформування громадян щодо використання та захисту їхніх прав у повсякденному житті стартував загальнонаціональний правопросвітницький проект Міністерства юстиції України «Я маю право». Старт проекту відбувся 7 червня 2017. Його презентовано Павлом Петренком та директором USAID Уейдом Уорреном в Кабінеті Міністрів України. Тривалість проекту становить 3 роки (2017–2019 роки). До географії проекту віднесено всі міста України, включаючи віддалені селища, де функціонують центри та бюро системи надання безоплатної правової допомоги. Важливим елементом проекту є створення на базі Кабінету Міністрів України моніторингової групи для системного періодичного розгляду ключових справ щодо порушення прав громадян. Реалізація проекту відбувається шляхом об’єднання зусиль та інфраструктури Уряду, органів Міністерства юстиції, системи надання безоплатної правової допомоги, міжнародних партнерів та інших зацікавлених сторін. Президент України від 14.11.2017 № 361/2017 підписав Указ «Про оголошення в Україні 2018 року Роком реалізації правопросвітницького проекту «Я маю право!». Мета: формувати в суспільстві правову культуру й свідомість, сприяти підвищенню рівня знань та поінформованості громадян щодо реалізації й захисту прав, гарантованих Конституцією і законами України в різних сферах життя. В рамках проекту проводиться інформування громадян та надання практичних рекомендацій щодо захисту прав за найбільш актуальними напрямами. Поширення знань та освітня місія, які сприятимуть залученню громадян до правової активності та правосвідомої поведінки. Стратегія: інформування громадян про гарантовані їм Конституцією та законами України права на період до 2019 року Девіз проекту: Знаю! Дію! Захищаю! Знаю свої права. Користуюсь ними і знаю, що треба робити, коли мої права порушують. Захищаю себе згідно з законами, а держава захищає мене і мої права. Бібліотечні заклади можуть залучати своїх читачів до участі в тематичних олімпіадах, конкурсах, інших заходах, спрямованих на підвищення рівня знань громадян щодо гарантованих їм Конституцією та законами прав у різних сферах суспільного життя. Інформаційно-роз’яснювальну роботу, орієнтовану на підвищення рівня правової культури та свідомості громадян, вестимуть місцеві ЗМІ.
3
Оформіть у бібліотеках куточки за темами «Права дитини» та розмістіть у них дані про організації, до яких можна звернутися з приводу порушення прав дитини; виставки тематичної літератури, фотоматеріали; тематичні та інформаційні стенди «Я маю право», «Закон і ми». Заплануйте проведення різноманітних заходів: годину корисних порад за темами «Правовий словничок», «Правова невідкладна допомога», «Права людини – майбутнє країни», «Захист Вітчизни – обов’язок громадянина», «Що я знаю про СНІД»; правовий орієнтир за темами «Є права у кожного із нас», «Я громадянин і патріот держави», «Знай свої права», «Азбука права», «Конвенція ООН з прав дитини»; правовий геокешинг «Що буде... якщо...?» (додаток 1); усний журнал за темою «Правове виховання в суспільстві та в сім’ї», до якого увійде вікторина «Досліджуючи право»; диспут на тему «Що означає відчути себе громадянином своєї Держави?» (додаток 2); юридичні та інформаційні портали «Що таке злочин?», «Твої права та обов’язки», патріотичну годину «Від сьогодні – ми громадяни України» (додаток 3), урок моралі і права «Мої права – твої права» (додаток 4). Організуйте цікаву гру-мандрівку за темою «Права у моєму житті», антикорупційну квест-гру до Міжнародного дня боротьби з корупцією; правові брейн-ринги на різні теми сьогодення «Зміни у законодавстві України», «Права та обов’язки громадян України», «Знаємо та реалізовуємо свої права»; правові дебати за темою «Немає прав без обов’язків», усний журнал «Як відбувається торгівля людьми» (додаток 5), бліц-турнір «Ти і закон» (додаток 6). До Міжнародного дня захисту дітей (01.06) проведіть конкурс дитячого малюнку «Мої права», виставка дитячих робіт «Я люблю Україну», бесіди «Діти, знайте свої права». І ще одне суміжне питання – виховання культури толерантності у людей різних вікових категорій. Проблема розвитку духовності, зокрема, толерантного ставлення людини до свого оточення, дуже актуальна в наш час. Принципово важливим є усвідомлення необхідності навчитися жити у світовій спільноті, керуючись принципами толерантності. Проведіть урокдискусію для учнів 9-11-х класів на тему «Права чоловіка та жінки: гендерна рівність?» (додаток 7). Не забуваймо про загальнодержавну щорічну акцію «16 днів проти насильства», у якій бібліотечні працівники повинні брати участь та провести: ‒ виховну годину «Права людини – найвища цінність»; ‒ правовий лабіринт «Дитина – не товар і не засіб заробітку!»; ‒ брейн-ринг «Моя позиція»; ‒ правовий діалог «Культура толерантності»; ‒ правовий всеобуч «Попередження насильства в сім’ї»;
4
‒ перегляд через Інтернет-ресурси соціальних відеороликів щодо прав дітей, протидії торгівлі людьми, профілактики виявів ксенофобії. Долучатися працівникам сільських бібліотек до проведення Skypeнаради з юристом Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за темою «Знаючи свої права ти зможеш себе захистити», у рамках правопросвітницького проекту.
Додаток 1 Правовий геокешинг «Що буде... якщо...?» Присутні можуть висловити власну думку з приводу таких питань: 1. Як ви вважаєте до яких наслідків може призвести відсутність обов’язку, безкарності? 2. Чи завжди вам властиві почуття відповідальності? 3. У чому полягає різниця між моральною і правовою відповідальністю? 4. Де, на вашу думку, закінчуються дитячі пустощі і починається злочин? 5. У чому полягає високоморальний справедливий зміст правової, зокрема, кримінальної відповідальності? У заході треба передбачити участь та виступ працівника відділу кримінальної поліції по роботі з підлітками.
Додаток 2 Диспут на тему «Що означає відчути себе громадянином своєї Держави?» (для учнів 9-х – 11-х класів). Під час спілкування з учнями намагайтеся з’ясувати розуміння підлітками таких понять: що саме означає бути громадянином і як відчувають вони свою приналежність до рідної держави? Школярі можуть висловити власні міркування про те, чим людина може бути корисною суспільству та навести різні приклади вчинків, якими вони зможуть принести користь Україні. Примірний перелік запитань. 1. Що значить для Вас особисто бути патріотом своєї Батьківщини? 2. Я є громадянином України, тому що... 3. Ви знаєте слова Гімну України? (процитуйте) 4. Дбати про краще майбутнє – це обов’язок... Кого? 5. Серед життєвих цінностей для Вас найважливіші... 6. Ваш ідеал Людини і Громадянина... 7. Загальнолюдські цінності це... 8. Як Ви вважаєте, для того, щоб залишити слід на землі, що потрібно встигнути зробити? 9. Відчуття гордості за власний народ, націю, що роз’єднує, чи навпаки об’єднує людей? 10.Національна толерантність: за і проти.
5
Додаток 3 Патріотична година «Від сьогодні – ми громадяни України» Мета. Через символічну урочисту посвяту формувати в учнів старших класів громадянське самоусвідомлення; виховувати шанобливе ставлення до державних символів України і відчуття гордості за свою державу. Обладнання: аудіозапис урочистої музики та пісні «Україна» (сл. та муз. Тараса Петриненка), державна символіка України, портрети видатних діячів України (письменників, істориків, політиків, учених, спортсменів та ін.). (учні читають вірші Юрія Шкрумеляк, О. Василенко) 1-а учениця Я народилась в Україні І почала життя своє. Тут небеса безмежні, сині... На що не глянеш – все моє! 2-й учень Я народився, я встаю, Я світ довкола пізнаю! Свобода, свіжість, повноліття, В моїм житті - чарівні миті. 1-а учениця Я – українка! Горджуся й радію, Що рідною мовою Я володію, Шевченковим словом Умію писати. 2-й учень Ми є діти українські, Хлопці та дівчата, Рідний Край наш – Україна, Красна та багата. Рідне небо, ясне сонце, Місяць, зорі срібні, Рідний нарід – українці Всі до нас подібні. 1-й ведучий. Добрий день, шановні гості нашого свята! 2-й ведучий. Ми щиро вітаємо всіх вас у цьому залі. Сьогодні ми відзначаємо чудову подію: незабаром юнаки та дівчата, яким виповниться чотирнадцять років, стануть громадянами України. Розумне, талановите, працьовите молоде покоління зробить перший крок у відповідальне свідоме доросле життя. 1-й ведучий. Ми всі з нетерпінням чекаємо тієї миті, коли молодь візьме в руки найголовніший у своєму житті документ – паспорт громадянина України. І ця важлива мить обов’язково настане. Сьогодні ж ми проведемо символічну урочисту посвяту хлопців і дівчат у громадяни нашої Батьківщини. 2-й ведучий. Тож запрошуємо вас, друзі! (Звучить лагідна музика. Старшокласники парами заходять до залу, займають свої місця.)
6
1-й ведучий (звертається до старшокласників). Кожен із вас відчуває хвилювання. Здається, що вчора ви були дітлахами. Проте час не стоїть на місці, спливає за роком рік. І батькам уже доводиться усвідомлювати: діти їхні вже подорослішали і стоять біля порога, за яким – широкий світ, самостійне життя. 2-й ведучий. Закон «Про громадянство України» зазначає, що право на громадянство є одним із найголовніших прав людини. Отже, сьогодні ми святкуємо надання його нашим юнакам і дівчатам. 1-й ведучий. Любі друзі! Нехай цей день, як особлива дата, Вам стане провідною зіркою в житті, І кожен рік плекайте в душі це свято, Хай рушником вам стеляться путі. 2-й ведучий: Дитинство не міняється у школі. Єдина зміна – це, звичайно, ми. А ми міняємось: хто швидко, хто поволі, І Вже стаєм дорослими людьми. 1-й учень: Моя Україно,сьогодні я стану Твоїм повноправним громадянином. Від нині назвеш ти мене, Батьківщино, Своїм вже дорослим і відданим сином. 2-й учень: Моя Україно, твоєю дочкою Дорослою зовсім стаю я віднині. Ти в мене повір і мене ти підтримай, І серце своє я віддам Батьківщині. 3-й учень: Отримати паспорт – це сходинка вгору, Я буду хорошим громадянином, Чесним, відвертим, щедрим, надійним. 4-й учень: Моя Україно, зросли твої діти, Дорослі ми стали, готові до дії. Моя Батьківщино, твоя ми опора, Твоє ми майбутнє, твої ми надії. 5-й учень: Я буду гідним тебе, Батьківщино, І буду звання я високого гідний. Сьогодні складу я присягу на вірність Своїй Україні єдиній і рідній. 1-й ведучий: Кожен із вас відчуває хвилювання. Здається, ще вчора ви були зовсім маленькими. Та час не стоїть на місці, і сьогодні, як батькам цього не хочеться, але вони усвідомлюють: діти їхні вже дорослі, стоять біля того порогу, за яким – широкий світ, самостійне життя. Пишайтеся тим, що вам дане життя, молодість, прекрасні людські бажання й почуття, нарешті, людське серце. Будьте щедрими і милосердними.
7
2-й ведучий: Тож дозвольте свято вручення основного документа громадянина України розпочати! 1-й ведучий. Урочисте вручення посвідчень юним громадянам України проводить ..........(називає ім’я та по батькові…………..). (Наперед виходить………….).(Звучить тиха лагідна музика.) (Виступ державного наставника (директора школи) закінчується словами: – Дайте слово Батьківщині що ви будете гідними людьми, присягніть їй на вірність. 2-й ведучий: Право зачитати «Слово Батьківщині» надається учневі та учениці ……………………………………………………. Юнак: Одержуючи паспорт громадянина України, я вдячно вклоняюсь тобі, Батьківщино, і урочисто обіцяю носити його з честю, гордістю і гідністю. Своєю сумлінною працею примножувати твою славу, багатство, самостійність і незалежність. Понад усе цінувати працьовитість і майстерність, чесність і правдивість, непримиренність до недоліків, моральну чистоту, дбати про рідну природу, про нашу рідну Батьківщину. Дівчина: Я буду завжди і в усьому діяти так, як велить громадянський обов’язок, людська совість і заповіти наших предків, усвідомлюючи свою відповідальність у найважливіший період багатостраждальної української історії. Обіцяю віддати свої сили, знання, творчі можливості і сумлінну працю для зміцнення української держави і примноження слави України. Юнак: Урочисто обіцяю бути гідним громадянином, поважати свою державу, дотримуватися законів Конституції України. Виконувати священний обов'язок захисту Батьківщини і миру, бути вірним справі батьків, українського народу. Дівчина: Біля колиски нації стоїть жінка, берегине, тому свято обіцяю берегти і примножувати традиції свого народу, його звичаї, мову і пісні, щоб відродити високу духовність мого роду, передати його у спадок своїм дітям. Разом: Завжди буду вірним справі свого народу. Обіцяю! Усі: Обіцяю. (Старшокласники підходять до………….. Він вручає посвідчення «Громадянин України». Після цього звучить Державний Гімн України) 1-й ведучий. Юні друзі! Відбулася знаменна подія – кожен із вас отримав символічне посвідчення громадянина України. Ми вітає всіх вас. (На сцену виходить дівчина в національному українському одязі з короваєм на вишитому рушникові. Коровай прикрашений барвінком та калиною). (Потім виходять учні – читці). 1-й учень. Моє ім’я – Батьківщина, Лелеки легке крило. Моє ім’я – Україна І сонечка тепло. Моє ім’я – Вишиванка, Я – хрестик на полотні.
8
Моє ім’я – синє небо, Я – сонях малий під ним. 2-й учень. Як палають в темнім борі ягідки калини, Так любов палає в серці Нені України. Як найкраща в темнім борі червона калина Так на всім немає світі, як та Україна. 3-й учень. Чи дзвін дзвонить, легіт віє, чи шумить діброва – Всюди чується для мене українська мова. Мови рідної нектар Додає нам сили… 4-й учень. Серце гучно в дзвони б’є: Є в мене Вітчизна, є! Бажана, як та жар – птиця, Україна білолиця! (Вірші – Уляни Кравченко. Думка; Наталки Поклад. Рідний край; Валентини Кундель. Моя Україна; Тіни Кароль, Миколи Бровченко. Україна – це ти.) (Старшокласники повертаються на свої місця. Наперед виходить ведучий). 2-й ведучий. Батько й мати – найрідніші люди, Джерело одвічне ласки й доброти. Кожен має знати, де коріння роду, Та свою родину шанувать завжди. Тож вклоніться, діти, як годиться, рідним. Добре що ви разом в урочистий час. Ваші рідні тата, ваші рідні мами Із чудовим святом привітають вас! 1-й ведучий. Найдорожчі в людини є і будуть батьки. Сьогодні вони теж присутні на нашому святі й хочуть від щирого серця привітати вас. (Наперед виходять представники батьківського комітету. Мати тримає рушник із хлібом). Батько (звертається до старшокласників). Ви – спадкоємці цінностей держави, Ви – наша гордість, наш наступний крок, Тож обіцяйте виконати справу, Яка прославить гордий наш народ! Мати. Запам’ятайте добре ці хвилини, Нехай привітним буде до вас світ. Ви нині – громадяни України, Надія нашої держави, її цвіт! (Звучить лагідна музика. Представники батьківського комітету передають старшокласникам хліб на рушнику.) 2-й ведучий. Дорогі старшокласники! Батьки піднесли вам хліб-сіль – дар від усього нашого народу, що зігрів зерно теплом своїх долонь, зростив і зібрав урожай.
9
1-й ведучий. Хліб і сіль – символи праці й життя, любові й добра, сердечності й гостинності. Так повелося в нашого народу здавна. Тож прийміть із батьківських рук цей неоціненний дар. Хай рушником стелиться ваша життєва дорога, і нехай вона буде щедрою на добро, як хліб. (Наперед виходять учні – читці). 1-й учень. Ми будемо вчитись, Щоб наша держава Знову могутньою, сильною стала. Хай зіркою у світі засяє єдина Велична, прекрасна, багата Вкраїна. 2-й учень. Ми дружно і спільно Почнем працювати, Прекрасне майбутнє Вкраїни плекати. 3-й учень. Нехай панує на землі добро, Співає мати пісню колискову, Хай наш славетний батечко Дніпро Поважно лине в далеч світанкову. (Звучить пісня «Україна». Усі учасники заходу виходять до глядачів). 2-й ведучий: Дитинство позаду. Що буде в майбутньому – знає лише доля. Та доля привітна до тих, хто прагне стати сильним і справедливим, до тих, хто хоче залишити добрий слід на землі. І сьогодні, беручи до рук цю темно – синю книжечку, не забувай: жовто-золотаві лани пшениці та голубизна рік чекають від вас добрих справ і високих помислів. 1-й ведучий: Хай свято триває, нехай не стихає, А серце наповниться радістю в щент. Для вас, любі гості, для вас, тата й мами, Від ваших дітей цей святковий концерт. (Звучить пісня « Родина» Яремчука) 2-й ведучий. Ось і добігла до кінця наша урочистість. 1-й ведучий. Дуже хотілося б, щоб вона запам’яталась усім присутнім у цьому залі на довгі роки. 2-й ведучий. Бажаємо вам усього найкращого.
Додаток 4 Урок моралі і права «Мої права – твої права» Мета: Виховувати патріотичні почуття, розвивати інтерес до вивчення історії Батьківщини; збагачувати запас знань про життя українського народу; познайомити з конвенцією про права дитини; учити толерантності. Хід заходу Ведучий. Усі ми на світі з роду до роду – Діти прадавньої неньки-землі, Серцем єднаймо спокій і згоду, Щоб обминали нас жах і жалі. Боже єдиний, творче всесильний,
10
Дай же нам мудрості і доброти, Мирної долі у злагоді спільній І в покаянні тихо прости. Бібліотекар: Доброго дня, шановні глядачі! Ми розпочинаємо наш урок моралі і права. До вашої уваги невеличке експрес-опитування щодо визначення нашої громадянської позиції: ‒ Якою ви уявляєте державу вашої мрії? ‒ Чи можете ви в школі навчитися брати на себе відповідальність, приймати рішення, від яких залежить доля інших людей? ‒ Чи знаєте ви права людини і що дає вам знання цих прав? ‒ Якими ви б хотіли бачити стосунки між людьми на Землі? Дякую, за ваші відповіді та пропоную клоуз-тест «Життя навчить». ‒ Основний закон України – це … (Конституція). ‒ Главою нашої держави є … (Президент). ‒ Слово «декларація» означає.. (заява, оголошення). ‒ У дні державних свят його вивішують на будівлях. Це…(Державний прапор). ‒ День Конституції ми святкуємо … (28 червня). ‒ Перший збірник законів у Київської Русі - це …(«Руська правда»). ‒ Автором першої в історії українського народу Конституції був… (Пилип Орлик). ‒ Угода, міжнародний договір із певних питань – це … (Конвенція). ‒ Гербом України є … (тризуб), що означає …(воля). ‒ Президент України дає присягу на найдавнішій історичній пам’ятці України, а саме… (на Пересопницькому Євангелії). ‒ Величальна пісня, що лунає під час урочистих зібрань і великих свят, називається… (гімн). ‒ Найвищим законодавчим органом України є …(Верховна Рада). ‒ Міжнародний документ про права дитини це… (Конвенція ООН про права дитини). ‒ Народними символами України є … (верба, калина, тополя, барвінок, вишня). ‒ Закон про устрій, про будову держави, про головні права та обов’язки громадян певної країни – це … (Конституція). Бібліотекар: Дякую, за вірні відповіді. Скажіть, будь ласка, із чим можна асоціювати державу? (з будинком). Так, і з будинком. А кожна будівля має обов’язково фундамент, тобто основу, стіни і дах. Як ви думаєте, що є основою будь-якої держави? (закони, символи, мова, звичаї, традиції, кордони…) А що є стінами? (це органи влади). А хто є найголовнішим у державі? (так, саме народ, громадяни). Недаремно Луї Брайде сказав: «Єдиний титул у нашому демократичному суспільстві є вищим за титул президента – це титул громадянина». Таким чином, якщо ми хочемо жити в ідеальній державі то повинні знати та поважати свої права та закони й не забувати своїх обов’язків.
11
Я пропоную переглянути вам слайд-програму «Права свої знай, обов’язки не забувай». А тепер вашій увазі термінологічна вікторина: ‒ Документ, що посвідчує особу. (Паспорт) ‒ Грошова одиниця України. (Гривня) ‒ Форма захисту робітниками своїх прав: економічних та соціальних. (Страйк) ‒ Головний документ дитини до 16 років. (Посвідчення про народження) ‒ Які документи державного значення видає Президент України. (Указ) ‒ Як називається власник акцій? (Акціонер) Молодці, ви добре розумієтесь на термінах. Гра «Спіймай правило» Повторили всі права, І тепер у нас буде гра. Якщо право є в законі – Дружно плеснемо в долоні. А якщо його нема – Буде в залі тишина. Усі діти мають право на любов і турботу. Кожна дитина має право їсти тільки гамбургери, чипси і хот-доги. Діти, які добре ставляться до своїх батьків, повинні одержувати від них особливу увагу. Особлива турбота – дітям-біженцям. Кожна дитина може нецензурно висловлюватися, якщо вона того хоче. Діти мають право вільно висловлювати свої погляди. Жодна дитина не зобов’язана мити посуд, прибирати свою кімнату. Усі діти мають право на ім’я. Усі діти мають право їсти руками і діставати до стелі ногами. Жодна дитини не повинна бути скривджена і принижена. Усі діти мають право на вільне спілкування. Щоб закріпити знання, отримані на сьогоднішньому заході, я пропоную вашій увазі книжкову виставку ……………………………. (Огляд книг)
Додаток 5 Усний журнал «Як відбувається торгівля людьми» І сторінка: Торгівля людьми як явище. Проблема торгівлі людьми – уперше була піднята правозахисниками на початку ХХ століття. У той час, особлива увага приділялася жінкам з Великої Британії, яких змушували до проституції у країнах континентальної Європи. Так з’явився термін «біле рабство», який пізніше поширився на загальне поняття торгівлі людьми. З тих пір феномен
12
торгівлі людьми піддається постійному аналізу і є предметом багатьох суперечок і дискусій. Однак якщо подивитись на більшість документів, публікацій, виступів з цієї проблеми, то стане очевидно, що часто поняття «торгівля людьми» обмежується «торгівлею жінками». При цьому в більшості випадків мова йде про торгівлю жінками з метою використання їх у проституції, порнобізнесі, сексуальній сфері. Безумовно, торгівля жінками є складовою частиною злочину «торгівля людьми». Однак поняття «торгівля людьми» є більш широким: об’єктом цього злочину може бути будь-яка особа, незалежно від статі і віку. Метою торгівлі жінками може бути насильницький шлюб, примусова праця, використання в домашньому господарстві і промисловому чи сільськогосподарському секторах, народження дитини примусово чи за замовленням, використання в сексуальному бізнесі. Чоловіків переважно використовують на будівництвах, у промисловості, сільському господарстві, дітей – у жебрацтві, осіб будь-якої статі та віку – для вилучення і трансплантації органів. У даний момент найбільш повне визначення торгівлі людьми дає «Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності», який прийнятий резолюцією 55/25 Генеральної Асамблеї від 15 листопада 2000 року {Протокол ратифіковано Законом N 1433-IV (1433-15) від 04.02.2004} та доповнює Конвенцію ООН про боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю. Протокол є основним сучасним документом, спрямованим на боротьбу з цим злочином. Він визначає торгівлю людьми як здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачі, приховування чи утримання людей шляхом погрози, силою або її застосування чи інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою чи вразливістю стану або шляхом підкупу у вигляді платежів чи вигод для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу. З приведених вище визначень випливає, що торгівля людьми – це сукупність таких ознак: вербування, перевезення, передача, продаж, усиновлення в комерційних цілях, використання в порнобізнесі, використання у військових конфліктах, залучення до злочинної діяльності, трансплантація чи насильницьке донорство, примус до заняття проституцією, рабство і ситуації, подібні до рабства, примусова праця, залучення в кабалу, використання шантажу, погроз, насильства. ІІ сторінка: Вербувальники. Вербувальники поставляють «товар» на ринок торгівлі людьми. У завдання вербувальника входить переконати людину виїхати за кордон, допомогти підготувати їй усі необхідні документи, а в деяких випадках безпосередньо передати її в руки покупця чи посередника.
13
Їхні доходи прямо залежать від кількості людей, яких удасться переправити за кордон. Як правило, вони інформовані про те, що насправді очікує людину у країні призначення. У більшості випадків вербувальники намагаються представити роботу за кордоном як єдиний спосіб заробити необхідні гроші. Свої дії найчастіше мотивують «простим людським бажанням допомогти». Часто вербувальниками можуть виступати колишні потерпілі від торгівлі людьми. Цей феномен пояснюється декількома причинами. У деяких випадках потерпілих змушують займатися вербуванням своїх подруг і знайомих, загрожуючи розправою над їхніми рідними і близькими у випадку відмови. Для деяких вербування співвітчизниць означає єдину можливість вирватися з рук торгівців людьми і повернутися додому. У багатьох же випадках дівчата діють за принципом «дідівщини» – поводитися з іншими так, як поводилися з ними. Усвідомивши, що торгівля людьми приносить великі прибутки, колишні потерпілі з жертв перетворюються на злочинців. Іноді вербувальники виступають у ролі свах. Вербувальниці втираються в довіру до незаміжніх жінок і пропонують свої послуги зі створення для них родини з іноземцями. Під час розмови, коли з’ясовується, що дівчина не проти вийти заміж за іноземця, на прикметі у вербувальниці випадково з’являється знайомий іноземець, який мріє про дружину – українку. Далі ситуація до потрапляння у країну призначення розвивається за сценарієм красивого фільму. ІІІ сторінка: Процес вербування. Основним аргументом вербувальників на користь від’їзду за кордон виступає висока – за українськими мірками – заробітна плата. У залежності від країни призначення і роботи вони пропонують людям від 500 до 3000 тисяч доларів США. Відомі випадки, коли, запрошуючи офіціанток для роботи в Сербії, пропонували 500 доларів на місяць, а за роботу хатньою робітницею в ОАЄ обіцяли 3000 доларів. Вид робіт, які виконуватимуться, перед від’їздом з України, як правило, не обговорюється. Завдання формулюється загалом: необхідна людина для ведення домашніх справ чи роботи в барі, нічному клубі, на будівництві. Умови проживання: одно-, двокімнатна квартира на двох, яка, як і харчування, оплачується роботодавцем, 8-годинний робочий день і два вихідних на тиждень. Навіть якщо людині надають можливість працювати в тій сфері, про яку попередньо йшла мова, ні оплата праці, ні умови проживання не відповідають даним обіцянкам. Вербування може здійснюватися такими шляхами – за допомогою особистих зв’язків; через оголошення в газеті: фірми з працевлаштування; туристичні агентства; модельні агентства; приватні особи; через Інтернет. Дослідження проблеми торгівлі людьми протягом останніх 5 років показує, що способи вербування згодом міняються. Зараз спостерігається переорієнтація фірм, які спеціалізуються з наймання робітників для роботи
14
за кордоном, у сільську місцевість. Це пов’язано з тим, що міським жителям більш доступна інформація про реальну можливість працевлаштування за кордоном і обдурити їх складніше. Наступною тенденцією є перехід від вербування через особисті знайомства, зв’язки. Вона також пов’язана з посиленою недовірою до фірм, які займаються працевлаштуванням. Набагато простіше завербувати людину для виїзду за кордон, якщо інформація про можливе працевлаштування надходить від сусідки, подруги або навіть родича. ІV сторінка. Продаж і передача людини. Передача людини в руки замовника чи посередника є наступним за перевезенням етапом торгівлі людьми. У цей момент відбуваються грошові розрахунки між покупцем і продавцем, що є основним у ланцюжку доказів і обвинувачень у торгівлі людьми. Довести факт оплатної передачі вкрай складно, хоча часто процес продажу проходить безпосередньо при ній. Один з найбільш розповсюджених способів передачі людини – прохання пересісти з однієї машини, на якій перетинається кордон, у іншу. Дівчата пересаджуються в машину, залишаючи свої особисті речі. Їм говорять, що хвилюватися нема за що – їхні речі привезуть пізніше. Частими є випадки, коли відразу після приїзду, дівчатам показують квартиру, у якій вони будуть жити. Поки вони її оглядають, їх замикають, а через кілька годин інші повідомляють їм, що вони продані. Численні історії жінок, які потерпіли від торгівлі людьми, свідчать про те, що часто дівчат, які нічого не підозрюють, під приводом розваги приводять «у гості», де залишають у кімнаті самих «на хвилинку». Через якийсь час приходять нові «господарі» і відвозять їх у невідомому напрямку. V сторінка. Способи впливу / примушення до роботи. Для примушення людей до виконання описаних робіт торговці часто застосовують насильство, як фізичне, так і психологічне, а також погрози застосувати це насильство. У випадках, коли жінок примушують до надання сексуальних послуг, для зменшення їхнього опору часто використовуються алкоголь чи наркотики. Однак основним способом впливу на волю людей є боргова кабала, яка в поєднанні з її шантажем, фізичним насильством і приниженнями допомагає торговцям досягти мети. VІ сторінка. Свідчення очевидців, потерпілих від торгівлі людьми. (Присутні розповідають історії людей, які постраждали від торгівлі людьми.)
Додаток 6 Бліц-турнір «Ти і закон» (для читачів старшого шкільного віку) Кожному учаснику турніру дається картка, яку він піднімає, коли знає відповідь на питання. Відповідь на кожне питання оцінюється трьома балами. У кінці турніру бібліотекар підбиває підсумки. 1. Основний Закон України (Конституція).
15
Вищий законодавчий орган України (Верховна Рада). Вищий виконавчий орган України (Кабінет міністрів). Людина, яка у суді виступає захисником звинуваченого (адвокат). Особа, наділена державою, юридичними правами та обов’язками (громадянин). 6. Недовіра до Президента і заклик його до відповідальності (імпічмент). 7. Основний документ, який засвідчує приналежність особи до держави (паспорт). 8. Повна незалежність держави (суверенітет). 9. Автор першої в історії українського народу справді демократичної Конституції (Пилип Орлик). 10. Членами політичних партій можуть бути тільки громадяни України, які досягли… (18-річного віку). 11. Максимальна тривалість робочого часу в Україні (40 год. на тиждень). 12. Суспільно небезпечна дія або бездіяльність, за які передбачено кримінальне покарання (злочин). 13. Кримінальна відповідальність неповнолітніх за особливо тяжкі і небезпечні злочини настає …(з 14 років). 14. Найпоширеніший вид адміністративного стягнення (штраф). 15. Не допускається прийом на роботу осіб, які не досягли… (16 років). 16. Вид, міра поведінки особи щодо використання та здійснення прав (обов’язок). 2. 3. 4. 5.
Додаток 7 Урок-дискусія на тему «Права чоловіка та жінки: гендерна рівність?» (для учнів 9-11-х класів) Мета: дати уявлення про гендерну рівність в Україні та світі, розвивати вміння відстоювати власну думку, вміння захищати свої права; виховувати обізнаних у своїх правах громадян. Що таке права людини? Які права людини ви можете назвати? Написати фразу Сенеки «Рівність прав не в тому, що всі ними користуються, а в тому, що вони всім надані». Запитання по фразі: Як ви її розумієте? Що таке гендерна рівність? Чому історично так склалося, що саме жінки найбільше потерпають від статевої дискримінації? Яка різниця між фемінізмом і боротьбою за гендерну рівність? Вступ: Дізнаємось про міжнародні документи, які закріплюють гендерну рівність. Норми про рівноправність жінок і чоловіків закріплено у двох Міжнародних пактах ООН 1966 року. Це Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права та Міжнародний пакт про громадянські та політичні права. Слід відзначити, що в цих документах принцип рівноправності статей закріплено у формі юридичного зобов’язання, а рівність прав жінок і чоловіків розглядається ширше, ніж просте декларування їх загальної рівності перед законом.
16
Особливу роль у становленні рівності статей відіграла Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW), прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 18 грудня 1979р. Дата підписання від імені Української РСР: 17.07.80р., дата ратифікації УРСР: 24.12.80р. (із застереженням), дата набрання чинності для УРСР: 03.09.81р. У преамбулі до Конвенції заявлено, що просування рівності між жінками і чоловіками та ліквідація дискримінації стосовно жінок є центральним принципом ООН і становить предмет зобов’язань держав. У ній констатується, що дискримінація щодо жінок «порушує принципи рівноправності й поваги до людської гідності» і є перепоною на шляху жіночої участі на рівних умовах з чоловіками в політичному, економічному, соціальному й культурному житті своїх країн. У Конвенції роз’яснюється значення гендерної рівності й шляхи її досягнення. Конвенція є першим міжнародним юридичним документом, у якому забороняється дискримінація жінок. Вона має особливе значення для характеристики можливостей, які надаються міжнародним правом державам для гендерного реформування суспільства. Одне з найважливіших положень Конвенції – юридичне визначення дискримінації щодо жінок: «поняття «дискримінація щодо жінок» означає будь-яку відмінність, виняток або обмеження за ознакою статі, яке спрямоване на послаблення або зводить нанівець визнання, користування або здійснення жінками, незалежно від їхнього сімейного стану, на основі рівноправності чоловіків і жінок, прав людини і основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, громадянській або будьякій іншій сферах». Конвенція забороняє будь-яку діяльність, що сприяє збереженню нерівності жінок. Так, відповідно до ст. 3, держави, які підписали цей документ, зобов’язалися забезпечити всебічний розвиток і прогрес жінок із тим, щоб гарантувати їм здійснення й користування правами людини й основними свободами на основі рівності з чоловіками. Відповідно до ст. 2 держави зобов’язалися: – включити принцип рівноправності чоловіків і жінок до своїх національних конституцій або іншого відповідного законодавства й забезпечити за допомогою закону практичне здійснення цього принципу; – вживати відповідні законодавчі та інші заходи, включаючи санкції, з метою заборони будь-якої дискримінації щодо жінок; – встановити юридичний захист прав жінок на рівній основі з чоловіками й забезпечити за допомогою компетентних національних судів та інших державних установ ефективний захист жінок проти будь-якого акту дискримінації; – утримуватися від здійснення будь-яких дискримінаційних актів або дій щодо жінок і гарантувати, що державні органи та установи діятимуть відповідно до цього зобов’язання;
17
– вживати всіх відповідних заходів, включаючи законодавчі, для зміни або скасування чинних законів, постанов, звичаїв і практики, які містять дискримінацію щодо жінок; – скасувати всі положення свого кримінального законодавства, що є дискримінаційними щодо жінок. Важливою подією в утвердженні ґендерної рівності став Всесвітній саміт Тисячоліття (вересень, 2000р.), на якому була прийнята та затверджена главами 191 держав світу, у тому числі і Україною, Декларація Тисячоліття ООН, у якій держави зобов’язувалися «Сприяти рівності чоловіків і жінок та розширенню прав і можливостей жінок як ефективного засобу боротьби із злиденністю, голодом й хворобами та стимулювання розвитку, що має справді стійкий характер». Декларацією був схвалений глобальний стратегічний документ найвищого рівня Пакт «Цілі Розвитку Тисячоліття» (англ. Millennium Development Goals). Серед восьми цілей розвитку тисячоліття, визначених у Пакті, третьою ціллю визначено: «Розвивати гендерну рівність та надавати повноваження жінкам». А хто знає перелік антидискримінаційних документів? До кола міжнародних антидискримінаційних документів, ратифікованих Україною, належать також низка актів Міжнародної організації праці (МОП). Це перш за все: № 14 «Про щотижневий відпочинок на промислових підприємствах» (1921 рік); № 29 «Про примусову чи обов’язкову працю» (1930 рік); № 47 «Про скорочення робочого часу до сорока годин в тиждень» (1935 рік); № 81 «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» (1947 рік); № 103 «Про охорону дитинства» (1952 рік); № 105 «Про скасування примусової праці» (1957 рік); № 106 «Про щорічний відпочинок в торгівлі та установах» (1957 рік); № 129 «Про інспекцію праці і сільському господарстві» (1969 рік); № 132 «Про оплачувані відпустки» (1970 рік); № 138 «Про мінімальний вік для прийому на роботу» (1973 рік); № 140 «Про оплачувані навчальні відпустки» (1947 рік); № 142 «Про професійну орієнтацію та професійну підготовку в галузі людських ресурсів» (1975 рік); № 149 «Про зайнятість та умови праці й життя сестринського персоналу» (1977 рік); № 153 «Про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті» (1979 рік); № 174 «Про запобігання великим промисловим аваріям» (1993 рік); № 176 «Про безпеку та гігієну праці на шахтах» (1995 рік); № 182 «Про заборону та негайні дії щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці (1999 рік)».
18
Законодавча база стосовно питань гендерної рівності. Міжнародні норми та визначення дискримінації 1. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (витяг) (ратифікована Україною 12.03.1981р.) Стаття 1. Для цілей цієї Конвенції поняття «дискримінація щодо жінок» означає будь-яку відмінність, виключення чи обмеження за ознакою статі, спрямовані на ослаблення чи зведення нанівець визнання, користування або здійснення жінками, незалежно від їх сімейного стану, на основі рівноправності чоловіків і жінок, прав людини та основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, громадській або будь-якій іншій галузі. 2. Конвенція № 111 про дискримінацію у сфері праці і занять (витяг) (ратифікована Україною 04.08.1961 р.) Стаття 1. 1. Для цілей цієї Конвенції поняття «дискримінація» включає: а) будь-які відмінності, недопущення чи надання переваги за ознакою раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних переконань, іноземного походження, що приводить до приниження чи порушення рівності можливостей чи ставлення у сфері праці та занять. 3. Конвенція про захист прав і основних свобод людини (витяг) (ратифікована Україною 17.07.1997р.) Стаття 14. Заборона дискримінації Здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин. 4. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (витяг) (ратифікований Україною 12.11.1973р.) Стаття 3. Країни, які беруть участь у цьому Пакті, зобов’язуються забезпечити рівне для чоловіків та жінок право користування всіма економічними, соціальними та культурними правами, котрі передбачені у цьому Пакті. 5. EU Council Directive 97\80\ЕС Про застосування принципу рівного ставлення до чоловіків та жінок стосовно доступу до зайнятості, професійного навчання та кар’єри, і умов праці. (витяг) Стаття 2.1. Принцип рівного ставлення означає, що не повинно бути жодної дискримінації за статтю, прямої чи непрямої, зокрема стосовно шлюбного чи сімейного статусу. 2. Для цієї Директиви застосовуються наступні визначення: ‒ пряма дискримінація: коли ставлення до однієї особи є менш прихильним/вигідним ніж до іншої в такій же ситуації, на ґрунті статі;
19
‒ непряма дискримінація: коли явно нейтральне положення, критерії чи практика ставить осіб однієї статі в невигідне становище порівняно з особами іншої статі, крім випадків, коли це положення, критерії чи практики є об’єктивно обґрунтованими законною метою; ‒ переслідування/домагання (harassment): коли небажана поведінка, яка стосується статі особи, виникає з ціллю вплинути чи принизити гідність особи, або створити загрозливе, вороже, принизливе, образливе середовище; ‒ сексуальні домагання: коли будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуальної природи виникає з ціллю принизити гідність особи, зокрема, коли створюється загрозливе, вороже, принизливе, образливе середовище. 3. Переслідування/домагання та сексуальні домагання в рамках цієї Директиви мають вважатися дискримінацією за статтю і на цій основі бути заборонені. 5. Країни-члени мають заохочувати відповідно до національного законодавства, колективні договори чи практики, працедавців чи осіб відповідальних за доступ до професійної освіти, вживати заходів для попередження всіх форм дискримінації за статтю, зокрема переслідування/домагання та сексуальні домагання на робочому місці. Міжнародні документи щодо забезпечення рівних прав чоловіків та жінок: 1. Загальна декларація прав людини (1948 р.). 2. Декларація Тисячоліття Організації об'єднаних націй від 08.09.2000. 3. Пекінська декларація, прийнята на четвертій Всесвітній конференції зі становища жінок 15.09.1995. 4. Декларація Кабінету міністрів Ради Європи «Про рівноправність жінок і чоловіків», прийнята Комітетом міністрів на 83 сесії від 16.11.1988. 5. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16.12.1966, ратифікований Україною 19.10.1973 Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VІІІ. 6. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966, ратифікований Україною 19.10.1973 Указом Президії ВР Української РСР № 2148-VІІІ. 7. Конвенція ООН Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок від 18.12.1979, ратифікована Україною 12.01.1981. 8. Конвенція Міжнародної організації праці про примусову чи обов’язкову працю № 29 від 28.06.1930, ратифікована Україною 10.08.1956. 9. Конвенція Міжнародної організації праці про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності № 100 від 29.06.1951, ратифікована Україною 10.08.1956. 10. Конвенція Міжнародної організації праці про дискримінацію в галузі праці та занять № 111 від 25.06.1958, ратифікована Україною 04.08.1961.
20
11. Конвенція Міжнародної організації праці про рівне ставлення й рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов’язками № 156 від 23.06.1981, ратифікована Україною Законом України від 22.10.2009 № 1196-ХІV. 12. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996 ETS № 163, ратифікована Україною Законом України від 14.09.2006 № 137-V. 13. Рекомендація № Rec (2003) 3 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Про збалансоване представництво жінок і чоловіків у процесі прийняття політичних та суспільних рішень» від 12.03.2003. 14. Резолюція, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН, № 60/141 «Дівчатка» від 16.12.2005. Національна законодавчо-нормативна база у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків: 1. Конституція України. 2. Указ Президента України від 26.07.2005 № 1135/2005 «Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». 3. Закон України «Про ратифікацію Факультативного протоколу до Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок» від 05.06.2003 № 946-ІV. 4. Закон України від 08.09.2005 № 2866-IV «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». 5. Закон України від 15.04.2008 № 274-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». 6. Закон України від 15.11.2001 № 2789-III «Про попередження насильства в сім’ї». 7. Закон України від 25.09.2008 р. № 599-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства стосовно протидії насильству в сім’ї». 8. Закон України від 19.06.2003р. «Про соціальні послуги». 9. Постанова КМ України від 05.09.2007 № 1087 «Про консультативно-дорадчі органи з питань сім’ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку та протидії торгівлі людьми». 10. Постанова КМ України від 26 квітня 2003 р. N 616 «Порядок розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім’ї або реальну його загрозу». 11. Постанова КМ України «Про Рекомендації парламентських слухань «Сучасний стан та актуальні завдання у сфері попередження ґендерного насильства» від 22.03.2007 № 817-V. 12. Постанова КМ України «Про рекомендації парламентських слухань на тему: «Рівні права і рівні можливості в Україні: реалії та перспективи» від 27.08. 2008 № 1241-V. 13. Постанова КМ України «Про проведення ґендерно-правової експертизи» від 12.04.2006 № 504.
21
Конституція України Стаття 3. Конституції закріплює рівність чоловіків і жінок в усіх сферах життя. Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї. Забезпечується спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям. Стаття 51. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї. Закон України №2536 «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 8 вересня 2005 року: рівні права жінок і чоловіків – відсутність обмежень чи привілеїв за ознакою статі; рівні можливості жінок і чоловіків – рівні умови для реалізації рівних прав жінок і чоловіків; дискримінація за ознакою статі – дії чи бездіяльність, що виражають будь-яке розрізнення, виняток або привілеї за ознакою статі, якщо вони спрямовані на обмеження або унеможливлюють визнання, користування чи здійснення на рівних підставах прав і свобод людини для жінок і чоловіків; позитивні дії – спеціальні тимчасові заходи, спрямовані на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією і законами України; сексуальні домагання – дії сексуального характеру, виражені словесно (погрози, залякування, непристойні зауваження) або фізично (доторкання, поплескування), що принижують чи ображають осіб, які перебувають у відносинах трудового, службового, матеріального чи іншого підпорядкування; ґендерна рівність – рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства;
22
ґендерно-правова експертиза – аналіз чинного законодавства, проектів нормативно-правових актів, результатом якого є надання висновку щодо їх відповідності принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. ІІ. Дискримінація на ринку праці Гендерні нерівності у сфері праці починають все більше проявлятися саме зараз, коли жінка намагається стати рівноправною учасницею ринку праці. Для жінок нове соціально-економічне середовище, налаштованість громадської думки, індивідуальний психологічний стан широкого загалу менш сприятливі, ніж для чоловіків. Згідно із даними соціологічних досліджень, лише одна із 100 жінок відчуває себе нині абсолютно впевненою, 8-9 із 10 перебувають у постійній тривозі за завтрашній день, а частка тих, хто остаточно зневірився знайти будь-яку роботу, становить у структурі економічно неактивного жіночого населення 6,4%. Найбільш вираженою в Україні формою гендерної нерівності у сфері зайнятості є гендерна професійна сегрегація, негативним проявом якої є те, що жінки концентруються в тих секторах, де оплата праці є нижчою. Вони займають близько 80% робочих місць в освіті, охороні здоров’я і соціальній сфері, приблизно стільки місць у готельному та ресторанному бізнесі, більше половини місць в оптовій та роздрібній торгівлі, у сфері фінансових послуг. Чоловіки переважають у промисловості, сільському господарстві, у державному управлінні і бізнесі. Отже, значна частина робочих місць для жінок є в галузях, які не гарантують їм необхідного матеріального забезпечення. Рівень гендерної професійної сегрегації в Україні в останнє десятиріччя становив приблизно 39%. Це означає, що для того, щоби зрівноважити гендерне представництво в кожній професії, 39% жінок або чоловіків повинні змінити свою професію. Для порівняння можна вказати, що рівень професійної сегрегації найбільш високим був у Великобританії – 44%, а найменший – 32% – у Швейцарії. Процес посилення трудової мобільності в середовищі спеціалістів із вищою освітою в даний час також знаходить гендерну форму вираження. Для чоловіків вихід із бюджетної сфери пов’язаний із пошуком високооплачуваної роботи, що дозволяє зберегти професійний статус. Для жінок такі можливості дуже обмежені. Законодавчі акти, які гарантують рівноправність чоловіків та жінок, не можуть забезпечити подолання гендерної професійної сегрегації, тому важливим є не стільки її усунення, скільки запобігання проявів дискримінації. Згідно опитувань, тільки 14% жінок в Україні готові боротися з гендерною дискримінацією, 5% стикалися при прийомі на роботу, у стосунках з начальником – 14%, у дотриманні прав вагітних і працюючих матерів – майже 13%, у стосунках з колегами по роботі дискримінацію відчували 6,5% опитаних.
23
Жінки заробляють суттєво менше, ніж чоловіки і менше претендують на керівні посади 60% чоловіків проти 40% жінок, але тільки 8,6% вважають це серйозним проявом дискримінації. На жаль, не всі жінки оцінюють себе і свої навички адекватно і часто просять менше, ніж за таку ж роботу просять чоловіки. Жінки в середньому на 27% просять менше, ніж чоловіки, тобто більш ніж на чверть. У списку популярних посад, на яких жінки отримують менше чоловіків: серед менеджерів по продажах – на 26% менше, директори – на 37%, начальники відділів – на 30%, бухгалтери – на 20%, навіть касирижінки чомусь заробляють менше – 16,7%, дизайнери – на 24%, програмісти – на 41% тощо. Є професії, в яких чоловіки заробляють набагато більше жінок. Це акушери-чоловіки, що заробляють майже втричі більше – різниця в 182%; у понад два рази більше зарплата в чоловіків – тренерів по фітнесу, сортувальників; менше отримують жінки – менеджери по маркетингу, аніматори, топ-менеджери, геодезисти, інженери-механіки, будівельники. Але є професії, де жінки заробляють більше за чоловіків. І на першому місці – жінки – помічники депутата, які просять на 84% більше заробітку, ніж чоловіки. Також в топ – кранівники, помічники по господарству, асистенти керівника, картографи, помічники нотаріуса, SEOоптимізатор, SMM-спеціаліст, категорійний менеджер, завідуючий аптекою. Жінки в Україні найчастіше претендують на такі керівні посади, як адміністратор – близько 24 тис., начальник відділу – понад 4 300, HRменеджер – близько 4 тис., директор – близько 3 200 та керівник – близько 1 500. Також багато жінок у журналістиці – на 6-му місці вакансій редактори – 967. Далі менеджери проектів, фінансові директори, супервайзери, заступники директора. ІІІ. Жінка та чоловік і декретна відпустка. У Канаді для того, аби гарантувати, що жінка не «зачахне» за період декретної відпустки і зможе далі себе відчути працездатною і мотивованою для подальшого розвитку, а чоловік зрозуміє, що таке перебувати в декретній відпустці, є так звана позитивна дискримінація. Чоловік зобов’язаний щонайменше півроку провести в декретній відпустці з дитиною в той час, коли жінка зобов’язана працювати. Отака примусова заміна, і, як на мене, тут немає нічого особливого. Але вона через роки застосування здійснила шалений вплив на суспільство: чоловіки стали зовсім по-іншому ставитися до такої повсякденної домашньої роботи, особливо – по догляду за крихітними дітьми, а жінка отримала моральну сатисфакцію, що не вона одна цим опікується. Декретна відпустка – поняття, знайоме майже кожній жінці, яка хоч раз була вагітна і народжувала. Але давайте докладніше розберемося, що таке декретна відпустка взагалі, і що вона дає родині, яка чекає або вже дочекалися поповнення.
24
До речі, визначення «декретна відпустка» не існує, є поняття «відпустка по вагітності та пологах» та «відпустка по догляду за дитиною до 3 або 6 років». На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка по вагітності та пологах тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 календарних днів після пологів (70 календарних днів у разі народження двох і більше дітей чи в разі ускладнення пологів). Певними пільгами користуються жінки, постраждалі внаслідок аварії на ЧАЕС – їм надається 180 календарних днів відпустки по вагітності та пологах, по 90 календарних днів до і після пологів. Особам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів при усиновленні двох і більше дітей). У разі усиновлення дитини (дітей) обома батьками вказана відпустка надається одному з батьків на їх розсуд. Жінки, які не працюють, або на час отримання відпустки по вагітності та пологах є студентками, мають право на оплачувану відпустку по вагітності та пологах, але розрахунок для обчислення суми відпустки робиться або з мінімальної заробітної плати для безробітних жінок, або зі стипендії, яку отримує студентка. До речі, якщо студентка не дуже добре вчиться і не отримує стипендію, її розрахунок також буде робитися, виходячи з мінімальної заробітної плати. Розрахунок лікарняного для безробітних робиться у відділі соціального забезпечення того району, де проживає жінка, для студенток розрахунок повинні проводити в бухгалтерії навчального закладу. Відпустку по догляду за дитиною до трирічного віку жінка, або інший представник сімейства: батько, бабуся або дідусь можуть отримати в установі, де вони працюють без збереження заробітної плати, але з зарахуванням цього часу до трудового стажу. Крім того, за ними зберігається посада, їх не можна звільнити або скоротити під час такої відпустки. Також людина, що доглядає за дитиною, отримує допомогу від держави, яку вона повинна оформити у відділі соціального забезпечення того району, де проживає. Але є деякі нюанси. Якщо таку відпустку бере хтось із сім’ї, то він повинен надати довідку з місця роботи молодої матері. Тобто без підтвердження того, що мати дійсно працює повний день, інший член сім’ї не має права на таку відпустку. Ще дуже важливим є те, що жінка, або інший член сім’ї, маючи таку відпустку, має право працювати неповний робочий день, але тоді починаються проблеми з виплатами по догляду за дитиною від держави. Відпустка по догляду за дитиною до шестирічного віку надається тільки в разі надання відповідної довідки про стан здоров’я дитини. У цій довідці має бути зазначено, що ця дитина не може знаходитися в дитячому закладі, що вона вимагає догляду тільки в домашніх умовах. Така довідка, за необхідності, оновлюється щороку для продовження цієї відпустки.
25
Але це вже відпустка без збереження заробітної плати, без збереження стажу і без фінансової допомоги від держави, хоча посада зберігається за жінкою і в цьому випадку. Прийшов час жінкам трохи відпочити від ролі няньки. Українське законодавство цілком адаптоване під реалії сучасного суспільства, а тому надає можливість вибирати, кому з двох батьків сидіти в декреті з малюком. Більше того – за законом доглядати за дитиною у відпустці може не тільки мама або тато, але й інші родичі. Ст.18 ЗУ «Про відпустки» розширює цей перелік декретчиків ще кількома категоріями осіб: – тими, хто взяв під опіку або усиновив дитину; – одним із прийомних батьків. На сьогоднішній день офіційний статус декретчиків мають близько 25000 чоловіків, що складає близько 2% від загального числа. Поки що це крапля в морі, але число «вусатих нень» весь час збільшується. Плюс до всього для підрахунку цього числа були використані офіційні дані, багато чоловіків сидять з дітьми, не оформляючи декрет, оскільки самі ніде не працювали до цього. Реалізувати право на декретну відпустку батько, не зможе, якщо він – приватний підприємець. Вся справа в тому, що такий суб’єкт як ПП не перебуває у трудових відносинах з жодним роботодавцем, а значить йому не допустима відпустка за трудовим законодавством, що в тому числі стосується і декрету. Чисто фізично такі особи, звичайно ж, зможуть сидіти з дитиною вдома замість матері, але це не буде декретом в юридичному сенсі. Зараз існує такого роду прогалина в законодавстві, яка обмежує певним чином не тільки права батьків, але і матерів. Верховна Рада України поки що не вносила на розгляд законопроектів, що стосуються цього питання. ІV. Протидія насильству щодо жінок і домашньому насильству: найближчі перспективи У 2015 р. проводилась активна робота із підготовки України до ратифікації Стамбульської конвенції (Конвенції Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами), яку Україна підписала ще 7 листопада 2011 року, ставши однією з 20 держав-членів. 12 листопада 2016 року Президент України Петро Порошенко вніс до парламенту проект закону «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» (Стамбульська конвенція) (№0119). Проте підготовка до ратифікації Конвенції досі триває. В рамках підготовки цікавим є «Аналітичний звіт: відповідність окремих законів України вимогам Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами», підготовлений за участю національних експертів.
26
Стамбульська конвенція – це перший юридично обов’язковий інструмент з даного питання на європейському рівні, а також один з найбільш перспективних міжнародних договорів у цій галузі. Конвенція закріплює абсолютну неприпустимість насильства щодо жінок і домашнього насильства. Попри значні позитивні зрушення в державній політиці, різноманітні форми насильства щодо жінок продовжують залишатися поширеною проблемою на всіх рівнях суспільства в усіх державах-членах Ради Європи, у тому числі в Україні. У червні 2017 року в окремих районах Києва, Одеси, а також у Сєвєродонецьку Луганської області запрацював пілотний проект із протидії домашньому насильству «ПОЛІНА» (поліція проти насильства). Його робота полягає в тому, що на виклики виїжджають поліцейські, які пройшли спеціальні тренінги, іноді до мобільних груп входять працівники соціальних служб. V. Гендерна рівність: ЧОЛОВІК=ЖІНКА В силу історичних обставин чоловіка вважають лідером у суспільстві. На початку цивілізації, коли основним критерієм виживання людини в суворих умовах життя були фізична сила та витривалість, така думка була цілковито виправдана. У різні історичні періоди роль жінки в суспільстві змінювалась. У Давній Греції чарівна половина людства не мала майже ніяких прав. Деякі грецькі мислителі вважали, що жінок не варто вчити навіть грамоти, оскільки знаючи забагато, вони перестануть коритися чоловікам. Протягом століть дами виборювали собі рівні з мужчинами права. На початку ХІХ ст. жінки, які до цього часу займались лише домогосподарством, почали освоювати роботу на фабриках, завдяки чому могли забезпечити сім’ю. А в кінці цього ж століття в більшості високорозвинених країнах жінки отримали громадянські права. У 1960-ті роки виник рух «За визволення жінок», який ставив за мету повністю урівняти жінок з чоловіками у громадянських та економічних правах. Поволі спектр можливостей панянок розширювався. Сьогодні жінки працюють лікарями, адвокатами, займаються бізнесом. Тепер ніхто не здивується, зустрівши пожежника чи будівельника в жіночій особі, а в арміях деяких західних країн вони займають провідні посади. Однак вибір між кар’єрою та материнством залишається для багатьох жінок досить складним. Багато як чоловіків, так і жінок вважають, що велика політика – не жіноча справа. Та як багато добра може зробити жінка для суспільства та нашої держави? Адже вона дбає насамперед про інтереси своїх дітей. А дбати про дітей означає дбати про економічний добробут країни, у якій вони живуть, удосконалювати систему освіти, охорони здоров’я. Бачачи, що у світі є багато людей, які потребують підтримки, жінки з усього світу створюють доброчинні фонди та організації, призначені для допомоги сиротам, людям, хворим на рак, біженцям та ін.
27
Протягом століть жінки виборювали право займатися політичною діяльністю, та наштовхувались на опір суспільства, яким керували чоловіки. Втручання жінки в політику почалося зі здобуття виборчого права. Першою у світі жінкою прем’єр-міністром стала С. Бандаранаїке. Пізніше її досягнення повторила ізраїльтянка Голда Меїр. Думаю, що гармонії та рівноваги у країні можна досягти лише спільними зусиллями чоловіків та жінок. Адже кожна людина індивідуальна, і не можна сказати, що якісь риси характеру притаманні лише чоловікам, а якісь – жінкам, скільки людей, стільки й особистостей. Кожна людина носить якусь свою пропозицію або варіант, вирішення конфлікту чи проблеми. І немає значення, до якої статі належить, якщо людина розумна і може чимось допомогти нашій країні, то вона є потрібною суспільству. Щоб досягти успіху в майбутньому, потрібно працювати над собою вже зараз. І починати потрібно з вироблення власного характеру, бо, лише змінивши і удосконаливши самого себе, ми зможемо змінити світ. Україна долучилась до головних міжнародних зобов’язань щодо забезпечення гендерної рівності, включаючи Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW,1980) та її Факультативного протоколу, Пекінську декларацію та Платформу Дій (1995); встановила національні законодавчі та політичну систему для гендерної рівності, включаючи Державну програму щодо забезпечення рівних прав та можливостей для чоловіків та жінок (до 2016), а також Національний план дій «Жінки, Мир та Безпека» (2016) в якості додатку до Резолюції Ради Безпеки 1325. Сьогодні гендерна дискримінація посилюється у зв’язку з анексією Криму, військовим конфліктом на Сході України, економічною та соціальною кризою та вжитими Урядом України заходами суворої економії з метою її подолання. Жінки і діти складають дві третини з 1,6 млн. офіційно зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб. Вони стикаються з труднощами при здійсненні своїх економічних і соціальних прав: доступом до робочих місць, медичного обслуговування, житла, соціальних послуг та пільг. Жінки несуть відповідальність за забезпечення соціального добробуту та забезпечують побутові потреби. Порушення принципу верховенства права та економічні труднощі посилюють вразливість до випадків сексуального насильства і торгівлі людьми. Просування гендерної рівності в якості рушійної сили сталого розвитку країни, система ООН в Україні підтримує Уряд, Парламент і громадянське суспільство, щоб забезпечити політичну, соціальну і економічну участь жінок з метою прискорити розширення прав і можливостей жінок, а також зміцнити їх роль у процесі здійснення національних реформ, забезпечити дотримання Україною міжнародних договірних зобов’язань і досягнення цілей сталого розвитку до 2030 року.
28
VІ. Обмін ролями. Хлопці повинні вказати фактори, які можуть покращити становище жінок, а дівчата – чоловіків. Примірні фактори для обговорення: 1. Низька обізнаність жінок (особливо в сільській місцевості) із міжнародними стандартами у сфері захисту від гендерної дискримінації. 2. Невміння представників юридичної професії, у тому числі суддів, ідентифікувати ті випадки, коли порушення прав та законних інтересів жінки стає наслідком дії дискримінаційних положень законодавства. 3. Сприйняття текстів міжнародних документів як абстрактних конструкцій, які не пропонують конкретних моделей вирішення реальних життєвих ситуацій. 4. Ваш ідеальний образ сучасної жінки, чоловіка. VІІ. Підсумки заходу 1. Які висновки ви можете зробити з теми нашого заходу? 2. Побутує думка, що проблемами гендерної рівності цікавляться далеко не всі – це справа лише окремих громадських організацій. Ваш погляд на це?! 3. Що ви можете сказати про сучасну українську рекламу? Зокрема, вам, мабуть, відомо, якого розголосу набув плакат від магазину «Світ шкіри і хутра», на якому зображено, як чоловік тягне за ногу жінку… Це теж сексизм, на Вашу думку? Сексизм – це упереджене ставлення або дискримінація певних осіб або груп через їхню статеву належність. 4. Наведіть приклади законодавчих положень, що призводять до гендерної нерівності? Деякі приклади: а) В Україні заборонено використовувати працю жінок вночі. б) Більш 500 видів робіт є забороненими для жінок. в) Закон України від 14 січня 2015 р. «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо удосконалення пенсійного забезпечення». Законом передбачено продовження до 1 січня 2022 р. терміну обмеження права звернення за призначенням пенсії жінок, яким виповнилося 55 років, щодо дострокового виходу на пенсію за віком, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи. Використані джерела 1. Діти і закон: Методичні матеріали на допомогу бібліотекарям у правовій освіті дітей та підлітків [Електронний ресурс] // сайт Хмельницької обласної бібліотеки для дітей імені Т.Г. Шевченка. – Текст. дані. – Режим доступу: http://odb.km.ua/?dep=38&w=show_dpage&dep_up=615&dep_cur=616&dp age_id=80 (дата звернення 27.02.2018). – Назва з екрана. 2. Мої права – твої права [Електронний ресурс] // сайт Лозівоцька ЦБС – Текст. дані. – Режим доступу:
29
http://www.lozovacbs.edu.kh.ua/scenarii_dlya_provedennya_masovih_zahod iv_bibliotek/scenarii_2015/moi_prava_tvoi_prava/ (дата звернення 27.02.2018). – Назва з екрана. 3. Позакласні заходи [Електронний ресурс] // Сайт Освіта UА – Текст. дані. – Режим доступу: http://osvita.ua/school/lessons_summary/outschool/11323/ (дата звернення 27.02.2018). – Назва з екрана. 4. Гендерна рівність [Електронний ресурс] // сайт UNITED NATIONS UKRAINE – Текст. дані. – Режим доступу: http://www.un.org.ua/ua/nasha-robota/gender (дата звернення 27.02.2018). – Назва з екрана. 5. Про гендерну політику в Україні [Електронний ресурс] // сайт Всеукраїнмська мережа Осередків гендерної освіти – Текст. дані. – Режим доступу: http://gendercenter.sumdu.edu.ua/index.php/news/314-prohendernu-polityku-v-ukraini (дата звернення 27.02.2018). – Назва з екрана. 6. Уварова О. Права жінок і гендерна рівність в Україні / О. Уварова [Електронний ресурс] – Текст. дані. – Режим доступу: https://helsinki.org.ua/prava-zhinok-i-henderna-rivnist-v-ukrajini-o-uvarova/ (дата звернення 27.02.2018). – Назва з екрана. Пропонуємо ознайомитися з додатковими джерелами 1. Ви маєте право на життя: правовий конкурс / Укл. В.М. Солова //Позакласний час. – 2012. – №19-20. – С.53-55. 2. Дубініна Н. Ти знаєш, що ти людина … // [Сценарій] / Н.П. Дубініна // Шкільна б-ка. – 2016. – №4. – С.51-52. 3. Жмур Л. Наші права – щасливе дитинство / Л.О. Жмур, Ю.М. Спащенко // Позакласний час. – 2011. – № 5. – С. 38-42. 4. Звєрєва Р. Захисти себе від насильства: година спілкування / Р.А. Звєрєва // Позакласний час. – 2012. – №10-20. – С.63-65. 5. Кондратенко Д. Принципи толерантності [Сценарій] // Д.А. Кондратенко // Позакласний час. – 2015. – №10. – С.32-33. 6. Мандруючи вулицями Закону, права і моралі // Шкільна бібліотека. – 2013. – №13-14. – С.82-86. 7. Пенчук О. Подорож країною почуттів: проблематика насильства, правова культура / О.Л. Пенчук // Позакласний час. – 2012. – №5-6. – С.4-0. 8. Правовий марафон: брейн-ринг // Позакласний час. – 2009. – №21-22. – С.70. 9. Сломчинська В. Правові орієнтири / В. Сломчинська // Вісник Книжкової палати. – 2012. – № 1. – С. 23-31. 10. Толерантність у нашому житті: психологічний практикум // Позакласний час. – 2012. – №21-22. – С.84-86.
30
Науково-популярне видання
Я маю право! Методична порада
Укладач Л.В. Гріщенко Редактор А.Г. Кирдода Відповідальна за випуск В.М.Канюка Підписано до друку 12 березня 2018 року Тираж 25 прим.
Видавець: Комунальний заклад організаційно-методичний краєзнавчої роботи» Черкаської районної ради
«Черкаський районний центр бібліотечної та
18035 м. Черкаси, вул. Дахнівська, 52 E-mail: bibliotekaromc@gmail.com http://romcbkr.ck.ua/ 31