Jurn2015 5

Худ. Ель Греко (1541 – 1614). Святий Апостол Андрій

Святий Апостол Яків Старший

На 1-й ст. обкл. Образ Матері Божої з Дитятком Ісус. На 4-й ст. обкл. Худ. Іван Сухий. Образ Святого Архангела Михаїла (ц. Воздвиження Чесного Животворящого Хреста, с. Монастирок на Тернопільщині). Передруки і переклади дозволено подавати з вказівкою на джерело. Редакція має право скорочувати та редагувати надіслані матеріали, рукописи та фотоматеріали не повертає.

5(94) 2015 РЕЛІГІЙНИЙ ЖУРНАЛ ХРИСТИЯНСЬКОЇ РОДИНИ Заснований у 2000 році Засновник: Релігійне видавництво “Добра книжка” Періодичність: раз у два місяці Реєстраційне свідоцтво КВ № 5359. Індекс: 23979 Головний редактор Роман БРЕЗІЦЬКИЙ Редакційна колегія: єп. Станіслав ПАДЕВСЬКИЙ єп. Маркіян ТРОФИМ’ЯК Неоніла СТЕФУРАК Відповідальний секретар Йосиф ВОРОБЕЦЬ Літературний редактор Ольга ЛОЗА Обкладинка Богдан СОЙКА Художнє оформлення Юліан С САВКО АВКО Технічний редактор Андрій ЦИМБАЛ Комп’ютерний набір Ольга КОВАЛИШИН

© Релігійне видавництво “Добра книжка”, 2015 Адреса редакції: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел./факс: (032) 261-55-74, (096) 914-63-77 e-mail: gbook gbook@ukrpost.ua, ukrpost.ua, gbooklviv@gmail.com web: www.gbook.lviv.ua Магазин: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел.: (032) 261-55-74, 261-55-74, (097) 67-67-725 Друк: ТзОВ “Часопис”, вул. Шевченка, 315, тел. (032) 239-57-60 Наклад: 1050 примірників.

ЗМІСТ 1. Сторінка головного редактора Марія Вальторта Я – Бог. Це Моя Воля! ............................................ 2 2. Святині Галичини Володимир Гіщинський Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Самборі .......................... 4 3. Віра та сучасність Жанна Сміт Непорозуміння серед католиків поширюється в шалений спосіб (закінчення) (закінчення).......... .......... 7 4. Час пізнання і проби Йосиф Воробець Сяйво Святого Хреста зі Страдча ....................... 11 5. Кінець часів Марія Вальторта Знак Моєї Сили ................................................. 15

6. Голос Марії о. Любо Куртовіч Світ забув і опустив Бога ..................................... 19 о. Євгеній Сьпйолек Будьте знаком... .................................................... 20

7. Цивілізація смерті Ґабріела Кубі Мара блукає світом – гендерна ідеологія (зак-ня) (зак-ня)...... ...... 23 8. Поетична сторінка Віра Савчук-Конрад Сину мій, пишаюся тобою... ............................. 27 Василь Симоненко Задивлюсь у твої зіниці ........................................ 28 9. Освячені в істині Віктор Заславський Єпископ з шаблею при боці. Життя і пригоди Львівського єпископа Йосифа Шумлянського ........ 29 10. Реклама Нові видання нашого видавництва .................................................. 34 !!! УВАГА !!! Поспішіть передплатити журнал на 2016 рік. Індекс 23979. Повідомляємо, що на початку 2016 року роздрібна ціна на наш часопис буде складати 18 грн. Проте вартість передплати до кінця 2016 року буде без змін. Замовляйте наш журнал та книжки через інтернет, відвідавши нашу веб-сторінку www.gbook.lviv.ua. Також повідомляємо Вас, що з 1 листопада 2015 року магазин видавництва “Добра книжка” працюватиме за адресою редакції.

СТОРІНКА ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА

Я – БОГ. ЦЕ МОЯ ВОЛЯ!

Тіціан (1480/85 – 1576). Ecce Homo!

Ісус: “…Адже записано, що Господь на Синаї явився у Своїй невимовно великій силі, щоби нею сказати: “Я – Бог. Це Моя Воля! А це – блискавки, які Я тримаю напоготові для всіх, які Волю Бога заперечують”. Перш ніж Він так говорив, вимагав, аби ніхто з народу не піднімався, щоб на того, котрий Сущий, дивитися, і щоби також священики очистилися, перш ніж у близькість Бога подаватимуться, щоби не бути вбитими. А це тому, що був то час справедливості й випробувань. Небеса були закриті, наче заставлені каменем, перед таємницею Неба і гнівом Бога, і тільки блискавка справедливості спадала на грішників. Але тепер буде не так! Тепер прийшов Святий, щоби справедливість чинити, і час такий, в якому Боже Слово без блискавки і без меж, прямо до людей говорить, щоби дати їм ласку і життя. Перше Слово Отця і Господа: “Я – Господь, Твій Бог!” Немає і хвилини, над якою це Слово

№5(94), 2015 2

не звучить і не стає відомим через голос і перст Бога. Де? Всюди! Усе безупинно говорить про це. Від трави – до зірок, від води – до вогню, від шерсті – до поживи, від світла – до темряви, від здоров’я – до хвороби, від багатства – до бідності, все звіщає: “Я – Господь! Через Мене одержуєте все! Думка про Мене дається тобі; немає жодної військової сили, ні військової оборони, які могли б тебе від Моєї Волі прикривати!” Він кричить у голосі вітру, Він співає у дзюрчанні води, Він пахне в ароматі квіток і розщеплює хребти гір; Він шепоче, говорить, кличе і кричить у сумліннях: “Я – Господь, твій Бог!” Не забувайте про це ніколи, не закривайте очі, вуха, і не придушуйте сумління, щоб не чути цих слів! Вони тут, і настає час, тут пишеться вогненним перстом Бога на стінах гостинного залу, на бурхливих хвилях, на губах дитини, яка усміхається, або на смертельній блідості вмираючого старця,

Дiти Непорочної

СТОРІНКА ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА на пахучій рожі або смердючому гробі. Настає також час, і ці слова чути у сп’янінні від вина і веселощах, з коліс клопітливості й спокою ночі, на прогулянці: “Я – Господь, твій Бог!” “Я – Господь, твій Бог!”, проводир, який тебе не покидає, гість, якого не можеш прогнати. Ти – добрий? Тоді гість і проводир також твій добрий приятель. Якщо ти зіпсований і обтяжений гріхами, тоді стане гість і проводир сердитим царем і не дасть миру. Він не покине тебе, Він не випустить тебе. Тільки проклятим можна розставатися з Богом. Але це розставання є безперервною мукою, яка триває вічно. “Я – Господь, твій Бог!”, і додає: “Котрий тебе вивів з Єгипту, з дому неволі”. О, які справедливі ці слова сьогодні! З якого ж Єгипту виводить Він тебе, туди, до Обіцяної землі, – це не місце на землі, а Небо! Вічне Царство Господа, де ні голоду, ні спраги, ні смерті, ні холоду нема, а тільки блаженство і мир, і кожна душа від радості й миру стане насиченою. Від справжнього рабства Він звільняє тебе. Він – Спаситель! Я Ним є. Я приходжу, щоби розірвати ваші кайдани. Кожний людський повелитель за-

знає смерті й через його смерть будуть звільнятися народи. Однак диявол не помирає. Він є вічний. Переможець, який вас закував у кайдани, щоб понести туди, куди захоче. Гріх у вас. І гріх є кайданами, в яких вас тримає диявол. Я прийду, щоби кайдани розірвати. В Ім’я Отця прийду, і тому, що Я цього бажаю. Виконується бажання, яке не розуміють: “Я вивів тебе з Єгипту і вирвав тебе з рабства”. Господь, ваш Бог, вириває вас із країни ідола, котрий спокусив прародичів. Він вириває вас із неволі гріха, одягає знову в ласку і вводить у Своє Царство. Істинно кажу вам: хто хоче до Мене прийти, зможе голос Всевишнього, сповнений ніжністю Отця, в щасливому серці почути: “Я – Господь, твій Бог, і притягаю тебе вільного і щасливого до Себе”. Приходьте! Зверніть ваші серця, ваші обличчя, ваші молитви, вашу волю до Господа! Час ласки настав”. Друкується за виданням: Марія Вальторта “Богочоловік: Життя і Страсті Господа нашого Ісуса Христа”. Том ІІ. Місіонер, 2001. – 365-367с.

Антоніо Чізері (1821 – 1891). Ecce Homo!

Дiти Непорочної

№5(94), 2015 3

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ

ЦЕРКВА РІЗДВА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ У САМБОРІ

Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Самборі

У Самбірській хроніці розповідається, що першу дерев’яну церкву в місті було збудовано стараням Перемишльського Єпископа Антонія Радивилівського у 1554 році. Церква вистояла упродовж різних лихоліть аж до 1737 року. Сучасну церкву Різдва Пресвятої Богородиці у Самборі споруджено у стилі українського бароко в 1738 року за кошти Іллі та Олени Комарницьких, українських магнатів. У 1865 році було змінено конструкцію церкви: за вівтарем збудовано дугоподiбну захристiю захристiю,, головний вівтар перенесено, встановлено іко-

№5(94), 2015 4

ностас із царськими вратами вратами.. Деякі малярні роботи виконав маляр Яблонський (збереглася картина невідомого лицаря з підписом маляра). У 1894–1895 роках церкву розписали всередині. Автором багатьох стінних образів був Корнило Устиянович (1839-1903), відомий український художник, автор розписів на релігійні теми. Саме в цій церкві й знаходиться Самбірська Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці. Відповідно до народного переказу (достовірність якого встановив дослідник історії Самбірської Чудотворної ікони о. Франц Ра-

Дiти Непорочної

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ бій), її привезли у Самбір зі Сходу два грецькі бій), купці. Вони зауважили, що тут, у Самборі, “образ яснів мов зоря” зоря”,, і побоялися брати його дальше в дорогу, тому і залишили його в домі Йоана Стамовича, колишнього грецького купця, який поселився в Самборі. Ікона написана у візантійському стилі. По смерті родини Стамовичів у 1705 році усе майно разом із іконою Самбірської Пресвятої Богородиці перейшло до Олени Добрянської. Саме в її домі 15 вересня 1727 року на Лику Богородиці, на цій іконі вперше з’явилися криваві сльози. Їх зауважили учні монастирської школи. Ікона Божої Матері з деякими перервами плакала 175 днів: від 15 вересня 1727 року до 9 червня 1728 року. Дві духовні комісії – перша в складі чотирьох осіб, яку очолював о. Єзикиїл Бончаківський, ігумен Лаврського Василіянського монастиря, друга в складі дев’яти осіб, яку очолював о. Єронімом Кузьмич, Єпископ-помічник – оглянувши ікону і перепитавши під присягою очевидців чудотворних дійств і оздоровлень, визнали явище плачу і факти оздоровлень чимсь надприродним та вирішили, що цю ікону слід вважати Чудотворною. Єпископ Перемишльський, Сяноцький, Самбірський Єронім Устрицький своєю Грамотою від 3 грудня 1727 року на основі рішень духовних комісій проголосив Самбірську ікону Пресвятої Богородиці Чудотворною. Спочатку, 11 років, ікона знаходилася в дерев’яній церкві, збудованій ще в 1554 році, а потім у 1738 році її перенесли у муровану новозбудовану церкву Різдва Пресвятої Богородиці. 30 жовтня 1728 року шляхтич Ілля Комарницький за власні кошти придбав для Самбірської Чудотворної ікони Пресвятої Богородиці золоті і срібні шати. Апостольська Столиця Декретом Святійшого Отця Папи Римського Пія ІХ від 25 серпня 1846 року наділила самбірську церкву, в якій знаходилася Чудотворна ікона, повним відпустом під час Марійських празників. 9 червня 1908 року Єпископ Констянтин Чехович проголосив головний престіл цієї ж церкви “упривілейованим престолом”. У 1910 році на замовлення о. Ф. Рабія у м. Дрездені місцевий

Дiти Непорочної

Самбірська Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці

художник намалював достовірну копію ікони. Напередодні Першої світової війни ікона знову заплакала, її плач тривав 9 днів. З початком воєнних дій на території Галичини о. Ф. Рабій вивіз оригінал ікони у Відень, а в церкві залишив її “дрезденську” копію. У 1915 році о. Ф. Рабій повернув ікону в Самбір і встановив її на попереднє місце. Єпископ Йосафат Коциловський своєю Грамотою від 31 січня 1927 року призначив окрему Духовну Комісію, яка провірила всі зізнання свідків чудес від 1727 року. Святійший Отець Папа Римський Пій ХІ на основі подання цієї комісії, завдяки старанням о. Ф. Рабія, дав дозвіл на коронацію Самбірської Чудотворної ікони Пресвятої Богородиці, яка урочисто пройшла 26-28 серпня 1928 року. За дозволом Святійшого Отця акт коронації здійснив Єпископ Йосафат Коциловський.

№5(94), 2015 5

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ 20 липня 1944 року перед приходом радянських військ дві сестри Згромадження Сестер Служебниць НДМ вивезли оригінал ікони на Захід. “Дрезденську” копію цієї ікони самбірські і дрогобицькі священики, яких очолював Єп. А. Мельник, один із організаторів Львівського псевдособору, відвезли в подарунок Патріархові РПЦ Алексію. Після відродження державної незалежності України Самбірська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці повернулася на Батьківщину. У 1996 році її реставрували в майстерні Львівського музею історії релігії, де фахівці визнали її автентичність і встановили, що це “ікона кінця ХVІІ ст., яка відома під назвою Самбірська Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці” (рес-

тавратор Василь Боянівський). 23 лютого 1997 року Самбірська Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці після тривалої вимушеної перерви повернулася на головний престіл церкви Різдва Пресвятої Богородиці. Самбірська Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці належить до “плакучих ікон України”. Самбірська церква Різдва Пресвятої Богородиці зберігає ще одну реліквію – мощі Святого Валентина, якого стратили у 269 році за те, що попри заборону римського імператора Юлія Клавдія ІІ таємно вінчав закоханих. Автентичність мощів (фрагмент черепа та кілька кісток) підтверджує документ Папи Римського від 1759 року. Володимир Гіщинський

Мощі Святого Валентина

№5(94), 2015 6

Дiти Непорочної

ВІРА ТА СУЧАСНІСТЬ

ÍÅÏÎÐÎÇÓ̲ÍÍß ÑÅÐÅÄ ÊÀÒÎËÈʲ ÍÅÏÎÐÎÇÓ̲ÍÍß ÏÎØÈÐÞªÒÜÑß Â ØÀËÅÍÈÉ ÑÏÎѲÁ (Закінчення. Початок у №4, 2015 р.)

Кардинал Реймонд Берк

LSN: А що насамперед ми повинні робити для того, щоб уникати розлучень і решти несприйнятливих зв’язків? К.Б.: Я вважаю, що слід починати з сім’ї. Потрібно зміцнювати сім’ї, формувати чоловіка і жінку, які б, насамперед, жили істиною подружжя у своєму домі, який є не лише джерелом спасіння для них, але й світлом у світі. Подружжя, яке живе в істині, є настільки привабливим і красивим, що спричиняє навернення інших душ. Ми повинні виховувати дітей, особливо сьогодні так, щоб вони

Дiти Непорочної

були здатними протистояти злу. Вони не можуть, наприклад, прийняти цю гендерну теорію, яка інфікує наше суспільство; їх треба виховувати так, щоб вони відкидали брехню такого типу і жили істиною.

LSN: Наскільки я розумію, існує зв’язок між контрацепцією і розлученнями: від 30 до 50 відсотків подружніх пар, які використовують контрацепцію, розлучаються, тоді як серед тих пар, які не користуються контрацепцією, християни вони чи ні, чи котрі застосо-

вують природнє планування сім’ї, розлучається менше 5 відсотків. Чи погоджуєтесь Ви, що для формування більш стабільних націй, Церкві потрібно чіткіше говорити і брати більшу пастирську участь у поширенні ““Humanae Humanae vitae” vitae”? К.Б.: Цілком. І Блаженний Папа Павло VI чітко про це говорив у енцикліці “Humanae “Humanae vitae”:: практика контрацепції vitae” зумовить руйнування сімейного життя, втрату поваги до жінок. Ми мусимо просто поміркувати про те, що чоловік і жінка, котрі користуються контрацепцією,

№5(94), 2015 7

ВІРА ТА СУЧАСНІСТЬ більше не віддають себе один одному цілком. І це вже вводить елемент руйнування в подружжя, і якщо це не виправити чи не зцілити, то це легко може призвести до розлучення.

LSN: Щодо питання про величину сім’ї і батьківську свободу. Чи всесвітній “екологічний” рух та міжнародне поширення сімейного планування і контролю за народжуваністю не є предметом особливої турботи для Вас? К.Б.: Так, мене це дуже хвилює, бо людей зводять на хибний шлях, відповідно до якого вони вважають, що повинні практикувати визначену форму контролю за народжуваністю для того, щоб бути відповідальними розпорядниками землі. Факт полягає в тому, що рівень народжуваності в більшості країн є далеким від того, який потрібен, щоб замінити теперішнє населення. Відклавши все це в сторону, істина полягає в тому, що якщо Бог покликав пару до подружжя, то значить Він покликав їх також бути щедрими в прийнятті дару нового людського життя. І тому тепер нам потрібно багато великих сімей, і, дякувати Богу, сьогодні я бачу серед багатьох молодих пар значну щедрість до дітей. Ще одна річ, яку я сьогодні рідко чую, але на якій завжди наголошували, коли я зростав, а також в Традиції Церкви, це те, що батьки повинні бути щедрими на дітонародження, щоб деякі з їхніх дітей могли отримати покликання до священства чи богопосвяченого життя і служіння Церкві. І ця щедрість батьків,

№5(94), 2015 8

без сумніву, надихне у дитини, яка отримає покликання, щедру відповідь на нього.

LSN: Моногамне подружжя на ціле життя дуже підходить католикам, так би сказало багато, однак “важкість сердець” некатоликів дозволяє розлучення і нове одруження у цивільному зв’язку. З іншого боку, християнські народи зробили багато для того, щоб внести в природнє подружжя соціальну стабільність і гідність у багатьох куточках світу. Чи прихід Христа змінив ситуацію для всіх людей і чи правильно поширювати або навіть нав’язувати таке бачення природнього подружжя навіть у некатолицьких суспільствах? К.Б.: Я вважаю, що потрібно чітко наголошувати, що вчення Христа про подружжя є ствердженням, підтвердженням істини про подружжя від самого початку, кажучи Його словами, чи тієї істини про подружжя, яка вписана в кожному людському серці. І тому, коли Церква навчає про моногамне, вірне, пожиттєве подружжя, вона навчає природнього морального закону і вона має право наголошувати на цьому в суспільстві загалом. Другий Ватиканський Собор назвав розлучення чумою в нашому суспільстві, й так це є. Церква повинна навіть ще більше виступати проти загальнопоширеної практики розлучень.

LSN: Чи, на Вашу думку, вивчення ситуації і кращі результати дітей у стабільних моногамних сім’ях повинні відігравати більшу роль у приготуванні до подружжя?

К.Б.: Вважаю, що так. Необхідно наголошувати на красі подружжя і тому, як сьогодні живе багато пар, вірно і щиро, а також яким є досвід сімейного життя у дітей, які живуть у люблячій сім’ї… Однак це не означає, що в сім’ї та подружжі не буває важких часів, але з Божої ласки відповіддю на них завжди є любов, жертва, прийняття терпіння, які потрібні для того, щоб бути вірними любові.

LSN: Однак сучасне суспільство не сприймає такого терпіння, як терпіння наприкінці життя, під час вагітності чи у шлюбі… К.Б.: Звичайно, що ні, бо не розуміє значення любові. Христос сказав: якщо хтось послідує за Ним, то нехай бере свій хрест і йде за Ним. І тому суть нашого життя полягає в тому, щоб терпіти заради любові: любові Бога і нашого ближнього.

LSN: Чи погоджуєтесь Ви з тим, що чути від багатьох людей, що сьогодні багато католицьких шлюбів, через невідповідне приготування чи ігнорування значення шлюбної присяги, часто є неважними? Яким був Ваш особистий досвід у цьому питанні як префекта Верховного Трибуналу Апостольської Сигнатури? К.Б.: Я вважаю, що досить невиправдано робити загальні заяви про кількість шлюбів, які є важними чи неважними. Кожне подружжя слід досліджувати, а той факт, що багато людей не були добре прокатехизовані, безумовно, може послабити їх здатність до подружнього життя, однак це не мусить обов’язково

Дiти Непорочної

ВІРА ТА СУЧАСНІСТЬ вказувати на те, що вони укладуть неважну подружню згоду, бо сама природа вчить нас про подружжя. Ми спостерігали це в Апостольській Сигнатурі: так, було більше заяв на уневажнення шлюбу, але після розгляду цих справ у багатьох випадках неважність подружжя не встановлювалась, бо не була істинною.

LSN: У своїй книзі “Перебувати в істині Христа” Ви показали, що спрощення процедури не є відповіддю. К.Б.: У жодному разі, бо існують дуже важкі ситуації, які вимагають надзвичайно детального процесу розгляду для того, щоб досягти істини. Якщо нам більше не йдеться про істину, то будь-який процес буде прийнят-

Дiти Непорочної

ним, однак якщо істина для нас важлива, то має бути саме такий процес, який сьогодні практикує Церква.

LSN: І Церква зробила значний внесок у юридичні процедури цивілізованого світу… К.Б.: Упродовж віків Церкву вважали дзеркалом справедливості; її спосіб адміністрування справедливості був зразком для інших юрисдикцій. У Церкві вже був досвід зміни процесу уневажнення шлюбів, що тривав у Сполучених Штатах з 1971 по 1983 рік. Це спричинило такі катастрофічні наслідки, що люди почали говорити про “католицьке розлучення”, і не без причини. Це є згіршенням для працівників чи служителів справедливості

у світському порядку, бо якщо вони бачать, що Церква не практикує справедливість, більше не дбає про істину, то що може означати закон і справедливість?

LSN: Один італійський екзорцист, отець Санте Баболін, нещодавно розповідав, що під час екзорцизму злий дух, який мучив жінку одного з його друзів, сказав йому: “Для мене нестерпним є те, що вони люблять один одного”. Хіба це не є тим посланням, яке повинні проявляти подружні пари? К.Б.: Безумовно. У світі немає більшої сили проти злого, аніж любов чоловіка і жінки в подружжі. Після Пресвятої Євхаристії вона є сильніша понад усе, що ми можемо уявити.

№5(94), 2015 9

ВІРА ТА СУЧАСНІСТЬ Я не чув цієї історії, однак вона мене не дивує, і правдою є те, що коли пара вступила в шлюб в любові серцем, то диявол буде намагатись зіпсувати цей дім, бо цей дім є колискою благодаті, де ласку отримує не лише пара, але й діти й усі, хто знайомий з цією сім’єю.

LSN: Яким способом подружні пари можуть якнайсильніше цінувати й обороняти свою подружню любов? К.Б.: Насамперед, шляхом вірної щоденної молитви і регулярної сповіді, бо ми всі потребуємо цієї допомоги для того, щоб подолати гріх у нашому житті, навіть маленькі гріхи, незначні гріхи, але й також оберегти себе від більш серйозних гріхів. Також Євхаристія особливим способом є центром кожного християнського життя. Вона є центром подружнього життя, бо становить цілість з нашим Господом Ісусом Христом, вона є пережиттям тієї любові, яку Він має до Церкви, в якій подружжя є Таїнством: подружжя є знаком Його любові у світі, а в Євхаристії пара отримує найпотужнішу ласку жити в союзі любові.

LSN: Чи, на Вашу думку, є зв’язок між “смертю культу” – антропоцентричною літургією без поклоніння – і культурою смерті? К.Б.: Я переконаний, що там, де в літургійну практику Церкви увійшли зловживання, що відображають дуже антропоцентричний напрям, іншими словами, де Богослужіння почали представляти як діяльність людини замість дії Бога серед нас, то це очевидно повело лю-

№5(94), 2015 10

дей у неправильному напрямку, а також мало дуже негативний вплив на життя кожної особи, зокрема на подружнє життя. Краса подружнього життя дуже особливим способом сприймається й утверджується в Євхаристійній Жертві.

LSN: Як католики, ми покликані діяти у суспільстві й політиці, брати участь у політичному житті. Однак у Франції немає жодної партії, яка б цілковито захищала подружжя чи життя. Що слід робити католикам: об’єднуватись у рух, навіть знаючи, що цей рух є проти незворотних принципів, чи їм слід будувати щось інше? К.Б.: В ідеалі, вони б мали намагатися побудувати в суспільстві політичну силу, яка б у повноті захищала істину, основні блага людського життя і сім’ї. І вони повинні дуже чітко сформулювати свою позицію та наполягати на ній, разом із існуючими політичними партіями для того, щоб мати змогу стати силою для реформи цих політичних партій. Звичайно, що не можна брати участь у жодному русі, який би суперечив моральному праву. З іншого боку, якщо у цій політичній партії чи русі є ознаки реформи, які відповідають моральному праву, то їх слід підтримувати і підбадьорювати.

LSN: Яких Святих слід сьогодні прикликати на допомогу сім’ї? К.Б.: Насамперед, Пресвяту Родину з Назарета: Діву Марію, Св. Йосифа і нашого Господа Ісуса. Також є великі Святі – серед

одружених. Це можуть бути, наприклад, батьки св. Терези з Лізьє блаженні Луї та Марі-Зелі Мартен чи велика італійська свята Жанна Молла, котра померла мученицею за сім’ю, чи св. Томас Мор, котрий був одруженим і цілковито розумів покликання до подружного стану. Є також пара Луїджі й Марія Бельтраме Кватроччі, котрих беатифікували в Італії. Це може бути і св. Рита з Кашії, котра була дуже відданою матір’ю: вона потужно молилась за навернення чоловіка і двох своїх синів. І це лише кілька прикладів… є ще багато інших.

LSN: Як нам у ці нелегкі часи залишатись вірними Церкві і Папі? К.Б.: Чітко дотримуватись того, чого Церква завжди навчала і практикувала; це – наш якір. Ми не віримо в окремих осіб, ми віримо в Ісуса Христа. Лише Він є нашим спасінням і Він живе для нас у Церкві в її вченні, Таїнствах, дисципліні. Сьогодні багато людей звертаються до мене, бо відчувають себе спантеличено, вони переживають і турбуються, і я кажу їм: ні, ми повинні зберігати спокій, ми повинні залишатись сповненими надії, ще більше цінувати істину віри і дотримуватись її. Вона є незмінною, і зрештою переможе. Христос сказав Апостолу Петрові: “Ворота пекельні не здолають Церкву”. Ми знаємо, що це правда, і наразі мусимо терпіти заради істини, однак маємо бути впевненими, що врешті наш Господь отримає перемогу. Жанна Сміт Переклад “Католицького оглядача”

Дiти Непорочної

ЧАС ПІЗНАННЯ І ПРОБИ

СЯЙВО СВЯТОГО ХРЕСТА ЗІ СТРАДЧА Світлій пам’яті Фрузі, народної цілительки, присвячується

Починаючи з ХІІІ ст. і аж до наших днів,історія Страдча нерозривно пов’язана з таємницею Святого Хреста Ісуса. Пригадую, як у 2000-му році на світ появилося перше видання книжечки “Страдч: Хресна Проща”. Перший тираж (п’ять тисяч примірників) люди розібрали за два тижні. Десь через півроку одній людині приснився давно вже спочивший у Бозі парох Янова о. Стефан В. ((† 1952 р.). Він тоді сказав, що “там, на горі, у Страдчі, люди поставили Хрест і розіп’яли на Ньому змія” змія”,, тобто свій гріх, своє плотське “я”, егоїстичне, самодостатнє… Навіть зараз важко оцінити те, що зробила молитовна група з церкви св. Андрія зі Львова, яку прекрасну побожну практику подарувала всім прочанам, спраглим живого Слова Божого, спраглим молитовного духовного служіння Господу, своєму народові, своїм ближнім, живим та померлим. Уже з перших днів здійснення прощ на Єрусалимській Хресній Дорозі почали творитися як фізичні, так і духовні маленькі чуда зцілення. І таких духовних зцілень – навернень, прозрінь, звільнень від пороблень, опутань злою силою – ставало щораз більше і більше. Наведу лише декілька прикладів з безлічі інших, які красномовно промовляють самі за себе і підтверджують Догмат Католицької Церкви про спілкування зі Святими душами з Неба та покутуючими душами з Чистилища. Чистилища. Цей Догмат є великою духовною дійсністю, живою, правдивою і

Дiти Непорочної

ділаючою ласкою в Небі та на землі. У ньому йдеться про спілкування Святих душ у Містичному Тілі Христа і він має таке ж велике значення, як кровообіг крові у людському тілі. У критичні хвилини земного життя, дорогі читачі, волайте про допомогу до Святих! Перший приклад. Це було влітку 2000-го року. Нас зібралося приблизно 15-18 чоловік. Ми розпочали Хресну Дорогу і на ІІІ-ій стації, під час молитов Отче наш…Богородице Діво… одна молода дівчина почала проявлятися щораз сильніше. Стало очевидно, що ця нещасна молода особа є одержимою і терпить жахливі муки. Це продовжувалося до завершення Хресної Дороги. Ми всі щиро молилися за неї, просили в Отця Небесного про ласку милосердя та звільнення її від дії злого духа. Другий приклад. Одна молода дівчина навчалася за кордоном. На квартирі з нею жило ще декілька дівчат. Невдовзі вони всі почали говорити про дивні речі, які почали з ними відбуватися: то вночі ставало дуже лячно, то без причини починало щось пекти в грудях, то всякі богохульні думки лізли в голову. Часті болі голови, безсоння, страх були характерними ознаками цього стану, а згодом у свідомість почали закрадатися богохульні думки, що вона вже пропаща, велика грішниця і спасіння для неї вже не буде, тому не потрібно йти на Службу Божу, молитися, сповідатися і причащатися. Коли ця дівчина приймала рішення

№5(94), 2015 11

ЧАС ПІЗНАННЯ І ПРОБИ

Могила ісповідника віри о. Николая Куця, ЧНІ

піти у храм на Службу Божу, то по дорозі втрачала фізичні сили в буквальному розумінні. Здавалося, що якась страшна сила навалюється на неї, але, як тільки вона ставала на поріг церкви, то все щезало, ніби нічого і не було. На самій Службі Божій цій молодій особі почало відкриватися те, що зазвичай укрито перед земною людиною. Її душа почала відчувати одночасно і невимовну радість, і невимовний жаль за втрачені, загублені з її вини ласки. Зовсім в іншому світлі ця душа відкрила для себе Таїнство Причастя, непогамовану спрагу за Ним, живим Євхаристійним Ісусом. Під час Освячення Святих Дарів ця дівчина часто втрачала свідомість, і тільки свячена вода та допомога ближніх допомагали їй прийти до себе. Проте, тільки-но вона опускала храм, ця страшна таємнича сила знову поверталася і все відновлювалося. За порадою місцевого священика вона негайно повернулася на Батьківщину, але зло,тривога, атаки нечистої сили і втома не покидали її. І тоді ця дівчина зрозуміла, що спасти її може тільки Ісус, тільки Церква, тільки глибоке щире покаяння. У цій важкій боротьбі дівчина почала їздити на прощі у Страдч. По дорозі, коли вона пішки йшла на гору, це зло атакувало її зі страшною силою, але як тільки вона ставала біля Хреста на І-ій стації, все щезало, а душу огортав спокій. Так три-

№5(94), 2015 12

вало до кінця Хресної Дороги. І тут, у Страдчі, вона зауважила, що з кожною Хресною Дорогою, кожною Службою Божою, кожною Сповіддю та Причастям сила зла послаблюється.Потім була зустріч зі священикомекзорцистом і поступове духовне очищення від цієї сили темряви. Третій приклад. Дві рідні сестри походили з сім’ї, над якою тяжів родовий гріх, який не давав цим молодим дівчатам жити повноцінним здоровим життям. На їхнє щастя, вони почали часто ходити на прощу у Страдч з молитовною групою від церкви Св. Андрія зі Львова. У групі вони відчули сильну духовну підтримку, розуміння та щиру молитву за своє зцілення. Цей процес звільнення тривав не один місяць і не один рік, але ласка Божа, заступництво Матінки Божої, блаженних мучеників зі Страдча, Святих душ з Чистилища стали на захист цих дівчат і почали послаблювати дію злої сили, а молитви екзорцизму о. Флоріана й о. Яна Білецького довершили цей важкий процес звільнення. Якщо хтось із читачів забажає дізнатися більше про це, то може зателефонувати п. Наталії(тел.: 093-66886-78). Усе це дає право стверджувати, що Страдч – це справді велике святе місце в Україні і його роль та значення в Ділі Спасіння Ісуса Христа ще тільки попереду. Однак уже тепер відкривається ще одна добра ознака цього святого місця: Страдч дав сильний поштовх для зведення Хресних Доріг у Галичині, зокрема у Самборі й Турці, де сподвижники Святого

Собор Покрови Пресвятої Богородиці у Самборі

Дiти Непорочної

ЧАС ПІЗНАННЯ І ПРОБИ

На IV-й ст. Хресної Дороги у Самборі

Хреста самотужки, за народні пожертвування, а не церковні гроші, почали зводити Хресні Дороги, глибоко розуміючи, яке велике духовне значення в епоху глобалізації, зміни духовної свідомості вони матимуть у ці останні часи перед приходом Антихриста. Бл. Анні Катерині Еммеріх Боже Провидіння дало зрозуміти, що всі ті нищівники Хресних Доріг, храмів, каплиць, хрестів, фігурок; тобто усі ті, хто відміняє набуті Церквою стародавні набоженства, освячені практики, звичаї, традиції, молитви будуть суджені нарівні з тими, хто в будь-який спосіб спричинився до кривавої Муки Спасителя. І те, що ми побачили у Самборі та Турці, вражає. У Самборі вже зведено п’ять стацій Хресної Дороги, яка, як і величний собор Покрови Матері Божої, починає служити людям у їхній дорозі до пізнання Бога в таємниці любові, до Дому Отця. Місцевий парох о.Володимир свято береже пам’ять про ісповідника віри в часи підпілля о.Николая Куця, Чину Найсвятішого Ізбавителя, та його науку про те, що робитиметься в кінці часів, часів, які великі зусилля прикладатимуться силами зла, щоб незамітно перевести християн на прийняття язичницьких цінностей “хліба і видовищ”, видовищ”, тобто на прийняття цінностей Антихриста. До речі,

Дiти Непорочної

могила о. Николая знаходиться біля храму, на Хресній Дорозі. Мабуть, це також не випадково. Душі з Неба дали свідчення візіонерці Анні про її важкохвору родичку Ядвігу, яка під час Другої світової війни перенесла тортури у Равенсбрюку, а після звільнення з концтабору жила у великій нужді.Від рідної та злої доньки втекла до будинку перестарілих, де зламала собі бедро, яке не зросталося,тому терпіла невимовні болі… Однак душі з Неба просили Анну, щоб вона передала Ядвізі, аби та старалася з’єднатися з Христом і всі свої терпіння, пережиття занурювала в Його Хресну Дорогу так, начебто це Він терпить у ній. Завдяки цьому Ядвіга отримає особливу ласку бути товаришем у Муці Христовій. Христовій Люди повинні знати, що коли вони що-небудь терплять, то можуть перенести ці муки, страждання, опущення на Голгофу і поділитися цим з Ісусом, Господом нашим, бо тоді вони стають правдивими товаришами Спасителя тепер й у вічності, і ніколи вже Христос не зречеться цього побратимства. Ядвіга може товаришити Йому в найглибшому терпінні і, єднаючись з Ісусом (немовби тримаючи Його за руку), спільно жертвувати ці страждання за гріхи світу, за все, що люблять і Він, і вона. Нічого з того, що запрагне для інших у Христі, не буде відкинуте.

Пам’ятний Хрест на честь тисячоліття хрещення Київської Русі

№5(94), 2015 13

ЧАС ПІЗНАННЯ І ПРОБИ

Прочани на Хресній Дорозі у Турці

Саме тому нехай просить у наше ім’я та нехай не боїться просити, а, навпаки, нехай вставляється за всіх і все, що огортає любов’ю, бо ж терпіння, прийняте добровільно, є ключем до Милосердя Ісуса Ісуса.. Ядвіга мусить увірувати, що є безмежно улюблена, що Христос вибрав для неї братерство у Муці – братерство найтрудніше, довірене тільки тим, які спроможні це нести, бо слабші можуть зламатися. Натомість найближчими Йому можуть бути тільки ті, які перебудуть з Ним цілу Його Хресну Дорогу аж до кінця. Проте Дорога Христа – Божа – є поза часом, триває у вічності й на неї вступають та будуть вступати завжди, аж до завершення тривання життя людства, люди дозрілі, щоб через доповнення Муки Спасителя в часі вийти поза час і розділити щастя приязні з Ним на цілу вічність. Зараз Ядвіга є занурена в любові, якої не “відчуває”, але яка оточує та підтримує її у боротьбі, бо це є боротьба за витривання, вірність, довіру, цілковите віддання себе Його Волі. …Пам’ятай також, що Господь Христос є біля неї та додає їй сил для перенесення тих мук, які вона терпить. Ядвіга товаришить Ісусові в Його Хресній Дорозі, а такі душі стають Йому найближчими й отримують найбільший доступ до Його Милосердя… Дорогий читачу, якщо це свідчення душ з Неба візіонерці Анні допоможе тобі краще і глибше зрозуміти важливість Хресної Дороги в твоєму особистому духовному житті, у твоїй молитовній допомозі своїм рідним та близьким, які вже відійшли у вічність, то

№5(94), 2015 14

нехай воно стане найкращою відповіддю, для чого наш народ зводить Хресні Дороги, для чого потрібно ходити на прощі? Про це дуже добре знали наші батьки і матері, які у важкі атеїстичні часи відмовляли Хресні Дороги вдома, в церкві, переписували тексти у тих, хто їх ще якимось чудом зберіг, і так любов’ю до живого Христа спасали себе від безвірства. І дуже добре, що це прекрасне набоженство продовжує жити в нашому народі, відкриває свої таємниці та обдаровує своїми скарбами. І в Самборі, і в Турці, де ми пройшли Хресні Дороги, всі відчули особливу ласку і присутність Спасителя на ній. На Хресній Дорозі у Турці маленька група молилася не тільки за душі своїх рідних в Чистилищі, опущених, але й за майбутніх мучеників нашого народу, навернення усіх в Україні до Бога, за те, щоб голос Любові Ісуса на Хресних Дорогах почуло якнайбільше таких опущених і нещасливих людей, щоб вони змогли закликати Його у своє життя, бо ж Христос чекає і вдень, і вночі на заклик бідних дітей Своїх. Нехай благословення Отця Небесного зійде на усіх малих апостолів Святого Хреста Хреста,, спочине на вас та не опускає вас! Йосиф Воробець

Фігура Матері Божої на Хресній Дорозі у Турці

Дiти Непорочної

КІНЕЦЬ ЧАСІВ

ЗНАК МОЄЇ СИЛИ

Христос-Цар на троні

Ісус: “Багато просило Мене про знак. Про який знак? Знак години чи знак Моєї сили? Про знак години вже знаєте. Повторюю: “Я не прийшов змінити Закон”. Це ви його змінили. Я не змінюю також Своє Слово. Що сказав, те сказав. Усе, що повинно відбутися – від хвилини, в котрій промовляв як людина посеред людей, аж

Дiти Непорочної

до хвилини, в котрій прийшов як Бог, Син Божий, щоб осудити людей, – записано в Моїй Євангелії. Ви, істоти нерозумні, голови яких переповнені тисячами непотрібних, галасливих і підступних думок, не розумієте вже того, що Я проголосив. Може, ви також посолені випробовувати Моїх ворогів вічністю? Той

вогонь, котрий вас тепер палить, сходить на вас та нищить вас, провадячи до блюзнірства та єресі, є лише заповіддю того вогню, про який Я голошу та який призначений для згіршителів, які не навертаються. І ви до них належите. Піклуєтеся тільки про тіло і несправедливо [здобуті] багатства. Топчете сумління і престоли, профануючи все, до чого доторкаєтеся, і в собі вдруге вбиваєте Мене Самого. Оце дари, які може вам жертвувати Люцифер, під знак якого ви стали. Вогонь вивертається з пащі чудовиська, котре занурило вас у зло зіпсуття. Оце його дари. Він не може дати вам чогось іншого. Я ж, одночасно зі Собою, дав вам усі скарби ласки. Хочете знак Моєї сили? Однак упродовж двадцяти віків даю вам цей знак! І чому це служить? Відкрив над вами потоки Своїх ласк і вчинив, що з Небес сходять вони на землю у виді тисячі, десятків тисяч чуд. Оздоровив ваших хворих, усмирив ваші війни, розвинув розумно ваші справи, відповів на ваші сумніви, а також у сфері віри, бо ж знаю вашу слабкість, яка не повірить, якщо не побачить. Прийшов повторити Свою науку, послав Свою Матір, аби Своєю лагідністю схилила вас до покутування і любові. І для чого це все? Потрактували Мене як глупця, використали Мою силу і

№5(94), 2015 15

КІНЕЦЬ ЧАСІВ

Митар і фарисей

Мою терпеливість в переконанні, що після сповнення чуда вже не буду про це пам’ятав. Ні, діти Моєї болісті. Усе записано у великій Книзі Моєї Мудрості, однак не використовують чорне вугілля для писання в ній, лише палаюче вугілля Любові. І все буде збережено у пам’яті. Ви використали прихід Моєї Матері для людських цілей, зробили з нього посміховисько і нагоду для гандлю. Чи не знаєте, що Марія є Моєю Святинею, а Моя Святиня є домом молитви, молитви, а не вертепом злодіїв? Як без користі пісні для вас – ви, що вбили Її Сина і не вміли передбачити, що заплодоносить така велика Жертва – бриніли Її слова, наповнені такою любов’ю, такі благальні, такі переповнені сльозами. Ви ж надалі йшли дорогою загибелі. Мої посланці-душі, які живуть так, як ви всі повинні жити, стали Моїми волаючими голо-

№5(94), 2015 16

сами, аби ще раз повторити Слово Мого Серця. Проте ви їх потрактували як “безумців” і “одержимих”. Скільки разів ви їх вбивали. Завжди їх мучили. Коли Я жив на землі, то також і Мене чужеложне і злочинне покоління

назвало “шаленцем” і “одержимим” (Пор. Мт. 12, 24). Знак! Ви мали його, лише він не допоміг вам знову віднайти Моє Вітцівство. Іншого знаку вам уже не буде дано. Шукайте його в Моєму Слові та у вашому сумлінні, якщо ще будете в змозі віднайти Його (Слово), живе під стосом пожадань, невірності, чужолоств, злодійства, вбивств, заздрості, блюзнірств і пихи. Тим усім ви це Слово закаменували. Оце Внебовзяття. Перед вознесінням на Небо Я поблагословив Свою Матір і Своїх учнів. Нікого більше не було для благословення, бо ж інші Мене відкинули і прокляли. Тепер також благословляю Своїх учнів, коли ж інші не хочуть Мене і богохульствують Моєму благословенню”. Марія Вальторта, 3 червня 1943 року Переклад з польської Йосифа Воробця

Старенька капличка

Дiти Непорочної

ХРЕСНА ДОРОГА У САМБОРІ

ХРЕСНА ДОРОГА У САМБОРІ

V-та ст. Хресної Дороги на фоні собору Покрови Матері Божої. Ск-ри Василь і Микола Гурмаки та Степан Бойцюн

XI-та ст. Хресної Дороги. Фрагмент. Ск-ри Василь і Микола Гурмаки та Степан Бойцюн (воїни)

I-ша ст. Хресної Дороги. Фрагмент. Ск-р Ярослав Троцько

II-га ст. Хресної Дороги. Фрагмент. Ск-ри Василь і Микола Гурмаки та Степан Бойцюн

о. Володимир Коркун (парох собору Покрови Матері Божої) біля II-ї ст. Хресної Дороги

Михайло Дудяк, біля XI-ї ст. Хресної Дороги, сподвижник побудови Хресної Дороги

IV-та ст. Хресної Дороги. Фрагмент. Ск-р Степан Бойцюн

IV-та ст. Хресної Дороги. Фрагмент. Ск-р Ярослав Троцько

18

17

Худ. Рауль Берзоса. Образ Фатімської Матері Божої з Дитятком Ісус

Бернард Плокгорст (1825 – 1907). Благословляючий Христос

Худ. Рауль Берзоса. Образ Фатімської Матері Божої з Дитятком Ісус

Бернард Плокгорст (1825 – 1907). Благословляючий Христос

ХРЕСНА ДОРОГА У САМБОРІ

ХРЕСНА ДОРОГА У САМБОРІ

V-та ст. Хресної Дороги на фоні собору Покрови Матері Божої. Ск-ри Василь і Микола Гурмаки та Степан Бойцюн

XI-та ст. Хресної Дороги. Фрагмент. Ск-ри Василь і Микола Гурмаки та Степан Бойцюн (воїни)

I-ша ст. Хресної Дороги. Фрагмент. Ск-р Ярослав Троцько

II-га ст. Хресної Дороги. Фрагмент. Ск-ри Василь і Микола Гурмаки та Степан Бойцюн

о. Володимир Коркун (парох собору Покрови Матері Божої) біля II-ї ст. Хресної Дороги

Михайло Дудяк, біля XI-ї ст. Хресної Дороги, сподвижник побудови Хресної Дороги

IV-та ст. Хресної Дороги. Фрагмент. Ск-р Степан Бойцюн

IV-та ст. Хресної Дороги. Фрагмент. Ск-р Ярослав Троцько

18

17

ГОЛОС МАРІЇ

СВІТ ЗАБУВ І ОПУСТИВ БОГА

“Дорогі діти, нині знову взиваю вас до молитви. Нехай молитва стане для вас крилами, щоб зустріти Бога. Світ перебуває хвилинні проби, бо ж забув про Бога й опустив Його. Саме тому, дорогі діти, будьте тими, які понад усе шукають і люблять Бога. Я є з вами і проваджу вас до Мого Сина, однак ви повинні промовити ваше ТАК як вільні діти Божі. Я заступаюся за вас і люблю вас, дорогі діти, любов’ю нескінченною. Дякую, що відповіли на Мій заклик” (Послання від 25 серпня 2015 року). У цьому посланні Пресвята Діва Марія підтверджує те, що вже відзначали два відомих

Дiти Непорочної

Папи, коли з гіркотою і болем вказували на духовний стан світу. Отож Папі Пій ХІІ сказав: “Головний гріх нашого віку – це втрата почуття гріха”. Продовжуючи його думку, Папа Іван Павло ІІ зауважив: “Ця втрата приходить разом з втратою почуття Бога”. Сьогодні більше не модно говорити про гріх. Наслідки гріха – це сліпота і глухота до Бога. Гріх робить нас безумцями – так вчить нас Біблія. Сучасна культура створює ілюзію, ніби все можливо без Бога, але наслідком цього забуття і несприйняття Бога стає розчарованість і невдоволення багатьох людей.

Історичний досвід ізраїльського народу складався дуже болісно: вони пережили рабство, скитання по пустелі, втрату царства, зруйнування Єрусалима і Храму. У цих стражданнях, благаннях і болях вони на досвіді пізнавали, що те, що відбулося з ними, є результатом того, що вони забули про Бога. Біблія нас вчить, що забуття Бога має катастрофічні наслідки як для окремої людини, так і для цілого народу. Перетерпівши страждання, вибраний народ по-новому відкривав для себе Боже Провидіння. Бог пише рівно навіть по кривих рядках. Звільнення відбувається не тоді, коли ми звинувачуємо інших, але коли приймаємо осо-

№5(94), 2015 19

ГОЛОС МАРІЇ

Меджугор’є, 1984 рік

бисту відповідальність за свої дії. Якщо ж людина виходить із страждання, не збагачена дослідом й усвідомленням, що потрапляє у стан втрати й опустошення. Вихід із стану втрати відбувається через навернення і прощення, тобто звільнення від негативних емоцій, які виникають під час спогадів про перенесене зло і відсутність.Коли Ізраїль звільнився від забуття і повернувся до самосвідомості, яка включа-

ла виконання Божих заповідей, то відбувся новий Вихід, нове звільнення. Буває, що з якихось причин людині може здаватися, ніби Бог забув про неї чи покинув її. Так трапилося із учнями, коли вони перебували з Ісусом у човні. Їм загрожувала небезпека через сильний вітер і морські хвилі, котрі могли перевернути човен, а Ісус у цей час спав у човні. Учні докоряють Ісусу, що Йому нема до них справ. Віра учнів Ісуса потерпіла крах, тому

Notre Dame de Medjugorje

№5(94), 2015 20

що вони перестали довіряти Спасителю і Його силі, яка зберігала їх навіть у найважчі хвилини життя.Нам також у житті доводиться переживати такі ситуації і спокуси. Нерідко нам здається, ніби Бог кудись віддалився або спить. Однак власне тоді, коли нам усміхається щастя і життєве плавання спокійне і безхмарне, дуже часто виникають ситуації, в яких ми забуваємо про Бога, тому що не бачимо потреби і вигоди у Його присутності. Проте тоді, коли ми про Нього забуваємо, Бог, навпаки, бажає, щоби в усіх ситуаціях свого життя ми пробуджували і закликали Його, а не жили так, ніби Спасителя нема, і не вважали, ніби Христос забув про нас. о. Любо Куртовіч

БУДЬТЕ ЗНАКОМ… “Дорогі діти! Також сьогодні прошу в Духа Святого, щоб наповнив ваші серця міцною вірою. Молитва і віра наповнить ваше серце любов’ю і радістю, і ви будете знаком для тих, хто є далеко від Бога. Кохані діти, заохочуйтеся навзаєм до молитви серця, щоб молитва наповнила ваше життя і ви, дорогі діти, щодня будете насамперед свідками служіння: Богу під час Адорації та ближньому у потребі. Я є з вами і заступаюся за вас усіх. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик” (Послання від 25 вересня 2015 року). Матінко і Царице Миру, Ти неустанно запевняєш нас у Своїй присутності й у тому, що прагнеш нам допомагати, що молишся за

Дiти Непорочної

ГОЛОС МАРІЇ

нас і тому так довго перебуваєш з нами. Сьогодні говориш нам, що просиш Духа Святого, щоб наповнив наші серця міцною вірою. Коли в наших головах народжуються різні питання у зв’язку з тим, що відбувається у світі та в Європі, що відбувається навколо нас; які причини подорожі людей і чим усе це завершиться, то Ти, Матінко, просиш Духа Святого, щоб наповнив наші серця міцною вірою. Тому переносиш нашу увагу з об’явлень, які нас оточують, на Того, в Кого віримо. На Того, який іде через дії світу і Церкви, незважаючи на хвилі й вітер. Ісус – Який був тоді на озері – говорить нам: “Заспокойтесь, – це Я, не страхайтеся! Аж тут Петро озвавсь до Нього і каже: “Господи, коли це Ти, повели мені підійти водою до Тебе!” “Підійди!” – сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді й підійшов до Ісуса; але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати і крикнув: “Господи, рятуй мене!” Ісус

Дiти Непорочної

же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: “Маловіре, чому засумнівався?” І як увійшли до човна, вітер ущух. А тоді ті,що були в човні, вклонилися Йому до ніг, кажучи: “Ти істинно – Син Божий!”. Напевно багато разів у житті ми пізнавали те, що коли триваємо на молитві й вірі, то в нашому серці появляється любов і радість. Молитва і віра переносять нас у пізнання присутності Господа, ми отримуємо новий погляд на гострі події і з довір’ям приймаємо Слово: “Думки бо Мої – не ваші думки, і дороги ваші – не Мої дороги, – Слово Господнє” Господнє”(Іс. (Іс. 55,8).

55,8).Не Не знаємо, якими є плани Божі, але відаємо, що перевищують нас, заскакують і є для нас єдиними найкращими. Неприятель планує, проте Бог переможе. Марія в одному з послань говорить жителям Меджугор’я, що до їхніх домівок щоденно приходять люди, які перебувають у темряві. Дайте їм, дорогі діти, світло (14.03.1985) (14.03.1985).. А те-

пер говорить, що коли в наших серцях є молитва і віра, то ми будемо знаком для тих, хто є далеко від Бога. Ми будемо знаком через любов і радість у серці. Тому заохочуймо один одного до молитви серця, тобто до такої молитви, про котру Марія в інших посланнях говорить, що мова йде про занурення себе в молитву… так, аби вона володіла нашими серцями щомиті (02.05.1985). Місяць тому Цариця Миру сказала нам, щоб ми були молитвою. Імовірно, ми ставили собі запитання, як це можливо. У сьогоднішньому посланні Марія знову кидає світло на нашу молитву, промовляючи, аби вона наповнила наше життя і щоби ми служили Богу під час адорації, а також стали свідками цього служіння. Розважмо, що Марія має на думці, чого хоче нас навчити, в яке духовне пізнання нас запровадити! Ісус у Гостії є прославою, величанням Отця у нашому імені, є адорацією Отця, переблаганням Отця за гріхи

№5(94), 2015 21

ГОЛОС МАРІЇ наші і світу. Є воланням до Отця за нас. Коли Його адоруємо, то включаємося в реалізацію Діла Спасіння. В інших посланнях Марія говорить наскільки те, що має відбутися, залежить від нашого служіння і від нашої молитви. Марія зауважує, що ми не усвідомлюємо те, наскільки кожний з нас є важливим у Божих планах. У нинішньому посланні Марія говорить нам також про служіння ближньому у потребі. Ближній є навколо нас, ближній є в наших родинах, сусідстві, Вітчизні й у цілому світі. Сьогодні ціле людство перебуває у великій потребі. У потребі Бога, любові, миру, радості, щастя вічного. Наше занурення у молитву, віру, адорацію заплодоносить світлом, Дарами Духа Святого. Будемо бачити, що маємо чинити, про що молитися та як служити. Маріє, дуже часто у Своїх посланнях говориш, що Ти є

№5(94), 2015 22

нашою Матір’ю, що Ти є з нами і неустанно заступаєшся за нас усіх, що нас любиш і благословляєш. Також на найближчий час запевнюєш нас у Своїй присутності, молитві й помочі. Ти справді є Матір’ю, Яка допомагає і рятує. У 1531 році в Гваделупі (Мексика) Ти врятували індійців, біля Лепанто (1571) Ти врятувала християн від турків. Дякуємо за Твою опіку в битві під Віднем (Австрія). Через об’явлення у Люрді Ти врятувала віру Франції. У 1917 році у Фатімі перед небезпекою, яка насувалася, Ти показала дорогу спасіння через посвячення себе Твоєму Непорочному Серцю і молитву за навернення Росії. А тепер пробуджуєш світ, занурений у цивілізацію смерті та злочинів, об’являючись у Меджуґор’ї. На початку об’явлень ми задавали собі питання, для чого Ти з’являєшся в Югославії, в якій мешкають мусульмани, право-

славні й католики? Усе це ми зрозуміли набагато глибше, коли після десяти років об’явлень пережили війну, великі людські жертви і знищення. А сьогодні? Царице Миру, добре, що Ти постійно приходиш! Багато разів Ти також просиш, щоб ми приймали, розважали і впроваджували в життя Твою науку. І дякуєш нам за це. У жовтні відбудеться також Синод про Родину, для цього також згадаймо собі ще одне послання: “Також і сьогодні взиваю вас, щоб ви відновили молитву у ваших родинах. Нехай через молитву і читання Святого Письма увійде до ваших родин Дух Святий, який вас відновить. Так станете учителями віри у своїй родині” ((25.04.2005 25.04.2005 р.). Царице Миру, молися за нас, щоб ми жили посланнями і розповсюджували їх! о. Євгеній Сьпйолек Переклад Андрія Величка

Дiти Непорочної

ЦИВІЛІЗАЦІЯ СМЕРТІ

МАРА БЛУКАЄ СВІТОМ – ГЕНДЕРНА ІДЕОЛОГІЯ (Закінчення. Початок у №4, 2015 р.)

Що сприяло перетворенню ґендерного виміру в панівну ідеологію Причину того, що ґендерна ідеологія швидко перетворилася у панівний дискурс, слід шукати в марксизмі. К. Маркс і Ф. Енгельс обґрунтували утопію безкласового суспільства, що прагне до рівності всіх людей. Новий тоталітаризм діє з допомогою старої приманки “рівності”, на яку люди завжди слабкі, тому що з часів Каїна заздрість звила собі гніздо у серці людини. Однак ми знаємо, що ми не “рівні”. Безумовно, кожна особистість сама собою має однакову цінність як дитя Бога, нашого

Дiти Непорочної

Отця, але ми зовсім не одинакові. А соціалісти-революціонери постійно зводять суть рівності до ідентичності, забуваючи при тому, що одноманітність руйнує нашу людську сутність, основою якої є унікальність. Як і колишні утопічні проекти, ґендерна ідеологія намагається створити “нову людину”, але тепер уже трансформуючи пласти більш глибинні, ніж ті, на котрі чинили замах попередні “творці”. Програма була сформульована Фрідріхом Енгельсом ще у XIX столітті: “Перший соціальний конфлікт, що мав місце в історії, співпадає з ростом антагонізму

між чоловіком та дружиною у моногамній сім’ї, а вперше гноблення відбулося одночасно з притісненням жінок чоловіками”. Відповідно, щоб усунути пропонований класовий конфлікт між чоловіком та жінкою, сім’я має бути знищеною. Найвпливовіша феміністка минулого століття Сімона де Бовуар закликала жінок звільнитися від “рабства материнства” й оголосила ґендерну революцію своєю знаменитою фразою: “Жінкою не народжуються, а стають”. Інтелектуальні отці студентського бунту 1968 року Т. Адорно, М. Хоркхаймер, Г. Маркузе і

№5(94), 2015 23

ЦИВІЛІЗАЦІЯ СМЕРТІ

Вільгельм Райх підтримали цей заклик до боротьби фланговим вогнем теорії повалення “авторитарної сім’ї” і легітимації й ефективної пропаганди відмови від юдео-християнської статевої моралі на користь так званого “сексуального визволення”. Тепер, трохи більше ніж через одне покоління, ми бачимо результати: ґендерна ідеологія довела нас до межі абсурду абсурду.. Головний ґендерний ідеолог, Джудіт Батлер, професор Каліфорнійського університету та Європейського університету міждисциплінарних досліджень у Швейцарії, член керівництва Міжнародної комісії із захисту прав геїв та лесбіянок, об’являє “біологічну стать” “нормативним фантазмом”, що нав’язаний “режимом гетеросексуальної гегемонії”. І якщо біологічна статева ідентичність чоловіків та жінок знищена, вже ніщо не може завадити реконструкції соціальних ролей та інституцій. Через те, що жоден соціальний сектор не вільний від впливу біполярної сексуальності, всім сферам соціального життя

№5(94), 2015 24

слід стати ціллю деконструкції її шлюбу, сім’ї, батьківської та материнської ролей, виховання, мови, праці, культури, релігії. Цей процес називається “реконструкцією ґендеру”. Випускникам університетських інститутів ґендерних досліджень навалилося роботи, і вони справді роблять багато.

3 вересня 2008 року Європейський Парламент прийняв – 504-ма голосами “за” при 110-ти “проти” – “резолюцію зі сприяння маркетингу та рекламі для вирішення проблеми рівності чоловіків і жінок” (A6-0199/2008). Парламент ЄС хоче в законодавчому порядку заборонити так звані “зображення, що містять сексуальні стереотипи», в рекламі, підручниках, відео, комп’ютерних іграх і в Інтернеті “з перших років соціалізації дітей”, іншими словами, щоб не було жодної жінки біля кастрюлі, замість неї нехай буде чоловік, жодного чоловіка за кермом, замість нього – жінка. Спочатку була змінена мова, тепер – образи. Європейський Парламент почуває себе наділеним правом

зруйнувати саме осердя культури, а саме відмінність між чоловіком та жінкою. Це своєрідне нове іконоборство. Людей, котрі стверджують, що статева полярність дана природою, або просто вірують, що людські істоти створені Богом як чоловік та жінка, вважають християнами – “фундаменталістами”, котрих слід змусити замовкнути і знешкодити. От би членам Європарламенту такими оперативними методами захищати нас від отруйного чаду порнографії та сцен насильства!

35 відсотками усіх завантажень в Інтернеті – це порнографія; світовий порноринок має прибуток 57 мільярдів доларів у рік. Це те болото, в якому процвітає ґендерна ідеологія. І в цьому причина відсутності будь-якого опору їй. Чому жінки не бачать, що їхня свобода бути дружинами та матерями ось-ось буде безжально придушена? Чому чоловіки не розуміють, що запекла битва між статями розв’язана, щоб позбавити їх сили та чоловічої ідентичності – битва, яка вже відвоювала значний простір, спричинивши відчутну дискримінацію хлопчиків під час виховання? Тоталітаризм у новій одежі Ідеологія – цим терміном я називаю хибне мислення, поставлене на службу меншості, що маскує свої істинні інтереси, – руйнує здорові соціальні структури і зумовлює тоталітаризм. Християни поки лише прокидаються зі сну нескінченного процвітання, демократії та релігійної свободи, а ворог уже зробив декілька великих кроків уперед. Завдяки брехливим яр-

Дiти Непорочної

ЦИВІЛІЗАЦІЯ СМЕРТІ ликам таким, як “толерантність”, “свобода” і “недискримінація”, його приймають. Вирішальну роль тут відіграв Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ). Колишній федеральний президент Німеччини Роман Херцог попереджав про розмиття національного суверенітету та демократії, тому що рішення ЄСПЛ автоматично скасовують закони деяких держав. І саме ЄСПЛ є силовим центром ґендерної ідеології. Опозиція до гомосексуалізації суспільства зустрічається з наклепами, втратою впливу та професійною ізоляцією. Відмова Європарламенту затвердити кандидатуру пана Рокко Бутільоне на пості комісара ЄС з юстиції, свободи та безпеки у 2004 році – один із найбільш вражаючих випадків. Свободи слова більше не існує. Принизливий неологізм – гомофобія – стає юридичним фактом, який представляють опозиції як провину. Цей термін перевертає реальність з ніг на голову. Насправді гомофобія – це патологічний стан страху. “Гомофобія” стверджує, що ті, хто базує свої вірування та поведінку на природному законі й моральних законах, які є загальними для всіх здорових суспільств, є психопатами. Тих, хто стверджує, що сексуальність служить благу індивідуумів, сім’ї та суспільства, якщо вона є вираженням подружньої любові між чоловіком та жінкою і відкрита для народження дітей, тепер домінуюча еліта вважає хворими, фактично небезпечними, і тому їх потрібно змусити мовчати (це в кращому

Дiти Непорочної

випадку) всіма засобами, якими володіє закон. У документах ЄС “гомофобію” ставлять в один ряд з расизмом, антисемітизмом і ксенофобією. Закони проти дискримінації сексменшин і розпалювання ненависті до них (hate laws) існують уже в деяких країнах, і ведеться боротьба за їхнє нав’язування у глобальному масштабі. Будь-яке слово проти гомосексуалізму чи в науковому дослідженні, чи в біблійних цитатах інтерпретують як розпалювання ненависті. Ця брехня, що розповсюджується все далі – на населення в цілому, створює те емоційне середовище, в якому у людей більше не викликає протесту криміналізація боротьби проти гомосексуалізації суспільства. Своєю резолюцією B6-0025/ 2006 від 18 січня 2006 року ЄС оголосив про рішучість “викорінити” гомофобію з допомогою “виховних заходів, таких як інформаційні кампанії у школах, університетах і мас-медіа, законів та адміністративних регламентацій”. “Випади, в яких відчувається гомофобія і підбурювання

до дискримінації, повинні бути оперативно наказані. Боротьба проти гомофобії повинна бути забезпечена відповідними засобами, виділеними на 2007 рік”. “Процес повинен бути строго відстежений” і “про будь-яке упущення якоїсь країни – члена спільноти –в реалізації цих мір слід доповісти у Європейський Парламент”. Тут промовляє дух тоталітаризму. Опір Досі практично не було жодного опору. Більшості людей узагалі не відомий вираз “актуалізація ґендерного виміру”. Це тиха революція зверху вниз і зсередини назовні. Не було ніяких дебатів у мас-медіа, не винесено ні одного правильного парламентського рішення у зв’язку з тими змінами у нервових центрах соціальної дійсності, частково про те, що пов’язане з формацією тих, котрі навчаються – дітей та підлітків. Це одна із причин того, що населення лише дуже нечітко відчуває зміни, які відбулися, при тому, що воно не приймає самої стратегії. Кожен, хто зіткнеться з нею, на-

№5(94), 2015 25

ЦИВІЛІЗАЦІЯ СМЕРТІ приклад, якщо якийсь заклад почне функціонувати відповідно до ґендерного підходу, безпосередньо, особисто довідається, що його опір буде відсічено санкціями. Засоби масової інформації, що в умовах демократії мали б відігравати роль сторожа, більшою мірою є агентами цієї революції. Тепер ніхто не йде у в’язницю за те, що зіпсував чиюсь репутацію, якщо це сприяє революції. Ті, хто керують ЗМІ, не бояться залишитися без місця через переслідування дисидентів, але вони серйозно ризикуватимуть, якщо спробують протистояти рухові ЛГБТ. Жертви ґендерної ідеології Ідеології породжують жертви. Минуле століття з лихвою показало, що революційні спроби створити “нову людину” спричиняють тоталітарне придушення, яке руйнує людину. Якими ж є жертви ґендерної ідеології? Ґендерна ідеологія: ідеологія – бореться зі здоровим ґлуздом, тому що заперечує біологічні, психологічні та соціальні відмінності між чоловіком та жінкою; – бореться проти жінок, тому що нав’язує домінування мужеподібного образу жінки, який популяризують феміністки, і знецінює фізично та морально материнство; – бореться проти чоловіків, тому що систематично ставить у привілейовану позицію дівчат і жінок, тоді як авторитет і вплив чоловіків применшується через фемінізацію чоловіка; – бореться проти єдності чоловіка та жінки у шлюбі та їх співпраці, яка потрібна для служіння майбутньому;

№5(94), 2015 26

– бореться проти ненародженої дитини, тому що проголошує аборт “правом людини”; – бореться проти дитини, тому що руйнує сім’ю, таку потрібну для формування здорової особистості й передавання культури та віри; – бореться проти сім’ї, тому що ідеологічно, соціально та фізично руйнує основи її існування; – бореться проти наукового ідеалу – істини та розумності, тому що перетворює науку в підсобницю ідеології та зловживає її ресурсами, щоб нав’язати їй цілі, що трансформують суспільство; – бореться проти свободи слова у ЗМІ та науки шляхом придушення відмінних думок; – бореться проти демократії, тому що владою держави загальне благо приноситься в жертву інтересам меншості; – бореться проти Бога і порядку світобудови. Ідеології не служать кінцевому благу людської сутності; вони прагнуть пересотворити людину, щоб вона служила інтересам іде-

ологів. Та лише Творець людини має право і владу відновити Своє творіння. Триває боротьба з головним у людині. На першій сторінці Біблії сказано: “І сотворив Бог людину на Свій образ, на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх” (Бут. 1: 27). Бог сотворив людину з біполярною сексуальністю, тому що досвідчуване переживання потреби у доповненні себе підштовхує нас до того, щоб ми вийшли із самих себе на зустріч іншому людському творінню і таким способом подолали свої обмеження. Як образ Триіпостасного Бога, ми покликані до любові, і й лише люблячи ми зможемо осягнути повний мир та радість. Ґабріела Кубі Переклад з німецької Андрія Чорного

Використано матеріали з книги Ґабріели Кубі “Гендерна революція – релятивізм в дії”, а також матеріали з інтернет-порталу http://www.pravoslavie.ru

І сьогодні вклоняється серце моє Тій земній, соромливій, жагучій жіночості, Що красою життя – материнством – стає Василь Симоненко

Дiти Непорочної

ПОЕТИЧНА СТОРІНКА

СИНУ МІЙ, ПИШАЮСЯ ТОБОЮ... Нам здавалось все іще попереду: Нові старти, фініші нові… Як багато справ ще недовершено, Як багато в нас було ще мрій! *** Відчищуй діамант життя, Ту душу, що ніколи не вмирає, Відчисть її від бруду, Покайся і нехай Вона чистотою і блиском засяє. І в ту неповторну мить пізнання, Коли ти розкаялась душе, Тобі допоможу – Спаситель твій я – Лише дай на це згоду, друже. *** Віра Савчук-Конрад

Світлій пам’яті Савчука Федора Тихоновича Я втікаю від горя, Та втекти я не можу, І на самім дні моря Знайти втіхи не можу. Плаче сум на калині, Зелен листом прикрившись, На червоній калині, Що росте при долині, У зажурі схилившись. *** Моя пам’ять день і ніч з тобою Плаче гірко, болісно щемить, Я зосталася сама з собою, Не вщухає біль утрати ні на мить. Сорок літ ми стежкою одною Йшли пліч-опліч мов одна душа, Ми ще не нажилися з тобою, Ми ще не натішились життям.

Дiти Непорочної

Ісусе мій любий, Мій Боже єдиний, Творче незбагненний, Вічний і предивний, Ти моя Опора у житті земнім, Міцність і покора – Все в Тобі однім. Я дякую Тобі За воду, повітря, зорі, За хмари і гори, За радість і горе, За вірність дитячу святу, За вічну природи красу 15.04.15 р. Сину мій, пишаюся Тобою, Хоч і рвалось моє серце на шматки І стикалось все єство моє до болю Як прощалась, притулившись мокрою щокою до щоки. Ти прости, що серце моє мліло, Як дізналася про вибір Твій, Бо скажу я щиро, не хотіла Відпускать Тебе із сатаною в бій. Тут твоя дружина, мати, діти,

№5(94), 2015 27

ПОЕТИЧНА СТОРІНКА Тут, на заході, уся твоя рідня, Тут Ти можеш вільно жити і радіти, Тут робота, друзі і комфорт щодня. Але ж там, на сході, теж Вкраїна – Наша рідна матінка – земля… Якщо кожна ненька не відпустить сина, Як же порятується вона? А тепер я день і ніч чекаю, Щоб московський виродок прозрів І Творця Небесного благаю: Боже Праведний, Вкраїну порятуй. Захисти захисників Вітчизни – Патріотів рідної землі – Хай вони покінчать з бандитизмом Тих, що спонсоруються в кремлі. Вірю я, що вернешся додому, Мусиш потерпіти певний час, Бо таки прийде кінець усьому злому, Зглянеться Творець наш і врятує нас. Тільки об’єднаймося в молитві Схід і захід, центр, – уся земля – У святій Христовій справжній церкві… Хай навіки згине сатана!... Віра Савчук-Конрад

ЗАДИВЛЮСЬ У ТВОЇ ЗІНИЦІ Задивлюсь у твої зіниці Голубі й тривожні, ніби рань, Крешуть з них червоні блискавиці Революцій, бунтів і повстань. Україно! Ти для мене диво! І нехай живе за роком рік, Буду, мамо, горда і вродлива, З тебе дивуватися повік... Ради тебе перли в душу сію, Ради тебе мислю і творю. Хай мовчать Америки й Росії, Коли я з тобою говорю. Одійдіте недруги лукаві! Друзі, зачекайте на путі! Маю я святе синівське право З матір’ю побуть на самоті. Рідко, нене, згадую про тебе, Дні занадто куці та малі, Ще не всі чорти живіть на небі, Ходить їх до біса на землі. Бачиш, з ними щогодини б’юся, Чуєш - битви споконвічний грюк!

№5(94), 2015 28

Василь Симоненко

Як же я без друзів обійдуся Без любові їх, без очей і рік? Україно, ти моя молитва, Ти моя розпука вікова... Гримотить на світом люта битва За твоє життя, твої права. Хай палають хмари бурякові, Хай сичать образи - все одно Я проллюся крапельками крові На твоє червоне знамено. *** Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злобі не впаде. Народ росте, і множиться, і діє Без ваших нагаїв і палаша. Під сонцем вічності древніє й молодіє Його жорстока й лагідна душа. Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ! Пощезнуть всі перевертні й приблуди, І орди завойовників-заброд! Ви, байстрюки катів осатанілих, Не забувайте, виродки, ніде: Народ мій є! В його гарячих жилах Козацька кров пульсує і гуде! Василь Симоненко

Дiти Непорочної

ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ

ªÏÈÑÊÎÏ Ç ØÀÁËÅÞ ÏÐÈ ÁÎÖ².

ÆÈÒÒß ² ÏÐÈÃÎÄÈ ËܲÂÑÜÊÎÃÎ ªÏÈÑÊÎÏÀ

ÉÎÑÈÔÀ ØÓÌËßÍÑÜÊÎÃÎ

В обороні віри Восени 1683 року турецьке військо стояло біля Відня, котрий був ледь не останньою перепоною на шляху до Німеччини і Франції. Сили захисників були майже вичерпані, і підтримували віденців лише палкі проповіді капуцина Марко Д’Авіано, котрого Папа Римський прислав до Відня. А ще – обіцянка городянина Юрія Кульчицького, українського шляхтича родом з-під Самбора, що король Речі Посполитої Ян Собаський, українець за походженням, йде на допомогу християнам. Кульчицький, перебравшись в турецький одяг, пройшов

Дiти Непорочної

крізь ворожий табір, вийшов назустріч Собєському, показав йому короткий шлях до Відня і слабкі місця турецького табору, а потім повернувся до Відня і завірив місто, що Собєський не забариться. І ось, 11 вересня 1683 року і віденці, і турки побачили на обрії прапор Собєського, червоний з білим хрестом. Наступного дня християнське військо, добре відпочивши після походу, рушило в атаку – і перемогло. Битва під Віднем стала значною подією в європейській історії. З неї почалося поступове визволення християнських земель з-під турецького ярма. По

суті, це був останній хрестовий похід, остання війна, в котрій християни бились за віру, забувши про суперечки між собою. І при боці короля завзято бився, незважаючи на поранення, львівський православний, а пізніше греко-католицький Єпископ Йосиф Шумлянський. Він мужньо бився, а пізніше – склав про цю битву думу в козацькому стилі. Ось уривки з неї: Вийшли турки, дужі сили, Німців, цісаря розбили, Та король на поміч йде Туркам бій страшний дає.

№5(94), 2015 29

ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ і мученики вмирали, в тій вірі по достойнім житті відійшли на Небо Василій Великий, Григорій Назианзін, Іван Золотоустий, Атанасій і інші святі Божі. Віра та має в собі згоду, вчення, любов і єдність християнську старожитну Отців Церкви Святої зі Сходу і Заходу. Ту віру визнаю, і в законі тієї Церкви Святої, в собі єдиної, стою я. Ліпшої віри ніде в цілім світі не знаю, в ній жив, живу і вмерти прагну”. У неділю вранці-рано Поклик з усіх труб заграно. Із гармат дано вогонь, Заволав до всіх король: “Нуте, браття, всі за мною, Скачте щиро, зі снагою, Будуть турки утікати, Будемо ми їх рубати”. А візира із турчином І татар бив до загину, Німців він оборонив, Їхній Відень увільнив. Як Галичина стала католицькою Йти до Константинопольського Патріарха я не можу – бо в Константинополі казна-що твориться, та ще й він є турецьким підданим. До Москви не хочу бо наша Русь Москві ніколи не належала, і Москва не шанує наших прав. Якшо ми будемо зовсім без Патріарха, ми пересваримось між собою як протестанти. Саме цими словами Йосиф Шумлянський, Архієпископ Львівський, Галицький і Кам’янець-Подільський, герой оборони Відня і Львова, у 1694 році на помісному соборі закликав свою Єпархію приєднатись до

№5(94), 2015 30

Уніатської, Греко-Католицької Церкви. Підтримали його не усі, але Шумлянського це не дуже дратувало – він розумів, що такі важливі речі швидко не робляться, а тягти за собою паству силоміць – то є річ небезпечна. Тим більше, що єдність з Апостольським престолом для Шумлянського не була питанням принципу. Шумлянський вважав, що це не впливає на спасіння і чистоту віри. Головна, і, мабуть, єдина причина, з якої він прагнув прийняти унію, і зрештою таки прийняв її – це те, що Папа Римський дійсно був значно кращим керівником і покровителем, ніж будь-хто зі східних Патріархів. Тому Шумлянський потихеньку агітував священиків і монахів, і нарешті у 1700 році прийняв єдність з Апостольським престолом. Відтоді Львівщина залишається головною твердинею католицтва східного обряду – або православ’я в єдності зі Вселенською Церквою. А своє власне ставлення до цих конфесійних справ Єпископ чудово пояснює в своєму заповіті: “Випробував я те, і свідчу: в вірі моїй жив, живу і вмерти прагну. В тій вірі святі апостоли

Середньовічний підручник для священиків і парафіян Львівський Єпископ Йосиф Шумлянський служіння своє бачив передусім у вирішенні (або принаймні спробі вирішити) практичні проблеми, від котрих страждала Українська Церква. А це – брак освіти, низький моральний рівень духовенства, пияцтво, неохайність священиків – і як наслідок постійні глузування над попами і з боку панів, і з боку католиків, і з боку власних парафіян. Шумлянський робив все, що було в його силах для вирішення цієї проблеми. Він об’їжджав свою єпархію, слідкував за грамотністю та моральним рівнем священства. А ще – він видавав для парафій співаники і посібники, серед котрих найбільш відомим є своєрідний підручник для священиків і парафіян під назвою “Метрика”. Книжка ця цікава. Там Єпископ багато пише про поведінку священиків: як себе поводити з людьми, як одягатись, як готуватись до відправи і відправляти Літургію і як боротись з найбільш поширеними гріхами – передусім пияцтвом: Тверезість всякого чоловіка до всіх цнот і добрих вчинків,

Дiти Непорочної

ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ

Йосиф Шумлянський

особливо духовного гідним, способним учинити може. Яко, знано, пияцтво мати і корінь усьому злу, так тверезість є родителькою і фундаментом всякого добра. Тверезенний священик може зберігати цноту, благоговіння чесність, кротость, стид, тобто, чистоту, мирність, поважність, розторопність, стидливість, побожність. Тверезий священик може до читання Книг Письма Святого способний бути; а з читання книг, чого нігди не відав, довідатися , і чого нігди не вмів, навчитися, і іншого навчити може. Тверезого чоловіка, особливо священика, демони паче геєннського вогню бояться. Тверезому Ангели співбесідують, Бог Сам тверезому на всяке благе діло способствует. Тверезого священика як всі люди люблять, як самі пани хвалять і поважають, наслухалися ми того власним слухом. Отже, тверезість і належна поведінка є ключем до поваги і від пана, і від людей: Май кожний з вас тверезість, навколо себе охайність, пристойне одіяння, а в набоженстві пиль-

Дiти Непорочної

ність, коло Сакраментів Святих вмілість, в навчанні людей горливість, в припадках людських чуйність і готовність; а до того, в домах корчемних не засідай, з людьми не своїй кондиції, крім потреби нужної, не переставай, з рівними собі при слушній оказії зостаючи розмовляй, слів праздних чи гнилих з уст не випускай, а кому честь, честь, кому же дань, дань воздавай. Тобто, Бога бійся, церкву і набоженство пильнуй, більшого тебе, яко то Єпископа і його намісника, слухай; пана належитого як пана поважай і молися о нім; рівних собі братій братерськи, менших же парафіян яко чад своїх духовних, духовне люби, а домом своїм добре управляй – і вір мені, отче, що і від пана свого ласку і повагу, і від громади своїй вшануваня, і від нас, свого пастиря, любов, і від Господа милість мати будеш: “взискующії бо Господа не позбавляться всякого блага” мовить Духом Святим псалміст. Слід нагадати що Шумлянський писав передусім для ду-

ховенства сіл і містечок – адже письменним і заможним священикам в великих містах такі настанови були не потрібні. То ж, не може Єпископ не торкнутись такої насущної проблеми народного християнства як забобони – віра у прикмети, ворожіння та інше неподобство, котре не вивітрилось з багатьох голів і в наші дні: Не вірте жодним забобонам і бабським басням, яко справам неподобним, яко-то ворожкам різним і іншим тому подібним байкам. Прошу і нагадую: не приєднуйтесь до них, а краще – викривайте їхній гріх. Бо серед нерозсудних людей здається то гріх малий, але за словами Павла святого і всіх теологів правовірних, те саме ворожіння є гріхом вельми великим. І звісно, Шумлянський вчить священиків, як треба правильно відправляти службу Божу – і особливий наголос він робить на проповідь – котра є одним з головних стрижнів християнської Літургії, але котрою так часто нехтували і нехтують ще й досі:

№5(94), 2015 31

ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ

По Божественній Літургії, особливо в неділю, або велике свято не відпускайте з церкви людей, поки їм якоїсь доброї науки не розповісиш. Немає бо нічого ліпшого для кожної людини християнської, як знати як в Бога вірити і як Йому молитися. А якщо теж має хто книгу якусь повчальну, від церкви святої прийняту: то нехай не лінується слово якесь для душі корисне, особливо те що пасує до дня або свята, прочитати. І хоча би парафіяни і нарікали, і слухати тебе не хотіли: однак же тобі, о ієрею, читати і вчити все одно слід. А якщо підуть люди з церкви, залишаться лише стіни голі церковні: то їм повідай Слово Боже, а вони за тебе на Страшному Суді свідчити будуть, що був єси благим і неледачим рабом Господа свого, від Котрого напевно там же почуєш: “добрий рабе і не ледачий, в малому був єси вірний, над багатьма тебе поставлю: увійди в радість Господа свого”. Але Шумлянський не був би Шумлянським якби дбав лише

№5(94), 2015 32

про священиків, забуваючи при тому про парафіян. І в “Метриці” він робить список церковних свят, в котрі можна працювати – спеціально, щоб надмірно роздуті церковні традиції не забороняли селянам і ремісникам заробляти гроші на життя: Наслухався бо я того много, що люде працьовиті по селах, а ремісники убогі по містах скаржаться не тільки на панів і урядників, але також і на духовних своїх Руських: на панів скаржаться через те, що їм по селах кажуть в свої свята польські панщину відбувати, а на духовних – що їм багато свят в тижню заповідають, і не дозволяють робити. Ремісники ж по містах і свої свята з повинності християнської, і польські з наказів урядових мусять святкувати А як не послухає працьовитий чоловік на селі отця духовного, що наказує свята в церкві, то виходить, що не слухає церкви. В такії бо свята, котрі монахи по монастирях звикли весь день святкувати, можуть про-

сті працьовиті люди і убогі ремісники без сумніву робити, бо як не зароблять на хліб, не матимуть що їсти, або не роблячи того дня, можуть би в полю або в хату шкоду понести. А по набоженстві, щоб ся не упивали, пильно те забороняйте, чесні отці, своїм парафіянам. А якби чули, що хтось в цьому нестримний, таких карайте, і без обиняків правду їм кажіть по Апостолу, “обличайте їх перед усіма, щоб і інші страх мали”. А щоб тримались цього парафіяни ваші, чесні отці, – самі будьте прикладом таду своєму, вам бо сказано: “ви є світло для світу”. Заповіт Єпископа Шумлянський, хоча і вірив в Бога усім серцем, але не був містиком. Він стояв на землі обома ногами, дбав про земні блага і Церкви, і людей, і зовсім не схильний був багато думати про бренність буття. Отже, коли до цього вояки Христового несподівана підійшла старість, змири-

Дiти Непорочної

ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ тись з цим йому було аж ніяк не легко. Але свої страхи Єпископ перебороти зміг. Я – Йосиф Шумлянський, Єпископ Львівський, проживши віку свого років 64, а єпископства мого 40, від смертності людської вберегтись не можу. Як людина, з праху створена, шаную долю свою: всім нам без виключення померти час настане. Нічого вічним правом не стоїть, і кожна радість має крила – ледь доторкнешся, як вона улетіла вже, і коли час виходить, кінець приходить. Не хвались завтрашнім днем, бо не знаєш, що день цей може вродити. Все, що в нас є, маємо лише на час короткий, і до того моменту приходимо, де кінчається час і починається вічність. Йосиф Шумлянський вірив у Бога усім серцем. Вірив він і в рай, і в пекло. Але смерті він все ж таки боявся – боявся її як кроку у невідоме, загадкове і

Дiти Непорочної

страшне. Приблизно так діти (і не лише вони) бояться йти до зубного лікаря. Але як досвідчений вояка, він знав що в битві страх не повинен заважати лицарю виконувати свій обов’язок. Так само і тут – страх перед смертю лише спонукав його ще палкіше звертатись до Бога, довіряючи Йому свою душу і своє життя. Передусім припадаю на коліна перед Величним Богом, Творцем і Збавителем моїм, Який мене створив, Кров’ю Своєю дорогоцінною відкупив, на достоїнство Церкви Своєї Святої мене, негідного, поставив, в житті моїм ласками і добродійствами стільки разів наділяв, і увесь вік мій правицею Своєю в різних оказіях і небезпеках захищав мене, щоб не мали верх вороги наді мною. Митаря Ти підтримав, Петрові відречення простив, Марії гріхи відпустив, і розбійника вислухав, То ж і мені надію дай. Яко ж з тією надією, з тим спо-

діванням, з тією вірою і радістю вже вмиратиму, і в руки Твої, Господи, передаю дух свій. Лицар і смерть – цей сюжет є традиційним для світової літератури – від пісні про Гільгамеша до давньоруських билин. Безсилість сили перед смертю. Йосиф Шумлянський, справжній лицар і справжній чоловік, котрий звик покладатись на військову вдачу і силу рук, знав ціну людській силі, а тому, готуючись до останньої битви, усі свої надії покладав на Бога. І в цьому, та й не лише в цьому, є чудовим прикладом для нас усіх. То ж нехай буде на нас його останнє благословення: Останнє моє пастирське слово кожному особисто посилаю: нехай буде вам в житті благословення від Бога, слава від людей, нехай від вас буде Церкві Святій опора, а Вітчизні потіха! Віктор Заславський

№5(94), 2015 33

РЕКЛАМА ------------ НОВІ ВИДАННЯ НАШОГО ВИДАВНИЦТВА -----------www.gbook.lviv.ua Лицар Святоюрської Гори. Як Західна Україна стала католицькою. Віктор Заславський ISBN 978-617-618-086-9 Колись Західна Україна була головним стовпом православ’я, і лише у 1700 році галицькі українці перейшли в унію. Відтоді Греко-Католицька Церква є стрижнем і галицького духу, і західноукраїнської національної ідеї. Цей перехід відбувся у 1700 році завдяки старанням Йосифа Шумлянського, Єпископа Львівського, Галицького і Кам’янець-Подільського. Цей “відважний до авантюрності”, як про нього писали сучасники, Єпископ, просвітник, реформатор, воїн і дипломат прославився як своїми перемогами на полі битви, так і служінням народу і Церкві Русі-України. Книга розповідає про життєвий шлях Йосифа Шумлянського, його покликання і служіння, церковні реформи і просвітницькі заходи. У додатку читач знайде твори Йосифа Шумлянського – відомі підручники для священиків “Зерцало” і “Метрика”, а також заповіт. Я побував на Небі. Правдива історія смерті та повернення до життя. Річард Зіґмунд ISBN 978-617-618-085-2 Зворушливе свідчення чоловіка, який внаслідок автомобільної аварії помер… а через вісім годин повернувся до життя, коли вже санітари везли його тіло до моргу! Впродовж восьми годин йому дано було побачити Небо, зустріти Ісуса, ангелів і відкуплених людей, а також пережити присутність Бога, що глибоко змінило його подальше життя. Бог також дав цьому чоловікові побачити прірву пекла, щоб це служило людям пересторогою… Коли читаєцю книгу, чітко розумієш: у нас просто неймовірно прекрасне майбутнє. Небо розкриває свої таємниці з нечуваною відвертістю і силою. Тримаймося Ісуса, живого Бога і Він стане нашим диханням, серцем, перед яким упадуть усі замки і заборони. Лише разом з ним, Ісусом, ми увійдемо в Небо Вічного і Прекрасного.

№5(94), 2015 34

Дiти Непорочної

Худ. Ель Греко (1541 – 1614). Святий Апостол Андрій

Святий Апостол Яків Старший

На 1-й ст. обкл. Образ Матері Божої з Дитятком Ісус. На 4-й ст. обкл. Худ. Іван Сухий. Образ Святого Архангела Михаїла (ц. Воздвиження Чесного Животворящого Хреста, с. Монастирок на Тернопільщині). Передруки і переклади дозволено подавати з вказівкою на джерело. Редакція має право скорочувати та редагувати надіслані матеріали, рукописи та фотоматеріали не повертає.