Page 1

#Підлітки Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери


Рекомендовано до друку на засіданні кафедри психології та особистісного розвитку Навчально-наукового інституту менеджменту та психології ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України протоколом № 1 від 29.08.2018 р.

Вербицька Н., Діденко М., Івасій Р. #Підлітки: Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери / за заг. ред. Н. Вербицької. — ​К.: ВБО «Точка опори», 2018 — 92с.

Авторська група: Ніна Вербицька — ​психологиня, міжнародна тренерка та консультантка МБФ «Альянс громадського здоров’я» та ВБО «Ініціатива заради життя». Марина Діденко — ​практичний психолог, тренерка, старший викладач кафедри психології та особистісного розвитку ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України. Роман Івасій — ​координатор програми здоров’я спільнот у ВБО «Точка опори», лікар-терапевт, тренер з питань толерантності та недискримінації, член Міжнародного СНІД-товариства.

Рецензенти: Світлана Шевченко — ​старший викладач кафедри психології та особистісного розвитку ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України. Світлана Хілько — ​старший викладач кафедри психології та особистісного розвитку ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України. Літературна редакторка: Олена Токова Верстальник: Михайло Федишак

Посібник, який ви тримаєте в руках, призначений для фахівців психологічної та соціальної сфери, які працюють із підлітками. Він складається з 14 тематичних розділів, присвячених проблематиці підліткового віку. Кожен розділ містить теоретичний матеріал, практичні вправи прикладного характеру та рекомендації. Сподіваємося, що цей посібник допоможе вам краще зрозуміти особливості підліткового віку, відкриє специфіку взаємодії з групами підлітків, що зазнають соціальної ізоляції, та дозволить оволодіти інструментами профілактики і протидії булінгу, зокрема серед ЛГБТ-підлітків. 

©  Точка опори | Fulcrum, 2018

Ця публікація стала можливою завдяки фінансовій підтримці World Childhood Foundation в рамках реалізації проекту From Needs to Actions 2018.


Зміст

Розділ 1

Особливості підліткового віку  4

Розділ 2

Підліткова криза та експериментальна поведінка  10

Розділ 3

Сучасні молодіжні субкультури  15

Розділ 4

Психологічні проблеми, з якими стикається підліток  21

Розділ 5

(Не) правда та маніпуляції  30

Розділ 6

Ефективне спілкування за моделлю «Квадрат комунікації»  35

Розділ 7

ЛГБТ-підлітки  42

Розділ 8

Підлітки з інвалідністю  47

Розділ 9

Підлітки та ВІЛ  52

Розділ 10

Булінг: види та причини, наслідки  59

Розділ 11

Інструменти запобігання булінгу у школі  67

Розділ 12

Алгоритм роботи із жертвами булінгу та булерами  74

Розділ 13

Безпека в інтернеті  83

Розділ 14

Рекомендовані фільми та ресурси для додаткового вивчення  87

Список використаних джерел

91


# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Розділ 1

Особливості підліткового віку

1


5

Особливості підліткового віку

П

ідлітковий вік — ​це перехідний етап від дитинства до юнацтва. Згідно з визначенням Організації Об’єднаних Націй, підлітки — ​це особи віком від 10 до 19 років. Більшість вчених пов’язують початок підліткового віку з початком статевого дозрівання, а завершення асоціюють з моментом, коли індивід досягає незалежності у своїх вчинках, тобто коли хлопець чи дівчина дозріває емоційно, соціально та оволодіває мотивацією до виконання ролі дорослого.

Підлітковий вік — ​це один із найважливіших етапів життя людини. Саме тому в цей період особистість, у першу чергу, потребує підтримки, розуміння, безумовної любові, інформації про безпеку та сприйняття проявів її індивідуальності.

У цей період для юнаків та дівчат характерні:

• • • • • • •

підвищена чутливість; часта зміна настрою; страх перед оцінкою; неадекватна самооцінка — ​завищена чи занижена; зміна мовлення; підвищена стомленість та/або сонливість; сильне збудження.


6

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

У цей період найважливішими є питання:

• • •

незалежності; усвідомлення себе;

• •

взаємодії з групою однолітків; експериментів та досліджень.

інтересу до власного тіла;

У підлітковому віці відбувається активний розвиток усіх психічних функцій та процесів: мислення, свідомості, сприйняття, уяви, емоцій, почуттів тощо. Тому в цей період може з’явитися бажання слухати специфічну музику, писати вірші, змінювати позакласні захоплення на зовсім протилежні за своєю суттю. Провідною діяльністю для підлітків стає інтимно-особистісне спілкування з однолітками. Тому вони більше часу починають проводити поряд із друзями, однокласниками чи однолітками, рідше погоджуються супроводжувати дорослих під час відпустки, пізно лягають спати і все менше хочуть проводити вечори вдома. Водночас у них знижується готовність бути слухняними та виконувати вказівки дорослих. Емоційний стан у цей період, як правило, характеризується нестабільністю та  амбівалентністю (суперечливістю) почуттів. Може спостерігатися різка зміна настрою: від абсолютного щастя та ейфорії до відчуття повної пригніченості і розпачу. Перепади настрою — ​це одна із особливостей цього віку, тому вони не завжди є приводом для занепокоєння. Також у  підлітків часто спостерігається співіснування емоцій та  почуттів протилежної спрямованості. Наприклад, молоді люди можуть любити та ненавидіти когось одночасно, і при цьому вияв обидвох цих почуттів може бути цілком щирим. Усі емоції, що переживають підлітки, як позитивні (радість, інтерес і т. п.), так і негативні

(страх, гнів, огида і т. д.) є корисними, адже вони допомагають людині регулювати свою поведінку та наповнюють її існування особистісним змістом. Та,  зрештою, будь-які емоції можуть перетворюватися з корисних на шкідливі. Це відбувається у момент, коли вони стають занадто інтенсивними чи викликають деструктивну саморуйнівну поведінку. Поряд із позитивними та негативними емоціями існує і стан так званого «емоційного нуля» — ​нудьга. Якщо підліток, якому нудно, не зуміє швидко знайти для себе захопливу справу, то його нудьга підсилиться роздратуванням, злістю чи тугою. Коли людина у такому стані вирушає на пошук «пригод», як правило, це може мати негативні наслідки як для неї самої, так і для інших. Дуже багато агресивних дій, які вражають своєю безглуздістю та бездумністю, відбуваються саме під впливом нудьги. Варто зазначити також,  що емоційний розвиток хлопців та  дівчат відбувається по-різному. Вважається, що дівчата більш емоційні та інтенсивніше, ніж хлопці, переживають із найрізноманітніших приводів, а також більше люблять говорити про свої почуття. Та пов’язано це не з фізіологією, а з ґендерними стереотипами, відповідно до яких прояви емоцій та почуттів вітаються у дівчат та засуджуються у хлопців. При цьому варто зазначити,  що найвищі показники емоційної нестійкості у хлопців спостерігаються у 11–13 років, а у дівчаток — ​ у 13–15. Тобто пік емоційної нестійкості для підлітків обох ґендерів припадає на 13 років.


Особливості підліткового віку

Окрім цього, центральним та специфічним новотвором підлітків є їхнє уявлення про себе як  уже не  дитину. Своєрідність цієї особливості, яка називається «почуттям дорослості», полягає у  тому,  що підлітки відкидають свою приналежність до  дітей, та поряд з цим ще не мають відчуття справжньої, повноцінної дорослості. Хоча вони дуже гостро потребують визнання їхньої дорослості іншими людьми. Деякі труднощі, пов’язані з підлітковим віком, є універсальними та незмінними. Та сучасні реалії життя, зрештою, накладають свій відбиток. Нинішні підлітки зростають в  епоху інтернету та  швидкого розвитку технологій. А це, у свою чергу, є джерелом нових проблем, зокрема ігроманії, інтернет-залежності, кібер-мобінгу тощо. Саме тому так важливо, аби фахівці соціальних професій володіли необхідними знаннями для допомоги сучасній молоді.

7


8

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Вправа

«Лист незакінчених речень» Спробуйте пригадати себе у віці від 11 до 15 років… А далі заповніть лист незакінчених речень. Важливо записувати те, що першим спадає на думку.

Вдома я був/була   Я був/була щасливий/щаслива, коли   Я хотів/хотіла   Мій дім   Мої рідні   Мої друзі   Найбільше задоволення я отримував/отримувала   Понад усе мене мотивувало   Цінував/цінувала в інших осіб   Цінував/цінувала у собі   На першому місці для мене було   Хотів/хотіла досягти   Щоденно   Посміхався/посміхалася, коли   Нервував/нервувала, коли   Ненавидів/ненавиділа, коли  


9

Особливості підліткового віку

Моїми сильними сторонами були   Моїми слабкими сторонами були   Мій характер   Я відчував/відчувала почуття гордості, коли   Мені не вистачало   Я хотів/хотіла змінити   Я був/була дуже  

Питання для саморефлексії:

Які враження у вас виникли після виконання вправи?

Що привернуло вашу особливу увагу?

Можливо, щось вас здивувало?

Перегляньте всі речення і подумайте, чому вони сформулювані саме таким чином?

Що ви дізналися про себе на основі завершених речень?

Як ви будете це використовувати у своїй роботі з підлітками?

9


# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Розділ 2

Підліткова криза та експериментальна поведінка

2


Підліткова криза та експериментальна поведінка

К

риза підліткового віку — ​це криза соціального розвитку. За інтенсивністю та значенням вона нагадує кризу, яку дитина переживає у три роки. Вікові кризи цілком природні, їх неможливо уникнути. Які ж особливості кризи підліткового віку? У цей час підліткові хочеться довести, що він може все робити самостійно, без допомоги чи контролю дорослих. Крім того, молоді люди шукають свій шлях та перебудовують власну систему цінностей. Криза підліткового віку не має універсальних особливостей і залежить від соціальних умов, сімейного клімату, рівня поінформованості та індивідуально-психологічних факторів. Найчастіше криза підліткового розвитку виникає тоді, коли дорослі не змінюють свою поведінку у відповідь на вияв у підлітків прагнення до нових форм взаємин з ними.

Симптоми підліткової кризи:

зниження продуктивності, навіть у тій сфері, в якій підліток є обдарованим;

цікавість до філософських питань: хто я? для чого я на цьому світі? тощо;

самоспостереження та самопізнання світу власних бажань;

• •

прагнення до самотності; внутрішнє занепокоєння;

11


12

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

сумніви у силі та авторитетності власної індивідуальності;

протест проти чинного укладу життя та авторитетів;

незадоволеність собою;

• •

негативізм та егоцентризм; відчайдушні спроби пройти через усе.

У підлітковий період хлопці та дівчата намагаються багато чого спробувати: часто змінюють різні заняття, стиль, захоплення, кола спілкування. Це  необхідно, аби у подальшому сформувати свій життєвий імунітет. У підлітковому віці формуються основні цінності, які супроводжують людину протягом усього життя.

до симулятора водіння. Вони йдуть на ризик не тому, що не розуміють ступінь небезпеки, а тому, що інакше оцінюють співвідношення ризику із можливим виграшем. У ситуаціях, де ризикований вчинок допоможе їм отримати те, чого вони дуже хочуть, підлітки здатні значно применшувати ступінь ризику і, відповідно, вивищувати цінність нагороди.

Потяг до новизни сприяє набуттю корисного життєвого досвіду. Він дає натхнення, необхідне для того, аби «витягнути себе з дому» і вийти на нові території. Як продемонстрували експерименти Джея Гіда, провідного дослідника розвитку мозку підлітків в Національному інституті психічного здоров’я США, підлітки мають підвищену схильність до ризику в усіх видах тестів — ​від карткових ігор

Якщо підліток спробував алкоголь, тютюн, лікарські безрецептурні препарати чи наркотики, то це не означає, що в нього є залежність. І хоча такий ризик існує, цей досвід також є важливим. Іноді погане самопочуття може стати причиною, чому підліток відмовляється від вживання хімічних речовин у майбутньому, і це буде його власний вибір, а не контроль з боку дорослих.

Такі ж правила діють і стосовно інших форм експериментальної ризикованої поведінки:

• •

водіння авто на великій швидкості; стрибків у воду в невідомих озерах, ставках, річках тощо;

сексуальної практики без використання презерватива;

захоплення травмонебезпечними видами спорту;

проведення часу у віддалених місцях (підвалах, горищах, занедбаних будівлях, незавершених будівництвах);

виготовлення саморобних вибухових пристроїв, забав із піротехнікою та пневматикою;

зловмисного руйнування чи пошкодження культурноісторичних пам’яток, інших матеріальних та культурних цінностей, об’єктів приватного чи громадського майна (вандалізм);

графіті та стріт-арту тощо.


13

Підліткова криза та експериментальна поведінка

Якщо процес розвитку підлітків проходить нормально, молоді люди починають краще віднаходити баланс між поривами, бажаннями, цілями, власними інтересами,

правилами, етичними нормами та, навіть, альтруїзмом, зрештою, вибираючи розумнішу та осмисленішу поведінку.

Як фахівці можуть допомогти підліткам у цей період? Профілактична робота з організованими групами підлітків має охоплювати щонайменше чотири напрямки проблем.

компетенції (зокрема навички ефективного спілкування, асертивності, вирішення конфліктів), а також боротьби зі стресом.

По-перше, діяльність фахівців може бути спрямована на підвищення рівня задоволеності окремих учнів/учениць від перебування у шкільному колективі, адже саме у школі підлітки проводять найбільше часу. Крім того, профілактична робота повинна сприяти інтеграції учнів чи учениць, що мають проблеми з побудовою стосунків, і допомагати у формуванні системи норм, що будуть діяти у цьому класі.

По-третє, профілактичні заняття повинні впливати на адаптаційні зміни у поведінці молоді. Інформування про кризу підліткового віку, сексуальне та репродуктивне здоров’я, фізіологічні та емоційні зміни сприяє підвищенню розуміння підлітками того, що відбувається з ними.

По-друге, профілактичні заняття повинні розвивати навички, які підвищують ймовірність вирішення проблем підліткового віку, а саме збільшують так звані соціальні

По-четверте, підлітки мають отримати всю необхідну інформацію про безпечний секс, інфекції, що передаються статевим шляхом (зокрема ВІЛ), дію хімічних речовин, наслідки порушення законів і т. д. Саме ці знання можуть зіграти вирішальну роль в момент прийняття рішення.


14

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Вправа

«Підліток» Візьміть, будь ласка, кольорові олівці чи фломастери. Спробуйте завершити цей малюнок таким чином, щоб вийшло цілісне, осмислене зображення підлітка. Таке, яким ви його бачите. Намалюйте все, що забажаєте. А потім письмово дайте відповіді на такі запитання:

Хто такий сучасний підліток?

Що оточує підлітка всередині, а що зовні?

Що він відчуває?

Чим захоплюється?

Які його/ ї ї інтереси?

Який він / Яка вона?

Як він / вона проводить свій вільний час?

Про що мріє?


15

Сучасні молодіжні субкультури

Розділ 3

Сучасні молодіжні субкультури

3


16

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

М

олодіжні субкультури — ​це більш-менш організовані групи, члени яких вирізняються з суспільства специфічними інтересами, ставленням до певних речей, ідеологією і, як правило, зовнішнім виглядом. Учасники та учасниці цих об’єднань можуть формувати як групи безпосереднього контакту (компанії, об’єднання, тусівки), так і створювати простори віртуального спілкування. Сучасні молодіжні субкультури часто є реакцією на реальність, в якій молоді люди не можуть знайти собі місця, де вони б могли проводити свій вільний час (без контролю з боку дорослих). Такими місцями зазвичай стають самоорганізовані скейт-майданчики, підвали житлових будинків, відлюдні місця, занедбані чи частково зруйновані будівлі і тому подібне. Хоча приналежність до такого виду угрупувань може нести в собі багато різних ризиків для здоров’я та життя підлітків, найкраще, що можуть зробити дорослі в такій ситуації, це:

• •

виявляти розуміння та повагу;

допомагати у становленні самостійності підлітка.

надавати практичну інформацію про секс, психоактивні речовини, татуювання, пірсинг і т. п.;

Однією із ключових психологічних особливостей підліткового віку є потреба приналежності до групи. Участь у субкультурних угрупованнях дозволяє реалізувати цю потребу сповна. Тут молодь вчиться функціонувати поза сім’єю та самостійно долати труднощі. Крім того, субкультура може сприяти розвитку творчого потенціалу та критичного мислення.


17

Сучасні молодіжні субкультури

Безперечно, ви раніше чули про панків, готів, рокерів, металістів, хіп-хоперів тощо. Всі ці музичні субкультури існують вже не одне десятиліття, об’єднуючи підлітків та молодь в усьому світі. При цьому сутність цих субкультур, стиль одягу, сленг, зовнішні атрибути та система цінностей їхніх прихильників і прихильниць майже не змінилися. Ми ж хочемо коротко представити вам 10 сучасних субкультурних напрямків, які з кожним роком стають все більш популярними серед української молоді.

ХАКЕРИ

ТРОЛІ

Як правило, це люди, які віртуозно володіють комп’ютерами. Використовують велику кількість специфіко-технічних термінів у розмові. Одержують задоволення від вивчення деталей функціонування комп’ютерних систем та від розширення їхніх можливостей.

Антисоціальна інтернет-субкультура. Активні користувачі соціальних мереж. Тролі розміщують в інтернеті провокативні повідомлення/коментарі, аби розпалити конфлікт між інтернет-користувачами.

Г Е Й М Е Р И Це фанати комп’ютерних ігор зі  специфічною мовою та  символікою. Намагаються поєднувати реальний та віртуальний світи.

ТРЕЙСЕРИ Це ті, хто займається паркуром, фізичними тренуваннями на вулиці, скелелазінням тощо. Обожнюють екстремальні види спорту та віддають перевагу здоровому способу життя.

СКЕЙТЕРИ чи С К Е Й Т Б О РД Е Р И

Основне їхнє заняття — ​це катання, а також виконання різних трюків на скейтборді.


18

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

СКІНХЕДИ Люди, які сповідують культ сильної особистості, расизм, шовінізм тощо. Захоплюються ідеями Гітлера та ку-клукс-клану.

АНТИФА Основною ідеологією представників цієї групи є боротьба з фашизмом, неонацизмом, расизмом, націоналізмом, антисемітизмом, ксенофобією та гомофобією.

Р А Й Т Е Р И (ГРАФІТІ–ХУДОЖНИКИ) 

Люди, котрі розмальовують фасади будівель, вагонів електричок та поїздів тощо.

ДІГЕРИ Люди, що обстежують підземні споруди міста заради подолання власних фобій чи розваги.

ІНДІ

ХІПСТЕРИ

Представники цієї групи «незалежні» від потреб та очікувань споживачів. Вони прагнуть не бути частиною масової культури. Захоплюються андеґраундним кіно, музикою, літературою.

Демонстративна молодіжна споживацько-гедоністична субкультура, зосереджена на зовнішньому вигляді. Намагаються втілювати образ молодих, сучасних, незалежних інтелектуалів.


19

Сучасні молодіжні субкультури

Літературні уподобання теж можуть бути основою для створення субкультурних груп. Пригадайте, наприклад, ТОЛКІЄНІСТІВ, які грають в рольові ігри за мотивами фентезі-повістей Джона Р. Р. Толкієна чи ПОТТЕРОМАНІВ, яких об’єднало захоплення магічним світом, створеним письменницею Джоан Роулінг. Будь-яка субкультура допомагає реалізувати нагальні вікові та особистісні потреби. Представники та представниці різноманітних субкультур намагаються показати свою індивідуальність, а  також демонструють свою позицію у соціумі. Парадокс молодіжних субкультур полягає у тому, що, з одного боку, вони культивують протест проти суспільства дорослих, його цінностей та авторитетів, а з іншого — ​покликані сприяти адаптації молоді до цього дорослого суспільства.

Як правило, багато молодих людей після виходу із субкультурних рухів вже не стикаються з проблемами підліткового віку, менше «бунтують» та не перетворюють життя на  нескінченний пошук пригод. А  це  означає,  що немає іншого шляху,

Таким чином, молодіжні субкультури виконують цілу низку позитивних функцій:

допомагають в адаптації юнаків та дівчат до суспільства; надають можливість віднайти власний стиль та соціальний статус;

звільняють від батьківської залежності та опіки;

передають специфічні для певного соціального шару ціннісні уявлення;

вчать мислити нешаблонно.

окрім як змінити своє ставлення до цього явища. Письменник та публіцист Леонід Жуховицький запропонував три моделі ставлення до «неформалів»:

1. Не ставитися ніяк, тобто просто приймати їх як факт, спокійно і з розумінням. 2. Заохочувати та стимулювати їхній творчий початок, виділяючи бодай скромні кошти на всілякі атрибути, конкурси та фестивалі. 3. Вважати «неформалів» датчиками на тілі епохи, уважно вивчати їхні ідеї та поведінку і не ображатися на цей нестандартний інструмент пізнання. Яку стратегію поведінки обираєте ви?


20

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Вправа

«Ментальна карта» Пригадайте себе приблизно у віці від 13 до 17 років та намалюйте свою ментальну карту світу за схемою. У центрі намалюйте себе у тому віці, а гілки використайте для відповідей на запитання:

Що було найважливіше для вас тоді?

Хто був для вас авторитетом?

Де ви проводили свій вільний час?

Які потреби (внутрішні та зовнішні)

ви задовольняли завдяки групі однолітків?

Які експерименти ви проводили?

Які види ризикованої поведінки практикували?

Після виконання вправи подивіться на свою ментальну карту і дайте відповідь на запитання: чого навчила вас ця вправа?


21

Психологічні проблеми, з якими стикається підліток

Розділ 4

Психологічні проблеми, з якими стикається підліток

4


22

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

У

підлітковому віці можуть виникнути різноманітні психологічні проблеми, які без належної підтримки та уваги з боку дорослих і професіоналів можуть мати вкрай негативні наслідки у майбутньому. Розглянемо деякі порушення, за яких підліткам необхідна стороння допомога. Це почуття самотності, боязкість та сором’язливість, проблеми з самооцінкою, депресія та суїцидальні думки.

Почуття самотності Самотність, як зазначає Д. Майєрс, — ​це не просто ситуація, коли підліток проводить свій вільний час сам, а глибоке відчуття відсутності близької людини, котра могла б його зрозуміти. Дані опитування серед дітей віком від 10 до 16 років, здійсненого Л. Бонетті, підтверджують, що підлітки з високим рівнем самотності проводять більше часу у соціальних мережах, ніж підлітки, які не почуваються самотніми. Тому дуже важливо допомогти підліткові у соціалізації: запропонувати йому гуртки або цікаві хобі, де він міг би знайти друзів і більше спілкуватися в офлайн-режимі. Також важливо проводити навчально-інструктивні бесіди з батьками, пояснюючи їм особливості підліткового віку та способи ефективної комунікації з їхніми дітьми, зокрема методи вираження підтримки.


Психологічні проблеми, з якими стикається підліток

Боязкість та сором’язливість Боязкість та  сором’язливість проявляються у  нездатності ефективно та результативно діяти у присутності сторонніх. Поведінка таких підлітків характеризується замкнутістю, нерішучістю, нелюдимістю, аутизацією. Як правило, причина криється у невідповідному стилі виховання, в якому, наприклад, були присутні неприйняття індивідуальності дитини чи вимагалася підвищена дисциплінованість та сумлінність. Як результат — ​порушення комунікаційних навичок. Звичайно, це можна виправити, але знадобиться час та допомога фахівців.

Низька та завищена самооцінка підлітків Самооцінка — ​це оцінка особистості самої себе, своїх можливостей, якостей та свого місця серед інших людей. Від самооцінки залежать взаємовідносини людини з навколишніми, її критичність, вимогливість до себе та інших, ставлення до успіхів та невдач. Саме у підлітковому віці починає формуватися стрижень самооцінки людини. Самооцінка впливає на  ефективність діяльності людини та подальший розвиток її особистості:

при низькій самооцінці підліток недооцінює свої можливості і прагне до виконання лише найпростіших завдань, що заважає його подальшому розвитку та самоствердженню;

при високому рівні самооцінки підліток вірить у свої власні можливості, в успішне завершення починань, що у підсумку сприяє досягненню вищих успіхів;

при завищеній самооцінці неадекватна поведінка може бути джерелом особистісних проблем.

На самооцінку підлітка впливає:

процес перебудови тіла та його фізичний вигляд;

успіхи у навчанні, спорті, творчості тощо;

оцінка з боку авторитетних людей;

соціальна роль у класі, школі, групі однолітків тощо.

23


24

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Найчастіше підлітки страждають від заниженої самооцінки. Це можна визначити, наприклад, на підставі сприйняття дитиною похвали. Якщо вона вважає, що її успіхи — ​це не її власні досягнення, а лише збіг обставин, допомога інших, посмішка фортуни тощо, то це і є симптомом, на який варто звернути увагу. Рекомендації щодо формування адекватної самооцінки: 1. Хваліть підлітка навіть за незначні успіхи. 2. Підкреслюйте його позитивні якості. 3. Зосереджуйте увагу на його сильних сторонах особистості. 4. Навчіть підлітка фокусуватися на своїх сильних якостях. 5. Ніколи не порівнюйте його з однолітками, друзями, рідними, двоюрідними братами та сестрами тощо. 6. Підтримуйте дитину та допомагайте впоратися з розчаруваннями і невдачами. 7. Заохочуйте до нових занять, спонукайте до виходу із зони комфорту. 8. Плануйте поїздки та спільні заняття з дитиною чи запропонуйте їй поїздку до літнього табору (наприклад, багатокультурного або мовного). 9. Виявляйте інтерес до зацікавлень підлітків, а також беріть участь у цих заняттях. 10. Залучайте підлітків до суспільно корисних справ та допомоги іншим.

Депресія Це хворобливий психічний стан, під час якого всі процеси в організмі загальмовуються, відсутній ресурс на різні реакції. Спровокувати депресивний розлад може будь-що: успіхи чи невдачі у навчанні, небажаний соціальний статус, неприйняття сексуальної орієнтації, родинна атмосфера тощо.


Психологічні проблеми, з якими стикається підліток

Симптоми депресії у підлітка:

постійна апатія або тривалий пригнічений стан;

відсутність задоволення від чогось, що раніше викликало радість;

часті болі (незрозумілої етіології): головний біль, біль у спині, шлунку тощо;

проблеми з концентрацією та увагою;

неможливість самостійного прийняття рішень;

безвідповідальна поведінка: запізнення, невиконання обов’язків тощо;

переїдання чи втрата апетиту;

забудькуватість чи неуважність;

думки про смерть;

почуття безнадійності та безпорадності;

занепокоєння та смуток;

денна сонливість або нічне безсоння;

зниження успішності;

ігнорування друзів.

Нині не існує певних методик чи аналізів, на основі яких можна було б поставити діагноз — ​«підлітковий депресивний розлад». Зазвичай фахівець може діагностувати депресію на основі співбесіди та психологічних тестів, а також після розмови з родичами, друзями і вчителями. Сучасна медицина пропонує широкий вибір методів лікування депресивних розладів у підлітків, зокрема і застосування медикаментозних препаратів. Та не завжди прийом лікарських препаратів дає позитивний результат. У багатьох випадках допомагає поведінкова терапія, з’ясування причин та усунення їхнього негативного впливу, а також корекція поведінки всіх членів сім’ї у поєднанні з прийомом антидепресантів.

25


26

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Суїцидальна поведінка На сьогодні в усьому світі загалом та в Україні зокрема зросла кількість спроб самогубства. Лише за 2017 рік до поліції надійшло 226 офіційних повідомлень про скоєні суїциди. Причинами можуть бути непорозуміння з батьками, конфлікти у школі та з однолітками, нерозділене кохання. За статистикою, майже кожен двадцятий підліток робить спробу суїциду. Аби визначити наявність суїцидальних нахилів у підлітка, варто звернути увагу на такі ознаки:

відсутність віри в майбутнє;

поява у підлітка зневажливого ставлення до себе, розмови про те, що він нікому не потрібен;

байдуже ставлення до раніше улюблених справ;

написання прощальних листів;

складання заповіту;

погрози самогубства.

Будь-яка з вище згаданих ознак — ​це пряма підстава відвідати фахівця чи зателефонувати на «гарячу лінію».

10 рекомендацій щодо подолання психологічних проблем у підлітків: 1. Уникайте осуду, критики, принижень та покарань. 2. Не знецінюйте переживань молодих людей, пам’ятайте: те, що їх тривожить зараз, і є найважливішою проблемою, навіть якщо вам здається це несуттєвим. 3. Дозволяйте підліткам робити помилки. Можливо, вам буде здаватися, що це нерозумно «набивати ґулі» там, де цього можна уникнути, та для підлітка це важливий досвід, нехай, навіть, і негативний. 4. Давайте реальну можливість відчути свободу в усьому, особливо у прийнятті рішень. Якщо підліток не хоче з вами спілкуватися, не варто наполягати.


27

Психологічні проблеми, з якими стикається підліток

5. Не намагайтеся втілити в дитині мрії її батьків чи вчителів. У неї можуть бути абсолютно інші прагнення. 6. Спробуйте з’ясувати, що подобається робити підліткові у конкретний період його життя, і допомагайте реалізувати ці вподобання. 7. Не  створюйте у  дитини позитивний образ смерті, навіть керуючись бажанням захистити її  від негативних емоцій та психологічних травм. Під час спілкування про смерть близьких для підлітка людей уникайте виразів типу «пішли у кращий світ», «полетіли в небо», «тепер матимуть все, що забажають», «скоро повернуться до нас».

8. Завжди спілкуйтеся з підлітком, коли у нього відбуваються перепади настрою. 9. Намагайтесь викликати та закріплювати у свідомості підлітка лише позитивні моменти, а також навчіть його бачити позитивні аспекти виходу зі складних життєвих ситуацій. 10. Уникайте моралізаторства та уважно при­слухайтеся до того, що вам говорить підліток.


28

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Тест

«Дерево» Роздивіться, будь ласка, уважно це дерево. На ньому та поряд з ним ви бачите багато чоловічків. Який чоловічок нагадує вам себе, ваш настрій та становище? Виберіть його, обведіть червоним олівцем, поясніть свій вибір. Тепер зеленим олівцем обведіть того чоловічка, яким би ви хотіли стати і на чиєму місці бажали б опинитися.


29

Психологічні проблеми, з якими стикається підліток

Ключ до тесту

Якщо ви вибрали позицію № 1, 3, 6 або 7, то це характеризує вас як цілеспрямовану людину, яка не боїться жодних перешкод. № 2, 11, 12, 16, 17, 18, 19 — ​активна життєва позиція та показники комунікабельності, дружньої підтримки, взаєморозуміння, взаємодопомоги, інколи нехтування власними інтересами заради інших. № 4 — ​стійкість позиції (бажання досягти успіху без подолання перешкод).

№ 10, 15 — ​впевненість у своїх силах, комфортний стан, нормальна адаптація, доволі високий статус у колективі.

№ 9 — ​спрямованість на розваги.

№ 13, 21 — ​потреба у зміні діяльності та відпочинку; замкнутість, тривожність, відчуженість, образа, гнів, може бути проявом серйозних проблем у колективі чи особистих негараздів.

№ 5 — ​втомлюваність, загальна слабкість, невеликий запас сил.

№ 8 — ​ухиляння від колективних справ, відхід у себе, замкнутість, самостійність, в деяких випадках можливі прояви суїцидальної поведінки.

№ 20 — ​безпідставне бажання бути лідером, «командувати», «щоб моє було зверху», прагнення досягти лідерства у мікрогрупах; завищена самооцінка, установка на лідерство.

№ 14 — ​кризовий стан, «падіння у прірву»; незадоволення ситуацією, що склалася в колективі, бажання привернути до себе увагу, в деяких випадках — ​бездіяльність, пасивність як роль, демонстративно занижена самооцінка: «Я сам ні на що не здатен».


# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Розділ 5

(Не) правда та маніпуляції

5


31

(Не) правда та маніпуляції

«У

сі брешуть», — ​стверджував Грегорі Хаус зі знаменитого серіалу «Доктор Хаус». І він був абсолютно правий. За статистикою, кожна людина в середньому бреше два чи три рази на добу. Це твердження можна переформулювати і щодо маніпуляцій. Кожна людина (свідомо чи несвідомо) може використовувати різні види маніпуляцій, і підлітки не виключення. Брехня — ​це твердження, що завідомо не відповідає істині. Психологічна маніпуляція — ​це приховані прийоми, метою яких є змушення людини до виконання певних дій всупереч її інтересам. Важливим фактором маніпулювання також є те, щоб людина сама захотіла зробити ту чи іншу дію.

Якщо ми знаємо, що підліток систематично обманює  чи маніпулює, то потрібно дослідити його мотиви та підходити до проблеми методично та без будь-яких виявів агресії. Не варто розглядати схильність підлітка до говоріння неправди як проблему виховання чи освіти. Іноді правда криється в тому, що він хоче уберегти батьків, вчителів або інших важливих для нього людей від розчарувань, важких і неприємних розмов та нервування. Парадоксально, та брехня може бути свідченням турботи про психологічний комфорт іншої людини. Окрім того, підлітки можуть говорити неправду, намагаючись уникнути покарання за якийсь необдуманий вчинок. Це теж може бути спробою уникання особистої критики чи формою звертання на себе уваги. Іноді підлітки брешуть, бо їх не сприймають всерйоз. Вони не вірять у терпимість, прийняття чи розуміння з боку дорослих.


32

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Непоодинокими також бувають ситуації, коли підлітки пробують перекласти відповідальність за свої вчинки на когось іншого. Наприклад, особа знає, що вчинила неправильно, але несвідомо починає вірити, що це не зовсім її провина. І саме цей досвід згодом дозволяє сформувати особисті цінності. Таким чином, фахівець має з’ясувати, чи підліток розуміє, що його слова та поведінка

неправильні, і запитати прямо про причини брехні. Викриття брехні, хоча і є доволі болісним, все ж таки у підсумку може зміцнити та покращити стосунки. Замість того, аби засуджувати та грати роль поліцейського, краще запитати: як ти думаєш, як тепер варто вчинити у цій ситуації? Саме так підліток навчиться бути дорослим та  відповідати за власні дії.

Американський психолог гуманістичного спрямування та автор книги «Людина-маніпулятор. Внутрішня подорож від маніпуляції до актуалізації» Еверетт Шостром виділив кілька різних форм маніпуляційної поведінки з боку підлітків, які можуть використовуватися в комунікації не лише з батьками чи вчителями, але й один з одним. А саме: 1. Брехня. «Ми йдемо в бібліотеку» (але про вечірку через п’ять хвилин після відвідування бібліотеки замовчується). «Я тут ні до чого», «Я цього не брав» тощо. 2. Сльози. Ситуація, коли підліток свідомо використовує сльози як інструмент досягнення цілі. 3. Погрози. «Напевно, я кину школу», «Ось візьму і вийду заміж», «Мені все набридло, візьму і поїду автостопом по Європі» тощо. 4. Спекуляції. «Якби мене поважали / любили / сприймали, то …»

5. Порівняння. «Ні в кого немає такого довгого волосся», «А  М. батько просто взяв і купив новий iPhone», «У всіх є такі куртки», «Інших не змушують займатися музикою щодня», «Усі туди йдуть» тощо. 6. Шантаж. «Якщо ви не поставите мені гарну оцінку, я  втрачу стипендію і вилечу з коледжу», «Я розповім вчительці, що ти в мене списала завдання на контрольній», «Якщо ти цього не зробиш, більше не приходь до нашої компанії» тощо. 7. Підбурювання однієї людини проти іншої. «Мама мене не  пускає в  кіно, як же так? Поговори з нею!», «Попроси тата дати мені машину, а  то  мені він відмовляє», «Вона просто жахлива вчителька, ненавиджу її, хочу, щоб її звільнили» тощо. 8. Нудьга. Пригнічений стан підлітка може змушувати дорослих людей виконувати будь-які забаганки, аби змінити його емоційний стан.


33

(Не) правда та маніпуляції

Усі ці форми поведінки, як правило, є реакцією на маніпуляції з боку дорослих, адже часом важливі для підлітка люди теж можуть:

давати нещирі обіцянки, наприклад, «Коли-небудь ти обов’язково відвідаєш Діснейленд», «Я нікому не розкажу, якщо ти мені скажеш правду»;

пропонувати щось за щось, типу «Прибери у кімнаті — ​і я дам тобі кредитну картку», «Винеси сміття — ​і я підкину тобі трохи кишенькових»;

використовувати свій хворобливий стан чи важкий стан близьких як засіб контролю. «Якщо ти зараз же не припиниш, у мене буде інфаркт», «Вимкни негайно цю музику, а то у мене починається мігрень», «Навіть не думай казати татові, що ти гей, він цього не витримає»;

прикривати емоційний шантаж любов’ю, типу «Не роби цього, якщо ти хоч крапельку любиш мене», «Прийди раніше, якщо ти не хочеш, аби я хвилювалась» тощо;

погрожувати: «Я думаю, мені варто сходити в школу і поцікавитися твоїми успіхами», «Зараз я зателефоную до М. і запитаю, де ви насправді були» тощо;

порівнювати: «Д. не дозволяють так багато, як ми тобі», «Б. вчиться краще за тебе», «Навряд чи в тебе вийде зробити цей проект краще за А.»

Усі ці моделі поведінки та спілкування деструктивні і, як правило, викликають конфлікти між сторонами. Тому в будь-якому віці важливо вчитися висловлювати негативні почуття в соціально прийнятних діях, а саме: 1. проговорювати свої образи; 2. письмово викладати свої негативні переживання;

3. малювати, конструювати чи театралізовано зображати їх; 4. займатися спортом, який дає змогу позбутися гострих емоційних станів.

Свідома відмова від маніпуляцій з боку дорослих, особливо важливих для підлітків людей, може навчити їх будувати відкриті та щирі стосунки зі своїми ровесниками, друзями, батьками тощо.


34

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Вправа

«М-ігри» Ця вправа має допомогти вам усвідомити, що кожна людина може перебувати по обидва боки маніпуляцій: бути маніпулятором чи бути зманіпульованою, а також допоможе в пошуках конструктивних моделей поведінки в аналогічних ситуаціях.

Завдання 1

Завдання 2

Згадайте будь-яку недавню ситуацію, коли ви після певного вчинку усвідомили, що хтось маніпулював вами: оголосив вам одну мету, тоді як переслідував іншу.

Згадайте будь-яку недавню ситуацію, коли ви свідомо пішли на те, аби ввести когось в оману: оголосили одну мету, тоді як переслідували іншу.

Опишіть цю ситуацію кількома реченнями. Зверніть увагу на деталі. Спробуйте пригадати, як ви здогадалися про це? Що ви відчували? Як ви думаєте, чому особа так вчинила?

Опишіть цю ситуацію кількома реченнями. Зверніть увагу на деталі. Які почуття вами керували? Який вид маніпуляції ви використали? Яка була причина того, що ви так вчинили? Чи досягли ви своєї мети?

       А як би ви вчинили зараз, опинившись в аналогічній ситуації? Як змінилася б ваша поведінка після свідомої відмови від маніпуляційних ігор?

 


35

Ефективне спілкування за моделлю «Квадрат комунікації»

Розділ 6

Ефективне спілкування за моделлю «Квадрат комунікації»

6


# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

ФА КТИ

ЗА КЛИК

С А МО Р ОЗКР ИТ ТЯ

36

В І ДН ОСИН И

В І Д ПРА В НИК

ОДЕ РЖУВ АЧ

В

заєморозуміння між людьми незалежно від їхнього віку, рівня освіти, поглядів є однією з найважливіших цінностей сучасного світу. А для фахівців, котрі працюють з дітьми, підлітками та молоддю, вміння швидко встановлювати контакт є обов’язковою вимогою. Ефективна комунікація будується виключно на повазі до співрозмовника чи співрозмовниці, умінні слухати, бажанні почути і зрозуміти не лише слова, але й психологічний стан. Також важливу роль відіграє вміння правильно визначити потреби, прагнення та емоції кожної зі сторін. Саме тому ми пропонуємо до вашої уваги модель «Квадрат комунікації», завдяки якій можна зруйнувати «стіну непорозумінь». Винахідником цієї моделі є німецький психолог Фрідеман Шульц фон Тун, який є автором тритомної праці «Говорити один з одним». Також ця модель є відомою під назвою «Чотири язики — ​чотири вуха». Суть цієї моделі полягає у тому, що кожне повідомлення (усне чи письмове) має бути сформульовано та містити чотири рівні:

рівень фактів чи суті справи;

рівень саморозкриття, зокрема почуттів, мотивів, цінностей та ставлення до себе;

рівень відносин між співрозмовниками та розкриття ставлення один до одного;

рівень заклику, прохань чи очікувань.


37

Ефективне спілкування за моделлю «Квадрат комунікації»

Якщо хоча б один із цих елементів пропущений, результатом стає непорозуміння, конфлікт чи повний розрив стосунків. Важливо розуміти,  що обидві сторони  — ​ відправник та одержувач — ​несуть відповідальність за якість зв’язку, а відсутність непорозумінь є винятком, а не правилом. Інакше кажучи, для того, аби комунікація була ефективною, тобто такою, де одержувач розуміє те, що хотів сказати відправник, повідомлення має транслюватися з використанням «чотирьох язиків» і  досягати «чотирьох вух». На  жаль, зазвичай люди використовують лише один із зазначених рівнів і не завжди вони збігаються.

Ось приклад непорозуміння, що виникає внаслідок розмови на різних рівнях спілкування. Батьки розмовляють із 13-річним хлопцем. Мама каже: «Як ти міг прогуляти школу? Щоб такого більше не було!» Відповідь підлітка: «Я взагалі перейду в іншу школу!» А ось так могла б виглядати аналогічна ситуація, якби відправник використав усі «чотири язики», а отримувач — ​«чотири вуха».

Відправник (мама):   РІВЕНЬ ФАКТІВ:  Дзвонила вчителька і повідомила, що ти сьогодні не був у школі.   РІВЕНЬ САМОРОЗКРИТТЯ:  Ми нічого про це не знали, і я опинилась в незручній ситуації, коли я не розумію, чи щось трапилось, чи ні, і що я маю відповісти вчительці.

  РІВЕНЬ ВІДНОСИН:  Я хвилювалася за тебе.   РІВЕНЬ ЗАКЛИКУ: Скажи мені, будь ласка, що сталося? Можливо, ми зможемо разом вирішити проблему, мені б не хотілось, аби така ситуація повторилася.

Одержувач (син):   РІВЕНЬ ФАКТІВ:  Мама справді хоче мені допомогти і не свариться на мене.   РІВЕНЬ САМОРОЗКРИТТЯ:  В мене проблеми із вчителькою англійської мови, мені здається, що вона мені ставить гірші оцінки, ніж усім іншим учням, а нещодавно вона сказала, що мені взагалі не місце у цій школі, і тепер весь клас з мене сміється.

  РІВЕНЬ ВІДНОСИН: Пробач, що я тобі нічого не сказав. Мені здавалося, що ти надто зайнята і тобі зовсім не до мене.   РІВЕНЬ ЗАКЛИКУ: Я б хотів перейти до іншого класу чи школи. Мені все одно, аби тільки змінити вчительку англійської мови.

Звісно, що це один із багатьох варіантів розвитку подій. Та найголовніше, що ця модель може допомогти побудувати відкриті і чесні стосунки не лише між дорослими та дітьми, але й між будь-ким.


38

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Вправа

на визначення чутливості своїх «язиків та вух» Перш ніж переходити до виконання вправи, спробуйте зробити аналіз того, з якого рівня (факти, саморозкриття, відносини, заклик) ви найчастіше повідомляєте інформацію, а з якого рівня сприймаєте? Визначіть, які «язик» та «вухо» у вас є найчутливішими, а які ви майже ніколи не використовуєте? А зараз спробуйте створити висловлювання для зазначених нижче ситуацій, використовуючи квадрат комунікації.

Батьки мають підозру, що їхня неповнолітня донька вже займається сексом

  ФАКТИ 

  ВІДНОСИНИ 













  РІВЕНЬ САМОРОЗКРИТТЯ 

  ЗАКЛИК 














39

Ефективне спілкування за моделлю «Квадрат комунікації»

Вчителька звернула увагу, що один із учнів не бере участі у спортивних змаганнях

  ФАКТИ 

  ВІДНОСИНИ 













  РІВЕНЬ САМОРОЗКРИТТЯ 

  ЗАКЛИК 













Шкільний психолог розмовляє з підлітком, який знущається з молодших дітей

  ФАКТИ 

  ВІДНОСИНИ 













  РІВЕНЬ САМОРОЗКРИТТЯ 

  ЗАКЛИК 














40

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Соціальний працівник розмовляє з підлітком, який вживає марихуану

  ФАКТИ 

  ВІДНОСИНИ 













  РІВЕНЬ САМОРОЗКРИТТЯ 

  ЗАКЛИК 













Вчителька розмовляє з дівчинкою, яка має нетиповий зовнішній вигляд

  ФАКТИ 

  ВІДНОСИНИ 













  РІВЕНЬ САМОРОЗКРИТТЯ 

  ЗАКЛИК 














41

Ефективне спілкування за моделлю «Квадрат комунікації»

Кожне повiдомлення може бути iнтерпретоване на чотирьох рiвнях, i спосiб передачi та отримання iнформацiï залежить лише вiд нас самих.

Маємо надію, що багато інших прикладів читачі та читачки отримають з особистої практики. Саме вона є найкращим вчителем. Давайте пригадаємо найголовніше: кожне повідомлення може бути інтерпретоване на чотирьох рівнях, і спосіб передачі та отримання інформації залежить лише від нас самих. Сподіваємося, що цей розділ буде стимулювати вас до розвитку своїх комунікативних навичок, а завдяки вправам ви досягнете не лише професійного, але й особистісного зростання.

41


# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Розділ 7

ЛГБТ-підлітки

7


43

ЛГБТ-підлітки

ЛГБТ

-підліток — ​це підліток, який ідентифікує себе як частину спільноти ЛГБТ 1, визначає свою сексуальну орієнтацію як бісесуальну чи гомосексуальну або ґендерну ідентичність — ​як транс*людина чи квір*особистість. Ще навіть у XX столітті теми, пов’язані з сексуальною орієнтацією та ґендерною ідентичністю (СОҐІ), вважалися табуйованими та паталогізованими, іноді навіть гріховними. Та з приходом сексуальної революції і розвитком науки, вчені прийшли до висновку, що сексуальна орієнтація людини буває різною та може проявлятися у трьох видах:

У будь-якому суспільстві чисельність гомосексуальних громадян становить від 4 % до 7 %

гетеросексуальна орієнтація — ​потяг виключно до індивідів протилежної статі (гетеросексуал);

гомосексуальна орієнтація — ​потяг виключно до індивідів своєї статі (гей та лесбійка);

бісексуальна орієнтація — ​потяг до індивідів як своєї, так і протилежної статі, не обов’язково в рівній мірі і одночасно (бісексуал).

За даними досліджень, у будь-якому суспільстві чисельність гомосексуальних громадян становить від 4 % до 7 %. Американська психіатрична асоціація виключила гомосексуальність із переліку психічних захворювань ще у 1973 році. 1

ЛГБТ — ​це абревіатура, що позначає лесбійок, геїв, бісексуальних і трансґендерних людей. Також існують різні варіанти розширеної абревіатури, наприклад, ЛГБТКІ (лесбійки, геї, бісексуали, трансґендери, квіри, інтерсекс), котрі включають в себе більше ідентичностей.


44

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

У 1993 році ВООЗ також виключила «гомосексуальність» із Міжнародної статистичної класифікації хвороб і проблем, пов’язаних зі здоров’ям (МКБ‑10). Трансґендер — ​це узагальнювальний термін, який описує осіб, чиє самовідчуття, самовираження та поведінка не відповідають тим, котрі вважаються нормативними для осіб відповідної статі (зазвичай чоловічої та жіночої) у різних культурах. Ґендерна ідентичність — ​внутрішнє відчуття приналежності до певної статі чи ґендера, яке може збігатися чи не збігатися з бінарними категоріями чоловік/жінка. Термін «камінг-аут» використовують для позначення деяких аспектів досвіду ЛГБТ-людей: осмислення своєї сексуальності  чи ґендерної ідентичності; розповідь про це комусь одному або кільком людям; публічне розголошення інформації про свою орієнтацію чи ґендерну ідентичність; визнання себе частиною ЛГБТ-спільноти. Нині діти почали раніше усвідомлювати та приймати свою сексуальну чи ґендерну ідентичність. Зазвичай у підлітковому віці вони вже себе визначають приналежними до тієї чи іншої спільноти. Тому психологам та соціальним працівникам потрібно бути готовими до сприйняття своїх вихованців чи клієнтів такими, якими вони є.

У зв’язку з прийняттям себе діти почали раніше здійснювати камінг-аут, що не завжди безпечно для їхнього перебування у школі, серед однолітків чи взаємовідносин у родині. За даними дослідження, здійсненого ВБО «Точка опори» у 2017 році, близько 90 % підлітків, що належать до ЛГБТ-спільноти, зазнають різних видів цькування у школі. Також 25 % дітей переживають, що їх викриють удома, і це матиме вкрай негативні наслідки. Не відчуваючи безпеки чи комфорту, ЛГБТ-підлітки зазвичай намагаються уникати певних місць чи занять, де вони почувають себе небажаними. Вони часто пропускають шкільні уроки та позакласні заходи, що негативно позначається на академічній успішності та планах на майбутнє. Підліток, опинившись перед вибором говорити чи не говорити батькам (друзям) про свою сексуальну орієнтацію чи ґендерну ідентичність, стикається зі складними протилежними почуттями та бажаннями. З одного боку, розкриття своєї сексуальної орієнтації чи ґендерної ідентичності може викликати відторгнення, агресію, вимогу піти з дому чи лікуватися, матиме психологічний тиск, а з іншого, — ​це можливість жити відкрито, не ховатися, будувати щирі стосунки з близькими людьми. Камінг-аут є дуже важливим психологічним кроком для ЛГБТ-людей. Але він може мати як позитивні, так і негативні наслідки.


45

ЛГБТ-підлітки

Позитивні наслідки камінг-ауту

Негативні наслідки камінг-ауту

ПСИХОЛОГІЧНІ

• •

Новий рівень прийняття себе, формує відчуття цілісності;

Ризик суїциду, негативні емоції, пов’язанні з неприйняттям з боку рідних та близьких;

• підвищена увага з боку навколишніх людей, рідних;

• зменшення внутрішньої напруги;

• непорозуміння з найріднішими людьми через неприйняття;

• зменшення страхів та тривог; • гордість за приналежність до спільноти ЛГБТ; • полегшення, відчуття свободи, відкритість; • можливість отримати підтримку рідних, побудова щирих стосунків;

• депресія як наслідок неприйняття рідними та близькими; • посилення внутрішньої гомофобії та трансфобії; • втрата внутрішньої енергії (ресурсу) для подальшого прийняття себе;

• скидання соціальних «масок»;

• підстава для «лікування» особистості у непрофесійних гомофобних фахівців, особливо коли особа неповнолітня;

ЕКОНОМІЧНІ

• позбавлення фінансової підтримки з боку батьків та рідних; • можливість проявляти себе; • нові знайомства та підтримка; • можливість розвиватися у правозахисній сфері, отримувати гранти на навчання;

• втрата / звільнення з роботи; • втрата житла / позбавлення права на житло; • позбавлення спадку; • вплив на кар’єру, якщо це стає відомо широкому загалу людей;

СОЦІАЛЬНІ

• соціалізація;

• втрата контакту з друзями та близькими людьми;

• можливість «знайти своїх», інтеракція;

• агресія та тиск з боку суспільства;

• можливість відкрито будувати стосунки та публічно з’являтися зі своєю партнеркою / партнером у суспільстві;

• труднощі соціальної адаптації, ізоляція;

• «перевірка» друзів, хто дійсно сприймає вас як особистість; • позбавлення можливості для маніпуляцій та шантажу від тих, хто знає;

• упередження; • заборона спілкуватися з друзями зі спільноти; • особиста небезпека (фізична небезпека, цькування, булінг); • аутинг; • стигматизація та дискримінація.


46

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Вправа

«За і проти камінг-ауту» Ця вправа може стати у пригоді під час роботи з ЛГБТ-підлітками, які знаходяться у процесі прийняття своєї сексуальної чи ґендерної ідентичності. Вона допомагає знайти позитивні та негативні наслідки камінг-ауту у різних сферах життєдіяльності.

Вам знадобиться папір для записів та ручка. Починайте з обговорення можливих негативних наслідків, реакцій та подій, що можуть відбутися після здійснення камінг-ауту. Адже дуже часто, втомившись від емоційної напруги та стресу, пов’язаних з прийняттям себе, підліток хоче поділитися цією важливою інформацією для себе з кимось із близьких людей, не усвідомлюючи, що саме відбудеться після цього. Він може бути абсолютно не готовим до негативних реакцій та агресії з боку інших людей. Усі варіанти, які вербалізує підліток, краще фіксувати письмово для наочної демонстрації, аби він міг ще раз все зважити. Пам’ятайте, що у кожної дитини свій досвід, умови життя, сімейні цінності та традиції, тому список буде унікальним та застосовуваним лише для конкретного клієнта чи клієнтки.

Примітка

Для виконання цієї вправи психолог може використовувати весь арсенал засобів та методів, якими він володіє. Наприклад, можна взяти асоціативні картки для аналізу варіантів та реакцій, а також використати техніку «2 стільці», аби мати можливість помінятися ролями та проговорити реакції та відчуття.

За

Проти


47

Підлітки з інвалідністю

Розділ 8

Підлітки з інвалідністю

8


48

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Особам з інвалідністю доводиться боротися з перешкодами щоденно

З

а даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, люди з інвалідністю становлять 10 % населення земної кулі, з них 120 млн — ​діти та підлітки.

Особи з інвалідністю — ​це люди, котрі мають стійкі фізичні, психічні, інтелектуальні чи сенсорні порушення, які під час взаємодії з різними бар’єрами можуть заважати їхній повній та ефективній участі у житті суспільства нарівні з іншими. «Звичайна» людина може навіть не помічати численні бар’єри та перешкоди, а ось особам з інвалідністю доводиться боротися з ними щоденно.

Розрізняють такі бар’єри: Інституційні та стратегічні бар’єри. Державна політика, закони та послуги не завжди враховують потреби людей з інвалідністю або ж ці потреби не реалізують. Наприклад, в Україні є ціла низка законів, постанов та розпоряджень щодо інклюзивного навчання. На практиці батьки, які звертаються із заявами до навчальних закладів, часто зустрічаються з відмовами та відмовками. За даними Міністерства освіти і науки, станом на кінець 2017 року лише 9 % шкіл України долучилися до реалізації Закону України «Про освіту», зокрема статті 19 («Освіта осіб з особливими потребами») та статті 20 («Інклюзивне навчання»). Аргументи різні: школа не готова приймати особливих дітей; немає необхідного обладнання; «страх» вчителів перед особливими дітьми і т. п. Варто зазначити, що остання відмовка незаконна. Єдиною причиною, за якою вчитель може відмовитися від інклюзивного класу, — ​недостатня кваліфікація.


49

Підлітки з інвалідністю

Оцінкові бар’єри. Саме через оцінкові судження, упередження та стереотипи до людей з інвалідністю ставляться як до людей залежних, неспроможних про себе подбати, «не таких», як усі інші. Оцінкові бар’єри зазвичай формують ставлення до людей з інвалідністю як до об’єктів жалю чи благодійництва, а не повноцінних громадян. Деякі люди з інвалідністю відчувають тавро ганьби, відкриту агресію та психологічне насильство. Особливо негативне ставлення помітне до тих осіб, які мають психічні порушення або є носіями таких вірусів, як ВІЛ чи гепатит. Фізичні бар’єри. У зв’язку з відсутністю доступу до будівель та громадського транспорту багато людей з інвалідністю незалежно від їхнього віку не мають можливості брати активну участь у житті родини та громади. Це обмежує їхні можливості у навчанні, відпочинку та користуванні іншими послугами. Недостатня інформація та комунікація. Здебільшого так відбувається у зв’язку з тим, що інформація відсутня у доступному форматі. Веб-сторінки іноді розроблено без дотримання вимог універсального дизайну 2, або вони несумісні з програмним забезпеченням для людей з інвалідністю. Відсутність досліджень та широкої статистичної інформації з проблеми інвалідності перешкоджає досягненню ефективних змін. Фінансові бар’єри. Ресурси для впровадження політики рівних можливостей є часто обмеженими. Також нерозуміння того, навіщо варто виділяти кошти на вирішення кризових ситуацій щодо інвалідності, часто не дозволяє тим, хто приймає рішення, інвестувати в політику рівності та забезпечення доступності. Усі ці бар’єри у підсумку призводять до таких негативних соціальних явищ, як виключення, коли люди з інвалідністю живуть поза суспільством, або сегрегація, коли створюються спеціальні заклади, місця та/або «години для…», коли люди з інвалідністю ізолюються від загального суспільства. При цьому, відповідно до статті 7 Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, держави мають вживати всіх необхідних заходів для забезпечення реалізації дітьми, які мають інвалідність, усіх прав людини й основоположних свобод нарівні з іншими. 2

Універсальний дизайн — ​це підхід до створення єдиного зручного простору для всіх, в основі якого — ​повага до прав людини. Це дизайн предметів побуту, веб-сторінок, програм та послуг, покликаний зробити їх максимально придатними до використання всіма людьми без необхідності адаптації чи спеціального дизайну. Універсальний дизайн не виключає допоміжних пристроїв для конкретних груп інвалідів, де це необхідно.


50

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Саме ці завдання реалізуються за рахунок інтеграції та інклюзії у всіх сферах життя. Інтеграція — ​це процес, завдяки якому люди з інвалідністю долучаються до суспільного життя, де їхні потреби враховуються, а також створюються спеціальні умови для здобуття освіти, організації дозвілля, працевлаштування тощо.

Інклюзія — ​це процес реального включення осіб з інвалідністю в активне суспільне життя. Вона передбачає розробку і застосування конкретних рішень, які дають можливість кожній людині з інвалідністю рівноправно брати участь у суспільному житті.

Поради для фахівців щодо ефективного спілкування з підлітками з інвалідністю:

1. Ви не повинні відчувати себе ніяково, спілкуючись з підлітками з тими чи іншими порушеннями. 2. Якщо ви не  впевнені, як  взаємодіяти з підлітком з інвалідністю, зверніться за порадою. 3. Перш ніж допомагати, запитайте, що саме необхідно зробити з  самого початку. 4. Уникайте фізичного контакту і поважайте особисті кордони підлітка. Не торкайтесь собаки-провідника, інвалідного візка, скутера чи тростини, бо вони є частиною його особистого простору. 5. Завжди говоріть з особою з інвалідністю, а не з її супровідником, помічником чи перекладачем на жестову мову.

6. Не робіть припущень щодо можливостей людей з інвалідністю, лише вони здатні реально оцінити те, що вони можуть чи не можуть робити. 7. Вживайте політкоректну та толерантну термінологію і завжди ставте на перше місце людину, а не її стан. Говоріть «людина з інвалідністю», «людина з порушенням зору», «людина з розладом аутистичного спектру», «людина, у якої церебральний параліч», «людина, що користується візком» тощо. 8. Говоріть з  підлітками з  інвалідністю зрозумілими фразами, використовуйте прості слова та конкретні поняття, а не абстрактні. У жодному разі не використовуйте «дитячу» мову та поблажливий тон. 9. Будьте гнучкими, творчими та відкритими у спілкуванні. 10. Ставтеся до дітей та підлітків з інвалідністю як до особистостей, адже це такі ж самі хлопці та дівчата зі своїми захопленнями, вподобаннями, проблемами та радощами. І хоча інвалідність є невід’ємною частиною їхнього життя, не лише вона визначає їхню індивідуальність.


51

Підлітки з інвалідністю

Вправа

«Провідник» Ця вправа буде корисною всім, хто хоче краще зрозуміти осіб з порушенням зору. Ми можемо багато говорити про проблеми та бар’єри, з якими живуть люди з інвалідністю, проте один навіть невеличкий досвід дозволяє набагато краще осмислити реальні труднощі людей з вадами зору.

Ви можете провести цей експеримент самостійно чи в парі. Виділіть собі достатньо часу на виконання вправи. Це може бути будь-який проміжок часу (5, 10, 30, 90 хвилин чи навіть цілий день). Якщо ви хочете виконати цю вправу самостійно, вам потрібно виконувати ваші звичайні справи і жити звичайним життям, при цьому є одна головна умова: ваші очі мають бути зав’язані так, аби взагалі не бачити предмети довкола себе. Якщо ж ви маєте однодумців, які хочуть отримати подібний досвід, то завдання для них таке: протягом установленого часу вони мають вас супроводжувати у звичайних справах, інколи показувати і давати в руки предмети, не називаючи вголос, що це. Важливо, аби ваш супровідник не робив нічого за вас, а лише допомагав (у разі потреби). Після того, як встановлений час закінчиться, обов’язковою є зміна ролей і сумісне обговорення того, що відбувалося.

Питання для обговорення:

Як ви почувалися з зав’язаними очима?

Які висновки ви могли б зробили після того, як побували в обох ролях?

Як ви себе відчували у ролі «провідника»?

Чого навчила вас ця вправа?

• •

Що було найважчим?

• • •

Як ви думаєте, чим ви можете бути корисними для людей з інвалідністю?

Що вас здивувало?

Які якості чи вміння вона допомогла розвинути?


# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Розділ 9

Підлітки та ВІЛ

9


53

Підлітки та ВІЛ

Б

агато підлітків в Україні зростає в середовищі та умовах, які не можуть забезпечити їм захист у різних сферах суспільного життя. Крім того, нестабільна політика, недосконале законодавство, соціально-економічні негаразди стають значною перешкодою для створення необхідних умов та розвитку доступних соціальних послуг. Усі ці фактори можуть створити ситуації, коли хлопці та дівчата підліткового віку практикують ризиковану поведінку. В Україні епідемічна ситуація з ВІЛ-інфекцією залишається однією з найгостріших серед країн Європи та Центральної Азії. Тому підлітки тут часто стають особливо уразливими до ВІЛ-інфекції 3. Одними з найнебезпечніших вчинків в цьому контексті є виконання татуювання нестерильними інструментами, вживання ін’єкційних наркотиків чи незахищений статевий акт з ВІЛ-позитивним партнером. Ризик зростає, коли партнерів багато, чи коли підлітків втягують до трансакційного сексу.

Трансакційний секс — ​це ситуації, коли людей змушують до будь-яких дій сексуального характеру або вони не мають іншої альтернативи, крім обміну (трансакції) сексу на гроші, товар (зокрема, наркотики) чи поліпшення умов життя. Як правило, підлітки із груп ризику, які живуть з ВІЛ, проживають у родинах, що перебувають у складних життєвих обставинах, іноді це «діти вулиці», вихованці дитячих будинків-інтернатів чи виправних установ для неповнолітніх тощо. 3

За даними Центру громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України, від початку епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні у 1987 році і до січня 2018 року кількість офіційно зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції досягла 315 617 осіб (у т. ч. 52 434 дітей до 14 років).


54

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Та окрім цього, вже виросло ціле покоління дітей, що народилися з ВІЛ-позитивним статусом. Вони живуть звичайним життям і при цьому можуть навіть не знати про свій статус. Причин такого незнання може бути багато. Часто батьки намагаються якнайдовше вберігати свою дитину від цієї інформації, а щоденну АРВ-терапію називають просто прийомом «вітамінів». Найнебезпечнішим в такій ситуації є те, що підліток може вести активне сексуальне життя, навіть не підозрюючи, що він може інфікувати свого партнера чи партнерку.

Під час будь-якого виду сексу варто використовувати лише латексні презервативи (необхідно звернути увагу на місце купівлі, терміни придатності та наявність спеціальної змазки проти інфекційних хвороб).

Потрібно відмовитися від вживання наркотиків та/або пройти спеціальне лікування в медичній установі для виведення наркотичного засобу з організму.

Надійний засіб запобігання інфікуванню ВІЛ — ​уникнення або мінімізація ризиків, а саме:

Якщо відмова від наркотиків є неможливою, потрібно використовувати лише одноразові шприци з голками.

Також необхідно пам’ятати, що венеричні хвороби сприяють вразливості до ВІЛ-інфекції, а тому їх потрібно вчасно та кваліфіковано лікувати. Освітні та медичні заклади повинні розробляти та застосовувати заходи, спрямовані на підвищення поінформованості підлітків щодо профілактики венеричних захворювань. Для профілактики ВІЛ серед підлітків ми рекомендуємо використовувати модель поетапних змін, а також принципи та методи мотиваційного консультування.

Поетапне мотиваційне консультування Крок 1.  Оцінка.

Оцініть, що підліток знає про ВІЛ. Наскільки його поведінку можна кваліфікувати як ризиковану? Спробуйте визначити готовність підлітка до зміни своєї поведінки на менш ризиковану чи безпечну.

Крок 2.  Класифікація.

Класифікуйте стадії готовності підлітка до зміни поведінки та визначіть відповідні стратегії консультування.

Крок 3.  Дія.

Перейдіть до дій, озброївшись відповідними стратегіями консультування, а також зафіксуйте стадію готовності, стратегію консультування та цілі клієнта-підлітка на шляху до змін.


55

Підлітки та ВІЛ

Стадії зміни поведінки

Дії фахівців та фахівчинь

• З’ясуйте, чи усвідомлює підліток ризики своєї поведінки. •

Подайте якомога повнішу інформацію щодо різних видів ризикованої поведінки.

Познайомте підлітка зі способами зменшення ризиків (наприклад, за умов вживання наркотиків — ​це навчання технікам попередження інфікування; за умови підвищеної збудливості та агресивності — ​технікам реалізації агресії у конструктивному варіанті, зокрема через активну фізичну працю чи спорт) та відпрацюйте відповідні навички.

1. БАЙДУЖІСТЬ Підліток не бачить шкоди від своїх дій та не бажає змінюватися, він задоволений своєю поведінкою та життєвою ситуацією.

Принципи, яких необхідно дотримуватися під час спілкування з підлітком на цьому етапі: • безумовне прийняття підлітка та його переконань, які наразі у нього сформовані; • відсутність моралізаторства; • налагодження зворотного зв’язку, що допоможе встановленню взаєморозуміння. • допомога у аналізі альтернативних рішень без нав’язування власних позицій; • стимулювання підлітка до роздумів та рефлексії; • повага до права вибору.

2. ЗАЦІКАВЛЕНІСТЬ Часто виникає почуття невпевненості у своїх діях. Підліток починає думати про зміну поведінки.

3. ПІДГОТОВКА ДО ЗМІН Підліток частіше думає про зміни. Починає бачити більше переваг у зміні способу життя та поведінки. Ухвалює рішення щодо змін.

• Допоможіть підліткові зробити правильний вибір — ​зважити усі «ЗА» та «ПРОТИ» реальної та бажаної поведінки. •

Не підштовхуйте підлітка до висновків, поспіх може спровокувати страх та зворотну реакцію.

Подавайте інформацію просто та доступно.

• З’ясовуйте причини, що штовхають підлітка до ризикованої поведінки. Це допоможе у розробці моделі зміни поведінки та способу життя.

• Допоможіть підлітку скласти чіткий план дій, а також посприяйте розвитку навичок, завдяки яким стане можливим втілення запланованого у життя. •

Навчіть уникати ризикованих ситуацій, які призводять до практикування старої поведінки або повернення до колишнього способу життя, відпрацюйте навички протидії тиску з боку середовища та навколишніх людей.

Підсилюйте мотивацію до змін, заохочуйте, підбадьорюйте, підкреслюйте успіхи.

• Сприяйте у попередженні рецидиву (повернення до старого способу життя та ризикованої поведінки).


56

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Стадії зміни поведінки

Дії фахівців та фахівчинь

Продовжуйте мотивувати до змін шляхом допомоги у реалізації плану, заохочення успіхів та моральної підтримки.

• Формуйте навички самоконтролю, володіння почуттями.

4. АКТИВНІ ДІЇ Підліток починає активно діяти у напрямку зміни поведінки.

Підвищуйте самооцінку, впевненість у власних силах та позитивному результаті.

Продовжуйте формувати навички безпечної поведінки щодо різних аспектів життя.

Розвивайте усвідомлення цінності здоров’я та благополуччя. Це допоможе у формуванні життєвої перспективи.

• Сформуйте середовище підтримки з рідних, близьких підлітка або ж фахівців медичної, освітньої чи соціальної сфери.

5. НОВА МОДЕЛЬ   ПОВЕДІНКИ Підліток продовжує активно діяти у напрямку змін, намагається уникнути повернення до старої моделі поведінки.

6. РЕЦИДИВ Підліток повертається до старої моделі поведінки. Зрив може відбутися на будь-якому етапі

Підтримуйте під час криз та сприяйте збереженню позитивного результату.

Мотивуйте до продовження дій та самовдосконалення.

Попереджуйте можливі зриви та інформуйте підлітка про існування такої загрози, аби він не втратив віру та не почувався невдахою, якщо це трапиться.

Розвивайте схильність до рефлексії, самоаналізу.

Навчайте цікавому та новому.

На цьому етапі дуже корисними є групи взаємопідтримки та само/взаємодопомоги для тих, хто намагається подолати подібну проблему.

Поясніть, що будь-якому процесу змін властиві невдачі, однак це не означає, що все було марним. Головне — ​ зробити правильні висновки та продовжувати діяти.

• Допоможіть підлітку повернутися до реалізації плану змін, внести в нього необхідні корективи. •

Підтримуйте мотивацію, допоможіть відновити віру в себе, створіть підлітку низку успішних ситуацій, де він міг би набути позитивного досвіду у певній справі та отримати позитивні емоції.

Проаналізуйте, чи сприяло середовище змінам; подумайте, що необхідно змінити, якими ресурсами збагатити підлітка, аби уникати зривів у подальшому.


57

Підлітки та ВІЛ

Вправа

«Процес зміни» Це індивідуальна вправа на саморефлексію та аналіз того, як саме ви готуєтеся, приймаєте та адаптуєтеся до нових змін і викликів у вашому житті. Намагайтеся відповідати на всі запитання максимально розгорнуто та правдиво. А наприкінці обов’язково зробіть загальні висновки.

1. Згадайте ті аспекти вашого життя (харчування, куріння, тренування та ін.), про зміну яких люди з вашого оточення коли-небудь вас просили, але ви вважали їхні зауваження та прохання безпідставними. a) Що ви думаєте про тих людей, які просять вас змінитися?

b) Як ви реагуєте на їхні зауваження?

2. Згадайте деякі аспекти поведінки, змінити які ви були б не проти, до того ж і знайомі постійно нагадують про це. Однак ви ще не прийняли остаточного рішення і не робите в цьому напрямку ще жодних кроків. a) Ви говорили кому-небудь про свої наміри змінитися? Кому?

c) Як ви реагуєте на їхні зауваження? d) Чому ви не змінили свою поведінку?

b) Що ви думаєте про тих людей, які просять вас змінитися?

3. Згадайте складові вашої поведінки, які ви вирішили змінити, але ще не почали змінювати або ще не вирішили, коли розпочнете діяти у напрямку змін. a) Ви говорили кому-небудь про свої наміри змінитися? Кому? b) Що ви думаєте про тих людей, які просять вас змінитися?

c) Як ви реагуєте на їхні зауваження? d) Що могло б змусити вас розпочати активно змінюватися?


58

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Зміна

4. Згадайте аспекти вашої поведінки, які ви вже почали змінювати або змінили зовсім нещодавно. a) Що спонукало вас змінитися?

c) Наскільки легко підтримувати зміни?

b) Що ви думаєте про цю зміну?

d) Які труднощі зустрічаються на етапі утримання?

5. Згадайте, що ви вже давно змінили у своїй поведінці? a) Що ви думаєте про цю зміну? b) Наскільки легко підтримувати цю зміну?

c) Які труднощі існують в процесі збереження змін? d) Як ви справляєтеся з цими змінами?

6. Згадайте складові вашої поведінки, які ви нещодавно змінили, але щось змусило вас повернутися до старих звичок. a) Що ви думаєте про свій зрив? b) Що змусило вас повернутися до попередньої поведінки? c) Ви намагалися чинити опір?

d) Що ви подумали у той момент, коли знову опинилися сам на сам зі своїми старими звичками? e) Якою була реакція людей, які знали вас до зміни поведінки і після? Як ви реагували на них?


Булінг: види та причини, наслідки

Розділ 10

Булінг: види та причини, наслідки

10

59


60

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Б

улінг (від англ. bully — ​хуліган, грубіян, «to bully» — ​цькувати, знущатися) — ​це тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки, аби заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини.

В уявленні більшості людей булінг — ​це штовхання чи бійка дітей між собою. Проте фізичне цькування є лише одним із видів булінгу. Існує шість основних типів булінгу.

Тип булінгу ФІЗИЧНИЙ булінг

Характеристика Найбільш помітна форма знущання. Виникає, коли підлітки застосовують фізичні дії, аби проявити чи ствердити свою силову перевагу та контроль над своїми жертвами. Як правило, булерами у цьому випадку виступають особи більші, сильніші та агресивніші, ніж їхні ровесники чи підлітки, що перебувають з ними в одному колективі/школі. На відміну від інших форм цькування, фізичний булінг найлегше ідентифікувати, бо його видно. Цій формі булінгу школи приділяють основну свою увагу, не ідентифікуючи всі інші можливі форми. Приклад: копання, удари, штовхання, ляскання, обмеження рухів та будьякі інші фізичні атаки.


61

Булінг: види та причини, наслідки

Тип булінгу ВЕРБАЛЬНИЙ (СЛОВЕСНИЙ) булінг

Характеристика У випадку вербального цькування булери використовують слова, вирази чи прізвиська, щоб продемонструвати свою силу та контроль над своїми жертвами. Застосовуються різні негативні висловлювання, аби принизити, зганьбити чи морально травмувати іншу людину. Вибір жертви базується на її зовнішньому вигляді, особливостях поведінки чи конкретних вчинках. Часто жертвами словесного цькування стають підлітки з інвалідністю або особливостями психофізичного розвитку. Зазвичай словесне цькування доволі важко ідентифікувати, адже атаки виникають переважно тоді, коли поруч немає дорослих чи педагогів. Дослідження показують, що словесне цькування та образи мають серйозні наслідки і можуть залишати глибокі психологічні травми. Одним з таких досліджень, здійснених в Україні, є «Національне дослідження шкільного середовища» 4 Приклад: жирдяй, даун, слюнтяй, повія, ти як дівчинка тощо.

СОЦІАЛЬНИЙ булінг

Є способом соціальної маніпуляції, де підлітки намагаються зруйнувати чи обмежити соціальне становище жертви. Це прихована та непомітна форма цькування для батьків та вчителів, прояв емоційного цькування. Основною метою булерів у цій ситуації є посилення чи покращення власного соціального становища у групі через контроль над іншою людиною чи цькування. Цей вид булінгу виникає під час статевого дозрівання (7–8 клас), коли починає проявлятися ґендерна сегрегація колективу підлітків. Загалом дівчата більш схильні до соціального цькування, ніж хлопці. Це пов’язано із високими вимогами до зовнішнього вигляду дівчатокпідлітків та їхньої поведінки у групі. Жертвою такого цькування, ймовірно, буде ізольована дитина, її ігноруватимуть, дражнитимуть та залякуватимуть. Приклад: виключення із групи, поширення пліток, маніпуляції та розповсюдження приватної інформації.

4

Національне дослідження шкільного середовища / Режим доступу: https://t-o.org.ua/news/lgbtteens


62

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Тип булінгу КІБЕРБУЛІНГ (ЕЛЕКТРОННЕ ЦЬКУВАННЯ)

Характеристика Вид булінгу, під час якого використовується інтернет, смартфони чи інші цифрові технології з метою знущання, образ чи приниження іншої особи. Масштаби електронного цькування зростають прямо пропорційно до розвитку технологій та інтернету. Здебільшого винуватців такого цькування важко ідентифікувати та «спіймати». Кібербулери зазвичай пишуть чи розміщують те, що вони не наважилися б сказати особисто. Технології дозволяють їм почуватися анонімними і не причетними до ситуації. Через це онлайн-цькування часто є особливо жорстоким та ницим. Кібербулінг має величезний вплив на психологічний стан жертви, адже жертвам таке цькування здається нескінченним, бо відчути його можна, перебуваючи будь-де. Приклад: розміщення образливих зображень, текстових повідомлень чи публічних постів.

Булінг СЕКСУАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ

Статеве знущання — ​це принизливі дії, що постійно повторюються та мають сексуальний підтекст. Часто булери використовують коментарі про зовнішній вигляд жертви, її привабливість, статевий розвиток чи статеву поведінку. В крайніх випадках статеве цькування стає основою для сексуального насилля. Дівчата частіше стають жертвами в даному випадку через зростання у гетеропатріархальному середовищі. Хлопці можуть торкатися їх в неприйнятних місцях, робити вульгарні коментарі про дівоче тіло чи домагатися їх. З іншого боку, дівчата можуть називати інших дівчат такими образливими словами, як «повія» чи «шльондра», а також робити коментарі щодо зовнішнього вигляду в контексті статевих ознак і піддавати приниженню через асоціацію з секс-роботою чи безладними статевими стосунками. Переписки інтимного характеру також часто можуть призводити до статевого цькування. Наприклад, дівчина може відправити інтимні фото своєму бойфрендові, а після розставання, він може поширювати ці фото по всій школі. Як наслідок, дівчина стає жертвою сексуального цькування, бо люди насміхаються з її оголеного тіла, називають образливими прізвиськами та роблять вульгарні коментарі про її тіло. Деякі хлопці можуть навіть розцінювати її як особу, котра легко погоджується на статевий контакт. Вкрай небажаним є звинувачення цієї дівчини у відправленні таких фото бойфрендові, адже, проходячи фазу статевого дозрівання, підлітки часто експериментують та беруть участь у заграваннях інтимного характеру за добровільною згодою або просто з цікавості, що є абсолютно нормальним. Приклад: образи з сексуальним підтекстом, грубі коментарі, пропозиції сексуального характеру, розповсюдження порнографічних матеріалів, асоційованих з жертвою чи за її участю.


63

Булінг: види та причини, наслідки

Тип булінгу

Характеристика

Ця форма цькування базується на упередженнях, які підлітки можуть мати щодо людей інших рас, національностей, віросповідань, сексуальної орієнтації чи ґендерної ідентичності. Цей вид булінгу може

Булінг НА ОСНОВІ УПЕРЕДЖЕНЬ

перетворюватися у будь-яку із форм цькування, описаних вище. Приклад: підлітки обирають своїми жертвами тих, хто відрізняється від них якоюсь із ознак. Наприклад, дівчинка-мусульманка, яка почала носити хіджаб. Основною небезпекою цього цькування є те, що воно може стати основою для злочинів на ґрунті ненависті.


64

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Поширені типи булерів Б УЛ Е Р И — ​це винуватці цькування. Вони можуть бути абсолютно різними. У кожного свої методи, особистісні характеристики, мотиви та поведінка. Та, зрештою, варто пам’ятати, що не кожен з них може підпадати під певну категорію. Ось найбільш поширені: 1. Жертви булінгу в минулому або і на момент інциденту. Основним мотивом таких булерів є повернення відчуття власної сили та  контролю у  своєму житті після пережитих цькувань. Також ці діти могли зазнавати домашнього насильства. Дуже часто такі учні є самітниками. Вони зазвичай перебувають на найнижчому щаблі соціальної драбини школи, що загострює відчуття власного безсилля та люті. 2. Популярні підлітки. Ці діти самовпевнені та  зухвалі. Як правило, вони мають групу послідовників та  союзників. Це додає їм впевненості у силі власного впливу у школі, і вони можуть хизуватися тим,  що цькують інших. Представники чоловічої статі цієї групи зазвичай застосовують фізичний булінг, а дівчата — ​соціальний. 3. Відносні булери. Це такі собі популярні в колективі підлітки, котрі нібито ухвалюють рішення, кого приймати до спільноти, а кого ні. Зазвичай вони ініціюють виключення, бойкотування та ізоляцію своїх жертв. Також можуть проявляти словесне цькування з метою зберегти контроль над жертвою. Об’єктом цькувань цих підлітків стають ті, кому вони заздрять, чи просто вважають не вартими бути частиною суспільства. 4. Серійні булери. Їхній підхід до  цькування є дуже прорахованим і систематичним, тому батьки та вчителі навіть

не здогадуються, що вони можуть цькувати інших. Ці діти проявляють себе дуже харизматично і  невинно перед авторитетними персонами. Дуже рідко серійні булери можуть застосовувати фізичне цькування. Вони роблять це лише тоді, коли впевнені, що їх не спіймають на  гарячому. Одна з  основних характеристик цього типу — ​хороші навички маніпуляції, що дає їм змогу підмінювати факти, обманювати та вдавати невинних. Жертви таких хуліганів бояться звертатися за допомогою, бо впевнені, що їм ніхто не повірить. 5. Групові хулігани. Основною ознакою представників цієї групи є те, що вони цькують інших лише в присутності своїх ровесників, з якими вони, власне, належать до однієї групи (футбольної команди, компанії друзів тощо). Проте, коли вони на одинці з жертвою, їхня поведінка змінюється. Небезпека такого виду цькування полягає в тому, що інцидент може швидко набути ескалації з боку групи і вийти з-під контролю. 6. Індиферентні або холоднокровні. Особливість цієї групи булерів полягає в тому, що холоднокровні підлітки не здатні проявляти співчуття. До цькування їх штовхає відчуття задоволення від страждань іншої людини. Часто їх не стримують дисциплінарні покарання. Як правило, в таких дітей серйозні психологічні проблеми, які неможливо вирішити без допомоги фахівців.

Щоразу, коли людина стає жертвую цькування через свою сексуальну орієнтацію, расу чи віросповідання, це має значний вплив на її самопочуття.


Булінг: види та причини, наслідки

Наслідки булінгу:

Психологічні розлади у дитинстві та дорослому житті (депресія, яка може спричинити навіть самогубство).

Труднощі у взаєминах з однолітками, колегами, слабка соціалізація особистості.

Зниження успіхів у навчанні та туманне бачення свого майбутнього.

Відмова від подальшого навчання (10–11 клас, університет тощо).

Хвороби (анорексія, булімія).

65


66

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Вправа

«Павутина упереджень» Ця вправа може бути використана як в педагогічному, так і в учнівському колективі. Вона допомагає сформувати усвідомлення того, як себе почуває людина, котра є об’єктом стереотипів та забобонів. Крім того, вона допомагає краще зрозуміти, як підтримати людину, котра відчуває себе приниженою. Вам знадобиться клубок ниток чи довга мотузка. Перш ніж запросити всіх до виконання вправи, ведучий чи ведуча має розповісти про негативну роль упереджень у стосунках між людьми. Обплутана павутиною забобонів людина відчуває себе безправною, беззахисною, скривдженою. Існує безліч анекдотів щодо певних меншин чи представників різних спільнот. Ведучий просить учасників згадати і назвати ознаки, за якими можуть насміхатися діти в школі, або певний етнос, або іншого представника стигматизованої і дискримінованої групи, яка традиційно є об’єктом насмішок та анекдотів. Ведучий пропонує комусь із учасників зіграти роль представника цієї групи. Важливо пам’ятати, що ця вправа може бути вкрай травматичною. Необхідно підібрати учасника зі стійким емоційним фоном і такого, який не має стосунку до запропонованої групи. Тим самим дистанціювати від нього можливі негативні реакції. Вкрай важливо уважно стежити за ходом, і після проведення індивідуально поспілкуватися з учасником, допомагаючи йому вийти із вправи та отриманих емоцій. Цей учасник сідає у центр кола на стілець, а всі інші починають розповідати анекдоти про цю групу, побудовані на основі негативних стереотипів та забобонів, або висловлювати свої негативні уявлення. Після кожного негативного висловлювання ведучий обмотує учасника, що представляє меншину, мотузкою, буцімто обплутуючи «павутиною упереджень», до того моменту, доки він не зможе поворухнутися. Ведучий запитує учасника про те, що він зараз відчуває. Учасник розповідає про свій стан та почуття.

Питання для обговорення:

• • •

Які у вас виникли почуття? Ви б хотіли опинитися в ролі такої групи? Що варто зробити у подібній ситуації?

Найчастіше в учасників виникає бажання розплутати «героя». Для цього ведучий пропонує членам групи згадати щось хороше про цю «групу», поспівчувати йому. Учасники по черзі висловлюються, а ведучий у цей час поступово розплутує «павутину». Вправа закінчується, коли «учасник» повністю звільнений від «павутини забобонів». Порада.

Вкрай важливо обговорити з групою результати та емоції, які виникали під час виконання цієї вправи.


Інструменти запобігання булінгу у школі

Розділ 11

Інструменти запобігання булінгу у школі

11

67


68

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Ш

кола — ​це, перш за все, складна система взаємодії між різним групами людей (адміністрацією, педагогами, учнями та їхніми батьками), спрямована на створення безпечних та сприятливих умов для навчального процесу та його реалізації. Булінг як негативне явище, котре виникає у цій системі, свідчить про її недосконалість і, безумовно, на різних часових проміжках більш чи менш інтенсивно негативно впливає на всі ланки системи. Саме тому системність підходу, що передбачатиме включеність усіх ланок системи, повинна бути найголовнішим принципом у превентивній роботі щодо булінгу. Отже, основою такого підходу має стати сукупність визначень булінгу та його видів, алгоритмів дій для кожної з ланок у разі виявлення інцидентів знущання, а також переліку дисциплінарних наслідків. Офіційний документ, котрий включає цю інформацію, називається антибулінговою політикою школи. Вона може бути представлена на розгляд педагогічної ради школи та офіційно затверджена до виконання наказом директора/директорки школи. Нижче наведено основні поради щодо створення ефективної шкільної політики із протидії булінгу.


69

Інструменти запобігання булінгу у школі

Впровадження офіційної антибулінгової шкільної програми 1. Проконсультуйтеся з юристом міського чи районного відділу освіти, щоб з’ясувати та визначити дисциплінарні наслідки та можливі дії, котрі адміністрація школи матиме право застосовувати.

Кожен педагогічний працівник має усвідомлювати, що може нести цивільну відповідальність за недбале запобігання чи неналежне реагування на знущання.

2. Необхідно чітко визначити перелік дій та вчинків, котрі кваліфікуватимуться як залякування, знущання та переслідування. 3. Потрібно забезпечити анонімну систему звітування, яка дозволить учням та вчителям повідомляти про випадки знущання без побоювань.

Система має бути простою. Люди частіше готові доповідати, якщо це зробити легко. Організуйте процес таким чином, щоб можна було виокремити нові випадки булінгу від тих, котрі виникли повторно або продовжують розвиватися, щоб оптимізувати комплекс реактивних заходів з вашого боку. Анонімність та приватність є дуже важливими, адже вчителі та учні повинні мати можливість ділитися проблемами, не відчуваючи страху.

4. Необхідно встановити процедури, що забезпечують безпеку та захист жертви та/або потенційних жертв. 5. Потрібно розробити формальну процедуру розслідування випадків знущань.

6. Необхідно розробити систему дисциплінарних наслідків після інцидентів залякування як у школі, так і в інтернеті. Ознайомити учнів та їхніх батьків з наслідками. 7. Рекомендується визначити процеси антибулінгової програми, за  реалізацію яких будуть відповідати самі учні, наприклад, залучення до процесу розслідування випадків цькування. Надання учням певної ролі може допомогти їм створити власне середовище взаємоповаги та відповідальності. 8. Шкільні інтернет-технології повинні бути обладнані програмним забезпеченням/ обладнанням для блокування окремих сайтів та моніторингу вмісту. 9. Окреслити випадки, коли школа може втрутитися та застосовувати дисциплінарні наслідки у випадку залякування або цькування за межами школи та/або в інтернеті.

Якщо учень чи учениця використовували шкільні технології для здійснення кібербулінгу.

Якщо випадки поза територією школи призведуть до суттєвого порушення навчального процесу жертви цькування та/або інших учасників інциденту (булерів, свідків).

Якщо інцидент не підпадає під контроль навчального закладу, повинні бути попереджені батьки усіх сторін.

10. В ідеалі необхідно мати формальний зв’язок з місцевими та регіональними правоохоронними органами, які можуть проводити комп’ютерну та мережеву експертизу.


70

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Основна діяльність шкіл регламентується відповідними наказами шкільного голови, рекомендованими Міністерством освіти і науки України, наприклад: «Про запобігання нещасним випадкам під час проведення навчально-виховного процесу» або «Про запобігання правопорушенням, злочинності, бездоглядності серед неповнолітніх». Тому структура наказу «Про запобігання та протидію цькуванню під час навчально-виховного процесу» може бути адаптованою до формату уже прийнятих раніше та чинних наказів з основної діяльності школи. Проте для ефективного впровадження зміст документа повинен містити таку інформацію:

1. Мета.  Стислий опис цілей, для досягнення яких впроваджується ця система правил. А саме досягнення рівних умов у навчанні та роботі для всіх членів шкільної спільноти, вільних від залякування, знущань та насильства; також зобов’язання всіх ланок шкільної системи нести відповідальність за поширення ідеї ненасильницького спілкування. Варто зазначити, що документ повинен містити інформацію про алгоритми профілактики, усунення та протидії булінгу у школі. 2. Визначення всіх видів булінгу та чітка характеристика дій, котрі їм відповідають. 3. Освітньо-профілактична стратегія.

Опис комплексу заходів, спрямованих на профілактику булінгу. Наприклад, просвітницька робота в межах виховної роботи серед учнів та учениць, підвищення кваліфікації шкільного персоналу з питання протидії булінгу у школі (проведення тренінгів, проходження онлайн-курсів, співпраця з неурядовими організаціями, котрі спеціалізуються на цьому питанні тощо), розміщення інформаційних матеріалів у класних кімнатах та місцях загального користування.

4. Система звітування шкільному персоналові про випадки цькування.

5. Окрім визначення осіб, котрі мають бути готовими приймати та реагувати на конкретні скарги, необхідно описати та розробити систему анонімного звертання (онлайн-форми або ж офлайн-систему письмових анонімних повідомлень). 6. Опис алгоритмів реагування на випадки булінгу та комплекс заходів щодо роботи з жертвами булінгу та булерами, визначення осіб, відповідальних за здійснення цієї роботи.


71

Інструменти запобігання булінгу у школі

Навчання учнів проблематиці булінгу як ключова ланка профілактики Для того, аби досягнути довгострокового та стійкого ефекту впровадження антибулінгової програми у школі, особливу увагу варто приділити навчанню учнів та учениць необхідності не допускати цькування та залякування у своєму колективі. Нині в Україні не існує обов’язкових до впровадження освітніх програм на цю тему, тому нижче запропоновані кілька прикладів, котрі можуть бути розглянуті педагогічним колективом школи і використовуватися в межах профілактики на уроках з виховної роботи чи позакласних шкільних заходах. Отже, такими активностями можуть бути:

підготовка учнями власних робіт, присвячених проблемам булінгу у школах, шляхам попередження та способам реагування;

презентації у форматі публічних виступів чи рольових ігор;

дискусії на тему: як повідомляти шкільний персонал про булінг;

персональна чи колективна творча робота, присвячена проблемам цькування, можлива у форматі літературного твору або ж образотворчого (створення інформаційних плакатів та/або колажів), шкільної соціальної вистави чи перформенсу.

Підвищення кваліфікації персоналу школи з питань попередження та протидії булінгу Для досягнення ефективності усіх заходів, спрямованих на забезпечення комфортного шкільного середовища, персонал школи має пройти навчання з питань: що таке булінг (причини та наслідки), яка система правил впроваджена у  школі, як  забезпечити їх дотримання. Таке навчання може мати багато форм: збори персоналу, тренінги та навчання шляхом моделювання бажаної поведінки. Можна обрати будь-яку комбінацію цих варіантів на основі наявного фінансування, кадрових

ресурсів та часу. З метою отримання експертних ресурсів для реалізації навчання працівників школи можна звертатися з відповідними запитами до неурядових організацій, котрі фокусуються на роботі з підлітками та профілактиці цькувань у колективах молоді. Важливим компонентом такого навчання є практична частина, під час якої учасники займаються розробкою ключових повідомлень для учнів, моделюють ситуації шляхом рольових ігор та вчаться аргументувати під час дебатів.


72

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Вправа

«Алгоритм дій» Ця вправа може бути виконана як індивідуально, так і в групі. З її допомогою ви зможете розробити конкретні заходи для протидії булінгу в навчальних закладах.

Враховуючи технічні та фінансові можливості вашого навчального закладу, людський ресурс та проблеми, які найчастіше виникають у вашій школі чи установі, пропонуємо вам скласти перелік кроків та заходів, які допоможуть Вам знизити прояв булінгу. Заповніть, будь ласка, цю табличку. Виконуючи завдання, використовуйте принцип «мозкового штурму», занотовуйте всі ідеї, не оцінюючи їх.

П Е Р В И Н Н І З А Х О Д И  ДЛЯ АНАЛІЗУ СИТУАЦІЇ

ЗАХОДИ, СПРЯМОВАНІ НА ШКІЛЬНИЙ ПЕРСОНАЛ

ЗАХОДИ, СПРЯМОВАНІ НА УЧНІВ


Інструменти запобігання булінгу у школі

Після виконання першої частини оцініть свої заходи на предмет актуальності, реальності та результативності. Запишіть п’ять перших кроків, які ви можете зробити для зниження проявів булінгу серед ваших вихованців.

Кроки: КРОК 1     

КРОК 2  

  

КРОК 3

  

КРОК 4

    

КРОК 5

73


# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Розділ 12

Алгоритм роботи із жертвами булінгу та булерами

12


Алгоритм роботи із жертвами булінгу та булерами

П

ропонуємо до вашої уваги набір інструментів та послідовність дій у ситуації, коли ви дізналися, що ваш учень чи учениця потерпає від булінгу, або він чи вона самостійно до вас звертаються за допомогою з цього приводу.

Та перш ніж перейти до алгоритму роботи, зверніть особливу увагу на кілька порад для результативної розмови з особами, залученими до цькування:

уникайте доповнення своїх учнів та не поспішайте переходити до висновків;

розмовляйте спокійно та виважено, уникайте використання агресивних висловлювань та осуду, аби не засмутити підлітків ще більше;

не вживайте фраз типу: «Я ж попережав/ла», «Таке трапляється з кожним», «Це лише такий період» тощо;

не знецінюйте проблем, з якими до вас звертаються учні;

не звинувачуйте підлітка в тому, що він став жертвою булінгу, спостерігачем чи булером;

ніколи не заохочуйте до помсти чи аналогічної відповіді кривдникам;

не давайте обіцянок, яких ви не зможете дотримати, але зробіть від себе все можливе, аби допомогти підліткові у вирішенні його питання.

75


76

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Алгоритм роботи із жертвами булінгу Крок 1: Підготуйтеся, аби спілкування пройшло успішно:

Переконайтеся, що підліток знаходиться у безпеці і йому нічого не загрожує.

Сприймайте серйозно те, що вам розповідають.

Виберіть зручний час та місце для розмови, забезпечуючи приватність та комфортні умови, де підліток буде почуватися у безпеці.

Перед розмовою оцініть свої особисті почуття та переконайтеся, що вони не можуть вплинути на вашу реакцію на ситуацію.

Не забувайте, що ви залишаєтеся прикладом поведінки для свого підопічного. Швидше за все, підліток віддзеркалюватиме вашу реакцію на ситуацію. Якщо ви зберігатимете спокій та розсудливість, поведінка підлітка теж буде подібною.

Крок 2. Будьте хорошим слухачем і, говорячи про проблему, не тисніть та не маніпулюйте:

Будьте готові надавати безумовну підтримку. Запевніть підлітка, що ви зробите все можливе та від вас залежне, аби йому допомогти. Також з’ясуйте, чи батьки знають про проблему. Якщо ні, то поцікавтеся чому. Запропонуйте варіант повідомити їм про це разом з вами.

Будьте емпатичними. Як правило, жертві булінгу вкрай важко розповідати про інцидент, тому намагайтеся разом розібратися з почуттями, які переживає ваш підопічний/ підопічна. Запевніть, що ви ставите додаткові запитання лише для того, аби з’ясувати всі факти інциденту.

Крок 3. Спільно зі своїм підопічним чи підопічною розробіть план дій для вирішення конфлікту.

План дій не повинен суперечити загальношкільним правилам щодо протидії булінгу і має базуватися на інформації, яку ви з’ясуєте в процесі вивчення конфлікту.

Якщо є підстави вважати, що постраждала від булінгу особа знаходиться в небезпеці, сповістіть про це керівництво школи.

Якщо доречно, то запропонуйте свою фасилітацію розмови між булером та жертвою булінгу з метою вирішення конфлікту.

Якщо ви та постраждалий одноголосно погодитеся, що інцидент є несерйозним і не потребує сповіщення керівництва школи та батьків, то працювати над вирішенням проблеми можна лише удвох. Наприклад, якщо підліток засмучений через те, що не отримав запрошення на вечірку. Зробіть усе можливе, аби допомогти йому почуватися краще після розмови з вами.


77

Алгоритм роботи із жертвами булінгу та булерами

Якщо акт булінгу був здійснений через соціальні мережі, проінформуйте свого підопічного про можливість поскаржитися на пост, і команда модерації

розбиратиметься з контентом та застосує дії відповідно до протоколу протидії цькуванню, якщо знущання справді мало місце.

Крок 4. Підтримуйте комунікацію з потерпілою особою навіть після вирішення конфлікту та переконайтеся, що вона почувається у безпеці. З’ясуйте,  чи відчуває жертва булінгу,  що ситуація вирішилися. Якщо «НІ», то запропонуйте свою допомогу. Періодично оцінюйте такі аспекти:

☞☞ У яких стосунках перебуває учень/учениця із булером?

☞☞ Чи почувається підліток у безпеці? ☞☞ Чи потребує професійної психологічної підтримки?

☞☞ Чи має підтримку з боку друзів та сім’ї?

Для випадків, коли ви виявили, що учень чи учениця є ініціатором або учасником цькування, використовуйте поданий нижче алгоритм ефективного реагування.

Алгоритм роботи із булерами

Крок 1: Підготуйте себе та умови для успішного спілкування:

Сприймайте серйозно те, про що вам розповідають. Незалежно від того, що трапилося, дайте зрозуміти, що ви готові вислухати та почути підлітка. Дайте можливість розповісти всю історію з його погляду.

Виберіть зручний час та місце для розмови, забезпечуючи приватність та комфортні умови, де підліток буде почуватися у безпеці.

Перед розмовою оцініть свої особисті почуття та переконайтеся, що вони не можуть вплинути на вашу реакцію на ситуацію. Швидше за все, ви будете налаштовані осудливо, проте докладіть максимальних зусиль, аби не озвучувати та не демонструвати осуду, принаймні на первинному етапі.

Не забувайте, що ви залишаєтеся прикладом поведінки для свого підопічного.


78

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Крок 2: Розмова безпосередньо про конфлікт:

Підтримуйте свого учня. Незалежно від того, що трапилося, дайте зрозуміти, що ви готові вислухати всю розповідь від початку до кінця без критики та втручання. Відчуття емоційної безпеки підлітка — ​ключовий аспект розмови, котрий дозволить вам з’ясувати повну картину.

Поцікавтеся, що конкретно трапилося і як довго це вже триває. Якщо ви вже знатимете версію цієї ситуації з погляду жертви, це може вплинути на ведення розмови та вашу реакцію. З одного боку, це дозволить отримати повнішу картину, а з іншого, —може відштовхнути булера. І пам’ятайте, що в жодному разі не варто давати обіцянок щодо вирішення ситуації, яких ви не зможете дотримати напевно.

Проінформуйте про шкільні правила з протидії булінгу і дайте зрозуміти, що така поведінка є неприпустимою та матиме наслідки. Нагадайте про ключові цінності суспільства, а саме: доброту, повагу і співчуття. Поясніть, чому вони важливі у кожній спільноті.

У випадку, коли булер відмовляється вести з вами розмову і не описує ситуацію, ви можете самі у стислій формі описати ситуацію, про яку ви поінформовані, та попросити його розповісти все зі свого погляду, аби спільно мати можливість вирішити цю проблему.

Якщо учень чи учениця звернулися до вас самостійно із зізнанням, що він чи вона ініціювали чи були причетними до цькування, підкресліть мужність та правильність такого вчинку. Якщо під час такого розвитку подій ви з’ясували, що жертва булінгу перебуває у стані психологічної чи фізичної травми або є така загроза, то, у першу чергу, подбайте про безпеку жертви.

Переконайтеся, що ви зібрали максимально можливу кількість інформації про конфлікт від обох сторін, а також можливих свідків. Після цього оцініть серйозність ситуації згідно зі шкільними правилами протидії булінгу, якщо такі вже імплементовані. При цьому розмову варто проводити без участі жертви, аби не викликати у неї додатковий стрес.

Не піддавайтеся на вмовляння ініціатора чи причетного до цькування не робити нічого та не застосовувати покарань. Підкресліть, що така поведінка неприпустима, і наслідки будуть відповідно до шкільних правил, які створені, аби гарантувати безпеку усім вихованцям цього навчального закладу.


79

Алгоритм роботи із жертвами булінгу та булерами

Крок 3: Спільно з винуватцем створіть план дій того, як він відповідатиме за конкретний інцидент. План дій повинен відповідати антибулінговій політиці школи та загальношкільним правилам.

Якщо виявиться, що інцидент не вартий того, аби про нього доповідати керівництву школи чи батькам, то визначіть найкращий спосіб вибачення перед жертвою. Винуватець може це зробити самостійно або з вашою підтримкою. Основна мета — ​вирішення конфлікту на міжособовому рівні. Якщо інцидент потребує залучення адміністрації школи, запевніть обидві сторони конфлікту, що ви

зробите все можливе, аби забезпечити їхню подальшу безпеку. Також згідно з правилами протидії булінгу залучайте в процес батьків обох сторін.

Чітко та зрозуміло ознайомтеся з наслідками, які будуть застосовані, якщо цього вимагає ситуація відповідно до антибулінгової політики школи.

Крок 4: Підтримуйте комунікацію з особами, причетними до цькувань, навіть після вирішення конфлікту; переконайтеся, що учасники конфлікту почуваються у безпеці.

З’ясуйте, чи підліток відчуває, що ситуація вирішилися. Якщо ні, то запропонуйте свою допомогу.

Крок 5: Налагодіть комунікацію з батьками обох сторін і переконайтеся, що вони повністю розуміють ситуацію і те, що ви робите, аби досягти максимально позитивного вирішення та попередження конфлікту.

Щотижня впродовж місяця чи двох після конфлікту цікавтеся, як підліток справляється з наслідками ситуації і дізнайтеся, чи потребує він ще вашої допомоги.

Погодьте шляхи обговорення наслідків булінгу в середовищі сім’ї.

За потреби порадьте батькам звернутися за професійною психологічною допомогою для їхнього підлітка.


80

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Вправа

«Правда чи міфи» Прочитайте усі твердження. В останній колонці напроти кожного зазначте: це правда чи міф, на вашу думку. Залиште позначку у вигляді літери «П», якщо ви впевнені,  що твердження є правдивим, і позначку «М», якщо твердження не відповідає дійсності, тобто є міфом. Після виконання вправи перевірте свої відповіді згідно з поданим ключем.

№ 

Твердження

1.

Тільки хлопці використовують булінг.

2.

Пересуди, лихослів’я та плітки про когось — ​це не булінг.

3.

Якщо ви дізналися про булінг у школі, то маєте самостійно вирішити цю проблему.

4.

Це просто жарти та витівки, а не булінг.

5.

Фізичне знущання гірше за психологічні цькування.

6.

Якщо ви дізналися, що група школярів знущається з якогось учня, то краще не втручатися, поки до вас особисто не звернулися за допомогою.

7.

Найкращий захист від насмішок та глузування — ​ це глузування та висміювання у відповідь.

8.

Цькування та насильство є природним елементом підліткового віку.

9.

Деякі люди заслуговують на булінг.

10.

Жертва знущань після інциденту стає сильнішою.

Відповідь


Алгоритм роботи із жертвами булінгу та булерами

Ключ до тверджень Абсолютно всі ці твердження є міфом та не мають нічого спільного з реальним станом речей. Розглянемо детально кожне з них.

Тільки хлопці використовують булінг. Як хлопці, так і дівчата використовують булінг. Однак, результати досліджень демонструють, що хлопці частіше використовують фізичні цькування, а дівчата — ​пересуди, плітки, маніпуляції дружбою тощо.

Пересуди, лихослів’я та плітки про когось — ​це не булінг. Крім фізичної форми існує безліч інших форм булінгу, наприклад, бойкот, насмішки, дезінформація, витіснення когось із групи тощо. Пересуди, лихослів’я та плітки — ​це лише кілька прикладів психологічного булінгу, бо вони руйнують чиєсь добре ім’я та вражають гідність людини.

Якщо ви дізналися про булінг у школі, то маєте самостійно вирішити цю проблему. Булінг, як правило, є системною проблемою, тому вирішувати його краще на різних рівнях. Залучення, наприклад, адміністрації школи може бути корисним для вироблення та імплементації правил щодо профілактики та протидії булінгу. Окрім того, вкрай важливою є робота з усім педагогічним колективом, учнівською молоддю та їхніми батьками.

Це просто жарти і витівки, а не булінг. Коли жарти та витівки ображають і роблять перебування у школі для когось небезпечним, то це і є прояв цькування.

Фізичне знущання гірше за психологічні цькування. Часто психологічні знущання є набагато гіршими та довшими. Їх наслідки можуть бути не дуже помітними, бо «кров не ллється», та вони завдають не меншого болю та страждань.

81


82

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Якщо ви дізналися, що група школярів знущається з якогось учня, то краще не втручатися, поки до вас особисто не звернулися за допомогою. Булінг — ​це явище негативне. Будь-які його прояви суворо заборонені в усіх освітніх закладах. Особи, які використовують його, порушують закон і мають відповідати за свої дії. Кожна дитина має право на перебування в атмосфері рівності, відсутності дискримінації, гідності та поваги. Тому будь-який дорослий, маючи інформацію щодо булінгу, повинен негайно втрутитися і діяти згідно з правилами щодо профілактики та протидії булінгу.

Найкращий захист від насмішок та глузування — ​це глузування та висміювання у відповідь. Є багато ненасильницких методів захисту від булінгу. Метод «око за око, зуб за зуб» часто закінчується погано для всіх. Краще захищати себе, використовуючи свій розум та інтелект, а також звертатися за допомогою дорослих.

Цькування та насильство є природним елементом підліткового віку. Немає нічого природного в тому, що хтось переживає знущання та насильство.

Деякі люди заслуговують на булінг. Ніхто не заслуговує на залякування чи цькування. Булінг не є способом вирішення проблем. Кожна людина заслуговує на те, аби до неї ставилися з повагою та шаною.

Жертва знущань після інциденту стає сильнішою. Пережитий травматичний досвід не робить людину сильнішою, а навпаки, накладає відбиток на все її майбутнє життя, впливає на її фізичне та психологічне здоров’я.


83

Безпека в інтернеті

Розділ 13

Безпека в інтернеті

13


84

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

І

нтернет-технології стали невід’ємною частиною нашого життя загалом і життя дітей та сучасної молоді зокрема. За даними дослідження, здійсненого ЮНЕСКО та Microsoft у 2011 році, 52 % дітей виходять в інтернет, передусім, для спілкування у соціальних мережах, де залишають свій номер мобільного телефону (46 %), домашню адресу (36 %), особисті фото (51 %). Безперечно, комп’ютер є не лише розвагою, але й засобом спілкування, самовираження та розвитку особистості. Але з великою кількістю переваг та позитиву комп’ютер та інтернет містять у собі і цілу низку віртуальних небезпек. В інтернеті діти зіштовхуються з тими ж проблемами, що й дорослі: завантажують сумнівні сайти, віруси, небезпечні програми тощо. Та діти особливо вразливі до так званих «фан-сайтів», які містять фальшиві посилання на завантаження нібито безкоштовного матеріалу (фільмів, музики, ігор тощо). Умовно можна виділити чотири групи небезпеки, з якою дитина може зіткнутися в інтернеті: 1. спілкування з невідомими (грумінг), інтернет-зловживання; 2.

кібербулінг, кіберхуліганство 5;

3. секстинг; 4. шахрайство, крадіжки та віртуальні фінансові пастки.

5

Про це ми розповідали в розділі про булінг.


85

Безпека в інтернеті

Грумінг — ​стеження за дітьми онлайн, сексуальні домагання. Діти у різний спосіб контактують з людьми, яких вони добре не знають, наприклад, за допомогою функції чату в грі або через сайти соціальних мереж. Ризики неочевидні, коли грумер відправляє через інтернет свій контакт дитині та завойовує довіру з подальшим наміром зустрітися. Секстинг — ​це поширення чи обмін сексуально відвертими текстами, фотографіями та відео через мобільний телефон чи інтернет-додатки, такі, як WhatsApp, Facebook, YouTube, Instagram, Twitter тощо. Діти часто думають, що обмін з друзями сексуальними фото чи зображеннями в оголеному вигляді — ​це доказ любові та довіри 6. У віртуальному світі діти можуть мати справу з шахрайством та крадіжками. Медіа постійно пропонують дітям взяти участь у чомусь чи щось придбати. Згадайте рекламні ролики, банери та ігри комерційних компаній, які намагаються заманювати дітей на свій сайт. Приблизно один з двадцяти дітей коли-небудь бачив, здавалося б, безкоштовні послуги, а після підписки на них виявляв, що постачальник послуги не виконує обіцянки.

Правила безпечної поведінки в інтернеті

Не надавати жодної особистої інформації: (ПІБ, вік, адресу, номер телефону, номер школи, місце роботи батьків, місце проживання). Не надавати особисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які пропонуються власниками сайтів.

6

Не повідомляти нікому (навіть рідним чи друзям) свої паролі від соцмереж, електронної пошти, особистих кабінетів. Не надсилати свої паролі поштою.

в інтернеті. Якщо все-таки зустріч призначена, то подбайте про те, аби вона відбулася у світлу частину доби та у людному місці.

Не висилати фото людині, з якою познайомилися через інтернет.

Не відповідати на листи чи прохання від малознайомих людей, які викликають почуття дискомфорту чи сорому.

Бажано дозувати час відвідування інтернету для уникнення відчуття залежності та негативного впливу на здоров’я.

Не зашифровувати в паролі особисту інформацію.

Якщо з інтернету надходить неприємна інформація, спрямована на вас, поділіться з кимось із дорослих чи близьких людей.

Не відвідувати сумнівні сайти, адже, крім неперевіреного контенту, вони можуть містити ще й вірусні програми.

Не погоджуватися на зустрічі з людьми, з якими познайомилися

Не відвідувати сайти, які містять агресивну, неприємну інформацію.

Якщо ви побачили контент із дитячою порнографією в інтернеті, зверніться на електронну «гарячу лінію» з протидії дитячої порнографії  http://internetbezpeka.org.ua


86

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Вправа

«Випадок» Ознайомтеся, будь ласка, із описаною ситуацією та запропонуйте шляхи її вирішення.

Добрий день! Я не знаю, як вирішити проблему, що трапилася з моєю дитиною! На мою 15-річну доньку напали три її однокласниці. Моя донька зустрічається з хлопцем, який до неї зустрічався з однією із її однокласниць. Коли дівчата про це дізналися, то після школи «забили стрілку» моїй доньці. Вона прийшла у призначене місце, і дівчата одразу напали на неї та почали бити, тягнути за волосся, ображати поганими словами. Одна з них весь час стояла осторонь і знімала на камеру все, що відбувалося. Потім це відео виклали в YouTube та переслали посилання всім знайомим. Ці дівчата, окрім іншого, ще й похизувалися перед однолітками, як вони «провчили» мою дівчинку. Мовляв «нехай знає, як чужих хлопців красти». А я навіть гадки не маю, як можу допомогти своїй дитині.           


Рекомендовані фільми та ресурси для додаткового вивчення

Розділ 14

Рекомендовані фільми та ресурси для додаткового вивчення

14

87


88

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Фільми та серіали

Серіал «Їх переплутали в пологовому будинку» (2011), США.

Серіал «Хор» (2009), США.

Драма «Винні зірки» (2014), США.

Біографічна драма «Темпл Грандін» (2010), США.

Драма «Дітки» (1995), США.

Драма «Перед класом» (2008), США.

Драма «Зірки на небі» (2008), Індія.

Художні та навчальні книги

Кевін Леман «Новий підліток до п’ятниці», 2017.

Лоуренс Стейнберг «Переходной возраст. Не упусти момент», 2017.

Дебра Хаффнер «От пеленок до первых свиданий», 2013.

Дебра Хаффнер «От первых свиданий до взрослой жизни», 2015.

Альберто Пеллай «Слишком рано. Сексвоспитание в эпоху интернета», 2017.

Франсуаза Дольто «На стороне подростка», 2016.

Навчальні відео

Відео «Як зупинити булінг» / Режим доступу: https://youtu.be/pNCvFAOAQco

Відео «Чим живуть ВІЛ-позитивні підлітки» / Режим доступу: https://youtu.be/5nNG4HRsHQg

Відео «Що таке булінг і як з ним боротись» / Режим доступу: https://youtu.be/C 7HjfAE 4G5Q


Рекомендовані фільми та ресурси для додаткового вивчення

Навчальні онлайн-курси та ресурси

Недискримінаційний підхід у навчанні / Режим доступу: http://bit.ly/2wua8Hp

Сексуальна освіта / Режим доступу: http://bit.ly/2wvDtRM

Сайт-платформа Національної інформаційної кампанії «Не дай СНІДу шанс!» / Режим доступу: http://aidsfacts.helpme.com.ua

Що потрібно знати про репродуктивне здоров’я: жінкам і чоловікам репродуктивного віку, підліткам та їх батькам, а також спеціалістам / Режим доступу: http://bit.ly/2wnH18E

Портал превентивної освіти / Режим доступу: http://www.autta.org.ua/

Сайт про булінг / Режим доступу: http://www.stopbullying.com.ua/

Права людини в інтернеті / Режим доступу: http://bit.ly/2PHcED7

Безпека дітей в інтернеті / Режим доступу: http://bit.ly/2wqEGtV

Портал з медіаосвіти / Режим доступу: http://medialiteracy.org.ua/

Протидія булінгу (короткий опис, приклади) / Режим доступу: http://bit.ly/2NqbDxV

Глобальне опитування про булінг (знущання у школах) / Режим доступу: https://uni.cf/2NnZQQp

89


90

# П І Д Л І Т К И   |  Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери

Вправа

«Я хочу, щоб у школі… » Обведіть, будь ласка, твердження, які вам подобаються. За потреби, додайте власні побажання та мрії. Подумайте, що з цього вже є у закладі, де ви працюєте, а чого ще бракує? Продовжіть речення «Я хочу, щоб у школі…» твердженнями, наведеними нижче:

дорослі справді допомагали учням та ученицям

було більше можливостей для розвитку різних інтересів

зовнішній вигляд не був таким важливим

усі школярі були щасливі та хотіли ходити до школи

учні та вчителі мали кілька різних каналів інформації

батьків шанували, незважаючи на те, чим вони займаються та який спосіб життя ведуть

хороші стосунки були важливими нарівні з навчанням

педагогічний колектив розвивався разом із сучасною молоддю

був «куточок», в якому можна обговорити різні справи та проблеми

конфлікти вирішувалися без насильства

дорослі виражали більше довіри до дітей та підлітків

було більше позакласних занять, які формують толерантність

сумісні поїздки та інтеграційні заняття були невід’ємною частиною навчального процесу

усі частіше посміхалися

дорослі вірили у потенціал дітей та підлітків

кожен був поміченим та шанованим

не було булінгу

була можливість навчати дітей тому, що справді буде їм потрібне

кожна дитина мала друга чи подругу

було інклюзивно та доступно для всіх без виключення

було безпечно

усі були захищені від насилля

шкільний персонал був послідовний у своїх словах та діях

усім, хто в ній працює чи навчається, було затишно та комфортно

різноманітність заохочувалася та підтримувалася


91

Список використаних джерел

Список використаних джерел: •

Железнякова Ю. В. Самотність у підлітковому віці як соціально-психологічна проблема // Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Педагогіка і психологія». — ​Вип. 19, 2013. — ​С. 67–74.

Етикет інвалідності. Поради і побажання / Режим доступу: http://bit.ly/2NsKiLz

Небезпека депресії у підлітків / Режим доступу: http://bit.ly/2MX4eZF

Нічого для нас без нас: Посібник з інклюзивного прийняття рішень для засобів масової інформації / За загальною редакцією Віртосу І. Г. Упорядники: Азін В. О., Байда Л. Ю., Госс Н., Ждан П. М., Флетчер А. — ​К: Ленвіт: 2015. — 92 с. / Режим доступу: http://bit.ly/2wxvkN4

Молодіжні субкультури / Режим доступу: http://bit.ly/2NvvBHe

Матеріали тренінгу «Методика викладання теми «Здоров’я населення та толерантність до уразливих груп населення» / Програма профілактики ВІЛ/СНІДу GIZ в Україні. — ​К. — 2015.

Пазюк А. В. Дитина онлайн: як забезпечити безпеку та приватність (аналітичне дослідження) / А. В. Пазюк, О. О. Черних. — ​Київ: ВАТТЕ, 2016–74 с.

Центр запобігання знущанням на Facebook / Режим доступу: https://www.facebook.com/safety/ bullying


#Підлітки  

#Підлітки Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери Розроблено командою ТОЧКА ОПОР. Рекомендовано на засіданні ка...

#Підлітки  

#Підлітки Порадник для фахівчинь та фахівців психологічної і соціальної сфери Розроблено командою ТОЧКА ОПОР. Рекомендовано на засіданні ка...

Advertisement