Журнал "Файно ТУР"

Різдво Христове: 25 грудня чи 7 січня?

Багато вірян ПЦУ та УГКЦ останнім часом цікавляться, у який день відзначатимемо свято на честь святителя Миколая Чудотворця: 6 чи 19 грудня та коли відзначати Різдво Христове: 25 грудня чи 7 січня? Ми запитали про це в уповноважених представників ПЦУ та УГКЦ. Їхні відповіді співпали: 19 грудня православні та греко-католики вшановуватимуть святого Миколая Чудотворця, а 7 січня – Різдво Христове. Як пояснили в ПЦУ, цього року не було ухвалене рішення про зміну календаря, хоча обговорення цієї можливості триває, тож дати відзначення всіх зимових свят залишаються тими ж, що і минулого року: 19 грудня – вшановуємо святителя Миколая Чудотворця; 7 січня – Різдво Христове; 14 січня –святителя Василія Великого; 19 січня – свято Хрещення Господнього. Водночас, враховуючи всі обставини (зокрема війну) та суспільний запит, Священний Синод Православної Церкви України постановив, що в окремих громадах богослужіння за чином свята Різдва Христового може бути звершене 25 грудня. Це можливе лише за спільним рішенням настоятеля і громади. Таке богослужіння не заміняє служб різдвяного циклу, визначених

традиційним календарем, а є лише додатковою можливістю прославити подію Христового Різдва тим, хто бажає це зробити 25 грудня. Також, у разі прийняття такого рішення та звершення богослужіння, через єпархіальні управління до Київської Митрополії має бути передана письмова інформація про число його учасників. Ця інформація вивчатиметься при розгляді реальної церковної потреби в переході на новоюліанський календар. Тож цього року продовжуємо відзначати церковні свята у звичні

нам дати. А можливі календарні зміни

можуть відбутися за запитом вірних, вираженим не лише у словах, але й діях. В інтерв’ю «Радіо Свобода» Предстоятель УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук наголосив: «Питання календарної реформи

поки що розділяє. Ми мали нагоду ґрунтовно розмірковувати на Синоді наших єпископів в Україні, і поки що бачили, що відсоток людей, які розуміють і готові це зробити, є ще доволі невеликим, немає тієї критичної кількості, яка б дозволила це зробити. А з іншого боку, справді ми хочемо такого типу реформу робити разом із нашими православними братами, щоб наша календарна реформа не призвела до ще однієї лінії якогось поділу між нашими церквами... Тому в найближчій перспективі можливості такої реформи я поки що не бачу, але ми працюємо над тим, щоб наші люди «дозрівали». Ми бачимо, що такі розмови ведуться теж і на рівні вселенського християнства. Мова йде теж про необхідність реформи не лише нерухомих свят, а навіть і Пасхалії, бо не тільки Різдво ми хочемо святкувати з усіма християнами разом, але також і Пасху, бо Пасха є найбільшим християнським святом. Тому екуменічний вимір такої реформи очевидний сьогодні для всіх, і ми хочемо бути частиною цього процесу». Дарина ВІТЕР

краси, декору і

стильних букетів Вишукані квіткові композиції, букети – весільні й у подарунок, весільна й храмова флористика, вазони і вуличні рослини, кераміка, подарункові бокси, а також оригінальний новорічний декор і стильні й подарунки до свят чекають вас у салоні квітів «Орхідея», що в Тернополі на вул. Бродівській, 14. Саме тут привітні й високопрофесійні дівчатафлористи, які з півслова розуміють потреби клієнтів, допоможуть вам підібрати потрібний подарунок чи зробити оригінальний букет. Щороку в грудні салон «Орхідея» перетворюється на дивовижну локацію, адже окрім вазонів і квітів, тут представлено дуже багато святкового новорічно-різдвяного декору. Заходиш – і аж дух перехоплює, бо з буденності ніби потрапляєш у чарівну казку. Світ краси, декору і стильних букетів одразу ж заворожує. – Ми працюємо для наших клієнтів і маємо дуже багато красивих подарунків до свят, – наголошує власниця салону квітів «Орхідея» Тетяна Городиська. – Тому щиро запрошуємо завітати до нас! Про високу якість обслуговування в один голос стверджують і клієнти. Ось лише декілька вдячних відгуків від них. «Дуже хороший магазин. Завжди свіжі квіти та доступні ціни. Букети квітів просто неймовірні! Завжди зроблені гормонійно, з увагою до деталей, – відчувається любов до своєї справи! Тут завжди хороша атмосфера, нереально позитивні та щирі дівчата! Рекомендую!». «Магазин просто супер! Хороше ставлення та швидка доставка гарантована! Сервіс на вищому рівні. Дуже зручно, що тут можна придбати не тільки квіти, а й гелієві кульки, листівки, вазони, подарункові бокси. Мені надзвичайно подобається цей магазин. Він просто найкращий!».

Адреса: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 14 (БЦ «Бродвей»). Працюємо з 8:30 до 19:30. (097) 592-73-95 (Тетяна) Доставка 24/7. www.instagram.com/_orhideya_shop_ternopil.

в

Коли українці відзначатимуть Різдво Христове: 25 грудня чи 7 січня? – 2 «Орхідея» – світ краси, декору і стильних букетів – 3 Слово ШЕФ-РЕДАКТОРА – 5 ЗахідУкрТУР представляє Тернопіллля туристичне – 6 АгроТУР до патріарха сільгоспвиробництва регіону Антона Білика – 7 «Хуторок «В’юн» – затишний куточок раю на землі! – 8-9 Місто фонтанів, пам’ятників, квітів, молоді і краси – це Тернопіль! – 10-11 «На Майдані» – найсмачніша кухня з бездоганним сервісом! – 12-13 Святині Тернопілля – 206 років Святопокровському храму – 14 Святий Миколай чекає тебе у Ланівцях! – 15 Збаразька громада завжди гостям рада! – 16-17 Зелений рай у збаразькому «Зимовому саду» – 18-19 Сакральні пам’ятки Скалатчини манять паломників –20-21 Містечко зі своєю минувшиною, природою і раєм для рибалок – 24-25 МузейТур Залозецьким краєзнавчим музеєм – 26 Бальнеологічна лікарня у Гусятині оздоровлює мінеральними водами – 27 Гусятинщина – теритоторія туризму, оздоровлення і дозвілля – 28-29 «Carpe Diem» запрошує на відпочинок, оздоровлення і смачну кухню – 30-31

«ФайноТУР» – інформаційно-рекламний вісник розвитку туризму в Україні! Дорогі українці та іноземні гості! Ви тримаєте в руках перший номер журналу про туризм, відпочинок, оздоровлення і дозвілля в мальовничих регіонах Західної України й не тільки – «ФайноТУР». Незважаючи на те, що нині наші держава, народ та кожен зі співвітчизників переживають найважчі роки за добу Української Незалежності, проте навіть за воєнного лихоліття необхідно дбати про мирне майбутнє – відродження минулого потенціалу та розвитку економіки країни загалом і її туристичної та супровідних до неї галузей. Успішні дії Збройних сил України, завдяки мужності та звитязі наших захисників і захисниць створюють реальні передумови для нового туристичного сезону. Тож наше видання бодай на перспективу, сподіватимемося не віддалену, інформуватиме про всі туристично-рекреаційні напрямки Галичини, Волині, Буковини, Поділля та Закарпаття, загалом України і теплого зарубіжжя. Одразу зі свого першого номера «ФайноТУР» розпочинає розповіді як про вже відомі, так і досі незнанні широкому загалу унікальні архітектурні, сакральні та культурні пам’ятки різних населених пунктів. І це стосується не лише міст, разом із журналом його читачі дізнаються про національно багатогранно колоритні села, де пройдуть маршрутами етнотуризму. Для любителів мандрів природою ми присвятили розповіді про мальовничі місцевості заходу держави, де можна зреалізувати свої мрії про зелений туризм і відпочинок. З цього видання Ви також можете почерпнути інформацію, як з користю для себе в санаторіях та пансіонатах поєднати оздоровлення з туризмом і відпочинком. Ну, і для тих, хто прагне найактивніше провести дозвілля, розвідатимемо про спортивні, в тому числі й екстремальні, напрямки туризму в західних регіонах. Не забуваємо й про любителів турпоїздок за кордон – цьому буде присвячена низка статей про теплі куточки планети, де за посередництвом наших партнерів – турагенств

заходу України!

Західна Україна багата на туристичні об’єкти, найбільш відомими з яких в нашій державі та в світі в основному є ті, що біля Карпат, у серці Галичини – історичному місті – красені Львові та в інших пропіарених локаціях на Прикарпатті та Закарпатті. Однак чимало унікальних архітектурних, сакральних пам’яток, що збереглися в мальовничій місцевості з вражаючою природою є і в інших регіонах заходу нашої країни. Про відомі і маловідомі з них йтиметься у рубриці ЗахідУкрТУР. Розпочнемо цю розповідь з туристичних об’єктів Тернопілля. Як інформує департамент культури та туризму Тернопільської ОВА, понад 4000 пам’яток історії, археології та архітектури, у тому числі – 185 національного значення розташовані в цьому краї. За наявним потенціалом і багатством архітектурної спадщини область має одні з найвищих показників серед регіонів України.

Понад третина всіх українських замків і палаців України – на Тернопіллі Тут розташовано понад третину всіх українських замків і палаців. Завдяки цьому область посідає друге місце в Україні за кількістю старовинних замків та оборонних споруд. Державні

–Зарваницький Марійський духовний центр та Свято-Успенська Почаївська лавра. У храмах Тернопілля зберігаються понад 20 чудотворних ікон. Край багатий на заповідні території та об’єкти Основа розвитку екологічного туризму – природний заповідник «Медобори», національні природні парки «Кременецькі гори», «Дністровський каньйон», регіональні ландшафтні парки «Загребелля», «Зарваницький» 123 заказники, 14 парків – пам’яток садового-паркового мистецтва, 9 дендропарків, Кременецький ботанічний сад. На Тернопільщині налічується 546 пам’яток природи. Це п’ята частина всіх пам’яток природи, що є в Україні! Область відома своїми печерами Розташована в Чортківському районі Тернопільської області печера «Оптимістична» занесена до Книги рекордів Гіннеса як найдовша у світі гіпсова печера, найдовша печера Євразії та п’ята за довжиною серед печер світу. На Тернопільщині діє єдиний у світі музей-печера трипільської культури “Вертеба”. Через велику колекцію археологічних знахідок її ще називають «Наддністрянською Помпеєю». На Тернопільщині – один з найдовших в Європі каньйонів

Антон Білик: «Ми стараємося дати роботу для кожного»

Щедрий, щирий, привітний, відкритий у спілкуванні, толерантний, виважений, мудрий керівник і добрий господарник – таким є багаторічний директор ПОП «Іванівське», повний кавалер ордена «За заслуги», Заслужений працівник сільського господарства України, легендарний український аграрій Антон Іванович Білик. Він любить свою роботу, цікавиться новинками в аграрній сфері, будує плани, почувається щасливим. Незважаючи на різні політичні та економічні негаразди, в ПОП «Іванівське» завжди домагаються високих результатів. Непростий воєнний 2022 рік теж не став винятком із цього правила. Господарство, яким керує Антон Іванович, орендує паї селян в Іванівці, Боричівці, Ілавчому та Глещавій. Загалом в обробітку 4 500 га. На думку знаного аграрія, це оптимальна площа, адже землю треба відчувати, пильнувати й бачити, як і тих людей, що на ній трудяться. Техніка тут переважно імпортного виробництва, придбана за кошти агропідприємства, адже в ПОП «Іванівське» принципово не купують у кредит. Вирощують озимі та ярі сорти пшениці та ячменю, кукурудзу, горох, ріпак, сою, гречку. Щороку сіють до 300 га цукрових буряків, впроваджуючи нові технології їх вирощування. Антон Іванович переконаний в тому, що господарство має бути комплексним, тому ніколи не відмовлявся від тваринництва. В ПОП «Іванівське» є і свині, і корови. Молоко збувають на «Молокію». Керівник агропідприємства розповів, що цього року врожаї зібрали непогані в порівнянні з минулим роком, хоча умови жнив були досить складними.

–

Спочатку бракувало дощу, а коли почали збирати врожай, почалися затяжні дощі, тому була загроза, що зерно в колосі проросте, – каже Антон Іванович. – Зібрали непоганий урожай пшениці – понад 70 ц/ га, гороху – біля 40 ц/га. Здали аналіз на якість зерна. Підтвердилась гарна якість на схожість і енергію проростання, а якість зерна по клейковині відповідає другому-третьому класу. До речі, в іванівському агропідприємстві працює 200 чоловік, як і було ще за колгоспу. – Хоча, якщо дивитись на землю, яку ми обробляємо, – а це 4 500 га, то при можливостях сучасної техніки, це трохи забагато, – каже Антон Іванович Білик. – Але це наші люди. З їхніми дідусями і батьками я починав працювати тут, в Іванівці, з 50-их років. Тому ми стараємося дати роботу для кожного, бо не хочемо, щоб люди виїжджали. Лариса НАВРОЦЬКА

–

раю на землі! Лише в двох десятках кілометрів від Тернополя – у мальовничій та екологічно чистій (хоч і неподалік від Львівської траси) місцевості знаходиться заклад готельно-ресторанного типу, погостювавши в якому можна не лише переночувати й смачно поїсти, а й відсвяткувати знаменну подію, оздоровитися, порибалити, зайнятися спортом або зеленим туризмом і просто відпочити. Приватна садиба «Хуторок «В‘юн» – чудове місце серед мальовничої природи з комфортними умовами і відмінним європейським сервісом. Тут створили все для того, щоб Ваше проживання, відпочинок, святкування, оздоровлення і навіть усе це разом стали незабутніми! «Хуторок «В’юн» – це заміська родинна садиба, яку її власники зводили для себе, але вона стала маленьким затишним куточком відпочинку для любителів природи, води і свіжого повітря! Зелений туризм – відновлює сили та заряджає позитивною енергією! Тут ви зможете насолоджуватися краєвидами в екологічно чистій

зануритись в неповторну

для проживання чи святкування – 4 котеджі і готель. У V.I.P.-котеджі з альтанкою (3 поверхи) – 4 спальні кімнати на 9 осіб (можливі 4 додаткових). Котедж (верхній) з банею та басейном має 2 спальні кімнати на 4 особи (можливі 4 додаткових). У котеджі (нижньому) з банею та альтанкою – 1 спальня на 4 особи (можливі 3 додаткових). Міні-котедж з банею, альтанкою та ставком має спальні місця для 2 осіб. Готельні номери знаходяться в окремому котеджі поряд із ставком та альтанкою. Тут є чотири кімнати і сімейний номер на 4 особи (можливі 2 додаткових місця). У «Хуторку «В’юн» – зручна та простора безкоштовна парковка для

транспорту з відеоспостереженням і безкоштовний wi-fi. Бенкетний зал Бенкетний зал за містом на території приватної садиби «Хуторок «В’юн» – ідеальний варіант для проведення різного роду урочистостей. Це можливість після свята нікуди не їхати, а спокійно піти в власний номер. Відпочинок гостей закладу не буде обмежений ніякими рамками. Це не просто смачна вечеря, але й різноманітний відпочинок на території садиби. Інтер`єр зали виконано в нейтральному стилі та легко трансформується під тематику будь-якого святкування. За бажанням клієнтів можлива доставка гарячих та холодних закусок, піци з печі та інших страв. До їх послуг також: телевізор з плоским екраном. мангал для шашлика, міні-кухня (мікрохвильовка, електрочайник, посуд. Бенкетна зала розрахована на 10 осіб, але при потребі здатна вмістити до 16 відвідувачів одночасно. Лазні Якщо Ви хочете відмінно провести час з користю для здоров’я, то лазні «Хуторка «В’юн» на дровах –ідеальний вибір! Можлива оренда погодинно та подобово. На території садиби є 3 лазні (бані) на дровах: лазня з басейном, лазня з власним ставком і лазня з власною закритою територією.

Альтанки і шатер

У теплий період цей заклад завдяки своїм альтанкам і шатру дає можливість гармонійно поєднати різні святкування з відпочинком безпосередньо на природі. Пікнік можна організувати і просто так, тому що з`явилося бажання, і як сімейне свято, і як романтичну вилазку, і як корпоратив. «Хуторок «В’юн» пропонує на вибір різноманітні альтанки (з розміщенням до 10 осіб кожна) із дерев’яними столами та лавами. В усіх альтанках передбачені освітлення та доступ до розетки. До кожної альтанки додаються мангал, шампури та сітка для мангалу, які входять у вартість оренди. Додатково тут можна придбати дрова. За бажанням клієнтів є доставка гарячих та холодних закусок, піци з печі. Святкування сучасних днів народжень, проведення корпоративів, презентацій, конференцій і навіть весіль на природі – це модно, зручно і красиво! Учасники свята мають змогу веселитися на свіжому повітрі, а коли втомляться, у них з’явиться можливість присісти в тіні шатра, відпочити і скуштувати смачні ласощі. Ідеальним рішенням для втілення святкувань на природі стане оренда шатра в «Хуторку «В’юн». До послуг бажаючих великий шатер (до 100 осіб).

Дозвілля

На цій заміській садибі знайдуть собі заняття до душі і любителі активного відпочинку, і ті, кому більше до вподоби спокійний релакс. Для своїх клієнтів у «Хуторку «В’юн» окрім вище зазначених, пропонують, різні варіанти дозвілля, серед яких: спортивна рибалка, купання у ставках з джерельною проточною водою, засмагання, волейбольний майданчик, настільний теніс, пісочниця та бадмінтон для дітей, гойдалки, велика територія для активного відпочинку на природі, фотолокації (чарівні плеса 4 ставків, розкішний ландшафтний дизайн, «Тунель кохання», велика кількість креативних металевих художніх виробів).

Мальовнича природа і європейський сервіс зроблять Ваш відпочинок незабутнім. Приватна садиба «Хуторок «В’юн» запрошує поціновувачів здорового відпочинку і змістовного дозвілля на чистому повітрі в затишний куточок раю на землі за адресою: Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с.Озерна, хутір під Покропивною, 35 (22 км від обласного центру)

https://www.khutirvyun.com.ua/ Еmail: khutirvyun@gmail.com Телефони: +38 (068) 307 39 90 +38 (098) 369 64 46

Олекса Довбушенко

Що Ви уявляєте, коли чуєте слово «ТЕРНОПІЛЬ»?! Кожного, хто вперше приїздить до нашого міста, вражає краса тернопільського ставу, зелені парки і сквери, чисті вулиці, привітні люди. Тернопіль – місто фонтанів, пам’ятників, квітів, місто молоді і краси; місто для життя!

Наш Тернопіль – незвичайне, таємниче, затишне і найфайніше місто в цілому світі. Має свій день народження – 15 квітня 1540 року, будувалося за часів Речі Посполитої та бабці Австрії, але внаслідок двох світових воєн було практично зруйноване і відбудоване у повоєнні роки. Замок, став, старі храми, площі, пам’ятники, люди та смаколики. Одним словом, нам є про що Вам розповісти… Найдавнішою спорудою міста є наш замок. Його нищили турки та татари, московини та німці, радянська армія, але він все одно прикрашає

церква Воздвиження Чесного Хреста – один із двох найдреавнішиих храмів Тернополя, споруджений наприкінці XVI століття, пам’ятка

якої закінчилося у 1779 році. Вулиця Сагайдачного приведе нас до невеличкої площі, де раніше знаходилася перша тарнопільська гімназія. Межею міста були давні вали, нині перетворені на вул. Валову. Давня церква – храм Різдва Христового – у камені постала на поч. XVII ст.

оповитий історичними таємницями, які манять кожного із нас. Ми лише згадали декілька об’єктів, які вплинули на формування міста. Зануритись в історичну мандрівку можна завдяки екскурсіям з Туристичноінформаційним центром, який допоможе по-новому подивиться на місто та краще ознайомиться з його вже відомими перлинами. Якщо Ви втомились, від метушливого життя у ваших мегаполісах, тоді це саме те місто, яке потрібно відвідати для релаксу і відпочинку, а також насолодитися його неймовірними краєвидами та мальовничими місцями. Запрошуємо у ФАЙНЕ МІСТО! Ірина ПОТІШНА

кожного клієнта відповідно до його бажання – з ким провести тут дозвілля: у сімейному колі, на корпоративі, ювілеї чи будь-якому іншому святкуванні, а також серед друзів або й самотужки. Подбали у цьому барі-ресторані й про тих, хто любить відзначати різні життєві події вдома, але не має бажання стояти цілий день на кухні. Колектив закладу приготує на Ваше замовлення будь-які смачні страви і привезе їх, куди вкажете. Також тут Ви можете замовити їжу з собою. У закладу широкий віковий спектр клієнтів – від наймолодших до найстарших! Бар-ресторан «На майдані» – це місце, де панує особлива атмосфера. Перебуваючи тут, кожен гість має можливість посмакувати як традиційною українською кухнею, так стравами інших народів світу. Тут Ви знайдете домашню шиночку, борщ, спробуєте пироги,

поживності та яскравому смаку. Популярними серед клієнтів фірмових страв закладу також є: шия свинна печена; шашлик свинний; язик з печерицями; котлета по-Київськи з картопляним пюре; деруни в горщику з грибами; сирні палички з соусом. Славиться цей бар-рестроан і приготуванням салатів, які є справжнім кулінарними мистецтвом із яскравими інгредієнтами, цікавими поєднаннями та незвичними заправками. Загалом заклад розрахований на різних за смаковими вподобаннями відвідувачів. Подбали тут і про тих, хто ласує солоденьким – у меню «На Майдані» існує десерт, який перенесе Вас у саму Італію. Це ніжний торт з кавовим кремом і справжнім сиром «Маскарпоне». Для дорогих гостей у барі-ресторані можуть запекли домашню індичку і приготувати ще багато інших смачних страв! «На майдані» не лише пропонують, а й запитують у відвідувачів, чи надають вони перевагу українській кухні, чи люблять експериментувати і навіть, які нові страви вони хотіли б побачити у їхньому меню. Подбали у закладі й про різні вікові категорії

Смачні страви зимового меню за помірними цінами запропонує Вам, доброзичливо зустріне, з найвищим сервісом обслужить та ситно й апетитно нагодує колектив популярного бару-ресторану «На Майдані», що за адресою: бульвар Данила Галицького, 1б, Тернопіль, Тернопільська область, 46013 Меню: drive.google.com Телефон: 096 048 8111 korzyna.com, glovoapp.com Графік роботи: Пн-Нд (без вихідних і перерв): 09:3021:30 Їжа із собою: Пн-Нд (без вихідних і перерв): 10:0021:30 Василь ПАНЧУК

центрі міста, неподалік від зооботанічного саду, на березі мальовничого міського озера, у якому через сотні років і надалі видніється його образ, огорнутий віттями верб. Десятки сходинок ведуть до церкви сотні парафіян, усі вони проходили і головну браму, яку багато хто з місцевих краєзнавців та дослідників історії рідного краю вважали і вважають елементом архітектурної спадщини. У 2016 році в честь двохсотліття церкви було усучаснено фасад та територію храму. Брама була знесена, однак назавжди увіковічнена на гербі Лановецької міської ради, як символ духовного життя міста, відродження, стійкості, героїзму, сили захисників, справедливості та мудрості. На кам’яному мурі, який огороджує святиню від буденного міського життя, знаходиться меморіальна дошка церковному та громадському діячу, благочинному Лановеччини о. Миколі Малюжинському, який був настоятелем Святопокровського храму

Розташована резиденція у мальовничому куточку – Лановецькому зоологічному саду, йдучи яким кожен надихається спокоєм, вірою в дива. Опинившись біля хатинки святого Миколая, де з комина здіймаються клуби диму, а поблизу чекають олені, розумієш, що попри усі виклики сьогодення наші діти повинні

у Х ст. поселення, яке в літописах ХІІІ ст. згадується, як

«Збираж». Загалом на території громади розміщено 46 пам’яток культурної спадщини архітектури і містобудування (з них — 6 національного значення), 62 пам’ятки історії, 28 пам’яток монументального мистецтва, 94 — археології, а також 29 об’єктів і території природно-заповідного фонду України (12 заказників, 17 пам’яток природи місцевого значення). Кожна з цих пам’яток культурної спадщини України є окремою віхою історичного минулого міста і краю. У селах громади знаходяться дві пам’ятки національного значення (церква св. Миколая й дзвіниця 1575 р. (с. Колодне, ох. № 1584); дзвіниця церкви св. Михаїла XVIII ст. (с. Колодне, ох. № 1585), а ряд не менш достойних об’єктів реально претендують на включення до Державного реєстру (церква Св. Трійці XVII ст. з “ротондою княжої доби” у с. Чернихівці, СпасоПреображенський собор XVIIXVIII ст. з Чудотворною іконою Богородиці Одигітрії у с. Решнівка, дерев’яна церква XVII-XVIII ст. у с. Киданці, ряд млинів XVIII-ХІХ ст. тощо).

Упродовж останнього

ради розробив низку туристичних маршрутів містом Збаражем та його околицями: «Літописний Збараж та млини», «Вуличками давнього Збаража», «Місто і люди Іди Фінк», «Цвинтарі Збаража» тощо. У 2021 р. підготовлено та видано друком туристичний путівник «Збараж полікультурний», в якому крім 43 локацій подано і об’єкти туристичної інфраструктури міста. Це заклади харчування і розміщення (3 готелі, 4 ресторани, 3 садиби зеленого туризму), банки і банкомати, АЗС і т.п. За підтримки Збаразької міської ради, громадських організацій області та закордонних інституцій започатковано щорічний Міжнародний фестиваль, присвяченій відомій письменниці з світовим ім’ям, уродженці Збаража Іді Фінк (Ландау). Співробітниця відділу туризму Тетяна Федорів підготувала тематичний екскурсійний маршрут «Збараж. Місто і люди Іди Фінк», який охоплює локації, пов’язані з її життям і творчістю (в основному, об’єкти єврейської громади Збаража). Ця екскурсія була вперше апробована у 2021 р. для гостей І-го фестивалю, з нагоди 100-річчя з дня народження письменниці. Серед найбільш презентабельних локацій Збаразької громади є: «Літописний Збараж» (залишки Старозбаразької фортеці ХV ст. на Княжій горі, оборонна церква

Спаса 1600 р. та фундаменти Спаського монастиря ХV-ХVІ ст., Залужанський млин ХVІІІ-ХХ ст.); «Польська дільниця давнього Збаража» (будинок «Сокола» поч. ХХ ст., ресторан «Брістоль» кін. ХІХ ст., три адміністративні будинки на Підзамчі кін. ХІХ-поч. ХХ ст., «Шинок Арона Френкеля» кін. ХІХ ст., «Чорний міст», костел св. Антонія та монастир оо. Бернардинів ХVІІІ ст., Успенська церква (тринітарський костел), захоронка сс. Феліціянок у колишній плебанії парафільного костелу поч. ХVІІІ ст.; Середмістя Збаража та Ринкова площа (житлові будинки кін. ХVІІІ ст. - поч. ХХ ст., єврейський кагал, синагога ХVІІ ст., Воскресенська церква кін. ХVІІІ ст., двоповерховий будинок загальної школи, тощо); «Залозецьке передмістя» (будинок «Українського народного дому», «Залозецька брама», вілла Білинських, особняк Н. Спейсера, захоронка сс.

Служебниць, будинки Регенбогена і Вайнзафта/Заячківського кін. ХІХ-поч. ХХ ст.); Збаразький замок ХVІ ст., Підзамче та призамковий парк «Липки» поч. ХІХ ст.; «Озеро Капустинецького кар’єру»; Решнівецький собор Преображення Господнього ХVІІІ ст. з чудотворною іконою «Богородиця Одигітрія. Радість сумуючих»; Колоденське замчище ХV ст.; замочок кін. ХVІІ ст. і став у Верняках; лавандове поле в с. Зарубинці, тощо. Усім відома туристична перлина Збаража — замок ХVІ-ХVІІ ст., що відіграв вирішальну роль в період Хмельниччини. Тож на Збаражчині є туристичних принад для усіх категорій мандрівників! Тут завжди будуть раді, якщо Ви відвідаєте цей чарівний регіон, бо ЗБАРАЗЬКА ГРОМАДА ЗАВЖДИ ГОСТЯМ РАДА!

переобладнали під заклад громадського харчування. Більшість дерев у «Зимовому саду», які матиме змогу побачити кожен відвідувач ресторану, посаджені ще при відкритті оранжереї. Тут є велетенських розмірів майже десятиметрова пальма (діаметром така, що й удвох не охопиш), аналогічної товщини навряд чи десь можна побачити в живій природі. А ще в цьому закладі громадського харчування милують око гігантські фікуси, що плодоносять. Їхні стовбури та гілля переплітаються неймовірними візерунками довкола бокових столиків для романтичних посиденьок. Є тут і драцени та інші тропічні представники флори. Заклад унікальний ще й тим, що тут є водоспад. Між рослинами височіють кам’яні каскади, якими, неспішно виграючи сяйвом, збігає вода та вливається у невеличкий ставок. Опинившись всередині, неминуче захоплює краса тропічного раю. І навіть у повітрі «Зимового саду» відчувається запах та

чи усе довкола вкрите білосніжним снігом, у ньому все буяє зеленню й цвітом, а повітря сповнене неймовірними ароматами рослин. У закладі панує вічне літо, тут справжній зелений рай. Висока стеля зі скляним куполом, даючи вдень багато світла, із заходом сонця відкриває красу зоряного неба. Фонова музика і велика кількість зелені створюють атмосферу затишку, комфорту й відособленості від зовнішньої суєти.

Ресторан відвідують подорожуючі навіть зі столиці й різних куточків України, а також іноземні гості. Й ті з них, хто тут побув неодноразово у різні періоди, щиро подивовані, як колективу ресторану вдалося зберегти заклад. Адже «Зимовий сад» не призупиняв своєї діяльності ані в періоди економічних криз та фунціонує, ані у нинішній важкий час. Тут ретельно доглядають за оранжереєю, постійно підсаджують та пересаджують її рослинність. Ну, й постійно в ногу з часом оновлюють меню закладу. Зал «Зимового саду» – ідеальне місце для проведення романтичного весільного торжества. Заклад розрахований на великі бенкети й вміщає до 200 посадочних місць. Також у ресторані можна оригінально та по-особливому відсвяткувати іменини чи ювілей, провести святкову вечірку. Відбуваються у «Зимовому саду» й святкування корпоративів. Та навіть вечеря на двох при свічках серед такої рідкісної краси буде незабутньою. У меню ресторану є багатий вибір різних страв, серед яких чимало оригінальних і широкий асортимент напоїв. Особливою популярністю серед відвідувачів закладу користується однойменний з ним салат «Зимовий сад». Серед його інгредієнтів є багато різної зелені – рукули,

у Збараж відвідувачі. Страви ресторану –поєднання національної, європейської та екзотичної кухні. Дуже смачно в цьому ресторані також готують запечені реберця, а також оригінальну страву «Млинці з червоною рибою» – котрі залюбки замовляють багато відвідувачів.

Сакральні пам’ятки Скалатчини

манять паломників

Скалатчина й саме місто мають давню та цікаву історію. Перша писемна згадка про поселення датується 1512 роком, коли Янушеві Сверчовському, старості теребовлянському та люблінському, надали дозвіл на купівлю сіл Скалат, Лошньова та Сущин у їхнього попереднього власника Станіслава Лошньовського. У 1600 році король Жигимонт ІІІ надав місту Маґдебурзьке право. Вважають, що замок у Скалаті з’явився 1630 року – звів його мечник Кшиштоф Віхровський. Насправді ж згадки про укріплення в місті датуються ще XVI століттям, що знайшло підтвердження під час останньої реставрації. Поруч із замковими стінами стоїть величезний неоготичний костел. Це вже п’ятий храм на цьому місці. Перший було споруджено у 1643 році у романському стилі. У 1703 році його наново відбудували після військових руйнувань турками та під час османського володарювання (у 1702 році). Новий, третій костел звели впродовж 1816 - 1817 років, а освятили його у 1827 році на честь Успіння Пресвятої Діви Марії. У 1898 році храм згорів. Новий костел у романсько-готичному стилі збудували за проектом Теодора-Маріяна Тальовського у 1900 році. Храм мав 5 вівтарів. У 1901 році його освятив архієпископ Йосип Вебер під старим титулом. Костел пережив Першу світову, україно-польську та польськорадянську війни.12 березня 1944 році внаслідок гарматного обстрілу було

пошкоджено костельну вежу, але храм продовжував діяти до середини 1945 року. Костел знищили у 1959 році разом з іншими 38 католицькими храмами в деканаті Скалат. У 1994 р. розпочалось будівництво нового костелу, який 26 липня 2002 р. освятили на честь св. Анни. Із старого храму вдалося зберегти лише дзвони, а також 4 скульптури святих з головного вівтаря, скульптуру Св. Анни з бічного та образ Матері Божої Утішительки.

Костел у селі Колодіівка, що розташований одразу на дорозі з Тернополя до Скалата, збудували на зламі ХХ і ХХІ століть не надто подібний на свого попередника з 1907 року. На кінець ХІХ ст. в селі проживало майже тисяча католиків. Добиратися їм на меси в Скалат було важкувато, тож у 1907 р. в поселенні

звели мурований неоготичний костел, освячений в 1913 р. під титулом св. Станіслава Костки. Храм підірвали в радянський час – на місці, де він стояв, тепер встановлена скульптура Богоматері. У період 1993-1998 рр. відбулося спорудження нової святині. В 1998 р. храм було освячено львівським архієпископом Мар’яном Яворським під титулом св. Станіслава й Анни. Є в Колодіївці ще одне паломницьке місце – церква св. Дмитрія (1904р.), неподалік від якої діє чоловічий монастир Теодора Студита, перенесений із Риму (Італія) стараннями Кардинала Любомира Гузара з благословення Кардинала Мирослава-Івана Любачівського. 1995р. монастир освятив єпископ Тернопільський Михаїл Сабрига. У храмі здійснював богослужіння відомий ігумен – ієромонах Григорій (Роман) Планчак. Духовий заклад славиться умінням монахів зцілювати хворих. В’їзджаючи в Скалат з боку Гримайлова-Сатанова, можна побачити два абсолютно різних величних храми, що стоять майже поруч один з одним. Греко-католицька церква Преображення Господнього, зведена у неовізантійському стилі (1872). Неподалік від цього храму відкрито меморіальну дошку на честь жіночого підпільного монастиря сестермонахинь Студійського Установу УГКЦ, що діяв під духовним проводом української релігійної діячки, монахині, матері-ігумені Олени Вітер. У роки німецької окупації у львівському сиротинці, що знаходився під її опікою, ігуменя переховувала від нацистів єврейських дітей. У містечку Скалат на честь мати-ігумені її іменем назвали одну із вулиць. Поруч за півсотні метрів від храму УГКЦ виблискує золотими маківками церква УПЦ – собор Усіх Святих. Перед храмом встановлено «антикварні» фігури апостола Петра та Божої Матері.

Про колишню єврейську громаду нині нагадує лише синагога XVIII століття. Вона унікальна тим, що зазвичай синагоги є прямокутними або майже квадратними (як, наприклад, у сусідніх – Сатанові чи Гусятині). А в Скалаті юдейська божниця нагадує літеру «Т». Після Другої світової війни війні в її приміщенні створили електростанцію, після цього там були майстерні. Останні два десятиліття споруда стоїть пусткою. Головну святиню Полупанівки видно вже на під’їздах до села. З боку Хмелиська помітно невисокий пагорб, на якому серпантином розміщені скульптурні групи. Паломники, віруючі і просто туристи приходять сюди – на Святу гору, на прощі. На досить високому товтровому пагорбі знаходиться сільський цвинтар, а трохи нижче поруч стоять муровані костел св. Йосипа (1894 р.) і церква Св. Духа (1878 р., відбудована в 1989 р.). У північній частині села знаходиться Свята гора. Відома вона з давніх-давен. І хоч зараз гора вважається християнською святинею, тут знайшли залишки давнього святилища. Із гори витікають декілька джерел, вода яких славиться своїми цілющими властивостями. Одне джерело витікає з відбитку стопи Божої Матері. З 1994 року Свята гора є ландшафтним заказником місцевого значення. У 2010 році на Святій горі відкрили Хресну дорогу. Тут Ви зможете побачити 14 образів Ісуса Христа перед сходженням на Голгофу. Іван ФЕДОРІВКСЬКИЙ

Містечко зі своєю минувшиною,

для рибалок

Залізці (до 1992 – Заложці, пол. Załoźce, нім. Saliszi) –селище міського типу Тернопільського району на півночі від обласного центру. 1516 року Залізці отримали статус міста, 1520 року – Магдебурзьке право). На правому березі річки Серет знаходяться Старі Залізці, на лівобережжі –Нові Залізці, хоча адміністративно – це один населений пункт. У 1939–1941 роках та у 1944–1962 роках – райцентр Тернопільської області УРСР. Пізніше – центр селищної ради. Нині – адмінцентр Залозецької селищної громади. Містечко на всю Україну й далеко поза її межами відоме своїми ставом і джерелом, на території селища також є древній замок із своєю цікавою історією та легендами, а також сакральні пам’ятки і бункер командного центру Австро-угорської цісарської армії.

Залозецький замок Замок збудований у 1516 році власником Залозецьких земель Мартином Каменецьким. Твердиня чотирикутної форми із чотирма баштами-бастіонами з підйомним мостом, перекинутим через рів з водою. Житлові будівлі розташовувались вздовж периметру стін – північної і південної. У північній частині був 2-поверховий палац. У північно-західній частині розташовувалися двоярусні каземати з арочним проїздом головних воріт по центральній осі фасаду та кутовою, неправильною в плані, п’ятигранною баштою. В’їзна брама була оздоблена білокам’яним порталом з рустованих пілястр. Замок модернізований

світової війни. Після чого твердиня поступово починає перетворюватися в руїну. З цього замку в 1603 році Лжедмитрій І за підтримки короля Сіґізмунда ІІІ Вази та власника замку, князя Констянтина Вишневецького, готував похід на Москву. Із замком пов’язана цікава легенда: «Влітку 1675 року замок взяли в облогу турки та татари. Після двох невдалих спроб взяти замок приступом вирішили поворожити. Мовляв, як Аллах скаже – так і буде. Для ворожби піймали чорну курку, її завданням було визначити, в який бік потрібно рухатись війську. Курка побігла туди, звідки її принесли: в турецький табір. Це сприйняли як знак до відступу – і облога була знята». Костел св. Антонія в Залізцях Будівництво костелу пов’язано із заснуванням римокатолицької парафії в Залізцях Ядвігою Каменецькою у 1511 році. За 1547 рік є відомості про пожертви на будівництво костелу Яном Каменецьким. Чи був костел в той час вже мурований, невідомо. В архівних матеріалах згадується, що в 1613 році князь Констянтин Вишневецький будує новий костел у Залізцях, але це радше була перебудова старого, який у 1639 році консервував Ян Замойський, про що був запис на мармурній таблиці в середині костелу. В той час костел став родинною усипальницею для Вишневецьких. Тут у родинній крипті знайшли свій спочинок Єжи Вишневецький, каштелян київський (1618 р.), Януш Вишневецький, коронний конюший (1636 р.), а в 1641 році тут відбувся подвійний похорон князя Констянтина Вишневецького і його сина Юрія. Після перебудови Вишневецьким, костел набув

каплиці було два вівтарі із образами Святої Трійці та Яна Непомуцького, у лівій каплиці – два вівтарі із образами святого Антонія та Розп’яття Христового. Костел суттєво постраждав від артобстрілів в часи Першої та Другої світових воєн. У 1950-х рр. з костелу було демонтовано аварійний дах, з того часу він почав перетворюватися в руїну. Покровська церква і дзвіниця

Зведена в 1740 році, як костел. У другій половині XIX ст. над нефом зведений декоративний розділ, а бічні фасади увінчані щипцями. Дзвіниця розташована на південь від церкви, є архітектурним твором в стилі пізнього бароко. Складається з 4-х пілонів, об’єднаних арками і несучих антаблементів з фігурним фронтоном, завершеним сегментним зламом багатопрофільного карнизу. Церква Пресвятої Трійці

Греко-католицьку церкву Пресвятої Трійці було зведено у Старих Залізцях на початку ХХ ст. Парох Старих Залізців о. В. Склепкович був головою місцевого осередку товариства «Просвіта». Тепер храм належить УПЦ КП. Костел Непорочного Зачаття Діви Костел після Другої світової війни закрили. У 1994 р. його передали римсько-католицькій громаді. Зараз сюди приїздять для відправ священники з Тернополя.

Одна з перлин Тернопілля Селище прилягає до мальовничого ставу, який тягнеться аж до с. Чистопади. Раніше водоймище було значно більшим — пролягало від Залозець аж до с. Ратищі. Після невдалої меліорації водних ресурсів цього регіону в середині ХХ століття, площа ставу зменшилась в рази, значні території було заболочено. Однак Залозецький став і зараз залишається одним із найпривабливіших місць для рибальства та відпочинку. Залозецьке джерело Залозецьке джерело – гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення. Розташоване нижче від дамби ставу біля колишнього кафе «Рибалка». Оголошене об’єктом природнозаповідного фонду рішенням виконкому Тернопільскої обласної ради від 26. 12. 1983 № 496. Площа — 0,01 га. Під охороною – джерело питної води, цінне у науковопізнавальному, оздоровчому та естетичному значеннях. Бункер Першої світової війни У період Першої світової війни (1914-1918 рр.) Залізці –місто на кордоні двох імперій сильно постраждало та було майже повністю зруйноване. Населення евакуювали, а замок отримав серйозні ушкодження. Розташування містечка в прикордонній зоні зумовило будівництво тут та в околицях лінії оборони, яка складалась із системи бункерів, дотів та дзотів. В центральній частині Залізців, неподалік замку і костелу, на території проборства, було влаштовано шпиталь і командний центр Австро-угорської цісарської армії. Зокрема

збудований і бункер на випадок артобстрілів. Ігор КОЖІЙ

зберігаються оригінали гербів із Залозецького замку. Також можна оглянути підвали міської кам’яниці XVIII ст., в яких у 40-60 рр. ХХ ст. діяла тюрма НКВС-КГБ.

Водночас Залозецький краєзнавчий музей є логістичним та інформаційним центром для туристів. Тут можна придбати магнітики, сувенірну продукцію та замовити екскурсію як Залізцями, так і туристичними об’єктами громади. В перспективі тут запрановано ще відкрити і пункт оренди велосипедів, адже музей зараз активно працює над локальними веломаршрутами. Телефон для довідок: 0673694307.

Покази для лікування мінеральною водою «Новозбручанська»:

- жовчекам’яна хвороба (без схильності відходження конкрементів), хронічні холецестити, гепатити, дискінензія жовчевихідних шляхів, постхолецистектомічний синдром, хронічні панкреатити.

- сечокам’яна хвороба, хронічні пієлонефрити, цистити, уретрити, хронічні простатити. - цукровий діабет легкого та середнього ступеня важкості.

- оздоровлення осіб, які постраждали в результаті аварії на ЧАЄС.

явища після флебітів, тромбофлебітів; - гінекологічні: хронічні захворювання матки, тазової очеревини та клітковини, післяопераційні інфільтрати, недостатність яйників, кольпіти, клімактеричний синдром. При внутрішньому вживанні на хронічні: - захворювання печінки та жовчного міхура; - гастрити з секретною недостатністю; - коліти. Тривалість лікування - 14-20 діб. Умови проживання: 2-х і 3-х місні палати економкласу та палати покращеного планування. До послуг пацієнтів: автостоянка; сауна з басейном; екскурсії визначними місцями та історичними пам’ятками Гусятинщини. Проїзд: - потягами до ст. Копичинці: Київ-Рахів; Одеса-Чернівці; - автобусами: Київ-Гусятин; ТернопільГусятин; Львів-Гусятин. Адреса: 48201, Тернопільська обл., Чортківський р-н., смт. Гусятин, вул. Незалежності, 46А, тел.: 068 155 85 50 Е-mаіl:gusbl@ukr.net Фейсбук: КП «Гусятинська бальнеологічна лікарня» Тарас БАЛАЦЬКИЙ

- переферичної нервової системи: радикуліти, полірадикулоневрити, полінейропатії;

- обміну речовин: ожиріння, цукровий діабет і його ускладнення, подагра;

Бальнеологічна лікарня оздоровлює мінеральними водами та різними видами терапії У КП «Гусятинська бальнеологічна лікарня», що в Чортківському районі на Тернопіллі, можна пройти курс лікування та оздоровлення з таких видів захворювань як: сечево-статевої системи, шлунково-кишкового тракту, опорно-рухового апарату, а також обміну речовин. Ефективність лікування в цій клініці не поступається відомим санаторіям Трускавця, Східниці, Моршина і прибалтійського курорту «Друскінікай». Основними методами лікування у цьому закладі є: прийом мінеральної води; бальнеотерапія (ванни, гідромасаж, душі, басейн); озокерито-грязелікування (озокерит, лікувальні грязі); електросвітлолікування (лазеротерапія, магнітотерапія, ультразвукова терапія, висококотонова терапія); фітотерапія; аромотерапія; ЛФК, інгаляції; масаж; медикаментозне лікування (за показами). Тут застосовують такі основні методи діагностики: лаболаторна (клінічна, біохімічна); електрокардіографія; Неlісоbасtег реlогі (дихальний тест). Природні лікувальні фактори Гусятинської бальнеологічної лікарні не поступаються відомим на весь світ курортів з лікування вище зазначених захворювань та оздоровлення від них пацієнтів. Цьому сприяє родовище Новозбручанських мінеральних вод: - слабомінералізована вода (0,6-0,9 г/л) з підвищеним вмістом органічних речовин «Новозбручанська» типу славетної трускавецької «Нафтусі»; - високомінералізована вода (25-30 г/л) «Гусятинська Рапа» типу вод Моршина та прибалтійського курорту «Друскінікай».

- серцево-судинної системи: гіпертонічна хвороба І-ІІА ст., залишкові

дозвілля

Гусятин – центр громади та перлина Надзбручанського краю. Селище вражає своїми історичними пам’ятками. У формі оборонного трикутника розташовані храм св. Онуфрія (XVI ст.), храм св. Антонія (XII ст.), Гусятинська синагога (XVII ст.), в давнину усі вони були з’єднані оборонним муром. Товщина стін у спорудах сягає до трьох метрів, усі вони були облаштовані бійницями. Поміж них на постаменті височіє славетна постать в історії України Северин Наливайко – уродженець Гусятина,

у місцевій церкві св. Онуфрія.

млин із робочим оладнанням, відреставрований пам’ятник жертвам холери та унікальний надгробок Заборовського. У селі Сидорів ми зможемо зайти на борт замкукорабля збудованого у 1640 році коронним гетьманом Марціном Калиновським, яким рід володів аж до початку

XIX cт.. На другому пагорбі ми споглядаємо костел Пресвятої Діви Марії, збудований у 1730 році за проектом Яна де Вітта у формі герба «Калинова». Пізніше село стає творчою обителлю родини Пайгертів, поетів та митців. Про них нам сьогодні нагадує лише їхній родинний склеп на місцевому кладовищі. Присутня

Гусятинщиною, неодмінно відвідайте заповідник «Медобори», природній скарб із тисячами представників місцевої флори та фауни, бездонними джерелами-вікнинами, місцем язичницького паломництва горою Богіт. У заповіднику прокладені екологічні стежки та розроблені екскурсії. Найцікавішою є екостежка «До пущі відлюдника», де на маршруті

городище часів Київської Русі, печера «Перлина», печерний храм монахів-відлюдників, цілющі джерела, поляна блискавок та багато приємних вражень. На маршрут рекомендуємо заїжджати через курорт «Сатанів»,

вишуканий ресторанний заклад, що вміщає до 100 гостей! Відпочинковий комплекс «Carpe Diem» з неземними краєвидами стане кращим вибором для весільних церемоній біля річки, просто неба. Незабутні враження закарбуються у пам’яті кожного Вашого гостя! Для закладу вкрай важливо, щоб кожен гість комплексу не просто залишився задоволеним, а захотів

теребовлянського князя Василька Ростиславича. Проте археологічні дослідження вказують на давніше походження

Теребовлянський замок Нинішній Теребовлянський замок – пам’ятка оборонної архітектури XVII століття. Розташований на Замковій горі на місці давньоруського городища на правому березі річки Гнізна. Історія теребовлянських укріплень сягає своїми коренями у часи княжих міжусобиць, коли Теребовлею, княжою столицею, володів нащадок великого князя Ярослава Мудрого Василько Ростиславович. Сучасного вигляду Теребовлянський замок набув за часів старости Олександра Балабана. Причиною будівництва міцної твердині у Теребовлі стали часті татарські набіги (близько 15 разів на рік), в результаті яких чисельність жителів міста скоротилась вдвічі. Завершено будівництво нового замку у 1632-33рр.

Теребовлянська ратуша

України від 26 липня 2001 року Теребовлю внесли до списку історичних населених місць України.

Підгорянський монастир

Церковні, оборонні споруди і територія, що належали отцям Василіянам, розташовані біля села Підгора Теребовлянського району Тернопільської області. Перша писемна згадка про монастир з’являється у 1663 році в грамоті короля Яна Казимира. Підгорянська обитель є одночасно і монастирем, і замком. Споруди, які ми можемо бачити сьогодні, за різними джерелами походять з XVI-XVIII століть.

Теребовлянська ратуша Історія самоврядування міста Теребовлі бере свій початок з часу надання місту Магдебурзького права у 1389 році. Проте історія теребовлянської ратуші, в якій засідав магістрат, розпочинається лише з кінця XVIII – поч.XIX століття. У той час місто знаходилось під владою Австро-Угорської імперії. Спершу у будівлі знаходилась резиденція місцевого старости, а до 1890 року в приміщенні ратуші розташовувалась польська загальноосвітня школа для хлопчиків ім. Адама Міцкевича. Під час Першої світової війни було зруйновано дерев’яну вежу та другий поверх Теребовлянського магістрату. Відбудували ратушу уже у класичному стилі. До 2021 року у будівлі роміщувалась Теребовлянська міська рада. Після реставрації вежі, яка тривала декілька років, тут відкрили оглядовий майданчик. З 2021 року тут функціонує місцевий Туристично-інформаційний центр. Віадуки «Усі дороги ведуть до Теребовлі», – так можна інтерпретувати усім відому фразу щодо древнього міста у кінці ХІХ століття, у час, коли інтенсивно розвивається будівництво автомобільних доріг та залізничних колій. Та справжнім архітектурним дивом для Теребовлянської землі стало будівництво двох аркових залізничних мостів – віадуків, на околицях Теребовлі. Цікавим є те, що на Західній Україні є лише 5 віадуків, 2 з яких знаходиться поблизу Теребовлі. Перший, 7-арковий, розташований зі сторони села Кровінка. Масивні колони підтримують основу віадуку, над яким відкривається панорама давнього городища V-VI століття. Другий – 9-арковий залізничний міст (село Плебанівка) дугоподібної форми

Теребовлю було прокладено залізничну колію Тернопіль — Копичинці, що була частиною Галицької залізниці Львів — Чернівці. Будівництво ділянки до Копичинців було завершене 25 листопада 1896 року. Після Другої світової війни саме місто було перейменоване з Трембовля на Теребовля, проте стара назва станції лишалася до часів Незалежності України. На теперешній час використовуються обидві назви станції. З 1939 р. до 1944р. через Теребовлю проїжджав швидкісний потяг звана в народі “Люкс-торпеда”, цей потяг розвивав швидкість до 120 км/год, мав 22 м. довжини та вміщував 52 пасажири. Костел Петра і Павла Історія римо-католицької базиліки бере свій початок з 1924 року, коли з ініціативи ксьондза Євстахія Яловіцького було закладено та освячено перший камінь під будівництво костелу. Автором проекту був відомий на той час професор і доктор інженерних наук Адольф Жишка-Богуш, відомий як один із реставраторів Вавельського палацу у Кракові. Будівництво костелу було завершено у 1928 році. Римокатолицький костел у Теребовлі є зменшеною копією Базиліки святого Павла у Римі. Миколаївська церква Місто Теребовля у середньовічних книгах згадується як одне із центрів торгівлі та ремісництва. Один із таких ярмарків відбувався на площі св. Миколая, – покровителя моряків та торговців, на місці якої сьогодні – перехрестя вулиць вулиць Князя Василька та Шевченка. У ХVI, а за іншими даними у XVII столітті, на цій площі було побудовано церкву святого Миколая, яка на той час відігравала роль релігійного та культурно-громадського осередку Теребовлі та була першою церквою, яку побудували на лівобережній частині міста. Перша задокументована згадка про Миколаївську церкву датується 1614 роком. Є цікаві свідчення про те, що первісно місцевий храм мав деякі ознаки готичного стилю. Сучасна будівля греко-католицької

бар

місцевою

древньою назвою цього міста. Цей заклад, поряд з яким протікає річка Гнізна, розташований у мальовничій місцевості. Бар «Трембовля» гармонійно поєднує у собі дуже привабливе місце громадського харчування, його колоритні в унісон з місцевим парком та природою дерев’яні будівлі та надзвичайно смачну кухню. Тому й користується великим попитом як серед місцевих жителів, так і гостей Теребовлі. Поласувати стравами бару та відпочити в затишному місці ми запрошуємо усіх, хто подорожуватиме дремнім містом або проїжджатиме Теребовлею.

Закладу вже минуло 12 років. Перші чотири з них він працював як літній майданчик, що в холодний період зачиняли на зимові канікули. Після цього вже сім років поспіль «Трембовля» функціонує упродовж року як повноцінний бар. Заснував заклад відомий підприємець Богдан Петрович Хомин, а нині баром керують та розвивають «Трембовлю», гідно продовжуючи батькову справу, його сини – Іван та Сергій Хомини. Бар «Трембовля» розрахований на обслуговавння водночас 100 клієнтів. Тут можна проводити як колективні , так і невеликі святкування. Зокрема, великі зали можуть вмістити бенкети, корпоративи, ювілеї, а також

молодіжні, родинні та інші вечірки. А для тих, хто бажає усамінтитися –провести дозвілля у сімейному або у вузькому колі друзів є й окремі кабінки, розраховані на 8 чоловік. Відвідавши заклад у теплий період, можна відпочити й безпосередньо на природі - тут є стаціонарні, теж зведені з дерева, бесідки.

У вихідні та святкові дні в закладі грає жива музика. Фірмовими в барі «Трембовля» є страви з коропа. Живу рибу на прохання клієнтів виловлюють безпосередньо тут же - з акваріума, що розташований у найвиднішому місці закладу. Подають смакоту до столу відповідно до замовлень у смаженому або запеченому вигляді.

Серед відвідувачів цього бару також користуються величезним попитом страви з печеного м’яса. На мангалі тут вишукано готують: шашлики, стейки, ребра, крильця, гриль. Любителів традиційних вітчизняних страв у закладі частують українською кухнею – від борща до вареників. Також тут подають до столу смачні та ситні порціі пельменів і всі улюблені як галицькі, так і завезені з інших країн та регіонів страви. Оскільки «Трембовля» користується популярністю серед місцевих і подорожуючих сімей, то в барі подбали про харчування дітей. Для цієї категорії відвідувачів тут пропонують ньюкшейки, десерти, піци, картоплю-фрі та інше. На прохання батьків спеціально для іхніх діток у закладі готують навіть такі страви, яких нема в меню бару. У привабливому, затишному й екзотичному закладі громадського харчування в центрі древнього княжого міста, де за помірними цінами якісно обслужать, смачно нагодують і нададуть можливість гарно відпочити в мальовничій місцевості, завжди раді бачити кожного гостя Теребовлі!

Адреса – м. Теребовля, вул. Паркова. Тел.: 8 096 988 53 03.

Розклад роботи: понеділок-неділя: з 11.00 до 22.00.

– ідеальне місце для оздоровлення!

Найбільш відомий бальнеологічний курорт Тернопільщини, який може вмістити до 300 чоловік та має 4 власні природні лікувальні фактори: сірководневу та натрій-хлоридну воду, сульфатно-гідрокарбонатне болото та голубу глину. Ці цілющі джерела були відкриті ще 200 років тому, коли було проведене перше наукове дослідження конопківського джерела. Курорт, що є справжньою фабрикою здоров’я, розташований серед мальовничої природи в безпосередній близькості від мінеральних джерел, що використовуються для оздоровлення. Національний природній парк Подільські Товтри, який знаходиться неподалік, сприятливо впливають на формування довколишнього клімату. Висота та положення цих височин, а також їхня залісненість створюють тут сприятливі мікрокліматичні умови для відпочиваючих. Санаторій є навчальною і науковою базою Тернопільського національного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського.

Профільними напрямками діяльності санаторію є лікування таких захворювань:

- опорно-рухового апарату (грижі, ревматоїдні артрити, поліартрити, артроз остеохондроз);

- периферичної та центральної нервової системи (радикуліти, неврити);

- кісток, м’язів, сухожиль;

- кишково-шлункового тракту, печінки (гастрити, виразкова хвороба, коліти, гепатити, холецистити, холангіти);

- серцево-судинної системи (гіпертонічна хвороба, ангіоневрози, хронічні тромбофлебіти);

- гінекологічних хвороб запального характеру;

- шкіри (екземи, псоріаз, дерматити);

- ендокринної системи (цукровий діабет, захворювання щитовидної залози, ожиріння);

- органів дихання. Відомий в Україні та далеко за її межами санаторно-оздоровчий заклад надає понад півсотні процедур, серед них багато рідкісних та унікальних. Санаторій має власне джерело цілющої мінерельної води, яким оздоровлює відповідно до приписів лікарів усіх бажаючих. У цьому закладі вперше в Україні практикується пивотерапія – внутрішньо та зовнішньо під наглядом лікаря. У «Медоборах» також можна спробувати 5 видів апітерапії- це лікування продуктами бджільництва. Це єдиний санаторій, в якому високопрофесійні медпрацівники лікують голубою глиною. Він також є одним із небагатьох лікувальних закладів у нашій державі з найбільш ефективними джерелами сірководневої води, котрі теж застосовують для оздоровлення своїх пацієнтів. Є тут і чан з сірководневою водою на відкритому повітрі. Окрім цього, в «Медоборах» серед списку процедур практикують й ударно-хвильову терапію – це лікування не так часто практикується у більшості санаторіїв, однак є дуже ефективним. Серед процедур, які мало де зустрінеш в інших аналогічних закладах держави, й водна та «суха» витяжки хребта і суглобів. У цьому санаторії практикуються для надання якісного оздоровлення як індивідуальний, так

і комплексний підходи до лікування кожного пацієнта. Більшість із них включено до вартості путівки. Розміщений санаторій посеред мальовничої природи в оточенні річки та дендропарку. У літній період мало комарів, незважаючи на близькість водойми та лісу. Вид з більшості номерів – на чарівну заспокійливу лісопаркову зону. Функціонують тут й зовнішній та внутрішній басейни. Між корпусами є криті переходи, завдяки яким в негоду або в холодний сезон не доведеться виходити на вулицю. До того ж, «Медобори» –єдиний санаторій, де в меню: страви кухонь різних регіонів України. Кожного дня тижня – новий регіон. З санаторію можна поїхати на цікаві екскурсії Західною

Україною. Працює 7 днів на тиждень, включаючи свята та вихідні. Санаторій «Медобори» – це широкий вибір процедур, індивідуальний підхід до лікування та чудова природа – ідеальне місце для лікування, оздоровлення, зеленого туризму та подорожей західними регіонами України!

Адреса: с. Конопківка, вул. Лесі Українки, 22, Тернопільська обл. Тернопільський р-н, індекс 48122 Тел. (пон.-суб. – 10:00-19:00): 8 050 377 46 47; 8 050 437 50 13. Сайт: https://medobory.com.ua Еmail: putivka@medobory.com.ua

звучати, Петро Катола самотужки змайстрував музичний інструмент з водопровідних труб, який викликає неабиякий інтерес у відвідувачів. Примітно, що цей приватний авторський проєкт є благодійним і просвітницьким. Частими гостями музею є школярі з усієї Тернопільщини. Їм дозволяють спробувати пограти на усіх цих експонатах. Типової таблички «Руками не чіпати!» тут немає взагалі. У грудні 2020 року Музичний центр «Камертон» за підтримки Українського культурного фонду проводив проєкт «З «Камертоном» навколо світу», в рамках якого відвідували сільські школи Тернопілля та презентували власну освітньо-культурну програму. Учням розповідали про музику народів світу, історію виникнення та класифікацію музичних інструментів, роль музики в різні історичні періоди, про музику як засіб «КАМЕРТОН» –авторський музей музичних інструментів Унікальний інтерактивний музей музичних інструментів «Камертон» функціонує в с. Ішків Купчинецької територіальної громади з 2012 року. Його засновником і натхненником є місцевий музикант баяніст Петро Катола. Він не просто зібрав понад 200 музичних інструментів із різних куточків світу, а й залюблений в кожен із них. 38

розвитку (USAID) «Децентралізація приносить кращі результати та ефективність» (DOBRE). 22 грудня 2017 року представники програми DOBRE подарували НВК «Лозівська ЗОШ І-ІІІ ст. – ДНЗ» для вивчення різноманітних небесних тіл сучасний потужний телескоп. Відтак планети, зірки, комети та астероїди можна знайти та відслідкувати в онлайні. Ідейним натхненником будівництва обсерваторії став вчитель фізики та астрономії НВК «Лозівська загальноосвітня школа I-III ст. – ДНЗ» Михайло Шемеля, технічною базою опікувався любитель астрономії Сергій Вербицький. Обсерваторія має усе необхідне сучасне обладнання для астрономічних спостережень. Зокрема, під куполом розмістили потужний 375-міліметровий телескоп системи Ньютона з коректором поля на монтуванні «Білий лебідь» (WSF-240) для фотографування і дослідження об’єктів глибокого космосу. Тут відбуваються екскурсії під купол обсерваторії, астролекторій – мандрівка зоряним небом, міні-лекції про астрофото. Також на відвідувачів чекає цікаве спілкування з астролюбителями. Лариса НАВРОЦЬКА

–

завітати

село Гутисько, що входить до складу Нараївської громади. Саме тут вперше на Тернопільщині у 1999 році запалала «Лемківська ватра».

побуту

нащадків лемків, які народилися у с. Гутиську, воно стало рідним. Село, що потопає в садах, вабить краєвидами, чистою джерельною водою, нагадує рідні Бескиди. Гутисько заселили переважно мешканці сіл Балутянка та Вілька із Сяноцького повіту Польщі. Ці поселення славилися на всю Лемківщину своїми різьбярами. Звісно, різьбярську справу, традиції вони стали розвивати й на Бережанщині. Виготовляли декоративні тарелі, таці, скриньки й інше начиння. Займалися й об’ємною різьбою — вирізуванням фігур птахів і тварин. Майже сімдесят народних умільців-різьбярів творили славу собі й Гутиську. Тут діє музей побуту лемків ім. Михайла Орисика –основоположника цього виду мистецтва. Серед експонатів – зразки художньої різьби, побутові старожитності, які самі зібрали місцеві мешканці для збереження пам’яті про свою «малу Батьківщину». – З Вільки переселенців приїхало більше, ніж з Балутянки, – каже завідуюча музею Тетяна Іляш. –Після депортації роботи не мали. Люди мусили чимось займатися, щоб вижити. Орли робили в кожній хаті, витісували декоративні тростини і продавали. У 1945 році під час масової депортації з села Вілька в Гутисько був переселений один з найзнаменитіших різьбярів Лемківщини Михайло Орисик (1885-1946). Він

Завідуюча музею побуту лемків ім. Михайла Орисика Тетяна Іляш

вважається батьком лемківського різьбярства. У Вільці організовував мистецьку школу. Тоді ж він витесав українського дерев’яного хлопчика. Срібне й солодке джерела Саме у Гутиську можна побачити природні та рукотворні феномени та неповторні краєвиди. Та попри захопливі піднебесні вершини та низини, річки чи озера в селі нема. Воду тут набирають у цілющих джерелах. Одне з них називають срібним, оскільки вода в ньому збагачена іонами срібла. У 2010-му мешканці Гутиська встановили над джерелом капличку з фігурою Діви Марії. Тут дуже затишно. При вході до джерела його господар Степан Максимович вистриг з двох верб столи. Потічок срібної води падає на крильчатка генератора. Електричний струм подається до гірлянд, і таким чином капличка освітлюється. Це теж задум та виріб Степана Максимовича. Ще одне джерело, яке є в Гутиську, називають солодким. Вода в ньому має присмак цукру. Воно витікає за селом. Метрів 200 від срібного джерела тягнеться залізнична колія, яка ділить село на дві частини. Колію в одну гілку проклали тут ще за Австрії і над чи попід дорогами, які з’єднують висоти Опілля, змурували кам’яні арки. В жодному селі України їх стільки нема, як в тут. Гори та лійчасті печери Триарковий міст височіє за поворотом, який закриває собою гора Собідка. Поверху моста дорога веде в поле. Звідти дивишся на безмежний простір Гутиськової долини, що простягнулася від сходу до заходу між горами Лази та Голицею. За триарковим мостом на схід є ще одна долина. Її назвали Циганською. Тут щороку стояли табором гості з Закарпаття. Звідти й виникла легенда, що десь тут закопане золото якось великого циганського барона – золота статуетка Діви Марії. Цигани перестали приїжджати сюди відтоді, як померла лідерка табору. Її поховали на місцевому цвинтарі. Є в Гутиську й лійчасті печери. Єдина, котра досліджена спелеологами, називається «Опільська». Її вхід вертикальний, лійчастоподібний, тому печера вважається дуже небезпечною для відвідин. Краї входу заросли травою. Наблизившись, можна не відчути під ногами провалля і полетіти вниз на сорокаметрову глибину. Настільки метрів її дослідили спелеологи. Кажуть, що на дні печери є великий зал, вкритий дрібним піском, легким, мов пух. У селі говорять, що таких лійок на горі

є декілька. «Опільська» не єдина печера в Гутиську.

під селом є

Як наші прадіди і прабабусі

відпочивали та оздоровлювалися

Заліщики – місто на Тернопільщині, відомий курорт у Польській Республіці та АвстроУгорщині. У міжвоєнний період цей курорт порівнювали з американською Кароліною, Флоридою і Палм-Біч. До Другої світової війни Заліщики називали Подільською Рив’єрою. Заліщики – півострів на Дністрі, оточений кручами, що затримують тепле повітря. Тут унікальний для регіону клімат, схожий на середземноморський. Курорт у Заліщиках почав розвиватися наприкінці XIX століття з будівництва залізниці з Чернівців. З появою зручного сполучення місто увійшло до трійки найпопулярніших курортів Австро-Угорської імперії, – інформує Тернопільська обласна військова адміністрація.

тропічними фруктами й виноградниками, безліччю розваг та умовами, які були не гірші за європейські. У місті працювали десятки пансіонатів і приватних віл. На березі Дністра були два пляжі – «Сонячний» і «Тінистий», обладнані лежаками, роздягальнями, тенісними кортами, барами. Щодня там грав оркестр, а вечорами влаштовували танці. А ще в Заліщиках діяв перший у Польщі неофіційний нудистський пляж. Тут були й кілька яхт-клубів та секції гірського туризму. Публіку збирали кінні перегони, які проводили поблизу міста. Щоосені, під кінець курортного сезону, Заліщики запрошували на свято вина й винограду «Віннярство». Курорт був настільки популярним, що до міста проклали залізничну гілку з Варшави через Львів. Нею їздили швидкісні “люкс-торпеди”, які зараз назвали б рейковими автобусами. Під кінець 1930-х сюди почали їздити туристи з інших європейських країн.

серед гостей курорту були такі готельно-ресторанні заклади: Гранд-готель «Геленівка», санаторії «Лада», «Яніна», «Ясна», «Пляж», «Байка», «Ірена», «Скеля» та ресторан зі 25-річними традиціями «Подолянка». У далекоглядних планах організаторів курорту було висадити пальми на березі Дністра, адже тутешній клімат давав можливість це зробити. На жаль, із початком Другої світової війни всі пляжі були знищені, пансіонати знесені, а плантації вирізані, – повідомляє «Український тиждень». Усе закінчилося 1939 року. Почалася Друга світова війна. З нею до Заліщиків прийшли «совіти». А в 1941 році сильна повінь зруйнувала пляжі та чимало прибережних парків. Відновлювати курорт після війни у радянській Україні не стали. Враховуючи попередній успішний досвід 1930-х років, курорт у Заліщиках таки ще можна відновити, адже клімат і місце не змінилися, лишилося тільки вкласти кошти у відновлення інфраструктури та популяризацію. Сучасні Заліщики варто відвідати хоча б тому, щоб насолодитися чудовим краєвидом із дністровських круч і походити між історичних будівель, які можуть розповісти багато цікавого про багатогранну 600-літню історію міста.