Page 1

№2(12), квітень-червень 2008


Сьогодні в номері: наші інтерв'ю

1

Шляхи удосконалення обробітку ґрунту

3

Ринок насіннєвої картоплі в Україні

7

ЯК ЗБІЛЬШИТИ КОЕФІЦІЄНТИ ВИКОРИСТАННЯ ДОБРИВ КУЛЬТУРНИМИ РОСЛИНАМИ

11

ШЛЯХИ ЗНИЖЕННЯ ШКОДОЧИННОСТІ АНТРАКНОЗУ НА ПОСІВАХ ЛЮПИНУ

14

Селекційні напрацювання – аграрному виробництву

16

Кормовиробництво: напрямки інтенсифікації галузі на сучасному етапі

17

ВПЛИВ БІОПРЕПАРАТІВ І СТИМУЛЯТОРІВ РОСТУ НА УРОЖАЙНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ ПОЛЬОВИХ КУЛЬТУрі

20

„ОКАРІН-ВЕТ” – пробіотичний препарат для лікування та профілактики шлунковокишкових захворювань телят

22

Агромозаїка

24

С.В. Дерев’янко, О.І. Бакун

А.В. Іванько, О.Ю. Локоть

В.В. Волкогон

А.Г. Бардаков, В.А. Бардаков, І.О. Кобижча

М.О. Сардак

М.М. Назаренко

Л.М. Скачок, Л.В. Потапенко, Т.М. Ярош

Л.М. Скриннік


Новинки

Носівська селекційно-дослідна станція Чернігівського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук

ОЗИМЕ ЖИТО сорт

Походження. Сорт—синтетик на домінантнокороткостебельній основі. Крупнозерний. Перспективний на 2006 рік. Автори сорту. Скорик В. В., доктор с.-г. наук, Скорик В. В., кандидат с.-г. наук. Апробаційні та біологічні ознаки. Короткостеблий, висота до 100-110 см, вирівняний. Високоурожайний, дворядний, довгий, виповнений, при дозріванні пониклий. Число квіток у колосі перевищує 80-72 шт. Озерненість при нормальних погодних умовах більше 90 %. Крупність зерна перевищує 50 г. Середньостиглий. Стійкий до вилягання, снігової плісняви, грибкових хвороб і проростання на пні. Кущистість висока Число падіння більше 235. За більш докладною інформацією Хлібопекарські якості відмінні. стосовно нового сорту жита озимого Пропонуємо співробітництво „Синтетик 38" звертатись за адресою: у розмноженні і поширенні сорту. 17035, с. Прогрес, Козелецький р-н, Агротехніка вирощування Чернігівська область. загальноприйнята. Телефони: (04646) 3-63-10, 3-63-33.

СИНТЕТИК 38

17131, с. Дослідне, Носівський р-н, Чернігівська область. Телефон: (04642) 2-16-71.


ОЗИМЕ ЖИТО

Національний стандарт України

Боротьба Чернігівський інститут агропромислового виробництва Української академії аграрних наук

За більш докладною інформацією стосовно нового сорту жита озимого „Боротьба” звертатись за адресою: 17035, с. Прогрес, Козелецький район, Чернігівська область. Телефони: (04646) 3-63-10, (04646) 3-63-33. 17131, с. Дослідне, Носівський район, Чернігівська область. Телефон: (04642) 2-16-71.

Походження. Сорт-синтетик. Створений з використанням домінантнокороткостеблих донорів. Внесений до Державного реєстру сортів України в 1993 році для зон Полісся, Лісостепу та Степу. Автор сорту: Скорик В.В., Москалець В.І. Апробаційні ознаки. Різновидність вульгарне. Колос щільний, колоскова луска ланцетна з добре вираженою нервацією, остюки середньої довжини, напіврозходяться. Зернівка напіввідкрита, овальна, сіро-зелена, маса 1000 зерен 42 г. Біологічні особливості. Сорт середньостиглий, висота рослин 115-133 см, стебло потовщене, циліндричне, листки широкі, вкорочені, темно-зелені з сизим кольором. Зимостійкість хороша, стійкість до вилягання, осипання та посухи висока. Стійкість до хвороб задовільна. Урожайність сорту – 9,99 т/га на Правдинській сортодільниці в Литві. Напрямок використання – зерновий. Вміст білка – 10-11 %. Хлібопекарські якості високі. Агротехніка вирощування загальноприйнята для даної зони вирощування. Висока кущистість дозволяє зменшувати норму висіву на родючих ґрунтах до 4 млн. схожих зерен на гектар. Сумарна кількість азотних добрив не повинна перевищувати 90 кг/га.


наші інтерв’ю

Заступник голови Чернігівської ОДА з питань агропромислового розвитку Олександр Шанойло: «Завдання влади захищати інтереси громади» Досить напруженою була нинішня весна для аграріїв Чернігівщини. Незважаючи на те, що посівна розпочалась на два тижні раніше, ніж звичайно, грунт виявився недостатньо вологим, тож необхідно було провести роботи у найкоротші терміни. І наші селяни вкотре змогли довести, що вони – справжні господарі: сівба проводилась з ефективним використанням новітніх енергозберігаючих технологій, що дозволило максимально скоротити посівні строки і отримати значну економію пально-мастильних матеріалів. Про те, що зроблено і що сьогодні турбує хліборобів – в інтерв’ю із заступником голови ОДА з питань агропромислового розвитку О.М. Шанойлом.

Кор.: Олександре Михайловичу, яким чином можна підсумувати нинішню посівну кампанію в області? Цього року ми плануємо довести загальну посівну площу по області до 1 мільйона 41 тисячі га, збільшивши її у порівнянні з минулим роком на 80,5 тис. га, що дорівнює приблизно площі п’яти районів Чернігівщини. На сьогодні повністю виконані прогнозні показники з посіву ярих культур, хоча роботи на полях ще тривають. Зокрема, продовжується сівба гречки. Цьогоріч у два рази збільшено посівні площі соняшника, майже у півтора - кукурудзи. Більше від запланованого посіяно сої, проса. Натомість цукрових буряків, льону-довгунця і ярого ріпаку в нинішньому році вирощуватись буде менше від запланованого. Хочеться сказати ще про договори оренди землі. Ця тема є дуже важливою для селян області. На жаль, не всі інвестори, які сьогодні йдуть у село, бажають ефективно господарювати. Тому головним управлінням агропромислового розвитку разом з управлінням земельних ресурсів та проектно-технологічним центром „Облдерж№2(12), квітень-червень 2008

родючість” розроблений новий типовий договір оренди землі, який значно ефективніше захищає права селян - власників землі. Він дозволяє у разі невиконання інвестором-орендарем своїх договірних зобов’язань в односторонньому порядку розірвання угоди. Я раджу при укладанні договорів оренди землі користуватися цим новим договором. Телефонуйте до головного управління агропромислового розвитку. За номером (04622) 4-04-61 юристи управління проконсультують вас і нададуть примірник нової угоди. Кор.: З якою метою був розроблений новий проект договору оренди землі? Чи користуються сьогодні ним при укладанні договорів? Проект договору оренди землі, розроблений головним управлінням на основі Типового договору оренди землі (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220 “Про затвердження Типового договору оренди землі”), більш ефективно захищає права та забезпечує соціальні гарантії орендодавців - власників земельних ділянок. На даний час серед власників держаних актів на право приватної власності на земельну ділянку проводиться відповідна роз’яснювальна робота щодо укладення (переукладення) таких договорів оренди землі. Кор.: А яким чином місцеві органи виконавчої влади можуть впливати на тих орендарів, які невчасно або не в повному обсязі розраховуються з селянами за паї? Відповідно до статті 16 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” місцеві державні 1


наші інтерв’ю адміністрації на відповідних територіях здійснюють контроль за станом виконання зобов’язань, а також використанням та охороною земель. Стаття 28 цього Закону передбачає, що для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право давати обов’язкові для виконання розпорядження керівникам підприємств, установ, організацій, їх філій та відділень незалежно від форм власності, а також громадянам, порушувати питання про їх відповідальність у встановленому законом порядку. Кор.: Сільгоспвиробників Чернігівщини сьогодні турбує, чи отримають вони компенсацію за озимі, посіяні торік, і чи повернуть їм відсотки за кредити? Якщо господарства до 1 квітня подали на розгляд районних комісій повний пакет документів, що вимагаються постановою КМУ №86 від 22.02.08 року, і вони мають право отримувати бюджетні кошти, то вони отримають по 100 грн. на 1 гектар посівів озимої пшениці та жита. Стосовно повернення відсотків за кредити також існує відповідна процедура. І якщо вона дотримана, проблем з поверненням не виникне. Кор.: На продовження теми - які державні програми підтримки сільгоспвиробників працюватимуть у нинішньому році? Які кошти на це передбачені? У 2008 році з бюджету за державними цільовими програмами очікується фінансування галузі, як і торік, по 22-х напрямах на загальну суму майже 200 млн. грн. На сьогоднішній день в область надійшло 21,7 млн. грн., зокрема, на компенсацію за посів озимих зернових (10,3 млн. грн.), на доплату за здану на переробні підприємства велику рогату худобу, свиней та птицю (4,4 млн. грн.), на доплату за корів м’ясного напряму (4,6 млн. грн.) та на здешевлення відсотків по кредитах (1,2 млн. грн.). Кор.: Ви вже згадували про те, що цьогоріч в області значно скоротились посіви льону-довгунця. Що ж у перспективі чекає на наших льонарів? Чи існує якась програма розвитку льонарства? Останні роки в області існує тенденція до зменшення площ під посів льону. З 1990-го року по 2000-й посівні площі зменшились у 8 разів. У наступні роки кон’юнктура на світових ринках по льоноволокну була сприятлива, тому намітився певний підйом галузі. Але через світову кризу 2005 року обсяги льоновиробництва знову впали. Цього року намічено засіяти льоном-довгунцем 4,4 тисячі га, що на 1,3 тисяч га, або 23% менше, ніж торік. На сьогоднішній день держава виплачує виробникам льону по 640 грн. компенсації на гектар посіву. Для цього на п’ять років виділяється понад 50 млн. грн. Але на думку самих льонарів, галузь може здолати системну кризу, якщо сума держав2

них дотацій щонайменше подвоїться. Кор.: Ще одне болюче для аграріїв питання – заробітна плата. Роками вона в АПК залишається однією з найнижчих серед інших галузей. Яка ситуація стосовно цього в області? Середньомісячна заробітна плата одного працівника в еквіваленті повної зайнятості становить зараз 816 грн. Проти відповідного періоду минулого року вона збільшилась на 299 грн. (58%). В розрахунку на 1-го штатного працівника заробітна плата збільшилась проти відповідного періоду минулого року на 262 грн. (64%) і становить 672 грн. Найвищий рівень зарплат у Бобровицькому (1379 грн.), Срібнянському (1095), Прилуцькому (881), Носівському (867) та Варвинському (860) районах. При встановленому з 1січня 2008 року мінімальному рівні заробітної плати в розмірі 515 грн. за лютий в Н.-Сіверському районі вона склала лише 339 грн., Сосницькому - 414 грн., Куликівському - 459 грн., Городнянському - 469 грн., Семенівському - 512 грн. ( з 1 квітня п. р. - 525 грн.). Менше прожиткового рівня для працездатного населення (633 грн., а з 1 квітня п. р. - 647 грн.) вона була в 13 районах області (Борзнянському, Городнянському, Коропському, Корюківському, Куликівському, Ніжинському, Н.-Сіверському, Ріпкинському, Семенівському, Сосницькому, Талалаївському, Чернігівському та Щорському). Кор.: І на завершення нашої розмови – ваші побажання нашим чернігівським аграріям, людям, які живуть і працюють на селі. Підсумовуючи наше спілкування, я хочу підкреслити: цьогорічна весняно-посівна кампанія була повністю забезпечена фінансовими, матеріальними та іншими ресурсами. Влада повністю контролює і спрямовує це питання. Тому запевняю: ми докладаємо усіх зусиль, аби стратегічно важливий для всієї області напрямок роботи із забезпечення продовольчої безпеки регіону працював чітко та злагоджено. Що стосується орендних відносин на селі, хочу ще раз підкреслити - селяни мусять бути пильними, мають ефективно захищати свої права, оскільки випадки їх порушення останнім часом, на жаль, частішають. Щоб відстояти свої інтереси, я раджу людям уважно придивлятися до тих інвесторів, які йдуть до них у село хазяйнувати. Аби юридично застрахуватися від горе-інвестора, слід використовувати новий договір оренди землі, розроблений головним управлінням агропромислового розвитку, про який уже йшлося. Насамкінець хочу запевнити, що ми повністю усвідомлюємо: одне з найголовніших завдань влади - захищати інтереси громади. Над чим ми з вашою допомогою і працюватимемо. Розмову вели Н. Дерев’янко та І. Кузьменко.


нтп: проблеми, пошуки, здобутки

Шляхи удосконалення обробітку ґрунту Провідні вчені аграрної науки вважають, що сучасне землеробство України увійшло в період кардинальних змін, у тому числі це стосується і системи обробітку ґрунту. Система обробітку ґрунту - це комплекс заходів обробітку ґрунту під культури сівозміни. Загальновідомо, що останні 20-30 років в Україні існувала диференційована система обробітку, яка передбачала використання традиційного полицевого і безполицевого обробітку ґрунту. Позитивом диференційованої системи обробітку, на думку її прихильників, є те, що створений внаслідок обробітку шар ґрунту сприяє оптимальному розвитку кореневої системи та ефективному використанню нею поживних речовин і вологи. Вона забезпечує глибоке загортання органічних добрив та обумовлює високий коефіцієнт їх гуміфікації. Крім того, за умови дотримання технології гарантує очищення полів від бур’янів. Водночас суттєвими недоліками цієї системи обробітку ґрунту є знеструктурення та ерозія ґрунту, підвищені втрати ним органічної речовини через надмірну аерацію верхнього шару. Крім цього, диференційована система обробітку ґрунту потребує значних витрат на пально-мастильні матеріали, дорожнеча яких сьогодні відчувається повсюдно. У зв’язку з цим провідні вітчизняні вчені заявляють про нагальну необхідність перегляду підходів обробітку ґрунту та необхідність його мінімалізації. Про це також свідчить і світовий досвід впровадження системи нульового обробітку ґрунту прямої сівби (Nо-TILL), яка набула поширення у США, Канаді, південноамериканських країнах та Австралії. Слід зазначити, що дослівний англійський вислів “Nо-TILL” перекладається, як “не орати”. Сутність такої технологічної системи полягає в №2(12), квітень-червень 2008

С.В. Дерев’янко, директор Чернігівського інституту АПВ УААН, канд. біологічних наук; О.І. Бакун, ст. науковий співробітник, канд. с/г наук

заміні низки заходів механічного обробітку (основного і передпосівного та по догляду за посівами) лише на одну технологічну операцію, здійснювану стадним агрегатом, який поєднує смуговий, або суцільний обробіток на глибину заробки насіння здебільшого у поєднанні з локальним внесенням добрив із сівбою на попередньо не обробленому полі. Бур’яниста рослинність знищується при цьому виключно за допомогою гербіцидів. Основну роль серед них виконують системні препарати суцільної дії класу гліфосатів. Вони є найбільш екологічно сприятливими, оскільки після прояву токсичної дії швидко знешкоджуються в процесі біологічного розкладу ґрунтовими мікроорганізмами. Прихильники такої технології стверджують, що полю не потрібен сталевий плуг, бо воно має свій природний плуг, за який не треба платити. Функції останнього виконують коріння рослин та дощові черв’яки, котрі пронизують грунт мільярдами капілярів на глибину один-два метри. Так відбувається природне розпушування землі. Важливо також і те, що при системі Nо-TILL поживні речовини не виносяться з поля, не спалюються, не приорюються, а рівномірно розподіляються по всій площі. Шар мульчі, що утворюється внаслідок цього, захищає землю від вивітрювання, насичує її органічними речовинами, зберігає вологу, пригнічує бур’яни. Техніка, що застосовується при прямій сівбі, звичайно ж, відрізняється від традиційної, вона виконує одночасно кілька операцій та витрачає в кілька разів менше пального і коштів на обслуговування. Основними постачальниками такої техніки є США (Джон Дір), Канада (Флейсі-Койл), Німеччина (Хорш), Швеція (Ведерстад). Останнім часом з’явились на ринку комплекси з Аргентини. 3


нтп: проблеми, пошуки, здобутки

Продуктивність окремих знарядь і системи Nо-TILL залежить від ширини захвату і потужності трактора. Звичайна продуктивність агрегатів - 0,8 га на 1 м захвату на годину. Вартість окремих знарядь: посівний комплекс фірми Флейсі-Койл шириною захвату 9,7 м коштує 122 тис. у.о. (616 тис. грн.) у агрегаті з трактором Нью Голанд ТГ-230 - 147 тис. у.о. (742 тис. грн.), всього 1 млн. 358 тис. грн. Подібний комплекс для сівби просапних культур (кукурудза, соняшник, соя) – 12-рядна (8,4 м) сівалка “Кінзе” фірми Джон Дір коштує 63 тис. у.о. (312 тис. грн.) плюс трактор потужністю 315 к.с. - 167 тис. у.о. (843 тис. грн.), всього 1 млн. 164 тис. грн. За даними ННЦ «Інститут землеробства УААН», зараз у світі площа ріллі, на якій запроваджено Nо-TILL-системи, становить 6,8 %. З цього показника 94,7 % припадає всього на шість держав: США, Канаду, Бразилію, Аргентину, Австралію, Парагвай. Усе це країни Європейської Колонізації, у яких не сформувались села. На всі інші держави припадає 5,3 %. А частка європейського континенту, включаючи і східну його частину, не перевищує 2,5-3,0 %. В Україні Nо-TILL-система впроваджена у корпорації “Агро-Союз”, що в селі Майське Дніпропетровської області. Досвід цього господарства показав, що технологія настільки витончена і складна, що неврахування однієї із її складових може перекреслити усі зусилля. ЇЇ не можна запровадити за рік. Для цього потрібно 3-5 років, аж поки земля не оживе, не відновить свою структуру. Тут досягли зменшення собівартості продукції в 4

шість разів і водночас підвищення врожайності зернових на 15-20 центнерів з гектара. Проте академік В.Сайко і професор А. Малієнко застерігають від ідеалізації цього технологічного дива і радять поглянути на нього ще й з соціального, екологічного, технологічного та фінансового боків. Ця технологія потребує простору, великих площ і водночас не любить, коли в ній задіяні зайві люди. На їхню думку, найбільш ефективно Nо-TILL-система може застосовуватись у господарствах, які мають у користуванні не менш як 10 тисяч гектарів. Для цієї площі достатньо одного 500-сильного трактора, укомплектованого посівними знаряддями з шириною захвату 18-25 метрів, трьохчотирьох зернових комбайнів, обприскувача продуктивністю 1 тис. га на добу. Для обслуговування такого комплексу треба всього 15 працівників. Отже, масове запровадження у нас Nо-TILL-системи призведе до скорочення великої кількості робочих місць у сільській місцевості. Інший негативний момент - це зростання пестицидного навантаження в агроекосистемах, наявність якого є незаперечною. У США вигоди від мінімального і нульового обробітку ґрунту зробили фермерів заручниками цих технологій. За відсутності оранки кількість бур’янів, комахоподібних шкідників, хвороб, що локалізуються і розмножуються у залишеній стерні, значно підвищується. За таких обставин фермерам доводиться вносити пестицидів удвічі більше, ніж раніше. Держава активно стимулює виробництво продовольства, яке використовує як важливий експортний ресурс і своєрідну “політичну зброю”. Але наприкінці останнього десятиріччя громадськість США таку надмірну хімізацію стала розцінювати як катастрофічну. Рівень хімічного забруднення ґрунтів, особливо водних ресурсів, учені характеризують як “найбільшу помилку”, якої американська нація припустилась за останні десятиріччя. В США сталося щось подібне до “сільськогосподарського Чорнобиля”. Отруєння агрохімікатами щорічно зазнають близько 300 тисяч осіб. Науковці визнають, що результати бездушної гонитви за прибутками проявляються зростанням онкологічних захворювань, найперше в сім’ях фермерів. Дослідженнями, проведеними у штаті Канзас, встановлено, що використання пестицидів групи 2,4-Д ушестеро збільшує захворюваність фермерів на рак і у вісім разів - тих, хто безпосередньо готує суміші та вносить їх на поля. Рівень диоксину в організмі новонароджених дітей у 27 разів вищий за ту кількість, яка вважається


нтп: проблеми, пошуки, здобутки безпечною для накопичення протягом усього життя людини. Неприємним є те, що окремі хлорорганічні пестициди за токсичністю у 100 разів перевищують сумно відомий ДДТ. Заборонені у США гербіциди й донині експортують у інші країни. Така ситуація склалася в економічно розвиненій країні, де екологічне навантаження здійснюють на 12 % території. Чого ж тоді чекати Україні, де таке пестицидне навантаження відбуватиметься на 60 % території? При цьому частка сільського населення, зосереджена в цій зоні, становить не 2-3, а 32 % від загальної кількості населення країни, а в окремих областях перевищує 50 відсотків. Крім цього, застосування Nо-TILL в умовах України, на думку академіка В. Сайка, призведе до зниження врожайності в середньому на 10 відсотків. Часткова економія енергоносіїв не компенсує ці витрати. Він вважає що Nо-TILL - не шлях виходу з бідності, а наслідок. Це найперший спосіб ведення землеробства в країнах із значними обсягами орних земель і вкрай обмеженою чисельністю сільського населення, а для окремих країн - ще й з високою ціною робочої сили. Загалом проаналізувавши обробіток ґрунту по Nо-TILL, науковці ННЦ «Інститут землеробства УААН» вказують на 17 негативних і 13 позитивних його сторін. Серед останніх, безумовно, заслуговують на увагу перш за все різке підвищення продуктивності праці (у 3-5 разів), фактор часу (своєчасна сівба у найкращі агротехнічні строки), скорочення витрат на оплату праці у 1,6 рази, придбання техніки - у 1,5, пального - у 2,2 раза. Економія сукупних прямих витрат, за даними зарубіжних країн, становить 12 %. Зведення до мінімуму ерозійних процесів та можливість значного підвищення вмісту у ґрунті органічної речовини й гумусу, збереження ґрунтової вологи від втрат на фізичне випаровування. Збагачення ґрунтів на мікро- і мезофауну, зокрема на дощових черв’яків, які відіграють значну позитивну роль у формуванні родючості ґрунту. Зменшення емісії СО2 в атмосферу внаслідок зниження витрат пального у річному циклі польових робіт та вилучення сотень мільйонів СО2 з атмосфери і закріплення його у формі органічної речовини ґрунту та ін. Слід зазначити, що проблемі сучасних технологій обробітку ґрунту були присвячені загальні збори Української академії аграрних наук, які відбулись в кінці листопада 2007 року. З доповіддю виступив директор Національного наукового центру “Інститут землеробства УААН” В. Сайко. За його висновками, землеробські технології в Україні давно вже розвиваються у бік зменшення обробітку ґрунту. Оранка в чистому вигляді застосовується лише на третині сівозмінних площ, на решті діє в основному безполицевий (дисковий, плоскорізний, чизельний) обробіток. Назрівають і більш кардинальні зміни. Подорожчання пального змушує вдаватися до технологій, які дають змогу його економити. Далі академік підкреслив, що самобутня землеробська культура України свого часу давала змогу одержувати врожаї зернових не нижчі, ніж у США. На його думку, шлях українського землеробства - європейський. №2(12), квітень-червень 2008

Це інтенсивне землеробство на обмеженій території з одночасним розширенням земель рекреаційного природоохоронного призначення. Та попри всі недоліки і традиції Nо-TILL, як вважає науковець, буде поширюватися темпами, прямо пропорційними відтоку працездатного населення в міста і за кордон. Тим часом ні наука, ні аграрна освіта до цих процесів зараз не готові. Обмеженість досліджень на цю тему він пояснив тим, що тривалий час на них не було соціального замовлення. Тож слід надолужувати прогаяне: забезпечити науковий супровід нової технології, а у ВНЗ та профтехучилищах готувати кадри, які досконало володітимуть нею. У дискусії з цього питання академік В. Круть вказав на економічну неефективність інтенсивного обробітку, який призводить до ущільнення ґрунту, а це в свою чергу - до збільшення витрат пального на 40-50 % та зменшення врожайності на 20-25 %. Окрім того, завдається непоправна шкода орному шару землі. Отже, сучасному землеробству найбільш повно відповідають системи обробітку, засновані на принципах мінімалізації: зменшення кількості агротехнічних прийомів і глибини обробітку, застосування широкозахватних агрегатів, використання гербіцидів. Щодо Nо-TILL, то ця система в Україні ще недостатньо досліджена, однак вона знайде своє застосування за наявності необхідної техніки. Академік УААН Е. Лебідь до плюсів Nо-TILL зараховує високу протиерозійну ефективність, мінімальні витрати пального і праці, а до недоліків - високий ступінь хімізації та високі ціни на засоби виробництва. Тому що технологію можна застосовувати не скрізь. Зокрема, на важких за механічним складом ґрунтах із вмістом глини понад 50 % необроблений грунт переущільнюється до критичного рівня. Тобто, кожен тип ґрунтів потребує саме тієї технології обробітку, яка найбільше захищатиме землю від погіршення та буде найефективнішою. На думку академіка В. Медведєва, недоліки диференційованої системи обробітку ґрунту були непомітні, поки не пішли вгору ціни на пальне. Тож слід уважніше придивитися до Nо-TILL. Система Nо-TILL підвищує стійкість посівів до посухи, зменшує залежність від необхідності обов’язкового внесення органічних добрив, постійний рослинний покрив позитивно впливає на

5


нтп: проблеми, пошуки, здобутки повітряний та водний режими ґрунту. Очевидні й економічні переваги. Разом з тим ця технологія не досить ефективна на надто важких і надто легких, перезволожених і підсолених ґрунтах. Але якщо покласти на ваги плюси і мінуси Nо-TILL, то перші переважають, вважає В. Медведєв. У виступі заступника міністра аграрної політики С. Мельника підкреслювалось, що поширена в Україні так звана диференційована система обробітку ґрунту не зупинила деградацію ґрунтів, не зменшила витрат пального, не підвищила врожайність. Отже, треба більш наполегливо шукати способи здешевлення обробітку та захисту землі. Пріоритетним напрямком розвитку українського землеробства має бути мінімалізація обробітку. В постанові загальних зборів Української академії аграрних наук записано, що в умовах строкатості як ґрунтового покриву, так і атмосферного зволоження сільськогосподарських угідь країни, а також біологічних особливостей різних польових культур жодна з відомих систем обробітку ґрунту не може задовольнити усіх сільськогосподарських товаровиробників. У зв’язку з цим перспективними слід вважати загальні диференційовані системи обробітку ґрунту, які в подальшому будуть удосконалюватись з метою їх мінімалізації. Вердикт науковців цілком логічний: жодна система не може бути поширеною одразу на території всієї країни. Наприклад, для запровадження Nо-TILL потрібні великі земельні наділи. Розвитку такої технології у поліських і особливо у західних областях заважає висока концентрація сільського населення, задіяного в дрібних агроформуваннях і присадибних господарствах, а це в свою чергу стримує розвиток індустріального великотоварного виробництва та запровадження працезберігаючих технологій. В той же час Nо-TILL-система невдовзі може мати значні перспективи поширення в зоні Степу - в таких урбанізованих областях, як Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька з часткою сільського населення відповідно 9,7; 13,6; 16,6 і 23,8 %. Саме в цих регіонах утворилися “господарствадесятитисячники”, де організаційні і природні умови виробництва складаються на користь безплужного землеробства. Поступово, але в менших обсягах, ця технологія одержить розвиток і в Лісостепу, де частка сільського населення становить 42 % і де розвинута бурякова спеціалізація, а при ній без глибокої оранки не обійтися. В зоні Полісся грунтово-кліматичні чинники запровадженню такої технології не сприяють, а соціально-економічні умови для них ще не склалися.

6

Отже, з урахуванням того, що в Лісостепу і на Поліссі в переважній більшості господарств застаріла матеріально-технічна база, вкрай низьке фінансове забезпечення, порушення стабільності у землекористуванні, у найближчому майбутньому, як вважають академік В.Сайко і професор А. Малієнко, відчутних змін у сформованих нині системах обробітку ґрунту не відбудеться. Безпосередньо підвищаться темпи його мінімалізації переважно на основі використання вітчизняної техніки та інтегрованої системи захисту рослин. Науковці прогнозують, що в найближчому майбутньому оранка і безполицевий обробіток ґрунту будуть застосовуватись в межах зональних диференційованих систем у приблизно рівних пропорціях, кожна з яких буде складати до 15 млн. га. При цьому обробіток по системі NоTILL буде застосовуватись у межах 1 млн. га. В подальшому по мірі збільшення обсягів застосування інтенсивних технологій вирощування польових культур і відновлення поголів’я сільськогосподарських тварин необхідно буде раціонально скорочувати площі орних земель і переводити їх у природні кормові угіддя та під заліснення. Що ж стосується обробітку ґрунту безпосередньо в господарствах нашої області, то зараз у переважній їх більшості застосовуються диференційовані системи обробітку. Вони були розроблені на основі результатів наукових досліджень Чернігівського інституту АПВ та інших наукових установ УААН і висвітлені в “Наукових основах агропромислового виробництва Чернігівської області”, виданих у 2004 році, та в попередньому їх виданні. Рекомендовані системи обробітку передбачають чергування в сівозміні оранки під просапні культури і озимі культури після багаторічних трав з поверхневим дисковим обробітком під інші культури. Зараз в умовах постійного зростання цін на пальне та появи нової сучасної вітчизняної техніки існуючі системи обробітку ґрунту потребують подальшого удосконалення в напрямку мінімізації. З цією метою, починаючи з 2008 року, Чернігівський інститут АПВ буде відпрацьовувати у виробничих дослідах дослідного господарства «Іванівка» (Борзнянський район) новітні технології обробітку ґрунту з використанням сучасної вітчизняної техніки. В питанні освоєння “нульового обробітку” перші позитивні кроки зроблені виробничниками ТОВ “Дружба-Нова” (с. Озеряни Варвинського району). Це і є надійною запорукою успішного удосконалення існуючих та відпрацювання новітніх технологій обробітку ґрунту у господарствах нашої області в найближчій перспективі.


НТП: проблеми, пошуки, здобутки

Ринок насіннєвої картоплі в Україні В Україні сучасний стан галузі і ринку картоплі тією чи іншою мірою об’єктивно стабілізує споживчий кошик населення. Водночас ця культура служить для приготування кормів тваринам, а також є важливою сировиною для промисловості. Наша країна входить у число найкрупніших виробників цієї культури у світі. Щорічна площа посівів в Україні становить 1,4-1,6 млн. га. Картоплярство, мабуть, єдина галузь сільського господарства України, де обсяги виробництва за останні роки суттєво не змінилися. Так, наприклад, динаміка виробництва та врожайності картоплі, за даними Держкомстату, виглядає таким чином: 2000 р. - валовий збір складав 19,8 млн. т, урожайність - 122 ц/га, 2005 р. - відповідно, 19,5 та 128, 2006 р. - 19,5 та 133, 2007 р. - 19,1 та 131. Для порівняння: у Китаї валові збори втричі більші, у США - близько 22 млн. тонн, Німеччині - 13 млн. тонн. На жаль, вирощування культури характеризується низькою врожайністю. Наприклад, середній рівень урожайності в Україні у 3,3 раза нижчий, ніж у США, у 3,7 - ніж у Нідерландах, у 4 рази ніж у Бельгії. При цьому картопля в Україні найбільше використовується для харчування людей. Виробництво картоплі на душу населення у нашій країні становить близько 416 кг, зокрема в Чернігівській області - 819 кг бульб (при фізіологічній нормі 110 кг), у світі - 49 кг. В Україні картоплю вирощують в усіх областях та Автономній Республіці Крим. Найбільші площі посадки у 2007 році були зосереджені у Вінницькій, Київській, Львівській, Чернігівській, Харківській, Хмельницькій та Черкаській областях. У вирощуванні картоплі на частку Чернігівщини в 2007 році припадало 8,4 % валового збору картоплі в Україні (1610 тис. тонн). В цілому Чернігівська область дещо втратила колишні обсяги - в 1986-1990 рр. на її частку припадало 12,5 % валового збору картоплі в Україні. Відмічена також тенденція до зменшення посівних площ під картоплею в Україні у всіх категоріях господарств. Так, у 2007 році площа під картоплею складала 1448,4 тис. га, тобто 99,2 % від 2006 р. (табл. 1). На сучасному етапі намітилась негативна тенденція зміни структури посівів цієї культури у напрямі переміщення її в особисті підсобні господарства та втрати спеціалізованого виробництва картоплі. Так, якщо у 1990 році у великих спеціалізованих господарствах картопля вирощувалась на площі 477 тис. га, то в 2007 році у спеціалізованих сільськогосподарських підприємствах різних форм власності її площа станови-

№2(12), квітень-червень 2008

А.В. Іванько, завідувач лабораторії економіки та управління, кандидат економічних наук; О.Ю. Локоть, завідувач відділу наукового менеджменту та маркетингу інновацій, кандидат сільськогосподарських наук, доцент, Чернігівський інститут агропромислового виробництва УААН

ла 20,7 тис. га, або в 23 рази менше. За цей період відбулись значні зміни у розміщенні картоплі в зональному розрізі. В 1986-1990 рр. на Поліссі було зосереджено 59,2 % посівів, в Лісостепу - 25,3 %, а в Степу - 15,5 %. На даному етапі площа картоплі на Поліссі зменшилась на 10 %, а в зоні Лісостепу і Степу збільшилась на 150 тис. га. В Україні, на відміну від провідних розвинених країн, на промислову переробку використовується до 14 % від валового збору, а в таких країнах як Великобританія, Німеччина, США - від 30 до 60 %. При цьому асортимент картоплепродуктів налічує близько 100 найменувань. Сучасний ринок картоплепродуктів у нашій країні представлений лише чіпсами, які виготовляються з напівфабрикатів, що надходять в Україну з Англії, Польщі, Німеччини, США, Швеції та інших країн. Загальне річне виробництво чіпсів в Україні дорівнює лише 10 тис. т, на що витрачається близько 50 тис. т картоплі за рік. На ринку представлені вироби 18 іноземних фірм, перш за все польських та німецьких. Щодо виробництва чіпсів в Україні, то воно сконцентроване на 8 невеликих підприємствах, найбільшими з яких є „Крафт Фудз Україна” у Київській області (8 тис. т чіпсів на рік) та „Кристал Плюс”, розташованому у Дніпропетровську, - 1,6 тис. т. Як сировину для виробництва українські переробники використовують сорти картоплі іноземної селекції (Сатурна, Карлена, Леді Розета, Фінка, Розалінд, Джаерла, Астерікс, Агрія), які при відповідній технології забезпечують середню урожайність від 40 до 45 т/ га. У зв’язку з цим вітчизняні виробники завозять насіннєвий матеріал для вирощування сировини з-за кордону, що призводить до збільшення собівартості готового продукту, а також

7


НТП: проблеми, пошуки, здобутки

до великих втрат при зберіганні бульб. Таким чином, споживання хрусткої картоплі на душу населення в Україні становить лише 0,25 кг на рік (для порівняння у США - 5,4, Англії - 1,8 кг/ рік). Останнім часом в цьому напрямку відмічена позитивна тенденція, зокрема створено вітчизняні сорти, придатні для картоплепродуктів (хрусткі пластівці, крекери, картопля фрі тощо). Серед них: Кобза, Зарево, Червона Рута, Дзвін, Віринея, Обрій, Либідь, Світанок Київський, Загадка, Молодіжна, Фантазія, Лілея, Повінь, Лелека. Не дивлячись на певну сталість валового виробництва картоплі, в галузі визріли суттєві проблеми. Це складний стан із технологічним забезпеченням. Для прикладу можна відмітити, що наявна кількість картоплесаджалок може забезпечити посадку картоплі в оптимальні строки на площі не більше 200 тис. га (13 % загальної площі). Практично механізована посадка картоплі здійснюється у спеціалізованих сільськогосподарських підприємствах на площі 16-20 тис. га. Не кращий стан і зі збиранням врожаю. Комбайнове збирання може здійснюватись лише на площі близько 20 тис. га (1,2 % від загальної площі посіву). Це в комплексі призводить до втрат урожаю на рівні 30 %. Картоплярство в Україні залишається досить трудомісткою галуззю з низьким рівнем продуктивності праці. В цілому рівень механізації у цьому підкомплексі АПК не перевищує 20 %. На виробництво 1 ц бульб в агроформуваннях витрачається в середньому 4-6 людино-годин, а в країнах з розвиненим картоплярством - 0,2-0,5 люд.-год., або в 10-20 разів менше. Якщо брати до уваги виробництво картоплі у приватному секторі, то тут праці витрачається, порівняно зі спеціалізованими сільськогосподарськими підприємствами, у 2,5-3 рази більше. Значно зменшилося застосування у підприємствах добрив: органічних на одиницю площі - на 70 %, мінеральних - на 60 %. На площі понад 400 тис. га картопля вирощується у беззмінній культурі. За останні роки в середньому по Чернігівській області затрати праці на 1 га картоплі в 11 разів вищі, ніж затрати на 1 га озимої пшениці, і становлять 250 люд.-год. на 1 га посіву. Собівартість картоплі має дуже значні зональні відмінності: найменша - в зоні Полісся, найвища - в зоні Степу. Починаючи з 1998 року і на сьогодні, виробництво картоплі в Україні майже збиткове за вийнятком насіннєвої. Так, собівартість 1 ц картоплі у 2006 році становила 58,26 грн., середня реалізаційна ціна - 104,94 грн., прибуток на 1 га зібраної площі - 2555,4 грн., рівень рентабельності - 56,2 %. Характерною особливістю сучасного внутрішнього ринку

8

картоплі в Україні є нестабільність попиту та пропозиції, істотне коливання валового збуту, подорожчання виробництва. Це викликало появу на ринку картоплі імпортованої продукції. В останні три-п’ять маркетингових років основна маса імпортної картоплі надходила в Україну із Угорщини, Польщі, Нідерландів, Туреччини, Сирії, Ірану, Білорусі, Вірменії, Росії та Литви. Серед імпортерів картоплі в Україну перші місця займають Польща (25,4 %), Росія (25,1 %), Туреччина (24,7 %). Ввозиться в основному рання картопля та сортовий садивний матеріал. Ціна завезеного посадкового матеріалу картоплі в 1,7 раза вища порівняно з бульбами продовольчого призначення. Імпорт садивного матеріалу і ранньої картоплі зростає, і в 2006 році він становив близько 7 тис. тонн. В умовах ринкових відносин перевагу матимуть господарства, де виробництво картоплі ґрунтується на досягненнях науково-технічного прогресу. Висока рентабельність галузі передбачає використання високоцінного насіннєвого матеріалу. Для найбільш ефективного використання генетичного потенціалу даної культури необхідні вчасне сортооновлення та сортозаміна. Ці заходи сприяють підвищенню приросту врожаю майже до 50 %. Кожна грошова одиниця, використана на придбання нового сорту, дає змогу одержати три одиниці прибутку. Серед зареєстрованих в Україні у 2007 році сортів картоплі нараховується 102 сорти, в т.ч. ранніх - 36, середньоранніх - 28, середньостиглих - 21, середньопізніх - 14, пізніх - 1. З них сортів української селекції - 64, зарубіжної - 38. Можна вважати, що сортовий склад картоплі на сучасному етапі дає можливість вибрати високопродуктивні сорти для агрокліматичних умов різних зон вирощування. Вітчизняні і зарубіжні сорти, занесені до Реєстру, здатні забезпечити у виробничих умовах урожай бульб на рівні 35-45 т/га. Сорти вітчизняної селекції займають чільне місце щодо сортових ресурсів у картоплярстві України. Слід відзначити тенденцію у світовому картоплярстві до зниження питомої ваги витрат на насіння. Але цей процес не скрізь однаковий. Наприклад, у країнах СНД, Прибалтики та країнах, що розвиваються, витрати на насіння ще дуже великі. Так, у США, Німеччині, Франції на насіння використовують 7-8 % бульб загального виробництва, а в країнах СНД, Прибалтики та України - 22-24 %. Чернігівщина належить до зони незначного виродження картоплі (поряд з Київською, Житомирською, Сумською, Волинською, Рівненською, Тернопільською та Львівською областями). Але дослідженнями Інституту землеробства південного регіону УААН доведено не тільки принципову можливість, а й економічну доцільність створення регіональної системи насінництва картоплі в умовах зони Степу (втрата ще одного сегменту ринку насіння для поліського регіону) - собівартість продукції порівняно з привозними бульбами знижується на 21 %. Таким чином, в сучасних умовах, а саме: за зосередження виробництва картоплі на дрібних ділянках, практично в монокультурі, за наявності значної кількості збудників хвороб і шкідників основними передумовами ефективного використання генетичного потенціалу сортів все ж таки є вчасна сортозаміна і сортооновлення. Аналіз стану виробництва картоплі в Україні зобов’язує звернути увагу на необхідність інтенсифікації процесу оригінального та елітного насінництва картоплі як за рахунок застосування рекомендованих, так і розробки нових насінницьких прийомів та заходів. За 2004-2006 рр. в


НТП: проблеми, пошуки, здобутки Україні вирощено близько 45 тис. т насіннєвого матеріалу високих категорій, із них в 2006 році - 17,8 тис. т, в т.ч. еліти - 11,3 тис. т. Основна кількість еліти - 6 тис. т - вирощена в елітгоспах, де здійснюють роботу опорні пункти з первинного насінництва Інституту картоплярства УААН (табл. 2). Насінництво картоплі в базових елітгоспах здійснювалося по 61 сорту, в т.ч. по 19 ранніх, 19 середньоранніх, 12 середньостиглих, 11 середньопізніх. Використовувалися в основному ранні та середньоранні сорти - 62 % до загальної кількості. У насінницький процес в 2007 році було залучено 75 із 102 реєстрованих сортів, із них 60 вітчизняної та 15 іноземної селекції. При цьому основні обсяги виробництва еліти складали такі сорти, як: Обрій, Санте, Невський, Водограй, Тетерів, Слов’янка, Дубравка, Серпанок, Явір, Повінь, Дніпрянка, Фантазія. Обсяг виробництва суперсупереліти в базових елітгоспах становив 65%, а супереліти - 68 % до їх загальної кількості (табл. 3). Дослідженнями щодо адаптивної здатності сортів картоплі в різних регіонах України встановлено, що найбільш продуктивними в зоні Полісся та Лісостепу є середньостиглі та середньопізні сорти, в умовах Криму - ранньостиглі. Тому необхідно зосередитися на виробництві насіннєвого матеріалу сортів, що відзначаються найбільшою продуктивністю в даному регіоні. Це сприятиме збільшенню виробництва конкурентоспроможної продукції та створенню ефективного ринку насіннєвого матеріалу картоплі високих категорій. Щодо Чернігівської області - всього по регіону вирощується близько 50 сортів, а первинне та елітне насінництво ведеться на 24 сортах. Функції по одержанню і розмноженню оздоровленого вихідного матеріалу (оригінальне насінництво) покладено на Інститут сільськогосподарської мікробіології, Чернігівський інститут агропромислового виробництва УААН, ЗАТ НВО “Чернігівеліткартопля”. Виробництво еліти (базисне насінництво), заготівлю і реалізацію елітної картоплі виконує обласна виробничо-наукова асоціація “Чернігівкартопля”, до складу якої входить 11 елітно-насінницьких господарств. Відтворення еліти проводиться на основі клонового добору по традиційній п’ятирічній схемі, проте планується перехід на скорочену схему вирощування еліти з використанням міні-бульб. Виробництво сортової насіннєвої картоплі (репродукційне насінництво) проводиться в адміністративних районах області у визначених насінгоспах, де елітну картоплю розмножують до І-ІІІ репродукції. Кожне з визначених господарств щорічно завозить 28-30 тонн еліти на 100 га посівів товарної картоплі. Перша і друга репродукція використовуються для сортооновлення і сортозаміни в межах області, а третя - реалізується у південні області України.

№2(12), квітень-червень 2008

Разом з тим слід зазначити, що на ефективність роботи елітгоспів, як крупних товаровиробників насіннєвого матеріалу, значною мірою впливає відсутність стабільного ринку збуту виробленої еліти, перш за все, це відсутність чіткої системи репродукційного насінництва, ефективного прогнозування сортового складу, різке коливання цін на насіння високих категорій, фінансовий стан господарств, щорічна зміна порядку розподілу державних коштів на підтримку селекції та насінництва, невідповідність норми сортових надбавок на насіннєвий матеріал рівню затрат на їх виробництво, відсутність чіткої правової регламентації виконання і контролю чинних правил відтворення еліти і головне - періодичність завезення вихідного матеріалу для відтворення еліти. Головною ланкою процесу виробництва насіння картоплі є технологія, спрямована на отримання саме високоякісного посадкового матеріалу, як одного зі складових конкурентних переваг. Проте перевірки насінницьких господарств в Україні показали, що лише 64 % насіння еліти картоплі відповідає нормам. Зрозуміло, що успіх на насінницькому ринку визначається кількістю реалізованої, а не виробленої продукції. Тому подібне зниження конкурентоспроможності та дискредитація власного насіння може мати вкрай несприятливі наслідки як для виробників садивного матеріалу, так і для насіннєвого ринку в цілому. Відповідно до науково обгрунтованих норм споживання та враховуючи потребу в насінні, переробці, використанні на корм худобі та інші потреби, в Україні щорічно потрібно виробляти близько 20 млн. тонн картоплі. Вирішення сучасних проблем галузі картоплярства, на наш погляд, буде відбуватися за рахунок: - переведення галузі на інтенсивну крупнотоварну основу, що дозволить підвищити урожайність до 180-200 ц/га при скороченні площі посівів до 1,0-1,2 млн. га; - щорічного вирощування в країні для потреб виробників не менше 15-20 тис. тонн еліти в 25-30 спеціалізованих елітних господарствах (переважно поліської та лісостепової зон); - створення системи маркетингу обсягів виробництва і збуту елітного насіння, його асортименту, перспектив ринку насіння і процесів ціноутворення; - розробки і прийняття національної програми „Селекція та насінництво картоплі”; - пріоритетного розвитку ринку виробництва картоплепродуктів за рахунок розширення вирощування придатних для переробки вітчизняних сортів; - створення ринкової інфраструктури, яка б об’єднувала всі ланки агропромислово-торговельного ланцюга від початку виробництва до кінцевої реалізації на основі контрактної інтеграції.

9


НТП: проблеми, пошуки, здобутки Таблиця 1. Виробництво картоплі в Україні, 2007 рік ( за даними Департаменту ринків рослинництва, садівництва, виноградарства та виноробства), Мінагрополітики України

Сільськогосподарські підприємства

Усі категорії господарств Регіон

Зібрана площа, тис. га

Валовий збір, тис. ц

Урожайність, ц з 1 га

Зібрана площа, тис. га

Валовий збір, тис. ц

Урожайність, ц з 1 га

Зібрана площа, тис. га

Валовий збір, тис. ц

Урожайність, ц з 1 га

Автономна Республіка Крим Вінницька

19,2

1769,4

92

0,4

29,9

67

18,8

1739,5

92

109,7

11374,1

104

0,6

56,1

94

109,1

11318,0

104

Волинська

67,3

8992,3

134

0,8

89,3

107

66,5

8903,0

134

Дніпропетровська

49,6

3799,5

77

1,5

286,0

190

48,1

3513,5

73

Донецька

63,2

6206,4

98

1,2

166,0

142

62,0

6040,4

97

Житомирська

58,5

10366,8

177

1,8

377,4

201

56,7

9989,4

176

Закарпатська

35,1

5753,7

164

0,5

100,1

234

34,6

5653,6

163

Запорізька

32,8

1183,8

36

0,2

12,3

42

32,6

1171,5

36

Івано-Франківська

60,6

7749,8

128

0,2

27,7

122

60,4

7722,1

128

Київська

100,0

13888,7

139

2,8

720,8

258

97,2

13167,9

135

Кіровоградська

48,2

2986,8

62

0,1

2,8

27

48,1

2984,0

62

Луганська

41,6

5092,0

123

0,2

9,8

67

41,4

5082,2

123

Львівська

93,8

15008,7

160

1,5

334,9

226

92,3

14673,8

159

Миколаївська

22,1

1049,6

47

0,2

25,9

90

21,9

1023,7

47

Одеська

37,0

1097,2

30

0,3

29,8

93

36,7

1067,4

29

Полтавська

61,5

8914,0

145

0,3

21,8

94

61,2

8892,2

145

Рівненська

63,6

10543,9

166

0,4

61,1

144

63,2

10482,8

166

Сумська

64,3

10492,8

163

0,6

67,9

125

63,7

10424,9

164

Тернопільська

58,3

8884,2

152

1,6

284,1

177

56,7

8600,1

152

Харківська

78,5

11446,8

146

0,3

34,9

114

78,2

11411,9

146

Херсонська

23,0

2064,1

90

0,5

64,9

113

22,5

1999,2

89

Хмельницька

71,8

14321,6

200

0,5

96,5

192

71,3

14225,1

200

Черкаська

70,2

6246,9

89

0,6

105,4

197

69,6

6141,5

88

Чернівецька

31,5

5106,9

162

0,2

32,1

143

31,3

5074,8

162

Чернігівська

87,0

16100,5

185

3,4

701,6

208

83,6

15398,9

184

Всього

1448,4

190440,5

131

20,7

3739,1

180

1427,7

186701,4

131

Було на 01.11.2006 р.

1459,3

194079,2

133

15,4

2573,9

167

1443,9

191505,3

133

Таблиця 2. Структурний склад сортів картоплі, залучених в елітне насінництво базових господарств у 2007 р. (за даними Інституту картоплярства)

Таблиця 3.Виробництво насіннєвої картоплі високих категорій в Україні у 2006р. (за даними Інституту картоплярства)

Залучено в насінницький процес

61

19 31,1 19 31,1

12

Випробування клонів, т

с/с еліта

с/еліта

еліта

Всього

%, до обсягу виробництва

Вирощено, категорії насіння, т

Добір клонів, тис. шт.

В тому числі

В т.ч. сорти вітчизняної селекції

44

15 34,1 14 31,8

11

25

4

9,1

Науково-дослідні установи

75

200

600

470

700

1770

99

З них ІК та його Поліської ДС

41

15 36,6 14 34,1

8

19,5

4

9,8

Базові елітгоспи

130

430

1500

2900

6000 10400

58,3

Інших н/д установ Іноземної селекції

3

-

-

3

100

-

-

Інші елітгоспи

10

10,5

19,5

88,0

4600

31,8

17

4 23,5 5

29,4

1

5,9

7

41,2

Разом

215

735

2295

4250 11300 17845

Показники

Всього

ранні шт. %

10

Господарства населення

-

серед- середньо- середньоньоранні стиглі пізні шт.

-

%

шт.

%

шт.

19,7 11

% 18,1

Господарства

5675

-


Науковці радять

ЯК ЗБІЛЬШИТИ КОЕФІЦІЄНТИ ВИКОРИСТАННЯ ДОБРИВ КУЛЬТУРНИМИ РОСЛИНАМИ В існуючих системах землеробства біологічна суть утворення родючості ґрунтів, на жаль, практично не береться до уваги, оскільки в центрі уявлень про формування урожайності сільськогосподарських культур знаходиться відома теорія мінерального живлення Ю. Лібіха. Ідеї «першого агрохіміка» сприйняли надто буквально його прихильники і послідовники, однак з появою теорії бурхливо розвивалась, як ми можемо бачити сьогодні, агрохімія, а не землеробство. Наслідком глобальної хімізації є деградовані ґрунти, які не можуть забезпечити реалізацію потенціалу сільськогосподарських культур. Неспроможність більшості сучасних агроценозів бути високопродуктивними значною мірою пояснюється тим, що в останні десятиліття через безсистемне застосування агрохімікатів у ґрунтах порушено співвідношення різних еколого-функціональних груп мікроорганізмів. Як відомо, коріння рослин знаходиться в оточенні ґрунтових мікроорганізмів, які формують так звану ризосферу - щільне заселення прикореневого ґрунту специфічними мікроорганізмами, які в симбіозі або в асоціації з рослиною виконують своєрідні функції забезпечення комфортності кореневого живлення. Уявлення частини агрохіміків щодо живлення рослин при вирощуванні їх у ґрунті як суми процесів, які мають місце за умов гідропоніки, є помилковими. Це, звичайно, зовсім не означає, що теорія мінерального живлення в принципі є невірною. Вона правильна, але не враховує роль ризосферних мікроорганізмів як посередницької ланки у засвоєнні рослинами поживних речовин. Якщо її застосувати до піщаної культури або до умов гідропоніки, можна бути абсолютно впевненим у правильності висновків агрохіміків. Якщо ж її автоматично перенести до ґрунтів, це буде не зовсім вірно, оскільки внесені в ґрунт добрива будуть негайно піддані хімічній і біологічній трансформації. Значна частина туків буде закріпленою внаслідок вищезгаданих процесів і на певний час (а то й назавжди) стане недоступною для рослин. При цьому, якщо ґрунт є біологічно активним і в ньому не буде порушеним гомеостаз, ступінь засвоєння добрив буде значно вищим, ніж це має місце в умовах деградованих ґрунтів, де окремі групи корисних мікроорганізмів знаходяться на межі зникнення. Тобто, культурні рослини, забезпечені комплексом корисних ґрунтових мікроорганізмів, здатні створити для себе комфортні умови щодо мінерального живлення. За висловом відомого мікробіолога І.А. Тихоновича, рослини в ході еволюції «довірили» ризосферним мікроорганізмам низку своїх функцій. Інший видатний мікробіолог ХХ ст. М.О. Красильников порівнював ризосферні мікроорганізми з органами травлення теплокровних. Що ж ми маємо сьогодні? Висновки з теорії мінерального живлення є значно спотвореними. При цьому практика засто-

№2(12), квітень-червень 2008

В.В. Волкогон, Інститут сільськогосподарської мікробіології УААН

сування мінеральних добрив характеризується однією жахливою «дрібницею» - ступінь засвоєння азотних добрив не перевищує 35-50 %, фосфорних – 20 % і калійних – 25-60 % залежно від типу ґрунту. Якщо розглядати доцільність застосування найбільшого забруднювача агроценозів – азотних добрив, то дійдемо висновку, що половина добрив свідомо планується на забруднення довкілля. Це неприйнятно з екологічних міркувань. Це незрозуміло також з міркувань економічних, адже 50 % енергії, що використовується в сільськогосподарському виробництві, припадає на виробництво, транспортування і застосування азотних добрив. Іншими словами, половину енергії (і відповідно коштів) аграрне виробництво спрямовує на забруднення довкілля. Надійних методик розрахунків необхідної кількості азотних добрив ми також не маємо. Найчастіше розрахунки робляться на запланований урожай з урахуванням результатів попередньої діагностики ґрунтів та коефіцієнтів використання добрив рослинами. Є різні модифікації цього методу, які передбачають врахування нормативних витрат на урожай, агрохімічних показників ґрунту, можливі коефіцієнти засвоєння добрив рослинами, післядію удобрення попередніх у сівозміні культур, вміст азоту у пожнивних рештках і т. ін., але принципова їх суть зводиться до оцінки виносу елемента із запланованим урожаєм. За умови 100-відсоткового використання добрив культурними рослинами метод був би ідеальним. Але через існування вищезазначених причин втрачаємо добрива і забруднюємо довкілля. Звичайно, на екологічний бік проблеми звертало і звертає увагу багато дослідників. Так, зокрема, пропонується локальне внесення гранульованих добрив. При цьому, на думку окремих вчених, через високу концентрацію азотних сполук пригнічуються процеси нітрифікації та денітрифікації, знижується іммобілізація азоту та рівень нітратів у продукції. Проте ця ідея є досить суперечливою, оскільки за наявності локального гіпертрофовано високого фону мінерального азоту у зоні його впливу буде пригнічуватись не лише діяльність нітрифікаторів та денітрифікаторів, а мікробіоти в цілому. Таким чином, покращуючи ситуацію з рівнем нітратів у продукції таким способом, ми порушуємо екологічну рівновагу в ґрунті. Що краще? Відповіді не маємо. Але спрогнозувати поширення деградаційних процесів, і в т.ч. руйнування мікробних угруповань ґрунтів, можемо. До того ж, є свідчення того, що локальне внесення азотних добрив може призвести до збільшення вмісту нітратів у продукції. Широко відомими є такі способи збільшення коефіцієнтів засвоєння азоту добрив, як комплексне застосування добрив, використання мікроелементів. Доцільне також роздрібне вне-

11


Науковці радять

сення, використання добрив разом зі зрошувальною водою тощо. Пропонується також внесення добрив пролонгованої дії. Це, безперечно, є важливим кроком в екологізації сільськогосподарського виробництва, але проблему оптимальної кількості азотного удобрення повністю не вирішує. Додатковим способом визначення доцільності застосування тих чи інших доз азотних добрив є дослідження в динаміці рівня накопичення нітратів у продукції. При цьому з урахуванням показників урожайності та якості продукції можна приблизно встановити оптимум. Недоліком цих методичних підходів є та обставина, що надлишок нітратів є показовим лише для сільськогосподарських культур, продукція яких споживається у свіжому вигляді. Існують такожі інші методи, наприклад, визначення вмісту нітратів і амонію в ґрунті, проте інформативність цих показників з урахуванням об’єму орного шару та гетерогенності такої складної системи як ґрунт, є невеликою. Новинкою зарубіжних дослідників є експрес-метод оцінки вмісту загального азоту у рослинах, який застосовується для визначення потреби рослин в азотному підживленні. Але і в цьому випадку хороша ідея значною мірою нівелюється неточністю знань екологічної потреби агроценозу в цьому елементі, а також неможливістю застосування даних методичних підходів через відсутність необхідного обладнання. У представленій публікації автор хотів би звернути увагу на невикористані резерви збільшення коефіцієнтів засвоєння добрив рослинами. Мова йде про застосування стимуляторів росту і розвитку рослин та мікробних препаратів. І стимулятори росту, і біопрепарати за їх правильного застосування здатні збільшити ступінь засвоєння добрив на 20-30 %. Розглянемо спершу принципи дії стимуляторів росту рослин (СРР). Ці сполуки при застосуванні в надзвичайно малих кількостях (5-10 г/га) виконують функції «командних» субстанцій (на відміну від добрив, які є «субстратними» речовинами). Правильно застосовані СРР, образно кажучи, «дають» команду рослині розвиватись, і за наявності в ґрунті поживних речовин сприяють їх активному засвоєнню (до речі, якщо ґрунт не буде забезпечений достатньою кількістю поживи, то СРР позитивно не подіють). Тут діє комплекс різних механізмів: стимулятори впливають на інтенсивність процесу фотосинтезу, розміри кореневої системи, поглинальну здатність коріння та стимулюють утворення окремих рослинних ферментів, необхідних для активного перетворення залучених поживних неорганічних речовин у складні органічні сполуки. На сьогодні створено низку недорогих, доступних для виробничників штучних аналогів природних регуляторів росту. Такими сполуками ауксинового ряду є β -індолілмасляна кислота (ІМК), α -нафтилоцтова кислота (НОК), 4-хлорфеноксіоцтова кислота, 2,4-дихлорфеноксіоцтова кислота (2,4-Д) та їх солі, інші. Серед штучних цитокінінів слід назвати 6-бензил амінопурін (БАП) та його полімерну форму - полістимулін, а також тидіазурон, картолін, метрибузин, триман, івін, агростимулін, зеастимулін, бетастимулін та інші. Проте застосування СРР вимагає високої культури землеробства і акуратності в роботі. Насамперед слід пам’ятати, що передозування речовини може призвести до гербіцидного ефекту, оскільки їх ефективність чітко вписується у відому формулу “доза-ефект”. Тому, якщо інструкцією прописано застосування , наприклад, 5 г речовини на гектар, не слід застосову-

12

вати 6 чи 7 грамів. Іншою вже згадуваною особливістю є забезпечення агроценозу поживними речовинами. СРР лише допомагають рослині засвоювати добрива, і не є їх замінниками. Іншим агроприйомом, який суттєво впливає на коефіцієнти засвоєння добрив рослинами, є мікробні препарати. Позитивний вплив їх на розвиток рослин і засвоєння поживних речовин де в чому схожий з рістстимуляторами, але має також і принципові відмінності. Використання мікробних препаратів забезпечує “доставку” корисних мікроорганізмів “у потрібній кількості в потрібний час у потрібне місце”. Створення осередку домінування агрономічно корисних бактерій у зоні коріння культурних рослин сприяє забезпеченню комфортності мінерального живлення. При цьому мікробні препарати, маючи у своєму складі фізіологічно активні речовини бактеріального походження (своєрідні стимулятори росту, але не хімічні), активно впливають на розростання кореневої системи, формування більшої абсорбуючої площі, що в цілому призводить до зростання ступеня використання добрив інокульованими рослинами. Характерно, що збільшене засвоєння азотних добрив не призводить до накопичення нітратів у продукції, оскільки при бактеризації активізується синтез рослинних азотасиміляторних ферментів, які залучають нітрати до обміну речовин і перетворюють їх у складові амінокислот та білків. Так, наприклад, інокуляція гречки мікробним препаратом діазобактерин не тільки підвищує врожайність культури, а й поліпшує якість зерна, зокрема змінює його амінокислотний склад. Так, у зерні гречки сорту Вікторія (табл. 1) під впливом інокуляції із незамінних амінокислот збільшується вміст валіну на 12,0 % і треоніну - на 168,6 %; із замінних амінокислот кількість аланіну зростає на 28,2 %, аргініну - на 15,5 %, гістидіну - на 185,9 %, глютамінової кислоти - на 3,3 %. Аналогічні зміни амінокислотного складу відмічено у зерні гречки сортів Аеліта, Галея, Рада, Чорноплідна, Подолянка. Таблиця 1. Вплив діазобактерину на амінокислотний склад зерна гречки сорту Вікторія Амінокислоти Незамінні У тому числі: валін ізолейцин лейцин лізин метіонін треонін фенілаланін Замінні У тому числі: аланін аспарагінова кислота аргінін гістидін гліцин глютамінова кислота пролін серин тирозин Співвідношення „незамінні/замінні”

Вміст амінокислот, нмоль/100 мг контроль інокуляція 101,63 99,84

Збільшення вмісту амінокислот, % -

17,47 13,87 22,47 14,53 7,86 9 ,98 15,45 148,4

19,57 9,11 17,09 13,58 6,49 26,81 7,19 140,84

12,0 168,6 -

10,63 16,36 23,17 9,91 15,25 43,21 5,56 16,27 8,04

13,63 13,63 26,77 28,34 15,75 17,67 2,47 16,24 6,34

28,2 15,5 185,9 3,3 -

0,685

0,709

Проведені аналізи дозволили встановити, що передпосівна інокуляція насіння гречки сприяє змінам у співвідношенні „незамінні/замінні амінокислоти” у зерні всіх досліджених сортів у бік збільшення показників. Серед незамінних амінокислот най-


Науковці радять більше підвищується вміст треоніну, лізину і валіну. Меншою мірою збільшується кількість таких незамінних амінокислот, як ізолейцин і лейцин. Зазначена особливість свідчить про те, що в результаті інокуляції амінокислотний пул у насінні представлений в основному білковими амінокислотами, тому що незамінні амінокислоти, як правило, включаються у білки і меншою мірою присутні в клітинах у вільному стані. Отже, в результаті застосування бактеріального препарату збільшується поживна цінність білків зерна гречки. При інокуляції має місце зниження вмісту амінокислот групи глютамінової кислоти. Це пояснюється тим, що глютамінова кислота є одним із донорів азоту в реакціях переамінування і синтезу інших амінокислот, у тому числі незамінних. Зазначені зміни у співвідношенні амінокислот у зерні гречки при інокуляції є дуже бажаними, оскiльки крупа гречки є дiєтичним продуктом i використовується для дитячого харчування. Результати багаторічних польових та виробничих дослідів з випробування ефективності діазобактерину, проведених на різних сортах гречки у різних грунтово-кліматичних умовах, підтверджують суттєвий вплив біопрепарату на урожайність культури та якість одержуваної продукції. Не менш ефективним на гречці є також новий біопрепарат мікрогумін, який відрізняється від діазобактерину збільшеним вмістом рістстимулюючих речовин біологічного походження. Цей же препарат забезпечує активізацію азотного обміну в рослинах ячменю, про що свідчать результати вегетаційного досліду за використання методики ізотопного розбавлення (з 15N) (табл. 2). Таблиця 2. Вплив мікрогуміну на урожайність ячменю та азотне живлення рослин (вегетаційний дослід) Біологічний урожай, г/ посудину Контроль 1,315 Мікрогумін 2,765 Варіанти досліду

Азот, мг/посудину загальний добрив насіння (А) (В) (С) 6,97 11,86

3,32 5,72

2,25 2,25

біологічний (А-В-С) 1,40 3,86

Аналіз ізотопного складу азоту в рослинах ячменю показує, що за використання мікрогуміну значно зростає надходження в рослини біологічного азоту, асимільованого інтродукованими в кореневу зону азотфіксуючими бактеріями. Отже, азотний метаболізм інокульованих рослин значною мірою забезпечується за рахунок екологічно безпечного біологічного азоту. Проте мікрогумін стимулює не тільки фіксацію азоту атмосфери, а й засвоєння бактеризованими рослинами мінерального азоту (внесених азотних добрив). Такий результат є наслідком впливу бактеріального компоненту біопрепарату та його фізіологічно активних речовин на процеси утворення коріння та додаткового синтезу азотасиміляторних ферментів рослин. Оскільки відносного зростання кількості азоту в рослинах не спостерігається, а зростає лише загальна його кількість, зумовлена значно більшою біомасою, зазначена особливість, на нашу думку, є істотним фізіологічним і агрохімічним позитивом. Застосування біопрепарату для активізації процесу асоціативної азотфіксації та збільшення коефіцієнтів використання добрив значно розширює горизонти його застосування у землеробстві. Це підтверджується результатами польових досліджень ефективності мікрогуміну на різних агрофонах. Так, урожайність зерна ячменю під впливом препарату зростала на 11-28 % у залежності від агрофону та років випробування (табл. 3).

№2(12), квітень-червень 2008

Таблиця 3. Вплив інокуляції на урожайність ячменю за роками залежно від агрофону (польові досліди, дерново-підзолистий ґрунт) Варіанти дослідів

2003 р. ц/га

Контроль Мікрогумін

26,3 29,2

Контроль Мікрогумін

32,4 38,2

Контроль Мікрогумін НІР05 по досліду для інокуляції для агрофонів

35,0 42,3

2004 р.

Приріст, % ц/га

2005 р.

Приріст, % ц/га

Без добрив 23,6 11,0 26,7 13,1 N60K25 32,1 17,9 41,3 28,7 N120K50 40,3 20,8 45,2 12,2 3,6 2,4 1,8 1,4 1,8 1,1

Приріст, %

21,4 24,9

16,4

27,2 33,7

23,9

32,1 38,3

19,3 3,4 1,7 1,7

Примітка: фосфорні добрива не вносили через високий вміст Р2О5 у ґрунті. Слід зазначити, що найбільші прибавки урожаю від інокуляції одержано по середньому (N60K25) і високому (N120K50) агрофонах. Але застосування інокуляції по середньому агрофону забезпечує таку ж урожайність культури, як і при внесенні найбільших у досліді добрив, але без біопрепарату. Іншими словами, дія бактеризації по середньому агрофону була еквівалентною впливу 60 кг/га діючої речовини азотних добрив. Така висока ефективність біопрепарату, безперечно, пояснюється не тільки надходженням до рослин атмосферного азоту, а й впливом його на коефіцієнти засвоєння добрив, про що йшла мова вище. Як свідчать проведені дослідження, застосування мікрогуміну призводить до зростання вмісту білка в зерні ячменю. Але використання біопрепарату при внесенні невисоких доз добрив змінює інтенсивність синтезу білка в межах статистичної похибки. Бактеризація ячменю по фону N120K50 призводить до значного зростання вмісту білка в одержаній продукції, що не завжди є доцільним. Так, використання зерна з високим умістом білка для пивоварних потреб є небажаним. Зважаючи на це, застосування біопрепарату в технологіях вирощування пивоварних сортів ячменю повинно здійснюватись виключно на невисоких агрофонах (що є також і економічно вигідним). Аналогічні результати нами одержані для інших мікробних препаратів, призначених для інокуляції низки сільськогосподарських культур – хетоміку, біограну, поліміксобактерину, альбобактерину, діазофіту та ін. Економічна ефективність бактеризації досить висока, враховуючи як показники приросту врожайності, так і економію азотних добрив. Передпосівна бактеризація насіння не порушує технологій вирощування цих культур, а є лише додатковим екологічно і економічно обґрунтованим заходом збільшення її продуктивності. Зважаючи ж на оптимізацію азотного живлення рослин, необхідність використання мікробних препаратів у рослинництві не викликає сумніву. Останнім часом в Інституті сільськогосподарської мікробіології УААН розробляються технології поєднаного застосування мікробних препаратів з СРР. При цьому насіння перед висівом обробляється мікробним препаратом, а розчини СРР застосовують по вегетації. Це забезпечує активізацію діяльності уже сформованих рослиннобактеріальних симбіозів. Зазначена комбінація агроприйомів забезпечує високий ступінь засвоєння добрив, реалізацію потенціалу сільськогосподарських культур щодо врожайності, сприяє одержанню якісної продукції і попереджає забруднення довкілля агрохімікатами

13


Науковці радять

А.Г. Бардаков, заступник директора з наукової роботи ЧI АПВ, канд. с/г наук; В.А. Бардаков, завлабораторії селекції люпину ЧI АПВ, канд. с/г наук; І.О. Кобижча, заввідділом первинного та елітного насінництва ЧI АПВ

ШЛЯХИ ЗНИЖЕННЯ ШКОДОЧИННОСТІ АНТРАКНОЗУ НА ПОСІВАХ ЛЮПИНУ

В умовах Полісся і Лісостепу для підвищення родючості ґрунтів без додаткових затрат на органічні та мінеральні добрива важливу роль відіграє культура люпину. Крім того, він є незамінним джерелом дешевих високобілкових кормів та відкриває нові можливості використання його як сировини для виробництва високоякісного харчового білка. В зоні Полісся на бідних дерновопідзолистих супіщаних і піщаних ґрунтах найбільш доцільним є жовтий люпин (Lupinus luteus) і вузьколистий (Lupinus angustifolius). В зоні Лісостепу та на більш родючих ґрунтах Полісся – люпин білий (Lupinus albus). В Чернігівській області люпин на зерно висівається на площі трохи більше 5 тис. га (див. рис.). 6000 площа, га 5000

4176

4000 3000

4605

5387 5367 5102

2793 3144 2038

2000 1000 0

2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 рік Рис. Динаміка посівних площ люпину на зерно в господарствах Чернігівської області за 2000-2007 рр.

Суттєве зниження в останні роки урожаю люпину відбувається через захворювання рослин на особливо небезпечну хворобу цієї культури – антракноз, збудником якого є несправжній гриб двох різновидів – Colletotrichum lupini (Bondar) Nirenberg et. al., var lupini i Colletotrichum lupini var setosum Wirenberg et. al. Антракнозом уражуються всі частини рослин люпину, починаючи від сходів. Хвороба проявляється у вигляді виразок рожево-помаранчевого забарвлення на сім’ядолях, стеблах, листі, бобах. При ураженні стебла рослина викривлюється і закручується, боби залишаються недорозвинутими і стають скрученими. Шкодочинність хвороби проявляється в різкому зниженні насіннєвої продуктивності рослин і навіть погіршенні якості зеленої маси. За даними Чернігівського інституту АПВ УААН, значне ураження рослин жовтого і білого люпину в епіфітотійні роки (розповсюдження хвороби 90-95 %, розвиток - 62-88 %) викликає зниження

14

врожаю насіння на 67-90 %, що робить вирощування культури нерентабельним. На жаль, на сьогодні в Реєстрі сортів рослин України відсутні сорти люпину, які мали б високу стійкість до антракнозу. Слід зазначити, що в світовій практиці в даний час теж відсутні сорти з високою, закріпленою на генетичному рівні стійкістю до цієї хвороби. Є окремі сорти, зразки люпину жовтого та, але у виробничих умовах і вони не забезпечують стабільної стійкості рослин і збереження продуктивності культури. Слід також враховувати, що збудник антракнозу розвивається в широкому діапазоні температур (мінімум +5ºС, максимум 35ºС, оптимум - 20-22ºС) і високій відносній вологості повітря. Тому основними визначальними показниками, наприклад, для Чернігівської області є кількість опадів і середньодобові температури в основному за травень-червеньлипень. У зв’язку з цим виникає необхідність першочергову увагу приділяти тим елементам технології вирощування насіння люпину (особливо в первинному та елітному насінництві), які дозволяють суттєво знизити шкодочинність антракнозу. Добрий ріст і розвиток рослин відбувається за високої агротехніки вирощування. При цьому, як правило, рослини люпину менше уражуються будь-якими хворобами. Разом з тим слід враховувати і окремі специфічні агротехнічні заходи, які знижують ураження рослин антракнозом в залежності від особливостей росту і розвитку люпину та розповсюдження збудника хвороби. Так, за даними Чернігівського інституту АПВ УААН, рослини менше (на 30-66 %) уражуються антракнозом при широкорядному способі сівби, порівняно із звичайним рядковим. Обумовлюється це тим, що в широкорядному посіві з міжряддям 45 см не так інтенсивно створюються умови сприятливого мікроклімату для розвитку збудника антракнозу та розповсюдження його серед рослин. Значно менше ураження рослин жовтого люпину спостерігається у змішаних посівах його зі злаковими культурами (овес, ячмінь). Важливою біокомпенсаторною реакцією, що підвищує стійкість дано-

го ценозу до патогена, є зміна морфотипу рослин люпину і культури-компонента вівса чи ячменю. Дані Брянського державного університету стверджують, що в змішаному посіві у злакової культури зростає в 2-2,5 раза число стебел і на 36-42 % збільшується ширина листових пластинок. Це збільшує парусність ценозу, створює механічну перепону переносу спор інфекції. Крім цього, в змішаному посіві в уражених антракнозом рослин люпину спостерігається накопичення підвищеного вмісту жирів у найбільш вразливих місцях. А відповідні біокомпенсаторні реакції захисту від патогена пов’язані якраз із підвищеним накопиченням жиру у рослин люпину, а також розчинних в жиру флавоноїдів, які відіграють роль фільтрів, захищають рослини від впливу ультрафіолетового проміння і підвищують фітоімунітет. Таким чином, за рахунок фізіологічних і структурних змін у змішаному посіві, пов’язаних з хімічною взаємодією (алелопатією) люпину і злакової культурикомпонента у люпину виникає підвищений польовий фітоімунітет до хвороби, порівнюючи з одновидовим агроценозом. Розповсюдження антракнозу люпину при цьому скорочується у 2-8 разів. Необхідно також враховувати, що джерелом первинної інфекції є переважно заражене насіння люпину, в якому гриб зберігається не менше двох років. Крім цього, загрозу для перезараження становлять також і уражені рослинні рештки з конідіями і міцелієм, які знаходяться як у великих скиртах соломи, так і розкидані на полях, а також рослини багаторічного люпину


Науковці радять (Lupinus polyphylus), які заселяють узбіччя доріг. В посівах збудник зберігається протягом усього вегетаційного періоду, а після зимівлі ґрунтова інфекція не проявляється. Все це також слід враховувати у технологічному процесі вирощування люпину. Відповідно до цього, на які ж, так би мовити, санітарно-гігієнічні заходи слід звертати особливу увагу в технологічному процесі вирощування насіння люпину? На нашу думку, необхідно забезпечити на високому агрофоні з додержанням усіх прогресивних заходів вирощування культури ряд специфічних процесів, які сприятимуть зменшенню шкодочинності антракнозу на рослинах люпину. По-перше. Люпин потрібно вирощувати обов’язково в сівозміні. Насіннєві ділянки необхідно розміщувати територіально віддалено від виробничих посівів. При можливості різні види люпину розміщувати окремо з просторовою ізоляцією, особливо це стосується вузьколистого люпину. Необхідно знищувати рослини багаторічного люпину при умові появи їх на краях полів та узбіччях доріг. Це значно зменшить перезараження рослин антракнозом. По-друге. На насіннєві цілі необхідно висівати насіння страхових фондів після 2-3 років його зберігання. Досить ретельно має здійснюватися підготовка насіння до сівби. Велика кількість інфекції антракнозу, як правило, накопичується в плюсклому невирівняному, кутастому насінні. Таке насіння обов’язково слід відокремити під час сортування на складних насіннєочисних машинах. Але, на жаль, інфекція зберігається також і в нормальному насінні без зовнішніх ознак ураження. Як вихід – передпосівне протруювання насіннєвого матеріалу. Ефективність цього заходу на різних видах люпину багатьма науково-дослідними установами трактується неоднозначно. Відомо, що проникаючи глибоко всередину насінини, збудник антракнозу стає недосяжним для контактних препаратів, які знищують інфекцію тільки на поверхні. На жовтому і білому люпині, де ураження насіння значне, протруювачі в більшості випадків слабо ефективні, бо вони стримують розвиток хвороби тільки

№2(12), квітень-червень 2008

на початкових фазах росту. Особливо це спостерігається в роки, сприятливі для патогена. У засушливі роки протруювачі стримують розвиток хвороби на білому і жовтому люпині більш довгий період. На вузьколистому люпині зараженість насіння значно слабша, тому ретельне протруювання його, особливо системними препаратами, дозволяє майже повністю захистити посіви від насіннєвої інфекції. Більшість препаратів (протруювачів), що є в списку дозволених для використання на люпині, малоефективні. Разом з тим, за даними Інституту землеробства і селекції НАН Білорусії, кращими протруювачами насіння люпину є Дерозал, 50% з.п. (2,5 кг/т), Раксил, 51,1% т.к.с. (2 л/т), Дивіденд стар 036 FS (1,5 л/т), Максим 025 FS (2 л/т) та інші. При протруюванні необхідно обов’язково використовувати прилиплювачі для надійного утримування препарату на насінні. До знезараження насіння хімічним шляхом необхідно ставитися обережно і відповідально. Адже використання окремих препаратів, а також порушення вимог протруювання призводить до згубних наслідків – фітотоксичності для сходів люпину. За даними Всеросійського науководослідного інституту люпину, найбільш ефективним протруювачем проти антракнозу і не фітотоксичним для рослин виявився Максим 025 FS - 2 л/т насіння. Протруювання насіння стримує розвиток антракнозу лише на початкових фазах розвитку рослин люпину – до фази стеблування, максимум - до початку бутонізації. Тому в подальшому при перших ознаках ураження рослин люпину антракнозом необхідно провести обприскування посівів фунгіцидами такими, наприклад, як БАВИСТИН ДФ в.д.г. (0,75 кг/ га), ФОЛІКУР БТ, 22,5 % к.е. (1л/га), ІМПАКТ (0,5 л/га). По-третє. На насінницьких посівах люпину сівбу слід проводити широкорядним способом з міжряддям 45 см. При цьому, крім того, що рослини люпину менше уражуються антракнозом, вони ще й економніше використовують вологу, мають більшу інтенсивність фотосинтезу і не вилягають. При такому способі посіву у 2-3 рази порівняно із звичайним рядковим способом сівби збільшується коефіцієнт розмноження насіння. Норма висіву люпину при широкорядному способі сівби має становити 0,5-0,7 млн. схожих насінин на гектар. Особливу увагу в широкорядному посіві необхідно звертати на боротьбу з бур’янами, які значно погіршують фітоценоз люпину, затримуючи вологу. При цьому способі сівби досить ефективним засобом зниження шкодочинності грибкових хвороб через покращення фітосанітарного стану посіву є хімічна боротьба з бур’янами такими гербіцидами: досходові ґрунтові

(Гезагард 50WP, з.п. (3-5 л/га), Харнес, к.е. (1,5-3,0 л/га)) та в період вегетації культури контактні (Півот, в.р.к. (0,5-0,75 л/ га), Фюзілад Супер 125 ЕС, к.е. (2,0-3,0 л/ га), Тарга Супер, к.е. (2,0-3,0 л/га), Фюзілад Форте 150 ЕС, к.е. (1,0-3,0 л/га)). По-четверте. На насіннєвих ділянках при вирощуванні люпину жовтого і вузьколистого першої і наступних репродукцій, на наш погляд, досить ефективними можуть буди змішані посіви його зі злаковими культурами – вівсом чи ячменем. Рослини люпину в таких посівах менше будуть уражуватися як антракнозом, так і вірусними хворобами, менше пригнічуватимуться бур’янами (без застосування гербіцидів). Рослини злакових культур раціональніше використовуватимуть поживні речовини. Все це дозволить у 1,5 раза підвищити загальний врожай зерносуміші у порівнянні з чистим посівом люпину і при цьому не зменшити вихід його насіння. За даними Чернігівського інституту АПВ УААН, серед злакових компонентів кращим є ячмінь, ніж овес, безумовно, на родючих ґрунтах. В суміші з люпином ячмінь менше затіняє рослини бобової культури і менше, ніж овес, осипається при неминучому перестої. Крім того, що особливо важливо, в змішаних посівах люпину з ячменем не спостерігається суттєвого зниження урожаю насіння люпину порівняно з посівом його в чистому вигляді. В аналогічних люпиновівсяних сумішках в окремі роки має місце зменшення врожаю насіння люпину, хоч загальний урожай зерносуміші не зменшується. В змішаних посівах люпину жовтого з ячменем висівають відповідно 0,8 млн. шт/га (90-110 кг/га) і 1,0 млн. шт/ га (45-50 кг/га) схожих насінин злакового компонента. Суміші з вівсом більш виправдані на кислих, бідних за природною родючістю ґрунтах (де ячмінь практично не росте), коли злак в посіві займає не більше 20 % (норма висіву насіння вівса - 30-35 і люпину - 140-150 кг/га). По-п’яте. Після збирання люпину потрібно обов’язково вчасно заорювати післяжнивні рослинні рештки. Не залишати солому біля лісосмуг та доріг. Після очищення і сортування насіннєвого матеріалу зерновідходи та сміття не залишати біля складських приміщень. Таким чином, використовуючи нові, сучасні сорти люпину із застосуванням ретельного протруювання насіннєвого матеріалу, завдяки своєчасному захисту посівів під час вегетації та при дотриманні рекомендованих технологічних прийомів вирощування, а також використанні сумісних посівів жовтого і вузьколистого люпину зі злаковими культурами можна отримати високоякісне насіння цієї цінної зернобобової культури.

15


Наука - виробництву

М.О. Сардак, заступник директора з наукової роботи Носівської селекційнодослідної станції, кандидат сільськогосподарських наук

Селекційні напрацювання – аграрному виробництву

Через кілька років Носівська селекційно-дослідна станція відзначить 100 років від часу свого заснування. Майже весь цей час науковцями станції проводиться селекційна робота з різними сільськогосподарськими культурами. Створено і зареєстровано державою для впровадження у виробництво понад 60 сортів озимого жита, озимого тритикале, ярої пшениці та тритикале, ярого ячменю, вівса, конюшини, люцерни, огірків, цибулі та інших культур. Великий внесок у розвиток селекції та створення сортів на станції внесли Губернатор В.С., Брзежицький О.П., Гордієнко Г.Т., Лихацький В.Л., Колядко І.В., Набоков І.Г., Перепечай К.А., інші селекціонери, які перебувають на заслуженому відпочинку чи за межею вічності. З успіхом продовжують селекційну роботу сьогодні доктор с/г наук Скорик В.В., кандидати с/г наук Матрос О.П., Сардак М.О., Боженко А.І., старші наукові співробітники Горган Н.О., Набокова Л.О. За останні роки створені нові сорти озимого жита з потенційною врожайністю 100 ц/га - Дозор, Синтетик 38, Хлібне. Сорти ярого ячменю та вівса з урожайніс-

16

тю 70-80 ц/га - ячмені Носівський 21, Варіант, Гося, вівси - Нептун, Зірковий, Парламентський. Зареєстровані також високопродуктивні, пристосовані до місцевих умов вирощування конюшина сорту Фалкон, люцерна Алія, цибуля Господиня, огірки Етап. Особливо хочеться відзначити успіхи селекціонерів Матрос О.П. та Скорика В.В. Більша частина посівів жита і вівса на Чернігівщині засівається їхніми сортами. А в межах України площі вівса засіяні переважно сортами носівської селекції. На станції поряд із селекцією проводиться велика насінницька робота по вирощуванню оригінального та елітного насіння, яке користується великим попитом у багатьох областях України. З урожаю 2007 року реалізовано близько 600 тонн оригінального та елітного насіння. Сьогодні насінницькі посіви станції включають сорти озимої пшениці - Поліська 90, Золотоколоса, Добірна; озимого жита - Боротьба, Воля, Синтетик 38, Хлібне; ярого ячменю Носівський 21, Варіант, Гося; вівса - Чернігівський 28, Деснянський, Славутич, Райдужний, Нептун, Зірковий, Парламентський; конюшини - Агрос 12, Фалкон; люцерни - Владислава, Алія; огірків Етап і цибулі – Господиня. Селекціонери та насіннєводи станції сповнені бажанням і в наступні роки радувати виробничників новими високопродуктивними сортами та високоякісним насінням.


лабораторія тваринництва

Кормовиробництво: напрямки інтенсифікації галузі на сучасному етапі Тенденції розвитку виробництва комбікормів Аналіз стану тваринництва дає підставу сформулювати положення, які повинні стати генеральною лінією галузі: 1. Тваринництво може розвиватись тільки за умови високої рентабельності продуктивності тварин. 2. Висока продуктивність тварин забезпечується згодовуванням концентрованих кормів в необхідному обсязі. 3. Зерно злакових культур не є кормом. Це сировина для приготування комбікормів. 4. Для розвитку тваринництва організація виробництва комбікормів - питання першочергове. Ціна на м’ясо-молочну продукцію є основою перетворення тваринництва на високоефективну галузь, але головною умовою при цьому повинна бути висока продуктивність тварин, забезпечити яку неможливо без приготування повноцінних комбікормів. Зерно злакових культур, яке використовується в даний час як основний корм для свиней і ВРХ, через свою неповноцінність не може забезпечити навіть середню продуктивність тварин. Це лише сировина для приготування повноцінних комбікормів. Комбікормова промисловість України створена для країни з жорсткою плановою економікою і орієнтована на великомасштабне виробництво, сьогодні стала повністю непридатна для функціонування в умовах ринку і практично перестала існувати. Загальна виробнича потужність вітчизняних комбікормових заводів становить 20 млн. тонн на рік. Фактичний обсяг виробництва комбікормів - 1,5 млн. тонн при мінімальній потребі 15 млн. тонн.

Тенденції розвитку виробництва комбікормів

М.М. Назаренко, завлабораторієї кормовиробництва Чернігівського інституту АПВ УААН, кандидат с/г наук

дуктивністю 20% від прогнозованого виробництва комбікормів в районі; - у кожному господарстві (будь-якої форми власності) агрегат по приготуванню комбікормів із власного зерна і БВМД, що виготовляються в кожному районі.

Виробництво преміксів

Премікс – це однорідна суміш біологічно активних речовин (вітамінів, мікроелементів, ферментів, профілактичних і лікарських речовин) з наповнювачем, приготовлена за науково обгрунтованим рецептом. По прийнятій номенклатурі для різних видів і груп тварин та птиці необхідно виробити >100 їх видів. Доцільним і максимально ефективним використання преміксів може бути тоді, якщо вони готуються за рецептами, що враховують біологічні особливості даної зони, області згідно вмісту окремих хімічних елементів у грунтах і рослинах. Виробництво БВМД Повноцінний комбікорм з гарантованою продуктивною дією можна приготувати, використовуючи один вид зерна або зерносуміш у кількості 80% і 20 % балансуючої добавки. Добавка повинна мати весь набір поживних речовин у кількості, що ліквідує його недостатність у зерні. При цьому повинна використовуватись недорога місцева сировина.

Виробництво БВМД дає можливість:

1. Забезпечити виробництво повноцінних комбікормів у необхідній кількості і гарантію якості. 2. Впорядкувати і зробити раціональним використання в регіоні відходів переробки харчової сировини - жмихів, шротів,

Виробництво комбікормів має здійснюватись на недержавному рівні і бути максимально доступне споживачу. При цьому повинні використовуватись малоенергоємні технічні засоби, місцева сировина та всі зоотехнічні прийоми і технології, які забезпечать високу продуктивну дію комбікормів, що виробляються. Схема виробництва кормів складається з трьох самостійних, але міцно з’єднаних ланок: - виробництво преміксів; - виробництво балансуючих білково-вітамінних добавок (БВМД); - виробництво малокомпонентних комбікормів.

Для забезпечення комбікормів у необхідному обсязі необхідно мати:

- в області – лінію преміксів продуктивністю 1% від необхідного виробництва комбікормів в області; - в кожному районі – одну лінію по приготуванню БВМД про-

№2(12), квітень-червень 2008

17


лабораторія тваринництва

висівок - і скоротити їх експорт. 3. Розширити і зробити організованим об’єм споживання та виробництва білкових кормів промислового виробництва дріжджів, м’ясо-кісткового борошна і преміксів.

Виробництво малокомпонентних комбікормів дає можливість:

1. Розширити доступність використання повноцінних комбікормів у годівлі тварин і проводити його за науково обгрунтованими нормами. 2. Підвищити продуктивність тварин і збільшити об’єм виробництва тваринницької продукції. 3. Знизити вартість комбікормів за рахунок зменшення транспортних витрат і енергозатрат. 4. Здешевити вартість годівлі за рахунок виключення її з ПДВ на комбікорми (оскільки комбікорм готується для власного споживання). 5. Знизити собівартість тваринницької продукції за рахунок підвищення продуктивності і зменшення затрат кормів.

Природні кормові угіддя в системі кормовиробництва

Луківництво має додаткові, особливі підходи, які має тільки ця галузь. До них належать найбільш дешеві і найменш затратні способи поверхневого поліпшення, що не потребують капітальних вкладень, багатогранна реалізація фактора біологізації луківництва завдяки використання ефекту самооновлення і довголіття травостоїв, симбіотичного джерела азоту, позитивного впливу дерновоутворювального процесу

18

на підвищення родючості грунтів, а також таких енергозберігаючих прийомів в організації використання кормів, як система створення культурних пасовищ, спеціалізованих за видами худоби. Для визначення актуальних напрямків розвитку луківництва, необхідно всебічно оцінити рівень досягнень у практиці і наукових розробках за період, що передував кризі. Завдяки централізованій політиці масштабної меліорації крупне луківництво було орієнтовано на інтенсивні, але високозатратні технології. Однак через дисбаланс між капітальними централізованими вкладами в меліорацію і відсутністю ресурсів у масового виробника для гарантованого одержання високої продуктивності цей курс був економічно неефективним і в луківництві не дав необхідної віддачі. У зв’язку з визначеними пріоритетними сучасності - енергозбереження і економічна безпека використання біоенергетичного методу - в луківництві з’явилась можливість виправити цей негативний стан. Великим резервом економії різних ресурсів (насіння, ПММ, трудових і амортизаційних затрат техніки) є перш за все виявлення максимальної площі тих сінокосів і пасовищ, продуктивність яких можна підвищити у 1,5-2 рази і більше за рахунок прийомів та технологій поверхневого поліпшення. Затрати на них окуповуються протягом сільськогосподарського року, а на пасовищах - навіть за 1 місяць. З цією метою необхідно продовжити розробку агроекологічної класифікації, природних кормових угідь по зонах і регіонах, у яких будуть враховані не тільки фітотопологічні умови луків, але й вплив антропогенних факторів. Попередні установки, які шаблонно переносились з одного підручника чи рекомендації в інший (наприклад, що тільки при наявності 30-40 % цінних видів у травостоях лісової зони і близько 50 % - в степовій зоні можна поновити їх склад, дуже умовні і не дозволяють визначити всі об’єкти, придатні для поверхневого поліпшення). Оскільки наявність у травостої близько 15-20 % грястиці збірної, лисохвосту лугового, канареєчника та інших цінних видів, що позитивно реагують на прийоми догляду, можна цілком обмежитись поверхневим поліпшенням таких угідь. Але критерії вибору модифікації типів сінокосів і пасовищ по регіонах країни не розроблені. Необхідно продовжити дослідження по удосконаленню технологічних прийомів поверхневого поліпшення, особливо із застосуванням підсіву бобових трав у дернину, що дасть можливість економити затрати на придбання азотних добрив. Неоднорідність умов, обмеженість ресурсів і наростаючі темпи деградації природних кормових угідь призводять до необхідності застосування різноманітних систем ведення лукопасовищного господарства. У перспективі в межах кожного регіону і навіть господарства, в залежності від технологій і модифікації сінокосів і пасовищ, їх площі та меліоративної облаштованості, а також в залежності від віддалення окремих ділянок від тваринницьких і виробничих центрів, повинні знайти застосування не тільки інтенсивні, а і екстенсивні та перехідні форми ведення луківництва. Однак комплексна оцінка їх з врахуванням продуктивності, сукупності затрат та окупності, раціонального співвідношення в агроландшафті зараз відсутня. Крім того, в перспективі можна застосовувати 6 основних систем у різних їх співвідношеннях: примітивна, техногенна (перехідна), техногенно-хімічна, техногенно-органо-хімічна,


лабораторія тваринництва низькозатратна і біологічна. Примітивна система, що являє собою кормодобування, але з елементами способу їх використання (регулювання навантаження худоби на пасовищах у відповідності з запасом кормів, правильний вибір строків і черговості скошування травостоїв з врахуванням домінуючих видів), може знайти застосування на віддалених ділянках і буде сприяти збереженню цінних видів і травостоїв від виродження. Техногенну (або перехідну) систему, яка базується на підвищенні продуктивності природних і сіяних травостоїв за рахунок посилення мінералізації дернини шляхом її рихлення, через обмежене забезпечення добривами можна тимчасово застосовувати на заплавних, низинних луках, деяких типів лиманах з перевагою видів, що розмножуються вегетативно. Однак тривалість такого ефекту не вивчена. Техногенно-хімічна і техногенно-органо-хімічна системи, які вимагають створення сіяних травостоїв, окультурення грунтів на основі застосування мінеральних або органічних добрив у поєднанні з наступними щорічними підживленнями трав, перспективні перш за все на угіддях, де проводились культуротехнічні або гідротехнічні роботи. Але оцінки сукупності затрат, потенціалу і ефективності цих систем у порівнянні з іншими в даний час відсутні. У зв’язку з тим, що 50-70 % сукупних витрат в інтенсивних технологіях становлять затрати на мінеральні азотні добрива, одна з форм низькозатратних технологій у луківництві - заміна мінерального джерела азоту на біологічний. Біологічна система у луківництві, яка вимагає сукупності органічних добрив з додатковим використанням біологічного азоту, за рахунок бобових компонентів у перспективі має обмежене використання, але може бути рекомендована для деяких господарств тваринницького напрямку. Практичне значення поєднання різноманітних систем ведення луківництва полягає в тому, що завдяки раціональному розподілу обмежених ресурсів, зупинці деградації сінокосів і пасовищ та посиленню їх природоохоронної ролі, в агроландшафті досягається енергетичний ефект в межах господарств і регіонів. Комплексна оцінка різних систем передбачає як узагальнення раніше одержаних результатів на основі застосування сучасного агроенергетичного методу, так і проведення спеціальних польових дослідів. Важливий резерв зменшення затрат у луківництві - збільшення продуктивності тривалості довговічності травостоїв. Раніше розроблені технології забезпечували, як правило, 4-5-річну збереженість травостою при короткотерміновому його використанні і 6-річну - при багаторічному, що вело до збільшення затрат на періодичне перезалуження угідь. Однак при цьому біологічний потенціал довголіття багатьох видів трав реалізується не повністю. Вивчення популяцій кореневищних видів (кострець безостий, канареєчник тростинний, лисохвіст лучний, тонконіг лучний і конюшина повзуча у складі довгорічного травостою (13-50 років користування) показало, що запас нереалізованих бруньок, розміщених на органах відтворення (кореневища, зона кущення, повзучі пагони) у 2,5 раза перевищує кількість сформованих наземних пагонів і не поступається за цим показником молодим (1-5 років) травостоям. Керування процесами самооновлення через регулювання фітоценотичного фактора (склад травостою), способу і режи-

№2(12), квітень-червень 2008

му використання, в тому числі оптимізації строків осіннього і передзимового відчуження, удобрення та інших факторів, дозволить гарантовано зберігати довгорічні травостої від виродження. Це забезпечує економію капітальних затрат, і оновлення травостоїв можна проводити у 2-8 разів рідше. Але ці дослідження мало вивчені по зонах держави. В умовах дефіциту органічних і мінеральних добрив у луківництві керування дерновоутворювальним процесом різними прийомами (збагачення травостоїв бобовими, застосування обробки дернини, вапнування, удобрення низькими дозами) сприяють підвищенню родючості грунтів найбільш дешевим низькозатратним способом. Досліди актуальні для всіх зон, оскільки дозволяють зберегти і збільшити вміст гумусу без застосування органічних добрив, а також підвищити стійкість продуктивності сінокосів і пасовищ до впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища. Методичною основою енергозбереження є не тільки шлях мінімізації затрат, який невідворотно призвів би до зменшення продуктивності угідь, а досягнення високої окупності кожної одиниці витрачених антропогенних засобів, особливо невідновлюваних ресурсів (ПММ, метал у вигляді сільськогосподарських машин, природні добрива - фосфорні, калійні, вапно, гіпс) при збереженні росту продуктивності поліпшених угідь. Залежно від природних і матеріально-технічних умов луківництво потребує багатоваріантних розробок по кожній групі технологій. Багатоваріантність модифікацій технологій обумовлена також потребою одержання різноманітних видів трав’яної сировини для приготування сіна, сінажу, силосу, зеленого корму. Актуальною є проблема забезпечення корму протеїном при повній гарантії припустимого вмісту нітратів у ньому. В останні роки характерним було збільшення надходження об’ємних кормів з ріллі, якої часто не вистачає перш за все для внутрішньорегіонального забезпечення зернофуражними кормами. На практиці ще обмежено використовують пасовищне утримання худоби. Найближчим часом необхідно удосконалити технології створення і використання культурних пасовищ, спеціалізованих за видами худоби, зонами і регіонами, особливо по зменшенню затрат на їх обгороджування і догляд за травостоями (головним чином на удобрення і відтворення травостоїв).

19


СТОРІНКА МОЛОДОГО ВЧЕНОГО 15-16 травня в Інституті сільськогосподарської мікробіології УААН відбулась чергова наукова конференція молодих вчених за темою “Сільськогосподарська мікробіологія: здобутки і проблеми”. У рамках конференції пройшов конкурс науково-дослідних робіт молодих вчених на здобуття премій ім. М.В. Рево та О.О. Берестецького. Роботи переможців будуть опубліковані у науковому збірнику “Сільськогосподарська мікробіологія”. Серед учасників конференції були представлені і доповіді співробітників Чернігівського інституту АПВ Л.М.Скриннік та Л.М.Скачок. Пропонуємо їх вашій увазі.

Л.М. Скачок, Л.В. Потапенко, Т.М. Ярош

ВПЛИВ БІОПРЕПАРАТІВ І СТИМУЛЯТОРІВ РОСТУ НА УРОЖАЙНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ ПОЛЬОВИХ КУЛЬТУр

Важливим резервом підвищення врожайності сільськогосподарських культур є застосування бактеріальних препаратів, регуляторів росту рослин і комплексних мінеральних добрив для передпосівної обробки насіннєвого матеріалу, позакореневого підживлення рослин і внесення з поливною водою. Основні чинники, які визначають урожай сільськогосподарських культур, мають таку послідовність: властивості грунту, поживні елементи, клімат, агротехніка, сорти (табл. 1). При цьому будь-який рослинний організм і грунтовий об’єкт розглядаються у контексті їхнього найтіснішого зв’язку з усіма компонентами агроекосистеми, які розвиваються завдяки взаємодії, взаємовпливу і взаємозалежності усіх складових. Таблиця 1. Відношення мікроорганізмів до реакції середовища Мікроорганізми Гнилисті бактерії Бульбочкові бактерії Азотобактерії Нітрифікатори Актиноміцети Плісняві гриби

20

рН, при якому можливий розвиток мікроорганізмів мінімальна оптимальна максимальна близько 4,5 близько 7,0 близько 9,0 4,3 7,0 10,0 5,0 7,0 9,0 4,0 7,8-8,0 10,0 4,5 близько 7,0 9,0 1,5 7,0 9,0

В останні роки створено низку екологічно безпечних біопрепаратів та стимуляторів росту, застосування яких дозволяє регулювати чисельність та активність корисних мікроорганізмів у ризосфері рослин, підвищувати коефіцієнт засвоєння поживних речовин грунту та забезпечувати сільськогосподарські культури доступним азотом і за рахунок цього збільшувати продуктивність основних польових культур та якість сільськогосподарської продукції. Зменшенню кількості нітратів у рослинах сприяє застосування азотфіксуючих фосформобілізуючих бактеріальних препаратів. Використання біопрепаратів азотфіксуючих бактерій під бобові, злакові та овочеві культури замінює 20-50 кг/га мінеральних добрив. Біопрепарати фосформобілізуючих бактерій здатні перетворювати важкорозчинні фосфати грунту у легкорозчинні, доступні рослинам сполуки. Стимулятори росту виконують у внутрiклiтинному життi рослин роль своєрiдних диригентiв. Вони активiзують бiохiмiчнi процеси, пiдвищують рiвень життєдiяльностi рослин, прискорюють їхній рiст i розвиток, пiдвищуючи урожайнiсть i якiсть вирощеної продукцiї. Регулятори росту - це гормоноподiбнi препарати, якi за походженням природнi або синтезованi. З їх допомогою можна повнiше реалiзувати потенцiйнi можливостi сортiв рiзних сiльськогосподарських культур на шляху пiдвищення урожайностi i полiпшення якостi. Вони підвищують стійкість рослин до несприятливих умов (підвищення і зниження температур, дефіцит воло-

ги), до фітотоксичної дії пестицидів, ураження хворобами і шкідниками та життєдіяльність мікробних асоціацій грунту. За допомогою дії на рослини стимуляторів росту відбувається зменшення у продукції вмісту нітратів, важких металів та радіонуклідів. При використанні біостимуляторів спільно з протруйниками, за даними Пономаренка С.П., оброблене насіння швидше проростає, утворюється розгалужена коренева система і в зоні проростання зернини активізується розвиток багатьох екологотрофічних груп мікроорганізмів, особливо фостатмобілізуючих і азотфіксуючих. За даними інституту “Агроресурси”, використання регуляторів росту (5-20мл) на обробку 1 тони насіння або на обприскування 1га посівів дає змогу не лише підвищити врожай на 1220% та поліпшити якість продукції, але і підвищити стійкість рослин проти хвороб, стресових факторів, зменшити надходження у рослини важких металів і радіонуклідів. Органічні добрива відіграють чи не найголовнішу роль у запобіганні процесам гуміфікації грунтів. За узагальненими даними, новоутворення гумусу при загортанні середніх норм (40-50 т/га) напівперепрілого гною становить на Поліссі 42 кг на тонну гною. Втрати поживних речовин, особливо азоту, при внесенні добре перепрілого промислового компосту бувають мінімальними або взагалі відсутні. Органічна маса знаходиться у стабільному стані, і азот на 99% пов’язаний з органічними речовинами, тоді як в гної – на 65 %, а в безпідстилковому гної – на 40-50%. Матеріали та методи. Дослідження з вивчення впливу факторів на ефективність біопрепаратів оптимайз і ризогумін проводились на середньоокультурених дерново-підзолистих грунтах. Висівали сою сорту Устя та картоплю - Невська. Вміст в орному шарі – гумусу 1,0-1,2%, рН – 4,9 - 5,0, Р2О5 – 16-18, К2О – 6-8 мг на 100 г грунту. Для сої: площа ділянок – 40м2; для картоплі – 60м2. Повторність - чотириразова. Розміщення ділянок - рендомізоване. Дослідження з вивчення впливу стимуляторів росту (Агростимулін, БТР-9, Гумісол) на продуктивність і якість продукції ярої пшениці сорту Рання 93 проводились у Чернігівському інституті агропромислового виробництва на дерново-підзолистому супіщаному грунті, що відзначався підвищеною кислотністю (рН 4,65,4), низьким вмістом гумусу (1,03-1,11 %), підвищеним вмістом доступного фосфору (18,9-22,6 мг на 100 г грунту) і заниженим вмістом обмінного калію (8-10 мг на 100 г грунту). Повторність досліду 4-разова. Площа ділянки загальна - 108,9 м2 (16,5 м х 6,6 м), облікова - 50 м2 (12,5 м х 4 м). Для сівби використовували насіння еліти сорту Рання 93, яке перед сівбою, за 3-5 днів, оброблялось вручну біостимуляторами у поєднанні з протруювачами (Раксил – 1,5 кг/т) - варіанти 2, 4 і 6. Обприскування посівів біостимуляторами проводилось також вручну на початку трубкування рослин з розрахунку 200 л/га робочого розчину – варіанти 3, 5 і 7. Дослідження проводились на фоні N60Р20К40. Дослідження з вивчення органічного добрива нового покоління Біопроферм проводились у польовому досліді Чернігівського інституту АПВ на ріпаку сорту Касол.


СТОРІНКА МОЛОДОГО ВЧЕНОГО

Таблиця 2. Дія біопрепарату Оптимайз на культуру сої

варіанти

1 Контроль 2 Дефекат - 0,5 т/га 3 N16P16K16 Оптимайз (обробка 4 насіння) Дефекат + Оптимайз 5 (обробка насіння) N32P32K32 + Оптимайз 6 обробка насіння

Прибавка Якість зерна врожаю ± до Вміст Жир, Зола, контро- % сирого % % лю, ц/га білка, % 100 31,7 22,0 4,1 4,0 124 32,0 24,0 4,8 6,5 138 32,2 23,8 4,9

Урожайність зерна, ц/га

№ зп

17,0 21,0 23,5 20,1

3,1

118

33,5

22,2

4,2

30,3

13,3

178

33,7

24,0

5,1

25,6

8,6

151 34,0

24,0

3,7

НІР0,95, ц/га 1,8

Встановлено позитивну дію біопрепарату Ризогумін на врожайність сої при внесенні як з мінеральними добривами, так і з меліорантами (дефекатом), а також при їх поєднанні. Прибавка на фоні Ризогуміну становить 5,0 ц/га при врожаї на контролі 17,5 ц/га. Таким чином, використання під сою повного мінерального добрива у сполучені з хімічною меліорацією дозволило збільшити урожайність зерна з 22,5 до 33,0 ц/га. Доповнення цих заходів інокуляцією забезпечило рівень урожайності більше на 15,5 ц/га, що проти контролю становить 189%. Вміст білку та золи був найвищим на варіантах із застосуванням інокуляції Ризогуміном у поєднанні з мінеральними добривами та дефекатом і становив відповідно 42,0% і 5,5% при показниках на контролі 31,7 і 4,2 (табл. 3). Застосування на посівах картоплі біопрепарату Хетомік не забезпечив прибавки врожайності, але в поєднанні з органічними добривами - гноєм та біопрофермом - збільшив урожай картоплі відповідно на 45 і 160 ц/га при врожаї на контролі 160 ц/га, тоді як внесення гною підвищило врожайність на 34 ц/га (табл.4). При вивченні післядії біопрепарату Хетомік на врожай картоплі встановлено, що найвищий врожай було отримано з варіанту Хетомік + сидерат (редька). Він перевищив контроль в 1,2 раза при врожайності на контролі 176 ц/га (табл. 5), що повязано з меншим ураженням посівного матеріалу хворобами. Стимулятори росту. В середньому за три роки усі стимулятори росту, незалежно від способу їх застосування, сприяли підвищенню врожаю ярої пшениці. При цьому більші прирости

№2(12), квітень-червень 2008

врожайності одержано на фоні передпосівної обробки насіння 15-19 % при врожайності на контролі 21,2 ц/га. Найвищі показники забезпечив Агростимулін - 25,3 ц/га. При обприскуванні посівів біостимуляторами приріст урожайності в порівнянні з контролем був дещо меншим - 10-16 %. Найкраще проявив себе Гумісол - 24,5 ц/га. Відзначено позитивний вплив регуляторів росту на якість зерна, особливо за вмістом клейковини. При цьому ефективніше діяли біостимулятори при обприскуванні посівів. Зокрема, при передпосівній обробці насіння біостимуляторами вміст клейковини збільшився по відношенню до контролю на 4-7 %, а при обприскуванні посівів - на 8-11. Під впливом біостимуляторів незалежно від способу їх застосування натура зерна і маса 1000 насінин мала тенденцію до збільшення (табл. 6). Органічне добриво нового покоління Біопроферм. При урожайності ріпаку на абсолютному контролі 12,8 ц/га і на фоні – 24,0 ц/га Біопроферм збільшував урожайність масло-насінин відповідно фоном на 25-55 і 14-32 %, тобто з покращанням фону мінерального живлення спостерігався “ефект затухання”; 20 тонн Біопроферму еквівалентні 40 т/га гною. Вміст жиру у насінні ріпаку під дією заходів, що вивчались, змінювався несуттєво: на 1-2 % в абсолютному виразі; при односторонньому внесенні органічних добрив відзначена тенденція у підвищенні жиру на 1-1,6 % (таб 7). Таблиця 3. Дія інокулянту Ризогумін на сою в залежності від фону добрив і меліоранта

№ зп

варіанти

Урожайність зерна, ц/га

Польовий дослід закладено на дерновосередньоопідзоленому супіщаному грунті з такими агрохімічними показниками орного шару грунту: підвищеною кислотністю (рН 4,9-5,0), низьким вмістом гумусу (1,1-1,3 %), підвищеним вмістом доступного фосфору (10-12 мг на 100 г грунту) і заниженим - обмінного калію (7,0-9,0 мг на 100 г грунту). Загальна площа дослідної ділянки ріпаку - 60 м2, облікової 32 м2. Повторність досліду – чотириразова. Застосовували загальноприйняту для сільськогосподарських культур агротехніку. Облік урожаю - суцільний поділяночний, урожайні дані оброблялись методом дисперсійного аналізу за Доспєховим. Величину врожайності визначали зважуванням усього зерна з кожної ділянки при перерахунку на 14% вологість і 100 % чистоту. Фізичні та хімічні показники якості зерна встановлювали за загальноприйнятими методиками. Результати та обговорення. Біопрепарати. Дослід з вивчення впливу біопрепарату Оптимайз на врожайність сої сорту Устя показав, що найбільші врожаї сої було отримано на варіантах із сумісним внесенням дефекату і Оптимайзу і становив 30,3 ц/га, що більше від контролю на 15,5 ц/га (табл. 2). Біопрепарат Оптимайз збільшив врожайність сої на 118% при односторонньому внесенні, а в сполученні з нітроамофоскою - у 1,5раза. Таким чином, меліорант дефекат є фактором, за допомогою якого повніше реалізуються можливості біопрепарату Оптимайз у порівнянні з одностороннім внесенням (більше у 1,5 раза). Вміст білку у зерні сої був більшим при застосуванні біопрепарату спільно з мінеральним добривом або дефекатом і становив відповідно 34,0 і 33,7% (табл. 2).

Прибавка врожаю ± до контролю, ц/га

1 2 3 4 5

Контроль 17,5 Дефекат – 1 т/га 22,0 4,5 23,7 6,2 N32P32K32 9,9 Дефекат – 1 т/га + N32P32K32 27,4 Ризогумін (обробка насіння) 22,5 5,0 Дефекат + Ризогумін (об6 24,0 6,5 робка насіння) N P K +Ризогумін (об26,7 9,2 7 32 32 32 робка насіння) Дефекат – 1 т/га + N32P32K32 + 33,0 15,5 8 Ризогумін (обробка насіння) НІР0,95, ц/га 1,7

%

Якість зерна Вміст Жир, Зола, сиро-го % % білка, %

100 126 135 157 129

31,7 32,0 32,2 40,0 33,5

21,8 24,3 24,0 21,3 21,9

4,2 4,9 4,9 5,1 4,2

137

33,8

24,4

5,2

153

34,0

24,0

5,3

189

42,0

21,6

5,5

Таблиця 4. Вплив біопрепарату Хетомік у залежності від виду органічного добрива на урожайність картоплі № зп 1 2 3 4 5

Урожайність, ц/га

варіанти

Контроль 160 Хетомік - 2кг/т 164 Гній 10т/га 194 Гній + Хетомік 205 Біопрферм + Хетомік 320 19,8 НІР0,95, ц/га

Прибавка врожаю ± до контро% лю, ц/га 100 4 103 34 121 45 128 160 200

Таблиця 5. Післядія біопрепарату Хетомік, органічних та мінеральних добрив, сидератів на врожайність картоплі в потомстві № зп

Урожайність, ц/га

варіанти

Прибавка врожаю ± до контро% лю, ц/га

1 Контроль

176

-

100

2 Мінеральні добрива

166

-10

94

3 Гній + Хетомік

170

-6

97

4 сидерати

195

19

111

32

118

Хетомік + сидерат (редька)

208

НІР0,95, ц/га

16,0

21


СТОРІНКА МОЛОДОГО ВЧЕНОГО

21,2 25,3 23,8 24,3 23,3 24,9 24,5

ц/га

%

4,1 2,6 3,1 2,1 3,7 3,3

19 12 15 10 17 16

Варіанти Клейковина, %

Контроль (без обробки) Агростимулін - 10 мл/т Агростимулін - 10 мл/га БТР-9 - 10 гранул/т БТР-9 - 10 гранул/га Гумісол - 10 л/т Гумісол - 10 л/га

± до контролю

Маса 1000 насінин, г

1 2 3 4 5 6 7

Варіанти

Таблиця 7. Ефективність Біопроферму на ріпаку

Натура, г/л

№ зп

Урожайність, ц/га

Таблиця 6. Вплив стимуляторів росту на урожай та якість зерна

Контроль

750 757 763 758 761 752 762

35,0 35,7 36,3 36,4 36,4 36,5 36,9

35,0 37,4 38,8 36,3 38,8 36,9 37,9

Біопроферм-20 т/га

Висновок. Таким чином, для більш інтенсивної роботи біопрепаратів і стимуляторів росту доцільно створювати

Л.М. Скриннік

% до контрВміст жиру, % олю

12,8

100

43,0

Біопроферм-10 т/га

16,0

125

44,0

19,8

155

45,0

Гній, 40 т/га

20,0

156

45,0

Фон-N45Р45К45

24,0

100

46,0

Фон+Біопроферм, 10 т/га

27,4

114

44,3

Фон+Біопроферм, 20 т/га

31,7

132

45,0

Гній, 40 т/га+N45Р45К45

29,8

124

45,2

оптимальні умови росту і розвитку рослин, особливо на початкових етапах розвитку. Це внесення меліорантів, органічних та мінеральних добрив.

„ОКАРІН-ВЕТ” – пробіотичний препарат для лікування та профілактики шлунковокишкових захворювань телят

Гострі шлунково-кишкові захворювання молодняку сільськогосподарських тварин широко розповсюджені у господарствах усіх країн світу, в тому числі і в Україні, що є причиною значних економічних збитків. Для профілактики захворювань і лікування тварин застосовують різні засоби – вакцини, сироватки, медикаментозні препарати, але усі вони поряд з певними перевагами мають істотні недоліки. Тривалий час основним засобом профілактики і терапії цих захворювань було застосування антибіотиків. Однак їхнє безконтрольне вживання протягом десятиліть призвело до появи багатьох негативних наслідків. Випадки резистентності до антибіотиків у людини налякали споживачів і змусили тваринницьку промисловість змінити технологію виробництва. Усе це спонукало вчених до пошуків альтернативних, більш безпечних та ефективних засобів. Одними з них є пробіотики - препарати, основним компонентом яких є бактерії -представники нормальної мікрофлори кишковика. Пробіотики завдяки своєму складу сприяють нормалізації шлунково-кишкового мікробіоценозу, що призводить до покращення процесів травлення, корекції обміну речовин, підвищення природної резистентності організму, зменшують втрати поголів’я від шлунково-кишкових хвороб. До таких препаратів належить “Окарін-Вет” - ліофілізований пробіотик для профілактики гастроентеритів молодняку сільськогосподарських тварин та птиці. До складу пробіотику «Окарін-Вет» входять аеробні бактерії родів Escherichia (3 штами E. сoli – Г35№1-413, Г35№2-412, Г35№3-411) та Enterococcus (штам Ent. faecalis Г35№4-410). Ці мікроорганізми є найбільш біохімічно активними представниками нормальної мікрофлори кишковика людини і тварин. Ферментативна активність представників цих систематичних груп призводить до створення специфічного мікросередовища кишковика, що сприяє розвитку здорового мікробіоценозу. Методика досліджень. Дослідження ефективності застосування препарату проведено на базі ДП “Дослідне господарство “Прогрес”” Чернігівського інституту АПВ УААН на таких групах тварин: телята віком 1-3 міс. - контроль (n=8), дослід (n=8). Тварини контрольних груп перебували на традиційно-

22

Урожайність ріпаку, ц/га

му раціоні харчування. Піддослідні тварини отримували до звичайного раціону додатково (при умові рівномірного змішування) пробіотик 1 раз на добу протягом 5 діб у дозі 0,6 г препарату на голову. Контрольними показниками при дослідженнях стану молодняку тварин слугували: загальний білок, співвідношення білкових фракцій (альбуміни, α1-, α2-, b-, γ-глобуліни), фосфор неорганічний, залізо, загальний кальцій, активність АСТ (аспартатамінотрансфераза, К.Ф. 2.6.1.1), активність АЛТ (аланінамінотрансфераза, К.Ф. 2.6.1.2), активність лужної фосфатази (К.Ф. 3.1.3.1). Визначення показників проводили з використанням протоколів до стандартних діагностикумів для клінікодіагностичних та біохімічних лабораторій виробництва ТОВ НВП «Філісіт-Діагностика» (Дніпропетровськ, Україна). Присутність патогенних та умовно патогенних видів мікроорганізмів у кишкових випорожненнях піддослідних тварин визначали шляхом висіву матеріалу на диференційнодіагностичні середовища з наступним визначенням культурально-біохімічних ознак. Відбір проб для визначення біохімічних показників крові та аналізу стану мікрофлори проводили двічі протягом експерименту: до прийому препарату – на початку експерименту (1-й день) та через 6 днів після останнього прийому препарату (11-й день). Результати досліджень. Оцінка стану тварин контрольних та дослідних груп, проведена на початку досліджень, виявила значні порушення за всіма показниками, що аналізувалися. У тварин спостерігались виражені мікроелементози: дефіцит заліза (29,94±6,02 мкг% у телят дослідної групи при нормі 50-120 мкг%), дисбаланс фосфорно-кальцієвого обміну, низька активність лужної фосфатази, яка є маркером мінерального обміну. Значні порушення виявлено також у вмісті білків: гіпопротеїнемія (5,21±0,17 г% при нормі 5,7-8,15 г%) супроводжувалась дисбалансом у співвідношенні білкових фракцій. Однією з причин, що характеризують таку картину, може бути порушення всмоктувальної функції кишковика, пов’язане із негативними змінами у стані нормальної кишкової мікрофлори, наявність запальних захворювань різної етіології.


СТОРІНКА МОЛОДОГО ВЧЕНОГО альбумінів на фоні зменшення глобулінових фракцій. Умовно-патогенна флора, виявлена на початку досліджень, після прийому пробіотичного препарату не висівалась. Титр E.coli при цьому залишався у межах норми. Аналіз стану тварин контрольних груп, які перебували на звичайному раціоні, не виявив позитивних змін біохімічних показників. Бактеріологічні дослідження мікрофлори виявили наявність умовно-патогенної мікрофлори, яка висівалась на початку експерименту. Висновки. Пробіотичний препарат «Окарін-Вет» є ефективним засобом лікування та профілактики шлунковокишкових захворювань телят. Вживання пробіотику сприяє нормалізації кишкового мікробіоценозу, ферментативного та мінерального обміну речовин, підвищенню природної резистентності організму, що робить його ефективним засобом комплексної терапії не тільки хвороб шлунково-кишкового тракту, але й різноманітних запальних захворювань, що супроводжуються порушенням кишкового нормобіоценозу, обміну речовин, зниженням імунітету та мікроелементозами.

Аналіз стану кишкової мікрофлори на присутність патогенних та умовно-патогенних видів мікроорганізмів у кишкових випорожненнях піддослідних тварин, проведений на початку експерименту, виявив наявність неферментуючих мікроорганізмів: Citrobacter freundiі, Enterobacter aerogenes, Proteus vulgaris. Зазвичай виявлені бактерії присутні у неякісних кормах та є причиною різноманітних захворювань шлунковокишкового тракту. Аналіз стану тварин за обраними показниками, проведений через деякий час після закінчення курсу прийому пробіотику, засвідчив наявність достовірних позитивних змін. Типові зміни біохімічних показників сироватки крові наведено у таблиці 1. Так, у сироватці крові телят, які приймали пробіотик, збільшився вміст заліза ( від 29,94±6,02 мкг% до 84,53±6,29 мкг%) та кальцію (від 3,94±0,41 мг% до 8,75±0,59 мг%), вміст фосфору, загального білку та активність ферментів (лужної фосфатази, АЛТ, АСТ) наблизились до норми. Спостерігалась позитивна тенденція у зміні співвідношення білкових фракцій у бік нормалізації цих показників: збільшився вміст Таблиця 1. Біохімічні показники крові телят Контрольна група

Дослідна група Показники в нормі

Строки відбору проб

Показники

1 день (початок )

Загальний білок, г%

7,85±0,85

Альбуміни, % Глобуліни, % α1 α2 βγ Активність лужної фосфатази, нмоль/с∙л

11 день

1 день (початок )

11 день

8,47±1,35

5,21±0,17

7,65±0,31

5,7-8,15

20,76±3,64

23,75±2,25

23,95±0,32

35,67±1,59

40-44

11,30±0,76 9,82±1,50 12,67±1,13 45,45±2,74

5,38±0,65 14,72±1,32 14,03±1,87 42,12±1,93

11,21±1,18 6,72±0,54 8,64±2,11 49,51±1,98

10,62±0,19 7,15±0,43 12,46±0,78 34,24±2,11

10-12 7-9 17-20 20-24 1300-1400

892,50± 11,87

975,63± 12,15

980,00± 21,32

1371,00± 53,78

Активність АСТ, мккат/л

0,30±0,04

0,34±0,05

0,86±0,03

0,29±0,05

29-67

Активність АЛТ, мккат/л

0,28±0,02

0,32±0,05

0,59±0,05

0,23±0,03

14-39 6,9-8,6

Фосфор неорганічний, мг%

6,24±0,32

6,70±0,33

6,40±0,23

7,63±0,31

Кальцій, мг%

7,59±0,53

6,53±0,08

3,94±0,41

8,75±0,59

10-13

Залізо, мкг%

40,10±5,72

35,67±7,16

29,94±6,02

84,53±6,29

50-120

Таблиця 2. Жива маса та середньодобові прирости телят розподіл тварин на групи за віком Клінічні показники

контрольна група 1 день 4 день (початок )

жива маса, кг

1-2 міс. дослідна група

51,00 ± 1,35

середньодобо0,305 вий приріст, кг, % 0,60

51,92 ± 1,12 0,305 0,60

15 день

55,57 ± 2,01 0,332 0,65

контрольна група строки відбору проб 1 день 15 день 4 день (початок )

1 день 4 день (початок )

53,16 ± 2,25 0,305 0,57

54,80 ± 1,72 0,547 1,03

62,00 ± 1,64

56,23 ± 1,23

0,655 1,23

0,402 0,71

3 міс. дослідна група 15 день

57,43 ± 1,87 0,400 0,71

62,23 ± 2,14 0,436 0,78

1 день 4 день (початок )

55,14 ± 2,37 0,400 0,73

57,24 ± 1,92 0,700 1,27

15 день

65,64 ± 3,02 0,764 1,39

Таблиця 3. Стан кишкової мікрофлори контрольних груп телят Розподіл тварин на групи за віком

результати бактеріологічних досліджень стану мікрофлори кишковика тварин (кількість КУО в 1г фекалій) відбір проб для аналізу 1 день

тварини віком 1-2 міс.

контроль

дослід

тварини віком 3 міс.

контроль дослід

№2(12), квітень-червень 2008

15 день E.coli (6,0х108) E.coli (8,8∙107 – 6,0∙108), Неферментуючі мікроорганізми мікроорганізми (1,0х105), Citrobacter freundi (4,8х105), Enterobacter aerogenes Неферментуючі (3,9х105) (1,0х105), Proteus vulgaris (> 1,0х106) Citrobacter freundi (3,8х105) E.coli (8,8∙107 – 6,0∙108), Неферментуючі мікроорганізми (1,0х106), Citrobacter freundi (2,0х104), Enterobacter aerogenes E.coli (1,0х108) (4,0х106), Proteus vulgaris (> 1,0х106) E.coli (4,5х108) E.coli (2,2∙107 – 6,6∙108), Citrobacter freundi (2,0х106), Citrobacter freundi (1,5х104) Enterobacter aerogenes (1,0х106), Enterococcus faecium Enterobacter aerogenes (3,2х106) (2,0х105) Proteus vulgaris (> 1,0х106) E.coli (2,2∙107 – 6,6∙108), Citrobacter freundi (2,0х106), E.coli Enterobacter aerogenes (1,0х106) (8,2х108)

23


Одразу у трьох районах

пройшло виїзне засідання колегії головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації. На ньому підбито підсумки посівної та обговорено перспективи розвитку в області тваринництва. Крім того, учасники зібрання побували у господарствах, які спеціалізуються на веденні молочного скотарства, і ознайомились з особливостями виробництва молока, зокрема у товаристві „Батьківщина” Срібнянського району, де корів взагалі не випасають: худоба утримується в корівниках. Монокорм їй підвозять у цілодобовому режимі. За рахунок економії енергії на пересуванні за добу корови дають молока удвічі більше, ніж в середньому по області – 24 кілограми. Ще в одному срібнянському сільгосппідприємстві „Васьківці” навпаки - велика рогата худоба з ранньої весни до пізньої осені цілодобово випасається в полі за допомогою так званих „електропастухів”: на повну потужність у господарстві працює „зелений конвеєр”, через що і надої також вищі, ніж середньообласні. В агрофірмі „Обрій” Талалаївського району учасники виїзного засідання спостерігали за будівництвом великого молочного комплексу, розрахованого на 800 корів, а в товаристві „Прилуцький хлібодар” познайомились з досвідом вирощування страусів, фазанів та овець.

Одразу три доїльні зали

зарубіжного виробництва до кінця року буде введено у дію в Носівському районі. Їх спорудження

24

нині триває у сільгосппідприємствах „Нива”, „Аграрій” та фермерському господарстві “Вікторія”. Зокрема, у „Ниві”, де на сьогодні вже є 250 корів, для цього удвічі планують збільшити дійну череду, у „Вікторії” ж молочне поголів’я і на сьогодні найбільше в районі – 720 корів. А ось дочірнє підприємство “Аграрій” тільки збирається займатись молочним скотарством, тому поряд з будівельними роботами триває закупівля трьохсот племінних корів і теличок чорно-рябої породи. До речі, носівські аграрії останнім часом серед лідерів по надоях молока на корову: їхній показник на три з половиною кілограми перевищує середньообласний і становить 15 з половиною кілограмів. А, наприклад, у фермерському господарстві “Вікторія”, приватному підприємстві „Агропрогрес” та агрофірмі „Нива” добові надої перевищують 17-18 кілограмів молока на корову

За чотири місяці

у сільгосппідприємствах, на жаль, зменшилось виробництво тваринницької продукції, відповідно на піввідсотка – молока і на 5 відсотків – м’яса. На один відсоток у порівнянні з відповідним періодом минулого року знизилась продуктивність дійної череди. Вона становить 875 кілограмів молока на корову. Хоча, наприклад, у Срібнянському, Бобровицькому, Прилуцькому, Ічнянському, Носівському, Бахмацькому і Варвинському районах цей показник перевищує тонну і півтори тонни. Нині в області триває літньотабірне утримання худоби. На природних і сіяних пасовищах в усіх районах області знаходиться 52-і тисячі голів худоби, або 83-и відсотки наявного поголів’я

Міжрегіональний День поля

пройшов у Парафіївці Ічнянського району на базі цукрового заводу. Ініціатор зібрання – Українська аграрна лізингова компанія, що п’ятий рік співпрацює не лише з місцевими цукровиками, а й такими сільгосппідприємствами, як „Кремінь”, „Фортуна” Ічнянського та „Крапив’янське” Бахмацького районів. Сільгоспвиробники з Чернігівської, Сумської, Полтавської, Житомирської і Київської областей спостерігали за роботою сучасної енергозберігаючої грунтообробної та посівної техніки, зокрема комбінованих широкозахватних агрегатів, потужних тракторів типу „CLAAS”. Також відбулась демонстрація зернозбиральних і бурякозбиральних комбайнів, кормозаготівельної техніки. Учасники Дня поля мали змогу поділитись досвідом використання у землеробстві новітніх технологій і обговорити шляхи співпраці з товариством „Украгроліз”.

В області пройшла

Всеукраїнська нарада з меліорації за участю представників Державного комітету водного господарства України, Міністерства агрополітики, керівників облводлісгоспів та управлінь агропромислового розвитку областей. Учасники наради, зокрема, ознайомились з роботою осушувальнозволожувальної системи „Смолянка”, що в Ніжинському районі. А в сусідньому – Борзнянському – оглянули осушувальну систему „Млинок” та побачили, як сільськогосподарське товариство „Десна” використовує сільгоспугіддя, розташовані на меліорованих землях. Завершилась нарада в Чернігові пленарною частиною.


Національний стандарт України Дослідні господарства Чернігівського інституту АПВ пропонують

ОЗИМЕ ЖИТО Оригінатор. Інститут землеробства УААН. Автори. Вітвіцький М. А., Коваль Н. М., Оскирко Л. М. Внесений у Реєстр сортів рослин України на 1999 р. Сорт створений методом гібридизації сортів Київське 86 і Зарічанське зеленоукісне з наступним багаторазовим масовим добором низькорослих форм. Сорт низькорослий, ранньостиглий, посухостійкий, високозимостійкий, стійкий до проростання зерна в колос, вилягання, ураження основними хворобами. Зерно високої якості: вміст білка в зерні 12,6 %, число падіння – 183 с., об’ємний вихід хліба зі 100 г борошна 304 мл, загальна хлібопекарська оцінка 4,0 бали. Високопродуктивний, потенційна врожайність зерна 82 ц/га. Рекомендований для вирощування в зонах Полісся й Лісостепу України. За більш докладною інформацією стосовно нового сорту жита озимого „Інтенсивне 95" звертатись за адресою: 17035, с. Прогрес, Козелецький р-н, Чернігівська область. Телефони: (04646) 3-63-10, 3-63-33. 17131, с. Дослідне, Носівський р-н, Чернігівська область. Телефон: (04642) 2-16-71.

сорт

ІНТЕНСИВНЕ 95


ПРАЙС-ЛИСТ

на науково-технічну продукцію ЧЕРНІГІВСЬКОГО ІНСТИТУТУ АПВ УААН (по мережі дослідних господарств)

Оригінальне насіння Жито озиме

Боротьба

Поліська 90

Хлібне

Крижинка

Синтетик 38 Тритикале озиме Славетне Пшениця яра Ячмінь ярий

Елітне насіння

Пшениця озима

Золотоколоса

Носівський 21

Селянка

Варіант

Боротьба

Чернігівський 28

Жито озиме

Деснянський Чернігівський 27 Нептун

Люпин білий Люпин жовтий Конюшина червона Люцерна посівна

Інтенсивне 95 Синтетик 38 Інтенсивне 99

Пшениця яра

Рання 93 Краса Полісся

Райдужний

Носівський 21

Ранньостиглий

Варіант

Зірковий Тритикале яре

Столична

Краса Полісся

Гося

Овес

Подолянка

Ячмінь ярий

Вакула

Славутич

Соборний

Вікторія

Аскольд

Гарант

Чернігівський 28

Либідь

Деснянський

Чернігівець

Чернігівський 27

Агрос 12

Овес

Нептун

Атлас

Райдужний

Анді

Ранньостиглий

Владислава

Зірковий

17035 с. Прогрес, Козелецького р-ну, Чернігівської обл., тел. (04646) 3-63-10, (директор); 3-63-18,(прийм. дир.); 3-63-33 (відділ насінництва); факс (04646) 3-63-10 e-mail: sekretar_CHIAPV@.ukr.net

Люпин білий Люпин жовтий Гречка Просо

Гарант Либідь Чернігівець Українка Антарія Київське 87 Омріяне

Насіння сертифіковане. Надаються інформаційно-консультативні послуги з питань вирощування сільськогосподарських культур. Існує гнучка система знижок в залежності від обсягів закупівлі!


Якщо у Вас є що запропонувати сільгосптоварвиробнику області, тоді ця сторінка для Вас! З питань розміщення реклами на сторінках часопису "Чернігівщина аграрна" звертайтесь до редакції за адресою: 17035, Чернігівська область, Козелецький район, с. Прогрес, вул. Гедройца, 4 Чернігівський інститут АПВ УААН тел.: 8 (04646) 3-63-10, 3-63-33 E-mail: lupin2004@ukr.net

науково-популярний журнал КВІТЕНЬ-ЧЕРВЕНЬ 2008 р. №2(12) Головний редактор А.В.Іванько Заступник головного редактора С.В.Дерев'янко Редактор Н.М.Дерев'янко Редакційна колегія: М.І.Колесников І.В.Гриник А.М.Москаленко А.Г.Бардаков В.В.Волкогон О.М.Бердніков А.І.Мельник О.Ю.Локоть В.В.Скорик М.М.Назаренко М.О.Сардак В.Я.Харченко О.О.Данилевський І.О.Кобижча Л.М.Дідух І.М.Вірьовка Комп'ютерна верстка та дизайн Є.О.Насінник При передруку посилання на "Чернігівщину аграрну" обов'язкове. За достовірність інформації та реклами відповідають автори та рекламодавці. Редакція може публікувати матеріали, не поділяючи думки автора. Рукописи не рецензуються і не повертаються. Журнал зареєстровано 7 вересня 2006р. Чернігівським обласним управлінням юстиції. Свідоцтво про державну реєстрацію: серія ЧГ №352-09. Засновник: Чернігівський інститут агропромислового виробництва УААН. Друкується за рішенням вченої ради чернігівського інституту АПВ УААН та Ради Центру наукового забезпечення Чернігівської області. Адреса редакції: 17035, Чернігівська область, Козелецький район, с. Прогрес, вул. Гедройца, 4 Чернігівський інститут АПВ УААН тел.: 8 (04646) 3-63-10, 3-63-33 E-mail: lupin2004@ukr.net

Видруковано у ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф» 16610, Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Шевченка, 109А


Читайте та передплачуйте «Чернігівщину аграрну» на 2008 рік у поштових відділеннях зв’язку! Передплатний індекс – 96225. «Чернігівщина аграрна» виходить один раз на три місяці.

#12 Chernigivshchina Agrarna/Чернігівщина Аграрна  

«Чернігівщині аграрна» научно-популярное издание аграрной тематики, посвящен растениеводству и животноводссту Черниговщины. Основатель «Чер...

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you