Єврейські кладовища: загальний огляд
Наявність у місті єврейського кладовища у збереженому чи зруйнованому вигляді однозначно вказує на існування тут численної єврейської громади, оскільки невеликі спільноти, як правило, не мали власних кладовищ. На карті зображено місто Ковель, що у Волинській області, на північному сході України, де функціонувало три єврейських цвинтаря, жоден з яких до сьогодні, на жаль, не зберігся. Історично найдавніше кладовище розташовувалось у центрі, але з розширенням міста цвинтарі виносились на периферію. Отже, у більшості випадків що ближче кладовище до центру міста, то старшим воно є. Винятком може бути співіснування в одному місті кількох єврейських громад, а відповідно, і наявність кількох кладовищ. Ковель – найтиповіший приклад розташування єврейського кладовища. За старовинними картами можна визначити приблизний вік цвинтаря навіть без перевірки фактичних дат поховання на надгробках. З іншого боку, поява нових єврейських кладовищ наочно демонструє динаміку зростання як громади, так і самого міста². Зазвичай єврейські кладовища мали чіткі межі, іноді з огорожею або стінами для відділення від поселень, що їх оточували. В юдаїзмі таке розмежування зумовлено ритуальною «нечистотою» всього, що пов’язано зі смертю. З іншого боку, огородження кладовища могло відігравати важливу роль у місцевих ритуалах. Наприклад, існував такий звичай. Коли громаді чи окремій сім’ї загрожувала смертельна небезпека (хвороба, прокляття), щоб її уникнути, потрібно було виміряти периметр кладовища і пожертвувати синагозі пропорційну кількість грошей або свічок.3 Часто кладовища оточували рівчаками, тож навіть якщо цвинтар не зберігся, залишки фундаменту огорожі або рівчаків можуть допомогти визначити його периметр.
2
Дивіться посилання на карти в кінці посібника.
3
Коротка єврейська енциклопедія (Краткая еврейская энциклопедия). – Єрусалим, 1988. – Т. 4. – С. 332–338. 25