від редактора Директор: Остап Процик Головний редактор: Всеволод Поліщук Над номером Роман Іваницький працювали: Марія Саджениця Юлія Василина Дизайн та верстка: Олег Пеленичка Рекламний відділ: Зоряна Крачковська Христина Бухній Наталя Климюк Марія Вінчура Розміщення тел.: (032) 239 -34-01 реклами: Спеціалізований журнал «Егоїст» Зареєстрований у Міністерстві юстиції України Свідоцтво серія КВ № 18262-7062 від 11.10.2011 р. Адреса редакції та м. Львів, видавця: вул. Героїв УПА, 73 Засновник та ТОВ «Егоїст видавець: Паблішинг» Розповсюджується безкоштовно в елітних ресторанах, клубах, барах, готелях, клініках, автосалонах, фітнес-центрах і магазинах Львова. Частина накладу потрапить на домашні адреси або безпосередньо з рук в руки найуспішнішим політикам і бізнесменам міста. Наклад: 1 000 примірників Періодичність: 12 разів на рік Підписано до друку: 01.02.2017 р. Друк: ТОВ «Поліграф-сервіс» Концепція та зміст журналу «Егоїст» є інтелектуальною власністю. Частковий або повний передрук матеріалів, а також інше їхнє використання або відтворення допускається лише з дозволу редакції. За зміст реклами відповідальність несе рекламодавець.
На обкладинці: Костянтин Білецький Фотограф: Олена Дяків
Отак стоїш на кухні зранку і чистиш дружині яблуко. І переважно чистиш собі на автоматі, кладеш на тарілку, кажеш «Юлю, ходи снідати» і далі сьорбаєш свою каву. А одного разу чистиш ти зранку яблуко і в процесі усвідомлюєш, що робиш це тільки тому, що в тебе є дружина. Дві хвилини тому вона тебе обійняла, і саме слід цих обіймів буде давати тобі відчуття, що в тебе є дім, куди б ти не потрапив цього дня.
І що у вас є син, і сьогодні ввечері знову забиратимеш його з садочку, і він їхатиме на самокаті, а ти за ним бігтимеш, або, якщо це зима, ви будете їхати в трамваї, і він малюватиме драконів на вікні... І він надцятий тиждень поспіль цього дня відповість на твоє «Як справи в садочку?», що нині було малювання, і це було гарно, але краще б було айкідо... І ти, можливо, зрозумієш, що саме ці нібито одноманітні вечірні прогулянки – те, що дає тобі відчуття часу і ритм життя, і це значно краще, ніж очікування вісімнадцятої-нуль-нуль-коли-ужеможна-іти-геть... І що через те, що в тебе є дружина, в тебе є й швагро, а в нього – доньки, і вони можуть приїхати з Португалії, дивуватися снігу, бавитися з твоїм сином в барамельку, добл чи просто хованки, і замість потроїти відчуття наповненості хати дитячим сміхом – збільшити його в десять разів... Так, що ти, байдужий зазвичай до американських коляд, цього продукту мас-культури, зараз можеш цілий день виловлювати в довколишніх звуках уривки Let it snow чи All I want for Christmas. А одного разу у кав’ярні заграє Feliz Navidad, і під приспів ти почнеш пританцьовувати на стільці, і дві бариста шепотітимуть одна до одної, дивлячись на тебе, і сміятимуться злегка припіднятими кінчиками губ, як роблять тоді, коли не хочуть образити того, з кого сміються… І ти думаєш: «Як? Як можуть дозволяти собі бути нещасними такі люди, як ти, в яких є дах над головою, і шмат масла на хлібі, і люди, для яких чистиш яблука зранку?» Всеволод Поліщук