Egoist_53

1

2 |

Головний редактор: Зоряна Войтів Заступник Марія Вінчура директора: Дизайн та верстка: Віталій Міджак Літературний Ірина Юрковська редактор: Над номером Ірина Добровольська працювали: Аделіна Яковишин Галина Юськів Христина Яковів Юлія Василина Остап Процик Наталія Васьо Уляна Салій Вікторія Кізима Валерія Королишин Андрій Дрозда Марія Саджениця Ірина Кунинець Роксолана Мудрак Фотографи: Олена Дяків Вікторія Істоміна Розміщення тел.: (032) 236-70-32 реклами: Спеціалізований журнал «Егоїст» Зареєстрований у Міністерстві юстиції України Свідоцтво серія КВ № 18262-7062 від 11.10.2011 р. Адреса редакції м. Львів, та видавця: вул. Газова, 36/2 Засновник ТОВ «Егоїст та видавець: Паблішинг» Розповсюджується безкоштовно в елітних ресторанах, клубах, барах, готелях, клініках, автосалонах, фітнес-центрах і магазинах Львова. Частина накладу потрапить на домашні адреси або безпосередньо з рук в руки найуспішнішим політикам і бізнесменам міста. Наклад: 5 000 примірників Періодичність: 12 разів на рік Підписано до друку: 28.12.2018 р. Друк: ТОВ «Поліграфсервіс» Концепція та зміст журналу «Егоїст» є інтелектуальною власністю. Частковий або повний передрук матеріалів, а також інше їхнє використання або відтворення допускається лише з дозволу редакції. За зміст реклами відповідальність несе рекламодавець.

На обкладинці: Ігор Палига Локація : Motozona Фотограф: Вікторія Істоміна Візаж: Аделіна Яковишин

Від редакції Зізнаюся чесно – ніколи не любила зиму. Холод, сніг, модна «багатошаровість» одягу... Все це ніколи не викликало в мене захвату. Але взимку, безперечно, є те, чого немає в інших порах року – відчуття дива! День святого Миколая, Новий рік, Різдво – усі ці новорічні свята роблять нас добрішими, уважнішими. Це час аж ніяк не егоїзму, а навпаки – абсолютного альтруїзму, коли ми думаємо про близьких значно більше, аніж про себе. Дбайливо обираємо подарунки, пакуємо їх, даруємо рідним та друзям. А ще замислюємось над тим, що цього року подарувало нам життя, підбиваємо підсумки, прописуємо нові плани та цілі. Взимку нам зовсім не соромно мріяти, загадувати бажання у новорічну ніч і по-дитячому щиро вірити в те, що вони неодмінно збудуться. Ця пора року нагадує нам про найважливіше в житті – про сім’ю, про час у родинному колі, про традиції. Час, коли усі ми полишаємо щоденну круговерть справ, аби насолодитися тим, що є зараз, саме в цю мить. А ще – аби подякувати за дарунки, якими нас так щедро обдарували. І згадати, що багатий є не той, хто має, а той, хто дає.

Цього року не хочеться озиратись назад, згадувати, що вдалось, а що – не зовсім. Навпаки, хочеться, дорогі наші читачі, привітати вас з цим прекрасним періодом та подякувати, що ви були з нами цього року. Хай незалежно від пори року в душі щодня залишається відчуття наближення дива!

Зоряна Войтів, головний редактор журналу «Егоїст»

7

8 |

8 Подія: Гра в гольф – подія в рамках EGOIST club 12 Новинки: «Кумпель» відсвяткував 10 років 16 Особистість: Андрій Андреєв: «Мандри – єдина можливість пізнати себе і Всесвіт» 22 Обкладинка: Ігор Палига: «Йти до вершин, залишаючись людиною: Надійність і цінність вибору в житті та медицині» 28 Спорт: Вижити та залишитись у формі після свят 32 Григорій Решетнік: «Соцмережі – шанс черпати думки тих, хто чогось досягнув, і вибудовувати свій шлях» 36 Чоловіча історія: Вижити понад усе!

44 Мандрівка: Вікенд у Дюссельдорфі: різдвяний дух, Рейн, вежа і шопінг 59 Технології: Багатофункціональні годинники 62 Психологія: Завжди фліртуй з жінками!

9

МЕДИЧНИЙ СЕРВІС ДЛЯ ДІТЕЙ Педіатр, якому може довіритися Ваша сім’я! Комплексна допомога новонародженим, дітям та підліткам Профілактичні огляди, консультації та річні програми обслуговування 24/7 доступ до лікаря та домашні візити

Телефонуйте сьогодні для безкоштовної консультації по телефону або для запису:

+38 (032) 253 70 00 Київ Одеса Львів Тбілісі Батумі Алмати Астана

10 |

Гольф – гра істинних

джентльменів!

10 листопада відбулась перша под ія в рамках чоловічого клубу EGOIST club – гра в гольф у Edem Goif Club, що в мал ьовничому комплексі Edem Resort Medical & SPA. Кожен учасник мав можливість відпрац ювати та удосконалити свою техніку уда ру з професійним тренером.

Гольф – розвага і спортивний відпочинок для істинних джентльменів, орієнтований не на спортивні досягнення, а на іміджевість. Правила гри дуже прості та доступні кожному, тому основний акцент тут робиться на дрескод, етикет та спілкування між гравцями. Гра в гольф – це не лише спосіб розслабитись, а один з варіантів проведення неформальних ділових зустрічей або корпоративного відпочинку. У гольфі немає фізичних навантажень. Грати можна навіть самостійно, але цікавіше все-таки з партнерами. Їх знайти нескладно, адже гравцями можуть стати партнери із різним рівнем майстерності. Наші учасники провели ефективне тренування, зіграли в цікаву гру та приємно провели час. Редакція «Егоїста» Фото:Олена Дяків

11

12 |

БІЗНЕС І СТОРІТЕЛІНГ 20 листопада пройшов черговий бізнес-сніданок «Егоїста» під назвою «Бізнес і сторітелінг». Модератором заходу була засновниця та тренер компанії «Аґрус: Практика слова», автор та ведуча медіа-проекту про цінності «Ключ до», тренер на TEDxLviv, колекціонерка надзвичайних історій Ірина Снітинська.

Люди обожнюють історії. А чи потрібні історії у бізнесі? Успішні підприємці вміють розповісти власну історію чи історію свого бренду, стаючи таким чином більш ніж просто бізнесом, а бізнесом з душею. Кожен бренд – неважливо, особа це чи бізнес – зобов'язаний мати свою історію. На сніданку ми дізналися, що структура історії бренду повинна бути саме такою: • Експозиція (хто, де, коли, чого хоче) • Зав’язка (з чого все почалося) • Розвиток (всі події, вороги і союзники) • Кульмінація (найяскравіший момент) • Розв’язка (чим закінчилося, висновок).

Створюючи історію продукту чи послуг, слід обов’язково обдумати наступні пункти: 1. Що повинно трапитися з моїм клієнтом, щоб він прийшов до мене?

2. Про що він думає і що відчуває, коли йде до мене?

3. Що він хоче відчути, коли я вирішу його проблеми?

4. Як допомогти йому це відчути?

Приймав та дуже смачно пригощав ресторан TERRAZZA (Saint Feder Boutique Hotel). З сьомого поверху, на якому розташований ресторан, Ви зможете побачити не лише архітектурні пам’ятки, але й відчути дух старовинного «міста- музею». Шефкухар ресторану запропонує Вам вишукані страви середземноморської кухні. Традиційні страви європейської кухні, переплітаючись із фантазією майстра, створять незабутній смаковий ансамбль, а атмосфера затишку та ексклюзиву його доповнить. Щодо питань участі у наступних бізнес-сніданках звертайтесь: Ірина Добровольська ( 068 021 02 41) Редакція «Егоїста»

13

САНТ-ФЕДР

14 |

10 РОКІВ ВІДСВЯТКУВАВ «КУМПЕЛЬ»

на площі Митній – перший у Львові ресторан-пивоварня «Це місце сили. Перша мікропивоварня в Україні, де створювали крафтове пиво ще тоді, коли ніхто у нас навіть не знав слова «крафтове». Перший у своєму роді ресторан, де ще 10 років тому, коли про це ніхто не говорив, почали розвивати традиції галицької кухні. Ми якось за ці 10 років зріднилися вже з цим місцем. Гарно бути причетними до такої історії». Ці слова належать не власникам, керівництву чи працівникам закладу. Це слова Дениса Мазурика – постійного гостя ресторану-пивоварні «Кумпель» ось уже 10 років. Денис – неформальний лідер «Пивного клубу» – об'єднання любителів пива «Кумпель». Вони зустрічаються у ресторані чи не щотижня вже багато років поспіль, приводять друзів, давно знайомі з усіма працівниками. Кожен із учасників клубу має у «Кумпелі» шафку з іменним

бокалом. При цьому адміністрація ресторану не втручається в діяльність клубу. Кого приймати, коли зустрічатися, що робити – постійні гості вирішують самі. Саме учасники «Пивного клубу» були головними гостями на святкуванні десятиліття. А вже довкола них крутилося світське жття: власники компанії Kumpel'Group, їхні партнери, колеги-ресторатори, журналісти та блогери. А ще була окрема група особливих гостей – шестеро українських художників. Вони завітали на свято не просто так. Саме цього дня «Кумпель» запрезентував лімітовану лінійку з шести крафтових пив, етикетки до яких створювали відомі майстри пензля. «Сьогодні неможливо порахувати і навіть складно уявити, скільки діжок пива за «лаштунками» історії

львівського мистецтва. Впродовж століть пиво товаришувало їм – тим, хто будував Львів, розбудовував, відбудовував, прикрашав, покращував, хто знаходив тут свою справу, долю, славу. За демократичним кухлем пива львівська богема обговорювала плани, вигадувала сюжети, вирішувала, музикувала, складала пісні, батярувала, щоби потім потішити себе і місто», – це вже слова історика мистецтва Наталі Космолінської. Над колекційними етикетками «Кумпеля» працювали художники Юрій Кох, Володимир Костирко, Іван Турецький, Олександр Войтович, Євген Равський, Олег Денисенко. Кожна з шести етикеток – унікальна та має безперечну художню цінність, адже передає творче бачення митця. У святкову колекцію потрапили шість крафтових сортів пива: Porter, EnigmaIPA, Mosaic, IPA світлий, HoppyLager, RyeStout. Всеволод Поліщук

15

16 |

17 грудня відбулася гала-вечеря проекту

13 CHEFS у Edem Resort Medical & SPA 13 CHEFS вкотре довів, що це проект, спрямований на обмін досвідом між шеф-кухарями, об’єднання шефкухарів та популяризацію гастрономічної культури. Під час вечері шефи поділилися своїми враженнями від року, що минає, а також ще більше дізналися про своїх колег. Зал наповнила надзвичайна, по-сімейному тепла атмосфера. Ми раді, що стали майданчиком, який допомагає шеф-кухарям якнайбільше ділитися досвідом і підвищувати рівень своїх знань та креативності, аби надалі використовувати їх у своїй роботі. На гала-вечері підбили підсумки цього року та відзначили шеф-кухарів у шести номінаціях, таких як: «Поєднання страв і напоїв», «Сезонне меню року», «Креативність сезону», «Враження сезону», «Смак» та «Локальні продукти». Однак відзнаки отримали усі, адже кожен на гідному рівні зумів пригостити своїх колег. Вітаємо усіх шеф-кухарів із завершенням сезону та з відзнаками проекту 13 CHEFS.

Із великою приємністю дякуємо нашим генеральним партнерам «Вина світy», оптовому ринку «Шувар» та Pernod Ricard – Ararat Brandy. Також хочемо висловити вдячність тим, хто долучився до проекту в цьому році, та запросити усіх охочих у наступний гастрономічний 2019 рік. Завжди ваші 13 CHEFS! Андрій Валовий Фото: Тарас Шпаргала Марта Михайлюк Наталія Золотухіна

17

18 |

Ваш час обмежений, не витрачайте його, живучи чужим життям

СУ

СП

ІЛ

ЬС

ТВ

О

Стів Джобс

19

АНДРІЙ АНДРЕЄВ:

«Мандри – єдина можливість пізнати себе і Всесвіт» Від гарячих країн Африки до холодної та прекрасної Антарктиди, від найсуворіших вершин світу до найпотаємніших гущавин, по землі, на воді, у небі – «Паганель Студіо» відкриває світ, який знаємо лише з оповідей. Засновник Андрій Андреєв переконаний, що мандри – це творчість. Кожна подорож – найважливіша дорога до себе. Про те, як не боятись кидати виклик світові, залишати свою зону комфорту і фіксувати емоції в фільмах та фото – у розмові із сміливим та креативним мандрівником.

20 | - Андрію, сьогодні Ваша з дружиною компанія Paganelstudio є лідером у організації різноманітних експедицій та екстремальних турів. Розкажіть, з чого все починалося?

- Почалось все із наших власних експедицій – у 2006 році ми з дружиною вирушили у весільну подорож до Непалу. Вже згодом здійснили велику експедицію до Евересту, потім організували самостійні експедиції в Перу, у Болівію, до Амазонки, в Папуа. І ось, подорожуючи регіоном Амазонки, зрозуміли, – хочемо займатись і творчістю і у той же час віддатись мандрам. Ми багато фотографуємо, знімаємо фільми. Якось вирішили зробити великий документальний проект – фільм, який поєднав би і мандри, і творчість. Цей проект ми втілили у життя – працювали над ним від 2008 до 2011 року. Тоді вдалось спланувати експедиції до майже 60 місць по усьому світу, починаючи від Антарктиди і завершуючи Океанією та Папуа. У 2011 році продюсери, які нами займались, не знайшли грошей, бо криза – як завжди. Ось тоді і прийшло рішення, щоб робити все самостійно: займатись експедиціями, а потім залишатись там і фільмувати усе, що захочемо. У 2011 році перша група вирушила з нами до Папуа – тоді в ній було 11 осіб. Так все почалось. Зараз ми – найбільша не лише в Україні, а й на всьому пострадянському просторі компанія, що проводить таку кількість експедицій із такою кількістю учасників і таким охопленням країн.

Отак все починалось – із захоплення. Однак сила Paganelstudio не в тому, що ми просто мандруємо. Ми робимо це творчо.

- Ви знімаєте фільми, чи вони з’являються у кожній мандрівці? Де їх переглянути?

- Не у кожній. Фільми привозимо із

цікавих регіонів або ж тих, де ще не були. Раніше знімали для задоволення, а зараз 7 наших фільмів стали учасниками фестивалів у всьому світі. За них отримали понад 60 нагород. У нас є 7 короткометражних фільмів та 1 повноцінний – 52-хвилинний про Антарктиду. Його озвучували в Канаді англійською – і він отримав близько 26 нагород. Фільми є на YouTube-каналі та на Gmailканалі. Окрім того, ми зробили ще кілька великих проектів. Ось, до прикладу, «Spirit of the place» – 13-хвилинний

фільм, у якому вмістили різні країни, музику і відповідний настрій. Такі проекти залюбки купують авіакомпанії. Буває, знайомі пишуть нам: «Ось ми тут летіли – і бачили ваш фільм».

- Як формувалась команда експедиційних гідів?

- Цілком випадково. Спочатку такими гідами були ми з Олею, згодом до нас приєднувались друзі-учасники наших експедицій. Зараз в команді 7 лідерів, у кожного своя аудиторія і кожен має свій напрямок – до прикладу, гірський чи пейзажний. Ми з Олею спеціалізуємося на всьому, навіть гірські експедиції проводили самі – і до Евересту, і до Кіліманджаро. Зараз напрямки ми розділили, аби встигнути якнайбільше, – у цьому році у нас 46 експедицій.

21 - Кожного року Ви додаєте чимало маршрутів. Хто їх придумує і продумує?

- Спочатку все продумаю я – близь-

ко 90 відсотків програми. Наші лідери теж приходять із своїми ідеями – і це не просто собі ідеї, а визначені маршрути. Кожен такий маршрут повинен бути цікавим, незвичайним, він повинен мати програму і мету. Найперше ця подорож має захопити мене. А щодо країн – ми завжди додаємо ті, у яких ще не бували і де насправді є на що подивитись. Щороку в нас є щось новеньке. Окрім того, щороку проходимо нашими постійними напрямками – Японією, Китаєм, Перу. Тепер до таких додали Ґренландію та Антарктиду, також анонсуємо нові – пов’язані із яхтами.

- Яка подорож запам'яталась найбільше? А яку запропонуєте тим, кого важко здивувати мандрами?

- Неймовірна подорож – Антаркти-

да на яхтах. На яхті ми провели 21 день і побували у таких місцях, куди зможуть добратись дуже, дуже мало мандрівників. Там безлюдно – лише пінгвіни і неймовірна природа. До всього, насправді є дуже мало яхт, які зможуть вирушити до Антарктиди – це спеціальні, підготовлені судна з відповідним спорядженням, запасами палива та продуктів, саме такі яхти ми маємо. Мандрівникам, які шукають нове і екзотичне, допоможемо завжди. Для них – Вануату, Колумбія, Венесуела, Конго, Чад, острови Тихого

океану, знову ж таки – експедиції на яхті до Ґренландії. Африканські країни, до яких справді важко потрапити, дуже здивують. Однак такі наші екзотичні експедиції потрібно бронювати за рік, бо місця закінчуються майже одразу. Часто усі місця зникають вже до кінця першого дня, коли з’явилась пропозиція.

- Мабуть, є найгірша подорож, коли все пішло не так. Розкажіть і про неї.

- Не буває такого, щоб подорож

зовсім не вдалась, однак нюанси трапляються. Ось, до прикладу, планували цього року мандрівку до Конго. І вже тоді, коли придбали квитки, там вбили рейнджерів та захопили туристів. Конго скасу-

22 | вали. Усі питання тоді вирішили за власний кошт, бо головне, аби люди були в безпеці. Інший приклад – якось планували експедицію в Малі. Там почалася війна – і ми цю подорож були вимушені скасувати, тому що в умовах воєнних дій гарантувати безпеку насправді важко.

- Ви розповідали про вашу зустріч з грабіжниками в Перу. Нагадайте, як це було?

- У 2016 році на Амазонці нас погра-

бували пірати. Тоді була маленька група без охорони – я, моя дружина і двоє наших друзів. Ось коли ми приїжджаємо до Перу з великими групами, то наймаємо озброєну охорону на човнах. Тоді ж, розуміючи, що місця неспокійні, ми всі документи та гроші ми залишили у готелі. З собою, звісно, мали фотоапарати, годинники – усе це забрали пірати.

- А чи є якась країна, куди Ви мріяли поїхати, але досі цього не зробили?

- Ми маємо дуже великі плани на тихоокеанські регіони. Туди потрапити дуже важко – або зовсім немає літаків, а є лише море, або ж літаки є, однак коштують дуже і дуже дорого. Однак у нас же є наші експедиційні яхти – і ми плануємо туди вирушити. Федеративні Штати Мікронезії, знаменитий Нан Мадол, південь Французької Полінезії, острів Піткерн – це справді унікальні місця, наповнені історіями ти легендами. І ми там побуваємо.

- Ви часто здійснюєте різноманітні обряди очищення карми чи пошуку себе – ось як аяваска, а нещодавно Оля проходила віпасану. Що шукаєте у цих практиках?

- Наші подорожі – це дорога до себе.

Я вважаю, що подорож – єдиний правильний спосіб пізнання себе і Всес-

віту. Навіть книги – це чиїсь думки, а телебачення – взагалі зло. Будьякі джерела інформації нам хтось нав’язує, усіх їх ми вже сприймаємо крізь призму чиїхось суджень. Мандри – то лише твій спосіб дивитись на світ. Яким ти його побачиш, таким він і буде. І, звісно, будь-які подорожі – це, перш за все, люди. У нас є великий досвід, ми знайомі з аяваскою ще з 2007 року, товаришуємо із справжніми шаманами. Занурюємося в ритуал багато років. Ось у наступному році ми матимемо експедицію – і три дні будемо займатись лише ним. Шаманів із того небезпечного регіону, де нас грабували пірати, ми літаком перевеземо до місця нашої з групою зупинки. Там справді безпечно, навіть охорона не потрібна. А ще – мандруємо у Тибет, в Індію. У кожній подорожі відвідуємо місця сили. Ось, до прикладу, в Перу – це Мачу-Пікчу, натомість Амазонка – взагалі центр давньої культури та енергії, там нема людей і первозданна природа. Там справді розумієш, як жила наша планета, коли не було людей. Наш непальський гід каже: «Заздрю «Паганель», бо вони, перш за все, подорожують по місцях сили».

- Ваші фільми з подорожей виборюють найпрестижніші нагороди. Як встигаєте це все монтувати та їздити на нагородження між своїми експедиціями?

- По премії їздити не встигаємо, на жаль (сміється). Насправді з усіх медалей і премій жодну не отримали безпосередньо на церемонії. Буває,

23 просимо когось поїхати на нагородження, інколи нагороди надсилають поштою – однак жодного разу ми не змогли приїхати на урочистості. Якось у Києві відбувся концерт нашого друга Естаса Тонне. Тоді під час нього показали наш фільм «Internal Flight» – той, що теж отримав багато нагород. Зал повний, люди плакали – нам тоді справді було дуже приємно перебувати разом з ними у цей момент. Згодом цей фільм став учасником багатьох фестивалів. Якось, не так вже й давно, ми отримали нагороду в Баку. Попросили її забрати у нашого мандрівника – він у костюмі, з метеликом вийшов на сцену по неї як наш представник. Згодом, через кілька місяців, інша наша мандрівниця була в Баку, забрала цю нагороду і аж тоді привезла її нам. Однак плануємо все, зараз наше життя на такому активному етапі, що коли сидиш два-три тижні вдома, то відчуваєш дискомфорт.

- Що колекціонуєте? Що привозите з кожної подорожі?

- Ми маємо низку колекцій, ось я збираю артефакти. Є ще такі місця, де досі існує первинна народна творчість, культура племен. Із Африки привожу колекційні маски, у нас їх понад 60 – багато хто каже, мовляв, робіть музей «Паганель». Колись ми це все зберемо і зробимо, однак зараз багато подорожуємо, знімаємо фільми, збираємо фотографії та колекції. Кожного місяця щось створюємо, тому для роздумів про колекції часу

поки немає. Однак колись це все стане чимось більшим.

- Чому мандрівники обирають саме вашу студію?

- Найперше людей захоплює наше

розуміння мандрів, тому що «Паганель Студіо» – це творчість і подорожі. Подорожі не від і до пункту призначення, бо у кожній країні нас приваблює культура, намагаємось в неї зануритись. Коли зустрічаємо плем’я, цікавимось їхнім життям, легендами та віруваннями. Важливо, аби мандрівник побачив та відчув якнайбільше. Якось ми були в Уганді. Я попросив наших хлопців, щоб взяли з собою блокнотики, ручки для місцевих дітей, бо школи у них бідні – на 500 осіб кожна. Ось такий барак – і там півтисячі дітей. Коли ми приїжджали туди, то відчували сильне хвилювання, коли ці півтисячі школярів вибігали до нас. Ми спочатку намагались роздавати кожному, але коли за ці зошити та ручки почались бійки, то просто склали усе в ящик. Попросили розділити учителів, бо ж вони знають, які діти із бідніших, а які із багатших сімей.

- Чи не плануєте написати книгу?

- Я завжди писав багато – і статті, і розповіді. Тепер плануємо створити книгу «Світ очима Поганель». Там будуть і фото, і ще багато графіки – дружина малює. Працювати над нею вже почали, однак студія виросла в кілька разів за останні кілька років.

Коли ми розпочинали, то були першими. Потім з’явились інші, однак ми виросли найшвидше, бо нас «передавали із рук в руки». Приблизно 60% нових людей прийшли, послухавшись чиїхось рекомендацій. Тому темпи тепер шалені – на все бракує часу. Однак наступного року плануємо продовжити активну роботу, а ще – до цієї книги зробити виставку, бо на стінах фото виглядають по-іншому.

- Андрію, яка Ваша мрія?

- Мир над головою і щоб припинився безлад в нашій країні – ось про що мрію більш за все. Ця вся ситуація, яку зараз проживаємо, вона впливає на людей. Ми активно водимо групи з 2011 року – тепер дуже помітно, наскільки у людей змінюється світогляд. Мандрами їх лікуємо. Кажемо: «Краса – найперше у ваших очах». Так, як ви дивитиметесь на цей світ, так воно і буде». Мрію, щоб наша земля здобула цей мир – і ми жили щасливо. Маємо для цього усе. Ірина Юрковська

24 | - Ігорю, як давно сіли на двоколісний транспорт? Сучасний світ забрав у чоловіків право на носіння зброї, свободу верхової їзди, ризик далеких мандрівок та спробував замінити все це ілюзією комфорту і безпеки. Але хто може заборонити орлу літати, а вовку полювати? Успішний лікар, директор КРЛ «Альтернатива» Ігор Палига, який має дуже цікаве захоплення – байк, а також входить до Львівського байкерклубу HULIGAN, поділився своєю історією з читачами журналу «Егоїст».

ІГОР ПАЛИГА: «Йти до вершин, залишаючись людиною: надійність і цінність вибору в житті та медицині»

- На мотоциклі я катаюся з дитинства. Все почалося з мопедів – і продовжується до сьогодні. У мене є кастомний мотоцикл, який власноруч переробив із серійного. А також дорожній – його використовую у далеких подорожах. Подорожі на байку набагато яскравіші, ніж на автомобілі, тому в мене є мрія – об’їхати цілий світ. Однак це вимагає багато часу і, враховуючи мій ритм життя, наразі я не можу дозволити собі таку розкіш. Кожен купує мотоцикл «під себе»: для когось – то статус, але для мене – стиль життя.

- Мотоцикл для Вас – це засіб пере- сування чи щось більше?

- Це ніби засіб пересування між двома реальностями – між буденним життям та можливістю розслабитися, віддавши свій вільний час такому хобі. У своїй роботі я схильний до емпатії, тому для мене важливо максимально віддалитися від неї емоційно у години відпочинку. Поклик дороги, рик потужного двигуна, швидкість, адреналін, свобода – і вітер щоб гуляв за спиною, а не в голові! Для мене це справжній кайф.

- У свідомості людей слово «байкер» викликає не найпозитивніші асоціації. Чи насправді це так?

- Це хибна думка. Насправді такі люди соціально міцно стоять на ногах, здебільшого вони – вихідці із середнього класу та з вищою освітою. Серед них можна зустріти представників різних професій. Їхня життєва позиція завжди чітко виражена, вони не чекають «погоди», є активними та дуже ініціативними. Справжні байкери не люблять показухи. Незважаючи на всі існуючі стереотипи, не можна сприймати людей поверхнево. Якщо ви бачите людину в «косусі» на хорошому мотоциклі – не варто думати, що це дебошир і злочинець. Сучасні байкери – виховані та ввічливі люди, які завжди готові допомогти. Окрім того, ті, хто понад усе цінують свободу, заслуговують на повагу.

25 - Чи існує якийсь байкерський «кодекс честі»?

- Звичайно – і він доволі довгий. Розповім коротко. Справжній байкер зобов'язаний його дотримуватися. Байкер ніколи не образить початківця, допоможе тим, хто потрапив на дорозі у пригоду. Байкер повинен позбутись усіляких постійних прихильностей. Він – вільний гонщик безкінечними просторами шосейних доріг. Байкер і байк – єдине ціле. Байкер і братство – нероздільні. Байкер мусить постійно вдосконалюватися в управлінні і поводжені з байком. Він зобов'язаний дотримуватися традиції свого руху та бути відповідальним за свої вчинки. Байкер залишається байкером завжди, незалежно від пори року та природних умов.

- Як Вам вдається поєднувати хобі та роботу?

- Скажу однозначно, що неважко, адже робота, коли вона улюблена, – це теж хобі. Ти у неї занурений, закоханий усім серцем. Коли працюєш лише для того, аби заробити гроші, то ніколи їх не заробиш. Можливо, в іншій галузі, але не у медицині. Потрібно працювати, отримувати задоволення, радіти кожному позитивному результату і бути відповідальним за тих, хто поруч.

- Чому, до речі, клініку назвали саме «Альтернатива»?

- Вважаю, що благополуччя кожної людини залежить від її власних рішень. Кожного дня нам доводиться робити вибір. Здебільшого – це дуже прості рішення, що передбачають декілька рівнозначних варіантів розвитку подій. Втім, часто від правильного вибору залежить дуже ба-

гато. Вибір правильної альтернативи дуже часто впливає на подальше життя людини. Тому для людей це близьке. А ідея дати таку назву виникла у нашого ембріолога – і мені вона сподобалася. Так народилася клініка «Альтернатива», яка розпочала свою роботу в 2009 році.

- Якими рисами необхідно володіти, щоб потрапити у Вашу команду?

- Професія лікаря вимагає високої внутрішньої етичної культури. Ми іноді робимо психологічну помилку, коли нехтуємо зовнішнім виглядом лікаря чи медичної сестри, брутальністю їхніх манер, невмінням розмовляти. У пацієнта майже у 80% випадків думка про людину, довіра до неї будується саме на підґрунті першого враження – свідомого чи підсвідомого. Доцільно, щоб медичний працівник не був за стилем одягу та поведінкою ані ультрамодним, ані надто старомодним. Медичний працівник має бути спокійним, впевненим, рішучим, співчутливим та делікатним до пацієнта – в жодному разі зверхнім. Підбором персоналу займаюся особисто я. Здебільшого сам беруся навчати та виховувати молодого спеціаліста, якщо бачу в людині всі необхідні риси, потрібні саме моїй команді. З гордістю можу сказати, що за власним бажанням з нашої клініки «Альтернатива» ніхто не звільнився, а навпаки – нас стає все більше й більше. Дуже пишаюся своєю командою.

- Які послуги надає Ваша клініка?

- Основний напрямок – це запліднення in vitro або екстракорпораль-

не запліднення (ЕКЗ). Це запліднення яйцеклітини поза організмом жінки. Наша клініка є однією із провідних у галузі лікування безпліддя у Львові, зокрема відома методом запліднення in vitro та допоміжних репродуктивних технологій. Також пропонуємо УЗД-обстеження органів, надаємо всі види гінекологічних послуг. Практикуємо також послуги естетичної гінекології.

- Чи займаєтесь Ви благодійністю?

- Якщо є можливість допомогти людині, то чому цього не зробити? І мені б хотілося, щоб нею займалися не тоді, коли незабаром вибори, а щоб це було нормою. Не дуже люблю цим вихвалятися, благодійність – це норма, а нормою ніхто ніколи не вихваляється, бо який сенс хвалитися чимось буденним? Про буденне просто спокійно говорять. У християнстві все те добро, яке ви робите, потрібно робити потай та від щирого серця. Тому мені буде набагато приємніше, коли розповідатимуть люди, яким я допоміг.

- Яке у Вас життєве кредо?

- Моє життєве кредо: «Знати, чого ти хочеш, твердо йти до своєї мети, виходити із зони комфорту, підкорювати нові вершини, але при цьому завжди залишатися людиною!». Кому з нас хоча б раз в житті не хотілося перевернути гори, змінити весь світ, зробити його кращим? Це можливо, тільки змінити потрібно не світ – він занадто великий, а у нас дуже мало часу. Змінювати потрібно себе, свої переконання – тоді й світ зміниться. Ірина Кунинець

26 |

ДМИТРО ДОБРОДОМОВ:

«СВОБОДА СЛОВА – ЦЕ ОДИН ЗІ СТОВПІВ ДЕМОКРАТІЇ» Відверто про економічну ситуацію в країні та виборчу кампанію, про популізм, цінності та особисте в розмові з лідером політичної партії «Народний контроль», народним депутатом України, секретарем Комітету ВРУ з питань запобігання і протидії корупції та кандидатом у президенти Дмитром Добродомовим.

- Вашу президентську кампанію називають розігрівом перед виборами мера у Львові. Чому Ви вирішили змагатися за головну посаду в країні?

- Майже тридцять років країною керують ті самі люди. Вони лише змінюють місця: то у владі, то в опозиції. Система годує п’ять-шість олігархів, отже, її потрібно зламати. У 2019 році нас очікують доленосні вибори, на яких наша партія довірила мені її представляти. Далі будуть парламентські і місцеві вибори. У них ми теж будемо брати участь, тому що це унікальний шанс змінити країну. Щодо виборів мера Львова, то я не хотів би забігати на-

перед. Скажу лише, що у 2015 році я був кандидатом у мери і зберігаю бажання спробувати ще раз.

- В Україні зараз не найкраща економічна ситуація. Чи мають політики зважати на цю обставину? Чи потрібно публічним персонам та лідерам суспільства вдаватися хоча б до легкої форми аскетизму?

- Я був співавтором закону про електронні декларації, дані з яких так шокували українців. Особливо, коли йшлося про статки людей, які все життя займалися лише політикою. Однак важливо не впадати у крайнощі. Мінімальна зарплата лише підштовхуватиме депутатів

до корупційних дій, проте я не голосував за останнє збільшення зарплати у парламенті. Підтримую ідею, що заробіток держслужбовця не має перевищувати більш ніж в 10 разів мінімальну зарплату в країні.

- Як журналіст Ви озвучували багато незручних запитань. Чи готові як політик озвучувати непопулярні відповіді? І чому українські політики найчастіше йдуть шляхом популізму як найменшого опору?

- Політики обирають популізм через бажання сподобатися. Одні обманюють, а інші радо у це вірять. Усім приємно чути, що завтра газ стане дешевшим в чотири рази. Я ж вва-

27 жаю, що потрібно говорити незручну правду. Легко обіцяти, що завтра кожен отримає 500 євро, але для політика – це дорога в нікуди.

- Зараз багато говорять про цінності, які забезпечують успішність людей і цілих спільнот. А які цінності Ви вважаєте засадничими і чого саме бракує українцям?

- Засадничих цінностей бракує не лише громадянам, а й так званим політичним елітам. Саме тому в нас просто шалений рівень недовіри до старих політиків. Не можна під час війни приймати мародерські рішення щодо розкрадання бюджету чи армії. У владі не місце людям, яким бракує моральності та патріотизму.

- Ви один із засновників жанру журналістських розслідувань в Україні. Зараз цей жанр став певною мірою модним. Водночас такі розслідування дуже рідко мають юридичні наслідки для фігурантів. У чому тоді їхній сенс? Чи потрібні вони у країні, де не працює суд?

- У нас дійсно не працює правоохоронна система, однак журналістські розслідування потрібні. Журналісти фіксують порушення закону. У майбутньому до всіх цих злочинів можна буде швидко повернутися. Свобода слова – це один зі стовпів демократії. Журналісти виявляють проблему, але їм дійсно бракує важелів впливу на ситуацію. А політики, народні депутати ці важелі мають. Мораторій на вивіз лісу-кругляку, запровадження електронних декларацій, відкриття реєстрів, діяльність НАЗК – ось ті законопроекти, які я готував. Вони вже дали конкретний результат і полегшили роботу журналістам.

- Нещодавно один з українських блогерів озвучив майже анекдотичну думку про те, що «влада краде, щоб перемогти Путіна». Водночас прості українці виправдовують свої дрібні крадіжки і порушення закону саме тим, що «влада краде». Як вийти з цього зачарованого кола?

- Для оплесків потрібно дві долоні – однією нічого не вийде. У суспільстві має бути нульова толерантність до корупції. Адже ми згадуємо про закони і правила, коли перетинаємо кордон із країнами ЄС. Водночас я переконаний, що приклад мають показати політичні еліти, керівники держави. Коли люди відчують, що з’явилася справедливість, тоді й змінять свою поведінку. Після Революції Гідності суспільство було готове до цих змін. На жаль, саме люди при владі зробили так, щоб цього не сталося, а корупція залишилась.

- У західних демократіях владу контролює громадянське суспільство. Ваша партія називається «Народний контроль», а наскільки пересічні українці готові контролювати владу?

- Пересічні українці не те що не готові – вони не хочуть контролювати владу. Люди делегують відповідальність своїм обранцям і далі чекають від них якихось благ. Однак владу потрібно контролювати. Громадянське суспільство стало сильнішим, однак воно все ще недостатньо згуртоване і сильне. Парадоксально, але у країні з європейськими прагненнями ми досі маємо азіатську кастову систему влади. І ми бачимо, що умовні «нові обличчя» у

Парламенті нерідко дотримуються старих правил. Адекватних депутатів там десь п’ятдесят – найбільше за всі скликання, але поки недостатньо.

- Політична боротьба, мабуть, виснажливий процес. Як боретесь зі стресом?

- Зараз просто небачений рівень цинізму. Люди не виконують домовленостей і вдають, що нічого не сталося. Публічно вчиняють злочини і знаходять тисячу виправдань. Звісно, це психологічно виснажує. Ми ж знаємо, що у Верховній Раді в різний спосіб борються зі стресом. Хтось за колоною щось нюхає, а хтось «бухає» у ніч прийняття бюджету. Я ж намагаюся знайти час, щоб полетіти на кілька днів з дружиною в Берлін чи інше місто. Такі вихідні заряджають мене на місяць чи два.

- Абсолютних альтруїстів не існує. Чому Ви пішли в політику і в чому полягає Ваш політичний егоїзм?

- В амбіціях. З часом у журналістиці мені стало вже не так цікаво і драйвово. Рішення йти в політику я прийняв у 2012 році після церемонії «Телетріумфу» в Київському оперному театрі. Я тоді став найкращим ведучим – це була найвища нагорода в професії і особиста крапка для мене. Після драматичних подій в історії країни це рішення лише зміцніло. Егоїзм є в кожного і може працювати на користь. Потрібно доводити, що ти найкращий, і показувати приклад. Андрій Дрозда

28 |

Андрій Іонов: «Я не хочу, щоб на місці прекрасної архітектурної пам’ятки Львова стояла чергова сіра та непримітна будівля».

- Львів – перлина ЮНЕСКО. Яким бачите його Ви – людина, котра докладає багато зусиль до відновлення архітектурних пам'яток міста?

- Місто пережило багато складних років. Найгіршим був період війни, коли бомбардуванням знищили численні історичні об'єкти. Пригадую, як ще за моїх студентських часів можна було побачити у Львові прекрасні брами, під'їзди з травленим склом, гіпсові скульптури. Згодом це все зникло. Ми фактично перейшли жити в інше місто, яке стало втрачати свою автентику.

- Маєте на увазі пострадянський час?

- Так, адже саме у цей період ми почали втрачати фахівців, які могли відновити історію. Коли я займався відновленням будівлі, що на Коперника, 1, то шукав фахівців із травлення скла – виявилось, що ремесло як таке вже втрачено. На всю Галичину залишилося буквально кіль-

ка майстрів. Я радий, що мені вдалося їх знайти і долучити до роботи. На жаль, зараз настав час, коли багатьом людям здається неважливим, у якому стані історична спадщина Львова.

- На Вашу думку, чому так склалося?

- Не таємниця, що у нас багаторічне, неналежне фінансування культури та освіти – це одне. З іншого боку, колись існували особи, яких можна було назвати Homo soveticus. Сьогодні ж, на мою думку, з'явилися інші люди, які мають обмежені уявлення про культуру. Вони розуміють лише те, що їм необхідно заробляти гроші у конкурентному середовищі будь-якою ціною. Я вважаю, що цей новий тип людини є надзвичайно небезпечним для майбутнього покоління.

- Що саме Ви маєте на увазі, говорячи про небезпеку для майбутнього покоління?

- Сьогодні бізнес-інтереси здійснюють тиск на історичну спадщину міста, підлаштовуючи її під свої

потреби. Таким чином створюються споруди, що дисонують із навколишніми будівлями. Звісно, можна було б сказати, що це елементи авангарду чи постмодерну, але це є несмак, вбудований в тіло Львова і створений з єдиною метою – максимізацією корисної площі для оренди чи продажу. Проте ці проблеми обговорюють часто. Я б хотів зосередити увагу на іншому боці медалі – ставленні людей до відновлення історичних споруд, в яких вони проживають. З власного досвіду знаю, наскільки вороже налаштовані жителі до тих, хто втілює ці проекти у життя.

- Цієї весни Ви купили руїни колишнього пасажу Міколяша. Ви пройшли довгий шлях до того, щоб врешті розпочати відновлення споруди, і, як я розумію, на цьому етапі знову почалися труднощі?

- Справді, ми долучились зараз до реалізації чудового проекту – відновлення пасажу Міколяша. І дійсно – кожен крок дається нелегко.

29 Внаслідок бомбардування Львова він перетворився на руїни, частину з них віддали колишньому технікуму легкої промисловості, інша частина стоїть там і досі. Є також і житловий будинок, вікна якого виходять на зруйнований пасаж, окрім тих квартир, котрі розміщені з боку вулиці Ференца Ліста. Колись я сам жив у подвір'ї колишнього пасажу Міколяша, от мене і зацікавила його історія. Згодом з’явилася можливість долучитися до відновлення пасажу. У міській раді створили інвестиційний проект, мою фірму визначили як інвестора. І все – я залишився один на один з усіма проблемами. Деякі ми вирішували у судовому порядку, як не дивно, зі мною судилося навіть місто. Не знаю, якими були внутрішні цілі тих людей, але ззовні це виглядало, як нерозуміння ними важливості цієї роботи. Так ми поволі йдемо, крок за кроком, і ось – вже маємо починати врешті роботу, як тут з’явилася нова перешкода.

- Що конкретно маєте на увазі?

- Мова йде про незгоду деяких мешканців з рішенням міської ради від 2011 року, із намаганнями скасувати його заднім числом. Проте натомість жодної позитивної програми будівництва ніхто не пропонує. Придбавши ці руїни, я маю право їх знести у встановленому законодав-

ством порядку і зробити на цьому місці копію, відтворити фасади. Відповідно мешканцям це створюватиме деякий дискомфорт. І я це розумію. Але з іншого боку – це тимчасові незручності при реалізації проекту, мета якого – щось створити. Думаю, що патріот свого міста не повинен бути налаштованим проти будь-яких дій та робіт, що допомагають відтворити пам’ятки історії та архітектури, а натомість навпаки

щоб на цьому місці хтось збудував чергову непримітну, бетонну споруду.

- Чи пов’язана поява таких будівель з відсутністю механізмів контролю за реставрацією чи відновленням історичних споруд?

- Я думаю, що у нас є розуміння, як не треба робити, але справді нема механізмів контролю, немає правильної роботи з паспортами фасадів тощо. Треба надати більше прав управлінню охорони історичного середовища. Але якщо ми, львів’яни, самі не будемо розуміти цього і не будемо діяти, то не доб’ємося результатів.

- Та все ж найперше має бути бажання самих людей?

– мав би долучитися до процесу чи хоча б не заважати.

- Можливо, вони бояться ще однієї сірої споруди напроти свого дому, не вірять, що Ви справді відтворите пасаж?

- Я зробив аптеку-кондитерську «Під золотою зіркою», аби було видно той рівень, якого треба досягнути, відтворюючи пасаж, щоб повернути атмосферу розкішного буржуазного Львова. Розумію важливість цього проекту для міста, тому дуже не хочеться,

- На мою думку, було б правильно, якби у школах Львова для початку запровадили спеціальний курс з історії міста. Також можна було б як підрозділ Львівського історичного музею створити музей львівської історії. Або ж він міг би існувати як окрема інституція. Проте, звісно, усьому цьому має передувати дія тих, кому не є байдуже. Їх є переважна більшість, але вони мовчать, не роблять жодних кроків. Вважаю, що треба розвивати в собі цю готовність пожертвувати власним комфортом, можливо, фінансами, і головне – з любов’ю ставитись до рідного міста, знати і розуміти його потреби. Уляна Салій

30 |

Удосконалюватися – значить мінятися, бути досконалим – означає змінюватися часто

ЗА

ХО

П

Л

ЕН

Н

Я

Уїнстон Черчілль

31

ВИЖИТИ ТА ЗАЛИШИТИСЬ У ФОРМІ

ПІСЛЯ СВЯТ Ось і почався казковий час мерехтливого снігу, запашної хвої, яскравих гірлянд та смаколиків. Чи можливо отримати щонайбільше задоволення в цей небезпечний для фігури період і не впасти у депресію від наслідків, поглянувши на вагу опісля? Ми впевнені, що так! Достатньо дотримуватись кількох простих правил.

32 | жирними заправками, натомість вживайте овочеву нарізку окремо. Якщо є можливість, то заправте салат самостійно лимонним соком, бальзамічним соусом чи кількома краплинами цільної олії. На десерт віддайте перевагу легким виробам: без або з мінімальною кількістю тіста, мусовим на основі безе чи кисломолочного сиру. В ідеалі, звичайно ж, завершити трапезу слід свіжими фруктами.

4. У РЕСТОРАНІ НАМАГАЙТЕСЯ ЗАМОВЛЯТИ СТРАВИ ПЕРШИМИ

1.КОНТРОЛЮЙТЕ СВОЇ ПАРАМЕТРИ

Адже для того, аби не пуститись берега, варто усвідомлювати, де його межа. Придбайте вагу та запам’ятайте початкову цифру. Також можна скористатись сантиметровою стрічкою, змірявши об’єм талії, грудей та стегон. Не варто фанатично відслідковувати показники по кілька разів на день. Через їжу, яку ми вжили, та воду, що затрималась в організмі, вони коливатимуться у межах 2 кілограмів. Але раз в кілька днів встати на вагу уранці натще – не завадить. Проінформовані, значить – озброєні.

2. НЕ ВИРУШАЙТЕ НА ЗАСТІЛЛЯ ГОЛОДНИМИ

Намагайтеся мати вдома корисну і не суперкалорійну їжу навіть під час свят. Перед виходом з дому пообідайте, щоб не зійти від розуму від вигляду смаколиків на столі та не

накинутись на них якнайшвидше. Сідаючи до столу, не поспішайте скуштувати усе і одразу, виокремте для себе кілька особливо апетитних страв. Смакуйте усвідомлено, невеликими шматочками, отримуючи задоволення від їжі, а не відчуття перенасичення. Оскільки сигнал ситості надходить в мозок дещо із запізненням, цими простими трюками вдасться перехитрити організм, не навантаживши його зайвим.

3. ЗОСЕРЕДЬТЕСЯ НА М’ЯСНИХ, РИБНИХ СМАКОЛИКАХ ТА ОВОЧЕВИХ САЛАТАХ

Саме тваринний білок та клітковина дарують бажане і тривале відчуття ситості – на відміну від випічки та крохмалистих продуктів, як ось, наприклад, картопля. Окрім того, грубі харчові волокна запобігають швидкому засвоєнню вуглеводів та жирів. Уникайте багатокомпонентних салатів, доповнених майонезом чи іншими

Згідно з дослідженнями дієтологів, люди часто замовляють їжу за компанію і більше, ніж хотіли би. Таким чином вони переїдають щонайменше на 250 калорій. Наприклад, ви планували посмакувати стейком із запеченими овочами та сухим вином, але почувши, як друзі замовляють нарізку сала на початок, свинячі реберця з картопелькою фрі та пивом як основну страву і торти на десерт, вже не можете втриматись. Робіть свій вибір усвідомлено та не піддавайтесь спокусам.

5. ВЖИВАЙТЕ АЛКОГОЛЬ ПОМІРНО – ПІД ЧАС, А НЕ ПЕРЕД ЇЖЕЮ

Зовсім відмовитись від алкоголю у святковий період, звісно, важко. Але й зловживати не варто. Окрім небезпеки калорій, що містяться у міцних напоях, алкоголь до того ж стимулює апетит і змушує нас втратити пильність. Почавши трапезу з добрячої порції, ми навряд чи контролюватимемо, що і скільки кладемо собі на тарілку. Надавайте

33 перевагу сухим винам, уникайте солодких напоїв та багатокомпонентних коктейлів.

6. ПИЙТЕ ДОСТАТНЬО ВОДИ

По-перше, рідина сприяє насиченню. По-друге, ми часто плутаємо відчуття спраги та голоду, оскільки їхні центри розташовані в одній ділянці мозку – гіпоталамусі. Денна норма споживання рідини вираховується як 30 мілілітрів на кілограм маси тіла. Однак це має бути саме чиста вода, а не солодкі та газовані напої, кількість яких слід якнайбільше обмежити. Наприклад, півлітра коли містить понад 200 калорій та 6 ложок цукру. А скільки цього напою зазвичай випиває людина за вечір під час їжі? Щонайменше вдвічі більше. І все це – пусті калорії, які не дарують ситості. Надавайте також перевагу фрешам, а не сокам у пакетах на цукрових сиропах, та намагайтесь насолоджуватись натуральним смаком чаю і кави, не перецукровуючи їх.

7. ВСУПЕРЕЧ РОЗПОВСЮДЖЕНІЙ ДУМЦІ, ЗИМА – НЕ ТІЛЬКИ ЧАС РЕЖИМУ СПЛЯЧОГО ВЕДМЕДЯ, А Й ЧУДОВА МОЖЛИВІСТЬ ПОЛЮБИТИ СПОРТ

Якщо востаннє ви вставали на лижі чи ковзани в глибокому дитинстві, можливо, варто згадати ці неймовірні відчуття? З користю для емоцій та здоров’я. Ковзани допоможуть спалити близько 300, а активна їзда на лижах – і всі 400 кілокалорій за годину. Навіть звичайна прогулянка в зимовому одязі на морозяному повітрі дозволяє витрачати до 250 кілокалорій за

цей час. Психологи рекомендують здійснювати прогулянки під улюблену музику в навушниках, що суттєво збільшує їхню тривалість та додає задоволення. Достатній рівень активності, кисню, денного світла дозволяє покращити психоемоційний стан, якість та тривалість сну, що також є точно не останніми факторами у боротьбі із зайвими кілограмами.

8. «ДАВАЙ ВЖЕ ПІСЛЯ СВЯТ»

Не вмикайте цей небезпечний режим, якщо звикли тренуватись та слідкувати за харчуванням в повсякденному житті. Покинути

враз напрацьовані звички значно легше, ніж повернутись після місяця-другого перерви. Якщо ви знаходили годинку для тренувань під час напруженого робочого року, тим більше знайдете в період численних вихідних. Зміна діяльності корисна тілу та мозку не лише як перепочинок від роботи, а й як відпочинок від відпочинку. Фізична форма, самопочуття та настрій лише подякують за дбайливе ставлення до власного тіла. Марія Саджениця, персональний тренер

34 |

ГРИГОРІЙ РЕШЕТНІК: «Соцмережі – шанс черпати думки тих, хто чогось досягнув, і вибудовувати свій шлях»

Його усмішка та голос приковують увагу. Він став успішним диктором, ведучим та навіть актором. Його щасливому шлюбу, життєвій енергії та професійному росту можна лише позаздрити. Журнал «Егоїст» випитав шоумена Григорія Решетніка про успіхи в кар’єрі, майбутні вибори та про те, якою має бути ідеальна жінка.

35 - Якою, на Вашу думку, повинна бути ідеальна жінка?

- Вона має подобатись собі, бути цікавою – лише так можна сподобатися обранцю та оточенню. Це має бути самодостатня дівчина з власними інтересами та зайнятістю, але необов'язково професією чи роллю бізнес-леді. Не маю на увазі матеріальні статики. Головне – цікавість до чогось. Тоді жінка буде цікавою й чоловікові. Чоловік має пишатись своєю жінкою, мати про що порозмовляти з нею, має радитися з нею. Краса, почуття, секс, емоції – їм приділяєш увагу на початку стосунків. Все ж таки чоловіки – це така слабка стать (сміється) зі змінами настрою, їх постійно потрібно надихати, підбадьорювати. Жінки більш прагматичні, раціональніші, спокійніші… Ось такою має бути жінка.

- У чому секрет успіху сім’ї Решетнік?

- Мені здається, що у нас співпав оцей механізм «інь та янь». Ми вміємо спілкуватися. Часто стосунки псуються через те, що хтось замовчує, накопичує образи, не відкривається. Треба вміти обговорювати все і йти далі. У нас безліч щоденних завдань, дітки, робота, інтереси… Якщо на чомусь зациклитись, то це може просто розмити стосунки. Безумовно, є любов, почуття, нам цікаво вдвох, ми приділяємо увагу одне одному, а не лише живемо заради дітей. Взаєморозуміння, спілкування і не замовчування – мені здається, що кожен має прораховувати певні ризики, які можуть зруйнувати стосунки.

- Кажуть, любов живе три роки, а вона у вас жива досі.

- Складно сформулювати поняття «любов», думаю, що це таке загальне розуміння. Найголовніше, як на мене, відчувати комфорт з собою, з другою половинкою, жити тим, що сьогодні, а не майбутнім чи минулим. Це і є любов – кохання, яке перероджується та переростає. І взагалі, стосунки – це така робота, якій потрібно приділяти увагу, тут необхідно думати та аналізувати. «Сьогодні я додому не прийшов, завтра розберуся», – так не вийде. Приходиш, а всі вже переїхали. Завжди все можна пояснити, але не завжди є другий шанс. Жіноча принциповість теж подобається чоловікам, але якщо вона стійка, то це нас обеззброює.

- Чи справді вважаєте Вакарчука спроможним керувати країною?

- Перш за все, сам кандидат має прийняти остаточне рішення і заявити, що йде у президенти. А поки це така гра у шоу-бізнес. Однозначно, він – геніальна людина, але чи може людина бути геніальною в усіх сферах – це питання і випробовування часом. Якщо у Вакарчука є сили, є енергія, то він впорається, тому що є цілеспрямованим. Думаю, він просто сам вагається – йти чи не йти. У нього дуже багато шансів і великий електорат серед інтелектуальної та свідомої молоді. Всі ті рази, коли я зустрічався з Вакарчуком, він справляв прекрасне враження. А взагалі, політика – це не музика, там складніше. І питання, як впоратись із цим емоційно? Мабуть, дуже складно. Однак він вчиться, працює над собою. Кожна його промова

з погляду ораторського мистецтва все сильніша і сильніша. Але, окрім говорити, треба ще й робити.

- Які пропозиції від політиків отримували і які прийняли б?

- У мене така професія. Я проводжу багато заходів і спілкуюся з різноманітними діячами – політиками та бізнесменами. Але предметних розмов щодо політики у мене поки не було. Бувало, що зустрічався та давав поради щодо іміджу, промови. Говорив про ті речі, в яких розуміюсь. Мені видається, що у політиці є багато нещасливих людей. Хлопці багато часу працюють і забувають про важливе. А потім починаєш бачити своїх дітей з 16-18 років і вже не маєш конекту з ними. У тебе є певні статки, але чи є від цього щастя? Мені достатньо любові та розуміння і без цих речей (сміється).

- Чи замислювались про переїзд за кордон і куди?

- Думаю, що кожна людина у 2013-14 роках замислювалась про те, щоб переїхати. І мені прикро, що населення України зменшується щодня. Але вважаю, що кожен заслуговує на щастя. Якщо людина виїхала і відчуває себе там щасливою і в безпеці – будь ласка. Я до цього спокійно ставлюсь. Звичайно, у мене були такі думки. Було боязко, бо маленька дитина та дружина. У кожного чоловіка є відповідальність не лише за себе, а й за родину, батьків. Але, на щастя, обійшлося. Так, країна живе у стані війни, але життя продовжується – і кожен має займатися своєю справою. Я відповідаю за те, щоб люди відпочивали,

36 | розважалися під час отаких складних дій та подій у країні. Ось така моя місія – щоб люди якомога більше усміхалися. Ми дуже багато подорожуємо Європою, літаємо у далекі країни. Дуже подобається тамтешня інфраструктура та рівень життя, рівень роботи закладів освіти і таке інше. Однак треба розуміти, якщо хочеш жити за кордоном, необхідно визначити для себе заняття.

- Яку б професію хотіли б освоїти?

- Кажуть, що телебачення – це такий правильний наркотик, адже ти звикаєш до зйомок, до аудиторії. Та я намагаюсь розвиватись й у інших напрямках. Останнім часом приділяю увагу наданню майстер-класів. Нещодавно вони були у Києві, Одесі, Харкові, Дніпрі. Я збирав зали по 500-700 осіб. Це майстер-класи про історію становлення, мотивацію, про те, як знаходити сили. Також про те, як себе позиціонувати, про ораторське мистецтво. Настав той момент, коли я відчуваю в собі сили не лише реалізовувати, а й створювати.

- Звідки черпаєте життєву енер-

гію?

- Сили і натхнення від спілкування з друзями. Хочу бути добрим та нести позитив людям. Я – людина відкрита. Хочеться давати енергію. Якщо хтось просить про фотографії і це дає йому запал, радість, то я не відмовляю. Сам колись бігав та просив автографи. Дуже рятують подорожі. Якщо все в житті накопичилось, поїдьте в гори, відпочиньте, просто змініть картинку. Я читаю мотиваційну літературу, пробував медитувати, але дуже складно прокидатись о 5-6 годині, якщо лягаєш о 1 чи 2 ночі. Засинаєш під час

медитації, провалюєшся… До медитації треба бути готовим, особливо – до правильної. Але це дуже потрібна річ. Йога, медитація, спорт – це те, на що треба знаходити час.

- Яку роль відіграють у Вашому житті соцмережі?

- Думаю, зараз соцмережі є важливими для будь-якої людини. Коли навчався в університеті, то були 5 каналів, на які хотілось пробитись, стати ведучим. Інших можливостей не було. Зараз маємо соцмережі та YouTubeканали, людина швидко може стати знаменитою. Важливіше – втримати цю популярність, ніж завоювати її. Так чи інакше, ти ж «Інстаграм» не для себе ведеш, ти чекаєш реакції. Вона може бути різною, може бути й критика. Є ж дуже багато людей, яким ти просто не подобаєшся. От вони люблять Винника, а ти – Решетнік. Щодо пропозицій, то нещодавно мені запропонували взяти участь в проекті «Знайди дівчину». Я сказав, що щасливо одружений. Продюсерка здивувалась і побажала щастя (сміється). При цьому писала вона мені в «Інстаграмі», де це усе можна побачити. Також дуже багато дівчаток пишуть, дітей, підлітків, у любові зізнаються. І якось хочеться не образити, бо це такі тендітні душі. Всім намагаюсь відповідати, інколи дискутую. До речі, соцмережі – це шанс черпати думки тих, хто чогось досягнув, і вибудовувати свій шлях. Це дуже важлива річ. Звичайно, не можна жити одним «Інстаграмом», треба підкріплювати все реальним життям.

- Чи думали про запуск власного шоу на теле- чи YouTube-каналі?

- Так, думав. Але хочеться зробити щось цікаве, бо формат «запросити

друга/гостя і поспілкуватись з ним» вже багато у кого є. Хочеться придумати щось нове і незвичне, а цей процес складний. Я відчуваю, що хочу створювати, що маю досвід, енергію, і хочу нести ще якусь соціальну місію. Знову ж, починаєш думати – і бракує часу. Але обіцяю, що Григорій Решетнік обов’язково ще запалить.

- Чи думали про власний фільм?

- Про зйомки фільму думав менше. Для цього потрібно багато ресурсів. Я стежу за кінематографістами і завершив навчання в Інституті кіно та телебачення, тому замислююсь. Але розумію, що власне кіно – це недешево, а ще треба хорошу команду. Знову-таки, Юра Горбунов, Зеленський, Дзідзьо, Притула знімають доволі

37 успішно. Думаю, мені треба ще дорости. Поки знімався у серіалах. У мене завжди роль «мачо-герой-коханець», тому це не зовсім схвалює дружина.

- Чи часто доводиться імпровізувати?

- Так, доволі часто. Для сучасного телеведучого імпровізувати – дуже важлива річ. Ведучий має вміти працювати не за сценарієм. Складність професії в тому, щоб вміти підібрати потрібні слова, не принизити когось, відчувати клієнта.

- Які блогери Вам цікаві?

- Зараз бути блогером дуже модно. Та я б радив підписуватись на людей, чиї успіхи ти бачиш, або блогерів за певною тематикою. Якщо ти – мама кількох дітей, то треба знайти жінку, яка дає правильні поради і також має діток. Треба орієнтуватись на людей, які йшли до успіху і яким вдалось його досягнути: співаки, бізнесмени, тренери. У таких людей варто черпати енергію. Блогерство – хороша річ, але дуже багато у ній теоретиків. Немає універсального рецепту успіху

чи щастя. Скажу лише, що ті, хто його досяг – гідні того, аби їх слухали, адже їхня дорога була складною. Мені от часто казали зав’язати з професією. Я переїхав з Миколаєва, вчився на фінансиста, кинув, почав навчатись на диктора і ведучого. На мене дивились, як на божевільного. Всі казали, що я міг бути банкіром, а обрав незрозумілу професію. А я вирішив, що саме це – моє. Роксолана Мудрак

38 |

Вижити понад усе: як альпініст із поламаною ногою самотужки вибрався із льодового полону

Історія неймовірної мужності та незламної сили волі альпініста Джо Сімпсона, якому вдалося спуститися з однієї із найнебезпечніших гір світу із поламаною ногою. Джо Сімпсон захоплювався альпінізмом ще зі студентських років, коли навчався у коледжі. У 1985 році з другом Саймоном Єйтсом вирішили підкорити вершину, їхнім вибором стала абсолютно особлива гора – Сіула Гранде (Siula Grande, 6,344 метрів), що розташована в Перуанських Андах. Для підйому Саймон і Джо обрали ніким ще не освоєний маршрут на західному схилі гори, що зробило їхнє сходження ще більш ризикованим та складним.

Джо Сімпсон і Саймон Єйтс зійшли на вершину та здійснили свою мрію, проте шлях цей виявився найпростішою частиною подорожі. Як відомо, найчастіше усілякі халепи з альпіністами трапляються саме під час спуску. Тоді через нещасний випадок Джо зламав ногу. Певний час Саймон спускався із Джо разом, вони були прив'язані один до одного мотузкою. Аби врятувати власне життя, Саймону довелося обрізати мотузку, бо подальший шлях разом був неможливий. Саймон спустився в базовий табір, впевнений, що Джо загинув. Джо впав до ущелини, від важкої утоми заснув та прокинувся тільки вранці. Тоді прийняв рішення спускатися на дно ущелини. Майже увесь свій шлях до базового табору Джо проповз на животі, намагаючись опиратись тільки на здорову ногу. Коли опирався на поламану, здавалося, через пекельний біль от-от втратить свідомість. Їжі у Джо не було, він їв лише сніг, і коли через чотири дні набрів на струмочок, то пив воду з джерельця із неймовірною насолодою. Увесь шлях Джо розбив на невеликі відрізки. Завдяки титанічним зусиллям та силі духу змушував себе повзти метр за метром. Через чотири дні Джо дістався до базового табору, де вже ніхто не очікував побачити його живим. За тиждень пекельних мандрів Джо Сімпсон втратив третину своєї ваги, а повне відновлення здоров'я тривало понад два роки, за які чоловік пережив 6 операцій. Лікарі казали, що про будь-які гори можна забути, однак вже через 5 років Джо Сімпсон піднявся на АмаДаблам в Непалі (Ama Dablam in Nepal). Про своє сходження 1985-го Джо Сімпсон написав книгу «Торкаючись порожнечі» (Touching the Void), яку переклали на десятки мов. Вона стала бестселером та вважається однією із найпроникливіших книг про гори. За книгою у 2003 році зняли документальний фільм «Торкаючись порожнечі». Дуже часто Джо Сімпсона запрошують як мотиваційного спікера. Всупереч певним проблеми зі здоров'ям Джо вважає, що йому страшенно поталанило, – шанси спуститися з тієї гори в 1985 році у нього були мінімальні. Підготувала Христина Полубічко

39

Роман Іваненко:

«Спроможні не тільки німці»

Якось я прийшов до голови сільської ради Бобриця і сказав: «Живу тут п’ятий рік, маємо гарну природу, озеро, ліс, але за 5 років нічого не змінилося. Давайте, чимось допоможу». Спочатку мене сприймали, як дивака. Все почалось із натхнення амбітними ідеями, наприклад, збільшити бюджет вдесятеро. Було також єднання з небайдужими людьми, які

«Час історій з Іриною Снітинською» Киянин, який покинув місто. Бізнесмен, який одного разу вирішив перетворити звичайне село Бобриця, колишню бригаду колгоспу, на казкове – найкращий населений пункт біля столиці. Тут і велодоріжки, і сортування сміття, і камери відеоспостереження. Роман Іваненко – комунікатор ідей, який знає, як вони стають реальністю. мали досвід роботи з великими проектами. Ми кілька разів збирались на стратегічні сесії – так намалювали 38 цілей. Серед них є стандартні – ось як будівництво дитячого садка, однак є також незвичні – зробити диких тварин повноцінними членами громади. Я був куратором двох цілей, одна з них – «Село Бобриця – помітна точка на європейській мапі в скульптурному просторі». Звучало це все взагалі фантастично і навіть смішно. У 2015 році, щоб подолати сарказм, зібрали перший міжнародний культурний симпозіум. Знайшли скульптора з Грузії, з Румунії, трьох найкращих українських скульпторів. Коли після трьох тижнів роботи ми змогли поставити в центрі села справжній сучасний скульптурний парк – аж тоді до нас почали ставитись зовсім по-іншому. Тоді про це розповіли центральні телеканали. Щоб перевершити скульптурний парк у Йоркширі, ми вирішили все село – усі 700 гектарів – зробити скульптурним парком. Тепер тут перелік скульптур, які можна вільно розглядати на вулиці. Була ще одна мета

– змінити паркани на мурали. Громадськість, відомі муралісти та професійні художники разом творили новий простір. Звісно, це центральні телеканали також не оминули увагою. Деякі мистецькі речі місцева громада не сприймала, ми зустрічались із перешкодами, однак це нас не зупиняло. Розуміння знаходимо завдяки спілкуванню. Проект перетворення села триває і донині. Я переконаний – ми самі обираємо, що робити і як жити, бути серед багнюки чи писати свої чарівні історії. В Україні всього-на-всього 11 тисяч місцевих рад, отже, нам потрібно 11 тисяч чарівних історій для того, аби змінити всю країну. Наталія Кузьма

40 |

Справжній боєць: Ігор Засядкович втратив зір, але з татамі не пішов Львів’янин Ігор Засядкович у 34 роки втратив зір і попри це досягнув найвищих вершин у спорті. А ще – сам почав тренувати та зіграв у відомій кінострічці, номінованій на «Оскар». Ігор Засядкович – заслужений майстер спорту України з дзюдо, одинадцятиразовий чемпіон України, переможець та тричі бронзовий призер чемпіонатів Європи, срібний та бронзовий призер чемпіонатів світу, срібний призер Кубка світу, бронзовий призер Паралімпійських ігор в Афінах. Він кинув виклик долі та власним прикладом довів слова незрячого французького психолога П’єра Віллея: «Суспільство схильне перебільшувати безпомічність сліпого».

- Ігорю, що ж трапилось у Вашому житті, через що втратили зір?

- У 1996 році у вуличній бійці, ініціатором якої був не я, отримав черепно-мозкову травму. Простими словами, мені дали по голові, а коли прийшов до тями, то вже був незрячим. Крім того, перебили ніс, тож

втратив і нюх. З того часу мусив забути про спорт. Проте, як з’ясувалось, не назавжди. У 2003 році мені запропонували поборотися на чемпіонаті України серед спортсменів з вадами зору. Я погодився – і з переляку став чемпіоном.

- Тобто з переляку?

- Це я жартую. Однак направду дуже хвилювався перед змаганнями, бо не розумів, як незрячий може боротися. На тому чемпіонаті я відборовся три сутички і кожну з них завершив за 7-8 секунд перемогою. До речі, у моїй ваговій категорії виступав суперник, який брав участь в Паралімпійських іграх. Я подолав і його, він навіть в трійку призерів не потрапив. От саме з ним пов’язана цікава історія. Він входив до складу збірної України, а після моєї перемоги, що логічно, його мав за-

мінити я. Так ось – виникла суперечка, чого це я маю займати його місце. Нас постійно почали ставити в сутички на тренуваннях. Певно, хотіли довести, що моя перемога – випадковість. Я його раз переміг, потім другий, третій... І нарешті таки потрапив до збірної, у ній був до 2013 року, поки не завершив спортивну кар’єру.

- А як склалося на тих Іграх?

- У 2004 році в Афінах за третє місце я боровся з чемпіоном світу. Він, на відміну від мене, бачив. Розумієте, у нас є тотально незрячі – 1 група – такі, як я, і 2-3 група, які бачать на 10-15%. Не раз бувало, що комісія допускала 2-3 групу до боротьби з нами. Зрозуміло, що з ними боротися важче. Так от, той чемпіон світу бачив. І попри це я переміг його за 3 секунди! Шокований був не тільки суперник,

41 але й я сам (сміється). Також я брав участь у Паралімпійських іграх 2008 року в Пекіні та 2012-го року в Лондоні.

- Отож, це саме спорт допоміг Вам свого часу не впасти духом?

- Я – оптиміст, лише малим був невпевнений в собі. Спорт дійсно дає багато. Дзюдо – не просто єдиноборство, це філософія. Японці перед сутичкою, виходячи на татамі, знімають капці і говорять, що в одному залишають нерішучість, а у другому – страх. Я чимало почерпнув для себе з цього виду спорту. Та й, якщо чесно, свою проблему не сприймав серйозно. Як зараз пам’ятаю, опритомнів після тієї бійки, кажу: «Хлопці, увімкніть світло», а вони відповідають: «Світло горить». Думаю: «Ага, значить я втратив зір, ну добре, вилікуюся, буду здоровим». На жаль, зір не повернувся, але я радий, що зміг стати прикладом для багатьох дітей.

- Трапляється так, що люди, які пережили певну ситуацію, у якийсь момент рятують ще когось, з ким сталося схоже. Можливо, у Вас таке було?

- (Замислився) було, мабуть. Якось мені подзвонили з УТОС (ред. – Українське товариство сліпих) та попросили взяти на дзюдо незрячого 30-річного чоловіка. На той час я не мав

ще практики навчання незрячих. Однак відмовити не міг. І що думаєте? За два місяці я його натренував так, що він почав боротися.

кричав «Зас (то моє прізвисько), вперед», тобто висував мене на передній план.

- Чудова історія. Також Ви тренуєте діток. Чи важко було освоїтись? Навіть не так через Ваші проблеми із зором, а через те, що тренером може стати далеко не кожен зрячий.

- Мені легко було зніматися. Тільки лунав сигнал «мотор», як я одразу згадував тата і маму. Сльози наверталися на очі – і я миттєво вживався у роль. Після виходу фільму у 2014 році мені телефонували багато знайомих, казали, що плакали. Фільм дуже класний.

- У зв’язку з першою групою – тренувати не маю права, а ось допомагати можу. Це і роблю. Працюю у спортивному клубі дзюдо «Богатир» – допомагаю тренерам Юрію Хоркавому, Оксані Копоть, Тетяні Гавриловій. Беру одного спортсмена і працюю з ним індивідуально, наприклад, ставлю техніку. Не хочу хвалитися, але діти в чергу встають. І для мене це дуже почесно. Ота повага від людей, від друзів, яких маю у всьому світі, – це мій найбільший здобуток.

- Ігорю, Ви знялися в історичній драмі «Поводир», зігравши епізодичну роль сліпого кобзаря. Як стали героєм стрічки?

- У фільмі знімалися багато незрячих людей, яких автор збирав по всій Україні. Коли мені зателефонували з відповідною пропозицією, я подумав, що то розіграш. Це був 2012 рік, тоді якраз готувався до Паралімпійських ігор, що мали відбутися у Лондоні. Режисер фільму Олесь Санін полюбив мене. Завжди, коли знімали сцени зі сліпими, він

- Важко було спортсменові перевтілитись у кобзаря?

- Сильні духом – то про всю вашу родину. Ігорю, у Вас стільки оптимізму, сили, бойового духу. Звідки черпаєте енергію?

- Прокидаюсь о 5 ранку: орбітрек, присідання, віджимання, прес, холодний душ і гаряча кава. У зал – щодня, окрім неділі: тренування зранку, а потім з 16 години і до самого вечора. Це, напевно, і допомагає бути в тонусі. Я часто даю показові виступи на змаганнях. Коли показую прийоми, то зазвичай не вірять, що я – сліпий. Роблять «партнер-прийом», а я встигаю забрати ноги. Всі дивуються, звідки я знав, що зараз буде саме такий прийом. А я ось так навчився відчувати. До речі, гасло «Поводиря»: «Заплющ очі – дивись серцем». Певно, так навчився і я. Наталія Васьо

42 |

ОЛЕКСАНДР ЧЕРНОЛОГОВ: «Наша місія – познайомити людей з новими смаками»

Event-менеджер, ведучий і співзасновник смачної гастрономічної марки «Боїм». Усе це про Олександра Чернологова. Про успішні проекти та досвід він розповів читачам журналу «Егоїст».

- Ви – активна людина, берете участь у багатьох проектах, чим займаєтесь зараз?

- Завжди роблю те, що дарує радість людям. Зараз я є співвласником гастомарки «Боїм». Також працюю event-менеджером в компанії EPAM Ukraine. І третє моє заняття – проводити вечірки та заходи. Це події різного формату: соціальні, благодійні, розважальні, спортивні, їх відвідує від 10 людей до півтори тисячі учасників.

- Ви за освітою фізик, проте жодного дня не працювати у професії. Чому?

- Так, я ніколи не працював як фізик. Якось спробував піти вчителювати у школу. Але коли звернувся до міської ради з бажанням викладати

фізику школярам, то з’ясувалось, що я 8 чи 10 у черзі на посаду вчителя в львівській школі. Тоді розумів, що це заняття потребує стільки сил, що у мене не вистачить ні власного ресурсу, ні зацікавленості.

- Розкажіть про смачну марку «Боїм. Гастромандри», як з’явилась ідея?

- Кілька років тому ми вигадали її спільно з двома моїми друзями. На той момент, у 2015 році, був «бум» українських виробників та власних справ. У нас почалось все з того, що на Великдень ми зробили різні наливки і зрозуміли – вдається. Через деякий час спробували зробити закрутки – це була тушонка з гусака, качине конфі, мандариновий

конфітюр та соус чимічуррі, який у нас дотепер є в лінійці продуктів. Зробивши це все, ми запросили на дегустаційну вечерю своїх рідних та друзів. Їм сподобалось. Це і стало поштовхом для нас рухатись далі та думати над концепцією.

- Розкажіть про концепцію, чому зробили наголос на гастромандрах?

- Найперше – вирішили, що наш бренд буде пов’язаний з мандрами. Почали думати над назвою, дізнались про львівського мандрівника Міхала Боїма. Легенда каже, що він пішки прийшов до китайського імператора, а звідти приніс східну мудрість. Окрім того, ми побачили, що прізвище Боїм ділиться на два

43 склади, – «бо» і «їм». А оскільки наш проект про їжу – все склалось. І так з’явилась назва, а згодом і наше гасло: «Пізнав у мандрах – зробив у Львові». Наша місія – познайомити людей з новими смаками, перенести смаки усього світу до України, а світу показати Україну смачною.

- На офіційному сайті «Боїм. Гастромандри» поруч із кожним товаром пише «гастромилі», що це таке?

наші плани – розвиток продажів у різних регіонах України, а також розширення асортименту продукції на сайті від наших друзів та партнерів. Вже зараз онлайн можна придбати в’ялені томати від наших полтавських друзів, гранолу від нашої подруги та пасту власного приготування з Хмельницького.

- Авіакомпанії мають милі. За те, що ти літаєш, тобі їх нараховують, ними можеш скористатись при купівлі наступних квитків. А оскільки люди, які купують наші продукти, подорожують світом, вони теж мають право на нарахування миль. От тільки замість авіамиль у нас – гастромилі, 1 гастромиля дорівнює 1 гривні. Після кожного придбаного у нас на сайті товару вони підсумовуються, а знижку можна використати при наступному замовленні.

- Окрім офіційного сайту, де ще можна придбати товари від марки «Боїм. Гастромандри»?

-- Зараз наші товари можна купити у місті Вишневе під Києвом в магазині делікатесів HolovaNoga. Також у мережі магазинів «Жити здорово», що в Одесі та Києві. Вони у нас замовляють лише продукти без цукру. У Львові нашу продукцію можна придбати в магазині «Дідо» на ринку «Шувар», а ще – у магазині крафтових сирів «Сирна тареля» на Галицькому ринку. Найближчі

них святкову вечірку. І з того часу я веду вечірки клубу – це кожна перша п’ятниця місяця, окрім січня та липня.

- Також Ви долучились до організації відомої міжнародної конференції TEDxLviv, розкажіть про цей досвід.

- Це міжнародна конференція, до якої спікери готуються впродовж кількох місяців. Цього року відбулась вже друга така конференція у Львові, а я долучився до цього завдяки своєму другові. Оскільки я організовую події та постійно комунікую, то мені доручили роботу SMM і технічний бік вже під час самої події. Це неприбуткова подія, в яку ми інвестуємо лише наш час та енергію заради пізнання чогось нового.

- Як все встигаєте?

- Ви також є постійним ведучим гумористичного шоу Lviv City Stand Up.

- Так, грати у КВН я активно почав ще з третього курсу навчання в університеті. Тоді це були ігри в різних містах, фестивалі та постійна комунікація з новими людьми. Від 2010 року через активну роботу я відійшов від ігор. Однак тоді, в 2016 році, виник клуб Lviv City Stand Up, а друзі з часів КВН через деякий час мені запропонували провести у

- Сьогодні левову частку займає моя основна робота eventменеджером в компанії EPAM Ukraine. Проте завдяки телефону та інтернету я можу робити кілька справ в одному місці. Важливо використовувати ритми міста під свої потреби. Зустрічі планую з 11 години, аби не потрапити в затори. Багато завдань виконую по дорозі на роботу.

- Ваше життєве гасло – робити людей щасливими, а що робить щасливим Вас?

- Коли бачу щасливих людей, коли працюю на сцені – я щасливий. Щасливий, що маю свою сім’ю та друзів. Вважаю, що потрібно жити в кайф. Тому закликаю людей не залишатися у місцях, які не приносять їм щастя, де б це не було. Ірина Кунинець

44 |

Олеся Добрянська: «Додай неймовірних емоцій в життя коханої» Коли починаються розмови про романтику, то чоловіки розводить руками. Мовляв, ми у рожевих мріях не літаємо, наша стихія – це робота, яка приносить гроші та забезпечує сім`ю. То й не дивно, що такі сильні й сміливі у щоденному житті чоловіки губляться, коли приходить час освідчуватися, робити особливий подарунок на день народження, річницю весілля або ж просто виникає бажання потішити кохану казковим сюрпризом. Що вигадати? Як здивувати цю чарівну жінку? Вам не обов`язково розглядати сотні варіантів, які можуть не принести очікуваного результату. За вас це зроблять в івент-агенції CLEVEN. Її засновниця Олеся Добрянська вже 12 років створює події, які стають частиною історії щасливих пар. Вона добре знає, чого хоче Ваша жінка. Тут Ви отримаєте все: організацію освідчень, сюрпризів, розіграшів, весіль, корпоративів, різноманітних романтичних побачень на даху, в оранжереї та взагалі будь-де.

коли все склалося

45 - Олесю, яка з романтичних послуг найпопулярніша?

- Побачення і освідчення. Зараз популярно освідчуватись цікаво й несподівано. І краще, аби це бачили якнайменше людей. Як правило, чоловіки соромляться виставляти такі речі на показ.

- Чоловік повинен прийти в агенцію одразу з ідеєю?

- Ні, треба мати лише бажання та розповісти якнайбільше про кохану. Нам важливо зрозуміти, яка атмосфера буде для жінки найкомфортнішою. Важливо знати, чи вона сентиментальна, чи більш драйвова. І чи є подруга, яка про сюрприз не розповість, але зможе допомогти організувати несподіванку. Клієнт отримує презентацію про те, як все відбуватиметься, і обирає кращий для себе варіант. Часто чоловіки не знають, скільки коштує організація освідчення чи побачення, тому ми визначаємо межі бюджету. Вже потім у межах цих цифр фантазуємо. В освідченні головне – емоції. Не завжди все залежить від грошей, хоча вони дають нам можливість зробити подію оригінальнішою та красивішою. Важливо зробити це вчасно, несподівано і романтично.

- Скільки часу потрібно для організації романтичної події?

- Бувають випадки, коли телефонують зранку, а ввечері вже мають організоване освідчення. Але краще звертатися хоча б за тиждень до події. Є також проекти, до яких готуємось довгий час.

- У яких найнесподіваніших місцях Вам доводилося готувати освідчення, побачення чи сюрприз?

- Особливо запам’яталось освідчення в Будинку вчених. Атмосфера була середньовічною, де він і вона почували себе графом та графинею: довгий стіл, підсвічники, старовинні крісла... Весь вечір музикант грав для них на фортепіано, а вони насолоджувались одне одним, смакували королівські вишукані страви. Також освідчувались у президентських номерах. Львів багатий на розкішні готелі, з вікон яких відкривається чудовий краєвид. Бувало, створювали романтику у спа, джакузі, на березі озера чи річки або ж у власних котеджах чи двориках клієнтів.

- Як думаєте, чому для жінок важливо, аби їм робили такі приємні несподіванки?

- Якщо, наприклад, чоловіка вважають егоїстом, брутальним і скупим на емоції, а він несподівано розкриває свої почуття, то це для жінки «вау». Та й багато жінок у сучасному світі самі собі можуть придбати шубу, дорогий телефон і автомобіль. Цінуються емоції – те, що не можна купити, те, що може тобі подарувати лише твій чоловік.

- Олесю, у Clevent є послуга «Пробач мене». Що вона передбачає?

- У кожної пари буває важкий період, коли і чоловік, і жінка роблять помилки. Ця послуга якраз для таких ситуацій, коли пробачення потрібно попросити по-особливому. Наше завдання – допомогти чоло-

вікові це правильно і вчасно зробити. Можемо навіть долучити психолога. Є ситуації, коли я рекомендую не робити будь-яких сюрпризів, бо існує велика ймовірність здійснити тиск на жінку. Але в тих випадках, коли я відчуваю, що все-таки шанси є, ми продумуємо низку романтичних сюрпризів, які стаються із жінкою протягом, наприклад, тижня, і кульмінацією є дещо особливе. Після цього вже неможливо ображатись на коханого.

- Чи обов’язково чоловіки повинні чекати особливої події, аби здивувати кохану? Зауважила, що жінки найбільше цінують, коли чоловіки організовують такі приємні несподіванки «просто так». Важливо підтримувати романтичні стосунки все життя. Чому б для розпалювання пристрасті не покласти у кишеню халату коханої записку зі словами кохання, приїхати до неї посеред дня з букетом квітів, обійняти, поцілувати та повернутись на роботу? Так, інколи ми практикуємо навіть такі незначні, однак важливі підказки для чоловіків. Результат перевершує очікування. Вважаю, що чоловік не повинен бути романтиком, він повинен любити свою жінку. І знати, що є люди, які допоможуть йому організувати будь-яку подію. Юля Василина

47

48 |

Іноді щось може йти не так, як хотілося б, але ви не повинні зупинятися

ВІ

Д

П

О

Ч

И

Н

О

К

Майкл Джордан

49

ВІКЕНД У ДЮССЕЛЬДОРФІ: різдвяний дух, Рейн, вежа і шопінг

50 |

Існує думка, що в Дюссельдорфі робити особливо нічого і він для туристичних відвідин не дуже підходить. Чомусь навіть самі місцеві, коли заходить мова про туристичну привабливість міста, найчастіше вживають епітети «індустріальне», «маленьке», «не дуже цікаве» та дивуються, коли дізнаються, що ти приїхав сюди не у робочих справах, а з туристичною метою. Проте отримавши майже прямий маршрут зі Львова і маючи бажання оцінити місто самим, «Егоїст» відкрив для себе, що з можливостями шопінгу, сучасною архітектурою, непоганими музеями і річкою Дюссельдорф даремно недооцінений і насправді може сміливо конкурувати з іншими містами Німеччини. А деякі туристичнорозкрученіші – навіть переплюне. Тож давайте разом прогуляємося зимовим містом. Звісно, у передсвяткову пору привабливості місту значно додає різдвяно-новорічна атмосфера.

Причому важко не помітити, що тут вона не просто домінує на головній площі (як це буває в багатьох європейських містах), різдвяними міні-ярмарками заповнені майже всі великі площі старого міста. Навіть не відразу вдається зрозуміти, який з них головний. На кожному неодмінно продають традиційні ковбаски, деруни, смажений шпік, прецлі, глінтвейн, пиво, сувеніри та різноманітну дрібноту. Одні ярмарки – це більше поїсти, інші – випити, треті – придбати щось рукотворне. Як ви здогадалися, відвідувачів найбільше там, де наливають. Взимку на Corneliusplatz наприкінці відомого каналу на торговій Königsallee заливають ковзанку. На площі Marktplatz встановлюють ялинку і карусель, а поряд на Burgplatz вечірню казково-зимову атмосферу створює колесо огля-

ду. І на кожній з площ – Weihnachtsmarkt, де завжди можна випити і закусити. Але якщо у Дюссельдорфі вас цікавить щось більше, ніж ковбаски під різдвяною анімацією, то варто влаштувати повноцінні оглядини міста, які можна поділити на три частини: шопінг, мистецтво та прогулянку.

Шопінг

Почнемо з нього, бо Дюссельдорф як в Німеччині, так і за її кордонами вважають столицею шопінгу країни. Сюди на закупи приїздять і німці, і інші європейці. Від недавнього часу до міста все більше зачастили азіати. У Парижі зараз неспокійно, у інших містах – дорожче, а у Дюссельдорфі – ті ж бренди та мережі. Ще й до всього автомобілі перед магазинами паркувати можна (як кажуть самі місцеві, для арабських туристів це важлива перевага).

51 Та і загалом – тут мало б сподобатися всім. Головний шопінграйон розташований на зеленій Königsallee – Королівській алеї-променаді. З приємного і комфортного тут – розміщення магазинів не в одному торговому центрі, а в кількох універмагах та просто окремо. Це дає можливість трохи прогулятись, переходячи з магазину в магазин, та дихати свіжим повітрям. Якщо ви не фанат шопінгу – це дуже допомагає. Крім того, післяріздвяний час у Європі – найкращий для зимових відвідин чи не кожного міста. З одного боку, тут ще все по-святковому красиве, з іншого – стартує сезон чудових знижок, де все – як одяг лакшері-брендів, так і светри з оленями – можна купити дуже вигідно.

тю Фріди Кало, Піросмані, Морільо, Сікейроса і навіть Малевича. Ви ж знали, що він українець, чи не так? Музей К21 розташований ближче до іншого цікавого, сучасного та визначного району міста – Медіа-гавані. І відповідає він також за сучасне мистецтво XXI століття. Основу експозиції тут становлять не картини, а скульптури та іноді досить масштабні інсталяції і твори аудіовізуального мистецтва. А найцікавішою з них є величезна інсталяція Томаса Сарацено «На орбіті» над атріумом будівлі під самим куполом. На висоті 20 метрів над підлогою першого поверху натягнута сітка, всередині якої розміщені кілька великих прозорих поліетиленових куль. Сітка, по якій можна ходити, пружинить, хитається, амортизує. На ній можна лежати, гойдатися,

Мистецтво

Якщо вам подобається мистецтво, та й, зрештою, навіть якщо не дуже подобається, рекомендуємо відвідати два головні музеї міста – K20 і K21. По-перше, це хороша можливість розбавити прогулянку зимовим містом перебуванням в теплому, комфортному та цікавому місці. По-друге, нагода спробувати дію мистецтва на собі в прямому і буквальному розумінні. Музей K20, розташований на окраїні старого міста, презентує колекцію світового живопису XX століття з акцентом на класику модерну. Тому крім знаних і часто представлених в Європі Пікассо, Магрітта, Модільяні, Кандинського і Шагала, тут можна ознайомитися з творчіс-

дертися на вертикальніші поверхні. Єдині умови – треба вдягнути спеціальний одяг і взуття та не бути всередині конструкції надто активними з міркувань безпеки. Хоча, як показує досвід, надмірна сміливість, яку відчуваєш, споглядаючи конструкцію збоку, зникає, коли сам опиняєшся на тонкій сітці. Нерви лоскоче ще й як! Мистецький екстрім, словом! Якщо в контексті мистецтва хочеться більше класики, тоді підійде музей Кунстпалас. Тутешня збірка представлена періодом, який передує колекціям К20 і К21. Особливо тут пишаються картинами Рубенса. Хоча, як нам відомо, малював він багато і швидко за допомогою своєї майстерні, тому унікальності в цьому нема.

52 |

Прогулянка

Як і більшість великих міст Німеччини, Дюссельдорф похвалитися різноманіттям пам’яток архітектури не може – кажуть, під час Другої світової війни місто було зруйноване на 90%. Проте старе місто таки досить миле. У невисоких будинках у центрі розміщені кафе, незліченні паби з ріками місцевого темного пива, магазини. Крім того, однією з дивовиж міста є колесо огляду на площі Burgplatz поряд з набережною і вежею старого замку (за €7.50 тут прокатають вас 4 рази над містом). Відразу неподалік розташований головний собор Дюссельдорфа, який носить ім’я святого Ламберта. Найвідоміший він проте не своєю історією чи вишуканими інтер’єрами, а похиленим через недбальство тодішніх архітекторів шпилем.

Після оглядин церкви, прогулюючись набережною, пропонуємо добиратися до інших двох визначних місць Дюссельдорфа – Rheinturm, або Рейнської вежі, та Медіа-гавані. Телевізійна вежа заввишки 240 метрів – найвища споруда в місті. І, безперечно, одна з найцікавіших. Окрім оглядового майданчика на висоті 170 метрів (вартість квитка нагору €9 з 10-22.00 і €5 до 10.00 та після 22.00) вона може запропонувати і гастрономічний перформанс на висоті. Тут працює ресторан, який крутиться на 360º довкола своєї осі та пропонує оглядати панораму міста і околиць (кажуть, що в хорошу погоду звідси видно навіть Кельн), якщо ви навіть не встаєте з-за столу. Бонусом до цього стане знижка 50% на квиток нагору, якщо ваш чек буде більшим за €30. Далі на південь вздовж річки і в протилежному напрямку від старого міста – Медіа-гавань. Вона заслуговує окремої розповіді, захоплення та похвали. Все тут таке круте, технологічне, стильне, трендове та інноваційне. Сучасне, але не просто нове, а оновлене та переосмислене. Адже багато будинків – це перебудовані чи удосконалені старі доки, зерносховища, склади. Зараз у них розміщені офіси найкрутіших дизайнерських,

рекламних і креативних компаній. Колись найменше заселений район Дюссельдорфа з 70-х років минулого століття почав своє перетворення на наймодніший. Працювати тут модно, а жити трендово. Гуляти тут – дуже мило і цікаво. Просто ходіть, блукайте, фотографуйтеся, переходіть з берега на берег, зайдіть в кав’ярню випити кави. Від всього цього отримаєте істинне задоволення.

Дюссельдорф

– чудовий пункт призначення для втечі зі Львова на вихідні. Тут гарно поєднані минуле і сучасність, технологічність з природними особливостями ландшафту, цікаві визначні місця та шопінг-можливості. А зараз це все ще й приправлене різдвяним духом! Словом, «Егоїст» рекомендує! Остап Процик

РАДІО РОКС

54 |

а к і д а в а С привіт

із Таїланду

«Все, що було в Таїланді, залишиться на YouTube», – кажуть, жартуючи, туристи. Однак беззаперечним є той факт, що кожен відкриває для себе свій Таїланд. Для когось він – усамітнення з природою і справжній рай на землі, для інших – безкінечні нічні клуби, тусовки та море задоволення. Життя тут розмірене: робота, обід, відпочинок – все за графіком. Те, чого не встигнуть зробити тайці в цьому житті, надолужать в іншому. Усміхаючись, вони кивають головою і роблять все по-своєму. Мабуть, не випадково слово «тхай» означає «свобода». А ще – Таїланд називають країною усмішок. Дійсно, тут усміхаються завжди і постійно. Річ у тім, що саме у тайській культурі не відповідати усмішкою на зустрічну усмішку – вважається моветоном. Тайці не напружуються, вони живуть без поспіху. У тайській культурі є спеціальний термін, який визначає стиль їхнього життя, – сабай-сабай. Це буття в комфорті та задоволенні. Водночас жителі Таїланду – дуже стриманий народ. Вони не виявляють почуттів на людях, тут ви не побачите бурхливих емоцій, криків радості та міцних обіймів. Саме такий підхід до життя у Таїланді базується на концепції «5S».Перша з них «сабай» – гармонія і комфорт. Вони кажуть: «Складне зроби простим». Санук означає задоволення. Все, що ми робимо в цьому житті, повинно приносити насолоду. Суай (з інтонацією вгору) – краса. Будь-яка річ, будь-яка справа має бути гарною. Супхап – чемність, доброзичливість, усмішка. Це невід'ємні складові у спілкуванні. Супхапхап – здоров’я, яке виявляється

55 кок – столиця з населенням понад 8 мільйонів осіб. Сучасний мегаполіс. Місто контрастів, де розкішні хмарочоси розташовані поруч з міськими нетрями, дорогі ресторани – з вуличною тайською їжею, а буддистські храми – з вулицями розпусти.

у ставленні до себе, у взаємодії з навколишнім світом та у виборі правильного харчування. Королівство раніше називалося Сіам, тільки у 1939 році країна отримала сучасну назву. Сьогодні слово «сіам» у нас асоціюється уже з такими усталеними термінами, як «сіамські близнюки», «сіамські коти». Ми їх вживаємо у нашій мові, не замислюючись про походження. Сучасний Таїланд – країна, де формально панує монархія, але король має представницькі функції. Тайці підкоряються королю, йому поклоняються, король – національний символ країни і захисник буддизму. Туристів попереджають відразу, що король – не тільки глава держави, а й посередник між людьми і вищими силами на землі. І в жодному разі не слід зневажливо відгукуватися про короля Таїланду, показувати пальцем на його зображення або на представників королівської сім'ї. За такі дії передбачено покарання до 20 років каторги, незалежно від громадянства і без права помилування. Слід згадати, що Таїланд далеко не маленька країна, її населення становить понад 70 мільйонів осіб: 80% з них етнічні тайці і лаосці. Щодо релігійних переконань, то 95% жителів сповідують буддизм, менше 5% – мусульмани. Вже з першим ковтком повітря в аеропорту відчуваєш, що тут дуже спекотно і волого. Навіть довгоочікуваний дощ не приносить звичної для нас прохолоди, а повітря залишається парким. За словами місцевих

жителів, останні роки країна вже так чітко не вирізняється сезонністю, тому приїжджати до Таїланду можна в будь-яку пору року. Сезон дощів не перешкоджає комфортному відпочинку туристів. Навіть якщо розпочинається тропічна злива, то триває вона до 30 хвилин на день, а в інший час світить яскраве сонце. Словом, тут вічне літо і тропіки. У кожен новий день мандрування країною розумієш, що Таїланд – це не тільки пляжі, до яких звикли ми – туристи. Північ країни – це гірські ліси, там багато національних парків і заповідників. А ось північний схід Таїланду вважається найбіднішим регіоном країни – тут значна частина населення займається сільськогосподарськими роботами. Центральна частина – найбільш розвинена. Тут сконцентроване основне виробництво країни, тут і Банг-

Південь Таїланду, звісно ж, є рибацький краєм із основними портами країни. Це місце потішить якісним пляжним відпочинком завдяки прекрасним тропічним островам, що їх тут понад сто. Славнозвісний Пхукет – найбільший острів, він вважається найдорожчим курортом у Таїланді. Тут є все: від усамітненого сімейного відпочинку до гучного пляжу Патонг із найкращими ресторанами. А відвідини островів поблизу Пхукета захоплюють дух своєю чистою і незайманою природою. Серед них Ко Тапу (oстрів Джейма Бонда) викликає особливе зацікавлення. Казковий світ морських печер, тунелів, смарагдових лагун, стрімких скель – він зачаровує. Розташований острів у Заливі Пхангнга, безперечно – це одне з найкрасивіших місць на планеті, а ще – Морський національний заповідник королівства. А звання «Джеймса Бонда» острів отримав після того, як там зняли фільм «Людина із золотим пістолетом». Натомість до Пхі-Пхі їдуть за усамітненням і спокоєм. Острів Самуї славиться білими пляжами яскравими коралами і кокосовими пальмами. Це істинно райський острів. Більша частина території сотрова Ко Чанг вкрита непрохідними джунглями – він особливо зацікавить поціновувачів дайвінгу. Менш відомими є острови Ао По, Панак, Хонг, Нака та

56 | Пінгканг, однак природа тут – надзвичайна. І неможливо не згадати про головне курортне місто – Патая. Всю його прибережну смугу займають пляжі з готельними комплексами. Неподалік є тигрові, крокодилячі і слонові ферми, знаменитий ботанічний сад мадам Нон Гнуч і парк Міні-Сіам, а для поціновувачів нічного життя – знаменита Волкін Стріт.

І справді – у Таїланді є те, чого не зустрінеш в інших країнах. Це так звані тайські вулиці червоних ліхтарів. Ставлення туриста до цієї частини тайської культури багато в чому залежить від правильного розуміння людей третьої статі – так толерантно тут називають транссексуалів. Це поняття знайшло своє місце в буддизмі, тому тут його сприймають спокійно. Чому саме в Таїланді їх так багато? Можливо, однією із причин є відкритість тайського суспільства.

Крім того, вони дуже сконцентровані у туристичних місцях – від того і виникає ілюзія, що їх так багато. Насправді ж представники «третьої статі» становлять не більше 0,3% від населення. І потрібно розуміти, що все це є частиною туристичного бізнесу. За межами туристичних міст Таїланд – консервативна країна з доволі строгими релігійними переконаннями. А ще в Таїланді справжній культ їжі. Їжа для цього народу – особливий ритуал. «Ти поїв» – один із видів привітань у Таїланді. Зазвичай тайці вдома не їдять, вони збираються на вулиці та у веселій компанії проводять трапезу. Місцеві жителі їдять до пізньої ночі. На вулицях на кожному кроці – прилавки і візки, їх тут називають «макашниці». Їжу в них відразу готують і продають. Ціни дуже низькі. Основа тайської кухні – це рис, макарони, кокосове молоко, фрукти і м'ясо. Перекусити тут люблять смаженими комахами. А взагалі, Таїланд – рай для вегетаріанців та веганів. Специфіка їжі країни – один із аспектів, який мене хвилював перед мандрівкою. В результаті трапеза перетворилася на один із найцікавіших та найприємніших моментів. Скажу вам правду, страви тут – «пальчики оближеш». Серед перших страв найсмачнішим виявився традиційний том ям (Tom Yum) – кисло-гострий суп із морепрдуктами. Недаремно кажуть, що він належить до найсмачніших страв у світі. Родзинкою відзначився також том кха каі (Tom Kha Kai) – курячий суп на кокосовому молоці. А ще є нудл-суп (Noodle

soup) та сукі-суп (Suki soup), які також дивують оригінальністю смаку.

Різноманіттям морепродуктів тут нікого не вразиш – устриці та креветки смакують дивовижно у місцевому приготуванні. Багатим є і асортимент фруктів. Тільки зараз розумію, що навіть манго і ананас в Таїланді особливо солодкі та соковиті. А чого варті місцеві екзотичні фрукти – деякі з яких взагалі неможливо купити в супермаркетах та зустріти в інших країнах. Ось дуріан – король фруктів, туристів здивують також джекфрут, карамболь, лічі, мангостан, рам бутан, пітахайя та зміїний фрукт. Можу сказати з впевненістю – це не тільки неймовірне різноманіття зовнішнього вигляду та смаку, а й відкриття чогось нового, непізнаного. Єдине, чого мені тут не вистачає, – солодощі в традиційному виконанні. Всі тістечка і солодкі страви тут готують на основі рису. Палітра кольорів

57 і зовнішній вигляд заманює, однак насправді солодощі не такі смачні. Зацікавило незвичністю приготування і зовнішнім виглядом смажене морозиво – його створюють на очах у перехожих. Розповідати про смаколики в Таїланді можна багато, однак краще їх спробувати. Аби відчути характер країни, варто також скористатися місцевим транспортом. У Таїланді громадський транспорт досить колоритний. Окрім автобусів і потягів на вузьких вуличках можна зустріти тук-туки, сонгтео та мото-байки – спасіння від будь-яких заторів. Рух у Таїланді лівосторонній і достатньо хаотичний, однак тайці звикли. Тротуарів тут немає. Найчастіше у транспортні неприємності потрапляють саме туристи. Навіть якщо ДТП стається не через провину туриста, то все одно закон буде на боці тайця. Таєць у своїй країні завжди має рацію. Чужоземець для них тільки «фаранг» – так тут їх називають. Від перебування у Пхукеті виникає враження, що Таїланд живе лише завдяки туризму, але це не так. За словами місцевих гідів, на туризм дійсно припадає 17% економіки, але основа роль все одно належить промисловості – 43%. У межах країни розташовані численні японські, американські заводи, які займаються комплектуванням автомобілів та мотоциклів, а також виробництвом електрозапчастин та електроніки. У Таїланді також розвинене сільське господарство, у ньому задіяна майже половина населення. Країна є одним із найбільших експортерів рису, морепродуктів і фруктів. Однак відстань між бідними та багатими

тут дуже велика, а середня зарплата сильно залежить від регіону.

Навіть розгулюючи нічними вулицями, в Таїланді почуваєшся в безпеці. Рівень злочинності в країні досить низький – і цьому є пояснення: тайці по-справжньому вірять в переродження. Якщо добре себе поводити і стежити за кармою, то в наступному житті ти будеш нагороджений. Псувати карму ніхто не хоче. Тайський масаж, тайський бокс і ще багато родзинок країни приваблює мільйони туристів. Сюди приїжджають поціновувачі шикарних пляжів з білим піском, як у рекламі «баунті», та прихильники активного відпочинку. До тих, хто захоплюється Таїландом, належать і українці. Все частіше люди залишають свої квартири у засніжених містах, аби приїхати сюди. Однак потрібно пам'ятати, що проживання тут потребує часу на адап-

тацію. Доведеться звикати до різних видів тропічних комах і навіть медуз в морі. На деяких вулицях Таїланду по-азіатськи брудно, а запах місцевої їжі дещо різкий через спеції.

Капунка – так висловлюють подяку тайці. І я хочу сказати «капунка» країні, яка відкриває в кожному нові грані душі, за гостинність, за натхнення і за позитив. Таїланд зустрічає і проводжає посмішкою, живе в гармонії зі світом, обожнює комфорт і красу, здоровий дух та тіло. Усе складне робить простим, а найголовніше – присутність великої мудрості у серці. Таїланде, ти прекрасний!

Вікторія Кізима директор мережі туристичних агенцій «Лояль Турістік» www.loyal.com.ua

58 |

ЗИМОВІ СВЯТА

В EDEM RESORT MEDICAL & SPA Уявіть своє ідеальне свято. У місці із ваших снів – якнайдалі від буденності. Там не чутно гулу автомобілів, а стрілки годинника завмирають, щоб Ви насолодилися красою миті. Ця мрія оживає. Один із кращих курортів Європи Edem Resort Medical & SPA запрошує провести магічний період з 27 грудня по 10 січня на Forest Ball серед первозданної природи. на квадроциклах, ковзанах, зимовий пікнік у лісі, дегустаційні сети від шефкухаря, щоденні караоке-вечірки.

Різдво в Країні Едем

Ваша подорож розпочнеться зі знайомства з Країною Едем. Щоб потрапити до Едему, потрібно залишити усі турботи за межами раю. Влаштуйте прогулянку зимовим лісом, насолоджуйтесь краєвидами озера Молодості та скульптур Алеї Ангелів, відвідайте експозицію українських митців у арт-просторі Едем. Особливі ранки в Едемі налаштують на духовне очищення – позбудьтеся вібрацій старого року на заняттях із йоги.

SPA-центр допоможе розслабитись, а про ідеальний вигляд попіклується салон краси. Розпочніть нову сторінку на тематичному бранчі 1 січня. Відвідайте святковий ярмарок Едему та розділіть години щастя із найріднішими. Вечори доповнить жива музика у ресторані Terrace. Кожен день буде сповнений нових вражень. Екскурсії у Свірзький замок, полювання, турнір з гольфу, катання

І найголовніше святкування – Різдво. Запрошуємо Вас на різдвяну вечерю 6 січня – із дотриманням усіх традицій та звичаїв. У цей день на Вас чекатиме майстер-клас по створенню дідуха – традиційної української різдвяної прикраси, а також театралізований вертеп. Розділіть миті радості з сім’єю на святковому сніданку в ресторані Edem під звуки роялю 7 січня. Відвідайте традиційний різдвяний ярмарок. І на завершення – тематична святкова вечірка у стилі Френка Сінатри. Збережіть моменти щастя на різдвяній фотозоні, виконаній за українськими мотивами.

Водохреща

Два дні свята та радості у Країні Едем серед справжньої йорданської казки. Ми разом проведемо Щедрий вечір зі Святою вечерею 18 січня. Пощедруємо, поринемо у традиції, посмакуємо екологічно чисті традиційні страви та за бажанням подивимось тематичний фільм. Наступного дня, 19 січня, запросимо Вас на богослужіння та освячення води. Далі – традиційні йорданські купання у нашому озері. Це дійство наповнить енергією та збадьорить на весь рік. Ми частуватимемо напоями, що зігрівають, та смаколиками на тематичному ярмарку. Також на Вас чекатиме святковий обід у ресторані на воді Terrace зі старовинними щедрівками. А ввечері – жива музика, колорит та яскраві емоції.

59

Для дітей

Зимові свята – час, коли в Edem Resort Medical & SPA лунатиме дитячий сміх. Вистави, сани з кіньми, ковзани, бігові лижі і втілення найзаповітнішого бажання маленьких мрійників – зимова подорож на повітряній кулі.

Те, що зробить свято незабутнім

А що, як поєднати українські традиції та сучасну кухню? Бренд-шеф Edem Resort Артур Туманян знає,

що вийде неймовірно смачний експеримент. Барбекю-вечірка у лісі, традиційна святкова вечеря і дегустація міцних вин та віскі від шеф-сомельє Євгенія Іванова. Проведіть зимові свята у райському куточку, адже Ви варті найкращого! Обирайте програми на 3 або 7 днів. З 20 грудня по 20 січня Ви можете перебувати у Edem Resort Medical & SPA з дітьми.

Бронювання:

+380673146512 edemresort.com

60 |

Зимова свіжість

з LAPLANDIA Горілка Laplandia, як ви вже здогадались, це горілка з Фінляндії. Сама її назва переносить нас у казковий зимовий регіон, батьківщину СантаКлауса – у Лапландію. Ця горілка витончена і вишукана. Вона належить до напоїв преміумкласу, а виробництвом Laplandia займається відомий фінський виробник – Global Drinks Finland. Він на ринку не так давно, проте зумів завоювати почесне місце серед елітного алкоголю. Ідея напою – передати смак справжньої півночі і зимову свіжість у пляшці. Але це тільки ідея – морозну горілку ви отримаєте, якщо як слід її охолодити. Для створення горілки Laplandia використовують тільки натуральні екологічні продукти і воду з природних джерел. До речі, про воду: виробництво розташоване на березі озера Сайма, що у східній частині країни. Сама природа тут надихнула на створення ідеального напою – каміння на березі, високі сосни та свіже повітря. Що ще потрібно для... ні-ні, не для відпочинку, а для створення ідеальної горілки.

Вища якість, приголомшливий аромат, незабутній смак та кришталева чистота зробили цей бренд впізнаваним у світі. До виробництва фахівці ставляться дуже ретельно і дбайливо, тому кожен технологічний процес контролюють поособливому. Виробництво розпочалось ще у 1992 році, а головною метою стало створення натурального, екологічно чистого алкогольного напою, з чим компанія Global Drinks Finland прекрасно впоралась. Для приготування використовується вода з глибинного рудника, що робить напій м'яким і ніжним на смак.

61

Мальовнича місцевість не перестає дивувати і надихати майстрів на створення нових рецептів напоїв. В асортименті горілки Laplandia є декілька різновидів. Звісно, найбільш поширена і популярна – класична горілка з традиційним смаком Laplandia Super Premium. Кожен її ковток дозволяє відчути морозний подих суворої фінської зими. Особливого північного шарму Laplandia Super Premium надає дизайн пляшки з білого матового скла – виникає таке враження, що пляшка покрилась «памороззю». Оригінальний вигляд має горілка Laplandia Eclipse – чорна пляшка,

зимові мотиви в оформленні, золоті олені… Справжній витвір мистецтва. У смаку теж є свої особливості: природний підсолоджувач, який кислить, і тривалий після смак, що зігріває. Чудовим гастрономічним поєднанням із нею будуть як гарячі закуски, так і холодні. Горілка Laplandia встигла завоювати нагороди першості та призові місця на міжнародних конкурсах, а оригінальні пляшки підкреслюють преміальний статус напоїв бренду. Laplandia буде прекрасним доповненням до вашого святкового столу! Христина Бухній

м.Львів, вул.Перфецького, 2а вул.Стрийська, 78 +38 096 378 57 55 +38 068 348 99 52

wineworld.com.ua

wineworldcomua

62 |

Щаслива людина занадто задоволена сьогоденням, щоб занадто багато думати про майбутнє

Д

РІ

БН

И

Ц

ІЖ

И

ТТ

Я

Альберт Эйнштейн

63

БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНІ

годинники Перший наручний годинник створили на початку 19 століття для армійських людей, яким було незручно користуватися кишеньковими. Однак зараз наручні годинники – не лише індикатор часу. Це повноцінний аксесуар із низкою інших функцій. В епоху смарт все більшу популярність завойовують розумні годинники. Адже смарт-годинник – годинник, телефон, планшет та айпад в одному. І це не просто модний додаток до смартфона, а цілком корисний та самостійний гаджет. Ми зібрали наймодніші, найпрактичніші та найоригінальніші годинники, аби кожен міг підібрати щось для себе. Матеріал Ірини Кунинець

64 |

Huawei Watch GT –

автономність та приємний цінник

Apple Watch Series 4 Лідером продажів цих гаджетів стабільно залишається Apple, лише протягом останнього кварталу компанія продала 4,5 мільйонів смартгодинників. На вершині популярності нова серія годинників Apple – Watch Series 4. На відміну від попереднього покоління, товщина цих годинників зменшилась, екран збільшився, а форма стала округлішою. Apple Watch Series 4 мають новий дизайн: зі сталі в сріблястому, темно-сірому та золотистому виконанні, а також спеціальні версії Nike+ для спорту та модну колаборацію з Hermes для стильних ділових чоловіків. Для корпусу в Apple використали поєднання чорної кераміки та сапфірового скла. Apple також зменшила кількість механічних деталей, що, зі свого боку, зменшується ризик поломки. Вартий уваги і новий циферблат, на якому, окрім години, відображається велика кількість корисної інформації – можна встановити до 8 розширень. Спеціальний датчик слідкуватиме за вашим здоров’ям: відстежуватиме ритм серця та попередить про проблеми. Він впродовж дня збирає дані про пульс та серцебиття, а ввечері пропонує переглянути статистику. Дані можна перевести у PDF-файл та надіслати лікарю. А ще в цих годинниках є датчик падіння. Якщо ви впадете і впродовж хвилини будете лежати, не рухаючись, то датчик надішле повідомлення SOS в екстрену службу. Ну, і приємним бонусом буде час підзарядки, який зріс до 18 годин. Також зросла і гучність динаміка.

Huawei Watch GT – цей смарт-годинник створений для спортивного та активного чоловіка. Стильний дизайн та приємна вартість цієї моделі є хорошим бонусом. Корпус годинника виготовлений із кераміки та нержавіючої сталі і вкритий алмазоподібним покриттям. Завдяки цьому Huawei Watch GT є стійким до пошкоджень. Кольоровий екран з діагоналлю 1,39 дюйма та висотою 10,6 міліметрів точно і яскраво передає зображення. Цей смарт-годинник пропонує науковий підхід до тренувань. Якщо ви давно хотіли почати бігати, то Huawei Watch GT вам у цьому допоможе. В режимі реального часу він пропонує рекомендації для бігових тренувань будь-якого рівня. При цьому ще й показує, яку кількість рухів ви зробили за певний період. З таким смарт-годинником можете плавати вільно, адже вони мають водонепроникність до 50 метрів і автоматично зчитують показник SWOLF після завершення тренування. Це показник, який вимірює ефективність вашого плавання, враховуючи швид-

кість, дистанцію та довжину за один рух руками. Ще однією корисною функцією такого годинника є моніторинг сну. Цей режим створений у співпраці з центром вивчення динамічних біомаркерів Гарвардської медичної школи. Програма моніторингу сну Huawei TruSleep 2.0 може розпізнавати фази сну, виявляти найпоширеніші порушення і давати понад 200 рекомендацій для підвищення його якості. Недоліком цього смартгодинника є відсутність технології NFC, яка дає змогу здійснювати оплату товарів та послуг дотиком. Натомість розробники потурбувалися про час підзарядки – при економному використанні обіцяють, що годинник працюватиме до двох тижнів.

65

EMwatch–

український смарт-годинник проти стресу EMwatch – перший смартгодинник, здатний вимірювати рівень стресу. Український стартап Force Emotion поставив перед собою амбітну мету – створити унікальний пристрій, який допоможе боротись зі стресом. Переваги EMWatch – це гарний дизайн та упаковка, вимірювання тиску, унікальні алгоритми вимірювання рівня стресу та рекомендації для боротьби з ним, а ще – зручна зарядка і демократична ціна. Цей смарт-пристрій має також пульсометр та крокомір. Для того, щоб запустити виміри, досить лише натиснути на екран та утримувати натискання кілька секунд. А якщо ви засиділися на одному місці, то пристрій починає вібрувати, а на екрані з’являється чоловічок, який си-

дить. Це зручно для тих, у кого сидяча робота. Трекер сну розповість, як ви спали цієї ночі та скільки часу зайняв глибокий і поверхневий сон. Аналізуючи дані зі своїх датчиків, EMwatch робить висновки про рівень стресу. Головним героєм програми є симпатичний намальований ведмідь, який наочно показує ваш стан на цей момент. Для кожного стану є шкала, що відображає рівень стресу. Розробники дають кілька рекомендацій, як з ним боротись. Наприклад, звернути увагу на своє дихання й зробити кілька дихальних вправ або ж відволіктися на щось приємне, аби знизити рівень хвилювання.

66 |

67

ЗАВЖДИ ФЛІРТУЙ З ЖІНКАМИ Коли жінки почали боротися, як їм здається, за рівноправність з чоловіками – вони самі собі підписали вирок. Я вкажу на проблему, до якої це призводить, і запропоную простий для чоловіків і приємний для жінок спосіб, що вирівнює дисбаланс.

Як жінки втрачають ідентичність?

правці, або акторка, або викладач, або офіціантка, або HR.

За останні два десятки років жінки одягли на себе штани, увійшли в діловий світ, навчилися ухвалювати великі рішення і брати на себе відповідальність, почали заробляти хороші гроші, відчули себе самодостатніми і здатними управляти слабкими чоловіками. Прекрасно, хай буде так!

Що роблять чоловіки? Підіграють. Тому вони для сучасних жінок, насамперед, співробітники, колеги, клієнти, хто завгодно, але – не чоловіки.

Але жінки не помітили одну маленьку деталь – відтепер у них перестали бачити Жінку. Найперше зараз у них бачать їхню роль. Вона – начальник. І тільки. Або ж – вона менеджер з продажу, або касир на за-

Пам’ятаю, як ще під час навчання в університеті хтось гукнув Олену Володимирівну (заступника декана мого факультету) словами: «Жіночко, жіночко, почекайте!». Вона обернулася і, строго дивлячись на автора слів, гордо відповіла: «Я не жінка. Я – заступник декана!». У нас ще довго ця історія жила, як цитата, яку обігравали, намагаю-

чись відтворити строгість інтонації і обурення прекрасної Олени Володимирівни. Нещодавно на тренінгу одна моя знайома, з якою я активно загравав, пожартувала про те, що вона не жінка – а тренер! Жарти-жартами, але чи не з’їхали ви з глузду, чудові мої?

Європейське безумство До чого привела боротьба жінок за рівноправність в США та європейських країнах? До того, що за флірт з незнайомою жінкою чоловіка можуть притягнути до кримінальної відповідальності. Зробив комплімент, пожартував, посміхнувся, затримав погляд на грудях – отримуй

68 |

догану, плати штраф або сідай у в’язницю. Можна розглянути як наприклад випадок Діани Шуригін – російської дівчинки-підлітка, яка помилково звинуватила хлопця у зґвалтуванні. Його посадили за ґрати. Або ж недавній випадок зі спортивним тренером, який просто сидів на дивані поряд з дівчинкою. Не торкався її, не домагався, навіть слова не сказав. По коридору ходили люди, гості, співробітники. Дівчинка по-

скаржилася батькові, що він в той момент займався онанізмом. Почалися розгляди, суд. Чи є докази? Немає. Але що в результаті? 8 років колонії і зламана доля одруженого чоловіка, у якого росте син.

Японське безумство Ви коли-небудь дивилися на YouTube японські шоу? Якщо ні, подивіться! Майже всі вони пов’язані з темою сексу, сексуального приниження або розваги. Багато з них просто по-

казують імітацію статевого акту, а в деяких цей акт відбувається. Звичайно, це виглядає кумедно, коли японцеві мастурбує красива дівчина, а він у цей час співає в караоке і не повинен збиватися з тексту. А знаєте, чому вони всією країною дивляться ці шоу? Справа в тому, що у японців немає часу на особисте життя. Вони постійно працюють, дотримуючись ставлення один до одного, як до колег. Вони не обі-

69 ймаються і не підпускають до себе близько навіть друзів. І що там вже говорити про те, щоб показати симпатію до жінки! Ти повинен тримати свої емоції при собі. Повний контроль! Тому суспільство саме себе лікує, транслюючи розважальні сексуальні шоу, а не інтелектуальні. Під час перегляду глядачі можуть добряче посміятися, тим – розрядити напругу, в якій вони всі живуть. Це такий вид терапії. Харассмент – результат боротьби за рівноправність. Йдеться про домагання, що заподіює незручність чи шкоду, порушує недоторканність приватного життя особи. Така поведінка може полягати у прямих або непрямих словесних образах чи загрозах, недоброзичливих зауваженнях, грубих жартах. Найчастіше харассмент має сексуальний характер. А причина цього в тому, що чоловікам заборонено проявляти своє ставлення до жінок. Якщо жінка недоступна для чоловіка, то з погляду природи вона – даремна. У ній немає сенсу. Вона – помилка. Що потрібно, щоб жінка стала помилкою? У ній повинні перестати бачити жінку. А замість цього – начальницю, директора, касира, коротше кажучи – соціальну функцію. Але у цього є також інший бік – ще більш безглуздий. Цей механізм працює у відповідь: чоловік може подати в суд за домагання з боку жінки. Цьому теж є приклади. Ось що сталося з охоронцем відомої

співачки Мераї Кері. Далі цитата з новинного порталу: «Мерая Кері попросила прийти його до неї в номер під приводом допомогти пересунути багаж, а сама зустріла його напівоголеною в легкому халаті і почала натякати на секс. Чоловік не піддався на спокуси й покинув кімнату, залишивши зірку одну». Гаразд – просто залишив. Але він в суд подав.

Як чоловікові ставитися до жінок? Найперше – у жінці потрібно бачити жінку, а не її ролі, імідж і список зіркових перемог. А як це найпростіше зробити? Жартувати, говорити компліменти, іноді фліртувати. От і все! Раніше я і сам якось несвідомо підігравав правилами цієї гри, але одного разу прийшов до тями і вирішив поставити все під сумнів. Невже я дійсно повинен поводитись стримано з красивою офіціанткою, яка ось-ось принесе мені грибний суп-пюре? А я, наприклад, хочу з нею пожартувати, пофліртувати, зробити їй комплімент. Просто через те, що вона мила і красива дівчина. Але не треба намагатися лестити, підігравати, приторно посміхатися або відпрацьовувати прийоми, яким навчають на курсах по пікапу. Вважаю, що така поведінка не є гідною чоловіка. Прийшов ти в супермаркет – пам’ятай, що ти не тільки клієнт, але насамперед – чоловік, а касир – жінка. Посміхнися їй! Скажи щось, що не має стосунку до її роботи.

Пожартуй про погоду. Побажай їй гарного дня і нічого не чекай натомість. Нехай завдяки тобі вона хоча б на хвилину посміхнеться. Коли я приходжу в перукарню, то завжди починаю базікати з дівчатами, що там працюють. Ці жарти їм особливо подобаються – навіть якщо вони не надто вдалі. Їм приємно, що клієнт бачить у них не тільки функцію, а й живу людину! А інші чоловіки, які сидять мовчки і надуті, як тюлені, завжди залишаються в програші. Вони дивуються: ти прийшов стригтися, навіщо спілкуватися і жартувати з кимось? Не будь козлом: загравай, посміхайся, жартуй, фліртуй, сміши жінку – навіть якщо вона начальник, партнер, офіціантка або касир. Навіть якщо вона зовні тобі не дуже подобається, знайди у ній щось гідне: посмішку, манеру спілкування, тактовність, гарні руки, стиль в одязі, тональність голосу, добре ставлення до тварин, сміх – неважливо, що це буде! Важливо, щоб вона відчувала, що ти бачиш у ній прекрасне! Найперше жінок потрібно любити, а не розуміти.

Андрій Жельветро, психолог, бізнес-тренер

70 |

ЯК ОДЯГНУТИСЬ ДЛЯ СЕБЕ І ВРАЗИТИ ВСІХ У СВЯТКОВІ ДНІ

71 Розповідають стилісти мережі Impero Group! Читайте та практикуйте! Як рік зустрінеш…Чули таке? І ми чули. Але хіба ж може цей вислів бути актуальним тепер – у прогресивному світі інформаційних технологій, високого інтелекту та динамічного розвитку як окремих осіб, так і Всесвіту загалом.

не загубите свою статусність на корпоративі, а навпаки – вдало підкреслите її. Поміж блиску паєток та мерехтінь новорічних вогнів будете втіленням галантності та чоловічого шарму і притягнете до себе по-

Рік проведеш так, як собі його організуєш! От це понашому! І ми наполегливо рекомендуємо починати з першої кращої нагоди. А найближча із таких – всіма очікуване святкування Нового року. Наші рекомендації чіткі, дієві та сучасні – від професійних стилістів. Жодних міфів про новорічні образи. Тільки тренди, тільки актуальна мода, тільки улюблений пантон! Отож, найперше про події, куди не потраплять фрілансери, – корпоративи. Що рекомендуємо ми? Вражайте! Здивуйте колег відмінним смаком і почуттям стилю. Навіть якщо Ви ніколи не вирізнялися як шанувальник модних віянь, то цей день настав. Записуйте: трендове поєднання кольорів – коричневий та фіолетовий. У нашому випадку – це ідеальний шерстяний костюм глибокого коричневого кольору та гольф (Не сорочка! Спробуйте!). Окрім того, що це красиво, це ще й зручно. Ви

гляди як бізнес-партнерів, так і захоплених жінок. І наша маленька рекомендація – із боєм годинника нехай Ваша вишуканість не зникне. Відчуйте раз смак ідеально підібраного образу і забезпечте себе таким на щодень.

Тоді життя набуватиме все нових та нових фарб. Перевірено! Святкування у компанії друзів в улюбленому ресторані – це вже зовсім інша історія, в якій Ви повинні бути головним героєм. Звичайно, між друзями конкуренції не буває, і саме тому одягніться так, щоб Ви були поза нею! Пропонуємо (і запрошуємо приміряти) смарагдовий велюровий піджак. Багато чоловіків на такий елемент в образі не наважаться ніколи. А Ви будьте одним із небагатьох, кому він так ідеально личить! Чому зелений, а не червоний чи синій? Бо це тренд нового року – і з ним сперечатися не варто. Просто приміряти і полюбити! Раз і на рік! Наступного року вже з’явиться щось нове. Хіба можна краще доповнити чимось велюровий піджак, аніж шовковим светром кольору сонячного апельсина? Однозначно ні! Шовк – річ делікатна, проте дуже стильна та вишукана. Саме так варто одягатися чоловіку, який цінує свій комфорт та вигляд і не обмежує себе в гардеробі улюбленою бавовняною сорочкою в клітинку. Є ж светри з шовку, отже, їх потрібно

72 | асортиментом чоловічого одягу улюблених італійських брендів та професійними знаннями чоловічого стилю ми можемо собі це дозволити! І ми готові на всі 100% до неймовірних перевтілень кожного нашого відвідувача! Куди б не йшли, не зважайте аж надто на те, що про Вас подумають інші. Зважайте на те, що думаєте про себе Ви. Якщо у стильному одязі почуваєтесь успішним, впевненим у собі чоловіком, який чудово проведе час в компанії колег, друзів чи сім’ї, то, безперечно, так воно і є! А з одягом завжди радо допоможемо ми – стилісти мережі концепт-стор чоловічого одягу італійських брендів Impero Group у Львові та Києві. Ми підібрали вже тисячі трендових, вишуканих та стильних образів для найрізноманітніших чоловіків. Підберемо ідеальний лук і для Вас! Не сумнівайтеся, а приходьте в Impero Group та довірте свій вигляд професіоналам! одягати! Це стильно, трендово та вишукано. Спробуйте – і усі інші светри здаватимуться недостатньо крутими для Вас!

якщо свято і сім’я – важливо, тоді і підбір образу для святкування повинен бути не менш ґрунтовним!

А тепер, увага! Навіть якщо для Вас домашній спортивний костюм – кращий варіант святкувань у сімейному колі, то викиньте цю думку із своєї голови разом зі спортивним костюмом з дому (аби не спокушав одягнути). У нас є відмінна альтернатива! Затишний образ, але не позбавлений вишуканості та святковості, створить настрій і Вам, і найріднішим людям поруч. Адже

Отже, штани молочного кольору – одягати і не боятися! На святкових фото будете виглядати точно не так, як усі, а цікаво та незвично. Доповнюємо образ сорочкою у стилізовані сніжинки і, як яскравий акцент, жовтий светр із декоративною кишенею. І таких інтерпретацій на тему домашнього святкового луку у нас безліч. Не сумнівайтеся, адже із найширшим

73

М. КИЇВ ТРЦ Lavina Mall, концепт-стор Impero Group & Impero Barbers Salon, вул. Берковецька, 6д, вхід від Ашану 097 37 34 223

М. ЛЬВІВ ТЦ «Forum Lviv», концепт-стор Impero Group, 2 поверх, вул. Під Дубом, 7Б 097 008 12 11 вул. Фурманська, 9, концепт-стор Impero Group & Impero Barbers Salon 097 37 33 124 ТРЦ «Victoria Gardens», концепт-стор Impero Group & Impero Barbers Salon, 1 поверх, вул. Кульпарківська, 226 a 098 711 90 11

фото: Олена Дяків

74 |

taras_bohun 098 257 75 19

Тарас Богун Універсальний ведучий повинен бути в тренді, знати, що відбувається навколо, та вміти знайти підхід до кожного Універсальний ведучий: міф чи реальність? Коли мова йде про Тараса Богуна – це справді реальність. Він знає, як успішно провести ваше свято: корпоратив, ювілей, концерт або весілля. Секретами вдалого святкування Тарас поділився із читачами журналу «Егоїст».

- Більшість людей роботу ведучого асоціюють найперше з весіллям, проте Ви є універсальним ведучим. Які свята проводите?

- Окрім весіль я проводжу корпоративні заходи, ювілеї, концерти, виставки, тематичні вечірки, випускні вечори. Тобто ті події, де без ведучого не обійтись, де потрібно згуртувати гостей, задати їм правильний настрій відповідно до концепції вечора. Звісно, є і заходи, за які не берусь, – от як дитячі свята. Тут потрібно звертатись до людей, які професійно займаються проведенням таких подій, наприклад, дитячих аніматорів. Однак,

якщо із дітьми святкують дорослі, то у мене є ідеї і навіть досвід такої роботи (хрестини та дні народження дітей).

- А коли Ви вирішили стати професійним ведучим?

- Професійним ведучим я вирішив стати понад чотири роки тому. До того мав досвід проведення заходів: завжди любив працювати з людьми, любив сцену та сценічні виступи. Але сприймав таке захоплення як хобі і не будував жодних кар’єрних планів. Та одного дня мені запропонували «прокачати» себе як професіонала і

взяти участь у першій «Фабриці ведучих» (ред. – це зірковий майстер-клас ведучих, які прагнуть вчитися, розвиватися та професійно зростати). Без жодних вагань я вирішив спробувати. На «Фабриці» з нами ділилися своїм досвідом і цінною інформацією психологи, професійні ведучі – як корпоративні, так і медійні. Саме тоді я зрозумів, що справа, яку досі не сприймав серйозно, така ж професія, як і інші. Складна, затребувана та неймовірно цікава. З того часу працюю ведучим та безперервно прогресую у своїй сфері: не пропустив жодної

75 «Фабрики ведучих» (а їх було вже чотири), відвідую якомога більше майстер-класів, навчаюсь разом з колегами. Адже робота ведучого потребує постійного розвитку. Ведучий повинен бути в тренді.

публіку, давати більше, ніж очікує замовник. Приємно, коли після завершення свята мені кажуть, що я перевершив усі сподівання.

- На Вашу думку, успіх події залежить від ведучого чи публіки?

- Здебільшого успішний захід залежить від настрою людей, але саме ведучий повинен цей настрій задати. Професійний ведучий вміє знайти підхід до кожного, налагодити контакт з будь-якою публікою та зарядити людей правильними емоціями. Універсальний ведучий має бути хорошим психологом. Тому перша година моєї роботи – це знайомство з гостями. А далі, згуртувавши гостей свята, я даю їм потрібний заряд для гарного вечора. Під час самого заходу потрібно бути гнучким. Незважаючи на ретельну підготовку, сценарій та розважальну програму ведучого, гості можуть бути налаштовані на зовсім інший лад. Тому потрібно максимально взаємодіяти з публікою, імпровізувати та коригувати програму, аби захід пройшов на найвищому рівні. І це моя ціль.

- Як відбувається сам процес підготовки до події?

- Кожен захід є індивідуальним. Найперше я намагаюсь дізнатись у замовника, яким він бачить своє свято. Потрібно отримати основні меседжі: чи це тематична подія у неформальній обстановці, чи світський захід з усіма формальностями. Детально вивчаю, хто саме буде на святі, а тоді берусь до написання сценарію: таймінг, розваги, текст. Дещо готую «про запас» і завжди намагаюсь дивувати

- Event-ринок зараз дуже насичений – є чимало ведучих, у чому Ваш секрет успіху?

- Впродовж останніх років справді збільшилась кількість хороших ведучих. Вважаю, що це добре, бо постійно тримає мене в тонусі. Я «за» здорову, корисну конкуренцію. Успіх у святі – це бути розслабленим, вірити в себе та свої сили. Люди одразу відчувають, коли ти хвилюєшся. Тоді важче завоювати їхню довіру. Саме тому я завжди на позитиві та заряджений на роботу. Можу відпрацювати 3-4 заходи підряд на одному рівні – і щоразу заряджаюсь цією енергією, працюю ще краще. Різні події потребують відповідного підходу та навичок. Тому потрібно бути універсальним і вміти адаптуватись до можливих форс-мажорів та змін.

- А які форс-мажори доводилось Вам вирішувати?

- Бувають різні ситуації, однак головне – правильно реагувати на них. Ще на початку моєї кар’єри ведучого стався один курйоз. Уявіть собі, що ви – наречена. У вас сьогодні свято, яке ви планували не один день, а, мож-

ливо, й не один рік. Все йде добре, але раптом загоряється ваша сукня. Якраз під час найромантичнішої частини весілля – першого танцю молодят. Саме такий форс-мажор стався на весіллі, яке я проводив. Попри стрес, наречена змогла дотанцювати, але потім розплакалась. Я пояснив їй, що одна неприємність не має зіпсувати свято, про яке вона мріяла стільки часу, потрібно насолоджуватись кожним моментом! Це допомогло – і до кінця свята вона вже й забула, що така ситуація була. Завжди кажу нареченим: «Що б не трапилось на вашому весіллі – це дрібниці, важлива лише загальна атмосфера». А для форс-мажорів є ведучий, який завжди напоготові та знає, як вийти з будь-якої ситуації.

- Попри насичену роботу, як відпочиваєте?

- Подорожі дуже допомагають підзарядитись у міжсезонні. Остання країна, яку ми з дружиною відвідали, Португалія. І я в захваті! Здивував Лісабон та його околиці, Назаре з його найбільшими у світі хвилями, Мис Кабо да Рока, де розташована крайня західна точка Європи.

- І наостанок – цікаво: у кожного ведучого є мрія провести якусь подію, що б хотіли провести Ви?

- Хочеться спробувати свої сили на телебаченні. В якомусь розважальному проекті, до прикладу. Особливо у вечірній пройм-тайм. Ще одна мрія – знятись у кіно. І я впевнений, що мої уміння ведучого, такі як голос, подача та акторська майстерність, стануть запорукою здійснення цих мрій. Ірина Кунинець

76 |

КАРВАЦЬКА промінням

77

78 |

5 ПРИЧИН

,

ЩОБ ПОДАРУВАТИ

Розшукуєте подарунки рідним та друзям? Є ідея! IQOS – крутий та стильний гаджет для близьких, що палять та не збираються відмовлятися від своєї звички.

IQOS – це система нагрівання тютюну, «чистіша» та менш шкідлива альтернатива для курців. Цей гаджет не лише має практичну цінність, а й виглядає настільки привабливо, що хочеться подарувати його усім знайомим курцям та навіть собі самому. Щороку (як раз до Нового року) IQOS випускає на ринок нову модель. У 2018 презентували одразу дві новинки – IQOS 3 та IQOS 3 MULTI. Не знали? Тоді читайте 5 найважливіших речей, які потрібно дізнатися про цей гаджет.

1. Менш шкідлива та чистіша заміна сигаретам Технологія IQOS побудована таким чином, щоб повністю виключити горіння. Замість цього пристрій нагріває тютюн до 300˚С. При цьому випаровується аерозоль з тютюновим ароматом, який містить на 90% менше шкідливих речовин у порівнянні із сигаретним димом. Знову ж – без вогню немає ані диму, ані попелу. А разом з тим немає й ризику пропалити речі, забруднити їх попелом або зіпсувати запахом диму.

2. Супердизайн Нові моделі IQOS виглядають настільки круто, що не знаєш, що викладати на стіл першим – останній айфон чи айкос. Кути заокруглили, контури згладили та зробили більш плавними – не хочеться випускати

з пальців. А від нового золотого кольору ми просто у захваті. Більше того, у нових IQOS є 576 комбінацій кольорового оформлення завдяки змінним елементам та аксесуарам.

576!

3. За відчуттями схоже на те, до чого звикли курці Люди, що палять, часто скептично ставляться до електронних пристроїв, покликаних замінити традиційні сигарети. Переважно через їхній вигляд, зовсім інший смак, відчуття громіздкого пластикового чи металевого приладу в руці та ритуал, що стає схожим на хімічний експеримент замість акту насолоди смаком. З IQOS розробники сфокусувалися саме на тому, аби зробити процес використання максимально схожим до звичного курцям, проте

менш шкідливим. Тому IQOS нагріває натуральний тютюн, а не рідини. А стіки – візуально нагадують сигарети. Стік вставляється у тонкий елегантний тримач, який зручно лягає у пальці. Один сеанс використання IQOS навіть триває стільки ж, як зі звичайною сигаретою, – 14 затяжок.

4. Простий та зрозумілий Так-так, все правильно. Розумний гаджет вміє думати сам. А користувач, навпаки, не повинен витрачати ані секунди на роздуми про те, «як це вмикається» та «що означає ця лампочка». Усі моделі IQOS мають продуманий лаконічний дизайн. Але останні версії – це новий рівень довершеності. Із зарядного пристрою прибрали усі зайві індикатори та кнопки. Залишили одну-єдину. Тож, якщо гаджет захоче повідомити про щось, він зробить це легенькою вібрацією.

5. Можна використовувати практично будь-де Диму від використання IQOS немає. А аерозоль має легкий запах, який швидко розсіюється та не впливає на якість повітря. Тому IQOS можна використовувати майже будь-де – вдома, в офісі, в авто, в IQOS-Friendly закладах. А в холодну пору року можливість не виходити щоразу надвір – це розкішний подарунок.

79

Новий IQOS 3:

3499 грн

Де придбати та скільки коштує:

Класична модель IQOS 2.4+: 1499 грн

Новий IQOS 3 Multi (можна використовувати стіки підряд без короткої підзарядки): 3099 грн

Доступні онлайн з безкоштовною доставкою на iqos.ua або у брендових магазинах IQOS Space.

80 |

Зірка бодібілдингу:

срібний призер Кубка світу ДМИТРО КРАЖАН 23-річний львів’янин лише за два роки виступів досягнув чималих висот у спорті егоїстів. Постава, хода, навіть поведінка видає бодібілдерів. Так, ці хлопці не залишаються непоміченими. Вони знають собі ціну та звикли підкорювати. Бодібілдери присвячують життя своєму тілу, тому бодібілдинг називають спортом егоїстів. Але хіба не чудово плекати не лише душу, а й тіло? Саме такий принцип сповідували древні греки – гармонійний розвиток душі і тіла. Власне, з Давньої Греції культуризм бере свій початок. Коли дивимось на нашого героя, то виникає відчуття, що ожив могутній античний бог. Культуризм чи бодібілдинг – це справжня культура тіла. Культуризм так і перекладається: culturisme – культура тіла (з французької), а бодібілдинг: body – тіло, building – будівництво (з англійської).

- Дмитре, коли Ви почали «будувати» своє тіло заново?

- У спорті я з дитинства – займався кікбоксингом та тайським боксом, потім брейк-дансом. У 16 років вперше прийшов до тренажерного залу. Певний час тренувався для себе, а потім колеги по залу порадили бодібілдинг. І я вже почав працювати

над собою професійно. Щоб наростити гарні м’язи, ще й пропорційно по усьому тілу, та розвинути їхній рельєф потрібно тренувати силу, витривалість, чітко дотримуватися певних правил у харчуванні, відпочинку, а це не просто.

- Однак Вам, бачимо, сподобалось. А як бажання вдосконалити тіло переросло у рішення змагатися?

- Професійно займаюся бодібілдингом шість років, а ось змагаюся лише другий сезон. Виступаю у категорії юніорів (атлети до 23 років включно), але випробовую свої сили і серед чоловіків. Вперше спробував задля цікавості, думав, виступлю лише раз. Але одразу став чемпіоном Західної України серед чоловіків (2017 рік). Хіба можливо зупинитися після такого (сміється)?! Того ж року на чемпіонаті України посів друге місце серед юніорів та 4 місце серед чоловіків. У 2018 році здобув «бронзу» на міжнародному турнірі у Празі, став віце-чемпіоном України та завоював срібну медаль на Кубку світу серед юніорів, де, до речі, був єдиним учасником від України.

your_coach_lviv - Дмитре, а ким працюєте?

- Закінчив медичний коледж. Але все-таки моє – спорт. Тому колись пройшовши курси від федерації бодібілдингу, вже чотири роки працюю тренером у спортивному комплексі неподалік Оперного театру. Хочеться не лише вдосконалювати власне тіло, але й допомагати іншим людям робити це правильно. Наталія Васьо

АНДРІЙ БАХОВСЬКИЙ:

«Хай усі, хто може ділитись добром, діляться, – тоді у Новому році все буде гаразд» Напередодні Нового року Андрій Баховський та його проекти не зникають зі шпальт газет. Нещодавно інтерв’ю з Андрієм ми уже публікували на сторінках журналу «Егоїст». Нагадаємо – пріоритет громадського діяча, успішного підприємця та засновника благодійного фонду «Опіка майбутнього» – сімейні цінності. Андрій є чудовим батьком та люблячим чоловіком – так стверджує його дружина Олена. Отож, напередодні свят говоримо про рік, що минув, та про плани на той, що розпочинається.

- Андрію, яким був Ваш 2018 рік?

- Питаєте? Мабуть, як і у більшості українців, рік був складний. Однак мушу зазначити – без сумніву, цікавий та динамічний. Без роботи сидіти не доводилося.

- Які досягнення минулого року вважаєте найважливішими?

- Насамперед те, що ми працюємо. Наші проекти, реалізовані у 2018 році, дали результат. Наш благодійний фонд працює і працюватиме надалі. Ось нещодавно, на Миколая, ми звично із подарунками знову відвідали один з наших підопічних сиротинців. Цей рік також буде пам’ятним для нас завдяки збільшенню географії діяльності та початку більш масштабних проектів.

ЕСТЕТИКА Т І л А

cтудія краси та здоров’я індивідуальний підбір комплексу процедур для тіла і обличчя; оздоровчий масаж;

- Пригадую, про це ми уже розповідали в попередніх публікаціях. А чи подарував Вам 2018 щось справді особливе і нове?

- Думаю, так. Знаєте, ніколи не думав, що будемо працювати і у цій галузі. Звісно, ідея відкриття студії краси «Естетика тіла» виникла не на порожньому місці, оскільки моя дружина – медик. Тому саме 2018 рік дав змогу робити активніші кроки у реалізації цього сімейного проекту чи, швидше, сімейного бізнесу. У нас запрацювали декілька масажних кабінетів, де усі охочі мають змогу отримати послуги багатьох видів масажу. Наразі аналізуємо перші місяці роботи і плануємо розвиватися у цьому напрямку.

- Чи не боїтеся, що через студію краси не вистачить часу на благодійність?

- Зовсім ні. Як показав досвід, навпаки – цей проект став у нагоді при втіленні у життя тих чи інших благодійних проектів. В червні ми успішно стартували з проектами – «День здоров’я та краси» та «Спорт доступний кожному». Саме фахівці та партнери студії зробили можливою його реалізацію.

- Залишилися лічені дні до 2019 року. Про що думаєте, про що мрієте?

- Ми не мріємо, а вже працюємо над новими проектами. Зокрема, уже стартувала промо-кампанія нового етно-проекту «Старий Новий Рік», який реалізуємо спільно з Etno Fashion Show, а також з нашими друзями та партнерами – продюсером Юрієм Мисиком, дизайнером Петром Нестеренком-Ланьком та PR-менеджером Наталією Коник. Збиратимемо кошти на закупівлю апаратури для відділення інтенсивної терапії новонароджених дітей у Львівській обласній дитячій лікарні «Охмадит». Має бути цікаво.

- І на завершення – Ваші побажання для читачів журналу.

- Хотілося б перефразувати гасло нашого благодійного фонду. Добро робити як для себе, так і для інших, надзвичайно просто і легко. І воно повернеться вам сторицею. Ми з дружиною у цьому переконувались часто. Хочеться, аби усі, хто потребує, знайшли добро. Хай усі, хто в змозі ділитися ним, – діляться. Тоді у 2019 році буде все гаразд. Ярослав Баран

МРІЙ НА ВИСОТІ!

ЛАЗУР

WWW.LAZURGROUP.COM.UA Вартість дзвінків згідно тарифів Вашого оператора. *Лазур Скай ліцензія на будівництво № 2-13054413 видана ДАБІ У від 20 вересня 2018р

ЦИЦЬКИ

Jaroslav Monchak Photographer

ЦИЦЬКИ

Лексус Львів Вул. Кульпарківська, 226 Тел. +38 098 189 77 77 www.lviv.lexus.ua

89

90 |