Krym

Крим. Окупація: загрози для довкілля Тимочко Т. В., голова Всеукраїнської екологічної ліги Нещодавно знайомі кримчани розповіли мені історію про школяра з Севастополя, який відмовився на уроці співати гімн Росії. У дні найгострішого протистояння українських військових з «братами– загарбниками» багато офіцерів змушені були вивозити свої родини з гарячої точки. Десять днів, проведені у київській школі, не минули безслідно для 12річного Андрія. Зміна мови навчання на українську та нова шкільна атмосфера не стали для нього проблемою. Він одразу здружився з багатьма новими однокласниками. Після закінчення найгарячішої фази кримського протистояння сім’я повернулася додому, але тепер батько – український морський офіцер, військовий у третьому поколінні виїхав зі своєю військовою частиною для продовження служби на материкову Україну. Повернення Андрія до рідної школи, у клас, де всі раніше були його друзями, а вчителі вирізняли як здібного учня й добре виховану дитину, стало для хлопця випробуванням. На початку першого уроку вчителька підняла клас для виконання «российского гимна». Андрій залишився сидіти. На зауваження про необхідність співати, Андрій, трохи знітившись, відповів, що він не знає цієї пісні. Та коли вчителька навела кілька нервових аргументів, додав що він український громадянин і буде неправильно, якщо він співатиме гімн чужої держави. А далі запропонував: «Давайте вы сначала споете этот гимн, а потом я спою Гимн Украины». Мабуть розумний педагог підтримав би таку пропозицію і скористався нагодою для класної бесіди про велику дружбу «двох братніх народів», але у цій ситуації все скотилося до банального конфлікту. Колишні друзі з подачі вчительки обізвали його націоналістом і відвернулися. Шовіністичний угар уразив не лише дорослих, а й глибоко проник у дитячу свідомість. Мабуть, похмільний синдром від «русской весны» для частини кримчан триватиме довго й болісно. Але, як на мене, одужання кримського населення відбудеться і українська влада має бути до цього не лише готова вже у короткій перспективі, а й розпочати негайно діяти. Одним із заходів, що цьому сприятиме, стане прийнятий Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». У ньому зазначено, що Крим є тимчасово окупованою територією, а Росія визнається окупантом та несе відповідальність за порушення прав і свобод українських громадян на території Криму. Закон визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в

умовах особливого правового режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав, свобод і законних інтересів юридичних осіб. Однак Закон лише рамково окреслює великий пласт питань, що стосуються здійснення економічної діяльності на території Криму. Між тим, за словами міністра юстиції України Павла Петренка, наша держава оцінює збитки від окупації Криму у 950 млрд грн., і це без урахування вартості корисних копалин. Отже уряд має підготувати відповідні нормативно-правові акти, якими буде врегульовано питання економічної діяльності на територіях, що підпадають під дію Закону і подальших компенсацій за агресію, протиправну анексію та злочинні дії агресорів і їхніх поплічників. Водночас, Міністерство екології та природних ресурсів України має надати свої пропозиції щодо захисту об’єктів правової охорони природного середовища. І йдеться не лише про сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а й відповідно до норм міжнародного права, території прилеглої виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу вздовж узбережжя Кримського півострова, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України, а також підводний та повітряний простір. Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності держави Україна. У законах України передбачено для порушників кримінальну та адміністративну відповідальність за недотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Також визначено компенсацію за погіршення якості природних ресурсів та незаконно добуті ресурси. Навряд чи Україна матиме змогу найближчим часом застосувати ці механізми до окупаційної влади. Але вже у середньостроковій перспективі за умов урахування у чинному законодавстві всіх міжнародних правових механізмів та вивчення і використання досвіду судових практик Україна отримала б значні фінансово-економічні компенсації та надходження до фондів охорони навколишнього природного середовища. Ще один апспект, що має бути чітко виписаним, – це правовий статус загарбаних територій. Згідно з міжнародним правом окупація – це тимчасове перебування військ однієї держави на території іншої в умовах стану війни між ними. Окупація не передбачає включення окупованої території до складу держави-загарбника. У випадку Криму, Російська Федерація не лише окупувала територію, а й здійснила відторгнення Кримської АРК і Севастополя від України та приєднала ці території на правах суб’єктів Російської Федерації. Отже, фактичні обставини, які склалися навколо конфліктної ситуації в Криму, підпадають під ознаки, визначені міжнародним правом як анексовані території. За міжнародним правом,

анексія є одним з видів агресії і спричинює міжнародно-правову відповідальність. Анексія Криму не визнали Україна, європейські та міжнародні структури, зокрема й ООН, але іншу позицію має країна-агресор, і вона цю позицію буде жорстко обстоювати. А тому український уряд має врахувати цей аспект під час підготовки правових актів. Судячи із заяв найвищих російських урядовців та незаконних самопроголошених органів влади у Криму, досить скоро ми станемо свідками значного збільшення антропогенного навантаження на природне середовище півострова, Азовського та Чорного морів. Заяви про спорудження мостового переходу Крим–Кубань, відновлення будівництва Кримської АЕС, передача «Газпрому» нафтових та газових родовищ для розробки нині використовуються загарбниками як PR-проекти для змалювання райдужних перспектив і відволікання від тих негараздів, що їх вже нині зазнає населення півострова. Але ці безцеремонні заяви свідчать, що нові господарі Криму не спиняться ні перед чим, щоб утримати владу у своїх руках, у тому числі за рахунок знищення природних ресурсів. За умов, що склалися у результаті неоголошеної війни, вже нині можна говорити про початок руйнації курортно-рекреаційної інфраструктури Криму. Різке зменшення туристів і провал курортного сезону цього літа залишать без заробітку багатьох кримчан і спонукають їх до пошуку альтернативних способів виживання. Під загрозою можуть опинитися унікальні кримські лісові масиви й заповідники південнобережжя. Протягом останніх чотирьох років у Криму відбувалися масові порушення природоохоронного законодавства.Але в умовах воєнного часу, невизначеності й соціальних потрясінь заповідники можуть виконати роль і хабара, і розмінної монети. До того ж російське природоохоронне законодавство відрізняється від українського, а це означатиме, що об’єкти природно-заповідного фонду місцевого значення, яких на півострові майже дві сотні, можуть взагалі залишитися без захисту. Є ризики, що частина цих територій може перетворитися на звичайні лісгоспи чи дачі для новоявлених господарів Криму. Неабиякого розмаху набув безконтрольний видобуток піску у Чорному морі. Морський пісок – цінний будівельний матеріал, ціна на нього зростає з року в рік. Хижацький видобуток піску протягом кількох останніх років набув загрозливих розмірів у зв’язку з олімпійським будівництвом у Сочі. Російська влада не дала добро на видобуток піску в прибережній частині Анапи, яка теж знаходиться в акваторії Чорного моря, але на російському березі. Натомість, призначена Януковичем кримська верхівка та «сімейні наглядачі» – керівники Мінприроди та Геологічної служби України українське довкілля здавали гамузом, але за певний відсоток. Якщо раніше пісок добували з дна Чорного моря лише в озері Донузлав, то останніми роками піратський видобуток здійснювали і в районі мису Фіолент поблизу Севастополя, і неподалік від регіонального ландшафтного

парку «Бакальська коса», і навіть біля Форосу. Промисловий видобуток піску понищив екосистему всього узбережжя. Бухта Ласпі, яку колись називали яслами для дельфінів, надовго втратила цей статус, адже мертве дно не сприяє розмноженню планктону і не приваблює на нерест рибні косяки. Олімпійські фанфари в Росії вже замовкли, але нікуди не зникли самі «піщані старателі». Нинішня кримська влада сама жирує на будівельних проектах. Вона буде використовувати ці природні ресурси – об’єкти права власності українського народу для власного збагачення і для сплати за рахунками кремлівським агресорам. Її інтереси вимірюються сотнями мільйонів в іноземній валюті і не мають нічого спільного з інтересами обдурених простих кримчан. Маємо також пам’ятати, що морський пісок є далеко не найціннішим природним ресурсом кримської прибережної зони і чорноморської шельфу. Нове законодавство має врахувати, зокрема, й ці аспекти. Переконана, що дуже скоро Росія та її вищі керівники, що здійснювали загарбання території України та подальшу анексію і привласнили наші природні ресурси, мають понести відповідальність згідно з чинним законодавством та міжнародним правом. У 50-х роках 20 століття, коли відбувалася законна і вивірена до останньої йоти передача Криму Україні, серед основних аргументів тодішніх ініціаторів відродження занедбаної території Кримського півострова було налагодження стабільного водопостачання. І вони вчинили мудро. Той, хто цікавиться статистикою, легко перевірить, як змінилася ситуація в Криму, зацвіли сади, зазеленіли плантації виноградників. Нинішні солодкі обіцянки російських урядовців про будівництво заводу з опріснення морської води, розв’язання проблеми за рахунок будівництва трубопроводу з Краснодарського краю та створення сховищ на Таманському півострові – це та халва, про яку скільки не говори, а в роті солодко не стане. І вже цього року кримчани зрозуміють мудрість східної приказки. Не тому, що Україна перекриє постачання дніпровської води. Це навіть технічно зробити складно, оскільки вода по Північно-Кримському каналу надходить самопливом з материкової України до Джанкоя. А потім починається передгір’я Кримських гір, і воду потрібно піднімати майже на 9 метрів за допомогою електричних насосів. На самому півострові дніпровську воду піднімають ще раз на висоту 25 метрів. Бог покарав самопроголошених кримських князьків тим, що відібрав розум, бо лише неадекватний керівник може замінувати підходи до магістрального каналу, замість того, щоб домовитися з постачальником про умови спільного використання і поступової реконструкції головної водної артерії півострова. А відновлення, як ніколи, на часі. Про це заявляв навіть російський прем’єр Медвєдєв. Під час виїзного засідання уряду РФ він, зокрема, наголосив, що Північно-Кримський канал, який постачає воду з Дніпра, був побудований у 60–70-х роках минулого століття, обладнання не

оновлювалося, а його зношеність досягає 80%. Втрати води при перекачуванні по трубопроводах до споживачів можуть становити до 40%. Отже, замість того, щоб засукати рукава та подбати про стратегічний об’єкт, самопроголошена влада навіть не уклала відповідної угоди з Держводагентством України і не розрахувалася з боргами (близько 1,5 млн грн.) за перекачування води. Вже в травні-липні мешканці Криму відчують наслідки «российской весны». Стурбованість викликає ще один аспект Кримської ситуації. Україна є стороною міжнародних договорів у сфері захисту довкілля, зокрема це стосується збереження видів флори і фауни Чорного та Азовського морів. Але з огляду на окупацію Криму Росією, наша держава не може в повному обсязі контролювати і нести відповідальність за стан природного середовища на півострові, морській та прибережній зонах. Яскравим прикладом є затоплення російських кораблів з метою блокування українського флоту. Грандіозне забруднення акваторії, негативний вплив на морську екосистему залишається «військовою» таємницею російських агресорів. На жаль, нинішнє керівництво Міністерства екології та природних ресурсів України в силу недостатньої компетентності не аналізує наслідки окупації території Криму для довкілля і не пропонує адекватних рішень. Всеукраїнська екологічна ліга виступила з ініціативою проведення міжнародного круглого столу із залученням провідних експертів, представників наукових установ, громадськості, міжнародних організацій, Міністерства юстиції, Міністерства закордонних справ України для комплексного розгляду проблем, що стосуються довкілля у контексті окупації території Криму.