Методологічні підходи до визначення меж зони впливу урбосистем на агросферу Сталий розвиток адміністративно-територіальних одиниць передбачає гармонізацію соціальної, екологічної та економічної підсистем як міських, так і сільських територій. Питанню основних тенденцій розвитку сільськогосподарського комплексу, сільських населених пунктів, сільських територій присвячено ряд наукових праць [1–4]. Аналіз літературних джерел свідчить, що сьогодні в Україні сформувався значний дисбаланс між розвитком міських та сільських громад, який проявляється у погіршенні якості життя сільських мешканців, занепаді соціальної та виробничої інфраструктур. Розвиток таких територій потребує розроблення спеціальних пріоритетних заходів, які спрямовані на стабілізацію соціоекономіко-екологічної ситуації. При цьому необхідно виявляти як внутрішні, так і зовнішні чинники, що послаблюють або стимулюють наближення до збалансованості. Особливої уваги заслуговують сільські території, які перебувають у зоні впливу великих міст, а їхній розвиток характеризується змінами майже в усіх аспектах життя сільських громад. Водночас залишаються нерозв’язаними проблеми встановлення зон впливу міста на прилеглу агросферу. Слід зазначити, що у процесі територіального зростання великого міста відбувається перенесення частини функцій на передмістя, які потребують для свого розвитку і функціонування значних територій, а це, у свою чергу призводить до вилучення сільськогосподарських земель. Підвищення антропогенного навантаження на природні комплекси приміських територій зумовлює погіршення екологічної ситуації та посилення впливу на прилеглу агросферу. Разом з тим, багато дослідників висловлюють думку, що такі впливи мають значно ширшу дію та поширюються далеко за межі приміської зони. О. Дорош, Г. Лоїк [3] зазначають, що розгляд функціонування приміської зони необхідно здійснювати не лише з позицій міського населення, а й брати до уваги інтереси сільських жителів приміської зони, оскільки приміські сільські населені пункти, як і міста, є територією, яка динамічно змінюється у процесі урбанізації. Міста постійно впливають на вільні від забудови сільськогосподарські території населених пунктів, поступово збільшуючи міські площі. Останні зазнають значного антропогенного навантаження, що негативно впливає на екологічну підсистему території. Сьогодні в зоні пливу міста формується змінене в економічному та соціальному плані сільське середовище, для якого властиві міські ознаки. Зокрема, пріоритетна функція приміської території змінюється з сільськогосподарської на житлову, передмістя набуває міського характеру. На цих територіях скорочуються посівні площі сільськогосподарських культур, зменшується роль тваринництва, а земля з основного засобу виробництва сільського населення перетворюється на
засіб накопичення капіталу [4]. Населення приміських сіл практично не працює у сільському господарстві, а задіяне у маятникових трудових міграціях (зв’язках) з містом [5]. Таким чином, місто з прилеглими територіями інтенсивно обмінюється ресурсами, зокрема земельними, трудовими; формує уповільнений економічний розвиток території через втрату основних сільськогосподарських функцій та екологічну нестабільність, внаслідок вилучення сільськогосподарських земель, зміни природно-територіальних комплексів, формування значної кількості відходів. Тому ряд вчених, зокрема Ступень М. Г., наголошують на оптимізації взаємодії урбанізованої та аграрної підсистем і гармонізації зв’язків міст і приміських територій [6, с. 68], Шевчук Л. Т., Лисяк Н. М. доводять, що для ефективного регулювання еколого-економічних відносин міста і приміської зони потрібні нові підходи і принципи, які ґрунтуються на комплексності, узгодженості інтересів, екологічності, економічності та суспільній корисності для міських та сільських мешканців [7]. Все це зумовлює нагальну потребу у розробленні теоретичних, методологічних та прикладних аспектів, спрямованих на комплексне вивчення зони впливу великого міста як частини складної соціо-економікоекологічної територіальної системи. Зону впливу місто формує в межах агросфери. Сьогодні необхідно застосовувати нові підходи, принципи оцінювання агросфери зони впливу урбосистем (ЗВУ) та управління нею за рахунок раціонального використання природних і антропічних ресурсів, оптимального підбору видів, режимів використання, функціонального ускладнення структури територій зони впливу та забезпечення їх наближення до збалансованого розвитку. Аналіз останніх досліджень свідчить, що на сьогоднішній день ще розроблено комплексних підходів до визначення меж зони впливу міста, відсутні критерії та ознаки цієї зони. При цьому, агросфера зони впливу урбосистеми (ЗВУ) як об’єкт дослідження є багатофункціональною системою, що перебуває в постійному взаєморозвитку з урбосистемою, характеризується відсутністю чітких меж, досить вираженою просторовою організацією та такою функціональною структурою, в якій відображено тією чи іншою мірою міські та сільські особливості. Під агросферою зони впливу урбосистем автори розуміють просторову історично сформовану соціо-економіко-екологічну систему, яка функціонує в межах території, що зазнає впливу урбоситеми і характеризується певним типом розвитку, ступенем використання природних ресурсів, типом ландшафтно-територіальних комплексів та функціональними взаємозв’язками. Визначення меж агросфери ЗВУ може бути здійснено за допомогою різних критеріїв. Основною умовою формування цієї зони є близькість розміщення агросфери до урбосистеми. Просторовий вплив та зовнішні межі агросфери ЗВУ будуть залежати від розміру та значення міста. До основних системоутворюючих зв’язків агросфери ЗВУ відносять: екологічні, трудові,
культурно-побутові, виробничо-економічні, аграрно-промислові, адміністративно-управлінські, рекреаційні. Беручи до уваги складність та різноплановість соціо-економіко-екологічних зв’язків, що виникають у цій системі, можна припустити, що для різних зв’язків межі та площі взаємодії будуть різними, тому доцільно розробити комплексні показники (критерії) для виділення та встановлення меж агросфери ЗВУ. Для цього необхідно провести оцінку агросфери ЗВУ. Ми запропонували алгоритм оцінки соціо-економіко-екологічного (СЕЕ) стану агросфери, який зводиться до визначення індексу СЕЕ розвитку агросфери ЗВУ. Цей показник включає інтегровані показники, що характеризують екологічну, соціальну, економічну підсистеми агросфери ЗВУ, які, в свою чергу, складаються з агрегованих показників, що визначають споріднені компоненти підсистем і розраховуються з нормованих базових показників. Формування системи базових індикаторів агросфери ЗВУ необхідно здійснювати на рівні селищних рад, сільських населених пунктів. В основу запропонованого алгоритму покладено процедуру поступового «згортання» значень індикаторів нижнього та проміжних рівнів. При цьому «згортання» базових в агреговані, агрегованих в інтегровані та інтегрованих в інтегральні показники здійснюють за формулою середнього геометричного добутку відповідних показників. Для оцінки стану базових, макро- та інтегральних показників використовують уніфіковану шкалу від 0 (критичного) до 1 (еталонного стану). Для встановлення меж агросфери ЗВУ необхідно проаналізувати набір показників, які певним чином відображають розвиток агросфери ЗВУ та просторової зміни індексу СЕЕ розвитку агросфери ЗВУ. До зони впливу міста рекомендується включати сільські населені пункти з індексом соціо-еколого-екномічного розвитку агросфери ЗВУ, які коливаються в межах від задовільного до еталонного стану. Внаслідок виконаних досліджень створено базу статистичних даних індикаторів СЕЕ розвитку агросфери ЗВУ та розраховано інтегровані показники розвитку підсистем, встановлено кризові явища, які характеризуються критичним, загрозливим станом агрегованих та базових індикаторів. Виявлено, що розвиток агросфери ЗВУ та просунутість її до збалансованості є нерівномірним у просторі, а основними критеріями, які можна використовувати під час встановлення меж агросфери ЗВУ, є такі показники: відстань від міста, транспортна доступність та транспортна забезпеченість, щільність забудови та щільність населення, ступінь використання урбосистемою природних ресурсів агросфери, зв’язки між комунікаціями. Належне значення необхідно віддати показникам транспортної доступності та транспортної забезпеченості території, оскільки ці показники відображають антропогенні впливи на довкілля агросфери та погіршують її екологічний стан через забруднення атмосферного повітря та ґрунтового покриву. Разом з тим, вони відстежують економічну пожвавленість сільського господарства, оскільки ефективність останнього залежить від його розміщення відносно ринку та
відстані внутрішньогосподарських перевезень продукції, ресурсів, і значно впливають на соціальні показники розвитку сільського населення (трудова міграція, доступність культурно-побутових благ). Слід зазначити, що межі агросфери ЗВУ будуть мати зигзагоподібні форми, витягнуті вздовж автомагістралей. Функціональні закономірності просторової зміни індексу СЕЕ розвитку агросфери ЗВУ залежно від щільності забудови, щільності населення, ступеня використання урбосистемою природних ресурсів агросфери, зв’язку між комунікаціями дають можливість встановити межі найбільшого впливу урбосистеми на агросферу та побудувати модель закономірного просторового розвитку агросфери ЗВУ. Таким чином, дослідження функціонально-територіальних взаємодій урбосистеми з агросферою дають змогу визначити розміри, межі цих впливів та диференціювати агросферу ЗВУ на підзони за ступенем дії з метою формування пріоритетних заходів, які спрямовані на збалансування соціо-економіко-екологічного розвитку агросфери ЗВУ. Література: 1. Сільськогосподарський комплекс України: соціально-економічні пріоритети розвитку / за ред. М. А. Хвесика, А. С. Лисецького. – К. : РВПС України НАН України, 2009. – 216 с. 2. Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р. № 1158. – К. : Міністерство аграрної політики, 2007. – 70 с. 3. Дорош О., Лоїк Г. Управління земельними ресурсами приміських територій і найзначніших міст [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Vldau/APK/2010_2/files%5C10doamic.pdf] 4. Соколова Н. Соціально-економічні проблеми функціонування сіл в зоні впливу великого міста [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://conftiapv.at.ua/publ/konf_15_16_bereznja_2012_r/sekcija_5_ekonomichni_nauki/social no_ekonomichni_problemi_funkcionuvannja_sil_v_zoni_vplivu_velikogo_mista/35-1-0-1666 5. Ібатуллін Ш. І. Теоретико-методологічні засади управління земельними ресурсами приміських зон великих міст : дис. на здобуття наук. ступеня доктора екон. наук. – К., 2008. 6. Ступень М. Г. Проблеми управління приміськими зонами великих міст / М. Г. Ступень // Вісник Львівського державного аграрного ун-ту : землевпорядкування і земельний кадастр. – 2001. – № 4. – С. 67–76. 7. Лисяк Н. М. Регулювання економічних відносин міста і приміської зони : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук / Н. М. Лисяк. – Львів, 2009. – 20 с.
Клименко М. О., доктор сільськогосподарських наук, професор, завідувач кафедри екології Прищепа А. М., кандидат сільськогосподарських наук, доцент, докторант кафедри екології Національний університет водного господарства та природокористування (м. Рівне)