Page 1

ЗМІСТ Європейська та східна системи освіти інвайроментальний підхід до екологічного виховання дітей у контексті культурного діалогу Тарасенко Г. С., Мудрак О. В. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2 Деякі аспекти реалізації неперервної екологічної освіти в Україні Виговська Т. В., Міронова Н. Г. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9 Наукова та просвітницька роль університету у формуванні нового екологічного мислення щодо поводження з відходами Уваєва О. І. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12 Практичне впровадження екологічних знань у вищих навчальних закладах технічного профілю Матвієнко Т. В. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14 Реалізація наскрізної змістової лінії в освіті «екологічна безпека та сталий розвиток» для дитячих громадських організацій та об’єднань Пащенко О. В. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16 Формування професійної компетентності вчителя на засадах збалансованого розвитку Мирна Л. А. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22 Інноваційні технології та форми освітньої діяльності Черкаської міської організації ВДС «Екологічна варта» щодо підвищення обізнаності учнівської молоді з питань вирішення проблем побутових відходів Довгаль Л. В. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25 Форми еколого-просвітницької роботи з питань енергозбереження в національному природному парку «Подільські Товтри» Кучинська О. П., Оцишен О. В., Одукалець І. О., Юрченко М. В. . . . . . 28

1


ЄВРОПЕЙСЬКА ТА СХІДНА СИСТЕМИ ОСВІТИ ІНВАЙРОМЕНТАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ У КОНТЕКСТІ КУЛЬТУРНОГО ДІАЛОГУ Тарасенко Г. С., доктор педагогічних наук, професор кафедри екології, природничих та математичних наук, Мудрак О. В., доктор сільськогосподарських наук, професор, завідувач кафедри екології, природничих та математичних наук, КВНЗ «Вінницька академія неперервної освіти» Розв’язання освітою проблем екологізації суспільного мислення є абсолютно неможливим поза пошуком конструктивної ціннісної основи цього процесу. Це так чи інакше знаходить відображення у змісті й методах екологічної освіти та виховання молодих поколінь. Проте вибір екологічно значущих аксіологічних підходів до розв’язання цієї проблеми має враховувати генезис ціннісного осмислення суспільством власної ролі у житті природи. З досвіду наукової рефлексії в галузі проблем збереження довкілля відомо, що людство помилково покладало особливі надії на науково-технічну революцію, адже цим сподіванням не поталанило здійснитися. Уже на початку ХХ століття стало зрозумілим, що науково-технічний прогрес поступово набуває антиекологічного характеру. Суть ставлення людини до природи все більше визначалась поняттями «експлуатація», «підкорення», «завоювання», «боротьба». Науково-технічна революція, на жаль, не дала людині мудрості, щоб тримати під контролем свої можливості і запити (А. Печчеї). Дух утилітаризму та вузького практицизму стимулював і спрямовував енергію «приватної ініціативи» та хижацького споживання природи, які перетворили її на об’єкт жорстокої експлуатації. Новою парадигмою розвитку суспільства сьогодні справедливо вважають парадигму сталого розвитку, яку доцільно розуміти не лише в контексті зміни стосунків людини і природи задля розширення можливостей економічного зростання, а й як скоординовану, ціннісно забезпечену глобальну стратегію виживання людства, орієнтовану на збереження і відновлення природних спільнот у масштабах, необхідних для повернення до меж господарської місткості біосфери [5]. Тому екологізм усіх форм суспільної свідомості (у тому числі освітніх процесів) варто тлумачити як світогляд, що спонукає діяльність людини та суспільства до гармонійного співіснування зі світом природи. Екологізм визначає складну систему суспільних рефлексій і світоглядно-філософських настанов, що вибудовуються не лише на основі наукових екологічних знань. Поза міцною ціннісною основою цей процес не є життєздатним. Виховання дитини передбачає обов’язкове формування глибоко усвідомлених, морально детермінованих екологічних цінностей, які обумовлюють подальші установки на взаємодію з навколишнім світом. Адже ні заборони, ні покарання, по суті, не можуть зупинити варварський вчинок. Табуювання поведінки лише посилює дисонанс у стосунках з природним і соціаль2


ним середовищем. Тому правильне екологічне виховання сучасної дитини набуває сьогодні неабиякого значення, адже саме на їхню долю випаде важка місія – рятувати планету від остаточної руйнації внаслідок хижацького ставлення попередніх поколінь до природних ресурсів. Важливо, що у часи прийняття техногенних рішень їм належить зберегти високу духовність і культуру, як найважливішу ознаку й умову подальшого існування людського роду. Особливо наголосимо, що дитячий вік є сенситивним для гармонізації стосунків особистості з навколишнім середовищем. Саме у дитинстві безболісно й ненав’язливо, часто у грі, дитина опановує основи середовищної поведінки соціально-однотипної групи, які згодом трансформуються в основи особистісної поведінкової культури. За таких умов надзвичайної актуальності набуває інвайроментальний підхід до екологічного виховання дітей. У європейській традиції термін «інвайроменталізм» (англ. environment – оточення, середовище) у більшості вживається в контексті філософськосоціологічних концепцій збереження засобів життя. Інвайроментальний підхід орієнтований на локальне суспільство і відповідне середовище. На початку XX ст. у США ця концепція набувала нового осмислення під час загострення екологічної кризи. Інвайроменталізм часто сприймається та відтворюється європейськими філософськими концепціями у безпосередньому зв’язку науково-дослідницьких завдань з конкретними проблемами міста як наслідком урбанізації. Тривалий час інвайроментальні ідеї зацікавлювали обмежене коло науковців, і лише наприкінці ХХ ст. вони зрештою почали розвиватися і поширюватися. Свідченням цього стала Конференція ООН з навколишнього середовища та розвитку, яка відбулася у Ріо-де-Жанейро в 1992 р. Її учасники – керівники 179 держав світу акцентували увагу на створенні світової програми екологічної безпеки та охорони природи. Інвайроментальна філософія універсально налаштовує суспільство на гармонізацію стосунків з довкіллям (природним і соціальним) та пошук свого – людського – місця в ньому. Вона обстоює входження людини як одного з біологічних видів до глобальної екосистеми; доводить зумовленість людської діяльності не лише соціокультурними чинниками, але й складними природними зв’яз­ками; підкреслює залежність людини від біофізичного середовища, що накладає потенційні фізичні та біологічні обмеження на людську діяльність; констатує нездатність людини спростувати екологічні закони. Інвайроментальна філософія здатна серйозно вплинути й на педагогічні процеси. Виховання дитини не може ґрунтуватися переважно на традиційній «парадигмі людської винятковості», відповідно до якої поведінка людини зумовлена передусім соціальними, а не природними чинниками. Більш конструктивним є принципово інший підхід до проблеми людини та її соціальноприродної взаємодії. Сутність його ґрунтується на усвідомленні того, що людська істота – один з багатьох живих видів біосфери, що формує соціальне життя (У. Кеттон і Р. Данлеп). Попри те, що діяльність людини змінює середовище, екологічні закономірності є обов’язковими й непорушними для людських співтовариств. 3


Інвайроментальний підхід до природозбереження (Р. Данлеп, В. Кеттон, Д. Мердок, Дж. Мітчел, М. Мойсеєв та ін.) може бути виражений наступними положеннями [8]: Людство є одним з багатьох видів живих істот, які залежать від природного навколишнього середовища, й у цьому сенсі не є винятковим. Через обмеженість зворотного зв’язку з природою людські дії часто спричинюють непередбачувані наслідки. Вищою цінністю є гармонійний розвиток людини і природи. Природа споконвічно самоцінна, може існувати поза людиною і без неї, незалежно від того, корисна вона чи шкідлива для людини. Наявність у людини розуму не передбачає для неї жодних привілеїв. Навпаки, це накладає на неї додаткові обов’язки щодо природи. Світ людей і світ природи – елементи єдиної системи. Вплив на природу змінюється взаємодією, ціль якої полягає у максимальному задоволенні потреб людини і потреб природи. Природний світ має певні межі, тому існують обмеження щодо природокористування. Взаємодія з природою повинна визначатися «екологічним імперативом»: правильно і дозволено тільки те, що не порушує існуючої в природі екологічної рівноваги. Відповідно до цих принципів, М. Мойсеєв сформулював концепцію коеволюцїі, яка має бути орієнтиром у взаємодії людини з природою в умовах зростання небезпеки екологічної катастрофи. Процес коеволюції тлумачиться не як статично існуюча рівновага між природою і людиною, а як «стійка нерівновага», завдяки якій зміна параметрів біосфери відбувається настільки повільно, що людство здатне адаптуватися до змін, вписатися у стабільні біогеохімічні цикли [4]. Тому конче необхідно послідовно долати в освітній роботі з дітьми явища егоїзму, антропоцентризму та індивідуалізму, які виховують хибну ідею «могутності над природою». Сьогодні набувають актуальності нові напрями розвитку науки, які є дороговказом для педагогічного осмислення способів коригування екологічної ситуації освітніми засобами. Зокрема, соціологія екології нетрадиційно вирішує проблему суб’єкта діяльності. У її теоретичній парадигмі перебувають не тільки людина (суспільство), а й природні об’єкти, екосистеми, які розглядаються як партнери, тобто суб’єкти екологічної взаємодії людини з природою [8]. Гуманітарна екологія має помітний ціннісний вимір. Зокрема, екологічна естетика є, по суті, інтегрованим знанням, яке об’єднує екологію, філософію, психологію, педагогіку і має прикладне значення, тобто безпосередній вихід в освітню практику. На ґрунті універсалізації естетичної оцінки природи, екологічна естетика є гуманітарним засобом розв’язання трагічної антитези «природа – культура». Донедавна вважалось, що екологічна естетика вивчає організацію середовища. Утім, на часі більш глибоке розуміння її суті та функціонального поля. Ця дисципліна має власну основу – інвайромента4


льну філософію і психологію, адже вивчає взаємозв’язки між різними перемінними природного середовища та психікою і поведінкою людини. Вона досліджує людське сприймання, переживання, поведінку в їхніх природних, репрезентативних контекстах. Вона оперує новітніми поняттями, які допоки не введені ні в науковий, тим пачев повсякденно-житейський обіг. Наприклад, «середовищна поведінка», яка за мірками екологічної естетики має бути доречною, прийнятною і своєчасною у конкретній природній ситуації, яка може мати свої сюжет, ситуації-мізансцени, акти поведінкової екодрами. Педагогу потрібна екологічна естетика як оновлений погляд на філософію природи, який, по-перше, допоможе сформувати особистісне ставлення до неї на базі суб’єктифікації сприймань та оцінок, забезпечить особисте позиціонування в природі, уможливить усвідомлення ґенези власної екологічної свідомості і поведінки на рівні потужної рефлексії. Тому сьогодні на часі впровадження в систему вищої педагогічної освіти методів діагностики, корекції і тренінгів екологічної свідомості – як індивідуальної, так і групової. Дуже важливо навчити майбутніх педагогів організовувати спочатку свою, а потім дитячу середовищну поведінку через залучення до різних ситуацій з різним сюжетно-предметним наповненням. Синтез екології з естетикою, на нашу думку, якнайкраще гармонізує стосункову сферу в системі «дитина-природа». Гармонія передбачає злагодженість, співзвучність, взаємну відповідність якостей. Гармонізація стосункової сфери передбачає взаєморозуміння суб’єктів взаємодії, взаємне прийняття позицій, визнання права на життя кожного і відповідне врахування життєвих потреб, тобто знаходження правильного «зустрічного руху» в контексті взаємодії. Якщо йдеться про гармонізацію стосунків дітей з природою, то це, передусім, їх підготовку до екологічно доцільного сприйняття довкілля та екологічно виправданої поведінки у природі. На нашу думку, успіх реалізації інвайроментального підходу у вихованні дітей значною мірою залежить також від культурно-ментальних особливостей. Аналізуючи європейський дискурс розвитку освітніх процесів, не можна не зважати на успіхи педагогіки Сходу в розв’язанні завдань гармонізації середовищної поведінки дітей. Слід підкреслити, що культурні матриці Заходу і Сходу досить відрізняються. Для європейської культури характерне аналітичне членування світу. Цьому протистоїть відчуття цілісності буття у східній культурі, якій притаманний тотальний естетизм всіх форм сприйняття природи та вияву ставлення до неї. Якщо у західній філософії завжди домінувала ідея розумновольової активності, а діяльність була піднесена до рівня субстанції, то східна філософія насамперед прагне до духовної гармонії – нірвани. В основі ментальності східних народів завжди був шлях «повернення всередину» зусиллям самоконцентрації, зосередженням духовної енергії. Шляхом до гармонії тут вважається самоспоглядання, перебудова власного психічного світу. Отже, східна філософія закликає насамперед оволодіти собою разом із природою, а не зовнішнім світом [6]. 5


Педагогічні системи Сходу підпорядковуються переважно ідеям конфуціанства. Екологічна освіта тут взаємопов’язана з етичною й естетичною та передбачає навчання дітей вічних цінностей традиційної культури, формування уявлень про красу людських стосунків, зокрема ставлення до навколишнього світу. Специфіка формування екологічної культури у процесі соціалізації дітей у східній культурі визначається своєрідним культом естетики природи, який утворює особливі форми виховання. Серед них милування різними об’єктами і явищами природи в інтеграції з освоєнням національної архітектури, декоративно-прикладного мистецтва, поезії, театру, обрядових танців, дитячих свят тощо. Японські педагоги найперше навчають дітей екологічно обґрунтованій взаємодії і прищеплюють навички середовищної поведінки: як дивитися на співбесідника, як проявити себе і водночас враховувати думки товаришів, не образивши нікого. Такі уроки чемності є співзвучними формуванню основ екологічної культури і якнайкраще гармонізують стосунки дітей з довкіллям. Найважливішою особливістю екологічної освіти в Японії є поняття «кокоро». Для кожного японця «кокоро» означає ідею освіти, яка не звужується тільки до знань і вмінь, а сприяє формуванню характеру людини. Поняття «кокоро» можна перекласти українською як «серце, душа, розум, менталітет, гуманізм». Японці переконані, що об’єктивною основою екологічного виховання дітей молодшого віку є збагачення дитячого «кокоро» і меншою мірою озброєння знаннями і вміннями (на відміну від більш уніфікованої старшої школи). Зміст поняття «кокоро» в контексті виховання охоплює наступну проблематику: шанування людини і тварини, симпатія і великодушність до людей і тварин, пошук істини, здатність відчувати прекрасне і піднесене в явищах природи, самоконтроль у взаємодії з довкіллям, уміння зробити посильний внесок щодо збереження природи й розвитку суспільства. Один з обов’язкових елементів японської педагогіки – милування природою [6]. Такій виховній стратегії сприяв високий рівень урбанізації, що водночас зумовлює в під час освітньо-виховного процесу необхідність нейтралізувати її негативні наслідки. Урбанізація перетворила місце існування дитини на небезпечну зону для її здоров’я і психіки. Отруєне повітря, забруднена їжа, стресова атмосфера і брак фізичних навантажень шкодять дітям сильніше, ніж дорослим. Під час милування природою діти проявляють гармонізовану середовищну поведінку, набувають досвід емоційно-художньої взаємодії з оточенням. Позитивним наслідком милування природою є такий, що в японських дітей формується висока сенсорна культура сприймання довкілля, наприклад, з віком з’являється здатність розрізнити близько двохсот кольорів і відтінків. Спостерігаючи за поведінкою японських дітей ще на початку минулого століття, відомий сходознавець Г. Востоков відзначив, що японське виховання дає благотворні результати: «По відношенню до дерев, квітів і тварин діти не виявляють тієї холодної жорстокості, яку часто можна спостерігати у європейців; усе в природі здається їм повним порядку і гармонії, вони виявляють ніжну жалість до всього, що живе й дихає. Хлопчики, трапляється, 6


грішать проти цього, дівчатка ж – ніколи. Маленька японка, яка переслідує метелика і хоче його примусити сісти до себе на руку, дивиться на цю істоту не як на іграшку, а симпатизує їй, розуміє її, можливо, тому, що сама на неї дуже схожа» [2, с. 228]. Аналіз сучасної виховної практики формування естетичної культури японських дітей свідчить, що прогресивні новації не руйнують сутнісну серцевину педагогічних традицій. Японська педагогіка в організації процесу естетичного виховання дотримується принципів єдності людини і природи, природовідповідності виховання, екологічної освіти впродовж усього життя. В Україні набирають силу тенденції виховання дітей у безпосередньому зв’язку з природним оточенням. Освітяни активно використовують вагомі національні здобутки (зокрема педагогічну концепцію В. Сухомлинського), а також передові виховні ідеї зарубіжної педагогіки, разом з тим і екологовиховний потенціал інвайроментального підходу. Сучасні вітчизняні дослідники, як от В. Ільченко, С. Клепко, О. Кононко, Т. Мантула, Н. Лисенко, З. Плохій, Т. Пушкарьова й ін., порушують проблему формування екологічного мислення дітей на основі холістичного (цілісного) підходу до пізнання природи. За філософією холізму, кожний об’єкт слід вивчати з огляду на його «нероздільність», яка є не механічною сукупністю частин, а квінтесенцією особливого духовного чинника – цілісності. Принцип педагогічного холізму передбачає обов’язкову опору не лише на раціональне осягнення дитиною дійсності, але й на інтуїтивно-ірраціональне «уживання» в контекст вікових і ментальних особливостей сприймання та оцінки світу. Це, по суті, спроба об’єднання раціонального й чуттєвого, теоретичного й духовно-практичного пізнання природи, які співзвучні інвайроменталізму. Наприклад, базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі», програма виховання й навчання дітей від двох до семи років «Дитина» абсолютно доречно пропонують цілісний підхід до реалізації форм активності дитини в опануванні нею сфери життєдіяльності «Природа» [1; 3]. Розроблення відповідних педагогічних технологій уже розпочато в Україні і потребує значного пожвавлення в контексті впровадження ідей інвайроменталізму у практику освітньо-виховної роботи. Розроблені нами технології естетико-екологічного виховання «Дивосвіт», «Паросток», «Росинка» [7] широко впроваджують у практику освітніх закладів України. Ми виходимо з того, що цілісність пізнання дітьми природи може бути забезпечена гармонією інтелектуальних, емоційно-естетичних та практично-творчих аспектів її сприйняття та оцінки. У період шкільного дитинства вихованці більше орієнтовані на чуттєво-захоплене пізнання навколишнього світу, який синкретично сприймається ними як органічне ціле без подрібнення на класи, типи і розряди. Природа в уяві маленького школяра постає як гармонійне злиття її живих і неживих об’єктів у розмаїтті яскравих чуттєво-естетичних характеристик (кольорів, форм, пропорцій, звуків, запахів, тактильних і смакових особливостей тощо). Діти легко персоніфікують результати сприйняття природи, наділяючи її об’єкти людськими якостями, почуттями. Перебуваючи у полоні казково-фантастичного сприймання 7


світу, дошкільники здебільшого відкрито, без упередження й гидливості сприймають і оцінюють будь-яке живе створіння, вбачаючи у ньому «споріднену душу». Проте діти шкільного віку нерідко виявляють й бездумну жорстокість по відношенню до рослин і живих створінь, що свідчить про неблагополуччя розвитку їх емоційно-ціннісної сфери. Хвилинки милування природою в освітніх закладах України, зазвичай, проводять у регламенті позаурочної роботи. Екскурсії, прогулянки в природі відбуваються в контексті певних організаційно-методичних вимог, зокрема: • технологія милування природою відрізняється від звичайного спостереження способом інформативного домінування – у процесі милування переважає не стільки номінативна, скільки емоційно-образна інформація про природу на фоні постійного звертання педагога не лише до інтелектуальної, але й до емоційно-чуттєвої сфери дітей; • вихователь повсякчас турбується про активізацію чуттєвих аналізаторів вихованців, забезпечуючи належну гостроту колірного зору, слуху, тонку диференціацію запахів, тактильних та смакових відчуттів; • учитель підносить дитяче сприймання на належний емоційнообразний рівень, вправно організовуючи оцінну діяльність вихованців. Забезпечити високу інтенсивність переживання краси довкілля, пробудження образного мислення дітей допомагають спеціально дібрані оцінно-творчі завдання; • педагог послідовно уникає статичного споглядання дітьми природи, надаючи цьому процесу необхідного динамізму (у цьому значно допомагають активні форми емоційно-естетичного пізнання природи – ігри, змагання, конкурси, трудові справи тощо); • хвилинки милування проводяться, як правило, «презентативно», тобто пов’язано зі своєрідним станом природи (листопад, перший сніг, ожеледиця, іній, відлига, льодохід, капіж, перші струмки, повінь, квітування садів, райдуга, мжичка тощо); • учителі не перетворюють милування у щоденні «чергові» вправляння, адже дитячі оцінки неминуче втратять свіжість, природність і будуть приречені на умисну пишномовність, що врешті-решт призведе до фальші, нудьги та байдужості. Крім організації безпосереднього контакту дітей з природою, розроблена технологія пропонує алгоритми організації дитячої творчості на теми природи. Коли дитина створює творчий образ «своєї природи», вона ніби «привласнює» (суб’єктивує) її на особистісному рівні. І в цьому уявному образі все неживе стає живим, мислячим, значущим. Персоніфікуючи природу, дитина ніби заново вчиться розуміти її «мову» й аналізувати власні відчуття. У ній прокидається потреба співпереживання. Усе це утворює надійний ґрунт для екологізації світовідношення маленьких українців. Таким чином, активний культурний діалог європейської та східної систем виховання вже розпочато. У нього є гарні перспективи для розвитку, оскільки освітяни всіх країн повинні об’єднати зусилля на шляху до гармоні8


зації стосунків людства з довкіллям. Інвайроменталізм як нова філософія життя на Землі здатна вказати педагогіці надійні для цього шляхи. Література 1. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / АПН України / О. Л. Кононко (наук. кер. та заг. ред.). – 3-тє вид., випр. – К. : Світич, 2009. – 430 с. 2. Востоков Г. Япония и её обитатели / Г. Востоков. – СПб. : Издание Брокгауз-Єфрон, 1904. – 362 с. 3. Дитина : Програма виховання і навчання дітей від двох до семи років / наук. кер. проекту: О. В. Огнев’юк, К. І. Волинець. – К. : КУ ім. Б. Грінченка, 2012. – 492 с. 4. Моисеев Н. Н. Еще раз о проблеме коэволюции / Н. Н. Моисеев // Вопросы философии. –1998.– № 8. – С. 26. 5. Мудрак О. В. Шляхи підвищення рівня екологічної освіти в інтересах сталого розвитку заповідних територій Східного Поділля / О. В. Мудрак, Ю. Ю. Овчинникова // Сучасна екологічна освіти в інтересах сталого розвитку / Зб. наук. пр. [ред. кол. І. Б. Вашеняк (гол.) та ін.]. – Хмельницький : Видавець ФОП Заколодний М. І., 2017. – С. 24–38. 6. Нагата Х. История философской мысли Японии [пер. с яп.] / Х. Нагата. – М. : Прогресс, 1991. – 416 с. 7. Тарасенко Г. С. Відкрийте дітям дивосвіт природи: порадник для батьків з виховання душі і серця дитини / Г. С. Тарасенко. – Вінниця : Державна картографічна фабрика, 2008. – 240 с. 8. Розвиток соціально-екологічних поглядів. Формування соціології екології як галузі знання [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://textbooks.net.ua/content/view/5345/46

ДЕЯКІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ НЕПЕРЕРВНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ Виговська Т. В., кандидат біологічних наук, доцент, професор кафедри безпеки життєдіяльності та фізичного виховання Хмельницького університету управління та права Міронова Н. Г., доктор сільськогосподарських наук, доцент, завідувач кафедри екології Хмельницького національного університету, голова Хмельницької обласної організації Всеукраїнської екологічної ліги У найважливіших міжнародних документах останнього десятиріччя, присвячених проблемам навколишнього середовища і гармонійного розвитку людства, велика увага приділяється екологічній культурі й свідомості, інформованості людей про екологічну ситуацію у світі, регіоні, в місці проживання, їх обізнаності з ймовірними шляхами розв’язання екологічних проблем, з кон9


цептуальними підходами до збереження біосфери та цивілізації. Основним шляхом формування високої екологічної свідомості та культури є ефективна екологічна освіта [1]. У зв’язку з цим підготовка громадян з високим рівнем екологічних знань, екологічної свідомості та культури на основі нових критеріїв оцінки взаємовідносин людського суспільства й природи має стати одним з основних важелів у розв’язанні надзвичайно гострих екологічних і соціально-економічних проблем сучасної України. Глибоким опануванням екологічними знаннями, формуванням екологічного мислення, свідомості й культури мають бути охоплені громадяни всіх категорій, вікових груп і сфер діяльності. Збалансований, екологічно безпечний (гармонійний) розвиток має бути базисною, вихідною ідеєю, методологічною основою екологічної освіти згідно з міжнародними вимогами. Провідні вченіекологи, спираючись на результати глибокого аналізу глобальних екологічних проблем, стверджують, що жодні науково-технічні новації, економічні та соціальні реформи не зможуть самі по собі забезпечити поступальний екологічно збалансований розвиток людства. Для успішного розв’язання складних екологічних проблем необхідне утвердження екологічної свідомості як на рівні індивідуального, так і суспільного буття, реалізація екологічної ідеології життя, стимуляції екологізації економіки та виробництва, зрештою, формування постіндустріальної екологічно зорієнтованої цивілізації [2]. Вважаємо, що базою для здійснення заходів з розв’язання такої важливої й складної державної проблеми є Концепція екологічної освіти в Україні, згідно з якою неперервна екологічна освіта передбачає організацію виховання та навчального процесу з дитинства до глибокої старості. На цьому шляху людина проходить кілька стадій навчання. Дошкільне виховання – найперший рівень, коли основну роль в ньому відіграє родина, адже основи екологічного мислення мають закладатися саме в сім’ї. Сімейно-родинне виховання покликане сформувати у дитини перші уявлення про навколишній світ, на основі культурних надбань і традицій прищепити повагу і почуття відповідальності за все живе, що її оточує. Наступною ланкою у розвитку екологічної свідомості дитини стають дошкільні заклади: дитячий садок, груповий та приватний вихователь. Враховуючи надзвичайну емоційну чутливість малят та дошкільнят, перевагу віддають емоційно-естетичному сприйняттю природи, розвитку естетичних (красиво), інтелектуальних (цікаво), гуманістичних почуттів (рослини і тварини – теж живі організми і мають право на існування) та етичних норм у ставленні до природи. Досвід роботи одного з вихователів у приватному навчальновиховному комплексі «Умка» свідчить, що діти з великим задоволенням сприймають різноманітну екологічну інформацію з використанням мультимедійного обладнання, беруть участь у різних екологічних проектах (наприклад «Кролик Кося»), із задоволенням спостерігають за життям птахів у різні пори року, турбуються про них у зимові холоди, включаються у різноманітні екологічні ігри й розуміють, що навіть мурахи потребують їхнього захисту. Вважаємо, що успішний початок отримання дошкільнятами екологічних знань є запорукою ефективного продовження екологічної освіти на подальших освітніх рівнях. Загальна середня екологічна освіта, під час якої продовжується 10


і поглиблюється процес екологічного світосприйняття, є надзвичайно важливим етапом у системі неперервної багатоступеневої екологічної освіти. За особливостями форм та методів освіти з урахуванням віку дітей, обсягу та рівня їхніх знань, шкільна освіта охоплює три рівні: початковий (1–4 класи), основний (5–9 класи) та старші класи (10–12 класи). Як зазначає Н. А. Пустовіт, науковопедагогічних досліджень, присвячених цій складній, комплексній проблемі, вкрай недостатньо. На нашу думку, досить важливими в цьому плані є напрацювання лабораторії екологічного виховання Інституту проблем виховання АПН України, де ще в 2002 р. започатковано ряд досліджень, які передбачають розроблення організаційно-методичного забезпечення процесу формування екологічної культури школярів у взаємодії школи, сім’ї та громадськості на принципах гуманізації, міждисциплінарності, системності [3]. Середня професійна екологічна освіта має базуватися на змісті, формах та методах шкільної екологічної освіти та враховувати особливості впливу на довкілля конкретних галузей економіки. Вища екологічна освіта спрямована, з одного боку, на завершення формування екологічної культури фахівців різного фаху, з іншого – забезпечує підготовку фахівців з профільною вищою екологічною освітою чотирьох рівнів, які відрізняються ґрунтовністю та специфікою підготовки. Післядипломна екологічна освіта забезпечує неперервність екологічної освіти і включає систему підвищення кваліфікації та перепідготовки державних службовців, керівного складу підприємств, організацій, установ, підприємців за різними аспектами природоохоронної діяльності та раціонального використання природних ресурсів. Екологічну освіту дорослих потрібно організовувати відповідно до потреб особистості на ринку праці, а також з метою підготовки фахівців найвищої кваліфікації – докторів філософії та докторів наук у галузі екології, екологічної безпеки та раціонального природокористування. У вищих навчальних закладах м. Хмельницького апробованою практикою є впровадження у навчальний процес підготовки фахівців різного фаху практичних видів діяльності. Так, у Хмельницькому університеті управління та права (ХУУП) у процесі вивчення дисципліни «Екологія» вже багато років поспіль студенти розробляють науково-практичні посібники з окремих питань. Перші з них були присвячені червонокнижним видам, які зростають на Хмельниччині. Далі вивчали ситуацію з онкозахворюваністю в області та створювали відповідний посібник з профілактики впливу канцерогенних чинників у регіоні. У зв’язку з актуалізацією проблеми формування екологічної мережі студенти активно долучалися до підготовки презентаційних матеріалів про природнозаповідні території Хмельниччини, що формують регіональну екологічну мережу та ін. Студенти, що здобувають фах еколога у Хмельницькому національному університеті (ХНУ), закріплюють отримані знання та навички під час складання реальних проектів для заповідання об’єктів і територій Хмельниччини, беруть участь у формуванні регіональної екологічної мережі, розробленні місцевих та обласних програм у галузі охорони навколишнього середовища, у громадських 11


слуханнях з важливих екологічних питань. Як майбутні фахівці, вони здійснюють широку просвітницьку діяльність. Варто зазначити, що, крім наведених форм роботи, студенти ХУУП та ХНУ беруть активну участь в усіх екологічних заходах, які організовує Хмельницький осередок ВЕЛ, і самі є членами ВЕЛ. Враховуючи те, що ці студенти в недалекому майбутньому можуть стати управлінцями регіонального рівня, сподіваємося на їхню позитивну роль в екологічному майбутньому області. Література 1. Концепція екологічної освіти України. – К. : Mіністерство освіти і науки України, 2001. – 15 с. 2. Виговська Т. В. Роль світоглядного фактора у процесі формування екологічної свідомості особистості / Т. В. Виговська // Університетські наукові записки. – 2006. – № 2 (18). – С. 398–402. 3. Пустовіт Н. А. Співпраця школи, науки і громадськості у сфері екологічного виховання [Електронний ресурс] / Н. А. Пустовіт // Вісн. Житомир. держ. пед. ун-ту ім. І. Франка. – 2003. – Вип. 12. – С. 202–205. – Режим доступу : http://eprints.zu.edu.ua/1026/1/53.pdf.

НАУКОВА ТА ПРОСВІТНИЦЬКА РОЛЬ УНІВЕРСИТЕТУ У ФОРМУВАННІ НОВОГО ЕКОЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ ЩОДО ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ Уваєва О. І., кандидат біологічних наук, доцент кафедри екології, природокористування і біології людини Житомирського державного університету імені Івана Франка Сьогодні університет може бути науковим та просвітницьким осередком, навколо якого гуртуються люди із свідомим екологічним ставленням до навколишнього середовища. З одного боку, на базі університетів є всі умови для створення наукових шкіл. Викладачі та студенти можуть проводити наукові дослідження щодо розроблення нових технологій щодо утилізації відходів. З іншого боку, на базі університету можуть організовуватись конференції, круглі столи, громадські обговорення важливих екологічних проблем, зокрема і щодо поводження і утилізації небезпечних відходів. Викладачі і студенти Житомирського державного університет імені Івана Франка є активними членами громадських екологічних організацій «Всеукраїнська екологічна ліга», «Національний молодіжний центр «Екологічні ініціативи». У стінах університету піднімаються важливі для суспільства питання, зокрема і правила поводження з небезпечними відходами в Україні.

12


Так, 2 жовтня 2018 р. в ЖДУ імені Івана Франка відбулися громадські консультації щодо приєднання України до Мінаматської конвенції. В обговоренні взяли участь викладачі кафедри екології, природокористування і біології людини, студенти-екологи природничого факультету, а також викладачі Житомирського національного агроекологічного університету, Житомирського державного технічного університету, вчителі шкіл, представники влади. Завдяки подарованій Всеукраїнською екологічною лігою літературі – книги, брошури, журнали − студенти природничого факультету мають можливість більш детально ознайомитись із актуальними екологічними проблемами України. На заході було висвітлено: • огляд Мінаматської конвенції про ртуть; • презентація проекту Закону України «Про ратифікацію Мінаматської конвенції про ртуть» та огляд переваг від ратифікації Україною даної конвенції; • впровадження в Україні положень Мінаматської конвенції про ртуть: проблеми та перспективи. Мінаматську конвенцію з 2013 р. підписали близько 130 країн, 94 вже затвердили її. Метою цієї конвенції є захист здоров’я людини та навколишнього середовища від антропогенних викидів та вивільнень ртуті, яка належить до І класу надзвичайно небезпечних речовин. Основні положення конвенції стосуються поступової заборони виробництва деяких приладів із вмістом ртуті, а також обов’язкове припинення її видобування. Мова йде, перш за все, про люмінесцентні лампи із вмістом ртуті, неелектронні вимірювальні прилади (в тому числі термометри, барометри, сфігмоманометри), деякі медичні препарати, пломбувальні стоматологічні матеріали, косметику. Для окремих продуктів, які не мають екологічно безпечних аналогів, встановлені винятки. 7 листопада 2018 р. в університеті планується провести конкурсфестиваль «Екологічна мода», пов’язаний із проблемою сміття. Вперше цей конкурс започаткувала Всеукраїнська екологічна ліга для школярів. У межах конкурсу студенти університету готують 3 номери: колекцію одягу із матеріалів вторинного використання, мультимедійну презентацію або відеоролик на тему: «Утилізація сміття: станьмо на варті власного майбутнього!», творчий екологічний номер. Створюючи екологічну моду, за допомогою віршів та музики, мистецтва хореографії та сценічної дії молодь висловлює свої думки щодо поводження із сміттям, у тому числі і з небезпечними відходами. Як членів журі до конкурсу залучено представників різних сфер. Це голови екологічних громадських організацій, керівники компанії «Рудь» і ТОВ «Торговий дім «Житомирські ласощі» − відповідно лідери у молочній і кондитерській індустрії України, проте обгортки дуже смачної і якісної продукції створюють небезпеку навколишньому середовищу. Також запрошено представників Житомирської обласної державної адміністрації, депутатів обласного, міського і районного рівнів, директорів шкіл. Для кращого ознайомлення громадськості і з заходом запрошено засоби масової інформації − те13


лебачення, журналістів, університетські мас-медіа, а також відомості висвітлено у соціальних мережах. За допомогою просвітницьких заходів в університеті ми маємо переконати суспільство у необхідності нового екологічного мислення!

ПРАКТИЧНЕ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХТЕХНІЧНОГО ПРОФІЛЮ Матвієнко Т. В., викладач, спеціаліст вищої категорії Херсонського політехнічного коледжу Одеського національного політехнічного університету (м. Херсон) Екологічна освіта ХХІ століття є необхідною складовою гармонійного, екологічно безпечного розвитку як України, так і світу в цілому. Основними складовими системи екологічної освіти та виховання мають бути її формальна та неформальна частини, форми й методи яких є різними, а мета – одна: різнобічна підготовка фахівців, у тому числі й технічних спеціальностей, здатних визначати, розуміти й оптимально розв’язувати екологічні та соціальноекономічні проблеми регіонів проживання на основі наукових знань процесів розвитку біосфери, загальнолюдських досвіду й цінностей [1]. Базою для здійснення заходів з розв’язання цієї важливої й складної державної проблеми має стати Концепція екологічної освіти в Україні, яка активно реалізується у вищих навчальних закладах (ВНЗ) під час вивчення дисципліни «Екологія» у процесі теоретичних та практичних занять. Наприклад, під час практичних занять з екології в Херсонському політехнічному коледжі Одеського національного політехнічного університету (ХПТК ОНПУ) особливу увагу приділяєють дослідженню забруднень атмосфери. Атмосферне повітря – це життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, а в життєдіяльності людини є однією з основних умов її існування. Повітря в містах постійно забруднюється і за всіма показниками значним чином відрізняється від повноцінної для всіх живих організмів суміші природних газів. Міські поселення мають найвищий рівень антропогенних навантажень на довкілля, в результаті чого воно змінюється, набуває якісно нових рис – аж до зміни мікрокліматичних чинників та безпосередньо фізико-хімічних властивостей середовища [2]. Основним джерелом забруднення атмосферного повiтря в місті є автомобiльний транспорт. Незважаючи на значну кількість досліджень, тема є актуальною й своєчасною, адже проблема впливу автотранспорту на довкілля і здоров’я людини посідає важливе місце в сучасній екологічній політиці всіх рівнів [3]. Після докладного теоретичного вивчення проблеми забруднення довкілля автотранспортом студенти на практичних заняттях досліджують рі14


вень забрудненості атмосфери поблизу ХПТК ОНПУ, використовуючи такі методи: – оцінювання стану атмосферного повітря за показником інтенсивності руху автотранспорту та ступеня забрудненості атмосферного повітря відпрацьованими газами (за концентрацією СО); – дослідження концентрації (CO2) CO в атмосфері за допомогою газоаналізатора УГ-2; – дослідження кількості кисню в атмосфері за допомогою ручного насосу НП-3М; – дослідження стану атмосферного повітря за допомогою ліхеноіндикації. В результаті практичної роботи акцентовано увагу студентів на біологічних методах, зокрема ліхеноіндикації, та визначенні показника інтенсивності руху автотранспорту. Ліхеноіндикація є економічним, мало матеріаловмісним методом визначення стану довкілля. Адже лишайники поширені в різних рослиннокліматичних зонах, невибагливі до умов зростання. Вони витримують тривалу посуху, низькі й високі температури, проте є чутливими до забруднення повітря та рекреаційних змін, що пов’язано з особливостями їхньої будови та фізіолого-біохімічними процесами. Метод дослідження інтенсивності руху й загазованості вулиць дає змогу виявити максимальне навантаження на повітряне середовище з метою встановлення якісних показників. Отже, результатом практичної роботи студентів з теми «Забруднення атмосфери автотранспортом» є експериментально визначений стан повітряного середовища в районі вул. Небесної Сотні (40 років Жовтня), 23 (м. Херсон). Застосування біологічного методу дало змогу встановити: забруднення атмосферного повітря на досліджуваній території класифікується як «сильно забруднене». За методом показника інтенсивності руху досліджено, що середньодобовий показник СО досягає 49,86 мг/м3 (тоді як у звичайних умовах СО становить від 0,01 до 0,2 мг/м3). Показник кількості кисню в атмосферному повітрі (вміст кисню на обстежуваній території) –17,5%, норма – 20–21%, що негативно впливає на функціонування всіх живих організмів та працездатність студентів ХПТК. Основна маса викидів СО відбувається в процесі згоряння органічного палива, вміст СО в них при цьому становить 20 мг/м3. Виходячи з цього показника, можна зробити висновок, що показник перевищує норму в 2,49 раза. Отже, автотранспорт має істотний вплив на повітряний басейн. Здійснене дослідження актуалізувало проблему забруднення атмосферного повітря внаслідок використання різного типу двигунів і різних видів палива. Крім того, в результаті практичної роботи студенти проаналізували шляхи розв’язання проблеми, які пропонують учені на сучасному етапі розвитку [4]: 15


ва);

– альтернативні види палива (водень, ацетилен, азотовмісні види пали-

– поліпшення якості виготовлення та удосконалення конструктивних особливостей двигунів; – розроблення засобів, що знижують вміст шкідливих компонентів у відпрацьованих газах; – створення енергосилового устаткування для автомобілів, що викидають значно меншу кількість шкідливих речовин; – впровадження системи організаційних, економічних, податкових та інших заходів, що сприяють підвищенню екологічної безпеки для довкілля, озеленення міст. Звичайно, результати дослідження в рамках практичної роботи не вичерпують усіх аспектів проблеми, тому для розширення об’єкта дослідження їх регулярно оприлюднюють під час засідання клубу «Еколог». У подальшому вони також можуть бути предметом дослідження в курсових та дипломних проектах студентів спеціальностей «Виробництво двигунів», «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів», «Монтаж і експлуатація електроустаткування підприємств і цивільних споруд». Література 1. Сталий розвиток суспільства : навч. посіб. / А. Садовенко, Л. Масловська, В. Середа, Т. Тимочко. – 2-ге вид. – К., 2011. – 392 с. 2. Бiлявський Г. О. Основи екології: теорія та практикум : навч. посiб / Г. О. Бiлявський, Л. I. Бутченко, В. М. Навроцький. – К. : Лiбра, 2002. – 416 c. 3. Клименко Л. П. Техноекологiя : посiб.; 2-ге вид. випр. i доп. / Л. П. Клименко. – К. : Таврiя, 2000. – 543 с. 4. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища». – К., 1991. 5. Клименко М. О. Моніторинг довкілля : підруч. / М. О. Клименко, А. М. Прищепа. – K. : Видавничий центр «Академія», 2006. – 360 c. 6. Клименко М. О. Екологiя людини : навч. посіб. / Л. П. Клименко, І. І. Залеський. – Рiвне : УДУВГП, 2004.

РЕАЛІЗАЦІЯ НАСКРІЗНОЇ ЗМІСТОВОЇ ЛІНІЇ В ОСВІТІ «ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ТА СТАЛИЙ РОЗВИТОК» ДЛЯ ДИТЯЧИХ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА ОБ’ЄДНАНЬ Пащенко О. В., заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги Діяльність багатьох дитячих громадських організацій та об’єднань певною мірою враховує ті виклики, які постають перед суспільством. Дитячі громадські організації сьогодні реалізують власні проекти та програми відповідно до нових орієнтирів, зокрема Концепції збалансованого розвитку. 16


Це нові підходи до можливостей глобального партнерства – нова система взаємоузгоджених управлінських заходів в економічних, соціальних та екологічних (природоохоронних) вимірах, спрямована на формування суспільних відносин на засадах довіри, солідарності, рівності поколінь, безпечного навколишнього середовища. Основою є невід’ємні права людини на життя та повноцінний розвиток. Актуальними для нас є і наскрізні змістові лінії, які допомагають молодій людини створювати цілісну картину світу. Міністерством освіти і науки України у контексті Концепції нової української школи розпочато роботу з формування наскрізних змістових ліній, які проходитимуть через усі предмети та дозволять формувати у дитини ключові компетентності, інтегрувати знання про світ, спираючись на зміст навчального матеріалу. Детально прописані чотири з них, які відповідають чотирьом ключовим компетентностям з десяти, визначених Концепцією Нової української школи: «Здоров’я та безпека життєдіяльності», «Підприємливість та фінансова грамотність», «Громадянська відповідальність», «Екологічна безпека та сталий розвиток». Ці освітні лінії якнайкраще можуть бути реалізовані у партнерстві загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів з дитячими громадськими організаціями, особливо тих, напрями діяльності яких відображають ці змістові орієнтири. Діяльність дитячої громадської організації є унікальним простором для розвитку та самореалізації дитини, набуттю необхідних для життя і діяльності умінь та навичок. «Екологічна безпека та сталий розвиток» – освітня лінія, під час якої громадські організації мають можливість підвищити обізнаність дітей та молоді щодо особливо небезпечних речовин та поводження із ними. Всеукраїнська екологічна ліга у співпраці з Всеукраїнською дитячою спілкою «Екологічна варта» та Національним молодіжним центром «Екологічні ініціативи» за сприяння «Мережі дій стосовно пестицидів» (PAN-UK, Великобританія) та Секретаріату Роттердамської конвенції здійснила дослідження «Захист вразливих груп населення від отруєння пестицидами». Дослідження особливо небезпечних пестицидів (ОНП) та життєвого циклу пестицидів, виконані в рамках проекту, визначили значні недоліки в управлінні поводження з пестицидами і ОНП на території всього регіону, що призвело до значних потенційних ризиків, які походять від пестицидів, щодо здоров'я людей. Рекомендації, надані в дослідженнях, включають підвищення рівня обізнаності щодо ризиків, популяризацію більш безпечних практик, створення систем моніторингу та спостереження. Основними цілями даного дослідження було виявити рівень обізнаності населення щодо використання пестицидів; визначити ставлення населення до використання пестицидів; поточний стан поводження з пестицидами, а також їх практичне використання населенням. Сільське господарство є первинною ланкою агропромислового комплексу (АПК) і разом з харчовою та деякими галузями легкої промисловості (текстильної, шкіряної, хутрової) становить його основу. Сільськогосподарські угіддя займають 42 млн гектарів або 70% загального фонду країни. Про17


відне місце серед посівів (до половини площ) займають зернові культури. Третє місце в Україні за площею посівів посідає кукурудза, на яку припадає майже 15% валового збору зерна. Найбільш важливим фактором раціонального та ефективного ведення сільськогосподарського виробництва є розміри сільськогосподарських підприємств та їх підрозділів. Розмір підприємства характеризують такі показники як: обсяг виробництва та реалізація продукції, площа та структура земельних угідь, чисельність працюючих та їх відповідність вимогам професійнокваліфікаційного рівня потребам господарства тощо. Розміри можуть коливатися від 3000 га до 2–3 га, найбільш стандартний розмір ферм – 4–7 га. Використання пестицидів. Продаж пестицидів в основному ведеться ліцензованими підприємствами в спеціально обладнаних магазинах. Але часто можна зустріти інформацію про випадки продажу таких препаратів фірмами та окремими підприємцями, які не мають ліцензії. Широке впровадження у виробництво сучасних інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур в значній мірі призводить до зростання пестицидного навантаження на поля, веде до порушення рівноваги в агробіоценозах, до можливого підвищення резистентності шкідливих організмів, збільшення небезпеки забруднення навколишнього середовища і врожаю. Асортимент пестицидів включає велику кількість препаративних форм, більшість з яких належать до різних груп органічних сполук. На сьогоднішній день забруднення ґрунтів хімічними засобами захисту рослин має складний характер. До 25% відсотків внесених пестицидів у результаті змиву потрапляють у водойми і негативно впливають на функціонування водної екосистеми, погіршення якості води. Пестицидне навантаження по Україні складає в середньому 3 кг на 1 га (високі показники: у Закарпатті – 8,7 кг на 1 га). Площа угідь, забруднених залишками хімічних засобів захисту рослин, досягла 14 млн га. Використання пестицидів: кількісний вимір. Протягом 2009–2012 років для захисту посівів сільськогосподарських культур та продукції рослинництва сільгоспвиробниками було використано відповідно 24309,0; 28812,3; 35992,3 і 39040,7 тонн пестицидів, з яких близько 60% припадає на гербіциди, 16% – фунгіциди, 11% – інсектициди, 7% – протруйники, 5% – десиканти, 1% – родентициди. Використання зазначеної кількості пестицидів дозволило здійснити захисні заходи на площі 43100000 га, в тому числі від бур’янів – 22100000 га, шкідників – 11300000 га, хвороб – 8800000 га. Крім того, були застосовані біологічні методи захисту рослин на площі понад 2,1 млн га. Від шкідників і хвороб захищено близько 10800000 га зернових, у тому числі 2200000 га – проти клопа шкідливої черепашки, 3800000 га – технічних, 2300000 га – картоплі та овочевих культур. При активному постійному застосуванні пестициди часто потрапляють на нецільові об’єкти: в навколишнє середовище – ґрунт, повітря, водні басейни; знищують корисну фауну – ентомофаги і акарофаги, бджіл, комах18


запилювачів, переносяться на суміжні посіви і ценози, які не піддаються цільової обробці. Перелік компаній, які, мають власну реєстрацію пестицидів в Україні, зростає, як і збільшується кількість зареєстрованих препаратів. Отруєння пестицидами. Гостре отруєння пестицидами може бути смертельним. Ряд інших серйозних, постійних наслідків, викликаних гострим отруєнням пестицидами – злоякісні пухлини, тератогенність (вади розвитку плода) та пошкодження органів. Люди, які використовують пестициди, часто мають недостатнє уявлення про вплив даних речовин на власне здоров’я чи здоров’я інших людей, а це зводить нанівець зусилля по популяризації більш безпечних практик. У регулюючих органах, а також в осіб, відповідальних за прийняття рішень в області пестицидів, спостерігається брак важливої інформації про масштаби та причини проблеми, які допомогли б їм приймати більш надійні регулятивні рішення. Робота, описана в даному документі, спрямована на набуття більш ясного розуміння проблеми в країні та обмін результатами з регулюючими органами, постраждалими жителями населених пунктів та іншими важливими зацікавленими сторонами. Уразливі групи населення. Деякі групи населення особливо уразливі до отруєння пестицидами, наприклад, жінки. Зокрема, вагітні та жінки в період лактації, а також діти. Дані групи утворюють відносно велику частку працівників сільського господарства. В середньому, по всьому світу від 20% до 30% найманих працівників становлять жінки, а, беручи до уваги контекст сімейних фермерських господарств, велика кількість жінок активно зайняті в сільському господарстві, проте, їх праця залишається неоплачуваною. За даними ФАО, жінки становлять 43% від усієї сільськогосподарської робочої сили у всьому світі. Згідно з оцінкою, більше двох третин (70%) всіх працюючих дітей зайняті в сільському господарстві (МОП ІПЕК, 2000). У зв’язку з тим, що безліч дітей, які не досягли працездатного віку, живуть на фермах, ризик нещасних випадків і впливу пестицидів на їх організми відносно високий. Робота мігрантів, сезонних і тимчасових працівників також поширена у сільському господарстві. У зв’язку з важкими умовами праці, зазначені працівники можуть бути особливо уразливі до отруєння пестицидами через мовні бар’єри і неписьменність, а також через відсутність коштів або впевненості в тому, що вони використовують небезпечні методи роботи. Уразливі групи населення в Україні. В Україні діє декілька соціальних факторів, що впливають на визначення вразливих груп, які піддаються найбільшій небезпеці при роботі з пестицидами. Це такі фактори: − недостатня фінансова забезпеченість найманих сільськогосподарських працівників; − недостатній рівень загальної освіти сільськогосподарських працівників; − недостатній рівень інформованості про ризики при роботі з пестицидами сільськогосподарських працівників; 19


− недоступність кваліфікованої і своєчасної медичної допомоги сільськогосподарським працівникам; − значний відсоток людей похилого віку, задіяних у сільськогосподарських роботах; − великий відсоток жінок, задіяних у сільськогосподарських роботах; − великий відсоток дітей, залучених до сільськогосподарських робіт. Наявність таких факторів дає можливість визначити вразливі групи, які піддаються найбільшій небезпеці при роботі з пестицидами в Україні: − сезонні (наймані) сільськогосподарські працівники з мінімальним постійним доходом (бідні верстви населення, мігранти); − літні люди (старше 60 років), задіяні в сільськогосподарських роботах; − жінки (дітородного віку), задіяні в сільськогосподарських роботах; − жінки (1-й триместр вагітності), задіяні в сільськогосподарських роботах. Особливо вразлива група через відсутність діагностики вагітності на ранніх термінах, і, як наслідок, відсутність захисту при роботі з пестицидами; − діти, задіяні у сільськогосподарських видах діяльності; − діти в утробі матері, грудні та інші, незадіяні в сільськогосподарських видах діяльності. Учасники опитування. Учасники опитування були обрані за кількома критеріями: − живуть або працюють на фермах, де використовуються пестициди; − працюють сезонно; − ця робота є значною частиною їхнього доходу, що говорить про те, що вони можуть бути включені до вразливої групи. Жінки (дітородного віку), задіяні до сільськогосподарських робіт. Традиційним для України в цілому є залучення жінок до сільськогосподарських робіт, врахуємо той факт, що 54% загального складу населення – жінки. Цей вид діяльності не є таким, де жінкам працювати заборонено (такий перелік існує, це так звані «важкі роботи»). Також жінки в основному і працюють з пестицидами, бо зазвичай чоловіки працюють із сільськогосподарською технікою. Діти та молоді люди (18–25 років), залучені до сільськогосподарських робіт. Була опитана група дітей, які можуть мати доступ до пестицидів або працювати з ними. Діти (0–18 років) є вразливою групою, оскільки можуть знаходитися в безпосередній близькості від предметів, пов’язаних з використанням пестицидів (контейнери, порожня упаковка, розбризкувачі, які зберігаються в місцях, доступних для них) або біля оброблених ділянок. Діти (10–18 років) часто беруть участь у роботах, пов’язаних з пестицидами, оскільки залучення дітей такого віку до сільськогосподарських робіт є традиційним. Методи. Опитувальники були розроблені Мережею дій стосовно пестицидів» (PAN-UK, Великобританія) у співпраці з Секретаріатом Роттердам20


ської конвенції. Опитувальник був протестований і адаптований для України до його використання в даному дослідженні. Дані були зібрані членами Всеукраїнської екологічної ліги. У зборі даних брали участь 10 осіб. Їх кваліфікація – доктор сільськогосподарських наук, кандидат біологічних наук, вчителі, лікарі. Для найкращого проведення опитування було проведено навчання, в ході якого проводилися пробні опитування цільової групи. Під час проведення опитування дані заносилися інтерв'юером у паперовий варіант анкети під час безпосередньої особистої бесіди. Базовою областю для дослідження була обрана Вінницька область. Райони, в яких проводилося дослідження, були обрані за критерієм найбільшого знаходження там сільськогосподарських ферм і цільової групи сезонних робітників. Кількість населених пунктів – 110. Було опитано 2000 респондентів, з них – 300 дітей. Група опитаних жінок трохи більша, ніж чоловіків, і це відображає реальну картину присутності чоловіків і жінок на цих роботах. Діти (10–18 років) часто беруть участь у роботах, пов’язаних з пестицидами, оскільки залучення дітей такого віку в сільськогосподарські роботи є традиційним. Результати. У цій статті подано лише частину результатів дослідження. Діти – респонденти у всіх випадках у віці до 18 років. У деяких випадках ми виділили вікові категорії, щоб порівняти поведінку дітей старшого віку з молодшими. В інших випадках зосереджена увага лише на дітях, контактуючих з пестицидами, наприклад, під час їх розпилення. Відсутнє порівняння за віком, тому що з 30 опитаних 29 були у віці від 15 до 18 років та 1 від 7 до 10 років Під час дослідження та після його проведення Всеукраїнська екологічна ліга у співпраці з Всеукраїнською дитячою спілкою «Екологічна варта» та Національним молодіжним центром «Екологічні ініціативи» провела серію навчальних тренінгів для дітей та молоді: «Обережно – пестициди!», «Непридатні пестициди в Україні: шляхи вирішення проблеми», «Більше продуктів – менший ризик» тощо. Учасники навчались правилам поводження із пестицидами, дізнавались про нові методи убезпечення для людини та довкілля. Освітні дії у парадигмі збалансованого розвитку спрямовані на формування стратегічного бачення напрямів розвитку, що ґрунтуються на новій філософії мислення. Концепція збалансованого розвитку пропагує такі механізми розвитку країн, коли економічне зростання, матеріальне виробництво і споживання відбуваються в межах, які дозволяють Природі відновлюватися, поглинати забруднення і підтримувати життєдіяльність теперішніх та майбутніх поколінь. Ми маємо навчити дітей та молодь цінувати природні багатства рідної країни, оберігати та примножувати природно-заповідний фонд, застосовувати принципи свідомого споживання та дружнього ставлення до довкілля тощо. 21


ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ НА ЗАСАДАХ ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ Мирна Л. А., старший викладач кафедри теорії та методики природничо-математичних дисциплін Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, координатор Хмельницької обласної організації Всеукраїнської дитячої спілки «Екологічна варта» В умовах модернізації національної системи освіти особливо актуальним є визначення напрямів та способів оновлення системи післядипломної педагогічної освіти, зокрема науково-методичної роботи з педагогічними працівниками, формування інноваційного освітнього простору післядипломної педагогічної освіти. Такі чинники передусім зумовлені необхідністю зростання рівня професійної культури вчителів як високоосвічених, компетентних особистостей, здатних до реалізації концептуальних засад Концепції нової української школи. Сучасна освіта передбачає інноваційні підходи до нав­чання, що урівноважуватимуть екологічні, соціальні та економічні аспекти. Здійснюватиметься освіта протягом життя з визначенням чіткої ролі формальної, неформальної та інформальної освіти. Серед ключових компетентностей Нової української школи (далі – НУШ) – екологічна грамотність і здорове життя. Вони зумовлюють формування вміння розумно та раціонально користуватися природними ресурсами в рамках сталого розвитку, усвідомлення ролі навколишнього середовища для життя й здоров’я людини, здатність і бажання дотримуватися здорового способу життя [1]. НУШ потребує нового вчителя, який спроможний стати агентом змін, готовий до інноваційних пошуків, здатний самостійно визначати стратегії навчальновиховного процесу та його науково-методичне забезпечення; учителя творчого й відповідального, який постійно собою самовдосконалюється і саморозвивається. З огляду на таке, Хмельницький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти значну увагу приділяє освіті педагогічних працівників області. На базі інституту створено цілісну систему науково-методичної роботи для неперервної освіти педагогів, що спрямовано на освіту для збалансованого розвитку. На курсах підвищення кваліфікації викладають спецкурси «Модернізація змісту освіти для суспільства сталого розвитку», «Основи екології». Розроблено й ліцензовано програми для підвищення кваліфікації вчителів, що викладають курс «Екологія» в 10–11-х класах загальноосвітніх навчальних закладів. Інститут і школи області були учасниками Міжнародного інноваційного освітнього проекту «Освіта для сталого розвитку» (2013– 2016 рр.). У рамках проекту підготовлено 128 учителів-тренерів з 52-х навчальних закладів, які отримали сертифікати на право впровадження курсу «Освіта для сталого розвитку» в навчально-виховному процесі в 1–9-х класах. Понад тридцять ЗНЗ області впровадили освітній модуль «Основи стратегії сталого розвитку в Україні» для 10-х класів, розроблений за сприяння Програми розвитку ООН в Україні, підтримки МОН України, Національного 22


еколого-натуралістичного центру учнівської молоді та Всеукраїнської екологічної ліги. Сучасний динамічний розвиток суспільства потребує від методичних служб інноваційних підходів щодо активної підтримки неперервного професійного розвитку педагогів, стимулювання їхньої творчої діяльності й у міжкурсовий період, особливо в умовах децентралізації. У 2016/17 навчальному році у Хмельницькій області створено 22 об’єднані територіальні громади (ОТГ). Методичні об’єднання вчителів природничих дисциплін в ОТГ проходять на базі опорних шкіл або на базі школи, де працює висококваліфікований учитель. Відмінністю є те, що в частини громад немає методиста природничих дисциплін. З огляду на таку проблему, обласний інститут розробив нову модель науково-методичного супроводу підготовки вчителів до реалізації завдань сучасної освіти [2]. Для представників ОТГ, керівників методичних об’єднань, учителів систематично проводять вебінари, семінари-практикуми за допомогою відповідних серверів Хмельницького ОІППО, створено блог для вчителів екології, біології та природознавства, координаторів «Екологічної варти», на якому розміщено необхідні для роботи вчителя й координатора методичні матеріали, систематично оновлюється інформація, оголошення, публікують новини тощо. Щорічно на базі інституту проводять обласну науково-практичну конференцію «Екологічна освіта: стан, проблеми, перспективи», до участі у якій залучають як науковців, так і вчителів області. На пленарній сесії конференції, на секційних зустрічах обговорюють проблемні питання екологічної освіти Хмельниччини, проводять майстер-класи найкращих екологів-практиків. Робота школи перспективного педагогічного досвіду, майстер-класи вчителів, конкурси педагогічної майстерності, робота творчих груп – усе це дає можливість долати інертність учителів та сприяти підвищенню їхнього професійного рівня. Так, участь педагогів області в українсько-польському проекті «Уроки з підприємницьким тлом» дала можливість ознайомитися з новими підходами до формування екологічної грамотності школярів, інноваційними формами роботи з учнями, створити атмосферу співпраці [4]. Результатом участі в проекті є розроблення курсів за вибором, факультативних курсів екологічного спрямування: «Екологічна безпека» (авт. Баранчук С. О., Баранчук О. Я.), «Людство й природа» (авт. Гжежогевська А. В.), «Дослідження місцевих екологічних систем» (авт. Віркун В. О., Біла М. С), «Крок в майбутнє» (авт. Бочко М. І., Ганжа В. М.), які включають питання сталого розвитку та передбачають сучасні форми й методи проведення навчальних занять: дискусії, проекти, практичні роботи, семінари, рольові ігри, соціологічні опитування, дослідження. Для підготовки вчителів до реалізації програм спецкурсів на базі інституту проводять семінари-тренінги, майстер-класи. Важливу роль у формуванні та розвитку екологічного мислення має неформальна екологічна освіта, що охоплює розгалужену мережу громадських екологічних організацій, просвітницьких центрів, фундацій, національних парків. В області функціонує мережа шкільних, районних, міських осередків Всеукраїнської дитячої спілки «Екологічна варта» координаторами 23


роботи якої є вчителі, які одержали знання під час навчання на семінарах і тренінгах. Акції, конкурси, діяльність школи лідера дають можливість координаторам формувати в юних вартівців лідерські якості, активну громадську позицію, екологічну грамотність і культуру. Для досягнення ефективних результатів, що можливі лише за умови спільної взаємодії усіх організацій й освітніх структур, в області розроблено План комплексних заходів з екологічної освіти й виховання та формування екологічної культури учнівської молоді навчальних закладів Хмельниччини на 2016–2020 рр., у якому узгоджено роботу Департаменту освіти і науки, Департаменту екології і природних ресурсів, Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, Хмельницького обласного еколого-натуралістичного центру, Хмельницького лісового та мисливського господарства, Хмельницького національного університету. У розділі ІІ Плану, пункті 13, що стосується активізації діяльності творчих екологонатуралістичних об’єднань, зазначено: сприяти створенню позашкільних, шкільних (селищних, районних, міських) осередків та залученню учнівської молоді до участі в громадському дитячому об’єднанні Всеукраїнської дитячої спілки «Екологічна варта». Отже, післядипломна педагогічна освіта, у межах якої підвищують кваліфікацію педагогічні працівники, навчають сучасним методам, формам і прийомам в роботі з молоддю, налагоджують обмін перспективним педагогічним досвідом, є однією з найважливіших інвестицій в розвиток екологічної освіти в Україні [3]. Література 1. Концепція нової української школи [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://mon.gov.ua5/konczepcziya.pdf 2. Ребрина В. А. Впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в організацію роботи методичних об’єднань учителів інформатики у Хмельницькій області / В. А. Ребрина // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2016. – № 6. – С. 7. 3. Колос К. С. Підвищення кваліфікації у комп’ютерно-орієнтованому середовищі закладу післядипломної педагогічної освіти як пріоритетний компонент освіти впродовж життя / К. С. Колос // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2016. – № 6. – С. 55. 4. Уроки з підприємницьким тлом : навч. матеріали / за заг. ред. Е. Бобінської, Р. Шияна, М. Товколо. – Варшава : Сова, 2014.

24


ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ФОРМИ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЧЕРКАСЬКОЇ МІСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВДС «ЕКОЛОГІЧНА ВАРТА» ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ОБІЗНАНОСТІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ З ПИТАНЬ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ Довгаль Л. В., аспірант кафедри хімічних технологій та водоочищення Черкаського технологічного університету, голова Черкаської міської організації ВДС «Екологічна варта» З кожним роком екологічна ситуація у світі, і зокрема в Україні, стає дедалі складнішою і загрозливішою. Розв'язання екологічних проблем можливе лише за умов об’єднання зусиль державних органів влади, громадських організацій та окремих громадян та лежить, насамперед, у площині екологічної освіти та виховання молоді. Екологічне виховання є організованим та цілеспрямованим процесом формування системи наукових знань про довкілля і суспільство, поглядів та переконань, що забезпечують становлення відповідального ставлення молоді до довкілля, реальним показником якого є практичні дії особистості по відношенню до навколишнього природного середовища, що відповідають нормам загальнолюдських цінностей та моралі. Екологічне виховання формує в особистості світогляд, що спрямований на забезпечення охорони довкілля та є достойною платформою для екологічної освіти, яка є сукупністю різноманітних екологічних знань, екологічного мислення, екологічного світогляду, екологічної етики, екологічної культури. Головною метою екологічної освіти є: оволодіння науковими знаннями про довкілля, складні взаємозв’язки в природі, що склалися протягом тривалого історичного розвитку; формування знань і вмінь дослідницького характеру, спрямованих на розвиток інтелекту, творчої і ділової активності; розуміння сучасних проблем навколишнього природного середовища і усвідомлення їх актуальності для себе; формування екологічної свідомості та культури особистості. Екологічне виховання та освіта є важливим компонентом формування у дітей та підлітків засад та навичок життя у стилі сталого розвитку. Наразі заклади формальної шкільної освіти керуються компетентнісним підходом у освітньому процесі, у всіх предметах шкільної освіти впроваджуються чотири наскрізні змістові лінії. У навчальних програмах з усіх предметів виокремлюють такі наскрізні змістові лінії : «Екологічна безпека та сталий розвиток», «Громадянська відповідальність», «Здоров’я і безпека», «Підприємливість і фінансова грамотність». Якщо вчитатися у назви наскрізних змістових ліній, то можна побачити, що участь у діяльності молодіжних екологічних громадських організацій дозволяє реалізувати всі ці компоненти освіти, дозволяє сформувати у дитини новий сталий світогляд, екологічну культуру та мислення. Екологічне виховання як компонент освіти для сталого розвитку в громадській організації передбачає надання можливості кожній дитині брати участь у природоохоронних заходах, що сприяє не лише підвищенню рівня 25


обізнаності у сфері екології та раціонального природокористування, формуванню сталого світогляду, а й завоюванню лідерських позицій у спільноті однолітків та громаді. При цьому використовують системний компетентнісний підхід, що поєднує екологічне виховання із науково-практичною діяльністю та творчістю дітей, інноваційними за формою освітніми заходами, впровадженням системи самоврядування, розвитку лідерських якостей та громадської відповідальності. Для освітньої діяльності в межах великого міста особливо актуальними є теми, що стосуються питань екологічно дружнього споживання, відповідального ставлення до проблеми переробки та утилізації побутових відходів у окремих домогосподарствах. Саме ці напрямки освіти для сталого розвитку вимагають пошуку сучасних, ефективних інноваційних педагогічних технологій та форм. Досвід діяльності міської організації ВДС «Екологічна варта» доводить, що такими формами освітнього процесу є тренінги, квести, флешмоби, STEM- та STEAM-освіта. У березні 2012 року до Всесвітнього дня води активними екологічними вартами Черкаських шкіл було сплановано, розроблено та проведено в флешмоб «Блакитна стрічка». Акція охопила декілька людних місць м. Черкаси: на Соборній площі акцію проводили учні Черкаської спеціалізованої школи І– ІІІ ст. № 3 та Першої міської гімназії; на площі біля навчальних корпусів ЧДТУ акцію проводили учні Черкаської міської гімназії № 9 ім. О. м. Луценка та загальноосвітньої школи І – ІІІ ст. № 22; в Південно-західному районі акцію проводили учні загальноосвітньої школи № 26 та Черкаської спеціалізованої школи № 28. В ході флеш-мобу школярі наживо спілкувалися з жителями цих мікрорайонів, проводячи опитування стосовно обізнаності в способах економного використання водних ресурсів у побуті, проводили невеликі майстеркласи з раціонального водокористування питної води, скороченню забруднення води відходами синтетичних миючих засобів, поверхнево активними речовинами у кожному домогосподарстві. Хочеться наголосити, що сам флеш-моб – це фінальний етап довгої копіткої творчої роботи, протягом якої учасники екологічних варт здійснювали пошук необхідної інформації, обробку та проектування анкет, змістове наповнення майстер класів, написання сценарію та постановка театралізованої частини, тренування у вільній комунікації з цільовою аудиторією. Всі підготовчі та фінальні етапи проведення та флеш-мобу – це справжній екологічний проект, який розвиває у молоді інформаційну, комунікативну, екологічну, здоров’язбережувальну, естетичну та інші ключові компетенції . 22 квітня 2012–2013 року на Соборній площі учні-активісти Черкаської спеціалізованої школи І–ІІІ ступенів № 3 проводили вуличну акцію «Черкаси – місто вільне від тонкого поліетилену». Фінальна частина цієї акції проходила за таким сценарієм: підготовлені учні спілкувались з перехожими на вулицях м. Черкаси, опитували їх та проводили просвітницьку роботу з проблеми поліетиленового забруднення довкілля, зокрема водних об’єктів та пляжів у нашому місті, після бесіди учасники акції пропонували респондентам поміняти наявні у нього пластикові пакети на багаторазові екологічні сумки, та таким 26


чином, скоротити використання поліетилену у побуті. Проведення акції передувала робота по збору та здачі на утилізацію ПЕТ-пляшок кожного з домогосподарства, на отримані кошти учні шили та купували екологічні багаторазові сумки. Також для проведення акції вартівці створили цілий комплект наочності – намалювали плакати, розробили та надрукували еко-флаєри з корисною інформацією стосовно даної теми. У 2015–2018 роках до Всесвітнього Дня Землі активісти нашої організації проводять вуличну акцію для мешканців нашого міста під назвою «Життя у стилі Еко». Для цієї активності учнівська молодь із координаторами розробила спеціальну анкету, що виявляє рівень екологічності життя кожного, хто зголоситься пройти опитування. Тим мешканцям, стиль життя яких наближується до екологічно дружнього, вартівці вручали відзнаку – значок ручної роботи. Якщо опитуваний мав стиль життя далекий від екологічно дружнього, учні проводили невеличку майстерню з основ впровадження принципів сталого господарювання, ділилися інформацією, де можна екологічно відповідально утилізувати батарейки, поліетилен та макулатуру, як започаткувати у своєму домогосподарстві роздільний збір сміття. Другою частиною цієї акції було театралізована вистава від екологічного театру ВДС «Екологічна варта» про проблему утилізації відпрацьованих джерел хімічного живлення та чистоти водойм – «Пригоди Пихайла Заславського» та поширення контейнерів для облаштування у шкільних осередках пунктів по збору батарейок. Таким чином було облаштовано пункти збору батарейок у 10 школах міста Черкаси та протягом 3 років зібрано та утилізовано більше 1 тонни небезпечних відходів. Останні два роки наша організаціє являється одним із ініціаторів проведення в м. Черкаси міжнародної ініціативи – Дні сталої енергії. На початку червня 2017 та 2018 років ми організовували та проводили низку тренінгів з кліматичної освіти та екологічного виховання для молоді, дітей та підлітків нашого міста. У рамках «Днів сталої енергії – 2017» для дітей проведена пізнавальна гра-тренінг «Україна без сміття», в ході гри найменші черкащани дізналися, як слід діяти, щоб скоротити накопичення побутових відходів у своїх домівках, які відходи та яким чином правильно утилізувати, як із сміття можна отримати енергію та цінні добрива для своїх городів та садків, якщо практикувати компостування органічних відходів у будинках та квартирах. У 2017 році до Днів сталої енергії ми організували в Дитячому парку вуличні освітні розваги – «Кліматичні ігри». Використовуючи педагогічні інструменти у вигляді цікавих розвивально-рухових ігор, що навчають дітей розуміти наслідки свого способу життя для процесу зміни клімату на Землі. Найбільшою популярністю серед дітей і дорослих користується гра «Карбокроки»: гравцям пропонується 25 карток, на яких написані різноманітні людські потреби та споживання – завдання розмістити картки в порядку зростання карбонового сліду. Прикладами різноманітних споживань є такі: «півлітрова пляшка питної води», «один пластиковий пакет», «утилізація 1 кг побутових відходів». Протягом певного часу гравці це намагаються зробити, а потім разом з ведучим перевіряють правильність виконання. Ця гра дає змогу усвідомити, що деякі наші щоденні споживання призводять до великих викидів пар27


никових газів та прийняти те, що споживання можна скоротити не жертвуючи комфортом, а тверді побутові відходи можна та треба екологічно грамотно утилізувати. Особливо плідною була участь наших активістів у екологічному фестивалі «Гринфест – 2016». Основним завданням даного фестивалю було привернути увагу до проблем утилізації побутових відходів – сміття, що утворюється у всіх домогосподарствах м. Черкаси. Голова міської організації ВДС «Екологічна варта» Людмила Довгаль виступала на заході у ролі спікера, щодо шкоди безвідповідального ставлення до відпрацьованих батарейок. Було проведено екологічну гру про небезпеку відпрацьованих батарейок та способи їх відповідальної утилізації або заміни на багаторазові акумулятори. Вартівці провели для всіх охочих майстер клас по виготовленню контейнера для збору відпрацьованих батарейок. Залучення технічно обдарованої молоді до здійснення науководослідницької роботи в напрямку мінімізації впливу побутових відходів на довкілля відбувається під керівництвом Наукової ради Черкаської обласної організації Всеукраїнської екологічної ліги. Учнівська та студентська молодь розробляє STEM–освітні проекти, які дозволяють розвинути в учнів креативне інженерне мислення в розв’язані дослідницьких задач щодо поводження з відходами. Отже, найбільш ефективними освітніми заходами, спрямованими на підвищення компетентностей учнівської та студентської молоді в галузі поводження з відходами, є сучасні інноваційні та інтерактивні технології та форми освітньої діяльності.

ФОРМИ ЕКОЛОГО-ПРОСВІТНИЦЬКОЇ РОБОТИ З ПИТАНЬ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ В НАЦІОНАЛЬНОМУ ПРИРОДНОМУ ПАРКУ «ПОДІЛЬСЬКІ ТОВТРИ» Кучинська О. П., завідувач науково-дослідного відділу, голова Кам’янець-Подільського районного осередку Всеукраїнської екологічної ліги Оцишен О. В., в. о. директора Одукалець І. О., провідний фахівець з екологічної освіти відділу рекреації та екологічної освіти Національний природний парк «Подільські Товтри» Юрченко М. В., вчитель біології Староушицької спеціалізованої ЗОШ І–ІІІ ступенів екологічного напряму У системі природно-заповідного фонду національні природні парки є багатофункціональними природоохоронними, науково-дослідними, рекреаційними, еколого-просвітніми установами, які створені з метою комплексного розв’язання проблем охорони, збереження видового та ландшафтного різноманіття, цінних природних, історико-культурних комплексів та об’єктів. 28


Національний природний парк «Подільські Товтри» знаходиться на території трьох адміністративних районів: Чемеровецького, Кам’янецьПодільського та частини Городоцького, що в Хмельницькій області. Загальна площа парку становить 261316 га, він є найбільшим в Україні та одним з найбільших в Європі. У природоохоронних науково-дослідних відділеннях парку функціонують еколого-просвітницькі центри, які сприяють обізнаності населення щодо енергозбереження та збереження невідновлюваних природних ресурсів. Особливе значення в умовах природоохоронної території має екологічна просвіта для сталого розвитку. Вона передбачає нові підходи до раціонального використання природних ресурсів та розв’язання проблем їх відновлення, рекламування нових ресурсозберігаючих та безвідходних технологій, збереження й відновлення цілісності природних екосистем, біорізноманіття на господарсько освоєних територіях. Негативний екологічний вплив розглядають як результат нераціонального використання природних ресурсів. Бездушне й безвідповідальне використання природних ресурсів загрожує людству розвитком світової катастрофи. Тому основне завдання екологічного виховання – виховати таку особистість, щоб природа набула для неї життєво важливого значення. Знання з екології сприяють формуванню в молоді дбайливого ставлення до природи, розвитку екологічної культури. Екологічні проблеми сучасності потребують від системи освіти приділяти більше уваги формуванню екологічної свідомості, розуміння навколишнього світу й місця людини в ньому. Виховання екологічної культури молодого покоління допоможе відновити втрачену рівновагу та гармонію у відносинах «людина–природа» [1, 5]. Системна організація еколого-просвітницької виховної роботи парку, спрямована на співпрацю з освітніми закладами різних рівнів акредитації, позашкільними закладами, органами самоврядування, місцевими громадами, рекреантами. У НПП «Подільські Товтри» впроваджуються різноманітні форми еколого-освітньої роботи: екскурсії еколого-пізнавальними стежками, екофестивалі, квести, лекторії, семінари, круглі столи, конференції, вікторини, флешмоби, природоохороні акції, свята, екологічні табори, гуртки, еко­школи, конкурси та інше, що сприяють формуванню екологічної культури та свідомості суспільства. Реалізація основних принципів екологічної освіти здійснюється у Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка. Викладачі природничого факультету спільно зі співробітниками парку проводять для вчителів та організаторів виховної роботи шкіл навчально-практичні семінари з тематичними екскурсіями, екологічними стежками на території парку [4]. На базі Староушицької ЗОШ І–ІІІ ступенів екологічного спрямування в навчальну програму введено спецкурс «Сталий розвиток», де педагог доносить до свідомості учнів важливість впровадження енергоефективних 29


технологій, бережного ставлення та економного, раціонального використання природних ресурсів. На всіх стадіях розроблення і втілення концепції сталого розвитку – від з’ясування потреби, формулювання ідей до практичної реалізації, вона потребує міцного, глибокого й розгалуженого науково-теоретичного підґрунття й максимально широкої освітньої та роз’яснювальної роботи [6]. У навчально-виховному процесі позашкільних закладів важливим засобом засвоєння, поглиблення та закріплення знань є екскурсії еколого-натуралістичного спрямування. Такі необхідні комплексні освітні завдання, як ознайомлення з навколишнім середовищем, вивчення та моніторинг чинників впливу на довкілля, пом’якшення антропогенного впливу на природу, ведення журналів спостережень, розроблення карт та маршрутів мініекспедицій, звітування за результатами досліджень є не тільки захоплюючою грою для дітей, а й початком формування навичок до наукової роботи [2]. Стосовно позаурочної роботи в галузі екологічної освіти, важливе місце мають шкільні екологічні гуртки, робота яких спрямована на формування в учнів умінь вивчати й розв’язувати проблеми навколишнього середовища на локальному, регіональному, національному та глобальному рівнях [3]. Їхнє покликання – забезпечити розуміння про­цесів взаємодії людини й природи та сприяти розв’язанню проблем через соціальні дії, а також забезпечити формування компетентного ставлення до проблем навколишнього середовища. Велику роль у збереженні біорізноманіття відіграють екскурсії в природу, які дають можливість в конкретних умовах спостерігати результати впливу антропогенних чинників на видове різноманіття. Доцільно проводити екологічні екскурсії для виявлення або ж подолання будь-якої екологічної проблеми. Зокрема, це може бути ознайомлення учнів з популяціями різних видів первоцвітів та антропогенний вплив на стан екосистеми лісу. Під час екскурсії учні спостерігають за кількістю особин у популяції, визначають рівень впливу діяльності людини, отримані дані використовують під час виконання лабораторних і практичних робіт, написання науково-дослідницьких робіт («Рідкісні види рослин місцевого регіону», «Визначення стану місцевих екосистем за допомогою видівіндикаторів»); виконують творчі роботи (вірші, казки, твори, малюнки). Біологія формує у школярів розуміння цілісності природи Землі та збереження видового й ландшафтного різноманіття [7]. Таким чином, у процесі еколого-освітньої виховної діяльності парку в плідній співпраці з іншими установами та закладами реалізуються заходи, спрямовані на раціональне використання ресурсів та зниження обсягів їх споживання, зменшення негативного впливу на довкілля, що сприяє популяризації ідей сталого розвитку.

848 с.

Література 1. Бех І. Д. Виховання особистості : підруч. – Київ : Либідь, 2008.– 30


2. Гільфанова Н. А. Формування особистісного ставлення учнів до природи через позашкільну освіту ВНЗ. Динаміка біологічного та ландшафтного різноманіття заповідних територій». – Кам’янець-Подільський : «Друкарня ‘‘Рута’’», 2016. – С. 159. 3. Любінська Л. Екологічний менеджмент у НПП «Подільські Товтри» / Л. Г. Любінська // Різноманіття природи Хмельниччини : зб. ст. за матеріалами конф. «Ландшафтне і біологічне різноманіття Хмельниччини: дослідження, збереження та відтворення». – Кам’янець-Подiльський, 2004. – 296 с. 4. Любинський О. Система сучасної екологічної освіти за сталого розвитку у освітньому процесі ВНЗ / О. Любинський, Л. Любінська // Динаміка біологічного та ландшафтного різноманіття заповідних територій». – Кам’янець-Подільський : «Друкарня ‘‘Рута’’». – 2016. – С. 169. 5. Пустовіт Г. П. Філософсько-культорологічний аспект у еко­логічній освіті // Шлях освіти. – 2002. – № 3. – С. 7–11. 6. Сталий розвиток суспільства : навч. посіб. / А. Садовенко, Л. Масловська, В. Середа, Т. Тимочко. – 2-ге вид. – К., 2011. 7. Юрченко М., Вивчення видового і ландшафтного різноманіття на уроках біології та в позаурочний час / М. Юрченко, О. Кучинська // Динаміка біологічного та ландшафтного різноманіття заповідних територій. – Кам’янець-Подільський : «Друкарня ‘‘Рута’’». – 2016. – С. 178.

31

%d0%a2%d0%b5%d0%ba%d1%81%d1%82 %d0%9e%d1%81%d0%b2%d1%96%d1%82%d0%b0 5 2019  

http://www.ecoleague.net/images/2019/%D0%A2%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82_%D0%9E%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B0-5-_2019.pdf

%d0%a2%d0%b5%d0%ba%d1%81%d1%82 %d0%9e%d1%81%d0%b2%d1%96%d1%82%d0%b0 5 2019  

http://www.ecoleague.net/images/2019/%D0%A2%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82_%D0%9E%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B0-5-_2019.pdf

Profile for ecoleague
Advertisement