ЕКОЛОГІЧНА КАЗКА Дух Землі Жив-був у селі Зоряниці хлопець Миколка. Тато його працював агрономом, а мама доглядала телят на фермі. Миколці було дванадцять років, і навчався він у шостому класі. Вчитися він любив, але (це не велика таємниця) іноді не робив вправно домашнє завдання, а допомагав матері на фермі або грав з хлопцями у футбол. А як не допомогти мамі, коли телята були такі кумедні й завжди раділи Миколці? Та як не зіграти з хлопцями у футбол , коли у людини стільки друзів і травень вже засипав Зоряниці квітами й зеленою травою! Але наша казка не про телят і футбол, а про пригоду, яка одного разу трапилася з Миколкою. На уроці природознавства Богдан Андрійович розповідав учням шостого класу про екологію, охорону природи, екологічні катастрофи -Усі екологічні катастрофи, -- говорив учитель, -- наслідок безвідповідальної поведінки людини. Багато людей на Землі не розуміють, що знищення природи може привести до знищення самого людства. Запишіть домашнє завдання: хлопцям знайти додатковий матеріал про екологічні катастрофи, а дівчатам – про заходи з охорони природи, які вживають у нашій країні. Миколка йшов додому і думав про розповідь Богдана Андрійовича. Звичайно, хлопець бачив програми по телевізору про забруднені воду та повітря, про ліси, які повирубали, про деяких тварин, яких залишилося так мало, що їх занесли до Червоної книги. Але це здавалося таким далеким від нього! «Які екологічні катастрофи? – думав Миколка. – У нашому рідному селі сади квітучі та зелені, вода у колодязях чиста й прозора! Коли батько бере мене зранку в поле, повітря таке свіже, що не можна надихатися!» І вся велика планета Земля здавалася Миколці такою ж гарною, чистою, квітучою, як і його рідне село Зоряниці. Після уроків у Миколці знайшлося багато справ: він нагодував курчат, збігав до матері на ферму, допоміг їй, і, головне, попросив дозволу піти з друзями до лісу, бо Юрко знайшов там справжню лисячу нору. Миколка та хлопці дуже раділи подорожі. Ліс здавався смарагдовим від ніжної зелені листя й трави. Юрко швидко привів друзів до лисячої нори. Діти сховалися у кущах, затамував подих. Усі чекали, що лиса виведе своїх лисенят погратися. Коли дітям вже набридло чекати, зненацька вискочила лисиця. Миколка побіг за нею. Йому дуже хотілося хоч трішечки розгледіти цю гарну тварину. Лисиця відбігла, глянула на Миколку розумними очима, і знову пустилася навтьоки. Миколка припустився за нею. Лисиця побігла швидше. Вони вискочили на галявину, хлопчик зачепився ногою за коріння старого пня і впав на траву. На мить у нього затьмарилося в очах. Коли Миколка підняв голову, він здивовано побачив: галявини немає, а сам він опинився біля входу в якусь печеру. «Хлопці! Я знайшов печеру, йдіть сюди,» - гукнув Миколка. Ніхто не відповів, і хлопець зробив крок усередину. Прохід у печері був широкий, на стінах та на стелі велетенські комахи
Issuu converts static files into: digital portfolios, online yearbooks, online catalogs, digital photo albums and more. Sign up and create your flipbook.