У місті Макіївці, в спальнім районі Іноді видно хмари червоні, А іноді зовсім не видно нічого – То, мабуть, у неба незвична хвороба. Якого ж то лікаря треба позвати, Щоб небо макіївське нам лікувати, Щоб сонце з’явилось, біленькі хмарки, Метелики, пташки, козявки, жуки. Щоб дихалось легко, хотілося жити, Стрибати, гуляти, на річку ходити? Я чув щось про лікарів трохи незвичних, Про докторів наук екологічних, Вони, кажуть, небо і землю лікують, Моря і озера, й повітря рятують. Беру телефон, набираю „03”. - Пане екологу, нам поможи! Еколог приїхав на чуднім авто: Такого у місті не бачив ніхто. Там замість бензину якась батарея, А на даху там – оранжерея. Доктор дістав прибори незвичні, Деякі зовсім параметричні. Щось він вимірював, проби зібрав. Їх у пробірочки він поскладав. Чудне авто зробило обстеження І повідомило всіх без обмеження, Що в неба хвороба – звичайне отруєння І червоніє воно від обурення На мешканців міста, які так буденно Отруюють газами землю щоденно. Діагноз встановлено. Тепер що робити? Можна очисні споруди купити, Можна дерев багато саджати, Можна заводи позакривати.