2008 golos kazka bida zhabeniat doneck

1

Всеукраїнська дитяча спілка „Екологіна варта” Донецька обласна дитяча спілка „Екологічна варта” Желаннівський селищний осередок

Підготувала учениця 5 класу Желаннівського селищного осередку Донецької області Ніколаєнко Марина

2008 р.

1

2

Жили-були у невеличкому озері десятеро зелених жабенят. Озеро для жабенят здавалось зручним та гарним. На березі було багато духм’яних квіток, а у воді лілеї цвіли в повній красі. А різноманітні комахи літали всюди. Жабенят влаштовувли ці умови, не дивлячись на те, що на це мальовниче озеро приходили люди: і дорослі, і діти покупатися , відпочити в тіні. Навіть туристи, які бували на озері не робили нічого шкідливого: не смітили, не ловили вудочкою, не жбурляли в жабенят каміння, палиці. Туристам подобалися співи жабенят на березі, що вони навіть не приносили магнітофони. Жабенята спокійно зустрічали кожен день й раділи йому. Здавалося, що не очікувалося ніякої біди. Та одного дня до них пришкандибала жабка із джерельца, з якого витікав струмочок в їхнє озерце. Джерельце знаходилось в ярочку, де жила сімейка жабенят. Жабка розповіла, яке нещастя з ними трапилося: - Ми жили мирно і спокійно, але одного дня приїхали люди на вантажівках та й висипали сміття прямо у яр. Батьки та мої сестри й брати загинули під купою сміття. Я встиг трішки відстрибнути, але в мене влучила розбита пляшка, яка і поранила мені ніжку. Ось така біда з нами сталася. Я залишився сиротою. Так мені стало сумно і болісно, що я вирішив знайти родичів. Чи дозволите мені жити з вами?

- Звичайно, живи з нами, місця вистачить усім, буде веселіше. – відповіли жабенята озера. Вони разом пострибали у воду поплескатися. Жабки гралися та просто лежали на листях лілей, ловили комашок. Постраждале жабеня повеселішало і ніжка швидко зажила. Та жабенята стали помічати, що на озері стало менше комах літати, повіяло якимсь їдким вітерцем над поверхнею води. На воді було багато білої піни і здавалося, що уся вона кипить та тхне неприємний сморід. Коли недалеко біля неї пропливали, то все тіло жабенят аж пекло. Що ж сталося?

2

3

Зібралися на раду жабенята і послухали одне одного про зміни на озері. Одне жабеня розповіло, що помітило: - Вода мені здавалася в озері гіркою і я поплив ближче до впадіння струмка в озеро. Але чим ближче я рухався до нього, тим тяжче було дихати, та пекло шкіру, а вода була майже чорною і сморід все більше посилювався. Я швидше поплив назад. Другі жабенята підтвердили ці явища: - Я бачив, що біля берега, у воді, плаває мертва риба животиком вверх. Інше жабеня розповіло: - Раніше у воді було повно личинок комарів, а тепер їх не видно і дорослі комарі кудись поділися. Також жабенята розповіли, що бачили, як з вантажівок люди кидали різне сміття, бочки, пляшки, з яких витікала рідина у воду. Все стало ясно, що біда прийшла і в їхнє озерце. Жабенята дуже засмутилися. Зрозуміло, що треба покинути рідну домівку, де вони зростали і весело жили. На другий день жабенята зібралися в далеку дорогу, на пошуки нових місць проживання. Деякі з них вирішили залишитися, але озеро все більше забруднювали і жабенята не вижили. Останніми живими істотами загинули раки. Вони вилізли з озера на берег і знесилені ядовитими речовинами застигли на місці. Через деякий час люди здивувалися, що не стало жаб, риб, раків в озері, збільшилися значна кількість мух, та інших літаючих комах. Люди почали хворіти. Потім вони збагнули і зрозуміли, що наробили. Люди вирішили повернути захисників від комах. Всі на землі: дорослі і малі прибрали і прикрасили землю, більше не смітили. Згодом не тільки озеро, 3

4

але змінилася вся країна: на землі не було жодної бляшанки, пакетів, які б плавали у річці, чи лежали на траві. Все виглядало природно чисто. Жабенята помітили, що їхнє озеро чисте і повернулися на рідні простори. Люди теж змінилися і вже більше поважали природу, домівку братів наших менших, не порушували закони природи.

Автор: Ніколаєнко Марина, учениця 5 класу Желаннівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Ясинуватського району Донецької області Керівник : координатор селищного осередку Яструбенко Н.Г.

4

5

5