CATALOGUE DOCUDAYS UA 2018

КАТАЛОГ CATALOGUE

ЗМІСТ CONTENT 4

ОСОБЛИВА ПОДЯКА ACKNOWLEDGEMENTS

6

КОМАНДА ФЕСТИВАЛЮ FESTIVAL TEAM

8

ВІТАННЯ GREETINGS

22

ЖУРІ МІЖНАРОДНОГО КОНКУРСУ DOCU/СВІТ: НОМІНАЦІЯ DOCU/ПРАВА DOCU/WORLD INTERNATIONAL COMPETITION JURY: DOCU/RIGHTS NOMINATION

24

ЖУРІ МІЖНАРОДНОГО КОНКУРСУ DOCU/СВІТ: НОМІНАЦІЯ DOCU/ЖИТТЯ DOCU/WORLD INTERNATIONAL COMPETITION JURY: DOCU/LIFE NOMINATION

26

ЖУРІ КОНКУРСІВ DOCU/КОРОТКО І DOCU/УКРАЇНА DOCU/SHORT AND DOCU/UKRAINE COMPETITIONS JURY

28

СТУДЕНТСЬКЕ ЖУРІ STUDENTS’ JURY

31

ФІЛЬМ-ВІДКРИТТЯ OPENING FILM

33

МІЖНАРОДНИЙ ПОВНОМЕТРАЖНИЙ КОНКУРС DOCU/СВІТ DOCU/WORLD INTERNATIONAL FEATURE-LENGTH COMPETITION

47

МІЖНАРОДНИЙ КОРОТКОМЕТРАЖНИЙ КОНКУРС DOCU/КОРОТКО DOCU/SHORT INTERNATIONAL SHORT COMPETITION

61

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПОВНОМЕТРАЖНИЙ КОНКУРС DOCU/УКРАЇНА DOCU/UKRAINE NATIONAL FEATURE-LENGTH COMPETITION

69

DOCU/ХІТИ DOCU/BEST

77

DOCU/ЮНІСТЬ DOCU/YOUNG

85

ПРОСТА ЖІНОЧА РІВНІСТЬ SIMPLE FEMALE EQUALITY

91

КВІРНІСТЬ QUEERALITY

97

ПОВАЖНА РІВНІСТЬ SENIOR EQUALITY

103

CИНДРОМ РІВНОСТІ EQUALITY SYNDROME

109

НЕОНЕРІВНІСТЬ NEO-INEQUALITY

115

СВЯТА РІВНІСТЬ HOLY EQUALITY

121

РЕТРОСПЕКТИВА АРУНАСА МАТЕЛІСА RETROSPECTIVE OF АRŪNAS MATELIS

133

СПЕЦІАЛЬНІ ПОКАЗИ SPECIAL SCREENINGS

137

ПОДІЯ-ЗАКРИТТЯ CLOSING EVENT

139

ПОКАЖЧИКИ РЕЖИСЕРІВ ТА ФІЛЬМІВ INDEXES OF DIRECTORS AND FILMS

145

ПАРТНЕРИ І ОРГАНІЗАТОРИ PARTNERS AND ORGANISERS

ОСОБЛИВА ПОДЯКА

Генрік Вітфельдт Василь Романюк Світлана Ревенок Посольство Швеції в Україні

Крістоф Спеті Оксана Корницька Посольство Швейцарії в Україні

Беате Келер Ніна Гончаренко Німецький культурний центр «Ґете-Інститут» у Києві

Роман Романов Програмна ініціатива «Права людини та правосуддя» Міжнародного фонду «Відродження»

Сергій Матюшенко Посольство Данії в Україні

Андреас Карабачек Лаура Ергольд Австрійський Культурний Форум

Пилип Іллєнко Сергій Неретін Олена Вакуленко Любов Тузова Марія Дідик Державне агентство України з питань кіно

Ева Фіґель Віктор Собіянський Польський інститут

Сергій Тримбач Національна спілка кінематографістів України

Альона Колпак Кінотеатр «Україна»

Інна Підлуська Міжнародний фонд «Відродження» Ліана Мороз Міжнародни фонд «Відродження» Йоанна Рогозинська Національний фонд підтримки демократії Станіслав Топольницький Представництво Європейського Союзу в Україні Анн Дюруфле Посольство Франції в Україні Матьє Арден Марі Рію Французький інститут в Україні Інна Царькова Посольство Канади в Україні

4

Мирослава Хартмонд Triptych: Global Arts Workshop Іван Козленко Національний центр Олександра Довженка

Павло Білодід Києво-Могилянська Бізнес Школа

Людмила Горделадзе Павло Горделадзе Кінотеатр «Жовтень» Олександр Коуров друкарня «Точка»

Владислав Галушко Фундація «Відкрите суспільство»

Олександр Гусєв Ігор Грабович кінознавці

Світлана Супрун Пакт, Інк. в Україні

Саша Кольцова Дмитро Щебетюк

Iрина Шум МЗС України

Особлива подяка волонтерам Docudays UA

ACKNOWLEDGEMENTS

Henrik Huitfeldt Vasyl Romanyuk Svitlana Revenok Embassy of Sweden in Ukraine Roman Romanov Rule of Law Programme, International Renaissance Foundation Inna Pidluska International Renaissance Foundation Liana Moroz International Renaissance Foundation Joanna Rohozinska National Endowment for Democracy Stanislav Topolnytsky Delegation of the European Union to Ukraine Anne Duruflé Embassy of France in Ukraine Matthieu Ardin Marine Riou French Institute Ukraine Inna Tsarkova Embassy of Canada in Ukraine

Christoph Späti Oksana Kornitska Embassy of Switzerland in Ukraine

Beate Koehler Nina Goncharenko German Cultural Center Goethe-Institut in Kyiv

Sergiy Matyushenko Embassy of Denmark in Ukraine

Andreas Karabaczek Laura Erhold Austrian Cultural Forum

Pylyp Illienko Serhiy Neretin Olena Vakulenko Liubov Tuzova Mariya Didyk Ukrainian State Film Agency

Eva Figel Wiktor Sobijanski Polish Institute

Serhiy Trymbach National Filmmakers’ Union of Ukraine

Alyona Kolpak Ukraine Cinema

Pavlo Bilodid Kyiv-Mohyla Business School

Vladyslav Galushko Open Society Foundation

Lyudmyla Hordeladze Pavlo Hordeladze Zhovten Cinema

Myroslava Hartmond Triptych: Global Arts Workshop

Oleksandr Kourov Tochka Print

Ivan Kozlenko Oleksandr Dovzhenko National Centre

Oleksandr Husiev Ihor Hrabovych film experts

Svitlana Suprun Pact, Inc. in Ukraine Iryna Shum Ministry of Foreign Affairs of Ukraine

Sasha Koltsova Dmytro Shchebetiuk Special thanks to the volunteers of Docudays UA

5

КОМАНДА ФЕСТИВАЛЮ ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ КОМІТЕТ Світлана Смаль голова Організаційного комітету Алла Тютюнник членкиня Організаційного комітету, керівниця програми RIGHTS NOW! Володимир Яворський член Організаційного комітету Олександр Павліченко член Організаційного комітету Геннадій Кофман член Організаційного комітету, програмний директор Роман Бондарчук член Організаційного комітету, арт-директор Дар’я Аверченко членкиня Організаційного комітету, PR-директорка Денис Костюнін член Організаційного комітету, фінансовий директор ПРОГРАМНИЙ ВІДДІЛ Вікторія Лещенко програмерка Дар’я Бассель програмерка, координаторка DOCU/ПРО Ольга Бірзул програмерка, координаторка DOCU/КЛАС та фотовиставки RIGHTS NOW! Oксана Костан координаторка 6

ВІДБІРКОВА КОМІСІЯ Геннадій Кофман продюсер, програмний директор Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA Алла Тютюнник письменниця, кінодраматургиня, журналістка, виконавчий директор Благодійної організації «Фонд милосердя та здоров’я» Олександр Павліченко виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Дар’я Аверченко продюсерка, сценаристка, PR-директорка Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA Роман Бондарчук режисер, арт-директор Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA

Артем Гальчук Анастасія Аксьонова координатори волонтерів Анна Корягіна координаторка перекладів Варвара Снедзіна асистентка DOCU/КЛАС

Володимир Черня технічний координатор

Павло Кравчук контент-менеджер

Олександра Назарова координатор_ка «Живої бібліотеки»

Андрій Макаренко Яків Черня асистенти технічного відділу

Варвара Перекрест дизайнерка

Олена Шульга координаторка DOC/САДОК

Сергій Єлфимов технічне забезпечення RIGHTS NOW! (IZONE)

Оксана Кушнірук асистентка координаторки DOC/САДОК

Ігор Кофман координатор відеотеки

Марія Стоянова координаторка події B2B DOC Producers Meet Producers Юлія Карташова фандрейзерка Марина Лазаренко Олександр Сімудров координатори залів кінотеатру «Жовтень» Сергій Греков координатор залів кінотеатру «Україна»

PR ТА ПРЕС-СЛУЖБА

ГОСТЬОВИЙ СЕРВІС

Олександра Набієва PR-менеджерка

Ірина Шварцблат координаторка гостьового сервісу

Олеся Мигаль координаторка медіапартнерів Катерина Луцька PR-менеджерка програми RIGHTS NOW! ВІДДІЛ З ВИРОБНИЦТВА Сабіна Асадова менеджерка з виробництва

Юлія Кузнєцова коректорка української версії

Сергій Лисенко Ірина Лисенко субтитрування та пост-продакшн

Володимир Яворський юрист, міжнародний експерт з прав людини

Дарина Ніколенко прес-координаторка

ТЕХНІЧНИЙ ВІДДІЛ

Вікторія Каждан асистентка гостьової координаторки Богдан Алтиннік координатор журі Антон Алексаха асистент координатора журі Тетяна Кулик координаторка гостьового сервісу / українські учасники

Вікторія Кофман друга координаторка відеотеки Євген Антюхін координатор системи продажу квитків Олексій Ляльчук координатор квиткової системи Роман Шаламов відповідальний за зміни в розкладі РЕДАКЦІЙНИЙ ВІДДІЛ Вікторія Хоменко редакторка сайту, менеджерка з комунікацій DOCU/ПРО Юлія Коваленко редакторка фестивального гіда та програмки Наталія Петринська випускова редакторка Віктор Глонь редактор каталогу Роксолана Машкова перекладачка Джим Тодд коректор англійської версії

Марина Карповець коректорка сайту

Даша Подольцева дизайнерка Лара Яковенко дизайнерка Олександр Коуров дизайнер, верстальник Володимир Шуваєв координатор фотослужби Микита Юренєв, Олександр Попенко, Сергій Хандусенко фотографи МОДЕРАТОРИ ТА МОДЕРАТОРКИ Марія Томак, Катерина Поправка, Олександр Виноградов, Марина Степанська, Ірина Зайцева, Максим Буткевич, Олександра Назарова, Юлія Гудошник, Ірина Славінська, Маргарита Тулуп, Олександр Виноградов, Юлія Коваленко, Ангеліна Карякіна, Олеся Мигаль ФІНАНСОВИЙ ВІДДІЛ Денис Костюнін фінансовий директор Анна Коваленко Едуард Момоток фінансові менеджери

FESTIVAL TEAM ORGANISATIONAL COMMITTEE Svitlana Smal chairwoman of Organisational committee Alla Tyutyunnyk member of Organisational committee, RIGHTS NOW! programme supervisor Volodymyr Yavorsky member of Organisational committee Oleksandr Pavlichenko member of Organisational committee Gennady Kofman member of Organisational committee, programme director Roman Bondarchuk member of Organisational committee, art-director Dar’ya Averchenko member of Organisational committee, PR-director Denys Kostyunin member of Organisational committee, financial director PROGRAMMING DEPARTMENT Viсtoria Leshchenko programmer Darya Bassel programmer, DOCU/PRO coordinator

SELECTION COUNCIL Gennady Kofman producer, programme director of Docudays UA International Human Rights Documentary Film Festival Alla Tyutyunnyk author, screenwriter, journalist, president of Kherson Regional Fund for Charity and Health Oleksandr Pavlichenko executive Director of the Ukrainian Helsinki Human Rights Union Dar’ya Averchenko producer, screenwriter, PR-director of Docudays UA International Human Rights Documentary Film Festival Roman Bondarchuk director, art-director of Docudays UA International Human Rights Documentary Film Festival Volodymyr Yavorsky lawyer, international expert on human rights PR AND PRESS SERVICE Oleksandra Nabieva PR manager

Anna Koriagina coordinator of interpreters

Volodymyr Chernya tech coordinator

Varvara Snedzina assistant for DOCU/CLASS

Andriy Makarenko Yakiv Chernya tech service assistants

Oleksandra Nazarova Living Library coordinator Olena Shulha coordinator of DOC/SADOC

Serhii Yelfymov tech support of RIGHTS NOW! (IZONE)

Oksana Kushniruk assistant coordinator of DOC/SADOC

Ihor Kofman coordinator of video library

Mariya Stoyanova coordinator of the event B2B DOC Producers Meet Producers

Viktoriya Kofman second coordinator of video library

Yuliya Kartashova fundraiser Maryna Lazarenko Oleksandr Simudrov Zhovten Cinema halls coordinators

Yevhen Antiukhin coordinator of the ticket selling system Oleksiy Lyalchuk coordinator of ticketing system

Serhiy Hrekov Ukraine Cinema halls coordinators

Roman Shalamov schedule changes supervisor

GUEST SERVICE

EDITORIAL DEPARTMENT

Iryna Shvartsblat guest service coordinator

Daryna Nikolenko press coordinator

Viktoria Kazhdan guest service coordinator assistant

Olesya Mygal media partners coordinator

Bohdan Altynnik jury coordinator

Kateryna Lutska RIGHTS NOW! programmer PR-manager

Anton Aleksakha jury coordinator assistant

Olga Birzul programmer, coordinator of DOCU/CLASS and photo exhibition

PRODUCTION DEPARTMENT

Tetiana Kulyk guest service coordinator / Ukrainian participants

Sabina Asadova production manager

TECH DEPARTMENT

RIGHTS NOW! Oksana Kostan coordinator

Artem Halchuk Anastasiya Askyonova coordinator of volunteers

Sergiy Lysenko Iryna Lysenko subtitling and post-production

Viktoriya Khomenko website editor communications manager of DOCU/PRO Yulia Kovalenko editor of the festival guide and schedule Natalia Petrynska publishing editor Viktor Hlon catalogue editor Roksolana Mashkova translator

Jim Todd English version proofreader Yuliya Kuznietsova Ukrainian version proofreader Maryna Karpovets website proofreader Pavlo Kravchuk content manager Varvara Perekrest designer Dasha Podoltseva designer Lara Yakovenko designer Oleksandr Kourov designer, layout Volodymyr Shuvayev photo service coordinator Mykyta Yureniev Oleksandr Popenko Sergii Khandusenko photographers MODERATORS Maria Tomak, Kateryna Popravka, Maryna Stepanska, Iryna Zaytseva, Oleksandra Nazarova, Yuliya Hudoshnyk, Iryna Slavinska, Marharyta Tulup, Oleksandr Vynohradov, Yulia Kovalenko, Angelina Kariakina, Olesya Mygal FINANCIAL DEPARTMENT Denys Kostyunin financial director Anna Kovalenko Eduard Momotok financial managers

7

ВІТАННЯ

Олександр Павліченко Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

РІВНІ РІВНОСТІ Унікальність кожної особистості породжує її відмінність від інших, що в суспільному сприйнятті може отримувати різну оцінку та ставлення. Коли йдеться про права людини та основоположні свободи, то універсальний характер системи забезпечення цих прав і свобод визначає рівність і відсутність дискримінації як основні чинники для характеристики демократичного суспільства. Немає маленьких людей із маленькими правами, коли йдеться про права дітей. Не може бути виправдана нетерпимість через інакшість, з чим би вона не асоціювалась: належністю до якоїсь із етнічних груп, громадянством, мовою, релігією, кольором шкіри, статтю або сексуальною орієнтацією, сімейним станом, політичними уподобаннями, віком, станом здоров`я, іншими ознаками… Усі різні, однак усі рівні у своїх правах. Це є складною аксіомою, яку сьогодні засвоює українське суспільство, долаючи сексистські, расистські, гомофобні стереотипи і випадки «мови ворожнечі».

8

Радянський спадок, за яким ще дехто сумує і який віднайшов у «духовних скріпах» опору в окупованому Криму та непідконтрольних районах Донецької та Луганської областей, відзначався блюзнірством, коли високі слова про рівність усіх заперечувались побутовим антисемітизмом, специфічним ставленням до «чурок», «ліц кавказской національності». І цей радянський спадок вимагає подолання і через 27 років після розпаду СРСР. Стереотипи про інакшість та особливість, підкріплені державою на інституційному рівні, призводять до трагедій рівня Голокосту, примусового винищення психічно хворих, депортації цілих народів і народностей, що їх демонстрували гітлерівська Німеччина і СРСР сталінських часів. У цьому вигляді дискримінація, доведена до абсолюту, є найвагомішим аргументом для того, щоб її не допускати навіть у найменших проявах. Саме це і є метою цьогорічного Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.

GREETINGS

Oleksandr Pavlichenko Executive Director of the Ukrainian Helsinki Human Rights Union

EQUAL EQUALITIES The uniqueness of each person makes her or him different from others, which can cause different evaluations and attitudes in the public perception. When we are talking about human rights and fundamental freedoms, the universal character of the system for ensuring these rights and freedoms defines equality and lack of discrimination as the main factors characterising a democratic society. There are no small people with small rights when we are talking about children’s rights. Intolerance cannot be justified by otherness or difference, regardless of what it is associated with – ethnic identity, citizenship, language, religion, skin colour, gender or sexual orientation, marital status, political preferences, age, the condition of one’s health, or any other characteristics…

Everyone is different, but everyone has equal rights. It is a complex axiom which Ukrainian society is learning today, overcoming sexist, racist, homophobic stereotypes and cases of ‘hate speech’.

The Soviet heritage, which some people still miss and which found a spiritual foundation in occupied Crimea and the uncontrolled districts of the Donetsk and Luhansk regions, was characterised by a profanity in which lofty words about equality for everyone were negated by everyday anti-Semitism, the peculiar attitude towards ‘churki’ and ‘persons of Caucasian nationality’, and this Soviet heritage still has to be overcome even 27 years after the collapse of the USSR. Stereotypes about otherness and difference, supported by the state at the institutional level, lead to tragedies on the scale of the Holocaust, the extermination of mentally ill people, deportations of whole nations and ethnicities, which were carried out

by Hitler’s Germany and the USSR in Stalin’s times. These embodiments of discrimination, carried out to the extremes, are the best argument for preventing even the smallest cases of discrimination. And that is the goal of this year’s Docudays UA International Human Rights Documentary Film Festival.

9

ВІТАННЯ

Мартін Хаґстрьом Посол Швеції в Україні

Любі друзі Docudays UA! Цього року організатори обрали РІВНІ РІВНОСТІ як основну тему фестивалю. Ця концепція справді може охоплювати найрізноманітніші точки зору, і я з нетерпінням чекаю на кілька надзвичайно цікавих інтерпретацій у рамках програми Docudays UA 2018 – фестивалю, який посольство Швеції в Україні з гордістю підтримує з 2012 року. Одна зі сфер рівності, на якій зосереджує увагу шведський уряд, – це гендерна рівність. Наша увага заснована на стійкому переконанні, що рівні права і можливості як для жінок, так і для чоловіків, як для дівчат, так і для хлопців – це справа принципу. Водночас, досвід нашої країни протягом останніх десятиліть показує, що поступ до гендерної рівності – це рушій економічного зростання і сталого розвитку у ширшому розумінні. Для будь-якого суспільства розумнішим рішенням є повною мірою використовувати досвід і потенціал усього населення, а не лише його меншої частини, представленої чоловіками. По всьому світу спостерігається загальна тенденція до покращення гендерної рівності. Представництво жінок у парламентах зростає. Більше дівчат ходять до школи. Але в усіх країнах гендерна рівність все ще залишається баченням майбутнього, а не реальністю. У себе вдома Швеція стоїть на твердих позиціях у боротьбі з дискримінацією і працює над тим, щоб жінки і чоловіки мали 10

однакову можливість формувати суспільство і власне життя. На міжнародному рівні Швеція поширює феміністичну зовнішню політику. Для мене як посла це означає, що я, по суті, несу відповідальність за те, щоб ми систематично застосовували гендерну перспективу в усіх сферах нашої діяльності, зосереджуючись на рівному доступі до прав, представництва і ресурсів. В Україні Швеція послідовно і вже багато років підтримує ініціативи, спрямовані на викорінення дискримінації за будьякою ознакою і забезпечення рівних прав і можливостей жінкам і чоловікам у всіх галузях. Ми підтримуємо українські жіночі громадські організації і посилення політичного представництва жінок, а наш проект «Гендерно-чутливе бюджетування», який ми втілюємо у співпраці з Міністерством фінансів України, на практиці здійснює гендерний аналіз програм, які фінансуються з державного бюджету, і допомагає покращити вплив державної політики ще на стадії планування. Уже багато чого досягнуто, проте, ще залишається багато викликів. На мою думку, однією із, мабуть, найнагальніших проблем є брак інформації та суспільної дискусії про реальну ситуацію з гендерною рівністю в Україні. І тут ініціатива Docudays UA, обравши основною темою фестивалю РІВНІ РІВНОСТІ, є на часі і може зіграти вкрай важливу роль у запровадженні більш компетентної дискусії у країні. Бажаю всього найкращого фестивалю!

GREETINGS

Martin HagstrĂśm Ambassador of Sweden to Ukraine

Dear friends of Docudays UA! This year, the organisers have chosen EQUAL EQUALITIES as the main theme of the festival. This concept can indeed cover a multitude of perspectives, and I look forward to a number of highly interesting interpretations within the programme of Docudays UA 2018, a festival that the Swedish Embassy in Ukraine has proudly supported since 2012.

One area of equality which is very much at the centre of attention for the Swedish Government is gender equality. This focus is based on the strong conviction that equal rights and opportunities for both women and men, girls and boys, is a matter of principle. At the same time, our own national experience over the past decades shows that progress towards gender equality is a driver of economic growth and broader sustainable development. For any society, it’s smarter to draw fully on the experiences and tap the potential of the whole population, rather than just the slightly less than 50 percent that happen to be male.

As a general trend, all around the world, gender equality is improving. The proportion of women in parliaments is increasing. More girls go to school. But in all countries, gender equality remains a vision, not a reality.

Domestically, Sweden has taken a firm stance to end discrimination, and to work towards ensuring that women and men

have the same power to shape society and their own lives. Internationally, Sweden is promoting a feminist foreign policy. For me as an Ambassador, this means that I am ultimately responsible for ensuring that we apply a systematic gender perspective in all areas of our activities, focusing on equal distribution of rights, representation and resources.

In Ukraine, Sweden has consistently and over many years supported initiatives that aim to eliminate discrimination on any grounds and ensure equal rights and opportunities of women and men in all walks of life. We support Ukrainian women’s NGOs and the stronger political representation of women, and our Gender Responsive Budgeting project, implemented together with the Ukrainian Ministry of Finance, does practical work on the gender analysis of programmes funded from the state budget, helping to improve the impact of government policies already at the planning stage.

Much has been achieved, but many challenges remain. To my mind, one of the perhaps most pressing challenges is a lack of information and debate about the real situation for gender equality in Ukraine.

Here, the initiative by Docudays UA to have EQUAL EQUALITIES as their main theme is very timely, and can play a very important role in driving a more informed national discussion.

All the best for the festival!

11

ВІТАННЯ

Хюґ Мінґареллі Посол, Голова представництва Європейського Союзу в Україні

Мені дуже приємно вітати всіх на Docudays UA 2018. Уже вп’ятнадцяте цей міжнародний фестиваль документального кіно про права людини пропонує вражаючу колекцію фільмів. Я переконаний, що його глядацька аудиторія і далі зростатиме – не лише під час восьми фестивальних днів у Києві, а й по всій Україні, коли фестиваль вирушить у мандри в останній чверті року. Для всіх нас, глядачів, Docudays UA є унікальною платформою, яка використовує силу оповіді та художнього вираження, щоб просувати демократію, верховенство права і повагу до прав людини. Права людини – одна з цінностей, які ми поділяємо, – стверджують, що всі люди, незалежно від країни, культури і контексту, народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Загальною темою цьогорічного фестивалю є рівність – як у найширшому сенсі, так і стосовно окремої особи чи групи і їхньої боротьби за рівність. Справді, рівність – це багатошарове й складне поняття. Це можна зрозуміти вже з назви фестивалю – РІВНІ РІВНОСТІ – яку можна

12

прочитати у два способи: «рівність різних рівностей» та «ступені рівності». Рівність передбачає кілька ключових сфер, таких, як рівність перед законом, недискримінація, культурна, релігійна та мовна різноманітність, гендерна рівність та інші. Крім того, рівність має різні виміри: наприклад, вимір поваги і визнання, ресурсів, роботи, влади чи любові, турботи і солідарності. Фільми та дискусії фестивалю роблять важливий внесок у краще розуміння та прийняття переваг рівності у наші часи. Як і в минулі роки, я хотів би подякувати Docudays UA та його партнерам за їхній ентузіазм і щиру відданість справі демократичних принципів, прав людини і фундаментальних свобод. Також я скористаюся цією можливістю, щоб запевнити вас, що ЄС докладатиме всіх зусиль для просування рівності у своїй роботі в Україні. Ми продовжуватимемо наші спільні з урядом та громадянами України зусилля, покликані гарантувати повагу до прав кожної людини.

GREETINGS

Hugues Mingarelli Ambassador, Head of Delegation of the European Union in Ukraine

It is my greatest pleasure to welcome everyone to Docudays UA 2018. For the 15th time the international human rights documentary festival is presenting an impressive collection of films. I am sure its audiences will continue to grow, not only during the eight days of the festival in Kyiv, but also throughout Ukraine when the festival takes to the road later in the year.

For all of us viewers, Docudays UA is a unique platform which uses the power of storytelling and artistic expression to promote democracy, the rule of law and respect of human rights. Human rights, one of our shared values, determine that all human beings, irrespective of country, culture and context, are born free and equal in dignity and rights. The overarching theme of this year’s festival is equality, either in its broadest terms or in respect to an individual or a group and their struggle for equality.

Equality is indeed a multi-layered and complex concept, as can already be seen from the festival’s title which can be understood as Equal Equalities or Levels of Equality.

Equality includes a number of key areas such as equality before the law, nondiscrimination, cultural, religious and linguistic diversity, and gender equality, to name just a few. Equality also has different dimensions such as those of respect and recognition, resources, work, power or love, care and solidarity. The festival’s films and its discussions make a valuable contribution towards better understanding and embracing the benefits of equality in this day and age.

As in previous years, I would like to thank Docudays UA and its partners for their enthusiastic work and genuine dedication to the causes of democratic principles, human rights and fundamental freedoms.

I also take this opportunity to assure you of the EU’s strongest commitment to promoting equality in our work in Ukraine.

We will continue our joint efforts with the government and citizens of Ukraine to guarantee the respect of human rights for all.

13

ВІТАННЯ

Євген Бистрицький Завідувач відділу філософії культури, етики й естетики Інституту філософії НАН України; виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» (1998–2017 рр.)

Тема цьогорічного фестивалю – РІВНІ РІВНОСТІ. Коли ми говоримо про рівність, то кожен уявляє її значення по-своєму. Для одних – це рівність у статках. Для іншого рівність – це відчуття власного громадянського статусу як рівного будь-кому зі співгромадян. А ще для когось – це рівність лише у ставленні до представників своєї національності. Повільно відходить у минуле радянське розуміння рівності, коли на словах і гаслах усім усього порівну, а на ділі – черги у магазинах та всілякі блага для номенклатурної касти «рівніших за інших». Пішли у небуття переслідування, арешти і ГУЛАГ для інакодумців, покарання Інших за гендерну ідентичність і сексуальну орієнтацію. Наша незалежність покінчила з оспівуванням примарної рівності народів і етносів в умовах примусової русифікації національних культур. Назавжди пішли у небуття «рівні нерівності» для народів,

14

людей і культур. А як ми з вами, громадяни вільної України, сприймаємо рівність, що дісталась нам разом із нашою незалежністю? Чим є для нас рівність не лише як справедливий розподіл спільних благ – в отриманні платні за нашу працю, за бізнесову активність, за державну службу або як пенсію чи соціальну допомогу? Чи відчуваємо ми рівність як громадяни? Чи є ми не лише толерантними, а й єдиними зі співгромадянами іншої національності чи іншої думки задля побудови солідарного демократичного суспільства? Чи розуміємо ми, що будь-яка соціальна рівність починається там, де ми отримуємо рівні права, щоб бути вільними членами суспільства, мати право на власну думку, на власний вибір віри, на недоторкане персональне життя у державі, яка безумовно рахується з гідністю кожного з нас? Ми певні, що ми побудуємо суспільство без дискримінації, у якому рівності нарешті будуть рівними.

GREETINGS

Yevhen Bystrytskyi Head of the department of philosophy of culture, ethics and aesthetics of the Institute of Philosophy at the Ukrainian National Academy of Sciences; executive director of the International Renaissance Foundation (1998–2017)

The topic of this year’s festival is EQUAL EQUALITIES. When we talk about equality, everyone has their own idea of this word. For some, it is equality of wealth. For others, equality is the perception of your citizenship status as equal to any other fellow citizen. For still others, it is equality only in relation to the members of their own nation.

The Soviet understanding of equality, when in words and slogans everything was equal for everyone, but in fact there were long lines in stores and all kinds of benefits for the caste of nomenclature who were ‘more equal than others’, is gradually receding into the past. There is no more persecution, no more arrests or Gulag for dissidents, no more punishment of Others for gender identity and sexual orientation.

Our independence brought to an end the celebration of illusory equality of peoples and ethnicities under the conditions of forced Russification of national cultures.

‘Equal inequalities’ for nations, people and cultures are gone forever from our country. But how do we citizens of Ukraine perceive the equality we received with our independence? What is equality for us? Should it not mean more than the fair distribution of common goods – receiving pay for our work, for business activities, for the civil service, or as a pension or social benefits? Do we feel equal as citizens? Are we not just tolerant, but also united with our fellow citizens, of other nationalities or other beliefs, for the sake of building a democratic society of solidarity? Do we understand that real social equality starts where we receive equal rights to be free members of society, to have the right to our own opinions, to our choice of faith, to an inviolable personal life in a state which unconditionally takes everyone’s dignity into account?

We are confident that we will build a society without discrimination, in which equalities will finally be equal.

15

ВІТАННЯ

Інна Підлуська Заступниця виконавчого директора Міжнародного фонду «Відродження»

Коли ми говоримо про Європу, ми маємо на увазі насамперед європейські цінності, які об’єднують країни і народи, і, хоч не мають географічних кордонів, є основою спільного простору поваги до прав людини, свободи, гідності, толерантності й різноманіття. Саме ці цінності формують суспільні орієнтири та принципи міжлюдських взаємовідносин. Коли ми говоримо, що Україна – це Європа, ми маємо на увазі, зокрема, і те, що Україна поділяє європейські цінності. Усі цінності без винятку і серед них – повагу до рівності й різноманіття. У час, коли перед Україною постають величезні виклики, саме довкола європейських цінностей можуть згуртуватися люди, для кого свобода, повага до прав людини та людської гідності мають ключове значення. Ті, хто визнає, що всі люди народжуються рівними, вільними й унікальними. Хто сприймає різноманітність як реальність сучасного світу, а повагу до різноманітності – як цінність і показник зрілості суспільства. Хто переконаний, що кожна людина має право на повагу до власної гідності, що нерозривно пов’язане з ви-

16

знанням гідності інших. Має право бути не схожою на інших і при цьому не зазнавати жодної дискримінації за будь-якою ознакою: кольору шкіри чи політичних поглядів, релігійних переконань, гендерної ідентичності, статі, віку, місця проживання чи фізичних можливостей. Має право самовизначатися, користуючись власним розумінням добра і свободою вибору. Право бути собою. Цінності не завжди сприймаються суспільствами як даність. Свідченням цього є зростання європесимізму, євроскептицизму, антиліберального популізму та суспільної поляризації у Європі. Заперечення рівності та різноманіття як загальновизнаних цінностей підриває суспільну єдність, солідарність, довіру та стискає простір, у якому можливі діалог та порозуміння. Такі громадські платформи, як фестиваль Docudays UA, допомагають розширити цей простір, зробити суспільство більш відкритим до розуміння, сприйняття і підтримки рівності як спільної цінності, невід’ємної частини поваги до людської гідності у європейській Україні.

GREETINGS

Inna Pidluska Deputy executive director of the International Renaissance Foundation

When we talk about Europe, first of all we mean the European values that unite countries and people. While these have no geographic boundaries, they are the foundation of a common space of respect for human rights, freedom, dignity, tolerance and diversity. These values form the social orientations and principles of interpersonal relationships. When we say that Ukraine is Europe, we mean in particular that Ukraine shares European values – all values without exception, and respect for equality and diversity among them.

At a time when Ukraine faces enormous challenges, it is precisely the European values that unite people who view freedom, respect for human rights and human dignity as of key importance. People who recognize that all people are born equal, free and unique. People who perceive diversity as a reality of the contemporary world, and regard respect for diversity as a value and indicator of the maturity of society. People who believe that everyone has the right to have his or her dignity respected, which is

inextricable from recognising the dignity of others. That everyone has the right to be unlike any other person, without any discrimination whatsoever on any ground – be it skin colour or political views, religious beliefs, gender identity, gender, age, place of residence or physical ability. That everyone has the right to self-determination based on his or her own understanding of good and freedom of choice. The right to be oneself.

Values are not always perceived by societies as a given. Take as an example the rise of Euro-pessimism, Euro-scepticism, illiberal populism, and social polarisation in Europe. The denial of equality and diversity as universally recognised values undermines social unity, solidarity, and trust, and reduces the space for dialogue and understanding. Civic platforms like the Docudays UA festival help expand this space, and make society more open to understanding, acceptance and support of equality as a common good and an integral part of respect for human dignity in a European Ukraine.

17

ВІТАННЯ

Карл Ґершман Президент Національного фонду підтримки демократії

Чотири роки тому український народ сміливо, в один голос закликав до змін, щоб поставити країну на шлях до демократії та незалежності. Відтоді було багато досягнень, і хоча декого розчаровують темпи і масштаби реформ, уже неможливо повернутися до минулого. Ця боротьба надзвичайно складна. Війна на сході, що досі триває, та окупація Криму спричинили такі соціальні зсуви, яких іще не було відтоді як Україна здобула незалежність більш ніж чверть століття тому. Часи великих змін часто супроводжуються непевністю і страхом. Але в такі моменти найважливіше зосередитися на тому, який далекий шлях Україна пройшла після темних часів комунізму і Голодомору, наскільки вона сьогодні більш об’єднана, ніж будь-коли у своїй історії, і наскільки боротьба за демократію в Україні важлива для великої боротьби за демократію в регіоні та по всьому світу.

18

Тема цьогорічного XV Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини – РІВНІ РІВНОСТІ – зараз особливо на часі. Революція гідності продемонструвала життєствердження і розмаїття українського суспільства і показала силу об’єднаного народу, який бореться за людську честь, свободу і соціальну справедливість. У часи підйому антилібералізму в Європі та інших регіонах Україна пропонує світу зразок того, як можна узгодити між собою цінності рівності та свободи і як права меншин можна підтримувати, захищаючи демократичні права та процеси. Хай стяг людської гідності, який був піднятий на Майдані, і далі об’єднує українців і надихає їхніх численних друзів по всьому світу.

GREETINGS

Carl Gershman President of the National Endowment for Democracy

Four years ago, the Ukrainian people called boldly, in a united voice, for change – to set the country decisively on the path to democracy and independence. Much has been achieved since then, and though some are frustrated by the pace and scope of reform, there is no turning back to the past. The struggle is exceedingly difficult.

The continuing war in the East and the occupation of Crimea have introduced a social dislocation unprecedented since Ukraine gained independence more than a quarter of a century ago. Times of great change are often accompanied by insecurity and fear. But in such moments, it is crucial to focus on how far Ukraine has come since the dark days of Communism and the Holodomor; how much more united Ukraine is today than ever before in its history; and how much the struggle for democracy in Ukraine means to the larger struggle for democracy in the region and throughout the world.

The theme of this year’s 15th annual Docudays UA human rights film festival is EQUAL EQUALITIES, which is particularly timely. The Revolution of Dignity showed the vitality and diversity of Ukrainian society and demonstrated the power of a united people fighting for human dignity, freedom and social justice. At a time of rising illiberalism in Europe and other regions, Ukraine offers a model to the world of how the values of equality and liberty can be reconciled, and how minority rights can be preserved by the defence of democratic rights and processes.

May the banner of human dignity that was unfurled on the Maidan continue to unite Ukrainians and inspire their many friends throughout the world.

19

ВІТАННЯ

Пилип Іллєнко Голова Державного агентства України з питань кіно

Дорогі друзі! Вітаю вас на наймасштабнішій правозахисній кіноподії в Україні! Щороку професійна команда Docudays UA спільно з Держкіно та багатьма небайдужими організаціями демонструє найцікавіші українські та іноземні документальні стрічки, об’єднані тими соціальними темами, що є найбільш актуальними у світі. Тема цьогорічного фестивалю – РІВНІ РІВНОСТІ, і я переконаний, що добірка тих фільмів, яку ми побачимо впродовж цього тижня, принесе вам кінематографічне задоволення і дасть відповіді на багато непростих запитань. Адже кіно як найбільш масовий вид мистецтва здатне здійснювати величезні зміни: спершу – всередині нас, а згодом – у всьому суспільному устрою. Зрештою, якщо ви стали частиною цього фестивалю, то вже знаєте, за чим сюди прийшли. Незабутніх вражень!

20

GREETINGS

Pylyp Illienko Head of the Ukrainian State Film Agency

Dear friends, I welcome you to the largest human rights film event in Ukraine!

Every year, the professional team of Docudays UA, together with the Ukrainian State Film Agency and many other organisations, presents the most interesting Ukrainian and foreign documentaries, united by the social topics which are the most relevant in the world today.

The topic of this year’s festival is EQUAL EQUALITIES, and I am confident that the selection of the films which we will see during the festival week will bring you cinematic joy and give you answers to many complex questions. Because cinema, as the biggest mass form of art, is capable of causing great change: first inside us, and then in the social order in general.

After all, if you have become a part of this festival, you already know what you came here for.

I wish you unforgettable experiences!

21

ЖУРІ МІЖНАРОДНОГО КОНКУРСУ DOCU/СВІТ: НОМІНАЦІЯ DOCU/ПРАВА DOCU/WORLD INTERNATIONAL COMPETITION JURY: DOCU/RIGHTS NOMINATION

22

Дмитро Щебетюк

Dmytro Shchebetiuk

Україна

Ukraine

Співзасновник громадської ініціативи «Доступно.UA», багаторазовий чемпіон України з плавання. Народився 1989 року в Кам’янці-Подільському (Хмельницька область). У 2011 закінчив Національний авіаційний університет за спеціальністю «Автоматика та автоматизація на транспорті». Займався музикою, грав у гурті на електрогітарі та співав на бек-вокалі. У 2015 виконав норматив майстра спорту України з плавання. Став співзасновником «Доступно.UA», яка спрямована на створення тренду доступності, нормалізації інвалідності в суспільстві та мотивації до активного життя. У 2017-му став ведучим рубрики «Інклюзія» у програмі «#@)₴?$0 з Майклом Щуром», отримав нагороду Top 30 under 30 від KyivPost та увійшов до рейтингу «100 найвпливовіших українців» за версією журналу ФОКУС.

Co-founder of the Dostupno.UA civic initiative, multiple champion for Ukraine in swimming. Born in 1989 in KamianetsPodilskyi (Khmelnytskyi region). In 2011 he graduated in Automatics and Transport Automation from the National Aviation University. Dmytro was in a band, playing electric guitar and singing backing vocals.

In 2015 he became a Master of Sports of Ukraine in swimming. He became the cofounder of Dostupno.UA, an organisation aiming to set a trend of accessibility and normalisation for disability in society and to motivate an active lifestyle. In 2017 he started hosting the Inclusion segment on the TV show #@)₴?$0 with Michael Shchur, he received the Top 30 under 30 award from KyivPost, and was included in Ukraine’s Top 100 Most Influential People in FOCUS magazine.

Марія Шищенкова

Maria Chichtchenkova

Білорусь

Belarus

Координаторка захисту для країн Європи та Центральної Азії у Front Line Defenders – ірландській міжнародній організації, яка забезпечує швидке й ефективне реагування з питань захисту загрожених правозахисників, аби вони могли продовжувати свою роботу як ключові агенти соціальних змін. Марія відповідає за розвиток зв’язків із правозахисниками в Європі та Центральній Азії, забезпечуючи нагальне реагування у разі загроз для правозахисників; вона розслідує погрози і напади, з якими стикаються правозахисники, забезпечує аналіз таких випадків і шукає відповідні матеріали для заходів на їхній захист. Вона має понад 10 років досвіду роботи з національними та міжнародними правозахисними організаціями регіону. Має магістерську ступінь із суспільствознавства, яку здобула у Вищій нормальній школі та Вищій школі соціальних наук (Париж).

A protection coordinator for Europe and Central Asia at Front Line Defenders, an Irish international human rights organisation that provides fast and effective action to help protect human rights defenders at risk so they can continue their work as key agents of social change. She is responsible for developing contacts with human rights defenders throughout Europe and Central Asia, providing rapid response to cases of HRDs at risk, undertaking research and fact-finding missions on the threats and attacks that they face, providing analysis and producing relevant materials to take action in their support. She has over 10 years’ experience of work with national and international human rights organisations in the region. She holds an M.A. in Social Sciences from L’École Normale Supérieure and L’École des Hautes Études en Sciences Sociales (Paris).

ЖУРІ МІЖНАРОДНОГО КОНКУРСУ DOCU/СВІТ: НОМІНАЦІЯ DOCU/ПРАВА DOCU/WORLD INTERNATIONAL COMPETITION JURY: DOCU/RIGHTS NOMINATION

Олена Шевченко

Olena Shevchenko

Україна

Ukraine

Олена Шевченко – правозахисниця та активістка з України, фокусом роботи якої є захист прав та інтересів ЛҐБТ-спільноти та жінок. З 2012 року є головою громадської організації «Інсайт», яка була заснована у 2008 році. ГО «Інсайт» є унікальною ЛҐБТКІ-організацією завдяки спеціалізації на боротьбі за права жінок та феміністичних принципах роботи. ГО «Інсайт» активно працює з трансґендерними людьми в Україні. Сьогодні ГО «Інсайт» є помітною та впливовою адвокаційною організацією як в Україні, так і в міжнародному співтоваристві, яка просуває права людини та веде справи у Європейскому суді з прав людини. Олена закінчила Національний педагогічний університет імені М. Драгоманова з відзнакою. З 2010 по 2011 рік була співголовою міжнародної організації ІҐЛІО, що дало змогу інтегрувати міжнародний досвід у роботу на національному рівні. Співавторка двох досліджень та публікації «Абетка з прав ЛҐБТ». З 2016 року – співголова Коаліції з протидії дискримінації в Україні. У жовтні 2016-го року обрана в правління міжнародної правозахисної організації ILGA-Europe.

Olena Shevchenko is a human rights defender from Ukraine who focuses on defending the rights and interests of the LGBT community and women. Since 2012 she has been the head of Insight NGO, which was founded in 2008. Insight NGO is a unique LGBTQI organisation due to its specialisation in the protection of women’s rights and feminist principles of work. Insight NGO actively works with transgender people in Ukraine. Insight NGO is now a well-known and influential advocacy organisation both in Ukraine and internationally; it promotes human rights and handles cases in the European Court of Human Rights. Olena graduated with distinction from the National Pedagogical Dragomanov University. In 2010-11 she was a co-chair at the IGLYO International Organisation, which helped to integrate an international working experience on a national level. She is a co-author of research for the publication LGBT Rights Alphabet.

Since 2016 she has been joint head of the Coalition for Combating Discrimination in Ukraine. In October 2016 she was elected a board member at the ILGA-Europe International Human Rights Organisation.

23

ЖУРІ МІЖНАРОДНОГО КОНКУРСУ DOCU/СВІТ: НОМІНАЦІЯ DOCU/ЖИТТЯ DOCU/WORLD INTERNATIONAL COMPETITION JURY: DOCU/LIFE NOMINATION

24

Чілла Кату

Csilla Kató

Румунія

Romania

Чілла Кату – програмна директорка кінофестивалю Astra, на якому працювала від 1998 року як членкиня відбіркової комісії та кураторка спеціальних програм і майстер-класів, координаторка секцій Astra Film Junior та DocumentaryTank@AFF. Як асистентка продюсера і продюсерка працювала над низкою докуменальних фільмів, також брала участь у роботі журі на кількох фестивалях документальних фільмів. Вивчала кінознавство та культурну антропологію в Будапештському університеті ім. Лоранда Етвеша в Угорщині, в Лондонській школі економіки та Австралійському національному університеті в Канберрі.

Csilla Kató is a programme director who has worked with Astra Film Festival since 1998 as a member of the selection committee and curator of special programmes and workshops, as well as coordinator of Astra Film Junior and DocumentaryTank@ AFF. She has been assistant producer and producer for a number of documentary films, and a jury member at several documentary film festivals. She studied Film Studies and Cultural Anthropology at the Eötvös Loránd University in Budapest, at the London School of Economics, and at the Australian National University in Canberra.

Лучяно Барізоне

Luciano Barisone

Швейцарія

Switzerland

Ведучий кіноклубів, журналіст і кінокритик спеціалізованих часописів, від 1997го Лучяно Барізоне брав участь у підготовці низки міжнародних кінофестивалів, включно з МКФ у Локарно та Венеції. У 2002-му заснував кінофестиваль Alba Infinity, де виконував обов’язки арт-директора до 2007 року. Від 2008-го до 2010-го – арт-директор Festival dei Popoli у Флоренції. Від 2011-го до 2017-го – директор фестивалю Visions du Réel у Ньйоні (Швейцарія). Був членом журі в Каннах (секція «Золота камера», 1997), Марселі (FID, 2000), Лісабоні (DocLisboa, 2004), Тель-Авіві (Docaviv, 2008), Парижі (Cinéma du Réel, 2009), Єревані (МКФ «Золотий абрикос», 2010), Їглаві (2010), Торонто (Hot Docs, 2011), Сараєві (2011), Амстердамі (IDFA, 2011), Кракові (2012), Пусані (2012), Сібіу (Astra, 2012), Монреалі (RIDM, 2012), Локарно (2013), Дубаї (2013), Тбілісі (CinéDoc Tbilisi, 2014), Мехіко (DocsDF, 2016), Монреалі (Festival du Nouveau Cinéma, 2017) та на багатьох інших міжнародних кінофестивалях.

Film-club host, journalist and film critic for specialist magazines, since 1997 Luciano Barisone has contributed to numerous international film festivals, including the Locarno International Film Festival and the Venice International Film Festival. In 2002, he founded the Alba Infinity Festival, for which he acted as artistic director until 2007. From 2008 to 2010 he was artistic director at the Festival dei Popoli in Florence. From 2011 to 2017 he was the director of Visions du Réel in Nyon, Switzerland. He has served as a jury member at Cannes (Caméra d’or, 1997), Marseille (FID, 2000), Lisbon (DocLisboa, 2004), Tel Aviv (Docaviv, 2008), Paris (Cinéma du Réel, 2009), Yerevan (the Golden Apricot International Film Festival, 2010), Jihlava (2010), Toronto (Hot Docs, 2011), Sarajevo (2011), Amsterdam (IDFA, 2011), Kraków (2012), Pusan (2012), Sibiu (the Astra Film Festival, 2012), Montreal (RIDM, 2012), Locarno (2013), Dubai (2013), Tbilisi (CinéDoc Tbilisi, 2014), Mexico City (DocsDF, 2016), Montreal (Festival du Nouveau Cinéma, 2017) and many other international film festivals.

ЖУРІ МІЖНАРОДНОГО КОНКУРСУ DOCU/СВІТ: НОМІНАЦІЯ DOCU/ЖИТТЯ DOCU/WORLD INTERNATIONAL COMPETITION JURY: DOCU/LIFE NOMINATION

Карло С. Гінтерманн

Carlo S. Hintermann

Італія

Italy

Італійський та швейцарський кінематографіст, народився 1974 року. Здобувши диплом за фахом «класична перкусія» та «історія кінознавства» в Італії, він закінчив відділення кінорежисури Нью-Йоркського університету. Як режисер зафільмував низку короткометражних фільмів, а пізніше, разом із Лучяно Баркаролі, Джерардо Панікі та Даніеле Віллою, – документальну стрічку «Багряний світанок: Фільм про Терренса Маліка» (Венеційський МКФ, 2002) і «Хацер: Всередині єврейської Венеції» (Туринський МКФ, 2004). Також зняв анімаційний короткометражний фільм «H2O» (Міжнародний фестиваль анімаційних фільмів в Ансі, 2007). Продюсер і директор італійської частини знімальної групи фільму Терренса Маліка «Дерево життя» («Золота пальмова гілка» Каннського МКФ, 2011); згодом зафільмував «Темну сторону сонця» (Особлива відзнака журі Римського МКФ, 2011). Співпродюсер кількох ігрових, документальних і короткометражних фільмів, зокрема «Цілі» (Венеційський МКФ, 2014), «Рабин: Останній день» (Венеційський МКФ, 2015) та «Гора» (Приз «Слава режисерові» Венеційського МКФ, 2016). Карло також музикант, композитор і кінокритик. Нині працює над монтажем свого повнометражного фільму «Книга бачення», виконавчим продюсером якого є Терренс Малік.

An Italian and Swiss filmmaker born in 1974. After obtaining a diploma in Classical Percussion and the History of Cinema Studies in Italy, he graduated in Film Directing at New York University.

He directed a number of shorts, and later, together with Luciano Barcaroli, Gerardo Panichi and Daniele Villa, the documentary Rosy-Fingered Dawn: a Film on Terrence Malick (Venice Film Festival, 2002) followed

by Chatzer: Inside Jewish Venice (Turin Film Festival, 2004). He also directed the animated short H2O (Annecy Animated Film Festival, 2007). He produced and directed the Italian Unit of Terrence Malick’s The Tree of Life (Palm d’Or at the Cannes Film Festival, 2011) and later directed The Dark Side of the Sun (Jury Special Mention at the 2011 Rome International Film Festival).

He has co-produced several fiction films, documentaries and shorts, including Tsili (Venice Film Festival, 2014), Rabin: The Last Day (Venice Film Festival, 2015), and Mountain (Glory to the Filmmaker Award at the 2016 Venice Film Festival). He is also a musician, composer and film critic. He is currently editing his feature film The Book of Vision, which will be executive-produced by Terrence Malick.

25

ЖУРІ КОНКУРСІВ DOCU/КОРОТКО І DOCU/УКРАЇНА DOCU/SHORT AND DOCU/UKRAINE COMPETITIONS JURY

26

Aрунас Мателіс

Arūnas Matelis

Литва

Lithuania

Арунас Мателіс – режисер-документаліст і продюсер. Від 1979 до 1983 вивчав математику у Вільнюському університеті, а в 1983 році закінчив Литовську музичну академію. Режисер десяти короткометражних фільмів у жанрі креативної документалістики, які були відібрані до участі в Каннах («Двотижневик режисерів» і «Тиждень критиків»), Роттердамі, Обергаузені, Турині та на інших кінофестивалях. Перший середньометражний фільм Арунаса «Перед поверненням на Землю» здобув понад десять нагород, зокрема й від Гільдії режисерів Америки, на міжнародних фестивалях документального кіно в Амстердамі, Ляйпциґу та Заґребі, а також номінувався на відзнаку Європейської кіноакадемії. Перший повнометражний фільм Арунаса «Дивовижні невдахи: Інший світ» (2017) здобув нагороду за найкращий документальний фільм на Варшавському МКФ, Ґран-прі за найкращий документальний фільм та Приз глядацьких симпатій на Мінському МКФ «Лістапад», нагороду Литовської спілки кінематографістів і був названий найкращим литовським фільмом 2017 року. Арунас Мателіс заснував незалежну кіновиробничу компанію Studio Nominum і від 1992 року став продюсером або співпродюсером понад тридцяти креативних документальних фільмів, які здобули понад двадцять міжнародних нагород.

Arunas Matelis is a documentary film director and producer. From 1979 to 1983 he studied Mathematics at Vilnius University, and graduated from the Lithuanian Music Academy in 1989. He has directed 10 creative documentary shorts which have been selected for Cannes (La Quinzaine des Réalisateurs and La Semaine de la Critique), Rotterdam, Oberhausen, Torino and other film festivals. Arunas’ first medium-length documentary Before Flying Back to the Earth has received more than 10 awards, including the awards of the Directors’ Guild of America, IDFA, DOK Leipzig, Zagreb DOX and the European Film Academy nomination. Arunas’ feature documentary Wonderful Losers: A Different World (2017) received the Best Documentary Award at the Warsaw Film Festival, the Grand-Prix for the Best Documentary and Audience Award at the Minsk Listapad Film Festival, the Lithuanian Filmmakers’ Union Award, and was named the Best Lithuanian Film of 2017. Arūnas Matelis has established an independent film production company, Studio Nominum, and since 1992 has produced or co-produced over 30 creative documentaries which have received over 20 international awards.

ЖУРІ КОНКУРСІВ DOCU/КОРОТКО І DOCU/УКРАЇНА DOCU/SHORT AND DOCU/UKRAINE COMPETITIONS JURY

Барбара Вурм

Barbara Wurm

Німеччина

Germany

Народилася у Відні 1973 року. Барбара Вурм вивчала русистику та германістику, а також порівняльне літературознавство у Відні, Інсбруку, Варшаві, Москві та Мюнхені, тепер вона викладає слов’янську літературу й кіно в Гумбольдтському університеті Берліна. Нещодавно здобула докторську ступінь за дослідження на тему радянських культурфільмів 1920-х, виступила співредакторкою двох книжок, присвячених Дзизі Вертову. Окрім академічної діяльності, також пише рецензії (для видань Taz, epd Film, Ray, kolik. film, Senses of Cinema, Filmdienst, Cargo та Sight & Sound) і працює кураторкою кількох кінофестивалів (goEast та DOK Leipzig) і сінематек. На фестивалі DOK Leipzig від 2000 року Барбара Вурм поєднувала кілька посад: голова гостьового відділу, модераторка, кураторка та членкиня відбіркової комісії. Тепер вона радниця програмного відділу з питань кінематографа Росії та колишнього Радянського Союзу.

Born in Vienna in 1973, Barbara Wurm studied Russian and German Studies as well as Comparative Literature in Vienna, Innsbruck, Warsaw, Moscow and Munich, and is now teaching Slavic Literature and Film at the Humboldt University in Berlin. She recently completed her PhD with a study on the Soviet Kulturfilm of the 1920s, has coedited two books on Dzyga Vertov. Besides her academic interests, she has worked as a freelance critic (for Taz, epd Film, Ray, kolik. film, Senses of Cinema, Filmdienst, Cargo and Sight & Sound) and as a curator for several film festivals (goEast and Dok Leipzig) and cinematheques. Barbara has been working for DOK Leipzig since 2000 in several fields – as head of the guest office, moderator, curator and member of the selection committee. At present she is an advisor to the programming commission, with a focus on Russia and the former Soviet Union.

Олеся Островська-Люта

Olesia Ostrovska-Liuta

Україна

Ukraine

Генеральна директорка Національного культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький арсенал». Народилася в 1978 році у Львові. У 1994 році вступила до Національного університету «Києво-Могилянська академія», де у 2000-му здобула ступінь магістра культурології. Працювала в Міжнародному фонді «Відродження», у 1999-2007 роках була помічницею директора Благодійного фонду «Центр сучасного мистецтва» та керівницею проектів та програм Благодійного фонду «Розвиток України» від 2008 до 2014 року. Протягом 2014 року обіймала посаду першої заступниці міністра культури України. У 2016 році працювала на посаді заступниці директора Аналітичного центру «Про.Мова». З липня 2016-го року є генеральною директоркою ДП НКММК «Мистецький арсенал».

General director of the Mystetskyi Arsenal National Arts and Culture Museum Complex.

Born in 1978 in Lviv, Ukraine. In 1994 she entered the National University of Kyiv-Mohyla Academy where she received her master’s degree in Culturology in 2000. Olesya worked at the International Renaissance Foundation; in 1999–2007 she was an assistant director of the Foundation Centre for Contemporary Art and manager of projects and programmes at the Development of Ukraine Non-Profit Foundation from 2008 to 2014. During 2014 she held the position of First Deputy Minister of Culture of Ukraine. In 2016 she worked as a deputy director of the Pro.Mova Analytics Centre. Since July 2016 Olesya has been a general director of the Mystetskyi Arsenal National Arts and Culture Museum Complex.

27

СТУДЕНТСЬКЕ ЖУРІ

28

STUDENTS’ JURY

Галина Галковська

Halyna Halkovska

Україна

Ukraine

Народилася у Харкові. Вивчала біохімію у Харківському національному університеті ім. Василя Каразіна та Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Чотири роки працювала у ЗМІ. Працює перекладачкою та викладачкою івриту. Наразі навчається у КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого за спеціальністю «Драматургія кіно і телебачення».

Born in Kharkiv. Studied biochemistry at the Karazin National University in Kharkiv and Shevchenko National University in Kyiv. Worked in mass media for four years.

Currently works as a translator and a teacher of Hebrew, and studies film and TV dramaturgy at the Karpenko-Kary University of Theatre, Film and Television in Kyiv.

Максим Срібний

Maksym Sribnyi

Україна

Ukraine

Народився в Бердянську (Запорізька область). Останні чотири роки вивчав соціальну роботу в Національному університеті «Києво-Могилянська академія». Був волонтером у ВБО «Точка опори», БО Teenergizer!, Центрі психосоціальної реабілітації НаУКМА. Координатор Кіноклубу Могилянки.

Born in Berdyansk (Zaporizhia region). For the past four years, he has been studying social work at the National University of Kyiv-Mohyla Academy. Volunteered at the Point of Support Charity Organisation, the Teenergizer! Charity Organisation, and at the Kyiv-Mohyla Academy Centre for Psychological and Social Rehabilitation.

Coordinator of the Kyiv-Mohyla Academy Film Club.

Ірина Осадча

Iryna Osadcha

Україна

Ukraine

Народилася 1997 року в Києві. Навчається в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» на кафедрі культурології. Була волонтеркою Docudays UA, Міжнародного фестивалю актуальної анімації та медіамистецтва LINOLEUM. Цікавиться сучасним українським кіно від документалістики до анімації. Координувала національну програму на ГОГОЛЬFEST-2017. Нині працює асистенткою художниці в дитячій школі мистецтва.

Born in 1997 in Kyiv. Studies at the National University of Kyiv-Mohyla Academy at the Department of Cultural Studies. Volunteered for Docudays UA and the LINOLEUM International Contemporary Animation and Media Art Festival. Interested in contemporary Ukrainian cinema, from documentaries to animated films. Coordinated the national programme at GOGOLFEST-2017. Currently works as an assistant to an artist at a children’s art school.

СТУДЕНТСЬКЕ ЖУРІ

Олександр Пономаренко

Oleksandr Ponomarenko

Україна

Ukraine

Народився в Києві. Вивчав режисуру документального кіно в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Останній рік вивчав драматургію кіно і телебачення. Волонтер і співорганізатор багатьох фестивалів популярної культури, таких як «Київ Комік Кон», «Київський Стимпанк Конвент», «Літа: Фестиваль літнього сонцестояння», бал «Гала», The Pit, а також допрем’єрних показів кількох стрічок, серед них «Ліга Справедливості» та «Фантастичні тварини і де їх шукати».

Born in Kyiv. Studied documentary film directing at the Karpenko-Kary National University of Theatre, Film and Television in Kyiv. In the past year he has studied film and TV dramaturgy. Volunteered for and coorganised many festivals of popular culture, such as Kyiv Comic Con, Kyiv Steampunk Convent, Lita: The Festival of Summer Solstice, the Gala Ball, The Pit, and the pre-premiere screenings of several films, including Justice League and Fantastic Beasts and Where to Find Them.

Вероніка Стадник

Vero(nika) Stadnyk

Україна

Ukraine

Народилася 1994 року в Києві. Бакалавр з правознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Досліджує альтернативні методи вирішення конфліктів як засобів ефективного захисту прав людини. Наразі здобуває ступінь магістра з права у Гумбольдтському університеті Берліна. Працювала гідом в PinchukArtCentre, асистенткою проект-менеджера освітніх заходів та сімейною медіаторкою. Завдяки досвіду волонтерства на Docudays UA відкрила для себе документальне кіно та його здатність вхоплювати найнепомітніші відтінки почуттів людини та деталей світу довкола.

Born in 1994 in Kyiv. Holds a BA degree in natural sciences from the Shevchenko National University in Kyiv. Studies alternative methods for conflict resolution as a means of effective human rights protection. Currently studies for an MA degree in Law at the Humboldt University of Berlin. She worked as a guide at the PinchukArtCentre, as an assistant project manager of educational events, and as a family mediator. Thanks to her experience of volunteering for Docudays UA, she discovered documentary cinema and its ability to capture the smallest shades of human feelings and details of the world around us.

STUDENTS’ JURY

29

ФІЛЬМ-ВІДКРИТТЯ OPENING FILM

ЖІНКА В ПОЛОНІ / A WOMAN CAPTURED...............................................32

ФІЛЬМ-ВІДКРИТТЯ

OPENING FILM

ЖІНКА В ПОЛОНІ A WOMAN CAPTURED Угорщина / Hungary / 2017 / 89’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Бернадетт Туза-Ріттер Продюсери: Юліанна Уґрін, Вікі Река Кісс Оператор: Бернадетт Туза-Ріттер Режисер монтажу: Бернадетт Туза-Ріттер Звукорежисери: Тамаш Богач, Мартон Криштоф

Director: Bernadett Tuza-Ritter Producers: Julianna Ugrin, Viki Réka Kiss Cinematography: Bernadett Tuza-Ritter Editor: Bernadett Tuza-Ritter Sound: Tamás Bohács, Márton Kristóf

Виробництво / Production: ÉCLIPSE FILM, Viki Réka Kiss, +36703175374, iki.reka.kiss@eclipsefilm.hu Дистрибуція / Sales: Syndicado, Aleksandar Govedarica, +421949635890, aleksandar@syndicado.com

Фестивалі та нагороди: 2017 – фільм, який зібрав найбільше переглядів на Docs for Sales на МФДК в Амстердамі; 2018 – Кінофестиваль Sundance

Festivals and awards: 2017 – IDFA, Most viewed film on Docs for Sales; 2018 – Sundance Film Festival

«Жінка в полоні» – це фільм про Маріш, 52-річну угорку, яка служить одній родині вже десятиліття, працюючи по 20 годин на день без оплати. Її гнобителі відібрали в неї документи, і їй не можна виходити з дому без дозволу. З нею поводяться як з твариною: годують недоїдками і не надають ліжка для сну. Маріш проводить дні зі страхом у серці, але мріє про те, щоб повернути собі своє життя. Присутність камери допомагає їй усвідомити, що вона – не одна. Вона починає проявляти довіру. Після двох років зйомок вона збирається з духом і розказує про свій план: «Я втечу». У фільмі простежений героїчний шлях Маріш назад до свободи.

32

Бернадетт Туза-Ріттер – угорська незалежна кінорежисерка і режисерка монтажу, що спеціалізується на авторських документальних і художніх фільмах. Вона вивчала режисерську справу і монтаж в Університеті театрального мистецтва і кіномистецтва в Будапешті. У 2013 році працювала режисеркою у проекті під назвою «Кінопотяг– російська зима», який здобув приз глядацьких симпатій на фестивалі документального кіно Vision du Réel. Вона є членкинею HSE та Угорської кіноакадемії. Прем’єра її першого повнометражного документального фільму «Жінка в полоні» відбулася на МФДК в Амстердамі в основній конкурсній програмі. Після цього фільм був відібраний до програми конкурсу світової документалістики на кінофестивалі Sundance, ставши першим угорським повнометражним фільмом, який потрапив до конкурсної програми цього фестивалю. Фільмографія: Жінка в полоні (2017) Bernadett Tuza-Ritter is a Hungarian independent film director and editor specialising in creative documentaries and fiction. She studied Directing and Editing at the University of Theatre and Film Arts Budapest. In 2013 she worked as a director on a project called Cinetrain – Russian Winter, which won the audience award at the Vision du Réel documentary festival. She is a member of the HSE and Hungarian Film Academy. Her first feature length documentary A Woman Captured premiered at IDFA in the Main Competition. Afterwards it was selected by Sundance Film Festival for the World Cinema Documentary Competition, thus making it the first Hungarian feature-length film ever to compete at Sundance.

Filmography: A Woman Captured (2017)

A Woman Captured is about Marish, a 52-year-old Hungarian woman who has been serving a family for a decade, working 20 hours a day without getting paid. Her ID was taken from her by her oppressors and she’s not allowed to leave the house without permission.

Treated like an animal, she only gets leftovers to eat and no bed to sleep in. Marish spends the days with fear in her heart, but dreaming of getting her life back. The presence of the camera helps her realise she isn’t completely alone. She begins to show signs of trust; after 2 years of shooting, she gathers her courage and reveals her plan: “I am going to escape.” The film follows Marish’s heroic journey back to freedom.

МІЖНАРОДНИЙ ПОВНОМЕТРАЖНИЙ КОНКУРС

DOCU/СВІТ DOCU/WORLD

INTERNATIONAL FEATURE-LENGTH COMPETITION ВІДДАЛЕНИЙ ГАВКІТ СОБАК / THE DISTANT BARKING OF DOGS.....................................................................34 ЯВНИХ ПРОЯВІВ НЕМАЄ / NO OBVIOUS SIGNS.................................35 ПРОЕКТ «БАБЦЯ» / GRANNY PROJECT.........................................................36 РОЗКАЖИ МЕНІ ПРО ЗОРІ / TELL ME ABOUT THE STARS........37 ГУҐО / HUGO..........................................................................................................................38 ДЯКУЮ ЗА ДОЩ / THANK YOU FOR THE RAIN...................................39 ПІСОК І КРОВ / SAND AND BLOOD.................................................................40 НІХТО НЕ ЗНАЄ, ХТО Я / NOBODY KNOWS WHO I AM.................41 СПІВУЧАСНИК / COMPLICIT...................................................................................42 ХАПАЙ І ТІКАЙ / GRAB AND RUN.....................................................................43 ПРОЗОРИЙ СВІТ / TRANSPARENT WORLD..............................................44 СМЕРТЬ ДИТИНИ / DEATH OF A CHILD.....................................................45

DOCU/СВІТ DOCU/WORLD

ВІДДАЛЕНИЙ ГАВКІТ СОБАК THE DISTANT BARKING OF DOGS Данія, Фінляндія, Швеція / Denmark, Finland, Sweden / 2017 / 90’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Сімон Леренґ Вільмонт Продюсер: Моніка Вестон Оператор: Сімон Леренґ Вільмонт Режисер монтажу: Міхаель Оґлунд Звукорежисери: Петер Альбрехтсен, Гайккі Коссі, П’єту Коргонен

Director: Simon Lereng Wilmont Producer: Monica Weston Cinematography: Simon Lereng Wilmont Editor: Michael Aaglund Sound: Peter Albrechtsen, Heikki Kossi, Pietu Korhonen

Виробництво / Production: Final Cut For Real, Monica Weston, +4535436043, monica@final-cut.dk Дистрибуція / Sales: Cinephil – Philippa Kowarsky Production Ltd., Philippa Kowarsky, +97235664129, info@cinephil.co.il Сімон Леренґ Вільмонт закінчив Національну кіношколу Данії за спеціальністю «Режисер документального кіно» у 2009 році. У нього також є диплом бакалавра японської мови. Його фільм «Над землею, під небом» здобув нагороду за найкращий короткометражний фільм на фестивалі Vision du Réel, «Начальник гуртожитку» здобув нагороду «Золота панда» на Сичуанському фестивалі телебачення. Його перший повнометражний документальний фільм, «Подорожі з паном Т.» (у співрежисерстві з Андреасом Дальсґором), був номінований на нагороду Nordic Dox. Вільмонт також зняв документальні фільми «Чікара – син борця сумо», який був показаний на кількох міжнародних кінофестивалях, та «Віддалений гавкіт собак», який був відібраний до конкурсної програми МФДК в Амстердамі. Вибрана фільмографія: Подорож Рамони (2004), Над землею, під небом (2008), Начальник гуртожитку (2009), Подорожі з паном Т. (2012), Чікара — син борця сумо (2013), Чемпіон з фехтування (2015) Simon Lereng Wilmont graduated as a documentary film director from the National Film School of Denmark in 2009. He holds a BA in Japanese. His film Above the Ground, Beneath the Sky won Best Short at Vision du Réel, Dormitory Master won the Gold Panda award at the Sichuan TV Festival. His first feature documentary, Travelling with Mr. T, was co-directed with Andreas Dalsgaard and nominated for a Nordic Dox Award. Wilmont has also directed the documentaries Chikara – The Sumo Wrestler’s Son, which was screened at a number of international festivals, and The Distant Barking of Dogs, which was selected for competition at IDFA. Selected filmography: Ramona’s Journey (2004), Above the Ground, Beneath the Sky (2008), Dormitory Master (2009), Travelling with Mr. T (2012), Chikara – The Sumo Wrestler’s Son (2013), The Fencing Champion (2015)

Фільм спостерігає за життям 10-річного Олега, чиє життя перевернулося догори дриґом через війну на сході України. Олег живе зі своєю улюбленою бабусею Олександрою у невеликому будинку в селі на лінії фронту. Більшість людей уже покинули їхнє село, але Олегові та Олександрі подобається жити там разом, тому вони хочуть залишитися і далі дбати одне про одного. Однак життя стає дедалі складнішим, і війна все ніяк не закінчується.

34

The film follows 10-year-old Oleh, whose life has been turned upside down by the ongoing war in East Ukraine. Oleh lives with his beloved grandmother Oleksandra in a small house in a village on the frontline. Most people have left the village, but Oleh and Oleksandra love their life together there, and want to stay on and take care of each other. But life is becoming more and more difficult and the war does not seem to end.

DOCU/СВІТ DOCU/WORLD

ЯВНИХ ПРОЯВІВ НЕМАЄ NO OBVIOUS SIGNS Україна / Ukraine / 2017 / 64’ СВІТОВА ПРЕМ’ЄРА / WORLD PREMIERE Режисер: Аліна Горлова Продюсер: Марія Берлінська Оператор: Олексій Кучма Режисер монтажу: Аліна Горлова Звукорежисер: Василь Явтушенко

Director: Alina Gorlova Producer: Mariya Berlinska Cinematography: Oleksiy Kuchma Editor: Alina Gorlova Sound: Vasyl Yavtushenko

Виробництво та дистрибуція / Production and sales: Tabor, Mariya Berlinska, +380677669003, contact@taborproduction.com

Аліна Горлова – режисерка документальних та ігрових фільмів, режисерка монтажу. Народилася та живе в Україні. Здобула ступінь бакалавра в Київському Національному Університеті театру, кіно та телебачення ім. Карпенка-Карого. Знімає документальне та ігрове кіно, соціальну рекламу, відеокліпи. В 2016 році презентувала свій повнометражний документальний фільм «Холодний Яр. Інтро» на Одеському міжнародному кінофестивалі та «Артдокфесті». Фільмографія: Перший крок у хмарах (2012), Babushka (2014), Холодний Яр. Інтро (2016), Невидимий батальйон (2017) Alina Gorlova is a director and film editor. Born and lives in Ukraine. She graduated from the Karpenko-Kary Kyiv National University of Theatre, Film and TV. She directs documentaries but also experienced in making fiction shorts, social and commercial ads. In 2016 Alina present her first feature-length documentary Kholodny Yar. Intro. Short version (60 minutes) of the film was presented at the Odesa IFF (Ukraine) and Artdocfest (Moscow, Russia).

Filmography: The First Step in the Clouds (2012), Babushka (2014), Kholodny Yar. Intro (2016), Invisible Battalion (2017)

Що залишається за лаштунками героїчних відео про наших воїнів в Україні? З чим вони змушені стикатися, сам на сам, у мирному житті, і де закінчується війна? Це історія жінки, яка повертається з війни. Розмовляючи з психологами, борючись із ПТСР та панічними атаками, вона намагається повернутися до нормального життя. Цей документальний фільм показує її шлях від початку реабілітації до повернення на роботу.

What is left backstage from the heroic videos of our warriors in Ukraine? What do they have to face, one on one, in peacetime, and where does the war stop? This is the story of a woman who returns from war. Talking to psychologists, battling her PTSD and panic attacks, she tries hard to get back to normal life. The documentary shows her path from the beginning of her rehabilitation until she goes back to work.

35

DOCU/СВІТ DOCU/WORLD

ПРОЕКТ «БАБЦЯ» GRANNY PROJECT Велика Британія, Угорщина / UK, Hungary / 2017 / 89’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Балінт Ревес Продюсери: Балінт Ревес, Ласло Кантор Оператор: Рубан Вуден-Дешан Режисер монтажу: Карой Салай Звукорежисер: Ґабор Ерделі-молодший

Director: Bálint Révész Producers: Bálint Révész, László Kántor Cinematography: Ruben Woodin-Dechamps Editor: Károly Szalay Sound: Gábor Erdély Jr.

Виробництво та дистрибуція / Production and sales: Gallivant Film, Bálint Révész, +447751423645, info@gallivantfilm.com

Балінт Ревес почав працювати в кіноіндустрії ще в дитинстві як актор. Після цього він перемістився на інший бік камери, і відтоді займається монтажем,пише сценарії,працює продюсером і режисером. Закінчив Брайтонський університет у 2012 році. Після випуску заснував власну продюсерську компанію Gallivant Film. Балінт зосереджується на створенні фільмів на суперечливі теми, використовуючи непрості методи – наприклад, його перший повнометражний документальний фільм «Проект «Бабця» знімався сім років, а фільм «Іще одна історія з новин», котрий він продюсував, був про журналістів, які документують кризу біженців у сімох різних країнах. Цей другий фільм був відібраний у конкурсні програми МКФ у Карлових Варах, кінофестивалю в Загребі, а також МФДК в Амстердамі. У співпраці з Джошуа Лофтіном, номінованим на британську премію BAFTA, він скоро завершить гібридний поетичний документальний фільм «LFD-Hope». Крім того, він є членом команди, що створює «Імперію снів» — перший глобальний аудіовізуальний архів снів, який виставляли в галереях у Берліні, Лондоні, Джакарті й Будапешті. Вибрана фільмографія: Дар (2017), Проект «Бабця» (2017) Bálint Révész started working in the film industry as a child actor; from there he moved to the other side of the camera and since then he has worked as an editor, writer, producer and director. He finished the University of Brighton in 2012. After graduation he founded his own production company, Gallivant Film. Bálint focuses on making films about controversial subject matter, using challenging methods such as his first feature documentary, Granny Project, which has been 7 years in the making; and Another News Story, a film produced by him about a journalist documenting the refugee crisis across seven countries, which was selected to competitions at the Karlovy Vary IFF, Zagreb FF and IDFA. As a result of a collaboration with the BAFTA-nominated Joshua Loftin, he is about to finish a hybrid poetic-documentary LFDHope. He’s also a member of the team behind Dreampire, the first global audiovisual dream archive, which has been exhibited in Berlin, London, Jakarta and Budapest.

Selected filmography: The Gift (2017), Granny Project (2017)

Три онуки вирушають разом зі своїми бабусями в анархічну подорож у минуле – складне роуд-муві про міжпоколіннєвий діалог у Великій Британії, Німеччині та Угорщині. «Проект «Бабця» – семирічне дослідження про те, як три молоді чоловіки приймають свою культурну спадщину через надзвичайні життя своїх бабусь: англійської шпигунки, танцівниці з нацистської Німеччини й угорки-комуністки, яка пережила Голокост. Фільм зачіпає класичні цінності і табуйовані історичні теми, і використаний у ньому метод не менш важливий, бо він дозволяє зрозуміти дух сучасної молоді.

36

Three grandsons embark with their grannies on an anarchic journey into the past – a complex road movie about intergenerational dialogue in Great Britain, Germany and Hungary. Granny Project is a seven-year-long investigation of three young men coming to terms with their heritage through the extraordinary lives of their grandmothers: an English spy, a dancer from Nazi Germany and a Hungarian communist Holocaust survivor. The film deals with classic values and taboo-like historical topics, and the method used is equally important as it gives an insight to the zeitgeist of the young today.

DOCU/СВІТ DOCU/WORLD

РОЗКАЖИ МЕНІ ПРО ЗОРІ TELL ME ABOUT THE STARS DERNIÈRES NOUVELLES DES ÉTOILES Франція / France / 2017 / 56’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Жонатан Міє Продюсер: Жонатан Міє Оператор: Жонатан Міє Режисер монтажу: Вінсен Трікон Звукорежисер: Мікаель Кандельман

Director: Jonathan Millet Producer: Jonathan Millet Cinematography: Jonathan Millet Editor: Vincent Tricon Sound: Mikael Kandelman

Виробництво / Production: Les Films de l’Heure Bleue, Docks 66 Дистрибуція / Sales: Docks 66, Aleksandra Cheuvreux / Violaine Harchin, +33180060392, rebecca@docks66.com Жонатан Міє народився в Парижі, Франція. Він знімає ігрові та документальні фільми.Його останній повнометражний документальний фільм, «Сеута: тюрма на морі», вийшов у прокат в 2014 році після участі в програмах понад 50 міжнародних фестивалів. Вибрана фільмографія: Пустеля старого кохання (2012), Сеута: тюрма на морі (2013), Ти обертаєшся вночі і тебе поглинає вогонь (2015), І ми завжди будемо йти (2017) Jonathan Millet was born in Paris, France. He makes fictions and documentaries. His latest feature documentary film, Ceuta Prison By the Sea, was released in theatres in 2014 after being selected for over 50 international festivals.

Selected filmography: Old Love Desert (2012), Ceuta Prison By the Sea (2013), Tu tournes en rond dans la nuit et tu es dévoré par le feu (2015), Et toujours nous marcherons (2017)

Думки і спогади наввипередки проносяться в голові під час переживання крайньої самотності. Там, у морозних просторах, тіла бігають по колу, а розум зимового гостя працює на максимальній швидкості. Очевидно одне: немає потреби в інших світах, лише в дзеркалах.

Thoughts and memories race through the mind during this experience of extreme solitude. Over there, in the frozen vastness, bodies go round and round in circles while the winter visitor’s mind runs at top speed. One thing alone is clear: there is no need for other worlds, only mirrors.

37

DOCU/СВІТ DOCU/WORLD

ГУҐО HUGO Польща / Poland / 2017 / 80’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Войчєх Клімала Продюсер: Матеуш Вайда Оператор: Матеуш Вайда Режисери монтажу: Бартош П’єтрас, Марчін Сухарскі Звукорежисери: Марчін Касіньскі, Кацпер Габісяк

Director: Wojciech Klimala Producer: Mateusz Wajda Cinematography: Mateusz Wajda Editor: Bartosz Pietras PSM, Marcin Sucharski Sound: Marcin Kasiński, Kacper Habisiak

Виробництво та дистрибуція / Production and sales: Film Bunch, Mateusz Wajda, +48500228298, arostropowicz@gmail.com Войчєх Клімала народився в 1984 році в Тихому, Польща. У 2015 році закінчив програму DOK PRO у Кіношколі Вайди. Він отримав диплом режисера у чеській Кіноакадемії імені Мирослава Ондрічека у Пісеку в 2011 році. Зараз закінчує магістратуру за спеціальністю «Режисерські студії» на факультеті радіо і телебачення імені Кшиштофа Кєшльовського в Університеті Сілезії. Він є членом Асоціації польських кінематографістів з 2012 року. Під час навчання зняв кілька короткометражних ігрових і документальних фільмів, які були показані на студентських кінофестивалях. У 2014 році зняв фільм «Ентропія», який отримав нагороди по всьому світу. Протягом останніх двох років працює у компанії Warner Music Polska, де знімає музичні і рекламні кліпи. Вибрана фільмографія: Професія – турист (2012), За хороший початок (2012), Брати (2012), Ентропія (2014), Кінематографічне піаніно (2016), Річка (2016), Гуґо (2017) Wojciech Klimala was born in 1984 in Tychy, Poland. In 2015 he graduated from the DOK PRO programme at Wajda Film School. He earned his degree in directing from the Czech film school Filmová Akademie Miroslava Ondříčka v Písku in 2011. He is finishing his MA in Directing Studies at the Krzysztof Kieślowski Faculty of Radio and Television of the University of Silesia. He has been a member of the Polish Filmmaker Association since 2012. While studying, he shot a number of short fiction and documentary films that were screened at student film festivals. In 2014 he directed the short film Entropy which won awards worldwide. For the last two years he has been working with Warner Music Polska for whom he makes music and promotional videos.

Selected filmography: Occupation Tourist (2012), For a Good Beginning (2012), Brothers (2012), Entropy (2014), Cinematic Piano (2016), The River (2016), Hugo (2017)

Здзіслав Місяк, відомий під іменем Дзідек, – король парків атракціонів на пенсії. Після смерті його доньки з ним в одному зі старих бараків починає жити його семирічний онук Гуґо. Посеред чарівного парку атракціонів хлопчик і його дід прив’язуються один до одного. Це допомагає їм обом зцілити рани від трагічної втрати. Але це не може тривати довго. Невдовзі вони потрапляють у поле уваги Системи, і мир у Дзідекляндії порушується. «Гуґо» – це фільм про любов і сміливість жити своїм життям за власними правилами і підривати традиційні моделі виховання, із яких більшість із нас досі не вирвалися.

38

Zdzislaw Misiak, known as Dzidek, is the retired king of amusement parks. After his daughter’s death, his 7-year-old grandson Hugo comes to live with him in one of the leftover barracks. In the enchanting surroundings of the amusement park, a bond grows between the boy and his grandfather. This helps them both to heal the wounds caused by their tragic loss. But this cannot last. Soon, they are brought to the attention of the System and the peace of Dzidek-land is disturbed. Hugo is a film about love and the courage to live this life by one’s own rules, and to undermine the traditional models of upbringing in which most of us are still trapped.

DOCU/СВІТ DOCU/WORLD

ДЯКУЮ ЗА ДОЩ THANK YOU FOR THE RAIN Норвегія, Велика Британія / Norway, UK / 2017 / 90’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Юлія Дагр Продюсер: Г’ю Гартфорд Оператор: Юлі Лунде Ліллесетер Режисер монтажу: Адам Томас Звукорежисер: Свенн Якобсен

Director: Julia Dahr Producer: Hugh Hartford Cinematography: Julie Lunde Lillesæter Editor: Adam Thomas Sound: Svenn Jakobsen

Виробництво / Production: Banyak Films, +4402085331240, info@banyak.co.uk, Differ Media, +4740246256, hei@differmedia.no Дистрибуція / Sales: Autlook Film Sales, Salma Abdalla, salma@autlookfilms.com

Юлія Дагр – норвезька режисерка і продюсерка, чиєю пристрастю є історії з акцентом на персонажі, які можуть привернути увагу до соціальних та екологічних проблем і показати їх у новому світлі, кинути виклик стереотипам і справити вплив на суспільство. У 2015 році вона здобула нагороду One World Media, була номінована на премію Ґрієрсона і потрапила у складений Forbes список тридцяти людей у віці до тридцяти років, які «ведуть за собою і визначають світові медіа». «Дякую за дощ» – перший повнометражний фільм Юлії. Вибрана фільмографія: Кісілу: щоденники клімату (2015), Дякую за дощ (2017) Julia Dahr is a Norwegian director and producer who is passionate about character driven stories that can raise attention about social and environmental issues in a new way, challenge stereotypes and create an impact. In 2015 she won the One World Media award, was nominated for the Grierson award and was listed by Forbes as one of the top 30 under-30-year olds who are “driving and defining the world media”. Thank You for the Rain is Julia’s first feature.

Selected filmography: Kisilu: The Climate Diaries (2015), Thank You for the Rain (2017)

В останні п’ять років Кісілу, фермер із Кенії, використовує свою камеру для відеозапису життя своєї сім’ї, свого села, а також впливу зміни клімату. Він знімав повені, посухи і бурі, але крім того й людські втрати: його дітей відправляють додому зі школи, коли він не може оплатити навчання; чоловіки переселяються до міст у пошуках роботи; напруга в сім’ї наростає. Після бурі, що руйнує його будинок, Кісілу починає організовувати громадський рух фермерів, що борються із впливом екстремальних погодних явищ, і доносить свою історію аж до Парижа, на конференцію ООН про зміну клімату. Там, посеред незрозумілих політичних розборок на найбільшому екологічному шоу на Землі, стосунки Кісілу та норвезької режисерки Юлії Дагр роблять цікавий поворот, проливаючи яскраве світло на рух за кліматичну справедливість і на дуже різні світи, які вони представляють.

Over the last five years Kisilu, a farmer in Kenya, has used his camera to capture the life of his family, his village and the impacts of climate change. He has filmed floods, droughts and storms, but also the more human costs – his kids are sent home from school when he can’t pay the fees; men move to the towns in search for jobs; and family tensions rise. Following a storm that destroys his house, Kisilu starts building a community movement of farmers fighting the impacts of extreme weather, and he takes this message all the way to the UN Climate Talks in Paris. There, amid the murky cut and thrust of politics at the biggest environmental show on earth, Kisilu and Norwegian filmmaker Julia Dahr’s relationship takes on a remarkable twist, shedding a powerful light on the climate justice movement and the vastly different worlds they represent.

39

DOCU/СВІТ DOCU/WORLD

ПІСОК І КРОВ SAND AND BLOOD SAND UND BLUT Австрія / Austria / 2017 / 90’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисери: Маттіас Крепп, Directors: Matthias Krepp, Анґеліка Шпанґель Angelika Spangel Продюсер: Лені Ґрубер Producer: Leni Gruber Режисери монтажу: Маттіас Крепп, Cinematography: Анґеліка Шпанґель Editors: Matthias Krepp, Angelika Spangel Звукорежисери: Флоріан Рабл, Sound: Florian Rabl, Joseph Mittermeier Йозеф Міттермаєр Виробництво / Production: Filmacademy Vienna, Leni Gruber, +436641850299, leni-gruber@gmx.at Дистрибуція / Sales: Filmotor, +420721006421, Michaela@filmotor.com Маттіас Крепп народився в 1987 році. Він австрійський дослідник кіно і режисер. В університеті вивчав порівняльне літературознавство й історію. У 2012 році його прийняв Міхаель Ханеке на свій курс режисерської майстерності у Віденській кіноакадемії. Під час навчання Маттіас зняв кілька короткометражних фільмів у співпраці з Анґелікою Шпанґель та Маґдаленою Ґрубер. «Пісок і кров» – його перший повнометражний документальний фільм. Анґеліка Шпанґель народилася у 1987 році. Вона вивчає кіно в Австрії. У 2012 отримала ступінь з педагогіки. З 2013 року вивчає операторський фах в майстерні Вольфґанґа Талера у Віденській кіноакадемії. Працювала над кількома короткометражними фільмами з Маттіасом Креппом і Маґдаленою Ґрубер. Вибрана фільмографія: Саша (2012), Пісок і кров (2017) Matthias Krepp is an Austrian film student and director, born in 1987. He studied Comparative Literature and History. In 2012 he was accepted to the directing class by Michael Haneke at Vienna Film Academy. During his studies he directed several short films in collaboration with Angelika Spangel and Magdalena Gruber. Sand and Blood is his first feature-length documentary film.

Angelika Spangel was born in 1987. She is an Austrian cinematography film student. She studied Educational Science and received her degree in 2012. Since 2013 she has studied Cinematography in Wolfgang Thaler’s class at the Vienna Film Academy. She has worked on several short films with Matthias Krepp and Magdalena Gruber.

Selected filmography: Sasha (2012), Sand and Blood (2017)

Соціальні мережі дозволяють біженцям стежити за діями і злочинами, що відбуваються в їхніх країнах, у режимі реального часу. «Пісок і кров» – це монтаж аматорських відео з різних онлайн-платформ разом з розповідями біженців, що нині живуть в Австрії. Цей формальний підхід пропонує новий інтимний погляд на нещодавню історію Сирії та Іраку: монтаж образів спустошення, страху і ненависті, що надовго залишаються перед очима.

40

Social networks allow refugees to follow the actions and crimes happening in their countries in real time. Sand and Blood is a montage of amateur videos from various online platforms, narrated by refugees now living in Austria. This formal approach offers a new and intimate perspective on Syria and Iraq’s recent history: a montage of haunting images of devastation, fear and hatred.

DOCU/СВІТ DOCU/WORLD

НІХТО НЕ ЗНАЄ, ХТО Я NOBODY KNOWS WHO I AM CELUI QUI SAIT SAURA QUI JE SUIS Бельгія / Belgium / 2017 / 75’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Сара Мун Гау Director: Sarah Moon Howe Продюсер: Марі Кервін Producer: Marie Kervyn Оператор: Сара Мун Гау Cinematography: Sarah Moon Howe Режисер монтажу: Марі-Елен Мора Editor: Marie-Hélène Mora Звукорежисери: Сара Мун Гау, Sound: Sarah Moon Howe, Fabrice Osinski Фабріс Осінскі Виробництво / Production: YC Aligator Film, Marie Kervyn, +3223444930, ycaligator@optinet.be Дистрибуція / Sales: Wallonie Image Production, Pierre Duculot, +3243401040, info@wip.be Сара Мун Гау має ступінь із психології і вже майже десять років працює з дорослими, які мають психологічні порушення або розумові вади. До того ж, вона режисерка. У 2003 році Сара зняла фільм «Не кажіть моїй матері», використавши власні архівні матеріали,– документальну картину про те, що відбувається за лаштунками світу стриптизу. Прем’єра цього фільму відбулася на 60-му кінофестивалі у Венеції. Його також показували на численних фестивалях по всьому світу. Народження сина Джека й усвідомлення його труднощів знову спонукали режисерку знімати своє повсякдення. Водночас її найняв Вім Вандекейбус як танцівницю для колективної вистави «Тінь ночі». З цього приватного і професійного досвіду у 2009 році постала стрічка «У разі розгерметизації». У «Комплексі кенгуру», її третьому фільмі, йдеться про жінок, які самостійно виховують дітей з інвалідністю. Сара також досліджує жанр звукового документального кіно в «Житті з Медузою» (2011) і «Каналі» (2013). Фільмографія: Не кажіть моїй матері (2003), У разі розгерметизації (2009), Комплекс кенгуру (2014), Ніхто не знає, хто я (2017) Sarah Moon Howe has a degree in Psychology and has been working for nearly ten years with adults who are mentally troubled or impaired. She is also a filmmaker. In 2003, she directed Don’t Tell My Mother, using her own archive material, a behind-the-scenes documentary in the world of striptease, which premiered at the 60th Mostra in Venice. The film was shown in numerous festivals all over the world. The birth of her son Jack and the discovery of his difficulties brought her once again to film her everyday life. At the same time, she was hired

by Wim Vandekeybus to dance in the collective creation Nightshade. Out of this private and professional experience came In Case of Loss of Pressure in 2009. The Kangaroo Complex, her third film, is about four women who are raising their disabled children alone. Sarah has also explored sound documentary in Living with Medusa (2011) and Canal Strip (2013).

Filmography: Don’t Tell My Mother (2003), In Case of Loss of Pressure (2009), The Kangaroo Complex (2014), Nobody Knows Who I Am (2017)

Що відбувається, коли режисерка-документалістка небезпечно захоплюється вихором постановки зйомок свого героя? Хто ким маніпулює – режисерка персонажем, чи персонаж режисеркою?

What happens when a documentary director gets dangerously carried away in the whirlwind of staging her character? Between the filmmaker and the person filmed, who manipulates who?

41

DOCU/СВІТ DOCU/WORLD

СПІВУЧАСНИК COMPLICIT Франція / France / 2017 / 90’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисери: Гізер Вайт, Лінн Чжан Продюсер: Гізер Вайт Оператор: Гізер Вайт Режисер монтажу: Лінн Чжан Звукорежисер: Тім Девідсон

Directors: Heather White, Lynn Zhang Producer: Heather White Cinematography: Heather White Editor: Lynn Zhang Sound: Tim Davidson

Виробництво / Production: Heather White Дистрибуція / Sales: Java Films, +33174713317, contact@javafilms.tv

Гізер Вайт вперше зрежисувала документальний фільм. У 20112014 роках вона була асоційованою членкинею Центру етики імені Едмонда Сафри при Гарвардському університеті. Гізер є засновницею і колишньою виконавчою директоркою (1995-2005) www.verite.org – неприбуткової організації, яка отримувала нагороди за свою провідну роль у сфері глобального моніторингу ланцюгів постачання та соціального інспектування фабрик. Лінн Чжан – відеографиня, яка до цього спеціалізувалася на короткометражних документальних фільмах. Вибрана фільмографія: Співучасник (2017) Heather White is a first-time documentary director. From 2011-14 she was a Network Fellow at Harvard Universityʼs Edmond Safra Center for Ethics. She is the founder and former Executive Director (1995-2005) of www.verite.org, an award-winning non-profit organisation recognized for its groundbreaking leadership in the areas of global supply chain monitoring and factory social audits.

Lynn Zhang is a videographer who previously specialised in short documentaries.

Selected filmography: Complicit (2017)

Ї Є Тін страждає на лейкемію, викликану шкідливою роботою, і намагається отримати компенсацію від свого роботодавця. Прагнучи допомогти іншим, він починає працювати на неприбуткову організацію, яка надає допомогу робітникам, що захворіли через шкідливу роботу або отримали виробничі травми. Він виявляє, що у його місцевості живуть десятки робітників, які отруїлися при виробництві смартфонів. Проводячи дослідження у своїй громаді, він відкриває скупчення людей із лейкемією в районі довкола основного постачальника Apple – заводу Foxconn. Розслідування Ї приводить його до кількох робітників і їхніх сімей, що намагаються вижити під тягарем витрат на медицину. У дію вступають потужні сили, коли він йде на конфронтацію з місцевими фабриками, ризикуючи власною безпекою.

42

Yi Ye Ting is struggling with occupational leukemia and trying to obtain compensation from his employer. Wanting to help others, he begins working for a non-profit that assists workers with occupational illness and injuries. He discovers there are dozens of workers in his local area who were poisoned while making smartphones. Through research in the community, he discovers a leukemia cluster in the neighborhood surrounding Apple’s main supplier Foxconn. Yiʼs research leads him to several workers and their families trying to survive while burdened with their healthcare costs. Powerful forces are unleashed as he confronts local factories, putting his own safety at risk.

DOCU/СВІТ DOCU/WORLD

ХАПАЙ І ТІКАЙ GRAB AND RUN Іспанія, Німеччина / Spain, Germany / 2017 / 85’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Розер Корейя Продюсер: Розер Корейя Оператор: Розер Корейя Режисер монтажу: Аріадна Рібас Звукорежисер: Алехандро Пароді

Director: Roser Corella Producer: Roser Corella Cinematography: Roser Corella Editor: Ariadna Ribas Sound: Alejandro Parody

Виробництво / Production: Moving Mountains Films, Roser Corella, +4917682322956, contact@movingm.com Дистрибуція / Sales: Taskovski Films, Oksana Dykovska, +380509854987, acquisitions1@taskovskifilms.com Розер Корейя народилася в Барселоні у 1978 році. Вона – незалежна документалістка, що нині мешкає у Берліні. Розер почала свою кар’єру як відеожурналістка для каталонського телебачення, але її зацікавленість у людських історіях, що ховаються за глобальними проблемами, спонукала її самостійно продюсувати фільми і допомогла розвинути власне бачення у сфері документалістики. Покази її робіт відбуваються по всьому світу, і вона вигравала такі нагороди, як POYI (Picture of the Year International) в США, а також нагороду CANAL+ France на Жіночому кінофестивалі в Кретеї. Через своє захоплення документалістикою вона мандрує по всьому світу в пошуках історій, які можна було б розказати. Не просто спостерігати, а й кидати виклик сучасним суспільствам і піднімати критичні питання про них. Фільмографія: Чоловік-машина (2011), В’язні Кануна (2014) Roser Corella was born in Barcelona in 1978. She is an independent documentary filmmaker currently based in Berlin. Roser began her career as a video journalist for Catalan TV, but her interest in the human stories behind global issues moved her to start self-producing and developing a personal vision within the documentary field. Her work has been shown worldwide, winning awards such as POYI (Picture of the Year International) in the USA, and CANAL+ France Award at the Women’s Film Festival of Créteil. Her fascination for the documentary genre has led her around the world in search of stories to tell – not only to witness, but to challenge and raise critical questions about contemporary societies.

Filmography: Machine Man (2011), Prisoners of Kanun (2014)

Відколи Киргизстан здобув незалежність у 1991 році, там відродилася прадавня традиція «ала-качуу», що можна приблизно перекласти як «хапай і тікай». Більш ніж половина киргизок виходять заміж після того, як їх викрадають ті, хто стають їхніми чоловіками. Деякі з жінок тікають після тяжких випробувань, але більшість із них піддаються через традиції та страх скандалу. Хоча прийнято вважати, що така практика сягає корінням кочових звичаїв, ця традиція суперечить сучасному киргизькому ладу. «Ала-качуу» була криміналізована в радянські часи й залишається незаконною за кримінальним кодексом Киргизстану, але за дотриманням цього закону не наглядають правоохоронні органи, тому жінки залишаються беззахисними перед цією насильницькою практикою.

Since Kyrgyzstan gained its independence in 1991, there has been a revival of the ancient practice of ‘ala-kachuu’, which roughly translates as ‘grab and run’. More than half of Kyrgyz women are married after being kidnapped by the men who become their husbands. Some escaped after violent ordeals, but most are persuaded to stay by tradition and the fear of scandal. Although the practice is said to have its root in nomadic customs, the tradition remains at odds with modern Kyrgyzstan. Ala-kachuu was outlawed during the Soviet era and remains illegal under Kyrgyz criminal law, but the law has rarely been enforced to protect women from this violent practice.

43

DOCU/СВІТ DOCU/WORLD

ПРОЗОРИЙ СВІТ TRANSPARENT WORLD GAMCH’VIRVALE SAMQ’ARO Франція / Georgia / 2018 / 82’ СВІТОВА ПРЕМ’ЄРА / WORLD PREMIERE Режисер: Вахтанґ Кунцев-Ґабашвілі Продюсер: Вахтанґ Кунцев-Ґабашвілі Оператор: Вахтанґ Кунцев-Ґабашвілі

Director: Vakhtang Kuntsev-Gabashvili Producer: Vakhtang Kuntsev-Gabashvili Cinematography: Vakhtang KuntsevGabashvili

Виробництво / Production: Studio AKROBAT Дистрибуція / Sales: ANTIPODE, festivals@antipode-sales.biz

Вахтанґ Кунцев-Ґабашвілі – грузинський режисер. У 1991-1996 навчався на оператора кіно і телебачення у Грузинському державному університеті театру і кіно імені Шота Руставелі. У 1996-2003 навчався в Університеті телебачення та кіно у Мюнхені, Німеччина. Фільмографія: Ранковий романс (1996), Яблука для людей (1998), Місце казок (2002), Школа життя (2012), Гарі Кунцев (2014), Уявіть (2016), Жити є бути (2016), Прозорий світ (2018) Vakhtang Kuntsev-Gabashvili is a Georgian filmmaker. From 199196, he studied Film and TV Cinematography at the Shota Rustaveli Theatre and Film at the Georgian State University. From 1996-2003, he attended the University of Television and Film in Munich, Germany.

Filmography: The Morning Romance (1996), Apples for Men (1998), Place of Fairy Tales (2002), School of Life (2012), Gari Kuntsev (2014), Imagine (2016), Life Is Be (2016), Transparent World (2018)

Це фільм про молодого чоловіка з інвалідністю. Його «прозорий світ» – це фотографія та відеозйомки. Його батько звинувачує себе у стані здоров’я своєї дитини і робить усе, що в його силах, щоб допомогти синові, у якого аутизм, знайти своє місце в суспільстві. Він навчає хлопця режисури, операторської роботи й монтажу...

44

The film is about a disabled young man. His ‘transparent world’ is photography and filming. His father blames himself for his son’s condition and does his best to assist his autistic child to find a place in society. He teaches him directing, cinematography and editing…

DOCU/СВІТ DOCU/WORLD

СМЕРТЬ ДИТИНИ DEATH OF A CHILD Данія, Швеція, США / Denmark, Sweden, US / 2017 / 80’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисери: Фріда Баркфорс, Лассе Баркфорс Продюсер: Анне Кьонке Оператор: Лассе Баркфорс Режисери монтажу: Сіґне Ребекка Кауфманн, Лассе Баркфорс Звукорежисер: Франк Молґаард Кнудсен

Directors: Frida Barkfors, Lasse Barkfors Producer: Anne Köhncke Cinematography: Lasse Barkfors Editors: Signe Rebekka Kaufmann, Lasse Barkfors Sound: Frank Mølgaard Knudsen

Виробництво / Production: Final Cut for Real Дистрибуція / Sales: Journeyman Pictures, films@journeyman.tv, journeyman.tv

Фріда Баркфорс народилася у Швеції в 1983 році. Має диплом Національної кіношколи Данії за спеціальністю «Кінорежисерка» (2005-2009). Її перший повнометражний документальний фільм, «Парк збоченців» (у співрежисерстві з Лассе Баркфорсом), здобув спеціальну нагороду журі за вплив на суспільство на кінофестивалі Sundance у 2015 році і був показаний на більш ніж 30 фестивалях по всьому світу. Нині Фріда працює над своїм першим ігровим повнометражним фільмом, а також над третім документальним фільмом трилогії Баркфорсів про соціальну стигму. Лассе Баркфорс народився в Данії у 1980 році.Має диплом Королівської академії образотворчих мистецтв за спеціальністю «Образотворчі мистецтва» (2007-2012). Він має у своєму режисерському доробку кілька короткометражок, ігрових та експериментальних фільмів. Нині працює над третім документальним фільмом трилогії Баркфорсів про соціальну стигму, а також зайнятий постпродакшеном свого першого повнометражного ігрового фільму, для якого він написав сценарій, а також виступив у ролі режисера, оператора та режисера монтажу. Вибрана фільмографія: Парк збоченців (2014), Смерть дитини (2017) Frida Barkfors was born in Sweden in 1983. She has a degree in Film Directing at the National Film School of Denmark (2005-09). Her first feature documentary, Pervert Park (co-directed with Lasse Barkfors), won a Special Jury Prize for Impact at the Sundance Film Festival in 2015 and has been screened at over 30 festivals around the world. Frida is currently working on her first fiction feature, as well as the third documentary in Barkfors’ trilogy on social stigma.

Lasse Barkfors was born in Denmark in 1980. He has a degree in Fine Arts from the Royal Academy of Fine Arts (2007-12). He has directed several short, fiction and experimental films. He is currently working on the third documentary in the Barkfors’ trilogy on social stigma, and is in post-production with his first feature fiction, which he has written, directed, filmed and edited.

Selected filmography: Pervert Park (2014), Death of a Child (2017)

Як можна жити з нестерпним? Коли сталося найгірше, і винний у цьому ти сам? «Смерть дитини» – дослідження життя батьків, які спричинили смерть власних дітей. Цей фільм охоплює багато різних життєвих ситуацій, коли стається трагедія, і в ній хтось винний. Однак у тому, що зробили ці батьки, є щось, що викликає певне соціальне обурення й осуд. Бо що це за батьки, які можуть забути немовля у машині?

How does one live with the unbearable, when the worst has happened and the one to blame is yourself? Death of a Child is an exploration of the lives of parents who have caused their own children’s deaths. This film encompasses many different situations in life where tragedy hits and where someone is at fault. However, there is something about what these parents have done that seem to trigger a specific social rage and condemnation. Because what kind of parent forgets a baby in a car?

45

МІЖНАРОДНИЙ КОРОТКОМЕТРАЖНИЙ КОНКУРС

DOCU/КОРОТКО DOCU/SHORT INTERNATIONAL SHORT COMPETITION

ЧОРНА ЛІНІЯ / BLACK LINE....................................................................................48 ЖАЛАНАШ – ПУСТИЙ БЕРЕГ / ZHALANASH – AN EMPTY SHORE......................................................................49 У ЛА БОКА / EN LA BOCA...........................................................................................50 МЕР’ЄМ / MERYEM...........................................................................................................51 О БРАТЕ ВОСЬМИНОЖЕ! / OH BROTHER OCTOPUS.......................52 ЧЖЕНИ / THE ZHENGS.................................................................................................53 КІНО ДЛЯ КАРЛОСА / FILM FOR CARLOS.................................................54 У ПОШУКАХ НАФТИ / NYO VWETA NAFTA..............................................55 ЯК РУЙНУВАТИ МАШИНИ ЧАСУ / HOW TO DESTROY TIME MACHINES...............................................................56 ГІРЧИЦЯ В САДАХ / MUSTARD IN THE GARDENS.............................57 ВИХІДНИЙ / HOLIDAY..................................................................................................58 РИБОЛОВЛЯ / LA PESCA............................................................................................59

DOCU/КОРОТКО

DOCU/SHORT

ЧОРНА ЛІНІЯ BLACK LINE LIGNE NOIRE Швейцарія / Switzerland / 2017 / 10’29’’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисери: Марк Олекса, Франческа Скалісі Directors: Mark Olexa, Francesca Scalisi Продюсери: Марк Олекса, Producers: Mark Olexa, Francesca Scalisi Франческа Скалісі Cinematography: Mark Olexa Оператор: Марк Олекса Editor: Francesca Scalisi Режисер монтажу: Франческа Скалісі Sound: Florian Pittet Звукорежисер: Флоріан Піттет Виробництво / Production: DOK MOBILE, Mark Olexa, Francesca Scalisi, +41797184891, +41767348284, mrkolexa@gmail.com, francesca.scalisi@outlook.it Дистрибуція / Sales: DOK MOBILE, Dunja Keller, +41796989779, distribution@dokmobile.ch Марк Олекса народився в 1984 році. Він швейцарський режисер і продюсер. Франческа Скалісі народилася у 1982. Вона італійська режисерка і режисерка монтажу. Вони є співзасновниками DOK MOBILE, продюсерської компанії, що базується у Фрібурі, Швейцарія. У 2015 році зняли короткометражний фільм «Моріом», який здобув нагороду за найкращий короткометражний документальний фільм на фестивалі Slamdance, МКФ у Чикаґо і на фестивалі FRONTDOC, а також отримав почесну відзнаку на Днях короткометражного кіно у Вінтертурі і на фестивалях Minimalen та FIDBA. Їхній перший повнометражний документальний фільм «Півжиття у Фукушімі» у 2017 році отримав нагороду за найкращий документальний фільм на Silk Road Festival, на Бродвейському МКФ і на фестивалі dokumentART у Нойбранденбурзі. Крім того, вони є засновниками та арт-директорами Flying Film Festival – першого у світі фестивалю, який буде повністю проведений у повітрі. Вибрана фільмографія: Моріом (2015), Період напіврозпаду у Фукусімі (2016), Чорна лінія (2017) Mark Olexa is a Swiss director and producer, born in 1984. Francesca Scalisi is an Italian director and editor, born in 1982. They co-founded DOK MOBILE, a film production company based in Fribourg, Switzerland. In 2015, they directed and produced the short film Moriom, which received the award for best short doc at Slamdance, Chicago IFF, Brooklyn FF, FRONTDOC and got the special mention at Winterthur Kurzfilmtage, Minimalen and FIDBA. Their first feature length documentary Half-Life in Fukushima received the award for best documentary in 2017 at Silk Road Festival, at Broadway IFF and at dokumentART in Neubrandenburg. They are also the creators and artistic directors of the Flying Film Festival, the first festival in the world to be held entirely in the air.

Selected filmography: Moriom (2015), Half-Life in Fukushima (2016), Black Line (2017)

Жінка ловить рибу в каламутній воді, стражденна природа, обірвана пісня муедзина – усе це поєднано тонкою чорною лінією.

48

A woman fishing in turbid waters, a suffering nature, the broken chant of the muezzin, all linked by a thin, black line.

DOCU/КОРОТКО

DOCU/SHORT

ЖАЛАНАШ – ПУСТИЙ БЕРЕГ ZHALANASH – AN EMPTY SHORE ŻALANASZ – PUSTY BRZEG Польща / Poland / 2017 / 40’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Марчін Саутер Director: Marcin Sauter Продюсер: Барбара Лавська Producer: Barbara Ławska Оператор: Марчін Саутер Cinematography: Marcin Sauter Режисери монтажу: Міхал Марчак, Editors: Michal Marczak, Ziemowit Jaworski, Зємовіт Яворські, Катажина Ожеховська Katarzyna Orzechowska Звукорежисер: Марчін Ленарчик Sound: Marcin Lenarczyk Виробництво / Production: Studio Filmowe Kronika Дистрибуція / Sales: KFF Sales & Promotion, Katarzyna Wilk, +48122946945, katarzyna.wilk@kff.com.pl Марчін Саутер – фотограф, оператор і кінорежисер. Народився у 1971 році у Бидґощі, Польща. Член Асоціації польських фотохудожників. Провів кілька десятків індивідуальних фотовиставок. Викладає у Школі кінорежисури імені Анджея Вайди. Марчін заснував фонд The Bydgoszcz Newsreel. Його робота у кіно почалася в 1997 році, коли він у співпраці з Мачеєм Цуске створив художній фільм «Що ти про це думаєш, Ґалушко?». Згодом продовжив свою кінокар’єру, знявши такі документальні фільми, як «Мандрівний кінотеатр», «На північ від Калабрії» та «Гакаваті». Фільмографія: Мандрівний кінотеатр (2005), На північ від Калабрії (2009), Гакаваті (2011), Жаланаш – пустий берег (2017) Marcin Sauter is a photographer, cinematographer and film director. Born in 1971 in Bydgoszcz, Poland. A member of the Association of Polish Art Photographers, he has had several dozen individual exhibitions of his photography. He teaches at the Andrzej Wajda Master School of Film Directing, and has established the Bydgoszcz Newsreel foundation. His adventure with cinema started in 1997 when he cooperated with Maciej Cuske on the feature film What Do You Think About It, Gałuszko? Then he continued with documentaries such as The Travelling Cinema, North from Calabria and Hakawati.

Filmography: The Travelling Cinema (2005), North from Calabria (2009), Hakawati (2011), Zhalanash – An Empty Shore (2017)

Жаланаш, згаданий у назві, – це портове місто на Аральському морі. Це місце між великою водою і широкою пустелею, яке раніше процвітало як важлива ланка радянської економіки, нині є лише тінню своєї колишньої слави. У фільмі Марчіна Саутера Жаланаш – це не лише ландшафт, що викликає у нас емоції, а й понад усе долі людей, які покладали надії та сподівання на це місце між морем і пустелею, а нині думають про свою самотність посеред каркасів кораблів та портових кранів.

The eponymous Zhalanash is a port city over the Aral Sea. This place, between a great water and a vast desert, which used to be a prosperous link of the Soviet economy, is just a shadow of its former glory today. In Marcin Sauter’s film, Zhalanash is not only about an evocative landscape, but above all about the fates of people who invested their hopes and expectations into the place between the sea and the desert, and now ponder their solitude among the wrecks of ships and port cranes.

49

DOCU/КОРОТКО

DOCU/SHORT

У ЛА БОКА EN LA BOCA Швейцарія, Аргентина / Switzerland, Argentina / 2017 / 25’40’’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Маттео Ґарільйо Продюсер: Маттео Ґарільйо Оператор: Анді Відмер Режисер монтажу: Таїс Одерматт Звукорежисер: Ману Ґербер

Director: Matteo Gariglio Producer: Matteo Gariglio Cinematography: Andi Widmer Editor: Thais Odermatt Sound: Manu Gerber

Виробництво та дистрибуція / Production and sales: Matteo Gariglio, +41788321477, info@matteogariglio.com

Маттео Ґарільйо – швейцарсько-італійський фотограф і режисердокументаліст, який народився в Люцерні, Швейцарія. Він навчається на факультеті візуальних комунікацій за спеціальністю «Відео» в Люцернському університеті прикладних наук і мистецтв. Крім того, він має ступінь магістра з режисури документального кіно від Лузофонного університету гуманітарних наук і технологій у Лісабоні, Університету театру і кіно в Будапешті і Школи мистецтв LUCA у Брюсселі. Маттео працював над проектами різними мовами і в багатьох країнах світу. Його проекти зосереджуються на умовах існування людей, що живуть на краю сучасного суспільства. Фільмографія: Поза стадом (2009), Арлекін (2010), У Ла Бока (2016) Matteo Gariglio is a Swiss-Italian documentary filmmaker and photographer, born in Lucerne, Switzerland. He studied visual communications specialising in video at the Lucerne University of Applied Sciences and Arts. Furthermore he holds a Master in Documentary Film Directing from the Universidade Lusofona de Humanidades e Tecnologias in Lisbon, the University of Theatre and Film Arts in Budapest and the LUCA School of Arts in Brussels. Matteo has worked on projects in different languages and many countries across the world. His projects evolve around the human conditions of people living on the margins of modern society.

Filmography: Fuori dal gregge (2009), Harlekin (2010), En La Boca (2016)

У Буенос-Айресі родина Моліна живе і працює в тіні легендарного стадіону спортклубу «Бока Хуніорс». Вони продають фальшиві квитки на футбольні матчі і постійно конфліктують з корумпованою поліцією. Поки її сім’я занурюється дедалі глибше у цей кримінальний світ, матір марно намагається завадити всім розсваритися між собою.

50

In Buenos Aires, the Molina family lives and works in the shadows of the legendary Boca Juniors stadium. Selling fake tickets to the soccer games, they constantly come into conflict with the corrupt police. As her family sinks deeper into this underworld, the mother tries in vain to keep them all from falling apart.

DOCU/КОРОТКО

DOCU/SHORT

МЕР’ЄМ MERYEM Нідерланди / The Netherlands / 2017 / 15’50’’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Ребер Доскі Продюсер: Йос де Путтер Оператори: Ребер Доскі, Ніна Баду Режисер монтажу: Ремі ван дер Гейден Звукорежисер: Тако Дрейфут, Гуїберт Боон

Director: Reber Dosky Producer: Jos De Putter Cinematography: Reber Dosky, Nina Badoux Editor: Rémi van der Heiden Sound: Taco Drijfhout, Huibert Boon

Виробництво / Production: Dieptescherpte Дистрибуція / Sales: Some Shorts, Wouter Jansen, +310622076717, info@someshorts.com

Ребер Доскі народився у 1975 році в Дахуку, Курдистан. Він – голландський режисер курдського походження і мешкає в Нідерландах з 1998 року. Вивчав кінорежисуру в Нідерландській кіноакадемії. Його дипломною роботою став «Дзвінок» – фільм про вплив війни та вимушеного переміщення на стосунки між батьком і сином. «Дзвінок» здобув кілька нагород на міжнародних кінофестивалях. Короткометражний документальний фільм «Снайпер у Кобане» став міжнародним проривом Ребера Доскі й отримав нагороди на численних фестивалях. Фільмографія: Моя удача в Аушвіці (2012), Дзвінок (2013), Назавжди (2014), Кінська сила (2015), Один щасливий день (2015), Снайпер у Кобане (2015), Єзидські дівчата (2016), Радіо Кобане (2016), Мер’єм (2017) Reber Dosky was born in 1975 in Dohuk, Kurdistan. He is a Kurdish-Dutch filmmaker. Living in the Netherlands since 1998, he went to study film directing at the Netherlands Film Academy.

He completed his studies with The Call, a film about the impact of war and displacement on the relation between a father and a son. The Call won several awards on international film festivals. The short documentary The Sniper of Kobani brought Reber’s international breakthrough, and won awards at multiple festivals.

Filmography: My Good Fortune In Auschwitz (2012), The Call (2013), 4Ever (2014), Horsepower (2015), One Happy Day (2015), The Sniper of Kobani (2015), Yezidi Girls (2016), Radio Kobani (2016), Meryem (2017)

Цей фільм, знятий під час битви в Кобане, показує жінок у серці спротиву «Ісламській державі». Зі стоїчною наполегливістю та з допомогою американської авіації ці жінки б’ються на передовій боротьби за свободу.

Filmed during the battle of Kobani, this film reveals the women at the heart of the fight against the Islamic State. With stoical perseverance and the aid of American airstrikes, these women are leading the fight for freedom.

51

DOCU/КОРОТКО

DOCU/SHORT

О БРАТЕ ВОСЬМИНОЖЕ!

OH BROTHER OCTOPUS Німеччина / Germany / 2017 / 27’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Флоріан Кунерт Продюсер: Флоріан Кунерт Оператор: Флоріан Кунерт Режисер монтажу: Іан Пурнелл Звукорежисер: Штефан Фоґльзінґер

Director: Florian Kunert Producer: Florian Kunert Cinematography: Florian Kunert Editor: Ian Purnell Sound: Stefan Voglsinger

Виробництво та дистрибуція / Production and sales: Kunsthochschule für Medien Köln, +4922120189330, ute.dilger@khm.de

Флоріан Кунерт – німецький режисер. Отримавши диплом у галузі аудіовізуальних медіа у 2010 році, він навчав шістьох місцевих мешканців міста Хаєлітша у Південній Африці робити документальні фільми та зрежисував відеоінсталяцію в техніці 360° під назвою «Театр у халупі». У 2012 році вивчав режисуру документального кіно в Міжнародній школі кіно і телебачення на Кубі і заснував власну продюсерську компанію Highway Spirit. Флоріан рік жив в Індонезії, проводячи дослідження для свого останнього документального фільму «О брате Восьминоже!» і знімаючи цей фільм. Нині він навчається на аспірантурі в Академії медіамистецтв у Кьольні. Фільмографія: Театр у халупі (2011), Поко-а-поко (2012), Множина однієї людини (2013), О брате Восьминоже! (2017) Florian Kunert is a German filmmaker. After receiving his degree in Audiovisual Media in 2010, he trained six locals from the Khayelitsha township in South Africa in documentary filmmaking and directed a 360° video installation Shack Theatre. In 2012 he studied Documentary Directing at the EICTV in Cuba, and founded his film production company Highway Spirit.

Florian lived for one year in Indonesia, researching and shooting his latest documentary Oh Brother Octopus. Currently he is taking part in the postgraduate program of the Academy of Media Arts in Cologne.

Filmography: Shack Theatre (2011), Poco a Poco (2012), The Plural of One Person (2013), Oh Brother Octopus (2017)

Морські кочівники Індонезії вірять, що кожен новонароджений має брата-близнюка в тілі восьминога. Вони проводять ритуали, щоб задобрити свого брата у воді й запобігти нещастям. Коли трапляється безчестя, Джакарту зображають як апокаліптичну помсту брата Восьминога.

52

The sea nomads of Indonesia believe that every newborn has a twin brother in the form of an octopus. Rituals are carried out to appease the brother in the water and prevent misfortunes. When dishonour occurs, Jakarta is portrayed as the apocalyptic revenge of the brother Octopus.

DOCU/КОРОТКО

DOCU/SHORT

ЧЖЕНИ THE ZHENGS Угорщина / Hungary / 2017 / 32’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Їменґ Чжанґ Продюсер: Їменґ Чжанґ Оператор: Їменґ Чжанґ Режисер монтажу: Їменґ Чжанґ Звукорежисер: Їменґ Чжанґ

Director: Yimeng Zhang Producer: Yimeng Zhang Cinematography: Yimeng Zhang Editor: Yimeng Zhang Sound: Yimeng Zhang

Виробництво та дистрибуція / Production and sales: Yimeng Zhang, +36203366295, 37122258@qq.com

Їменґ Чжанґ закінчила Університет комунікацій у Китаї в 2014 році, отримавши ступінь магістра з міжнародної журналістики. У 2014-2016 роках вона працювала журналісткою в газеті «Женьмінь жибао». У 2016 вступила на DocNomads – магістерську програму з режисури документального кіно в рамках Erasmus Mundus. Нині навчається у Європі. Фільмографія: Чжени (2017) Yimeng Zhang graduated from the Communication University of China in 2014 with an MA in International Journalism. From 2014-16, she worked as a journalist at the People’s Daily. In 2016, she was enrolled by DocNomads, the documentary directing master’s programme under the Erasmus Mundus. She is currently studying in Europe.

Filmography: The Zhengs (2017)

У Дундуна, Сиси та їхньої молодшої сестри батько – китаєць, а мати – угорка. Батько, Чжен, живе в Угорщині з 1990 року, але досі критично ставиться до «західного способу» виховання дітей, тому багато свариться з дружиною через це. Його діти вивчають гру на піаніно і скрипці, спів, каліграфію, пінґ-понґ, бадмінтон, плавання, кунґ-фу, китайську мову, англійську мову. Щодня після школи, і навіть на вихідних, вони ходять на різні гуртки. Чжен хвилюється, коли його немає вдома, бо його дружина не хоче змушувати дітей дотримуватися навчального розкладу.

Dongdong, Xixi and their little sister has a Chinese father and a Hungarian mother. The father, Zheng, has been living in Hungary since the year 1990, yet he still holds a critical attitude towards the ‘western way’ of educating children, so he fights a lot with his wife on this. His children are now learning piano, violin, singing, calligraphy, ping-pong, badminton, swimming, kung fu, Chinese, English and so on. They are busy attending different courses every day after school, even every weekend. He gets worried when he is not at home, since the mother doesn’t force the kids to stick to the training schedules.

53

DOCU/КОРОТКО

DOCU/SHORT

КІНО ДЛЯ КАРЛОСА FILM FOR CARLOS КИНО ДЛЯ КАРЛОСА Росія / Russia / 2017 / 31’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Ренато Боррайо Серрано Director: Renato Borrayo Serrano Продюсери: Маріна Разбєжкіна, Producers: Marina Razbezhkina, Ренато Боррайо Серрано Renato Borrayo Serrano Оператор: Ренато Боррайо Серрано Cinematography: Renato Borrayo Serrano Режисер монтажу: Ренато Боррайо Серрано Editor: Renato Borrayo Serrano Звукорежисер: Пабло Рохас Sound: Pablo Rojas Виробництво / Production: Marina Razbezhkina, Renato Borrayo Serrano, +7 9636840285, rabzmarina@gmail.com, renatoyoserrano@gmail.com Дистрибуція / Sales: Renato Borrayo Serrano, +7 9636840285, renatoyoserrano@gmail.com Ренато Боррайо Серрано народився у 1992 році у Гватемалі. З 2012-го року живе і працює в Росії.У 2017 році закінчив ВДІК за спеціальністю «Кінорежисер документального кіно». Слухав курси в майстерні документального кіно і театру Маріни Разбєжкіної та Міхаіла Уґарова. З 2014 року його праці беруть участь у міжнародних кінофестивалях. Його фільм «Кіно для Карлоса» отримав почесну відзнаку журі у міжнародному конкурсі короткометражних документальних та анімаційних фільмів на DOK Leipzig 2017. Вибрана фільмографія: Кіно для Карлоса (2017) Renato Borrayo Serrano was born in 1992 in Guatemala. Since 2012 he has lived and worked in Russia. In 2017 he graduated as a film director specialising in documentary films from the Gerasimov All-Russian State University of Cinematography. He took courses at the Marina Razbezhkina and Mikhail Ugarov School of Documentary Film and Theatre. Since 2014 his works have been shown at international film festivals. His film Film for Carlos was awarded an Honorary Mention by the Jury of Short Documentary and Animated Film International Competition at the 2017 DOK Leipzig.

Selected filmography: Film for Carlos (2017)

Мій син Карлос щойно народився. Він наймиліше немовля на світі, але його бабуся дуже шкодує, що він з’явився на світ з темною шкірою. Дідусь Сєрґєй Міхайлович хоче випити за здоров’я свого внука і відсвяткувати подію, але бабуся не дозволяє йому пити. Дідусь хоче, щоб Карлос знав, що він народився у Великій Російській імперії. Це перший Новий рік Карлоса, і я зняв фільм, щоб він його запам’ятав, а ще, щоб поговорити про все смішне та болісне, що відбувається у моїй новій сім’ї.

54

My son Carlos has just been born. He is the sweetest of babies, but his grandmother is very sorry that he was born with dark skin.

Grandfather Sergey Mikhailovich wants to drink to the health of his grandson and celebrate this event, but grandmother doesn’t allow him to drink. Grandfather wants Carlos to know that he was born in the Great Russian Empire. This is Carlos’s first New Year’s Day, and I made a movie so that he would remember it, and to talk about the hilarious and painful things happening in my new family.

DOCU/КОРОТКО

DOCU/SHORT

У ПОШУКАХ НАФТИ NYO VWETA NAFTA Португалія, Мозамбік / Portugal, Mozambique / 2017 / 22’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Іко Коста Продюсери: Педро Перальта Оператор: Г’юґо Азеведо Режисери монтажу: Іко Коста, Едуардо Вільямс Звукорежисери: Роланд Пікль, Тьяґо Матос

Director: Ico Costa Producer: Pedro Peralta Cinematography: Hugo Azevedo Editors: Ico Costa, Eduardo Willams Sound: Roland Pickl, Tiago Matos

Виробництво та дистрибуція / Production and sales: Terratreme Filmes, Pedro Peralta, +351212415754, pedroperalta@terratreme.pt

Іко Коста народився в Лісабоні в 1983 році. Навчався в Португальській національній кіношколі в Лісабоні, Університеті кіно в Буенос-Айресі та Національній студії сучасного мистецтва «Ле Фресной» у Туркуені, Франція. Його роботи демонстрували на кількох кінофестивалях, зокрема на Тижні критиків у Каннах, на фестивалях у Локарно, Роттердамі, Римі, на фестивалі Cinéma du Réel, фестивалі «Нові режисери/Нові фільми», в Обергаузені, Їглаві, на фестивалі Vila do Conde або IndieLisboa, фестивалі DocLisboa та багатьох інших. Фільмографія: Буклет (2012), Чотири години босоніж (2012), Струм (2013), Антеро (2014), У пошуках Нафти (2017), Гамір, затемнення (2017) Ico Costa was born in Lisbon in 1983. He studied at the Portuguese National Film School in Lisbon, at the Universidad del Cine in Buenos Aires and at Le Fresnoy – Studio national des arts contemporains in Tourcoing, France. His work has been shown at several film festivals, such as the Critics’ Week at Cannes, Locarno, Rotterdam, Rome, Cinéma du Réel, New Directors/New Films, Oberhausen, Jihlava, Vila do Conde and IndieLisboa, DocLisboa, among many others.

Filmography: Libhaketi (2012), Quatro horas descalço (2012), Corrente (2013), Antero (2014), Nyo vweta Nafta (2017), Barulho, Eclipse (2017)

Іньямбане. Мозамбік. Кінґ-Бест. Samsung Galaxy. Versace. Дівчата. Білий півень. У Норвегії немає зубочисток. Кокосові пальми. Плоди баобаба. Суперфрукти. Вітамін C. Пасифлора. Альфа-ліноленова кислота. SMS китайською. Мегабайти. Готель «Кардосо». Кава – це погана звичка білого чоловіка. Нґаджанґо. Моя жінка. Нафта.

Inhambane. Mozambique. King-Best. Samsung Galaxy. Versace.

Babes. White rooster. There are no toothpicks in Norway. Coconut trees. Baobab fruits. Superfruits. Vitamin C. Passiflorine. Alphalinolenic acid. SMS in Chinese. Megabytes. Hotel Cardoso. Coffee is a white man’s addiction. Ngadzango. My woman. Nafta.

55

DOCU/КОРОТКО

DOCU/SHORT

ЯК РУЙНУВАТИ МАШИНИ ЧАСУ HOW TO DESTROY TIME MACHINES Польща / Poland / 2017 / 39’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Яцек Пьотр Блавут Продюсер: Анна Блавут Оператор: Адам Палента Режисери монтажу: Александра Ґовін, Катажина Шпіох

Director: Jacek Piotr Bławut Producer: Anna Bławut Cinematography: Adam Palenta Editors: Aleksandra Gowin, Katarzyna Śpioch

Виробництво / Production: Studio Filmowe Rabarbar, Anna Bławut, +48660746996, Ania.blawut@gmail.com Дистрибуція / Sales: KFF Sales & Promotion, Katarzyna Wilk, +48122946945, katarzyna@kff.com.pl Яцек Пьотр Блавут – кінорежисер і сценарист. Закінчив Школу Вайди та Академію мистецтв у Вроцлаві. У 2010 році на Каннському кінофестивалі його фільм «День шоколаду» здобув нагороду ScripTeast імені Кшиштофа Кєшльовського за найкращий сценарій зі Східної та Центральної Європи. Він працював оператором для багатьох документальних робіт. У 2011 році дебютував із власним короткометражним ігровим фільмом під назвою «Озеро», а в 2012-му зняв свою першу документальну стрічку «Самотність звуку», яка здобула нагороду «Срібний лайконик» (за режисуру найкращого документального фільму) на 52-му Краківському кінофестивалі. Вибрана фільмографія: День шоколаду (2010), Озеро (2011), Самотність звуку (2012), Як руйнувати машини часу (2017) Jacek Piotr Bławut is a film director and screenwriter. He is a graduate of the Wajda School and the Academy of Fine Arts in Wrocław. In 2010, at the Cannes Film Festival, his Day of Chocolate won the Krzysztof Kieślowski ScripTeast Award for the best Eastern and Central European script. He has worked as a director of photography on many documentary films. In 2011 he debuted with a short feature film entitled The Lake, and in 2012 he made his first documentary film The Loneliness of Sound which won the Silver Hobby-Horse (Award for the Director of the Best Documentary Film) at the 52nd Kraków Film Festival.

Selected filmography: Day of Chocolate (2010), The Lake (2011), The Loneliness of Sound (2012), How to Destroy Time Machines (2017)

«Як руйнувати машини часу» – це фільм для ваших вух. У центрі уваги стрічки – Джеф Джерман, автор експериментальної музики з Арізони, з його пристрасним ставленням до звуків і унікальним сприйняттям світу. Джеф не хоче залазити в машини часу, в яких застрягли більшість людей, хвилюючись про майбутнє або живучи минулим. Через ці обмеження нам рідко вдається насолоджуватися теперішнім моментом. Це історія про перебування тут і зараз. Це не просто фільм про незвичайного композитора, а й притча про життя.

56

How to Destroy Time Machines is a film for your ears. It focuses on Jeph Jerman, an Arizona-based experimental musician, his passion for sounds, and his unique perception of the world. Jeph doesn’t want to get into time machines, where most people are stuck worrying about the future or dwelling on the past. When we are limited by such restrictions, we rarely enjoy the current moment.

This is a story about being here and now. It’s not only a movie about an extraordinary composer but also a parable for life.

DOCU/КОРОТКО

DOCU/SHORT

ГІРЧИЦЯ В САДАХ MUSTARD IN THE GARDENS Україна / Ukraine / 2017 / 37’ СВІТОВА ПРЕМ’ЄРА / WORLD PREMIERE Режисер: Пьотр Армяновський Продюсер: Пьотр Армяновський Оператор: Пьотр Армяновський Режисер монтажу: Пьотр Армяновський Звукорежисер: Сергій Кульбачний

Director: Piotr Armianovski Producer: Piotr Armianovski Cinematography: Piotr Armianovski Editor: Piotr Armianovski Sound: Serhiy Kulbachnyi

Виробництво та дистрибуція / Production and sales: Piotr Armianovski, +380634996266, armianovski@gmail.com

Пьотр Армяновський народився 1985 року в Донецьку. Перформер, режисер. Починав артистичну діяльність у студії Камерного театру «Жуки» (2003). Згодом виступав у Марини Абрамович та Януша Балдиґи. Після початку воєнного конфлікту в рідному місті займається переважно документальним кіно. Вибрана фільмографія: М’ясокомбінат (2013), На сході (2015), Володя герой революції (2015), Шахтарські історії (2016), Я і Маріуполь (2017) Piotr Armianovski was born in 1985 in Donetsk. He is a performer and a director. He started his artistic work in the Zhuki chamber theatre studio (2003). Later, he performed with Marina Abramović and Janusz Bałdyga. Since the war conflict started in his home city, Piotr focuses on documentary filmmaking.

Selected filmography: Meat Factory (2013), On the East (2015), Volodia a Hero of Revolution (2015), Miners’ Stories (2016), Me and Mariupol (2017)

Олена їде додому, в село на лінії фронту в «сірій зоні» Донецької області, де провела своє дитинство. У саду, щоб будяки не лізли до сусідів, її брат посадив гірчицю. Дівчина лягає в колючу траву і згадує, які великі й смачні були колись абрикоси, вишні, груші, черешні...

Olena is going home, to the village on the frontline in the ‘grey zone’ of the Donetsk region where she spent her childhood. In the garden, her brother has planted mustard to prevent weeds from getting into their neighbours’ garden. The girl lies down in the prickly grass and recalls how big and tasty the apricots, cherries, pears used to be...

57

DOCU/КОРОТКО

DOCU/SHORT

ВИХІДНИЙ HOLIDAY Україна / Ukraine / 2017 / 15’40’’ ЄВРОПЕЙСЬКА ПРЕМ’ЄРА / EUROPEAN PREMIERE Режисер: Жанна Максименко-Довгич Продюсер: Оксана Янішевська Оператори: Максим Руденко, Сергій Ходченко Режисери монтажу: Артем Кобець, Петро Цимбал Звукорежисери: Тарас Черниш, Олександр Бурмицький

Director: Zhanna Maksymenko-Dovhych Producer: Oksana Yanishevska Cinematography: Maksym Rudenko, Serhiy Khodchenko Editors: Artem Kobets, Petro Tsymbal Sound: Taras Chernysh, Oleksandr Burmytskyi

Виробництво та дистрибуція / Production and sales: Nik Viesti, Oksana Yanishevska, +380504933570, oksana3570@ukr.net Жанна Максименко-Довгич закінчила Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, працювала на телебаченні як продюсерка, редакторка, сценаристка («1+1», «Новий канал», СТБ, «Перший національний», ТРК «Україна»). За свої кінороботи має відзнаки низки українських кінофестивалів. Вибрана фільмографія: Один день Євро (2012), Дім з химерами (2013), Під мостом (2014), Незламний. Ігор Брановицький (2016) Zhanna Maksymenko-Dovhych graduated from the Institute of Journalism at the Shevchenko National University in Kyiv. She worked on television as a producer, editor, screenwriter (1+1, New Channel, STB, First National Channel, Ukraine Broadcasting). Her films have won awards at several Ukrainian film festivals.

Selected filmography: One Day of Euro (2012), House with Chimeras (2013), Under the Bridge (2014), Unbreakable. Ihor Branovytskyi (2016)

У південному українському місті люди вийшли відзначити важливе державне свято. Старі та нові символи, пошук ідентичності та можливість порозуміння між людьми, які, хоч і живуть на сусідніх вулицях, проте дедалі більше віддаляються одне від одного... «Вихідний» – це портрет міста і водночас людей, які в ньому живуть. Це фільм про пошук ідентичності на тлі нової війни й тектонічних змін у країні і, як наслідок, у свідомості людей. Чи можна й далі жити, застрягши однією ногою в радянському минулому, а іншою – крокуючи в Європу?

58

In a Southern Ukrainian city, the people are out to celebrate an important national holiday. Old and new symbols, the search for identity, and an opportunity for understanding between people who are growing more and more distant from each other, although they live on neighbouring streets… Holiday is a portrait of a city and its people. Set in the backdrop of monumental changes within the country and the consciousness of its people, it is a film about a search for identity: how is it possible to continue to live with one foot stuck in the Soviet past, and with the other moving towards Europe?

DOCU/КОРОТКО

DOCU/SHORT

РИБОЛОВЛЯ LA PESCA Канада, Колумбія / Canada, Colombia / 2017 / 22’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисери: Пабло Альварес-Меса, Directors: Pablo Álvarez-Mesa, Фернандо Лопес Ескріва Fernando López Escrivá Продюсери: Марія Каміла Аріас, Лукас Producers: Maria Camila Arias, Віллеґас Lucas Villegas Оператори: Пабло Альварес-Меса, Cinematography: Pablo Álvarez-Mesa, Фернандо Лопес Ескріва Fernando López Escrivá Режисер монтажу: Лукас Віллеґас Editor: Lucas Villegas Звукорежисери: Ґвідо Деніро, Корі Різос, Sound: Guido Deniro, Cory Rizos, Кайл Стенфілд Kyle Stanfield Виробництво та дистрибуція / Production and sales: Picúa, Pablo Álvarez-Mesa, +15145781981, palvarezmesa@gmail.com Пабло Альварес-Меса народився в Медельїні, Колумбія. Його короткометражні фільми брали участь у різних міжнародних кінофестивалях, зокрема в Шеффілді, на фестивалі Hot Docs, Silverdocs та RIDM. Його короткометражні фільми зачіпають теми вимушеного переселення, історії та колективної пам’яті. Нині Пабло мешкає в Монреалі, Квебек. Має ступінь магістра кіновиробництва від Університету Конкордія. Фернандо Лопес Ескріва народився в Буенос-Айресі, Аргентина. Пропрацювавши кілька років помічником продюсера, він взявся за власні документальні проекти і почав працювати в постпродакшені. У 2004 переїхав до Монреалю, Канада, де присвятив себе монтажу і незалежним зйомкам документальних стрічок. У 2005 зняв свій перший документальний фільм «Готель «Ґондолін». Нині фільмує четверту документальну роботу – про аргентинську боксерку «Красуню» Бермудес. Вибрана фільмографія: Риболовля (2017) Pablo Álvarez-Mesa was born in Medellín, Colombia. His short films have been featured at international film festivals including Sheffield, Hot Docs, Silverdocs, and RIDM. His short films touch on issues of displacement, history and collective memory. Currently, Pablo is based in Montreal, Quebec; he holds a Film Production MFA from Concordia University.

Fernando López Escrivá was born in Buenos Aires, Argentina. He worked several years as a production assistant until he began to create his own documentary projects and work in the post-production area. In 2004 he settled in Montreal, Canada, where he has dedicated to editing documentaries and making documentaries independently. In 2005 he made his first documentary film Hotel Gondolin. He is currently making her fourth documentary about Argentine boxer ‘La Bonita’ Bermúdez.

Selected filmography: La Pesca (2017)

Будень чоловіків з родини рибалок на карибському узбережжі Колумбії. Режисери фіксують найменші деталі їхньої роботи, усі ці повторювані, але завжди точні рухи. Гра в доміно, розмови, приготування їжі та навіть спонтанні співи заповнюють тривалі періоди очікування, що переривають робочі дні рибалок. «Риболовля» показує нам поезію, що сповнює побут цих чоловіків, спостерігаючи за ними на землі, а потім чуттєво занурюючись за ними під воду, де їхні тіла і сіті танцюють чарівливий балет. У цьому вишуканому короткометражному фільмі знання і хід часу об’єднані в одне ціле – годину за годиною, день за днем, покоління за поколінням.

On Colombia’s Caribbean coast, it’s a workday like any other for the men of a fishing family. The filmmakers capture the smallest details of their work, with all its repetitive but always exact motions. Games of dominoes, conversations, cooking and even spontaneous song fill the long waits that punctuate the fishermen’s days. La Pesca reveals the poetry that fills the men’s everyday lives, observing them closely on land before following them on an underwater sensory immersion, where their bodies and nets dance an enthralling ballet. In this sublime short, knowledge and the passage of time are as one – hour after hour, day after day, generation after generation.

59

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПОВНОМЕТРАЖНИЙ КОНКУРС

DOCU/УКРАЇНА DOCU/UKRAINE

NATIONAL FEATURE-LENGTH COMPETITION

МАЙЖЕ 10.000 ВИБОРЦІВ / ALMOST 10,000 VOTERS....................62 МАНЛИВИЙ, СОЛОДКИЙ, БЕЗ МЕЖ АБО ПІСНІ І ТАНЦІ ПРО СМЕРТЬ / ENTICING, SUGARY, BOUNDLESS OR SONGS AND DANCES ABOUT DEATH....................................................63 КАКОФОНІЯ ДОНБАСУ / THE CACOPHONY OF THE DONBAS................................................................64 ПЕРША СОТНЯ / THE FIRST COMPANY........................................................65 ВЄАЮФРОМ / WHEREUFROM...............................................................................66 ВОНА ТА ВІЙНА / WOMAN IN WAR...................................................................67

DOCU/УКРАЇНА DOCU/UKRAINE

МАЙЖЕ 10.000 ВИБОРЦІВ ALMOST 10,000 VOTERS Україна / Ukraine / 2017 / 63’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Уляна Осовська Продюсер: Денис Страшний Оператор: Денис Страшний Режисери монтажу: Катерина Феленюк, Уляна Осовська, Денис Страшний Звукорежисери: Уляна Осовська, Денис Страшний

Director: Uliana Osovska Producer: Denys Strashny Cinematography: Denys Strashny Editors: Kateryna Feleniuk, Uliana Osovska, Denys Strashny Sound: Uliana Osovska, Denys Strashny

Виробництво та дистрибуція / Production and sales: Docutoloka, Denys Strashny, docutoloka@gmail.com Режисерка, громадська активістка та мандрівниця Уляна Осовська народилася 1991 року. Закінчила Київський національний економічний університет за спеціальністю «Міжнародний бізнес». Почала цікавитися документалістикою взимку 2013-2014 років. Під час Революції гідності була волонтеркою організації «Е+», яка опікува­ лась пораненими Майдану. Дебютувала як режисерка в 2015 році з фільмом «Довірена особа», який увійшов до альманаху «Україна. Голоси 2». «Майже 10.000 виборців» – це її повнометражний дебют. Фільмографія: Довірена особа (2015), Майже 10.000 виборців (2017) The director, activist and traveller Uliana Osovska was born in 1991. She graduated from Kyiv National Economic University with a degree in international business. She got interested in documentary cinema during the winter of 2013-14. During the Revolution of Dignity, she volunteered for the E+ organisation which took care of the wounded of the Maidan. She made her debut as a director in 2015 with the film Confidant, which was included in the almanac Ukraine. Voices 2. Almost 10,000 Voters is her first feature-length film.

Filmography: Confidant (2015), Almost 10,000 Voters (2017)

Революція. Що далі? Містечко Іллінці на Вінниччині разом з усією Україною переживає події зими 2013-2014 років. Тут збирається свій «Майдан», тут зносять місцевий пам’ятник Лєніну і коли починається війна на Донбасі – тут, як і по всій країні, виникає стихійний волонтерський рух. Одним із організаторів цього руху є Олександр – громадський активіст, який ніколи не був при владі. Тепер він балотується на посаду міського голови, бо вірить: аби щось змінилося на краще, потрібно це змінити самому. Відтепер йому належить познайомитись із місцевим політикумом та знайти відповідь на те, чи взагалі хочуть іллінчани змінюватись.

62

Revolution. What’s next? Illintsi, a small town in the Vinnytsia region, experiences the events of the winter of 2013-14 together with the whole of Ukraine. It has its own ‘Maidan’, it knocks down its own statue of Lenin, and when the war in the Donbas begins, its own grassroots volunteer movement develops in the town, just like everywhere across the country. One of the movement’s organizers is Oleksandr, a community activist who has never run for office or worked in government. Now he is running for mayor, because he believes that if you want something to change for the better, you must change it yourself. He is about to be introduced to the local political circles and find the answer to the question: Do the residents of Illintsi actually want to change?

DOCU/УКРАЇНА DOCU/UKRAINE

МАНЛИВИЙ, СОЛОДКИЙ, БЕЗ МЕЖ АБО ПІСНІ І ТАНЦІ ПРО СМЕРТЬ ENTICING, SUGARY, BOUNDLESS OR SONGS AND DANCES ABOUT DEATH Україна / Ukraine / 2017 / 95’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисери: Таня Ходаківська, Directors: Tania Khodakivska, Олександр Стеколенко Oleksandr Stekolenko Продюсер: Максим Асадчий Producer: Maxym Asadchyi Оператори: Ґіорґі Берідзе, Ярослав Cinematography: Giorgi Beridze, Iaroslav Пілунський, Олександр Запорожченко, Pilunsky, Oleksandr Zaporozhchenko, Ендрю Толошний, Майкл Донован, Andrew Toloshny, Michael Donovan, Міколоз Чавчавадзе Mikoloz Tchavtchavadze Режисери монтажу: Таня Ходаківська, Editors: Tania Khodakivska, Олександр Стеколенко, Oleksandr Stekolenko, Александра Кочюкова Alexandra Cociucova Виробництво та дистрибуція / Production and sales: Pronto Film, Maxym Asadchyi, maxim@pronto.kiev.ua Таня Ходаківська — режисерка, чиї фільми здобували нагороди на фестивалях. Працює з різними аудиторіями та медіа. Займається кіно і телебаченням з 2003 року. Нині живе і працює у Нью-Йорку, США. Олександр Стеколенко — український режисер, який знімає художні фільми, рекламу, відео про моду та музичні кліпи. Працював режисе­ ром на національному телебаченні, переважно на таких каналах, як «Новий канал», СТБ, 1+1. Прославився як режисер музичних кліпів. З 1997 року почав знімати рекламу для українських та міжнародних брендів: у його доробку понад 500 рекламних роликів. Нині живе і працює у Києві, Україна. Вибрана фільмографія: Манливий, солодкий, без меж або Пісні і танці про смерть (2017) Tania Khodakivska is an award-winning filmmaker working with different audiences and media. She has been working in cinema and TV since 2003. Tania Khodakivska is currently living and working in New York City, USA. Oleksandr Stekolenko is a Ukrainian filmmaker, who directs feature films, advertisements, fashion clips and music videos. He worked as a director on national TV, mainly on channels like Novyi Kanal, STB and 1+1. He became famous as a director of music videos. In 1997 he began to film advertisements for Ukrainian and international brands, and has now directed more than 500 commercials. He is currently living and working in Kyiv, Ukraine.

Selected filmography: Enticing, Sugary, Boundless or Songs and Dances About Death (2017)

Фільм створює зв’язки між невимовністю смерті та буденністю життя. Старий чоловік насвистує, їдучи в машині. МАНЛИВИЙ. Мати переживає за своїх дітей, яких можуть з’їсти вовки у лісі дорогою до школи. СОЛОДКИЙ. Два сусідні міста жорстоко борються за володіння шкіряним м’ячем. Переможці принесуть м’яча на цвинтар. БЕЗ МЕЖ. Подорож, що починається як стороннє спостереження того, як люди сприймають смерть, перетворюється на особистий досвід. Оператор-постановник самого фільму помирає перед кінцем зйомок. АБО. Італія. Грузія. Україна. США. 16 мм, 35 мм, цифрова зйомка. Все це утворює мозаїчну структуру, з якої глядачі можуть робити власні висновки і ставити власні питання. ПІСНІ І ТАНЦІ ПРО СМЕРТЬ.

The film makes the connections between the ineffability of death and the mundanity of life. An old man is whistling and driving his car. ENTICING. A mother is worried about her children, wolves might eat them in the forest on the way to school. SUGARY. Two nearby villages are brutally fighting for the possession of a leather ball. The winners will bring the ball to the cemetery. BOUNDLESS. A journey that starts as an external observation of how people relate death turns into a personal experience. The director of photography of this very film dies before the end of shooting. OR. Italy. Georgia. Ukraine.

USA. 16mm, 35mm, digital filming creates a mosaic structure from which spectators can draw their own conclusions and ask their own questions. SONGS AND DANCES ABOUT DEATH. 63

DOCU/УКРАЇНА DOCU/UKRAINE

КАКОФОНІЯ ДОНБАСУ THE CACOPHONY OF THE DONBAS Україна / Ukraine / 2017 / 62’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Ігор Мінаєв Продюсер: Юрій Леута Оператор: Володимир Палилик Режисер монтажу: Олександр Подопригора Звукорежисер: Олег Кульчицький

Director: Igor Minaiev Producer: Yurii Leuta Cinematography: Volodymyr Palilik Editor: Oleksandr Podopryhora Sound: Oleh Kulchytskyi

Виробництво та дистрибуція / Production and sales: ТОВ «Тремпель Фільмз» / Trempel Films LLC, Yurii Leuta, yuri_leuta@hotmail.com

Ігор Мінаєв – режисер кіно і театру, сценарист. Навчався в Київському інституті театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого на відділенні кіно за спеціальністю «Кінорежисура» від 1972 до 1977 року. Вибрана фільмографія: Холодний березень (1988), Перший поверх (1990), Підземний храм комунізму (1991), Далеко від Сансет-бульвару (2006), Блакитна сукня (2015) Igor Minaiev is a film and theater director and a screenwriter. He studied in the Cinema Department of the Karpenko-Kary Institute of Theater and Cinema in Kyiv between 1972 and 1977, and earned a degree in Film Directing.

Selected filmography: A Cold March (1988), The First Floor (1990), The Underground Temple of Communism (1991), Far Away From Sunset Boulevard (2006), The Blue Dress (2015)

Фільм-міркування, ідея якого – дослідити створення міфу про Донбас, керуючись архівними матеріалами документального та ігрового кіно. Сюжет картини розгортається у двох площинах. Перша – життя очима радянської пропаганди та Донбас як вітрина ідеології. Друга – життя реальне, приховане від зайвих поглядів. У фільмі використані архівні матеріали та записи інтерв’ю з колишніми жителями Донбасу, які стали очевидцями і жертвами російської агресії. Життя обіцяло бути симфонією праці, радості й добробуту, але виявилося оманою й маніпуляцією. Ілюзій більше не лишилося. Симфонія Донбасу перетворилася на какофонію Донбасу.

64

A contemplative film whose idea is to explore the creation of the myth about the Donbas by using archive footage from documentary and feature films. The film’s plot develops along two planes. The first is life through the eyes of Soviet propaganda and the Donbas as a showcase of ideology. The second is real life, hidden from unwelcome eyes. The film uses archive footage and recordings of interviews with former Donbas residents who witnessed Russian aggression and became its victims. Life promised to become a symphony of work, joy and welfare, but turned out to be a delusion and a manipulation. Now there are no illusions left. The symphony of the Donbas has turned into a cacophony of the Donbas.

DOCU/УКРАЇНА DOCU/UKRAINE

ПЕРША СОТНЯ THE FIRST COMPANY Україна / Ukraine / 2017 / 100’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисери: Ярослав Пілунський, Юлія Шашкова, Юрій Ґрузінов Продюсер: Анна Капустіна Оператори: Ярослав Пілунський, Юрій Ґрузінов Режисери монтажу: Ярослав Німий, Юрій Ґрузінов, Дмитро Лапицький Звукорежисер: Василь Явтушенко

Directors: Yaroslav Pilunsky, Yulia Shashkova, Yuriy Gruzinov Producer: Anna Kapustina Cinematography: Yaroslav Pilunsky, Yuriy Gruzinov Editors: Yaroslav Nimyi, Yuriy Gruzinov, Dmytro Lapytskyi Sound: Vasyl Yavtushenko

Виробництво та дистрибуція / Production and sales: a.kapustina315@gmail.com Ярослав Пілунський — український оператор-постановник. Народився у 1972 році. Закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого. Знімав такі фільми, як «Вій 3D», «Вавилон’13», «Інді», «Брати. Остання сповідь» та інші. Він є лідером волонтерського проекту у східному регіоні «Жовтий автобус». Юлія Шашкова народилася в Києві у 1975 році. У 1997-му закінчила Київський державний інститут театральних мистецтв за спеціальністю «Режисер кіно». Після закінчення навчання знімала рекламу, корпоративне кіно та фільми. Юрій Ґрузінов народився у 1981 році в Салтиковці Балашихінського району Московської області. Вибрана фільмографія: Перша сотня (2018) Yaroslav Pilunsky is a Ukrainian director of photography. He was born in 1972. He graduated from the Karpenko-Kary Kyiv National University of Theatre, Film and TV. He has made such films as Vii 3D, Babylon’13, Indie, Brothers: The Final Confession and others. He is a leader of the Yellow Bus volunteer project for the eastern region.

Yulia Shashkova was born in Kyiv in 1975. In 1997 she graduated in Film Directing from the Kyiv State Institute of Theatrical Arts.

After studying she made commercials, corporate movies and films.

Yuriy Gruzinov was born in 1981 in Saltykovka, Balashikhinsky Raion, Moscow Oblast.

Selected filmography: The First Company (2018)

Українська революція (2013-2014) та війна з Росією на Донбасі стають ближчими. У фільмі йдеться про історію Першої сотні Майдану, яка подолала внутрішнього ворога та перейшла на фронт, щоб боротися з зовнішнім. Це занурення в епіцентр подій, відвертий художній та громадянський погляд на людські стосунки на тлі кривавих соціальних заворушень. Незмінні людські історії, сутички харизматичних персонажів, виклики та рішення на межі життя і смерті, пошуки взаємодії, перші кроки до формування громадянського суспільства… Усе це об’єднане розумінням пройденого шляху та оптимістичним поглядом на майбутнє України.

The Ukrainian Revolution (2013-2014) and the war with Russia in the Donbas are nearing. The film deals with the history of the First Company of the Maidan, which defeated the enemy within and advanced to the frontlines to fight the external enemy. Immersion in the epicentre of events, a frank artistic and civilian view of human relationships against the background of violent social upheaval.

Immutable human stories, the collision of charismatic characters, challenges and solutions on the verge of life and death, the search for interaction, the first steps towards the formation of civil society...

All of this is summed up by an understanding of the way already travelled and an optimistic view of Ukraine’s future.

65

DOCU/УКРАЇНА DOCU/UKRAINE

ВЄАЮФРОМ WHEREUFROM Україна / Ukraine / 2017 / 71’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Дмитро Лавриненко Продюсер: Дмитро Лавриненко Оператор: Дмитро Лавриненко Режисер монтажу: Дмитро Лавриненко

Director: Dmytro Lavrinenko Producer: Dmytro Lavrinenko Cinematography: Dmytro Lavrinenko Editor: Dmytro Lavrinenko

Виробництво та дистрибуція / Production and sales: Dmytro Lavrinenko, dimalavr.up@gmail.com

Дмитро Лавриненко — режисер. Закінчив Московську академію медіаіндустрії у 2002 році. Цікавиться документалістикою, відеомистецтвом, музичними кліпами та рекламою. Вибрана фільмографія: 1/125 Олександра Бобровського (2002), Ніч у 641 день (2004), Метр:00 (2007), Дерево життя (2010), ЛеФ (2016) Dmytro Lavrinenko is a filmmaker. He graduated from the Moscow Academy of Media Industries in 2002. He’s interested in documentary filmmaking, video art, music videos and advertisements.

Selected filmography: 1/125 of Aleksandr Bobrovsky (2002), A Night that Lasted 641 Days (2004), Metr:00 (2007), The Tree of Life (2010), LeF (2016)

Жені 45 років, він живе в Україні і працює двірником. Його мати проживає в США і зробила для нього «Зелену карту». Аби не втратити її, він мусить щороку їздити до Америки. Женя шукає собі жінку й хоче одружитися. Він записує своє життя на відео. Цей фільм досліджує реальність селфі за допомогою двох камер: одна належить героєві, а другою знімає режисер. У результаті ці дві реальності об’єднуються в одному фільмі.

66

Zhenya is 45 years old, he lives in Ukraine, and works as a street cleaner. His mother lives in the USA and got him a green card. To maintain it, he has to travel to America every year. Zhenya is looking for a woman and wants to get married. He records his life on video.

This movie explores the reality of selfies by using two cameras: one belongs to the protagonist, the other is operated by the director. As a result, the two realities merge in one film.

DOCU/УКРАЇНА DOCU/UKRAINE

ВОНА ТА ВІЙНА WOMAN IN WAR Україна, Франція / Ukraine, France / 2017 / 71’ СВІТОВА ПРЕМ’ЄРА / WORLD PREMIERE Режисер: Марія Кондакова Продюсер: Володимир Філіппов Оператори: Сергій Стеценко, Марія Кондакова, Євгеній Чернов Режисери монтажу: Іван Банніков, Серго Клепач, Марія Кондакова Звукорежисери: Олег Кульчицький, Михайло Закутський

Director: Masha Kondakova Producer: Volodymyr Filippov Cinematography: Serhiy Stetsenko, Masha Kondakova, Evgeniy Chernoff Editors: Ivan Bannikov, Sergo Klepach, Masha Kondakova Sound: Oleg Kulchytskyi, Mikhail Zakutskyi

Виробництво та дистрибуція / Production and sales: InsightMedia, Volodymyr Filippov, volodymyr.filippov@gmail.com, FRENZY Paris, Julien Berlan, julien@frenzyparis.com Марія Кондакова — 28-річна письменниця та режисерка, що народилася у Києві і нині мешкає в Парижі. У 2012 році вона закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого. Під час навчання грала головну роль у телесеріалі та працювала асистенткою режисера у роботі над численними рекламними роликами, короткометражними та повнометражними фільмами. Її короткометражний дебют «Листопад» був відібраний для програм понад 50 міжнародних кінофестивалів, зокрема фестивалю в Локарно та в Клермон-Феррані. Цей фільм здобув 14 нагород і був придбаний Canal+. Фільмографія: Листопад (2014), Вона та війна (2018) Masha Kondakova is a 28-year-old writer and director born in Kyiv, currently living in Paris. In 2012 she graduated from the Karpenko-Kary Kyiv National University of Theatre, Film and TV. During her studies, she played the main role in a TV series and worked as an assistant director on numerous commercials, short and feature films. Lystopad is her first short film, and has been shown at over 50 international film festivals, including Locarno and Clermont-Ferrand; the film has won 14 awards and has been acquired by Canal+.

Filmography: Lystopad (2014), Woman in War (2018)

Коли до них додому прийшла війна, тисячі українських жінок взяли на себе обов’язок стати солдатками й ризикувати своїм життям заради миру та свободи у своїй країні. Цей повнометражний документальний фільм спостерігає за трьома такими жінками та за їхнім життям, якого вони ніколи для себе не очікували.

When war came to their home, thousands of Ukrainian women took it upon themselves to become soldiers and lay their lives on the line for peace and freedom in their country. This feature documentary follows three of those women and the lives they never expected to lead.

67

DOCU/ХІТИ DOCU/BEST

ОСТАННІ ЛЮДИ В АЛЕППО / LAST MEN IN ALEPPO......................72 МАКАЛА / MAKALA..........................................................................................................73 БОББІ ДЖЕН / BOBBI JENE.....................................................................................74 ДЕЛЬТА / DELTA..................................................................................................................75 МАТЕРИНСЬКА ЗЕМЛЯ / MOTHERLAND....................................................76

DOCU/ХІТИ

DOCU/BEST

Вікторія Лещенко Програмна координаторка

Народження, боротьба, смерть, переродження – кульмінаційні точки людини, яка протистоїть, людини, яка бореться, людини, яка не здається, й людини, яка готова всміхнутися в обличчя визначеній неминучості. Медійний світ шепоче: ми володарі своєї долі, варто лише повірити в успіх, як тверда шкарупа обставин піддасться під натиском закликів у соціальних мережах. Зануримося в менш популярну правду про те, як courage is the only life measure (хоробрість як єдине мірило життя). К’єркегорівська мужність, з якою кожен герой цих фільмів приймає будь-яку мить випробування, гідна захопленої уваги. Цьогоріч зосередимося на Філіппінах, Україні, ДР Конго, Алеппо й Тель-Авіві – місцях, де люди гідно зустрічають виклик незалежно від статі, гендеру, статусу й документаліста, який фіксує їхню складну боротьбу. «Материнська земля» (реж. Рамона С. Діас) – епічне полотно блискучої операторської й режисерської роботи, що описує щоденну рутину одного з найбільших пологових будинків Філіппін. Конвеєр бідності з невблаганною продуктивністю випускає нових філіппінців без надії на майбутнє. Тим яскравіша людська емпатія персоналу в боротьбі за кожну окрему долю. Один із найочікуваніших українських документальних фільмів року «Дельта» (реж. Олександр Течинський) до зустрічі з глядачами Docudays UA був відзначений престижним дипломом Ляйпцизького документального кінофестивалю. Суворі місцеві звичаї в поєднанні з віртуозною роботою документалістів створюють українському глядачеві ексклюзивну перспек-

70

тиву, дистанцію й наближення, украй необхідні в прийнятті себе. Любов із першого погляду – кредит, який беззастережно видається танцівниці ізраїльської трупи «Батшева» Боббі Джен. Коли жіноча емоційність і краса поєднані із силою та щирістю, а свобода дається лише за умови постійної боротьби зі стигматизацією тіла громадськими нормами і його вразливістю, зі страхом не вкластися в задані рамки. Рух на межі, як і чарівна історія кохання, – невід’ємний нерв цього направду фестивального хіта від режисерки Ельвіри Лінд. «Макала», що означає «продавець вугілля», – режисерський дебют оператора Еммануеля Ґра, відзначений Ґран-прі Каннського тижня критиків. Роуд-муві про те, як батько родини здійснює щоденний подвиг у боротьбі за виживання. Долаючи п’ятдесят кілометрів із дуже важкою ношею з вугіллям, Кабуіта затягує нас у магічний світ небувалої самотності й сили духу. У стрічці «Останні люди в Алеппо» (реж. Ферас Файяд) не буде хепі-енду, ми знаємо це спочатку. Після перегляду документального номінанта на «Оскар» світ ніколи не буде колишнім. Ми будемо не тільки знати, але й відчувати біль і красу цього моменту. Настільки чарівне, сильне враження від присутності дивовижних за силою духу людей. Група волонтерів, що розбирає завали після бомбардувань і рятує уцілілих, приречена на смерть. Щоденна агонія підпорядкована красі теперішнього, спіймана оком художника. До зустрічі в кіно.

DOCU/ХІТИ

DOCU/BEST

Victoria Leshchenko Program coordinator

Birth, struggle, death, rebirth – these are the climax points for each human being who resists, who fights, who never gives up, who is ready to smile in the face of predetermined hopelessness. The media world whispers: we are masters of our own fate, and as soon as you start to believe in success, the hard shell of circumstances will give in under the pressure of social media calls. Let us now dive into a less popular truth about how courage is the only measure of life. The Kierkegaardian courage with which every protagonist of these films accepts their challenges at every moment deserves our admiring attention. This year, let us focus our eyes on the Philippines, Ukraine, Congo, Aleppo and Tel Aviv, on the places where people constantly meet challenges regardless of their sex, gender, status and the documentary filmmaker who records their difficult struggle.

Motherland (Ramona S. Diaz) is an epic work with brilliant photography and directorship, which describes the daily routine of one of the largest maternity wards in the Philippines.

The assembly line of poverty relentlessly produces new Filipinos who have no hope for the future – which makes the human empathy of the staff in their fight for each particular fate all the more prominent.

Even before it met the Docudays UA audience, one of the most anticipated Ukrainian documentaries this year, Delta (Oleksandr Techynskyi), won the prestigious diploma from DOK Leipzig. The stern local mores combined with the masterful work of the filmmakers create an exclusive perspective for the Ukrainian viewer, the distance and approach which are so necessary for accepting yourself.

Love at first sight is the credit given unconditionally to the dancer of the Israeli Batsheva Dance Company Bobbi Jene – when female emotion and beauty go together with force and sincerity, and freedom is given under conditions of constant struggle against the stigmatisation of the body by social norms and its own vulnerability, against the fear of failing to meet the requirements. Movement on the edge, just like the enchanting love story, is an integral nerve of this true festival hit by the director Elvira Lind.

Makala, which means ‘coal seller’, is the debut of the cameraman Emmanuel Gras as a director. It was awarded the Grand Prix during the International Critics’ Week in Cannes. It is a road movie about the father of a family who accomplishes a heroic feat every day in his struggle for survival.

Crossing fifty kilometres with extremely heavy loads of coal, Kabwita involves us in the magical world of his incredible loneliness and strength of will.

There will be no happy end in Last Men in Aleppo (Feras Fayyad), and we know it from the very beginning. After watching this Oscar-nominated documentary, the world will never be the same again. We will not just know but feel the pain and beauty of this moment. That’s how fascinatingly powerful the impression from the presence of these astonishingly strong-willed people is. This group of volunteers who clean the debris after bombings and rescue the survivors are doomed to die. The daily agony is subordinate to the beauty of the present, captured by an artist’s eye.

See you at the movies.

71

DOCU/ХІТИ

DOCU/BEST

ОСТАННІ ЛЮДИ В АЛЕППО LAST MEN IN ALEPPO DE SIDSTE MÆND I ALEPPO Данія, Сирія / Denmark, Syria / 2017 / 104’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Ферас Файяд Продюсери: Сьорен Стеен Єсперсен, Карім Абід Оператори: Таер Мохаммед, Моджахед Або Альджуд Режисери монтажу: Стеен Йоганнессен, Міхаель Бауер Звукорежисер: Мортен Ґрот Брандт

Director: Feras Fayyad Producers: Soren Steen Jespersen, Kareem Abeed Cinematography: Thaer Mohammed, Mojahed Abo Aljood Editors: Steen Johannessen, Michael Bauer Sound: Morten Groth Brandt

Виробництво / Production: Larm Film, Aleppo Media Center Дистрибуція / Sales: DR Sales

Фестивалі та нагороди: 2017 – головна нагорода журі на кінофестивалі Sundance; нагорода за найкраще свідчення про політику на Міжнародному фестивалі документального кіно в Їглаві; нагорода за нове бачення на фестивалі DocsBarcelona; нагорода DOX:AWARD на фестивалі CPH:DOX 2018 – номінація на «Оскар» у категорії «Найкращий повнометражний документальний фільм»

Festivals and awards: 2017 – Sundance Film Festival, Grand Jury Prize; Jihlava International Documentary Film Festival, Best Testimony on Politics Award; DocsBarcelona, New Vision Award; CPH:DOX, DOX:AWARD 2018 – Academy Awards nomination for the Best Documentary Feature

Захоплива робота сирійського режисера Фераса Файяда – видатний приклад репортажу безпосередньо з місця подій – простежує зусилля визнаної на міжнародному рівні організації «Білі шоломи». До складу цієї ініціативи входять звичайні громадяни, які першими поспішають на місце бомбардувань та військових атак у надії врятувати життя. Цей фільм, у якому є як моменти напруги, що викликає шалене серцебиття, так і кадри неймовірної краси, занурює нас у життя трьох засновників цієї організації – Халеда, Субгі та Махмуда, поки вони намагаються справитися з хаосом довкола і б’ються над постійно присутньою дилемою: тікати – чи залишитися і боротися за свою країну?

72

Ферас Файяд – режисер і лауреат численних нагород. Його двічі затримувала контррозвідка Башара Асада через його фільм «По той бік». Він вивчав кіно і мистецтва і став режисером та режисером монтажу кількох фільмів – як документальних, так і ігрових. Брав участь у міжнародних кінофестивалях і здобув визнання за свої роботи про сучасні проблеми Сирії та політичну трансформацію арабського світу. Він почав працювати над фільмом «Останні люди в Алеппо» два роки тому, а до його попередніх робіт належать фільми «За білим кольором» та «Моя втеча». Вибрана фільмографія: Широкий план – великий план (2013), Останні люди в Алеппо (2017) Feras Fayyad is an award-winning filmmaker. He was twice held by Bashar Assad’s intelligence because of his film On the other side. He studied filmmaking and arts and has directed and edited several films, both documentary and fiction. He has participated in international film festivals and received recognition for his work about contemporary Syrian issues and the political transformation in the Arab world. He started worked on his film Last Men in Aleppo two years ago, and his previous films include Behind the White Color and My Escape.

Selected filmography: Wide Shot-Close Shot (2013), Last Men in Aleppo (2017)

Syrian filmmaker Feras Fayyad’s breathtaking work – a searing example of boots-on-the-ground reportage – follows the efforts of the internationally recognised White Helmets, an organisation consisting of ordinary citizens who are the first to rush towards military strikes and attacks in the hope of saving lives. Incorporating moments of both heart-pounding suspense and improbable beauty, the documentary draws us into the lives of three of its founders – Khaled, Subhi, and Mahmoud – as they grapple with the chaos around them and struggle with an ever-present dilemma: do they flee or stay and fight for their country?

DOCU/ХІТИ

DOCU/BEST

МАКАЛА MAKALA Франція / France / 2017 / 96’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Еммануель Ґра Продюсер: Ніколас Антоме Оператор: Еммануель Ґра Режисер монтажу: Карен Бенену Звукорежисери: Мануель Відал, Симон Апостолу

Director: Emmanuel Gras Producer: Nicolas Anthomé Cinematography: Emmanuel Gras Editor: Karen Benainous Sound: Manuel Vidal, Simon Apostolou

Виробництво / Production: Bathysphere, Nicolas Anthomé, nicolas@bathysphere.fr Дистрибуція / Sales: Les Films du Losange, Régine Vial, r.vial@filmsdulosange.fr

Еммануель Ґра – французький режисер. Його особливо приваблює візуальна складова кіно: він вивчав операторську роботу в Вищій нормальній школі імені Луї Люм’єра в Парижі. У своїх фільмах Ґра працює з сучасними соціальними проблемами. Його роботи позначені великою увагою до форми. Вибрана фільмографія: Мотивація! (2003), Велика рогата худоба (2011), Бути живим (2013), 300 душ (2014), Макала (2017) Emmanuel Gras is a French director. Drawn particularly to the visual element of cinema, he studied Film Photography at ENS Louis Lumière in Paris. His films deal with contemporary social issues and are marked by a commitment to form.

Selected filmography: La motivation! (2003), Bovines (2011), Être vivant (2013), 300 Souls (2014), Makala (2017)

У Конго молодий селянин мріє про краще майбутнє для своїх близьких. Його єдине багатство – це сила його рук, буш довкола нього і його сила духу. Вирушивши у небезпечну та виснажливу дорогу, щоб продати плоди своєї праці, він відкриває для себе цінність своїх зусиль і ціну, яку він має заплатити за свої мрії.

Фестивалі та нагороди: 2017 – Ґран-прі Тижня критиків на Канському кінофестивалі, особлива згадка на фестивалі Golden Eye; особлива згадка у нагороді Ґрієрсона на Лондонському кінофестивалі; нагорода за екстраординарний документальний фільм на Міжнародному кінофестивалі у Бергені

Festivals and awards: 2017 – Cannes Film Festival, Critics’ Week Grand Prix, Golden Eye – Special Mention; London Film Festival, Grierson Award – Special Mention; Bergen International Film Festival, Documentaire Extraordinaire Award

In Congo, a young peasant dreams of a better future for his loved ones. His only wealth lies in the strength of his arms, the bushland around him and his strong will. After setting out on dangerous and exhausting roads in order to trade the fruit of his labours, he discovers the value of his effort and the price he has to pay for his dreams.

73

DOCU/ХІТИ

DOCU/BEST

БОББІ ДЖЕН BOBBI JENE Данія, Швеція, Ізраїль, США / Denmark, Sweden, Israel, United States / 2017 / 95’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Ельвіра Лінд Продюсери: Юлі Леерсков, Сара Стокманн Оператор: Ельвіра Лінд Режисер монтажу: Адам Нільсен Звукорежисери: Мартін Сандстрьом, Жак Педерсен

Director: Elvira Lind Producers: Julie Leerskov, Sara Stockmann Cinematography: Elvira Lind Editor: Adam Nielsen Sound: Martin Sandström, Jacques Pedersen

Виробництво / Production: Sonntag Pictures APS, contact@sonntagpictures.com Дистрибуція / Sales: Autlook Filmsales, +43720346934, welcome@autlookfilms.com

Фестивалі та нагороди: 2017 – нагороди Кінофестивалю «Трайбека» за найкращий повнометражний документальний фільм, найкращу операторську роботу в повнометражному документальному фільмі, найкращий монтаж у повнометражному документальному фільмі; нагорода Кінофестивалю в Філадельфії за найкращий повнометражний документальний фільм 2018 – почесна нагорода Cinema Eye

Festivals and awards: 2017 – Tribeca Film Festival, Best Documentary Feature, Best Cinematography in a Documentary Feature, Best Editing in a Documentary Feature; Philadelphia Film Festival, Best Documentary Feature 2018 – Cinema Eye Honors Award

Після десяти років у ролі прими знаменитої ізраїльської танцювальної трупи «Батшева» американська танцівниця Боббі Джен Сміт приймає життєво важливе рішення – повернутися до США. Але відірватися від глибоко особистих стосунків виявляється важче, ніж вона очікувала – адже вона змушена покинути свого вчителя, хореографа та кохання всього свого життя і повернутися додому, де на неї чекає непевне майбутнє. Безпосередній та інтимний підхід режисерки Ельвіри Лінд розкриває настіж світ сучасного танцю і оприявнює емоційну трясовину, де переплітаються мистецтво, романтичні стосунки та рішучість.

74

Ельвіра Лінд народилася в Копенгагені у 1981 році. Закінчила Школу медіа та творчих мистецтв «СітіВерсіті» у Кейптауні у 2006-му році за спеціальністю «Документальне кіно». У цій сфері вона режисувала та знімала документальні фільми різної тривалості для телебачення, кіно та інтернету на чотирьох різних континентах. Нині Ельвіра живе і працює у Нью-Йорку, де також пише сценарії для різних художніх проектів. Перша повнометражна документальна робота Ельвіри «Пісні для Алексіса» брала участь у конкурсній програмі на Міжнародному фестивалі документального кіно в Амстердамі у 2014 році і була показана на численних міжнародних кінофестивалях. У 2015 році вона отримала нагороду як новий талант на CPH:DOX, а її перший міжнародний документальний телесеріал «Твіз і Так» виходить цьогоріч на Viceland. «Боббі Джен» – другий повнометражний документальний фільм Ельвіри. Вибрана фільмографія: Пісні для Алексіса (2014), Викуп зброї (2017), Боббі Джен (2017) Elvira Lind was born in Copenhagen in 1981. She graduated from City Varsity School of Media and Creative Arts in Cape Town in 2006 majoring in Documentary Film. She has worked within that field since directing and shooting documentaries of various lengths for TV, film, and web on 4 different continents. Elvira now lives and works out of New York, where she also writes on various fiction projects. Elvira’s first feature documentary Songs for Alexis competed at IDFA in 2014 and screened at a long list of international festivals, she received CPH:DOX new talent award in 2015, her first international documentary TV series Twiz and Tuck is launched on Viceland this year. Bobbi Jene is Elvira’s second feature documentary Selected filmography: Songs for Alexis (2014), Gun Buyback (2017), Bobbi Jene (2017)

After 10 years as the star of the famed Israeli dance company Batsheva, the American dancer Bobbi Jene Smith makes the decision of a lifetime to return to the USA. But tearing herself away from her deeply personal relationships proves harder than she ever expected, as she is forced to leave behind her mentor, choreographers and the love of her life, and return home to an uncertain future. Director Elvira Lind’s raw and intimate approach bursts open the world of modern dance, and exposes the emotional quagmire where artistry, romance and determination intersect.

DOCU/ХІТИ

DOCU/BEST

ДЕЛЬТА DELTA Україна, Німеччина / Ukraine, Germany / 2017 / 81’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Олександр Течинський Продюсери: Юлія Сердюкова, Геннадій Кофман Співпродюсер: Кірілл Красовський Оператор: Олександр Течинський Режисер монтажу: Марина Майковська Звукорежисер: Олег Головьошкін

Director: Oleksandr Techynskyi Producers: Yulia Serdyukova, Gennady Kofman Сo-producer: Kirill Krasovski Cinematography: Oleksandr Techynskyi Editor: Marina Maykovskaya Sound: Oleg Goloveshkin

Виробництво / Production: Honest Fish Documentary Stories, MaGiKa Film in co-production with Faktura Film (Germany) with financial support from The State Film Agency of Ukraine Дистрибуція / Sales: Yulia Serdyukova, yulia.serdyukova@gmail.com, www.honestfish.com.ua Олександр Течинський народився у 1979 році у місті Дніпро в Україні. Дитинство провів у республіці Саха (Якутія) на північному сході Росії. У 1999 році закінчив Дніпропетровське медичне училище, після чого працював медиком у команді швидкої психіатричної допомоги. У 2001 році залишив медицину і почав працювати фотографом-фрілансером. Працює фоторепортером уже більш ніж 15 років, у тому числі співпрацював із Frankfurter Allgemeine Zeitung, Der Spiegel, Vogue, Playboy та іншими виданнями. Окрім України, фотографував в Ірані, Афганістані, Азербайджані, Бразилії, Ліберії, Грузії, Росії та Латвії. Зосередився на створенні документального кіно з 2011 року. Його дебютний повнометражний документальний фільм «Все палає» здобув нагороду MDR Film Prize за найкращий східноєвропейський документальний фільм на фестивалі DOK Leipzig у 2014 році. Вибрана фільмографія: Сери та сеньйори (2013), Все палає (2014), Дельта (2017)

Фестивалі та нагороди: 2017 – почесна нагорода DOK Leipzig у конкурсі «Майбутні майстри»

Festivals and awards: 2017 – DOK Leipzig, Next Masters Competition, Honorable Mention

Oleksandr Techynskyi was born in 1979 in Dnipro, Ukraine. He spent his childhood in the Sakha (Yakutia) Republic in the north-east of the Russian Federation. In 1999 he graduated from Dnipropetrovsk Medical College, then worked as a medical assistant in a psychiatric emergency team. In 2001 he left medicine and started to work as a freelance photographer.

He has worked as a photo reporter for more than 15 years, cooperating with the Frankfurter Allgemeine Zeitung, Der Spiegel, Vogue, Playboy, and others. Besides Ukraine, he has carried out shootings in Iran, Afghanistan, Azerbaijan, Brazil, Liberia, Georgia, Russia and Latvia.

Since 2011 he has focused on creating documentary films. His feature documentary debut All Things Ablaze has won an MDR Film Prize for the best Eastern European documentary at DOK Leipzig 2014.

Selected filmography: Sirs and Misters (2013), All Things Ablaze (2014), Delta (2017)

Зав’южила-запорошила білогрива зимонька. На святих тепер всі сподівання, на молитви наші. Майбутнє відплило, а ми залишились. Заблукали, не потрапили на чарівний корабель. Завдання тепер просте – не згинути в тумані, не подохнути від холоду, не піти під лід. Не втрапити б у свої власні капкани. Чи ми тут всі в одній великій пастці? Бігаємо-метушимося по короткому колу, перераховуючи зниклих.

The white winter blizzard covers everything. Now we can only rely on the saints, on our prayers. The future has sailed away, with us left behind. Lost, we did not board the magic ship. The task at hand is simple - not to perish in the fog, not to die from the cold, not to get trapped under the ice. Not to fall in our own traps. Or are we all in one big trap anyway? Running around in a small circle, counting those who vanished.

75

DOCU/ХІТИ

DOCU/BEST

МАТЕРИНСЬКА ЗЕМЛЯ MOTHERLAND BAYANG INA MO Філіппіни, США / Philippines, United States / 2017 / 94’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Рамона С. Діас Director: Ramona S. Diaz Продюсери: Рамона С. Діас, Рей Куердо, Producers: Ramona S. Diaz, Rey Cuerdo, Леа Маріно Leah Marino Оператори: Надя Голлґрен, Cinematography: Nadia Hallgren, Кларісса Де Лос Реєс Clarissa De Los Reyes Режисер монтажу: Леа Маріно Editor: Leah Marino Звукорежисер: Марк Лаккай Sound: Mark Laccay Виробництво / Production: CineDiaz, cinediaz@cinediaz.com Дистрибуція / Sales: Dogwoof, +44 20 72536244, ana@dogwoof.com Рамона С. Діас народилася в Манілі. Вона здобула ступінь магістра з комунікацій. Окрім своєї роботи режисерки, сценаристки, продюсерки та режисерки монтажу, Рамона С. Діас проводить воркшопи з кіновиробництва і постпродакшну в США та численних африканських країнах. Вибрана фільмографія: Виходи (1992), Дух підноситься (1995), Імельда (2003), Навчання (2010), Не переставай вірити: подорож звичайної людини (2012), Материнська земля (2017) Фестивалі та нагороди: 2017 – нагорода за монтаж на кінофестивалі Sundance; нагорода Viktor на Міжнародному кінофестивалі документального кіно в Мюнхені

Festivals and awards: 2017 – Sundance Film Festival, Editing Award; Munich International Documentary Festival, Viktor Award

Офіційне народження 100-мільйонної філіппінської дитини у лікарні імені доктора Хосе Фабелли привабило цілу зграю репортерів, які порушують повсякденну роботу лікарні. Пологовий будинок у Манілі зазвичай є місцем прихистку й усамітнення від зовнішнього світу мегаполіса, що його оточує. Образ, який викликає ця лікарня – це образ веселих жінок з немовлятами в животі або на руках, які обмінюються не лише історіями пологів, а й історіями таємних сексуальних бажань своїх чоловіків. Ці жінки діляться всім, у тому числі своїми ліжками, своїм стражданням і своєю радістю. Лише коли настають години відвідування і втручаються їхні близькі, цей мікрокосм розбивається, і до нього починають заповзати повсякденні проблеми бідності й бандитського насильства.

76

Ramona S. Diaz was born in Manila. She earned an MA in Communications. Alongside her work as a director, screenwriter, producer and editor, Ramona S. Diaz conducts production and postproduction workshops in the United States and numerous African countries, among others.

Selected filmography: Exits (1992), Spirits Rising (1995), Imelda (2003), The Learning (2010), Don’t Stop Believin’: Everyman’s Journey (2012), Motherland (2017)

The official birth of the 100-millionth Filipino child in the Dr Jose Fabella Memorial Hospital attracts a huge flock of reporters that disrupts the day-to-day running of the hospital. The specialist maternity hospital in Manila is generally a place of refuge and seclusion from the metropolitan outside world that surrounds it. The image that is rendered by the hospital is one of cheerful women, baby in belly or arm, exchanging not only tales of birth, but also of their husbands’ secret sexual desires. The women share everything, including their beds, their suffering and their joy. It is only when visiting hours arrive and the loved ones interfere that their microcosm is shattered and the everyday problems of poverty and gang violence begin to creep in.

DOCU/ЮНІСТЬ DOCU/YOUNG

МОЯ ЩАСЛИВА НЕПРОСТА РОДИНА / MY HAPPY COMPLICATED FAMILY....................................................................80 ПРИВІТ – САЛЯМ / HELLO SALAAM.................................................................81 КОЛИ Я ЧУЮ СПІВ ПТАХІВ / WHEN I HEAR THE BIRDS SING...........................................................................82 ДІТИ ТЕРИКОНІВ / COAL HEAP KIDS............................................................83 СІЕВА / SIÉVA........................................................................................................................84

DOCU/ЮНІСТЬ DOCU/YOUNG

Дар’я Бассель Програмна координаторка

Перед нами французьке шахтарське містечко, що вмирає від безробіття. Тут живе Люк, який вирішив більше не ходити в школу, тому що клас над ним знущається. Здається, він хоче стати перукарем. У цей час у Фінляндії група підлітків збирається, щоб влаштувати революцію. Їхня революція – це новий вуличний танець, який маніфестує особисту свободу й неможливість, та й непотрібність, вписувати себе в будь-які наявні рамки. Танець стає для них способом вивчити свої комплекси й страхи, але так само й можливістю прийняти себе такими, якими вони є. Із сумнівами та невпевненістю, відкритими та сміливими. Тим часом у табір біженців прилітають нідерландські школярі Сил і Мерлін. Щоранку вони допомагають розносити пайок. Тут працюють їхні матері, а вони приїхали, аби познайомитися з місцевими дітьми. Насторожені спочатку погляди розчиняються в бажанні пізнати одне одного. Сил і Мерлін учать місцевих дітей грати в камінь-ножиці-папір, а Юссеф, Абдельрахман і Алі діляться історіями про померлих друзів.

78

Уночі, стоячи біля багаття, хлопці мріють, ким стануть у майбутньому: «Я хочу бути військовим і піти в армію. Але не в ту армію, яка йде на війну». А ось Ізабель – одна з героїнь фільму «Моя щаслива непроста родина». Ізабель розповідає історію своєї сім’ї: «Це Міхаела, моя біологічна мама. Вона завжди фарбує губи червоною помадою. А це Дженні, моя друга мама». Як це – мати не просто велику, але й незвичайну сім’ю? Які труднощі чекають дитину, яка є частиною незвичної для суспільства родини? А можливо, це все неважливо, і якою б складною не була комбінація, значення має тільки одне: чи готові ви приймати й любити близьких і себе такими, якими ви є? Традиційно в DOCU/ЮНІСТЬ наймолодших глядачів чекає добірка короткого метру, яка буде озвучена українською мовою. А для глядачів старшого віку ми підготували дві повнометражні картини. Усі фільми будуть показані в Україні вперше. А на відкритті програми на глядачів чекає сюрприз від героїв фільму Єнні Нюберґ «Сіева»!

DOCU/ЮНІСТЬ DOCU/YOUNG

Darya Bassel Programme coordinator

We can see a French miners’ town that is dying of unemployment. Here lives Luc, who decided not to attend school anymore, because the class abuses him. He looks like he wants to become a hairdresser.

and Ali share their stories about their deceased friends. At night, the guys stand by the fire and share their plans for the future: “I want to become a soldier and work in the army. But not the army that goes to war”.

Meanwhile in Finland, a group of teenagers is gathering to organise a revolution. Their revolution is the new street dance, which manifests personal freedom, along with impossibility and the lack of any need to confine themselves to any existing frames.

Through their dance, they not only learn about their own complexes and fears, but also are empowered to accept themselves the way they are – full of doubts and uncertainty, open-minded and brave.

And here is Isabel, one of the characters of My Happy Complicated Family. Isabel is telling her family story: “This is Michaela, my biological mum. She always rouges her lips with red lipstick. And this is Jenny, my second mum.” How does it feel to have a big and unusual family? What difficulties await a child who is a part of an unconventional family? Maybe all of this is irrelevant, and no matter how complicated the combination is, the only important thing is the readiness to accept and love your close ones and yourself the way you are?

At the same time, Syl and Merlin, two students from Netherlands, arrive at a refugee camp. Every morning, they help to distribute the rations. Their mothers work at the camp, and Syl and Merlin came here to get acquainted with the local children.

The first sharp glances are dissolved in the desire to get to know each other better. Syl and Merlin teach the local kids to play rockpaper-scissors, and Youssef, Abdelrahman,

Traditionally, DOCU/YOUNG offers its youngest viewers a collection of short films with Ukrainian dubbing. And for older viewers, we have prepared two full-length films. All of the movies will be screened in Ukraine for the first time. The opening of the programme will feature a surprise from the characters of Jenni Nyberg’s Siéva!

79

DOCU/ЮНІСТЬ DOCU/YOUNG

МОЯ ЩАСЛИВА НЕПРОСТА РОДИНА MY HAPPY COMPLICATED FAMILY MIJN GELUKKIGE INGEWIKKELDE FAMILIE Нідерланди / The Netherlands / 2017 / 17’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Тесса Луїза Поп Продюсер: Мартен Койт Оператор: Рой фон Ехмунд, Марк Слінґс Режисер монтажу: Фаті Тура Звукорежисери: Ріґард Ібрагім, Роналд фон дер Спек

Director: Tessa Louise Pope Producer: Maarten Kuit Cinematography: Roy van Egmond, Marc Slings Editor: Fatih Tura Sound: Regard Ibrahim, Ronald van der Spek

Виробництво та дистрибуція / Production and sales: Hazazah Pictures, +31 (0)20 4226422, info@hazazahpictures.com

Фестивалі: 2017 – Дитячий конкурс Амстердамського фестивалю IDFA

Festivals: 2017 – IDFA Kids & Docs Competition

Ця дотепна молодіжна документальна стрічка розповідає про трьох молодих дівчат різного віку. Між ними є дещо спільне: незвичайна побудова родини. Звісно, з родичами пригод ніколи не бракує... Дівчата знайомлять свої родини і вперше діляться своїми почуттями та захопленням перед батьками.

80

Тесса Луїза Поп народилася в Амстердамі 1988 року. Здобула освіту режисера документаліста в Нідерландській кіноакадемії. Роботи Тесси вирізняються аналітичним і гумористичним поглядом на реальність Її фільми наділені автентичним поглядом на людські історії. Її дипломний фільм «Походження проблеми» здобув грошову нагороду Wildcard від Нідерландського кінофонду в 2016 році. Нині Тесса працює над кількома проектами: вона планує роботу над наступним фільмом, знімає рекламу й документальний серіал. Вибрана фільмографія: Походження проблеми (2016), Моя щаслива непроста родина (2017) Tessa Louise Pope was born in Amsterdam in 1988. She graduated as a Documentary Director at the Netherlands Film Academy. Tessa’s work is known for her analytical and humorous view of reality. Her films are an authentic view of human stories. Her award‐winning graduation film The Origin of Trouble won the Wildcard Documentary Prize from the Netherlands Film Fund in 2016. Currently Tessa is working on several different projects; working on her next film, making commercials and directing a documentary series.

Selected filmography: The Origin of Trouble (2016), My Happy Complicated Family (2017)

This short, funny youth documentary revolves around three young girls of different age. They all have one thing in common: an exceptional family construction. And, naturally, an extended family comes with its own challenges… The girls introduce their families, and share their admiration and feelings with their parents for the first time.

DOCU/ЮНІСТЬ DOCU/YOUNG

ПРИВІТ – САЛЯМ HELLO SALAAM HALLO SALAAME Нідерланди / The Netherlands / 2017 / 15’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Кім Бранд Продюсери: Гассе фон Нюнен, Ренко Дузе Оператор: Рейнаут Стейнгаузен Режисер монтажу: Люк фон Стейхерен Звукорежисер: Джілліс Шріль

Director: Kim Brand Producers: Hasse van Nunen, Renko Douze Cinematography: Reinout Steenhuizen Editor: Luuk van Stegeren Sound: Jillis Schriel

Виробництво / Production: Een van de jongens, +31 20 894 36 28, info@eenvandejongens.nl Дистрибуція / Sales: Josse van Meegeren, distribution@eenvandejongens.nl Кім Бранд закінчила Утрехтську школу мистецтв у 2009 році з дипломною короткометражною документальною роботою «Фабрика догляду».Того ж року фільм було відібрано до студентського конкурсу Амстердамського фестивалю IDFA, де його було відзначено грошовою нагородою Wildcard від Нідерландського фонду кіно. За ці кошти вона зафільмувала документальну стрічку «Що бачить кіт», що була номінована на «Золоте теля» Нідерландського кінофестивалю. Наступного року вона зняла свій перший середньометражний фільм «Поміж жінок», присвячений обрядам ініціації двох дівчат у Замбії – стрічку було відібрано до низки міжнародних фестивалів (зокрема й DOK Leipzig та Festival dei Popoli). Фільмографія: Фабрика догляду (2009), Що бачить кіт (2011), Поміж жінок (2013), Привіт – Салям (2017), Новий світанок (2017)

Фестивалі: 2017 – DOK Leipzig 2018 – CPH:DOX 2018 – CinéDOC-Tbilisi

Festivals: 2017 – DOK Leipzig 2018 – CPH:DOX 2018 – CinéDOC-Tbilisi

Kim Brand graduated from the Utrecht School of the Arts in 2009 with her short documentary The Care Factory. The film was selected for the IDFA 2009 Student Competition and won her a Wildcard of the Netherlands Film Fund. Kim turned this into What the Cat Sees, a documentary that was nominated for a Golden Calf at the Netherlands Film Festival. The year after, she made her first mid-length film Among Women, about the initiation rites of two girls in Zambia, which was shown at many international festivals (such as DOK Leipzig and Festival dei Popoli).

Filmography: The Care Factory (2009), What the Cat Sees (2011), Among Women (2013), Hello Salaam (2017), A New Dawn (2017)

10-річний Сіл і 11-річний Мерлейн незабаром вирушать у велику мандрівку: вони відвідають табір біженців на острові Лесбос і проведуть там тиждень. Їхні матері, що працюють там, розповідали історії про тамтешніх дітей. Настав час побачити все на власні очі. Як це – жити в подібному таборі, якщо ти дитина? Перші зустрічі під час роздавання харчів і несміливі знайомства невдовзі перетворюються на веселі зібрання та захопливі розмови декількома мовами. Можливо, так і виглядає початок дружби?

Ten-year-old Sil and eleven-year-old Merlijn are about to go on a big adventure: they will visit a refugee camp at Lesbos and stay there for a week. Through their mothers, who both work there, they have heard stories about the children that live there. Now they want to see for themselves. What is it like to live in a camp when you are a child? First encounters such as handing out food and careful greetings soon become playful gatherings and good conversations in several languages. Is this the start of a friendship?

81

DOCU/ЮНІСТЬ DOCU/YOUNG

КОЛИ Я ЧУЮ СПІВ ПТАХІВ WHEN I HEAR THE BIRDS SING NÅR JEG HØRER FUGLENE SYNGE Норвегія / Norway / 2016 / 8’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Тріне Валлевік Гобюрґ Продюсер: Тріне Валлевік Гобюрґ Анімація: Ойвінд Танґсет, Тріне Валлевік Гобюрґ Режисер монтажу: Мортен Овреос Звукорежисер: Ойвінд Ридлянд

Director: Trine Vallevik Håbjørg Producer: Trine Vallevik Håbjørg Animation: Oyvind Tangseth, Trine Vallevik Håbjørg Editor: Morten Øvreås Sound: Øyvind Rydland

Виробництво та дистрибуція / Production and sales: Rasalt AS, trine@raasalt.no Тріне Валлевік Гобюрґ народилася 1969 року. Норвезька аніматорка та мутимедійна мисткиня. Вивчала анімацію у Волдійському університетському коледжі в Норвегії, який закінчила 1999 року з дипломною роботою «Одного ранку», що була відзначена фаховими нагородами. У 2002 році Гобюрґ відвідувала Школу архітектури та дизайну в Осло, де вивчала інтерактивний дизайн. У 2013 спільно з Ойвіндом Танґсетом заснувала студію Råsalt. «Коли я чую спів птахів» – це її перша за декілька років режисерська робота. Вибрана фільмографія: Одного ранку (2000),Коли я чую спів птахів (2016) Trine Vallevik Håbjørg was born in 1969. She is a Norwegian animator and multimedia artist.

She studied animation at Volda University College in Norway and graduated in 1999 with the award-winning film One Morning. In 2002, Håbjørg attended the Oslo School of Architecture and Design, where she studied Interaction Design. She co-founded Råsalt Studio in 2013 together with Øyvind Tangseth. When I Hear the Birds Sing is the first film she has directed in several years.

Selected filmography: One Morning (2000), When I Hear the Birds Sing (2016)

П’ятеро кот-д’івуарських дітей змушені були покинути свою країну через війну, що розгорілася після президентських виборів 2010 року. Шість років потому діти обговорюють свої надії та мрії про майбутнє в цьому анімаційному фільмі, що додає кольорів до найтемніших жахіть.

82

Five Ivorian children had to flee when war broke out in the Ivory Coast after the presidential election in 2010. Six years later, the children talk about their hopes and dreams for the future in an animation film that adds color to the darkest nightmares.

DOCU/ЮНІСТЬ DOCU/YOUNG

ДІТИ ТЕРИКОНІВ COAL HEAP KIDS ENFANTS DU TERRIL Франція / France / 2016 / 52’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Фредерік Брюннкель Продюсер: Анн Ґінцбюрґер Оператор: Фредерік Брюннкель Режисер монтажу: Лор Матте Звукорежисер: Марк Супа

Director: Frédéric Brunnquell Producer: Anne Gintzburger Cinematography: Frédéric Brunnquell Editor: Laure Matthey Sound: Marc Soupa

Виробництво / Production: Chasseur d’Etoiles, Anne Gintzburger, a.gintzburger@chasseurdetoiles.net Дистрибуція / Sales: Java Films, + 33174713317, contact@javafilms.tv Фредерік Брюннкель – письменник і кінодокументаліст. Кілька років працював на проектах, присвячених соціальним змінам у постіндустріальних суспільствах. Cеріал «Середній клас, життя на волосині», що транслювався французько-німецьким каналом Arte, а пізніше й фільм «Діти териконів» переконливо доводять його прагнення вдаватися до ігрових кодів у соціальному документальному кіно. Його також захоплюють фільми на тему соціальної історії. Фільми Фредеріка брали участь у низці фестивалів і були показані на телеканалах понад 20 країн. Він 12 років працював у інформагенції CAPA репортером. Як незалежний режисер працює 10 років. Також є автором п’яти книжок, одна з яких веде про війну в Лівані. Вибрана фільмографія: Невиконання наказів (1999), Нові кіберсвіти (2006), Франсуа Міттеран і війна в Алжирі (2010), Вугільна битва (2017) Frédéric Brunnquell is an author and documentary film director. For several years he has been working on projects about social changes in post-industrial societies. His series Classe moyenne, des vies sur le fil, broadcast on the French-German TV channel Arte, and then Coal Heap Kids demonstrate his wish to use fictional codes in social documentaries. He is also passionate about films on social history. His films have been featured at numerous festivals and broadcast in more than 20 countries. He has worked for 12 years at the CAPA press agency as a reporter. He has been an independent director for ten years. He has also written five books, one of which focused on the war in Lebanon.

Selected filmography: Trahison sur commandes (1999), The New Cyberspace Worlds (2006), François Mitterrand et la guerre d’Algérie (2010), La bataille du charbon (2017)

Зворушливий фільм про втрату дитинства й дорослішання в злиденній громаді в Європі. П’ятнадцятирічний Лоік та його десятирічний брат Тео живуть у колишньому шахтарському містечку Ланс у Франції. В умовах бідності й безробіття Лоік покидає школу. Тимчасом як вчителі намагаються повернути його інтерес до навчання, матір Лоіка Патрісія докладає всіх зусиль, аби вберегти родину. Ця стрічка показує як руйнівні наслідки бідності, так і надію, що її можна знайти навіть у найбільш неочікуваних місцях.

A moving film on the loss of childhood innocence and coming of age in a deprived European community. Fifteen-year-old Loïc and his ten-year-old brother, Théo, live in the former mining town of Lens in France. Surrounded by poverty and unemployment, Loïc has stopped going to school. While his teachers try to encourage him, his mother Patricia struggles to hold the family together. A reflection on the devastating effects of poverty and finding hope in the most unlikely of places.

83

DOCU/ЮНІСТЬ DOCU/YOUNG

СІЕВА SIÉVA Фінляндія / Finland / 2018 / 57’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Єнні Нюберґ Продюсер: Ханну-Пекка Вітікайнен Оператор: Яні Кумпулайнен Режисер монтажу: Тина Арніала Звукорежисер: Юрій Пірінен

Director: Jenni Nyberg Producer: Hannu-Pekka Vitikainen Cinematography: Jani Kumpulainen Editor: Tiina Aarniala Sound: Jyri Pirinen

Виробництво та дистрибуція / Production and sales: Zone2 Pictures, Hannu-Pekka Vitikainen, hannu.vitikainen@zone2.fi

Єнні Нюберґ народилася 1975 року. Вона – фінська режисеркадокументалістка. Навчалася в Національній школі кіно і телебачення у Великій Британії. Єнні поєднує стиль традиційної споглядальної документалістики з дослідженням суб’єктивного досвіду. Працювала як незалежна кінематографістка у Фінляндії, створюючи документальні фільми на теми політичні,такі як імміграція в «Притулку»,та мистецькі – як брейк-денс у «Хай ллється». За створення «Сіеви» вона взялася завдяки любові до танців і вмінню віддаватися новому захопленню. Вибрана фільмографія: Світ (2001), Знаєш тільки ти (2003), Дамо жару! (2005), Притулок (2007), Хай ллється (2008) Jenni Nyberg was born in 1975. She is a Finnish documentary director. Trained at NFTS in the UK, she combines a traditional observational documentary style with explorations of the subjective experience. She has worked as an independent filmmaker in Finland, directing documentary films on political issues such as immigration in Asylum, and on artistic subjects such as breakdancing in Let It Flow. Her work on Siéva comes out of her love for dance and her excitement about the here-and-now.

Selected filmography: Maailmalle (2001), Vain sä tiedät (2003), We Will Rock! (2005), Asylum (2007), Let It Flow (2008)

Фільм Єнні Нюберґ «Сіева» – це інтимний та поетичний погляд на ніжний і поетичний різновид вуличого танцю. Він цілеспрямовано відкидає агресивний пафос традиційного брейк-денсу, натомість танець сіева є м’яким і вразливим. Це спосіб розкрити власну сором’язливість і несміливість, страхи і надії. Стрічка Нюберґ розповідає про гурт молодих танцівників і показує, як вони використовують сіеву для вираження своєї невпевненості та мрій.

84

Jenni Nyberg’s documentary Siéva is an intimate and lyrical look at a gentle and poetic form of street dance. A deliberate rejection of the hyped-up cockiness of traditional b-boying, siéva dancing is soft and vulnerable. It’s a style for exploring your shyness and doubts, your fears and hopes. Nyberg’s film follows a group of young dancers and shows how they use siéva to express their insecurities and dreams.

ПРОСТА ЖІНОЧА РІВНІСТЬ SIMPLE FEMALE EQUALITY

МОВЧАЗНА ВІЙНА / SILENT WAR.....................................................................88 ЗВОРОТНИЙ БІК УСЬОГО / THE OTHER SIDE OF EVERYTHING..................................................................89 ПРО ДЕЯКІ РЕЧІ ГОВОРИТИ ВАЖКО / SOME THINGS ARE HARD TO TALK ABOUT..............................................90

ПРОСТА ЖІНОЧА РІВНІСТЬ SIMPLE FEMALE EQUALITY

Ірина Славінська Модераторка програми

«Баба терпіли, мама терпіли, я терпіти не буду». Це одне з гасел жіночого маршу 8 березня 2018 року. Тема діалогу між різними поколіннями жінок мені видається однією з головних для цілої програми. Прабабуся, бабуся, мама, сестра, донька, онучка – це носійки унікальної пам’яті про життя будь-якої з країн світу. В цій програмі фестивалю – це голоси, що говорять про революцію та війну в Сирії, про криміналізовані аборти та право розпоряджатися власним тілом, про Югославію комуністичну, воєнну та повоєнну. Для українських глядачок і глядачів на цьому тлі виникне нагода згадати про контексти Другої світової, здобуття Незалежності, громадянську активність, Євромайдан, агресію з боку Російської Федерації, окупацію та анексію, життя по обидва поки від лінії вогню. Філіп Сендс у свої книжці «Східно-Західна вулиця» пише про відповідальність покоління онуків. Якщо бабусі та діди прихову-

86

ють пам’ять про темне минуле своєї родини та країни, що про нього не запитували їхні діти – наші матері та батьки, – то в руках онуків є ключ до початку розмови. Невидимі двері, що розмежовують сімейну пам’ять і закривають комору зі спогадами, можна відкрити шляхом діалогу. Якщо висвітлити та розібрати те, що було темним у минулому, можна більш ясно побачити і власне нинішнє життя. Діалог – це також ключ до солідарності та сестринства. Спільна робота та взаємна підтримка стають незамінним інструментом захисту тих жінок, які недозахищені законом. Непрозорий суд, звичаєве право, щоденна побутова дискримінація чи системні переслідування – у ситуації крайньої несправедливості добре слово посестри та готовність вислухати здатні творити дива. Ні слова про нас без нас – одне з можливих гасел цієї програми фестивалю. Давайте говорити.

ПРОСТА ЖІНОЧА РІВНІСТЬ SIMPLE FEMALE EQUALITY

Iryna Slavinska Programme moderator

‘Grandma put up with it, mom put up with it, I will not put up with it!’ This is one of the slogans of the Women’s March on 8 March 2018.

It seems that the topic of dialogue between different generations of women is one of the most important themes for the whole programme. Great-grandmother, grandmother, mother, sister, daughter, granddaughter – they are the carriers of unique memories about the life of any country in the world. In this festival programme, they are the voices who speak about the revolution and the war in Syria, about criminalised abortion and the right to make decisions about your own body, about Yugoslavia in the Communist, wartime and postwar periods. This background will give Ukrainian viewers the opportunity to recall the contexts of World War II, the achievement of independence, civic activism, the Euromaidan, the aggression by the Russian Federation, occupation and annexation, and life on both sides of the frontline.

In his book East West Street, Philippe Sands writes about the responsibility of the

generation of grandchildren. If grandmothers and grandfathers conceal the memories of the dark pasts of their family and their country in order to keep their children – our mothers and fathers – from asking about it, the grandchildren hold the keys to the beginning of the conversation in their hands.

The invisible doors which separate the family memory and lock the chamber of memories can be opened by dialogue. If we reveal and understand the things that were dark in the past, we will be able to see our own present life more clearly.

Dialogue is also the key to solidarity and sisterhood. Collaboration and mutual support become indispensable as instruments to protect those women who are not sufficiently protected by law. Non-transparent justice, customary law, everyday discrimination or systematic persecution – in the situation of extreme injustice, a kind word from a sister and her readiness to listen can do wonders.

Nothing about us without us could be one slogan for this festival programme. Let us speak.

87

ПРОСТА ЖІНОЧА РІВНІСТЬ SIMPLE FEMALE EQUALITY

МОВЧАЗНА ВІЙНА SILENT WAR SYRIE: LA GUERRE SILENCIEUSE Франція, Швейцарія / France, Switzerland / 2017 / 72’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Манон Луазо Director: Manon Loizeau Продюсери: Марк Бердуґо, Елфріде Лека, Producers: Marc Berdugo, Elfriede Leca, Серж Халфон, Ірен Шалан, Ґаспар Ламунієр, Serge Khalfon, Irène Chaland, Катерін Альваресс Gaspard Lamunière, Catherine Alvaresse Оператори: Стефан Россі, Лоран Стооп Cinematography: Stéphane Rossi, Режисери монтажу: Матьйо Ґоасґуан, Laurent Stoop Ален Рімбер Editors: Mathieu Goasguen, Alain Rimbert Звукорежисер: Бруно Лаґард Sound: Bruno Lagarde Виробництво / Production: Magnéto Presse Дистрибуція / Sales: Java Films, + 33174713317, contact@javafilms.tv Манон Луазо почала створювати документальні фільми в 1997 році у Москві для каналів France 2, Arte, Canal+ – переважно про проблеми з правами людини, заборонені місця й землі на кшталт Чечні, де вона пропрацювала більш ніж десять років. Після Росії вона створила кілька фільмів в Афганістані, а також в Індії та Пакистані. Усі ці роки її пристрастю було розповідати ще не розказані історії, сприяти тому, щоб заборонені голоси були почуті. Вибрана фільмографія: Ґрозний (2003), Зниклі жінки (2006), Серійні вбивства у країні Путіна (2008), Жіноча революція у Ємені (2013), Війна в Чечні без сліду (2015) Manon Loizeau started making documentaries in 1997 in Moscow for France 2, Arte and Canal+, mostly on human rights issues, forbidden places and forbidden lands like Chechnya, where she worked for more than ten years. After Russia, she made several films in Afghanistan, India and Pakistan. Throughout the years she has been obsessed by telling untold stories, making forbidden voices heard.

Selected filmography: Grozny (2003), Missing Women (2006), Murders in Numbers in Putin Land (2008), Women’s Revolution in Yemen (2013), Chechnya War Without Trace (2015)

Від початку конфлікту в Сирії тисячі жінок постраждали від зґвалтувань, що їх сирійський режим використовує як зброю у війні, коячи злочин проти людства. Жінки, які висловлюються в цьому фільмі, вирішили порушити мовчанку. Їхні свідчення – рідкісні, виняткові і дуже сумні. Вони – голоси невимовних злочинів режиму Башара аль-Асада.

88

Since the beginning of the conflict in Syria, rape has been used as a tool of war by the Syrian regime against thousands of women: a crime against humanity. The women who speak in this film have decided to break the silence. Their testimonies are rare, exceptional and heartbreaking. They are the voices of the untold crimes of Bashar al-Assad’s regime.

ПРОСТА ЖІНОЧА РІВНІСТЬ SIMPLE FEMALE EQUALITY

ЗВОРОТНИЙ БІК УСЬОГО THE OTHER SIDE OF EVERYTHING DRUGA STRANA SVEGA Сербія, Франція, Катар / Serbia, France, Qatar / 2017 / 104’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Міла Турайлич Продюсери: Карін Чичковські, Міла Турайлич Оператор: Міла Турайлич Режисери монтажу: Сильві Ґадмер, Александра Мілованович Звукорежисер: Александар Протич

Director: Mila Turajlić Producers: Carine Chichkowsky, Mila Turajlić Cinematography: Mila Turajlić Editors: Sylvie Gadmer, Aleksandra Milovanović Sound: Aleksandar Protić

Виробництво та дистрибуція / Production and sales: Dribbling Pictures, +381113619709, mila@dribblingpictures.com Міла Турайлич – режисерка-документалістка з Белграда, Сербія. Прем’єра її фільму «Комуністичне кіно» відбулася на МФДК в Амстердамі і на кінофестивалі Tribeca, ця стрічка здобула 15 нагород, зокрема найвищу нагороду Чиказького міжнародного кінофестивалю в 2011 році, а також нагороду FOCAL за творче використання архівних кадрів. Отримавши ступінь у галузі політики та міжнародних відносин у Лондонській школі економіки, Міла продовжила навчання на режисерку документального кіно у La Fémis в Парижі. Вона знімала серії фільмів для Discovery та ARTE, а також працювала над художніми фільмами («Апокаліпто» Мела Ґібсона, «Брати Блум» Раяна Джонсона). Випускниця EURODOC, Кампусу талантів у Берліні, Кампусу Discovery. Викладає в Archidoc та Балканському центрі документалістики. Міла є продюсеркою Фестивалю європейського документального кіно в Белграді «Дивовижна сімка», а також засновницею і першою президенткою DokSerbia. Вибрана фільмографія: Комуністичне кіно (2011), Зворотний бік усього (2017)

Фестивалі та нагороди: 2017 – нагорода VPRO за найкращий повнометражний документальний фільм на МФДК в Амстердамі

Festivals and awards: 2017 – VPRO IDFA Award for Best Feature-Length Documentary

Mila Turajlić is a documentary filmmaker from Belgrade, Serbia, whose film Cinema Komunisto premiered at IDFA and the Tribeca Film Festival, and went on to win 15 awards including top prize at the Chicago International Film Festival in 2011, and the FOCAL Award for Creative Use of Archival Footage. After obtaining a degree in Politics and International Relations at the London School of Economics, she specialised in documentary filmmaking at La Fémis in Paris and gained experience working on series for Discovery and ARTE, as well as fiction films (Apocalypto by Mel Gibson, Brothers Bloom by Rian Johnson). She is an alumna of EURODOC, Berlin Talent Campus, Discovery Campus, and teaches at Archidoc and the Balkan Documentary Center. Mila produces the Magnificent 7 Festival of European Documentary Films in Belgrade, and is a founder and the first president of DokSerbia.

Selected filmography: Cinema Komunisto (2011), The Other Side of Everything (2017)

Зачинені двері у белградській квартирі відділяли одну родину від її минулого понад 70 років. Коли режисерка починає інтимну розмову зі своєю матір’ю, політична лінія розколу, що проходить по їхньому дому, оприявнює сім’ю та країну, яку переслідує її історія. Хроніки родини у Сербії перетворюються на яскравий портрет активіста в часи великих заворушень, піднімаючи питання про обов’язок кожного покоління боротися за своє майбутнє.

A locked door inside a Belgrade apartment has kept one family separated from their past for over 70 years. As the filmmaker begins an intimate conversation with her mother, the political fault-line running through their home reveals a house and a country haunted by history. The chronicle of a family in Serbia turns into a searing portrait of an activist in times of great turmoil, questioning the responsibility of each generation to fight for their future.

89

ПРОСТА ЖІНОЧА РІВНІСТЬ SIMPLE FEMALE EQUALITY

ПРО ДЕЯКІ РЕЧІ ГОВОРИТИ ВАЖКО SOME THINGS ARE HARD TO TALK ABOUT Німеччина, Франція, США / Germany, France, USA / 2016 / 81’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Стефані Брокгаус Продюсери: Енді Вульфф, Стефані Брокгаус Оператор: Стефані Брокгаус

Director: Stefanie Brockhaus Producers: Andy Wolff, Stefanie Brockhaus Cinematography: Stefanie Brockhaus

Виробництво та дистрибуція / Production and sales: Brockhaus/Wolff GbR, Hochschule für Fernsehen und Film München

Стефані Брокгаус – незалежна режисерка, що народилася в Мюнхені, Німеччина. У 2002 закінчила Лондонський університет мистецтв із бакалаврським дипломом кінорежисерки. Продовжила навчання у Мюнхенськомууніверситеті телебачення і кіно за спеціальністю «Режисура документального кіно». Стефані випустила кілька повнометражних документальних фільмів у ролі продюсерки й режисерки. Її фільми були показані на міжнародних кінофестивалях по всьому світу і здобули численні нагороди. У різні періоди Стефані жила в Лондоні, Лос-Анджелесі, Кейптауні та Мюнхені, а нині мешкає в Марселі. Вибрана фільмографія: Дитина всередині (2008), По той бік життя (2010), Про деякі речі говорити важко (2016), Три жінки, один секрет (2017) Stefanie Brockhaus is an independent filmmaker born in Munich, Germany. In 2002 she graduated from London University of the Arts with a BA in Film Directing. She further studied at the Munich University of Television and Film (HFF), where she specialised in Documentary Directing. Stefanie has released several feature documentaries as producer and director which have been screened at international film festivals worldwide and have won numerous awards. Stefanie has lived in London, Los Angeles, Cape Town and Munich, and is currently based in Marseille.

Selected filmography: The Child Within (2008), On the Other Side of Life (2010), Some Things Are Hard to Talk About (2016), Three Women, One Secret (2017)

«Про деякі речі говорити важко» – це особистий документальний фільм про таємниці абортів у моїй сім’ї протягом трьох поколінь. Він розкриває заплутану сімейну історію про вибір та його наслідки. Під час кризи у стосунках я знову завагітніла і зіткнулася з питанням, яке вже задавала собі за десять років до того: чи залишу я дитину? От тільки цього разу я знаю. Але мій хлопець вагається і погрожує, що наші стосунки не витримають ще однієї дитини. Я навіть не могла собі уявити, що аборт, який я зробила десять років тому, знову відіграє роль у моєму житті.

90

Some Things Are Hard To Talk About is a personal documentary about the secrets of abortions in my family over three generations.

An intricate story of family history, choices and resulting effects uncovers. In the middle of a relationship crisis I get pregnant again, and am confronted with a question I had asked myself ten years before: Will I keep the baby? Only this time, I know. But my boyfriend is hesitant and threatens that our relationship will not support another child. Never had I imagined that the abortion I had had ten years earlier would play a role in my life again.

КВІРНІСТЬ QUEERALITY

МОЄ ТІЛО – ПОЛІТИЧНЕ / MY BODY IS POLITICAL........................94 СІЛЬВАНА / SILVANA.....................................................................................................95 ПЕРЛИНА АФРИКИ / THE PEARL OF AFRICA.........................................96

КВІРНІСТЬ

QUEERALITY

Олександра Назарова Модератор_ка програми, активіст_ка ЛҐБТ+ руху

Уже під час нашої появи на світ суспільство вписує нас у певні рамки: лікарі визначають, якої ми статі, а потім вітрини магазинів пропонують нам одяг та іграшки певного типу (дівчаткам – рожеві будиночки для ляльок, хлопчикам – конструктори), у школі від нас очікують відповідної поведінки (стверджуючи, що «просторові здібності у хлопчиків кращі», а «дівчатка акуратніші»), а через деякий час держава вирішує, відносини з яким партнером дозволяють нам зареєструвати шлюб. Не помічати впливу такого поділу – привілей більшості. Досвід буття Іншими і відчуття того, наскільки взаємопов’язане особисте та політичне – повсякденна реальність меншин. Як живуть люди, які не вміщаються в цю систему або не хочуть, щоб вибір робили за них? Цьому присвячена спеціальна програма КВІРНІСТЬ фестивалю Docudays UA 2018. У цьому році ми зможемо подивитися на світ очима тих людей, чиє щоденне життя – це не тільки звичні домашні справи, робота і спілкування з близькими людьми, а й постійна боротьба за право бути собою. «Квір (англ. Queer) – загальний термін для сексуальних і ґендерних меншин, що не є гетеросексуальними або є представниками подвійної статі», — повідомляє Вікіпедія. А що це означає для нас? У фільмі «Моє тіло – політичне» режисерки Аліс Ріфф ми знайомимося з чотирма трансгендерними людьми – Фернандо, Лінн, Джу і Паолою – які живуть у бідних передмістях Сан-Паулу. Як потрапити до лікаря, якщо твої документи не відповідають твоєму тілу, що спільного в історії

92

виживання трансгендерних і темношкірих жінок і що робити, якщо дорослішаєш у жорстко врегульованій релігійній спільноті, яка відкидає ЛҐБТ-людей? Сільвана — відома реперка, що живе у Швеції. Вона пише пісні про опір неонацизму і патріархату, вона феміністка, лесбіянка й антирасистка литовсько-сирійського походження. У Швеції Сільвана отримує престижні музичні нагороди, її називають іконою фемінізму, але коли вона приїжджає відвідати родичів у Литву, то чомусь вважає за потрібне замовчувати більшу частину свого життя. У своєму повнометражному дебюті «Сільвана» три шведські режисерки Міка Ґустафсон, Олівія Кастебрінґ і Крістіна Тсіобанеліс вивчають руйнування норм і стереотипів і водночас розповідають універсальну історію кохання, яка нікого не залишить байдужим. Клеопатра була змушена тікати з Уганди разом зі своїм партнером Вільямом після того, як про неї вийшла стаття на першій сторінці одного з найпопулярніших місцевих таблоїдів. У статті про неї розповідали як про гея, а не про трансжінку – але в країні, де приймають закон про смертну кару для гомосексуальних людей, у будь-якому разі жити смертельно небезпечно. Подорож спочатку в Таїланд, а потім до Кенії стає частиною її шляху до себе, за яким спостерігає режисер фільму «Перлина Африки» Джонні фон Валлстрем. Під час дискусій ми зможемо обговорити кожен із цих фільмів. Чи справді їхні сюжети такі далекі від України і нас з вами?

КВІРНІСТЬ

QUEERALITY

Oleksandra Nazarova Programme moderator, LGBT+ activist

As soon as we are born, society puts us into boxes: doctors determine our sex, and then shop windows offer us clothes and toys of a certain kind (pink dollhouses for girls, building blocks for boys), at schools we are expected to behave in a certain way (because, as it is claimed, ‘boys have better spatial skills’, and ‘girls are more tidy’), and after a while the state decides what kind of partners we should have to be able to register our marriage. Ignoring the impact of this division is a privilege of the majority.

The experience of Otherness and the acknowledgement of the close connection between the personal and the political is the everyday reality of minorities. What is life like for those people who do not fit in this system, or do not want the choice to be made for them? This is what QUEERALITY, the Docudays UA 2018 special programme, is about.

to the survival stories of transgender and black women? And what should you do if you are growing up in a strictly regulated religious community which rejects LGBT people?

This year, we will have a chance to look at the world through the eyes of the people whose everyday life is not just the usual chores, work and communication with their loved ones, but also a constant struggle for the right to be themselves. ‘Queer is an umbrella term for sexual and gender minorities who are not heterosexual and/or not cisgender’, according to Wikipedia. And what does that mean for us?

Cleopatra was forced to flee from Uganda with her partner William after an article about her was published on the front page of a major local tabloid. The article spoke about her as gay, not as a trans-woman, but in any case it is deadly dangerous for her to live in a country which has passed a law sentencing homosexual people to the death penalty. Her journey, first to Thailand, and then to Kenya, becomes a part of her path towards herself, which is observed by Jonny von Wallström, the director of The Pearl of Africa.

In the film My Body Is Political by the director Alice Riff we meet four transgender people, Fernando, Lynn, Jou and Paola, who live in the poor suburbs of São Paulo. How can you visit a doctor if your papers do not correspond to your body? What is common

Silvana is a famous rapper who lives in Sweden. She writes songs about resistance against neo-Nazism and patriarchy, she is a feminist, lesbian and anti-racist woman of Lithuanian-Syrian heritage. In Sweden, Silvana receives prestigious music awards, she is called a feminist icon, but when she comes to visit her relatives in Lithuania, for some reason she doesn’t speak about most of her life. In her feature debut Silvana, three Swedish directors, Mika Gustafson, Olivia Kastebring and Christina Tsiobanelis, study the destruction of norms and stereotypes, and at the same time tell a universal story of love which will leave no-one indifferent.

At the discussions, we will have a chance to discuss each of these films. Are these stories really so remote from Ukraine and from us?

93

КВІРНІСТЬ

QUEERALITY

МОЄ ТІЛО – ПОЛІТИЧНЕ MY BODY IS POLITICAL MEU CORPO É POLÍTICO Бразилія / Brazil / 2017 / 71’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Аліс Ріфф Продюсер: Гевертон Ліма Оператор: Вініціус Берґер Режисер монтажу: Юрі Амарал Звукорежисер: Талес Манфрінато

Director: Alice Riff Producer: Heverton Lima Cinematography: Vinícius Berger Editor: Yuri Amaral Sound: Tales Manfrinato

Виробництво / Production: Paideia Filmes Дистрибуція / Sales: Studio Riff, Alice Riff, +5511992997878, aliceriff@gmail.com

Фестивалі та нагороди: 2017 – Visions du Réel; нагорода за найкращий бразильський фільм на Міжнародному кінофестивалі в Курітібі (Бразилія)

Festivals and awards: 2017 – Visions du Réel; International Film Festival of Curitiba (Brazil), Best Brazilian Film Award

У фільмі «Моє тіло – політичне» йдеться про повсякденне життя чотирьох трансгендерних людей, що живуть у бідних районах Сан-Паулу. Наратив розвивається, поєднуючи їхнє інтимне життя з соціальним контекстом, і порушує питання про бразильську трансгендерну спільноту та її політичні диспути.

94

Аліс Ріфф народилася у 1984 році в Сан-Паулу, Бразилія. Отримала ступені з кіно та соціальних наук (FAAP, USP), працює режисеркою та виконавчою продюсеркою. Вона була виконавчою продюсеркою «Історій, які наше кіно (не) розказало» (прем’єра на Mostra Tiradentes, 2017).Працює над своїм наступним повнометражним документальним фільмом «Платамама» Вибрана фільмографія: Місто фристайлу (2013), 100% болівійське, брате (2014), Невидимий оркестр «Давайте потанцюємо» (2016), Моє тіло – політичне (2017) Alice Riff was born in 1984 in São Paulo, Brazil. She graduated in Cinema and Social Sciences (FAAP, USP), and works as a director and executive producer. She is the executive producer of Histories Our Cinema Did (Not) Tell (premiere at Mostra Tiradentes, 2017). She’s working on her next feature documentary, Platamama.

Selected filmography: Freestyle City (2013), 100% Bolivian, Bro (2014), Let’s Dance Invisible Orchestra (2016), My Body Is Political (2017)

My Body Is Political talks about the everyday life of four transgender people who live in poor neighborhoods in São Paulo. The narrative is developed with a mix of their intimate lives and broader social context, raising questions about the Brazilian transgender community and their political disputes.

КВІРНІСТЬ

QUEERALITY

СІЛЬВАНА SILVANA Швеція / Sweden / 2017 / 95’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисери: Міка Ґустафсон, Олівія Кастебрінґ, Крістіна Тсіобанеліс Продюсери: Стіна Ґарделл, Анна Вайц Оператори: Міка Ґустафсон, Олівія Кастебрінґ, Крістіна Тсіобанеліс Режисер монтажу: Шарлотт Ланделіус Звукорежисери: Міра Фалк, Браян Дірбі

Directors: Mika Gustafson, Olivia Kastebring, Christina Tsiobanelis Producers: Stina Gardell, Anna Weitz Cinematography: Mika Gustafson, Olivia Kastebring, Christina Tsiobanelis Editor: Charlotte Landelius Sound: Mira Falk, Brian Dyrby

Виробництво / Production: Mantaray Film Дистрибуція / Sales: Rise And Shine World Sales, +493047372980, info@riseandshine-berlin.de Міка Ґустафсон (народилася в 1988 році), Олівія Кастебрінґ (народилася в 1987 році) та Крістіна Тсіобанеліс (народилася в 1987 році) познайомилися під час навчання на кафедрі кіно в Народній школі «Фрідгемс» і об’єдналися у тріо, що дозволяє їм працювати у власному новаторському стилі. Раніше вони знімали короткометражні фільми та музичні кліпи. «Сільвана» – їхній дебютний повнометражний фільм. Вибрана фільмографія: Сільвана (2017) Mika Gustafson (born in 1988), Olivia Kastebring (born in 1987) and Christina Tsiobanelis (born in 1987) met during film studies at Fridhems Folkhögskola and have formed a trio that enables them to work with their own innovative style. Previously, they directed short films and music videos. Silvana is their feature debut.

Selected filmography: Silvana (2017)

Фестивалі та нагороди: 2017 – МФДК в Амстердамі 2018 – нагорода за найкращий документальний фільм на Guldbagge Awards

Своїми безкомпромісними текстами проти всіх форм пригноблення шведська реперка Сільвана Імам взяла Скандинавію штурмом. Вона використовує свій гострий, як бритва, язик, щоб звернути увагу на соціальні рухи, що відбуваються в сучасному суспільстві, а по ходу справи служить голосом покоління. Цей фільм простежує життя Сільвани від андеґраундної артистки до ікони, спостерігає, як вона здобуває кілька важливих нагород і будує майже легендарні стосунки з шведською поп-співачкою Беатріс Алі. Однак після лише одного року в центрі уваги все раптово припиняється. Сільвана ламається під тиском, втомившись від наслідків ярлика «сильної жінки». Вона вирішує показувати нові сторони себе, «бо супергероїв не існує, є лише люди».

With her uncompromising lyrics against all forms of oppression, Swedish rapper Silvana Imam has taken Scandinavia by storm. She uses her razor-sharp tongue to spotlight the movements taking place in today’s society, embodying the voice of a new generation along the way. This film follows Silvana from underground artist to icon, as she wins several major awards and forms an almost mythical relationship with the Swedish popartist Beatrice Eli. However, after just one year in the limelight, it all came to a sudden halt. Silvana crashes under the pressure, fed up with the implications of being labelled a ‘strong female’. She decides to start showing new sides of herself because “there are no superheroes, just human beings.”

Festivals and awards: 2017 – IDFA 2018 – Guldbagge Awards, Best Documentary

95

КВІРНІСТЬ

QUEERALITY

ПЕРЛИНА АФРИКИ THE PEARL OF AFRICA Швеція, Кенія, Тайланд, Уганда / Sweden, Kenya, Thailand, Uganda / 2016 / 92’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Джонні фон Валлстрем Directors: Jonny von Wallström Продюсери: Андре Валлстрем, Producers: Andrè Wallström, Джонні фон Валлстрем Jonny von Wallström Оператор: Джонні фон Валлстрем Cinematography: Jonny von Wallström Режисери монтажу: Джонні фон Валлстрем, Editors: Jonny von Wallström, Thomas Ernst Томас Ернст Sound: Jonny von Wallström, Cineast Звукорежисери: Джонні фон Валлстрем, Cineast Виробництво / Production: Rough Studios Дистрибуція / Sales: Rough Studios, andre@roughstudios.com

Фестивалі та нагороди: 2016 – МФДК в Амстердамі; Hot Docs

Festivals and awards: 2016 – IDFA; Hot Docs

Джонні фон Валлстрем – шведський оператор, що став режисером, який сам знімає свої фільми. Народився у Сандвікені, невеликому промисловому місті в центрі Швеції. Нині мешкає у передмісті Стокгольма у Швеції, де він здобув визнання як міжнародний режисер. Його дебютом став телефільм «Нуль тиші», який потрапив до офіційної вибірки на фестивалі Sheffield Doc/Fest у 2011 році. Він відомий своїм виразним стилем – поєднанням сирого реалізму з прекрасним кінематографічним візуальним рядом. Працював із такими телекомпаніями, як Arte, SVT, Al Jazeera, TV6, MTV та ZTV. Фільмографія: Планета на продаж (2008), Мод і Лео (2009), Нуль тиші (2011), Перлина Африки (2016) Jonny von Wallström is a Swedish cinematographer turned director. He was born in Sandviken, a small industrial city in the middle of Sweden. Now he’s based outside Stockholm, where he has established himself as an international filmmaker. He made his debut with the TV film Zero Silence, which was an Official Selection at Sheffield Doc/Fest in 2011. He’s known for a definite style of merging raw realism with beautiful cinematic visuals. His work has been shown by broadcasters such as Arte, SVT, Al Jazeera, TV6, MTV and ZTV. Filmography: Planet for Sale (2008), Maud & Leo (2009), Zero Silence (2011), The Pearl of Africa (2016)

«Перлина Африки» зображає інтимну боротьбу за право на любов. Це історія трансгендерної дівчини-угандійки, яка змушена покинути свою країну – емоційна подорож любові, ненависті і трансгендерності в одному з найбільш трансфобних місць світу.

96

The Pearl of Africa captures an intimate struggle for the right to love.

Following a Ugandan transgender girl, forced to leave her country, it’s an emotional journey of love, hate and being transgender in one of the world’s most transphobic places.

ПОВАЖНА РІВНІСТЬ SENIOR EQUALITY

ҐВЕНДОЛІН / GWENDOLYN..................................................................................100 ЛІДА / LIDA..........................................................................................................................101 МАЙЖЕ НЕБЕСА / ALMOST HEAVEN...........................................................102

ПОВАЖНА РІВНІСТЬ SENIOR EQUALITY

Володимир Яворський Член Організаційного комітету

«Ви вже старі для цього...», «ви занадто молоді...», «у вас немає досвіду», «у вашому віці...», «вік кандидата від 25 до 45 років», «така молода й неодружена...», «що він виробляє у своєму віці...», «треба сидіти на пенсії...». Такі та багато інших стерео­типних висловлювань щодо віку людини та її можливостей заповнюють наше повсякденне життя. Дискримінація за віком, або як її називають «ейджизм», є найбільш поширеною формою дискримінації в Україні, що визначають як експертні, так і соціологічні дослідження. У суспільстві є безліч стереотипів щодо віку особи, що вона повинна робити в якомусь віці, а що не повинна. Найчастіше такі стереотипи не мають жодного логічного обґрунтування й слугують основою для обмеження багатьох прав людини. «Зазвичай ви живете так, ніби ніколи не помрете. Ніколи», – каже Ґвендолін Ляйк – справжня героїня фільму «Ґвендолін». Своїм прикладом ця багаторазова чемпіонка з важкої атлетики ламає стереотипи щодо можливостей людини у певному віці. Власною боротьбою з фізичними та особистими межами вона показує, що ці межі існують насправді лише у вашій уяві й будь-які звершення можливі залежно не від того, скільки вам років, а лише тоді, коли ви живете справжнім, насиченим й цікавим життям.

98

Шведський фільм «Ліда» поетично занурює глядача у світ звичайних літніх людей в Україні. Драматичні події життя та вже звиклі для нас погані умови існування таких осіб в українському селі та будинку для літніх. Незвичним є лише те, що Ліда – стара бабуся й остання, хто розмовляє старою шведською у колишньому шведському поселенні в Україні. Однак історії про неї позбавляють цей фільм враження, що мова йде про людей на схилі віку. Як багато інших підлітків, 17-річна Їнґ Лінґ переїхала до великого міста в пошуках роботи. І знайшла її в похоронному бюро. Молоде бурхливе життя та смерть переплітаються фільмі «Майже небеса» й змивають вікові кордони сприйняття життя. Бажання мати високооплачувану роботу та бути професіоналом рухають вперед мільйони підлітків, що стають перед складним вибором, ким їм бути в житті, та можливостями й обмеженнями, котрі створює для них суспільство. Ми спробували поглянути на життя без вікових рамок і з усіма його широкими можливостями, незалежно від того чи вам 17 чи 70 років, хоча суспільство й прагне нам поставити часом доволі жорсткі кордони наших вікових можливостей.

ПОВАЖНА РІВНІСТЬ SENIOR EQUALITY

Volodymyr Yavorsky Member of the Organisational Committee

“You are too old for this…”, “You are too young…”, “You have no experience…”, “At your age…”, “Applicants should be between 25 and 45…”, “So young and unmarried…”, “What is he doing at his age…”, “You should retire and relax…” Our everyday life is full of these and many other stereotypical claims about people’s age and capacities.

Age discrimination, or ageism, is the most widespread form of discrimination in Ukraine, as determined both by experts and sociological research. There are many stereotypes in the society about people’s ages, about what people are supposed to do at a certain age – and what they are not supposed to do. Most often, these stereotypes have absolutely no logical justification and underpin many human rights infringements.

“Usually you live as if you will never die.

Never,” says Gwendolyn Leick, the titular heroine of the film Gwendolyn. With her own example, the multiple weightlifting champion breaks the stereotypes about people’s capacities at certain ages. With her own struggle against physical and personal limits, she shows that these limits actually exist only in your imagination, and any accomplishments are possible, regardless of how old you are – but only when you actually live a real, full and interesting life.

The Swedish film Lida poetically immerses the audience in the world of ordinary elderly people in Ukraine. It depicts the dramatic life events and the usual bad living conditions of elderly people in a Ukrainian village and nursing home. The only unusual thing is that Lida is the last person who speaks Old Swedish in a former Swedish settlement in Ukraine. However, her stories make you feel as if this film is not about seniors.

Like many other teenagers, 17-year-old Ying Ling moved to a big city in search of work. And she found it at a funeral home.

Her young, turbulent life and death are intertwined in film Almost Heaven and blur the age boundaries of life perception.

The desire to have a well-paid job and to be a professional motivates millions of teenagers who have to make the difficult choice of what to become in life, and face the opportunities and limits created for them by the society.

In our programme, we have tried to look at life without age limits of perception, with all its broad possibilities, regardless of whether you are 17 or 70, although society sometimes does try to impose some rather rigid limits on our age-related opportunities.

99

ПОВАЖНА РІВНІСТЬ SENIOR EQUALITY

ҐВЕНДОЛІН GWENDOLYN Австрія / Austria / 2017 / 85’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Рут Казерер Продюсер: Юрґен Каразек Оператор: Зерафін Шпітцер Режисер монтажу: Йоана Скрінці Звукорежисер: Тон Чжан

Director: Ruth Kaaserer Producer: Jürgen Karasek Cinematography: Serafin Spitzer Editor: Joana Scrinzi Sound: Tong Zhang

Виробництво / Production: Soleil Film, Jürgen Karasek, + 4369912397478, j.karasek@soleilfilm.at Дистрибуція / Sales: Taskovski Films, +33679235374, sales@taskovskifilms.com, festivals@taskovskifilms.com

Фестивалі та нагороди: 2017 – DOK Leipzig; нагорода за найкращий повнометражний фільм на Viennale; МФДК в Амстердамі

Festivals and awards: 2017 – DOK Leipzig; Viennale, Best Feature Film; IDFA

Ґвендолін шістдесят з гаком років, вона важить заледве 52 кг і має три світові титули з важкої атлетики. Ця антропологиня на пенсії бореться з раком слинної залози, тому їй справді варто було б відступитися й перепочити, але Ґвендолін навіть не думає про це. Вона тренується, щоб знову стати чемпіонкою світу. Заручившись підтримкою свого відданого тренера Пата, свого молодшого на двадцять років чоловіка Чарлі родом з Кот-д’Івуару та свого сина Йозефа, вона починає боротьбу проти фізичних та особистих обмежень.

100

Рут Казерер вивчала скульптуру в Академії образотворчих мистецтв у Відні. Вона отримала численні гранти на свою роботу художниці від Австрійської ради мистецтв, зокрема резиденції в Лондоні, Чикаґо, Нью-Йорку, Парижі та Пекіні. Разом із колегою Альмут Рінк заново відкрила покинутий кінотеатр у Гайтцендорфі в Нижній Австрії. Після цього вони видали книжку «Не місце для кінотеатру» (2006, Czernin Verlag). З 2002 до 2008 Рут мешкала в Чикаґо і Нью-Йорку, де створила свій перший повнометражний документальний фільм «Міцні горішки» про двох боксерок і одну каскадерку. Зараз живе у Відні. Вибрана фільмографія: Рівновага (2000), Міцні горішки (2014), Ґвендолін (2017) Ruth Kaaserer studied Sculpture at the Academy of Fine Arts in Vienna. She has received numerous grants for her work as an artist from the Austrian Arts Council, including residencies in London, Chicago, New York, Paris and Beijing. With her colleague Almut Rink she reopened an abandoned cinema in Haitzendorf in Lower Austria. Subsequently, they published the book No Place for a Cinema (2006, Czernin Verlag). Between 2002 and 2008 she lived in Chicago and New York, where she made her first feature-length documentary Tough Cookies, about two female boxers and a stuntwoman. She lives in Vienna.

Filmography: Balance (2000), Tough Cookies (2014), Gwendolyn (2017)

Gwendolyn is in her mid-sixties, weighs barely 52 kg and holds three world titles in weightlifting. Since battling cancer of the salivary glands, the retired anthropologist should really take a step back, but this is far from what Gwendolyn has in mind. She is training to become world champion once again. Supported by her devoted coach Pat, her Ivorian husband Charlie, twenty years her junior, and her son Joseph, her fight against physical and personal limits begins.

ПОВАЖНА РІВНІСТЬ SENIOR EQUALITY

ЛІДА LIDA Данія / Denmark / 2017 / 88’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Анна Еборн Продюсер: Катя Адомейт Оператори: Надім Карлсен, Йоган Ганну, Крістофер Йонссон, Віржині Сурдей Режисер монтажу: Анна Еборн Звукорежисер: Томас Арент

Director: Anna Eborn Producer: Katja Adomeit Cinematography: Nadim Carlsen, Johan Hannu, Kristoffer Jönsson, Virginie Surdej Editor: Anna Eborn Sound: Thomas Arent

Виробництво / Production: Adomeit Film, Momento Film Дистрибуція / Sales: ANT!PODE Sales & Distribution, David Herdies, +79160272649, festivals@antipode-sales.biz Анна Еборн – самоучка. Вона зрежисувала кілька короткометражних фільмів – як художніх, так і документальних. Фільм «Баба» (2010) був обраний для участі в Міжнародному кінофестивалі в Ґетеборзі та фестивалі Nordisk Panorama у 2011 році. «Пайн-Рідж» – дебютний повнометражний документальний фільм Анни, який був офіційно обраний до позаконкурсної програми Венеціанського міжнародного кінофестивалю,здобув нагороду Dragon за найкращий документальний фільм на Міжнародному кінофестивалі в Ґетеборзі і був показаний у Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку та на багатьох різних кінофестивалях у 2013-2014 роках. Анна була членкинею журі для номінації «Найкращий зарубіжний документальний фільм» на фестивалі Hot Docs у Канаді в 2013, членкинею журі на CPH:DOX у 2015 році та на Міжнародному кінофестивалі в Ґетеборзі у 2016 році. Анна народилася у 1983 році на острові Скафто у Швеції. Фільмографія: Відносний вітер (2009), Баба (2010), Пайн-Рідж (2013), Зміївка (2014), Епіфанія (2016), Ліда (2017) Anna Eborn is self-taught. She has directed a number of short fiction and documentary films. Baba (2010) was selected for the Gothenburg International Film Festival and Nordisk Panorama in 2011. Pine Ridge was Anna’s debut feature length documentary, and was officially selected for the Venice International Film Festival in the Out of Competition section, won a Dragon Award for best documentary at Gothenburg International Film Festival, and was shown at MoMA and many different film festivals in 2013-14. Anna was a jury member at Hot Docs in Canada in 2013 for best international documentary, and a jury member at CPH:DOX 2015 and the Gothenburg International Film Festival in 2016. Anna was born in 1983 on the island of Skaftö in Sweden.

Filmography: Relative Wind (2009), Baba (2010), Pine Ridge (2013), Zmiivka (2014), Epifania (2016), Lida (2017)

«Ліда» — це сучасний поетичний кінематографічний досвід. Змішування часу і місць створює подібну до живопису оповідь про сімейну любов, яка існує лише у спогадах. Неозначені у часі спогади переповідають головна героїня Ліда, її син і сестра. Таким чином персонажі можуть спілкуватися одне з одним попри кілометри та години, що їх розділяють. Це імпресіоністичний, схожий на сон твір про прекрасних персонажів із різних поколінь, які пережили війну – війну, у якій вони не беруть участь, до якої вони не причетні, але яка, тим не менш, справляє на них незворотний вплив. Ліда – стара бабуся й остання людина, що розмовляє старою шведською у колишньому шведському поселенні в Україні.

Lida is a modern, poetic, cinematic experience. By blending time and places, a narrative painting is created about a family love that only exists in memories. These are told in a timeless way by the main character Lida, her son and sister, mixing them, so that the characters can communicate with each other regardless of the miles and hours separating them. The film is an impressionistic, dreamy piece about beautiful characters who span generations and have lived through war, a war that they aren’t a part of or involved in, but are nonetheless irreversibly affected by. Lida is an old Babushka, and is the last Old-Swedish speaking person in a former Swedish settlement in Ukraine.

101

ПОВАЖНА РІВНІСТЬ SENIOR EQUALITY

МАЙЖЕ НЕБЕСА ALMOST HEAVEN Велика Британія / UK / 2017 / 75’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Керол Солтер Продюсер: Елум Шакеріфар Оператор: Керол Солтер Режисери монтажу: Чінція Балдессарі, Гоупінґ Чен, Родріґо Сакел Звукорежисер: Рауль Бранд

Director: Carol Salter Producer: Elhum Shakerifar Cinematography: Carol Salter Editors: Cinzia Baldessari, Hoping Chen, Rodrigo Saquel Sound: Raoul Brand

Виробництво / Production: Rocksalt Films in association with Postcode films, Carol Salter, +4407961154877, rocksaltfilms@gmail.com Дистрибуція / Sales: Taskovski Films, Irena Taskovski, +33679235374, sales@taskovskifilms.com

Фестивалі та нагороди: 2017 – нагорода Берлінського МКФ; Премія британського незалежного кіно за найкращий документальний фільм

Festivals and awards: 2017 – Berlin IFF; British Independent Film Awards, Best Documentary

17-літня Їн Лін вперше в житті живе далеко від дому і проходить підготовку, щоб стати працівницею одного з найбільших похоронних бюро в Китаї. Попри свій страх привидів і мерців, вона вивчає ритуали догляду – очищення та масажування трупів на очах у їхніх сімей. Їн Лін знаходить розраду від своєї похмурої ролі у грайливому пересміюванні з іншою молодою працівницею бюро. Вони проводять час разом, розмовляючи про свої надії, страхи і плани на майбутнє. Як і численні інші підлітки, що переїжджають із села до міста, щоб працювати й утримувати свою родину, Їн Лін змушена зануритися в сюрреалістичний і жорсткий світ китайської індустріалізації смертності.

102

Керол Солтер–режисерка документального кіно і лауреатка численних премій, яка спеціалізується на дуже спостережливих та інтимних портретах звичайних людей, які стикаються з універсальними проблемами. Вона закінчила Національну школу кіно й телебачення і має освіту у сфері образотворчого мистецтва. Фільми Керол показують по всьому світу: на Берлінському МКФ, МФДК в Амстердамі, Единбурзькому кінофестивалі, на Doc/Fest у Шеффілді, а також у ПалмСпрінґс. Прем’єра її дебютного повнометражного документального фільму «Майже небеса» пройшла на Берлінському міжнародному кінофестивалі-2017, де її робота була номінована на нагороду в категорії «Найкращий документальний фільм». Фільмографія: Майомі (2009), Викопати ручку (2009), Майже небеса (2017) Carol Salter is an award winning documentary director specialising in closely observed and intimate portraits of ordinary lives that share universal struggles. She is a graduate from the National Film and TV School (NFTS) with a Fine Art background. Her films have screened worldwide: Berlin IFF, IDFA, Edinburgh FF, Sheffield Doc/Fest, and Palm Springs. Her debut feature documentary Almost Heaven premiered at the Berlin International Film Festival 2017 and was nominated for Best Documentary Award.

Filmography: Mayomi (2009), Unearthing the Pen (2009), Almost Heaven (2017)

17-year-old Ying Ling is away from home for the first time and training to become a mortician at one of China’s largest funeral homes. Despite her fear of ghosts and dead bodies, she learns the spa rituals; cleaning and massaging the corpses while the grieving families look on. Ying Ling finds solace from her macabre role through her playful banter with another of the young morticians.

Together, they spend their time off talking about their hopes, fears and plans for the future. As one of many rural-to-urban teenagers working to support her family, Ying Ling must immerse herself in the surreal and grinding world of China’s industrialisation of mortality.

CИНДРОМ РІВНОСТІ EQUALITY SYNDROME

МИХАЙЛО ТА ДАНИЇЛ / MICHAIL AND DANIEL...............................106 Я – ІНШИЙ ТИ / I AM ANOTHER YOU.......................................................... 107 ДОРОСЛІ / THE GROWN-UPS ............................................................................108

CИНДРОМ РІВНОСТІ

EQUALITY SYNDROME

Дар’я Аверченко PR-директорка

Колись я працювала на телебаченні й мені випало зробити інтерв’ю з керівником кімнати школяра. Він вчив дітей робити дерев’яні іграшки й роботу свою дуже любив. Максим пересувався на інвалідному візку, жив на Позняках у Києві, а на роботу їздив на Мінський масив. У дев’ятиповерхівці Максима був хороший управдом. Він зробив зручний пандус, щоб людям на візках, мамам із візочками і бабусям із кравчучками легше було потрапити додому та виїхати з будинку. Але на вулиці починалися перешкоди й випробування: сходи до переходу в метро, платформа, де Максим у супроводі працівників метрополітену заїздив у вагон, пересідав на станції, їхав далі, виходив із метро, а потім ще довго намагався проїхати по запаркованій вулиці до своєї роботи. Він розповідав тоді, що у радянські часи про проблеми людей з інвалідністю говорити було не заведено: їх виселяли в окремі будинки, інтеграція у життя соціуму не віталася. Маючи інвалідність, людина могла все життя просидіти вдома, нікого не цікавили її прагнення, таланти, розумові здібності. Не знаю, чи вплинув на когось тоді мій сюжет у новинах, але я знаю точно, що мене історія Максима змінила назавжди. Тепер, коли бачу людину на візку, зупиняюся і пропоную допомогу. І взагалі на всі форми інакшості реагую з бажанням підтримати людину. Фільмами, які ми підібрали у програму СИНДРОМ РІВНОСТІ, ми хочемо подолати байдужість до людей з фізичними вадами, особливо до тих, що народилися з синдромом Дауна, або мають психічні розлади.

104

У фільмі «Я – інший ти» режисерка вдається до експерименту: вона просить друзів головного героя Ділана зібратися в одній кімнаті й читати вголос різні книжки. У цей час Ділан у центрі кімнати мусить зосереджено креслити на дошці дискримінанти. «Саме це відбувається у моїй голові щодня», – пояснює хлопчина. Його ментальна хвороба виштовхує його з дому і розлучає з родиною, яка не здатна його зрозуміти. Ділан вимушений жити на вулиці. Фільм «Михайло та Даниїл» – зворушлива історія про те, як батько-художник дбає про глухого сина, хворого на ДЦП. Для того, щоб лікувати хлопця й інтегрувати його у повноцінне життя, Михайло переїздить з України до Чехії. Лікування дає дивовижні результати: Даниїл росте цілком самостійним, любить футбол і танці з дівчатами. А ще він, виявляється, теж художник! Долаючи біль, незграбними рухами він виготовляє прикраси з кольорового скла. Напевно, немає нічого більш бажаного, ніж коли власна родина розуміє, що ти один із них, достатньо дорослий, щоб самостійно приймати власні рішення і будувати своє життя. Фільм «Дорослі» – про людей із синдромом Дауна, які працюють на шкільній кухні. Головним героям вже по сорок років, він і вона закохані, хочуть жити разом. Але їхні опікуни мають власні думки щодо того, як їхнім підопічним будувати свої долі. Ця розповідь про кохання водночас сумна й оптимістична: адже бути щасливим попри все можливо, коли любиш і коли люблять тебе.

CИНДРОМ РІВНОСТІ

EQUALITY SYNDROME

Dar’ya Averchenko PR director

Once, I used to work in television, and I got the chance to interview a manager of a Schoolchild’s Room. He taught children to make wooden toys and he really loved his job. Maksym moved around in a wheelchair, lived in the Pozniaky district and went to work in the Minsky neighbourhood.

Maksym’s high-rise building had a good supervisor. He made a nice ramp to make it easier for people in wheelchairs, mothers with baby carriages and old ladies with shopping carts to get home and go out.

But outside, Maksym faced obstacles and challenges: the stairs leading to the subway station, the platform where Maksym had to ask the subway workers’ help to get into a train car, to transfer to another line, exit from the subway. Then it took him a long time to ride along the sidewalk, with all the cars parked on it, in order to get to his workplace.

He talked about how it was not customary to talk about people with disabilities in Soviet times: they were housed in special buildings and their integration in social life was not welcome. A person with disabilities could have spent all their life at home, and nobody cared about their strivings, talents, or intellectual capacities.

I don’t know if anyone was affected by my news story back then, but I know for sure that Maksym’s story changed me forever.

Now, when I see a person in a wheelchair, I stop and offer them help. And in general, I respond to all forms of difference with a desire to support the person.

With the films which we have selected for the EQUALITY SYNDROME programme, we want to overcome the indifference towards people with physical disabilities, especially those who were born with Down syndrome or who have mental disorders.

In the film I Am Another You the director makes an experiment: she asks the friends of her protagonist, Dylan, to come together in the same room and read different books out loud. And at the same time, Dylan must focus on drawing discriminants on the board in the middle of the room. “This is what actually happens in my head every day,” the guy explains. His mental illness pushes him out of the house and separates him from his family, who are unable to understand him.

Dylan is forced to live in the streets.

The film Michail and Daniel is a moving story about how an artist father takes care of his deaf son with cerebral palsy. In order to treat the boy and integrate him fully into life, Michail moves from Ukraine to the Czech Republic. The treatment gives wonderful results: Daniel grows up completely independent, likes football and dancing with girls. And it turns out he’s also an artist! Overcoming pain, with clumsy movements, he crafts jewellery from coloured glass.

There is probably nothing more desirable than to have your own family understand that you are one of them, that you are old enough to make your own decisions and build your own life. The Grown-Ups is about people with Down syndrome who work at a school kitchen. The film’s protagonists are already forty years old, they are in love and want to live together. But their custodians have their own opinions about how they should build their lives. This love story is sad and optimistic at the same time, because being happy against all the odds is possible when you love and when you are loved.

105

CИНДРОМ РІВНОСТІ

EQUALITY SYNDROME

МИХАЙЛО ТА ДАНИЇЛ MICHAIL AND DANIEL США, Україна / USA, Ukraine / 2017 / 60’ СВІТОВА ПРЕМ’ЄРА / WORLD PREMIERE Режисер: Андрій Загданський Продюсери: Геннадій Кофман, Андрій Загданський Оператори: Андрій Загданський, Володимир Гуєвський Режисер монтажу: Андрій Загданський Звукорежисер: Борис Петер

Director: Andrei Zagdansky Producers: Gennady Kofman, Andrei Zagdansky Cinematography: Andrei Zagdansky, Vladimir Guyevsky Editor: Andrei Zagdansky Sound: Boris Peter

Виробництво / Production: AZ Films LLC, MaGiKa Film with financial support from The State Film Agency of Ukraine Андрій Загданський народився і виріс у Києві, де отримав ступінь магістра мистецтва в Київському державному інституті театрального мистецтва. Його перший повнометражний документальний фільм «Тлумачення сновидінь» накладав діалог між режисером і доктором Зиґмундом Фройдом на історію Радянського Союзу та Європи. Цей фільм отримав гран-прі на Всесоюзному конкурсі та визнання критиків за кордоном і був включений у серію «Нові режисери/ Нові фільми» для Музею сучасного мистецтва у Нью-Йорку в 1991 році. Андрій створив кілька незалежних документальних фільмів, які отримували багато нагород. Він також викладав курси з кіномистецтва у Новій школі соціальних досліджень. Протягом усієї кар’єри він залишався відданим незалежному, особистому та новаторському документальному кіно. Вибрана фільмографія: Тлумачення сновидінь (1990), Вася (2002), Костянтин і Миша (2006), Помаранчева зима (2007), Мій батько Євгеній (2010), Вагрич і Чорний квадрат (2015) Andrei Zagdansky was born and raised in Kyiv, Ukraine, where he received an MFA from the Kyiv State Institute of Theatrical Arts. His first feature documentary Interpretation of Dreams juxtaposed a dialogue between the filmmaker and Dr. Sigmund Freud on the history of the Soviet Union and Europe. The film received a Grand-Prix at home, critical acclaim abroad and was included in the New Directors/New Films Series for the Museum of Modern Art in New York in 1991. He has produced a number of award-winning independent documentaries. He has also taught film classes at the New School for Social Research. Throughout his career he has remained strongly committed to independent, personal and innovative documentary films.

Selected filmography: Interpretation of Dreams (1990), Vasya (2002), Konstantin and Mouse (2006), Orange Winter (2007), My Father Evgeni (2010), Vagrich and the Black Square (2015)

Михайло художник. Він готується до нової виставки, працює над серією картин «Щоденник Франца Кафки». Даниїлу тридцять чотири, проте його життя невіддільне від батькового. Він народився глухонімим, з важкою формою дитячого церебрального паралічу. Михайло енергійний і цілеспрямований. Даниїл приязний і оптимістичний. Документальна сага про стосунки літнього батька і сина, який, здається, ніколи не подорослішає.

106

Michail is an artist and he is working on a series of paintings called Franz Kafka’s Diary. His son Daniel is thirty-four, and yet his life is hardly separable from the life of his father. He is deaf and mute, and suffers from a severe form of cerebral palsy. Michail is determined and energetic, Daniel is persistent and charismatic. And they are a striking pair. The film offers a detailed observation of two interconnected characters.

CИНДРОМ РІВНОСТІ

EQUALITY SYNDROME

Я – ІНШИЙ ТИ I AM ANOTHER YOU США / USA / 2017 / 80’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Нанфу Вонґ Продюсери: Нанфу Вонґ, Лорі Чітл Оператор: Нанфу Вонґ Режисери монтажу: Нанфу Вонґ, Майкл Шейд Звукорежисер: Рон Бочар

Director: Nanfu Wang Producers: Nanfu Wang, Lori Cheatle Cinematography: Nanfu Wang Editor: Nanfu Wang, Michael Shade Sound: Ron Bochar

Виробництво / Production: Hard Working Movies, Little Horse Crossing the River Дистрибуція / Sales: Cinetic Media, Charlie Olsky, charlie@cineticmedia.com

Нанфу Вонґ – нью-йоркська режисерка, лауреатка багатьох нагород. Її повнометражний дебют «Задириста горобка» у 2017 році потрапив у шортліст «Оскару» в номінації «Найкращий повнометражний документальний фільм». З часу прем’єри на кінофестивалі Sundance у 2016 році «Задириста горобка» була показана на більш ніж 100 фестивалях у понад 25 країнах, зокрема на фестивалі Hot Docs, кінофестивалі в Шеффілді, кінофестивалі Full Frame та на кінофестивалі Human Rights Watch. Нанфу Вонґ отримала нагороду «Молодий режисер» від Міжнародної асоціації документалістики у 2016 році. Вонґ походить із віддаленого села у Китаї. Вона подолала бідність і брак доступу до офіційної середньої освіти і зрештою отримала три магістерські ступені в Шанхайському університеті, Університеті Огайо та Нью-Йоркському університеті за спеціальностями, відповідно, «Англійська література», «Медіа» та «Документалістика». Вибрана фільмографія: Задириста горобка (2016), Я – інший ти (2017)

Фестивалі та нагороди: 2017 – спеціальний приз журі та приз «Курка та яйце» на кінофестивалі SXSW; Hot Docs

Festivals and awards: 2017 – SXSW Film Festival, Special Jury Award, SXSW Chicken & Egg Award; Hot Docs

Nanfu Wang is an award-winning filmmaker based in New York City. Her feature debut Hooligan Sparrow was shortlisted for the 2017 Academy Award for best documentary feature. Since its premiere at the Sundance Film Festival 2016, Hooligan Sparrow has screened at more than 100 festivals in over 25 countries including Hot Docs, Sheffield, Full Frame, and Human Rights Watch Film Fest. Wang was honored by the International Documentary Association with the 2016 Emerging Filmmaker Award. Originally from a remote village in China, Wang overcame poverty and a lack of access to formal secondary education and went on to earn three master’s degrees from Shanghai University, Ohio University, and New York University in English Literature, Media Studies, and Documentary respectively.

Selected filmography: Hooligan Sparrow (2016), I Am Another You (2017)

Коли китайська режисерка Нанфу Вонґ вперше приїхала до Америки, Флорида здалася їй екзотичним рубежем, де повно тематичних парків, доісторичних болотних створінь і засмаглого корінного населення. З широко розкритими від подиву очима вона подорожувала з одного міста до іншого, і в цих мандрах зустріла Ділана – харизматичного молодого волоцюгу, який покинув комфортний дім і люблячу сім’ю заради життя на вулицях. Захоплена його вибором і відкиданням суспільних правил, Нанфу вирушає за Діланом зі своєю камерою у подорож, що триває цілі роки. У цій мандрівці вона перетинає всю Америку і досліджує сенс свободи. Але заглиблюючись у світ Ділана, Нанфу відкриває для себе дещо, що ставить під сумнів увесь її світогляд.

When Chinese filmmaker Nanfu Wang first came to America, Florida seemed like an exotic frontier full of theme parks, prehistoric swamp creatures, and sunburned denizens. As she travels wideeyed from one city to another, she encounters Dylan, a charismatic young drifter who left a comfortable home and loving family for a life on the streets. Fascinated by his choice and rejection of society’s rules, Nanfu follows Dylan with her camera on a journey that spans across years, takes her across America, and explores the meaning of freedom. But as Nanfu delves into Dylan’s world, she discovers something that calls her entire worldview into question.

107

CИНДРОМ РІВНОСТІ

EQUALITY SYNDROME

ДОРОСЛІ THE GROWN-UPS LOS NIÑOS Чилі / Chile / 2016 / 82’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Майте Альберді Director: Maite Alberdi Продюсер: Майте Альберді Producer: Maite Alberdi Оператор: Пабло Вальдес Cinematography: Pablo Valdés Режисери монтажу: Менно Боерема, Editors: Menno Boerema, Хуан Едуардо Мурільйо Juan Eduardo Murillo Звукорежисери: Борис Геррера Альєнде, Sound: Boris Herrera Allende, Хуан Карлос Мальдонадо Juan Carlos Maldonado Виробництво / Production: Micromundo Producciones, Mandra Films, Volya Films Дистрибуція / Sales: CAT&Docs, catndocs.com

Фестивалі та нагороди: 2016 – МФДК в Амстердамі; нагорода Zeno Mountain на кінофестивалі в Маямі; особлива нагорода журі на кінофестивалі в Ґрамаду

Festivals and awards: 2016 – IDFA; Miami Film Festival, Zeno Mountain Award; Gramado Film Festival, Special Jury Award

Аніта, Ріта, Рікардо та Андрес уже 40 років ходять у школу для дітей із синдромом Дауна. Після стількох років їм починає набридати це безпечне, добре знайоме середовище. Їм уже понад 45 років, і в декого з них виникає відчуття, що робота у шкільній пекарні більше не є викликом. Крім того, вони прагнуть свободи на більш особистому рівні. Аніта й Андрес закохані одне в одного, але досі живуть із батьками. Вони мріють про тихе місце, де вони могли б побути вдвох на самоті, і хочуть одружитися і мати сім’ю. На жаль, суспільство, у якому вони живуть, не має засобів, щоб задовольнити їхнє бажання більшої незалежності. Попри те, що їх навчають, як стати «відповідальними дорослими», усі четверо залишаються залежними від інших, які приймають за них рішення. Це велике розчарування для них.

108

Майте Альберді – чилійська режисерка і продюсерка. Вона вивчала кіно та естетику в Чилійському католицькому університеті. У неї склався дуже особливий режисерський стиль, завдяки якому їй вдається створювати інтимні портрети персонажів, із котрими вона працює, за допомогою повсякденних історій, показаних крупним планом у мікросвіті. У 2011 році на МФДК в Амстердамі відбулася прем’єра її першого повнометражного фільму «Рятувальник». У своїй продюсерській компанії Micromundo вона зрежисувала фільм «Час чаю», прем’єрний показ якого відбувся на МФДК в Амстердамі у 2014 році. Вибрана фільмографія: Перукарі (2007), Рятувальник (2011), Час чаю (2014), Я не тутешня (2016), Дорослі (2016) Maite Alberdi is a Chilean director and producer. She studied Film and Aesthetics at the Universidad Católica de Chile. As a director she has developed a highly particular style that achieves an intimate portrayal of the characters she works with, through everyday stories in small-scale worlds. At IDFA in 2011 she premiered her first feature film The Lifeguard. Through Micromundo, her production company, she directed her film Tea Time which premiered at IDFA 2014.

Filmography: The Hairdressers (2007), The Lifeguard (2011), Tea Time (2014), I’m Not from Here (2016), The Grown-Ups (2016)

Anita, Rita, Ricardo and Andrés have been attending a school for children with Down syndrome for 40 years. After all this time, they are starting to tire of this safe, familiar environment. Now over 45 years old, some of them feel that working in the school bakery is no longer a challenge. They also yearn for freedom on a more personal level. Anita and Andrés are in love but still live with their families.

They dream of finding a quiet place to be alone together, and they want to get married and raise a family. Sadly, the society they live in is not equipped to cater to their desire for more independence. In spite of the training they receive on becoming ‘responsible adults’, all four of them remain dependent on others to make decisions for them, much to their frustration.

НЕОНЕРІВНІСТЬ NEO-INEQUALITY

«БІЛИЙ СВІТ» ОЧИМА ДАЛІБОРЕКА / THE WHITE WORLD ACCORDING TO DALIBOREK...........................112 ДІВЧАТА «ЗОЛОТОГО СВІТАНКУ» / GOLDEN DAWN GIRLS...............................................................................................113 ВІДЛЮДНА ЗЕМЛЯ / SOLITARY LAND.......................................................114

НЕОНЕРІВНІСТЬ NEO-INEQUALITY

Максим Буткевич Модератор програми

Десь десять років тому я розповідав знайомим про чергове (на той момент) убивство на ґрунті расової ненависті у Києві. Перше питання від них було про нападників: хто ці люди? Звідки в них оце? Що може змусити когось підняти руку (ногу, зброю) на іншу людину лише через те, що в неї інший колір шкіри, розріз очей, походження? Цьогорічна програма НЕОНЕРІВНІСТЬ дозволить без необґрунтованих узагальнень подивитися на повсякдення нетерпимості та її носіїв. Навряд чи можна уявити кращий спосіб проникнення до буденності іншої людини, ніж уважне, вдумливе, без упереджень та заздалегідь зроблених висновків документальне кіно. Головний герой фільму «Білий світ» очима Даліборека» – чеський неонацист середнього віку, який загрозливо вдягається, записує расистські відео і всотує в себе розповіді про погроми проти «не-арійців». Чим ще він живе? Під пильним оком норвезького режисера Ховарда Бюстнеса, який зняв фільм

110

«Дівчата «Золотого Світанку», опиняється повсякдення дружин і матерів «соціал-націоналістів» з грецької неофашистської партії «Золотий світанок». Ці жінки воліють, щоби глядач бачив, як вони грають у настільні ігри і доглядають за господарством і близькими. Утім, чи спрацьовує їхній план? Й окрема частина – зворотний бік медалі: фільм «Відлюдна земля». Повільно й обережно, майже медитативно, через спогади й відеоархіви, ми дізнаємось про острів Пасхи, відомий своїми «моаї» – величезними таємничими скульптурами. Але про статуї ми знаємо набагато більше, ніж про самих мешканців островів. Чому? Нетерпимість, яка дає відчуття належності до чогось більшого; нетерпимість як ідеологія впливової політичної сили; нетерпимість як середовище, у якому доводиться жити, – документальне кіно про повсякденну нетерпимість і ненависть, можливо, і не допоможе знайти остаточних відповідей. Однак дозволить краще зрозуміти повсякдення нетерпимості і мати більше інструментів для її подолання.

НЕОНЕРІВНІСТЬ NEO-INEQUALITY

Maksym Butkevych Programme moderator

About ten years ago I was telling my friends about another murder motivated by racial hatred in Kyiv. Their first question was about the attackers: Who are these people? How did they come to this? What can make someone raise their hand (or foot, or weapon) against another person just because they have a different skin colour, eye shape, origin?

This year’s NEO-INEQUALITY program will allow us, without unjustified generalisations, to look at the everyday life of intolerance and its agents. I can hardly imagine a better way of entering another person’s everyday life than attentive, thoughtful documentary cinema without bias or preconceived conclusions.

The protagonist of the film The White World According to Daliborek is a middle-aged Czech neo-Nazi who wears threatening clothes, records racist videos and absorbs stories about pogroms against ‘non-Aryans’.

What else does he have in his life?

The watchful eye of the Norwegian director

Håvard Bustnes, who made the film Golden Dawn Girls, observes the everyday life of a wife and mother of ‘social nationalists’ from the Greek neo-Fascist Golden Dawn party.

They prefer the viewer to see them playing board games and looking after their houses and loved ones. But does their plan work?

And a separate part – the other side of the coin – is the film Solitary Land. Slowly and carefully, almost meditatively, through memories and video archives, we learn about Easter Island, known for its majestic mysterious statues, the moai. But we know much more about the statues than about the islanders themselves. Why? Intolerance which gives people a feeling of belonging to something greater; intolerance as the ideology of an influential political force; intolerance as the environment in which people have to live – documentary films about everyday intolerance and hate may not help us find the final answers, but they will allow us to better understand the everyday life of intolerance, and to have more instruments for overcoming it.

111

НЕОНЕРІВНІСТЬ NEO-INEQUALITY

«БІЛИЙ СВІТ» ОЧИМА ДАЛІБОРЕКА THE WHITE WORLD ACCORDING TO DALIBOREK SVĚT PODLE DALIBORKA Чехія, Словаччина, Велика Британія / Chechia, Slovakia, UK / 2017 / 105’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Віт Клусак Продюсери: Віт Клусак, Філіп Ремунда Оператор: Адам Круліш Режисер монтажу: Янка Влчкова Звукорежисер: Річард Мюллер

Director: Vít Klusák Producers: Vít Klusák, Filip Remunda Cinematography: Adam Kruliš Editor: Janka Vlčková Sound: Richard Müller

Виробництво та дистрибуція / Production and sales: Hypermarket Film, Filip Remunda, +420 603180312, filip@remunda.com

Фестивалі та нагороди: 2017 – Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах

Festivals and awards: 2017 – Karlovy Vary International Film Festival

Віт Клусак народився у 1980 році у Празі. Закінчив кафедру документального кіно у Празькій кіноакадемії. У 2003 році разом із Філіпом Ремундою заснував компанію Hypermarket Film, яка зосереджується на продюсуванні авторських документальних фільмів і принципово відмовляється знімати рекламу. Віт і Філіп здобули певну славу за фільм «Чеська мрія» (2004) – документальну комедію про вигаданий гіпермаркет. У цьому та інших документальних фільмах Клусак демонструє сильний авторський стиль, заснований на виборі соціально-критичних тем і дослідженні актуальних питань. Крім того, він є режисером, який не боїться, щоб його «побачила» камера – як фізично, так і в діалозі з персонажами. Вибрана фільмографія: Чеська мрія (2004), Заради блага всього світу та Ношовіце (2010), Хороший водій Сметана (2013), Євангеліє від Брабенця (2014), Чехи проти чехів (2015) Vít Klusák was born in 1980 in Prague. He graduated in Documentary Filmmaking from Prague’s Film Academy (FAMU). In 2003 he and Filip Remunda founded Hypermarket Film, which focuses on the production of writer-director documentaries and refuses to shoot commercials on principle. The pair gained a measure of fame with Czech Dream (2004), a documentary comedy about an invented hypermarket. In this and other documentaries, Klusák reveals a strong authorial hand based on the selection of socio-critical topics and the investigation of current affairs. But he’s also a director unafraid to be ‘seen’ on camera, whether physically or in dialogue with the characters.

Selected filmography: Czech Dream (2004), All for the Good of the World and Nošovice (2010), The Good Driver Smetana (2013), The Gospel According to Brabenec (2014), Czechs against Czechs (2015)

Даліборек – промисловий маляр, режисер-аматор фільмів жахів, автор гнівних пісень і радикальний неонацист. Йому вже скоро буде 40, але він досі живе з матір’ю. Він ненавидить свою роботу, циганів, євреїв, біженців, гомосексуалів, Меркель, павуків та стоматологів. Він ненавидить своє життя, але не знає, як його змінити. Переломним моментом стає початок нового роману його матері, коли Даліборек вирішує нарешті знайти своє перше кохання. Мета цього експерименту – дослідити та змінити становище самотнього чоловіка, який присвятив усе своє життя ненависті та брехні. Цей фільм – трагікомедія про життя «порядних звичайних чехів», які скучили за Гітлером.

112

Daliborek is an industrial painter, amateur horror film-maker, composer of angry songs and a radical neo-Nazi. He is approaching 40, but he still lives with his mother. He hates his job, gypsies, Jews, refugees, homosexuals, Merkel, spiders and dentists. He hates his life, but he doesn’t know how to change it. The turning point is when his mother starts a new romance, and Daliborek decides to finally find his first love. The experiment is set to investigate and change the situation of this lonely man after he devoted his life to hate and lies. A tragicomedy about the lives of ‘decent ordinary Czechs’ who miss Hitler.

НЕОНЕРІВНІСТЬ NEO-INEQUALITY

ДІВЧАТА «ЗОЛОТОГО СВІТАНКУ» GOLDEN DAWN GIRLS HATETS VUGGE Норвегія, Данія, Фінляндія / Norway, Denmark, Finland / 2017 / 95’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Ховард Бюстнес Продюсер: Крістіан Фальх Оператори: Ларс Скрее, Віґґо Кнудсен Режисер монтажу: Андерс Тейґен Звукорежисер: Хокон Ламметун

Director: Håvard Bustnes Producer: Christian Falch Cinematography: Lars Skree, Viggo Knudsen Editor: Anders Teigen Sound: Håkon Lammetun

Виробництво / Production: Faction Film, Christian Falch, +4790865219, christian@factionfilm.no Дистрибуція / Sales: DR Sales, Kim Christiansen, +4528542299, kimc@dr.dk

Ховард Бюстнес народився в 1973 році. Цей режисер і продюсер є лауреатом численних нагород. Він закінчив Коледж кіно і телебачення в Ліллегаммері за спеціальністю «Телевізійний режисер», а також Норвезький університет наук і технологій у Трондгеймі. Його останні документальні фільми «Дві розлючені бабусі», «Фабрика здоров’я» та «Великий Джон» подорожували по кінотеатрах, телеканалах і фестивалях усього світу. Повнометражний документальний фільм «Великий Джон» здобув «норвезького “Оскара”» – нагороду «Аманда» за найкращий документальний фільм у прокаті. Крім того, він отримав нагороду за найкращий скандинавський документальний фільм на фестивалі Nordic Panorama, а також кілька інших нагород. Фільмографія: Сон про гольф (2000), Великий Джон (2008), Фабрика здоров’я (2010), Дві розлючені бабусі (2013), Дівчата «Золотого світанку» (2017) Håvard Bustnes was born in 1973. He is a multi-award winning director and producer. He holds a degree in Directing for Television from the College of Film and TV at Lillehammer and NTNU in Trondheim, Norway. His latest documentaries, Two Raging Grannies, Health Factory and Big John, have travelled around the world on cinema, TV and in the festival circuit. The feature documentary Big John won Norway’s ‘Oscar’, the Amanda Award, for best theatrical documentary. It has also won the Best Nordic Documentary Prize at Nordic Panorama and several other awards.

Filmography: The Golf Dream (2000), Big John (2008), The Health Factory (2010), Two Raging Grannies (2013), Golden Dawn Girls (2017)

«Що сталося з Грецією?», – вголос цікавиться режисер Ховард Бюстнес на початку цього бентежного документального фільму. Поки члени неонацистської партії «Золотий світанок» сидять у тюрмі за звинуваченнями в очолюванні кримінальної організації, їхні доньки, дружини та матері готуються взяти на себе лідерство і зберегти становище «Золотого світанку» як п’ятої за величиною партії у Греції на наступних виборах. Під час цих виборів та судових слухань норвезька знімальна група несподівано отримує доступ до таємних покоїв і сімейного життя членів однієї з найбільш сумнозвісних націоналістичних партій Європи, розкриваючи світогляд, цінності та характери людей, що перебувають на передовій сучасного націоналізму.

“Whatever has happened to Greece?” filmmaker Håvard Bustnes wonders out loud at the start of this disturbing documentary. When the members of the neo-Nazi party Golden Dawn are imprisoned and accused of heading a criminal organisation, their daughters, wives and mothers step up to take over the leadership and maintain Golden Dawn’s position as the fifth largest party in Greece for the upcoming elections. As the elections and trial unfold, the Norwegian film crew gets surprising access to the secret chamber and family lives of one of Europe’s most notorious nationalist parties – exposing the mindset, values and personalities of the people on the front lines of modern nationalism.

113

НЕОНЕРІВНІСТЬ NEO-INEQUALITY

ВІДЛЮДНА ЗЕМЛЯ SOLITARY LAND TIERRA SOLA Чилі, Нідерланди, Франція / Chile, Netherlands, France / 2017 / 107’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Тиціана Паніцца Director: Tiziana Panizza Продюсер: Макарена Фернандес Producer: Macarena Fernández Оператор: Пабло Вальдес Cinematography: Pablo Valdés Режисери монтажу: Коті Доносо, Editors: Coti Donoso, Tiziana Panizza Тиціана Паніцца Sound: Claudio Vargas Звукорежисер: Клаудіо Варґас Виробництво та дистрибуція / Production and sales: Domestic Films, Macarena Fernández, +56992215935, macarenafc@gmail.com Тиціана Паніцца народилася у Сантьяго (Чилі) у 1972 році. Здобула ступінь магістра за спеціальністю «Практики мистецтва і медіа» від Вестмінстерського університету та за спеціальністю «Режисерка документального кіно» від Міжнародної школи кіно й телебачення на Кубі. Створила низку трилогій експериментальних документальних фільмів. Співрежисерка повнометражного документального фільму «74 квадратні метри». Її роботи були включені, зокрема, до програм фестивалю Visions Du Réel,Туринського кінофестивалю, Європейського фестивалю медіамистецтва, Міжнародного кінофестивалю в Марселі, Міжнародного фестивалю незалежного кіно в Буенос-Айресі, Бієнале рухомих зображень. Вона була художницею-резиденткою Центру гуманітарних наук та мистецтв у Белладжо, а також «Проекту А» для художників в Антарктиці. Тиціана є авторкою книг «Йоріс Івенс у Чилі: документалістика між поезією та соціальною критикою», а також дослідження «Проект відновлення кіноспадщини острова Пасхи». Нині працює професоркою документалістики в Чилійському університеті. Фільмографія: Люба нонно: кінолист (2005), Пошта: візуальний лист (2008), Насамкінець: останній лист (2013), Нестабільна земля (2014), Відлюдна земля (2017) Tiziana Panizza was born in Santiago, Chile in 1972. She received an MA in Art & Media Practice from the University of Westminster, and another in Documentary Filmmaking from the International School of Film and Television, Cuba. She has made a series of experimental documentary trilogies. She’s the co-director of the documentary feature 74 Square Meters.

Her work has been programmed at Visions Du Réel, Torino Film Festival, European Media Arts Festival, FIDMarseille, Bafici, and the Biennale of Moving Image among others. She was an artist in residence at the Bellagio Center for Humanities and the Arts, Italy and in the A Project for artists in Antarctica. She’s the author of the book Joris Ivens in Chile: Documentary Between Poetry and Social Criticism and the research project Recovering Easter Island’s Film Heritage. She´s currently the Professor of Documentary Filmmaking at the University of Chile.

Selected filmography: Dear Nonna: a Film Letter (2005), Postage: a Visual Letter (2008), In the End: the Last Letter (2013), Unstable Land (2014), Solitary Land (2017)

Дослідники знайшли 32 документальні стрічки, зняті на острові Пасхи майже сто років тому. Вони містять зображення кам’яних скульптур острова – «моаї», – але практично не показують жителів острова, які стали жертвами жорстокої колонізації – до них ставилися, як до рабів і утримували під контролем понад 60 років. «Відлюдна земля» розповідає про те, як один із найкрасивіших туристичних куточків у світі колись був в’язницею, а також про сучасну тюрму на острові – невелике поселення, що охороняють місцеві жителі та чилійські тюремні охоронці, від яких не втік жоден в’язень.

114

A researcher found 32 documentaries filmed on Easter Island almost a century ago. They contain images of the island’s rock sculptures, the Moai, but they barely show the island’s inhabitants, whom at the time were being subjected to a cruel colonization, being treated like slaves and held captive for over 60 years. Solitary Land tells the story of how one of the world’s most beautiful tourist destinies was once a prison, together with a register of the island’s current prison: a small community guarded by local and Chilean prison guards, from which no inmate has ever escaped.

СВЯТА РІВНІСТЬ HOLY EQUALITY

ВІДХІД / THE DEPARTURE....................................................................................118 ДУҐМА: КНОПКА / DUGMA: THE BUTTON.............................................119 САКРАЛЬНЕ / SACRED...............................................................................................120

СВЯТА РІВНІСТЬ HOLY EQUALITY

Ольга Бірзул Програмна координаторка

Що буде, якщо запросити півсотні режисерів задокументувати релігійні обряди в різних куточках світу? Безумовно, буде гучний і яскравий проект: масштабність завжди впадає у вічі. Як це вплине на суспільну свідомість? Напевно, ніяк. Релігійні «скріпи» не під силу навіть такій гострій сокирі, як кіно. Тоді чому фільм «Сакральне» Томаса Леннона увійшов у програму про дискримінацію за релігійною ознакою? Напевно, з тієї простої причини, що на початку розмови хотілося б запропонувати наблизитися до людей, які передусім вшановують традиції своїх предків. Віра, як би її не намагалася політизувати релігія, супроводжує людину з давніх-давен. Паралельно з мистецтвом вона підтримує культурне розмаїття світу. І хоч як би секулярна спільнота не намагалася відокремити духовне від світського, непорозуміння на цьому ґрунті, на жаль, залишаються в топі новинних заголовків. Фільм «Сакральне» у програмі СВЯТА РІВНІСТЬ передусім створює тло, настрій і рівновагу, хай яку хитку, перш ніж перейти до світлої і похмурої сторін релігії.

116

Як храм і його служитель можуть стати порятунком у найтрагічніший момент існування – розповідає картина «Відхід» Лани Вілсон. У центрі сюжету – буддійський монах Іттецу Немото, який за допомогою авторської методики рятує людей від крайнощів. Серед його японських «клієнтів» – доведені до відчаю і схильні до суїциду люди. Іттецу в минулому панк-музикант. Сьогодні він разом зі своєю паствою намагається зрозуміти, для чого варто боротися за життя. Але не так під суворим поглядом божественних сил, як під чуйним керівництвом свого серця. «Дуґма: Кнопка» – у певному сенсі антонім до попереднього фільму. Режисер стрічки Паул Салахадін Рефсдаль створив інтимний портрет радикалів із сирійської організації «Джабхат ан-Нусра». Дуґма – це кнопка, яка запускає детонацію начиненого вибухівкою автомобіля джихадиста-смертника. Його життя повністю належить релігії, заради якої можна вбити і померти.

СВЯТА РІВНІСТЬ HOLY EQUALITY

Olga Birzul Programme coordinator

What will happen if we invite more than 50 directors to document religious rituals in different corners of the world? No doubt it will be a prominent and illuminating project: the scale is always striking. How will it affect the public consciousness? Most likely it won’t. Religious dogmas cannot be broken through even by the sharp axe of cinema. Then why is the film Sacred by Thomas Lennon included in a programme about religion-related inequality? Probably for the simple reason that any bias regarding one’s exclusive call disappears when you look at someone who is honouring the traditions of their ancestors.

The faith, despite all the religious efforts to politicise it, has accompanied people since the beginning of time. Together with art, it maintains cultural diversity in the world.

And however hard secular society tries to separate the spiritual from the mandane, misunderstandings produced by these kinds of differences are unfortunately still among the global news headlines.

The film Sacred in the HOLY EQUALITY programme serves primarily as a

background, creating the mood and the balance, however fragile, before we move on to the light and dark sides of religion.

The Departure by Lana Wilson shows how a temple and its cleric can provide salvation in the most tragic moments of existence.

The story is centred around the Buddhist monk Ittetsu Nemoto, who uses his own method to save people from extremes. His Japanese ‘clients’ include desperate and suicidal people. Ittetsu is a former punk musician. Today he and his parish are trying to understand why it is worth fighting for life – not under the stern eye of the divine forces, but under the sensitive supervision of your own heart.

Dugma: The Button is, in a way, an antithesis to the previous film. The film’s director Paul Salahadin Refsdal has created an intimate portrait of a radical group from the Syrian organisation Jabhat al-Nusra. Dugma is the button which detonates a suicide bomber’s truck loaded with explosives. His life fully belongs to the religion and in the name of it he is ready to kill and die.

117

СВЯТА РІВНІСТЬ HOLY EQUALITY

ВІДХІД THE DEPARTURE США / USA / 2017 / 87’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Лана Вілсон Продюсер: Лана Вілсон Оператор: Емілі Топпер Режисер монтажу: Девід Тіґ Звукорежисер: Пол Су

Director: Lana Wilson Producer: Lana Wilson Cinematography: Emily Topper Editor: David Teague Sound: Paul Hsu

Виробництво / Production: Drifting Cloud Productions, Independent Television Service (ITVS) with funding provided by the Corporation for Public Broadcasting (CPB) Дистрибуція / Sales: Dogwoof, Ana Vicente, ana@dogwoof.com

Фестивалі та нагороди: 2017 – кінофестиваль Tribeca 2018 – номінація у категорії «Найкращий документальний фільм» у рамках Independent Spirit Awards

Festivals and awards: 2017 – Tribeca Film Festival 2018 – Independent Spirit Awards, Best Documentary Nomination

Лана Вілсон – режисерка та лауреатка премії Emmy, що мешкає у Нью-Йорку. У своєму першому фільмі «Після Тіллера» вона подивилася зсередини на життя чотирьох мереж клінік, які надають послуги аборту — тих мереж, на які націлено найбільше критики у країні. Фільм отримав схвальні відгуки преси за зворушливий і комплексний погляд на питання, яке є одним з основних предметів суперечок у сучасному суспільстві. Його показували на загальнодержавному каналі PBS у передачі POV. У 2015 фільм здобув нагороду Emmy за найкращий документальний фільм. Недавно Вілсон написала сценарій і спродюсувала «Викрадення» – першу серію міні-серіалу «Я – бунтівник» на каналі National Geographic. Раніше Вілсон працювала кураторкою кіно і танцю для Performa, нью-йоркської бієнале нового перформенсу в візуальному мистецтві, де вона курирувала ретроспективи, зокрема «Не смішно: стендап-коміки та візуальне мистецтво», «Футуризм у кіно» та «Танець після хореографії». Має ступінь бакалавра кіно та танцю від Весліанського університету. Вибрана фільмографія: Після Тіллера (2013), Відхід (2017) Lana Wilson is an Emmy-winning filmmaker based in New York. Her first film, After Tiller, went inside the lives of the four most-targeted abortion providers in the country, and was critically acclaimed for providing a moving and complex look at one of the most incendiary issues of our time. It was nationally broadcast on PBS’s POV and won a 2015 Emmy Award for Best Documentary. Recently, Wilson wrote and produced Jacked, the premiere episode of the National Geographic Channel miniseries I Am Rebel. Wilson was previously the film and dance curator for Performa, the New York biennial of new visual art performance, where she curated retrospectives including Not Funny: Stand-Up Comedy and Visual Art, Futurism on Film and Dance After Choreography. She holds a B.A. in Film Studies and Dance from Wesleyan University.

Selected filmography: After Tiller (2013), The Departure (2017)

Іттецу Немото, колишній панк, а нині буддійський священнослужитель у Японії, обрав своєю професією допомогу схильним до самогубства людям: він допомагає їм знайти причини жити далі. Але ця робота відбирає у нього дедалі більше часу на родинне життя і дедалі більше здоров’я, адже він відмовляється проводити межу між собою і своїми пацієнтами. «Відхід» зображає Немото на перехресті, коли його дедалі сильніша схильність до саморуйнування ставить його перед тим самим питанням, яке його питають пацієнти: що робить життя вартим того, щоб жити?

118

Ittetsu Nemoto, a former punk turned Buddhist priest in Japan, has made a career out of helping suicidal people find reasons to live. But this work has increasingly come at the cost of his own family and health, as he refuses to draw lines between his patients and himself.

The Departure captures Nemoto at a crossroads, when his growing self-destructive tendencies lead him to confront the same question his patients ask him: what makes life worth living?

СВЯТА РІВНІСТЬ HOLY EQUALITY

ДУҐМА: КНОПКА DUGMA: THE BUTTON Норвегія, Сирія / Norway, Syria / 2016 / 58’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Паул Салахадін Рефсдаль Продюсер: Інґвіл Ґіске Оператор: Паул Салахадін Рефсдаль Режисер монтажу: Роберт Стенґор Звукорежисери: Симон Елленґор, Свенн Якобсен

Director: Paul Salahadin Refsdal Producer: Ingvil Giske Cinematography: Paul Salahadin Refsdal Editor: Robert Stengård Sound: Simon Ellegaard, Svenn Jakobsen

Виробництво / Production: Medieoperatørene Дистрибуція / Sales: Journeyman Pictures, journeyman.tv

Паул Салахадін Рефсдаль – журналіст-фрілансер, який уже більш ніж тридцять років висвітлює конфлікти по всьому світу. Він робив репортажі з таборів десятків повстанських груп у таких країнах, як Шрі-Ланка, Косово, Перу, Чечня, Афганістан та інші. Фільм «Дуґма: Кнопка» був знятий під час двох поїздок до Сирії. Фільмографія: Дуґма: Кнопка (2016) Paul Salahadin Refsdal is a freelance journalist who has spent more than three decades covering conflict around the world; he has previously reported from a dozen rebel groups in countries like Sri Lanka, Kosovo, Peru, Chechnya, Afghanistan, etc. Dugma: The Button was filmed over the course of two trips to Syria.

Filmography: Dugma: The Button (2016)

Інтимний портрет чотирьох дуже різних терористів-смертників, що працюють на «Фронт ан-Нусра» в Сирії — від саудівця, який любить співати і їсти смажену курку, і до 26-річного британця, що навернувся в іслам і переживає за свою нову дружину. Цей визначний фільм залучає глядача до життя групи «шукачів мучеництва», які лише за малоймовірним збігом обставин могли опинитися разом. Поки кожен із них чекає на свою чергу вирушити в останню місію, яку джихадисти називають «Дуґма», фільм демонструє віру та сумнів у серцях людей, які віддають життя за ідею.

Фестивалі та нагороди: 2016 – нагорода за найкращий середньометражний документальний фільм на фестивалі Hot Docs 2017 – нагорода за найкращий документальний фільм на Фестивалі телебачення в Монте-Карло

Festivals and awards: 2016 – Hot Docs, Best Mid-Length Documentary 2017 – Festival du Television Monte Carlo, Best Documentary

An intimate portrait of four very different suicide bombers working for al-Nusra in Syria. From the Saudi who loves singing and fried chicken, to the 26-year­old British convert who is worried about his new wife, this remarkable film embeds with an unlikely bunch of ‘martyrdom seekers’. As each waits for their turn to go on a final mission, known by jihadists as ‘Dugma’, this film lays bare the faith and doubt at the core of men who give their life for their cause.

119

СВЯТА РІВНІСТЬ HOLY EQUALITY

САКРАЛЬНЕ SACRED США, Ботсвана, Канада, Китай, Єгипет, Ефіопія, Франція, Гаїті, Індія, Ізраїль, Японія, Кенія, Ліван, Мадагаскар, М’янма, Непал, Нідерланди, Пакистан, Перу, Філіппіни, Польща, Росія, Саудівська Аравія, Сьєрра-Леоне, Іспанія, Україна / US, Botswana, Canada, China, Egypt, Ethiopia, France, Haiti, India, Israel, Japan, Kenya, Lebanon, Madagascar, Myanmar, Nepal, The Netherlands, Pakistan, Peru, Philippines, Poland, Russia, Saudi Arabia, Sierra Leone, Spain, Ukraine / 2016 / 87’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Томас Леннон Director: Thomas Lennon Продюсер: Томас Леннон Producer: Thomas Lennon Виробництво / Production: WLIW LLC Дистрибуція / Sales: PBS Distribution, Boston

Фестивалі та нагороди: 2016 – МФДК в Амстердамі; Міжнародний кінофестиваль у Токіо; DOC NYC 2017 – спеціальна нагорода журі на Міжнародному кінофестивалі RiverRun

Festivals and awards: 2016 – IDFA; Tokyo International Film Festival; DOC NYC 2017 – RiverRun International Film Festival, Special Jury Prize

Томас Леннон – режисер-документаліст, який досліджує у своїх працях теми суспільства та історії. Його роботи були номіновані на нагороду Американської кіноакадемії тричі, причому в 2007 його фільм «Кров району Їнчжоу» переміг і отримав «Оскар». Томас також виграв кілька важливих американських відзнак у сфері телебачення, зокрема дві нагороди Peabody, Emmy та нагороду Дюпона від Колумбійського університету. До інших відомих фільмів режисера належать «Битва довкола «Громадянина Кейна» та «Сім днів у Бенсонхьорсті». Вибрана фільмографія: Врятувати наші школи, врятувати наших дітей (1984), Битва довкола «Громадянина Кейна» (1996), Ірландці в Америці (1998), Розкуті спогади: уривки з оповідей про рабство (2003), Кров району Їнчжоу (2006), Кут атаки: як морська авіація змінила обличчя війни (2011) Thomas Lennon is a documentary director whose work explores the themes of society and history. His work has been nominated three times for Academy Awards, winning in 2007 for The Blood of Yingzhou District. He has also won all the major USA television awards including two Peabodys, Emmys and duPont-Columbia University Awards. Other notable films include The Battle Over Citizen Kane and Seven Days in Bensonhurst.

Selected filmography: To Save Our Schools, to Save Our Children (1984), The Battle Over Citizen Kane (1996), The Irish in America (1998), Unchained Memories: Readings from the Slave Narratives (2003), The Blood of Yingzhou District (2006), Angle of Attack: How Naval Aviation Changed the Face of War (2011)

Знятий більш ніж 40 знімальними командами по всьому світу, фільм занурює глядача у повсякденну релігійну та духовну практику. У часи, коли релігійна ненависть фігурує в численних заголовках світових ЗМІ, цей фільм досліджує віру як засадничий людський досвід і показує, як люди звертаються до ритуалів і молитов, щоб зорієнтуватися під час переломних етапів та криз приватного життя. Режисер замовив або викупив зйомки від найкращих незалежних режисерів із більш ніж 25 країн – і з широкого спектру релігійних традицій – і кожна команда створила для фільму лише одну сцену. Цей фільм, всеохопний у своєму глобальному масштабі, але водночас дуже інтимний, є прикладом вражаючої майстерності, яка об’єднує всі ці сцени у єдиний твір, що розповідає історію без оповіді, без експертів, а на деяких довгих відрізках фільму – взагалі без слів.

120

Shot by more than 40 filmmaking teams around the world, the film immerses the viewer in the daily customs of faith and spiritual practice. At a time when religious hatreds dominate the world’s headlines, this film explores faith as a primary human experience, and how people turn to ritual and prayer to navigate the milestones and crises of private life. The film’s director commissioned or sourced footage from top independent filmmakers from more than 25 countries – and a wide range of religious traditions – each team contributing a single scene. The film, sweeping in its global reach, yet intensely intimate, is a tour de force that unifies these scenes into a single work, told without narration, without experts and, for long stretches, without words at all.

РЕТРОСПЕКТИВА АРУНАСА МАТЕЛІСА RETROSPECTIVE OF АRŪNAS MATELIS ДИВОВИЖНІ НЕВДАХИ: ІНШИЙ СВІТ / WONDERFUL LOSERS: A DIFFERENT WORLD......................................125 ПЕРЕД ПОВЕРНЕННЯМ НА ЗЕМЛЮ / BEFORE FLYING BACK TO EARTH...................................................................126 НЕДІЛЯ. ЄВАНГЕЛІЄ ВІД ЛІФТЕРА АЛЬБЕРТАСА / THE GOSPEL ACCORDING TO LIFT-MAN ALBERTAS...................... 127 ПЕРШЕ ПРОЩАННЯ З РАЄМ / THE FIRST FAREWELL TO PARADISE...........................................................128 ІЗ НЕЗАКІНЧЕНИХ ОПОВІДЕЙ ЄРУСАЛИМА / FROM UNFINISHED TALES OF JERUSALEM..........................................129 ДЕСЯТЬ ХВИЛИН ДО ПОЛЬОТУ ІКАРА / TEN MINUTES BEFORE FLIGHT OF ICARUS.........................................130 ПОЛІТ НАД ЛИТВОЮ, АБО 510 СЕКУНД ТИШІ / FLIGHT OVER LITHUANIA OR 510 SECONDS OF SILENCE......131

РЕТРОСПЕКТИВА АРУНАСА МАТЕЛІСА RETROSPECTIVE OF АRŪNAS MATELIS

Геннадій Кофман програмний директор

Торік мене запросили в журі основного документального конкурсу міжнародного кінофестивалю «Лістапад» у Мінську. А в конкурсі, потрібно віддати належне організаторам, змагалися дуже достойні фільми. Серед авторів було чимало визнаних майстрів. Ми багато рефлексували з колегами. Проте власні оцінки кожен тримав при собі до останнього. Яке ж щастя я відчув, коли нарешті одноголосно і з величезним відривом найвищий бал отримали «Дивовижні невдахи» Арунаса Мателіса. Фільм, який особисто для мене є втіленням саме абсолютної кінодокументалістики. На своїй студії Арунас зняв як режисер і продюсер понад 40 документальних фільмів. Утім, не менш знаковим у фільмографії режисера мені бачиться «Перед поверненням на Землю». Зворушливий ліричний есей про дітей, хворих на лейкемію. Цей фільм без будь-якого сентименту викликає справжнє емоційне потрясіння. То була перша картина в історії Литви, представлена на здобуття премії «Оскар»

122

як найкраща неангломовна стрічка року. Фільм отримав безліч престижних нагород. А кіностудія Nominum, на якій він був знятий, заснувала благодійну кампанію Cinema Odyssey of Kindness («Кіноодіссея добра») на підтримку дітей з онкологічними захворюваннями. Акції в рамках кампанії пройшли в Литві, містах Європи, США та Японії. «Золотий вік кінодокументалістики», з яким нам випало збігтися у часі, повністю прибрав межу між добром і злом, між реальністю та вигадкою, залишаючи безмежний простір для дискусій про етику і з кожним роком додаючи все нові префікси до кореню -док. Але все ж особисто мені ближче кінодокумент, який вміє працювати з реальністю, розуміти та відчувати її. Знаходити в цій реальності приховані від нас сенси і підносити її, даруйте за пафос, до факту мистецтва. Під час цьогорічного Docudays UA в нас є чудова нагода побачити повнометражні та добірку короткометражних картин Арунаса Мателіса, які вражають кінематографічною магією та емоційністю.

РЕТРОСПЕКТИВА АРУНАСА МАТЕЛІСА RETROSPECTIVE OF АRŪNAS MATELIS

Gennady Kofman program director

Last year, I was invited to serve as a jury member for the main documentary competition of the Listapad International Film Festival in Minsk. And the competitors, thanks to the good work of the organisers, were all very decent films. Many of their authors were renowned masters. My colleagues and I reflected on them a great deal. But everyone kept their marks to themselves until the end.

How happy was I when finally, unanimously and by a huge margin, the highest evaluation was given to the film Wonderful Losers by Arūnas Matelis, the film which for me personally was an embodiment of absolute documentary cinema.

At his studio, Arūnas has created more than 40 documentaries as a director and producer. However, no less significant in the director’s filmography, in my opinion, is the film Before Flying Back to Earth. It is a moving lyrical essay about children with leukemia.

This film causes an actual emotional shock even without any sentimentality.

It was the first film in the history of Lithuania

which was nominated for an Oscar in the best foreign language film category. The film received many prestigious awards.

And the Nominum film studio, which made the film, founded the Cinema Odyssey of Kindness charity campaign in support of children with cancer. Events connected with this campaign took place in different cities in Lithuania, the US, and Japan.

The ‘golden age of documentary cinema’, which we are lucky to experience in our time, has completely removed the boundary between good and evil, reality and fiction, leaving a boundless space of discussion about ethics, and adding ever more prefixes to the root ‘doc’ every year. But still, personally I prefer a cinematic document which knows how to work with reality, how to understand and feel it; how to find hidden senses in this reality and raise it, excuse my pathos, to a feat of art. During this year’s Docudays UA, we will have a great opportunity to see both feature-length and a selection of short films

by Arūnas Matelis, which are striking in their cinematic magic and emotionality.

123

РЕТРОСПЕКТИВА АРУНАСА МАТЕЛІСА RETROSPECTIVE OF АRŪNAS MATELIS

Арунас Мателіс Арунас Мателіс народився у 1961 році в Каунасі, Литва. Він став режисером 10 авторських документальних короткометражок, а потім зняв свій перший документальний фільм у середньому метрі – «Перед поверненням на Землю», який отримав понад десяток нагород, зокрема нагороду Гільдії режисерів Америки, нагороди МФДК в Амстердамі та фестивалю DOK Leipzig; крім того, цей фільм був номінований на Європейську кінонагороду. «Дивовижні невдахи: Інший світ» – перший повнометражний документальний фільм Арунаса Мателіса. Вибрана фільмографія: Велетні Пелеси (1989), Десять хвилин до польоту Ікара (1990), Автопортрет (1993), Перше прощання з раєм (1998), Неділя. Євангеліє від ліфтера Альбертаса (2003), Перед поверненням на Землю (2005)

Аrūnas Matelis Аrūnas Matelis was born in 1961 in Kaunas, Lithuania. After directing 10 creative documentary shorts, Arūnas Matelis’ first midlength documentary Before Flying Back to the Earth received over 10 awards, including a Directors’ Guild of America (DGA) Award, awards at IDFA Amsterdam, DOK Leipzig, and a nomination for the European Film Award. Wonderful Losers: A Different World is Arūnas Matelis’ first feature-length documentary.

Selected filmography: Giants of Pelesa (1989), 10 Minutes Before Flight of Icarus (1990), Selfportrait (1993), First Farewell to Paradise (1998), Sunday. Gospel According to Lift-Man Albertas (2003), Before Flying Back to the Earth (2005)

124

РЕТРОСПЕКТИВА АРУНАСА МАТЕЛІСА RETROSPECTIVE OF АRŪNAS MATELIS

ДИВОВИЖНІ НЕВДАХИ: ІНШИЙ СВІТ WONDERFUL LOSERS: A DIFFERENT WORLD NUOSTABIEJI LŪZERIAI Литва, Італія, Швейцарія, Бельгія, Латвія, Велика Британія, Ірландія, Іспанія / Lithuania, Italy, Switzerland, Belgium, Latvia, UK, Ireland, Spain / 2017 / 71’ Режисер: Арунас Мателіс Продюсери: Арунас Мателіс, Альґіманте Мательяне Оператори: Марк Олекса, Іварс Звєдріс, Сімон Рівуар, Джордано Б’янкі, Валдіс Целміньш, Аудрюс Кемежис, Джакомо Бекеріні, Паоло Беніті, Вінсент О’Каллаґен, Арунас Мателіс Режисери монтажу: Мір’ям Єґоров, Ґатіс Белоґрудовс Звукорежисер: Раф Енкельс

Director: Аrūnas Matelis Producers: Аrūnas Matelis, Algimantė Matelienė Cinematography: Mark Olexa, Ivars Zviedris, Simone Rivoire, Giordano Bianchi, Valdis Celmins, Audrius Kemežys, Giacomo Becherini, Paolo Beniti, Vincent O’Callaghan, Аrūnas Matelis Editors: Mirjam Jegorov, Gatis Belogrudovs Sound: Raf Enckels

Виробництво / Production: Studio Nominum in co-production with Stefilm, DOK Mobile, Associate Directors, VFS Films, Dearcan Media, Planet Korda Pictures and SUICAFilms Дистрибуція / Sales: Deckert Distribution

Фестивалі та нагороди: 2017 – найкращий документальний фільм на Варшавському МКФ, гран-прі за найкращий документальний фільм та приз глядацьких симпатій на МКФ «Лістапад», нагорода союзу литовських кінематографістів за найкращий литовський фільм у 2017 році 2018 – нагороди фестивалю ZagrebDox та МКФ у Дубліні

Для більшості з нас велосипедисти, що їдуть позаду всіх у перегонах, – це просто невдахи. Їх називають «носильниками води», «прислугою», «зграєю». Вони жертвують своєю кар’єрою та особистими перемогами для того, щоб лідери їхньої команди могли виграти перегони. Арунас Мателіс спостерігав за цими Санчо Пансами професійного велоспорту протягом семи років під час престижного змагання «Джиро д’Італія». Він показує нам небачений світ цих дивовижних невдах професійного велоспорту з точки зору команди лікарів. Наші велогерої падають, піднімаються – і знову їдуть.

For most of us, those cyclists running at the back of the race are simply the losers. They are called the water-carriers, the crew, the gang, who sacrifice their careers and personal victories, so their team leaders can win the race. Arūnas Matelis followed these Sancho Panzas of professional cycling for 7 years during the prestigious Giro d’Italia, and reveals the unseen world of these wonderful losers of professional cycling from the point of view of the doctors’ team. Our bike heroes crash, rise – and race again.

Festivals and awards: 2017 – Best Documentary at Warsaw IFF 2017, Grand Prix for Best Documentary Film and Audience Award at Listapad IFF, Award of the Lithuanian Filmmakers Union for Best Lithuanian Film of 2017 2018 – ZagrebDox, Dublin IFF

125

РЕТРОСПЕКТИВА АРУНАСА МАТЕЛІСА RETROSPECTIVE OF АRŪNAS MATELIS

ПЕРЕД ПОВЕРНЕННЯМ НА ЗЕМЛЮ BEFORE FLYING BACK TO EARTH PRIEŠ PARSKRENDANT Į ŽEMĘ Німеччина, Литва / Germany, Lithuania / 2005 / 52’ Режисер: Арунас Мателіс Продюсер: Ґерд Хааґ Оператори: Аудрюс Кемежис, Альґіманте Мательяне Режисер монтажу: Катаріна Шмідт Звукорежисери: Вікторас Юзоніс, Йонас Масквитіс, Арунас Мателіс

Director: Аrūnas Matelis Producer: Gerd Haag Cinematography: Audrius Kemežys, Algimantė Matelienė Editor: Katharina Schmidt Sound: Victoras Juzonis, Jonas Maksvytis, Аrūnas Matelis

Виробництво / Production: Studio Nominum, TAG/TRAUM Filmproduktion, ZDF Productions

Фестивалі та нагороди: 2005 – нагорода «Срібний вовк» на МФДК в Амстердамі, «Золотий голуб» на DOK Leipzig 2006 – «Нагорода духу» на Бруклінському МКФ 2007 – нагорода Гільдії режисерів Америки

Festivals and awards: 2005 – Silver Wolf Award at IDFA, Golden Dove at DOK Leipzig 2006 – Spirit Award at the Brooklyn IFF 2007 – Directors Guild of America Award

У ліричній, але несентиментальній манері цей фільм показує життя дітей, що лежать із лейкемією в педіатричній лікарні Вільнюса – у тому самому закладі, де донька Мателісів боролася з цією хворобою й одужувала від неї за якийсь час до початку зйомок. Цей фільм описують як «поетичний, несентиментальний литовський документальний фільм про стійкість людського духу». Його лаконічний стиль та формальну простоту деякі критики порівнюють з хоку.

126

In a lyrical, yet unsentimental fashion, the film shows the lives of children hospitalised with leukemia in Vilnius Pediatric Hospital – the same place where Matelis’ daughter had battled and recovered from this disease some time before the start of production. The film is described as “a poetic, unsentimental Lithuanian documentary about the resilience of (the) human spirit”. Its laconic style and its formal simplicity have been likened to haiku by some critics.

РЕТРОСПЕКТИВА АРУНАСА МАТЕЛІСА RETROSPECTIVE OF АRŪNAS MATELIS

НЕДІЛЯ. ЄВАНГЕЛІЄ ВІД ЛІФТЕРА АЛЬБЕРТАСА THE GOSPEL ACCORDING TO LIFT-MAN ALBERTAS SEKMADIENIS. EVANGELIJA PAGAL LIFTININKĄ ALBERTĄ Литва / Lithuania / 2003 / 19’ Режисер: Арунас Мателіс Продюсер: Арунас Мателіс Оператори: Андрюс Труканас, Рімвідас Лейпус, Вітаутас Сурвіла Режисер монтажу: Віда Букуте Звукорежисери: Вікторас Юзоніс, Арунас Мателіс

Director: Аrūnas Matelis Producer: Аrūnas Matelis Cinematography: Andrius Trukanas, Rimvydas Leipus, Vytautas Survila Editor: Vida Buckute Sound: Viktoras Juzonis, Аrūnas Matelis

Виробництво та дистрибуція / Production and sales: Studio Nominum

Хоча цей фільм складається лише з 20 планів, «Неділя. Євангеліє від ліфтера Альбертаса» – це багата на смисли алегорія, яку можна прочитати кількома різними способами. Релігійні відсилки й алюзії на «Чекаючи на Ґодо» Семюела Бекетта просто напрошуються, а Мателісове сприйняття реальності настільки ж сумне, як і гумористичне. Його персонаж, ліфтер Альбертас, здається застиглим у часі. Він проводить свої монотонні дні, чекаючи на одного-двох людей, яким знадобляться його послуги, щоб піднятися чи спуститися. Але він ставиться до цього спокійно, і його чекання пов’язує його зі світом довкола. Режисер спостерігає безжально, меланхолійно і з приглушеною силою. Коли машини швидко проминають одна одну в кінці фільму, проста самотність Альбертаса набуває майже духовного виміру.

Although it consists of only 20 shots, Sunday. The Gospel According to Lift-Man Albertas is a rich allegory that one can read in several different ways. Religious references and allusions to Samuel Beckett’s Waiting for Godot urge themselves upon us, and Matelis’s view of reality is just as sad as it is humorous. His subject, the elevator operator Albertas, appears to be frozen in time. He spends his monotonous days waiting for the one or two people who need him to take them up or down. But his attitude is serene, and his waiting connects him to the world around him. The director observes mercilessly, melancholically and with a subdued strength.

When cars quickly move through one another at the end of the film, Albertas’s simple loneliness takes on an almost spiritual dimension.

127

РЕТРОСПЕКТИВА АРУНАСА МАТЕЛІСА RETROSPECTIVE OF АRŪNAS MATELIS

ПЕРШЕ ПРОЩАННЯ З РАЄМ THE FIRST FAREWELL TO PARADISE PIRMASIS ATSISVEIKINIMAS SU ROJUM Литва / Lithuania / 1998 / 15’ Режисер: Арунас Мателіс Продюсер: Арунас Мателіс Оператор: Вікторас Радзевічюс Режисер монтажу: Дануте Ціценайте Звукорежисер: Владімір Сімонко

Director: Аrūnas Matelis Producer: Аrūnas Matelis Cinematography: Viktoras Radzevičius Editor: Danutė Cicėnaitė Sound: Vladimir Simonko

Виробництво / Production: Studio Nominum

Усе наче крутиться по колу: пошуки горілки, лайка, плавуча баржа, пориви вітру. Здається, що люди і природа відчувають наближення прощання, а переривчастий оркестр, повторювані постріли і фрази акцентують на важливості минущої миті.

128

Everything turns around and around: the search for vodka, swearing, a floating barge, gusts of wind. It seems that both the people and nature can sense the approaching farewell, and the intermittent sounds from the band, the repetitive shots and phrases, accentuate the importance of the passing moment.

РЕТРОСПЕКТИВА АРУНАСА МАТЕЛІСА RETROSPECTIVE OF АRŪNAS MATELIS

ІЗ НЕЗАКІНЧЕНИХ ОПОВІДЕЙ ЄРУСАЛИМА FROM UNFINISHED TALES OF JERUSALEM IŠ DAR NEBAIGTŲ JERUZALĖS PASAKŲ Литва / Lithuania / 1996 / 26’ Режисер: Арунас Мателіс Продюсери: Арунас Мателіс, Ромас Марцінкевічюс Оператори: Андрюс Труканас, Рімвідас Лейпус, Вікторас Радзевічюс Режисер монтажу: Арунас Мателіс Звукорежисер: Вікторас Юзоніс

Director: Аrūnas Matelis Producers: Аrūnas Matelis, Romas Marcinkevičius Cinematography: Andrius Trukanas, Rimvydas Leipus, Viktoras Radzevičius Editor: Аrūnas Matelis Sound: Viktoras Juzonis

Виробництво та дистрибуція / Production and sales: Studio Nominum

Ретельно скомпонований документальний фільм про давній поганський ритуал, який ще досі справляють подекуди у Литві. Фільм знятий у селі в регіоні Жемайтія. Ритуал відбувається ввечері перед Великоднем і триває до пізньої ночі. Мешканці села одягаються в яскраві костюми «артистів», «солдатів» чи «євреїв». Вони збираються у церкві, де «солдати» охороняють священну статую, а «євреї» намагаються її вкрасти. Це чудесне поєднання християнського символізму і старого поганського звичаю стає дедалі більш бурлескним мірою того, як алкоголь перетворює релігійне дійство на екзотичне святкування. Село тоне у багні та випивці. Після вечірки село повертається в норму.

A meticulously composed documentary about an old heathen ritual that is kept alive in a few places in Lithuania. The film is set in a village in the Samogitia region. The ritual takes place on Easter eve and continues deep into the night. The inhabitants of the village dress up in colourful costumes as ‘artists’, ‘soldiers’ or ‘Jews’.

They congregate in the church where the ‘soldiers’ guard a divine statue and the ‘Jews’ try to steal it. This miraculous mixture of Christian symbolism and old heathen customs becomes increasingly burlesque as the alcohol transforms the religious feast into an exotic one. The village drowns in mud and drink. After the party the village gets back to normal.

129

РЕТРОСПЕКТИВА АРУНАСА МАТЕЛІСА RETROSPECTIVE OF АRŪNAS MATELIS

ДЕСЯТЬ ХВИЛИН ДО ПОЛЬОТУ ІКАРА TEN MINUTES BEFORE THE FLIGHT OF ICARUS DEŠIMT MINUČIŲ PRIEŠ IKARO SKRYDĮ Литва / Lithuania / 1990 / 10’ Режисер: Арунас Мателіс Продюсер: Арунас Мателіс Оператор: Рімвідас Лейпус Режисер монтажу: Дануте Ціценайте Звукорежисер: Відмантас Казлаускас

Director: Аrūnas Matelis Producer: Аrūnas Matelis Cinematography: Rimvydas Leipus Editor: Danutė Cicėnaitė Sound: Vidmantas Kazlauskas

Виробництво / Production: Lithuanian Film Studio Дистрибуція / Sales: Studio Nominum

Режисер Арунас Мателіс переконаний, що сучасним глядачам не потрібен простий, чітко окреслений сюжет, щоб зрозуміти історію. Зрештою, вони – давні профі в перегляді музичних кліпів, у яких немає чіткої наративної структури. Вони можуть зрозуміти історію і сенс так само, як це зробив би очевидець, і саме цього хоче добитися від своєї аудиторії режисер. Цим короткометражним документальним фільмом він створює достатньо виражену атмосферу, щоб спонукати нас поставити собі питання: що відбувається у нас перед очима, що ось-ось відбудеться? Знятий в Ужупісі, старому районі Вільнюса, фільм «Десять хвилин до польоту Ікара» передусім показує глядачеві руїну і розруху, але водночас у повітрі щось відчувається… Саме ця сила навіювання робить Мателіса одним із найбільш високо цінованих режисерів у сучасній Центральній та Східній Європі.

130

Director Аrūnas Matelis is convinced that modern viewers don’t need a simple, clearly-outlined plot to understand a story. After all, they are old pros at watching music videos, which lack any clear narrative structure. They can figure out story and meaning much like an eyewitness would, and this is precisely what the director wants to make his audience become. With this short documentary, he generates enough atmosphere to tempt us into wondering what’s going on before our eyes, what’s about to happen. Filmed in Užupis, an old neighbourhood in Vilnius, Ten Minutes Before the Flight of Icarus primarily offers a view of destruction and ruin, but at the same time you can feel something in the air. It is this evocative power that makes Matelis one of the most highly-praised filmmakers in Central and Eastern Europe today.

РЕТРОСПЕКТИВА АРУНАСА МАТЕЛІСА RETROSPECTIVE OF АRŪNAS MATELIS

ПОЛІТ НАД ЛИТВОЮ, АБО 510 СЕКУНД ТИШІ FLIGHT OVER LITHUANIA OR 510 SECONDS OF SILENCE SKRYDIS PER LIETUVĄ ARBA 510 SEKUNDŽIŲ TYLOS Литва / Lithuania / 2000 / 8’ Режисери: Арунас Мателіс, Аудрюс Стоніс Продюсер: Арунас Мателіс Оператор: Вітаутас Сурвіла Режисер монтажу: Ґінтас Смілґа Звукорежисери: Кіпрас Машанаускас, Алґімантас Купчінскас, Вікторас Юзоніс

Directors: Аrūnas Matelis, Audrius Stonys Producer: Аrūnas Matelis Cinematography: Vytautas Survila Editor: Gintas Smilga Sound: Kipras Mašanauskas, Algimantas Kupčinskas, Viktoras Juzonis

Виробництво та дистрибуція / Production and sales: Studio Nominum Аудрюс Стоніс народився 1966 року у Вільнюсі. Кінорежисер і продюсер, член Європейської мережі документального кіно та Європейської кіноакадемії. Представляє Литву в складі правління Європейського фонду на підтримку кіно Eurimages. Створив 20 фільмів як незалежний режисер та продюсер. Лауреат численних міжнародних нагород у галузі кіно, зокрема призу глядацьких симпатій у Ньйоні, Ґран-прі у Спліті, відзнак на фестивалях у Борнхольмі, Нойбранденбурзі, Більбао, Флоренції, Обергаузені та Сан-Франциско. Вибрана фільмографія: Політ над Литвою, або 510 секунд тиші (2000) Audrius Stonys is a film director and producer, and a member of the European Documentary Network and the European Film Academy. He represents Lithuania on the board of the European Cinema support fund Eurimages. He has made 20 films as an independent filmmaker and producer, and won numerous international film awards, including the public prize in Nyon, the Grand Prix in Split, and prizes in Bornholm, Neubrandenburg, Bilbao, Florence, Oberhausen and San Francisco.

Selected filmography: Flight over Lithuania or 510 Seconds of Silence (2000)

Це легендарний фільм Аудрюса Стоніса й Арунаса Мателіса, який здобув 4 місце з 10 найкращих фільмів, показаних на міжнародній виставці EXPO 2000 в Ганновері, Німеччина. У фільмі показано неймовірно низький політ «янгола» на дюнами Ніди, Тракайським замком, озерами Аукштайтії, дахами Старого Міста у Вільнюсі та фантастично прекрасними шпилями церков. Це схоже на містичне ковзання ледь-ледь понад деревами, лугами, покритими досвітнім туманом, а також над вузькими вуличками Вільнюса. Фільм поєднує у собі реалістичне відчуття польоту, сучасні технології і класичне поетичне документальне кіно.

This is a legendary film by Audrius Stonys and Arūnas Matelis, which won fourth place in the Top 10 at the international exhibition EXPO 2000 in Hanover, Germany as one of the best films shown at the exhibition. The film features an incredibly low ‘angel’s’ flight over the dunes of Nida, Trakai castle, the lakes of Aukštaitija (Highlands), the roofs of the Old Town of Vilnius and the fantastically beautiful church steeples. It’s like a mystical glide just above the treetops, the meadows covered by early morning mist, as well as the narrow streets of Vilnius. The film combines a real sense of flying, modern technologies and classic poetic documentary.

131

Сіверська

СПЕЦІАЛЬНІ ПОКАЗИ SPECIAL SCREENINGS

ПАРАДЖАНОВ. КВИТОК У ВІЧНІСТЬ / PARAJANOV. A TICKET TO ETERNITY............................................................134 EX LIBRIS: НЬЮ-ЙОРКСЬКА ПУБЛІЧНА БІБЛІОТЕКА / EX LIBRIS: THE NEW YORK PUBLIC LIBRARY......................................135 РАНИ 360 / WOUNDS 360........................................................................................136

СПЕЦІАЛЬНІ ПОКАЗИ SPECIAL SCREENING

ПАРАДЖАНОВ. КВИТОК У ВІЧНІСТЬ PARAJANOV. A TICKET TO ETERNITY ПАРАДЖАНОВ. БИЛЕТ В ВЕЧНОСТЬ США / USA / 2017 / 82’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Гаррі Тамразян Продюсер: Гаррі Тамразян Оператори: Ґарік Харутунян, Ґарік Азібекян Режисер монтажу: Даніель Палян Звукорежисер: Гаррі Тамразян

Director: Harry Tamrazian Producer: Harry Tamrazian Cinematography: Garik Harutyunyan, Garik Azibekyan Editor: Daniel Palyan Sound: Harry Tamrazian

Виробництво та дистрибуція / Production and sales: Current Time TV, Harry Tamrazian, +420724057101, tamrazianh@rferl.org Гаррі Тамразян – директор вірменської служби «Радіо Свобода». Протягом своєї кар’єри Тамразян висвітлював масштабні міжнародні події, зокрема засідання ООН у 1992 році, коли країни колишнього Радянського Союзу стали членами ООН і коли відбулися переговори між Вірменією та Азербайджаном щодо Нагірного Карабаху за посередництва США. Його репортажі публікують у провідних вірменських і південнокавказьких регіональних газетах, а також Miami Herald, Asia Times, Times of Central Asia, Eurasia Insight і Council on Foreign Relations. Він виступав на CNN та Al Jazeera на обговореннях подій у Вірменії та стосунків між Туреччиною та Вірменією. Вибрана фільмографія: Видіння смерті (2012), Приховані вірмени (2015), Історії міграції (2016), Молокани: п’яте покоління (2017) Harry Tamrazian is the director of RFE/RL’s Armenian Service. During his career, Tamrazian has covered major international events, most notably the 1992 United Nations session during which the former Soviet Union countries became UN members, as well as the U.S.-mediated talks between Armenia and Azerbaijan over Nagorno-Karabakh. His reports have been published in leading Armenian and South Caucasus regional newspapers, the Miami Herald, Asia Times, Times of Central Asia, Eurasia Insight, and the Council on Foreign Relations. He has appeared on CNN and Al Jazeera to discuss developments in Armenia and Turkish-Armenian relations.

Selected filmography: The Vision of Death (2012), Hidden Armenians (2015), Migration Tales (2016), Molokans: The Fifth Generation (2017)

Фільм «Параджанов. Квиток у вічність» розповідає про життя Сергія Параджанова – видатного радянського режисера, який працював в Україні, Грузії та Вірменії й пережив переслідування комуністичної держави за свої погляди під приводом його гомосексуальності, яка була криміналізованою в СРСР. Центральне місце у цьому документальному фільмі займає знятий у 1964 році фільм Параджанова «Тіні забутих предків», який розбудив національну свідомість українців, придушену за десятиліття радянської влади.

134

Parajanov. A Ticket to Eternity, is about the life of Sergei Parajanov, a prominent Soviet-era filmmaker who was active in Ukraine, Georgia and Armenia and was persecuted by the communist government for his views on the pretext of his homosexuality, which was a crime in the USSR. The centerpiece of this documentary is Shadows of Forgotten Ancestors, a 1964 movie directed by Parajanov, that awakened the Ukrainian national consciousness which had been suppressed by decades of Soviet rule.

СПЕЦІАЛЬНІ ПОКАЗИ SPECIAL SCREENING

EX LIBRIS: НЬЮ-ЙОРКСЬКА ПУБЛІЧНА БІБЛІОТЕКА EX LIBRIS: THE NEW YORK PUBLIC LIBRARY США / USA / 2017 / 197’ УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Фредерик Вайзмен Продюсер: Фредерик Вайзмен Оператор: Джон Дейві Режисер монтажу: Фредерик Вайзмен Звукорежисер: Фредерик Вайзмен

Director: Frederick Wiseman Producer: Frederick Wiseman Cinematography: John Davey Editor: Frederick Wiseman Sound: Frederick Wiseman

Виробництво / Production: Frederick Wiseman, +16175763603, info@zipporah.com Дистрибуція / Sales: Doc and Film, Daniela Elstner, +33142775687, d.elstner@docandfilm.com Фредерик Вайзмен – режисер театру і кіно, який зняв 43 фільми, передусім зосереджуючись на американських інституціях. У 2016 році він отримав почесного «Оскара» від Ради директорів Академії кінематографічних мистецтв і наук.Він стипендіат програми Макартура, член Американської академії мистецтв і наук, стипендіат програми Ґуґґенхайма і почесний член Американської академії мистецтв і літератури. Він лауреат численних нагород, зокрема чотирьох Emmy. В останні кілька років режисував постановки «Щасливих днів» Бекетта й «Останнього листа» Василя Ґроссмана у театрі «Комеді-Франсез» у Парижі, а також постановку «Останнього листа» у Театрі для нової аудиторії у Нью-Йорку. Прем’єра балету, створеного на основі його першого фільму «Безумці Тітіката» (1967), відбулася у Театрі Скірболла при Нью-Йоркському університеті у 2017 році. Вибрана фільмографія: Безумці Тітіката (1967), Школа (1968), Закон і порядок (1969), Суд для неповнолітніх (1973), Примат (1974), Польова місія на Синаї (1978), Іподром (1985), Пристосування і робота (1986), Аспен (1991), Школа ІІ (1994), Белфаст, штат Мен (1999), Законодавчий орган штату (2006), У Берклі (2013), У Джексон-Гайтс (2015) Frederick Wiseman is a film and theatre director who has made 43 films, primarily focusing on American institutions. In 2016 he was awarded an Honorary Oscar from the Academy of Motion Picture Arts and Sciences Board of Directors. He is a MacArthur Fellow, a Fellow of the American Academy of Arts and Sciences, the recipient of a Guggenheim Fellowship, and an Honorary Member of the American Academy of Arts and Letters. He has won numerous awards, including four Emmys. In recent years, he directed Beckett’s Happy Days and Vasily Grossman’s The Last Letter at the Comédie Française in Paris, and The Last Letter at Theatre for a New Audience in New York. A ballet inspired by his first film, Titicut Follies (1967), premiered at the New York University Skirball Theater in 2017.

Selected filmography: Titicut Follies (1967), High School (1968), Law and Order (1969), Juvenile Court (1973), Primate (1974), Sinai Field Mission (1978), Racetrack (1985), Adjustment and Work (1986), Aspen (1991), High School II (1994), Belfast, Maine (1999), State Legislature (2006), At Berkeley (2013), In Jackson Heights (2015)

Фільм Фредерика Вайзмена «Ex Libris: Нью-Йоркська публічна бібліотека» зазирає за лаштунки одного з найвеличніших сховищ знань у світі і показує глядачеві місце гостинності, культурного обміну і навчання. Бібліотека з її 92 філіалами по всьому Мангеттену, Бронксу та Стейтен-Айленду вбачає свою місію в тому, щоб бути ресурсом для всіх мешканців цього багатогранного і космополітичного міста. Нью-Йоркська публічна бібліотека є проявом глибоко вкоріненої американської віри у право кожного знати і бути поінформованим. Це одна з найбільш демократичних інституцій Америки — бібліо­тека вітає кожного. Бібліотека прагне надихати людей навчатися, розвивати знання і зміцнювати спільноти.

Frederick Wiseman’s film, Ex Libris: The New York Public Library, goes behind the scenes of one of the greatest knowledge institutions in the world and reveals it as a place of welcome, cultural exchange and learning. With 92 locations throughout Manhattan, the Bronx and Staten Island, the library is committed to being a resource for all the inhabitants of this multifaceted and cosmopolitan city, and beyond. The New York Public Library exemplifies the deeply rooted American belief in the individual’s right to know and be informed. It is one of the most democratic institutions in America – everyone is welcome. The Library strives to inspire learning, advance knowledge & strengthen communities.

135

СПЕЦІАЛЬНІ ПОКАЗИ SPECIAL SCREENING

РАНИ 360 WOUNDS 360 Україна / Ukraine / 2017 УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE Режисер: Йосип Сивенький

Director: Joseph Sywenkyj

Виробництво та дистрибуція / Production and sales: Hromadske TV

Йосип Сивенький народився 1978 року. Американський фотограф українського походження, який спеціалізується на репортажній, портретній та новинній фотографії. У 2003 році, через рік після закінчення університету в Нью-Йорку (School of Visual Arts, диплом із відзнакою), Йосип приїхав до України як стипендіат Програми студентських обмінів імені Фулбрайта. Його фотографії були представлені у численних галереях та музеях. Йосип працював для ЗМІ як фотокореспондент у країнах Східної Європи і Центральної Азії, в Африці, на Близькому Сході та в Північній Америці. Його фотографії публікувалися в різноманітних виданнях: Bloomberg Businessweek, Conde Nast Portfolio, Forbes, GQ, Newsweek, The New Yorker, Stern, Time, The New York Times, The New York Times Sunday Magazine тощо. Вибрана фільмографія: Рани 360 (2017) Joseph Sywenkyj was born in 1978. He is a Ukrainian-American photographer specialising in photo reporting, portrait photography, and news photography. In 2003, a year after graduating from the New York School of Visual Arts (with distinction), Joseph came to Ukraine as a fellow of the Fulbright student exchange program. His photos were exhibited in numerous galleries and museums. Joseph has worked for the media as a photo correspondent in Eastern Europe and Central Asia, in Africa, the Middle East and North America. His photographs have been published in various publications: Bloomberg Businessweek, Conde Nast Portfolio, Forbes, GQ, Newsweek, The New Yorker, Stern, Time, The New York Times, The New York Times Sunday Magazine, etc.

Selected filmography: Wounds 360 (2017)

«Рани 360» – це серія із трьох документальних фільмів, знятих за допомогою технології віртуальної реальності, тобто у 360°. Перший фільм – це історія Вадима Ушакова, військового, пораненого на сході. Під час евакуації з поля бою йому дуже не пощастило: у гвинтокрилі з нього зсунулася маска і через кисневий голод був пошкоджений мозок. Він втратив багато фізичних та розумових функцій, не може говорити, їсти, сидіти. Його історію розповідає дружина Олена, яка годує Вадима, возить на процедури та вкладає його спати. Фільм дозволяє глядачу це робити разом із нею, сидячи в окулярах віртуальної реальності та майже фізично відчуваючи присутність цих мужніх молодих людей, які не втрачають віру і не втрачають почуття. Усі три фільми розповідають три різні історії воїнів, що проходять реабілітацію. Герой другого фільму – Роман Кубишкін, а третього – Сергій Романовський.

136

Wounds 360 is a series of three documentaries filmed using virtual reality technology, that is, in 360°. The first film is the story of Vadym Ushakov, a soldier wounded in the east. During the evacuation from the battlefield, he got very unlucky: in the helicopter, the oxygen mask slipped off his face, and his brain was damaged because of the lack of oxygen. He lost many physical and mental functions, he cannot talk, eat or sit. His story is told by his wife Olena, who feeds Vadym, takes him to medical procedures and puts him to bed. The film allows the viewer to share these activities with her, sitting in VR goggles and almost physically feeling the presence of these brave young people who do not lose faith and do not lose feeling. All the three films tell three different stories of soldiers undergoing rehabilitation. The second film’s protagonist is Roman Kubyshkin, and the third is Serhiy Romanovskyi.

ПОДІЯ-ЗАКРИТТЯ CLOSING EVENT

ДОКУМЕНТИ ЕПОХИ / DOCUMENTS OF THE EPOCH................138

ПОДІЯ-ЗАКРИТТЯ

CLOSING EVENT

ДОКУМЕНТИ ЕПОХИ DOCUMENTS OF THE EPOCH УРСР / Ukrainian SSR / 1928 / 67’ Режисер: Леонід Могилевський Співавтор: Я. Габович Помічники: Павло Коломойцев, А. Леводарова, А. Нісензон Режисер монтажу: Леонід Могилевський Виробництво: ВУФКУ Дистрибуція: Національний центр Олександра Довженка

Director: Leonid Mohylevsky Co-author: Y. Habovych Assistants: Pavlo Kolomoytsev, A. Levodarova, A. Nisenzon Editor: Leonid Mohylevsky Production: All-Ukrainian Photo and Cinema Administration Sales: Oleksandr Dovzhenko Film Center

Леонід Могилевський (Моґі) (1899–1976) – режисер, кінематографіст та письменник, один із піонерів української кінохроніки. Разом із Довженком ініціював створення першої кінотеки українських фільмів. У 1927 році відділ кінохроніки, очолюваний Могилевським, починає випуск «Кінотижня», а потім і «Кіножурналу» ВУФКУ – знаменитих підбірок свіжої кінохроніки, «своєчасної та злободенної». Наприкінці 1920-х років емігрував до Франції, а під час Другої світової війни – до США, після знову повернувся до Європи – знімав у Франції й Італії. Після виїзду з СРСР зняв близько 20 картин. Фільми Леоніда Моґі «Париж уночі» (1943) та «Аравійська операція» (1944) Квентін Тарантіно згадує серед стрічок, які надихали його на створення «Безславних виродків» (2009). Ці картини він ставить в один ряд із роботами Жана Ренуара та Фріца Ланґa. Вибрана фільмографія: Дві жінки (1940), Париж уночі (1943), Аравійська операція (1944), Завтра – надто пізно (1950), Чоловік хоче жити (1961) Leonid Mohylevsky (Léonide Moguy) (1899–1976) was a director and a writer, one of the pioneers of Ukrainian film chronicles. Together with Dovzhenko, he initiated the creation of the first library of Ukrainian films. In 1927, the Department of Film Chronicles, headed by Mohylevsky, began releasing The Week in Film, and then also the Film Journal of the VUFKU – famous selections of fresh newsreels, ‘timely and day-to-day’. In the late 1920s, he emigrated to France, and during World War II he left for the US. Later, he returned to Europe and filmed in France and Italy. After leaving the USSR, he made around 20 films. The films he made as Léonide Moguy, Paris after Dark (1943) and Action in Arabia (1944), were mentioned by Quentin Tarantino as among the films which inspired him to create Inglourious Basterds (2009). He puts these films in the same list as the works of Jean Renoir and Fritz Lang.

Selected filmography: Two Women (1940), Paris after Dark (1943), Action in Arabia (1944), Tomorrow Is Too Late (1950), Man Wants to Live (1961)

«Документи епохи» – найбільш відомий монтажний фільм ВУФКУ, створений на основі 40 000 метрів хроніки 1917–1922 рр. В основу фільму Леонід Могилевський поклав буцімто ідеологічно застарілий архівний матеріал («кавалки позитиву» і дореволюційний «мотлох»), що зберігся в архівах кіностудій ВУФКУ (Всеукраїнського фотокіноуправління) або був викуплений в інших кіноорганізацій та приватних осіб. Попри те, що хроніка у фільмі пропущена крізь сито ідеологізованих інтертитрів, які десь коригують, десь фальсифікують історичні події, «Документи епохи» лишаються безпрецедентним та надзвичайно цінним візуальним свідченням найбільш драматичних сторінок української історії ХХ ст. Пильніше придивитися до механізмів роботи з сенсами у фільмі «Документи епохи» допоможе саундтрек гурту «Сон Сови», у якому музиканти зроблять спробу на противагу титрам і змісту 1928 року розставити нові акценти.

138

Documents of the Epoch is the most famous film released by the All-Ukrainian Photo and Cinema Administration (Ukrainian: VseUkrains’ke Foto Kino Upravlinnia, VUFKU), based on 40,000 metres of chronicles shot between 1917 and 1922. Leonid Mogylevsky based the film on supposedly ideologically outdated archive footage (‘pieces of positivity’ and pre-revolutionary ‘garbage’) which had been preserved in the archives of the VUFKU film studios or bought out from other film organisations and individuals. Although the chronicles in the film are squeezed through the sieve of ideologised intertitles, which sometimes explain and sometimes falsify historical events, Documents of the Epoch remain an unprecedented and very valuable visual evidence of the most dramatic pages of Ukrainian history in the 20th century. A closer look at the mechanisms of working with senses in the film Documents of the Epoch will be facilitated by the soundtrack performed by the band Son Sovy, in which the musicians will try to make new emphases in contrast to the titles and the content of 1928.

ПОКАЖЧИКИ INDEXES

РЕЖИСЕРІВ / DIRECTORS......................................................................................140 ФІЛЬМІВ / FILMS...........................................................................................................142

ПОКАЖЧИК РЕЖИСЕРІВ

INDEX OF DIRECTORS

Альберді, Майте........................................................................................... 108 Альварес-Меса, Пабло..................................................................................59 Армяновський, Пьотр....................................................................................57 Баркфорс, Лассе..............................................................................................45 Баркфорс, Фріда.............................................................................................45 Блавут, Яцек Пьотр.........................................................................................56 Боррайо Серрано, Ренато............................................................................54 Бранд, Кім..........................................................................................................81 Брокгаус, Стефані...........................................................................................90 Брюннкель, Фредерік...................................................................................83 Бюстнес, Ховард........................................................................................... 113 Вайзмен, Фредерик.................................................................................... 135 Вайт, Гізер..........................................................................................................42 Валлевік Гобюрґ, Тріне.................................................................................82 Валлстрем, Джонні фон...............................................................................96 Вілсон, Лана................................................................................................... 118 Вонґ, Нанфу.................................................................................................... 107 Ґарільйо, Маттео.............................................................................................50 Гау, Сара Мун....................................................................................................41 Горлова, Аліна..................................................................................................35 Ґра, Еммануель.................................................................................................73 Ґрузінов, Юрій..................................................................................................65 Ґустафсон, Міка................................................................................................95 Дагр, Юлія..........................................................................................................39 Діас, Рамона С. ................................................................................................76 Доскі, Ребер......................................................................................................51 Еборн, Анна.................................................................................................... 101 Загданський, Андрій................................................................................... 106 Казерер, Рут................................................................................................... 100 Кастебрінґ, Олівія...........................................................................................95 Клімала, Войчєх..............................................................................................38 Клусак, Віт....................................................................................................... 112 Кондакова, Марія...........................................................................................67 Корейя, Розер...................................................................................................43 Коста, Іко............................................................................................................55 Крепп, Маттіас.................................................................................................40 Кунерт, Флоріан..............................................................................................52 Кунцев-Ґабашвілі, Вахтанґ..........................................................................44 Лавриненко, Дмитро.....................................................................................66

140

Леннон, Томас............................................................................................... 120 Леренґ Вільмонт, Сімон................................................................................34 Лінд, Ельвіра.....................................................................................................74 Лопес Ескріва, Фернандо............................................................................59 Луазо, Манон....................................................................................................88 Максименко-Довгич, Жанна......................................................................58 Мателіс, Арунас.................................................................................. 124-131 Міє, Жонатан.....................................................................................................37 Мінаєв, Ігор.......................................................................................................64 Могилевський, Леонід............................................................................... 138 Нюберґ, Єнні.....................................................................................................84 Олекса, Марк....................................................................................................48 Осовська, Уляна...............................................................................................62 Паніцца, Тиціана.......................................................................................... 114 Пілунський, Ярослав......................................................................................65 Поп, Тесса Луїза...............................................................................................80 Ревеc, Балінт.....................................................................................................36 Ріфф, Аліс...........................................................................................................94 Салахадін Рефсдаль, Паул....................................................................... 119 Саутер, Марчін.................................................................................................49 Сивенький, Йосип........................................................................................ 136 Скалісі, Франческа.........................................................................................48 Солтер, Керол................................................................................................ 102 Стеколенко, Олександр................................................................................63 Стоніс, Аудрюс............................................................................................... 131 Тамразян, Гаррі............................................................................................. 134 Течинський, Олександр................................................................................75 Тсіобанеліс, Крістіна......................................................................................95 Туза-Ріттер, Бернадетт.................................................................................32 Турайлич, Міла.................................................................................................89 Файяд, Ферас...................................................................................................72 Ходаківська, Таня...........................................................................................63 Чжан, Лінн.........................................................................................................42 Чжанґ, Їменґ......................................................................................................53 Шашкова, Юлія................................................................................................65 Шпанґель, Анґеліка........................................................................................40

ПОКАЖЧИК РЕЖИСЕРІВ

Alberdi, Maite................................................................................................. 108 Álvarez-Mesa, Pablo........................................................................................59 Armianovski, Piotr...........................................................................................57 Barkfors, Frida...................................................................................................45 Barkfors, Lasse..................................................................................................45 Bławut, Jacek Piotr..........................................................................................56 Borrayo Serrano, Renato...............................................................................54 Brand, Kim..........................................................................................................81 Brockhaus, Stefanie.........................................................................................90 Brunnquell, Frédéric.......................................................................................83 Bustnes, Håvard............................................................................................. 113 Corella, Roser....................................................................................................43 Costa, Ico.............................................................................................................55 Dahr, Julia...........................................................................................................39 Diaz, Ramona S. ...............................................................................................76 Dosky, Reber......................................................................................................51 Eborn, Anna..................................................................................................... 101 Fayyad, Feras.....................................................................................................72 Gariglio, Matteo................................................................................................50 Gorlova, Alina....................................................................................................35 Gras, Emmanuel...............................................................................................73 Gruzinov, Yuriy...................................................................................................65 Gustafson, Mika................................................................................................95 Kaaserer, Ruth................................................................................................ 100 Kastebring, Olivia............................................................................................95 Khodakivska, Tania..........................................................................................63 Klimala, Wojciech............................................................................................38 Klusák, Vít........................................................................................................ 112 Kondakova, Masha...........................................................................................67 Krepp, Matthias................................................................................................40 Kunert, Florian..................................................................................................52 Kuntsev-Gabashvili, Vakhtang.....................................................................44 Lavrinenko, Dmytro.........................................................................................66 Lennon, Thomas............................................................................................ 120 Lereng Wilmont, Simon.................................................................................34 Lind, Elvira.........................................................................................................74 Loizeau, Manon.................................................................................................88 López Escrivá, Fernando................................................................................59

INDEX OF DIRECTORS

Maksymenko-Dovhych, Zhanna..................................................................58 Matelis, Аrūnas.................................................................................... 124-131 Millet, Jonathan................................................................................................37 Minaiev, Igor......................................................................................................64 Mohylevsky, Leonid...................................................................................... 138 Moon Howe, Sarah...........................................................................................41 Nyberg, Jenni.....................................................................................................84 Olexa, Mark........................................................................................................48 Osovska, Uliana................................................................................................62 Panizza, Tiziana............................................................................................. 114 Pilunsky, Yaroslav............................................................................................65 Pope, Tessa Louise...........................................................................................80 Révész, Bálint....................................................................................................36 Riff, Alice.............................................................................................................94 Salahadin Refsdal, Paul.............................................................................. 119 Salter, Carol..................................................................................................... 102 Sauter, Marcin...................................................................................................49 Scalisi, Francesca.............................................................................................48 Shashkova, Yulia...............................................................................................65 Spangel, Angelika............................................................................................40 Stekolenko, Oleksandr...................................................................................63 Stonys, Audrius.............................................................................................. 131 Sywenkyj, Joseph.......................................................................................... 136 Tamrazian, Harry........................................................................................... 134 Techynskyi, Oleksandr....................................................................................75 Tsiobanelis, Christina.....................................................................................95 Turajlić, Mila......................................................................................................89 Tuza-Ritter, Bernadett....................................................................................32 Vallevik Håbjørg, Trine...................................................................................82 Wallström, Jonny von......................................................................................96 Wang, Nanfu................................................................................................... 107 White, Heather..................................................................................................42 Wilson, Lana................................................................................................... 118 Wiseman, Frederick...................................................................................... 135 Zagdansky, Andrei......................................................................................... 106 Zhang, Lynn........................................................................................................42 Zhang, Yimeng..................................................................................................55

141

ПОКАЖЧИК ФІЛЬМІВ

INDEX OF FILMS

«Білий світ» очима Даліборека............................................................. 112 Боббі Джен........................................................................................................74 Вєаюфром.........................................................................................................66 Вихідний............................................................................................................58 Віддалений гавкіт собак..............................................................................34 Відлюдна земля........................................................................................... 114 Відхід............................................................................................................... 118 Вона та війна....................................................................................................67 Ґвендолін........................................................................................................ 100 Гірчиця в садах...............................................................................................57 Гуґо.......................................................................................................................38 Дельта.................................................................................................................75 Десять хвилин до польоту Ікара........................................................... 130 Дивовижні невдахи: Інший світ............................................................ 125 Дівчата «Золотого світанку».................................................................. 113 Діти териконів.................................................................................................83 Документи епохи........................................................................................ 138 Дорослі............................................................................................................ 108 Дуґма: Кнопка............................................................................................... 119 Дякую за дощ...................................................................................................39 Жаланаш – пустий берег.............................................................................49 Жінка в полоні.................................................................................................32 Зворотний бік усього....................................................................................89 Із незакінчених оповідей Єрусалима................................................. 129 Какофонія Донбасу.......................................................................................64 Кіно для Карлоса............................................................................................54 Коли я чую спів птахів.................................................................................82

Мовчазна війна...............................................................................................88 Моє тіло – політичне.....................................................................................94 Моя щаслива непроста родина................................................................80 Неділя. Євангеліє від ліфтера Альбертаса........................................ 127 Ніхто не знає, хто я........................................................................................41 О брате Восьминоже!...................................................................................52 Останні люди в Алеппо................................................................................72 Параджанов. Квиток у вічність.............................................................. 134 Перед поверненням на Землю.............................................................. 126 Перлина Африки.............................................................................................96 Перша сотня.....................................................................................................65 Перше прощання з раєм.......................................................................... 128 Пісок і кров.......................................................................................................40 Політ над Литвою, або 510 секунд тиші............................................ 131 Привіт – Салям................................................................................................81 Про деякі речі говорити важко................................................................90 Проект «Бабця»...............................................................................................36 Прозорий світ...................................................................................................44 Рани 360......................................................................................................... 136 Риболовля.........................................................................................................59 Розкажи мені про зорі.................................................................................37 Сакральне....................................................................................................... 120 Сієва.....................................................................................................................84 Сільвана.............................................................................................................95 Смерть дитини.................................................................................................45 Співучасник.......................................................................................................42 У Ла Бока............................................................................................................50 У пошуках Нафти............................................................................................55

Ліда................................................................................................................... 101

Хапай і тікай.....................................................................................................43

Майже 10.000 виборців..............................................................................62 Майже небеса............................................................................................... 102 Макала................................................................................................................73 Манливий, солодкий, без меж або Пісні і танці про смерть.......................................................................63 Материнська земля.......................................................................................76 Мер’єм..................................................................................................................51 Михайло та Даниїл..................................................................................... 106

Чжени..................................................................................................................53 Чорна лінія........................................................................................................48

142

Я – інший ти................................................................................................... 107 Явних проявів немає....................................................................................35 Як руйнувати машини часу........................................................................56 Ex Libris: Нью-Йоркська публічна бібліотека.................................. 135

ПОКАЖЧИК ФІЛЬМІВ

INDEX OF FILMS

Almost 10,000 Voters....................................................................................62 Almost Heaven.............................................................................................. 102

Last Men in Aleppo.........................................................................................72 Lida.................................................................................................................... 101

Before Flying Back to Earth...................................................................... 126 Black Line...........................................................................................................48 Bobbi Jene..........................................................................................................74

Makala.................................................................................................................73 Meryem...............................................................................................................51 Michail and Daniel....................................................................................... 106 Minutes Before Flight of Icarus, Ten...................................................... 130 Motherland........................................................................................................76 Mustard in the Gardens.................................................................................57 My Body Is Political.........................................................................................94 My Happy Complicated Family....................................................................80

Cacophony of the Donbas, The....................................................................64 Coal Heap Kids..................................................................................................83 Complicit.............................................................................................................42 Death of a Child................................................................................................45 Delta.....................................................................................................................75 Departure, The............................................................................................... 118 Distant Barking of Dogs, The.......................................................................34 Documents of the Epoch............................................................................ 138 Dugma: The Button...................................................................................... 119 En La Boca..........................................................................................................50 Enticing, Sugary, Boundless or Songs and Dances About Death..................................................................63 Ex Libris: The New York Public Library.................................................. 135 Film for Carlos..................................................................................................54 First Company, The..........................................................................................65 First Farewell to Paradise, The................................................................ 128 Flight over Lithuania or 510 Seconds of Silence.............................. 131 From Unfinished Tales of Jerusalem...................................................... 129 Golden Dawn Girls........................................................................................ 113 Gospel According to Lift-Man Albertas, The........................................ 127 Grab and Run.....................................................................................................43 Granny Project..................................................................................................36 Grown-Ups, The............................................................................................. 108 Gwendolyn...................................................................................................... 100 Hello Salaam.....................................................................................................81 Holiday................................................................................................................58 How to Destroy Time Machines..................................................................56 Hugo.....................................................................................................................38 I Am Another You.......................................................................................... 107 La Pesca..............................................................................................................59

No Obvious Signs.............................................................................................35 Nobody Knows Who I Am..............................................................................41 Nyo vweta Nafta...............................................................................................55 Oh Brother Octopus........................................................................................52 Other Side of Everything, The.....................................................................89 Parajanov. A Ticket to Eternity................................................................. 134 Pearl of Africa, The..........................................................................................96 Sacred............................................................................................................... 120 Sand and Blood................................................................................................40 Siéva.....................................................................................................................84 Silent War...........................................................................................................88 Silvana.................................................................................................................95 Solitary Land.................................................................................................. 114 Some Things Are Hard to Talk About........................................................90 Tell Me About the Stars.................................................................................37 Thank You for the Rain..................................................................................39 Transparent World...........................................................................................44 When I Hear the Birds Sing..........................................................................82 Whereufrom.......................................................................................................66 White World According to Daliborek, The............................................ 112 Woman Captured, A.........................................................................................32 Woman in War...................................................................................................67 Wonderful Losers: A Different World..................................................... 125 Wounds 360.................................................................................................... 136 Zhalanash – An Empty Shore.......................................................................49 Zhengs, The........................................................................................................53

143

ПАРТНЕРИ І ОРГАНІЗАТОРИ PARTNERS AND ORGANISERS

ПАРТНЕРИ І ОРГАНІЗАТОРИ

PARTNERS AND ORGANISERS

ЗА ПІДТРИМКИ / WITH THE SUPPORT

ПАРТНЕРИ / PARTNERS

146

ПАРТНЕРИ І ОРГАНІЗАТОРИ

PARTNERS AND ORGANISERS

МЕДІАПАРТНЕРИ / MEDIA PARTNERS

ІНФОРМАЦІЙНА ПІДТРИМКА / MEDIA SUPPORT

ПАРТНЕРСЬКІ ЗАКЛАДИ / RESTAURANTS & CAFÉS

147

ПАРТНЕРИ І ОРГАНІЗАТОРИ

PARTNERS AND ORGANISERS

ПАРТНЕРИ ПРАВОЗАХИСНОЇ ПРОГРАМИ RIGHTS NOW! / PARTNERS OF THE RIGHTS NOW! HUMAN RIGHTS PROGRAMME

ІНФОРМАЦІЙНІ ПАРТНЕРИ ПРАВОЗАХИСНОЇ ПРОГРАМИ / MEDIA PARTNERS OF THE HUMAN RIGHTS PROGRAMME

ТЕХНІЧНІ ПАРТНЕРИ / TECHNICAL PARTNERS

ОРГАНІЗАТОРИ / ORGANISERS

Думки й погляди авторів не обов’язково збігаються чи відображають точку зору партнерів Фестивалю The views and interpretations expressed in these materials are the authors’ and do not necessarily reflect those of the partners of the Festival 148