Toni Morrison

ЛІТЕРАТУРНИЙ ЖУРНАЛ

ТОНІ МОРРІСОН

© Спіян Дар’я, © Крисаченко Людмила

ЗМІСТ Хронологічна таблиця Портретна галерея Ранні роки Життєпис Освітлення теми расової нерівності Найвідоміші романи

Творча спадщина Визначна політична особистість Екранізації Висновки Топ-8 цитат Використані джерела

Хронологічна таблиця 18.02.1931

Народження письменниці

1949-1955

Навчання та здобуття освіти

1958-1964

Шлюб з архітектором, з яким має двох синів

1967 1970

ХРОНОЛОГІЧНА ТАБЛИЦЯ

Старший редактор у видавництві Random House

Роман “Найблакитніші очі”

1977

Роман “Пісня Соломона”

1987

Один з найкращих романів Моррісон “Улюблена”

1988

Пулітцерівська премія

1993

Перша афроамериканка-лауреат Нобелівської премії 3

1998

Кіноадаптація роману “Улюблена”

2012

Президентська медаль Свободи

2016

Остання робота – “Боже, бережи моє дитя”

2019

Авторка помирає від ускладнень пневмонії

Портретна галерея

4

TONI MORRISON (1931-2019)

"Якщо є книга, яку ви хочете прочитати, але вона ще не написана, тоді ви повинні її написати".

- Тоні Моррісон

“

Тоні Моррісон (англ. Toni Morrison; при народженні – Хлоя Ардель Уоффорд, англ.

Chloe Ardelia Wofford) – американська письменниця. Лауреатка Нобелівської премії з літератури 1993 року, як письменниця, «яка в своїх повних мрії і поезії романах оживила важливий аспект американської реальності».

Цікаві факти Перша, а також остання на сьогоднішній день американка, яка отримала Нобелівську премію. ‐ Роман “Пісня Соломона” значиться у списку улюблених книг Барака Обами. ‐ Опра Вінфрі зіграла головну роль в екранізації роману “Улюблена”. ‐ Роман «Улюблена» включений в список 100 кращих романів англійською мовою, випущених з 1923 по 2005 роки, складені журналом Таймс. ‐

Ранні роки ‐ Народилася Хлоя Арделія у 1931 році в місті

Лорейн, Огайо, США, другою з чотирьох дітей у робітничій родині. З дитинства любила читати, серед її улюблених авторів були Джейн Остін і Лев Толстой.

‐ Батько, який працював зварником, у вільний час любив

розповідати історії з життя чорношкірих жителів Америки, що пізніше знайшло відображення у книгах письменниці. ‐ У 12 років вона прийняла католицизм, а з ним й ім’я

Антонія – скорочення «Тоні» стало її псевдонімом.

освіта та пізні роки письменниці ‐ 1949 року Моррісон вступила до Говардського університету на

спеціальність «англійська мова та література». У 1953 році закінчила університет зі ступенем бакалавра, у 1955-му здобула ступінь магістра в Корнельському університеті на підставі дисертації на тему самогубства в романах Вільяма Фолкнера й Вірджинії Вулф. Закінчивши навчання, стала викладати англійську в Університеті Південного Техасу (1955– 1957), а потім повернулася працювати в Говардський університет. Тривалий час була редакторкою у видавництві «Random House».

9

‐ З 1958 по 1964 була одружена з архітектором Гарольдом

Моррісоном, з яким має двох синів. ‐ Померла 5 серпня 2019 року в Бронксі від ускладнень пневмонії.

Освітлення теми расової нерівності Моррісон показує світові, чому вона хоче писати книги: щоб розповісти постійно замовчувану і, що гірше, просто недостатньо цікаву для багатьох історію гноблення афроамериканського народу.

До появи першого роману Тоні Моррісон «Найблакитніші очі», письменниця не раз освітлювала важливе значення афроамериканської історії у процесі формування світоглядної концепції Сполучених Штатів. Завдяки своїй прозі, в основі якої лежить зображення національного африканського фольклору, авторка змінює існуючі американські літературні канони, зображуючи згубний вплив міжрасових протиріч, опозиції «білих» та «інших», спроби домінування «білих» та придушення національної самосвідомості «інших» національностей.

У 1970 році виходить її перша книга «Найблакитніші очі» про дівчинку Пеколе, яка соромиться кольору своєї шкіри. її найбільша мрія – мати блакитні очі.

Роман про безвихідь, про варіння у котлі бідності та упередженості. Маленька дівчинка, яка все життя вважала себе некрасивою, попросила у вуличного віщуна найблакитніші очі у світі. Той пообіцяв виконати її прохання. І о диво! Згодом в її очі не міг подивитись жоден із мешканців її містечка. Дівчинка думала, що це через її надзвичайно блакитні очі, що сліплять своєю красою. А люди не могли дивитись їй у очі через жаль та сором перед усім людством.

Всі мотиви і стилістичні прийоми, які відрізняють прозу Моррісон, в тому чи іншому вигляді присутні у «Найблакитніших очах»: тут і зміни точок зору і супутні їм зміни мови, і метафори, і магічний реалізм, і глобальні роздуми про природу добра і зла.

Тоні Моррісон більше ніж пише, ця письменниця досліджує пам’ять та підсвідомість народу. Саме ці нагальні теми, що піднімаються у романістиці Тоні Моррісон, принесли їй міжнародне визнання.

У наступному романі Моррісон — «Сула» («Sula», 1972) йдеться про стосунки двох жінок, одна з яких із часом приймає суворі моральні норми та установки своєї замкнутої негритянської общини, а друга їх заперечує.

Роман «Сула» потрапив до списку бестселлерів і був номінований на Національну книжкову премію США.

«Пісня Соломона» («Song of Solomon») — третій роман письменниці. Саме він приніс їй визнання та славу. Роман написаний 1977 року про життя Мейкона Деда III-го, на прізвисько Дояр, афроамериканського парубка із заможної родини, що мешкав в Мічиганському місті.

«Пісня Соломона» - це яскраво написаний текст, в якому сильною є авантюрна, пригодницька лінія, ще й з елементами фантастичного, діють чітко окресленні характери, є мелодраматична любовна лінія, наявний елемент містичності, таємничості, ще й орнаментований специфікою афроамериканської готичності

І, нарешті, книга, яка виявилась етапною не тільки у творчості Моррісон, а й в усій американській літературі — «Улюблена» («Beloved»). Її публікація стала справжньою сенсацією. В основу роману покладено реальні події, що відбувалися у штаті Огайо у другій половині 19 століття: це історія чорношкірої рабині, яка вбила свою доньку, щоб врятувати її від рабства. .

«Блискуче...Неймовірно... Приголомшливо», — писала газета «News Week». «Геніальна книга... прекрасно написана» («Washington Post»). «Написано з такою силою, яка рідко зустрічається в сучасній літературі. Всі ми відчуваємо глибоке захоплення» («USA Today»). «Тоні Моррісон — не тільки видатний сучасний романіст, а й провідна постать нашої національної літератури» («New York Review of Books»). «Яскраво, захоплююче» («New York Magazine»). «Тріумф!» — визначила М. Етвуд («The New York Times Books Review»). «Чудово... Не можна уявити американську літературу без цієї книги» — («Los Angeles Times»). Це був той рідкісний випадок, коли преса аніскільки не перебільшувала.

ПІСНЯ СОЛОМОНА "Пісня Соломона"... Це яскраво написаний текст, в якому сильною є авантюрна, пригодницька лінія, ще й з елементами фантастичного, діють чітко окресленні характери, є мелодраматична любовна лінія, наявний елемент містичности, таємничости, ще й орнаментований специфікою афроамериканської ґотичности

«Пісня Соломона» — це книга-притча про пошуки самого себе і свого минулого, в яку органічно вплетені елементи фантазії і вимислу, алегорія і біблійні сюжети. Це розповідь про одну сім’ю, яка втратила себе через бюрократичну помилку, про расові проблеми, які в той час роз’їдали благополучну з вигляду Америку, і про силу любові. Головний герой Мейкон «Дояр» Мертв’як народився в родині успішного брокера, який тримав у страху весь квартал. Неважко уявити, яким був цей чоловік. Він ставив силу грошей і влади у центр всесвіту і прищеплював синові ті ж ідеали. Спочатку Дояр наслідував батька і, коли він виріс, став егоїстичним зарозумілим чоловіком без ніяких цілей і прагнень від життя. Знаково, що в Дояра не тільки моральні недоліки, а й присутня фізична вада: одна його нога коротша за іншу. Так він вирушає на пошуки своїх предків, кульгаючи через ногу, яка не дотягує до землі. Імена у книзі Тоні Моррісон теж відіграють досить важливу роль. Крім Дояра, у творі багато надзвичайно цікавих другорядних персонажів. Це є тітка Пілат, яка прожила життя в своє задоволення; сестра на ім’я Перше Послання до Коринтян — вона одержала своє ім’я через примху батька, який, шануючи сімейну традицію, «всім своїм дітям, крім первістка чоловічої статі, вибрав імена, тицьнувши навмання пальцем у Біблію. І куди вже ткнулося, туди ткнулося, він нічого не міняв»; образ матері Дояра досконало уособлює загубленість і пригнічення жінок; кращий друг Гітара, який з цілеспрямованого амбіційного хлопця перетворився на злочинця. Другорядні персонажі вийшли навіть більш самобутніми і оригінальними, на тлі яких Дояр деколи здавався блідою тінню. У книзі також багато символів, таємних знаків та іносказань. Один з них — це політ. Дояр Мертв’як з’явився на світ у день, коли якийсь зневірений клерк вирішив «навчиться літати», причепивши до спини паперові крила. Таким способом людина намагалася вислизнути від нікчемності життя і зроблених помилок. Сам Дояр розчарувався в житті в дуже юному віці, коли зрозумів, що йому літати теж не судилося. Прадід головного героя Соломон майже в буквальному сенсі відлетів від гноблення і тягаря рабства — і став героєм пісні, що символічно вдвічі. Книга багатогранна і незвичайна, як об’ємний пазл, який не хоче повністю складатися до останніх сторінок. Читається важко, бо Моррісон складно, розлого пише. Це твір про пошук свого «я». Про любов до свого народу. Про расову несправедливість і гніт кольорового населення, твір про людські стосунки.

РАЙ The New York Times був досить грубим у своїх коментарях: "Рай" - це все те, чим не була “Улюблена”: це важкий, схематичний твір, якому ретельно бракує новелістичної магії, якою місіс Моррісон в минулому так напружено володіла. Це надумана, класична книга, яка механічно протиставляє чоловіків жінкам, старих - молодим, минуле проти сьогодення. Оповідання зав'язується в оклахомскій глушині, починаючи з 1976 року, розпадаючись на 9 жіночих частин. У фокусі - Оклахомське містечко, населене виключно чорними американцями, нащадками декількох сімей. Але поряд з містечком є монастир, дивний монастир без черниць, що дає притулок жінкам, які рятуються від чоловіків, батьків та інших прикрих обставин. Навіщо знадобилося кільком мешканцям містечка нападати на монастир і стріляти в нещасних? Саме цей розгляд, або радше спроба розібратися в суті епізоду і відбувається в романі. "Рай" - остання книга трилогії, після "Коханої" і "Джазу", хоч вони не пов'язані героями і сюжетом. У цих книгах Тоні Моррісон досліджує різноманітність форм, які приймає так звана любов або, як вона сама визнає, намагається розібратися у змінах любові: до дітей («Улюблена"), супутника життя ("Джаз"), Богу і ближньому ("Рай"). Але це тільки раціоналізація письменницької інтенції. У художньому ж "тілі" роману проступає інше. Письменницею конструюється національний культурний міф, який потім, після його культурного освоєння, буде сприйматися як частина національної ідентифікаціі і як частина особистої самосвідомості, причому не тільки чорної, але, створюється враження, що і білої теж. У цій трилогії упакований великий шматок американської історії, сліди якої дають лише непомітні брижі на поверхні розповіді. В принципі, якщо її романи забезпечити коментарями або хоча б посторінково виносками, то з них складеться досить докладна афроамериканська історія, історія досить приваблива, щоб бути прийнятою будь-яким американським жителем.

14

ДЖАЗ “Мені кажуть, що треба більше виглядати назовні. Спілкуватися. Згодна, я і справді схильна замикатися в собі, але коли тебе змушують стирчати під годинником і чекати, а самі в цей час розважаються на іншому побаченні або ж обіцяють присвятити свій час після вечері виключно тобі, а самі засинають, ледь ти заговориш, - від цього знаєте, можна стати нетовариської...”

Ідея роману Тоні Моррісон «Джаз» виникла з побаченої письменницею фотокартки відомого гарлемівського фотографа Джеймса Ван дер Зі. На цій фотокартці була зображена молода мертва дівчина в труні. Було відомо, що дівчину вбив її коханець, при цьому вона його так кохала, що помираючи нікому не зізналася хто саме в неї стріляв, та дозволила йому втекти з місця злочину.

Тоні Моррісон у своєму романі «Джаз» багато уваги приділяє зображенню міста Нью-Йорк 20-х років минулого століття, доби так званого «джазового віку», або Гарлемівського Ренесансу, який вважається символом звільнення чорних. На цьому тлі досліджується психологія, свідомість та настрій афро-американців, що проживали на той період у Манхетені. У романі «Джаз», також висвітлені соціально-економічні умови афро-американців, котрі мігрували до Нью-Йорку. В історіях героїв «Джазу», як і у інших романах Моррісон, відзеркалено наслідки рабства, так званої «постколоніальної травми». Адже, окрім естетичного, музичного аспекту, у «Джазі» велике значення відводиться історії героїв, та тим наслідкам, які спричинила міграція американських 15 негрів з Півночі Сполучених Штатів у великі міста.

В основі сюжету цього роману лежить історія відносин Джо Трейса та його дружини Вайолет. Закохані один в одного та в ідею свободи у Гарлемі, згодом вони починають відчувати «блюз» («feel blue»). Їх кохання через свою буденність в якийсь момент починає здаватися для Джо тягарем, тому він заводить роман з молодою дівчиною. Тим часом Вайолет знаходиться у постійних примарних пошуках немовляти, яке вона втратила через свою невдалу вагітність.

Смоляне опудалко ‐

Роман "Смоляне опудало", незважаючи на те, що в ньому розповідалося головним чином про взаємини між чоловіком і жінкою, був по суті романом-роздумом про подальшу долю негрів. Відкидаючи асиміляцію і ізоляціонізм, Т.Моррісон всім ходом романної розповіді стверджувала, що майбутнє негрів - в культурній інтеграції, в обов'язковому збереженні і примноженні їх етнічних рис. Тільки зберігши їхню специфіку, негри зможуть на рівних увійти в американську і світову культуру.

‐

16

У романі з ще більшою силою висловилася характерна особливість стилю Моррісон – анімізм, натхненність природою. Зіставлення роману з попередніми творами письменниці говорить про ще більше прагнення Т.Моррісон відтворити найважливіші моменти негритянської історії: міграції негрів з Півдня на Північ і наслідки цього переходу для долі поколінь ( "Найблакитнішц очі"), підйом політичної активності негритянського населення в 60-ті роки ( "Пісня Соломона"), феміністський рух і його вплив на долі негритянських жінок ("Смоляне опудало")

Моррісон віднаходить найчутливіший нерв у сприйманні рабства, про яке вже стільки написано, в якому не можна жити і яке не можна забути, яке на віки залишилося з тими, хто його пережив, і з їхніми нащадками. «Тоні Моррісон — сольний політ через літературу в історію», — назвала свою розвідку Т. Гарріс. Особливості творчості Тоні Моррісон Акценти зроблено на тому, що визначає негритянський менталітет — минуле, рабство, расизм, а ще — і це те нове, що вносить письменниця в літературу, — успадкована від предків міфологічність, синкретичність мислення. Аби відтворити даний процес переконливо, Моррісон не тільки плідно використовує жанр romance, що ніколи не вмирав у негритянському американському фольклорі, а й звертається безпосередньо до африканської міфології. Частково вона знає її від народження, від власних предків: адже вона виростала в атмосфері негритянського фольклору, що, безумовно, сприяло формуванню її власного поетичного світобачення. З другого боку, високоосвічений філолог Моррісон працює свідомо, опановує історію, фольклористику, культуру Африки, що становить генетичне підґрунтя афро-американської свідомості.

Творча спадщина ‐

Багатогранність таланту Тоні Моррісон виявилася і в інших її прозових творах: «Смолянисте опудало» (Tar Baby, 1981), «Джаз» (Jazz, 1992), «Рай» (Paradise, 1998), «Кохання» (Love, 2003), книга «Гра у темряві: Білизна та літературна уява» (Playing in the Dark: Whiteness and the Literary Imagination, 1992), книги для дітей «Великий ящик» (The Big Box, 2000), «Книга негарних людей» (The Book of Mean People, 2002), «Лев чи Миша?» (The Lion or the Mouse?, 2003), «Мураха чи Коник-стрибунець?» (The Ant or the Grasshopper?, 2003), «Мак чи Змія?» (The Poppy or the Snake?, 2004).

Тоні Моррісон – визначна політична особистість

“

За свою довгу кар'єру Моррісон стала рупором волі «чорної Америки»: як політична фігура вона зараз є впливовішою, аніж Моррісон-письменниця. З роками соціальна і політична роль для неї стали важливішими за літературу. Неможливо не порівнювати Тоні Моррісон з одним з її улюблених авторів, Левом Толстим: обидві особистості настільки масштабні, що постійно розривалися між різними способами несення знання і добра людям, адже ідея добра для Моррісон –ключова.

Вже не одне десятиліття слова Моррісон важливі для мільйонів людей не тільки в художніх текстах: її політичні коментарі інтерпретуються і цитуються частіше, ніж репліки поп-зірок. Так, одна з найвідоміших цитат Моррісон про скандал навколо Білла Клінтона в 1998 році: «Не дивлячись на колір шкіри, це наш перший чорний президент», – була зрозуміла як захист невинності Клінтона. Сама письменниця мала на увазі не правдивість історії, а спосіб розслідування і дискурс звинувачення, коли людина автоматично винна і її символічна вина перед спільнотою важливіша її провини фактичної. Ключовим коментарем до скандалів 2015 року навколо вбивств афроамериканських підлітків білими поліцейськими стала цитата з інтерв'ю Моррісон для The Daily Telegraph: «Мені кажуть: "Нам потрібно почати розмову про расову приналежність". <...> Ось він. Тільки коли поліцейський вистрілить в спину беззбройному білому підлітку, <...> і коли білий буде засуджений за зґвалтування чорної жінки. Тоді, якщо ви мене запитаєте: "Розмову закінчено?" –19я вам відповім – так».

Екранізація роману «Улюблена»

“

‐

В однойменній екранізації, знятої Джонатаном Демме і номінованим на Оскар в 1998 році, роль головної героїні з несподіваним блиском зіграла суперзірка американського телебачення Опра Уїнфрі.

Це дуже гідна екранізація. Все, що є в книзі, розкрито у фільмі в найдрібніших подробицях. Діалоги передані дивно точно. Звідси і довгий хронометраж. Улюблена, врешті-решт, повертається назад на той світ, а Пол Ді повертається до Сеті. Незважаючи на начебто оптимістичний кінець, картина залишає неприємне і депресивний відчуття, але при цьому вона, безумовно, неординарна.

20

ВИСНОВКИ

“

Моррісон – той сучасний голос совісті, який необхідний будь-якому століттю. Її серйозність і відкрите моралізаторство спокутуються дивним літературним талантом і масштабом завдання: розповідати історії, які не хочуть чути, без романтичного флеру, ідеалізації і спрощень. Чи йде мова про антисемітизм, чи про внутрішні проблеми кожної окремої національної громади, кожної спільноти і тих зовнішніх атрибутів, які починають це співтовариство відрізняти, про насильство і любов у сім'ї. Моррісон дуже точно ставить питання, відповіді на які нам тільки належить знайти. Однак творчий шлях самої Моррісон і історія боротьби за права людини на протязі XX століття показують, що, незважаючи на всі страшні вибоїни історії, шлях обрано правильний. “Вона не тільки створила екстраординарний контекст складних романів вражаючої сили, вона перекроїла американську літературну історію XX ст. настільки, що потрібно кілька років, аби з'ясувати її вплив на саму американську літературу, естетичні засади, оцінки західної літератури загалом” - Е. Елліот

21

ТОП-8 ЦИТАТ ТОНІ МОРРІСОН

“

‐

Якщо є можливість вільно ходити, їсти і спати, то життя ще не закінчено і взагалі воно досить хороше. ( «Улюблена»)

‐

Можна обійтися без чого завгодно, коли є те, без чого обійтися не можна. ("Любов")

‐

Те, що справедливо, не завжди правильно. ( «Кохана»)

‐

Не можна бути егоїстом з тими, кого любиш. ( «Пісня Соломона»)

‐

Коли ти вибираєш дружину, найголовніше, щоб ви обидва не розходилися в думках щодо того, що саме для вас обох буде головним. ( «Пісня Соломона»)

‐

Любов або є, або її немає. Легка любов - це взагалі не любов. ( «Кохана»)

‐

Виправ те, що можеш виправити, і прийми як урок те, чого виправити не можеш. ( «Боже, бережи моє дитя»)

‐

Дуже важливим є те, як ти з самого початку поводишся по відношенню до своєї дитини. Адже деяких твоїх вчинків дитя, можливо, ніколи тебе не забуде і не пробачить. ( «Боже, бережи моє дитя»)

22

Використані джерела: - https://bookmix.ru/authors/index.phtml?id=165 - https://www.livelib.ru/review/582899-pisnya-

solomona-toni-morrison - https://uk.wikipedia.org/wiki/Тоні_Моррісон - https://www.peoples.ru/art/literature/prose/roman

/toni_morrison/ - https://readingbug2016.wordpress.com/2019/10/04

/book-review-paradise-by-toni-morrison-1997/

- https://www.wonderzine.com/wonderzine/life/won

dergrl224071-toni-morrison - https://blog.yakaboo.ua/najvidomishyj-roman-

tonimorrison-pereklaly-ukrayinskoyu-uryvok-iznovynky/

23

“

24