2
Культурний тиждень
* Особистості *
№ 1 ○ 23-30 березня
Микола Гоголь: вкрадене ребро, пристрасть до макаронів і життя після смерті
В
ін залишався нерозгаданим за життя і став ще більшою загадкою після смерті.
Багато хто досі сперечається, чи не захоронили славетного прозаїка живцем. Некрасивого й неохайного – його не помічали і проходили повз, а сучасники називали жадним, брехливим і готовим на все заради слави. Він ніколи не був одруженим і не мав дітей, зате з усією силою налягав на макарони і солодощі. Сором’язливий і непривітний – він ховався в кутку класу і ні з ким не розмовляв. Але за його «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» та багато інших безсмертних творів ми повинні пробачити його гріхи, адже кожен геній має свої дивацтва.
Як великий письменник боявся людей Про неохайність Гоголя ходили легенди. Мовляв, він ходив у брудній білизні і одязі. Він рідко коли вмивався зранку і завжди ходив з давно не розчесаним брудним волоссям. Викладачі ніколи не подавали йому руку, а товариші обходили десятою дорогою. А про те, щоб позичити у молодого Гоголя
А коли до нього приходили гості, міг легко втекти через вікно. І ніхто не міг подумати, дивлячись на невродливого брудного юнака, що саме він колись прославить їхню батьківщину.
Рай на землі або життя в Італії Багато хто, читаючи твори Гоголя, уявляє собі письменника таємничою і примарною людиною або нелюдом. Але життя Гоголя було повне щасливих моментів. Приїхавши в Італію, він знайшов свій особистий рай. Чудове повітря, прекрасні італійські пейзажі зігрівали і живили його душу. Сам імператор присилав йому гроші, а коли засоби вичерпались, письменника підтримували друзі. Близько десяти років Гоголь прожив на вулиці Щасливій і саме таким словом можна охарактеризувати цей період його життя. Він обожнював макарони – готував сам і ласував у ресторанах. Міг замовляти подвійні порції, а коли бачив когось знайомого, апетит пробуджувався і Гоголь, як ні в чому не бувало,
через брак коштів Гоголь залишає Італію.
Таємниця “Мертвих душ” На відпочинку в Італії Гоголь підхватив малярійну лихорадку. Він ослаб, а Петербурзька сирість не сприяла одужанню. Цілими днями -Гоголь стояв на колінах і молився, очікуючи смерті. Він міг намотувати тисячі кілометрів, не виходячи з дому, писав стоячи, а спав сидячи, причиною чого стала малярія. А 12 лютого 1852 року сталась загадкова подія. До третьої ночі Гоголь молився, а потім знайшов портфель, вийняв звідти якісь листки і кинув їх у вогонь, після чого сів і застогнав. Вважається, що саме тоді був спалений другий том «Мертвих душ», хоча потім дослідження показали, що рукопис цього твору був знайдений. Так відкривається ще одне питання – що спалив Гоголь і чому так страждав від цього?
“Заповідаю тіла мого не хоронити до тих пір, поки не з’являться явні ознаки розкладу” І тут з’являється найбільш таємнича легенда про Гоголя – його «смерть після смерті». Внаслідок хвороби у Гоголя часто зупинявся пульс і дихання. В XIX столітті впасти в летаргічний сон було дуже страшно – хворих часто примали за мертвих і хоронили живцем. Звідти й страх Гоголя і його дивний заповіт. Ще досі залишається невідомим, що стало причиною смерті письменника. За життя йому чого тільки не приписували – і шизофренію, і психоз. А дехто стверджував, що Гоголь просто втомився жити. Лікарі називали письменника абсолютно психічно здоровим і при ясному розумі, а інші подейкували, що настирлива думка про смерть до кінця життя перетворила Гоголя в божевільного.
Як Гоголя ділити будемо?
книгу, взагалі не могло бути й мови. Будучи відторгнутим людьми, він запевнив себе у своїй потворності й уникав нових знайомств і зустрічей.
замовляв ще. Життя текло безтурботно і Гоголь казав, що «немає нічого кращого, як померти в Римі». Але все хороше колись закінчується і
Але найдивніші події сталися після смерті прозаїка. Коли через 79 років після його смерті Свято-Данилівське кладовище мали закривати, останки Гоголя вирішили перехоронити. Свідками події було біля 30
людей. Але під пам’ятником могили не виявилось. Почали копати далі і коли труна булла знайдена і відкрита, присутні були вражені картиною – тіло лежало на боку, а черепа не було.Столиця здригнулась – Гоголя похоронили живцем. Але посмертна маска, на якій були явні ознаки розкладу, доказувала протилежне – Гоголь не перевертався в могилі. Куди ж пропав череп письменника? Як стало відомо згодом, багатий колекціонер антикваріату Бахрушин заплатив могильникам і дістав у свою колекцію голову славнозвісного письменника. Одна річ залишається невиясненою – після смерті Бахрушина череп Гоголя безслідно пропав. При відкритті гробу Гоголя мало не розібрали «на сувеніри». Лідін взяв кусок жилета Гоголя, Іванов – ребро письменника, а практичний Аракчєєв – чоботи. Але містичне почалось лише після приїзду додому. Задоволений Іванов зайшов у дім, намацав у кишені плаща ребро і, повісивши одяг в коридорі, гукнув гостям: «Зараз побачите, що у мене тут є!» А через хвилину, опустивши руку в карман, зрозумів, що ребра… немає! Погано довелось і Аракчєєву. Свій здобуток він поставив в кімнаті, в надії, що колись їх одягне. Але кожної ночі його навіду-
вав один сон – Гоголеві чоботи оживали і душили його. Лідін порадив тому похоронити чоботи за Гоголевою могилою. Аракчєєв так і зробив – і нічні кошмари його покинули. Лідін же потім гордовито заявляв, що кусочок жилета письменника вставив в окантоване залізом перше видання «Мертвих душ».
*** Здавалося б, усе розставлено на свої місця. Покійний Гоголь, правда ж таки – не в повному складі, вічним сном спить у могилі. Але легенди не покидають його. Все ж, я схиляюсь до думки, що геніальний творець помер таки власною смертю. А легенда про летаргічний сон виникла лише на основі Гоголівського страху бути похованим живцем. Так би мовити, великий прозаїк сам перетворив свою смерть в ходячу таємницю і дав родючий грунт для народження загадок. Але по сьогодні залишається багато питань – куди пропало ребро Гоголя з кармана літератора Іванова, куди зник череп після смерті колекціонера і чому радянська влада, яка булла непричетною до кражі голови письменника, приховала цей факт від громадськості?
Аліна Вірстюк