"Вісник Ч", 4 січня 2024 року

Page 1

Q і у війну — не розкисаємо! Шановні українці, у свята не викладайте в інтернет фото святкових столів. Бо влада побачить, що в нас є що їсти і підвищить ціни.

Тираж 30036 4 січня 2024 року. №1/1954 Обласна газета. Виходить щочетверга.

Ірина Шалапуда, електромонтерка, отримала орден княгині Ольги стор. 7

Q а пенсіонерам?

Батькам немовлят у Сосниці платитимуть по 10 тисяч гривень

Президент Володимир Зеленський вручає орден Ірині Шалапуді з Борзни, позаду прем’єр-міністр Дмитро Шмигаль. Фото з сімейного архіву Ірини ШАЛАПУДИ

найцікавіше у «Віснику»

Михайла Календар повезли на допит, 2024 Миколу — у морг стор. 6

стор. 3

10 тисяч гривень за народження дитини ви­ плачуватимуть у Сосницькій громаді. Програму затвердили на минулій сесії депутати. — Буде одноразова виплата. Ці гроші не впливають на ті дитячі, що передбачені з держбюджету. Поки заклали в бюджеті громади 200 тисяч гривень на 20 малюків відповідно. Народиться більше — додамо, — розповів Андрій ПОРТНИЙ, голова Сосницької селищної ради. — Програма діє з 2024 року. Поширюється на сім’ї, де батьки або один із батьків зареєстровані та проживають на території Сосницької громади. Так само і новонароджена дитина повинна бути зареєстрована та проживати на території громади. Заяву треба подати впродовж шести місяців з дати народження дитини. — А якщо батьки проживають та працюють у громаді, але не мають прописки? — Достатньо буде акту, підписаного сусідами, які це підтверджують. — Не думали ці 200 тисяч розподілити між пенсіонерами? Як 13­ту пенсію? — Без молоді не буде громади. — Минулого року зареєстрували 30 новонароджених, — каже Павло КЛЮЙ, началь­ ник Центру надання адміністративних послуг Сосницької селищної ради. — Усього в громаді зареєстровано 14 тисяч 700 жителів, з них майже дві тисячі — діти до 18 років. Програма підтримки народжуваності другий рік діє і в Сновській громаді. Умови ті самі — дитинка і батьки (або один з батьків) мають бути прописані чи проживати на Сновщині. — Розмір допомоги на новонародженого — три тисячі гривень. Сім’ї, де мати чи батько військовослужбовці, отримують допомогу вдвічі більшу — шість тисяч гривень на немовля, — розповів Володимир КАРПЕНКО, керую­ чий справами, секретар виконкому Сновської міської ради. — Також у березні 2023 року депутати міської ради ухвалили рішення, що таку допомогу — три тисячі гривень — з місцевого бюджету можуть отримувати і сім’ї внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на момент народження дитини на території Сновської міської громади. Минулого року за цією допомогою до нас звернулося 49 родин. Але діток народжувалося більше. Можливо, не знали, що діє програма. Одноразову допомогу п’ять тисяч гривень на дитину вже понад п’ять років виплачують і в Кіптівській громаді на Козелеччині. У Чернігові п’ять тисяч гривень платять на першу дитину, 10 тисяч — на другу, 20 тисяч — на третю і 40 тисяч — на четверту.

Ольга САМСОНЕНКО Неспри­ ятливі дні: 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11 січня.


2

Різне, реклама

Не переплачуйте — сплачуйте рахунки в "Укрпошті" з мінімальною комісією В "Укрпошті" — вигідно:

• комунальні, бюджетні, освітні й інші платежі з комісією від 10 грн незалежно від внесеної суми; • можливість опла­ тити комунальні по­ слуги без очікування паперових рахунків — є інформація про актуальну суму заборгованості вже після 10­го числа; • поповнення рахунків будь­яких мобільних операторів України за декілька хвилин з комісією 7 грн.

А ще — просте оформлення страхового поліса як у відділеннях, так і на сайті. Щоденно компанія надає поштові, фінансові й інші послуги у понад 27 000 населених пунктах України — і мегаполісах, і невеликих селах. Десь — у стаціонарних відділеннях, десь — на новеньких автівках, проте завжди — поруч.

Обирайте "Укрпошту"! Церковні свята в січні 2024 року за новим календарем

6 січня — Хре­ щення Господнє, або Богоявлен­ ня; 12 січня — святої мучениці Тетяни; 30 січня — трьох святих: Василя Велико­ го, Григорія Бо­ гослова, Івана Золотоустого.

04.01.2024

Подяка Під час захисту батьківщини, а саме виконання бойових завдань у районі населеного пункту Ямпіль Краматорського району Донецької області, під час мінометного обстрілу точки медичної евакуації збройними силами російської федерації одержав поранення молодший сержант Чепель Олександр Миколайович, санітарний інструктор медичного пункту військової частини. Дякувати Богу, що син залишився живим, а рани заживуть. Від усього серця хочу висловити щирі слова вдячності всім чуйним людям, друзям, знайомим, кумам, які підтримували морально і матеріально мого сина Чепеля Олександра Миколайовича в тяжкий для нього час, дали йому віру в життя. Вдячний всім небайдужим людям, які нас не залишили в біді, у великому горі. Це Величко Юрій Євгенійович, голова селища Талалаївка, Огій Людмила Миколаївна, Петько Галина Андріївна, Гостра Олександра Олександрівна. Низький уклін Тетяні Іванівні Фотіній та Ганні Анатоліївні Фотіній, професорам СНАУ міста Суми, за моральну і матеріальну турботу за долю мого сина. Ви люди від Бога, чистої і світлої душі. Висловлюю щирі слова вдячності його однокурсникам, старості групи Шевчук Тетяні зі Срібного, Гаврилюку Григорію з дружиною Юлею, Киселю Дмитрові з Сум, Смілецю Ігорю з Конотопа, братам Головченкам Ростиславу і Богуславу з Бахмача. Вдячний лікарям і медсестрам талалаївській лікарні Журбі Дмитру Васильовичу та Загайко Тетяні Михайлівні, що не лишили нас самотніми. Мені прикро за моїх «колег» ветмедицини селища Талалаївка й області — не допомогли, просто беруть все на «карандаш», а я з ними працював не один рік. Син знову поїхав на фронт рятувати поранених побратимів. З повагою Чепель Микола Васильович

Правила прийому до вищих військових навчальних закладів у 2024 році З 1 січня 2024 року буде проводитися відбір кандидатів до вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів (далі ВВНЗ та ВНП ВНЗ) та військові коледжі сержантського (старшинського) складу вищих військових навчальних закладів (ВКСС). Навчання у ВВНЗ, ВНП ВНЗ, ВКСС надає можливість: — здобути вищу освіту за рахунок видатків державного бюджету; — одержати гарантоване працевлаштування (проходження військової служби за контрактом у Збройних силах України); — повний термін навчання зараховується як термін про­ ходження строкової військової служби. У процесі навчання курсанти одержують щомісячно грошове забезпечення та безкоштовно забезпечуються: • гуртожитком; • триразовим харчуванням; • обмундируванням та речовим майном. До ВВНЗ та ВНП ВНЗ приймаються особи з повною загальною середньою освітою за результатами зовнішнього незалежного оцінювання знань і вмінь вступників та за результатами проходження психологічного обстеження, оцінки рівня фізичної підготовленості та медичного огляду. На навчання приймають хлопців та дівчат віком від 17 до 30 років. Також вступити до військового вишу можуть військовослужбовці строкової та контрактної служби.

За детальнішою інформацією потрібно звернутись до Чернігівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги,141­б, тел.: 067­725­49­96, 046­267­60­22.


3

Новини

04.01.2024

Q нікому возити

Q добра новина

Перевізник умовив Анатолія Лихача повернутися за кермо менської маршрутки.

Анна Ляховець народила на Різдво, 25 грудня, сина. Вага козака 4.210 Ніжинка Анна ЛЯХОВЕЦЬ на Різдво, 25 грудня, о 9.45 народила в Ніжинському міському пологовому будинку сина. Вага козака чотири кілограми 210 грамів, зріст 54 сантиметри. — Це в нас третя дитинка, — ділиться 29 грудня щаслива мати. — Назвемо Сашком. Удома чекають чоловік і ще двоє синів: одному дев’ять років, другому рік і сім місяців. Народила швидко, без проблем. Пологи приймав Вадим Юрченко, завідувач відділенням. У Ніжинському міському пологовому будинку 40 ліжок, п’ять пологових залів. Вони оснащені гідромасажними ваннами та м’ячами для породіль, кардіомоніторами для ко н т р ол ю с е р ц е в о ї діяльності матері та плода, кисневими апаратами, столиками з підігрівом для немовлят. У відділенні працює три акушери-гінекологи та три неонатологи (лікарі для немовлят). А цілодобово чергують п’ять акушерівгінекологів. Щодоби в пологовому народжується четверо-п’ятеро Анна Ляховець з синочком у Ніжинському міському діточок.

пологовому будинку

Тамара КРАВЧЕНКО. Фото автора

Дочитали цей матеріал до кінця? І у вас є смартфон. Включіть на ньому фотоапарат. Наведіть його на оцей квадратик. На екрані телефона з’явиться посилання. Натисність його. І дивіться відео.

У Новгород-Сіверському ходять пішки

У Мені в холодну пору пускають маршрутку. Водія, який возив менян, забрали служити в ЗСУ. — Перевізнику вдалося вмовити Анатолія Лихача, — каже Сергій СКОРОХОД, керівник відділу економічного розвитку та інвестицій Менської міської ради. — Раніше вже працював на цьому маршруті, але пішов на пенсію. — Чим мотивували? — Це робив перевізник. Олександр Кадинський виграв тендер на перевезення, возив менян і минулими роками. Він же виграв тендер у Корюківці. — Можливо, для зручності треба додати ще одну маршрутку? — Ця, що зараз їздить, має 19 сидячих місць. Два маршрути. По першому п’ять разів на день їздить, по другому — чотири. Поки скарг не було. Їздитиме до початку квітня. Вартість проїзду не піднімали, для населення — п’ять гривень. Ще сім перевізнику компенсуємо з міського бюджету. — У нас ця проблема не вирішена, — додав Віталій СЕРГІЄНКО, начальник відділу житлово­кому­ нального господарства Новгород­Сіверської міської ради. — За два місяці не знайшлося бажаючих сісти за кермо маршрутки.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

прикордоння

Q підтримка

42 дрони і чотири човни закупила військовим Ріпкинська селищна рада Нещодавно за кошти місцевого бюджету в Ріпках закупили 42 дрони «Ксеон», які допоможуть виявляти позиції армії рф. Також для кращого забезпечення військових придбали чотири човни та двигун для човна. Допомогу отримала одна з військових части, яка захищає кордон. Ріпкинщина по воді і по суші межує з гомельським, лоєвським, брагінським районами білорусі. — Підтримуємо захисників, — каже Сергій ГАРУС, голова Ріпкинської громади. — Сергію Володимировичу, перед новим роком на сесіях багатьох місцевих рад точилися баталії стосовно допомоги військовим. — Депутати проголосували, кошти виділили, провели тендер і закупівлі. — Заклали в бюджет гроші для війська на цей рік? — Так. У нас є Програма допомоги військовослужбовцям, розписана до 2025 року. Важливо, аби частини були максимально укомплектовані.

Валентина ОСТЕРСЬКА

Q ще й повінь!

Дорогу між Великим та Малим Дирчином затопило З 27 грудня почав підніматися рівень води на Снові. Було тепло, вода піднімалася на 10 сантиметрів за добу. І вже вийшла на автодорогу між селами Малий та Великий Дирчин Седнівської громади. Під час паводку Малий Дирчин стає ізольований. Люди живуть, як на острові. Навесні під час паводка до Великого Дирчина людей возять човном. А як виходять з ситуації взимку? — Вода почала переливати міст, по якому йде автодорога — єдине сполучення між селами. Але зараз трохи приморозить, рівень упаде. Таке в нас майже щороку, — не бачить аномалії Тетяна КРЯЖ, жителька Великого Дирчина. — Уже багато років погода така, що серед зими заливає, а потім те все замерзає. Молодь велику ковзанку на льоду робила, — згадує Тетяна Василівна. У Малому Дирчині залишилось вісім людей, які живуть постійно. Вони вже звикли і готові до таких катаклізмів. Мають запаси ліків, консервації, продукти в морозилках. Хліб самі печуть.

Олена ГОБАНОВА

Q за хату

Михайла повезли на допит, Миколу — у морг 1 січня в Березні, що на Менщині, у батьківській хаті знайшли мерт­ вим Миколу Молодшого. У вбивстві поліцейські підозрюють рідного брата Михайла. Кажуть, чоловіки в новорічну ніч випивали в батьківській хаті. Святкування почали ще з обіду 31 грудня. 1 січня зранку до будинку зайшов місцевий житель на прізвисько Череп. Він і побачив п’яного Михайла і блідого та холодного Миколу. Покликав дружину Михайла, та викликала поліцію. Чоловік лежав без ознак життя на печі. З колото-різаними ранами біля лівої сідниці, стегна, гомілки, біля коліна. Поліцейські у вбивстві запідозрили брата Михайла, але він нічого не пам’ятає. Можливою причиною стали суперечки за батьківську хату. — По факту відкрито кримінальне провадження за статтею 121 ч. 2. «Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого», — прокоментувала Наталія СЛАБЕ­ НЯК, речниця Нацполіції в області. — Карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років. Наразі вирішується питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

Q любов до гроба

Надя зарізала чоловіка У селі Старі Боровичі на Сновщині селяни співчувають рідні 59­річного Руслана Міцука. Підозрюють, що 1 січня о 17.30 його ножем в серце вдарила співмешканка, 41­річна Надія Науменко. Крові не було. Після удару чоловік ще пройшов кілька кроків до дивану і ліг. Жінка сама викликала швидку допомогу та поліцію. За версією Надії, вона прийшла додому, а там труп. Проте правоохоронці їй не повірили. Кажуть, Надія вже була судима. Жила в Броварах. Брат повернувся з тюрми і продав їхню квартиру. А сестрі купив хатку в Старих Боровичах. Було це у 2017 році. Потім жінка знайшла співмешканця, який купив будинок у цьому ж селі, і перебралася до коханого. Любов минула за кілька років, чоловік попросив її на вихід. Житло замкнув і поїхав. Довелося повертатися в стару хату, що вже почала розвалюватися. Пожалів Надю колишній агроном Руслан Міцук. Чоловік давно холостякував. Дружина забрала доньку і виїхала. Мешкав з батьками. Коли їх не стало, лишився сам, випивав. У Надії група інвалідності, на її пенсію і жили. Як тверезі, ходили селом за ручку. Як вип’ють, чубляться. Одна зі сварок і стала останньою. Тепер підозрюваній загрожує від семи до 15 років тюрми. Поліція відкрила провадження за статтею 115 Кримінального кодексу (умисне вбивство). Чим не догодив дядько співмешканці, з’ясується під час слідства та суду.

Валентина ОСТЕРСЬКА

Q брав чи ні?

Q його б полікувати

У Ніжинському міськрайонно­ му суді на розгляді три справи, що стосуються Федора Лозяна, голови Вертіївської громади Ніжинського району. Адміністративна, стосовно порушення правил зберігання зброї, її розгляд призначено на 15 січня. Та дві кримінальні: голову підозрюють за ч. 3 статті 368 Кримінального кодексу (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою) і за ч. 5 статті 191 Кримінального Кодексу (привласнення і розтрата майна шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах). Чи підтримає суд висновки слідства, можемо дізнатися вже в січні.

У селі Білошапки на Прилуччині місцевому аграрію 53­річному Миколі Лебедину під двором спалили авто «ВАЗ­2170». Чоловік обробляє сімейні наділи. Від машини залишився тільки каркас. Вогонь побачила дружина Миколи. Вони вискочили і загасили. Підозрюють, що підпалив автомобіль 42-річний Віктор Сердюк. Саме його затримала поліція. А Прилуцький міськрайонний суд відправив у СІЗО з можливістю вийти під заставу у 107 тисяч 360 гривень (40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб). За версією правоохоронців, Віктор 25 грудня близько 22.00 прийшов під двір Лебедина. Сірниками підпалив ганчірку, змочену соляркою, поклав до автомобільної шини, яку приніс із собою, і засунув під днище автомобіля. За що, знає лише сам. Ще у 2005 році був засуджений на п’ять з половиною років за нанесення тяжких тілесних ушкоджень. Відсидів своє. Коли почалося АТО, добровольцем пішов воювати. Після того, як повернувся, односельці стали помічати: щось з чоловіком не те. Як вип’є, робиться злий. Одна з версій: Віктор розлютився, бо його нібито вкололи і заразили гепатитом. Хоча, до чого тут Миколина машина, незрозуміло. У Лебедина в селі непогана репутація. Деяким односельцям шкода Сердюка, кажуть: «Його б полікувати». — Чим не догодили Сердюку? — поцікавилися в дружини Лебедина. — Людина з головою не дружить. *** Слідчий поліції відкрив провадження за частиною 2 статті 194 Кримінального кодексу України (умисне знищення або пошкодження майна шляхом підпалу). У разі доведення вини підозрюваному загрожує ув’язнення на строк від трьох до 10 років.

Друга кримінальна справа проти Федора Лозяна, голови Вертіївської громади, уже в суді

Валентина ОСТЕРСЬКА

Спалив машину

Валентина ОСТЕРСЬКА


4

Суспільство

04.01.2024

Q прилетіло

Новорічні подарунки для Нікитки тепер чекатимуть, доки мине 40 днів по таткові Хотів зустрічати з п р и к о р д о н н я донимидитини. Новий рік.

30 грудня вдень росі­ яни обстріляли місто Се­ менівку, центр громади. Було близько 19 ударів по центру з реактивних систем залпового вогню. На вулиці Сотниківська загинув 32­річний Олег Грузький. Чоловік ремонтував машину біля гаража. — Брат збирався в Холми до сина і дружини, — згорьована Оксана ГРУЗЬКА, рідна сестра Олега. Живе в Семенівці. — Коли Семенівку почали обстрілювати, цивільна дружина Олега Вікторія Тарасенко з чотирирічним сином Нікитою (Грузьким) виїхали в Холми. Їх відвіз до матері Віки, подалі від обстрілів, — продовжує Оксана. — Олег залишився в Семенівці. У нього тут робота — працював на пилорамі в Островського. Уже багато років там трудиться, зразу після школи пішов. Батько наш там працював. Я того дня якраз перед обстрілом поверталася з центру. Розмовляли з Олегом по телефону, він запросив на каву. Кажу: «Ні, не прийду, бо діти вдома чекають». У мене два сини, 13-ти і чотирьох років. Живемо біля вокзалу. У наш район теж прилітало, але не того дня. Прийшла додому, а через якісь пів години мені зателефонувала мати... І я побігла. Олег ремонтував свій «Опель». Якраз отримав запчастини на «Новій Пошті». ВІін старався все

зробити, щоб назавтра вже їхати

Мати з батьком були в хаті. Коли стався перший приліт, десь на початок вулиці, Олег теж забіг у хату. Пересиділи, подумали, що обстріл закінчився. Брат вийшов знову до машини, що стояла біля гаража. І тут вдарило прямо в гараж. Вибуховою хвилею його відкинуло. Мати з батьком вискочили з хати. Олега знайшли за стогоном. Він вдихнув два рази і все... У морг у Сновськ тіло возила я. Сергій Деденко, мер Семенівки, дав машину. Треба було їхати комусь з родичів, а мати так плакала, що судини в очах полопалися. Досі відійти не може, не їсть. Олег помер у неї на руках. Він був меншим сином, молодший за мене на два роки. Один уламок витягли у брата з голови, ще два були в тулубі. Сказали, там живих органів не залишилося, цілих. Усе нутро побило. Я й сама бачила, що на спині багато крові. Подарунки для синочка — робот у коробці,

цукерки, новорічні ріжки оленя — стоять у хаті. Кажуть, доки 40 днів не мине, віддавати не можна. Телефонувала Вікторії. Та розказала, що дитина плаче третій день. Прокидається вночі і криком кричить. До бабки водила, та сказала, що хтось або щось дитині наснилося і налякало. Поховали Олега Грузького в Семенівці 1 січня, біля бабусі. Дружини з сином на похороні не було. Не мала чим доїхати. Семенівська міська рада обіцяла допомогу матері. У будинку повилітали вікна. Від гаража, сараю — одні друзки. Машину розбило. Паркан вивернуло.

Олег Грузький

30 грудня постраждали три вулиці: Комунальна, Садова і Сотниківка. Прилетіло у двір Бориса Байдали. Пошкодило дах будинку. Чоловік був один, рідні виїхали раніше. Його відкинуло хвилею. З контузією забрали до лікарні. І поки він там був, уночі згорі­ ла його хата. Не помітили зразу, що під дахом щось тліє, а вночі розгорілася пожежа. Вогнем знищено покрівлю та перекриття, пошкоджено внутрішнє облицювання стін, майно. Повернувшись з лікарні, Байдала пішов жити до родичів. Усього 30 грудня в Семенівці постраждало 30 житлових будинків та господарчих будівель. Були прильоти на територію колишнього дорожнього відділу. Рівно за рік до вбивства Олега Грузького від прильоту російського снаряда в центрі Семенівки загинула Наталія Комар. Жінка поверталася додому з базару, несла продукти в сумках. На Новий рік. На хвилину зупинилась, поставила сумки на лавку. Уламком снаряда рознесло голову. Усього за минулий рік на Семенівщині від ворожих обстрілів загинуло вісім цивільних.

Олена ГОБАНОВА. Фото надане сестрою

Q попрощалися

Євген Приходько за два дні до загибелі витягував поранених У перший день нового року рідні отримали сповіщення про загибель старшого солдата 26­річного Євгена Приходька. Євген народився і виріс у Носівці. Здобував професію економіста-міжнародника. Працював за кордоном. Після 24 лютого пішов добровольцем у військову частину Національної гвардії в Києві. Відтоді і тривала його війна. Служив на посаді номера обслуги взводу (на бронетранспортерах). Мати востаннє його чула 18 грудня. З того дня не виходив на зв’язок. 25 грудня з побратимами прийняв бій поблизу Ямполя Краматорського району Донецької області. Ще два дні Євген допомагав виносити поранених з поля бою, доки ворожа куля не зупинила його серце. 28 грудня Євгена Приходька знайшли вбитим. У загиблого залишилися батьки, сестри і два брати, які також нині стоять на захисті держави. *** Незабаром повернеться в Шаболтасівку Понорницької громади, на малу батьківщину батьків, 22­річний Олексій Кравченко. Олексій закінчив коледж інженерії та управління Національного авіаційного університету, а потім вступив до університету економіки та права «КРОК». Службу проходив у Національній гвардії з жовтня 2021 року. Був старшим кулеметником роти оперативного призначення «Буревій». Загинув 25 грудня поблизу Ямполя Донецької області. Його тіло знайшли через три дні. *** 5 грудня поблизу селища Новоселівське Сватівського району Луганської області загинув старший сержант 44­річний Андрій Янченко з села Бахмач Бахмацької громади. Андрій працював охоронцем у Києві. Був мобілізований до ЗСУ 22 вересня торік. Служив старшим стрільцем-оператором механізованого батальйону 47-ї окремої механізованої бригади. *** 24 грудня біля Богданівки Бахмутського району на Донеччині отримав смертельні поранення 25­річний Владислав Деркач, уродженець села Адамівка, що на Борз­ нянщині. Він виріс у багатодітній родині. Після закінчення прачівської школи вивчився в Київському вищому професійному училищі харчових технологій на слюсаря з ремонту колісного транспорту. Згодом відслужив строкову. Працював у супермаркеті «АТБ» у

Києві. Мобілізували 22 березня минулого року. Служив стрільцем-санітаром у 107-й окремій бригаді. *** Уже ніколи не обізветься до рідних солдат 49­річний Сергій Мельник із села Надинівка Кіптівської громади на Козелеччині. Він мав мирну спеціальність — муляр. У перші дні вторгнення пішов захищати батьківщину, був гранатометником. Спочатку боронив нашу область, після вигнання рашистів з Чернігівщини воював на гарячих напрямках, зокрема пройшов пекло Бахмута. Свій останній бій прийняв у грудні на куп’янському напрямку. *** 29 грудня в ніжинському соборі Всіх Святих відспівали солдата 39­річного Анатолія Моги­ лу з села Поляна. Після початку війни Анатолій захищав Україну у складі одного з підрозділів 115-ї окремої механізованої бригади. Загинув 20 грудня на Харківщині. Поховали Анатолія з військовими почестями в рідному селі. *** 29 грудня Варвинська громада провела в останню путь майора 55­річного Віктора Пирога з Калиновиці. Віктор народився в селі Світличне. Закінчив військове училище. Пізніше служив військовим у Полтаві, Харкові та Конотопі. З 1996 розпочав роботу в поліції Варви. Дільничним прослужив понад десять років. З 2018 по 2020 роки працював в агрокомпанії «Кернел» керівником підрозділу охорони. 24 лютого 2022 року був мобілізований до роти охорони прилуцького військкомату. Далі служив заступником командира механізованої роти. Загинув 26 грудня. *** 25 грудня на території серебрянського лісництва в районі Діброви Сєвєродонецького району Луганської області загинув оператор відділення протитанкових керованих ракет роти вогневої підтримки батальйону спецпризначення 40­річний Олег Чернявський. Вороги його боялися. Коли не стало, раділи, виставили його документи в соцмережі і писали всяку гидоту. Олег народився в Борзні. Навчався на відділенні футболу Борзнянської дитячо-юнацької спортивної школи. Пізніше до спортивних уподобань додалися важка атлетика і пауерліфтинг. У 2006 році закінчив Чернігівський педагогічний університет, здобув спеціальність учителя історії. Проживав та

працював у Чернігові. У грудні 2022 року пішов служити. *** 30 грудня провели останнім земним шляхом молодшого лейтенанта 34­річного Віктора Назарчука, котрий загинув поблизу Міньківки Бахмутського району на Донеччині Він колишній співак хору «Світич», музикант, випускник факультету культури і мистецтв Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Народився в селі Головеньки на Борзнянщині. Носівка стала для нього рідною, бо там народилася його сім’я. З дружиною виховували сина та доньку. Повістку отримав торік у травні. Служив командиром стрілецького взводу. За час служби нагороджений відзнакою головнокомандувача ЗСУ — нагрудним знаком «Хрест хоробрих». Поховали Віктора в Носівці. *** 20 грудня на Донеччині загинув 51­річний сосничанин Валерій Сопун. Народився Валерій у селі Спаське. Мобілізівали його 15 травня минулого року. Службу проходив на посаді навідника десантно-штурмового батальйону. *** 31 грудня було оголошено днем жалоби в Мринській громаді на Носівщині. Приспущено прапор на будівлях установ, підприємств та організацій незалежно від форми власності, а також ввели обмеження на розваги. Так земляки вшановували пам’ять 22­річного Олексія Литовки, воїна полку «Азов», із села Плоске. Він обороняв Маріуполь. З кінця травня 2022 року його телефон не відповідав. Рік і сім місяців очікування та душевного болю рідних. І остаточна звістка — Олексій загинув 21 травня 2022 року. Живий коридор, труна покрита державним прапором і невимовне горе. *** Андрій Шуріга народився на Донеччині. Після вторгнення рф у 2014 році залишив домівку і разом із сім’єю переїхав до родичів у село Хлоп’яники на Сосниччині. Був мобілізований 2 березня торік. Служив у 37-й окремій бригаді морської піхоти стрільцемсанітаром. 12 листопада в Куп’янському районі Харківської області захисник поліг. Тепер йому назавжди 45. *** У Тютюнниці Корюківського району вшанували пам’ять сержанта 30­річного Дмитра

Дмитренка. Дмитро народився в селі Величківка на Менщині. Закінчив сахутівську школу. Далі навчався в Сосницькому професійно-аграрному ліцеї на електромонтера. Проходив строкову службу, а потім уклав контракт. У 2014 році вперше став на захист України, брав участь у боях на Луганщині, під Дебальцевим та Іловайськом. У 2016 році нагороджений нагрудними знаками «Знак пошани», «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня. У 2017 році отримав відзнаки «За зразкову службу», «За службу». У 2020 році повернувся до цивільного життя. У серпні 2022 року пішов до війська. На Донеччині отримав два тяжких поранення. Лікувався, але 21 грудня помер. *** На площі в Бобровиці попрощалися з 21­річним Михайлом Кулакевичем. Він уродженець села Вороньки, капрал поліції. У 2021 році закінчив Економіко-правовий технікум при Міжрегіональній академії управління персоналом за напрямком «Право». З січня 2022 до лютого 2023 років був поліцейським взводу полку поліції особливого призначення головного управління Національної поліції в Києві. Потім — поліцейським взводу особливого призначення в штурмовому полку «Сафарі» об’єднаної штурмової бригади Національної поліції «Лють». Загинув 20 жовтня під Курдюмівкою Бахмутського району Донецької області. Востаннє віддали військові почесті Михайлу Кулакевичу на кладовищі рідного села. *** Перестало битися серце молодшого сержанта 45­річного Андрія Касаткіна з Бобровиці. Строкову Касаткін відслужив у 28-му окремому інженерно-аеродромному батальйоні в Миколаєві. З 2017 по 2020 роки служив за контрактом у підрозділах десантно-штурмових військ командиром відділення самохідних мінометів. Мав статус учасника бойових дій. 25 лютого 2022 року пішов добровольцем. Помер 24 грудня під час виконання службових обов’язків. *** Відвойовуючи рідну землю 26 грудня поблизу Роботиного Запорізької області загинув 38­річний Сергій Малов з Мени.

Валентина ОСТЕРСЬКА


04.01.2024

5

Здоров’я

Q складний випадок

Розрив діафрагми: органи з черевної порожнини втекли в грудну клітку. Повернули їх на місце в операційній Унікальну операцію виконали хірурги Ніжинської міської лікарні імені Галицького. Через розрив діафрагми у військового органи черевної порожнини опинилися в грудній клітці. Повернули їх на місце хірурги. Тижнів три тому було ДТП біля Борзни. Якраз ішов сніг, на дорозі ожеледиця, обабіч замети. Постраждалих привезли в Ніжин. Це були військові. В одного з них — невисокого, повного — внаслідок удару розірвалася діафрагма. Перегородка, яка відділяє черевну порожнину від грудної клітки. Так «везе» нечасто. Тому навіть досвідчені хірурги розрив діафрагми й наслідки бачать украй рідко. — Відразу зробили УЗД (ультразвукове дослідження), — розповідає Володимир МОРОЗ, завідувач хірургічним відділенням №2 Ніжинської міської лікарні імені Галицького. — На обстеженні даних щодо розриву внутрішніх органів і черевної кровотечі не було. Після виконання КТ (комп’ютерної томографії), хвилин через 15-20, побачили, навіть не роздруковуючи знімки, що розірвана діафрагма. Хворого прямо з КТ-обстеження підняли в операційну. Бо відбулася транслокація (переміщення) внутрішніх органів черевної порожнини в грудну клітку. А саме вліво. Випадок складний і дуже рідкісний. Пацієнта приймав я — був черговий, — продовжує Володимир Мороз. — І я ж його оперував. Асистентував Олег Бойко, завідувач хірургічним відділенням №1. Анестезіологію (наркоз) забезпечувала Юлія Обріште. Пацієнт гіперстенік. Нехудий. Це як фактор теж вплинуло на розрив діафрагми. При різкій травмі тканини з жировою інфільтрацією більш піддатливі для розриву. Плюс за рахунок

Q перемерз

«Буду вчитися заново ходити»

Володимир ПЕТРЕНКО з села Володькова Дівиця на Носівщині обморозив ноги. Довелося частково ампутувати стопи. Лікується в Ніжинській міській лікарні імені Галиць­ кого. — Операція була. Бачите, з ніг недокурки лишилися. Перебинтовані, — показує стопи, сидячи на ліжку. Розмовляємо 29 грудня. — Буду вчитися заново ходити. Взуття тепер треба нове. Треба брати його по довжині правої стопи, менш відрізаної, а ліва вже як буде. Усе взуття, що в мене є, можна анулювати. Хоча є кросівки, які навіть не взував. Аби не боліло, аби швидше загоїлося... На Дослідній я був, — згадує, де обморозився. — У селі, сусідньому з Володьковою Дівицею. Хата на одшибі, серед поля. У хаті не було жари. Але й не дуже холодно. Мені ходить погано стало. Приїхали, забрали мене додому, до Володькової Дівиці. А звідти вже в лікарню. — Випивши були? — От іменно, не напивався. Наче в тумані все... Не було морозу, просто ноги дуже охололи. Вони в мене давно несправні. Я в Києві лікувався. Із 36-ти букв діагноз, пов’язаний з кровообігом, нервовою системою. Хребет у мене негодний. І Володимир Петренко воно все разом приводило до того, що слабнули ноги. Переважно ліва. Стопа не рухалася як слід. Що ж, це в мене не перша операція, — дивиться на стопи. — На правій нозі два меніски (хрящові прокладки в колінному суглобі) вирізані. Один у 1985 році в армії в Казахстані. Наркоз, пам’ятаю, був спинальний. А другий меніск — після армії, у Києві. І переломи були. Більше 10 років тому зламав внутрішню і зовнішню лодижки (кісточки над стопою) і великогомілкову кістку. У Носівці гіпс наклади. Q анекдот у тему Так що лікарні для мене звичні. Тут, у Ніжині, буду й на новий рік. Нема сенсу додому їхати. Інструктор пояснює, що треба робити, Годують непогано. Сестра провідує. А вдома мати коли людина обморозиться: чекає. Вона лежить після інсульту. 25 грудня — Треба зігрітися, випити теплого було 10 років, як правий бік паралізувало. Сама чаю. Не можна натирати обморожені не піднімається. Посадиш — буде сидіти. За- місця снігом! звичай я допомагав їй. А тепер мене хоч самого — Та де того снігу взяти влітку? доглядай.

Q знай!

збільшення черевної стінки створюється більший тиск, а значить більший удар у діафрагму. Розрив був від підребер’я до самої печінки з її частковою травмою. — У чому сутність операції? — Перемістити всі внутрішні органи з грудної клітки в черевну порожнину. Тобто повернути в типове положення шлунок, товстий і тонкий кишківники і великий сальник (складку очеревини, так званий фартух). Серце було зміщене праворуч — органи черевної порожнини витіснили його. Одна легеня не працювала. — Переміщали руками? — Фактично так. Але не все просто. Оперували з абдомінального доступу (через живіт). Не йшли на грудну клітку, не розрізали її. Перемістили органи на типові місця Володимир Мороз з герметичним ушиванням діафрагми. Тому що було ще й оголення стравоходу. Операція тривала дві години 10 хвилин. Такі випадки трапляються раз на 20­30 років. Ефект хірургічного втручання хороший. Легеня розправилася відразу. Усе стало на свої місця. Питань щодо черевної порожнини не було. Але в пацієнта ще переломи ніг. Він військовий. Після наданої в Ніжині допомоги його забрали в шпиталь.

«Важке обмороження, але стопи врятували»

— Як рятували пацієнта? — цікавлюся. — Спочатку — консервативне лікування, — розказує Володимир МОРОЗ, завідувач хірургічним відділенням №1 хірургії Ніжинської міської лікарні імені Галицького. — Потім, коли бачимо відмежування некротичних тканин, — оперативне лікування. Якщо з н а є м о ко рд о н и , можемо максимально зберегти здорові тканини. Зберегти функцію опори і ходьби. Важке обмороження, але стопи врятували. Буде загоєння. Можливо, у подальшому буде ще й пересадка шкіри.

Такі тепер ступні Володимира

Дочитали ці матеріали до кінця? І у вас є смартфон. Включіть на ньому фотоапарат. Наведіть його на оцей квадратик. На екрані телефона з’явиться по­ силання. Натисність його. І дивіться відео.

Як впливає віддалена робота? На перший погляд може здатися, що працювати та навчатися віддалено дуже зручно. Проте результати опитування, яке нещодавно проводилось, показало, що 64 відсотки людей, які перейшли на дистанційну форму роботи чи навчання, скаржаться на погіршення самопочуття, збільшення ваги тіла. Крім цього, від сидячої роботи з’являються проблеми зі спиною, хребтом та шиєю, головні болі. Деякі респонденти зізнались, що вони відчувають апатію, а їхній психологічний стан близький до депресивного. У людей, які працюють віддалено, знижується креативність та увага, падає показник продуктивності загалом. Так стається через брак спілкування, адже, перебуваючи вдома перед монітором, люди не можуть поговорити, попліткувати. Важко налагодити робочий режим дня. При відсутності контролю з боку керівництва починають лінуватися. Крім цього, люди втрачають відчуття часу та проводять за комп’ютером не вісім годин, як зазвичай на роботі, а на одну-дві більше. Що цікаво, на погіршення психологічного здоров’я більше скаржаться жінки. Як мінімізувати негативний вплив дистанційки на здоров’я людини? Щоб віддалена робота та навчання мали лише позитивний вплив, необхідно дотримуватись кількох простих рекомендацій: уранці потрібно прокидатися за півтори­дві години до початку робочого чи навчального дня; не перепрацьовувати та виділяти час на повноцінний відпочинок;

дотримуватись розпорядку дня, який потрібно скласти заздалегідь; у процесі роботи чи навчання не забувати робити перерви та відволікатись; обідати щодня об одній і тій же годині, не забувати про перекуси. Щоб почувати себе бадьоріше, здоровіше та активніше, варто час від часу нагадувати собі про переваги дистанційки та не концентруватись на негативних моментах. До плюсів віддаленого навчання та роботи відносять: відсутність конфліктних ситуацій з колегами чи одноклас­ никами; працівник виконує чітко поставлені завдання, не перекла­ даючи їх на інших та не делегуючи свої обов’язки; гнучкий графік, який не має чітких рамок, його можна підлаштувати під себе.

Сторінку підготувала Тамара КРАВЧЕНКО. Фото автора


2024

5 травня — Великдень (за новоюліанським та юліанським календарями). 8 травня — День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. 23 червня —Трійця. 28 червня — День Конституції України. 15 липня — День Української Державності. 24 серпня — День Незалежності України. 1 жовтня — День захисників і захисниць України. 25 грудня — Різдво Христове.


57­річній Ірині ШАЛАПУДІ з Борзни президент Володи­ мир Зеленський вручив орден княгині Ольги III ступеня. Ірина — електромонтерка високовольтної підстанції 35 тисяч кіловольт і вище (саме так називається її поса­ да), чергова високовольтної підстанції.

Ірина Шалапуда, електромонтерка, отримала орден княгині Ольги У міністерство на 7.30, о третій ночі машина під двором

Єдина на всю область

— Після школи закінчила Чернігівський кооперативний технікум на товарознавця. Влаштувалася продавцем. Тоді були такі часи, що багато продавали з-під прилавка, по блату, мені це не подобалося. Ледь пів року витримала. Ішов 1987 рік, набирали контролерів у РЕМ (райелектромережі). Багато жінок подавали заяви на ці місця, пішла й я, — згадує Ірина Іванівна. — Це тепер дівчат машинами возять, а тоді я рейсовими автобусами добиралася в села. Як то кажуть, книжки в зуби — і вперед. Перевіряла лічильники. На мене і собак спускали, і лаяли. Чого тільки не було, коли викривала тих, хто крав електроенергію. Пробула контролером майже сім років. Чоловік чергував на новозбудованій високовольтній підстанції 110 кВ. Його запросили диспетчером у РЕМ. А мені запропонували перейти черговою на підстанцію. Жінки на таких посадах працювали в Ніжині, Березні. Це вже років 15, як лишилася я єдина на всю область чергова на підстанції — жінка. Тодішній начальник служби підстанцій, нині покійний Юрій Калюжний запевнив в «Обленерго», що впораюся не гірше за мужика, він за мене ручається. Було це у 1994 році. Курси, іспити, допуск до роботи — на все пішло понад пів року. Я довела, що жінки спроможні працювати на відповідальних об’єктах. Це тепер усе комп’ютеризоване, а раніше ж була механіка. І якщо раптом десь аварія на лінії — коротке замикання чи земля в мережі (дроти впали на грунт) — потрібно було вручну вимкнути чи переключити лінії. Аби збій не пішов далі мережею, а в людей не погоріли електроприлади. Зараз із напарником чергуємо по дві доби. Щоранку роблю обхід, упродовж зміни слідкую, щоб підстанція працювала в штатному режимі. У разі планових чи аварійних робіт виводжу її на ремонт.

Небезпечні вольти

— Ви працюєте як електромонтер? Справляєтесь, чи викликаєте підмогу у складних випадках? — Справляюсь. Часом таке трапляється! Робила перепідключення за командою диспетчера, раптом обірвався ізолятор (білі штуки на електроопорі. — Ред.). Так різко, неначе його ножем хто зрізав. І як жахне об траверсу — іскри в усі боки (траверса — це металоконструкція, що розташована на залізобетонній стійці повітряної лінії електропередачі, до якої кріплять ізолятори для проводів та іншу арматуру). Ізолятор до землі не дістав, повис якраз на рівні зросту людини. Злякалася тоді страшенно. Упала на землю і навкарачки відповзла від того місця. Зателефонувала в диспетчерську. А потім віддихалась і… пішла працювати далі. А що робити, я ж одна на всю підстанцію. Років зо три тому навесні сніг на даху розтанув, і вода затекла. Заходжу в приміщення, а там води по кісточки. Треба було гасити підстанцію, виводити в ремонт обладнання і ремонтувати дах. Хоч заземлення і було, а страшно… Як по тій воді йти відключати вимикачі? Усе-таки 10 тисяч вольт… Упоралася. Ще був випадок. Штормовий буревій. На 110 тисяч кіловольт шлейф відгорів і повис. Вітер подув, він торкнувся металу, загуло, як літак-бомбардувальник. І заіскрило на півтора метра, страшний суд. Я не мала права розгубитися, бо треба негайно всю підстанцію відключити і заземлити трансфорТраверса, ізолятори матор.

Ірина Шалапуда показує орден

Боялася одного — аби росіяни не полізли на територію підстанції Та жодні труднощі і навіть війна не змусили Ірину Шалапуду покинути роботу. — У лютому 2022 року мені зробили операцію на жовчному міхурі, — продовжує жінка. — 16 лютого привезли з чернігівської лікарні додому. Була на лікарняному і ще впродовж місяця мала бути. Але 27 лютого о 9.00 російська колона йшла повз наш куток у бік Ніжина. Люди виходили на вулицю і проводжали її очима. А я рахувала техніку — начальство попросило — і передавала дані, у нас є робоча група у вайбері. Нарахувала 68 танків. Тоді вони не зупинялися і нікого не чіпали. А 28 лютого нарахувала 137 і ще 90 одиниць різної техніки: «Буки», «Гради», БМП. Того дня «німці» зупинялися, стріляли по полю, шмальнули з гранатомета на в’їзді в Борзну, у хату, пройшло навиліт. Лише після цього зіваки кинулися ховатися. А я, придурок, продовжувала рахувати техніку і боялася одного — аби росіяни не полізли на територію підстанції. На щастя, проїхали повз. І полізли по магазинах — вибивали двері і вигрібали все, що бачили. Деякі підприємці самі відчиняли, аби двері вціліли, бо прострелили б або вибили. А я ховалася за рогом дитячого майданчика і спостерігала за обстановкою. Бої були не під Борзною, та все одно вплинули на енергосистему. Уперше підстанція погасла напередодні 8 березня. Напруга почала стрибати, трансформатор ревів. Зв’язку з диспетчером не було — стаціонарний телефон мовчав з перших днів вторгнення, мобільний зв’язок пропав. Совість не дозволила покинути в такій ситуації колегу Толю Малишенка, він же на той час і року не пропрацював (його попередник пішов на пенсію.) Та і не могла допустити, аби

7

Доля

04.01.2024

— Ірино Іванівно, хто вам сказав про нагороду? — Був вівторок чи середа, точно не пригадаю, раптом дзвінок з незнайомого номера. Мені ж нічого боятися, бо не маю ні кредитів, ні боргів, ні ворогів. Відповіла. Виявляється, то співробітник з Міністерства енергетики. Каже, аби я в п’ятницю о 9.00 з’явилася. І ніяких подробиць. У четвер, 21 грудня, о 19.00 дзвінок з Чернігова — у міністерство на 7.30, о третій ночі машина буде під двором. Відвезе в Кіпті, а там уже мене заберуть до Києва. У міністерстві охорона в чорній формі. Перевірили паспорт. Запитують: «Яка у вас нагорода, державна чи відомча?» А я знизую плечима, бо й сама не знаю. Стали шукати в списках. Виявилося, до орденів представлено лише 12 чоловік з усієї України, і я за алфавітом — остання в списку. Що цікаво, була там ще одна Ірина Іванівна — черговий електромонтер підстанції, з Харківщини. Теж 30 років працює. І дружина енергетика з Ізюма, якого нагородили посмертно. Вона сина із собою брала. Пропустили нас всередину. А там інша охорона, у військовій формі. Перевіряли металошукачем. Потім усе з моєї сумочки вивернули на стіл. У мене там була півлітрова пляшка води і спрей для рук. Я ще з часів «ковіду» маю звичку: коли буваю в людних місцях, руки пшикати. Загадали ту воду при них відпити. Потім сказали: «Пирскайте», щоб перевірити, що у флакончику. Пирснула, запахло спиртом. Стало зрозуміло — дезінфектор, а не якась кислота. Навіть чобітки перевіряли — вони в мене по коліна — чи нічого забороненого всередині. Ще тоді я подумала: ого. Впустили до зали. Куди сідати? Бачу таблички на кількох стільцях. Знайшла своє прізвище. Це вже згодом зрозуміла: нас спеціально в центральному ряду з краю посадили, аби зразу встав і пішов на сцену. Вставати, робити селфі, підходити до вікон заборонили, виходити тим паче. Біля дверей стояли менеджери, за дверима охорона. Сказали: «Чекайте». Так ми сиділи з 8.00 до 10.00 — у мене аж ноги подерев’яніли. І тут зайшов президент Зеленський, за ним — прем’єр-міністр Шмигаль і міністр енергетики Галущенко. Розхвилювалася. Не придумаю, куди сумку поставити: на сидіння чи на підлогу. Почула своє прізвище, і в мене автоматично посмішка на всі 32. Удома, коли дивилися фото, дочка каже: «Мамо, глянь, які в нього очі. Він на тебе дивився, наче кіт Леопольд». А я кажу: «Таню, я, коли біля президента стояла, нічого не помічала». Тільки підійшла, він зразу: «Вітаю», і мені руку міцно потис. Відкрив коробочку, яку подала помічниця, показав орден. Потім знову потис руку зі словами: «Дякую вам за вашу працю». У мене криша поїхала, не знаю, що вже балакала. Тільки пам’ятаю, що в кінці сказала: «І вам дякую за нагороду». Побув недовго і пішов. А вже відомчі подяки вручав міністр. Хто хотів з ним сфотографуватися, нікому не відмовляв.

Щомісяця до пенсії буде доплата

— Як замочили орден? — Коли поверталися з Києва, на першій же автозаправці в Броварах зупинилися. Хлопці-енергетики, які теж отримали в Києві нагороди, захотіли святкувати. Я відмовилася. Кажу: «Не в тому річ, що не хочу скидатися, здоров’я не дозволяє». Вони: «Може, тобі шоколадку чи мандаринку?» «Ні, дякую». Майже два роки минуло після операції, а проблеми залишилися. Я постійно на дієті. Моя їжа — вівсянка, хек, пісне печиво «Марія». Додому повернулася зморена. Чаю з сім’єю попили і завалилася спати. Дзвонили і друзі, і куми, і родичі, щоб привітати — вручення нагород показали по центральних телеканалах — я не брала телефон. Приємно, що оцінили мою працю, а ще приємніше, що я отримала свою, суто жіночу нагороду, не в чоловіка якогось забрала. Достойних на відзначення колег в області чимало. Особливо на Семенівщині та Новгород-Сіверщині. Там виконують свою роботу, ризикуючи життям. — Що дає орден? — Я в Києві цим теж поцікавилася. Пояснили, що, доки працюю, ніяких пільг. А коли піду на пенсію у 60 років чи раптом по інвалідності, то щомісяця до пенсії буде доплата від 20 до 40 відсотків прожиткового мінімуму для непрацездатних. На сьогодні найменша сума цієї надбавки — 486 гривень. — Ваш чоловік енергетик і вже на пенсії, ви працюєте. Дочка теж пішла в цю галузь? — Вона закінчила Ніжинський державний університет імені Гоголя. Нині працює заступником керівника в супермаркеті «Фора» в Борзні.

люди лишилися без електрики. Пішла, включила підстанцію. Зробила все за інструкцією, без вказівок диспетчера. Згодом така ситуація повторювалася не раз. Якось зранку загула повітряна тривога. Я саме робила обхід підстанції, вискочила на вулицю, бачу — дві ракети одна за одною. Минуло хвилин 20, наша підстанція погасла. Як потім виявилося, влучили в підстанцію «Конотоп». Дрони в березні висіли над підстанцією постійно. А я і о першій ночі, й о третій на роботу ходила. Вийду з хати — угорі наді мною світяться два вогники, червоний і зелений. Я їх добре від зірочок відрізняла. Іду в темряві, спотикаюся, переживаю: а що, як упаду, і шви після операції розійдуться. Коли було зовсім темно, підсвічувала ліхтариком. Тоді дрон миттєво реагував на появу світла і починав рухатися за мною. Доводилося вимикати ліхтарик і йти далі навпомацки. Страшнувато було. Інколи зять (він у мене в теробороні був) проводжав на підстанцію з автоматом. Як-не-як, а стояли москалі в сусідніх селах. Працювали ми тоді, як і всі енергетики, 24 на 7. Нормальна робота відновилася тільки в травні. За літо встигли провести ремонтні роботи. А з жовтня знову почалося: блекаут, Дочитали цей матеріал до кінця? графіки відключень. Дві години електрику І у вас є смартфон. Включіть на подавали, шість не було. Необхідно вручну ньому фотоапарат. Наведіть його підключати. Я жила на роботі. Діти мені і їсти, на оцей квадратик. і ліки, і апарат для вимірювання тиску приноНа екрані телефона з’явиться сили. Відчергувала дві доби — добу відходжу. посилання. Натисність його. І Була така зморена, що їсти в ліжко подавали, дивіться відео. а мені нічого не хотілося. Проте, коли наставав час іти на зміну, не знаю, звідки й сили бралися.

Валентина ОСТЕРСЬКА, фото автора та з сімейного архіву Ірини ШАЛАПУДИ


8

Гумор

От і новорічним святам кінець. Хто не спився — молодець

04.01.2024

Начальника нехай б’ють

Розмовляють колеги: — Учора ввечері йду з роботи, бачу: хулігани перехожого б’ють. — А ти що? — Нічого. Пішов далі. — Ти вчинив безвідповідально, треба було допомогти. — Не спіши оцінювати мій вчинок. Це був наш начальник!

Очікування

Й. БАХЛІЙ

нів з вас — Я ду.рЯ на готове не робиевприйшов. вж

Реальність

А я ще молодий

Увага! У зв’язку з святковими навантаженнями до всіх я не встигну. Тому деяких відвідає мій колег писець.

— Доки ходили за горілкою в супермаркет, якісь падлюки кермо вкрали.

— Їдь тихіше. Сідло теж поцупили...

Зустріч однокласників. Я її організовую — телефоную всім. Подзвонила і Сергію Перепечі. — Я не прийду. — Чому? Що заважає? Ти ж був і на 10-, 15-, 20-, 25-, 30-, 35-річчя. Чому ж на 40-річчя відмовляєшся? — Та ну їх. Раніше я зустрічався з дівчатами і хлопцями, згодом з тітками і дядьками, а тепер з дідами і бабами не хочу!

О. СЕРЕДЕНКО

Спецнаряд для ялинки

На новорічні свята розболівся зуб, щока опухла. Пішла в стоматполіклініку. Направили на видалення. Заходжу в кабінет і отетеріла... на підвіконні стоїть ялинка, прикрашена вирваними зубами. З’явилися проблеми щодо жіночого здоров’я. Боюсь іти до гінеколога. Нехай уже новорічні свята закінчаться, тоді завітаю.

Юридично підкований п’яний

Працюю начальником охорони супермаркету. 1 січня в мене на столі пояснювальна записка. «Я, Анатолій Сидоренко, не катався на візку для продуктів, просто став на нього, щоб дістати червоне відро з верхньої полиці. Не втримався і впав. Відро опинилося на голові. Нічого не бачу. Намагаюсь встати, взявся за якусь опору. Це виявився стелаж з алкоголем. Він чомусь увесь рухнув на мене. Тому платити за розбиті пляшки з алкоголем не збираюсь».

В. СЕВЕРЦЕВА

П. КАРПОВ

Q хочете анекдотик... хочете анекдотик... Лікарі рекомендували за місяць до нового року приймати по 1­2 чарки горілки в день, щоб уникнути алкогольного шоку на свята. Не послухався. 1 січня відвезли в лікарню. З лікарями краще по­ годжуватися. *** — Як робоча зміна пройшла в новорічну ніч? — Ні в казці розказати, ні ма­ тюком оформити! *** Корисна порада для тих, хто захворів на новорічні свята: додай­ те застуді чарівності — покладіть у ніс трішки блискіток перед тим, як чхнути. *** — Дай рушницю, сусіда при­ стрелю. — За що? — Я на риболовлю — він до моєї дружини. Я вдома — він тру­ сить мої сітки. Ну не падлюка! *** Нічого поганого сказати не хочу, але я знаю багато старих алкоголіків і жодного старого вегетаріанця. *** Від двох людей ти нікуди не сховаєшся. Тебе спочатку спіймає акушер, а згодом... патологоана­ том. *** Діти в дворі сперечалися, чий татусь найкращий, не підозрюючи, що це одна й та сама людина. *** — Спасибі, лікарю, біль у спині минув. Що це було? Радикуліт? — Ні, просто у вас були перекручені підтяжки.

*** В новому році вирішила подо­ рожувати світом, доки не витрачу всі свої заощадження. За моїми підрахунками, буду вдома десь о 18.30. *** Стоїть мужик перед іконами і хреститься: — Укажи й укріпи, укажи й укріпи. Дружина з ліжка кричить: — Ти проси тільки укріпити, а я сама укажу куди. *** Розмова подруг: — На новорічне свято напилась і Васько скористався цим. — Що, згвалтував? — Гірше. Утік. *** — Як перестати їсти на ніч? — Можу розказати. — Розказати й я можу, а як перестати. *** Автобус, давка. Жінка ненаро­ ком торкнулася ширінки чоловіка: — Ой, вибачте. — Е, ні. Я шахіст, торкнулася — грай! *** Зустрічаються два мужики: — Як справи? — Та з Марією розійшовся... — Візьми горілки, залий горе. — Та не можу. — Чому? Грошей немає? — Гроші є, горя немає. *** — Люба, давай займемося коханням. — У мене голова болить.

— Так ми сьогодні її використо­ вувати не будемо. *** — Чому в паспорті так багато пустих сторінок? — Це ти просто нудно живеш. *** Дівчина в стоматолога: — Знаєте, лікарю, я так боюсь лікувати зуби, що згодна швидше народити, ніж терпіти біль від бор­ машини. Лікар: — Ну, визначіться швидше, щоб я знав, як крісло ставити. *** В одеському магазині: — Ви говорите, що сорочка зі стовідсоткової бавовни. А на ярлику написано: «Синтетика». — Пані, це ми так міль обдурюємо. *** Крапля точить камінь, а літри — печінку. *** — Що в тебе з носом? Чому він у тебе приплюснутий? — Влаштувався в жіночу лазню мийником вікон. *** Дзвінок у чергову частину: — Лейтенант Попов доповідає: за адресою вулиця Київська, 11, квартира 117 теща вбила зятя за те, що ходив по мокрій підлозі. — Ви тещу затримали? — Ні. Підлога ще не висохла. *** Новорічна ніч. Інтелігентна сім’я. Дівчині 15 років. Удома не ночувала. Прийшла під ранок, труси в кишені. Батько запитує:

— Як це називається? — Не знаю. Але це хобі на все життя. *** — Офіціанте, ви п’єте чай чи каву? — Каву. — Тоді навіщо вам чайові? *** Приходить мужик з полювання, кидає на підлогу десять їжаків і до дружини: — Ось. Тобі на комірець, а тещі на устілки. *** Він назвав мене єдиною і не­ повторною. Так і сказав: «Ти с...ка, яких не буває». *** — Куди ти святково вбраний? У гості? — Ні. На побачення. — А чому без квітів? — А в мене труси в трояндах. *** Хтось написав на асфальті: «Зіночко, ластівко моя, я тебе кохаю. Чекаю біля пам’ятника Шевченку». Того ж вечора біля пам’ятника прогулювались чотири дівчини, дві бабусі. І всі Зіни. *** Розмовляють сусіди: — Миколо, пішли до Петра на день народження. — Та незручно. У мене й по­ дарунка немає. — А ти скажи, що в тебе корова здохла. *** Дружина до чоловіка: — І де тебе чорти носять? — Блін, ти їх теж бачиш?

*** В аптеку заходить гламурна пані. Фармацевт: — Що ви хотіли? — Розумієте, я вже місяць не бачила чоловіків. — Тоді візьміть краплі для очей. *** За 15 років шлюбу я виріс в очах дружини... З коханого котика до дубоголового бугая. *** — Лікарю, я не п’ю, не курю, за жінками не бігаю. Я правильно живу? — Правильно, тільки дарма. *** Лекція з української мови в канадському коледжі. Викладач звертається до слухачів: — Панове, у кого є запитання? — Не могли б ви уточнити, в якому місці фрази: «Перед но­ вим роком в магазин не завезли горілку» вживається невизначений артикль «бля»? — Після кожного слова. *** Молодий льотчик, заходячи на посадку, вирішив пожартувати. До диспетчера: — Угадай, хто? Диспетчер, вимикаючи вогні на посадковій смузі: — Угадай куди? *** В автобусі дві тітки кричать на п’яного мужика: — Ось я тобі покажу... — Ось я тобі дам... — Навіть не знаю, красуні, кого з вас вибрати.


ЗАКУПОВУЄМО ТЕЛЯТ, КОРІВ, КОНЕЙ, СВИНЕЙ А також корів на молоко

та робочих коней

Високі ціни 063­065­02­18, 098­303­09­28

Куплю ВРХ,

корів, телят, биків, коней, свиней,

ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ.

шкури ВРХ

Доріз цілодобово.

Перевезення. Доріз цілодобово. 096­152­07­43,063­497­93­27.

098­74­11­833, 063­13­71­061.

Закуповуємо телят, свиней, корів на молоко, коней для праці

Тел.:

068­69­37­521; 099­29­88­987; 093­84­73­088.

11

Передостання

04.01.2024

ЗАКУПОВУЮ: телят,

свиней. Телят на відгодівлю. За найвищими цінами. Тел.: 098-427-54-48, 093-235-42-70, 066-924-32-38.

КУПЛЮ ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ, БИКІВ, ТЕЛИЦЬ.

КУПЛЮ ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ, БИКІВ, ТЕЛИЦЬ.

Проблемні, лежачі, дорізані. Цілодобово.

Проблемні, лежачі, дорізані. Цілодобово.

096-69-05-018, 063-915-91-97.

093­131­63­72 068­374­04­18

ДОРОГО ЗАКУПОВУЄМО ВРХ, КОНЕЙ, ТЕЛЯТ.

Дорого закуповуємо

ВРХ, коней, свиней, телят Доріз цілодобово

Тел. 097­192­80­90 (Сергій) М’ясне підприємство

дорого закуповує

067­786­68­00, 066­75­90­993.

ВРХ без посередників живою вагою: корів, кіз; телят; коней, биків, телиць; свиней. Беремо на утримання корів та коней. Доріз цілодобово.

093­945­72­83, Тел.: 068­594­91­12.

ТОВ БМПК закуповує:

врх, телят, коней, свиней на м’ясо та утримання. ДОРIЗ ШВИДКО ТА ЗРУЧНО

БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН на воду під ключ. 093­750­28­64.

Куплю коней, корів, биків, телиць. Доріз цілодобово. Перевезення.

096­690­51­57, 093­157­31­37

Тел.: 093­63­78­193, 098­54­59­568

Київський м’ясокомбінат закуповує ВРХ за самими найвищими цінами: 063­756­96­56,

СВИНЕЙ 80­85 грн/кг ТЕЛЯТ 70-80 грн/кг Тел.

096­041­76­97.

Корови: 37-50 грн/кг Бики: 55-65 грн/кг Телиці: 53-62 грн/кг Коні: 35-45 грн/кг та екстрену худобу.

Тел. 068­867­24­91

Куплю автозапчастини

Продам дійних корів та робочих коней

095­516­29­57, 098­841­72­05.

НАТЯЖНІ СТЕЛІ

Тел.: 073­15­85­773, 096­95­74­537

Тел.: 093­210­10­10, 097­726­78­39.

телят, телиць, бичків, корів та коней. ДОРОГО 097­66­99­500 Тел.: 093­500­53­10 099­28­43­414

ЗАКУПОВУЄМО на відгодівлю:

БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН Куплю корів, коней, телят, свиней, а також корів на молоко та робочих коней.

Доріз цілодобово. Високі ціни.

093­093­17­43, 068­815­86­93.

зміни. Тел. 063­790­40­57.

ЗАКУПОВУЄМО корів, коней, свиней, телят на утримання та перевезення. 093­93­65­979, 097­438­10­08, 050­262­91­99.

ВАЛИМО ДЕРЕВА

Потрібна бригада людей для закладки вугілля

063­489­85­45, 096­659­90­33, 096­626­74­40

рамник на пилораму.

будь-якої складності. Помірні ціни.

Робота! Прибиральники, двірники (м. Київ). Добові

Рулетики з оселедця

Філе оселедця, корнішони, зелена цибуля, кріп, салатна цибуля, олія, зубочистки. Корнішон розріжте на чотири шматочки. Зелену цибулю та кріп помийте, обсушіть і подрібніть. Салатну цибулю наріжте соломкою. На кожне філе покладіть по шматочку корнішона і салатної цибулі, згорніть рулетиками та скріпіть зубочистками. Полийте олією, посипте зеленою цибулею і прикрасьте кропом.

телят на відгодівлю, корів, коней, свиней. Доріз цілодобово. 096­387­62­62,099­618­52­77

«ЗІЛ», «ГАЗ», «УАЗ».

работа під ключ. Тел.: 093­150­32­32, 098­049­49­39, 066­476­44­49. Сергій.

толу Рецепти до вашого с

Дорого ВРХ:

Продам

дійних корів та робочих коней. Доставка. Перевезення. 066­23­23­967, 093­09­31­743.

Q де моя велика ложка?

ЗАКУПОВУЄМО ВРХ. ДОРІЗИ

Тел.: 073­158­57­73, 096­957­45­37

в піролізні бочки, м. Городня. А також Житло надається.

Тел. 063­053­30­88.

Реклама у «Віснику Ч»: 093-42-89-990

Передплачуй «Вісник Ч» — найцікавішу газету області!!! Тільки найсвіжіші новини!

Салат з ананасом, куркою та печерицями

Куряче філе — 300 г, твердий сир — 100 г, яйця — 5 шт., печериці — 200 г, ананас — 200 г, огірки — 1 шт., цибуля — 1 шт., майонез — 100 г, олія — 20 г, сіль — за смаком. Відварити яйця та куряче філе, охолодити. Цибулю дрібно наріжте, печериці — скибочками. Обсмажте на олії гриби разом із цибулею, посоліть. Остудіть. Для складання салату використовуйте кулінарне кільце або борт від роз’ємної форми. Поставте кільце на широке блюдо. Куряче філе дрібно наріжте і викладіть у кільце першим шаром салату. Трохи притисніть м’ясо, щоб воно лягло щільніше. Цей шар та всі наступні змащуйте майонезом. Наступним шаром викладіть обсмажені гриби. Огірок наріжте маленькими кубика-

ми. Викладіть нарізані огірки у форму. Яйце натріть на тертці. Рівномірним шаром розподіліть терті яйця по салату. З консервованих ананасів злийте рідину. Ананаси наріжте дрібними кубиками та викладіть наступним шаром. Останнім шаром викладіть потертий на дрібній або середній тертці сир. Поставте салат у холодильник на кілька годин, щоб він просочився й охолонув. Перед подачею зніміть із салату кільце. Прикрасьте салат свіжою зеленню або скибочками обсмажених печериць.

Картопляні рогалики

Картопля — 200 г, борошно — 150 г, сіль — дрібка, яйце — 1 шт., твердий тертий сир — 3 ст. л., + для начинки — за бажанням. Картоплю почистити, посолити, відварити, зробити пюре. Охолодити. Додати сир, сіль, яйце, борошно і замісити тісто. Розкачати тісто в круг, розрізати на сектори. На широкий край сектора покласти трошки натертого твердого сиру і закрутити рогаликом. Обсмажити рогалики в олії до золотистого кольору.

Пиріг «Заморський»

Борошно — 350 г, молоко — 300 мл, масло — 40 г, цукор — 7 ст. л., яблуко — 1 шт., какао­порошок — 1 ст. л., мандарини — 2 шт., масло для смаження, розпушувач — 1 ч. л. Змішати борошно, погашений оцтом розпушувач, молоко і 4,5 ст. л. цукру. Вмішати масло і какао. Яблука засмажити на маслі з 3 ст. л. цукру (приблизно 1 хвилину) і теж додати в тісто. Змастити форму маслом і випікати 40 хвилин при 1900. Дати охолонути прямо в духовці. Для прикраси почистити мандарини, змішати з цукром (так, щоб тік сік), викласти на пиріг.


Наостанок

12

04.01.2024

Q офіційно

В’ячеслав Чаус: «З обласного бюджету на ЗСУ буде направлено 40-45 млн гривень та вільні залишки минулого року. Місцеві бюджети більш гнучкі» Про це зазначив начальник Чернігівської ОВА, відповідаючи на одне із запитань під час брифінгу за резуль­ татами роботи адміністрації за минулий рік. Більша частина спілкування зі ЗМІ стосувалася безпекових питань. — На всіх напрямках оборони та безпеки ми значно підсилилися, якщо порівнювати з 2022 роком. Звісно, деталізувати не можу. З того, що публічно: ОВА спільно з органами місцевого самоврядування придбала та укомплектувала 46 авто для додаткових мобільних вогневих груп. Сумарно за минулий рік місцеві бюджети на потреби ЗСУ та оборони направили 541 млн, а от вилучене військове ПДФО склало 925 млн гривень. У цьому році очікується на рівні 3,7 млрд гривень, — зауважив В’ячеслав ЧАУС. — Звісно, громади допомагають укріплювати оборону не лише свого регіону. ТГ допомагають, наприклад, 1-ій окремій танковій, яка виконує завдання за межами Чернігівщини, але постійне її місце дислокації тут.

Наразі в області реалізовується програма «єВідновлення». Компенсацію за пошкоджене майно нараховано вже за 1405 заявами на суму 139,4 млн гривень, а також сформовано 87 сертифікатів за зруйноване житло. — Вважаю, що працювати тут треба краще. У роботі ще більше 700 заяв. Просідає Чернігів, Киселівська громада. У Ніжинській ТГ усі 18 поданих заяв протерміновані. ОВА допомагає, де є потреба, втім, основна робота — таки за органами місцевого самоврядування, — наголосив Чаус. Про взаємодію з громадами говорили і в контексті міжнародної співпраці та внутрішньорегіональних взаємин. — Область співпрацює з 360 організаціями-партнерами, з них більше 200 — міжнародні. Підтримка кожного важлива. Однак все ж відзначу Латвію та Францію, які стабільно та своєчасно допомагають закривати різні питання. Тішить, що регіональна співпраця знаходить відображення і в налагоджені горизонтальних зв’язків. Громади знаходять собі міста чи громади-побратими. І це знову ж таки про активність і пасивність деяких громад, — резюмував начальник ОВА. Також, на думку В’ячеслава Чауса, ефективною платформою для комунікації між громадами та донорами є нещодавно створений Регіональний офіс міжнародного співробітництва, а майданчиком для діалогу ОВА з ТГ — Рада громад області. Прозвучало питання і щодо законопроєкту про спеціальну економічну зону для Чернігівщини. — На жаль, він поки на полиці. Однак я не полишаю спроб пролобіювати привілей для області. Про це говорив і на останньому Конгресі місцевих та регіональних влад при президентові України. Нам потрібен поліський коефіцієнт, щось на кшталт гірського коефіцієнту. Не може регіон зі значною кількістю громад, де середня щільність населення шість-сім осіб на квадратний кілометр, працювати на рівні з областями, де 70 осіб, — роз’яснює очільник ОВА. Також В’ячеслав Чаус зауважив про діяльність робочої групи «Прозорість та підзвітність», до якої входять як представники ОВА, так і правоохоронці та інші контролюючі органи. — Ця робоча група — один з інструментів контролю освоєння коштів. Зараз, як ніколи, важливо використовувати гроші раціонально. Головне — якість робіт, а не встигнути вкинути все, що дали, абикуди, аби тільки гроші не піднялися в держбюджет. Цим керуємося і в процесі використання залучених коштів на відновлення. А цьогоріч з різних фондів та за різними програми нам вдалося залучити 1,5 млрд гривень. Також мова йшла про розмінування, підготовку укриттів у закладах освіти, реалізацію різних державних програм, зокрема з безбар’єрності та ментального здоров’я.

Інше болюче питання — відновлення. Більшість руйнувань — житло.

Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Чернігівської обласної військової адміністрації

Q гороскоп з 8 по 14 січня ОВЕН. Вам не доведеться перенапружуватися на роботi — допоможуть не тiльки колеги, але й керiвництво. Але можуть виникнути конфлiкти вдома — ви занадто багато часу проводите на роботi.

чому не знатимете вiдмови. Доля обiцяє велику суму грошей на початку тижня. Приємна новина в серединi тижня дасть можливiсть вихiднi провести з друзями i коханими.

СТРIЛЕЦЬ. У вашому життi з’явиться декiлька нових справ. Зможете навчитися чомусь новому. Для нових фiнансових проєктiв пiдiйде середина тижня. Особистi ж вiдносини укрiплюйте постiйно!

ТIЛЕЦЬ. Вам потрiбно проявити себе i як висококласний фахiвець, i як гнучка людина. Кiнець тижня дуже напружений в емоцiйному вiдношеннi — близька людина потребуватиме допомоги, а допомогти ви не зможете.

ДIВА. Енергiя б’є ключем, ви готовi гори перевернути. Не дуже напружуйтеся вдома, не стомлюйте своїм ентузiазмом i шефа на роботi. Матерiальне становище на високому рiвнi.

КОЗЕРIГ. Усе не так добре, як хотiлося б. На роботi нервова обстановка. На вас звалять непосильний вантаж вiдповiдальностi. Сiм’я зажадає пiдвищеної уваги, а дiти — турботи.

БЛИЗНЮКИ. Для вас досить важко робити, що захочете, активно ухвалювати рiшення, швидко мiняти їх — вiд цього доведеться вiдмовитися. Фiнанси достатнi.

ТЕРЕЗИ. Смiливо затiвайте новi проєкти, висувайте iдеї перед начальством i спонсорами. Кiнець тижня хороший для важливих зустрiчей, зокрема особистих.

РАК. Нехай це поламає робочi плани, але вам доведеться провести частину тижня з рiдними. Сварка з близькими може позбавити впливових покровителiв i зiпсувати кар’єру. ЛЕВ. Усi справи вдаватимуться, нi в

СКОРПIОН. Ваше життя якiсно змiнюється — з погляду фiнансiв, соцiального статусу — вiрогiдний рiзкий кар’єрний злiт. В особистому життi неспокiйно. Якщо рiднi просять вашої уваги — це крик про допомогу.

ВОДОЛIЙ. Дуже активний, творчий перiод — це не пов’язано з роботою. Хтось змiнить обстановку в будинку, хтось захопиться улюбленим хобi. Деякi спробують змiнити особисте життя на краще.

Реєстраційне свідоцтво ЧГ №314 від 18 листопада 2004 р.

Засновник: трудовий колектив Товариства з обмеженою відповідальністю “Редакція газети “Чернігівський вісник”. Видавець: ТОВ “Редакція газети “Чернігівський вісник”. Головний редактор С.П. Народенко Відповідальний за випуск номера С.П. Народенко

РИБИ. Спробуйте зробити рiшучий крок в особистому житті. Вихiднi можуть показати вашi ж вади. Те ж може вiдбутися i з роботою. Але оптимiзм допоможе зберегти вiдчуття гiдностi.

НАША АДРЕСА: 14000, Чернігів, вул. Преображенська, 12, 1-й поверх. Телефони: 675-186 (редактор), 675-188, 675-189, 675-522 (кореспонденти), Тираж 30036 093-42-89-990 (бухгалтерія), 675-187 (відділ реклами). Електронна пошта: vistnik_777@i.ua

НАШІ РЕКВІЗИТИ: ТОВ “Редакція газети “Чернігівський вісник” р/р UA2338080500000000 26000115829; АТ “Райффайзен Банк “Аваль” м. Київ; МФО 380805; код 31188511.

Зам.8201 Індекс 61062

Рукописи і фотознімки, надіслані до редакції, не рецензуються і не повертаються. Приймаємо рекламу та оголошення від підприємств, установ, організацій, комерційних структур та приватних осіб. За достовірність фактів відповідальність несуть рекламодавець і автор публікації. Проплачені матеріали в газеті позначаються знаком «реклама», «трибуна», «імідж», «добра справа», «актуально». Люди добрі! Ретельно зважуйте, чи варто брати гроші у фірм, що пропонують ну дуже гарні умови. Уважно читайте договори. Не вляпайтесь! Редакція «Вісника Ч».

Газета набрана і зверстана в комп’ютерному центрі редакції, віддрукована ВАТ "Десна".


Turn static files into dynamic content formats.

Create a flipbook
Issuu converts static files into: digital portfolios, online yearbooks, online catalogs, digital photo albums and more. Sign up and create your flipbook.