Q і у війну — не розкисаємо! — Пам’ятаєш, ти мені на зиму порадив вікна заклеїти? — Ùо, тепер тепло? — Тепер темно!
Тираж 26598 19 жовтня 2023 року. ¹42/1943 Обласна газета. Виходить щочетверга.
Приїхала з Німеччини в брюках, а на голові — берет з ïиïликоì. Для села в 1945 році це була дивина стор. 6
Q ракета влучила
Навчаються дистанційно. Або в укритті п р и к о р д о н н я Уже другий навчальний рік школярі Новгород-Сіверського вимушені вчитися вдома чи в розбитих навчальних закладах. У ніч на 12 травня 2022 року ракети рашистів влучили в школу та гімназію. Від уламків та вибухової хвилі постраждали адміністративні будівлі та приватні будинки поблизу. — У нас змішане навчання: частина займається в гімназії, частина — онлайн, — розповів Олександр ПШЕНИЧНИЙ, директор гімназії імені Ушинського. — Уламками нас теж зачепило. Постраждав навчальний корпус, їдальня, майстерня. Капітального відновлення не було. Ремонти робили власними силами. Школа №2 розташована на околиці міста, зруйнований спортзал. — У школі 195 учнів. З них п’ятеро за кордоном. У кожному класі — одна паралель. Старі приміщення, які вціліли після ракетного обстрілу, відремонтували. Усі 11 класів там вміщаються для очного навчання. Усі навчаються дистанційно, бо немає укриття, — каже Тамара ПЛОТНІКОВА, директорка Новгород-Сіверської ЗОШ ¹2. — Обстежили всі можливі будівлі в радіусі до 500 метрів, немає таких, які прийняли б наших учнів під час тривоги. Лише установа виконання покарань . Але дітей туди не поведемо. Ми дуже боялися втратити наших учнів. Першокласників у цьому році 13. Випускників дев’ятих класів маємо 29, одинадцятикласників — 15. Розійдуться діти — втратимо колектив, школу. Тому стараємось. У вересні та на початку жовтня проводили уроки на свіжому повітрі, ходили на екскурсії, гуляти на стадіон. У ті місця, де поблизу є укриття, — уточнює Тамара Петрівна. — А ще батьки першокласників домовилися з керівництвом комунальної установи міста і тричі на тиждень, в укритті, вчителі проводять там усі уроки. Навчити Q анекдот у тему: ася з онуÁабуся два тижні грал дистанційно читати і писати першокласників я украй важко. Вчителька Олена Банна збирала ком у школу. Äо кінця другого тижн о трьох-чотирьох дітлахів на кутку і пояснювала вона дізналася, що робить за ньог . ання завд матеріал. домашнє — На місці школи ¹2 рік тому планували будувати школу за 220 мільйонів гривень. Як зараз справи в цьому напрямку? — Проєктно-кошторисну документацію ще не виготовили. Поки не закінчаться бойові дії, будувати ніхто не обіцяє. Спонсори не готові вкладати свої кошти. Ми близько до кордону. *** — У громаді 1781 школяр, — розповіла Тетяна КОВАЛЬЧУК, начальник відділу освіти, молоді та спорту Новгород-Сіверської міської ради.
Ольга САМСОНЕНКО
ªвгенія Шолох. Фото Тамари КРАВЧЕНКО
Несприятливі дні: 23-26 жовтня.
2
Різне, реклама
19.10.2023
ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПРИЙОМ ПРОВОДИТЬ
СВІТЛАНА (у Чернігові з 2000 року)
Після проведеної Світланою роботи у мене з’явився прибуток у бізнесі. Вона поставила мені захист від заздрісників. Ношу її амулет. Він допомагає мені у житті, оберігає від розорення. Порятунок мого бізнесу — справа рук Світлани.
Тетяна
Світлана врятувала від могили мого сина, який захоплювався спиртним. Я вдячна за диво, яке вона зробила, позбавивши його цієї згубної звички. Юра знову здоровий і щасливий. Його прийняла у сім’ю дружина, сина знову поважають у трудовому колективі. Я раніше не могла повірити, що лише одне відвідування Світлани дасть такий результат.
Зіберова Ніна Іванівна
Після розлучення стала самотньою, нікому не потрібною. Звернулася за допомогою до Світлани, щоб знову бути у парі. Вона зняла з мене «віночок безшлюбності», поставила захист від впливу колишньої свекрухи. Зараз я знову одружена з чоловіком, який мене дуже любить і поважає.
Ольга
Місяць тому була на прийомі у Світлани. Просила врятувати сім’ю сина від розлучення і впливу коханки. Світлана не розчарувала. І вже незабаром у їхній сім’ї усе стало на свої місця. Невістка розповіла мені, що син зізнався у зраді і дав слово, що це ніколи більше не повториться. Невістка простила його, і зараз вони живуть душа в душу.
Гаврилюк Т. П.
Світлана заговорила мені талісман і провела обряд, після якого я розрахувався з боргами. Тепер я нікому не винен. Дякую тобі, Світлано.
Леонід Іванович
Ñвітлана працþє згідно зі ст. 42, 43 Господарсüкого кодексу Óкра¿ни. Реєстраційне свідоцтво №522556
Індивідуальний прийом за адресами: Чернігів — 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31 жовтня (вул. Текстильників, 7, вхід з двору, 2 поверх). Новгород-Сіверський — 2, 3, 4, 5 листопада (будинок культури, вул. Майстренка, 4).
Ïрийоì за попередніì записоì за телеôоноì 093-859-70-98 (з 17 до 18.00).
ßК ЗБЕРЕГТИ ТЕПЛО У СТОПАХ?
Мене звати Олена, 57 років. Хочу подякувати за дуже гарні шкарпетки, які я купила за номером, перевіреним моїми знайомими, де є тільки оригінали цієї продукції, розроблені тибецькими лікарями. Я теж собі замовила. Ці шкарпетки Huashen розганяють кров по нозі і зігрівають. Одна пара — не 1100, а всього 550 грн. Акція до 19.11.23. Даю вам номер, де я замовляла і багато знайомих. Усі дуже задоволені. Тел.096-028-62-53. Бережіть себе і близьких.
Q від душі
прикордоння
Петро Васюта віддав свою робочу «Газель» військовим 70-річний Петро Васюта родом зі Спаського Сосницької ТГ віддав свою «Газель», помічницю по господарству, військовим. Машина працює на бензині та газі пропані. А в Сосниці та Мені газової заправки немає. Тепер буде служити хлопцям на Чернігівщині. В інтернеті продають «Газелі» від двох тисяч доларів! — Років 40, а то і більше живе в Києві, на Троєщині, — каже про брата Петра 65-річний Іван ВАСЮТА. — У селі залишилася батьківська хата. Буває тут частенько. Улітку живе постійно. І «Газелька» у брата старенька, але відремонтована, на ходу. Усюди поварена, з новим двигуном, новий акумулятор до неї віддали. Минулого року брат купив нову резину. То дрова перевезти, то картоплю. Зовні схожа, як колись були «швидкі». Для вантажоперевезень. — Чим тепер буде дрова, картоплю возити?
Q допомогли
15 726 гривень за один вечір(!) зібрали односельці на операцію семирічному Станіславу Савці з Іржавця на Ічнянщині Гроші потрібні на придбання гнучких титанових внутрішньокісткових стрижнів. Ними лікарі скріплять зламану ногу. — Ми в лікарні, готуємося до операції, — сказала 16 жовтня Анна САВКА, мати Станіслава. — Нога зламана в районі коліна. Зламав Стас її вдома. Операція безплатна, але стрижні треба купувати. Самі, без односельців, не справилися б. — У разі застосування старої схеми лікування (скелетне витяжіння, коли треба кілька тижнів лежати, не встаючи) можливе пошкодження зони росту, вона біля коліна. Це загрожує в подальшому уповільненням розвитку кінцівки, — пояснює Сергій СИРОТА, іржавецький староста. Він має медичну освіту. — На ранок 16 жовтня на картці було 17 тисяч 21 гривня. Купили, як і збиралися, за 14 200 дві титанові пластини (стрижні). Сьогодні по селу ще збирали гроші — майже 10 тисяч гривень. Надлишок коштів після операції використаємо на реабілітаційне лікування, а воно триватиме до пів року. На допомогу по харчуванню. Сім’я слабенька, батьки ніде не працюють. Дитинка погано їла. Кальцію мало в кістках. Тому, певно, і зламав ногу. Найголовніше, що в хлопчика тепер є всі шанси вилікуватися, зміцніти.
Тамара КРАВЧЕНКО
3
Новини
19.10.2023
— А в них ще одна машина є. Теж схожа на «Газель», тільки нова, з будкою. Раніше в Мені була заправка, де можна було «задути» пропан. Зараз аж у Березну треба їхати або в Короп (і туди, і туди від Сосниці більше 50 кілометрів). «Газель» стоїть без діла. Можна їздити і на бензині, але він дорогий. Та і дві машини, кажуть, уже не потягнуть. Пенсіонери. Разом з дружиною вирішили: ніж продавати, краще зробити добру справу. Хлопцям вона точно пригодиться. — До кого «Газель» поїхала? — Передали нашому старості громади. Її треба подивитися, можливо, щось «підлатати», переоформити документи і передати військовій частині. — У гарячі точки? — Ми також на кордоні і в нас теж кожен день гаряче. Тому буде їздити по нашій області.
Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото з інтернету
Q не кум!
Петро Васюта
Нового керівника поліції представили в п’ятницю, 13-го
Іван Іщенко (зліва), Володимир Нідзельський
У п’ятницю, 13 жовтня, Андрій Нєбитов, заступник голови Нацполіції, представив особовому складу нового керівника Головного управління Нацполіції Чернігівської області полковника 39-річного Івана Іщенка. До цього він очолював поліцію Вінничини. Службу знає от і до: Іщенко починав оперуповноваженим, був начальником райвідділів на Одещині. Піднявся до заступника начальника главку. У Харківському університеті внутрішніх справ захистив дисертацію, кандидат юридичних наук. Одружений, має двох синів. — Кажуть, ваш кум сам міністр внутрішніх справ Клименко, тому вас забирають на підвищення в Київ, — зателефонувала Нідзельському. — Неправда, що кум. Я надалі служитиму в центральному апараті Нацполіції, — відповів телефоном 43-річний Володимир НІДЗЕЛЬСЬКИЙ. Володимир Олександрович запам’ятався тим, що за кілька років керівництва поліцією області не провів жодної пресконференції. Проте завжди брав слухавку, коли телефонувала йому на мобільний.
Валентина ОСТЕРСЬКА. Фото з інтернету
Q вродило добре
Продавати врожай не спішать, бо ціна дешевша собівартості Аграрії області зібрали більше половини засіяних полів. Кажуть, урожай у цьому році хороший. Але ціни ще не склали. І минулорічні запаси продавати не спішать. — Ріпак, пшениця, соняшник, кукурудза, гречка — усе вродило, — каже Сергій ЧУБОВСЬКИЙ, керівник фермерського господарства «Козацьке», що на Бобровиччині, голова обласної організації «Аграрний союз України». — Але нормальної ціни немає на жодну із культур. На сьогоднішній день кукурудза коштує 3200-3300 гривень за тонну. Не вкладаємося в собівартість. Думаю, через високу врожайність будемо підтягатися до нуля. Надія на те, що зерновий коридор запрацює, і наше зерно попливе за кордон або поїде в Європу. Продовольча пшениця
на внутрішньому ринку крутиться на рівні 3,5-4 тисячі гривень за тонну. Але продати її важко. — Кажете, за собівартістю хоча б вийти в нуль. Яка ціна повинна бути? — Сьогодні називати конкретну суму ранувато. Бо ще збираємо. І не знаємо, яка погода буде далі. Маємо 10 тонн кукурудзи з гектара, тобто 32 тисячі гривень. А прямі затрати на гектар зараз наближаються до 30 тисяч гривень, — рахує Чубовський. — У цю суму входить насіння, мінеральні добрива, орендна плата, засоби захисту. Не рахуємо сушіння і збирання. Аби вийти в нуль, ціна кукурудзи повинна бути десь чотири тисячі за тонну. Бо цей рік працювали в режимі економії. Лишніх добрив не кидали. Бо ні за що було купити.
Q зима на носі
— Минулорічний урожай лишився? — У нас є, відсотків 15-20. Після закінчення зернової угоди ціна почала падати і продавати перестали. — Ціна на добрива впала, це радує. — Закуповуємо їх по мірі необхідності. Сіяли озимі — закупили. Ціна на добрива різна, залежно від складу. Від 32 до 40 тисяч гривень за тонну. Якщо говорити про селітру, сьогодні коштує десь 19-20 тисяч гривень. Дешевше, ніж було на початку року. Але можливості купити поки немає. *** Загалом зернових та зернобобових культур зібрано понад 1,4 мільйона тонн з площі 313,6 тисячі гектар.
Юлія СЕМЕНЕЦЬ
Q добровольці є?
550 гривень за куб У Хоробичах створюють пожежну соснових дров — на верхньому складі, 900 — на нижньому команду можна по інтернету (наприклад, скориставшись додатком Дрова для населення на Чернігівщині реалізують усі філії державного підприємства «Ліси України», «Приват24») або терміналом на місці. повідомляє Північний лісовий офіс. Кожна людина може замовити 15 кубометрів на рік. Зв’язатись з філіями — 20 чи 25 не можна? — телефоную в городнянський лісгосп. можна за телефонами: — Існують обмеження — 15, — пояснює Максим «Городнянське лісове господарство» ЛЕВКОВИЧ, лісничий філії «Городнянське лісове +380671594581, господарство» ДП «Ліси України». — 15 кубометрів не на дім, а на людину. Якщо в будинку живе сім’я з чотирьох «Чернігівське лісове господарство» чоловік, це 60 кубометрів. Повинно вистачити. Обме+380674616254, ження потрібні для уникнення можливих маніпуляцій. «Ніжинське лісове господарство» Щоб ніхто не міг купити, наприклад, 1000 кубометрів і перепродати дорожче. +380674624703, Вартість сосни паливної в нас 550 гривень за кубо«Корюківське лісове господарство» метр, — продовжує. — Берези — 600. Дерева м’яких +380663438830, порід — липа, тополя, осика — 520. Тверді породи — дуб, ясен — 750 за куб. Це ціни на дрова в лісі, на, «Новгород-Сіверське лісове господартак званому, верхньому складі. У лісгоспі, на нижньому ство» +380975290972. складі, ціна буде вища, бо вже витрачені кошти на *** перевезення. Хто не хоче мати справу з лісгоспами, домовляються На нижньому складі сосна — 900 гривень, середньонапряму з постачальниками-приватниками. Наприклад, тверда порода (береза) — 1000 гривень, у село Галицю на Ніжинщині дрова прим’яка — 870, тверда — 1100. возять з Ічні, це за 33 кілометри від села. Колоті дрова дорожчі. Їх можна Q приказка в тему: Продам дві зими за Машина рубаних дров — великий «газон», придбати на нижньому складі нашого лісгоспу в Добрянці на Ріпкинщині. одне літо. Та ніхто не купує. п’ять-шість кубометрів — сім-вісім-дев’ять Черги немає. Сосна — 1400 за куб, тисяч гривень, ціна залежить від породи. береза — 1600, тверді породи — 1800. Вільха — сім тисяч за машину. Дуб — 9-10 При купівлі дров у лісгоспах треба тисяч гривень. Пиляні, рубані, з доставкою. мати паспорт та ідентифікаційний номер. Оплатити Тамара КРАВЧЕНКО
Городнянська територіальна громада шукає чоловіків. На роботу в новостворену пожежну команду з базуванням у селі Хоробичі. Обов’язкова умова — водійське посвідчення категорії «С» і готовність пройти профільне навчання. — Плануємо створити місцеву пожежну команду, — пояснює Олег АСКЕРОВ, головний бухгалтер відділу житлово-комунального господарства Городнянської міської ради. — Раніше в кожному районі (має на увазі старі райони) було відділення ДСНС. Після децентралізації наша пожежна частина обслуговує ще і Тупичівську ТГ. Буває, пожежники фізично не встигають виїхати одночасно на декілька викликів. Тому у віддаленому селі вирішили створити місцеву команду. Приміщення є, машина теж, не нова, але після ремонту. Закуповуємо інвентар. — Зарплата яка? — Структура буде не державна, не від ДСНС. Заробітну плату будемо нараховувати з бюджету громади. Менше мінімалки точно не буде. Поки що шукаємо водіїв. Для укомплектування штату потрібно четверо. Чергуватимуть доба через три. Виїжджатимуть на виклики. — Гасити хто буде? — Скоріш за все, пожежники поки що працюватимуть на добровільних засадах. Зараз громади практикують створення таких частин, де чоловіки працюють на постійному місці роботи, а у вільний час допомагають пожежним частинам. З часом, можливо, розширимо це все до повноцінної частини, від 12 до 16 людей. Тоді будемо думати про постійні місця роботи. — Бажаючі є? — Сьогодні (говоримо 16 жовтня) вже зверталося вісім чоловік. Запитують, що і як. — А добровольці? — Поки що ні. Спочатку підготуємо базу, а потім уже і добровольців шукатимемо.
прикордоння
Юлія СЕМЕНЕЦЬ
4
Суспільство
19.10.2023
Посмертні державні нагороди передали сім’ям полеглих захисників Q офіційно
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі орденами Богдана Хмельницького ІІІ ст. та «За мужність» ІІІ ст., медаллю «Захиснику Вітчизни» посмертно нагороджено 37 військовослужбовців з Чернігівщини. Нагороди родинам полеглих Героїв передав минулої п’ятниці В’ячеслав ЧАУС, начальник Чернігівської ОВА. — З кожною зустріччю все важче підібрати слова. На жаль, вона не остання. Тому зараз маємо всі сили спрямувати на Перемогу, щоб зберегти життя наших хлопців та дівчат, які захищають Україну. Щоб та непомірна ціна, яку ми сплачуємо за наше майбутнє, була якомога меншою. Ми маємо перемогти рішуче, впевнено, щоб ні в кого не було бажання прийти знову на нашу землю. Мої щирі співчуття близьким та родичам Героїв! — звернувся В’ячеслав Чаус до родин. — Хлопці й дівчата, які віддали найдорожче — своє життя, це величезна втрата для кожного з нас та всієї України. Бо той маленький всесвіт, який вони представляли, на жаль, не зможе існувати. Я вірю, що кожен з них зараз на небі продовжує нас захищати. Як би важко не було, ви повинні віднайти сили
жити далі, — сказав отець Антоній, головний капелан ОК «Північ». Указами Президента України нагороджено: орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно) ПОКІДЬКА Павла Михайловича, старшого лейтенанта; орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно): ВОЛІКОВА Олександра Вікторовича, старшого солдата; ГЕРАЩЕНКА Миколу Миколайовича, солдата; КААДЗЕ Георгія Паатовича, солдата; КЛАНОВЦЯ Ігоря Олександровича, солдата; КОЛЕСНИКА Павла Сергійовича, сержанта; КОРОБЕЙНИКА Сергія Олексійовича, молодшого сержанта; КОСТЮКА Дмитра Олександровича, солдата; КОСТЮКА Олександра Михайловича, солдата; КРИСТУПАСА Олександра Вітавтасовича, солдата; КУЛІНІЧА Дмитра Валерійовича, солдата; ЛИТВИНЕНКА Дениса Володимировича, солдата; ЛИХУТУ Юрія Дмитровича, солдата; МАКАРЕВИЧА Віктора Олеговича, солдата;
МАРТИНОВА Олега Михайловича, солдата; МИНКУ Олександра Івановича, солдата; НАУМЕНКА Костянтина Вікторовича, старшого солдата; ОЛІЙНИКА Віталія Васильовича, солдата; ОСОБЛИВЦЯ Станіслава Анатолійовича, сержанта; ПАВЛУЩЕНКА Сергія Юрійовича, молодшого сержанта; ПИЛЬНИКА Юрія Анатолійовича, старшого солдата; ПІНЧУКА В’ячеслава Олександровича, солдата; ПЕТІНА Богдана Володимировича, солдата; ПОЗДНЯКОВА Сергія Тарасовича, молодшого сержанта; ПРИЙМАКА Олександра Сергійовича, солдата; РАДЧЕНКА Павла Миколайовича, старшого солдата; РОГОВОГО Юрія Федоровича, солдата; РОЛІКА Віктора Вікторовича, солдата; СЕМИРОЗУМА Руслана Володимировича, сержанта; СМЕЦЬКОГО Ярослава Олександровича, солдата;
СУКАЧА Олександра Миколайовича, солдата; СУПРУНА Феодосія Петровича, солдата; СУСЛЕННИКОВА Володимира Юрійовича, солдата; ТІТОВИЧА Владислава Петровича, солдата; ФЕРАРА Олексія Олександровича, солдата; ХРОМЕЄВА Сергія Валентиновича, солдата; медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно) ЗЕЛЕНКОВА Євгенія Миколайовича, штабсержанта.
Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Чернігівської обласної військової адміністрації
Q попрощалися
Загинули на донецькому, запорізькому та інших напрямках У селі Деснянка під Черніговом попрощалися з солдатом 35-річним Олександром Ткаченком. Олександр народився в Чернігові. Закінчив школу №21, далі пройшов курси на бармена-офіціанта. Працював за фахом. З 2010 по 2015 роки був охоронцем у ТОВ «Асканія-Флора». Після початку повномасштабної війни пішов у місцеву тероборону. Згодом потрапив на передову. Загинув 6 жовтня 2023 року на Донеччині. *** Останнім земним шляхом провели солдата 23-річного Миколу Сапуна. Він народився в селі Шестовиця Чернігівського району. Проживав у селищі Михайло-Коцюбинське. Після початку повномасштабного вторгненя пішов у ЗСУ. Служив навідником кулеметного відділення. Загинув 4 жовтня на Донеччині. Відспівували військового в Катерининській церкві Чернігова, поховали в селищі Михайло-Коцюбинське. *** Навіки повернувся додому сержант 42-річний Руслан Висоцький з селища Березна на Менщині. Був командиром механізованого відділення. Загинув 1 жовтня на західних околицях Бахмута. Попрощалися з військовим у Чернігові в Катерининській церкві, поховали в Березні. *** Горе прийшло в родину старшого солдата 42-річного Олександра Васильченка, уродженця села Красний Колядин Талалаївської громади. Служив механіком-водієм. Із 26 червня цього року був механіком-водієм батареї самохідного артилерійського дивізіону. 30 вересня поблизу Галицинівки Покровського району Донецької області отримав численні травми та опіки. Його життя рятували спочатку в госпіталі Дніпра, потім перевезли до київської лікарні. На жаль, дива не сталося, 9 жовтня серце воїна зупинилося. Попрощалися та поховали військового на кладовищі рідного села. *** Загинув молодший сержант
30-річний Олександр Власенко , у р од ж е н е ц ь с ел а К и ї н ка Чернігівського району. Виріс у Бобровиці. Закінчив київський ел е к т р о м еха н і ч н и й тех н і ку м . Працював старшим механіком залізничної станції Дарниця в АТ «Укрзалізниця», потім — у торгівельній мережі магазинів «Епіцентр». 28 квітня 2022 року пішов добровольцем. Загинув 24 червня 2022 року в районі Потьомкиного Бериславського району Херсонської області. Удома на нього чекали дружина, син, батьки і брат. Попрощалися із захисником 12 жовтня на центральній площі Бобровиці. Після мітингу-реквієму траурна процесія вирушила на міське кладовище «Якушкове». *** 8 жовтня, боронячи батьківщину на донецькому напрямку, віддав життя 40-річний Сергій Шматок, житель села Любечанинів Остерської громади. Сергій захищав Україну з 2015 року в 1-й танковій бригаді. Після працював у сільгосппідприємстві «Колос». З перших днів повномасштабного вторгнення став у ряди територіальної оборони. Згодом вступив у ЗСУ. Отримав нагрудний знак Головнокомандувача Збройних сил України «За взірцевість у військовій службі». Служив командиром протитанкового відділення. *** Схилили голови в скорботі рідні 38-річного Максима Шуриги з села Леньків на Новгород-Сіверщині. Максим був мобілізований до війська з Одеси. Служив у штурмовому взводі 56-ї бригади помічником гранатометника. Загинув 22 вересня поблизу Григорівки Донецькій області. *** 11 жовтня попрощалися з 42-річним Володимиром Реутом. Він народився в Бобровиці. Закінчив бориспільське профтехучилище, отримав спеціальність електрозварювальника, автослюсаря. Торік 19 вересня був мобілізований. Служив стрільцем десантно-штурмової роти. Його серце зупинилося 7 жовтня. Проводжали живим коридором,
встеленим квітами. Опускали домовину на вічний спокій під гімн України і прощальні залпи. *** Уже ніколи не обнімуть найрідніші старшого солдата 35-річного Олександра Барабаша. Він народився в селі Охрамієвичі Корюківського району. Після школи вивчився на радіомеханіка. Працював на будівництві в Україні та за кордоном. У березні цього року його мобілізували. Служив старшим помічником механіка-водія розвідувального відділення. Загинув 30 вересня на Донеччині. *** Він пішки з села прийшов у військкомат 15 березня 2022 року. Це про Володимира Крилача з села Макарівка на Бобровиччині. У мирному житті був водієм-механізатором. А на війні служив інспектором прикордонної служби. До свого 55-річчя не дожив 25 днів. Смерть забрала Володимира в селі Улакли Волноваського району Донецької області. Двоє його синів боронять Україну в підрозділах МВС. Поховали захисника з військовими почестями. *** У Мені оплакували солдата 48-річного Станіслава Корнієнка. Останні роки працював у КП «Менакомунпослуга» доглядачем кладовищ. До лав оборонців долучився в серпні 2022 року, був навідником кулеметного взводу. 23 лютого під час виконання бойового завдання на Донеччині п і д р о зд і л С та н і сл а в а вт р ат и в з ним зв’язок. З того часу воїна вважали зниклим безвісти. 9 жовтня надійшла звістка про загибель Станіслава в бою. *** Небесне військо поповнив солдат 51-річний Олександр Нагорний з селища Холми Корюківського району. За спеціальністю він був малярем, монтажником залізобетонних конструкцій. Працював трактористом у місцевому сільгосппідприємстві. Мобілізували в квітні. Служив навідником мотопіхотного відділення. Загинув 6 жовтня на Донеччині.
Валентина ОСТЕРСЬКА
15 жовтня Менщина попрощалася з 47-річним Миколою Чухном. Народився в селі Слобідка, жив у Покровському. Мав власне господарство, у якому до війни й порядкував разом із дружиною. Призваний за мобілізацією 19 липня 2023 року. Служив стрільцем. Загинув 11 жовтня поблизу села Міньківка Бахмутського району Донецької області. Поховали героя на сільському цвинтарі з військовими почестями. *** 10 жовтня 2023 року раптово зупинилося серце 52-річного Сергія Юнака з Бахмача. Захисник перебував у відпустці за станом здоров’я, після важкого поранення. Закінчив місцеву школу, потім — строкова служба в армії. Згодом працював охоронцем у Києві. 5 травня 2022 року був мобілізований до ЗСУ. Воював навідником механізованого відділення механізованого взводу військової частини А4123 (у складі 67-ї окремої механізованої бригади). *** 36-річний Богдан Гречаний, солдат, з Прилук. Навчався в школі №2. Після вступив до Чернігівського педагогічного інституту на спеціальність «Фізичне виховання». У ранньому віці втратив матір. Після одруження проживав у Києві. На початку повномасштабного вторгнення став на захист батьківщини. Проходив службу на посаді стрільця-снайпера механізованого відділення одного з підрозділів військової частини А4053. Загинув на харківському напрямку 9 жовтня 2023 року. Попрощалися з воїном та поховали його на кладовищі в Прилуках. *** 46-річний Олександр Крепс, солдат, родом з села Жукля Холминської громади Корюківського району. З матір’ю виїхали на Сумщину, де він закінчив дев’ять класів Березівської ЗОШ у Глухівському районі. Продовжив навчання в Глухівському ПТУ, здобув фах електрика-майстра холодильного обладнання і тракториста. У 1999 році з родиною повернувся до рідного села Жукля. Тут одружився і виховав двох синів. У Жуклі працював вальщиком лісу. Останнім часом працював у корюківському РЕМі електриком. Професійно займався гирьовим спортом, мав звання майстра спорту. У травні цього року став на захист України на посаді гранатометника одного з підрозділів військової частини А0224. Загинув у бою 9 жовтня 2023 року на Донеччині. Поховали бійця на кладовищі в Холмах. *** 33-річний Олександр Михайленко з Корюківки. Навчався в місцевій школі №1. У Києві здобув вищу освіту за фахом спеціаліста з електричних систем. Закінчив у 2013 році Національний університет харчових технологій. Проходив строкову військову службу з 2015 по 2016 роки. Останнє місце роботи — інженер-електрик у КП «Благоустрій» Корюківської міської ради. Добровольцем пішов захищати батьківщину. Проходив військову службу в одному з підрозділів військової частини А1815 на посаді гранатометника стрілецького відділення. Загинув 2 жовтня 2023 року на Донеччині. Поховали 14 жовтня на кладовищі в Корюківці. Залишились батьки, брат та сестра. *** 56-річний Володимир Лисечко, головний сержант, сапер-радіотелефоніст 1-го інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини А7085, загинув 12 жовтня біля села Нововодяне Луганської області. Герой родом з Бахмаччини. Володимир Лисечко закінчив стрільницьку школу. Потім — строкова служба в армії. Після повернення працював у будівельній бригаді в місцевому сільгосппідприємстві. Згодом займався приватними будівельними роботами. Був мобілізований до ЗСУ 15 червня 2023 року.
Ольга САМСОНЕНКО
19.10.2023
Q долайкалась
Кримінал
5
Проситься, не хоче в тюрму
60-річна Домніка Кіреєва, прилучанка, уродженка Молдови, подала до апеляційного суду, бо не хоче в тюрму. Розгляд призначено на кінець листопада. Прилуцький міськрайонний суд присудив їй п’ять років ув’язнення. Інкримінували частини 2 і 3 статті 436-2 Кримінального кодексу (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, глорифікацію (прославляння) її учасників). Також суд постановив конфіскувати в дохід держави мобільний телефон «ZTE» та ноутбук марки «HP», якими користувалася. І сплатити 18122 гривні на залучення експертів. Вони досліджували відео і писанину з її сторінки в соціальній мережі «Однокласники». У квітні-травні 2022 року на сторінці
Кіреєвої з’явилося відео і допис, у яких схвалювалося вторгнення рашистів, окупація українських земель і дії терористів «днр». За алгоритмом соцмережі, усі «залайкані» дописи автоматично розміщуються на сторінці користувача. Тож, як тільки Домніка поставила вподобайку, вони з’явилися на її сторінці і в стрічці новин. Усі її друзі (у списку 178 осіб) побачили ці матеріали. На суді обвинувачена вину визнала. Розкаялася та просила суворо не карати. Пояснила, що під впливом політичних шоу не відразу зрозуміла про вчинення злочину. Наразі перебуває на боці України. Їй загрожувало від п’яти до восьми років тюрми. Зважаючи на вік та каяття, суд дав пенсіонерці мінімальне, але реальне покарання. Кіреєва не просто так потрапила в поле
зору правоохоронців. Раніше підписувала онлайн-петиції до президента України. В одній з них пропонувалося добиватися від США компенсацій за нібито створення і поширення коронавірусу, а також вимагати закриття влаштованих у світі біолабораторій, особливо на території України. В іншій главу держави закликали добровільно подати у відставку. Також у 2020 році її судили за ч. 2 статті 109 Кримінального кодексу (публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій). Домніка ті заклики не писала власноручно. Їй світило до трьох років позбавлення волі. Тоді Кіреєва вину визнала частково. Розповіла, що в «Однокласниках» розміщувала власні фо-
Вбивця хоче на волю, прокурор просить десять років ув’язнення Q спеціально чи випадково?
Відразу три скарги по одній справі надійшли до Чернігівського апеляційного суду. Захисник засудженого 59-річного Петра Дуброви (сидить у СІЗО) просить змінити вирок Куликівського районного суду — чотири роки позбавлення волі за вбивство з необережності (стаття 119 Кримінального кодексу) — та пом’якшити покарання і звільнити від його відбування з іспитовим строком. Також зменшити розмір присудженої моральної шкоди (450 тисяч гривень) на користь доньки вбитого 54-річного Володимира Чоботка. Про це вбивство «Вісник Ч» писав торік. Представник дочки загиблого просить скасувати вирок першої інстанції та ухвалити новий — 15 років тюрми за статтею 115 Кримінального кодексу (умисне вбивство) — і задовольнити цивільний позов потерпілої в повному обсязі — пів мільйона гривень. Не погоджуючись з попереднім рішенням суду, прокурор також вимагає скасувати м’який вирок і ув’язнити Дуброву на десять років. Обидва чоловіки родом із Грабівки на Куликівщині. Виросли по сусідству. Петро — афганець, інвалід третьої групи. Має дружину і дочку, які живуть у Чернігові. Уже давно мешкав у батьківській хаті в селі. Володимир з дружиною і дочкою жив у Чернігові. Часто навідувався до матері. Торік у жовтні її не стало. Чоботок приїхав
на сороковини і лишився. За версією Дуброви, Чоботок 12 грудня надвечір зайшов пом’янути матір. Приходив уранці, допомагав переставляти меблі. Тоді під диваном знайшли рушницю 16 калібру моделі «ЗК», яку, як вважає, залишили військові, які проживали в хаті під час бойових дій. Тоді її не роздивлялися. Увечері випивали. Володимир попросив показати рушницю. У хаті було темно. Коли приніс рушницю, Чоботок різко смикнув рушницю, він втратив рівновагу і впав. Коли падав, палець зіскочив, і пролунав постріл. Кров, сусід упав. Він вискочив з рушницею у веранду, поставив її біля балона, випив стакан горілки. Стало зле, вибіг у двір блювати. Почув, що хтось іде. Зайшов односелець. Вони намагалися викликати поліцію. Не вийшло, пішли до сусідки, щоб подзвонила в «швидку» і поліцію. Усе, що сталося, називає нещасним випадком. Конфліктів між ними не було. І з кваліфікацією «Умисне вбивство» не згоден. Та обвинувачення і рідні вбитого іншої думки. На суді Христина Чоботок, донька загиблого, розповіла, що коли Дуброва нетверезий, то агресивний. Зазначила про якісь списки людей, яких хоче постріляти. Дружина брата загиблого вважає, що люди бояться Дуброву, бо той стріляв собак у Грабівці. У стані сп’яніння носився з нав’язливою ідеєю «всіх вбити», «бо всі гнилі».
Постріл прийшовся в голову. Кров і часточки кісток розлетілися навкруги. Смерть настала від руйнування головного мозку внаслідок вогнепального наскрізного поранення голови з багатоуламковими переломами кісток черепа. Поліцейські знайшли рушницю в колодязі. На запитання, чому вона там опинилася, Дуброва відповів: «Я залишив її у веранді, не знаю. Я рушниці не ховав». На першому допиті Петро говорив, що Володимир потягнув рушницю за ремінь, а на суді стверджував, що за дуло. Знайомий Петра, який того вечора прийшов допомогти йому з електропроводкою, розповів: «Коли зайшов у двір, Петро вийшов з дровника з відром і пояснив, що ходив по дрова. Пішли в хату, а там Володимир лежить. Петро сказав: «Викликай «швидку», тут хтось був». Справа в суд пішла за статтею «Умисне вбивство». Дуброві світило від семи до 15 років тюрми. Проте Куликівський районний суд кваліфікував дії Дуброви, як убивство з необережності. Бо в СІЗО Петра прослуховували, і він проговорився співкамернику, що випадково застрелив односельця, коли той потягнув за рушницю. У протоколі огляду місця події зазначено, що в хаті був порядок, слідів волочіння не виявлено. А знайдена в колодязі рушниця сама по собі не свідчить про умисел на вбивство. Тепер слово за Апеляційним судом.
тографії, рецепти, анекдоти та різні статті. На сайті комуністичної групи знайшла публікацію, яка їй сподобалася, поставила «лайк», а потім поширила її в себе на сторінці. Не передбачала, що може настати кримінальна відповідальність за таке. Намірів щодо закликів до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади не мала. І суд пожалів її, дав рік умовно. Висновків з тієї історії жінка не зробила. Судимість по цьому вироку вже погашена. За другу історію можуть реально посадити, якщо апеляційний суд не пом’якшить покарання. Нині Домніка на волі. Їй не обирали запобіжний захід. P. S. Історія повчальна. Усіх ворогів України виведуть на чисту воду.
Зупиняв «білку»… 20 разів совком по голові Q пиття оцінили в 25 тисяч
Ніжинський міськрайонний суд дав вісім років тюрми 37-річному Олександру Голубєву, носівчанину, за умисне вбивство 49-річного Анатолія Парасюка з Лосинівки Ніжинського району. Труп Анатолія з розбитою головою знайшла сусідка, яка прийшла по воду. Розтин показав, що чоловік помер внаслідок черепно-мозкової травми. Також у нього був перелом носа, синці, крововиливи на голові та обличчі. З’ясувалося, убив мужика син сусіда, Олександр Голубєв. Він приїхав 16 січня з Носівки в Лосинівку гостювати до батька. Голубєв розповів, що на початку місяця йому дали відпустку. Та коли настав час повертатися на службу, зостався вдома, бо в дружини загострилася хвороба. З командиром переговорив, тож відпустку йому неофіційно подовжили. Приїзд до батька вирішив відсвяткувати. Покликав сусіда Парасюка. Коли Анатолій став збиратися додому, Олександр вирішив його провести. Із собою прихопив пляшку горілки й закуску. Бухати продовжили в Парасюка в хаті (той мешкав сам, був тихий і безневинний). Начебто господар запропонував товаришу заночувати, той погодився. За версією Голубєва, уранці 17 січня Анатолій став поводитись неадекватно. Говорив незрозуміло, йому почало щось ввижатися. Певно, схопила «білка». Бо він ні з того ні з сього взяв совок біля груби й кинувся. Голубєв вихопив совка і вдарив ним по обличчю господаря два рази (експерти ж нарахували не менше 20 ударів). Парасюк упав і вдарився потилицею об двері. Він побачив на обличчі кров. Прощупав пульс і став приводити дядька до тями, ляскаючи по обличчю. В якийсь момент той захрипів. Хотів викликати «швидку», та телефон розрядився. Тож пішов до батька. Не думав, що Парасюк помре, бо рани здавалися несмертельними. Для виклику «швидкої» телефону не знайшлося, а от подзвонити дружині, аби прислала за ним таксі, щоб повернутися в Носівку, легко. Саме в Носівці і скрутили Голубєва поліцейські. Удома знайшли гранату. Пояснив, що її дали у військкоматі, як почалася війна. Та, виявилося, збрехав, бо військкомат цього не підтвердив. За висновком судмедексперта, смерть Парасюка настала вночі. Потерпілою у справі про вбивство проходила Лідія Калініченко, сестра покійного. Вона просила компенсувати 48470 гривень, витрачених на поховання та пам’ятник, а також 25 тисяч гривень моральної шкоди. Суд задовольнив цивільний позов. Нині Голубєв у СІЗО. Там буде, доки вирок не вступить у силу.
Справу Савченка, колишнього заступника голови ОДА, ніяк не почнуть розглядати Q зависло
На 30 жовтня в Чернігівському апеляційному суді призначено розгляд скарги прокурора на ухвалу Деснянського районного суду Чернігова про повернення обвинувального акту у справі Олександра Савченка, колишнього заступника голови облдержадміністрації. Його та Романа Кійовського, бізнесмена з Чернівців, підозрюють у замаху на шахрайство. За версією Держбюро розслідувань (ДБР), бізнесмен Кійовський представлявся керівником готелю «Слов’янський», що в Новгороді-Сіверському. За винагороду у 160 тисяч доларів гарантувалась перемога учаснику конкурсу з продажу готелю. А гроші нібито призначалися Савченку, який би мав забезпечити відсутність конкурентів на онлайнаукціоні. Коли обох затримали, це викликало суспільний резонанс. Та ще до того, як кримінальне провадження відправили в суд, спливло багато нестиковок. Зокрема і та, що на час операції силовиків
аукціон уже був відмінений. Після затримання, у червні 2021 року, Олександра Савченка звільнила тодішня голова Чернігівської ОДА Анна Коваленко. Проте документи були оформлені з порушенням. Тому згодом через суд він поновився на посаді і відсудив 297 тисяч гривень зарплати за період вимушеної відсутності на роботі. Однак працювати в облдержадміністрації надалі не вийшло, його знову звільнили. Кримінальна справа для розгляду по суті була направлена прокуратурою в суд майже два роки тому. Та Деснянський суд Чернігова одразу вказав на численні недоліки. І ухвалив повернути обвинувальний акт прокурору як такий, що не відповідає вимогам Кримінальнопроцесуального кодексу. А саме — порушена підслідність. Різна кваліфікація правопорушення в підозрі та в обвинувальному акті. Також в обвинуваченні не вказано фактичного місця вчинення, відсутній потерпілий, участь якого обов’язкова, відсутня повна адреса
місця скоєння злочину, а підозра не відповідає формулюванням обвинувачення. Обшук автомобіля Кійовського і вилучення грошей проводив опер, а не слідчий, як має бути за законом. Немає імен та прізвищ охоронців готелю, котрі згадуються в обвинуваченні і т. п. Тому суд зобов’язав сторону обвинувачення усунути всі нестиковки. Прокурор не погодився з таким рішенням, подав апеляційну скаргу, аби скасували ухвалу Деснянського суду. Однак колегія Чернігівського апеляційного суду ухвалила залишити рішення суду першої інстанції без змін. Через кілька місяців обвинувальний акт повернувся в Деснянський районний суд. Виявилося, що сторона обвинувачення не виконала рішень Деснянського та Апеляційного судів, не виправила помилки. І тепер прокуратура намагатиметься вдруге переконати колегію (трьох суддів), що рішення Деснянського суду неправильне. Та
навряд чи це вдасться. Надто багато косяків. Виправляти помилки в обвинувальному акті допустимо, а щось дописувати чи переробляти ніззя. Тому, ймовірно, доведеться закривати справу. P. S. Це не перша гучна справа по звинуваченню високопосадовців, яка розвалюється ще до розгляду. Особливо це прослідковується в звинуваченнях у хабарництві. Через процесуальні порушення докази визнають недопустимими, справи закривають за недоведеністю. Або вони ходять судами по дев’ять років, як, наприклад, провадження стосовно Володимира Кочерги, колишнього заступника директора департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації, по обвинуваченню в одержанні 120 тисяч гривень хабаря. Нещодавно поліція оприлюднила інформацію, що цьогоріч за дев’ять місяців було розкрито 80 фактів хабарництва. Тільки чомусь майже ніхто не сидить…
Сторінку підготувала Валентина ОСТЕРСЬКА
Доля
6
19.10.2023
Приїхала з Німеччини в брюках, а на голові — берет з ïиïликоì. Для села в 1945 році це була дивина Євгенію ШОЛОХ (дівоче прізвище Кирильченко) з села Кархівка Чернігівського району в 1942 році було примусово вивезено на роботу в Німеччину. Тоді воювали з Німеччиною. Тепер з росією. Тоді в Німеччині українці були остарбайтерами. Тепер, у тій же Німеччині, біженцями. І тоді, і тепер, як казала Євгенія Онисимівна, було не голодно й не холодно. — На Герìаніþ не можна ображатися, — каже Євгенія Шолох. — Було не голодно й не холодно. Працювала по господарству. Господар був добрий до неї. Ну як же бути злим до красивої молодої дівчини. А от господиня була злою. Мабуть, ревнувала до краси та молодості . Заболіла в наймички нога, то німкеня, везучи на город, ниткою ногу обмотувала — перевіряла набряк. Сьогодні 25 сантиметрів, завтра 26, опухає, значить, дівка не бреше. Господар возив у лікарню. Просвітили на рентгені, ліки дали.
Æених був. Поляк Антон Хлєбовський. Хотів забрати з собою
Сухенька, чистенька, у чистому одязі, трошки згорблена сидить Євгенія Шолох на дивані в теплій кухні. 18 квітня їй минуло 100 років. Одним оком не бачить. Але заголовки «Вісника» читає без окулярів. Майже не чує. Перекладач — онучка Люда, її бабуся розуміє прекрасно. — Місто Штайна (Штайн у Баварії, — Авт.), — згадує Євгенія Онисимівна. — Три роки там була. Корівки доїла — у господарстві вісім
Привезла тонке голубе плаття, мереживні панталони, білу сорочку
корівок, четверо коней, два бики. Сапувала на городі. Що загадували, те й робила. Господар поважав, жалів, а хазяйка була груба. Противна була, сука. Свекруха теж кріпко погана була. Якось взяли мене, до стінки поставили, хотіли побить. Погрубили-погрубили та й пустили. Їли õорошо. Кормили нас не бєди. Картошку в шкарлупах поставлять на стіл — нас було п’ятеро: французи, українці — і по тарілочках сиру чи такого чогось, щоб мочать. Налупиш картоплі, накидаєш та й наїсися. Чайок давали. Хліб давали на руки, паляничку на тиждень. Як оце в нас (850 грамів-кілограм). Вистачало.
У 1945 році повернулася в Україну, у Кархівку, працювала на торфорозробках біля сіл Неданчичі та Мньов. — Òорõ різала. З торõу пішла в Чернігів до батька, — розповідає. — Батько був кучером. Кур’єром працювала. Увесь Чернігів знала, документи по поштах розносила. Потім мене послали вчитися на шофера. Батько захворів, у лікарні лежав у Пакулі (сусіднє село, яке спокон віку називали Пакуля, а не Пакуль, як тепер. — Авт.). Пожив трохи та й помер. Батько в місті возив начальство, красавец був у мене батько, вуса геройські, баби любили його — куди не поїде, там і уõаæорка є. А ìатка сама. Навесні, правда, городи повиорює — помагав. Після війни Євгенія Онисимівна вийшла заміж. Чоловіка Петра вже немає років 10. Народила чотирьох дітей. Один син у тюмені (росія), другий в Анисові під Черніговом, одна донька Таня в Кархівці, друга, Ніна Ващенок, з якою живе, теж у Кархівці. Має внуків, правнуків, праправнучку.
Чорний хліб. Ïразники справляли. Пекли на блясі (бляха — велика, зазвичай чотирикутна, саморобна пательня), різноманітні булочки. Намазували всяким варенням. Смачно було. Взуття давали нам. Не так, як удома босими ходили. Та там і зими майже не було. Одяг давали. Вихідний був у неділю. Подруги прийдуть гуляти. Або — я жила на горі, а внизу їдальня, як ресторан, для молоді, — спускалася вниз наша шайка. Співали наші діво÷ки. Та не завжди... Якось одного хлопця повісили, українця. Щось же він зробив. Не людям — державі. Нас запрошували дивитися кару. І
я ходила. Жалко чоловіка… Гора така, берези, на березі й підвісили. І казали, що всім нам буде капут. Одна моя подруга сама повісилася, чого, Бог її знає. Прийшла до мене, попрощалася. На яблуні висіла. — Вам платили гроші чи тільки годував господар? — Грошей не давав. Годував. Ми задоволені були й тим. Не голодні були, — повторює. — У 1945 році додому повернулася. Карховських багато було в Німеччині. Сусідка Акуленко Уляна. Подруга Маша, інші дівчата. — Жених був у Німеччині? — Був. Поляк. Антон Хлєбов-
ський. Хороший хлопець. Разом у господаря робили. Хотів забрати мене до себе. А я додому хотіла. До мами. Своя рідня лу÷÷а за чужу. Разом додому їхали. Він вийшов, а мене далі повезли. — І туди гнали в товарняках, і назад, — доповнює Ніна ВАÙЕНОК, 70-річна донька Євгенії Шолох. — Завантажили в ешелон і поперли. — Назад мала бути перевірка на благонадійність. — Казала, що воші перевіряли — і туди, і назад, а на благонадійність — не знаю. Казала, щупали добренно на воші, — сміється Ніна Петрівна.
У 1993 році дали 400 марок від Німеччини
— Тихенько жила, — продовжує розповідь про матір. — Згадали про неї, коли марки треба було отримувати. У 1993 році виплату дали від Німеччини — 400 марок. 600 марок давали тим, хто був у концтаборі — сусід наш там був, Семен Сидоренко. А решті — по 400 марок. У той час це добрі гроші були. Отримали з радістю, бо їх тоді не було взагалі. Матері й батьку купили валянки, велосипед. А то брату трохи дали, мені 20 марок дали, так і розійшлися вони. — Не шукали вас німецькі господарі, на яких мати працювала? — Ні. А от мати хазяїна здуìляла — ловкий був. А про хазяйку казала: «Щоб вона здохла». Та ніхто нікого не шукав. Кого шукати, якщо батькова рідна сестра, Тетяна Шолох, яку теж вивезли в Німеччину, пропала там. Чи жива вона, чи ні. Було одне фото, на якому вона з французом у Німеччині, та й те пропало. Якби була жива, поцікавилася б, як тут брати та сестри.
— Їхала мати в Герìаніþ з одним сундучком, — каже Ніна Ващенок. — Сундучок, мо’, був з яким дрипйоì — майкою, сорочкою та кофтою. З Німеччини трохи привезла вбрання. Брюки — ніхто не ходив, а вона в них приїхала, ділова така. Наче босячка . Для села та брюки в той час, — сміється. — На голові був берет — Онучок в полоні, не знаємо що і як, — плаче густим, чорним обладунки лицарські на руці й на боку. Подивилася з пипликоì (ніби гудзичком). Голубе Ніна Петрівна. — Моєї доньки Валентини, що в на фотографії, доспіõи не чорні, а сиві наче. Мо’, заставляли цеглою плаття привезла. Пошите, як і в нас Ізраїлі, синок. Максим Федорченко. Я думала, що й терти. За внуком плачу. Якби я була здорова, я б поїхала в росію, я шили, тканина бугрикаìи, ніби пресоживого немає, а тоді побачила фотографію — по пояс б його знайшла. У нього донечка народилася і померла без нього, вана. Шовкова. І ніби блискітки по ній. роздягнений. Який він худюсенький, синющий увесь. півтора місяця дитя прожило. Синок — не було чотирьох років, як Ніна Ващенок І ще круживце по ній. Шерстяне плаття Дочка шукала його. Знайшла хлопців з Киїнки. У Максима забрали, — перший рік, як запитували: «Де тато?», казав: привезла. Сорочку білу на бретельках. лютому минулого року, як росіяни захопили ЧАЕС, він «Нема тата». А це запитаєш, втікає, мовчить. У Славутичі вони живуть. Штани самошиті, натільні коленкорові (коленкор там був. У спецназі. Їм сказали: «Не стріляти». Наказали здати зброю. Максим, бідний, робив-робив, купив трикімнатну квартиру і забрали — тонка бавовняна тканина), вибиті (мереживні) Їх здали, — плаче. — Душа болить. Високий, худий. Боксер. Виколов його, не встиг і пожити. по боках, як герìанці носили. Я ще їх бачила у скрині, мабуть, згоріли або десь у шуплатті (ще до війни, до 2022 року, у родини Шолох-Ващенок згоріла хата). — Ùо треба робити, щоб дожити до 100 Я підскочила та як стала його товкти об лутку, леним. Знову в Коцюбинську в лікарні Сукню вовняну вона мені перешила, коли я років? де й та сила в мене взялася. Як його поковідмовилися, теж сказали, що холодно. Я малою була. Тонка, як хустки бувають, яскравого — Бути байдужою, — знає секрет лошматила, боявся мене. Казав: «Як схопила знову колола, рятувала. І так разів п’ять було. кольору. Довго мама вагалася, не хотіла плаття довголіття Ніна Ващенок. — До всього. Був Нінка за шквари та як почала термусити. Ой, і Мазі від болю в ногах постійно купуємо. нівечити. Жалко їй було глуìитü, перешивать, але випадок, що дітей позвозили до мене, я дихать важко було». Я казала: «Ти вже стільки мазей змазала я ж таки настояла — перешила. Воно таке красиве ходжу, нервую: не чіпай цього, не роби того. Отакий мій батько був. А материн батько, — тонни, — що будеш, як Ленін у мавзолеї, — а нічого ні в кого тоді не було, бідність кругом. А мати мені каже: «Ти розумієш, якби я в кучер, блядун був добрий. Додому навіть лежати, так ноги набальзамувалися. Ну, Був ще піджак у неї. Коли приїхала, родич той час так слідкувала за дітьми, — а в неї дівчат привозив, якось жили на печі. Баба, та нехай допомагає. Вона, буває, скаже: їй пошив піджак товстенний (не знаю, де сукно четверо своїх росло і троє чужих: одна батьмабуть, не перечила. Бабу Мар’яну волинкою «Бог смерті не дає». Сестра моя, Таня, прироздобули, може, з Німеччини відріз привезла). кова сестра завербувалася у владивосток, звали. Вони з дідом Онисимом переселенці йде до неї, нагримить: «Ти на вмираючу не Степан пошив, її сестра за цим Степаном була. покинула двох, друга вийшла заміж, теж з Волині. Дівчата ті не обіæали нас. Одна схожа. Баби по 80 років, як плþшняки сидять Він приталений, у плечах вузесенький. Отака в хлопця покинула, — то я б померла досі. зарплату забере, щоб нам віддати. Друга (зморщені. Плюшняк — трава, що росте в неї фігура була. Що там їли вони... — жаліє. — Б’єтеся, за щоки один одного тягаєте, а я не хлібця передасть чи крупи. У місті ж краще болотистій місцевості. — Авт.). А тебе приБрукву. Картоплю. Смальцю грамочку давали. звертаю уваги. Побилися і помирилися. Щоб жилося, ніж у селі. Це розказувала мати. Вона бери, ти ще, як квітка». Зарплату ж не отримувала. Äароì працювала були вдягнені, нагодовані спати лягли — це своїми очима це бачила. вона. головне». Усе здоров’я — від нервів. А їсти — що Тамара КРАВЧЕНКО. Фото автора — Підтримувала з іншими кархівськими І зараз вона мені, буває, скаже: «Не вона їла. Це вже зараз, на старості років, ми остарбайтерами стосунки? нервнічай, не нервнічай, донько, не трать почали її панькати. Люда, донька моя, і вино— Ні. Ніхто нічого, не тільки моя мати. Навіть своє здоров’я». граду взимку привезе, і груш, і не згадували. Лишили все в минулому. Хоча Áезразлі÷іє її й протримало. банани не вибувають. І ковбаси мати, наприклад, мови знала. І польську трохи, Батько був контужений, та ще як вип’є, різні-балабаси не відкидаємо. і німецькою розуміла, шевердекала. Мені в школі Хочете подивитися на міг і кулак підняти. Я ж старша, я все це Ïироæне-твороæне. Уже дуже допомагала з німецькою. Євгенію Шолох? І у вас є бачила. Воду варив, як що не по його. Міг не їсться їй, клюне трохи, і все. Працювала на фермі біля корів, телят. Зросмартфон. миску швиргонуть, як що не сподобається. Перехворіла років два тому Включіть на ньому фотоапабили операцію, і вона стала інвалідом. ВикиМіг сказати: «Піду повішусь». Полізе на коронавірусом. У лікарні сканули матку з перев’язкою труб — плід завмер рат. Наведіть його на оцей горище, там шкрябає. Я боюся. А мати: «Та зали: «Хочете коліть, хочете ні. всередині, п’ята дитина. квадратик внизу. чорт його не візьме». Міг, падаючи, воду Можете здати в лікарню, але там Жила родинними клопотами. Батько мій був На екрані телефона перевернути, чавуни розкидати — це коли холодно». Купили ми ліки, я моряком на підводному човні. Його контузило, з’явиться посилання. його бити починало від контузії та випивки. колола. Важко піднімалася. Але у підводний човен торпедна міна попала. Був Натисність його. І дивіться Усього було. Поки я не стала на ноги і єдиний ми її поступово врятували. учасником бойових дій, отримував гроші за це — відео. раз добре його потримала. Схопила за груди А то якось, мо’, був так, напевно ж, не в корчах ховався. У колгоспі на через матір. Він щось кинув і потрапив у ніс. мікроінсульт, рот став скривконюшні конюхом робив.
Онук Максим Федорченко досі в полоні, забрали з ЧАЕС
Секрет довголіття: бути байдужою
19.10.2023
Q смачно з арахісом О л е н а А Л Е КС І Є Н КО з Олександрівки, що на Ріпкинщині, біля Голубих о з е р , щ о й н о в и ко п а л а арахіс. Було 20 рядків, по 12-15 стебел у кожному. Накопали з дітьми п’ятилітрове відро. Зараз він у шкаралупі сохне в хаті.
Суспільство
7
«Любить, щоб окучували» п р и к о р д о н н я Про 45-річну Олену та 48-річного Віктора Алексієнків «Вісник Ч» писав у номері за 7 вересня у статті «Зять і теща одружилися». Чоловік та жінка оформили «Шлюб за добу» в Чернігівському міському Палаці культури у 2021 році. А до того були в статусі... тещі і зятя. Бо цивільною дружиною Віктора була Євгенія, старша дочка Олени. До речі, молодша за нього на 20 років. Різниця у віці між Віктором та Оленою — три роки. Зараз подружжя виховує та доглядає чотирьох дітей: 12-річну Катю, дочку Олени від першого чоловіка, 11-річного Максима, восьмирічного Тимофія та шестирічну Вероніку. Це рідні діти Віктора, а Олена їм доводиться бабусею. Зараз
Олена Алексієнко з кролем Костиком
Щоб побалувати малечу, Олена вирощує на городі коло хати арахіс. — Уже викопала. Арахіс збирають після перших заморозків. Листя трохи примерзло — і треба копати. Перші заморозки в нас були тижнів півтора тому. А кілька днів уже так приморозило, що в мене і буряк кормовий померз. Той, що в землі, — нормально, а що зверху висунувся — промерзла і гичка, і корінь. Уже все позбирали на городі, капуста тільки залишилась. Урожай арахісу цього року невеликий. Така рослина, що спробуй догодити. — Перше насіння для вирощування побачила в Чернігові на базарі. Ще як жила в Лопатині біля Чернігова. Захотілося спробувати. Купила в дядька 10 горішків, — розповідає Олена. — З них виріс усього один кущ. І плодів мало під ним. Я це діло закинула. А тут, в Олександрівці, пішла до сусідки по молоко. А вона саме арахіс викопує, питає: «Хочеш і собі посадити?» «Хочу». Повела на город, показала як росте. Дала чимало насіння на посадку, кілька пригоршнів. Я біля хати рядків чотири посадила. Кущики невисокі виростають. Найбільше було 25 стручків під одним. А то по три-п’ять. Куща треба постійно обсипати землею при
усі називають і вважають її мамою. Справжню матір цих дітей суд позбавив батьківських прав після того, як вона умудрилася навесні 2021 року нагодувати малих грибним супом. Двоє тоді померли. Після свого одруження Олена та Віктор забрали з притулку всіх дітей. Батько сімейства працює вальщиком лісу, Олена домогосподарка. Тримають хазяйство: 22 курки, 19 качок і четверо гусей. А ще кролів. Обробляють кілька городів. Дівчата, Ніка і Катя, якраз трохи прихворіли, удома сидять. Хлопці їздять через день шкільним автобусом у школу. В інші дні навчаються онлайн.
корені, упродовж усього літа. Доглядали ми зі горіхом, теж підсушеним. Арахісу і горіхів десь старшою дочкою Катериною. 50 на 50. Додам цукор і все це перекручу на Висаджую в кінці травня, як помідори і м’ясорубку. Підсушені перемелюються легше. І перці зійдуть, коли всі заморозки минули, і виходить начинка на пиріжки або булочки. земля прогрілася. Квітнути починає в середині — Скільки баночок про запас виходить? червня-в липні. — Не виходило ще про запас, — сміється Квіточки жовті. Квітку викинув, відцвів. І днів Олена. — Минулого року перекрутила, булок через два-три вже час обгорнути землею. Бо конапекла, за раз поїли, та й усе. На насіння лишня квітка опускається до землі і закопується. трішки залишили. І в цьому році вже один раз На її місці утворюється стручок. Тому його треба начинку робила, пиріжки спекла. Четверо дітей, пригребти, щоб там горіх зав’язався. Чим більше випічка не залежується. Надумалась — зробиобгрібаєш, тим більше горіхів виростає. ла. Залишок ще сохне. — Поливати треба? Олена ГОБАНОВА — Я разів зо два тільки поливала. І то через те, що спека сильна стояла. Копати вийшли всі — і хлопці, і Хочете подивитися, як дівчата. Бо всім же цікаво було. Кожен вирощують арахіс? І у вас є кущ підкопували і вибирали. смартфон. — А їсти арахіс усі люблять? — Звичайно. Найбільше подоба- Включіть на ньому фотоапається смажений. Але в нас його ще рат. Наведіть його на оцей не так багато, щоб просто так поїсти. квадратик внизу. Вирішили більше на насіння відкласти, На екрані телефона щоб більше наступного року посадити. з’явиться посилання. Насіння зберігається в шкаралупі. Натисність його. І дивіться А той, що їсти, підсохне в шкаралувідео. пі. Я його почищу, підсмажу в духовці на сухій блясі. Змішаю з волоським
10 Люблю свій вік. Головне — не померти і не народити. Усе решта — фігня
Гумор
19.10.2023
— А взагалі пофіг...
— А знаєте ви?..
Там комарі не кусаються
Комар, який укусив п’яного рибалку, дві години жалівся йому на непросте життя.
Навіть задумуватись не довелось
Батько вперше повіз п’ятирічного сина на риболовлю. Поки він розкладав риболовні снасті, син: — Тату, какати хочу. — Синку, ми на природі. Де хочеш, туди і йди. тебе ніхто сварити не буде. Син пішов. Хвилин через десять повертається: — Ну що? Де покакав? — У машині. Там комарі за дупу не кусають.
Зустрічаються два товариші. Один запитує іншого: — Можна тебе запитати? Але це дуже особисте. — Звичайно, не соромся. Від такого товариша в мене немає секретів. — Коли ти останнього разу займався сексом? — Ну, це просто. Коли ти останній раз їздив на риболовлю.
Г. КИСЛИЙ
А. СИМОНОВ
Електрика з джунглів
На уроці фізики вчитель запитує: — Чи знаєте ви, звідки до нас надходить електрика? Таня: — Знаю. З джунглів. — Чому з джунглів? — А тато сьогодні хотів поголитися, але електрика зникла. Ох він і лаявся, а потім сказав: «Знову ці мавпи відключили».
— Наше село відключаєте, а сусіднє ні!
Найперше для клізми...
— Зараз і сусіднє відключу.
В. ШАРБАНКО
Медінститут. Іспит. Виходить засмучений студент. — Що? Здав? — Ні. — Чому? — Бо професор додаткове дурне запитання поставив. — Яке? — Що потрібно мати для клізми? — А ти що відповів? — Дупу!
ра забула — Знову медсестви тягнути. у м із кл хворому
Л. БЕЗІМЕННИЙ
Q хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... Боже, я дійсно благала, щоб у мене хто-небудь з’явився, але ж не глисти. *** Робота — це таке місце, де вранці хочеться їсти, після обіду — спати і весь час таке відчуття, що час додому. *** У перукарні майстер працює над зачіскою клієнта. У нього під ногами крутиться кіт. Майстер стриже ліву частину голови — кіт сидить зліва, стриже справа — кіт сидить праворуч. Клієнт, здивований поведінкою кота, запитує: — А що, кіт у вас учений? — Ага, — відповідає майстер, — вухо чекає. *** Ув е ч е р і п р и й ш о в д о д о м у напідпитку, зробив заначку. Уранці не можу згадати, де заховав гроші. Пам’ятаю: на рівні очей. Тиждень шукав. А потім цукерка закотилася під холодильник. Оп! А гроші там. *** Сидять два старих євреї й обговорюють фільм «Титанік». Один другому: — Я скільки разів дивився «Титанік», стільки і плакав. — Я теж. Так мені шкода того... діаманта, так шкода. *** Заворушення в колонії спровокувала благодійна організація, яка прислала посилку з льодяниками на паличці «Півник». *** Сусід лікує застуду горілкою з перцем, тиск — коньяком, камені в нирках — пивом. Дружина від
нього пішла, сказавши: — Ти занадто турбуєшся про своє здоров’я. *** — Ч о м у в те б е вд о м а в с і сковорідки без ручок? — Ти що, забув, у мене дружина тенісистка. Та ще й майстер спорту. *** У СРСР сексу не було, але в кожній сім’ї було по троє і більше дітей. Зараз секс є. Але практично в кожній сім’ї одна дитина. Висновок: діти з’являються не від сексу. Мабуть, все-таки лелеки, капуста, у магазині купили... *** Дружина говорить чоловікові: — За кожен скинутий кілограм ваги плати мені тисячу гривень. Я тоді швидко схудну. А він: — Іро-о-о-о, не гніви Бога, таких цін на сало немає в жодній країні. *** У мене чоловік зробив розетку під мікрохвильовку. Тепер не працює витяжка і холодильник. *** — Любий, ти кохаєш мене? — Звичайно. — А померти за мене можеш? — Приїхали! А хто ж тебе тоді кохатиме? *** До стоматолога заходить пацієнтка: — Зуб болить. — Зараз зробимо рентген і все вияснимо. — Ой, мені не можна рентген, я вагітна. — Ви знаєте, у нас сучасний
рентген, можна сказати, безпечний. — Оце вже ні. З безпечним сексом я вже обпеклася. *** — Люба, пам’ятаєш, ти говорила, що я не дарую тобі м’які іграшки. Ось! — Господи! Так це ж пацюк. — Але ж я переламав йому всі кісточки. Помацай, який м’який. *** Приходить поліцейський додому увесь у помаді, краватка збоку, ширинка розщебнута. Дружина запитує: — Ти де був? — Сидів у засаді. Теща: — Ну і як? Засадив? *** П’яний мужик вивалюється з ресторану і починає мацати дахи припаркованих машин. Перехожий це побачив і говорить: — Так ти свою машину не знайдеш. На даху ні номерів, ні марка не стоїть. — Відвали. На моїй — мигалка! *** — У мене дружина страждає від алкоголізму. — П’є? — Ні. П’ю я, вона страждає. *** Завфермою викликає доярку: — Мені подзвонили, що завтра приїдуть із газети, братимуть у тебе інтерв’ю. — А що це таке? — Точно не знаю, але про всяк випадок помийся і зміни білизну. *** Дружина читає газету:
— Слухай, Колю, тут написано, що в африканських країнах жінку можна купити за 50 доларів! Це ж неймовірно! — Ну чому ж? Добра дружина може коштувати таких грошей. *** Волосся в носі — для фільтрації повітря, яким ми дихаємо. Не зрозуміло, для чого волосся в дупі? *** Живу з найкращою подругою. Ми дуже любимо пельмені. І я їй завжди кладу на п’ять пельменів більше, щоб вона була товстішою за мене. *** Хто знає, чому зайчик більше не передає нічого? Колись передавав цукерки, фрукти, навіть окрайчик хліба... Скільки живуть зайці, хто скаже? *** Вихователька дитсадка Віолетта Валеріївна до кінця дня погодилася, що її звуть Фіолетове Варення. *** Учителька в щоденнику написала: «Ваш син нічого не знає!» Батько у відповідь: «Тому я і віддав його в школу». *** Повернувся чоловік із заробітків, привіз новий мобільний телефон. І пішов з ним митися. Ніяк не може помити спину. Телефонує дружині: — Іди мені спину потри. — Не можу, мій козел повернувся із заробітків. *** Шрами прикрашають чоловіка. Порада: купай щодня кота і станеш секс-символом свого села, а, може, і району.
*** — Чула, за типом волосся можна дізнатися характер людини. — Це як? — М’яке волосся — м’який характер, жорстке волосся — жорсткий. — А лисі? — Цих важко зрозуміти, слизькі якісь. *** Прилітають два наркомани в Австралію і побачили кенгуру. Один повертається до другого: — Ну прикинь, Сашко, яка в них тут конопля, якщо такі коникистрибунці скачуть. *** День народження: — Семене, я бажаю тобі багато грошей, зв’язків і поваги. — Так у мене це все є. — Ну тоді, дай Бог, провести залишок життя на волі. *** В автосервісі: — Жіночко, ви ж дзвонили, що вам треба відремонтувати тільки бампер. А я дивлюсь: тут і крило, і капот пом’яті. — І що? Я ж доки доїхала... *** — Дайте мені, будь ласка, палку «Лікарської ковбаси». — Вам яку? Вибирайте. — Та вони ж усі однакові. — Е ні. Ось цю вантажник у калюжу впустив, а ту я із зубів собаки вихопила. *** Мої друзі поліцейські служили в міліції, потім у поліції, тепер їх переводять в Національну гвардію. Відчуваю, на пенсію вони підуть мушкетерами.
ВІКНА, ДВЕРІ ВІД ВИРОБНИКА 10 років гарантії.
Äоставка по району безкоштовно.
068-661-27-61, 093-742-02-82.
Куплю ВРХ,
корів, телят, биків, коней, свиней,
ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ.
шкури ВРХ
Доріз цілодобово.
Перевезення. Доріз цілодобово. 096-152-07-43,063-497-93-27.
098-74-11-833, 063-13-71-061.
Цибуля озима сівок (Голландія), 12 сортів, оригінал
— від 82 грн. за кг. Пересилаємо по області від 10 кг. Магазин «Дім, сад, город». Оптова база Ріпкинська та вул. Всіхсвятська, 5 біля «АТБ», ринок «Нива». Тел.: 068-519-89-05, 093-983-85-94
ЗАКУПОВУЮ: телят,
свиней. Телят на відгодівлю. За найвищими цінами. Тел.: 098-427-54-48, 093-235-42-70, 066-924-32-38.
КУПЛЮ ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ, БИКІВ, ТЕЛИЦЬ. Проблемні, лежачі, дорізані. Цілодобово.
096-69-05-018, 063-915-91-97. ДОРОГО ЗАКУПОВУЄМО ВРХ, КОНЕЙ, ТЕЛЯТ. 067-786-68-00, 066-75-90-993.
М’ясне підприємство
дорого закуповує ВРХ без посередників живою вагою: корів, кіз; телят; коней, биків, телиць; свиней. Беремо на утримання корів та коней. Доріз цілодобово.
093-945-72-83, Тел.: 068-594-91-12.
Закуповуємо телят, свиней, корів на молоко, коней для праці
Тел.:
068-69-37-521; 099-29-88-987; 093-84-73-088.
ÑÂÈÍÅÉ 80-85 грн/кг ТÅËßТ 55-60 грн/кг
Тел. 063-756-96-56,
096-041-76-97.
Куплю
БУРІННß СВЕРДЛОВИН
коней, корів, биків, телиць.
093-750-28-64.
Доріз цілодобово. Перевезення.
на воду під ключ.
коней, биків, телиць, корів, Можливий екстрену обмін дійних худобу. корів та
Ціни найкращі. 068-130-08-73, 099-480-58-46.
НАТßÆНІ СТЕЛІ Тел.: 093-210-10-10, 097-726-78-39.
ДОРIЗ ШВИДКО ТА ЗРУЧНО
Тел.: 093-24-20-780, 098-54-59-568
Дорого закуповуємо
ВРХ, коней, свиней, телят Доріз цілодобово
БУРІННß СВЕРДЛОВИН работа під ключ. Тел.: 093-150-32-32, 098-049-49-39, 066-476-44-49. Сергій.
Продам дійних корів та робочих коней Обмін. Ìожлива доставка.
093-63-78-193
Продам дійних корів та робочих коней Тел.: 073-15-85-773, 096-95-74-537
ЗАКУПОВУªМО ТЕЛßТ, КОРІВ, КОНЕЙ, СВИНЕЙ А також корів на молоко
та робо÷иõ коней
Тел. 097-192-80-90 (Сергій) Куплю корів, коней, телят, свиней, а також корів на молоко та робочих коней.
Доріз цілодобово. Високі ціни.
093-093-17-43, 068-815-86-93.
ВАНТАÆОПЕРЕВЕЗЕННß
по Чернігову, області та Україні.
5 пасажирів + 1500 кг вантажу. Тел.: 093-210-10-10, 097-726-78-39, 093-235-31-15
(067)-127-9000
будь-якої складності. Помірні ціни.
063-489-85-45, 096-659-90-33, 096-626-74-40
КУПЛЮ ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ, БИКІВ, ТЕЛИЦЬ. Проблемні, лежачі, дорізані. Цілодобово.
ЗАКУПОВУªМО ВРХ Свиней, коней. Телят на відгодівлю. Доріз цілодобово. Високі ціни.
093-131-63-72 068-374-04-18
Тел.: 063-173-88-84; 097-646-80-95.
ЗАКУПОВУªМО на відгодівлю: телят, телиць, бичків, корів та коней. ДОРОГО 097-66-99-500 Тел.: 093-500-53-10 099-28-43-414
Куплю автозапчастини
«ЗІЛ», «ГАЗ», «УАЗ». 095-516-29-57, 098-841-72-05.
Для споживачів смт Гончарівське, м.Городня, м.Мена, смт Ріпки, м. Семенівка Q офіційно та смт Сосниця. АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОБЛТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» (надалі – АТ «ОТКЕ») на виконання вимог Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з об´рунтуванням такої необхідності, який затверджено наказом Мінрегіону 5 червня 2018 № 130 ( надалі – Порядок), інформує споживачів про намір зміни тарифів на послуги з постачання теплової енергії, які надає АТ «ОТКЕ». Весь обсяг необхідної інформації, визначеної Порядком, 16.10.2023 р. АТ «ОТКЕ» оприлюднено на власному сайті (http://new.teplo.cn.ua).
Рататуй
телят на відгодівлю, корів, коней, свиней. Äоðіç öілоäоáово. 096-387-62-62,099-618-52-77 ТОВ БМПК закуповує:
Гарантована знижка пенсіонерам!
ВАЛИМО ДЕРЕВА
Рецепти до вашого столу
Тел. 068-867-24-91
врх, телят, коней, свиней на м’ясо та утримання.
ВІКНА ДВЕРІ
Q де моя велика ложка?
Дорого ВРХ:
М’ясокомбінат закуповує:
корів, биків, телят, коней, свиней.
096-690-51-57
Київський м’ясокомбінат закуповує ВРХ:
робочих коней.
11
Передостання
19.10.2023
Високі ціни 063-065-02-18, 098-303-09-28
ЗАКУПОВУªМО корів, коней, свиней, телят на утримання та перевезення. 093-93-65-979, 097-438-10-08, 050-262-91-99.
Баклажани — 2 шт., кабачки або цукіні — 1-2 шт., помідори — 4-5 шт., сіль, прованські трави — за смаком. Для соусу: цибуля ріпчаста — 1 шт., перець болгарський — 1 шт., помідори — 3-4 шт., біле сухе вино — 2 ст. л., олія — 4 ст. л., часник — 2 зубчики, сіль, перець — за смаком. Баклажани і кабачки вимити, обсушити і нарізати пластівцями товшиною 0,2-0,3 см. Помідори нарізати тонкими півкругами. Соус: цибулю почистити та дрібно нарізати, перець — маленькими кубиками, помідори натерти на крупній тертці. Шкірку з помідорів можна не знімати. У розігрітій олії обсмажити цибулю. Покласти перець і смажити, помішуючи, 5 хвилин. Додати помідори, тушкувати ще 5 хвилин. Влити вино, довести до кипіння, посолити і поперчити. Цей соус можна зробити із запасом та використати його до спагетті, наприклад. На дно форми для запікання викласти половину підготовленого томатного соусу. Нарізані пластівцями баклажани, кабачки і помідори викласти гармошкою або у вигляді «луски», чергуючи їх. Таким чином укладати овочі, поки не буде заповнена вся форма. Зверху овочі трохи посолити, посипати прованськими травами та збризнути олією. Прикрити форму пергаментним папером і запікати приблизно годину в нагрітій до 190-200 градусів духовці. Дати страві трохи настоятися. Рататуй подавати з соусом, що залишився.
Смажена курка з часником
Курячі стегенця — 4 шт., олія — для смаження, сіль — за смаком, перець чорний мелений — за смаком, часник — 4-5 зубків. Стегенця розрізати на менші шматочки, посолити і поперчити. Смажити на олії на великому вогні (під кришкою!) з обох боків. Часник пропустити через прес і залити невеликою кількістю води. Коли курка підсмажиться, у сковорідку влити часник з водою. Рівномірно розподілити по кожному шматочку м’яса. Накрити сковорідку кришкою, готувати м’ясо дві хвилини на маленькому вогні.
Цибулеві крекери
Борошно — 300 +30 г, цибуля почищена — 200 г, олія — 100 г, розпушувач тіста — 10 г, сіль — 7 г. Натерти на дрібній тертці цибулю, додати олію та сіль, перемішати. З’єднати просіяне борошно з розпушувачем. Всипати до цибулевої суміші. Замісити м’яке тісто. На підсипаній борошном дошці розкачати тісто дуже тонко (1-1,5 мм), нарізати квадратиками 3,5х3,5 см. Проколоти густо виделкою, перекласти на застелене пергаментом деко. Випікати при температурі 200 градусів 15 хвилин, до легкого золотавого кольору.
Випікаємо разом цибулеві крекери. Хочете подивитися покрокову інструкцію? І у вас є смартфон. Включіть на ньому фотоапарат. Наведіть його на оцей квадратик внизу. На екрані телефона з’явиться посилання. Натисність його. І дивіться відео.
Наостанок
12 Q офіційно
19.10.2023
Урядовці та представники Офісу Президента відповідали на запитання вчителів, лікарів й управлінців Чернігівщини
Минулого тижня відбулося розширене засідання Президії Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України під головуванням Андрія Єрмака, керівника О ф і с у Гл а в и Д е р ж а ви. Цього разу засідання працювало з питаннями Сумської та Чернігівської областей. Про що говорили та до чого таки домовилися — далі тезово.
Передісторія
Сам Конгрес утворено 25 лютого 2021 року. В основі його роботи — завдання Президента України з налагодження тісної взаємодії центральних органів державної влади з органами місцевого самоврядування для напрацювання узгоджених рішень. Яскравий приклад такого спільного рішення — Меморандум про не підвищення рівня тарифів у сферах централізованого постачання теплової енергії та гарячої води для населення в опалювальному сезоні 2021-2022 років. Віднедавна Конгрес започаткував новий формат — розширене засідання Президії. Загалом, мета залишається тією ж, однак рішення можуть бути більш локальними, адже на засіданні розглядається проблематика конкретного регіону. Участь у заході, що відбувся 12 жовтня, взяло близько трьох сотень представників влади різних гілок та рівнів.
Чернігівщина — про підтримку прикордонних територій в усіх її проявах
Поряд з типовими також для інших деокупованих територій проблемами, для Чернігівщини та Сумщини характерні особливі безпекові виклики, а саме протяжний кордон з ворогом, регулярні обстріли, диверсійно-
підривні дії, супутні гуманітарні та соціальноекономічні наслідки. Тетяна ГУЛЯЄВА, в. о. начальника управління освіти і науки Прилуцької міської ради, підняла питання про організацію харчування в закладах освіти з урахуванням присвоєння статусу «Дитина війни». Забезпечення цієї пільги — непідйомно для бюджету громади. — М и ус в і д о м л ю є м о , щ о С у м с ь ка , Чернігівська області знаходяться біля ліній бойових дій і матимуть велику кількість дітей, які потребуватимуть такої підтримки. Зараз працюємо над цим рішенням. Найближчим часом вийдемо з пропозиціями, — анонсував Оксен ЛІСОВИЙ, міністр освіти і науки України. Ратан АХМЕДОВ, корюківський міський голова, порушив питання щодо додаткових дотацій та перерозподілу субвенцій. Очільник громади висловив підтримку необхідності посилення обороноздатності держави та зауважив, що важливо переглянути формулу розподілу освітньої субвенції та розрахунок пакетів медичних послуг для первинної ланки, доповнивши їх коефіцієнтом 1,3 для поліської території за аналогією до гірських населених пунктів. Адже громади в прикордонні мають кількість населення нижчу в десять разів, ніж середній показник по Україні. Денис Шмигаль, прем’єр-міністр України, прокоментував, що в бюджеті передбачено те,
що всі місцеві бюджети, які мали частку ПДФО за рахунок військового сектору, матимуть бюджет не нижче за показники 2021 року. Також Мінрозвитку сформоване доручення переглянути політику щодо районів з низькою щільністю населення. Олена ЗГОННИК, представниця сімейного фермерського господарства зі Сновської ТГ, підняла питання про підтримку фермерів у прикордонні, адже частина державних програм на територіях можливих бойових дій недоступна. На це Микола СОЛЬСЬКИЙ, міністр аграрної політики та продовольства України, відповів, що підтримка сімейних фермерських господарств формується вже згідно з новим бюджетом і передбачає додаткову фінансову допомогу. — Допомога буде для господарств з поголів’ям до 100 корів. За таких умов йдеться про виділення семи тисяч гривень на одну корову. Для деокупованих територій буде додаткова виплата — від семи тисяч гривень на корову, — зазначив урядовець. За словами міністра, такі види фінансової допомоги стосуються і тих, хто займається обробітком землі загальною площею до 120 га (4 тисячі гривень за 1 га). Також урядовець звернув увагу і на грантові можливості підтримки власного бізнесу. Чернігівський район говорив про запровадження додаткових стимулюючих
інструментів для бізнесу прикордоння загалом. Так, уряд увів державні кредитні та грантові програми, але лише частина з них можлива саме для деокупованих територій чи тих, де досі зберігається висока військова загроза. Відтак, доцільно такому бізнесу мати якісь додаткові преференції. І, як зауважила Юлія СВИРИДЕНКО, перший віцепрем’єр-міністр України-міністр економіки, вони будуть. Мова також йшла і про покриття прифронтових територій українським теле- та радіосигналом. Позитивні зрушення в цьому питанні теж не за горами, втім їх не можна деталізувати з міркувань безпеки. Окрім того, на розширеному засіданні Президії Конгресу регіональних та місцевих влад при Президентові України підтвердили, що наступного року на кошти субвенції ЄІБ буде виготовлена проєктна документація для нової медичної установи. — Конгрес — чудовий майданчик, аби вести дієвий діалог без зайвого офіціозу: на питання очільників громад, представників бізнесу, учителів, лікарів відповідали урядовці, коментували представники Офісу Президента… Так, не завжди звучало те, що хотілося б почути. Та відкритість цінніша марних обіцянок, — резюмував В’ячеслав ЧАУС, начальник Чернігівської ОВА.
Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Чернігівської обласної військової адміністрації
Перехід на зимовий час 2023 року
Перехід на зимовий час традиційно буде проводитися в о ста н н ю н ед і л ю жовтня. Тобто 2023 р о ку ц е буд е 2 9 число. Стрілки годинників на ваших телефонах та інших девайсах автоматично "перестрибнуть" на одну годину назад. Настінні годинники переводьте самі.
Передплачуй «Вісник Ч» — найцікавішу газету області!!! Тільки найсвіжіші новини!
Реєстраційне свідоцтво ЧГ №314 від 18 листопада 2004 р.
Засновник: трудовий колектив Товариства з обмеженою відповідальністю “Редакція газети “Чернігівський вісник”. Видавець: ТОВ “Редакція газети “Чернігівський вісник”. Головний редактор С.П. Народенко Відповідальний за випуск номера С.П. Народенко
НАША АДРЕСА: 14000, Чернігів, вул. Преображенська, 12, 1-й поверх. Телефони: 675-186 (редактор), 675-188, 675-189, 675-522 (кореспонденти), Тираж 26598 093-42-89-990 (бухгалтерія), 675-187 (відділ реклами). Електронна пошта: vistnik_777@i.ua
НАШІ РЕКВІЗИТИ: ТОВ “Редакція газети “Чернігівський вісник” р/р UA2338080500000000 26000115829; АТ “Райффайзен Банк “Аваль” м. Київ; МФО 380805; код 31188511.
Зам.8242 Індекс 61062
Рукописи і фотознімки, надіслані до редакції, не рецензуються і не повертаються. Приймаємо рекламу та оголошення від підприємств, установ, організацій, комерційних структур та приватних осіб. За достовірність фактів відповідальність несуть рекламодавець і автор публікації. Проплачені матеріали в газеті позначаються знаком «реклама», «трибуна», «імідж», «добра справа», «актуально». Люди добрі! Ретельно зважуйте, чи варто брати гроші у фірм, що пропонують ну дуже гарні умови. Уважно читайте договори. Не вляпайтесь! Редакція «Вісника Ч».
Газета набрана і зверстана в комп’ютерному центрі редакції, віддрукована ВАТ "Десна".