"Вісник Ч", 18 січня 2024 року

Q і у війну — не розкисаємо! У нас є чотири сезони: «Боже, який дубак!», «Як це болото задовбало», «Здохнути можна від цієї спеки...» і «Коли ж цей дощ, падло, скінчиться...»

Тираж 30036 18 січня 2024 року. №3/1956 Обласна газета. Виходить щочетверга.

Продали квартиру, машину та дев’ять гектарів землі біля моря, аби вилікувати сина стор. 6

Сніжана і Дарій з синами Світославом та Оріяном. Родина Білостоцьких-Косташів оселилася на Сосниччині. Фото Ольги САМСОНЕНКО

Q ще одна жертва рашистів

Віктора Тупицю розстріляла дрг кордоном. До росії звідти кілометрів п р и к о р д о н н я попід півтора. Прострілюється рашистами. Гупає

10 січня близько шостої ранку на дорозі між селами Грем’ячка та Леонівка на Семенівщині диверсійна розвідувальна група розстріляла 62­річного Віктора Тупицю, жителя села Костобобрів. Того злощасного ранку чоловік на власній автівці «Лада Пріора» відвозив у Семенівку на автобус сина Миколу, який лікувався в Чернігові. Повертався додому вже сам. Віктор Миколайович з дружиною виростив трьох синів. Олексій і Микола військовослужбовці, Сергій вчителює в селищі Березна Чернігівського району. — Віктор Миколайович працював у нас з 2005 року. Спочатку завгоспом, потім водієм шкільного автобуса, — згадує загиблого Катерина ХАРИТОНЕНКО, директорка костобобрівської школи. — Дружина Василина Сергіївна теж працює в нашій школі, вчителем географії. Школа на дистанційному навчанні. Розстріляну автівку на дорозі між селами Грем’ячка та Леонівка побачив водій молоковоза. Рівненько стояла на дорозі. Не скотилася, не розвернуло її. Ніби хтось зупинив. Кажуть, тіло водія було заміноване. У нього випустили більше 20 куль. — Цю дорогу ми, місцеві, називаємо «дорога життя». Іде

там часто. Того дня й тіло Віктора змогли забрати лише ввечері. Стріляли безперестанку, — продовжує Катерина Василівна. — І гатять рашисти аби куди. Тільки й чуємо, як у них на території піднімається вертоліт і смалить у наш бік. Улітку ще не так. А от узимку чутно добре. Як тільки починає густи, біжимо і ховаємося. росіянам усе одно, по кому бити. Молодь з дітьми вже виїхала з села, одні старики залишилися. — Це єдина дорога, що сполучає села з Семенівкою, колишнім райцентром? — Є ще одна, безпечніша. Але треба долати додатково кілометрів 20. Але ж отакі ми селюки, і я зокрема така ж: отут ближче, то сюдою і поїду. Поховали Віктора Тупицю 12 січня в рідному селі. Чоловік тільки тиждень тому купив це авто, не встиг зробити постійні номери. Їхав на транзитних. У селі припускають, може, це привернуло увагу орків. У Костобоброві нині проживає 299 жителів. З лютого 2022 з села виїхало близько сотні жителів.

«Ноу-хау» в лікуванні хвороб опорно-рухового апарату стор. 6

Ольга САМСОНЕНКО

Неспри­ ятливі дні: 23, 24, 26 січня.

2

Різне, реклама

Правила прийому до вищих військових навчальних закладів у 2024 році З 1 січня 2024 року буде проводитися відбір кандидатів до вищих військових навчальних закладів і військових навчаль­ них підрозділів вищих навчальних закладів (далі ВВНЗ та ВНП ВНЗ) та військові коледжі сержантського (старшинського) складу вищих військових навчальних закладів (ВКСС). Навчання у ВВНЗ, ВНП ВНЗ, ВКСС надає можливість: — здобути вищу освіту за рахунок видатків державного бюджету; — одержати гарантоване працевлаштування (про­ ходження військової служби за контрактом у Збройних силах України); — повний термін навчання зараховується як термін проходження строкової військової служби.

18.01.2024

У процесі навчання курсанти одержують щомісячно грошове забезпечення та безкоштовно забезпечуються: • гуртожитком; • триразовим харчуванням; • обмундируванням та речовим майном. До ВВНЗ та ВНП ВНЗ приймаються особи з повною загальною середньою освітою за результатами зовнішнього незалежного оцінювання знань і вмінь вступників та за результатами проходження психологічного обстеження, оцінки рівня фізичної підготовленості та медичного огляду. На навчання приймають хлопців та дівчат віком від 17 до 30 років. Також вступити до військового вишу можуть військовослужбовці строкової та контрактної служби.

За детальнішою інформацією потрібно звернутись до Чернігівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги,141­б, тел.: 067­725­49­96, 046­267­60­22.

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПРИЙОМ ПРОВОДИТЬ

СВІТЛАНА (у Чернігові з 2000 року)

Після проведеної Світланою роботи у мене з’явився прибуток у бізнесі. Вона поставила мені захист від заздрісників. Ношу її амулет. Він допомагає мені у житті, оберігає від розорення. Порятунок мого бізнесу — справа рук Світлани.

Тетяна

Світлана врятувала від могили мого сина, який захоплювався спиртним. Я вдячна за диво, яке вона зробила, позбавивши його цієї згубної звички. Юра знову здоровий і щасливий. Його прийняла у сім’ю дружина, сина знову поважають у трудовому колективі. Я раніше не могла повірити, що лише одне відвідування Світлани дасть такий результат.

Зіберова Ніна Іванівна

Після розлучення стала самотньою, нікому не потрібною. Звернулася за допомогою до Світлани, щоб знову бути у парі. Вона зняла з мене «віночок безшлюбності», поставила захист від впливу колишньої свекрухи. Зараз я знову одружена з чоловіком, який мене дуже любить і поважає.

Ольга

Місяць тому була на прийомі у Світлани. Просила врятувати сім’ю сина від розлучення і впливу коханки. Світлана не розчарувала. І вже незабаром у їхній сім’ї усе стало на свої місця. Невістка розповіла мені, що син зізнався у зраді і дав слово, що це ніколи більше не повториться. Невістка простила його, і зараз вони живуть душа в душу.

Гаврилюк Т. П.

Світлана заговорила мені талісман і провела обряд, після якого я розрахувався з боргами. Тепер я нікому не винен. Дякую тобі, Світлано.

Леонід Іванович

Світлана працює згідно зі ст. 42, 43 Господарського кодексу України. Реєстраційне свідоцтво №522556

Індивідуальний прийом за адресами: Чернігів — 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31 січня; 1, 2, 3, 4 лютого. (вул. Текстильників, 7, вхід з двору, 2 поверх).

Прийом за попереднім записом за телефоном 093­859­70­98 (з 17 до 18.00).

Реклама у «Віснику Ч»: 093-42-89-990

3

Новини

18.01.2024

Q зимова трагедія

Q несподівано

15 січня в квартирі двоповерхового багатоквартирного будинку в НовгородІ­ Сіверському знайшли подружжя — 40­річного Сергія та 38­річну Надію Хлус і їхню чотирирічну доньку Алісу. Медики, які приїхали на виклик, констатували смерть. Викликали поліцейських. Кажуть, Сергій військовий, прикордонник. Того дня був офіційно у відпустці. Родом з Лісконогів Новгород-Сіверського району. Дружина Надія місцева. Кажуть, працювала продавчинею в Новгороді. Квартиру, в якій все сталося, родина винаймала. Попередньою причиною трагедії став котел на кухні. Родина надихалася чадним газом. — Відкрите кримінальне провадження за ч. 2 статті 270 «Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки». Карається штрафом від 50 до 120 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, — додала Наталія СЛАБЕНЯК, речниця Нацполіції в області. — Триває досудове розслідування.

Зранку 13 січня загорілося приміщення старостату в Хорошому Озері Крутівської громади Ніжинського району. Сусіди побачили дим, подзвонили Миколі Редевичу, старості. — Десь о пів на сьому ранку набрав пожежникам, сам пішов до сільради, — каже Микола РЕДЕВИЧ, староста Хорошого Озера. — У селищі в нас є дві чергові пожежні машини. Одразу виїхали. Плюс одна з Крут і дві з Ніжина. — Злі язики говорять, що погоріли людські документи. — Ми встигли врятувати всі документи: господарські книги, копії заповітів, навіть печатку врятували. Крім того, усі документи є в електронному вигляді. Діловод їх зберігає і в робочому ноутбуку, і окремо на флешці. Ноутбук діловод на вихідні забрала додому. На роботу старостату та наших жителів пожежа не вплине. Приміщення сільради було там років 30. Фінський будинок, квадратів 50. Збитий з дощок, обкладений цеглою. Тільки залили водою, а воно знову вспихує. Ми вже знайшли поряд приміщення, куди переїдемо. Будемо працювати в кабінеті колишньої контори. Я, діловод, прибиральниця. Грітися будемо від обігрівачів. До весни протягнемо. А тоді вже зробимо невеличкий ремонтик. — Коротнуло проводку чи підпал? — Версію підпалу пожежники не розглядають. Або електрика, або від котла. Офіційних результатів нам ще не надали.

У Хорошому Озері згоріло приміщення сільради. Документи та печатку врятували

Подружжя Хлус та їхня чотирирічна донька Аліса отруїлись чадним газом на орендованій квартирі

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

Q ракетна атака

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

50 ОСБ-плит роздали на постраждалі будинки

13 січня близько пів на восьму ранку чернігівці почули вибухи. Військові збили російську — Подзвонив в. о. міського голови Олександр Ломако. Сказав, якщо є можливість, допомогти, ракету, уламки якої впали на житлові будинки в мікрорайоні Бобровиця. Це один з найбільш — розповів про ранок 13 січня Денис КУЦЕНКО, головний інженер комунального підприємства постраждалих районів Чернігова під час бойових дій у лютому­березні 2022 року. «Деснянське», по­простому ЖЕК. «Деснянське» розташоване найближче до мікрорайону На місці працювали представники Чернігівради, військової адміністрації, пожежники, Бобровиця і це один з найбільших в місті ЖЕКів. — Аби ми надали транспорт і ОСБ-плити. газівники, електрики, волонтери, поліцейські, медики, СБУ. Вони в нас були, передавалися підприємству раніше. Працювала наша аварійна служба — чотири Уламками пошкодило 28 будинків. Найбільше постраждало три. Повилітали вікна, двері. чоловіки. Був я, водій розвозив. Усього відвезли 50 листів 1,25 на 2,50 метра. Цього вистачило, Позлітав шифер і метал з дахів. Без вікон лишилося 20 квартир у багатоповерхівці. аби перекрити всі пошкоджені вікна в приватному секторі. Нових пластикових вікон, Пошкоджене приміщення магазину «АТБ», що відновлювали і планували відкрити в Q у тему на жаль, одразу встановити не можемо. Треба робити заміри кожного вікна. Чекати, лютому. аби виготовили. А на вулиці зима. Наталія Хольченкова, начальниця відділу міжнародних відносин та інвестицій Власники будинків брали ОСБ-плити, забивали самі. Хоча допомогу пропонували. Хочу, щоб у москві Чернігівради, повідомила: для відновлення приватних будинків залучили міжнародних на головній новорічній З плівкою допомагали дснсники. З частиною матеріалів допомагала данська рада партнерів, данський фонд. Усім постраждалим виплатять грошову компенсацію, яка бу- ялинці рашки висіли біженців, «Червоний Хрест». Волонтери пропонували гарячі обіди, чай, каву. де залежати від об’єму ушкоджень. Власники помешкань за ці гроші будуть самостійно головні шишки країни. відновлювати житло. Питання багатоповерхівки ще вирішують. Юлія СЕМЕНЕЦЬ

Q кандидатів немає

Q мітингували

У Ріпках через ціни на воду — «бабський бунт»

16 січня в центрі селища Ріпки, біля ялинки, зібралося зо три сотні ріпчан, переважно жінки. — Сини, батьки, брати у війську, от і зібрався жіночий фронт та пенсіонери. Люди вийшли, аби їм пояснили, чому зросли тарифи на воду, каналізацію, — називає причину 65­річний Андрій ВОЄДИЛО, громадський активіст. — Вода була по 30 гривень 76 копійок за кубометр, стала 62 гривні 66 копійок. За каналізацію платили 63 гривні 89 копійок, стало 158 гривень 18 копійок. Звідки взялися такі цифри, ніхто не пояснив. Ми пішли до Сергія Гаруса, селищного голови, та Миколи Качана, керівника КП «Водпостач». Проте їх відповіді нічого не прояснили. Тому вдруге зайшли в селищну раду. Вимагаємо незалежної перевірки фінансово-господарської діяльності КП «Водпостач». Звернулися з приводу її проведення до управління Держпродспоживслужби, але нам відмовили, бо на час воєнного стану перевірок не проводять. Також хочемо, аби була проведена економічна експертиза обчислення нових тарифів і надана правова оцінка рішенням, прийнятим виконкомом, адже орган місцевого самоврядування погоджує і затверджує тарифи. — Андрію Івановичу, зібрання невдоволених під місцевою радою в прикордонній громаді під час воєнного стану лише на радість ворогам. — Така громадська активність спровокована діями місцевої влади. — Останні три з половиною роки тарифи не піднімалися. Різниця між діючими цінами і реальною вартістю покривалася за рахунок місцевого бюджету, — пояснює 57­річний Сергій ГАРУС, селищний голова Ріпок. — Наразі ситуація з наповненням бюджету гірша. Нові тарифи економічно обгрунтовані. У них чимало складових. Наприклад, при затвердженні попередніх тарифів ціна електроенергії була дві гривні 30 копійок за кіловат, нині 8,40. Мінімальна зарплата була 4600, зараз 7100. Щороку кількість споживання води зменшується, затрати на обслуговування комунікацій — ні. Ще з літа інформація з розрахунками була викладена на сайті громади. У нас усе прозоро, це ж не приватна лавочка. Якщо є підстави, нехай звертаються до Антимонопольного комітету.

Валентина ОСТЕРСЬКА

Сніжана Головкіна не раз пропонувала депутатам обрати нового голову. Засміялися: «Влаштовуєте ви»

Прилуцька районна рада дев’ять місяців без голови. Обов’язки виконує Сніжана ГОЛОВКІНА, перша заступниця. З 27 квітня минулого року. До цього райраду очолював Олег Дмитренко, колишній депутат Верховної Ради. — Чи є кандидати на посаду голови ради? Можливо, ви очолите? — Думаю, що бажаючих немає, — каже Сніжана Головкіна. — Навіть не знаю, чи є в когось такі наміри. І в мене не дуже велике бажання бути головою. Бо сама ставила питання перед депутатами, аби подумали. А вони засміялися: «Нас влаштовуєте ви». Свою кандидатуру не пропонувала. І від колег, маю на увазі депутатів, таких пропозицій не надходило. Сесії проводимо. Хоч і збираємось уже не так часто. Бувало, раз на місяць, ще й позачергові сесії. Зараз — раз на квартал, за законом. — Онлайн­сесії практикуєте? — Ні, але про це вже думала. З колишнього Талалаївського району їхати майже 80 кілометрів. Відшкодування за проїзд немає. Відпрацьовуємо механізм, як усе зробити, аби юридично правильно провести сесію онлайн. Така практика є в обласній раді.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

прикордоння Q сіроманці бродять поряд Сталося це в селі Бужанка на Коропщині, у дворі 64­річної Віри Вовк. — Село невеличке, там десь до 20 людей проживають постійно. Знаходиться воно на території Мезинського природного парку. Навколо ліс підковою, заповідна зона, а з відкритого боку — Десна, — розповідає Юлія КЛИМЕНКО, дочка Віри. — Раніше сіроманців відстрілювали, щоб не збільшувалася популяція. Та під час воєнного стану відстрілювати і полювати заборонено. Кількість їх, певно, почала збільшуватися, якщо вже заходять у село. І це страшно. Мамин песик Річ був невеличкий, гучний, як дзвіночок. Мати вийшла вранці поратися — його немає. Подумала, у будці спить. Потім понесла йому їсти, а будка порожня, лише ланцюг лежить. Пішла шукати на город, за хату. А Річ там розірваний лежить — навколо все у крові, і сліди вовчі. І це при тому, що двір майже в центрі села. Мати подзвонила єгерю, розповіла, аби був у курсі. Кілька років тому в сусідньому селі Розльоти вовки покусали трьох людей. Одному чоловіку відкусили два пальці. Переживаю за матір, прошу її: «Як стемніє, не виходь на двір. Будь обережною». Небезпека ж нікуди не

Q добра новина

Катаються і на ковзанах, і без Хокеїстів і любителів покататися на ковзанах в Остерській громаді порадували січневі морози. Адже відтепер у них є ковзанка, яку залили біля Остерського краєзнавчого музею, на стадіоні. — Заливають водою стадіон і обслуговують працівники Остерської дитячо-юнацької спортивної школи. Роблять огорожу. Каток виходить розміром 60 на 30 метрів, — радіє Леонід МИСЛИВЕЦЬ, селищний голова Остерської грома­ ди. — 13 січня ковзанку відкрили. Спочатку три команди зіграли в хокей, потім могли кататися всі бажаючі. Поруч з ковзанкою зробили дітям гірку висотою метрів десять. Гірка і ковзанка безкоштовні. Працюємо щодня з перервою на комендантську годину. Увечері на ковзанці вмикаємо освітлення. Приїздять до нас і жителі сусідніх громад — Козелецької та Деснянської. — Ковзани на прокат дають? — Ні, немає такого. Їздять купувати в Бровари або катаються без . — Звідки воду Q у тему: берете? — Біля школи є Дитина каже батькам: колодязь. Кидаємо — Лікар сказав, що в мене туди пожежний вроджені здібності до фігурного г ідрант. Кол и закатання! мерзло близько 15 — Так? І в чому це виявляється? сантиметрів води, то — У мене швидко зростаються вже можна кататися. переломи! Сподіватимемося, що до середини лютого погода дозволить працювати. Заливаємо ковзанку вже п’яту зиму, за виключенням минулої.

Ольга САМСОНЕНКО

Вовк загриз песика Віри Вовк

зникає і проблему потрібно якось вирішувати. — Скільки нині вовків у заповідній зоні? — Нещодавно наші працівники в Рихлах бачили п’ятьох, ішли в бік Крисьок. Трьох помітили в Розльотах, двох — поблизу Радичева, — перераховує 63­річна Ніна СИМОНЕНКО, директорка Мезинського національного природного парку. — Припускаю, що вони до нас прийшли через Десну по кризі з території Деснянсько-Старогутського парку, що в Шосткинському районі Сумщини. Снігом усе засипано, шукають їжу. У нашому парку водяться і зайці, і косулі, але їх не так багато. Знищувати хижаків не можемо — не наша компетенція. Якщо вовки голодні, всяке може статися. Дуже шкода розірваного собачку. — Ніно Василівно, то чим можна зарадити? — Біля Крисьок є скотомогильник, там думаємо поставити капкан. І якщо попадеться вовк, убивати його не будуть, бо це негуманно. Передамо в зоопарк.

Валентина ОСТЕРСЬКА, фото з архіву Юлії КЛИМЕНКО

Таким був Річ

4

Суспільство

Q добилися

Менська «первинка» — з новими вікнами, дверима, обладнанням.

Майже вісім мільйонів гривень дадуть американці, понад півтора мільйона — громада Менський центр первинної медико­санітарної допомоги — з новими вікнами, дверима, обладнанням. Амбулаторія перемогла в американському проєкті USAID «Підтримка реформи охорони здоров’я» та отримала на відновлення сім мільйонів 813 тисяч гривень. Ще понад півтора мільйона заклали в місцевому бюджеті. — Заявку на грант писав відділ економічного розвитку Менської міської ради, — розповідає Наталія РОСО­ МАХА, генеральна директорка Менського центру первинної медико­санітарної допомоги. — Ми допомагали в медичних питаннях. Почали готувати заявку в березні. Відповідь отримали у вересні. Кошти надходять частинами. Грант розбитий на шість етапів. Два етапи ми вже виконали. Освоїли близько двох мільйонів гривень. Замінили вікна й двері, купили медичне обладнання. Електрокардіографи, холестерометри-глюкометри, дефібрилятори, шприцеві насоси, апарат CPAP (сіпап) для покращення дихання під час сну. До середини 2024 року плануємо утеплити фасад, замінити систему опалення, оновити кабінети. А також плануємо відремонтувати дах. Ремонт даху в грантове фінансування не ввійшов — кошти виділить громада. Будівля зведена у 1976 році. Відтоді без ремонту. Обслуговуємо близько 30 тисяч пацієнтів. 28 тисяч задекларованих. А є не задекларовані — наприклад, внутрішньо переміщені особи. — Лікарями укомплектована? — У менській амбулаторії вакантна посада сімейного лікаря.

18.01.2024

Q ех, раз, та ще раз

У Городні освятили воду 6 січня, будуть ще й 19-го. З глінтвейном та чаєм 19 січня об 11 ранку на міському пляжі в Городні буде освячення води. «Також бажаючі зможуть пригоститися гарячим глінтвейном та чаєм. Тут же проводитиметься збір коштів на підтримку майбутньої перемоги. Запрошуємо всіх бажаючих очистити тіло й душу під час священного обряду та долучитися до спільної молитви Господу», — таке оголошення з’явилося на одному з городнянських сайтів. — Це я запрошую, — сказав Андрій РОМАНЮК, настоятель храму Василія Великого в Городні, військовий капелан ПЦУ. — Хтось уже перейшов на новий календар, а хтось ще на старому. — Прикордонна Городня не перейшла на новий календар? — Андрій сказав, що два роки буде перехідний період і освячувати воду буде два рази: 6 січня — по-новому, 19 січня — по-старому, — додав Андрій БОГДАН, мер Городні. — Щоб перехід був не різкий, наші люди трішки звикли. — 6 січня багато городнянців прийшли святити воду, пірнати в ополонку? — Я в ополонку не пірнаю, не прихильник цього. Сказати важко. Але люди були. До Різдва, 25 грудня, звикли. Діти ходили колядувати.

Тамара КРАВЧЕНКО

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

Q попрощалися

Двох бійців ідентифікували за експертизою ДНК. Один з них загинув у Десні під час ракетного удару Солдат 42­річний Валерій Повод із села Іванівка, що під Черніговом, півтора року вважався безвісти зниклим. Валерій з перших днів вторгнення пішов добровольцем. Служив гранатометником у 210-у окремому спеціальному батальйоні «Берлінго». Мав позивний «БМВ». 21 червня 2022 року поблизу Мирної Долини Луганської області його життя обірвалося. Довго вважався зниклим безвісти. Після результатів ДНК-експертизи рідні нарешті попрощалися з захисником. Син, брат, чоловік, друг і побратим упокоївся на кладовищі малої батьківщини. *** За ДНК ідентифікували і солдата 36­річного Олександра Пасічника з села Бірківка Менської громади. Олександр після школи вивчився в чернігівському училищі на столяра. У 2014-2015 роках брав участь в АТО на території Донецької та Луганської областей. Був неодноразово нагороджений військовими відзнаками. 20 квітня 2022 року його знову мобілізували. Служив у 66-й окремій механізованій бригаді Сухопутних військ імені князя Мстислава Хороброго. Був старшим навідником гаубичного самохідного артилерійського дивізіону. 17 травня 2022 року в селищі Десна потрапив під ворожий ракетний обстріл і вважався зниклим безвісти. 13 січня 2024 року в селі Бірківка відбулася церемонія прощання з воїном. Без сина залишився батько, без брата — сестра. *** Навіки повернувся в Кудрівку Сосницької громади солдат 51­річний Андрій Гурбик. Він народився в селі Ляшківці на Сосниччині. Після повномасштабного російського вторгнення долучився до ЗСУ. Служив у 117-й окремій механізованій бригаді водієм-слюсарем ремонтного відділення бронетанкової техніки. Загинув третього січня на запорізькому напрямку. Поховали з військовими почестями. *** У Ріпках навколішки, живим коридором зустрічали і проводжали солдата 53­річного Валерія Анохіна. Валерій — уродженець села Буянки на Ріпкинщині. Закінчив Замглайське ПТУ-12, отримав спеціальність тракториста-машиніста і водія. Працював слюсарем у ТОВ «Агропартнер». Був мобілізований у грудні 2022 року. Служив у 118-й окремій механізованій бригаді. Загинув 2 січня на Запоріжжі. *** 12 січня біля Тернів Краматорського району Донецької області загинув солдат 54­річний Григорій Мелащенко. Народився Григорій у селі Лютівка Щорського району. Згодом батьки виїхали в білогорськ амурської області. Там закінчив ПТУ. Доля повернула Григорія на батьківщину. Працював за кордоном, а після повномасштабного вторгнення повернувся додому. 26 березня 2023 року був призваний за мобілізацією. Служив старшим механіком-водієм у 41-му окремому мотопіхотному батальйоні. Через втрату горюють мати і сестра. Могила Григорія Мелащенка поповнила ряд захисників на Алеї Героїв кладовища в Сновську. *** Надійшло сповіщення про загибель солдата 49­річного Владислава Бровка, носівчанина. Владислав народився в

Носівці. Виріс у родині музикантів, закінчив культосвітнє училище. Грав на баяні. Також був майстром-меблярем. Довгий час працював на місцевій меблевій фабриці. У серпні 2023 року Владислава мобілізували. Виконував обов’язки номера обслуги механізованого батальйону. З фронту його чекали мати, дружина, син. На жаль, 9 січня поблизу Костянтинівки Покровського району на Донеччині життя захисника обірвалося. *** 9 січня під час бою в Донецькій області загинув Андрій Черниченко. «Побратим мого чоловіка. Людина, яку я, на жаль, не знала особисто, лише листування. Андрій народився 02.03.1981 року, був жителем села Локнисте. Наш Андрій так і казав про нього — Андрюха, мій земляк. Вони жили в одному бліндажі під час навчання, підтримували зв’язок по телефону, коли їх роз’єднали. А потім Андрій перестав відповідати... Мені бракує слів, бо їх замінили емоції. Рідніших незнайомців важко знайти», — написала на сторінці Березнянської громади Наталія Трепач. *** Роману Маляренку з Городнянської громади назавжди залишиться 42. Крапку в його долі поставила війна. На вулиці Городні вийшло багато людей, щоб віддати останню шану земляку. Він був призваний торік у січні. Спочатку ніс службу в 31-й окремій механізованій бригаді, потім — у різних частинах. Помер 10 січня через хворобу. Поховали Романа в Хоробичах, де проживає мати. *** Срібнянщина попрощалася з 44­річним Валентином Кузьменком, котрий загинув біля Роботиного Пологівського району Запорізької області. Звучала, краючи душу, «Пливе кача», майоріли синьо-жовті прапори. Сотні людей живим коридором стояли навколішки на шляху жалобного кортежу в Срібному, Побочіївці, Карпилівці, Лебединцях. Валентин народився в Лебединцях. Закінчив сокиринське профтехучилище. Там познайомився з майбутньою дружиною. У 2002 році переїхав жити в Срібне. Працював у Срібнянському райавтодорі, у СТОВ «Батьківщина». 13 січня минулого року мобілізували до ЗСУ. *** 9 січня поховали сержанта 42­річного Олександра Ващен­ ка, який загинув 15 грудня на Харківщині. О л е кс а н д р В а щ е н ко н а р од и в с я в с ел і П е р ел ю б Корюківського району. З 2001 року працював у перелюбському лісництві лісорубом. У 2002 році переїхав до Корюківки та почав працювати водієм в управлінні соціального захисту населення. З 2005 року проживав у Чернігові. У жовтні 2023 року його мобілізували. Служив гранатометником одного з підрозділів 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Попрощалися та поховали воїна на кладовищі рідного села. *** Поблизу Кліщіївки Донецької області 5 січня поліг гранатометник 29­річний Максим Кудаш з механізованого батальйону Національної гвардії. Максим народився в селі Колісники Прилуцького району. Закінчив Дігтярівський професійний аграрний ліцеї за спеціальностями: слюсар з ремонту сільськогоспо-

дарських машин та устаткування, тракторист-машиніст, водій. Працював слюсарем зерноочисних машин у ТОВ «Прилуцький хлібодар». Був призваний 15 червня минулого року. Одружитися не встиг. *** Захищаючи країну у складі 1-ї окремої танкової бригади, на сході загинув городнянець 38­річний Максим Кислов. Він мав поранення і міг лікуватись ще довго, але повернувся в підрозділ, бо треба. Залишилися сиротами двоє маленьких дітей. *** Знову втрата на Ічнянщині. Поліг 39­річний Сергій Кудлай із села Іваниця. Він боронив батьківщину ще з 2022 року — окремий батальйон спеціального призначення «Україна». *** На площі в Бобровиці попрощалися з 21­річним Михайлом Кулакевичем. Він уродженець села Вороньки, капрал поліції. У 2021 році закінчив Економіко-правовий технікум при Міжрегіональній Академії управління персоналом за напрямком «Право». З січня 2022 року до лютого 2023 року був поліцейським взводу полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Києві. Потім — поліцейським взводу особливого призначення у штурмовому полку «Сафарі» об’єднаної штурмової бригади Національної поліції «Лють». Загинув 20 жовтня під час боїв біля Курдюмівки Бахмутського району Донецької області. Востаннє віддали військові почесті Михайлу Кулакевичу на кладовищі рідного села. *** Ще одна втрата в Бобровицькій громаді. Перестало битися серце молодшого сержанта 45­річного Андрія Касаткіна з Бобровиці. Строкову Касаткін відслужив у 28-му окремому інженерно-аеродромному батальйоні в Миколаєві. З 2017 по 2020 роки служив за контрактом у підрозділах десантно-штурмових військ командиром відділення самохідних мінометів. Мав статус учасника бойових дій. 25 лютого 2022 року пішов добровольцем. Помер 24 грудня під час виконання службових обов’язків, пов’язаних з військовою службою.

Валентина ОСТЕРСЬКА

18.01.2024

Доля

Продали квартиру, машину та дев’ять гектарів землі біля моря, аби вилікувати сина 33­річна Сніжана БІЛОСТОЦЬКА і 30­річний Дарій КОСТАШ із села Мале Устя, що на Сосниччині, виховують трьох дітей з особливими потребами. У 12­річного Артема дитячий церебральний параліч, у семирічного Світослава і шестирічного Оріяна аутизм. Не дивлячись на важкі захворювання, діти навчилися читати, грати на музичних інструментах і гарно малювати. Живуть у невеличкій хатинці. — Прийняття хвороби й особливого стану дитини — це половина успіху в його маленькому

Артемчик вагою кілограм 900 грамів

— Артемчику зараз 12 років. Жили тоді в Запоріжжі. Перший чоловік працював у міліції, я в дитячому будинку «Сонечко». Була кваліфікованим, дипломованим педагогом-реабілітологом. Коли завагітніла, стала помічати неадекватну поведінку чоловіка. Випивав. Потім почав приймати наркотики. Сварки і фізичне насилля ставали все частішими, — тяжко видихає Сніжана. — Якось, під час чергової сварки, він зачепив мене. Упала, вдарилася ниркою, животом об куток дивана. Я на шостому місяці вагітності, води відійшли через дві-три години. Пологи були дуже важкими.

Познайомились на скандинавському весіллі

— Там же, у Запоріжжі, познайомилася з другим чоловіком. Наше знайомство було схоже на казку. Жили поряд, працювали поряд, спільні друзі, обидва захоплювались рольовою історичною реконст рукцією. Це коли люди збираються, беруть мечі, лати. Чоловіки ходили в кілтах (чоловіча спідниця Шотландії. — Авт.), без трусів. Такий собі театр під відкритим небом, — згадує Сніжана. — Для Дарія це була справа всього життя. Я прийшла на скандинавське весілля у стилі вікінгів. Дарій був там головний, проводив обряд одруження. Це було кохання з першого погляду. Підійшов до мене, поцілував руку, і вже через два тижні ми жили разом. З того часу більше ніколи не розставалися. — Побачив Сніжану і щось клацнуло всередині. Дах знесло від її краси. Ось воно, кохання всього мого життя, — посміхається Дарій КОСТАШ. — За ці майже 10 років, що ми разом, у нас навіть сварок не було. Я ніколи не думала, що можна жити з людиною і не сваритися. Коли в нас бувають розбіжності, — а вони бувають, — ми сідаємо розмовляти. Я йому дуже вдячна за те, що він мені показав: можна не сваритися. У моєму дитинстві батьки дуже сварилися, і я ніколи не думала, що буває інакше, — розповідає Світлана. — Дарій допоміг мені з реабілітацією Артема, завжди підставляв плече. Ми пройшли все, що могли пройти. Робимо щодня масажі, гімнастику. Ручки трохи скрючені, але можна розправляти. Нижче пояса син нічого не відчуває. За весь час у сина не було навіть штанців. Ніжки настільки скрючені, що я їх просто не натягну на нього. Потроху займаємося з ним математикою, мовою. У нього є свій телефон, де він слухає радіо і там говорять про війну. Якось до нас приїхав у гості священник, Артем не втримався і сказав: «Русскій воєнний корабль, іді на…». Я розгубилася, бо в нас ніхто не матюкається в сім’ї, а тут при священнику і матері таке видав. Артем зараз дуже важкий — 40 кілограмів. Я просто його не можу підняти, сама кілограмів 50 важу. А помити треба сина щодня. Без чоловіка повністю безпорадна в плані дітей. Як і чоловік без мене.

«Лікарі викачували з нас гроші»

і нелегкому житті. Я знаю, як боляче бачити довкола здорових дітей і щоночі беззвучно волати: «Боже, за що це саме мені!?» Але запам’ятайте, не можна порівнювати! Не можна порівнювати з іншими, бо це затягне вас на самісіньке дно і вибратися з нього майже неможливо, — каже Сніжана Білостоцька. — Порівнюйте свою дитину зі своєю дитиною. Кожен ваш маленький крок, кожне досягнення, кожен подих — це краще, вище, незламніше. Тільки так ви зможете подарувати дитині крила.

Артемчик народився з вагою кілограм 900 грамів. Одяг з подружкою купувала йому той, що продавали для ляльок. Нульовий підгузок був для нього настільки великим, що він повністю туди вміщався. Коли вийшли з реанімації, то орендувала квартиру, зібрала речі і пішла від чоловіка. У нас медична картка сантиметрів п’ять завтовшки. Були перші записи від педіатра, що дитина наздоганяє інших за віком. Почав тримати голову, сидіти, ставати на ніжки, їсти самостійно. Робимо планове щеплення — в Артема відмовляють ноги.

Реабілітація таких дітей коштує дуже дорого. Мені довелося продати квартиру, машину та дев’ять гектарів землі біля Азовського моря в Приазовському районі. Це сотні тисяч доларів, коли долар був по вісім гривень. Майно та нерухомість отримала в спадок від батьків. Мені не жалко було ці гроші витрачати на сина. Обідно, що вони йому не допомогли. Зараз його розвиток на чотири-п’ять років. Його тіло дорослішає, а з мозком ніхто нічого вже не зможе зробити. Хвороба невиліковна. Те, що так буде, знали лікарі. Але приховували від нас. Викачували чималі гроші за консультації, реабілітації. — Колишній бере участь у вихованні сина? — Ні, за всі роки не витратив жодної копійки. Доки жили вже з Дарієм у Запоріжжі, не давав мені спокою та розлучення. Йому було вигідно всюди на роботі прикриватися сином-інвалідом, не їздити в АТО. Його батько був водієм відомого в місті судді, тому всі мої заяви про розлучення губилися. Розлучитися ми змогли лише декілька років тому, коли я подала документи в Сосниці. Доволі швидко, за декілька засідань. Зараз тривають суди по позбавленню його

Будинок за оголошенням

5

батьківських прав. І саме тут, у Сосниці, до мене підійшов Олександр Ясинський, лікар, подивився у вічі і сказав правду: «Твоя дитина не буде ходити ніколи». Так, я плакала. Довгий час не сприймала. Але знову таки, мені було дуже зле на душі, коли зрозуміла, скільки грошей даремно пішло. Вірте тільки доказовим лікарям. Чарівний укол чи таблетка не вилікує ДЦП чи аутизм. Саме завдяки Ясинському наші діти отримали правильне лікування і почали розвиватися. За гроші, які витратила на реабілітацію, могли б дітям купити кращий і більший будинок, наприклад. Зараз у нас маленький будинок 45 квадратів, з них жилих близько 30 — це дві кімнатки і кухня. Артемчику відгородили місце на кухні, там, де планували зробити туалет. Він зараз на вулиці. У менших у кімнаті вміщається тільки ліжко. Наша кімната теж невелика. Стоїть наше ліжко, поличка з книжками, телевізор, де я вмикаю дітям навчальні програми. Поряд робочий комп’ютер Дарія — він айтішник, працює дистанційно вдома. На жаль, холодильник і пилосос згоріли минулої зими, коли були блекаути. Купити поки немає за що. Пральну машину подарували волонтери, коли побачили, як я перу руками. Знаю, що допомогли мені в цьому підприємці з Сосниці.

— Морський зимовий клімат не підходив Артему, реабілітація не допомагала. І коли залишалася «грамочка» грошей — 25 тисяч гривень. — вирішили переїжджати поближче до лісу. У 2015 році, просто наобум, відкрили ОЛХ, тицьнули пальцем у найдешевшу хатинку за 20 тисяч гривень у селі Ушня на Менщині. Не бачивши навіть, що там, вирішили відразу їхати, — сміється Сніжана. — Наймаємо фуру, усе, що влазить, пакуємо. Більше тисячі кілометрів в один бік. Приїжджаємо 1 квітня. Артемчик на руках у Дарія. Світослав на візочку. А в хаті піпець. Років п’ять ніхто не жив, ремонту не було за цей час. Фото в оголошенні десятирічної давності. Миші, криси, сміття всюди. Власник ще пів року оформлював документи, бо не всі були в порядку. — Для нас все навкруги було дико. Ми в житті не бачили лісу, трави в наших краях майже немає. А тут кропива по два метри заввишки. Половина Червоної книги жила в нас у саду і на городі — жуки, павуки, оси, шершні, джмелі, клопи, — перераховує Сніжана. — Ящірки, змії, вужі. Мене майже відразу вкусив павук, викликали «швидку», кололи вакцину. Доки відійшла, розумію, що щось знову зі мною не те. Я себе не берегла, з Дарієм вантажили, розвантажували та переносили важкі меблі при переїзді. Роблю тест — вагітна третім. — Коли Оріяну був рік, хату в Ушні ми продали і переїхали до Мени. Діти маленькі, до лікарні і магазинів далеко, — каже Дарій. — Інтернет теж не ловив, щоб я міг удома працювати. У Мені пробули майже рік. З’явилася робота, змогли трохи підзаробити і назбирати коштів. Стали думати, чи робити ремонт та проводити воду в Ушні, чи купувати новий будинок. Вибрали друге. Як і першого разу, відкриваємо ОЛХ і знаходимо цей будиночок у Малому Усті, де ми живемо зараз. На той час для нас це був ідеальний будинок, вода в хаті є. Місця всім вистачало. В Ушні будинок продали за пів ціни — 10 тисяч гривень. Якраз цієї суми не вистачало на нову хату. Купили її за 55 тисяч гривень плюс ще за п’ять тисяч власник віддав свій скутер. У селі без транспорту погано, тож я погодився. Два роки тому продав йому назад . Скутер був уже старенький, зламаний. Але діти колишнього власника побачили, що я його продаю, то попросили купити їм на згадку. Забрали за чотири тисячі гривень. — Молодші дітки народилися доношеними і повністю здоровими. Розвивалися за віком. Коли їм було рік і два, захворіли розеолою. Це вірусне захворювання, деякі переносять його нормально, деякі — ні, — опускає очі Сніжана. — Була дуже висока температура, довго трималася. Коли потрапили до лікарні, швидко спала. По приїзду додому я помічаю: молодші сини, які їли, розмовляли, перестали дивитися у вічі, а за тиждень перестали гратися. Ще за тиждень я побачила, що в Оріяна взагалі не працюють два пальчики — мізинчик і безіменний. Там защемило нерв. Я, як реабілітолог, зрозуміла, що трапилося погане. І це мене зламало більше, ніж з Артемом. — Село для проживання — ідеальне місце для таких діток, як у нас. Тут тихо, немає машин, сусідів поряд. Будь-який шум для дитини-аутиста — стрес. Удома намагаємося спілкуватися шепотом, — додає Дарій. — Не можна вимикати повністю світло. У дітей починається паніка. Аутизм — це стан душі. Може проявитися в будь-якому віці. Діти на спеціальному харчуванні. У них низьковуглеводна дієта. Молодші, як і лежачий Артем, теж вимушені ходити в підгузках. У них немає відчуття тіла. Перепробували все, що можна, але діти не сідають на горщик. Починається істерика, що теж погано при нашій хворобі. На Артема щомісяця йде п’ять-шість пачок підгузків по 800 гривень, на молодших — 12-13 пачок по 700 гривень. А ще потрібні пелюшки, присипки та креми. Вони з’їдають більшість сімейного бюджету, тому іноді не вистачає на продукти. Час від часу нам допомагають засобами гігієни та ліками волонтери, за що я їм дуже вдячна. Діти на групі, отримують соціальні виплати. Минулого місяці це було 7300 гривень Артему і по 6700 молодшим. З 2024 року обіцяли підвищення. Ці кошти, як правило, ідуть на підгузки. Ще одна велика стаття витрат — вода. У будинку технічна, питну доводиться купувати. На три дні нашій родині потрібно десь 15 бутилів по п’ять літрів. А це ще мінус тисяча гривень. Лікарі радять купувати тільки магазинну, бо, попивши з колодязя, Світослав загримів до реанімації. Пішли камені в нирках.

Маленький Всесвіт

— Бабо, бабо, — звертається до мене Оріян. — Так як рідних бабусь у нас немає, діти всіх називають «бабусями». У Дарія мати померла давно. Моя опинилася в окупації, більше року жила в селі біля Мелітополя Запорізької області. На жаль, восени минулого року її не стало. Не вийшло в нас вивезти, — Сніжана починає плакати. — Не плач, матусю, — заспокоює Світослав. — Мати після інсульту. Пропускний пункт у місті Василівка Запорізької області. Там треба було чекати кілька днів, — додає Сніжана. — Плюс платити близько трьох тисяч доларів (115 тисяч гривень) за перетин. Ні в неї, ні в нас таких грошей не було. Старалися підтримати її в окупації, бо мати не була ще на пенсії. Щомісяця висилали трохи грошей у гривнях знайомій, яка там була. Вона переводила і віддавала матері в рублях. Мені дуже пощастило, мабуть, я поцілована янголом. Спочатку мене доля вивчила на реабілітолога, вивчила на педагога, а потім подарувала цих дітей. Другий диплом у мене — керівник образотворчої діяльності. Умію малювати, проводити арт-терапію. — Дуже часто чоловіки не витримують і кидають родину навіть з однією дитиною­інвалідом. У вас троє…, — звертаюся до чоловіка. — Я дуже боялася цього моменту, — перебиває мене Сніжана. — Ви не уявляєте, скільки сліз було виплакано в подушку. — Так, дійсно, найважче було дружині. Вона в цьому розбирається, а я був далекий. Я виріс без батька, він зник, коли мати була ще вагітна мною. Ростив мене вітчим, і мої ребра досі пам’ятають його виховання, — неохоче згадує минуле Дарій. — Сини всі мої. І якими б не були діагнози, я не маю права їх покинути. Діти не винні, що так трапилося. Найбільша кімната в будинку обвішана картинами, де намальовані тварини, космос, зірки. — З дітками ми працюємо кожен день і практично кожну годину. Діти в нас дуже багато малюють, кожен має свої фарби і пензлики. І я малюю, дуже люблю малювати. Наша улюблена картина «Наш маленький Всесвіт». Малювала разом з синами. Тут є наш ліс біля дому, хатинка з вікнами, які світяться вночі. На картині багато зірок і сузір’їв. Світослав знає їх усі напам’ять. Може розказати про Сонячну систему. Мріє про телескоп, щоб дивитися на зорі, — радісно промовляє Сніжана. — А ще Світослав дистанційно вчиться у приватній школі. Платимо 1500 гривень за місяць. Я навчаю, здаємо тільки завдання на перевірку. Після закінчення матиме атестат про закінчення школи, що буде великим плюсом для нього, коли виросте. У кімнаті стоїть шафа, завалена дитячими книжками українською мовою. — Тут більше 200 книжок. Світослав і Оріян купили їх за власно зароблені гроші. Малювали малюнки, я продавала їх в інтернеті. Частину грошей відправляла на ЗСУ, а за решту купувала їм ці книжечки.

Ольга САМСОНЕНКО

Дочитали цей матеріал до кінця? І у вас є смартфон. Включіть на ньому фотоапарат. Наведіть його на оцей квадратик. На екрані телефона з’явиться посилання. Натисність його. І дивіться відео.

6

Здоров’я

18.01.2024

Q актуально

«Ноу-хау» в лікуванні хвороб опорно-рухового апарату

Порушення опорно­рухового апа­ рату — це одна з найпоширеніших патологій сьогодення, які в тому чи іншому вигляді зустрічаються в житті кожної людини і часто є відображенням її звичок. Зазвичай такі проблеми не становлять небез­ пеки для життя, але здатні суттєво знизити його якість, тягнучи за собою цілу купу неприємних симптомів і обмежень, що не дозволяє нам їх недооцінювати. Група ризику таких хвороб досить широка і давно пере­ стала бути «прерогативою» людей виключно похилого віку.

Нерідко нашими відвідувачами стають школярі та студенти, оскільки добре відомо, що життя сучасної людини вже змалу практично неможливе без тривалого сидіння за робочим столом, комп’ютером або телефоном у певному вимушеному статичному положенні, що часто згубно впливає на розвиток молодих кісток та суглобів. Це створює додаткове навантаження на хребет, надмірно розтягуючи його зв’язки та суглоби, призводячи до розвитку нестабільності постави і деформацій. Така дія факторів значною мірою знижує ресурс опорно-рухового апарату, що в більш зрілому віці призводить до прогресивного розвитку хронічних дегенеративних захворювань, таких як остеохондроз, протрузії, грижі, сколіози, артрози і т. д. Доказом цього слугують чисельні порівняльні знімки КТ і МРТ самих пацієнтів. Насправді чинників, що впливають на організм, чимало і, на жаль, не на всі з них ми можемо впливати безпосередньо (наприклад спадковість). Ми ж ведемо мову за ті конкретні випадки, коли відмічаються симптоми явної патології — це і виражені болі, і обмеження рухів, деформації, порушення постави, вимушене положення тіла, виникнення неврологічних ускладнень.

Саме це є основною причиною звернень до лікаря. Робота з такими випадками — це основний напрям нашої діяльності. За роки нашої кропіткої праці ми впевнилися в тому, що сучасне фізіотерапевтичне лікування — це найкраще рішення для більшості патологій опорнорухової системи. Тепер не треба з’їдати жмені пігулок, щоб почуватися добре. На базі нашої клініки є цілий арсенал сучасних методів для роботи з проблемами суглобів, хребта, «защемлених» нервів і спазмованих м’язів, сколіотичних викривлень і реабілітації після травм і хвороб. Стадійність такого лікування дає змогу спочатку усунути гострий біль, досягти стійкої м’язової релаксації, розблокувати заблоковані і затиснуті сегменти, а потім поступово перейти до відновлення нормальної будови та функції органу, укріплюючи його структуру та створюючи «резерв міцності» на тривалий час. Такого ефекту не можуть досягти жодні ліки, оскільки їх вплив виключно симптоматичний, і вони можуть використовуватись лише в якості додаткової терапії в особливо гострих і складних випадках. Ми ж впливаємо на першопричину, щоб дати можливість організму відновитись самостійно природним шляхом.

Особливе місце у відновлювальній медицині займають методи плазмотерапії та введення гіалуронової кислоти. У чому ж полягає суть методів і які їх призначення?

Очищена аутоплазма — це забір венозної крові пацієнта у спеціальну пробірку, яка після центрифугування розділяється на частини, очищується і вводиться в організм. Але для чого? Активована плазма крові — це рідина, яка містить у собі всі поживні речовини і, що найголовніше, збагачену тромбоцитарну масу. У тілах тромбоцитів є спеціальні речовини — фактори росту, які і є її ключовим компонентом. При введенні аутоплазми в м’які тканини або в суглоб відбувається поступове вивільнення факторів росту в навколишні тканини, запускаючи при цьому ділення клітин і стимулюючи заживлення.

Кому і коли можна вводити плазму?

Для методу немає жорстких вікових обмежень. Відповідно до показань плазмотерапію можна проводити вже з підліткового віку, оскільки ризик алергічних ускладнень відсутній, а власна кров безпечна для організму. До основних показань плазмотерапії належать: артроз суглобів будь-якої стадії, остеохондроз, грижі і протрузії хребта, «тригерні» больові точки, стимуляція зрощення переломів і зростання ушкодженого зв’язково-сухожильного апарата. У кожному випадку лікар повинен попередньо оглянути пацієнта, провести діагностику, зібрати анамнез з метою визначення всіх показів і протипоказів до введення.

Як вводиться плазма?

Медична сестра проводить забір крові з вени у спеціальну герметичну пробірку і розміщує її в центрифузі на 10 хвилин. Після цього виділена плазма набирається в шприц і готова до використання. Курс лікування включає в себе від трьох до п’яти процедур, з періодичністю введення раз на тиждень. Плазмотерапія прекрасно поєднується з іншими сучасними методами фізіотерапії та лікувальної гімнастики, значно підсилюючи їх ефективність і створюючи комплексність підходу до лікування загалом. Гіалуронова кислота використовується виключно для внутрішньосуглобових введень при лікуванні остеоартрозів. Біологічний ефект полягає в тому, що вона збільшує кількість суглобової рідини, робить її в’язкішою і покращує її змазувальні властивості. Це значно зменшує тертя в суглобі, в результаті чого покращується пружність і відновлення Чекаємо вас за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги, 119­а. Тел.: 093­585­65­65, 097­560­65­65. його хрящового покриття. З часом це зменшує запаленhttps://www.facebook.com/avangard.med.CH/ ня і повертає втрачений комфорт рухів. Періодичність введення складає декілька разів на рік. Почніть свій новий рік без болю разом із «Авангард Клініка працює щодня з 09.00 до 18.00, у суботу з 09.00 до 13.00. Мед»! Ліц. МОЗ № 3083 від 30.12.2020 р.

Q після бою

Микола Руденок, якому під Мар’їнкою тяжко поранило обличчя, прооперований і одужує. Заново вчиться їсти, розмовляти і... ходити Микола РУДЕНОК із селища Михайло­Коцюбинське Чернігівського району, якому скалічило на війні обличчя, уже прооперований у Києві. — Тільки з лікарні приїхали, з Чернігівської обласної, зі щелепно-лицевого відділення, — говорить Анатолій РУДЕНОК, батько. — Їздили на процедури. На відновне післяопераційне лікування. Сину зробили і поставили титанову пластину. Також використовували для пересадки його власну кістку. Брали її з ноги, тепер плигає на милицях. Заново вчимося ходити. Щелепа гоїться. Розмовляє з трудом. Воно все натягнуте в роті. Язик пухлий. Набряк тримається. Микола Руденок прооперований 14 грудня. А поранений 15 червня 2023 року під Мар’їнкою на Донеччині. Отримав мінновибухову травму важкого ступеню. Вогнепальне осколкове сліпе проникаюче поранення в порожнину рота нижньої зони обличчя справа. Багатоуламковий перелом та дефект кісткової тканини нижньої щелепи справа. Пошкодження правої лицевої артерії, Микола Руденок. Фото з дна рота, язика. А також поранення надключичної ділянки з сайту «Лікарі для героїв» переломом правої лопатки. Був контужений. Частково втратив слух. Не міг жувати, розмовляти. Операція відбулася завдяки участі в проєкті «Лікарі для героїв». Він об’єднав провідних українських щелепно-лицевих хірургів та біоінженерів. Операція безкоштовна. Але імпланти платні. Кошти (сума збору майже 120 тисяч гривень) допомагали збирати волонтери, мешканці Михайло-Коцюбинської громади. Стан пораненого раптово погіршився, виникли ускладнення — запалення кістки, нагноєння. Так пишуть про нашого земляка «Лікарі для героїв» https://likarigeroyam.com.ua. Прооперували під гарантії фонду. Змоделювали та виготовили імплантат нижньої щелепи з титану з аутотрансплантатом.* *Аутотрансплантат — використання для пересадки власних тканин. Зазвичай це шкіра, судини, кістковий мозок, але буває й кістка.

Тамара КРАВЧЕНКО

Лікарі клініки "Авангард Мед"

18.01.2024

Суспільство

Q збувають

Олег Коваленко продав корів. Одружився. Зараз він у Збройних силах

прикордоння

Олег Коваленко, який тримав корів у селі Хотівля на Городнянщині, служить у ЗСУ. Корів своїх продав. У 2017 році «Вісник Ч» писав про Олега Коваленка, на той час колишнього прикордонника, який тримав 18 корів, 14 телиць, 17 телят, п’ять биків. Давав роботу шістьом односельцям. Корми заготовляв на паях — родичевих та, з дозволу сільради, чужих покинутих. — Нічого з господарства немає, й Олега в селі немає — служить в армії, призвали його, — говорить Юрій ЧЕРВЯК, староста Хотівлі. — Збув худобу ще перед війною. За кілька днів збув усіх корів, приїздили забирати. Молодняк — теличок — трошки потримав ще, один сезон, а тоді й теличок збув. Одружився, як і планував. І дитинка є. І квартира в Чернігові. У Хотівлі тепер корів майже не лишилося — 18 всього-на-всього. А людей наявних — 240. Тримають максимум дві корови, а то по одній переважно. — Відомо про корів з Луб’янки, які здичавіли, і вже кілька років — і влітку, і взимку — блукають Чорнобильською зоною. Це не ваші? — Ні. Хоча своя Луб’янка є і в нас. Село Травневе, яке колись так називалося. Воно нашого старостату. Досі люди один раз Травневе скажуть, другий — Луб’янка.* P. S. Здичавіле стадо, як згодом уточнила, з Луб’янки на Київщині, безпосередньо із зони відчуження. У стаді бик, корови, телята. На фото вони вгодовані. Обросли густою шерстю. Узимку харчуються, добуваючи корм з-під снігу.

Тамара КРАВЧЕНКО

Корів на три тисячі 700 голів менше — Ціна на молоко від населення в області — 10-12 гривень, — додав Олексій ЖУК, заступник начальника департаменту агропромислового роз­ витку ОВА. — Це за базову жирність 3,4 відсотка. Цінник тримається з осені. Станом на 1 грудня 2023 року всього великої рогатої худоби на Чернігівщині 68 тисяч 500 голів. Із них 36 тисяч 400 корів — на підприємствах і 32 тисячі 100 — у населення. Якщо порівнювати показники з груднем 2022 року, кількість зменшилася. Усього в області було 72,2 тисячі. З них на підприємствах — 38,2 тисячі корів, у населення — 34 тисячі корів. Та, як би дивно не звучало, хоч кількість худоби на підприємствах зменшилася, але показник по виробництву молока зріс на 348 тисяч тонн. Збільшилися надої через модернізацію обладнання та добру кормову базу.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

7

8

Гумор

— Де ви так навчилися танцювати чечітку? — У сім’ї нас було 15 дітей і один горщик на всіх.

Q хочете анекдотик... хочете анекдотик...

Посміхнись... люди стануть добрішими

Учора 15 хвилин намагалася перейти дорогу пішохідним переходом. Жодна машина не пропустила. Тоді я взяла цеглину в руку, усміхнулась і пішла. Пропустили навіть патрульні з мигалкою. Висновок: усміхайтесь, люди стають добрішими.

Д. ЗАБРОДА

— Ну чого ти приперлась? У мене ж ні хом’ячка, ні канарки немає...

Не на те сподівалася

Жінка скаржиться подрузі: — У мене чоловік в’ялий... у ліжку. — А ти помий його собачим шампунем. Я помила свого, то він, як кобель став. Ледве на частини мене не розірвав. Через три дні зустрілися: — Ну ти і порадила! — А що? — Усю ковбасу з’їв, мене за ж...у вкусив і до сусідки втік.

— Мужик, я не смерть. Я імпотенція!

О. ШЕЛУДЬКО

У середньому...

Керівник господарства звітує перед колективом: — За цей рік середній урожай пшениці склав 49 центнерів з гектара, картоплі — 35 центнерів з гектара. Одна жінка піднімає руку: — А як це розуміти «в середньому»? — Ну-у. Скажемо так: якщо одна корова за день дає 20 л молока, а друга — 10 л, то в середньому вони дають по 15 л. — Це ж що виходить!? У мене один чоловік, у Людки — три, у Маньки — п’ять, а в середньому я теж б...ь.

А чим же вчора закушували?

Л. ДРУЗ

В медінституті екзамени. Професор: — У торбі людські органи. Хто навпомацки назве орган і дістане, той і здав. Один студент: — Серце. І дістає серце. Здав. Інший: — Легені. Дістає легені. Дівчина засовує руку в торбу: — Сарделька. — Це людські органи. Подумайте ще раз. — Кажу, сарделька. І дістає сардельку. Хірурги переглянулися: — А чим же ми вчора закушували?

— Наостанок хочу запитати: хірург — це погоняло чи всетаки професія?

В. СИДОРЕНКО

Перше місце — за хортом

Зустрілися три мисливці, хвастаються своїми собаками. Перший: — Пішов я на полювання, а патрони вдома за­ був. Дав собаці понюхати рушницю — моя такса принесла патрони. Другий: — А я на полювання патрони взяв, а забув руш­

18.01.2024

ницю. Понюхавши патрони, мій сетер притягнув рушницю. Третій: — А я на свята не полював, а з дружиною поїхав на Закарпаття. Там пішли купатися до тер­ мальних джерел. На біду, вона забула купальник. Дав собаці понюхати між ногами дружини, і мій хорт притягнув мужика, який живе з нами по су­ сідству в готелі.

Т. ХІМІЧ

— Хто там так кричить? — Це сусідка наша, Катя. — Народжує? — Ні. Вагітніє. *** — Ой, подружко, я вчора за твоєю порадою розважалася рольо­ вою грою з чоловіком. Я була злою поліцейською, а він — злочинцем. — І як? — Три ребра, два зуби — і він зізнався, що зраджує мене. *** Директор натискає на кнопку і говорить: — Чай, будь ласка. Голос з динаміка: — Василю Степановичу, можете мене хоч на вихідні залишити в спокої! Відійдіть від домофона. *** Лікар призначив Олегу пропити залізо. Тепер у нього ні машини, ні гаража. *** Як говорила тітка Галя: «Жінка була створена для того, щоб чоловік не здох від щастя». *** Думаю, клятви в рацсі треба замінити на «побачимо» і «не мож­ на нічого обіцяти». *** — У те б е бу в а ют ь н а п а д и лінощів? — У м е н е бу в а ют ь н а п а д и активності, лінощі в мене постійні. *** Опиши коротко свою відпустку. — Вжик! *** Коли він її побачив, розумний годинник зразу виміряв у нього пульс, а розумний банк заблокував кредитну картку. *** — Ось дивись, твоя одно­ класниця Люда — розумниця. Уже четвертого народила в свої 22. — Мамо, так вона жодного разу не була заміжня. — Ой, не нервуй мене. Дівчина вибирає, помиляється... Не заздри! *** Дружина — чоловікові: — Любий, коли ти до мене зали­ цявся, дарував квіти, подарунки. А коли одружилися, усе припинилося. — Люба, де ти бачила рибалку, який насаджує наживку після того, як риба спіймана? *** — Що ви порадите до цього вина? — До цього вина ідеально сма­ куватиме пиріжок з автовокзалу. *** Самотня Поліна Сергіївна пода­ ла в суд на стільникового оператора за те, що всі вихідні він стверджу­ вав, що вона недосяжна. *** Добре, що твій труд поважають. Але все ж таки краще, коли опла­ чують. *** У шостому класі мені купили спортивний костюм на виріст. Я виріс, закінчив школу, університет, одружився, у мене дитина. І ось тепер він мені впору. Батьки як у воду дивилися. *** — Падлюка. Украв гаманець із трусів! — І ви не відчули, як руку за­ сунув? — Відчула, але думала, що він з добрими намірами. *** — Чому медичні санітари такі міцні і здорові? — Тому що п’ють медичний спирт і вітамінами закушують. *** — Катю, я сьогодні так погано спав! — Колю, а що ти взагалі вмієш добре робити? *** — Денисе, як справи? — Та ніби нормально. Купив не­

давно гараж, оформив на коханку. І теща в мене його орендує. ** Цікаво працювати в жіночому колективі... Завжди дізнаєшся щось новеньке про себе і за великим секретом. ** Хвойний освіжувач повітря в туалеті безумовно приємний. Але все рівно відчувається, що лісоруби там недавно були. ** — Семене, синку, що ти хочеш? — Женитися. — І хто тобі не дає? — Ніхто. ** — Коли заходиш в туалет на вокзалі, що найбільше боїшся зро­ бити? — Вдих. ** Підвищили пенсійний вік. З под­ ругою їдемо на роботу. Пам’ятаємо, що працюємо, але не пам’ятаємо де. ** Сьогодні на вулиці довго роз­ глядала пов’язку на лобі дівчини. Підійшла ближче... Мати Божа, брови наколоті. ** Мені потрібен замісник. Люди­ на, яка буде переживати і нервувати замість мене. ** Яка тільки людина тендітна! Стоїш — варикоз, сидиш — ге­ морой, лежиш — пролежні, не їси — дистрофія, їси — ожиріння, п’єш — цироз, кохаєш — інфаркт. ** — А ти цього року де­небудь недорого відпочивав? — На лавці. У парку. ** Насправді у всіх мікстурах основна дієва речовина — спирт! Саме він знімає застуду та інші хво­ роби. Усе інше — смакові добавки. ** — Петровичу, а як у вас справи з дружиною в ліжку? — Як у лісі. — Це як? — То вона колода, то я в дро­ ва... ** Найбільшого ляща спіймала Галина Іванівна, коли забула розбу­ дити чоловіка на риболовлю. ** Дід отримує три тисячі гривень пенсії, баба 2700. Запитання: за що регулярно напивається дід, якщо баба забирає всю його пенсію. *** Збив на дорозі курку. Вийшов з машини, кинув її в багажник. Бабуся з­за паркану: — Тільки не говори, що везеш її у лікарню. *** Хтось сьогодні помилився номе­ ром і попросив два дні відгулу. Я що, не людина? Дав два тижні! *** — Алло, Сашку, я тобі замість таблеток від проносу дала таблетки від нервів. Ти як, мій коханий? — Дякую, Олю. Обіс...я ще в автобусі, але спокійний, як удав. *** Батько трохи перебрав. Уранці стоїть навколішки над унітазом. П’ятирічна донька: — Тату, ти якось неправильно какаєш! *** Заплатив безхатьку 500 гривень, щоб той прийшов в університет і в середині лекції по фізиці увірвався в аудиторію з криком: «Семеновичу (так звуть нашого професора), так ми будемо бухати сьогодні чи ні?» *** — Алло, приїжджайте, тут бійка! — А куди ви телефонуєте? Це рятувальники. — А куди ж дзвонити, коли б’ються поліцейські з лікарями?

ЗАКУПОВУЄМО ТЕЛЯТ, КОРІВ, КОНЕЙ, СВИНЕЙ А також корів на молоко

та робочих коней

Високі ціни 063­065­02­18, 098­303­09­28

Куплю ВРХ,

корів, телят, биків, коней, свиней,

ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ.

шкури ВРХ

Доріз цілодобово.

Перевезення. Доріз цілодобово. 096­152­07­43,063­497­93­27.

098­74­11­833, 063­13­71­061.

Закуповуємо телят, свиней, корів на молоко, коней для праці

Тел.:

068­69­37­521; 099­29­88­987; 093­84­73­088.

11

Передостання

18.01.2024

ЗАКУПОВУЮ: телят,

свиней. Телят на відгодівлю. За найвищими цінами. Тел.: 098-427-54-48, 093-235-42-70, 066-924-32-38.

КУПЛЮ ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ, БИКІВ, ТЕЛИЦЬ.

КУПЛЮ ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ, БИКІВ, ТЕЛИЦЬ.

Проблемні, лежачі, дорізані. Цілодобово.

Проблемні, лежачі, дорізані. Цілодобово.

096-69-05-018, 063-915-91-97.

093­131­63­72 068­374­04­18

ДОРОГО ЗАКУПОВУЄМО ВРХ, КОНЕЙ, ТЕЛЯТ.

Дорого закуповуємо

ВРХ, коней, свиней, телят Доріз цілодобово

Тел. 097­192­80­90 (Сергій) М’ясне підприємство

дорого закуповує

067­786­68­00, 066­75­90­993.

ВРХ без посередників живою вагою: корів, кіз; телят; коней, биків, телиць; свиней.

Продам

дійних корів та робочих коней. Доставка. Перевезення. 066­23­23­967, 093­09­31­743.

БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН работа під ключ. Тел.: 093­150­32­32, 098­049­49­39, 066­476­44­49. Сергій.

Беремо на утримання корів та коней. Доріз цілодобово.

093­945­72­83, Тел.: 068­594­91­12.

ТОВ БМПК закуповує:

врх, телят, коней, свиней на м’ясо та утримання. ДОРIЗ ШВИДКО ТА ЗРУЧНО

БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН на воду під ключ. 093­750­28­64.

Тел. 063­756­96­56, 096­041­76­97.

М’ясокомбінат закуповує:

корів, биків, телят, коней, свиней.

Доріз цілодобово. Перевезення.

Новий приватний м’ясокомбінат

закуповує ВРХ

Корови – 40­55 грн Коні – 35­45 грн Бики – 63­73 грн Ціни Телиці – 55­65 грн змінюються. Тел. 068­867­24­91

Q де моя велика ложка?

Рецепти до вашого столу

на ім’я Сибірського Сергія Михайловича вважати недійсним.

Червона ікра з манки та оселедця

Філе оселедця — 0,5 кг, томатний сік — 0,3 л, манна крупа — 200 г, олія — 250 г, цибуля (велика) — 1 шт., перець чорний мелений — за смаком. Томатний сік та олію закип’ятити, невеликими порціями засипати крупу (потрібно відслідковувати, щоб крупинки не злипалися і не утворювались грудки). Коли маса з манки і томатної пасти загусне, зняти каструлю з плити, залишити охолоджуватися.

Дорого ВРХ:

телят на відгодівлю, корів, коней, свиней. Доріз цілодобово. 096­387­62­62,099­618­52­77

НАТЯЖНІ СТЕЛІ

Продам дійних корів та робочих коней Тел.: 073­15­85­773, 096­95­74­537

Тел.: 093­210­10­10, 097­726­78­39.

ЗАКУПОВУЄМО на відгодівлю: телят, телиць, бичків, корів та коней. ДОРОГО 097­66­99­500 Тел.: 093­500­53­10 099­28­43­414 Куплю корів, коней, телят, свиней, а також корів на молоко та робочих коней.

Доріз цілодобово. Високі ціни.

093­093­17­43, 068­815­86­93.

ВАЛИМО ДЕРЕВА будь-якої складності. Помірні ціни.

зміни. Тел. 063­790­40­57.

Втрачене чорнобильське посвідчення 3 категорії

Телефонуйте

Ціни найкращі. 068­130­08­73, 099­480­58­46.

Робота! Прибиральники, двірники (м. Київ). Добові

093-4289-990

Втрачений атестат №778256, виданий у 1983 році на ім'я Ковальської Марії Іванівни, вважати недійсним.

096­690­51­57, 093­157­31­37

Тел.: 093­63­78­193, 098­54­59­568

СВИНЕЙ 80­85 грн/кг ТЕЛЯТ 70-80 грн/кг

Куплю коней, корів, биків, телиць.

Реклама у «Віснику Ч»:

063­489­85­45, 096­659­90­33, 096­626­74­40

Через м’ясорубку (найдрібнішого помелу) пропустити філе риби і цибулю. Змішати цибулю з рибним фаршем, поперчити (сіль не потрібна, оскільки оселедець солоний). Змішати фарш і манку в одній ємності, поставити в холодильник. Через 2-3 години страву можна вживати.

Сухофрукти: курага (або сушені абрикрси), груші, яблука, родзинки, чорнослив — 300 г, грецькі горіхи — 100 г, арахіс, какао­порошок або кокосова стружка — для прикраси.

Роли з лаваша з овочами

Лаваш — 3 листки, свіжа капуста — 200 г, ріпчаста цибуля — 1 шт., помідори — 1­2 шт., морква по­корейськи — 150 г, мариновані гриби — 100 г, томатна паста.

097­438­10­08, 050­262­91­99.

Тел.: 073­158­57­73, 096­957­45­37

Тісто для лінивих

Молоко — 0,5 л, сухі дріжджі — пакетик, борошно — 650 г, сіль — 1 ч. л., цукор — 2 ст. л., олія — 4 ст. л., ванілін — за бажанням. У тепле молоко додати всі інгредієнти. Добре вимісити. Помістити на 2 години в холодильник. Можна навіть заморозити, якщо все не використали. Підійде як для пиріжків з різними начинками (солодкими, солоними), так і для булочок.

Фруктові цукерки

ЗАКУПОВУЄМО корів, коней, свиней, телят на утримання та перевезення. 093­93­65­979,

ЗАКУПОВУЄМО ВРХ. ДОРІЗИ

наріжте кубиками, дрібно нарубайте цибулю, подрібніть гриби. Якщо морква покорейськи занадто довга, трохи подрібніть і її. Розкладіть на робочій поверхні лист лаваша, змастіть томатною пастою і викладіть підготовлені овочі. Акуратно загорніть лаваш в рулет і поставте в заздалегідь розігріту до 200 градусів духовку. Запікайте близько 15 хвилин до утворення золотистої скоринки.

Наріжте тонкою соломкою капусту і протушкуйте її на сковорідці. Помідори

Помийте та облийте окропом сухофрукти. Подрібніть їх у блендері або м’ясорубці. Також подрібніть волоські горіхи. Арахіс залиште цілим. Змішайте горіхи з сухофруктами. Сформуйте цукерки: візьміть горішок арахісу і скачайте навколо нього кульку з приготованої маси. Готову цукерку обваляйте в какао-порошку або кокосовій стружці. Щоб цукерки були солодші, у начинку можна додати мед.

Наостанок

12 Q офіційно

Ремонтують, відбудовують, навчаються, борються за своє виробництво: як живуть біля білоруського кордону Ріпкинська громада — прикордонна. Два роки тому тут було дуже складно. Напруга відчувається і зараз. Тривалий час у громаді навчалися лише онлайн. Вийти на очну форму змогли зокрема і завдяки впорядкуванню укриттів. Їх оглянули В’ячеслав ЧАУС, начальник ОВА, та Олена ДМИ­ ТРЕНКО, голова Чернігівської обласної ради. У місцевому позашкільному закладі минулого року капітально відремонтовано укриття. Зокрема зробили другий аварійний вихід, підведено водопровід та водовідведення, опалення та освітлення, встановлено витяжку. На це з місцевого бюджету пішло майже 3,7 млн гривень. В одному з ліцеїв укриття пристосоване. Частина приміщення під ці потреби ще у стадії ремонтних робіт. Процес гальмують додаткові заходи щодо попередження потрапляння грунтових вод. В іншому ж — попри велику площу — укриття вже вдалося капітально відремонтувати. На це пішло понад вісім млн гривень, шість з яких — з держбюджету. Наразі є потреба в укомплектуванні меблями. У закладі навчається близько пів тисячі дітей. У цьому ж ліцеї цьогоріч капітально відремонтували і спортзалу, де сьогодні проходили змагання в рамках проєкту, ініційованого президентом України «Всеукраїнські шкільні ліги пліч-о-пліч». — Саме за здоровою, освіченою нацією майбутнє. І саме ви це майбутнє. Велика Перемога складається з маленьких, — звернувся до команд В’ячеслав Чаус. — Нехай кожна ваша справа має успіх, — зазначила Олена Дмитренко. — Чекаємо вас на всеукраїнському етапі змагань, — мотивувала Ольга БІБІК, амбасадорка проєкту. Опісля начальник ОВА та голова обласної ради поспілкувалися з активом громади. Серед проблемних питань зібрання виділило, знову ж таки, укриття, але в закладах охорони здоров’я, а також збереження місцевої пекарні.

Засновник: трудовий колектив Товариства з обмеженою відповідальністю “Редакція газети “Чернігівський вісник”. Видавець: ТОВ “Редакція газети “Чернігівський вісник”. Головний редактор С.П. Народенко Відповідальний за випуск номера С.П. Народенко

Q гороскоп з 22 по 28 січня ОВЕН. Не спокушайтеся i не зневiряйтеся — невдачi будуть короткочасними. Доведеться повернутися до питань, що вважалися вже закритими. ТIЛЕЦЬ. Цього тижня можливi дiловi зустрiчi чи телефоннi переговори з друзями або родичами. Вдалi комерцiйнi операцiї, можлива допомога з-за кордону. БЛИЗНЮКИ. З’явиться бажання що-небудь змiнити в життi. Не ухвалюйте нiяких важливих рiшень i серйозних зобов’язань — час для цього ще не настав. РАК. Будьте стриманi — усе залежатиме вiд вашого умiння тримати себе в руках. Ваша комунiкабельнiсть розташовує до зустрiчей з друзями i близькими людьми. ЛЕВ. Можлива важка розмова з начальством, яка пiде вам на користь i сприятиме змiцненню репутацiї. Вдало складуться любовнi i сiмейнi вiдносини. ДIВА. Довiрча бесiда на початку тижня поверне впевненiсть у своїх силах. Деякi знайдуть те, що давно шукали. ТЕРЕЗИ. У серединi тижня надовго не упускайте дiтей iз виду, щоб не загубилися або не накоїли бiди. Фортуна посмiхається конструкторам та архiтекторам. СКОРПIОН. Бiзнесмени зможуть укласти вигiднi контракти. Не поспiшайте давати згоду, iнакше можливi помилки, що може призвести до серйозних наслiдкiв у вiдносинах з людьми. СТРIЛЕЦЬ. Звiстка, яка на початку тижня дiйде до вас, стане вельми несподiваною i радiсною для всiх домашнiх. Допоможiть оточуючим i вони будуть вам вдячнi. КОЗЕРIГ. Можливо, ви одержите грошi i навiть не в одному мiсцi. Вдалий перiод для вiзиту до лiкаря за рецептом необхiдних лiкiв. Пiдвищиться дiлова активнiсть. ВОДОЛIЙ. Гармонiйна космiчна ситуацiя сприяє фiнансовому благополуччю. Перевiряйте термiн придатностi на препаратах, якi збираєтеся спожити, у жодному випадку не перевищуйте дозування.

Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Чернігівської обласної військової адміністрації

Реєстраційне свідоцтво ЧГ №314 від 18 листопада 2004 р.

18.01.2024

РИБИ. Любовнi розчарування будуть переноситися важко. Вдайтеся до фантазiй, i ви не пошкодуєте. Добре пiдуть справи в комерсантiв.

НАША АДРЕСА: 14000, Чернігів, вул. Преображенська, 12, 1-й поверх. Телефони: 675-186 (редактор), 675-188, 675-189, 675-522 (кореспонденти), Тираж 30036 093-42-89-990 (бухгалтерія), 675-187 (відділ реклами). Електронна пошта: vistnik_777@i.ua

НАШІ РЕКВІЗИТИ: ТОВ “Редакція газети “Чернігівський вісник” р/р UA2338080500000000 26000115829; АТ “Райффайзен Банк “Аваль” м. Київ; МФО 380805; код 31188511.

Зам.8203 Індекс 61062

Рукописи і фотознімки, надіслані до редакції, не рецензуються і не повертаються. Приймаємо рекламу та оголошення від підприємств, установ, організацій, комерційних структур та приватних осіб. За достовірність фактів відповідальність несуть рекламодавець і автор публікації. Проплачені матеріали в газеті позначаються знаком «реклама», «трибуна», «імідж», «добра справа», «актуально». Люди добрі! Ретельно зважуйте, чи варто брати гроші у фірм, що пропонують ну дуже гарні умови. Уважно читайте договори. Не вляпайтесь! Редакція «Вісника Ч».

Газета набрана і зверстана в комп’ютерному центрі редакції, віддрукована ВАТ "Десна".