Q і у війну — не розкисаємо! У нас є чотири сезони: «Боже, який дубак!», «Як це болото задовбало», «Здохнути можна від цієї спеки...» і «Коли ж цей дощ, падло, скінчиться...»
Тираж 30036 18 січня 2024 року. №3/1956 Обласна газета. Виходить щочетверга.
Продали квартиру, машину та дев’ять гектарів землі біля моря, аби вилікувати сина стор. 6
Сніжана і Дарій з синами Світославом та Оріяном. Родина Білостоцьких-Косташів оселилася на Сосниччині. Фото Ольги САМСОНЕНКО
Q ще одна жертва рашистів
Віктора Тупицю розстріляла дрг кордоном. До росії звідти кілометрів п р и к о р д о н н я попід півтора. Прострілюється рашистами. Гупає
10 січня близько шостої ранку на дорозі між селами Грем’ячка та Леонівка на Семенівщині диверсійна розвідувальна група розстріляла 62річного Віктора Тупицю, жителя села Костобобрів. Того злощасного ранку чоловік на власній автівці «Лада Пріора» відвозив у Семенівку на автобус сина Миколу, який лікувався в Чернігові. Повертався додому вже сам. Віктор Миколайович з дружиною виростив трьох синів. Олексій і Микола військовослужбовці, Сергій вчителює в селищі Березна Чернігівського району. — Віктор Миколайович працював у нас з 2005 року. Спочатку завгоспом, потім водієм шкільного автобуса, — згадує загиблого Катерина ХАРИТОНЕНКО, директорка костобобрівської школи. — Дружина Василина Сергіївна теж працює в нашій школі, вчителем географії. Школа на дистанційному навчанні. Розстріляну автівку на дорозі між селами Грем’ячка та Леонівка побачив водій молоковоза. Рівненько стояла на дорозі. Не скотилася, не розвернуло її. Ніби хтось зупинив. Кажуть, тіло водія було заміноване. У нього випустили більше 20 куль. — Цю дорогу ми, місцеві, називаємо «дорога життя». Іде
там часто. Того дня й тіло Віктора змогли забрати лише ввечері. Стріляли безперестанку, — продовжує Катерина Василівна. — І гатять рашисти аби куди. Тільки й чуємо, як у них на території піднімається вертоліт і смалить у наш бік. Улітку ще не так. А от узимку чутно добре. Як тільки починає густи, біжимо і ховаємося. росіянам усе одно, по кому бити. Молодь з дітьми вже виїхала з села, одні старики залишилися. — Це єдина дорога, що сполучає села з Семенівкою, колишнім райцентром? — Є ще одна, безпечніша. Але треба долати додатково кілометрів 20. Але ж отакі ми селюки, і я зокрема така ж: отут ближче, то сюдою і поїду. Поховали Віктора Тупицю 12 січня в рідному селі. Чоловік тільки тиждень тому купив це авто, не встиг зробити постійні номери. Їхав на транзитних. У селі припускають, може, це привернуло увагу орків. У Костобоброві нині проживає 299 жителів. З лютого 2022 з села виїхало близько сотні жителів.
«Ноу-хау» в лікуванні хвороб опорно-рухового апарату стор. 6
Ольга САМСОНЕНКО
Неспри ятливі дні: 23, 24, 26 січня.