QQі у війну — не розкисаємо! Скоро тост на всіх святах буде такий: «Побільше вам солі на столі, цукру в сінях і бензину в баках».
Тираж 34481 16 червня 2022 року. №14/1873 Обласна газета. Виходить щочетверга.
Їхали зупиняти російську колону двома легковушками з протитанковими їжаками в багажнику 35-річний Олег ПАНЧОХА вчиться ходити на мили цях. На минулому тижні його ще возили у візочку. Майже весь час чоловік лежав у ліжку, у палаті хірургічного відділення Чернігівської обласної лікарні. 2 березня Олега розстріляли з автомата рашисти в його рідних Ріпках. А потім роздавили бронемашиною «Мазду» Панчохи, вважаючи, що чоловік лежить під нею. Але поранений знайшов у собі сили переповзти в парк за хвилину до того. продовження стор. 8
Олена ГОБАНОВА, фото автора
Олег Панчоха в палаті обласної лікарні. Фото знизу — розчавлена рашистами «Мазда»
найцікавіше у «Віснику»
Убив убивцю і з товаришем обох прикопали в лісі стор. 3
Бабах у Прилуках Приз від «Вісника» Війна — отримали у Старій хороша Рудні дієта? стор. 3
стор. 4
стор. 4
Неспри ятливі дні:
Температура води в Десні 14 червня на 8 ранку: Чернігів — 24,7оС, Морівськ Козелецького району — 23,6оС
16, 17 , 23, 24 червня
2
Різне, реклама
Шановні колеги! Прийміть щирі вітання з професійним святом — Днем медичного працівника! У світі немає нічого дорожчого, ніж життя. І саме Ви, медики, прикладаєте чимало зусиль, аби прийти на допомогу кожному пацієнту, вдихнути в нього віру в скоріше одужання та зберегти життя. Дякуємо Вам за Вашу невтомну працю, професіоналізм та відданість найгуманнішій з професій!
З повагою, дружний колектив «Авангард Мед»
Нагадуємо, що медичний центр вертебрології та реабілітації «Авангард Мед» займається лікуванням захворювань опорно-рухового апарату, реабілітацією після оперативних втручань, тяжких травм та хронічних захворювань в ортопедії та в неврології. Висококваліфікована команда спеціалістів якісно проведе діагностику та призначить комплексне лікування тих станів, що люди безуспішно лікують роками мазями, пігулками та уколами. У роботі використовується найсучасніше фізіо терапевтичне обладнання для лікування захворювань опорно-рухового апарату: Міостимуляція, що покращує тонус м’язів, кровообіг у хребті. Ударно-хвильова терапія діє як знеболююче. Лазер високої інтенсивності знімає запалення. Магнітотерапія поліпшує мікроциркуляцію крові. Ультразвук поліпшує кровообіг на клітинному рівні. Запис ведуть: Вертебролог Невролог Ортопед Реабілітологи.
Пам’ятка пацієнта!
З чим можна звернутися: Гострий біль у спині, кінцівках, суглобах, Поранення, травмування, Сильні головні болі, мігрень, Неврологічні захворювання, Загострення хронічних захворювань спини та суглобів, Грижі та протрузії, Реабілітація після інсульту, травм, операцій.
16.06.2022
Діють знижки:
— для пенсіонерів та інвалідів, — 30% для ЗСУ. Тільки у червні — 50% на консультацію Олексія Казакова, головного лікаря, вертебролога. Сучасна медицина, яку в Чернігові представляє центр «Авангард Мед», готова допомогти вам привести ваші м’язи в тонус, підтримати ваші суглоби і спину та комплексно підійти до лікування хронічних захворювань. І головне, пам’ятайте, що війна — не привід відкладати піклування про своє здоров’я. Важливо не ігнорувати перші симптоми і вчасно звернутися до медичного фахівця. Адже чим раніше людина звертається до лікаря, тим більше матиме шансів на вдале і швидке лікування та одужання. Особливо це важливо якраз під час війни, коли кожна людина має бути функціональною: працювати, бути готовою реагувати на складні виклики війни, піклуватися про себе та своїх близьких, підтримувати ЗСУ.
Чекаємо вас за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги, 119-а. Тел.: 093-585-65-65. https://www.facebook.com/ avangard.med.CH/
Увага! Консультація
ортопеда невролога в медич ному центрі «Авангард Мед» до кінця червня зі знижкою
20%
Це чудова нагода попіклуватися про стан свого здоров’я та своїх близьких і зробити такий важливий подарунок!
Передплачуй «Вісник Ч» — найцікавішу газету області!!! Тільки найсвіжіші новини!
QQбазар
Яйця і благодать
На Центральному ринку в Чернігові багато полуниці. Ціна 80-120 гривень за кілограм. Хто вагається, пропонують «вчорашню», за 70. М’ятенька, на вареники — 65. Ціна на черешню приблизно та сама, 60100. Жовта — 90. А от яєць дуже мало, майже немає. Навпроти м’ясного павільйону, де завжди можна було купити великі білі «Городнянські» яйця (насправді, знесені пекурівськими курами), та сама продавчиня продає такі самі білі яйця. Трохи менші. — Київські. Дуже смачні, на гірші горо-
днянських. По 25 гривень за десяток. З лютого по червень ціна на десяток яєць у Чернігові зробила нехилий зигзаг. Перед 24 лютого коштували магазинні близько двадцяти гривень за десяток. З початком бойових дій їх розмели. Потім активні обстріли, їх не було зовсім. Коли ми призвичаїлися, яйця з’явилися знову — у дворах з машин, у маленьких магазинчиках — по 40-45 гривень. Розбирали зразу, стояли величезні черги. Через попит ціна скаконула до 80. Домашні продавали по 100.
На Благовіщення стало трохи краще. Ціна на яйця впала до 50 гривень за
десяток. А перед Паскою зійшла благодать — яйця в магазині були по 9,90.
Нижче не було й дотепер. Ще позаминулого тижня домашні яйця в молочному павільйоні продавали по 25 гривень. Зараз домашні яйця на Центральному ринку продають по 30-40 гривень за десяток. Сир домашній (творог) — по 80 гривень за кілограм, масло домашнє — 30, молоко — 35 за півторалітрову пляшку, така сама ціна топленого — 50, сметана — 50 гривень пів літра. Твердий: бринза — 160, моцарела — 180
за кілограм. Телятина не подорожчала, 120-140 гривень за кілограм. Стегно без кістки — 140. Лопатка — 130. Свиний ошийок — 120 гривень за кілограм. Баличок — 130, стегно без кістки — 130-135, з кісткою — 120-130, філейка — 150, ребра з м’ясом — 120-130, котлетні шматочки — 90. Сало з соковитою м’ясною проріззю — 200 гривень за кілограм. Трохи простіше — 150-180. Без м’ясного прошарку, на засмажку — 65-85.
Олена ГОБАНОВА
Новини
16.06.2022
QQ110 день війни. Прилетіло
Коти, собаки, птиця порозбігалися. Вибуховою хвилею в Прилуках знесло 10 дахів з будинків
13 червня о 13.15 у Прилуки прилетіло три російські ракети. Ударили по складсь ких приміщеннях, там здетонували залишки боєприпасів. Жителів сіл Заїзд, Петрівське, Тихе, Сухоставець евакуювали. Загиблих немає. — Найбільше людей вивезли із Тихого, — каже Ніна СВИСТУН, староста Заїзду (до старостату входять Петрівське і Сухоставець). — Село невелике, до 75 чоловік. Воно найближче до епіцентру. Я особисто збирала людей. Організували виїзд до Сухополови. Там уже був підготовлений Будинок культури та школа. Облаштували спальні місця, була їжа. Борщів, супів не варили. Бутерброди, перекуси. Деяких вивозили ми, деякі виїжджали своїм транспортом. Були такі, що відмовилися.
QQ гучна справа
12 вагонів мінеральних добрив передав агропідприємствам. Кажуть, це кримінал
— Як же покинути худобу? — Там люди тримають тільки птицю. Як гупнуло, вони разом з котами, собаками порозбігалися в усі боки. — Скільки будуть в евакуації? — Пожежу зупинили, можна повертатися. Але багато сімей, які виїхали своїми автівками, поверталися ще ввечері. Бахнуло сильно. Наробило лиха. З десяти будинків знесло дах, ще три обійстя пошкоджені. Дісталося приватному підприємству, що поряд. На фермі зірвало дах. Усе, що пошкоджено, будемо ремонтувати. З якого бюджету будуть виділені кошти, поки не готова сказати, працює комісія.
Юлія СЕМЕНЕЦЬ
QQдовоєнний злочин розкрили після окупації
Убив убивцю і з товаришем обох прикопали в лісі Після окупації в лісі біля села Ведильці Чернігівського району викопали два тіла: Василя Гуріна та Віталія Гармаша. У вбивстві запідозрили Володимира Ромашка та Миколу Коваля. У кінці квітня до поліції звернулася Олена Морма. Її брат Віталій Гурін пропав і не виходив на зв’язок ще з 14 січня. Чоловіки родом із села Кобижча Бобровицької ТГ. Працювали в лісництві у Ведильцях. Винаймали там будинок. 29 січня працювали в лісі. Після роботи, о п’ятій вечора, усі вчотирьох заїхали до магазину, купили літр горілки. Удома приготували вечерю, сіли за стіл. Микола Коваль першим пішов спати. За ним і Ромашко. А в цей час у Гармаша та Гуріна виникла сварка. Сперечалися, хто за що і як сидів
QQвтрати
3
у тюрмі. Через години півтори Ромашко вийшов у туалет на вулицю. Як повернувся, Гурін узяв зі столу ножа і вдарив Гармаша в область грудей. Коли Ромашко запитав, що той наробив, витяг з Гармаша ножа і пішов на нього. Ромашко, довго не думаючи, узяв зі столу другий ніж і вдарив Гуріна в шию. Той упав на підлогу. Ромашко розбудив Коваля, розказав, що сталося. Разом відвезли два тіла в ліс, де працювали удень, і закопали, прикидавши гілками. По факту відкрите кримінальне провадження за статтею 115 («Умисне вбивство»). Роль кожного в причетності до вбивства наразі встановлює слідство.
9 червня прокурори вручили письмове повідомлення про підозру Павлу ШИМКУ, міському голові Бахмача. За версію слідства, у березні 2022 року він вилучив у юридичної особи 12 вагонів мінеральних добрив. Міська рада продала добрива приватним сільськогосподарським підприємствам на суму більш ніж 16 мільйонів гривень. — Вагони стояли на залізничній станції «Бахмач». На той час залізниця була паралізована. Окрім начальника станції, нікого не було. Документів на вантаж теж. Поперше, могло бути мародерство з боку агресора, бо вони ж вивозять усе цінне. Відповідно до постанови Кабміну, аміачні та калійні добрива відносяться до матеріалів критичного імпорту, що обов’язково потрібно зберегти та забезпечити аграріїв. Плюс техногенна небезпека. Якщо загораються калійні мікси і все інше, — це колосальне отруєння. А станція ж вузлова. У центрі міста. Тому ми діяли екстрено та оперативно. Адже на сусідню станцію були прильоти реактивних снарядів. За 16 кілометрів тривали бойові дії, — пояснює своє рішення Павло Шимко. — Вилучення було здійснено за погодженням і дозволом зверху. Подробиць не розголошуватиму, зараз воєнний час. А ще підкріпили рішенням виконкому в рамках правового режиму воєнного стану. Уже коли наші війська викинули ворога, з’явилася комунікація із залізницею і з’ясувалося, що добрива завезені з білорусі, надійшли на них документи. — Куди поділися добрива? — Вони були передані аграріям нашої громади та сусідньої Ічнянської. Тим, які були на той час на місці. Бо багато ж повтікали від війни. Аграрії мають відшкодувати власнику вартість переданих їм добрив. Є розстрочка до вересня. Добрива внесені, ниви колосяться. Бахмач уникнув хімічного отруєння. Ми виконали постанову про продовольчу безпеку. Уникли розкрадання та екокатастрофи. — В одному з вагонів було куплене мною складне мінеральне добриво. Ми таке вносимо під час посіву соняшника і кукурудзи. У вагон вміщується 60-66 тонн. Ціна однієї тонни тоді була 25 тисяч гривень, зараз уже 32 тисячі, — описує ситуацію Олег ГРИГОРОВ, директор ТОВ « Клевер Агро» з Харківщини. — Ще там було добриво для фірми «Ерідон». Наш вагон рахувався по станції «Бахмач». Коли через місяць не прибув у Балаклію, ми через «Укрзалізницю» почали з’ясовувати, куди подівся. Виявилося, що він уже в іншому регіоні країни, з іншим вантажем. Тоді з’ясувалося, що наші добрива зникли в Бахмачі. — Олеже Миколайовичу, як же ви сіяли без добрив? — Сіяв і плакав. Я ж ще й кредити маю. Мені хоча б повернули гроші, які я вклав у придбання добрив. Я розумію, триває війна... Тим паче не компенсує втрати, доки триває слідство і немає рішення суду. Прикро.
Юлія СЕМЕНЕЦЬ
Валентина ОСТЕРСЬКА
Це вже друга справа на Шимка. Восени 2020 року його підозрювали в розтраті бюджетних коштів у розмірі близько 400 тисяч гривень, виділених на капітальний ремонт тротуарів у Бахмачі. Нині справа потихеньку розвалюється в суді.
Чернігівщина попрощалася
14 червня в селі Галайбине на Борзнянщині живим коридором, схиливши голови, односельці віддали останню шану 26-річному Вадиму Мачачі. Син вчительки математики місцевої школи. Працював озеленювачем у Києві. 26 лютого пішов добровольцем разом з рідним братом Ігорем. Потрапив у саме пекло, на Донбас. 12 червня поблизу селища Попасна на Донеччині, під час артилерійського обстрілу, був тяжко поранений. Помер на операційному столі. У селі Жуківка, що на Куликівщині, попрощалися зі старшим солдатом Олександром Ляхом.7 червня у Клиновому на Донеччині
він загинув. Був нагороджений відзнакою командувача об’єднаних сил «За звитягу та вірність». — Війна забрала мого єдиного братика. 23 роки, усе життя було попереду. Не можу змиритися з цим і не розумію, як тепер жити без нього? Любив дітей, котів, квіти і красиві речі, хотів купити мотоцикл після війни, — ділиться Наталія ЛЯХ, сестра. — У нас різниця 12 років. Пам’ятаю, як мама була вагітна ним, як маленькі п’яточки стукали в животику . Пам’ятаю, як його і маму привезли з пологового будинку. У той день було прохолодно і якраз відцвітали тюльпани. Ми зрізали квіти для мами і лікарів, а з них так
QQїї пресують
і сипались пелюстки. Я доглядала за щокастим малюком. Улюблений онук, улюблений син, улюблений брат… У 19 років пішов добровольцем в армію, підписав контракт на три роки. Контракт уже добігав кінця, він мав іти у відпустку, але почалась повномасштабна війна. 9 червня Срібнянщина прощалася з 20-річним Владиславом Су гаком. Він загинув 5 червня в бою. Владислав народився в Карпилівці, навчався в місцевій школі. Потім вступив до Дігтярівського агроліцею. Здобув професію «слюсар з рем о н ту с і л ь с ь ко го с п од а р с ь к и х машин та устаткування, тракторист-
Трава цього року гарна: густа, висока. Повінь і дощі посприяли. — Тиждень, як активно вже почали косити. Я днів десять цим займаюся, — каже Валерій КОРЯВЕЦЬ, староста Авдіївки на Куликівщині. — У мене дві корови і телиця. Трактор свій, сам собі кошу. Уручну завантажую, розвантажую. Хлопці в селі косять по 30 гривень за сотку. Три трактори, але їх ще треба виловити. За пресовку і доставку ціна окремо, 25 гривень за сотку. Та в нас більшість уручну все роблять. Бо чимало пресів стоять у дворах, власників в армію забрали. Сіно та солому минулого врожаю можна купити в Задеріївці на Ріпкинщині. У рулонах. Кілограм соломи віддають по гривні. Сіно — по 2,5. У рулоні приблизно 250 кілограмів. — Підприємство розпродує залишки, — каже Сергій СМОКВИНА, головний інженер ТОВ «Попудренко». — Ферму закрили, корів продали. Сіно і солома лишилися. У нас самовивіз. Нема чим везти, і паливо за космічними цінам. — Ферму закрили у зв’язку з війною? — Частково так. Але про закриття думали ще до цих подій. Тепер тільки сіємо та садимо.
Юлія СЕМЕНЕЦЬ
бригади. 1 червня під селищем Довгеньке на Харківщині загинув. Бахмаччина втратила 46-річного Руслана Сергієнка. Він виріс у місті Батурин. Працював у сфері будівництва та дизайну приміщень. 24 лютого Руслан утретє повернувся до військової служби, долучився до 58-ї окремої мотопіхотної бригади. На посаді командира автомобільного відділення боронив Київщину, а на початку травня вирушив на Донеччину. 27 травня поблизу села Покровське Бахмутського району отримав важкі поранення. Слава загиблим Героям! Спочивайте з миром…
Валентина ОСТЕРСЬКА
QQпішла на спад
QQ довге життя
Рівень води в Десні почав спадати по всій області. — Пік повені на Десні в Чернігові був 28 травня. Вода досягла показника 651 сантиметр над нулем поста, — розказав Олександр ГУМЕННИК, провідний гідролог відділу гідрологіі Чернігівського обласно го центру гідрометеорології. — В області раніше. У Новгороді-Сіверському найбільша вода була 2 травня, 709 сантиметрів, у Розльотах (колишній Коропський район, біля кордону з Сумщиною) 5-6 травня рівень води піднявся до 832 см, а в Макошиному (Менщина) повноводдя набрало найбільшої сили 12 травня — 753 см. Активно в Чернігові вода почала спадати з 12 червня, мінус 10-11 сантиметрів щодня. До того повінь трималася, сходила дуже повільно, 3-5 сантиметрів у день. Зменшується вже і рівень води на річці Снов. Пік розливу був 1-2 травня, вода на Снові піднялася на 271 сантиметр. А у вівторок, 14 червня, уже спала до 124. Це у Сновську. — Наскільки великий розлив цього року? — Не дуже. Щодо Десни, схожий з 2013 роком. Тоді вода в районі Новгорода-Сіверського піднялася до 617 см, у Чернігові — 662. Найбільша повінь у Чернігові була у 1970 році, рівень води досяг 976 см.
Троє дітей, п’ятеро онуків, троє правнуків і один праправнук — таке багатство нажила Марія НИКОНЕНКО з селища Срібне Прилуцького району. 8 червня їй минуло 103 роки. Стареньку доглядає 75-річна Ганна ТАРАРА, дочка. — Наша бабуся все розуміє. Ще сама себе обслуговує: поїсть, на відро сходить. А в іншому тільки командує: «Принеси, подай». «Ти помідори вже посадила?» — запитує. Через кілька днів: «А вони вже цівітуть?». Ще через декілька: «А хоч маленькі помідорчики зав’язалися?» — розповідає Ганна Тарара. — Буває, мати каже: «Ой, якби мені вже вмерти». Запевняю, прийде час, Господь забере. Аби мені хоча б місяць пожити так ловко, як ви останні 13 років живете, то вже не жалко й вмерти. А вона: «Тяжко мені». «А, тяжко?», — перепитую. За ким «добре» доглядали, уже давно на той світ убрався. — Тетяно Василівно, сказали бабусі про війну? — Аякже. Але вона не дуже вірить, що росія на нас напала. У неї в пам’яті відклалася Друга світова з розрухою, кровопролитними боями. Срібне не бомбили, у нас не стріляють, немає окупації, яка ж це війна, — так аргументує. Пояснюю все, що відбувається в країні. «А чого на нас напали?», — допитується. Я кажу — люди самі не знають, що від нас хочуть, а ті, хто зверху, усе знають. У росії людям баки забивають, що ми, українці, — нижча раса, погана нація, і вони повинні нами керувати. Радіо вона не слухає, бо трохи глухувата. Телевізор не дивиться, із зором проблеми. Отож, я для неї — джерело всіх новин. — У вашому роду були довгожителі? — По материнській лінії найбільше доживали до 85 років. — Що баба Марія любить їсти найбільше? Торт. — А випити чарочку винця до свята? — Не винця, горілочки.
30 гривень за сотку сінокосу. Розлилося, як у 2013-му Можна і рулоном
машиніст сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва, водій автотранспортних засобів». У жовтні 2020 року пішов на військову службу за контрактом до 58-ї бригади на посаду водія протитанкового артилерійського взводу. Носівщина теж була в жалобі. Загинув 58-річний Олексій Ко цюба, уродженець села Хотинівка. Після служби в армії проживав разом з дружиною та сином у Миколаєві. У мирному житті був п і д п р и є м ц е м , а л е з п оч ат ко м вторгнення повернувся в армію. Спочатку служив у 79-й бригаді, а з 1 травня, як бойовий піхотинець, — у складі 95-ї десантно-штурмової
Олена ГОБАНОВА
Коли тобі 103 роки
Валентина ОСТЕРСЬКА
Суспільство 4 «Свиню різати боялися: раптом Війна — хороша дієта? я, і донька схудли на завищить, і вони стріляти почнуть» «Ідесять кілограмів 16.06.2022
QQсхудли? Чи добрали?
QQсмикни удачу за хвіст!
У Старій Рудні, що на Сновщині, рясно цвітуть акації. А комарів! Посеред дороги розлігся дорослий бик. Ще один поряд у траві стоїть і свердлить поглядом. Добре, що ми ма шиною! Бички сільські, комунальні, на догляді в людей. Корів до них водить вся Стара Рудня, 400 гривень за сеанс. Куток зветься Пески. Ліс з обох боків, річка Смячка за городом. 66-річний Леонід МОСЯ зустрічає під хвірткою. — Це ж вам у цьому році ні по гриби сходити, ні порибалити? — А ми й у минулі не ходили. Господарством займаємося. Корова Чирва, кобила Чайка, свині, кури. У кімнатах уся підлога встелена в’язаними килимками-кругами. — Дружина займається, — пояснює господар. — Я ото як вчеплюся, вона кричить! — А що тут мій чоловік скаржиться? — заходить до хати 62-річна Валентина Петрівна. — Із жінкою на роботі познайомився. Раз підвіз, і оце карму 43 роки несу, — сміється Леонід Григорович. — І, каже, ще буду, 25, як мінімум. Леонід Петрович 20 років працював водієм у сільгосптехніці в Щорсі. Керівництво цінило за рідкісну якість — він непитущий. — Водив самосвал, потім — бортову машину. Їдь туди, завези те, запчастини привези. Ну який мужик витримає стільки не пити? А мені до спиртного байдуже. Їздив у Чернігів, у росію (Клімов, Стародуб, Брянськ), у білорусь (Овруч, Терехівка). — Я тоді в школі в Хотуничах працювала, — перехоплює розмову Валентина Петрівна. — З освіти — тільки ПТУ. І боліє нема нічого, бо заміж захотіла, — махає рукою жінка. — Вивчилася в Гомелі на електрика і навіть працювала за спеціальністю. — То ви вдома все щодо електрики робите? — Та яке там! — хихикнув чоловік. — Я й лампочки не вкручу, — підтверджує Валентина. — Взагалі-то я вступала в київський медінститут. Так люблю лікарняний запах, білі халати. Екзамени здала, ремонт в гуртожитку зробила. І ось нас перед початком занять повезли в морг. Я як зайшла… А там морг, як скотарнік, отакенний! І вони по дві сторони лежать… Прийшла до родичів, кажу: «Тьотю Людо, я їду додому». «Ой, Валю… А документи?» Навіщо мені ті документи, ні дня там не можу! Приїхала додому, а тут збирається компанія з Хотуничів — у Гомель. І я з ними. А куди вже вступати? Одні електрики залишились. Відучилась, пішла на завод електроапаратури. Гроші нормальні платили. А там, як котушку мотаєш, оловом треба запаювати. І от обпікаю собі пальці. Повернулася в Хотуничі, пішла в школу піонервожатою і бібліотекарем. Треба мені було в райвно якісь бумажки везти. Стою на перехресті, їде такий вусатий-бородатий, куди твоє діло. «Куди тобі їхати?» «На Щорс». «Я зараз». Не знаю, де він той щебінь вивернув. Хвилин за 15 летить: «Садись». — Ну як такому хлопцю можна було відмовити? — знайшов фото тих років Леонід Григорович. З кабіни вантажівки виглядає просто таки соліст якогось інструментального ансамблю тих часів. — Звозив її в Щорс і назад. Кажу: «Увечері чекай». А що? Така дівчина, машина в руках. 12 кілометрів поїхав-приїхав. — Кавалерів багато повідганяли? — А я й не знаю, чи були. — Не було, — від кухонного столу серйозно озивається Валентина. — І всі ж Льоні, — додає з хитринкою. Весілля на два села гуляли. — Зі свекрухою прожила 22 роки, — хвалиться Валентина Петрівна. — Вона внуків гляділа, я працювала. У зберкасі, а потім начальником пошти. Аж поки не захворіла. Людська корова «покачала».
кожна»
Леонід та Валентина Мосі з призом від «Вісника» А тоді ще 12 років технічкою в школі працювала, доки її не закрили. Усе-таки тяжкий той труд. На стіні — фото дітей. Дочці Людмилі 39 років, незаміжня, понад 20 років живе в Києві. — Після 9-го класу я повіз її в Сосницю, на бухгалтера. І не пройшли! А вона була кругла відмінниця. Виходить, плаче: «Тату, я ж все знаю…». А я їй: «Людо, так треба, значить». Довчилась у школі в Петрівці, отримала золоту медаль. І тепер — юрист у столиці. 42-річний син Ігор — лісник-єгер, мастєром у лісництві працював. Онуки — 13-річна Карина і 18-річний Владик. Зараз теж на єгеря вчиться. — Я теж у лісництві трохи працював, лісником. Ліс охороняв, дрова тягав вручну. А як з жінкою нещасний випадок трапився — пішов. Чотири місяці сам двох корів доїв, усе робив, поки хворіла. А перед війною — охоронцем на елеваторі в «Яна+». — Сумуєте за роботою за кермом? — У нас машина завжди була. Навіть вантажна. 20 років від’їздили на «Жигулях», шістці. Зараз уже і «Ауді», і «Тойоту», і «Фольксваген» спробував. Що син підкине, на тому і їжджу. — Російська військова техніка у вас проходила? — Не тільки проходили, а й стояла. У хаті, біля мосту. Ми 24 лютого збиралися порося різати, — пригадує Леонід. — Встали рано. Валя каже: «Кудись кум трактора заводить». Я вийшов, послухав. «Та ні, Валю, не трактор… війна». Росіяни в Старій Рудні оселилися саме в хаті, де жила переселенка, 29-річна Дарья Кулініч, яка з невідомої причини у 2015 році відрізала сусіду, 53-річному Віктору Стародубцю, по самі еті… Ага, його самого. «Вісник» писав про цю історію. Хата пустує, недобра жінка потрапила до в’язниці і більше не поверталася. І саме цю хату з усіх пустих вибрали для квартирування руські військові. Погана прикмета. Для них, звісно . — Порося ми таки зарізали, перед самим їх відходом. Довго чекали. А як вищатиме, а росіяни стріляти почнуть? — продовжує Леонід. — Ми односельцю сказали — вони в нього воду брали — щоб попередив. Старший дозволив: «Ріжте». За свіжиною ніхто не прийшов. Три тижні ми безвиїздні були. Хліб підвозили нам до дірявого мосту зі Сновська. А сюди вже конем — у магазин. Ой! Головне, щоб було в нас мирне небо і не було тих бл…ей. Орків цих. Леонід та Валентина Мосі стали другим призером нашої акції «Смикни удачу за хвіст». Надіслали до редакції абонемент у паперовому конверті і отримали наш перший приз — теплий двосторонній плед. А оскільки переможців два, то ще й картате покривало на додачу.
І їхати не треба… А другий приз, 500 гривень, виграла наша передплатниця Тетяна КРАПИВ’ЯНСЬКА із села Володькова Дівиця, що на Носівщині. Просимо нашу переможницю зателефонувати в редакцію. Що б там не було, на дворі літо, життя продовжується, а ми випускаємо нашу з вами улюблену газету «Вісник Ч» і як завжди проводимо акцію «Смикни удачу за хвіст» серед своїх передплатників. Роздача цінних і корисних призів тільки почалася! Попереду наших передплатників чекає ще три перші, три другі призи. І суперприз! Нагадаю, щоб прийняти участь у розіграші і отримати цінний подарунок, треба: 1.Передплатити газету «Вісник Ч» на друге півріччя 2022 року, з липня по грудень включно. Це можна зробити в листоноші, у поштовому відділенні або через сайт «Укрпошти». 2.Зробити копію або фото абонемента і надіслати в редакцію. Або в паперовому конверті — за поштовою адресою: 14000, Чернігів, вулиця Преображенська, 12. «Вісник Ч». Або електронною поштою — за адресою: visnyk_peredplata@ukr.net. Річні абонементи приймають участь у розіграші також. Ми про вас не забули, усі листи зберегли! 3.У листі не забудьте вказати номер мобільного телефону, щоб ми могли з вами зв’язатися в разі виграшу і обговорити приз. І додайте трішки про себе: де ви зараз, чим займаєтеся, з ким продовжуєте читати нашу газету. Удача обов’язково прийде. Все буде Україна!
Олена ГОБАНОВА, фото автора
Катерина Подолянко, староста села Велика Дорога Ніжинського району: — З 25 лютого по 31 березня, доки село було під окупацією, я схудла на десять кілограмів. І донька моя теж на десять. Діти у мене були. Тільки 22 березня, коли дали зелений коридор, вдалося вивезти їх та інших односельців у село Чистий Колодязь. Їсти у мене було повно, та не їлося. Тож не треба нам така дієта. Шматок до рота не лізе, коли стільки горя навколо. У Великій Дорозі під час обстрілів 17 будинків згоріло повністю, 57 розбиті, на них склали акти. А скільки ще таких, де побиті уламками стіни, вибиті вибуховою хвилею вікна та двері, знищені покрівлі. У мене ворота розбиті, гараж і покрівля в сараї пошкоджені. Людям потрібні шифер, профіль. Просимо не задарма, хоча б за пів ціни. Зрозуміло, що даром ніхто не привезе, бо пальне дороге. Хоч би якась допомога. Продуктів нам уже достатньо навезли. Ми самі можемо картоплею поділитися, якщо комусь потрібно.
«Не до їжі, коли повз двір і день, і ніч іде чужинська техніка»
провалиться, і він повисне в погребі. Та коли ті, хто вішав, пішли, йому вдалося зняти петлю. З голоду в селі ніхто б не помер. Була і картопля, і консервація, яйця, молоко, запаси круп. Люди худли не від нестачі продуктів, а від нервів. Страшно, коли твою хату розбомбили, коли у двір заїжджає танк, не відкриваючи ворота, просто валить їх разом зі стовпами. Коли стріляють і стріляють, і ти не знаєш — зустрінеш завтра чи ні. Нам у село завезли багато продуктової гуманітарки. Є люди, котрі вже стільки понагрібали макаронних виробів, що ними можна дорогу встелити.
На нервах Ольга Петренко, місто Прилуки: — Я працюю молодшою медсестрою у столичній приватній клініці. Коли почалася війна, багато лікарів повиїздили за кордон. А нам сказали на роботу не виходити. Отож, була вдома. Племінниця живе в Чернігові. У неї двоє дітей. Я так за них переживала. Радіо в мене було ввімкнене цілодобово. Як почую, що Чернігів бомблять, мене вже колотить. Нерви, робити нічого не хочеться, за що не візьмусь, усе валиться з рук. І я їла і їла. На смаки уваги не звертала. Задоволення від чогось смачненького, як раніше, не було. За півтора місяці набрала чотири кілограми. Людям не помітно, що я поправилася. А джинси й спідниці не сходяться. Війна — погана дієта.
Михайло Ярош, пенсіонер, село Новий Биків, Бобровиччина: Мій дім — над дорогою. Повз нього російські війська зі сторони Сум прямували на Київ. Не до їжі, Олександр Сидорець, коли дивишся у вікно, а зранку й до військовослужбовець Ніжинського вечора їдуть і їдуть їхні БТРи, танки, батальйону територіальної обо «Буки» та інша техніка. Вийти страшрони: но, світла і газу У мирному немає. Було у мене QQу тему м’ясо, я взимку з — Лікарю, а який нор- ж и тт і О л е кс а н д р М и кол а й о в и ч — кожної пенсії по- мальний зріст при моїй вазі? трошку купляв і — Чотири метри, Наталю, у ч и т е л ь у ш к о л і села Вертіївка клав у морозилку. чотири метри... Ніжинського *** Електрики не стало — Мадам, ви така струн- району. Викладає — посолив. А їсти предмет «Захист ка. На дієті? — не їсться. — На зарплаті. Вітчизни». Школа, в яку — Кажуть, вклали державні що за час війни мільйони, розбита. ви дуже схудли, бо за все і всіх Від лікарні лишилися тільки стовпи переживаєте. та фундамент. Куди не глянь — біда. — Можливо, і схуд. Тут, де я Серце стискалося. Шматок у горло зараз, зважитися ні на чому. Як ішов не ліз. Та й у мене після операції лислужити, у мене було 90 кілограмів шилася третина шлунку. Звісно, схуд. при зрості 185 сантиметрів. Нас Їсти було що. Картопля, яйця. Тільки нині годують дуже добре: ситні обід нічого не хотілося. У мене у дворі і вечеря. Часто привозять домашню поставили російський танк. Зайшли їжу, ще додатковий пайок дають. двоє, схожі на кавказців. Сказали, Звісно, бувають стресові ситуації, скоро вас обстрілюватимуть, тому коли апетит зникає. Як тривога, ніч виїздіть на південь. «Куди виїздити, побігаєш з казарми в окоп, уранці по хатах же полізуть?» — говорю. їсти зовсім не хочеться. « Хто полізе ?» — вони до мене. Олена Кравченко, сімейний Та в селі нечисті на руку є. А що ж я лікар, Остер, Козелеччина: їм іще скажу. Он у сусідів-дачників — Олено Миколаївно, від по російські військові не нові шортичатку війни багато людей схудли. ки, труси, бюстгалтери, постільну Деякі їли мало, але вагу не ски білизну позабирали. Усюди горілку нули. Чому ? шукали. А мене Бог милував. Тільки — Усе залежить від особливос м’ясо з’їли. Хоч у мене і сервіз тей організму. У кризовій ситуації «Мадонна» є, і багато гарних ренеобхідно дати собі установку — чей. Ціла бібліотека чудових книг організму потрібні сили пережити (покійна дружина була завучем у все, що навалилося. За наявності школі). Як пам’ять про неї лишилася продуктів у раціоні мають бути вузолота обручка, золота шкільна меглеводи (їх багато у крупах), білки даль сина, мій ланцюжок. Не вкрали. (м’ясо, риба, яйця), жири (горіхи, Головне — живий. Переживав за насіння, олія, вершкове масло, сальсусіда. Він хворий на діабет. Ходив це, не смажене чи копчене, а сире). у сусіднє, не окуповане, село за Буває, що немає апетиту. Аби він хлібом для себе і для мене. Його з’явився, потрібно вживати гіркоти впіймали російські військові, зви( наприклад. настоянку полину, така нуватили, що навідник. Відірвали продається в аптеці). Якщо немає від електроплити шнур, накинули на можливості придбати, збуджують шию, під ноги поклали тонкий лист апетит хрін, гірчиця, перець тощо. жерсті. Він ледве діставав до нього ногами. Розраховували, жерсть Валентина ОСТЕРСЬКА
«Як ніч побігаєш з казарми в окоп...»
Гумор
16.06.2022
5
Виросла холодною сукою, бо в дитинстві на свята завжди була сніжинкою Аліменти не нав’язали
— Та я не сніжинка, блін, я кучугура.
— Кров за кров!
У нас на дачі живе кіт. Прийшли сусіди і сказали, що їхня чорна кішка народила білих кошенят. І винуватцем вони вважають нашого кота. Бо він білий!!! — Що будемо робити? Які пропозиції? Може, якісь аліменти дасте? Прийшлось спіймати кота і показати, що він кастрований. Довго ще топтались, не веріли.
Г. ТИМОШЕНКО
Блондинка Жіноча консультація. Блондинка — у рожевій кофтині, на височенних підборах, уся в стразах і при чоловіку, два-на-два. Видно, що перша вагітність. Дівчина вилітає з кабінета лікаря з криком: — Все! Змінюю лікаря! Хам! Чоловік (флегматично): — А що таке? — Він сказав, що ПЛІД гарний! Я що, ДЕРЕВО?
Щасливого польоту
Л. КІЛОЧИЦЬКА
Слово — не горобець
У тренді
Наша собака не любить на вулиці гуляти. Як тільки чоловік підходить до неї з повідцем, вона спритно завалюється на спину і розсовує лапи. Мовляв, живіт мені чухай! А інакше — ні ногою! За це він називає її «повією». А чутність в будинку просто неймовірна. І ось з нашої спальні лунає: «Ах ти ж, повія така. Ну йди сюди, я тобі животик погладжу!» Нічого дивного, що сусіди дивляться на мене косо. Мені, в принципі, все одно, що думають про мене сусіди, але прошу чоловіка все ж таки собаку спочатку називати за кличкою.
Працюю продавцем у магазині килимів. Найчастіше люди підбирають килим або покриття для підлоги під колір меблів, інтер’єру, штор, шпалер і так далі. Але недавно прийшла пара, яка підбирала собі килим під колір ... кота. Щоб не помилитися з кольором, кота принесли із собою.
О. АНДРІЙЧЕНКО
М. ШЕВЕЛЬОВА
Провінційний аеропорт. Узбіччям злітно-посадкової смуги ходить аеродромний працівник зі звичайною косою та косить траву біля сигнальних ліхтарів. Починається дощ, працівник накидає плащ-намет і продовжує косити. У цей момент старенький літак заходить на зліт. Ч ол о в і к в і д ход и т ь метрів на двадцять від смуги і чекає, доки літак злетить. Каптур — на голові, у руках — коса. Літак проїжджає поряд, працівник махає літаку рукою, усім серцем бажаючи йому гарного польоту. Пілот зв’язується з диспетчером: — Диспетчерська! Скажіть вашому косарю. Нехай хоча б косу сховає, доки наші пасажири в аварійні люки не повикидалися.
Н. СОЛОГУБ
QQхочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... Зустрілися три подружки після курортного сезону та розповідають хто як гуляв. Перша: — Мені попався партійний керівник. Перший день відпочили, а потім увесь місяць просив, щоб нікому не розповіла. Друга: — Мені попався поліцейський. Цілий місяць з’ясовував про мене та моїх родичів, і тільки на останній день ми відпочили з ним. Третя: — А мені трапився простий слюсар із заводу. Він мене весь місяць петрушив без передиху, а потім вийшов на балкон і як закричить: «Б…ь, та тут ще й море є!» *** Ненавиджу, коли жебраки демонстратив но трясуть переді мною своїми стаканчиками з грошима. Знаю, знаю, що у вас грошей більше, чим у мене, але віпендруватися не треба! *** Постарілому гінекологу набридла робота, і він вирішив її змінити. Згадавши, що в молодості починав інженером-механіком, навчився трохи і пішов складати іспит. Екзамен полягав у тому, що потрібно було повністю розібрати, а потім зібрати мотор. У результаті оцінка вийшла вищою за всілякі похвали. Екзаменатор так прокоментував її: «Ви чудово розібрали та зібрали мотор. Найбільше вразило комісію те, що ви це зробили через вихлопну трубу».
*** — Любий, коли ти зробиш мені пропозицію? — Навіщо, у нас із тобою й так усе гаразд. — Але я не хочу, щоб було добре, я хочу заміж. *** Учителька української мови, проходячи біля кабінету трудовика, наступила на цвях. Трудовик був у шоці: таких слів українською мовою він ніколи не чув... *** — Я страшенно турбуюся про чоловіка, — каже жінка сусідці. — Пішов на річку кота топити... — І що? — Кіт уже годину, як додому повернувся. *** На конкурсі «Найчесніший підприємець року» було присуджено два другі та три треті місця. Перше місце залишилось не проданим. *** Сергій заробляє за місяць 10 тисяч гривень. А його дружина Оля витрачає за місяць 20 тисяч. Питання: чи здогадується Сергій про існування Антона? *** Операційна. Медсестра кричить: — У нього з’явився пульс, він повертається! Тут лікар вирубає електрику: — Повертатися — погана прикмета.
*** Їздили вчора на екскурсію на хлібзавод. Тепер я не їм хліб. Сьогодні були на м’ясокомбінаті. Тепер я не їм м’ясо. Завтра екскурсія на лікеро-горілчаний. Я не їду. *** Сідає в таксі стара бабця з автоматом. Таксист здивовано запитує: — Що це ви, бабусю, та й з автоматом? — Такі часи настали — гвалтують! — Та хто ж вас, таку стару, гвалтувати буде!? Бабця заряджає автомат і, підморгуючи, говорить таксисту: — А ти і будеш. *** З мене досить! Ти завжди п’яна! І я подаю на розлучення? — Я вийшла заміж??!!! *** — Саро, ти куди? — У магазин. — Гроші взяла? — Взяла. — Дивись там, не витрачай. *** Викрали українця. Привезли його на озеро, занурили головою у воду і питають: — Долари є? — Ні. — Євро є? — Ні. — Гривні є? — Мужики, ви або глибше мене занурюй
те, або довше тримайте, бо нічого не видно. *** Стоять на дорозі патрульні, нудьгують. Бачать — дід на возі їде. Вирішили при кольнутися. — Діду, ваші права? Дід, піднімає палицею кобилі хвіст і каже: — У бардачку візьміть! *** Ніколи не смійся з цигана, що їде на велосипеді. Це може бути твій велосипед. *** Їде блондинка на джипі, патрульний зупиняє: — Чому спереду і ззаду різні номери? — Спереду — мобільний, а ззаду — домашній. *** Батьки дітям: — 4-й клас: «Ти уроки зробив?» — 9-й клас: «Ти портфель зібрав?» — 11-й клас: «Ти в школу йдеш?» *** У маршрутку навпроти мене сіла дівчина з мітлою. Ледве стримався, щоб не сказати: «Що, не заводиться?» *** Почувши мої бажання, Золота Рибка зробила вигляд, що здохла. *** Учора вперше ходив на полювання. Після дванадцятого чи тринадцятого пострілу качка померла від сміху.
7
Передостання
16.06.2022
Президентські поцілунки
QQв окупації
Спалили ворожу машину під номером 322 Про російський наступ у селах на Сновщині досі нагадують спалені хати, вибиті вікна, розчавлена техніка.
— Через село Великий Щимель у Займище 1 березня йшла величезна колона російської техніки. Засіли з односельцями в безпечному місці і почали її рахувати. Техніка була різна, не тільки бойова: танки, БТРи, БМП, «Гради», «Урали», «ЗІЛи», екскаватори, понтони. Як тільки зайшли у Щимель, з БМП зробили постріл і поїхали далі. Коли перша машина зайшла в Займище, влупили чергу з кулемета. З хат повилітали шибки, — згадує Борис ДОБРОДІЙ, староста села Великий Щимель на Сновщині. — Аж раптом — два хлопки. Машина під номером 322 задимілася і пішло загоряння. Російські військові бігали навколо. Висадився десант. З автоматів і кулеметів стріляли по людях і хатах. Розчавили легкову машину, що стояла під двором. Розстріляли трактор у дворі. Довелося тікати з того місця. Але щимельці, які поряд живуть, нарахували в колоні понад 500 машин. — Хтось з місцевих постарався спалити машину 322? — Ходили чутки, що загорілася вона від коктейлів Молотова. Але чи зробили це місцеві, чи щось зі Сновська прилетіло, не знаю.
ВІКНА, ДВЕРІ ВІД ВИРОБНИКА Доставка по району безкоштовно.
068-661-27-61, 093-742-02-82.
М’ясокомбінат закуповує:
Закуповуємо ВРХ, коней, свиней.
корів, биків, телят, коней, свиней.
Тел.: 050-592-83-12; 063-143-59-30.
Ціни найкращі. 068-130-08-73, 099-480-58-46.
ВРХ, коней, свиней, телят
Свиней
Доріз цілодобово.
Дорого закуповуємо
Доріз цілодобово
60-65 грн/кг
Ціни найвищі. Тел. 063-756-96-56, 096-041-76-97.
Закуповуємо ВРХ Свиней, коней. Телят на відгодівлю. Доріз цілодобово. Високі ціни.
Тел.: 063-173-88-84; 097-646-80-95. БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН
работа під ключ. Тел.: 093-150-32-32, 098-049-49-39, 066-476-44-49. Сергій. Продаю колісний трактор МТЗ 82. У хорошому робочому стані, нова задня гума, 1997 року. Три роки тому робили капітальний ремонт. 10000$. Тел. 068-875-05-24, Микола.
Машини йшли не одна за одною. Близько сотні пройде одразу, потім невеличкий промежуток. Люди навіть встигали проїхати. Росіяни поранили чоловіка, який згодом помер від великої крововтрати. Одна хата в Займищі від пострілу з танка згоріла до фундаменту. Ще від одної залишився «скелет». Чотири будинки постраждали відсотків на 25. У більшості хат, що стоять над дорогою, прострелені вікна і дахи. Схожа ситуація з хатами і в Нових Млинах. — Назад теж через Великий Щимель ішли? — На щастя, ні. Сподіваюся, з тієї колони ніхто назад не повернувся, і дорога в них була тільки в один кінець. — Село наше минули. Заночували на околиці в лісі, бо вже була четверта година дня. А тоді рано темніло. Але біди встигли наробити. Внаслідок артилерійського обстрілу вщент вигоріла хата Валентини Спускан. Напередодні, за два дні, жінка виїхала до доньки у Сновськ. Це її і врятувало. В інших будинках прострілені вікна і стіни, але вони придатні для проживання. Розстріляли також авто ВАЗ-2109. Люди, на щастя, не постраждали. Ніхто, окрім Валентини, з села не виїжджав, — розповів Юрій МІРОШНИЧЕНКО, староста Новомлинського старостинського округу.
Ольга САМСОНЕНКО
Куплю дорого корів, коней, биків, телиць. Проблемні, лежачі, дорізані. Цілодобово.
096-69-05-018, 063-915-91-97. ВАЛИМО ДЕРЕВА будь-якої складності. Помірні ціни.
063-489-85-45, 096-659-90-33, 096-626-74-40
ВАНТАЖОПЕРЕВЕЗЕННЯ
Тел. 097-192-80-90 (Сергій) Буріння свердловин на воду під ключ. 093-750-28-64.
Закуповуємо корів, коней, свиней, телят на утримання. Перевезення.
Тел.: 093-93-65-979, 097-438-10-08, 050-262-91-99.
Закуповуємо телят, свиней, корів на молоко, коней для праці 068-69-37-521; 099-29-88-987; 093-84-73-088.
Натяжні стелі Тел.: 066-292-60-60, 093-210-10-10, 097-726-78-39. stelya.ucoz.ru
Березнянський м’ясокомплекс закуповує корів, коней, телят. Живою вагою та по виходу м’яса. Доріз цілодобово.
Тел.: 068-690-16-41, 063-286-26-23 Куплю
по Чернігову, області та Україні.
коней, корів, биків
Тел.: 093-210-10-10, 097-726-78-39, 093-235-31-15
Доріз дорого, цілодобово. Перевезення.
5 пасажирів + 1500 кг вантажу.
Тел.:
Рецепти до вашого столу Сирний суп з копченими ковбасками
На Конгресі Європейської федерації журналістів новообрану президент ку ЄФЖ, хорватку Майю Север, вітає француженка Домінік Прадаліє, нова президентка Міжнародної федерації журналістів. Участь у Конгресі ЄФЖ у турецькому Ізмірі бере Ліна Кущ, перша секретар НСЖУ.
10 років гарантії.
QQде моя велика ложка?
Фарбування та чищення дахів (Шифер, метал, черепиця і т. д.)
Тел. 097-721-42-85 Потрібна бригада людей для закладки вугілля в піролізні бочки, м. Городня. А також
рамник на пилораму. Житло надається.
Тел. 063-053-30-88.
35-45 грн/кг,
096-690-51-57
ПРОДАЮ
обприскувачі, плуги, «їжачки», грабки, саджалки, косарки, картоплекомбайни, сівалки, та ін. с/г техніку. Тел.: 098-293-30-74, 063-33-468-11.
реклама у «Віснику Ч»: 093-42-89-990
Сирок плавлений — 2 шт. (180-200 г), ковбаски копчені — 150 г, картопля — 3 шт., морква — 1 шт., цибуля ріпчаста — 2 шт., часник — 3 зубчик, олія для сма ження, зелень і сіль — за смаком, вода — 1,5 л, сухарики (для подачі). Овочі очистити і нарізати. Обсмажити часник на рослинній олії кілька секунд. Відразу додати цибулю і моркву, смажити до прозорості. Додати ковбаски, смажити кілька хвилин. Додати картоплю. Смажити, помішуючи, близько 10 хвилин. Посолити за смаком. Залити в казанок воду і варити суп з ковбасками і овочами близько 15 хвилин, до готовності картоплі. Натерти плавлений сирок на крупній тертці. Всипати його в суп, мішати до повного розчинення сиру. Вимкнути вогонь і додати в сирний суп рубану зелень. Сирний суп з ковбасками подавати з сухариками. Смачного!
Полтавські галушки з курятиною та грибами в горщиках Борошно — 3,5 склянки, гриби — 300 г, куряча грудка — 400 г, цибуля ріпчаста —2 шт., кефір — 0,5 л, яйця — 2 шт., сода — 1 ч. л., сметана — 180 г, вершкове масло — 30 г, сіль, перець — за смаком. Відварені галушки, зазвичай, подають зі шкварками чи сметанним соусом. Та найсмачніші галушки — запечені в горщиках із додаванням смажених грибів та ніжної курятини. У глибоку посудину наливаємо кефір, додаємо соду, яйця та сіль. Перемішуємо вінчиком. Просіюємо борошно та додаємо до кефіру невеличкими порціями для уникнення грудочок. Викладаємо тісто на присипаний борошном стіл та вимішуємо, додаючи необхідну кількість борошна. Тісто має вийти еластичним, але не надто тугим. Готове тісто перекладаємо в миску, накриваємо рушником та даємо йому відпочити. Цибулю нарізаємо кільцями та обсмажуємо до золотистого кольору. Курячу грудку нарізаємо маленькими шматочками, додаємо до цибулі разом з грибами. Солимо, перчимо та смажимо до готовності. Із тіста скачуємо товсті ковбаски, нарізаємо порційними шматочками. Відварюємо шматочки тіста в підсоленому окропі, доки вони не піднімуться на поверхню води. Виймаємо, даємо стекти рідині. Перекладаємо галушки в горщики, зверху викладаємо гриби та м’ясо. Додаємо вершкове масло, сметану та столову ложку води. Розігріваємо духовку до 200 °C і запікаємо галушки протягом 20 хвилин.
Полуничний мус Полуниці — 350 г, цукор — 100-150 г, вершки (краще жирні) — 150 мл, желатин — 10 г. Такий мус можна робити не лише з полуниці, а й з інших ягід. Желатин замочити у холодній воді. Полуниці, вимиті та почищені, збити в блендері з цукром. Желатин розпустити на водяній бані та ввести в полуничне пюре. Окремо збити вершки. Продовжуючи збивати, ввести їх у полуничне пюре з желатином. Розкласти у формочки або в одну велику форму та поставити в холодильник до застигання.
Наостанок
8
16.06.2022
QQріпкинський спротив
Їхали зупиняти російську колону двома легковушками з протитанковими їжаками в багажнику продовження. Початок стор. 1
«Добре, що він такий косий, інакше вбив би»
Олег — оператор елеватора, що в Малому Листвені. Корінний ріпчанин. — Зразу, як росія поперла через наш кордон, ми з сусідами почали робити протитанкові єжи. Шестеро-семеро сусідів знаходили і нарізали арматуру, гнули. Я варив сваркою в себе вдома. Від їжаків у машини пробиваються колеса, і далі вона їхати не може. Готувалися зустрічати росіян, коли їхатимуть через Ріпки. Сунутися далі колони могли двома дорогами: через Суличівку або через Даничі. Перший раз із Суличівки повідомили: йдуть. Ми зідзвонилисясписалися, поїхали машинами і перегородили дорогу під Ріпками. Десь пів сотні людей чекали важку техніку. У нас зі зброї були тільки їжаки. Порозкидали їх по трасі. Чекаємо. Показалися п’ять чи шість БМП. До нас навіть не доїхали, розвернулися біля лісосмуги і повернулись на Суличівку. Ну, і ми роз’їхались. У Ріпках самі організували патрулювання вулиць, кожен свою. Виходили по двоє, кожні дві години мінялися. Якраз була наша із сусідом зміна, ми ходили нашою вулицею Вишневою. Вишнева — бо там у нас вишні вздовж дороги. 2 березня ми чергували з в о с ь м о ї д о д е с я то ї в еч о р а . Ближче до десятої Вові подзвонили, що їде колона даницькою трасою. Позаскакували кожен у свою машину і поїхали зустрічати. Думали, там юрба наших збереться, як першого разу. Але, видно, зв’язок поганий між собою. Приїхали тільки ми — Вовик, удвох із жінкою Ларисою, і я. Свою Юлю я в патрулювання не брав. Їдемо, біля нашого центрального парку якраз наткнулися на їхню колону. 15-16 бойових машин. Нас зупинили і почали досмотр. — Утекти не можна було? — Міг спробувати, якби знав, чим це закінчиться. Але ми залишилися. Першою оглядали машину Вови і Лариси. Там теж були єжи, але в мішку. Росіяни не звернули уваги, бо шукали «коктейлі». Закрили багажник і відпустили, ті зразу й поїхали. Почався досмотр моєї машини. А в мене їжаки лежали просто в ящику. Відкритому пластиковому чорному ящику, такі в магазинах використовують. Одразу мене поклали на землю, обличчям униз, руки за голову. Той, що ногами бив, кричав: «Сука, ты знаеш, сколько колонн наших из-за этого сгорело?!» Ну, палять же не їжаки, а ті, хто їх розкидає. На жаль, ми не встигли.
Побуцали ногами, матюкаливсіх відкликали в Чернігів, і хто ся дуже. Потім обшукали, забрали залишився, патрулювали вночі. телефон і цигарки. Певно, у них Мене у «швидку» занести допозакінчилися. могли, потім у ріпкинській лікарні Розговорився один зі мною. на другий поверх затягли, ліфт не Він мені так розказував: «Видиш, працював. Близько дванадцятої у меня пять рожков (от автоманочі. Лікарі вдома, крім черговота). Я ни в кого еще не стрелял». го. Викликали тих, хто залишився. Довго ми з ним розмовляли. Я — Медсестри зразу почали розказував, що ми ні на кого не знеболювати, повезли на рентген. нападали, не хочемо війни, не Одяг зрізали, бо підніматися не хочемо стріляти. І домовилися, можна було. Як ставили катетери, що він мене відпустить. Аж приїжочі вже закривалися. Велика джає БМП з іншого напрямку, зукрововтрата. Операція тривала пиняється. Устиг побачити фари і чотири години. Склали роздроб чоловіка зверху. І там уже — без лену руку, витягли пів метра розмов. Він навіть не злазив з кишки, щось іще. Оперували Вімашини, зверху стріляв. Одноталій Ковтун, Сергій Піддубний. часно з пострілом різко заболів І Олександр Фролов був. З того таз, мене скрутило. Потім ще. світу витягли. Стріляв з автомата не раз. Мене Тієї ж самої ночі росіяни корчило від вбили ріпкинця жахливого Ігоря Луцького. болю. Друга Картка для допомоги: Чоловік працював куля переби- 5167 4901 0090 9887, на пошті. Чомусь ла кістку. Ще «Ощадбанк», пізно повертався дві пройшли додому, ішов коло п о го м і л ц і , Олег Панчоха моста. Був у куртці не зачепивши зі світловідбивними кістку. Добре, знаками. що він такий косий, інакше вбив би точно. А бив на ураження. Злякатися не встиг — просто біль, який через п’ять хвилин минув. Я лежав за машиною, ноги — Наступного дня я був дуже — на асфальті, голова і половина поганий. Почали кров вливати. тулуба — на бордюрі. Вирішив — Були запаси в лікарні? прикинутися мертвим, щоб не — Які запаси — люди! Не добивали. Витягнувся на землі, було такого, як в обласній: прине стогну. Усе чую і розумію. У несли в пакетику, почепили, вона голові: швидше б закінчилося. капає. Ще ж і група в мене рідка, третя отрицательна. Знайшли мені після операції чоловіка з підходящою групою. Прийшов, Нарешті: «Давай, поехали». а я його знаю, Маліневський. Колона наче від’їжджає. Два ліжка — поряд, і медсестра між нами бігає: шприц у нього Але відкриваю очі, три набрала, мені влила. БМП ще стоять. Думаю, Два місяці в Ріпках пролежав. треба ж якось хоч у парк Тут же якраз рятували життя відповзти, поки не піді- жінчиної хресної, Валентини йшли. І відчуваю: а нога Коваленко. Юля бігала від мене неї. Медикаменти в Гомелі ж не працює. Наче кусок до діставали. м’яса якийсь висить. Поки говорили, чоловік час Відповз я метрів за 15-20. від часу витирав змокріле обЧую, хлопці біля дороги личчя. — З дренажної трубки говорять: «Дивись, «Мазда» лежить». То моя «Мазда», постійно текла якась жижа. Постауже роздавлена. Коли вили вакуум, щоб відсмоктувати рідину. Це такий шланг, і на росіяни її давили, машина ту кінці — груша. А в мене почалася впала на те місце, де я висока температура, і по сей день. лежав. Але я встиг Сьогодні (говорили в п’ятницю, 3 відповзти. червня. — Авт.) 40,1 була. А так 38,5 переважно. Темно, нічого не видно. Я Коли Чернігів вийшов з блопочав кликати їх. «Ти чий?» — кади, мене перевезли в обласну чую ближче. «Ріпкинский». «Де лікарню. 25 квітня. Гіпс уже зняПель?» — питають. Це річкали, — розстібає лангет Олег. Рука вонючка в нас така є. Тільки зрослася дуже криво. — Ставили місцеві знають. Кажу: «Позаду спицю, а треба було пластину. Не мене». Підходять: «Що з тобою? було можливості в Ріпках на той Стріляли?». час пластину поставити. — Хлопців упізнали? Я нею навіть погано рухаю. — З нашої поліції, потім у Л а м ат и м ут ь і с к л а д ат и м ут ь лікарню до мене приходили. Їх не заново. Коли температура
«З нього набирають, у мене вливають»
«Де Пель?»
Реєстраційне свідоцтво ЧГ №314 від 18 листопада 2004 р.
Засновник: трудовий колектив Товариства з обмеженою відповідальністю “Редакція газети “Чернігівський вісник”. Видавець: ТОВ “Редакція газети “Чернігівський вісник”. Головний редактор С.П. Народенко Відповідальний за випуск номера С.П. Народенко
НАША АДРЕСА: 14000, Чернігів, вул. Преображенська, 12, 1-й поверх. Телефони: 675-186 (редактор), 675-188, 675-189, 675-522 (кореспонденти), Тираж 34481 093-42-89-990 (бухгалтерія), 675-187 (відділ реклами). Електронна пошта: vistnik_777@i.ua
Тел.: 099-752-58-73, 675-178
нормалізується. Тут зразу збиралися руку переробляти, поклали в ортопедію. Через кілька днів уві сні повернувся і прокинувся від болю в животі. Ліг рівно, а біль посилюється. Терпів, терпів, врешті медсестру покликав. Мене вже колотить, аж подих перехватує. Прийшли хірурги, я їм навіть оглянути не давав, бо біль нестерпний. Направили на ранок на КТ і зонд. Шість уколів знеболювального не допомогли, ледь дотерпів до ранку. КТ показало, що там у мене виросла отака бульбашка з гноєм, і вона лопнула. Перитоніт. Почали екстрену операцію. Почистили все, знову КТ, УЗД. Понаходили ще таких самих бульбашок на кишках. Два рази після того вскривали. — Розкривали абсцеси черевної порожнини, — пояснив Станіслав КОВАЛЕНКО, завідувач хірургічним відділенням обласної лікарні. — Між кишківником утворювалися гнійники. Коли окупанти прострелили йому кишківник, робили резекцію. Туди потрапила інфекція. — Це лікарі занесли? — Ні, вина окупантів. Кулю ж ніхто не обробляє перед тим, як стріляти.
Робив би так само, але був би обережніший
До Олега в лікарню з Ріпок їздила Юля. Два дні вона працює в магазині, два — вихідні, їде до чоловіка в Чернігів. Пара вісім років разом, але не були розписані. Недавно Олег зробив Юлі пропозицію. — Шкодуєте, що так сталося? Може, якби знали, то і їжаків тих не робили?
— Може, їх з хлібомсіллю зустрічати було? Про те, що робив, не шкодую. Тільки що зупинити не зміг.
А якби всі поховалися? Обидно дуже, що ті кацапи в таз попали, скалічили. Якби так кудись, щоб зажило та й ходити можна було б. У понеділок 13-го Олег — уже в Ріпках. — Температура ще тримається в районі 38. Аналіз нічого не показав, лікарі припускають, що від нервів. Або залишкові явища запалення. Олег намагається ставати на милиці, ходити по хаті. — Коли прошило таз, там розірвало нерви, м’язи, вену. Ногу можу тільки підтягнути, підняти — ні. Пробита нога підвертається, сил не вистачає.
Олена ГОБАНОВА Наші реквізити: ТОВ “Редакція газети “Чернігівський вісник” р/р UA2338080500000000 26000115829; АТ “Райффайзен Банк “Аваль” м. Київ; МФО 380805; код 31188511.
Зам.8214
Індекс 61062
QQкомпетентно
Начальник обласної військової адміністрації В’ячеслав Чаус про животрепетне Чому в Чернігові запрацювали сирени і чи буде так постійно?
Сирени в Чернігові запрацювали тому, що їх відремонтували. За час бойових дій у місті була пошкоджена система оповіщення. Місцями мережа перерізана, імовірно спеціально. Нам вдалося відновити більшу частину сирен в обласному центрі. Сигнал про відбій тривоги приходить у додаток. Однак, не всі його мають, тож шукаємо варіанти, як спрацювати якісніше. Війна триває. Ворог щодня наносить ракетні удари. Куди прилетить, визначити складно. Тож жоден канал сповіщення про небезпеку не є зайвим.
У спеку хочеться до річки. Розпочався сезон грибів. Чи можна ходити до лісу та річки зараз?
Де стояли орки, дуже багато сюрпризів. Тож не варто йти туди, де не пройшли піротехніки. Не варто купатися в озері, де поряд стоїть табличка «міни», а такі випадки теж є. Щодо лісу: моє розпорядження щодо заборони відвідування лісів чинне. Знайдена нещодавно в лісах Корюківщини розтяжка — вагомий а р г у м е н т, щ о б у т р и м а т и с я в і д прогулянок небезпечною територією.
То чи буде понтон?
Буде. Як тільки зійде висока вода. Сама конструкція вже доставлена. Вкотре прошу: не фотографувати, не знімати процес наведення понтонної переправи, а також — безпосереднє користування нею. Бо наскільки довго вона простоїть — залежить в тому числі і від нас самих.
Рукописи і фотознімки, надіслані до редакції, не рецензуються і не повертаються. Приймаємо рекламу та оголошення від підприємств, установ, організацій, комерційних структур та приватних осіб. За достовірність фактів відповідальність несуть рекламодавець і автор публікації. Проплачені матеріали в газеті позначаються знаком «реклама», «трибуна», «імідж», «добра справа», «актуально». Люди добрі! Ретельно зважуйте, чи варто брати гроші у фірм, що пропонують ну дуже гарні умови. Уважно читайте договори. Не вляпайтесь! Редакція «Вісника Ч».
Газета набрана і зверстана в комп’ютерному центрі редакції, віддрукована ВАТ "Десна".