"Вісник Ч", 15 грудня 2023 року

Q і у війну — не розкисаємо! Покупець: — Які у вас високі ціни! Продавець: — Запевняю вас, це ще по-божому! Покупець: — Воно й видно ... А так іноді хочеться по-людськи!

Святий Миколай з-під Куп’янська

Тираж 26364 14 грудня 2023 року. №50/1951 Обласна газета. Виходить щочетверга.

стор. 8

Дмитро Костенко разом з дружиною Ангеліною в куликівській резиденції Святого Миколая. Фото Юлії СЕМЕНЕЦЬ

Київський м’ясокомбінат закуповує ВРХ за самими найвищими цінами: коней, биків, телиць, корів, екстрену худобу. Тел. 068­867­24­91

Знову 16 сторінок

у сьогоднішньому "Віснику". Це наш приємний сюрприз вам до Нового року. Сергій НАРОДЕНКО, головний редактор

Неспри­ ятливі дні: 22, 25.28 грудня.

2

Різне, реклама

14.12.2023

Чернігівська міськспоживспілка повідомляє про проведення аукціонних

Q офіційно торгів з продажу:

1. Лот. Продаж 4/25 частин нежитлової будівлі, загальною площею 1792,6 кв.м., розташованих за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, м.Остер, вул. Незалежності, будинок 37. Стартова ціна продажу 149 000 грн., з ПДВ. Перший крок аукціону 14 900 грн., наступні кроки – 1 000 грн.

2. Лот.Продаж нежитлової будівлі, підстанції загальною площею 23,5 кв.м. розташованої за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, м.Остер, вул.Богдана Хмельницького, будинок 58-А. Стартова ціна продажу 49 000 грн., з ПДВ. Перший крок аукціону 4 900 грн., наступні кроки – 1 000 грн.

3. Лот.Продаж 19/50 частин нежитлової будівлі, магазину загальною площею 1792,6 кв.м., розташованих за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, м.Остер, вул.Незалежності, будинок 37. Стартова ціна продажу 458 000 грн., з ПДВ. Перший крок аукціону 45 800 грн., наступні кроки – 1 000 грн. Заявки на участь в аукціоні реєструються при умові сплати претендентом реєстраційного внеску у розмірі 170 грн. без ПДВ та гарантійного внеску у розмірі 10% від стартової ціни лота без ПДВ та надання копій документів: для фізичних осіб - паспорта та ідентифікаційного номера; для юридичних осіб - витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, довідки ЄДРПОУ, свідоцтва платника податку, наказу про призначення керівника, Статуту. Кінцевий термін реєстрації заявок 22.12.2023. Торги відбудуться 28.12.2023 о 10 годині за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги, 139, кімната 810. Гарантійний та реєстраційний внески вносяться на рахунок Чернігівської Міськспоживспілки UA763052990000026006006304699 в АТ КБ "Приватбанк", ЄДРПОУ 40268466. Довідки за адресою: м.Чернігів, проспект Перемоги, 139, кімната 811, тел. 067­461­55­30.

Передплачуй «Вісник Ч» — найцікавішу газету області!!! Тільки найсвіжіші новини!

Реклама у «Віснику Ч»: 093-42-89-990

Q по-новому

3

Новини

14.12.2023

Прилуки хочуть валідатори

З настанням кожного нового року ціни на проїзд у міському транспорті намагаються підняти.

— Чи подорожчає проїзд у Прилуках?

— Із липня 2022 року офіційна вартість проїзду на всіх міських автобусних маршрутах — 15 гривень. Пільговий квиток коштує 10. У червні 2015 року ми визначили і затвердили десять пільгових категорій, — пояснює Олек­ сандр СИВЕНКО, заступник міського голови Прилук з питань діяльності виконавчого комітету.— Школярі на сьогодні, при наявності пільгового талону, користуються громадським транспортом безкоштовно. Але 26 грудня виконавчий комітет повинен або відмінити ці талони і перейти на ніжинський варіант шкільного тарифу: діти платитимуть 5, або 8 грн, або, за проханням перевізників, збільшити номінальну вартість талона. Бо на сьогодні його вартість — 3 гривні. Видають у школі, по два на робочий день: до школи і назад. Дитина заходить в салон автобуса, дає талон, їде безкоштовно. Потім перевізник здає талони

Q один з дев’яти

у відділ освіти і отримує за кожен по три гривні з міського бюджету. Проте талонну систему критикують і депутати, і громадськість як застійне явище. Бо ці паперові талончики відстають від сучасності. Представники громадської ради вимагають перейти на валідаційну систему, як у Чернігові. На початку 2020 року провели конкурс за участю «Чернігівської транспортної компанії» і «ПриватБанку». Перемогла «Транспортна компанія». Ми уклали договір. Але почався коронавірус, рух автобусів призупинився. Потім війна. Так і не встановили ще валідаторів. Зараз у Прилуках діє 18 автобусних міських маршрутів, на яких курсують 29 автобусів.

— Поки дійде справа до валідаторів, чи плануєте піднімати ціну на квитки з нового року?

— Ні. Ціни на пальне пішли вниз, тому про це навіть мови бути не може. Перевізники не зверталися.

Олена ГОБАНОВА

Q одужують

З восьми постраждалих у лікарні залишилась одна 11 грудня в хірургічному відділені Менської міської лікарні ще лишалася жінка, постраждала внаслідок ДТП. Це повідомив Григорій Разнован, генеральний директор закладу. Усього до лікарні привезли дев’ятьох, вісьмох з них госпіталізували. Аварія трапилася 29 листопада о 8.10. Мікроавтобус «фольксваген» перевізника ФОП (фізичної особи-підприємця) Кравченка М.В. їхав із Сосниці на Чернігів. На трасі, де поворот на село Дягову на Менщині, маршрутка зіштовхнулася з автівкою «шкода». Постраждалі отримали закриті черепно-мозкові травми, струс головного мозку. Шестеро опинилося в хірургії менської лікарні з рваними ранами, забоями, травмами рук, ніг, грудної клітки, черевної порожнини, обличчя. Двоє — в неврології. У «шкоді» був працівник приватного акціонерного товариства «МЕНА ПАК».

— Транспортний засіб наш застрахований, — сказав Сергій АРТЕМОВ, генеральний директор підприємства «МЕНА ПАК». — І по «КАСКО» (програма страхування), й по обов’язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності. ДТП трапилася в неробочий час. Обставини дорожньо-транспортної пригоди з’ясовують, повідомила Наталія Слабеняк, речниця обласної Нацполіції. Відкрите кримінальне провадження за частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України (порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тілесне ушкодження середньої тяжкості).

— Чи отримають пасажири страхові виплати? — звернулася до перевізника «ФОП Кравченко М.В».

— Звичайно, отримають, — відповів Володимир Кравченко, сосничанин, батько підприємця Миколи Кравченка (за словами батька, він служить в армії). — Які суми, вирішить суд. Він також визначить, хто винний в ДТП.

Тамара КРАВЧЕНКО. Фото з інтернету

Аварія

Кісточковими, зернятковими, ягідними засадили три з половиною тисячі гектарів

Q смачні поля

В цьому році в області під плодово­ягідні культури використову­ вали 3,5 тисячі гектарів.

— Це кісточкові, зерняткові, ягідні. Порахували усі площі: і ті, що обробляють сільгосппідприємства, і ті, що звичайні домогосподарства, — уточнює Василь ЖУК, заступник начальника управління де­ партаменту агропромислового розвитку ОВА. — Якщо порівнювати з минулим роком, по нашій оперативній інформації, площа зросла на 65,6 гектара.

— У кого в області найбільший сад?

— Селянське фермерське господарство «Золотий Пармен», що на Коропщині. Роблять соки. ТОВ «Ченська ягода», що на Корюківщині. Вирощують і ягоди, і фрукти, олійні, бобові культури. «Ягідна країна», продукцію відправляють і на експорт, і в супермаркетах продають. «Ніжинагроінвест». У них контракти підписані з Польщею. Продають заморожену обліпиху, малину, полуницю. ТОВ «Аграрна компанія «Екопарк» вирощує лохину. Під Черніговом є фермерське господарство «Лимар», займаються смородиною, малиною.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

Кучму нагородили медаллю До Дня місцевого самоврядування «за вагомий особистий внесок у державне будівництво, розвиток місцевого самоврядування, самовіддане виконання службового обов’язку в умовах воєнного стану» президент Володимир Зеленський відзначив медаллю «За працю і звитягу» 65­річного Володимира Кучму, голову Кіптівської громади, що на Козелеччині. Вже йде п’ятий термін, як його обрали сільським головою. Раніше за свою роботу Володимир Володимирович був нагороджений двома грамотами Верховної Ради. Також удостоєний ордена «За заслуги» ІІІ ступеня. Тепер ось медаль.

— ¯здили в Київ? Нагороду особисто вручив президент? — поці­ кавилася у Кучми.

— Не їздив. Поки що не кликали. Можливо, вручать на якомусь засіданні. Орден мені вручав тодішній голова облдержадміністрації Мисник.

— Кого ще з області нагородили?

— Певно, я один. В указі дев’ять чоловік з усієї України.

Валентина ОСТЕРСЬКА

Q в режимі очікування

«Та звільніть ви вже того Ващенка, скільки можна» Іван Ващенко ще і досі на посаді начальника Корюківської районної військової адміністрації. Заяву на звільнення написав давно. Івану Олексан­ дровичу запропонували посаду заступника В’ячеслава Чауса, начальника ОВА. Раніше цю посаду обіймав Дмитро Іванов.

— Це пропозиція, або заява про наміри, — каже Іван Ващенко 12 грудня. — Юридичного факту немає. Посада заступника начальника Чернігівської ОВА вакантна. Розпорядження про моє призначення ще нема. Співбесіду в Кабміні вже пройшов. Тепер чекаємо, доки з Офісу президента прийде документ про моє звільнення з Корюківки. На підставі цього підпишу розпорядження, що складаю повноваження. Після цього, якщо все буде добре і В’ячеслав Анатолійович ухвалить рішення, призначить мене заступником. Хочу, щоб це все швидше закінчилося. Кожного тижІван Ващенко ня читаю новину про те, що Ващенка звільнено. Люди думають: «Господи, та звільніть ви вже того Ващенка, скільки можна», — жартує майбутній заступник. — Втомився місцевим відписувати голосові повідомлення, де називають мене колишнім головою. Кажу: «Я не колишній, я ще працюю».

— Хто буде виконувати ваші обов’язки?

— Сергій Чорний, мій перший заступник. Призначений 22 березня минулого року. В період окупації, коли тут були росіяни, не побоявся зайняти посаду.

— Декларації вже подали?

— Увесь апарат, до 1 квітня цього року.

— Плануєте переїхати в Чернігів?

— З цим поки важкувато. В Корюківці квартира в моєму користуванні так і залишається. Комунальні оплачувати треба. В Чернігові житла нема. А ціни кусаються. Буду орендувати, шукаю варіанти. В декларації Івана Ващенка, яку він подав за 2022 рік, тільки квартира в Корюківці.

61,4 метри квадратні, і та в користуванні. У 2021 році в декларації була ще земельна ділянка, гектар. У 2020 році Іван Олександрович декларував батька Олександра Івановича і мати Тетяну Михайлівну. У батька вказано дві земельні ділянки в Корюківці. Будинок на 79,9 квадратів придбаний у 1992 році. Квартира — 61,4 квадрати, в якій, певно, і живе Ващенко. У матері земельна ділянка в Корюківці. Будинок в Тютюниці 85,3 квадрати і там же дев’ять земельних ділянок. Дружина і діти в декларації відсутні .

Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото з інтернету

Q закривають

У Варвинській лікарні педіатричного відділення не буде

— Різні ситуації можуть виникати в діток, — міркує Яна НЕБРАТ, мати семирічної Діани з села Калиновиця Варвинської громади. — Куди повезуть маля? Або в Прилуки, або в Чернігів. Якщо дитяче відділення у варвинській лікарні відкрите, то хай би було. Поки до Прилук довезеш (від Калиновиці до Варви п’ять кілометрів, від Варви до Прилук 32), різне може трапиться. Закривають, щоб менше коштів ішло. Нам, слава Богу, не доводилося лежати в лікарні. Тільки за амбулаторною допомогою зверталися. Та знаємо, що лікарі у нас ловкі. З 1 січня 2024 року варвинська лікарня не законтрактувала пакет суто педіатричної допомоги. Про це повідомила Валентина Саверська-Лихошва, голова Варвинської громади. Вона звернулася до людей, пояснила, що місцева лікарня не увійшла до спроможної мережі. Що дитячі відділення існуватимуть при кластерних лікарнях (розташованих переважно, де центри районів). До Варви найближча Прилуцька міська лікарня, там педіатричне відділення є. А в цей час у варвинській лікарні думають, як все-таки зберегти можливість лікувати дітей.

— Ми подали на пакет — стаціонарна допомога дорослим і дітям без проведення оперативних втручань, — обнадіює Ірина КОСЕНКО­ТКАЧ, гендиректорка

Варвинської центральної районної лікарні. — Знайшли лікарів на Полтавщині. Все залежить від кадрового забезпечення, — пояснює складнощі. — Анестезіологи, епідеміолог, педіатри треба щоб були в лікарні. І це стосується не суто дитячого відділення. Інших також. У нас п’ять пакетів підписано з Національною службою здоров’я України. Плануємо дев’ять. До 18 грудня, по спрощеній формі, ще триватиме контрактування. Наша лікарня не стала загальною, — відмічає Ірина Косенко-Ткач. — У нас неспроможний заклад. Самотужки треба думати й вирішувати, як виживати. *** Унаслідок медичної реформи, а саме поділу лікарень на так звані неспроможні, загальні, кластерні та надкластерні, у маленьких лікарнях (неспроможних, загальних) не втримуються дитячі, пологові відділення. Але утворюються й нові. Наприклад, в Ічні, єдиній серед колишніх районок, працює реабілітаційне. У Мені замість закритого пологового (на його площах) буде інсультне. Хочуть також реабілітаційне. Майже у всіх маленьких лікарнях є надання паліативної допомоги, тобто допомоги невиліковним хворим.

Тамара КРАВЧЕНКО

4

Суспільство

Q небезпечна зона

Грем’яч обстрілюють, бажаючих виїхати немає прикордоння

Службова машина згоріла після вибуху

6 грудня у Грем’ячі Новгород­Сіверського рай­ ону росіяни скинули дроном вибухівку на автівку Андрія Ірхи, старости села. Він приїхав з бригадою енергетиків ремонтувати пошкоджені лінії електро­ передач.

— Через обстріли були пошкоджені лінії. Близько 11 години дня разом з бригадою відновлення АТ «Обленерго» приїхали до Грем’яча визначити, де пошкодження. Бахкало десь далеко. Ми були метрів за 800 від кордону. Аж раптом загудів дрон, він летів у напрямку села, — згадує Андрій ІРХА, староста сіл Грем’яч, Богданове, Гай, Діброва, Колос, Мурав’ї, Новоселівка. — Утрьох побігли до машини. Хотіли заховати у гараж. На щастя, не добігли. Дрон різко опустився, секунд за 30 пролунав вибух. Автівка миттю загорілася.

— Машина ваша особиста?

— Ні. Постраждав службовий автомобіль ВАЗ2114. Старенький, але був у гарному стані. Обіцяли дати нову машину. Без неї пересуватися прикордонням ніяк.

— Скільки жителів зараз у Грем’ячі?

— Близько 350, з них 14 — неповнолітні. Після обстрілу 6 грудня усі бригади РЕМу написали заяви про відмову виїжджати в Грем’яч.

— Це вже не перший обстріл саме наших працівників. Наприкінці листопада і по сьогодні у Грем’ячі почастішали масовані обстріли. Через те, що жителі не планують виїжджати, і їх кількість доволі велика, наші працівники працюють там над відновленням ліній на свій страх і ризик, — уточнила Катерина ДРОЗДОВА, прессекретарка АТ «Чернігівобленерго».

— Працюють у спецодязі синього кольору, в оранжевих касках і такими ж смужками на одязі, з логотипом «Обленерго». Сплутати з кимось важко. Однак росіяни прицільно б’ють саме по електриках і службових автівках. Як тільки наші заїжджають у село, над головами висять російські дрони. Наразі у селі шість трансформаторних підстанцій відключено, пошкоджена лінія 10 кіловольт. Велика подя ка старості, який теж йде на ризик і завжди допомагає. Поки електрики доїжджають до Грем’яча, староста самостійно знаходить місце прильоту і де необхідно ремонтувати. Чим зменшує час перебування наших працівників на місці.

— Вже два тижні половина Грем’яча без світла. За цей час жодної заяви на евакуацію з села не поступало. Говоримо з місцевими, просимо постійно виїжджати. Бо все частіше стало прилітати саме по цивільному населенню. Для евакуації надаємо безкоштовно транспорт, солярку, якщо необхідно. Друзі-партнери з Бельгії для цих цілей подарували нам два евакуаційні автобуси. Але бажаючих нуль, — засмучена Людмила ТКАЧЕНКО, голова Новгород­Сіверської громади. — Боїмося, що буде так, як з сусіднім селом Мурав’ї. 38 жителів сиділи до останнього. Просили їх, поки була можливість перевезти свої речі автобусом через міст, доки він

14.12.2023

був цілим. Згодом росіяни його розбили, стали гатити по жилих хатах. От тоді вже і люди стали думати, як виїхати. А речі вже не перевезеш. Залишилася маленька стежечка, по якій велосипед ледь може проїхати. Хто що зміг взяти у руки, те й забрав з собою.

— У Грем’ячі зараз живе 14 неповнолітніх. Примусову евакуацію дітей в цьому випадку можна застосувати?

— Такі розпорядження приймає військова адміністрація. Ми можемо тільки рекомендувати виїхати. Від батьків кожної дитини є заява, що вони несуть відповідальність за життя і здоров’я. Сьогодні в міській раді обговорювали з депутатами, чому батьки тримають там дітей, коли щодня тривають обстріли села чи поряд. Городи деяких жителів впираються в кордон росії, село як на долоні у ворога. Одна справа, коли літні люди не хочуть покидати нажите. А тут молоді сім’ї . Якщо раніше прилітало десь за селом, то вже частіше стало прилітати в саме село. Так, у суботу, 9 грудня, з боку росії у центр Грем’яча з літака впала некерована ракета. Дивом ніхто не постраждав. Неспокійно зараз і в прикордонних селах Бучки та Михальчина Слобода, де проживає 20 і сім жителів відповідно. Але тут родини більш відповідальні. Сім’ї з дітьми виїхали одразу, як почастішали обстріли. Залишаються там літні люди.

— Чи є в громаді ще вільні будинки для переселенців?

— Вдосталь. Аби було бажання переїхати. Допомагають і бізнесмени нам. В селі Бирине Анатолій Алексієнко, місцевий підприємець, купив чотири будинки для родин з дітьми з Михальчиної Слободи, Мурав’їв, Грем’яча. За 25-40 тисяч гривень можна купити гарну хату. *** — Упродовж минулого тижня з території Брянської області росіянами здійснено 26 обстрілів 15 прикордонних населених пунктів області, під час яких зафіксовано 284 вибухи. Нанесено два авіаційні удари з використанням літака СУ-35, здійснено пуск некерованих авіаційних ракет — 6 вибухів, — повідомили у Департаменті з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної державної адміністрації. *** — Протягом жовтня-листопада 2023 року через російські обстріли в області загинула одна цивільна людина, — повідомила Олена ЗАХАРЧЕНКО, в.о. заступника начальника управління охорони здоров’я Чернігівської обласної державної адміністрації. На Сумщині, за інформацією обласної військової адміністрації, за цей же час через обстріли загинули 64 цивільних, з них четверо дітей.

Ольга САМСОНЕНКО

Q є на продаж?

Заготконтора купує картоплю

— Велику беремо по шість гривень за кілограм, насінневу, але не меншу за куряче яйце, по чотири. Сорт не має значення. Головне, аби була не в’яла, не побита пирієм, чиста, адже ми її відправляємо у дитсадки, лікарні, — пояснює Катерина ДАВИДЕНКО, директорка ТОВ «Агроторговий дім Менський коопзаготпром». (Колишня заготконтора. — Авт) .

— Закуповуєте бульбу лише на Менщині?

— Так. Їздити далеко не вигідно, пальне дороге.

— Якщо людина з сусідньої громади захоче продати вам картоплю, заберете?

— Дивлячись, яка кількість. Якщо більше півтонни, звісно, приїдемо

Валентина ОСТЕРСЬКА

Q попрощалися

Полягли два воїни з об’єднаної штурмової бригади Національної поліції «Лють» 9 грудня поблизу Синьківки Куп’янського району Харківської області загинув старший сержант 52­річний Анатолій Шерембей з села Шаповалівка на Борзянщині. Із березня 2015 до квітня 2016 р о ку А н атол і й Ш е р е м б е й бу в учасником АТО. З перших днів повномасштабного вторгнення став активним організатором місцевої територіальної оборони. Наприкінці березня 2022 року пішов до війська. Був головним сержантом взводу охорони. *** У Наумівці на Корюківщині з військовими почестями провели в останню путь головного сержанта, 42­річного Костянтина Хуртика. Він народився і виріс у цьому селі. У Чернігівському професійно-технічному училищі №18 вивчився на

муляра та пічника. Після працював у ВАТ «Ірпіньмаш» фрезерувальником, потім у ВАТ «Київметробуд» муляром, згодом у ПП «Оріон» інспектором з охорони, далі на ЗАТ «ФО33І- Вигурівщина» спеціалістом з охорони об’єктів служби безпеки. На ПП»Девіз-сервіс» був техніком. У 2014-му розпочав працювати в столиці, до 2020 року там і проживав. Потім повернувся у село. Після деокупації Корюківської громади почав служити командиром стрілецького відділення. Загинув 7 грудня на Донеччині. *** У Семенівці живим коридором зустріли загиблого захисника, 45­річного Володимира Наполова. Він народився у селі Тимоновичі на Семенівщині, там закінчив школу. Після армії доля закинула на До-

неччину. До 2014 року проживав у Горлівці. Після початку російськоукраїнської війни повернувся в село, жив там та працював. У лютому цього року пішов у ЗСУ. Служив головним стрільцем-санітаром механізованого відділення. Загинув 27 листопада на Луганщині. *** Пішов у засвіти військовий Юрій Прохорець з села Костобобрів на Семенівщині. Раніше Юрій служив у патрульно-постовій службі семенівської поліції. Починаючи з 2014 року виконував бойові завдання у зоні АТО. Виконував бойові завдання в гарячих точках на Бахмутському напрямку. Був поранений. Останнім часом служив в області. *** 30 листопада під Лиманом

Першим (Куп’янський напрямок) отримав поранення 28­річний Дмитро Діденко з Семенівки. У 2010 році Дмитро переїхав до Івано-Франківська. Звідти і пішов на фронт. *** Скорботними видалися останні кілька днів на Ічнянщині. У селі Южне відспівували мо­ лодшого лейтенанта, 37­річного Олександра Тарасенка. У 2008 році Олександр закінчив Чернігівський педагогічний університет. У лютому цього року вступив до війська. Служив командиром механізованого взводу. Загинув 30 листопада біля Авдіївки Покровського району Донецької області. *** П о в е р н у в с я н а з а вж д и н а Прилуччину 47­ річний Олександр

Коваленко, рядовий, бойовий медик поліцейського взводу об’єд­ наної штурмової бригади «Лють»» (батальйон спеціального призна­ чення), полку «Сафарі». Чи не з перших днів створення він був у цьому підрозділі. Загинув 4 вересня під Курдюмівкою Бахмутського району. *** Біля Курдюмівки 5 вересня війна обірвала життя ще одного вірного сина України, колишнього добровольця Добровольчого формування Ічнянської територіальної громади Максима Алтабасова з Ічні. Максим став поліцейським і вступив до штурмового полку «Сафарі» бригади «Лють» поліції особливого призначення.

Валентина ОСТЕРСЬКА

Суспільство

14.12.2023

5

Сергій Наєв: «Б’ємо ворога на всіх напрямках!» Сергій НАЄВ, командувач Об’єднаних сил Збройних сил України, початок повномас­ штабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року зустрів о 5 ранку в повній бойовій готовності на пункті управління Сил обо­ рони України. Те, що він у цей момент був на своєму бойовому посту, зовсім не випадково. Напад ворога не став для нього повною несподіванкою, тому що, як військовий з величезним досвідом, він зумів «прочитати» ознаки його підготовки ще за кілька днів до початку.

Сергій Наєв

Зокрема активно діяти Сергій Наєв вирішив ще напередодні. Особисто ввечері 23 лютого зателефонував усім підпорядкованим генералам та наказав привести підрозділи в готовність до відбиття агресії, а командувачу морського командування поставив завдання розпочати підготовку мінних загороджень, встановлення яких мало захистити порти, пункти базування військ та перешкодити висадці ворожого десанту на українське узбережжя. Однією з останніх ознак, буквально за кілька годин до початку повномасштабної війни, було те, що з аеродромів в білорусі в повітря піднялись літак-ретранслятор та літак повітряного наведення на цілі. Таке спостерігалось уперше, і активізація саме цієї авіатехніки недвозначно вказала на те, що вторгнення ворога ось-ось розпочнеться. Коли вторгнення почалось і Сергій Наєв доповів про це Валерію Залужно­ му, головнокомандувачу Збройних сил України, той відповів: «Бити ворога на всіх напрямках!» Але, щоб бити ворога успішно, до цього треба було готуватись і не тільки напередодні самого вторгнення, але й упродовж усього свого професійного життя військового. У 2014 році росія захопила Крим і вдерлась на Донбас. Для людей у погонах прийшов час випробування на міцність. Сергій Наєв наприкінці вересня того ж року прямує на Донбас для безпосередньої участі в проведенні антитерористичної операції і до кінця листопада очолює сектор «Б» — угруповання українських військових підрозділів на захід від Донецька. Саме в зоні відповідальності Сергія Наєва знаходився Донецький аеропорт (ДАП), і це він організовував підтримку артилерією оборонців ДАПу та постачання туди боєприпасів. Там Наєв познайомився з «Редутом» — Олександром Трепаком,

забезпечена належна логістика. військовим Сил спеціальних операцій, «Вогнева підтримка оборони аеГероєм України, який безпосередньо ропорту була чудовою. Ми розставили керував обороною ДАПу. І вони коордикорегувальників на вежах та висотках, нувались щодо питань оборони ДАПу, аж завели артилерію. Розділили територію допоки «Редут» не отримав поранення і довкола аеропорту на сектори з його замінили іншим офіцером. І ось тут відповідальністю кожного підрозділу, керівнику сектору довелось безпосередньо встановили сигнали втрутитись бойового управління. у керування У полку Сергій Наєв започаткував Робота тривала і обороною ДАтрадиції з підтримки національної вдень, і вночі. І заПу — одного разу офіцер ідентичності українського війська та вдяки цьому ворог до зателефонуознайомлення військовослужбовців аеропорту просто не доходив», — згадує в а в Н а є ву і з історією боротьби України за Сергій Наєв. доповів, що незалежність. Адже солдат має У п е р і од 2 0 1 5 на перший поверх аеропорзнати історію своєї країни, яку йому 2 0 1 7 р о к і в С е р г і й Наєв був командуту прорвались належить захищати. вачем оперативного орки, для командування «Схід» відбиття напаСухопутних військ Збройних сил України. ду терміново потрібні резерви. Але допоки У званні генерал-лейтенанта наприкінці прибуде резерв, окупанти вже будуть на 2017-на початку 2018 років обіймав посадругому поверсі. Тому Наєв дав чіткий і ду начальника штабу-першого заступника жорсткий наказ: «Пане полковнику! В одну командувача Сухопутних військ Збройних руку береш десантників, в іншу — свою сил України. А в березні 2018 року Віктор сміливість, і за пів години доповідаєш, Муженко, начальник Генерального штабу що перший поверх очищений!» Разом з ЗСУ, представив його як свого нового тим Наєв відправив наявний резерв на заступника. допомогу десантникам. На початку квітня 2018 року генералПотім керівником оборони ДАПу лейтенанта Наєва було призначено перстав Максим Миргородський, який шим командувачем операції Об’єднаних нині командує десантно-штурмосил. Цю відповідальну посаду він обіймав вими військами. Керівник сектору і з рівно рік. ним організував гарну комунікацію та У 2020 році отримав нове призначення координацію дій.

— командувача Об’єднаних сил Збройних Загалом за той час, допоки Сергій сил України, на цій посаді залишається Наєв був керівником сектору, ДАП заі донині. Але вже понад півтора року лишався під контролем Збройних сил Сергій Наєв бере безпосередню участь у України. Адже він застосував для оборони відбитті російської збройної агресії. Весь весь свій досвід і знання. У першу чергу цей час на запитання про поточний стан, організував належну систему вогневоперебіг подій та наші успіхи в російського ураження, потім зайнявся ротацією українській війні він впевнено відповідає: військовослужбовців, щоб люди могли «Б’ємо ворога на всіх напрямках»! отримати перепочинок, а оборонці отримали свіжі боєздатні сили. Також була За матеріалами «Урядового кур’єра»

Q на часі

Пиво — напій для посту. Але не з ковбасками Різдвяний піст цього року по­новому почався 15 листо­ пада. На 13 днів раніше. Чи всі, хто дотримується, вчасно зорієнтувалися?

— Якщо ми ще й у фруктах себе обмежуватимемо, то звідки ж у нас сили візьмуться?

Риба благословляється в неділю, на свята. Але, згідно з благословінням митрополита Єпіфанія, головне в пості — це обмеження. Кожен сам відчуває свій організм. В якій мірі він може, так і має себе обмежувати. Піст не повинен наше тіло калічити, а навпаки — вдосконалювати. Головне під час посту — посилена молитва, відвідування богослужінь.

— Не у всіх є час ходити до церкви. Чи можна вдома читати молитву, яку знаєш. «Отче наш», скажімо?

— Посилена молитва — це я мав на увазі дотримуватися церковного правила. Прокинувся зранку — прочитав вранішню молитву. Їх цілий комплекс. Є молитви, які читають упродовж дня. Є вечірні. Спочатку хоча б одну, з часом збільшити.

— Як на піст впливає війна?

— Ніяк. Навпаки, раніше в православ’ї була поширена традиція: коли за календарем немає посту, але він накладається перед битвою. Щоб Господь, побачивши наш благий намір, дарував перемогу. І особливо зараз, під час війни, ми маємо молитися за наше військо, за нашу перемогу.

— Матюкатися в піст не можна?

— Само собою.

Цукерки можна, якщо вони без білкових компонентів. Сумніваюсь, що зараз додають масло. Молочний шоколад можна замінити чорним.

Лихослів’я взагалі неприпустиме в православ’ї. А під час посту особливо.

— Так, різдвяний піст за новим календарем почався на 13 днів раніше. Але на новий Юліанський календар перейшли не всі церкви ПЦУ, — здивував отець Володимир (ШЕМЕН­ ДЮК), благочинний Менського округу, насто­ ятель Свято­Георгіївського храму ПЦУ Мени, а за сумісництвом — і Свято­Вознесенського храму в Корюківці. — З благословіння митрополита Єпіфанія, голови православної церкви України, на соборі було прийнято рішення про те, що ще рік триватиме перехідний період (а церковний рік починається з вересня. — Авт.). І кожна парафія самостійно приймає рішення: чи вони переходять на новий календар уже зараз, чи поки що впродовж року залишаються на старому. Ми перейшли зразу. На Спаса, коли більшість парафіян були в храмі, перед освяченням запитали їх думку. І за результатами цих зборів перейшли на новий стиль. Різдвяний піст суворий. Не дозволяється вживати м’ясні продукти, яйця, молоко і молокопродукти.

— Ананаси, банани? Цукерки?

Людина має бути стриманою. Почекати з розвагами.

— Чи є обмеження в сексі?

— Церква радить утримуватися. Але якщо є фізична потреба в людини, і вона живе в шлюбі... То хоча б обмежувати. Різдвяний піст закінчується 24 грудня. А 25 грудня — Різдво.

— А розговлятися коли? У передріздвяну ніч, після першої зірки на небі вже можна голубці?

— 24-го ще піст. І якраз у переддень Різдва піст суворий. Це має бути так: люди йдуть до церкви, а після вечірнього богослужіння вже і зорі на небі видно. На вечерю готують 12 пісних страв: вінегрет, картопля, капуста... Рибу можна, Святвечір же. А 25-го, на свято, уже й голубці, і ковбасу. У Святвечір варять Багату пісну кутю. Багата — бо додають мак, горіхи, родзинки, мед. Але вона на олії (на пісному маслі). Перед Хрещенням (по-новому — 6 січня) буде Голодна кутя, бо в цей один день (5 січня) також строгий піст. А на Щедрівку (Новий рік) — Щедра кутя. Можна додавати масло, молоко.

— Щедрувати тепер дітям 31 грудня?

— Так. Цього року щедруватимуть у неділю, 31 грудня. А в понеділок, 1 січня, підуть засівати. А чи перейдуть дітки на новий церковний календар, побачимо. Може, двічі ходитимуть.

Важливо: коли людина має якісь хвороби, з якоїсь іншої причини не може дотримуватися посту повністю, то підходить до священника і бере благословіння на полегшення посту. Дітям і вагітним можна не дотримуватися автоматично.

— Що робити з алкогольними напоями? Пити чи не пити?

— Поставити в сервант, — жартує отець Володимир. — І брати тільки на свята. У міру. Наприклад, зараз триває Різдвяний піст. Але вчора святкували Миколая. На свято благословляється вино.

— А пиво?

— Пиво створили монахи, якраз для підтримання фізичних сил. Воно благословляється в піст. Якщо його не пити з баварськими ковбасками . А горілку — зась.

Розпитувала Олена ГОБАНОВА

Q анекдот в тему — Îтче, а жінку в піст можна?

— Можна, але не жирну. *** Ти н е в к у р с і , к о л и в н а с п і с т закінчується? Íу, щоб можна було спокійно м’ясо їсти. Точніше, я його їм, але якось неспокійно... *** — Кумасю, піст почався, м’яса не можна, рибу не можна, з чоловіком не можна.

— А з моїм можна, він у мене ні риба, ні м’ясо.

6

Суспільство

Q смикни удачу за хвіст!

Читати навчилася з «Вісником»

— Читати і писати на «Віснику» навчилась, — стверджує 88­річна Любов ЛИТОВКА з села Плоске, що на Носівщині. — Майже не вміла. Закінчила всього чотири класи. Тоді, після війни, голодовка така була. Не до навчання і не до читання. «Вісник» ми виписували з 2006 року. Оце, як помер хазяїн, за 12 років стільки газет нечитаних лежить, — дістає бабуся стоси пожовклого від часу «Вісника». — Зараз беру і перечитую. Любов Василівна надягає окуляри, читає вголос.

— Особливо долі люблю. А потім потроху все інше. Сама читаю, ще й сусідці даю. Народилася в Плоскому. Батька забрали на війну. Мати залишилася з трьома дітьми. Молодша на три роки сестра Соня, я і брат Петя був, 1941 року народження. Батько встиг його побачити. Як проводжали його, за селом, на руках маленького ніс. Загинув батько. Мати, бідна, одна, як вона вижила? У колгоспі працювала. Служить у город наймалася. У мене й піджака в школу не було. Ходила на роботу, тютюн пасинкувала. Коли матері вдома треба залишитися, ми з сестрою вдвох за неї шарувати йшли. Один рядок я жену, другий — Сонька. Важко було. І вдома господарство. Корову тримали, мати Любов Литовка читає улюблену газету косила сама. А сіно ми коровою возили, воза сусід зробив. Ой, трудно було, — хитає голобуло. Весілля гуляли кілька днів, на третій ще цигани ходили вою Любов Василівна. — Ми з подругою ходили туди, де скирти курей красти. молотили. Трішки собі жита брали. А матерки наші їздили на Михайло Григорович працював у колгоспі трактористом. захід України, речі на їжу міняти. Мати нас на бабу залишала і Такий преданий роботі був! І в москву посилали, і орден дали. їхала з дядьком Грицьком, своїм братом. Як подумаєш: зимою У Болгарію їздив, холодильником преміювали, ото він стоїть у їхали, поверталися на версі поїзда! Не дай Бог. Міняла речі на коридорі. Пенсія гарна була. Після смерті хотіла його пенсію пашню. Повезла великі шерстяні платки, мій і Соньчин. Там на себе перевести, аж не вийшло. Тільки гроші за його орден взяли платок і прямо при ній його начетверо: шморг! шморг!

— 300 гривень до пенсії. Порвали. Мати казала, ледь серце не стало, так жаль було. Вони За шість років хату побудували. Двоє дівчат уже було. Там, у там хустки по-іншому носили, тому так робили. Дали зерна за ті свекровій хаті, ще дівер залишився (брат Михайла Василь). А ми платки. А вдома в зерно мати домішає макухи або лушпиння з тут «з пальця» починали. Чоловік навіть стіни сам ставив, будипроса, хліба напече. Так і повиживали. нок дерев’яний. Потім гуртом Заміж пішла за місцевого. з родичами глиною помазали. Я ж його чекала три роки. Як — А ви? ми Михайла проводжали в — А я все життя в колгоспі. Любов Литовка надіслала в редакцію квитанцію звичайним армію, як співали. А плакали На свинарнику працювала. як! Усіх дівчат з Пісок на листом і виграла від улюбленої газети набір посуду: чайник і Сестра там працювала роками, каструлю. вечорину запросив.

— Уп’яте квитанцію на приз вислала, — не може повірити, вісім тисяч пенсії заробила. А я Повернувся, одружилищо нарешті виграла Любов Василівна. Каже, що нічого в житті підміняла. ся. Вінок, лєнти, намисто, Хороший був чоловік Мине вигравала, ні грошової допомоги від іноземних фондів не отсорочка вишита, корсет. Від римувала. — А чи носитимуть улюблену газету? — переймається. хайло. Допомагав, не пив, не матері лежав костюм. Вінок — Поштарі обіцяли, що носитимуть, — запевнила я бабусю. курив, добрий хазяїн. Тільки тільки купляла. Хват ще не ревнивий.

Набір посуду від «Вісника»

14.12.2023

Сина так і не зробили. А дівчата мої молодці, є внуки, правнуки. Дочка Галина хоче мене в Київ забрати, бо сюди далеко і дорого їздити. Я б уже й не проти, але поки війна, не поїду. Там же постійно повітряні тривоги, і вони мене в бомбосховище тягтимуть. А я не хотітиму. Тут з господарства вже тільки кішка Мая. Лежанку топлю дровами, а грубу газом. А печі вже не топлю. Ото треба було, поки чоловік живий був, викинути піч і зробити більшу лежанку. А то ця на один бік. Але йому все ніколи було за роботою. Усе старався, щоб колгосп не став.

— Зараз, як сумно мені стає, найде на душу щось — пісню заводжу, — признається бабуся. — Ото мішок квасолі в хату внесу, перебираю і співаю старі пісні. Чоловік колись дуже любив, і сам підспівував. Я за роботою співаю, а як роботи немає — читаю. *** А другий приз від «Вісника Ч» виграла Раїса Мозгова з Варви. Просимо Раїсу Василівну зателефонувати до редакції і повідомити, як вам надіслати грошовий виграш.

Передплата триває, і акція «Посмикай удачу за хвіст» продовжується. Попереду два перші призи — подарунки, два грошові виграші по 500 гривень і суперприз! Поспішайте. Щоб виграти, треба передплатити газету «Вісник Ч» на перше півріччя 2024 року, з січня по червень включно. Або на весь 2024 рік, й абонемент братиме участь ще й у літніх розіграшах. Надішліть абонемент передплати в конверті на адресу редакції: Чернігів, вулиця Преображенська 12, «Вісник Ч». Або на електронну адресу: visnyk_peredplata@ ukr.net. Вкажіть у листі, електронному чи паперовому, номер телефона, за яким з вами можна буде зв’язатися. Інакше ми не зможемо повідомити про виграш і разом вибрати приз. Напишіть коротко про себе: чим займаєтесь, скільки вам років, з ким читаєте улюблену газету. І чекайте на розіграш. Разом до перемоги!

Олена ГОБАНОВА, фото автора

Дочитали цей матеріал до кінця? І у вас є смартфон. Включіть на ньому фотоапа­ рат. Наведіть його на оцей квадратик. На екрані телефона з’явиться посилання. Натисність його. І дивіться відео.

Q в снігу

Q розвага

Дмитро Іващик назбирав мішок грибів 65­річний Дмитро Іващик, з села Змітнів, колишній сільський голова, депутат Сосницької селищної ради, назбирав цілий мішок грибів глив.

— Були мерзлі, добу постояли в хаті, відтанули. Дружина їх закрила по рецепту для білих грибів. Тепер напечемо картоплі і будемо смакувати, — хвалиться Дмитро Степанович. — Є у нас в селі майор відставник, затятий грибник. Він і похвалився, що вже два мішки глив нарізав. Попросив його «Покажи, де». Та за кілометр від Змітнєва, відповів. А в лісі ж снігу! Попросив я Женю Пінчука з сусідньої Шаболтасівки, аби взяв у тестя коня, запряженого в сани. Він, майор і я набрали хліба, сала і поїхали. А в лісі на деревах глив багатющо і такі крупні. Женя рюкзак наклав ,я мішок. Пообідали на природі, красота. Євген Пінчук показує гливи — Чим же ви їх з дерев діставали?

— Збивали лопатою з довгим держаком, а по ті, що не могли нею дістати, Євген лазив, як альпініст. Гливи — то смакота. Розпробував їх ще двадцять років тому. Ліснику Дмитру Тарану навіть могорич ставив, аби показав місця, де вони ростуть.

Був у мене автомобіль «запорожець», на нього кріпив драбину і їхав до лісу. Сусіди дивувалися: «Куди то Іващик драбину попер».

Гливи ростуть на деревах

Якось набрав аж шість верейок глив. Дружина побоялася їх їсти. Пішов до шанованого грибника, нині вже покійного Володимира Скреки, котрий розумівся на строчках, сморшках, гливах та інших грибах, котрі не всяк бере. Він запевнив, що таке їсти безпечно. Я вдома розказав. Жінка приготувала, сказала, що й ложки не візьме. А я наминаю. Донька Юля питає «Ну що, смачно?» Так , кажу: « Бери і ти скуштуй». А дружина з печі кричить: «Юля, не вздумай!». Коротше, діждалися ранку, бачать — живий, тоді і вони давай їсти. Нині ж глив повно в магазинах. Але вони штучно вирощені, а ті, що я беру, екологічно чистий продукт.

Валентина ОСТЕРСЬКА. Фото з архіву Дмитра ІВАЩИКА

Ніжинці катались на новій ковзанці 10 грудня в Ніжині в парку Шевченка відкрилася ковзанка. Працює з 12.00 до 21.00. 150 гривень коштує прокат ковзанів за годину для дорослих. І 100 гривень — дитячі від 30 до 35 розміру.

— Проходила повз парк, дивлюсь — ковзанка, — каже Вікторія Брень, ніжинка. — Підійшла ближче. Площа десь, сім на десять метрів. Попитала ціни, але покататися не встигл а . Д е н ь ко в з а н ка п р а ц ю в а л а , н а р од катався. А наступного д н я вж е н і ко го н е було. Бо погоди нема. Порозтавало. Думаю, якщо відкрилися, то на всю зиму. І ніжинці встигнуть покататися.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

Кримінал

14.12.2023

7

Q ходив з червоною пов’язкою на рукаві

Влад Чередніченко готував їжу російським військовим, збирав для них харчі — отримав 15 років тюрми Владиславу Чередніченку з села Нова Басань на Бобро­ виччині Ніжинський міськрайонний суд дав п`ятнадцять років тюрми з конфіскацією. Та позбавив військового звання майстер­сержант. Чоловіка звинуватили за двома статтями Кримінального кодексу: ч. 2 статті 111 (державна зрада) та ч. 5 статті 407 (самовільне залишення частини). Ще він має сплатити державі три тисячі сто двадцять три гривні за проведені по справі експертизи. До вторгнення Чередніченко шість років пропрацював охоронником у службі Департаменту охорони об’єктів Управління держохорони.

За версією обвинувачення, Владислав 24 лютого не з’явився на службу без поважних причин. Чим порушив військову присягу. Під час окупації пішов на співпрацю з ворогом. Виконував накази командирів з рф, готував для них їжу, разом з окупантами відбирав продукти та майно у місцевих: нутрію, молоко, консервацію. Також брав участь у розграбуванні одного з сільських магазинів. Був там із загарбниками і виносив пакети з товаром, це зафіксувала відеокамера, яку не помітили окупанти. Господарі передивилися запис після звільнення Нової Басані. Зі зброєю патрулював село. Носив, як і росіяни, червону пов’язку.

сина відвів у підвал до сусіда. Подзвонив начальству, пояснив ситуацію. Сказали: «Будь вже вдома». І він був. До хати під’їхав російський танк, навів дуло на будинок. Кілька годин ніхто з танку не виходив і до будинку не заходив. Потім зайшли 16 військових рф і показали його особову справу з фотокарткою. Як він думає, її взяли у сільраді. Вдарили прикладом по голові, потім під дих, вивели у веранду, вистрілили з автомата у підлогу. Вдарили у скроню. Коли впав, четверо лупцювали ногами, потім двоє роздягли. Лишився у шкарпетках і трусах. Питали, кого знає з українських військових у селі, де його табельна зброя. Наділи щось на голову, вдарили у живіт, зав`язали ззаду руки, витягли у двір, говорили,знають, що передавав ЗСУ координати для нанесення ударів. Далі кинули у кузов автомобіля. Привезли в якусь будівлю, посадили на стілець.Сказали, що знають про сина, дружину. Потім принесли його пістолет, бронежилет, документи, які не встиг спалити. Били арматурою по ногах, з бронежилета дістали пластини і вдарили по колінах, говорили що за переданими ним координатами їх обстрілювали. Вклали

На суді Чередніченко вини не визнав. Свідчення односельців назвав наклепом. І розповів свою версію.

«Без супроводу військових рф йому не дозволяли ходити. Їжу готував рідним і собі та росіянам, як робили це й інші односельці. Під час окупації зі зброєю не ходив. Вважає абсурдним, щоб хтось з військових рф дав йому автомат», — пояснював.

На початку лютого пиляв дрова і бензопилою поранив ногу (рвана рана верхньої частини правого стегна ). Його відвезли до бобровицької лікарні і наклали вісім швів. Лікувався у хірургічному відділенні з 14 лютого. 24-го зранку, як почалося вторгнення, не міг через травму керувати авто. Поїхав з товаришем у Чернігів забрати з реабілітаційного центру матір, котра там супроводжувала брата-інваліда У цей же день Владислава виписали і перевели на амбулаторне лікування до 6 березня. Стверджував, що передавав ЗСУ оперативну інформацію про кількість ворожої техніки. Він бачив дві колони. У першій понад 100 одиниць техніки, а у другій — більше 240, у тому числі і «Буки». Виїхати з села на Київ не мав змоги. Десь були підірвані мости, десь дороги заміновані. Полями не зміг би дістатися через травмовану ногу. Дружину і

Q звіролюди

Мати передчувала, що син її уб’є Частина перша статті 115 Кримінального кодексу «умисне вбив­ ство» передбачає позбавлення волі на строк від семи до 15 років.

58-річному ічнянцю Петру Мошенцю суд дав сім з половиною років за вбивство 92-річної матері. Він один із семи її дітей доглядав за матір’ю, робив все по господарству (тримали качок, курей), варив їсти. Бабуся ще сама себе обслуговувала.

12 липня майже о десятій годині вечора старенька прийшла до сусідів і сказала, що додому не піде, тому що син її вб’є. Потім довго сиділа на автобусній зупинці.

А невдовзі Петро і справді її вбив. Був п’яний і злий. Йому вранці 13 липня треба було йти у військкомат. Мати часто сходила з дому. І замість того, щоб поговорити спокійно, кинувся її лупцювати. Перед тим, як іти у військкомат, викликав швидку допомогу для матері, бо вона втратила свідомість. Сподівався, що лікарі зможуть допомогти. Та медики констатували смерть. Судмедекспертиза показала, що Петро руками й ногами не менше 13 разів вдарив у грудну клітку, внаслідок чого були зламані ребра з обох боків і стався непрямий перелом грудини. Було не менше восьми ударів в голову, що спричинило закриту черепно-мозкову травму та численні крововиливи. На обличчі синці та садна, підбиті око і вухо. Побиті руки й ноги. Смерть настала від травматичного шоку. Сестрам Петра жаль маму і водночас шкода брата. Одна з них на суді сказала, що мати не скаржилася на Петра. Тому просила його суворо не карати. Вину Мошенець визнав, та з тяжким гріхом йому жити до останнього. Навряд чи буде оскаржувати вирок. Бо апеляція може і додати строку, зважаючи на те, що жінка не могла протистояти і захистити себе, і це він розумів.

в руку гранату у бойовому положенні, без чеки. Били по голові, через це з’явилися велика гематома, синці під очима. Ударили металопластиковою трубою по незагоєній рані на нозі, питали, чи не осколкове у нього поранення. Гранату згодом забрав один із старших військових. Знову вдарили по голові, знепритомнів. Отямився в якійсь хаті від того, що на нього лили «отработку». За мотузки на ногах витягли на вулицю, побачив, що знаходиться біля пропускного пункту, де почали знову бити, питали, де перебувають військові ЗСУ. Потім із зав`язаними очима кинули до якогось підвалу. Зрозумів, що там ще один чоловік. У розмові дізнався, що то дачник, військовий пенсіонер, йому повибивали зуби. На третій день полону вивели з підвалу, сказали, якщо хтось із їхніх військових постраждає, вони знають, де дружина і син, і він знає, що можуть з ними зробити. І відпустили. Коли відходив, то чув, як за спиною звели затвор автомата, але не вистрілили. Йшов у трусах і шкарпетках, додому десь кілометр. В його хаті вже жили росіяни. Готував їжу для своєї сім’ї. Та в більшості її забирали загарбники. Потім росіяни сказали, їм відомо, що знає, де є тютюн, і за їх вказівкою повів до чоловіка, який займався вирощуванням і продажем тютюну. У нього забрали три мішки товару. Передав одному чоловіку геолокацію по маслозаводу, після чого вранці був артилерійський удар, уразили вантажівку росіян з боєприпасами. Згодом прийшли п’яні росіяни і наказали йти з ними до магазину. Пригрозили, або йдеш, або беремо твою жінку. Тоді почали чіпати жінчиного брата, потім сина. Змушений був йти. Сказав на суді, що на відео не видно, як його до магазину підштовхнули дулом автомата. З магазину винесли два мішки і два жовтих пакети, ніс з росіянами разом.

Після деокупації області його перевірили на детекторі брехні і допустили до служби. Працював майже місяць на одному з об`єктів. Та 29 квітня наказали їхати у ДБР, там вручили підозру у присутності державного адвоката. Згодом у суді обрали запобіжний захід вже з іншим захисником від держави і не дали сказати й слова. Тепер у Чередніченка надія на апеляційний та Верховний суди.

Q знову в тюрму

Тітці Ганні пощастило, що нападник не згвалтував Вісім років тюрми з конфіскаці­ єю, сплатити сорок п`ять тисяч сто шістдесят три гривні за проведені під час слідства експертизи — такий вирок Козелецького районного суду.

38­річного Івана Волощука з села Бобруйки на Козелеччині засудили за розбійний напад на дачницю — пенсіонерку Ганну Кужиль. Він її ледь не задушив 18 лютого 2021 року. Розслідування затягнулося на два з лишком роки. Тривали ДНК­експертизи, потім почалася війна. Затримали Волощука в кінці вересня цьогоріч. А до того спокійно ходив селом, повз хату жертви, яка живе на тій же вулиці, що і він. На вигляд і по розмовах ніхто з місцевих і подумати не міг, що Іван злочинець, та ще й який. Він з’явився у сусідньому Єркові років п’ять тому. Жив з місцевою молодицею. Взяли в оренду сільське кафе, працювали. В Бобруйках у жінки дідова хата, там і оселилися. Якось посварилися, і Волощук 18 лютого пішов опівночі з дому. Аби заспокоїтися, рушив селом. Вирішив залізти в якусь дачну хату, щоб переночувати. Вибрав будинок, де, на його думку, ніхто не проживав, спробував зайти . Не зміг відчинити. Тому розбив вікно, при цьому порізав руку. Згодом сліди його крові дослідили і це стало одним з доказів вини. Став лізти у вікно і відчув удар по

голові. Це його розлютило.

Заліз, побачив жінку, став бити її кулаками в обличчя, вимагав гроші й дорогоцінні метали. Потім штовхнув на ліжко і кинувся душити обома руками. Потім взяв подушку і нею продовжив душити. Тримав десь хвилину. Ще трохи, і жінка б віддала Богу душу. Та, певно, не прийшов її час. Волощук підняв подушку і продовжив бити в обличчя та вимагати гроші. Проте нічого не отримав. Розлючений, схопив тюнер, змотав провід, аби забрати з собою і пішов на кухню. Там понадгризав батон і шинку, трохи заспокоївся і, нічого не взявши, пішов. Добре, що не згвалтував Ганну, як попередню свою жертву. Пенсіонерка заявила в поліцію, її обстежив судмедексперт. Описав множинні синці на обличчі, грудній клітці, обох передпліччях та кистях. Їх кваліфікували, як легкі тілесні ушкодження. Старій бабі Василині з Тячівського району Закарпатської області, попередній жертві, внаслідок нападу Волощука дісталося більше.

Іван родом з Миколаївської області. У 2008 році був судимий за крадіжку та грабіж на Миколаївщині. Носило його по всій країні На заробітки на пилораму заїхав в одне із закарпатських сіл.

2 березня 2012 року в селищі Дуброва ввечері п’яний постукав в один з будинків і попросив поїсти. Добра бабуся пожаліла, впустила, нагодувала. Замість дякую Волощук схопив її за шию, потягнув до спальні, кинув на ліжко і згвалтував. Потім пригрозив, якщо комусь розкаже, він її заріже. Наказав віддати усі гроші. Перелякавшись, пенсіонерка віддала 1250 гривень. Забрав гроші і пішов. Коли син Василини прийшов додому, вона все розповіла. Жінку відвезли до лікарні, їй діагностували множинні синці обличчя, розрив задньої спайки входу в статеві органи, підслизовий крововилив піхви та глибоке подразнення задньої стінки піхви. Василина описала кривдника, і невдовзі поліція затримала Івана. Пенсіонерка його упізнала. Тоді за грабіж суд дав йому п’ять років тюрми , а за згвалтування — чотири років тюрми. Відсидів, вийшов.

Сторінку підготувала Валентина ОСТЕРСЬКА

8

Доля

14.12.2023

Святий Миколай з-під Куп’янська — Мир цьому дому і всім, хто в ньому. Мир і щастя вашій хаті, щоб усі були багаті. Щоб біда вас оминала, радість звеселяла, — з такими словами зустрічає малечу 23­річний Дмитро КОСТЕНКО при вході в центр культурних послуг Куликівської селищної ради, він же по-старому — куликівський будинок культури. Дмитро — переселенець з-під Куп’янська Харківської області. Він в образі Миколая. Святий у Куликівці тільки приживається. До цього був радянський Дід Мороз.

— В образі Миколая другий рік, — пояснює Дмитро. — Як тільки запропонували, погодився одразу. Подобається бути артистом. У резиденцію до Миколая діток приводять групами батьки. З місцевих шкіл та садочків. По 10-15 чоловік. На вході їх зустрічають два янголи. 21­річна Ангеліна КОСТЕНКО, вона ж і дружина Дмитра. І 30­річна Марина ГЕРАСИМЕНКО, методистка центру культурних послуг. Допомагають проводити майстер-класи чарівні феї.

10 грудня, у суботу, Дмитро та Ангеліна о 12.00 на роботі. У костюмерній Ангеліна допомагає

У Куликівці вдруге

6 грудня, у День святого Миколая, Дмитро ходив центром Куликівки з мішком цукерок. Пригощав перехожих. Заходив у магазини, банки, державні установи.

— У Куликівці живу і працюю другий рік, — розповідає про себе. — Народився і жив у селищі Ківшарівка Куп’янського району на Харківщині. Найбільше селище в Україні. Зараз постійно під обстрілами, людей залишилося мало. Після школи вчився на кухаря-кондитера. Але все життя танцював. Поки вчився в училищі, у селі у всіх концертах брав участь. Після технікуму вирішив вступити до Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. За освітою я хореограф. Там зустрів Ангеліну. Вона з Куликівки. Разом ми вже чотири роки. Жили в гуртожитку в Харкові. Коли місто бомбили, жили в підвалах, у метро. Батьки, Віта Миколаївна та Сергій Олександрович, виїхали з селища в Харків до старшої сестри. Зараз вони там живуть всі разом. Мати працює нянею в дитячому садочку. У квітні 2022 року вирішили їхати на батьківщину до Ангеліни.

— Тоді вже тут було тихо, — додає Ангеліна, дружина Дмитра.

— Доучувався в університеті дистанційно. Ангеліна також магістратуру закінчує онлайн. Перші місяці, як приїхали в Куликівку, не знали, що робити далі, де працювати, як жити, ідей взагалі не було. А тоді директорка будинку культури запропонувала роботу. Уперше вийшли влітку минулого року. Відкрили танцювальний гурток для діток старшого і середнього віку. А в серпні бажаючих стало більше і вирішили відкрити ще один. Ми єдині хореографи в громаді. Ангеліна викладає сучасні танці, я українські народні. Заняття в нас у другій половині дня, діти приходять після школи, — продовжує Дмитро. — Два-три рази на тиждень буваємо. У свята — майже кожного дня тут. Миколай дітей зустрічає о 16.00, — розповідає про святкову програму. — За день приходить дві групи. До 18.00. У пізній час не працюємо.

— А батьки з Харкова приїжджали в Куликівку?

— Мати була на весіллі. Восени цього року ми одружилися. Раніше був потяг, який їхав через Харків з Лисичанська Луганської області. Зараз місто в окупації. Кінцева в Харкові. Їде через Ніжин. Звідти вже або маршруткою, або машиною до Куликівки. Тато приїхати не зміг.

чоловіку. Дмитро вдягає білу сорочку: широку і довгу, до п’ят. На поясі зав’язує голубий фартух з золотистими вишитими хрестами. Ще одна голуба накидка — на плечі. Довга, зі штучного волосся біла борода і така ж перука. Одягає головний убір, на якому також вишиті золотисті хрести. На перевтілення пішло до десяти хвилин. Ангеліна вдягає білосніжну довгу сорочку, на спині великі крила. Працівниці будинку культури робили їх самі, вирізували пір’їнки з тонкого поролону. У фоє центру на першому поверсі майже до стелі прикрашена штучна ялинка. Поряд плетене крісло-гойдалка, в якому сидить Миколай. Дітки розповідають віршики, співають пісні, сідають на руки і загадують бажання. Усе в різнокольорових гірляндах. Із пінопласту вирізані звірята, санчата з подарунками, олені. Є фотозона. Елементи декору довоєнні, купували до повномасштабного вторгнення за кошти громади. Нове робили своїми руками з підручних матеріалів. Сценарії до свят пише керівниця Марина АНДРУШКО разом з методисткою Мариною Герасименко.

Дорослі бажання дітей

— Будь-яке бажання діток починається з того, аби закінчилася війна. Або, щоб тато повернувся з війни. А потім уже додають матеріальні речі: хтось комп’ютер, хтось іграшку.

— Син у цьому році писав Миколаю листа, — підхоплює Марина АНДРУШКО. — Дідусь з бабусею живуть в Янжулівці Семенівського району. Побажав, аби закінчилася війна і повернутися в Янжулівку. Бо там його чекає кіт Чіп, і він хоче його побачити. А закінчив лист — портфелем з сюрпризом, бо в наступному році збирається в перший клас.

Вітатиме до нового року

— Діти в новорічну ніч чекають Санту з оленями. Але я Сантою не буду. Миколай — наш, український. У минулому році ходив до малечі або вона до нього до нового року. І цьогоріч також буде. Графік з новим календарем став довший, але мені не важко, — каже Дмитро.

— Хто не встиг привести дитину до нас, можна замовити Миколая додому, — каже про новинки Марина Андрушко. — Уперше це зробили в минулому році. Думаю, що така послуга буде актуальною і в цьому.

— Послуга платна?

— Так. Ціна бюджетна. Якщо в Куликівці — від 250 гривень. Якщо в селі — доведеться або привезти, або заплатити за дорогу.

— Своїх діток коли плануєте?

— Ще тільки одружилися, — посміхається Дмитро.

— Як вийде, — підхоплює дружина.

— Ангеліна на куликівській сцені зі школи, — розповідає Марина Андрушко. — Батько Сергій Анатолійович співає в нашому аматорському хорі. Мати Марія Олександрівна працює костюмеркою. Коли дізналися, що Ангеліна повернулася в Куликівку та ще і з хлопцем-хореографом, не могли їх відпустити. Запросили на роботу. Хоча, як буде з культурою після деокупації області, ми не знали. Та і не до цього спершу було.

— Крім резиденції, я ще мандрую громадою, — продовжує про справи Миколая Дмитро. — 11 грудня разом зі своїми помічниками їдемо у Вершинову та Бакланову Муравійки. Щоб жодна дитина не була обділена увагою. У громаді 13 старостатів, а сіл ще більше. У минулому році до Миколая прийшло майже 600 діток. У цьому році хочемо охопити до тисячі. У минулому році Миколай працював з 19 грудня і до нового року. Цьогоріч святковий час триває довше, з 6 грудня.

Костюм пошила волонтерка Діана Пильник. Безкоштовно

— До цього в нас був радянський Дід Мороз і костюм червоного кольору, — пояснює Марина Андрушко. — І такої резиденції Миколая не було. Дитинка приходила, віршик розказала, гостинці отримала, і батьки забрали. Без розваг. Дідами Морозами були чоловіки на волонтерських засадах. Кожного року шукали нового. Були і батьки діток. Вчителі фізкультури зі школи. Коли в Діми не виходить, підміняє Віктор Срібний, керівник духового оркестру.

— Де взяли костюм?

— Довго думали, за які кошти придбати, бо розуміємо, що зараз витрачати бюджетні кошти на розваги недоречно. Наша Діана Дочитали цей Пильник, місцева волонтерка. Вона швачка. Це матеріал до кінця? її ідея. Єдине — ми хотіли, аби був блакитного І у вас є смартфон. кольору. Діана розробила дизайн і пошила.

Купідон, пес Патрон і Панда

— М а с о в и х м а с ш та б н и х з аход і в н е проводимо, — продовжує Дмитро. — Але намагаємося хоч трішки людей розвеселити. У цьому році на День закоханих уперше перевдягався в Купідона. Вітав перехожих. Стріляв у них стрілами з лука (несправжнього, щоб не поранити). Роздавав валентинки з побажаннями. Деякі дивилися на мене, як на дивного. Деякі підігрували. Посміхалися. А ще по селах громади їздив пес Патрон, розважав дітей. У нас є власний костюм Панди. Час від часу замовляють на день народження. Це також більше для жителів Куликівки. Вітання коштує тисячу гривень. Якщо за межами, треба доплатити за дорогу.

Включіть на ньо­ му фотоапарат. Наведіть його на оцей квадратик. На екрані телефона з’явиться посилан­ ня. Натисність його. І дивіться відео.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

Q гороскоп з 18 по 24 грудня ОВЕН. Перестаньте боротися за визнання старих заслуг, краще нацiлюйтеся на новi досягнення. Не намагайтеся насильно ощасливити близьких. ТIЛЕЦЬ. Перiод апатiї залишиться в минулому, оточуючi злякаються вашої енергiї, з якою ви кинетеся завойовувати свiт. Імпульсивнiсть може вас пiдвести. БЛИЗНЮКИ. У будь-якому товариствi ви притягаєте погляди протилежної статi, умiєте невимушено i легко вести розмову i все встигаєте. Ще трохи розсудливостi — i свiт бiля ваших нiг! РАК. Головна формула вашого успiху — умiння спiлкуватися з людьми. Обставини на вашому боцi. Знайомтеся, обмiнюйтеся iдеями, просувайтеся вперед i нiчого не бiйтеся. ЛЕВ. Не смикайте долю за хвiст. Перегляньте графiк життя, не перенапружуйтеся. Не забувайте говорити «спасибi» долi i близьким людям. ДIВА. Прислухайтеся до нових пропозицiй, усi починання повиннi бути продуманi.

Близьким теж хочеться вашої уваги. ТЕРЕЗИ. Дiйте активно, але не крокуйте напролом — i ви досягнете успiху. Не варто витрачати свої сили на те, щоб показати — вам усе пiд силу. СКОРПIОН. Налаштуйтеся на практичну дiяльнiсть i зосередьтесь на результатi. Тримайте себе в руках, якщо не бажаєте

СТРIЛЕЦЬ. У цей перiод ви нiзащо не упустите своєї вигоди. Доля обiцяє успiх в роботі, тому про справи не забувайте.

ВОДОЛIЙ. Потрiбнi контакти — пiдтримка друзiв вам забезпечена, якщо ви дiяльнi i не витрачаєте марно час. Не сумнiвайтеся в своїх силах. Це час перелому у вашому життi.

КОЗЕРIГ. У вас хороша iнтуїцiя, швидка реакцiя, i ви можете скористатися своїм i чужим досвiдом. Завжди знайдуться люди, якi пiдтримають вас.

РИБИ. Бурхливi подiї очiкуються в особистому життi. Непримиренна позицiя i претензiї до людей можуть ускладнити навiть перевiренi часом вiдносини.

мати бiльше ворогiв, нiж друзiв.

Родинна мазь допомагає при болях у суглобах і м’язах — 32 роки важко працював у ливарному цеху. Два роки мав такий хрускіт і біль у колінах, що не міг ходити. Навіть на ровері не міг їздити. Лікарі виявили стертість хрящів і недостатність змазки в суглобах. Чим я тільки не мазав: і кінською маззю, і знеболюючими, а біль не стихав, — розповідає 64­річний Федір К. із села Більче на Львівщині.

— Сусід дав газету зі статтею про родинну мазь, проконсультувався з лікарем, придбав собі. Щовечора втирав у ділянки тіла, як радив лікар. За кілька днів біль зменшився, за тиждень уже на ровері їздив. Набагато ліпше почуваюсь, — продовжує чоловік.

— Уже не так хрупотить у колінах, добре ходжу. Третю баночку купив. Мазь від болю в суглобах виготовлена з натуральних компонентів. Допомагає при артритах, артрозах, міозитах, плекситах, бурситах, грибкових інфекціях шкіри і нігтів, геморої, мастопатіях.

— Ця мазь без токсичних речовин, тому не має шкідливого впливу на організм. Її рецепт — наша сімейна таємниця, що передалася ще від прабабусі, — каже 52­річний Сергій Валентинович ЩЕРБИНА, терапевт із Києва. — Її треба наносити на уражені ділянки один-три рази на день. Знімає біль, усуває запалення. Полегшення зазвичай настає на третій-п’ятий день. Користуватися слід до зникнення симптомів при навантаженнях та у спокої. Замовити засіб можна за тел.:

067­757­98­20, 050­574­97­81.

Доставка «Новою Поштою», «Укрпоштою» або самовивіз з кабінету лікаря за адресою: Київ, просп. Григоренка, 39­б, 3­й пов., каб. 125. Сайт: phytodoctor.com.ua Ліцензія на медичну практику видана МОЗ України серія АЕ № 283488 від 12.12.2011

14.12.2023

Q зимове

9

Суспільство

Де стріляють, там не годують п р и к о р д о н н я

З першим снігом і сніговим покровом в мис­ ливських угіддях області починають підгодівлю диких тварин. Взимку від голоду страждають більше вегетаріанці . Хто й не перезимує. Тому єгері розкладають у спеціально зроблені годівнички сіно, заготовлені на корм віники з кропиви або з молодих пагонів берези, липи, зерно, сіль.

— Як у цьому році? Полювання на час військових дій заборонене. А в годуванні які обмеження?

— Годуємо. Але в зв’язку з військовою агресією, доїхати до кожної годівнички нема можливості, — розводить руками мисливствознавець Новгород­ Сіверського району Роман ЗАКЛЕТНИЙ. — Ми підгодовуємо звірів в угіддях філії «НовгородСіверський лісгосп». Це 21,5 тисячі гектарів. На території Семенівської громади ведуться активні бойові дії. Семенівські лісові угіддя межують з росією. Туди не їздимо. По-перше, військові не пускають. По-друге, ті території щодня обстрілюються. Там, де є можливість — вже завезли віники, зерно, сіль. Наші (колишнього Новгород-Сіверського лісгоспу) мисливські угіддя — на території Узруївського лісництва, охоплюють територію Задеснянського лісництва. Це в районі сіл Чайкіне, Узруй, Об’єднане. Єгерів пустили в район Чайкіного. Там є годівниці для козулі, лося, для кабана. Ми завезли корм, наповнили годівниці. Тільки частково пускають до узруївських годівниць.

— А біля Грем’яча, Михальчиної Слободи, де постійні обстріли?

— Там мисливські угіддя Новгород-Сіверського УТМР (Українського товариства мисливців і рибалок). Сумніваюсь, що вони туди їздять до годівниць.

— Багато їжі тваринам наготували?

— Віників штук 500 залишилися з минулого року. Плюс 350 ще нав’язали за цей рік. Сіна заготовили п’ять тонн. І тонну вже вивезли тваринам з першим снігом. До цього викладали тільки сіль в солонці. Їх наповнюємо протягом року. Використовується біля десяти п’ятикілограмових лизунців за місяць. Лизунець — це кам’яна сіль одним брикетом.

— А хто лиже?

— Косулі, олені, лосі, — перераховує Роман Анатолійович. — Навіть кабани. Зайці теж сіль люблять. Але їм ми віники солимо. При заготівлі замочуємо в солону воду, і вона залишається на гілочках. З минулого року є кукурудза. Тоді закупали багато, але не всю вдалося вивезти в ліс через військовий стан. Це в основному їжа для кабанів. Купили ще кукурудзи близько двох тонн. Свою не вирощуємо. Купували в Новгороді на елеваторі і овес з пшеницею вперемішку. Три тонни.

— Приходять зараз до годівниць якісь нові, нетипові для наших лісів звірі?

— Не знаю. Фотопастки познімали. Косуля — Скільки всього «їдалень для диких звірів» в угіддях Новгород­Сіверського лісгоспу?

— Філії «Новгород-Сіверський лісгосп», — не втомлюється поправляти районний мисливствознавець. — 18 годівничок. Плюс чотири майданчики підгодівлі на кабана. Зараз можемо обслуговувати максимум половину.

— Звірів полювати заборонено. А від війни вони гинуть?

— Звичайно. Думаю, і не один-два. Прильоти, міни, розтяжки. Але відслідкувати важко, адже це там, куди нас не допускають. Тому офіційно зафіксованих випадків не було.

Олена ГОБАНОВА. Фото з інтернету

Кабан

Зайчик

10 Q що там в погребі

Суспільство

14.12.2023

Як краще зберігати картоплю?

Q анекдот у тем

у

В сітках чи насипом? Як варіант — «забулись викопати»

У сітках зручніше. Але дорожче

— Хто як, а я в мішках у погріб занесла, поскладала, та й усе. У сітках легше витягувати. Забрав і поніс, і набирати не треба, — ділиться Катерина ПОДОЛЯНКО, староста села Велика Дорога Ніжинського району. Тут люди вирощують багато картоплі і продають обабіч траси. У село за картоплею люблять їздити оптовики.

— Але насипом все одно краще. Картопля дише. А сітка — чужорідне тіло для неї, — вважає Катерина Іванівна.

— Як на мене, сітка — це не рентабельно. Ніякої користі від неї нема. Ці сітки на раз, все одно, коли картоплю витягають, доведеться порвати і викинути. А вони грошей коштують. І гниє картопля абсолютно однаково, хоч у сітках, хоч насипом, — як досвідчений картопляр заявляє Олександр ПЕРЕДЕРІЙ, фермер з Березни. Чоловік багато років вирощує картоплю на продаж. — Ми свою зберігаємо в дерев’яних ящиках.

Щоб суха, але зволожена

Кулінарні по варити картоп ради. Якщо лю то чистити дове в мундирі, ту, яку ви буде деться тільки те їсти самі.

зволоження, — здивував Олександр Передерій.

— Але ж гнистиме?

— Вологість має триматися на рівні 70-80 відсотків. Не волого, але й не сухо. Якщо пересохне, то буде м’яка і в’яла. Під картоплю слід насипати піску, щоб убирав сирість. Ми, якщо картопля лежить насипом, кладемо під низ дерев’яні трикутники, збиті з шалівки. Вирізаємо в них дірки, просто бензопилою. Це ще з колгоспів пішло. Під кагат клали такий збитий трикутник, і він забезпечує вентиляцію. Ми робили розміром 50х50х50 сантиметрів. Одним ребром ставиться на підлогу.

— Що робите, щоб миші картоплю не гризли?

— Під картоплю, особливо якщо підлога в погребі земляна, треба покласти сухого полину. Він відлякує мишей, — радить Катерина Подолянко. — У мене погріб чотири на чотири метри, сухий, прибраний, стіни бетонні, помазані вапном, і підлога бетоном залита. А й то миші заскакують. Саджаю зараз один сорт — беллароза. Ранніх немає, вони погано зберігаються.

Якщо при посадці вносили в землю мінеральні добрива, то вона й гнистиме. Однаково, що в сітках, що насипом, — ділиться досвідом староста Великої Дороги. — Я вже міндобрив не кладу. І тепер, буває, як десь одна загниється, то далі не йде. Навесні перебрала, гнилу викинула і саджу. Від погреба залежить, гнистиме чи ні. Чи глибокий, як зроблений. Треба, щоб сухий був, душники щоб у ньому обов’язково були. Без душників і людина в погребі задихнеться, не тільки картопля. Хоча б відкривати і провітрювати. Температура надворі в нас зараз відносно тепла, а чим глибший погріб, тим у ньому прохолодніше. У мене він глибокий і повністю в землі, глибока яма. У кого половина під земляним насипом, той тепліший у теплу пору, а взимку холодніший. Чим прохолодніше в погребі (але не нижче нуля), тим краще зберігається картопля, довше лежить. Якщо почала проростати, то їй жарко.

— Щоб картопля довше збереглася, треба вентиляція, холод і — Куди діваєте зелену картоплю?

— Картопля зеленіє на сонці. Або якщо під навісом довго пролежала, починає зеленіти також. Тому треба обов’язково її темним накривати. Не целофаном. Я ніколи не їла зеленої картоплі, ніхто в нас не їсть, не прийнято. Вона й — Різні строки посадки мають бути, як на перспективу, — мислить масштабно Іван ЯКУБ, керівник недобра, гірка буде зверху. Хоч і почистите, а вона під шкіркою все одно зелена. фермерського господарства «Соната» з Великого Листвена, що на Городнянщині. — Молоду картоплю Свиням можна дати, корові. Трохи, — вважає Катерина Подолянко. — Корові можна копати восени на продаж, посадивши її пізніше. У червні посадили, у жовтні викопали. І зразу взагалі картоплі багато не можна, бо крохмалем забиватимуться молочні поїли, якщо для себе. протоки. А якщо багато картоплі поїсть, то може здути. Тоді ветеринара треба А можна картоплю садити влітку, а копати весною. Зиму пролежати в землі вона може. І навесні буде викликати, боки бити. молодша, смачніша, ніж та, що з погреба. Це літня посадка. Садити десь у липні, щоб період вегетації — Раніше здавали на переробку, на крохмаль. до морозів пройшов, 90 днів. Стебло вже засохло, бульба в землі виросла, достигла. У землі, де росла, — Чесно кажучи, я таку чищу та їм, — признається Передерій. — Не зберігається краще. спеціально на їжу відбираємо, попадеться зелене — відрізав, і нічого страшного — Це якісь морозостійкі сорти? не станеться. Якщо обрізати, гіркого смаку нема. Але соланін* дійсно отруйний, — Морозостійких сортів не буває, у бульбі ж вода. Зими в нас уже не такі суворі і холодні. Можна особливо в сирому вигляді. Якщо часто годувати позеленілою картоплею нічим не утеплювати, можна соломи зверху накидати. худобу, то може й померти. Є в світі така практика. Але в нас так поки що не чув, щоб на зиму залишали. Зелену картоплю дуже добре залишати на посадку. Вона не пропадає, соланін її консервує. І ні болячки до неї не пристають, ні жучки не їдять. Зелена Олена ГОБАНОВА зберігається найкраще. Р.S. Багато хто покидав городи та поїхав у спокійніші місця з Семенівщини. Може, ще є шанс — Чи так само шкідлива проросла картопля? викопати навесні?

— Ні. Тільки паростки в їжу вживати не можна, вони шкідливі (в них виробляється той самий соланін). Навіть жук не їсть паростки в землі. *Соланін — отруйний глікоалкалоїд, що виробляється на сонці майже в усіх пасльонових. Це він — Нікого не слухайте і в інтернеті не всьому довіряйте. Паростки повідривали і робить картоплини зеленими. Може бути знайдений в будь-якій частині рослини — у листі, плодах, можна готувати. Своїх якостей вона не втрачає, — знає Катерина Іванівна. стеблах, бульбах та ін. Рослину захищає від хвороб, а для людини соланін — дуже токсичний.

Зелену — на посадку

Можна викопати навесні

Також він виявляє фунгіцидні та пестицидні властивості, захищаючи від комах та тварин бульби, не прикриті грунтом.

Q і пух, і м’ясо, і краса

Ніна Згонник продає гусей-холмогорів по тисячі гривень — Вже хотіли зводить гусей, — ділиться Ніна ЗГОННИК із села Юрківці на Талалаївщині. — Лисиці не дають дихати. Ходять навіть по селу. Гусак, як побачить руду, так кричить! А вона спокійно побігла по дорозі. Отже, хотіли зводить, а чоловік — Іван Іванович, йому 60, трохи старший за мене, — каже: «Я не можу без них лишитися. Хай невеликий табун, та буде. Хоч два гусаки». Тримали звичайних, а то завели холмогорів. Взяли у сусідньому селі, в Поповичці. Продаємо холмогорів на завід — вони

Холмогори з Юрківців

Q допомогли

дуже красиві, жалко й різати. Хоча, ріжемо, звичайно. Грудинку перекручую на фарш. А то стушкувала в духовці, на шматочки порізавши. Воно таке пахуче, таке смачне, аж солодке.

— Скільки вдалося продати холмогорів?

—- Було два табуни, гусаки гарні, молоді, чоловіку жалко їх різать. Може, комусь треба? Дзвонять люди, вже гусака й дві гусочки замовили. Тисяча гривень — це недорого.

— Великі виростають?

—- Більше 5 кілограмів. У нас не тільки гуси, — розказує про господарство. — До двох сотень птаства. Цесарки є. Пухові курочки китайські є. Вони такі красиві. Такі дружні. Качки є. Індокачки. Індокачечка-розумачечка. На гнізді найдобріша. Сидить, піднімає крила, ніби каже хазяїну чи хазяйці: «Заглядай, дивись». З гускою так не виходить. До гуски заглядає тільки чоловік. Він знає, хто пограв з якою гускою, лаштує гнізда. Шестеро гусей — і виходить красива подушка м’якусінька. Додам або хмелю сушеного, або листочків м’яти, і підписую кожну подушку. Наприклад, виготовлена у 2020 році, пір’я гусяче, м’ята. Перший рік пахнуть, тоді менше. Усім дітям подавали. А в нас дві дочки й син, всі одружені, онуки є. Пір’я можна продать. Трошки посмикав — уже й копієчка якась є. Ціна на нього велика.

370 гривень за кілограм. Кілограм — це четверо гусей. Кілограма мало на подушку, буде тоненька. Так що гуси — це і погосподарювати, і помилуватися, і поїсти. Запікаю гуску. Беру гусятницю, кладу на дно

Вікторії Чмир підремонтували хату. Вона восени горіла

вишневі гілочки. Зверху гуску. Люблю фарширувати яблуками свіжими. Листочок лавровий, перчик, цибулька, морква. Ще я люблю так звану п’ятихвилинку робить. Наріжу гусей у велику каструлю чотиривідерну. Прянощі додам. Воно в мене підварилося — не п’ять хвилин, а майже годину ловкенько кипить, — я в банки і закатаю. І в холодний погріб. А тоді витягаєш — і в юшечку чи в борщик. Чи просто з’їв шматочок.

Тамара КРАВЧЕНКО. Фото з архіву родини ЗГОННИК

Q анекдот у тему Приїжджають молодята в село. День не виходять із спальні, два. Бабуся їм кричить: — Внучок, ви б вийшли, поїли хоч.

— Та ми, бабусю, ситі, плодами кохання харчуємося!

— Та ви харчуватися харчуйтеся, тільки шкірку від них за вікно не кидайте, а то гуси давляться. *** Продам пару гусей не дорого, поки сусідів нема вдома *** Продає мужик живого півня на базарі. Підходить жінка і питає: — Хороший півень?

— Хороший.

— Кур топче?

— І курей, і гусей, і індичок топче.

— Так навіщо продаєте?

— До жінки приставав.

Сім’ї Вікторії Чмир з села Іржавець на Ічнянщині встигли до морозів замінити елек­ тропроводку, відремонтувати стіну, поставити пластикове вікно. Про це повідомив Сергій Сирота, староста Іржавця. Допомогли благодійники Ярослав Сердюк, Володимир Макаренко, Володимир Желябін. Хата Вікторії Чмир загорілася 21 жовтня (див. «Вісник Ч» за 26.10.23). Жінка в цей час лежала в ічнянській лікарні.

Тамара КРАВЧЕНКО

14.12.2023

Гумор

13

— Ви знаєте нові матюки?

— А що, старі вже не описують сьогоднішню ситуацію? Волосся скрізь...

У перукарні майстер закінчує чоловічу стрижку. Залишилося нанести останній штрих — підбрити кант. Відкочує ко м і р е ц ь с о р оч к и , а в мужика на шиї густо росте волосся. Перукар відсовує ще більше сорочку. Мужик тяжко зітхає: — Господи, не старайтесь так, волосся в мене аж до самої ж...и.

— Це новий спосіб стрижки?!

— Який спосіб!!! Це я ножиці шукаю.

Так чи сяк — один результат

Кінець року. Чоловік збирається нести декларацію в податкову. Думає: одягнусь у лахміття, зрозуміють, що скнара, але гроші маю. Одягнусь у костюм — точно є гроші. Пішов радитися з дружиною. А вона йому: — Ось, що я тобі скажу. Коли я виходила заміж, спитала в матері, яку піжаму одягти в першу шлюбну ніч: просту чи шовкову. А мати, мудра жінка, відповіла: «Яку не одягнеш, дочко, все рівно тр...ь».

Р. ЖЕЛДАК

Це в горло не полізе

Мати з маленьким сином миються в лазні. Хлопчик уважно роздивляється, що ж то в мами внизу живота. А потім запитує: — Мамо, а чому в тебе таке, а в мене таке?

— Ну, що Бог дав, те і є. Прийшли з лазні, сіли вечеряти. Син цікавиться: — А що будемо їсти?

— Що Бог послав, синку, те і будемо. Син плачучи: — Я це волохате їсти не буду!

Н. МУЗИКА

Р. КАЛІБАБА

З метою безпеки в лазні ведеться відеоспостереження

І не зброя зовсім

Працюю продавчинею в сексшопі. Вечір. Забігає мужик: — Дайте найбільший фалос. Узяв, зважив у руці і каже: — Важкенький. Те, що треба. Ідемо до каси, а він продовжує: — Мені треба не — Тепер я всіх за призначенням. Я такпосилать буду. сист. Одного разу клієнт відмовився платити. Я йому в рило дав. Ледве не посадили. А це (показує на фалос) і не зброя зовсім. Відмутузю ним, якщо що, і ніхто в поліцію не піде. Хто ж зізнається, що його х...м відгамселили.

П. СИРОВАТКА

Правильне пояснення спецтермінів

ажу, як — Я тобі пок дочку! чіпати мою

— Я й сам умію.

Семикласниця скаржиться татку: — Учора 11-класник сказав, що в мене великий бампер, гарна обшивка. Цікаво б заглянути під капот і подивитись, що там. Що це значить? Батько: — Ти йому скажи, що ти ще на гарантії. А якщо він захоче подивитися під капот і виміряти рівень мастила, то я йому вихлопну трубу розширю до неймовірних розмірів. Запам’ятала?

О. ТУРБАЛ

Q хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... З а п и с а н о в і сто р і ї х в о р о ­ би: «Клізму переносить добре. Матюкається тихенько». *** Сімейні психологи радять: коли ви затримуєтеся, то, приходячи до­ дому, скажіть дружині: «Ти сьогодні чудово виглядаєш». А якщо влізли рачки в двері і не можете підняти голову, можна похвалити її тапки. Якщо ж і говорити не можете, ти­ хенько поскавчіть і лизніть їй ногу. *** Прогрес науки — від їжі почали вмирати частіше, ніж з голоду! *** — Лікарю, ваші ліки мені не до­ помагають. П’ю, а ефекту — нуль.

— І не буде. Я ж вам їх для розтирання прописав. *** З р а н ку ру к и т рус я т ь с я н а похмілля. Став розщібати піжаму — гудзик відірвався. Узявся за портфель — ручка відвалилася. Боюсь іти в туалет. *** З а ко н т р ь ох п о р о с я т : ч и м міцніший будинок, тим більше емігрантів. *** Дружина в гостях говорить чоловіку: — Так завжди, після п’ятої чарки горілки ти перетворюєшся на огидну тварину.

— Але ж я не пив.

— Зате я випила. *** Справжній чоловік той, який, виходячи з машини, говорить: — Люба, ти ідеально припар­ кувалася. А цей «Лексус» уже був

пом’ятим. І кіт давно дохлий. Та й ялинка нахрін тут росла. *** — Таблетки від тиску прий­ маєте?

— Ні. А як же печінка?

— Ну, коли ви будете валятися з інсультом і ходити під себе, здоро­ ва печінка вам не допоможе. *** Коротко про себе: господарсь­ ка, як мило, проста, як олівець, ручна, як граната. *** — Лікарю, у мене вдома меблі розмовляють.

— І як це відбувається?

— Сплю я з дружиною, а шафа каже: «По­моєму твій заснув». А дружина: «Заснув». «Тоді я пішов». А я: «Куди пішов. Я ще за тебе кредит не виплатив». *** Плаче мужик на кладовищі: — Чому ти так рано помер? Перехожий: — Співчуваю. Ваш родич?

— Ні. Це перший чоловік моєї дружини. *** Дівчина прийшла до гінеколога: — Лікарю, у мене на інтимних місцях не росте волосся.

— Лягайте на крісло, подиви­ мося. Так. Скільки разів на день ви займаєтеся сексом?

— Сім­вісім.

— Ну, тоді нічого дивного. На автотрасах трава теж не росте. *** — Олю, мені тебе не вистачає.

— Правда, коханий.

— Правда. Мабуть, заведу ще одну бабу.

*** Жінкам на замітку. Жінці й так є, що показати, тож свій характер показувати не обов’язково. *** Дуже багатий старий лежить в лікарні. Біля палати зібрались його родичі. Виходить лікар. Родичі: — Лікарю, скажіть, є хоч якась надія?

— Ні. Звичайний бронхіт. *** — Марино, мені здається, я заміж ніколи не вийду.

— Та ні, Аліно, хто­небудь таки лоханеться. *** Викладач до студента: — Чому ти спізнився на лекцію?

— На вулиці жінка загубила тисячу гривень...

— Молодець, що допоміг шу­ кати.

— Та ні. Я стояв на купюрі і чекав, доки вона піде. *** Моя дівчина сказала, що я зіпсував їй поїздку в Карпати. Як я міг це зробити, якщо ми навіть нікуди не їздили... бо я програв усі гроші в карти? *** Як все­таки боляче, що без­ цільно прожиті роки так швидко минули! *** Мене дуже насторожила поява цього дорожнього знака односто­ роннього руху при в’їзді на цвинтар. *** Мрія будь­якої дівчини: щоб у сумочці, коли її відкриваєш, спа­ лахнуло світло, як у холодильнику!

*** Чоловіче, пам’ятай! Більш як чотири жінки не має навіть картко­ ва колода. Жінко, знай! У колоді — чотири валети, чотири королі, чотири тузи! *** А скільки ж треба заплатити, щоб дешево відбутися? *** Вона бадьоро вийшла з рестора­ ну, дзвінко постукуючи сережками об асфальт. *** Кому потрібна твоя душа, Коли так дупа хороша!? *** Наді мною живе сусідка, така дівчина «а­ля гламурна киса». Стою я вчора на балконі, курю. Чую, нагорі хтось виходить на бал­ кон, лунає легке покашлювання. Розумію, що це вона. Прикурює сигарету, ніч, тиша, спальний район як­не­як. Тут лунає звук такого характерного пердежу, і знову тиша. Я візьми та й скажи: — Привіт! Не спиться? Чую, гламуру в неї зменши­ лося. *** — Дівчино, чому ви не при с­ тебнуті?

— Ремінь груди тре, збуджує!

— Проїжджайте! *** Жінок, як і бухгалтерів, цікав­ лять не слова, а який прибуток ви здатні приносити. *** — Люсю, мені з тобою так до­ бре і легко...

— Візьмеш мене заміж?

— Ось зараз уже важче. *** Милуючись красивою жінкою, зазвичай думаєш: «Тільки б не заговорила!» *** — Дівчатка, а давайте завтра на іспит прийдемо з квітами!?

— А давайте краще з тортиком! Поп’ємо чаю разом з викладачем.

— А давайте з мізками, ось він здивується! *** Не одружуйтеся з високими дівчатами. На них шуби дорожче коштують... *** До чоловіка прийшли з військ­ комату. Дружина: — Ховайся в шафу.

— А я там не задихнусь?

— Не задихнешся! Скільки мужиків ховались, усі живі­здорові. *** — Мені коктейль «Кривава Мері».

— Дівчино, це шкільна їдальня.

— Ой, пробачте. Я задумалась. Компот, будь ласка. *** Жінка приходить у лікарню: — Л і ка р ю , кол и я з н і м а ю ліфчик, у мене груди піднімаються.

— Хм. Цікаво. Ну що ж, по­ казуйте. Жінка зняла ліфчик і, дійсно, груди піднялися.

— Ну що, який діагноз?

— Так... Поки не можу точно сказати. Але знаю одне — ця хво­ роба заразна.

14

Суспільство

14.12.2023

Q спротив

Микола Самойленко сказав, куди їм іти. Росіяни відкрили вогонь прикордоння

Багато говорять, пишуть і знімають про спротив на Ріпкинщині, у Бобровиці, Городні, Бахмачі і Корюківці. А історія спротиву Сновщини досі виглядає таємничо­туманно. Усі знають, що брали в полон мера міста Олексан­ дра Медведьова. Кидали в машини з боєприпасами горючі суміші. Є жертви. Але відкрито про це розповідати поки що ніхто не хоче. Може, тому що поруч російський кордон, села обстрілюють, літають дрони?

«Ніхто не думав, що Микола піде лаятися»

Тікали на віджатій «Ниві», їх свої ж і постріляли

Микола Самойленко того дня заїхав до кумів у Займище. Коли — Мій знайомий тут зупинився, і підбиті росіяни в нього забрали автомобіль поверталися до Сновська, у Малому Щимелі (це колишнє село, зараз «Нива», — продовжує Борис Добродій. — Але його самого не тронули. І він бачив, як Микола Самойленко околиця Займища) назустріч трапилась російська того чоловіка поранили. Машину йому пообіцяли віддати, але обдурили. колона. Потім, коли його «Нивою» кацапи поїхали наздоганяти своїх, то свої їх 51-річний на той час Микола Самойленко — же і постріляли. П’ятеро сіло, а один тільки вийшов. Решту повитягали. Нам повідомили, що машина розстріляна, і ми вранці поїхали за нею. Колеса міняли. Був Андрій, староста корінний житель Сновська. Залізничник, працював Займища, допоміг витягти «Ниву» з болота. І російські МТЛБ та БМП там були. Неробочі. Але цілі, на ходу. електромеханіком першої групи району електроАндрій зі своїм кумом їх відігнали і заховали. А коли орки відступили, передали нашим ЗСУ. постачання станції Сновськ Конотопської дистанції електропостачання регіональної філії «ПівденноЗахідна залізниця» АТ «Укрзалізниця». На залізниці з 1988 року. Одружений, є дорослий син, живуть у Сновську. підстрелили. А потім ту машину, «Урал» з вибухівкою, Микола Кондратенко відбудовує хату на — 1 березня через Великий Щимель ішли ворожі краю села Займище. Цей відокремлений тут підпалили. Почало розриватися, летіти в різні боки. війська. Ми рахували, скільки там техніки: «Градів», куток досі називають Малий Щимель, хоча Росіяни трухнули, розвернули колону, пішли з Великого танків, БТРів. 322 машини проїхали, а в 323-ю щось такого села вже немає. А на початку березня Щимеля до нас і давай обстрілювати людські будинки. Коли кинули. Я чув два хлопки і пішов димок. Росіяни 2022-го росіяни ледь не знищили і хутір Малий зразу зупинилися. Стали стріляти в бік Займища. А дійшли сюди до стовпа, одним вистрілом з танка влупили Щимлик, як називають його місцеві. люди, які заїхали того дня в Займище, поверталися по нашій хаті. Снаряд пройшов наскрізь і полетів отуди. А — Їхали і стріляли по хатах. Наш будинок до Сновська, — пригадує Борис ДОБРОДІЙ, старо­ ми в хаті були: дружина — у спальні, її сестра — отут у знищили повністю. Нічого тут не лишилося, ста Великого Щимеля. Виконує обов’язки і старости вітальні. Просто над нею в стіну влучили. крім однієї стіни, — проходимо всередину. Займища Андрія Ларченка, який зараз у ЗСУ. Нас усіх завалило. У хаті пахне свіжим деревом, натоплено. У — Росіяни нікого не пускали. Той чоловік вийшов — Як вибралися? вітальні гора будівельного мотлоху. — Ось що з машини, і до них. Орки почали стріляти в повітря.

— Якось. У середині горіло, — пригадує Микола після обстрілу було, — показує фото розбитого А він ішов. Тоді вистрілили по ногах. Мій друг, якого Андрійович. — Почали все гасити. Колона йшла далі. У будинка на телефоні. Без даху, розвалені стіни. зараз у селі немає, став свідком цього. Галки ноги були побиті. Дружину Наташу відкачували, їй — Дякувати сусідам, допомогли стіни звести.

— Росіяни поряд з нашою хатою вбили чоловіка. погано стало. Ми слідчим віддали номери кацапської І грошима скинулися. Меблі подарували, бо На машині він приїхав не один. Їхали з боку Замашини. наше все згоріло. Одяг. А влада тільки обіцяє. ймища, військова колона саме зупинилась. Чоловік У Гончарівському наш будинок розбили трохи пізніше, Рік газ підключити не можу. ішов до них, може, ругатися, може, переконати, 13 квітня прилетіло. Це будинок батьків дружини. Вони померщоб назад їхали. Коли вже розвернувся йти, йому Зараз живемо тут, а куди подітися. ли, хату їй відписали. Ми самі з Гончарівського. вслід вистрілили, попали по ногах, — підтверджує Моя дружина, і ще кілька людей добилися, щоб хоча Дружина тут п’ять років жила, паралізовану 66­річний Микола КОНДРАТЕНКО із Займища. б акти поробили. А то влада вже доповіла, що в нас усе матір доглядала. А я з 2014 по 2019 роки — О восьмій ранку 1 березня чоловік пішов нормально, ніхто не постраждав. був в АТО. Звільнений за станом здоров’я. 24 на роботу, і я його більше не бачила, — не хоче Сусіди так само свій будинок самі відбудували і лютого, коли почалося вторгнення, якраз було згадувати трагедію Наталія, дружина Миколи заселилися. дев’ять днів по тещі. Самойленка. — Виходили на чергування, воно Я розумію: кацапів тоді треба було товкти. Олена ГОБАНОВА, фото автора закінчилося б о 20.00. Але навіщо в населеному пункті? Його могли У машині з Миколою були ще два чоловіки з ровзагалі знищити. боти. Вони й повезли тяжко пораненого до лікарні в СБУ шукало і говорило з людиною, яка Сновськ. Довезли ще живим. Його навіть оперували. Дочитали цей матеріал до підбила машину з колони. Є багато таких — Помер на операційному столі? кінця? І у вас є смартфон. Микола Кондратенко речей… Попи зі Сновська їздили ввечері у — Після, — уточнює дружина. — Усе марно, Включіть на ньому фото­ Великий Щимель на перемовини з росіянами. операція... Йому перебили важливу судину на нозі. апарат. Наведіть його на Колону 28 лютого зупинили у Великому Щимелі. Цю Співробітники залізничної електростанції розповіли: оцей квадратик. колону наші чекали за Березною, щоб у полі розбити. А її — Микола діяв на емоціях. Росіяни злякалися і застрелили. На екрані телефона з’явиться посилання. взяли і повели на Дирчин через Нові Млини. Проводжатий Микола був дуже злий на них, вийшов з машини і пішов назустріч. Що Натисність його. І дивіться знайшовся. Підозра є хто, але я немісцевий, стверджувати говорив, інші чоловіки не чули, бо залишилися біля свого авта на узбіччі відео. не можу. Люди бачили. дороги. Але уявити можна, як відреагував на окупантів. Росіяни теж були розлючені, їхню техніку підбили. Усе сталося секундою. Ніхто не думав, Отут біли нашого двору, у кінці села, був убитий що Микола піде до них лаятися. Телефон швидкої, «103», не працював. кацапський водій машини, що везла боєприпаси. Наші

Підірвали «Урал» з боєприпасами

Q офіційно

_____________________________________________ (дата офіційного опублікування в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля (автоматично генерується програмними засобами ведення Реєстру, не зазначається суб’єктом господарювання) __________2023101711198_________ (реєстраційний номер справи про оцінку впливу на довкілля планованої діяльності)

ОГОЛОШЕННЯ про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля Повідомляємо про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, зазначеної у пункті 1 цього оголошення, з метою виявлення, збирання та врахування зауважень і пропозицій громадськості до планованої діяльності.

1. Планована діяльність Назва планованої діяльності «Нове будівництво бювету для нецентралізованого постачання питної води в селі Ягідне Іванівської територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області». Планована діяльність націлена на забезпечення мешканців села Ягідне Іванівської територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області якісною питною водою, шляхом будівництва бювету та водозабірної свердловини на бучацький водоносний горизонт еоценових відкладів. Експлуатаційна глибина водозабірної свердловини 130 метрів. Максимальна продуктивність 10 м3/год, 240 м3/добу та 87,6 тис. м3/рік, усереднено 2,8 м3/ год, 33,6 м3/добу та 12,264 тис.м3/рік. Подача води до бювету з альтанкою здійснюватиметься внутрішньомайданчиковою водопровідною мережею 126 м.п. Для підтримання якості питної води згідно ДСанПіН 2.2.4-171-10 проектом передбачається встановлення системи комплексного очищення води Ecosoft FK с Ecomix® моделі FK-1665 Twin. Відпуск води населенню здійснюватиметься із використанням водорозбірної колонки фірми JAFAR, яка встановлюється в колодязі діаметром 1,0 м. З метою захисту від впливу атмосферних опадів, в місці влаштування колонки будується відкрита металева альтанка. Водозабірна свердловина з бюветом і альтанкою розміщуються по вулиці Дружби, 19, с. Ягідне Іванівської територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області.

2. Суб’єкт господарювання Іванівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської област (повне найменування юридичної особи, код згідно з ЄДРПОУ або прізвище, ім’я та по батькові, фізичної особи - підприємця, код ЄДРПОУ 04412751, юридична адреса: вул. Дружби, буд. 33б, с. Іванівка, ідентифікаційний код або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті), Чернігівського району Чернігівської області, 15562, тел. (0462)730210

місцезнаходження юридичної особи або місце провадження діяльності фізичної особи - підприємця (поштовий індекс, адреса), контактний номер телефону) 3. Уповноважений орган, який забезпечує проведення громадського обговорення Департамент екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації, адреса: 14000 м. Чернігів, пр-т Миру, 14, тел. (0462) 67-48-72, (0462) 65-37-07, електронна пошта: deko_post@cg.gov.ua, начальник відділу оцінки впливу на довкілля Валентина Ганжа. (найменування уповноваженого органу, місцезнаходження, номер телефону та контактна особа) 4. Процедура прийняття рішення про провадження планованої діяльності та орган, який розглядатиме результати оцінки впливу на довкілля Дозвіл на виконання будівельних робіт, який що видається Державною інспекцією архітектури та містобудування України (вид рішення про провадження планованої діяльності, орган, уповноважений його видавати, Закон України “Про регулювання містобудівної діяльності”, Порядком виконання підготовчих і будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт” від 13.04.2011 р. № 466 нормативний документ, що передбачає його видачу) 5. Строки, тривалість та порядок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля, включаючи інформацію про час і місце усіх запланованих громадських слухань Тривалість громадського обговорення становить 25 робочих днів (не менше 25, але не більше 35 робочих днів) з моменту офіційного опублікування цього оголошення (зазначається у назві оголошення) та надання громадськості доступу до звіту з оцінки впливу на довкілля та іншої додаткової інформації, визначеної суб’єктом господарювання, що передається для видачі висновку з оцінки впливу на довкілля. Протягом усього строку громадського обговорення громадськість має право подавати будь-які зауваження або пропозиції, які, на її думку, стосуються планованої діяльності, без необхідності їх обґрунтування. Зауваження та пропозиції можуть подаватися в письмовій формі (у тому числі в електронному вигляді) та усно під час громадських слухань із внесенням до протоколу громадських слухань. Пропозиції, надані після встановленого строку, не розглядаються. У період воєнного стану в Україні громадські слухання проводяться у режимі відеоконференції, про що зазначається в оголошенні про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля та у звіті про громадське обговорення. Громадські слухання (перші) відбудуться 11.01.2024 року о 11.00 у режимі відеоконференції за посиланням (зазначити дату, час, місце та адресу проведення громадських слухань) https://meet.google.com/sgu-wsav-swb Громадські слухання (другі) відбудуться

_______________________________________________________________________ (вказати дату, час, місце та адресу проведення громадських слухань) 6. Уповноважений центральний орган або уповноважений територіальний орган, що забезпечує доступ до звіту з оцінки впливу на довкілля та іншої доступної інформації щодо планованої діяльності Департамент екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації, адреса: 14000 м. Чернігів, пр-т Миру, 14, тел. (0462) 67-48-72, (0462) 65-37-07, електронна пошта: deko_post@cg.gov.ua, начальник відділу оцінки впливу на довкілля Валентина Ганжа. (зазначити найменування органу, місцезнаходження, номер телефону та контактну особу) 7. Уповноважений центральний орган або уповноважений територіальний орган, до якого надаються зауваження і пропозиції, та строки надання зауважень і пропозицій Департамент екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації, адреса: 14000 м. Чернігів, пр-т Миру, 14, тел. (0462) 67-48-72, (0462) 65-37-07, електронна пошта: deko_post@cg.gov.ua, начальник відділу оцінки впливу на довкілля Валентина Ганжа. (зазначити найменування органу, поштову та електронну адресу, номер телефону та контактну особу) Зауваження і пропозиції приймаються протягом усього строку громадського обговорення, зазначеного в абзаці другому пункту 5 цього оголошення.

8. Наявна екологічна інформація щодо планованої діяльності Звіт з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності на 141 аркушах. ______________________________________________________________________ (зазначити усі інші матеріали, надані на розгляд громадськості) ______________________________________________________________________ (зазначити іншу екологічну інформацію, що стосується планованої діяльності) 9. Місце (місця) розміщення звіту з оцінки впливу на довкілля та іншої додаткової інформації (відмінне від приміщення, зазначеного у пункті 6 цього оголошення), а також час, з якого громадськість може ознайомитися з ними Іванівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області, вул. Дружби, 33б (найменування підприємства, установи, організації, місцезнаходження, дата, з якої громадськість с. Іванівка,Чернігівського району Чернігівської області, контактна особа - начальник може ознайомитися з документами, контактна особа) відділу містобудування та ЖКГ Литвин Анастасія Олександрівна, тел.+380638579214 с Ягідне, вул. Вишнева, 3, контактна особа - депутат сільської ради Польгуй Валерій Іванович, тел. +380635709082

ВІКНА, ДВЕРІ ВІД ВИРОБНИКА 10 років гарантії.

Доставка по району безкоштовно.

068-661-27-61, 093-742-02-82.

Куплю ВРХ,

корів, телят, биків, коней, свиней,

ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ.

шкури ВРХ

Доріз цілодобово.

Перевезення. Доріз цілодобово.

096­152­07­43,063­497­93­27.

098­74­11­833, 063­13­71­061.

Закуповуємо телят, свиней, корів на молоко, коней для праці

Тел.:

068­69­37­521; 099­29­88­987; 093­84­73­088.

15

Передостання

14.12.2023

ЗАКУПОВУЮ: телят,

свиней. Телят на відгодівлю. За найвищими цінами. Тел.: 098-427-54-48, 093-235-42-70, 066-924-32-38.

КУПЛЮ ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ, БИКІВ, ТЕЛИЦЬ.

КУПЛЮ ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ, БИКІВ, ТЕЛИЦЬ.

Проблемні, лежачі, дорізані. Цілодобово.

Проблемні, лежачі, дорізані. Цілодобово.

096-69-05-018, 063-915-91-97.

093­131­63­72 068­374­04­18

ДОРОГО ЗАКУПОВУЄМО ВРХ, КОНЕЙ, ТЕЛЯТ.

Дорого закуповуємо

ВРХ, коней, свиней, телят Доріз цілодобово

Тел. 097­192­80­90 (Сергій)

ЗАКУПОВУЄМО на відгодівлю:

М’ясне підприємство

дорого закуповує

067­786­68­00, 066­75­90­993.

ВРХ без посередників живою вагою: корів, кіз; телят; коней, биків, телиць; свиней.

телят, телиць, бичків, корів та коней. ДОРОГО 097­66­99­500 Тел.: 093­500­53­10 099­28­43­414

ВАЛИМО ДЕРЕВА будь-якої складності. Помірні ціни.

Беремо на утримання корів та коней. Доріз цілодобово.

063­489­85­45, 096­659­90­33, 096­626­74­40

093­945­72­83, Тел.: 068­594­91­12.

Продам сані та повозку. Сновський район. Тел. 067­418­84­84

Куплю

ТОВ БМПК закуповує:

врх, телят, коней, свиней на м’ясо та утримання. ДОРIЗ ШВИДКО ТА ЗРУЧНО

БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН

коней, корів, биків, телиць.

093­750­28­64.

Доріз цілодобово. Перевезення.

на воду під ключ.

Тел.: 093­63­78­193, 098­54­59­568

ÑÂÈÍÅÉ 80­85 грн/кг ТÅËßТ 70-80 грн/кг

Тел. 063­756­96­56,

Дорого ВРХ:

телят на відгодівлю, корів, коней, свиней. Äоðіç öілоäоáово.

096­387­62­62,099­618­52­77

Продам дійних корів та робочих коней Îбмін. Можлива доставка.

093­63­78­193

Куплю корів, коней, телят, свиней, а також корів на молоко та робочих коней.

Доріз цілодобово. Високі ціни.

093­093­17­43, 068­815­86­93.

Потрібна бригада людей для закладки вугілля в піролізні бочки, м. Городня. А також

НАТЯЖНІ СТЕЛІ Тел.: 093­210­10­10, 097­726­78­39. БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН работа під ключ. Тел.: 093­150­32­32, 098­049­49­39, 066­476­44­49. Сергій.

Рецепти до вашого столу Пісні бутерброди з буряком і оселедцем

Батон — 1 шт., філе оселедця — 500 г, відварений буряк — 200 г, пісний майонез — 100 г, часник — 1­2 зубчики, олія — 100 мл.

Тел.: 073­15­85­773, 096­95­74­537

рамник на пилораму. Житло надається.

093-42-89-990

Q де моя велика ложка?

Продам дійних корів та робочих коней

М’ясокомбінат закуповує:

Ціни найкращі.

068­130­08­73, 099­480­58­46.

Втрачений військовий квиток на ім'я Шевченко Наталї Михайлівни вважати недійсним.

096­690­51­57

096­041­76­97.

корів, биків, телят, коней, свиней.

Реклама у «Віснику Ч»:

Тел. 063­053­30­88.

ЗАКУПОВУЄМО ТЕЛЯТ, КОРІВ, КОНЕЙ, СВИНЕЙ А також корів на молоко

та робо÷их коней

Високі ціни 063­065­02­18, 098­303­09­28

ЗАКУПОВУЄМО корів, коней, свиней, телят на утримання та перевезення. 093­93­65­979, 097­438­10­08, 050­262­91­99.

Батон порізати скибками і підсмажити на олії з одного боку. Ще гарячі грінки натеріти часником. Буряк натерти на дрібній тертці, змішати з майонезом. Покласти бурякову суміш на підсмажений батон, а зверху — шматочок оселедця. Перед подачею на стіл прикрасити закуску свіжою зеленню.

Пісний борщ

Картопля — 2­3 шт., цибуля — 1­2 шт., морква — 1 шт., буряк — 1 шт., капуста — 200 г, сушені гриби — 50 г, квасоля — 0,5 склянки, часник — 2 зубчики, томатна паста — 2 ст. л., сіль, перець, лавровий лист та інші спеції — за смаком, олія. Перед приготуванням борщу на ніч замочіть у воді квасолю, а за годину до готування — намочіть сушені гриби. Налийте в каструлю два літри води, додайте квасолю, дрібку солі і лавровий лист, доведіть до кипіння і зменшіть вогонь. Варіть квасолю пів години. Цибулю, моркву і буряк наріжте соломкою, спасеруйте на олії. Всипте гриби і нарізану кубиками картоплю до квасолі. Доведіть пісний борщ до кипіння і варіть до напівготовності картоплі. Вкиньте томатну пасту і подрібнену тонкою соломкою капусту. Варіть 10 хвилин. Додайте в борщ засмажку, подрібнений часник, лавровий лист, перець горошком, посоліть, поперчіть, потримайте борщ на вогні ще 5 хвилин, після чого вимкніть і дайте настоятися.

Голубці з рисом і грибами

Листки капусти — 10­15 шт., рис — пів склянки, морква — 1 шт., ріпчаста цибуля — 1 шт., печериці (або інші гриби, можна заморожені) — 300 г, сіль, перець, часник і томатна паста — за смаком, олія, приправа до голубців. Відваріть рис до напівготовності. Поставте на вогонь глибоку каструлю з водою. Листя капусти помийте під холодною водою, покладіть у киплячу воду і відваріть упродовж однієї хвилини. Витягуючи капусту з окропу, відразу ж занурюйте листя в холодну воду. Моркву з цибулею підсмажте на олії. До наполовину готового рису додайте підсмажку і дрібно нарізані гриби. Потім викладіть начинку в центр кожного капустяного листа і загорніть в конвертики. Викладіть голубці в товстостінну каструлю, залийте склянкою води, додайте томатну пасту, рубаний часник, сіль, перець горошком і приправу до голубців. Тушкуйте голубці до повної готовності, поки вода не википить, а соус не загусне.

Печені яблука

Великі яблука — 4 шт., родзинки — 100 г, горіхи волоські — жменя, цукор, кориця, мед — за смаком.

Помийте яблука і видаліть серцевину, акуратно приберіть з яблук насіння, не перетворюючи фрукти в «чашечки». Викладіть яблука на форму для запікання і наповніть попередньо вимоченими родзинками, горіхами, медом, цукром і корицею. Поставте в духовку і запікайте 20-30 хвилин при температурі 180 градусів.

Наостанок

16

14.12.2023

Q офіційно

У День Збройних сил України державні нагороди передали родинам полеглих Героїв 28 посмертних державних нагород передали 6 грудня рідним за­ гиблих військовослужбовців начальник Чернігівської ОВА В’ячеслав Чаус та головний капелан військ ОК «Північ» отець Антоній.

«Я вже збився з рахунку, скільки разів ми зустрічаємось з родинами загиблих та передаємо нагороди наших героїв рідним та близьким. Перемога, яку ми здобуваємо, має дуже високу ціну. ЇЇ ціна — життя. Я розумію, що це не остання зустріч. І ми маємо пам’ятати кожного загиблого воїна. На війні гинуть найкращі. Це колосальна трагедія для кожної родини. Та вони точно зробили усе, щоб наблизити нашу перемогу. І ми маємо продовжити цей шлях», — звернувся до рідних загиблих захисників В’ячеслав ЧАУС. «Ніякі слова втіхи не повернуть вам рідних. Кожна втрата близької людини — це втрата маленького всесвіту. Це втрата величезної любові, сподівань, надій та мрій. Ми маємо зробити все, щоб пам’ять про полеглих героїв назавжди залишилась в наших серцях та серцях майбутніх поколінь», — наголосив отець Антоній.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) нагороджено:

АНДРІЄНКА Олександра Васильови­ ча — молодшого сержанта; БАСАНЦЯ Владислава Ігоровича — сержанта; БУЛКУ Олексія Васильовича — сол­ дата; ДУДКА Олексія Валентиновича — сержанта; ЄРОШЕНКА Володимира Миколайо­ вича — сержанта; КИЧКУ Романа Віталійовича — солдата; КУЛИКА Тараса Анатолійовича — солдата; ЛАВРОВА Максима Володимировича — солдата; МАКЛЮКА Павла Олександровича — молодшого сержанта; МОЗОЛЯ Владислава Григоровича — солдата; НАГОРНОГО Ігоря Миколайовича — солдата; ОГИРА Владислава Михайловича — солдата; ПАСЯ Сергія Дмитровича — солдата; ПИВОВАРА Олександра Миколайови­ ча — сержанта; РЕПНЯКА Андрія Петровича — стар­ шого сержанта; РИБАЛКУ Андрія Анатолійовича — солдата;

ТОПОРА Романа Сергійовича — солдата; УДОВИКА Олексія Дмитровича — солдата; ШУБІНА Юрія Володимировича — солдата; ШУЛЯКА Романа Михайловича — солдата; ЯНГОЛЯ Олександра Олександрови­ ча — молодшого сержанта. орденом Данила Галицького (посмер­ тно) нагороджено:

КАРАКА Ігоря Миколайовича — лей­ тенанта; СТЕПАНОВА Віталія Анатолійовича — капітана. медаллю «За військову службу Україні» (посмертно) нагороджено:

КОЛЕСНИКОВА Олексія Олександро­ вича — старшого солдата; МОНДИЧА Євгена Івановича — солдата; МЯГКОВА Сергія Васильовича — солдата; ТЕСЕЛЬКА Олега Вікторовича — солдата; ЯРМАКА Вячеслава Володимирови­ ча — старшого солдата. Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Чернігівської обласної військової адміністрації

АТ «Укрпошта» продовжує передплатну кампанію на 2024 рік

Запрошуємо всіх передплатити наші видання на наступний рік, щоб отримувати цікаву та корисну інформацію. Передплатити видання можна за наступними ка­ талогами: • «Каталог видань України «Преса поштою» на I півріччя 2024 року», • Каталоги місцевих періодичних видань відповідного регіону АТ «Укрпошта» на I півріччя 2024 року. Передплатна кампанія на наступний рік тривати­ ме: • до 20 грудня 2023 року — для загальнодержавних медіа, • до 26 грудня 2023 року — для місцевих медіа. Приймання передплати здійснюється: • у відділеннях поштового зв’язку, • листоношами на доставних дільницях, • на сайті АТ «Укрпошта» через сервіс «Онлайн - передплата» за посиланням https://peredplata.ukrposhta.ua У рамках передплатної кампанії у всіх ВПЗ буде проводитися акція «Я люблю передплату». В акції візьмуть участь усі клієнти, які оформлять передплату на будь-яке ви­ дання передплатних каталогів (у ВПЗ чи онлайн) вартістю від 100 грн та більше, терміном не менше, ніж на шість місяців. Серед учасників акції будуть розіграні подарунки. З умовами участі в акції можна ознайомитись на сайті АТ «Укрпошта» в розділі «Акції» або в поштових відділеннях. Реєстраційне свідоцтво ЧГ №314 від 18 листопада 2004 р.

Засновник: трудовий колектив Товариства з обмеженою відповідальністю “Редакція газети “Чернігівський вісник”. Видавець: ТОВ “Редакція газети “Чернігівський вісник”. Головний редактор С.П. Народенко Відповідальний за випуск номера С.П. Народенко

НАША АДРЕСА: 14000, Чернігів, вул. Преображенська, 12, 1-й поверх. Телефони: 675-186 (редактор), 675-188, 675-189, 675-522 (кореспонденти), Тираж 26364 093-42-89-990 (бухгалтерія), 675-187 (відділ реклами). Електронна пошта: vistnik_777@i.ua

НАШІ РЕКВІЗИТИ: ТОВ “Редакція газети “Чернігівський вісник” р/р UA2338080500000000 26000115829; АТ “Райффайзен Банк “Аваль” м. Київ; МФО 380805; код 31188511.

Зам.8250 Індекс 61062

Рукописи і фотознімки, надіслані до редакції, не рецензуються і не повертаються. Приймаємо рекламу та оголошення від підприємств, установ, організацій, комерційних структур та приватних осіб. За достовірність фактів відповідальність несуть рекламодавець і автор публікації. Проплачені матеріали в газеті позначаються знаком «реклама», «трибуна», «імідж», «добра справа», «актуально». Люди добрі! Ретельно зважуйте, чи варто брати гроші у фірм, що пропонують ну дуже гарні умови. Уважно читайте договори. Не вляпайтесь! Редакція «Вісника Ч».

Газета набрана і зверстана в комп’ютерному центрі редакції, віддрукована ВАТ "Десна".