"Вісник Ч", 11 травня 2023 року

Q і у війну — не розкисаємо! Розмовляють два куми: — Ось якби схрестити мою корову з жирафою!

— Навіщо це тобі, Миколо?

— А щоб удома доїлась, а паслась у сусіда.

Тираж 28099 11 травня 2023 року. №19/1920 Обласна газета. Виходить щочетверга.

Не так хліба, як Дмитра Комарова очікували в Новосілках прикордоння

39­річний Дмитро КомароВ, автор і ведучий телепрограми «Світ навиворіт», побував у селі Новосілки Радульського старостинського округу на Ріпкинщині. І виклав фото, де стоїть у воді. «Так зараз виглядає село Новосілки на кордоні з білоруссю біля ріки Дніпро в Чернігівській області. Така повінь останній раз була 10 років тому. ДСНС на всюдиходах та човнах розвозить продукти та воду. Досі є вулиці, де води по пояс. Природа показує свою силу та міць. Люди можуть лише пристосовуватися до таких явищ — щось змінити неможливо. Що вразило, — навіть ті, у кого затопило подвір’я, дуже позитивно налаштовані. Такі ми — українці. Завжди впевнені, що все неодмінно буде добре. Не сумніваємося в цьому. І тому знаходимо вихід з будь-яких ситуацій. І завжди перемагаємо», — написав Дмитро під знімком.

— Про те, що до нас їде Комаров, дізналися зі своїх джерел. Він разом з двома операторами та жінкою-адміністратором під’їхали своєю машиною до знака «Радуль». А в нас же тут Дніпро. Усе затоплено. Зустрічати Дмитра прийшли молоді дівчата. Хто хотів, усі з ним сфотографувалися, — описує приїзд Галина рУДЕНКоВа, староста радуля. — Захотів побувати в підтоплених селах, зібрати матеріал для фільму. Спочатку його і команду на причепі трактора віз до центру селища Михайло Шведов. Хто впізнав Комарова, махали йому. У дружини Шведова — магазин, і він власним трактором їздив до знака «Радуль» забирати продукти. Їх туди підвозили машинами підприємці. У центрі Комаров пересів на всюдихід «Богун». Від вулиці Новікова в Радулі до села Новосілки — три кілометри. Люди, коли дізналися, що до них їде Комаров, не так хліба чекали, як його. Було два рейси до Новосілок. Першим завозили хліб і продукти на замовлення. Наступним — «Червоний Хрест». Від нього людям роздавали гуманітарну допомогу: крупи, сухе молоко, консерви. Доки все пороздавали, Дмитро бродив залитими водою вулицями. Я за ним спостерігала весь день. З людьми спілкувався точно так, як по телевізору. Коли розпитував, усміхався. Уже коли ми закінчили, забрали його назад.

— Галино михайлівно, якими враженнями ділився Комаров?

— Він дуже спокійний. Посоромилася закидати його запитаннями. А тим паче попросити сфотографуватися зі мною. Він поцікавився, які населені пункти входять до нашого старостату і які мої обов’язки. Після цього запитала, коли і де можна буде подивитися відзнятий ним фільм. Відповів, що десь у середині вересня на каналі «1+1». Ще зателефонує.

— За народним повір’ям, вода прибуває до 6 травня, Георгія (або Юрія). Яка зараз ситуація?

— Пік водопілля в нас був на Великдень. А потім вода почала потрошку спадати. Нині до Новосілок сухо і в Радулі теж. Вода стоїть лише на вулиці Новікова, бо там низина.

Валентина ОСТЕРСЬКА, фото з архіву Дмитра КОМАРОВА

Дмитро Комаров бродить вулицею Новосілок на Ріпкинщині

найцікавіше у «Віснику»

Прислали повістку, а він помер рік тому стор. 3

Які лікарні визнали головними

стор. 4

Отримуємо нову кращу роботу. Покрокова інструкція, як це зробити стор. 6

Почалася акція «Лови удачу за хвіст»

стор. 12

Температура води в Десні 9 травня на 8 ранку: Чернігів — 13,1оС, Морівськ (Козелеччина) — 12,4оС

Неспри­ ятливі дні: 11­17 травня.

2

різне, реклама

11.05.2023

Передплата на 2023 рік триває

Триває передплата газет та журналів на 2023 рік. Це вже друга передплатна кампанія, яка проводиться під час воєнного стану в країні.

Оформити передплату можна через листоношу, у поштовому відділенні або на сайті «Укрпошти» через сервіс «онлайн-передплата». Долучайтеся до передплати, а «Укрпошта» докладе всіх зусиль, щоб доставити пресу кожному передплатнику!

Q офіційно УВАГА, НАФТОПРОВІД! АТ “Укртранснафта” доводить до відома власників та користувачів земельних ділянок Прилуцького району Чернігівської області, що територією вказаного району проходить магістральний нафтопровід умовним діаметром від 250 мм до 1200 мм (Таблиця 1): Таблиця 1. Райони проходження магістрального трубопроводу Назва магістрального нафтопроводу, нафтопроводу, магістрального нафтопродуктопроводу Магістральний нафтопровід «Гнідинці-ГлинськоРозбишівська»

Умовний діаметр

350

Ширина охоронної зони, м (з обох боків від осі)

Область

100

Чернігівська

Район

Прилуцький

Згідно з Законом України «Про правовий режим земель охоронних зон об’єктів магістральних трубопроводів» від 17 лютого 2011року № 3041-VI для забезпечення безпечної експлуатації та виключення можливості ушкодження об’єктів магістральних нафтопроводів, встановлюються охоронні зони вздовж магістральних трубопроводів з обох боків (ширина охоронної зони зазначена в таблиці 1). На багатониткових магістральних трубопроводах охоронні зони визначаються від осі крайніх магістральних трубопроводів у розмірі, встановленому для найбільшого умовного діаметра серед всіх ниток. Земельні ділянки, розташовані в охоронних зонах об’єктів магістральних трубопроводів, не вилучаються у їх власників або користувачів, а використовуються з обмеженнями, встановленими вказаним Законом та іншими нормативноправовими актами. Будівельні, ремонтні, земляні, геологорозвідувальні, бурові, вибухові, гірничі та днопоглиблювальні роботи на земельних ділянках, а також всі інші роботи, пов’язані з розробкою ґрунту на глибину більше 30 сантиметрів на таких земельних ділянках, проводяться лише на підставі письмового погодження з підприємствами магістральних трубопроводів. До загальних обмежень, що діють в охоронних зонах об’єктів магістральних трубопроводів незалежно від внутрішніх зон безпеки, належить заборона: - пошкоджувати та розбирати об’єкти магістральних трубопроводів; - розбирати та руйнувати водопропускні, берегоукріплювальні, земляні, протиерозійні, протипожежні та інші споруди, що захищають об’єкти магістральних трубопроводів від руйнування, а також прилеглі території від аварійного витікання продукту, що транспортується магістральним трубопроводом; - переміщувати, руйнувати та пошкоджувати в будь-який спосіб знаки

закріплення магістральних трубопроводів на місцевості, пошкоджувати або руйнувати лінійну частину цих трубопроводів, засоби електрохімічного захисту від корозії, запірну арматуру, засоби технологічного зв’язку і лінійної телемеханіки, інші складові магістральних трубопроводів; - кидати у водні об’єкти якорі, проходити із закинутими якорями, ланцюгами, лотами, волокушами і тралами; - проникати на об’єкти магістральних трубопроводів, відчиняти люки, хвіртки і двері підсилюючих пунктів кабельного зв’язку, що не обслуговуються, огорож вузлів лінійної арматури, станцій катодного і дренажного захисту, лінійних і оглядових колодязів та інших лінійних споруд, відкривати і закривати запірну арматуру, вимикати і вмикати засоби зв’язку, енергозабезпечення, автоматики і телемеханіки магістральних трубопроводів; - перешкоджати проїзду аварійної та спеціальної техніки підприємств магістральних трубопроводів. До особливих обмежень, що встановлюються в охоронних зонах об’єктів магістральних трубопроводів залежно від категорії зон безпеки, належать: а) у першій категорії зони безпеки охоронних зон магістральних нафтопроводів та нафтопродуктопроводів крім заборони діяльності, встановленої як загальні обмеження, а також заборон для другої та третьої категорій зон безпеки, забороняється також: - будувати автомобільні дороги та залізничні колії, що проходять паралельно до магістрального нафтопроводу, нафтопродуктопроводу крім випадків спорудження відомчих технологічних доріг підприємств магістральних трубопроводів; - влаштовувати звалища, виливати розчини кислот, солей та лугів, а також інших речовин, що спричиняють корозію; - висаджувати багаторічні насадження; - зберігати сіно та солому, розміщувати пересувні пасіки; б) у другій категорії зони безпеки охоронних зон магістральних нафтопроводів та нафтопродуктопроводів, крім заборони діяльності, встановленої як загальні обмеження, а також заборон для третьої категорії зони безпеки, забороняється також: - будувати житлові будинки, виробничі чи інші будівлі та споруди, громадські будівлі; - розміщувати автозаправні та автогазозаправні станції і склади пальномастильних матеріалів; - будувати гаражі та автостоянки, дачні і садові будинки та господарські споруди; - розміщувати спортивні майданчики, стадіони, ринки, зупинки громадського транспорту, організовувати заходи, пов’язані з масовим скупченням людей; - будувати огорожі для відокремлення земельних ділянок приватної власності, лісових ділянок, садів, виноградників тощо; - розбивати польові стани і табори для худоби, розміщувати стаціонарні пасіки; в) у третій категорії зони безпеки охоронних зон магістральних нафтопроводів та нафтопродуктопроводів, крім заборони діяльності, встановленої як загальні обмеження, забороняється також: - розводити вогонь і розміщувати відкриті або закриті джерела вогню без погодження з підприємствами магістральних нафтопроводів та

нафтопродуктопроводів; - облаштовувати цвинтарі, скотомогильники; - переорювати (руйнувати) під’їзні шляхи та відомчі технологічні дороги до магістральних нафтопроводів та нафтопродуктопроводів. Підприємства магістральних трубопроводів під час виконання капітальних та інших планових робіт з метою забезпечення безаварійної експлуатації магістральних трубопроводів без оформлення речових прав на земельні ділянки мають право: - облаштовувати під’їзні шляхи та пересуватися будь-якими видами транспорту і спеціальної техніки на об’єкти магістральних трубопроводів для їх технічного обслуговування, проведення ремонтних робіт згідно із схемами під’їздів, погодженими з власниками або користувачами земельних ділянок; - копати шурфи на земельних ділянках, розташованих в охоронних зонах об’єктів магістральних трубопроводів, для перевірки якості ізоляції об’єктів магістрального трубопроводу і стану засобів їх електрохімічного захисту від корозії та проводити інші земляні роботи, необхідні для забезпечення нормальної експлуатації об’єктів магістрального трубопроводу, за умови повідомлення про це власників або користувачів земельних ділянок не менш як за три дні до початку робіт та приведення цих земельних ділянок у стан, придатний для подальшого використання за призначенням; - здійснювати технологічну розчистку (облаштовувати просіку) від чагарників та деревостанів лінійної частини магістральних трубопроводів до 10 метрів від їх осі з кожного боку з метою запобігання негативній дії шкідливих факторів на магістральні трубопроводи та з метою захисту лісів без попереднього погодження з лісокористувачами та відповідними органами нагляду і контролю. Траса нафтопроводу постійно контролюється службою безпеки аТ «Укртранснафта». Пам’ЯТаЙТЕ! Згідно зі ст. 292 Кримінального кодексу України пошкодження або руйнування магістральних нафто­, газо- та нафтопродуктопроводів, відводів від них, а також технологічно пов’язаних з ними об’єктів, споруд, засобів автоматики, зв’язку, сигналізації, якщо це призвело до порушення нормальної роботи зазначених трубопроводів або спричинило небезпеку для життя людей, карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до п’яти років. Шановні громадяни! Магістральний нафтопровід є власністю держави. Посадові особи або громадяни, які виявили пошкодження об’єктів магістральних трубопроводів або вихід (витікання) продукту з нього, зобов’язані негайно повідомити про це підприємство магістральних трубопроводів, центральний орган виконавчої влади з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та цивільного захисту, Міністерство внутрішніх справ України або місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування. При виявленні пошкоджень необхідно негайно повідомляти диспетчеру АТ «Укртранснафта» за телефоном (050) 353­70­40, (067) 445­85­30 (цілодобово). Про узгодження робіт в охоронній зоні звертатись за адресою: 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких 32/2, АТ «Укртранснафта». адміністрація аТ «Укртранснафта»

Реклама у «Віснику Ч»: 093-42-89-990

3

Новини

11.05.2023

Q чудасія

Володимиру Короваю, котрий загинув півтора року тому, прийшла повістка з носівського військкомату У документі сказано, що його 2 травня запрошують з’явитися до четвертого відділу Ніжинського військкомату, який знаходиться в Носівці. На повістці стоїть печатка.

31-річний Володимир Коровай помер 8 листопада 2021 року о 1.55 у носівській лікарні через масивну крововтрату внаслідок ножового поранення. Туди його привезли о першій ночі з двору нині вже 28-річного Володимира Драгана. Коровай був десантником. У 2014 році в АТО командував розвідротою. Воював і на Луганщині, і на Донеччині. За військову звитягу його нагородили чотирма медалями. На фронті був контужений, частково втратив слух. Місяць лікувався в столичному госпіталі. Потім влаштувався на роботу, одружився. У 2017-му в подружжя народився син. Останні роки життя працював у Броварах на заводі з виготовлення поліетиленових пакетів.

Увечері 7 листопада вдома в Драгана попаритися в лазні зібралася компанія з п’яти мужиків. Серед них і Коровай. Випивали. І Драган, і Коровай з досить відомих у Носівці родин. Мати Коровая — головний спеціаліст управління Держказначейства на Носівщині. Мати Драгана — бухгалтер місцевої кондитерської фабрики. Чоловіки досиділися до півночі. Драган запропонував гостям розходитися. Сам пішов у дім переодягтися, а коли повернувся, побачив, що в передбаннику розбите вікно. Поряд з ним стояв Коровай. Між Драганом і Короваєм у дворі почалася штовханина. Драган схопив ніж. Коровай йому сказав: «Узяв ніж, то і дєлай». Один виставив руку з ножем уперед, другий — ліву ногу. Удар прийшовся в судинно-нервовий пучок. Зрозумівши, що накоїв, Драган дав Короваю води, перетягнув ногу паском, аби зупинити кров, викликав швидку допомогу.

На жаль, врятувати пораненого медикам не вдалося. Тоді Ніжинський міськрайонний суд відправив Володимира Драгана в СІЗО. Він там і досі. Нещодавно Носівський районний суд за нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого (частина 2 стаття 121 Кримінального кодексу) дав Драгану вісім років тюрми і присудив сплатити двом рідним загиблого по 200 тисяч гривень за спричинену моральну шкоду (у цивільному позові вони просили по 500 тисяч).

33 тисячі гривень, потрачених Короваями на похорони, батьки Драгана компенсували. Говорять, що і Коровай, і Драган — єдині сини. І отаке горе. Адвокат Драгана оскаржуватиме вирок. Бо хоче, аби дії засудженого кваліфікували, як самозахист. Проте суд першої інстанції критично поставився до такої версії.

Q а тим часом... В області триває мобілізація. Про це 5 травня під час брифінгу сказав полковник олег Гончарук, начальник Чернігівського обласного терцентру комплектування та соцпідтримки. З початку широкомасштабного вторгнення на Чернігівщині мобілізували понад 22 тисячі людей. Відстрочка надається тим, у кого на утриманні троє і більше дітей, чоловікам, які є опікунами людини з інвалідністю, а також за станом здоров’я самого військовозобов’язаного. Одне з головних нововведень: центри комплектування та соціальної підтримки (по-старому військкомати) зможуть вручати повістки громадянам незалежно від місця їхнього перебування на військовому обліку та незалежно від місця реєстрації (прописки).

Валентина ОСТЕРСЬКА

прикордоння Q святкували

Q пригодився

«Звичайний будинок, тільки з тривожною кнопкою для поліції».

Житло для сімей, які потерпають від домашнього насильства, стало тимчасовим для ВПО Після масованих обстрілів Семенівської громади мами з дітками виїжджають в умовно безпечні місця, зокрема в Корюківську громаду. Поки ро­ дини шукають постійне житло, тимчасово живуть у домі, що до війни будували для людей, які зазнали насильства в сім’ї.

— Трохи не добудований, — уточнює ратан аХмЕДоВ, голова Корюківської територіальної громади. — Гроші виділяла держава. Там тимчасово перебувають люди, які виїхали з-під обстрілів. Поки шукають постійне житло. Багатьох забирають до себе родичі. Є такі, що виїхали з одного села в інше. І його москалі роздовбали. Хоча ми також у зоні досяжності ворожих ракет. Це не величезна будівля, — повертається до новозбудованого притулку. — Юридично він розрахований на осіб, які постраждали від домашнього насильства. Звичайний житловий будинок на тихій вулиці. Трохи більше 50 квадратів. Відрізняється тим, що в ньому є тривожна кнопка для виклику поліції.

На Юрія в Ріпках смачна яєчня

— Наскільки був потрібний такий будинок до війни? І чому виділили гроші саме на вашу громаду?

— Майже кожного тижня в поліцію був дзвінок щодо насильства в сім’ї. Коли один із членів родини в «творчому польоті», має проблеми з алкоголем. Поки його наші дівчата із соціальних служб допоможуть медикаментозно вивести, дітки не повинні страждати і дивитися на це все. Заявки подавала не тільки наша громада. Ніжин, Борзна. Проходили конкурсний відбір. Напрямки були різні: і створення психологічних кімнат, і будинки для тимчасового проживання. Гроші виділялися і на автомобіль. Його ми встигли придбати. Восьмимісний «Сітроен». Соціальні служби зараз виїжджають ним на виклики. А от відкриття будинку відклали до кращих часів.

— а зараз як з насиль­ ством?

— На жаль, таких випадків стало ще більше.

У ріпках здавна іс нує добра традиція — 6 травня на Георгія Побідо носця (свято в селищі називають Юрія) збираються сусіди, друзі і під двором або в дворі смажать яєчню.

— Війна внесла ко рективи цьогоріч? — поцікавилася у 56­річного Сергія ГарУСа, селищно­ го голови ріпок.

— Звісно. Час від часу в громаді ми проводжаємо в останню путь полеглих захисників. Тому багато кому нині не до веселощів. Люди, які підтримують традицію, гуртуються на своїх вулицях. Як ведеться, смажать сало, яйця, у кого є — м’ясо. Готують якийсь салат і бутерброди.

— Скільки штук яєць засмажили ви?

— Чесно, не знаю. Святкували символічно. Доки повернувся з роботи, усе вже було готово.

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

Валентина ОСТЕРСЬКА

Q велика вода

Щоб поховати бабу Параску, труну, хрест і родичів везли всюдиходом У селі Пустиньки мньовського старо­ стинського округу Чернігівського району нещодавно поховали 82­річну Парасковію музику. Попрощалися вчасно і як годиться, хоча була перепона — велика вода. Доньки небіжчиці, Валентина та Лідія, щиро вдячні сусідам, рятувальникам, а найперше — Наталії мУЗИЦІ, старості мньовського старостинського округу, за організацію всього необхідного для прощання (староста одного прізвища з бабусею).

— Не я ж одна допомагала, — ніяковіє Наталія Миколаївна.

— У Пустиньках живе 41 людина. Дніпро недалечко. Дорогу від Мньова до Пустиньок перетопило на відстані трьох з половиною кілометрів. У деяких місцях глибина сягала півтора метра, а то й більше. Бабині родичі — хто з Чернігова, хто із Славутича. Аби їх доправити, довелося залучити рятувальників з їхнім всюдиходом «Богун». Ми труну, хрест і решту необхідного теж привозили «Богуном». Хоча в болотохода високі колеса, іноді йому доводилися не їхати, а плисти. Долали ті 3,5 кілометра більше години. Щоб дістатися двору, потрібно було ще в селі проїхати у трьох перетоплених місцях.

— На кладовище домовину теж везли всюдиходом?

— З тілом не вмістилася. Поставили на підводу. Везли конем. Людей підвозили рятувальники або хтось сам брів у високих чоботях. Добре, що цвинтар не затопило. Адже водопілля цьогоріч аномальне.

Ще в грудні у Мньові та Пустиньках позатоплювало погреби. Не встигла зимова вода відійти, весняна прийшла. Люди потерпали. Дякувати рятувальникам, вони постійно приходили нам на допомогу — і харчі, і ліки підвезти. Майже місяць через розлив Дніпра частина хат у Мньові була відрізана водою. Жителі пересувались на човнах чи на машинах рятувальників. З деяких криниць воду брати було не можна, привозили її в пляшках. Нині паводок потихеньку зменшується. Два болотоходи вже поїхали від нас. Наразі рятувальники працюють на машині «ЗІЛ». *** За даними департаменту з питань ци­ вільного захисту облдержадміністрації, на час підготовки номера гідрологічна ситуація така: спостерігається поступове зниження рівнів води на Десні (у межах НовгородСіверського та Корюківського районів), на річках Дніпро, Сейм та Снов; залишаються підтоп леними 133 будинки, в яких живуть 265 чоловік, з яких 18 дітей, у семи населених пунктах Чернігівського та Корюківського районів; порушено транспортне сполучення з 26 населеними пунктами області: у Новгород-Сіверському та Чергівському районах по три таких, у Ніжинському — 12, у Корюківському — вісім.

Валентина ОСТЕРСЬКА Ще про велику воду читайте на стор. 1

Q прогноз

Q попалися

аграрії вже засіяли третину полів області. а це 246,5 тисячі гектарів.

— Ярої пшениці — 5,9 тисячі гектарів, ячменю — 12,3 тисячі гектарів. Вівса — 12,9 тисячі гектарів. Гороху — 5,5 тисячі, сої — 8,3, — перераховує Василь ЖУК, начальник відділу аналізу аПК та розвитку сільських територій департаменту агропромислового розвитку оВа. — Під картоплею поки 39,6 тисячі гектарів. Проса — 5,4 тисячі гектарів. Цукровий буряк посіяли на 1,6 тисячі гектарів.

— Деякі аграрії казали, що в цьому році не будуть засівати поля кукурудзою. Бо багато залишилося минулорічної.

— Кукурудза і соняшник — експортні культури. Скачуть ціни то на добрива, то на пальне, то під питанням «зернові коридори». У минулому році під кукурудзою було 395,3 тисячі гектарів. Цьогоріч, за попередніми планами аграріїв, буде не менше 270 тисяч гектарів. Щодо соняшника: у минулому році було 290 тисяч гектарів, плануємо цього року 260 тисяч гектарів. Сподіваємося, що загальна площа посіву всіх культур буде на рівні минулого року. Це 1,2 мільйона гектарів. За скептичними прогнозами — мільйон. Триває розмінування територій. З початку року оператори протимінної діяльності обстежили на предмет замінування і засмічення вибухонебезпечними предметами 369,8 гектара сільськогосподарських угідь.

У селі Ніжинське Ніжинського району розбійники забралися до двору ромів і напали на їхнього помічника. Кажуть, той будинок — спадок двох сестер. Вони за домовленістю впустили жити родину ромів. Ті навіть почали робити ремонт. Та війна зруйнувала плани. Сім’я виїхала з села, а наглядати за обійстям попросили свого знайомого, 58-річного Андрія Гукова. 7 травня зранку він почув гуркіт на подвір’ї. Вийшов з будинку і побачив двох невідомих чоловіків. Один з незнайомців дістав ніж та почав погрожувати. Розбійники змусили чоловіка відкрити гараж і повантажити наявне майно, металолом у причіп, що стояв на подвір’ї. Забрали в Гукова мобільний телефон. Після цього заштовхали чоловіка в машину і поїхали в бік Ніжина. Та чомусь дорогою висадили його в полі. Він заявив у поліцію. Ніжинські правоохоронці спрацювали оперативно і затримали ймовірно причетних. Підозрюють двох ніжинців: 42-річного Сергія Москаленка та 17-річного Богдана Щербину. Роль кожного в цій історії встановить слідство. Поліція відкрила кримінальне провадження за частиною 4 статті 187 Кримінального кодексу України (розбій, вчинений в умовах воєнного або надзвичайного стану). Санкція статті — від восьми до п’ятнадцяти років тюрми.

Кукурудзи буде на 125 тисяч гектарів менше. Соняха — на 30 тисяч

Юлія СЕМЕНЕЦЬ

Андрій Гукова викинули в полі, награбоване забрали із собою

Валентина ОСТЕРСЬКА

4

Суспільство

11.05.2023

Руслан Стефанчук, голова Верховної Ради: «Зараз час працювати і молитися за Україну» Про те, яка атмос­ фера нині панує у Верховній раді України, чи можливі чергові парламентські вибори за графіком, передбаченим Конституцією, як відбувається інтеграція України до ЄС і НаТо, в інтерв’ю Укрінформу розповів руслан СТЕФаНЧУК, голова Верховної ради України. Руслан Стефанчук — Атмосфера в парламенті, в принципі, парламентська. Поступово повертається політика, популізм у всіх його проявах. Іноді складається враження, що деякі депутати впевнені, що в нас усе буде добре, тому треба починати готуватися до виборів. Я завжди нагадую таким людям історію сторічної давнини. Для того, щоб зрозуміти, як буде зараз, треба дуже добре вчити історію. Якщо ми перестанемо тримати єдність, почнемо гратися в політичні ігри, можемо втратити Україну, як сто років тому.

Дуже не хочу, щоб у парламенті були люди, які дуже погано — Будь-яка ініціатива, яку всі підтримують, повинна мати під собою фінансове обгрунтування, має бути фінансове засвоїли цей історичний урок. джерело задоволення цієї потреби. Коли вноситься поправка, — Ви згадали про вибори. Згідно з Конституцією, вони яка вартуватиме українському бюджету 180 мільярдів гривень мають відбуватися наприкінці жовтня цього року, тобто зовсім на рік, а при цьому джерелом покриття передбачено всього 2% скоро, але в країні війна… від цієї потреби, маємо розуміти, що ці гроші десь треба знайти.

— Питання виборів регулюється Конституцією, Виборчим Звідки їх брати? Сьогодні дірка у 180 мільярдів у державному кодексом та низкою інших законодавчих актів. У Законі «Про бюджеті, як на мене, — це безвідповідальне ставлення до того, правовий режим воєнного стану» зазначається, що під час як ми маємо фінансово підтримувати нашу перемогу. Із повоєнного стану вибори не проводяться. Це абсолютно логічно, вагою ставлюся до всіх військових, представників Міністерства тому що неможливо забезпечити участь усіх громадян у внутрішніх справ, але вважаю, що зараз виплати найбільше виборах, неможливо забезпечити реалізацію як активного, так і потрібні захисникам, які боронять Україну на передовій. пасивного виборчого права.

— Які загалом настрої серед держав­партнерів щодо Думаю, що вибори відбудуться одразу після припинення інтеграції України до ЄС та НаТо? воєнного стану. В іншому випадку треба змінювати закон, але, — Що стосується вступу України до ЄС, ми вже маємо знову-таки, я дуже сумніваюся, що зараз буде можливість офіційні заяви про підтримку. Я думаю, що цей трек буде дуже провести в Україні якісні, законні вибори, результатам яких успішним. довірятиме суспільство. Що стосується інтеграції до НАТО, ми зараз спонукаємо — 10 квітня Верховна рада під час розгляду законопроєкту партнерів до того, щоб відповідне і дуже важливе рішення було «Про внесення змін до деяких законів України щодо удоско­ ухвалено на вільнюському саміті. Я вважаю, що Вільнюс для налення правового регулювання питань, пов’язаних із здійсненням руслан Стефанчук: «Вибори відбудуться одразу України є дуже важливим і магічним заходів правового режиму воєнного після припинення воєнного стану. В іншому ви­ містом. На жаль, десять років тому стану» (№8312) підтримала поправ­ падку треба змінювати закон, але, знову­таки, саме у Вільнюсі ми втратили свою ку про повернення виплат у розмірі я дуже сумніваюся, що зараз буде можливість європейську перспективу, але зараз хочемо здобути там євроатлантичну 30 тисяч військовослужбовцям, провести в Україні якісні, законні вибори, перспективу. Містика міста має поліцейським і рятувальникам. результатам яких довірятиме суспільство». зіграти позитивну роль для України. Документ з цією поправкою не Я дуже сподіваюся, що так і станеться. підписаний, оскільки зареєстровано проєкт постанови про його відхилення. Як надалі розвивати­ За матеріалами Укрінформу. Подається в скороченні меться цей процес?

Q медична реформа

Усе болить? Звертайтесь у кластерну лікарню Кластерні лікарні надаватимуть найширший спектр послуг. Тож якщо все болить — руки, ноги, голова, ще й у середині, — звертайтеся в кластерну лікарню. Звісно, після візиту до сімейного лікаря. Якщо все болить дуже сильно, то в надкластерну. розберуться, бо там найбільше апаратури, спеціалістів. Слово кластер перекладається як група, об’єднання. У медицині поділ на кластери придумали, щоб лікарні не повторювали свої послуги, а ділили їх. У Чернігівській обласній військовій адміністрації було засідання за участю Віктора Ляшка, міністра охорони здоров’я. На ній вирішувалася доля лікарень (а значить, людей).

— Сформований перелік закладів, які подані до МОЗ на утвердження, — говорить Яна ДраГаНЮК, заступниця начальника обласного управління охорони здоров’я.

Q втрати

У Чернігівській області кластерними лікарнями мають стати, згідно переліку-проєкту, Чернігівська міська лікарня №2, Корюківська центральна районна лікарня, Ніжинська центральна міська лікарня, Прилуцька центральна міська лікарня, Новгород-Сіверська центральна міська лікарня, Чернігівська центральна районна лікарня. Надкластерними — обласна лікарня, обласна дитяча лікарня, медичний центр сучасної онкології, обласна психоневролонічна лікарня, пологовий будинок Чернігівської міської ради.

12 лікарень області мають стати загальними. Не кластерними, але й не другорядними. Це Чернігівська міська лікарня №3, Менська міська лікарня, Сновська районна лікарня, Бахмацька міська лікарня, Бобровицька опорна лікарня, Семенівська міська лікарня, Ічнянська міська лікарня, Ріпкинська районна лікарня, Коропська центральна районна лікарня, Прилуцька центральна районна лікарня, Козелецька інтенсивного лікування, Городнянська міська лікарня.

Тамара КРАВЧЕНКО

Попрощалися

Під Новобахмутівкою Покровського району Донецької області від поранень загинув матрос 24 річний Дмитро Кордик з Хотівлі, що на Городнянщині. Його призвали 26 жовтня. У Дмитра залишились мати й молодші братик з сестричкою. У Городні полеглого воїна зустрічали живим коридором. Поховали в рідному селі 9 травня. *** 2 травня поблизу Білогорівки на Луганщині поліг 47­річний Віктор Шелудько з Макошиного, що на Менщині. Без батька залишилися двоє дітей-школярів, Анастасія та Дмитро. *** олексій Приходько з Прогреса на Козелеччині не дожив до свого 26-річчя десять днів. У листопаді 2018 року Олексій пішов на строкову службу. Підписав контракт, приймав участь у бойових діях на Донбасі.

11 лютого 2021 року звільнився з військової служби за контрактом, працював, одружився, народилася донечка, якій нині лише дев’ять місяців. Торік 21 червня пішов на фронт бойов и м м ед и ко м р о з в і д у в а л ь н о го в з в од у аеромобільного батальону. Мав позивний Олекса. Врятував не одне життя. Поліг під Бахмутом внаслідок артобстрілу. *** У селі Козляничі на Сосниччині провели в останню путь 22­річного олега Биховця. Він закінчив Чернігівський обласний педагогічний ліцей для обдарованої сільської молоді. Вступив до Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка. Після закінчення факультету післядипломної освіти військового інституту торік у вересні отримав звання молодший лейтенант. А в листопаді його відправили на фронт

командиром взводу роти морської піхоти.

28 квітня на Донеччині чоловік потрапив під мінометний обстріл противника. *** Оплакували 29­річного артема Коломійця, солдата, у селі Ярославка на Бобровиччині. Після закінчення технікуму до початку повномасштабної війни Артем працював командиром відділення в ДСНС у Києві. З перших днів війни пішов стрільцем.

28 квітня на Донеччині загинув. Поховали захисника з військовими почестями на місцевому кладовищі. *** 40­річного Юрія Дубіновського, сол­ дата, схиливши голови зустрічали в рідній Бобровиці. У мирному житті він займався будівельно-ремонтними роботами. Після 24 лютого минулого року боронив Україну. За цей час Юрій отримав важке поранення і тричі був контужений. Та після лікування повернувся в стрій. 27 квітня на Донеччині загинув. *** На війні загинув 37­річний Тарас Баран, колишній лікар ічнянської лікарні. Капітан медичної служби їхав у машині, в яку влучила ворожа протитанкова керована ракета. *** Молодший лейтенант 44­річний олександр Коваленко з Дігтярівки Новгород-Сіверського району на все життя залишиться в пам’яті рідних. У цивільному житті він був ветеринаром. З 2021 року працював головним спеціалістом відділу прикордонного інспекційного контролю «Сіверський». З травня 2022 року проходив службу в одному з підрозділів на Чернігівщині. У січні розпочав навчання в Одеській вій-

ськовій академії, після чого став командиром стрілецького взводу. 28 квітня загинув на Луганщині. *** Назавжди повернувся додому 51­річний Павло Покідько, старший лейтенант. Він закінчив Сумське вище військове артилерійське училище. Служив в одному з військових підрозділів Чернігівщини. Потім було мирне життя До 2020 року працював у нафтогазовидобувному управлінні «Чернігівнафтогаз» публічного акціонерного товариства «Укрнафта». Потім пішов у ЗСУ на контракт. Загинув 2 травня в результаті артилерійського обстрілу позицій підрозділу поблизу Водяного Донецької області. Без сина, чоловіка, тата і дідуся залишилися найрідніші Павла Михайловича. *** У Ніжині попрощалися з солдатом 45­річ­ ним Вячеславом Зеленком. До війни він працював електрогазозварювальником на ніжинському механічному заводі. З перших днів вторгнення пішов до ніжинської тероборони. У липні минулого року підписав контракт і потрапив на фронт.

26 квітня 2023 року під час боїв поблизу одного з населених пунктів Донеччини чоловік загинув внаслідок поранення після ворожого мінометного та артилерійського обстрілів. *** У Євминці на Остерщині вшанували пам’ять 52­річного Геннадія Старовойта, старшого солдата. У перші дні вторгнення росіян Геннадій разом із 18-річним сином Віктором самостійно прибули до місцевого військкомату. Обидва потрапили до складу одного з підрозділів. Через деякий час Геннадій вирушив на схід. Його життя обірвалося 29 квітня у Вугледарі

на Донеччині. Попрощалися з воїном у Євминці, а поховали на кладовищі в Києві. *** 43­річного андрія Ткаченка, солдата, поховали в селі Попільня на Сновщині. За осітою він був лісником. Працював у ТОВ «Древосновськ». У липні 2022 року чоловіка мобілізували, служив навідником десантно-штурмового відділення .

1 травня 2023 року під час боїв на Донеччині Ткаченко загинув. *** 7 травня Ладанська громада провела в останню путь 51­річного Сергія Кифоренка. Чоловік загинув 4 травня біля Білогорівки на Донеччині. Життя його було дуже насиченим: встиг попрацювати сержантом міліції, відомчим охоронцем, помічником дільничного, заливальником ливарного цеху, начальником охорони на заводі «Пожмашина», охоронцем управління бурових робіт («Укрнафта»). Не зміг всидіти вдома, коли росія напала на Україну, пішов боронити батьківщину. *** 7 травня в Ямполі на Донеччині перестало битися серце коропчанина 43­річного олександра Гулака. До вторгнення він трудився будівельником, створював справжні шедеври з плитки та каменю. Таких майстрів у селищі одиниці. Після початку війни служив спочатку в роті охорони місцевого військкомату, потім у військовій частині. Був водієм у відділенні операторів протитанкових керованих ракет.

Валентина ОСТЕРСЬКА

Здоров’я

11.05.2023

Q довелося

5

Війна крутить людськими долями, як пір’їнами. І приносить на Чернігівщину лікарів. Тих, які вкрай необхідні нашим комунальним медичним закладам.

На Чернігівщині працює десяток лікарів з Донеччини, Луганщини. Наприклад, дерматовенеролог Валерій Нагорний у Бобровицькій лікарні з 2014 року. Та затримуються не всі. У 2019 році трудився в Кіптях на Козелеччині сімейний лікар Костянтин Коломієць. З Донецька виїхав у 2014. У Кіптях був недовго, не сподобалося. Не так йому, як дружині. Працювала в Чернігівському психоневрологічному диспансері

З Луганська — у Ніжин Іван СКаКоВСЬКИЙ, сімейний лікар, з Луганська переїхав у Ніжин. Працює в Ніжинському міському центрі первинної медико­санітарної допомоги.

— У Ніжині живу з родиною, — розповідає Іван Іванович.

— Ми своїм коштом купили житло. Приїхали у 2014 році. Ніжин

влаштовує. Тут родичі дружини: мати, батько, сестра. Ми й самі збиралися переїхати в екологічніше, тихіше місто. І Київ поряд. У Луганську я працював у багатьох місцях, мені 72 роки.

— Чим відрізняються хвороби луганчан і ніжинців?

— На Ніжинщині багато жінок з онкохворобами. Щитовидної залози, молочної залози. Підрахунків не проводив, але таке особисте враження. Можливо, це вплив Чорнобиля. А Луганщина — шахтарський край. Більше чоловічих патологій. Більше травматизму, бо травматична промисловість. Онкології

З Попасної, Бахмута — у Мену.

Ненадовго?

Сергій КаЦарСЬКИЙ, хірург, з Донеччини переїхав у мену. Працює в менській міській лікарні. У 2018 році був зав хірургічним відділенням Попаснянської ЦРЛ на Донеччині, повідомляють відкриті джерела в інтернеті. У 2018-2015 роках був заступником головного лікаря Верховинської ЦРЛ на Івано-Франківщині. На захід України лікар виїхав з Бахмута. У 2014-2015 роках обіймав посаду заступника головного лікаря Артемівської ЦРЛ (Бахмут — це і був Артемівськ). До цього працював у Краматорську, Харцизьку, Зугресі на Донеччині. У 2016-2017 роках — у відрядженні в зоні АТО, зокрема в Першому добровольчому шпиталі

З Дніпра — у Ріпки олег СЕмаШКо, хірург, з мегаполіса Дніпра переїхав у тихе селище ріпки. Трудиться в ріпкинській центральній лікарні.

— Працюю сім місяців чи вісім, — розказує Олег Васильович.

— Мені подобається, інакше не був би тут. Хороший завідувач,

Гінеколог Костянтин СУЧКо більше року тому переїхав у Семенівку. У Чернігові молодий лікар працював у міському пологовому будинку, у другому гінекологічному відділенні. Виїхав під час облоги Чернігова, у кінці березня. Разом з дружиною спочатку рушили на Волинь (Костянтин Сучко родом з Луцька). Потім повернулися в Чернігів, потім поїхали в Семенівку (Ірина Сучко, дружина, теж акушер-гінеколог, родом із Семенівки). Подружжя влаштувалося в місцеву міську лікарню, у гінекологічне відділення. Чернігівці знали Костянтина Сучка не просто як гінеколога, а й як пластичного хірурга. Гінекологічна пластика користується попитом у жінок, подружніх пар. Бо дозволяє жінці відчути себе ще красивішою та бажанішою, досягти гармонії в подружньому житті. Чи вдається реалізувати талант пластичного хірурга-

Лежить жінка в реанімації, майже вмирає. Раптом чує голос: «Даю тобі ще 10 років життя!» Схопилася жінка з ліжка і бігом до пластичного хірурга. Ну, думає, хоч десять років проживу, красива, собі на втіху. Тільки виходить з клініки, попадає під машину. Душа жінки відлітає і запитує: « Господи, ну ти ж обіцяв ще 10 років життя!» Голос згори: «Ну, вибач, не впізнав». *** — Як називається цей симптом? — звертається викладач до студентів, які в палаті прослуховують живіт пацієнта. Кишківник завмер і не прослуховується. І пацієнт завмер, але в свідомості.

— С и м п то м г р о б о в о ї д о ш к и , — ка ж е о д и н з і студентів, плутаючи вислів з симптомом гробової тиші, який дійсно вживають хірурги.

Q знай!

теж вистачає.

— Через який час прижилися на Ніжинщині?

— Ми морально були готові переїхати, збиралися. Не так, що з бухти-барахти. Коли все сталося, моя дружина вже жила в родичів. А я слідом приїхав. Я в Ніжині жив і до цього. Гостювали в родичів улітку.

— У Луганську, сподіваюся, ви своє житло не втратили.

— Важко сказати, втратив чи ні... Квартира стоїть. Не продавав її. Надія помирає останньою.

імені Пирогова. З приїздом Сергія Кацарського на Чернігівщину про нього опублікував допис у фейсбуку Геннадій Примаков, менський міський голова. Писали місцеві журналісти. Раділи, що нарешті є фахівець, який володіє лапароскопом.

— Можливо, братиму участь в іншому проєкті, — розпливчасто й неохоче говорить 8 квітня про роботу в Мені Сергій Кацарський.

— Сьогодні в нас, завтра краще місце знайде, ближче до Києва, буде там працювати, — теж неохоче пояснює Григорій раЗНоВаН, генеральний директор менської міської лікарні. — Сім’я під Києвом винаймає житло. А він прийшов у нашу лікарню в серпні минулого року. Лікар з досвідом (Сергію Михайловичу 55 років).

— Кажуть, з приїздом у мену Кацарського кількість операцій у місцевій лікарні збільшилася втричі.

— У лікарні виконувався досить нормальний обсяг операцій. Потім один лікар звільнився, інший, завідувач (Федір Надточій) захворів, і кількість операцій упала. Прийшов цей хірург і, по суті, відновив те, що було.

Сергій Піддубний, я його дуже шаную. Усе оперуємо. Ургентна хірургія: апендицити, защемлені грижі. Планові грижі. Ножові поранення, травми внаслідок роботи з болгарками, сокирами. Відрубують пальці, ми їх пришиваємо . Житла поки що немає. Винаймаю.

— Робиться ремонт у квартирі Семашка, — розповідає олександр ФроЛоВ, очільник ріпкинської центральної лікарні. — Селищна рада купила квартиру в п’ятиповерхівці, виділила 300 тисяч на ремонт.

З Чернігова — у Семенівку

Q анекдотик у тему

дитячим психіатром олена Порошина з Донецька. Лікувала і словом, і ліками, і голковколюванням. Виїхала через облогу Чернігова. Після облоги в нашій області з’явилися лікарі з півдня країни — із Запоріжжя. Усього в заклади охорони здоров’я області на грудень 2022 року влаштувалося 60 внутрішньо переміщених осіб, повідомляє Чернігівський обласний інформаційно­аналітичний центр медичної статистики. Це і лікарі, і медсестри, фельдшери, завгоспи, водії.

Олег Васильович працював у Дніпрі, а родом з тих місць, де зараз бойові дії.

— Якими ще новими кадрами поповнилася лікарня протягом року?

— Ми взяли лікаря надзвичайних станів і вчимо його на інфекціоніста. Олександр Шваб — з Київської області. Через три місяці навчання, у кінці літа, буде спеціалістом-інфекціоністом. Ще нам потрібні ендокринолог, УЗД-діагност. Ми зараз перекриваємо потреби за рахунок Чернігова, бо обласний центр близько, але на постійну роботу треба.

гінеколога в Семенівці?

— Тут інша специфіка, якщо говорити про пластичні операції, — говорить Костянтин Сучко. — Звертаються жінки більш старшого віку — при опущенні органів малого тазу, при нетриманні сечі. Таких жінок достатньо, бо важка фізична праця. Їм рекомендуються оперативні втручання. Роблю той же спектр операцій, що й у Чернігові, — позаматкові вагітності, утворення на тілі, додатках та шийці матки, — але менше за кількістю. Робочий день з 8.00 до 17.00, у цей час виконуємо операції з акушерства та гінекології. Коли загальні чергування по лікарні, інший спектр допомоги. На Семенівщині воєнні дії ведуться, тож різнопланові хворі. Кругозір розширюється .

— Повертатися з прикордоння, яке бомблять та обстрілюють рашисти, не збираєтеся?

— Ні, — каже навідріз. — Виїхав і не шкодую. У Семенівці не розчарувався. Живемо в хаті батьків дружини.

Костянтин Сучко. Фото з інтернету

П’ять метрів кишок — і всі чорні

— Живіт заболів — ідіть до сімейного лікаря або викликайте «швидку», не сидіть по кілька днів удома, — нагадує олег БоЙКо, завідувач хірургічним відділенням Ніжинської міської лікарні імені Галицького, кандидат медичних наук, лікар вищої категорії, уздист, ендоскопіст.

— Був недавно випадок, — згадує Олег Григорович. — Надійшов пацієнт — нестарий, 71 рік — з тромбозом судин кишківника. Більше тижня сидів удома, терпів, родичі в лікарню не відвозили. Коли ми взяли його на операцію, то побачили тотальну гангрену кишківника. Нічого не вдієш у такому випадку. Пересадку всього кишківника ніхто не зробить. Кишківник чорніє. Мертвіє. І його воскресити неможливо. Розвивається перитоніт (запалення), інтоксикація. Людина через деякий час уходить.

Гангрена розвивається стрімко. Але якби він приїхав першого, другого дня... Можливо б, це закінчилося частковою резекцією (видаленням) кишківника. І збереженням життя.

— Коли виникає тромбоз кишківника?

— При атеросклерозі судин, при порушенні ритму серця, при п і д в и щ е н о м у з го рта н н і к р о в і , її згущенні. Коли серце погано перекачує кров, грубо кажучи, і коли є атеросклероз, тромби можуть утворитися в судинах ніг, голови, серця. І в судинах кишківника. Вдається подолати цю хворобу, коли тромбоз виникає в обмеженій ділянці. Не в крупній судині, не у всьому кишківнику, а в окремому місці. Тоді можна пів метра, метр кишки прибрати — частину, яку омертвіла. З’єднати зі здоровою ділянкою. І потім лікувати причину, яка це спричинила. Нормалізу-

вати серцевий ритм, впливати на атеросклероз. Більше року тому був випадок. З району приїхала жінка 60 років. Звернулась вчасно. Живіт заболів, вона на другий день була вже в лікарні. Ми діагностували, прооперували. Видалили до метра тонкого кишківника. Поїхала жива-здорова.

— Я к точ н о д і а г н о сту в ат и недугу?

— Стовідсотково ста виться діагноз тромбоз, коли ми заходимо в живіт (тобто коли розрізаємо). Спочатку ставимо діагноз перитоніт або кишкова непрохідність. Коли ж заходимо в живіт, бачимо, що причиною непрохідності є тромбоз. Тр о м б и з а к у п о р ю ю т ь с у д и н и , кров не надходить. Кишка, яка омертвіла, — у ній немає руху, немає скорочення. А це призводить до кишкової непрохідності і, відповідно, до перитоніту.

Це не так часто зустрі чається. Два-три випадки на рік — найчастіше в нашій лікарні. А то здебільшого оперуємо грижі, апендицити, холецистити, перфоративні виразки шлунка.

Сторінку підготувала Тамара КРАВЧЕНКО

6

Тема номера

11.05.2023

26 840 гривень дають на нову професію Викладачі пішли вчитися на кухарів — Навчатися ніколи не пізно, — помішує в сковорідці засмажку 51­річний анатолій КоВаЛЕНКо, керівник фізичного виховання чернігівського училища №16 (тепер — «Центр професійнотехнічної освіти», заклад традиційно навчає спеціальностям ресторанного сервісу: кухар, кондитер, офіціант, бармен, пекар, тістороб, продавець). Кухарський ковпак хвацько розправлений набік, рукави кітеля закачані. — Я сьогодні на пасеровках. Цибулю, шкварки смажу, — відкладає лопатку для помішування Анатолій Іванович. — Солодкий соус на сирні вареники робив, ось, — відкриває кришку невеликої каструлі. Густа, вишневого кольору маса тягнеться за ложкою. Виявляється, таким соусом можна поливати вареники замість сметани. Спробувала потім: смакує не гірше.

Анатолій Коваленко приготував соус

— Складно фізруку на кухаря перевчатися? м’ясорубку.

— Я не фізрук, — образився викладач. — Організовую Курс навчання — 16 тижнів (приблизно чотири місяці). всілякі спортивні змагання. Внутрішні, в училищі, і ті, що по Уже майже екватор, почалася практика. Триває по шість області, і по всій Україні. Фізичне виховання в училищі теж годин, з 9.00 до 15.00. А теоретичні уроки починалися після викладаю, години є. обіду, бо зранку викладачі зайняті на парах.

— Удома самі готуєте?

— Я пішла в групу, щоб підвищити компетентність. Для — Інколи. Звик робити по-своєму, а тут розкажуть, як свого професійного зростання, — доліплює вареника Люд­ за наукою, за технологією. Минулого разу вчили правильно мила СаЧЕНКо, майстер виробничого навчання професії овочеві нарізки робити. тістороб­пекар. — Мої учні, пекарі, проходять практику не — То поділіться, як різати цибулю, щоб сльози не тільки в пекарнях, але й у кафе, ресторанах. Готують там на капали? кухні. Я маю знати спеціальність.

— Треба при цьому більше розмовляти, тоді не плачеш.

— Довго оформлялися? Коли говориш, повітрям усе вентилюється, — радить — Зовсім ні. Зробила ксерокопії документів: паспорта, Анатолій. ідентифікаційного коду, трудової книжки. Потім ще брала — Колег від роботи розмовами відволікали? в Пенсійному фонді довідку про страховий стаж. Пішла на — Гімн України співав, — каже фізкерівник. біржу, написала заяву. Ще ксерокопію документа про останню С п і л кує м о с ь 2 8 к в і т н я в кух н і уч и л и щ а . Гру п а освіту додала. Нам усе оформили.

«45 плюс» навчається за ваучери, тобто за рахунок держави.

— І видали гроші на навчання? Під керівництвом майстрів виробничого навчання Світлани Крутько та Ганни Кошель 10 учнів готують вареники та — На руки видали ваучери. Ми уклали договори і пельмені. Практичне заняття по стравах з класичного здали ці ваучери директору училища. Укладається прісного тіста. Усі в білих кухарських формах та фартухах. договір на кожну особу окремо. Місять тісто, кип’ятять воду, нарізають цибулю для шкварок. Не зразу зрозумієш, хто учень, а хто майстер. Чоловіків Мені наклали в тарілку теплих вареників із сиром. Дуже усього двоє. Усі учні групи — викладачі цього ж навчального смачні, тануть у роті. закладу.

— Направлення на роботу будуть? — запитую, пере— Минулого разу були люди різних професій, — кружувавши. титься між тістом, каструлями, сковорідками і дає вказівки — Ні, ми і так офіційно працюємо. Світлана КрУТЬКо, майстриня. — І чоловіки вчились, і — Після облоги це перша в нас група від центру жінки. Викладачі медучилища, зайнятості, — розказують майстрині. — Через місяць, медсестри, вихователі садочка, допісля випуску цієї групи, теж за ваучерами почнемо намогосподарки... Літні люди були. вчати продавців. Це будуть різні люди. Уже цікавляться. Курс пройшли — отримали ще *** одну професію.

— Центр зайнятості повністю оплачує це навчання. А цього разу свої виявили На даний момент це 26840 гривень (десять прожиткових бажання. З 10 березня навчається мінімумів). Гроші перераховують на початку навчання. група «45 плюс» з десяти наших Частину ми використовуємо зараз на інструмент, колег. Бо хто викладає в групі посуд для групи, — розказує Наталія ПоТЄХІНа, кухарів, повинен мати кваліфікацію директор КЗ «Чернігівський центр професійно­ кухаря. технічної освіти». — Якби вони не давали кошти на —У наш час, щоб бути матеріальне забезпечення, ми б групи не набирали. А мобільними, треба мати кілька так, це цікаво для навчального закладу. Бо можемо на спеціальностей, — за столиком біля ці кошти купити обладнання. Співпрацюємо з центром вікна закладає м’ясо в м’ясорубку зайнятості з того часу, як вони ввели ваучери. Це зручно Сергій маТВІЄНКо, керівник і для людей: можна працювати на роботі і отримувати літературно­драматичного гуртка другу спеціальність. «Крила», викладач, інженер­ електронник училища.

Q анекдотик у тему — Зараз професійна освіта буде переходити на бінарну сиДві сусідки говорять між собою: стему, згідно якої викладач має — У мене є чотири сини: інженер, учений, знати і володіти професією, яку філософ і злодій. він викладає тут. Викладачем і — Так чому ти не виженеш злодія з дому? майстром одночасно. Я історик.

— Не можу, він єдиний хто заробляє, решта Закінчив аспірантуру, працював у безробітні. педагогічному університеті. Коли *** там було скорочення, у 2010 році Найбільше за всіх про продажність жінок знаприйшов сюди. Робочої професії ють безробітні сорокарічні чоловіки, які живуть з в мене немає. Ніякого відношення мамою. до кулінарії. А бінарна система *** вимагає практичних знань.

— Я не можу працювати в таких умовах!

— Навчилися?

— У яких?

— У процесі, — запускає Сергій Матвієнко демонструє — Та в будь-яких, якщо чесно. С е р г і й В і та л і й о в и ч ел е к т р о подачу вареників *** Щоразу, коли приходжу на роботу, у голові з’являється одна й та сама думка: «Що я тут роблю і чому ці люди зі мною розмовляють?»

За ваучерами навчатися можна й у вузах — Ваучери почали видавати з 2013 року. Оплата здійснюється в межах коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Вартість ваучера не може перевищувати десятикратний розмір визначеного законом прожиткового мінімуму для працездатних осіб, нині це 26840 гривень. Щороку кількість ваучерів різна, залежно від передбачених фондом коштів. Навіть у 2022-му було з десяток на область. А в цьому році категорії людей, які можуть його отримати, розширились. Держава вирішила таким чином підтримати людей, — пояснила Світлана мИХаЙЛИЧ, заступниця началь­ ника відділу активних програм зайнятості управління реалізації політики зайнятості Чернігівського обласного центру зайнятості. — У

2023 році вже видано 153 ваучери. Переважно за робітничими професіями. З переліком професій та спеціальностей для навчання, за якими може бути виданий ваучер, можна ознайомитися на сайті державної служби зайнятості www.dcz. gov.ua.

— Якщо сума менша, ніж 26840 грн, то людина має право на ще одне навчання за ваучером?

— Ні. Ваучер видається одноразово. Неважливо, використано максимально допустиму суму чи меншу. Якщо навчання коштує більше, людина чи роботодавець доплачують зі своєї кишені.

— Були такі, хто доплачував?

— Ні. Вартість навчання не перевищувала максимальну суму. Навчальний заклад з майбутнім учнем укладають договір, до якого додається кошторис вартості на-

вчання. Він залежить від терміну навчання, розряду професії та інших чинників.

— Де навчають новій професії за ваучери?

— У закладах професійнотехнічної, фахової передвищої та вищої освіти або в роботодавців. На цей момент робітничі професії затребуваніші. Наприклад, наразі в ДПТНЗ «Чернігівський центр професійно-технічної освіти» за ваучерами навчаються 10 осіб на кухарів, у Степанівському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті п’ять — на трактористів, у Сосницькому професійно-аграрному ліцеї 11 — на електромонтерів, у ДПТНЗ «Сновське вище професійно-технічне училище лісового господарства» 15 — на кухарів. У КЗ «Чернігівське вище професійне училище» обласної ради вісім бажаючих здобувають п р о ф е с і ю сл ю с а р я з р е м о н ту колісних транспортних засобів, у Чернігівському професійному ліцеї залізничного транспорту чотири бажаючі навчаються на монтажника гіпсокартонних конструкцій, а на базі Ніжинського професійного аграрного ліцею 17 — на машиніста

автомобільного крану. Ще було підвищення кваліфікації, а саме: 25 медсестер з усієї області пройшли курси в КЗ «Чернігівський базовий фаховий медичний коледж». Курси короткотермінові. Вартість навчання за цим ваучером — 1770 гривень за одну особу.

— Хочу перенавчатися. З чого почати?

— Звернутися до будьякого центру зайнятості, і наші фахівці насамперед проконсультують та допоможуть організувати професійне навчання відповідно до виданого ваучера.

— можу вибрати заклад не тільки в області?

— Звичайно. По всій Україні. Є ще центри професійно-технічної освіти державної служби зайнятості, навчання можна проходити і там. Коли заклад освіти обрано, людина звертається в будь-яку філію обласного центру зайнятості. Пише заяву, додає певний перелік документів

залежно від своєї категорії. Про категорії людей, яким можуть видати ваучер, можна дізнатися на сайті центру зайнятості. Але є обмеження. Ваучер не отримає той, хто взагалі ніде не вчився після школи. Не видадуть тому, хто зареєстрований у центрі зайнятості як безробітний. І тим, хто протягом останніх трьох років проходив перепідготовку за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

— По закінченню навчання до­ поможуть з працевлаштуванням?

— Навчання за ваучерами розраховане на те, щоб підвищити конкурентоспроможність на ринку праці. Це може бути вже працююча людина, яка, можливо, буде суміщати професії. Наприклад, тракторист вивчиться ще і на слюсаря з ремонту колісних засобів. Це зручно для роботодавця.

— Якщо з роботою не вийде, маю право потім стати на облік у службу зайнятості?

— Маєте право.

Сторінку підготувала Олена ГОБАНОВА. Фото автора

7

Доля

11.05.2023

Кохання і втрата Миколи Тарасенка останні півтора року для 68­річного миколи Тарасенка з селища Лосинівка на Ніжинщині, мабуть, найтяжчі в житті. Чоловік втратив дружину, з якою прожив 44 роки. Витримав російську окупацію. Бачив загибель друга колишньої невістки, котрого росіяни розстріляли у 50 метрах від двору. Ніжинську районну лікарню, в якій микола Петрович працював гінекологом, об’єднали з міською. І вже три тижні він удома.

Рідня була проти..........................................................................................

— Тепер мій ранок починається не зі зборів на роботу, а з того, що нариваю тюльпанів і ставлю біля ліжка дружини. Дивлюся на її фото і кажу: «Привіт, сонечко, кохана». Можете вірити, не вірити, але моя Надія була для мене всесвітом, — говорить Микола Петрович. — Вона з тульської області росії. Познайомилися в Одесі, куди приїхала до двоюрідного брата. Вона стоматолог, а я там навчався в медінституті. Стали зустрічатися. Діло молоде, раз на побачення не з’явився і забув. Минає пів року, зустрічаю її в трамваї. Нічого в голову іншого не прийшло, як сказати: «Я загубив твій номер телефону». Ми знову зустрічалися. Їй було 27 років, мені неповні 24. Я ще студент, бажання одружуватися не виникало. Одного разу Надія сказала: «Я розумію, тебе все влаштовує, але мені треба думати про свою долю. Або одружуємося, або розстаємося». Я ще місяць шукав, де рацс — то немає часу, то не знайшов. Та врешті-решт таки розписалися. До цього я звозив Надю до своїх батьків, у Миронівку на Київщині. Рідня поставилася до неї холодно. «Гарну дівку і на печі знайдуть», — казала мама. «Вона Крим і Рим пройшла і тебе, дурака, знайшла», — говорила сестра. Надя з характером. Сказала мені: «Ображайся, не ображайся, більше не поїду туди, де мені не раді». Мої батьки не знали, коли ми розписувалися. ЇЇ не приїхали, бо далеко. З того часу, як ми побралися, ні на хвилинку не пожалкував, що ослухався батьків. Надя виявилася чесною. Справжнє кохання прийшло десь на п’ятому році спільного життя. Відчув, що вже не можу без неї. «Зовнішність твоя мені спочатку абсолютно не сподобалася», — якось зізналася дружина. І ото коли я, бувало, казав на якусь жінку: «Така мУренька», Надя говорила мені: «Ален Делон, перед тим, як відкривати рота, подивися на себе в дзеркало». Я віджартовувався: «У крайньому разі хоча б для однієї жінки в світі я як Ален Делон». «Ти глибоко помиляєшся, краса до вінця. З лиця води не пити. Я ще при першій зустрічі відчула інтуїтивно, що ти станеш моїм чоловіком. Обрала тебе, тому що чесний і порядний». Ми до останніх її днів називали одне одного «дорогая, дорогой». На її батьківщину їздили щороку. До своїх рідних — я сам.

Микола Тарасенко з дружиною Надією

Разом на роботі і вдома...................................................................................................................................................................................... Опинилися на Чернігівщині, коли закінчив інститут за спеціальністю «Хірург». Мене направили за розподілом у Лосинівку. Дали нам будиночок. Ми його добудували. Дружина працювала в місцевій лікарні стоматологом. Я з хірурга у 1986 році перекваліфікувався на акушера-гінеколога, пропрацював у Лосинівці більше 30 років. На роботу разом, з роботи разом. У нас не було причин для ревнощів. Один в одного на виду і на роботі, і вдома. Ми носили в портмоне фотографію одне одного. Я і тепер не виклав.

12 років тому перейшов працювати до Ніжинської центральної районної лікарні. Дружина в Лосинівці трудилася до 63 років. Надя моя міська, та тяжкі 90-ті змусили пристосуватися до сільського життя. Затримка зарплати була до восьми місяців. А як давали, то дровами, шкарпетками, ще чимось. До цього,

бувало, їдемо з роботи, а люди в спеку на городах працюють. Я ще дивувався, як вони витримують. Та потрібно було виживати, і ми завели хазяйство: 40 гусей, до 70 курей, троє свиней. Аби було чим годувати, узяли в колгоспі ще й наділи буряків. Надя моя всюди встигала, усе вміла. ЇЇ немає, а я за її настановами сію насіння на розсаду. У тарілочку на вологу марлечку, накриваю поліетиленовим пакетиком, щоб було як парничок, і на підвіконня. І сорти, які любила дружина, беру. Наприклад, кабачки грибовські, — Микола Петрович показує пакетик на краю тарілки. — Завдячую дружині у всьому. Це вона привчила мене до читання. Тепер у нашій великій бібліотеці знаходжу книги, які можу перечитувати кілька разів. Також привчила щодня вдягати свіжу сорочку. У моєму гардеробі тільки білих з десяток. На початку доходило до

суперечок. Бо я доводив, що сорочка чиста, я ж її тільки вчора одягав. Лише два рази посварилися за весь час. І дружина лягла спати окремо.

Вона згодом і невістці, і синові радила: «Що б між вами не сталося, а спати разом лягайте. Постіль до ранку помирить». Жили щасливо. Дружина часто повторювала: «Де лад, там і клад». І дійсно, у нас все ладилося. Син Ігор закінчив школу із золотою медаллю. Вступив до медінституту. Та після закінчення не пішов працювати лікарем, а влаштувався представником в іноземну фармкомпанію.

Ліки не врятували... ...........................................................................

Саша рвався діяти. Росіяни застрелили....................................

Колеги тоді мені говорили: «Як це так. Ішов би лікарем, досвіду набирався». Ми не тисли на сина. Бо бачили його успіхи. Він змінив кілька компаній, доріс до територіального представника. Нині в нього дуже високооплачувана робота. І новеньку машину дають для робочих поїздок. Від’їздив чотири роки, і можеш викупити її за 20 відсотків вартості. Син одружився на хорошій дівчині Лєні. Вона стоматолог, як Надя. Сама з Євпаторії. Батьки їй на весілля подарували машину і трикімнатну квартиру в Чернігові. У них народилося двоє чудових синів. Данилу зараз 20 років, він успішний айтішник у столиці. Має авто, здобуває другу вищу освіту. Тимофію 12 років. Та не склалося чомусь в Ігоря з Лєною. І він одружився вдруге. Живуть в Ірпені. Квартира, на щастя, не постраждала під час окупації. І ще купив 10 соток, аби побудувати великий дім. Як зведе оселю, хоче мене до себе забрати. У нього народилася донечка Мирослава, їй лише рік. Шкода, що Надя онуки не дочекалася, — замовкає Микола Петрович і на очі навертаються сльози.

— В і с і м р о к і в то м у в м е н е в и я в и л и онкологію. Зробили операцію на кишківнику, довго лікувався. Я лежав в онкодиспансері, якось Надя прийшла і приголомшила: «Наверное, и у меня что-то нехорошее». У неї виявили рак грудей. Операція, чотири хіміотерапії, дороговартісне лікування. Наче врятували. Через два роки — рецидив, знову шість хімій. Висипалося волосся. У неї дві тітки і бабуся померли від раку. У мене дід. Та ми не здавалися. Після того, як трохи зміцніли, завдяки сину об’їздили кілька країн Європи, Єгипет, подорожували Україною. Ось одна з фотографій, де ми в Ужгороді, біля

У кінці листопада 2021 року дружини не стало. У лютому ще одне потрясіння. Колони російської техніки йшли і йшли через Лосинівку. Перша невістка Лєна — ми з нею в хороших стосунках — подзвонила з Чернігова: «Можна, до вас приїдемо?» Звісно, можна. І вона приїхала з молодшим сином і своїм другом Сашею. Його колишня дружина з дитиною ще до війни виїхала в росію, батьки в Чернігові. Лише два дні побули, а Олександр уже встиг з місцевими перезнайомитися. З хлопцями валяли осокори, аби перекрити дорогу в бік Погребця, бо нею росіяни направлялися до Старої і Нової Басані, а далі — до Києва. 2 березня Саша рвався діяти. Вийшов на вулицю, метрів 50 від двору, телефонував комусь. Раптом чотири чи п’ять пострілів.

річки Уж, — показує світлину на стіні Тарасенко. На звороті кожної фотографії написано місце і дата, де побували.

— Я весь час думав, якщо Бог вирішив забрати нас, хай я буду першим. Бо Надечка заслуговує прожити більше. Я, окрім медикаментозного лікування, ще боров і борю хворобу народними засобами. Дружині ж зарадити народні методи не змогли. Метастази пішли в грудний відділ, повністю з’їли кілька кісток. Та Надія трималася до останнього. Син купив ліки — 12 тисяч гривень за укол. Надії з кожним днем ставало гірше. Вона казала: «Як же ти без мене». Учила готувати їсти. Ось, — чоловік розгортає робо-

чий записник. — За 11 днів до смерті, — показує дату, — диктувала, як посмажити смачну печінку: вимочити в молоці, вимити, обсушити серветкою, обкачати в борошні. Чимало детальних рецептів надиктувала. Тепер хазяйную на кухні і непогано виходить. Хочете зеленого борщу з щавлем? Не змогла відмовити.

— Надія померла в мене на руках. Для курсу потрібно було вколоти десять уколів. Устигли п’ять. Ампули, що лишилися, син віддав в онкоцентр, аби комусь врятувати життя. Я біля ліжка дружини поставив котики. Ще ставлю квіти з нашого саду, який вона так любила. А взимку, бувало, їду з роботи в Ніжині, купую букет. Вірю: вона все бачить звідти. Не уявляєте, яке то щастя було мати таку жінку поруч. Ношу квіти їй і на могилу. З одного боку від неї — місце для мене, з іншого похований Саша Тесленко з Чернігова.

Дзвонить Саша: «Я поранений, заберіть мене». Дорогою російська техніка суне. Парком прибігли, бачимо: лежить поранений у руку та груди. На допомогу кинулися хлопці з газового господарства. Неподалік учкомбінат, узяли там драбину, на ній донесли Сашу до мене в дім. Викликав швидку допомогу. Коли вона приїхала, він уже помер. Поліція не може приїхати зафіксувати смерть. Викликав селищного голову, той сфотографував тіло. У селищі є магазин з продажу всього необхідного для похорону. Знайшлася труна й усе інше, поховали. Коли область деокупували, робили ексгумацію. Аби зробити експертизу і все задокументувати. Приїздили його рідні. Вирішили: хай покоїться тут. Я здружився з ними, іноді зідзвонюємося. *** — Горе об’єднало, — каже Валентина ТЕСЛЕНКо, чернігівка, мати олександра. — Саша з 2014 року волонтерив. Відвозив допомогу на передову. Був прихожанином церкви «Спасіння» на Ремзаводі в Чернігові. Працював у реабілітаційному центрі в Уборках на Куликівщині. З Лєною збиралися одружитися. 18 березня їх мали розписати. Поїхали в Лосинівку, думали: там буде безпечніше. Спочатку ми не могли забрати тіло, бо всі дороги були перекриті, а згодом вирішили не тривожити. Біда одна не ходить. Я 30 років була малим підприємцем. Мала точку з продажу одягу на Центральному ринку. Та під час облоги Чернігова вона згоріла. Пенсія маленька і тепер у 73 роки я вимушена підробляти реалізатором. Про сина не забуваю ні на мить. Часто сниться, усміхається. Недавно наснився знайомій. Вона питає: «Як ти там?» «Усе добре, лише гітари не вистачає». Він красиво грав на гітарі і гарно співав. Замовили йому пам’ятник з фотографією, на якій Саша з гітарою.

Валентина ОСТЕРСЬКА. Фото з сімейного архіву

10

Гумор

11.05.2023

Хто рано встає, той у селі до вечора ледве ноги волочить... Контрольне поховання

Лежать в реанімації троє. Один з інсультом, двоє з інфарктом. Ще можуть розмовляти: — Ти чого тут лежиш?

— Та в магазині працюю. Тільки товар — наліво, тут податкова. От і симулюю. А ти?

— А я зав базою. Теж товар туди-сюди — податкова, і я тут. А з інсультом зовсім ніякий.

— А ти де працюєш? Той ледве ворушить язиком:

— На кладовищі, трунарем.

— То й що?

— Ви не уявляєте... несуть труну, чорну, лаковану, коштує 10 тисяч доларів, як мінімум. У ній лежить дядько в костюмі від кутюр, на пальцях персні, на шиї ланцюг з хрестом.

— То й що?

— Ніч не сплю, другу, третю. На четверту наважився. Відкопую, відкриваю труну. А він, сука, на всі 32 усміхається і говорить: «КОНТРОЛЬНЕ ПОХОВАННЯ!»

Л. ЗАБРОДСЬКИЙ

Шпіонка

Коли я була маленькою, тато поголив голову. Я його не впізнала, злякалася і довго не виходила з дитячої кімнати. Уночі заглянула в батьківську спальню — мама спить з лисим незнайомцем. Швиденько зателефонувала бабусі і прошепоті­ ла в слухавку: «мама спить з якимось чужим дядьком». Бабуся примчала до нас через 10 хвилин... а мені добряче влетіло.

— Та у вас, шановний, хронічна непроходимість газів!

Т. ЧМИР

Крім кладовища і валідолу

Хоч би на місяць вистачило

Кожному лікарю — хвороба в подарунок

Якось моїй колезі педіатру одна мати видала: — Якщо у вас своїх дітей немає, то як ви можете лікувати чужих? Я й подумала: дійсно, як? Тому терміново кардіологу треба мати інфаркт, проктологу — геморой, наркологу — добряче випивати. А що ж тоді робити реаніматологу, а бідному протезисту. А чим має перехворіти мій друг ветеринар? І десь тихо-тихо плаче патологоанатом!

В. ДЕЖКОВА

Купила бабуся калоші, а коробку їй на базарі не дали (немає в них такої послуги). На шляху їй трапилась аптека. Бабуся вирішила розжитися коробкою там. Говорить провізору: — Онучко, дай мені, будь ласка, якусь коробку, щоб донести калоші додому. Та і дала ту, яка першою під руку потрапили. А на ній наклейка — 100 презервативів. Їде бабуся в автобусі, коробку тримає на колінах. Вражений пасажир запитує: — А надовго вам, бабусю, цієї коробки вистачить?

— Ой, і не знаю. Дивлячись на те, як мій дід шоркає, то хоча б на місяць вистачило.

Мій дід — той ще фрукт. Одного разу під час застілля поділився своєю мрією: — Мрію, щоб у старості був друг, якому б я зателефонував і закричав у слухавку: «Чуєш, раритете, куди і коли підемо витрачати свою пенсію?! А він би відповів: «Я за будь-який кипиш, крім кладовища і валідолу».

Р. ЖАБКО

Р. ПЕРЕСЯДЬКО

Q хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... хочете анекдотик... У гардеробі театру: — Повісьте, будь ласка, куртку.

— Не повішу, у вас немає пе­ тельки.

— Ну, хоча б за капюшон!

— Не повішу, у вас немає пе­ тельки!

— Ну, зараз же спектакль поч­ неться.

— Не почнеться. он сидять актори і всі пришивають петельки. *** У тебе є якісь нові матюки, а то всі старі не справляються з ситуацією. *** У дитинстві я думав, коли буду отримувати зарплату, то витрача­ тиму її на солодощі, красиві речі, машини, подорожі. але витрачаю на комуналку, їжу і намагаюсь назбирати на лікування. *** — Дівчино, а я абсолютно вільний.

— Х в и л и н о ч к у, ч о л о в і ч е . Давайте уточнимо — вільний чи нахрін нікому не потрібен? *** Я жінкам не довіряю. Вони хитрі: на нігтях клеять нігті, малю­ ють брови на бровах. *** Говорять, жінки слабкі. Я вас благаю: жоден чоловік на похмілля не зможе зварити борщ і прибрати квартиру.

*** Кабінет хірурга: — Лікарю, я на операції не помру?

— Ні! мені тоді писанини вдвічі більше буде. *** «Відчуваю, дякуючи новим реформам, у нас будуть повні хо­ лодильники», — сказав працівник моргу. *** Він зі своєю дружиною позна­ йомився у швидкій допомозі. Вона була молоденькою фельдшеркою, а він у кущах п’яний валявся. *** — Як стати успішною людиною?

— Ви сьогодні в туалет ходили?

— Так.

— Успішно?

— Так.

— Значить, ви успішний. *** Захворіла. Прийшла в полі­ клініку. Сиджу в черзі — нежить, кашель. Бабуся своїм запитанням просто вбила: «Для чого сюди хво­ рою приперлася?» *** — алло, це служба підтримки?

— Так. Що сталося?

— Я не хочу завтра йти на роботу.

— Підтримую. *** — Лікарю, коли я отримую зар­

плату, так сміюся, не перестаючи!

— от і добре! Сміх продовжує життя!

— Тобто до пенсії дотягну?

— Звичайно! а там ще смішніше буде. *** мені подобається моя робота з вільним графіком. Захотів — при­ йшов на роботу о 6.00. Захотів — пішов о 24.00. а захотів — зовсім додому не йду. *** Два одесити розмовляють про політику: — Ізю, чому терористи зри­ вають літаки, метро, автобуси? Чому не зривають президентів, міністрів, депутатів?

— розумієш, осю, теракт по­ винен викликати в простого народу жах, а не почуття глибокого задо­ волення. *** Ж од е н т р е н е р н е в и хо в а в стільки класних альпіністів, скільки видресирувала строга вахтерша баба Зіна в жіночому гуртожитку. *** — ой, ви чули, наш мер пере­ став красти!

— Та ви що! І коли похорони? *** На будь­якому рейсі дітей по салону літака розподіляють так, щоб усім пасажирам було однаково погано.

*** У дочки смартфон, у сина андроїд, у матері айпад, а в батька айфігенний кредит!!! *** В якій руці за етикетом тримати виделку, якщо в правій руці я три­ маю котлету? *** У політику лізуть у двох спра­ вах: або бізнес удався, або бізнес не вдався. *** Я дуже нервова людина. Тому телефон у мене дешевий. *** — миколо, ти будеш голосувати на виборах?

— Якщо здоров’я дозволить.

— а що в тебе зі здоров’ям?

— Сам не знаю. Та коли побачу ці морди, зразу нудити починає. *** — Валерію олеговичу, ось ви депутат. Ви живете за законами?

— За поправочками до законів. *** — Чому ви навчилися, живучи в місті?

— можу за довжиною автомо­ більної пробки визначити точний час доби. *** Якщо жінку запитують: «І що ти в ньому знайшла?», зовсім не обов’язково, що вона наречена. можливо, вона працівниця митниці

або патологоанатом. *** Вважаю, що деяким людям тре­ ба давати за шкідливість не тільки молоко, а молоко з оселедцем. *** — Підберіть мені краватку.

— ось ця витримає вагу до­ рослого чоловіка.

— Навряд чи мені це знадо­ биться.

— Хтозна? *** — Любий, я так утомилася. Набери мені, будь ласка, ванну грошей. *** — а ти не боїшся, що я тепер знаю твою таємницю?

— а ти не боїшся, що цю таємницю ти можеш забрати із собою в могилу? *** — Вам вино якого географіч­ ного походження?

— мені вино географічного походження до 100 гривень. *** У студентському гуртожитку той, хто при варінні пельмень кидав у воду перець і лавровий листок, вважався гурманом. *** — Чому ви стали психіатром?

— Якщо чесно, то так мені по­ радили голоси в голові.

11.05.2023

Альтанки, гойдалки, господарські будівлі, туалети, душкабіни та ін. Тел.: 093­409­63­01, 099­431­99­33, 067­751­09­94.

Masterdrev.cn.ua

ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ.

Доріз цілодобово.

098­74­11­833, 063­13­71­061.

КУПЛЮ ДОРОГО КОРІВ, КОНЕЙ, БИКІВ, ТЕЛИЦЬ. Проблемні, лежачі, дорізані. Цілодобово.

096-69-05-018, 063-915-91-97.

шкури ВРХ

Перевезення. Доріз цілодобово.

096­152­07­43,063­497­93­27.

ВІКНА ДВЕРІ

Гарантована знижка пенсіонерам!

Скуповуємо ВРХ:

корови (33­38 грн за кг), коні (25­30 грн за кг), бики (50­52 грн за кг), телиці (43­45 грн за кг).

Тел.: 098­631­03­93, Володимир

(097)-1000-380 (оля) (093)-1000-302 (олег)

Куплю

коней, корів, биків

дорого

Закуповуємо

Доріз цілодобово. Перевезення.

телят, свиней, корів на молоко, коней для праці

096­690­51­57

ЗАКУПОВУєМО на відгодівлю:

Куплю ВРХ, ЗАКУПОВУЮ: телят, корів, телят, биків, коней, свиней,

11

Передостання

068­69­37­521;

Тел.: 099­29­88­987; 093­84­73­088.

телят, телиць, бичків, корів та коней. ДОРОГО 097­66­99­500 Тел.: 093­500­53­10 099­28­43­414

свиней. Телят на відгодівлю. За найвищими цінами. Тел.: 098-427-54-48, 093-235-42-70, 066-924-32-38.

Q де моя велика ложка?

Рецепти до вашого столу Сербський салат

м’ясне підприємство дорого закуповує ВРХ без посередників живою вагою:

ЗАКУПОВУєМО ВРХ Свиней, коней. Телят на відгодівлю. Доріз цілодобово. Високі ціни.

Тел.: 063­173­88­84; 097­646­80­95.

Свиней 80­85 грн/кг ТеляТ 55-60 грн/кг

Тел. 063­756­96­56,

096­041­76­97.

М’ясокомбінат закуповує:

корів, биків, телят, коней, свиней. Ціни найкращі.

068­130­08­73, 099­480­58­46.

НАТЯЖНІ СТЕЛІ

Тел.: 093­210­10­10, 097­726­78­39. stelya.ucoz.ru БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН работа під ключ. Тел.: 093­150­32­32, 098­049­49­39, 066­476­44­49. Сергій.

БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН на воду під ключ.

093­750­28­64.

ДорIЗ ШВИДКо Та ЗрУЧНо

Тел.: 093­24­20­780, 098­54­59­568

Київський м’ясокомбінат закуповує ВРХ:

коней, биків, телиць, корів, екстрену худобу.

Доріз цілодобово

Тел. 068­867­24­91.

Дорого ВРХ:

телят на відгодівлю, корів, коней, свиней. Доріз цілодобово.

096­387­62­62,099­618­52­77

ВАНТАЖОПЕРЕВЕЗЕННЯ

по Чернігову, області та Україні.

5 пасажирів + 1500 кг вантажу. Тел.: 093­210­10­10, 097­726­78­39, 093­235­31­15

Продам дійних корів та робочих коней

Потрібні: рамник і укладальник на пилораму в Городню, робітники для закладання дров в піролізні діжки і вибірку вугілля.

М’ясне підприємство

Житло надаємо.

097­438­10­08, 050­262­91­99.

ВРХ, коней, свиней, телят

Дуже дорого.

Тел.: 073­15­85­773, 096­95­74­537

Тел. 063­053­30­88

ЗАКУПОВУєМО корів, коней, свиней, телят на утримання та перевезення. 093­93­65­979,

Дорого закуповуємо

можливий обмін дійних корів та робочих коней.

Довідки за телефоном:

068­594­91­12

НІЖИНСЬКЕ мПП закуповує корів, коней. Вивозимо живими. Доріз. Тел.: 068­667­30­01, 067­593­60­04.

врх, телят, коней, свиней на м’ясо та утримання.

Тел: 095­35­40­497

чорно­білої масті, молочного напрямку. Корова тільна.

Беремо на утримання корів та коней. Доріз цілодобово.

Тел.: 093­945­72­83, 068­594­ 91­12.

ТоВ БмПК закуповує:

ПРОДАєТЬСЯ чотирьохрядна, напівпричіпна картоплесаджалка КСМ–4.

Продам корову

телят 50-60 грн/кг. корів 25-35 грн/кг, кіз. коней 20-30 грн/кг, баранів. свиней 80-90 грн/кг.

закуповує дорого корів, коней, свиней, телят. А також на утримання коней. Тел. 098­421­17­15

ЗАКУПОВУєМО ТЕЛЯТ, КОРІВ, КОНЕЙ, СВИНЕЙ А також корів на молоко

Тел. 097­192­80­90 (Сергій)

ПроДаЮ

обприскувачі, плуги, «їжачки», грабки, саджалки, косарки, картоплекомбайни, сівалки, та ін. с/г техніку. Тел.: 098­293­30­74, 063­164­40­37.

Високі ціни 063­065­02­18,

ВаЛИмо ДЕрЕВа

ПРОДАєТЬСЯ бджолопавільйон б/в на 20-40 вуликів

063­489­85­45, 096­659­90­33, 096­626­74­40

та робочих коней

098­303­09­28

(в залежності від системи вуликів). Є відділення для відкачки меду та зберігання інвентаря.

Тел: 095­35­40­497

будь-якої складності. Помірні ціни.

Яйця — 6 шт., зелена цибуля — пучок, мариновані огірки (маленькі) — 6 шт., шинка — 200 г, твердий сир — 200 г, консервована кукурудза — 200 г, майонез — 3 ст. л., йогурт — 2 ст. л., сіль — 1/2 ч. л., чорний мелений перець — 1/2 ч. л. Шинку, мариновані огірки, твердий сир нарізати соломкою, яйця — кубиками, зелену цибулю подрібнити. У салатнику змішати всі нарізані інгредієнти та консервовану кукурудзу. Заправити майонезом, йогуртом, поперчити і посолити.

Торт «Мурашник»

Борошно пшеничне — 250 г, цукор — 100 г, яйця — 2 шт., масло вершкове — 200 г, сметана (жирна) — 100 г, розпушувач тіста — 2 ч. л., сіль — 1/3 ч. л. Для крему: варене згущене молоко — банка, масло вершкове — 300 г, шоколад чорний — 20 г. Просіяне борошно з’єднати з розпушувачем та сіллю. Збити яйця з цукром, сметаною і холодним вершковим маслом на середній швидкості міксера або вручну. З’єднати рідкі та сухі компоненти й замісити круте тісто. Розділити тісто на чотири частини. Кожну із них трохи присипати борошном, загорнути в харчову плівку і відправити в холодильник на 1 годину. Застелити деко пекарським папером (на кожне деко піде по дві частини тіста). Натерти на тертці холодне тісто, рівномірно розподілити на папері. Відправити в попередньо розігріту до 180°С духовку на 25-30 хвилин. Щойно колір випічки змінився на світлокоричневий — можна діставати з духовки. Охолодити пісочні коржі й подрібнити на велику крихту за допомогою блендера або вручну. Приготування крему. Варене згущене молоко збити. Додати невеликими шматочками розм’якшене вершкове масло і збивати міксером на високих обертах, щоб крем став пишним та однорідним. У широку миску висипати пісочну крихту, додати крем і перемішати руками. Сформувати з пісочно-кремової маси гірку. Прикрасити торт можна тертим шоколадом або шоколадною глазур’ю. Відправити торт у холодильник на 2-3 години.

Q гороскоп з 15 по 21 травня оВЕН. Професiйна успiшнiсть слугуватиме основою матерiальної безпеки. Самопочуття буде чудовим, сiмейнi вiдносини прекрасними. ТIЛЕЦЬ. Наведiть лад у думках i вiдчуттях. Робота буде оцiнена гiдно. У центрi уваги опиняться вiдносини з близькими людьми. БЛИЗНЮКИ. У вас бiльше, нiж звичайно, проявиться потреба у встановленнi i збереженнi добрих традицiй здорового сiмейного життя. раК. Необхiдно погоджувати свої власнi позицiї з iнтересами оточуючих як у професiйному, так i особистому життi. ЛЕВ. Ваша незалежнiсть допоможе досягти великого матерiального успiху. Запорука вашого успiху — активнiсть. ДIВа. Крiм професiйної дiяльностi ваша увага може бути звернена до особистого життя. До кiнця тижня змiцниться матерiальне становище.

ТЕрЕЗИ. Можуть здiйснитися багато ваших задумiв. Не виключенi тертя професiйного та особистого характеру. СКорПIоН. На початку тижня можна одержати пiдвищення зарплати. Тих, чиї iнтереси зосередженi на сiм’ї i будинку, чекають витрати, пов’язанi з благоустроєм. СТрIЛЕЦЬ. Помiтно посилиться ваша природна чарiвнiсть. З’являться новi друзi i партнери. КоЗЕрIГ. Тиждень дозволяє розраховувати на найвищi досягнення у сферi вашої дiяльностi. ВоДоЛIЙ. Будьте толерантнiшими, гнучкiшими i тим самим полегшите собi життя. Звернiть увагу на людей, якi живуть i працюють поряд. рИБИ. Ваша енергiя дає впевненiсть i мету. Близькi допоможуть укрiпити фiнансове становище.

Наостанок

12 Q удачу за хвіст!

11.05.2023

Хто перший — тому і приз!

Q офіційно

Так вирішили цей раз. Літо не за горами, а отже передплата на друге півріччя 2023 року вже йде. І нашу традиційну акцію «Посмикай удачу за хвіст» для передплатників газети «Вісник Ч» ми починаємо зразу призом. Який отримає наш постійний читач, 78­річний микола ТараБара з міста Семенівка. Микола Іванович надіслав листа до редакції ще в березні. У конверт вклав абонемент передплати на «Вісник Ч» на друге півріччя 2023 року. Це за півтора місяця до початку передплати і до оголошення акції на сторінках газети. Бо вірив і знав, що і газета, і акція будуть!

посмертні державні нагороди передали рідним військовослужбовців

На сьогодні Семенівщину обстрілюють щодня. З літаків, гелікоптерів, з мінометів і «Градів». А наші люди плюють і сміються в очі агресору, між обстрілами саджають картоплю і виписують газету! Бо ніяка кацапська сука не вказуватиме нам, що робити, і не завадить займатись улюбленою справою!

— Виписую «Вісник» уже 23 роки, — каже Микола Іванович. — «Вісник Ч» — найкріпша газета в області, уміє зацікавити читача. Одружився Микола на Діані Малоїд із Семенівки.

— Та к е рід ке ім ’я н а той час. мабуть, дівчина із заможної родини?

— Свекор шив чоботи. Раніше чоботарів чимало було в Семенівці. Інвалід дитинства, горбатенький дід такий був. Я уже 10-й рік вдівець. Прожили разом з дружиною без одного 40 років. У гастрономі 23 роки пропрацювала, уся Семенівка її добре знала. Після того, як рвонув Чорнобиль у 1986 році, ми опинились у четвертій зоні забруднення, Заріччя — у третій, а в Криничках друга зона була. Усе це поряд. Діана була першою з сімох у районі, у кого вия-

Микола Тарабара і приз від "Вісника" вили серйозне захворювання щитовидної залози. Оперували в Семенівці, вирізали вражену ділянку під підборіддям. А збоку залишили. Дали інвалідність другої групи, першої категорії. Коли лікарі з Києва і Чернігова приїжджали перевіряти дітей в школу, жінка теж напросилась. Столичний хірург обстежив, зробив ще одну операцію в Києві. І так її врятував, дружина дожила до 65 років. Померла вночі в мене на очах. Виростили з нею трьох дітей. Старший син Микола в неї від першого шлюбу. Ростив як рідного. Народилась дочка Олена і син Олексій. Дочці зараз 46 років, меншому сину 37. Дочка працювала секретарем у міській раді, потім теж почалися проблеми зі щитовидною залозою. З роботи пішла. Олена зі своєю дочкою Оксаною жили з нами з 2011 року. Ще до війни зять Сашко розбився на машині, і вони з онучкою прийшли в батьківську хату. Діана ще була жива. Поховали матір узимку 2014 року. Онука закінчила школу із золотою медаллю. На олімпіадах перші місця займала, навіть на всеукраїнських. Коли росіяни пішли, вступила до київського університету. На бюджет. Учиться на першому курсі, стипендію отримує, — пишається дід онукою. —І Олена поїхала з нею в Київ. Погано, що раніше не поїхала, хоч би роботу там знайшла. Живуть у квартирі, де до війни мешкав менший син. Платять тільки за комуналку. Дочка з онукою віддають за газ 290 гри вень на місяць, і жара в

кімнаті. А мені в Семенівці 508 гривень на місяць нарахували. Як так може бути? З меншим, Олексієм, зв’язку немає. Працював на складах у Києві, на комп’ютері. Інститут зв’язку закінчив, розумний, німецьку мову добре знає. Коли назрівала війна, кудись виїхав. Він сам, жонатий не був. Знаю, що живий. А я живу зараз зовсім один.

— Коли обстріли, у погріб біжите?

— Уже ні, тільки перші рази ховались. Чим той погріб допоможе? Опасно, звичайно, з хати лишній раз не виходжу. Не знаєш, чого чекати далі. Росіяни кажуть одне, а роблять інше. Зайшов на базар у центрі Семенівки — летить ракета, і на панський сад... Це в нас так місце біля автовокзалу називають. І низько так! Я скоріш на вихід, поки друга на голову не прилетіла. Оце ні сьогодні нікуди з дому не піду, ні завтра. Коли треба, на велосипеді крутонешся, хліба та яких продуктів візьмеш, і додому.

Війна забирає найкращих:

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені в захисті дер­ жавного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність в і й с ь ко в і й п р и с я з і 1 3 військовослужбовців на­ городжено орденами «За мужність» ІІ та III ступенів (посмертно). Відповідні відзнаки передав у понеділок родинам героїчно полеглих військових В’ячеслав ЧаУС, начальник оВа. Участь у заході взяв також головний капелан ОК «Північ» отець Антоній Панасенко. «Війна забирає найкращих. Помста нікого з них не поверне. Однак, вона доведе до завершення справу, за яку вони стали до небесного війська. Це не лише ваша втрата. Це втрата кожного з нас», — наголосив В’ячеслав Чаус, звертаючись до зібрання. Указами президента України нагороджено орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно): ВОРОБЙОВА Максима Вікторовича — солдата; орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно): ВДОВІНА Василя Станіславовича — старшого солдата; ГРиЦЕНКА Михайла Олеговича — лейтенанта; ДАЙНЕКА Сергія Володимировича —

старшого лейтенанта; ІВАХНЕНКА Івана Володимировича — солдата; КОНОНЦЯ Володимира Юрійовича — старшого солдата; ЛАПШиНА Дениса Миколайовича — молодшого сержанта; МІРОШНІЧЕНКА Артема Руслановича — старшого солдата; ПІДДУБНОГО Романа Олександровича — старшого солдата; ПРОЩЕНКА Станіслава Івановича — старшину; РОЗУМЕНКА Олександра Андрійовича — штаб-сержанта; ТАТАРЕНКА Дмитра Михайловича — сержанта; ХиМиЧА Романа Михайловича — солдата.

Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Чернігівської обласної військової адміністрації

Я і на російські танки, коли тут вулицею йшли, дивитися не виходив. Інші постали, роти повідкривали і дивились. А якби ото стріляти почали?

Ковдра-плед зігріє і прикриє Отже, Микола Тарабара першим передплатив газету «Вісник Ч» на друге півріччя 2023 року.

— Постійно, протягом 23 років, надсилаю листи на акцію. За весь цей час тільки раз виграв ковдру від газети. Розгорнув, а вона нашого, семенівського виробництва, — сміється чоловік. — Онуці сказав: «Забирай собі». Зараз на подарунок від улюбленої газети Микола Іванович захотів щось шерстяне, щоб постелити на диван-ліжко і щоб тепло було спати на ньому. А коли і вкритися. Отже, даруємо нашому шановному передплатнику ковдру-плед з овечої вовни. Товстенна і кошлата з одного боку, під такою і спавши один не змерзнеш. Як каже прислів’я: «Хто рано встає, тому Бог дає». І ми дали перший подарунок найранішому передплатнику. Отже, акція «Смикни удачу за хвіст» на друге півріччя 2023 року почалася. А попереду ще розіграш чотирьох (з п’яти,

як завжди) цінних і корисних подарунків від улюбленої газети. І шостий — суперприз! Буде розіграно і п’ять других призів, по 500 гривень. Щоразу писатимемо про нового переможця. Не зволікайте, шанси є у всіх, але їх більше в тих, хто надішле листа швидше. Щоб узяти участь у розіграші цінних подарунків, потрібно: передплатити газету «Вісник Ч» на друге півріччя 2023 року, з липня по червень включно. Зробити ксерокопію абонемента або сфотографувати і вислати в конверті на адресу: місто Чернігів, вулиця Преображенська, 12 або на електронну адресу: visnyk_peredplata@ukr.net. Не забудьте додати номер телефону, за яким з вами можна буде зв’язатися в разі виграшу. І трішки про себе. Участь беруть і абонементи на весь 2023 рік! І йдемо до перемоги!

Реєстраційне свідоцтво ЧГ №314 від 18 листопада 2004 р.

Засновник: трудовий колектив Товариства з обмеженою відповідальністю “редакція газети “Чернігівський вісник”. Видавець: ТоВ “редакція газети “Чернігівський вісник”. Головний редактор С.П. Народенко Відповідальний за випуск номера С.П. Народенко

Олена ГОБАНОВА, фото автора

НАША АДРЕСА: 14000, Чернігів, вул. Преображенська, 12, 1-й поверх. Телефони: 675-186 (редактор), 675-188, 675-189, 675-522 (кореспонденти), Тираж 28099 093-42-89-990 (бухгалтерія), 675-187 (відділ реклами). Електронна пошта: vistnik_777@i.ua

НАШІ РЕКВІЗиТи: ТОВ “Редакція газети “Чернігівський вісник” р/р UA2338080500000000 26000115829; АТ “Райффайзен Банк “Аваль” м. Київ; МФО 380805; код 31188511.

Зам.8219 Індекс 61062

Рукописи і фотознімки, надіслані до редакції, не рецензуються і не повертаються. Приймаємо рекламу та оголошення від підприємств, установ, організацій, комерційних структур та приватних осіб. За достовірність фактів відповідальність несуть рекламодавець і автор публікації. Проплачені матеріали в газеті позначаються знаком «реклама», «трибуна», «імідж», «добра справа», «актуально». Люди добрі! ретельно зважуйте, чи варто брати гроші у фірм, що пропонують ну дуже гарні умови. Уважно читайте договори. Не вляпайтесь! Редакція «Вісника Ч».

Газета набрана і зверстана в комп’ютерному центрі редакції, віддрукована ВАТ "Десна".