"Вісник Ч" від 27 квітня 2023 року

Q і у війну — не розкисаємо!

Усі тільки й пишуть: «Хочу

з тобою засинати, хочу з тобою прокидатися».

I хоч би один написав: «Хочу

з тобою садити картоплю».

Приїхала

Тираж 27970

27 квітня 2023 року. №17/1918 Обласна газета. Виходить щочетверга.

забрати в безпечне місце маму

бабусю. Прилетіла в

Наталія загинула

20 квітня в селі Галаганівка на Семенівщині російська міна вбила 25­річну Наталію Міхтахову. — Наталія довго просила нас виїжджати. А ми все тягли. Думали, минеться і пронесе. Міна прилетіла в будинок. Розірвалася. Вибухову хвилю на себе прийняла Наташа. Уламок потрапив їй у голову і пройшов навиліт. Померла дорогою в лікарню, — схлипує 24 квітня в телефон Олеся ЗЕЛЕНІНА, мачуха Наталії. — Вона мені була як рідна. Напередодні трагедії приїхала

з Києва з чоловіком на весілля до куми. Мало бути в суботу, 22 квітня. А вийшли похорони. Поховали донечку в Грем’ячці, сусідньому селі, де стоїть

її батьківська хата.

20 квітня з 11.00 до 11.15 прикордонне село Галаганівка росіяни обстрі-

ляли з мінометів. У лікарню з опіками доставили Василя Міхтахова, чоловіка

Наталії, і 20-річного Дмитра Конюшенка, рідного брата, які ховалися разом у коридорі. Ольга, мати Наталії, і Володимир Гармай, вітчим, сиділи в іншій кімнаті, не постраждали.

— Як почувають себе Дмитро і Василь?

— У Дмитра значні опіки рук і обличчя, лежить у лікарні. У Василя обпечена рука.

Про рідних Наталія не забувала. Допомагала матері і нам з батьком. Не-

щодавно рідному брату на 20-річчя подарувала машину-«вісімку». У гарному

стані. Балувала подарунками і молодшу сестричку.

— Закінчила місцеву школу, у Сосниці — технікум і київський виш.

Залишилася жити в столиці, знайшла гарну роботу. Працювала бухгалтером.

Нещодавно вийшла заміж. Чоловік Василь — військовий, — згадує загиблу

Надія КОРЖОВА, діловод села Галаганівка.

— Чи часто бувають обстріли?

— Орки як оскаженіли. Останній тиждень щодня село обстрілюють. Лише на Великдень увесь день була тиша. І раніше прилітало, але десь поряд

із селом. Одного разу, щоправда, біля жилої хати снаряд розірвався. А це

вперше так, щоб у саму хату потрапив. І Наталія — перша загибла в нас, —

журиться Надія Михайлівна. — 20 квітня один за одним було чотири вибухи і саме останній смертельно травмував Наталію.

— Після обстрілів люди стали виїжджати із села?

— Ніхто не хоче покидати нажитого. Страшно, але немає бажаючих виїхати. Ладно, старенькі люди, а чого молоді там сидіти? Дзвонимо кожному, просимо, умовляємо. Тим паче, поки є можливість речі вивезти, ту дорогу не прострілюють.

До великої війни в селі проживало 170 жителів. Зараз близько 130, з них 16 — неповнолітні. І ще 25 чоловік, з них одна дитинка, у селі Грем’ячці, теж нашої сільської ради.

Ольга САМСОНЕНКО. Фото з інтернету

найцікавіше у «Віснику»

Карликові чи середньорослі? Вибираємо яблуні, груші, сливи, черешні, стор. 2

Три місяці не призначають військову адміністрацію в Прилуках, стор. 3 «Хочу заморозити сперму, бо йду на війну». Найближчі до нас клініки, які безплатно надають цю послугу чоловікам-воїнам, — київські IVMED («Айвімед»), «Оксфорд Медікал», «Надія», «Мати та дитина». Не військові також можуть звертатися, але за гроші, стор. 5

25-річна

Турбує біль у спині? У центрі «Авангард Мед» знають, як вам допомогти подробиці стор. 6