Дитячий християнський журнал «Стежинка» № 136

ISSN 2194-3796

дитячий християнський журнал

6 20 1 3

о Любов Божа д тим, нас з’явилася вого що Бог Сина С послав о г о н е ж д о р о н Од через у світ, щоб ми блені, – ю л У . и л и ж о г о Нь бив нас коли Бог полю і любити н н и в о п о т , к а от го! і ми один одно 1 Ів. 4:9, 11

Петрику, ти вже отримав різдвяний номер «Стежинки»?

Так, отримав. Але в журналі не тільки про Різдво розповідається...

Але цього можна навчитися! А про носорога в цьому номері чомусь немає оповідання...

Так... Це, напевно, найважче – любити ворогів.

Ая почну вчити різдвяні вірші, щоб розповісти в церкві на Різдво.

СТЕЖИНКА 6/13

Напевно, в наступному номері буде продовження. Я відразу почав читати журнал із розповіді про те, як навчитися найважчого: любити тих, хто б б'ється, єтьься, др дражниться, а то в мене це пога погано но вих виходить... ходить...

2

Малювала Вікторія ДУНАЄВА

Ось, подивись: як любити ворогів!

Степан ЗАГОРУЛЬКО

Зіроньки погасли, Спить Дитина в яслах, Вже зоря жевріє… Коло свого Сина Схилили коліна Йосип та Марія. «Любая, збирайся I не оглядайся, Треба нам тікати. Ангел промовляє, Що біда чекає На Дитя та Мати».

Напевно, немає у світі людини, В якої не стане на серці тепліше, Коли вона бачить, як мати дитину З любов’ю колише. Але є у світі ще люди нещасні, Які заблукали й не мають надії, Які ще не бачили зірку та ясла, Iсуса й Марії. Прийдіть до цих ясел, хто марно шукає Любов, що спроможна вам серце зцілити. Дивіться – Марія Дитя колисає, Спасителя світу.

Сина підхопила, На ослика сіла I шепоче тихо: «Збережи дитину, Господи єдиний, Захисти від лиха! Я за тебе, сину, I сама загину, Не віддам нікому! Я тебе закрию, Я тебе зігрію Й принесу додому!»

СТЕЖИНКА 6/13

Плаче і не знає, Що в руках тримає Радість людству всьому. Він віддасть нам Себе, Нам дарує небо Й приведе додому!

Малював Олександр ВОЛОСЕНКО

3

А Н А Х У Л С Д І П А В О М З РО Ф

Т АН

КА

АС

ЗК

КАЗ

КИ

СТЕЖИНКА 6/13

ОРІ ІСТ

Зустрілись якось на одній полиці кілька книг – і давай знайомитися. Перша книга, вся оздоблена візерунками, сказала, що її назва – «Казки». Друга повідомила, що вона – «Фантастика». Третя книга представилася як «Науковий атеїзм». Четверта ж сказала, що вона – «Iсторія». П’ятою була Біблія. Кожна з книг вважала, що для людей вона – найважливіша й найпотрібніша, без неї ніяк не обійтися. I, щоб довести це, кожна з них розповіла, чим саме вона корисна людям.

И

ФА

4

ИЙ ОВ К У НА ЕЇЗМ АТ

Я

Ольга САВЕНКОВА

– Я вчу жити, не працюючи, – зізналася перша книга. – Наприклад, як знайти скарб, зустріти чарівного вовка або, як Омелько на печі, їздити, куди заманеться. Це так заманливо – помріяти про чарівну паличку, за помахом якої можна зробити все, що хочеться! Хіба я не світло світові?

– Я подібна до казок, – промовила «Фантастика». – I хоч я також розповідаю про те, чого не

НТ

Т АС

ИК

А

буває, проте я даю можливість помріяти, що це може бути. Наприклад, полетіла людина з Землі зі швидкістю світла в космос, пробула там кілька років. Потім повернулася на Землю, а там уже кілька поколінь змінилося! Зазирнути в майбутнє завжди цікаво. Тому світло світові – це я!

– Чудеса я залишаю для казок, – усміхнулася «Iсторія». – У мені містяться самі лише факти – тільки

РІЯ ІСТО те, що було насправді. На моїх сторінках записані всі важливі події з життя багатьох поколінь. Люди вірять мені й часто звертаються до минулих дат і подій. Тому я, безперечно, світло світові! «Науковий атеїзм» пихато заявив, що він доводить, що Бога немає і Його вигадали люди.

I додав: він чув, мовляв, від знайомих книг, що на людей чекає світле майбутнє, де від кожного вимагатимуть за його можливостями, а платити

КАЗ

НАУК ОВИ АТЕЇЗ Й М

КИ

будуть – за його потребами, і особисто він з усім цим згоден.

– Хіба не це потрібно людям? – запитав він і підбив підсумок: – Отже, світло світові – це я!

– А ти що скажеш про себе? – запитали всі хором Біблію. – Що ти несеш людям?

– Я розповідаю людям про Бога, – відповіла Біблія.

– Про Бога?! – видихнув «Науковий атеїзм».

К А ЗК И

БІБЛІЯ

– Ми ніколи не чули про Бога, – сказала «Фантастика». – Розкажи нам що-небудь про Нього.

– Він такий, як книга, чи такий, як людина? – запитали «Казки».

– Ні, Він не схожий на нас, – відповіла Біблія. – Бог – це Дух, Він невидимий.

– Якщо Він невидимий, тоді як дізналися про Нього? – здивувалася «Фантастика».

НАУКОВ ИЙ АТЕЇЗМ

– Люди чули Його голос, бачили посланих Ним ангелів. А більш як 2000 років тому на землю прийшов Його Син.

– Син теж має бути невидимий, – логічно зауважив «Науковий атеїзм».

– Для того щоб спілкуватися з людьми, Його Син прийшов у цей світ, народившись як людина, – пояснила Біблія.

СТЕЖИНКА 6/13

ІЯ

БІБЛ

5

ІЯ

СТЕЖИНКА 6/13

БІБЛ

6

– Напевно, люди влаштували Йому пишний прийом? – припустили «Казки». – Він народився в палаці й на Його честь було влаштовано учту?

– Моя розповідь трохи сумна, – продовжила Біблія, і, дивна річ, її голос лунав урочисто. – Божий Син народився у хліві, бо в цей час Його мати була далеко від дому, а в готелі місця для неї не знайшлося.

– Якщо Бог великий, тоді чому ж Він цього не передбачив? – обурилася «Фантастика».

– Бог все знає наперед, – переконано вимовила Біблія. – Але Його цінності відрізняються від наших. Йому було важливіше повідомити про народження Свого Сина бідним пастухам, які були в полі. Вони-то й побачили незвичайне: серед ночі, при дивовижному світлі, в небі з’явилася безліч ангелів, які славили Бога. Ангели сповістили цю новину пастухам.

– Так, це було мудро, – визнав «Науковий атеїзм». – Як інакше довести, що ця Дитина – від Бога?

– Але хіба мало було людям чути голос Бога й бачити Його ангелів? Навіщо прийшов до них Його Син? – знову запитала «Фантастика».

– Він прийшов на землю, щоб урятувати людей, – відповіла Біблія, – й узяти їх до Свого Царства.

– I що ж Він зробив для цього? – запитали «Казки».

– Iсус розповідав людям про те, як слід жити, щоб потрапити в Царство Небесне. Він добро-

вільно постраждав за людей, віддавши Себе на смерть як викуп за їхні гріхи, щоб вони могли вічно жити в Його Царстві.

– Я багато говорю про царства, – задумливо промовили «Казки», – але щоб якийсь цар захотів віддати своє життя за людей... Це неймовірно! Щоправда, є в мене казка про Данко, який вийняв своє палаюче любов’ю серце й висвітлював його світлом шлях людям...

Я

БІБЛІ

– Iсус приніс людям безмежну любов і віддав її їм разом зі Своїм життям. I якщо Данко – особистість вигадана, то Iсус зробив це насправді.

– Скажи, чи є докази божественності Iсуса? – запитав «Науковий атеїзм».

– Так, звичайно, – відповіла Біблія. – Їх чимало. Я ж наведу тільки деякі з них. Будучи на землі, Iсус Своєю силою лікував хворих, Його слову корилися море й буря, але, найголовніше, Він на третій день після страти воскрес, тобто ожив!

КАЗК

– Так, я можу підтвердити це, – сказала «Iсторія», що досі мовчала. – На моїх сторінках містяться деякі дані про події тих часів.

– I люди дійсно можуть жити вічно з Iсусом? – запитала «Фантастика».

– Так, ті, хто захоче жити з Iсусом вже зараз, на землі, виконуючи Його волю.

– Якщо це так, то це куди як важливіше для людей, ніж просто собі помріяти... Значить, все ж таки світло світові – це ти, – визнала «Фантастика».

ИЙ КОВ У А Н ЇЗМ АТЕ

И

ІЯ

БІБЛ

БІБЛІЯ

– Ми приєднуємося до загальної думки, – додали «Казки». – I всі визнаємо, що найважливіша для людей книга – це ти! Клацнув вимикач. Усі книги, як за командою, принишкли. До освітленої кімнати увійшла дівчинка. Вона підійшла до полиці з книгами й узяла Біблію. Малювала Лариса ГОРОШКО

СТЕЖИНКА 6/13

– У тобі міститься набагато більше фактів, які дають життя, ніж у мені, – промовила «Iсторія». – I тому я погоджуюся з «Фантастикою». Світло світові – це ти!

– Мені взагалі доведеться замовкнути, – сказав «Науковий атеїзм». – Перед твоєю розповіддю не встоїть ніхто. Ти – явне світло світові!

7

Розгорнімо Біблію

Вальдемар ЦОРН В

СТЕЖИНКА 6/13

Іноді навіть дуже освічені люди не розуміють зовсім простих речей. Ісусові такі люди зустрічалися доволі часто. Одного разу законник – людина, яка присвятила себе дослідженню та тлумаченню релігійного закону, – запитав Ісуса: – Учителю! Що мені робити, щоб успадкувати життя вічне? Ісус відповів йому запитанням на запитання: – А що каже закон? Хіба ти його не читав? Законник сказав, що він знає закон і найголовніші заповіді: любити Бога всією душею і всім серцем і ближнього свого, як самого себе. Ісус йому на це сказав: – Правильно ти відповів. Іди, роби так – і будеш жити. Але законник заперечив: – Все це я розумію. А ось хто мій ближній, якого я повинен любити, як самого себе? Тоді Ісус розповів цьому законникові притчу.

8

Один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона. Відстань між цими містами становила приблизно тридцять кілометрів. Дорогою на подорожнього напали розбійники. Вони забрали все, що в нього було при собі, побили його й кинули, помираючого, на курній дорозі. Випадково цією ж самою дорогою проходив священик. Дивиться – лежить на дорозі якийсь напівмертвий бідолаха. Подивився й... пішов собі далі. По деякім часі з’явилася вдалині ще одна людина. Може, вона допоможе нещасному? Але ж ні, виявилося, що це левіт, тобто теж служитель храму. Він подивився на вмираючого – і пішов своєю дорогою.

Цією дорогою також проїжджав на віслюку якийсь самарянин. Євреї з самарянами не спілкувалися. Але, незважаючи на те що побитий був євреєм, якими були й священик, і левіт (до речі, Ісус теж був євреєм, по матері), він, побачивши бідолаху, зглянувся над ним і підійшов до нього. Помивши рани його та перев’язавши їх, він поклав потерпілого на свого віслюка й повіз до заїжджого двору. Там він попросив господаря подбати про хворого: нагодувати, напоїти, перев’язати, якщо потрібно буде. За всі ці послуги самарянин заплатив, тому що в пограбованої та побитої розбійниками людини грошей не було. Уранці, коли самарянинові потрібно було виїхати у своїх справах, він дав господареві заїжджого двору грошей наперед, щоб той, якщо знадобиться, і надалі дбав про хворого. І навіть обіцяв на зворотному шляху заїхати й доплатити, якщо господар витратить більше грошей на хворого.

Малювала Людмила ЯНБУЛАТОВА

Ця історія записана в Новому Заповіті, в 10-й главі Євангелія від Луки.

СТЕЖИНКА 6/13

– Хто виявився ближнім людині, що потрапила до рук розбійників? – запитав Ісус законника.

– Звичайно ж, той, хто йому допоміг, – відповів законник.

– Іди й чини так само, – сказав йому Ісус.

9

Над цим варто замислитись СТЕЖИНКА 6/13

10

«Я тебе дуже люблю!» – говоримо ми мамі чи татові й відчуваємо, як сильні руки притискають нас до грудей, як тепло розливається в нашому серці. I нам так добре й затишно: ми любимо, і нас хтось любить. Це дуже важливо – любити й бути коханим. Бог нас такими створив. Він уклав у нас потребу любити й бути коханими. Але любити – це не тільки почуття, яке ми відчуваємо до когось. Це набагато більше. Біблія говорить: «…любімо не словом, ані язиком, але ділом та правдою» (1 Iв. 3:18). Тобто потрібно не лише відчувати прихильність, але й робити те, від чого іншій людині, яку ми любимо, буде добре. Якщо ми читаємо Євангеліє, то помічаємо, що Iсус любив не тільки Своїх учнів, але навіть тих, хто в Нього не вірив і глузував із Нього. А учням Своїм Iсус говорив: «Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі... Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте?» (Мт. 5:44–46). Можливо, ти скажеш, що не здатний на таке. Як можна відчувати любов до людини, яка тебе дражнить, обманює та ображає? Правильно. Але Iсус не про почуття говорить. Він каже: «Благословляйте». Це означає – «добре говоріть». Ми це можемо – говорити про інших добре. Він каже: «Творіть добро». Це означає – «робіть добро». Це ми теж можемо: робити іншому добро. А молитися Богові за кривдників наших – це ми вже точно можемо. Бачиш, Iсус говорить не про почуття, які ми відчуваємо, а про справу. Роблячи так, говорить Iсус, ми будемо чинити гідно Бога, Отця нашого. Але ти скажеш, що це важко. А ти спробуй! От побачиш, скільки радості це тобі принесе. Та й навчитися такої любові можна. Якщо завжди так чинити по відношенню до тих, хто нас не любить, то з кожним разом нам це буде даватися легше. Та й Iсус у цьому допоможе, притому дуже охоче. Він Сам із любові до людей залишив трон Отця й прийшов на землю, щоб урятувати всіх, хто буде в Нього вірити. Бажаючи навчити людей жити так, щоб вони зрозуміли, що означає любити не словом, але ділом, Iсус одного разу розповів притчу про милосердного самарянина. Зверни увагу на людей, які живуть, чинячи за словами Iсуса Христа, і дружи з ними. Говори про це зі своїми друзями, домовтеся разом так чинити, і вам буде легше. Молися про це Iсусові й попроси Його допомогти тобі любити інших людей Його любов’ю, і Він допоможе. Йому подобається допомагати в цьому. Бо якщо ти прийняв Iсуса в своє серце, то Він живе в тобі. Він допоможе тобі не лише говорити, що ти Його любиш, але й діяти відповідно. Вальдемар ЦОРН

роповіді на г рі: о

«А Я вам кажу не противитись злому. І коли хто вдарить тебе у праву щоку твою, — підстав йому й другу»? (Аня К., м. Кривий Ріг, Україна)

Iсус говорить тут про те, що діти Божі повинні мати справжню Божу любов до людей, що закон любові вищий за егоїстичні інтереси. Ми не повинні віддавати злом за зло. Iноді доводиться в чомусь і постраждати, щоб дати час Духові Святому торкнутися серця тієї людини, яка нас образила. Навіть якщо нам роблять зло, ми повинні відповідати на зло добром. «Бо вчинено вам за Христа добродійство, – не тільки вірувати в Нього, але і страждати за Нього» – вчить Біблія (Фил. 1:29).

Запитання — відповіді

1.

Як ви розумієте слова Христа з П

2.

Що Ісус ав на увазі, коли сказав, що потрібно м вати у д в с о ю а і м т а л т а і с р к , б ь щ о т а б о г о в с и т і д и в а н зне . рогів о ) ?

6 А 2 д : ж 4 в е В 1 і н ю у ч л и б . в ь и т т к и і н в а Л ( Ним за Зрозуміло, Iсус не мав на увазі ненависть як почуття, яке людина може відчувати до ворога. Він вжив це сильне слово, щоб підкреслити, що любов до Бога повинна займати перше місце в серці людини. У сучасному перекладі Біблії цей текст звучить так: «Хто приходить до Мене, але любить Мене не більше, ніж любить батька, матір, дружину, дітей, братів, сестер чи не більше, ніж саме своє життя, – той не може бути Моїм учнем». У Першому посланні до Тимофія (5:8) апостол Павло писав, що той, хто не дбає про своїх домашніх, гірший від невірного. Це теж Слово Боже.

3.

ою подругу прощати Як можна навчити св я через дрібниці? іншим і не ображатис (Ліля Р., м. Бердянськ, Україна)

СТЕЖИНКА 6/13

Любові вчить Бог. Ти не зможеш навчити свою подругу прощати, але Бог може це зробити. Ми стаємо вільними від образ, непрощення, злості, коли шукаємо не свого, а Божого. Це відбувається, коли ми віддаємо життя в Його розпорядження й пізнаємо прощення Боже в Христі Iсусі. Тільки прощений Богом може прощати іншим, бо він усвідомлює, як багато Бог йому простив і прощає кожного дня. Якщо ти будеш показувати своїй подрузі приклад Божої любові й прощення своїм ставленням до неї, вона може зрозуміти любов Бога, увірувати в Христа як свого особистого Спасителя й зростати в Богові. Звичайно ж, необхідно читати Біблію, щоб істини Божі перетворювали нас, змінювали наше мислення, і наслідком цього будуть правильні почуття і вчинки. Відповіді Марини КУЗНЄЦОВОЇ Малювала Вікторія ДУНАЄВА

11

СТЕЖИНКА 6/13

Ольга ШПАК

12

Аня з батьками переїхала до іншого міста. Їй тут усе подобалося, тільки от подруг ще не було. Але Аня цим не переймалася. Вона була доброю, товариською дівчинкою і сподівалася скоро обзавестися друзями. Якось вона вийшла погуляти у двір. Нікого з дітей там не було, і Аня, сівши на гойдалку, почала розгойдуватися. Тут з-за рогу вийшли кілька дівчаток і попрямували до неї. Одна з них, Рита, сказала: – Я завжди перша качаюся, тож злізай швиденько!

– Чому ти грубиш? Просто попросила б, і я б тобі охоче поступилася.

– От іще – просити! – І Рита грубо штовхнула Аню. Аня була спокійною та доброзичливою дівчинкою. Битися, в її розумінні, негарно. Тому вона підвелася й пішла додому, подумавши, що Рита просто в поганому гуморі. Аня не дуже засмутилася, вирішивши, що згодом подружиться з дівчатками. Однак після цього випадку, тільки-но Аня виходила у двір, Рита починала дражнити її образливими словами, а інші діти хихотіли. Якось після чергового такого випадку Аня дуже засмутилася й, прибігши додому, розплакалася.

– Я ненавиджу її, ненавиджу! Вона зла! – поскаржилася Аня мамі.

– Хто, доню? Заспокойся та розкажи мені все. Батьки Ані були віруючими людьми й виховували її також у вірі. Коли дівчинка все розповіла, мама зауважила: – Але ж Господь вчить нас не ненавидіти, а любити своїх ближніх.

– Рита мені не ближня, – заперечила Аня.

– Знаєш, доню, близьких людей любити легко. Але ж Бог не вчить нас шукати легких шляхів. Ісус Христос навчав: «Любіть ворогів ваших». Це дуже важко. Ти ще маленька, але з роками зрозумієш, що ненависть породжує ненависть, а любов породжує любов. Чиюсь ненависть можна перемогти тільки любов’ю.

– Але як любити Риту? Вона така погана!

– У кожної людини є погані й хороші риси. Є щось гарне й у Рити. Вона, напевно, чудовий організатор, якщо діти її слухають.

– Але ж вона ображає людей! Таких, як вона, важко любити.

– Ти права, Аню. Але знай, що, коли люди порушують Божі закони, вони самі притягують до себе зло. І Риту навіть варто пожаліти через це. Аня замислилася й заспокоїлась. Наступного дня вона знову вийшла у двір погуляти. На лавочці сиділи три дівчинки, серед них була й Рита. Як завжди, вона почала обзивати Аню. Образа закипіла в душі Ані, і вона сказала: – Ти лиха, Рито, і брутальна, ти – недобра. Аня думала, що Рита знову скаже щось ущипливе, але та раптом розгублено промовила: – Чому це я лиха? Я просто смілива й...

– Хіба це сміливість – грубити людям? – перебила її Аня. – А вибачитись у тебе сміливості вистачить?

– Ні, я добра й не брутальна! – Тупнула ногою Рита. – Я просто весела.

– Куди вже веселіше! – трохи спокійніше зауважила Аня. Інші дівчатка тихенько засміялися. У Рити сльози на очі накотилися – вона не звикла до того, щоб із неї сміялися, і побігла додому. Аня ж залишилася з дівчатками, які почали виказувати цікавість до неї. Тільки їй не сподобалося, коли подруги почали наговорювати на Риту всіляку гидоту. Аня здивувалася: що носор о – Ви ж дружите з нею. Чому ж за її відсутносрогом, як ги користуютьс ті погано про неї озиваєтесь? боком, а палицею, тобто я своїм н під час єд е вістрям? А ріг б’ють Тут Ані стало шкода Рити. І вона, збігавши , и стати в ноборства самц зламаний додому, взяла кілька журналів «Стежинка» атажком ів хоча й ду , з часом за право й пішла до неї. Підійшовши до квартири Рити, же знову, повільно , вона подзвонила й дала журнали Риті в подавідроста є. рунок. Нехай читає. До речі, Риті журнали дуже сподобалися. «Стежинка» здружила їх, і вони стали нерозлучними подружками. Малювала Маргарита ХРЕБТЕНКО

СТЕЖИНКА 6/13

Чи знаєш ти...

13

І Ш О В П ОД О Р О Ж Н І Й В Є Р И ХО Н У той час як одна група дітей співає пісню, інша група зображує те, про що співається. Щоб встигнути зіграти відповідну кожному куплетові сценку, можна після проспіваного куплета повторити музикою останні два рядки або весь куплет.

Дійові особи: Подорожній Двоє (чи троє) розбійників Священик Левіт Самарянин Той, хто грає віслюка Власник заїжджого двору

1. У Єрихон попрямував У справах чоловік, Про небезпеку добре знав, Та горя не уник.

2. Лихі розбійники вночі Його перейняли. Ледь не убили й гроші всі Забрали і втекли.

3. Iз ран в пісок стікає кров, І час уже минув. Священик повз нього пройшов, Уваги не звернув.

4. Аж слідом йде левіт у храм Молитися, співать. Біднягу й він залишив там На самоті вмирать.

5. Самарянин побачив, став, З осла до нього зліз, Всі рани він перев’язав, У місто перевіз.

СТЕЖИНКА 6/13

6. Я хочу, як самарянин, Допомагати всім. Хай прикладом слугує він Дорослим і малим!

14

1. У

Музика Бо РАМВIКЕН

Є - ри - хон по - пря - му - вав

не - без - пе - ку

до - бре

знав, та

у

го - ря не

спра - вах

чо - ло - вік,

про

Пісня-сценка

Слова (шведською мовою) Брити Г. ХАЛКВIСТ Переклад з німецької Ельвіри ЦОРН

у - ник.

Дія перша Подорожній прямує від одного краю сцени до іншого. На нього нападають розбійники, які ховалися на сцені, він падає на живіт. Вони б'ють його палицями й відбирають пальто, шапку й черевики. Подорожній залишається лежати на сцені.

Дія друга

Малювала Наталія ЖУРАКОВСЬКА

Повз подорожнього, у тому ж напрямку, куди йшов подорожній, проходить священик із високо піднесеною головою. Він дивиться на пораненого, відвертається від нього й іде далі.

Дія третя Левіт іде дуже швидко, дивиться на пораненого й поспішає далі. Слідом іде самарянин, ведучи віслюка. Побачивши пораненого, жахається й підходить до нього. Дивиться, куди він поранений, перевертає його на спину.

Дія четверта Самарянин дістає зі своєї сумки білу хустку та пляшку з водою. Відриває смугу від хустки й обв'язує пораненому голову, потім дає йому пити з пляшки. Допомагає йому підвестися, садить на віслюка й іде поруч із ним.

Перед заїжджим двором стоїть його власник. Підходять самарянин і подорожній на віслюку. Власник і самарянин знімають пораненого й укладають його в ліжко. Самарянин дає власникові мішечок із монетами й іде.

СТЕЖИНКА 6/13

Дія п'ята

15

С лала Скла Ск ла Ольга Оль О льга га Г ГЛА ЛАДК ДКА А Склала ГЛАДКА

В О ДП

Вікторина

Малювала Вікторія ДУНАЄВА

ЯКА ВI

Ь Л И П РА В Сться 1. Як називау ом як в о, ст мI ? ус Iс я вс народи

а) Ханаан б) Вавилон в) Віфлеєм

4. Як звали матIр Iсуса?

а) Марта б) Єлизавета в) Марія

СТЕЖИНКА 6/13

7. ОскIльки ЗахарIя не повIрив ангеловI, що в нього народиться син, вIн...

16

а) помер б) став глухим в) став німим

Ь Д I

? А Н

ло бу в , , кI ро ВIнипом и и ьк ол ос кIлвI, к та Й в на С м о 2. усо Сю йш хра Iс МарI прия в у? з ершенIнн асх уп кло на П по жий Бо

а) 10 б) 12 в) 14

ом, .. син гатьох м I а и б ?

5. Ч умку Iсус д в у на ей, б люд

Iв дн и Iв ьков л кI р С с пмI? 3. су ра I х у )3

а

5 б) 10 в)

а) г йки а б) ч рони о в) в

лки а) риба і б) тесл а як в) мор

ався арчув ль х м и 8. Ч Хрестите Iван телI? у пус

а) медом дом б) виногра в) сиром

а

ах

пт о г о в як шо I й д I с гля й з ча ви яти пIд У в 6. х С уса я? у с Д I нн на еще ба хр олу

у лIп лив с I и зц ал зв яку к , Я 9. дину ю л ус?

Iс л

ау а) С кхей а б) З ртимей а в) В

ІКУЛА

М Склала Олена

В

БО

ЛЮ НА

И ІСТ

ІЯ

МИ

ЛІ

СТ

Ь

ВД

ЯЧ

НІ

СТ

Ь

НАД

Ну-мо, дізнайся!

Допоможи Каю та Герді скласти з крижинок слово. Вибери крижинку відповідної форми та впиши слово у вертикальний стовпчик клітинок.

ПРО

ЩЕН

Я

НЯ

РД

Е ОС

Л

МИ

Чи знаєш ти...

ВІРА СТЕЖИНКА 6/13

що тонк и покриває й шар пилу, яким с як скупа вою шкіру після слон ється аб того, оо захищає його від у біллє себе водою , Деякі пт кусів пар а а на спині, хи, звиклі сидіти зитів? т в нього позбавля акож ють його від паразит ів.

17

Подумай, запиши!

Склала Анастасія МАТВЕЙЧУК

А-

Ж-

Р-

Б-

I

С-

В-

Ї-

Т-

Г-

Л-

У-

Д-

М-

Х-

Е-

Н-

Ю-

И-

О-

Я-

Й-

П-

Ь-

_

_ _ _ _

_ _

_

_ _ _ _ _ _ _

_ _ _ _

_ _ _ _

_ _ _ _ ,

_ _

_ _ _ _ _

_ _ _ _ _

_ _ _ _ _

_ _ _ _ _

_ _ _ _ _ _ .

_ _ _ _ , _ _ _ _ _ _ _ _ _

_ _ _

Склала Наталя ВЕНГРІНА

1

іді Впиши відпов ворду у клітинки крос і, по горизонтал х ни ле ді і у ви ртикалі клітинках по ве ово – сл ти прочитаєш т, історичний фак на основі якого виникло . християнство

2 3 4 5 6 7 8 9 10

СТЕЖИНКА 6/13

11

18

1. Як звали Хрестителя?

2. Назва свята на честь приходу Iсуса на землю.

3. Хто був найпершим царем Iзраїлю? (1 Сам. 10:17–27) 4. «Ось вам ___________: Дитинку знайдете, що лежатиме у яслах сповита». (Лк. 2:12) 5. Як звали невістку Авраама та Сарри? (Бут. 24:67) 6. Місце, де були пастухи, коли їм з’явилися ангели? (Лк. 2:8–11)

7. Хто був пророком за часів царювання Саула?

(1 Сам. 15:1–3) 8. Як звали батька Iвана Хрестителя?

9. Як звали фарисея, котрий таємно приходив до Iсуса?

(Iв. 3:1–2) 10. Гора, на якій Iсус промовив проповідь про кінець часів. (Мт. 24:3) 11. Батько дванадцяти колін Iзраїлевих.

Кросворд Склала Антоніна ТОДОРОВА 1

По горизонталі: 2. Як звали царя, якого випросив собі народ Iзраїлю? (1 Сам. 8–9) 3. Священик, брат Мойсея. (Вих. 4:14) 6. Iм’я начальника, таємного учня Iсуса. (Iв. 3:1–2) 8. До якого міста напередодні Пасхи Iсус приїхав на віслюку? (Мт. 21:1–11) 10. Людина, яку Біблія називає другом Божим. (Як. 2:23) 13. Хто не вклонився Гаманові? (Ест. 3:1–2)

2 3

4

5 6

7

8

9

10 11

12

13

По вертикалі: 1. Як звали ангела, який сповістив Марії про народження Iсуса? (Лк. 1:26–33) 4. Iм’я матері Ровоама. (1 Цар. 14:31) 5. Найкращий друг Давида. (1 Сам. 18:1) 7. Сестра Марії та Лазаря. (Iв. 11:1–3) 9. Автор п’яти перших книг Біблії.

11. Скільки разів чхнула дитина, яку воскресив Єлисей?

(2 Цар. 4:32–35) 12. Як звали чоловіка, 12-річну доньку якого воскресив Iсус? (Мр. 5:22–24)

и? т аєш н з Чи

ни Господь Як дороги люди ворогів її уподобає, то й ею. н Він замирює з

СТЕЖИНКА 6/13

Малював Олександр ВОЛОСЕНКО

Пр. 16:7

19

СТЕЖИНКА 6/13

Ханні Х Ха анн н і КОПП КО ОПП ПП

20

Посеред савани розташоване невеличке село з круглими хатинами. Тут живуть Тамбі та Бето – нерозлучні друзі. Всю другу половину дня вони гралися разом на пагорбі неподалік села. І раптом Бето з подивом вигукнув: – Тамбі, лишень поглянь, звідси, зверху, все виглядає по-іншому: люди, сараї, дерева! Все таке маленьке! Чи то не твоя мама там іде з твоєю сестричкою на спині?

– О, так! – відповів Тамбі. – Це вона. Вона ходила за водою для вечері. Якщо вже так пізно, то нам потрібно поспішати додому! Бето повинен був ще до настання темряви пригнати кіз до кошари. Швидко знявши козині шкури, які вони пов’язали собі на стегна, друзі поклали їх на скелястий схил, сіли на них і, немов по дитячій гірці, стрімко покотили вниз. Зі швидкістю вітру досягли вони села. Боязко пройшли хлопці повз хатину чаклуна. Тамбі та Бето боялися чаклуна, хоч він і був шанованою людиною в селі. Кожен хворий звертався до нього по допомогу. Поряд із його хатиною стояло сухе дерево, до стовбура якого були прибиті цвяхами черепи. Від виду черепів хлопчикам стало ще страшніше. За будинком чаклуна шляхи друзів розійшлися, і кожен побіг до себе додому.

З Малі, Африка

СТЕЖИНКА 6/13

Втомлений, але задоволений, Тамбі присів біля хатини, спостерігаючи, як батько плете кошика. Скоро буде вже багато кошиків – і тоді він віднесе їх на базар.

– Ти принесеш мені знову арахісу? – попросив Тамбі батька. – Він такий смачний!

– Доживемо – побачимо, – усміхнувся батько. Наступного дня Тамбі з батьком, озброївшись мачете, знімали врожай бананів, які росли за будинком.

– Тамбі, – серйозним голосом почав батько, – ти вже великий хлопчик. Завтра вранці візьмеш човна й попливеш до Кокабу. Ти знаєш це поселення, воно знаходиться далеко внизу, там, де річка утворює велику звивину. Будь обережний, там дуже стрімка течія. У Кокабу ти поміняєш банани на кукурудзу. Бето може тобі допомогти, якщо поїде з тобою. Тамбі згідно кивнув, хоча йому й було трохи страшно вперше виходити на річку без батька. Річка така велика, а він такий маленький – йому всього лише одинадцять років. Варто тільки згадати про крокодилів! Але разом із Бето він упорається. Наступного дня, рано-вранці, загрузивши банани в човен, хлопчики вирушили в дорогу. Батько зробив човна із стовбура дерева, надавши йому форму крокодила. Тамбі гріб щосили. Потрібно було дивитися в обидва ока. Одного разу вони пливли з батьком у човні й побачили колоду, яку несло за течією. Раптом колода почала рухатись і – о жах! Це був крокодил! Батько обережно відвів човен убік, об’їхавши величезне чудовисько. Того разу все обійшлося. Через чотири години напруженого веслування, ще до того як сонце вклалося спати, Тамбі й Бето дісталися до місця. Однак нікому в селі не було діла до них і їхньої торгівлі. Ні в кого не було часу. Всі жителі, чепурно вдягнені, поспішали в бік пагорба, де стояла велика кругла хата.

21

СТЕЖИНКА 6/13

22

– Що сталося? – запитали хлопчики. Здивовані жителі відповіли їм: – Ви що, не знаєте, що сьогодні Різдво? Ходімо з нами на свято!

– Різдво? Що це таке? Учта для духів? – запитав Тамбі.

– Ходімо з ними, – запропонував Бето. – Я голодний. І хлопчики пішли за людьми до великої хати. Десь удалині лунали звуки барабанів, але з хати чувся тихий спів. Піддаючись цікавості, вони зупинились і зазирнули у вікно.

– О! – вигукнув Тамбі, широко розкривши очі від подиву. Посередині хати стояла пальма, прикрашена безліччю свічок. – Як красиво! Цікаво, що все це означає? У самому останньому ряді вони побачили два вільних місця. Можливо, там можна сісти? Або краще не треба? Але тут хлопці помітили чоловіка, який помахав їм рукою і трохи посунувся.

– Сідайте! – сказав він. Тамбі й Бето сіли. У цей час інші діти зібралися навколо пальми й заспівали пісню. Потім підвівся чоловік і почав розповідати про Марію з Йосипом, про Дитину в яслах, про ангелів і пастухів. Тамбі й Бето слухали, затамувавши подих. Що це за Немовля? Де Воно сьогодні живе? Чи можна з Ним познайомитися? Наступного ранку, щойно зійшло сонце, хлопчики знову пішли до сільської церкви. Разом із іншими дітьми вони почули продовження історії про чудесну Дитину в яслах.

– Коли Ісус виріс, – говорив оповідач, – Він творив різні чудеса та розповідав людям про Свого Небесного Батька. Але люди не хотіли Його слухати. Вони розіп’яли Його. На хресті Ісус поніс на Собі гріхи всіх людей. Потім

Малювала Олена МИХАЙЛОВА-РОДІНА

СТЕЖИНКА 6/13

Ісуса поклали до гробниці. Але на третій день Бог, Отець Ісуса, воскресив Його. Ісус живий! Він – не мертвий Бог! Він бачить нас! Він живе з нами й охороняє нас!

– Так, цей Бог дійсно любить людей. Інакше б Він не помер за них, – замислено сказав Тамбі. Потім, зітхнувши, додав: – Але хто ж у змозі все це отак, відразу, зрозуміти? Він був іще надто молодий для цього. Але тут оповідач сказав щось, що змусило Тамбі знову прислухатися.

– Хто вірить в Ісуса, тому більше не потрібно боятися: Ісус завжди поруч. Якщо це так, то він теж хотів би вірити в Ісуса. Як часто йому бувало страшно! Увечері, коли ставало темно, або на річці, або коли він проходив повз хатину чаклуна. І Тамбі несміливо запитав: – А як можна повірити в Ісуса?

– Скажи Ісусові, що ти хочеш повірити в Нього. Попроси Його увійти в твоє серце, – привітно пояснив оповідач. Тамбі замислився. Він іще ніколи не розмовляв із Богом. І взагалі, чи міг він так молитися, адже він іще так мало зрозумів із того, що ці люди розповідали про Ісуса? Але Тамбі таки зважився. І він був упевнений, що Ісус його почув. Він справді живий! Настала пора повертатися додому. Діти ще раз озирнулися на хатину, в якій стояла пальма із запаленими свічками. Тепер вони знали, що таке Різдво Христове. Ісус прийшов на цю землю – Спаситель для всіх людей. Як справжні, вмілі торговці, Тамбі й Бето обміняли банани на кукурудзу й сіли в човен. Але тепер Тамбі довелося гребти ще сильніше, тому що вони пливли проти течії. І кожного разу, коли в душу закрадався страх перед глибокою річкою або небезпечними крокодилами, він молився – і заспокоювався. Повернувшись у рідне село, Тамбі й Бето з радістю розповіли батькам і друзям про велике відкриття. Цілий день їм довелося розповідати про Різдво, про Марію з Йосипом, про Дитину в яслах. Усім хотілося послухати про Різдво Христове.

23

Ірина ОРЛОВА Переклав Степан ЗАГОРУЛЬКО

ПІСЕНЬКА ВІСЛЮЧКА Що це я бачу? У яслах Хтось на соломі лежить! Що за Дитинка прекрасна Солодко-солодко спить? Мабуть, зручніше у домі Спати у ліжечку їй, А не на жорсткій соломі У годівниці моїй.

I-а, I-а! Коник, ягня і телятко, Швидше до ясел ідіть! Тільки святе Немовлятко, Часом, ви не розбудіть. Перекажіть всім тваринам, Хай не хропуть, не гарчать. Будемо дивну Дитину В яслах разом колисать.

I-а! I-а! Стала в пригоді Дитяті I годівничка моя, Буду усю ніч співати I я! I я!

СТЕЖИНКА 6/13

Малювала Олена МІКУЛА

24

Само

робк

а

рІЗдВ

ПРИКР

ЯНІ

АСИ

Тобі знадоблятьс я: обгортковий папір (крафт), чорний фломаст ер або кулькова ручка, гуаш або акрилові фарби, ножиці, голка т а нитки, синтап або вата, а ще – он дорослі помічни ки.

1. Аркуш паперу 15х15 см згорни вдвічі.

2. Намалюй чорним контуром малюнок і розфарбуй його. Можеш скопіювати або перемалювати зразки.

3. Виріж малюнок, відступивши 1 см від краю.

4. Зший обидві деталі по контуру, залишивши дірочку для набивання.

5. Наповни ватою або синтапоном.

а, ва м'яка іграшк о д чу а л ш й ви е У теб на ялинку або и т и с ві о п а н ж о яку м зям. подарувати дру

СТЕЖИНКА 6/13

Склала й намалювала Олена МІКУЛА

25

СТЕЖИНКА 6/13

О другій годині ночі 12 жовтня 1492 року з борту каравели «Пінта» пролунав гарматний постріл. Це матрос Родріго побачив землю. Командувач експедицією Христофор Колумб себе не тямив від щастя. Він вважав, що досяг островів Індії чи Китаю, але насправді ним був відкритий новий континент – Америка. Висадившись на берег, Колумб оголосив нову землю власністю Іспанії, водрузив кастильський прапор і незабаром зустрівся з місцевими жителями, яких назвав індіанцями. У своєму щоденнику Колумб записав: «Ці люди ні в чому не відчували потреби. Вони дбали про свої рослини, були майстерними рибалками, каноїстами та плавцями. Вони будували привабливі житла й утримували їх у чистоті. У них був вільний час, щоб займатися грою в м’яч, танцями та музикою. Вони жили в мирі й дружбі... Їх можна навернути в нашу святу віру. З них вийдуть гарні та вправні слуги».

26

Конкістадори на березі р. Міссісіпі у 1541 р. Художник У. Пауелл

ар иц йл и ьки н анс ож Ісп Худ

Розповіді з історії християнства

Сергій САННИКОВ

к

т Г. а ін Гал діан ліна ський вождь.

Повернувшись до Європи, Колумб зібрав другу експедицію, в якій було понад 2000 людей. Окрім моряків, із ним повинні були плисти ченці, священики та чиновники. Так через рік почалося підкорення Нового Світу. Лицарів на могутніх конях, закутих у залізо, з вогнепальною зброєю в руках, якої тубільці зовсім не знали, почали називати конкістадорами, тобто учасниками конкісти – завоювання Америки.

Святкування національного свята Сполучених Штатів Америки – Дня подяки (Thanksgiving Day) встановлене батьками-пілігримами як свято подяки Богові. Тільки близько половини прибулих переселенців вижили після першої, дуже суворої, зими, але, завдяки допомозі місцевих індіанців, вони несподівано отримали надзвичайно багатий врожай від незначної кількості зерна. Восени 1621 батьки-пілігрими запросили вождя й іще 90 індіанців на святкування першого Дня подяки.

В експедиції було чимало щирих християн, які хотіли навернути місцевих жителів у християнство, але ще більше було авантюристівграбіжників, що мріяли про легку наживу. Саме тому конкіста перетворилася на варварську війну з індіанцями. І хоча ченці організовували сільськогосподарські громади, вчили місцевих жителів ремесла та науки, проповідували їм і протестували проти поневолення тубільців, голос церкви був занадто слабкий. Поки в 1517 році, за наполяганням єпископа Бартоломе де Лас Касаса, палкого захисника індіанців, імператор Карл V надав усім індіанцям особисту свободу, кілька мільйонів людей вже було вбито. І все ж католицька віра стала широко розповсюджуватися в Латинській (Центральній та Південній) Америці. Розвиток церковного життя в Північній Америці відбувався, головним чином, завдяки

Джонатан Едвардс

Джордж Уайтфілд

пробудження XVIII–XIX століть дозволили до кінця цього періоду сформувати сильну, багату й богобоязну націю.

СТЕЖИНКА 6/13

Перший День подяки. Художник Дж. Л. Ферріс

релігійним біженцям із Європи. У серпні 1620 р. близько ста колоністів, відомих як «батьки-пілігрими», вирушили на кораблі «Мейфлауер» (англ. «травнева квітка», тобто глід) до берегів Америки. Подорож через океан тривала близько двох місяців і була важкою. Нарешті колоністи висадилися в Плімуті. Це були пуритани (послідовники кальвінізму в Англії, які виступали за поглиблення Реформації). В Англії їх переслідували як єретиків, але їх мужність та благочестя мали величезний вплив на формування американської нації. Упродовж усього XVII століття до Америки переселялися не лише релігійні біженці, а й авантюристи – шукачі пригод, і саме в такому середовищі почалися великі пробудження. У нужді та стражданнях, беззахисні перед вороже налаштованими індіанцями та зграями розбійників, люди почали шукати Бога, і Господь навертав серця переселенців до Себе. Іноді це пробудження називають «табірним», тому що зібрання відбувалися прямо в полі, куди люди приїздили на возах, із запасами їжі, і проводили кілька днів у таких імпровізованих наметових таборах. Богослужіння проходили дуже емоційно, часом у них брали участь до 30 тисяч осіб. Найбільш відомими проповідниками, через яких покаялися сотні тисяч людей, стали Джонатан Едвардс і Джордж Уайтфілд. Великі

27

СТЕЖИНКА 6/13

Юлія АБДУВАХІДОВА

У нас поганий слух, але гарне відчуття дотику. Ми вловлюємо навіть легкий дотик до панцира. Між іншим, панцир – найбільш характерна видима ознака, яка відрізняє нас від інших рептилій. Він складається з кісток і рогової речовини. Спереду і ззаду панцир має отвори, через які висуваються голова, хвіст і кінцівки. Наявність панцира пов’язана з особливостями будови внутрішніх органів. Мускулатура тулуба дуже слабка, м’язи ніг і шиї, навпаки, порівняно сильні. Гадаю, за останньою ознакою ти вже точно знаєш, хто я. Тепер можеш сміливо бігти до друзів і розповісти їм, що нового дізнався про !

I не забудь додати, що слово «черепаха» походить від слова «череп». А раніше використовувалися слова «желв», «жулв», які й залишилися в польській і чеській мовах. До побачення! черепах

28

Ти, мабуть, знаєш, що першими тваринами, що повернулися на Землю після польоту в космос, були собаки. А от першість у обльоті Місяця належить мені! Звичайно, ти хочеш дізнатися, хто я, щоб скоріше розповісти цю новину друзям. Бог створив нас такими, що нам не потрібно великого запасу кисню. Ми можемо півтора тижні нічого не їсти й тривалий час перебувати в напівсонному стані. Завдяки цим якостям мене й узяли в 1968 році на радянський космічний корабель «Зонд-5». У світі нас налічується близько 230 видів, об’єднаних у 12 сімейств і п’ять підрядів. Мешкаємо ми як у воді, так само й на суходолі, у місцях з теплим і помірним кліматом. Деякі види зустрічаються за Полярним колом, де в умовах холодного клімату вони впадають у зимову сплячку. Нас вважають дуже повільними, але такі ми тільки на суші. Варто нам потрапити у воду – і ми відразу ж стаємо швидкими плавцями й відмінними нирцями. Представники найдрібнішого виду мають у довжину 10 см, а гігантські – до 2 м і важать більше 900 кг. Наша невеличка голова обтічної форми. Шия помірної довжини або коротка. Більшість із нас мають короткого хвоста. У нас добре розвинений зір на кольори. При пошуку їжі ми спочатку орієнтуємося на її колір і лише потім – на запах і смак. Харчуємося рослинною або тваринною їжею, залежно від середовища проживання. Примітно, що, незалежно від виду й місця існування (море або суша), наші самиці відкладають яйця тільки на суходолі. Стать у дитинчати, що збирається з’явитися на світ, залежить від середньої температури в «гнізді». За високої температури на світ з’являються самиці, за низької – самці. Число яєць в одній кладці коливається від кількох до ста штук.

ЧИ ЗНАЄШ ТИ?

Морський лев належить до ластоногих морських тварин, які живуть стадами. Плавають вони зі швидкістю близько 30 км/г. Це сумирні й боязкі тварини.

Південний морський слон – найбільший вид справжніх тюленів. Довжина його тіла досягає 6,5 м, а вага – 3,5 т. Свою назву він отримав завдяки хоботоподібному носу самців. Морські слони можуть пірнати за здобиччю на глибину до 1400 м.

Морська лисиця – небезпечна для людини акула завдовжки 6 м, яка користується своїм схожим на величезну блискучу косу хвостом для того, щоб добувати їжу. Після того як морська лисиця зжене риб до купи, вона глушить їх ударами хвоста й потім спокійно заковтує.

Морські свинки – одомашнені гризуни родини свинкових. Це довірливі й добродушні домашні тварини, які люблять сидіти на руках. Довжина їх тіла досягає 35 см. Морські свинки належать до найбільш лагідних тварин, яких тільки можна собі уявити. Коли Морські свині – сімейство свинка чогось злякається, вона морських ссавців підряду зубастих китів. зазвичай біжить, намагаючись Вони дрібніші за справжніх дельфінів: знайти потаємне місце довжина їх тіла досягає 2,5 м, вага – 120 кг. або заритися. Якщо всі I відрізняються вони від дельфінів будовою шляхи до втечі відрізані, черепа та зубів, а також більш сильною та вона зупиняється, кремезною статурою. стаючи спиною до стіни, і завмирає в нерухомості. Малювала Катерина ПРАВДОХІНА

СТЕЖИНКА 6/13

Морські дияволи, або манти, називаються так тому, що їхні головні плавники, згорнуті в трубку й спрямовані вперед, виглядають, як роги. У розгорнутому вигляді вони утворюють воронку біля рота, куди манти втягують рибу. Це справжні велетні серед скатів, що досягають 6 м завширшки. Важать морські дияволи до 2 т.

29

З пошти «Стежинки»

! Доброго дня, місія «Світло на Сході» Пише вам постійна читачка журналу у. «Стежинка». Я його отримую з 1998 рок З кожним номером цей журнал стає все більш цікавим. Час від часу я перечитую всі номери «Стежинки». А особливо ті, . в яких є цікаві історії про різних героїв ними Ці історії потім стають моїми улюбле ів. розповідями, я їх перечитую багато раз ії за Хочу подякувати всім співробітникам міс найте, що саме ваша місія була для мене ття. першим орієнтиром для всього мого жи Юлія ЧЕРНИХ

казом царя Воїни, за на ають дітей ив вб Ірода,

К, Україна

Юрко МАРЧУ

БРАТИК В мене є маленький братик, Вчу його я розмовляти, Вчу його пісні співати Й олівцями малювати. А в неділю він до церкви Разом з нами теж іде. Я навчу його молитись, Хай ще трошки підросте. Олена КУЗЬМИНА, м. Київ

раїна

Ч, 12 років, Ук

Ганна ОНСОВИ

Єлизавета СТУКАЛОВА, 10 років, Україна

РОЗШИФРУЙ ВІРШ! Руслана СТУЖУК, 10 рок

СТЕЖИНКА 6/13

ів, Україна

Склала Анжеліка ЖУЛАЙ, 10 років, Україна

30

ів, Росія

Альона ВАЖЕНIНА, 12 рок

6/2013

МОЛИТВА Хоч я золота не маю, Ладану та мира, Чує Бог, я твердо знаю, Цю молитву щиру.

Християнський журнал для дітей молодшого та середнього шкільного віку , 11 років,

Марина НИКОНОВА Росія

Любить Бог, коли людина Серце відкриває, Бо тоді земне й небесне В ньому Бог єднає.

Виходить шість разів на рік Засновник: Українське місіонерське товариство «Світло на Сході», вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090 Головний редактор Ельвіра Цорн Відповідальний редактор українського випуску В. Новомирова Художній редактор I. Козіна

Надіслала Алла ГОМЕНЮК, м. Чернівці

Підписний індекс: 06597 Тираж 29 400 прим. Даниїл СТЕПАНОВ , 8 років, Росія

Розповсюджується безкоштовно усім бажаючим Адреса редакції: вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090 Телефон: (44) 296-86-39; факс: (44) 296-87-73; e-mail: sns@sns.org.ua Журнал зареєстровано в Державному комітеті ЗМI України; реєстр. № КВ 6658 від 30.10.2002 Видавець: УМТ «Світло на Сході», вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090

9 років, Валя ПЕНЯГА, Україна

С. 3: Із книги «Хвалите Господа», © Вид-во «Книги о главном». С. 20–23: © Haenssler-Verlag, Holzgerlingen, Переклад з німецької Марії Вінс.

Номер підписано до друку 26.09.2013 Надруковано ТОВ «Новий друк», вул. Магнітогорська, 1, м. Київ, Україна, 02660

Відповіді

Анжела КУРИЛО ВА, 15 років, Молд ова

До стор. 16: 1/в, 2/б, 3/а, 4/в, 5/б, 6/а, 7/в, 8/а, 9/в. До стор. 17: ПРОЧИТАЙ СЛОВО: «ВІЧНІСТЬ». До стор. 18: ЗАШИФРОВАНИЙ ВIРШ: «I вона вродить Сина, ти ж даси Йому ймення Iсус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів» (Мт. 1:21).

IСТОРИЧНИЙ ФАКТ: 1. Iван. 2. Різдво. 3. Саул. 4. Ознака. 5. Ревека.

6. Поле. 7. Самуїл. 8. Захарій. 9. Никодим. 10. Оливна. 11. Яків. «ВОСКРЕСIННЯ». До стор.19: КРОСВОРД. По горизонталі: 2. Саул. 3. Аарон. 6. Никодим.

8. Єрусалим. 10. Авраам. 13. Мордехай. По вертикалі: 1. Гавриїл. 4. Наама. 5. Йонатан. 7. Марта. 9. Мойсей.

11. Сім. 12. Яїр. До стор. 30: РОЗШИФРУЙ ВIРШ!: «Люби свого ближнього, як самого себе».

Оформити підписку та надсилати кореспонденцію і матеріали можна за адресою: вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090 Пожертвування можна надсилати: МТ «Світло на Сході», код 14300272, р/р 26008286434001 в КРУ КБ «Приватбанк» м. Києва, МФО 321842; адреса: Київ-1, 01001 © УМТ «Світло на Сході», 2013 ISSN 2194-3796 Комп’ютерна верстка: Костянтин Суліма На першiй сторiнцi обкладинки: фото © Elena Elisseeva/shutterstock.com

www.tropinka.eu

Н аш шіі л люб юбі бі ч читачі! итачі! і! С ер рд дечно ві таємо вас і з Рі Різдвом Х ристовим і Н овим роком!

Людмила ГАРАЩУК, 15 років, Україна

Зоя ЄМЕЛЬЯНОВА, Узбекістан

Ірина ЩУЧИК, 13 років, Україна

Степан ЗАГОРУЛЬКО

ДЕ НЬ РІЗДВА

Анастасія НІКІТІНА, 10 років, Молдова

В синім небі зорі сяють, Ангели співають. Ви не чуєте їх співу? Ні? Оце так диво! Тож, дівчатка і хлоп’ятка, Як не чують мама й татко, Заспіваймо й ми разом, Привітаймо їх з Різдвом! Небо до землі схилилось, В ясла подивилось: Спить у яслах Немовлятко, Божеє Дитятко. Дарував Господь спасіння Нам у Своїм Сині. В небо показав дорогу... Слава! Слава Богу!

Вова БОТЕЗАТУ, 11 років, Молдова

Вітя АНТОНОВИЧ, США