№ 14, 2011 р.
New Life Rehab. Center in Missouri Реабілітаційний центр «Нове Життя» в штаті Міссурі розпочав свою діяльність чотири роки тому. Брат Женя Кірилов розпочав це служіння. Багатьом уже вдалося з ласки Господньої пройти належну реабілітацію і отримати справді нове життя – цей другий шанс, який дав їм Бог. Важко повірити, що діти віруючих батьків стають нарко- або алкозалежними. Але це ще раз говорить нам, що ворог ходить як рикаючий лев і шукає кого пожерти. Особливо його увага направлена на дітей віруючих батьків. Наша молодь з ціллю допомоги відвідала цей центр, читайте їхні відгуки про враження на сторінці 4.
Свідчення Данила Федоровича Биць, в’язня за віру Христову, з розповіді Петра Соловей (смт. Вишнівець, Тернопільщина). В житті багатьох християн, які живуть поряд з нами, є чудові приклади вірності Господу. Про одного такого Божого мужа, Данила Федоровича Биця, я хочу розповісти, щоб приклад його віри став прикладом для молодшого і старшого покоління нашого часу. *** У 1944 році брат Данилко (так його називали в церкві) за віру в Бога був засуджений до 10 років позбавлення волі і відбував покарання на станції Сухобезводній Горьківської області. Лісоповал, важка праця, холод і голод щодня забирали життя десятків людей. Брат Данилко розповідав: «Відчуваю, що слабну з кожним днем і скоро буду помирати. Якщо впаду, сам не встану, а якщо хтось допоможе піднятися, піду далі. Хоч ледь дихав, але серце було наповнене радістю Святого Духа. Дякую Богові, що удостоїв не тільки вірити, а й страждати за Нього. Вечірньої пори з 6 на 7 листопада я молився на нарах бараку. Жаль охопив моє серце, коли згадав церкву, своїх рідних, і я почав сильно плакати. Надію на життя і на те, що коли-небудь повернуся додому, я втратив. Після молитви заснув, уві сні мені з'явився муж, лице якого випромінювало надзвичайну силу, що входила в мене. Він мені сказав: «Прочитай послання до Єфесян, 3:19-20. Це написано до тебе, у Бога щодо тебе інші плани, ніж у людей. Ти ще побачиш своїх дітей, дружину і ще багато будеш працювати для Господа». Коли я прокинувся, то щиро дякував Богові за відповідь на мою молитву, і просив Господа, щоб Він простив мені за те, що я вирішував свою подальшу долю без Нього. Прочитати те місце з Писання, про яке говорилося у сні, я не міг, бо не мав Євангелії. Але як я тішився, що це місце ще з дитинства знав напам'ять. Вранці на роботу не виганяли, святкували революцію 17-го року. Після сніданку (якщо це можна було назвати сніданком) усім наказали зібратися біля бараків, бо на честь свята даватимуть додатковий пайок. Всі, хто ще мав силу вийти, вийшли. Тисячі голодних людей чекали на святкову добавку. І от виїхала вантажна машина, у якій був тюремний повар. Біля машини поставили стіл, накритий червоною тканиною. .(Продовження (Продовження на стор. 2)
№ 14, 2011 р.