А-а-а, як боляче…а ще більше сумно. Щойно з мене витекла частина мене. Я потрохи втрачаю себе, старішаю, розпадаюся. Не можу зупинити своє розкладання. Як я вже не намагалася, на жаль зовнішні закони могутніші за усі мої прагнення, незважаючи на усю щирість їхньої палкості. Огидний сон, м’яка подушка Пекучість лізе до очей Бадьорість падає з плечей. Конає в мосі попелюшка - твоя дружина… В смолі здихає Бармалєй.
Я складаю ці безсенсовні вірші, намагаючись хоч якось перебити стійкий присмак вічності та глухої однакової беззмістовності та пустосуттєвості. Давно не відчуваю пощипування від ідеї щастя служити людям. Просто так є і нащо з того радіти? Зараз я прямую на завод, що займається очищенням та фільтрацією води. Та це ще нічого, гірше було, коли довелося повзати по кислоті, коли з тебе висмоктують всі соки, видирають кров, паразитують, кусають якомога більше, щоб лише вижити. За твій рахунок. Завдяки. Я пройшла огидні нетрі гняття та упадку більшості живого сущого. Так, -скрушно усміхнувшись, - може тому і стала таким філософом. Свічка мріє про підсвічник Вогник моргає аж-аж, Та без сірника ніяк.
Мене задрало зберігати інтригу!! Все!!!, я вам скажу таємницю твору, як і мою. У нас з ним одна таємниця. На двох. Я вода. Задоволені. Я один-налив! Який зачерпнула в лісі з джерельця маленька Настечка і занапастила мене навіки. Я собі мирно сповідувала кругообіг, тосувалася з хмар на листячко й в потічки, а після усиновлення-приручення – пекло зняло у мене свою обгортку. Мене спочатку смажили на вогні, далі вживлювали в тіло те, що називали овочами, м’ясом. До речі, поки я це пишу, то трішки забуваюся. Тому і пишу. Бо забуваю, знаєте, про те що треба шукати вищий сенс. Не йдіть, ще трошки побудьте. Благаю! Побудьте місцем, де я розчиняюся. Я вода. Один-налий. Психоделіка скажете? А ви б і не такої запурінькали, коли б вас процідили крізь зуби, стиснули мигдаликами і ковтнули у кілометри кишок, а далі друге народження з клоаки і довга подорож у компанії таких самих покидьків кілометрами вже твердих кишок. Їх ще іноді називають трубами. Чи трупами? Здається все ж таки трубами. До мене ставляться як до даності, а чи знаєте ви щось гірше у житті? Я вода. А хто ти?