МЕТОДИЧНИЙ ВІСНИК ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ ЧЕРНІВЕЧЧИНИ, лютий 2020

1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Навчально-методичний центр професійно-технічної освіти у Чернівецькій області

МЕТОДИЧНИЙ ВІСНИК ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ ЧЕРНІВЕЧЧИНИ

Випуск 1 Лютий 2020

2

Друкується за ухвалою науково-методичної ради Навчально-методичного центру професійно-технічної освіти у Чернівецькій області (протокол № 4 від 18.12.2019 року)

У методичному віснику подані статті з актуальних проблем сучасної професійної (професійно-технічної) освіти на регіональному рівні, запропоновані методичні розробки уроків теоретичного навчання, виробничого навчання, розробки уроків загальноосвітньої підготовки та виховні заходи різного спрямування, апробовані у закладах професійної (професійно-технічної) освіти у Чернівецькій області. Усі авторські подання узагальнені у блоки. РЕДКОЛЕГІЯ ВИПУСКУ 1. Беньовська Ганна Онуфріївна, методист НМЦ ПТО у Чернівецькій області, спеціаліст вищої категорії з питань професійної підготовки, дуальної форми навчання здобувачів освіти, діяльності навчально-практичних центрів; 2. Голубяк Наталія Миколаївна, методист НМЦ ПТО у Чернівецькій області, спеціаліст вищої категорії з питань виховної роботи, викладач-методист, «Відмінник освіти України», лауреат премії імені Омеляна Поповича; 3. Горбан Євдокія Іванівна, методист НМЦ ПТО у Чернівецькій області, спеціаліст вищої категорії, викладач-методист, «Відмінник освіти України», нагороджена нагрудним знаком «Антон Макаренко», аспірант Інституту професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук України; 4. Жукотинська Валентина Дмитрівна, методист НМЦ ПТО у Чернівецькій області, спеціаліст вищої категорії з питань загальноосвітньої підготовки, вчитель-методист, «Відмінник освіти України», лауреат премії імені Омеляна Поповича; 5.

Кочурко Алла Валеріївна, методист НМЦ ПТО у Чернівецькій області, спеціаліст ІІ категорії з питань діяльності бібліотек, діловодства у закладах професійної освіти Чернівецької області;

6. Лакатуш Анна Вікторівна, заступник директора з навчально-виховної роботи ДПТНЗ «Чернівецький професійний ліцей сфери послуг», спеціаліст вищої категорії, викладач-методист, нагороджена знаком «Антон Макаренко», лауреат премії імені Омеляна Поповича; 7. Манчуленко Лілія Василівна, методист НМЦ ПТО у Чернівецькій області з питань педагогіки, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки та соціальної роботи, упорядник збірника; 8. Микитюк Світлана Миколаївна, директор НМЦ ПТО у Чернівецькій області, спеціаліст вищої категорії, викладач-методист, нагороджена нагрудним знаком «Василь Сухомлинський», «Відмінник освіти України» та лауреат премії імені Омеляна Поповича; 9. Одайський Савелій Іванович, директор Чернівецького вищого професійного училища радіоелектроніки, кандидат педагогічних наук, нагороджений нагрудним знаком «Антон Макаренко», «Відмінник освіти України», лауреат премії імені Омеляна Поповича, викладач спецдисциплін радіоелектронного профілю, спеціаліст вищої категорії, викладач-методист;

2

10. Сергеєва Лариса Миколаївна, завідувач кафедри професійної та вищої освіти Центрального Інституту післядипломної педагогічної освіти ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України, доктор педагогічних наук, професор; 11. Станко Галина Василівна, методист НМЦ ПТО у Чернівецькій області, кандидат економічних наук, викладач вищої категорії Чернівецького вищого комерційного училища Київського національного торгівельно-економічного університету; 12. Харівська Світлана Василівна, практичний психолог ДПТНЗ «Чернівецький професійний ліцей сфери послуг», спеціаліст вищої категорії, голова обласної методичної секції практичних психологів та соціальних педагогів закладів професійної освіти; 13. Цимбал Орися Василівна, директор ДПТНЗ «Чернівецький професійний ліцей сфери послуг», спеціаліст вищої категорії, викладач-методист, нагороджена нагрудним знаком «Василь Сухомлинський», «Відмінник освіти України». Відповідальність за достовірність інформації публікацій несуть автори.

2

ЗМІСТ

Постанова № 800 зі змінами від 29.12.2019 Методичні рекомендації щодо організації та проведення виробничої практики у закладах професійно-технічної освіти Розділ І. ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ Андрусяк Т.В.

Барчук Д.В.

ПІДВИЩЕННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ НА УРОКАХ ХІМІЇ ТА БІОЛОГІІ У КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ШЛЯХОМ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ ФІЗИЧНЕ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ГОЛОВНЕ ПЕДАГОГІЧНЕ ЗАВДАННЯ ВИКЛАДАЧА ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Ваврінчук С.Т.

УРОК - ОСНОВНА ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ

Галицька Л.М.

ПРИЧИНИ ТА ЗАПОБІГАННЯ НИЗЬКОГО РІВНЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ

Гладка О.Г.

ПРОЄКТНА ДІЯЛЬНІСТЬ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ У ПРОЦЕСІ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ

Гончар О.А.

ЛІКУВАЛЬНА ТА КОРИГУВАЛЬНА ГІМНАСТИКА НА УРОКАХ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Гордаш О. Ф.

ВИГОТОВЛЕННЯ БЛУЗИ В ЕТНОСТИЛІ

Ілаш О. К.

ПЕДАГОГІЧНА СПІВПРАЦЯ: ЄДНІСТЬ В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ

Зебачінська Л.А.

ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ ОБДАРОВАНИХ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ

2

Кочурко А. В.

БІБЛІОТЕКА ЯК ЦЕНТР ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ

Купіна Р. Р.

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ПРОФЕСІЙНОПРИКЛАДНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ

Манчуленко Л.В.

СТРУКТУРОВАНІСТЬ РІЗНИХ ТИПІВ УРОКІВ ТЕОРЕТИЧНОГО НАВЧАННЯ У ЗАКЛАДАХ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ ТЕХНОЛОГЧНИЙ ПІДХІД У РОЗРОБЦІ ПРОГРАМ ЗАХОДІВ В ІВЕНТМЕНЕДЖМЕНТІ НАВЧАЛЬНОМЕТОДИЧНОГО ЦЕНТРУ ПРОФЕСІЙНОТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ У ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

Микитюк С.М., Станко Г.В.

Михайлишина Г. Т. РОЛЬ ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВОГО МИСТЕЦТВА У ФОРМУВАННІ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ Мельник Н.Б.

МІСЦЕ І РОЛЬ ЕКСКУРСІЇ У ВИВЧЕННІ ГЕОГРАФІЇ

Писаревська Г.М.

ДІЯЛЬНІСНИЙ ПІДХІД ДО ВИВЧЕННЯ ІНФОРМАТИКИ В ЗАКЛАДАХ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНОТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ

Руснак О.О.

ФІЗКУЛЬТУРА ЖИТТЯ

Степікова Т. В.

СИСТЕМА МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ ВИКЛАДАЧА ЗАКЛАДУ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

Томак Н.В., Томак В.О.

ЛЮБОВ ДО ПРАЦІ – ПОТРЕБА, ВИМОГА ЧИ ВИКЛИК ЧАСУ

І

ЗДОРОВИЙ

СПОСІБ

Розділ ІІ. ТЕХНОЛОГІЯ ПЛАНУВАННЯ І ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ У ЗАКЛАДАХ ПРОФЕСІЙНОТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2

Боднарюк І. І.

Бричка Г.Д.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ НА ТЕМУ: «ЯЄЧНІ ПРОДУКТИ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ. ТЕХНОЛОГІЙ ПРИГОТУВАННЯ ОМЛЕТІВ» МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ НА ТЕМУ: «ОБРОБКА СПИНКИ. ВИКОНАННЯ ВТО СПИНКИ»

Григорчук М.Т.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ НА ТЕМУ: «ОБРОБКА БІЧНИХ ТА НИЖНЬОГО ЗРІЗІВ ФАРТУХА. З’ЄДНАННЯ ДЕТАЛЕЙ ФАРТУХА. КІНЦЕВА ОБРОБКА ФАРТУХА, ВТО ВИРОБУ»

Дідорук С.І.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ НА ТЕМУ: «ЗЧЕПЛЕННЯ, КОРОБКА ПЕРЕДАЧ ТА РОЗДАВАЛЬНА КОРОБКА»

Захотій В.Т.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ НА ТЕМУ: «ДЕФЕКАЦІЯ І РЕМОНТ КРИВОШИПНО ШАТУННОГО МЕХАНІЗМУ ДВИГУНА АВТОМОБІЛЯ»

Косінська М. О.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ НА ТЕМУ «ОБРОБКА ВУЗЛІВ НАВОЛОЧКИ»

Лазаряк О.Г.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА МАЙСТЕРКЛАСУ НА ТЕМУ: «ВИКОНАННЯ ВЕЧІРНЬОЇ ЗАЧІСКИ»

Майданюк С. Г.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ НА ТЕМУ «ВИГОТОВЛЕННЯ ЗНІМНОГО КОМІРА З ВІДРІЗНИМ СТОЯКОМ»

2

Рудой О.Д.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ НА ТЕМУ: «ПРИГОТУВАННЯ СМАЖЕНИХ РИБНИХ СТРАВ»

Поліщук Г.В.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ НА ТЕМУ: «ОБРОБКА ЦИБУЛЕВИХ, КАПУСТЯНИХ ОВОЧІВ, ФОРМИ НАРІЗАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ»

Черній О. П.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ НА ТЕМУ «ТО № 1, № 2 ТРАКТОРА Т-150»

Чернушка О.П.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ НА ТЕМУ: «ПРИГОТУВАННЯ СТРАВ І ГАРНІРІВ ІЗ ЗАПЕЧЕНИХ ОВОЧІВ»

Шаган В. В.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА МАЙСТЕРКЛАСУ НА ТЕМУ: «РОЗКРІЙ ТА ВИГОТОВЛЕННЯ ЖІНОЧОГО НАПІВПАЛЬТА БЕЗ ПІДКЛАДКИ ЗА ОДНУ ГОДИНУ»

ІІІ. ТЕХНОЛОГІЯ ПЛАНУВАННЯ І ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ПІДГОТОВКИ У ЗАКЛАДАХ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ Глушко Г.В.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ НА ТЕМУ: «ІВАН ЛЕВИЦЬКИЙ «КАЙДАШЕВА СІМЯ». ТИПОВІСТЬ ХАРАКТЕРІВ. ІНДИВІДУАЛІЗМ ЕГОЇСТИЧНИХ НАТУР. ГУМОР І САТИРА У ТВОРІ.

Горбатюк В. Ю.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ З ІСТОРІЇ НА ТЕМУ: «УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА ЗА ДОБИ ГЕТЬМАНАТУ»

2

Криклива Н.В.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ УРОКУ З БІОЛОГІЇ НА ТЕМУ «РОЗВЯЗУВАННЯ ТИПОВИХ ГЕНЕТИЧНИХ ЗАДАЧ»

Пазюк З.М.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ З НІМЕЦЬКОЇ МОВИ «ERRUNGENSCHAFTEN DER WISSENSCHAFT: PRO UND CONTRA» (у рамках українсько-польського проекту «Урок з підприємницьким тлом»)

Щербань Ю.В.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУТРЕНІНГУ НА ТЕМУ: «ЗНАЄМО СВОЇ ПРАВА – ВИКОНУЄМО СВОЇ ОБОВ’ЯЗКИ»

ІV. ДИСКУСІЙНЕ ПОЛЕ. НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНА РОБОТА У ЗАКЛАДАХ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ Бойко Д.С.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ВИХОВНОГО ЗАХОДУ МОРАЛЬНОГО СПРЯМУВАННЯ НА ТЕМУ: «ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ — ГОЛОВНІ ЖИТТЄВІ ЦІННОСТІ» (форма організації виховного процесу – година спілкування)

Бікбаєва Л.П.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ВИХОВНОГО ЗАХОДУ ПАТРІОТИЧНОГО СПРЯМУВАННЯ НА ТЕМУ: «ЗАПАЛИ СВІЧКУ ПАМ'ЯТІ» (форма організації виховного процесу – вечір пам’яті)

Григорчук М.Т.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ВИХОВНОГО ЗАХОДУ ПАТРІОТИЧНОГО СПРЯМУВАННЯ НА ТЕМУ: «ПОКРОВА ЗАХИСНИЦЯ УКРАЇНСЬКИХ ВОЇНІВ» (форма організації виховного процесу – свято)

Добрянська Л.Г.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ВИХОВНОГО ЗАХОДУ СТАТЕВОГО СПРЯМУВАННЯ НА ТЕМУ: «СВЯТО 8 БЕРЕЗНЯ»

2

(форма організації виховного процесу – свято) Іванійчук С.М., Ільїна Л.І., Кушко М.Я.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ВИХОВНОГО ЗАХОДУ МОРАЛЬНОГО СПРЯМУВАННЯ НА ТЕМУ: «СТОП БУЛІНГУ» (форма організації виховного процесу – година спілкування)

Калинюк І.М.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ТРЕНІНГУ З РОЗВИТКУ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ НА ТЕМУ: «СПІЛКУВАННЯ – ЦЕ…» (форма проведення – тренінг особистісного розвитку)

Корнійчук І.В.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ВИХОВНОГО ЗАХОДУ МОРАЛЬНОГО СПРЯМУВАННЯ НА ТЕМУ: « ДИВІТЬСЯ НА НАС ЯК НА РІВНИХ! » (форма організації виховного процесу – урок доброти)

Криклива Н.В.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ВИХОВНОГО ЗАХОДУ ФІЗИЧНОГО СПРЯМУВАННЯ НА ТЕМУ: «СНІД – ЗАГРОЗА ЛЮДСТВА» (форма організації виховного процесу – виховна бесіда)

Моляр Ж.О.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ВИХОВНОГО ЗАХОДУ ПАТРІОТИЧНОГО СПРЯМУВАННЯ НА ТЕМУ: «НАЗАРІЮ ЯРЕМЧУКУ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ» (форма організації виховного процесу – вечір пам’яті)

Пазюк З.М.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ВИХОВНОГО ЗАХОДУ РОЗУМОВОГО СПРЯМУВАННЯ НА ТЕМУ: «ПОДОРОЖ АВСТРІЄЮ» (Die Reise durch Österreich) (форма організації виховного процесу – засідання гуртка)

Реус М.П.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ВИХОВНОГО ЗАХОДУ РОЗУМОВОГО СПРЯМУВАННЯ

2

НА ТЕМУ: «ПОДОРОЖ У КРАЇНУ ОБСЛУГОВУВАННЯ» (форма організації виховного процесу – граконкурс) Чоп’юк Т.М.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ВИХОВНОГО ЗАХОДУ МОРАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО СПРЯМУВАННЯ НА ТЕМУ: «УКРАЇНА ПАМЯТАЄ…. ГОЛОДОМОР 1932 – 1933рр.» (форма організації виховного процесу – вечір пам’яті)

Юрків Г.В.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ВИХОВНОГО ЗАХОДУ МОРАЛЬНОГО СПРЯМУВАННЯ НА ТЕМУ: «ЩО ТАКЕ СОВІСТЬ» (форма організації виховного процесу – лекція з елементами дискусії)

2

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 800

ПОРЯДОК підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників Загальна частина 1. Цей Порядок визначає процедуру, види, форми, обсяг (тривалість), періодичність, умови підвищення кваліфікації педагогічних і науковопедагогічних працівників закладів освіти і установ усіх форм власності та сфер управління, включаючи механізм оплати, умови і процедуру визнання результатів підвищення кваліфікації. Особливості організації підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, що не суперечать цьому Порядку, визначаються: у приватних і корпоративних закладах освіти - їх засновниками або уповноваженими ними органами; у закладах спеціалізованої освіти, закладах із специфічними умовами навчання, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання державними органами, до сфери управління яких належать такі заклади освіти. Підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів освіти і установ (далі - заклади освіти) забезпечується їх засновниками (або уповноваженими ними органами) та органами управління відповідних закладів освіти у межах повноважень та відповідно до законодавства.

2. Педагогічні і науково-педагогічні працівники зобов’язані постійно підвищувати свою кваліфікацію.

3. Метою підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників є їх професійний розвиток відповідно до державної політики у галузі освіти та забезпечення якості освіти. {Абзац другий пункту 3 виключено на підставі Постанови КМ № 1133 від

2

27.12.2019} {Абзац третій пункту 3 виключено на підставі Постанови КМ № 1133 від 27.12.2019} {Абзац четвертий пункту 3 виключено на підставі Постанови КМ № 1133 від 27.12.2019} {Абзац п'ятий пункту 3 виключено на підставі Постанови КМ № 1133 від 27.12.2019} 4. Система внутрішнього забезпечення якості освіти закладів освіти, сформована у порядку, визначеному законодавством, включає в себе підвищення кваліфікації.

5. Педагогічні та науково-педагогічні працівники можуть підвищувати кваліфікацію в Україні та за кордоном (крім держави, що визнана Верховною Радою України державою-агресором чи державою-окупантом).

6. Педагогічні і науково-педагогічні працівники можуть підвищувати кваліфікацію за різними формами, видами. Формами підвищення кваліфікації є інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева), дуальна, на робочому місці, на виробництві тощо. Форми підвищення кваліфікації можуть поєднуватись. Основними видами підвищення кваліфікації є: навчання за програмою підвищення кваліфікації, у тому числі участь у семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо; {Абзац четвертий пункту 6 в редакції Постанови КМ № 1133 від 27.12.2019} стажування. {Абзац шостий пункту 3 виключено на підставі Постанови КМ № 1133 від 27.12.2019} Окремі види діяльності педагогічних та науково-педагогічних працівників, зазначені у пункті 26 цього Порядку, можуть бути визнані як підвищення кваліфікації.

7. Педагогічні та науково-педагогічні працівники самостійно обирають конкретні форми, види, напрями та суб’єктів надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації (далі - суб’єкти підвищення кваліфікації).

2

{Пункт 7 в редакції Постанови КМ № 1133 від 27.12.2019} 8. Обсяг (тривалість) підвищення кваліфікації педагогічних і науковопедагогічних працівників установлюється в годинах та/або кредитах Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (далі – ЄКТС, (один кредит ЄКТС становить 30 годин) за накопичувальною системою. Підвищення

кваліфікації

педагогічними

і

науково-педагогічними

працівниками здійснюється згідно з планом підвищення кваліфікації закладу освіти на певний рік, що формується, затверджується і виконується відповідно до цього Порядку. Педагогічні і науково-педагогічні працівники мають право на підвищення кваліфікації поза межами плану підвищення кваліфікації закладу освіти на відповідний рік згідно з цим Порядком.

9. Суб’єктом підвищення кваліфікації може бути заклад освіти (його структурний підрозділ), наукова установа, інша юридична чи фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, що провадить освітню діяльність у сфері підвищення кваліфікації педагогічних та/або науковопедагогічних працівників. {Абзац перший пункту 9 в редакції Постанови КМ № 1133 від 27.12.2019} Суб’єкт підвищення кваліфікації може організовувати освітню діяльність у сфері підвищення кваліфікації за місцем провадження власної освітньої діяльності та/або за місцем роботи педагогічних та/або науковопедагогічних працівників, за іншим місцем (місцями) та/або дистанційно, якщо це передбачено договором та/або відповідною програмою. {Абзац другий пункту 9 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1133 від 27.12.2019} Педагогічні та науково-педагогічні працівники можуть підвищувати кваліфікацію у різних суб’єктів підвищення кваліфікації.

10. Програма підвищення кваліфікації затверджується суб’єктом підвищення кваліфікації та повинна містити інформацію про її розробника (розробників), найменування, мету, напрям, зміст, обсяг (тривалість), що

2

встановлюється в годинах та/або в кредитах ЄКТС, форму (форми) підвищення

кваліфікації,

перелік

компетентностей,

що

вдосконалюватимуться/набуватимуться (загальні, фахові тощо). Програма також може містити інформацію про: розподіл годин за видами діяльності (консультація; аудиторна, практична, самостійна і контрольна робота тощо); особу (осіб), які виконують програму (рівень вищої освіти, категорія, науковий ступінь, педагогічне/вчене звання, місце та/або досвід роботи тощо); строки виконання програми; місце виконання програми (за місцезнаходженням суб’єкта підвищення кваліфікації та/або за місцезнаходженням замовника тощо), очікувані результати навчання; вартість (у разі встановлення) або про безоплатний характер надання освітньої послуги; графік освітнього процесу; мінімальну та максимальну кількість осіб в групі; академічні, професійні можливості за результатами опанування програми; можливість надання подальшої підтримки чи супроводу; додаткові послуги (організація трансферу, забезпечення проживання і харчування, перелік можливих послуг для осіб з інвалідністю тощо); документ, що видається за результатами підвищення кваліфікації тощо. Обсяг

(тривалість)

програми

підвищення

кваліфікації

визначається

відповідно до її фактичної тривалості в годинах без урахування самостійної (позааудиторної) роботи або в кредитах ЄКТС з урахуванням самостійної (позааудиторної) роботи. Суб’єкти підвищення кваліфікації можуть розробляти програми підвищення кваліфікації на основі типових програм підвищення кваліфікації, що затверджуються МОН. Суб’єкти підвищення кваліфікації забезпечують відкритість і доступність інформації про кожну власну програму підвищення кваліфікації шляхом її

2

оприлюднення на своїх веб-сайтах. {Пункт 10 в редакції Постанови КМ № 1133 від 27.12.2019} 11. Стажування здійснюється за індивідуальною програмою, що розробляється і затверджується суб’єктом підвищення кваліфікації. Індивідуальна програма стажування повинна містити інформацію про її обсяг (тривалість) та очікувані результати навчання. Індивідуальна програма стажування може містити також іншу інформацію, що стосується проходження

стажування

педагогічним

та/або

науково-педагогічним

працівником. Між закладом освіти, працівник (працівники) якого проходить (проходять) стажування, та суб’єктом підвищення кваліфікації укладається договір, що передбачає стажування одного чи декількох працівників. У такому випадку індивідуальна

(індивідуальні)

програма

(програми)

є

невід’ємним

(невід’ємними) додатком (додатками) до договору. За пропозицією однієї із сторін договору, до нього можуть вноситися зміни (уточнення) шляхом укладення відповідної додаткової угоди (додатка до угоди). Стажування педагогічних і науково-педагогічних працівників може здійснюватися

в

закладах

освіти,

установах,

організаціях

та

на

підприємствах. Стажування педагогічних і науково-педагогічних працівників закладів освіти (крім закладів вищої і післядипломної освіти) може здійснюватися в закладі освіти за місцем роботи працівника або в іншому закладі освіти. Керівником такого стажування призначається педагогічний або науковопедагогічний працівник, який працює у суб’єкта підвищення кваліфікації за основним місцем роботи, має науковий ступінь та/або вчене, почесне чи педагогічне звання (крім звання “старший вчитель”) та/або успішно пройшов сертифікацію в установленому законодавством порядку. {Абзац шостий пункту 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1133 від 27.12.2019} Стажування педагогічних і науково-педагогічних працівників закладів

2

вищої і післядипломної освіти може здійснюватися в закладі освіти за місцем роботи працівника, іншому закладі освіти або науковій установі. Керівником такого стажування призначається науково-педагогічний чи науковий працівник, який працює у суб’єкта підвищення кваліфікації за основним місцем роботи, має науковий ступінь та/або вчене звання і не менше десяти років досвіду роботи на посадах науково-педагогічних чи наукових працівників. Стажування педагогічних і науково-педагогічних працівників у інших суб’єктів

підвищення

кваліфікації

здійснюється

під

керівництвом

працівника, який має відповідний досвід роботи та кваліфікацію (далі керівник стажування). {Абзац восьмий пункту 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1133 від 27.12.2019} {Абзац дев'ятий пункту 11 виключено на підставі Постанови КМ № 1133 від 27.12.2019} Оплата праці керівника стажування у інших суб’єктів підвищення кваліфікації визначається такими суб’єктами підвищення кваліфікації самостійно або на підставі укладених договорів про стажування педагогічних та/або науково-педагогічних працівників. {Абзац десятий пункту 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1133 від 27.12.2019} Один день стажування оцінюється у 6 годин або 0,2 кредиту ЄКТС. {Абзац одинадцятий пункту 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1133 від 27.12.2019} {Пункт 12 виключено на підставі Постанови КМ № 1133 від 27.12.2019} 13. За результатами проходження підвищення кваліфікації педагогічним та науково-педагогічним працівникам видається документ про підвищення кваліфікації, технічний опис, дизайн, спосіб виготовлення, порядок видачі та обліку якого визначається відповідним суб’єктом підвищення кваліфікації. Перелік виданих документів про підвищення кваліфікації оприлюднюється на веб-сайті суб’єкта підвищення кваліфікації протягом 15 календарних днів

2

після їх видачі та містить таку інформацію: {Абзац другий пункту 13 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1133 від 27.12.2019} прізвище та ініціали (ініціал імені) педагогічного або науковопедагогічного працівника, який пройшов підвищення кваліфікації; форму, вид, тему (напрям, найменування) підвищення кваліфікації та його обсяг (тривалість) в годинах або кредитах ЄКТС; дату видачі та обліковий запис документа про підвищення кваліфікації. У документі про підвищення кваліфікації повинні бути зазначені: повне найменування суб’єкта підвищення кваліфікації (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та по батькові (у разі наявності) фізичної особи, яка надає освітні послуги з підвищення кваліфікації педагогічним та/або науково-педагогічним працівникам (для фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб – підприємців); тема (напрям, найменування), обсяг (тривалість) підвищення кваліфікації у годинах та/або кредитах ЄКТС; прізвище, ім’я та по батькові (у разі наявності) особи, яка підвищила кваліфікацію; опис досягнутих результатів навчання; дата видачі та обліковий запис документа; найменування посади (у разі наявності), прізвище, ініціали (ініціал імені) особи, яка підписала документ від імені суб’єкта підвищення кваліфікації та її підпис. Документи про підвищення кваліфікації (сертифікати, свідоцтва тощо), що були видані за результатами проходження підвищення кваліфікації у суб’єктів підвищення кваліфікації – нерезидентів України, можуть містити іншу інформацію, ніж визначено цим пунктом, та потребують визнання педагогічною (вченою) радою закладу освіти згідно з цим Порядком. Особливості педагогічних

підвищення

працівників

кваліфікації

закладів

педагогічних

загальної

середньої,

та

науково-

дошкільної,

позашкільної, професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої

2

освіти.

14.

Педагогічні

працівники

закладів

дошкільної,

позашкільної,

професійної (професійно-технічної) освіти підвищують свою кваліфікацію згідно з цим Порядком не рідше одного разу на п’ять років відповідно до спеціальних законів. Кожен педагогічний і науково-педагогічний працівник закладу загальної середньої та фахової передвищої освіти відповідно до Законів України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про фахову передвищу освіту” зобов’язаний щороку підвищувати кваліфікацію з урахуванням особливостей, визначених цим Порядком. Підвищення кваліфікації педагогічними працівниками дошкільних, позашкільних, професійних (професійно-технічних) закладів освіти не рідше одного разу на п’ять років, а також щороку - педагогічними та науковопедагогічними працівниками закладів загальної середньої та фахової передвищої освіти є необхідною умовою проходження ними атестації у порядку, визначеному законодавством.

15. Основними напрямами підвищення кваліфікації є: розвиток професійних компетентностей (знання навчального предмета, фахових методик, технологій); формування у здобувачів освіти спільних для ключових компетентностей вмінь, визначених частиною першою статті 12 Закону України “Про освіту”; психолого-фізіологічні особливості здобувачів освіти певного віку, основи андрагогіки; створення

безпечного

та

інклюзивного

освітнього

середовища,

особливості (специфіка) інклюзивного навчання, забезпечення додаткової підтримки в освітньому процесі дітей з особливими освітніми потребами; використання інформаційно-комунікативних та цифрових технологій в освітньому процесі, включаючи електронне навчання, інформаційну та кібернетичну безпеку; мовленнєва, цифрова, комунікаційна, інклюзивна, емоційно-етична компетентність; {Абзац сьомий пункту 15 в редакції Постанови КМ № 1133 від

2

27.12.2019} формування професійних компетентностей галузевого спрямування, опанування новітніми виробничими технологіями, ознайомлення із сучасним устаткуванням, обладнанням, технікою, станом і тенденціями розвитку галузі економіки, підприємства, організації та установи, вимогами до рівня кваліфікації працівників за відповідними професіями (для працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти); розвиток управлінської компетентності (для керівників закладів освіти, науково-методичних установ та їх заступників) тощо. У разі викладання декількох навчальних предметів (дисциплін) педагогічні та науково-педагогічні працівники самостійно обирають послідовність підвищення кваліфікації за певними напрямами у міжатестаційний період в межах загального обсягу (тривалості) підвищення кваліфікації, визначеного законодавством.

16. Загальний обсяг підвищення кваліфікації педагогічного або науковопедагогічного

працівника

закладу

загальної

середньої,

професійної

(професійно-технічної) освіти не може бути менше ніж 150 годин на п’ять років. {Абзац перший пункту 16 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1133 від 27.12.2019} Загальний обсяг підвищення кваліфікації педагогічного працівника закладу

дошкільної,

позашкільної

та

фахової

передвищої

освіти

встановлюється його засновником (або уповноваженим ним органом), але не може бути менше ніж 120 годин на п’ять років. {Абзац другий пункту 16 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1133 від 27.12.2019} Керівник, заступники керівника, керівник філії, відділення, циклової, методичної комісії закладу дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти, які вперше призначені на відповідну посаду, проходять підвищення кваліфікації відповідно до займаної посади протягом двох перших років роботи.

2

17. Планування підвищення кваліфікації працівників закладу освіти здійснюється двома етапами. На першому етапі здійснюється перспективне планування у поточному році на наступний календарний рік шляхом затвердження

педагогічною

радою

орієнтовного

плану

підвищення

кваліфікації. Орієнтовний план підвищення кваліфікації повинен містити інформацію

про

загальну

кількість

педагогічних

працівників,

які

проходитимуть підвищення кваліфікації, основні напрями та орієнтовний перелік суб’єктів підвищення кваліфікації. Орієнтовний план підвищення кваліфікації формується з урахуванням пропозицій педагогічних працівників і оприлюднюється на інформаційному стенді закладу освіти та на його вебсайті (у разі відсутності веб-сайту закладу освіти - на веб-сайті органу, у сфері управління якого перебуває заклад освіти) щороку протягом двох робочих днів з дня його затвердження, але не пізніше 25 грудня поточного року. На підставі орієнтовних планів підвищення кваліфікації суб’єкти підвищення кваліфікації, що фінансуються з обласних бюджетів, та їх засновники щороку формують регіональне замовлення для потреб відповідних областей. {Абзац перший пункту 17 в редакції Постанови КМ № 1133 від 27.12.2019} Другий

етап

планування

розпочинається

після

затвердження

в

установленому порядку кошторису закладу освіти на відповідний рік. Керівник

закладу

освіти

(уповноважені

ними

особи)

невідкладно

оприлюднюють загальний обсяг коштів, передбачений для підвищення кваліфікації працівників закладу освіти, які мають право на підвищення кваліфікації за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів, а також за рахунок інших коштів, передбачених у кошторисі закладу освіти для підвищення кваліфікації. {Абзац пункту 17 в редакції Постанови КМ № 1133 від 27.12.2019} Протягом наступних 15 календарних днів з дня отримання зазначеної інформації кожен педагогічний та науково-педагогічний працівник, який має право на підвищення кваліфікації за рахунок зазначених коштів, подає керівникові відповідного закладу освіти (уповноваженій ним особі)

2

пропозицію до плану підвищення кваліфікації на відповідний рік, яка містить інформацію про тему (напрям, найменування) відповідної програми (курсу, лекції, модуля тощо), форми, обсяг (тривалість), суб’єкта (суб’єктів) підвищення кваліфікації (із зазначенням інформації, визначеної цим Порядком), вартість підвищення кваліфікації (у разі встановлення) або про безоплатний характер надання такої освітньої послуги.

18. З метою формування плану підвищення кваліфікації певного закладу освіти на поточний рік пропозиції педагогічних та науково-педагогічних працівників

розглядаються

його

педагогічною

радою.

За

згодою

педагогічного або науково-педагогічного працівника його пропозиція може бути уточнена або змінена, зокрема з урахуванням обсягу видатків, передбачених на підвищення кваліфікації. За результатами розгляду педагогічна рада закладу освіти затверджує план підвищення кваліфікації на відповідний рік в межах коштів, затверджених у кошторисі закладу освіти за всіма джерелами надходжень на підвищення кваліфікації на відповідний рік (за винятком коштів самостійного фінансування підвищення кваліфікації педагогічними

та

науково-педагогічними

працівниками).У

разі

невідповідності пропозиції вимогам, визначеним абзацом третім пункту 17 цього Порядку, така пропозиція не розглядається. {Абзац другий пункту 18 в редакції Постанови КМ № 1133 від 27.12.2019} 19. План підвищення кваліфікації певного закладу освіти на відповідний рік включає: список педагогічних та/або науково-педагогічних працівників, які повинні пройти підвищення кваліфікації у цьому році, теми (напрями, найменування), форми, види, обсяги (тривалість) підвищення кваліфікації (у годинах або кредитах ЄКТС), перелік суб’єктів підвищення кваліфікації, строки (графік), вартість підвищення кваліфікації (у разі встановлення) або примітку про безоплатний характер надання такої освітньої послуги чи про самостійне фінансування підвищення кваліфікації педагогічним або науковопедагогічним працівником. План підвищення кваліфікації може містити додаткову інформацію, що стосується підвищення кваліфікації педагогічних

2

та/або науково-педагогічних працівників. План підвищення кваліфікації може бути змінено протягом року в порядку, визначеному педагогічною радою. За погодженням педагогічного або науково-педагогічного працівника, керівника відповідного закладу освіти (уповноваженої ним особи) і суб’єкта підвищення кваліфікації строки (графік) підвищення кваліфікації такого працівника протягом відповідного року можуть бути уточнені без внесення змін до плану підвищення кваліфікації.

20. На підставі плану підвищення кваліфікації керівник закладу освіти (уповноважена ним особа) забезпечує укладення між закладом освіти та суб’єктом (суб’єктами) підвищення кваліфікації договору про надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації на відповідний рік. Не пізніше 25 грудня працівник повинен поінформувати керівника закладу освіти або уповноважену ним особу про стан проходження ним підвищення кваліфікації у поточному році з додаванням копій отриманих документів про підвищення кваліфікації. Відповідна інформація зберігається в особовій справі працівника відповідно до законодавства. {Пункт 20 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 1133 від 27.12.2019} Особливості підвищення кваліфікації педагогічних та науковопедагогічних працівників закладів вищої та післядипломної освіти 21. Педагогічні та науково-педагогічні працівники закладів вищої та післядипломної освіти підвищують свою кваліфікацію згідно з цим Порядком не рідше одного разу на п’ять років. Педагогічні (вчені) ради закладів вищої та післядипломної освіти самостійно визначають організаційні питання планування та проведення підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників, які працюють у таких закладах за основним місцем роботи, з урахуванням вимог цього Порядку. Результати підвищення кваліфікації враховуються під час проведення атестації педагогічних працівників закладів вищої та післядипломної освіти,

2

а також під час обрання на посаду за конкурсом чи укладення трудового договору з науково-педагогічними працівниками таких закладів.

22. Педагогічні та науково-педагогічні працівники закладів вищої та післядипломної освіти можуть підвищувати свою кваліфікацію згідно з цим Порядком у закладі освіти, в якому вони працюють. Результати підвищення кваліфікації не потребують визнання вченою (педагогічною) радою.

23. Обсяг підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів вищої і післядипломної освіти протягом п’яти років не може бути меншим ніж шість кредитів ЄКТС. Керівник, заступник керівника закладу вищої, післядипломної освіти, керівник, заступник керівника факультету, інституту чи іншого структурного підрозділу, керівник кафедри, завідувач аспірантури, докторантури закладу вищої освіти, які вперше призначені на відповідну посаду, проходять підвищення кваліфікації відповідно до займаної посади протягом двох перших років роботи. Обсяги такого підвищення кваліфікації визначаються педагогічною (вченою) радою відповідного закладу освіти. Визнання результатів підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників 24.

Результати

підвищення

кваліфікації

у

суб’єктів

підвищення

кваліфікації, що мають ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою, не потребують окремого визнання чи підтвердження. Результати підвищення кваліфікації у інших суб’єктів підвищення кваліфікації визнаються рішенням педагогічної (вченої) ради відповідного закладу освіти. Порядок визнання результатів підвищення кваліфікації педагогічних та/або науково-педагогічних працівників закладів освіти встановлюється педагогічними (вченими) радами відповідних закладів освіти.

25. Педагогічний або науково-педагогічний працівник протягом одного місяця після завершення підвищення кваліфікації подає до педагогічної

2

(вченої) ради закладу освіти клопотання про визнання результатів підвищення кваліфікації та документ про проходження підвищення кваліфікації. У разі підвищення кваліфікації шляхом інформальної освіти (самоосвіти) замість документа про підвищення кваліфікації подається звіт про результати підвищення кваліфікації або творча робота, персональне розроблення електронного освітнього ресурсу, що виконані в процесі (за результатами) підвищення кваліфікації та оприлюднені на веб-сайті закладу освіти та/або в електронному

портфоліо

педагогічного

або

науково-педагогічного

працівника (у разі наявності). Форму звіту визначає відповідний заклад освіти. Клопотання протягом місяця з дня його подання розглядається на засіданні педагогічної (вченої) ради закладу освіти. Вчена рада закладу вищої освіти може доручити розгляд таких питань педагогічним (вченим) радам структурних підрозділів. Для визнання результатів підвищення кваліфікації педагогічна (вчена) рада заслуховує педагогічного або науково-педагогічного працівника щодо якості виконання програми підвищення кваліфікації, результатів підвищення кваліфікації, дотримання суб’єктом підвищення кваліфікації умов договору та повинна прийняти рішення про: визнання результатів підвищення кваліфікації; невизнання результатів підвищення кваліфікації. У разі невизнання результатів підвищення кваліфікації педагогічна (вчена) рада закладу освіти може надати рекомендації педагогічному або науковопедагогічному працівнику щодо повторного підвищення кваліфікації у інших суб’єктів

підвищення

неможливості

кваліфікації

подальшого

та/або

включення

прийняти

такого

рішення

суб’єкта

щодо

підвищення

кваліфікації до плану підвищення кваліфікації закладу освіти до вжиття ним дієвих заходів з підвищення якості надання освітніх послуг. Результатом

підвищення

кваліфікації

педагогічних

та

науково-

педагогічних працівників у суб’єктів підвищення кваліфікації, що мають

2

ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою, може бути присвоєння їм повних та/або часткових професійних та/або освітніх кваліфікацій у встановленому законодавством порядку.

26. Окремі види діяльності педагогічних та науково-педагогічних працівників (участь у програмах академічної мобільності, наукове стажування, самоосвіта, здобуття наукового ступеня, вищої освіти можуть бути визнані як підвищення кваліфікації відповідно до цього Порядку. {Абзац перший пункту 26 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1133 від 27.12.2019} Процедура зарахування окремих видів діяльності, їх результатів та обсяг підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти визначаються педагогічними (вченими) радами відповідних закладів освіти.

27. Участь педагогічних та науково-педагогічних працівників у програмах академічної мобільності на засадах, визначених Законами України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, Положенням про порядок реалізації права на академічну мобільність, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 р. № 579 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 66, ст. 2183), та іншими актами законодавства, визнається педагогічними (вченими) радами відповідних закладів як підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників. Обсяг підвищення кваліфікації шляхом участі педагогічного або науковопедагогічного працівника у програмі академічної мобільності зараховується в межах визнаних результатів навчання, але не більше ніж 30 годин або один кредит ЄКТС на рік.

28. Наукове стажування науково-педагогічних працівників закладів вищої і післядипломної освіти, що здійснюється відповідно до статті 34 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, може бути визнане вченими радами відповідних закладів як підвищення кваліфікації науковопедагогічних працівників.

2

Один тиждень наукового стажування науково-педагогічних працівників закладів вищої і післядипломної освіти зараховується як підвищення кваліфікації в обсязі 30 годин або одного кредиту ЄКТС.

29. Результати інформальної освіти (самоосвіти) педагогічних або науково-педагогічних працівників, які мають науковий ступінь та/або вчене, почесне чи педагогічне звання (крім звання “старший вчитель”), можуть бути визнані педагогічними (вченими) радами відповідних закладів як підвищення кваліфікації педагогічних або науково-педагогічних працівників. {Абзац перший пункту 29 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1133 від 27.12.2019} Обсяг підвищення кваліфікації шляхом інформальної освіти (самоосвіти) зараховується відповідно до визнаних результатів навчання, але не більше 30 годин або одного кредиту ЄКТС на рік.

30. Здобуття першого (бакалаврського), другого (магістерського) рівня вищої освіти, третього (освітньо-наукового/освітньо-творчого) рівня або наукового рівня вищої освіти вперше або за іншою спеціальністю у межах професійної діяльності або галузі знань визнається як підвищення кваліфікації педагогічних або науково-педагогічних працівників. Заклади вищої освіти, які здійснюють підготовку здобувачів за державним (регіональним) замовленням, можуть надавати направлення на навчання за державним

(регіональним)

замовленням

педагогічним

(науково-

педагогічним) працівникам закладів освіти та науково-методичних установ за заочною або вечірньою формою здобуття освіти в межах вакантних місць відповідної спеціальності (спеціалізації) та курсу (року навчання) в разі відсутності на них здобувачів вищої освіти, які навчаються за кошти фізичних (юридичних) осіб і мають право на переведення на місця державного (регіонального) замовлення відповідно до законодавства. Обсяг підвищення кваліфікації шляхом здобуття наукового ступеня, рівня вищої освіти зараховується відповідно до встановленого обсягу освітньопрофесійної (освітньо-наукової, освітньо-творчої) програми у годинах або кредитах ЄКТС, за винятком визнаних (зарахованих) результатів навчання з

2

попередньо здобутих рівнів освіти. {Пункт 31 виключено на підставі Постанови КМ № 1133 від 27.12.2019} Фінансування підвищення кваліфікації 32. Джерелами фінансування підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників є кошти державного, місцевих бюджетів, кошти фізичних та/або юридичних осіб, інші власні надходження закладу освіти та/або його засновника, інші джерела, не заборонені законодавством. У разі підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників за рахунок коштів державного або місцевого бюджету, інших коштів, затверджених у кошторисі закладу освіти на підвищення кваліфікації, укладення договору між керівником закладу освіти та суб’єктом підвищення кваліфікації із зазначенням джерела фінансування підвищення кваліфікації є обов’язковим.

33. За рахунок коштів, передбачених у кошторисах закладів освіти, здійснюється фінансування підвищення кваліфікації в обсязі, встановленому законодавством, і відповідно до плану підвищення кваліфікації: педагогічних та науково-педагогічних працівників, які працюють у таких закладах за основним місцем роботи; педагогічних та науково-педагогічних працівників, які забезпечують надання загальної середньої освіти, працюючи за сумісництвом у закладах загальної

середньої,

професійної

(професійно-технічної),

фахової

передвищої освіти.

34. Самостійне фінансування підвищення кваліфікації здійснюється: педагогічними і науково-педагогічними працівниками закладів освіти, які працюють у таких закладах за основним місцем роботи і проходять підвищення кваліфікації поза межами плану підвищення кваліфікації закладу освіти; іншими особами, які працюють у закладах освіти на посадах педагогічних або науково-педагогічних працівників за суміщенням або сумісництвом.

35. На час підвищення кваліфікації педагогічним або науковопедагогічним працівником відповідно до затвердженого плану з відривом від

2

виробництва (освітнього процесу) в обсязі, визначеному законодавством, за педагогічним або науково-педагогічним працівником зберігається місце роботи (посада) із збереженням середньої заробітної плати. Витрати, пов’язані з підвищенням кваліфікації, відшкодовуються у порядку, визначеному законодавством.

36.

Факт

підвищення

кваліфікації

педагогічного

або

науково-

педагогічного працівника підтверджується актом про надання послуги з підвищення кваліфікації, який складається в установленому законодавством порядку, підписується керівником закладу освіти або уповноваженою ним особою та суб’єктом підвищення кваліфікації. Такий акт є підставою для оплати послуг суб’єкта підвищення кваліфікації згідно з укладеною угодою щодо підвищення кваліфікації.

2

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. № 1133 ЗМІНИ, що вносяться до Порядку підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників 1. Абзаци другий - п’ятий пункту 3 виключити.

2. У пункті 6: 1) абзац четвертий викласти в такій редакції: “навчання за програмою підвищення кваліфікації, у тому числі участь у семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо;”; 2) абзац шостий виключити.

3. Пункт 7 викласти в такій редакції: “7. Педагогічні та науковопедагогічні працівники самостійно обирають конкретні форми, види, напрями та суб’єктів надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації (далі - суб’єкти підвищення кваліфікації).”.

4. У пункті 9: 1) абзац перший викласти в такій редакції: “9. Суб’єктом підвищення кваліфікації може бути заклад освіти (його структурний підрозділ), наукова установа, інша юридична чи фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, що провадить освітню діяльність у сфері підвищення кваліфікації педагогічних та/або науково-педагогічних працівників.”; 2) в абзаці другому слова “надання освітніх послуг з” замінити словами “освітню діяльність у сфері”.

5. Пункт 10 викласти в такій редакції: “10. Програма підвищення кваліфікації затверджується суб’єктом підвищення кваліфікації та повинна містити інформацію про її розробника (розробників), найменування, мету, напрям, зміст, обсяг (тривалість), що

2

встановлюється в годинах та/або в кредитах ЄКТС, форму (форми) підвищення

кваліфікації,

перелік

компетентностей,

що

вдосконалюватимуться/набуватимуться (загальні, фахові тощо). Програма також може містити інформацію про: розподіл годин за видами діяльності (консультація; аудиторна, практична, самостійна і контрольна робота тощо); особу (осіб), які виконують програму (рівень вищої освіти, категорія, науковий ступінь, педагогічне/вчене звання, місце та/або досвід роботи тощо); строки виконання програми; місце виконання програми (за місцезнаходженням

суб’єкта

підвищення

кваліфікації

та/або

за

місцезнаходженням замовника тощо), очікувані результати навчання; вартість (у разі встановлення) або про безоплатний характер надання освітньої послуги; графік освітнього процесу; мінімальну та максимальну кількість осіб в групі; академічні, професійні можливості за результатами опанування програми; можливість надання подальшої підтримки чи супроводу;

додаткові

послуги

(організація

трансферу,

забезпечення

проживання і харчування, перелік можливих послуг для осіб з інвалідністю тощо); документ, що видається за результатами підвищення кваліфікації тощо. Обсяг (тривалість) програми підвищення кваліфікації визначається відповідно до її фактичної тривалості в годинах без урахування самостійної (позааудиторної) роботи або в кредитах ЄКТС з урахуванням самостійної (позааудиторної) роботи. Суб’єкти

підвищення

кваліфікації

можуть

розробляти

програми

підвищення кваліфікації на основі типових програм підвищення кваліфікації, що затверджуються МОН. Суб’єкти підвищення кваліфікації забезпечують відкритість і доступність інформації про кожну власну програму підвищення кваліфікації шляхом її оприлюднення на своїх веб-сайтах.”.

6. У пункті 11: 1) друге речення абзацу шостого після слів “педагогічне звання” доповнити словами “(крім звання “старший вчитель”)”;

2

2) в абзаці восьмому слово “супервізор” замінити словами “керівник стажування”; 3) абзац дев’ятий виключити; 4) в абзаці десятому слово “супервізора” замінити словами “керівника стажування”; 5) в абзаці одинадцятому цифри “0,3” замінити цифрами “0,2”.

7. Пункт 12 виключити.

8. В абзаці другому пункту 13 слова “та/або на Національній освітній електронній платформі” виключити.

9. Абзац сьомий пункту 15 викласти в такій редакції: “мовленнєва, цифрова, комунікаційна, інклюзивна, емоційно-етична компетентність;”.

10. У пункті 16: 1) в абзаці першому слова “фахової передвищої” виключити; 2) в абзаці другому слова “дошкільного, позашкільного закладу освіти” замінити словами “закладу дошкільної, позашкільної та фахової передвищої освіти”.

11. Абзац перший пункту 17 замінити новими абзацами такого змісту: “17. Планування підвищення кваліфікації працівників закладу освіти здійснюється двома етапами. На першому етапі здійснюється перспективне планування у поточному році на наступний календарний рік шляхом затвердження

педагогічною

радою

орієнтовного

плану

підвищення

кваліфікації. Орієнтовний план підвищення кваліфікації повинен містити інформацію

про

загальну

кількість

педагогічних

працівників,

які

проходитимуть підвищення кваліфікації, основні напрями та орієнтовний перелік суб’єктів підвищення кваліфікації. Орієнтовний план підвищення кваліфікації формується з урахуванням пропозицій педагогічних працівників і оприлюднюється на інформаційному стенді закладу освіти та на його вебсайті (у разі відсутності веб-сайту закладу освіти - на веб-сайті органу, у сфері управління якого перебуває заклад освіти) щороку протягом двох робочих днів з дня його затвердження, але не пізніше 25 грудня поточного року. На

2

підставі орієнтовних планів підвищення кваліфікації суб’єкти підвищення кваліфікації, що фінансуються з обласних бюджетів, та їх засновники щороку формують регіональне замовлення для потреб відповідних областей. Другий

етап

планування

розпочинається

після

затвердження

в

установленому порядку кошторису закладу освіти на відповідний рік. Керівник

закладу

освіти

(уповноважені

ними

особи)

невідкладно

оприлюднюють загальний обсяг коштів, передбачений для підвищення кваліфікації працівників закладу освіти, які мають право на підвищення кваліфікації за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів, а також за рахунок інших коштів, передбачених у кошторисі закладу освіти для підвищення кваліфікації.”. У зв’язку з цим абзац другий вважати абзацом третім.

12. Абзац другий пункту 18 викласти в такій редакції: “У разі невідповідності пропозиції вимогам, визначеним абзацом третім пункту 17 цього Порядку, така пропозиція не розглядається.”.

13. Пункт 20 доповнити абзацом такого змісту: “Не пізніше 25 грудня працівник повинен поінформувати керівника закладу освіти або уповноважену ним особу про стан проходження ним підвищення кваліфікації у поточному році з додаванням копій отриманих документів про підвищення кваліфікації. Відповідна інформація зберігається в особовій справі працівника відповідно до законодавства.”.

14. В абзаці першому пункту 26 слова “, а також участь у семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо), що провадилася поза межами плану підвищення кваліфікації закладу освіти,” виключити.

15. Абзац перший пункту 29 після слів “педагогічне звання” доповнити словами “(крім звання “старший вчитель”)”.

16. Пункт 31 виключити.

2

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо організації та проведення виробничої практики у закладах професійної (професійно-технічної) освіти Базою практики є установа, підприємство, організація будь-якої форми власності, яка забезпечує виконання програми практики для відповідного кваліфікаційного рівня. Практика проводиться на підставі договорів на проведення практики, тривалість яких може визначатись як на період конкретного виду практики, так і на більш тривалий термін. Виробнича практика дає здобувачу освіти можливість остаточно переконатися в правильності зробленого ним вибору, дає можливість вивчити реальні ситуації при виконанні роботи на підприємстві. Під час її проходження він може перевірити отримані під час навчання знання, свій професіоналізм, обґрунтовуючи вірність своїх висновків перед керівником практики. Майбутній робітник навчається субординації, роботі в колективі, отримує навички професійного спілкування. Здобувачі освіти закладів професійної (професійно-технічної) освіти під час проходження виробничої практики на виробництві чи у сфері послуг виконують

роботи

безпосередньо

на робочих місцях підприємств,

будівельних об'єктів, на полях, фермах у складі навчальних груп, учнівських бригад або індивідуально. Виробнича практика може здійснюватися лише на тих робочих місцях, які атестовані відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці і відповідають нормативно-правовим актам з охорони праці. Згідно з пунктом 7 Порядку № 992 на час виробничого навчання та виробничої практики учні ПТНЗ не зараховуються до штату працівників підприємства — бази практики. Під час виробничої практики здобувач освіти веде щоденник виробничої практики, у якому керівник практики оцінює виконання навчально-виробничих робіт, та по її закінченню робить загальний висновок про результати виробничої практики. За два тижні до закінчення практики

2

здобувач освіти отримує наряд на виконання кваліфікаційної пробної роботи. Під час останнього тижня виробничої практики здобувач освіти здає кваліфікаційну пробну роботу, яка підтверджується актом здачі пробних робіт, затвердженим керівником підприємства та завіреним печаткою підприємства де відбувалась пробна робота. Після закінчення виробничої практики здобувач освіти отримує виробничу характеристику за підписом керівника практики та завірену печаткою підприємства чи організації. Проходження

виробничої

практики

регламентовано

детальною

програмою. Тривалість роботи учнів повинна відповідати часу визначеним робочим навчальним планам, програмам і не перевищувати тривалість робочого часу встановленого законодавством для відповідної категорії працівників. Норма виробітку здобувачів освіти на початку практики знижується (перевідний коефіцієнт дорівнює 1,5), наприкінці практики здобувачі освіти виконують норму виробітку відповідно до нормативних документів (перевідний коефіцієнт дорівнює 1). Основні форми організації виробничої практики Виробнича практика – заключний етап професійної підготовки при отриманні певного розряду здобувачами освіти. Основні форми організації виробничої практики в умовах виробництва наступні: - здобувачі освіти групою працюють під керівництвом майстра виробничого навчання в цеху чи на виробничій ділянці; - виробнича практика здобувачів освіти у складі бригад кваліфікованих робітників; - індивідуальне закріплення здобувачів освіти для проходження практики до кваліфікованих робітників проводиться з розрахунку функціональних обов’язків та умов праці за професіями; - виробнича практика на штатних робочих місцях. Здобувачі освіти можуть з дозволу керівництва закладів професійної (професійно-технічної) освіти самостійно добирати для себе місце проходження виробничої практики.

2

Виробнича практика може проводитись, як виняток, з дозволу місцевих органів управління професійно-технічною освітою у навчальновиробничих майстернях закладів професійної (професійно – технічної) освіти – надалі ЗПО – за умови виробничої необхідності та забезпечення ними виконання в повному обсязі детальної програми. Порядок надання робочих місць для проходження учнями, професійно-технічних навчальних закладів виробничої практики Виробнича практика здобувачів освіти закладів професійної (професійнотехнічної) освіти повинна проводитися на базі кращих виробничих підрозділів підприємств, які мають сучасну техніку, високий рівень організації праці, застосовують прогресивні технології. Переліки підприємств, що надають здобувачам освіти робочі місця або навчально-виробничі дільниці для проходження виробничої практики, формуються професійно-технічними навчальними закладами до початку навчального року з урахуванням пропозицій підприємств-замовників підготовки кваліфікованих робітників та роботодавців. У переліках зазначаються назви підприємств та кількість робочих місць або навчально-виробничі ділянки, що мають виділятися кожним підприємством протягом певного періоду

та квоти робочих місць для

здобувачів освіти, слухачів цих навчальних закладів. ЗПО та підприємство, що надає робочі місця або навчально-виробничі ділянки, не пізніше 2-х тижнів до початку виробничої практики укладають на основі типового договору, договір про надання робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження здобувачами освіти, слухачами виробничої практики. ЗПО не пізніше ніж за один тиждень до початку виробничої практики подають підприємствам списки здобувачів освіти, із зазначенням прізвищ майстрів виробничого навчання навчальних груп, детальні програми з виробничої практики. Наказом по закладу освіти на період проведення виробничої практики призначаються особи цього закладу, відповідальні за її проведення, які

2

зобов’язані контролювати створення на підприємстві безпечних і здорових умов праці здобувачів освіти, навчання з безпеки праці, пожежної безпеки, виконання вимог охорони праці. Перед початком виробничої практики керівник підприємства видає наказ про персональний розподіл здобувачів освіти, слухачів ЗПО на робочі місця та визначає види робіт і призначає відповідальних за проведення практики і навчання. Цим самим наказом оформляється закріплення здобувачів освіти за досвідченими працівниками-інструкторами, а також із числа кваліфікованих фахівців призначаються особи, відповідальні за безпечне проведення практики на дільниці (у цеху). До початку виробничої практики на підприємстві здобувачі освіти проходять спеціальне навчання з питань охорони праці в обсязі діючих на підприємстві навчальних програм з наступною перевіркою знань з охорони праці в установленому на підприємстві порядку. Для навчання неповнолітніх під час проходження виробничої практики на підприємстві призначають інструкторів — кваліфікованих працівників, які мають стаж роботи за цією професією не менше трьох років. Неповнолітній практикант під час практики

повинен виконувати

роботи лише за дорученням та під безпосереднім керівництвом або наглядом працівника-інструктора (майстра виробничого навчання), за яким його закріплено. Обов’язки майстра виробничого навчання при проходженні здобувачами освіти виробничої практики Майстру виробничого навчання рекомендовано вести зошит контролю за роботою здобувачів освіти на період проходження виробничої практики, де вказувати: - список здобувачів освіти та місце проходження виробничої практики; - табель виходу на роботу здобувачів освіти; - графік переміщення по робочих місцях за необхідністю;

2

- графік

переміщення

майстра

виробничого

навчання

за

необхідністю; Під час проходження виробничої практики в переважній більшості за здобувачами освіти закріплюють працівників підприємств із числа кращих. Майстер виробничого навчання надає кваліфікованим робітникам необхідну методичну допомогу в навчанні і вихованні здобувачів освіти, та виконує свої навчальні функції щодо реалізації детальної програми. Особливу увагу майстер виробничого навчання приділяє безпечному виконанню здобувачами освіти робіт та робочому місці, економному використанні матеріалів, сировини, та електроенергії. Майстер виробничого навчання відповідає за повне виконання фонду часу виробничої практики. Для забезпечення планомірного вивчення всіх видів робіт та виконання детальної програми практики (у випадку коли не можливо для всіх здобувачів освіти забезпечити робочі місця для одночасного проходження робіт відповідно до детальної програми ), майстер виробничого навчання складає графік переміщення здобувачів освіти по робочих місцях. Графік регламентує порядок переміщення здобувачів освіти по робочих місцях на підприємстві. Цей графік погоджується з старшим майстром училища, керівництвом підприємства

та затверджується

заступником директора з навчально-виробничої роботи. Майстру в/н необхідно звертати увагу на тривалість робочого дня здобувачів освіти під час виробничої практики, на своєчасність записів у щоденнику щодо оцінювання здобувачів освіти керівниками практики з числа працівників підприємств, відповідності виконання робіт до детальної програми. Виробничу практику на виробництві слід організовувати так, щоб здобувачі освіти під час роботи активно використовували теоретичні знання, розширювали та поглиблювали

їх,

користувалися під час роботи

виробничою технікою, технологією та інструктивною документацією.

2

Майстер виробничого навчання приймає необхідні міри для успішного виконання детальної приграми практики кожним здобувачем освіти, слідкує за своєчасним забезпеченням здобувачів освіти виробничими завданнями, за повним використанням часу здобувачами освіти, який відводиться на виробничу практику. Основними обов'язками майстра виробничого навчання при проходженні учнями виробничої практики є: - участь у прийманні робіт, виконаних здобувачами освіти та оцінка їх якості, оцінка успішності учнів; - інструктування здобувачів освіти про способи виконання виробничих робіт за необхідністю; - контроль за навантаженням здобувачів освіти роботами, які відповідають вимогам навчальних програм; - контроль виконання здобувачами освіти завдань по вивченню сучасної техніки та технології; - організація вивчення виробничої документації; - переміщення здобувачів освіти відповідно до графіку переміщення по робочих місцях; - контроль правильності заповнення щоденників; - контроль дотримання норм охорони праці та правил пожежної безпеки; - участь у підборі кваліфікаційних пробних робіт, організація їх виконання, участь у прийомі пробних робіт та оцінюванні їх якості. Перелік та зміст кваліфікаційних робіт визначається майстром виробничого навчання під керівництвом старшого майстра, розглядається методичними комісіями, погоджується з керівниками підприємства, та затверджується заступником директора з навчально-виробничої роботи. Не пізніше ніж за три дні до початку роботи державної кваліфікаційної комісії майстер виробничого навчання подає до навчальної частини наступні документи: - журнали виробничого навчання; -

виробничі характеристики;

2

- наряди на виконання пробних кваліфікаційних робіт; - акти виконання пробних робіт; - щоденники обліку навчально-виробничих робіт здобувачів освіти; Детальна програма Детальна програма є основним документом, що обумовлює всі види робіт, які повинен самостійно виконувати здобувач освіти під час виробничої практики. Вона враховує конкретні умови підприємства де проходить практику здобувач освіти, оволодіння сучасною технікою, технологією, прийомами і способами роботи передових робітників підприємства. В програмний матеріал детальної програми включаються види робіт у відповідності з кваліфікаційною характеристикою розряду , який опановує здобувач освіти. Рекомендовані розділи детальної програми: -

загальні відомості;

- основні задачі і мета виробничої практики; - види робіт; - модульний план виробничої практики - модульно-поурочний план виробничої практики; - передові методи праці. Детальна програма розробляється майстром виробничого навчання, розглядається

методичною

комісією,

погоджується

з

керівником

підприємства на якому здобувачі освіти проходять виробничу практику, затверджуються заступником директора з навчально-виробничої роботи . Щоденник виробничої практики Щоденник

це

основний

документ

здобувача

освіти

під

час

проходження виробничої практики. У щоденнику відображається мета і задачі виробничої практики, кваліфікаційна характеристика, оцінювання,

модульно-поурочний

план

критерії

(поурочно-тематичний

план)

виробничої практики, реєстрація інструктажів з охорони праці

облік

навчально-виробничих робіт, графік перевірки робочих місць виробничої практики та відгуки про проходження виробничої практики .

2

Щодня здобувач освіти записує найменування виконаної роботи, фактично затрачений час на виконання тієї роботи та подає керівникові практики для виставлення оцінки за виконану роботу. Не рідше одного разу на тиждень майстер виробничого навчання перевіряє щоденники та робить зауваження і дає рекомендації. По завершенню виробничої практики у щоденнику керівник практики від підприємства пише висновок в якому вказує якість виконання робіт, ступінь оволодіння ним технологічним процесом, сучасними технологіями та інструментом і обладнанням (зразок щоденника додається у додатку). Список використаних джерел 1. Закон України «Про професійно-технічну освіту» 2. Положення

про

організацію

навчально-виробничого

процесу

у

професійно-технічних навчальних закладах. Наказ Міністерства освіти і науки України № 419 від 30 травня 2006 р. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 червня 2006 р. за № 711/12585 3.

Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці в закладах, установах, організаціях, підприємствах, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України, затверджено наказом Міністерством освіти і науки України від 18.04.2006 № 304.

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 7 червня 1999 р. № 992 «Про затвердження Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики».

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442, «Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» 6. Положення про навчання неповнолітніх професіям, пов’язаним з важкими роботами і роботами з шкідливими або небезпечними умовами праці (затверджене наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 30.12.94 № 130)

2

Додаток МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ _________________________________________________________________ ________________________________________________________________

ЩОДЕННИК обліку навчально-виробничих робіт при проходженні виробничої практики здобувача освіти групи № ______________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові) Професія, кваліфікація___________________________________________ Майстер в/н______________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові) Почато: ___________________ Закінчено:__________________ ______________________________________________ (повна назва підприємства, організації – місця практики) ______________________________________________ Керівник підприємства: _____________________ ______________________ (назва посади керівника підприємства)

______________

Керівник практики: ______________________ ______________________ (назва посади керівника практики)

______________

2

ЗМІСТ ЩОДЕННИКА 1.

2.

3.

4.

5.

Вказівка щодо ведення щоденника. Кваліфікаційна характеристика. Мета і завдання виробничої практики на підприємстві. Критерії оцінювання. Модульно-поурочний (поурочно-тематичний) план детальної програми виробничої практики.

6. Реєстрація інструктажів з охорони праці 7. Облік навчально-виробничих робіт.

8. Графік перевірки робочих місць виробничої практики.

9. Відгуки про проходження виробничої практики. І. ВКАЗІВКА ЩОДО ВЕДЕННЯ ЩОДЕННИКА 1. Щоденник є основним документом обліку виробничої практики здобувачів освіти закладів професійної (професійно-технічної) освіти і ведеться на протязі всього періоду виробничої практики.

2. Щоденник заповнюється щоденно здобувачами освіти, які проходять виробничу практику в підрозділах підприємства, організації, установи.

3. В розділі 3 «Кваліфікаційна характеристика» вказується кваліфікаційна характеристика на розряд з якого проходить виробнича практика відповідно до СП (ПТ) О (ДС ПТО).

4. В розділі 6 «Реєстрація інструктажів з охорони праці» записується дата проведення інструктажу та підписи осіб яку інструктують та яка інструктує.

5. В розділі 7 «Облік навчально-виробничих робіт» здобувач освіти записує дату виконання робіт, найменування робіт (згідно до модульнопоурочного плану детальної програми), обсяг виконаної роботи, витрачений час на виконання роботи, керівник практики виставляє оцінки за виконану роботу, % виконання норми виробітку та ставить підпис.

6. В розділі 8 «Графік перевірки робочих місць виробничої практики» майстер виробничого навчання та адміністрація закладу професійної (професійно-технічної) освіти записує дату перевірки, зауваження щодо проходження практики та ставить свій підпис.

7. В розділі 9 «Відгуки про проходження виробничої практики» керівник практики надає характеристику здобувачу освіти за весь період практики, розписується та ставить печатку.

8. Всі записи в щоденнику ведуться чітко, акуратно, чорнилами одного кольору.

Щоденник кожного учня після закінчення виробничої практики зберігається в ЗПО разом з іншими документами, що свідчать про проходження виробничої практики, набуття відповідної професії, спеціальності, розряду.

II. КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА Професія: ________________________________________________________ Кваліфікація _____________________________________________________

2

Повинен знати____________________________________________________________________________________________________________________ _________________________________________________________________ _________________________________________________________________ _________________________________________________________________ _________________________________________________________________

Повинен уміти: _________________________________________________________________ _________________________________________________________________ _________________________________________________________________ _________________________________________________________________ _________________________________________________________________ _________________________________________________________________ ___________________________________________

_________________________________________________________________ Загальнопрофесійні вимоги: - раціонально і ефективно організовувати працю на робочому місці; - дотримуватись норм технологічного процесу; - не допускати браку в роботі; - знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці і навколишнього середовища, дотримуватися норм, методів і прийомів безпечного ведення робіт; - використовувати в разі необхідності засоби попередження і усунення природних і непередбачених негативних явищ (пожежі, аварії, повені тощо); - мати професійну підготовку в обсязі, достатньому для безпечного усунення несправностей та відмов, що виникають у процесі роботи, а також для участі в їх ремонті. ІІІ. МЕТА І ЗАВДАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ НА ПІДПРИЄМСТВІ Метою виробничої практики як заключного етапу навчальновиховного процесу є завершення професійно-практичної підготовки майбутнього робітника до самостійної висококваліфікованої роботи на підприємстві, в організації або установі. Основним завданням виробничої практики на підприємстві та виробничої практики є:

2

- адаптація здобувачів освіти в конкретних умовах підприємств, організацій, установ або їх структурних підрозділів; - виховання в здобувачів освіти свідомої дисципліни й добросовісного відношення до праці, товариської взаємодопомоги, поваги до традицій підприємства та установ; - закріплення й удосконалення професійних знань, вмінь та навичок по обраній професії; - накопичення досвіду самостійного виконання роботи певної складності; - формування знань і вміння узгоджувати свою працю з працею своїх товаришів по роботі, набуття й удосконалення навичок самоконтролю; - формування і розвиток професійних якостей: професійної майстерності, ініціативності, пунктуальності, принциповості, відповідальності, уваги та пам’яті, скоординованості дій, уміння оцінювати обставини і приймати потрібне рішення; - формування і розвиток особистих якостей: доброзичливості, тактовності, інтелігентності, ввічливості, скромності, моральної стійкості. ІV. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ Оцінки 10, 11, 12, балів виставляються, якщо здобувач освіти вміє: Впевнено і справно володіти прийомами роботи, виявляти самостійність; виконувати роботи у повній відповідності до вимог державних стандартів; раціонально організовувати робоче місце та дотримуватись культури праці; дотримуватися вимог ОП та ТБ, промислової санітарії; проявляти зацікавленість до обраної професії, нової техніки, технології; економно витрачати електроенергію, робочий час; ретельно виконувати умови трудової дисципліни. Оцінки 7, 8, 9 балів виставляються, якщо здобувач освіти вміє: Володіти прийомами робіт (можливі деякі несуттєві помилки, виправленні здобувачем освіти самостійно); виконувати роботу у відповідності до вимог державних стандартів з несуттєвими помилками, виправленими здобувачами освіти самостійно; дотримуватися вимог ОП та ТБ, промислової санітарії; виконувати вимоги трудової дисципліни. До несуттєвих помилок відносяться помилки, які у подальшому мають бути виправлені і не впливати на якість робіт. Оцінки 4, 5, 6 балів виставляються, якщо здобувач освіти вміє: Недостатньо володіти прийомами роботи; допускати окремі несуттєві помилки в організації робочого місця; дотримуватися вимог ОП та ТБ, промислової санітарії; неекономно витрачати матеріали, електроенергію, робочий час; допускати деякі порушення вимог трудової дисципліни. Оцінки 1, 2, 3 бала виставляються, якщо здобувач освіти: Поверхнево володіє прийомами роботи; допускає суттєві помилки; порушує вимоги трудової дисципліни.

2

VІ. РЕЄСТРАЦІЯ ІНСТРУКТАЖІВ З ОХОРОНИ ПРАЦІ Дата провед ення інструк тажу

Зміст інструктажу

Підпис особи, яку інструкту ють

Прізвище, ініціали, посада особи, яка інструктує

Підпис особи, яка інструктує

VIІ. ОБЛІК НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧИХ РОБІТ

№ з/п

Дата викон ання робіт

Оцінки виконаної норми Найменування чи Обсяг Витрачено короткий зміст виконаної робіт, які виконує часу роботи Оцінка здобувач освіти % виконання норми

Підпис керівника практики

якості роботи

VІIІ. ГРАФІК ПЕРЕВІРКИ РОБОЧИХ МІСЦЬ

ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ № п/ п

Дата

Зауваження і пропозиції

Підпис особи, яка перевіряла практику

ІХ. ВІДГУКИ ПРО ПРОХОДЖЕННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ

Керівник практики (М. П.)

_________________________

( прізвище, ім’я по батькові, підпис)

2

Зразок Витяг з наказу (або довідка) Від ___ ________ 200 р.

№ _______

1. Зарахувати для проходження виробничої практики здобувача освіти групи № _____ _______________________________________________ __________________( назва ЗПО) ___________________________________ з "___"_______20.. р. по "___"___________20.. р. _______________________________________ 2. Керівником виробничої практики та відповідальним за охорону праці призначити (прізвище, ім'я по батькові)

Керівник М.П.

________________________ ( підпис прізвище, ім’я по батькові.)

2

Зразок ПОГОДЖУЮ Представник підприємства _______________________

ЗАТВЕРДЖУЮ Заступник директора з НВР ______________________

ПЕРЕЛІК кваліфікаційних пробних робіт здобувачів освіти ________курсу групи ____________ ( шифр і номер групи) з професії ____________________________ №

Прізвище здобувача освіти

Назва робіт

Розряд

Кількість (об’єм робіт)

Майстер групи _______________________________ Старший майстер _____________________________ Розглянуто на засіданні методичної комісії ____________________________ Протокол № ________від_______________________

Норма часу На одиницю виробу

На всю партію

2

Зразок АКТ здачі кваліфікаційної пробної роботи Цей акт складений __________________________________ 20 ___р. про те, що здобувач освіти ____________________________________ який закінчив _______________________________________________ (виробничу практику з професії, кваліфікація)

виконав кваліфікаційну пробну роботу _________________________ ___________________________________________________________ Протягом _________________________ на розряд ________________

Підписи осіб, які приймали Кваліфікаційну пробну роботу: ___________________ ____________________ ____________________ Цей акт кваліфікаційної пробної роботи затверджую: Начальник цеху (керівник підприємства) ________________________ М.П. «___» _________________ 20___р.

2

Зразок Розглянуто на засіданні методичної комісії Протокол №_________ Від «___»_____________ 20___р.

ЗАТВЕРДЖУЮ Заст. директора з НВР ______________________ «___»__________20___р.

Наряд на виконання кваліфікаційної пробної роботи ______________________________ (прізвище ім’я по батькові здобувача освіти) _ У виробничій майстерні, ательє, тощо________________________________ __________________________________________ група № _______________ Професія ______________________________________________________ дата видачі завдання ______________ Розряд роботи _______________ Норма часу _______________ Зміст завдання 1.________________________________________________________________ _________________________________________________________________ 2.________________________________________________________________ _________________________________________________________________ 3.________________________________________________________________ 4.________________________________________________________________ % виконання норми часу Зауваження щодо якості виконання кваліфікаційної пробної роботи:_______ _________________________________________________________________ Оцінка за виконання кваліфікаційної пробної роботи ______________(прописом) Члени комісії

Погоджено: Керівник підприємства

_______________________ _______________________ _______________________ _______________________

_______________

2

Зразок Виробнича характеристика на здобувача освіти _______________________________________________ (прізвище, ім'я, ПО батькові)

________________________________________________________________ (закладу професійної (професійно-технічної) освіти)

Група №_________________________________________________________ Професія ______ _________________________________________________ Здобувач освіти ___________________________________________________ (прізвище. їм я. по батькові)

за час проходження ним виробничої практики_________________________ ________________________________________________________________ (назва підприємства, установи)

фактично працював з______________ по_______________ 200__ р Виконував роботи ___ розряду на робочих місцях:_______________________ __________________________________________________________________ (перелік видів робіт)

1 2

Якість виконання робіт _________________________________________ ___ Виконання норм за період з ______________20__р по____________20__р ________________________________________________________________ (виробничі показники)

3

Знання технологічного процесу, вміння користуватись інструментом та обладнанням_____________________________________________________ ________________________________________________________________ ________________________________________________________________ ____________________________________________________________ (докладний відгук)

4. Трудова дисципліна_______________________________________________ Здобувач освіти_____________________________________________________ (прізвище. ім’я по батькові)

заслуговує присвоєння___________кваліфікаційного розряду з професії_____ __________________________________________________________________ Начальник цеху (керівник практики) __________________________ Майстер цеху (дільниці)_____________________________________ Майстер виробничого навчання_______________________________ «___»_____________20__р. М.П.

2

Розділ І. ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ Андрусяк Т.В., викладач ДПТНЗ «Чернівецький професійний ліцей сфери послуг» ПІДВИЩЕННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ НА УРОКАХ ХІМІЇ ТА БІОЛОГІІ У КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ШЛЯХОМ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ Анотація: у доповіді розглядаються питання використання інтерактивних технологій, формування творчих компетентностей методами інтерактивного навчання, використання гри та роль групової діяльності для розвитку пізнавальної активності здобувачів освіти на уроках хімії та біології. Ключові слова: пізнавальна активність, інтеракція, рефлексія, дискусійні методи, темперамент, критичне мислення.

Постановка проблеми. Актуальною проблемою сучасного освітнього процесу є пошук оптимальних шляхів зацікавлення здобувачів освіти навчанням, підвищення їхньої розумової активності, спонукання до творчості, виховання соціально компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення в різноманітних життєвих ситуаціях, вироблення вмінь практичного і творчого застосування здобутих знань. Це означає, що вчитель має орієнтуватися на використання таких педагогічних технологій, з

2

допомогою яких не просто поповнювалися б знання й уміння з навчального предмета, а й розвивалися такі якості, як пізнавальна активність, самостійність, уміння творчо виконувати завдання. Пізнавальна активність свідчить про те, що здобувач освіти охоче засвоює певну інформацію, більш того, має міцно сформовану потребу в якісній пізнавальній діяльності, сильні та стійкі мотиви цієї діяльності. Ще В. Сухомлинський зазначав, що саме від дорослих залежить, чи відчує дитина романтику, красу пізнання. Отже, потрібно формувати не лише вузько навчальні, а й широкі пізнавальні мотиви, здобувач освіти повинен перейти від цікавості (ситуативного інтересу) до зацікавленості [4]. Водночас сучасні здобувачі освіти формуються в принципово новому інформаційному середовищі. Перенасиченість інформацією спричиняє втрату пізнавальних мотивів, за таких умов потрібні сутнісні нові методи й прийоми активного залучення до процесу пізнання. Затребуваним критеріям відповідають інтерактивні методи навчання. Практично кожен викладач – природничих наук застосовує у своїй діяльності подібні нетрадиційні форми організації освітнього процесу. Це пов’язано зі становленням нового стилю мислення вчителів, що орієнтуються на ефективне рішення освітньо-виховних задач в умовах більш ніж скромної кількості предметних годин та посилення самостійної творчо-пошукової діяльності здобувачів освіти. У подібних умовах інтерактивні методи дозволяють пожвавити процес пізнання. Досліджувана категорія охоплює надзвичайно різнорідну і численну групу методичних прийомів, які постійно поповнюються завдяки залученню технічних інновацій в освітній процес. Аналіз останніх досліджень. Спроби класифікації інтерактивних методів навчання різноманітні (Л. Н. Вавилова, Т.Н. Добриніна, Е.Я. Голант, О. А. Голубкова, В. В. Гузєв та ін.). Формулювання мети. Саме тому метою роботи став аналіз ролі інтерактивних методів навчання у підвищенні пізнавального інтересу здобувачів освіти на уроках хімії та біології. Зроблено спробу теоретичного узагальнення методичних основ застосування інтерактивних технологій, розкриття їх ролі у формуванні творчих компетентностей під час опанування природничих

2

дисциплін, акцентовано увагу на потенціалі ігрової діяльності як засобу формування стійких пізнавальних мотивів. Виклад основного матеріалу. Основною формою організації навчальної діяльності практично в усіх країнах світу є класно-урочна система. Будучи прогресивною протягом чотирьох століть поспіль, сьогодні, в умовах науково технічного прогресу, вона перестала задовольняти проблему суспільства в освіті й потребує вдосконалення. Причиною цього стало як закономірне і неминуче зростання обсягу загальноосвітніх знань, що підлягають обов'язковому засвоєнню, так і зміна вимог суспільства до освіти. Критика класно-урочної системи найчастіше пов'язана з пасивністю здобувачів освіти на уроках та відсутністю інтересу до навчання, зниженням якості знань, перевантаженням дітей домашнім завданням і уроками, з тим, що навчальні заняття шкідливо впливають на здоров'я здобувачів освіти. Тому все частіше використовуються нетрадиційні форми навчання [2]. Для

активізації

навчальної

діяльності

здобувачів

освіти

слід

використовувати нестандартні уроки, інтерактивні методи або ігрові моменти. Інтеракція позначається як здатність взаємодіяти чи знаходитися в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь або з ким-небудь. Інтерактивні методи навчання мають ряд особливостей, які потрібно враховувати в реальній навчальній діяльності. Перш за все, це активна взаємодія учасників освітнього процесу. В даному випадку взаємодія розуміється як «стосунки між людьми, коли вони в процесі вирішення спільних завдань, впливаючи один на одного, доповнюють один одного, успішно вирішують ці завдання». При цьому «відбуваються зміни в кожному з цих суб’єктів, і в тих об’єктах, на яких спрямована взаємодія». Зауважимо, що використання інтерактивних методів навчання передбачає наступну логіку навчальної діяльності: мотивація – формування нового досвіду – його усвідомлення через застосування – рефлексія. Формування нового досвіду здійснюється з врахуванням вже наявного, створення проблемних діалогічних ситуацій відбувається на основі суперечностей, що виникають, стимулює

2

зародження нових пізнавальних мотивів та інтересів. Важливо, що інтерактивні методи характеризує робота в малих групах на основі кооперації та співпраці. Нарешті,

інтерактивні методи навчання засновані на ігрових формах

навчання, при яких проявляється акумуляція і передача соціального досвіду, створюються умови для більш повної реалізації особистості здобувача освіти. Розглядаючи різні класифікації інтерактивних методів, потрібно відзначити ряд проблем: - досі не було створено жодної повної класифікації інтерактивних методів навчання.

- нема чіткого розмежування між інтерактивними та активними методами навчання, одні і ті ж види відносять як до активних, так і до інтерактивних.

- наявні класифікації інтерактивних методів навчання не відбивають такої особистісної функції, як самореалізація. Харханова Г.С. класифікує інтерактивні методи на основі формування мотивації конфлікту на 3 групи в залежності від спектра можливостей: інтерактивні методи навчання з широким, середнім і вузьким спектром. Голант Е.Я. вперше класифікує методи навчання за мірою включеності тих, хто навчається, в навчальну діяльність. Пасивні методи навчання називаються нею «нетрудові методи готових знань», активні методи – «інтенсивні, активнотрудові». Голубкова О.А., Прилепо А.Ю. класифікують інтерактивні методи навчання на основі комунікативних функцій, розділяючи їх на 3 групи: дискусійні методи (діалог, групова дискусія та аналіз життєвих ситуацій); ігрові (дидактичні, творчі ігри, в т. ч. ділові, рольові ігри, організаційно діяльнісні ігри, контрігри); психологічна група інтерактивних методів. Паніна Т.С., Вавилова Л.Н. класифікують інтерактивні методи навчання на 3 групи: дискусійні (діалог, групова дискусія, розбір ситуацій з практики); ігрові (дидактичні творчі ігри, в тому числі ділові, рольові ігри); тренінгові [1]. Жодна з цих класифікацій не відбиває такої особистісної функції, як самореалізація

особистості.

Тому

була

вжита

спроба

систематизувати

2

інтерактивні методи навчання в контексті самореалізації особистості тих, хто навчається. Всі інтерактивні методи навчання вчені пропонують розділити на 3 великі групи на основі середовищ взаємодії: здобувач освіти – здобувач освіти – викладач, здобувач освіти – комп’ютер – викладач, здобувач освіти – навчальний підручник – викладач. У середовищі «здобувач освіти – здобувач освіти – викладач» пропонують виділити ігрові та неігрові інтерактивні методи навчання. Ігрові інтерактивні методи навчання включають: імітаційні методи, до яких належать рольові ігри, що підрозділяються на ігри-драматизації і рольові дискусії; навчальні ділові ігри, що включають операційні та імітаційні ділові ігри. Неімітаційні ігрові інтерактивні методи навчання представлені: дослідницькими діловими

іграми;

кейс-методами;

проектними

методами;

організаційно-

діяльнісними іграми (організаційно-розумові, моделюючі, проектні гри); аналізом конкретних ситуацій (аналіз мікроситуацій, аналіз ситуаций-ілюстрацій, аналіз ситуацій-проблем, розбір і обговорення конкретного матеріалу, вивчення передового досвіду і обмін знаннями); тренінговими методами. Неігрові інтерактивні методи навчання представлені методами діалогічної взаємодії: дебати, диспути, відкриті форуми, різні види дискусій («Круглий стіл», проблемна дискусія, експрес-дискусія, «Акваріум», «Навчаючись вчусь», текстова дискусія), а також методами автентичного оцінювання досягнень здобувачів освіти (портфоліо) [2]. Формування творчих компетентностей здобувачів освіти на уроках хімії та біології методами інтерактивного навчання. Реформування системи освіти в Україні - справа сьогоднішнього дня, результатами навчання в цій системі визнаються рівень навчальних досягнень та компетентності здобувачів освіти. Групи компетентностей розподілилися так: •

соціальна - 13 %;

•

полікультурна - 11 %;

•

комунікативна -31%;

•

інформаційна - 34 %;

•

саморозвитку і самоосвіти - 4 %;

2

•

продуктивної творчої діяльності - 7 %.

Запропоновано

формулу

компетентності,

її

основні

складові.

Компетентність - це мобільність знань + гнучкість методу + критичність мислення. Але механізм досягнення такого результату залишається поки що не розробленим і видається доволі складним. Компетентність - це конкретні життєві здатності, необхідні людині будьякої професії, віку, сімейного стану - взагалі будь-якій людині. У сучасному стрімкому світі витрачати час спочатку на навчання, а потім на підготовку до життя - то просто гаяти його. Педагог може формувати компетентності здобувачів освіти засобами свого предмета. Слід пам'ятати, що формування компетентностей здобувачів освіти зумовлені реалізацією не тільки відповідного оновленого змісту освіти, але й адекватних методів та технологій навчання. Продуктивне навчання забезпечує засвоєння знань та умінь за рахунок: •

створення умов для розвитку та самореалізації здобувачів освіти;

•

задоволення запитів та потреб здобувача освіти;

•

засвоєння продуктивних знань, умінь;

•

розвитку потреби поповнювати знання протягом усього життя;

•

виховання для життя в цивілізованому громадянському суспільстві;

•

виділення достатньої кількості часу на виховання активності.

Сьогоднішній активний здобувач освіти - завтрашній активний член суспільства; •

усвідомлення того, що головним є не предмет, якого навчаємо

здобувачів освіти, а особистість. Не предмет формує особистість, а викладач своєю діяльністю, пов'язаною з вивченням предмета; •

постановки здобувачів освіти у ситуації, котрі вимагають виявлення

та пояснення розбіжностей між фактами, що спостерігаються, та наявним знанням; •

допомоги здобувачам освіти в оволодінні найбільш продуктивними

методами навчально-пізнавальної діяльності, навчання їх учитися; •

усвідомлення того, що насправді знає не той, хто переказує, а той, хто

застосовує на практиці;

2

•

привчання здобувачів освіти думати та діяти самостійно, стежити за

способом та формою висловлення думки здобувачів освіти; •

врахування життєвого досвіду, інтересів, особливостей розвитку

здобувачів освіти; •

слідування за останніми науковими досягненнями зі свого предмета.

Мета навчального процесу полягає у вихованні особистості з високим рівнем освіченості й культури, здатної до творчості, бо все життя - творчий процес. Усі групи компетентностей можна охарактеризувати як творчі [4]. Але як досягти результату, коли в здобувачів освіти значною мірою згасає інтерес до навчання? Питання формування пізнавальних інтересів здобувачів освіти, пошук шляхів мотивації у навчанні - одна з головних проблем у освіті сьогодні. Навчальна діяльність здобувачів освіти відбувається більш успішно, якщо в них розвинені позитивне ставлення до навчання, пізнавальний інтерес, є потреба в одержанні знань, умінь і навичок. Пізнавальний інтерес має пошуковий характер, позитивно виливає не лише на процес і результат діяльності, але й на протікання психічних процесів мислення, уяви, пам'яті, уваги, які набувають особливої активності та спрямованості. Для більшої зацікавленості потрібно звертати увагу вчителя на створення ситуації успіху для всіх здобувачів освіти без винятку. Усім цим вимогам відповідають інтерактивні методи навчання. Сьогодні змінилося соціальне замовлення суспільства до освіти. Навчальному закладу потрібно здійснити перехід від людини знаючої до людини, яка вміє. Використання гри та роль групової діяльності для розвитку пізнавальної активності здобувачів освіти на уроках хімії та біології. Одним із засобів виховання інтересу здобувачів освіти до різноманітних видів навчальної діяльності та досягнення їх пізнавальної активності на уроках є ігри. Сутність цих форм полягає у спілкуванні на рівних, де зникає боязкість, виникає відчуття – «я теж можу», тобто у навчанні-грі відбувається внутрішнє

2

розкріпачення. Для навчання дуже важливо те, що гра є класичним засобом навчання дією. У ній органічно закладена пізнавальна задача та відчувається самостійний пошук знань – якості, особливо важливі під час вивчення таких природничих дисциплін, як хімія та біологія. Раніше вважалося, що ігри можна використовувати тільки у молодшій школі, а у старшій лише проводити позакласні заходи: хімічні вікторини, розв'язування кросвордів, змагання у вигляді КВК. Сьогодні ігри розглядаються як вид діяльності, як форма організації здобувачів освіти та метод навчання. З допомогою гри можливе досягнення міцного засвоєння здобувачами освіти знань з предмета та набуття умінь їх використання [3]. Залежно від теоретичного матеріалу конкурси та ігри можуть бути дуже різноманітними: •

Конкурс емблем;

•

«Презентація»;

•

«Чорна скринька»;

•

«Хто швидше розв'яже задачу»;

•

«Ерудити»;

•

«Експеримент»;

•

«Естафета»;

•

«Мозкова атака»;

•

«Домашнє завдання»;

•

«Відшукай мене».

Загалом система навчання в сучасній школі перестає бути орієнтованою тільки на рівні «знання» і «розуміння». Здобувачі освіти повинні думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї та концепції і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію, висвітлювати її та застосовувати в конкретних умовах, формулювати і відстоювати власну думку [1]. Головна особливість групової форми організації навчання – процес засвоєння та застосування знань відбувається у спільній діяльності. Порівняно з

2

індивідуальною роботою за схемою «викладач – здобувач освіти» щодо виконання тих самих завдань внутрішньогрупова співпраця має вищу ефективність. Крім того, групова форма організації навчання одночасно допомагає виконати три основні завдання навчально-виховного процесу: •

конкретно-пізнавальне, що пов’язане з безпосередньою навчальною

діяльністю, де здобувачі освіти обмінюються думками, надають допомогу в розв’язанні того чи іншого питання, засвоюють навчальний матеріал, набувають умінь та навичок застосовувати набуті знання на практиці; •

комунікативно-розвивальне, у процесі якого виробляються основні

навички спілкування всередині та за межами групи, вміння вислухати думку іншого та висловлювати свою думку стисло, логічно, конкретно; •

соціально орієнтоване, що виховує громадянські якості, необхідні для

адекватної соціалізації особистості в суспільстві [4]. На сучасному етапі навчання методистами, педагогами-практиками, науковцями розроблено чимало групових форм інтерактивного навчання. До цієї групи належать інтерактивні технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього колективу. Розглянемо деякі з них. Мікрофон. Різновидом загально групового обговорення є технологія «Мікрофон», яка надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію. Незакінчені речення. Цей прийом часто поєднується з «Мікрофоном» і дає можливість ґрунтовніше працювати над формою висловлення ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо. Мозковий штурм. Суть полягає у тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх здобувачів освіти протягом обмеженого періоду часу. Перед виконанням завдання здобувачів освіти ознайомлюють з правилами мозкового штурму: 1. Висловлюйте все, що спадає на думку.

2

2. Не обговорюйте і не критикуйте висловлювання інших.

3. Можна повторювати ідеї, запропоновані будь-ким іншим.

4. Розширення вже озвученої ідеї заохочується. Навчаючи – вчусь. Цей метод використовується при вивченні блоку інформації чи узагальненні та повторенні вивченого. Він дає можливість здобувачам освіти взяти участь у передачі своїх знань однокурсникам. Використання цього методу підвищує інтерес до навчання. Мозаїка. Ця технологія використовується для створення на уроці ситуації, яка дає змогу здобувачам освіти працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Ефективна і може замінити лекції у тих випадках, коли початкова інформація повинна бути донесена до здобувачів освіти перед проведенням основного (базисного) уроку або доповнює такий урок. Заохочує здобувачів освіти допомагати один одному вчитися, навчаючи. Карусель. Це варіант кооперативного навчання, при якому одночасно залучаються в роботу всі учасники навчального процесу. При цьому відбувається активне спілкування та обговорення проблеми між усіма здобувачами освіти групи. Цю технологію варто застосовувати для: •

збирання інформації з будь-якої теми;

•

інтенсивної перевірки обсягу та глибини знань;

•

розвитку вміння аргументувати свою позицію.

Група об’єднується у підгрупи (залежно від кількості вирішуваних проблем). Кожна обирає капітана, який відповідає за збір інформації. Групи отримують завдання, обговорюють та занотовують на аркуші основні тези (до 3 хв.). Потім аркуші передаються від однієї групи до іншої. Кожна команда знайомиться із записаними фактами та при необхідності доповнює своїми. Коли «карусель» робить оберт, бригада узагальнює матеріали та звітує з певної проблеми [2]. Практика показує, що уроки хімії з використанням ігрових прийомів, які роблять захоплюючим учбовий процес, сприяють появі активного пізнавального інтересу здобувачів освіти. На таких заняттях складається особлива атмосфера, де є елементи творчості та вільного вибору. Розвивається вміння працювати в групі: її

2

перемога залежить від особистих зусиль кожного. Часто це вимагає від здобувача освіти подолання власної соромливості та нерішучості, невіри в свої сили. Таким чином, реалізується розвиток, який виражається не лише в розвитку інтелекту, але і в збагаченні емоційної сфери та становленні вольових якостей особистості, формуванні адекватної самооцінки [3]. Авжеж, така задача вимагає від здобувача освіти мобілізації всіх вмінь, спонукає засвоювати нові та поглиблювати отримані знання, розширювати кругозір, а найголовніше, примушує володіти цілим комплексом важливих, «дорослих» вмінь, в першу чергу – комунікативних. Також ігри розвивають здібності здобувачів освіти до критичного сприйняття навколишньої дійсності та емпатії. Навчальні ігри повнофункціональні. Вони дуже гармонійно поєднують фактичний та теоретичний матеріал, звичайне сприйняття інформації та творчу роботу, емоційний та логічний засіб сприйняття – словом, примушують активно функціонувати різні рівні пізнавальної діяльності здобувачів освіти. Гра змушує до активної роботи на уроці кожного здобувача освіти. Гра – форма роботи, що протистоїть пасивному слуханню. В процесі гри інтелектуально пасивні діти звичайно виконують такий обсяг учбової діяльності, який недосяжний у звичайній учбовій ситуації. Робота викладача за цією методикою дозволяє вирішити проблему сумісності в одної групі здобувачів освіти з різними темпераментами. Не секрет, що при швидкому темпі ведення уроку флегматики й меланхоліки розгублюються, не поспішають слідкувати за думкою вчителя та виконувати всі завдання. Сповільнений темп уроку, навпаки, примушує нудьгувати холериків. Вони починають відволікатися, порушувати дисципліну, їм просто нецікаво на уроці. Коливання уваги та темпу уроку, різний ступінь узагальнення матеріалу, неодноразове його пророблення дозволяє засвоїти практично весь учбовий матеріал на уроці, при мінімумі самостійної роботи у позаурочний час [1]. Отже, в умовах, коли обсяг знань і швидкість їх оновлення невпинно зростають і частина інформації стає застарілою, зрозуміло, що опанування новими

2

знаннями потребує втілення прогресивних методологій навчання, передусім у таких фундаментальних науках, як хімія та біологія. Ще однією причиною, яка спонукає активізувати зусилля, спрямовані на реформу системи навчання та зміни її технології, є низька пізнавальна активність здобувачів освіти. Висновки дослідження і перспективи подальших розвідок. Для ефективного формування ключових та предметних компетентностей під час вивчення

природничих

дисциплін

визначальною

є

наявність

стійкого

пізнавального інтересу здобувачів освіти. Інтерактивні методи навчання є вирішальними для підвищення пізнавальної активності, дозволяють залучити до роботи здобувачів освіти з різними типами темпераментів, сприяють розвитку критичного мислення і вміння знаходити й застосовувати знання на практиці. Різноманітні групові та ігрові інтерактивні методи дають можливість ефективно реалізувати

конкретно-пізнавальні,

комунікативно-розвивальні,

соціально-

орієнтовані завдання навчально-виховного процесу в умовах обмеженого навчального часу. Сучасний інструментарій освітніх технологій постійно поповнюється новими інформаційно-технічними засобами. Наразі палітра ресурсів такого характеру достатньо широка та вміщує наступні категорії: (1) соціальні медіа (Edmodo, Grockit, EduBlogs, Wikispaces), (2) безпосереднє навчання та бази даних (Khan Academy, Educreations, StudySync, Scopus), (3) планування та інструментарій (Planboard, Google Docs, TED-Ed) тощо [5]. Розробка алгоритмів впровадження подібних ресурсів у освітній процес видається надзвичайно цікавою, оскільки дозволить суттєво його інтенсифікувати, поглибити інтерактивну складову й стимулювати зацікавлення здобувачів освіти принципово новими видами діяльності. Список використаних джерел 1. Ахметжан Б., Еримбетова С., Маджуга А. Использование интерактивных (диалоговых) технологий обучения в процессе творческого саморазвития

2

личности учащегося // Вестник высшей школы «Альма-Матер». – 2003. – №11. – С. 48–52.

2. Гейхман Л. К. Обучение общению во взаимодействии: интерактивный подход // Образование и наука. 2002. № 3. С. 134–139.

3. Дмитренко Е. Б. Тиждень хімії у школі // Хімія.— 2005.— № 7.

4. Стецишин Р. Ціннісні орієнтири сучасної української школи [Електронний ресурс] / Р. Стецишин. – Серпнева конференція МОН 2019 р. – Режим доступу: https://mon.gov.ua/storage/app/media/Serpneva%20conferentcia /2019/ Presentasia-Roman-Stesichin.pdf 5. Сучасні освітні інструменти для вчителів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://osvita.ua/school/46016/ Барчук Д.В., керівник та викладач фізичної культури та спорту, Сокирянське вище професійне училище ФІЗИЧНЕ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ЯК ГОЛОВНЕ ПЕДАГОГІЧНЕ ЗАВДАННЯ ВИКЛАДАЧА ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ Анотація:

показники стану фізичної культури та спорту; навчальний

матеріал дисципліни; характерні ознаки урочної форми та фізичне вдосконалення особистості, розвиток потреб у здоровому способі життя – головне педагогічне завдання викладача фізичної культури. Ключові слова: формування духовних потреб, фізичне загартування, фізичне вдосконалення, вольові та фізичні якості, фізична підготовка, фізичне навантаження комплекси умов та показники рухової активності. Постановка проблеми. Організатором і керівником фізичного виховання учнів є вчитель фізкультури. Отже, перед ним стоїть важке, але благородне завдання виховання в учнів високих морально-вольових якостей. У сучасних умовах, коли

2

зниження духовного потенціалу та здоров’я молоді, особливо підлітків, стає відчутною реальністю, необхідність орієнтованості на формування духовних потреб, здорових звичок, фізичного загартування, в цілому здорового способу життя є одним із актуальних питань. У наш стрімкий вік фізкультура і спорт набувають значення вирішальних чинників серед усього комплексу умов, що визначають оптимальну життєдіяльність людини. Здоров’я – основа всіх наших справ і починань, трудових і творчих звершень, сподівань, надій на майбутнє. Відсутність здоров’я, повна або часткова, забирає у людини багато повсякденних радощів активного життя, праці, кохання, тому в усі часи здоров’я було і залишається основною сутністю людського існування. Одним з найважливіших елементів способу життя в цілому є поведінка, стиль життя, правильне розуміння, поняття – сенс життя, що впливає на здоров’я окремої особи. На сьогоднішній день суспільство по-новому становиться до складових здоров’я та формування фізичної досконалості, зокрема молодого покоління. Одним із найважливіших показників здорового способу життя є обсяг фізичних навантажень. Показники рухової активності впливають на визначення здорового способу життя. Фізкультура і спорт, як відомо, ефективно сприяють формуванню здорового способу житія, що включає і виконання правил особистої гігієни, і режим дня, і активний відпочинок, і організацію раціонального харчування, і відмову від всякого роду шкідливих звичок. Засоби фізичної культури підсилюють компенсаторні можливості організму, підвищують його опірність. Вони добре відомі: оздоровчий біг гімнастичні вправи, лижні прогулянки, велотуризм, плавання туристські походи. Проте відомо, що ці засоби володіють високим ступенем дії на організм і саме інтенсивність їх впливу вимагає індивідуального вибору і дозування навантаження при оздоровчих заняттях, и також контролю над цією дією, щоб навантаження не перевищило можливості людини і не нанесло таким чином збитку його здоров'ю. Завдяки заняттям фізичними вправами розширюються функціональні і адаптаційні можливості організму людини,

2

поліпшується діяльність нервової, серцево-судинної, дихальної і інших систем, організм, краще пристосовується до несприятливих умов зовнішнього середовища. Виклад основного матеріалу. Здоров’я — це перша і найважливіша потреба людини, яка визначає здатність його до праці та забезпечує її гармонійний розвиток. Воно

є

найважливішою

передумовою

пізнання

навколишнього

світу,

самоствердження і щастя людини. Активне довге життя — це важливе доповнення людського фактора. Здоровий спосіб життя — це спосіб життя, заснований на принципах моральності, раціонально організований, активний, трудовий, який гартує і, у той же час, захищає від несприятливих впливів навколишнього середовища, що дозволяє до глибокої старості зберігати моральне, психічне і фізичне здоров’я. Сьогодні в учнів помітні позитивні зміни у прояві свого ставлення до фізичного вдосконалення. Вони залежать від рівня потреб, що розвиваються. Велике оздоровче значення має фізичне тренування. Вона

впливає на всі системи

організму й тим самим сприяє зміцненню здоров’я людини. Фізичне виховання повинне сприяти не тільки розвитку рухових якостей і навичок, але й стану здоров’я в широкому розумінні цього слова. Спорт має самостійне загальнокультурне, педагогічне, естетичне та інші значення. Сучасний спорт займає важливе місце як у фізичній так і духовній культурі суспільства. Безпосередня мета змагальної діяльності в спорті – досягнення найвищого результату, вираженого в умовних показниках перемоги над суперником або в інших показниках, прийнятих умовно за критерій досягнень та допомагає виявляти резервні можливості людини. «Фізичною

культурою»

називають

навчальну

дисципліну

в

школі,

профілактичні і лікувальні заняття в лікарнях та інших аналогічних закладах, вона широко використовується у виробничій сфері та ін. У цих випадках, щоб уникати плутанини, необхідно користуватись терміном, додаючи відповідні прикметники, «особиста фізична культура», «шкільна фізична культура», «лікувальна фізична культура», «виробнича фізична культура» тощо. Показниками стану розвитку фізичної культури є:

2

• рівень здоров’я, фізичного розвитку та підготовленості різних верств населення; • ступінь використання фізичної культури в різних сферах діяльності; • рівень розвитку системи фізичного виховання; • рівень розвитку самодіяльного масового спорту; • рівень забезпеченості кваліфікованими фахівцями; • рівень впровадження у фізичну культуру досягнень науково-технічного прогресу; • відображення явищ фізичної культури у творах мистецтва і літератури; • матеріальна база; • рівень спортивних досягнень. Таблиця 1. Взаємодія вчителя та учня у процесі організації самостійної роботи на уроках фізичної культури Реакція учнів на дії вчителя Дії вчителя

Коли вчитель

За нейтрального

За негативного

користується

ставлення

ставлення

Згода виконати, але

Згода, але не

без обов’язковості

виконання

Обов’язковість

Виконання, але за

Ігнорування,

виконання

обов’язковості своїх

байдужість,

інтересів

песимізм

Якісне і

Формальне

Ухилення від

добросовісне

виконання

виконання,

авторитетом Прохання Порада

Вимога

Вияв радості

виконання Покарання

Виправлення

роздратованість Пристосування

Обурення і агресивність

2

Щоб стати справжнім майстром педагогічної праці, вчитель фізкультури мусить систематично підвищувати рівень своєї методичної підготовки. Учитель фізкультури, який має великий особистий спортивний досвід, безперечно, має підстави для того, щоб бути хорошим педагогом. Однак самого тільки спортивного досвіду недостатньо. Активна участь в методичному об’єднанні, вивчення методичної і наукової літератури, взаємне відвідування уроків з наступним їх аналізом, творча підготовка до проведення уроків – ось основні форми підвищення методичної освіти вчителя. Учитель фізкультури повинен ставити особливі вимоги до своїх рухів, постави, до ходи, показувати учням приклад додержання вимог гігієни. Успіх учителя фізкультури в роботі з учнями багато в чому визначається його ставленням до них. Найкращими вчителями фізкультури є ті люди, які люблять учнів, які знають їхні інтереси і запити, вміють будувати взаємовідносини з ними на основі взаємної поваги і довіри. Учням стає також цікаво, коли з ними проводиш різноманітні ігри, конкурси та вікторини, наприклад: Запитання для конкурсу: 1. Скільки гравців у футбольній команді? (11гравців) 2. Як часто проводяться Олімпійські ігри? (раз у 4 роки) 3. Який м’яч найважчий? (баскетбольний) 4. Який м’яч найлегший? (тенісний) Загадка: Двоє ніг у швидкого коня, Має він одне око і роги, Я катаюсь на ньому щодня, Хоч і добре натомлюю ноги (велосипед) 5. Які ви знаєте ігрові види спорту? (волейбол, баскетбол, футбол) 6. Хто такий Віталій Кличко? (боксер) 7. Скільки білих фігур у шахах? (16) 8. Які ви знаєте фізичні якості? (спритність, швидкість, витривалість, сила) Загадка: Б’ють його руками, б’ють його ногами, Але він не плаче, а все скаче й скаче (м’яч)

2

Навчальний матеріал дисципліни «Фізична культура» включає такі розділи програми: - теоретичний, який формує світоглядну систему науково-практичних знань і відношення до фізичної культури; - практичний, який сприяє набуттю досвіду творчої практичної діяльності, розвитку самостійності у фізичній культурі і спорті в цілях досягнення фізичної досконалості, підвищення рівня функціональних і рухових здібностей особистості; - контрольний, який визначає диференційований і об’єктивний облік процесу і результатів учбової діяльності студентів; Фізичне виховання спрямоване на розв’язання таких специфічних завдань: формування у студентів високих моральних, вольових і фізичних якостей, готовності до високопродуктивної праці; збереження і зміцнення здоров’я студентів, сприяння всебічному розвитку організму, підтримання високої працездатності протягом всього періоду навчання; всебічна фізична підготовка; професійно-прикладна фізична підготовка студентів з урахуванням особливостей майбутньої трудової діяльності; здобуття студентами необхідних знань з основ теорії, методики і організації фізичного виховання і спортивного тренування, підготовка до роботи як громадських інструкторів, тренерів і суддів; вдосконалення спортивної

майстерності

студентів-спортсменів;

виховання

усвідомлення

необхідності регулярно займатися фізичною культурою і спортом. Фізичне виховання студентів у вищих навчальних закладах здійснюється протягом усього періоду навчання в усіх формах: навчальні заняття, самостійні заняття фізичною культурою, спортом і туризмом, фізичні вправи в режимі дня, масові оздоровчі, фізкультурні та спортивні заходи. Усі форми взаємопов’язані, доповнюють одна одну і постають як цілісний процес фізичного вдосконалення. Відзначимо характерні ознаки урочної форми: - проводяться під керівництвом педагога; - колектив студентів, організований і однорідний; - заняття проводяться за розробленою програмою; - заняття проводяться за розкладом.

2

Висновки. Під час уроку фізичної культури викладач повинен навчити, показати та пояснити правильність, чіткість виконання фізичних вправ. Адже фізична культура – це і є здоровий спосіб життя.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Список використаних джерел Зарічний В.В. Спорт і фізична культура в житті суспільства. – 1990 р. Козлова К.П., Скібенко Н.В., Лезнік Н.В. Формування професійних умінь у майбутніх вчителів фізичної культури. – 1994 р. Должиков І.І. Фізична культура і спорт. – 1993 р. Ламкова О.І., Романова С.В. Великий всесвіт фізичної культури. – 1991 р. Чернокозова В.Н. Этика учителя. – 1973 р. Сухомлинський В.А. Сто порад учителю. – 1984 р. Ваврінчук С.Т., в.о. старшого майстра, майстер в/н І категорії, ВПУ №3, м.Чернівці УРОК - ОСНОВНА ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ ТА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ Анотація:

У методичній доповіді розкриваються питання підготовки та

проведення уроків виробничого навчання. Сучасний майстер повинен бути обізнаним з методами практичної самореалізації знань, умінь,навичок і уміти створити атмосферу співпраці. Ключові слова: практичні вправи, спілкування, інструктаж, творчі групи. Постановка проблеми. Виробниче навчання – найважливіша частина процесу підготовки кваліфікованих робітників. На нього відводиться значна частина загального навчального часу. Основне завдання виробничого навчання – навчити учнів засвоювати знання на практиці, сформувати необхідні професійні вміння і навички. Сучасний урок виробничого навчання – це далеко

2

не одноманітна та єдина структурно-змістова схема. Тому кожний майстер визначає для себе ті форми роботи, яким він віддає перевагу у роботі. Виклад основного матеріалу. Саме урок – це місце, де відбуваються самі процеси навчання, виховання і розвитку особистості. Урок – це логічно закінчений, цілісний, обмежений визначеними рамками відрізок навчальновиховного процесу. Водночас – це дзеркало педагогічної культури майстра виробничого навчання, мірило його інтелектуального складу, показник його кругозору, ерудиції. Сучасний кваліфікований робітник повинен бути всебічно розвинутим, технічно освіченим, культурним, повинен володіти професійною майстерністю, здатним створювати і впроваджувати нові технології, примножувати традиції робітничого класу. Завдання майстра в/н

не тільки передати майбутньому робітнику,

сьогоднішньому учню, певний об’єм знань, але навчити вирішувати виробничі завдання, зорієнтувати молоду людину на перспективи сучасного виробництва. Зі змінами в суспільстві змінилися вимоги до майстра виробничого навчання. Велика роль в організації навчально-виховного процесу відводиться майстру виробничого навчання, адже якість його професійного рівня вплине на професіоналізм учнів. Якщо ще 15-20 років тому посаду майстра займав висококваліфікований наставник

- працівник, як правило з середньою

спеціальною освітою (без педагогічної), то сьогодні з урахуванням розвитку технологічних процесів, майстер виробничого навчання повинен знати особливості галузі господарства, мати глибокі знання педагогіки і психології. Процес навчання – сукупність послідовних і взаємозв’язаних дій майстра виробничого навчання та учнів, що знаходяться під його керівництвом, з метою підготовки їх до суспільно-корисної праці з певної професії у відповідності з встановленим рівнем кваліфікації, розвитку показових і професійних здібностей учнів, формування у них основ гуманістичного світогляду. Процес в/н включає взаємозв’язані компоненти: зміст навчання, діяльність майстра, діяльність учнів, форми і методи навчання, засоби навчання.

2

Для того, щоб скласти план уроку та конспект уроку виробничого навчання, майстер повинен ретельно підготовитись до навчального року, вивчити кваліфікаційну характеристику, навчальний план, програму виробничого навчання і спеціальних предметів. Велику роль у підготовці майстра відіграють: вивчення нової педагогічної і технічної літератури, інформаційних матеріалів по професії. Участь в профорієнтаційній роботі, в комплектуванні навчальної групи. Участь в роботі педагогічних семінарів, шкіл передового досвіду, педагогічних конференцій, стажування. Підготовка до початку занять навчальних майстерень, лабораторій, навчальних дільниць на підприємствах. Виготовлення зразків(еталонів)навчально-виробничих робіт. Участь

в

розробці переліку навчально-виробничих робіт, їх нормуванні, складанні технічних вимог. Розробка

навчально-технічної

документації,

критерій оцінювання,

програми виробничої практики Підготовка майстра до вивчення теми передбачає: • вивчення методичної і технічної літератури, інформаційних матеріалів з теми; • підготовку або розробку документації письмового інструктування міжпредметних комплексних завдань; • підбір навчально-виробничих робіт, які будуть виконуватися учнями при вивченні теми; • перевірка і підготовка навчально-матеріального і дидактичного оснащення для вивчення теми; • аналіз знань учнів з теми, набутих при вивченні спеціальних і загально – технічних предметів; • складання перспективно-тематичного плану вивчення теми. Підготовка майстра до уроку передбачає:

2

1. Аналіз підсумків попередніх занять, уточнення теми, мети і змісту наступного уроку.

2. Вивчення методичної, технічної літератури, інформаційних матеріалів по передовому досвіду роботи.

3. Підготовка і перевірка навчально-виробничих робіт, які учні будуть виконувати на уроці.

4. Визначення методів і методичних прийомів вступного інструктування.

5. Визначення системи вправ і самостійних робіт учнів, методичних прийомів поточного інструктування.

6. Підготовка до показу трудових прийомів.

7. Перевірка

справності

обладнання,

інструментів,

пристосувань,

підготовка матеріалів, заготовок тощо.

8. Підготовка навчально-технічної документації,

наочних посібників,

технічних засобів навчання.

9. Складання плану уроку і конспекту вступного інструктування, визначення і підготовка домашнього завдання учням. ФОРМИ, ТИПИ І МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ Форма уроку: - розповідь-пояснення, - бесіда, - виробничий семінар, - робота з технічною літературою, - семінар, - практична робота, - лабораторна робота, - кіно – урок, - конференція, - екскурсія, - урок-лекція, - урок виробничого навчання і ін.

2

Типи уроку: - засвоєння нових знань, - засвоєння навиків і умінь, - застосування знань, навиків і умінь, - узагальнення і систематизація знань, - контроль і корекція знань, навиків і умінь, - комбінований урок. Метод проведення окремих елементів уроку: - групова робота, - поетапне викладення, - евристичний (бесіда), - інформаційний, - проблемний, - дослідницький, - програмоване навчання і ін. Наочні методи: - показ виконання трудових прийомів, операцій, - демонстрація наочних посібників та об’єктів; - самостійне спостереження Методи практичної діяльності учнів: 3. Вправи: виконання прийомів, операцій, простих та складних комплексних робіт.

2. Самостійне виконання виробничих робіт(завдань).

3. Вирішення виробничих завдань. Також майстер виробничого навчання повинен: * Вивчати методичні посібники, рекомендації, наукову-технічну літературу. * Встановлювати міжпредметні зв’язки. * Вибирати форми і методи вивчення теми і пов’язувати навчальну роботу з виховною.

2

* Брати участь у роботі методичної комісії. Підготовка до уроку потребує глибокого осмислення кожного його структурного етапу і може відбуватися в такій послідовності: Формування мети і завдань уроку. Мета уроку має бути: навчальна – домогтися міцного засвоєння знань, формування практичних умінь і засвоєння знань і навичок; навчити організації робочого місця при виконанні ручних, машинних робіт і ВТО, виробити уміння у виконанні правильних прийомів роботи при виготовленні виробів, навчити розпізнавати дефекти і навчити способам їх усунення. Розвиваюча мета – розвивати навики самоконтролю, творчий підхід до роботи, естетичний смак, мислення, самостійно приймати рішення, вирішувати конфліктні ситуації, тощо. Виховна – виховувати творче ставлення до праці і навчання, свідому дисципліну, бережливе відношення до обладнання та майна майстерні, любов до обраної професії, вчити правильно організовувати робочий час та інше. Складання плану-конспекту уроку – кінцевий результат підготовки майстра до уроку на основі тематичного плану. У ньому зазначають тему, мету та завдання уроку, його тип і структуру, послідовність навчальних ситуацій під час показу навчального матеріалу та самостійної роботи учнів, перелік і місце навчальних демонстрацій. Потрібно визначити час, відведений на кожний етап уроку. На організаційну частину уроку відводиться не більше двох хвилин, під час чого перевіряють готовність робочих місць до початку уроку, зовнішній вигляд учнів, явку учнів до заняття. Вступний інструктаж можна поділити на два етапи, для того щоб учням доступніше розкрити їх зміст і мету. На цьому етапі уроку повідомляють тему і мету, проводять перевірку знань учнів по матеріалу пройденому на уроках теорії та попередніх уроках виробничого навчання. При проведенні вступного інструктажу відбувається: * пояснення характеру і призначення роботи, яка буде використовуватися на уроці, порядок виконання вправ або самостійної роботи учня;

2

* ознайомлення учнів з матеріалами, інструментами і іншими засобами виконання робіт, які будуть використовуватися під час уроку; * пояснення і показ найбільш раціональних прийомів, а також способів контролю якості роботи; * зосередження уваги на можливих помилках, їх усуненні та запобіганні. * самоконтроль і взаємоконтроль; * фронтальне опитування правил безпеки праці учнів; * використання навчально-технічної документації, технічних засобів і т.д.; * закріплення і перевірка засвоєння знань учнями; * оголошення денного завдання на етап виконання. Поточний інструктаж – це діяльність майстра виробничого навчання по керівництву та управлінню навчально-виробничою діяльністю учнів у процесі виробничого навчання. На цьому етапі уроку обов’язково вказується час на виконання трудових прийомів учнів при самостійній роботі та проводяться цільові обходи робочих місць учнів з метою: * перевірки своєчасності початку роботи учнів і організації робочих місць. * перевірки правильності виконання трудових прийомів. * дотриманням правил безпеки праці. * перевірки правильності способів і прийомів самоконтролю. * перевірки умінь учнів користуватися технологічними картами, технічною документацією тощо. * зосередження уваги на самостійному виконанні робіт учнями. * індивідуальна робота з учнями. * надання допомоги невстигаючим учням. * оцінювання кожної роботи і виставлення оцінок. Заключний інструктаж – це структурний елемент уроку виробничого навчання. Основна мета заключного інструктажу – підведення підсумків уроку. На цей етап відводиться п’ятнадцять хвилин. Майстер виробничого навчання підводить підсумки роботи групи за день:

2

* визначення кращих робіт. * характеристика допущених помилок та методи їх усунення і запобігання. * оголошення оцінок. * видати домашні завдання. Висновки.Успіх уроку залежить від того, наскільки учні засвоїли тему, і в визначальній мірі визначається ступенем творчого відношення майстра виробничого навчання чи викладача до своєї повсякденної праці. Їх знання, вміння, особисті якості, вся система педагогічної діяльності і взаємовідносин з вихованцями стає тією умовою, при якій дотримуються інтерес, зацікавленість, прагнення учнів до розширення своїх пізнань. І робиться це, в першу чергу на уроці. На поганих уроках, не тільки не виховується інтерес до знань, а навпаки , згасає бажання вчитися. В.А. Сухомлинський вважав, що урок повинен викликати позитивний емоційний настрій і почуття задоволеності роботою. А це можливо в тому випадку якщо кожен учень в ході уроку засвоює саму складну частину матеріалу, і його робота об’єктивно оцінюється педагогом. Висока організація виробничого навчання передбачає наявність якісно продуманого плану уроку, чітку уяву про цілі; розуміння учнями, які роботи вони будуть виконувати і для чого їм потрібна ця робота; наявність справного обладнання, необхідних приладів і матеріалів, зразковий порядок на кожному робочому місці, раціональне і повне завантаження всіх учнів відповідними завданнями, постійний контроль майстра за роботою кожного учня, дотримання всіх умов безпечної роботи, зв’язок з предметами виробничого навчання, постійне вдосконалення прийомів і методів виробничого навчання, які забезпечують найбільшу активізацію розумової та пізнавальної діяльності учнів. Список використаних джерел 1. Нормативно – правові документи ПТНЗ – К.:Редакції газет з управління освітою,2014. – 128с.

2

2. Організація роботи майстра виробничого навчання/ -64 упоряд. В.І.Ковальчук, В.М.Львов, О.А.Макаренко та ін.. – 2012. – 112с.

3. ПРОФТЕХОСВІТА журнал ,№ 11.(131),листопад 2019р. Педагогічна книга майстра виробничого навчання.нига майстра виробничого навчання. Навч.-метод. Посібник/Н.Г. Ничкало, В.О.Зайчук, Н.М. Розенберг та ін. Додаток План уроку виробничого навчання Методична мета:

Педагогіка співробітництва на уроці в/н. Методика

практичної самореалізації знань, умінь і навичок учнів під керівництвом майстра в/н. Тема програми: Розробка конструкції, розкрій та виготовлення жакету жіночого на підкладці. Тема уроку:

Обробка спинки: рельєфів, кокеток, середнього шва, виточок.

Мета уроку:

Навчити учнів технологічній послідовності виконання

трудових прийомів по обробці спинки. Розвивати уміння та навички планування виробничої діяльності, дотримання технологічної послідовності обробки спинок, вміння запобігати виникненню дефектів, визначити причини їх виникнення та знаходити способи їх усунення. Виховувати відповідальність перед замовником за якісне та вчасне виготовлення виробів, любов до обраної професії. Тип уроку:вивчення нового матеріалу. Методи навчання: Словесний, наочний, практичний, проблемно пошуковий. Форми роботи: Робота в творчих групах, самоаналіз, та самооцінювання, критеріями самоаналізу. МТЗ уроку: Інструменти особистого користування, машини 1022 кл., 51-Акл., праски, манекени. КМЗ уроку: Інструкційно-технологічні карти по обробці спинок, картки самоконтролю, картки дефектів, зразки обробки послідовності спинки, критерії само оцінювання, готові вироби..

2

Хід уроку І. Організаційна частина – 2 хв. Перевірити: - готовність майстерні та робочих місць учнів до початку уроку.

- зовнішній вигляд учнів.

- явку учні ІІ. Вступний інструктаж /І етап/ -30хв.

1. Оголосити учням тему і мету уроку.

2. Оголосити норму часу для виконання денного завдання 3. З метою мотивації навчально – пізнавальної діяльності виконується пояснення нового матеріалу майстром з елементами евристичної бесіди.

4. Початок уроку з слів: Слова – вчать, приклади захоплюють, дії розвивають. Етапи проектно - технологічної діяльності Спинка – задня деталь швейного виробу За кроєм спинки бувають: - суцільновикроєні - складені з двох і більше частин За конструкцією: - зі швом посередині - суцільні з виточками по талії - розрізом – шліцем у середньому шві - відрізні по лінії талії - з зустрічною складкою розташованої від кокетки 5. Актуалізація опорних знань учнів.

– назвати і показати деталі крою спинки – назвати і показати зрізи спинки – назвати і показати направлення нитки основи

2

6. Практична самореалізація знань, умінь і навичок учнів. Показ трудових прийомів виконується учнями під керівництвом майстра в/н.

– зметування середнього та рельєфного зрізу – зшивання середнього та рельєфного зрізу – видалення ниток зметування – припрасування та розпрасування швів 7. Обробка спинок різних конструкцій Індивідуалізація навчання - звернути увагу на обробку спинки з плечовими виточками та виточками по лінії талії, а також спинки покрою реглан.

8. Наголосити на можливість дефектів при обробці спинки, дотримання правил самоконтролю.

9. Фронтальне опитування по ТБ на ручних, машинних та прасувальних робочих місцях у вигляді у вигляді бесіди.

10. Узагальнення та систематизація набутих знань, умінь та навичок - Ширина шва зшивання середнього зрізу?

- З якої сторони зшивають середній зріз?

- Яка ширина шва зшивання рельєфів?

- Ширина шва обшивання обшивки до кокетки - Як перевірити симетричність виточок 11.Оголосити норму часу на виконання даного завдання і поставити проблемну ситуацію. Робота в творчих групах Ш.

Поточний інструктаж – 2год. ( І етап )

Перевірити: – своєчасний початок роботи – дотримання ТУ на виконання операцій – трудові прийоми учнів, виконання самоконтролю – дотриманням правил з охорони праці – Своєчасність виконання завдання та якість роботи

2

Модельне агентство

1 творча група по обробці спинки з середнім зрізом

2 творча група по обробці спинки з рельєфним зрізом

3 творча група по обробці спинки з виточками та кокетки

Для кого, для чого, з чого

Самооцінювання

– ІV. З метою поглиблення професійних знань проводиться вступний інструктаж ( ІІ етап ) – 15 хв.

–

Продовження пояснення нового матеріалу. Мотиваційний момент

«Розпочніть з малого і обов’язково досягнете великого» 1.1 –

Пояснити і показати викроїти та приклеїти прокладки по проймі, плечового зрізу і горловини та низу

–

виконати ВТО спинки з плечовими виточками та виточками лінії талії

–

виметати обшивку на кокетці

–

обметати зріз обшивки

–

припрасувати

–

прокласти оздоблюючу строчку по кокетці та рельєфами

1.2

Показати, виконання самоконтроля, звернути увагу на можливі дефекти

та їх усунення

2

1.3

Закріплення нового матеріала 1. ТУ на викроювання прокладки 2. Назвати величину канта при виметування обшивки 3. ТУ на прокладання оздоблюючої строчки 4. Оголосити норму часу для виконання даного завдання

V. Поточний інструктаж – 2,5 год. Цільові обходи робочих місць учнів з метою - звернути увагу на роботу творчих груп - перевірки дотримання правил з охорони праці - перевірки ТУ на виметування та прокладання оздоблюючої строчки - надати допомогу по само оцінюванню учням - перевірка індивідуально кожної роботи і оцінення VI.

Заключний інструктаж – 15 хв.

1.Підсумок роботи модельного агентства.

2. Аналіз роботи учнів.

3. Відзначення кращих робіт.

4. Вказати на допущені помилки, аналіз причини їх виникнення та методи запобігання.

5. Оголошення оцінок учням за урок.

6. Домашнє завдання: «Повторити послідовність обробки спинки» Прибирання робочих місць і майстерні. Додатки до уроку

2

Гладка О.Г., методист, викладач географії, Сокирянське вище професійне училище ПРОЄКТНА ДІЯЛЬНІСТЬ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ У ПРОЦЕСІ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ Анотація.

Дані

методичні

матеріали

розкривають

доцільність

застосування проєктної діяльності учнівської молоді у процесі екологічного виховання. Сутність та важливість екологічного виховання, ефективні моменти роботи та приклади учнівських проектів.

2

Ключові слова: Екологічне виховання, проект, проектний метод навчання "… Природа – не тільки середовище Навколо нас, а й всенародне добро і багатство,за яке кожний громадянин нашого суспільства відповідає ". В.О. Сухомлинський Постановка проблеми. Сучасна екологічна криза має якісно іншу природу порівняно з усіма попередніми кризами. Це перша криза, що охопила всю планету і яка повністю спричинена не природними процесами, а діяльністю людства. На даний момент дуже гостро стоїть проблема гармонійної взаємодії людини з довкіллям. Внаслідок діяльності людини трансформувалися вся наша планета, утворилася нова сфера впливу людини – ноосфера, де дуже швидкими темпами здійснюються деструктивні зміни, що призводять до зміни одних видів іншими. Людина прагне бути на вершині всього живого, але це прагнення відіграє злий жарт з нею і обертається бумерангом проти самої людини. У найважливіших міжнародних і державних документах останнього десятиріччя, присвячених проблемам навколишнього середовища і гармонійного розвитку людства, велика увага приділяється екологічній культурі і свідомості, інформованості людей про екологічну ситуацію в світі, регіоні, на місці проживання, їх обізнаності

з можливими шляхами вирішення різних

екологічних проблем, з концептуальними підходами до збереження біосфери і цивілізації Головна небезпека для людства полягає не в окремих екологічних катастрофах, якими б трагічними не були їхні наслідки, а в поступовій деградації природного середовища під впливом, здавалося б, малопомітних результатів виробничої діяльності. Вони спричинюють такі глобальні явища, як глобальне потепління, руйнування озонового шару, кислотні дощі, забруднення всіх геосфери

планети,

деградацію

лісів,

накопичення

і

неконтрольоване

переміщення токсичних речовин і відходів, ерозію ґрунтів, зменшення біологічної різноманітності. Розрізняють природні й антропогенні забруднення.

2

Природне виникає в результаті природних причин – виверження вулканів, землетрусів, катастрофічних повеней, пожеж. Антропогенне забруднення – результат людської діяльності. Одним з шляхів подолання такого становища є об’єднання зусиль у справі екологічного виховання підростаючого покоління. Тому сьогодні необхідно підтримувати активність учнів, їх прагнення до самореалізації. Виклад основного матеріалу. Екологічне виховання молоді – це система навчальних і виховних процесів, які забезпечують нормальне сприйняття взаємовідносин з живою природою, дають можливість гармонійно існувати в природному середовищі без шкоди для себе та для нього, формувати у молоді гармонійні відносини з довкіллям. Тому в процесі своєї діяльності я підбираю такі педагогічні підходи, які через пізнання проблеми дають можливість зрозуміти учням проблеми екологічного характеру, поєднати уроки географії з процесом екологічного виховання, що дають більш конкретну і наочну картину сприйняття підростаючим поколінням інформації, пов’язаної з проблемами екології. Нові пріоритетні напрямки в освіті спонукають мене шукати ефективні підходи до вирішення екологічної проблеми, що виникла в наш час. Серед завдань освіти на перший план висувається розвиток індивідуального самовираження і критичного мислення. Екологічне виховання - це цілеспрямований вплив на особистість на всіх етапах її життя за допомогою розгорнутої системи засобів та методів, що має на меті формування екологічної свідомості, екологічної культури, екологічної поведінки, екологічної відповідальності. Сутність екологічного виховання мають дві сторони: -

екологічна свідомість;

-

екологічна поведінка.

Структура екологічного виховання включає в себе: • Розгляд питань на засіданнях педагогічної ради; • Методична секція класних керівників;

2

• Творча лабораторія викладачів природничо-математичного циклу; • Проведення предметних тижнів; • Проведення екологічних акцій; • Екологічна освіта. Мета екологічного виховання - формувати в учня відповідальне ставлення до навколишнього середовища, що відбувається з умов його екологічної свідомості. Мета екологічного виховання може бути реалізована за допомогою вирішення триєдиного завдання: •

освітнього – формування системи знань про екологічні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення;

•

виховного – формування мотивів, потреб і навичок екологічно спрямованої поведінки і діяльності, здорового способу життя;

•

розвивального – розвиток системи інтелектуальних і практичних вмінь щодо вивчення, оцінки та поліпшення стану навколишнього середовища, розвиток активної природоохоронної діяльності. Завдання екологічного виховання — сприяти накопиченню екологічних

знань, виховувати любов до природи, прагнення берегти, примножувати її, формувати вміння і навички діяльності в природі. Екологічного виховання включає в себе сукупність компонентів : екологічні знання – екологічне мислення – екологічний світогляд – екологічна етика – екологічна культура. Принципи екологічного виховання: • гуманізм, науковість, систематичність; • неперервність процесу екологічного навчання; • комплексність екологічної освіти і виховання; • розповсюдження екологічного виховання на всіх учасників навчальновиховного процесу.

2

Екологічне виховання - це складна систематична діяльність вчителя, що спрямована на розвиток в учнів екологічної культури. Завдання екологічного виховання – сприяння накопиченню екологічних знань ; виховання любові до природи, прагнень примножувати її багатства; формування вмінь і навичок діяльності людини в природі. Результат екологічного виховання — сформована екологічна культура людини,

що

характеризується

різнобічними

глибокими

знаннями

про

навколишнє середовище (природне і соціальне); наявністю світоглядних ціннісних орієнтацій щодо природи; екологічним стилем мислення і відповідальним ставленням до природи та свого здоров'я; набуттям умінь і досвіду вирішення екологічних проблем (насамперед на місцевому та локальному рівнях); безпосередньою участю у природоохоронній роботі; передбаченням

можливих

негативних

віддалених

наслідків

природо-

перетворювальної діяльності людини. Одним з основних методів екологічного виховання та навчання учнів є проєктний метод навчання. Проектна діяльність активно сприяє екологічній освіті, формує відповідну екологічну культуру учнів, готує їх до реалій життя, до раціонального і творчого використання природних і людських ресурсів. Вважаю, що основними завданнями екологічних проектів є: • навчити учнів самостійно набувати необхідні знання, вміло застосовувати їх на практиці для розв’язання екологічних проблем; • критично мислити, уміння бачити труднощі у вирішенні екологічної проблеми, бачити шляхи її подолання; • грамотно працювати та обробляти інформацію; • бути комунікабельним, контактним з різними соціальними групами, вести грамотно дискусію; • самостійно працювати над розвитком власного інтелекту, над підвищенням рівня свого екологічного виховання; • при вирішенні конкретної екологічної проблеми, бачити глобальність екологічної тематики в цілому;

2

• відчувати свою значимість, приймаючи участь в екологічних проєктах. При таких завданнях особистість учня перебуває в центрі моєї уваги, але самостійна пізнавальна діяльність учня є визначальною. Намагаюся виступати в ролі організатора активної екологічної діяльності учнів, але виконання проєктів завжди покладаю на учнів. Свій досвід і вміння спрямовую не тільки на контроль знань і вмінь учнів, але й на діагностику особистої діяльності учнів. У своїй роботі під час роботи за методом проєктів виділяю декілька етапів: 1. Формулювання проблеми та вибір теми. Учні формулюють проблему та пропонують теми проєктів, а вчитель допомагає у виборі однієї з них.

2. Постановка завдань та визначення мети проекту. При цьому обов’язково визначаються завдання та термін обмірковування.

3. Розробка плану діяльності. Тут відбувається вибір методів і засобів для роботи над проєктом.

4. Виконання проєкту. Сюди входить вислуховування та обґрунтування ідей, загальна дискусія.

5. Підбиття підсумків. На уроках географії використовую такі екологічні проєкти: 1. Дослідницький (добре продумана структура, актуальність проблеми дослідження, експериментальних і дослідницьких робіт, аргументація теми, формування проблеми, оформлення результатів); 2. Рольові, ігрові (учасники виконують певні ролі, зумовлені змістом процесу: екологи, технологи, географи, біологи, медики і т.д.); 3. Інформаційні (спрямовані на збір інформації про певний об’єкт явища, їх аналіз, узагальнення фактів); 4. Прикладні проєкти (чітко продумана діяльність учнів з відомим результатом: наприклад, логічне пояснення якихось законів, що вже відомі). Найбільш характерні для навчальних проєктів форми роботи: - групове обговорення; - «мозкова атака»;

2

- «круглий стіл»; - самостійна робота учнів; - консультації з керівником проєкту, експертом; -

практична робота;

- творчий звіт; - презентація проєкту. Основні етапи екологічних проєктів: 1. Пошуковий: визначення теми, пошук інформації, покрокове планування; 2. Аналітичний: аналіз інформації, побудова алгоритму діяльності; 3. Практичний: виконання роботи; 4. Презентаційний: захист проекту; 5. Контрольний: аналіз результатів. Вважаю, що перевагами проєкту є наступні аспекти: 1. Учні вчаться здобувати знання самостійно, розв’язуючи при цьому поставлені перед ними задачі; 2. Здобувають різні комунікативні навички і вміння спілкуватися під час виконання ними соціальних ролей; 3. Знайомляться з різними точками зору на одну проблему; 4. Набувають вміння користуватися дослідницькими методами, збирати необхідну інформацію, факти, висувати гіпотези, робити висновки. Висновки дослідження. Таким чином, екологічна освіта й виховання – це не данина моді і процес, до якого можна поставитися формально. Не забуваймо, сьогоднішній учень – виключно природокористувач, а завтра буде розпорядником природних ресурсів, і від нього значною мірою залежатиме стан природного довкілля нашої країни. Поставимося до цього відповідально. Список використаних джерел 1.

Агейкіна Р.В. Екологічне виховання: досвід організації / Р.В.Агейкіна // Виховна робота в шк. - 2005. - Січ. (№ 1). - С. 28-29.

2

2. Балашова С. Спостереження за природою як засіб екологічного виховання молодших школярів / С.Балашова // Почат. шк. - 2005. - № 3. - С. 19-21. Бібліогр.: 1 назв.

3. Вороніна Л. Екологічне виховання: сучасні аспекти / Л.Вороніна //Шкіл. світ.

- 2002. - Жовт. (№ 38). - С.3.

4. Лук’янова Л.Б. Теорія і практика екологічної освіти у професійно-технічних навчальних закладах : дис. … доктора пед. Наук : 13.00.04 / Лук’янова Лариса Борисівна. – К., 2006. – 465 с.

5. Морозова Л. Виховання екологічної культури особистості / Л.Морозова // Вища освіта України. - 2001. - №2. - С. 88-92. - Бібліогр.: 4 назв.

6. Прохоренко О.В. Позакласна робота з екологічного виховання учнів / О.В. Прохоренко // Шкіл. світ. - 2001. - Трав. (№ 18). - С. 4.

7. Хоменко В. Екологічне виховання в школі / В.Хоменко // Завуч. - 2000. - Серп. (№ 23/24). - С. 23-25.

8. Шмалєй С.В. Екологічна особистість: Монографія / С.В.Шмалєй. - К.: Б-ка офіційних документів, 1999. - 217 с. - Бібліогр.: с. 206-214.

9. Якименко С. Екологічні знання – фундамент для формування світогляду / С.Якименко // Почат. освіта. - 2001. - Квіт. (№ 16). - С. 2. Гончар О.А., викладач фізичного виховання, спеціаліст вищої категорії, ДПТНЗ «Чернівецький професійний ліцей залізничного транспорту» ЛІКУВАЛЬНА ТА КОРИГУВАЛЬНА ГІМНАСТИКА НА УРОКАХ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ Анотація:

Мета публікації: Розкрити доцільність застосування на

уроках фізичного виховання лікувальної та коригувальної гімнастики для учнів які віднесені до спеціальної медичної групи, маючи захворювання органів дихання. Ключові слова: фізичний розвиток, спеціальна медична група, лікувальна та коригувальна гімнастика, органи дихання, комплекс вправ.

2

Постановка проблеми. Перед вчителями фізкультури стоїть благородне завдання: організувати правильний фізичний розвиток дітей, виховати у учнів звичку до систематичного заняття фізичними вправами, до додержання гігієнічних правил і дбайливого ставлення до свого здоров’я. На жаль, у навчальних закладах склалося зовсім нетерпиме становище з фізичним вихованням учнів, віднесених за станом здоров’я до спеціальної медичної групи, яких абсолютно необґрунтовано звільняють від усіх форм фізичної культури. Аналіз останніх досліджень свідчить, що істотною хибою у здійсненні фізичного виховання дітей, що мають відхилення у стані здоров’я і слабкий фізичний розвиток, є те, що вчителі фізкультури мало обізнані з методикою проведення занять з лікувальної і коригувальної гімнастики. Досвід показав, що вчителі фізкультури не завжди правильно і цілеспрямовано добирають спеціальні вправи при наявності у учнів того чи іншого захворювання, а тому в навчальних закладах не проводяться планомірна повсякденна оздоровча робота серед цих дітей. Основою для занять з хворими дітьми може бути діюча програма з фізичного виховання, з якої виключають лише ті вправи, що потребують максимальної інтенсивності, тривалого статичного напруження, що ставлять підвищенні вимоги до кровообігу нервової системи. Формулювання мети. Поряд із загально-розвиваючими вправами, що рівномірно впливають на організм, необхідно знати і застосовувати спеціальні вправи, коригувальну і дихальну гімнастику, вправи на розслаблення, ігри на повітрі, лижі і ковзани. Виклад основного матеріалу. В зв’язку з тим, що у учнів внаслідок захворювання дихальних шляхів, перенесення ревматичної атаки чи інфекційних захворювань повільно відбувається включення фізіологічних систем організму в роботу і пристосування їх до наростаючих фізичних навантажень, необхідно більше часу відводити на підготовчу і заключну частину уроку, робити частіше паузи для відпочинку. У цьому методичному листі подано комплекс вправ, що застосовуються при порушенні функції дихального апарата, є різні варіанти дихальних вправ, який

2

вчитель фізкультури може використати на своїх повсякденних заняттях з фізично ослабленими дітьми та спеціальні вправи, які використовуються при оздоровленні дітей віднесених до спеціальної медичної групи. Основою навчального матеріалу для занять з фізкультури з учнями спеціальної медичної групи може бути діюча програма з фізичного виховання з деякими змінами. При цьому слід враховувати, що у учнів, які хворіють на ревматизм, мають захворювання дихальних шляхів або перенесли інфекційні захворювання, нерідко бувають відхилення в діяльності серцево-судинної системи, і функціональні можливості органів кровообігу у них різко обмежені. Особливе місце в цьому відношенні займають діти з природженими і набутими пороками серця, які дуже чутливі до фізичних навантажень, тому навчальною програмою під час занять з учнями спеціальної групи мають бути виключені: а) елементи змагань (хто далі, хто швидше, хто вище, хто більше, складання контрольних нормативів); б) вправи максимальної інтенсивності: біг наввипередки, біг на 60, 100 і 200м; плавання на 25 і 50м; в) вправи силового і швидкісно-силового характеру: піднімання і перенесення вантажу, підтягування, при лазінні по канату або перелітанню, перетягування каната, вправи на приладах, метання і штовхання різних приладів, стрибки в довжину і висоту; г) вправи з тривалим статичним напруженням; стійка на руках, перенесення непосильних вантажів, приладів, піднімання вантажу, нахили назад сидячи на лаві при фіксованих ногах та інші гімнастичні вправи; д) вправи на витривалість: тривалий біг, біг на дистанцію 300, 500 і 800м. Ці вправи викликають задишку, серцебиття і нерідко призводять до знепритомніння, прогресування захворювання і розвитку серцево-судинної недостатності, порушують діяльність центральної нервової системи. Характер застосовуваних вправ і методика проведення занять повинні відповідати віковим і індивідуальним особливостям, а також функціональним можливостям учня. Необхідно з навчальної програми добирати такі вправи, які

2

б позитивно впливали на загальний стан здоров’я учня і в однаковій мірі тренували всі системи його організму. Поряд з впливом на хворі органи треба дбати про формування у учнів хорошої осанки і ходи, збагачувати їх рухову діяльність.

Оскільки

в

учнів

цієї

категорії

повільно

утворюються

і

відновлюються умовнорефлекторні зв’язки, слабко розвивається пристосування до фізичних навантажень, доцільно виділяти більше часу (порівняно із звичайними уроками) на підготовчу і заключну частини уроку. Як показує наш досвід роботи з дітьми спеціальної групи, ефективність заняття буває більшою тоді, коли підготовча частина становить 30-35%, основна40-45%. і заключна -20-30%. часу 45-хвилинного уроку. Доцільно включати до уроку вправи, що підносять емоціональність його, викликають інтерес дітей до заняття фізичними вправами, сприяють їх активності. Враховуючи підвищену збудливість ослаблених дітей, їх обмежені рухові можливості, заняття слід проводити спокійно, не вимагаючи зразу точного виконання завдань. У процесі уроку вчитель повинен частіше підбадьорювати

учнів,

відзначати

найменші

їх

успіхи,

старанність

і

наполегливість. Дуже корисні рухливі ігри і заняття на повітрі, ігри з ручним м’ячем, бадмінтон, настільний теніс, а взимку – лижі і ковзани. Наводимо основний навчальний матеріал фізкультури, змінений стосовно до дітей спеціальної групи. СПЕЦІАЛЬНІ ВПРАВИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ПРИ ЗАХВОРЮВАННІ ОРГАНІВ ДИХАННЯ Основними спеціальними вправами, що застосовуються при порушенні функції дихального апарата, є різні варіанти дихальних вправ. При запаленні легень, плевритах, хронічних бронхітах та бронхіальній астмі застосовуються такі вправи: 1. Лежачи на спині, права рука лежить на грудях, а ліва на животі. Глибоке дихання: через ніс – вдих, через рот -видих.

2. Лежачи на спині, руки на пояс. Відвести праву руку в сторону (вдих), опустити (видих), те саме повторити лівою рукою.

2

3. Лежачи на спині. Підняти руки в гору (вдих), підтягнути ліву ногу руками (видих), потім праву, обидві ноги водночас.

4. Лежачи на животі, руки під підборіддям. Руки вгору (вдих), повернутися у вихідне положення (видих).

5. Лежачи на животі, руками взятися за надп’ятковогомілкові суглоби. Підняти вгору голову, прогнутися (вдих), розслабитися (видих).

6. Сидячи на стільці, ноги прямі. Підтягнути ноги до грудей (вдих), випрямити ноги (видих).

7. Сидячи на стільці, ноги нарізно. Підняти руки вгору (вдих), нахилитися до правої ноги (видих), те саме виконати до лівої ноги.

8. Основна стійка, руки до пліч. Випад у праву сторону, руки вгору (вдих), повернути у в.п. (видих), те саме виконати в ліву сторону.

9. Основна стійка. Підняти руки вгору (вдих), присісти, доторкнутися грудьми до колін (видих).

10. Основна стійка. Підняти руки вгору (вдих). Упор присівши (видих), упор лежачи (вдих), упор присівши (видих), встати, руки вгору (вдих).

11. Два кроки (вдих), два кроки (видих).

12. Два колових рухи руками вперед (вдих), два колових рухи назад (видих). КОМПЛЕКС ВПРАВ З ЛІКУВАЛЬНОЇ ГІМНАСТИКИ ДЛЯ УЧНІВ ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ, ДИХАЛЬНОЇ І НЕРВОВОЇ СИСТЕМ Підготовча частина 8 – 10 хв.

1. Посадити групу на гімнастичну лаву. Провести підрахунок пульсу і частоти дихання, виміряти силу стиску кисті ручним динамометром. Занести всі ці дані до щоденника самоконтролю учня. Такі дані треба фіксувати на кожному наступному занятті.

2. Навчати учнів правильного дихання сидячи, стоячи.

3. Спокійна ходьба з глибоким диханням. Основна частина 25 – 30 хв.

2

а) Загально-розвиваючі вправи сидячи і лежачи на гімнастичних лавах, стільцях: 1. В.п.: сидячи вздовж на лаві, руки на пояс. Відвести праву руку вгору – назад з поворотом голови вправо (вдих), опустити руку (видих), те саме виконати з лівої руки. Повторити 8 – 10 раз.

2. В.п.: сидячи вздовж на лаві, руки на пояс. Почережне згинання і розгинання ступнів – 0,5 хв.

3. В.п.: сидячи на лаві. Відвести праву руку і водночас ліву ногу в сторону (вдих), повернутися у в.п. (видих), те саме проробити з лівої руки і правої ноги. Повторити 6 – 8 раз. Відпочинок 1 – 2 хв. Підрахунок пульсу.

4. В.п.: сидячи верхи на лаві, права рука на поясі, ліва вгорі. Два нахили вправо, змінити положення рук і зробити два нахили у ліву сторону. Повторити по 3 – 4 рази в кожну сторону.

5. В. п.: сидячи верхи на лаві. Підняти руки вгору (вдих), підтягнути праву ногу до грудей (видих); руки вгору (вдих) і підтягнути ліву ногу (видих).Повторити 8 – 10 раз. Відпочинок 1 – 2 хв.

6. В. п.: сидячи верхи на лаві. Розвести руки в сторони (вдих), опустити (видих), далі розвести ноги в сторони, відтягти носки (вдих), зімкнути ноги (видих).Повторити 6 – 8 раз.

7. В. п.: лежачи спиною на гімнастичній лаві, руками триматися за лаву позаду голови. Імітація їзди на велосипеді – 0,5 хв.

8. В. п.: лежачи на лаві. Дихальні вправи.

9. В. п.: сидячи, руки на пояс. Повороти 4 – 5 раз у кожну сторону.

10. В. п.: сидячи. Імітація рубання дров. Повторити 6 – 8 раз. Вправи з м’ячами.

1. Передавання м’яча з-за голови двома руками. Повторити 10 – 12 раз.

2. Передавання м’яча в парах з положення сидячи. Спостерігати за появою зовнішніх ознак втоми (збліднення, задишка, потовиділення, дрижання та ін.). Заключна частина 8 – 10 хв.

1. Вправи на розслаблення м’язів рук і тулуба.

2

2. Спокійна ходьба.

3. Дихальні вправи.

4. Провести підрахунок пульсу, частоти дихання, виміряти силу стиску кисті. Порівняти одержані дані з початковими показниками. Це конче необхідно робити на кожному наступному уроці.

5. Домашнє завдання (комплекс індивідуальної гімнастики). ВИСНОВОК: Проаналізувавши дане питання, ми можемо зробити висновок, щодо того, наскільки вагому роль відіграє дихання в оздоровчому тренуванні учнів, і в їхньому житті в цілому. Дихання пов'язане з духовним розвитком людини. Інтенсивні молитви і співи (під час яких велике значення надається видиху), по суті, дуже схожі на сучасні дихальні вправи. Ще в античні часи в Греції в перші століття після Різдва Христового дихальні вправи були одним з основних методів лікування. Активний спосіб життя активізує розумову діяльність; під час пішої прогулянки, ритмічної їзди на велосипеді, бігу під дощем, приходять несподівані й оригінальні ідеї, самі собою виникають рішення складних задач і проблем. Регулярні фізичні навантаження впливають на кровотворення:

збільшують

кількість

гемоглобіну,

нормалізують

вміст

холестерину. Заняття спортом попереджають передчасне старіння організму, а виходить, продовжують молодість. Бути в наш час здоровим - це не надзвичайна розкіш, це необхідність. Здоровим хоче бути кожен, але підтримувати все життя певний рівень гарного самопочуття важко, тут необхідна залізна воля. Хвороби стають у чергу до кожного з нас і атакують, як тільки ми розслаблюємося. Сучасна медицина хоч і намагається захистити наші організми від хвороб, але вона не може придумати таких

ліків,

які

розвивали

б

у

свідомості

розуміння

необхідності

вдосконалювання власного тіла. Постійний рух, контроль за своїм диханням, виконання спеціальних вправ для доброї роботи легень, несуть здоров'я, що не дадуть ніякі ліки. Розумне фізичне навантаження на організм, найкращий спосіб його збереження до старості.

2

Список використаних джерел 1. Вайцеховський С.М./ Книга тренера / С.М. Вайцеховской. Фізкультура і спорт, 2000. - 278 с.

2. Зімкіна Н.В. / Фізіологія людини / Н.В. Зімкіна. Фізкультура і спорт, 2009. 496 с.

3. Іванова І. О. / Проблеми профілактики захворювань та фізичного розвитку дітей / Соціальна психологія/ 2008. № 5-С.13-16.

4. Іллівна В.І. / Фізична культура студента / В.І. Іллівна. - М.: Гардаріки, 2002. 448 с.

5. Ковальова О.Г. / Здоров'я і фізична культура/2007.- №29.- С.7-14.

6. Селуянов В.М. / Основи науково-методичної діяльності у фізичній культурі: навчальний посібник для студентів вузів фізичної культури / В.М. Селуянов, М.П. Шестаков, І.П. Космина. - М.: СпортАкадеміяПресс, 2001. - 184 с.

7. Семенов Л.А. / Визначення спортивної придатності дітей та підлітків / Л.А. Семенов. - М.: Радянський спорт, 2005. - 142 с.

8. Трістан В.Г. / Фізіологічні основи фізичної культури і спорту. Частина 1: навчальний посібник / В.Г. Трістан, Ю.В. Корягіна. - Омськ: , 2001. - С. 38-75.

9. Фомін Н.А. / Фізіологічні основи рухової активності / Н.А. Фомін, Ю.М. Вавілов. 1991. - 224 с. Гордаш О.Ф., майстер виробничого навчання, І категорія, Професійно-технічне училище №8, м.Чернівці ВИГОТОВЛЕННЯ БЛУЗИ В ЕТНОСТИЛІ Анотація: Висвітлені теоретичні та методологічні основи поняття «Етностиль». У статті описана технологічна послідовність обробки жіночої блузи в етностилі, яка може бути використана на уроках виробничого навчання з професії “Кравець”. Ключові слова: етностиль, етнічний одяг, блуза, вишивка, технологічна послідовність обробки жіночої блузи.

2

Постановка проблеми. Етнічний стиль (надалі етностиль) – це не національний одяг, а одяг, в пошитті якого використовують елементи народних мотивів. Ефектний вигляд і колорит такого одягу складно перебільшити. Одягаючи його, ми поринаємо в минуле, отримуємо енергію від творчості наших предків, втіленої в одязі. Назва стилю походить від слова «етнос», що в перекладі з грецького означає «народ». Фольклорний напрямок сьогодні стає все більш популярним. Це стосується і елементів одягу і деталей інтер’єру і інших сфер нашого життя. Виклад основного тексту. Сучасний одяг відмінно поєднується з елементами

етноодягу.

Але

поступово

цей

напрямок

отримує

якусь

відособленість і утворюється етнічний стиль-як окремий напрямок сучасної моди. Етнічний стиль в одязі відрізняється тим, що він життєрадісний і досить зручний. Головними шанувальниками такого одягу є молодь. Цей стиль в одязі був створений молодими послідовниками культури хіпі в шістдесятих роках минулого століття. Сьогодні ж етнічний одяг є певним знаком протесту проти того одягу, який ми звикли носити щодня [6]. Одяг в етностилі представлений величезною різноманітністю фасонів, аксесуарів, а також деталей, орнаментів, які запозичуються з національного одягу різних народів світу. Спочатку ідеї костюмів для етноодягу були запозичені з національного одягу народів Близького Сходу, а також Азії, так як він відрізняється своєю розкішшю,

красою,

і

великою різноманітністю різних прикрас. До всього іншого такий одяг ще й дуже зручний. Ще

одна

загальна

особливість

одягу

етностилі

–

в це

2

використання натуральних тканин, яскравих кольорів і контрастних сполучень. Одяг прикрашений незвичайними етнічними мотивами. Це можуть бути яскраві принти, що відображають особливості життя різних народів або вишивка. До етнічного одягу необхідно підбирати відповідне взуття та аксесуари. Історія появи етнічного одягу. У 60-х роках минулого століття весь світ буквально охопила епідемія міні. Фасони ставали все коротшими, а наряди все відвертіше. В цей же час відбувається розквіт культури хіпі, в основі якої лежить протиставлення традиційним уявленням абсолютно протилежної точки зору. На появу в моді відвертого міні хіпі відповіли довгою спідницею. На блискучі металізовані, однотонні тканини - натуральними, з етнічними мотивами. На прямі геометричні форми і лінії-плавними лініями і закругленими формами. Хіпі не використали в одязі якийсь один народний стиль. Це було змішання одягу всіх народів світу. Перевага віддавалася не сковувати рухи одязі, яскравим натуральним тканинам. Кожному народу, який колись населяв нашу планету, був притаманний свій власний неповторний стиль в одязі. Звичайно ж, це все не могло пройти безслідно. На підставі стилів раніше живуть народів формувалися пристрасті в одязі їх нащадків. Виходить, що одяг в етностилі акумулює в собі моду всіх раніше живуть народів світу [7]. Одяг в українському етностилі – це модно. В умовах сьогодення відчуття патріотизму, гордості за приналежність до цікавої та колоритної нації та посилення національної свідомості доволі звичне явище. Хоча шлях до такої свободи й відкритого самовизначення як українця був доволі довгим та тернистим. Українцям доволі довго насаджували чужі ідеали та вождів, перевертали історичні факти та спотворювали їх, й лиш зараз українська нація починає прокидатися та все більше й більше дізнаватися сама та відкривати всьому світу історичну правду. Нарешті настав той час, коли українські блакитно-жовті стрічки починають уособлювати символи революції, відображати вільну натуру, нездоланну стійкість та неперевершений колорит української нації. Наразі

2

українська символіка стала світовим брендом, вона все частіше прикрашає модний одяг, вишукані аксесуари, використовується при оформленні інтер’єрів та в багатьох інших сферах життя. В дні національних свят можна побачити багато не лише співвітчизників вбраних в український одяг, а й багато іноземців, котрі воліють доторкнутися та приміряти на себе яскраві вишивані костюми, віночки та стрічки. Популярність одягу в українському етностилі з кожним днем зростає, і мабуть знайдеться дуже мало українців в гардеробі яких не буде бодай однієї речі, що яскраво свідчить про відношення до України. Як правило це звісно українські вишиванки, найрізноманітніших фасонів та кольорів. З такою популярністю національного одягу постає питання, а чи правильно вишити та використати ті чи інші візерунки і чи взагалі все те що модно має таке ж глибоке значення як і багато віків тому? Адже добре відомо що кожен елемент орнаменту, оздоблення, кожна деталь, ба навіть використання тієї чи іншої тканини несли з давніх давен певну сакральну інформацію [8]. Мабуть саме тому варто пригадати та звернутися до давніх традицій та знать, що відображували в одязі сімейний, соціальний, а інколи й матеріальний стан. Також існує велика кількість регіональних відмінностей у вишиванках, і всі ці нюанси важливі коли людина одягає вишиваний одяг не лише щоб прикрити своє тіло, а й для того щоб нести в маси любов до рідного українського, відроджувати національну ідею. Так скажімо символіка що позначає соціальний статус та достаток українця може й не використовуватися в сучасному життя, так як з розвитком сучасного суспільства подібні грані розмилися та практично зникли. А от про вікові особливості градації національного одяг забувати не варто.

2

Треба відзначити, що повсякденний одяг українців мав доволі скромне оздоблення, невеличкими вишивками прикрашали переважно горловину, манжети та поділ сорочок, а шився такий одяг переважно з грубого домотканого полотна. На превеликий жаль сучасні українці

мало

переймаються

доречністю того чи іншого елементу орнаменту, його значенням. Завжди необхідно пам’ятати все, що модно, не завжди правильно!!! Дуже хотілося б аби молоді дівчата знали і розуміли значення кожної стрічки чи квітки в віночку що вони одягають, а більш дорослі жінки бодай трохи розумілися на значеннях вишитих символів, особливостях крою та використання кольорів. В традиційному жіночому одязі українців завжди простежувалася певна вікова відмінність, так юна дівчина з віком починала відмовлятися від тонких тканин, багатих вишиваних орнаментів, тим самим впевнено переходила до більш лаконічного та простого одягу. Також певна стриманість в елементах оздоблення жіночого одягу відображала і статус заміжньої жінки. Це також стосується і дівочих віночків та стрічок, адже це виключно дівочі елементи вбрання, і якщо деякі елементи дівочого костюма жінка могла носити й після одруження то стрічок та вінка це не стосувалося. Теж саме правило стосувалося й кольорової гами вишивок та всього костюма загалом, молоді незаміжні дівчата носили більш яскраві та різнобарвні вбрання на відміну від синьо-червоно-чорної гами заміжніх. Також про сімейний стан говорили й інші елементи національного одягу, які мали своєрідний крій. Так молоді незаміжні дівчата носили поверх вишиванок, так звані керсетки (своєрідний вид жилеток) що влучно підкреслювали всі жіночі принади, на відміну від заміжніх, одяг котрих лиш віддаля натякав на особливості жіночої фігури. На такі особливості слід звертати

2

увагу, адже доволі часто можна на вулицях міста зустріти поважних пані в яскравих вишиваних сорочках, на яких буяє таке різнобарв’я, що а ж в очах починає рябіти. Так не правильно, адже звертаючи увагу на не таке далеке минуле, ми майже втратили знання та розуміння багатовікових традицій та аспектів. Сучасні вінки представлені переважно зі штучних квітів, і це не дивно адже народні витоки та символи сьогодні шукають переважно на полицях магазинів. Хоча і в давні часи існували вінки зі штучних квітів, але ставлення до них в різних регіонах були доволі різними, а інколи і зовсім протилежними. Так в одних їх категорично відмітали та заперечували, вважаючи штучні квіти символом смутку, смерті та жалю. А в інших часто використовували в зимовий період як символ вічного життя. Найулюбленішими і красивими були штучні квіти відлиті з воску, але й вони перемежовувалися живим барвінком і в такому вигляді прикрашав голівки наречених та її дружок [4]. Виготовлення жіночої блузи в етностилі. Опис моделі. Блуза жіноча, прямого силуету, з лляної тканини, святкового призначення. Перед з нагрудними виточками. Рукава розширені до низу, одношовні, вшивні. По низу рукава куліска з еластичною тасьмою. Горловина кругла, з підкрійною обшивкою. В бічних швах декоративні розрізи. Блуза оздоблена вишивкою з геометричним орнаментом, техніка ,,Хрестик’’. Кількість № з/п

Назва деталей крою

Деталі з основної тканини

Деталі з клейовою прокладкою

2

1

Пілочка

1

-

2

Спинка

1

-

3

Рукав

2

-

4

Обшивка горловини переду

1

1

5

Обшивка горловини спинки

2

2

Табл.1. Специфікація деталей крою блузи. Тканини та матеріали. Для виготовлення цієї блузи знадобляться: v

Основна тканина-льон;

v

Швейні нитки-поліестер;

v

Акрилові нитки для вишивки;

v

Флізелін та еластична тасьма.

Використовуємо льон, тому що він гігроскопічний та міцний, сприяє природній терморегуляції тіла й особливо підходить для носіння влітку [2]. Послідовність обробки виробу.

1. Вишивка по обраній схемі геометричного орнаменту.

2. Зшивання нагрудних виточок.

3. Проклеювання обшивки горловини прокладкою з клейовим покриттям (флізеліном).

4. Обшивання зрізу горловини пілочки і спинки та настрочування припуску на шов обшивання.

5. Зшивання та обметування плечового шва.

6. Зшивання бічних швів.

7. Розпрасування бічних швів.

8. Обметування бічних швів.

9. Прокладання

по припуску окату рукава двох машинних строчок для

утворення посадки.

10. Зшивання та обметування зрізів рукавів.

11. Запрасування шва рукава.

2

12. Обробка низу рукава швом у підгин.

13. Обробка низу рукава еластичною тасьмою.

14. З’єднання рукавів з проймами.

15. Обметування зрізів припусків на шов.

16. ВТО припусків на шов рукавів.

17. Закріплення підгину низу блузи.

18. Прокладання оздоблювальної строчки.

19. Кінцева волого-теплова обробка блузи [1, 3, 4, 5]. Висновки. В наш час існує безліч різноманітних стилів. Знати, як їх поєднувати між собою — це особливе мистецтво, яке має вивчити кожна жінка, що бажає виглядати завжди ефектно і привабливо. Етностиль — це не національний одяг, а одяг, в пошитті якого використовуються елементи народних мотивів. На показах високої моди як у нас, так і за кордоном, колекції в українському етностилі викликають захоплення і незгасний інтерес. Слід зазначити, що елементи національного костюма в етноодязі, це не тільки наявність вишивки. Це ще і крій виробів, обробка деталей. Адже в сучасному житті ми не будемо носити точну копію народного костюма, а от використання деяких елементів з нього — дуже вдало можна вписати в сучасний стиль. Залежно від зовнішнього вигляду етноодягу, його доречно одягнути і на урочисту подію, і на роботу, і на прогулянку. При цьому, ви завжди будете виглядати жіночно та привабливо.

1.

2.

3.

4.

5.

Список використаних джерел Легкий жіночий і дитячий одяг: Навч. посібник / Є.Я.Борецька, І.І., Пацюрковська, Б.Б.Троць. – К.: Вища шк., 1995. – 384 с.: іл.. Радкевич В.О. Матеріалознавство швейного виробництва: Лабораторнопрактичні роботи . – К.: Вища шк., 1995. – 96с.: іл.. Шаффер К.Б. Энциклопедия быстрого шитья. – Аквариум, 1994. – 320 с. Солнцева Г.В. Сучасна школа шиття від А до Я. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2006. – 336 с. Лин Жак, Техника кроя: Пер. с франц. – М.: Издательство «Мега», 1992. – 80 с. Ил. 494.

2

6. https://etnoxata.com.ua/statti/traditsiji/odezhda-v-ukrainskom-etno-stile-modnoa-pravilno-li/ 7. http://bezlichporad.in.ua/etnichnyj-styl-v-odyazi-modelyuyemo-obraz-v-etnostyli.html 8. http://newsdaily.com.ua/garderob/stili-odyagu/5049-etnichnij-stil-v-odyazi.html Ілаш О. К., майстер виробничого навчання І категорії, Кельменецький професійний ліцей ПЕДАГОГІЧНА СПІВПРАЦЯ: ЄДНІСТЬ В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ Анотація: у статті розкриваються найважливіші передумови гармонійного розвитку особистості, майбутнього робітника з активною життєвою позицією та вплив майстра виробничого навчання закладу П(ПТ)О, класного керівника на виховання здобувачів освіти.

створення організованої життєдіяльності учнів

ПТНЗ як педагогічно доцільної системи різноманітних видів діяльності

і

спілкування, спрямованої на розвиток особистості. Ключові слова: модернізація професійної освіти, висококваліфіковані робітники, майстер виробничого навчання, педагоги, класний керівник, педагогічна співпраця, співробітництво Постановка проблеми. В умовах модернізації професійної освіти одним із напрямків оптимізації освітнього процесу є його спрямування на демократизацію взаємовідносин педагога та здобувача освіти, що відображається в нових підходах до навчання: створенні сприятливої атмосфери співробітництва, зниженні монологічного викладу матеріалу та дублювання інформації, яка може бути отримана з доступних джерел і переходу до діалогізованого спілкування з учнями в ході навчального процесу, інтенсифікації впровадження в навчальний процес активних методів навчання, які дають можливості для розкриття творчої

2

особистості, розвитку ініціативи, активізації пізнавально-навчальної діяльності учня. Аналіз останніх досліджень. Педагогічна співпраця – напрям педагогічного мислення і практичної діяльності, спрямований на демократизацію і гуманізацію педагогічного процесу [8, с. 429]. Саме в співробітництві учасників освітнього процесу можна виховати самодостатнього громадянина держави, який би прагнув зайняти

активну

життєву

позицію.

Педагогічні

працівники

П(ПТ)О

використовують методи виховання не тільки як засіб подолання негативних тенденцій у розвитку особистості, але і як засіб формування позитивних властивостей і якостей. Виклад основного матеріалу. Зазначимо, що педагогіка – наука, що вивчає сутність, закономірності, принципи, методи, форми організації педагогічного процесу як засобу розвитку особистості та відтворення людської культури при змінах поколінь. Вона виникла внаслідок необхідності підготовки людини до життя. Цю підготовку, яку показала суспільна практика, необхідно було починати з раннього віку, тому свою назву, започатковану в Стародавній Греції, педагогіка отримала від двох грецьких слів, які перекладаються як «діти» та «веду» і означають «дітоводіння». До історії педагогіки ввійшли імена тих філософів, а пізніше психологів і представників інших сфер науки та культури, які відіграли значну роль у становленні знань про способи передачі соціального досвіду підростаючим поколінням [3, с. 71]. Головним в співпраці є дотримання правил педагогічного спілкування, які у взаємодії вбережуть педагогів від багатьох труднощів та помилок . Стислий їх виклад можна звести до таких пунктів [7, с. 152]: 1. Успіх педагогічної діяльності насамперед залежить від культури спілкування.

2. Моделюйте спілкування не «від себе», а від дітей, їх потреб та інтересів.

3. Орієнтуйте своє педагогічне мовлення на конкретного учня, а не на абстрактну групу.

4. Використовуйте різні види спілкування.

2

5. Спілкуйтесь із дітьми на взаємних інтересах, проте не організовуйте спілкування «по вертикалі», зверху вниз.

6. Постійно враховуйте психологічний стан окремих вихованців і колективу загалом.

7. Дивіться на себе збоку, постійно аналізуйте свої вчинки й дії.

8. Умійте слухати дітей, зважайте на їх думку.

9. Намагайтесь зрозуміти настрій дитини і на цій основі моделюйте спілкування з ними.

10. Спілкування не повинно призводити до конфліктів, а попереджувати їх.

11. Не принижуйте людську гідність.

12. Спілкування має бути систематичним. Не залишайте поза увагою «незручних» для вас дітей.

13. Будьте ініціативним у спілкуванні.

14. У процесі спілкування враховуйте стать вихованців.

15. Уникайте штампів, постійно шукайте нові форми, засоби, методи і прийоми.

16. Долайте негативні установки стосовно конкретного учня.

17. У процесі спілкування уникайте абстрактної критики, оскільки це породжує опір.

18. Якомога частіше усміхайтеся: це викликає позитивні емоції, спонукає до продуктивного спілкування.

19. У процесі вашого спілкування частіше висловлюйте схвалення, заохочення.

20. Відкрито виявляйте в дитячому колективі своє ставлення до вихованців.

21.

Постійно

розвивайте

свою

комунікативну

пам'ять,

запам'ятовуючи педагогічні ситуації, їх перебіг.

22. Якщо назріває потреба в індивідуальній бесіді, завчасно розробіть її план.

23. У процесі спілкування в центрі уваги має бути особистість учня, його гідність.

2

24. Враховуйте соціально-психологічне зростання дитини.

25. Систематично аналізуйте процес спілкування.

26. Технологія й тактика спілкування мають бути скеровані на усунення психологічних бар'єрів між вихователем і вихованцями.

27.

Враховуйте

в

процесі

спілкування

індивідуальні

особливості, темперамент, характери учнів.

28. Окремо обдумуйте особливості спілкування з важковиховуваними дітьми.

29. У процесі спілкування не зловживайте своїми перевагами як керівникавихователя.

30. Постійно удосконалюйте інструмент спілкування — власне мовлення . В сучасній американській педагогіці існує спеціальний термін “ефективні вчителі”. Їх відрізняє унікальна комбінація особистих якостей (за А. Комбасом), які виступають як суб’єктивні передумови професіоналізму в педагогічній роботі [4, с.

29]: • для

таких

вчителів

внутрішня, психологічна сторона

справи

важливіша

зовнішньої; • спочатку

він прагне зрозуміти точку зору іншої людини, а потім вже діяти на базі

цього розуміння; • люди

і їх реакції являються для нього більш значущими, ніж речі і формальні

ситуації; • він

довіряє людям і вважає їх здібними вирішувати, причому зовсім адекватно,

свої життєві проблеми, чекає від них появу дружелюбності, а не ворожості; • людина

для нього - завжди особистість, наділена гідністю .

Один з провідних англійських психологів і педагогів Р.Берж, сумуючи особисті якості, необхідні для ефективної педагогічної діяльності, виділяє наступні: •

прагнення до максимальної гнучкості;

2

•

здібність

до

емпатії,

тобто розуміння почуттів

інших;

вміння

надати особистісного забарвлення викладанню. Пилиповський В.Я. пропонує такі типові риси, які повинні бути притаманні вчителю як професіоналу: •

істинні професіонали культивують теплі, емоційно забарвлені взаємовідносини з учнями;

•

при яких би то не було несприятливих обставинах володіють ситуацією, уміючи за допомогою гумору, забави розрядити обставини, загрожуючи неприємними наслідками;

•

свій предмет викладають з ентузіазмом і фантазією – завжди зібрано, цілеспрямовано, виключаючи непродуктивну трату часу на уроці;

•

професійно діючі вчителі послідовні в своїх вимогах, справедливі, ставляться до дітей поважно і рівно . Паригін Б.Д. відзначав, що цей процес може виступати в один і той же час і як

процес взаємодії людей один до одного, і як процес їх взаємного впливу один на одного, і як процес їх взаємного переживання і взаєморозуміння один одного. Бодалев А.А. пропонує розглядувати спілкування як взаємодію людей, змістом якого є обмін інформацією за допомогою різних засобів комунікації для встановлення

взаємовідносин

між

людьми.

Руднєвський

Є.В.

розглядає

спілкування як “систему міжособистісної взаємодії”, обмежуючи феномен спілкування тільки безпосереднім контактом між індивідами. Спілкування як процес взаємодії значно ширший: спілкування безпосередньо в групах – міжгрупове, в колективі – міжколективне. Але тільки в процесі взаємодії людини з людиною, групою, колективом реалізується вимога особистості в спілкуванні. Виробниче навчання і процес виховання – дві сторони єдиного освітнього процесу (навчання – формування знань, умінь і навичок і виховання – формування відносин здобувачів освіти до діяльності і відносин між учнями в процесі

2

діяльності). Мети навчання і виховання реалізуються у взаємозв'язку, у ході всього освітнього процесу, при вивченні кожного предмета, на кожнім уроці. Головна особливість виробничого навчання як засобу трудового патріотичного виховання – систематична участь учнів у виробничій праці. Однак це не виходить, що участь учнів у виробничій праці – це і є трудове патріотичне виховання. Сутність праці як засобу виховання не тільки в тім, яке місце він займає в житті учня, але й у тім (і це головне!), яке відношення праця має до положення учня в колективі, який він носить характер, які ті відносини, у які вступає учень у процесі праці з одногрупниками, з майстром. Формування початку відносин до праці, поваги до колективу, уміння підкорити своє поводження інтересам колективу, вироблення характеру, подолання егоїзму, індивідуалізму, почуття помилкового товариства – усе це відбувається лише в процесі праці, здійснюваного у визначених умовах, спеціальним образом організовано. Величезна роль у цьому належить майстру виробничого навчання. Неодмінною умовою високої виховної ефективності праці є розуміння учнями його суспільної значимості. Майбутній робітник повинен усвідомлювати, що його труд представляє визначену суспільну цінність, значимість. Якщо учні не бачать, що їхня робота приносить користь людям, колективу, суспільству, у них пропадає всяке бажання трудитися, вони працюють по примусі. А така робота неминуче викликає нудьгу, байдужість, негативне відношення. Інтерес, повага до професії – найважливіша рушійна сила навчання взагалі і виробничого зокрема. Якщо здобувач освіти не упевнений у правильності вибору професії, не зацікавлений в успішному освоєнні її, якщо в нього відсутні мотиви навчання, то ніяка педагогічна майстерність не допоможе. Тому формування в них стійкого, усвідомленого інтересу до професії є серйозною задачею всіх педагогів і майстра виробничого навчання в першу чергу. Виховання інтересу до професії – задача не тільки перших днів навчання. На всіх етапах навчання потрібно знаходити можливості для формування глибокої переконаності

у

важливості,

корисності,

потребі

їхньої

професії,

не

протиставляючи її, природно, іншим професіям. Інтерес до роботи, до праці багато

2

в чому залежить від суспільної думки колективу про результати праці учнів. У цьому велику роль грає уміння майстра показати групі досягнуті учнями чи успіхи прагнення до досягнення успіху, організація конкурсів на кращу деталь, краще виріб, кращий заточення інструмента інші форми «мікрозмагання», організація змінних виставок кращих робіт групи, що учиться, випуск стінгазет-блискавок «Рівняйтесь на них» тощо. Усе це є, з одного боку, способом показу кращих, з іншого боку – засобом підтягування до них інших. Практика свідчить, що байдужих при цьому не буває. Велике значення для розвитку інтересу в учнів, поваги до професії, до праці, до свого місця в праці має думка батьків про їхні успіхи в освоєнні професії. Тому іноді майстра дозволяють учнем забрати додому деякі виготовлені ними виробу, що можуть знайти застосування в домашнім господарстві, наприклад, перший виготовлений молоток, зубило, викрутку тощо. Формуванню почуття задоволеності, а отже, і інтересу до роботи, багато в чому сприяє оцінювання роботи учнів майстром. Досвід свідчить, що не буває учнів, байдужних до оцінки їхньої праці. Це один з дуже діючих інструментів у руках майстра. Користуватися цим інструментом треба дуже обережно. Оцінювання повинно обов'язково сприяти навчанню і вихованню учнів. Це можливо тільки при безумовній об'єктивності, коли учень внутрішньо згоден з нею і розуміє її зміст [5, с. 63]. Найважливіша задача виховання учнів у процесі виробничого навчання – виховання в них робочої доброчесності. Для майбутніх робітників-професіоналів зазначена якість є одним з провідних. Робоча честь припускає виконання будь-якої роботи завжди якісно, старанно, на совість, надійно, у термін, акуратно, красиво. Робоча честь – це значить завжди бути хазяїном свого слова, гарним надійним товаришем у праці, що ніколи не підведе, на який завжди можна покластися; чесність, порядність, ініціативність. Якість праці – найважливіший показник основ професійної майстерності робочої людини. По якості роботи завжди можна судити про відношення її людей, що виконували, до праці, до суспільних інтересів і суспільної власності. Одним з ведучих якостей кваліфікованого робітника є його виробнича самостійність, звичка

2

й уміння робити самоконтроль процесу і підсумків своєї роботи. Формування зазначених якостей у майбутніх робітників – одна з найважливіших навчальновиховних задач майстра. Виробничу самостійність учнів ні в якому разі не слід розглядати як здатність їх цілком самостійно, без допомоги майстра виконувати учбово-виробничі завдання. Майстер завжди залишається керівником навчально-виховного процесу, під його керівництвом в учнів формуються всі якості майбутнього кваліфікованого робітника, у тому числі і самостійність. Однієї з важливих задач трудового виховання учнів у процесі виробничого навчання є формування в них високої культури праці. Культура праці – поняття ємне і багатогранне. Це і технологічна дисципліна, і виробнича естетика, і грамотне використання

учбово-технічної

документації,

і

дбайливе

відношення

до

устаткування, матеріалам, енергії, і раціональна організація праці, і висока самодисципліна. З формуванням культури праці тісно пов'язане виховання в учнів технічної культури – якості дуже важливого для сучасного робітникапрофесіонала, що буде трудитися в умовах корінної перебудови народного господарства і прискорення у всіх сферах економіки. А прискорення – це насамперед технічний прогрес, перехід на нову техніку і технологію, активізація людського ресурсу. Одна з найважливіших задач трудового виховання учнів – формування в них творчого відношення до праці. Творче відношення до праці - це прагнення зробити свій внесок в роботу оригінального, розумного відходу від стандартів і стереотипів. Постійний настрій на пошук нового, зробленого, що робить роботу більш якісною, красивою, легкою та доставляє задоволення. Творче відношення учнів до праці виховується в процесі всієї їхньої учбововиробничої діяльності. Разом тим виховання творчого відношення до праці – це самостійна задача, для її рішення характерні специфічні методи, специфічний підхід. Тобто, потрібно так направити розумову діяльність учнів, щоб процес їхнього мислення був завжди процесом пошуку. Це активізує мислення учнів, підвищує їхній інтерес, увагу, почуття задоволення від процесу праці. Дуже

2

важливо, втягувати у творчість можливо більша кількість учнів, розвивати в групі колективний дух творчості. Висновки і перспективи подальших досліджень. На закінчення необхідно особливо підкреслити ту величезну роль, що у навчанні і вихованні в цілому й у трудовому вихованні зокрема відіграє особистий приклад майстер виробничого навчання. Це неодмінна умова й ефективний засіб трудового виховання учнів. Особистий приклад майстра повинний виявлятися насамперед у всіх тих якостях, що він прагне сформувати у своїх учнів у процесі виробничого навчання: у працьовитості, сумлінності, організованості, культурі праці, у безумовному дотриманні моральних норм і правил, творчому відношенні до освітнього процесу. Його особистий приклад, ділова кваліфікація, глибоке знання справи, моральні якості, сувора вимогливість до себе, доброзичливе ставлення до учнів, тактовність, невимушеність поведінки – це успіх в підготовці кваліфікованих робітників! Список використаних джерел 1. Степанов О. М., Фібула М. М. Основи психології і педагогіки: Посібник, Київ: Академвидав, 2003; 2. Савенкова Л. Комунікативність учителя. // Педагогіка толерантності. – 2007 3. Педагогічна майстерність: Підручник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. - К.: Вища школа, 2004. – 71 с.

4. Нор К.Ф. Використання американського досвіду формування комунікативних умінь майбутніх учителів // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Т. 28. Вип. 15. Педагогічні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2003. – 29 с.

5. Кухаренко В.М., Рибалко О.В., Сиротенко Н.Г. Дистанційне навчання: Умови застосування. Дистанційний курс: Навчальний посібник / За ред. В.М. Кухаренка. –Харків: НТУ “ХПІ”, “Торсінг”, 2002. – 63 с.

6. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Під ред. Л.М. Проколієнко. – К., 2005 7. Педагогічна книга майстра виробничого навчання., навчальний посібник За редакцією доктора пед. наук Н.Г. Ничкало, 2000. – 152 с.

8. Фіцула М. М.," Педагогіка" "Академвидав", Київ, 2003. – 528 с. Зебачінська Л.А., майстер виробничого навчання,

2

ДПТНЗ «Чернівецький професійний ліцей сфери послуг» ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ ОБДАРОВАНИХ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ Анотація. У доповіді розглядається проблеми дитячої обдарованості у сучасних

дослідженнях.

обдарована

та

З’ясовується

талановита

дитина.

сутність

понять

Звертається

обдарованість,

увага

на

творчу

обдарованість. Представляються підходи багатьох вітчизняних і зарубіжних учених до вивчення даної проблеми. Наголошується на соціальній значущості обдарованих особистостей та необхідності їх всебічного розвитку, починаючи з дошкільного дитинства. Ключові

слова:

обдарованість,

обдаровані

здобувачі

освіти,

інтелектуальні здібності, творчі здібності, талант, геніальність. «Усі діти народжуються геніями, однак упродовж перших шести років їхнього життя ми допомагаємо їм позбутися цієї геніальності». Б.Фуллер Постановка проблеми. Серед найбільш цікавих і загадкових явищ природи дитяча обдарованість традиційно посідає одне з провідних місць. Проблеми її сутнісних характеристик, засобів діагностики, технологій розвитку хвилюють філософів, педагогів досить тривалий час. Феномен обдарованості, незважаючи на посилену увагу до нього представників різних галузей наукового знання, все ще залишається мало вивченим та, певною мірою, загадковим явищем. Незаперечною є думка, що в сучасному світі процвітання будь-якої країни безпосередньо залежить від потенціалу обдарованих членів суспільства, яким

2

надана можливість реалізувати його на користь свого народу. Саме освітня галузь покликана цілеспрямовано розкривати цей потенціал, готуючи кожну особистість до ефективної діяльності з перших років життя. Чим раніше починається розвиток здібностей і талантів, тим більше шансів на їх оптимальний розвиток, а саме тому так важливо виявити обдарованість здобувачів освіти на ранньому етапі онтогенезу. Аналіз останніх досліджень.

Більшість сучасних дослідників (В.

Дружинін, О. Маклаков, Л. Слободянюк, В. Чудновський, В. Юркевич та ін.) схиляються до думки, що основою обдарованості є здібності – це сукупність індивідуально-психологічних

особливостей,

які

є

умовою

успішного,

високоякісного виконання людиною певної діяльності і зумовлюють різницю в динаміці володіння потрібними для неї знаннями, вміннями і навичками. Ступенями розвитку здібностей є обдарованість, талант і геніальність. І якщо геніальність – це доля не багатьох, то здібностями до певних видів діяльності й здатністю до творчості може і повинен оволодіти кожний. У зв’язку з цим видатний психолог А. Маслоу говорив: «якщо ви навмисно збираєтеся стати менш значною особистістю, ніж дозволяють ваші здібності, я попереджаю, що ви будете глибоко нещасні все життя» [6]. Актуальність проблеми обдарованості, її соціальна значущість і необхідність глибокого вивчення окреслили тему даної роботи, метою якої є визначення

і

характеристика

феномену

учнівської

обдарованості

та

особливостей її прояву на певних етапах розвитку. Виклад основного матеріалу. Проблема обдарованості актуальна протягом кількох сторіч, але й до сьогодні залишається відкритою. Не викликає сумніву те, що потенціал обдарованості є найціннішим ресурсом духовного поступу й матеріального розвитку людства. Тому, як і будь-який ресурс, його слід вчасно виявити і розумно використати. У зв’язку з цим закономірно постає питання про імовірність ідентифікації обдарованості, розв‘язання якого пов‘язують з аналізом концептуальних підходів до проблеми обдарованості.

2

Але чіткого означення обдарованої людини, а тим більше дитини, не існує. Аналізуючи поняття «обдарованість», дослідники розглядають його по-різному. Зокрема, досить часто порушуються питання про зв’язок обдарованості з інтелектом, про роль середовища і спадковості в розвитку обдарованості, про механізми функціонування творчої обдарованості та ін. Виділяють такі аспекти вивчення

обдарованості,

як

творча

обдарованість

та

інтелектуальна.

А.Танненбаум визначає поняття «обдарованість» за п‘ятьма чинниками: високий рівень загального інтелекту; наявність спеціальних здібностей; певні особистісні особливості; вплив середовища; щасливий випадок. У зарубіжній психологопедагогічній літературі можна знайти два основні визначення природи обдарованості: вроджена і набута. Англійський психолог Ф.Гальтон у ХІХ столітті намагався обґрунтувати спадковість таланту, аналізуючи біографічні дані видатних людей. Його праця про спадковість таланту стала поштовхом для багатьох експериментальних досліджень [1]. У

ХVІІ

ст.

представник

французького

просвітництва

Гельвецій

проголосив, що засобами виховання можна сформувати геніальність. З появою перших тестів (А.Біне, 1905) вчення про обдарованість набуває нових можливостей: інструментарій спрямовується не тільки на діагноз (виявлення), а й на прогноз, тобто з‘ясування потенціалу дитячої обдарованості. Новітні вчення про обдарованість з‘являються у 50-60-і роки, що було зумовлено високим рівнем розвитку науково-технічного прогресу. Зокрема, під впливом ідей Дж. Гілфорда (1950) запроваджується принцип визначення обдарованості як особливий вид творчих здібностей – креативність. Підвалини вітчизняних теоретичних досліджень обдарованості було закладено Б.Тепловим, В.Ананьєвим, Н.Лейтесом, О.Ковальовим, В.Мясищевим та ін. Г.Костюк (1989) визначив обдарованість як індивідуальну своєрідність здібностей людини, вказуючи на значущість природних даних кожної окремої особистості. О.Ковальов та В.Мясищев в обдарованості бачили складну систему здібностей людини, яка забезпечує вміння продуктивно працювати в будь-якій галузі життєдіяльності [2].

2

В.Шадриков (1983) характеризує обдарованість як цілісне виявлення здібностей у діяльності, як загальну властивість інтегрованої в діяльності сукупності здібностей. Темпераментні характеристики також займають не останнє місце в механізмах обдарованості. Тому цікавою є праця В.Русалова і С.Дудіна (1995), де доведено вплив властивостей темпераменту на інтелект [3]. З огляду на це можна сказати, що обдарованість є наслідком поєднання таких якостей: спадковості, впливу середовища, інтелектуальних здібностей, властивостей темпераменту, творчого підходу, наполегливості та щасливого випадку. Психолого - педагогічна характеристика обдарованої дитини. Видатний

дослідник

обдарованості

Н.С.

Лейтес

запропонував

розрізняти три категорії здібних дітей за такими ознаками [4]: 1) ранній прояв інтелекту; 2) яскравий прояв здібностей до окремих видів діяльності і предметів; 3) потенційні ознаки обдарованості. Перейдемо до психологічного аналізу особистості обдарованої дитини. Такі діти дуже активні, прагнуть працювати більше за інших та самостійно (з літературою, довідковим матеріалом, у бібліотеці). Вони наполегливо слідують поставленим перед собою цілям, все хочуть знати більш детально і потребують додаткової інформації. Обдаровані діти хочуть учитися та досягають успіхів. Навчання доставляє їм задоволення. Вони вміють критично оцінювати оточуючу дійсність та прагнуть проникнути в сутність явищ; задають безліч питань і зацікавлені в стверджувальній відповіді на них. Урок є особливо цікавим для них тоді, коли використовується проблемний метод. Порівняно зі своїми однолітками обдаровані учні краще вміють розкривати відношення між явищами та сутністю, індуктивно та дедуктивно мислити, маніпулювати

логічними

операціями,

систематизувати,

класифікувати.

Більшість із них ставить завдання, виконання яких потребує багато часу, а також мають розвинене почуття справедливості.

2

Отже, обдарованим дітям властиві: •

інтерес до розумової діяльності;

•

компетентність, не властива віку;

•

пошук причин явищ, які спостерігаються;

•

прагнення відкривати та досліджувати нове;

•

різнобічні інтереси та потреба в різнобічній інформації;

•

ґрунтовні знання;

•

добра пам‘ять;

•

багата фантазія, уява, винахідливість;

•

схильність до ігор, які вимагають сконцентрованої уваги, та тих, які мають складні правила;

•

уміння самостійно грати та працювати;

•

хороше володіння мовою;

•

великий словниковий запас, не властивий даному вікові;

•

терплячість у навчанні, захопленнях;

•

готовність взяти участь у додаткових заходах, які підвищують інтерес до навчання (конкурси, олімпіади);

•

читання книжок, вивчення друкованих матеріалів;

•

глибокий інтерес до наукової літератури;

•

політичні та світоглядні інтереси;

•

колекціонування, проведення експериментів у домашніх умовах;

•

почуття гумору;

•

підвищене

почуття

відповідальності,

ретельне

виконання

прийнятих

доручень; •

велика працездатність та прагнення працювати якнайбільше. Особливі здібності та пов’язані з цим проблеми дитини. Психологи

вважають, що інтелектуально обдаровані діти мають цілу низку проблем, а саме: 1. Неприязнь до навчального закладу. Їм цікаво вчитися, оскільки подобаються складні ігри та завдання і не викликають інтересу ті, котрими цікавляться їхні

2

однолітки. Через це обдарована дитина може опинитися в ізоляції, закритися від інших.

2. Нонконформізм. Обдаровані здобувачі освіти відкидають стандартні вимоги. Особливо, якщо ці вимоги суперечать їхнім інтересам або здаються безглуздими.

3. Занурення у філософські проблеми.

4. Розбіжність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком. Обдаровані здобувачі освіти із більшим задоволенням спілкуються з дітьми старшого віку. Оскільки ж вони поступаються останнім у фізичному розвитку, то їм складно стати неформальними лідерами. Організація навчання обдарованих здобувачів освіти.

1. Принципи побудови програм навчання для обдарованих здобувачів освіти. Програма навчання для обдарованих здобувачів освіти повинна відповідати їх специфічним потребам та можливостям, а також цілям, які висуваються до навчання цієї категорії здобувачів освіти. Цим і визначається перелік вимог до побудови програм навчання для обдарованих здобувачів освіти. Можна сформулювати такі важливі принципи організації змісту навчання для обдарованих здобувачів освіти: ü Гнучкі змістові «рамки», які забезпечують можливість включення для вивчення тих чи інших тематичних розділів. ü Крупні змістові одиниці; вивчення широких (глобальних) тем та проблем. ü Міждисциплінарний підхід до вивчення змісту. ü Інтеграція тем та проблем для вивчення, які відносяться до однієї чи різних галузей знань, шляхом встановлення внутрішніх взаємозв’язків змістового характеру. ü Принцип насиченості змісту навчання. ü Проблемний характер вивчення змісту чи вивчення відкритих тем та проблем. Програми для обдарованих здобувачів освіти повинні:

2

ü Надавати можливість для поглибленого вивчення тем, які обирають здобувачі освіти. ü Забезпечувати самостійність у навчанні, тобто навчання, яке керується самою дитиною. ü Розвивати методи та навички дослідницької роботи. ü Розвивати творче, критичне та абстрактно-логічне мислення. ü Заохочувати та стимулювати висування нових ідей, які руйнують звичні стереотипи та загальноприйняті погляди. ü Сприяти розвитку самопізнання та саморозуміння, усвідомленню своєрідності власних здібностей та розумінню індивідуальних особливостей інших людей. ü Навчити здобувачів освіти оцінювати результати роботи за допомогою різноманітних

критеріїв,

заохочувати

оцінювання

роботи

самими

здобувачами освіти. Програми навчання, незалежно від того, для яких дітей вони призначені, можна розділити на три категорії:

2. Класно-урочна та колективна форми організації навчальної діяльності в роботі з обдарованими здобувачами освіти. Запропонований В.К. Дьяченко варіант організації навчальної діяльності, на наш погляд, відноситься до числа найперспективніших моделей організації навчальної діяльності в ліцеї.

2

В.К.Дьяченко виділяє наступні особливості колективної форми організації навчальної роботи. ü В кожний момент спілкування (роботи) половина здобувачів освіти говорить, половина слухає. Мінімальна кількість учасників - 4. ü Кожний учасник занять по черзі є то здобувачем освіти, то майстром виробничого навчання. ü Найближча мета кожного учасника занять (здобувача освіти) - навчати інших тому, що знаєш чи вивчаєш сам. ü Діяльність кожного здобувача освіти є суспільно корисною, оскільки він не лише навчається, а й постійно, систематично навчає інших. ü Основний спосіб роботи - всі по черзі навчають кожного та кожний - усіх. Колектив навчає кожного свого члена під керівництвом педагога-спеціаліста. ü Кожний відповідає не лише за свої знання та навчальні успіхи, а й за знання та навчальні успіхи товаришів по навчальній роботі. ü Кожну тему (питання), що вивчається, учасник занять може викладати іншим учасникам, працюючи з кожним по черзі до повного, міцного та всебічного опанування нею. ü Найважливіша

задача

педагога-керівника

-

формувати

майстерність,

мистецтво викладати у кожного здобувача освіти. Без успішного розв’язання цього завдання колективні навчальні заняття не можуть перетворитися на високоефективну форму навчальної роботи. ü Повна єдність колективних та особистих, індивідуальних, інтересів.

3. Якості, необхідні майстру виробничого навчання для роботи з обдарованими здобувачами освіти. Основні принципи відбору майстрів виробничого навчання для роботи з обдарованими здобувачами освіти. Аналіз кількох програм, розроблених спеціально для обдарованих здобувачами освіти, показав, що в програмі «Астор» для інтелектуально обдарованих здобувачів освіти найчіткіше виділені ті специфічні якості, які

2

повинен мати майстер виробничого навчання, який працює з обдарованими здобувачами освіти. Майстер виробничого навчання повинен: 1. бути доброзичливим та чуйним; 2. розбиратися в особливостях психології обдарованих здобувачів освіти, відчувати їхні потреби та інтереси; 3. мати високий рівень інтелектуального розвитку; 4. мати широке коло інтересів та вмінь; 5. мати окрім педагогічної ще будь-яку освіту; 6. бути готовим до виконання найрізноманітніших обов’язків, пов’язаних із навчанням обдарованих здобувачів освіти; 7. мати живий та активний характер; 8. мати почуття гумору (але без схильності до сарказму); 9. виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів та постійного самовдосконалення; 10. мати творчий, нетрадиційний особистий світогляд; 11. мати хороше здоров’я та життєстійкість; 12. мати спеціальну після вузівську підготовку по роботі з обдарованими дітьми та бути готовим до подальшого отримання спеціальних знань. До інших якостей відносяться: позитивна Я-концепція; цілеспрямованість та наполегливість; зрілість; емоційна стабільність; чуйність; здібність до індивідуалізації навчання. Дослідники та спеціалісти в галузі підготовки кадрів для навчання обдарованих дітей розробили ряд положень відносно знань та навичок, якими мають володіти вихователі обдарованих здобувачів освіти. З метою визначення кваліфікаційних характеристик, необхідних для роботи з обдарованими здобувачами освіти, Сілі (1979) розіслав спеціальні анкети до педагогічних закладів штату Колорадо. На основі отриманих відповідей було складено наступний список професійних умінь: 1. Уміння

будувати

дослідження дитини;

навчання

відповідно

результатам

діагностичного

2

2. Уміння модифікувати навчальні програми; 3. Уміння стимулювати когнітивні здібності здобувачів освіти; 4. Уміння працювати за спеціальним навчальним планам; 5. Уміння консультувати здобувачів освіти; 6. Уміле керування здобувачами освіти; 7. Володіння ефективними методами викладання; 8. Знання концептуальних моделей; 9. Уміння переконувати та пропагувати; 10. Здібність до самоаналізу. Висновки. У роботі з обдарованими здобувачами освіти необхідно дбати про: цілковите задоволення їх запитів у поглибленому вивченні предметів професійного спрямування на основі широкого ознайомлення із сучасними досягненнями; створення умов для їх різнобічних пізнавальних інтересів і водночас для розвитку виявлених професійних здібностей; залучення їх до надання допомоги своїм одногрупникам у навчальному процесі, в розвитку навчальних можливостей; запобігання розвитку в них переоцінювання своїх можливостей, лінощів через систематичну недовантаженість. У роботі з такими здобувачами освіти ефективні групові та індивідуальні заняття на уроках виробничого навчання. У методах навчання з обдарованими здобувачами освіти потрібно надавати перевагу самостійній роботі.

1.

2.

3.

4.

5.

Список використаних джерел Босенко М.І. Психолого-педагогічні умови розвитку обдарованості // Шкільний світ. – №24. – 2001. Комплексна програма пошуку навчання і виховання обдарованих дітей та молоді «Творча обдарованість» // Інформ. зб. М-ва освіти України. - 1992. № 3. - С. 13-22; № 5. - С. 20-32 Концепция одаренности // Обдарована дитина. - 2000. - № 1. - С. 5-9 Маслоу Абрахам. Психология бытия / А. Маслоу; пер. с англ. – М.: Рефл-бук. Ваклер, 1997. – 304 с. – Быблыогр.: с. 268 – 282. Програма «Обдарованість» // Рідна шк. - 1996. - № 7. - С. 67-69.

2

6. Про Концепцію становлення мережі середніх закладів освіти для розвитку обдарованості // Інформ. зб. М-ва освіти України. - 1996. - № 17/18. - С. 4864. Кочурко А. В., методист НМЦ ПТО у Чернівецькій області БІБЛІОТЕКА ЯК ЦЕНТР ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ Анотація: розкриваються основні аспекти формування інформаційної культури користувачів бібліотеки. Розглядаються форми і методи організації інформаційної роботи учнів у бібліотеці ЗПО, які дозволяють не тільки вільно орієнтуватися у необхідному інформаційному середовищі, але й брати участь у його формуванні та перетворенні, сприянні інформаційним контактам. Ключові слова: інформаційна культура, планування роботи бібліотеки, форми і методи організації інформаційної роботи. Актуальність дослідження. Основним завданням національної освіти є формування

інтелектуального

потенціалу

держави.

Навчальний

заклад

покликаний сформувати творчу, гуманістично орієнтовану особистість, здатну реалізувати свої здібності й таланти, вибудовувати перспективу свого інтелектуального життя. До цієї функції долучається й бібліотека як центр інтелектуальної діяльності та дозвілля учнівської молоді та є обов’язковим підрозділом ЗПО. На сучасному етапі система діяльності бібліотек ЗПО взаємопов’язана з процесами їх інформатизації та комп’ютеризації. Адже відсутність у бібліотеках інформаційно-комунікаційного обладнання та інколи доступу до мережі Інтернет

не надає можливості її користувачам володіти сучасними навичками

пошуку, збирання, аналізування і використання інформації, що потрібна у

2

навчанні. Викладачі також не завжди можуть вести пошуки необхідних їм інформаційних ресурсів у всесвітній мережі за допомогою електронних засобів. Актуальність питання полягає у тому, що у бібліотеку прийшло нове покоління

читачів, які вільно користуються комп’ютерною технікою та

Інтернетом.

Тому

роль

бібліотекара

як

консультанта,

інформаційного

посередника між учнем і різноманітними інформаційними ресурсами набула особливого значення. ЗПО не просто готують кваліфікованих робітників, а формують молодих спеціалістів своєї справи, які можуть використовувати набуту інформацію, мислити, приймати рішення й адаптуватися у будь-яких умовах, уміти застосовувати набуті знання у житті. Мета статті. Сприяти впровадженню новітніх інформаційних та інтерактивних технологій у роботі з педагогічними працівниками та учнями. Оскільки

сучасній

бібліотеці

організовувати доступ до неї

недостатньо

мати

інформацію,

потрібно

у зручній для читачів формі.

Виклад основного матеріалу. Бібліотека кожного ЗПО є осередком інформаційної культури та центром якісного й оперативного інформування педагогічного колективу та учнівської молоді. У процесі діяльності бібліотека допомагає реалізовувати єдину для ЗПО державну програму національної освіти і виховання учнів. Вирішення цього завдання реалізується за допомогою методів і засобів у загальному плані навчально-виховного процесу кожного закладу разом з педагогічним колективом. Протягом усього періоду, коли учень навчається у ЗПО, бібліотека є невід’ємною частиною навчально-виховного процесу і відіграє у житті учня роль духовного наставника та провідника у незрозумілих спочатку лабіринтах різних галузей знання, стосунках у суспільному житті. У сучасних умовах головними завданнями бібліотеки ЗПО є: сприяння реалізації державної політики в галузі освіти; інформаційне забезпечення всіх аспектів навчально-виховного процесу закладу в засвоєнні програми та знань, самоосвіти учнів; виховання інформаційної культури учнів; прагнення до пошуку інформації, свідомого осмислення добору інформаційних джерел, формування навичок систематизації

2

та особистої оцінки інформації; сприяння вихованню гармонійної, морально досконалої особистості, свідомої свого громадянського обов’язку, відкритої для інтелектуального, духовного та творчого розвитку. У зв'язку з цим, невід'ємною частиною загальної освіти особистості стає інформаційна культура, яка набуває особливої актуальності в умовах інформатизації. Важливу роль у вихованні інформаційного суспільства можуть і повинні відігравати бібліотеки. Інформаційна культура – це рівень інформаційної підготовки, який дозволяє

не тільки вільно орієнтуватися у потрібному інформаційному

середовищі, але й брати участь у його формуванні та перетворенні, сприяти інформаційним контактам. Категоріями інформаційної культури особистості вважаються її вміння формувати свою потребу в інформації, здійснювати пошук необхідного матеріалу

у сукупності інформаційних ресурсів, переробляти і створювати

якісно нову інформацію, вести індивідуальні інформаційно-пошукові системи, відбирати

та оцінювати інформацію, а також – здатність до інформаційного

спілкування

і комп’ютерну грамотність.

Бібліотека є чи не єдиним осередком, що забезпечує читачам безкоштовний та оперативний доступ до інформаційних ресурсів. У сучасній бібліотеці починається знайомство з інформаційною культурою, і завданням бібліотек є не тільки

створення

та

забезпечення

можливостей

доступу

читачів

до

інформаційних ресурсів, але й пошук нових підходів до підготовки користувачів, які б володіли сучасними методами багатоаспектної інформаційної діяльності. Ролі бібліотеки ЗПО в інформатизації навчально-виховного процесу присвячені праці Руденко Ю.Д., Вишинської Л.С., Полака Л.Б., Романенко В.С. та інших науковців та практиків. Основними аспектами формування інформаційної культури читачів є: розуміння ролі інформації у житті суспільства; знання інформаційних ресурсів і готовність

до сприйняття

інформації; вміння ефективно здійснювати пошук та вибирати інформацію з різних джерел; здатність до аналітичної переробки, використання та створення нової інформації.

2

Один з основних елементів інформаційної культури - знання інформаційних ресурсів. У наші дні бібліотеки є органічною частиною інформаційного суспільства. До інформаційних ресурсів бібліотек додаються машиночитні джерела інформації, а можливість підключення до міжнародних комп'ютерних мереж збагачує їх ще й світовими інформаційними ресурсами. Колекції СD дисків, комп'ютерні енциклопедії, довідники з різної тематики значно розширюють інформаційний простір користувачів бібліотеки, готуючи їх до сприйняття інформації у новому вигляді, формуючи в них інформаційну культуру та розуміння світу як єдиного інформаційного простору. Формування інформаційної культури читачів, яка включала б не тільки традиційну бібліотечно-бібліографічну культуру, але й уміння оперувати інформацією з використанням сучасних комп’ютерних засобів, тобто поєднувала б традиційний бібліотечний інструментарій з комп’ютерними засобами, є однією з головних функцій бібліотеки сьогодення. Основа інформаційної підготовки читача - вміння ефективно вести пошук інформації. Навчання пошуку інформації безпосередньо пов'язується з умінням користуватися довідково-бібліографічним апаратом бібліотеки. Поява комп'ютерних інформаційно-пошукових систем у бібліотеці вимагає від користувача спеціальних навичок - розуміння представлення інформації в базах даних, уміння вибрати основну галузь пошуку, користуватися ключовими словами. Планування роботи бібліотеки є складовою плану роботи ЗПО на поточний навчальний рік. Під час складання плану враховуються такі нормативні акти як Закон України «Про освіту, «Про професійно-технічну освіту», «Про бібліотеки і бібліотечну справу», Положення про бібліотеку середнього загальноосвітнього закладу. У плані роботи бібліотеки зазначаються основні напрямки діяльності, виховні (масові) заходи, що розраховані на поточний навчальний рік. Також бібліотека активно долучається до реалізації навчальним закладом основних її виховних функцій та завдань і утверджується як центр духовного становлення особистості, духовної культури учнів, формування її духовних ціннісних орієнтацій.

2

Розвиток нових технологій, комп’ютерної техніки значно вплинули на інформаційну функцію бібліотек ЗПО. Сучасні умови суттєво змінили інформаційне навантаження на всіх учасників навчального процесу. Як наслідок, інформаційне забезпечення навчально-виховного процесу вийшло за межі ЗПО. У результаті – зниження інтересу до бібліотеки як активного джерела інформації, адже перевага надання інформації належить Інтернету. Та варто пам’ятати, що головним диригентом процесу пошуку інформації завжди був і залишається бібліотекар. І книга як була, так і буде вічним джерелом знань для людини. Однією з актуальних проблем сьогодні є дефіцит духовних і культурних цінностей. Тому в бібліотеку учні приходять у більшості для спілкування, за допомогою, підтримкою. І роль бібліотекара як консультанта, інформаційного посередника, між учнем і різноманітними інформаційними ресурсами набуває вагомого значення. Бібліотекар змушений під час спілкування з читачами глибше пізнавати їх внутрішній світ. Тематика таких розмов набуває різноманіття, і бібліотекар радить учневі прочитати певну літературу, актуальну для нього. Зазначимо, що з кожним роком все менше стає таких читачів. Тому працівники бібліотеки долучаються до реалізації таких завдань як бібліотечні уроки, бесіди, дискусії, які спрямовані на виховання в учнів патріотичності, прищеплення і розвиток моральних почуттів, загальнолюдських моральних цінностей, утвердження здорового способу життя. Низька зацікавленість до читання і викликала необхідність перетворення бібліотеки на центр бібліотечно-інформаційної культури, який має на меті допомогти

навчальному закладу здійснювати єдину для нього державну

програму національної освіти і виховання. Бібліотечна діяльність ЗПО повинна бути спрямована популяризації

на залучення учнів закладу до активних форм читання,

книги,

виховання

всебічно

розвиненої,

високодуховної

особистості іншими засобами і методами роботи. Як правило, організація інформаційної роботи учнів у ЗПО користувачів бібліотеки проводиться за допомогою різних форм і методів:

серед

2

1. Залучення нових користувачів бібліотеки (проведення анкетування, соціологічних опитувань; перереєстрація читачів бібліотеки; вивчення читацьких інтересів; ознайомлення з книжковими виставками; пояснення учням

правил

користування

бібліотечних уроків; екскурсії

бібліотекою;

проведення

тематичних

до бібліотеки тощо).

2. Індивідуальна робота з читачами (робота з формулярами читачів, робота

з

відгуками читачів; задоволення читацьких запитів; виховання бібліотечнобібліографічної грамотності учнів; керівництво самостійним читанням; дискусії, диспути, бесіди; робота з окремими групами читачів; аналіз читання; тематичні папки за інтересами; списки рекомендованої літератури; підбір літератури для написання рефератів, творчих робіт; робота з невстигаючими учнями; робота з учнями, схильними до правопорушень та ін.).

3. Робота зі збереження бібліотечного фонду, акції «Живи, книго!», «Подаруй бібліотеці книгу!».

4. Робота з періодичними виданнями (реклама професійних журналів

на

виховних годинах; відбір газетних матеріалів для поповнення тематичних папок

тощо).

5. Масові заходи (тематичні тижні на зразок: «Книжковий флешмоб», «Книжковий калейдоскоп»; бесіди, диспути, читацькі конференції; конкурси, вікторини, літературні ігри; зустрічі з письменниками, поетами та ін.).

6. Книжкові виставки. Оформлення стендів. Виготовлення плакатів.

7. Вивчення складу фондів та аналіз їх використання (комплектування, обробка, вивчення та розкриття фонду; робота з підручниками, періодикою; складання каталогів, картотек; списання літератури; заходи зі збереження фондів; санітарні дні; робота книжкової лікарні).

8. Обслуговування педагогічних працівників ЗПО (складання рекомендаційних покажчиків літератури викладачам-предметникам, класним керівникам для проведення виховних годин; інформування викладачів та майстрів виробничого навчання про нові надходження літератури (за фахом та

2

інтересами); надання методичної літератури педагогам для проведення заходів; допомога у проведенні виховних заходів, участь у конкурсах та ін.). Бібліотека кожного ЗПО проводить активну роботу для відзначення ювілейних дат видатних письменників, поетів тощо. Відповідно до цього, складається план проведення заходів щодо відзначення певної пам’ятної дати: оформлення книжкової виставки; бібліографічний огляд літератури, яка є в наявності у бібліотечному фонді закладу; проведення тематичного бібліотечного уроку; проведення вікторини; укладання рекомендованого списку літератури за темою; випуск стінгазети «Бібліотечний вісник», присвячений темі та ін. У процесі підготовки до складання списків рекомендованої літератури залучаються члени бібліотечного гуртка. Таким чином, вдається зацікавити творами художньої літератури велику кількість учнів. Працюючи разом з бібліотекарем та бібліотечними фондами, учні пізнають моральні цінності, розвивають ерудицію, набувають естетичного досвіду. Учні здобувають навики роботи з енциклопедіями, довідковою літературою, словниками, іншими комунікативними засобами отримання інформації. Використовуючи

мережу

Інтернет,

бібліотечний

актив

готує

повідомлення, доповіді на засідання бібліотечного активу, проводить аналіз виховних заходів, проявляючи пізнавальну активність для використання різноманітних засобів донесення інформації іншим читачам. Впровадження

новітніх

інформаційних

технологій

дозволяють

бібліотечним працівникам ЗПО відкривати для учнів доступ до необмеженої кількості інформаційних джерел. До традиційних належать різноманітні газети, журнали, книги, до нетрадиційних – комп’ютерні програми або відеоматеріали. Тому бібліотекам закладів необхідне постійне поповнення традиційних і нетрадиційних джерел інформації Наприклад, на допомогу викладачам серед традиційних періодичних видань можна виписати журнал «Інформаційне забезпечення навчального процесу», який виходить з додатком компакт-диском «ШБІЦ-навчальний процес». Основна мета вищезазначеного періодичного видання – створити та

2

постійно поповнювати упорядковану базу навчальних, методичних документів, які доповнюють загальнообов’язкові навчальні матеріали, що спрямовані на удосконалення та поглиблення знань учнів з навчальних тем, питань. Одне з основних завдань бібліотеки ЗПО сьогодення – навчити учнів цінувати книгу, відчувати у ній потребу, поглиблювати навики роботи з різними джерелами, які мотивують до навчання, розвивають пізнавальну діяльність та активність у позанавчальний час, допомагають формувати культуру поведінки та особисту життєву позицію. Оскільки в духовному розвитку людина, як правило, спирається на історію свого народу, його культуру та духовні традиції. Висновки. Бібліотека, у нашому розумінні, – це колекція книг або приміщення, у якому зберігаються книги. Насправді ж вона приховує дещо глибше значення. Це особливий простір, зі своїми енергетикою, настроєм, затишком. Саме книга, бібліотека сприяє розвитку і становленню особистості. Тому бібліотеки ЗПО систематично мають проводити роботу серед учнів з пізнання своєї культури, літератури, рідної мови, впроваджуючи нові інформаційні технології в освітній процес. Під час організації виховання інформаційної культури необхідно враховувати ступінь розвитку інформаційних та бібліотечно-бібліографічних ресурсів кожного ЗПО. Процес формування інформаційної культури є комплексним і має здійснюватися

у

взаємопов’язаних

напрямах:

робота

з

удосконалення

комплектування та розкриття бібліотечних фондів; систематичне вивчення динаміки інформаційних потреб читачів; створення комфортних умов для задоволення інформаційних потреб читачів; удосконалення роботи з підвищення рівня бібліотечно-бібліографічних та інформаційно-комп’ютерних знань; популяризація та реклама інформаційних послуг бібліотеки. Список використаних джерел 1. Акименко І. Бібліотека –інформаційно-дослідний центр / І. Акименко // Рідна школа. – 2012. - №4-5. – С. 75-76.

2

2. Бабич В. Роль бібліотек в інформатизації суспільства і підвищенні інформаційної культури / В. Бабич // Бібліотечна планета. – 1998. – С.17.

3. Безручко Н. Інформаційна культура та формування особистості дитини / Н. Безручко // Бібліотека. Інформація. Суспільство. – К., 1998. – С.252-255.

4. Вобленко Ю. Система формування інформаційної культури юнацтва в бібліотеці на основі програмно-цільової методики / Ю. Вобленко // Вісник Книжкової палати. – 1999. - №3. – С.4-6.

5. Проценко Т. Формування інформаційної культури користувачів / Т. Проценко // Вісник Книжкової палати. – 2014. - №3. – С.34-38.

Купіна Роман Романович, керівник фізичного виховання, голова методичного об’єднання керівників та викладачів фізичного виховання ЗП(ПТ)О Чернівецької області, Професійно-технічне училище № 8, м.Чернівці СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ПРОФЕСІЙНО-ПРИКЛАДНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ Анотація. У статті розглянуто сучасні підходи до професійноприкладної фізичної підготовки здобувачів освіти закладів професійної (професійно-технічної) освіти. На основі огляду сучасної літератури та теоретичного аналізу існуючих теоретичних та науково-методичних положень цього напрямку у фізичному вихованні учнів основних медичних груп встановлено зміст та спрямованість процесу професійно-прикладної фізичної підготовки здобувачів освіти закладів професійної (професійно-технічної) освіти. Ключові слова: фізичне виховання, завдання професійної освіти

2

Постановка проблеми. Професійно-прикладна фізична підготовка (ППФП) – це один з обов’язкових розділів програми фізичного виховання. Метою ППФП є розвиток у здобувачів освіти фізичних якостей, особливо важливих для обраної професії; формування і вдосконалення допоміжноприкладних рухових навичок; підвищення стійкості організму до зовнішніх впливів; виховання специфічних фізичних, вольових та інших якостей. ППФП здійснюється шляхом включення спеціальних вправ у систему взаємопов’язаних між собою різних організаційних форм фізичного виховання. Виклад основного матеріалу. Постійне вдосконалення виробництва, зростання обсягу та інтенсивності праці пред'являють підвищені вимоги до якості

підготовки

фахівців

технічної

галузі.

Підготовка

фахівців

є

відображенням динаміки зміни суспільства. Важливу роль у зв'язку з цим має забезпечення

необхідного

рівня

професійної

готовності

майбутніх

висококваліфікованих спеціалістів, що включають фізичну підготовленість, тренованість, працездатність, розвиток професійно важливих якостей і психомоторних здібностей здобувачів освіти закладів професійної (професійнотехнічної) освіти. Повноцінне використання професійних знань і умінь можливо тільки за умови високого рівня здоров'я та працездатності. Сьогодні під час організації навчального процесу перед кожним закладом професійної освіти стоїть завдання – забезпечити високоякісну підготовку фахівців на високому науково-технічному рівні із застосуванням сучасних методів організації навчально-виховного процесу. У зв’язку з цим, якість підготовки учнівської молоді, у тому числі і фізичної, набуває вагомого соціально-економічного значення, оскільки від її кваліфікації, фізичного стану і працездатності залежить економічна продуктивність системи, що й обумовлює високу актуальність досліджень у цьому напрямку. На думку фахівців галузі, забезпечення фізичної надійності та готовності фахівців, які працюють у робітничій сфері, найбільш ефективно досягається у процесі спеціального професійно спрямованого використання засобів фізичної культури, що отримало назву професійноприкладної фізичної підготовки (ППФП). Зміст ППФП здобувачів освіти, форми

2

і методи фізичної культури та спорту для підвищення її ефективності з урахуванням вибраної професії базуються на дослідженнях як зарубіжних, так і вітчизняних вчених. При цьому повстає важлива науково-практична проблема забезпечення використання можливості різноманітних засобів і форм фізичної культури у процесі фізичного виховання учнів в умовах обмеженого часу занять у ЗП(ПТ)О. Вищезазначене дає підставу констатувати теоретичну й практичну значущість дослідження, яка зумовлена, з одного боку, місцем та роллю професійно-технічних професій у народному господарстві, високими темпами розвитку галузі, великою часткою особистого чинника в забезпеченні ефективності виробництва і підвищення продуктивності праці, з іншого – високими вимогами до фізичної, психічної підготовленості та забезпечення високого рівня здоров’я майбутніх кваліфікованих робітників галузі. Мета роботи — здійснити теоретико-методичний аналіз стану сучасних підходів до ППФП у фізичному вихованні здобувачів освіти

основних медичних груп

ЗП(ПТ)О. Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури, порівняння та зіставлення. Фізичне виховання учнів ЗП(ПТ)О має свої специфічні особливості: конкретна спрямованість фізичного виховання як предмета навчального плану визначається не тільки загальними соціальними завданнями, які воно покликане вирішувати, а й вимогами, що пред'являються спеціальністю, до якої готують майбутнього кваліфікованого робітника, і з цим згідна переважна більшість фахівців галузі. Прогрес техніки у технічній галузі, механізація праці привели до того, що рухова діяльність у сучасних технічних професіях все менше пов'язана з проявом високого рівня фізичних якостей. Саме тому ППФП здобувачів освіти ЗП(ПТ)О повинна здійснюватися у таких напрямках: 1) розвиток рухових якостей та здібностей, які визначають ефективність професійної діяльності у технічній галузі; 2) нейтралізація факторів, які негативно впливають на стан здоров'я в процесі подальшої професійної діяльності; 3) забезпечення необхідного рівня обсягу рухової активності. На думку Р. І. Купчінова (2006), Р. Т. Раєвського, С. М. Канішевського (2008), наукове обґрунтування професійно-

2

прикладної фізичної підготовки протягом всього періоду навчання здобувачів освіти полягає у необхідності системного підходу до використання всіх форм, засобів і методів, за допомогою яких рівень розвитку професійно важливих якостей учнів до моменту закінчення закладу буде доведений або максимально наближений до необхідних параметрів. Згідно даних спеціальної літератури, певні умови майбутньої трудової діяльності вимагають розвитку відповідних спеціальних фізичних і психічних якостей. Саме ці чинники обумовлюють завдання ППФП здобувачів освіти, які полягають у наступному: 1. Поповнення та вдосконалення індивідуального фонду рухових умінь, навичок та фізкультурно-освітніх знань, що сприяють освоєнню обраної професійної діяльності, корисних та потрібних разом з тим у процесі професійно-прикладної фізичної підготовки у якості її засобів. 2. Забезпечення інтенсифікації розвитку професійно важливих фізичних та безпосередньо пов'язаних з ними здібностей та стійкості підвищеного на цій основі рівня дієздатності. 3. Підвищення ступеню

резистентності

організму

відносно

несприятливих

впливів

навколишнього середовища, у якому відбувається трудова діяльність, сприяння збільшенню його адаптаційних можливостей, збереженню та зміцненню здоров'я. 4. Виховання моральних, духовних, вольових та інших якостей, що характеризують цілеспрямованих, здорових, активних членів суспільства . Усі ці завдання, які вирішуються в процесі ППФП, повинні бути конкретизовані стосовно специфіки робітничої професії. Їх вирішення безпосередньо пов'язане з підвищенням рівня фізичної підготовленості здобувачів освіти та поліпшення стану їх здоров’я. У майбутньому це буде передумовою прискорення процесу напрацювань, обумовленої специфікою рухової діяльності в трудовому процесі та його характером (монотонність, статичність, особливості робочих поз). Водночас,

урахування

вищезгаданого

вимагає

з'ясування

основних

характеристик, що визначають й розкривають типові риси майбутньої трудової діяльності, її вплив на організм учня та професійно найважливіші у технічній галузі фізичні здібності і рухові навички . Дуже важливим у вирішенні завдань ППФП є відбір відповідних засобів, вибір ефективних методів та форм їх

2

реалізації. Підбір засобів ППФП здійснюється з урахуванням особливостей навчального процесу і специфіки майбутньої професійної діяльності. Узагальнюючий аналіз наявних праць з питання ППФП

дає змогу

визначити, що цільова професійна модель як результат інтегративного функціонування фізичної підготовки фахівця повинна включати такі блоки: соціально-політичні

якості

особистості;

морально-психологічні

якості;

комунікативні якості; блок теоретичних знань; прикладні навички та уміння; блок психофізіологічних якостей, який матеріалізує професійну підготовленість на параметри надійності; фізичні якості та фізичне здоров’я, яке забезпечує високу працездатність та прогнозує професійне довголіття. На думку Н. Ю. Борейко (2008), поняття «якість підготовленого кваліфікованого робітника» включає в себе сукупність вищезгаданих властивостей, які обумовлюють придатність до професійної діяльності у технічній галузі. Проте встановлено, що успішність навчання та підготовки здобувачів освіти до майбутньої професійної діяльності у певній мірі залежить від рівня їх всебічної фізичної підготовленості. Формувати спеціальні якості можна в процесі ППФП за допомогою спеціально підібраних фізичних вправ, і з цим згідна переважна більшість фахівців галузі. Проте С. І. Присяжнюк (2007), Є. М. Бороховський, С. Ф. Танянський, О. В. Церковна (2007) вважають, що у цьому разі слід мати на увазі, що ППФП повинна спиратися на хорошу загально фізичну підготовленість учнів. Тобто під час вирішення конкретних завдань професійно-прикладної фізичної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників слід звертати увагу на те, що така підготовка здійснюється у тісному зв'язку із загальною фізичною, яка є основою практичного розділу навчальної дисципліни «Фізичне виховання». Слід зазначити, що загальна фізична підготовка не знаходить безпосереднього застосування в процесі праці, а лише створює передумови для успішної професійної діяльності, опосередковано проявляючись у ній через такі фактори, як стан здоров'я, ступінь фізичної тренованості, адаптації до умов праці. Тільки загальна фізична підготовка не може повністю вирішити завдання ППФП та цілком забезпечити необхідний рівень готовності до професійної

2

праці. Важливість загальної фізичної підготовки як базової основи для спеціалізованої підготовки, зберігатиметься у всіх випадках, водночас вимагаючи поетапного підходу до ППФП, зважаючи на специфікацію технічного профілю. Згідно твердженню провідних фахівців галузі, кожна професія має свою рухову специфіку, відмінну умовами праці, психофізіологічними характеристиками і пред'являє різні вимоги до рівня розвитку фізичних якостей, психофізіологічних функцій і психічних властивостей та якостей особистості. Зазначене обумовлює необхідність моделювання трудових процесів й елементів трудової діяльності шляхом поєднання різних вправ та видів спорту для формування у здобувачів освіти професійно необхідних фізичних якостей, навичок, знань. Таке моделювання проводиться на основі вивчення цілого ряду факторів, які є специфічними для технічних спеціальностей. Особливості ППФП учнів ЗП(ПТ)О залежать від умов майбутньої праці. Як правило, вона характеризується наступними факторами: як присутністю значного фізичного компоненту в одних професіях, так і відсутністю в інших, статичним перенапруженням м’язів спини і кінцівок, одноманітністю рухів. Тому одним із факторів, який конкретизує зміст ППФП здобувачів освіти професійнотехнічного навчального закладу, є динаміка працездатності переважно фізичної праці. Не секрет, що сьогодні професійна підготовка здобувачів освіти ЗП(ПТ)О зорієнтована головним чином на оволодіння певною сумою теоретичних знань, загальних практичних умінь і навичок, на забезпечення необхідного стану здоров'я. Значно менше уваги приділяється цілеспрямованому формуванню в учнів спеціальних психофізичних якостей. Психофізична підготовка, як зазначено у роботах С. І. Присяжнюка, В. П. Краснова, М. О. Третякова (2007), Р. Т. Раєвського (2008), повинна передбачати акцентований розвиток психофізичних властивостей, які спроможні мобілізувати функціональні системи організму і тим самим створити основні передумови для успішної професійної діяльності. Психофізіологічні особливості професійної діяльності багато в чому визначають спрямованість ППФП в закладі. Ними є прийом, зберігання і переробка виробничої інформації, прийняття рішень, моторні дії,

2

навантаження на окремі фізіологічні органи і системи, емоційні стани, стомлюваність і динаміка працездатності, психічні напруги тощо. Вивчення цих особливостей дозволяє виявити необхідні для успішної роботи сенсорні, розумові, рухові навички, фізичні і психічні якості, рівень функціонування та надійності окремих органів і систем організму. Умови праці впливають на підбір засобів фізичного виховання для досягнення високої працездатності і трудової активності,

а

отже,

визначають

кваліфікованих робітників.

конкретний

зміст

ППФП

майбутніх

Характер праці також визначає ППФП, бо для того,

щоб правильно підібрати і застосувати засоби фізичного виховання, важливо знати, з яким фізичним та емоційним навантаженням працює кваліфікований робітник, наскільки велика зона його пересування і тощо. Слід враховувати, що характер праці може бути різним навіть під час роботи в одних і тих же умовах, якщо вони виконують неоднакові види професійних робіт і службових функцій. У таких випадках у них зовсім різні психофізичні навантаження, тому потрібні різні прикладні знання, вміння і навички, різноспрямовані рекомендації щодо застосування засобів фізичного виховання в режимі праці та відпочинку здобувачів освіти. Динаміка працездатності в процесі праці – інтегральний чинник, що визначає конкретний зміст їх ППФП . Загалом, ППФП неодмінно потрібно розглядати в єдності з іншими складовими цілісної системи виховання, залежно від їхнього характеру в індивідуально конкретному вираженні знаходити найбільш виправдане на тому чи іншому етапі співвідношення різних форм занять, що дозволяють реалізувати особисті й соціально значимі цілі. Висновки. ППФП є одним із напрямків фізичного виховання і сприяє зміцненню здоров’я і активного формування професійно-значущих функцій здобувачів освіти ЗП(ПТ)О. Такий напрямок фізичної підготовки має важливе практичне значення для суспільства, тому що є одним з безпосередніх чинників покращання професійної підготовки кадрів на основі забезпечення підвищення надійності функціонування фізіологічних функцій організму. Зміст ППФП ЗП(ПТ)О має специфічну спрямованість, яка визначається вимогами професії. Відзначаючи значний інтерес науковців і практиків до ППФП, разом з тим

2

доводиться констатувати, що цей напрямок в системі фізичного виховання вимагає подальшого розвитку та вдосконалення у напрямку формування науково обґрунтованого системного уявлення про цей напрямок фізичної підготовки кваліфікованих робітників й технологій практичного здійснення цієї підготовки у профільних навчальних закладах. Подальші дослідження передбачають розробку підходів до реорганізації системи ППФП здобувачів освіти ЗП(ПТ)О, ґрунтовані на комплексному впровадженні новітніх інноваційних технологій. Перелік використаних джерел 1. Борейко Н. Ю. Педагогічні умови професійно-прикладної фізичної підготовки студентів вищих технічних навчальних закладів: автореф. дис. канд. пед. наук: спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Н. Ю. Борейко // ЛНПУ ім. Т.Шевченка. – Луганськ, 2008. – 20 с.

2. Бороховский Е. М. Естественно-научные основы теории и методики физического воспитания: уч. пос. 2-е изд. доп. и пер./ Е. М. Бороховский, С. Ф. Танянский, Е. В Церковная.– Харьков: ХНУРЭ, 2007. – 330с.

3. Жидких В. П. Профессионально-прикладная физическая культура в системе подготовки специалистов: дис. д-ра пед. Наук : спец. 24.00.02 / В. П. Жидких.

– Омск, 2000. – 47 с.

4. Коровин С. С. Теоретико-методологические основания концепции профессиональной физической культуры / С. С. Коровин // Теория и практика физ. культуры, 2012. – № 2. – С. 23–27.

5. Круцевич Т. Ю. Управління процесом фізичного виховання / Т. Ю. Круцевич, В. В. Петровський. – К.: Олімпійська література, 2008. – 379 с.

6. Присяжнюк С. І. Фізичне виховання / С. І. Присяжнюк. – К.: ЦУЛ, 2008. – 502 с.

7. Присяжнюк С. І. Фізичне виховання: теоретичний розділ / С. І. Присяжнюк, В. П. Краснов, М. О. Третяков, Р. Т. [та ін.]. – К.: ЦУЛ, 2007. – 193 с.

8. Раевский Р. Т. Профессионально-прикладная физическая подготовка / Р. Т. Раевский, С. М. Канишевский // Здоровье, здоровый и оздоровительный образ жизни: монографія. – О.: Наука и техника, 2008. – 224 с.

9. Физическая культура / под ред. Е. С. Григоровича, В. А. Переверзева. – Минск: Высшая школа, 2008. – 222 с.

Манчуленко Л.В., методист НМЦ ПТО

2

у Чернівецькій області,

к.п.н,, доцент кафедри педагогіки та соціальної роботи ЧНУ імені Юрія Федьковича СТРУКТУРОВАНІСТЬ РІЗНИХ ТИПІВ УРОКІВ ТЕОРЕТИЧНОГО НАВЧАННЯ У ЗАКЛАДАХ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ Анотація. У статті наголошується на необхідності дотримання відповідно до вимог структури статті, уроку, виховного заходу як показника методичної

компетентності

викладача.

Подається

структура

уроків

теоретичного навчання за їх різновидами згідно вимог дидактики.. Ключові слова: дидактика, методична компетентність, макроструктура та мікроструктура уроку чи виховного заходу. Постановка проблеми. Як відомо, професійна (професійно-технічна) освіта є складником української системи освіти, де людина може оволодіти знаннями, уміннями і навичками за певною робітничою професією. Наразі, як свідчать дані МОН України, у закладах профосвіти можна здобути майже 430 професій. Важливою перевагою професійної (професійно-технічної) освіти є її гнучкість та швидка реакція на запити ринку праці. Важливою є думка Олександра Співаковського про те, що «…професійна освіта великою мірою є запорукою економічного зростання країни, кадровий потенціал і трудові ресурси якої формуються саме у цій сфері» [4]. Але часто рівень ефективності цієї ланки освіти знижений через недостатню методичну компетентність управлінськовикладацького складу закладу професійної (професійно-технічної) освіти. Як показує аналіз різних трактувань дефініцій «методична компетентність» [2], а також

її

окремих

видів,

багато

дослідників

пов’язують

методичну

компетентність із певними властивостями, здібностями особистості та

2

готовністю реалізовувати ці здібності в професійній педагогічній діяльності, наявністю знань, отриманих під час навчання і виховання. При цьому важливою характеристикою методичної компетентності є досвід педагогічного працівника, тому що в процесі набуття такого досвіду педагог самонавчається і самовдосконалюється,

розвиває

ті

особисті

якості,

які

необхідні

для становлення методичної компетентності. Аналіз останніх досліджень. Засновники професійної педагогіки і педагогіки праці професори Сергій Батишев і Тадеуш Новацький спрямовували свій науковий пошук на обґрунтування філософії педагогіки праці і філософії професійної педагогіки [5, с. 118]. Діяльність нової генерації вчених – Наталії Бідюк, Григорія Васяновича, Романа Гуревича, Олександри Дубасенюк, Лариси Лук’янової, Нелі Ничкало, Олени Огієнко, Олени Отич, Валентини Радкевич, Валентина Рибалки, Олександра Романовськиого, Галини Яворської та інших українських наукових шкіл, сприяє зростанню значущості професійної освіти і компетентності викладачів, позитивно впливає на продовження вже відомих і започаткування нових досліджень з педагогіки праці, професійної педагогіки, а також

з

теорії

і

методики

професійної

освіти.

Поняття

"методична

компетентність" виступало предметом Т. Гущина, B. Birman, A. Hargreaves; S. Kiffer, G. Tchibozo; B. Malm; G. Matushansky, A. Frolov та ін.). Наукова та методична компетентності викладача, а також його професіоналізм у галузі методики стали об’єктом дослідження таких учених, як Н. Єрганова, С. Назарова, Ю. Подповетная, І. Резанович, Т. Сергеєва, Н. Уварова. дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних учених (В. Адольф, О. Зубков, С. Івашньова, Н. Кузьміна, О. Лєбєдєва, Т. Руденко, G. Akerlind; B. Atymtaeva, R. Dauletalieva, L. Desimone, A. Porter, M. Garet; D. Clarke, H. Hollingsworth; Аналіз основних підходів до трактування даного поняття у педагогічних, психологічних та методичних

дослідженнях

показує,

що

методична

компетентність

вчителя/викладача визначається як складова професійної компетентності педагога (В. Адольф, Н. Кузьміна, А. Маркова, Л. Мітіна).

2

Формулювання

мети

статті.

Зважаючи

на

актуальну

потребу

удосконалення методичної грамотності освітян, метою цієї статті є визначення наукових підходів до структурованості уроків теоретичного навчання у закладах професійної (професійно-технічної) освіти. Виклад основного змісту. Одним із аспектів методичної компетентності викладача у процесі теоретичного навчання, на думку дидактиків, є уміння спланувати урок та провести його продуктивно для здобувачів освіти. Під процесом навчання будемо розуміти активну взаємодію вчителя і учнів, основною метою якої є розвиток здібностей учнів, оволодіння ними знань, умінь і навичок (надалі ЗУН) (В.Чайка) [6]. Функції процесу навчання визначаються через мету кожного уроку і вона має бути триєдиною: Þосвітня – забезпечує засвоєння знань, засвоєння досвіду навчальних дій, засвоєння досвіду творчої діяльності. Þвиховна – формування системи моральних відносин, ставлення особистості до світу, формування культури поведінки учнів. Þрозвивальна – відображає розвиток психічних процесів і станів особистості (мислення, мова, увага, сприймання, пам’ять, відчуття, емоції, воля, індивідуальні потреби). Теоретичне навчання у закладах професійної (професійно-технічної) освіти передбачає проведення різних типів уроків. Як вважає сучасний науковець І.Зайченко, урок – це цілісний, логічно завершений, обмежений у часі, регламентований обсягом навчального матеріалу, елемент педагогічного процесу, який забезпечує активну і планомірну навчальну діяльність групи учнів певного віку і рівня підготовки, спрямовану на розв’язання визначених завдань [3]. Урок це елемент класно-урочної форми навчання, який має свою мету, основні структурні елементи і характеризується: 1) обов’язковою реалізацією компонентів процесу навчання;

2

2) функціональним призначенням сприйняття і осмислення навчального матеріалу, його засвоювання і запам’ятовування; 3) застосуванням

різних

видів

навчальної

роботи

здобувачів

освіти:

індивідуальної (індивідуалізація д/з), фронтальної (колективний пошук систематизації і закріплень), групової (спільне планування, обговорення і вибір способів розв’язання, взаємодопомоги), парної (взаємодопомога сильних слабкому, пара визначається за симпатією і працездатністю); 4) чітко визначеною метою, яка визначає тип, структуру уроку і має бути триєдиною (освітньою, виховною, розвивальною); 5) структурованістю:

дидактична

(макроструктура),

яка

відображає

послідовність етапів навчання на уроці, і методична (мікроструктура), яка розкриває послідовність методів і прийомів навчання на уроці, компонується за ознакою оптимальності. Викладач закладу професійної освіти, як і учитель закладу початкової чи середньої освіти, є автором уроку, тому від його методичної компетентності залежить його якість. На сучасному етапі класифікації уроків у дидактиці є різні, кожен з яких відрізняється за певними ознаками. Уроки класифікують на основі: дидактичної мети (В.Онищук), змісту і способу їх проведення (І.Казанцев), основних етапів навчального процесу (С.Іванов), методів навчання (І.Борисов). Найпоширенішою класифікацією типів уроку є за дидактичною метою В.Онищука (їх називають стандартними або традиційними), а саме: - уроки засвоєння нових знань, - уроки формування і вдосконалення умінь і навичок, - уроки узагальнення і систематизації знань, - уроки комплексного застосування знань, умінь і навичок, - уроки перевірки і корекції знань, умінь і навичок, - комбіновані уроки.

1. Уроки засвоєння нових знань забезпечують оволодіння новими знаннями, спрямовання здобувачів освіти на свідоме засвоєння наукових понять, законів, формування світогляду.

2

2. Уроки формування і вдосконалення вмінь і навичок сприяють формуванню, удосконалення і закріпленню вмінь і навичок на основі засвоєння знань.

3. Уроки узагальнення і систематизації знань передбачають відтворення і корекцію опорних знань, впорядкування знань у систему, засвоєння провідних ідей і теорій.

4. Уроки комплексного засвоєння ЗУН створюють можливість здобувачам освіти осмислити зміст і послідовність застосування практичних дій і самостійного виконання завдань.

5. Уроки перевірки і корекції ЗУН застосовується після вивчення великих тем чи розділів і передбачає перевірку глибини осмислених знань, ступеню їх узагальнення.

6. Комбіновані уроки, спрямовані на перевірку раніше засвоєних знань, а також на сприйняття нового матеріалу, узагальнення і систематизацію, перевірку і контроль. В середині 70 років ХХ століття з метою підвищення інтересу учнів до навчання, почали застосовувати нестандартні уроки як імпровізоване навчальне заняття, з нетрадиційними структурними елементами, з незвичайним задумом, організацією і метою проведення. Відповідно структурованість їх дещо відрізняється від стандартних уроків і має такі макроструктурні етапи: вступний, основний і підсумковий. Кожен з них наповнюється методами і прийомами навчання (тобто мікроструктура має місце). Крім цього, нестандартні уроки характеризуються нестандартним задумом уроку як одним із необхідних етапів у плануванні уроків. У творчому процесі планування, організації та проведення уроків необхідно враховувати не тільки задум уроку, але й інші, зокрема розробку уроку, реалізація його з відповідними доопрацюваннями. Продумуючи кожен урок теоретичного навчання викладач професійної освіти повинен враховувати: взаємозв’язок завдань і змісту уроку; співвідношення змісту матеріалу з рівнем розвитку учнів; порівняння змісту з власним духовним, робочим і життєвим

2

досвідом; зв’язок матеріалу з раніше вивченим і з тим, що ще має вивчатись; порівняння матеріалу з психологією конкретних учнів й учнівського колективу. Згідно вимог дидактики, як відомо, циклічність взаємодії вчителя і учнів характеризують компоненти процесу навчання (цільовий, стимулюючемотиваційний, змістовий, операційно-дійовий, контрольно-регулювальний, оцінювально-результативний), і саме вони визначають етапи діяльності вчителя і учнів на уроці, тобто макроструктуру уроку (згідно вимог у планіконспекті уроку позначаються 1, 2, 3…). Кожен тип стандартного уроку характеризується своєю структурованістю сталих макроструктурних елементів [6]. Урок засвоєння нових знань: - перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань; - повідомлення учням теми, мети і завдань уроку; - мотивація навчання школярів; - сприймання й первинне усвідомлення учнями фактичного матеріалу, осмислення зв'язків і залежностей між елементами; - узагальнення та систематизація знань; - підведення підсумків уроку і повідомлення домашнього завдання. Урок узагальнення і систематизації знань: - повідомлення теми, мети і завдань уроку та мотивація навчання школярів; - відтворення і корекція опорних знань; - повторення й аналіз основних фактів, явищ, подій; - узагальнення і систематизація понять, засвоєння відповідної їм системи знань і їх застосування для пояснення нових фактів і виконання практичних завдань; - засвоєння провідних ідей і основних теорій на основі широкої систематизації знань; - підсумки уроку й повідомлення домашнього завдання. Урок формування і вдосконалення вмінь і навичок: - перевірка домашнього завдання, актуалізація та корекція опорних знань, умінь і навичок; - повідомлення теми, мети і завдань уроку й мотивація учіння; - вивчення правил і способів дій нового матеріалу (вступні, мотиваційні та пізнавальні вправи); - первинне застосування нових знань (пробні вправи); - застосування учнями знань і дій у стандартних ситуаціях (тренувальні вправи за зразком); - творче перенесення знань і навичок у нові чи змінені умови для формування умінь (творчі вправи); - підсумки уроку й повідомлення домашнього завдання. Урок комплексного застосування знань, умінь і навичок:

2

- перевірка домашнього завдання, відтворення і корекція опорних знань, умінь і навичок, необхідних для самостійного виконання практичних завдань; - повідомлення теми, мети й завдань уроку і мотивація навчання школярів; - осмислення змісту і послідовності застосування практичних дій; - самостійне виконання учнями завдань під контролем І з допомогою учителя; - узагальнення і систематизація учнями результатів роботи (таблиці, графіки, діаграми); - звіт учнів про способи й результати виконаної роботи й теоретичне обґрунтування отриманих результатів; - підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання. Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок: - повідомлення теми, мети і завдання уроку, мотивація навчання школярів; - перевірка знань фактичного матеріалу й основних понять, умінь розкривати зовнішні і внутрішні зв'язки; - перевірка глибини осмислення учнями знань і ступеня їх узагальнення; - застосування учнями знань у стандартних умовах; - застосування учнями знань у змінених умовах; - перевірка, аналіз і оцінка результатів виконаних завдань; - підсумки уроку й повідомлення домашнього завдання. Комбінований урок: - перевірка виконання учнями домашнього завдання практичного характеру; - перевірка раніше засвоєних знань; - повідомлення теми, мети і завдань уроку та мотивація навчання школярів; - сприйняття й усвідомлення учнями нового матеріалу; - осмислення, узагальнення і систематизація знань; - підведення підсумків уроку й повідомлення домашнього завдання. На

кожному

уроці

застосовуються

різні

способи

упорядкованої,

взаємозв’язаної діяльності викладача й учнів, спрямованої на досягнення завдань процесу навчання, тобто методи навчання. Їх послідовність застосування на кожному етапі діяльності викладача й учнів на уроці визначає мікроструктуру уроку (згідно сучасних вимог у плані-конспекті уроку позначаються 1.1., 1.2., де перша цифра – це певний етап на уроці, а друга – це послідовність обраного методу навчання на макроструктурному етапі). Мікроструктуру уроку називають ще методичною, оскільки вона залежить від методичної компетентності викладача і відображає які методи навчання він може оптимально реалізувати у процесі навчання.

2

Щодо мікроструктури уроку, то викладачеві необхідно враховувати сучасні дидактичні підходи до класифікаційного поділу методів навчання та застосовувати їх відповідно до: 1) цілей, принципів і змісту навчання, 2) кількості і складності навчального матеріалу, 3) рівня готовності учнів, їх віку, кількості і працездатності, 4) сформованості навичок, 5) навчального часу, математично-технічних та організаційних умов, 6) рівня підготовленості вчителя і його взаємовідносини з учнями, 7) специфіки предмету. Метод навчання – важлива ланка в дидактичній системі «мета – зміст – методи – форми – результат навчання». Найпоширенішою класифікацєю методів навчання є підхід за ознакою системності Ю.Бабанського, а саме [1]: 1. Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності 1.1. За джерелом знань: • словесні – розповідь, пояснення, лекція, бесіда, інструктаж, робота з книгою, навчальна дискусія, диспут; • наочні – спостереження, демонстрування, ілюстрування; • практичні – вправа, лабораторна робота, практична робота, дидактична гра; 1.2. Логічні методи, що відображають логічний шлях засвоєння знань (індуктивні та дедуктивні, аналізу та синтезу, метод аналогії), 1.3. Гностичні методи – за типом пізнавальної діяльності (проблемно-пошукові і репродуктивні), 1.4. Самоуправління навчально-пізнавальною діяльністю (самостійна робота з книгою, з приладом та іншими об’єктами праці).

2. Методи стимулювання і мотивації учіння • методи стимулювання інтересу до учіння (пізнавальна гра, дискусія) – формують внутрішні мотиви особистості;

2

• методи

стимулювання

обов’язку

і

відповідальності

(навчальне

заохочення, осуд, вимога, роз’яснення значимості учіння) – формують зовнішні мотиви особистості.

3. Методи контролю і самоконтролю у навчанні • методи контролю – усного, письмового, лабораторного, машинного; • методи самоконтролю – самоперевірка, самоаналіз, самоліквідація прогалин у навчанні. Висновки дослідження і перспективи подальших розвідок. Таким чином, теоретичне навчання у закладах професійної (професійно-технічної) освіти є не менш важливе, ніж виробниче навчання, адже це запорука ґрунтовних, глибоких, повних, системних наукових знань. Але наявність їх у здобувачів, значною мірою, залежить від методичної творчості викладачів, від сформованих умінь оптимально обрати тип кроку, грамотно оформити його план-конспект особливостей

та

провести

макроструктури

згідно і

попереднього

мікроструктури

планування. дозволить

Знання

викладачу

усвідомлено і поетапно здійснювати якісний процес викладання й учіння у закладах професійно-технічної освіти. Список використаних джерел 1. Бабанський Ю.К. Педагогіка [ Текст]: підручник / Ю.К. Бабанський. – М.: Знання, 1998. – 386 с.

2. Гущина Т. Н. Формирование методической компетентности педагогических работников учреждений дополнительного образования детей в процессе повышения квалификации : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. пед. наук : специальность 13.00.08 «Теория и методика проф. образования» / Т. Н. Гущина. – Ярославль, 2001. – 20 с.

3. Зайченко І.В. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів, 2-е вид. - К., «Освіта України», «КНТ», 2008. - 528 с.

4. Луцька А. Професійна освіта: бути чи не бути // Голос України від 20 липня 2016. - Режим доступу: http://www.golos.com.ua/article/272829 5. Ничкало Н.Г. Розвиток професійної освіти в умовах глобалізаційних та інтеграційних процесів: монографія / Н.Г. Ничкало. – К.: Видавництво НПУ

2

імені М.П. Драгоманова, 2014. – 125 с. Режим доступу: http://lib.iitta.gov.ua/709906/1/Монографія%20Ничкало.pdf 6. Чайка В.М. Основи дидактики [Текст] : Навчальний посібник / В. М. Чайка. К. : Академвидав, 2011. - 240 с.

Микитюк С. М., директор НМЦ ПТО у Чернівецькій області, спеціаліст вищої категорії, викладач-методист, «Відмінник освіти України» Станко Г.В. методист НМЦ ПТО у Чернівецькій області, к.е.н., спеціаліст вищої категорії, викладач ЧВКУ КНТЕУ ТЕХНОЛОГЧНИЙ ПІДХІД У РОЗРОБЦІ ПРОГРАМ ЗАХОДІВ В ІВЕНТ-МЕНЕДЖМЕНТІ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО ЦЕНТРУ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ У ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ Анотація: у статті визначено сутність івент-менеджменту, івенттехнології, розкрито етапи планування панельних дискусій та особливості проведення міжнародних панельних дискусій в івент-менеджменті навчальнометодичного центру професійно-технічної освіти у Чернівецькій області, надано методичні рекомендації щодо проведення панельних дискусій в івентменеджменті ПТО.

2

Ключові

слова:

івент-менеджмент,

івент-технлогія,

івент-захід,

панельна дискусія, інноваційні заходи. Постановка проблеми. На сучасному етапі «івент-менеджмент» є важливою складовою для успішного функціонування будь-якої установи системи професійної освіти, кожна з яких повинна вибудовувати продуктивні і грамотні відносини зі своїми колегами та іншими закладами професійнотехнічної освіти. Івент-менеджмент, або подієвий менеджмент, є одним з найбільш істотних інструментів такого напрямку роботи, який спрямований на отримання не одноразового ефекту, а довготривалого процесу у формуванні іміджу організації, його вплив на суспільні інтереси і потреби структурних закладів професійної освіти. Аналіз останніх досліджень. Докладні описи подієвого менеджменту в освіті знаходимо у роботах О. Назимко, І. Писаревський,

Г. Почепцов, О.

Радіонова, , О. Шумович та ін.. Як зазначає О. Назимко в книзі „Подієвий маркетинг”, „…подієвий маркетинг присутній на ринку, але не отримав ні концептуального аналізу в спеціальній вітчизняній літературі, ні аксіоматичного засвоєння на практиці» [7]. Формулювання

мети.

Обґрунтувати

івент-технологію

як

дієву

технологію у роботі Навчально-методичного центру професійно-технічної освіти у Чернівецькій області. Виклад основного змісту. Івент-технологія означає перетворення заходу шляхом допоміжних ефектів в щось абсолютно виняткове з позиції учасників. В основу успіху івент-технології покладено ретельне планування та організація заходу. Винятковість події приносить розуміння того, що можливі збої вдалося попередити [8]. Івент-захід, організований Навчально-методичного центру професійно-технічної освіти у Чернівецькій області – це завжди можливість зустрічі зі своєю цільовою аудиторією, можливість зрозуміти її потреби та пріоритети. Такі зустрічі або консультації дають інформацію, щодо можливостей вплинути на згоду участі у заході.

2

Практика

проведення

заходів

Навчально-методичного

центру

професійно-технічної освіти у Чернівецькій області акцентує увагу на таких ключових етапах підготовки до успішного івенту: По-перше, необхідно провести аналіз «івент-ринку» – чи проводились подібні заходи, хто був організатором, визначте ключову потребу, яку буде вирішувати захід чи потребу, яку задовольнятиме; в чому його унікальність, яка основна мета та завдання. Пропишіть ризики – що, на якому етапі може піти не так, які варіанти вирішення ситуації. Як кажуть, попереджений, значить озброєний. По-друге, визначте, хто ваша цільова аудиторія – для кого дана подія, які цінності, інтереси цих людей, чому вони мають прийти на дану подію. Відповідь на ці питання допоможе сформувати класну та продажну програму. По-третє, успіх івенту на 90% залежить від команди, яка його організовує - чи горить вона ідеєю, чи готова віддаватись та вкладатись на 200% задля досягнення результату. Наша команда розуміє, наскільки це важливо і готова допомогти підібрати вам однодумців. Ми пройшли шлях від найманих працівників до організаторів власних івентів, тож прекрасно знаємо ваші переживання та проблеми при створенні «своєї» команди. Яка буде для вас, за вас та заради вас. Досить витрачати час на пошук необхідного персоналу, його навчання. Адже 80% потім йде і доводиться витрачати дорогоцінний час не на вирішення стратегічних бізнес завдань, а на навчання нових співробітників. По-четверте, інструменти маркетингу та піару - яким чином інформація буде донесена до цільової аудиторії, за допомогою яких ресурсів, хто відповідальний за ведення соціальних мереж, чи потрібні друковані матеріали та до якої поліграфії краще звернутись тощо. Висока креативність та гнучкість дозволяють вибудовувати оригінальні програми та інноваційні івенти під проекти з різними фінансовими можливостями. По-п’яте, бюжет – яка загальна сума витрат на івент: статті затрат по рекламі, поліграфії, кейтерінгу, проживанню для спікерів та команди, транспорту, адміністративним та організаційним пунктам. Про це варто

2

говорити перед івентом, а не після того як захід проведено зрозуміли, що ви в мінусі. У практиці івент-менеджменту Навчально-методичного центру професійнотехнічної освіти у Чернівецькій області особливе місце займають так звані «інноваційні ділові заходи та наукові події»: А) Власне ділові заходи: виставки; презентації; «круглі столи»; конференції; PRзаходи, зокрема прес-конференції; Церемонії, тощо. Б) Корпоративні ділові заходи: team-building; тренінги; зустрічі та обіди з діловими партнерами; інсентив-комунікації і т. п. В) Спонсорінг: підбір заходу для спонсорства; організація event для спонсора (Спонсорство − здійснення вкладу (у вигляді грошового внеску, надання майна, результатів інтелектуальної діяльності, надання послуг, проведення робіт) юридичною або фізичною особою в діяльність іншої юридичної або фізичної особи (спонсорується) на умовах поширення спонсорованим реклами про спонсора, його товарах. Спонсорський внесок зізнається платою за рекламу, а спонсор і спонсорований - відповідно рекламодавцем і розповсюджувачем реклами.). Г) Наукові події є інструментом маркетингу інтелектуального виробництва і представлені семінарами, конференціями, виставками науково-технічних досягнень, освітніми заходами тощо. У червні 2018 року у Чернівцях відбулася Міжнародна панельна дискусія «Європейська професійна освіта на теренах Буковини» (керівник проекту – директор Навчально-методичного центру професійно-технічної освіти у Чернівецькій області С.М. Микитюк). Важливої подією стала участь у панельній дискусії представників з Латвії закладу RTRIT (Ризький технікум туризму та творчої індустрії), що є одним з пріоритетних партнерів для

Навчально-

методичного центру професійно-технічної освіти у Чернівецькій області. Вибір типу івент-менеджмента, його учасників та місце проведення був невипадковим, оскільки панельна дискусія дає оптимальні результати, коли у процесі обговорення проблеми створюється неформальна атмосфера, у якій

2

експерти та учасники розвивають і розкривають тему безпосередньо перед аудиторією. Найголовніше – активність і відкритість у обговоренні теми, неформальність суджень. Панельна дискусія дає високі результати, оскільки уможливлю отримання найновішої достовірної інформації, яка підвищить ефективність подальшої роботи. Методологічною основою міжнародної панельної дискусії, організованої Навчально-методичним центром професійно-технічної освіти у Чернівецькій області, стали Експертні панельні дискусії, тобто обговорення якого-небудь питання перед аудиторією за участю ряду експертів у певній галузі. Як альтернатива традиційному читанню доповідей, обговорення питання різними експертами дає можливість одержати інформацію, глибина і деталізація якої перевершує

змістове

наповнення

матеріалів,

представлених

одним

виступаючим. Експертна панельна дискусія – це обговорення якого-небудь питання перед аудиторією за участю ряду експертів у певній галузі. Як альтернатива традиційному читанню лекцій, обговорення питання різними експертами дає можливість одержати інформацію, глибина якої перевершує глибину матеріалів, представлених одним виступаючим. Панельна дискусія дає оптимальні результати, коли створюється неформальна атмосфера, у якій експерти буквально думають уголос перед публікою й не мають часу для того, щоб почати хвилюватися. Практика проведення панельних дискусій у Навчально-методичному центрі професійно-технічної освіти у Чернівецькій області показує, що такий тип дискусії найкраще використовувати: для залучення учасників до процесу вирішення завдань (проблем); для сприяння кращому розумінню обговорюваної теми; замість лекцій і презентацій PowerPoint. Для забезпечення ефективності методу необхідно: 1. Ідеальна кількість: 3-5 експертів.

2. Об'єднати людей, що мають різний багаж знань і досвіду.

2

3. Експерти, які мають протилежні точки зору, дають можливість зробити дискусію більш жвавою.

4. Запросити творчо мислячих людей, які можуть запропонувати різні погляди на проблему.

5. Найкраще запрошувати експертів, які можуть виступати вільно, не відчуваючи тягаря необхідності представляти інтереси певної групи. Типова процедура проведення панельної дискусії: v

Підготувати приміщення так, щоб учасники панельної дискусії могли дивитися один на одного під час бесіди. Зрозуміло, це не повинно бути на шкоду візуальному контакту з аудиторією.

v

Чітко сформулювати тему панельної дискусії (4 хвилини).

v

Представити експертів: назвати їхні посади і вчені ступені та обґрунтувати причину їхнього включення до групи експертів. Це змусить аудиторію слухати більш зацікавлено (4 хвилини).

v

Поставити підготовлені запитання й дати можливість кожному експертові висловитися (30 хвилин).

v

Надати можливість аудиторії ставити запитання. Заздалегідь вирішити, у якій формі буде проходити частина дискусії, присвячена запитанням і відповідям (15-20 хвилин).

v

Потік інформації, що надходить у ході панельної дискусії, часто позбавлений логічної послідовності, й іноді буває важко стежити за складними міркуваннями та аргументацією. Тому важливо підбити підсумок дискусії (5 хвилин).

Роль ведучого полягає у тому, щоб: - тримати під контролем час і зовнішні фактори; - не допускати домінування з боку сильних особистостей; - не дати відхилитися від теми дискусії; - упорядкувати й пояснити питання з публіки; за необхідності, роз'яснити відповіді; - не суперничати з експертами;

2

- творчо підходити до організації частини дискусії, присвяченої запитанням публіки, можна застосувати метод "рольової гри". Рекомендації щодо уникнення типових помилок: Ø тема панельної дискусії має бути чітко визначеною і конкретною, бажано, щоб вона була сформульована у вигляді запитання. Ø заздалегідь довідатися у членів експертної групи, чи є в них роздавальний матеріал, який можна було б надати публіці. Ø записати дискусію або доручити кому-небудь вести протокол. Ø повідомити членів експертної групи, які питання цікавлять аудиторію й дати її загальну характеристику. Висновки дослідження і перспективи подальших розвідок.

Проблема

ефективного івент-менеджменту Навчально-методичного центру професійнотехнічної освіти у Чернівецькій області у співпраці з міжнародними спорідненими закладами-партнерами, вивчення і запозичення їхнього досвіду вирішення проблеми «long life learning» засобами івент-менеджменту – ще один вектор, який потребує дослідження та імплементації у сферу діяльності Навчально-методичного центру професійно-технічної освіти у Чернівецькій області. Список використаних джерел 1. Антоненко І. А. Особливості розвитку та застосування івент-менеджменту в Україні [Електронний ресурс] / І. А. Антоненко – Режим доступу до ресурсу: http://me.fem.sumdu.edu.ua/docs/d001.pdf.

2. Виноградський М. Д. Управління персоналом. 2-ге видання : Навч. посіб. / Виноградська А. М., Шканова О. М. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 502 с.

3. Зеленська Л. Івент-менеджмент: словник-довідник організатора заходів / Зеленська Л., Романова А. – К. : НАКККІМ, 2015. – 84 с.

4. Карпюк О.А. Event-менеджмент в туристичній галузі: світовий досвід та перспективи для України / Карпюк О.А., Сингаєвська A.О. // Актуальні проблеми, сучасний стан та перспективи розвитку індустрії туризму в Україні та Польщі: матеріали дев’ятої міжнародної науково-практичної конференції; за ред. І. В. Саух. Житомир : ЖФ КІБІТ. – 2016. – С. 39-42.

5. Коваль Н. М. Івентивний менеджмент – інновація в інструментарії сучасного управління [Електронний ресурс] / Н. М. Коваль, А. О. Смірнова, Л. М.

2

Смірнова – Режим доступу до ресурсу: http://www.rusnauka.com/32_NII_2014/Economics/6_17.

6. Офіційний сайт Нормативні акти України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nau.kiev.ua 7. Радіонова О.М. Конспект лекцій з курсу «Івент-технології»/О.М.Радіонова. – Харків: ХНУМГ ім.О.М.Бекетова, 2015. – 67 с.

8. Романцов А.Н. Event-маркетинг : сущность и особенности организации: ученик / Романцов А.Н.. М. : Дашков и Ко, 2011. – 116 с.

Михайлишина Г.Т., керівник гуртка ДПТНЗ «Чернівецький професійний ліцей сфери послуг» РОЛЬ ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВОГО МИСТЕЦТВА У ФОРМУВАННІ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ Анотація. У статті майстер розкриває способи розвитку у здобувачів освіти потреб: пам’яті, уваги, фантазії, образного мислення і уяви дрібної моторики пальців рук; потреби вихованців в особистісному самовизначенні, самореалізації в сфері прикладного мистецтва; творчих здібностей. Ключові слова: народне мистецтво, професійна підготовка, декоративно ужиткове мистецтво, формування творчої особистості, фантазія, дрібна моторика пальців, самовизначення, творчі здібності, естетична культура, артпохід, культурна спадщина. Постановка

проблеми.

У

сучасному

взаємозалежному

й

взаємопов’язаному світі в умовах глобалізації усіх сфер соціальної дійсності та інформаційної насиченості постала проблема становлення й розвитку людини, здатної до комплексного осмислення світу і знаходження зв’язків між явищами об’єктивної дійсності. Одним із завдань професійної світи в умовах гуманізації

2

та демократизації в Україні є формування освіченої особистості, забезпечення пріоритетності її всебічного розвитку, формування духовних цінностей та творчої активності. Саме вивчення народного декоративно-прикладного мистецтва створює умови для творчої спрямованості навчально-виховної діяльності вихованців, залучає їх до культурних традицій свого народу, є ефективним засобом формування художніх здібностей та Аналіз останніх досліджень. Сучасні дослідники реформування світових систем професійної підготовки здобувачів освіти все більше уваги звертають на творчий розвиток особистості. Більшість науковців переконливо доводять, що формування

творчої

особистості

може

здійснюватися

за

допомогою

різноманітних засобів. Питання класифікації видів декоративно-прикладного мистецтва, його функцій розкрито у працях Є. Антоновича, К. Духаніна, Р. Захарчук Чугай, М. Кагана, О. Рудницької. Про вагомий психолого-педагогічний і виховний потенціал народної художньої творчості, її навчально-виховний вплив на особистість свідчать дослідження сучасних педагогів (Ю. Бондаренко, О. Вишневський, Р. Захарченко, В. Каюков, Т. Мацейків, В. Мусієнко, О. Онищук, С. Павх, В. Радкевич, Л. Савка, Б. Ступарик, С. Чебоненко, О. Ярмоленко). Але й до цього часу декоративно-прикладне мистецтво не досліджувалося як засіб формування творчої активності дітей мистецького профілю в умовах професійної освіти, становлення творчої особистості майбутнього фахівця образотворчого мистецтва не відображається як предмет вивчення в змісті програм і навчальних планів професійних закладів. Виклад основного матеріалу. Український народ здавна був одним із найталановитіших у світі. Жага до самостійності й незалежності сприяла до збагачення народної творчості, мистецтва та справжніх українських традицій. Прагнення виживати у важкі часи, стиль життя наших прадідів сприяло виникненню декоративно-ужиткового мистецтва. Речі створювались не лише для естетичного задоволення, адже прикрашаючи оселю, мали практичне застосування. Українське декоративно-ужиткове мистецтво має прадавнє коріння. Українські промисли існували ще за доби Київської Русі, про що

2

говорять історичні довідки й пам’ятки. Декоративно-ужиткова творчість – найдавніше мистецтво у світі. Його роль важлива не тільки в естетичному вихованні дитини, але й у духовно-моральному становленні, залученні до традицій рідного краю. Занурення у світ культури дозволяє дитині освоїти перший щабель до побудови цілісної картини світу. Тому, одним з головних завдань, які стоять перед керівником гуртка декоративно-ужиткової творчості в умовах позанавчальної освіти – є навчання дітей різних видів мистецтва, демонстрація кращих зразків вітчизняної культури та розвиток їх творчої уяви і мислення. У формуванні особистості дитини важливе значення мають різноманітні види діяльності: образотворче мистецтво та декоративна творчість (аплікація з паперу, з нетрадиційних матеріалів, тістопластика, флористика, виготовлення м'якої іграшки тощо). Чи можна навчити творчості? Творчість виникає тоді, коли відсутні певні бар'єри (зовнішні й внутрішні), і те, що «дзенькає» і «світиться» усередині людини, вільно, як пісня, виходить у зовнішній світ. Народне декоративно-прикладне мистецтво стає образною основою життя, активно впливає на емоції людини, думки й почуття, формує естетичні погляди людини, формує й розкриває творчу особистість Спокійна, доброзичлива атмосфера заняття дозволяє вихованцям розвити такі якості, як охайність, посидючість, допитливість. Можливість навчитися робити вироби власними руками спонукає дитину правильно оцінювати й поважати як власну працю, так і чужу Гурток яким я керую працює за програмою яка має на меті не лише реалізувати навчальний план, але й відроджувати та вдосконалювати різні техніки вишивки паперопластики, декупажу, квілінгу. Заняття в гуртку дають можливість якнайкраще розвинути художні здібності та творче мислення дітей і задовольнити їхню потребу в самореалізації, підвищити зацікавленість декоративним мистецтвом і покращити трудові навики На заняттях простежуються не тільки такі поняття, як мистецтво, але й синтез усіх його видів, у гармонійному поєднанні з народним мистецтвом та його традиціями. Творчість – це складна діяльність людини, що породжує щось якісно

2

нове й відрізняється неповторністю, оригінальністю та унікальністю. Тому всі заняття організовані так, що кожне завдання дає можливість дитині проявляти свої творчі здібності, не обмежуючи волю, уяву і фантазію. Головною особливістю занять –є пошук індивідуального підходу до кожної дитини. На заняттях я стараюсь ознайомити вихованців та навчити працювати з різними за якістю, фактурою та призначенням матеріалами та виготовляти з них різноманітні корисні речі. формувати уявлення дитини про культурне значення і особливості народної та сучасної творчості, ознайомлювати дітей з історією виникненням прикладного мистецтва та його значення в житті людини, прищеплювати дітям інтерес і любов до декоративно-ужиткового мистецтва, формувати вміння інтегрувати різні техніки роботи, самостійно вибирати найбільш оптимальні варіанти для виконання авторської роботи, сприяти засвоєнню найпростіших оброблювальних операцій із різними видами матеріалу, навчати самостійно виготовляти корисні декоративні вироби для прикрашання будь-якого інтер’єру Під час проведення занять розвиваються пізнавальні потреби вихованців; розвиваються пам'ять, увага, фантазія, образне мислення і уява вихованців; розвивається дрібна моторика пальців рук; розвивається потреба вихованців в особистісному самовизначенні, самореалізації в сфері прикладного мистецтва; розвиваються

творчі

здібності

дітей;

При

виконанні

робіт

стараюсь

прищеплювати учням трудові навички при виготовленні виробу або композиції, сприяти формуванню посидючості, акуратності, бажання доводити справу до кінця; сприяти формуванню бажання творити самостійно, стимулювати інтерес до творчості через участь у конкурсах і фестивалях дитячої творчості, виховувати естетичну культуру особистості засобами народної та сучасної творчості; формувати поважне ставлення до різних видів прикладної праці, виховувати навички комунікативної взаємодії в процесі колективної праці, розвивати почуття взаємодопомоги; виховувати любов до культури українського народу та культурної спадщини інших народів світу, сприяти збагаченню внутрішнього світу дітей через відвідування виставок, організацію екскурсій,

2

арт-походів, участь у виставках та фестивалях. Творіння гуртківців прикрашали зал рідного ліцею на свято осені. Іграшки які виготовили учасники гуртка гріли душу сім’ям бійців АТО а також прикрашали лісову красуню у фойє закладу. Підсумком роботи гуртка стала участь у конкурсі « Галерея мистецтв» та «Розквітай писанко». Робота «Новорічні іграшки» відзначена Дипломом за перше місце та перебуває на виставці робіт у Києві. В переддень новорічних свят прилетіла звістка про відзначення Дипломом I ступеня учасників гуртка за колективну роботу на Всеукраїнській виставці в м. Києві. Учасниця Буздуга Габріела здобула друге місце у номінації «Великодній рушничок» на фестивалі «Розквітай писанко», а Великоднє дерево – 4 місце. Грамотами відзначено Ткач Анастасію, Урсуляк Діану, Малюту Діану, Вакарчук Яну, Ніку Ірину, Гакман Юстину. У гуртківців багато планів та задумів, які будуть втілені у наступному році. Висновки. Отже, завдання сучасної професійної освіти полягає в тому, щоб відновити могутній потенціал національного духовного багатства, сформованого та відшліфованого протягом багатьох тисячоліть, якнайширше залучити до нього молоде покоління, щоб воно відчуло могутній культурно-історичний фундамент, на який спираються всі досягнення нашого суспільства. Майбутні фахівці повинні з наснагою використовувати духовні та моральні надбання свого народу, тим самим утверджуючи незалежність, міцність та добробут своєї держави. Знання про народне декоративно-прикладне мистецтво, розуміння мови різних видів народного мистецтва, його ролі в житті людини та історії формує творчу особистість. Список використаних джерел 1. Антонович Є. А. Декоративно-прикладне мистецтво / Є. А. Антонович, Г. В. Захарчук, Р. В. Чугай, М. С. Станкевич. – Львів : Світ, 1993. – 342 с.

2. Масол Л. М. Підготовка вчителів до художнього виховання здобувачів освіти (теоретичні підходи й експериментальний досвід) / Л. М. Масол // Мистецтво та освіта. – 2009. – № 2. – С. 2–6.

3. Смірнова О. О. Творчі якості особистості художника-педагога у структурі професійної діяльності / О. О. Смірнова // Теоретико-методологічні аспекти

2

мистецької освіти : здобутки, проблеми та перспективи : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Умань, 20–21 жовтня 2011 р.). – Умань : ПП Жовтий О.О., 2011. – 288 с. – С. 186–189.

Мельник Н.Б., викладач ДПТНЗ «Чернівецький професійний ліцей сфери послуг» МІСЦЕ І РОЛЬ ЕКСКУРСІЇ У ВИВЧЕННІ ГЕОГРАФІЇ Анотація. У статті проаналізовано місце і роль екскурсії у вивченні географії, основні види екскурсій та їх особливості, обґрунтовано екскурсію як особливу форму організації навчального процесу Ключові слова: екскурсія, підприємство, інструктаж, навчальна екскурсія. Постановка проблеми. Однією з форм географічного пізнання та отримання вичерпної інформації про ту чи іншу територію є особлива форма організації навчального процесу, а саме – екскурсія. Екскурсія – це колективне відвідування музею, пам'ятного місця, виставки, підприємства тощо; поїздка, прогулянка з освітньою, науковою, спортивною або розважальною

метою.

Показ

об'єктів

відбувається

під

керівництвом

кваліфікованого спеціаліста – екскурсовода, який передає аудиторії бачення об'єкта, оцінку пам'ятного місця, розуміння історичної важливості. Екскурсії допомагають здобувачам освіти охопити зміст навчання всебічно, побачити взаємозв'язок досліджуваних у різних курсах явищ і законів, набути навички їхнього універсального застосування. Особливістю навчальних екскурсій є те, що вони проводяться з метою розширення, доповнення знань здобувачів освіти про факти і явища, засвоєні раніше на уроках.

2

Виклад

основного

матеріалу.

Психологи,

педагоги,

методисти

переконливо довели, що процес формування і розвитку особистості повинен починатися з перших днів життя людини, що створює сприятливі умови для розкриття потенційних можливостей здобувачів освіти. Виявленню і розкриттю цих можливостей сприяє проведення екскурсій. Навчальна програма з географії передбачає обов’язковий мінімум екскурсій на природу в осінній і весняний період і екскурсії на промислове, сільськогосподарське виробництво чи транспортне підприємство. Географічна екскурсія – одна з форм організації навчально - виховного процесу в навчальному закладі. Її проведення таке ж обов’язкове, як проведення уроку, оскільки екскурсія, яка проводиться, є одним із видів уроку. На уроці – екскурсії процес навчання реалізується не в умовах приміщення кабінету, а на природі - під час безпосереднього спілкування здобувачів освіти з об’єктами і явищами природи. У навчальній програмі з географії зазначено, що зміст та форми організації навчальних екскурсій визначаються адміністрацією навчального закладу в залежності від місцевих умов із врахуванням рекомендацій, викладених у листі Міністерства освіти і науки України № 1/9 97 від 07.03.2001 року «Про порядок проведення навчальних екскурсій та навчальної практики учнів загальноосвітніх навчальних закладів». Зміст екскурсій повинен мати безпосередній зв'язок із пройденим на попередніх уроках матеріалом. У той же час отримані на екскурсіях знання, уявлення, результати спостережень і зібрані матеріали використовують на наступних уроках. Дослідницький підхід до вивчення природи дозволяє на екскурсіях навчати здобувачів освіти орієнтуватися на місцевості, спостерігати, порівнювати, установлювати зв'язки між предметами, що спостерігаються, і явищами природи, сприяючи формуванню навичок самостійного вивчення навколишньої дійсності.

2

Навчальна екскурсія – складна в методичному і організаційному відношенні форма заняття із здобувачами освіти на природі чи на виробництві, яка потребує ґрунтовної підготовки викладача і здобувачів освіти. Розрізняють різні форми екскурсій: 1. Екскурсія на природу. Підготовка викладача до проведення навчальної екскурсії на природу включає: - формулювання мети і завдань екскурсії; - вибір маршруту, ознайомлення з ним на місцевості, вивчення природи району екскурсії і його визначних пам’яток; - визначення об’єктів спостереження, кількості та розміщення зупинок під час екскурсії, змісту і методів роботи із здобувачами освіти на кожній зупинці; - визначення загального завдання та індивідуальних і групових завдань для здобувачів освіти; - розробка рекомендацій по груповому й індивідуальному спостереженню учасників екскурсії.

2. Екскурсія на місцеве підприємство Мета і завдання екскурсії на місцеве підприємство - це ознайомлення з виробничим процесом в даній галузі, з технологією та організацією виробництва, шляхами підвищення ефективності роботи на підприємстві, зі змістом праці людей різних професій, із заходами по збереженню навколишнього середовища. Крім цього, розширити знання здобувачів освіти про спеціалізацію, концентрацію і кооперування виробництва, шляхи зниження собівартості продукції. Важливим елементом при проведенні екскурсій на підприємство є проведення інструктажу з техніки безпеки. Підготовка викладача до екскурсії на підприємство, включає: - вивчення відповідної літератури з тієї галузі, куди планується здійснити екскурсію;

2

- відвідання підприємства, визначення об’єктів, які підлягають вивченню; - складання

плану

проведення

екскурсії,

в

якому

передбачити

послідовність вивчення виробничих об’єктів, зміст пояснення викладача і екскурсовода, запитання і завдання учням для спостереження і збору матеріалу; - разом з екскурсоводом виділити запитання, які потребують особливої уваги; - здобувачі освіти повторюють теоретичний матеріал, що стосується галузі виробництва підприємства, куди здійснюється екскурсія; - викладач заздалегідь групує здобувачів освіти на бригади ( кількість здобувачів освіти в бригаді залежить від кількості цехів або ділянок виробництва), дає завдання кожній бригаді: зібрати відомості про цех, його особливість, яку продукцію він виготовляє; - кожен здобувач освіти отримує конкретне завдання по підготовці розповіді про зміст праці однієї з професій в цеху, відомості про яку збирає його бригада. Екскурсії поділяють: - за змістом (виробничі, біологічні, історичні, географічні, краєзнавчі, мистецькі); - за часом (короткотермінові, тривалі); - за черговістю під час навчального процесу: попередні, або вступні (на початку вивчення теми, розділу програми), супровідні, або проміжні (в процесі вивчення навчального матеріалу), заключні, або завершальні (наприкінці вивчення теми, розділу), - за відношенням до навчальних програм (програмні та позапрограмні). Об'єктами навчальних екскурсій є промислові підприємства, лабораторії НДІ, вищі навчальні заклади, установи культури і мистецтва (музеї, виставки), храми, історичні місця і пам'ятки тощо. Планують їх заздалегідь у межах урочного часу (екскурсії з виховною метою належать до позаурочних заходів, їх проводять в позаурочний час).

2

По завершенні екскурсії проводяться підсумки під час яких екскурсовод розповідає про перспективі підприємства та покращення умов праці на ньому, а викладач відзначає активніших здобувачів освіти під час екскурсії та орієнтує їх про подальші завдання по вивченню предмета. Кожна екскурсія має велике виховне значення, воно полягає в поглибленні здобувачів освіти набутих знань, в поширенні загального світогляду та в чисто прикладному вимірі. Екскурсія є складною формою навчально-виховної роботи, триває 45-90 хв. Вона відкриває можливості для комплексного використання методів навчання, збагачує знаннями здобувачів освіти і самого викладача, допомагає виявити практичну значимість знань, сприяє ознайомленню здобувачів освіти з досягненнями науки, є ефективним засобом виховання дітей, зокрема їх емоційної сфери. Для ефективного проведення екскурсії необхідне чітке визначення освітньої та виховної мети, вибір оптимального змісту, об'єкта екскурсії з урахуванням рівня підготовки здобувачів освіти. Висновки. Під час екскурсії відбувається накопичення у здобувачів освіти змістових уявлень, які слугують основою для формування фізико – географічних і економіко – географічних понять. Отже, екскурсії мають виключно важливе значення. Вони забезпечують зв’язок теорії з практикою, дають змогу показати здобувачам освіти в реальності ті географічні об’єкти і явища, які в умовах певного навчального закладу неможливі для безпосереднього вивчення чи ознайомлення з ними. Це має велике значення для реалізації краєзнавчого принципу у викладанні географії. Список використаних джерел 1. Кобернік С.Г. та ін. Методика викладання географії в школі. Навчально методичний посібник - К.: Стафед-2, 2000.- С.42-44.

2. Методика обучения географии в средней школе: Учебное пособие /Под редакцией Л.М.Панчешниковой /-М.:Просвещение,1983 С.167-178.

2

3. Організація екскурсійної діяльності : підручник / М. М. Поколодна ; Харків. нац. ун-т міськ. госп-ва ім. О. М. Бекетова. – Харків : ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, 2017. – 180 с.

4. Шипович Є.Й. Методика викладання географії.-К.: Вища школа, 2011.-С.145148.

Писаревська Г.М., заступник директора з навчальновиробничої вищого

роботи

Чернівецького

професійного

училища

радіоелектроніки ДІЯЛЬНІСНИЙ ПІДХІД ДО ВИВЧЕННЯ ІНФОРМАТИКИ В ЗАКЛАДАХ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ Анотація: У статті розглянуто необхідність діяльнісного підходу до освітнього процесу , що спрямований на розвиток ключових компетентностей і наскрізних умінь особистості, застосування теоретичних знань на практиці, формування здібностей до самоосвіти і командної роботи, успішну інтеграцію в соціум і професійну самореалізацію. Наведено приклади застосування проектного навчання та методики веб-квестів які відкривають широкі можливості для реалізації діяльнісного підходу. Ключові слова: ключові компетентності, самореалізація “Єдиний шлях, що веде до знань – це діяльність” Бернард Шоу Постановка

проблеми.

Інформатика,

інформаційні

технології

на

сьогоднішній день є галуззю науки і техніки, яка найбільш інтенсивно розвивається як в Україні, так і за її межами. Нова освітня парадигма, яка зараз

2

переважає у закладах професійної (професійно-технічної) освіти, спрямована на підвищення компетентності, що охоплює два рівні і діє на них: розвиток професійної

компетентності

та

особистісне

становлення

майбутнього

кваліфікованого робітника. Нині зростає інтерес до проблеми професійної ідентичності як закордонних, так і вітчизняних учених. Вони розглядають та впроваджують у практику навчання нові підходи. Аналіз

досліджень

і

публікацій.

Аналіз

психолого-педагогічної

літератури дозволив виявити найбільш важливі методологічні й педагогічні підходи: гносеологічний, діяльнісний, системний, аксіологічний, акмеологічний, синергетичний, особистісно орієнтований, компетентнісний, автономізований. Діяльнісний підхід є одним із найбільш вживаних у педагогіці. Його розробниками є науковці: О. Леонтьєв, С. Рубінштейн. У їх працях фігурує думка про те, що цей підхід є одним із видів навчальної діяльності. Діяльнісний підхід упроваджується за схемою «потреба–мотив–дія». Принцип «навчання за допомогою діяння» проголошували дослідники Д. Дьюї, В. Кілпатрик, Г. Гегель, І. Кант, Л.Фейєрбах, Й.Г. Фіхте, Е. Коллінгс, С. Шацький, І. Свадковський. У 6070 роках XX століття педагоги Ю.К. Бабанский, І.І. Ільясов, Л.В. Занков, І.Я. Лернер, М.І. Махмутов, М.Н. Скаткін та ін. займалися виявленням умов ефективного впровадження діяльнісного підходу у навчально-виховний процес. Діяльнісний підхід в освіті – це не сукупність окремих освітніх технологій чи методичних прийомів. Це методологічний базис, на якому будуються різні системи навчання зі своїми конкретними технологіями, прийомами та й теоретичними

особливостями.

Психолого-педагогічні

дослідження

теорії

діяльності лягли в основу концепцій розвиваючого навчання (Д.Б. Ельконін і В.В. Давидов),

поетапного

формування

розумових

дій

(П.Я. Гальперін,

Н.Ф. Тализіна), формування перцептивних дій (А.В. Запорожець), проблемного навчання

(психологи

Д.М. Богоявленський,

З.І. Калмикова,

Т.В. Кудрявцев, О.М. Матюшкін, Н.О. Менчинська і дидакти М.О. Данилов, І.Я. Лернер, М.І. Махмутов, В. Оконь, М.М. Скаткін).

2

Ідея діяльнісного підходу пов’язана з діяльністю, як засобом становлення і розвитку суб’єктності. Тобто, у процесі і результаті використання форм, прийомів і методів освітнього процесу народжується не робот, навчений і запрограмований на чітке виконання певних видів дій і операцій, а особистість, яка обирає, оцінює, програмує і конструює різні види діяльності, що задовольняють потреби в саморозвитку й самореалізації. Діяльнісний підхід в освіті – це не сукупність окремих освітніх технологій чи методичних прийомів. Це методологічний базис, на якому будуються різні системи навчання зі своїми конкретними технологіями, прийомами і теоретичними особливостями. Діяльнісний підхід є альтернативним методу трансляції знань і їх пасивного засвоєння, дозволяє досягти освітніх цілей, що втілюють потреби суспільства і держави. У традиційному розумінні «діяльність» розглядаємо як прояв активності суб’єкта, що виражається в доцільній зміні навколишнього світу, а також у перетворенні людиною самої себе. Тлумачення діяльності дозволяє поняття «діяльнісний підхід» розглядати за трьома збалансованими напрямками: 1) діяльнісний

характер

підходу (активний,

самостійний,

перетворювальний) – процес навчання є завжди навчанням предметнопрактичних та розумових дій; 2) розвиваюча спрямованість підходу – особистісний розвиток учня, який характеризує становлення особистості, її «саморозвиток» у процесі діяльності в предметному світі, при цьому не просто індивідуальної, а спільної, колективної діяльності; 3) особливості реалізації (організація й управління) діяльнісного підходу у навчанні – цілеспрямованість, мотиваційна обумовленість, самостійна або керована вчителем взаємодія учня з навколишньою дійсністю, коли відбувається розв’язання cуперечностей між репродуктивним і творчим пізнанням, раніше засвоєною інформацією і її новою порцією тощо. Ефективним у досягненні поставлених перед закладами освіти завдань є діяльнісний підхід - спрямованість освітнього процесу на розвиток ключових

2

компетентностей і наскрізних умінь особистості, застосування теоретичних знань на практиці, формування здібностей до самоосвіти і командної роботи, успішну інтеграцію в соціум і професійну самореалізацію. На концептуальному рівні оновлення освітнього процесу на засадах діяльнісного підходу полягає у переорієнтації мети і завдань освіти і зачіпає всі компоненти складної ієрархічної системи освіти. Кінцевою метою навчання є формування способу дій. Зміст навчання становлять не задана система знань і потім засвоєння цих знань, а задана система дій і знання, які забезпечують освоєння цієї системи. Засвоювати знання можна тільки оперуючи ними. Навчальні заклади сьогодні стрімко змінюються, прагнуть відповідати вимогам часу. Головне, що змінюється в суспільстві, — це прискорення темпів розвитку. Тому важливо не стільки дати учням якомога більше знань, скільки забезпечити їх загальнокультурний, особистісний та пізнавальний розвиток, навчити учитися. Це є найважливішим завданням нових освітніх стандартів, що мають реалізувати розвивальний потенціал освіти загалом. Тому метою статті є розглянути діяльнісний підхід до навчання, який допомагає виконати завдання освіти XXI століття. Виклад основного матеріалу. Розглянемо особливості діяльнісного підходу в навчанні. Діяльністний підхід — це метод навчання, коли учень не отримує знання в готовому вигляді, а добуває їх сам в процесі власної навчальнопізнавальної діяльності. Принциповою відмінністю технології діяльнісного методу від традиційної технології демонстраційно-наочного метода навчання є те, що запропонована структура описує діяльність не викладача, а учнів. Діяльнісний підхід охарактеризовано через розроблені теорії та концепції: • розвивального навчання (Д.Б. Ельконін і В.В. Давидов); • поетапного формування розумових дій (П.Я. Гальперін, Н.Ф. Тализіна); • формування перцептивних дій (А.В. Запорожець); • проблемного навчання (психологи — Д.М. Богоявленський, Т.В. Кудрявцева; дидактики – М.О. Данилов, І.Я. Лернер).

2

Одним з основних завдань вивчення предмету «Інформатика» у закладі професійної

освіти

сьогодні

є:

підготовка

кваліфікованих

та

конкурентоспроможних на ринку праці робітників, здатних до швидкого сприйняття і опрацювання великих обсягів інформаційних даних, озброєння їх сучасними засобами і технологіями роботи, формування у них інформаційної компетентності. Викладач в першу чергу має формувати і розвивати предметну ІКТ-компетентність та ключові компетентності для реалізації творчого потенціалу учнів і їх соціалізації у суспільстві, що забезпечить готовність учнів до активної життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства та їх спроможність стати не лише повноцінними його членами, а й творцями сучасного суспільства [1, 22]. Державні стандарти освіти ґрунтуються на засадах особистісноорієнтованого, діяльнісного і компетентнісного підходів, що зумовлює чітке визначення результативності складової засвоєння змісту загальної середньої та професійної освіти. Це досить яскраво ілюструє той факт, що продовжується розробка нових стандартів професійно-технічної освіти з конкретних професій основі компетентнісного підходу. Концепція компетентнісного підходу в освіті, в т. ч. у професійно-технічній, спрямована на розвиток особистості професіонала з позитивним світоглядом, ціннісними орієнтаціями, здатністю швидко адаптуватися до традиційних, нових і непередбачуваних життєвих і професійних ситуацій. Реалізація компетентнісного підходу пов’язана з використанням методів активізації навчально-пізнавальної діяльності, що розуміються як сукупність прийомів і способів психолого-педагогічного впливу на учнів, спрямованих насамперед (порівняно з традиційними методами навчання) на розвиток у них творчого самостійного мислення, активізацію пізнавальної діяльності, формування творчих навичок та вмінь нестандартного розв’язання певних

професійних

проблем

і

вдосконалення

навичок

професійного

спілкування [5, 236]. Діяльнісний підхід налаштований на розвиток особистості. Відрізняє систему навчання те, що в ній наголошено на зоні ближнього розвитку, тобто є

2

область потенційних можливостей, що дають змогу учневі контактувати із дорослим та під його керівництвом на більш високому рівні розв'язувати необхідні завдання. Виходять на зону найближчого розвитку через постановку навчальних завдань. Викладач керує пошуком відповідей на навчальне запитання чи навчальну задачу, зокрема надає допомогу, а не підказує. Діяльність учня в межах своєї зони найближчого розвитку передбачає використання ним додаткових відомостей з допоміжних джерел (словників, довідників, енциклопедій), з якими учень працює самостійно. Робота учня з урахуванням зони найближчого розвитку сприяє актуалізації самоконтролю, саморегуляції та плануванню власної діяльності в умовах контролю і допомоги з боку викладача. Можливість різнобічного розвитку учнів пропонують сучасні методики навчання та новітні технічні здобутки. У центрі цих методик – особистість учня, його самобутність, самоцінність, суб’єктивний досвід, що спочатку розкриваються, а потім узгоджуються зі змістом навчання. Провідними принципами навчання стають самостійність, активність та усвідомлення пізнання. Партнерський (демократичний) педагог спрямовує навчальний процес на підставі діалогічної стратегії міжособистісних впливів, розділяє свої повноваження з учнями, співпрацює з групою. Педагог зосереджує свою увагу на конструктивній взаємодії учнів, припускає існування різних поглядів у групі, керує групою так, що вона стає більш самостійною, за необхідності дає поради учням щодо реалізації нових ідей та можливих рішень, дозволяє групі вибирати найприйнятніші методи навчання, є активним спостерігачем, крок за кроком підводить учнів до виконання складних завдань. Великі можливості для реалізації діяльнісного підходу на уроках інформатики відкриває проектна діяльність, спрямована на духовно й професійне становлення особистості учня через організацію активних способів дій. Учень, працюючи над проектом, проходить стадії планування, аналізу, синтезу, активної діяльності. При організації проектної діяльності можлива не тільки індивідуальна, самостійна, але й групова робота учнів. Це дозволяє здобувати комунікативні навички й уміння. Постановка завдань, розв’язок

2

проблем

підвищує

цілепокладання,

мотивацію

предметність,

до

проектної

ініціативність,

діяльності

й

оригінальність

припускає: у

рішенні

пізнавальних питань, неординарність підходів, інтенсивність розумової праці, дослідницький досвід. Проектна технологія для своєї організації потребує: 1) підготовки значущої в дослідницькому плані проблеми (завдання), що вимагає для свого розв'язання інтегрованих знань; 2) практичної, теоретичної та пізнавальної значущості результатів вирішення цієї проблеми (наприклад, збір та опрацювання даних із представленням результатів цього опрацювання); 3) уміння учнів працювати самостійно індивідуально, у парі чи в групі; 4) структурування змістової частини проекту (з визначеними поетапними результатами); 5) визначення суперечності, яка породжує проблему дослідження, завдань, що випливають із неї, виявлення гіпотетичних шляхів пошуку, оформлення кінцевих результатів, аналізу їх, висновків. Підготовка проекту та його оформлення детально представлені О.М.Пехотою у навчально-методичному посібнику [3, 28]. Ще однією з таких методик діяльнісного підходу до вивчення інформатики, яка вчить знаходити необхідну інформацію, піддавати її аналізу, систематизувати і вирішувати поставлені задачі є методика веб-квестів. Я. Биховський дає наступне визначення освітнього веб-квесту: «Освітній вебквест – це сайт в Інтернеті, з яким працюють учні, виконуючи ту чи іншу навчальну задачу» . Розробляються такі веб-квести для максимальної інтеграції Інтернету в різні навчальні предмети, на різних рівнях навчання в навчальному процесі. Вони охоплюють окрему проблему, навчальний предмет, тему, можуть бути і міжпредметні. Розрізняють два типи веб-квестів: – для короткочасної роботи (мета: поглиблення знань та їх інтеграція, розраховані на одно-три заняття); – для тривалої роботи (мета: поглиблення і перетворення знань, розраховані на

2

тривалий термін, може бути на семестр або навчальний рік). Веб-квести найкраще підходять для роботи в мінігрупах, однак, існують і веб-квести, призначені для роботи окремих учнів. Додаткову мотивацію при виконанні вебквеста можна створити, запропонувавши учням вибрати ролі (наприклад, учений, журналіст, детектив, архітектор тощо). Веб-квест може стосуватися одного предмета або бути міжпредметним. У Чернівецькому вищому професійному училищі радіоелектроніки на уроках

інформатики

та

інформаційних

технологій

вже

кілька

років

впроваджується проектне навчання та використовується методика веб-квестів. Учні працювали над проектами: «Золотий квиток у кар'єру», «Хмарні технології», «Як стати цікавим співрозмовником», «Моя безпека в Інтернеті», «Працевлаштування: від бажання до реалізації». Викладач інформатики О.М. Пушкарьова разом з учнями створює соціальні реклами, щороку організовує та проводить конкурс учнівських відео-проектів, у яких вони висвітлюють актуальні питання сьогодення, вчаться створювати репортажі, працювати на камеру. Викладачами Г.М.Писаревською, О.М. Пушкарьовою було організовано більше 10 веб-квестів: «Хмарні сервіси», «Безпечний Інтернет», «Віруси та антивірусні програми», «Фільтри у PhotoShop», тощо. Організація та проведення веб-квестів на уроках дозволяє сформувати наступні компетенції: використання ІТ для вирішення професійних завдань (в т.ч. для пошуку необхідної інформації, оформлення результатів роботи у вигляді комп'ютерних презентацій, веб-сайтів, флеш-роликів, баз даних тощо); самонавчання і самоорганізація; робота в команді (планування, розподіл функцій, взаємодопомога, взаємоконтроль); вміння знаходити кілька способів рішень проблемної ситуації, визначати найбільш раціональний варіант, обґрунтовувати свій вибір; навик публічних виступів (обов'язково проведення передзахисту та захисту проектів з виступами авторів, з питаннями, дискусіями). Впровадження проектного навчання та веб-квестів дозволило вирішити наступні дидактичні завдання: ефективно застосовувати в підготовці учнів

2

міжпредметні зв’язки; більш повно реалізовувати взаємозв’язок теорії і практики навчання у професійно-технічній освіті; підвищувати активність учнів як суб’єктів освітнього процесу; посилити роль самонавчання, саморозвитку; цілеспрямовано формувати наступні якості особистості: організованість, самостійність, креативність,

активність, ключові

комунікативність

компетентності,

і

що

здатність

до

підтверджують

співпраці, результати

моніторингової діяльності та державної підсумкової атестації випускників. Висновки. Нині йде активний пошук нової моделі освіти, а через впровадження діяльнісного підходу в навчанні реалізовується головне завдання освіти – створення умов для розвитку гармонічної, морально досконалої, соціально активної, професійно компетентної та здатної до саморозвитку особистості. Навчання дозволяє забезпечити самостійну творчу діяльність кожного учня, щоб навчити його мислити критично, потрібно рухатися від зовнішніх, практичних, матеріальних дій «усередину», до дій внутрішніх, теоретичних, ідеальних проходить через особистість учня, його мотиви, ціннісні орієнтації, цілі, інтереси, перспективи тощо. В умовах діяльнісної парадигми освіти педагог виступає в ролі організатора всіх видів діяльності учня як компетентний консультант і помічник. Педагог сприймає учнів такими, якими вони є; довіряє та підтримує їх; цікаво пояснює та спонукає зацікавленість до навчання; заохочує до активної співпраці. Його професійні вміння спрямовано не просто на контроль знань та умінь учнів, а й на діагностику їхньої діяльності та розвитку. Тому застосування діяльнісного підходу в навчанні сприяє активізації пізнавальної активності учнів на уроках, розвиткові творчого та дивергентного мислення, вихованню прагнення мислити, генерувати і доводити істинність власних ідей та пропозицій і, як наслідок, реалізації компетентнісного підходу в сучасній освіті. Упровадження

діяльнісного

підходу

в

сучасних

умовах

цілком

умотивоване, адже діяльність є поштовхом до розвитку здібностей людини, у процесі діяльності здобуваються знання, зароджуються навички ефективної взаємодії людини зі світом, суспільством, іншими людьми.

2

Список використаних джерел 1. Морзе Н. В. Методика навчання інформатики: навч. посіб.: [у 3 ч.] / Н. В. Морзе; за ред. акад. М. І.Жалдака. — К.: Навчальна книга, 2004. — Ч. 1: Загальна методика навчання інформатики. — 2004. — 256с.

2. Верченко Н. В. Методика організації та проведення професійно спрямованого проблемного уроку / Н. В. Верченко. — Донецьк: ДІПО ІПП, 2006. — 48 с.

3. Пехота О.М. Проектна технологія//Освітні технології / За ред. О.М.Пєхоти. К, 2004. - С., 162с.

4. Освітні технології: навч.-метод. посіб. / О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська [та ін.] ; за ред. О. М. Пєхоти. — К. : Вид-во А.С.К., 2003. — 255с.

5. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник / В.В. Ягупов. – К.: Либідь, 2002. – 560с.

Руснак О.О., викладач фізичного виховання ДПТНЗ «Чернівецький професійний ліцей сфери послуг» ФІЗКУЛЬТУРА І ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ Анотація: У доповіді розкрито питання зв’язку систематичних занять фізичними вправами і розширення функціональних і адаптаційних можливостей організму людини, поліпшення діяльності нервової, серцевосудинної, дихальної і інших систем, краще пристосування організму, до несприятливих умов зовнішнього середовища. Ключові слова: компенсаторні можливості організму, опірність, оздоровчий біг, гімнастичні вправи, лижні прогулянки, велотуризм, плавання, туристські походи. Постановка проблеми. Бережливе ставлення до власного здоров’я - це досить актуальна проблема сучасного суспільства, адже здоров’я вважається найвищою суспільною цінністю. Однак не всі люди

2

достатньо проінформовані про здоровий спосіб життя, а деякі свідомо ним нехтують. Ведення здорового способу життя важливе для кожної людини, а в першу чергу - для молоді, оскільки саме молодь - майбутнє країни. Фізична культура існує невіддільно від здорового способу життя. Здоровий спосіб життя не можна придбати раз і назавжди на якомусь етапі виховання і розвитку особистості, як це відбувається із засвоєнням таблиці множення. Спосіб життя може бути здоровим лише тоді, коли він розвивається, доповнюється різними новими корисними для здоров’я елементами, звичками і тим самим вдосконалюється. Тому здоровому способу життя треба постійно вчитися, а значить йому треба постійно вчити, виховувати потребу в здоровому способі життя. В це поняття складовою частиною входить і фізична культура. Вдосконалюючи її викладання, ми вдосконалюємо і розвиваємо потреби особистості в здоровому способі життя. Виклад основного матеріалу. Спорт і здоров’я тісно пов’язані між собою. Фізичні навантаження дуже важливі для зміцнення організму, а це допомагає продовжити життя, уникати сезонних захворювань та легко справлятись зі стресами. Фізкультура і спорт, як відомо, ефективно сприяють формуванню здорового способу життя, що включає і виконання правил особистої гігієни, і режим дня, і активний відпочинок, і організацію раціонального харчування, і відмову від всякого роду шкідливих звичок. Засоби фізичної культури підсилюють компенсаторні можливості організму, підвищують його опірність. Вони добре відомі: оздоровчий біг гімнастичні вправи, лижні прогулянки, велотуризм, плавання туристські походи, тощо. Проте слід враховувати, що ці засоби володіють високим ступенем дії на організм і саме інтенсивність їх впливу вимагає індивідуального вибору і дозування навантаження при оздоровчих заняттях, а також контролю над цією дією, щоб навантаження не перевищило можливості людини і не нанесло таким чином збитку його здоров’ю. Особливо це важливо, коли йдеться про немолоду і не дуже здорову людину.

2

Показником стану фізичної культури у суспільстві є масовість, ступінь використання засобів фізичної культури у сфері освіти та вихованні, рівень здоров’я і всебічного розвитку фізичних здібностей людини, спортивних досягнень та кваліфікованих професійних і громадських фізкультурних кадрів, пропаганда фізичної культури і спорту, ступень використання ЗМІ у сфері завдань, які стоять перед фізичною культурою, стан науки і наявність розвинутої системи фізичного виховання. В історії суспільства не існувало часів, народів, які не мали б елементарної

форми

фізичного

виховання.

Першими

та

найстародавнішими засобами фізичної культури були природні рухи людини, що пов’язані з її життєдіяльністю. Початковою формою організації фізичного виховання була гра, ігрові рухи. Гра та фізичні вправи сприяли розвитку мислення, кмітливості, розуміння. У період рабовласництва фізична культура отримала класовий характер і військову спрямованість. Уперше були створені системи фізичного виховання і спеціальні навчальні заклади. З’явилася професія викладача фізичного виховання. Заняття фізичними вправами розцінювались нарівні із заняттями музикою, літературою. Особливістю розвитку фізичної культури у період капіталізму є те, що домінуючий клас був змушений займатися питаннями фізичного виховання народних мас. Це, по-перше, пояснювалося інтенсифікацією праці, а також постійними війнами за колонії, ринки збуту, які вимагали створення масових армій, добре фізично підготовлених для ведення війн. Під час затвердження капіталізму зароджується спортивно-гімнастичний рух, виникають секції з окремих видів спорту. На сучасному етапі головна соціальна функція

фізичного

виховання

полягає

у

формуванні

фізично

удосконалених, соціально активних, морально етичних людей. Із зростанням автоматизації виробництва і механізації праці в побуті неухильно зменшується рухова активність, людини. Учені

2

підрахували, що 100 років тому майже вся енергія, вироблювана і споживана на Землі, приходилось на мускульну силу людини і домашніх тварин. У наші ж дні лише частина енергії виробляється м’язами. Зниження рухової активності негативно позначається на здоров’ї людей, їх фізичному розвитку і підготовленості, працездатності, психічній діяльності. Малорухливий спосіб життя приводить до атрофії м’язів, зниження їх тонусу і сили (на Р4—24%), заміщення м’язової тканини жирової, погіршення рухливості суглобів. Завдяки систематичним заняттям фізичними вправами розширюються функціональні і адаптаційні можливості організму людини, поліпшується діяльність нервової, серцево-судинної, дихальної і інших систем, організм, краще пристосовується до несприятливих умов зовнішнього середовища. Під впливом активної м’язової діяльності значно збільшуються маса і об’єм скелетних м’язів, кістки товщають і стають міцнішими. У тренованому м’язі спостерігається приблизно в 2 рази більше функціонуючих капілярів, чим в нетренованій. У тренованих людей життєва місткість легенів набагато (у 2 - 3 рази) перевищує звичні показники. Серце тренованої людини у спокої і при роботі викидає в аорту при кожному скороченні в 1,5 - 2 рази більше крові, ніж у нетренованого. Термін «фізична культура» має декілька значень. Під ним розуміють втілення в самій людині, результатів використання матеріальних і духовних цінностей, які відносяться до фізичної культури в широкому розумінні, так як засвоєні людиною фізкультурні знання, уміння, навички, які досягнуті на основі використаних засобів фізичного виховання показники розвитку і т.д. В цьому плані фізичну культуру для здобувачів освіти слід розглядати не тільки як заняття руховими вправами і процедурами загартування. Поняття «фізична культура» включає ще і широкий круг розумінь, які відносяться до занять про правильний режим раціонального харчування, дотримання правил гігієни, вироблення корисних звичок. Можна сказати, що фізична культура для здобувача освіти – це відповідний принцип його

2

відношення до свого здоров’я, до розвитку і збереженню можливостей свого організму. На основі цього принципу будується повсякденне життя здобувачів освіти, дякуючи фізичній культурі являється складовою частиною загальної культури. Такі задачі фізичної культури покладені в навчальній програмі. В ній ставиться задача виховувати навички культури поведінки, а також формувати в здобувачів освіти поняття про те, що турбота людини про своє здоров’я, фізичний розвиток і підготовленість, є не тільки його особовою справою, але і сприяє вивченню здобувачами освіти теоретичних знань по фізичній культурі, фізіології і гігієні. В них зберігаються основні положення при руховому режимі, а також при особливостях занять фізичними вправами, їх значення в формуванні життєво важливих рухових навичок в здобувачів освіти і підготовки їх до праці і захисту Батьківщини, про правила загартовування і необхідності дотримування гігієнічних вимог, про корисні і шкідливі для здоров’я звички. Принцип всебічного і гармонійного розвитку організму передбачає забезпечення планомірного й цілеспрямованого розвитку всіх його органів та систем і фізичних якостей особи. Правильне фізичне виховання великою мірою сприяє повноцінному психічному розвиткові людини та вдосконаленню її рухових функцій. Організм всебічно розвивається, якщо систематично зазнає дії різноманітних фізичних навантажень, зокрема фізичних вправ. Відомо, що в організмі є понад 630 м’язів і 230 суглобів. Їх нормальне функціонування передбачає інтенсивне і систематичне завантаження кожного з них. Однак у виконані певної вправи бере участь лише обмежена кількість м’язів і суглобів. Тому для оптимального фізичного розвитку необхідно використовувати комплекс різноманітних вправ, які б забезпечували функціонування всіх м’язів і суглобів.

2

Чим більше м’язів бере участь у виконанні конкретної фізичної вправи, тим істотніші фізіологічні (в органах) і біохімічні (в клітинах) зрушення відбуваються в організмі, тим ефективніший їх вплив на всебічний фізичний розвиток здобувача освіти. Фізична культура займає провідну роль у дотриманні здорового способу життя. Для нормального функціонування організму здобувача освіти необхідна певна кількість рухової активності, яка втілюється в фізичних вправах. Регулярні фізичні навантаження приводять організм в стан тренованості, в основі якого лежить процес адаптації, тобто пристосування функцій різних органів до нових умов їх діяльності. Принцип оздоровчої спрямованості фізичної культури полягає в організації фізичного виховання, і зокрема занять фізичними вправами, таким чином, щоб вони сприяли профілактиці захворювань здобувачів освіти, зміцненню їх здоров’я. В ході фізичного виховання слід забезпечувати таке поєднання роз’яснювальної, виховної роботи і різних форм практичних занять фізичними вправами, при якому фізична культура стає усвідомленим обов’язковим компонентом режиму для підлітків. Згідно з «Положенням про фізичне виховання», система занять фізкультурою і спортом включає такі пов’язані між собою форми: Ø

уроки фізичної культури;

Ø

фізкультурно – оздоровчі заходи;

Ø

позаурочна спортивно-масова робота (заняття в гуртках фізичної

культури і спортивних секціях, спортивні змагання); Ø

спортивно-масова робота та фізкультурно-оздоровчі заходи за

місцем проживання здобувачів освіти (заняття в юнацьких спортивних школах, туристичних гуртках і т.д.); Ø

самостійні заняття здобувачів освіти фізичними вправами вдома,

на дворових майданчиках, стадіонах та інше. У підлітковому віці завершується фізичне дозрівання організму. Цей період характеризується розвитком фізіологічних потенціалів (максимальна

2

реактивність організму, оптимальні рівні артеріального тиску та ін.). До 17-18 років процес всебічного вдосконалення рухової функції близький до завершення. Одночасно спостерігається збільшення максимальних показників сили, швидкості рухів та інших показників, що свідчить про розвиток рухового апарату. Систематичні заняття фізкультурою позитивно впливають на розвиток студентів, спонукають їх дотримуватися правильного режиму і вимог гігієни. Молоді люди в цей період володіють величезними можливостями для навчання, громадської діяльності. Тому фізична культура і спорт стає дійсно найважливішим засобом зміцнення здоров’я, природною біологічною основою для формування особистості, ефективного навчання, успішної суспільної діяльності. Формування здоров’я успішно може проходити в умовах організації здорового способу життя. Глибокі і різносторонні морфологічні і функціональні зміни, що відбуваються в організмах людей, що займаються регулярно і в достатньому об’ємі фізичними вправами, забезпечують економічність основних фізіологічних процесів і роблять людину здатною виконувати напружену фізичну і розумову роботу протягом довгого часу. Таким чином, систематичне і раціональне використання засобів фізичної культури і спорту в значній мірі сприяє зміцненню здоров’я, підвищенню

загальної

працездатності,

пристосовності

організму

людини до дії несприятливих чинників зовнішнього середовища. Спорт допоможе зміцнити роботу серцево-судинної, м’язової і дихальної систем, що веде до довголіття. В здобувачів освіти, які активно й систематично відвідають заняття з фізичного виховання, виробляється певний стереотип режиму дня, підвищується впевненість у поведінці та рівень дотримання норм здорового способу життя.

2

Фізичне виховання здобувачів освіти відіграє вирішальну роль у формуванні їх поглядів та особистої позиції щодо дотримання здорового способу життя і покращення стану здоров’я в цілому. Але методика організації та проведення занять з фізичного виховання у навчальних закладах потребує подальшого удосконалення, розробки і наукового обґрунтування

нових

шляхів

підвищення

якості

викладання

даної

дисципліни. Це зобов’язує науковців і викладачів створювати нові форми і методи проведення занять з фізичного виховання, виникає необхідність так організувати навчальний процес, щоб мінімальна кількість щотижневих занять давала максимально позитивний результат. Висновки. Отже, заняття фізичними вправами, активний руховий режим мають велике значення у формуванні здорового способу життя, духовного та фізичного розвитку здобувачів освіти. Заняття фізичними вправами зміцнюють здоров’я, підвищують нервово-психічну стійкість до емоційних стресів, підтримують фізичну і розумову працездатність. Список використаних джерел 1. Буц А. М. Основи загальнорозвивального тренування. Методика оздоровчого тренування. – Харків : УкрДУЗТ, 2016. – 26 с.

2. Добровольский В.К. Физическая культура и здоровье. - М.: Медицина, 1972. С. 17-2.

3. Мазурчук О. Мотивація молоді до ведення здорового способу життя через використання сучасних і нетрадиційних підходів до проведення занять фізичного виховання. – Луцьк , 2012. – № 4 (20). – С. 302–305.

4. Методика формування професійно важливих рухових якостей і навичок. – Харків : УкрДАЗТ, 2011. – 22 с.

5. Реалізація здорового способу життя - сучасні підходи / За заг. ред. М. Лук’янченка, Ю. Шкребтія, Е. Боляха, А. Матвєєва. - Дрогобич : КОЛО, 2005.

– 124 c.

6. Фізична культура і спорт у системі загальнолюдських цінностей, забезпечення здоров’я і професійної діяльності. – Харків : УкрДАЗТ, 2013. – 28 с.

Степікова Т.В., методист, викладач-методист,

2

«Відмінник освіти України», Професійно-технічне училище №8, м.Чернівці СИСТЕМА МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ ВИКЛАДАЧА ЗАКЛАДУ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ Анотація: методична робота викладача в професійно-технічному навчальному

закладі,

як

система

організаційної,

аналітичної,

діагностичної, пошукової, науково-практичної, інформаційної діяльності, яка

спрямована

на

удосконалення

професійної

компетентності

педагогічних працівників та підвищення ефективності навчально-виховного процесу з метою підготовки

конкурентоспроможних кваліфікованих

робітників. Ключові слова: інтерактивний,

мотивація, бліцопитування по

ланцюжку, рецензія, актуалізація, рефлексія, понятійний диктант. Постановка проблеми. Реформаційні процеси, що відбуваються сьогодні в суспільно-політичному і економічному житті України, певним чином вплинули і на розвиток освітньої галузі. Зростання інформатизації суспільства, запровадження інноваційних технологій виробництва потребує висококваліфікованих конкурентоспроможних робітників. Тому одним із головних завдань, що стоять перед освітою є "всебічний розвиток людини, як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей". Реалії сьогодення вимагають нових підходів до роботи з здобувачами освіти, організації та проведення методичної роботи викладача закладу професійної освіти. Сучасний педагог, повинен уміти працювати в умовах вибору педагогічної позиції, технології, підручників, змісту, форм навчання. Першочергові завдання сучасного навчального закладу чітко визначені

2

Національною доктриною розвитку освіти: створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, виховання покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя. Радикальне

оновлення

системи

професійно-технічної

освіти

передбачає підвищення професійної самостійності педагогів, надання їм права на конструювання змісту освіти, вибір форм і методів навчання. Все це збільшує ступінь відповідальності педагогів перед суспільством, здобувачами освіти за кінцеві результати навчально-виховного процесу. Професійно-технічні навчальні заклади розвиваються за своїми особливими, притаманними тільки їм внутрішніми закономірностями, які обов’язково треба враховувати у процесі ефективного управління навчальним закладом. Положенням про професійно-технічний навчальний заклад визначені обов’язки педагогічних працівників, зокрема, необхідність постійно підвищувати свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру. Методична робота – один із важелів управління навчально-виховним процесом, який має бути спрямованим на розвиток у педагогічних працівників вимогливості до себе, бажання пошуку раціональних методів роботи. Цьому значною мірою сприяє організація методичної роботи з педагогічними працівниками. Методична служба в роботі з педагогічними працівниками спрямовує свої зусилля на вирішення таких основних питань: - вивчення нормативно-правових документів уряду про професійнотехнічний навчальний заклад; - систематичне вивчення і аналіз навчальних програм, підручників, посібників, методичних рекомендацій; - створення професійного інформаційного освітнього середовища;

2

- опрацювання та впровадження сучасних освітніх інноваційних технологій; - інформаційно-методична підтримка нових форм, методів і засобів навчання і виховання учнів та апробація їх в практичній діяльності; -

надання

консультативної

допомоги

педагогам

з

питань

вдосконалення теоретичних знань, педагогічної майстерності; - вивчення і аналіз якості знань, умінь і навичок учнів, труднощів в опануванні навчальним матеріалом та вироблення рекомендацій щодо підвищення ефективності навчально-виховного процесу; - забезпечення умов для професійного та морального зростання; - вивчення, узагальнення передового педагогічного досвіду; - виявлення творчих педагогів, допомога їм в професійному зростанні; - удосконалення самоосвітньої роботи. Необхідність творчого розвитку педагогічних працівників випливає зі стратегічних

завдань

реформування

післядипломної

освіти,

які

сформульовані у національній доктрині, а саме: створення

умов

для

постійного

підвищення

освітнього

й

кваліфікаційних рівнів, оновлення професійних та загальноосвітніх знань громадян,

збагачення

духовного

та

інтелектуального

потенціалу

суспільства; підвищення кваліфікації й перепідготовки кадрів. Реалізація

цих

завдань

можлива

при

змістовній

організації

неперервного навчання педагогічних працівників. Нині суспільству потрібен не сліпий виконавець адміністративних вказівок, а висококомпетентний професіонал-педагог, який володіє глибокими педагогічними знаннями, надбанням національної та світової культури, здатний до творчих нестандартних рішень, готовий до роботи в умовах ринкових відносин. Вирішення цієї проблеми залежить від двох головних факторів: діяльності самого педагога та дієвості національної системи безперервного

2

підвищення професійної кваліфікації, або, як можна сказати простіше, — від методичної роботи педагога та методичної роботи з педагогом. Цілеспрямовано здійснювана методична робота є обов’язковим компонентом педагогічної праці кожного викладача, майстра виробничого навчання та вихователя, а також є тією рушійною силою, яка потребує постійного оновлення знань педагогів, спонукає їх до самоосвіти і самовдосконалення. Якщо проаналізувати стан методичної роботи в професійно-технічних навчальних закладах за останні

роки, стає очевидним, що сьогодні

недостатньо бути викладачем або майстром виробничого навчання. Суспільство потребує педагога-дослідника, який вмів би діагностувати стан навчально - виробничої роботи навчального закладу. Методична робота - це епіцентр складних стосунків усіх учасників освітньої діяльності. Сучасний

інноваційний

розвиток

професійно-технічної

освіти

гальмується неготовністю деяких педагогів до інноваційної освітньої діяльності, сприйняття і застосування інновацій. Тому впровадження сучасних педагогічних технологій потребує збільшення обсягів інноваційної діяльності в П(ПТ)О, посилення ефективності

методичної

роботи

з

педагогічними

працівниками:

викладачами, майстрами виробничого навчання, вихователями. Безперервне

підвищення

кваліфікації

педагогічних

кадрів

—

цілеспрямований процес, спеціально організований з метою систематичного оновлення професійної компетентності працівників освіти, зумовлений динамікою розвитку суспільства, науки, освіти, а також потребами, що випливають з особистого досвіду і специфіки діяльності кожного педагога. Науково-методична

робота

в

професійно-технічному

закладі

спрямована на те, щоб педагогічні працівники закладу розвивали високу педагогічну культуру, широку ерудицію, гідно володіли різними методами викладацької праці, тобто були високоосвічені, компетентні професіонали,

2

володіли глибокими педагогічними знаннями, надбаннями національної та світової науки і культури, здатні до роботи в нових умовах. У процесі методичної роботи здійснюються підвищення наукового рівня педагога, його підготовка до засвоєння змісту нових програм і технологій їх реалізації, постійне ознайомлення з досягненнями психологопедагогічних дисциплін і методики викладання, вивчення і впровадження у практику

передового

прогресивними

й

педагогічного

досконалими

досвіду,

методами

і

збагачення засобами

новими, навчання,

вдосконалення самоосвіти, яка виступає внутрішнім стержнем, активною творчою, пізнавальною діяльністю в рамках неперервної освіти. Методична робота — це цілісна система взаємопов'язаних дій і заходів, яка ґрунтується на досягненнях науки, передовому досвіді й конкретному аналізі труднощів, що виникають у педагогів, і спрямована на всебічне підвищення

професійної

майстерності

кожного

вчителя,

майстра

виробничого навчання, вихователя на збагачення й розвиток творчого потенціалу педагогічного колективу, а в результаті — на досягнення оптимальних наслідків освіти, виховання й розвитку майбутнього робочого класу України. Розвиток

творчого

потенціалу

викладачів,

що

працюють

у

навчальному закладі, відбувається безперервно. В ПТУ №8 сприяє розвитку педагогічної майстерності колективу система методичної роботи, сконцентрованої навколо науково-методичної проблеми закладу. Педагогічний колектив працює над науково-методичною проблемою: «Формування та реалізація компетентнісного підходу як шлях до модернізації професійної підготовки фахівців в умовах Європейської інтеграції». Використання інтерактивних методів навчання на уроці. В умовах гуманізації освіти загалом, і професійно-технічної освіти зокрема, навчально-виховний процес у П(ПТ)О повинен бути спрямований

2

на

формування

конкурентоспроможних

кваліфікованих

робітників,

успішних і сьогодні, і після випуску. Тому використання нових форм і методів навчання при викладанні предмету «Охорона праці» у сучасних умовах – явище не тільки закономірне, але й необхідне. Навчальна дисципліна «Охорона праці» викладається у професійнонавчальних закладах для всіх професій, з яких ведеться підготовка. Без знань «Охорони праці» у сучасних умовах виробництва практично неможливо виконувати будь-яку діяльність. Відтак

предмет

«Охорона

праці»

у

професійно-технічному

навчальному закладі є основою успішної професійної діяльності майбутніх кваліфікованих робітників, незважаючи на їх професійне спрямування та рівень підготовки. Нові інтерактивні методи навчання дають можливість зрозуміти взаємозв’язок між подіями, аналізувати, мати свою думку, уміти аргументувати і толерантно вести диспут. Новий підхід в навчанні не повинен ґрунтуватися тільки на парадигмі засвоєння нових знань, умінь і навиків, а й на парадигмі розвитку, яка забезпечує становлення людини як суб’єкта життя. Виклад основного матеріалу. Ключовими у розумінні психологічної основи інтерактивних методів є поняття «інтеракції», більш відомого в російській та українській психологічній літературі як міжособистісна чи соціальна взаємодія. Інтерактивний (від лат.) inter – всередині; activus – рухомий, дійовий, практичний, філософський, тобто – вдумливий, з любов’ю до мудрості. Теоретичні проблеми міжособистісної взаємодії розглянуті в працях Л.С. Виготського, В.М. Місяцева, О.М. Леонтьєва, Б.Ф. Ломова, О.О. Бодальова, М.М Обозова та ін. Соціальна взаємодія вважається складовою частиною спілкування та спільної діяльності, які утворюють нерозривну єдність. Люди не просто

2

спілкуються в ході виконання ними суспільних функцій, а й у процесі певної діяльності, «з приводу» неї. За допомогою спілкування діяльність організовується і збагачується. У свою чергу, в спільній діяльності формується потреба в спілкуванні. Одна людина здатна своєю дією вносити зміни у поведінку і діяльність іншої та водночас і сама змінюється внаслідок дій свого партнера. Дія, спрямована на партнера, що викликає зміни в його поведінці, називається впливом. Отже, кожен учасник спілкування одночасно є і об’єктом, і суб’єктом психологічного впливу. Процес обміну впливами у спілкуванні називають взаємовпливом. За особливостями ціннісних орієнтацій та мотивації учасників спілкування вирізняються такі типи взаємодії, як співробітництво і суперництво. Співробітництво визначається як така міра функціональної взаємозалежності сторін, коли успіх і винагорода окремого індивіда зумовлені успіхом усіх інших членів, що вимагає від них узгоджених дій. Між учасниками виникає довіра і симпатія. Таким чином, психологічною сутністю інтерактивного навчання є міжособистісна (соціальна) взаємодія у процесі спілкування і співпраці між учнями та педагогом. Головна риса інтерактивного навчання – використання власного досвіду учнями під час розв’язання проблемних питань, їм надається максимальна свобода розумової діяльності при побудові логічних ланцюгів. Мета інтерактивних методів (ситуаційна вправа, ділова, рольова гра) – встановлювати істинну сутність знань, науки, що вивчається, процесів, явищ нашого життя і виховання терпимості, колегіальності, щирості, злагоди і доброзичливості у колективі. Доброзичливе й щире ставлення до учнів буде запорукою доброго спілкування і знаходження істини. Структура та етапи уроку з предмету «Охорона праці».

2

Більшість уроків предмету «Охорона праці» в професійно-технічному навчальному закладі - це уроки вивчення й первинного закріплення нових знань. Структура такого уроку формується, але не обмежена наступними етапами: 1. Організація початку уроку. Мотивація навчальної діяльності; 2. Актуалізація знань, умінь та навичок учнів; 3. Вивчення нового матеріалу; 4. Закріплення знань, умінь та навичок учнів; 5. Підведення підсумків уроку. Рефлексія.

6. Інформація про домашнє завдання. Далі розглянемо кожен етап уроку окремо та виділено інтерактивні методи навчання для кожного етапу. В ситуаційних вправах викладач більше вчиться у дітей, ніж сам повчає. Потрібно тільки уважно слухати та не заперечувати нелогічні, наче нерозумні висновки, мову молоді, а замислитись над ними. Організація початку уроку. Мотивація навчальної діяльності. Для досягнення мети уроку слід використовувати методичні прийоми, які впливають на мотивацію. Мотивація – головні сили, що рухають дидактичний процес. Вони посідають перше місце серед факторів, які визначають його продуктивність. Для виконання цього, подекуди складного завдання існують різноманітні методи і прийоми. Слід зауважити, кожен викладач формує свій арсенал таких методів особисто. Розглянемо деякі з методів, що широко використовуються у професійній діяльності педагогами-новаторами і педагогами-практиками, і можуть бути успішно використані при викладанні «Охорони праці». «Здивуй!». Викладач повинен знайти такий кут зору, щоб навіть повсякденне стало цікавим.

2

Приклад. На початку курсу викладач розпитує здобувачів освіти про галузі, в яких залучені безпека праці та охорона праці. Перелік цих галузей досить

широкий:

електробезпеки,

промисловість, пожежної

виробництво,

безпеки,

іншими

дотримання словами

правил

70-80

%

життєдіяльності сучасної людини пов’язано з безпекою та охороною праці. Тільки в нашому училищі це – швейна та харчова промисловості, ресторанне та готельне господарство, туристична сфера послуг. Це дозволяє викладачу виділити актуальність вивчення

предмету

«Охорона праці» здобувачами освіти. «Практичність теорії». Пояснення теоретичного матеріалу через практичну задачу, користь від якої очевидна для здобувачів освіти. При викладанні «Охорони праці» слід

приводити

конкретні

приклади

їх

застосування:

промислове

обладнання, побутова техніка, оргтехніка та ін. Приклад. На кожному уроці слід надавати учням приклади про сферу практичного використання вимог охорони праці, засобів захисту від шкідливих та виробничих факторів. Так, на уроці, слід розказати учням, яке саме

автоматизоване

обладнання використовується на підприємстві де вони проходять навчально-виробничу практику з обов’язковим дотриманням безпеки праці. Мотивацію учнів також підвищують влучні афоризми та вислови. Але їх використання вимагає певного досвіду. Для гарного ефекту потрібно довго чекати влучного моменту. Приклад. Заговори, щоб я тебе побачив. (Сократ). Для того, щоб навчити іншого, потрібно більше розуму, ніж для того, щоб навчитись самому. (М. Монтень). Все має свій сенс, якщо існує. (М. Руденко). Щоб переконливо брехати, потрібно гарно знати правду. (Стас Янковський). Той, хто не любить своєї країни, не може любити нічого. (Дж. Байрон).

2

Найбільшу владу має той, хто має владу над собою. (Сенека). Даремне навчання без думки, небезпечна думка без навчання. (Конфуцій). Людям, які не слухають порад, неможливо допомогти. (В. Франклін). Досвід - це серія невдач, кожна з яких чогось та навчить, наприклад, як уникнути невдачі в наступний раз, от крилаті вислови цьому і навчають. Три шляхи є у людини, щоб розумно діяти: перший, найбільш благородний - думати; другий, найлегший - наслідувати; третій, найгіркіший - досвід... «Своя валюта». Проблема оцінювання коротких відповідей з місця, доповнень, запитань. Високу оцінку начебто немає за що ставити, а підтримати успіх потрібно. Одне з рішень – введення особливої «валюти». Зібрав на уроці певну суму – отримуй оцінку. Таке матеріальне стимулювання слід застосовувати у «пасивних» групах та на початку навчання. Приклад. На початку курсу викладач повідомляє про додаткову можливість заробити бали. Кожну відповідь з місця, влучне запитання або доповнення здобувача освіти Ви оцінюєте у певних грошових одиницях або валюті. При чому здобувач освіти може заробити їх практично на всіх етапах уроку. Обов’язковим є повідомлення курсу валют: 1 бал – коштує 10 грошових одиниць. Якщо здобувач освіти назбирає більше 60 одиниць, він може обміняти їх на оцінку, відповідно на 6 балів. Здобувачі освіти можуть використовувати її не тільки для себе, а й позичати один одному цю валюту. Також, якщо здобувач освіти не готовий до відповіді, щоб не отримати погану оцінку він може заплатити штраф (на Ваш розсуд), як правило 40-50 грошових одиниць.

2

Таким чином, для ефективного початку уроку слід забезпечити мотивацію здобувачів освіти та їх ознайомлення з цілями та завданнями уроку. Актуалізація знань, умінь та навичок учнів. Для актуалізації знань, умінь та навичок учнів В.І. Садкіна та А.О. Гін пропонують багато різноманітних методів. Розглянемо деякі з них більш детально. «Бліцопитування по ланцюжку». Перший учень ставить коротке питання другому. Другий – третьому, і так до останнього учня. Час на відповідь – кілька секунд. Викладач має право зняти питання, яке не відповідає темі або некоректне. Кожен учень має право відмовитись від участь в бліцопитуванні, тому, щоб процедура не зірвалася, викладач повинен з’ясувати наперед, хто з учнів хотів би участь у цих діях. «Рецензія». Відповідь учня записується на мобільний телефон. Цей запис група прослуховує ще раз і пише рецензію за планом, який записаний на дошці. План рецензії: повнота відповіді; логіка викладу; наявність (відсутність) помилок у викладі; мовна грамотність; наявність прикладів; оцінювання відповіді. Рецензії

можна

перевіряти

вибірково,

але

викладач

повинен

обов’язково прокоментувати кожну рецензію. Приклад. Здобувачам освіти у якості домашнього завдання заздалегідь роздаються теми проектів та вимоги до них. На кожному уроці, в рамках заключного етапу виконання проекту, учні доповідають перед всією групою. Учням можна задавати додаткові запитання по проекту. На одну

2

доповідь слід виділити не більш 3-5 хвилин. Після цього учні оцінюють проект доповідача за відповідним планом рецензії. Цей

методичний

прийом

сприятиме

розвитку

комунікативної

компетентності не тільки у здобувача освіти в ролі доповідача, а й решти здобувачів освіти, які будуть задавати питання. Тут також доцільно використати влучну фразу або афоризм. Не забувайте про оцінювання гарних запитань власною валютою. Для роботи над поняттями можна використовувати невеличкі структуро-логічні схеми «павучки». Слово обводять овалом і до нього підбирають ключові слова, які характеризують це поняття. Ці слова утворюють ніжки «павучка» або «павутиння». «Павучки» використовують для усної зв’язної мови, характеристики понять.

3. Вивчення нового матеріалу. Лекції є необхідною формою навчання, якою інколи зловживають. Майже всі навчальні методи включають лекції, тому що вони є зручною та ефективною формою викладу матеріалу. Але якщо лекція стає довготривалою, активність сприйняття учнів знижується. Тому важливим є знайти способи, які підвищать ефективність лекцій, але при цьому не заважатимуть досягти поставленої під час лекції мети. Такими способами можуть стати короткі включення в лекційний процес, за допомогою яких учні зможуть проявити різні види активності, підключити до засвоєння інформації різні аналізатори, не тільки слухові, а й зорові, рухові, нюхові. Пізнавальна інформація може бути викладена не тільки викладачем, а і самими учнями, яких для цього треба відповідно підготувати. Ця пізнавальна інформація може бути генерована самими учнями, прочитана та переказана ними з книжок, статей, роздаткового матеріалу. При проведенні лекції важливо пам'ятати, що утримувати довільну увагу довго важко навіть дорослим, і тому лекції повинні бути насичені цікавими, але не відволікаючими способами активізації уваги, пам'яті, мислення.

2

Наступні ідеї допоможуть викладачу покращити якість своїх лекцій шляхом залучення учнів. Конспекти записів. Забезпечте роздатковий матеріал з ключовими положеннями вашої лекції. Відведіть достатньо місця під кожним твердженням для того, щоб здобувачі освіти могли робити свої записи. Ви також можете включити в цей текст запитання і залишити в цих паперах місце, де здобувачі освіти будуть записувати свої відповіді на них. Зиґзаґ. Кожному здобувачу освіти малої групи дається певний матеріал, в якому він стає експертом. Учні збираються з учнями інших груп, які мають той самий матеріал. В експертній групі вони обговорюють ефективні способи ознайомлення з цим матеріалом інших учнів. Після цього вони повертаються до своїх базових груп і кожен учень по черзі навчає своїй частині матеріалу. Понятійний диктант. Викладач диктує або здобувачі освіти виписують зі словника необхідні поняття або їх визначення.

4. Закріплення знань, умінь та навичок учнів. Один із способів впевнитися, що набуті знання будуть засвоєні учнями, - це дати час на повторення вивченого матеріалу. Дослідження свідчать, що матеріал, який учні мали змогу повторити, зберігається в їхній пам`яті у значно краще, ніж той, який не повторили. Повторення та перегляд матеріалу дозволяє учням зберегти в пам`яті інформацію. Пропоновані прийоми не лише допоможуть учням краще запам`ятати вивчений матеріал, а й перетворити цю діяльність у веселу та цікаву. Крім того, ці вправи допоможуть викладачу орієнтовно визначити, наскільки ефективною була його робота: чи зрозуміло і просто він пояснював тему, чи вдалося йому зацікавити учнів, чи достатньо важливими були для них проблеми, які виносились на обговорення.

2

Тобто ці прийоми стають чудовими засобами для самоперевірки роботи викладача та внесення подальших позитивних змін. Запропоновані прийоми роботи можна використовувати як наприкінці курсу, так і по закінченню розгляду певної теми перед переходом до наступної. Чотири ключові слова. Кожен учень пише чотири ключові слова відносно виду діяльності, який тільки що закінчився. Викладач складає перелік ключових слів на папері. Кожен учень подає свої слова до переліку, але уникаючи повторів. Спільне повторення. Запропонуйте групі бажаючих піднятись та повторити разом зі всіма ключові положення. Обговорення у групі. Це є ефективним способом перегляду та узагальнення вивченого. Викладач задає запитання малим групам з однаковою кількістю учнів, кожен з яких має свій порядковий номер. Учні обговорюють це питання між собою. Викладач називає будь-який порядковий номер та учні кожної групи під цим порядковим номером показують ведучому відповіді у письмовій формі. За вірну відповідь команда отримує бал. Дайте приз команді, що отримала найбільшу кількість балів. Наприкінці поділу матеріалу запропонуйте учням написати щось довільне протягом двох-трьох хвилин. Питання типу: "Які найважливіші моменти у цій частині уроку?" або " Які запитання у вас залишаються стосовно матеріалу?" дадуть вам важливу інформацію про знання учнів. Обговорення у групі. Збираються групи по 3-5 чоловік для проведення обговорення теми чи проблеми, вирішення питань, представлених письмово або словами. Завдання групам можуть бути наступні: завершити твердження, створити перелік, завершити опитування та вирішення проблеми. Вони можуть збиратись у великі групи для подальшого обговорення та

2

порівняння результатів, висловлення уголос того, що можна було вивчити за допомогою цієї вправи. Запитання та час на очікування. Це спосіб підготовки запитань, які ви задаєте після лекції. Після того, як ви задали запитання, дайте хвилину на обмірковування. Це дозволить всім обміркувати свої відповіді та значно підвищить якість відповідей. Карта думок – також відома як "павутинка". Використовується

з

метою

активізації

попередніх

знань

або

повторення нових. Попросіть учнів записати в центрі паперу ключове слово. Потім попросіть їх написати навколо цього слова інші слова, пов`язані з ним. Попросіть їх організувати свою павутинку по ходу її розробки. Кружальця на ключових положеннях. Покладіть на кожен стіл картку із клейкими кружальцями. Після 10-15 хв. вашої лекції попросіть учнів переглянути свої записи і приклеїти кружки над ключовими положеннями. Тоді попросіть їх повернутися до свого сусіда і поділитися результатами. Альтернатива - дати фломастери, якими підкреслюють найважливіші думки в тексті. Парний вербальний потік. Ця стратегія може використовуватися з метою активізації мислення на запропоновану тему або для забезпечення можливості перегляду змісту презентації. Кроки проведення є наступні: - Розбийтеся на пари. Нехай кожен вирішить хто буде партнером №1, а хто партнером №2.

- Визначте тему для обговорення. Партнери повинні говорити по черзі та уважно слухати один одного. Коли приходить черга говорити, не можна повторювати те, що сказав попередній партнер.

2

3) Коли ви говорите "Старт", партнер №1 починає. Після визначеного часу ви говорите "Помінятися" і починає говорити партнер №2. Достатньо провести 3-4 раунди. Кожен раз зменшуйте час – це підвищить рівень енергії.

5. Підведення підсумків уроку. Рефлексія. Кінець

роботи

будь-якого

уроку

–

це

час

оцінювання

та

самооцінювання. Результативність навчального процесу повинна бути усвідомлена учнями, такий підхід допомагає краще зрозуміти та зафіксувати всі ті досягнення, які здобули учні своєю наполегливою працею, активністю, зацікавленістю. Також оцінювання допомагає краще розібратися в тонкощах викладацької роботи, диференціювати її складові, оцінити кожну з них окремо. Час для самооцінювання дає учням можливість перевірити значення уроку для них, відповісти на питання, чи був він важливим для мене як учня, чи з’явились в мене здобутки у вигляді нових знань чи якостей? У пропонованих вправах учні визначають, що, на їхню думку, є необхідним для досконалого виконання роботи, і, згідно з цими критеріями, оцінюють себе. Рефлексія в навчанні – миследіяльний або чуттєво-переживаючий процес усвідомлення людиною своєї діяльності. Ключовими проблемами рефлексії в навчанні є два напрями: онтологічний (пов'язаний зі змістом предметних знань) та психологічний (тобто звернений до самопізнання та пізнання своєї діяльності). Рефлексія здійснюється протягом всього навчального процесу, виконуючи на різних його етапах різні функції. При цьому важливо, щоб до процесу рефлексії були залучені й учні, і викладач. Рефлексія може бути здійснена в усній або письмовій формі. При цьому вона має різне смислове призначення. Усна рефлексія має на меті обнародування власної позиції, її співвіднесення з думками інших людей. Часто учні говорять про те, що

2

вираження думок у формі оповідання, діалогу або питань допомагає пояснити деякі значимі проблеми. Саморефлексія. Учні відповідають на запитання: «Чи справдилися мої очікування?», «Про що мені хочеться поговорити?», «Яку проблему хотілося б порушити?». Письмова рефлексія. Більшість

учених-психологів

і

педагогів

відзначають,

що

найважливішою для розвитку особистості є письмова рефлексія. Можна виділити декілька видів найбільш відомих форм письмової рефлексії. Наприклад, написання есе покликане звернути увагу учня до свого досвіду в усіх його протиріччях із певного читання. Есе – твір невеликого обсягу, що розкриває конкретну тему й має підкреслене суб’єктивне трактування, вільну композицію, орієнтацію на розмовну мову, прихильність до парадоксів. Щоденник рефлексії. Використання

рефлективного

письма

є

ефективним способом

заохочення процесу самопізнання. Багато людей відчувають певний дискомфорт, намагаючись виразити власні думки, почуття у письмовій формі. Метод "Щоденник рефлексії" – це ідея збору думок кожного та наголошення на тому, що ми не шукаємо вірних відповідей і метою цього методу не є розвиток навичок письма. У багатьох випадках не слід просити учнів зачитувати свої записи перед усією аудиторією. А у тих випадках, коли це робиться, слід ніколи не виправляти жодного аспекту, написаного учнями. Цей метод можна використовувати на початку курсу, під час переходу до іншої теми, наприкінці заняття. Навіть якщо ніхто не зачитує свої записи, час, витрачений на рефлексію, є безцінним, і коли він регулярно повторюється, він веде учнів до більшої вдумливості щодо своєї поведінки та думок.

2

Вибери завдання сам. На дошці заздалегідь написані домашні завдання трьох рівнів, і учні вибирають собі комбінацію придатних для них варіантів за інтересом та складністю. Одне завдання на двох. Два варіанти цього методичного прийому: перший – учні «однієї вагової категорії», другий – за принципом «паровоз і вагончик», тобто один з учнів сильніший і відіграє роль ведучого, другий – ведений. У другому варіанті важливо продумати завдання так, щоб працювали обидва учні, але частини завдання були розподілені з урахуванням здібностей і можливостей. Заздалегідь. На початку теми повідомляються всі завдання, які необхідно виконати, поділивши їх на обов’язкові й додаткові, письмові й усні. Обмовляють терміни складання завдань та їх обсяг, принципи оцінювання, чи є можливість вибору завдань та ін. Приклад. Для реалізації цього методичного прийому здобувачам освіти пропонується розробити проект за певною тематикою та вимогами до нього. Особливе значення для розвитку особистості в сучасних умовах має проектна діяльність. Застосування цієї форми не виключає традиційної суті – стимулювання інтересу учнів до певних проблем, які приводять до оволодіння певною сумою знань. Через проектну діяльність учня, що передбачає розв'язання однієї або цілого ряду проблем, є реальна можливість продемонструвати практичне застосування здобутих знань. Іншими словами, так досягається мета переходу від теорії до практики, єднання академічних знань із прагматичними з дотриманням відповідного балансу на кожному етапі навчання. Метод проектів допускає вирішення певної проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів та засобів навчання, а з іншого – інтегрування знань і вмінь з різних галузей науки і техніки та особистої

творчості.

Результати

виконання

проектів

мають

бути

«відчутними», тобто, якщо це теоретична проблема – то конкретне її

2

вирішення, якщо практична – готовий продукт проекту. Проекти можуть бути різних типів: ігрові, інформаційні, дослідницькі, культурологічні, рольові, телекомунікаційні, практико-орієнтовані, соціальні.

6. Інформація про домашнє завдання. Домашнє завдання – це особливий вид самостійної роботи, тому що ця робота виконується без безпосереднього контролю викладача. Подача домашнього завдання може бути нестандартною. Привнесення в цей процес якоїсь загадки чи таємниці не тільки підвищить інтерес до нього, але й перетворить обов’язковий «нудний» елемент освіти на гру. Поряд з обов’язковими репродуктивними завданнями важливо розробляти якнайбільше дотепних, захоплюючих за змістом, творчих, проблемних, пошукових завдань. Висновки. Таким чином, в умовах гуманізації освіти загалом, і професійно-технічної освіти зокрема, навчально-виховний процес у П(ПТ)О повинен бути спрямований на формування конкурентоспроможних кваліфікованих робітників, успішних і сьогодні, і після випуску. Тому використання нових форм і методів навчання при викладанні предмету «Охорона праці» у сучасних умовах – явище не тільки закономірне, але й необхідне. В той же час, використання інтерактивних методів навчання при викладанні предмету «Охорона праці» дозволяє викладачу підвищити свої методичні

знання за допомогою сучасних педагогічних технологій,

покращати результативність процесу навчання, а ще й підвищити інтерес здобувачів освіти до вивчення предмету «Охорона праці». Використання зазначених методів потребує від викладача високого рівня професійної компетентності та постійної роботи над собою, підвищення професійного рівня

за

рахунок

самоосвіти

і

самовдосконалення.

В

умовах

доброзичливості, взаємної підтримки здобувачі освіти одержують не тільки знання, але йде і розвиток пізнавальної діяльності, що переводить її на більш високі форми кооперації і співробітництва.

2

Підсумовуючи викладене, у таблиці представлено розробку уроку з предмету «Охорона праці», виконану у формі технологічної картки з використанням інтерактивних методів - додаток. Етап уроку

Час

Методи та

хв.

прийоми

1. Організація

Зміст Побажання

початку уроку.

Привітання 2

гарного

позитивного

настрою,

спілкування,

активної

роботи. Перевірка присутності учнів. Повідомлення про організацію роботи на уроці. Якщо Вам плюють у спину – це добре,

Мотивація

Афоризм

навчальної

уроку

діяльності

бо означає, що Ви попереду!!! Чи знаєте Ви, що органи чуття людини

«Здивуй!»

не

здатні

на

відстані

відчути

електричний струм?

3

Чи

впливають

«Практичніс

психологічні

ть теорії»

особливості

індивідуальні

та

фізіологічні

людини

на

ступінь

ураження електричним струмом? Обговорення. Відповідь: так. Нагадайте

про

оцінювання

«Своя

коротких відповідей та оригінальних

валюта»

запитань.

2. Актуалізація

Усна доповідь по проекту за темою:

знань, умінь та навичок учнів

учням

«Рецензія» 5

«Особливості ураження електричним струмом». Додаткові викладача.

питання

від

учнів

та

2

3. Вивчення нового

15

матеріалу

Понятійний

Види електрики.

диктант.

Вплив

Презентація

організм людини.

«Павучки»

Причини

електричного

струму

на

електротравматизму

на

виробництві.

4. Закріплення

Парний

знань, умінь та

вербальний

навичок учнів

потік Тестування

2 раунди по 2 хвилини.

Робота з тестами.

1. Назвіть причини виникнення

15

Запитання та

електротравматизму на виробництві.

час на

2. В чому полягають особливості

очікування

ураження електричним струмом?

3. Назвіть фактори, які впливають на ступінь ураження електричним струмом.

5. Підведення

Усна

підсумків уроку. Рефлексія

3

рефлексія

викладача

про

Усна

активність учнів на уроці.

рефлексія:

Два-три учні проводять рефлексію

Підіб’ємо

своєї діяльності на уроці.

підсумки

Обмін валюти на оцінки. Оголошення та виставлення оцінок.

6. Інформація

Нагадати учням, хто доповідає на

про домашнє завдання

Заздалегідь 2

наступному уроці по своєму проекту. Звернути

увагу

учнів

на

певні

недоліків, тих хто сьогодні доповідав по проекту. Список використаних джерел

2

1. Вірста С. Є. Інноваційне навчання: метод проектів / С. Є. Вірста // Нові технології навчання: Наук.-метод. зб. / Кол. авт. – К.: Інститут інноваційних технологій і змісту освіти, 2007. – Вип. 50.

2. Інтерактивне навчання: нові підходи // Відкритий урок. – 2002. – №5-6.

3. Ковальчук В.І. Технологія навчання дорослих на основі особистісно орієнтованого підходу: тренінг / Василь Ковальчук. – К. : Шк. світ, 2009. – 136 с.

4. Крамаренко С.Г. Інтерактивні техніки навчання як засіб розвитку творчого потенціалу учнів // Відкритий урок. – 2002. - №5/6.

5. Садкіна В.І. 101 Цікава педагогічна ідея. Як зробити урок. – Х.: Вид. група «Основа», 2008. – 88 с.

6. Софій Н.З., Кузьменко В.У. Про сто і один метод активного навчання. Крок за кроком, 2003. – 116 с.

7. Бережний С, Тарнавська А., Бережна Г. Знаємо, можемо, хочемо. Освіта. - К., 2003, - № 58.

8. Жерносек І. П. Організація методичної роботи в школі.- К.,2005. – 108 с.

9. Наливайко Г.В. Керівництво самоосвітньою діяльністю вчителів // Освіта і управління.

10. Положення про методичну роботу в ПТНЗ.

11. Педагогічний пошук / За ред. В.Ф. Беха. — К., 1989.

12. Національна доктрина розвитку освіти. Нормативні та інструктивнометодичні документи МОН України. - Х.: Торсінг плюс, 2006. – С.82- 96.

13. Масові форми методичної роботи з педагогами в сучасному навчальному закладі / за заг. ред. К.Л. Крутій. – Запоріжжя: ТОВ “ЛІПС” ЛТД, 2004.

Томак Н.В., магістр історії та етнології, асистент вчителя інклюзивного класу, Звенячинський ЗЗСО І-ІІІ ступенів Томак В.О., магістр історії в.о. директора, викладач ВПУ №24, м.Заставна

2

ЛЮБОВ ДО ПРАЦІ – ПОТРЕБА, ВИМОГА ЧИ ВИКЛИК ЧАСУ Анотація. У статті висвітлено моральні засади ставлення до праці, теоретичні засади формування мотиваційної спрямованості. Ключові слова: мотивація, любов до праці, апатія. Постановка проблеми у загальному вигляді. Любов до праці – відсутність цього почуття у людей, як основний фактор неефективного виконання своєї роботи. В умовах сьогодення проблема відсутності мотивації і любові до своєї праці призвела до зниження загальних економічних показників, а також до розвитку апатії та байдужості у працюючих. Дана проблема не отримала належного опису на основі якого, можна створити певне комплексне висвітлення даного питання. Аналіз останніх досліджень і практики показує на те, що роботодавці намагаються замінити працівників, а не підхід до них. А працівники, в свою чергу, не шукають духовної сили і підґрунтя для роботи, а занепадають духом, проникаються депресивними настроями і починають апатично ставитися до своєї роботи або змінити її при першій можливості. Зокрема дані компанії Rabota.ua, в 2018 році повідомляють що плинність кадрів в Україні досягла 20% [3]. Формування мети статті (постановка завдання) полягає у тому, щоб кожна людина знайшла для себе натхнення і любов до праці. Навчилася аналізувати труднощі своєї роботи і шукати шляхи їх подолання. Щоб кожна людина сприймала роботу не як важке ярмо, а як свого роду місію, перемогу духовного розуміння чесно працювати для забезпечення благ над зародженням почуття ліні та байдужості. Розвиток усвідомлення того, що тільки працею ми можемо досягти мети: духовної, соціальної та економічної. Завдання дослідження: показати кожному за приклад нашого Творця – невтомного трудівника, який створив все навкруги. Розкрити людям красу повноцінного життя, яка полягає у щоденній праці: духовній – розвиток себе як особистості, фізичній чи розумовій – на благо розвитку держави та кожного особисто.

2

Практичні завдання роботи полягають у тому, щоб зробити більш комфортними відносини між працівником і роботодавцем, які повинні взаємно працювати над ефективністю виконуваної роботи, а також над вдосконаленням психоемоційної сфери взаємовідносин. Об’єктом дослідження є сучасне світосприйняття працюючої людини, її відношення до праці, проблема самореалізації. Предмет дослідження є процес самореалізації людини за допомогою праці, формування любові до своєї праці, усвідомлення себе, як частини Божої праці. Гіпотезою дослідження стало припущення про те, що формування любові до праці зробить більш щасливим кожного працівника, а також дозволить підвищити економічні показники розвитку держави. Методи дослідження: вивчення та аналіз віршів Біблії, наукових статей, наукової літератури, опитування, вивчення досвіду працівників різних сфер, узагальнення власного досвіду. «І отож, як котрий чоловік їсть та п’є і в усім своїм труді радіє добром, це дар Божий!»

[1] (Проп.3:13) Виклад основного матеріалу. Як багато людей на сьогоднішній день замислюються над тим, як це добре – працювати? Кожен працює для здобуття якихось благ, і сприймає роботу як важкий і тернистий шлях до досягнення мети. Але чому? Можливо тому, що мета насправді не варта таких зусиль, або тому, що маючи щось людина завжди хоче більшого… Сьогодення переповнене проблемами, які пов’язані з тим, що більшість людей неефективно виконують свої обов’язки. Ми страждаємо від хвороби через байдужість лікарів, хвилюємося через збереження своєї безпеки і прав через байдужість правоохоронних органів, ходимо брудними і засміченими вулицями через байдужість тих, хто смітить і тих, хто недобросовісно прибирає, маємо деградуюче підростаюче покоління через байдужість батьків і вчителів… Зростання відсутності мотивації праці сьогодні для української економіки може розглядатися як вагома загроза її безпеці. Ґрунтуючись на страху, недовірі й

2

контролі, авторитарний стиль управління пригнічує ініціативу та творчий потенціал працівників, тим самим гальмуючи розвиток бізнесу [2]. На нашу думку, ця ситуація виникла тому, що люди втратили любов до праці. Саме любов до праці була є і буде основною мотивацією. Адже сам Господь творив світ тому, що любив творити, а не тому, що шукав вигоди у своєму творінні: «І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, день шостий» [1] (Бут. 1:31). «Ісус відповів їм: Отець Мій працює аж досі, працюю і Я» [1] (Йн. 5:17). Справжній майстер своєї справи отримує задоволення від самої роботи, це і є основна мотивація. Не можна досягти успіху в жодній справі, не вклавши в неї всі сили і душу. Багато хто хоче малими затратами досягти великих результатів, але такі досягнення не втішають, бо вони здаються марними. Через втрату любові до праці починається масове проникнення депресивними настроями, пошук сенсу життя, замислення над своєю роллю в суспільстві. Це обертається як особистісними так і суспільними драмами. Потрібно знаходити в собі духовні і фізичні сили для того, щоб не занепадати духом. Замість того, щоб піддаватися депресії і моральному розладу потрібно просто трохи роздивитися навкруги: прибрати свій будинок, щоб у ньому можна було затишно проводити час з сім’єю; приготувати смачну їжу, якою можна було б порадувати близьких або поділитися з тими, хто давно мріє про гарний обід, лежачи прикутий до ліжка, чи просто не має можливості його приготувати; провести час з дітьми, дізнатися про їх радощі і хвилювання, а не довіряти їх виховання «сучасним технологіям», прочитати хорошу книгу для розвитку себе як особистості… Ці прості справи зроблять життя набагато яскравішим і змістовнішим. «Щастя укладено в житті: чим більше благородне і активне життя, тим більше щастя» [4 с. 21]. Робота – це не важке ярмо, це місія кожного з нас, яку потрібно з радістю виконувати. «Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати» [1] (Еф. 4:28).

2

Кожна людина повинна працювати, адже краса повноцінного життя полягає у щоденній праці: духовній – розвиток себе, фізичний чи розумовий – на благо розвитку держави та кожного особисто. « Нема ліпшого земній людині над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із труду свого. Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога!» [1] (Проп. 2:24). Якщо проникнутися любов’ю до своєї праці, вона окрилить вас, і не буде здаватися мучеництвом. Цю любов потрібно прививати з дитинства. Дитина повинна розуміти, що все в житті є праця: навчання, пізнання світу, допомога по дому керування своїми емоціями і бажаннями… Якщо дитина бачить що її батьки сумлінно виконують свої обов’язки, стійко переносять труднощі, долають їх, турботливо піклуються про ближніх – то ви зустрінете захід свого життя в лоні люблячої родини, чуючи сміх дітей та онуків, і ви зрозумієте – ваша праця і зусилля не були марними. А якщо ви подасте своїм дітям приклад байдужості і лінощів – матимете шанс зустріти старість серед людей які доглядаючи вас, просто будуть виконувати свій трудовий обов’язок. Зараз багато хто обґрунтовує свій низький рівень професіоналізму низькою заробітною платою, або тим, що його не так цінують на роботі, як він, на свою думку, заслуговує. Але якщо відверто проаналізувати – то мало хто відпрацьовує навіть ту «низьку» плату. Потрібно виконувати свої обов’язки відповідально, з любов’ю, а не прораховуючи плату. Господь створив світ і людину, яка відплатила йому, погрузнувши в беззаконні. Хіба це справедлива плата? Але наш Творець не зважав на це. Більше того, він дав нам зрозуміти, що любить нас, давши свого Сина нам на спасіння. Платою за роботу є не тільки матеріальні блага: це є спілкування з колегами, з якими часом зріднюєшся більше, ніж з кровними; це набуття досвіду; це користь для своєї родини, суспільства і держави. Просто на сьогоднішній день людина хоче всього, і побільше але малими зусиллями. Подумайте, чи варто з’їдати себе заздрощами, що хтось заробляє чи має більше? Ви ніколи не можете знати напевно, який істинний вклад тієї людини в її дохід, і чи змогли би ви вносити такий самий вклад. Радійте тому, що у вас є і не тужіть за тим, чого немає. Бо бачити світ своїми очима, чути голоси

2

рідних, ходити по землі, піднести шматок хліба до вуст своїми руками – це вже неабияке щастя! Потрібно приборкати наші думки і не піддаватися дії нерішучості, уникаючи будь-якого роду перебільшень і відстрочок. Не міняйте своїх планів і не приймайте важливих рішень під впливом почуттів. Нехай пройде день, а за ним і ніч. Як тільки наші емоції вгамуються, ми знову будемо в змозі розуміти все і діяти об'єктивно, віддаючи собі звіт» [4 с. 225-226]. Шукайте в собі любов до праці і тоді можна стати справжнім майстром свого ремесла. «Ти бачив людину, моторну в занятті своїм? Вона перед царями спокійно стоятиме, та не стоїть вона перед простими» » [1] (Прип. 22:29). Висновки. Працюйте з любов’ю, а слава і винагорода знайде вас сама неодмінно! «Якщо ми не будемо просуватися в перед в навчанні, справах, доброчесного життя, молитві, то незабаром виявимо, що стаємо все сумнішими і пригніченими, раптом відчуємо бажання закинути кар'єру або обрану раніше дорогу, тому, що ми нібито не створені для цього. У всіх цих випадках мова йде про втрату контролю над нашою емоційністю і прийнятті її надмірностей. Замість цього нам слід було б переконатися в тому, що реальність набагато краще наших суб'єктивних вражень. Список використаних джерел 1. Біблія. Переклад Івана Огієнко – 1962 р.

2. Пересипкiна Н. Мотивація персоналу: чому негативні стимули не працюють. Режим доступа: URL: https://prohr.rabota.ua/motivatsiya-personalu-chomunegativni-stimuli-ne-pratsyuyut/ – Переглянуто: 17 липня 2019.

3. Електронні дані. – [ПЛИННІСТЬ КАДРІВ В УКРАЇНІ СЯГНУЛА 20%]. – Режим доступа: URL: https://golosherson.co.ua/plinnist-kadriv-v-ykrainisiagnyla-20/11284/ – Переглянуто: 17 липня 2019.

4. Ирала, Нарчизо. Владеть умом и чувствами перевод с исп. / Нарчизо Ирала; Пер. Светлана Рюрикова. - М.: Паолине, 2002. - 336 с.: ил. (Психология и личность)

2

Розділ ІІ. ТЕХНОЛОГІЯ ПЛАНУВАННЯ І ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ У ЗАКЛАДАХ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ Боднарюк І. І., викладач спеціальних дисциплін, спеціаліст, Вище професійне училище № 24, м. Заставна

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ НА ТЕМУ: «ЯЄЧНІ ПРОДУКТИ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ. ТЕХНОЛОГІЙ ПРИГОТУВАННЯ ОМЛЕТІВ» Тема програми ”Технологія приготування страв з яєць” Тема уроку: ”Яєчні продукти та їх використання. Технологія приготування омлетів” Тип уроку: комбінований. Мета уроку: навчальна: сформувати знання з підготовки сировини та приготування різних видів омлетів, правила оформлення та подачі омлетів; розвиваюча: розвиток пізнавальної самостійності, уваги, мислення, вміння орієнтуватись в виробничих умовах; виховна: виховувати інтерес та любов до обраної професії, акуратність, вміння раціонально та економно використовувати сировину та різні ресурси. Міжпредметні зв’язки:

2

• виробниче навчання: тема ”Інструктажі з безпеки праці та організації робочих місць на кухні” •

організація виробництва: тема: ”Організація роботи гарячого цеху”;

•

облік, калькуляція і звітність: теми: ”Поняття про господарський облік. Завдання господарського обліку”, ”Збірник рецептур страв і кулінарних виробів”;

•

устаткування підприємств харчування: тема: ”Теплове устаткування”

•

охорона праці: тема: ”Основи безпеки праці в харчовій галузі”

Матеріально-технічне забезпечення уроку: Мультимедійний проектор, екран, роздатковий матеріал по темі, презентація: ”Яєчні продукти та їх використання. Технологія приготування омлетів”, відео: ”Технологія приготування омлетів”. Метод проведення: фронтальне опитування, пояснення нового матеріалу з елементами демонстрації, інтерактивні методи, бесіда-обговорення вивченого матеріалу. Хід уроку 1. Організаційна частина(1 хв.) Підготовка учнів до уроку. Рапортування чергового про відсутніх на уроці. Епіграф уроку: «З користю дивися, з користю слухай і говори, з користю відповідай».

2. Актуалізація опорних знань (5 хв.) Викладач: Щоб розпочати тему ”Технологія приготування страв з яєць” нам необхідно пригадати, що ми вивчили і знаємо з попередніх уроків з теми: ”Яйця, яєчні продукти, обробка, технологія приготування страв”. Проведемо опитування у формі ланцюжка запитань та відповідей.

•

Які яєчні продукти використовують в харчовій галузі?

•

Як класифікуються яйця за терміном зберігання?

2

•

Які яйця називають «дієтичними»?

•

Як класифікуються столові яйця, які надходять на виробництво або реалізуються через 7 діб після знесення?

•

Які поживні речовини містяться в яйці?

•

Чому сирі яйця засвоюються гірше, ніж варені?

•

Які продукти переробки яєць використовують на підприємстві? Як їх використовують?

•

Як поділяють страви з яєць за способом теплової обробки?

•

Які способи варки яєць Вам відомо?

•

Які смажені страви з яєць ми вивчали?

Викладач: На столах у вас є тестові завдання, прошу дати на них відповіді (3 хв) 1. Жирів в яйцях більше міститься в: А) білку Б) жовтку В) шкаралупі 2. У свіжому яйці повітряна камера повинна бути: А) 8мм Б) 7мм В) 4мм 3. Які яйця називають дієтичними? А) до 7 діб після знесення Б) до 10 діб В) до 15 діб 4. В яйцях міститься білок… А) казеїн Б) авідин В) лізоцим 5. Дефект, який має часткове змішування жовтка з білком, це: А) красюк Б) виливка В) міражне яйце 6. Яйця миють в… А) трьох ваннах Б) чотирьох В) п’ятьох 7. Для яєць використовують теплову обробку: А) варіння Б) бланшування В) запікання 8. Яйця «в мішечок» варять: А) 2-3хв Б) 4,5-5хв В) 8-10хв 9. Щоб зварити яйця без шкаралупи у воду додають: А) цукор Б) оцет В) жир

2

10. У яєчні солять: А) білок Б) жовток В) білок і жовток Ми сьогодні всіх Вас хочемо запросити на сніданок. Він має бути корисним, смачним і в той же час дуже швидко готуватися. Хто нам скаже, що це буде за сніданок?

3.Повідомлення теми, мети і завдань уроку (2 хв.) Викладач: Отже

тема

нашого

сьогоднішнього

уроку:

”Яєчні

продукти

та

їх

використання. Технологія приготування омлетів” (Повідомлення теми, мети, епіграфу) Запишіть будь ласка тему уроку. На уроці ми маємо ознайомитись із сировиною, яка використовується для приготування страв з яєць, класифікацією та технологією приготування омлетів, та

правилами

подачі

омлетів.

Ця тема тісно пов’язана з іншими спец предметами і не тільки. Це такі, як; виробниче навчання, облік, калькуляція і звітність, устаткування підприємств харчування, охорона праці, санітарія та гігієна виробництва.

4.Мотивація навчальної діяльності(1 хв.) Викладач і учень: Вивчення даної теми вам необхідно для того, щоб ви вміли правильно підготувати сировину для приготування страв з яєць, приготувати різні види омлетів та гарно їх оформити і презентувати і щоб отриманні знання на уроках теоретичного навчання ви вміли використати на уроках виробничого навчання та на виробництві та просто в житті.

5. Вивчення нового матеріалу (20 хв.) Викладач і учень: На уроці ми маємо розглянути наступні питання: 1. Походження омлетів та їх національні різновиди.

2

2. Гігієнічна оцінка якості яєць та яєчних продуктів, умови та терміни зберігання, їх використання.

3. Інгредієнти і посуд 4. Класифікація омлетів.

5. Технологія приготування омлетів.

6. Оформлення та презентація омлетів.

1. Про омлет. Викладач: Кожна людина хоч один раз в житті готувала цю страву. Вона проста, може бути дієтичною, а інколи ситною і вишуканою. Ми говоримо про омлет – улюблену їжу для багатьох з нас. Ця страва покоряє своєю простотою і швидкістю в приготуванні, а також дешевизною (особливо без начинок), що теж важливо. На сьогодні існують тисячі варіацій на тему омлету: адже він може бути не лише відмінним сніданком, закускою, але і гарніром для супів, і основною стравою, і, звичайно, десертом. Небагато про страву Учень: Омлет (від фр. omelette) - це яєчна страва французької кухні, яка вже давно стала інтернаціональною. Вважається, що справжній омлет готують із злегка збитих яєць, смажених на вершковому маслі, хоча рецептів омлету дуже багато, і вони інколи істотно відрізняються один від одного. Варіантів походження назви «омлет» декілька: одні вчені впевнені, що оскільки в XV столітті це слово писалося як amelette, корінь ame означає «душа», інші ж впевнені, що omelle означає «життя», а треті стверджують, що первинно це слово означало будь-яка страва з яєць (яєчню і т. д.). Як би там не було, хороший омлет здатний наповнити будь-яке життя фарбами і точно припаде до душі навіть найдосвідченішим гурманам. До речі, ще небагато про саме слово, в деяких діалектах німецької мови «omelette» називають звичайні млинчики з різними начинками. Національні різновиди омлетів Викладач:

2

Немає нічого дивного в тому, що страви, подібні до омлету, існують в багатьох національних кухнях, оскільки яйця були завжди одним з основних продуктів харчування для багатьох народів. У Іспанії омлет називають «тортілья» і готують його частіше всього з обсмаженою картоплею і цибулею (tortilladepatatas). У цю страву також можуть додати часник, солодкий стручковий перець, артишоки, шинку або чорізо (ковбасою). На відміну від свого французького «побратима», такий омлет смажать виключно на оливковій олії і подають в холодному і гарячому вигляді. На Середньому Заході в США можна спробувати так званий омлет Денвера, який складається з яєць, шинки, цибулі і зеленого стручкового перцю, а інколи в нього додають також сир або картоплю. Італійці гордяться своєю фрітаттою: окрім яєць в неї можуть входити будь-які овочі, гриби, сир, м'ясні продукти і навіть макарони. На відміну від багатьох інших різновидів омлету, у фрітатту не прийнято додавати продукти, що містять велику кількість рідини. Та і готується фрітатта повільно від 25 до 60 хвилин залежно від рецептури, хоча сучасні кухарі використовують і швидші рецепти страви. Річ у тому, що фрітатту не обов'язково підсмажувати на сковорідці, а ось побувати в духовці вона повинна обов’язково. Учень: Японці традиційно готують різні омлети: омуретсу (omuretsu, омлет на західний зразок) і омурайсу (omuraisu, рис, залитий збитими яйцями, інколи з додаванням м'яса птиці, який подається з томатним соусом). Крім того, тут можна спробувати ще і омлет, в якому замість смаженого рису використовується локшина, - омусоба (omusoba). Усесвітньо відомий також японський омлет «тамаго», який використовується у вигляді тонких скибочок для верхнього шару класичних суші, а також подається як самостійна страва. Її особливість в тому, що вона має солодкуватий смак і в її склад, як втім і до складу інших омлетів японської кухні, входить соєвий соус (інколи і саку або мірін). Примітний також і тайський омлет «kaiyatsai». Цястрава з'явилася тут завдяки впливу західної кухні. Тайці урізноманітнили смак традиційного омлету

2

різними начинками і стали додавати в нього традиційний рибний соус, місцеві спеції, і смажити його на кунжутному, арахісовому або ж вершковому маслі. Викладач: У російській кухні теж існує свій варіант омлету - драчена - страва з яєць, замішана на молоці з крупою, борошном або тертою картоплею. Ця страва ритуальна, її частіше всього їдять на Трійцю, а також в дні поминання з нею ходять

на

кладовище

поминати

покійних.

Для того, щоб приготувати різні види омлетів необхідно підготувати сировину. Як ви думаєте, що необхідно для приготування омлету? Все вірно, але є ще ряд іншої сировини, яку ми не використовуємо для приготування омлетів, але її використовувати можна. Давайте розглянемо, що ж це за сировина? Краще вибирати свіжі яйця для традиційного омлету, хоча вони можуть бути зовсім не курячими, зараз популярні рецепти з перепелиними, качиними і навіть страусиними яйцями. Викладач і учень: А ви знаєте скільки можна приготувати порцій омлету з страусиного яйця? До кінця уроку хто вирахує, скільки порцій омлету можна приготувати, отримає додатково бал до оцінки за урок.

2.Гігієнічна оцінка якості яєць та яєчних продуктів, умови та терміни зберігання, їх використання. Викладач: Які яєчні продукти використовуються в харчовій галузі? Учень: В харчовій галузі використовують яйця та яєчні продукти для приготування страв та виробів. Їх необхідно правильно зберігати та правильно підготувати до виробництва. Це 1. Яйця курей; 2. Меланж;

2

3. Яєчний порошок. Викладач та учень: Яйця водоплавної птиці не використовують, так як вони можуть стати причиною таких харчових отруєнь, як сальмонельоз. Викладач: На поверхні яєць можуть бути бактерії групи кишкової палички, палички Протея та ін.. Тому дуже важливо правильно провести санітарну обробку яєць, а яєчні продукти правильно підготувати до виробництва та вчасно використати. Учень: САНІТАРНІ ВИМОГИ: 1.Заборонено використовувати яйця водоплаваючої птиці (гусей та качок).

2.Заносити яйця в лотках до виробничих приміщень, холодного цеху і ставити на виробничі столи 3. Обробляють яйця тільки в призначеному приміщенні.

4. Перекладають в спеціально промаркірований посуд «Яйця».

5. Чітко дотримуватися правила миття яєць. Перед використанням яйця перевіряють на овоскопі і проводять їм санітарну обробку в чотирьох ваннах.

1. Тепла вода – 10 хвилин: 2. 0,5% розчин кальцинованої соди – 5-10 хвилин.

3. 0,5% розчин хлорного вапна – 5 хвилин.

4. Проточна холодна вода. Викладач: Крім яєць на виробництві можуть використовувати меланж. Це суміш яєчних білків і жовтків (без шкарлупи), перемішаних, профільтрованих, пастеризованих, охолоджених і заморожених при температурі -18оС по 5, 8 і 10кг. Зберігання та підготовка до виробництва: Зберігають при температурі -9…-10оС і відносній вологості повітря 80-85% до 8 місяців.

2

Розморожують при кімнатній температурі або у воді температурою +50оС, обсушують, відкривають, ретельно перемішують дерев'яною кописткою і проціджують. Учень: А ще використовують сухі пастеризовані яєчні продукти. Це висушена суміш яєць, білків або жовтків окремо. Учень:Зберігання сухого яєчного порошку: При кімнатній температурі і відносній вологості повітря 65-75% протягом 6 місяців, а при температурі 2оС і відносній вологості повітря 60-70% до 2-ох років з моменту виготовлення. Підготовка до виробництва: Просіюють через сито і розводять теплою водою або молоком (на 1 кг порошку беруть 3,5 л води), розмішують і витримують 30 хв. для набрякання, потім одразу використовують. Викладач: Звертаю вашу увагу на правила підготовки сировини і на те що омлети готують лише з яєць. Використання меланжу для цього заборонено 1. Відбираємо чисті яйця.

2. Набиваємо на ніж.

3. Перетираємо крізь сито.

4. Молоко бажано, щоб було злегка підігріте однієї температури з яйцями.

5. Розчин солі (щоб не було кам’яне вугілля та інші домішки, сіль розвести водою чи молоком і процідити крізь сито). Інгредієнти і посуд Викладач:Рідина. Як рідку основу для омлету можна вибрати молоко, воду, вершки, неміцні бульйони, а також як виняток кефір, айран або навіть пиво. Головне - правильно вибрати пропорції яєць і рідини: традиційно вважається, що на 1 яйце потрібно 1 шкаралупу рідини (тобто половина об'єму яйця). Надлишок рідини може

2

зіпсувати страву, оскільки її надлишок може виділитися, коли омлет вже готовий. Учень: Сіль. Навіть якщо ви задумали подати омлет на десерт, все одно потрібно додати небагато солі, так смак страви не буде прісним. Та і солити страву радять в кінці приготування, адже практика показує, що на столі більшість людей все одно досолюють страви, а коли сіль потрапляє на смакові рецептори безпосередньо з поверхні страви, вони набагато краще відчувають солоний смак і не можуть пересолити. Тим часом, якщо ви посолили суміш вже спочатку, не хвилюйтеся, нічого страшного не станеться. Викладач: Інші (необов'язкові) інгредієнти. Щоб омлети виходили пишніші і міцніші і не розвалювалися, при приготуванні в них інколи додають борошно, манну крупу або ж мелені сухарі (що теж буває). Проте важливо не переборщити з борошном, інакше ніжна страва ризикує перетворитися на звичайний млинець або стати навіть борошнистим пріснимкоржиком. Рекомендують класти не більше 0,5-2 ложок борошна на одну порцію омлету, тоді омлет, навпаки, буде більш повітрям і пишним. Крім того, в омлет можна покласти трохи цукру, що поліпшить його смак, лише не дуже багато, інакше омлет ризикує підгоріти. Щоб смак був більш вершковим, можна додавати в суміш трохи сметани і майонез. Учень: Начинки і добавки. Начинки і добавки можна класти або безпосередньо в масу для омлету, або покласти начинку на одну половинку готового омлету і прикрити інший. Начинки рекомендують готувати для омлету окремо або вже до того, як омлетна маса попаде на сковороду. Наприклад, цибулю не рекомендують сильно підсмажувати, оскільки в процесі приготування омлету вона може підгоріти, та і помідори, і інші дуже соковиті овочі краще припустити окремо, щоб рідина не виділилася потім в готовому омлеті. А ось м'ясні продукти: шинку, ковбасу або балик, а також відварене м'ясо, - можна заздалегідь не обсмажувати. Посипати зеленню і спеціями омлет необхідно, коли він схопився зверху, при цьому потім

2

знову закрити кришкою, щоб страва просочилася ароматом. Тоді ж можна покласти в кінці приготування і сир, наприклад, так він не втратить свій смак. У омлети кладуть різні добавки - все, що лише душі завгодно: ікру, морепродукти, рибу (солону і смажену), всілякі овочі і навіть фрукти і т. д., все залежить від фантазії і відчуття міри, і смаку. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! Для приготування яєчні чи омлету з ковбасними виробами копчені ковбаси не використовуйте, оскільки в них мало вологи і при обсмажені вони стають твердими. Викладач: Для приготування омлетів можна використати різні способи теплової обробки: 1. Основний спосіб смаження; 2. Варіння на пар: 3. Запікання в жаровій шафі. Учень: На чому смажити. Французи смажать омлет лише на вершковому маслі, змішуючи його з масою при пасеруванні. Втім, смажити омлет можна і на суміші рослинної олії і вершковому маслі (так вершкове не підгоратиме), і на рослинних оліях, на смальці і салі (це для тих, хто любить жирніший омлет в сільському стилі). Викладач: Посуд Омлети можна готувати різними способами, і для всіх цих рецептів потрібно вибирати свій посуд. Частіше ж всі омлети готують на сковороді: вона має бути важкою з рівним і товстим дном, в ідеалі чавунна (краще всього 15 сантиметрів в діаметрі). Вважається, що така сковорода має бути призначена лише для омлету, і нічого іншого на ній готувати не можна. Краще всього, якщо в такої сковороди є кришка з отвором для випару вологи: це дозволить надлишкам вологи випаруватися, і омлет збереже свою легкість. Якщо в кришці

2

немає отвору, то тоді можна накрити сковорідку кришкою так, щоб залишився невеликийотвір. У духовці омлет можна готувати не лише в сковороді, але і на деку, змащеному жиром, або у вогнетривкій формі. А відварювати омлет на пару можна або в спеціальній ємкості в пароварці, або на паровій або водяній бані в каструлі. Суміш для омлету вилити у форму і поставити її на каструлю з киплячою водою. Збивати омлет професіонали рекомендують саме виделкою, при цьому вони стверджують, що виделка для омлету може бути використана лише для цієїстрави. Розумно скористатися і вінчиком, і міксером, і блендером, і комбайном - так економиться час і сили, омлет же виходить ніжним і повітряним, хоча є небезпека, що він обпаде після зняття кришки. Класифікація омлетів. Викладач: В залежності від використаної сировини та технології приготування омлети класифікуються на: 1.Натуральні: 2. Змішані з гарніром: 3. Фаршировані гарніром.

5. Також можна приготувати солодкі омлети. Вони також можуть бути натуральними, але частіше змішані з гарніром або фаршировані гарніром. Технологія приготування омлетів. Щоб

омлет

вийшов

дієтичним,

для

його

приготування

можна

використовувати лише білки, і якщо ви любите щільніший, жовтіший омлет лише жовтки. Це не є обов'язковим, але омлет вийде пишніше, якщо розділити яйця, і білки збити в міцну піну, а потім акуратно ввести в суміш жовтків і молока. Таким чином суміш збагатиться киснем, і омлет вийде вищим і дуже м'яким – таку страву ще називають омлет-суфле.

2

Омлети готують із суміші яєць, молока (води або вершків) і солі (з розрахунку 15 г молока і 0,5 г солі на 1 яйце). Використовують також меланж або яєчний порошок. На одну порцію використовують 2-3 яйця. Правила приготування омлету натурального 1. Готуємо суміш з яєць, молока (води або вершків) і солі; на 1яйце : 15 г молока, 0,5г солі.

2. Ретельно перемішуємо, збиваємо до утворення піни.

3. Розігріваємо сковорідку (чавунну) до температури 180 – 220 ºС з вершковою олією 4. Виливаємо омлетну масу і смажимо до повного запустіння.

5. Коли нижня частина підсмажиться, краї загинають з двох боків (як пиріжок), або викладають у формі півмісяця.

6. На підігріту тарілку викладають омлет рубцем донизу.

7. Поливають розтопленим вершковим маслом, посипаємо подрібненою зеленю 1–2г на порцію. Змішані омлети: В готову сиру омлетну масу додають (обсмажені м’ясні продукти, сир, пасеровану ріпчасту цибулю, сало шпик, смажені овочі). Чи можемо додавати солодку начинку (джем, варення)? Фаршировані омлети: На готову омлетну масу кладуть начинку, загортають з двох боків краї, прикриваючи начинку і надаючи омлетові форму довгастого пиріжка. Вимоги до якості омлетів. Омлет смажений має світло-жовтий колір, хвилясту поверхню, пухку, соковиту консистенцію. Не допускаються відокремлення рідини, ознаки псування яєць, наявність шкаралупи. Учень: Деякі поради при приготуванні омлету o

Французи не додають в омлет молоко, воду, борошно і так далі. Вони вважають, що ця страва не має бути пишною, тому при смаженні сковороду не прикривають кришкою.

2

o

Секрет смачного і пишного омлету - в ретельному змішуванні яєчної маси і молока. При цьому важливо, що начинки додаються в масу, коли вона вже збита, дуже акуратно. Використовувати масу для омлету потрібно відразу ж після приготування, інакше готовастрава не буде ніжною і повітряною.

o

Страва вийде пишніша, якщо готувати її в сковорідці під кришкою, яка змащена з внутрішньої сторони маслом.

o

Омлет смажити в невеликій кількості жиру, спочатку на сильному вогні під кришкою, щоб він піднявся і «окріпнув», а потім і на слабкому вогні до готовності.

o

Деякі хазяйки стверджують, що якщо вилити омлет на ненагріту сковороду і відразу зробити повільний і слабкий вогонь – омлет вийде пишним. Також для пишноти деякі додають в омлет сухі дріжджі або соду (але це необов’язково).

o

При приготуванні омлету важливо встановити міру готовності: готовий омлет при постукуванні по сковороді повинен вільно сповзати на тарілку. Також легке струшування при приготуванні омлету не дає йому пригорати.

o

Омлет зазвичай подають, скрутивши його в трубочку або склавши навпіл, якщо дуже великий - нарізують шматочками. Також можна порвати омлет двома вилками на невеликі шматочки і обсмажити їх до хрусткої скориночки.

o

Омлет можна подавати в холодному і теплому вигляді, з овочевим салатом або як гарнір до основної страви. Але зберігати його довго не рекомендують, і краще омлет з'їсти відразу після приготування, оскільки його смак може погіршати. Холодний омлет можна використовувати, як оригінальний наповнити для салату або супу. Особливо смачні листкові омлети: коли випікають декілька омлетних заготовок і перекладають начинкою. Оформлення та презентація омлетів. Викладач: А який термін реалізації страви та температура подавання страви? Учень:

2

Страви з яєць не підлягають зберіганню, готують їх за попитом, подають негайно, оскільки при зберіганні вони швидко втрачають свій зовнішній вигляд, твердіють, погіршується їхній смак. Температура подавання страви + 65оС. Викладач: Сьогодні ресторанні заклади приділяють велику увагу оформленню та презентації страв. Як можна подати по сучасному омлети? Від цього залежить престиж та репутація ресторанного закладу. Оформлення страв на сьогодні - це ціле мистецтво. Будь яка страва може виглядати як справжній шедевром. Викладач: А для приготування яких страв ще можна використати омлети?

6. Систематизація знань (10 хв.) Викладач: А зараз давайте перевіримо, що ви зрозуміли, як засвоїли новий матеріал.

1. Які яєчні продукти використовують в харчовій галузі?

2.Які краще яєчні продукти використовувати для приготування страв з яєць?

3. Як правильно провести санітарну обробку яєць?

4. Для чого використовують овоскоп на харчовому виробництві?

5. Що входить в рецептуру натурального омлету?

6. Чим відрізняється омлет від яєчні?

7. Приготування начинок. Як ми нарізаємо овочі і м’ясні продукти? (дрібними кубиками чи соломкою).

8. Чи обов’язково їх підсмажити, доводити до готовності? (так).

9. Які способи наприклад для шпинату, консервованого горошку? (шпинат – припускають, зелений горошок – прогрівають).

10.

Чи можна використовувати копчену ковбасу?

11. Скільки необхідно рідини при розведені 1 кг сухого яєчного порошку.

12. Чим відрізняється фарширований омлет від змішаного?

13. Скільки на одну порцію омлету необхідно взяти яєць?

14. Скільки необхідно молока і солі для приготування порції омлету?

2

Учень: А я знайшла ще дуже цікаву інформацію про омлети. Розповісти вам? У Нью-йоркському ресторані Norma, який розташований в готелі «LeParkerMeridien», пропонують своїм відвідувачам побалувати себе шикарним омлетом з лобстерами і чорною ікрою вартістю в $ 1000. До складу розкішного іспанського омлету під назвою «ZillionDollarFrittada» окрім яєць входять лобстери

(омари)

і

280

грам

севрюжної

ікри.

Менеджер ресторану NormaСтівенПайпс (StevenPipes) розповів, що спочатку омлет замислювався як звичайна страва, але шеф-кухар вирішив побавитися з омлетом і поставити світовий рекорд. В майбутньому в цьому ресторані або будь-якому іншому закладі вже чекають інший омлет – з їстівними золотими пластівцями. Відзначимо, що в ресторані відвідувачам пропонують покуштувати зменшену версію омлету «ZillionDollarFrittada» всього за $ 100. Найбільший в світі омлет Найбільший в світі омлет вагою в 4,4 тонни був приготовлений в столиці Туреччини Анкарі і відразу ж занесений в книгу рекордів Гіннеса. Страва за часом готувалася цілих 2,5 години. На виготовлення кулінарного шедевра пішло 110 тисяч яєць і 432 літри олії, які випікалися на 10-метровій сковороді відразу 90 шеф-кухарями в одному з торгівельно-розважальних центрів Анкари.

7. Інструктаж домашнього завдання (1 хв.) Знайти рецептуру цікавого омлету, скласти технологічну картку на нього. Знайти цікаві нові способи презентації омлетів. Оформити інформацію у вигляді реферату, або публікації в програмі Microsoft Publisher. Виконати завдання: 1. Яйце куряче складається___________________________________________ 2. Чому жовток яйця цінніший за білок_________________________________ __________________________________________________________________ 3. Чому не рекомендовано вживати сирі яйця___________________________ __________________________________________________________________ 4. Назвіть яєчні продукти? __________________________________________

2

5. Як класифікують яйця залежно від способу і терміну зберігання_________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ 6. Поясніть терміни дефектів яєць. А) Красюк – це повне змішування жовтка і білка. Б)Тумак___________________________________________________________ В) Міражне яйце___________________________________________________ 7. При яких умовах зберігають яєчний порошок?________________________________________ __________________________________________________________________.__ ______________ 8. Як перед використанням обробляють яйця____________________________________________ ____________________________________________________________________ ______________ 9. Які процеси відбуваються у яйцях при варінні_________________________________________ ____________________________________________________________________ ______________ 10. Чому не можна переварювати яйця?________________________________________________ 11.Назвіть асортимент варених страв з яєць_____________________________________________ 12. Як подають варені яйця «в мішечок»?_______________________________________________ 13. Зробіть заміну 60 штук яєць яєчним порошком_______________________________________ 14. Зробіть заміну 40 штук яєць яєчним порошком_______________________________________

2

8. Підсумки уроку (3хв) Ось ми і вивчили технологію приготування різних видів омлетів їх оформлення

та

презентацію.

Учні діляться враженнями: Ми дізналися ......... Ми навчилися ......... Нам знадобиться це … Всі молодці, гарно працювали на уроці. За повторення попередньо вивченого матеріалу та за роботу на уроці сьогодні отримали оцінки наступні учні Всім дякуємо! До побачення!! МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ Тест №1.

1. Жирів в яйцях більше міститься в: А) білку Б) жовтку В) шкаралупі 2. У свіжому яйці повітряна камера повинна бути: А) 8мм Б) 7мм В) 4мм 3. Які яйця називають дієтичними? А) до 7 діб після знесення Б) до 10 діб В) до 15 діб 4. В яйцях міститься білок… А) казеїн Б) авідин В) лізоцим 5. Дефект, який має часткове змішування жовтка з білком, це: А) красюк Б) виливка В) міражне яйце 6. Яйця миють в… А) трьох ваннах Б) чотирьох В) п’ятьох 7. Для яєць використовують теплову обробку: А) варіння Б) бланшування В) запікання 8. Яйця «в мішечок» варять: А) 2-3хв Б) 4,5-5хв В) 8-10хв 9. Щоб зварити яйця без шкаралупи у воду додають:

2

А) цукор Б) оцет В) жир 10. У яєчні солять: А) білок Б) жовток В) білок і жовток Тест №2.

1. Яйце куряче складається___________________________________________ 2. Чому жовток яйця цінніший за білок_________________________________ __________________________________________________________________ 3. Чому не рекомендовано вживати сирі яйця___________________________ __________________________________________________________________ 4. Назвіть яєчні продукти? __________________________________________ 5. Як класифікують яйця залежно від способу і терміну зберігання_________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ 6. Поясніть терміни дефектів яєць. А) Красюк – це повне змішування жовтка і білка. Б)Тумак___________________________________________________________ В) Міражне яйце________________________________________________________________ ___ 7. При яких умовах зберігають яєчний порошок?________________________________________ __________________________________________________________________.__ ______________ 8. Як перед використанням обробляють яйця____________________________________________ ____________________________________________________________________ ______________ 9. Які процеси відбуваються у яйцях при варінні_________________________________________

2

____________________________________________________________________ ______________ 10. Чому не можна переварювати яйця?________________________________________________ 11.Назвіть асортимент варених страв з яєць_____________________________________________ 12. Як подають варені яйця «в мішечок»?_______________________________________________ 13. Зробіть заміну 60 штук яєць яєчним порошком_______________________________________ 14. Зробіть заміну 40 штук яєць яєчним порошком_______________________________________

Бричка Г.Д., майстер в/н, І категорія, ВПУ №3, м.Чернівці МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ НА ТЕМУ: «ОБРОБКА СПИНКИ. ВИКОНАННЯ ВТО СПИНКИ» Назва модуля: КРВ 4.2.1. Виготовлення демісезонного жіночого пальта. Назва теми (компетентності): Обробка спинки. Виконання ВТО спинки. Мета уроку: навчити учнів технологічно правильно обробляти спинку та виконувати ВТО спинки, дотримуючись ТУ на виконання трудових прийомів при обробці. Формувати в учнів навички самоконтролю та взаємоконтролю в процесі роботи, почуття відповідальності за виконану роботу. Виховувати бережливе відношення до обладнання і майна

2

майстерні, відповідальність за якісне та своєчасне виготовлення виробів, охайність, естетичний смак. Домогтися доброї та відмінної якості під час обробки та ВТО спинки. Тип уроку: комбінований Методи навчання та прийоми: словесний, наочний, практичний Форми роботи : індивідуальна, фронтальна. КМЗ уроку:

картки - завдання, картки самоконтролю, картки дефектів,

зразки послідовності обробки спинки, інструкційні картки, зразки готового виробу, зразки майстра, слайдова презентація з послідовності обробки спинки. МТЗ уроку:

інструменти

та

пристрої

особистого

користування,

універсальні швейні машини, праски, спеціальні колодки, ноутбук, проектор, манекени. Міжпредметні зв’язки: технологія виготовлення одягу, основи конструювання одягу, обладнання, охорона праці. Хід уроку 1. Організаційна частина – 2 хв.

1.1. Перевірити: - готовність майстерні та робочих місць до початку роботи; - зовнішній вигляд та готовність учнів до уроку; - присутність учнів на уроці.

2.

Вступний інструктаж - 45 хв. I етап – 30 хв.

3. Оголошення теми і мети уроку, визначення норми на виконання денного завдання.

4. Актуалізація опорних знань Усне опитування по картках - завданнях: Картка завдання № 1 Назвати інструменти особистого користування для виконання ручних робіт. Картка завдання № 2

2

Скільки існує етапів перевірки машинного робочого місця і які? Картка завдання № 3 Пояснити призначення діелектричного килимка на педалі машини. Картка завдання № 4 З чого складається прасувальне робоче місце? Усне опитування із застосуванням прийому «Незакінчене речення»: - За конструкцією спинки розрізняють… ( з середнім швом, з рельєфами, з шліцею, з кокетками, з виточками).

- За кроєм спинки розрізняють… ( суцільновикроєні, з двох і більше частин).

- Напрямок н.о. в деталях спинки розташовується… ( паралельно лінії середини спинки).

- При розкрої деталей спинки обирають такі припуски… ( по зрізу горловини 1.5см, по зрізу пройми -1.5см, по середньому зрізу – 2.0-2.5см, по рельєфних зрізах – 1.5см -2.0 см, по плечовому зрізу – 2.0см, по бічному зрізу -3.0см, по лінії підгину низу -4.0-6.0см).

2.3. Мотиваційний момент. Вступне слово майстра. Кожна сучасна жінка прагне відчувати себе особливою. Тому одяг, який вона носить має бути оригінальним, цікавим, а інколи й ексклюзивним. І наше з вами завдання підкреслювати красу і збагачувати конструктивне та декоративне рішення, запроваджувати новітні способи технологічної обробки.

5. Пояснення нової теми з практичним показом трудових прийомів. І етап. Показ здійснюють здобувачі освіти, що дасть можливість розвивати професійні риси: охайність, організованість, самореалізацію, створить ситуацію успіху. Послідовність обробки рельєфних швів: - зшивання рельєфних швів зі сторони бочка спинки; - видалення стібків сфастригування. Послідовність обробки виточок: - зшивання виточок;

2

- видалення стібків сфастригування; - заправлення кінців ниток у виточки. Послідовність обробки кокетки: - пришивання кокетки зі сторони кокетки; - видалення стібків прифастригування. Послідовність обробки спинки з середнім швом та шліцею: - дублювання припусків шліци та запрасування; - зшивання середнього шва та припуску на обробку шліци; - видалення стібків сфастригування; - припрасування припусків, виконання надсічки та розпрасування середнього шва. o Вказати прийоми самоконтролю і взаємоконтролю при обробці спинок. o Зосередження уваги учнів на можливих дефектах та методах їх усунення. o Узагальнення та систематизація набутих знань. Усне фронтальне опитування: - Зі сторони якої деталі виконують зшивання рельєфних швів?

- У бік якої деталі запрасовують виточки?

- Дайте визначення терміну пришивання?

- Вказати величину припусків на обробку середнього шва та шліци. o Зосередження уваги учнів на якісне виконання роботи, використання дидактичного матеріалу під час поточного інструктажу (інструкційні картки, картки самоконтролю, карти дефектів). o Повідомлення норми часу виконання завдання.

6. Самостійна робота учнів, поточний інструктаж – 2год.30 хв. Цільові обходи робочих місць з метою: •

Перевірки правильності організації робочого місця.

•

Перевірки дотримання правил з ОП.

•

Перевірки дотримання ТУ та режимів ВТО при обробці спинок.

2

•

Перевірки правильності виконання учнями елементів самоконтролю та

взаємоконтролю.

7. Пояснення нового матеріалу з практичним показом трудових прийомів ІІ етап – 15 хв.

7.1. Показ трудових прийомів при виконанні ВТО спинки з рельєфними швами, виточками, кокеткою, середнім швом та шліцею.

- Припрасування та розпрасування рельєфних швів.

- Спрасування та запрасування виточок.

- Припрасування та розпрасування припусків кокетки.

- Прокладання оздоблювальної строчки по шліці.

- Виконання ВТО спинки.

7.2. Зосередження уваги учнів на якісне виконання роботи, використання дидактичного матеріалу під час поточного інструктажу (інструкційні картки, картки самоконтролю, карти дефектів).

7.3. Узагальнення та систематизація набутих знань Усне фронтальне опитування: - Дайте визначення терміну розпрасування.

- Для чого виконують ВТО спинки?

- Від чого залежить метод волого-теплової обробки припусків шва кокетки?

- Як закріплюють припуски шліци?

7.4. Зосередження уваги учнів на якісному виконанні завдання.

7.5. Повідомлення норми часу на виконання завдання.

8. Самостійна робота учнів, поточний інструктаж – 2год.30 хв. Цільові обходи робочих місць учнів з метою: • Перевірки правильності організації робочого місця.

• Перевірки дотримання правил з ОП.

• Перевірки дотримання режимів ВТО при обробці спинок.

• Правильності виконання учнями елементів самоконтролю та взаємоконтролю.

9. Заключний інструктаж – 13 хв.

2

6.1. Підведення підсумків виконання денного завдання.

6.2. Аналіз допущених помилок, причини їх виникнення та методи їх запобігання і усунення.

6.3. Оголошення оцінок та їх об’єктивне обґрунтування.

6.4. Аналіз та демонстрація кращих робіт учнів.

6.5. Рефлексія уроку. Проводиться з використанням карток: - Я навчилася…

- Я зрозуміла…

- Мені вдалося…

- Я прагну…

- Я мрію…

- Я обов’язково…

- Я думаю…

- Я справилася з…

-Я досягла…

- Я отримала навики…

- Я скористаюся…

- Я зобов’язуюсь…

6.6. Оголошення домашнього завдання: повторити послідовність обробки кишень згідно моделей. Додаток до уроку Інструкційна картка «Обробка спинки з середнім швом та шліцею» № з/п 1 1.

Назва операції 2

Графічне

Технічні умови на виконання

зображення

операцій

3

4

Зшити середній

Середній шов спинки зшивають,

шов спинки

починаючи від зрізу горловини по правій половині, швом шириною 2.0см, продовжують паралельно горішньому зрізу шліци, не доходячи 1.5см. до зрізів шліци

2.

Видалити нитки

Кілочком, розрізаючи нитки кожні

сфастригування

10.0-15.0 см.

2

3.

4.

Приклеїти

Припуск правої половини шліци

прокладку по

спинки дублюють повністю, а лівої

припуску на

1.5см., не доходячи до лінії підгину

обробку шліци

низу

Виконати

Надсічку виконують , не доходячи

надсічку у

до кінця строчки 0.1см.

припуску лівої половини спинки 5.

6.

Запрасувати лівий

Лівий припуск запрасовують на

припуск шліци

1.5см

Запрасувати

Запрасовують по лінії краю шліци

правий припуск шліци 7.

Розпрасувати шов

Якщо виріб прямого силуету, тоді середній шов розпрасовують на столі. Якщо виріб прилеглого силуету, то середній шов розпрасовують у два прийоми:1 – прийом від лінії талії до горловини, 2 – прийом від лінії талії до лінії низу.

8.

Прокласти оздоблювальну строчку по горішньому краю шліци

По наміченій лінії

2

9.

Виконання ВТО

Спинку скласти лицьовими

спинки

сторонами всередину, бічними зрізами до працюючого. Спрасовують ділянку пройми та плечових зрізів, відтягнути бічний зріз та середній шов на ділянці талії до середини спинки.

Інструкційна карта з теми «Обробка спинки з виточками» №

Назва

з/п

операції

1

2

Графічне зображення

Технічні умови на виконання операцій

3

4 Зшити виточку по бічній лінії від

1.

Зшити

зрізів до кінця, зводячи строчку

виточку

нанівець. Закріпку виконують тільки на початку строчки. В кінці строчки нитки зав’язують.

2.

Видалити

Кілочком.

тимчасову строчку

3.

Запрасувати

Виточку запрасовують до

виточку

середини деталі; спрасовують у кінцях виточки слабину тканини, що утворилася. Для запобігання

2

утворення полисків, під припуск виточки можна підкласти лист паперу або тонкого картону. Спрасувати 4.

До повного прилягання.

слабину в кінці виточки 5.

Виконання

Спинку складають

волого –

лицьовими сторонами у

теплова

середину, урівнюють зрізи.

обробки

Деталі розташовують на

спинки з

столі зрізом, що

виточками

обробляється до робітника: відтягують бічний зріз і середній шов на ділянці талії, одночасно виконується спрасування до середини кожної половинки; спрасовують спинку на ділянці пройм та лопаток. Перевірка якості ВТО середнього шва спинки – середній шов спинки після ВТО повинен бути прямим.

2

Інструкційна картка з теми «Обробка спинки з кокеткою» № з/п

Назва операції

Графічне зображення

Технічні умови на виконання операцій Ширина шва 1.0-1.5см, зі

1. Пришити кокетку

сторони кокетки. Строчку прокладають біля строчки прифастригування.

2. Видалити нитки прифастригування

Спецкілочком, розрізаючи нитки кожні 10.0-15.0 см.

кокетки Припрасовують з виворітної 3. Припрасувати та

сторони через вологий

розпрасувати шви

пропрасовувач.,

пришивання

запрасовують в сторону

кокетки

кокетки.

4. Виконання

Спинку складають

волого – теплова

лицьовими сторонами у

обробки спинки з

середину, урівнюють

кокеткою

зрізи. Деталі розташовують на столі зрізом, що обробляється до робітника: відтягують бічний зріз і середній шов на ділянці талії, одночасно виконується спрасування до

2

середини кожної половинки; спрасовують спинку на ділянці пройм та лопаток. Перевірка якості ВТО середнього шва спинки – середній шов спинки після ВТО повинен бути прямим.

Список використаних джерел 1. Державний стандарт професійно – технічної освіти з професії «кравець» ДСПТО 7435.С.14.10.- Київ, 2016.

2. Батраченко Н.В. Кравець. Технологія виготовлення одягу: підручник для здобувачів професійної(професійно – технічної) освіти / Н.В. Батраченко, І.В.Заряжко . – Київ: Літера ЛТД,2019. -288с.

3. Батраченко Н.В., Головінов В.П., Каменєва Н.М. Технологія виготовлення жіночого одягу:підручник для учнів проф.- техн. навч. закладів. – К.: Вікторія, 2000. – 512 с.

4. Борецька Є.Я., М.М. Борецький, А.П. Пухальська. Моделі одягу/ навч. Посібник . – Львів: Світ, 2000.- 344 с.

Григорчук М.Т., майстер в/н І категорії, ВПУ №3, м.Чернівці МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ НА ТЕМУ: «ОБРОБКА БІЧНИХ ТА НИЖНЬОГО ЗРІЗІВ ФАРТУХА. З’ЄДНАННЯ ДЕТАЛЕЙ ФАРТУХА. КІНЦЕВА ОБРОБКА ФАРТУХА, ВТО ВИРОБУ»

2

Тема програми КРВ - 3.1.2: Виготовлення фартухів. Тема уроку : Обробка бічних та нижнього зрізів фартуха. З’єднання деталей фартуха. Кінцева обробка фартуха, ВТО виробу. Мета уроку: Сформувати на основі теоретичних знань практичні навики, прийоми і уміння по обробці бічних та нижнього зрізів фартуха. Навчитися з’єднувати деталі фартуха, виконувати кінцеву обробку та ВТО фартуха. Розвивати професійні навики і навчитися планувати роботу, досягаючи поступового підвищення продуктивності праці. Розвивати навики систематичного самоконтролю. Виховувати творче відношення до праці і навчання, уважність під час виконання практичних завдань, відповідальність за якість виконаних робіт, творче ставлення до професії. Комплексно-методичне забезпечення: зразки поетапної обробки фартуха, інструкційно-технологічні картки: «Обробка нижньої частини фартуха (бічних та нижнього зрізів)», «З’єднання деталей фартуха», « Обробка та настрочування поясу», «Кінцева обробка фартуха»; картки - дефектів, самоконтролю; критерії оцінювання, картка «Вимоги до ручних, машинних та прасувальних робіт при виготовленні фартуха»; фото - ілюстрації, різновиди фартухів. Матеріально – технічне забезпечення: інструменти та пристрої особистого користування, пристрої малої механізації, парові праски, машини 1022- М кл., 51-А кл., мультимедійні засоби навчання. Тип уроку: комбінований. Очікувані результати (дерево сподівань): - уміння якісно та раціонально виконувати роботу, розвивати професійні навички; - уміння планувати роботу; - уміння обробляти деталі і вузли різними методами; - уміння використання засобів малої механізації; - уміння дотримуватись правил безпечної праці при виготовленні фартуха.

2

Методи та прийоми навчання:

словесні,

наочні,

практичні,

бесіда,

проблемно-пошукові. Хід уроку 1.Організаційна частина-1хв.

1.1 . Перевірити присутність та готовність учнів до уроку в/н.

2. Вступний інструктаж – 50 хв.

2.2 . Повідомити тему та мету уроку, очікувані результати.

2.3. Демонстрація пошукової роботи учнів: «Історія виникнення фартуха». (додаток А) 3. Мотиваційний етап.

4. Актуалізація опорних знань 4.1. Усне фронтальне опитування учнів - Назвати деталі та зрізи фартуха ?

- Машинні шви поділяються на …..?

- Крайові шви поділяються на …?

- Якими швами можна обробляти бічні та нижні зрізи фартуха?

- Чи можна для обробки бічних та нижнього зрізів фартуха використовувати шов у підгин з відкритим обметаним зрізом? Відповідь обґрунтуйте.

4.2.

Вправляння. Покажіть послідовність виконання шва у підгин з закритим зрізом (додаток В).

4.3. Гра «Як мене звати» (Знайти відповідність назви машинних швів до графічного зображення (додаток С)).

- Контроль та корекція відповідей учнів.

5. Пояснення нового матеріалу з практичним показом трудових прийомів – І етап - 20 хв. Учні працюють у трьох командах з різними практичними завданнями. Обробка нижньої частини фартуха (бічних та нижнього зрізів): А) швом у підгин із закритим зрізом - Перевірити рівність нижнього та бічних зрізів.

2

- Підігнути бічні зрізи на виворіт на 0,8- 1,0 см. та вдруге на 1,5 см.

- Застрочити бічні зрізи.

- Підігнути нижній зріз на виворіт на 0,8- 1,0 см. та вдруге на 2,5 см.

- Застрочити низ фартуха.

- Припрасувати шви. Б) пришивною шляркою - Пришпилити (прифастригувати ) та пришити шлярку до нижньої частини фартуха.

- Обкантувати (обметати) шов пришивання шлярки.

- Припрасувати та запрасувати припуски на шви фартуха. В) Обкантувальним швом - Обкантувати нижні та бічні зрізи фартуха ( усно). З’єднання деталей фартуха: - Укласти деталі нижньої частини фартуха, нагрудника, поясу.

- Скріпити деталі шпильками (прифастригувати пояс).

- Пришити пояс. Правила з ОП повторюються з учнями при виконанні ручних, машинних та прасувальних робіт.

6. Контроль та корекція набутих знань. o Вказати на прийоми самоконтролю та взаємоконтролю при обробці бічних та нижнього зрізів фартуха, з’єднання деталей фартуха. o Звернути увагу на дефекти, які можуть виникнути при недотриманні ТУ , та неправильному виконанні трудових прийомів.

6. 1.Усне фронтальне опитування: - На якій відстані від підігнутого краю прокладають строчку при застрочуванні бічних зрізів та низу фартуха ?

- Величина припуску шва пришивання шлярки …?

- На що необхідно звернути увагу при обкантуванні зрізів ?

- На що необхідно звернути увагу при укладанні нагрудника та поясу на нижню частину фартуха ?

2

- Ширина шва пришивання поясу?

6.2. Робота з професійним словничком згідно навчальної теми (додаток Д).

6.3. Повідомлення учням критерії оцінювання ( за дотримання правил техніки безпеки, якість, самостійність, виконання норми часу). Звернути увагу на інформаційний блок ( інструкційно-технологічні картки , картки – самоконтролю, картки дефектів (додаток Л), зразки послідовності поетапної обробки фартуха.

6.4. Повідомлення норми часу на виконання денного завдання.

7. Самостійна робота учнів з поточним інструктаж –2 год.

7.1. Цільові обходи майстра робочих місць з метою: перевірки правильної організації робочого місця; перевірки дотримання ТУ на виконання операцій та режимів ВТО при обробці фартуха; перевірки дотримання правил з ОП; при необхідності провести індивідуальний інструктаж з учнями, які недостатньо засвоїли новий матеріал.

8. Пояснення нового матеріалу з практичним показом трудових прийомів – ІІ етап-15хв Обробка та настрочування поясу: 1. Сфастригувати та обшити кінці поясу.

2. Вивернути та виправити кінці поясу.

3. Прифастригувати пояс до нижньої частини фартуха.

4. Настрочити пояс на нагрудник та нижню частину фартуха.

5. Припрасувати пояс. Кінцева обробка фартуха: 1. Видалити залишки строчок тимчасового призначення.

2. Оцінити якість виконаної роботи з виворітного та лицевого боку виробу.

3. Якщо необхідно, то усунути дефекти.

4. Виконати кінцеву ВТО виробу.

5. Перевірити якість готового фартуха: a. відповідно вибраному фасону; напрямку малюнку; симетричність b. фартуха; якість та відповідність ТУ; ВТО фартуха.

2

6. Скласти та упакувати фартух.

9. Контроль та корекція набутих знань 9.1. Усне фронтальне опитування.

- На що необхідно звернути увагу при обшиванні кінців поясу?

- На якій відстані настрочують пояс на нагрудник?

- Як перевірити готовий фартух?

9.2.Оголошення норму часу на виконання завдання.

4. Звернути увагу на інформаційний блок 10. Самостійна робота учнів з опорою на зразки послідовності поетапної обробки фартуха ( інструкційно-технологічні картки та карткисамоконтролю) – 3 год.

10.1. Цільові обходи майстра робочих місць з метою: перевірки правильної організації робочого місця; перевірки дотримання ТУ на виконання операцій та режимів ВТО при обробці фартуха; перевірки дотримання правил з ОП; перевірити і оцінити роботи учнів. При необхідності провести індивідуальний інструктаж з учнями, які недостатньо засвоїли новий матеріал.

11. Заключний інструктаж –9 хв.

11.1 Підвести підсумки роботи за урок.

11.2 Назвати дефекти та причини їх виникнення.

11.3 Відмітити кращі роботи учнів.

11.4 Повідомити і обґрунтувати оцінку кожного учня.

11.5 Рефлексія «Дерево сподівань».

12. Інструктаж домашнього завдання: повторити термінологію ручних, машинних та прасувальних робіт; підготувати творчий проект: «Оздоблювальні шви». Додаток А Історія фартуха почалася багато століть тому, у Древньому Єгипті, коли фартухи носили тільки чоловіки. Його одягали лише жреці та гладіатори і він був невід’ємною частиною вбрання єгипетських правителів. Перші фартухи

2

були виготовлені зі шматка тканини, який огортався навколо тіла чоловіка і фіксувався за допомогою поясу на талії. Чим важливішою і багатшою була персона, тим коштовні тканини та оздоблення для фартуха використовувалися. А вже в Середньовіччі фартух став робочим одягом для столярів, ковалів, шевців. Пізніше почали носити фартухи й жінки. І носили їх не прості селянки, а дружини знатних громадян. Носили жінки фартух не тільки вдома, а й на прогулянку, на вихід у світ, носили фартух навіть замість спідниці. У кожної

пристойної жінки мав бути

фартух повсякденний, для виходу до столу , кухонний, вихідний, святковий, для урочистих зустрічей. Також фартух мав і символічне значення. Фартух носили масони – « вільні каменярі». І навіть сучасні масони приходять в ложу у білому шкіряному фартуху. У багатьох народах він був оберегом. У часи Першої світової війни фартух був важливою і необхідною частиною одягу. Доки всі чоловіки були на війні, жінки виконували їхню роботу. В цей час і перетворився фартух з елітної на звичайну робочу, жіночу форму. Додаток В

2

Додаток С

Додаток Д Професійний словничок Бретель – деталь швейного виробу для підтримання його на плечах. Виворіт – внутрішній бік матеріалу, деталі, виробу; виворітний бік. Коса бейка – деталь виробу для його оздоблення у вигляді смужки матеріалу, якою обкантовують зрізи. Лице – зовнішній бік матеріалу, деталі, виробу; лицьовий бік. Нагрудник – деталь швейного виробу, що вкриває частину тулуба в ділянці грудей. Пояс – деталь для фіксації швейного виробу під грудьми, на талії або стегнах та його декоративного оформлення.

2

Рюш – деталь швейного виробу у вигляді смужки матеріалу з обробленими краями з двох, трьох або чотирьох боків та з утвореними зборками або складками по середині. Фартух – виріб для захисту від забруднення виробу спереду. Шлярка – деталь швейного виробу у вигляді смужки матеріалу, зібраного з одного боку в зборку або складку та з’єднаної зібраним краєм із виробом для його оздоблення. Додаток К

2

2

Дідорук С.І., майстер виробничого навчання, Ставчанський професійний ліцей МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ НА ТЕМУ: «ЗЧЕПЛЕННЯ, КОРОБКА ПЕРЕДАЧ ТА РОЗДАВАЛЬНА КОРОБКА» Тема програми: Розбирально-складальні роботи трансмісії. Тема уроку: Зчеплення, коробка передач та роздавальна коробка. Мета: - навчальна: вдосконалення знань, умінь та навичок шляхом відпрацювання прийомів із розбирання зчеплення, коробки передач та роздавальної коробки; - розвиваюча: вміння приймати правильні рішення при вирішенні виробничих ситуацій, розвиток уваги, самостійності та спостережливості в роботі; - виховна: формування культури виробничої діяльності, дбайливого ставлення до

інструменту,

виховувати

ініціативність,

відповідальність,

вміння

працювати в колективі. Тип уроку: урок закріплення знань та вдосконалення умінь та навичок. Вид уроку: урок вправ. Форми і методи організації навчальної діяльності: демонстрація трудових прийомів з поясненням, мультимедійна презентація, демонстрація відео фрагменту, вправи, робота в ланках, самостійна робота. Дидактичне

забезпечення:

інструкційно-технологічні

картки:

«Розбирання та складання зчеплення автомобіля ВАЗ 2106», «Розбирання та складання механічної коробки передач автомобіля ВАЗ 2106» «Розбирання та складання

роздавальної

коробки

автомобіля

презентація, критерії оцінювання уроку.

ЗІЛ

130»,мультимедійна

2

Матеріально-технічне забезпечення: зчеплення автомобілів ВАЗ 2106, механічні коробки передач автомобілів ВАЗ 2106,роздавальна коробка автомобіля ЗІЛ 130, набори інструментів (5 комплектів). Міжпредметні

зв’язки:

«Спецтехнологія»,

«Охорона

праці»,

«Матеріалознавство». Список використаних джерел 1. Кисликов В.Ф., Лущик В.В.Будова й експлуатація автомобілів: Підручник. – 6-те вид. – К.: Либідь, 2006. – 400 с.

2. Лудченко О.А. Технiчна експлуатацiя i обслуrовування автомобiлiв: Texнoлогія: Підручник. – К.: Вища школа, 2007. – 527 с. Хід уроку 1. Організаційна частина (5 хв.).

1. Привітання.

2.Перевірка присутності учнів на уроці.

3. Перевірка готовності учнів до уроку (наявність і стан робочого одягу) 2. Вступний інструктаж (40 хв.).

3. Повідомлення теми, мети уроку, мотивація навчально-виробничої діяльності (слайд №1) Ми з вами продовжуємо розбирання та складання різних агрегатів автомобіля. Сьогодні на уроці ми розглянемо порядок розбирання зчеплення, коробок

передач

та

роздавальних

коробок.

На

уроках

з

предмета

«Спецтехнологія» ви вже вивчили призначення, будову та принципи дії зчеплення, коробок передач та роздавальних коробок. На сьогоднішньому занятті ми з вами вдосконалимо навики з розбирання та складання зчеплення, коробок передач та роздавальних коробок та зробимо дефектування цих агрегатів. Адже від правильної роботи цих агрегатів залежить робота автомобіля вцілому.

4. Актуалізація опорних знань, вмінь та навичок.

4.1. Усне фронтальне опитування

2

Але перш ніж перейти до виконання практичних завдань, давайте згадаємо яке призначення цих агрегатів? (метод «Незакінчених речень», слайд №2) 4.2. Розв’язання кросворду. За допомогою розв’язання кросворду згадаємо будову зчеплення (слайд №3).

4.3.

Усне фронтальне опитування - Тепер давайте повторимо будову коробки передач(слайд №4).

2

За допомогою макету роздавальної коробки у розрізі згадаємо її будову (слайд №5).

4.4.

Пояснення правил охорони праці при виконанні робіт. До початку роботи необхідно: -

Одягнути спецодяг, перевірити, щоб не було звисаючих кінців,

рукава застебнути або закачати вище ліктя; -

Підготувати робоче місце, звільнити потрібну для роботи площу,

видалити усі сторонні предмети; -

Забезпечити достатню освітленість;

-

Підготувати і розкласти у відповідному порядку потрібні для

роботи інструменти, пристрої та матеріали; -

При перевірці інструментів необхідно звернути увагу на те, щоб

молотки мали рівну, ледь опуклу поверхню, були добре насадженні на рукоятки і закріпленні клином.

-

Ключі повинні відповідати розміру гайки чи гвинта. Забороняється

збільшувати довжину ключа іншим ключем чи трубою. Під час роботи: -

Не користуватися випадковими підставками чи несправними

пристроями; Не допускати забруднення одягу мастилом; -

Не користуватися розбитими, зірваними ключами;

-

Забрудненні ганчірки складати в окремому місці в ящик з кришкою,

що щільно закривається.

2

-

Не палити біля легкозаймистих матеріалів. Після закінчення роботи:

-

Ретельно прибрати робоче місце;

-

Покласти інструменти, пристрої та матеріали на відповідні місця.

5. Демонстрація операцій розбирання та складання зчеплення, коробки передач та роздавальної коробки Ми повторили будову агрегатів, розглянули правила техніки безпеки при

виконанні робіт, а зараз давайте розглянемо як це виконується. a.

Спочатку розберемо зчеплення:

1.

Відкручуємо болти крiплення кожуха натискноrо диска зчеплення;

2.

3німаємо кожух з натискним диском зчеплення;

3.

Виймаємо ведений диск зчеплення та визначаємо його стан

(придатність) 4.

Вивчаємо конструктивні особливості будови деталей зчеплення та

проводимо збирання у зворотному порядку. b.

Переходимо до розбирання коробки передач на прикладі автомобіля

ЗІЛ 130, для цього виконуємо наступні операції: 1.

Відкручуємо шість болтів кріплення верхньої кришки коробки

передач, знімаємо з болтів пружинні шайби; постукуючи молотком

через

дерев’яну або мідну проставку поторцях кришки, знімаємо її з картера і обережно знімаємо прокладку.

2.

Виймаємо плоскогубцями стопорний шплінт повзуна вилки

переключання заднього ходу і шплінт веденого вала, відкручуємо гайку кріплення фланця веденого вала, знімаємо шайбу і фланець.

3.

Відкручуємо болт кріплення стопора штуцера веденої шестірні

спідометра, знімаємо стопор, витягуємо штуцер і ведену шестірню.

4.

Відкручуємо болти кріплення кришки заднього підшипника

веденого вала і болти кріплення кришки підшипника первинного вала. Постукуючи молотком через дерев’яну або мідну проставку по торцях, знімаємо кришку підшипника первинного вала і кришку заднього підшипника веденого

2

вала разом із сальником. Обережно знімаємо прокладку кришки заднього підшипника.

5.

Мідною вибиванкою і молотком випресовуємо повзун вилки

переключання заднього ходу і знімаємо її.

6.

Легкими ударами мідної вибиванки по шестірні вибиваємо

первинний вал з підшипником, масло-відбивачем і упорним кільцем.

7.

Знімаємо з вторинного вала роликовий підшипник переднього

кінця. Легкими ударами мідної вибиванки по передньому торцю вторинного вала вибиваємо підшипник з гнізда картера. Знімаємо з вторинного валусин хронізатор і блок шестерень першої передачі і заднього ходу. Витягуємо вторинний вал з упорним кільцем, підшипником і ведучою шестірнею привода спідометра.

8.

Відкручуємо

болти

кріплення

кришок

підшипників

блока

проміжних шестерень і болт кріплення стопора осі заднього ходу. Мідною вибиванкою вибиваємо вісь блока шестерень заднього ходу. Знімаємо підшипник блока проміжних шестерень і витягуємо блок з картера.

9.

Вивчаємо конструктивні особливості будови деталей коробки

передач та проводимо збирання у зворотному порядку. c. Розбирання та складання роздавальної коробки Операції при розбиранні та складанні роздавальної коробки аналогічні операціям при

розбиранні та складанні коробки передач. Проте, є деякі

відмінності, з якими ми ознайомимось під час виконання робіт за інструкційнотехнологічною карткою. Опитування учнів з метою перевірки розуміння порядку виконання робіт. Назвіть

послідовність

розбирання

зчеплення,

коробки

передач,

роздавальної коробки.

6. Робота з технічною документацією. При

виконанні

роботи

ми

будемо

працювати

із

технологічними картками. Давайте розглянемо їх. (додаток А)

інструкційно-

2

(Розбір інструкційно-технологічної картки) 7. Відповіді на запитання учнів 8. Завдання для самостійного виконання учнями та норми часу на виконання. Кожна ланка повинна провести розбирання щеплення, коробки передач та роздавальної коробки. Загальний час на виконання 4,5 години. Критерії оцінювання. (додаток №4) Під час виконання завдань буде оцінюватися: -

наявність робочого одягу;

-

дотримання санітарних вимог, вимог техніки безпеки, прибирання

робочого місця; -

навчальна дисципліна;

-

правильність здійснення технологічного процесу;

-

підбір інструменту;

-

дотримання норм часу.

Результати роботи фіксуватимуться у таблиці, що являтиметься основою для виставлення вам оцінок за весь урок.

9. Самостійна робота з поточним інструктажем (4,5 год.). Працювати будемо на 4 робочих місцях, 4-ма ланками, номер ланки відповідає номеру робочого місця, з якого ви почнете роботу(додаток №5). (Розподіл учнів на ланки) 9.1.

Самостійна робота учнів, оцінювання виконаної роботи і ви переходите на наступне робоче місце відповідно до графіку. Графіки переміщення ланок розміщені на робочих місцях.

9.2.

Самостійна робота учнів по інструкційних картах.

9.3.

Цільові обходи майстра:

- організація робочого місця; - дотримання правил ТБ; - перевірка якості та послідовності виконання роботи; - індивідуальна допомога (за необхідністю);

2

- оцінювання роботи учнів.

10. Заключний інструктаж (20 хв.).

10.1.Аналіз діяльності учнів на уроці: -

аналіз виконання роботи групи, ланками і окремими учнями;

-

аналіз причин помилок учнів і способи їх усунення;

-

аналіз додержання правил безпеки праці, організації робочих місць;

-

повідомлення і обґрунтування оцінок, отриманих учнями на уроці.

10.2. Інструктаж домашнього завдання. Повторити призначення та будову ходової частини та рульового керування автомобіля. Додаток А ІНСТРУКЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТКА Тема: «Розбирання та складання роздавальної коробки автомобіля ЗІЛ 130» Відкручуємо гайковим ключем вісім болтів 1 1.

кріплення бокової кришки 2 люка картера роздавальної

коробки

і

знімаємо

кришку

бокового люка з прокладкою 3.

2.

3.

Вивертаємо штуцер 4 і виймаємо ведену шестерню приводу спідометра . Гайковим ключем відвертаємо гайку 5 муфти фланця вторинного валу 6 і знімаємо їх Відкручуємо гайковим ключем «на 13» болти 7

4.

кріплення кришок підшипника вторинного валу 8, задніх підшипників проміжного валу 9 і валу приводу до переднього моста 10 За допомогою зйомника знімаємо підшипник

5.

вторинного валу 1 і шестерню приводу спідометра 2.

2

6.

Знімаємо стопорне кільце вторинного валу 3. Спеціальним ключем відкручуємо гайку 4

7.

кріплення підшипника до валу приводу і переднього мосту. Гайковим ключем відкручуємо дві гайки 1

8.

кріплення муфт фланців: первинного валу 2 та валу приводу до переднього мосту 3 і знімаємо їх. Відкручуємо

9.

дванадцять

болтів

кріплення

кришок передніх підшипників: первинного валу 2, проміжного валу 5 та валу приводу до переднього мосту 6. Знімаємо стопорні кільця передніх підшипників

10.

первинного валу, проміжного валу та валу приводу до переднього мосту.

11.

12.

13.

14.

15.

Знімаємо

гайку

кріплення

переднього

підшипника проміжного валу. Роз’єднуємо первинний і вторинний вали. Знімаємо підшипник направляючого кінця первинного валу. Виймаємо вторинний вал через боковий люк картера роздавальної коробки. Знімаємо шестерню включення заднього мосту. Виймаємо первинний вал.

16.

Збираємо роздавальну коробку у зворотному

17.

порядку.

2

Захотій В.Т., майстер виробничого навчання, Ставчанський професійний ліцей МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ НА ТЕМУ: «ДЕФЕКАЦІЯ І РЕМОНТ КРИВОШИПНО ШАТУННОГО МЕХАНІЗМУ ДВИГУНА АВТОМОБІЛЯ» Тема уроку: Дефекація і ремонт кривошипно шатунного механізму двигуна автомобіля Навчальна мета: навчити учнів прийомів дефектування та ремонту КШМ, користуватися інструментами і пристосуваннями. Тип уроку: урок формування і вдосконалення умінь і навичок. Міжпредметні зв’язки: матеріалознавства,фізика,геометрія,креслення,допуски і технічні вимірювання, хімія, спецтехнологія, охороною праці. Комплексно-методичне забезпечення: верстаки слюсарні,блок циліндрів двигуна, лещата,прес гідравлічний, повірочна плита, призми, штангенциркуль, щуп, пристосування для встановлення поршня зібраного з кільцями в циліндр блоку,запасні частини:поршневі кільця, шайби,болти,колінчатий вал, шатуни, поршні,

шатунні

пальці

і

втулки,

шатунні

вкладиші,кронциркуль,

мікрометр,індикатор,мікрометричний штихмас. Допоміжні матеріали: щітки волосяні, ганчір’я, мастило мінеральне, гас. Методичне забезпечення: інструктивні картки, таблиці стандартних ремонтних розмірів, мультимедійний комплекс, двигун автомобіля, інструкція з охорони праці. Навчально-виробничі

роботи:тренувальна

вправа

розбирання

кривошипно-шатунного механізму,замір деталей і вибракування зношених ,підгонка і установка нових,збирання КШМ,закріплення навиків з минулих тем,контроль якості проведення ремонту КШМ.

2

Хід уроку 1. Організаційна частина 1.1.Перевірити наявність учнів, спецодягу.

2. Вступний інструктаж 2.1.Повідомити тему уроку і мету уроку.

2.2.Мотивація навчально-виробничої діяльності.

2.3.Актуалізація опорних знань Перелік запитань: 1. Для чого і з якою метою проводиться дефектування КШМ?

/ 2. Які бувають ремонти двигуна?

3. Які інструменти використовуються при проведені ремонту двигуна?

4. Які інструменти використовуються для вимірювання гільз та валів?

5. Які дефекти виявляють при вимірюванні циліндрів,поршнів,пальців,шатунів?

6. Як визначити гранично допустимі спрацювання деталей?

7. Що таке ремонтні розміри?

8. Які бувають способи відновлення деталей?

2

9. Як підібрати поршень по циліндру?

10.

Як підібрати поршневі кільця по поршню?

11.

Вимоги охорони праці?

2.4.Формування нових трудових прийомів - демонстрування відеоролику (принцип роботи) - первинне сприймання інформації зі слайдів презентації до теми (основні деталі ,їх несправність) 2.5.Опитування з метою виявлення рівня засвоєння знань і практичних умінь 2.6. Тестування 3. Поточний інструктаж, вправи і самостійна робота 4. Цільові обходи -перевірка правильності виконання розбирання КШМ -дефектування деталей -підбір кілець до поршня -підбір втулок пальців і вкладишів -перевірка правильності зібрання поршневої групи -підбір інструментів -контроль робочого місця

2

-постійний контроль за додержанням правил з охорони праці(при найменшому порушенні зупиняю роботу і проводжу додатковий інструктаж) Після виконання

навчально-виробничої роботи

проводжу прийом

виконаної роботи учнями і здійснюю оцінювальну мотивацію 5. Заключний інструктаж 5.1 Повідомляю про досягнення мети уроку 5.2 Повідомляю результати оцінювання ,при потребі коментуючи 5.3.Аналізую типові помилки учнів і підкреслюю способи їх усунення Повідомляю тему наступного уроку і записуємо домашнє завдання по підручнику В.І.Карагодін, С.К.Шестопалов «Технічне обслуговування і ремонт автомобілів», Я.І.Бронштейн «Довідник автомобіліста»

ОПОРНИЙ

КОНСПЕКТ

на тему «Дефектування деталей і ремонт двигуна автомобіля» Дефектацію деталей проводять

шляхом

їх зовнішнього огляду та з

допомогою спеціального інструменту. До числа найбільш поширених дефектів деталей відносять: -зміна розмірів і геометричних форм робочих поверхонь; -порушення точності взаємного розташування робочих поверхонь на етапі;

2

-корозійні пошкодження; -зміна фізико –математичних властивостей матеріалу деталей; До

КШМ

входять

деталі:

блок

циліндрів,поршень,поршневі

кільця,поршневий палець,шатун,колінчатий вал,шатунні і корінні підшипники,маховик. Зовнішні ознаки спрацювання цих деталей: -димний вихід відпрацьованих газів -підвищенна витрати масла -зниження тиску мастила в головній мастильній магістралі -стуки. Стуки виникають від спрацювання деталей КШМ і появи зазорів між ними. Збільшення зазору між деталями циліндро-поршневої групи призводить до зниження

компресії (тиску в циліндрі) і збільшеної витрати масла.

Збільшення зазорів у підшипниках колінвалу призводить до зниження тиску масла в головній маслянній магістралі. Залежно від ступення спрацювання гільзи ремонтують розточуванням або

шліфуванням з наступним хонінгуванням до ремонтних розмірів. Для

циліндрів автомобільних двигунів прийнято три ремонтні розміри з інтервалом 0,5мм. Поршні випускають нормального і двох ремонтних розмірів .У поршнях зазнають спрацювання юбки,канавки для кілець і отвори в бобиках під поршневі пальці. Поршні і поршневі кільця не ремонтують ,а замінюють новими. Поршневі пальці відновлюють шляхом роздачі або хромуванням ,після чого шліфують і полірують. Шатуни можуть мати такі дефекти: -згин -кручення -спрацювання опорних поверхонь під шатунні болти, втулок верхньої головки, поверхні отвору під втулку.

2

При наявності сколів, тріщин, аварійних згинів і при великих спрацюваннях шатуни вибраковують. Прямолінійність шатунів перевіряють на спеціальних пристроях. Для шатунів двигунів усіх марок допустимий прогин 0,08мм, а кручення 0,17мм на довжині 100мм.Кручення і погнутість шатунів випрямляють на пресі за допомогою пристроїв. Виправлення проводять при нагрівання середньої частини шатуна до 450600 температури(С). Поверхності роз’ємну шатуна і кришки фрезерують. Вони повинні бути в одній площинні з точністю до0,02мм. Опорні поверхні під шатунні болти і гайки ремонтують фрезеруванням і шабруванням. Опорні поверхні повинні бути паралельними роз’ємну шатуна і кришки з точністю до 0,1мм. Отвори під втулки у верхній головці шатуна розточують або розвертають до ремонтного розміру, після чого запресовують втулку. Колінчатий вал спрацьовується в зоні корінних і шатунних шийок . Для відновлення форми шийки шліфують до ремонтних розмірів. Колінчатий вал вибраковують при наявності тріщин та зломів на щоках і шийках, рисок, задирів та забоїв на шийках, які не можна видалити під час шліфування, а також при зменшенні діаметра шийок останнього ремонтного розміру. Шатунно – поршневу групу складають в такій послідовності: Спочатку добирають

комплекти гільз ,поршнів ,поршневих пальців і

кілець. Поршні підбирають за масою і розмірами групами відповідно до розмірних груп гільз циліндрів, установлених у блоці циліндрів ,а також за діаметром отворів у бобиках. Різниця у масі поршнів не повинна перевищувати 5г.Нормальний зазор між гільзою циліндра і юбкою поршня повинен бути в межах 0,14-0,18мм. Поршневі кільця перевіряють на пружність, вимірюють зазор між кільцями та канавкою 0,02мм,зазор кільця 0,45-0,75мм при встановлення в циліндр. Шатуни ,як і поршні підбирають за масою. Різниця у масі не перевищує 7г.

2

Перед складанням деталі

шатунно – поршневої групи промивають,

нагрівають поршень до температури 80-100С продувають стиснутим повітрям. Запресовують пальці в бобишкаж поршнів, а в канавки боби шок вставляють стопорні кільця, потім на поршні вставляють кільця. Верхнє кільце хромоване, компресійні кільця встановлюють на поршень фасками в гору. Колінчатий вал складають на спеціальних стендах. Спочатку за допомогою сегментної шпонки на колін вал встановлюють шестерні так, щоб мітки на торці були ззовні. Мастильні

канави колін вала продувають

стиснутим повітрям, а в

порожнини шатунних шийок загвинчують заглушки, які змащують олійною фарбою до упору і шліфують їх, при цьому прорізи повинні збігатися з отвором вала. Потім підбирають комплект вкладишів корінних і шатунних підшипників відповідно до розмірів шийок вала. Розмір вкладишів позначенні на тильному боці. Нормальний зазор у шатунних підшипниках у межах 0,6-0,12мм, а в корінних 0,07-0,13мм. Тестові завдання 1.В яких двигунах паливна суміш в кінці такту стиску самозапалюється А) карбюраторному Б)дизельному В)інжекторному 2.Шлях який проходить поршень в циліндрі при русі від верхньої мертвої точки до іншої називається? А)хід поршня Б)тактом В)робочим циклом Г)робочим об’ємом 3.На який кут повертається колінчатий вал при єдиному ході поршня? А)90 Б)180 В)360 Г)720

2

Косінська М. О., майстер виробничого навчання, Професійно-технічне училище №8, м.Чернівці МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ З ПРОФЕСІЇ ’’ШВАЧКА’’ НА ТЕМУ ’’ОБРОБКА ВУЗЛІВ НАВОЛОЧКИ’’ (професія: ,,Швачка”, кваліфікація: 1-2 розряд) Професійно-профільна компетентність, модуль: ШВЧК 2.2 Виконання операцій найпростіших складностей з обробки зрізів, деталей та вузлів постільної, столової білизни, штор, ламбрекенів Код, назва компетентності: ШВЧК 2.2.1 Виконання на машинах або вручну найпростіших операцій і з обробки зрізів, деталей та вузлів постільної, столової білизни, штор, ламбрекенів Тема уроку: Обробка вузлів наволочки Мета уроку: навчити здобувачів освіти правильному виконанню прийомів обробки вузлів наволочки, виконувати ”шов у підгін із закритим зрізом”, ,,шов з обметаним зрізом’’, ,,подвійний шов’’; формувати вміння щодо виготовлення наволочки згідно технічних умов; розвивати

та

формувати

професійні

навики

самоконтролю

і

взаємоконтролю, сприяти розвитку логічного мислення, спонукати до самостійного вивчення та закріплення отриманих знань, розкривати творчі здібності здобувачів освіти; виховувати відповідальність за результати виконаної роботи, акуратність та самостійність в навчально-трудовій діяльності та любов до обраної професії. Тип уроку: урок формування та засвоєння нових знань, умінь, навиків та прийомів роботи. Методи проведення уроку: інформаційний, показ виконання трудових прийомів

2

Комплексно-методичне забезпечення уроку: -

інструменти та пристрої особистого користування;

-

зразки наволочок з різними способами обробки вузлів

-

картки з ілюстраціями

-

критерії оцінювання навчальних досягнень (Додаток 1)

-

інструкційно-технологічні картки (Додаток 2)

-

екран перевірки знань, умінь та навичок (Додаток 3)

-

Можливі дефекти при обробці вузлів наволочки та способи їх

усунення (Додаток 4) -

мультимедійний супровід уроку виробничого навчання.

Міжпредметні зв’язки: 1.

Технологія виготовлення одягу:

-

технічні умови на виконання швів

-

термінологія ручних, машинних та волого-теплових робіт;

-

технологічна послідовність виконання обробки вузлів та деталей

наволочки 2.

Матеріалознавство:

-

волокнистий склад білизняних тканин

-

властивості матеріалів для постільної білизни

-

асортимент матеріалів для постільної білизни

-

оздоблення матеріалів для постільної білизни

3.

Обладнання:

-

технічна характеристика швейних машин

-

технічна характеристика обладнання для ВТО

4.

Охорона праці: дотримання правил безпеки праці при виконанні

ручних, машинних і волого-теплових робіт. Хід уроку 1. Організаційна частина (2 хв.)

- привітання - рапорт старости про явку здобувачів освіти

2

- доповідь громадського інспектора з ОП про готовність майстерні та здобувачів освіти до роботи 2. Вступний інструктаж (48 хв.)

2.1. Повідомлення теми 2.2 Ознайомлення здобувачів освіти з екраном перевірки знань та умінь (Додаток 3) 2.3. Актуалізація знань з теми ,,Обробка вузлів серветок і скатертин’’ (гра ,,Склади слово з літер’’) 1. Вет- сер-ка (Серветка) 2. Тер-ти ска-на (Скатертина) 3. Тик-ку (Кутик) 4. Вов-ба-на (Бавовна) 5. Ки-нит (Нитки) 6. Н-льо (Льон) 2.4. Мотивація навчальної діяльності здобувачів освіти. Постільна білизна вночі виконує ті самі функції, що одяг вдень. Постільна білизна є обов'язковою частиною нашого побуту. Адже кожен любить поніжитися вранці в ліжку або лягти ввечері спати, оточеним запахом чистої білизни. Але мало хто з Вас знає, звідки вона з'явилась і які звичаї в собі несе. Немає ніяких даних, в яких було б сказано про точну дату появи білизни. В історії лише згадується один факт, що в Стародавньому Римі було таке поняття, як ,,постільна білизна’’ Перші подушки з’явилися в стародавньому Єгипті. У той далекий час єдиною функцією подушки було зберегти зачіску людини, яка спить на ній. У будь-якому селі постільна білизна розшивалась дівчатами вручну, прикрашаючись багато років, щоб використовувати в якості приданого. Воно передавалося через покоління і дбайливо зберігалося. За один рік людина може втратити близько двох кілограм шкіри, що залишається на постільній білизні. Саме тому ми з Вами так часто піддаємо пранню нашу постільну білизну

2

А ще, для тривалого і простого зберігання, можна використовувати наволочку, в яку поміщається весь комплект. (Гра ,,Відгадай загадку’’) 1. Набита пухом, лежить під вухом (Подушка) 2. В будинку живе. не птах, а з пір’ям. (Подушка) 3. Без рук, без ніг, а сорочку просить(Подушка) 4. Скажіть, яку сорочку просить подушка? (Наволочку) 2.4. Повідомлення теми і мети уроку 2.5. Викладання нового матеріалу з демонстрацією слайдів, практичний показ з поясненням.

1. Обробка поперечних зрізів наволочки швом у підгин із закритим зрізом 2. Фіксація запаху наволочки 3. Обробка бічних швів наволочки (3 способи: крайовим швом у підгин із закритим зрізом, крайовим швом у підгин із обметаним зрізом, білизняним подвійним швом) 4. Вивертання наволочки 5. Кінцева ВТО наволочки 2.6 Ознайомлення здобувачів освіти з карткою ,,Можливі дефекти при обробці вузлів наволочки та способи їх усунення’’(Додаток 4) 2.7 Закріплення отриманих знань та навиків 1.Визначити на зразках наволочок спосіб обробки поперечних та бічних швів 2. За допомогою карток склади послідовність виготовлення наволочки 3. Гра ,,Оберіть картку’’ з термінологією, що використовується при обробці вузлів наволочки ( Зафастригувати, фастригувати, прифастригувати, зшивання,

обметування,

вшивання,

запрасовування,

припрасування,

відтягування) 2.8 Фізкультхвилинка 2.9 Повторення правил з безпеки праці на робочому місці швачки Гра ,,Так-Ні’’

2

1. Сидіти за швейною машиною треба якомога нижче ,,ні’’ 2. Виконуючи ВТО необхідно стояти на діелектричному килимку (так) 3. Вмикати і вимикати праску сухими руками (так) тримаючись за шнур (ні) 4. Класти особисті речі на платформу машини (ні) 5. Зламану голку залишаєте собі на пам’ять (ні) 6. Ножиці передавати лезом вперед (ні) 7. Змінне взуття повинно бути з каблуком 7 см (ні) 8. Волосся закладене під косинку (так) 3.0 Ознайомлення здобувачів освіти з критеріями оцінювання з теми ,,Обробка вузлів наволочки’’(Додаток 1) 3. Поточний інструктаж ( 210 хв) 3.1 Видача завдання з інструкційними картками (Додаток 2) 3.2 Самостійне виконання завдань учнями Цільові обходи майстра в/н з метою: -перевірити, як розпочали роботу учні; -перевірити, чи правильно організоване робоче місце; -перевірити правильність виконання прийомів і способів роботи; -перевірити якість виконання роботи на певному етапі (міжопераційний контроль); -перевірити, які прийоми та способи самоконтролю використовують учні; -перевірити,

чи

правильно

учні

користуються

інструкційно-

технологічними картками; -перевірити дотримання безпеки праці під час виконання завдання. За необхідністю - провести повторний інструктаж індивідуально чи з групою.

4. Заключний інструктаж (10 хв) 1. Повідомити про реалізацію мети поставленої на вступному інструктажі 2. Відмітити кращі роботи здобувачів освіти, які виготовлені найбільш якісно усунення

2

4. Повідомити здобувачів освіти про кількість учнів, що виконали роботу на початковий, середній, достатній та високий рівні 5. Повідомити тему і мету наступного уроку ,,Обробка вузлів підковдри’’ 6. Повідомити домашнє завдання: 6.1 Підготувати випереджаюче завдання ,, Історія виникнення підковдри’’ 6.2 Повторити обробку вузлів наволочки 6.3 Повторити машинні шви та термінологію машинних швів 7. Прибирання робочих місць та майстерні. Додаток1 Критерії оцінювання навчальних досягнень здобувачів освіти на уроці виробничого навчання за темою: ,,Обробка вузлів наволочки’’ І рівень—початковий Здобувач освіти за допомогою майстра відтворює на рівні розпізнання окремі визначення по попередній темі та не усвідомлено виконує обробку вузлів наволочки. При відповіді і виконанні практичної обробки поперечних та бічних швів наволочки припускається суттєвих помилок.

II рівень – середній Здобувач освіти на рівні запам'ятовування, без достатнього розуміння, відтворює способи обробки вузлів наволочки, практичне завдання виконує в неповному обсязі з частковою допомогою майстра. Недостатньо обґрунтовано дає відповіді, дещо путає визначення та термінологію Не усвідомлено користується інструкційною карткою. При відповіді і виконанні практичного завдання припускається помилок, які самостійно виправити не може.

III рівень-достатній Здобувач освіти самостійно, з розумінням відтворює основний навчальний матеріал з теми ,,Обробка вузлів наволочки’’ та застосовує його при виконанні практичного завдання. Дає визначення основних понять, аналізує, робить висновки. Відповідь здобувача освіти в цілому правильна, логічна та достатньо обґрунтована. Достатньо усвідомлено виконує обробку поперечних та бічних швів наволочки, лише за допомогою інструкційної карти та допомоги майстра.

2

При відповіді та виконанні обробки вузлів наволочки, припускається несуттєвих помилок, які може виправити.

IV рівень – високий Здобувач освіти володіє глибокими, міцними, знаннями з теми „Обробка вузлів наволочки” та здатний їх ефективно використовувати для виконання всіх передбачених навчальною програмою практичних завдань. Самостійно, правильно, в повному обсязі виконує обробку поперечних та бічних швів наволочки , усвідомлено користується інструкційною карткою ,,Послідовність обробки вузлів наволочки’’. При відповіді та виконанні практичного завдання припускається неточностей, які самостійно виявляє та виправляє. Виказує пізнавально-творчий інтерес до обраної професії. Додаток 2 ІНСТРУКЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТКА ,,ОБРОБКА ВУЗЛІВ НАВОЛОЧКИ’’ № 1

2

3

Операція

Технічні умови

Застрочити поперечні зрізи

Ширина шва

наволочки

0,5-1 см

Зафіксувати ширину заходу

Кравецькими

наволочки

булавками

Зшити бічні зрізи (швом у підгин із

З виворітного

закритим зрізом)

боку, ширина шва 0,5-1 см

4

Виконати вологотеплову обробку

Припрасувати

швів

бічні шви

Графічне зображення

2

5

6

Вивернути наволочку на

Виправити шви

лицевий бік

,,На ребро’’

Кінцева вологотеплову обробка

t – 180-200 С

наволочки Додаток3 Екран перевірки знань, умінь та навичок здобувачів освіти групи № 13 професія “Швачка” за темою ,, Обробка вузлів наволочки ” № Прізв Зовн Гра

Відг Гра

Акти

Орга

Дотр

Само

Доп

Зага

вніст

нізаці иман

стійн

уще

льн

я

е

ні

а оцін

ище,

ішні

,,Ск ада

,,Пр

ім’я

й

лад

й

авил ь на

учен

вигл

и

зага а

пом

иці(н

яд

сло

дку

илки ка

я)

ня

уроці робоч прави вико БП’’ ого нанн лз

во’’

місця БП

я

Додаток 4 Можливі дефекти при обробці вузлів наволочки та способи їх усунення № з/п 1

Назва дефекту

Причина виникнення

Спосіб

дефекту

усунення дефекту

Ширина крайового

Розпороти шов та виконати

шва поперечних

підгин згідно ТУ

2

зрізів різної

Нерівномірно

ширини

підігнутий зріз наволочки

2

3

Різні величини

Розпороти бічні шви та

запаху наволочки

Неправильна фіксація

по бічним швам

запаху наволочки

Неохайно

вирівняти величину запаху Розпороти закріпку і

виконана закріпка

Не співпадають стібки

на початку або

закріпки і строчки

прокласти нову

кінці строчки 4

Лінія перегину

Розпороти і правильно

запаху і

Неправильна фіксація

зафіксувати запах

поперечний шов

запаху наволочки

наволочки до поперечного

наволочки не

шва

співпадають 5

При обробці

Розпороти шов та виконати

бічних швів

Не дотримано

подвійним швом,

величину крайового

бічний зріз не

шва

подвійний шов згідно ТУ

повністю захоплений 6 7

Неякісна машинна

Невідрегульована

Відрегулювати машинну

строчка

машинна строчка

строчку

Не гарний

Виконати кінцеву волого-

зовнішній вигляд

Відсутня волого-

готової наволочки

теплова обробка

теплову обробку

Список використаних джерел 1. Державний стандарт професійно-технічної освіти з професії ”кравець” ДСПТО 7435 .C.14.10 - 2016 - [чинний від 14.10.2016]. – Офіц

2

2. . Вид. - Київ: Міністерство освіти і науки України, Міністерство соціальної політики України, 2016. – 72 с. (Національний стандарт України).

3. Дегтярьова Г.С., Руденко Л.А. Теоретичні та методичні основи розвитку комунікативної компетентності майбутніх фахівців сфери обслуговування. Навчально - методичний посібник. “Педагогічна думка”, Київ, 2010.

4. О.В. Єжова, О.В. Гур’янова “Технологія оброблення швейних виробів”, Навчальний посібник, Кіровоград, 2013.

4. https://cikavosti.com/istoriya-stvorennya-postilnoyi-bilizni/ 5. https://zasteli.com.ua/ua/publications/interesnye-fakty-o-postelnom-bele/ 6. ttps://mybiblioteka.su/9-82210.html

2

Лазаряк О.Г., викладач спецдисциплін, спеціаліст, Вище професійне училище №24, м. Заставна МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА МАЙСТЕР-КЛАСУ НА ТЕМУ: «ВИКОНАННЯ ВЕЧІРНЬОЇ ЗАЧІСКИ» Вечірня зачіска повинна, в першу чергу, підкреслювати жіночність і чарівність. В даному випадку не застосовуються вимоги, що пред'являються до звичайної зачісці, яку ви носите кожен день. Навпаки, у святковій вечірній атмосфері треба намагатися максимально яскраво проявити свою жіночу привабливість. Вечірня зачіска повинна бути як можна більш пишною (звичайно, в розумних межах, щоб розмір голови був пропорції росту). Пишне, густе волосся свідчить про життєву силу, неабиякий темперамент

їх власниці.

Особам, які мають пишне, густе, блискуче волосся традиційно приписується яскрава привабливість. Крім того, вечірня зачіска буде особливо ошатною й привабливою, якщо в ній будуть переважати хвилясті лінії. Згадайте зачіски дівчат на конкурсах краси. У 99% випадків це розпущене волосся, завиті крупними кільцями. Подібні зачіски найбільш жіночні і сексапільні. Хочу вам нагадати, що хвилясті і спиралеподібні лінії найкращим чином підкреслюють красу і спокусливість (про це вже говорилося вище, у розділі "Головні елементи, що впливають на сприйняття зовнішності" і в розділі "Зачіска). Тому вводите в свою вечірню зачіску якомога більше подібних елементів: локонів, хвилястих, завитого пасом, фестонів і пр. Отже, якщо ви володієте від природи красивими, здоровими, густим волоссям, то не соромтеся продемонструвати їх у всьому пишноті. Причому, це можна робити, незважаючи на вік. Згадайте героїнь американських кінофільмів,

які і в досить зрілому віці носять зачіски, що складаються з розпущених і завитого довгого волосся. Що ж стосується кольору волосся, то вам зовсім не обов'язково фарбувати їх незмивною фарбою на тривалий брешемо. Ви можете тонувати волосся відтіночним шампунем, які мають цікавий, красивий тон. Досить нанести шампунь на волосся, спінити його і залишити на короткий час, а потім змити. Таке фарбування не змивається навіть при 4-5кратному миття волосся. Подібні шампуні ви можете знайти в магазинах. Їх назви дають повне уявлення про те відтінку волосся, який вийде в результаті використання шампуню. Наприклад, дуже поетично звучать назви "синя ніч", "чорна вишня", "золотий горіх" і т. п. Подібний барвник дасть вам можливість, готуючись до урочистого заходу, оживити свій колір волосся, зробити його яскравим, цікавим, сяючим. Що робити, якщо стан волосся залишає бажати кращого? В цьому випадку ви можете надягати парик, у подібних ситуаціях його застосування більш ніж доречно. Якщо ж ви, маючи недостатньо густе волосся , все ж не хочете носити перуку, то ви можете зібрати їх у вузол. При цьому нехай кілька завитого пасом обрамляють обличчя (хочу зазначити, що подібні хвилясті пасма пом'якшують риси обличчя і роблять його більш жіночним). Якщо ж ви носите зовсім коротку стрижку, не дозволяє зробити локони, то ви можете укласти волосся фестонами на лобі і скронях і зафіксувати їх блискучим гелем таким чином, щоб волосся лежали, як "лаковані". Така зачіска також виглядає надзвичайно стильно і жіночно. І, нарешті, ви можете додати зачісці вечірній, святковий вигляд за допомогою всіляких доповнень і прикрас, про які буде розказано нижче. На замітку Якщо ваше волосся не настільки густі, як хотілося б , то їх можна зробити візуально більш пишними. Для цього перед накручуванням волосся на бігуді рясно змочуйте кожне пасмо рідким фіксуючим складом на спиртовій

основі (він випускається у флаконах або в балонах з розпилюючи головкою). Фіксатор хороший тим, що, висихаючи , він не залишає на волоссі липкого нальоту. У той же час він робить волосся більш жорсткими, що при розчісуванні локонів додає їм додатковий, "пружний" обсяг. До речі, замість фіксатора можна застосовувати відвар лляного насіння (воно продається в аптеках). Насіння треба залити окропом (1 столова ложка з верхом на стакан води), і дати відвару покипіти на малому вогні 10 хвилин. Матеріали, що застосовують при виконанні даної роботи, необхідна кількість матеріалів на одиницю При виконанні даної зачіски було використано такі засоби для укладання і збереження зачіски: гель, пінний фіксатор (мус), лак для волосся. Гелі – основна їх особливість в тому, що після нанесення вони висихають в невидиму пружну плівку і волосся фіксується в певному порядку. Вони не надають волоссю блиску, особливо популярні в молодіжному середовищі, ними можна укладати локони з товстого волосся, хвилі і філірувальні стрічки. Гелі сильної фіксації роблять коротку стрижку їжачком. Мокрий гель призначений для ефекту мокрого волосся. Гель-аерозоль надає волоссю більшої стійкості. Після сушіння волосся його без зусиль можна розчесати. Гель для волосся “HAIR” MaxMart суперміцний, високої якості препарат надає натуральний рівень рН волоссю. Склад гелю: вода, гліцерин, ТЄА, парфумерна композиція, метилхлоризатиозоменон, барвники [с. і. 73. 015, с. і.

16255, с. і. 19140]. Виробник ПП Мартинюк Я. Україна. При виконанні даної зачіски було використано 75 мл. гелю. Пінний фіксатор – це самі різноманітніші засоби, вони складаються з піни, їх можна наносити на сухе і мокре волосся. Воски надають тонкому волоссю об'єму, зберігають локони і зміцнюють окремі частини зачіски. Склад: пропан, бутан, ізобутан, парефум, полімінопропил, бігуанід, кераніол, вода, денатурований спирт. Виробник: Україна. Wettaflex. Лак для волосся. До складу волосся входять: 1) плівкоутворювачі – приміняються в якості основної діючої речовини. Ними служать натуральні і

синтетичні смоли. Вони утворюють на волоссі тонку плівку. Для кращої наносимості плівки іноді приміняють пом'якшувач; 2) пластифікатор – ним служить ланолін, касторова олія, які надають плівці еластичності; 3) розчинник – ним служить в основному етиловий спирт; 4) барвник і віддушка – барвник вводять для того, щоб лак надавав волоссю певного відтінку. Лаки мають відмінність за ступенем фіксації. Існують лаки: слабкої, нормальної і сильної фіксації (і ще їх поділяють: звичайні, екстра стійкі і супер стійкі). Стійкий лак містить більшу частину спиртів і смол. Лаки випускають в аерозолях або у вигляді спреїв. Аерозолі випускають дуже тоненьку хлоринку пухирців, які миттю висихають. Спрей випускає вологій струмінь і шар лаку висихає на волоссі не одразу. Враховуючи шкідливий вплив лаків на здоров'я внаслідок хімічного походження лаку рекомендується змішувати типи лаків з гасом Склад: вода, деатиловий спирт, бутан, ізобутан, пропан, акриловий полімер, парфумерна віддушка, амінометилпропан. Виробник: Україна Wettaflex. Устаткування: інструменти та приладдя, що застосовують при виконанні даної роботи. При виконанні даної зачіски було використано такі види інститутів: гребінець (з хвостиком, для начісування, сучасний гребінець), щітка для вичісування начісаного волосся, затискачі, щипці, невидімки, шпильки. Гребінці. Матеріали, з яких виготовляють гребінці повинні бути термостійкими, стійкими до дії хімічних та дезинфікуючих розчинів, пружними. Гребінці повинні мати гладенькі зубчики без запресованих швів. Гребінець з хвостиком використовується для виділення прядок при начісуванні, накручуванні на бігуді, в жіночих стрижках, різних укладках. Гребінець для начісування використовується для начісування волосся, для остаточного оформлення зачіски. Сучасний гребінець використовується для розчісування волосся, для остаточного оформлення зачіски (укладки волосся). Щітка використовується для вичісування начісаного волосся.

Затискачі використовуються при стрижці, фарбуванні, хімічній завивці, укладанні волосся. Виготовляють з металу чи пластмаси або комбінують метал з пластмасою. Можуть бути різних розмірів, великі і малі. Складаються з двох затискних лапок, заклепки, пружини. Щипці для завивки волосся. Щипці призначені для створення різних типів локонів і хвиль. Вони бувають двох видів: звичайні нагрівні і електричні. Прості і електричні щипці подібні за будовою і складаються з: валика (внутрішнє коліно) з ручкою, жолобка (зовнішнє коліно)з ручкою, з'єднувального штифта. Можуть бути з пружиною чи без неї. У внутрішньому коліні електричних щипців знаходяться нагрівні елементи. На ручці є терморегулятор. ІНСТРУКЦІЙНО - ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТКА: Технологія виконання вечірньої видовищної зачіски на тему: « Королева ночі». № Назва роботи

Короткий зміст роботи

Графічне

Матеріали,

зображення

інструменти, обладнання

Миття 1

Виконати миття

Засіб для миття голови,

голови

голови, видалити

засіб для укладання

рушником зайву

волосся, 2 рушники.

вологу Розчісування 2

Розчесати волосся

волосся

гребінцем з рідкими, а потім частими зубцями.

Комбінований гребінець

Просушуван 3

Висушити

ня волосся

волосся за

Фен, гребінець

допомогою фена Розподіл 4

Розподілити

Гребінець з «хвостиком»,

волосся на

волосся на зони:

затискачі

зони

право та ліво скронева, маківка, потилична

Гофрування 5

Гофруємо

Щипці – гофре, гребінець

волосся

волосся за

з «хвостиком»

допомогою щипців – гофре та гребінця Укладання 6

На потиличній

Гребінець, прогумована

та

зоні закладаємо

тасьма, лак для фіксації,

закріплення

кінський хвіст,

бублик, шпильки

потиличної

закріплюючи

зони

прогумованою тасьмою. Також на хвіст фіксуємо бублик за допомогою шпильок

Формування 7

За допомогою

Гребінець з «хвостиком»,

зони маківки

гребінця з

щітка для начісування,

густими зубцями

лак для фіксації, шпильки,

начісуємо зону

невидимки

маківки та

укладаємо до бажаної форми 8Накручуван Закріпивши зону

Гребінець з однорідними

ня волосся

маківки ми

зубцями, електрощипці

переходимо до

конус, лак

накручування кінського хвоста за допомогою електрощипців 9

Уклада

Укладаємо

Гребінець з

ння правої

праву сторону, на

однорідними зубцями,

скроні

скулах, над вухом

гребінець з «хвостиком»

відділяємо прядку,

електрощипці конус, лак,

зачісуємо гладко

шпильки, невидимки

до голови і укладаємо знову буклю залишаючи вільні кінці. Уклада ння лівої скроні

Укладаємо

Гребінець з

ліву сторону,

однорідними зубцями

відділяємо прядку

гребінець з «хвостиком»,

ближче до вуха і

електрощипці конус, лак,

укладаємо її у

шпильки, невидимки

велику об’ємну буклю. Наступну прядку виділяємо над вухом, тобто на скулах, гарно розчісуємо,

піднімаємо вверх і також укладаємо хвилькою.

1Фіксація зачіски

Проводимо перевірку зачіски.

Лак для фіксації зачіски

Поправляємо де є якісь дефекти чи недоліки і де стирчать волосини, закладаємо всередину. Закріпляємо всю зачіску фіксуючими засобами, тобто лаком. Щоб виконати таку зачіску потрібні навики, вона також потребує витримки, фантазії, розуміння технології. Її виконання займе не мало часу.

5. Техніка безпеки при виконанні даної роботи Перед початком роботи приведіть в порядок: – своє робоче місце; – свій інструмент; – поміняйте дезинфікуючий розчин; – перевірте освітлення. Приводимо в порядок робочий одяг, одягаємо робочий одяг, наявність рукавичок без них не можна працювати. Перед початком роботи з електроприладами та електро-інструментами перукар повинен перевірити: 1.

затяжку винтів, зкріплюючих винтів та деталей;

2.

стан шнурів, цілісність ізоляції, відсутність поламаних жил;

3.

перевірити заземлення електроапаратів.

Перед обслуговуванням кожного клієнта перукар зобов'язаний мити руки і дезинфікувати інструменти Дотримуватися правил накривання білизною “пеньюаром”. Недопускаємо перегрівання інструментів. Категорично забороняється: – розкручувати електроприлади і електроінструменти; – користуватися для чищення електричних апаратів, які містять в собі нагріваючі елементи спиртом або засобами до яких входить спирт. Приводимо в порядок робоче місце. Знімаємо спеціальний одяг і складаємо його у спеціально відведеному для цього місці. Залишаючи робоче місце перукар зобов'язується: 1.

Виключити освітлення і індивідуальні елекроприлади.

2.

Категорично забороняється закривати папером, серветками чи

іншими матеріалами електричні лампи і розетки. При несправності інструментів повідомити майстра. При моделюванні зачіски потрібно враховувати: 1. якість волосся, його початковий колір, як піддається укладці, природність хвилі; 2. вік людини; 3. індивідуальні особливості; 4. професія, характер, стиль особи; 5. тип обличчя: форма обличчя та його індивідуальні особливості; 6. співвідношення тіла з головою та зачіскою; 7. зріст людини відповідно до зачіски. Обрана модель відповідає всім вищезазначеним нормам. Це молода дівчина і вік підходить, бо така фантазійна, неординарна зачіска тільки для молодого віку. Волосся природне, що полегшує виконання колорування, піддається потрібній укладці, тобто легко вкладається. Риси обличчя, правильні і при

виконанні цієї зачіски з корекцією проблем не виникне. Зачіска ідеально підходить до цього типу обличчя, підкреслює його позитивні риси. У поєднанні зачіска з будовою тіла та зростом є відповідна пропорційність, масштабність, для створення потрібного образу. Майданюк С. Г., майстер виробничого навчання, Професійно-технічне училище №8 м.Чернівці МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ З ПРОФЕСІЇ «КРАВЕЦЬ» НА ТЕМУ «ВИГОТОВЛЕННЯ ЗНІМНОГО КОМІРА З ВІДРІЗНИМ СТОЯКОМ» (професія: ,,Кравець”, кваліфікація: 2-3 розряд) Професійно-профільна ″Виготовлення

виробів

компетентність,

платтяно-блузочного

модуль:

КРВ

асортименту

-

3.3

нескладної

технологічної обробки″ [1]. Код, назва компетентності: КРВ 3.3.1 Виготовлення сукні нескладної технологічної обробки [1]. Тема уроку: Виготовлення знімного коміра з відрізним стояком Мета уроку: навчити технологічної послідовності виконання трудових прийомів виготовлення знімного коміра з пришивним стояком згідно технічних умов на виготовлення виробу; розвивати

та

формувати

професійні

навики

самоконтролю

та

взаємоконтролю, сприяти розвитку логічного мислення, спонукати до самостійного вивчення та закріплення отриманих знань, творчих здібностей;

виховувати свідомо дисципліну, почуття відповідальності за результат власної та колективної роботи, акуратність та самостійність в навчальнотрудовій діяльності, охайність, любов до обраної професії; Методи проведення уроку: інформаційний, показ виконання трудових прийомів. Тип уроку: урок формування та засвоєння нових знань, вмінь, навиків та трудових прийомів роботи та формування практичних компетенцій. Основна дидактична мета: показ нових трудових прийомів і операцій під час формування практичних компетенцій, правильного виконання завдання з дотриманням правил безпеки праці, сприйняття і усвідомлення нової інформації. Комплексно-методичне забезпечення уроку: - Інструменти та пристрої особистого користування; - Деталі крою коміра з стояком; - Демонстраційний стенд ,,Повузлова обробка коміра з відрізним стояком’’; - Інструкційно-технологічна картка ″Обробка знімного коміра з відрізною стійкою″; - Картка самоконтролю; - Картки ,;Алгоритм обробки коміра з відрізним стояком’’ - Екран перевірки знань, умінь, навичок та активності учнів; - Мультимедійний супровід уроку виробничого навчання; - Відеоролик ″Послідовність виготовлення знімного коміра з відрізним стояком″ - Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів; Міжпредметні зв’язки.

1. Технологія виготовлення одягу: - термінологія ручних робіт - термінологія машинних робіт - послідовність виготовлення знімного коміра з відрізним стояком

2. Матеріалознавство: - напрямок нитки основи на тканині - волокнистий склад тканини - характеристика прикладних матеріалів 3. Основи конструювання: - побудова креслення коміра - деталі крою коміра з відрізним стояком 4. Обладнання швейного виробництва: - види і клас швейних машин човникового стібка - обладнання для волого-теплової обробки 5. Охорона праці: - дотримання правил безпеки праці при виконанні ручних, машинних і волого-теплових робіт. Хід уроку 1. Організаційна частина (2 хв.)

- привітання - доповідь громадського інспектора з охорони праці - рапорт чергового про відсутніх учнів та готовності групи до роботи 2. Вступний інструктаж (50 хв.)

2.1. Повідомлення теми уроку 2.2. Ознайомлення здобувачів освіти з екраном перевірки знань і умінь 2.3. Повторення правил з безпеки праці Гра (продовж речення…)

1. Працювати слід у … (спецодязі) 2. Ножиці треба передавати … (із замкненими лезами) 3. Голку необхідно зберігати … ( у спеціальній подушечці) 4. Голку не можна залишати … (без нитки, на столі) 5. На робочому місці слід дотримуватись … (чистоти і порядку)

6. Перед початком роботи на швейній машині необхідно… (перевірити справність машини) 7. Щоб уникнути травм на швейній машині потрібно … (починати плавним натиском на педаль) 8. Змащування, чищення швейної машини, заміна голки виконується тільки… (при вимкненому електродвигуні) 9. Після закінчення роботи на швейній машині необхідно … (вимкнути швейну машину) 10. ВТО … (волого-теплова обробка) 11. Перед початком роботи з праскою необхідно… (перевірити ізоляцію шнура) 12. При вмиканні і вимиканні праски вилку беруть … ( за корпус вилки) 13. При роботі з електропраскою необхідно мати під ногами … (діелектричний килимок) 14. Під час роботи праску встановлюють на … (підставку с правого боку прасувального стола) 2.4. Мотивація навчальної діяльності здобувачів освіти Виступ учнів з випереджаючими завданнями [3] Випереджаюче завдання №1 ″Історія виникнення коміра″ (презентація) Комір - деталь одягу яка, в сучасному розумінні цього слова, була відсутня на одязі аж до середніх віків. Лише у 13 ст. у вирізі для голови з'явилася вузька смужка тканини, яка з часом перетворилася на комір-стійку. Коміри костюмів, суконь, пальта та ін. виробів можуть бути найрізноманітніших фасонів.

1. Комір а ля Марія Стюарт - мереживний комір на дротяному каркасі, назву отримав по імені шотландської королеви Марії Стюарт (1542-1587).

2. Комір а ля Шиллер - З часів скаутизму на початку XX століття це звичайна назва для відкладних комірів чоловічих спортивних сорочок. Нагадує моду епохи поета Фрідріха Шиллера (1759—1805 рр.)

3. Комір ,,млинове жорно’’ - Широкий білий комір, щільно прилеглий до шиї, який бере свій початок в іспанській моді XVI століття. Пізніше став самостійною деталлю модного одягу 4. Берте - облямівка на зразок коміра по декольте дамського плаття, модна між 1830—1860 роками.

5. Фолетте - Хустка трикутної форми з тонкої світлої матерії. Цей комір носили в першій половині XVIII століття. Він вільно накидався навколо шиї, а кінці заправлялися спереду у виріз.

6. Голілла - Спочатку підкладка під великий комір «млинове жорно» в іспанській моді. Пізніше носиться як самостійний комір - вузький, накрохмалений, округлий і піднятий вгору.

7. Каркас - У дамській моді 90-х років XVIII століття панував дуже неприродний «3»-образній силует жіночої фігури, який виникав в результаті того, що манишка на грудях підносилася настільки, що в ній потопало підборіддя. Груди підводилися за допомогою гнучкого каркасу, який жартома називали тромпоз, .що означає ″обманщиця″ 8. Колер - в XV і XVI століттях жіночий комір, що закривав плечі і шию, з якого пізніше виникла сорочка хомутового крою 9. Козир - Високий стоячий комір, поширений в XVII столітті. Виготовлявся з оксамиту і атласу, вишивався золотом і сріблом. У царському одязі козир обнизувався перлами або коштовними камінням, тому носив назву ″обнізь″ Випереджаюче завдання №2 ″Як обрати комір″ [7]. (презентація) Комір - це елемент одягу, який представляє собою смужку тканини. Вона оздоблює і декорує виріз горловини. Комір завжди знаходиться на виду і має величезне значення, тому що грає не останню роль у створенні гармонійного образу. Однак не тільки модні віяння диктують правила вибору цього елемента. Дуже багато залежить від будови фігури, овалу обличчя, обраного матеріалу і прямого призначення коміра.

Форма виробу впливає не тільки на зовнішній вигляд одягу, але і на зовнішність його власника. Так як комір візуально є продовженням особи, то ця деталь або допоможе візуально згладити недоліки овалу обличчя, або, навпаки, підкреслить їх. Тому, підбираючи цей аксесуар, треба враховувати нюанси зовнішності, щоб він дійсно став прикрасою. Існує деякі рекомендації, які допоможуть вибрати комір. ü

Жінкам, які мають обличчя витягнутої форми, пасуватимуть

класичні і ажурні фасони, які мають закруглені краї. ü

Власницям круглого овалу обличчя краще зробити вибір на користь

комірів з загостреними кінцями. М'які і плавні лінії зроблять акцент на формі обличчя. ü

Тим, хто має довгу шию, треба віддати перевагу коміру з стояком або

вибрати фасон Апаш. ü

Тим, у кого шия коротка краще уникати об'ємних і фантазійних видів

комірів. Такі фасони краще вибирати власницям грушоподібної форми тіла. ü

Широкі коміри, фантазійні лацкани, які розширюються догори,

відмінно прикрасять одяг жінок, які мають А-подібну фігуру, що виділяється вузькими плечима і широкими стегнами.

2.5. Повідомлення теми і мети уроку 2.6. Вивчення нового матеріалу супроводжується слайдовою презентацією та відеороликом Епіграфом уроку слугуватимуть слова відомого кутюр’є Крістіана Діора: ″Мистецтво полягає в тому, щоб знайти у незвичайному – звичайне, і у звичайному - незвичне″. Створюючи модний образ, стилісти часто приділяють основну увагу таким дрібницям, як довжина рукава, виріз горловини, ширина манжета. Адже, на думку професіоналів, подібні деталі здатні не тільки задати стиль луку, але і розповісти про характер, рід діяльності модниці. Популярною темою сучасної моди стали коміри [8].

Особливу увагу такій частині одягу, як комір, приділено, тому, що якраз ця деталь знаходиться в безпосередній близькості до обличчя і завжди кидається в очі. Крім того, форма і розмір такого елемента здатна скорегувати зону декольте, візуально подовжити або вкоротити шию, врівноважити ширину плечей. [5] Та спершу варто пригадати, що коміри діляться на три основні категорії: 1. Суцільновикроєні 2. Вшивні 3. Знімні Знімні коміри, швидше відносяться до категорії аксесуарів. Накладні деталі можуть виступати прикрасою або захисним доповненням від холоду. Дизайнери часто використовують ошатні мереживні або доповнені камінням прикраси у вечірніх луках і образах на вихід. Відкладний елемент часто представлений в контрастному кольорі з основою одягу або такий варіант виступає і яскравим акцентом в образі [6]. Комір – деталь або вузол швейного виробу для обробки та оформлення вирізу горловини. комір може складатися із горішнього коміра, може бути суцільно викроєний із підбортами, відкладний, пристібний. Комір складається з двох елементів: стояк та відліт [2] 1. Відліт коміра – частина коміра, яка відгинається, розміщена вище горішньої лінії стояка коміра.

2. Стояк коміра – вертикально розміщена частина коміра, яка оформляє відліт коміра.

То яка ж послідовність обробки такого актуального нині коміра?

З’ясувати це нам допоможе відеоматеріал. Учні переглядають відеоролик ″Послідовність обробки знімного коміра з відрізним стояком″. Майстер коментує кожну операцію.

2.7. Практичний показ обробки коміра майстром виробничого навчання з усним поясненням прийомів роботи 2.8. Ознайомлення здобувачів освіти з карткою самоконтролю при обробці коміра 2.9. Закріплення отриманих знань та навиків (усне фронтальне опитування) ü

1. Комір – це…?

ü

2. Види сучасних комірів

ü

3. Деталі крою коміра з відрізним стояком

ü

4. Назви зрізів деталей коміра з відрізним стояком За допомогою карток на дошці викласти послідовність обробки

знімного коміра з відрізним стояком акцентуючи увагу на технічних умовах виконання.

3. Ознайомлення здобувачів освіти з критеріями оцінювання. Поточний інструктаж ( 210 хв) 3.1 Видача завдання здобувачам освіти (деталі крою коміра, інструкційнотехнологічна картка, картка самоконтролю, критерії оцінювання, алгоритм виготовлення), під час поточного інструктажу на екрані висвітлюється алгоритм виготовлення коміра з відрізним стояком (Додаток 1) 3.2 Самостійне виконання завдань здобувачами освіти. Цільові обходи майстра виробничого навчання з метою: -перевірити, як розпочали роботу здобувачі освіти; -перевірити, чи правильно організоване робоче місце; -перевірити правильність виконання прийомів і способів роботи;

-перевірити якість виконання роботи на певному етапі (міжопераційний контроль); -перевірити, які прийоми та способи самоконтролю використовують учні; -перевірити, чи правильно учні користуються інструкційнотехнологічними картками; -перевірити дотримання безпеки праці під час виконання завдання. За необхідністю - провести повторний інструктаж індивідуально чи з групою.

4. Заключний інструктаж (10 хв) 1. Повідомити про реалізацію мети поставленої на вступному інструктажі 2. Відмітити кращі роботи здобувачів освіти, які виготовлені найбільш якісно 3. Повідомити здобувачів освіти про допущені помилки та методи їх усунення 4. Повідомити здобувачів освіти про кількість учнів, що виконали роботу на початковий, середній, достатній та високий рівні 5. Повідомити тему і мету наступного уроку 6. Повідомити домашнє завдання: 7. Прибирання робочих місць та майстерні. Список використаних джерел 1. Державний стандарт професійно-технічної освіти з професії ″кравець″ ДСПТО 7433 .C.14.10 - 2016 - [чинний від 14.10.2016]. – Офіц. Вид. - Київ: Міністерство освіти і науки України, Міністерство соціальної політики України, 2016. – 72 с. (Національний стандарт України).

2. О.В. Єжова, О.В. Гур’янова ″Технологія оброблення швейних виробів″, Навчальний посібник, Кіровоград, 2013.

3. https://uk.wikipedia.org/wiki/16_століття 4. https://shii-sama.at.ua › publ › rizne › komir_stijka 5.https://burdastyle.ua/encyclopedia/anatomiya-modeli/tehnologiya-shyttya/vseshcho-potribno-znaty-pro-komir 6. http://radymo.pp.ua/523-shpargalka-dlya-dvchat.html 7. https://ukr.herewomentell.com/3933251-types-of-collars-for-men-and-womenwhat-are-the-types-of-collars

8. http://modney.pp.ua/moda/15600-modn-vidi-komrv-na-sukn-bluzki-palta-kurtkinazvi-osnovn-vidi-zhnochih-komrv.html Додаток 1 Алгоритм виготовлення знімного коміра з відрізним стояком 1.Підготувати деталі крою 2. Продублювати верхній комір.

3. Зфастригувати деталі коміра тимчасовими стібками 4. Обшити верхній комір нижнім з боку нижнього коміра.

5. Підрізати припуски шва обшивання коміра у кутах 6. Вивернути комір на лицьову сторону 7. Здійснити самоконтроль, перевірити симетричність кінців та кутів коміра 8. Прокласти строчку по відльоту нижнього коміра 9. Вифастригувати комір з боку нижнього коміра 10. Припрасувати комір з боку нижнього коміра, зберігаючи кант.

11. Підрівняти зрізи верхнього і нижнього коміра 12. З’єднати комір зі стояком 13. Обшити кінці стояка по контурній лінії та пришити комір між зовнішнім та внутрішнім стояками 14. Підрізати припуски на швах у кінці стояка 15. Вивернути кінці стояка на лицьову сторону розправляючи кути за допомогою кілочка 16. Вивернути стояк на виворітну сторону склавши комір у середину 17. Вивернути комір і стояк на лицьову сторону через отвір 18. Намітити місце петлі 19. Пришити ґудзик. Кінцева ВТО коміра Додаток 2 ІНСТРУКЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТКА ,,Виготовлення знімного коміра з відрізним стояком’’ № з/п

Операція

Технічні умови виконання,

Графічне зображення

прийоми

операції

1

Підготувати

Нитка основи в комірі проходить

деталі крою.

паралельно лінії середини коміра. Можна дублювати верхній і

2

Продублювати

нижній коміри, верхній або

верхній комір.

нижній комір, або зовсім не дублювати деталі коміра.

Зфастригувати деталі

Верхній комір скласти з нижнім

3 коміра тимчасовими

лицьовими сторонами всередину,

стібками

суміщаючи зрізи та середину На зшивній машині, зберігаючи

Обшити верхній комір припуски на шви 0,5 мм по зрізу 4 нижнім з боку нижнього коміра.

відльоту коміра прокласти строчку. Видалити кравецькі булавки.

Підрізати припуски 5 шва обшивання коміра

Залишити 2-3 мм.

у кутах

6

Вивернути комір на лицьову сторону.

Виправляючи кути за допомогою кілочка з лицьової та виворітної сторін.

Здійснити самоконтроль, 7 перевірити симетричність кінців та кутів коміра

Припуски на шви відвернути в бік нижнього коміра

Прокласти строчку по 8 відльоту нижнього

1-2 мм від шва обшивання

коміра Вифастригувати комір 9 з боку нижнього коміра Припрасувати комір з 10 боку нижнього коміра, зберігаючи кант. Підрівняти зрізи 11 верхнього і нижнього коміра

Утворити з верхнього коміра кант шириною 0,1-0,2 см

Видалити нитки тимчасового призначення З’єднати машинною строчкою верхній і нижній комір, відступаючи від зрізу стояка 3-5 мм Вирівнюючи контрольні

12

З’єднати комір зі стояком

позначки: середину коміра і стояка, кінці коміра та уступи кінців стояка, наживити кравецькими булавками

Обшити кінці стояка по контурній лінії 13 та пришити комір між зовнішнім та

Відступаючи 5 мм від зрізів витягнути кравецькі булавки

внутрішнім стояками 14

Підрізати припуски на швах у кінці стояка

Залишити 2-3 мм

Вивернути кінці стояка на лицьову

Припрасувати спрямовуючи

15 сторону розправляючи

припуски на шви в бік

кути за допомогою

зовнішнього стояка

кілочка

16

Вивернути стояк на

Прошити по нижньому стояку

виворітну сторону

0,5 мм, залишити отвір 5 см для

склавши комір у

вивертання коміра на лицьову

середину

сторону

Вивернути комір і

Припрасувати, закріпити стояк

17 стояк на лицьову

машинною строчкою завширшки

сторону через отвір

18

19

3-5 мм

Намітити

Виготовити петлю

місце петлі

на спецмашині 525 кл.

Пришити ґудзик.

Готовий комір припрасувати

Кінцева ВТО коміра

і оздобити ґудзиком

Рудой О.Д., завлабораторією кафе-бар «Родзинка», майстер виробничого навчання І категорії, Чернівецьке вище комерційне училище Київського національного торговельно-економічного університету МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ

ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ НА ТЕМУ: «ПРИГОТУВАННЯ СМАЖЕНИХ РИБНИХ СТРАВ» Тема уроку: Приготування смажених рибних страв Мета уроку: навчальна – закріпити знання, отримані на попередньому уроці; сформувати комунікативні навички, уміння працювати в команді; виховна – розвивати в учнів самостійність, почуття відповідальності за виконання прийнятих рішень; розвиваюча – розвивати творчий підхід до обраної професії, логічне мислення, зорову пам’ять, уяву. Тип уроку: урок засвоєння нових знань Методи: розповідь, пояснення, інструктаж, фронтальне опитування, демонстрація, відеодемонстрація, самостійне спостереження, вправи з операцій з трудових операцій, практична робота. Комплексно-методичне забезпечення: 1. Обладнання та інструменти особистого користування: м’ясорубка, сотейник, розробні дошки "ОС" та "РС", копистка, сито, ложка столова, лопатка металева, шумівка, ножі кухарської трійки, кухарська голка 2. Обладнання та інструменти загального користування: електрична плита, конвекційна шафа, сковорідки, ваги, каструлі місткістю 0.5л, 1л, 2л Міжпредметні зв’язки: санітарія та гігієна, устаткування підприємств харчування, охорона праці. Хід уроку 1.Організаційна частина (3-5 хв.)

1. Привітання, перевірка за журналом наявності учнів.

2. Перевірка зовнішнього вигляду, підготовленості учнів до уроку.

3. Призначення чергових та відповідальних за інвертар.

4. Ознайомлення з організацією навчального процесу.

2. Вступний інструктаж (45 хв.)

3. Оголошення теми і навчальної мети уроку.

4. Актуалізація опорних знань і набутих умінь (запитання): 4.1.Робота над тестами (5 учнів).

4.2.Усне опитування - Яке значення мають овочі в харчуванні людини?

- Які процеси відбуваються в овочах під час обробки?

- Який правил слід дотримуватись, що б зменшити втрату вітаміну С при тепловій обробці?

- Розкажіть правила варіння овочів.

- Як готують і подають картопляне пюре?

- Чому страви з припущених овочів мають вищу харчову цінність, ніж варені?

- Правила припускання овочів?

- Чим відрізняються деруни від картопляників?

- Складіть технологічну таблицю дерунів.

- Складіть технологічну таблицю запечених овочевих страв.

5. Вивчення нового матеріалу: конспект додається.

6. Закріплення навчального матеріалу (запитання): - Значення рибних страв у харчуванні людини?

- Як змінюються основні речовини, що містяться в рибі при тепловій обробці?

- Як варять і відпускають рибу?

- Поясніть, чому припущена риба смачніша, ніж варена?

- Складіть технологічну схему приготування страви «Щука фарширована цілою».

- Як готують і відпускають крученики рибні?

- Як готують і відпускають страву трубочки рибні? Видача завдання учням для поточного інструктажу:

- організувати робоче місце для приготування смажених страв з риби; - підготовка сировини для виконання страви; - приготування смаженої риби; - доведення її до смаку; - презентація страви.

7. Поточний інструктаж (5 год.)

1. обхід робочих місць з метою перевірити: а) чи всі учні можуть самостійно приступити до роботи; 6) додержання учнями правил безпеки праці; в) організацію робочих місць, видача бригадам завдань: 1-ша бригада готує "Рибу смажену на рожні", 2-га бригада – "Рибу смажену в тісті", 3-тя "Піджарку з палтуса"; 4-та бригада – "Рибу смажену із зеленим маслом", 5та бригада – "Рибу смажену із цибулею по-ленінградськи".

2. індивідуальні і додаткові фронтальні інструктажі на робочих місцях.

8. Заключний інструктаж (10 хв.)

1. Підсумки роботи групи за навчальний день і ступінь досягнення поставленої на виробничому навчанні мети; ; презентація бригадами своїх страв; 2. Аналіз роботи окремих учнів; 3. Аналіз характерних помилок при виконанні прийомів, операцій, їх причини і шляхи попередження; 4. Оголошення і мотивація оцінок учнів; 5. Домашнє завдання: вивчити та закріпити тему страви із смаженої риби; 6 Прибирання робочих місць.

9. Інструктаж домашнього завдання: підготувати творчі проекти. ДОДАТОК КАРТКА-ЗАВДАННЯ № 1 1. Значення риби в житті людини.

2. Від чого залежить вміст жиру в рибі? КАРТКА-ЗАВДАННЯ № 2

1. Правила варіння риби.

2. Вимоги до якості страв з припущеної риби. КАРТКА-ЗАВДАННЯ № 3 1. Загальні правила смаження риби.

2. Вимоги до якості варіння риби. КАРТКА-ЗАВДАННЯ № 4 1. Правила тушкування риби.

2. Вимоги до якості страв із смаженої риби. КАРТКА-ЗАВДАННЯ № 5 1. Загальні правила запікання риби.

2. Вимоги до страв із січеної та котлетної маси.

Тест № 1 І-й рівень складності 1. Для панірування риби, смаженої у фритюрі, використовують: а) борошно; б) сухарі; в) подвійну паніровку 2. Яку рибу використовують для варіння? а) хек сріблястий; б) оселедець; в) обидва варіанти вірні 3. Яке співвідношення сировини і рідини для приготування вареної риби? а) 2л на 1 кг; б) 3л на 1 кг;

в) 4л на 1 кг 4. Яка мета бланшування осетрових риб? а) щоб добре видалити скелет риби; б) щоб добре видалити плавники; в) щоб зняти "жучки" 5. При якій температурі варять рибу? а) 60-65 ºС; б) 85-90 ºС; в) 70-75 ºС 6. Яке співвідношення рідини і риби при припусканні? а) 0,6л на 1 кг; б) 0,5л на 1 кг; в) 0,3л на 1 кг 7. Яку рибу використовують для фарширування? а) вугра, міногу, рибу-шаблю; б) судака, щуку, коропа; в) оселедця, толстолоба 8. Скільки є способів тушкування риби? а) 1; б) 2; в) 3 9. Як визначають готовність тушкованої риби? а) за видом; б) за відставанням м’яса від кісток; в) за м’якістю кісток 10. Як запікають рибу? а) без гарніру; б) з гарніром; в) з соусом

ІІ-й рівень складності Технологія приготування відварної риби. ІІІ-й рівень складності Технологія приготування тушкованої риби. Тест № 2 І-й рівень складності 1. Під яким соусом запікають рибу? а) червоним основним; б) білим основним; в) грибним 2. До складу натуральної січеної маси входить: а) м’ясо, хліб, спеції; б) м’ясо, часник, спеції; в) м’якоть риби, сало-шпик, часник, сіль, перець 3. До складу котлетної маси входить: а) м’ясо, яйця, спеції; б) м’якоть риби, пшеничний хліб, вода або молоко, сіль, перець; в) м’ясо, пшеничний хліб, вода 4. До складу кнельної рибної маси входить: а) м’ясо риби із шкірочкою; б) тушка риби і спеції; в) м’якоть риби, білки, молоко або вершки, розмочений у молоці хліб 5. Тельне із котлетної маси формують у вигляді: а) котлет круглої форми; б) биточків у формі цеглин; в) зразів у формі півмісяця 6. Яким способом смажать рибу? а) основним способом;

б) у фритюрі; в) обидва варіанти вірні 7. Короп фарширований (смажений) наповнюють: а) гречкою; б) рисом та грибами; в) обидва варіанти вірні 8. Що подають на гарнір до страв з січеної і котлетної маси з риби? а) картоплю; б) рис; в) капусту тушковану; г) всі відповіді вірні 9. Якої форми готують січеники з риби? а) круглої; б) овально-приплюснутої; в) цеглини 10. Що подають до кульок рибних на гарнір? а) комбінований гарнір; б) простий гарнір; в) складний гарнір ІІ-й рівень складності Технологія приготування припущеної риби. ІІІ-й рівень складності Технологія приготування січеників рибних українських. КОНСПЕКТ УРОКУ 1. ВВЕДЕННЯ Людині, не посвяченій в таємниці рибної кухні, здається дивним, що смак майбутньої страви на 50% залежить від дотримання правил попередньої

обробки продуктів. Це перший етап технологічного циклу. Другий етап – сама теплова обробка, третій – доведення страви до смаку. Щоб рибна страва вийшла смачною і корисною, необхідне суворе дотримання кулінарних правил. Якість страв, що готують у домашніх умовах, багато в чому залежить також від правильного підбору кухонного інвентарю, посуду. На жаль, саме вибору посуду господарки часом не надають належного значення. Необхідно знати, що варити й запікати рибу можна тільки в емальованому або глиняному посуді. Алюмінієві й інші металеві каструлі й сковороди (окрім чавунних чорних) надають рибам неприємний сірий колір, значно погіршують смак. Крім того, мікроелементи, що втримуються в рибі, при цьому руйнуються. Багато фахівців в області харчування стверджують, що рибний стіл здоровіше та гігієнічніше м'ясного. Особливо корисне чергування в раціоні харчування м'яса риби з м'ясом теплокровних тварин. Чим же обумовлена харчова цінність риби? У м'ясі риби цінні, перш за все, білки – основа життя. Безумовно, цінність представляє риб'ячий жир. Вміст його в м'ясі різних видів риб коливається від 1 до 20%. Харчова цінність риби не обмежується вмістом у ній високоякісних і легкозасвоюваних жирів. Рибні продукти можуть задовольняти потреби нашого організму в основних мінеральних речовинах, таких як фосфор, калій, кальцій, натрій, магній, сірка й хлор, у невеликих кількостях виявлені залізо, мідь, марганець, кобальт, цинк, молібден, йод, бром, фтор й інші елементи. Але мова йде, не про те, що риба є винятковим видом їжі. Сьогодні вже ніхто не сперечається, що краще – м'ясо або риба, овочі або молоко? Їжа повинна бути різноманітною.

3. Організація робочих місць. Організація рибного цеху.

Риба в цех надходить мороженою, солоною, й охолодженою Крім риби у цеху обробляють крабів, креветок, лангустів, устриць, мідій, кальмарів. Лінія обробки риби на заготовочних підприємствах суспільного харчування призначена для наступних операцій: відтавання мороженої риби або вимочування солоної, очищення рибної луски, патрання, обрубування голів і плавців, промивання й виготовлення напівфабрикатів (Додаток № 4, 5, 6). Відтають рибу на повітрі або холодній воді (2 л води на 1 кг риби), додаючи на 1 л води 10 г солі для зменшення втрат мінеральних речовин. Солону рибу вимочують у холодній воді протягом 4 - 6 годин в ваннах, періодично міняючи воду. Для очищення й патрання риби призначені спеціальні столи на колесах з невеликими бортиками по краях. Іноді використовують столи з жолобом в одного краю. Луску зчищають ножем, механічними або ручними шкребками або тертками. Для видалення слизу деякі породи риби натирають сіллю або ошпарюють, іноді просто знімають із них шкіру. Плавці й голови відрізають спеціальними машинами або вручну (Додаток № 3). Оброблену рибу промивають у ваннах із двома відділеннями. Робоче місце для готування напівфабрикатів з риби обладнають спеціальним виробничим столом, вагами, комплектом ножів кухарський трійки, різними дошками, набором спецій і приправ. Готові напівфабрикати укладають у спеціальну тару й на візках або стелажах перевозять у холодильні камери або в гарячий цех. Рибні відходи (голови, кості й плавці) використовують для варіння рибних бульйонів і готування маринадів, ікру й молоки – для запіканок. У рибному цеху невеликого виробництва, що розміщується в одному приміщенні, строго розмежовують лінії обробки м'яса, риби й птахи, а також інвентар й інструменти. Рибні напівфабрикати – швидкопсувні продукти, тому вимагають строгого дотримання санітарних правил. Температура зберігання напівфабрикатів від - 4 до + 6°С.

Всю роботу виконують кухарі III - ІV розрядів, під керівництвом кухарі бригадира або начальника цеху. Організація гарячого цеху Гарячі цехи організуються на підприємствах, що виконують повний цикл виробництва. Гарячий цех є основним цехом підприємства громадського харчування, у якому завершується технологічний процес готування їжі: здійснюється теплова обробка продуктів й напівфабрикатів, варіння бульйону, готування супів, соусів, гарнірів, других блюд, а також виробляється теплова обробка продуктів для холодних і солодких страв. Крім того, у цеху готуються гарячі напої й випікаються борошняні кондитерські вироби (пиріжки, розтягаї, кулеб'яки й ін.) для прозорих бульйонів. З гарячого цеху готові блюда надходять безпосередньо в роздавальні для реалізації споживачеві. Гарячий цех займає в підприємстві громадського харчування центральне місце. У тому випадку, коли гарячий цех обслуговує кілька торговельних залів, розташованих на різних поверхах, його доцільно розташувати на одному поверсі з торговельним залом, що має найбільше число посадкових місць. На всіх інших поверхах повинні бути роздавальні із плитою для смаження порціонних блюд і мармітами. Постачання цих роздавальних місць готовою продукцією забезпечується за допомогою підйомників. Гарячий цех повинен мати зручний зв'язок із заготовочними цехами й зручний взаємозв'язок з холодним цехом, з роздавальним і торговельним залом, мийного кухонного посуду. Гарячий цех підрозділяється на два спеціалізовані відділення супове й соусне. Устаткування соусного відділення можна згрупувати в 2-3 лінії. Перша лінія призначена для теплової обробки й готування п/ф з м'яса, риби, овочів, а також для готування гарнірів й соусів у наплитного посуду. Лінія складається із секційного модульованого устаткування й включає жарову шафу, плити, електросковороди, фритюрниці. У ресторанах у дану лінію

встановлюють марміти призначені для короткочасного зберігання других страв у гарячому стані. Друга лінія призначена для допоміжних операцій і включає секційні модульовані столи: стіл з будованою мийною ванною, стіл для установки засобів малої механізації, стіл з охолоджуваною гіркою і шафою (у ресторанах). На виробничих столах підготовляють до теплової обробки м'ясні, рибні, овочеві п/ф. Виробничий стіл з охолоджуваної гіркою використовують у ресторанах для порціонування й оформлення блюд.

4. Безпека й охорона праці на виробництві. Категорично забороняється допускати до роботи на машинах осіб, що не знають правил експлуатації. Біля кожної машини повинні бути вивішені правила роботи й допомога з безпеки праці. Необхідно регулярно проводити з кожним

працівником

поточний

інструктаж

із

правил

експлуатації

устаткування. Температура в рибному цеху повинна бути не нижче 160С°, а в гарячому не вище 260С°. Протяги не припустимі. Рубильники й запобіжники потрібно встановлювати закритого типу. Включати й виключати машини можна тільки за допомогою кнопок " Пуск " й " Стоп ", розташованих безпосередньо на корпусі машини. Всі частини машин, що рухаються, повинні бути огороджені, а електродвигуни заземлені. Заміняти змінні частини й змазувати машини треба лише при виключеному приводі. Підлога повинна бути рівною, не слизькою, з ухилом до трапів для стікання води. Виробничі столи й ванни повинні бути без гострих кутів. Жінки мають право піднімати вагу не більше 20 кг (удвох - 50 кг), чоловік – до 80 кг. Для переміщення вантажу більшої маси потрібно використати візки. Під час роботи необхідно вчасно видаляти й переробляти відходи, стежити за санітарним станом цеху й кожного робочого місця, після закінчення роботи ретельно промивати й протирати всі машини, ошпарювати розрубувальний стіл окропом і засипати сіллю.

Рибу з ванни можна виймати тільки спеціальними черпаками. Ножі повинні мати міцно закріплені ручки, гострі леза. Правила експлуатації електричних сковорід. Перед початком роботи перевіряють чистоту чаші, А також справність заземлення й пускорегулювальних приладів. Сковороду змазують жиром, якщо необхідно зробити жарку продуктів або закладають у неї продукти для гасіння й тільки після цього включають в електромережу.

В сковороди, що мають

терморегулятор, лімб установлюють на необхідну температуру. Розігрів сковороди роблять при максимальній потужності. Після закінчення роботи сковороду відключають і прохолоджують.

Зскрібають

дерев'яним шкребком прилиплі до її поверхні продукти й протирають сухою тканиною. Зовнішню поверхню сковороди промивають теплою водою з милом і насухо витирають. Правила експлуатації гриля. Перевіряють санітарно-технічний стан гриля. Кварцова трубка повинна бути чистою, прозорою, без слідів жиру й відбитків пальців. Забруднена трубка погіршує інфрачервоне випромінювання. Через крихкість

кварцової

трубки

при

протиранні

її

варто

дотримуватись

обережності. Потім на рожні зміцнюють продукт, що підлягає обсмаженню, поміщають його в жаровій шафі й закривають дверцята. Підключають гриль до електромережі й включають електронагрівальні елементи. Одночасно включають у роботу й електродвигун, що обертає вертел зі швидкістю 2...2,5 обороту у хвилину. Потім, виключивши гриль, відкривають дверці й виймають рожен з готовими кулінарними виробами. Закінчивши роботу, відключають гриль від електромережі, промивають внутрішню поверхню шафи теплою водою з мийними засобами. Алюмінієвий відбивач виймають, попередньо відвернувши гвинт на задній стінці гриля, і промивають.

Список використаних джерел 1. Доцяк В.С. Українська кухня / Доцяк В.С. – Львів: Оріяна-Нова. – 1998. – с.

291-311.

2. Пересічний М.І., Пересічна С.М. / Пересічний М.І., Пересічна С.М. – К.: КНТЕУ. – 2012. – ст. 4-22.

3. Збірник рецептур національних страв.

Поліщук Г.В., майстер виробничого навчання І категорії, Чернівецьке вище комерційне училище Київського національного торговельно-економічного університету МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ НА ТЕМУ: «ОБРОБКА ЦИБУЛЕВИХ, КАПУСТЯНИХ ОВОЧІВ, ФОРМИ НАРІЗАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ» Тема програми: Механічна кулінарна обробка овочів та грибів. Тема уроку: Обробка цибулевих, капустяних овочів, форми нарізання та використання. Мета уроку: на основі теоретичних знань сформувати в здобувачів освіти початкові вміння в організації робочих місць, застосування прийомів та виконання окремих операцій по нарізці овочів; навчити працювати із збірником рецептур; виховувати відповідальність за доручену справу, заякісне виконання завдання, творче відношення до праці, бережливе та економне використання сировини; розвивати творчий підхід до роботи, пізнавальних та організаторських здібностей, свідому трудову дисципліну. Тип уроку: формування початкових умінь та навичок під час виконання прийомів, операцій і видів робіт.

Методи проведення: словесний (бесіда, опитування), практичний (показ операцій та вправ). Комплексно-методичне забезпечення: збірник рецептур національних страв, перелік робіт, які повинні виконувати учні, картка з технічних вимог безпеки праці, картка з санітарії та особистої гігієни кухаря, інвентар овочевого цеху, таблиця відходів овочів інструкційна картка організації робочого місця для простої нарізки овочів, інструкційна картка простої нарізки овочів, таблиця форми нарізок цибулі, таблиця форми нарізок капусти, типові помилки та шляхи їх попередження при первинній нарізці овочів, картка – завдання для поточного інструктажу. Натуральні зразки: капустяні овочі, цибулеві овочі. Інструменти: ножі О.С. Інвентар: дошки пластикові овочеві, лотки, посуд. Міжпредметні зв’язки: 1.Технологія приготування їжі з основами товарознавства. Тема:«Характеристика та обробка цибулевих і капустяних овочів».

2.Санітарія та гігієна. Розділ«Основи санітарії та гігієни. Правила особистої гігієни працівників сфери масового харчування». Тема: «Санітарні вимоги до механічної обробки овочів».

3. Устаткування підприємств харчування. Тема:«Машини для нарізування овочів».

4. Організація виробництва. Тема: «Організація роботи в овочевому цеху».

5. Охорона праці. Тема: «Основні закони з охорони праці. Права працівників з охорони праці. Основні поняття безпеки». Хід уроку 1.Організаційно-вступна частина (5хв) Взаємне вітання.

Перевіряю: • наявність здобувачів освіти згідно списку, з’ясовую причину відсутніх; • зовнішній вигляд здобувачів освіти, стан санітарного одягу; • наявність щоденників, блокнотів розрахунку.

2. Вступний інструктаж 2.1 Повідомлення теми і мети уроку, завдань.

3. Мотивація. Цибуля є незамінним компонентом до багатьох страв, вона сприяє кращому перетравленню жирної і м’ясної їжі, а також є доступним джерелом вітамінів та мінералів. Вона є частиною нашого раціону понад сім тисяч років, її вирощують з часів зародження людської цивілізації. Цибуля – це рід рослин, який налічує понад 1200 видів. Батьківщиною цибулі вважають Центральну Азію. На сьогодні, завдяки лікарській цінності та легкості зберігання її взимку, цибулю можна зустріти по всьому світі. Пітер Глейзбрук, фермер-любитель з Великої Британії, зумів виростити цибулину, вага якої склала понад 8 кілограмів і була занесена до Книги рекордів Гіннеса. Її дуже шанували в Стародавньому Єгипті, сферична форма та концентричні кола у внутрішній структурі цибулі вважались символами вічного життя. Цибулю розміщали в гробницях фараонів та приносили в жертву богині Ізіді і тому простим людям заборонялось вживати її в їжу. Як не дивно, в одній цибулині міститься близько чайної ложки цукру. У свіжій сирій цибулі в чотири рази більше корисних речовин, ніж в приготовленій. Ефірні олії і глікозиди зумовлюють специфічний запах і гострий смак цибулевих та сприяють збудженню апетиту, поліпшують травлення і засвоюваність їжі. Фітонциди й ефірні олії мають антибіотичні властивості, запобігають розвитку мікроорганізмів. Цибулю вживають як лікувальний засіб проти цинги, грипу, ангіни, катару верхніх дихальних шляхів, вона нормалізує роботу серця, травних органів. Капуста один з найбільш популярних овочів в Україні. Вона багата на вітаміни та мінерали, є одним з основних компонентів борщу та за стародавнім українським повір’ям в ній навіть знаходять дітей. Всі сучасні сорти капусти

походять від одного спільного родича, який понад 6000 років тому зустрічався в середземноморському регіоні. Це один з перших овочів, який був культивований в Європі. Капуста вже декілька тисяч років є частиною нашого раціону. Її вживали в їжу стародавні єгиптяни, про капусту писав у своїх комедіях Аристотель та її цілющі властивості описував Піфагор. Вважається, що в Україну капусту вперше завезли римські та грецькі купці. Сьогодні у світі понад 100 різноманітних видів капусти, найпопулярнішими серед яких є білоголова, брюссельська, броколі та цвітна капуста. Білоголова капуста корисна при гастритах, хворобах печінки, виразковій хворобі шлунка. Брюссельська капуста стимулює процес заживання ран, корисна при цукровому діабеті і серцево-судинних захворюваннях, сприяє посиленню і відновленню функцій підшлункової залози. Капусту вживають у сирому, вареному, смаженому, тушкованому та запеченому вигляді.

4. Актуалізація опорних знань.

4.1.Фронтальне опитування: 1. Який продукт із давніх часів рахується від семи недуг?

2. Як обробляють цибулю?

3. Назвіть види цибулевих овочів?

4. Як нарізати ріпчасту цибулю?

5. Де можна використовувати цибулю нарізану кільцями?

6. Де використовують цибулю нарізану соломкою?

7. Чому нарізана цибуля при зберіганні швидко в’яне і втрачає аромат?

8. Як із цибулі видалити зайву гіркоту?

9. Як видалити з ножа запах цибулі?

10. Як обробити капусту?

11. Які види капустяних овочів ви знаєте?

12. Як нарізати білоголову капусту?

13. Як використовують червоноголову капусту?

14. Як нарізають кольрабі?

15. Що зумовлює специфічний запах капусти при тепловій обробці та квашені?

16. Які качани білоголової капусти використовують для голубців?

17. Яку білоголову капусту можна квасити?

18. Яка норма відходів білоголової капусти в грудні місяці?

19. Чому оброблену цвітну капусту не зберігають на світлі?

20. Яка норма відходів цибулі ріпчастої у листопаді місяці?

4.2. Бліц опитування між здобувачами освіти 1. Товщина цибулі нарізаної кружальцями?

2. Скільки відходів має цвітна капуста?

3. Бактерицидні речовини, що містяться в цибулі – це…?

4. Які розміри має капуста нарізана соломкою?

5. Яка норма відходів цибулі зеленої?

6. Які розміри капусти нарізаної шашками?

7. Де використовують цибулю нарізану часточками?

8. До яких овочів відноситься кольрабі?

4.3. Аналіз виробничих ситуацій - На виробництво поступила цибуля гострих сортів. Ви готуєте оселець з цибулею, ваші дії?

- Запах цибулі подразнює очі. Що ви порекомендуєте зробити?

- Капуста пошкоджена гусінню. Ваші дії?

- Вам необхідно підготувати капусту для голубців. Які головки для цього візьмете?

- На виробництво надійшла цвітна капуста. Як підготовити її для перших страв?

5. Підведення підсумків опитування шляхом, коментування відповідей і їх оцінювання, вияснення незрозумілих для здобувачів освіти питань. Опитування проводжу методом бесіди, при цьому мобілізується вся увага на здобувачів освіти. Досягаю повноти відповіді, вношу поправки у відповідь

здобувачів освіти і звертаю увагу на можливі порушення технологічного процесу при нарізці цибулевих та капустяних овочів, розглядаємо виробничі ситуації.

6. Перелік робіт, які пояснюю під час вступного інструктажу. В процесі пояснення, подачі переліку та характеру робіт, пов’язаних з відпрацюванням початкових умінь та навичок з нарізки цибулевих та капустяних овочів використовуються схеми, інструктивні картки згідно переліку навчальної програми. Не слід довго зупинятися на цьому етапі вступного інструктажу. Всі незрозумілі запитання вирішуються в ході поточного інструктажу на робочому місці та в ході виконання здобувачами освіти вправ. Наступний крок – це організація роботи в овочевому цеху. Звертаю увагу здобувачів освіти на умови при нарізці овочів та організацію роботи в овочевому цеху. Робоче місце забезпечується столом О.С., дошкою О.С., ножами О.С., овочерізкою, лотками. Головною вимогою виконання всіх технологічних прийомів – це ретельне дотримання правил санітарії та гігієни. Спільно з здобувачами освіти за допомогою схем, таблиць з’ясовую якими інструментами, інвентарем, посудом потрібно користуватися. Важливим фактором якісного виконання завдання є застосування способів самоконтролю та контролю якості. Зосереджуючи на цьому увагу здобувачів освіти, повідомляю про розміри нарізок та норми відходів. Здобувачі освіти повинні враховувати вимоги до нарізки овочів. Демонструю інструмент, інвентар, посуд, який використовується при нарізці цибулевих та капустяних овочів. Демонструю як правильно організувати робоче місце для нарізки цибулевих та капустяних овочів. Зупиняюся на кожному виді нарізки, вказуючи на їх використання.

7. Розбір типових помилок та шляхи їх попередження. Природно, що в здобувачів освіти виникають запитання відносно того, як уникнути помилок в процесі роботи. Тому доцільно заздалегідь ознайомити

здобувачів освіти з низкою проблемних ситуацій, з переглядом найбільш типових помилок та шляхів їх усунення.

8. Практичний показ. Особливо корисною частиною вступного інструктажу є практичний показ деяких прийомів при нарізці овочів: 1. підготовка цибулі для нарізання; 2. нарізка цибулі кільцями; 3. нарізка цибулі півкільцями (соломкою); 4. нарізка цибулі кубиками; 5. нарізка часточками; 6. підготовка капусти для нарізання; 7. нарізка капусти соломкою; 8. нарізка капусти шашками; 9. нарізка капусти часточками; 10. нарізка капусти для начинок (січення); 11.техніка перекладання нарізаних овочів у лотки. Досить важливим практичним прийомом є правильність тримання ножа та рук при нарізці овочів. Потрібно не тільки досконало володіти робочими прийомами, а й уміти показати їх у доступній для здобувачів освіти формі. Особливо важливе значення має відтворення здобувачами освіти показаних прийомів у потрібному темпі. Спочатку показую прийом у тому темпі, у якому його виконують у виробничому процесі, а потім в уповільненому темпі з зупинками на окремих рухах і трудових діях і знову у темпі виробничого процесу. Після чого відбувається пробне виконання здобувачами освітиприйомів праці. Майстер повинен бути прикладом для своїх здобувачів освіти. А для цього він повинен мати хороші теоретичні знання та кваліфіковані практичні навички. Більшу частину практичного показу по даній темі краще перенести на поточний інструктаж.

9. Технічні вимоги безпеки праці.

Одним із найважливіших питань уроків виробничого навчання – навчити здобувачів освіти техніці безпечних прийомів роботи, дотримання правил техніки безпеки. Тому необхідно не просто перелічити правила безпеки, яких мають дотримуватися здобувачі освіти під час виконання робіт, але й переконати здобувачів освіти, що саме такий а не інший спосіб виконання робіт є безпечним. Зробити пояснення цих питань яскравими, щоб запам’яталися. Зупиняюся на технічних вимогах безпеки праці під час роботі здобувачів освіти у овочевому цеху. Перед виходом на практику здобувачам освіти слід нагадати про відповідальність за збереження свого здоров’я та працездатності. Важливою складовою частиною вступного інструктажу є нагадування основних правил техніки безпеки, виробничої санітарії та гігієни, пожежної безпеки в розрізі умов роботи майстерні. Необхідно зафіксувати інструктаж з техніки безпеки в журналі з підписами всіх здобувачів освіти.

10. Санітарія гігієна, особиста гігієна при роботі в овочевому цеху. Звертаю увагу здобувачів освіти на правила санітарії та особистої гігієни кухара. Постійно наголошую, що кваліфікованого робітника характеризує висока культура праці. Формування цієї якості майбутніх працівників надаю особливу увагу. Культура праці – це і технологічна дисципліна і виробнича естетика, і грамотне використання навчально – технологічної документації, і бережливе відношення до устаткування, сировини, електроенергії. Найважливіший показник високої культури праці – уміння планувати свою трудову діяльність, а це полягає в чіткій організації праці та робочого місця. Привчаючи здобувачів освіти до порядку і чіткості в роботі тим самим формую сумлінність, відповідальність у більш широкому розумінні: якщо здобувач освіти охайний в роботі, то він буде охайний в усьому, а порядок і чіткість в роботі привчать його до порядку та логічності мислення.

11. Підведення підсумків вступного інструктажу. Після цього кожен здобувач освіти розпочинає виконувати вправи та формувати первинні уміння. До роботи здобувачі освіти приступають лише після того, як впевнюся, що більшість з них зможуть успішно розпочати її. Якщо більшість здобувачів освіти

не може відтворити показані прийоми або допускають помилки, то показ повторюється, поки всі здобувачі освіти засвоять потрібні прийоми. Поточний інструктаж. Поточний

інструктажздобувачів

освіти

проводжу

переважно

індивідуально – у формі цільових обходів робочих місць здобувачів освіти. З’ясовую: - правильність організації робочого місця; - ступінь засвоєння здобувачами освіти показаних прийомів; - раціональне використання сировини, інструментів; - користування технологічною документацією; - дотримання правил техніки безпеки, санітарії гігієни, особистої гігієни. Під час поточного інструктування переважає бесіда або показ – в діяльності майстра, а в діяльності здобувачів освіти – самостійна робота. Важливою складовою частиною уроку є контроль навчально – виробничої діяльності здобувачів освіти, який здійснюється шляхом спостережень за здобувачами освіти в процесі їх роботи: 1. Надання допомоги здобувачам освіти при необхідності.

2. Вказання на типові помилки в процесі роботи.

3. Оцінювання практичних умінь, виконання прийомів при нарізці овочів. Контроль за якістю прибирання робочих місць, виробничих цехів з дотриманням правил санітарії та гігієни. Заключний інструктаж. На заключному інструктажі аналізую, як пройшло заняття, яких навчальних результатів досягли здобувачі освіти. Визначаю помилки, що мали місце, порушення трудової дисципліни. Головне – це організація здобувачів освіти та закріплення досягнутих успіхів і подолання допущених недоліків у наступній роботі. Здобувачі освіти беруть участь в аналізі виконаних навчально – виробничих робіт, вчаться давати їм об’єктивну оцінку, розглядають ситуації, що виникли в процесі роботи.

Підводжу підсумки уроку: -

спільно з здобувачами освіти даю оцінку по різним видам нарізки;

-

наголошую чи була досягнута поставлена мета;

-

відмічаю позитивні моменти, кращих здобувачів освіти;

-

роблю детальний аналіз допущених помилок, шляхи їх попередження та

виправлення; -

виставляю оцінки, обґрунтовуючи кожну.

12. Інструктаж домашнього завдання. Повторити матеріал із технології приготування їжі «Обробка гарбузових, томатних овочів та грибів. Підготовка овочів до фарширування». Відпрацювати навички по нарізці цибулевих та капустяних овочів. Список використаних джерел 1. Бойко М. М. «Експлуатація холодильного та торговельного обладнання» / Бойко М.М. / Харків: Компанія СМІТ – 2001.

2. Винокурова Л. Е. Основи охорони праці / К.:Вікторія – 2001.

3. Доцяк В. С. Українська кухня:підручник / Доцяк В.С. // . Львів: Оріяна-Нова – 1998.

4. Збірник рецептур національних страв та кулінарних виробів: Для підприємств громад. харчування всіх форм власності / О.В. Шалимінов, Т. П. Дятченко, Л. О. Кравченко та ін. // – К.: А.С. К. – 2000. – 772-773с.

5. Олійник О. М. Основи фізіології, санітарії та гігієни харчування: посібник / Олійник О. М. // Львів: Оріяна-Нова. – 1998.

Черній О. П., майстер виробничого навчання, Сокирянське вище професійне училище МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ НА ТЕМУ «ТО № 1, № 2 ТРАКТОРА Т-150» Тема уроку: ТО №1,№2 трактора Т-150 Мета уроку:

Ø навчити та закріпити знання учнів набуті на теоретичних заняттях. Набути практичних вмінь та навиків при проведенні ТО-1та ТО-2 трактора; Ø розвинути творчий підхід до навчання: раціональне мислення, планування та контролювання виробничих дій; Ø виховати почуття поваги до своєї праці та професії, бережливе ставлення до обладнання матеріалів та інструменту, виховувати дисциплінованість, ініціативність до роботи. Тип уроку: урок формування та вдосконалення вмінь і навичок. Матеріально-технічне забезпечення: трактор Т-150К, набір слюсарного інструменту, масло нагнітач, солідолонагнітач, ПММ, обтирочний матеріал, відро, лійка, охолоджувальна рідина, шкребок, спецодяг. Дидактичне забезпечення: конспекти, підручники, плакати, інструкційнотехнологічні картки. Міжпредметні зв’язки: теоретичний матеріал, вивчений на уроках з предметів «Трактори», «ТО», «Охорона праці». Хід уроку 1. Організаційна частина (5хв.)

1. Взаємне привітання, перевірка наявності і готовності учнів до заняття (відповідність одягу безпечним умовам праці).

2. Повідомлення теми та мети уроку, інструктаж з охорони праці та безпеки життєдіяльності учня (знання та допуск з ОП та БЖД). Вступний інструктаж.

3.Актуалізація та корекція опорних знань 1. Повідомлення теми програми і уроку.

2. Мотивація навчальної діяльності: -

Дане завдання ми будемо виконувати для того щоб притримувати трактор в працездатному стані який залежить від своєчасного проведення заходів, які забезпечують справність і працездатність.

3. Пояснення послідовності виконання завдання.

4. Перевірка опорних знань, умінь та навиків учнів, необхідних їм для виконання поставленого завдання.

5. Бліц опитування А) Які ви знаєте види ТО? Б) Коли проводиться ЩТО, ТО-1, ТО-2, ТО-3, сезонне ТО, додаткове ТО? В) З якою метою проводиться ТО техніки? (Аналіз та доповнення відповідей учнів підведення підсумків) 4. Вивчення правил і способів дій нового матеріалу Коротка характеристику трактору Т-150 Потужний колісний трактор Т-150 з чотирма ведучими колесами належить до с/г тракторів

загального

призначення

тягового

класу

30кН

високої

енергонасиченості. Відміна особливість трактора Т-150- універсальність, тобто сполучення в ньому якостей сучасного швидкісного трактора загального призначення і транспортного тягача підвищеної прохідності. Це дозволяє широко використовувати його в с/г виробництві на протязі року, а також експлуатувати в інших галузях народного господарства. Трактор Т-150 призначений для роботи з начіпними, напівначіпними та причіпними с/г машинами та знаряддями для виконання різних с/г робіт на підвищених швидкостях: оранки, боронування, суцільної культивації, лущення, дискування, посіву, збирання зернових культур, внесення добрив та інше, а також в агрегаті з серійними машинами і знаряддями, призначеними для тракторів класу 30кН; Кількість передач: 1. Основний ряд…………………6 2. З ходозменшувачем…………12 3. Задній хід……………………..3 У процесі експлуатації машини їх деталі та складальні одиниці спрацьовуються, виникає стан втоми і старіння металів, порушується взаємне розташування

деталей, що призводить до втрати машиною її початкових характеристик. Оскільки втрати машиною працездатності є незворотнім процесом, то підтримання її в працездатному стані залежить від своєчасного проведення заходів, які забезпечують її справність і працездатність. Для цього використовується

система

планово-попереджувального

технічного

обслуговування та ремонту сільськогосподарської техніки (система ППР). Система ППР - це сукупність взаємопов’язаних засобів та організаційнотехнічних заходів запобіжного характеру, спрямованих на підтримання й відновлення робото здатності та справності сільськогосподарських машин і зниження вартості їх експлуатації. Види, періодичність та обсяг технічного обслуговування і ремонту тракторів і сільськогосподарських машин Технічне обслуговування поділяється на такі види.

- Щозмінне обслуговування (ЩО) -- проводиться через кожні 10 год. роботи або в кінці зміни.

- Технічне обслуговування №1 (ТО-1) – проводиться через 60 мотогодин роботи двигуна.

- Технічне обслуговування №2 (ТО-2) – проводиться через 240 мотогодин роботи двигуна.

- Технічне обслуговування №3 (ТО-3) – проводиться через 960 мотогодин роботи двигуна.

- Сезоне технічне обслуговування (СО) проводиться двічі на рік – веснянолітнє (ВЛ) та осінньо-зимове (ОЗ). Обсяг робіт під час проведення ЩО.

1. Під час огляду машини треба перевірити: - Її комплектність; - Зовнішній стан; - Відсутність протікань у системах двигуна, в елементах гідросистеми, трансмісії та в акумуляторних батареях.

2. Перевірити рівень оливи в картері двигуна, рівень охолоджувальної рідини в радіаторі та палива в баці, якщо потрібно, долити.

3. Підготувати пусковий двигун до запуску: - Перевірити положення важеля перемикання швидкостей коробки передач у нейтральному положенні; - Відкрити краник бачка пускового двигуна; - Включити приводну шестірню (з’єднати редуктор пускового двигуна з вінцем маховика дизеля); - Підключити акумулятор.

4. Провести запуск пускового двигуна і дизеля.

5. Перевірити по приладах тиск оливи (0,3-0,4МПа) у системі мащення дизеля і наявність заряду акумуляторної батареї.

6. Перевірити дію: - Освітлення; - Сигналізації; - Рульового керування; - Гальмівної системи.

7. Під час зміни контролювати режим роботи, температуру всіх агрегатів і механізмів за допомогою зору, слуху, нюху, і дотику.

8. Після закінчення змінної роботи – чистка, мийка і заправка. Обсяг робіт під час проведення ТО – 1та ТО-2 1. Виконати операції ЩО.

2. Перевірити натяг паса вентилятора, генератора і компресора за допомогою пристрою КН – 13918 або КН – 8920 (зусилля натиску 40 Н, прогин паса 10-15 мм).

3. Фільтрувальні елементи повітроочисника основного двигуна зняти й очистити за допомогою стисненого повітря.

4. Злити осад з фільтра грубої очистки палива.

5. Перевірити рівень оливи у:

- Редукторі пускового двигуна; - Корпусі насоса високого тиску; - Корпусі всережимного регулятора; - Коробці передач; - Розподільній коробці; - Ведучого моста; - Кінцевих передачах; - Баці гідро начіпної системи; - Баці системи рульового керування.

6. Перевірити : - Натяг гусениці ( провисання гусениці 5-7 см) - Рівень та густину електроліту в акумуляторних батареях за допомогою приладу ПИМ – 4623 або скляної трубочки діаметром 3-5мм (рівень електроліту має бути (10-15мм).

7. Злити конденсат з балонів пневмосистеми.

8. Змастити машину згідно з картою мащення (солідолонагнітач 03-9933, шприц 03-1279). Пояснити учням способи контролю та самоконтролю організації праці правила ОП та ОБЖ при виконанні завдання. Проводжу інструктування про безпечні прийоми праці. Застерехти від можливих типових помилок при виконанні завдання. Ознайомлюю учнів з рекомендаціями інструктивно-технологічних карт. Поточний інструктаж Розподіляю учнів за робочими місцями. Під моїм наглядом учні приступають до виконання завдання, відповідно до інструкційних карток. Під час виконання завдання здійснюю цільові обходи робочих місць, перевіряю чи всі учні приступили до роботи, якщо ні то що заважає цьому. Слідкую за дотриманням учнями правил з ОП.

З’ясовую правильність організації робочих місць, ступінь засвоєння учнями послідовності

виконання

показаних

прийомів.

Раціональне

використання

інструментів, матеріалів. Фіксую увагу на роботі кожного учня, але особливо на діяльності слабших. Виявивши помилки в діях навідними запитаннями, допомагаю учням самим знайти їх і відшукати шляхи виправлення. Якщо однакових помилок припускається значна частина учнів проводжу додатковий інструктаж. Зупиняю роботу всіх учнів і додатково пояснюю не зрозуміле. Допущення помилки, причини і способи їх усунення аналізую разом з учнями. На завершальному етапі обходу приділяю увагу правильній технологічній послідовності здійснення роботи учнями, і якості, додержання правил ТБ. Заключний інструктаж Аналізую урок в цілому: яких навчальних результатів досягла ланка і окремі учні; які були допущені помилки, порушення трудової та технологічної дисципліни. Основна мета зорієнтувати учнів на закріплення успіхів і подолання допущених недоліків у наступній роботі. Значну увагу при підведенні підсумків заняття приділяю аналізу дотримання учнями ТБ. Виставлені учням оцінки обов’язково аргументую. Практикую виставлення так званих комплексних оцінок: за знання питань теорії і раніше вивченого матеріалу; вміння застосувати знання на практиці; правильність виконання прийомів, дотримання ПБ, підтримання на робочому місці встановленого порядку; самостійність виконання завдань. Підводячи підсумки уроку пропоную учням домашнє завдання на повторення матеріалу із спецтехнології пов’язаного з темою наступного заняття. Додаток №1 Інструкційна картка -№1 Тема заняття: Технічне обслуговування №1 трактора Т-150.

Матеріально-технічне оснащення робочого місця: ‚ трактор Т-150 мийка , плакати, підручники, комплект інструментів, приладів і пристосувань. №

Зміст завдання та

Обладнання,

Технічні умови та

п/

послідовність

інструмент,

вказівки щодо

п

виконання

пристосування

виконання завдання

1

Інструктаж з ТБ та БЖД

2

Очистити трактор від

мийка

пилу та бруду і

Двигун повинен бути чистим та сухим.

рослинних решток 3

Очистити акумуляторну Спец. розчин, батарею .

.аерометр.. нагрузочна вилка.

Очищають акумуляторну батарею й отвори в її пробках,клеми, щільність електроліту.

4

Перевірити натяг пасів та кріплення : генератора

Набір інструменту.

Натягують паси привода генератора

5

Перевірити натяг пасів

Набір інструменту

та кріплення : вентилятора

6

Перевірити натяг пасів

Набір інструменту.

та кріплення :

Натягують паси привода компресора.

компресора.

7

Перевірити технічний

Шприц технічний

Змащують верхню вісь і

стан верхньої вісі та

плунжерний, мастика

цапфи центральної тяги

« літол – 24 »

задньої навіски

цапфи задньої навіски трактора.

8

Перевірити рівень

Лінійка – щуп.

Витягнути щуп. рівень

мастила та рідини: у

мастила повинен бути

картері двигуна

на поділці «П». при необхідності долити.

9

Перевірити рівень

Лінійка – щуп.

мастила у коробці

Гайковий ключ 22-24. пробку . якщо мастило

передач

Відкрутити контрольну не потекло ,необхідно долити.

У редукторі ВОМ

Гайковий ключ 22-24

Відкрутити контрольну

мм.

пробку . якщо мастило не потекло ,необхідно долити.

10

Перевірити рівень рідини у радіаторі

Паровий клапан.

Охолоджуюча рідина повинна покривати соти радіатора на висоту 2030 мм.

Список використаних джерел 1. Білокінь Я.Ю. Трактори і автомобілі / Я.Ю. Білокінь, А.І. Окоча. – К.: Урожай, 2002. – 318 с.

2. Гуревич А.М.Трактори і автомобілі / А.М. Гуревич. – М.: Колос, 1983. – 336с.

3. Лебедєв А.І. Трактори та автомобілі / А.І. Лебедєв та ін. – К.: Вища освіта, 2004. – 372 с.

Чернушка О.П., майстер виробничого навчання, ІІ категорія, Глибоцький професійний ліцей МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ НА ТЕМУ: «ПРИГОТУВАННЯ СТРАВ І ГАРНІРІВ ІЗ ЗАПЕЧЕНИХ ОВОЧІВ» Тема уроку: Приготування страв і гарнірів із запечених овочів Мета уроку: правильно організувати робоче місце, дотримуючись товарного сусідства, бережливо та економно використовувати сировину, електроенергію, дотримуватися правил санітарії та гігієни, бюджету часу, розвивати логічне мислення, самостійність і творчість учнів, відповідальність, ініціативність, взаємодопомогу. Тип урок: урок формування уміння і навичок учнів.

виховати

Форми і методи уроку: словесні, наочні, практичні. Форма організації навчальної діяльності: Робота в малих групах Комплексно-методичне забезпечення: збірник рецептур, технологічні картки, картка проблемного опитування, картка експрес опитування, електрична плита, шафа пекарська електрична , ваги електричні, столи виробничі, ножі, каструлі, сковорідки,сотейник, розробні дошки «ОС» і «ОВ» ,ложка столова,шумівка,ножі кухарської трійки. Хід уроку 1 . Організаційна частина (3-5 хвилин) - Перевірка наявності учнів (звіт старости групи) - Перевірка готовності учнів до уроку (зовнішній вигляд, наявність спецодягу). (Звіт бригад) 2.

Вступний інструктаж (45 хв.)

2.1. Вступна розповідь майстра виробничого навчання. Тема нашого уроку: «Приготування страв і гарнірів із запечених овочів». Наша мета практично закріпити теоретичні знання із теми, правильно організувати своє робоче місце, дотримуючись товарного сусідства, бережливо та економно використовувати сировину, електроенергію, дотримуватися правил санітарії та гігієни, бюджету часу. На уроці ми виконуємо такі навчально-виробничі роботи: Рулет картопляний Запіканка овочева Картопля запечена під сиром 3. Актуалізація знань і навичок учнів 1. Від чого залежить аромат овочів?

2. Які овочі варять в бурхливо – кіплячій воді?

3. Що таке бланшування?

4. Які овочі перед смаженням панірують у борошняній паніровці?

5. Скільки жиру потрібно для смаження продукту у фритюрі?

6. Які овочі смажать у фритюрі?

7. Втрата маси овочів при запіканні становить...% 8. Які овочі варять зі шкіркою?

9. Яка температура кипіння олії?

10. Основні види теплової обробки? А зараз згадаємо правила охорони праці та техніки безпеки: 1. Потрібно правильно організувати своє робоче місце.

2.Постійно слідкувати за додержання вимог санітарії та гігієни на робочому місці.

3.Первинну обробку продуктів здійснювати на окремих, призначених для цього столах.

4.Не пересувати наповнені каструлі на поверхні плити. Каструлі заповнюють продуктами на ѕ об’єму.

5.Не переливати на плиті рідину з однієї каструлі в іншу. Не допускати попадання рідини на плиту.

6.Знімати кришку з каструлі «на себе».

7.Гарячий посуд знімати з плити, користуючись рушником.

8.Розробні дошки використовувати тільки за призначенням.

9.Кухарські ножі повинні мати добре закріплені ручки, гострі леза.

10.Якщо на плиту пролився жир, вимикнути плиту та накрити полум’я кришкою.

11. Не використовувати ножі для перемішування овочів під час пасерування.

12. Не допускати проливання рідини або жиру на підлогу. Якщо це сталося, підлогу негайно витирають.

13. Після виконання завдання вимивають кухонний та столовий посуд, інструмент, інвентар згідно з санітарними правилами.

14. Робочі столи, плити, підлогу, вимивають з використання миючих засобів. Ознайомлення з інструментами 1. Пояснення послідовності виконання типових робіт (послідовність виконання трудових прийомів). Перша бригада готує запіканку овочеву.

Друга бригада готує рулет картопляний. Третя бригада готує картопля запечена під сиром. Закріплення вступного інструктажу До якої температури потрібно охолодити картопляну масу, щоб додати яйця? Розгляд помилок з метою їх попередження 1. Чому поверхня картопляного рулету з тріщинами?

2. Натерта картопля потемніла, що можна зробити?

3. Картопляний рулет прилип до листа, чому?

4. Яка взаємозамінність сушених грибів та печериць?

5. Баклажани гірчать, яка причина?

6. Чому смак картопляного пюре водянистий?

4. Вправляння з поточним інструктажем Дотримання техніки безпеки. Цільові обходи. Перевірка робочого місця учня.

5. Заключний інструктаж 5.1. Бракераж страв та виставлення оцінок. Картка проблемного опитування 1.Що потрібно робити, щоб баклажани не гірчили? ( Нарізають, посипають сіллю, тримають, поки не з’явиться сік. Сік зливають, баклажани промивають) 2.Як уникнути появі темних плям під час варіння старої обчищеної картоплі? (Додати трохи оцту, чи лимонної кислоти) 3.Чому не слід переварювати чи зварену картоплю тривати у відварі? ( Стає водянистою, погіршується смак) 4.Що потрібно додати під час варіння картоплі, щоб покращити смак? ( Два - три зубки часнику або цибулі) 5.Поверхня картопляного рулету буде гладенька та матиме привабливий

вигляд, якщо… ( Змазати яйцем, посипати сухарями та збризнути жиром) 6.Якщо натерта картопля потемнішала, як її можна освітлити? (Сік зливають, вливають холодне молоко) 7.Чому картопляний рулет прилип до листа? (Не посипали сухарями та не змазали жиром) 8.Вироби з картопляної маси будуть пухкішими, якщо…. ( Додаємо жовток і окремо збитий білок) 9.При яких умовах картопля звариться швидше? ( Якщо в воду покласти ложку маргарину, чи перед варінням обчищену картоплю 2-3 хвилини потримати під сильним струменем холодної води) 10.Чому картопляники втратили форму та розпадаються? ( Не обсушили картоплю та переварили. ЇЇ краще доварити на пару, обсушити 1-2 хвилини при закритій кришці) 5.2. Інструктаж домашнього завдання. Розрахувати калькуляцію на задані страви. Заповнити технологічні картки, вивчити технологію приготування заданих страв. Шаган В. В., майстер виробничого навчання, І категорія, Професійно-технічне училище №8, м.Чернівці МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА МАЙСТЕР-КЛАСУ НА ТЕМУ: «РОЗКРІЙ ТА ВИГОТОВЛЕННЯ ЖІНОЧОГО НАПІВПАЛЬТА БЕЗ ПІДКЛАДКИ ЗА ОДНУ ГОДИНУ» Майстер-клас - це одна із форм передачі педагогічного досвіду шляхом прямого і коментованого показу методів і прийомів роботи педагога-майстра. Майстер-клас є формою роботи з підвищення професійної компетентності

педагогічних кадрів, популяризація інноваційних ідей, технологій, знахідок педагогічних працівників, розповсюдження і впровадження інноваційного педагогічного досвіду в практичну діяльність педагогів-послідовників. Майстер виробничого навчання презентує власну систему роботи, здійснює прямий коментований показ у дії методів і прийомів через навчальне заняття з колегами. Проводячи майстер-клас, педагог ніколи не прагне просто передати знання. Він намагається задіяти учасників у процес, розбудити в них те, що приховано навіть для них самих. Всі завдання педагога і його дії спрямовані на те, щоб створити атмосферу доброзичливості, творчості. Це м'яке, демократичне, непомітне керівництво діяльністю. Автор майстер-класу працює разом з усіма, він дорівнює учаснику майстеркласу в пошуку знань і способів діяльності. Основний принцип майстер-класу: «Я знаю, як це зробити, і я навчу вас». Для того щоб організувати майстер-клас в ПТНЗ, необхідно чітко визначити мету даної форми спілкування. Майстер-клас не ставить за мету навчити молодого педагога азбучній істині професії. У жорстких часових рамках це майже неможливо. Однак на майстер-класах фахівці діляться своїми професійними секретами, які можуть допомогти менш досвідченим слухачам у вдосконаленні своєї

професійної діяльності, а молодим - відкрити нові

привабливі грані обраної професії. Також це навчання інноваційним підходам у сфері знання або діяльності. Завдяки майстер-класам здійснюється відбір засобів і методів інноваційної діяльності в ПТНЗ. Метою майстер-класу є підвищення професійної майстерності педагогів учасників майстер-класу в процесі активного педагогічного спілкування з освоєння досвіду роботи педагога-майстра Критерії якості підготовки та проведення майстер-класу Для визначення ефективності підготовки та проведення майстер-класу слід дотримуватися наступних критеріїв:

1. Презентативність. Виразність інноваційної ідеї, рівень її подання, культура презентації ідеї, популярність ідеї в педагогіці, методиці та практиці освіти.

2. Ексклюзивність. Яскраво виражена індивідуальність, масштаб і рівень реалізації ідей. Вибір, повнота і оригінальність рішення інноваційних ідей.

3. Прогресивність. Актуальність і науковість змісту і прийомів навчання, наявність нових ідей, що виходять за рамки стандарту та відповідних тенденціям сучасної освіти та методиці навчання предмета, здатність не тільки до методичного, але і до наукового узагальнення досвіду.

4. Умотивованість. Наявність прийомів і умов мотивації, включення кожного в активну творчу діяльність по створенню нового продукту діяльності на занятті.

5. Оптимальність. Достатність використовуваних засобів на занятті, їх поєднання, зв'язок з метою і результатом (проміжним і кінцевим).

6. Ефективність. Результативність, отримана для кожного учасника майстеркласу. Який ефект розвитку? Що це дає конкретно учасникам? Уміння адекватно проаналізувати результати своєї діяльності.

7. Технологічність. Чіткий алгоритм заняття (фази, етапи, процедури). Наявність оригінальних прийомів актуалізації, прийомів пошуку і відкриття, подиву, осяяння, рефлексії (самоаналізу, самокорекції).

8. Артистичність. Піднесений стиль, педагогічна харизма, здатність до імпровізації, ступінь впливу на аудиторію, ступінь готовності до поширення і популяризації свого досвіду.

9. Загальна культура. Ерудиція, нестандартність мислення, стиль спілкування, культура інтерпретації свого досвіду.

10. Документативне оформлення. План проведення майстер-класу Тема: «Розкрій та пошив напівпальта жіночого без підкладки» Майстер виробничого навчання: Шаган Віоріка Василівна Дата проведення: 22.11.2019 Час проведення: 10.00 – 11.00 Місце проведення: Професійно-технічне училище № 8

Тривалість майстер-класу: 60 хвилин Анотація майстер-класу: майстер виробничого навчання Шаган Віоріка Василівна показала майстер клас з пошиву складного жіночого виробу протягом дуже короткого часу. При цьому було використано сучасні технологічні методи обробки коміра (комір суцільнокроєний з одним середнім швом на спинці), обробка бортів та лацканів, низу виробу, поясу – виконано не на швейній машині класу «VERITAS», а на сучасному швейному обладнанні - краєобметувальній машині «TYPIKALO» та парогенераторі. Кому адресований, на кого розрахований: Семінар – практикум викладачів спеціальних дисциплін та майстрів виробничого навчання ПТНЗ області з професійної підготовки кваліфікованих робітників швейного виробництва з проблеми «Впровадження новітніх педагогічних і виробничих технологій у підготовку кваліфікованих робітників». Мета майстер-класу: підвищення професійної майстерності педагогів учасників майстер-класу в процесі активного педагогічного спілкування з освоєння досвіду роботи майстра виробничого навчання Шаган В.В. Завдання майстер-класу: демонстрація вміння майстра виробничого навчання Шаган В.В. навчити учасників майстер-класу сучасним передовим прийомам, робочим навичкам, що становлять основу трансльованого педагогічного досвіду, і способам досягнення намічених результатів; популяризації інноваційних ідей. Очікувані

результати:

протягом

однієї

години

виготовити

жіноче

напівпальта без підкладки. Обладнання: швейна машина класу «VERITAS», краєобметувальна машина «TYPIKALO», парогенератор. Дидактичні матеріали: викрійки, креслення, фотографії, готові лекала жіночого напівпальта без підкладки, крейда, лінійки, тканина, нитки, наперсток, булавки. Роздатковий матеріал: готові лекала жіночого напівпальта без підкладки, тканина, крейда, лінійки, нитки, наперсток, булавки. Еталон: готовий зразок напівпальта у натуральну величину. Хід майстер-класу

1. Вступна частина (5 хв); Привітання учасників семінар – практикуму викладачів спеціальних дисциплін та майстрів виробничого навчання ПТНЗ області з професійної підготовки кваліфікованих робітників швейного виробництва з проблеми «Впровадження новітніх педагогічних і виробничих технологій у підготовку кваліфікованих робітників».

Зразок виробу жіночого напівпальта без підкладки.

2. Основна частина 1. Розкладка тканини (попередньо з тканиною провели декатирування – зволоження) на робочому столі.

2. Розкладка лекал на тканині.

3. Обкрейдування лекал на тканині.

4. Розподілення припусків відповідно до технічних умов.

5. Вирізання деталей крою жіночого напівпальта.

6. Виконання надсікання окату рукава.

7. Вирізаємо деталь нижнього рукава.

8. Виконання зметування бічних та плечових швів та швів рукавів.

9. Здійснення першої примірки виробу.

10. Виконання обробки швів жіночого напівпальта на краєобмувальній машинах.

11. Виконання обробки зрізів поясу 12. Обробка швів рукава на швейній машині.

13. Вметування та вшивання рукавів в пройму.

14. Кінцева волого-теплова обробка жіночого напівпальта. Основна частина (50 хвилин) Заключна частина (5 хвилин). Урок мети досяг: перед вами виготовлений виріб жіночого напівпальта виготовленого за 60 хвилин

3. Підсумкова частина

Майстер-клас - це ефективна форма передачі знань і умінь, обміну досвідом навчання і виховання, центральною ланкою якої є демонстрація оригінальних методів освоєння певного змісту за активної ролі всіх учасників заняття. Грамотно організований майстер-клас допомагає майстру виробничого навчання донести до колег свій успішний педагогічний досвід, а їм, у свою чергу, підвищити професійну компетентність. Список використаних джерел 1. Лин Жак «Техніка кроя», М.: РИПОЛ класик, 2007 2. Буханцова Л.В., Привала В.О. «Процеси виготовлення легкого плечового одягу»: навчальний посібник / К.: Кондор-Видавництво, 2016 3. Єжова О.В., Гур’янова О.В. «Технологія оброблення швейних виробів»: Навчальний посібник / Кіровоград: Лисенко В.Ф., 201

Розділ ІІІ. ТЕХНОЛОГІЯ ПЛАНУВАННЯ І ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ПІДГОТОВКИ У ЗАКЛАДАХ ПРОФЕСІЙНОТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ Глушко Г.В., спеціаліст вищої категорії, старший викладач української мови та літератури, Сокирянське вище професійне училище МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ НА ТЕМУ: «ІВАН ЛЕВИЦЬКИЙ «КАЙДАШЕВА СІМЯ». ТИПОВІСТЬ ХАРАКТЕРІВ. ІНДИВІДУАЛІЗМ ЕГОЇСТИЧНИХ НАТУР. ГУМОР І САТИРА У ТВОРІ. Мета: повторити біографію І.Нечуя-Левицького, зміст повісті «Кайдашева сім’я»; охарактеризувати

героїв твору, простежити їхні дії, вчинки,

визначити життєві цінності кожного члена сім’ї; розкрити значення слів гумор та сатира; висвітлити вічну проблему взаємовідносин батьків та дітей, непередбаченість їхніх дій; виховувати почуття відповідальності людини за власну долю та долю людства. Тип уроку: урок узагальнення і систематизації знань. Обладнання:

мультимедійне

обладнання,

підручники,

словник

літературознавчих термінів, тестовий роздатковий матеріал, записи класичної музики. Хід уроку 1. Організаційний етап Зичимо здоров’я, гараздів весь час…

Сьогодні у нас незвичайний урок Сьогодні ми зробимо ще один крок В країну відому, в країну чудову Яка нас чекає й захоплює знову. Доброго дня, ми вітаємо вас.

2. Мотивація навчальної діяльності.

2.1. Розповідь учителя. Письменник Іван-Нечуй Левицький жив і працював в XІXст. в другій половині. Пригадаємо, що ж це за період був у мистецькому житті, що вплинуло на їх літературну діяльність, чи пов’язано це з історією України? Учень: Український народ в XІXст. перебував у колоніальній залежності від двох імперій найреакційніших – Російської та Австро-Угорської. Українці зазнавали невимовних фізичних і моральних страждань. Колоніальний гніт гальмував духовний розвиток нації, стримував культурно-мистецької процеси. Кардинальні зрушення у громадській думці почали відбуватися після скасування кріпацтва та проведення в Росії земської, судової, освітньої та інших реформ. Інтелігенція була прогресивною силою, що рухалася вперед до кращого життя, проте селяни залишилися байдужими. Боролися за українську духовність письменники. Емський указ царя 1876 року та урядова інструкція 1881року забороняють видання українських книжок, навіть вивезення їх з-за кордону. Багатьох українських письменників було заарештовано і вислано на Північ. У таких умовах жив і працював Нечуй-Левицький. Вищі верстви населення не зберегли українську мову, вона була не престижною для панів і т.п. Єдиний, хто був носієм української мови залишився народ. Тому, щоб зберегти мову, донести до нащадків цей неоціненний скарб письменники опрацьовували в своїх творах селянську тему. Вчитель:

Іван

Франко

назвав

Нечуя-Левицького

«колосальним

усеобіймаючим оком України». Сам Нечуй-Левицький говорив, що українське життя – то непочатий рудник, що лежить далеко під землею, хоч за нього бралися

такі таланти як Шевченко, проте то безконечний матеріал, що жде робітників на літературному полі. Таке завдання письменник ставив перед літераторами і сам прагнув виконати творчу програму. Він наголошував, що український письменник повинен дотримуватися трьох принципів: - реальна література повинна бути дзеркалом правдивого життя(реальність) - змальовувати життя тільки «по-українськи», із знанням національної психології(національність) - писати живою народною мовою(народність) Протягом усього творчого життя Нечуй-Левицький не відступав від цих принципів. Його творчість різножанрова і тематично багата, бо зображено життя різних верств суспільства: - селян за часів кріпацтва і пореформеної доби - найманих робітників - поміщиків, фабрикантів, чиновників - представників духовенства Чи можна назвати твір «Кайдашева сім’я» енциклопедією життя українського народу. Учень: Так, дійсно повість популярна, вона була перекладена багатьма мовами. Нечуй-Левицький змальовує національний колорит українців: побуту, звичаїв, обрядів, вірувань. Таким способом він освоював «непочатий рудник» 3. Актуалізація опорних знань. Робота з тестами (по творчості І.Нечуя-Левицького) Взаємоперевірка тестів за допомогою висвітлення на екрані відповідей. Найвідомішою і найулюбленішою серед читачів є повість «Кайдашева сім’я», яку багато раз перевидавали і перекладали іншими мовами. Вчитель: Який жанр твору «Кайдашева сім’я»? Учень: За жанром «Кайдашева сім’я» - це соціально-побутова сатиричногумористична повість-хроніка.

Побутовим і соціальним є конфлікт, навколо якого проходить весь сюжет. Перед читачами проходять епізоди постійних сварок у сім’ї та короткочасних примирень, які знову і знову перериваються загостренням суперечностей, викликаних відстоюванням своїх «прав» на власність. Вчитель: А яка ж тема повісті «Кайдашева сім’я»? Учень: Тема «Кайдашевої сім’ї» - це змалювання побуту й психології українських селян у перші десятиліття після скасування кріпацтва. Злиденне життя хліборобів, руйнування патріархального устрою села, темнота і забитість селян. Про самознищення надзвичайно важливого, що є в людському житті – домашнього затишку, порозуміння між ближніми, почуття гідності, ладу як основи родини.

Гору в Кайдашевій сім’ї бере якась диявольська сила

руйнування, котра несподівано озивається в цих нелихих, роботящих людях. Реалістичності твору додає те, що прототипами була сім’я Мазурів із села Семи гори, де були постійні бійки, сварки, колотнечі. Та ще й до того у Мазурів були сватами Довбуші. Коментоване читання вступу до твору. Про що йде мова на початку твору, в експозиції? (На екран проектується картина В.Орловського «Хати в літній день») Розповідь учня: Твір значно глибший, ніж просто весела розповідь про суцільну колотнечу, про хатні війни Кайдашів. У вступі І.С.Нечуй-Левицький не обмежується милуванням краєвидами навколо невеличкого села Семигори, де відбуватимуться всі події. Він згадує, що ті місця овіяні славою героїчних битв Богдана Хмельницького, пише, що над безкраїми полями, вкритими житами, пшеницями, білими гречками, «високо чорніють козацькі гостроверхі і круті могили. Усе це свідчить про прагнення українців скинути зі своєї шиї ярмо пригноблення, жити вільно і щасливо. Проте всі ті поривання залишилися в минулому, а сучасність, яка оточувала митця, несла Україні все нові приниження: просторікування царських міністрів, що української мови не було, немає і бути не може, заборони освіти рідною мовою, українських книжок. Тому і пише у вступі до «Кайдашевої сім’ї» І.С.Нечуй-

Левицький, що «ввесь край ніби якесь здорове кладовище, де похований цілий народ, де під безлічними могилами похована українська воля «Але про який же народ написана повість, якщо він «похований?»» Письменник

різко

протиставляє

байдужість

своїх

сучасників

внутрішньому стану того покоління, яке перемогло у визвольній війні разом з Богданом Хмельницьким. Саме про велику національну буду хоче сказати митець – про духовну смерть значної частини українців ІІ половини ХХ століття, його хвилює, що давня слава предків багатьма забута. У цій задушливій суспільній атмосфері і виникають такі стосунки між людьми, як у сім’ї Кайдаша. Уся пристрасть, невичерпна енергія українця скеровуються тут не на щось прекрасне, високе, а на дріб’язкові з’ясування стосунків, на кумедні і галасливі сварки чи за мотовило, чи за куртку, чи за грушу, чи ще за щось. Нечуй-Левицький неперевершений майстер слова, художник, пейзажист. Це ми бачимо в його творах, зокрема в повісті «Кайдашева сім’я» Учні читають напам’ять уривки з повісті «Кайдашева сім’я» (звучить музика Е.Гріга «Ранок» з сюїти «Пер Гюнт») Вчитель: Пригадаємо зміст твору (Відповіді учнів) Що характерно для повісті? Учень: Для жанру повісті характерно зображення долі декількох персонажів за невеликий проміжок часу і однолінійний сюжет. Тобто в творі Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» описується життя і побут однієї сім’ї, звичаї обряди (залицяння, сватання, весілля), дрібні сварки між жінками за виконання домашньої роботи: замішувати в діжі тісто, прясти…. Вчитель: Герої повісті живуть не бідно, в них не трапилося ніякого нещастя, вони всі здорові. Чому ж родина не живе мирно? Чому виникають сварки, потім і бійки, чому місяцями не миряться? Причин цьому дуже багато: це і скасування кріпацтва у 1861 році, бо психологія селянина була спрямована на те, що про все думав пан або управитель; і непідготовленість людей до громадського життя, яке було їм байдужим; і стереотипне ставлення свекрухи до невістки як до «свіжої

робочої сили»; і боротьба за власність, особливо за землю, бо вже не могли різні покоління вжитися під однією стріхою. Протягом твору неодноразово виникають конфлікти в сім’ї Кайдашів. Пригадаємо навколо чого були конфлікти (Розповіді учнів) - В повісті нема сцен, у яких би лунав сміх.

- «Кайдашева сім’я населена дуже серйозними людьми.

- Їм не до сміху, всі вони – учасники родинно-побутової війни, якій не видно кінця.

- В українській селянській сім’ї слово батька закон.

- А хто ж такий батько в «Кайдашевій сім’ї»? Учень: Старий Кайдаш не навчив своїх синів ні пошани, ні працелюбності, ні щедрості, бо родину він проміняв на шинок. У його мові грубі слова. З якого горя він п’є щодня? Син називає іродовою душою. Жінці він набрид, бо п’яниця.

- Охарактеризуйте Марусю Кайдашиху? ( Від панів набралась облесливості та зверхності і грубості) - А тепер розглянемо молодше покоління: Карпа, Мотрю, Мелашку і Лавріна.

- У повісті також є типовий образ «народного радіо», це образ баби Палажки.

- Чи актуальний цей твір в даний час?

- Який висновок ми маємо зробити для себе? Вчитель: Отже, «Кайдашева сім’я» - соціально-побутова повість-хроніка, яка весело читається, проте це є сумна повість про долю українського села другої половини ХІХст. , це гірка правда про згубність егоїзму й люті, про гірші сторони нашого національного характеру. Написана для того, щоб ми були кращими, гідними людьми. Робота з словниками Визначення термінів проектується на екран. Пояснення вчителя Гумор (від англ. humor – настрій, схильність) - м’яка форма комічного; сміх, який не ставить за мету викриття явища; добродушне підсміювання.

Сатира ( від лат. satira – суміш) – вид комічного, який найбільш нещадно висміює людську недосконалість, виражає різко негативне відношення автора до зображуваного, має умовою висміювання виведеного характеру або явища. Учні записують терміни в словники. Перегляд інсценізацій Проілюструємо поняття сатири і гумору при допомозі інсценізацій. Пропонується переглянути

інсценізації-уривки з повісті «Кайдашева

сім’я» і визначити, яка з них відноситься до гумору, яка до сатири. Інсценізація розмови Лавріна і Карпа. (гумор) Інсценізація лайки Марусі Кайдашихи з Мотрею.(сатира) Учні аналізують та аргументують побачене в інсценізаціях. Вчитель: Назва повісті – не лише ймення сім’ї , сім’я Кайдашів – це символ усієї тодішньої України. зневаженої, збезчещеної. Тільки мир і злагода, взаємодопомога, подолання особистого егоїзму принесуть щастя і впевненість у майбутньому. Давайте за допомогою тестів перевіримо та закріпимо здобуті вами знання. Робота з тестами ( знання тексту повісті «Кайдашева сім’я») 4. Перевірка домашнього завдання, яке полягло в написанні творчих робіт на одну з тем: «Осуд бездуховності та егоїзму в повісті

І.С.Нечуя-Левицького

«Кайдашева сім’я» та «Одвічна проблема стосунків між свекрухою та невісткою». Зачитування окремих творів. Розв’язування кросворду, який висвітлений на екрані.

5. Підсумок уроку. Виставлення оцінок.

6. Інструктаж домашнього завдання. Переглянути фільм «Кайдашева сім’я» і підготувати невелике повідомлення про екранізацію повісті та написати есе «Згода будує, а незгода руйнує». Додатки Тести

1.Літературний

герой

Тім

Талер

свій

сміх

продав.

Омелько Кайдаш свій сміх... А) прогуляв Б) пропив В) подарував 2.Хто у родині Омелька Кайдаша на любив насмішок над собою? А) Карпо Б) Мотря В) діти 3.Що так сильно «в'їлося у печінки» Омелькові Кайдашу? А) колотнеча у сім'ї Б) горілка, сало В) каторжний горб 4.Хто у родині полюбляв горілочку? А) Палажка Б) Омелько В) Кайдашиха 5.Куди «тікали» гроші, зароблені Кайдашем? А) на ярмарок Б) до шинку В) до кума 6. Хто дражнив Омелька. «неначе цяцька малу дитину», в гостях у Довбиша'? А) Кайдашиха Б) Довбиш В) червоний перець у горілці 7.Скільки, на Вашу думку, трагічних епізодів у «Кайдашевій сім'ї» А) гри: хворобливі марення господаря, втеча Мелашкп. бійка Карпа з матір'ю Б) два: вибите око Марусі, смерть Омелька

В) один: смерть Омелька Кайдаша 8.Які елементи народної сміхової культури створюють комічний фасад повісті? А) дума, балада, легенда, казка, міф. пісня Б)

жартівлива

пісня,

прислів'я,

приказки,

фразеологізми, жарт В) прислів'я, жартівлива пісня, анекдот Б)сарказм В) гумор 9.Характеристика на словах як на цимбалах грає, а де ступить там під нею лід мерзне; а як гляне, то од її очей молоко кисне стосується образу. А) Мелашки Б) Палажки В) Марусі Г) Мотрі 10.Літературний твір Нечуя-Левицького написаний у жанрі: А) Соціальна комедія Б) Історичний роман В) Соціально-побутова повість Г) Роман-хроніка Тести Іван Нечуй-Левицький 1. Вкажіть, у якому вищому навчальному закладі навчався І. НечуйЛевицький: а) Київський університет; б) Київська духовна академія; в) Харківський університет; г) Полтавський університет.

2. Вкажіть, хто з відомих українських письменників назвав І. НечуяЛевицького «всеобіймаючим оком України», «артистом зору»: а) Т. Шевченко; б) І. Франко; в) Леся Українка; г) О. Маковей.

3. Вкажіть, що є предметом зображення в повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»: а) трагічні події в українському селі, пов’язані з підготовкою до реформи 1861 р.; б) традиційний патріархальний устрій українського села; в) сім’я як середовище безперервних конфліктів, зумовлених надто великою кількістю людей; г) розшарування селянства, розпад патріархальних норм родинного життя під тиском пореформених обставин, темрява і неуцтво, індивідуалізм.

4. Визначте специфічність гумору в повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»: а) гумор з елементами іронії, наближеної до сатири; б) викривальний сміх; в) сміх крізь сльози співчуття; г) гумор заради розваги.

5. Вкажіть, який жанр української прози започаткував І. НечуйЛевицький: а) соціально-побутову повість; б) соціально-психологічний роман; в) ліро-епічний роман; г) психологічну новелу.

6. Новаторство образу Миколи Джері, героя з однойменної повісті І. Нечуя-Левицького, виявляється: а) у створенні багатогранного, динамічного образу селянина-бунтаря;

б) у яскравому розкритті жіночих художніх образів; в) в оригінальній оповідній манері; г) у всебічному показі життя українського пореформеного села.

7. Вкажіть, що заперечує автор у повісті «Кайдашева сім’я», створюючи комічні ситуації і сцени: а) необхідність відокремлення господарства старшого брата Карпа від молодшого Лавріна зі своїм господарством; б) крутий характер Марусі Кайдашихи; в) постійне вживання спиртного старим Кайдашем; г) зумовлене пореформеною психологією селянина безглузде марнування життя і здоров’я на суперечки, які порушують цілісність і міцність родини.

8. З’ясуйте, які події у сюжеті повісті «Кайдашева сім’я» є головним композиційним елементом: а) три найбільші сварки-бійки, кожна з яких має свою зав’язку та розв’язку; б) одруження Карпа та прихід до Кайдашевої хати Мотрі; в) кульмінаційна сварка через грушу на городі у Кайдашів як розв’язка твору; г) зображення Марусі Кайдашихи.

9. Основні особливості наслідування життя у формах самого життя. Типізація дійсності утверджується як універсальний спосіб художнього узагальнення. Основоположеною стає проблема взаємин людини і середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування духовного світу (характеру) особистості характерні для художнього методу: а) бароко; б) романтизму; в) реалізму; г) декадансу.

10. І. Нечуй-Левицький у творі «Кайдашева сім’я» використав художній засіб, який є різновидом комічного і проявляється у відображенні смішного в життєвих явищах і людських характерах; осміюванню підлягають часткові недоліки загалом позитивних явищ, окремі смішні риси в характері людини і має назву: а) іронія; б) гумор; в) сатира; г) усмішка. Тести 1.Хто єдиний весело сміявся у «мертвій хаті» Кайдашів? А) Омелько Б) Лаврін В)вогонь у печі Омелька Кайдаша не любив 2.Кого найбільше любила Кайдашиха? А) себе Б) Омелька В) дітей 3.Визначте ім’я – відповідник комічним призвиськом ----«сатана», «бендерська чума», «кобила здорова»: А) Мотря Довбиш Б) Маруся Кайдашиха В) Мелашка Балаш 4.Чому у Карпа до Мотрі шик сонячний промінь кохання'.'' А) покохав іншу Б) набридла лайка дружини В) вже дуже Мотря наперчила

5. У кого з літературних героїв були «веселі, сірі очі»: А) Параски. Лавріна Б) Лавріна В) Кайдашихи. Балашихи 6. З якою метою Мотря дивилася у піч. «де тлів жар у попелі»'? А) хотіла відсунути горщик із кашею Б) хотіла розвеселити свої очі веселим вогнем В) хотіла усамітнитись 7. За що і яким чином автор покарав Марусю Кайдашиху? А) за неповагу до чоловіка залишив вдовою Б) за егоїзм позбавив поваги дітей та онуків В)за цинізм,лицемірство вибив деркачем око 8.Чий портрет, кого з героїв твору «Кайдашева сім’я»? Молоде довгасте лице було рум’яне. Веселі сині, як небо очі світили привітно яскраво. Тонкі брови русяві дрібні кучері на голові тонкий ніс рум’яні губи – все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на матір. А) Омелько Б)Чіпка В)Лаврін Г)Карпо 9.Літературний твір Нечуя-Левицького написаний у жанрі: А) Соціальна комедія Б) Історичний роман В) Соціально-побутова повість Г) Роман-хроніка

10.Характеристика на словах як на цимбалах грає, а де ступить там під нею лід мерзне; а як гляне, то од її очей молоко кисне стосується образу. А) Мелашки Б) Палажки В) Марусі Г) Мотрі 1 2 3 4 5 6 7

1) Чим міряли грунт, коли ділили?

2) Кого покарала свята п’ятниця?

3) Як потрібно було мазати піч, комин, щоб не було видно що?

4) Хто крав груші?

5) Що не встигла Мелашка зібрати і викинути, через що була сварка з подальшим побиттям посуду?

6) Бендерська чума – це…..

7) Що розбив син Мотрі? Список використаних джерел

1. Авраменко О.М.; Пахаренко В.І. Українська література: підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. (рівень стандарту) – К.: Грамота, 2018 – 256 с.; 2. Борзенко О.І.; Лобусова О.В. Українська література: підруч. для 10 кл. заг. серед. освіти. (рівень стандарту) – Х.: Ранок, 2018 – 240 с.; 3. Борзенко О.І. Українська література: хрестоматія-довідник для шкіл з укр.мовою навч. (профільний рівень) / О.І.Борзенко. – Х.: Ранок, 2011 – 960 с.

– (Джерела) 4. Нечуй_левицький І.С.; Твори в двох томах, том І – К.: Дніпро, 1977 – 518 с.

Горбатюк В. Ю., викладач історії Кельменецький професійний ліцей

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ З ІСТОРІЇ НА ТЕМУ: «УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА ЗА ДОБИ ГЕТЬМАНАТУ» Мета: • визначити

причини

падіння

Центральної

Ради,

схарактеризувати

внутрішню та зовнішню політику П. Скоропадського та причини падіння гетьманського режиму в Україні; • вдосконалити навички роботи з джерелами інформації, вміння з’ясовувати причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки та узагальнення; • сприяти національно-патріотичному вихованню учнів. Тип уроку: урок засвоєння нових знань. Навчально-методичне

забезпечення:

презентація,

телевізор,

ноутбук,

роздатковий матеріал, підручник «Історія України» ( О.І.Пометун, Н.М.Гупан, 10 клас, 2018) Цільова група: учні І курсу

Тривалість: 45 хв. Епіграф: «Прошу і наказ даю вам, брати, вірно і щиро служити незалежній Українській Державі нашій» (П.Скоропадський) ХІД УРОКУ 1. Організаційний етап.

2. Мотивація навчальної діяльності. Ми продовжуємо вивчати події Української революції 1917-1921 рр.

2.1. Робота з картою. Визначення територій, а) окупованої більшовиками взимку 1917-1918 року та б) союзниками - навесні 1918 року. Однією з найяскравіших і найсуперечливіших постатей доби визвольних змагань є особа Павла Скоропадського. Навіть через століття немає єдиної думки щодо його діяльності. Для одних він – щирий патріот України, а для інших «політичний перевертень» і національно несвідомий українець. Сьогодні, на уроці, ми спробуємо дійти істини «Ким був П.Скоропадський: патріотом Української Держави чи зрадником?»

2.2. Проблемне питання: «Ким був П.Скоропадський: патріотом Української Держави чи зрадником?»

3. Вивчення нового матеріалу.

3.1.Повідомлення теми та плану уроку 3.2. План уроку: 1. Гетьманський переворот 2. Політика П.Скоропадського 3. Причини та наслідки федерації України з небільшовицькою Росією. Викладач. Пропоную вам трішки зануритись в атмосферу тих подій…

3.3.Елементи рольової гри з використанням технологій формування критичного мислення.

3.3.1.Підіймаються 5-6 учнів, один з яких проголошує (завдання на випередження): «Сьогодні, 29 квітня 1918 року, Ми, Всеукраїнський з’їзд хліборобів-землевласників, на якому присутні 8 тис. делегатів із 8 губерній, засуджуємо аграрну політику Української Центральної Ради і обираємо Павла Скоропадського гетьманом усієї України!» Викладач. Тим часом віддані гетьману війська захопили всі урядові будинки в Києві та розігнали Українську Центральну Раду.

3.3.2. Питання: 1. Чим були не задоволені землевласники?

2. Що проголосив з’їзд хліборобів?

3. Кого обрано гетьманом України?

3.3.3. Виступ учня «Я – Павло Скоропадський…» (завдання на випередження, біографія П.Скоропадського).

3.3.4.Питання: 1. Ким був П.Скоропадський?

2. Яку назву отримала держава П.Скоропадського?

3. Куди емігрував після зречення від влади ? Викладач. Отримавши владу П.Скоропадський оприлюднив звернення до всього українського народу, де спробував обґрунтувати державний переворот.

3.4.Робота з підручником – опрацювання Грамоти П.Скоропадського (стор.85) 3.4.1.

Питання: 1. Як П.Скоропадський обґрунтував зміну влади?

2. Політика П.Скоропадського

Викладач. Після перевороту П.Скоропадський змінив назву УНР на назву Українська Держава, назву уряду на Рада Міністрів, зосередив у свої руках законодавчу, виконавчу і судову гілки влади, тобто побудував державу монархічного

типу

на

чолі

із

Гетьманом.

Крім

того

гетьман

головнокомандуючим армії та флоту та керував закордонними відносинами.

був

Щоб краще зрозуміти внутрішню та зовнішню політику гетьмана ми спільно створимо таблицю.

3.5. Робота в групах. Кожна група отримує коротку інформацію про певну сферу політики П.Скоропадського і спробує скласти основні тези, які записують у відповідний стовпчик таблиці в зошиті. Робота з таблицею (заповнення в зошитах) Внутрішня політика Соціально-

Національно-

економічна

культурна

Військова справа

Зовнішня політика

Дані тези вписують на попередньо виготовлених пелюстках (кольори пелюсток кожної групи різні). Після того як команда готова, пелюстки із коментарем розміщуються на дошці, утворюючи квітку, інші команди слухають тези і записують в таблицю.

3.5.1. Питання: 1. На захист інтересів якої групи населення була спрямована внутрішня політика П.Скоропадського?

2. Які країни були основними союзниками Української Держави?

3.6. Професійне спрямування Викладач. Крім політичної діяльності відомо і про буденні справи, смаки та уподобання гетьмана. Павло Скоропадський одружився рано, але свою дружину бачив з великими перервами: то воював в Австро-Угорщині, то в Маньчжурії, пізніше будував Українську державу. Та коли його дружина Олександра Петрівна була поряд, ранок для гетьмана починався з приготування сніданку для коханої. Скоропадський сам заварював міцну каву, намазував свіжі булочки вершковим маслом і приносив дружині сніданок у ліжко. Сам гетьман обожнював чорну каву, а за святковою вечерею полюбляв попивати червоне вино. Та кава не була єдиною кулінарною пристрастю гетьмана. Більшість зустрічей штаб Скоропадського влаштовував у ресторані при київському готелі Continental. Там подавали наймодніші страви того часу,

зокрема, й улюблену страву гетьмана. Ваші одногрупники, на моє прохання, спробують приготувати цю страву. Вони ознайомлять вас із інгредієнтами та процесом приготування, а ви спробуйте здогадатись про яке страву йде мова (київська версія котлети де-воляй, котлета по-київськи).

3.6.1. Майстер-клас учениці (попередньо здійснюється заготівля необхідних інгредієнтів).

3.Причини та наслідки федерації України з небільшовицькою Росією. Викладач. Після поразки основних союзників гетьмана в І світовій війні його влада послабшала, чим одразу скористалась більшовицька Росія і 13 листопада 1918 року анулювала Берестейський мирний договір чим відмовилась від визнання незалежності України.

14 листопада 1918р. у зв’язку з поразкою союзників П.Скоропадський видав Грамоту про відмову від самостійної Української держави та курс на утворення Всеросійської федерації народів. Як наслідок, таке рішення заклало підвалини антигетьманського перевороту і зречення ним влади.

3.7.Робота з підручником (Грамота гетьмана, стор.88).

3.7.1. Питання: Чому гетьман змінив вектор зовнішньої політики?

4.Узагальнення вивченого матеріалу.

4.1. Вправа «так або ні» (учні записують в зошит відповіді так або ні): Скоропадський мав титул барона всієї України (ні); - Він побудував монархію під назвою Українська Держава (так); - Скоропадський був зацікавлений, щоб Україна стала радянською, більшовицькою (ні); - За Скоропадського зачиняли українські школи та університети (ні); - Найбільшими союзниками Української Держави були країни Антанти (ні).

4.2. Самоперевірка вправи та коментар викладача.

5. Підсумки уроку

5.1. Складання синквейну (перший рядок – П.Скоропадський).

5.2. Завдання із тестів ЗНО 2015 року (питання: «у якому році для скріплення державних документів використовували печатку, відбиток якої зображено на фото»?

5.3. Проблемне питання: «Ким був П.Скоропадський: патріотом Української Держави чи зрадником?»

6. Інструктаж домашнього завдання Опрацювати §12 (середній рівень). Виконати завдання № 1,2,5,6 в кінці §12 (достатній рівень). Виконати завдання № 7-8 та 12 в кінці §12 або скласти політичний портрет П.Скоропадського (високий рівень). Список використаних джерел 1. Бойко О. Український національний союз і організація протигетьманського повстання / О. Бойко // Проблеми вивчення історії Української революції 19171921 рр. – К., 2002. – С. 157-174.

2. Гетьман Павло Скоропадський та Українська Держава 1918 року: Науковий збірник, присвячений 125-річчю від дня народження П. Скоропадського та 80річчю проголошення Української Держави 1918 року. – К.: Либідь, 1998. – 246 с 3. Грицак Я. Нариси історії України. Формування модерної української нації ХІХ-ХХ ст. /Я.Грицак. – К.: Генеза, 1996, – 370 с.

4. Історія України в особах: ІХ-ХХ ст. // І. Войцехівська, В. Абліцов, О. Божко та ін. – К.: Україна, 1995. – 479 с.

5. Кульчицький С.В. Українська держава часів Гетьманщини / С.В. Кульчицький // Український історичний журнал. – 1992. – №7-8. – С. 6079.

6. Реєнт О.П. Павло Скоропадський / О.П. Реєнт. – К.: Видавничий дім «Альтернативи», 2003. – 304 с.

РОБОТА В ГРУПАХ Внутрішня політика Соціальноекономічна

Національнокультурна

Військова справа

Зовнішня політика

У якому році для скріплення державних документів використовували печатку, відбиток якої зображено на фото?

Завдання: 1. Складіть основні тези до кожної сфери політики П.Скоропадського.

2. Внесіть їх до таблиці у відповідний стовпчик.

3. Із таблиці перенесіть кожну тезу на окрему пелюстку.

А 1917 р. Б 1918 р. В 1919 р. Г 1922 р.

Криклива Н.В., викладач біології, Ставчанський професійний ліцей МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ З БІОЛОГІЇ НА ТЕМУ «РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТИПОВИХ ГЕНЕТИЧНИХ ЗАДАЧ» Тема уроку: Розв’язування типових генетичних задач Мета уроку: удосконалити навички складання схем схрещування, навчитися розв’язувати генетичні задачі.

Тип уроку: урок формування та вдосконалення вмінь і навичок Ключові компетентності: спілкування державною мовою; наукове розуміння природи; уміння аналізувати, формулювати висновки; знання та розуміння фундаментальних принципів біології; застосування математичних методів для розв’язання прикладних завдань з біології. Обладнання: збірники задач з генетики, плакати, мультимедійна дошка. Хід роботи 1. Організаційна частина уроку 2. Перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань, умінь і навичок Розгляньте приклади розв’язків і розв’яжіть наведені задачі.

3. Повідомлення теми, мети і завдань уроку 4. Вивчення правил і способів дій нового матеріалу з первинним застосуванням нових знань, застосування здобувачами освіти знань і дій у стандартних ситуаціях Моногібридне схрещування, повне домінування Умова. Чоловік з ластовинням, серед родичів якого усі мали ластовиння, одружився на жінці без ластовиння. Від цього шлюбу народилося три доньки з ластовинням. Одна з них взяла шлюб із чоловіком без ластовиння. Які діти можуть народитися в цієї пари? Розв’язок • Уводимо умовні позначення. А — наявність ластовиння (оскільки в шлюбі людини з ластовинням і без нього народжуються діти з ластовинням) α — відсутність ластовиння • Складаємо схему схрещування.

(рядок генотипів і фенотипів батьків, розділений знаком «х» схрещування) (рядок гамет: з кожної пари в гамету потрапляє одна хромосома) (рядок нащадків: генотипи нащадків отримують, з’єднуючи почергово генотипи яйцеклітин із генотипами сперматозоїдів, фенотипи визначають за генотипами)

Відповідь. Із ймовірністю 50 % народяться діти з ластовинням чи без нього. Задачі • 1. Батько й мати мають зелені очі (домінантна ознака). У них народилося двоє дітей: одна з зеленими очима, інша з блакитними. Яка ймовірність народження в цій родині наступної дитини з блакитними очима?

• 2. Чоловік, що має короткі вії, одружився на жінці з довгими віями. У її батька були короткі вії, а в матері довгі. Народилася дитина з довгими віями. Відомо, що довгі вії — домінантна ознака. Визначте генотипи всіх особин. Моногібридне схрещування, неповне домінування Умова. Наявність прямого волосся в людини зумовлена рецесивним геном, а кучерявого — домінантним. Тато має кучеряве волосся, а мама — пряме. Усі їхні діти мають хвилясте волосся. Як пояснити появу прямого волосся в онуків, якщо діти взяли шлюб з людьми, що мають хвилясте волосся? Яка частина онуків матиме пряме волосся? Розв’язок • Уводимо умовні позначення. А — кучеряве волосся α — пряме волосся Аα — хвилясте волосся • Складаємо схему схрещування.

Відповідь. Народження онуків із прямим волоссям можна пояснити тим, що усі особи з хвилястим волоссям є гетерозиготами і несуть рецесивні алелі; 25 % онуків матимуть пряме волосся. Задачі • 3. Герцог Гамбурзький має пряме волосся. Він одружується з кучерявою принцесою Мюнхенською. Але його майбутній тесть поставив умову: якщо в них не буде кучерявого нащадка, то Гамбурзьке королівство переходить під його владу. Чи отримає тесть королівство, якщо для форми волосся спостерігається неповне домінування?

• 4. У джунглях Амазонії, дослідником Дж. Сімпсоном було відкрито популяцію аборигенів. При цьому більшість із них були всеїдними, але зустрічалися як виключні м’ясоїди, які нездатні засвоювати рослинну їжу, так і вегетаріанці, що не можуть харчуватися м’ясом. Генетики з’ясували, що м’ясоїдство викликане наявністю рецесивного алеля гену в 6-ій хромосомі, а вегетаріанці гомозиготні за цим же геном. Як аборигенам утворювати родини, щоб усі їх діти могли харчуватися виключно рослинами? Моногібридне схрещування, ознака зчеплена зі статтю Умова. У батьків, які мали нормальний кольоровий зір, народилося кілька дітей з нормальним зором і один хлопчик із дальтонізмом. Як це пояснити? Які генотипи батьків і дітей? Розв’язок • Уводимо умовні позначення. ХD — нормальний кольоровий зір Xd — дальтонізм Складаємо схему схрещування.

Відповідь: гетерозиготністю

народження

хлопчика

матері

геном

за

із

дальтонізмом

дальтонізму;

генотип

спричинене матері

—

гетерозиготний, генотип батька — гомозиготний за домінантним алелем, генотипи дітей з нормальним кольоровим зором — гомозиготні та гемізиготні за домінантним алелем, гетерозиготні, генотип хлопчика з дальтонізмом — гемізиготний за рецесивним алелем. Задачі • 5. Відсутність потових залоз у людей успадковується як рецесивна ознака, зчеплена зі статтю. Юнак із потовими залозами одружується на такій же дівчині, батько якої не має потових залоз, а мати й її предки мають потові залози. Яка ймовірність того, що сини і доньки від цього шлюбу не будуть мати потових залоз?

• 6. Явище нестачі Фосфору у крові людини може бути пов’язане із захворюванням на специфічну спадкову форму рахіту. Серед дітей від шлюбів 16 чоловіків, хворих цією формою рахіту, зі здоровими жінками народились 23 доньки і 19 синів. У всіх доньок була нестача Фосфору в крові, а всі сини були здорові. Яка генетична природа цього захворювання? Дигібридне схрещування, повне домінування Умова.

Блакитноокий

темноволосий

чоловік,

батько

якого

був

світловолосим, одружується на кароокій світловолосій дівчині з родини, усі члени якої протягом кількох поколінь мали карі очі. Яких нащадків і з якою ймовірністю слід очікувати від цього шлюбу? Врахуйте, що кароокість домінує над блакитноокістю, а ознака темного волосся домінує над ознакою світлого. Розв’язок • Уводимо умовні позначення. А — карі очі а — блакитні очі

b — світле волосся В — темне волосся Складаємо схему схрещування.

Відповідь: Усі діти будуть кароокими і з ймовірністю 50 % темноволосими. Задачі • 7. У людей цукровий діабет — рецесивна ознака, а короткозорість — домінантна.

Одружуються

дівчина

з

цукровим

діабетом

і

юнак

із

короткозорістю. Чи будуть їхні онуки здоровими відносно цих ознак, якщо їхні діти будуть одружуватися із людьми також здоровими за цими ознаками?

• 8. Дівчина з густим волоссям і звичайними вухами не може вибрати між двома претендентами на її руку. У першого з них звичайні вуха й густе волосся, але його батько був капловухим (як і батько дівчини). Інший претендент має лисину (його батько також із молодості був лисим), а вуха в нього звичайні. Кого дівчині обрати в чоловіки, щоб мати дітей, подібних на неї, якщо перший кандидат гетерозиготний за ознакою форми вух, а другий — гомозиготний за ознакою раннього облисіння? Зчеплене успадкування Умова. Відомо, що в дигетерозиготних людей за генами А і В у шлюбах з дигомозиготними за рецесивним алелем партнерами народжуються діти у співвідношенні А_В_ : A_bb : ааВ_ : aabb — 47 : 3 : 3 : 47. Як успадковуються гени А і В? Визначте відстань між генами А і В. Розв’язок • Складаємо схему схрещування.

Визначаємо відстань.

Відповідь: гени А і В успадковуються зчеплено, відстань між ними 6 морганід. Задачі • 9. У людини один з генів резус-фактора зчеплений із геном, що визначає форму еритроцитів і знаходиться від нього на відстані 3 морганіди. Резуспозитивність і еліптоцитоз (еритроцити еліптичної форми) визначаються домінантними аутосомними генами. Мама в подружжі гетерозиготна за обома ознаками, причому резус-позитивність вона успадкувала від матері, а еліптоцитоз — від батька. Тато ж резус-негативний і має нормальні еритроцити. Визначте ймовірність народження дітей з певними фенотипами в цій родині.

• 10. Аборигени, відкриті дослідником Дж. Сімпсоном, відрізняються формою черепа й довжиною пальців. Ці ознаки визначаються парою аутосомних домінантних алелей генів, розташованих на відстані 10 морганід. Яка ймовірність народження аборигенів з видовженим черепом і короткими пальцями від батька, що не має цих ознак, та мами, що має, якщо бабуся по маминій лінії мала видовжений череп і пальці звичної довжини, а дідусь — череп звичної форми і вкорочені пальці?

5. Підсумки уроку й інструктаж домашнього завдання Задачі для самостійного розв’язування: • 11. Ретинобластома (злоякісна пухлина сітківки ока) успадковується як домінантна аутосомна ознака, причому вона проявляється лише в 90 % людей з домінантним геном. Чоловік має вилікувану ретинобластому, дружина не має ретинобластоми і походить з родини, де ні в кого з родичів цього захворювання не було. Визначте ймовірність народження в цих батьків дитини з ретинобластомою.

• 12. У темноволосої (домінантна ознака) без ластовиння (рецесивна ознака) матері й рудоволосого з ластовинням батька троє дітей: рудий з ластовинням син, рудий без ластовиння син і темноволоса з ластовинням донька.

Яка ймовірність того, що наступною дитиною буде рудоволоса із ластовинням донька?

• 13. У Мохаммада і Газалі народився син. Подружжя вирішує питання, чи можна йому робити обрізання. Брат Газалі помер від кровотечі, що була спричинена такою операцією. Тяжкі кровотечі спостерігаються й у Гусейна — дядька Газалі по матері. Яку пораду варто дати Мохаммаду й Газалі?

• 14. Гіпоплазія емалі (світло-брунатний колір зубів) успадковується як зчеплена з Х-хромосомою домінантна ознака. У родині, де обоє батьків мають цю аномалію, народився син з нормальними зубами. Установіть генотипи батьків і ймовірність народження в них доньки з нормальними зубами.

• 15. У людей один із домінантних генів визначає формування вушної завитки, другий — слухового нерву. їхні рецесивні алелі відповідальні за вроджену глухоту. Для формування нормального слуху необхідна наявність двох домінантних алелів. У родині глухих Джона й Ебігейл народилися двоє дітей — Кевін і Амелі — які мають нормальний слух. Установіть генотипи батьків і дітей. Яка ймовірність, що третя дитина Джона і Ебігейл матиме нормальний слух? Пазюк З.М., спеціаліст І категорії, заступник директора з навчально-методичної роботи, Вище професійне училище №24, м. Заставна МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ З НІМЕЦЬКОЇ МОВИ «ERRUNGENSCHAFTEN DER WISSENSCHAFT: PRO UND CONTRA» (у рамках українсько-польського проекту «Урок з підприємницьким тлом»)

Thema: Errungenschaften der Wissenschaft: pro und contra.

Zielgruppe: Gruppe 27 Zeit: 45 Minuten Lernziele: - Wortschatzerweiterung; - Wortschatzwiederholung; - Lesestrategien anwenden; - Meinungen aüßern; - Informationen präsentieren und vergleichen; Resultate: Die Schüler können: - neue Vokabeln zum Thema benutzen; - eigene Meinung ausdrücken; - die zum Thema gelesene Information besprechen Methoden und Techniken: - Rollenspiel - Kreatives Schreiben - Visualisierung - Partner- und Kleingruppenarbeit - Brainstorming - Situationsangewandte Bilder/ Texte Materialien: - Arbeitsblätter (1-…..)

- Bilder - Notebook - CDs Zusätzliche Materialien: - Arbeitsblatt 1 – 9 BESTANDTEILE 1. Einstieg

1.1. Wortigel bis zum Thema (An

der

Tafel

ist

ein

Wortigel

mit

dem

Schlusswort

„Wissenschaftserrungenschaften“ im Zentrum. Die Schüler sollen ihre Gedanken dazu schreiben, welche Errungenschaften der Wissenschaft sie am wichtigsten finden.)

1.2. Partnerarbeit (Arbeitsblatt 1. Der Lehrer teilt die Schüler für die Partnerarbeit. Der Vertreter von jeder Gruppe zieht einen Zettel mit einem Bild darauf und der zweite Partner soll durch das Wortumschreiben und Definitionen dieses Bild erraten und malen.)

1.3. Kettenspiel (Arbeitsblatt 2. Jeder Teilnehmer soll der Reihe nach seine Meinungen zum Bild nach dem gegebenen Muster äußern.)

2. Hauptteil 2.1. Situationsverwande Texte (Arbeitsblatt 3. Die Schüler lesen den Text schweigend, indem sie die Vor- und die Nachteilen des Fernsehens beachten sollen.)

2.2. Gruppenarbeit (Arbeitsblatt 4. Aufgabe 1. Der Lehrer teilt die Schüler in Kleingruppen. Die Aufgabe besteht darin, dass man anhand des gelesenen Textes, eine Liste der Vor- und Nachteile schreiben soll. Je mehr, desto besser. ) 2.3. Debatten (Arbeitsblatt 4. Aufgabe 2. Danach kommen je zwei Vertreter in die Mitte, um einander Argumente zum Thema: „Fernsehen: pro und contra“ vorzubringen und zu besprechen. Die Gruppe, die mehr Argumente nennt, gewinnt. Die eigenen Argumente darf man auch ausdenken.)

2.4. Brainstorming (Arbeitsblatt 5. Der Lehrer fragt, welche Haushaltsgeräte die Schüler für die wichtigsten halten und warum.)

2.5. Luftballon

(Der Lehrer bietet 3 Schülern an, sich in Rollen der Haushaltsgeräte zu empfinden, und sich vorzustellen. Die Aufgabe ist, die wichtigsten Stichpunkten zu nennen, eigene Wichtigkeit im Haushalt zu beweisen, damit die anderen ausspringen lassen.)

3. Schlußteil 3.1. Zusammenfassung 3.2. Erklärung der Hausaufgabe (Arbeitsblatt 6. Der Lehrer erklärt den Schülern, dass sie mit den Hilfe der Stichwörter ihre Meinungen bis zum Thema: „Stellst du dir dein Leben ohne Computer und Internet vor?“ schreiben sollen, indem sie alle Vor- und Nachteile berücksichtigen.)

Arbeitsblatt 1

Arbeitsblatt 2 Ich meine, dass _____________________________________________________ Meiner Meinung nach _______________________________________________ Ich bin der Meinung _________________________________________________ Ich finde, dass ______________________________________________________ Das stimmt, aber ____________________________________________________ Dieses Gerät ist wichtig, weil __________________________________________ Keine Ahnung ______________________________________________________ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ ___ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Arbeitsblatt 3 Ist das Fernsehen gut oder schlecht?

Wie ist deine Meinung? Ist das Fernsehen gut oder schlecht? — Ich finde es schön, interessant und nützlich. Die Erfindung des Fernsehens ist wunderbar.

Fernsehen bringt uns jeden Abend sozusagen die Welt ins Wohnzimmer. Der Mann bleibt mehr zu Hause und geht nicht mehr so oft in die Kneipe. Fernsehen zerstört also das Familienleben nicht. Fernsehen hilft den Rentnern. Sie spüren: Da spricht jemand im Zimmer, ich bin nicht allein, ich bin nicht einsam.

Meine Eltern sind aber anderer Meinung. Sie sagen: „Wir brauchen das Fernsehen nicht. Durchs Fernsehen sind die heute sehr fantasielos. Sie denken selber nicht nach.“ Meine Eltern schimpfen also auf das Fernsehen.

Und noch etwas: Die Kinder lesen wenig Bücher. Ihr Vater sitzt stundenlang vor dem Fernseher. Er sieht alle Programme. Es ist ihm ganz egal. Oft schläft er dabei ein. Das Fernsehen ist eine Konkurrenz in Hinblick auf das Kino oder sogar das Theater.

Deshalb hocken die Leute zu Hause. Sie gehen nirgendwohin aus.

Wir hören keine Frage, keine Antwort, kein Wort über irgendwelche Probleme.

Man schaltet also den Apparat ein und seinen Kopf aus. Die Leute schauen auf den Kasten und verlernen dabei das Sprechen und das Handeln. __________________________________________ Arbeitsblatt 4 FERNSEHEN VORTEILE

NACHTEILE

Arbeitsblatt 5 Am wichtigsten ist ______________ weil, man____________________________ Wir brauchen jeden Tag ___________, damit man _________________________ Es ist notwendig jeden Tag ______________ zu benutzen, um________________ ____________________________________________

Arbeitsblatt 6 Schreib deine Meinungen bis zum Thema: „Stellst du dir dein Leben ohne Computer und Internet vor?“

mit Freunden spazieren gehen, per Chat kommunizieren, Texte scannen, elektronische Bücher lesen, SMS schreiben, kostenlos per Skype telefonieren, online spielen, nach Infos suchen, Referate tippen, sich Filme ansehen, Waren bestellen, Musik herunterladen, Fotos machen, unterwegs Musik hören, E-Mails schreiben, Anzeigen aufgeben, Rad fahren, Zeitungen/Zeitschriften online lesen, ins Kino gehen, eine Reise buchen, eine Webseite besuchen, online diskutieren, ein Café besuchen

Щербань Ю.В., викладач історії та громадянської освіти, спеціаліст ІІ категорії, Глибоцький професійний ліцей

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ-ТРЕНІНГУ НА ТЕМУ: «ЗНАЄМО СВОЇ ПРАВА – ВИКОНУЄМО СВОЇ ОБОВ’ЯЗКИ»

Мета: розширити знання учнів про основні положення Декларації та Конвенції із захисту прав дитини, навчити відрізняти права від обов’язків, закріпити їх у пам’яті учнів; розвивати культуру дітей, ввічливість, чесність, людяність; виховувати дисциплінованість, повагу до товаришів. Обладнання: Конституція України, Конвенція прав дитини, презентація, пазли, виставка літератури, відеопрезентація «Права дитини».

1. Вступна частина 1.1.

Вступна розповідь

Кожна людина живе в тій чи іншій державі і має зв’язки з суспільством, в якому вона живе. Держава, як офіційний представник суспільства, юридично закріплює, насамперед, в Конституції України, права та обов’язки людини і громадянина. Конституція – закон про устрій, будову держави, про головні права та обов’язки громадян. У Конституції України(ст. 3) написано « Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Ст.24 «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом». Отже, кожний громадянин України має однаковий обсяг прав незалежно від раси, кольору шкіри, політичних , релігійних та інших переконань, статі, майнового стану, місця проживання, мови, роду і характеру занять.

1. 2. Вправа на знайомство «Три слова про себе» Мета: познайомити учасників один з одним, створити дружню атмосферу для подальшої роботи в групі. Час: 10 хв. Хід проведення: викладач звертається до учасників групи: «Перед тим, як почати працювати, нам необхідно познайомитися один з одним, але це ми будемо робити дещо у незвичній формі. Кожен учасник по черзі має назвати своє ім’я та описати себе трьома словами. Наприклад: «Мене звати Катя, я весела, креативна та життєрадісна».

2. Основна частина 2. 1. Обговорення «Права людини» Мета: поглибити знання та розуміння учасниками прав людини і дитини. Час: 5 хв. Хід проведення: Викладач звертається до учасників: «Як ви розумієте, що таке права людини?» Викладач уважно вислуховує відповіді учасників та резюмує: «Права людини – правові можливості, які розцінюються як своєрідні юридичні блага, зміст яких полягає у встановленні і гарантуванні певних меж свободи/несвободи людини. Сьогодні ми з вами розглянемо та розберемося саме з «межами свободи». Запитання для обговорення: Чи всі люди наділені правами? [Так, всі люди наділені правами, права людини природні.] З якого віку людина отримує свої права? [Права людини з’являються від народження. Вони ніким не даруються, їх не можна відібрати, заслужити або купити.] Чи збільшується у людей обсяг прав з віком? [Так, збільшується. З віком кількість прав збільшується, так само, як і збільшується кількість обов’язків.] До якого віку людина вважається дитиною? [Від народження до 18 років.] Після обговорення викладач резюмує відповіді учасників: «Отже, всі люди наділені правами від народження, вони – природні. З віком людина отримує більше прав. Слід пам’ятати, що разом із правами зростають і наші обов’язки, але про це пізніше».

2.2. Інформаційне повідомлення «Цікаві факти про історію формування прав дитини» Мета: надати інформацію про історичний процес формування та становлення дитячого права.

Час: 10 хв. Ресурси: набір карток із записами основних історичних подій. Хід проведення: Викладач звертається до учасників: «Скажіть, будь ласка, чи завжди діти мали права, якими вони наділені сьогодні? Назвіть, хоча б приблизно, століття, в якому у дітей почали з’являтись права?» Первісне суспільство дітовбивство; насильство; у дітей відсутні права, що є серйозним злочином Викладач звертається до учасників: На кінець ХІХ століття Європу полонила епоха війн та революцій, через що гостро постало питання бездоглядності та безпритульності дітей. Тому в цей час виникають перші Міжнародні об’єднання суддів, які займаються справами дітей. У 1890 році Конгрес криміналістів визначив, що до дітей віком до 14 років не можна застосовувати кримінальні покарання. Однією із причин було сирітство. Малолітні діти для того, щоб вижити, були змушені жебракувати та красти, і це відбувалося масово. А 1899 року в Чикаго (США) виникає перший ювенальний (тобто дитячий) суд. У ньому розглядалися лише справи, пов’язані з дітьми. До дітей було визначено особливе ставлення».

Первісне суспільство дітовбивство; насильство; дітей

До ХІХ ст. торгівля дітьми; експлуатація у дитячої праці; насильство;

відсутні права, що є серйозним злочином

вбивство дитини не вважалось серйозним злочином

Викладач продовжує розповідь: «Лише на початку ХХ століття, 1919 року, в Англії виникає перша в світі організація із захисту дітей – «Savethe Children» («Порятунок дітей»). До речі, ця організація працює і нині. Первісне суспільство

До ХІХ ст.

Кінець ХІХ ст.

дітовбивство; насильство; у дітей відсутні права, що є серйозним злочином

торгівля дітьми; експлуатація дитячої праці; насильство; вбивство дитини не вважалось серйозним злочином

зародження сфери захисту дитини; 14 років – вік, з якого можна застосовувати кримінальне покарання до дитини

Викладач: «Вагомий внесок у формування системи прав дитини зробила Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй: вона ухвалила Декларацію прав дитини у 1959 році (яка містила 10 основних принципів захисту прав дітей), створила UNICEF – організацію, яка займається захистом прав дітей. Це відбулося 11 грудня 1946 року.

20 листопада 1989 року було прийнято Конвенцію ООН про права дитини. Її ухвалили майже всі країни світу. Цей документ є першим і основним міжнародним документом, який вмістив у собі широкий спектр прав дітей віком від народження до 18 років».

Первісне суспільство дітовбивство; насильство; у дітей відсутні права, що є серйозним злочином

До ХІХ ст. торгівля дітьми; експлуатація дитячої праці; насильство; вбивство дитини не вважалось серйозним злочином

Кінець ХІХ ст. ХХ століття Генеральна Асамблея Ліги Наційзародження перша в світі організація сфери захисту із захисту дітей дитини; 14 років – вік, Декларація UNICEF Конвенція з якого можна прав ООН про застосовувати дитини (10 права кримінальне основних дитини покарання до принципів дитини захисту дітей)

Отже, ми бачимо, що права дітей виникли не одразу із появою самого суспільства. А за два століття ситуація змінилась кардинально, і на сьогодні ми маємо велику базу документів та значну кількість організацій, які опікуються питаннями захисту прав дітей. На жаль, і сьогодні є країни, де права дітей не забезпечуються на належному рівні (наприклад, голодування дітей в деяких країнах Африки, використання в деяких азійських країнах тяжкої дитячої праці тощо). Тож, маємо нагоду ще раз усвідомити – наші пращури доклали чималих зусиль та пройшли складний шлях для того, щоб сьогоднішні діти та підлітки мали максимум необхідних умов для безпечного дорослішання та належного розвитку.

2.3.Робота в групах Учні об’єднуються в дві групи , опрацьовують текст Конвенції про права дитини та виконують подані завдання. Конвенції про права дитини Стаття 1 2 3

Коротка назва Визначення поняття дитина Заборона дискримінації

Короткий опис Дитиною є особа віком до 18 років.

Жодна дитина не повинна піддаватись дискримінації через колір її шкіри, стать, мову, релігію, думку, країну походження, бідність чи багатство, фізичні вади, або належність до етнічної меншини. Благополуччя дитини В усіх законах і судових рішеннях благополуччя дитини має бути має понад усе. першочергове значення

4 5

6 7 8 9

10 11

12

13

14

15

16 17

18

19

Реалізація прав

Кожна держава повинна забезпечити, в міру своїх можливостей, реалізацію прав дітей. Повага до Кожна держава зобов’язана забезпечити, щоб обов’язки, права та батьківських зобов’язання батьків здійснювалися у такий спосіб, щоб діти прав могли вільно користуватися своїми правами. (Уряди повинні поважати права і обов’язки батьків, родичів та/або законних опікунів, інформуючи та повідомляючи дітей про їхні права.) Виживання та Кожна дитина має право на життя та виживання. Держава розвиток повинна забезпечити, щоб діти та молоді люди могли добре Дитини розвиватися. Ім’я та громадянство Кожна дитина, з моменту її народження, має право на ім’я, набуття громадянства та на догляд з боку своїх батьків. Захист Кожна дитина має право на збереження, або відновлення свого індивідуальності імені, громадянства та сімейних стосунків. Розлучення батьків Кожна дитина має право жити зі своїми батьками, крім випадків, коли вона потребує захисту від своїх батьків. Якщо дитина повинна бути розлучена з одним або обома зі своїх батьків, вона має право викласти свою точку зору з цього питання. Якщо дитина розлучається з одним або обома з її батьків, вона має право знати їхнє місцезнаходження. Возз’єднання сім’ї Кожна дитина має право залишити будь-яку державу та переїхати в іншу країну з метою возз’єднання зі своєю сім’єю. Захист від викрадення Кожна держава повинна боротися проти викрадень та та насильницького вивезення в іншу країну та неповернення дітей насильницького батьком або іншою особою. вивезення Свобода думки Кожна дитина має право на свою думку та висловлення своїх дитини думок з усіх питань, пов’язаних з її життям. Це особливо важливо у судових чи адміністративних процесах. Чим старша дитина, тим більше слід прислуховуватися до її думки. Свобода Кожна дитина має право на вільне висловлення своєї думки та самовираження отримання і поширення інформації через ЗМІ. Кожна дитина також зобов’язана висловлювати свою думку, поважаючи при цьому права інших людей. Свобода думки, Кожна дитина має право вільно сповідувати свою релігію, вільно совісті і висловлювати свою думку та вільно здійснювати свободу совісті. релігії Держава повинна поважати права і обов’язки батьків, коли діти здійснюють ці права. Право на мирне Кожна дитина має право збиратися разом з іншими дітьми, публічне приєднуватися або утворювати асоціацію чи спілку, за умови, що зібрання в процесі не будуть порушуватися права інших осіб. Захист життя

приватного Кожна дитина має право на недоторканність її приватного життя, сім’ї, помешкання або письмової кореспонденції. Крім того, кожна дитина має право на недоторканність її честі та гідності. Доступ до необхідної Кожна держава повинна забезпечити доступ дітей до інформації інформації за допомогою різноманітних форм ЗМІ, а також набуття ними знань, які є важливими для їхнього благополуччя. Держава також зобов’язана захищати дітей від шкідливої інформації. Відповідальність Батьки або опікуни несуть спільну відповідальність за виховання батьків дитини. Держава зобов’язана підтримувати їх у цьому та, наприклад, забезпечити догляд за дитиною у випадку, якщо батьки повинні працювати. Захист від насильства Держава несе відповідальність за захист дитини від насильства з боку батьків або інших людей. Кожна дитина має право дізнатись, як уникнути будь-якої форми насильства, або впоратися з ним.

20

21 22 23 24

25 26 27

28

29

30

Молоді люди без сім’ї

Кожна дитина, яка не живе зі своєю сім’єю, має право на особливий захист і підтримку. Також вона має право на прийомну сім’ю або догляд у відповідній установі, з урахуванням її віросповідання, культурного та мовного середовища походження. Усиновлення Дитина може бути усиновлена, якщо усиновлення дозволяється, визнається та схвалюється країною, та якщо воно сприяє благополуччю дитини. Діти-біженці Кожна дитина, яка вимушена залишити свою країну, є біженцем та шукає притулку, має право на особливий захист з боку держави. Неповноцінні діти Кожна неповноцінна дитина має право на особливий догляд і освіту. Вона потребує допомоги, щоб бути незалежною та брати активну участь у житті своєї спільноти. Здоров’я та медичне Кожна дитина має право на найкраще медичне обслуговування. обслуговування Держава зобов’язана вживати заходи для зниження рівня дитячої смертності, забезпечувати медичну допомогу молоді, боротися з недоїданням і хворобами, гарантувати медичний догляд вагітним жінкам і молодим матерям, забезпечувати доступність освіти у сфері охорони здоров’я, розширювати обізнаність про профілактику у сфері народного здоров’я та ліквідувати звичаї, які можуть зашкодити дітям. Оцінка лікування, або Кожна дитина, прийнята до закладу з метою її захисту, догляду догляду або лікування, має право на перевірку та оцінку її перебування у цьому закладі. Соціальне Кожна дитина має право на соціальне забезпечення, наприклад, забезпечення соціальне страхування. Держава гарантує виплати на дитину з урахуванням фінансового становища сім’ї або піклувальників. Рівень життя Кожна дитина має право на рівень життя, що відповідає її фізичному, духовному, моральному та соціальному розвитку. Батьки та опікуни несуть першочергову відповідальність за забезпечення такого розвитку. Держава зобов’язана підтримувати їх у цьому. Освіта Кожна дитина має право на освіту та право відвідувати школу. Держава зобов’язана зробити початкову освіту безкоштовною та обов’язковою, й аналогічним чином, зробити середню освіту доступною для усіх дітей і молоді. Держава зобов’язана забезпечити відповідне ставлення до дітей та молодих людей у школі та захищати їхні права людини від посягань. Цілі освіти Шкільна освіта повинна розвивати особистість та таланти кожної дитини, готувати кожну дитину до дорослого життя, а також заохочувати дітей поважати права людини і власну та інші культури та цінності. Діти меншин Кожна дитина, що належить до меншини, має право вивчати та застосовувати власну культуру, релігію та мову.

31

Відпочинок, ігри та Кожна дитина має право на відпочинок та вільний час, у який дозвілля вона може грати та вільно брати участь у культурному та художньому житті.

32

Дитяча праця

Кожна дитина має право на захист від експлуатації та залучення до виконання робіт, які можуть нашкодити її освіті та розвитку. Держава зобов’язана визначити мінімальний вік, з якого дозволено працювати, кількість годин на день і умови роботи.

33

Захист наркотичних Засобів

34

Захист від продажу та торгівлі людьми

35

Захист від усіх форм Кожна дитина має право на захист від усіх форм експлуатації експлуатації (наприклад, жебракування).

37

Катування позбавлення волі

38

Війна та конфлікт

39

Відновлення інтеграція

40

Ювенальне правосуддя

41

42

від Кожна дитина має право на захист від виробництва та торгівлі забороненими наркотиками. Держава повинна зробити усе можливе, щоб діти та молодь не піддавались насильницькому вивезенню або торгівлі людьми.

та Кожна дитина має право на захист від катування, жорстокого поводження або покарання, незаконного арешту або будь-яких інших форм посягань на її особисту свободу. Держава зобов’язана заборонити смертну кару та довічне ув’язнення молодих людей. Якщо дитина позбавлена волі, вона має право на гуманне та шанобливе ставлення. Якщо дитина, або молода особа арештована, вона не повинна утримуватися в місцях позбавлення волі разом з дорослими, повинна мати змогу підтримувати зв’язок зі своєю сім’єю та мати право на правову допомогу. збройний Діти і молоді люди віком до 15 років мають право не брати участь у війні і збройних конфліктах. Держава зобов’язана надавати особливий захист дітям, які постраждали від війни. та Кожна дитина, яка стала жертвою збройного конфлікту, катування, зневаги або експлуатації має право на належний догляд, який надасть їй можливість стати розумово і фізично здоровою та інтегруватися у суспільство.

Кожна дитина, звинувачена у скоєнні злочину, має право на гідне ставлення у суді. Вона є невинною, поки її провина не доведена. Кожна дитина має право на справедливий суд, перекладача (за необхідності), захист свого приватного життя, а також право на перегляд судового рішення. Держава зобов’язана встановити мінімальний вік, до досягнення якого діти не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності. Крім того, держава зобов’язана надати альтернативи позбавлення волі для засуджених дітей та молоді. Переважна сила більш Якщо у країні є закони, які захищають дітей та молодих людей високих національних краще, ніж Конвенція про права дитини, тоді застосовуються такі стандартів закони. Розкриття інформації Кожна держава зобов’язана повідомити про права дітей дорослим про і дітям зрозумілим способом. права дітей

2.4 . Вправа « Знайди відповідність» Мета: познайомити учасників із Конвенцією про права дитини Час: 10 хв. Хід проведення: Учні отримують ілюстрації прав дітей та текст Конвенції про права дитини , яких необхідно скласти та склеїти у вигляді двосторонніх карток. Презентація результатів з наступним обговоренням.

2.5.Вправа « Обов’язки дитини»

Яких правил та обов’язків нам слід дотримуватися протягом дня? Оберіть один день тижня. Напишіть щоденник цього дня і занотуйте усі правила, яких вам довелося дотримуватися. Подивіться на правила, які вказують вам, як себе поводити та що робити, наприклад: – коли ви вдома зі своєю сім’єю; – коли ви зустрічаєтеся зі своїми друзями; – коли ви щось купуєте в магазині; – коли ви пересуваєтеся по місту; Обговорення результатів 3. Підсумкова частина 3.1. Підсумкова бесіда Мета: підбити підсумки заняття та обмінятися враженнями. Час: 5 хв. Ресурси: аркуш із написаними на ньому запитаннями для обговорення з групою. Запитання для обговорення: § Що виявилося корисним на сьогоднішньому занятті? §

Що найбільше запам’яталось?

§

В якому міжнародному документі зазначено перелік прав дитини?

3.2. Перегляд відеопрезентації « Права дитини» Інструкція до виконання: від народження ви маєте певні права, які гарантовані і захищаються державою. Їх ви повинні знати й реалізовувати щодня. Але пам’ятайте: ваші права не повинні порушувати права інших. З часом у вас збільшиться обов'язків і відповідальності. Існують закони, які визначають ваші обов'язки. Ви мусите їх знати. Незнання закону не звільняє вас від відповідальності за ваші вчинки, дії або бездіяльність. Список використаних джерел

1. Т. В. Бакка, Л. В. Марголіна, Т. В. Мерещенко « Громадянська освіта. Інтегрований курс»- Київ: 2018 р.

2. « Будуємо майбутнє разом» : програма профілактики конфліктів та правопорушень серед учнівської молоді.- Київ ТОВ « Обнова компані»,2016 р.

3. Досліджуємо права дитини. Освіта для демократичного громадянства та освіта з прав людини.- Том V.- Основа, 2016 р.

4. Навчання демократії. Збірник практичних завдань з освіти для демократичного громадянства та освіти з прав людини. Том VІ- Основа, 2016 р.

Розділ ІV. ДИСКУСІЙНЕ ПОЛЕ. НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНА РОБОТА У ЗАКЛАДАХ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ Бойко Д.С., бібліотекар Ставчанський професійний ліцей МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ВИХОВНОГО ЗАХОДУ НА ТЕМУ: «ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ — ГОЛОВНІ ЖИТТЄВІ ЦІННОСТІ» (форма організації виховного процесу – година спілкування) Мета: -

формувати усвідомлене розуміння поняття «життя», його унікальність, цінність, значущість для кожної особистості;

-

спонукати учнів до роздумів над важливими життєвими проблемами, формувати високі морально-етичні ідеали та духовні цінності;

-

виховувати ставлення до власного життя та життя інших людей як до найвищої цінності, формувати почуття особистої гідності. Якщо хочеш, щоб життя усміхнулосьспочатку сам усміхнися життю. Народна мудрість Хід заходу 1. Вступна частина. Бібліотекар. і сумне, сповнене

Життя – неповторне і звичне, радісне

глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як

полин. Життя кожної людини – це стежина, встелена жовтогарячими

чорнобривцями,

духмяними вишеньками, стежина з червоними і

чорними тонами, як у тій пісні: « Червоне – то любов, а чорне - то журба»... Пісня стихає. Життя — це велика радість. Але також це нелегка робота... Щоб графік життя був максимально наближений до стрімко піднесеної прямої, людині допомагають віра, надія, любов. Любов! З неї повинно починатись все. Я про любов до людей, до роботи, про велику любов.

2. Основна частина. Говорять, що світом блукає дві душі. Одна – сповнена любов’ю, а інша – щедрістю. Вони шукають одна одну. Доки ці чесноти окремо, світ сумує , а коли зустрінуться посміхнеться і на землю проллється злива добра. Так хочеться, щоб ця легенда здійснилася і добро торкнулося кожного серця. Бо

на

жаль, сьогодні

доброту,

щедрість,

людяність,

ближнього витісняють багато інших факторів. Учениця .

Ми часто бачимо, Як люди плачуть, А чи задумувався хто, Що тії сльози значать? Невже ті крапельки пусті Такі, прозорі, золоті? Он хоче ляльку й плаче Дівчинка маленька, На оченятах голубих Блищить сльоза дрібненька, Мов срібна намистинка, капає в долоні, І слізки ті її гіркі й солоні.

Учень.

А на сусідній вулиці бабуся

любов

до

Дітей додому слізно жде. «Добридень», — я до неї обізвуся, Тоді вона з щоки сльозу змахне. Не раз ми бачимо, як люди плачуть. І кожен раз, щось сльози тії значать: Сором'язливість, безпорадність, Бентежність, сум, безмежну радість. Дай, Боже, сліз лише щасливих, Легких, веселих, жартівливих, Пошли нам, Боже, днів погожих море, Зітри з лиця землі все горе. Лунає пісня «Даруй добро». Учениця. Сьогодні не вистачає духовності й моральності. Більшість людей байдужі до горя інших, не вірять у добро, порядність, любов. Живуть без надії на краще! Як нам потрібно кричати, дзвонити, щоб бути почутими? Гермес приніс людям знання про божественні сили й закони земного життя, про те, що тільки віра, надія, любов допоможуть людині встояти перед спокусами й ілюзіями. Здавна за церковним календарем 30 вересня люди святкують день Віри, Надії, Любові... У народі кажуть, що людину прикрашає не ім'я, а її вчинки. Вважають, що ті, кого назвали Віра, Надія, Любов, просто зобов'язані стати для всіх людей компасом щастя. Підніміть руку, у кого є рідні та близькі з такими іменами. Прекрасно! Напевно, це хороші люди. А що для кожного з нас означають ці імена? Відповіді учнів. Учень. Тільки духовна людина може нагодувати голодного, утішити знедоленого, подати руку зневаженому. Це єдиний великий закон любові. Любов — цікава річ: чим більше ми любимо, тим більше стає любові, тим яскравіше вона горить, тим більше даруємо тепла. Чим більше віддаєш любові, тим більше її в тебе. Що таке любов?

Учениця. Це те, про що, хіхікаючи, здогадуються учні. Любов — хвилювання душі , що охоплює молодих дівчат. Любов — жар киплячої крові в сильних тілах парубків. Любов — підтримка й натхненна сила, домашній вогонь, захист. Любов — тиха насолода життя. Любов — найяскравіша квітка в букеті наших почуттів, що дає найсерйозніші уроки життя. Чим є любов для кожного з нас? Відповіді учнів. Учень. Говорять, що ставлення до жінки-матері

є

критерієм

розвитку

суспільства. Послухайте легенду про святу материнську любов. Дуже давно жила сім'я з трьох поколінь. Якось батько сказав сину: «Приготуй завтра візок, повеземо бабуню». Встали вони до сходу сонця. Батько виніс свою маму, посадив у візок, покликав сина і вони вдвох повезли. Заплакала старенька, але нічого змінити не могла. «Куди ми веземо бабуню?» — запитав син у батька. Той відповів: «До старого обриву шахти. Яка користь від старої: тільки сидить і їсть, а працювати вже не може». Коли приїхали до завалу шахти, повернув батько візок і тихенько скинув його разом з бабусею в провалля. «Що ви наробили, тату? — закричав син. — Нащо візок скинули! Коли прийде ваш час, на чому я вас повезу до обриву?» Почув це батько й ніби прокинувся, гірко заплакав і поліз у яму діставати мати й візок. Чому нас вчить ця легенда? Учениця. Дійсно, любов — головне випробування всього життя, і від того, як ми її розуміємо, залежить, як ми розуміємо Бога. Прекрасні поради, як жити у світі і як любити, дає Біблія. Ось про що говорять деякі Божі заповіді. Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі , Господь, Бог твій , дає тобі! Учень. Любов у першу чергу потрібно виявляти до батьків, тому що кожна людина — боржник своїх батьків. Від батьків ми отримали життя. Мама

постійно піклується про дитину й готова віддати за неї життя. Ніхто нас не любить так, як батьки. Любити й поважати їх не завжди легко, але дуже приємно. Що означає, на вашу думку, поважати батьків? Лунає пісня «Мамині очі». Учениця. Якщо любов — головна цінність життя, тоді віра — джерело життєвої сили. У житті надзвичайно важлива віра в себе та друга, віра в Бога. У світі поруч із добром, любов'ю, вірою і надією ідуть черствість, байдужість, брехня. Учень. Так, із байдужістю, черствістю, на жаль, ми стикаємося в житті. Але поки живуть серед нас чутливі душею люди, на землі є місце для любові, добра й милосердя. Учениця. Шановні учні! Озирніться навкруги. Скільки добрих і щедрих на любов і ласку, щирих людей нас оточують. Людина, яка бажає добра іншим, світиться привітною усмішкою, шанобливо ставиться до інших. Дістається недешево Щастя тяжких доріг. Що ти зробив доброго? Чим людям допоміг? Учень. Минуле - це потяг, але він уже пішов.. Майбутнє – це мрія, але ще невідомо чи збудеться вона... Сьогодення – це подарунок життя. Тому треба жити сьогоденням , з надією на майбутнє і досвідом минулого.

3. Підсумкова частина. Бібліотекар. Кожна людина – особистість. У цьому ми переконалися, вислухавши ваші міркування. І тому твердо впевнені, що ви не заблукаєте в цьому складному світі. Адже ви неповторні. Учениця. Ми сьогодні даруємо всім веселку — різнокольорову, яскраву, яка тішить око, випромінює тепло. Подивіться, скільки в ній фарб, скільки світла, як тепло й радісно стає від неї на душі. Серце наповнюється високими

почуттями, очищується, з'являється бажання робити добро, жити в любові, вірити в людей, іти по життю з надією. У цьому наша сила! Учні виконують пісню «Надія». Бікбаєва Л.П., бібліотекар МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ВИХОВНОГО ЗАХОДУ ПАТРІОТИЧНОГО СПРЯМУВАННЯ НА ТЕМУ: «ЗАПАЛИ СВІЧКУ ПАМ'ЯТІ» (форма організації виховного процесу – вечір пам’яті) Мета: Поглиблення знань здобувачів освіти про Україну як державу зі своєю історією, культурою, народними звичаями та традиціями; перегорнути сторінки творів українських письменників і поетів, які порушили у своїй творчості тему голодомору. Формування почуття належності українського народу, розвиток полікультурної, соціальної компетентності здобувачів освіти; виховання любові та поваги до історичного минулого країні, відповідальності, товариськості, поваги до думки інших. Відзначення знаменних дат для поглиблення знань, досвіду здобувачів освіти; активізації громадянської позиції з метою розвитку перспективного бачення себе, історії України, держави. Матеріально-технічне забезпечення: на кожному столі - свічка, червона гвоздика, перев’язана чорною стрічкою, тематична книжкова виставка.

1. Вступна частина

(звучить скорботна мелодія) 1.1.

Повідомлення

День пам'яті жертв голодоморів відзначається щорічно в четверту суботу листопада на підставі президентських указів 1998 та 2007 років. У ХХ сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Утім, наймасштабнішим був Голодомор 1932-1933 років - геноцид українського народу, здійснюваний тоталітарним комуністичним режимом СРСР.

2. Основна частина 2.1.

Розповідь

Голодомор в Україні 1932-33 років - Це геноцид української нації, скоєний керівництвом Радянського Союзу з метою упокорення українців, остаточної ліквідації українського спротиву режиму та намагань побудови самостійної, незалежної від Москви Української Держави. У 2010 році постановою Апеляційного суду міста Києва доведено геноцидний характер Голодомору, намір Сталіна, Молотова, Кагановича, Постишева, Чубаря, Хатаєвича, Косіора знищити частину української нації. У 1932- 1933 роках було убито понад 7 мільйонів осіб на території УРСР та 3 мільйони українців поза її межами, в регіонах, які історично були заселені українцями: Кубань, Північний Кавказ, Нижнє Поволжя та в Казахстані. Сталін, який вважав селянство основою національного руху, вдарив по українському селянству, як по носію української традиції, культури та мови. У 1932 р. для України було встановлено нереальний до виконання план хлібозаготівель у 356 млн. пудів хліба. Для затвердження цього плану до Харкова прибули найближчі соратники Сталіна – Каганович і Молотов, які були добре проінформовані про розпал голоду вже в першій половині 1932 року в Україні. Геноцид було організовано і вчинено шляхом узаконення насильницьких дій та масового вбивства українців представниками органів влади. Близько 400 архівних документів підтверджують це.

Навесні 1933 року смертність в Україні набула катастрофічних масштабів. Пік Голодомору припадає на червень місяць. Тоді щодоби мученицькою смертю помирало 28 тисячі осіб, щогодини - 1168 чоловік, щохвилини - 20 людей. Певні історичні обставини ускладнюють підрахунки, а ще більше – встановлення імен вбитих. Радянська влада зробила все можливе, щоб приховати наслідки свого злочину. На місцях було заборонено фіксувати реальну кількість смертей. Сьогодні виявлено таємні списки деяких сільрад з переліком померлих в 1932-1933 роках. Ці списки в двічі перевищують офіційні дані. Цілком зрозуміло, що такі випадки були не поодинокими. Існувала заборона записувати причину смерті «голод», тому в актах про смерть вказано «від тифу», «виснаження», «від старості». В 1934 році всі книги ЗАГС про реєстрацію смертей були передані до спеціального відділу ГПУ. Українці вимирали сім’ями, селами, і не завжди проводився облік. Рівень незареєстрованої смертності невідомий, але цілком очевидно, що померли мільйони. Бібліотекар: (на фоні мелодії) Пекельні цифри та слова У серце б’ють, неначе молот Немов прокляття, ожива Рік 33-й. Голод… Голод… Згадай усе ти, щоб воздати Близьким і дальнім людоморам Хоч радість легше пам’ятати, Та треба пам’ятать і горе. Пам’ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Та багато сторінок її вписано кривавими і чорними кольорами. Читаєш і подумки здригаєшся від жаху. Особливо вражають сторінки, де смертним шрифтом вкарбовані слова про голод і сатанинські обіцянки «вождів». Бібліотекар: А люди біднії в селі,

Неначе злякані ягнята, Позамикалися у хатах, Та й мруть… Сумують комини без диму А за городами, за тином Могили чорнії ростуть Гробокопателі в селі Волочать трупи ланцюгами За царину і засипають Без домовини. Дні минають Минають місяці. Село навік замовкло, оніміло І кропивою поросло. Так в 1848 р. писав про голодні дні в Україні Т.Г. Шевченко у вірші «Чума». А ми говоримо сьогодні про голодомор в Україні 1932-1933 років. Багатовікова історія українського народу – це, насамперед, літопис життя і смерті народу-великомученика, на долю якого було досить лиха. Майже кожне століття позначене голодними роками, наслідками епідемій, спустошливими війнами, чужоземними навалами. Дивна історія великого народу, що не мав навіть коротенького відтинку часу для перепочинку задля відновлення сил та енергії. Найбільших втрат зазнала Україна саме у XX столітті. Кривавим і тернистим видався її шлях до незалежності. Надто багато безіменних могил залишив по собі український народ, а скільки сліз і страждань забрали з собою ті хлібороби, яких позбавили права жити новоявлені пророки. Від жовтневого перевороту до чорнобильської катастрофи, від розстрілу під Крутами до мільйонів жертв упродовж трьох голодоморів, від суду над СВУ до масового фізичного винищення української інтелігенції у 30-х роках – далеко неповний перелік злочинів тоталітарної системи.

Жахливим злочином проти власного народу став штучний голод 1932-1933 років. За механізмом творення і страхітливими наслідками його слід занести до книги трагічних дат в історії людства. Він посів би гідну першість серед злочинів, вчинених фашистами за роки другої світової війни. Голод 1933 року - не історична минувшина. Він живе у пам’яті очевидців, жагучим болем відгукується у їхніх скронях. Парадокс: вмирали на плодючих чорноземах шанованої світом житниці, просто на полях, на шляхах, у холодних хатах і на лавах промерзлих вокзалів, поодинці і сім’ями, вимирали родини й села. Голод забрав тих, хто за шматком хліба насущного не стежив і не доносив на брата, не виривав останній окраєць з голодних дитячих ротиків, не крав, не вбивав, аби вижити. (звучить «Реквієм» Моцарта) Здобувач освіти: Важко, навіть майже понад вісім десятиліть, ступати болючими стежками минулого. Не віриться, що тут, в Україні, раптово зник хліб і люди залишилися без зернини. Здобувачка освіти: Це було не стихійне лихо, а зумисно підготовлений голодомор. У 1933 році Сталін, говорячи про підсумки першої п’ятирічки, заявив: «Ми, безперечно, досягли того, що матеріальне становище робітників і селян поліпшується у нас з року в рік. У цьому можуть сумніватися хіба що тільки запеклі вороги Радянської влади.» Після такої заяви мало хто міг наважитися висловити іншу точку зору. Але становище в країні було катастрофічним. Ще в жовтні 1932 року партійнодержавна верхівка прийняла холоднокровне рішення: вийти з кризи шляхом конфіскації запасів зерна у хліборобній галузі. За кілька місяців надзвичайні комісії під керівництвом Кагановича, Молотова, Постишева викачали з селян внутрішні фонди - продовольчий, фуражний, насіннєвий. Здобувачка освіти:

Представники місцевої влади організували в селах спеціальні бригади, які вимагали від кожного негайно відвезти на станцію мішок зерна, а в разі непослуху позбавляли волі на 10 років. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селянства. Смерть косила людей до літа 1933 року. (звучить VII частина «Реквієму» Моцарта) Бібліотекар: Сонце сходило над вихололими за довгу зиму полями, сідало за обрій кольору крові і не впізнавало землю. Чорне вороння літало зграями над селами, заціпенілими в тяжкому смертному сні. Танули на обширах України важкі сніги весни 1933 року, являючи світові трупний сморід, страшні видива. Чи була того року весна? Ніхто того не пам’ятає сьогодні. Пам’ятають інше… Шановні здобувачі освіти! Вшануймо пам’ять загиблих в 1933 році хвилиною мовчання. (здобувачі освіти запалюють свічки пам’яті) Ми перегорнемо з вами сторінки української літератури, присвячені цій темі. Здобувачка освіти: Цей сніг, як сон, прийшов - розтане, Здимить і в хмару перейде… Весна. Село лежить в тумані. Голодний рік, голодний день Іде - не йде, повзе по мертвих, Й хвалити Бога - хоч повзе. Весняний дух живий - нестерпний До сонця зводить все живе. Й воно і молиться, і плаче, Й раде сонцю і воді. Якби він знав, коли б побачив Сини ростуть на лободі. Сини Радянської держави! Та знає вождь, усе він зна…

І все всміхається лукаво: В Москві весна. Його весна! Здобувачка освіти: В селі весна повзе на ліктях, Повзе по мертвих і живих. В долині сонце ловлять діти, Що дзвінко капає зі стріх. І п’ють опухлими вустами Оту живицю молоду. Їм жить і жить, та над полями Знов ворон каркає біду. Забрали тих, хто із комори Пашню останню вимітав, Так про цей страшний рік пише у своєму вірші М. Будлянський. український журналіст і письменник. Хто ще активний був учора, Сьогодні ворогом ставав! Голодний рік. Жорстокий світе, Дай хоч надію для живих. Весна. І сонце ловлять діти, Що дзвінко скапує із стріх. Здобувач освіти: Про страшні муки і переживання українського народу в 1932-1933 роках відомо було небагато. Писали, свідчили, згадували передусім за кордоном. В Україні про голодомор не можна було й слова мовити. Хто знав, хто вів смертям і стратам лік? Де фільм, який наш показав би голод, Отой проклятий 33-й рік? Здобувачка освіти: Так, Василь Барка, представник української діаспори у США, який пережив голод і бачив на власні очі жахи канібалізму (людоїдства) відтворив

народну трагедію в романі «Жовтий князь», який був написаний у 1958-1961 роках. Письменник створив символічний образ жовтого князя, демона зла, який несе з собою руйнування і спустошення, сіє муку і смерть серед людей. Автор не втішав себе надією, що цей твір колись буде надрукований в Україні. Роман «Жовтий князь» це перший в українській літературі твір про голодомор 1933 року. Здобувач освіти: В романі йдеться про трагічну долю родини Катранників - Мирона, Дарії та їхніх дітей: Миколи, Андрійка і Оленки із села Кленоточі, яка уособлює шлях мільйонів українців на Голгофу голодної смерті. Селяни не можуть зрозуміти, чому їх, тих, хто творить основу життя для робітництва, для міста, приневолюють до голодної смерті, знущаються, вселяють ненависть, заздрість, жадобу крові. (зачитуються уривки з тексту). Голодуючи сім’ї їли кукурудзяні качани і стебла, картопляне та просяне лушпиння, сушену солому, трави, гнилі кавуни і буряки, стрічки акацій, а також м’ясо домашніх тварин і дохлих коней. Здобувач освіти: На першому Всеукраїнському кінофестивалі, присвяченому пам’яті Івана Миколайчука, художній фільм режисера Олеся Янчука «Голод-33» здобув головний приз. Створювався він на студії «Фест-земля» за мотивами роману Василя Барки «Жовтий князь». Сценарій написали Сергій Дяченко і Лесь Танюк. Фільм створювався на народні кошти, навіть учні київських шкіл перераховували гроші у фонд створення його. (звучить пісня «Господи, помилуй нас») Здобувач освіти: Навіть на останнім рубежі Промінь віри в нас не погас Боже, Україну збережи, Господи, помилуй нас!

Бібліотекар: Матеріал, який ви сьогодні прослухали, це, звичайно, тільки доля того, що трапилося на Україні у 1932-1933 роках. Голод 1933 року - не історична минувшина. Він живе у пам’яті очевидців, жагучим болем відгукується у їхніх скронях. Його й тепер не хочуть визнавати деякі політичні партії, що успадкували ідеологію творців голодомору. Для того, щоб ви краще зрозуміли історичні причини та соціальнодемографічні наслідки голодомору в українському селі, я раджу познайомитись з такою літературою: А. Лисивець «Скажи про щасливе життя» Це повість про страшне лихо, яке спіткало наш народ, - голодомор1933 року; це щирий, правдивий автобіографічний спогад-роздум про бачене й пережите, про те, що навічно закарбувалося у вразливій дитячий душі… М. Стельмах «Чотири броди» У романі М.Стельмаха йде мова про життя народу в українському селі 1931-1933 років. Про долю героїв роману, яким довелося відчути на собі страшні події, якими позначені ці роки. В. Марочко «Голодомор в Україні. Причини і наслідки» У збірнику документів йде мова про соціально-економічний стан селянського господарства в Україні 20-х років, причини та наслідки штучного голоду 1932-1933 років.

33-й - голод: Народна книга-меморіал. (упор. Л.Б. Коваленко,

В.

Маняк), К. 1991р., в якій говориться про голодний 1933 рік та наслідки голодомору. Кульчицький С.В. Шаталіна Є.П. «Становище дітей на Україні у 19311933 роках У цій історичній документальній розповіді йде мова про голодне лихоліття, яке випало на долю українського народу і яке найбільше вразило дітей. Вони виявилися найменш захищеними, не брали участь у колгоспному виробництві, а відтак - не одержували рятівних 100-300гр. хліба на працюючого.

Мороз Валентин. Голод 33-го року й українізація Дослідники голоду 1932-1933 років аби з’ясувати його причини і наслідки, вживають різні за своїми інформативними значеннями терміни «голод», «голодомор», «людомор», «голокост». Зарубіжні дослідники голоду в Україні давно з’ясували і юридично обґрунтували той факт, що в українському селі упродовж 1932-1933 років було вчинено акт геноциду. Ось про це і йде мова у цій статті. Я. Мицик «Голод у Вишнополі» На відкритті міжнародного симпозіуму «Голодомор 1933» у Києві 5 вересня 1990р. наперед вийшла сива жінка з хлібом-сіллю на рушнику. Всі підвелися перед найвищою святинею українського народу: «Благословляю вас, люди добрі, святим хлібом на плідну роботу, щоб показати світові, який голод пережив наш народ, щоб викрити всіх злочинців, які зробили голод 1933 і Чорнобиль 1986 року. Щоб усі люди були довіку з хлібом.» Це була Ярина Петрівна Мицик із Вишнополя, яка змалку пережила страхіття голодомору і розповіла про це у спомині-брошурі під назвою «Голод у Вишнополі». М. Солоненко «Смерть приходила із центру» Розповідається про голодомор на Харківщині. Наводяться документи ВКП(б), які свідчать про планове винищення українського селянства, що становило основу нашої нації. Про голодомор 33-го сказано чимало, та ще більше не сказано. Вісім Фільмів про Голодомор, які вкотре доводять, що Голодомор 19321933-го - Це спланована акція радянської влади. «Голод-33» (1991) - екранізація «Жовтого князя» Василя Барки Перший художній фільм про штучний голод 1932–1933 років, знятий за мотивами повісті Василя Барки «Жовтий князь». Стрічка україномовна. «Українська ніч 33-го» (1994–1998) - чотири серії як етапи сприйняття Голодомору Перший фільм про Голодомор вже незалежної України. Саме у цій стрічці викладені факти, які раніше не були почуті суспільством, зазначають

експерти. Фільм створений на основі кіно- та фотодокументів. За деякі з кадрів автори заплатили своїм життям, адже за зйомки голодуючих українців у 1933 році розстрілювали. «Радянська історія» (2008) - аналіз систематичних масових репресій в СРСР. Латвійський документальний фільм, який демонструє всі злочини Радянського Союзу з початку і до кінця Другої світової війни. «Живі» (2008) - український голод у світовій історії. Спогади страшного дитинства, тих часів, коли у батьків забирали всю їжу, села вимирали з голоду, а ті, хто виживав, став «армією рабів». Тепер вони дорослі, і зі сльозами на очах згадують ті часи й кажуть: краще б вони не народжувалися. «Поводир» (2014) - розстріл бандуристів у Харкові: міф чи, правда? «Голодомор. Забутий геноцид» (2014) - Перший французький фільм про Голодомор, заснований на історії однієї родини, що походить із Вінниччини чоловік пережив трагедію 1932-1933 років і тепер живе у Франції. Зйомки відбуваються у його рідному селі. «Гіркі жнива» (2017) - народний бунт проти сталінських репресій Кінофільм про історію кохання в розпал українського Голодомору 1932-1933 років, знятий канадцями українського походження Джорджем Менделюком, Ієном Ігнатовичем та Річардом Бачинським. «Голод до правди» (2018) - Автори фільму проводять паралелі між методами правління сталінського режиму в СРСР і режиму президента Росії Володимира Путіна. У стрічці звучать пісні Джамали, ONUKA, гуртів ДахаБраха і Dakh Daughters.

3. Підсумкова частина Бібліотекар: Кажуть, що історії властиво повторюватись. Наше завдання зробити так, щоб таких трагедій ніколи більше не було. Занадто болить і досі незагоєна рана втрат, надто турбує нас запалена від спогадів пам’ять тих, що залишилися в живих.

Україна і досі змиває кров невинних жертв. Дуже багато лиха довелося витерпіти нашому народу. Невже ж він не має права на щастя? Ваша думка?

Григорчук М.Т., майстер в/н І категорії, ВПУ №3, м. Чернівці МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ВИХОВНОГО ЗАХОДУ ПАТРІОТИЧНОГО СПРЯМУВАННЯ НА ТЕМУ: «ПОКРОВА - ЗАХИСНИЦЯ УКРАЇНСЬКИХ ВОЇНІВ» (форма організації виховного процесу – свято) Вікова категорія : для учнів І-ІV курсів. Мета: поглибити знання учнів про історію, культурну спадщину України; формувати культуру взаємовідносин між людьми, повагу до традицій і звичаїв українського народу; сприяти розвитку пізнавального інтересу; сприяти естетичному та моральному вихованню здобувачів освіти, продовжувати формувати такі риси характеру як патріотизм, гуманізм, милосердя; викликати почуття гордості за свою державу, героїзм, відвагу захисників, любові до своєї Батьківщини, прагнення до захисту своєї рідної землі. Обладнання: комп’ютер , проектор, мультимедійна презентація "День захисника України", для конкурсів різноманітні подарунки, музичне оформлення. Очікувані результати: учні отримають моральне та естетичне задоволення, корисну та цікаву інформацію. Хід заходу (Лунає музика)

1. Вступна частина 1.1.Декламування віршів Читець 1. Звання високе Чоловік І захисник людського роду. Несіть ви гордо з віку в вік, Славні мужі мого народу! Читець 2. Захисник – наша слава, Захисник – наша гордість, Ти – надія держави Й легендарна хоробрість. Читець 3. Вклоняємось захисникам доземно, Як рідній хатині з далеких доріг. Як хлібу, що матінка чемно Й гостинно кладе на вкраїнський рушник.

1.2.

Повідомлення

Ведуча 1. Доброго дня, дорогі друзі! Ведуча 2.

14 жовтня в Україні стає особливим. У цей день відзначають одразу чотири свята та пам’ятні дні, пов’язані з історичними подіями.

2. Основна частина 2.1. Розповідь Ведуча 1. Православна церква святкує день Покрови Пресвятої Богородиці. З 1999 року згідно з указом президента у свято Покрови відзначають День українського козацтва. Також вже більше ніж пів століття цей день вважається датою

створення Української повстанської армії. Враховуючи вище згадане, було запропоновано святкувати 14 жовтня День захисника України. Ведуча 2. Ознакою свята Покрови є те, що вона покриває землю листом або снігом. Частіше листям, але всяке буває з погодою у середині жовтня і іноді у ці дні вже йде сніг. Ведуча 1. Свято Покрови було введено у християнство у Х столітті у Візантії на згадку про чудесне визволення Константинополя від нападників. Ведуча 3. Спостережливий український народ зі святом Покрови пов’язує багато прикмет. Ми пропонуємо вам на власному досвіді переконатися в їхній правдивості.

•

Зима буде ранньою і холодною, якщо на Покрову відлітають журавлі.

•

Яка Покрова – така і зима.

•

Звідки на Покров вітер дме, з того боку і чекай перші морози.

•

Відліт журавлів до Покрови – ранню зиму.

•

Хто сіє по Покрові, немає дати що корові.

•

На Покрову не можна просити чи давати гроші в борг.

•

Незаміжні дівчата вважали, що якщо на Покрову добре повеселитися, то

можна знайти хорошого жениха. З цією прикметою пов'язана і традиція звертатися до Богородиці у святковий день з благаннями про заміжжя. НАРОДНИЙ ТАНЕЦЬ Ведуча 2 В Україні значущим свято Покрови Пресвятої Богородиці було для козаків, які будували багато храмів Богородиці й особливо шанували ікони Покрови. Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Матір Божу вважали своєю заступницею і покровителькою. Ведуча 1 Коли у XVII-XVIII століттях з’явилось "козацьке бароко, митці почали малювати новий вид ікони, який отримав назву "Козацька Покрова". На ній під покровом-

омофором Богородиці іконописці розміщували українських гетьманів, старшину та відомих козаків. Ведуча 2 Враховуючи цю історичну традицію, було вирішено зробити пам’ятний день, присвячений внеску козаків у розвиток української державності. Ведуча 1 Козаки були мудрими, хоробрими, кмітливими , але сучасна молодь, наслідуючи відважних пращурів, часом опиняється у кумедних ситуаціях…… І так, 2019 рік , Чернівці , десь між будинками на Гравітоні (СЦЕНКА ) Ведуча 1 А зараз давайте на деякий час заглибимося в історію, сторінки якої і наповнюють нас гордістю. Гоголь писав: „Так ось вона, Січ! Ось де гніздо, звідки вилітають усі ті горді й дужі, як леви! Ось звідки розливається воля й козацтво на всю Україну!” Ведуча 2 Тож хто вони , козаки? Пропонуємо вашій увазі вікторину. Ведуча 3 2.2. Вікторина для глядачів 1. Кого називали козаками? (Вільну людину) 2. Хто стояв на чолі козацького війська?(Гетьман) 3. Як називали хати, в яких жили козаки?(Курінь) 4. Де розташовувались козацькі табори?(Запорізька Січ) 5. Про яку деталь козацького вбрання казали: «Широкі, як Чорне море»? (Шаровари) 6. Як називалася козацька зачіска? (Оселедець)

7. А чи знаєте ви ім’я дивовижного гетьмана – силача, який легко міг зламати руками підкову? (Іван Підкова) 8. Як називали козацький човен завдовжки близько 20м.? (Чайка) 9. Де була заснована перша Запорозька Січ? (на о. Хортиця) 10. Якого року була заснована перша Запорозька Січ? (1556р.)

11. Який із найдревніших знаків є малим гербом України? (Тризуб) Ведуча 2. Наші щирі вітання переможцям, а також дозвольте подякувати всім за активну участь у змаганні. Ведуча 1.

14 жовтня – це ще і день численних смолоскипних маршів у низці міст України. Саме так українці відзначають День створення Української повстанської армії. Ведуча 2. Народна мудрість стверджує, що земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти водою зі своїх джерел, але захистити себе не може. Тому, це святий обов’язок тих, хто живе, хто користується всіма її благами і дарами. Виконуючи його, юнаки йдуть служити в армію, щоб берегти мир і спокій своєї Батьківщини, стояти на сторожі її інтересів. Ведуча 1. З 2014 року указом президента Петра Порошенка на свято Покрову також святкується День Захисника України. Ведуча 2. У цей урочистий день ми вшановуємо тих, хто причетний до високого звання захисника Вітчизни: від вкритих сивиною і увінчаних нагородами фронтовиків, до воїнів нашого сьогодення. Ведуча 1. Це свято увібрало в себе багаті та славні ратні традиції та уособлює мужність і героїзм оборонців та визволителів рідної землі на всіх етапах її історії. Ведуча 2.

Із давніх-давен так у світі повелося: жіноча доля – ростити дітей і дбати про сімейний затишок, берегти тепло родинного вогнища. А на сильні плечі чоловіка лягає нелегкий обов’язок захисника... Ведуча 1 Ми чекаємо Вас. Ми віримо у Вас. Ми молимося за Вас. Хай береже Вас Господь, дорогі наші захисники.

3. Підсумкова частину 3.1.Молитва за Україну (Лунає музика) Читець1 О, Боже ласкавий, з високого неба, Послухай молитву й благання до Тебе, Спаси Україну від злої навали, Щоб більше дітей батьки не ховали. Читець2 В молитві до Тебе всі руки складаємо, Стоїмо на колінах, всі щиро благаємо, Не дай рідну землю розділити й забрати, Не дозволь в Україні знов кров проливати. Читець3 Захисти нас, Ісусе, єдина надіє, І ти, непорочна Діво Маріє. Послухай моління наших сердець, Інакше прийде Україні кінець. Читець4 Хай танки й бетеери не роз’їжджають, Хай ворожі літаки не латають, Хай не здригається від гулу земля, Хай небо чисте над нами сія. Читець5

Не дозволь чужинцям рідну землю топтати, Не дозволь матерям сльози знов проливати. Захисти нас любов’ю і віру нам дай Щиро молиться нині український наш край ! Читець6 В дні великого посту, в час молитви і віри, Прибігаєм до Тебе, Мати Божа Маріє, Просим щиро і молим гіркими сльозами: Заступися, Небесна Цариця ,за нами.

3.2. Підсумкова розповідь Ведуча 2. Українська земля…. Земля, щедро полита кров’ю її синів та ворогів, земля, на якій протягом віків точилися трагічні й, водночас, героїчні події. Щира віра нашого народу в Божу допомогу, сповнені сліз молитви до Божої Матері – покровительки всього воїнства українського були почуті десь там, у «небесній канцелярії» … Почуті і втілені в життя. І наш з вами святий обов’язок неухильно дотримуватись заповідей предків, берегти здобуте у важкій боротьбі і стати справжніми патріотами молодої держави – України.

(Лунає ГІМН у виконанні учениці) Ведуча 2. Дякуємо за увагу.

Добрянська Л.Г., майстер в/н І категорії, ДПТНЗ «Чернівецький професійний ліцей сфери послуг» МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ВИХОВНОГО ЗАХОДУ НА ТЕМУ: «СВЯТО 8 БЕРЕЗНЯ» (форма організації виховного процесу – свято) Мета: Виховувати доброзичливість, увагу, повагу до осіб жіночої статі. Розширити знання здобувачів освіти про свято. Розвивати вміння вітати близьких людей, робити їм приємні сюрпризи, з повагою ставитись до жінок і дівчат. Хід заходу 1. Вступна частина 1-й ведучий Добрий день дорогі друзі, шановні викладачі, рідні мами!

2-га ведуча. З святом вас! Прийміть найщиріші вітання зі святом весни, ніжності і кохання 8 Березня!

1-й ведучий Прислухайтесь, як дзюрчать швидкі, прозорі струмочки.

2-га ведуча. Ви відчуваєте? Життя починається з початку, з приходом весни.

1-й ведучий Березень - перший місяць весни - це весна світла. Це не тільки відблиск крижинок і приліт перших птахів.

2-га ведуча. Березень - це початок тепла, краси, кохання.

1-й ведучий.

І тому не випадково перше свято весни День жінок. Все

найпрекрасніше, що є в світі пов’язано з жінки.

2. Основна частина 2-га ведуча. Дорогі жінки! Поздоровляємо вас з святом 8 Березня! Ви поєднали в собі все: і теплоту душі, і ніжність, і гармонію витонченості, жіночності.

1-й ведучий. 8 березня. Саме в цей день людство вшановує жінку, жінку-матір, жінку-світоч, жінку-трудівницю, жінку-берегиню життя на землі. Мати... Це перше слово, яке з радістю та усмішкою вимовляє дитина. Мама – які надлюдські глибини скарбів містять вони в собі. А мамина колискова звучить найніжнішою музикою, і тоді, коли посрібляться наші скроні, не мав би світ стільки геніїв, стільки великих мужів, якби над їхнім дитинством не тремтіло б серце матері. Мати – корінь життя, та квітка, промінь якої ніколи не в’яне, а розцвітає з плином літ все ясніше. Міцно тримає жінка свічку життя, затуляючи її тендітний вогник от подихів вітру, подиху зла.

2-га ведуча. Коли настає весна і на вулицях з’являються перші весняні квіти, в кожному домі, в селі і в місті відзначається велике свято – Міжнародний день – 8 березня. Ось і сьогодні ми зібралися на свято – свято весни, свято кохання. Ми вітаємо жінок, наших мам, бабусь, сестер. Всіх кого ми знаємо і не знаємо. Всіх хто живе поруч з нами і далеко від нас. Посивілих жінок і молодих дівчат. Низький уклін Вам, дорогі жінки, милі мами і бабусі. Хай же буде на Землі довіку прославлена в пісні хорошій Ваша материнська любов. Пісня «Мама мамочка» 1-й ведучий. А пам’ятаєте легенду? Створив Бог чоловіка. Звичайно, йому було дуже нудно одному , і тоді Господь вирішив створити і жінку. Проблема була в тому, що весь людський матеріал пішов на чоловіка.

2-га ведуча. Тоді бог взяв кілька яскравих променів сонця, всі чарівні фарби зір, задумливий смуток місяця, красу лебедя, грайливість кошенят, граційність газелі, ласкаве тепло хутра, притягуючу силу магніту. Змішав все разом, а потім додав туди: холодне мерехтіння зірок, впертість віслюка, в’їдливість мухи, зажерливість акули, ревнивість тигриці, сміливість пантери, кровожерливість п’явки, отруйність змії, дурман опіуму, безпощадність стихії.

1-й ведучий. Все це змішав, оформив фігуру і вдихнув у неї життя. Як наслідок вийшла жінка. Цю жінку Бог передав чоловікові і промовив: «Бери її такою і не намагайся переробити, блаженствуй з нею все життя і терпи муки від

неї до самої смерті». Жінка – це вічний біль і вічна втіха. Вона може перетворити життя на рай і на пекло.

2-га ведуча. А зараз здобувачі освіти привітають мам. Здобувач освіти 1: Спасибі вам, рідні мами, Що ви тут сьогодні з нами! До вас наше перше слово: Матусі, бабусі, будьте здорові! Здобувач освіти 2: Просте, звичайне слово «Мати». А скільки ніжності й тепла! Якщо всі ласки їх зібрати, Не буде міри їм числа. Здобувач освіти 3: Люба наша мамо, калиновий цвіт! У Вас, рідна нене, весь наш білий світ. Ви – наш скарб найбільший, Ви – наш цвіт живий, Ви – наша перлина, образ дорогий! Здобувач освіти 4: Ще сонце не встало, ще тільки сіріє, Мене ж від світанку два сонечка гріє. Два сонечка ясні від ранку до ночі. Два сонечка красні – матусині очі. Здобувач освіти 5: Шануймо ж наших матерів! Не забуваймо! Адже і наші болі Приймають матері в свої серця, Аби у нас була щаслива доля Од самого початку й до кінця.

Здобувач освіти 6: Найкращі дні для наших матерів Це дні, коли щасливі їхні діти. Від нас залежить, скільки таких днів Ми можемо для матері зробити. Даруймо ж радість нашим матерям, Бо їм турбот і так хватає. Здобувач освіти 7: Мудра мати, славна трудівниця, Друг натхнений – ось яка вона! Щирим серцем зір її іскриться, А сама – як пісня, як весна. Здобувач освіти 8: Щоб жили ви вічно з нами, Звучав щоб дружній передзвін, Вітаємо з святом, вчителі – любі мами, Низький складаємо вам уклін! Здобувач освіти 9: Хай стелиться вам доля рушниками, Хай береже від злого майбуття, Із всіх доріг вертайтеся до мами, Тоді щасливим буде все ваше життя.

1-й ведучий. Жінка – величне, дивне, ніжне слово. Тобі вклоняємось сьогодні знову. Ти – господиня гарна, Добра, ніжна мати, Яка не може жити в світі марно, Все вміє і все хоче знати...

2-га ведуча. Ми любимо тебе, о добра жінко! Бабуся, мама і сестричка-намистинка, І вчителька моя, найкраща в світі, Сьогодні ми тобі даруємо пісні і квіти.

1-й ведучий. Недарма, мабуть, святкуємо ми жіночий день саме навесні. Весна... Лагідна, загадкова, тендітна. Ми так чекаємо її завжди, але приходить вона раптово, бурхливо, змінюючи все навкруги, пробуджуючи природу і наші почуття. Сценка: «Про жінку» 1-й ведучий. Мужчина стає на коліна тільки в трьох випадках: щоб напитися із джерела, зірвати квітку для коханої і щоб вклонитися матері . І я низько вклоняюсь Вам, і не тому що сьогодні 8 Березня, а тому, що Ви жінки. Це Ваші муки дають нове життя. Це Ваші безсонні ночі роблять з безпорадних крикунів старанних дівчаток і безстрашних хлопчиків. Це Ваше велике терпіння, Ваші турботи, Ваша любов благословляють їх на подвиги в ім’я життя на землі. Кланяюсь Вам за те , що рятували мене від хвороб, нещасть і труднощів. Кланяюсь Тобі, мати роду людського, ім’я якій – Жінка. Миру і щастя Землі, по якій ти ідеш, ЖІНКО! Пісня «Просто подари».

1-й ведучий. Легенда про силу материнської любові. Був у матері єдиний син – добрий і вродливий. Дуже любила його мати. По краплинці збирала йому росу для вмивання, найтоншим шовком вишивала сорочки. Виріс син і одружився з дівчиною небаченої краси. Привів молоду дружину в рідну хату. Незлюбила та свекруху, зненавиділа її. Тож боялася мати показуватися невістці на очі, все сиділа в сінях. А потім у клуню переселилася. Але й це не заспокоїло жорстоку молодицю. Каже вона чоловікові: «Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце». Не здригнулася душа сина: так зачарувала його врода дружини. Каже він матері: «Наказала мені дружина вбити вас, мамо… а не послухаю – піде від мене». Заплакала мати й

відповідає: «Ну що ж, синку, роби так, як велить серце». Пішов син з матір’ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, поклав серце в жар. Спалахнув сучок і тріснув, полетіла жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. Скрикнув той, закрив долонею обпечене місце. Стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному вогні, прошепотіло: «Синочку мій рідний, тобі боляче? Зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. А до листка подорожника приклади серце материнське… Потім у вогонь покладеш…». Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так гаряче й віддано, як рідна мати. І такою величезною і невичерпною була та любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і щасливим, що ожило серце, загоїлася рана. Підвелася мати і притисла кучеряву голову сина до грудей. Осоружною стала йому дружина-красуня, не міг він повернутися до неї. Не вернулася додому й мати. Пішли вони удвох степами широкими та й стали двома могилами високими. Тож недаремно кажуть у народі, що материнська любов найсвятіша.

1-й ведучий. Слово «мама» росте з нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце, розквітає квітка, як тихо світить вечірня зоря i гладить по голiвцi рідна рука.

2-га ведуча. Мама, мати, матуся... Скільки спогадів i тепла таїть це магічне слово, бо ним звертаємося до найближчої, найдорожчої, найкращої, наймилішої для нас людини.

1-й ведучий. Мама... У всі часи всі народи величали її, як найбільшу святиню. Вона - корінь життя, берегиня роду людського.

2-га ведуча. Ми складаємо шану i дяку всім матерям. Бо як вічне життя на землi, так вічна мати - символ Добра, Миру, Щастя. Пісню: «Мамо» виконують здобувачі освіти.

1-й ведучий. Краще й мудріше за народ, мабуть, ніхто ще не сказав про матір!

• Нема того краму, щоб купити маму.

• Матері ні купити, нi заслужити.

2-га ведуча.

• Нема у свiтi цвіту цвiтiшого над маківочки, нема ж i рiднiшого - над матіночки.

• Материн гнів, як весняний сніг, рясно випаде, та скоро розтане.

• Мати однією рукою б’є, а другою гладить.

• На сонці тепло, а біля матері добре. Усмішка П. Глазового «Коса руса». Запитала мати доню: - Голубонько мила, навіщо ти коротеньку Зачіску зробила? В тебе ж доню, світлорусе та густе волосся, у яку б воно розчудесну косу заплелося! А колись же довгі коси носили дівчата, Стрічки у них заплітали у будні свята. Було глянеш: іде дівка, сама мов калина, Та ще й коса до пояса, а то й до коліна. Ото ж колись і взнавалась по косі різниця: Де дівчина невінчана, а де молодиця. Та годі Вам, - обірвала дочка свою маму. Це виходить, що робили женихам рекламу Дивись мовляв, де дівчина, а де молодиця. Тепер, мамо, в цьому ділі стерлася різниця. Тепер усі вже грамотні, З такими не грайся! Піди в загсі розпишися, потім розбирайся...

1-й ведучий. О жінко! Загадка одвічна, Водночас сильна і тендітна.

Тобі присвячували вірші І почуття свої найкращі.

2-га ведуча. Ти – берегиня свого роду, За тебе йшли в вогонь і в воду, Стрілялись на дуелі мужньо, До тебе прихиляються, коли сутужно. Здобувачі освіти виконують вальс.

1-й ведучий. Божа Матір, Мати-Україна, рідна ненька - це три матері, що освічують наше життя. В образі Матері осягаємо розумом своїм рідну вишневу Україну, оспівану тисячами жіночих материнських сердець. І нарешті, Мати родовідниця, котра зi своїм молоком, зi своєю журливою колисковою влила в наші душі прекрасне чуття українського народу. За них, за цих трьох матерів, дитяча молитва.

2-га ведуча. Молитва за маму – читає здобувач освіти. Є в мене найкраща у свiтi матуся, За неї до тебе, Пречиста, молюся. Молюся устами, молюся серденьком, До тебе, небесна Ісусова ненько. Благаю у тебе дрібними словами Опіки та ласки для любої мами. Пошли їй не скарби, а щастя і долю, Щоб днi їй минали без смутку, без болю. Рятуй від недуги матусеньку милу, Даруй їй здоров’я, рукам подай силу. Щоб вивели діток у світ той, у люди. Щоб нами раділа - пишалася всюди. За це я складаю в молитві долонi

До тебе, Царице, на сонячнім тронi. (Звучить пісня «Чорнобривці») 3. Підсумкова частина 3.1.

Декламування Хай стелиться вам доля рушниками, Хай береже від злого майбуття, Із всіх доріг вертайтеся до мами, Тоді щасливим буде все ваше життя.

1-й ведучий. Зі святом, рідні, кохані, шановні, прекрасні. Нехай весна живе у вашому серці. Щодня, за будь-якої погоди та при будь-якому настрої. А настрій - нехай вам забезпечують ті, хто поряд, хто любить вас і кого любите ви. Хай множиться щастям ваше життя, кохайте і будьте коханими! Здоров’я вам, родинного затишку, добробуту, гарного настрою на довгі літа! Іванійчук С.М., заступник директора з навчально-виховної роботи Професійно-технічне училище №8, м.Чернівці Ільїна Л.І., практичний психолог, Професійно-технічне училище №8, м.Чернівці Кушко М.Я., соціальний педагог, Професійно-технічне училище №8, м.Чернівці

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ВИХОВНОГО ЗАХОДУ МОРАЛЬНОГО СПРЯМУВАННЯ НА ТЕМУ: «СТОП БУЛІНГУ» (форма організації виховного процесу – година спілкування) Мета: виховувати нетерпимість до проявів агресії, співчутливе ставлення до

жертв

насилля,

розвивати

навички

надання

і

отримання

допомоги; поглибити уявлення про проблему насилля й жорстокості, їх наслідків для дитини чи інших членів родини, обговорити питання, як захиститися від будь-якого насильства. Обладнання: аркуші паперу, ручки, стікери, ватмани, проектор. Хід заходу 1. Вступна частина (привітання, створення сприятливого освітньовиховного середовища) 2. Основна частина 2.1.Інформаційне повідомлення Булінг (від анг. bully – хуліган, задирака, насильник) – визначається як утиск, дискримінація, цькування. Вчені визначають шкільний булінг як тривалий процес свідомого жорстокого ставлення з боку однієї дитини або групи дітей до іншої дитини або групи інших дітей. На сьогодні булінг перетворився на доволі поширене явище, за яким стоїть ціла низка соціальних, психологічних та педагогічних проблем. Булінг – це не просто бешкет та пустощі. Це особлива форма взаємовідносин, яка ґрунтується на дискримінації, насильстві та агресії. Булінг – явище більш характерне для загальноосвітніх шкіл, де учні об’єднані формально (за віковим принципом), і менш характерна для музичних, художніх шкіл тощо, де діти об’єднані спільним інтересом. Соціальна структура булінгу виглядає так: переслідувач (переслідувачі), свідки, жертва.

Найчастіше булінг відбувається в місцях, де контроль з боку дорослих менший або відсутній взагалі. Це можуть бути: їдальні, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. Знущання найбільш поширені в початковій або середній школі, рідше у старшій. Однак, необхідно відмітити, що в старшій школі булінг набуває більш прихованого характеру. Кривдники-хлопці частіше застосовують фізичне насильство, дівчата – дражняться, поширюють чутки, ігнорують та бойкотують жертву. Фізичне насильство найбільш помітне, найскладніше помітити психологічне насильство. Сьогодні набирає обертів кібербулінг – приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету. Діти реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії або зроблені в роздягальнях чи вбиральнях. Фізичний

булінг

–

штовхання,

підніжки,

зачіпачання, бійки, стусани, ляпаси, «сканування» тіла, нанесення тілесних ушкоджень тощо. Економічний булінг – крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей жертви, вимагання грошей тощо. Психологічний булінг – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміки обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж тощо. Сексуальний булінг – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти тощо. Жертви булінгу зазнають чимало страждань. Шкільне цькування спричиняє небезпечні довготермінові психологічні наслідки – низька самооцінка, самотність, відсутність почуття безпеки, депресія і навіть суїцидальні настрої.

2.2.

Мозковий штурм “До кого звертатися у разі булінгу” (розповісти про допомогу жертвам булінгу)

Слово педагога: «Ми знаємо, що робити і до кого звертатися, якщо раптом заболить зуб чи захворіємо на грип. А як бути, коли ситуація булінгу не вирішується на рівні однолітків?»

2.3.

Мозковий штурм “Хто може здійснювати насилля”

2.4.

Повідомлення про види булінгу.

І здобувач освіти Підвиди психологічного булінгу: 1. Вербальний булінг, де зброєю служить голос (образливе прізвисько з яким постійно звертаються до жертви, обзивання, розповсюдження пліток); 2. Образливі жести чи дії ( плювання в жертву або в її направлені); залякування (використання агресивного язика тіла та інтонацій

голосу

для того, щоб заставити жертву щось робити чи не робити); 3. Ізоляція (жертва навмисне ізолюється, виганяється чи ігнорується частиною колективу; 4. Вимагання (грошей, їжі, інших речей); 5. Пошкодження чи інші дії з особистим майном (крадіжка, ховання особистих речей); ІІ здобувач освіти Кібербулінг – приниження за допомогою мобільних телефонів,

Інтернету, інших електронних пристроїв (пересилка

неоднозначних фото, обзивання по телефону, знімання на відео бійок чи інших принижень і викладання відео в мережу Інтернет, цькування через соціальні мережі). Булінг – в основному латентний (прихований, невидимий) для оточення процес, але діти, які страждають від булінгу, отримують психологічну травму різного ступеня важкості, що призводить до тяжких наслідків. Причини: заздрість, бажання принизити (заради задоволення, розваги чи самоствердження).

Найчастіше агресор – найпопулярніша особистість у школі, у якої багато друзів і партнерів, він сильний фізично й енергетично, виділяється зовнішністю, одягом, манерою поведінки, можливо, економічним і соціальним статусом. Він твердий, холодний, емоційно-чуттєво недорозвинений, біль інших його не хвилює. ІІІ здобувач освіти Існує відповідальність за заподіяне насильство щодо іншої людини. У Кримінальному кодексі України існують закони, на підставі яких можна порушити кримінальну справу в тих випадках, коли дії кривдника відповідають визначенню різних форм насильства (фізичного, психічного, сексуального), і після того, як ці дії вже були скоєні: побої, погроза убивства чи заподіяння тяжкої шкоди; образа, що принижує честь і гідність; наклеп — поширення помилкових фактів; заподіяння шкоди здоров'ю.

IV здобувач освіти Найпоширенішими проявами агресії у вашому середовищі є бійки, штовхання, а також прізвиська, обзивання, кривляння. Як і те, коли не беруть у гру чи виганяють із неї, псують чиїсь речі. Усе це — булінг. А вимагання грошей, чужої власності є найнебезпечнішими випадками, за які винуватці та їхні батьки відповідають за законом.

2.5.

Декламування ученицею вірша Лесі Українки – «Contra spem spero!»

Леся Українка «Contra spem spero!» Гетьте, думи, ви, хмари осінні! То ж тепера весна золота! Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа? Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки, Буду сіять квітки на морозі, Буду лить на них сльози гіркі. І від сліз тих гарячих розтане Та кора льодовая, міцна, Може, квіти зійдуть – і настане Ще й для мене весела весна. Я на гору круту крем’яную Буду камінь важкий підіймать І, несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать. В довгу, темную нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей, Все шукатиму зірку провідну, Ясну владарку темних ночей. Так! я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! Геть думи сумні! Перегляд відео “ Способи зупинити булінг” Вірші про життя Життя — це просто дивна казка, В яку приходимо лиш раз. Тут для людей любов і ласка, І світло сонечка для нас. І небеса бездонні сині,

Чарівні зорі в небесах. Ключі високі журавлині, І вся оця земна краса. Життя складне, але чудове, Ми робимо в нім відкриття. Й завжди ідемо в невідоме, Тим цікавіше нам буття… Привабливіше, яскравіше, Є для фантазії політ. І манять вдаль путі світліші… І ти не йдеш — летиш у світ! Є і різкі в нім повороти, Де випадаєш із сідла. Завертять враз круговороти… Бувають і такі діла. Та все проходить, час спливає, Нова мета нас кличе вдаль. В житті усякого буває, Та за минулим нам не жаль, Бо кличуть знов нові дороги, Під ноги стеляться путі. Чекають радощі й тривоги Щодень у нашому житті. Життя складне, але цікаве. Його не взнаєш до пуття. Буває радісне й лукаве… Але… Спасибі за життя! *** Скажіть же ви, люди , чи вмієте жити? Чи вмієте радість узяти за руку?

Чи вмієте так , назавжди полюбити? Чи вмієте суть всю пізнати, науку? Напевно що ні, і життя ваше сон, Де завжди йде дощ і виблискуюсь грози. Можливо потрібно змінити цей фон? Та витерти ці безкінечнії сльози. Навчитись любові, навчитися жити, Радіти моментам, стрибати як діти, Сім’ю та близьких так сильно любити, Тоді зрозумієте – що значить жити! *** Що залишилося в нас. Ця надія? Вічний та марний, цей подив сумління? Віра в любов! Віра у щастя! Мрія... Віра у те що життя ще триває, Навіть якщо пережив потрясіння. Ту справжнюю віру - потрібно знайти, Ні за монети, за срібло придбати. Шлях той потрібно в одинці пройти, Надію та віру потрібно пізнати. Пізнати, як ми пізнаємо себе, Бо Віра й надія - в життя нас веде.

2.6.

Виступ представника працівника ювенальної превенції.

3. Підсумкова частина Прослуховування пісні Наталья Май - Даруй добро Коли з'являється дитина Господь запалює зорю, І тихо, наче у раю, По небосхилу пісня лине.

І скільки тій зорі світить Не зна ніхто на цілім світі, То ж треба вірити й любити І кожен день добро творить. Приспів: Даруй добро на цілий світ! Даруй добро! Віддай, що маєш! Даруй добро багато літ! Нехай зоря твоя палає!

Калинюк І.М., спеціаліст вищої категорії, викладач-методист, ДПТНЗ «Чернівецький професійний ліцей сфери послуг» МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ТРЕНІНГУ З РОЗВИТКУ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ НА ТЕМУ: «СПІЛКУВАННЯ – ЦЕ…» (форма проведення – тренінг особистісного розвитку) Мета: формування і розвиток умінь, навичок конструктивного спілкування. Завдання: Ø створити довірливу обстановку під час групової роботи; Ø познайомити з поняттям «спілкування», з уявленнями про способи самоаналізу і самокорекції; Ø формувати

навички

тілесного

координації сумісних дій;

контакту,

невербальної

комунікації

і

Ø сприяти оволодінню правил і прийомів ведення бесіди і дискусії. Категорія учасників, на яку зорієнтований тренінг: здобувачі освіти першого та другого курсів з професії «Секретар керівника, діловод, адміністратор». Матеріально-технічне забезпечення: папір форматів А4 та А1, кольорові олівці, ручки, стільці для учасників та тренерів, ПК зі стерео колонками. Бланки анкет, тестові питання. Кількість учасників тренінгу на одного тренера – не більше 6 чоловік. Особливості тренінгового процесу. Деякі вправи просто виконуються учасниками тренінгової групи та не обговорюються, якщо в них не виникає бажання зробити це.

1. Вступна частина Вправа-розминка «Скелелаз». Учасники встають в щільну шеренгу, створюючи «СКЕЛЮ», на якій стирчать виступи, утворені з виставлених рук і ніг учасників, нахилених вперед тіл. Завдання ведучого - пройти уздовж цієї «СКЕЛІ», не впавши в «провалля», тобто не поставивши свою ногу за межі лінії, утвореної ступнями решти учасників. Проведення вправи найзручніше організувати у формі ланцюжка учасники з одного кінця «СКЕЛІ» по черзі пробираються до іншого, де знов «вбудовуються» в неї. Обговорення.

- Які відчуття виникали у ведучих і у складових «СКЕЛІ» при виконанні даної вправи?

- Що допомагало, а що заважало справитися із завданням?

- Чи була дана взаємодія спілкуванням між вами?

2. Основна частина Розповідь викладача «Що таке спілкування?»

Спілкування – специфічна форма взаємодії людини з іншими людьми як членами суспільства: у спілкуванні реалізуються соціальні стосунки людей. У спілкуванні виділяють три взаємозв'язані сторони: - комунікативна сторона спілкування полягає в обміні інформацією між людьми; - інтерактивна сторона полягає в організації взаємодії між людьми; - перцептивна сторона спілкування (включає процес сприйняття один одного

партнерами

по

спілкуванню

і

встановлення

на

цій

основі

взаєморозуміння). Пропонується обговорити питання: Що таке спілкування? Яку людину ми називаємо товариською? Підводячи

підсумки

обговорення,

пропонується

відзначити,

що

спілкування - це встановлення і розвиток контактів між людьми, воно може відбуватися в різних формах, з яких явно виділяються три. Анонімне спілкування - це взаємодія між незнайомими людьми або ж не зв'язаними особистими стосунками людьми. Це можуть бути тимчасові зв'язки між суб'єктами, в яких вони виступають як громадяни, жителі одного мікрорайону, пасажири транспорту, глядачі одного залу. Вони зустрічаються, вступають в контакт один з одним і розходяться. Партнери по спілкуванню залишаються анонімними. Функціонально-рольове

спілкування

припускає

зв'язки

між

його

учасниками, що виконують певні соціальні ролі на тимчасових відрізках різної діяльності. Партнерів в цьому спілкуванні зв'язують взаємні обов'язки по відношенню один до одного: лікар - хворий, керівник - підлеглий, лектор слухач, педагог - здобувач освіти. В основному функціонально-рольове спілкування обумовлене посадовими позиціями його учасників. Так, на виробництві майстер виконує розпорядження начальника цеху і виконує соціальну роль підлеглого, а повернувшись додому, в стосунках «батьки – діти» він же займає провідну позицію.

Неформальне спілкування є всілякими особистісними контактами за межами офіційних стосунків. Це, наприклад, спілкування між друзями. Його особливістю є вибірковість відносно партнера. Спілкування виступає в трьох іпостасях. По-перше, воно має комунікативну функцію. Вступаючи в контакти, один з одним, люди передають інформацію не тільки за допомогою мови (вербальне спілкування), але і за допомогою міміки і жестів (невербальне спілкування). По-друге, спілкування виступає як взаємодія (інтеракція), в якій партнери можуть обмінюватися діями і вчинками, не вимовляючи ні єдиного слова, так обмінюються грошовими знаками продавець і покупець при товарно-грошових стосунках, що склалися в суспільстві, так взаємодіють танцівники балету і члени спортивних команд. По-третє, спілкування неодмінно пов'язане з взаємним сприйняттям партнерів (перцепція). Для тих, що спілкуються важливо, чи сприймає партнер іншого з довірою, тямущого або ж один з них заздалегідь припускає, що протилежна сторона залишиться глухою до повідомлення. Товариськість в найширшому змісті - це психічна готовність людини до організаторсько-комунікативної

діяльності.

Структура

товариськості

багатошарова і її слід розглядати, як правомірно вважає В.А. Кан-Калик, в єдності трьох компонентів: потреби в спілкуванні з боку особистості, високого емоційного тонусу на всьому тимчасовому відрізку спілкування і стабільних комунікативних навичок і умінь. Закінчуючи розмову з цього питання, пропонується учасникам розглянути теоретичні знання і організовувати практику спілкування для того, щоб бути успішним в спілкуванні. А. Спостережливість в спілкуванні. Вправа «Що пам'ятаю?» Один з учасників (за бажанням) сідає спиною до аудиторії. Останні вголос загадують одного з присутніх. Завдання ведучого - якомога докладніше описати зовнішній вигляд загаданого. Коли опис буде закінчений, члени групи можуть

доповнити опис своїми спостереженнями. Після цього хто-небудь інший сідає спиною до аудиторії, загадується нова людина і процедура повторюється. Зміна ведучого відбувається ще кілька разів. Обговорення Ø

Легко або важко було описувати зовнішність?

Ø

У чому були труднощі?

Ø

Чому?

Ø

Що найлегше згадується?

Ø

Що важче?

Ø

Кому було легко виконувати цю вправу?

Ø

Чому?

Вправа «Передай іншому» Учасники заняття-тренінгу сидять в колі і по черзі кожен без слів передає сусідові який-небудь уявний предмет. Сусід повинен «узяти» його відповідним чином і назвати. Потім він пропонує вже інший, свій предмет наступному по колу. Вправа повторюється до тих пір, поки всі не приймуть участь. Обговорення. Ø

Легко або важко було передавати предмет?

Ø

Кому легко?

Ø

А в чому були труднощі?

Ø

Легко або важко було відгадувати предмет?

Ø

Кому було легко?

Ø

А в чому полягали труднощі?

Б. Невербальне спілкування. В. Вміння слухати іншого. Вправа «Спина до спини»

Учасники (за бажанням) сідають на стільці спиною один до одного. Їх завдання - вести діалог на ту тему, що цікавить обох, протягом 3-5 хвилин. Решта учасники грає роль мовчазних глядачів. Обговорення. Діти діляться своїми відчуттями. Чи легко було вести розмову? У чому були труднощі? Чи є задоволення від розмови? Глядачі висловлюють свої спостереження. Можна повторити вправу ще з однією парою учасників. Г. Точна передача інформації. Вправа «Передача інформації». Зараз всі ви покинете кімнату, залишиться тільки одна людина. Їй я зачитаю текст. Після цього я запрошу в кімнату другого учасника, і перший перекаже йому текст, який тільки що прослуховував. Потім я запрошу в кімнату третього учасника. Другий розповість йому те, що розповіли йому. Потім я покличу наступного, і так до тих пір, поки всі учасники не опиняться в кімнаті. Прохання до всіх уважно слухати кожного учасника. Потім виконується вправа згідно інструкції. Текст підбирається психологом довільно. Бажано, щоб він був малознайомим. Добре підходять газетні замітки з рубрики «Інформація». Необхідно, щоб були два-три герої і певна протяжність дії. Об'єм тексту близько 50 рядків. (Психологові слід мати запасний варіант тексту, на випадок повтору вправи.) Обговорення. Ø

За рахунок чого відбулося спотворення інформації?

Ø

Що «свого» кожен вніс до розповіді?

Ø

Чи буває так в житті?

Ø

Що треба робити, щоб спотворення були мінімальними?

Ø

Що з вами відбувається, коли ви не розумієте змісту того що

відбувається, що ви відчували і як раніше на це реагували? САМОДІАГНОСТИКА Анкета чи «Умієте ви контролювати себе» (А.Толстих) Підкресліть «так», якщо ви згодні з твердженням, чи «ні», якщо не згодні.

1. Мені важко наслідувати іншим. Так, ні 2. Я б, мабуть, міг при нагоді зваляти дурня, щоб привернути увагу або потішити оточуючих . Так, ні.

3. З мене міг би вийти непоганий актор. Так, ні.

4. Іншим людям іноді здається, що я переживаю щось більш глибоко, чим це є насправді. Так, ні.

5. У компанії я рідко є в центрі уваги. Так, ні.

6. У різних ситуаціях і в спілкуванні з різними людьми я часто поводжуся абсолютно по-різному. Так, ні.

7. Я можу відстоювати тільки те, в чому я щиро переконаний. Так, ні.

8. Щоб досягти успіху в справах і в стосунках з людьми, я прагну бути таким, яким мене чекають побачити. Так, ні.

9. Я можу бути доброзичливим з людьми, яких я не виношу. Так, ні.

10. Я завжди такий, яким здаюся. Так, ні. Нарахуєте собі по одному балу за відповідь «ні» на 1-ше, 5-те і 7-ме питання і за відповідь «так» на всі останні. Підрахуйте суму балів. Якщо ви відповідали щиро, то про вас, мабуть, можна сказати наступне: 0-3 бали – у вас низький комунікативний контроль. Ваша поведінка стійка, і ви не вважаєте за потрібне її змінювати залежно від ситуації. Ви здатні до щирого саморозкриття в спілкуванні. Деякі вважають вас «незручним» в спілкуванні унаслідок вашої прямолінійності.

4-6 балів – у вас середній комунікативний контроль. Ви щирі, але стримані в своїх емоційних проявах. Вам слід більше рахуватися в своїй поведінці з навколишніми людьми.

7-10 балів – у вас високий комунікативний контроль. Ви легко входите в будьяку роль, гнучко реагуєте на зміни ситуації і навіть в змозі передбачати враження, яке ви справите на оточуючих. Правила ведення бесіди і дискусії. Пропонуються учасникам назвати основні умови ведення бесіди і дискусії. В ході колективного обговорення приймаються правила ведення дискусії: - покажіть свою дружню прихильність до співрозмовника; - прагніть, щоб вашим співрозмовникам було цікаво і приємно спілкування з вами; - умійте вислухати думку іншого, не перебивайте того, що говорить; - не відволікайтеся, коли говорять інші; - не уникайте погляду співрозмовника, дивіться в очі тому, що говорить або слухає вас; - не бійтеся висловитися; - чітко і коротко висловлюйте свою думку, уникайте багатослівності і відхилення від теми; - аргументуйте свою мову, будьте логічні в доказі своєї думки; - не робіть висновків до того, як зрозумієте думку іншого і проблему до кінця; - враховуйте, що ви і ваш співрозмовник, можете обговорювати не одне і те ж питання; - стежте за тим, щоб для вас і вашого співрозмовника слова мали однаковий зміст; - проявляйте пошану до думки іншого, визнайте його право мати свою точку зору, можливо, і відмінну від вашої; - майте мужність визнати свою неправоту, не ображайтеся на співрозмовника, тим більше, не ображайте його; - будьте ввічливі і тактовні; - не зловживайте часом іншого; - не займайте негативну позицію по відношенню до співрозмовника;

- умійте відчувати співрозмовника, контролюйте свою поведінку за допомогою питань: «Чи правильно він розуміє мене?», «Чи правильно я розумію його?» Яка б не була мета спілкування, завжди корисно знати прийоми правильного слухання: 1. З'ясуйте свої звички слухати. Які ваші сильні сторони? Які ви робите помилки? Може, ви судите про людей дуже швидко? Чи часто ви перебиваєте співрозмовника? Які перешкоди спілкування найбільш вірогідні у ваших відповідях? Які з них використовуються вами найчастіше? Знання своїх звичок слухати є першим етапом в їх корекції.

2. Не втікайте від відповідальності за спілкування. Пам'ятаєте, що в спілкуванні беруть участь дві людини: один говорить, інший слухає. Як може хто-небудь дізнатися, що ви його не розумієте, поки ви самі не скажете йому про це?

3. Будьте фізично уважні. Оберніться лицем до того, що говорить. Підтримуйте з ним візуальний контакт. Переконайтеся, що ваша поза і жести говорять про те, що ви слухаєте. Сидіть або стійте на такій відстані від співрозмовника, яка забезпечує зручне спілкування обом. Пам'ятайте, що той, що говорить хоче спілкуватися з уважним, живим співрозмовником, а не з кам'яною стіною.

4. Зосередьтеся на тому, що говорить співрозмовник. Оскільки зосередженою увага може бути недовго (менш однієї хвилини), слухання вимагає свідомої концентрації уваги. Прагніть звести до мінімуму ситуаційні перешкоди. Наприклад, телевізор або телефон, не допускайте «блукання» думок. Допомогти концентруватися на тому, про що говорить співрозмовник, найімовірніше, може ваша фізична увага і мовна активність.

5. Прагніть зрозуміти не тільки зміст слів, але і почуття співрозмовника. Пам'ятайте, що люди передають думки і почуття «закодованими» - відповідно до соціально прийнятих норм. Слухайте не тільки інформацію, але і передавані відчуття.

6. Спостерігайте за невербальними реакціями того, що говорить. Оскільки велика частина спілкування є невербальною, будьте уважними не тільки до слів, але і до міміки і жестів того, що говорить. Стежте за виразом обличчя співрозмовника і за тим, як часто він дивиться на вас пильно або як він підтримує з вами візуальний контакт. Стежите за тоном голосу і швидкістю мови. Зверніть увагу на те, як близько або далеко від вас стоїть той, що говорить, чи сприяють невербальні моменти посиленню мови співрозмовника або вони протирічать висловлюваному словами.

7. Дотримуйтеся схвальної установки по відношенню до співрозмовника. Це створює сприятливу атмосферу для спілкування. Чим той, що більше говорить відчуває схвалення, тим точніше він виражає те, що хоче сказати. Будьяка негативна установка з боку слухача викликає захисну реакцію, відчуття невпевненості і настороженості в спілкуванні.

8. Прагніть виразити розуміння. Користуйтеся прийомами слухання, рефлексії, щоб зрозуміти, що насправді відчуває співрозмовник, і що він намагається зрозуміти. Емпатійне спілкування означає не тільки схвалення співрозмовника, але дозволяє точніше зрозуміти повідомлення.

9. Слухайте самого себе. Це особливо важливо для вироблення уміння слухати інших. Коли ви стурбовані або емоційно збуджені, то менше всього здатні слухати те, що говорять інші. Якщо ж чиєсь повідомлення торкнеться ваших відчуттів, виразите їх співрозмовникові: це прояснить ситуацію і допоможе вам слухати інших краще.

10. Відповідайте на прохання відповідними діями. Пам'ятайте, що часто мета співрозмовника - отримати що-небудь реальне відчутне, наприклад, інформацію, або зміну думки, або змушення зробити що-небудь. В цьому випадку адекватна дія - краща відповідь співрозмовникові. Тест «Уміння слухати» Після обговорення прийомів слухання учням пропонується відповісти на питання тесту.

Інструкція: На кожне з нижче приведених питань слід дати один з п'яти варіантів відповіді: «майже завжди», «в більшості випадків», «іноді», «рідко», «майже ніколи». Мабуть, не буде зайвим нагадати, що найбільш точну відповідь ви отримаєте при максимальній щирості. Питання.

1. Чи намагаєтесь Ви «завершити» бесіду в тих випадках, коли тема (або співрозмовник) нецікаві вам?

2. Чи дратують Вас манери Вашого партнера по спілкуванню?

3. Чи може невдалий його вираз спровокувати Вас на різкість або грубість?

4. Чи уникаєте Ви вступати в розмову з невідомою або маловідомою людиною?

5. Чи маєте Ви звичку перебивати співрозмовника?

6. Чи вдаєте ви, що уважно слухаєте, а самі думаєте зовсім про інше?

7- Чи міняєте тон, голос, вираз обличчя залежно від того, хто Ваш співрозмовник?

8. Чи міняєте тему розмови, якщо співрозмовник торкнувся неприємної для Вас теми?

9. Чи поправляєте людину, якщо в його мові зустрічаються неправильно вимовлені слова, назви?

10. Чи буває у Вас поблажливо-менторський тон з відтінком зневаги і іронії по відношенню до того, з ким Ви говорите? Обробка результатів: «майже завжди» - 2 бали; «в більшості випадків» - 4 бали; «іноді» - 6 балів, «рідко» - 8 балів; «майже ніколи» - 10 балів. Яка сума набраних вами балів?

Трактування результатів: Якщо ви набрали більше 62 балів, то дана тема для вас неактуальна, якщо ви набрали від 55 до 62 балів - ви слухач «середнього рівня», рекомендуємо вам використовувати прийоми правильного слухання і розвивати навички правильного слухання. Якщо ви набрали менше 55 балів, то настійно рекомендуємо уважно вивчити записи, які ви зробили на занятті і постійно використовувати запропоновані рекомендації в практичній діяльності. Вправа «Асоціація», направлена на розвиток конструктивної взаємодії і групового об'єднання. Один з учасників стає ведучим і виходить за двері. Останні вибирають кого-небудь з тих, що залишилися, якого він повинен вгадати по асоціаціях. Ведучий входить і намагається вгадати, кого саме загадали, ставлячи питання на асоціації: «На яку квітку він схожий?», «На який смак?», «На яку пісню?», «На яку книгу?» і тому подібне. При цьому ведучий показує, хто саме повинен йому відповісти. Він задає обумовлене заздалегідь число питань (зазвичай 5), після чого повинен назвати того, кого загадали. Якщо вгадує, то названий стає ведучим. Якщо ні - йде знов. Якщо не вгадав більше двох разів - вибуває з гри. Обговорення.

- Коли легко було вгадувати: коли відповідав той, кого загадали, або хтонебудь інший? З чим це пов'язано?

- Відмінність тим часом, якими ми представляємося самим собі, якими іншим людям. Вправа «Дзеркало». Учасники діляться на дві команди - ті, що сидять на правій і на лівій стороні парти. По сигналу ведучого той, хто сидить на правій стороні, повинен зобразити без слів, за допомогою жестів, пози, міміку - упевненого, невпевненого чи грубої людини, а той здобувач освіти, що сидить на лівій

стороні повинен здогадатися, кого він зображав. Якщо він вгадав правильно, обидва учасники піднімають руку вгору. Після того, як буде пройдений весь ряд, ролі міняються. Ведучий фіксує кількість правильно вгаданих поз. Після виконання вправи проводиться коротке обговорення: - Які пози частіше загадувалися, чому?

- Які легше вгадувалися, чому?

- Яке значення має вербальне і невербальне спілкування?

3. Підсумкова частина Рефлексія. ü

Що сподобалося під час проведення заняття-тренінгу?

ü

Що нового дізналися по даній темі?

ü

Які важливі «відкриття» для себе вами зроблені?

ü

Де і коли ви їх зможете застосувати?

Корнійчук І.В., соціальний педагог, ДПТНЗ «Чернівецький професійний ліцей сфери послуг» МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ВИХОВНОГО ЗАХОДУ МОРАЛЬНОГО СПРЯМУВАННЯ НА ТЕМУ: « ДИВІТЬСЯ НА НАС ЯК НА РІВНИХ! » (форма організації виховного процесу – урок доброти) Мета: ü виховувати чуйність, тактовність, співчуття та гуманне ставлення до людей з особливими потребами; ü ознайомити з проблемами здобувачів освіти з такою соціальною категорією як діти - та люди з особливими потребами, звернути увагу на їх права.

ü формувати уміння тактовно і ввічливо взаємодіяти з людьми з обмеженими можливостями. Матеріально – технічне забезпечення: Листівки «Права дитини», ватман, кольоровий папір, ножиці, клей. Хід заходу 1. Вступна частина Доброго всім дня і гарного настрою! Я рада сьогоднішній нашій зустрічі. Послухайте будь-ласка уважно поетичні рядки, які я вам зачитаю [4, с.98]. (Зачитується вірш Ю.Тітова «Поет в калясці») Сиджу в колясці, так собі сиджу. Проходять люди, поглядають косо. А що я їм у відповідь скажу? Для них мій голос зовсім безголосий. Усі здорові, ну а я – такий. Інакше жити між людей не можу. Але мій дух незламний і палкий – У ньому сила невичерпна, Божа. Ніхто не знає, що в моїй душі. Ідуть, минають, поглядають косо. Не доброту від вас я залишив, А біль, який зневірою голосить. Хтось кине гривню, щоби я не вмер. А хтось копійку тицьне мені в зуби. Такий народець «добрий» є тепер: Не дасть померти, але словом згубить. Та я із тих, що гніву не несуть, Навіть тоді,коли життя не вдасться. І попри всю зухвалу мою суть, Пишу відверто: «Я – поет в калясці!» (вірш 1хв.)

Отже, ви бачите хто автор цих рядків Так. Ці слова написані людиною-інвалідом, хворим на ДЦП (дитячий церебральний параліч) – Юрій Тітов – член національної спілки письменників України, автор чудових поезії та пісень.

2. Основна частина Ми сьогодні з вами поговоримо про людей з обмеженими можливостями, про їхнє життя та почуємо їх власні історії. Люди-інваліди або люди з обмеженими можливостями – це ті люди, які мають певні фізичні та розумові вади, вади у своєму здоров'ї. Ми всі маємо хвороби: у когось болить голова, в когось - вухо, горло… Ви можете поламати ногу, руку, але ви знаєте, ви просто упевнені, що незабаром ви одужаєте і будете здоровими. А люди, які мають особливі потреб, на жаль, не можуть одужати і змушені жити з своєю вадою усе життя. Люди з обмеженими можливостями мають важкі невиліковні хвороби: проблеми опорно-рухового апарату (людина не може ходити, працювати руками, тощо); вади слуху (людина погано чує або не чує зовсім); вади зору (людина не здатна бачити навколишнє) та інші. Зараз ми переглянемо уривок з відеофільму Особливості життя «особливих» дітей та людей в Україні – Невигадані історії (по 7.51 хв.) [3]. Як ви думаєте, чи важко таким людям жити поряд з нами? Чому? Вади, які породжують інвалідність можуть бути вродженими і набутими. Скажіть, як ви це розумієте? Так, людина може народитись з певною вадою і мати інвалідність від народження, а може її набути упродовж життя внаслідок нещасного випадку, тощо. Запам'ятайте головне – від цього НІХТО НЕ ЗАСТРАХОВАНИЙ, тому що в будь-яку мить життя, кожен з нас може стати людиною-інвалідом. Чи знаєте ви таких людей, які мають особливі потреби? Ми по телебаченню бачимо діяльність таких людей, їх досягнення. Ніяка важка хвороба не ламає їх, не дивлячись на свої вади – вони досягають певних

висот і стають відомими у світі людьми. Коли в таких людей немає здоров'я, то Господь обов'язково дарує їм якийсь талант і неймовірно добре серце. Демонстрація фільму про Ніка Вуйчича 9 хв. [1]. Ви побачили людину з Великої букви, яка не дивлячись на власну біль, робить добрі справи. Яких видатних, відомих людей минулого і сучасності, що мають особливі потреби ви знаєте? Юрій Тітов – поет – носописець (хворий на ДЦП). Леся Українка – письменниця (туберкульоз кісток) Людвіг Ван Бетховен – композитор (вади слуху) Віктор Семеренко 21-річний чернігівець, народився без рук. Чоловік майже пристосувався до нормального життя: ногами працює на комп’ютері, чистить картоплю, пише, малює. Оксана Попадюк з Виженки стала героїнею програми «Стосується кожного» на телеканалі «Інтер». Яка теж займається малюванням. Кирило Богданюк – людина з особливими потребами. Родом із м. Вільнянськ Запорізької області. Народився в листопаді 1995 року із ДЦП. Рідна мати відмовилась від нього на наступний день. Їй сказали, що хлопчик не виживе. Його забрали у місцевий дитячий будинок,у якому перебував до чотирьох років. Із 1999-го до 2017-го знаходився у Херсонському інтернаті. Кирило не просто вижив, а зумів створити самого себе, знайти своє покликання. Кирило Богданюк вже 5 років займається малюванням гарячою праскою, використовуючи воскові олівці. Він створює картини в оригінальній техніці енкаустика. І багато інших, не менш хороших і талановитих людей, в яких крім таланту є ще й жагуча любов до життя. Всі ці люди, що намагаються жити гідно, не дивлячись на свої вади, досягають певних висот, бо живуть під девізом: «Дивіться на нас як на рівних.

Ми такі ж як і ви!, Ми є і ми рівні!» Вони бажають, щоб їх сприймали як звичайних людей. Тому, і звичайні діти, і діти із вадами однаково мають рівні права: право на життя, право на освіту, право на дозвілля, право на турбот

Діти-інваліди мають право і потребують особливої турботи про їх фізичний та психологічний стан [2]. Перед вами знаходяться пам’ятки для вас. Які вам потрібно знати, але не забувайте що у вас є також обов’язки, яких ви повинні дотримуватися [5]. Світова громадськість турбується про людей та дітей з обмеженими можливостями. 3 грудня – Міжнародний день інвалідів, відзначається в усьому світі. Для таких людей проводяться різноманітні конкурси, змагання. Думаю, ви всі чули про всесвітні і всеукраїнські параолімпійські ігри. Дивлячись їх, неможливо не захоплюватись мужністю цих людей. В нашому місті проводиться щорічний фестиваль «Повір у себе», де кожна така дитина може розкрити свої таланти. А також створений Центр медико-соціальної реабілітації, де діти мають можливість навчатись, лікуватись і спілкуватися з друзями. Звичайно, цього недостатньо, тому що ці люди потребують від нас більшого. Вправа «Потреби людей-інвалідів» «Не дивіться на вади мої – Краще гляньте у душу мою. Та послухайте дзвін-ручаї – Я нічого від Вас не втаю.» Саме так закликають нас ці люди не звертати надмірну увагу на їх вади, а сприймати їх як рівноправних особистостей. Давайте разом подумаємо, чого потребують від нас ці люди. Що кожен з нас може зробити для цієї категорії людей? Наприклад: турбота і милосердя, людяне і гуманне ставлення, фізична і матеріальна допомога, щира посмішка, привітне, лагідне слово.

3. Підсумкова частина Вправа «Послухай себе» Покладіть праву долоньку на своє серце. Про що воно вам говорить? Давайте подаруємо наше любляче серце тим, хто цього потребує!

Для цього кожен з вас виріже із кольорового паперу серце того кольору, який подобається найбільше і на ньому напише своє побажання усім тим хто цього потребує. Потім усі серця із побажаннями наклеюються на ватман. Наше заняття закінчується. Подаруйте посмішку один одному і не забувайте дарувати тим, хто її особливо потребує.

Криклива Н.В., викладач біології, класний керівник, Ставчанський професійний ліцей МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ВИХОВНОГО ЗАХОДУ ФІЗИЧНОГО СПРЯМУВАННЯ НА ТЕМУ: «СНІД – ЗАГРОЗА ЛЮДСТВА» (форма організації виховного процесу – виховна бесіда) Мета: сприяти вихованню стійкої потреби ведення здорового способу життя, стійкого бажання бути здоровим, усвідомленню необхідності дотримання заходів щодо профілактики ВІЛ-інфекції та СНІДу; ознайомити учнів з причинами, шляхами зараження, групами ризику та симптоми

ВІЛ-інфекції

та

СНІДу; формувати навички колективної

діяльності, творчі здібності учнів. Обладнання: червоні стрічки, санбюлетені та плакати, мультимедійна система, мікрофон, ноутбук. Хід заходу 1. Організаційна частина 1.1.

Демонстрування соціального відеоролика проти СНІДу (Слайд №1,2)

1.2.

Вступна розповідь

Ведуча 1. Життя - це те, що людина більше всього намагається зберегти і менше всього цінує. Порівнюючи нашу землю із Всесвітом ми знаходимо, що вона всього лиш крапка, яку населяють живі істоти. Крапка, де день змінює ніч, йде місяць за місяцем, рік за роком, де життя змінює смерть. І так кожні сто років відраховуються століття, які керують людиною і якими керує людина. (Слайд №3) Ведуча 2 СНІД – від нього помирає кожна інфікована людина. СНІД – не є хворобою однієї країни, або однієї області. СНІД – являє велику загрозу для всіх. Немає ні ліків, ні вакцин проти СНІДу. Єдиний захист – профілактика. Знати, скільки тобі залишилось, як це знають ВІЛ – інфіковані і хворі на СНІД-страшно. Ведуча 1 У кожного з них в певний момент життя починається зворотній відлік років. У когось він короткий, у когось довший. Зовсім недавно вони відганяли від себе страшні думки. СНІД – це далеко СНІД – це не у нас СНІД – вже не рідкість.

2. Основна частина Ведуча 2 Сьогодні в потоці подій, що відбуваються в нашій країні, в місті, на роботі, в навчальному закладі – людина забуває про проблему СНІДу в надії, що вона омине її. А з кожним роком все більше й більше людей заражаються ВІЛ – інфекцією, в тому числі учнів. Сотні тисяч нікому невідомих людей, а завтра це може торкнутися кожного з нас. Подумайте про це сьогодні, зараз! (Слайд №4)

Історик У 1981 році мало хто звернув увагу на повідомлення у що в Лос-Анджелесі 5 молодих гомосексуалістів захворіли рідкісною формою пневмонії і двоє з них померли. У наступні декілька тижнів до далися нові факти. У всіх хворих таємничим чином відмовляла імунна система. У вересні 1989 року в Україні були виявлені перші два пацієнти (жительки Києва), хворі на СНІД. У 1988 році зареєстровано першу смерть від СНІДу в Україні. (Слайд №5) Звучить пісня гурту Queen “Show must go on” Один із кумирів молоді 90-х років, рок-музикант Фреді Меркурі помер від страшної хвороби- СНІДу (справжнє ім'я - Фарух Булсара) народився 5 вересня 1946 року на острові Занзибар (тепер - Танзанія) (5.09.1946 - 24.11.1991), в благополучній сім'ї персів, проповідуючих зороастризм. На початку 1950-х років його сім'я переїхала в Бомбей, де Фарух навчався в школі-інтернаті, і виявив здібності долітератури, малювання, спорту, займався грою на фортепіано. Фреді Меркурі - автор більшості композицій "Queen", в тому числі відомих "Bohemian Rhapsody", "Love Of My Life", "We Are The Champions". Йому належить і ведуча роль в формуванні музикальної концепції гурту, завдяки його артистизму та енергії виступи "Queen" перетворювались в грандіозні шоу. Він також писав сценарії і виконував постановку відео-кліпів гурту . Крім роботи в гурті, Фреді Меркурі випустив декілька сольних платівок; сингл "LoveKills" і альбом "Mr. Bad Guy" входили в британську топ-десятку, а сингл "TheGreatPretender" займає четвертий рядок в списку популярності. Одним із яскравих музикальних подій 1988 року став вихід платівки "Barcelona" – разом з відомою оперною співачкою Монтсерат Кабальє Фреді Меркурі виконував класичні оперні арії.

23 листопада1990 року він оприлюднив, що хворий на СНІД. Через

добу

талановитого

співака

Жертва наркотиків і неправильного способу життя.

не

стало…

Ведуча 1 Як відомо, поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні займає одне з перших місць серед країн Європи, а за трагічними наслідками нагадує хіба що чуму. Незважаючи на велику роботу, яка проводиться серед населення з профілактики ВІЛ-і нфекції/СНІДу, епідемічна ситуація залишається складною. (Слайд №6) Статист 1 За даними ВООЗ: §

загальна кількість людей, які живуть з ВІЛ 33,2 млн.осіб;

§

біля половини всіх заражень ВІЛ та інших захворювань, що

передаються статевим шляхом, припадає на молодь у віці від 10 до 25 років; кожен четвертий з людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, молодший 21 року. (Слайд №7) Щоденно в Україні: §

інфікується ВІЛ – 54 особи;

§

захворює на СНІД – 12 осіб;

§

помирає від СНІДу – 7 осіб.

Статист 2 (Слайд №8) Розвиток епідемії ВІЛ-інфекції в Україні Найбільше

ВІЛ-інфікованих

у Чернігівській, Київській, Одеській,

Миколаївській, Кіровоградській, Дніпропетровській та Донецькій областях. Найменше ВІЛ-інфікованих

у

Луцькій, Житомирській, Рівненській,

Львівській, Ужгородській, Івано-Франківській, Тернопільській, Хмельницькій, Вінницькій, Сумській і Харківській областях. (Слайд №9) Статист 3 Протягом 2018 р. найбільша кількість випадків ВІЛ-інфекції в нашій області зареєстрована у осіб віком: - 30-39 років - 187 осіб - 47%

- 25-29 років – 85 осіб – 21% - 40-49 років -16% - 20-24 роки – 9% - старше 50 років – 4% - до 15 років – 1,3% - 15-19 років – 0,5% Демонстрація відеофільму «СНІД. Медична анімація» Ведуча 1 А давайте дізнаємося відмінності ВІЛ-інфекції від СНІДу? (Слайд № 10) ВІЛ - це Вірус Імунодефіциту Людини, який вражає, в основному, імунну систему. СНІД - це Синдром Набутого Імунодефіциту, що є кінцевою стадією ВІЛ-інфекції. А якщо коротко, то ВІЛ-інфекція - це та стадіях хвороби, коли вірус знаходиться в організмі, руйнує імунну систему, але ще немає зовнішніх проявів. СНІД –це стадія хвороби, коли організм людини вже не в змозі боротися з різними захворюваннями. Вони прогресують, і в результаті цього наступає смерть. Ведуча 2 Які ж категорії населення найбільш вразливі до ВІЛ-інфекції? (Слайд №11) До груп ризику відносяться: -

ін’єкційні наркомани;

-

гомосексуалісти;

-

жінки легкої поведінки;

-

люди, яким переливали кров;

-

медичний персонал;

-

ВІЛ-інфіковані вагітні;

-

діти, народжені від ВІЛ-інфікованої матері.

Ведуча 1 А як саме передається ВІЛ?

(Слайд №12) -

привведенні наркотиківу вену;

-

при переливанні крові;

-

при використаннінестерильнихінструментів;

-

при статевих контактах;

-

від ВІЛ-інфікованої матері до дитини.

Ведуча 2 Побутує думка,що на ВІЛ-інфекцію можна заразитися у лазні, у побуті. Чи це так? (Слайд №13) Заразитися ВІЛ не можна: -

Через рукопотискання, обійми

-

Через кашель або чхання

-

При використанні суспільного телефону

-

При відвідуванні хворого в лікарні

-

Через укуси комах

-

При користуванні суспільним туалетом

-

Через їжу і посуд

-

При купанні в басейні, ванні

-

Через білизну, одяг

Ведуча 1 На сьогодні немає ліків, спроможних вилікувати СНІД, немає і вакцини, спроможної попередити зараження. Ведуча 2 Але як можна уникнути зараження? (Слайд №14) Основними правилами, дотримуючись яких ми можемо уникнути інфікування, є: -

Наявність постійного статевого партнера

-

Уникнення випадкових статевих зв'язків

-

Використанням індивідуальних шприців та голок

-

Протестована на ВІЛ донорська кров

-

Для ВІЛ-позитивної матері застосовувати штучне вигодовування

дитини. Ведуча 1 Що ж саме відбувається при потраплянні вірусу до організму людини? Демонстрація відеофільму «СНІД. Медична анімація» Ведуча 2 Який інкубаційний період ВІЛ-інфекції? (Слайд №15) -

Позитивний результат аналізу на наявність ВІЛ-інфекції можна

одержати тільки через 2-3 місяці з моменту зараження.

-

На початковому етапі ВІЛ-інфікована людина відчуває себе

здоровою. Такий стан може продовжуватися до 10 і більше років без зовнішніх проявів. Ведуча 1 Які клінічні прояви ВІЛ/СНІДу? ВІЛ-інфекція зовні ніяк не проявляється, протее імунна система людини реагує на вторгнення вірусу. На даній стадії можливе збільшення лімфатичних вузлів, в основному підщелепних і привушних залоз. Процес боротьби імунної системи і вірусу триває до тієї стадії, коли вірус бере гору над захисними силами організму–починається стадія СНІДу. При СНІД і може спостерігатися лихоманка (температура висока або трохи більше 37 градусів), діарея, втрата ваги до 10% і більш, нічний піт. Прояви СНІДу дуже різноманітні (так звані СНІД-асоційовані хвороби), оскільки на цій стадії будь-яка, навіть банальна інфекція не пригнічується імунною системою організму людини. Ведуча 2 І клінічна стадія (Слайд №16)

(Класифікація ВООЗ 2006 р.)

-

Безсимптомний перебіг

-

Персистуюча генералізована лімфаденопатія У дорослих людей латентний період може тривати роками.

ІІ клінічна стадія (Слайд №17) -

Втрата маси тіла до 10 % від початкової.

-

Мінімальні

прояви

ураження

шкіри

та

слизових

оболонок

(себорейний дерматит, грибкові ураження нігтів, рецидивуючі ураження слизової оболонки порожнини рота, ангулярний хейліт).

-

Епізоди оперізуючого лишаю.

-

Рецидивні інфекції верхніх дихальних шляхів (бактерійний

синусит).

-

Нормальний рівень повсякденної активності пацієнта.

-

Рівень вірусного навантаження низький.

-

Вміст CD4+-лімфоцитів високий (як правило, вище 500 клітин в 1

мкл). ІІІ клінічна стадія (Слайд №18) -

Тяжка немотивована втрата маси тіла (понад 10 % від попередньої

або розрахованої).

-

Хронічна діарея, яка триває понад 1 місяць; тривалим (більше 1 міс.)

-

Підвищення температури тіла.

-

Кандидоз порожнини рота.(Слайд №19)

-

Волосиста лейкоплакія слизової оболонки порожнини рота. (Слайд

-

Туберкульоз легень.

-

Кандидоз стравоходу. (Слайд №21)

-

Саркома Капоші. (Слайд №22)

-

Асперилігіоз шкіри.(Слайд №23)

№20)

-

Позалегеневий туберкульоз.(Слайд №24) У цій стадії пацієнт проводить у ліжку менше 50 % денного часу. (Слайд №25) IV клінічна стадія. Пацієнт проводить у ліжку більше 50% денного

часу.

-

Основні клінічні прояви захворювання - опортуністичні інфекції та

пухлини.

-

Опортуністичними інфекціями називаються хвороби, які виникають

у людей з імунодефіцитом, що викликані бактеріями, вірусами, грибами або найпростішими

–

природними

мешканцями

зовнішнього

середовища,

безпечними для людей з нормальним імунітетом -

Кількість CD4+-лімфоцитів різко знижується (як правило, менше ніж

200 клітин в 1 мкл).

-

Вірусне навантаження стрімко зростає

Ведуча 1 А чи відрізняється перебіг захворювання у дітей? Лікар-педіатр (Слайд №26) Особливості перебігу захворювання у дітей Перебіг і основні прояви ВІЛ-інфекції у дітей, інфікованих шляхом від матері до дитини, істотно відрізняються від таких у дорослих. У 30% ВІЛ-інфікованих дітей відсутня безсимптомна стадія хвороби. У ряді випадків захворювання може дуже швидко прогресувати. Важке порушення функції імунної системи розвивається на першому році життя дитини. Приблизно у 70% ВІЛ-інфікованих дітей спостерігається повільне прогресування захворювання, важке порушення імунної системи розвивається у віці старше 5 років. (Слайд №27) Часті клінічні ознаки ВІЛ-інфекції у дітей.

Збільшення лімфатичних вузлів є однією з ранніх ознак ВІЛ-інфекції у дітей. Збільшення розмірів печінки і селезінки часто спостерігають у дітей з ВІЛінфекцією. Порушення темпів фізичного розвитку. Ураження шкіри. ВІЛенцефалопатія.

3. Підсумкова частина 3.1.

Підсумкова бесіда

Ведуча 2 Хто хоче народити здорову дитину? Що може стати цьому перешкодою? Хто хоче бути фізично та духовно здоровим? Що для цього треба робити? Пам’ятайте: здоров’я, радість життя та щастя у ваших руках. Пам’ятайте: ваше тіло – це ваш вибір! Кохайте і будьте коханими!

3.2.

Демонстрування відео кліпу Фабрики 3 «Бережи любов» (Слайд №28) ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ! БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ !

Моляр Ж.О., вихователь, спеціаліст вищої категорії, ДПТНЗ «Чернівецький професійний ліцей сфери послуг» МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ВИХОВНОГО ЗАХОДУ ПАТРІОТИЧНОГО СПРЯМУВАННЯ НА ТЕМУ: «НАЗАРІЮ ЯРЕМЧУКУ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ» (форма організації виховного процесу – вечір пам’яті) «Він так співав,

що крилами йому став голос» А.Демиденко Мета заходу: поглибити знання здобувачів освіти про життєвий і творчий шлях відомого буковинського співака Назарія Яремчука; прищеплювати здобувачам освіти почуття патріотизму, любові до свого народу, землі, пісні, рідного слова, батькової хати; розвивати пошуковий і дослідницький інтерес та навички виразного читання; виховувати національну гідність, гордість за своїх митців. Матеріально-технічне забезпечення: портрет; касети з записами пісень Назарія Яремчука; фотографії дітей Яремчука; книги, присвячені йому; свічка; рушник; гілка калини. Хід заходу 1. Вступна частина 1.1.

Вступна розповідь

Щедра, багата Буковина талантами. Викохувались вони шелестом букових та смерекових лісів, мелодійним плескотом Черемошу і Прута, дзюрчанням гірських потоків, співом трембіт, тремтливою мелодією дримби і, звичайно ж, піснею. Саме пісня розбудила даний Богом дар у Івана Миколайчука, Володимира Івасюка, Назарія Яремчука, голос якого заполонив увесь світ. І хоч зірка їх рано згасла, залишився нащадкам талант автора, поета і композитора, співака. (Звучить гуцульська мелодія) 1.2.

Декламування вірша «Опришки духу» В. Бабуха

О, смерте, ти вже по талантах Перевиконуєш свій план... Пішли від нас не доспівавши – Назар, Володя та Іван.

Короткий вік пророків наших – Такий від Бога наш талан. Шнурком пташиним зникли в небі – Назар, Володя та Іван. Нема вістей із того світу Про соціальний їхній стан. Та, певно, й там вони співають – Назар, Володя та Іван. Співає трійця буковинська, Космічний вторить їй орган, Але очей із нас не зводять – Назар, Володя та Іван. Гордість, краяни, бо на небі Свій творчий маємо ми клан. Ще в кого є таке сузір’я – Назар, Володя та Іван.

2. Основна частина В цю розкішну пору, коли все навкруг налаштовує на ліричний лад, до нас зі своїми духовними скарбами повертається незабутній Назарій Яремчук, якому 30 листопада 2019 року могло виповнитись 68 років. Він так співав, що крилами йому став голос, Який летів до Бога, до небес, Який кувався у Карпатських хащах, І був одним із тисячі чудес.

Отож, дорогі гості, сьогодні, в день пам’яті ювілею Н.Яремчука, ви полинете в світ його пісень, полюбуєтесь його чарівним незабутнім голосом, його піснями, які будуть звучати для вас у його виконанні та тільки з аудіокасет. Вірш «Прийшли до тебе люди звідусіль» Прийшли до тебе люди звідусіль, Назарію, ти тільки подивися... А ріднокраї у такій красі, Іди до нас із тої далини. Із вирію свойого повертайся... Хай в гіркоті не гіркнуть полини. Пісня «Одинокий вожак» сл. В. Крищенка, муз. Г. Татарченка Буковинський соловейко, добрий, щирий, скромний Назарій Яремчук народився в передгір’ї Карпат, на березі швидкоплинного Черемошу 30 листопада 1951 року в селі Рівня Вижницького району. Ріс, як Божий дарунок, допитливим, кмітливим, життєрадісним і завжди співав. У житті кожної людини основою буття на землі була, є і буде родина. Родина Яремчуків. Марія Даріївна і Назарій Танасійович були цікавими і щирими людьми. Батько був старшим від матері на 33 роки, але це не заважало їм розуміти один одного. Усю свою любов, тепло вкладали в діток, а їх було п’ятеро, бо, як самі казали, вони мають виростати добрими людьми. Батько мав чудовий тенор, співав у церковному хорі, знав кілька мов, цікавився політикою, опікувався сільською громадою. Мати добре грала на мандоліні й співала, була змалечку неперевершеною акторкою в народному театрі. І не дивно, що син почав співати з трьох років. Ставши дорослим, Назарій писав про них: Батьки жили у злагоді і мирі В одному ритмі бились їх серця, А у скрутні хвилини їм допомагала Свята любов, якій нема кінця.

А пізніше він обов’язково скаже слово вдячності батькам за пісню. Пісня «Батько і мати» сл. В. Крищенка, муз. О. Злотника. І от сьогодні ми підемо разом з вами Стежками, де зростав талант, Де сили черпав, брав снагу Назарій, Де струни серця грали наче діамант. Життя прожити – не поле перейти. 1 вересня 1959 року Назарій переступив поріг початкової школи, згодом, після смерті батька, продовжував навчання у Вижницький школі-інтернаті, а потім у Чернівецькому університеті на географічному факультеті. Жоден вечір у школі не обходився без участі Назарія, неодноразово звучав його голос зі сцени будинку культури. На одному із вечорів був присутній керівник ансамблю «Смерічка» Левко Дутківський, який і запросив його у свій ансамбль. Так і розпочалась творча діяльність Яремчука. Голос Назарія дзвінкий і приємний, він легко вписався в колектив, його полюбили всі. Пісні «Смерічки» того часу стали популярними і згодом увійшли до золотого фонду української естради, принесли всесвітнє визнання. Першу мистецьку славу принесла пісня «Горянка». За її виконання Назарій Яремчук був удостоєний звання лауреата Всесоюзного конкурсу «Алло, ми шукаємо таланти». Пісня «Горянка» сл. Г. Леонтюка, муз. П. Дубківського. Та найбільше полюбилась всім пісня «Червона Рута». Під цією ж назвою у 1970 році режисер Роман Олексів зняв у місті Яремча музичну кінострічку. У головних ролях грали 19-річний Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Софія Ротару... Пісня «Червона Рута» сл. і муз. В. Івасюка.

Матері! Така їхня доля: ростити, берегти, проводжати, хвилюватись, чекати і молитись за свою кровиночку. Між мамою і Назаром було особливе єднання. А в 1971 році сумна звістка ранила Назарове серце – мами не стало. На жаль, в цей час, він був далеко від дому. А материні уста в останню мить свого життя кликали саме Назара. І полинув у світ крик душі – «Мамо, мамо, вишенько біленька»... Пісня «Чуєш, мамо» сл. М. Ткача, муз. О. Злотника. Дуже любив співак свою маму Марію, яка померла, коли йому ледве виповнилося 20 літ. «Буде, мамо, наша пісня жити» - пообіцяв він у пісні й доклав усіх зусиль, щоб обіцянка була виконана. Та горе не зламало, а ще більше зміцнило крила карпатського соловія. Популярність і слава росла з кожною піснею. На Всесоюзному конкурсі «Пісня-71», «Пісня-72» – Яремчук стає його лауреатом. У 1973 році ансамбль запросили на професійну сцену – до Чернівецької філармонії. Голос Назарія мужнів, кристалізувалася самобутня манера виконання. Він учився у всіх, умів поважати кожного в житті, у праці, у пісні, але ніколи не цурався свого. У кожній пісні намагався передати частку своєї душі. Пісня «Забудеш» сл. В. Крищенка, муз. Г. Татарченка. Час – неначе плин води, перегорнемо сторінки його творчості.

1972 рік – обласна комсомольська премія ім. Кузьми Галкіна, виступ у телепередачі «Сяйво».

1978 рік – Назарію Яремчуку присвоєно звання заслуженого артиста України, нагороджено орденом Дружби народів. Йому було тільки 27, а він вже мав звання, до якого люди йшли роками.

1982 рік – Республіканська премія ім. Миколи Островського.

1984 рік – лауреат Всесоюзного конкурсу до 40-річчя Перемоги.

1985 рік – дипломант ХІІ Всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Москві.

1986 рік – нагороджений другим орденом Дружби народів. Назарій дуже багато працює – бере участь у гастрольних поїздках по колишньому Союзу, у популярних фестивалях «Київська весна», «Московські зорі», «Марці шор», «Кримські зорі», «Білоруська осінь», «Білі ночі»... Скільки країн об'їздив з піснями Назарій , скільком людям подарував щасливі миті душевного спокою, щастя і радості: Монголія, Лаос, Німеччина, Польща, Румунія, Канада, США, Мексика... Ризикуючи життям він співав на війні в Афганістані, у пеклі Чорнобиля. Саме там він розплачувався за талант і славу. Звучав його голос і на сценах Сокирянщини, Новодністровська... Вірш «Спогад» нашої землячки з Братанівки Світлани Мельник Губилось місто в зелені каштанів, Весняний вітер в листі пустував. А він стояв на сцені в Сокирянах – «Червону Руту» людям дарував. І сам – такий усміхнений, весняний, Зорів в очах той неповторний блиск. Пісні про волю, щастя і кохання Із уст рікою чистою лились. Хоч лютий біль жорстокою рукою Його єство так підло обнімав, Та він своєю піснею дзвінкою Той біль в собі так мужньо тамував! «Кришталево чиста в мистецтві людина», – сказав про нього поет Микола Сингаївський.

Його голос, його виконання не сплутаєш ні з ким. У кожному

українському домі він як рідний, як добрий давній знайомий, життєрадісний, врівноважений, зі щирою посмішкою на вустах, скромний. Пісня «Стожари» сл. В. Кудрявцева, муз. П. Дворського. І в 1987 році – найголовніша подія в житті Назарія Яремчука – присвоєння звання «Народний артист України». У 1988 році закінчив навчання на режисерському факультеті Київського інституту культури імені Карпенка-Карого.

1993 –1994 роки – плідна співпраця з Олександром Злотником, Олександром Морозовим, Юрієм Рибчинським, Вадимом Крищенком, Степаном Галябардою та іншими. Створено кілька десятків нових пісень. Назарій готувався до свого творчого бенефісу – 25 річчя його творчості. Протягом десяти років вів передачі на Чернівецькому телебаченні «Зичимо щастя», «Призначається побачення». Талант Назарія був багатогранним. Добре грав у футбол, писав вірші. Один із них пропонуємо вашій увазі, написаний у Флориді в листопаді 1993 року. Дзвінка осінь покотилась Горами луною, Ліси в шати зодягнула Красною рукою. Дзвінка осінь, дзвінка осінь, – Золоті хороми Зодягнулася в уберю Запаску червону. Розкинула диво-пензлем Фарби незвичайні, Килим барвів постелила

Ніжно полум’яний, Зодягнулась мов та чічка В дивну позолоту, Іде осінь по царинах До вінця в суботу. Дзвінка осінь на цимбалах Весіллями грає, Світ широкий, світ безмежний Небом обіймає.

25 років творчості – це святе служіння своєму народові, тій українській пісні, що всмоктав з молоком матері. Його пісня звеличує, піднімає гідність, вертає молодим козацьку славу, дбає про невмирущу історію минулих поколінь. Пісня «Гей ви, козаченьки» сл. В. Крищенка, муз. Г. Татарченка Завдяки величезному пісенному таланту Назарій міг успішно працювати і жити в Росії, Канаді, Франції, Англії чи в інших країнах світу. Але нізащо не хотів залишати своє місто. Він був справжнім патріотом Буковинського краю, своєї країни. За назвами пісень, які виконував, часто отримував друге ім'я – Білий птах, Лелека з України, Ангел, Чорнобривець з Карпат... Все менше залишалось в нього днів, Та фінішу свого він не боявся – Все дужче чарував нас його спів, І як він мило завжди усміхався. Вже у квітні 1995 року Назарій знав, що жити йому залишилося близько двох місяців. Та навіть після цього намагався жити так, щоб зробити

якнайбільше. Саме в цей час він запланував провести свій ювілейний концерт – у вересні.

1995 рік – Назарій Яремчук виступав у столиці України на Пісенному вернісажі – 27 січня; останній концерт на Буковині співак дарував селу Юрківці Заставнівського району – в лютому; на бенефісі Юрія Рибчинського – 24 травня; на співочому полі на день Києва – 28 травня; в Національній опері ім. Т. Шевченка – 7 червня. Пісня «Оркестр природи» сл. А. Демиденка, муз. О. Злотника. Чому, чому життя жорстоке? Чому забирає найкращих? Назарій спішив жити, спішив співати, спішив робити добро. Чому рідні гори, знахарі, гуцули, не могли допомогти? Він робив все, що радили лікарі, люди, тільки б перемогти недугу. Та важка підступна хвороба ятрила Назара, з'їдала його на очах. У березні 1995 року операція на шлунок у брата Дмитра в Канаді. Він боровся, він прагнув жити. Рідні носили Назарові воду з Миколаївської церкви. Вода холодила його біль, а сльози обпікали його серце. Будучи важко хворим, Назарій настирливо готувався до свого творчого звіту, але співати на ньому йому не судилось. На превеликий жаль, важка недуга забрала його від нас. 30 червня 1995 року у Чернівцях о 10 годині 20 хвилин зупинилося серце Назарія Яремчука. Пішов у вічність видатний естрадний співак. Вірш «Князеві солоспіву» Георгій Шевченко Відпалали, відквітли стожари – Загубився в галактиці звук. Та куди ж ти, куди ж ти, Назаре Та куди ж ти спішиш, Яремчук? Стихла пісня твоя лебедина І навіки замовкли уста,

Засмутилася вся Україна, Зажурилися села й міста... Прощавай ти, наш любий маестро, Солоспіву великого князь, Над тобою ридають оркестри, Над тобою ридають за нас. Відпалали, відквітли стожари – Загубився в галактиці звук. Та куди ж ти, куди ж ти, Назаре Та куди ж ти пішов, Яремчук? Плакала, тужила Україна. Ювілейний концерт, присвячений 25 – річчю творчості Н.Яремчука як і було заплановано Назарієм відбувся у вересні в Чернівцях, у Києві, але вже без нього. Йому би ще жити та жити Співати й співати пісень, Серця людські ніжністю гріти, Й забути назавжди той день. Вродливий друже, ти, неначе Бог, Таким відводять тільки перші ролі. Та ще й неперевершений талант, Ти став улюбленцем своєї Долі. Закохана у тебе до безтями, Вона уже тебе не відпускала, І пестила, леліяла щосили, Щомиті за тобою пильнувала. Та тільки Доля – пані із жорстоких,

Вона до того ж, бачиш, із примхливих, Вона воліла, аби ти... назавжди Залишився красивим і вродливим. Пісня «Щоночі сад приходить до вікна» Його самобутній талант обірвався на найвищій ноті. В той сумний день стих шепіт гірських смерічок, низько схилились кремезні дуби, важко зітхнули хвилі Прута, бо з рідних Карпат, з України соловей відлетів назавжди. Він так потрібен рідним, близьким, друзям... Він мав би жити. Дивним голосом і прекрасними піснями творити ауру добра і світла, нести радість в оселі і серця... Падолист. 30 число. Саме в цей день Назарій завжди святкував свій день народження, а в 2019 році відзначав би – 68 років. Та, на жаль, він не дожив. Скільки недоспіваних пісень, скільки мелодій залишилось на папері, скільки любові до людей було в його серці, але найбільше було доброти, яку він випромінював щоденно. Вже 23 рокі як Назарія Яремчука з нами немає. 23 рокі, які могли б бути чи не найпліднішими: розквітом, злетом, Епогеєм. То ж вшануємо пам'ять співака, народного артиста України Назарія Яремчука хвилиною мовчання. Хвилина мовчання Вірш «Любив свій край» Манолія Попадюка Зойкнула в лузі калина, Ранок судома звела. Руту червону безвинну Смертю прошила стріла. Згасла легенда естради – Гетьман козацьких пісень. Доля була безпорадна – Ніч розстріляла день.

Вересень ждав бенефісу Стигло накритим столом, Та передчасну завісу Хтось опустив над чолом. Тиха хвилина мовчання Вічністю стала в горах. Плачуть смерічки печальні, Плачуть зірки в небесах. Пісня Івана-Купала Стихла в зеленім гаю, Пісня, що так чарувала Кожну оселю й сім’ю. Грай, водограю, на скрипці, Чи хоч на дримбі бодай, Грай, щоб було нам не прикро, Він-бо любив так свій край. Пісня «В райському саду» сл. С. Галябарди, муз. С. Гіги. Ми продовжуємо себе в дітях, так і Назарій продовжує себе у прекрасних синах – Дмитрові та Назарові, у чарівній голосистій донечці Марічці, у фестивалях, названих його ім'ям, у друзях, у своїх піснях, у наших люблячих серцях. Вірш «Пам'яті Назарія Яремчука» Олексія Бондаря Вже виросли сини твої-орлята, Злетіли у твоє пісенне небо. Ти вчив їх все прекрасне шанувати, Тому вони і схожі так на тебе. Вони твої пісні уже співають. У тих піснях ти знов для нас воскрес.

Твоя душа, Назаріє, літає, Спускається на землю із небес. Пісня синів «Хай щастить вам, люди добрі». Ми не відчуваємо, що його вже стільки часу немає, просто не бачимось, але

спілкуємось

через

телебачення,

радіо,

касети,

переповнені

його

дивовижними піснями. Яка коротка і стрімка дорога, Як птах зриває пам'ять кожен раз. Твоя душа вже відійшла до Бога, А пісня залишилась поміж нас. І пісня давня знову нас зустріне, Даль проясніє, стишиться жура, Бо голос твій взяла собі Вкраїна, Щоб ним учить нас правди і добра. Він назавжди залишився в історії нової України, української культури, як митець і громадянин. Пісні його звучать і досі, Пісні відомого митця, Та не забудемо ніколи, Як радував Назар серця! Пішов у вічність він далеку, Зосталась пісня для людей, Душа його, немов лелека Шляхом добра усіх веде.

Назарій настирливо готувався до 25-річного бенефісу. Для цього було написано цілий ряд нових пісень, але співати їх йому не довелось, вони залишились на папері. Їх співають його сини. Пісня «Вишиванка». У березні 1996 року Назарій Яремчук був удостоєний нагороди із нагород – Державної премії ім. Т. Г. Шевченка. Але вже посмертно... У Чернівцях ім'я буковинської Зірки співу пошановано у назві вулиці, де він жив, встановлено меморіальну стелу-пам’ятник з його барельєфом, його іменем названо фонд і конкурс молодих співаків. А на Алеї Слави, на Центральному кладовищі привертає увагу своєю неординарністю пам’ятник Назарію Яремчуку. Могила його завжди засипана квітами. І чистий голос тієї ж миті, Оживши в дітях, полинув ввись, Мов пишний колос у стиглім житі, Звучить сьогодні, як і колись. Вшановуючи

пам’ять

дорогого

Назарія

Яремчука

наш

місцевий

композитор М. Рожко на вірші поетеси І. Багрійчук написали пісню. Пісня «Далекий погляд його душі» сл. І. Багрійчук, муз. М. Рожко 3. Основна частина На фоні пісні «Родина» сл. В. Крищенка, муз. О. Злотника: - Голос Назара чистий, як ранкова зоря, щедрий, як колосиста нива, високий, як голубе небо, завжди буде нести добро в людські серця. Тож нехай його пісня буде поміж нас, нехай вона єднає, додає сили, наснаги, віри, приносить щастя і радість у наше життя, у наші родини. Родина, родина – від батька до сина, Від матері доні добро передам. Родина, родина – це вся Україна

З глибоким корінням, з високим гіллям.

Пазюк З.М., спеціаліст І категорії, заступник директора з навчальнометодичної роботи, Вище професійне училище №24, м. Заставна МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ВИХОВНОГО ЗАХОДУ РОЗУМОВОГО СПРЯМУВАННЯ НА ТЕМУ: «ПОДОРОЖ АВСТРІЄЮ» (Die Reise durch Österreich) Тема: Die Reise durch Österreich (Подорож Австрією) Мета: виховувати зацікавленість щодо вивчення німецької мови як засобу спілкування і пізнання країнознавчих аспектів; вдосконалювати мовну і мовленнєву компетенцію учнів; симулювати розвиток ситуативного мовлення, мотивувати вивчення лінгвокраїнознавчого аспекту; формувати впевненість учнів у власних здібностях та розвивати пам’ять, увагу, мовленнєві навички. Форма проведення: засідання гуртка Обладнання: ноутбук, проектор, гучномовці, слайди, прапорці (Австрії, Німеччини, України, Євросоюзу) роздатковий матеріал. Хід проведення 1. Організаційна частина

Lehrer: - Guten Tag, liebe Schüler ! Sehr geehrte Damen und Herren! Erlauben Sie uns, Sie in eine virtuelle Reise zu Österreich einzuladen, weil Österreich ein Land is, das mit der Bukowina aus der historischen Sicht eng verbunden ist.

Es gab die Zeit, wenn unsere Bukowina ein kleiner Teil des großen ÖsterrreichUngarischen Keiserreich war. Dank seinen Leitern Maria Theresia und ihren Sohn Joseph II, der wie sein Vater zum römisch-deutschen Kaiser gekrönt wurde, als ihr Mitregende, spielte er eine wichtige Rolle in der Geschichte der Bukowina und Österreichs.

Dank diesen beiden Vertretern aus der Familie Habsburger wurde im Jahre 1875 die Nationale Jurij Fedjkowytsch Universität gebaut. Gott sei dank mit dem Wandel der Zeit, hat sich alles verändert. Beide Staaten sind demokratisch und unabhängig.

Liebe Gäste, wir bieten ihnen an, eine virtuelle Reise zu beginnen, und laden Sie herzlich zur Sitzung unseres Clubs „Weißbegierige und lebensfreudige“ ein.

(Da lautet die Musik „So schön ist Österreich“ und die Gäste bekommen die Staatsführer und die Flaggen mit dem Wappen) Lehrer: Beginnen wir einen schöne Reise nach Österreich!

2. Основна частина Schüler 1: (Presentation -1).

ÖSTERREICH — LAND DER BERGE, LAND AM STROME

Österreich ist ein Land im südlichen Mitteleuropa. Man nennt es oft die Alpenund Donaurepublik. „Land der Berge, Land am Strome“ — mit diesen Worten beginnt der Text der österreichischen Nationalhymne.. Und damit wird die Doppelnatur dieses europäischen Landes gekennzeichnet: 60% seiner Fläche nehmen die Ostalpen (mit dem höchsten Gipfel dem Großglockner — 3 798 m) ein, die anderen 40% nehmen die von der Donau durchflossenen Mittelgebirgsund Hügellandschaften ein. Die größten Nebenflüsse der Donau sind der Lech, der Inn, die Enns, die March, die Raab, die Drau. Im Osten Österreichs fließt

die Salzach und im Süden die Mur.

Österreich hat eine Fläche von 83 858 km2 und grenzt an acht Länder: Deutschland, Tschechien,' die Slowakei, Ungarn, Slowenien, Italien, die Schweiz und Liechtenstein. Die Bevölkerung Österreichs beträgt etwa 8,1 Millionen Einwohner.

Österreich ist ein Bundesland mit 9 Bundesländern: Burgenland (mit der Hauptstadt Eisenstadt), Kärnten (Klagenfurt), Niederösterreich (Sankt Polten), Oberösterreich (Linz), Salzburg (Salzburg), Steiermark (Graz), Tirol (Innsbruck), Vorarlberg (Bregenz), Wien.

Österreichs Hauptstadt Wien mit 1,69 Millionen Einwohnern liegt im Osten des Landes. Die wichtigsten Städte des Landes sind auch Graz, Innsbruck, Salzburg, Linz.

Die österreichische Flagge ist rot-weiß-rot. Auf dem Wappen Österreichs ist ein Adler dargestellt.

Gesprochene Sprachen im Lande sind Deutsch (Amtssprache in allen Bundesländern), Slowenisch (auch Amtssprache in Kärnten), Kroatisch und Ungarisch (auch Amtssprache in Burgenland). Das österreichische Geld ist der Euro.

Lehrer: Jetzt machen wir unsere erste Haltestelle, die heißt „Fragen“.

1. Meine erste Frage lautet so: wo spricht man auf Deutsch? (Dias 1-2) Schüler 2: Zu den deutschsprachigen Ländern gehören Deutschland, Österreich, die Schweiz, Liechtenstein und Luxemburg.

Lehrer: - 2.Wie heißen die Hauptstädte der deutschsprachigen Länder? (Dia 3)

Schüler 3: - Die Hauptstädte dieser Länder heißen: Berlin (die BRD), Wien (Österreich), Bern (die Schweiz), Vaduz.(Liechtenstein) und Luxemburg (Luxemburg).

Lehrer: - Wo befindet sich Österreich? (Dia 4) Schüler 4: - Österreich ist ein Land im südlichen Mitteleuropa Lehrer: - Mit welchen Worten beginnt der Text der österreichischen Nationalhymne ? (Dia 5) Schüler 5: „Land der Berge, Land am Strome“ — mit diesen Worten beginnt der Text der österreichischen Nationalhymne Lehrer: - Welche Fläche hat Österreich? (Dia 6) Schüler 6: Österreich hat eine Fläche von 83 858 km2 Lehrer: - An welche Länder grenzt Österreich? (Dia 7) Schüler 7: - Österreich grenzt an acht Länder: Deutschland, Tschechien,' die Slowakei, Ungarn, Slowenien, Italien, die Schweiz und Liechtenstein.

Lehrer: Aus welchen Bundesländern besteht Österreich? (Dia 8) Schüler 8: - Österreich ist ein Bundesland mit 9 Bundesländern: Burgenland (mit der Hauptstadt Eisenstadt), Kärnten (Klagenfurt), Niederösterreich (Sankt Polten), Oberösterreich (Linz), Salzburg (Salzburg), Steiermark (Graz), Tirol (Innsbruck), Vorarlberg (Bregenz), Wien .

Lehrer: Wie heißt die Hauptstadt Österreichs? (Dia 9) Schüler 9: Österreichs Hauptstadt Wien mit 1,69 Millionen Einwohnern liegt im Osten des Landes.

Lehrer: Wie ist die österreichische Flagge? (Dia 10) Schüler 5: Die österreichische Flagge ist rot-weiß-rot. Auf dem Wappen Österreichs ist ein Adler dargestellt.

Lehrer: - Welche Sprache ist Amtsprache im Lande? (Dia 11)

Schüler 3: Gesprochene Sprachen im Lande sind Deutsch (Amtssprache in allen Bundesländern), Slowenisch (auch Amtssprache in Kärnten), Kroatisch und Ungarisch (auch Amtssprache in Burgenland).

Lehrer: - Wie heißt das österreichische Geld? (Dia 12) Schüler 1: Das österreichische Geld ist der Euro.

Lehrer: Jetzt sehen wir uns einen kurzen Film „Wien. Reise in fünf Minuten.”

WIEN

Wien ist die Bundeshauptstadt und zugleich eines der neun Bundesländer Österreichs. Mit seinen rund 1 690 000 Einwohnern ist Wien die bevölkerungsreichste Stadt des Landes. Es liegt im Osten Österreichs und hat 23 Bezirke. Der Fluss in Wien ist die Donau.

Jahrhundertelang war Wien die kaiserliche Reichshauptstadt und Residenzstadt der Habsburger. In dieser Zeit entwickelte es sich zu einem kulturellen und politischen Zentrum Europas. Hier wurden Museen errichtet, die auch heute weltberühmte Kunstwerke beherbergen. In Wien befindet sich die älteste Universität im deutschen Sprachraum.

Von internationaler Bedeutung ist das Wiener Musikleben. Der Wiener Walzer, die Wiener Sängerknaben, musikalische Großveranstaltungen wie das Neujahrskonzert der Wiener Philharmoniker oder der Wiener Opernball in der Staatsoper, andere Wiener Theater sind sehr bekannt und werden gern besucht.

•Zur Wiener Kultur gehört auch das kaiserliche Bauerbe der Stadt. Dazu gehören die Schlösser Hofburg (die ehemalige kaiserliche Residenz), Schönbrunn und Belvedere. Das MuseumsQuartier, kurz MQ, ist ein 60 000 m1 großes Areal nahe

dem Zentrum der Stadt. Es befindet sich hinter dem Maria-Theresien-Platz mit dem Maria-Theresien-Denkmal. Das Areal beherbergt in mehreren Gebäuden verschiedene Museen und Institutionen.

,Wien besitzt viele Parkanlagen. In der Innenstadt gibt es mehrere Parks mit Denkmälern und Parkbauten. Das sind der Stadtpark, der Burggarten, der Augatten sowie der Volksgarten. Von den barocken Gartenanlagen ist der Schlosspark Belvedere mit dem botanischen Garten erhalten geblieben. Neben den großen Parks gibt es zahlreiche kleinere Parkanlagen. Die größte Parkanlage Wiens ist der Wiener Prater mit seinem Wahrzeichen, dem Riesenrad, sowie mit dem Ernst-Happel- Stadion — dem größten Fußballstadion Österreichs.

Die Altstadt Wiens sowie das Schloss Schönbrunn wurden auf Antrag (за пропозицією) der Republik Österreich von der UNESCO als Weltkulturerbe anerkannt.

Lehrer: - Jetzt habt ihr die Sehenswürdigkeiten gesehen. Also, es ist die Zeit sie zu besprechen und unsere zweite Haltestelle zu machen.

(Die Schüler sehen sich die zweite Presentation an. ) Presentation 2 (Dias 1-9) Schüler : zusammen singen das Lied „Ich bin Ausländer…“ Ich bin Ausländer und spreche nicht gut deutsch Ich bin Ausländer und spreche nicht gut deutsch Ich verstehe nicht, was Sie sagen Ich verstehe nicht, was Sie sagen Ich bin Ausländer und spreche nicht gut deutsch.

Lehrer (singt) :

Ich bin Ausländer Und spreche sehr gut Deutsch, Ich bin Ausländer Und spreche sehr gut Deutsch, Ich verstehe gut, was Sie sagen Ich verstehe gut, was Sie sagen Ich bin Ausländer und spreche Sehr gut Deutsch.

Schüler : Ich bin Ausländer und spreche nicht gut deutsch Ich bin Ausländer und spreche nicht gut deutsch Bitte langsam, bitte langsam Bitte sprechen Sie doch langsam Ich bin Ausländer und spreche nicht gut Deutsch 3. Підсумкова частина Lehrer: Jetzt kommt die Zeit die dritte Haltestelle zu machen und über Kunst zu sprechen. Kunst spielt eine wichtige Rolle im Leben jedes Volkes, in der Entwicklung jedes Staates. Und heute machen wir uns mit dem Leben und Schaffen des weltberühmten Komponisten – Wolfgang Amadeus Mozart bekannt.

Die Schüler hören sich die weltbekannten Meisterwerken an und sehen sich den interessanten Film vom Leben und Schaffen des weltberühmten Komponisten an. Dann besprechen das und beenden Ihre Sitzung mit der österreichischen Nationalhymne „Land der Berge, Land am Ströme“ Land der Berge, Land am Strome

Land der Äcker,Land der Dome, Land der Hämmer, zukunftsreich!

Heimat großer Töchter und Söhne, Volk, begnadet für das Schöne, vielgerühmtes Österreich.

Vielgerühmtes Österreich.

Heiß umfehdet, wild umstritten, liegst dem Erdteil du inmitten einem starken Herzen gleich.

Hast seit frühen Ahnentagen hoher Sendung Last getragen, vielgeprüftes Österreich.

Vielgeprüftes Österreich.

Mutig in die neuen Zeiten, frei und gläubig sieh uns schreiten, arbeitsfroh und hoffnungsreich.

Einig lass in Jubelchören, Vaterland, dir Treue schwören, vielgeliebtes Österreich.

Vielgeliebtes Österreich

Реус М.П., спеціаліст вищої категорії, старший викладач, Чернівецьке вище комерційне училище Київського національного торговельно-економічного університету

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ВИХОВНОГО ЗАХОДУ РОЗУМОВОГО СПРЯМУВАННЯ НА ТЕМУ: «ПОДОРОЖ У КРАЇНУ ОБСЛУГОВУВАННЯ» (форма організації виховного процесу – гра-конкурс) Мета: виховувати в учнів відповідальність за доручену роботу, ініціативність, підприємливість, культуру спілкування, доброзичливість, культуру праці, любов і інтерес до майбутньої професії; вдосконалити і закріпити знання учнів з предмету «Організація обслуговування», сформувати уміння і навички систематизації раніше вивченого навчального матеріалу та вміння швидко знаходити відповідь на поставлену задачу; розвивати аналітичне, логічне і критичне професійне мислення під час вирішення

виробничих

ситуацій,

уміння

компетентно

обслуговувати

відвідувачів та розв’язувати проблемні ситуації, кмітливість, винахідливість, пам’ять, вимогливість, естетичний смак, фантазію і творчість. Обладнання: мультимедійні проектор та екран, ноутбук. Натуральні зразки: столовий посуд, столові прибори, полотняні серветки, таці. Форма проведення: інтелектуальна гра-конкурс. «Не в кількості знань полягає освіта, а в повному розумінні та вмілому застосуванні всього того, що знаєш» (Ф.Дістервег) Хід заняття 1. Вступна частина 1-й ведучий: Доброго дня, шановні друзі!

2-й ведучий: Ми раді Вас бачити в нашому залі.

1-й ведучий: Жоден навчальний заклад не може випустити готового висококваліфікованого спеціаліста. Лише діяльність робить його таким. Справжній фахівець вчиться усе життя, постійно ставить перед собою цілі і впевнено досягає їх, адже «Мудрим ніхто не вродився, а навчився».

2-й ведучий: Ми впевнені, що серед вас є майбутні висококваліфіковані спеціалісти:

офіціанти,

бармени,

підприємці,

ресторатори,

професійні

критики,переможці Міжнародних та Всесвітніх конкурсів фахової майстерності конкурсів офіціантів, адже ви обрали свою професію за покликанням серця.

1-й ведучий: Тисячоліття існують професії офіціанта, бармена, але вона, як і раніше, актуальні та необхідні людям.

2-й ведучий:Чим же цікаві і привабливі ці професії? Насамперед тим, що вони передбачають безпосередні спілкування і контакт з людьми. Офіціант, бармен повинен бути ввічливим, винахідливим, кмітливим.

1-й ведучий: У ресторани люди приходять не тільки, щоб вгамувати голод, а й щоб відпочити, зняти напругу від повсякденних турбот, поспілкуватися із знайомими. У задоволенні цих запитів головну роль грає офіціант. Він виступає в ролі привітного і гостинного господаря (господині): зустрічає відвідувачів ,знайомить їх з меню.

2-й ведучий: Професійний офіціант створює невимушену, вільну атмосферу, в якій кожен відвідувач відчуває себе бажаним гостем. Впродовж робочого дня офіціант обслуговує найрізноманітніших відвідувачів, які потребують

його

поради,

покладаються

на

його

компетентність

і

професіоналізм.

1-й ведучий: Отож сьогодні, дорогі друзі, ми і перевіримо професійність наших офіціантів…

2-й ведучий: УВАГА! УВАГА! Дайте простір фантазії!

1-й ведучий: В училищі наук вивчається багато ...Сьогодні ж будемо організацію обслуговування вітати та професію офіціанта прославляти.

2-й ведучий: Гравці! Ви – сміливці! Вітаємо вас!

Бажаємо в грі показати цій «клас»!

1-й ведучий: Чекають тут різні на вас запитання і конкурси хитрі,й цікаві завдання 2-й ведучий: Журі доведеться працювати сумлінно. Учасники наші вчаться всі на «відмінно».

1-й

ведучий:

Отож

розпочинаємо

нашу

«Подорож

в

країну

обслуговування», в якій візьмуть участь учні групи .

2-й ведучий: Сьогодні ви будете свідками найцікавішої боротьби знавців. А слідкувати за ходом цієї боротьби буде високоповажне журі у складі: 1-й ведучий: Для того, щоб визначити послідовність,в якій команди будуть стартувати,необхідно пройти конкурс „Шифрувальник”.

2-й ведучий: Вам потрібно розшифрувати слово. В тій послідовності, в якій команди впораються із поставленим завданням, в тій і будуть надалі представляти себе. Отже, який предмет є невідʼємним естетичним аксесуаром сервірування столу? АБВ

ГДЕ

ЖЗІ

КЛМ

НОП

РСТ

УФХ

ЦЧШ

1

2

3

4

5

6

7

8

62612641 2. Основна частина I. тур конкурсу . Представлення команди :(ведучий оголошує) 1-й ведучий:Просимо команди представити себе в такій послідовності: • назва команди; • капітан та члени команди; • девіз; • емблема. На виконання завдання дається 2-3хв. на команду

Журі оцінюють до 10 балів. ІI тур Бліц-розминка 2-й ведучий:Кожній команді по черзі буде поставлено 6 питань, відповідь на які потрібно дати одним словом. На роздуми – 30 секунд. Кожна правильна відповідь оцінюється в 2 бали. ІІI тур Інтелектуальний штурм «Ми вам – ви нам» 1-й ведучий:Команди ставлять по-черзі одна одній по 4 запитання, які були підготовлені заздалегідь з тем… Журі оцінює правильність відповіді на запитання та може корегувати коректність й правильність його формулювання. За одну правильну відповідь команда отримує 5 балів. Якщо команда, яка першою

зголосилася

відповідати,

помиляється,можливість

відповісти

отримують інші команди і заробляють додаткові бали. ІV тур Конкурс капітанів «Ти – мені, я – тобі» 1-й ведучий:Капітани обмінюються запитаннями. За правильну відповідь капітан «заробляє» 3 бали у скарбничку команди. На роздуми – 30 секунд.

V тур Домашнє завдання «Я прославляю свою професію» 2-й ведучий:Впродовж 3 хвилин команди по-черзі презентують, рекламують свою професію. Максимальна оцінка за презентацію – 10 балів.

VI тур Практикум «Віртуоз» 1-й

ведучий:

У

цьому

турі

учасники

команд

мають

змогу

продемонструвати свої практичні уміння і навички з: ü складання серветок (швидкість , складність, техніка виконання); ü техніки носіння таць (осанка, хода, темп); ü техніки сервірування столу до вечері (чіткість і якість виконання операцій, знання посуду, його призначення. Максимальна кількість балів за кожен конкурс – 5 балів. Час виконання – до 5 хвилин.

1- Номінація «Хто більше ,хто краще» 2- Номінація «Віртуоз» : техніка носіння таці, осанка, хода,темп.

3-номінація « Професіонал».

3.Підсумкова частина 2-й ведучий:Ось і підійшов до завершення конкурс. І поки наше журі працює над обробкою балів, зароблених учасниками команд, ми пропонуємо вболівальникам підтримати свої команди і принести їм додаткові бали. До вашої уваги ребуси. Слово журі Підсумки та нагородження учасників гри.

Чоп’юк Т.М., майстер в/н ДПТНЗ, «Чернівецький професійний ліцей сфери послуг» МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ВИХОВНОГО ЗАХОДУ МОРАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО СПРЯМУВАННЯ НА ТЕМУ: «УКРАЇНА ПАМЯТАЄ…. ГОЛОДОМОР 1932 – 1933рр..» (форма організації виховного процесу – вечір пам’яті) Мета: виховувати любов до рідної землі та свого народу, повагу до Людини як найвищої цінності суспільства; поглибити та розширити знання здобувачів освіти про жахливі факти геноциду окупаційної влади проти українського народу, навчити цінувати свободу й незалежність України; розвивати критичне мислення, співчуття до ближнього. Оформлення приміщення: на столі, застеленому скатертиною, букет із пшеничного (житнього) колосся, хлібина перев’язана чорною стрічкою, калина, виставка книг, інших матеріалів про голодомори в Україні.

Матеріально-технічне забезпечення: відеофільми «Спогади очевидців», «Голодомор

33-х»,

музичне

забезпечення,

презентація,

персональний

комп’ютер, телевізор. (Звучить тиха музика або спів псалмів, на її фоні слова майстра в/н) 1. Вступна частина Із чорної далини чутно голоси очевидців про страшну трагедію, українського народу. Охоплюють спазмами болю душі живих. Та в цих голосах немає крику, немає розпачливої жалоби – є тихе, скорботне висповідання баченого, пережитого. Слова роками німіють – нема вже душевних сил для виплакування цього горя. Це горе – за межами болю. Люди не хотіли вірити, що це могли творити... люди. Приречені на голодну смерть вважали, що це чинить диявол, а воно ж було витвором комуністичної системи. Ми не навчені забувати багатостраждальну історію свого народу. Нехай ця зала стане сьогодні храмом духовності, храмом скорботи, храмом пам’яті… Ведучий Ми хлібом-сіллю друзів зустрічали Хай буде більше в світі нас, братів! Хай в кожній хаті пахне короваєм, Щоб люд ніколи хліба не просив Візьму я в руки хліб духмяний, Він незвичайний, він святий, Ввібрав і пісню, й працю в себе, Цей хліб рум’яний на столі. Йому до ніг вклонитись треба, Він – скарб найбільший на землі.

2. Основна частина

Ведучий 1 Хліб... Як багато сказано цими словами! Скільки затрачено сил, щоб на столі лежав духмяний хліб. Чи знаєте ви, як пахне життя? Давайте на хвильку відчуємо цей запах... Це пахне хліб! Неповторний запах робить хліб живим, частиною душі кожного з нас. Початком хліба є маленька зернина. Зернятко хліба нагадує дитину в сповитку. Немовлятко – це іскрина життя, джерельце життя у згорточку. Так і зернятко починає колос, безмежний хлібний лан. Здавна хлібові надавали круглої форми, ототожнювали його з сонцем. Якщо в домі пахне хлібом – тут злагода і щастя. Якщо в державі колосяться хлібні поля - тут мир і достаток. Хліб – це честь, Хліб – це рука допомоги, Хліб – сила, могутність держави. Хліб – це святиня. Ведучий 2 Хліб супроводжує найважливіші події в житті: – при народженні дитини несуть хліб (на здоров’я); – колись коли дитина йшла на навчання до дяка, батько ніс пучок різок, горщик каші та хлібину – на розум, на силу та здоров’я; – на весіллі молодих зустрічають хлібом і сіллю; – на місці, де мали будувати хату, сіяли пшеницю. Якщо добре сходила – значить добре місце; – у нову хату входили тільки з паляницею (на достаток); – добра невістка та, яка вдало пече хліб; – Різдво - з кутею, Великдень – з паскою. Як важко прожити людині без хліба! Ведучий 1 Голодомори! Голодомори… Як важко прожити людині без хліба! Не раз в Україні вершив свою чорну справу лютий голод, коли сім’я не мала чого їсти, не

було ні крихти хліба, ні картоплини чи бурячка, ні морквинки, ні зернинки. Та навіть лободу на городах було всю з’їдено. В народі кажуть як буде хліб, то буде й пісня. Затихла в Україні ніжна і чарівна пісня, перестав лунати сміх, навіть посмішка зникла з людського обличчя. Рот кривавився від страшної муки від голоду. Люди пухли без їди і вмирали: старі і малі, бо не було хліба на такій родючій українській землі. Чорний 1932-1933 рік. Українців хотіли винищити голодом. Цілими сім’ями, цілими селами вимирали, люди страшною, лютою і повільною смертю – від голоду І ніякої думки більше не могло бути у головах людей, окрім як хліб. Ні про що тоді людина не може думати, ні мріяти, ні мислити – лише про хліб. Це була людська трагедія. Її назвали Голодомор. Це був жахливий спосіб без війни, без вини знищити український народ. Ведучий Вічний монолог Вам стане соромно колись за те, Та я вже цього не побачу. ... А житечко моє – таке густе, ...А мамина рука – іще гаряча Я ще не вмер... Ще промінь в очі грає В четвер мені пішов десятий рік, Хіба в такому віці умирають?! Ви тільки поверніть мене на бік До вишеньки В колиску ясночолу. Я чую запах квітів. Я не вмер А небо стрімко падає додолу

Тримайте хтось! Хоча за коси верб... Куди ж ви, гей, людоньки, куди? Окраєць ласки... Чи із печі диму? Та ж скільки в тілі зайвої води! ... Не чує світ. Усі проходять мимо... Ведучий Сиплються зорі і жито, Вибите часу крильми, скільки нас, браття, убито За те, що українці ми, Ми й досі якісь винуваті, Мов кари всечасно ждемо, Навіть у власній хаті Хліб винувато їмо. Ще з пам’яті Сталіна - ката Змаліли, як ті горобці, Неначе без квочки курчата Шуліку ждемо назирці. А мова наша козацька Знана в далеких світах, Вдома, я пісня жебрацька Сором ганьбою лата Майстер в/н На початку жовтня 1932 р. в Україні існувало понад 23 тисячі колгоспів, а з них тільки 1403 виконали заготівельний план. З метою забезпечення виконання

плану у жовтні 1932 року до республіки було надіслано хлібозаготівельну комісію на чолі з Молотовим. Діяла вказівка: конфіскувати також не зернові харчові припаси селян, одержані з присадибних ділянок. Санкціонували масові обшуки, вилучення продовольства, аж до фруктової сушки. Ведучий Скорботна мати ішла поволі, Туди, де зріло колосся в полі Несла на грудях дитя, мов птаху, Не стало сили, лягла край шляху. Мов стебла, руки син простягає, І хліба в мами усе благає, Але благання свого пташати Уже не чує стражденна мати Загасла тихо біля дитяти. Проснися, нене, проснися, нене, Дозріло жито твоє зелене! Ведучий 2 Радянській Україні (у якій, на щастя, в цей час не була західна Україна) потрібно було виконати дуже великий план по заготівлі зерна, щоб показати перед іншими державами, що ми багата держава, що хлібом ми можемо забезпечити не тільки колишній Радянський Союз, а ще й капіталістичні держави. Керівництво України добре знало, якщо не виконають наказ, то не минути їм такої страшної кари. Тих, котрі приховали зерно, щоб мати на посів, було страчено. Інші на догоду владі, забрали зерно із колгоспних комор, і усі їстівні продукти з селянських погребів, прирікаючи людей на голодну смерть. Ведучий 1

Із розповідей очевидців тих подій: представники радянської влади ходили по хатах та забирали все: зерно, худобу. У 1932 був добрий урожай, але людям нічого не залишали. Люди вимушені були голодувати, ходили збирали гриби, ягоди, їли траву – варили її пекли з неї коржі. Люди їли товчену кору дерев, солому, щурів, котів, собак, потім перейшли на слимаків, жаб, кропиву. І вмирали від тяжких шлункових захворювань – люди пухли від голоду та помирали. Гинула худоба. Люди закопували її, а вночі розкопували та їли те м’ясо. У Львові було проведено великі збори, щоб допомогти людям Великої України. Зібрано 1мільйон корців зерна. У Львові було радянське консульство. Через кілька днів консул повідомив, що Москва не дає згоди на допомогу і не прийме її.

7 мільйонів жертв голодомору за 9 місяців, одна третя – діти. 40 млн. – жертви сталінських репресій. У кінці 1932 на 1 грудня 2500 випадків людоїдства. Невтішним був і той факт, що особливим розпорядженням заборонялось збирати колоски після зібраного врожаю. Такий вчинок теж карався смертю Майстер в/н (в образі неньки - України) (звучать тиха музика) (Шепоче) Дітоньки мої, заждіть! Івани, Марії, Тараси! Стривайте! Куди ж ви? Як же я без вас? (Голосніше) Прости, небо! Прости, земле! Простіть зорі! Всі сили земні і небесні, простіть муку і божевілля мого народу! Ту моторошну дику ніч, усі жахи, не бачені від створення світу, простіть! (Тихо) Нема. Зотліли. Відлетіли ключами в небо. Ведучий Лихоліття Защеміло від болю серденько: Я не бачив, я чув лиш про те

Як своє немовля рідна ненька У казан із водою кладе. Кураєм натопила у хаті, Щоб зварити останній обід.

– Наїстесь, мої дітоньки, нині,– А сама побіліла, як лід.

– Смачно так ви ніколи не їли, – І поставила борщ на столі. Ледь сама за столом не зомліла: – Їжте, їжте, хороші мої...

– Мамо, мамо, сідайте із нами!

– Я вже їла, – і втерла сльозу.

– Завтра вас до хрещеної мами – Зранку в місто усіх відвезу. Там хороше буде, я знаю, Тільки вчіться у школі, як слід, Татко, бачите он, помирає Вам продовжувать батьківський рід. Попоїли. Розморені спати Полягали на лаві в кутку. Вийшла з хати згорьована мати, Закопала синочка в саду.

– Спи, сердешний. Тебе пом’янули Братик твій і сестрички твої... Тільки б люди той вчинок збагнули, Тільки б люди простили її. Подивилась сердешна на хату. Чоловіка б іще поховать... Тільки встати було вже не сила, На могилу лягла помирать.

Майстер в/н. Зі спогадів Марії Тростянської із села Стецівка Доходило й до людоїдства. В нашому селі знають, як мати відкопала свою дитину і з’їла. А в одній сім’ї з’їли двох дітей. У Оксани Натальченко комісія від сільради знайшла посуд з вареним людським м’ясом. Так з горшками її і вели до сільради. Вбила п’ятнадцятирічного сина. Ведучий 2 Скільки їх, дітей, загинуло мученицькою смертю? Сьогодні ніхто не назве справжньої цифри. Та їх смерть ще глибше підрізала родове коріння нації. А ті, хто мав тоді 7-12 років і чудом врятувався до кінця свого життя пронесуть тяжкі спомини, яких вже ніяк не витравити з їх пам’яті. Помирало щодня – 25 тисяч людей. Щогодини – 1000 чоловік. Щохвилини – 17. Майстер в/н Світ мав би розколотися надвоє, сонце мало б перестати світити, земля перевернутися - від того, що було на зелі. Але світ не розколовся, сонце сходить, а земля обертається. І з пам’яттю народу нічого не вдієш, вона зберігатиме правду. Правду про ті страшні роки, про ті страшні події. Це наша історія, і ми повинні знати і пам’ятати її. Ведучий 1 Перегляньмо відеоролики зі спогадами очевидців подій, які відбулися на теренах України у часи голодомору. Ведучий На могилі жертв голодомору Час пройшов, проминули літа, Вже зітерлися у пам’яті нашій

Тих жахливих часів гіркота І обличчя від голоду павших. Сільський цвинтар, буяє бур’ян На занедбаній братській могилі. Ведучий Невже в головах наших туман, І розвіять його ми не в силі? Але пам’ять не вмерла, жива. Ось дідусь промовляє слова Все згадав, а пройшло стільки років. Хай стоїть на могилі цей хрест, А на душах хай крига скресає, Хоч один він поки на сто верст, Хай на ньому свіча не згасає. Майстер в/н (виходить зі запаленою свічкою) Нехай кожен із нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню, частинки вічного. А світло оцих свічок хай буде нашою даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті. Давайте пом’янемо усіх наших прародичів, які померли голодною смертю і у 20 роках і у 30 роках. Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули у 1932-1933 роки присвячується ця хвилина мовчання. Грає музика (звучить «Боже великий єдиний», здобувачі освіти запалюють свічки біля колоска пам’яті). Хвилина мовчання А зараз ми хочемо запросити до слова викладача історії України, оскільки Голодомор 1932-1933 років – це історична подія в житті українського народу (виступ викладача)

3. Підсумкова частина Майстер в/н Їж, сину, хліб, та пам’ятай, що в ньому Саме життя закладено людей. І сонце українське, й звуки грому, Мозольний труд і посмішка очей. Їж, доню, хліб і не кидай додолу, А підніми, коли не там лежить. А як сідаєш, сину мій, до столу, То пам’ятай, що хліб – це значить жити.

Юрків Г.В., викладач англійської мови, спеціаліст І категорії, ДПТНЗ «Чернівецький професійний ліцей сфери послуг»

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ВИХОВНОГО ЗАХОДУ МОРАЛЬНОГО СПРЯМУВАННЯ НА ТЕМУ: «ЩО ТАКЕ СОВІСТЬ» (форма організації виховного процесу – лекція з елементами дискусії) Мета: навчити здобувачів освіти усвідомлювати, що таке совість і сором, як пов'язані почуття совісті й відповідальності перед собою та перед іншими; спонукати їх замислитися над тим, коли людині буває соромно, чому важливо знати думку інших про себе та коли люди відчувають провину; розрізняти поняття «сором» і «совість», а також розвивати самостійність, увагу, творче мислення, навички роботи в групах та здатність до аналізу

інформації, формувати вміння сприймати оцінку своїх учинків іншими; виховувати почуття відповідальності. Матеріально-технічне забезпечення: телевізор, відео «Совість. Контролює чи заважає

жити?»,

картки

із

завданнями,

картки

з

порадами

В.Сухомлинського. Форма проведення: лекція з використанням інформаційно-комунікаційних технологій та елементами дискусії. Правила гідної поведінки відомі з давніх-давен, справа у дрібниці вміти ними користуватися. Б. Паскаль 1. Вступна частина Робота з епіграфом -

Про що йдеться у словах епіграфа?

-

Доберіть із довідки прислів'я, які можна використати в наведених

ситуаціях. Перша ситуація. Бабуся Ганна сиділа на лавочці. Вона чула, як неподалік сперечалися Дмитрик і Толя. Кожен із хлопчиків переконував іншого, що має право першим прочитати книжку, яка сьогодні надійшла в шкільну бібліотеку. Дмитрик говорив про свого батька-льотчика, а Толя про свою маму-лікаря. Головні герої книжки – пілот і лікар. Бабуся Ганна, вислухавши їхню суперечку, усміхнулася і сказала:... Друга ситуація. Маринка давно мріяла про таку ляльку, як у Зої. У крамниці ще залишалася одна, така сама. На день народження мама обіцяла її купити. Та коли дівчинка з мамою прийшла в магазин, на вітрині ляльки вже не було. Побачивши сльози

на очах Маринки, продавець загадково посміхнулася і, ніби,чарівниця, винесла ляльки, які щойно привезли для продажу. Серед них дівчинка побачила таку ляльку, таку - аж подих захопило! «Ось цю ми й візьмемо, – сказала мама. – Бачиш,...» Довідка. Справжнє щастя завжди попереду; батьком-матір'ю не хвались, а хвалися честю.

2. Основна частина Викладач повідомляє тему, мету та завдання заходу.

- Очевидно, ви не раз чули вислови жити по совісті, працювати по совісті, судити по совісті, говорити по совісті. Що, на вашу думку, вони означають? Мозковий штурм - Що ж таке совість? На уроці ми з'ясуємо це непросте питання, переконаємося, що совість і сором – це регулятори людської поведінки, що совість взаємопов'язана з відповідальністю людини перед собою. Кожній людині важливо знати думку інших про себе, вона оцінює свої вчинки очима сторонньої людини, іноді вона відчуває провину, їй буває соромно... Першим з античних філософів, хто порушив проблему совісті, був Сократ. Аристотель визначив совість як «правдивий суд доброї людини». За часів Аристотеля грецькі судді присягалися «судити за кращою гномою» (тобто совістю). Тож ще з античних часів совісті відводиться роль суворого внутрішнього прокурора людини, який невідступно стежить за тим, щоб вона додержувала загального обов'язку як вищого принципу своєї моральності. Совісна людина має почуття моральної відповідальності за свою поведінку перед людьми, суспільством і навколишнім світом. Філософ І.Кант вважав, що совість - це закон, який живе в кожному з нас. Совість є не що інше, як відповідність наших учинків цьому законові.

Основна функція совісті – моральний самоконтроль; ми відчуваємо задоволення собою чи докір собі, гордість чи сором. Совість застерігає від лихих учинків, це – відповідальність за добродіяння. Муки нечистої совісті – одне з найбільших нещасть, які може зазнати людина. Десь там, у глибині нашої душі, відбувається суд над собою, надається оцінка вчинків, даються поради, схвалення чи осуд намірів і результатів дій. Ця внутрішня, могутня потаємна сила є сама собі законом - совістю. Це наш внутрішній монолог, хоч нерідко – це не тільки монолог чи діалог, а багатоголоса дискусія. Латинська промовка стверджує: «Совість – це тисяча свідків». Щоб не заснула духовність людини, у ній ведуть суперечку вічний опонент (обвинувач) із вічним адвокатом (захисником). Совість – це дзеркало, яке відображає міру доброти, чесності, відповідальності кожної людини. Йти проти совісті – означає йти всупереч своїм моральним переконанням і бути в конфлікті із самим собою. Совість у людини обов'язково має бути або ж конче має прокинутися. Якщо людина самозакохана, як нарцис, то совість у неї може проспати все життя. Совість слід будити. Коли згасає совість, то настає влада зла, деградація людської особистості. Робота в групах Є ще одне найніжніше деревце Мама з Катрусею поливають яблуньки в салу. Десять яблуньок, під кожну – по десять голубеньких відерець. Щоб зеленіли, цвіли і родили. Катруся вже закінчує перший клас, вона добре вміє рахувати. І ось за її підрахунками виходить: під яблуньку вже вилили десять голубеньких відерець, а мама виливає ще й одинадцяте.

– Скільки ж треба вилити під кожну яблуньку? – питається Катруся.

– Десять, - відповідає мама.

– А чого ж ви під кожну яблуньку впливаєте ще й одинадцяте відерце? – дивується Катруся

– Бо є ще одне – найніжніше деревце, – каже усміхаючись мама. – Його теж треба полити, щоб вічно зеленіло.

– Що ж це за деревце?

– Совість. (В.Сухомлинський) Робота з картками: Група 1 -

Що здивувало Катрусю?

-

Яку відповідь на своє запитання дістала вона від матері?

Група 2 -

Чому совість - це найніжніше деревце, яке слід плекати?

Ще в давнину наші предки вживали слово «совість» і було воно похідним від слів «відати», «знати». Часте його вживання знаходимо в церковних книгах XI ст., написаних старослов'янською мовою. Із старослов'янської, зберігши своє первісне значення, слово перейшло і в сучасну мову. У церковні книги слово «совість» потрапило як буквальний переклад з грецької мови, у якій слово «совість» мало значення «почуття обов'язку». Маємо пам'ятати це первісне значення слова «совісний» і пам'ятати про совість як голос внутрішнього Я. А зараз я пропоную вам звернути увагу на поради В.Сухомлинського. Поради Роби так, як має бути, не для годиться, не тому, що хтось побачить твої добрі вчинки і похвалить тебе, а за велінням власної совісті. Бути справжньою людиною наодинці зі своєю совістю значно важче, ніж на людях, що оцінюють твої вчинки, схвалюють добро й осуджують зло. Звітувати перед своєю совістю значно важче, ніж перед іншою людиною. Якщо ти наодинці із собою робиш щось погане і думаєш, що про це ніхто не знатиме, ти помиляєшся. Ховатися від людей - негідність, ховатися від себе – негідність, помножена на підлість і лицемірство. Будь гранично чесним наодинці з собою.

Бажання зробити добро тільки заради того, щоб тебе похвалили, – означає, що на чистому тілі твоєї совісті з'являється плямочка. Совість – річ надзвичайно тонка, ніжна і примхлива. Якщо потурати її примхам і норовам, вона стає жорстокою. Треба вчитися повелівати своєю совістю, тоді вона стане мудрим і благородним вартовим учинків, поведінки, всього життя. Повелівайте своєю совістю, виховуйте в собі вимогливість. А тепер я пропоную Вам послухати притчу. Притча про совість Був чудовий літній вечір, місячне сяйво освітлювало стежку, якою йшов чоловік. Замислившись, він не помітив каменя, спіткнувся об нього і впав, боляче забився. Встав, подивився на камінь і пішов собі далі. Через деякий час на стежці з'явився інший чоловік. Посвистуючи, він ще здалеку помітив камінь. Підійшов до нього і подумав: «Це ж моя кохана йтиме цією стежкою, не помітить каменя і впаде». Узяв він камінь та й відніс на узбіччя. Та ось появився ще один чоловік. Він побачив камінь, що лежав віддалік, зловтішно посміхнувся і поклав його знову серед стежки. Починало світати. На доріжці з'явився четвертий чоловік. Коли він побачив камінь, то подумав, що люди можуть його не помітити, і прибрав камінь зі стежки. Стародавні греки вважали, що стежка – це наше життя. А чотири чоловіки - це ми, люди, такі різні в цьому житті: перший чоловік – байдужий, другий – егоїст, третій – безсовісний. І тільки четвертий – людина з совістю.

-

Чи згодні ви з такою оцінкою людей? Обґрунтуйте своє

твердження. Класний

керівник:

Сором

–

почуття

сильного

збентеження,

пригніченості через свою погану поведінку; почуття моральної відповідальності

за свої вчинки. Латинська мудрість каже: «Що не забороняє закон, те забороняє зробити сором».

-

Як її слід розуміти?Висловіть власне судження: коли людині буває

соромно? Прошу послухати ще одну повчальну історію Сухомлинського. Як Федько відчув у собі Людину Пішов раз малий Федько з матір'ю на поле картоплю копати.

-

Вісім років тобі, – каже мати, – працювати пора по-справжньому.

Викопує мати кущ, а Федько вибирає з ямки картоплю й у відро кидає. Не хочеться Федькові працювати. Визбирує картоплю, що зверху, а в землі не хоче копирсатися. Залишив картоплю в одному кущі, у другому. Мати помітила таку роботу та й каже: – Хіба тобі не сороммо? Людина ж дивиться і все бачить!

– Оглядається Федько довкола і дивується: – Де ж та Людина? Що вона бачить?

– У тобі, Федьку, Людина. Усе вона бачить, усе помічає, та тільки ти не завжди прислухаєшся до того, що вона тобі говорить. Ось прислухайся до її голосу, вона тобі й скаже, як ти працюєш.

–А де ж вона в мені – Людина? – дивується Федько.

– У голові твоїй, у грудях, у серці, – підказує мати. Перейшов Федько до іншого куща, зібрав картоплю, що зверху лежала. Хотів було вже залишити його, аж тут мов і справді хтось докоряє: «Що ж ти, Федьку, робиш? Порийся, там ще є картопля у землі». Здивувався Федько, оглянувся. Нікого немає, а мов хтось дивиться на його роботу й соромить. «І справді, мабуть-таки, Людина бачить мою роботу», – подумав Федько, зітхнув, розгріб землю біля викопаного куща й знайшов ще кілька картоплин. Легше стало на душі Федькові. Аж пісеньки веселої заспівав. Працює він годину, працює другу і все більше дивується. Ледве подумає: «Навіщо так глибоко гребтися, мабуть, уже немає картоплі», а тут хтось і підслухає його

думку. І соромно стає Федькові. Але й радісно, ой, як радісно. «Гарний цей друг - Людина», – думає Федько. (В.Сухомлинський) Запитання для здобувачів освіти - Як працював Федько? Чому?

- Як мама присоромила Федька? Що його здивувало?

- Що змінилося у ставленні хлопчика до роботи? Чому?

- Як хлопчик відчув у собі Людину? Що це означає?

1. Дискусія - Здобувачам освіти пропонується переглянути відеоролик «Совість. Контролює чи заважає жити». Після цього здобувачів освіти ділимо на 2 групи і пропонуємо подискутувати на такі питання: 1) Совість нас контролює: за чи проти?

2) Совість заважає нам жити: за і проти. Здобувачі освіти від кожної групи мають обґрунтувати свою позицію і навести переконливі приклади.

2. Розкрити підтекст народних приказок.

- Від своєї совісті не втечеш.

- Де совість, там і любов.

- Догоджай не людям, а совісті своїй.

- Совість гризе без зубів.

- Очі – міра, рука – віра, совість – порука.

3. Підсумкова частина Висловіть власну думку стосовно цієї історії По дорозі додому Василько наздогнав бабусю Марину. Вона несла білий вузлик. Несподівано він розв'язався й по стежці розкотилися яблука. Василькові

стало смішно. Він голосно зареготав. Бабуся Марина з докором глянула на хлопця й похитала головою. Прийшов Василько додому й не може забути бабусю. Тільки тепер йому вже не смішно. Його пам'ять пече докірливий погляд бабусиних очей. Щось немов стиснуло хлопцеві серце. Йому захотілося зараз же піти до бабусі й попросити пробачення.