КСЕНІЯ МОХУР
"ТЕПЕР ДЕ Б МИ НЕ БУЛИ, УСІ ЗНАТИМУТЬ, ЩО МИ ТІ САМІ УКРАЇНЦІ"
ЕРІКА РОЯЛС
"МОЯ УЛЮБЛЕНА РОБОТА ТА ДОПОМОГА, ЯКУ Я НАДАЮ - МОЯ МІСІЯ"
НАТАЛКА ДЕНИСЕНКО
“МІЙ ЄДИНИЙ СПОСІБ НАБЛИЖАТИ НАШУ ПЕРЕМОГУ — ДАРУВАТИ СВОЮ ТВОРЧІСТЬ ЛЮДЯМ"
ВАЛЕНТИНА ТКАЧ
"ЗНАЮ, ЩО ЗА СТРАХОМ ЗАВЖДИ ТАЇТЬСЯ УСПІХ ТА ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ"
KOLA
"МИ ЗАВЖДИ БУДЕМО ВІЛЬНИМИ, СМІЛИВИМИ ТА СИЛЬНИМИ"
"Я НАРЕШТI СТАЛА ТІЄЮ ДОРОСЛОЮ ЛІРИЧНОЮ АРТИСТКОЮ, ДО ЯКОЇ ПРЯМУВАЛА ВСІ ЦІ РОКИ. МУЗИКА ТЕЧЕ ПО МОЇХ ВЕНАХ!"
Я ВПЕВНЕНА, ЩО З ТАКИМ
НАРОДОМ ТА ТАКИМ
КЕРІВНИКОМ НАША
ДЕРЖАВА СТАНЕ НАЙКРАЩОЮ.
Як змінили Вас місяці війни?
Я до останнього не вірила, що це все відбувається наяву. Коли ж усвідомила, що це реальність, то мені стало дуже страшно. Війна дійсно розділила наше життя на “до” та “після”. Ми зрозуміли, наскільки цінною є наша сімʼя, наскільки ми сильні та доброзичливі люди… Вражає те, як ми можемо допомагати. І це максимально цінно! Приємно також спостерігати, як українці почали з трепетом ставитися до рідної мови й культури. А з негативного можу зазначити такий момент, що, напевно, у кожного з нас тепер є люди, які раніше були друзями, родичами, а зараз між нами виникла велика прірва, яка не зникне вже, мабуть, ніколи. Чи вдається не падати духом, а підтримувати Україну в такий нелегкий час?
Так! І тільки так! Допомагати я почала з самого початку, коли ще був момент шоку і ми не знали, що потрібно робити. Ми почали працювати та сплачувати податки, що є дуже важливим. Думаю, що якщо ти знаходишся в більш-менш нормальних обставинах, то потрібно сплачувати податки без відтермінування. Також щомісячно виділяємо кошти для наших військових у різні фонди. Що стосується моєї професійної сфери, то я надаю допомогу всім військовим та їхнім сімʼ ям, а також ми проводили стоматологічні огляди діток, які приїжджали з окупованих територій. Допомагаємо речами, їжею тощо. Загалом, робимо все, що в наших силах. Це такий промінчик добра, який може випромінювати кожен. Як війна вплинула на Вашу роботу? Я, як стоматолог, тільки розпочала особистий бізнес. Якраз хотіла відкривати свою клініку. Повномасштабне вторгнення зупинило трохи цей процес. Адже спочатку був шок, і я не знала, що мені робити. Але потім зібрала волю в кулак, і почала помаленьку відновлювати нашу роботу. Ми втратили багато кадрів, а сформувати нову команду в такий час досить складно. У нас працювали харківʼяни, які тепер повертаються у свої домівки. Тож знову доводиться шукати нових працівників, але, думаю, що все у нас вийде, і ми зможемо створити затишний і сучасний стоматологічний простір зі справжніми професіоналами. Також війна трохи призупинила процес оформлення документів. Проте я сподіваюся, що ми зможемо це вирішити найближчим часом, і будемо продовжувати дарувати дітям та дорослим красиві посмішки.
Як Ви допомагаєте собі, коли складно емоційно?
Останнім часом складно емоційно дуже часто, але ти розумієш, що відповідаєш не лише за себе, а й за свою клініку та співробітників. Тоді ти береш себе в руки, заряджаєшся позитивом і починаєш його випромінювати. Ми повинні перемогти, а перемога починається з кожного з нас. У першу
чергу потрібно перемогти погані думки. Найбільше
мене рятує моя донечка. Вона дуже мене відчуває і завжди знає, які слова потрібно підібрати. І взагалі сімʼя — це той вогник, який не дає мені погаснути. Ще в нас є сімейна традиція — проводити разом неділю: відвідати церкву для духовного збагачення, проводити час на природі та разом відпочивати.
Що найголовніше Ви зрозуміли за час війни? Чи змінилися Ваші життєві пріоритети?
Під час війни я зрозуміла, що ми дуже сильна нація. Я усвідомила, наскільки сильно люблю свою Батьківщину. Я не хочу нікуди їхати та нічого міняти. Єдине, чого я хочу, це нашої перемоги.
Хочу, щоб ми жили під мирним небом. Ми цього заслуговуємо. Честь і хвала нашим захисникам.
Бережи їх Бог! Щодо пріоритетів, то вони не дуже змінилися. Я завжди цінувала сімʼю та горіла своєю справою, тому зараз продовжую в тому ж дусі.
Що перше зробите після Перемоги?
Ми будемо найщасливішими людьми. І перше, що я зроблю, це звичайно, організую відкриття клініки. Мені дуже хочеться зробити свято з кульками, аніматорами, де ми будемо щасливі вітати одне одного. Вірю, що дуже скоро ми зможемо це втілити в життя.
Якою Ви бачите Україну після Перемоги?
Я впевнена, що з таким народом та таким керівником наша держава стане найкращою. Ми
всі усвідомили, наскільки наша країна класна та прогресивна, тому, думаю, тепер кожен буде намагатися зробити максимум для розвитку нашої України.
СТОМАТОЛОГОРТОДОНТ, ЧЛЕН АСОЦІАЦІЇ ОРТОДОНТІВ УКРАЇНИ, НЕПЕРЕВЕРШЕНА ЖІНКА, ЯКА ГОРИТЬ
СВОЄЮ СПРАВОЮ ТА ПОСТІЙНО РОЗВИВАЄТЬСЯ, КОХАНА ДРУЖИНА ТА ЩАСЛИВА МАТУСЯ.
BEST MAGAZINE
МЕНЕДЖЕР ПРОЄКТІВ
@MODNASHTORA ТА @GLOBUSBABY.SPACE, СПІВЗАСНОВНИЦЯ
ТЕКСТИЛЬНОЇ СТУДІЇ
MODNASHTORA
BOUTIQUE (М. КИЇВ)
ТА ДИТЯЧОГО САДКА "ГЛОБУС — ТЕРИТОРІЯ
ДИТИНСТВА" (М. ОДЕСА), НЕЙМОВІРНА УКРАЇНКА.
“ПІСЛЯ ПЕРЕМОГИ УКРАЇНА ЗРОБИТЬ СВІЙ КВАНТОВИЙ СТРИБОК РОЗВИТКУ У ВСІХ СФЕРАХ ДІЯЛЬНОСТІ”
Як змінили Вас місяці війни?
Війна змінила мене ще у 2014 році, коли ми з родиною виїхали з Донецька. Саме тоді я
відчула, як легко ти можеш втратити те, що
будував усе життя. Повномасштабне вторгнення
загострило в мені почуття патріотизму. Я
зрозуміла, що заради Батьківщини та заради
рідних я можу багато чого.
Наприклад, бути й водієм, і вантажником, і
логістом, і фармацевтом, і звісно ж, психологом.
Зрозуміла, наскільки цінним для мене є власне
життя та життя близьких. Зараз я не відкладаю
нічого на потім, а використовую момент і
просто роблю свою справу. Головне: я не
загубила себе.
Чи вдається не падати духом, а підтримувати Україну в такий нелегкий час?
Віра в ЗСУ та в наших неймовірних людей не
дає мені впасти духом. Я підтримую Україну, де б не була: і за кордоном, і в рідному Києві. Від початку березня і до сьогодні я співпрацюю з польськими благодійними фондами, які збирають гуманітарну допомогу, амуніцію, ліки та надсилають це все на фронт. Ще один напрямок нашої роботи — це опіка над біженцями. Також я веду соцмережі фонду, де просуваю різні збори грошей та шукаю меценатів. А ще додатково займаюсь окремими проєктами в рамках діяльності фонду. Наприклад, продажем легендарної марки з Володимиром Зеленським, яку випустила Пошта Польська обмеженою кількістю. На всі вторговані кошти Фонд закупив воєнні амуніції для України.
У рідному Києві ми продовжуємо працювати. Разом із командою робимо благодійні розпродажі, передаємо гроші на підтримку наших захисників. Також ми уклали меморандум про співпрацю з українським благодійним фондом, куди кожного місяця перераховуємо гроші. А ще ми опікуємося прихистком для ВПО: безплатно передали штори на три поверхи будівлі (попереду ще два); наразі перебуваємо в процесі підготовки свята для евакуйованих діточок; беремо участь у підтримці наших поранених захисників; разом із благодійними фондами-партнерами допомагаємо продуктами... Роботи багато, адже війна ще не закінчилася, і наші захисники потребують підтримки.
ВІРА В ЗСУ ТА В НАШИХ НЕЙМОВІРНИХ ЛЮДЕЙ
НЕ ДАЄ МЕНІ ВПАСТИ ДУХОМ. Я ПІДТРИМУЮ УКРАЇНУ, ДЕ Б НЕ БУЛА: І ЗА КОРДОНОМ, І В РІДНОМУ КИЄВІ.
Як війна вплинула на Вашу роботу?
Ще більше згуртувала нашу команду. Найцінніше, що у тебе є, це — люди та досвід. Цінуй та бережи! Скоротила список партнерів і залишила найнадійніших. Примусила розробити нову стратегію ведіння бізнесу.
Увела в наше життя нове, але відтепер незмінне правило: якщо можеш працювати та заробляти
гроші — підтримуй армію та тих, хто в скрутному становищі!
Як Ви допомагаєте собі, коли складно емоційно?
По-перше, дзвоню подрузі, а по-друге, плачу на плечі у чоловіка [жартую]. Та якщо конструктивно, то — спорт, косметолог, відвідування моїх найулюбленіших куточків
Києва та спілкування із близькими людьми.
І ще одна таємниця: завжди шукаю очима наш прапор. Знаходжу і знаю: все буде Україна!
Що найголовніше Ви зрозуміли за час війни?
Чи змінилися Ваші життєві пріоритети?
Найцінніше — життя людини.
Найдорожче — бути щасливими та вільними в рідній Україні.
Міф про те, що все найкраще закордоном, повністю зруйнований (я завчасно перепрошую
всіх моїх рідних, друзів і партнерів закордоном,
не ображайтеся, будь ласка.) Усе найкраще, що я маю — в Україні. Що перше зробите після Перемоги?
Спочатку обійму всю свою родину, роз‘єднану війною. Потім поїду у звільнений Донецьк відвідати могили батька, бабусі, дідуся та хрещеної. А також нарешті поверну собі відчуття безмежної безтурботності. Якою Ви бачите Україну після Перемоги?
Сильною та єдиною, як ніколи. Ще розвинутішою економічно, ще сильнішою політично, а також незалежною в оточенні надійних партнерів. Я впевнена, це буде новий
старт. Є таке поняття у сучасній теорії фізики, як квантовий стрибок, тобто перехід квантової
системи з одного стану в інший. Тож Україна
після Перемоги зробить свій квантовий
стрибок розвитку у всіх сферах діяльності.
МАЙСТЕР ПЕРМАНЕНТНОГО МАКІЯЖУ, АКТИВНА, ЧАРІВНА ТА РОЗУМНА ЖІНКА, ЩО НАДИХАЄ НА НОВІ ЗВЕРШЕННЯ.
Як змінили Вас місяці війни?
Проти своєї волі, мені довелося, у першу чергу, подорослішати. З початку війни відчуття
громадянського обов'язку стало моєю внутрішньою
силою. Я почала вдвічі більше працювати, усвідомлюючи
те, що зараз від мене залежить не лише добробут моєї
рідної сімʼї, а й усієї України. А кошти, які я заробляю,
потрібні не лише для особистих потреб, а й для
підтримки ЗСУ.
Чи вдається не падати духом, а підтримувати
Україну в такий нелегкий час?
Бувають періоди тотального зневірення. Хочеться сісти
та заплакати від розуміння того, через які страждання
зараз проходять всі українці та наші захисники. Проте я
знаходжу в собі сили згадуючи тих людей, які боронять
нашу державу, та тих, які працюють не покладаючи
рук заради нашої свободи. У них немає такого права —
просто опустити руки в пориві емоцій. І ми собі цього не
можемо дозволяти. Саме тому я продовжую працювати з
впевненістю, що перемога вже стоїть на порозі.
Як війна вплинула на Вашу роботу?
Зараз у мене три роботи, першою серед яких є майстер перманентного макіяжу. З початком повномасштабного
вторгнення до мого рідного міста Ужгорода приїхало
багато переселенців. Серед них було немало жінок, які пережили великий стрес. Я, як естет, захотіла
зробити бʼюті-процедуру доступнішою для всіх охочих відірватися трохи від цих страшних реалій, тому знизила
ціну на процедури перманентного макіяжу.
Друга моя робота — водій в компанії, що займається транспортом. ЇЇ мені запропонували після початку
війни. І насправді така робота передбачає не лише
фізичне навантаження під час довгих поїздок, а ще
й психологічне, бо я допомагаю людям, які, тікаючи
від вибухів, залишають свої рідні домівки, тому мені
хочеться вислухати кожного та зарадити тим, чим можу.
Третя робота — це блогерство. Мій блог відіграє важливу
роль у волонтерстві. Я завжди тримаю руку на пульсі
подій та соціальних настроїв. Завдяки своїм підписникам
я завжди знала, кому і як можу допомогти.
Як Ви допомагаєте собі, коли складно емоційно?
Я вважаю, що найкращий помічник це гумор. Це те, що може врятувати навіть у найскладніших ситуаціях. Це фундамент позитивного мислення та підживлювач надії. Якщо вдається подивитися на ситуацію з гумором, то це означає, що її можливо вирішити. Головне — це жити з посмішкою на вустах, надією в очах та вірою у світле майбутнє в серці.
Що найголовніше Ви зрозуміли за час війни?
Чи змінилися Ваші життєві пріоритети?
Усі говорять про те, що необхідно жити тут і зараз.
Звичайно, така думка має право на існування. Проте мій внутрішній голос підказує, що потрібно знайти баланс між теперішнім та майбутнім. Потрібно подбати про якість наступного дня, бо це залежить від кожного з нас. Момент тут і зараз якраз є опорою для цього
кращого майбутнього. Щоб відповісти на питання про
пріоритети, хочу зазначити ті, які були в мене ще до
війни:
1.Радіти життю і насолоджуватися кожним його
моментом:
2.Отримувати задоволення від своєї роботи та розуміти, що я приношу користь суспільству;
3.Дати своєму сину найкраще, що я можу та навчити
його цінувати все, що в нього є.
З приходом війни до цього списку додалися ще й мир, спокій та процвітання моєї рідної держави — України.
Що перше зробите після Перемоги?
Мої друзі — це моя сімʼя! Це — найцінніше. Я хочу, щоб ми усі зʼїхалися з різних куточків світу, зібралися
за одним святковим столом та відзначили нашу
Перемогу так, щоб цю енергію гордості за свою країну
та радості було видно навіть з космосу. Окрім цього, хочу, щоб всі бачили мою кохану Україну крізь призму непереможності, величі та міцності духу.
Якою Ви бачите Україну після Перемоги?
Я щиро вірю в те, що всі рудименти русифікації, які були навʼязані нам, українцям, нарешті відімруть. Я бачу Україну культурно та економічно розвиненою державою з політично свідомим суспільством, яке знає, як та в якому напрямку будувати своє майбутнє.
Як змінили Вас місяці війни?
Коли мені запропонували дати інтерв’ю для журналу, я дуже боялася запитань про війну. Ми маємо про це говорити, але кожному українцю, болить, ніби надавили на відкриту рану. Зміни однозначно є. Не скажу, що я радію їм. Я хотіла здобути
цю мужність в прийнятті рішень, але трохи в інших життєвих умовах. Я стала більш рішучою: те, що здавалося «не зараз», стало «якраз той час». Коло людей, що оточували мене, стало значно меншим. Ми всі так чи інакше змінилися.
Чи вдається не падати духом, а підтримувати Україну в такий нелегкий час?
24 лютого — це день коли я зрозуміла, що таке страх. Було страшно не за себе, а за наших дітей. Що робити? Бігти?
Куди? Так багато запитань було в голові, та зупинила цей
колообіг думок сирена... Я стояла на кухні й через закритий балкон почула її, мої очі відразу наповнилися слізьми. Я повернулася на крик дочки: «Мама, що це???» Тоді й зрозуміла, що не можу падати духом, треба брати себе в руки та думати, що робити далі.
27 лютого мені написала дівчинка, що хоче перманент брів.
Вона була одна в нашому місті, без рідних і близьких. Ми переписувалися, телефонували одна одній, і так я прийняла
рішення — відкрити студію. Ми робили це під гул сирен, але я відчувала, що я їй потрібна, і вона відчувала, що поряд з нею хтось є. Надалі я не відмовляла дівчатам, які хотіли робити процедури. Для них це психологічна підтримка, а для нас — ще більша можливість допомагати ЗСУ та сплачувати податки. Ми приймали переселенців у наших сусідів, які дали
свою квартиру для тих, кому потрібно було перевести дух та відпочити. Ми з чоловіком готували їжу, комусь шукали квартири на довгий термін, для когось роботу... Як війна вплинула на Вашу роботу?
Зрозуміло, що в перші дні ніхто навіть і думати не міг про перманент, але дуже скоро ми відновили роботу студії. Наших жінок не перемогти, записи відновилися майже за тиждень. Я була дуже здивована і навіть не планувала так швидко повернутися до роботи. Нас і осуджували за це колеги, кажучи: “Які брови чи губи, війна в країні?!”. Люди не дуже розуміють, що студії краси, це не тільки про красу, це і робочі місця та податки. Як Ви допомагаєте собі, коли складно емоційно? Дозволяю собі декілька годин тиші, повної тиші… Я працюю з жінками, ми різні, ми особливі. Завжди залюбки вислуховую кожну, проте не дуже люблю сама багато говорити. Тому частіше, якщо мені потрібно емоційно розвантажитися, я мовчу. Що найголовніше Ви зрозуміли за час війни? Чи змінилися Ваші життєві пріоритети?
Зрозуміла, що мій чоловік — єдина людина, на яку я можу покластися у будь-який час. Я народилася в Криму, прожила там 19 років, а з 2012 року живу у Черкасах. Я приїхала ще до окупації Криму. Не маючи тут підтримки рідних, дуже багато чого досягла сама і вертатися додому не планувала. Мій дім тут. Останній раз я бачила своїх рідних 5 років тому. У мене там тільки бабуся і дідусь, яким понад 70 років. Невідомо, чи побачимося ми ще колись, тому єдина людина, яка постійно підтримувала і підтримує мене, мій чоловік. Зрозуміла, що люблю його ще більше, ніж думала. Пріоритети? Так! Дуже довго я мало уваги приділяла своїй родині. Зараз я маю вихідний, який призначений тільки для моєї родини. По-іншому ставлюсь до прохань чоловіка про безпеку. Підіймаю слухавку з першого разу, коли він телефонує. [сміється]
Що перше зробите після Перемоги?
Стільки планів… Але найперше, мабуть, поїдемо подорожувати
по всій Україні.
Якою Ви бачите Україну після Перемоги?
Незламною. Такою, як і зараз. Ми вже неодноразово доказали всім, що ми сильна нація, вільна та непереможна. Все відбудуємо та будемо жити ще краще!
МАЙСТЕР ПЕРМАНЕНТНОГО МАКІЯЖУ, ЗАСНОВНИЦЯ БРЕНДУ І СТУДІЇ DUBROWSKAYA, КРАСИВА ТА СИЛЬНА ЖІНКА, ЯКА ЗАВЖДИ ЙДЕ ДО СВОЄЇ МЕТИ.
ЛІКАР-ПРОКТОЛОГ ПЕРШОЇ КАТЕГОРІЇ З 15-РІЧНИМ СТАЖЕМ, ПОЧЕСНА ЧЛЕНКИНЯ АСОЦІАЦІЇ ХІРУРГІВ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, КРАСИВА ТА РОЗУМНА ЖІНКА, ЯКА ПОСТІЙНО ВДОСКОНАЛЮЄ СЕБЕ ТА СВОЇ ЗНАННЯ.
ГАРАНТІЯ НА ЛІКУВАННЯ
У ПРОКТОЛОГА
За період своєї роботи у відділенні проктології “ОН Клінік Дніпро”, я накопичила значний досвід та знання, які допомогли набути здоров'я величезній кількості пацієнтів, позбавивши їх від геморою Однак у процесі одужання пацієнти часто запитують мене щодо гарантії на лікування, чи є вона після його завершення. Давайте розберемося з цього питання, розглянувши його детально.
Перше, що хочу відзначити, це те, що “ОН Клінік Дніпро” я використовую
лише передові, малоінвазивні та
сучасні методики лікування патології
прямої кишки.
Курс лікування проводиться безболісно
та комфортно для пацієнта, без відриву від роботи, звичного способу життя та
госпіталізації.
Я роблю все, що від мене залежить, щоб
пацієнт максимально швидко міг покінчити
із хворобою і щоб він забув про неї на завжди. ОСЬ ЩО Я ГОТОВА ГАРАНТУВАТИ ВСІМ СВОЇМ ПАЦІЄНТАМ:
якісну діагностику з виведенням діагнозу на екран монітора; акуратний огляд з використанням одноразових мініатюрних інструментів та знеболюючої мазі; точний діагноз; правильно підібрану лікувально-діагностичну програму з урахуванням індивідуальних особливостей та непереносимості медикаментів; лікування передовими технологіями без операції; постійний зв'язок та контроль лікування 24/7 за телефоном 0 800 301 730; вирішення Вашої делікатної проблеми після проведеного курсу лікування; контрольні огляди для корекції лікування; спостереження, реабілітацію та відновлення після проведеного в “ОН Клінік Дніпро” малоінвазивного лікування до повного одужання.
Всім моїм пацієнтам в “ОН Клінік Дніпро” я рекомендую: дотримуватися моїх рекомендацій щодо лікування, харчування та способу життя, приходити у призначений день на огляди під час проходження лікування, своєчасно інформувати мене про зміну вашого стану під час лікування за телефоном 0 800 301 730.
Але як ви знаєте, запорука якнайшвидшого одужання - це спільна старанна праця лікаря та пацієнта. Тому я гарантую вам свою частину вашого одужання, а ви повинні гарантувати вашу, і тоді результат буде тривалим і 100%.
ПРОШУ ВАС ПРИ ПОЯВІ ТАКИХ СИМПТОМІВ ЯК:
біль у задньому проході, випадання вузлів, виділення крові, гною печіння: рекомендую не соромитися та записатися до мене на консультацію в “ОН Клінік Дніпро” за телефоном 0 800 301 730 (цілодобово).
ЗДОРОВ'Я КОЖНОГО З НАСЦІННІСТЬ ДЛЯ УКРАЇНИ!
ПРИВАТНИЙ
ПІДПРИЄМЕЦЬ З
13-РІЧНИМ ДОСВІДОМ
Як змінили Вас місяці війни?
Чесно кажучи, падати та знову злітати вже нестрашно. Після подій 2014 року, коли війна вперше ввійшла в моє життя, мені здавалося, що
гірше не може бути… Але як я тоді помилялася!
Ми із сімʼєю поїхали з Донецька в місто-герой Маріуполь і почали все з нуля… Усе з початку. Та вже через кілька років сценарій знову повторився.
Ця війна змінила світ навколо мене. Вона показала, хто друг, а хто ворог. Я стала сильнішою тільки завдяки моїй вірі у світле майбутнє і завдяки сімʼї. Зараз дякую Всевишньому за те, що ми живі. Чи вдається не падати духом, а підтримувати Україну в такий нелегкий
час?
Ми, українці, не маємо права здатися. Наша
ЖІНКА, У ЯКІЙ ПОЄДНАЛИСЯ РОЗУМ, КРАСА ТА ДОБРЕ СЕРЦЕ.
воля — це все, що в нас є. Наш дух сміливості та непокірності завоював серця людей зі всього світу. Завдяки неймовірній підтримці одне одного ми показали свою велич та силу. Я всім серцем підтримую всіх українців та вболіваю за наш народ. Розумію, що потрібно працювати, щоб підтримувати економіку, тож продовжую вести бізнес, плачу податки та, звісно ж, доначу на ЗСУ.
Як війна вплинула на Ваш бізнес?
Салон краси, який я відкрила в Маріуполі у 2021 році, був найкращим і найгарнішим у місті. Я пишалася тим, що змогла створити ідеальне місце, у яке люди хотіли повертатися знову і знову. 20 березня салону не стало… Його просто розбомбили ракети. Моє серце залишилося в ньому, у салоні під назвою NaVysote. Місто-герой теж залишилося
в моєму серці з найкращими спогадами. Ми
обовʼязково повернемося та відкриємо ще кращий
салон NaVysote.
Як Ви допомагаєте собі, коли складно емоційно?
Перші місяці були емоційно найважчими. Стадія, коли починаєш сприймати інформацію, прийшла через 2,5 місяці. До того часу я вже виплакала всі сльози горя, які принесла нам війна. Зараз я просто налаштована на нашу перемогу! Робота з клієнтами відриває мене від сумних реалій, а від посмішок дівчат мені стає легше. Я роблю жінок красивішими, і коли отримую від них слова подяки, то стаю найщасливішою людиною у світі. Як же важливо займатися улюбленою справою та бути на своєму місці! Зараз хочеться почати життя спочатку, спокійно будувати плани на майбутнє, виховувати дітей і просто бути щасливими… Що найголовніше Ви зрозуміли за час війни? Чи змінилися Ваші життєві пріоритети? Потрібно завжди залишатися Людиною! Ми повинні допомагати одне одному в такий складний час. За період війни все перевернулося на 180 градусів. Друг став ворогом, а здавалося б, зовсім близькі люди відмовилися від спілкування. Але життя в нас одне, тому потрібно жити тут і зараз, бути з тим, кого любиш і робити те, що любиш. А пріоритетом мого життя є сімʼя. На жаль, я бачила, як помирають люди, і який біль відчувають їхні близькі при цьому. Це найстрашніше — втратити тих, кого любиш. Тому нічого дорожчого, ніж рідні, немає і бути не може. Що перше зробите після Перемоги?
Першою справою я вдихну на повні груди й подякую Всевишньому за життя. А потім поїду у Львів на вареники зі шкварками та прогулянки площею Ринок. І це точно буде найкращий день у моєму житті! Якою Ви бачите Україну після Перемоги?
Для мене найкраща країна у світі — це Батьківщина, місце, де ти ріс, закохувався, плакав і сміявся! Тільки ця земля може дати найкращі спогади. Україна моя ненька! Ми, українці, показали свій дух і сміливість всьому світу та прославили нашу країну. Коли закінчиться війна, ми будемо все по цеглинках відновлювати. Усі наші міста стануть ще гарнішими, люди — ще добрішими, а Україна — ще могутнішою.
ВЛАСНИЦЯ
САЛОНІВ КРАСИ, МІЖНАРОДНИЙ ТРЕНЕР, ЛІДЕР
@DRUZHININA_ VIP_PERMANENT, НЕЙМОВІРНО СИЛЬНА УКРАЇНКА, ЩО НАДИХАЄ.
М АРІЯ
ДЗЕНЗЕРСЬКА
«КОЛИ ВДУМУЮСЯ В ТЕ, ЩО Я УКРАЇНКА, ТО ПРОСТО ОХОПЛЮЄ НЕВИМОВНА ГОРДІСТЬ»
Як змінили Вас місяці війни?
Ця ситуація, звичайно, є надзвичайно складною та неприємною. Іноді здається, що просто земля йде з-під ніг. Але нам потрібно приводити себе до тями заради наших дітей. Ми мусимо триматися, щоби не сіяти ще більшу паніку. Мені того дня було дуже важко, адже війна застала мого чоловіка в Харкові. Він якраз поїхав провідувати своїх батьків. Я навіть не хочу згадувати емоції того дня… Не можу сказати, що війна дуже змінила мене. Я завжди була патріоткою. Так склалося, що 10 років я жила в Італії, але що довше була там, то більше хотіла додому. У жовтні ми повністю переїхали в Україну, зробили ремонт у квартир, знайшли дитині садочок, оформлювали навіть документи для відкриття нового салону. Загалом усе вже налагоджувалося.
І тут трапилася така біда. Звичайно, це підкосило та зруйнувало наші плани. Але ми тримаємося.
Чи вдається не падати духом, а підтримувати Україну в такий нелегкий час?
Вдається тільки через те, що я розумію: якщо впаду духом, то нічим не зможу допомогти своїй державі та своїм рідним. Я волонтерю з перших днів. Де тільки потрібна була допомога, я завжди проявляла себе: чи то закупівля медикаментів, чи то гуманітарна допомога, чи то плетіння сіток. Мені ще допомагає не падати духом думка про нашу перемогу. Я знаю на 100 %, що вона зовсім скоро буде. Я щиро в це вірю і всіх у цьому запевняю. Як війна вплинула на Вашу роботу?
Війна вплинула на мою роботу страшенно, тому що було багато планів, які вмить зруйнувалися. Ми закупили нову апаратуру, різні речі для салону, планували якраз відкриття… Але сталася ця біда. Я взагалі думала, що тепер це вже нікому не буде потрібно. І ви знаєте, у доброму сенсі цього слова, я дивуюся нашим дівчатам та жінкам, які навіть у такий складний час, турбуються про себе. У мене запис повний. Я приїжджаю з Румунії, де ми зараз живемо і працюю зранку до ночі. А також я міжнародний тренер, тому їжджу світом викладати.
Зараз я відкриваю перший європейський
філіал академії Юліани Дружиніної в Румунії. Не зупиняємося, працюємо, щоби допомагати нашій державі та нашим людям.
Як Ви допомагаєте собі, коли складно емоційно?
Я молюся до Господа Бога. Молитва мене заспокоює та втихомирює мої думки.
І, звичайно, допомагають мій чоловік і синочок.
Що найголовніше Ви зрозуміли
за час війни? Чи змінилися Ваші життєві пріоритети?
Найголовніше, що зрозуміла, це те, що потрібно жити сьогодні. Не відкладати мереживну білизну чи гарний посуд на якийсь особливий випадок. Жити сьогодні, бо в цьому й сенс. Але найголовніше, чинити совісті та правді і йти рука об руку з Богом.
Пріоритети в мене трохи змінилися.
Війна відсіяла багатьох людей. Ті, кого ми раніше вважали добрими людьми й думали, що вони ставляться до нас
по-доброму, показали себе справжніх у період війни. Через це ми з чоловіком змушені були покинути Італію. Зараз ми працюємо та волонтеримо. І я зрозуміла, що найголовніше, це те, що ми разом, а все інше можна вирішити. Я ніколи не думала, що я така сильна.
Що перше зробите після
Перемоги?
Найперше я поїду в Київ до брата та
його сімʼї [плаче]. Мені дуже важко про це говорити, тому що в них були складні
ситуації під час наступу на столицю.
Якою Ви бачите Україну після
Перемоги?
Я була в багатьох країнах і можу сказати, що у світі є багато добрих людей та
красивих місць. Але вдома є вдома, тому що так, як у нас, немає ніде. У нас найдобріші люди, які вміють обʼ єднатися
та допомогти одне одному.
Коли вдумуюся в те, що я українка, то просто охоплює невимовна гордість.
Україну бачу найсильнішою державою з
найкращими та найдобрішими людьми.
Ми будемо по камінчику відбудовувати
нашу державу!
УКРАЇНУ БАЧУ НАЙСИЛЬНІШОЮ
ДЕРЖАВОЮ З НАЙКРАЩИМИ ТА НАЙДОБРІШИМИ ЛЮДЬМИ.
Як змінили Вас місяці війни?
Як і кожного з нас. Я почала набагато швидше знаходити рішення в складних ситуаціях та реагувати на них спокійно. Основне - я навчилася втрачати і починати все з нуля знову і знову. Після того, як нам довелося виїхати з Маріуполя, мені було дійсно важко, в мене не було роботи, однак я все ж вирішила опанувати себе і створити курси манікюра в Покровську (ред. Донецька область). Тепер навчаю дівчат нашій справі і дійсно щаслива мати таку можливість.
Як війна вплинула на Вашу роботу?
Я навчилася не залежати від свого місцезнаходження. Зрозуміла, що легко можу виходити з зони комфорта та здатна розпочати свою справу в будь-якому місті. Війна - це найжахливіше, що може статися, однак саме вона надала мені сил та впевненості.
Як ви допомагаєте собі, коли складно емоційно?
Коли я відчуваю перші ознаки “вигорання” або починається паніку через військові дії, мені потрібно працювати, щось створювати. Це може бути що завгодно - придумати новий дизайн для манікюру, взяти участь у професійному чемпіонаті або можливо створити постер для своєї сторінки. Головний секрет - не сидіти вдома без справи.
Що найголовніше Ви зрозуміли під час війни?Чи змінилися Ваші життєві пріоритети?
Дуже боляче від усвідомлення. Ці відчуття, коли раніше ти мав достатньо багато і не міг назвати себе бідною людиною, а сьогодні змушений тікати від війни зовсім без речей та ходити по гуманітарним центрам та радіти дрібницям. Все матеріальне відходить на другий план. Але я дійсно вдячна людям за допомогу, багато майстрів з різних куточків України надіслали мені необхідне для роботи обладнання, адже всі мої речі залишилися в Маріуполі. Українці
дійсно неймовірно згуртована нація та здатні допомагати один одному, коли настають темні часи. Війна навчила цінувати нас мир. Якщо раніше я сміялася зі своєї бабусі, яка завжди піднімала келих зі словами “За мир”, то тепер і сама так буду робити.
Що перше зробите після Перемоги?
Поїду в рідний Донецьк, там у мене батьки,які за нас дуже переживають та мої бабуся з дідусем,які
переймаються ,що так і не побачать молодшого онука. Особливо важко усвідомлювати, що перед війною вони не встигли навіть зустрітися зі своїм молодшим онуком. Хочу приїхати туди та подивитися на свої рідні місця, обов`язково
відвідаю Маріуполь. Не хочу зараз говорити про плани на майбутнє, однак однозначно відкрию свою студію манікюру, буду продовжувати вчити дівчат цій справі, але локально - точно не Донецьк чи Маріуполь.
Якою Ви бачите Україну після перемоги?
Україна буде найсильнішою країною, однозначно. Ми обов'язково все відбудуємо: економіку, будинки. Все буде ще краще і новіше. Не нам потрібно вступати в ЄС, а їм до нас. Україна дійсно унікальна країна, пишаюся цим.
КЕРІВНИЦЯ ТА ЗАСНОВНИЦЯ СТУДІЇ ТА ШКОЛИ NATNAILS, МАЙСТРИНЯ МАНІКЮРУ, ЧЕРЕЗ ВІЙНУ ДВІЧІ ЗМІНЮВАЛА СВОЄ МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ. ЖІНКА, ЯКА НАДИХАЄ ТА ЗАХОПЛЮЄ.
ВЛАСНИЦЯ
LV.BEAUTYSTUDIO, КРАСИВА ТА РОЗУМНА УКРАЇНКА, ЯКА ЗАКОХАНА У СВОЮ СПРАВУ, ЖІНКА, ЩО НАДИХАЄ.
Як змінили Вас місяці війни?
Місяці війни зробили мене більш гнучкою, навчили адаптовуватися до змін, а також добре загартували. Я по-іншому почала дивитися на ті речі, про які думала, що ніколи їх не зміню. Я стала більш емоційною, але водночас почала швидко приймати рішення в необхідних ситуаціях. Зокрема, не побоялася та опанувала ще один напрям у своїй професійній діяльності, адже життя любить тих, хто ризикує і шукає можливості там, де інші бачать обмеження.
Чи вдається не падати духом, а підтримувати Україну в такий нелегкий час?
Так! У мене це добре виходить. Думаю, що тут впливає те, що по житті я позитивна людина, тож коли з ʼявляються складнощі, то я на них не концентрую довго свою увагу, а відразу шукаю шляхи розв'язання проблеми. Коли почалася війна, то я допомагала фінансово та морально людям, які цього потребували. До нас, на територію західної України, приїхали внутрішньо переміщені особи, і ми їх дуже тепло зустріли з відкритими обіймами. Як війна вплинула на Вашу роботу? У моїй роботі, як і в багатьох українців, не обійшлося без змін. Багато хто виїхав, багато хто приїхав, тож відбулася зміна кадрів та клієнтів. Я познайомилася з чудовими людьми. З деякими підтримую звʼязок і досі навіть на відстані. Ще раз переконалася, що всі знайомства в нашому житті не просто так зав ʼязуються. Кожна людина, яка приходить, робить якийсь внесок в наше життя, як і ми в її.
Часом було нелегко продовжувати працювати, але я обожнюю те, чим займаюся. Завдяки своїй діяльності, можу допомагати жінкам: робити їх ще красивішими та впевненішими. І як то кажуть: краса врятує світ! І я кожен раз в
цьому переконуюся. Як Ви допомагаєте собі, коли складно емоційно?
Коли мені важко, то плачу, оскільки я дуже емоційна і мені важко спокійно і виважено реагувати на погані ситуації та на горе. Потім я намагаюся перемкнутися на щось хороше: спілкуюся з рідними, з друзями, дивлюся хороші фільми, приймаю ванну з ефірними оліями, а також обіймаюся. Я обожнюю обійми! А ще мені допомагає моя робота, бо це про обмін енергією. Спілкування з людьми відриває від проблем. Що найголовніше Ви зрозуміли за час війни? Чи змінилися Ваші життєві пріоритети?
У мене немає якогось одного чіткого визначення про те, що я зрозуміла за цей період. Але коли я аналізую ситуацію, у якій ми примусово опинилися, то розумію, наскільки вона змінює всіх. Мені хочеться відповісти позитивно на це питання, але це надзвичайно важко, адже ми зараз проживаємо важкі часи, і всі зміни, що відбуваються, даються великою ціною. Не можу сказати, що мої життєві пріоритети та цінності сильно змінилися. Але я більше почала цінувати те, що маю над головою дах і що мої рідні живі та здорові. Що перше зробите після Перемоги?
Насамперед буду стрибати від щастя... І помолюся за кожного військового. Я вдячна нашим Збройним силам України за відданість, за мужність, за хоробрість, за незламний дух і за відвагу. Мені хочеться подякувати кожному особисто за можливість жити та працювати у вільній Україні. Я буду ще більше розвиватися, вчитися та обмінюватися досвідом з професіоналами з різних куточків країни. І обовʼязково скористаюся можливістю змочити ніжки в теплій водичці в Криму. Якою Ви бачите Україну після
Перемоги?
Я знаю, що наша Україна почне стрімко процвітати. Усі вже переконалися, і ще не раз зможуть переконатися у нашій силі та незламності. Я бачу, як ми з посмішками на обличчі відбудовуємо нашу державу і робимо її ще кращою!
ВЛАСНИЦЯ
ВІЙ, НЕЙМОВІРНО КРАСИВА УКРАЇНКА.
Як змінили Вас місяці війни? Я почала проживати кожну мить свого життя. Усе стало дуже цінним та важливим. На всі пропозиції та можливості відповідаю тепер “так”. Я стала більш емоційною та рішучою: змінила все, що до цього не наважувалася, тому що зараз ми не можемо знати, що буде завтра, і взагалі чи воно буде. Усе, що колись я могла відкладати на потім, зараз роблю відразу. Тепер зникли всі перешкоди. Якщо до війни мені потрібно було кудись поїхати, я задумувалась та шукала причини, щоб цього не робити. Зараз же навпаки шукаю можливості.
Чи вдається не падати духом, а підтримувати Україну в такий нелегкий час?
Швидше хочу сказати “так”, ніж “ні”. Перше, що я зрозуміла — це те, що не буду корисна, якщо впаду духом. Тож сказала собі, що потрібно відновлювати роботу,
бо лише так я зможу допомогти тим, хто потребує цього як ніколи. Зараз я максимально стараюся працювати, тому що наші податки та внески — це допомога Україні.
Також я розумію, що якщо мій емоційний стан буде в нормі, то я матиму можливість підтримувати людей, які мене оточують, ще й в емоційному плані. Тому зараз наша активна робота як над собою, так і в загальному, є фундаментом нашої емоційної стабільності.
Що перше зробите після Перемоги?
У мене буде неймовірна кількість радості. Я не знатиму куди себе подіти, і напевно, буду обіймати тих, хто буде поряд. Буду всім казати, що ми найсильніший народ. А потім ми з сім’єю одягнемося в національний
одяг і вийдемо гуляти вулицями нашого міста та насолоджуватися краєвидами.
Як війна вплинула на Вашу роботу?
У перші дні війни я не розуміла, чи будуть мої послуги комусь актуальні в такий час. Але з 1 березня я вийшла на роботу.
Клієнтів було багато, але я соромилася того, що вже працюю. Мені здавалося, що в такий непростий час, мої послуги просто безглузді. Але саме перші клієнти, поліцейські
з Сум, дали мені емоцій поштовх
до роботи. Вони сказали, що це для них неймовірна підтримка, що саме так вони відчувають
себе не просто військовими, у яких є обов’язки, а й жінками, які можуть зробити щось для себе. Після того робота закипіла: я приймала багато жінок-переселенців, які переїхали в наше місто.
Мене надихає неймовірна віддача людей, їхні емоції та вдячність. Саме це дає неймовірний поштовх в продовженні роботи. Згодом я взяла працювати дівчинку, яка переїхала з Харкова, і тоді зрозуміла, що потрібно розширюватися для того, щоб була можливість не тільки надавати послуги, але і допомогти
дівчатам, які переїхали до нас і зараз перебувають в пошуках роботи.
Як Ви допомагаєте собі, коли складно емоційно?
Я повністю занурювалася в роботу і допомогу людям, які мене оточують. Але через три місяці мій стан став критичним, тому потрібно було розв'язувати це питання, щоб повноцінно продовжувати жити далі. І те, що дуже швидко допомогло мені перезавантажитися, це поїздка за кордон.
Там я потрапила на один захід, де надихнулася підтримкою людей усього світу. І вже через 7 днів з початку подорожі я повернулася до повноцінного життя і приступила до роботи. Тому я зробила висновок, що в такий час кожна людина має робити все за відчуттями та не з’їдати себе за це. Коли я падаю духом вдома, то стараюся змінили обстановку, зустрітися з кимось, або просто робити те, що колись би відклала на завтра. Що найголовніше Ви зрозуміли за час війни? Чи змінилися Ваші життєві пріоритети?
Однозначно так, змінилося все. Я зрозуміла, що потрібно жити сьогодні. Я стала голодною до життя, але завдяки цьому почала бачити у всьому сенс, усе стало набагато насиченішим, яскравішим і ціннішим. Я маю можливість жити, творити, створювати, допомагати, підтримувати — і це стало найвагомішим пріоритетом. Я вільна у своєму виборі та діях. І напевно, у цьому сутність нашого народу.
Якою Ви бачите Україну після Перемоги?
Ми станемо дійсно цілісним народом, і будемо горою стояти одне за одного. Після нашої перемоги Україна зазнає великого процвітання, ми станемо ще прогресивнішими та будемо прикладом для багатьох країн Європи. Ми ще більше полюбимо нашу культуру, почнемо ще більше її висвітлювати та цінувати. Тепер де б ми не були, усі знатимуть, що ми ті самі українці, яких вже неможливо з кимось переплутати.
САЛОНУ КРАСИ MO.AME BY KSENIA MOKHUR, БРОВИСТ, МАЙСТЕР З НАРОЩЕННЯ
21.10.2022 У ВИШУКАНОМУ РЕСТОРАНІ БЕLKIN, ЩО ГОСТИННО ВІДЧИНИВ СВОЇ ДВЕРІ, СТАРТУВАВ
БЛАГОДІЙНИЙ ПРОЕКТ “СВІТЛО СЕРЕД ТЬМИ….
КРАСА СЕРЕД ВІЙНИ”, МІСІЯ ЯКОГО РОЗПОВІСТИ
І ПОДЯКУВАТИ КОЖНОМУ, ХТО СВОЇМ ЩОДЕННИМ
ВКЛАДОМ РОБИТЬ УКРАЇНУ НЕПЕРЕМОЖНОЮ.
Світле майбутнє України починається з внутрішнього
світла кожного українця. За всю історію суспільства нам відомо чимало людей, що служили людству, але під час війни - це особливий поклик душі більшості. Це волонтери, які зі щирим світлим серцем безкоштовно роблять добрі справи. Ми запросили, щоб подякувати БФ «Фенікс Груп», БФ “Care Station”, Дитячий БФ «Діти дітям», БФ Сергія Костири, БФ Олександра Яновського, волонтери артисти Команда А та інших волонтерів.
Саме для них виступили відомі зірки: Олена Гребенюк, Анна Добриднєва, Гурт Авіатор, Сергій Мироненко, DIMARIA, Сергій Костецький, Артур Боссо, Андрій Князь.
А відкривали програму ті, заради кого ми виборюємо мирне небо - чудовий дитячий колектив, творчий простір Diplodoc Art Space, керівник Оксана Хорошун.
Та партнери, дякуючи яким, проект став яскравим навіть в темні часи: Slаnovskiy, Регіна Вербицька (ювелір-дизайнер
аксесуарів в RG), Байкова Юлія (Medical Cosmetology),
ресторан Belkin, Павло Андрющенко ( парфумерний бренд Vertus),
Анна Коршунова (ГО Біла птаха), Адвокат Лариса Криворучко ( адвокат, ЮК «Криворучко»), Тарас Демкура (Budmall), Ксенія Тейлор ( письменниця), «Натруел
Меланін- Юкрейн», Бренд одягу LA LINEA, Beauty salon
“I’M”, WINE EGOIST Винний Концепт.
Прикрасою вечора стали розкішні моделі у показі новоі
колекціі ,,Be UA’’ дизайнерки та власниці украінського
бренда La Linea Надіі Кулик , та перформанс колекції
весільних та вечірніх суконь бренда Slanovskiy в колабораціі з ексклюзивними брошами бренда RG, організовані Міжнародною Асоціацією Моделей України. Ведучою заходу була неперевершена Ольга Вороніна, перший радіо-блогер України, ведуча Стильного Радіо "Перець ФМ" - Радіо №1 в Україні, золотий рекламний бренд-войс нашої країни, @olgavoroninaofficial Звукорежисер: Вячеслав Прийма, оранжувальник, композитор, Лауреат Всеукраінських фестівалів і конкурсів. Медійні Партнери - UA FASHION TV, Інформаційне Інтернет-видання ‹‹Happy Star››, 33 Канал, Luxury 5 Stars, CRUSH, CosmoLady, Ukrainian people, Best magazine, Всеукраїнський журнал GLORY (Глорі), Генеральний радіопартнер Стильне Радіо «Перець ФМ»
Організатори заходу:
Лілія Олійник - Віце Президент Міжнародного Клубу
Успішних Жінок
Марина Євсюкова - Президент Міжнародної Асоціації
Моделей України
ФОТО ВІД КСЕНИЯ БАЙРАЧНАЯ ТА MODNIY DMYTRO
ВИЙТИ З БУДЬ-ЯКОЇ КРИЗИ”
Як змінили Вас місяці війни?
Моя самоідентифікація стала ще яскравішою, а гордість, що я українка ще більша. Відбулася зміна пріоритетів, як і в кожного з нас. Найголовнішими для мене стали банальні речі - мирне небо та безпека. Виникло загострене відчуття, що світ дуже змінюється. Треба встигати за ним. Чи вдається не падати духом ,а підтримувати Україну в такий нелегкий час?
Моя улюблена робота та допомога, яку я надаю - моя місія, яка полягає в тому, щоб підтримувати ментальне здоров'я українців та робити життя кращим. Ці речі дійсно надихають мене та змушують йти далі. З початку війни я надала сотні безкоштовних консультацій. Причетність до відновлення психічного благополуччя та ресурсу нації дає мені розуміння, що живу не дарма.
Як війна вплинула на Вашу роботу?
Я працюю онлайн. На щастя, відстань не є бар'єром між мною та людьми, яким я допомагаю. Але я повністю зупинила співпрацю з російськими клієнтами. Робити їхнє життя кращим я не хочу. Нехай мають те, що мають.
Як ви допомагаєте собі, коли складно емоційно?
Мені допомагають, звичайно ж, професійні навички, знання
особливостей свого Я та своїх ресурсів з точки зору астрології , а також розуміння алгоритму психологічної самодопомоги, останнє надзвичайно важливе, саме тому я навіть випустила міні-підручник, який називається «Як вийти з будь-якої кризи». Я швець із чоботами. Навіть не так. Я талановитий швець із класними чоботами. І безумовно мені допомагає моя любляча та турботлива сім'я, за що їм окрема подяка. Я фільтрую оточення дуже сильно і підт римую лише ресурсне для мене спілкування.
Що найголовніше Ви зрозуміли під час війни?Чи змінилися Ваші життєві пріоритети? Переоцінка глобальна сталася. Неймовірно вдячна Богу за все, що раніше сприймала як належне. І ще дуже важливий інсайд : беззбиткова інвестиція - це інвестиція у свій розвиток, освіту, навички та здоров'яфізичне і ментальне.
Що перше зробите після Перемоги?
Відразу повернуся додому, поцілую святу рідну землю та поїду пити шампанське на Хрещатик із близькими!
Якою Ви бачите Україну після перемоги?
Незалежна, мирна, розвинена, високотехнологічна, гарна ненька, яка живе демократичними цінностями та вірою у своє блискуче сьогодення та майбутнє.
БЕЗЗБИТКОВА ІНВЕСТИЦІЯ - ЦЕ ІНВЕСТИЦІЯ У СВІЙ РОЗВИТОК, ОСВІТУ, НАВИЧКИ ТА ЗДОРОВ'Я - ФІЗИЧНЕ І МЕНТАЛЬНЕ.
ПРОФЕСІЙНИЙ АСТРОЛОГ, ПСИХОТЕРАПЕВТ ТА АВТОРКА ПІДРУЧНИКА “ЯК
Як змінили Вас місяці війни?
Мені ця війна дала дуже великий поштовх у житті. За останні 8 років я змінювала своє місце проживання багато разів - Харків, Київ, Полтава. Сама я родом з Донецької області (місто Волноваха), з 2014 року там жити стало небезпечно, тому я вперше наважилася на переїзд. Тому на початку повномасштабного вторгнення, в мене не було шоку і я могла нормально оцінити ситуацію. Я дійсно відчула спокій і припинила сумніватися в своїх рішеннях. Завдяки своїм професійним знанням, у мене з'явилося розуміння, що це моє життя, я сама обираю свої емоції і свою реальність. Моє завдання зараз - розвиватися, заробляти гроші та підтримувати наших військових.
Чи вдається не падати духом,а підтримувати Україну в такий нелегкий час?
Так, мене дуже підтримав мій чоловік і внутрішня опора, яка допомогла мені знайти сили рухатися вперед. Насправді її досягти доволі важко і цей процес довготривалий, потрібно багато працювати над своїми травмами та внутрішніми переживаннями. Але коли ти знаєш, що і як ти хочеш, тебе зламати просто неможливо. В мене також є розуміння, що війна - історичний процес і ми маємо контролювати його вплив на наше життя.
Як війна вплинула на Вашу роботу?
Позитивно, як би дивно це не звучало. Завдяки подіям 2014 року, в 23 я вже була директором компанії та добре заробляла. В 25 - купила машину своїм батькам. Ці події додали мені впевненості в собі. Я пішла на ризик, змінила стабільну роботу на коучинг та гіпноз, зовсім не шкодую про це. Зараз я маю можливість допомагати людям розкривати себе та підтримую їх. Як Ви допомагаєте собі,коли складно емоційно?
Зараз мені дуже рідко буває складно емоційно. Тому що я дуже відчуваю внутрішню опору і я знаю, що відбувається всередині мене і чому. Я дуже чітко розумію процеси, які відбуваються в світі та всередині мене, тому це все просто досвід. Дослідження, вибір свого спеціаліста та робота над
собою - три основні складові емоційної рівноваги.
Що найголовніше Ви зрозуміли під час війни?Чи змінилися Ваші
життєві пріоритети?
Перед смертю ми всі рівні і коли ми боїмося проявляти себе, тільки тому що
є хтось кращий за нас, це говорить лише
про те, наскільки ми емоційно маленькі.
Зараз не маємо часу грати в чужі ігри, тому треба працювати над собою та розуміти, ким ми є насправді. Моє
кредо - найкраще відбудеться зі мною в найкращий для мене час. Жити потрібно
тут і зараз.
Що перше зробите після Перемоги?
Просто поїду додому, хочу провести
час з батьками у звільненій Волновасі.
Дуже сподіваюся, що це відбудеться
якнайшвидше, адже я зараз вагітна і
хочу, аби вони побачили мене такою.
Буду допомагати людям реабілітуватися
після війни, зараз поглиблено вивчаю
тему птср і добре розумію, що в моїх
силах допомогти відновити емоційну стабільність та пропрацювати набуті
травми.
Якою Ви бачите Україну після перемоги?
Після війни у кожного з нас буде розуміння поняття “патріотизм”, якого
нам раніше так не вистачало, відчуття,
що ми всі одна велика родина. Вже зараз Україна стає брендом і я впевнена, що багато країн захочуть інвестувати в нашу країну. Нас чекає велике європейське майбутнє. Це час, але ми зможемо все, я впевнена.
ГІПНОТЕРАПЕВТКА, ПСИХОЛОГИНЯ, ПРОФЕСІЙНИЙ КОУЧ.
НАС ЧЕКАЄ ВЕЛИКЕ ЄВРОПЕЙСЬКЕ МАЙБУТНЄ.
ЦЕ ЧАС, АЛЕ МИ ЗМОЖЕМО ВСЕ, Я ВПЕВНЕНА.
KOVALSKA - НАЙКРАЩИЙ БРЕНД ДЛЯ НАЙКРАЩИХ ЛЮДЕЙ.
САМЕ ТУТ ТИ НАЙДЕШ ТЕ, ЩО ДАВНО ХОТІЛА.
ШИРОКИЙ АСОРТИМЕНТ ДОЗВОЛЯЄ
СТВОРИТИ РІЗНОМАНІТНІ, СТИЛЬНІ
ЛУКИ ТА ВІДЧУТИ СЕБЕ ОСОБЛИВОЮ.
В ОДЯЗІ ЦЬОГО БРЕНДУ МОЖНА
ПОБАЧИТИ БАГАТЬОХ УКРАЇНСЬКИХ
БЛОГЕРІВ ТА СЕЛЕБРЕТІ.
KOVALSKA - ЦЕ СТИЛЬНО.
ЯСКРАВО.
ЗАВЖДИ НА ВИСОТІ.
БЕЗЛІЧ ЗАХОПЛЕНИХ ПОГЛЯДІВ.
ЖУРНАЛ “BEST MAGAZINE” Є ПОСТІЙНИМ ПАРТНЕРОМ ЗАХОДУ “НАТАЛКА-ЧИТАЛКА”. МИ ПІДТРИМУЄМО НАТАЛКУ ДЕНИСЕНКО В УСІХ ПОЧИНАННЯХ ТА БАЖАЄМО ЇЙ УСПІХУ В БЛАГОРОДНІЙ СПРАВІ.
Як у Вас виникла ідея організації благодійних вечорів поезій“Наталка-читалка”?
Взагалі історія “Наталки-читалки” починається
ще зі шкільних років. Я завжди любила читати вірші на уроках, брала участь у декламуваннях і
займала призові місця. Згодом, уже в студентські роки, я почала читати поезії на відео та завантажувати їх в інстаграм. Моїм читачам дуже сподобалося це, і я вирішила зробити постійну рубрику, заримувавши таку кумедну назву.
Коли почалася війна, мене запросила Ілона Гвоздьова у свій жіночий клуб Ukrainian Women Unity виступити для жінок. Це була зустріч-натхнення. Я запропонувала прочитати вірші, адже поезія це те, що лікує. І от коли я зачитала поезії наживо, це були зовсім інші емоції: я відчула цей звʼязок зі слухачами, і подумала, чому б не зробити цілий вечір, присвячений поезії?! З початком війни ми з колегами обʼ єдналися в таку організацію act_lots. Продаючи наші речі зі зйомок та організовуючи різні зустрічі з нашими прихильниками, ми збирали кошти на машини швидких для ЗСУ. Тоді я вирішила зробити захід, присвячений поезії. І в перший вечір ми зібрали близько 44 тис. грн. Наступні вечори було вже трошки менше, але все одно ми збирали якісь кошти. Для мене це велика
радість, що я можу допомогти.
Яка головна мета заходів?
Головною метою вечорів є не тільки збір коштів на карети швидких. Я також ставила собі за мету закохати людей в українську літературу, тому що після школи ми не надто любимо її. У дитячому віці неможливо осягнути повноту того змісту, який вкладають автори в поезії. Чи завжди вдається назбирати заплановану суму на благодійність?
У нас немає конкретної запланованої суми. Зараз взагалі з кожним разом усе важче й важче збирати кошти, але ми продовжуємо, бо не можна по-іншому. Я не медик, не військова, і я не знаю, яким чином можу ще допомогти. Мій єдиний спосіб наближати нашу перемогу — дарувати свою творчість людям, отримувати за це якісь донати та надсилати їх на допомогу ЗСУ
Яким принципом Ви послуговуєтеся при виборі поезій для вечора? У першу чергу, це мій смак. Я намагаюся драматургічно вибудувати конструкцію вечора, щоб вірші йшли від одного до іншого, уводили людей поступово у цей світ поезії та розвивали якусь думку. Після кожного заходу я забираю та додаю якісь вірші, бо є люди, які вже були тричі на вечорах, тож дбаю про те, щоб завжди було щось новеньке та цікаве.
Поміж віршами розказую пізнавальні факти з життя поетів. Це також додає якоїсь р одзинки.
Розкажіть якісь кумедні або зворушливі історії, які траплялися під час вечорів!
Була така історія, коли на вечір прийшла моя подруга з другом. І ось, перед зачитанням поезії
я сказала, що цей вірш зрозуміють усі жінки, бо в кожної були якісь абʼюзивні стосунки. Ну люди посміялися, і ось у залі тиша… Я починаю читати, і раптом чую голосне чоловіче: “Га-Га-Га!”. Це був настільки заразний сміх, що ми почали сміятися всім залом. Вже потім цей друг розповів, що він подумав про колишнього хлопця своєї дівчини й щось там собі згадав. Був ще випадок у Львові, коли жінка прийшла зі своїм чоловіком. Він сидів, холодно слухав, вже щось у телефончику дивився… Я завжди спостерігаю за своїми слухачами, щоб бачити атмосферу. І ось бачу, що весь вечір чоловік слухав байдуже, а коли я читала рядки сучасного автора про війну, у нього сльози почали котитися горохом. Мене аж промурашило.
Коли плануєте організовувати
наступний захід та в які міста хочете ще завітати?
З цією програмою я б хотіла завітати в кожне українське місто, особливо в російськомовні, тому що знаю, як людям важко переходити на українську мову, і взагалі сприймати її як щось сучасне, сексуальне, привабливе, красиве… Я знаю, тому що сама з Чернігова. Моя бабуся говорила білоруським діалектом, а в школі ми говорили суржиком, тож до війни в побуті я використовувала російську.
Точно знаю, що будуть ще вечори у Львові та в Києві. А взагалі хочеться поїхати у світовий тур, щоб закоти всіх людей в українську мову та літературу.
