Наталія Валевська
“МИ ПОЧИСТИМО ЗЕМЛЮ ВІД МЕТАЛУ І КРОВІ!”
Oлеся Яцик
“МИ МАЄМО ПИШАТИСЯ ТИМ, ЩО МИ УКРАЇНЦІ, І РОБИТИ
ВСЕ МОЖЛИВЕ ДЛЯ ПЕРЕМОГИ.”
Катерина Овчарук
“Я ХОЧУ ПОКАЗАТИ ВСЬОМУ СВІТУ, ЩО МИ МАЙСТРИ Б’ЮТІ-СФЕРИ В УКРАЇНІ КРАЩІ З КРАЩИХ”
Любава Грешнова
“МИ ВСЕ ПОДОЛАЄМО І ЗАДИХАЄМО НОВИМ ЖИТТЯМ”
Марія Ясинська
“Я МАЮ СВОЮ МІСІЮ!”
МОВЧАТИ ТА БОЯТИСЯ.”
“УКРАЇНА НЕ ТА КРАЇНА, У ЯКІЙ ТРЕБА
ДАРУСЯ- СТАРША ДОНЕЧКА ОЛЕСІ
ЗАСНОВНИЦЯ ТА ГОЛОВНА МУЗА БРЕНДУ @STUDIO_FLEUR_OLESIA, НАДЗВИЧАЙНО КРАСИВА ТА ТВОРЧА ЖІНКА, ЩАСЛИВА МАМА.
Яким було Ваше 24 лютого 2022 року, коли Росія почала вторгнення в Україну? Коли чоловік сказав, що почалася війна, то мені не вірилося, що таке може бути в наш час. Я одразу зателефонувала мамі. Пізніше прокинулися діти. Старша донька вже розуміла, що відбувається, тому дивилася на мене переляканими оченятами. Молодшим важко було розповідати, але я їх приголубила і пояснила, що в нашій країні все буде добре. Я завжди їх заспокоювала, казала, що скоро це все закінчиться, намагалася перетворювати всі наші походи в укриття в якусь гру. Я точно знала, що ми залишимося в Україні, бо тут наше коріння. Навіть мови не було про те, що ми можемо кудись виїжджати. Згодом ми склали валізи та поїхали за місто до нашої родинної фортеці, батьків та бабусі, якій 89 років, і яка вже пережила одну страшну війну. Вона завжди зі сльозами на очах говорила нам: “Діти, тільки б ви не знали війни!”. У такі важкі моменти ми хотіли бути разом із сімʼ єю.
Як змінювався Ваш емоційний стан протягом війни?
Я з натури дуже емоційна, тому завжди вірю тільки в добро та в нашу перемогу. Знаю, що Бог допоможе нам. Я відразу налаштувалася, що все буде класно. Просто потрібно пройти цей важкий етап, а молитва, що має велику силу, допомагає мені в цьому. Ви людина-мистецтво. Чи вплинула якось війна на Ваше натхнення та Ваш бізнес? Навіть у такі важкі часи створюю красу. Я черпаю натхнення від природи, від своїх донечок, від наших неймовірних клієнтів та від усього, що нам подарував Господь. Для мене дуже важливо, щоб наші клієнти з будь-якого куточка світу, отримавши наші прикраси, відчули наповнення краси та любов України. Тому просто змусила себе бути в гарному настрої, щоб передавати щастя у квітах. Перше замовлення з початку війни зробила дівчинка-наречена зі Львова. Вона запитала, чи ми працюємо, бо хотіла замовити віночок собі на весілля. Її дзвінок підняв мій дух. Я зрозуміла, що треба далі надихатися та створювати красу для всього світу, бо тільки любов нас врятує і принесе швидку перемогу нашій країні. Світло обовʼязково переможе темряву. Я впевнена, що, взявшись за руки, усі разом ми прийдемо до перемоги та збережемо здоровʼя та життя українців. Після вінчання ця красуня зателефонувала мені й сказала, що віночок буде її оберегом, а згодом вона передасть його своїй донечці, бо він символізує ніжність та любов, а також наділений особливою енергією. Я також дуже ціную такі речі. Мої бабусі передали у спадок мені вишиванки - генетичний код та оберіг. Вони у моїй студії, я показую їх клієнтам та
собі на плечі. Хочу розповісти ще одну історію кохання: інша пара приїхала до нас з Дніпра. І саме в нас, у Чернівцях, хлопець захотів зробити пропозицію руки та серця своїй коханій. Вони побачили нашу сторінку в Instagram і прийшли до нас в студію. Він подарував їй дві красиві вишиванки й замовив віночок із кольорами веселки. А головне: зробив пропозицію. Тішуся та захоплююся рішучістю пар, що навіть під час війни створюють силу любові та освідчуються в коханні.
Чи завжди вдається не падати духом, а працювати та підтримувати економіку України?
Я завжди вірю в краще, тому навіть не було такого, що я опускала руки. А навпаки, я завжди всіх переконую, що скоро ми переможемо. Я знаю, що добро обов'язково перемагає, бо з нами Бог. Звичайно, були переживання за батьків, за дітей, за всіх українців… Але я завжди розуміла, що ми повинні працювати та підтримувати економіку держави.
У ці моторошні часи війни я, моя команда та друзі долучаємося до організації благодійних проєктів. Найбільшу увагу приділяємо діткам з матерями, які постраждали та були змушені евакуюватися на Буковину. Як Ви вважаєте, війна це індикатор людяності та "своїх" людей?
Так! Коли почалася війна, то ми справді побачили “своїх” людей. І навіть той простий посміхайлик, запитання: “Як ти?” чи побажання: “Спокійної ніченьки!” мають дуже велике значення. Війна - це перевірка дружби та людяності. І треба цінувати тих людей, з якими ви відчуваєте одне одного.
"Разом до перемоги" для Вас це...?
Разом до перемоги - це те, що ми єднаємося, коли кожен з нас на своєму місці має надзвичайну місію і наближає Україну до перемоги так, як може: душею, серцем, словом та справами.
Хочу подякувати нашим захисникам, волонтерам та всім небайдужим, що завдяки спільним зусиллям, сьогодні ми ще більше впевнені у перемозі. Україна після перемоги, яка вона...?
Ми вже перемогли через кожне добре слово, серце, кожну чуйну душу, через генетичний код добра, що перемагає зло.
Ми йдемо до того, що розквітла Україна буде центром Європи. До нас захочуть приїжджати, про нас захочуть дізнаватися все більше і більше. Люди будуть пізнавати нашу Україну, нашу мову, культуру та історію… І будуть дивуватися з того, яка чудова наша держава.
Пригадуються мені ще такі слова: “Я люблю свою Україну, блакитне небо, спів пташок, смарагдові трави та смерекові гори, милі серцю краєвиди Карпат!”
Яким було Ваше 24 лютого 2022
року, коли Росія почала вторгнення в Україну?
Цього дня у мене був запланований рейс додому зі Стамбулу. Коли я летіла туди, то мене мучили докори сумління через те, що я залишила свого сина вдома. Він вперше образився, що я летіла без нього. Тому в літаку мене переповнювали якісь незрозумілі відчуття. Коли я прокинулася зранку 24 лютого, то побачила повідомлення від подруги та від колишнього
чоловіка. Так я дізналася, що почалася війна. Перша моя думка, звичайно, була про сина. Дуже хотіла бути поруч з ним у той момент. Я не могла усвідомити важко-
сті ситуації до кінця. Думала, що це все не буде тривати довго. Гадала, що за кілька днів усе затихне.
Як змінювався Ваш емоційний стан протягом війни?
Мій настрій постійно скаче. Шкала емоцій постійно змінюється. Розумом ніби все розумію, але не можу запобігти паніці.
День, коли розпочалася війна, та наступні дні мене рятує молитва. Таким способом я заспокоююся і намагаюся відігнати від себе погані думки.
Звичайно, іноді буває страшно, але я вірю в нашу армію та в наших людей. Я розумію, що ця війна дана нам для росту. Тому користуюся тими можливостями, які зараз з ʼявилися. Розумію, що у мене немає права зупинити розвиток свого бізнесу. Я повинна розвиватися і залишатися в тій ролі, у якій я вже є. Зараз ми плануємо запустити проєкт для сильних жінок. Мій моральний стан такий: “Я працюю, молюся і ще раз працюю!”.
Як Ви вважаєте, війна це індикатор людяності та «своїх» людей? Повністю погоджуюся з цим твердженням. Кожна людина виконує певну роль у нашому житті, своєю чергою ми теж виконуємо якусь роль в житті інших. Я завжди дуже добре відчувала “своїх” людей. Якраз війна підтвердила мої відчуття. Вона точно проявила кожного.
І ще я помітила цікавий факт: усі зараз хочуть бути в парі. Ми нарешті зрозуміли, що треба цінувати людей, які поруч, які люблять тебе та цінують кожну хвилину, проведену разом з тобою.
УСПІШНА УКРАЇНКА, ЦІЛЕСПРЯМОВАНА ТА СИЛЬНА ЖІНКА, ПЕРЕМОЖНИЦЯ КОНКУРСІВ КРАСИ
MRS PLANET 2018 ТА
MRS UKRAINE 2018, ТЕЛЕВЕДУЧА І ПРОСТО НЕЙМОВІРНА КРАСУНЯ.
Чи завжди вдається не падати духом, а працювати та підтримувати рідну державу?
Я підтримую українські бренди. Дуже радію, коли бачу, як українці зараз відкривають власні справи, продовжуються рухатися і працювати. В Ірландії я познайомилася з багатьма людьми, яким не байдужа доля України та українців. І зараз ми думаємо про проєкт, який буде спрямований на допомогу нашій країні та людям.
Чи допомагали Ваші особисті досягнення та перемоги в підтримці України?
Раніше я зверталася до Генсека з приводу війни, яка тривала на Донбасі, і отримала від нього відповідь. Це були конкретні дії. І тут я можу сказати, що дійсно мої особисті досягнення допомагали в цьому. Я їздила з гуманітарними місіями, проводила різні акції, які підтримували відомі люди, тим самим привертала увагу громадськості. Та вже після повномасштабного вторгнення я не можу назвати якогось конкретного гучного випадку, коли мої досягнення допомагали мені. Я роблю репости, різні гуманітарні збори та все, що можу, як і всі люди. А взагалі в мене великі плани: зараз маю намір реалізувати один медійний проєкт про Україну. Хочу прославляти нашу країну і розповідати про неї всім. Думаю, що скоро я зможу показати, наскільки ми, українці, круті.
«Разом до перемоги» для Вас це...? Разом до перемоги - це коли кожен знає своє завдання, особисту ціль і нашу спільну ціль - Перемогу. Якщо кожен буде робити свою справу і не звертати увагу на якісь негативні висловлювання у свій бік, у бік нашої влади та українського народу, то ми все зможемо пережити. Не потрібно дивитися на інших, потрібно працювати, виконувати свою місію, молитися та вірити в краще, тому що навіть своїми думками ми можемо змінювати ситуацію в кращу сторону і наближати Україну до перемоги. Україна після перемоги, яка вона...? Україна після перемоги - це розкішна та могутня держава. Я так в це вірю! Зараз Україна - це тренд, а бути українцем - велика гордість. Ми доводимо всьому світу, чого насправді ми варті. Нами захоплюються. Ми все відбудуємо. Україна стане надзвичайно розвинутою країною. Найсильнішою та найкрасивішою!
ЛІКАР-ДЕРМАТОЛОГ, ТРИХОЛОГ ТА КОСМЕТОЛОГ, МАЙСТЕР СВОЄЇ СПРАВИ ТА ФАНАТ СВОЄЇ РОБОТИ, ВЛАСНИЦЯ КЛІНІКИ ТА ЩАСЛИВА ЖІНКА.
ЗАРАЗ МИ ПОВИННІ БАГАТО ПРАЦЮВАТИ, ПРОСИТИ В БОГА БЛАГОСЛОВЕННЯ ТА ЩИРО
ВІРИТИ В НАШУ ПЕРЕМОГУ
Яким було Ваше 24 лютого 2022 року, коли Росія почала вторгнення в Україну? Усі останні ночі перед повномасштабним вторгненням були якимись неспокійними. Кожного ранку я прокидалася і дякувала Богу, що все обійшлося. І от якраз у ніч з 23 на 24 лютого тривоги в мене не було. О 08:30 до мене подзвонила сусідка і сказала, що лунають сирени, потім донька повідомила, що в Івано-Франківську бомблять. Я спочатку не могла цього усвідомити. Подзвонила до мами з такою дитячою надією почути, що це все неправда. Але в трубці телефону я почула татові слова: “Почалася війна”. У мене пробіг мороз по шкірі й почалася паніка. Я випила кави та пішла до церкви на службу. І мені дуже сподобалися слова священника: “Якщо Бог допускає це, значить для чогось воно потрібно. А панікує тільки невірний!”. Тоді я заспокоїлася. Можна сказати, що церква стала місцем сили, надії та віри. Як змінювався Ваш емоційний стан протягом війни?
На початку війни в мене була надзвичайна віра в нашу швидку перемогу. Я робила все, що могла для цього: збирала гроші, сортувала гуманітарну допомогу, збирала речі для хлопців на передову… Клініка моя тоді не працю-
вала, тому я весь час волонтерила. Була тоді в неймовірно піднесеному стані, але потім мене вибили з колії фотографії з Бучі та Ірпеня.
Коли я побачила, що там робилося, то плакала без перестанку. Потім був такий період, що я взагалі не хотіла працювати. Не розуміла, для чого те все, що я роблю. Та пізніше мене повернули до життя слова священника.
Як вплинула війна на Вашу роботу?
Війна змотивувала мене працювати ще більше. Я взяла на роботу переселенців, бо розумію наскільки їм важко влаштовувати собі життя далеко від дому. Так само ми перераховуємо кошти на ЗСУ та на благодійність. Загалом допомагаємо, чим можемо. Як Ви вважаєте, війна це індикатор людяності та «своїх» людей?
Звичайно, війна є індикатором людяності. Зараз відкриваються обличчя багатьох людей: і влади, і друзів, і родичів. Кажуть, що друг пізнається біді. Це факт, тому що саме у важких обставинах ми бачимо, хто є хто. Хтось на війні заробляє гроші, а хтось віддає останнє. Були випадки, коли я розчаровувалася в людях, тому що траплялися й псевдоволонтери, і ті, хто хотів нажитися на війні. Але це все на совісті кожного.
Чи завжди вдається не падати духом, а
працювати та підтримувати економіку України?
Я не робот, тому так само іноді можу піддатись різним емоціям. Буває, що падаю духом, але відразу намагаюся взяти себе в руки. І така моя порада: якщо вас накриває хвиля песимізму, то дозвольте собі поплакати протягом певного часу, наприклад протягом одного дня. Але не довше! Не треба депресувати. Бо так ви ще більше підживлюєте ворога. Треба працювати та підтримувати економіку України. Бо хто, як не ми?!
«Разом до перемоги» для Вас це...? “Разом до перемоги” це працювати на спільній ниві для спільної перемоги. Ми переможемо, тому що з такими добрими, працьовитими та щирими людьми по-іншому й не може бути. Українці надзвичайні люди, і разом ми сила! Україна після перемоги, яка вона...? Я впевнена, що Україна переможе й буде надпотужною державою, яка зацвіте новими барвами. Я вірю в нашу країну, хоч знаю, що після перемоги буде дуже важко, і багато років піде на відбудову. Тому зараз ми повинні багато працювати, просити в Бога благословення та щиро вірити в нашу перемогу. Я дуже люблю Україну. І все буде Україна!
Яким було Ваше 24 лютого 2022 року, коли Росія почала вторгнення в Україну?
24 лютого я була в рідному місті Хмельницькому. Зазвичай у цей період немає активної концертної діяльності, тому я проводжу час зі своїми рідними. Дуже люблю їх і ціную кожну мить, проведену з близькими. У день повномасштабного вторгнення мене розбудили друзі своїми дзвінками. Вони думали, що я в Києві, тому хотіли забрати мене. Я зрозуміла, що почався наступ. З цього часу я почала жити ще більш усвідомлено. Дякую Богу за кожну секунду свого життя. І взагалі зараз я намагаюся бути в постійному звʼ язку з Ним. Я молюся та хвилююся за кожного українця. З самого початку вторгнення активно зайнялася волонтерською діяльністю.
І зараз продовжую в тому ж дусі. Як змінювався Ваш емоційний стан протягом війни?
Безперечно, війна сильно впливає на мій емоційний стан, як і на стан кожного. Розумію, що в такий період людям важко навіть дозволити собі відчувати хоч маленьку втіху у повсякденному житті. Я лише нещодавно змогла розблокувати краплинку радості з життя “до” війни.
Увесь цей час я знаходилася в місті Хмельницькому зі своєю ріднею. Разом завжди легше переживати складні моменти. Але ще мені допомагає те, що від початку повномасштабного вторгнення я не сиділа на місті. Мої будні перенасичені. Я вела та зараз продовжую вести інформаційну війну. На певний час хвороба вибила мене трохи з колії, але зараз я вже в строю, тому продовжую активно працювати заради нашої спільної перемоги.
Як вплинула війна на Вашу творчість та Ваше натхнення?
Зараз ми з колегами активно зайнялися благодійністю. Вважаю, що по-іншому й бути не може. Ми на своєму фронті. Нещодавно я долучилася до ярмарку, на якому, завдяки нашим виступам, зібрали необхідну суму на дрони, які так потрібні військовим. Спочатку я виступала з піснею “Мир над Україною”, а потім разом з колегами, звичайно ж, виконували “Ой у лузі червона калина”, яка вже стала символом цієї війни. Відчувається зараз єдність всіх українців. І це справді надихає!
Чи завжди вдається не падати духом, а працювати та підтримувати економіку України?
Звичайно, іноді буває важко. Але мені додають наснаги наші бійці та наші люди. Нещодавно ми відвідували шпиталь, де зараз проходять реабілітацію наші захисники. У них залізний дух та залізна воля. Незважаючи ні на що, безстрашні воїни хочуть повернутися на позиції, щоби продовжувати захищати нашу рідну державу. Також я розумію, що лише продовжуючи працювати, можу допомагати людям. Тому нещодавно взяла участь в акції “Діти дітям”, де ми з колегами виступали для діток, щоби трішки їм подарувати радість в такий нелегкий час. Ми також приймали біженців у нашому будинку, перераховували кошти в благодійні фонди. Загалом, намагаюся допомагати всім, чим можу. Як Ви вважаєте, війна це індикатор людяності та «своїх» людей? Однозначно! Я це відчуваю і бачу кожного дня, читаючи пости та новини. Коли я була за кордоном з благодійною місією, то щодня зустрічала людей, які всіляко простягали руку допомоги. Хочеться, щоб таким світ був завжди. А не тільки тоді, коли приходить велика біда. «Разом до перемоги» для Вас це...? Разом - це коли кожен намагається пришвидшити нашу перемогу. У першу чергу, ми разом повинні змінювати свій психологічний стан, не сіяти паніку та не піддаватись їй. Це потрібно робити гуртом, бо самотужки кожен окремо з цим не впорається. Тому треба виходити поміж люди та не боятися говорити про свої відчуття, бо навіть банальні слова підтримки роблять неймовірні дива. Україна після перемоги, яка вона...? Ми запроєктуємо і збудуємо нові чудові, зручні, приязні до людини та архітектурно довершені міста і містечка, ми збудуємо нові школи, садочки, бібліотеки, клініки, дитячі та спортивні майданчики, ми запроєктуємо і насадимо сквери й парки, ми засіємо всі поля, ми будемо сортувати сміття, використовувати енергію сонця і вітру, ми станемо технологічними, екологічними та естетичними.
Ми почистимо землю від металу і крові!
Все буде Україна!
УКРАЇНСЬКА СПІВАЧКА, ТЕЛЕВЕДУЧА, ЛАЙФКОУЧ/КОНСУЛЬТАНТ, ЗАСНОВНИЦЯ «MUZA PRODUCTION”, УЧИТЕЛЬ ВОКАЛУ, ВОЛОНТЕРКА ТА СПРАВЖНЯ УКРАЇНСЬКА КРАСУНЯ.
ЛІКАРДЕРМАТОКОСМЕТОЛОГ, ПРОФЕСІОНАЛ СВОЄЇ СПРАВИ, СИЛЬНА Й УСПІШНА ЖІНКА ТА ЩАСЛИВА МАМА.
Яким було Ваше 24 лютого 2022 року, коли Росія почала вторгнення в Україну?
Цей день я запамʼятаю назавжди. Ніколи не могла подумати, що буду жити в часи війни. У нашому місті не було вибухів та серен. Я прокинулася, як завжди, о 06:00, займалася ранковими ритуалами, погодувала собаку, зібрала доньку в школу… Справ було багато, тож я навіть не мала часу почитати чи подивитися новини. Про те, що почалася війна, я дізналася від свого брата. Моє горло здушили сльози. Я подзвонила мамі, а потім посадила поруч дочку й почала пояснювати, що таке війна. Це було дуже важко, бо вона ставила такі запитання, на які в мене не було відповіді. Потім ми пішли збирати валізи про всяк випадок. Коли я збирала речі, то в голові крутилися слова покійного дідуся: “Головне, щоб не було війни!”. Колись мені здавалося, що це щось далеке для сучасного світу. Та 24 лютого 2022 року я зрозуміла, що ні. Так моє життя, як і життя всіх українців, розділилося на “до” і “після”. Як змінювався Ваш емоційний стан протягом війни?
Ми все життя проводимо в гонитві за тим, щоб бути красивішими, успішнішими, багатшими, кращими… Але одного ранку прокидаємося і розуміємо, що головне - це коли над головою мирне небо, коли всі рідні здорові та знаходяться в безпеці. Розуміємо, що вчорашні мрії про новий телефон чи будинок зараз просто нікчемні. І все попереднє життя може помі-
ститися в маленьку валізу. Найважчими для мене були перші два тижні: новини 24/7, страх від кожної сирени й нерозуміння ситуації. Я намагалася заспокоїти доньку, але всередині були сльози. Згодом до нас на Львівщину з-під обстрілів почали приїжджати друзі та знайомі. Ми намагалися допомогти всім, чим могли: одягом, житлом, коштами та просто словами. Від того, що вони розказували, холола кров. І я зрозуміла, що мушу взяти себе в руки, бо моя допомога і підтримка зараз, як ніколи, потрібні. Як вплинула війна на Ваш бізнес? Перші три тижні ми не працювали. Лише коли почули від президента, що території, на яких більш-менш спокійно, можуть відновлювати роботу задля того, щоб підтримувати економіку та ЗСУ, то прийняли рішення повертатися на робочі місця. За цей час пʼ ятеро наших працівників виїхало закордон, тож довелося шукати заміну. Ми знайшли чудових майстрів своєї справи серед людей, які змушені були покинути свої рідні міста й села. Згодом ми почали приймати клієнтів. Кожна дівчина чи жінка, що до нас приходила, хотіла, щоб ми вислухали її проблему, поспівчували їй та допомогли не тільки лікуванням, але й словом. Тож зараз ми не тільки косметологи, а й психологи. Як Ви вважаєте, війна це індикатор людяності та "своїх" людей? Звичайно! Під час війни всі знімають свої маски. Усе стає зрозумілим. Коли людині погано, і вона може щось втратити, то одразу стає видно
її справжнє обличчя. Люди, які живуть від тебе за тисячі кілометрів, щоденно телефонують та питають, як ти, пропонують свою допомогу та підтримують усіма можливими способами. А є ті, кого вважав своїми друзями, за девʼ яносто днів війни навіть не знайшли часу на один дзвінок.
Чи завжди вдається не падати духом, а працювати та підтримувати економіку України?
Зараз настав етап прийняття ситуації, але точно не звикання. Емоційні спади, звісно, є. Коли я згадую всі нереалізовані плани, то здається, що зникають мотивація та всі бажання. У такі моменти мене рятує молитва. Це для мене особливе таїнство. Це основний стрижень моєї духовної сили. Ну і звичайно, за порадами психологів, я дозволяю собі іноді робити маленькі приємності з минулого життя, адже країні потрібна здорова нація.
"Разом до перемоги" для Вас це...?
“Разом до перемоги” - це коли кожен на своєму місці виконує свою роботу, наближаючи нашу країну до перемоги. Внесок кожного неоціненний. І здолати нас неможливо! Україна після перемоги, яка вона...? Це держава з найсильнішою армією. Держава, яку знають та поважають в усьому світі. Розумію, що нам буде потрібен час на відбудову, та час, щоб прийти до тями після всіх тих звірств та розрухи! Але, думаю, що Україна стане однією з найміцніших держав у Європі!
аталія Кловак
УСПІШНА, ЕНЕРГІЙНА ТА НАДЗВИЧАЙНО
КРАСИВА ЖІНКА, ЩАСЛИВА МАМА ТА ДРУЖИНА, ФІНАЛІСТКА КОНКУРСУ MRS.UKRAINE INTERNATIONAL 2022.
“УКРАЇНА - НЕЙМОВІРНА
ДЕРЖАВА, ЩО ДАЄ НОВЕ ДИХАННЯ ЦІЛОМУ СВІТУ.”
Яким було Ваше 24 лютого 2022
року, коли Росія почала вторгнення в Україну?
У всіх новинах попереджували про можливий повномасштабний наступ на Україну, тому ми були в тривозі вже за кілька днів до вторгнення. 26 лютого у мене була запланована поїздка в Київ, оскільки я фіналістка Mrs International Ukraine 2022. Попри всі попередження я не хотіла скасовувати її. До останнього не вірила, що це станеться. Та все ж 24 лютого я отримала повідомлення від батька, що в Україні почалася повномасштабна війна. Перші відчуття - шок і тривога. В одну мить усі справи стали неважливими. Той стан важко описати, але, бувши в безпеці, ми відчували тривогу, страх та невимовний біль за нашу Батьківщину. Як змінювався Ваш емоційний стан протягом війни?
Зараз у порівнянні з першими днями повномасштабного вторгнення мій емоційний стан змінився в кращу сторону. Тому що перші три тижні я взагалі випала з життя. Дійсно було дуже важко морально. Я надзвичайно хвилювалася за Україну. Зараз у мене з ʼявилося відчуття гордості за рідну державу та рідний народ. Здається, що за останні тижні я сама стала сильнішою. Навіть тут, у Британії, відчуваю єдність з Україною, захоплююся та надихаюся нею. Коли дивлюся на згуртованість українців, то в мене зʼ являється неймовірна сила в середині. Звичайно, коли переглядаю відео або читаю сумні звістки з лінії фронту, то на очах бринить сльоза, але все ж віра в краще перемагає. І той вогник надії допомагає мені тримати себе в хорошому емоційному стані.
Чи займаєтеся зараз волонтерською діяльністю? Якщо так, то якою?
У нас є багато знайомих з різних країн, які відразу ж зателефонували та запитали, чи потрібна якась допомога. Спочатку ми розгубилися, бо не розуміли, що нам робити. Та вже на третій день,
коли трохи оговталися, ми налаштували волонтерську лінію. Зрозуміли, як саме можемо допомагати людям, які цього потребують. Тоді перетелефонували всім нашим друзям та сказали, що хочемо надсилати гуманітарну допомогу в Україну. Ми збирали все:
речі побуту, одяг, їжу, засоби гігієни тощо. І так дуже швидко ми організували ланцюжок допомоги. Я знаходжу-
ся в центрі цього волонтерського руху, інформую всіх охочих допомогти й не даю забути, що війна триває і що наша допомога та підтримка надзвичайно потрібні.
Також мій чоловік захоплюється мистецтвом. Він колекціонує картини.
І коли почалася війна, то в нас виникла ідея виставити деякі роботи на благодійні аукціони. Сподіваємося, що хтось
їх придбає, і ми зможемо надіслати вторговані кошти на допомогу Україні.
Чи завжди вдається не падати духом, а працювати та підтримувати Україну?
Буває іноді ввечері огортає якийсь сум. Але я вже навчилася з цим справлятися. Зрозуміла, що в таких випадках мені допомагає спілкування. Коли розумієш, що ти не один, що всі українці відчувають зараз те саме, що й ти, то стає легше. Ми підтримуємо та заспокоюємо одне одного. Триматися разом, розмовляти відкрито та не боятися говорити про свої відчуття! Саме це мені допомагає.
Як Ваші близькі, рідні, друзі, які в Україні? Чи з усіма є зв’язок?
Зв’язок ми підтримуємо з усіма. Іноді страшно було телефонувати в Україну.
Боялася, що може ніхто не відповісти або може відповісти хтось інший та сповістити сумні новини. Мій двоюрід-
ний брат із сім’єю знаходиться в Києві.
Він військовий. Тому дуже хвилювали-
ся за нього та його сімʼю. Ми пропону-
вали його дружині з дітьми приїхати
до нас. Але вона відмовилась. Також
дуже хвилююся за тата, який проживає
в Івано-Франківську. Проте він завжди заспокоює та підбадьорює мене.
«Разом до перемоги» для Вас це...?
Разом до перемоги - це коли ми єдині та сильні. Те, що зараз відбувається, для мене стало великим здивуванням. Ці енергія та дух об’єднали людей з усіх куточків світу. І коли бачиш, що кожен робить все, що може, то не дозволяєш і собі піддаватися якійсь слабинці.
Україна після перемоги, яка вона...?
Україна - неймовірна держава, що дає нове дихання цілому світу. Ці події, які зараз відбуваються, трансформують нашу державу та наших людей у щось зовсім нове. Я впевнена, що Україна стане тією державою, до якої будуть прислухатися у світі. Я чую багато думок про світле майбутнє нашої держави. Знаю людей, які після багатьох років життя закордоном планують повертатися в Україну. І знаєте: я теж про це задумуюся!
КРАСИ ТА ШКОЛИ МАНІКЮРУ, РОЗУМНА, КРАСИВА ТА УСПІШНА ЖІНКА.
Яким було Ваше 24 лютого 2022 року, коли Росія почала вторгнення в Україну?
24 лютого я була в Туреччині. Ранок почався із дзвінка сестри, яка й повідомила мені про початок повномасштабного вторгнення. Я зрозуміла, що маю шукати будь-які шляхи, щоб повернутися додому й бути поряд зі своїми рідними. Мій шлях був довгим: Стамбул - Німеччина - Варшава. Потім доїхала до кордону і ще 16 кілометрів йшла пішки. І ще така дивна ситуація була: усі тоді якраз виїжджали з України й коли бачили нас, то дивувалися, чому ми йдемо туди, де зараз війна. На це я й люди, які йшли зі мною відповідали: “Ми йдемо додому!”.
Як змінювався Ваш емоційний стан протягом війни?
Мій стан був нестабільним, оскільки моя сімʼ я в різних куточках України. Ти не можеш всіх зібрати до купи, іноді не зі всіма був звʼ язок.
Відповідно внаслідок цього зʼ являлися страх та сльози, занепад сил, нерозуміння того, що буде далі. Але одне знала точно: я нікуди не поїду з України, бо тут мій дім, тут моя сімʼ я, тут моя Україна...
Загалом нестабільний стан тривав близько трьох тижнів, доки я не прийняла рішення працювати. Робота повпливала на мене позитивно. Завдяки їй зʼявилася надія, я почала будувати якісь плани принаймні хоча б на наступний день.
Як вплинула війна на Ваш бізнес?
Розвиток одного бізнесу я була змушена поставити на паузу. Ми планували запускати торговельну марку власних гель-лаків та скрабів для тіла. Зараз ця справа призупинена через певні обставини.
Але свою першу справу я перевезла на Закарпаття в Мукачево. Тут ми заново відкрили свою манікюрну студію та салон краси. І завдяки роботі ми прийняли рішення переїхати сюди жити. Тому зараз працюємо, розвиваємося та знайомимо Закарпаття зі своїм сервісом.
Чи завжди вдається не падати духом, а працювати та підтримувати економіку України?
Емоційний стан змінюється, але я точно не падаю духом. Я знаю, що все буде добре. Вірю в себе та свою команду. Я не можу бути слабодухою, бо є люди, яких я повинна надихати своїм прикладом. У мене працюють дівчата, що були змушені покинути свої рідні домівки. І я дуже рада, що маю можливість забезпечити їх робочим місцем. Ми допомагаємо ЗСУ всім, чим можемо. Я особисто переганяла машини з-за кордону для однієї військової частини. Також, як і кожен зараз, перераховую кошти на допомогу військовим та тим, хто потребує допомоги. Ми памʼ ятаємо завдяки кому ми зараз живемо своїм життям. Дякую ЗСУ, що можу їздити на роботу, пити в тиші каву, обіймати своїх рідних та просто жити! Як Ви вважаєте, війна це індикатор людяності та "своїх" людей? Кожна складна ситуація - це індикатор. Недарма ж кажуть: “Друг пізнається в біді”. Тому війна теж позривала багато масок нещирості. Натомість ти можеш отримати підтримку від зовсім чужих людей. Це просто неймовірно, коли людина пускає у свій дім зовсім сторонніх осіб та довіряє їм ключі від будинку, де знаходяться всі цінні речі; ділиться продуктами; допомагає грошима і підтримує.
Тому однозначно війна - це тест на людяність!І не кожен його може пройти. "Разом до перемоги" для Вас це...? Це працювати, допомагати армії та людям, що потребують допомоги, а головне підтримувати одне одного. Якщо ти закордоном, то не картати себе, а просто бути людяним та думати, яким чином ти можеш бути корисним своїй державі там, де ти знаходишся.
Ми всі разом повинні працювати заради великої перемоги.
І все буде Україна!
Україна після перемоги, яка вона...? Вільна! Незалежна! Простора! Красива! Усміхнена!
Україна - це незламна країна, наповнена любовʼю до свого народу. Україною захоплюються всі. Ми, українці, показали свою силу, мужність та витримку. Ми непереможні!
ЗАСНОВНИЦЯ МАНІКЮРНОЇ СТУДІЇ , САЛОНУ
ЛЕНА ЯВОРСЬКА O
УКРАIНА ПIСЛЯ ПЕРЕМОГИ - СИЛЬНА! ДУХОВНА! НАЦIОНАЛIСТИЧНА!”
ЗАСНОВНИЦЯ ТА ГОЛОВНИЙ ЛІКАР СТОМАТОЛОГІЧНОЇ КЛІНІКИ “ЯВОРСЬКА STUDIO”, ЗАСНОВНИЦЯ АПТЕКИ “ПІГУЛКА”, КОСМЕТОЛОГ, МАЙСТЕР СВОЄЇ СПРАВИ, УСПІШНА ТА КРАСИВА ЖІНКА.
Яким було Ваше 24 лютого 2022 року, коли Росія почала вторгнення в Україну?
У середу 23 лютого, як завжди, був довгий
та насичений робочий день. Ми працювали у
звичному режимі, і нічого не віщувало біди.
Навіть ніхто з пацієнтів в цей день не згадав про
можливе повномасштабне вторгнення.
До війни мене мучило безсоння, але якраз із 23
на 24 лютого я, як ніколи, дуже міцно спала. У
четвер, як зазвичай, у мене був запланований
насичений день: знову мала пацієнтів до пізнього
вечора.
Проте зранку мене розбудили колеги телефонними дзвінками з питаннями, чи виходимо ми на роботу. Я була здивована, і не розуміла, чому ми можемо не працювати в цей день. Телефон почав розриватися від дзвінків на вайбер і сповіщати, що почалася війна. Тоді ми відразу скасували всі записи на четвер, бо розуміли, що в такому хаосі, коли люди стривожені, лікування не може відбуватися, ніяка анестезія не допоможе.
Як змінювався Ваш емоційний стан протягом війни?
Звичайно, спочатку війна мене, як і кожного, жахнула. Я не могла зрозуміти, що це відбувається насправді, була налякана, і гадки не мали, коли це все закінчиться. Проте потім взяла себе в руки й зрозуміла, що потрібно робити все можливе, щоб допомогти нашій рідній Україні. І до сьогодні роблю все, що можу. Стараюся триматися та не впадати у відчай. Вірю в Бога та Збройні сили України!
Як вплинула війна на Вашу роботу?
У таких умовах і з таким моральним станом спочатку було важко працювати. Та згодом я зрозуміла, що, лише добре виконуючи свою
роботу, я можу наближати Україну до перемоги. Тому зараз ми інтенсивно працюємо та стоїмо на варті економіки нашої країни! І звичайно, допомагаємо коштами нашій армії.
Як Ви вважаєте, війна це індикатор
людяності та «своїх» людей?
Безсумнівно! Ця війна показала, хто є хто. Ми всі побачили псевдопатріотів, вихідців з України, у яких язик повернувся звинувачувати нашу державу. Побачили тих, хто замовчує путінський режим. Але тішить що побачили й тих, хто робить все для України, і доводить свій патріотизм не на словах, а на діях.
Чи завжди вдається не падати духом, а працювати та підтримувати економіку України?
Я не дозволяю собі падати духом, тому що в мене є велика відповідальність перед моїми сім’єю, командою і державою, яких я надзвичайно люблю. Тож у мене немає права підвести себе та їх. Потрібно працювати, молитися й вірити. Ось моя настанова!
«Разом до перемоги» для Вас це...? Разом до перемоги - це коли кожна людина на своєму місці, коли кожен допомагає тим, у чому він найкращий. Наприклад, я зі своєю командою дарую здорову та естетичну посмішку пацієнтам. Ми допомагаємо жінкам залишатися доглянутими та красивими в такий нелегкий час. А це своєю чергою впливає й на їхній настрій та емоційний стан.
Україна після перемоги, яка вона...? Україна після перемоги - Сильна! Духовна! Націоналістична!
МАРГАРИТА СМІЛЯНСЬКА - володарка багатьох титулів конкурсів краси, балерина, співачка, модель, фотомодель та просто яскрава красуня.
РАЗОМ ДО ПЕРЕМОГИЦЕ КОЛИ КОЖЕН РОБИТЬ СВОЮ СПРАВУ, КОЛИ МИ ЄДИНІ, КОЛИ МИ СИЛЬНІ, КОЛИ МИ ДОПОМАГАЄМО ОДНЕ ОДНОМУ.
Яким було Ваше 24 лютого 2022 року, коли Росія почала вторгнення в Україну? 24 лютого я повинна була повертатися додому. За декілька днів до війни поїхала в Європу, бо мала там важливі справи. І якраз у день повномасштабного вторгнення в мене був запланований виліт в Україну. Та мої плани в одну мить зруйнувалися, коли зранку зателефонувала агентка і сказала, що я не можу повернутися. Всі рейси на цей день були скасовані
Як змінювався Ваш емоційний стан протягом війни? Від початку війни я катаюся на емоційних гойдалках. Мій настрій дуже часто змінюється і залежить від успіху наших хлопців на передовій. Коли я читаю про їхні перемоги, маленькі чи великі, то надзвичайно радію. Мені тоді хочеться зі всіма швидше поділитися радісною новиною. Я роблю знімки з екрана і надсилаю їх друзям, щоби вони теж могли порадіти за досягнення нашої армії. Коли ж бачила якісь певні поразки, то плакала і навіть була зла на себе, що нічого не можу зробити.
Як Ви вважаєте, війна це індикатор людяності та "своїх" людей?
Усі ми знаємо прислівʼя “Друзі пізнаються в біді”. І справді я дуже ціную всіх людей, які в перші дні війни мені написали “як ти?”. Коли я отримувала такі повідомлення, то відразу розуміла, що це “моя” людина. І також я дуже вдячна тим, хто підтримував нашу державу в перші дні війни та зараз продовжує це робити. Дякую всім країнам, які прийняли українських біженців, Дякую людям, які без вагань надсилають свої гроші на допомогу Україні. Дякую кожній дитині, яка ділиться своїми іграшками з маленькими україночками чи українцями. Одного разу перебирала гуманітарну допомогу на складі та в одній коробці біля іграшок побачила дитячий лист. Коли я прочитала “Ми з вами, ми вас любимо..”, то у мене градом лилися сльози. Дякую всім за підтримку!
Чи допомагали Ваші особисті досягнення та перемоги в підтримці України?
Мої титули, які я ношу з гордістю, звичайно, допомагають мені бути краще почутою. Ця корона відчиняє мені двері. Я можу привертати більшу увагу до України, тому що сімʼя конкурсів Mrs. Europe Globe це найпрестижніші конкурси, які є у світі. І я, як переможниця, можу говорити гучнішим голосом, можу зібрати більше коштів і тим самим допомогти нашій державі. Зараз Ви активно займаєтеся допомогою біженцям. Коли зрозуміли, що можете бути корисною і за кордоном?
Я зрозуміла, що можу бути корисною, через день чи через два дні після повномасштабного вторгнення в Україну. Я одразу звернулася до Червоного хреста в Монако. У перший день, коли відкрився склад, я пішла волонтерити. Відразу ж підписалася на всі групи, де люди шукали якусь допомогу. Телефонувала тим, кому могла бути потрібна моя підтримка. Я навчаюся на психотерапевта, тому подумала, що можу бути також корисна на лінії безкоштовної психологічної допомоги. Нас тренували ізраїльські спеціалісти з психологічної підтримки в кризових ситуаціях. Я сиділа на лінії, а потім їхала на склад, де працювала по 7-8 годин. Кожен день ми надсилали в Україну 5 тонн гуманітарної допомоги: медикаменти, речі, їжу. Бували такі дні, що я одна на складі сортувала ліки. Іноді було дуже важко, бо навіть не мала вільної секунди, щоб присісти. Але я бачу, ніскільки люди хочуть допомогти. Це не може не тішити. І зараз розумію, що я корисна для України. Я роблю все, що можу, і навіть більше.
«Разом до перемоги» для Вас це…?
Це, по-перше, всередині країни не сваритися. Якою б мовою ти не говорив, ти не стаєш від того українцем більшою чи меншою мірою. І коли людей хейтять за мову, то мені дуже сумно. Тому що людина може бути українцем в серці. Важливо те, що ти робиш для своєї країни. Разом до перемоги - це коли кожен робить свою справу, коли ми єдині, коли ми сильні, коли ми допомагаємо одне одному. Саме це приведе нас до перемоги.
Україна після перемоги, яка вона...?
Україна після швидкої перемоги буде ще більш дружньою, більш впевненою, більш сильною і більш прекрасною. Хоча я не знаю, чи можна бути ще крутішими, ніж ми є зараз. ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ. І ВСЕ БУДЕ
Яким було Ваше 24 лютого 2022 року, коли Росія почала вторгнення в Україну?
24 лютого Росія почала безпідставне повномасштабне вторгнення в Україну. Ми побачили справжнє обличчя «освободітєлєй». У той ранок я була в рідному Івано-Франківську, тому близько 7 години ранку, як і більшість жителів міста, почула вибухи біля нашого аеропорту. Тоді зателефонувала рідним, зібрала всі необхідні речі та поїхала до батьків. Важкими були перші два тижні, оскільки ми не знали, чи виїжджати, чи залишатися в Україні, і
взагалі, як бути далі…
Як вплинула війна на Ваш бізнес?
Близько місяця я не працювала. У всіх
тоді була паніка, і нерозуміння, що робити. Коли у твоїй країні війна, усе відходить
на другий план, фінанси в тому числі.
Головна мета — це залишитися здоровим і
бути разом з близькими в безпеці.
Через стрес у багатьох виникають
проблеми зі шкірою. Чи можете дати поради щодо особливого догляду обличчя?
Це й правда так. Стрес сильно впливає на шкіру. У результаті ми бачимо її сухість та тьмяність, набряклість, почервоніння, посилення мімічних зморшок, утрату еластичності та підвищення чутливості шкіри. В умовах війни всі відчувають сильний стрес. Останні події безперечно змінили наш звичний спосіб життя. Тому в цей час ми повинні не забувати про особливий догляд за собою. Ось кілька рекомендацій, які зменшать вплив стресу на шкіру: антиоксиданти (лікопен, вітамін С, астаксантин, вітамін Е, екстракти рослин, багатих на поліфеноли — чорниця, малина, журавлина, гінкго білоба, моринга, смородина тощо); адаптогени (екстракти багатьох рослин, багатих на мінерали та вітаміни — спіруліна, женьшень, елеутерокок тощо); пре- і пробіотики — посилюють захисні властивості шкіри, зменшують схильність до загострення хронічних дерматозів і почервоніння; гіалуронова кислота, сечовина, молочна кислота, цукри, водорості допомагають зміцнювати шкірний бар'єр, боротися із сухістю шкіри, тьмяним і сірим кольором обличчя.
Любіть себе, піклуйтеся про себе та використовуйте будь-яку можливість, щоб підтримати свій організм, і тоді будь-який стрес робитиме вас лише сильнішими. Як змінювався Ваш емоційний стан протягом війни? Протягом 4 місяців мій емоційний стан постійно змінюється. На початку були паніка, страх, абсолютне нерозуміння ситуації та різні думки про те, що робити і як жити далі. Але радію, що за професією я лікар-косметолог. Завдяки цьому маю можливість кожного дня багато спілкуватися з різними людьми. Це спілкування допомагає мені хоч якось відриватися від новин та постійного занепокоєння. Від початку війни постійно відчуваю загальний неспокій. Я розумію, що це буде тривати до тих пір, поки буде тривати війна. Чи завжди вдається не падати духом, а працювати та підтримувати економіку України? Кожен громадянин виконує свою надважливу місію в умовах сьогодення: хтось захищає нашу державу, хтось допомагає захисникам, хтось - постраждалим від війни... Не менш пріоритетним завданням є відновлення виробництва, підприємницької діяльності там, де це можливо.
Безумовно, безпека та здоров’я людей – це головне.
Важко всім, але потрібно працювати та не падати духом!
"Разом до перемоги" для Вас це...? На етапі війни вже зрозуміло, що ми змогли відстояти свою незалежність, завдяки сміливості ЗСУ, які боронять нашу землю. Дякуємо їм за це! Разом до перемоги! Здолати нас неможливо!
Ми захищаємо свою землю, майбутнє країни, життя наших людей. Внесок кожного в загальну справу - неоціненний!
Тримаймося, підтримуймо одне одного та не втрачаймо віри!
Україна після перемоги, яка вона...? Ціна збереження незалежності є і буде високою, але все ще набагато нижчою, ніж потенційна ціна російської окупації на роки чи десятиліття вперед. Я вірю в Перемогу і впевнена, що ми відбудуємо знищені міста та будемо жити під мирним українським небом! Слава Україні!
ЛІКАРКОСМЕТОЛОГ , ЧУДОВИЙ
СПЕЦІАЛІСТ ТА УСПІШНА Й НЕРЕАЛЬНО КРАСИВА ЖІНКА.
Яким було Ваше 24 лютого 2022 року, коли Росія почала вторгнення в Україну? Я не вірила! Не могла дозволити собі прийняти той факт, що можна просто захотіти та почати скидати бомби на міста, на будинки, де живуть люди. Я повторювала всім своїм близьким, що це не надовго, що це помилка… Я, мабуть, дуже вірю в людей, тому до останнього сподівалася, що людська гідність, людяність і честь візьмуть верх над пихою. Сподівалася, що там, у Росії, особливо в її керівництва, ще залишилося щось від цих понять. Попри свою віру в краще, придбала необхідні ліки та продукти. Одним словом, розуміла, що готуватися потрібно до найгіршого, але вірити в краще… Ну а потім незлічена кількість днів і ночей в молитвах за кожного українця, за кожне місто. Як вплинула війна на Ваш емоційний стан та Вашу роботу?
Емоційний стан гойдав мене на своїх гірках: тут ти радієш тому, як наші люди себе захищають, їхньому героїзму та мужності, а тут пишеш близьким, які в біді, і через це відчуваєш порожнечу від власного безсилля. Я певний час відчувала сильний фізичний біль. Але попри це продовжувала писати всім близьким те саме: «ЯК ТИ?» та продовжувала молитись. На щастя, я вмію вирівнювати свій емоційний стан швидко за допомогою Тета-хілінг. Саме цей інструмент допоміг мені проживати всі події, впоратися з емоціями та мати змогу допомагати іншим. Я продовжувала підтримувати всіх тих, хто писав мені. Згодом відновила повноцінні консультації та почала проводити прямі ефіри з медитаціями. Ми з дівчатами почали організовувати невеликі зустрічі, на яких підтримували одна одну і йшли додому трохи щасливішими.
Чи завжди вдається не падати духом, а працювати та підтримувати економіку України?
Я можу втомитись емоційно, фізично та морально. Тоді дозволяю собі відпочити кілька днів. Потім продовжую
жити, адже життя триває. У пам‘ять тих, хто його втратив, ми маємо жити… Обов‘язково жити щасливо. А ще є ті, хто вже записався на Тета-сесію до мене. Це не дає мені змоги падати духом, адже якщо ці люди вибрали мене своїм провідником, то вони в мене вірять, а я не можу їх підвести. І це найкращий і найбільший мій стимул! Для когось я натхнення. У нас такий собі колообіг мотивації. Чи можете дати якісь поради щодо практики “Зцілення під час війни”? Як віднайти мотивацію та продовжувати жити своє життя? Війна стала для багатьох індикатором, який підсвітив ті проблеми, на які завжди не вистачало часу. Найчастіше на відносини з собою та з близькими. Варто відповісти собі на запитання: “З ким я веду війну? З собою? З батьками? З коханими? З роботою?”. Зціліть війну всередині себе через звільнення свого серця від болю, від жалкувань про зроблене і незроблене, від ненависті, від страждань! Найголовніші відносини - це внутрішні відносини з собою, а далі - з оточенням. Якість останніх говорить про те, наскільки гармонійні відносини з собою. Як зцілити себе під час війни?
Через любов. Бо все в цьому світі влаштовано на любові! Що більше віри в себе, у наші ЗСУ, у перемогу України, то більша мотивація. Як Ви вважаєте, війна це індикатор людяності та «своїх» людей?
Виявилося, що «своїх» людей у світі більшість, тому я ніколи не перестану вірити в людей! «Разом до перемоги» для Вас це...? Об‘єднуватися! У цілях, бажаннях, справах, у способах їх досягнення! Ми, українці, вкотре зрозуміли, що тільки в єдності наша сила. Раніше в суспільстві існувало певне розділення між людьми на фінансові можливості, регіональні ознаки тощо, а війна їх стерла. І ця близькість нас об‘єднує. Варто це запам‘ятати назавжди! Україна після перемоги, яка вона...? Щаслива! Вільна! Зовсім інша, у хорошому розумінні. Я вірю, що до нашої скорої перемоги ми ще багато чого усвідомимо, переосмислимо і захочемо змінити щось у собі! Я вірю, що кожен з нас стане кращим! Бо тоді заради чого це все, якщо не заради кращого майбутнього?!
ТЕТА-ПРАКТИК, СЕРТИФІКОВАНИЙ МАЙСТЕРТЕХНОЛОГІЇ ТЕТА-ХІЛІНГ, ЦІЛЕСПРЯМОВАНА ЖІНКА ТА НЕЙМОВІРНА КРАСУНЯ.
Яким було Ваше 24 лютого 2022 року, коли Росія почала вторгнення в Україну?
Ранок 24 лютого я не забуду ніколи в житті. На цей день було багато планів: ми мали зустріч з дизайнером щодо меблів в новий Шоурум, зустріч з таргетологом і ще багато інших справ. Але всі плани зірвав дзвінок нашої колеги. Вона розбудила нас словами: «Як ви можете спати!? Почалась війна, нас бомблять!».
Я не могла повірити в те, що якийсь псих вирішив зруйнувати наші міста, наші плани, наші мрії та просто знищити нас. У мене почалася паніка, кидало то в жар, то в холод. Мені було так погано від того, що ситуація не залежить від мене. Перше, що я зробила - це почитала новини, потім випила заспокійливе, а тоді чоловік завіз мене з мамою та дитиною в село. З країни я не планувала виїжджати відразу. Я не змогла б покинути чоловіка, батька, брата, бабусь, маму….. Вирішила, що будемо триматися всі разом. Як змінювався Ваш емоційний стан протягом війни? Мій емоційний стан нестабільний, він змінюється постійно. Я в безперервному стресі: у мене з’явилося сиве волосся, я різко худну, бо кілька днів можу не їсти, а потім різко поправляюся, бо їм дуже багато. Я хвилююся за сина, чоловіка, брата, батьків і за всіх рідних. Я хвилююся за кожного громадянина України. Я хвилююся за всіх, хто в окупації, за всіх, хто втратив дім…
Я не знаю, як можна жити звичайним життям, коли страждають і вмирають люди. Через це не можу взяти себе в руки та заспокоїтися.
Як війна вплинула на Ваш бізнес? Чи вдалося повернути звичний робочий режим та відновити виробництво?
Війна сильно вплинула на наш бізнес. Усі процеси зрушені: від виробництва нашого бренду, яке знаходилось у Миколаєві, і закупок тканин у Харкові до фотосесій, які відбувалися в Одесі, і виробників-партнерів з Херсону, Харкова, Києва, Чернігова тощо.
Спочатку я просто опустила руки та не могла зрозуміти, як відновити роками налагоджений процес, але з часом ми адаптувалися до нових реалій виробництва і реалізації у воєнний час. На цей час ми працюємо на 60 %. Ми стали сильнішими: навчилися працювати під час повітряної тривоги, створюючи красу з великою любов’ю і вірою і наше світле і вільне майбутнє.
Чи завжди вдається не падати духом, а працювати та підтримувати економіку України?
Не завжди. Я часто падаю духом, бо не можу повірити в те, що росія руйнує незалежну, красиву і міцну країну з найкращими людьми, вбиває нас…. Мені важко це усвідомити. Але працювати треба, адже ми допомагаємо людям, які втратили житло, ми допомагаємо ЗСУ, ми платимо податки та робимо все, що в наших силах.
І я розумію, що якщо я буду плакати та не буду працювати, то і допомогти нікому не зможу.
Дух підіймають вдячні люди та наші перемоги на фронті!
Як Ви вважаєте, війна це індикатор людяності та «своїх»
ЛЬГА
“МИ СТАЛИ СИЛЬНІШИМИ:
НАВЧИЛИСЯ ПРАЦЮВАТИ ПІД ЧАС ПОВІТРЯНОЇ
ТРИВОГИ, СТВОРЮЮЧИ
КРАСУ З ВЕЛИКОЮ ЛЮБОВ’Ю І ВІРОЮ В НАШЕ СВІТЛЕ І ВІЛЬНЕ МАЙБУТНЄ.”
людей?
Так, 100 % так і є. Війна відкрила очі на багатьох людей, відсіяла зайвих та показала, хто є хто. Багато моїх знайомих повтікало закордон тільки через те, що можна було виїхати в Європу без проблем. Вони хизуються своїми фото з морів і навіть не згадують про війну. Я просто не розумію такої позиції. Вважаю це абсурдом. «Разом до перемоги» для Вас це...? Разом до перемоги - це великий ланцюг, який має постійно працювати. Разом до перемоги - це залишатись в Україні та підтримувати її як можеш: фінансово, інформаційно тощо. Разом - це фундамент, разом - це сила, разом - це обʼєднання народу, який не хоче віддавати свою землю оркам. Україна після перемоги, яка вона...?
Україна після війни поранена, але наймогутніша країна. Вона незалежна, сильна, незламна. Україна витримає весь біль і загоїть свої рани. Україна буде процвітати. Ми станемо брендом. Українець - це гордість, це міць. Я щаслива бути українкою, тому залишаюся на своїй землі!
КОВАЛЬСЬКА
ПІДПРИЄМНИЦЯ, ЗАСНОВНИЦЯ ШОУРУМІВ ТА ІНТЕРНЕТМАГАЗИНУ “KOVALSKA_ SHOP” З УКРАЇНСЬКОЮ ДУШЕЮ, ЦІЛЕСПРЯМОВАНА ТА УСПІШНА ЖІНКА, ЩАСЛИВА МАМА ТА ДРУЖИНА.
Яким було Ваше 24 лютого 2022 року, коли Росія почала вторгнення в Україну? Ранок 24 лютого був спочатку начебто звичайним. Ніщо, як-то кажуть, не провіщало біди. Я збиралася на роботу: вмилася, нафарбувалася, зробила собі каву і зайшла в Instagram. Зазвичай я просто не встигаю, але саме в той день я все встигла і була в хорошому настрої, поки не відкрилася моя стрічка новин. Перше, що я побачила, це відеозвернення президента. А далі
все, як в тумані. Я розбудила чоловіка, показала йому, і замість: «Доброго ранку, моя хороша», я почула: «Це дуже погано». Потім зателефонував головний лікар і сказав сьогодні залишатися вдома та чекати подальших вказівок. Відчуття було таке, ніби це сон. Було багато питань, проте жодної відповіді. Я не могла повірити, що таке можливо у наш час, тому ще деякий час я себе переконувала: «Та ні! Це просто неможливо, що в нас може гинути стільки людей, що якісь тирани можуть нищити геть усе. Хіба ж вони не мають серця?!» Загалом ранок 24 лютого за мої 28 років став найжахливішим. Його я запам’ятаю на все життя! Як змінювався Ваш емоційний стан протягом війни? Емоційний стан був вкрай нестабільний. Відчуття змінювалися щохвилини від спокою до паніки. Були дні, коли серце билось так, що хотілось зібрати речі та поїхати закордон, але як тільки я уявляла себе одну закордоном з маленькою донечкою, паніка ставала дедалі більшою. З одного боку я думала про безпеку своєї дитини, а з іншого я не хотіла залишати своїх близьких. Усі мої рідні залишалися в Україні та сподівалися на краще, і саме вони мене заспокоювали. Багато знайомих звичайно поїхало закордон. Вони пропонували забирати дитину і шукати прихисток за межами рідної країни, але я розуміла, що не витримаю. І одного дня у черговій паніці від побаченого насилля і вбивства я підійшла до чоловіка і попросила поради. Він сказав: «Я не хочу, щоб ви їхали, але й наражати вас на небезпеку теж не хочу, тому зроби так, як підказує тобі материнське серце!», і тоді я вирішила: «Ми залишаємось вдома, будемо допомагати боронити нашу землю і робити все, що в наших силах». Як вплинула війна на Вашу роботу?
Війна не мала значного впливу на мою роботу, тому що в стоматологів клієнти є завжди. Тому я стараюся працювати, допомагати ЗСУ і перераховувати частину заробітку на захист нашої країни. Чи вдається не падати духом, а підтримувати Україну в такий нелегкий час? Звичайно, вдається. Я взагалі така людина, яка навіть у найскрутнішій ситуації надіється на краще. Я вірю і знаю, що навіть після найтемнішої ночі наступає світанок. Я вірю, що кожна людина,
яка зараз переживає скрутні часи, обов‘язково буде щаслива, адже Бог не дає людині ті випробування, які вона не в змозі пройти. Ми сильна нація, ми хоробра нація, ми непереможна нація, і ми надзвичайно добра нація. А добро завжди перемагає зло!
Як Ви вважаєте, війна це індикатор людяності та «своїх»
людей?
Так, війна - це дійсно індикатор людяності та своїх людей. У такі тяжкі часи кожен показав своє справжнє лице, одразу відсіялися зрадники, боягузи та байдужі до своєї держави люди. Я була
здивована тим, що за такий невеликий проміжок часу завдяки
війні можна розгледіти в людях те, що й роками не міг помітити за їхніми масками.
«Разом до перемоги» для Вас це...?
Разом до перемоги - це наше українське єднання; це кожному бути на своєму місці: кому залишатися в країні та працювати, кому їхати за кордон і звідти допомагати, кому бути на передовій і боронити рідну землю, кому бути в тилу, а кому й взагалі в резерві, щоб потім відбудовувати зруйновані міста і відроджувати мирне життя. Кожен з нас воює на своєму фронті. Але ми повинні завжди бути разом, згуртовано діяти і йти до своєї спільної мети. Адже в нас є суперсила - ми українці, та ми єдині!
Україна після перемоги, яка вона...?
Україна після перемоги могутня європейська країна, яку знає та
поважає весь світ за її єдність, за її непереможну, сильну і справедливу націю. Держава, яка довела, що правда на її стороні. Так, ціна цієї правди неймовірно величезна - загибель українців, які віддали
своє життя за мирне, вільне та незалежне існування своєї країни.
Пам‘ятаємо та ніколи не пробачимо тих, хто обірвав життя бага-
тьом українцям. Україну відбудуємо!
Яким було Ваше 24 лютого 2022 року, коли Росія почала вторгнення в Україну? Життя до цієї проклятої дати було різноманітним та кольоровим, зараз же воно сіре. Раніше я прокидалася і бачила посмішку моєї донечки та коханого чоловіка. Усе було тихо, спокійно, ми будували плани на день, тиждень, місяць… Та в один ранок життя перевернулося. У
голові лише думки про перемогу
і про людей. Серце розривається, коли бачу, скільки загинуло наших мирних жителів та військових.
Зараз кожен мій ранок, як й у всіх українців, розпочинається з перегляду новин.
Як змінювався Ваш емоційний стан протягом війни?
Емоційний стан постійно різний. Само собою, що страх, паніка, незрозумілий стан в душі були, є і будуть, поки ми не переможемо.
Та все ж я намагаюся бачити якісь яскраві відтінки в кожному дні, адже, якщо ми впадемо духом, то це відчують наші захисники. Потрібно, щоб вони завжди відчували нашу підтримку. Особливо хочу, щоб мою підтримку відчував мій рідний брат, який зараз захищає Україну. Як вплинула війна на Ваш бізнес?
Ця війна вибила з колії мене та мій бізнес. Плани про чемпіонати перемістилися в довгий глибокий ящик, багато моїх клієнтів переїхало, тож тепер рятують лише клієнти з-за кордону. Зараз я працюю заради нашої спільної перемоги. Радію, коли можу бути корисною своїй державі. Наприклад, коли маю змогу, то завжди купую якісь речі та передаю їх нашим хлопцям.
Як Ви вважаєте, війна це індикатор людяності та «своїх» людей?
Те, що ця війна змінила мою думку про людей з багатьох країн - це
КРАСИВА
факт. Ніколи б не могла подумати, що сусідня держава може напасти на нас, а ті держави, на чию підтримку ми й не могли розраховувати, будуть допомагати нам. Війна розставляє всі крапки над “і” та показує, хто є хто.
Чи завжди вдається не падати духом, а працювати та підтримувати економіку України?
Скажу чесно: неодноразово я зривалася і заливалася слізьми, особливо тоді, коли привозили маленьких крихіток без батьків. Вони ще не розуміють, для чого вони на цьому світі, але вони вже пізнали справжнісіньке пекло. Ця думка не дає мені спокійно жити. Але коли брат надсилає з передової свої фото, на яких я бачу його посмішку, то розумію, що не маю права падати духом. Тоді мій день стає кращим. Надихаюся також листами подяки.
Кожен раз, коли я читала “дякую, смачно, надсилайте, будь ласка, ще”, то надзвичайно раділа. Ці слова гріли мою душу, і я розуміла, що мої старання є немарними. «Разом до перемоги» для Вас це...?
Разом до перемоги - це бути єдиним
цілим у всьому. Тому що є багато людей, які сіють розбрат серед українців. Так не має бути. Ми повинні допомагати одне одному та підтримувати одне одного.
Україна після перемоги, яка вона...?
Перемога буде. Обов‘язково. Так сказав покійний хлопчина, якому я надсилала посилки. Зараз у моєму телефоні залишилися лише його голосові повідомлення та милі фото.
Але він пообіцяв, що ми виграємо…
І це обовʼязково станеться. Я впевнена, що це все недарма. Адже наші захисники поклали свої життя, щоб жили ми. Усі вони в моєму серці.
Усі вони в наших серцях… А Україна
буде жити!
ТА ЦІЛЕСПРЯМОВАНА ЖІНКА, ЧЕМПІОН ВСЕУКРАЇНСЬКИХ ТА МІЖНАРОДНИХ ЧЕМПІОНАТІВ З ПЕРМАНЕНТНОГО МАКІЯЖУ, ТРЕНЕР, КУРАТОР ШКОЛИ ІРЕН ЛОСЄВОЇ.
ГОТЕЛЬНОРЕСТОРАННИЙ
КОМПЛЕКС
ВЕДМЕЖИЙ ДВІР
ЗАТИШНИЙ КОМПЛЕКС ЗА 5 КМ
ДО ТК «БУКОВЕЛЬ» З УСІХ СТОРІН
ОТОЧЕНИЙ СМЕРЕКОВИМ ЛІСОМ.
НА ТЕРИТОРІЇ ВЕДМЕЖОГО ДВОРУ
Є РЕСТОРАН HONEY З ТЕРАСОЮ, ВЕЛИКИЙ БАСЕЙН З ПІДІГРІВОМ, SPA-КОМПЛЕКС З ДЖАКУЗІ ТА ГАРЯЧИМИ БОЧКАМИ І ВЕЛИКЕ ОЗЕРО.
У ВАРТІСТЬ НОМЕРІВ ВХОДЯТЬ СНІДАНКИ ВІД РЕСТОРАНУ І БАСЕЙН.
В ГОТЕЛІ Є 24 НОМЕРИ ТА 2-А ОКРЕМИХ ДЕРЕВ’ЯНИХ КОТЕДЖІ
НА 6 ТА 8 ОСІБ.
ТЕЛЕФОН ДЛЯ БРОНЮВАННЯ —
096 740 4337
С. ПОЛЯНИЦЯ, ВУЛ.КАРПАТСЬКА 1/1
