Вівторок, 14 травня 2013 року № 34 (9793) Виходить з березня 1935 року Ãàçåòà Îëåêñàíäð³âñüêî¿ ðàéîííî¿ ðàäè òà Îëåêñàíäð³âñüêî¿ ðàéîííî¿ äåðæàâíî¿ àäì³í³ñòðàö³¿
ÇÀ ÏÐÀÂÎ ÆÈÒÜ ÇÀÂÄß×Óª ÍÀÐÎÄ ÏÎËÅÃËÈÌ ² ÏÎÑȲËÈÌ ÑÎËÄÀÒÀÌ ної ради – Яценко Любові Федорівні. Почесну грамоту районної державної адміністрації та районної ради – Сухині Івану Карповичу. Велику групу ветеранів нагороджено грамотами районної державної адміністрації та районної ради. Після урочистих зборів відбувся святковий концерт, підго-
жити вічно, скільки б не минуло років. Наступає хвилина мовчання. Ветерани Афганістану ставлять
З нагоди 68 – ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 8 травня у районному Будинку культури відбулися урочисті збори та святковий концерт. Все рідшають ряди ветеранів. Привітати їх зі святом зібралися в залі олександрівці. Святкову промову виголосив на урочистостях голова районної державної адміністрації Валерій Авксентьєв. Зокрема він сказав, що День Перемоги завжди був, є і залишатиметься священним
адміністрації та Кіровоградської обласної ради – Корнєєву Петру Петровичу. Почесну грамоту Кіровоградської обласної державної адміністрації – Орленку Олександру Тимофійовичу. Почесну грамоту Кіровоградської обласдля кожного громадянина України. Події тих днів не повинні згаснути в народній пам’яті. Про це нагадуватимуть меморіальні дошки, пам’ятники, алеї Слави, обеліски. Та найголовніший меморіал – людська пам’ять, яку нащадки несуть у вічність у своїх серцях. Ми не маємо права не пам’ятати героїв Курської дуги і Сталінграда, Москви і Києва, визволителів нашого селища, прах яких покоїться сьогодні під чорним гранітом меморіалу. Ми завжди будемо пам’ятати ціну, яку заплатили наші батьки і діди за сьогоднішній мир в Україні, за надану можливість наступним поколінням жити, народжувати дітей. Голова адміністрації наголосив, що обов’язок живих всебічно дбати про кожного, хто виніс на своїх плечах труднощі війни, наближаючи час перемоги. Голова районної державної адміністрації подякував ветеранам за те, що навчили любити свою Вітчизну більше за життя, показали, як захищати свій рідний дім до кінця, що вони завжди стоять на варті добра і справедливості і не втомлюються вказувати на прорахунки, допомагаючи мудрою порадою чи справедливою критикою. Валерій Авксентьєв разом з головою районної ради Василем Скляренком вручили за особисту мужність і героїзм, виявлені в боротьбі фашистськими загарбниками за свободу і незалежність Вітчизни, вагомий особистий внесок у розвиток ветеранського руху, патріотичне виховання молоді та з нагоди 68-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні нагороди ветеранам. Почесну грамоту Кіровоградської обласної державної
кувалися з квітами школярі, щоб вшанувати ветеранів. Здавалось, у центр Олександрівки вийшло все селище. У святкових колонах ветерани Великої Вітчизняної війни, діти, внуки і правнуки тих, хто завоював Перемогу. Святкова колона розтягнулася від Будинку культури аж до вулиці Перемоги. Зупинившись біля обеліска Слави воїнамземлякам та алеї Героїв, вклонившись пам’яті загиблих та поклавши гірлянду слави і квіти до підніжжя пам’ятника, урочиста хода продовжила свій рух
товлений відділом культури РДА, хором «Ветеран» за участі також аматорів сцени Цвітненського сільського Будинку культури. У концерті прозвучали пісні воєнних років, відтворені інсценізації на патріотичну тематику, проза героїки війни. Традиційно День Перемоги в Олександрівці відзначили святковою ходою. З 9-ої години розпочалося шикування святкових колон. Живим коридором вздовж вулиці Леніна виши-
вулицею Перемоги до селищного цвинтаря, до братської могили, де покоїться прах загиблих фронтовиків, та схилилась зажурено над ними скорботна мати. Йдуть колони трудівників підприємств, установ, організацій, школярі, йдуть ветерани з дітьми, внуками правнуками, щоб вклонитися пам’яті загиблих, вшанувати живих. Святкова колона зупиняється біля братської могили, розпочинається мітинг-реквієм. До земляків звертається голова районної ради Василь Скляренко, голова районної організації ветеранів України Василь Король, представник молодого покоління Владислав Брайко. Вони говорять про подвиг, якому
ßê æèâåø, ñ³ëüñüêà ãðîìàäî?
до підніжжя братської могили капсулу з вогнем, привезену з місць, де проходила найкривавіша битва Великої Вітчизняної війни, Курської дуги. Її доставив в Олександрівку голова районної організації Української спілки ветеранів Афганістану Анатолій Кравченко, який напередодні взяв участь у міжнародному автопробігу по місцях бойової слави. Після цього до братської могили під рушничні салюти лягають живі квіти, лунає незабутня
пісня „День Перемоги”. Витирають сльози солдатські вдови, стоять схвильовані фронтовики, затамували подих сотні олександрівців. У зажурі схилилась у скорботі мати над могилою синів. Святкові урочистості з нагоди
68-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні відбулися у всіх населених пунктах району. Ніна ДОЛЯ, Галина ШЕВЧЕНКО, Анатолій БАБИЧ (фото).
12 òðàâíÿ â³äçíà÷àâñÿ Âñåñâ³òí³é äåíü ìåäñåñòðè
ÒÀÌ, ÄÅ ÎÑÎÒßÍÊÀ ÒÈÕÎ ÍÅÑÅ ÂÎÄÈ
Староосотська сільська рада виділяється на фоні інших громад району напевно великою кількістю населення. На перше січня нинішнього року тут налічувалося у 1038 дворах 2510 жителів – чи не найбільша цифра. Якщо ж взяти конкретно села сільської ради, то першою йде Нова Осота – тут мешкає 1224 особи. На другому місці – Стара Осота, де 813 жителів, у Поселянівці та Іванівці значно менше – 318 та 155 жителів відповідно. До речі, за тринадцять останніх років безпосередньо у Старій Осоті населення зменшилося на 163 особи. А чи знаєте ви, що це село, яке є центром громади, не завжди носило цю назву? Так, у середині вісімнадцятого століття, коли ним
володів Ян Каєтан Яблоновський, воно іменувалося Каєтанівкою. Але, як стверджують історики, ця назва не прижилася, і знову повернули назву Стара Осота, яка була початковою й збереглася понині. А перші письмові згадки про село датуються початком сімнадцятого століття. Саме тоді, а можливо й раніше, люди облюбували берег річки Осотянки, де згодом розрослося село. На знімку: Староосотський сільський голова Ю.С. Брюховецький зі своїми однодумцями. Продовження матеріалу читайте на 2-й сторінці.
Медичний працівник – одна з найгуманніших професій на землі. Але й серед них найлюдяніша, найпочесніша та подеколи найважча місія у медичних сестер. У всі часи саме вони є зосередженням милосердя, їх так і називають – сестри милосердя. І, мабуть, не випадково, що важкі обов’язки медичної сестри здебільшого лягають на тендітні жіночі плечі. Бо саме жіноче чутливе серце, добрі руки та велике терпіння так необхідні у цій професії. За ініціативи Міністерства охорони здоров’я України та Асоціації медичних сестер, починаючи з 1997 року, в Україні 12 травня відзначається Всесвітній день медичної сестри. Це свято також головної медичної сестри районної лікарні Галини Куценко, старшої сестри медичної поліклінічного відділення Тетяни Шпильової, старшої сестри медичної дитячого відділення Олени Самкової, старшої медичної сестри терапевтичного відділення Тетяни Гушлевської, старшої сестри медичної інфекційного відділення Людмили Шостак, яких ви бачите на знімку, та багатьох інших медичних сестер Олександрівщини.
ÓÂÀÃÀ!
ÏÎÆÅÆÎÍÅÁÅÇÏÅ×ÍÈÉ ÏÅвÎÄ. Згідно розпорядження Кіровоградської ОДА забороняється вхід, в’їзд та відпочинок у лісових масвах району. Лісова охорона ДП «Олександрівський лісгосп».