"Kaзка про три апельсини" (народна казка надазовських греків)

КУЗЬМІКО́ ПАРАМІ́ТЪЬ-ТУН РУМЄ́Й АЗУВІКУ́С ΚΟΥΖ’ΜΙΚΌ ΠΑΡΑΜΎΘ’-ΤΟΥΝ ΡΟΥΜΙΈΪ ΑΖΟΥΒΙΚΟΎΣ НАРОДНА КАЗКА НАДАЗОВСЬКИХ ГРЕКІВ

ПАРАМІ́ТЪЬ ПІС ТА ТРІ́Я ПУРТУКА́ЛЯ ΠΑΡΑΜΎΘ’ ΠΙΣ ΤΑ ΤΡΊΙΑ ΠΟΥΡΤΟΥΚΆΛΙΑ КАЗКА ПРО ТРИ АПЕЛЬСИНИ

Афто‌парамі‌тъь мє т’ яльтиньо‌тик-маджярьо‌тик дъья‌лікт т’ румє‌їк глусі‌ясь-тун румє‌й азувіку‌с є‌грапсь Марі‌я Попо‌ва ах т’ Пулі‌на Ша‌тман т’ арши‌та 1990 хро́ня мєс т’ хо‌ра Ялі‌та т’ Дунє‌цкій нумо‌. Т’ їргасі‌я, т’ мітаграфі‌я мє та румє‌йка лі‌тирьсь, т’ мітафрасі‌я мє т’ украніко‌гло‌са є‌кань Ніко‌лась Ахба‌ш.

Αυτό παραμύθ’ μιε τ’ γιαλ’τινιότικ-ματζζιαριότικ δ’γιάλικτ τ’ ρουμιέικ γλουσίγιας’-τουν ρουμιέϊ αζουβικούς γιέγραψ’ Μαρίγια Ποπόβα α� τ’ Πουλίνα Σσάτμαν τ’ αρσσή τα 1990 �ρόνια μιες τ’ �ώρα Γιαλίτα τ’ Ντουνιέτσκίϊ νουμό. Τ’ γιργασίγια, τ’ μιταγραφίγια μιε τα ρουμιέϊκα λίτιρ’ς’, τ’ μιταφρασίγια μιε τ’ ουκρανικό γλώσα γιέκαν’ Νικόλας’ Α�μπάσς.

Цю казку ялтинсько-урзуфським діалектом румейської мови надазовських греків записала Марія Попова зі слів Поліни Шатман в 1990-х роках у селищі Ялта Донецької області. Редагування румейського тексту, транслітерацію грецькими літерами та переклад українською мовою здійснив Микола Ахбаш.

КУЗЬМІКО́ ПАРАМІ́ТЪЬ-ТУН РУМЄ́Й АЗУВІКУ́С

ΚΟΥΖ’ΜΙΚΌ ΠΑΡΑΜΎΘ’-ΤΟΥΝ ΡΟΥΜΙΈΪ ΑΖΟΥΒΙΚΟΎΣ

НАРОДНА КАЗКА НАДАЗОВСЬКИХ ГРЕКІВ

ПАРАМІ́ТЪЬ ПІС ТА ТРІ́Я ПУРТУКА́ЛЯ КАЗКА ПРО ТРИ АПЕЛЬСИНИ

́ | Київ Кіїв 2022

ΠΑΡΑΜΎΘ’ ΠΙΣ ΤΑ ΤΡΊΙΑ ΠΟΥΡΤΟΥΚΆΛΙΑ

Κίγιβ 2022

10

За тих часів, за тієї пори, коли орали зайцями, коли Мє та зама́ня, мє та тіру́с, о́ди цаву́ріван мє та лагу́с, о́ди засівали лисицями, жив один цар, мав царевича. є́спірнан мє т’ аліпу́с, є́зінь є́нась васілє́йсь, їшь т’ васіло́пул. Одного дня одна старенька йшла, тримала в руках своїх Є́на мє́ра мі́йса мана́ка пі́гань, ва́стань мєс та ше́ря-тсь глечик з водою. Царевич, коли був хлопчиком, узяв камінець, є́на лаїні́ць мє т’ ніро́. Васіло́пул, о́ди ї́дун підъі́, пірь є́на пітрі́ца, жбурнув, розбив старенької глечик, вода витекла на землю. Старенька є́сурь, цаксь т’ мана́кась лаїні́ць, ніро́ тюно́тъь пас т’ бат. Мана́ка сказала: «Якщо знайдеш три апельсини – в них є твоє кохання!» їпь: «На є́вірьсь трі́я та пуртука́ля – амє́са єнь дъіко́с сівда́!» Старенька сказала це, пішла. Царевич-хлопчик зростав, але старенької Мана́ка їпь-та, дъьявь. Васіло́пул-підъі́ мігалі́нішь, ма мана́кась слів не забував, згадував їх постійно. Ці слова йому не давали та ло́я дъє зілмо́нань-та, а́ндівь-та пі́хта. Та ло́я дъє тун є́дъуган спокою. т’ анапаї́я.

11

Μιε τα ζαμάνια, μιε τα τιρούς, όντι τσαβούριβαν μιε τα λαγούς, όντι γιέσπιρναν μιε τ’ αλιπούς, γιέζην’ γιένας’ βασιλιέϊς’, γείσς’ τ’ βασιλόπουλ. Γιένα μιέρα μίϊσα μανάκα πήγαν’, βάσταν’ μιες τα σσέρια-τς’ γιένα λαγινίτς’ μιε τ’ νιρό. Βασιλόπουλ, όντι γήντουν πιδί, πηρ’ γιένα πιτρήτσα, γιέσουρ’, τσακς’ τ’ μανάκας’ λαγινίτς’, νιρό τιουνώθ’ πας τ’ μπατ. Μανάκα γείπ’: «Να γιέβιρ’ς’ τρίια τα πουρτουκάλια – αμιέσα γιέν’ δικός σιβντά!» Μανάκα γείπ-τα, δ’γιάβ’. Βασιλόπουλπιδί μιγαλίνισς', μα μανάκας’ τα λόγια διε ζυλμώναν’-τα, άνντιβ’-τα πη�τά. Τα λόγια διε τουν γιέδουγαν τ’ αναπαγύια.

12

Минули часи, минули й роки. Царевич виріс – Пє́расан тіру́с, пє́расан-па хро́ня. Васіло́пул міга́лінь – став гарним парубком. Тепер хоче піти знайти їнтъь є́нась о́мурфсь паліка́рь. То́ра їрє́вь на пає́нь на та є́вірь три апельсини. Отже, зібрався, підготувався, вийшов з дому трі́я та пуртука́ля. Айць тима́сть, хазірє́фть, вьєнь мєх т’ спіть, пішов прямо. Іде далі і ще далі, питає людей: «Де дъьявь ає́бур. Пає́нь макра́ ті тял макра́, рута́ та ко́зімь «Понь три апельсини? Хтось десь бачив їх?» Ніхто трі́я та пуртука́ля? Кані́сь ка́тпу їдъь афта́?» Кані́сь-па дъє цього не знав. Царевич іде ще далі, проходить повз міста, проходить т ї́ксівірь. Васіло́пул пає́нь тял макра́, пірна́ та шиє́ря, пірна́ повз села, питає людей, але ніхто знову цього та хурі́їсь, рута́ та ко́зімь, ма кані́сь-па паль дъє та не знає. ксє́вірь. Йде ще й ще далі, раптом чує Пає́нь тял ті тял макра́, яльт-яльт куй тоненький голос. Дивиться навкруги – нікого муку́цік лалі́. Влімата́ ало́ря-ло́ря – кані́на-па не бачить. Дивиться під ноги. Бачить – дъє драна́. Влімата́ кас та пудъа́ря. Драна́ – сидить дуже маленька дівчинка, маленька катъьт а́лях муку́цік курці́ць, муку́цік як насіннячко. ти́га єнь є́на куку́ць.

13

Πιέρασαν τιρούς, πιέρασαν-πα �ρόνια. Βασιλόπουλ μιγάλιν’ – γινθ’ γιένας’ όμουρφς’ παλικάρ’. Τώρα γυριεύ’ να παγιέν’ να τα γιέβιρ’ τρίια τα πουρτουκάλια. Άιτς’ τοιμάστ’, �αζιριέφτ’, β’γιέν’ μιε� τ’ σπίτ’, δ’γιάβ’ αγιέμπουρ. Παγιέν’ μακρά τι τιάλ μακρά, ρουτά τα κόζιμ’ «Πον’ τρίια τα πουρτουκάλια? Κανείς’ κάτπου γέιδ’ αυτά?» Κανείς’-πα διε τ γήξιβιρ’. Βασιλόπουλ παγιέν’ τιάλ μακρά, πιρνά τα σσιγιέρια, πιρνά τα �ουρίις’, ρουτά τα κόζιμ’, μα κανείς’-πα παλ’ διε τα ξιέβιρ’. Παγιέν’ τιάλ τι τιάλ μακρά, γιάλ’τ-γιάλ’τ κούϊ μουκούτσικ λαλί. Βλιματά αλόρια-λόρια – κανίνα-πα διε ντρανά. Βλιματά κας τα πουδάρια. Ντρανά – καθ’τ άλια� μουκούτσικ κουρτσίτς’, μουκούτσικ τίγα γιέν’ γιένα κουκούτς’.

14

Він питає дівчинку: «Де три апельсини?» Вона каже: Афто́с рута́ т’ курці́ць: «Понь трі́я та пуртука́ля?». Афти́ лєй: «Я знаю це. Три апельсини висять на високому міцному «Го ксє́вур-т. Трі́я пуртука́ля кріму́динь пас т’ псіло́ дъінато́ апельсиновому дереві. Це дерево росте в потаємному садку. Цей пуртукалє́я. Афто́ пуртукалє́я фітро́нь мєс т’ є́на кріфо́ бахчя́. Афто́ садок знаходиться за залізними дверями з великим золотим бахчя́ вріска́ть піс т’ є́на сідъурє́нь бо́рта мє т’ худро́ філюрте́нь замком». Царевич питає: «Хто має ключа, щоб зміг я відімкнути клідъі́». Васіло́пул рута́: «Тись єшь т’ аніга́рь на пурє́с го на ‘нікс той замок?» Маленька дівчинка каже: «Лише один ключ може афто́ т’ клідъі́?» Муку́цік курці́ць лєй: «Монь є́на аніга́рь пурі́ на відімкнути той замок. Цей ключ знаходиться в діамантовій ‘ніксь афто́ т’ клідъі́. Афто́ аніга́рь вріска́ть мєс т’ є́на дъьямадє́нь скринці. Але ту скриньку зберігає один сильний сторож. тъіка́рь. Ма афто́ т’ тъіка́рь філа́гінь є́нась дъінато́с філака́сь. Ти не зможеш його перемогти. Він є високим як Сі дъє дъа пурє́сьсь на тун нікі́сьсь. Афто́с єнь псіло́с ти́га гора, він є сильним – однією рукою може єнь джяпь, афто́с єнь дъінато́с – мє т’ є́на шерь пурі́ на зламати великого дуба. Але він має лише одне око. цако́сь т’ худро́ валанідъє́я. Ма афто́с єшь монь є́на мать. Коли його око є відкритим – то сторож спить. Коли ́ Оди дъіко́т мать єнь анігмє́н – айць філака́сь тіма́ть. О́ди око є заплющеним – то сторож не спить». Потім маленька мать єнь сфалмє́н – айць філака́сь дъє тіма́ть». Ї́стра муку́цік дівчинка каже знову: «Йди далі і ще далі, звідси прямо курці́ць лєй паль: «Пань макра́ ті тял макра́, ападъо́х ає́бур, за три гори, за три ліси, за три річки. піс та трі́я та вуна́, піс та трі́я та о́рата, піс та трі́я та пута́мя.

15

Αυτός ρουτά τ’ κουρτσίτς’: «Πον’ τρίια τα πουρτουκάλια?». Αυτή λιέϊ: «Γω ξιέβουρ-τ. Τρίια πουρτουκάλια κριμούντιν’ πας τ’ ψιλό δυνατό πουρτουκαλιέια. Αυτό πουρτουκαλιέια φυτρών’ μιες τ’ γιένα κρυφό μπα�τσσιά. Αυτό μπα�τσσιά βρισκάτ’ πις τ’ γιένα σιδουριέν’ μπόρτα μιε τ’ �ουντρό φιλιουρτέν’ κλειδί». Βασιλόπουλ ρουτά: «Τις’ γιέσς’ τ’ ανοιγάρ’ να πουριές γω να ‘νοιξ αυτό τ’ κλειδί?» Μουκούτσικ κουρτσίτς’ λιέϊ: «Μον’ γιένα ανοιγάρ’ πουρεί να ‘νοιξ’ αυτό τ’ κλειδί. Αυτό ανοιγάρ’ βρισκάτ’ μιες τ’ γιένα δ’γιαμαδιέν’ θηκάρ’. Μα αυτό τ’ θηκάρ’ φυλάγειν’ γιένας’ δυνατός φυλακάς’. Συ διε δα πουριέσ’ς’ να τουν νικήσ’ς’. Αυτός γιέν’ ψιλός τίγα γιέν’ τζζιάπ’, αυτός γιέν’ δυνατός – μιε τ’ γιένα σσερ’ πουρεί να τσακώς’ τ’ �ουντρό βαλανιδιέια. Μα αυτός γιέσς’ μον’ γιένα ματ’. Όντι δικότ ματ’ γιέν’ ανοιγμιέν – άιτς’ φυλακάς’ τοιμάτ’. Όντι ματ' γιέν' σφαλμιέν – άιτς' φυλακάς' διε τοιμάτ'.» Γύστρα μουκούτσικ κουρτσίτς’ λιέϊ παλ’: «Παν’ μακρά τι τιάλ μακρά, απαδώ� αγιέμπουρ, πις τα τρίια τα βουνά, πις τα τρίια τα όρατα, πις τα τρίια πουτάμια.

16

Там стоїть великий мур, поряд сидить сторож з одним оком, поряд з ним Аті́ стєкьт мє́га гуне́я, сіма́ катъьт філака́сь мє т’ є́на мать, сіма́-т знаходиться діамантова скринька, в ній є золотий ключ. вріска́ть дъьямадє́нь тъіка́рь, амє́са-т єнь філюрте́нь аніга́рь. Поряд є залізні двері з золотим замком. Обдури сторожа. Сіма́ єнь сідъурє́нь бо́рта мє т’ філюрте́нь клідъі́. Пла́на т’ філака́. Бережи себе!» Царевич вклоняється низько, каже: «Дякую тобі, Філа́хт сє́на!» Васіло́пул прушчіна́ хаміла́, лєй: «Кало́ на єшьсь, добра дівчинко! Не забуду твоєї поради!» кало́ курці́ць! Дъє дъа зілмуні́с т’ дъіко́с урмуні́я!»

17

Ατεί στιέκ’τ μιέγα γουνέια, σιμά καθ’τ φυλακάς’ μιε τ’ γιένα ματ’, σιμά-τ βρισκάτ’ δ’γιαμαδιέν’ θηκάρ’, αμιέσα-τ γιέν’ φιλιουρτέν’ ανοιγάρ’. Σιμά γιέν’ σιδουριέν’ μπόρτα μιε τ’ φιλιουρτέν’ κλειδί. Πλάνα τ’ φυλακά. Φυλά�τ σιένα!» Βασιλόπουλ προυσσκινά �αμηλά, λιέϊ: «Καλό να γιέσσ’ς’, καλό κουρτσίτς’! Διε δα ζυλμουνής τ’ δικός ουρμουνίια!»

18

Знову йде царевич вперед, зовсім не відпочиває, поспішає Паль паєнь васіло́пул ає́бур, о́фсім-па дъє ніста́зь, спудъа́зь знайти таємний садок. Пройшов повз три гори, пройшов повз три на т є́вірь т’ кріфо́ бахчя́. Пє́рась трі́я та вуна́, пє́рась трі́я та ліси, пройшов також повз три річки. Зупинився. Бачить попереду далеко о́рата, пє́рась-па трі́я та пута́мя. Статъь. Драна́ ає́бур макра́ знаходиться великий високий мур. Боїться підійти ближче, щоб його не спіймав вріска́ть худро́ псіло́ гуне́я. Фува́ть на пай сімо́тра на мі тун пьять сторож. Бачить – летить ворона. Царевич кричить: «Ой, вороно, філака́сь. Драна́ — піта́ куро́на. Васіло́пул фуна́зь: «Вай, куро́на-м, скажи, що бачиш попереду? Сторож спить чи ні?» Ворона пєс, ти драна́сь ає́бур? Філака́сь тіма́ть у́ксум йок?» Куро́на кричить: «Сторож сидить біля муру. Він спить. Його фуна́зь: «Філака́сь катъьт сіма́ т’ гуне́я. Афто́с тіма́ть. Дъіко́т око є заплющеним!» Царевич думає: «Нііі, значить, не спить мать єнь сфалмє́н!» Васіло́пул нуні́зь: «Йооок, айць дъє тіма́ть сторож. Треба почекати трохи». Чекав-чекав, бачить, філака́сь. Хразьт на пірмє́н катлю́г». Пє́рмінь-пє́рмінь, драна́ ворона летить назад. Царевич знову кричить: «Ой, вороно, що куро́на піта́ аксапі́са. Васіло́пул паль фуна́зь: «Вай, куро́на-м, ти бачиш позаду? Сторож спить чи не спить?» драна́сь апі́с? Філака́сь тіма́ть у́ксум дъє тіма́ть?»

19

Παλ’ παγιέν’ βασιλόπουλ αγιέμπουρ, όφσιμ-πα διε νυστάζ’, σπουδάζ’ να τ’ γιέβιρ’ τ’ κρυφό μπα�τσσιά. Πιέρας’ τρίια τα βουνά, πιέρας’ τρίια τα όρατα, πιέρας’-πα τρίια τα πουτάμια. Σταθ’. Ντρανά αγιέμπουρ μακρά βρισκάτ’ �ουντρό ψιλό γουνέια. Φουβάτ’ να παϊ σιμότρα να μη τουν π’γιάτ’ φυλακάς’. Ντρανά — πιτά κουρόνα. Βασιλόπουλ φουνάζ’: «Βαϊ, κουρόνα-μ, πιες, τι ντρανάς’ αγιέμπουρ? Φυλακάς’ τοιμάτ’ ούξουμ γιόκ?» Κουρόνα φουνάζ’: «Φυλακάς’ καθ’τ σιμά τ’ γουνέια. Αυτός τοιμάτ’. Δικότ ματ’ γιέν’ σφαλμιέν!» Βασιλόπουλ νουνίζ’: «Γιοοοοκ, άϊτς’ διε τοιμάτ’ φυλακάς’. Χραζ’τ να πιρμιέν κατλιούγ». Πιέρμιν’-πιέρμιν’, ντρανά κουρόνα πιτά αξαπίσα. Βασιλόπουλ παλ’ φουνάζ’: «Βάϊ, κουρόνα-μ, τι ντρανάς’ απίς? Φυλακάς’ τοιμάτ’ ούξουμ διε τοιμάτ’?»

20

Ворона кричить: «Сторож сидить біля муру. Він не спить, Куро́на фуна́зь: «Філака́сь катъьт сіма́ т’ гуне́я. Афто́с дъє тіма́ть, його око є розплющеним». Царевич думає: «Добре! Отже, дъіко́т мать єнь анігмє́н!» Васіло́пул нуні́зь: «Кала́ єнь! Айць сторож спить! Тепер треба іти туди!» філака́сь тіма́ть! То́ра хразьт на пає́н аті́». Прийшов царевич до муру. Бачить – сидить великий сторож. Їрть васіло́пул сту гуне́я. Драна́ — катъьт худро́с філака́сь. Поряд бачить високі залізні двері з великим золотим закритим Сіма́ драна́ т’ псіло́ сідъурє́нь бо́рта мє т’ худро́ філюрте́нь сфалмє́н замком. Ще поруч бачить маленьку діамантову скриньку. Царевич клідъі́. Тял сіма́ драна́ т’ мікро́ дъьямадє́нь тъіка́рь. Васіло́пул відкрив скриньку, знайшов в ній маленький золотий ключ. а́ніксь т’ тъіка́рь, ї́вірь амє́са-т т’ муку́цік філюрте́нь аніга́рь.

21

Κουρόνα φουνάζ’: «Φυλακάς’ καθ’τ σιμά τ’ γουνέια. Αυτός διε τοιμάτ’, δικότ ματ’ γιέν’ ανοιγμιέν!» Βασιλόπουλ νουνίζ’: «Καλά γιέν’! Άϊτς’ φυλακάς’ τοιμάτ’! Τώρα �ραζ’τ να παγιέν ατεί». Γηρτ’ βασιλόπουλ στου γουνέια. Ντρανά — καθ’τ �ουντρός φυλακάς’. Σιμά ντρανά τ’ ψιλό σιδουριέν’ μπόρτα μιε τ’ �ουντρό φιλιουρτέν’ σφαλμιέν κλειδί. Τιάλ σιμά ντρανά τ’ μικρό δ’γιαμαδιέν’ θηκάρ’. Βασιλόπουλ άνοιξ’ τ’ θηκάρ’, γήβιρ’ αμιέσα-τ τ’ μουκούτσικ φιλιουρτέν’ ανοιγάρ’.

22

Відкрив замок, відчинив також двері, зайшов всередину, там бачить гарний А́ніксь т’ клідъі́, а́ніксь-па т’ бо́рта, єбь амє́са, аті́ драна́ о́мурф зелений сад. Знайшов апельсинове дерево, зірвав три апельсини. хуларо́ бахчя́. Ї́вірь т’ пуртукалє́я, пірь трі́я та пуртука́ля. Апельсини є великими, апельсини є духмяними, Пуртука́ля є́нун худра́, пуртука́ля є́нун скадаля́рка, апельсини є стиглими, добрі є апельсини. пуртука́ля є́нун армазмє́на, кала́ є́нун та пуртука́ля. Поклав їх за пазуху собі і швидко пішов Є́валь та мєс т’ ґроф-т ті чя́лька дъьявь звідти, поки сторож спав. Царевич апаті́х, о́спу філака́сь тіма́тюн. Васіло́пул біг-біг, поки вбіг дуже далеко, є́дрішь-є́дрішь, о́спу є́драмь пула́ макра́ щоб не зміг сторож його знайти. на мі пурє́сь філака́сь на тун є́вірь.

23

Άνοιξ’ τ’ κλειδί, άνοιξ’-πα τ’ μπόρτα, γιέμπ’ αμιέσα, ατεί ντρανά όμουρφ �ουλαρό μπα�τσσιά. Γήβιρ’ τ’ πουρτουκαλιέια, πηρ’ τρίια τα πουρτουκάλια. Πουρτουκάλια γιένουν �ουντρά, πουρτουκάλια γιένουν σκανταλιάρκα, πουρτουκάλια γιένουν αρμαζμιένα, καλά γιένουν τα πουρτουκάλια. Γιέβαλ’ τα μιές τ’ γκροφ-τ τι τσσιάλ’κα δ’γιάβ’ απατεί�, ώσπου φυλακάς’ τοιμάτιουν. Βασιλόπουλ γιέντρισς’-γιέντρισς’, ώσπου γιέντραμ’ πουλά μακρά να μη πουριές’ φυλακάς’ να τουν γιέβιρ’.

24

Тепер вертається царевич додому, йде назад. Захотів То́ра їрі́зь васіло́пул сту спіть, пає́нь аксапі́са. Ї́ріпсь на пити. Але поруч не бачить жодного струмочка, немає навіть пінє́шіть. Ма сіма́ дъє драна́ кана́ путамі́ць, дъє́н єшь чьо́мах трохи води. Захотів розрізати один апельсин, щоб випити соку. Взяв катлю́г ніро́. Ї́ріпсь на т копсь є́на пуртука́ль на пінь т’ зумі́. Пірь ножа. Лишень порізав один апельсин, як звідти вилетіла одна пташка. т’ маше́рь. Монь є́купсь є́на пуртука́ль, амє́ха-т ксєвь є́на пулі́. Пташка сіла поруч, обернулась гарною дівчиною, стогне, каже: Пулі́ каць сіма́, їнтъь т’ мі́йса о́мурфса курасє́я, анастина́зь, лєй: «Води, води, води...» Потім дівчина впала, померла, зникла. «Ніро́, ніро́, ніро́...» Ї́стра курасє́я пєсь, пє́тъань, хатъь. Парубок іде ще далі. Бачить колодязь. Взяв інший Паліка́рь пає́нь тял макра́. Драна́ є́на хую́. Пірь т’ ал апельсин. Розрізав його. З нього вилетіла пташка, сіла поряд, обернулася пуртука́ль. Є́купсь-т. Амє́ха-т ксєвь є́на пулі́, каць сіма́, їнтъь дівчиною, ще гарнішою за попередню дівчину. Дівчина мі́йса курасє́я, ї́дун умурфо́турса ах т’ про́тса курасє́я. Курасє́я стогне, каже: «Води, води, води...» Царевич анастина́зь, лєй: «Ніро́, ніро́, ніро́...» Васіло́пул дав їй води. Дівчина випила всю воду дъоть афти́на т’ ніро́. Курасє́я є́пінь ул т’ ніро́ з колодязя. Знов стогне, каже: «Води, мєх т’ хую́. Паль анастина́зь, лєй: «Ніро́, води, води...» Потім впала, померла, зникла. ніро́, ніро́...» Ї́стра пєсь, пє́тъань, хатъь.

25

Τώρα γυρίζ’ βασιλόπουλ στου σπίτ’, παγιέν’ αξαπίσα. Γύριψ’ να πινιέσσιτ’. Μα σιμά διε ντρανά κανά πουταμίτς’, διεν γιέσς’ τσσιόμα� κατλιούγ νιρό. Γύριψ’ να τ κοψ’ γιένα πουρτουκάλ’ να πιν’ τ’ ζουμί. Πηρ’ τ’ μασσέρ’. Μον’ γιέκουψ’ γιένα πουρτουκάλ’, αμιέ�α-τ ξιέβ’ γιένα πουλί. Πουλί κατς’ σιμά, γινθ’ τ’ μίϊσα όμουρφσα κουρασιέια, αναστινάζ’, λιέϊ: «Νιρό, νιρό, νιρό...» Γύστρα κουρασιέια πιες’, πιέθαν’, �αθ’. Παλικάρ’ παγιέν’ τιάλ μακρά. Ντρανά γιένα �ουγιού. Πηρ’ τ’ αλ πουρτουκάλ’. Γιέκουψ’-τ. Αμιέ�α-τ ξιέβ’ γιένα πουλί, κατς’ σιμά, γινθ’ μίϊσα κουρασιέια, γήντουν ουμουρφότουρσα α� τ’ πρώτσα κουρασιέια. Κουρασιέια αναστινάζ’, λιέϊ: «Νιρό, νιρό, νιρό...» Βασιλόπουλ δωτ’ αυτήνα τ’ νιρό. Κουρασιέια γιέπιν’ ουλ τ’ νιρό μιε� τ’ �ουγιού. Παλ’ αναστινάζ’, λιέϊ: «Νιρό, νιρό, νιρό...» Γύστρα πιες’, πιέθαν’, �αθ’.

26

Царевич ще далі йде. Зупинився біля великої річки. Васіло́пул тял макра́ пає́нь. Статъь сіма́ т’ міга́л пута́мь. Ріка була широкою, була глибокою, багато води мала. Взяв останній Пута́мь ї́дун плати́, ї́дун ватъі́, пула́ ніро́ їшь. Пірь т’ стирно́ апельсин, розрізав його. З нього вилетіла пташка, сіла поруч, обернулася пуртука́ль, є́купсь-т. Амє́ха-т ксєвь є́на пулі́, каць сіма́, їнтъь гарною дівчиною, ще гарнішою за тих двох дівчин – мі́йса о́мурфса курасє́я, тял умурфо́турса ах та дъій курасє́їсь – світова красуня. П’є-п’є, але не може випити єнь дунядъі́й ґузє́ла. Пінє́шить-пінє́шить, ма дъє пурі́ на пінь всієї річки. Отже, дівчина напилася. Потім каже: «Я є твоя ул т’ пута́мь. Айць курасє́я ксідъі́псась. Ї́стра лєй: «Го їм дъіко́с доля! Стану твоєю нареченою!» хісмє́ть! Дъа нітъу́ дъіко́с ніфь!» Отже, вдвох разом дісталися дому, повернулись назад. Але всередину не ́ сан аксапі́са. Ма амє́са дъє Айць дъій ада́ма є́сусан т’ спіть, їр йдуть. Царевич каже: «Я один піду додому, візьму гарні бє́нун. Васіло́пул лєй: «Го мунахо́с дъа паг т’ спіть, дъа пар кала́ одежі, візьму гарну сукню, візьму червоні чобітки. Тобі та ру́ха, дъа пар т’ кало́ фіста́нь, дъа пар та ко́тьня та цаґі́я. Дъа сє принесу їх, щоб їх вдягла. Потім зберу гостей. Потім повернусь сюди. ́ ́ фєр-та на та фурє́сьсь. Їстра дъа сурє́пс псітъь. Їстра дъа їрі́с адъо́. Потім ми удвох разом прийдемо додому, щоб нам дали ́Їстра місь дъій ада́ма дъа є́ркумстинь т’ спіть на мась дъо́кун батько і мати своє благословення». Дівчина сіла високо на ́ ». Курасє́я каць псіла́ пас патє́рась мє т’ мані́ца т’ дъіко́тун ївлуїя вербу. Сидить там, чекає. Царевич залишив її, пішов. т’ є́на уте́я. Катъьт аті́, пірмє́нь. Васіло́пул фіть афти́на, дъьявь.

27

Βασιλόπουλ τιάλ μακρά παγιέν’. Σταθ’ σιμά τ’ μιγάλ πουτάμ’. Πουτάμ’ γήντουν πλατύ, γήντουν βαθύ, πουλά νιρό γείσς’. Πηρ’ τ’ στιρνό πουρτουκάλ’, γιέκουψ’-τ. Αμιέ�α-τ ξιέβ’ γιένα πουλί, κατς’ σιμά, γινθ’ μίϊσα όμουρφσα κουρασιέια, τιάλ ουμουρφότουρσα α� τα δύϊ κουρασιέεις – γιέν’ ντουνιαδίϊ γκουζιέλα. Πινιέσσιτ’ πινιέσσιτ’, μα διε πουρεί να πιν’ ουλ τ’ πουτάμ’. Άϊτς’ κουρασιέια ξιδίψας’. Γύστρα λιέϊ: «Γω γειμ δικός �ισμιέτ’! Δα νιθού δικός νύφ’!» Άϊτς’ δύϊ αντάμα γιέσουσαν τ’ σπίτ’, γύρσαν αξαπίσα. Μα αμιέσα διε μπιένουν. Βασιλόπουλ λιέϊ: «Γω μουνα�ός δα παγ τ’ σπίτ’, δα παρ καλά τα ρού�α, δα παρ τ’ καλό φιστάν’, δα παρ τα κότ’νια τα τσαγκίια. Δα σιε φιερ-τα να τα φουριέσ’ς’. Γύστρα δα σουριέψ ψιθ’. Γύστρα δα γυρής αδώ. Γύστρα μεις’ δύϊ αντάμα δα γιέρκουμστειν’ τ’ σπίτ’ να μας’ δώκουν πατιέρας’ μιε τ’ μανήτσα τ’ δικότουν γιβλουγίια». Κουρασιέια κατς’ ψιλά πας τ’ γιένα ουτέια. Καθ’τ ατεί, πιρμιέν’. Βασιλόπουλ φήτ’ αυτήνα, δ’γιάβ’.

28

Дівчина сидить на вербі. Під вербою знаходиться колодязь. В цей Курасє́я катъьт пас т’ уте́я. Кас т’ уте́я вріска́ть хую́. Тут час прийшла служниця з відром, щоб набрати води з колодязя. тіро́ їрть мі́йса хазмітя́ра мє т’ чілі́ть на т парь т’ ніро́ мєх т’ хую́. Служниця була страшною, мала чорне обличчя, мала одне око, Хазмітя́ра ї́дун а́шчюмса, їшь т’ ма́вур бро́суп, їшь є́на мать, кульгава, одну ногу мала довшою за іншу. Зазирнула до колодязя, ку́цівь, є́на пудъа́рь їшь макрі́тур ах т’ ал. Вліма́тсь мєс т’ хую́, дуже здивувалася, каже: «Ой! Хто це? Хіба я це? Ну і гарна пула́ ша́шипсь, лєй: «Вуй! Тись єнь? Зарь, го ї́нум? Усто́с о́мурфса я є!» Дівчина сидить на вербі, сміється. Служниця підняла ́ го їнум!» Курасє́я катъьт пас т’ уте́я, їла́. Хазмітя́ра сюксь голову свою. Бачить – на вербі сидить дівчина, світова т’ тіфа́ль-тсь. Драна́ — пас т’ уте́я катъьт курасє́я, дунядъі́й красуня. Служниця каже: «Чуєш, дівчино, спусти донизу своє ґузє́ла єнь. Хазмітя́ра лєй: «Куйсь, курасє́я, пє́ла ака́т дъіка́с волосся, щоб його роздивитися. Мабуть, ти багато часу сидиш тут, тепер та малі́я-с на та дъу. Бє́тім, сі пула́ тіро́ катъьсь аті́, то́ра завшивіла». Дівчина спустила додолу волосся своє. фтирьясьсь». Курасє́я пєлсь ака́т та малі́я-тсь. Служниця взяла волосся її, залізла нагору, Хазмітя́ра пірь та малі́я-тсь, анє́вь аппа́н, зарізала дівчину, вдягла її є́сфаксь т’ курасє́я, форсь дъіка́тсь одяг, сіла, склала руки свої, та ру́ха, каць, дъі́пулсь та ше́ря-тсь, чекає. Дівчина обернулась пташкою, пірмє́нь. Курасє́я їнтъь пулі́, полетіла відлетіла звідти. пє́таксь дъьявь апаті́х.

29

Κουρασιέια καθ’τ πας τ’ ουτέια. Κας τ’ ουτέια βρισκάτ’ �ουγιού. Τουτ τιρό γηρτ’ μίϊσα �αζμιτιάρα μιε τ’ τσσιλίτ’ να τ παρ’ τ’ νιρό μιε� τ’ �ουγιού. Χαζμιτιάρα γήντουν άσσκιουμσα, γείσς’ τ’ μαύουρ μπρόσουπ, γείσς’ γιένα ματ’, κούτσιβ’, γιένα πουδάρ’ γείσς’ μακρύτουρ α� τ’ αλ. Βλιμάτς’ μιες τ’ �ουγιού, πουλά σσάσσιψ’, λιέϊ: «Βούϊ! Τις’ γιέν’? Ζαρ’, γω γείνουμ? Ουστός όμουρφσα γω γείνουμ!» Κουρασιέια καθ’τ πας τ’ ουτέια, γιλά. Χαζμιτιάρα σιούκς’ τ’ τιφάλ'-τς’. Ντρανά, πας τ’ ουτέια καθ’τ κουρασιέια, ντουνιαδίϊ γκουζιέλα γιέν’. Χαζμιτιάρα λιέϊ: «Κούϊς’, κουρασιέια, πιέλα ακάτ δικάς τα μαλίια-ς να τα δου. Μπιέτιμ, συ πουλά τιρό καθ’ς’ ατεί, τώρα φτύρ’γιας’». Κουρασιέια πιελς’ ακάτ τα μαλίια-τς’. Χαζμιτιάρα

πηρ’

τα

μαλίια-τς’, ανιέβ’ αππάν, γιέσφαξ’ τ’ κουρασιέια, φορς’ δικάτς’ τα ρού�α, κατς’, δίπουλς’ τα σσέριατς’, πιρμιέν’. Κουρασιέια γινθ' πουλί, πιέταξ' δ'γιάβ' απατεί�. Κουρασιέια γυνθ’ πουλί, πιέταξ’ δ’γιάβ’ απατεί�.

30

Повернувся царевич. Бачить, дивується: «Що сталося? Чому ти стала Їрсь васіло́пул. Драна́, шаше́вь: «Тень пра́ма? Ахти́я сі їнтъь такою страшною?» Служниця каже: «З того часу як ти пішов, мене ти́тикса а́гурса?» Хазмітя́ра лєй: «Сі тос тіро́ ти́га дъьявьсь, мє́на взяло сонце, я почорніла, пострашнішала». Царевич подумав, пірь-м їлсь, го ма́вріна, ашчюмла́їса». Васіло́пул нунсь, є́кань погодився. Царев син зняв донизу служницю. Прийшли додому, зіграли хабу́ль. Васілє́ясь йос пірь ака́т т’ хазмітя́ра. Ї́ртан т’ спіть, є́канан весілля. Живуть. Царевич нічого не знає. т’ дуґу́нь. Зун. Васіло́пул ти́пта-па дъє ксє́вірь. А пташка щодня прилітає, сідає на вербу, співає, Ма пулі́ ка́тъа мє́ра єртьт, катъьт пас т’ уте́я, тілайдъо́нь, потім улітає. І так щодня. Пташка співає, а ї́стра дъьявє́нь. Айць ка́тъа мє́ра. Пулі́ тілайдъо́нь, ма та верби висихають. Так висохли усі верби. Царевич уте́їсь ксіро́нун. Айць ксє́рсан у́ла та уте́їсь. Васіло́пул нічого не знає, а служниця знає. Служниця ти́пта-па дъє ксє́вірь, ма хазмітя́ра ксє́вірь. Хазмітя́ра каже: «Чоловіче, піймай цю пташку, вбий її, потім я лєй: «А́дра-м, пьясь тут пулі́, ско́та-т, ї́стра го її приготую, щоб ми її з'їли». Царевич дъа т маїрє́пс на т фа́гум». Васіло́пул так і зробив. З’їли пташку. Потім айць є́кань-па. Є́фаган т’ пулі́. Ї́стра жінка взяла кістки, взяла лопату, їнє́ка пірь та сту́дъя, пірь т’ лістє́рь, поховала їх біля ѓанку. пара́хсь-та сіма́ т’ кате́філь.

31

Γηρτ’ βασιλόπουλ. Ντρανά, σσασσέυ’: «Τεν’ πράμα? Α�τίια συ γινθ’ τίτικσα άγουρσα?» Χαζμιτιάρα λιέϊ: «Συ τος τιρό τίγα δ’γιάβ’ς’, μιένα πηρ’-μ γηλς’, γω μαύρινα, ασσκιουμλάγισα». Βασιλόπουλ νουνς’, γιέκαν’ �αμπούλ’. Βασιλιέιας’ γιός πηρ’ ακάτ τ’ �αζμιτιάρα. Γήρταν τ’ σπίτ’, γιέκαναν τ’ ντουγκούν’. Ζουν. Βασιλόπουλ τίπτα-πα διε ξεύειρ’. Μα πουλί κάθα μιέρα γιέρτ’τ, καθ’τ πας τ’ ουτέια, τιλαϊδών’, γύστρα δ’γιαβιαίν’. Άϊτς’ κάθα μιέρα. Πουλί τιλαϊδών’, μα τα ουτέγις’ ξιρώνουν. Άϊτς’ ξιέρσαν ούλα τα ουτέγις’. Βασιλόπουλ

τίπτα-πα

διε

ξεύειρ’, μα �αζμιτιάρα ξιεύιρ’. Χαζμιτιάρα λιέϊ: «Άντρα-μ, π’γιάς’ τουτ πουλί, σκότα-τ, γύστρα γω δα τ μαγειριέψ να τ φάγουμ». Βασιλόπουλ άϊτς’ γιέκαν’-πα. Γιέφαγαν τ’ πουλί. Γύστρα γυνιαίκα πηρ’ τα στούδια, πηρ’ τ’ λιστιέρ’, παρά�ς’-τα σιμά τ’ κατέφιλ’.

32

Поряд з ѓанком виросла верба. Коли виходить цар, Сіма́ т’ кате́філь фі́турсь є́на уте́я. О́ди ксівє́нь васілє́йсь, верба гіллям обіймає його. Коли виходить цариця, верба уте́я мє та кладъі́я аґалі́зь-тун. О́ди ксівє́нь васілє́йса, уте́я гіллям обіймає її. Коли йде царевич, верба мє та кладъі́я аґалі́зь-тинь. О́ди пає́нь васіло́пул, уте́я мє та гіллям обіймає його. Коли виходить його дружина, верба гіллям ́ кладъі́я аґалі́зь-тун. Оди ксівє́нь дъіко́т їнє́ка, уте́я мє та кладъі́я б’є її, обжигає її, обпалює її. круй-тинь, тєй-тинь, флугарізь-тинь. Жінка каже: «Чоловіче, візьми сокиру, зруби цю вербу, я не ́ Їнє́ка лєй: «Адра-м, пірь вардъу́ть, копсь тут уте́я, го дъє можу вже терпіти, обжигає, обпалює». Царевич так і зробив. Жінка пур на т вастє́кс, тєй, флугарі́зь». Васіло́пул айць є́кань-па. Їнє́ка взяла гілля, кинула його до вогню. Але одну гілку взяв вітер пірь та кладъі́я, пє́таксь-та мєс т’ фути́я. Ма є́на кладъі́ пірь ає́ра, відніс її далеко, лишив на дорозі. ї́фірь-т макра́, фіть пас т’ стра́та. Одна старенька знайшла цю Мі́йса мана́ка ї́вірь тут гілку, забрала її, принесла її кладъі́, пірь-т, ї́фірь-т додому, поклала на т’ спіть, є́валь пас ікону. т’ їко́на.

33

Σιμά τ’ κατέφιλ’ φύτουρς’ γιένα ουτέια. Όντι ξιβιαίν’ βασιλιέϊς’, ουτέια μιε τα κλαδίια αγκαλίζ’-τουν. Όντι ξιβιαίν’ βασιλιέϊσα, ουτέια μιε τα κλαδίια αγκαλίζ’-την’. Όντι παγιέν’ βασιλόπουλ, ουτέια μιε τα κλαδίια αγκαλίζ’-τουν. Όντι ξιβιαίν’ δικότ γυνιαίκα, ουτέια μιε τα κλαδίια κρούγουν-την’, τιαίγουν-την’, φλουγαρίζουν-την’. Γυνιαίκα λιέϊ: «Άντρα-μ, πηρ’ βαρδούτ’, κοψ’ τουτ ουτέια, γω διε πουρ να τ βαστιέξ, τιαίϊ, φλουγαρίζ’». Βασιλόπουλ άϊτς’ γιέκαν’πα. Γυνιαίκα πηρ’ τα κλαδίια, πιέταξ’-τα μιες τ’ φουτίια. Μα γιένα κλαδί πηρ’ αγιέρα, γήφιρ’-τ μακρά, φήτ’ πας τ’ στράτα. Μίϊσα μανάκα γήβιρ’ τουτ κλαδί, πηρ’-τ, γήφιρ’-τ τ’ σπίτ’, γιέβαλ’ πας τ’ γεικόνα.

34

Коли старенька йшла кудись, гілка оберталася дівчиною, все О́ди мана́ка дъья́вінь пудъі́на, кладъі́ їска́тюн курасє́я, у́ларобила в хаті. Одного разу старенька замислила підстерегти, па є́камнінь мєс т’ спіть. Є́на тіро́ мана́ка є́валь ну-тсь на філа́ксь, хто це є, хто робить все в хаті. Старенька сховалася за тись єнь пу та кань у́ла-па мєс т’ спіть. Мана́ка муло́тъь піс огорожею. Бачить – дівчина вийшла. Старенька питає: «Хто т’ фрахти́. Драна — мі́йса курасє́я ксєвь. Мана́ка рута́: «Тись ти є? Звідки прийшла?» Дівчина розказує все старенькій. Старенька подумала їньсь? Пух їртьсь?» Курасє́я лєй у́ла-па т’ мана́ка. Мана́ка нунсь, потім каже: «Тобі допоможу. Завтра я піду до царя. ́їстра лєй: «Дъа с кан ярди́мь. А́вірь го дъа паг сту васілє́й. Візьму їхні сорочки, ти їх зашиєш». Дівчина так і Дъа та пар дъіка́тун та пука́мса, сі дъа та рапсьсь». Курасє́я айць зробила. Дівчина зашила всі сорочки, немовби руки не є́кань-па. Курасє́я є́рапсь у́ла та пука́мса, ма́мбус ше́ря дъє та торкалися їх. Але служниці сорочки зашила свинячою а́плунан апа́н. Ма та хазмітя́рась пука́мса є́рапсь мє т’ шурдъі́й щетиною. трі́ха.

35

Όντι μανάκα δ’γιάβιν’ πουδίνα, κλαδί γησκάτιουν κουρασιέια, ούλα-πα γιέκαμνιν’ μιες τ’ σπίτ’. Γιένα τιρό μανάκα γιέβαλ’ νου-τς’ να φυλάξ’, τις’ γιέν’ που τα καν’ ούλα-πα μιες τ’ σπίτ’. Μανάκα μουλώθ’ πις τ’ φρα�τί. Ντρανά — μίϊσα κουρασιέια ξιέβ’. Μανάκα ρουτά: «Τις’ γιν’ς’? Που� γηρτ’ς’?» Κουρασιέια λιέϊ ούλα-πα τ’ μανάκα. Μανάκα νουνς’, γύστρα λιέϊ: «Δα ς καν γιαρντίμ’. Αύιρ’ γω δα παγ στου βασιλιέϊ. Δα τα παρ δικάτουν τα πουκάμσα, συ δα τα ραψ’ς’». Κουρασιέια άϊτς’ γιέκαν’-πα. Κουρασιέια γιέραψ’ ούλα τα πουκάμσα, μάμπους σσέρια διε τα άπλουναν απάν. Μα τα �αζμιτιάρας’ πουκάμσα γιέραψ’ μιε τ’ σσουρδίϊ τρί�α.

36

Старенька пішла до царя, віднесла сорочки назад. Мана́ка пій сту васілє́й, ї́фірь та пука́мса аксапі́са. Питають стареньку: «Хто зашив ці сорочки?» Вона каже: Руту́н т’ мана́ка: «Тись є́рапсь ту́та та пука́мса?» Афти́ лєй: «Є одна дівчина, вона зашила їх». Кажуть: «Ну ж бо, ходімо, «Єнь мі́йса курасє́я, афти́ є́рапсь-та». Льо́гун: «Є́ла, дъья́вам, подивимось на неї».Коли прийшли до старенької будинку, всі побачили її драну́м-тинь!» О́ди ї́ртан т’ мана́кась спіть, уль ї́дъан-тинь дівчину, полюбили її. Дівчина була світова красуня. т’ курасє́я, ага́псан-тинь. Курасє́я ї́дун дунядъі́й ґузє́ла. Царевич впізнав її. Потім всі дізналися правди. ́ Васіло́пул агно́рсь-тинь. Їстра уль-па грі́ксан т’ алі́тъя. Цар питає служницю: «Чого хочеш, сорок ножів Васілє́йсь рута́ т’ хазмітя́ра: «Ти їрє́вьсь, сара́да маше́ря або до сорока коней тебе прив'язати?» Служниця каже: «Сорок коней». у́ксум сара́да а́лга на сє дъєс?» Хазмітя́ра лєй: «Сара́да а́лга». Прив’язали її до сорока коней. Де вдарялося тіло її , там Є́дъсан-тинь піс та сара́да а́лга. Пу є́круй т’ ґувде́-тсь, аті́ ставали місцями яри, місцями пагорби. їска́нудинь топс тарама́дъя, топс джя́пя.

37

Μανάκα πήϊ στου βασιλιέϊ, γήφιρ’ τα πουκάμσα αξαπίσα. Ρουτούν τ’ μανάκα: «Τις’ γιέραψ’ τούτα τα πουκάμσα?» Αυτή λιέϊ: «Γιέν’ μίϊσα κουρασιέια, αυτή γιέραψ’-τα». Λιόγουν: «Γιέλα, δ’γιάβαμ, ντρανούμ-την’!» Όντι γήρταν τ’ μανάκας’ σπίτ’, ουλ’ γείδαντην’ τ’ κουρασιέια, αγάπσαν-την’. Κουρασιέια γήντουν ντουνιαδίϊ γκουζιέλα. Βασιλόπουλ αγνώρς’-την’. Γύστρα ουλ’-πα γρίκσαν τ’ αλήθ’για. Βασιλιέϊς’ ρουτά τ’ �αζμιτιάρα: «Τι γιριέυ’ς’, σαράντα μασσέρια ούξουμ σαράντα άλγα να σιε διές?» Χαζμιτιάρα λιέϊ: «Σαράντα άλγα». Γιέδσαν-την’ πις τα σαράντα άλγα. Που γιέκρουϊ τ’ γκουβντέ-τς’, ατεί γησκάνουντιν’ τοπς ταραμάδια, τοπς τζζιάπια.

38

Потім царевич з дівчиною відгуляли багате весілля. Ї́стра васіло́пул мє т’ курасє́я є́канан т’ плу́шик дуґу́нь. І я був там, мене також частували, добре частували мене. Дали мені багато Го-па їмна аті́, мє́на-па тє́расан-м, кала́ тє́расан-м. Дъо́кан-м пула́ гостинців. Дали мені коня, коня ноги були воскові, конячий та зіяфє́тя. Дъо́кан-м т’ а́луг, алгі́й та пудъа́ря ї́данан тірі́тка, алгі́й хвіст був з паклі. Коли їхав додому, сусідка моя Софа Будика ́ ́ ́ радъь їдун ступі́тик. Оди їркумна т’ спіть, хумша́ва-м Со́фа Буди́ка кинула на дорогу недогарки. Коли кінь наступив в них, конячі пє́таксь пас т’ стра́та та сахта́ря. О́ди а́луг патсь амє́са, алгі́й та ноги розтали, конячий хвіст згорів. Я впав на землю, розсипав пудъа́ря алє́нсан, алгі́й радъь є́капсь. Го є́пса пас т’ бат, ско́рпіса всі гостинці, сусідські діти їх зібрали, втекли. Отож у́ла та зіяфє́тя, хумшу́дъька та підъі́я та со́ріпсан, є́фіган. Айць нічого вам не привіз. ти́пта-па дъє сась ї́фра.

39

Γύστρα βασιλόπουλ μιε τ’ κουρασιέια γιέκαναν τ’ πλούσσικ ντουγκούν’. Γω-πα γήμνα ατεί, μιένα-πα τιέρασαν-μ, καλά τιέρασαν-μ. Δώκαν-μ πουλά τα ζιγιαφιέτια. Δώκαν-μ τ’ άλουγ, αλγίϊ τα πουδάρια γήνταναν τιρίτκα, αλγίϊ ραδ’ γήντουν στουπίτικ. Όντι γήρκουμνα τ’ σπίτ’, �ουμσσάβα-μ Σόφα Μπουντίκα πιέταξ’ πας τ’ στράτα τα σα�τάρια. Όντι άλουγ πατς’ αμιέσα, αλγίϊ τα πουδάρια αλιένσαν, αλγίϊ ραδ’ γιέκαψ’. Γω γιέπσα πας τ’ μπατ, σκόρπισα ούλα τα ζιγιαφιέτια, �ουμσσούδ’κα τα πιδίια τα σώριψαν, γιέφιγαν. Άϊτς’ τίπτα-πα διε σας’ γήφρα.

КАЗКА ПРО ТРИ АПЕЛЬСИНИ FAIRY TALE ABOUT THREE ORANGES Народна казка надазовських греків ялтинсько-урзуфським діалектом румейської мови.

A folk tale of the North Azovian Greeks in the Yalta-Urzuf dialect of the Roumean language Румейський текст подано двома рівнозначними графіками: кириличними та грецькими літерами. Кириличну версію супроводжено дослівним перекладом українською.

The Roumean text is written in two equivalent scripts: Cyrillic and Greek letters.

The Cyrillic version is accompanied by a word-for-word translation into Ukrainian. Автор ідеї Олександр РИБАЛКО Редактор румейського тексту та його транслітерація грецькими літерами Микола АХБАШ Переклад українською мовою Микола АХБАШ Ілюстрації Уляна КАРЦЕЛЮБА

Idea Oleksandr RYBALKO Editor of the Roumean text and its transliteration into Greek letters Mykola AKHBASH Translation into Ukrainian Mykola AKHBASH Illustrations Uliana KARTSELIUBA

Дизайн, верстка Феріде КУРТМАМЕДОВА

Layout design Feride KURTMAMEDOVA

Художня редакторка Феріде КУРТМАМЕДОВА

Art direction Feride KURTMAMEDOVA

Коректори румейського тексту Микола АХБАШ Костянтин НОВОСИЛЬНИЙ

Roumean proofreaders Mykola AKHBASH Kostiantyn NOVOSYLNYI

Надруковано у м.Київ, Україна, 2022 Printed in Kyiv, Ukraine, 2022 Контакти / Contacts email: azovgreeks1778@gmail.com facebook: roumean.language

За підтримки ГО Фріфілмерз Supported by Freefilmers

© Олександр Рибалко, 2022 © Микола Ахбаш, переклад, 2022 © Уляна Карцелюба, іллюстрації, 2022 © Феріде Куртмамедова, дизайн, 2022