ЖУРНАЛ "ОФІЦЕР УКРАЇНИ" №2 2021

Першокурсник факультету ракетних військ і артилерії після виконання першого вогневого завдання з гармати МТ-12 та посвяти в артилеристи

У НОМЕРІ: 4

8

Прем’єр-міністр України Денис ШМИГАЛЬ: «Ми висловлюємо слова подяки усім країнам, які беруть участь у програмах підтримки України та всіляко сприяють посиленню української обороноздатності»

«ПОЛУМ’ЯНИЙ» БЕРЕТ НОСЯТЬ ЛИШЕ ТІ АРТИЛЕРИСТИ, ХТО «ПОНЮХАВ» ПОРОХУ!

«Ми вдячні Північноатлантичному альянсу за постійну підтримку нашого суверенітету й територіальної цілісності!»

20

Після того, як згорів екіпаж сусіднього взводу, сідати у танк було страшно! Але війна «затягує»…

28

Музика – це також зброя

32

Український «дюрандаль» у Львові

34

«ОСНОВНИЙ АКЦЕНТ — НА ПІДВИЩЕННІ РІВНЯ ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК, ФОРМУВАННІ КОМАНДИРСЬКИХ, МОРАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНИХ ТА ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ» стор. 12

стор. 16

АНІ КРИЖАНА ВОДА, АНІ МОРОЗ НЕ СТОЯЛИ НА ЗАВАДІ

стор. 18

ГАРНІЗОННИЙ ХРАМ СВЯТИХ АПОСТОЛІВ ПЕТРА І ПАВЛА ЗА ЧАС ВІЙНИ НАДАВ ДОПОМОГУ ЗАХИСНИКАМ УКРАЇНИ НА ПОНАД МІЛЬЙОН ДОЛАРІВ США

Військові плани Росії та США/НАТО

стор. 30

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

Aut vincere, aut mori.

Scientia vinces.

Docendo discimus.

Редактор Ігор МАХНО Редакційна колегія: Павло ТКАЧУК Антон МИРОНОВИЧ Віталій СТЕЧИШИН Літературний редактор Наталія ІЩУК Дизайн та верстка: Антон МИРОНОВИЧ

Думка редакції не завжди збігається з думкою авторів. Відповідальніcть за достовірність інформації несуть автори.

Журнал зареєстровано в Міністерстві юстиції України. Свідоцтво про державну реєстрацію: серія КВ № 24011-13851Р від 11.05.2019 року

Редакція залишає за собою право використовувати, редагувати та скорочувати матеріали.

Віддруковано у друкарні Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного

Листи, рукописи, фотоматеріали не рецензуються і не повертаються. При використанні матеріалів посилання на журнал обов’язкове!

Обсяг - 10 друк. арк. Замовлення № 21 від 06.05.2021р. Наклад 500 прим. Адреса редакції: 79026, м. Львів, вул. Героїв Майдану, 32 E-mail: asvpress@gmail.com Інтернет: http://www.asv.gov.ua

«Чи потрібно сьогодні нам бути пильними? Так. Чи потрібно нам боятися? Ні. Бо Україна-2021 дуже відрізняється від України-2014. Ми не боїмось, бо Україна-21 не має ілюзій. Розуміє, хто справжній друг і брат. Хто готовий підставити плече, а хто може вдарити у спину. А тому, Україна-21 розуміє всі можливі сценарії та знає, що буде робити у відповідь за будь-якого розвитку ситуації. …Ми не боїмось, бо у нас є неймовірна армія та неймовірні захисники. Минулого тижня я провів з ними два дні на передовій. Що про ситуацію говорять вони? Вони звикли не говорити, а робити свою справу.Вони мають якісне оснащення та зброю, цінний досвід, мужність, високий бойовий дух, готовність дати відсіч будь-кому та максимально доступно пояснити, що прохід, проїзд чи проліт нашою землею небажаним гостям – заборонений і неможливий. …Ми не боїмося, бо маємо й потужну підтримку міжнародних партнерів. Я говорив з лідерами Сполучених Штатів Америки, Франції, Німеччини, Великої Британії, Туреччини, з Президентом Європейської ради і Генсеком НАТО. Вони, як і всі інші партнери, – на нашому боці. Вони прекрасно бачать справжні мотиви Росії. Готові підтримувати нас фінансово. Готові запроваджувати дедалі більше жорстких санкцій та ухвалювати жорсткі резолюції. Це правильно, необхідно, і за все це Україна щиро вдячна» (Із звернення Президента України Володимира Зеленського щодо безпекової ситуації в державі)

№ 3-4 (129-130) 2021

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

3

ОФІЦІЙНО

Прем’єр-міністр України Денис ШМИГАЛЬ: «МИ ВИСЛОВЛЮЄМО СЛОВА ПОДЯКИ УСІМ КРАЇНАМ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У ПРОГРАМАХ ПІДТРИМКИ УКРАЇНИ ТА ВСІЛЯКО СПРИЯЮТЬ ПОСИЛЕННЮ УКРАЇНСЬКОЇ ОБОРОНОЗДАТНОСТІ»

Ми надалі залишаємося прихильниками розв’язання конфлікту на Донбасі виключно дипломатичним і мирним шляхом

4

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

У Міжнародному центрі миротворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного відбулась офіційна церемонія передачі повноважень «Об’єднаної багатонаціональної групи з підготовки – Україна» між оперативною групою «Елайна» 33-ї піхотної бригадної бойової групи Національної гвардії штату Іллінойс під керівництвом полковника Клейтона Кутемайєра та оперативною групою «Рейвен» 81-ї механізованої бригадної тактичної групи «Страйкер» Національної гвардії штату Вашингтон під керівництвом полковника Джеймса Перріна. Серед почесних гостей були Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, тимчасово повірена у справах США в Україні пані Крістіна Квін, голова Львівської обласної державної адміністрації Максим

№ 3-4 (129-130) 2021

Козицький, заступник командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-майор Олександр Голоднюк, начальник Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного генерал-лейтенант Павло Ткачук, начальник головного управління підготовки Збройних Сил України генерал-майор Олексій Таран, командувач 7-го Командування з підготовки ЗС США бригадний генерал Крістофер Норрі, аташе сухопутних військ при Посольстві США в Україні полковник Пол Шмітт, командир оперативно-тактичної групи «ЮНІФАЄР» підполковник Мелані Лейк, командир Литовської тренувальної місії в Україні майор Ритіс Раудоніс, народні депутати України та інші гості. Розпочалася церемонія з молитви та виконання національних гімнів України та США. А далі військовослужбовці оперативної групи «Елайна» згорнули свій прапор на знак передачі командування «Об’єднаною багатонаціональною групою з підготовки – Україна» оперативній групі «Рейвен», яка одразу ж розгорнула свій штандарт і тим самим узяла на себе командування місією. Це засвідчив і відповідний наказ, підписаний бригадним генералом Крістофером Норрі.

–Я вдячний вам за ваш вагомий внесок у контексті посилення спроможностей Української армії. Це надзвичайно важливо для подальшої обороноздатності, євро-

атлантичної інтеграції та наближення Збройних Сил України до стандартів НАТО. Ми висловлюємо слова подяки усім країнам, які беруть участь у програмах з підтримки України та всіляко сприяють посиленню української обороноздатності. Ця підтримка країн-членів Альянсу нині дуже важлива для нашої держави та українців, – звернувся до американських військовослужбовців Денис Шмигаль. – Росія продовжує брязкати зброєю на кордоні з Україною. Така агресивна політика й поведінка Росії вже отримала відповідну реакцію та засудження з боку світової спільноти. І Українська армія готова дати відсіч агресії в будь-який час. Ми надалі залишаємося прихильниками розв’язання конфлікту на Донбасі виключно дипломатичним і мирним шляхом. Водночас, ми продовжуємо посилювати обороноздатність нашої армії й ваша участь у цьому завданні особливо цінна у цей час! Як зазначила тимчасово повірена у справах США в Україні пані Крістіна Квін, понад шість років Об’єднана багатонаціо-

нальна група з підготовки активно працює на Яворівщині, а відтак є символом партнерства у сфері безпеки між Україною, США та союзниками й партнерами по НАТО. Вона допомагає створити в Україні нові, боєздатні та професійні Збройні Сили. Ця робота свідчить також про відданість США справі допомоги Україні у боротьбі з російською агресією на Донбасі.

№ 3-4 (129-130) 2021

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

5

– Нині десятки тисяч російських військовиків розташовані біля кордонів з Україною і їхня чисельність чи не щодня збільшується. США та наші союзники глибоко стурбовані цією ескалацією. На тлі теперішніх російських провокацій треба пам’ятати, що Українська армія 2021 року значно відрізняється від армії зразка 2014-го! Українські Збройні Сили стали більш боєздатними, одними з найбільш потужних в Європі.

Однак, адміністрація президента Байдена посилює допомогу Україні, а Сполучені Штати Америки залишаються непохитними у своїй підтримці суверенітету та територіальної цілісності України, включно з Кримом та територіальними водами. Ми та наші партнери надалі підтримуватимемо Україну!

– заявила пані Крістіна Квін. За дорученням Міністра оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України, командувача Сухопутних військ ЗС України начальник Національної академії сухопутних військ генерал-лейтенант Павло Ткачук вручив нагороди та цінні подарунки військовослужбовцям США, які завершують свою місію на українській землі. А також вручив відзнаки начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Після завершення урочистостей Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль та тимчасово повірена у справах США в Україні пані Крістіна Квін на брифінгу для преси ще раз подякували одне одному за всіляку підтримку й запевнили у подальшій всебічній співпраці, у тому числі у військовій сфері.

ДОВІДКОВО «Об’єднана багатонаціональна група з підготовки – Україна» (Joint Multinational Training Group – Ukraine) розпочала свою діяльність на території Міжнародного центру миротворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного 20 квітня 2015 року. Основні завдання JMTG-U: – підготовка підрозділів Збройних Сил України за стандартами НАТО; – підготовка інструкторського складу; – розвиток Навчального центру з підготовки підрозділів. Серед основних напрямів підготовки JMTG-U: – створення комплексної системи підготовки підрозділів за стандартами НАТО; – підготовка інструкторського складу за стандартами НАТО; – наставництво інструкторського складу під час здійснення підготовки бригад; – наставництво під час здійснення колективної підготовки розвідувальних підрозділів і частин. За час своєї діяльності інструктори Навчального центру підготовки підрозділів спільно з інструкторами «Об’єднаної багатонаціональної групи з підготовки – Україна» здійснили підготовку однієї роти, дев’ятьох батальйонів, чотирьох батальйонних тактичних груп та чотирьох бригад ЗС України у складі управлінь бригади, двох батальйонних тактичних груп та трьох бригад у повному складі. Загалом за стандартами НАТО підготовлено понад 16 тисяч військовослужбовців. Протягом 2021 року заплановано проведення підготовки трьох бригад. До складу «Об’єднаної багатонаціональної групи з підготовки – Україна» входять представники США, Канади, Литовської Республіки, Королівства Данії, Королівства Швеції.

6

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

№ 3-4 (129-130) 2021

ОБГОВОРИЛИ ПІДТРИМКУ СПОЛУЧЕНИМИ ШТАТАМИ НАРОЩЕННЯ СПРОМОЖНОСТЕЙ ЗС УКРАЇНИ Міністр оборони України Андрій Таран зустрівся із тимчасово повіреною у справах США в Україні пані Крістіною Квін. У заході також взяли участь заступник Міністра оборони України з питань європейської інтеграції Анатолій Петренко та заступник Міністра оборони України Олександр Миронюк. Андрій Таран поінформував американську сторону про розвиток безпекової ситуації на тимчасово окупованих територіях України та навколо кордонів нашої держави. Міністр оборони висловив вдячність за провідну і консолідуючу роль США у протидії міжнародної спільноти агресивній політиці Російської Федерації щодо України.

— Ми вкотре звертаємо увагу на небажання Російської Федерації виконувати раніше досягнуті домовленості та дотримуватися курсу мирного врегулювання конфлікту. Нам важливо відчувати, що міжнародна спільнота сконсолідована і одностайна у підтримці України. Дякуємо США за лідируючу роль в цьому процесі, — зазначив Андрій Таран. Зі свого боку Крістіна Квін підкреслила незмінність політики Вашингтона щодо підтримки суверенітету та територіальної цілісності України і невизнання окупації Криму. Було обговорено основні питання оборонного співробітництва та підтримки Сполученими Штатами нарощення спроможностей Збройних Сил України та здійснення оборонної реформи за стандартами НАТО. Сторони домовилися продовжити спільну роботу з розвитку двосторонніх відносин та посилення взаємодії у сфері безпеки і оборони.

№ 3-4 (129-130) 2021

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

7

ЄВРОАТЛАНТИЧНА ІНТЕГРАЦІЯ

«МИ ВДЯЧНІ ПІВНІЧНОАТЛАНТИЧНОМУ АЛЬЯНСУ ЗА ПОСТІЙНУ ПІДТРИМКУ НАШОГО СУВЕРЕНІТЕТУ Й ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЦІЛІСНОСТІ!»

Співробітництво між Збройними Силами України та НАТО, країнами-партнерами характеризується високою динамікою і продовжує набирати обертів

8

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

Президент України Володимир Зеленський провів зустріч з Головою Військового комітету НАТО Стюартом Пічем. Він подякував Альянсу за увагу до України та всебічну підтримку.

– Ми вдячні за серйозну цікавість НАТО до ситуації в Україні, на Сході та в окупованому Криму. Вдячні нашим партнерам за постійну підтримку нашого суверенітету й територіальної цілісності. На жаль, ми дійсно бачимо зараз ускладнення на Сході України, саме на Донбасі. Дійсно, бачимо збільшення кількості пострілів, – наголосив на початку зустрічі Володимир Зеленський. Президент також зазначив, що Україна зробила потужні кроки задля деескалації ситуації на Сході, коли домоглася запровадження з 27 липня сталого режиму припинення вогню. Це мало результат – з початку дії режиму тиші до грудня 2020-го спостерігалися лише поодинокі постріли та значно зменшилася кількість загиблих захисників. Однак, з грудня почалося ускладнення, і до цього часу Україна втратила понад 20 своїх воїнів. У зв’язку з цим наша держава постійно закликає до дотримання режиму припинення вогню у тому форматі, в якому він

№ 3-4 (129-130) 2021

діяв торік, після 27 липня. Глава держави порушив також питання дезінформації, як потужного інструменту у«гібридній» війні. У зустрічі взяли участь Міністр оборони України Андрій Таран, Головнокомандувач Збройних Сил України Руслан Хомчак, заступник керівника Офісу Президента Ігор Жовква, заступник керівника Офісу Президента Роман Машовець, голова Представництва НАТО в Україні Александер Вінніков та представник Міжнародного військового штабу НАТО в Україні Фердинанд Диха. Напередодні у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного відбулася зустріч Головнокомандувача Збройних Сил України генералполковника Руслана Хомчака з Головою Військового комітету НАТО, головним маршалом авіації сером Стюартом Пічем. Як зазначив генерал-полковник Руслан Хомчак, візит є переконливим свідченням тієї уваги, яку керівництво Альянсу приділяє питанням розвитку відносин цього особливого і без перебільшення стратегічного партнерства. Відтак, співробітництво між Збройними Силами України та НАТО, країнами-партнерами харак-

теризується високою динамікою і продовжує набирати обертів. У рамках візиту сторони обговорили ситуацію у районі проведення операції Об’єднаних сил та загальну безпекову обстановку довкола нашої країни. Мова йшла також про стан реформування Українського війська, трансформацію системи підготовки українських військовиків та підрозділів відповідно до стандартів НАТО. Натомість, Голова Військового комітету НАТО запевнив українську сторону у подальшій підтримці України з боку Північноатлантичного альянсу. Начальник Національної академії сухопутних військ генерал-лейтенант Павло Ткачук ознайомив гостей з історією та сьогоденням провідного вишу Сухопутних військ, особливостями підготовки військових фахівців. Разом із закордонними колегами вшанували полеглих вихованців Національної академії на Алеї слави випускників. На завершення зустрічі очільник вишу подякував гостям за те, що провели такий поважний захід у Львівському видовому виші. І запевнив, що Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного робитиме все, аби й надалі залишатись важливим майданчиком міжнародного співробітництва України та форпостом євроатлантичної інтеграції нашої держави.

№ 3-4 (129-130) 2021

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

9

МІСІЯ UNIFIER

РОТАЦІЯ ТРЕНУВАЛЬНОЇ МІСІЇ ЗС КАНАДИ В УКРАЇНІ UNIFIER У Міжнародному центрі миротворчості та безпеки відбулася офіційна церемонія передачі повноважень новому командуванню вже 11-ї за рахунком ротації канадської тренувальної місії UNIFIER. У церемонії взяли участь голова Львівської облдержадміністрації Максим Козицький, Надзвичайний та Повноважний Посол Канади в Україні пані Лариса Галадза, військові

аташе при посольствах Канади, Данії та Швеції в Україні, командування Тренувальних місій ЗС США та ЗС Литовської Республіки в Україні в межах Об’єднаної багатонаціональної тренувальної групи – Україна (JMTGU), інші поважні гості. Збройні Сили України на церемонії представляв

10

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

№ 3-4 (129-130) 2021

начальник Національної академії сухопутних військ генерал-лейтенант Павло Ткачук. Командиром 11-ї ротації стала підполковник Мелані Лейк, яка замінила свою колегу підполковника Сару Хір.

– Дуже пишаюся 10-ю ротацією оперативно-тактичної групи і всіма нашими досягненнями за час перебування в Україні. Переконана, що перевагою нашої команди був напрацьований професійний досвід і навички. Наша ротація була гнучкою та пристосовувалась до потреб Збройних Сил і Національної гвардії України. Незалежно від місця перебування та складності завдання, партнерство між нашими силами було міцним. Сподіваюся, що ви навчилися від нас так само багато, як і ми від вас,

– зазначила на завершення роботи в Україні підполковник Сара Хір.

– Маю честь представляти команду 11-ї ротації операції UNIFIER. Немає успішнішої місії, аніж та, яку ти виконуєш пліч-о-пліч та на підтримку друзів. Що стосується 11-ї ротації збройних сил Канади, ми приїхали в Україну наполегливо працювати разом з нашими українськими партнерами. Військовослужбовці нашої оперативно-тактичної групи є високо вмотивованими професіоналами, які готові дослухатися до потреб українських колег, навчатися від них та допомагати їм усіма можливими способами. Ми з нетерпінням чекаємо початку спільних тренувань, – зазначила підполковник Мелані Лейк. Підполковник Мелані Лейк матиме в підпорядкуванні близько 200 військовослужбовців збройних сил Канади, які завершуватимуть модернізацію та розбудову спроможностей силових структур України. Ініціативи операції UNIFIER з нарощення потенціалу силових структур України є частиною загальнодержавного підходу уряду Канади, спрямованого на підтримку безпеки, суверенності та прагнень України у досягненні взаємосумісності з НАТО.

– Ми всі тут через одну причину і з одною метою: допомогти Україні відновити її територіальну цілісність і суверенітет, а також допомогти розбудувати демократію. Маємо розуміти, що успіх України та її безпека — це успіх і безпека Канади, – зазначила Надзвичайний та Повноважний Посол Канади в Україні пані Лариса Галадза. За дорученнями Міністра оборони України, Головнокомандувача ЗСУ, командувача Сухопутних військ ЗС України, начальник Національної академії сухопутних військ генераллейтенант Павло Ткачук подякував та передав нагороди військовослужбовцям Канади, які завершують перебування на український землі.

– Гостинно вітаю підполковника Мелані Лейк та її підлеглих зі складу нової 11-ї ротації у Міжнародному центрі миротворчості та безпеки. Водночас, вдячний підполковнику Сарі Хір та всім військовослужбовцям попередньої 10-ї ротації за плідну співпрацю. Щиро вдячний уряду

Канади, її військовослужбовцям, усьому канадському народові за підтримку України у цей непростий час. Переконаний: співпраця триватиме, набиратиме обертів й приноситиме нові результати як для розбудови сучасного українського війська, так і для зміцнення партнерських відносин і дружби між Україною та Канадою, – зазначив генерал-лейтенант Павло Ткачук. На завершення церемонії представники командувань обидвох ротацій підписали документ про передачу повноважень.

№ 3-4 (129-130) 2021

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

11

З ПЕРШИХ ВУСТ

Начальник Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного генерал-лейтенант Павло ТКАЧУК:

«Основний акцент — на підвищенні рівня практичних навичок, формуванні командирських, моральнопсихологічних та лідерських якостей наших випускників» Не так давно на базі Національного університету оборони України імені Івана Черняховського завершилися дводенні збори керівного складу системи військової освіти. У заході брав участь і начальник Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного генерал-лейтенант Павло Ткачук, який розповів нашому кореспонденту не лише про перебіг цього поважного заходу, але й окреслив досягнення та виокремив проблемні питання щодо подальшого підвищення ефективності підготовки офіцерських кадрів у провідному виші Сухопутних військ.

– Павле Петровичу, у часі російської збройної агресії питання щодо якості освіти та підготовки фахівців для Українського війська завжди були предметом прискіпливої уваги з боку керівництва оборонного відомства. Однак, як на мене, лише з минулого року відповідні структури, а передовсім Департамент військової нау-

12

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

№ 3-4 (129-130) 2021

ки і освіти МО України, активно запрацювали над кардинальними змінами щодо переходу української військової освіти, скажімо так, на нові рейки. Працюють над відповідними законами і у Верховній Раді України…

– Я б не був таким категоричним. І до війни на Донбасі, як і у період теперішнього бойового про-

тистояння російській агресії, керівництво військового відомства постійно докладало зусилля, аби процес освітянської діяльності військових вишів чітко забезпечував всебічну та якісну підготовку висококваліфікованих військових фахівців для Збройних Сил України та інших військових формувань. Процеси, що відбуваються сьогодні, набувають реальної конкретики, тож саме про це і йшлося на згаданому вами зборі. Кожен з виступаючих, зрозуміло, що у власному сегменті своєї діяльності, наголошував на необхідності запровадження саме нових засад державної політики у сферу військової освіти. Передусім необхідно цілковито переформатувати алгоритм здобуття військовослужбовцями ступенів вищої освіти та рівнів військової освіти. А для цього, як наголосив перший заступник Міністра оборони України Іван Руснак, система військової освіти має надзвичайно широкі перспективи і безліч можливостей саме для розширення спектру освітніх послуг. Не використовувати їх – неприпустимо, адже ми продовжуємо рухатися шляхом впровадження стандартизованих підходів Північноатлантичного Альянсу. І саме ці системні зміни обов’язково позитивно вплинуть на загальну систему кадрового менеджменту, сприятимуть розкриттю лідерських якостей військовослужбовців, підсилять базові компетенції новими знаннями. Як результат – міцнішою

стане обороноздатність нашої держави, а Збройні Сили України набудуть максимальної операційної сумісності з арміями держав-членів НАТО. До речі, інституційний аудит військових навчальних закладів підтвердив правильність вже вжитих заходів щодо впровадження в освітній процес сучасних принципів та підходів, процедур прийняття військових рішень за стандартами Альянсу. А тому, після внесення відповідних змін до чинного законодавства, яке регламентує діяльність у сфері спеціалізованої освіти, система професійної військової освіти запрацює на повну потужність вже з нового навчального року.

– Минулоріч члени експертної групи, підбиваючи підсумки інституційного аудиту, засвідчили, що навчально-матеріальна база

№ 3-4 (129-130) 2021

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

13

«Для досягнення окресленого завдання другий рік поспіль проводимо навчання курсантів у польових умовах протягом семестру»

14

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

Національної академії оновлюється відповідно до вимог та розвитку системи військової освіти й повністю забезпечує кваліфіковану підготовку військових фахівців. А представники Сполучених Штатів Америки й Канади відзначили також глибокі фахові знання військовиків, які закінчили курси L-1C. Вочевидь, приємно було почути, що Ваш видовий виш готовий впроваджувати у навчальний процес й інші програми підготовки?

– Ми вдячні експертам, які брали участь в аудиті, за високу оцінку нашої освітянської діяльності. Це не лише визнання наших досягнень, це запорука того, що ми й надалі шукатимемо шляхи підвищення ефективності підготовки військових фахівців, як організаційні, так і наукові, методологічні, освітянські. Дійсно, Академія періодично виступає з ініціативами, які за підтримки керівництва оборонного відомства, командування Сухопутних військ, зрозуміло, що і Департаменту військової освіти і науки МО України довели їхню своєчасність, актуальність та отримали поширення. Приміром, так було з «Курсами лідерства» (L-1B), які започатковані три роки тому та успішно реалізовані в системі професійної військової освіти. Відтак, сьогодні на ці курси на конкурсній основі вступають громадяни України, які мають ступінь вищої освіти не нижче “бакалавр”, а за станом здоров’я при-

№ 3-4 (129-130) 2021

датні до проходження військової служби на первинних посадах осіб офіцерського складу Збройних Сил України. Слід зазначити, за цей час їх закінчили більше 150 осіб. Фахові курси професійної військової освіти L-1С також були запроваджені саме у нас. За два роки їх закінчили чотири десятки офіцерів, які у своїх військових частинах були зараховані до резерву кандидатів для просування по службі.

– Гадаю, не менш значущою є ініціатива щодо вишколу курсантів випускних курсів упродовж останнього семестру безпосередньо у Міжнародному центрі миротворчості та безпеки?

– Готуючи наших вихованців до фахового виконання обов’язків на первинних офіцерських посадах, основний акцент вирішили зробити на підвищенні рівня практичних навичок, формуванні командирських, морально-психологічних та лідерських якостей випускників. Пріоритет надаємо вдосконаленню практичних занять та навчань, запровадженню інтенсивних методик гартування психологічних якостей майбутніх офіцерів. Для досягнення окресленого завдання другий рік поспіль проводимо навчання курсантів у польових умовах протягом семестру. Скажімо, у минулорічному осінньому семестрі на полігоні перебував третій курс, а з початком поточного року сюди прибули випускники, які провадитимуть вишкіл аж до самого випуску. Зрозуміло, що таким змінам передувала тривала підготовка, оскільки без належної навчальної матеріально-технічної бази, без сучасної соціально-побутової інфраструктури, а також відповідних методичних напрацювань – такі завдання якісно реалізувати неможливо. Сьогодні і курсанти, і науково-педагогічний склад мають можливість проживати і навчатись у комфортних умовах військового містечка «Гвардійське».

– А чи не наближає, використовуючи військову термінологію, такий маневр силами і засобами, не лише до спрощення доступу курсантів до об’єктів польової

навчально-матеріальної бази, економії коштів, концентрації освітнього процесу, але й до реалізації кінцевої мети реорганізації військової освіти – розмежування освіти та підготовки?

– Я скажу так: фахівці з питань військової освіти, як і наші замовники, про розподіл між освітою та підготовкою говорять вже давно. Але ж потрібно діяти. Власне, фаховий курс професійної військової освіти L-1B – це і є підготовка. Буду відвертим, з нашим досвідом щодо реалізації пілотних проектів можу сміливо стверджувати: ми готові до впровадження наступного пілотного проекту. Маю на увазі, приміром, існуючий стандарт зі спеціальності «Військове управління (за видами Збройних Сил)». Змінивши лише структурно-логічну схему вивчення навчальних дисциплін фахівцями механізованих, танкових та артилерійських підрозділів, розробивши відповідний навчальний план, ми спроможні забезпечити у майбутньому швидкий розподіл освіти та підготовки. До речі, хочемо вийти з ініціативою, аби звільнити начальників факультетів від виконання ними адміністративних функцій і зосередити їхні посадові обов’язки виключно на освітній діяльності. При цьому обов’язково створити навчальні полки та батальйони. Мені вже доводилося чути, що дана пропозиція не вкрай нова. Але ж так функціонує низка провідних військових вишів країнчленів НАТО, у тому числі академія сухопутних військ США «Вест Пойнт», у складі якої є Корпус кадетів (чотири полки).

– І наостанок. Реорганізація системи військової освіти, вочевидь, передбачає і зміни щодо вступу юнаків та дівчат у вищі військові навчальні заклади. Охочих навчатись у Національній академії сухопутних військ більш, аніж достатньо. Чи вже визначено, як провадитиметься цьогорічна вступна кампанія?

– Особливості прийому на навчання до військових вишів та військових навчальних підрозділів

закладів вищої освіти обговорювались на вищезгаданих зборах. Прийнято рішення, що вступні випробування, конкурсний відбір на здобуття ступенів вищої освіти «бакалавр» і «магістр», фахової передвищої освіти за освітньопрофесійним ступенем «фаховий молодший бакалавр» у нашій Академії проводитиметься з 8 по 19 липня 2021 року. Зрозуміло, за потреби, все відбуватиметься в умовах карантинних обмежень, з чітким дотриманням належних вимог безпеки. Такий досвід ми набули минулоріч. Питання щодо прийому заяв, проведення співбесід, вступних іспитів тощо чітко висвітлені у Правилах прийому. Вступники можуть ознайомитись з ними, зайшовши на веб-сайт Національної академії, розділ «Вступни-

кам». Зазначу лишень: цьогоріч ми прийматимемо сертифікати зовнішнього незалежного оцінювання 2018-го, 2019-го, 2020-го та 2021-го років. На завершення бесіди хочу наголосити: Верховна рада України, Уряд, оборонне відомство надзвичайно активно працюють над впровадженням та удосконаленням нових рівнів військової освіти з урахуванням стандартів Північноатлантичного альянсу. Вже існуючі напрацювання дозволять нам з першого вересня розпочати освітній процес за новими програмами.

–Дякую Вам за приділений час і змістовну розмову.

№ 3-4 (129-130) 2021

Бесіду вів Ігор МАХНО

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

15

ПОЛЬОВИЙ ВИШКІЛ

«ПОЛУМ’ЯНИЙ» БЕРЕТ НОСЯТЬ ЛИШЕ ТІ АРТИЛЕРИСТИ, ХТО «ПОНЮХАВ» ПОРОХУ! «Гармата – постріл!» – лунають одна за одною команди командирів гармат. Усе відбувається у Міжнародному центрі миротворчості та безпеки. Потужні постріли з «Рапір» стрясають землю, а їх відлуння чути на багато кілометрів по навколишніх селах. Полум’я на кілька метрів виривається зі ствола гармати. Земля, наче здригається, змішуючи грунт і торішню траву в клуби диму. У повітрі зависає різкий солодкуватий запах спаленого пороху. Працює артилерія!… Курсанти факультету ракетних військ і артилерії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, зокрема і першокурсники, відпрацьовують вміння та навички, які знадобляться їм у майбутньому.

– Сьогодні на цій ділянці першокурсники виконують своє перше вогневе завдання бойовим пострілом з артсистеми МТ-12. Кожен з них відчує себе справж-нім артилеристом! – з гордістю зазначає начальник факультету ракетних військ та артилерії Національної академії полковник Артем Дзюба. Польовий вихід має формат тактичного навчання. Тобто, все відбувається, так би мовити, «як на вій-ні»: з підйому особового складу за тривогою, отримання зброї, маршу у визначений район, виконання ввідних, бойових стрільб.

– Навіть ночують курсанти біля своїх гармат на позиції, охороняючи та обороняючи табір. Особливу увагу, з досвіду війни на Дон-

16

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

басі, приділяють зміні вогневих позицій, швидкому і скритому переміщенню, навичкам стрільби із закритих вогневих позицій та прямим наведенням, визначенню точних координат противника, – розповідає очільник факультету. У польовому виході беруть участь близько 300 курсантів. Якщо першокурсники виконують завдання з гармати МТ-12 «Рапіра», то їхні старші колеги вправлятимуться у стрільбі з більш потужних систем – Д-20 та БМ-21 «Град».

– Водночас, більшість курсантів перебувають в Академії на планових заняттях з професійних дисциплін. Частина факультету наразі «на гостині» – стажуються у бойових бригадах на офіцерських посадах. Тут, на полігоні, тривають планові заняття з четвертокурсниками. Фактично, наші курсанти нині по всій Україні. І мету мають одну – поглибити знання та відпрацювати практичні навички, які стануть у пригоді під час реальних

№ 3-4 (129-130) 2021

боїв та допоможуть перемагати противника! – зазначив полковник Артем Дзюба. Під особливою увагою польовий вишкіл проходили першокурсники! Тим більше, що цього разу практичне заняття вирізнялося неабияким емоційним піднесенням. Я б навіть сказав, що воно було вміло підсилене театралізованим дійством. Ще б пак! Виконання першого у житті вогневого завдання бойовим пострілом поєднали із посвятою «новачків» в артилеристи! Але що важливо: на факультеті відмовилися від старої, ще радянської посвяти, і започаткували свою, українську традицію! Урочистості виглядали наступним чином. Навідник гармати після виконання пострілу, щойно вилітає гільза, яка ще вивіює димом порохових газів, бере її до рук і власне «вбирає» (нюхає) цей символічний артилерійський порох! Товариші одразу обмазують йому обличчя сажею, зрозуміло, не шкодуючи її. Опісля щасливий курсант підходить до столу, вкритого артилерійським прапором, на якому лежать яскраво-червоні берети і доповідає начальнику факультету про виконання вогневого завдання. Той особисто припасовує першачку берет кольору полум’я і вітає з поповнен-

ням у родину справжніх артилеристів. Відтак, на артилерійському прапорі курсант ставить свій підпис і дату, і продовжує виконувати зав-дання за призначенням.

– Сьогодні дійсно історична подія: ми започаткували свою (!) традицію у новітній історії українських артилеристів. Її раніше не було, а от яскраво-червоний колір берету запозичений від артилеристів Української Народної Республіки. Нині – він символ посвяти нового покоління! – з гордістю говорить начальник факультету. – Прапор, на якому курсанти ставлять дату і свій підпис, спеціально виготовили на факультеті. Після того, як всі групи першокурсників пройдуть через польовий вихід, здійснять свій перший постріл і впишуть цю дату на прапорі, ми передамо його у кімнату традицій нашого факультету. Саме там він зберігатиметься. Курсанти стануть офіцерами, а згодом, коли завітають до своєї альма-матер, пригадають той історичний день посвяти в артилеристи! За словами офіцера, раніше посвята зводилась до нюхання пороху та «проходження» гільзою по м’якому місцю військовика. А тепер артилеристу вручають берет, колір якого символізує полум’я, яке виривається з гармати під час пострілу. У нього є і свій прапор, а відтак саме з цієї події розпочинається його артилерійська історія в Українському війську! Згодом у своєму дописі у Facebook полковник Артем Дзюба написав такі рядки: «Сьогодні історичний день для факультету ракетних військ і артилерії – ми приймаємо до лав майстрів артилерійського вогню курсантів-початківців. Сьогодні першокурсникам довелося виконати своє перше вогневе завдання. Їхнє серцебиття рахувало секунди до довгоочікуваного дня, до першого бойового самостійного пострілу, в їхніх жилах стигла кров. Психологічно – це завжди хвилююча мить. Адже одна справа, коли ти працюєш із гарматою, яка не є у бойовій готовності, а зовсім інша – коли у гармати

є потужні боєприпаси. І саме ти, саме зараз, ухвалюєш рішення та несеш всю відповідальність за свої дії. Кожен, хто відчув запах пороху та гарячий дотик гільзи, може гордо носити берет полум’яного кольору. «Боги війни» запалюють цей вогонь після першого свого залпу, який і задає курс на нові звершення та новації для ракетних військ і артилерії. Давню традицію ми поновили новим підтвердженням цього історичного дня – підписом на прапорі, що є особливою традицією для кожного артилериста, незважаючи на рік навчання та офіцерське звання. Це підпис, який нагадуватиме курсантам про перші кроки на шляху до омріяної професії артилериста. Перші кроки наших новачків на цій ниві дали чітко зрозуміти, що наш рід військ є особливим, і що приходить гідна зміна! А це ще

одне підтвердження тому, що курсанти факультету ракетних військ і артилерії були й завжди будуть героями нашої держави!» Того історичного дня 26 курсантів одягнули берети яскравочервоного кольору. Ще для більше сотні першокурсників цей день – попереду.

– Цю мить я пам’ятатиму все життя, коли виконав бойовий постріл з гармати та уразив мішень, коли відчув запах пороху та надягнув полум’яний берет! Скільки всього – вперше і одразу – ніколи не забудеться! – поділився враженнями курсант Олександр Шокало. А ще про урочистості нагадуватимуть світлини, особливо та, де першокурсники разом зі своїми наставниками. Вона, гадаю, обов’язково посяде чільне місце у кімнаті традицій факультету.

№ 3-4 (129-130) 2021

Віталій СТЕЧИШИН

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

17

АНІ КРИЖАНА ВОДА, АНІ МОРОЗ НЕ СТАЛИ НА ЗАВАДІ У Міжнародному центрі миротворчості та безпеки відбувся польовий вишкіл курсантів Національної академії сухопутних військ. Поряд з піхотинцями, артилеристами, фахівцями з моральнопсихологічного забезпечення інтенсивно вдосконалювали практичні навички й майбутні офіцери інженерних військ. За словами очільника факультету підготовки спеціалістів бойового (оперативного) забезпечення Національної академії полковника Ігоря Горчинського, понад 300 п’ятикурсників упродовж польового виходу відпрацьовували теоретичні знання та навички, набуті у пункті постійної дислокації. Особлива увага була прикута до випускників. Вони облаштовували понтонно-мостову переправу в особливих умовах, коли поверхня водойми була ще скута кригою. Попри прихід весни, водойми на теренах Міжнародного центру миротворчості та безпеки були все ще вкриті льодом. Тож цьогорічні випускники мали добру нагоду попрактикуватися у прокладанні понтонної переправи в умовах зимового льодоставу. До слова, і сама погода була більше зимовою, ніж весняною: температура повітря вдень + 2–3°С, подекуди лежав сніг.

– За таких специфічних умов військові інженери спочатку мають прокласти заплаву – тобто прохід у льодовому покритті під розмір мостової стрічки. Її роблять як механічним способом, так і вибу-

18

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

№ 3-4 (129-130) 2021

ховим. Якщо механічним, то за допомогою шансового інструменту, бензопил, транспортних засобів, зокрема ПТС-2, –пояснив начальник кафедри інженерних спеціальних дисциплін полковник Андрій Каршень. Під час практичного заняття курсанти самостійно визначали, у який спосіб їм краще прокласти заплаву, перевіривши стан льодового покриття та наявних засобів. Для цього провели розвідку району, виміряли товщину льоду. Того дня крижаний покров водойми сягав десяти сантиметрів. Робити заплаву вирішили механічно. А коли у суцільній кризі нарешті з’явилася необхідна ділянка чистої води, почали скидати понтони для переправи.

–У ході заняття курсанти відпрацьовували навички з облаштування понтонно-мостових переправ вантажопідйомністю 60 і 20 тонн. Крім того, набували досвіду зі збору мостових переправ, організації комендантської служби, а після виконання бойового завдання –зі збору мостових засобів та відбуття у район зосередження, – додав полковник Андрій Каршень.

ГАРТУЄ ПОЛЕ

Спостерігаючи за роботою курсантів у крижаній воді, у самого наче мороз шкірою «пробігав». Не надто хотілося опинитися на їхньому місці.

– На вулиці прохолодно, у повітрі вологість, а вода скута льодом, але ми повинні впоратись із завданням. Це наш завершальний польовий вихід, і ми намагались отримати якнайбільше знань та навичок. Офіцер має бути зразком для підлеглих, має знати, уміти та показати особовому складу все, що вимагатиме від них. Тим більше, що ця тема надзвичайно актуальна. Понтонні мости широко застосовують у районі проведення операції Об’єднаних сил. За допомогою викладачів у нас все виходить, –

зазначив сержант Віктор Осіпов.

– Напередодні польового виходу курсанти-випускники повернулися з військового стажування. І тепер у них була добра нагода звернутися до викладачів по допомогу, за роз’ясненнями тих чи інших питань, які виникали під час практичної польової фази. Попереду ще один блок теоретичних занять. Час є. Загалом, курсанти демонструють непогані навички, вкладаються в нормативи, і найголовніше –усвідомлюють важливість свого професійного фаху, – зазначив полковник Ігор Горчинський. Віталій РУДКОВСЬКИЙ

№ 3-4 (129-130) 2021

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

19

ВЛАСНИМ ПРИКЛАДОМ

…Листопад 2014-го, Донецький аеропорт. Два Т-64 повним ходом проскочили «злітку» й різко зупинилися навпроти нового терміналу. В одному з них командир танка на позивний «Адам» − згодом легендарний Герой України Євген Межевікін, в іншому −«Макс», на той час молодий офіцер, нещодавній випускник Львівської «сухопутки». Третій танк зупинився на початку злітної смуги й почав прикривати екіпажі побратимів. А ті зі свого боку гатили по другому поверсі терміналу, де засіли російські найманці й «шахтарі» з пропискою і військовими квитками РФ.

ПІСЛЯ ТОГО, ЯК ЗГОРІВ ЕКІПАЖ СУСІДНЬОГО ВЗВОДУ, СІДАТИ У ТАНК БУЛО СТРАШНО! АЛЕ ВІЙНА «ЗАТЯГУЄ»… −Дивлюсь, снаряд залетів прямісінько у вікно. Вибух, полум’я, дим. Він починає зрештою розсіюватися, і в якусь мить чітко стає видно… пошматовані на частини тіла людей, які розкидало й на підвіконня. Спочатку−наче ступор! Якась незрозуміла сила тебе зупинила, і ти просто очманіло дивишся на це все й перестаєш діяти. Та за якусь мить опановуєш себе: «Якщо не я їх, то вони мене! Краще стріляти!» Знову віддаються команди на ураження, знову аналізуєш обстановку навколо й вступаєш у бій! Ми відстріляли 23 снаряди з конвеєра, три залишили на зворотну дорогу про всяк випадок і відступили, − пригадує один зі своїх боїв, який і досі наче в чорно-білому кіно і по секундах «перемотується» в пам’яті капітана Максима Сулими. Він − один з тих офіцерів, яким після закінчення вишу відразу випало бойове хрещення. І один з небагатьох, на долю яких одразу ж припав ДАП та інші найгарячіші точки навколо Донецька. І далі… за хронологією війни.

20

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

№ 3-4 (129-130) 2021

ПЕРЕД ТАНКІСТАМИ СТОЯЛО ЗАВДАННЯ ПРИКРИТИ СОБОЮ КОЛОНИ, ЯКІ ЗАХОДИЛИ НА ЛЕТОВИЩЕ − Випуск з академії відбувся 21 червня. А вже 23-го я представлявся командиру танкової Сіверської бригади полковнику Грицькову. Першу лейтенантську відпустку перенесла війна. Мене розподілили у 2-й танковий батальйон, 4-ту танкову роту на посаду командира 1-го танкового взводу, − пригадує перші дні офіцерської служби Максим Сулима. Тоді все відбувалося швидко… Три дні на прийняття посади − і молодий офіцер уже в Ярмолинцях, що на Сумщині. Тут до кінця вересня пройшло бойове злагодження його батальйону. І ось підрозділ уже на Донеччині, біля села Зачатівка — на напрямі Волноваха – Маріуполь. − Стали табором, облаштувались. Та довго сидіти не довелося. За командою комбрига, три танки, у тому числі мій, були придані бригаді «Холодний Яр», яка вже вела бої за Донецький аеропорт і прилеглі території. І ми у складі офіцерських екіпажів, бо щойно мобілізовані

військовослужбовці просто відмовлялися вирушати на ДАП, висунулись у село Тоненьке, де тоді стояла механізована бригада, − продовжив розповідь «Макс». Основне завдання, яке тоді стояло перед танкістами, − прикрити собою, саме собою, як сталевою крицею, так і вогневою міццю, колони, які підвозили продовольство й боєприпаси захисникам Донецького летовища. Окрім того, танкісти вибивали противника з рукавів старого терміналу, вели вогонь по метеовежі, де тоді сиділи снайпери сепаратистів, і загалом прикривали піхоту в численних боях за навколишню територію. КОЖЕН ВИЇЗД, ЯК ОСТАННІЙ! − На прикриття колон виїжджало від двох до чотирьох танків. Рушали завжди раніше й на 2-3 кілометри з боку. На під’їздах до аеропорту одразу відкривали вогонь по ворогу, змушували російських найманців переводити основний вогневий удар та їхню лють на себе. Танки для противника були завжди головною мішенню. І таким чином, як могли, убезпечували колони на БМП та автомобільній техніці від ударів ворога, − пригадує капітан Максим Сулима. Для танкістів кожен такий виїзд міг стати останнім. Дорогу, по якій вони їхали з Водяного на ДАП, називали не інакше як «Дорогою смерті». З кінця жовтня до 29 грудня 2014-го «Макс» і його колеги могли за добу робити по 3-4 виїзди! − Навіть уночі спати не хотілося! Кров кипіла, адреналін зашкалював, усі думки – на знищення ворога! − додає танкіст. «Максу» тоді дивом пощастило лишитися неушкодженим. За цей час з батальйону було підбито три танки, один − згорів з екіпажем. Танк його комбата майора Висоцького на псевдо «Торнадо» підірвався на «Дорозі смерті»… − На їхньому місці мав бути мій екіпаж. Того дня ми разом з екіпажем Межевікіна вирушили на виконання поставленого завдання. Дорогою в мене полетіла система наведення. Зупинилися, почали розбиратися. Нам на заміну вирушив комбат. На об’їзній Донецького аеропорту його

механік-водій трохи виїхав за слід першого танка і… підірвався. Вирвало каток. Я дізнався про це з повідомлення «Адама» по радіостанції та вирішив з поламаною системою їхати на підмогу товаришам. Екіпаж був біля танка − контужений. Посадили на броню, танк зачепили й через Водяне затягнули у Тоненьке, − розповів про цей випадок Максим. «НА ВІЙНІ ВСЕ ЧІТКО ЗРОЗУМІЛО: ТУТ ТИ — ТАМ ВОРОГ» − Після того, як згорів екіпаж сусіднього взводу, чи не було страшно сідати у танк, адже могла спіткати така ж страшна доля?! − запитую в офіцера. − Зізнаюсь, було моторошно. Та війна наче «затягує». Там інші цінності, пріоритети, відповідальність. Ти виконав поставлене завдання, знищив противника − ти заслужив похвалу й повагу. Там на диво психологічно легше. Все чітко зрозуміло: тут ти − а там ворог; завдання − знищити противника й вижити самому, — пояснює Максим. Продовжуючи розповідь про бойовий шлях мого співрозмовника, зазначу, що після Водяного, Опитного, Пісків і ДАПу підрозділ «Макса» придано бригаді імені Чорних Запорожців. Разом з цим військовим колективом танкісти вели бої в районі Волновахи, Рибного, Багача. Потім передислокація в Курахове, Єлизаветівку. Разом з ОМБр імені Лицарів Зимового Походу танкісти Сіверської бригади стримували ворога у Мар’їнці. З 2015 року офіцер командував 4-ю танковою ротою. І до березня 2016-го вів активні бойові дії. Аж поки бригаду не було виведено із зони бойових дій для доукомплектування. Потім було повернення у знайому Зачатівку на Донеччині й виконання чергових завдань... Уже понад рік, як офіцер передає бойовий досвід майбутнім офіцерамтанкістам — курсантам Національної академії сухопутних військ. Беззаперечно, що саме такі офіцери й повинні виховувати та навчати майбутніх командирів! Віталій СТЕЧИШИН

№ 3-4 (129-130) 2021

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

21

ЯК КУРСАНТИ ПІДРИВАЛИ «ВОРОЖІ» ОБ’ЄКТИ У Міжнародному центрі миротворчості та безпеки триває польовий вишкіл курсантів Національної академії. Вихованці факультету підготовки спеціалістів бойового (оперативного) забезпечення вдосконалюють свої навички упродовж практичних занять. За словами начальника кафедри тактики підрозділів бойового (оперативного) забезпечення Національної академії підполковника Дмитра Окіпняка, заняття з дисципліни «Вибухова справа» відбуваються у чотирьох навчальних групах. Курсанти першого курсу відпрацьовують питання одиночних підривів та руйнування елементів різних конструкцій з дерева, бетону, залізобетону та заліза. Із третьокурсниками проводять заняття з інженерних загороджень, облаштування протипіхотних керованих мінних полів. Це сьогодні надзвичайно актуально саме у районі проведення операції Об’єднаних сил.

– А з п’ятикурсниками ми проводимо заняття з інженерного забезпечення бою за стандартами НАТО. Це нова дисципліна, яку ми запровадили на кафедрі для магістрів. Вона повністю відповідає стандартам НАТО, навіть викладається англійською, залежно від того, наскільки курсанти можуть сприймати матеріал іноземною мовою. Так само плануємо цього року запровадити і для четвертокурсників. Для цього ми постійно комунікуємо з нашими колегами і партнерами з країн-членів НАТО, підтримуємо тісні

22

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

№ 3-4 (129-130) 2021

зв’язки, і вони корегують курс. Ця дисципліна дає можливість курсантам відчути себе в якості командира інженерного підрозділу, а також діяти у складі багатонаціональних штабів. Тут вони вивчають натівські процедури, зокрема процес ухвалення рішення за стандартами Північноатлантичного альянсу на тактичному та оперативному рівнях, – розповів підполковник Дмитро Окіпняк. Своїми враженнями поділився цьогорічний випускник молодший сержант Дмитро Ванельчук: – Дисципліна «Інженерне забезпечення бою за стандартами НАТО» для нас нова. Ми почали її вивчати цього року. Наразі я в якості командира взводу інженерних військ робив розрахунок кількості вибухівки для руйнування залізної балки. Заняття відпрацьовували з елементами англійської мови та за методикою планування системи НАТО TLP. За діями молодшого сержанта спостерігали інструктори збройних сил Канади з місії ЮНІФАЄР. На заняттях курсантів вони діляться своїми враженнями та досвідом з офіцерами та науково-педагогічними працівниками.

ПІСЛЯ ТЕОРІЇ – ПРАКТИКА А ось що розповіла першокурсниця Христина Дзьома: – Це вже наш другий польовий вихід. Сьогодні вчимося підривати різні матеріали, зокрема і деревину. Ці знання нам потрібні будуть у майбутньому для виконання бойових завдань: руйнування мостів, фортифікаційних споруд, будівель тощо. І якщо хтось вважає, що дівчатам не слід цим займатися, то я можу запевнити: ми не боїмося і чітко виконуємо усі завдання! За словами викладача кафедри тактики підрозділів бойового (оперативного) забезпечення майора Олега Бричинського, курсанти завзято беруться до справи та сумлінно виконують усі настанови викладачів.

– Курсанти на практиці удосконалюють свої вміння та навички під час підривання різних елементів конструкцій, які були виготовлені з найбільш поширених будівельних матеріалів. Їхні розрахунки були правильними, і це дозволяло отримати добрий результат, – зазначив майор Олег Бричинський. У свою чергу начальник факультету підготовки спеціалістів бойового (оперативного) забезпечення Національної академії полковник Ігор Горчинський наголосив, що майже 90 відсотків особового складу викладачів мають досвід проходження служби у частинах та підрозділах інженерних військ під час проведення Антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил. Свої знання викладачі передають курсантам. Особлива увага приділяється не лише вивченню дисципліни«Вибухова справа», а й питанням, які стосуються розмінування місцевості та знищення вибухонебезпечних предметів. Олена ШУМИК

№ 3-4 (129-130) 2021

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

23

ОЦІНКУ ДАЮТЬ ВІЙСЬКА

ТРЕНУВАЛИСЬ НА СУЧАСНОМУ КОМП’ЮТЕРНОМУ АРТИЛЕРІЙСЬКОМУ ПОЛІГОНІ

Двадцять курсантів-артилеристів другого курсу проходили стажування в окремій артилерійській бригаді імені гетьмана Тараса Трясила. Протягом двох тижнів вони відпрацьовували свої навички з обслуговування потужної військової техніки та озброєння й набували свій перший командний досвід.

– Усі хлопці були розподілені на посади командирів гармат і командирів відділень, – розповів журналістові начальник відділення бойової підготовки бригади підполковник Леонід Пилипець. – Стажування розпочалося за планом, хлопці бойові, відразу впадало в око, що вони насправді були зацікавлені професією артилериста. Керівник стажування від Академії, викладач кафедри наземної артилерії полковник запасу Олег Дорохов, який до 2020 року командував саме цією бригадою, розповів про вихованців детальніше.

– Курсанти дійсно бойові та вмотивовані. Троє з них вступили до Академії не зі шкільної лави, а з військ, а один має реальний досвід бойових дій – і протягом не однієї ротації, – наголосив Олег Михайлович. – Є й діти учасників АТО. Зокрема, батько курсанта Сергія Тишкуна, також Сергій, служив зі мною у 44-ій окремій артилерійській

24

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

№ 3-4 (129-130) 2021

бригаді на посаді старшини батареї. Також викладач розповів, із чим вони зіткнулися у стройовій частині та чого особисто він, як керівник стажування, очікував.

– У бригаді ми ознайомилися з новинкою, якої поки що немає в Академії – комп’ютерним артилерійським полігоном. З курсантів, хто стажується на посадах командирів відділень обчислювачів, тривали заняття зі стрільби та управління вогнем за темою «Ураження нерухомих спостережних наземних цілей стрільбою із закритих вогневих позицій», – пояснив досвідчений артилерист. – Ті ж з хлопців, хто проходив стажування на посадах командирів гармат, проводили заняття зі своїми на час стажування розрахунками – штатними розрахунками підрозділів бригади. Усе відбувалось у парку військової частини. Керівник стажування переконаний, що курсанти повернулись до Академії, озброєні новими знаннями й навичками керування особовим складом, і продовжать теоретичну підготовку. Олексій ТРИГУБ

Дуже насичено і динамічно відбувалось стажування курсантів Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у військах, зокрема і для майбутніх офіцерів-артилеристів. За словами начальника факультету ракетних військ та артилерії видового вишу полковника Артема Дзюби, на стажуванні перебували близько 180 курсантів другого, третього та четвертого курсів.

ЗАВЕРШАЛЬНЕ СТАЖУВАННЯ ДЛЯ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ – Якщо в останні роки курсанти стажувались на базі 184-го навчального центру, то тепер – і у бойових бригадах ЗС України. Це дуже важливо для становлення майбутніх офіцерів, – зазначив полковник Артем Дзюба. Щодо стажування у Навчальному центрі Академії, то понад двадцять курсантів практикувались у навчальному артилерійському полку.

– Третьокурсники стажувались у чотирьох навчальних дивізіонах: розвідувальному, самохідному, реактивному та причіпної артилерії. За місяць вони у повному обсязі опанували посаду командира взводу. Також у них була добра нагода продемонструвати свій

методичний рівень у якості керівника заняття чи викладача. Адже вони проводили планові заняття з військовиками, які прибули у частину для здобуття відповідного фаху, – розповів викладач кафедри наземної артилерії підполковник запасу Олександр Мельников, який надає підопічним всебічну допомогу на місці. Один із тих, хто проводив заняття з контрактниками – третьокурсник Олексій Собчук. За його словами, навчати військовослужбовців, які здебільшого старші за тебе і мають чималий досвід, зокрема виконання завдань в АТО/ ООС, на початках було важкувато.

– Самі розумієте, незнайомий особовий склад, старшого віку

люди. Але згодом усе владналось, з’явилась упевненість, з кожним заняттям ставало все легше. Це дуже добрий досвід у комунікації, командирській підготовці й проведенні практичних занять, – розповів майбутній офіцер-артилерист. А як оцінюють навички курсантів їхні підопічні?

– Приїхав у Старичі, щоб пройти базову підготовку на посаді командира міномета. Поряд стажувались курсанти Львівської академії. Вони підходили до справи з ентузіазмом, бажанням працювати. А це найголовніше! Ми, у кого є досвід бойових дій, підказували їм деякі практичні моменти. Вони ж заповнювали наші прогалини у теоретичній складовій. Тобто, у нас була ефективна взаємодія. Ми навчались один в одного. І кожен брав щось для себе, – прокоментував старший сержант Богдан Ворон. Як повідомив полковник Артем Дзюба, згідно з відповідною вказівкою Командувача Сухопутних військ ЗСУ, у четвертокурсників розпочався додатковий посилений практикум. Його мета –підвищити рівень підготовки цьогорічних випускників перед розподілом у бойові бригади. Тож географія стажування розширилась Дрогобичем та Кременчуком. Антон МИРОНОВИЧ

№ 3-4 (129-130) 2021

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

25

ГІРСЬКА ПІДГОТОВКА

КУРСАНТИ ПІДКОРЮЮТЬ СКЕЛІ ДОВБУША Черговий етап пілотного проекту «Курс гірської підготовки», започаткованого Генеральним штабом ЗС України, завершився на Івано-Франківщині. Цього разу його учасниками стали курсанти-випуск-ники факультету бойового застосування військ Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Упродовж п’яти днів вони набували навички пересування скельним рельєфом.

– Це заняття у межах нашого літнього блоку, – розповів головний спеціаліст відділу фізичної підготовки управління доктрин і індивідуальної підготовки Головного управління доктрин та підготовки ГШ ЗСУ Микола Шевяков. – Насамперед навчаємо учасників пересуватися скелями. Для цього обрали Скелі Довбуша, які відомі ущелинами та крутими гірськими стежками. Їхня висота – до 50 метрів. Кути – від 70 до 90 градусів. Тобто, практично вертикальний підйом. Аби легше уявити складність завдання звичайній людині, наведу таке порівняння: скеля заввишки 50 метрів – це як шістнадцятиповерховий будинок. Під час курсу навчаємо учасників успішно підійматися і спускатися. Найголовніше тут – безпека. Тож багато уваги приділяємо навичкам зі страховки, альпіністської техніки. Упродовж курсу учасники навчаються організовувати навісні переправи, відпрацьовують навички виживання в горах та автономної діяльності. Усі п’ять діб курсу військові ночують у наметах, харчуються лише тим, що взяли з собою у гори і можуть користуватися речами, які вони поклали у рюкзак. В якості інструкторів з військовими працюють пред-

26

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

№ 3-4 (129-130) 2021

ставники Федерації альпінізму та скелелазіння України.

– Заняття починаються на світанку і тривають до заходу сонця, – зазначив Микола Шевяков. – Іноді одного світлового дня якраз вистачає, аби група піднялася на 50-метрову висоту й спустилася. Скелелазіння – це теж гарна школа лідерства і командної роботи. Лідер має першим підійматися скелями, потім допомагає всій групі. Серйозна перешкода на шляху до вершини – страх висоти. Його треба приборкати, аби дістатися спершу верхівки скелі, а потім спуститися. Микола Шевяков підкреслив, що навички гірської підготовки мають прикладний характер. Такі вміння необхідні під час ведення бойових дій не тільки у горах, а й в урбанізованій місцевості, серед зруйнованих будівель і споруд, промислових об’єктів. До навчання під час літнього «Курсу гірської підготовки» залучають військових, які успішно пройшли зимовий блок. Це курсанти й офіцери військових вишів, військовослужбовці навчальних центрів, частин Сил спеціальних операцій, Десантноштурмових військ, Військової служби правопорядку, гірсько-штурмових бригад. Наприкінці курсу учасники складатимуть комплексний іспит. А після успішної його здачі отримають посвідчення і значок «Альпініст України» Федерації альпінізму та скелелазіння України, що є офіційним підтвердженням здобутих знань та навичок. Владислав НАЗАРКЕВИЧ

ПЕРШІ СЕРЕД ВІЙСЬКОВИХ ВИШІВ

СТВОРЕНО РАДУ МОЛОДИХ ВЧЕНИХ На першому урочистому засіданні таємним голосуванням було обрано склад президії Ради. Головуватиме професор кафедри гуманітарних наук Інституту морально-психологічного забезпечення, кандидатка історичних наук працівниця ЗС України Мар’яна Верхотурова. Її заступником обрано ад’юнкта штатного науково-організаційного відділу капітана Іванну Чобіт, секретарем – ад’юнкта цього ж відділу капітана Андрія Багана. Як розповів тимчасовий виконувач обов’язків заступника начальника Національної академії сухопутних військ з наукової роботи, доктор технічних наук, старший науковий співробітник полковник Володимир Грабчак, Рада молодих вчених стане відкритою академічною спільнотою, яка сприятиме становленню професіоналів-науковців із числа курсантів, офіцерів, наукових та науково-педагогічних працівників військового вишу, що поділяють спільні наукові цінності, дотримуються у своїй діяльності високих стандартів наукової культури, активно працюють на науковій ниві.

– Метою діяльності Ради стане активізація та всебічна популяризація науки у професійному середовищі молодих вчених Академії, об’єднання їхніх зусиль для професійного та особистісного зростання, залучення до ефективної пропаганди новітніх наукових тенденцій, – зазначив полковник Володимир Грабчак. – До речі, на сьогодні це перша Рада молодих вчених, що створена при вищому військовому навчальному закладі! Ми першими серед військових вишів виконали вимогу Законів України «Про вищу освіту» та «Про наукову і науково-технічну діяльність» щодо створення та діяльності Рад молодих вчених.

Новоспечених колег привітали голова Ради молодих вчених при Міністерстві освіти і науки України, докторка юридичних наук Олеся Ващук та голова Ради молодих вчених (2014–2019 рр.) Національного університету «Львівська політехніка», кандидатка технічних наук доцент Олександра Березко. У форматі відеоконференції відбулось обговорення перспектив діяльності Ради молодих вчених Національної академії з вищезгаданими гостями. Учасники першого засідання змогли поставити численні запитання своїм колегам з Києва та Львова.

– У Національній академії дуже багато перспективних молодих науковців. Наразі увійти до складу ради виявили бажання близько 30 осіб з числа курсантів, офіцерів та науково-педагогічних працівників, – зазначила голова Ради молодих вчених Національної академії Мар’яна Верхотурова. На першому засіданні Ради було затверджено план роботи на поточний рік, а також девіз: «SCIENTIA VINCES!» – «Наукою переможеш!». Окрім того, представлено проект емблеми новоствореної Ради.

На сьогодні це перша Рада молодих вчених, що створена при вищому військовому навчальному закладі!

Олена ШУМИК

№ 3-4 (129-130) 2021

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

27

НАШІ ВИПУСКНИКИ За час свого існування музичний колектив 44-ї окремої артилерійської бригади виступав посеред військових наметів, у сільських клубах, на міських майданах. Урочисте звучання фанфар, стройовий марш, легкий вальс та багато інших мелодій у виконанні військових музикантів додавали й додають бойовитості, пристрасті та гарного настрою. Мова йде про своєрідну візитівку бригади – оркестр, начальник і військовий диригент якого майор Тарас Когут. ТРИЧІ МРІЯ НЕ УСМІХНУЛАСЯ Дитинство Тараса пройшло у місті Бережани, що на Тернопільщині, у родині, де не було жодного військового. З музикантів хіба дідусь по маминій лінії грав у сільському духовому оркестрі на трубі. А Тарас чомусь ще в дитинстві вимріяв поєднати військову службу та музику. Тепер він називає це покликанням. А тоді, коли дивився малим по телевізору виступ військового оркестру й бачив на екрані диригента, несподівано сказав мамі, що хоче так само диригувати на сцені. І твердо йшов до своєї мрії. Спочатку в рідному місті став навчатися в музичній школі грі на кларнеті. Згодом дізнався: щоб вступити до Львівського військового вишу, який готує військових диригентів, треба мати середню музичну освіту. Тож після закінчення 9 класу вступив до Тернопільського музучилища ім. Соломії Крушельницької, отримав диплом. І тричі подавав документи до Академії, аби здобути фах військового диригента. Наполегливості, впертості, терпіння вистачило на тривалий час. Адже набір на навчання військових диригентів оголошували лише раз на два-три роки, та й набирали лише кілька осіб. Тарас не впадав у відчай. Хлопця призвали на військову службу, пощастило потрапити саме у Львів, у військовий оркестр вишу. Після служби Тарас підписав контракт із військовим оркестром, вступив на заочне навчання до Львівської музичної академії, а вже через три роки опісля мрія його здійснилася.

28

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

МУЗИКА – ЦЕ ТАКОЖ ЗБРОЯ! З дипломом військового диригента молодого лейтенанта 2012 року відрядили в 11-ту окрему артилерійську бригаду, що дислокувалася тоді в Тернополі. Але начальником оркестру був недовго, адже у грудні наступного року цю військову частину розформували. Службу продовжував у Мукачеві, у складі 128-ї гірсько-піхотної бригади на посаді… психолога роти. Тож певний час було не до музики. Та сталася війна. Підрозділ, у якому служив Тарас Когут, з початком жовтня 2014 року прибув у зону АТО, у Дебальцеве. На той час, пригадує військовослужбовець, це ще було відносно спокійне місто, мали змогу окопатися, облаштувати фортифікаційні споруди. Це була Тарасова та його підрозділу перша поїздка на Схід. Серед побратимів були й кадрові військові, й мобілізовані. Там вчилися воювати та отримали перше бойове хрещення. Тарас виконував обов’язки психолога роти. Розповідає, що після нового 2015 року ставало дедалі гарячіше, почалися зимові бої за Дебальцеве. А 7 лютого потрапили в оточення на майже одинадцять днів. Після важких боїв отримали наказ вийти з міста. Останнього дня перебування у Дебальцевому Тараса Когута поранило. Осколок влучив у ногу. Відчув біль, але не надав цьому значення. На велике щастя осколок не зачепив нервових закінчень, тож із Дебальцевого виходив самостійно. Після повернення із зони АТО

№ 3-4 (129-130) 2021

доля зробила подарунок: йому запропонували посаду військового диригента…44-ї окремої артилерійської бригади. Створювали її в Яворові, на базі військового полігона Міжнародного центру миротворчості та безпеки. СТИРАЮТЬ СТЕРЕОТИПИ Коли Тарас Когут узявся до роботи на новій посаді, то у підпорядкуванні мав лише трьох музикантів. Згодом вдалося перевести ще сімох із Яворова. Усі брали участь у бойових діях на Донбасі. А невдовзі військові музиканти вирушили у зону АТО, давали концерти, піднімали бойовий дух військовослужбовців. Дарувати хвилини зустрічі з музикою прагнули й місцевим жителям. Але спочатку на ці концерти майже ніхто не приходив – люди були залякані. «Ми грали на вулиці, біля зруйнованого чи занедбаного сільського клубу, чи на роздоріжжі, – згадує начальник оркестру. – Але тішило, що місцеві все ж таки виглядали з-за будинків, слухали. Серце раділо, що були серед них люди справді з українською душею. Їм низький уклін, честь і хвала, бо в цих важких і складних обставинах вони горою стояли за Україну». Музиканти-артилеристи з Тернополя їздили на Схід країни упродовж двох років, перебуваючи там тривалий час – місяць-півтора, складали план заходів, обговорювали маршрути. Об’їздили з концертами усю неокуповану ворогом частину Луганської та Донецької

областей. Грали для військовослужбовців Збройних Сил, Національної гвардії, місцевих жителів. На місяць бувало понад 20 виступів. «Згодом усі вже чекали на наш приїзд, у нас була своя публіка, – розповідає Тарас. – У райцентрах збирали повні зали, була чітка взаємодія нашої військової частини з місцевою владою, тож оркестр брав участь у різних масових заходах». Упродовж 2016–2017 років виступали у Лисичанську, Старобільську, Попасній, інших населених пунктах Донбасу. Якось відвідали Соледар. У вільну хвилину військовим музикантам з Тернополя випала нагода побувати у місцевій соляній шахті. Потім один з них сказав, що виступали в різних місцях, лише в копальні ще не грали. Начальник оркестру миттєво відреагував на ці слова, і запропонував не просто дати у шахті концерт, а й обов’язково розпочати його виконанням Державного гімну України, що буде відповідним рекордом! Цей задум знайшов позитивний відгук у вищого командування. Лана Вєтрова, керівниця Національного реєстру рекордів України, також сприяла оркестрантам. 12 травня 2016 року музиканти спустилися у солекопальню й на глибині 298 метрів прозвучав Державний гімн країни, про що колектив отримаввідповідний сертифікат. Після вста-

новлення національного рекорду, звісно, відбувся концерт. «Інструменти на такій глибині звучать незвично, – розповідає керівник військового оркестру.

– Виконувати там музичні твори важкувато. Та ми впорались!». Оркестр 44-ї артилерійської бригади був першим і у популяризації військової служби за контрактом. Із цією місією музиканти побували у Львові, Хмельницькому, Рівному, Чернівцях, ІваноФранківську. Військовий музичний колектив до впровадження карантину брав участь у різних масових офіційних і творчих заходах, які організовували у Тернополі, області, країні. Виборював призові місця у військово-патріотичних конкурсах, зокрема всеукраїнському творчому змаганні «Герої не гинуть, Герої живуть у піснях». До слова, пісню з такою самою назвою оркестр записав і зняв два роки тому кліп зі співачкою, волонтеркою, а нині народною депутаткою України Софією Фединою. Відео зняли й на «Червону руту», яку Володимир Івасюк написав пів століття тому. Саме з нагоди ювілею цього пісенного шедевра військові оркестранти долучилися до всеукраїнської акції #Червонарута50challenge. Пісня, звичайно, за роки звучала в різних інтерпретаціях, обробках. Військові

музиканти обрали для запису аранжування краянина М. Віятика. У кліпографії оркестру з’явилася відеоробота з виконання повстанської пісні «Йшли селом партизани». У репертуарі колективу майже 150 творів.«Руйнуємо стереотипи, що військовий оркестр грає лише стройові марші», – зазначає Тарас Когут. Колектив піднімає музичні пласти січового стрілецтва, звертається до повстанських, сучасних, закордонних і дитячих пісень, грає класичну музику. Має в’язанку пісень Оксани Білозір і гурту «Океан Ельзи». Фішка оркестру – військове дефіле, під час якого музиканти одночасно з виконанням твору демонструють стройовий вищкіл. Нині оркестр артилерійської бригади укомплектований згідно зі штатним розписом. Кажучи інакше, тут грають 20 музикантів, якими диригує майор Тарас Когут. На час моїх відвідин колектив працював над музичним записом колядок. Як каже майор Когут, вони настирливо вчаться працювати в умовах карантину, усвідомлюючи, що музика – це також зброя й водночас особлива енергія, що заряджає людей позитивом, пристрастю, настроєм, прагненням жити й творити.

№ 3-4 (129-130) 2021

Микола ШОТ

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

29

ДУХОВНІСТЬ

ГАРНІЗОННИЙ ХРАМ СВЯТИХ АПОСТОЛІВ ПЕТРА І ПАВЛА ЗА ЧАС ВІЙНИ НАДАВ ДОПОМОГУ ЗАХИСНИКАМ УКРАЇНИ НА ПОНАД МІЛЬЙОН ДОЛАРІВ США

Найбільший гарнізонний храм України – святих апостолів Петра і Павла, що у Львові, відсвяткував свою чергову річницю. 6 грудня 2011 року, на честь 20-ї річниці Збройних Сил України, тут відбулось урочисте відкриття і освячення Божого храму. На той час це була перша в Україні гарнізонна церква. Її настоятелем став отець Степан Сус. Після того, як він був призначений єпископом Курії Верховного Архиєпископа Української Греко-католицької церкви, його справу в стінах храму продовжив отець Тарас Михальчук, який заразом й очолив Центр військового капеланства Львівської архиєпархії УГКЦ. Як розповів настоятель церкви Гарнізонний храм святих апосТарас Михальчук, аби толів Петра і Павла має багатові- отець кову історію, яка бере початок ще відкрити цей храм, треба було мати у першій половині XVII століття. велику віру. Адже, фактично за Втім, сучасним українцям цей період радянського режиму церква храм став найбільш відомий у роки не використовувалася за своїм російсько-української війни. Саме призначенням. Якийсь час тут був тут відспівують і проводжають до склад, а у 1970-х роках храм перемісця поховання на малій батьків- дали Львівській науковій бібліотеці щині захисників, полеглих у росій- імені В. Стефаника під книгосхосько-українській війні. Саме тут вище. Відтоді, і до 2010 року, тут моляться за здоров’я наших воїнів зберігалося близько 3-х мільйонів та перемоги українського воїн- книг! Ніхто не знав, куди їх вивоства. Саме тут солдати, сержанти, зити, скільки часу на це піде і взагалі, курсанти, офіцери, працівники ЗС чи вдасться у короткий термін переУкраїни й ветерани беруть шлюб, творити понищений і понівечений охрещують дітей, приймають інші храм у культову споруду.

– Такі люди, як тоді ще отець, а церковні таїнства. Цей храм вже давно став символом боротьби сьогодні владика Степан Сус, вірили нашого народу за свою Незалеж- у те, що це можливо. Архиєпископ Української греконість! У ньому моляться, у ньому Львівський митрополит увірують, у ньому проводжають католицької церкви в останню путь найкращих синів і Ігор Возняк довірив цю справу доньок. Окрім того, у ньому запро- військовим капеланам. А руку доповаджують та здійснюють багато моги подали міська влада і особливо культурних, соціальних й волон- генерал-лейтенант Павло Ткачук. терських проектів. Саме на військовиків припав увесь

30

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

№ 3-4 (129-130) 2021

тягар вивозу книг і різного краму, – пригадав події майже 10-річної давнини отець Тарас. – У це важко повірити, але той обсяг робіт вдалося зробити лише за декілька місяців! Хоча скептики пророкували на роки. До речі, тоді за цей короткий проміжок часу було вивезено 144 вантажні автомобілі з книгами та 30 вантажівок, заповнених стелажами! Фактично від дня відкриття церкви тут відбуваються поетапні реставраційні роботи.

– Коли храм відродився і прийшли перші віряни, він був по суті знищений і треба було його відновлювати. Вочевидь, якби ми порівняли його тодішній стан і зараз, то люди, які приходять до храму вперше, дивуються, що він відчинений лише 9 років тому. Тут відреставровано дуже багато елементів. Зокрема, усі вівтарі, частина склепіння, а це понад 300 квадратних метрів. Роботи тривають далі, – говорить отець Тарас. Він та священнослужителі церкви сподіваються, що до 10-річчя храму майстри завершать усі склепіння та інші реставраційні заходи. А найближчими роками буде закінчено реставрацію і головного фасаду.

– Храм став не лише візитівкою Львова, але й загалом візиткою України у всьому світі. Впродовж 9 років тут зустрічали делегації найвищого рівня з різних країн.

Його відвідували президенти нашої країни і багато відомих людей. Але насамперед у цьому храмі здійснюється щоденна молитва і приходять тисячі вірян. І це приємно! – зазначає настоятель храму. Ці дев’ять років для гарнізонного храму були непростими, адже шість триває війна. Він став дуже символічним місцем не тільки для військовослужбовців, але й для всіх містян.

– Безумовно, що ми не могли стояти осторонь тих подій, які відбувались в нашій країні, починаючи від Революції Гідності. І в часі війни ми робимо все можливе, щоб долучитися до допомоги нашому війську, Збройним Силам України, особливо на початку війни. Храм акумулював кошти, які дозволяли нам допомагати військовим, зокрема із придбанням засобів захисту, а саме шоломів та бронежилетів. Понад 1 мільйон доларів США було зібрано на ці потреби. Це великі кошти, – констатує отець Тарас. За словами настоятеля храму, люди це помітили і зрозуміли, що потрібно також підтримати і саму святиню.

– Ми допомагаємо тим, хто цього потребує, а люди допомагають нам і допомагають відроджувати цю святиню! – зазначає настоятель храму. Сьогодні у гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла

молиться 21 священник. Серед них 11 є виключно військовими капеланами. Храм об’єднує всі капеланські структури міста Львова, серед яких: Центр опіки сиріт, студентське капеланство, капеланство в’язнів.

– Храм став для капеланів тим місцем, де вони можуть спілкуватися з військовослужбовцями. Серед наших прихожан і військовослужбовці, яких ми бачили раз у житті в часи мобілізації. Але ми їх запрошуємо на каву і чай, і вони приїжджають з різних куточків нашої країни. Зокрема, для того, щоб похрестити свою дитинку, щоб тут повінчатися. І це стало справді чимось дуже особливим і символічним, – говорить отець Тарас. Він же розповів історію, яка трапилась зовсім нещодавно. Військовик, який вперше прийшов до храму і побачив, як вшановують тут полеглих героїв, сказав своїм побратимам: «Якщо я загину на війні, то ви мене привезіть сюди, щоб поховати з цього храму».

– Сльози на очі виступили. Бо людина, яка очевидно і не ходить часто до храму, а так перейнялася. Отже, у своїй історії цей храм є чудом, який Господь нам подарував і очевидно сьогодні хочеться подякувати всім, хто любить цей храм, хто допомагає його розвитку і надалі опікується ним, – зазначив настоятель храму отець Тарас Михальчук. Антон МИРОНОВИЧ

№ 1-2 (127-128) 2021

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

31

СТОРІНКАМИ ІСТОРІЇ

УКРАЇНСЬКИЙ «ДЮРАНДАЛЬ» У ЛЬВОВІ На кокарді у наших морських піхотинців викарбувана зменшена копія «козацького меча гонорового», яким гетьман Петро Сагайдачний був заохочений польським королевичем Владиславом Вазою за перемогу у Хотинській битві. Щоправда, копія символічна і не відображає всієї естетики цього зразка архаїчної холодної зброї. Щоб побачити легендарний меч наживо, доведеться їхати до Кракова і вистояти чималу чергу, аби потрапити у зброярню королівського Вавельського замку. Або… при нагоді завітати до Львова, де віднедавна можна побачити точну копію клинка у музеї «Львів стародавній». До слова, європейські народи у своїх легендаріумах мають і пишаються легендарними мечами. Приміром, клинок «Жуаєз», що належав королю франків Карлу Великому, чи «Дюрандаль» лицаря Роланда, або ж «Ескалібур» – меч короля Артура у Великій Британії. Для України це, без перебільшення, саме меч Петра Сагайдачного. «МЕЧ ГОНОРОВИЙ КОЗАЦЬКИЙ» – ФАКТИЧНО ЛЕГЕНДА Директор музею Борис Данилів розповідає, що меч українському гетьману 1621 року вручив королевич Владислав Ваза – майбутній король Речі Посполитої, князь Русі й Литви за перемогу у Хотинській битві над стотисячною османською армією. На зброї, оздобленій діамантами, напис «Владислав (у дар) Конашевичу кошовому під Хотином проти Османа» (VLADISAVS + KonasevicioK oszovioadChocimumcontraOsmanum), викарбуваний золотом. Але сам меч має ще давнішю історію, яка охоплює період у три століття. Ефес зброї датується 16

32

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

№ 3-4 (129-130) 2021

століттям, а лезо – 15, точніше 1426-м роком. За однією з версій, меч належав катові й привезений з Хрестового походу. Львівський історик Тарас Чухліб, який досліджує життя Петра Сагайдачного, наголошує: існування оригінала меча налічує три століття і нині науковець разом із польськими істориками продовжує активно досліджувати його. Поціновувачі старовинних раритетів досить часто запитують, яким чином меч повернувся назад до Кракова? Є припущення, що, можливо, хтось із багатих польських шляхтичів викупив його і відвіз до Польщі. Перші згадки про нього –

це початок ХІХ століття. Що було з мечем у XVIII столітті, історики не знають, але продовжують пошук фактів. Уперше український історик сповістив про гетьманський нагородний меч українську громаду ще 1996 року, коли працював у Краківському музеї князів Чарторийських (MuzeumKsiążątCzartoryskich w Krakowie).З його слів, тоді він дуже здивувався, коли прочитав в описах про «меч гоноровий козацький». Почав досліджувати і попросив показати йому цю зброю. Коли побачив меча, був неймовірно вражений, адже дізнався фактично про те, що засвідчувала легенда. До речі, оригінал меча 1999-го побував в Україні у складі виставки «Іван Виговський – постать і доба», експонованій у залах Львівської галереї мистецтв. Натомість зображення меча опубліковане 2004 року в ілюстрованій історії українського козацтва Володимира Недяка «Україна – козацька держава». 2006-го року це видання було відзначено Шевченківською премією. Розповідаючи про походження такої королівської нагороди, історик зазначив: у Хотинській битві, 400-річчя якої відзначатимемо нинішнього року, Петро Сагайдачний стояв на чолі 42тисяч 900 козаків, які прийшли на допомогу 35-тисячній армії поляків і литвинів. Тоді гетьман зазнав поранення, але османську навалу зупинили. Якби не козацьке військо, нині Європа могла бути зовсім іншою. Наразі є лише наукові припущення, де похований Петро Сагайдачний. Ймовірно, на території Києво-Могилянської академії, де йому встановлено пам’ятник. Тобто, місце поховання наразі не локалізоване. Нині з Інститутом археології, Музеєм становлення української нації та Музеєм козацтва проводитиметься історико-археологічна експедиція зі встановлення місця поховання Петра Конашевича-Сагайдачного. Можливо, саме в усипальниці віднайдуть якісь дані і про меч гетьмана.

З ЦИМ МЕЧЕМ ДОВЕЛОСЯ ПРОЙТИ ЧЕРЕЗ УСІ ВИПРОБУВАННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНИХ МАЙСТРІВ Копію легендарної зброї виготовив не менш видатний український майстер – Дмитро Ейдер, ковальська майстерня якого міститься у Надвірній, що на Прикарпатті.Він є батьком одного з українських військових моряків, захоплених під час підступного нападу росіян у Керченській протоці. Зі слів майстра, виготовлення меча далося непросто. Влітку 2020-го року у Карпатах сталася повінь і майстерню повністю затопило. Вона була наполовину під водою, відмовило майже все обладнання. Тому цей меч здебільшого зроблено вручну. Зброя буквально увібрала крапельки поту зброяра.

Дмитро Ейдер, згадуючи той час, наголошує: довелося використовувати усі надбання середньовічних майстрів. Клинок – з німецької сталі, викуваний вручну, гартований на справжньому полум’ї. А ось оздобленням меча займалася дружина Євгенія. Розповідає, що найскладніше було відтворити дрібні деталі, адже мали у розпорядженні світлини лише двох ракурсів. Тим більше, що техніка оздоблення різна: травлення, нанесення золота, срібла, малюнка. У деяких місцях на оригіналі вже немає срібла чи золота. Треба було домислювати де і що наносити. До речі, травлення майстриня виконувала, як і колись, тими ж інструментами.

Єдине сучасне, що використовувала – це клей. Майстри додали, що досі існує чимало міфів про мечі – нібито така зброя дуже важка – 20 чи й більше кілограмів. Вага презентованого зразка – 2 кілограми 137 грамів. До слова, музей «Львів стародавній» вже набув слави українського аналога всесвітньо відомого музею воскових фігур мадам Тюссо. Щомісяця власники приватної історичної виставки влаштовують спеціальний день, коли учасники АТО/ООС, чинні військові й ветерани з родинами можуть ознайомитись з експозицією за символічну ціну в одну гривню. Музей інтерактивний і кожен представлений експонат може «розповісти» про себе та свою історію. Довідка: Нагородний меч гетьмана Петра Сагайдачного представлений у зброярні Вавельського королівського замку Кракова. Зброя виготовлена зі сталі, золота і срібла. Техніками кування, лиття, гравіювання, карбування, насічки. Загальна довжина – 1165 мм, довжина клинка – 967 мм, ширина клинка при п’яті – 365 мм. На захисному щитку гарди золотою і срібною насічкою відтворена сцена з біблійної притчі про суд царя Соломона. Копію меча Петра Сагайдачного виготовила ковальська майстерня «Дархан», над зброєю працювало подружжя Ейдерів. І, до слова, українські зброярі Ейдери торік, так би мовити, «потренувалися» перед виготовленням львівської копії зброї Сагайдачного. Ще один аналогічний меч, щоправда, зроблений з використанням сучасніших ковальських технік, зберігається на флагмані українських ВМС фрегаті «Гетьман Сагайдачний». Володимир СКОРОСТЕЦЬКИЙ

№ 3-4 (129-130) 2021

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

33

АКТУАЛЬНО

ВІЙСЬКОВІ ПЛАНИ РОСІЇ ТА США/НАТО З перших днів свого перебування на посаді президента Дж.Байден демонструє, що у політиці налаштований зміцнювати американські позиції у геополітичному трикутнику Сполучені Штати Америки – Китай – Росія. Причому, якщо США в основному розглядають Китай в якості найбільш потужного економічного конкурента, то Росію, зазвичай,– як основного військового супротивника. За таких обставин адміністрація Дж.Байдена намагатиметься стримувати Китай у сфері економіки і нейтралізувати Росію, яка найбільше загрожує безпеці США. Досягаючи таких цілей, США зможуть відстояти свої економічні інтереси, забезпечити власну безпеку, а також усунути Росію, як найбільш небезпечну ланку з числа своїх геополітичних конкурентів. У рамках практичної реалізації щодо Росії таких планів США вдаватимуться до вже перевірених методів, які відомі ще з часів минулої холодної війни. В основному знижуватимуть нафтові ціни, обмежуватимуть росіянам доступ до західних кредитів, інвестицій та сучасних технологій, підтримуватимуть їх супротивників, а також втягуватимуть їх у різного роду конфлікти. Зрозуміло, все це відбуватиметься на фоні подальшого загострення конфронтації між США та Росією у військовій сфері. При цьому обидві сторони і надалі посилюватимуть угруповання своїх військ на основних напрямах американсько-російського протистояння, а також нарощуватимуть заходи з демонстрації сили. Останнім часом найбільш показові з таких дій обох сторін можна вважати стратегічні командноштабні навчання (СКШН) збройних сил Росії на зразок «Захід» та «Кавказ», а також стратегічні навчання Об’єднаних збройних

34

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

№ 3-4 (129-130) 2021

сил (ОЗС) США/НАТО «Захисник Європи», які відбуваються на Європейському театрі військових дій (ТВД). Фактично, хоча і проводяться в різних регіонах, але за своїм характером вони симетричні. Зокрема, у минулому році основні заходи СКШН «Кавказ – 2020» відбувалися в Чорноморському регіоні, а навчання «Захисник Європи – 2020» – у Балтійському регіоні. У поточному році головний комплекс завдань СКШН «Захід – 2021» планується до виконання у Балтійському регіоні, а «Захисник Європи – 2021» – в Чорноморському регіоні та на Балканському півострові. На перший погляд, Росія і США уникають можливого безпосереднього протистояння своїх збройних сил, у тому числі у рамках навчань. Та, насправді, під час таких навчань відбувається взаємне випробування сил та тестується можливість їх застосування. Тим паче, що за своїм характером російські і американські навчання, по суті, багато-

вимірні, проводяться на всьому «фронті»: від Північного Льодовитого та Атлантичного океанів – до Балтійського, Чорного, Каспійського і Середземного морів. Про це свідчать сценарії та хід навчань «Кавказ – 2020» і «Захисник Європи – 2020».Так, на СКШН «Кавказ – 2020» передбачалося опрацювання наступальних та оборонних операцій в Чорноморському регіоні. Аналогічні завдання меншого масштабу опрацьовувалися також у Балтійському регіоні. До участі у СКШН залучалися війська Південного та частково Західного військових округів, а також інших видів та родів збройних сил РФ. В якості своїх супротивників росіяни розглядали США, НАТО і Україну. Своєю чергою, головний зміст сценарію навчань «Захисник Європи – 2020» – відбиття нападу Росії на Польщу та країни Балтії і Північно-Західної Європи. У той же час на єдиному оперативному фоні виконувалася низка заходів з реагування на військову активність Росії в Чорноморському регіоні. В основному з метою запобігти розширенню масштабів можливої російської агресії проти України під виглядом СКШН «Кавказ – 2020». Поряд з цим, як Росія, так і США/НАТО проводили інші взаємопов’язані навчання, в тому числі з їх стратегічними ракетноядерними силами, під час яких виконувалися реальні пуски міжконтинентальних балістичних ракет. У поточному році військова діяльність Росії та США/НАТО буде такою ж, але з певними змінами щодо її активності на основних стратегічних напрямах Європейського ТВД. Так, плани з підготовки та проведення СКШН «Захід – 2021» відкрито подаються у Росії, як демонстрація готовності «жорстко захищати російські та білоруські інтереси перед США і НАТО». Разом з тим, зважаючи на попередній досвід, під час навчань опрацьовуватимуть прорив російських військ до Калінінградської області Росії через так званий

Сувалкський коридор (бере початоку Гродненській області Білорусі і пролягає по кордону між Польщею і Литвою), а також захоплення території країн Балтії та частини Польщі. В основному участь у навчаннях братимуть 1-а танкова та 20-а загальновійськова армії Західного військового округу ЗС РФ. А у Чорноморському регіоні силами Південного ВО вирішуватимуться завдання зі стримування США та НАТО. Досить прозорими є також плани з підготовки навчань ОЗС США/НАТО «Захисник Європи – 2021». Згідно з офіційними повідомленнями військового командування НАТО, сценарій навчання передбачає протидію агресії Росії в Чорноморському регіоні, а також реагування на виникнення кризової ситуації на Балканах. Від США у навчаннях в основному братимуть участь 173-я повітрянодесантна бригада (м.Віченца, Італія), 82-а повітряно-десантна дивізія (база Форт-Брегг, США) та 53-я піхотна бригада Національної гвардії (штат Флорида, США). Крім того, залучатимуться підрозділи Сил швидкого розгортання НАТО у Південно-Східній Європі та національних збройних сил країн-членів Альянсу в регіоні. Особливістю навчання стане опрацювання питань протиповітряної оборони Болгарії і Румунії, а також виконання стрільб ракетами класу «земля-земля» з їх території. У цей же період у Балтійському регіоні відпрацьовуватимуться дії щодо запобігання можливого нападу Росії на країни Балтії та Польщу під прикриттям СКШН «Захід – 2021». До вико-

нання таких завдань залучатимуться Об’єднаний армійський корпус швидкого розгортання «Північний Схід» ОЗС НАТО та передове командування 5-го армійського корпусу ЗС США у Польщі. Згідно з оперативними планами, у його підпорядкування передаватимуться 1-а кавалерійська (танкова) дивізія (Форт-Худ, штат Техас, США), 12-а вертолітна бригада (Баварія, Німеччина) та 41-а артилерійська бригада (Німеччина) ЗС США. По суті, все це стане першою реальною перевіркою позицій Москви і Вашингтона після того, як Дж.Байден прийшов до влади і оголосив свої наміри перейти до більш жорсткого курсу стосовно Росії. А ось комплекс російських та американських військових навчань стане своєрідною черговою репетицією збройного конфлікту між Росією та США/ НАТО. Як відзначають російські ЗМІ, «бікфордовим шнуром» такої війни може стати ситуація, що склалася довкола Криму та Донбасу. Тому, у військових планах Росії та США/НАТО особлива роль надаватиметься Україні, яка принципово важлива для обох цих сторін. Причина – у впливі України на баланс сил між ними в Європі, що, насамперед, стосується південно-східного флангу Європейського ТВД. Саме це і демонструють військові навчання Росії та США/ НАТО у Чорноморському регіоні, які, по суті, є проявом боротьби за Україну. Причому, якщо в рамках таких навчань Росія опрацьовує питання відновлення свого контролю над Україною, то

№ 3-4 (129-130) 2021

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

35

За окремими даними, росіяни планують розгортання на Кримському півострові нової загальновійськової армії

36

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

США/НАТО демонструють готовність надати їй допомогу у протидії російській агресії. За таких обставин подальше загострення російсько-американських відносин внаслідок політики Дж.Байдена посилить протистояння між Росією та США/НАТО довкола України у військовій сфері. Як наслідок, підвищиться загроза розширення масштабів збройної агресії Росії проти України.Разом з тим, завдяки збільшенню обсягів військової підтримки з боку США та інших країн НАТО, в першу чергу Великобританії (визначена керівництвом Альянсу головним відповідальним за стримування Росії в Чорноморському регіоні) Україна зможе ще більше зміцнити свій оборонний потенціал. Тож, слід очікувати активності Росії у справі нарощування угруповання військ поблизу кордону з Україною, зокрема,переформування мотострілецьких бригад Західного та Південного військових округів, а також берегових військ Чорноморського флоту в об’єднання дивізійного рівня. Крім того, триватиме реалізація планів зі створення нових ракетних, артилерійських, розвідувальних та інших з’єднань і частин окружного, армійського та флотського підпорядкування. За окремими даними, росіяни планують розгортання на Кримському півострові нової загальновійськової армії. Також у складі

№ 3-4 (129-130) 2021

морської авіації Чорноморського флоту Росії в Криму може відновитися полк літаків дальньої бомбардувальної авіації Ту-22М (базувався на півострові до початку 1990-х років, згодом розформований). На сьогодні один із таких полків існує у складі Північного флоту Росії. Окрему увагу російське військове командування приділятиме посиленню можливостей Південного та Західного військових округів щодо застосування тактичної ядерної зброї. Як вже відзначалося, у 2018-2019 роках у складі 58-ї загальновійськової армії (штаб м.Владикавказ, Північна Осетія) Південного ВО відновлена 291-а артилерійська бригада, у якої на озброєнні засоби застосування тактичних ядерних боєприпасів, а саме – самохідні 240-мм міномети «Тюльпан» та 203-мм самохідні гармати «Малка». Аналогічні з’єднання можуть розгортатися у складі 8-ї (штаб м.Новочеркаськ, Ростовська обл.) та 49-ї (штаб м.Ставрополь) армій Південного ВО. Не виключається також можливість розміщення додаткових засобів застосування тактичної ядерної зброї в Криму. Зараз такими засобами вже є крилаті ракети «Калібр», які на озброєнні ракетних кораблів та підводних човнів ЧФ РФ. Крім того, носіями тактичних ядерних боєприпасів (бомб) є фронтові бомбардувальники Су-24М і Су-34 зі складу морської авіації Чорноморського флоту та 4-ї армії ВПС і ППО Повітряно-космічних сил Росії (оперативно підпорядковується Пд ВО). На додаток до них у Криму можуть розгортати ракетну бригаду з оперативно-тактичними ракетними комплексами «Искандер-М» (може озброюватися тактичними ядерними боєголовками) та важке артилерійське з’єднання зі згаданими вище артилерійськими системами. Останнім часом у Криму відновлені, як мінімум, два сховища для зберігання тактичних ядерних боєприпасів, у тому числі в районі міста Феодосія та селища Балаклава (околиця міста Севастополь, місце розташування підскельної бази підводних човнів).

Адекватні заходи у відповідь вживають США і НАТО. Так, розглядається питання про створення у складі Субрегіонального командування ОЗС НАТО «Південний-Схід» (штаб м.Ізмір, Туреччина) нового Об’єднаного армійського корпусу швидкого розгортання з місцем базування на території країн ПівденноСхідної Європи. До його складу можуть увійти багатонаціональна дивізія НАТО зі штабом у Румунії та ще одна з таких дивізій, яку планується розгорнути зі штабом в Угорщині. Водночас, у Чорноморському регіоні розгортаються засоби стратегічних та тактичних ядерних сил США і НАТО. Зокрема, в 2016 році на території Румунії введений в дію комплекс стратегічної протиракетної оборони США/ НАТО Aegis наземного базування, озброєний протиракетами SM-3. За необхідності він може здійснювати пуски також і балістичних ракет з ядерним оснащенням. З 2014 року в Чорному морі проводяться систематичні патрулювання бойових кораблів США та НАТО, в тому числі американських крейсерів та есмінців, озброєних системою керованої ракетної зброї Aegis морського базування. Такі кораблі ВМС США здатні виявляти пуски та відстежувати траєкторії польотів стратегічних і тактичних ракет супротивників, знищувати їх, а також завдавати ракетних ударів у відповідь, в тому числі із застосуванням тактичних ядерних боєприпасів. А у 2019-2020 роках у Чорноморському регіоні вперше розпочали польоти стратегічні бомбардувальники ВПС США з опрацюванням умовних ударів по військових та інших об’єктах, розташованих на території Північного Кавказу Росії і в анексованому Криму. При цьому найбільш показовим став факт використання стратегічною авіацією США повітряного простору України. Такими ж показовими діями США є розміщення американських ударних систем поблизу

Криму. Зокрема, в листопаді 2020 року до Румунії переміщено дві пускові установки HIMARS зі складу 41-ї артилерійської бригади ЗС США, яка дислокується у Німеччині. Кожна з таких установок може нести шість реактивних снарядів залпового вогню або одну оперативно-тактичну балістичну ATACMS дальністю до 300 км. Ракета може оснащуватися тактичними ядерними боєголовками. Для транспортування пускових установок застосовувався військово-транспортний літак Lockheed MC-130 ВПС США, що показало високий рівень їх мобільності. Пускові установки розгорнули на одному з румунських полігонів, виконали ракетні пуски та того ж дня їх повернули до місця постійного базування у ФРН. А вже на початку 2021 року США розмістили в Румунії розвідувально-ударні безпілотні апарати MQ-9 Reaper. Згодом ухвалене рішення про розгортання в Румунії американських протикорабельних ракет Naval Strike Missile дальністю до 400 км. За рахунок цього США та НАТО мають можливість блокувати Чорноморський флот Росії на його базі в окупованому Севастополі. Всі ці можливості перевірятимуться влітку поточного року під час навчань ОЗС НАТО «Захисник Європи – 2021».

Зовсім нові перспективи відкриваються і перед Україною. Так, за заявою екс-посла України у США В.Єльченка, у 2021 році обсяги американської військової допомоги Україні можуть бути збільшені до 700 млн дол. При цьому, на думку українських експертів, окрім бойових катерів, протитанкових ракетних комплексів та іншої подібної техніки, Україна може отримати і значно потужніше озброєння. Але справжніми стратегічними здобутками для України може бути отримання статусу союзника США поза НАТО, а також включення її до оперативних планів Північноатлантичного союзу. А в подальшому – і реальна перспектива отримання Україною членства в Альянсі, навіть, якщо залишаться проблеми з Кримом та Донбасом. На сьогодні таке питання розглядається керівництвом НАТО, яке зважає на досвід з Німеччиною, яка свого часу втратила свої східні території, однак все ж стала членом Альянсу…Все це виведе Україну на якісно новий рівень як державу, що зможе отримувати реальну військову допомогу з боку США та НАТО. Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень «БОРИСФЕН ІНТЕЛ»

№ 3-4 (129-130) 2021

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

37

СЛОВО НАУКОВЦЮ Рубрику веде доцент кафедри гуманітарних наук Клавдія ПАНАСЮК

ВИВЧАЙМО УКРАЇНСЬКУ МОВУ РАЗОМ! Назви історичних подій, епох, календарних періодів і свят, суспільних заходів. Увага! У назвах свят: День Незалежності, День Соборності України, День Конституції України з великої літери пишемо всі слова. Назви, пов’язані з релігією. Увага! Слова апостол, преподобний, мученик та ін. пишемо з малої літери: апостол Матвій, святий Пантелеймон, свята великомучениця Варвара, преподобний Серафим Саровський, блаженна Феодора. Увага! Але Пресвята Богородиця, Свята Трійця, собор Святого Павла. Увага! У церковних і релігійних текстах з великої літери пишемо займенники, що вживаються замість слів Бог, Божий, Блажен муж, що боїться Господа, що заповіді Його любить! (Біблія), нехай святиться ім’я Твоє (Біблія). Але, в усталених словосполуках, що використовуються в розмовній мові, де слова Бог, Господь та ін. не вживаються як їх найменування, їх пишемо з малої літери: бог зна що, (невідомо що), бог зна коли (невідомо коли), господь з тобою (з вами) (вживається як здивування, заперечення, докір), бог з ним (з тобою) (вживається на знак згоди, примирення, прощення та ін.). З малої літери пишемо вигуки боже, господи, їй-богу, господи боже мій, боже збав. Крім випадків, коли слова Боже, Господи є звертанням до Бога.

38

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

№ 3-4 (129-130) 2021

Великі літери вживаємо в повних офіційних найменуваннях найвищих церковних посадових осіб: Вселенський патріарх, Папа Римський, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України, Католікос-Патріарх усієї Грузії, Верховний Архиєпископ. Увага! Найменування інших церковних звань і посад пишемо з малої літери: митрополит Львівський і Сокальський, архимандрит (архімандрит), архиєпископ (архієпископ), пастор, мулла, імам, ксьондз. Назви органів влади, установ, організацій, товариств, партій, об’єднань, підприємств, фірм, агентств. Назви сайтів без родового слова пишемо з малої літери (твітер, гугл), назви сайтів з родовим словом пишемо з великої літери та в лапках (мережа «Фейсбук», енциклопедія «Вікіпедія»), назви сайтів, ужиті як назви юридичних осіб, пишемо з великої літери та без лапок (РНБО ввела санкції проти Яндекса). Назви товарних знаків, марок, виробів. Назви виробничих марок технічних виробів (машин, приладів і т.ін.) беремо в лапки і пишемо з великої літери: автомобілі «Ніссан», «Вольво», «Фольксваген», літак «Боїнг 777», трактор «Слобожанець». Але назви самих виробів беремо в лапки і пишемо з малої літери: «ніссан», «фольксваген» (автомобілі), «боїнг» (літак).

ГОВОРІМО ТА ПИШІМО ПРАВИЛЬНО УЖИВАЮТЬ А іменно Без всяких підстав Без оглядки Бути у відповідності з Вантажні перевозки В (у) біжучому році Виздоровлюйте Виступаючі зазначили Віданні самі собі Відмітити наступне Володіти мовами Гарно себе вести Давати в борг Для порядку Добитися результатів Завідомо вчинити Задавати питання Збити з толку Існуючий лад Користуватись підтримкою На птичих правах Не мати відношення до справи Отримати поразки Поїзд знаходиться на 3-ій колії Пред’явити рахунок Пробіли в знаннях Рішуче заперечив усе Своїми силами Судячи з усього Таким чином Фізична підготовка Час іде Через силу Швидко справитися Що з вами? Що мені робити? Явитися з повиною Явна помилка Яка година? Як би не було важко Як би чого не вийшло Як ведеш себе? Як життя? Який кошмар! Ящик (поштовий)

РАДИМО А саме, як-от Без жодних (без ніяких) підстав Не оглядаючись,не озираючись,безоглядно Відповідати чому Вантажні перевезення Цього року, в(у) цьому році Видужуйте (одужуйте) Промовці (доповідачі) зазначили Покинуті на самих себе Зазначити таке Знати мови Гарно поводитись Позичати Для годиться Домогтися результатів, досягти результатів Свідомо вчинити Ставити питання, запитувати Збити з пантелику, спантеличити Теперішній лад Мати підтримку Без законних підстав (без права, без надійного) Не стосуватися справи Зазнати поразки Поїзд (потяг) подано на третю колію Виставити рахунок Прогалини в знаннях Геть чисто заперечив Самотужки Як видно з усього отож, отже, значить, виходить Фізичний вишкіл Час минає Понад силу, насилу Швидко впоратися Що вам таке? Що маю робити? Прийти з покаянням Очевидна помилка Котра година (але: яка година – погідна, смертна) Хай як важко Як би (коли б), чого не сталося Як поводишся? Як поживаєте? Який жах!, яке страхіття! Скринька (поштова) (Далі буде)

Першокурсниця факультету бойового (оперативного) забезпечення військ Національної академії сухопутних військ Христина Дзьома виконує своє перше практичне завдання на занятті з вибухової справи