шTOPOR МІЖНАРОДНИЙ МІСТ УКРАЇНА – БІЛОРУСЬ (С. 26)
№5 (15) • Грудень 2015 Кіровоград
MADHEADS У КІРОВОГРАДІ (С. 14)
ОЛЕКСІЙ ЧУПА ТА «АКВАРІУМ»(С. 4) ВАСИЛЬ ШКЛЯР ІЗ «ЧОРНИМ СОНЦЕМ»(С. 9) «ОДИН В КАНОЕ». ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ТУР(С. 17)
ЧИТАННЯ СПРИЯЄ РОЗВИТКУ МОЗКУ ТА ПОЯВІ ВЛАСНОЇ ДУМКИ. КИДАЙ ЧИТАТИ!
ЗМІСТ Бо культурне місто 04 ОЛЕКСІЙ ЧУПА ТА «АКВАРІУМ»
Презентація
05 ВЕЧІР СПІВАНОЇ ПОЕЗІЇ НА ФІЛФАЦІ
Музика
06 07
АНДРІЙ ЛЮБКА ТА «КАРБІД»
Презентація
ДИТЯЧІ ПИСЬМЕННИКИ У ДИТЯЧІЙ БІБЛІОТЕЦІ
Презентація
08 10 12 14 15
БЛАГОДІЙНИЙ КАВЕР-КОНЦЕРТ ПІСЕНЬ ГУРТУ «ОКЕАН ЕЛЬЗИ»
Музика
ВСЕ ДЛЯ ВОЇНІВ АТО Музика
ДОТЕПНА ПУБЛІКА ТА РОСІЙСЬКОМОВНІ ВИВІСКИ Поезія
MADHEADS У КІРОВОГРАДІ Музика
«ПОЗА КАМЕНЕМ» КИРИЛА ПОЛІЩУКА ТА «ПІВКРОКИ» АРТЕМА ЛУЦЕНКО Поезія
Театр Корифеїв 16 ІВАН ТОБІЛЕВИЧ. ЦИТАТИ Цитати
Music UA
17 «ОДИН В КАНОЕ» ПЛИВЕ У ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ТУР Музика
Література в Кіровограді 18 ОБЛАСНА ЛІТЕРАТУРНА ПРЕМІЯ ІМЕНІ ЄВГЕНА МАЛАНЮКА
Премія
Рецензії 19 БО Є В НАС КОХАННЯ І ТРОШЕЧКИ ВІРИ…
Юрій Іздрик – Календар любові
20 21
ПОЕТИЧНА ГАЛАКТИКА ПОЛІЩУКА
22 24
Кирило Поліщук
Кирило Поліщук – Поза каменем
ВЕДИ МЕНЕ Артем Луценко – Півкроки
Центр на компасі Поезія
Артем Луценко Поезія
ПРОЕКТ «МІСТ» 26 БІЛОРУСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ МІСТ (НА КШТАЛТ АНОНСУ)
Поезія
Меседж із Білорусі 27 СПАДАРИНЯ КАТЕРИНА
Поезія
ДЛЯ МАМ, ТАТ ТА ЇХ МАЛЯТ
2 • Штопор#5 • Грудень2015
28 НОВОРІЧНІ ІДЕЇ Хенд-мейд
Від редакції Судячи з активності випусків «шTOPORA», до характеристик журналу, окрім «електронний», «незалежний», «культурно-літературний», можна додати ще й «спорадичний». Три випуски на рік і всі взимку, – тому ще й «зимовий». Отже, вашій увазі хочемо презентувати новий випуск незалежного культурнолітературного електронного спорадичного зимового журналу «шTOPOR». У цьому випуску ми познайомимо вас із дебютними збірками молодих кіровоградських авторів Кирила Поліщука та Артема Луценка; сучасною білоруською поезією;поділимося новинами про гурт «Один в каное»; та розповімо ще багато чого. Читайте українське, читайте кіровоградське! Дякуємо!
Головний редактор Кирило Поліщук
Редактор Вікторія Нетребенко
Технічний редактор Артем Луценко
Штопор#5 • Грудень 2015 • 3
ЛІТЕРАТУРА ТАЙМ-КЛУБ
БО КУЛЬТУРНЕ МІСТО
БЕРЛОГА
ОЛЕКСІЙ ЧУПА ТА «АКВАРІУМ» 11 жовтня до Кіровограда із презентаціями нових книжок «Кома» та «Акваріум» завітав письменник Олексій Чупа. У неділю відбулася зустріч із читачами у тайм-клубі «Берлога», а у понеділок із студентами КДПУ ім. В. Винниченка. Олексія Чупу називають найбільш плодовитим українським автором, адже за півтора роки побачили світ чотири його прозові книжки «10 слів про Вітчизну», «Бомжі Донбасу», «Казки мого бомбосховища», «Акваріум». Також Олексій Чупа є автором трьох поетичних книжок: «Українсько-російський словник» (2011), «69» (2011), «Кома» (2015). Книги Олексія «Бомжі Донбасу» та «10 слів про Вітчизну» ввійшли до довгого списку премії Книга року BBC 2014 року, а книга «Акваріум» до довгого списку премії Книга року BBC 2015 року.
4 • Штопор#5 • Грудень2015
МУЗИКА КДПУ
ВЕЧІР СПІВАНОЇ ПОЕЗІЇ НА ФІЛФАЦІ На факультеті філології та журналістики, що насправді й не дивно, люблять поезію. Люблять настільки, що самі кладуть її на музику і самі виконують. Молоді кіровоградські музиканти об’єдналися в один концерт у форматі творчого післяпарника – «Вечір співаної поезії». У виконанні Катерини Несен, Даші Волкової, гурту «Приходьте завтра» (Кирило Поліщук, Сергій Цигульський, Оля Алєксєєнко) пролунали пісні на слова Тараса Шевченка, Ліни Костенко, Богдана Лепкого, Василя Симоненка, Василя Стуса, Миколи Вінграновського, Павла Тичини, Андрія Любки, кіровоградських поетів (Олі Алєксєєнко, Артема Луценка, Кирила Поліщука).
Штопор#5 • Грудень 2015 • 5
БО КУЛЬТУРНЕ МІСТО
ВИННИЧЕНКА
ПРЕЗЕНТАЦІЯ ТАЙМ-КЛУБ
БО КУЛЬТУРНЕ МІСТО
БЕРЛОГА
АНДРІЙ ЛЮБКА ТА «КАРБІД» 6 листопада до нашого міста у рамках всеукраїнського туру завітав відомий український письменник Андрій Любка. Презентував свій новий роман «Карбід», читав вірші, спілкувався з читачами. Тур письменника відбувається в рамках проекту «Мережа» від міжнародної літературної корпорації «MeridianCzernowitz». Першим у подібний тур відправився Сергій Жадан – харківський письменник. Другим Андрій Любка – письменник із Закарпаття. А отже митці із Заходу та Сходу країни мають змогу відвідати ті міста, які географічно протилежні їхньому місцю проживання, поспілкуватися із читачами, познайомитися із різними регіонами України. Андрій розповідав про «Карбід», прочитав уривок роману, а далі читав вірші та відповідав на питання публіки. У наступному році побачить світ збірка прози Андрія Любки «Кімната для печалі».
6 • Штопор#5 • Грудень2015
ПРЕЗЕНТАЦІЯ БІБЛІОТЕКА
ДИТЯЧІ ПИСЬМЕННИКИ У ДИТЯЧІЙ БІБЛІОТЕЦІ 19 листопада в рамках туру Кіровоградом до бібліотеки-філії
На зустрічі із письменниками були школярі, які вже знайомі
№19 Кіровоградської МЦБС завітали відомі українські дитячі
із творчістю авторів, а також ті, які вперше почули їхні твори.
письменники із Києва – Іван Андрусяк та Сашко Дерманський.
Серед них була і дівчинка Аня, яка прочитала усі книжки
Презентували геть нові книжки та старіші видання, а також
Сашка Дерманського (як зазначила мама Ані – «Усі, які змогли
спілкувалися із маленькими читачами.
знайти»), і вважає його своїм улюбленим письменником. Сашку
Іван Андрусяк – поет, прозаїк, дитячий письменник, видавець,
Дерманському було дуже приємно зустріти відданого читача,
презентував власні твори, а також книжки свого видавництва
він залюбки сфотографувався з дівчинкою, а також подарував
«Фонтан казок». У форматі діалогу письменник розповідав
їй одну зі своїх книг.
про свою книжку «Третій сніг». Діти сміялися, бо автор багато
Діти ставили дуже багато питань, а на одну із відповідей
жартував, ставили та відповідали на питання.
автора, що у дитинстві він майже не мав друзів, один із
Івана Андрусяка змінив Сашко Дерманський – автор численних
присутніх цілком серйозно запропонував Дерманському
книг для дітей, і, зокрема, трилогії про Чудове Чудовисько –
потоваришувати. Розповів автор і про цікаві та несподівані
читав вірші зі своєї нової (першої!) поетичної книги «Бигимоти
запитання, які йому коли-небудь ставили.
– не медмеді». Як зазначив сам автор, поезію для дітей він
Презентація-зустріч
пише вже давно (навіть раніше ніж почав писати прозу), але
Письменники залишилися задоволені, радо роздавали
чомусь видавці її не хотіли видавати.
автографи, спілкувалися після заходу із маленькими читачами
відбулася
у
теплій
атмосфері.
та бібліотекарями, а також фотографувалися на згадку.
Штопор#5 • Грудень 2015 • 7
БО КУЛЬТУРНЕ МІСТО
19
МУЗИКА
БО КУЛЬТУРНЕ МІСТО
ГАЛЕРЕЯ ЄЛИСАВЕТГРАД
БЛАГОДІЙНИЙ КАВЕР-КОНЦЕРТ ПІСЕНЬ ГУРТУ «ОКЕАН ЕЛЬЗИ» 19-го листопада у кіровоградській галереї «Єлисаветград» відбувся благодійний концерт за участі місцевих виконавців: гурту «Приходьте завтра», Катерини Несен та Роми, Маші Моренко. Грали кавери на пісні гурту Океану Ельзи, збирали кошти на лікування студентки, поетеси, громадської активісти Марії Корнілової, яка влітку цього року отримала важкі опіки внаслідок нещасного випадку. Окрім грошей за вхід та благодійних внесків, відбувався розпродаж книжок, дисків, магнітиків, листівок. Загалом було зібрано 1840 гривень, які були передані Марії.
8 • Штопор#5 • Грудень2015
КДПУ В. ВИННИЧЕНКА
ВАСИЛЬ ШКЛЯР ІЗ «ЧОРНИМ СОНЦЕМ» Автор бестселерів про українських героїв провів дві зустрічі у
ми її побачили на війні», – впевнений Василь Шкляр.
Кіровограді, на кожній з яких говорив про літературу й Україну.
Василь Шкляр говорить, що книга вийшла такою, бо автор мав
Нова книга автора «Чорне сонце» розповідає про повстанців
щастя близько познайомитись з багатьма хлопцями із «Азова»,
сьогоднішнього часу – бійців полку «Азов», які завдяки своїй
пізнати їхні характери і життєві позиції. У книзі збережено
ідеології, доброму вишколу, мають чи не найменші втрати у
усі псевдо бійців. У кожному героєві книги можна впізнати
своїх лавах (зі 109 повернулись 70 чоловік – ред.).
реальну людину, яка стоїть на обороні нашої держави.
«Мене часто запитували: «Чи будете ви писати про війну
«Цей твір написаний з натури. Азовці фактично самі його
теперішню? Бо, мовляв, з’явились такі герої як Чорний ворон.
написали. Я казав, що рано звертатись до теми війни, бо її треба
Я ж казав, що сьогодні таких немає, їх винищили на генному
переосмислити з відстані часу. Але трапився такий випадок,
рівні. Такого героя я побачив під час однієї зі своїх презентацій
який ліг сам у таку філософську притчу і я не втримався,
на сході. До мене підійшов юний симпатичний хлопчина і
написав невеликий роман. Хоча це роман про сучасність, усі
сказав: «Я прочитав «Чорного ворона». Покажіть де вмерти за
герої пов’язані між собою одвічною боротьбою українців з
Україну?» Я йому відповів, що час настане і він сам побачить,
москалем», – розповідає письменник.
коли буде пора війни. То було вже гостре передчуття якихось
Василь Шкляр вже зараз заявляє, що починає писати нову
змін. Минув час, я цього хлопця Сашка зустрів на Майдані.
книгу. Це буде роман із попередньою назвою «Золотий
Він був у лавах криворізьких повстанців, які завжди були
перстень» про воїнів УПА. Письменник зізнається, під час
першими, а потім прямо з майдану пішли на війну. Таємно
презентацій на західній Україні йому часто радять написати
пішли. Зодягнувши на себе лише чорні дешеві спецівки
книгу ще й про цих героїв.
цивільних охоронців. Із озброєння були лише арматури, у
«Я зараз хочу написати роман про УПА, без ніякої патетики.
декого пістолети і мисливські рушниці. Фактично поїхали на
Хочу дослідити анатомію зради».
Донбас голіруч», –згадує передісторію Василь Шкляр.
Вже скоро Василь Шкляр обіцяє назвати імена тих, хто готовий
«Чорне сонце» – історія на 100 сторінок про бійця-Азовця
знімати фільм за книгою «Чорний ворон», який вийшов
Сашка зі справжнім позивним Художник (у книзі Маляр) та
рекордним для України тиражем 200 тисяч примірників.
його побратимів, які воюють на сході України, переживають, співчувають, змінюються.
Інформація з сайту: gre4ka.info Фото Світлани Дубини
«Ці хлопці – нової кістки, нової формації. Під час Революції гідності народилась нова українська людина. На повен зріст Штопор#5 • Грудень 2015 • 9
БО КУЛЬТУРНЕ МІСТО
ПРЕЗЕНТАЦІЯ
МУЗИКА
БО КУЛЬТУРНЕ МІСТО
ГАЛЕРЕЯ ЄЛИСАВЕТГРАД
ВСЕ ДЛЯ ВОЇНІВ АТО Кіровоградські січовики провели благодійний концерт. 19 грудня, в День святoгo Микoлая, в галереї “Єлисаветград” прoйшoв
благoдійний
кoнцерт
акустичнoї
музики,
oрганізатoрами якoгo стали oчільники УДЮТ “СІЧ”. У захoді взяли участь такі гурти та викoнавці, як Сергій Кoпoтієнкo (Кoмпoт), гурт “Прoти течії”, Маша Мoренкo, гурт “Прихoдьте завтра”, гурти “Coffee Unlimited” та “Nikkname” (Микoла Папуша). У залі галереї лунали як автoрські твoри, так і пісні відoмих українських викoнавців. Тематика виступів була різнoпланoвoю: від душевнo-рoмантичнoї дo патріoтичнoї лірики, тoму кoжен з викoнавців знайшoв свoїх прихильників. А поки дорослі насолоджувались музикою, малеча взяла участь у майстеркласі по виготовленню ялинкових прикрас. Гoсті свята мали мoжливість не лише oтримати естетичне задoвoлення, а ще й зрoбити власний внесoк у благoрoдну справу. Адже всі зібрані кoшти будуть спрямoвані на придбання неoбхідних речей вoїнам АТO.
10 • Штопор#5 • Грудень2015
БО КУЛЬТУРНЕ МІСТО Штопор#5 • Грудень 2015 • 11
БО КУЛЬТУРНЕ МІСТО
ДМИТРО ЛАЗУТКІН
ДОТЕПНА ПУБЛІКА ТА РОСІЙСЬКОМОВНІ ВИВІСКИ Яким для Дмитра Лазуткіна був Кіровоград
такою погодою – це наш максимум», – зауважує Дмитро.
Які самостійні стали поети – самі знаходять дорогу, заселяються
Дмитро цікавиться тим, як саме сформувалась кіровоградська
в номер, навіть зустрічати їх не треба, – жартуємо ми, йдучи до
«Мережа», які заходи відбуваються в місті та чи має Кіровоград
готелю.
фірмову страву. Ми розповідаємо про Мережу, приїзд Жадана
Дмитро Лазуткін – ще один поет, який приїхав до Кіровограда
та Любки, поетичні заходи, а також трохи про саме місто
завдяки проекту «Мережа» з презентацією нової книги.
– про людей, а також перипетії з перейменуванням. Після
План зустрічі письменника успішно провалився: Дмитро без
всіх варіантів – Інгульськ, Єлисаветград, Златопіль, Ексампей,
особливих труднощів знайшов місто, дорогу до готелю, і, вже
ми згадуємо ще й про те, що колись Кіровоград називали
заселившись у номер, вирішив сповістити нас про свій приїзд.
«Маленьким Парижем».
Після привітання Дмитро одразу ділиться враженнями про свій
«Справді? І хто його так називав? А в самому Парижі про це
довгий шлях до нашого міста: «Шикарні дороги були, скажу я
знають? – іронічно запитує Дмитро, після чого розповідає про
вам. Інколи так підкидувало: кому треба ті американські гірки,
власні подорожі та улюблені міста. – Взагалі я вважаю, що Київ
ви проїдьтесь від Сміли до Кіровограда».
– це найкраще місто в світі. Серйозно. Там я народився, виріс,
Після кількох хвилин нарікань на жахливий стан автошляхів,
навчався. Що може бути краще, ніж столиця?».
ми коротко розповідаємо Дмитрові про наші подальші плани
Поет розповідає про поїздки в Ужгород, Чернівці, також у
– інтерв’ю та презентацію. Ми маємо ще годину зайвого часу,
Кам’янець-Подільський, де відбувався фестиваль повітряних
а тому ведемо гостя обідати. А невдовзі у місті починається
куль. Дмитро розповідає про своїх друзів-поетів та про те, які
справжня злива.
цікаві випадки ставались з ним під час подорожей.
«Взагалі я вперше в Кіровограді. Шкода, що така погода,
Вже за годину має початися презентація, тому, швидко
навіть містом не погуляєш. Не подивишся стандартний набір
пообідавши, збираємось їхати. Дорогою Дмитро завважує, що
пам’ятників і фонтанів».Тут я хаотично починаю згадувати, які
більшість вивісок у місті написані російською мовою.
це «пам’ятники і фонтани» можна було б показати поету, але
Зате напис «Кінотеатр «Зоряний»» – українською. Щоправда,
нічого особливого пригадати не можу.
сам кінотеатр вже не працює, – додаємо ми.
Ну, в нас є гарна вулиця Дворцова, театр, який не так давно
Потрапивши до «Берлоги», ми одразу беремось за
відреставрували. І ще дендропарк.
приготування – розпаковуємо книжки,
Думаю, що повз дендропарк ми можемо просто проїхатись. «З
інтерв’ю «Єлисаветградськомукниговиру» (це вже традиційне
12 • Штопор#5 • Грудень2015
поки Дмитро дає
заняття для всіх письменників «Мережі», які приїжджають до
презентації ми обмінюємось з Дмитром враженнями про захід
Кіровограда).
– вірші, жарти та легку приємну атмосферу. Поет звертає увагу
Після спілкування з журналістами, поет повертається до зали
на квитки, що залишились після презентації та забирає кілька
та розпочинає презентацію. Він говорить кілька слів про
штук: «Будуть мені закладки для книжок». Зібравши книги,
проект «Мережа», який організувала Міжнародна літературна
прямуємо до машини. Дощ припинився, а тому ми вирішуємо
корпорація «MeridianCzernowitz» за підтримки Міжнародного
усе ж провести мінімальну екскурсію Кіровоградом.
фонду «Відродження». Кілька слів про «Червону книгу», після
Надзвичайний момент після презентації: до мене підійшла
чого поет починає читати вірші. Спершу – сумні, хоч сам
якась пара і сказала, що «твоя порядність така спокуслива» –
письменник і говорить, що більше любить веселу поезію. Вірш
це їхня весільна пісня. «От заради таких моментів варто жити.
«Павлик» про хлопця-революціонера, а також пронизливий
Та й взагалі щось писати», – вже сидячи в авто, розповідає
«Реквієм на дощі».
Дмитро.
«Так як це презентація поетичної збірки, читати буду багато,
Повертаючись до вулиці Дворцової, ми їдемо через площу
але, якщо раптом в когось з’являться якісь питання, ви не
Богдана Хмельницького.
соромтесь, запитуйте», – заохочує аудиторію поет.
–
В одного з глядачів одразу після цих слів назріває питання:
«пам’ятники, фонтани», – зауважуємо ми.
«З якою тваринкою ви себе асоціюєте?» – залою покотився
–
сміх.–Після минулої Пасхи я б засоціював себе з поросям,
розглядаючи будівлі. – Красиві будинки та й пам’ятник
– продовжує створювати відповідну атмосферу Дмитро, –
двірникові оригінальний.
а зараз, мабуть, з ведмежатком. Але, знаєте, не з якимсь
Дорогою до головної окраси міста – театру Кропивницького, –
російським ведмедем, а з таким милим канадським ведмежам.
розповідаємо різноманітні історії про місто.
Десь із Ванкувера, наприклад. Або закарпатським, – підказує
−
А де ж палац? – запитує Дмитро.
хтось із залу.
−
Та нема ніякого палацу.
Або з закарпатським, – підтримує думку Дмитро.
−
Ну то як це, вулиця ж Дворцова.
Після цього поет читає ще кілька поезій вже з іншої своєї книги
А це як з Високим замком у Львові. Очікуєш замок, видираєшся
– «Добрі пісні про поганих дівчат».
на гору, а там нічого й немає. Думаю, слід повертатись. Там
«В мене є один такий вірш, який вже став піснею. Чимало людей
далі – лише Ковалівський парк, але ніч, болото – це тобі не «Ніч,
асоціюють мене саме з ним: «пісок і літо дощі та райдуги…»
мандариновий сад, теплі округлі форми».
Поезія поезією, але «болить» усім останній поєдинок
Після того, як ми дістаємось до автомобіля, знову починається
Володимира Кличка, який коментував Дмитро Лазуткін.
дощ.
«Ну то як Ви думаєте, чому програв Кличко?» – запитує хтось
−
з глядачів.
відзначаємо ми, після чого проводжаємо гостя до готелю та
«По-моєму, це хочуть знати абсолютно всі. Принаймні мені
прощаємось до завтра.
здається, що там була якась психологічна проблема. Може, він
Наступний ранок теж починається в холі готелю «Зірка» –
недооцінив суперника, може, ще щось. В будь-якому випадку,
Дмитрові час їхати в наступне місто. Але перед тим є ще кілька
мені здається, що Володю ще рано відправляти на пенсію, він
годин для сніданку.
ще може «задати жару».Після ще кількох хвилин обговорення
−
боксу, лунає ще кілька питань і наостанок поет вирішує
виходячи з готелю, – аж настрій покращився. До речі, в сумці я
прочитати ще одну поезію:
знайшов ще дві краватки. Оце був у Кіровограді – і не вдягнув
«Не знаю, яку літературну цінність має вірш, яким хочу
ані краватку, ані метелика. Доведеться забирати з собою в
завершити, але в ньому є… Та ні, нічого в ньому немає, –
Кременчук.
замислено говорить Дмитро та починає читати про українців
Дорогою до кав’ярні поет по-новому оцінює місто:
та їхнє ставлення до Путіна. – …всі знають, що Путін…», – і зал
−
А ви подивіться, Кіровоград удень просто прекрасний.
сам вибирає відповідну риму до попереднього рядка.
−
Ага, особливо, коли не ллє злива.
Залунали гучні оплески – аудиторія не залишилась байдужою.
−
Ну, що я вам скажу, «Маленький Париж». У Парижі
«Хоча б заради цього треба ходити на такі презентації, маєте
я, звісно, не був, зате був у Марселі. Кіровоград, звісно, не
унікальну можливість почути те, що не ввійшло до збірки, –
Марсель, але враження залишились по-справжньому приємні.
сміється Дмитро. – Ну що ж, думаю, варто завершувати. Проте,
Сонячний день. Ми прощаємось з поетом та бажаємо йому
якщо хтось хоче придбати книгу, отримати автограф або
вдало дістатися Кременчука. А вже за кілька хвилин знов
просто поспілкуватись – я відкритий для цього».
починається дощ.
Оце пам’ятник Богдану Хмельницькому. Це з набору Так, гарна у вас вулиця, – говорить Дмитро,
О, та сьогодні сонячний день, – говорить поет,
Посмішки та сміх присутніх, а потім автографи, фотосесії та
Вікторія Гапоненко
ще питання – про творчість, уподобання та подорожі. Після
Із сайту persha.kr.ua
Штопор#5 • Грудень 2015 • 13
БО КУЛЬТУРНЕ МІСТО
Це просто була доля – прогулятись по Дворцовій, –
МУЗИКА
БО КУЛЬТУРНЕ МІСТО
ФІЛАРМОНІЯ КОНЦЕРТ
MADHEADS У КІРОВОГРАДІ 2 грудня Кіровоград у рамках всеукраїнського туру відвідав
на барабанах заслуговує особливої подяки.
гурт MadHeads.
Словом, коли опустилися руки, коли потемніло в очах, не
Особливість пісень гурту – позитив. Хай це пісня про кохання,
знаєш ти як далі бути ... іди на концерт MadHeads.
яке ще не відбулось, чи буремні події революції, червоною
Інформація з сайту: gre4ka.info
ниткою у творчості проходить теза про те, що все зміниться
Фото Анастасії Дзюбак
на краще, що все буде добре. Тому на концерті неодмінно відігрівається душа. Зі сцени обласної філармонії гурт презентував пісні з нового альбому «8», символ гурту – птаха – який з’явився на 24 році життя колективу, та нового члена команди – другого гітариста. Окремо соліст Вадим Красноокий подякував тим, хто прийшов на концерт і копійкою підтримав українську пісню, а також тим, хто захищає нас усіх щодня вже два роки: майданівцям, військовим і волонтерам. Зал був заповнений на половину. Але враження пустоти не було. Здавалось, зібрались усі свої. Під запальне і щире рокабілі та ска хтось пританцьовував у кріслі, але соромився встати, а хтось таки танцював на повну. А от оплески аудиторії лунали на всю. Несподівано під час двох останніх у програмі пісень зал таки розворушився і стоячи співав разом з музикантами «Україна єдина» та «Надія є», а в підтанцьовку на сцену рушила малеча. Окремо варто відзначити, що кожен з музикантів зіграв музичне соло: гітара, труба, ударні. Сет Володимира Зюмченка
14 • Штопор#5 • Грудень2015
ПОЕЗІЯ ГАЛЕРЕЯ
«ПОЗА КАМЕНЕМ» КИРИЛА ПОЛІЩУКА ТА «ПІВКРОКИ» АРТЕМА ЛУЦЕНКО Дебютна презентація дебютних збірок 16 грудня у галереї «Єлисаветград» відбулася презентація двох дебютних поетичних збірок молодих кіровоградських поетів: Кирила Поліщука «Поза каменем» та Артема Луценка «Півкроки». Автори розповіли про історію створення книжок, концепції назв та розташування віршів, читали власні поезії, а також поезії один одного, відповідали на питання глядачів. Окрім віршів, пролунали пісні у виконанні гурту «Приходьте завтра». Наприкінці презентації бажаючі могли отримати книжки і з автографами авторів. Кирило Поліщук та Артем Луценко зазначили, що це лише перша презентація книги. Наступні плануються на січень-лютий 2016-го року і будуть проведені у КДПУ ім. В. Винниченка, декількох бібліотеках та школах міста. Читайте більше про збірки в розділі рецензії.
Штопор#5 • Грудень 2015 • 15
БО КУЛЬТУРНЕ МІСТО
ЄЛИСАВЕТГРАД
ІВАН ТОБІЛЕВИЧ. ЦИТАТИ Іван Тобілевич – один із найвидатніших українських драматургів. Його мистецька спадщина (окрім зіграних ролей у театрі, багатих на мудрість листів) складає 18 оригінальних п’єс та ще кілька (за різними даними різна кількість) перекладних та переробок. Його п’єси мали шалених успіх за життя драматурга, і ось вже більше ста років більшість із них не сходить зі сцени і є основою репертуару багатьох театрів. Феномен драматургії Івана Тобілевича намагаються розкрити вже століття науковці, дослідники, читачі. Вся магія його драматургії криється, перш за все, у його слові, у його мові. Пропонуємо вашій увазі вибрані цитати автора із останньої п’єси «Житейське море» (1904 рік).
ТЕАТР КОРИФЕЇВ
«Незалежність і панування без обов’язків неможливе» «Нема такої фортеці, яка б після довгої осади не здалась» «Межі – річ свята, на то вони поставлені предковічною мудрістю, щоб здержувати людей від гибелі» (Про подружню зраду) «І скільки я не чула розмов про це питання, всі мужчини ведуть до того, що їм все можна, а жінці – не можна!.. Ні, мій милий, чого мені не можна робить без втрати честі, того й тобі не можна» «Соромливість красить жінку взагалі, а гарну – робить кращою удвоє» «Мені і в своїй шкурі тісно. У вас болить карман, а у мене – душа» «П’ятнадцять літ артистичної діяльності витворили з мене штучну людину з розбитими нервами» «О, краще осліпнуть і оглухнуть, ніж загубити віру в того, кого лічила найкращим між людьми» «Ніщо не починається, і ніщо не кінчається… Так було, єсть і буде »
16 • Штопор#5 • Грудень2015
«Ви проповідуєте любов, справедливість, всепрощєніє, а самі – розкрашені гроби, в яких повно нечисті усякої» «Безуміє страсті, як і безуміє хмелю, проходе, остається чад і біль в душі» «Гріх до гріха магнітом тягне необоримо» «Чистота життя – правда, сім’я – правда, діти – правда »
МУЗИКА
Львівський гурт «Один в каное» за 5
подразнювати слухові рецептори».
КВИТКИ: передпродаж – 100 грн;
років
встиг
Нещодавно в гурту з’явився офіційний
в день концерту при вході – 120 грн.
полонити серця багатьох меломанів
свого
існування
сайт, готується до виходу перший
Придбати квитки можна у:
зі всієї України та стати своєрідним
студійний
Тайм клубі «Берлога»
мистецьким феноменом.
всеукраїнський тур.З інформації на сайті
Насправді в цьому каное (що пливе
гурту дізнаємося, що зараз у творчому
з одного боку ніби течією сучасної
доробку гурту близько трьох десятків
української музики, а з іншого – ніби своєю
пісень. Музиканти готують до виходу
власною рікою)троє: Олена Давиденко
свій дебютний альбом, як результат
(перкусія), Устим Похмурський (гітара),
п’ятирічних пошуків вічних сенсів,
Ірина
гаслом яких досі залишаються більше,
Швайдак
вже
(вокал).
«Фішкою»
альбом,
лаштується
гурту є його акустичне мінімалістичне
ніж слова: «Сила в простоті».
звучання –невиразна і
одноманітна
Тур на підтримку першого альбому
на перший погляд гітара, ледь чутна
пройде взимку-навесні 2016 року в
перкусія, про яку іноді навіть забуваєш,
22 містах України. 4 лютого музиканти
насправді є найкращим тлом для
завітають і до Кіровограду, де зіграють у
унікального вокалу. Можливо у великій
тайм клубі «Берлога».
кількості інструментів та складних
Запрошуємо вас відвідати концерт,
партій цей вокал, його магічність та
підтримати
особлива інтимність звучання гурту
музику!
просто губилися б.Недарма самі про
Інформація про концерт:
себе музиканти кажуть: «Ми – то кілька
КОЛИ: 4 ЛЮТОГО
собілюдей, які намагаються грати шось
ПОЧАТОК: 18:00
просте і зрозуміле, шоб зайвий раз не
ДЕ: Тайм клуб «Берлога»
незалежну
(Велика Перспективна, 62)
українську
Штопор#5 • Грудень 2015 • 17
MUSIC UA
«ОДИН В КАНОЕ» ПЛИВЕ У ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ТУР
ОБЛАСНА ЛІТЕРАТУРНА ПРЕМІЯ ІМЕНІ ЄВГЕНА МАЛАНЮКА Літературна премія для письменника настільки ж важлива, як і опублікована книжка чи написана на його твори рецензія. Адже певною мірою підтверджує правильний курс, у якому рухається митець у творчості, засвідчує певне визнання, надає більшої впевненості у своїх силах. У Кіровограді є лише дві премії і один літературний конкурс – премія літ.об’єднання «Степ» («Сокіл Степів»), нещодавно відновлений конкурс імені Валерія Гончаренка та обласна премія імені Євгена Маланюка. Остання з них, звичайно ж, найпрестижніша. Премія імені Євгена Маланюка є творчою відзнакою, якою нагороджуються літератори області за високохудожні твори в жанрах поезії, прози, драматургії, літературознавства та перекладу, спрямовані на утвердження гуманістичних ідеалів,
ЛІТЕРАТУРА В КІРОВОГРАДІ
збагачення історичної спадщини народу, державотворення та демократизацію суспільства. Премія встановлюється в трьох номінаціях: художня література (поезія, проза, драматургія), літературознавство, публіцистика та переклад (з української мови на інші мови, з інших мов на українську мову). На здобуття Премії щорічно висуваються літературні твори, опубліковані окремими книгами чи в журналах, що вийшли друком протягом останніх трьох років, але не пізніше як за три місяці до їх висунення на здобуття премії. Премія вручається щорічно 2 лютого, до дня народження Євгена Маланюка. Автору твору-переможця надається звання «Лауреат обласної літературної премії імені Євгена Маланюка», вручаються диплом установленого зразка, нагрудний знак лауреата, почесна відзнака обласної ради й обласної державної адміністрації – скульптура «Степовий орел» та грошова частина премії. Премією нагороджуються, як правило, літератори, які народилися, проживають або тривалий час працювали на території Кіровоградської області. Премія присуджується авторові один раз за життя. Премія може присуджуватись посмертно. Журі щороку до 15 жовтня оголошує конкурс на висунення творів на здобуття премії. Висунення триває два тижні. Твір, який набрав більше половини голосів членів журі, визнається переможцем. Вік не обмежений. Про цьогорічних номінантів на премію імені Євгена Маланюка читайте у січневому випуску журналу, а про лауреатів та церемонію нагородження у лютому.
18 • Штопор#5 • Грудень2015
БО Є В НАС КОХАННЯ І ТРОШЕЧКИ ВІРИ… Рецензія на поетичну збірку Юрія Іздрика «Календар любові» (Львів, ВСЛ, 2015 рік) Співпраця Юрія Іздрика з «Видавництвом Старого Лева» принесла свого часу соковиті плоди: збірки поезій «Ю» та «AB OUT». І вже цього року друком вийшла книга «Календар любові», об’єднавши нарешті всі найсвіжіші Інтернет-публікації, як поспішають називати пана Юрія молоді критики, живого класика української літератури. Концепт книги-календаря не є новим у світовому письменстві. Але те, з якою педантичністю підійшов до укладання автор, варте уваги та щирого подиву. Віршів, як і днів у році, 365, а писав їх Юрій Іздрик і справді щодня. Це такий умовний рік, упродовж якого стаються неймовірно важливі речі, змінюється людина, змінюється її бачення світу, змінюється сам світ. Чітко структуровані за порами року поезії ніби втілюють життєвий цикл людини та… її кохання. Народження, ледь помітна перша посмішка, несміливі (а далі напрочуд сміливі і відверті)
РЕЦЕНЗІЇ
кроки до коханої – усе це лише поверхня, лише план змісту «Календаря». Непідробний постмодерно-комп’ютерно-інтернетний стиль Іздрикавпізнається одразу. У кожному зміщеному рядкові, з кожним «noise», «sfw?», «nick» читаються ті ілюстрації-візії, які сам автор додає до своїх публікацій в соціальних мережах для потішних «лайків» та «фідбеґів». Не зайвим буде згадати й відверту, а часом майстерно завуальовану нецензурщину, яка у віршах Іздрика, здається, просто невід’ємна. Як говорить в одному з інтерв’ю сам автор, у тему кохання невблаганно проникала тема війни... Тому маємо підстави говорити також про щоденний (знову ж таки, оскільки це – календар) невпинний розвиток кохання ліричного героя в обставинах, які складаються і в його особистому світі, і в навколишньому. Автор оперує таким поняттями, як «лінія фронту», «чорний траур тротуарів», «кордони весни», «рекрутовані травнем домашні рослини», що ніби і порівнюють з війною любовну боротьбу, і вкотре нагадують, що особистісні почуття завжди нерозривні із зовнішнім світом, особливо якщо йдеться про кризи, злами, неспокій і постійний страх бути зрадженим або завойованим. Щоранку у напівсонному стані, аби не вивітрилися рядки, що наснилися вночі, Іздрик береться писати. Про те, що бачив уві сні. Про те, як він відчуває цей світ і як світ відчуває поета. Про несходимі простори Інтернет-культури. Пише Іздрик і про любов, укладає її «Календар»: для себе, щоб проживати щодень не даремно, і для читача, аби той не забував, що «є в нас кохання і трошечки віри…» Ольга Алєксєєнко
Штопор#5 • Грудень 2015 • 19
ПОЕТИЧНА ГАЛАКТИКА ПОЛІЩУКА Рецензія на поетичну збірку Кирила Поліщука «Поза каменем» (Кіровоград, видавництво «Імекс», 2015) До поетів-початківців літературознавці ставляться з особливою увагою: є ризик не розгледіти талант. Упередженість через вік, недосвідченість, амбіції і ще мільйон причин заважають критикам-викладачам чи науковцям підтримати поетичні спроби студентів. З молодою плеядою кіровоградських поетів пощастило познайомитися на факультеті філології та журналістики майже 4 роки тому. Серед них – Кирило Поліщук, цікавий поет з чітко вираженим стилем, світоглядом, стійкою системою цінностей, яка вибудовувала художню систему його поезії. Це покоління кіровоградських поетів, до якого належить Кирило (власне, він його витворює, дає ціннісні горизонти) активно презентує себе громадськості, і не тільки на Кіровоградщині.
РЕЦЕНЗІЇ
Мені пощастило писати рецензії на колективні збірки, як-от кримсько-кіровоградської
антологія «Шепіт Альми».
Громадська активність і чітка позиція поета-громадянина мені дуже імпонувала в цьому проекті, і в наступних (наприклад, збірка кіровоградської революційної поезії «До барикад!»), і в тих, які ще в процесі створення (антологія «Вокзали»). Поліщук Кирило системно демонструє творчу та громадську активність. Він – учасник літературних читань та фестивалів в Києві, Львові, Тернополі, Кіровограді, Одесі, Черкасах, Чернігові, Афінах; лауреат та дипломант кількох конкурсів, серед яких «Cyclop» (Київ, 2014), «Шоста поетична зима» (Київ, 2015), імені Валерія Гончаренка (Кіровоград, 2015), «УрбаПерехрестя» (Київ, 2015), «Корнійчуківська премія» (Одеса, 2015) та ін. Публікувався в літературних всеукраїнських журналах та антологіях «Фестиваль Ї», «Говорить Майдан», «Степ», «Гра в поетів», «Українська літературна газета», «До барикад!», «Мистецькі грані», «Шепіт Альми», «Вежа», «Склянка часу», «Дніпро». Це яскраві докази продуктивної творчості та майже генетичної потреби оприявлювати себе світові і світ у собі через поетичне слово. «Поза каменем» – свіжа збірка поезії, яка демонструє поетичну зрілість Кирила Поліщука. Свіжа метафорика, оригінальна образність, місткі символи і підтексти, голос молодого автора, який стає впізнаваним – це ті якості художнього тексту, які відчуваєш, занурюючись у художній світ автора як літературознавець. І цю поезію мають читати – класично, друковану, в книзі. Рецензуючи не просто рукопис, а завершений книжковий продукт, розумієш, що маєш доступ до лабораторії системної людини-митця, поетична галактика якої з часом розростатиметься, множачи гуманітарну ауру української нації.
20 • Штопор#5 • Грудень2015
І це не перебільшення. Поетична молодь – це альтернатива барикадам, відповідь на виклики сучасного агресивного світу. Ірина Ткаченко, кандидат філологічних наук, літературознавець, громадський діяч
ВЕДИ МЕНЕ Рецензія на збірку поезій Артема Луценка «Півкроки»(Кіровоград, видавництво «Імекс, 2015) Півкроками… Неспішно, зважено, поступово з’являється нова збірка Артема Луценка. Нехай вас не вводить в оману молодий вік автора – його внутрішню, духовну зрілість видають метафори, образи, теми, почуття і та серйозність, з якою Артем ставиться до своїх текстів і поезії загалом. З поетами-початківцями завжди непросто: критики і досвідчені поети прискіпливо ставляться до кожного рядка, і ніби всі слова були колись чиїмись, та й трапляється так, що десь хтось з опалу назве тебе, молодого поета, графоманом, зеленим, недосвідченим… Я завжди з радістю вітаю вірші молодих поетів з декількох причин: вони вірять в те, що є Слово! Розумієте – вірять в Слово! Їхньою зброєю на барикадах було Слово. Вони думають віршами, їм сняться віршовані сни, своє світосприйняття вони висловлюють через поезію… Поезією вони висловлюють любов, протест, істину. За ті таємничі імпульси Поезії, які народжуються в поетичному плетиві, пришвидшуючи серцебиття читача, відкриваючи очі визнаю поезію молодих авторів. Їм, імпульсам, можна довіряти. Ці імпульси є в поезії Артема Луценка. Коли є момент відкриття для читача, тоді з’являється поезія! За таким відчуттям для себе можна визначати художню вартісність поезії. Збірка «Півкроки» багата на смисли і підтексти, цікаві експерименти з словотворенням і образами. Вірші Артема Луценка дорослішають, трапляються відчайдушні, неочікувані, відверті, наївні, сумні,
безкомпромісні і … вчасні («Гра в
поетів»). Якісна поезія завжди вчасна, точна, резонуюча. І юнацький максималізм у віршах молодого поета грає йому на руку: в такому віці можна дозволити собі писати так, як є, оцінювати життя гостро, любити так, як востаннє, не прощати зради і обману! Можна дозволити собі експериментувати, і це щастя. Творчі експерименти в поезії Артема Луценка увиразнюють його ідіостиль. Очевидним є його вміння точно обирати слова для означення складних ситуацій і почуттів («Тільки Богу тепер відомо»). Інтрига поезії Артема Луценка досягається яскравими образами («Ти випила мене, я висох океаном…») та неочікуваністю їх співдії. Шарму пластиці слів додає його вміння візуалізувати і оживлювати («У Вас в очах синіють квіти…», «Я пив би вас під повен келих…», «Кохати Вас до тріску дна…» («Заповіти»). Структурно поезія Артема Луценка теж інтригує: поетичний синтаксис, а в окремих віршах і шрифти («Погляд»), додають змістової виразності, дозоляють розставляти потрібні смислові акценти («AnteMortem»). Поезія Артема Луценка простора, зі своєю динамікою горизонталей і вертикалей: небо та океани («AnteMortem», «Яса льодовиків»), гори та зорі («Остання
зоря Оріону»), береги... Чітко простежуються осі духовних координат – висота і низ («Я на небі був, я із неба падав…»). Цікавими є картини піднебесся («Слухав вітру спів, полював на хмари…»), а поетична фіксація сонця в поезії «Я на небі був» доводить, що перед нами поет-сонце-і-небо-поклонник! І коли в окремих поезія з’являється образ Бога, виникає дивне сум’яття від усвідомлення того максималізму в почуттях ліричного героя («Діалог»). Філософічність, максималізм віри, поетичні експерименти в пошуках істини. Це якщо коротко і відверто про поезію Артема Луценка, яку я раджу слухати у виконанні автора, а ще краще – покладену на музику… Якщо вірш лягає на музику чи музика народжується для вірша – це диво, це той імпульс, який доводить вчасність поезії. Вірю, що в Артема Луценка будуть не тільки півкроки, а впевнені кроки, марафони і багатотисячні поетичні дистанції, які молодому поету доведеться подолати, удосконалюючи свою майстерність («Веди мене»). І доки є той (та), кому можна адресувати ці рядки, доки є віра в любов, в людину, іди, не зупиняйся, не сумнівайся в Поезії і в істинах, які вона тобі відкриває. Це не перша і, дякувати Богу, не остання барикада, після якої народжуються поети. Чи, точніше, тобі доведеться народжуватися, як поету, знову і знову. Ірина Ткаченко, кандидат філологічних наук, літературознавець, громадський діяч Штопор#5 • Грудень 2015 • 21
РЕЦЕНЗІЇ
на те, що до цього часу здавалося зрозумілим і пережитим, я
КИРИЛО ПОЛІЩУК БЛАКИТНІ дні спливають черевом вгору у цьому підступом повнім квітні очі зморені очі хворі але блакитні тріскає небо як лики на фресках заспані зорі повзуть безробітні
ЦЕНТР НА КОМПАСІ
очі поколені очі закреслені
і якщо а точніше коли сніг поцілить і вкриє голову і якщо тебе першу до себе візьме заметіль я прийду до притулку твого хоч який би не був пошрамований просто сяду навпроти просто буду дивитись як
але блакитні
день вицвітає у смерть
сірі обличчя ховають за масками сніг в чорних плямах дерева вагітні
АРИТМІЯ 0.
очі бетонні очі затаскані
ріж пуповину ріж
але блакитні
навіть іржавий ніж навіть поганий вірш
ПЕС і якщо з необачності
лишає глибокі сліди немає ножа – гризи
хтось поцілить тобі в живіт
1.
і якщо із наївності його
гуп твоє серце гуп
не прикриєш руками
з холестеринових труб
я прийду в узголів’я
кілька секунд до губ
ліжка твого і сяду
не чує твоїх молитов смерть це була чи любов?
просто сяду й візьму
2.
у руки життя і гойдатиму
рип старі двері рип
поки своїми ногами не піде
не впустять до серця риб тільки три слова R.I.P
і якщо так навмисно
з твоїх неотвердлих осердь
хтось поцілить тобі у серце
любов проступає чи смерть?
і якщо ти із відчаю
3.
зробиш його мішенню
бах у ці двері бах
я прийду під вікна твої
може це просто баг
і стоятиму поки сили
в колонках півночі Бах у смерті немає корогв
і я буду запалювати поглядом і гаситиму поглядом ці зашторені вікна
22 • Штопор#5 • Грудень2015
що це як не любов?
Народився 21 березня 1991 року у місті Феодосія (АР Крим). Мешкає у Кіровограді. Поет, прозаїк, музикант, організатор культурних акцій. Учасник поетичних фестивалів та читань у багатьох містах. Учасник міжнародних фестивалів відеопоезії у Києві (Україна), Афінах (Греція), Нью-Делі (Індія). Лауреат та дипломант кількох конкурсів, серед яких «Cyclop» (Київ, 2014), імені Валерія Гончаренка (Кіровоград, 2015), «Корнійчуківська премія» (Одеса, 2015) та ін. Публікувався у антологіях, газетах, журналах. Автор поетичної збірки «Поза каменем» (2015 р.)
ДЕРЕВО поміж стовбурів голих стояв я в пальто сорочці джинсах і кедах і тепло було мені і було мені самотньо вітер дмухнув і злетіло з мене пальто вітер дмухнув і злетіла з мене сорочка вітер дмухнув і злетіли джинси та кеди птах сів на плече – подумав гілка
НЕДО
впасти голими на цей січневий сніг
а тобі на сукні банти
розтопивши його своїми тілами
за вікном тоді небо
аби хтось колись міг зібрати
сіроворонно
бодай три підсніжника
нудотно гойдало
МОРЕ
дроти а в нашу бетонну
між нами городять гори
склянку зверху
між нами горять городи
сипався цукор
жоржинами. і виходить
вкривав дахи
з цікавості з берегу море
тепер хтось знову зеленими шпицями
дивитися в очі наші
в’яже місто
творити чайками плач
налаштовують
розкрили ці скелі пащі
навігатори
і хвиля неначе плащ
птахи
сон недобачений – гостра нестача часу
там було зимно
проза закинута – знову та сама причина
а нам яке діло до того?
слово застрягло у горлі – нескінчена фраза
але там була
між нами товща землі
думка блукає й сміється неначе причинна
ти
і море звалилось мов тога
і тому
на плечі мої малі
там було тепло
меч не нагострений – просто не стало сили
і не білолицьо і тиша між нами порожня
крига не скресла – ледачі течії хвилі
чому тоді
і осінь – memento mori
все недокінчене. навіть мороз по шкірі.
цієї весни
так холодно але можна
дивні
в пальто зігрітися в морі
мінус тридцять?
місця нічому немає – між днями тісно щоб розрулити не маю таких повноважень
МЕЖІ
чому мені згадується і не спиться
життя недожите – не вистачає кисню
вийду з кімнати знехтую Бродським
вірш недописаний – не вистачає вражень
чому небо досі
вийду за місто спіймаю літак
не бите крильми
всі перепони зборю навіть плотські
EX-ГІБІЦІОНІЗМ
Матінко Мері хай буде так
чому зі стріх не
січневий сніг як четвер –
натовп покину – в потилицю кулю
крапає гріх
чистий
вийду з історії – тут нас мільйон
зими?
весь емігрую валізи спакую від його лиску ховають свої голі тіла
витру адресу згублю телефон
у довгі чорні плащі підворіть
МОВЧАННЯ не розтуляй своїх вуст
вийду із моди вийду із себе
слово – не вічне
рухаються перебіжками від
вийду з планети із всесвіту теж
слово – птаха
одного ліхтаря до іншого
в тілі тісному в тілі амеби
від куща до ларька
гляну в обличчя незвіданих меж
вбігають у великі людні зали
ГРІХ
щоб розпанахати
зі стріх
пащеку плащів
не крапає гріх
думай про те коли тебе не стане
вивергнути своє оголене тіло
зими
що ти лишиш по собі
огорнуте тільки в поодинокі тьмяні мазки рими чи ноти
просто дивися пильно слово – вода мовчання – камінь
озеро слів чи скелі мовчань? я згадую вечір коли
зовсім не думай про зараз
алкоголь зав’язав отримати по голові оплесками
щось між нами
все минуще
а тоді вибігти ошпареними
розв’язавши мені язика
смерть – вічна
мов із лазні
Штопор#5 • Грудень 2015 • 23
ЦЕНТР НА КОМПАСІ
в бій не підеш і не вчиниш ним харакірі
АРТЕМ ЛУЦЕНКО *** Пітьма світів – Сьогодні тільки ми. Ти – мої музи. Я – твої поети. І серед всесвітів, Холодних і німих,
ЦЕНТР НА КОМПАСІ
Немає жодної знайомої планети. Сьогодні ти моя, І всесвіт – мій. Сьогодні я тобі, а не для когось! І так підступно змовились світи Співати, Звабивши на шепіт голос. Сьогодні тільки нам зорять святі. Боронь планетам нашим збавить лету. Сьогодні тільки ми – нема світів! Ти – мої музи,
світло від сонця марно й даремно летить,
поки зорі бісяться.
будемо тут до наступних затемнень ставити плями на місяць. будемо пити, блукати вікнами кожен ковток нарікати віщим. будем блукати, поки не зникнемо знати для кого і знати навіщо.
ЗАПОВІТИ Я обіцяю серцедико Кохати Вас мільйони літ. І Вам дарую щирим криком Мого кохання заповіт. Я пив би Вас під повен келих, У келиха зірвало б дно, Похмурих днів і днів веселих Я Вас кохав би все одно. Воно ж ніколи не мине, Моє кохання ніби рима.
Я – твої поети.
І знов запалює мене
***
Я б поселився в них охоче,
будемо тут,
Усе життя би там провів,
поки зорі бісяться,
Коли забрів у Ваші очі –
будемзадряпувать чорні мітки.
Немає клятв, присяг і слів.
будем бродити
У Вас в очах синіють квіти,
поверхнею місяця
Кохати Вас до тріску дна,
хтозна-навіщо і хтозна-звідки.
І усі інші заповіти
Такими ніжними очима.
У прах звести – лиш Ви одна!
24 • Штопор#5 • Грудень2015
Народився 23 липня 1994 року. Автор проекту «Типовий поет», упорядник антології кіровоградсько-кримської поезії «Шепіт Альми» (Кіровоград, 2014), лауреат літературної премії «Сокіл степів» (Кіровоград, 2014), лауреат конкурсу відеопоезії «Чорна підкова» (Черкаси, 2015). Публікувався у місцевій та всеукраїнській періодиці, поетичних антологіях. Автор поетичної книжки «Півкроки» (2015 р.).
НЕБО Небо підперли стовпи, Небо підхмарює, дума, Небо високе пив, Билося небо струмом. Зорі ішли навскіс,
Об спечені стіни твого Єрихону, так різко, мов неба
я думки не проллю крізь сито я нових не візьму з полиць я краплинами буду пити
супротив землі...
святу воду твоїх таємниць
***
***
ми в механізмах –
Чорнило звело на папері сліди,
беззубі й малі,
Вчорашні могили чорнили.
Слухали древній корінь.
кожен твій крок,
Втрутилось трунками в жили.
Хмари ревли згори,
лишає глибокі могили в землі,
Падали в небо зорі, Падали зорі в ліс,
Ліс шепотів промову, З лісом, живим, говорив, Ліс розлелечив брови. Ліс попід хмар тече, Зорі мов очі пуми, Небо мов блиск очей, Билося небо струмом...
А ти обіцяй! Візьми... І стріли своєї люті Зламай об фортецю «МИ». Ти – серця знетеплений лютий, Січень думок в маячні. Я міг би усім присягнути, Та клятви одвічно німі. Я – темінь зурочених зим, Ти – світло білого чаю. Я міг присягнути всім, Та, мабуть, дарма обіцяю.
*** Я запаси води лишаю позаду. Вона не потрібна більше мені. Я йду у останню безчасну відраду, щоб спрагу згасити в пекельному дні. Щоб птахом здійнятись, здійнятись угору, і з тріском розбитись об стіни твої.
лишає притоптані квіти і вірші кожен наш спогад – ікона пустель, кожен півкрок – домовина примарі лишай без кисню мої квітники, лишай по веснах
Чорнило зчорнилось у келих прощань, Ранкові слова розчинило. Сто мертвих поразок, сто глеків, сто шан. Поховано тіло в чорнило. Написане вжалить і знов обпече, Чорнила розпечені всотуй Написане важко тримать під ключем Вперше, вдесяте, встоте.
***
бездушний гербарій.
Я не обіцяю бути,
***
І стріли своєї люті,
Вийшов у світ, щоб тут потойбічно блукати, в оцих лабіринтах –
А ти обіцяй! Візьми... Зламай об фортецю «МИ». Ти – серця знетеплений лютий,
безвихідь, пітьма і січа.
Січень думок в маячні.
Розпатлане небо
Та клятви одвічно німі.
завершить всі партії патом, накриє ходи,
Я міг би усім присягнути,
Я – темінь зурочених зим,
які ти бездумно почав.
Ти – світло білого чаю.
Остання війна,
Та, мабуть, дарма обіцяю.
останні розбавлені пінти, варто було наосліп вершить першу січ. Щоб тисячі сонць освітили тобі лабіринти,
Я міг присягнути всім,
*** Тільки Богу тепер відомо, Скільки впало між нами небес, Скільки наших листів, по-дурному,
щоб тисячі рук діставали тебе з потойбіч.
Загуло у сплетінні адрес.
***
Скільки змучених нами «недо»,
коли дні рахуватимем разом ти живитимеш мій двигун стане руба останній пазл і слова наберуть вагу коли я цінуватиму дотик не за камінь а за плоти і акорди горітимуть всоте
Недосказаних недослів, Загубилося порізно в небі, Поки дурості попіл тлів. Скільки не доспівав нам місяць, Загубившись в пітьмі недофаз, Не знаходить, буремний, місця, Щоб світити лише для нас...
твоїм подихом золотим Штопор#5 • Грудень 2015 • 25
ЦЕНТР НА КОМПАСІ
НЕ ОБІЦЯЮ Я не обіцяю бути,
нещадний і вбивчий,
Написане вжалилось назавсігди,
ПОЕЗІЯ
ПРОЕКТ «МІСТ»
АНТОЛОГІЯ
БІЛОРУСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ МІСТ (НА КШТАЛТ АНОНСУ) «Міст» – це всеукраїнський мистецький проект, головна
публікуватимемо уривки із видання, рецензії та іншу
мета якого – побудувати культурний (мистецький) міст між
інформацію. Поки у розділі «Меседж із Білорусі» можете
містами України, створити своєрідний трансфер митців,
познайомитись із поезією молодої білоруської авторки
ідей та культурних проектів.У рамках проекту «Міст» молоді
Спадарині Катерини у перекладі Кирила Поліщука.
представники багатьох видів мистецтва із різних міст України організовують взаємні творчі вечори, літературні читання, виставки, концерти і т. д. Митці, незалежно від географії, повинні триматися разом, допомагати один одному в реалізації та популяризації проектів – літературних, театральних, образотворчих, музичних. В рамках проекту «Міст» вже було реалізовано дві антології – «Шепіт Альми» – поети із Кіровограду та Криму (видавництво Імекс, 2014 р.) та «Перший міст» – поети із Чернівців та Кіровограду (електронне видання, 2015 р.). До публікації готується наступна електронна антологія, яка матиме статус міжнародної – двомовна антологія поетів із Кіровограду (Україна) та Мінську (Білорусь). Слідкуйте за новинами – у наступних випусках журналу
26 • Штопор#5 • Грудень2015
СПАДАРИНЯ КАТЕРИНА (СПАДАРЫНЯ* КАЦЯРЫНА)
*** Червоним кольором незатишних думок Шибки я замалюю на світанні Бо сонце обіцяло частування
Немає ні спокою, ні притулку, І сором їх
І недосяжність суму хоч на крок
очевидний.
Підставлю жмені, дочекаюсь миті
ниє жовтень
Коли з-за спини вранішньої мли
виє жовтень
У жмені соку журавлиного налито
без багаття:
***
Кам’янисто-нудно-похмурий,
Прикметників тьма, але жоден з них недосить точний. На сторінці з епіграфом непарний номер
Водянисто-мутно-молочний.
*** Ти не помилка i не виняток Тому так складно визначити
нерозбірливо надрукований.
Твою роль в тексті життя.
Позаторік заметіль
Я сама тобі пастку поставила,
з чотирьох сторін почала вальсувати.
Народилася 21 лютого 1989 року у Мінську. Закінчила МДЛУ. Брала участь у мінських поетичних читаннях «Літкава», «Не в стіл», «Читаю на паркані». * Спадарыня – пані
У слоті березневому втратила,
***
А у квітневому знайшла.
Ungemütlichkeit * ... Що не кажи:
МЕСЕДЖ ІЗ БІЛОРУСІ
Замість проміння звичного мені
без полум’я,
Несправжня зима, нелютий лютий. İ ніяких нема протиріч,
У брудний синтетичний светр загорнуто,
збігом чи фатальністю.
Зіткнень протилежних сторін.
Завмерле сіре місто, ледь живе –
Є перешкода, з якою
Вже розсілися по деревах ворони.
Від яблуні найбільш
Треба жити.
Здається, мета такої жахливої отрути,
Невідомо, чим вибрано більшість шляхів:
самовпевнене яблуко відлетіло недалеко, звичайно. Після опівночі у новий скрипучий блокнот повзуть по-пластунськи вірші.
*** натовпам хмар оголених
Як очікування, як надія, світлий смуток, – Перешкоду ту не викинути,
Тримати жертву на хлипкім рубежі,
А протиріччя вигадати –
Не дозволяючи зійти на твердий берег.
Блюзнірство, якщо не більше:
Днів однакових (тільки ззовні!) ряд
Відгукнеться раптовим болем
Повітрям поширює нудьгу.
Рік потому.
Горить сонце, як розмоклий папір. Безбарвне небо,
Тебе в списках винятків немає,
Як і сніг, перетворюється на воду.
А помилкою вважати – омана. İ шкода
* Ungemütlichkeit – незатишність; незручність; непорозуміння (нім.)
З білоруської переклав Кирило Поліщук Штопор#5 • Грудень 2015 • 27
НОВОРІЧНІ ІДЕЇ Очікування новорічних свят це магічний час для кожного, а найбільше, звичайно ж, радіють та чекають подарунків дітлахи. Важливим елементом створення святкового настрою є не лише прикрашання ялинки, а й виготовлення різноманітних новорічних деталей декору. Більше ніж за місяць до Нового Року соціальні мережі наповнюються святковими ідеями, майстер-класами, відеоуроками від створення ялинкових прикрас із підручних матеріалів до грандіозних інсталяцій. Пропонуємо декілька простих ідей, які можна легко втілити в життя як власноруч, так і влаштувати творчу майстерню для малюків.
1. Ялинка з кольорового паперу
Для створення такої ялинки потрібно мати: • Картон – 1 листок (з нього скрутити конус); • Кольоровий папір – декілька листків різного кольору
ДЛЯ МАМ, ТАТ ТА ЇХ МАЛЯТ
(навирізати з них невеликі сердечки); • Клеєм (ПВА, клей-олівець або ін.) рядами наклеювати на конус сердечки; • Прикрасити ялинку намистинами, блискітками або іншими прикрасами по бажанню.
2. Ялинкові прикраси-кульки
• Нанизати на проволоку смужки по центру, по черзі одягати
Щоб зробити таку іграшку вам буде потрібно:
краї так, щоб вийшла кулька;
• Різнокольоровий папір (порізати смужками однієї довжини);
• Закріпити зверху ще однією намистиною.
• Проволока та намистинки (з’єднати їх так, як на малюнку)
28 • Штопор#5 • Грудень2015
3. Ялинка з в’язальних ниток
Для виготовлення ялинки з ниток знадобиться: • Листок картону, з якого треба зробити конус; • Фольга або пергамент, яким потрібно обмотати конус (також можна це зробити скотчем); • В’язальні нитки будь-якого кольору; • Клей ПВА (обмокувати нитки в клей і накручувати на конус). Також можна спочатку накрутити нитки, а потім нанести клей; Після того, як ялинка висохне, витягти конус та прикрасити намистинами, бісером, блискітками або іншими прикрасами.
ДЛЯ МАМ, ТАТ ТА ЇХ МАЛЯТ
4.
Чарівний місяць
Щоб виготовити такий чудовий місяць знадобиться: • Коробка потрібного вам розміру, з якої потрібно вирізати місяць (2 частини – боки місяця, смужки для з’єднання цих частин, як на малюнку); • Білий папір (нарізати смужками 5-7 см, в залежності від розміру вашого місяця); • З’єднати скотчем частини коробки так, щоб вийшов об’ємний місяць; • Обклеїти його смужками порізаного паперу так, як на малюнку; • Ниткою можна підв’язати місяць до стелі та прикрасити, наприклад, зірками. Гарного передноворічного настрою та чарівних свят!
Штопор#5 • Грудень 2015 • 29
Над номером працювали (люди)
Головний редактор
Редактор
Кирило Поліщук
Вікторія Нетребенко
Технічний редактор Артем Луценко
Щиро ваш журнал «шTOPOR»! P.S. Ми як завжди раді співпраці із поетами, прозаїками, драматургами, журналістами та есеїстами. Пишіть на нашу пошту: shtopor_journal@ukr.net
facebook.com/shtoporjournal vk.com/journal_shtopor s h t o p o r _ j o u r n a l @ u k r. n e t 30 • Штопор#5 • Грудень2015
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКІВ Дякуємо, що не забуваєте про нас! Дякуємо, що читаєте і радите друзям прочитати «шTOPOR»! Дякуємо за всі перепости і будь-які інші поширення нашого журналу! Читайте українське, читайте кіровоградське! Слідкуйте за «шTOPORом»! Далі – більше! Приємних зимових свят! :)
Наші автори: Кирило Поліщук, Артем Луценко, Спадариня Катерина. Дякуємо порталу «Гречка» (Світлані Дубині, Анастасії Дзюбак) за те, що ми позичили у вас кілька матеріалів. Дякуємо «Першій електронній газеті» та Вікторії Гапоненко за позичену статтю.
Більше новин і фото тут...
facebook.com/shtoporjournal vk.com/journal_shtopor s h t o p o r _ j o u r n a l @ u k r. n e t