D.6.1.13
D.6.1.12.3 ВАРТА У ЛІКАРНІ
«Варта у лікарні» – масштабна волонтерська служба, учасники якої надавали правову, матеріальну і, за потреби, фізичну допомогу пораненим на Майдані. Створена 21 січня 2014 року, коли з лікарні невідомі викрали активістів Юрія Вербицького та Ігоря Луценка. Згодом тіло закатованого Вербицького знайшли у лісосмузі Бориспільського району Київської області. Зорганізувавшись у соціальній мережі facebook, волонтери влаштовували цілодобове чергування у лікарнях, збирали контакти у постраждалих та повідомляли їх рідних, інструктували пацієнтів, як поводитися з лікарями і представниками правоохоронних органів, а також забезпечували поранених гарячим харчуванням, ліками та одягом. Активістам вдалося налагодити мережу підтримки серед мешканців прилеглих до лікарень будинків, які надавали помешкання для перепочинку або переховування легко поранених з Майдану, забезпечували їх транспортом та додатковими ліками. Згодом представники «Варти» сприяли вивезенню постраждалих на лікування за кордон. https://vk.com/hospital_varta D.6.1.12.4 НАРОДНИЙ ГОСПІТАЛЬ
«Народний госпіталь» – волонтерська ініціатива, націлена на допомогу медикам Майдану. Створена у січні 2014 року. Залучивши кошти благодійників, волонтери впродовж декількох місяців забезпечували медичні пункти Майдану медичною технікою, медикаментами, засобами індивідуального захисту та гігієни. Також «Народний Госпіталь» допомагав з тимчасовим житлом та засобами комунікації медикам, котрі прибули до Києва з інших міст. Учасники ініціативи співпрацювали з більшістю медичних пунктів, розташованих на Майдані, та сприяли відправленню постраждалих на реабілітацію до лікарень України і Європи. Сьогодні діяльність «Народного госпіталю» зосереджена на зборі коштів та медичній допомозі воїнам АТО, допомозі переселенцям зі Сходу, а також на пошуку зниклих безвісті. http://4army.com.ua/
D 76
ДУХОВНІ ЦЕНТРИ МАЙДАНУ З перших днів масових протестів на Майдан вийшли священики різних конфесій, ставши поряд з вірянами та надаючи їм молитовну і благодійну підтримку. Свої двері для активістів відкрили Михайлівський Золотоверхий монастир, костел св. Олександра, кірха Св. Катерини. Кожного разу під час загострення протистояння священнослужителі намагалися зупинити наступ «Беркуту», закликаючи сторони до миру і порозуміння. Літургії і молитви, які велися на головній сцені Майдану, та цілодобова душпасторська праця допомагали людям стримувати агресію, долати страх і об’єднуватися. Молитовні палатки виявилися органічною складовою Євромайдану. Поруч з Головпоштамтом був розташований міжконфесійний молитовний намет, де постійно тривали служіння. На Європейській площі знаходилася похідна церква Св. Миколая (УПЦ КП), яку знесли і пограбували бійці «Беркуту» під час нічного штурму 11 грудня 2013 р. Згодом похідна церква була відтворена біля Будинку Профспілок. 29 січня 2014 р. в приміщенні Українського дому почала діяти каплиця, яку відкрили представники духовенства різних конфесій. 30 березня 2014 р., в день сороковин за загиблими на Майдані, на вул. Інститутській була освячена дерев’яна каплиця Непорочного Серця Матері Божої та українських великомучеників (УГКЦ). Каплиця була побудована саме там, де було вбито найбільше учасників Майдану. Священнослужителі не полишали свою паству на Майдані й після перемоги революції. 24 лютого 2014 р. центральними вулицями Києва пройшла Хресна Дорога – молебень за Героїв Небесної Сотні, їх родини, всіх медиків і волонтерів та за кожного українця. А 16 березня 2014 р. на Майдані Незалежності зібралося християнське віче для молитви за мир, єдність, цілісність та суверенітет України. Подібні віче відбувалися щонеділі до виборів нового президента. Сьогодні українські церкви всіх конфесій збирають та відправляють на Схід гуманітарну допомогу, піклуються про переселенців з тимчасово окупованих територій, займаються духовною і психологічною реабілітацією постраждалих.