D.6
НОВІ СОЦІАЛЬНІ ПРАКТИКИ, ЩО УТВОРИЛИСЯ ПІД ЧАС РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ
Територія Революції Гідності була, по суті, «містом у місті» з рухомими, але чітко визначеними межами (барикади), «кварталами» наметів, складною інфраструктурою (штаби, місця проживання та харчування, госпіталі, каплиці), навігацією і системою інформування (сторінки в соціальних мережах, оголошення зі сцени, листівки, газети). В принципах організації цього «міста» (не лише просторових, але й соціальних) знайшов відображення один із найважливіших українських архетипів – козацька Січ – уособлення свободи, волі та відповідальності. Ця військово-політична організація втілювала особливий козацький державний устрій, побудований на демократичних принципах (усі посади були виборні) та ідеї громадянського миру (Zaporizhian_Sich). Намети, в яких мешкали учасники подій, називалися, як і на Січі, куренями, а підрозділи Самооборони – сотнями (sotnia; enwiki). Продовженням козацьких традицій на Майдані також були низова демократія і самоорганізація. У Революції Гідності брали участь сотні тисяч людей, різних за віком, етнічною та релігійною приналежністю, професією та рівнем достатку. На Майдані згуртувалися представники різних політичних партій та безпартійні. Спільні цінності і спільна мета – боротьба за громадянські права і свободи – стали підґрунтям для утворення соціальної єдності Майдану. Саме завдяки цій єдності, протестний рух виявився настільки потужним і тривалим. Соціальні практики, що з’явилися чи по-новому проявилися під час Революції Гідності, не обмежувалися потребами оборони чи наступу, забезпеченням життєдіяльності Майдану та повсякденного побуту учасників протесту. Вперше у новітній історії України на Майдані було настільки масово реалізовано «непрактичні» (на перший погляд) соціальні практики, які насправді виконували дуже важливу функцію врівноважування агресії, заперечення і руйнування. Певною мірою це були «магічні» практики творення порядку і добра посеред хаосу і зла. Найбільш показовою у цьому сенсі була практика прибирання (підмітання, збирання сміття) у безпосередній близькості до місця бойових дій (на вул. Грушевського та на місці палаток, що згоріли на Майдані 18-20 лютого 2014 р.).
D 68
Однією з найважливіших мирних соціальних практик Революції Гідності була щоденна спільна молитва (міжконфесійна і міжрелігійна). Важливою практикою єднання також виявилося спільне виконання національного гімну України. Завдяки подіям на Майдані і цій спільній практиці, сформувалася масова повага до національної символіки країни. Деякі соціальні практики стали втіленням окремих громадських ініціатив, які успішно існують і сьогодні – наприклад, Відкритий університет (D.6.2.2) та Бібліотека Майдану (D.6.2.1). Соціальні практики Революції Гідності можна досить умовно поділити на політичні і неполітичні, мирні і бойові, побутові і ритуальні, територіальні та екстериторіальні (по відношенню до простору Майдану), наприклад, «Автомайдан» (D.6.1.3). В реальності різні види і способи соціальної комунікації перепліталися, створюючи дивовижне відчуття «мурашника» або «вулика», де всі працюють на спільне благо. Соціальні практики Майдану включали ініціативи, спрямовані на забезпечення життєдіяльності Майдану, ІТ-підтримку, медичну та юридичну допомогу, релігійні потреби, просвіту та культуру. Було також створено численні ініціативи, присвячені збереженню пам’яті Майдану (D.6.4). Майдан тримався на горизонтальній самоорганізації, спільній відповідальності, взаємодопомозі і волонтерстві. Нормою було віддавати, ділитися, і в цьому втілилася практика взаємодовіри, що є надзвичайно важливим здобутком у донедавна атомізованому суспільстві. Волонтерські організації та рухи, що виникли під час подій на Майдані, стали основою для феноменально потужного і розгалуженого волонтерського руху, який впродовж багатьох місяців забезпечує всім необхідним армію, поранених та переселенців зі Сходу. Єднання громади під час масових заходів («Марш мільйону» 1 грудня 2014 р.) та участь у спільному ухваленні рішень (народні віче) сприяли десакралізації влади та розвитку прямої демократії. Втіленням цінностей і практик, здобутих під час Революції Гідності, також став конкурс «Територія Гідності»: усі етапи роботи над конкурсним завданням були публічними, на всіх етапах в ній брали участь волонтери.