Володимир Ґадзінський : некролог, 1932 (Західня Україна)

ПрожетарІ всtх краJи, єднайтесSІІ

•

УКРАЇНА ,

ЗАХІДНЯ ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКИЙ ТА ПОЛІТИЧНО - ГР О МА Д­ С Ь КИ Й МІСЯЧНИК

ОРГАН

СПІЛКИ РЕВОЛЮ-

.,

ЦІИ НИХ

ПИСЬМЕННИКІВ

,,ЗАХІДНЯ УКР АІНА"

ТРЕТІЙ

РІК

ВИДАННЯ

• ВИДАВНИЦТВО • u

РЕВОЛЮЦІИНИХ.

НИКІВ р Ед А

СПІJІКИ

ПИСЬМЕН-

"ЗАХІДНЯ УКРАЇНА"

'

rу є

к о .л Е

r гя

ВІДПОВІДАЛЬНИfІ РЕДАКТОР М. ' ІРЧАН

•

)

•

ЖОВТЕНЬ

1932

•

РІК

'

62

Стотисяччю :иолотнами вистукують рум•яні радянські дні. Будуємось. Продукуємо. Од капіталу визволяємось. Надри й мартени стали на службу пролет. .аріятові. Б'ючками будівних днів тече чавун і вугілля.

- Ге-ей І - Наддай! А за червоним радянським кордоном­ криз:~,

бе робіття, буржуазії одчай ... Казан бунту кипить. Горить у ньому гнів поневолених пролет рів

-

Ге- ей І Наддай І

Жерла коминів погасли й закуріли жерла гармат.

Европа. Індія. Китай.

У вогнях повстань спалюють свої кайдани раби колоній і буржуазн цивілізації раби.

- Ге- ей І - Наддай! А тутСтотисяччю :иолотками висту1<ують ру:м яні радянські дві. Будуємось. Продукуємо. Од чужоземного капіталу визволяємось. Надри й мартени стали на службу пролетаріятові. Б'ючками будівних днів тече чавун і вугілля.

- Ге-ей І - НаддзйJ

24. VI 1932.

В. СТАСЮК

3

ЛІТЕРА ТУРИ ИХ ЕСКІЗІВ

1-:олодимиР гАДЗІНСЬКИИ І

:;

Володимир

(1888-19S2)

rадзінський

-

вже не серед живих. Помер

11 серпня 1932 р.

а. До нас говорить він сьогодні зовсіи інакше, як колись. Сприймаємо йоr :i=: слова і дивимось на . нього інакше.

~ Кажуть, що був добрий товариш, що був веселий, з гумором, бистря о:. здібний ... :х:

et -

~ ~

Так, він мав всі природні дані для свого життєвого шляху.

Ще юнаком бажав обняти всі знання, ськоrо життя. І мав можливості ...

прагнув до

широкого громад-·

Син батьків інтеліrентlв, вчився спочатку в Станіславові, потім сту­ діював у Львові на політехніці, якийсь час у Відні на фізико - математич-

ному факультет!, прихильник вже тоді раціоналізму,

<

технічної культури,

:с

• ловом,

"американізму", що виростав у Австріі на базі фінансового капі­ алу; література, поезія була для нього чимсь побічним, так би сказати,

nрикраеою

життя.

Захоплений тодішнім буржуазним rисати рано - вже 1908 року.

европейським

модернізмом, почав

Пляни виростали й ширшали по двох лініях, гроша і поезії, як ли­ чить технічній інтеліrенціі в" капіталістичних умовинах.

·

Імперіялістична війна -

перший удар. Мусів пережити те, що мільйони

-

дрібнобуржуазної інтеліrенції, свою психічну "кризу", що він "ніщо". Але інтелект шукав в дійсності опертя. Знаходив, тратив і знов знаходив.

-

.Все в житті шукання, все

Банкрутство закону і

-

гін і закон:

закон банкрутства•

-

говорив далеко пізніше поет (1927 року) ,,в хвилинах зневіри, коли все набридло" -(із збірки поезій "Не- абстракти", Одеса, 1927 р.). Пройшовши свій найкращий вік (від 26 до 30 року) всі австрійські фронти та відчувши глибоке розчарування, приходить на радянську Укр_аіну рік), на новий червоний фронт. · Виникає у нього нове захоплення, порив, літ ... Поезія як .01<раса иття" перемагає над цивілізаційним інтелектом, що колись брав соки з r<апіталістичного індустріялізму. Революція вже ставить для нього поезію ~к велику суспільну вартість. Тоді він кличе:

(1918

,,Україна, І вогнем і димом

Спалахнувши, П'ять років у крові лежала~

Як покритка край дороги в творчих родах

І ожила

-

...

І

в тріюмфі над катом

З гордим сином машин лона

Ilpo - ле - та - рі - я - том t• (,,Заклик червоного ренесансу•)

В.

rадзінський не" належить до тих безхребетних інтеліrентів; можливо

стихийно прибув до кляси - будівника соціялізму, та він революціонер. Революція розкрила перед ним знов широкі обрії. Він знову рветься ·~ кидається. Хоче обняти ввесь космос, але не бачить дрібних речей. Тому не може знайти такту з новою дійсністю. В році 1922 виходить у Москві його перша збірка поезій »З дороги",

.,.

. аде тільки його пізніші поеми ,;УСРР", ,, Титан", Айнштайн", ,,Земля" ,,За­ клик червоІfОго ренесансу", ,,Донбас" виявляють В. адзінського як ра­ ціонального аналітика- поета

Пр() це говорить повість "Кінець"

.

r

в боротьбі з поетом емоціонального ліризму.

найкраще його соната "Розум", або оця фантастична (1927). Це "повість" на кільканадцять сторінок. що гово-

~)ить про загибель людськости й цілого континенту в році 2683. Напи­ с ана просто і коротко з та1<им ~закінченням: ,, Читачі, автор збрехав самим безсоромним чином: людство, буде ще жити тисячі, тисячі л1т".

У всіх творах раціоналіст

убцв

художника

і залишив

сировий, розхристаний матеріял, дарма щ~ цей матеріял

нам тільки

має в собі

над­

звичайно dриrінальні задуми.

Це не тільки стосується його поезії. але й всіх його порозкиданих '-тат­

тей •на літературно - критичні теми. Його праці про "перших хоробрих", його статті "На безкровному ·фронті", статті

"Фраrменти

стихії"

та ба-

rато інших, порозкиданих по журналах, хоч мають багато парадоксаль­

ности, все таки не без ориrінальних думок. Іноді великих думок треба вміти шукати і в творах малих людей.

·

63

64

Загальні 11истецькі погляди В.

r адзінського наскрізь

раціоналістичні...

Доба техf!ічної культури (з її машинізаціє10), що характериз" є істо­ рію сучасного людства і стає основою боротьби суспільних :к.1яс змінил й характер надбудови - мистецва. В загостреній клясовій боротьбі мистецтво стає ваікливим знаряддям цієї боротьби: відтіля його практичність. А що ж таке ху дьжність? Від­

повідь В. r адзінськоrо: ,, Коли так,

що він

творчий

задум

письменника оформ"1ений

'2поживний, легко стравний, стимулює

мислення і почуття

соціяльно і людини, тоді він художній, хоча б це оформлення йшло в роз­ різ з усіми

канонами

естетики,

з усіми

традиційними

ка:ми, звичками тощо. Бо )І{ ці традиції, смаки, звички

-

поr лядами,

с. 1а­

вони ж консерва­

тивні та реакційні чинники на всіх етапах розвитку мистецтва, як клясо­

вого, спеціяльного виробництва. Бо ж традиції

і

звички,

консерват1-

...

смаків, завжди грали надзвичайно шкідливу реакційну ролю".

Передусім його заперечення "традицій ' механістичне, бо на певних етапах клясової боротьби і ці "традиції" можуть також вjдіграти про­ 1

rресивну ролю. Цілковите, не діялектичне заперечення емоційних та фантазійних е4ементів поезії призвело поета до якогось утилітарного р[}

ціоналізму (тут була спільність з "Новою rенерацією"). Звичайно, що поезія на rрунті

такого_

ути.пітарноrо

раціоналізму­

парадокс. Для rадзінського власне парадоксом і є поезія. Він пише поезію, знаючи, що це не поезія. Іноді ставив поезію вище над все мистецтво і тому стала вона в нього менше ні}К мистецтво. Знав про це і писа добрі публіцистичні і критичні статті, працював науково, також провади педагогічну роботу.

Приходять мимоволі на думку слова • Гей,

однаково, чи скажуть за мене

Геній чи тип графомана".

rадзінського :

:

·

Ні, він не геній і не графоман, він ОДИН з тих, що в бурній ційній добі шукали, підготовляли... праця не дали йому змоги

Літературна і rромадсь:но

сконцентруватися, не

зумів

рево ТІЮ•

• політичн а

вловити

ритміч­

ного темпу у велетенськім революційнім епосі неритмjчних зламів. Відсіля його неспокій, тактичні помилки, парадоксальність думок~. сарказм.

Вся його літературна й науково - кр.итична робота залишається важ­ ливим документом часу, і як такого й історики літератури його все т ~ к~ згадають.

,

Відповідальний редан,пор М. Ірчан.