«К оли почують перший раз грім, то треба було обов’язково давити поясницю. Становилися до одвірка, якщо вдома, а коли в полі, -Го обпиралися об сапу, - то ніколи не буде боліти спина. Від першого Г|х>му людина брала здоров’я » ( 12.2 ). Вважалося, що, «коли почуєш перший раз грім, треба спиною притулишся до чогось прямого» (51), або «підпер тися під вугол»(117), або «о б щось дерев’яне треба обіпертися - тули, лися до дерева»(126,129), «щ об спина не боліла, як полоти»(129). Багато літніх жінок і зараз дотримуються цього звичаю. Доля Г'.Гі казала: « Я всігда, як первий грім гримить, підпираю вугол»(117). Я к вив’ язували гузки С олов’єнко H .A . розповідала: «М ам а гузки вив’язувала. Як хто прийде - оце скільки гузок на руці, на щоках, на повіках ~ і скрізь гузки. Тоді сировою ниткою /із прядива/ на кожній гузці в’яжуть вузольчик /мама, коли вив’язувала, щось шептала/, тоді іскручують, і в глухім краї свого двора викопують ямочку, закопують ту нитку, і тоді ходять туди мочиться, поки та ниточка не згниє. Т а вскорості і гузки пропада ють» (5 7 ). Данильченко П.Г 1. згадував: « У мене на руках здорові гузиряки були. А у нас робив /при непові це було/ Корній Наумович, шив кожухи, в овчарні /у нас вівці держали та різали, чинили кожі та шили кожухи/, а він був портним. У хаті шиє у нас, поба^шв мене, каже: «Ш о то у хлопця отаке?» - « Т а гузки в його». - «А н у , дай сирову нитку!» Сирову нитку / вона із прядива, крєпка дуже / взяв, над кожною гузкою вузличок раз зав’язав /а може, й тричі - байдуже/, а тоді дав мені цю нитку, ізмотав і каже: « П ід помийницю положи» /там, де поросятам дають їсти/. Вона згнила - і гузки пропали». «В мого сина були гузки на руках. Ну, йому сказали: встань обов’язково до сходу сонця.. Ід еї»' потри об росу. ! він іде кажноє утро на рибалку, потре об росу, і-Де ділося, не стало. Днів три-чотири ходив»(Ю 0). «Т іль к и на молодих, можна вивести гузки »(59). Свячена вода «Свячена вода, особенно трьохгодична, дуже хароша. Вона не зава-
222